ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Анна Трепез - [ 2013.09.09 20:35 ]
    Рушай, слово, рушай...
    Рушай, слово, рушай...
    Ти любиш бездоріжжя
    з рухливою землею,
    рясноросою травою
    і снігом безтурботним.

    Від каміння відштовхнешся, і
    знов - на стежину!
    А якщо потрапиш у дикі хащі,
    то обережно прокладеш її власноніж.

    Дарма тебе намагаються шукати
    зі швидкістю асфальтового покриття.
    Ця сіра черва розповзлась усюди:
    з хвоста одного хробака
    починається голова іншого
    чи глухий кут, чи провалля.
    Інколи - бездоріжжя.

    Рушай, слово...
    Ти - мандрівник,
    захопи й мене
    в наступну свою подорож...





    09.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Василь Кузан - [ 2013.09.09 16:30 ]
    Чекаю
    Чекаю вечора, щоб чути...

    Чекаю ночі, щоб іти
    По склу, що друзками лоскоче
    Підошви завтрашньому дню.

    Ступати босими ногами
    На сну розпечене вугілля
    І пити пам'яті отруту,
    Що пересохлими вустами
    Стікає іменем твоїм.

    І снити маревами ранків,
    Що запікаються криваво
    Під нігтями вчорашніх мрій,
    Що хочуть збутися, та тільки
    Стають навшпиньки, ніби діти,
    І до зірок не дістають.

    Чекати, снити, відкривати,
    Неначе банку огірків,
    Таку холодну невідомість,
    Що розтечеться, мов розсіл,
    По спраглих нутрощах любові
    Чи по підлозі...

    Невгамовні
    Бажання бачити тебе.

    09.09.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  3. Оксана Єфіменко - [ 2013.09.08 23:53 ]
    Дім
    Десь височіє дім, де є примара -
    маленька дівчинка із пальцями,
    що труть гіркий полин.
    У тому домі поле -
    безкрає, бездереве, безчасне,
    безтурботне і безвітряне.
    Біжи, маленьке янголя,
    та безоглядно, колінця збиті заховай
    у цій траві, що скоро снігом убереться
    під твоїм тихим дахом.
    В твоєму домі, дівчинко,
    лежать джерела,
    холодні, ніби вікна.
    Омий свої долоні,
    прозорі та гіркі,
    накинь на плечі морок надвечірній,
    наче хустку,
    сідай до столу під єдиним дубом
    і слухай воркотання голубів,
    яких у кожен рік стає все більше.
    Скуштуй плодів солодких і збери
    червоні ягоди із килимів.
    Маленька дівчника у домі на горі
    закрила двері
    й більше не відчинить.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  4. Аліна Олійник - [ 2013.09.08 14:10 ]
    Остаточне

    Коли Господь вкотре складе розклад небесних слухань –
    буде чергова нагода розповісти про забутий гріх
    згадати в каятті увесь блудливий шлях
    минулого, що повернулося
    в іншому вияві, в реальності яка здається маревом
    перед тим, як настане день
    найближчий до останньої ночі
    темні штори заслонять небесне дзеркало
    грім проголосить незмінний вирок Вищого суду
    небо не прийме жодної апеляційної скарги
    жоден ангел не стане адвокатом
    жодна вервиця не захистить
    жодна пам’ять не буде вічна
    ніхто не оскаржуватиме ухвалу Всевишнього
    ніхто не посміє заперечити Його волі
    свічка обпече і згасне
    бо рішення Бога – остаточне ©


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Гора - [ 2013.09.07 13:30 ]
    Осень
    Осень саксофоном ласкает ноты любви.
    И в седые проседи дней мелодия летит:
    О, Любовь моя, я всегда с тобой.
    Моя душа в тебе поет сердцем нежности.
    Во вселенной, нежным тоном звучат слова:
    В радости, все наши чувства счастья.
    Это гармония любящих сердец
    Ваяет свои кружева вальсом света Осени!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Анна Трепез - [ 2013.09.07 11:38 ]
    кришталь
    втомлений спокоєм моря
    обвітрений розпечений камінь
    споглядає згори
    як (зана-а-адто) повільно
    беззахисне скло
    розбивається об воду

