ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Павлюк - [ 2015.09.27 16:56 ]
    Смерть радянської відьми
    Знайомій

    Крутило всю ніч водяною пилюкою вчора,
    Вертіло-шипіло усім, що лежало кругом.
    Іще не лежала, бродила по хаті потвора –
    Як баба тхорезна, що пише доноси в райком...

    Навколо скакала дрібна і услужлива нечисть –
    Брехала потворі, що та найсвятіша з усіх.
    Вони язиками знущались із тіла предтечі
    І душу його виставляти хотіли на сміх.

    Гадюкою чорною голос відьомський звивався.
    Велика Гординя у серці відьомськім гула.
    Вона із Христа насміхалась.
    Не він відцурався...
    Він всіх би простив милосердно
    В цій прірвності зла.

    Невиспана відьма
    Добро проклинала навколо.
    На писку страшному чорніла гримаса гріха.
    І гидко було біля неї,
    Пекельно і голо.
    І скрегіт зубів її довго в ночі не стихав.

    Аз тихо молився.
    Хрестився.
    І крейдяно білим
    Здавався мені горизонт у червоній імлі.
    Як відьма радянська вмирала,
    До неї набігли
    Усі такі самі –
    Жорстокі і злі.

    Бо й батько відьмаки
    Прислужником був у фашистів.
    Вона пішла далі,
    Ну тобто у прірву, ще глибш...
    А люди не знали...
    А люди ішли за нечистою.
    Пропасти могли б.

    Священик приїхав.
    Прогнала його кочергою.
    Не хтіла покаятись –
    Каже: «Не маю гріхів»...
    Була ця потвора тілесно колись молодою,
    Душею ж манила чортів.

    Відьмака іконою бити сповідника бралась:
    Летіла крізь двері і стіни ікона свята...
    Господь не карав.
    Сама себе баба з’їдала.
    Мов крила воронячі –
    Шамкали чорні вуста.

    ...Любив хтось цю жінку...
    Йому я, звичайно, прощаю...
    Прощаю цій дівчинці,
    Що в ній ховалась колись.
    От їй принесу я цукерка і пряник до чаю,
    Бо свічку для неї уже вороги запасли.

    Вже стелю знімають над відьмою,
    Щоби погасла:
    Відьомська ж душонка
    Боїться цей світ покидать...
    Рак душ – як і сказ, –
    То хвороба заразно-опасна,
    Не лиш для дівок, –
    А й для націй,
    Що можуть вмирать,
    Якщо у них відьми керують царьками земними,
    Нацьковують їх на крилате, дзвінке, корінне.

    Та будьмо уважні.
    Бо й грішні вмирають святими...

    Оця чорна відьма
    До Бога штовхнула мене.


    27 верес. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/42825/"


  2. Уляна Яресько - [ 2015.09.27 14:44 ]
    В обійми казкових алей
    Забутого літа блукають у вересні привиди,
    І листя опале вітрище мете звідусіль.
    Мене із камінного міста в ілюзію виведи,
    Там будні придушені святом одвічних неділь.

    Невтішні новини... депресія... війни.. спустошення...
    На завтра дощі пророкує "Синоптик юей"...
    Тікаймо від світу! Нас осінь ласкаво запрошує
    В буршти́ново-ніжні обійми казкових алей.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.27 12:09 ]
    За так

    Хмурнішає осінь. Бариста лелека
    Зміксовує дзьобом болотні халепи...
    За так - ледь прив`ялі сівкі пелюстини.
    Ніхто не замовив лихої години...

    Банькатої жабки нікому не треба?
    Є люля-кебаб. І вогонь упівнеба.

    Одна із найбільших чудних ресторацій
    Знаходиться серед безладдя, вібрацій.
    Усе тут розмірено, зважено, чітко.
    Засохне качанчик, горішок. нагідка.

    Заходьте, сідайте, смакуйте...
    Хваліте!
    Зумійте напитися, протверезіти.

    Розвішані бульки, хвоїни, сонети...
    О... вже задиміла тонка сигарета.
    Браслетик упав на каштани вологі.
    Прелюдії літеплі... зимні еклоги...

    За штори заморські – свої павутини.
    Ніхто тут не знає урду чи латини.
    Ведмеді розбили стару порцеляну.
    Усе приготується рвійно - без плану.

    Догідливі пні - мандрівцю-пішаниці.
    Є шахи і шашіль, вабкі танцівниці.
    Грибні дегустації, шурхоти, зойки.
    Пастель розілляла кукібниця-сойка.
    Іржаві замки повикидані в небо.
    Замовте комашку чи вранішній щебет.

    Соте ексклюзивне, туманом залите.
    Я вчора вужа упіймала під сито.
    Намріяла чай і немеркнучу зірку…
    Та ящірка бігла, забрала в комірку.

