ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Михайло Десна - [ 2014.10.08 19:12 ]
    Мукачівський замок
    Розкішного кольору корінь-трава:
    ніяк не опишуть (хто бачив).
    З Мукачева, кажуть, є зрячий,
    який підібрав необхідні слова
    й одразу забув їх добряче.

    Ростеться їй добре на схилах гори:
    ходив хто, то мріяв про засіб -
    підйомник, літак, (на УАЗі б).
    Та є там "хатинка" (нехай півтори),
    щоб шлях був не кроком на насип.

    Ніхто в тій "хатинці" уже не живе,
    хоч зовні на це і не схоже.
    Мукачево поряд. Таке, як vip-ложе.
    І корінь-травою на ярмарок зве
    у гості (хай спробує кожен).


    08.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Олена Багрянцева - [ 2014.10.08 16:56 ]
    Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах...
    Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах.
    У махрову печаль загорнулись будинки старі.
    Цей солоний туман нас, напевно, поглине без решти.
    Так фальшиво звучить метушливих думок попурі.

    Не рятують плащі. І трамваї холодні, як туга.
    Ти не віриш дощу у шерензі кривих парасоль.
    Всі прогнози мовчать про осяяну сонячну смугу.
    Буде довго отак грати жовтень завбачливу роль.

    Ти не зміниш цей день. І додому далеку дорогу.
    І озера калюж під ногами не зникнуть, атож.
    До зими вже, мабуть, ця похмура покірна волога.
    Знову – дощ…
    5.10.2014


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  3. Тетяна Олещенко - [ 2014.10.08 16:00 ]
    Трансформуючи ненависть
    Щоб перестрів його в тайзі
    ведмідь голодний!
    Щоби на ірода башку звалилася
    важка колода!
    Аби недомірка вкусила
    змія отруйна! –
    каправому щоб не під силу
    ні дихать, ані вЕсти війни.

    А, може, він, дияволом спокушений,
    давно укушений?
    Либонь, іще в утробі
    вже був спустошений.
    І, мо’, у тім’я вдарений від роду.
    …Якби не вдарений, не вкушений,
    не зазіхав би на скарби
    сусіднього народу.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (18)


  4. Валерій Хмельницький - [ 2014.10.08 13:14 ]
    Панни (поетична пародія)
    Коли дівчата одягають ліфчики
    І потрапляють груди у неволю,
    То запитали спершу би у лікаря,
    Чи прагнуть груди темної недолі.

    Як макіяж на личка накладають,
    Підводять очі, нігтики подовжують -
    Вам не побачити, але включіть уяву,
    Бо це нікому ще не заборонено.

    Як йдуть у сауну дівчата із коханими -
    Це так приємно, весело - не нудно.
    Везе панам, буває, з тими паннами -
    І вдячні волі їхні голі груди.


    08.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Ірина Божко Алгебра"


  5. Роман Коляда - [ 2014.10.08 12:47 ]
    Чайка на ймення Джа (Джамалі Джамаладіновій)
    Крила великі у тебе
    І світла та ніжна душа.
    Літає й співає небу
    Чайка на ймення Джа.

    Співає про квіти і очі,
    Ніщо вже давно не межа,
    Ні біль, ні заплакані ночі,
    Для чайки на ймення Джа.

    Ми зроблені із Любові,
    Нас в Небо вона проводжа.
    Ти - голос моєї крові,
    Чайка на ймення Джа.

    2014 - Затока-Київ


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (6)


  6. Ліна Масляна - [ 2014.10.08 09:03 ]
    ***
    Ковтала задоволення у спробі
    Мовчати знову про оте найсправжнє.

    Цукруючи самотність, мрії здобу
    Глазур’ю маскувала так відважно.

    І небом задихаючись, німіли
    Очей зіниці – ширших не буває.

    Лиш зрадницьки тремке волало тіло,
    Засвідчуючи біль довічних таїн…

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  7. Дмитро Куренівець - [ 2014.10.07 23:28 ]
    М. Матусовський. На безіменній висоті
    Гаї диміли під горою*,
    І обрій теж вогнем горів…
    Нас залишалось тільки троє
    Із вісімнадцяти бійців.

    О скільки їх, хороших друзів,
    У тій спочило темноті –
    Край незнайомого містечка,
    На безіменній висоті.

    Ракета падала додолу,
    мов та зоря, що догора…
    Не позабути вже ніколи
    тому, хто бачив це хоч раз.

    Він не забуде, не забуде
    Атаки відчайдушні ті –
    Край незнайомого містечка,
    На безіменній висоті.

    Гули сталеві птиці хижі,
    І видно, наче вдень, було…
    А ми дружили ще міцніше,
    Гарматним обстрілам назло.

    І хоч би як було не важко,
    Ти вірним був своїй меті –
    Край незнайомого містечка,
    На безіменній висоті.

    Усі вони у снах зі мною –
    Товариші з воєнних днів,
    І наш бліндажик під сосною,
    Геть обгорілою на пні.

    І сниться: знов стою я з ними
    На вогняній межі хисткій –
    Край незнайомого містечка,
    На безіменній висоті.