    чарівна фатальність
    викрапує маревом
    поміж прозоро-синіх пустель

    паралізований
    багатотонний камінь
    мріє побачити небо
    крізь уламки кришталю,
    що тонуть...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Роса - [ 2013.09.06 14:58 ]
    Сон
    Я бачу… дуже гарну пташку … а поруч…... ліків повну пляшку…
    У неї двійко на плечах крильцят вимірюють розмах. Амброзію сипнувши в рань, один промовив:
    - Тільки глянь, навкруг одні лиш вороги. Простерту длань відкусять до ноги. Радіє, бач як, зграя недолуга, що морить пташку капосна недуга. Юрба нахаб.… О, завидющі пси! Готові на списи здійняти серце з кров’ю голубою. Ці вихідці з курних домівок спливають заздрістю до сливок, у лоб цілованих судьбою…
    А інший:
    - Лишенько з тобою! Ти що верзеш? Де бачиш ворогів? У нашу висоту хіба сягнеш? Ще жоден не зумів. Хоча і хвора, бачиш, вірша пише… І задуми в голівоньці колише. Високого польоту птасі усі у друзі набиватись ласі. Та хай не тужаться задурно, бо й на підборах та котурнах не стануть їй і по плече… бо неповторна… ще й пишна, як оті хліба…. Хоч… кров у неї й голуба, та кістка, визнаємо, чорна…
           Вона наврунилась мені у алергійнім дикім сні. Та я не хвора зараз. Ні. З температурою під сорок я бачу тільки сірий морок, а в голові лиш брутто й нетто: міксують райдугу з магнето… Про сон я думаю: це знак, аби ішла по світу так, щоб пташкам крилець не ламати, бо родом я з курної хати… Мої долоні досить грубі, сапа й лопата більш їм любі, аніж браслети та каблучки, що ніжним паннам красять ручки. Куди мені до птах таких, я ж так… землі моєї… сміх…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  8. Леся Низова - [ 2013.09.03 16:26 ]
    Святі люди
    Дорогі мої, любі мої друзі!!! Справжді поети, добрі люди, щирі шанувальники творчості мого батька Низового Івана Даниловича, його однодумці!!! Бог свідок, а також знає моя старенька мати та мої колеги по роботі, як для мене було важливо розпочати справу щодо збереження спадщини мого золотого батька, щодо увічнення його пам"яті. Усі ви знаєте з історії не тільки України, що справжніх митців, вірних синів ушановують тільки після їх смерті. Моя родина, особливо мій тато і я, ніколи ні на кого не сподівалася і нічого не просила... Може, це неправильно, це навіть по-дитячому виклично... Але це і досвід життя в Луганську. Коли тата не стало, я спробувала звернутися по підтримку до громадських організацій щодо допомоги у встановленні пам"ятника на могилі батька та щодо виділення якихось коштів на опублікування п"ятитомного видання творів Низового, які, як би пафосно це зараз не звучало, стануть скарбницею української літератури. І навіть сьогодні вони вже не належать мені і мамі - вони належать народу України... Минуло півтора року - жодної відповіді... Я мала опустити руки?! Тільки не я!!! Низовий для мене був не тільки батьком, він був для мене другом, порадником, моєю дитиною, моїм поглядом на світ, моїм життям... Я не зможу і не маю права взагалі жити, якщо твори батька не стануть поштовхом для зміни України на краще, для прозріння наступних поколінь. Це, я вірю, станеться! Саме для цього Господь поцілував марківського хлопчика за його народження... Я взяла все в свої руки. Хто, як не я! Я його єдина надія. Я пишаюся, я неймовірно пишаюся своїм ДИВНИМ батьком. Дехто вже робив закиди, що зазвичай або діти, або друзі, або ще хтось після смерті видатної людини роблять собі певний піар, або, ще страшніше, вишукують для себе зиск... Можливо, таке трапляється. Але я віддала би, повірте, усе і відмовилася від усього, якби взамін дивом мені повернули батька... Після вересня 2011 року закінчилося життя дівчинки Лесі Низової, закінчилися мої прості людські мрії, мене вже немає... Я прошу Господа допомогти мені жити без НЬОГО. Сподіваюся, він допоможе....
    Я залишилася наодинці з батьковою спадщиною. Більшість луганських друзів та однодумців батька вже пішли за обрій... Небагато їх лишилося - борців за українську Україну !!! Мене постійно підтримують Надія Половинка (Кошель) - вірна посестра і ДРУГ з великої літери, найліпший друг і побратим Низового Володимир Просін, друг юності Роман Рибніков (який уже втратив зір і не виходить із дому), Юрій Кисельов, і чарівна, неймовірно сильна жінка, натхненниця, надія і рятівниця... Олена Бондаренко!!! Пам"ятають і люблять мого батька Володимир Шовкошитний, Володимир Яворівський, Левко Лук"яненко... Але тільки я зобов"язана продовжувати справу Івана Низового!!!
    Людо! Мила моя Людо! Ти - моя названа сестра! Ти любила й любиш Низового як поета, людину, учителя... Ти єдина, хто підтримав мене в страшні для мене часи. І ти єдина, хто намагався мені допомогти... Нещодавно хтось сказав, що родина Низових не бідна, аби встановити пам"ятник і видати п"ятитомне видання його творів... Так, ми не бідні, на відміну від тих, кинутих яничарською владою за межі виживання... Слава Богу, я маю роботу, а 80-річна мама - пенсію. Та, на жаль, наших грошей не вистачає, аби в нашій "люблячій людину і шануючій поетів, художників, скульпторів..." державі самотужки поставити пам"ятник і видати бодай одну збірку, не кажучи про п"ятитомне видання у 5 тисяч сторінок... Я - людина аж занадто публічна, аби, за бажання, хтось міг пересвідчитися в моєму матеріальному стані, у моєму житті, у моєму побуті... Вибачте - я вимушена торкнутися цього питання, почувши звинувачення від непричетної до львівської зустрічі особи. Коли оголошується будь-яка акція щодо збирання коштів, завжди знайдуться ті, хто намагатиметься спекулювати на цій темі. Слава Богу, це поодинокі особистості, які не мають нічого спільного з поетичним світом і світом людяності. Я на них не зважаю.
    Волею Господа, щирим серцем Людмили Калиновської, людяністю й добротою Володимира Ляшкевича я мала щастя поділитися спадщиною Івана Низового В Інтернеті!!! Поетичні Майстерні - не випадковість на моєму життєвому шляху! Благословен той день!!! Уже майже рік як змінилося моє життя: ви завжди поруч зі мною, поезія мого батька вам близька - а я через це щаслива. Я без вас уже не можу існувати. Я поглинула у світ вашої прекрасної поезії Цього немає в Луганську. Я не тільки ділюся з вами почуттями свого батька, я опинилася в тому середовищі, у якому він прожив своє життя. Я - не мент, я ваш друг, я свідок і навіть учасник становлення найпрекраснішої в світі літератури!!! А тепер ще розвіртуалення!!! Я вас полюбила!!! Одночасно - українська еліта та чудові друзі, яких хочеться захистити ві усіх незгод!!!
    Щодо акції. Я була проти. Тепер ви знаєте, чому. Усе сама... Я сама взяла в борг 8 тисяч і сплатила задаток за пам"ятник (я нічого не боюсь, на роботі є люди, які позичать на кілька років, так само збираюся позичити 35 тися на п"ятитомник...) Ви скажете, що це нереальні гроші... А виходу немає. Це - справа моєї честі.

    І ось ця акція!!! Поставте себе на моє місце... Це така несподіванка. Ви скажете, що не можна не вірити в людей, і будете праві. Просто останніми роками я трішки загнала себе в кут...
    Я сьогодні хочу вклонитися всім вам за неоціненну допомогу щодо збору коштів на пам"ятник моєму батькові!!! Я тепер можу виплатити остаточну суму (і навіть залишаться 4 тисячі 710 грн. на майбутній п"ятитомник) співробітникам похоронної фірми. Сьогодні вони звітували мені, що йдуть ювелірні роботи з вирізання лелеки - символа татової туги за батьківщиною, просять на них не гримати, вони стараються... Хочу зараз опублікувати першу накладну про задаток від червня. А коли буде встановлено пам"ятник, я вам обіцяю звіт у вигляді радіорепортажу, світлин, накладних, і навіть свідчень луганчан. До речі, на відкриття пам"ятника обіцяє приїхати Галина Фесюк, буде присутній Юрій Кисельов, Володимир Просін, Надія Половинка, Галина Піскун, Володимир Яворівський, Олена Бондаренко...
    Ще раз повторю: я людина відома, публічна, не ховаюся від фотокамер, дуже відверта у своїй поведінці...І БЕЗМЕЖНО ЦІНУЮ ЛЮДЯНЕ ДО МЕНЕ СТАВЛЕННЯ!!!

    Я хочу оприлюднити імена дорогих мені людей. Світ сьогодні байдужий, іноді жорстокий... АЛЕ СВІТЛИХ НІЖНИХ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ У НЬОМУ БЕЗЛІЧ!!! Сайти "Поетичні Майстерні! ", "Натхнення", "Севама" - це тільки майданчики... Але головне - це милі, яскраві, талановиті, веселі, оптимістичні, життєлюбні, жертовні, закохані в життя і людей, янголи Божі - митці-діти, красиві й обличчям і душею ЛЮДИ!!! І без них будь-які майданчики, спільноти, мережі - мертві... Поки я жива, я ВАС не забуду!!!