    Медаль реп`яхова, ожинна банкнота.
    Пишу… Мариную вчорашню суботу…


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  4. Олександра Камінчанська - [ 2015.09.27 12:02 ]
    ***



    Дощ нестримано-тихо, крізь темінь, заплакав і стих.
    В ніч летіли рядки… Не насмілилась, не зупинила.
    І леліяла спрагла земля кожен випитий вдих
    Пересіяних ситом краплин, що подібні на крила.

    Не збагнути де вічне... твоя нерозгадана суть,
    Наче вмита дощами хитка, порцелянова тиша.
    А зірки, що у небі, щоніч – воскресають і мруть.
    …На папері думки хтось по білому білим напише...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  5. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.27 09:13 ]
    Будемо жить!
    Ген у вирій,за обрій далеко-далеко
    Наше літо квітуче забрали лелеки.
    І на коси упали нам сивії роси,
    Це вже осінь життєва прийшла,уже осінь.

    Тільки в серце своє не впускаймо її,
    Хай ще довго витьохкують там солов"ї.
    Хоч невтомної праці дозріли плоди,
    Кожен з нас почувається ще молодим.

    І здоров"я підводить,не ті уже сили
    Та добра і снаги джерело не зміліло,
    А нестримним потоком біжить і біжить,
    Творчих задумів - море.То ж будемо жить.

    2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  6. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.27 09:44 ]
    Падолист
    Листопад,листопад,падолист
    Із Покровою вдвох обнялись,
    Падолист,падолист,листопад,
    Теплих днів не повернеш назад.

    Іще сонечко вдень пригріва,
    Вранці глянеш - біла трава.
    Дикі гуси махнули крильми,
    Від Покрови лиш крок до зими.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  7. Ніна Виноградська - [ 2015.09.27 09:30 ]
    Не карай війною


    Не покарай нас, Господи, війною!-
    Просили всі прапращури мої.
    На жаль, всі покоління наді мною
    Відчули на собі тягар її.

    Якщо караєш – не карай війною,
    Смертями рідних, Боже, не карай!
    Хай половіє жито і весною
    Нам вистачить на хліб і коровай.

    Нехай скоріше світлий час настане,
    Щоб з горя не сивіли матері.
    Нехай мої Амалія і Таня
    Щасливі будуть в мирі і добрі.
    24.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  8. Ніна Виноградська - [ 2015.09.27 08:33 ]
    Жива


    Ну як навчитись падати в житті,
    Щоби піднятись швидко, не спинитись?
    За хвіст впіймати і метеорита
    Й підтримати коханого в путі.

    Повсюди навести в державі лад,
    Промити вікна у оселях, в душах.
    Щоб не трясли нас вороги мов грушу,
    Вперед іти, не дивлячись назад.

    Ослаблена війною, та жива,
    Із правіків згорьована країна,
    Донині б’ється за свободу сина
    І за прості людські у ній права.
    20.07.15


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  9. Іван Потьомкін - [ 2015.09.27 05:09 ]
    ...Усе частіш спада на думку Богу
    Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
    Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
    Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
    Принишкли біля Всевишнього господи.
    Уже й самі розказують, мов казку,
    Як їм хотілось аж до сказу
    В ніч солов’їну десь біля перелазу
    До ранку цілуватися з дівчатами земними,
    Синів-богатирів заводити із ними .
    Наче у безвість ті часи гунули,
    Безжурнії часи, біблійнопроминулі.
    Щоправда, і тоді була тривога,
    Як одчайдухам закортіло зрівнятися із Богом.
    Всевишньому вдалось ті задуми порушить:
    Летіли вавілонці з високості, наче груші,
    І розбивалася на друзки мрія навісна,
    А з нею й мова на той час одна .
    Були ті будівничі, як діти, ще такі наївні,
    Не думали про братовбивчі війни.
    Трималися усі на видноті...
    А от нащадки їхні вже не ті:
    Позалізали кожен в свою нору
    І атом перековують на горе.
    І все частіш спада на думку Богу -
    Зробить реальністю і Гога, і Магога.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Саковець - [ 2015.09.26 23:06 ]
    ***
    Удруге ввійди
    в цю ріку –
    хай сповільниться час,
    бо все,
    що минає,
    таки не підвладне нікому.
    Вдихаючи осінь,
    зі світом не впасти б
    у кому,
    тоді вже напевно
    ніхто не згадає
    про нас.

    Анфас чи у профіль –
    малюю тебе.
    Ще і ще.
    У ліжку.
    В кав’ярні.
    Живи у мені й на папері,
    бо час-хуліган
    утече
    до наступної ери,
    лишивши нас
    пам’яті міста.
    Причастя дощем.