    09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  8. Галина Гнатюк - [ 2014.10.07 22:21 ]
    Серце, мов скиба вкраяна...
    Серце, мов скиба вкраяна,
    Сохне від люті дикої.
    Брате мій, званий Каїном,
    Нащо біду накликуєш?
    Наче й не знаєш правила
    Крові, безвинно злитої –
    Рани на тілі Авеля
    Вічно й тобі болітимуть!..
    Очі бере полудою,
    Совість у муці скрикує…
    Брате мій, званий Юдою,
    Як тобі – під осикою?
    Межи любов’ю - зрадою,
    Межи гріхом і святістю,
    Світе, куди ж ти падаєш?
    Світе, за що триматися?
    Стежка до ніг пригорнеться,
    Небо зірками всіється…
    Слово, мов біла горлиця,
    Біля душі зігріється.
    Йтиму крізь вітру хрипища,
    Шлях у пітьмі затерниться…
    Я того птаха випущу,
    Знаючи:
    Він
    Повернеться!..
    07.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (11)


  9. Любов Бенедишин - [ 2014.10.07 19:55 ]
    Помилка пророка Валаама
    Покликали: прийди і прокляни -
    нам цей народ, немов у горлі кістка!

    Погодився. Хоч до його "вини"
    шлях неблизький, і темрява, і хистко.

    Куди ж ти? Не порадився з Отцем.
    Послухав тих, чиї бажання ниці.

    Невже не бачиш Янгола з мечем
    в очах твоєї впертої ослиці?

    Цього народу стежка золота
    ще висіється славними ділами.

    Допоки не отверз палкі вуста, -
    вважай, не помилися, Валааме!

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  10. Опанас Драпан - [ 2014.10.07 15:46 ]
    незабутнє
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  11. Анжела Левченко - [ 2014.10.07 10:48 ]
    Усе розкаже осінь
    Лиш спогад іще теплий на осонні,
    Доспілих яблук пізній аромат.
    Твої вуста від сліз моїх солоні,
    Слова прощань, цілунки невпопад …
    Що не збулось – усе розкаже осінь
    В листках-листах пожовклих і сумних,
    Я їх пишу тобі, складаю досі
    В шухляду днів однаково-пустих…
    І щастя слід шукаю на долоні,
    Який веде в той тихий листопад,
    Де яблука доспілі на осонні,
    Мов губ твоїх солодких аромат…

    10-10-2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Мирослав Артимович - [ 2014.10.07 10:43 ]
    Щось коїться не те…
    Іде війна. Упень від крові п’яна.
    Реальна, як невиграшне лото.
    Судомиться земля у рваних ранах.
    Іде війна. У гримі під АТО.

    І рідко день згасає без «двохсотих»,
    І ночі, як у пеклі, – не до сну.
    А перемир’я?.. - Тішиться босота:
    це для «бандёр» - припинення вогню…

    Спливає час, та оминули нари
    і кернесо-єфремовський кагал,
    і «у бігах» розталі «янучари».
    Але зате – під мушкою «Айдар».*

    Усі «колишні», начебто у казці,
    де битий та небитого везе –
    з «теперішніми» ув одній упряжці
    планують післявиборчий хосен.

    Пролазять, як блощиці, в бюлетені,
    опозиційний творячи вертеп,
    соратники- мерзотники численні…

    Не дивина?.. Щось коїться не те…

    06.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (24)


  13. Інна Ковальчук - [ 2014.10.07 09:41 ]
    ***
    зустрілися двоє…
    схрестились мечами…
    така не нова драматична імпреза…
    зажурені янголи сіють мовчання
    на зранені долі…
    на зламані леза…

    а та нерозважливо зраджена сила,
    яку мудреці називають коханням,
    надсадно і тяжко пульсує у жилах…
    не вперше…
    аби ж то іще не востаннє…




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (26)


  14. Михайло Десна - [ 2014.10.07 06:40 ]
    Мій бюлетень
    У центрі зайнятості ґав
    я видряпав ще день.
    Звернувся до усіх держав
    мій визнать бюлетень.

    У світі виборчих дільниць
    знайдеться хай і та,
    не пропонують де дурниць
    в мішечку для кота.

    В прозору урну - папірець,
    добробут - у роки.
    Відпустить зморений терпець,
    а радість - навпаки.

    Засвідчать спостерігачі
    не кризу - happy end.
    Нарешті зникнуть рогачі,
    дасть раду президент.

    07.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (17)


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Любов Долик - [ 2014.10.07 00:33 ]
    Про любов
    Цей тихий вечір обійняв… хмарину!
    Вона, як жінка, стерпла від обіймів,
    така жива, така палка, нестримна,
    розплакалась від щастя…
    Чуєш, гримнув

    десь грім далекий, блискавка зійшла
    у запалі небесного кохання…
    І хмарка падає дощем… така імла
    прекрасна, ніжна, тиха й безталанна…

    Чи є від тої пристрасті хоч слід,
    на березі хвилястого узлісся?
    З лісів заплаканих так м’яко, наче кіт,
    туман ступає, гладить мокре листя.

    Довірся небу! З чорної пітьми.
    з гіркої і вологої задухи
    дощ народився!Хочеш? Ось, візьми
    краплину в руки – про любов послухай!

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  18. Василь Кузан - [ 2014.10.06 22:14 ]
    Швидкоплинний рай

    Кава з коханою – радість.
    Радість з коханою – рай!
    Вітер гойдає фіранку,
    Син ухопився за край

    Щастя, що мов скатертина
    Ковзає з гладі стола…
    Я доторкнувся до трему,
    Ти за покірність взяла

    І пригорнула до серця,
    І повела до узвись
    Духу, натхнення, прощення…
    Долями ми обнялись.