    Людмила Калиновська, Оксана Яблонська, Ксенія Озерна, Світлана Вольвак, Тетяна Мілєвська, Володимир Шовкошитний, Софія Кримовська, Олександра Федорів, Оксана Пронюк, Юрій Кисельов, Інна Ковальчук, Тома Васильєва, Олексій Тичко, Тата Рівна, Олександр Олехо, Богдан Манюк, Лариса Омельченко, Микола Дудар, Тамара Шевченко, Юрій Лазірко, Віра Олеш, Олеся Овчар, Михайло Бобиков, Надія Половинка (Кошель), Тамара Незвінська, Таїсія Цибульська, Уляна Дудок, Любов Бенедишин, Ірина Зелененька, Ірина Жулай, Іван Потьомкін, Володимир Потебня, Анатолій Черняхівський, Леся Романчук, Петро Гойда, Алла Дубенюк, Василь Бур'ян, Ірина Червінська, Світлана Ковальчук, Ніка Колонюк, Сергій Пантюк, Сашко Винниченко, Юрко Антоняк, Василь Кузан, Іван Гентош, Любов Долик, Уляна Дубініна, Світлана Костюк, Ігор Павлюк, Олег Король, Галина Михайлик, Мирослав Артимович, Наталя Мазур і Андрій Мазур, Ярослав Нечуйвітер, Володимир Ляшкевич, Олена Кіс, Галина Фітель, Галина Варава, Галина Фесюк, Ярослав Петришин, Антоніна Шекета, Оксана Мазур, Оксана Маїк, Оксана Лозова, Василь Гонта, Наталя Ющук-Ярова, Ірина Федоришин, Ярослав Чорногуз, Тарас Лісевич, Орест Дубас, Патара Бачія, Наталя Данилюк, Андрій Панченков!!! Доземний уклін вам, світлі люди!!! Деякі перекази надійшли без імені. Цілую ВАС!!!

    За мною: фото, документи, і моя відданість. МІЙ БАТЬКО ЖИВ ЗАРАДИ ВАС!!!
    СПАСИБІ!!! СПАСИБІ!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  9. Олександр Гора - [ 2013.09.01 12:26 ]
    Осень

    _Привет ! У нас сегодня солнышко светит ,
    Погода прелесть _ как Ты!
    Что нового в Твоей повседневности ?...
    _Здравствуй! Миром живу,
    Где все живое склоняется
    Перед единым Творцом,
    Вечной Бесконечностью,
    Опечатаной в конечном.
    Просто добрая Осень в любви
    Наливает прелесть даров до краев…
    Тополь листья последние сбросил,
    Грустно глянул в окошко твое…
    Слышу Твой голос: _ Нового что?
    _Не грусти… ничего не случилось…
    Вот уже и Сентябрь. Холоднее рассвет.
    И небесами ледяную усталость
    Осыпаю я с плеч _ как тоску прошлых лет…
    Бьется в сердце гирляндами дождь…
    Не грусти… В этом мире многое тленно,
    Вечна только Любовь - Её луч золотой!
    Выпью я твою боль, непременно ,
    Как мужчина любимый Тобой!
    И укроет Ноябрь нас янтарной листвой…
    Я люблю Тебя – всегда Твой...
    О Мать, взгляни!
    Дети твои - на пути домой!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Шон Маклех - [ 2013.08.31 16:34 ]
    Пам’яті Шеймаса Гіні
    Чому, коли викопують картоплю
    З нашої важкої ірландської землі
    Важкої, немов тягар усіх поневолених,
    Бадилля, що палає на кволій ватрі
    Селян, що дихають туманом
    Пахне терпким віскі старого Коннахту?
    Чому, коли визираємо у тьмяні вікна
    Кам’яних хаток зморшкуватого Донеголу
    Марно намагаючись побачити море
    Те саме – Ірландське холодне море
    На дні якого спочивають душі
    Всіх хто на зеленому човні
    Намагався осідлати зелених коней Мак Ліра
    Бачимо тільки білий туман
    Нашого майбутнього?
    Чому, коли йдемо до Дубліна
    Наша дорога завжди вкрита каменями
    І то не камінцями, а брилами?
    Нас все менше – тих, хто слухає скрипку
    Під стукіт докучливих крапель ірландського дощу
    Нескінченного як скиглення чайки
    Над річкою Бойн – такою ж сумною
    Як стара легенда про Конайре Мора…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  11. Василь Кузан - [ 2013.08.31 16:42 ]
    Мішень

    Гори обабіч дороги…
    Дерева, хмари і калюжі…
    І все це їде, їде, їде…

    Я зупиняюся.

    Тривога
    Вселяється у вени рук.
    У грудях тисне,
    Мов крізь мене
    Проходять всі ці тіні, люди,
    Автомобілі, мокрий час
    І невідомість…

    Мов декорації стоять
    Чиїсь обличчя.
    Нахилились…
    Минає хвиля.

    Вбили кіл
    Осиковий
    Біля узбіччя.
    Чи це не кіл?
    Залізний хрест?...

    Тікати звідси –
    Їдуть далі
    Обвислі і немиті хмари
    І тіні щастя. Тільки час,
    Як маятник, вдаряє в груди
    І грубим кашлем вириває
    Із серця тріснуту струну.
    Труну
    Тут щось нагадує.
    Звикаю.
    Ковтаю кров.

    Цей біль зникає кадиком.

    Стріла прокльонів доганяє
    Мене –
    Пронизану мішень.

    30.08.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  12. Шон Маклех - [ 2013.08.31 11:42 ]
    Вдягненi в волосяницю
    У судний день
    Візьму з собою вівцю.
    Бо я теж пастух –
    Подаруйте мені ножиці –
    Замало мені кресала і терезів.
    Стою на мосту
    Поміж двома порожнечами,
    Ангели всі в мантіях,
    А я ногами босими
    По дерев’яному кістяку переправи.
    Зважуйте наші гріхи, зважуйте!
    Промені чорного сонця
    Перстами вказівними
    Для цієї юрби нескінченної.
    Дозвольте мені хоча б затесатися
    Поміж ірландських монахів,
    Що бредуть у мовчанні самітників
    У свої важкі ряси вбрані.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  13. Олена Малєєва - [ 2013.08.30 18:42 ]
    Юридичний верлібр або СПРАВЖНЯ ПОЕЗІЯ
    Читаючи сьогодні рішення суду,
    Яке надійшло листом
    Рекомендованим
    З повідомленням про вручення,
    Я зрозуміла:
    Ось де вона захована — справжня поезія!
    Назвемо мене умовно: «Особа-1»,
    Як пишуть
    В Єдиному державному реєстрі судових рішень.
    А Відповідача, відповідно, «Особа-2»,
    Щоб не було плутанини.
    Таким чином, цитую:
    «Особа-1 звернулася з позовом до Особи-2...
    Представник Позивача надав судові заяву
    Про розгляд справи за його відсутності,
    Наполягав на задоволенні позову.
    Особа-2 позов не визнала.
    Суд, ознайомившись з позицією вказаних осіб,
    Оглянувши матеріали справи,
    Дійшов висновку,
    Що позов підлягає задоволенню...»
    ЙО!
    Позов підлягає задоволенню!
    МІЙ
    Позов підлягає задоволнню! -
    Ось де справжній тріумф,
    Ось де справжня поезія!

    29.08.2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (6)


  14. Марічка Богак - [ 2013.08.30 15:06 ]
    ***
    Моя самотність набридає присутністю,
    Глушить мовчанням , аби бути почутою.
    Ділиться завтрашнім, щоб стати дійсністю,
    Дивиться в дзеркало, щоб бути вічністю.