    Істерика вітру,
    де мощі дерев.
    Наче бог,
    годинник
    у димній пітьмі
    розглядає зустрічних.
    Нам байдуже:
    вересень,
    березень,
    вечір
    чи вічність.
    Лише б їх ділити
    на двох.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  11. Леся Сидорович - [ 2015.09.26 22:58 ]
    Вночі було це. Хто, чому й коли
    Вночі було це. Хто, чому й коли
    Забув на небі зачинити шлюзи?
    Хоч ущипни себе, хоч уколи -
    Це не поможе збутися ілюзій.

    Шалений дощ! Я думала – вже сплю.
    А тут – цей рейвах і тарам-барами.
    А злива запевняла: «Я наллю
    По вінця вам, по тротуари й брами!».

    А зранку геть усі ідуть сумні.
    Чудуюся: усе прозоро-чисте!
    Чи ж варто наші неповторні дні
    Нанизувать у сіреє намисто?

    І парасолі. Пара парасоль,
    А там – ще пара. І таких багато.
    Співають ринви: до-ре-мі-фа-соль!
    Співає серце – радість не сховати!

    Спинюся. Помилуюсь. Поспішу.
    Послухаю і музику, і тишу.
    Болото витру, мокре просушу,
    А радість я собі на день залишу.

    Нехай всього лиш парк – не справжній ліс,
    Поміг він розпрощатися з журбою.
    А крапелька, що втрапила на ніс, -
    То привітання дерева зі мною.

    Чи це пристойно – посміхатись всім?
    Чи це банально – тішитися зливі?
    Стереотипи? Їх залишим їм.
    А ви зі мною? Будемо щасливі!
    25.09.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  12. Світлана Мельничук - [ 2015.09.26 21:15 ]
    ***
    В тобі, я певна, музика жила:
    Як говорив, співало моє серце.
    Не ту я папку з нотами взяла.
    А виправляти - надто довго все це.

    Мелодія для двох - нам не вдалась.
    Старань катма, та забагато примхи.
    Як солодко та музика лилась!
    Повір словам закоханої жінки.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  13. Світлана Мельничук - [ 2015.09.26 21:37 ]
    ***
    Стоїш в окопі
    (не на колінах)
    за всю Європу,
    моя Вкраїно.

    Вінок із маків -
    дарунок сина.
    Відбив атаку,
    а сам загинув.

    Щоб ти, єдина,
    (Ти чуєш, нене?!)
    була навіки
    благословенна.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  14. Олексій Могиленко - [ 2015.09.26 20:27 ]
    Допоки,Господи?

    Допоки, Господи, допоки
    Тектимуть ріки і потоки
    Нестримних сліз і крові?
    Їх буде скоро ціле море

    Від крові Чорне і Червоне
    Таке як Мертве, бо солоне
    Те море – людське горе,
    Неправда там таки потоне.

    Допоки, Господи, допоки?
    Коли вже буде мир і спокій?
    Коли то повернуться
    Додому рідні й посміхнуться

    Утомлено та гордо дітям;
    Пригорнуть, поцілують ніжно
    І скажуть: Все. Скінчилось.
    Не дай, Господь, щоб повторилось.

    Допоки, Господи, допоки?
    До неба піднімаю руки
    І чую ніжно-тихе:
    Молися, вір і стихне лихо.
    01.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  15. Олексій Могиленко - [ 2015.09.26 20:15 ]
    Журавлиний ключ

    Бачу ключ журавлів,
    Небо плаче дощем.
    Гіркий осад в душі,
    В серце стукає щем.

    Чути журне – «Курли!»,
    Запитав я у них:
    -Повернетесь? Коли?
    -Після війни…
    18.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  16. Уляна Яресько - [ 2015.09.26 19:06 ]
    Я все пам'ятаю... А ти?
    Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
    Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
    Любов, наче дикий бізон, заблукала у прерії,
    Була я не в силі спинити її. Ти не встиг.

    Невже замете прикра ху́га серця падолистами,
    Забудеться солод ночей і окрилення днів?
    Коли наше щастя помчало лісами багнистими,
    Його зупинити не сміла. І ти не зумів.

    Клекоче, вирує, стирає надію нурто́вище...
    Руйнуються мрії, палають у пеклі мости!
    З тобою нестерпно, але і без тебе не можу ще...
    Я все пам'ятаю... "Чи вийдеш?" і "Гірко!" А ти?


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Ондо Линдэ - [ 2015.09.26 10:40 ]
    переменная тварь
    [посв. ...]

    переменной твари беленый рормат
    подержи за горло больное сором
    а не то услышанным опозорят
    с ним иначе просто не поступить

    к переменной твари карие сами
    а зеленых под руку авель замер
    черных нет а с серыми ни сезама
    да их и серыми видели редко кто

    переменную тварь я теряю в лицах
    проясняйся тварь войся янься инься
    не с твоих ресниц я смогу напиться
    только с наших разниц разве что пить

    аблативов нет локативы красть лишь
    это горе рвет мне болота настежь
    это ты сверкаешь дас ист фантастиш
    раз уж тварь мне негде тебя хранить


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  18. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.26 09:10 ]
    А вже Покрова одцвіла...
    А вже Покрова одцвіла
    Осіннім падолистом.
    Вже й біля нашого села
    Пора весільна близько.