    Долі сплелися в косу.
    …Витри з обличчя росу…

    06.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  19. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 22:07 ]
    Сенс небезпечного життя
    Аби високі почуття
    не виглядали майже смішно,
    усі шукають сенс життя –
    як жити праведно і грішно…
                   …і вірити у чудеса.
                   Чого надіятись даремно?
                   Адже відомо, що напевне
                   на землю рухнуть небеса.
    Напевно це не поетично,
    коли нечуване – логічне.
                   Але лишається – іти
                   із вірою в добро космічне,
                   аби наосліп –
                                  до мети.
    З одного боку – це дилема.
    Якби знаття, куди ідемо,
    усі упали б на ходу.
    А з іншого – яка проблема?
    Немає винних, що помремо
    усі пропащим на біду.
                   Свої заслуги й нагороди
                   отримаємо на війні.
    А ні, то ми і так ще горді,
    що всі живучі – на білборді,
    а ми із мріями – одні.
                   Мине усе – і ми, і мова.
                   Війна мине, як злий урок.
                   І вічністю запахне знову.
    А що тоді, якщо не Слово
    веде крізь терни до зірок?
                   Усі кінці і всі начала
                   намотують одну спіраль,
    Ніхто не знає, що там далі
    на другій стороні медалі,
    чи переповниться Ґрааль,
    чи вічне колесо печалі
    зруйнує написи скрижаль.
                   Минає віра у майбутнє.
    Надія діє як наркоз.
                   І хоч любов така могутня,
                   наука не дає прогноз,
                   коли є бомба і безпутне
                   у себе має бомбовоз.
    Самі для себе небезпечні,
    як мавпи в ранзі Ліліпуть
    навпомацки шукають суть
    і забезпечені, і чесні...
                   ...приречені, але безсмертні
                   у рай немислимий ідуть.
    ……………………………
    Нічого кращого у долі
    не випросиш, як без ідей
    померти воїном у полі,
    і залишити стіни голі –
                   ані рідні, ані дітей.
    Піти як мисляча людина
    і вимести у серці геть
    все, що заповнює ущерть
    і мучить, як твоя провина,
    що так пручається невинне,
                   але приречене на смерть.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  20. Володимир Сірий - [ 2014.10.06 22:12 ]
    Життя коротке
    Життя коротке, мов тире
    Між невідомих дат,
    І навіть той колись умре,
    Хто в Бога має блат.
    Та незважаючи на те,
    До Нього треба йти,
    Ану, із віри проросте
    Уславлений пунктир.

    07.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  21. Іван Гентош - [ 2014.10.06 21:00 ]
    Українські “кіборги”

    Що міцніше – броня чи криця?
    В тім житті ми були людьми…
    Навіть ворог уже не злиться,
    Каже, наче залізні ми.

    Двадцять обстрілів – денна норма,
    Хто осліплений, хто оглух…
    Тут життя – не білкова форма,
    А сильніше – залізо й дух.

    “Град” чергується із “тюльпаном” –
    Хочуть взяти! Іди – візьми!
    Ми для них – не Петро з Іваном,
    Безіменне залізо ми.

    Сліз нема, не кровить з металу,
    Колорадам один отвіт:
    Тридцять кроків до терміналу –
    То портал в потойбічний світ.

    Гори трупів, хто стогне кволо,
    Хто волає з останніх сил.
    Нереальний пейзаж навколо,
    Не земля – марсіанський пил.

    Переорано, перебито.
    Кров потоком – страшна яса.
    Пересіяно через сито
    Душі – пеклу чи небесам.

    Перемішано свята й будні,
    Час відсутній. Зима? Весна?
    День для ворога нині Судний,
    Що ми смертні, він ще не зна…

    Як закінчиться гра кривава
    (Палко віруєш – доживеш!)
    Привітають – Героям слава!
    То і "кіборгів" слава теж…


    6.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  22. Любов Долик - [ 2014.10.06 21:55 ]
    Звичайний
    Цей чоловік присів у електричці
    тут, біля мене. Не казав ні слова.
    Спокійний і засмаглий, темнолиций.
    Коротка стрижка. Густо чорні брови.

    Йому розмов дорогою не треба.
    Присів. Проїхав. Мовчки тихо вийшов.
    Звичайний, як уся земля і небо.
    А ти про нього написала вірші.


    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (19)


  23. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.10.06 20:02 ]
    ***
    Місто дихає безлисто,
    Місту тісно у намисті
    Із доріг, парканів, ринків,
    Місто думає про ринви
    Повні теплої води.

    А на колі, на Садовім,
    Знову квітів буде море.

    04/10/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  24. Михайло Десна - [ 2014.10.06 18:31 ]
    Кровосісі
    Не факт, що той, хто є й відкриє рот, -
    який він "Во!" й проукраїнський з ним народ.
    Ми обираємо, а вибір - анекдот:
    "проукраїнська" асамблея "Бегемот".

    06.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  25. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2014.10.06 17:11 ]
    марина***
    Солона,

    Засмагла,

    Зморена,

    І втома солодка –

    Море бо,

    Щаслива і задоволена! –

    У серці живе любов!



    Нестримна,

    Жагуча,

    Вислизну

    До танцю

    у ритмі пристрасті,

    свою невгамовність

    виплесну,

    у світ, що мене боров.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  26. Світлана Ковальчук - [ 2014.10.06 16:50 ]
    Ностальгійне


    Кульбабковий світ
    запитає про ирій,
    злетить...
    - Не зима, не зима, не зима...

    Малий павучок
    іще ткати не вміє.
    І суму нема, ще нема, ще нема...

    Лиш так
    парашутиком склались долоні.
    А руки - дороги, канати, вітри.