    Моя самотність грається з простором,
    Брилами падає старим годинником,
    Їй надто сумно жити десь осторонь,
    Манить полеститись трохи до скронь.

    Моя самотність нині не втомлена,
    Їй поки вміру кривих благань.
    Вона ще сильна, зовсім не згорблена
    Від посивілих моїх зникань.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Леся Низова - [ 2013.08.30 09:29 ]
    Я бажаю вам щастя
    Мене переповнюють емоції… Уперше не можу їх висловити…
    Поїздку до Львова – міста мрій мого батька – мені подарували Оксана Озерна і Таня Мілєвська.
    Умовили, купили квитки. Ярослав Нечуйвітер постійно мене надихав і підтримував телефоном.
    Я – у Львові!!! Ярослав і Тоня Шекета зустріли. Як шикарно зустріли!!! І понеслось… Казка!!! Які екскурсії Львовом!!! Наталка Криничанка, спасибі тобі!!! А Лиса гора чого варта?! Ігор Павлюк… Пегас…))) І все, що на ній було?!))) Адреналін!!! А посиденьки на природі з шашликом!!! Олеже Король, я з дитинства люблю пісні під гітару! Уявляєш, як ти вразив? ... А які вірші я почула!!! Душа раділа!!! А сауна на озерах!!! Нечуйвітер – чарівник!!! І піклувався про мене постійно!!! Емоції, емоції!!! У Львові я познайомилась з прекрасними людьми і прийняла їх у своє серце, бо інакше і бути не могло. Ніби ми знали один одного багато років. Володимир Ляшкевич, Ярослав Нечуйвітер, Антоніна Шекета, Оксана Вавринюк, Уляна Дубініна, Галина Михайлик, Мирослав Артимович, Богдан Манюк, Наталя Мазур і її лицар-чоловік Андрій, Олена Кіс, Галина Фітель, Галина Варава, Оксана Лозова, Оксана Маїк, Оксана Мазур і її чарівна донечка, Олег Король, Ігор Павлюк!!! Я вас полюбила!!! Ви – чудові люди!!! Я знову з радістю зустрілася з моїми дорогими Любою Долик, Іваном Гентошом, Світланкою Костюк, Танюхою Мілєвською, Галиною Фесюк, Ярославом Петришиним! Спасибі вам, любі мої, за найдорожче в цьому світі – спілкування, тепло ваших сердець, ваші дружні й щирі посмішки, вашу підтримку!!! Спасибі вам за допомогу!!! Це – неоціненна допомога!!! Я ніколи цього не забуду!!! Я пишу сумбурно. Це емоції і почуття переповнюють мене. Я вас усіх люблю!!! Спасибі всім за щастя у Львові!!! Я страшенно за всіма скучаю… Будьте здорові та щасливі!!! Ви – моє життя: сьогодні і завтра…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (39)


  16. Олена Малєєва - [ 2013.08.29 22:06 ]
    «Той-кому-нема-чого-втрачати»
    Він здавався мені зовсім,
    Зовсім драйвовим чуваком.
    Як на мене, він слухав важкувату музику,
    Й трохи заголосно,
    Але то був чи не єдиний його недолік.
    Тоді.
    В моїх очах.
    В іншому я захоплювалася ним.
    Тим, як він керує автівкою,
    Їдучи хутко й впевнено,
    Об’їжджаючи затори по зустрічній смузі,
    Й завертає на свою
    За мить до жахливого зіткнення...
    Його професією-романтік,
    І тим, що саме його викликають,
    Коли треба знешкодити якийсь
    особливо
    небезпечений вибуховий пристрій.
    Тому що, з його власних слів:
    «Ніхто не зробить так:
    Вправно. Точно, Швидко.»
    Його гострим розумом й білозубою посмішкою я також захоплювалася,
    І розмірковувала час від часу,
    Лузаючи насінная на кухні,
    Або миючи посуд,
    Чи не покохати мені когось такого...
    Схожого на нього...
    Проте, одного дня
    Він зізнався:
    «Мене ніхто не кохає.»
    І раптом я відчула...
    Ні, не те щоб розчарування або ошуканість -
    Звичайний страх.
    Адже я також його не кохала.
    З ним і сьогодні все ОуКей,
    І я так само захоплена ним,
    Тільки на відстані.
    Проте щоразу, перетинаючи перехрестя,
    Тримаючи в руці руку свого сина,
    Я дивлюся пильно,
    Аби не їхав по зустрічній смузі
    «Той-кому-нема-чого-втрачати»...

    28.08.2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.34)
    Прокоментувати:


  17. Шон Маклех - [ 2013.08.27 20:01 ]
    Олівець в руках
    Сон. Коли хмари кольору горобців,
    То марево, як кіно, проектується в небо.
    І не знати, де блукаєш ти –
    Старий птах на сухому дереві предків:
    Чи то в світі, який називають «реальність»,
    Чи то у журливих снах чорної черепахи.
    Ти забув, що дзеркало – це двері
    Між двома снами водяного щура.
    Ти розбив дзеркало
    І намалював на стіні дерево
    Там – де лишилася порожнеча.
    Ти блукав лісом
    В якому крім мертвих дерев небо,
    Ти розмовляв з круком,
    Що вивчив з усіх людських слів
    Тільки слово одне – «небуття».
    Ти подумав: «Як солодко
    У його нескінченності,
    У його глибокому колодязі,
    У його м’якій чорноті…»
    Ведмедик наповнений ватою.
    Дитяча іграшка.



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (4)


  18. Шон Маклех - [ 2013.08.27 20:29 ]
    Ті, що блукають навколо
    Місто, в якому замість людей
    Живуть мовчазні манекени,
    Місто, в якому замість будинків
    Стоять піраміди чорних ящиків,
    Місто, в якому замість ліхтарів
    Підвісили в темному небі астероїд,
    Місто, в якому бургомістр
    Лисим хвостом стукає по дереву,
    Білими зубами гризе сир місяця,
    Вусами лоскоче сірий світанок,
    Місто, в якому всі вулиці
    Ведуть до незримого крематорію,
    Де замість дощу на бруківку
    Падають хвилини,
    А замість сніжинок взимку
    Старі календарики
    В які заглядали колись щоденно
    Двірники судного дня.
    Оселився в його ратуші
    Газетляр Янош.
    Продає він газети
    З важкими чорними літерами
    Тяжчими, ніж якір Титаніка.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  19. Олена Малєєва - [ 2013.08.26 22:30 ]
    Сокира
    Я взяла сокиру
    Й зробила зарубку на своєму серці,
    Позначивши тою зарубкою
    Початок Нової ери.
    Ери без тебе, малося на увазі.
    Банальний початок «нового життя».
    І кожного дня
    Я брала сокиру і краяла собі серце,
    Відраховуючи дні,
    тижні,
    місяці без тебе.
    Серце кровоточило,
    А потім звикло.
    Я була дуже дисциплінована
    Й робила щодня нову зарубку,
    Аби не забувати ніколи,
    Як буває боляче.
    З кожним днем, з кожною позначкою
    Відчувалося полегшення…
    Одного дня я запитала себе:
    «Заради чого шматуєш собі серце? –
    Коли не боляче, то й сенсу вже нема.»
    Немов прокинулась від довгого сну…
    Поглянула на сокиру:
    Яка ж вона гарна!
    Що то за знаряддя й для чого воно?
    Певно, аби розмалювати Петриківським розписом.
    Беру фарби, пензлі й розмальовую…
    Гарно виходить, поглянь!
    До речі, а хто ти такий, нагадай мені?..