    Покриє хусткою вона
    Голівоньку дівочу,
    Весела музика луна
    І серденько тріпоче,

    Немов маленьке пташеня,
    Та завмира в чеканні
    Коли ж із судженим в життя
    Йти стежкою кохання.

    2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.26 09:20 ]
    Випробування долі
    Доленька сіє потроху усього:
    Зерна добра та щасливії дні,
    Є поміж них і сміття,і полова,
    Бувають хвилини веселі й сумні.

    Але нарікати на долю не треба,
    Людину в житті випробовує Бог.
    Труднощі їй посилає із Неба,
    Щоби не здавалась,боролася щоб.

    Щоби задумалась,чим завинила
    Перед Всевишнім,покаялась теж,
    Тоді й подає рятівну соломину
    Спаситель,Який Милостивий без меж.

    Вхопитись за неї,із пропасті вийти,
    Чи,мов у болоті,бути в гріхах,
    Очиститися від них чи втопитись,
    Вирішує завжди людина сама.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2015.09.25 23:23 ]
    Розлучення
    Розірвались корали. Намистини
    Покотились долівкою з сумом...
    Ти бажаєш зрікатися Істини?
    Це мені не потрібно. Подумай,

    Що ти можеш залагодить зреченням?
    Не збереш у долоні кохання.
    Все кінчається. Всі ми приречені
    Пити чару, неначе востаннє...

    А розірвана Істина Правдами
    По приватних кишенях розходиться.
    Не по правилах, ой, не по правилах
    "Догравати" кохання доводиться...

    Тож омийся сльозами розлучними,
    Як-то водиться в царстві жіночому!..
    Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
    Так буває. Хоч ми і не хочемо...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115092510404


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Анничка Фрік - [ 2015.09.25 21:17 ]
    Три
    Два в одному -
    це про шампунь і бальзам,
    три в одному -
    сказано про не дам
    як в старенькій сентенції
    про значну абстиненцію.

    Також ще про рахунки, раунди і поцілунки.
    Перший -
    це було все незнайомо, райдужно і кольорово.
    Другий -
    розпачливо навіщось,
    і зі сьозами знову.

    А третій раунд і не відбувся,
    хоч був останнім.
    Третє – дорожче, ніж перше і друге,
    найважче і
    на прощання.
    24.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Михайло Десна - [ 2015.09.25 17:39 ]
    "Арлекино"
    «Від виборів до виборів щодня»
    Бегу, бегу - дорогам нет конца.
    Огромный мир замкнулся для меня -
    во имя частной собственности льсца.

    Я – бомж (Сковорода), я - просто смех,
    Хоть с именем, но, в общем, без судьбы.
    Какое, право, дело вам до тех,
    Над кем пришли повеселиться вы.

    « Ах, Україно, Україно»,
    Нужно быть смешной для всех.
    Україно, Україно,
    Есть одна награда - смех!

    Выходят без титушек силачи,
    Не ведая, что в жизни есть печаль.
    Они банкноты гнут, как калачи,
    И Раду рвут движением плеча.

    И рукоплещет восхищенный зал,
    И на «посаду» дарят им цветы.
    Для них играет гимн, горят глаза,
    А мною заполняют перерыв.

    « Ах, Україно, Україно»,
    Нужно быть смешной для всех.
    Україно, Україно,
    Есть одна награда - смех!

    Смешить вас мне с годами все трудней,
    Ведь я, увы, - не мелочь у рубля.
    Я Гамлета в безумии страстей
    Который год играю для себя.

    Все кажется: вот маску я сниму,
    И этот мир изменится со мной,
    Но слез моих не видно никому.
    «Одна стежина» есть… И та - в запой.


    «Ах, Україно, Україно»,
    Нужно быть смешной для всех.
    Україно, Україно,
    Есть одна награда - смех!


    25.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.25 11:22 ]
    Імовірність
    1

    Просто закохатися в незнане.
    В ореолі пристрасті - екран.
    Ось уже підводиш до лиману...
    Море й небеса - пливкий шафран.
    Біжите... футболите кокоси...
    Бунгало видніється між мирт.
    Сміттячка виносити не просиш.
    Супокій, ідилія та мир.

    Ні халеп житейських, ні нотацій,
    Штори крепдешинні, все окей.
    Екзотичне снідання на таці.
    Листя ажурове, шепітке.
    Танець вирлоокої мулатки.
    Ложе зашироке. Ящірки...
    Блискотіє фольга з шоколадки.
    Запевняєш: "...більше я ні з ким...".

    Дзеленчать ошлюблені тенета.
    Обмінялись віршами, кіно.
    Вийшли з чату - смажити котлети,
    Воювати з дачним бур`яном.