    Ми - обрієм, обрієм, ми - парасольні.
    Гей-гой! - проминально -
    кульбабні світи.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  27. Сергій Татчин - [ 2014.10.06 16:48 ]
    пролюбов
    коли вона кинула мого товариша,
    якщо пам’ять не зраджує, – чи не вчетверте,
    замість нього вкотре залишилося згарище,
    на якому він і вирішив остаточно вмерти.
    мовляв, нехай собі відтепер без нього
    переймається цим світом – жорстоким і ніжним.
    хай надривно поплаче.
    і щоб плакала до-о-о-овго...
    або хай посміється – він помер – це смішно.

    купив найдорожчого бухла і курева
    і поїхав за місто, на батьківську дачу.
    був початок вересня, ще стояла курява.
    але вже відчувалося щось тривожне наче.
    він їхав і згадував, як вони познайомились,
    вона на ходу – навіжена! – читала Сартра.
    і всі його попередні знайомства і з’йоми
    видались нікчемними і нічого не вартими.
    як їх круто кидало-руйнувало-плющило,
    і одразу ж – зцілювало і здіймало!
    як геть усі напої здавались цілющими,
    і було їм мало – так критично мало!
    о! як вони сходились і розходились!
    як безбожно сварилися і мирились!
    як він спав через ніч на запльованих сходах,
    міцно обіймаючи іржаві перила.
    як вона не пускала його додому,
    а він гатив – до крові! – кулаками в двері.
    згадував спільну ніжність,
    весь біль і втому, –
    всі зіпсовані сніданки і всі вечері.
    ця байда приковувала, як останні вісті, –
    чи живий-здоровий там, чи в кінець не спився?
    чи як він викинувся із вікна в під’їзді,
    але було стільки снігу, що не розбився.
    вона різала руки з-за нього тричі.
    її двічі відкачували від коктейлю з ліків.
    і насправді – це сильніше, ніж Данте й Беатріче,
    ніж гамівня здоровому, ніж спорт і каліки.

    і от він доїхав.
    і почав готуватись, –
    запалив цигарку й заходився пити:
    скільки можна битися у ці стіни з вати,
    скільки можна розходитися і любити!
    він бухав – як востаннє. все дужче і дужче.
    ще поставив вінілового Девіда Бові
    і жалівся: – Девіде, це жіноцтво суче
    вже не хоче розумітися на справжній любові.
    затим прилаштував зашморг до абажура,
    але тут йому привиділося – і його накрило:
    так його кликала тільки бабця: – Шура...
    а ще його обійняли променисті крила...

    решту він не розказував ні мені – нікому.
    лиш про те, що виплакав наперед всі сльози.
    і як його попустило... від крапки – до коми.
    а цього достатньо, щоб взятись за розум.
    що справжня реальність – як горнятко чаю,
    коли його смакуєш – неквапом, спрагло...
    що чекає дзвінка.
    що страшенно скучає.
    і рівно через місяць вона його забрала.

    ця історія реальна рівно настільки,
    наскільки реальний мій товариш напроти.
    я просив його – на вечерю – до картоплі кільки,
    а він приволік кілька банок шпротів.
    а за вікнами безодня – глибочезна, синя –
    на самісінькому споді кишить зірками.
    і чомусь подумалося про Бога-Сина,
    хоч до цього не думалося роками.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (19)


  28. Галина Гнатюк - [ 2014.10.06 15:32 ]
    Та рання осінь пахла чорнобривно...
    Та рання осінь пахла чорнобривно,
    Кришилась тиша, як побите скло…
    Те почуття, таке дитинно-дивне, –
    Скажи мені, невже воно було?

    Чи все мені наснилося колись-то
    На перехресті долевих доріг?..
    Слова між нами падали, мов листя –
    Літа між нами впали, наче сніг…
    06.10.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (11)


  29. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 14:35 ]
    Осінь на спомин
    І все-таки – осінь. І ось таки знову
    у колір веселки одягнений ліс,
    і сонечко ллється крізь небо ранкове
    у паморозь сиву прозорих беріз.

    Як завше усміхнене бабине літо
    снує павутинням декори свої,
    і ловить у пелену жовте намисто,
    розсипане вітром під ноги гаїв.

    Із пагорбів змита художня палітра
    гарячого миру суворого світу.
    Небесне бюро прогнозує грозу.

    Дугою блакитною річечка в’ється,
    і сонце, здається, ось-ось усміхнеться,
    змахнувши нарешті останню сльозу.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  30. Любов Долик - [ 2014.10.06 12:12 ]
    Зміїна шкіра
    Сплелися змії у тугий клубок.
    І не ворушаться, бо холодно тим зміям.
    Лежить чорнезне кодло тих думок,
    які я думати у відчаї посміла.

    Був довгий шлях. Я їх везла сюди –
    у дивний світ самотності німої.
    А тут – так людно. Люди – між людьми,
    і всі – самотні! Зимно!
    Я спиною
    холодночорною
    вбираю блиск очей,
    і балачки сторукі, стоязикі.
    Крізь чорне скло тонованих людей –
    повзу – та хто б зігрітися покликав?

    Тоді я вибухнула – в ніч!
    Висока ватра,
    крізь чорні жала
    гнала кров у жилах!
    Зміїна шкіра
    впала,
    як прокляття.
    І світ засяяв.
    Бо сама – змінилась.