    26.08.2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  20. Оксана Єфіменко - [ 2013.08.25 22:50 ]
    Три
    Перший.
    Ти зійшов із листя зеленого,
    із вітру і променів. Із
    плечей великого сновидця
    на плечі сновидця малого,
    із кроком тихим, як земля,
    із хрестом на грудях.
    Ти за спиною і над головою,
    ти сила, з якою ідуть
    тихо, немов по воду
    серед ясної ночі.
    Я люблю тебе вперше.

    Другий.
    Ти прийшов із глибин,
    тих, які світло в мені,
    які темінь в землі,
    які сонце і зорі ховають,
    прийшов перед очі сновидця
    із його очей,
    перед лице його із його лиця.
    Ти попереду всюди,
    попереду скрізь, де є зір,
    і є зрячий.
    Я люблю тебе вдруге.

    Третій.
    Ти війшов усередину,
    гість, що невидимий,
    гість, що нечутний,
    руки погладь і люби.
    Руки погладь і віддай
    себе всього у руки,
    смертаві та чуйні,
    кохані.
    Вкрий долоні сновидця
    в долонях його,
    як укриє зіниці сновидиво,
    і люби мене втретє.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олена Малєєва - [ 2013.08.24 22:17 ]
    Ворожка
    Я зустріла її на південному вокзалі,
    Викохуючи в голові музику своїх віршів.
    - Куди ти йдеш? Не квапся! Дай я тобі поворожу! –
    Сказала вона.
    - Я можу поворожити тобі! –
    Подарувала їй свою посмішку.
    Проте вона наполягала:
    - У тебе в душі сум, а в голові недоспівана мелодія віршів.
    «Вона щось знає. Щось таки знає!» - подумала я і зупинилась на мить.
    Їй того й було треба:
    - Спитай, як хочеш, мене… Я відповім на найзапекліше, найзаповітніше твоє питання.
    - Добре, - озвалася я, - скажи, бо тільки одне питання не полишає і мучить мене:
    Який я маю талант?
    - Ти маєш талант подобатися чоловікам. – лагідно й спокійно відповіла вона.
    Але для мене то прозвучало як прокляття.
    Я поклала купюру в її засмаглу долоню, присіла на лавку…
    Сльози ще довго бігли моїми щоками,
    А у вухах був тільки гуркіт потягів, що мчали повз.
    Жодної іншої музики…
    24.08.2013 р


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  22. Марина Кордонець - [ 2013.08.22 19:01 ]
    ...Стану спогадом у твоїх очах...
    Стану спогадом у твоїх очах
    Волею, яку ти не підкорив
    Залишаючи по собі дивний слід у твоєму житті, маю у намірах
    спокути й гріхи
    Маревом уночі ти приходиш і губиш клубок ниток
    Я залишаюсь ні в сих ні в тих
    Ти біля порогу сідаєш, неначе той вірний пес
    Хтось із нас коли-небудь щось знайшов чи загубив?

    Мені не бракує літер
    Пишу по тобі чорнилами
    Завадили нам вірними бути ті речі, які без сповіді ніяк не вимовиш...


    20(08)2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Тая Яковлєва - [ 2013.08.21 15:20 ]
    Аби свічка не горіла напрасно…



    Кроками тишу відміряю
    Подивлюсь на руїни місяця
    Запалю сірником свічечку
    Переможу стуму вечора
    Вікна навстіж відчиню
    Вловлю ваніль хенесі
    Зразу ж стану п’яною
    З воску слізьми покаюся
    Душу, що довго пручається
    Задурю солодкою маною
    Вловлю мерехтіння зірочки
    Смарагдовою надією палаючу
    Тихим щемом спокій наповню
    Аби свічка не горіла напрасно
    Аби очі твої її бачили
    Аби серце твоє відчуло
    Я чекатиму вічність незміряну


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Гора - [ 2013.08.19 21:41 ]
    Суть буденна
    Якщо немає грому, то немає зіткнення.
    Якщо немає Слова, то немає Одкровення.
    Якщо є іскра, то буде вогонь.
    Ти - дитина Божа, не бійся погонь.
    Адже коли женуть, то більше полумья.
    Світло розпалюється день від дня.
    Іскри летять, запалюють інших:
    Юнаків, старців і літніх.
    Людям, чиї серця відкриті для Бога,
    Його вогонь візьмуть, і таким Світла дорога.
    Але, важливо ще його зберегти.
    Так Світло нехай світить перед людьми,
    Щоб вони бачили ваші добрі справи і
    Прославляли Отця вашого Небесного.
    Всі люди мають право в Царстві жити.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (9)


  25. Анатолій Криловець - [ 2013.08.19 19:00 ]
    Метелики
    Метелики живуть дуже недовго.
    Й ось уяви:
    Одному з них дісталося тепло і сонце –
    А вже надвечір
    Сонячні зайчики провели його в небуття.
    А другий жив у грозовий день –
    І дорогу в смерть йому освітлювали блискавиці.
    Третій же народився ввечері
    І помер у перших проблисках світанку.

    Тепер уяви:
    Є метеликів рай.
    І в цім раю метелики
    Намагаються збагнути,
    Що ж відбулося.
    І не можуть вирішити,
    Якого кольору життя –
    Золотого, сірого чи чорного.
    І що таке смерть –
    Сонячний зайчик,
    Вечорова зоря
    Чи проблиск світанку.

    Але метеликового раю не існує.
    Метелики просто перемелюють
    Своїми крилами світло й тінь.
    Пилок життя осідає на їхніх крилах.
    Ти дивишся на цей малюнок
    І уже не боїшся померти.

    11 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/37793/personnels"


  26. Олександр Гора - [ 2013.08.19 01:08 ]
    Життя триває
    - Кохана, я буду для багатьох загадкою,
    Хвилюватиму пекучою таємницею...
    Завжди буду привабливим та солодким,
    Незбагненним і жаданним ...
    - О, мій єдиний - рідний!
    Я бути можу зухвалою і безглуздой,
    І у примхах дуже неслухняною ...
    А будеш добрим,
    Стану я вірності покірною,
    І для тебе відкрию душу!
    У твоїх Божих долонях
    Палає променисте тепло.
    Я буду, як сніжинка і розтану ...
    Мені з тобою так легко,
    Що всіх на світі я благословлю!
    - О, Любове моя - кришталева чистота,
    Пригорнусь до тебе так натхненно
    Живим фонтаном Світла,
    І радісно забринить довкола
    Дзвіночком любові мелодія серця!
    Ти відгукнешся - неодмінно в пристрасті:
    Ми всі маємо триматися в єдності,
    Адже-це запорука до успіху і щастя!!!
    - Тобі, кохана Україно! Дарую сили всі, що маю,
    І мою працю тиху, в любові, як і мої вірші
    Подякою до вівтаря душі побожно я складаю.
    ...Життя планети триває!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2013.08.17 23:11 ]
    * * *
    Намріялось:
    Я цілував тебе
    У повіки.
    Раптом вони
    Відкрилися…
    І я побачив:
    Чорні черешні
    Твоїх очей
    Уже достигли
    Для кохання.