    2

    Ти ж не знаєш імені та статі.
    В інтернеті всі пливкі-чужі.
    Можеш залюбити моцну Катю...
    Що бортує диски в гаражі.
    Присилає каву добрий Жорик.
    Піджачок на фото - від кутюр.
    Пише Амадей: "гайда у гори...".
    Дні та ночі - сюркотливий сюр.

    Імовірність множиться на числа.
    Лев у цю хвилину став на трап.
    Я писала іронічно, стисло.
    Уникайте віртуальних лап.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.25 11:16 ]
    Мандрівець

    Спинився човен – між полів, комах.
    Куди пливти...
    Зелене безбережжя.
    Це був його прорив, а може, крах.
    Радів осонню, блискавці, одежі.

    Хтось кинув продірявлений сачок,
    Росли із днища вишні, абрикоса...
    А човен висихав... гойдався... мок...
    І снилися чайки та альбатроси.

    Отак би звільна вкорінився там,
    Розпався на дошки, безкрилі мари.
    Та зрушили ручиська – за сто грам.
    В село прийшла царівночка Тамара.

    – Я щойно з "Еспаньйоли". Це – прикол?
    Не впишеться злидота у декори.
    Тут буде дітвора кричати: "гол...".
    Це ж закапелок, шість км до моря.

    Ні скабки не лишили на межі.
    Човни-блукальці всім одвік чужі.
    Окремішнім за друзів - дощ, вітри.
    А кілометрів там не шість, лиш три...



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  25. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.25 09:18 ]
    Трояндовий рай
    Розквітли троянди різнокольорові:
    Білі,рожеві і темночервоні,
    Блакитні та бежеві,яскравожовті,
    Ще - помаранчеві і малинові.

    Високі зрівнялись з кущем калиновим,
    Низенькі в травичці сховалися знову,
    Чудові такі,немов діаманти,
    Та колючки не дають їх дістати.

    Оця краса перехоплює подих,
    Створила такими їх мати-природа:
    Згори поглядає квітка велика,
    Пелюсточки в неї,наче з оксамиту,

    Маленька ж - пухнаста,як те кошенятко,
    На всю округу парфумами пахне.
    Ти ними милуйся,але не зривай,
    Хай довго квітує трояндовий рай.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  26. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.25 09:12 ]
    Вас чекають
    А материнські сльози
    Печуть і душу ранять,
    Синочки їх на Сході
    Країну захищають.

    Удачі вам,рідненькі
    Соколики-солдати,
    На вас Вкраїна-ненька
    Усю надію має.

    Свободу їй здобудьте,
    Ворожий зашморг скиньте,
    Героїв не забуде
    Знедолена Вітчизна.

    Вас й діточки чекають,
    Дружини,наречені,
    І Господа благають
    Вернулись щоб живими.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  27. Людмила Калиновська - [ 2015.09.24 21:51 ]
    Осіннє
    …І урветься терпець. Буде терпко і гірко у роті,
    і в останню хвилину тієї, мов дим, гіркоти,
    важко зрушить зі станції довгий-предовгий потяг.
    Просто так. Без мети.
    Листопади завіють під обрій в столицях і селах,
    І алеї у парках статечні – для чистописьма
    і розвидниться ранок у буднях, таких невеселих,
    і насниться у снах,
    де ми знову з тобою такі молоді та щасливі,
    де безмежно поштивий нам грає старенький скрипаль…

    Дивна осінь. Солодка, як мед і сливово щемлива.
    Як для спогадів – даль…

    24.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  28. Олексій Кацай - [ 2015.09.24 18:11 ]
    Безсоння
    Магмі розпеченій сниться материка моноліт.
    Вітру циклонів – звуки, занурені в труби й кларнети.
    Кресленням сниться готовий до вильоту зореліт.
    Внуку сняться в колисці м’які іграшкові планети.
    Тільки я, весь безсонням проточений до хромосом,
    в серце мозком вбираю пульсуючий вічністю космос.
    Захлинаюсь безмежжям, неначе плавні – Дніпром.
    Проростаю крізь нього, як острів чи стишений голос
    з іншого берега. І зникаю, з’являючись десь
    в центрі хвиль кругових. Та й зморившись від плюскоту й бесід,
    хочу врешті заснути. Та раптом здригаюсь увесь:
    може, все навпаки?! І то мною, не сплячим, снить Всесвіт?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Лазірко - [ 2015.09.24 16:04 ]
    жива душа
    жива душа бурхлива мов перон
    об неї оббиваются пороги
    щасливого вистукування скронь
    незбутнього бажання остороги

    у неї більше віри ніж подій
    і не бракує пісні для розради
    душа крокує певно по воді
    до перших у чеканні снігопадів

    до повного відчуження доріг
    і хибної нестачі антуражу
    жива душа тепліша від зорі
    промовніша за дух лісів у сажі