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  31. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 10:25 ]
    Сонет совку
    Є у мене ще сусіди нині,
    що й диявол душу не пойме.
    Я вітаюсь, – слава Україні!
    А воно мені – ні -бе, ні -ме.

    А воно мовчить осатаніло,
    а воно мені – ні –ме, ні –бе,
    і лице багряно-синьо-біле
    затуляє небо голубе.

    А воно гадючими очима
    виїдає душу до кісток.
    Там і духу того – на ковток,
    а йому не вистачає Криму.
    І не жаль мені прозору риму,
    щоб у ньому здох отой совок.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  32. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:46 ]
    Боже коли можеш
    Боже
    коли можеш
    вборони
    від обійм
    скаженої війни
    від мерзотних
    і солодких душ
    відверни від мене
    Господи
    біду
    не давай
    вмирати марно
    дням
    вибачай
    мою бездарність
    я
    як умію
    так лелію
    і несу
    у словах
    і вчинках
    голос Твій
    і суть

    Боже
    коли можеш
    відведи
    як не напасть
    у Твої сади
    у Тобі
    зневіритись
    то гріх
    Бог
    коли забутий
    біль на всіх
    той
    кого не чути
    помира
    зароста
    його стежина
    в Отчий храм

    Боже
    коли можеш
    стань мені
    студінню
    в пекельному вогні
    ралом
    для весінніх піль
    билом
    на слова
    і біль
    важелем
    для янголів
    з плечей
    морем сліз
    куди любов
    тече
    сивиною дня
    золою тьми
    Боже
    коли можеш
    між людьми
    розділи подушно
    Світ Святий
    освіти
    світи
    світи

    8 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  33. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:22 ]
    море зiрок
    море зірок
    змило свічу
    лічений крок
    світлом лінчуй

    жаль на жалі
    рань без вітрил
    край журавлів
    неба тротил

    білий в мені
    вибухне світ
    яма у сні
    мрії живіт

    слова ковток
    зваби сільце
    сонця жовток
    хмари яйце

    поглядів шлюб
    в ризах ікон
    Бога і губ
    зник рубікон

    спалений хист
    дух у золі
    списаний лист
    спас для землі

    спис на серця
    холод розлук
    син без отця
    правда без мук

    місто без сліз
    рай без людей
    в сонячний ліс
    подих веде

    в море зірок
    згаслих повік
    де кожен крок
    знає свій лік

    2 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  34. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:20 ]
    таке сонце як ти
    у мене немає
    такого
    ясного
    погожого сонця
    як ти
    у вірі тримаю
    чужі
    неосілі
    зболілі
    збілілі
    світи

    світи
    не минайся
    надією
    дією
    мрією
    хвилею сил
    іди
    залишайся
    земною
    красою
    пролитою
    вістрям коси

    бо ти недопита
    на тіні
    розлита
    думками не вкрита
    вростай
    у тупіт копита
    у куряві збитій
    у дні мандрівні
    на хрестах

    бо ти невагома
    для храму
    і втоми
    у серці
    світлице
    служи
    не болю старому
    а мірі рухомій
    і свіжому лету
    сніжин

    20 Червня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Шоха - [ 2014.10.05 23:37 ]
    Осінь-волонтерка
                                  І
    Осінь пише образи крилаті
    у далеких обріях землі.
    Відлетіли перші журавлі
    і останні зграї винувато
    в небесах курликають жалі.
    В’януть коси білої берези
    і жовтіє вересневий лик.
    Жовтень ще до осені не звик.
    П’яний вітер, вчора ще тверезий
    шарудить у кучерях осик.
    І журба не оминає краю.
    Ронять сльози ще скупі дощі.
    Щедра осінь роздає плащі.
    Перша фаза битви з урожаєм
    виграна коржами у печі.
    Літні діти неймовірно щирі
    до якоїсь гавані летять
    мріями із осені у вирій,
    із любов’ю до життя і миру
    носяться ключами лебедят.

                                  ІІ
    Цього року осінь партизанить.
    Багрянцем умились шахтарі.
    Виють «гради» і у серце ранить
    ранніми ракетами зорі.
    Осінь і наліво, і направо
    роздає граблі і рогачі.
    Наступає на граблі держава,
    рогачами б’ються діячі.
    Осінь червоніє, що свободу
    продають Росії по рублю,
    що беззуба лірика бомонду
    заглядає в зуби москалю.
    Із-за тину зиркають сусіди,
    ласі на скоромне і чуже
    упритиск до горла із ножем,
    і конем це лихо не об’їдеш,
    як сюди повадилось уже.
    Не пускає осінь у Європу.
    Грається «містралями» Париж.
    Під фанеру танці, – опа-опа,
    а у голові, – шумєл камиш.
    Ми ще уповаємо на осінь,
    бо надії іншої нема.
    То війна, а то зима на носі.
    Так і сяк – і холод, і пітьма.
    Впали роси на жита. І осінь
    ронить самоцвіти у покоси
    на кривавій нічиїй межі.
    Стерні покололи босі ноги
    біженцям. І зчовгані пороги
    оббивають найманці чужі.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  36. Іван Потьомкін - [ 2014.10.05 21:05 ]
    Віч-на-віч з неминучим