    11.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (19)


  28. Уляна Явна - [ 2013.08.15 22:26 ]
    На Веселому цвинтарі
    Коли ми вже вмремо, то було б добре бути
    Похованими на Веселому цвинтарі в Сепинцях.

    На твоєму гробі напишуть – мрійник, який здійснив
    Всі свої мрії і нікого не слухав, що щось неможливо.
    Будзиган, емігрант, відомий гуляка і пияк,
    Який за Vana Tallin їхав прямо до Таллінну.

    На моєму гробі напишуть – мрійниця, яка здійснила
    Всі свої мрії і нікого не слухала, що щось неможливо.
    Вміла любити і любила жити, їсти, пити вино, молитися.
    М’який Брі де Мо купувала на схід від Парижу
    (що там кілька годин в літаку!).

    Наші хрести най пов’яжуть тим рушником,
    Що колись в’язали нам руки на весіллі.
    Мережаний пташками і шитий квітками.
    Пам’ятаєш той шарварок на березі озера?
    Ми там обіцяли бути разом до надгробного каменю.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (1)


  29. Володимир Бандура - [ 2013.08.13 13:25 ]
    Aparencias. Видимість /переклад з португ. /
    Fafa de Belem
    Скільки років незабутніх
    відійшло в минуле нашого життя,
    Скільки помилок робили,
    повторяли,як не було каяття ,
    Скільки виплакали сліз ми потайки,
    та це відомо тільки нам
    Скільки сумнівів лишилось нам на завтра,
    що зависли над життям.

    Скільки радісних фантазій
    обіцяли душам стомлених надій,
    Скільки раз ми відкладали
    з боку в бік річ заповітних наших мрій,
    Скільки кажем раз „щасти вам”,
    як не маєм що сказати загалом,
    Скільки кажем раз”кохаю”,
    щоби вижити в випробуванні злом.

    Лише видимість,більш ніщо
    Не підтримує нас невдах,
    Хоч нещасне життя у нас,
    Ми ще носим надію в серцях.

    Цей невиявлений обман,-
    Знає правду про нього лиш Бог,
    Та з’явивсь знов єдиний шанс
    Звести вас, мене і любов.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Ірина Маргаритка - [ 2013.08.12 22:17 ]
    Спогад
    Яскраво в небі засяяло сонце,
    Тепер серце моє вміє співати,
    Підійди ближче, глянь у віконце,
    Увесь світ прагне радіти.

    Вітерець ніжно шепнув мені:
    Я подарую весняну казку.
    Поглянула в очі таємні твої,
    І руку ласкаво простяг мені.

    Яскраві барви сяють навкруги,
    Пливе життя грайливим струмочком,
    Яке несказанно красиве сонце, дивись туди:
    Незабутній щастя ковточок.

    Забувалася, в житті усе минає,
    Постій, уже вітер холодний,
    Ласкава музика, вона не лунає,
    одна, шум машин, тривожний.

    Сходинка за сходинкою, спускалася,
    Одна, життя на шовковій нитці.
    Мене поглина безвість оця,
    Падаю вниз, пташка без крил.

    Ти вберіг себе...
    Знаєш, яне вберегла,
    Щиро скажу тобі, сонце моє,
    Ніжно всміхнуся, гляну у вічі.

    Моє життя, воно в твоїй долоні,
    Навіки подарована тобі...
    У блакитно-синьому небі гаснуть зорі,
    Не знати цього світла більш мені.

    І на серці гірка сльоза
    Змиває солод миттєвих прглядів.
    В житті ж усе минає,
    Вірю, усе в житті згасає.

    Я не вберегла себе,
    День за днем лиють дощі,
    Не забути тебе,
    А життя вкрало мене.

    Роки швидко промайнуть,
    Душа приховає жаль,
    Чи моя вина? Не зберегла
    Колись очі погляд зупинять...

    Перед ними той весняний сад,
    Я ніжно всміхнуся, гляну у вічі,
    За димом щастя бринить сум,
    Навіки ж подарована тобі.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Шон Маклех - [ 2013.08.12 22:59 ]
    Дублiнський джаз
    Ліффі – це мажорна струна банджо
    Натягнута між кольоровими дверима.
    Хью*, одягни свій костюм смугастий –
    Лінії нагадують перехожим провулків
    Їх життя пришелепкувате.
    Що шукав ти
    У цих плямах фарби на полотні?
    Ти знайшов спочинок у воді –
    Бо вода це теж фарба – найкраща…
    Недарма річка Поддл
    Досі ховається –
    Чи то від сорому,
    Чи то від дивака Оскара**
    Того, що казки
    Писав своїми зболілими нервами.
    Бернарде! А ти вмів грати на скрипці
    Свого тата-алкоголіка?
    Він принаймні знав,
    Що шукає на дні келиха,
    Що ховається в глибинах
    Терпкого віскі,
    І чому воно спочиває
    Так довго в старезних діжках.
    Бернарде***, чому ти постійно
    Вигадував свою виставу
    І уявляв, що існують твої глядачі?
    Ти грав свою виставу для себе…
    Тільки для себе…
    Навіщо?

    Примітки:

    * - маю на увазі Хью Лейна (Sir Hugh Percy Lane) (1875 – 1915) – дивак був ще той…

    ** - коли про нього говорять, то завжди згадують за що його посадили, а про його неймовірні казки ні гу-гу…

    *** - я справді не знаю, чому він все життя грав вар’ята. Ну, не знаю і все! Ірландцем він був та й годі…

    Хотів назвати вірш "Snagcheol Baile Atha Cliath" але передумав...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  32. Іван Низовий - [ 2013.08.12 07:09 ]
    * * *
    Того вечора
    На каштанових вулицях міста
    Спалахнули мільярди свічок.
    Того вечора
    Ми зустрілися біля місячних сходів
    Й запитали одне в одного:
    «Підемо?»
    Ми побрались за руки,
    Ступили на першу сходинку,
    Осміліли – ступили на другу,
    А тоді, сміючись, побігли,
    Та все вище й вище,
    Над сузір'я каштанових свічок,
    Над учорашній день,
    У якому ще не було нас двох, –
    Був тільки я, і була тільки ти, –
    І каштани стояли свічниками…


    1971






    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  33. Володимир Бандура - [ 2013.08.12 02:49 ]
    Jura. Поклянись /перекл. з португ/
    Rui Veloso
    Клятву,що не матимеш пригоди,
    Прошу дай,минай гріха свободи.
    Тих,кого ти не кохаєш,фантазуєш,
    Мрієш, а завтра усіх забуваєш.