    пташиним небом ділиться з людьми
    насушним хлібом і вином частує
    у крихтах серця в прихистках зими
    плекає світло що життя вартує

    лети до мене ластівко лети
    звивай гніздо під крівлею надії
    моя весна мов спалені листи
    давно вже спопелилася та гріє

    4 Грудня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Лазірко - [ 2015.09.24 16:30 ]
    бiлий бiль
    позбувалися землі
    журавлі
    гірко їй
    позбивалися дощі
    у душі
    у моїй
    а молитва мов зоря
    з вівтаря
    не зійшла
    і так бідно на устах
    просто жах
    ла-ла-ла
    що виходило не йде
    і ніде
    не майне
    що заходило сплете
    цей етер
    в голий нерв
    за думками правди край
    гри гора
    гра горить
    Боже серце не вмирай
    відбивай
    кожну мить
    від годинника ходи
    у доби
    очі злі
    стало мало доброти
    добре тим
    хто в землі
    пахне тиша ялівцем
    чебрецем
    у чаях
    і блукає жеребцем
    неба щем
    у боях
    аж до опіку цей сплін
    до колін
    голова
    позбувалися землі
    журавлі
    а трава
    зодягалася у ніч
    в чари снів
    заметіль
    на нічийному коні
    у вогні
    білий біль

    26 Листопада, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.24 09:27 ]
    Снігова королева
    Ти красива,немов троянда,
    Наче лялька,гарна й чудова,
    Завжди все у тебе до ладу:
    Одяг,зачіска.Але погляд?

    А ні усмішки,а ні ласки,
    Тільки холодом віє від тебе.
    Може ти Снігова Королева
    Із відомої усім казки?

    Замість серця у тебе крижина,
    Ти постійно на всіх сердита.
    Може просто нема ще принца,
    Який лід зможе розтопити

    Добром,ніжністю та коханням,
    Спалахне в очах іскра-радість.
    І ти щастя тоді пізнаєш,
    Щиро я тобі цього бажаю.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.24 08:41 ]
    Осені заграва
    Відносить вітром зграю журавлів
    Далеко десь за обрій синій-синій,
    Купається ще вересень в теплі,
    Хоч вечори вже прохолодні нині.

    І вранці роси сріблом миготять
    На скошених,уже пожухлих травах.
    Спалахує на сонці раз у раз
    Золотом диво-осені заграва.

    2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.23 16:29 ]
    Мотиви осоння


    Малюю коло - і світи не руш.
    Струмують білі лети від модемів...
    Пахотнява димів, тарані, груш...
    А я не в темі.

    Перелетів сімсотий акробат.
    Все нижчі планки, зліша охорона.
    Опрацювали сполом перехват.
    Внесли корону.

    Павук між дзявкотіння брехні тче.
    Готуйся до завій, оплакуй страти.
    Ще десь бетель жує товариш Че.
    Люд вчиться ждати.

    Цупкі цитрини... цитри... цитрамон.
    Оцим невістам нидіти-вдовіти...
    На прив`язі край люлечки Самсон.
    Лев пише звіти.

    Просіла магометова гора.
    Ефемериди хвалять змій і дафній.
    Латай сорочку, вовчик роздира.
    Образи давні.

    Принишк на сіні зболений Ікар.
    Міняв на ширку креслення Дедала.
    Несе мошистий фоліант казкар:
    В це заглядала?

    Кажи мені, дідиську... Присипляй
    Кукібну совість. Покажи лозину.
    Ми чули ча-ча-ча, гиля-гиля...
    Ковтали слину.

    Тепер кавуєм... Скачем уперед.
    Облуплені лошата, менше солі.
    Здорожчав кіловат... і блендамед
    Обмазав чола.

    Знаходжу релаксуючий мотив.
    Куди ж ти, коте, возик покотив...


    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.23 12:22 ]
    Дяка
    Любов ніколи не вмирає
    У кожному вона живе
    З весною разом завітає
    По осені у дім іде

    Хто привітає з тим і стане
    Приємні спогади гортать
    Де освіжить , а де підкаже
    Щоб не звикали забувать

    Ці мальовничі краєвиди
    Нам не дозволять постирать
    Розсипані кохання крихти
    Які ми вчилися збирать

    Той схід , той захід , світлі ночі
    Яскраве сонце поміж хмар
    Той спів , той шепіт у безсонні
    Що пригортався звоном чар

    Любов ніколи не вмирає
    У кожного вона одна
    Де шаленіє - відповідає
    Подякою всього життя.
    2015р.






    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Марія Дем'янюк - [ 2015.09.23 12:28 ]
    ***
    Спустились зорі неба на балкон
    І заглядають до моєї шибки -
    Потрапили у мальовничий сон
    Янтарні крихти місячної скибки.
    А я в долоні той бурштин збирала
    І сосни лісу сяйвом прикрашала...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Мирон Шагало - [ 2015.09.23 11:46 ]
    Два сонця
    Ми з тобою — сонця два,
    крізь ранкову прохолоду
    ще обачно і невміло
    промовляємо слова.