    А як Смерть усе ж заявиться по мене,
    прийму її, як гостю:
    за чаєм чи там кавою із круасанами
    покажу без поспіху
    над чим працюю,
    розкажу,що тільки в задумах дрімає...
    Смерть сучасна – не якась там старезна баба із косою,
    а миловида молодиця із смартфоном,
    що од Небес отримала таку посаду на Землі.
    Навіть поспівчуваю гості:
    «Краще б приймати породілля...»
    І як здвигне вона плечима чи й усміхнеться
    («Мовляв не всім судилось просить у Бога вибір»),
    спитаю: «Невже нема незамінимих на той світ?
    Рецидивіст якийсь там
    або ж той, що нудиться цим світом,
    чи хто так і не знайшов,
    до чого б прикласти голову й руки».
    Цікаво б знати,чи Смерть зв’яжеться із Небесами?
    P.S.
    Не смерті боюся, а форми відходу з Життя.
    Якби можна було, поминувши хвороби й борги,
    залишить лаконічне: «Подавсь в інші сфери...»
    і без сліз, без прощань
    просто вийти з Життя
    крізь зачинені наніч двері.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  37. Василь Кузан - [ 2014.10.05 17:18 ]
    Моя Королева

    М.

    Моя Королева світанків
    У коконі сумніву тче
    Малюнки, що медом розтануть,
    Кохання, що Богом стає.

    Столітні троянди гойдають
    В пелюстках проміння святе.
    Моя Королева до ранку
    Без мене ніяк не засне.

    Її золотаве волосся,
    Шанелевий шлейф почуттів,
    Її оксамитовий досвід
    У серці любистком осів.

    Вживаюся мовчки у роль,
    Я тільки із нею – Король!

    05.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  38. Ігор Шоха - [ 2014.10.05 17:16 ]
    Зоопарк нетанучих бовванів
    Я уявляю зооклас
    у зоні нашого Донбасу,
    де виставляють напоказ
    антигероїв цього часу.

    І неживі орли і леви,
    і де-не-де живі осли,
    аби туристи без перерви
    дивились, –
                   «цо то ми були».

    Об’єкти пафосу і рими:
    усі опудала москви –
    митці! Жирафи жірінви,
    яким не вистачало Криму.

    Усі козирні у Кремлі –
    ахмети, фірти, коломойські
    і їхні прихвосні ростовські,
    а нині голі королі.

    Пихаті юди з ополонки
    і цезареві руки Пшонки,
    Захарки, беркути, тузи
    у ролі знаної кози –
    майбутні прохачі-подонки....

    Є Берія, і є Сосо,
    і Кім, і Мао, й папа Карло –
    усі вожді утильо-тарні*,
    яким у зоо – «колосо».

    А далі рідні, як Чичерін,
    що наче дулею скрутивсь,
    ще далі – линучі увись
    залізні Фелікси печерні
    і прісно, й нині , і колись.

    Я бачу Яника й кубіту,
    і воскову як смерть Аніту
    з кусочком Яника в руках
    із місця, де у мужиках
    стирчать коліна і підметки.

    І видно як її любив,
    і як хотів із нею спати,
    але за неї не успів
    про це по радіо сказати.

    – Ой, глянь – у вишиванці Ленін,
    – А он Пєтюня у бачку.
    – Ого! Вітренчиха на сцені
    з гранати вийняла чеку.

    А ось і карлики із Прєсні,
    що бяшуть під гармошку пєсні,
    під ними – баловни судьбы:
    чинуші, лаврики, жлоби,
    а далі не такі ізвєсні.

    Усяка нечисть при кориті –
    повії й Вії від попси,
    і Повалії для краси,
    і Нестори самопобиті
    за недоїдки ковбаси.

    А далі – гицелі люстрацій,
    антигерої інших націй,
    за кого Рашія була,
    і кігті їхнього орла,
    і шкура майстра махінацій,
    і вуха мертвого осла.

                                  10.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.05 17:14 ]
    Дорога в листі


    Проголосують нами... Переможуть...
    Укриють шини, пасіки, дахи.
    І лізтимуть зі шкіри зловорожі
    Під козаків затуркане "бухи".

    Зачистять села, вимочать оливи.
    Посадять - за столи, дроти, стовпці.
    Мотай календи, зацукровуй линви...
    Знеславлять пси савойські та сліпці.

    Налий у склянку оцту чи бальзаму.
    Кривися чи хвали - повсюд олжа.
    І пнуться у васали гниди-зами...
    І вищають регістри - кіз і жаб...

    Люби своє - узвар, меди, колосся,
    Усмішку гречкосія, звій марнот.
    Десь Ебола лютує... Гладиш лосів -
    І віриш у громи, горицвіт, зонт.

    Жаріє схід.
    Стриже Мусій отари...
    Плете кума шкарпетки - на війну.
    Збирай грушки. Ще є охвітні шпари,
    В які зефір захмелений війнув.

    Дорога в листі... Білка гостровуха.
    Ген дятел-ас у "кузні".
    Срібний мус...
    Ти крила розпростор! І слухай... слухай -
    Ось-ось Харон відслонить судний шлюз.



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  40. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2014.10.05 16:16 ]
    Осінній день
    Ловить день осінній рибу на живця
    Пера качачі ховають очерети
    Збігло літо тихим сумом до кінця.
    Сплять тумани в незалатаних наметах.

    Губить день осінній думи тут і там
    По щоці сосновій скрапує живиця
    У мереживі густих вітрил чи хмар.
    Сонце зорі сіє у водицю...