    Клятву дай,як матимеш пригоду,
    Не бреши нам двом на шкоду,
    Не чекай на насолоду.
    Палять ревнощі жорстоко
    Цим нікчемним кроком,
    Серце раниш ненароком,
    Не причиняй йому страждань.

    Клятву,що не матимеш пригоди
    Прошу дай мені,хочу знати лишень,
    Чом мене покинути хочеш?
    Дні самотності пророчиш.

    Не підтримує,не гріє
    Серце в тузі не радіє.
    Знай,що клятва,
    Що не значить нічого тобі,
    Лише варта кари.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Бандура - [ 2013.08.12 02:26 ]
    Voçe me vira a cabeça. Ви крутите мені голову / перекл. з португ/
    Chico Roque, Paulo Sergio Valle
    Ви крутите моїм серцем,
    Крадете мій розум
    І плани губите мої на майбуття,
    Я мушу думати – для чого це життя,
    Втікаю,та вертаюсь знову вами.

    Сказати не хочете правду
    І серцю наносите травму,
    Та я все живу в своїх мріях,
    Ваш поклик – остання надія,
    Як тільки кличете – лечу.


    Чом правдою не перекреслите мрій,
    Не звільните любов від надій? Чому?
    Чому кохання не розвієте хміль,
    Моєму серцю лиш приносите біль?

    Прив’язана лечу в клітку тих спокус,
    Знов до вас іду,серце вам кладу,
    В жертву приношу
    Для ваших забавок,прикрас,
    Любові іншої для вас.
    Іду.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Наталя Скосарьова - [ 2013.08.10 20:21 ]
    Липневе
    літеплий липень
    лічить
    лелечі
    літа´

    лусочка льону
    лускає –
    літо
    літо

    латана льоля
    лавром
    любистком
    ладаном

    ладен любити?
    люби
    легкокрило
    лагідно
    2013



    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (9)


  36. Леся Низова - [ 2013.08.10 01:19 ]
    Василь Шляхтич - вірний син України!
    Дорогий наш пане Василю!
    Вітаємо Вас із Днем народження!
    І хоч, на жаль, його Ви відзначатимете далеко від рідної неньки-України, але душею і серцем Ви все життя були й залишатимитесь із нею!
    І пам"ятайте, що українські солов"ї співають завжди для Вас, українські дерева шепочуть до Вас, українські річки кличуть Вас, українські поля сумують за Вами...
    Ви справжній вірний син України!!!
    Ми пишаємось Вами!

    Бережи Вас Господь! Довгих Вам років життя, міцного здоров"я, радості й оптимізму, щирої любові друзів і земляків!!!


    Ці слова Низового, я впевнена, передають і Ваші почуття:

    "Ніхто й ніщо не похитне
    Моєї віри в Україну…
    Хай світла доля обмине
    Мій дім; зневажать хай мене
    У ріднім краї… До загину
    В душі палатиме одне:
    Люблю і вірю в Україну!".



    Обіймаємо)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  37. Леся Низова - [ 2013.08.09 04:18 ]
    Улюбленець Гентош
    Дорогий наш Іванку!

    Із Днем народження тебе!!!

    Милий, симпатичний, добрий, уважний, справедливий, чесний, толерантний, мужній, загадковий, талановитий, скромний!!! Це - ти!
    І нам так добре з тобою!
    Най щодня зміцнюється здоров"я, переслідує удача, захлинає натхнення!!! Будь щасливий!!!
    І величезних тобі творчих успіхів!


    Відстоїться:
    Щось випаде в осадок,
    А дещо паром зійде,
    Як завжди,
    А залишок,
    Чистіший від води
    Джерельної,
    Залишиться у спадок
    Новому дню.
    За творчості законом
    Все буде саме так –
    Отож твори,
    Дерися вгору,
    Скочуйся з гори,
    Підкорюй перегін за перегоном
    В стремлінні до мети!
    Колись нащадок
    Доскіпливо твій шлях перечита
    І визначить:
    Досягнута мета
    Вартує всіх блукань
    І пересадок!


    Будь!!!!!!!!!!!!!!!!

    Цілуємо:)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  38. Марина Кордонець - [ 2013.08.06 20:34 ]
    ...Мої радощі сплелись в тугий вінок...
    Мої радощі сплелись в тугий вінок
    Підхопила течія безсмертних вод і потоками бурхливими в пітьму
    Я сьогодні знову у оазі сну

    Пригорнусь я міцно до дерев п'янких
    Доторкаючись долонями до крон
    Відчуватиму спорідненість
    Це - Ми!
    Діти Бога всеосяйного
    Вином освятили шлях свій, але темінь в снах

    Знаєш, ти заборгував мені
    Мій страх вправно відчайдушний день за днем
    Прагну я давно спочинку - вірності
    Тож торкнись чола мого й подаруй краплю єлею
    У серцях вже згас вогонь і зневірені не вперше душі

    Що то є: твоя Любов?
    Промінь сонця з неба вранці?
    Я покинула б свій дім
    Я блукала би стежками
    Щоб знайти хоча би тінь, але доля невблаганна
    Круговертю почуттів ми багаті/ми проклятті

    Ніби ковила вгинаємось від вітру...

    Літо 2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Леся Низова - [ 2013.08.05 15:39 ]
    Тепло Віктора Кучерука...
    Як пройшла презентація книги Віктора Кучерука? А чудово!!! І офіційна частина (а насправді вона була така затишно-родинна!), і неофіційні (а їх важко навіть перерахувати!)!!! Які прекрасні люди прийшли до Віктора на це свято, скільки в нього друзів і прихильників! А яка у Віктора дружня родина! А мама - взірець! А які талановиті поети з різних куточків України взяли участь у цій події! А які влаштовано екскурсії! Це взагалі окрема тема)
    Подробиці? А не скажу. Мучтесь усі, хто не поїхав... І дивіться світлини на ФБ...

    Людяно було, затишно, весело, неймовірно цікаво!!! Пам"ятатиму завжди!
    Я задоволена організацією, теплим прийомом і спілкуванням! Усі такі класні!)))

    Вітю, спасибі за твоє серце, спасибі за свято душі! Завдяки тобі я знайшла нових друзів і пізнала тебе ще краще!!!



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  40. Леся Низова - [ 2013.08.02 15:02 ]
    Дорогі друзі!
    Вибачте мене за мовчання. Не мала можливості відгукнутися на ваші твори... Шостого серпня обов"язково до кожного завітаю.
    Дякую за розуміння.