    Ми з тобою — сонця два,
    що зійшлися у зеніті —
    обертаєм розпашіло
    сірі будні у дива.

    Ми з тобою — сонця два,
    ти і я — в бездонні літа,
    що вже в осінь відлетіло
    з лазурового шитва.

    (23 вересня, 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  37. Маріанна Алетея - [ 2015.09.23 10:40 ]
    Фенікс

    Фенікс сліпучий не знає стриму,
    Попіл палючий – вічна колиска,
    Іскра маленька – крила до волі,
    Вирій манливий спалить колишнє.

    Всесвіт згорає в полум’ї тому,
    Знову багаття тіні малює,
    Зникне без сліду, злетить угору,
    Житиме вічно в сполохах сонця.

    Сяючий Фенікс вогником свічки,
    Відблиском тьмяним в дзеркалі ночі,
    Вічний блукалець шукає погляд
    В темній зіниці блискітку щиру.

    Десь поселився птах злотоперий,
    Він не знайомий з птахом блакитним,
    Воля його то гострий дарунок,
    Фенікса ласка попіл залишить


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  38. Маріанна Алетея - [ 2015.09.23 10:18 ]
    Cпомин
    Спомин стогне сутужно
    Стягне спину спочилу,
    Серпень сумно-судомний
    Стиха скотися схилом.

    Спека снами стікає,
    Співи сміхом сміливі,
    Сходи стопи спікають,
    Схоплять смерчі сльозливо.

    Сірі сни самопалом
    Спопелять сіру спеку,
    Стане сяєвом срібла
    Синя спрага солодка.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Сахно - [ 2015.09.23 09:07 ]
    Внученьці
    Спи, маленька внученько,
    спи , наша Аринко,
    ти неначе сонечко
    на пухкій хмаринкі,

    наче в небі зіронька
    у яскравім сяйві,
    чи рожева квітонька
    на квітучій мальві.

    Сон тобі загадую,
    сплять вже оченята,
    стала ти відрадою
    для матусі й тата.

    Спи, маленька крихітко,
    стих твій голосочок,
    сон твій боронитиме
    Божий ангелочок.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Тетяна Сахно - [ 2015.09.23 09:45 ]
    Чомучка
    Скажіть мені чому
    хмаринка полетіла?
    А як її спіймать?
    Куди вона поділась?

    Коли співає пташка?
    А де її дитинка?
    А як плете павук
    тоненьку павутинку?

    Навіщо зайцю хвіст,
    слону великі вуха?
    А може довгим носом
    він пісеньку послуха?

    Чому? Чому? Чому?
    Мені не зрозуміти:
    собака із котом
    не можуть подружитись?

    Чому курчата в квочки,
    а в гуски - гусенята?
    А може їх потрібно
    нам нишком поміняти?

    Ой, скільки ще Чому?
    Навіщо? і Для чого?
    Багато запитань
    у хлопчика малого.

    Хто може малюку
    всі відповіді дати,
    аби дитя могло
    усе на світі знати?
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.23 09:39 ]
    Сила джерела
    Джерельце струменить із-під землі,
    Переростає в річечку маленьку,
    Яка несе води чисті свої
    В ріку широку,що тече далеко

    До моря синього,яке не має дна,
    Там,де шторми та величезні хвилі.
    Ріки і моря чи мали б силу,
    Якби не сотні тих джерел,хто зна?

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  42. Нінель Новікова - [ 2015.09.23 09:29 ]
    Не чекайте любові...
    Не чекайте, як дива, любові,
    Але доки наснага ще є,
    То даруйте у вчинку і слові
    ВсьОму світу кохання своє.

    Не картайте того, що любили,
    Його доля вітрами несе...
    Ви ж набралися щастя і сили –
    І подякуйте Богу за те!

    Що посієте, те Вам і вродить,
    І сторицею, що віддали,
    Вам поверне життя, нагородить
    За тепло, що у світ принесли!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  43. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.23 09:03 ]
    Любов буває різною
    Любов буває різною:
    До матері,Вітчизни,
    До жінки чи до дівчини
    І донечки та сина.

    Любити можна деревце,
    Тварин,комашок,квіти,
    Любові стане серденьку,
    Щоб нею всіх зігріти.

    Любитимемо ближнього,
    Як і себе самого,
    Благословіння діждемось
    Та милості від Бога.

    Коли добро із радістю
    У душах запанують,
    Жорстокості й ненависті
    На світі цім не буде.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  44. Олексій Могиленко - [ 2015.09.23 05:26 ]
    БлокНот


    Моя душа – це аркуш чистого паперу,
    А мій талант – це ручка кулькова, проста
    Оце і все, що маю для поезій,
    Бог – джерело натхнення, всі мої слова.