    День осінній - мудрості печать,
    Білий слід від попелу на скронях
    Він не проти випити винця,
    Але ждуть його золотогриві коні...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2) | "http://irynafedoryshyn.com/den-osinnij/"


  41. Павло ГайНижник - [ 2014.10.05 16:02 ]
    НАПУТТЯ
    НАПУТТЯ

    Чрез світло Бога зазирни в життя
    Й крізь віхи йди, ступаючи на вітер,
    Не озираючись, у ритм серцебиття,
    Свій крок здійсни, аби не стер час літер.
    Неси з собою щирість співчуття,
    Збирай, даруй і засівай знов квіти,
    Діли хліб-сіль як цінність каяття
    І барви створюй. Не спіши тьмяніти.

    Розсяяний твій промінь – блиск буття!
    І шепіт думки – здатен засурмити
    Величним Словом! Гідно! В майбуття!
    В століть скрижалі! У віках не стліти
    Зерну твоєму! Йди без вороття
    У глиб кінця початку. Гартом оповитий
    З сльози росу скуштуй, не кровопролиття,
    Тоді зумієш й смерть свою прожити!

    Павло Гай-Нижник
    5 жовтня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Опанас Драпан - [ 2014.10.05 09:25 ]
    таке
    Інтернет, і цей його сайт, зокрема, - це те місце, яке можна залишити.
    Ось так і вийшло.

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  43. Михайло Десна - [ 2014.10.05 08:24 ]
    Підслухав у Остапа Вишні
    Сьогодні - свято.
    Освітян.
    День пам'яті яких -
    помпезний день,
    свята святих,
    цікавий номер "Дригом проти дриг!"
    Причетний десь і я
    до них.

    Сьогодні - подарунки:
    - до біса геть рахунки;
    - киш сумніви до сумки!
    Я тішуся. Я йду.
    Веду себе. Веду
    за подарунком.

    В обличчя
    я ще з вересня -
    неначе 8 березня!
    Весь білий і пухнастий,
    погоджуюся вчасно
    отримати дари.
    Ще мить... і:
    - На! Бери)))

    "Улюбленому вчителю
    в честь свята кожен клас
    дарує новий (з ніпеля)
    ну мало не Камаз!"

    Колега має "Fabia",
    директор - зі "Slavuta",
    а юна секретар -
    володарка "Аvео".
    Один я, хто роками
    не числиться
    у МРЕО.

    Різницю "в русі" -
    виправити!
    Учителя
    не витравити -
    всадити за кермо!
    Враховуючи прізвище,
    хай на колесах лігвище
    вже з'явиться його.

    Ого!

    А це ще що?

    За що?!

    За вчительським моїм
    водійським майже столиком -
    з повітряною кулькою
    і іграшковим кроликом
    маленький папірець:
    - Вітаєм з Днем учителя!
    Який Ви молодець!"


    5.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  44. Юрій Лазірко - [ 2014.10.05 06:42 ]
    оте
    оте невблаганне
    пручання думками
    оте небоманне
    блукання словами
    оте незатерте
    захоплення станом
    оте круговерті
    п’янкої омана
    оте переможне
    приборкання спраги
    оте вже не можна
    пройти без уваги
    оте вже не в силі
    прослухати глухо
    оте недоспіле
    народження рухів
    оте нерозбите
    некуплене щастя
    оте нерозлите
    багаття квітчасте
    оте непритомне
    замовчене маю
    оте небездомне
    відлуння ковтаю
    оте переломне
    прояснення тіні
    оте ще не повне
    занурення в синє
    оте пережите
    у краплях і крихтах
    оте перемите
    нехолоду мито
    оте бездоганне
    спонтанне вразливе
    оте барабанне
    накликання зливи
    оте балаганне
    заглади вкладання
    оте безустанне
    згорання кохання

    12 Серпня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  45. Юрій Лазірко - [ 2014.10.05 06:41 ]
    Свiтлана Костюк - Зумiю все - Ukr-to-E
    Translation:

    I’ll do it all

    I’ll do it all… I will survive… and pass…
    Be furious, you Pilate and you Slayer!
    My soul which was enwrapped by vivid grass
    Can raise and fall… and feel each heaven layer…
    It’s tinctured with the pain and with affrays,
    It’s like a white preheated stone… thrown badly
    By Destiny on this the only way
    Where all humanity is praying sadly.
    As for a soul, there are no limits made
    Between the pain and joy, regret and sorrow,
    Though after you fly knives with sharpened blades,
    The war with self will reach its peak tomorrow.
    And who would hear you in this endless war
    Where Truth is shared not equally in boundaries…
    I whisper wistful songs and reach for more
    My spirit, goodness, and Ukraine, my country.
    I sing about a nighttime change for days,
    About the sun which shines above in glory.
    Oh God, please send us your true love embrace
    Among the fights and calmness of song stories.
    Let’s love the ones who’s “pro” and who’s “against”,
    Who is with us, who stays alone as island…
    Fulfilled with ever lighting powers’ sense
    Be blessed my burnt-through tear, be blessed my silence!