    Щиро. Низова.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Шон Маклех - [ 2013.08.01 00:13 ]
    Граннег
    Серед старезного пралісу, що від віку ще не знав сокири і важкого подиху лісорубів, я відчув запах зітлілого листя старих буків. Усвідомлення того, що цей ліс старіший за мене і мудріший за всіх професорів Дубліна, і що багатьом з цих дерев більше трьохсот літ, спонукало мене згадати давні ірландські легенди про Граннега – лісового перевертня, що здатний був перетворюватися на їжака. І тоді я написав таке:

    Той, що називає
    Їжачків зайчиками,
    А зайчиків їжачками,
    Той, що шматки гнилого дерева
    Несе як ліхтарики
    У пітьму свого «Я»,
    Той, що безногим чаклуном
    Кам’яніє серед тверді неба,
    Той, що збирає свої думки
    Наче кислі ягоди
    У дірявий кошик Сенеки,
    Прийшов серед липня дощів
    До мого багаття,
    Що нагодоване
    Сухими гілками
    Отруйних дерев,
    Приніс свою голову
    У подарунок
    Тліну…



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  42. Шон Маклех - [ 2013.07.31 22:47 ]
    Той, хто зазирає
    Колись давно я прожив кілька днів серед дрімучого лісу на дні давньої ущелини, оточеної скелями, що утворені тріасовими вапняками. В ущелині були зруйновані стародавні копальні, штольні, де люди колись шукали блискучий метал, які нині ведуть у велике Ніщо. Вічно вологі камені поросли мохом і папороттю. Я слухав шум водоспаду і думав про вічне. І раптом написав таке:

    На дні тріасової ущелини,
    Серед скель,
    Де спить споконвічне,
    Спить небудиме й невисловлене,
    Мислю про паростки,
    Що завжди проростуть,
    Як тільки зерно –
    Не мертве і не живе
    Впаде в цей ґрунт
    Вічної вологості.
    Щось більш давнє
    Ніж папороть,
    Щось більш невловиме
    Ніж думка
    Зазирає у моє глибинне єство,
    Нагадує, що все тимчасове,
    Крім нього – оцього темного
    І зловісного,
    Якого друїди звали Кром Кройх,
    Що ховається
    В густій,
    Як молоко сліпої вівці темряві
    Старої кинутої копальні,
    Наодинці з прокляттям,
    Яке тяжіє перестиглим яблуком
    Над моєю землею
    Тужливих журавлів
    Та бородатих шаманів.
    Віддаю свою плоть
    Крижаному водоспаду часу,
    Віддаю свій дух
    Старому дереву споглядання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  43. Рома Крючок - [ 2013.07.31 15:29 ]
    розлітається листя по небу
    розлітається листя по небу
    та поїзд твій їде до сонця
    дощ звідкись взявся на щоках
    шкода що більше нас нема
    є лиш дощ потяг листя та сонце
    ну і я залишив собі кулон страх
    напевне варто було щось змінити
    напевно варто було щось у собі
    змінити порвати на шматки але
    не вистачило сили прости
    лети у руки сонця та знайди
    там спокій та утіху
    мене ж залиш самого на пероні
    залиш усе що було і чого так і не було
    потяг дощ перон кулон та страх
    нас мабуть ніколи не було
    та тепер вже все одно напевне нам
    яких ніколи не було...
    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Марина Кордонець - [ 2013.07.31 13:53 ]
    ...Я відчуваю себе землею...
    Я відчуваю себе землею
    Такою прадавньою землею
    Що світ згубивсь у снах моїх

    Земля - неначе горя чаша
    І небеса над нами...
    Зайве вітрам кричати навздогін!

    Тобі не одурити зроду ні мудрого, ні птаха
    Силі волі ніхто не вчить
    Її зростити маєш сам

    А я залишусь тут, допоки осінь нашепоче мені нові пророцтва
    І я їх пронесу крізь дим...


    30(07)2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Марина Кордонець - [ 2013.07.29 19:04 ]
    Сьогодні прохолодно зранку...
    Сьогодні прохолодно зранку
    Я поглядаю на небо
    Прошу дощу

    Я не впізнаю себе
    Більше - ні
    Минуле живиться моїм теперішнім
    Плавно вдивляючись у моє майбутнє
    І сповнює думки мої страхом
    Жахом - бути забутою...


    29(04)2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Рома Крючок - [ 2013.07.29 11:28 ]
    `я не знаю де буду завтра
    я не знаю де буду завтра
    я не знаю що буде завтра
    я не знаю куди відлечу
    я не знаю чи назавжди
    я не знаю чи повернусь
    я не знаю де буду завтра
    я не знаю що буде завтра
    я знаю лиш те що ви в мені
    я знаю що ви вилиті смарагдами
    в серці в моєму назавжди
    я це лише знаю...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Леся Низова - [ 2013.07.29 09:58 ]
    Наталю Мазур, ми тебе любимо!
    Мила й світла наша Наталю!
    Вітаємо тебе із Днем народження!
    Бажаємо тобі щастя, радості, натхнення, удачі, затишку родинного й душевного, вірних і надійних друзів, здоров"я міцного!!!
    Господь тебе любить!!!
    І ми - з тобою!)


    Дозволь і від Низового:

    "Ходім, Наталю, в листопад –
    Хай шелестять в тумані кроки
    І паленіють твої щоки –
    Ми не повернемо назад.
    Там все звучить уже не в лад,
    Не в унісон – там сон і спокій,
    Ніхто не вчує наших кроків…
    Ходім, Наталю, в листопад!".


    ЦІЛУЄМО!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  48. Рома Крючок - [ 2013.07.28 10:37 ]
    2
    а знаєш все добре
    а знаєш мені все одно
    а знаєш вітер холодний
    а знаєш зовсім не дме

    без тебе я знаю як жити
    без тебе я вже жив
    без тебе було так як з тобою але
    без тебе


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Рома Крючок - [ 2013.07.28 10:40 ]
    1
    така доля
    нічого не змінити,
    закінчується все
    і вже незабаром
    настане останній
    день літа.
    нічого не змінити
    все завершується
    кохання, життя,
    улюблена пісня твоя
    теж добігає кінця.
    та не сумуй
    не плач, тримайся,
    закінчується все,
    добігає кінця щоб
    дати новому початок
    без кінця початку
    не бува.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Гора - [ 2013.07.26 21:48 ]
    Над ланами сонце сходить
    Над ланами сонце сходить.
    Мій косарик косить роси...
    Іноді, він так виглядає смішно - по-дитячому!
    Можливо подруги, друзі, мене зрозуміють, що
    Є чоловіки, з якими хочеться бути жінкою.
    Запитально-м'яко нахиляти голову,
    Жмуритися крізь вії, качати головою...
    Тамуючи подих, вислуховувати натхненні мови,
    Світитися напівусмішкою - любий,
    Ми з тобою однієї крові.
    Інколи хочеться відвертості, але не на всі теми,
    А тільки на ті, на які прийнята відвертість,
    Решта тем з ними взагалі не важливі.
    Хочеться простягнутої руки,
    Тремко припадати до плеча,
    Приємно - коли б іскри палали в зіницях
    І подив у співрозмовника,
    Тому що красиво, тому що
    Немає Трійці без клечання,
    Як і домівки _ без родинного тепла.
    Є літо Божого вінчання,
    Де мій косарик косить роси
    І ревно працює жінка, як бджола..
    Та ще, знаю, що можливо скажуть:
    "Це ж бо нісенітниця..!"
    Усміхнусь теплом - моє життя,
    То все-таки є моїм,
    Мій косарик - моя Божа доля...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   57   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   124