    Моя душа – це скрипочка лише простенька
    А мій талант – немов тонесенький смичок.
    Бог – вічний Композитор, Віртуоз, Маестро
    Він – неповторність слів, мелодії із нот.

    Палітра кольору, гармонія у звуці,
    Це –Бог, мій Ідеал душі і Еталон
    Довершеність і Досконалість, серця стукіт
    Це – Бог, а я – Його блокнот для слів і нот.
    17.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  45. Сергій Гололобов - [ 2015.09.23 04:33 ]
    The boondock saints
    На шиях – хрести, покурили та й сплюнули.
    І Патріка день вийшов зовсім нерадісний...
    Когось унітазом убили, не кулями...
    Відтоді в газетах “святими” прозвалися...
    Чому саме їх Ти обрав на роль месників?
    Чи кращих у світі немає, о Господи?!
    Звичайні ірландці в гівняній Америці!
    Працюють, бухають і месу вистоюють...
    “Усе, що негідне – те маємо знищити,
    Щоб добре усе могло розцвісти!”
    На їхніх руках – “Справедливість” та “Істина”!
    “And shepherds we shall be, O my Lord, for Thee”!

    (2012)


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.75) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2015.09.23 01:15 ]
    Горы экстаза ( 16+ )
    Вечер на горы упал,
    Вторя беспутью пути.
    Я перейду перевал
    Засветло. В ночь не пройти.

    Этот скользящий карниз
    В гору. И вниз не гляди.
    Тему с названием ЖИЗНЬ
    Ты осторожно веди.

    Телом в изменчивый мир
    Я перейду, как шальной.
    Смело, как жертву вампир,
    Выпью. Ты выпей со мной

    Этот любовный шербет.
    Рухнет туманов парча.
    Я припадаю к тебе...
    Как ты сейчас горяча!..

    Струи прозрачной воды
    Не охлаждают накал.
    Сыпятся камни с гряды...
    Ты глубока... Глубока...

    Зова природы наказ
    Соединяет тела...
    Горы экстаза для нас
    Создал Всевышний Аллах.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115092300635


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Лілея Дністрова - [ 2015.09.22 22:59 ]
    І не сховатися від позолоти...
    Осінні дні летять наче Жар-Птиці,
    Милують ніжним подмухом тепла,
    А падолист у посмішці іскриться,
    Спаливши літній малахіт дотла.  

    Приборкавши осінній сум реалій,
    Пірнаючи у золотаву млу,
    Торкнувшись горобинових регалій,
    Я аплодую жовтому вогню...  

    Осінні дні злітають листопадом,
    Встеляючи рядки календаря.
    А червінь полум'я пройшлася садом...
    Зігрівши  спрагле серце  квіткаря.  

    Осінні полум'яні горизонти,
    Ви перетнули межі сприйняття...
    І не сховатися від позолоти,
    Як не сховатися від почуття...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  48. Сандра Самсонова - [ 2015.09.22 21:48 ]
    Україно моя!
    Україно моя, Україно!
    Ти сенс мого життя й моя біль.
    Твоя мова дзвінка й солов'їна,
    В душу рветься мою звідусіль.

    Україно моя, рідна мамо!
    Скільки ран є на серці Твоїм,
    Не сказать того болю словами
    І не вилить його у пісні.

    Україно моя, моя рідна свята Батьківщино,
    Подивись: вже летять журавлі
    І на крилах несуть Твого сина,
    Що Героєм поліг на війні.

    22.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олеся Бойко - [ 2015.09.22 20:59 ]
    Дарунки від осені
    Ходить осінь полем,садом,
    Роздає гостинці:
    Зайчикам смачну морквинку
    Ще й по капустинці.
    Їжачки в шеренгу стали,
    Раді подарункам.
    Груші,яблука,грибочки.
    Взяли повні клунки.
    Білочкам в дуплі вже тісно
    Від шишок й горішків.
    А ведмедик мед смакує
    Вправно біля діжки.
    І смугасті кабанята
    Збирають ,що бачать.
    Щоб ніхто не смів сказати,
    Що вони ледачі.
    Щедра осінь полем,садом
    Дарунками годить.
    Той, хто вміє працювати,
    Голодний не ходить.
    30.10.14р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  50. Олеся Бойко - [ 2015.09.22 20:02 ]
    Горіхопад
    Горіхопад, горіхопад
    Падуть горішки дружно вряд.
    Це щедрі осені дари
    Для гомінкої дітвори.
    Горіхопад,горіхопад
    Маленькі мозочки летять.
    Збираймо, нумо дітки всі,
    Щоб були в вас думки ясні.
    - Горішки - це корисний плід,
    Сказав старий горішник - дід .
    То ж будем взимку частуватись,
    Щоби здоровими зостатись.
    4.10.14р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   664   665   666   667   668   669   670   671   672   ...   1855