    Original:

    Зумію все... Усе переживу...
    Хай скаженіють палачі й пілати.
    Душа моя, загорнена в траву,
    Уже уміє падати й вставати...
    Настояна на болях і боях,
    Вона мов камінь, білий і гарячий,
    Що викинутий долею на шлях,
    Де всеньке людство молиться і плаче...
    А для душі не створено межі
    Між болем-радістю, між втіхою-журбою,
    Хоч вслід летять заточені ножі
    І йде війна - війна з самим собою...
    І хто ж тебе почує в тій війні,
    Де ділять правду...надто половинну...
    Вишіптую пісні свої сумні
    Про волю...
    Про добро...
    Про Україну...
    Про те, що замість ночі буде день,
    Що сонечку судилося світити...
    Поміж боїв, у затишку пісень,
    Пошли нам, Боже, ближнього любити...
    Любити тих, хто "проти" і хто "за",
    Хто тут і там, хто поруч і не з нами...
    ОсвЯтиться пропалена сльоза
    Наповненими
    світлом
    почуттями...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  46. Юрій Лазірко - [ 2014.10.05 06:28 ]
    диванна сотня
    наванговані зустрічі
    місце і час
    розцарьовані догми
    знегорені плечі
    до кісток перемитий
    політики джаз
    на чолі проступає
    панічна малеча

    моніторна квапливість
    іде на угар
    допікає вразливість
    зіниці на вату
    і протиснутий пальцем
    із клави базар
    проривається нетом
    мов горлом комбата

    криє матом небоже
    святе лайкане
    і запостить як факт
    нефільтровану дезу
    скільки там пролітало
    Парижем фанер
    хто з політиків носить
    макітри протези

    бум бомбезними фарбами
    бум-тарабум
    на пронизливі лайки
    в нас мода сьогодні
    вороги утікають
    до греблі гребуть
    жах побільшало духів
    в диванної сотні

    певно чули що кума
    забрали в АТО
    і собаку змололи його
    на сосиски
    ну а наш легітимний
    колишній батон
    прикупив монастир
    і тепер вже єпископ

    певно смаженим пахне
    де слизько було
    а недобрим занудить
    де півні не піли
    певно легко кричати
    хай здохне ху.ло
    донезмоги напхавшись
    попкорном поспілим

    хай огрядним сідилищем
    вим’ятий пуф
    а добротним вином
    недоживлені жала
    ще дзюрчать блискавиці
    б’ють словом "капут"
    пам’ять компом звиса
    у мишиних забралах

    розвелися на славу
    диванні мужі
    македонскі і черчиллі
    рембо-амбали
    як потягнуть волинку
    сичать як вужі
    пропадуть колоради
    гудуть віртуалом

    поле бою на RAM
    кіло_вати жере
    поле попису тролів
    невдах і бурчалок
    і ні куля ні дуля
    ніщо не бере
    аби тільки новини
    папужно кричали

    що там папки з війною
    чи порно з вінда
    під піжамним жилетом
    спивоване брюхо
    уперед браве військо
    бравадна хода
    заслуговує слів
    макаронних на вуха

    6 Серпня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  47. Тимофій Західняк - [ 2014.10.05 00:21 ]
    Осінь
    Тихше!
    Чуєте? – Осінь!
    Мовчки йду по алеї,
    зойк опалого листя
    знов озвався у серці.
    Вже душа в листопаді…
    Як в сповільненім кадрі -
    так нечутно встеляють
    стежину листочки.
    Ні, я зовсім не плачу,
    Де ви бачите сльози, –
    То останній дарунок
    швидкоплинного літа.
    Гляньте!
    Бачите? – Осінь
    Жовто-синім фарбує
    Холодні світанки…
    Та вже хтось на мольберті
    Готує скраєчку білила,
    І йому опиратися
    Вересню й жовтню несила…
    І хоч нині вони
    Ще панують у власній господі –
    Десь поблизу зима
    Колисанки збирає природі…

    1975-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  48. Ігор Шоха - [ 2014.10.04 22:18 ]
    Електорату ДЛНР
    Були ви синьо-білі і червоні.
    Є й інші марки якості людей.
    Made in Ukraine – це гнані і голодні,
    і сироти, й убиті у полоні,
    і матері похованих дітей.

    Донбаська карта мічена, та бита.
    Крові хотіли? Нате полину.
    Хотіли бути ближче до корита
    і годувати мафію бандита?
    Обрали владу. Вибрали війну.

    Немає влади. Вас чогось навчили?
    Такі ж і хитромудрі і дурні.
    Хотіли Рашу? Риєте могили.
    Хотіли брата? Маєте дурило
    і будете глаголити одні.

    Оце і все: і музика, й програма,
    і маршируйте під убогу гаму,
    глаго́ляйте на всю губу і рот.

    Ходіть тузами. Обирайте даму.
    Та не спішіть, коли вперед ногами
    вас «от ворот» чекає поворот.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  49. Василь Кузан - [ 2014.10.04 21:31 ]
    Журавлина колискова

    Співає мама колискову,
    А журавлі: «Курли-курли…»
    Вертають у дитинство знову,
    Де ми щасливими були.

    Танцюють птахи в піднебессі,
    Тужлива пісня долина…
    На вирію прозорім плесі
    Гойдає хвилі далина…

    Я їхню пісню проводжаю,
    Чи ніжні мамині слова?
    Дитиною біжу до гаю,
    Гортаю спогади, сумна.

    Але крізь смуток усміхаюсь,
    Із журавлями летячи…
    Дитячого шматочок раю
    Впіймаю, мамочко. А чи

    Щемливу мить продовжить пісня,
    Та колискова: «Люлі, спи…»?
    Вже я її співаю слізно,
    А журавлі: «Курли-курли…»

    04.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  50. Ондо Линдэ - [ 2014.10.04 19:17 ]
    посв. в. к.
    А пока мы идем к тебе, крошится поезд
    и окурки сошедших вздымают стоного
    клеверки свои, серые в красную прорезь,
    что кургузый мороз перемнет, успокоясь,
    очень скоро,
    сейчас,
    к половине второго.
    Но пока мы идем к тебе, крошится повесть
    на убитых и спасшихся наших знакомых.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   683   684   685   686   687   688   689   690   691   ...   1795