ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Олехо - [ 2014.11.06 11:47 ]
    Гумореска "Іронічне"
    Відпочивай, захекана житухо.
    Я мрію розкладаю на склади –
    і усмішка від вуха і до вуха,
    і погляд очманілий: то куди?

    Туди, дружок, де поспіху немає
    і хай би що та абияк усе,
    надія із кишені визирає
    і вимисли в реалії несе.

    Аби так жити, щоби не тужити,
    усяке лихо зводити в ніщо,
    і по землі без клопоту ходити,
    і не питати в талану: за що?

    Аби так жити, як у казці дурень –
    щоб на печі, в сметані карасі,
    цибуля, шинка, солонини кусень
    і оковита в ранішній росі.

    А ще красуня, що завжди під боком,
    її очей спокусливих жага –
    так цілий вік крокує рік за роком,
    а казочка і досі ця жива.

    Бо маячня ніколи не вмирає
    і дурнів не маліє топ-число.
    А може, так: ледащо спочиває,
    бо видумав для інших колесО?

    05.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  2. Нінель Новікова - [ 2014.11.06 09:17 ]
    Как дальше жить?
    Сегодня я проснулась от того,
    Что стало пусто, холодно и тихо…
    Откуда-то, ко мне подкралось Лихо,
    А я и не заметила его!

    Оно украло счастье быть с тобой,
    Замерзли листья яблоньки зеленой…
    И как мне жить с душой опустошенной,
    Где одиноко поселилась боль?

    Утратив краски, утро занялось.
    Огромный мир мне стал неинтересен!
    Умолкли звуки всех стихов и песен.
    Как дальше жить? Все мучает вопрос…
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)


  3. Іван Гентош - [ 2014.11.06 00:24 ]
    “Сука ти” або “порєченкову”
    Зараз “там” може тиша,
    Може гуркоче “град”.
    Що ж ти накоїв, Міша –
    З брата зробився гад?

    Помисли підлі й ниці –
    Зроблено в пекло крок…
    Бігали злі очиці,
    Як натискав курок.

    Кажуть – кругленька сума…
    Буде сафарі, сміх!
    Чим ти, придурку, думав
    Взявши на душу гріх?

    Хтілось “укропам” смерті?
    Мислив: життя – кіно?
    Кадрів хотів відвертих?
    Маєш – мішок з лайном.

    Ха! Лугандон адреса?
    Тішся – досяг мети.
    Лячно? На касці – “Преса”.
    Ох і сміливий ти!

    І не актор-аматор,
    Відео є – повір,
    Там ти – не термінатор,
    Підлий, лякливий тхір.

    Бренькати на гітарі
    як “настрєлялся всласть”?
    Думаєш за “сафарі” –
    Бог тобі не воздасть?

    А на землі – параша,
    Плата за твій візит.
    Ти вже – не просто “раша”,
    Ти – терорист-бандит.

    Влип ти, де правду діти?
    З совістю черв’яка –
    Ти представник “еліти”
    “творчєская” яка.

    Постріли в Україну –
    “ніжє бєрі, в просвєт”…
    Здох би ти, вражий сину,
    Краще б ще з юних “лєт”.

    З “укрів” тебе хтось рухав?
    Зараз хіба молись.
    Сука ти, Міша, сука,
    Будеш сидіти, слизь…


    6.11.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  4. Віктор Ох - [ 2014.11.05 22:05 ]
    В net.рях гоголівських марень
    Миколі Гоголю було раз п р о с в і т л і н н я.
    Йому відкрилась тьма російської душі.
    Та заплатив за це він повним помутнінням
    в своїй «хахляцкой» геніальній голові.
    Ввижалося йому, що я і Спілберг
    разом з Толстим й Мохамедом Алі
    з таранею п’єм оболоньський «Zibert»,
    позуючи Да Вінчі і Далі.
    Що ніби я з Бетховеном і Бахом
    зіграли проти Марадони і Пеле;
    а Горбачов ширяв над нами птахом,
    і «пролетіли» всі тоді незле.
    Із Майком Тайсоном ми ласували салом,
    «Сонця В Бокалі» випивши стакан.
    Займався з Джекі Чаном я вокалом –
    пісні «Deep Purple» ми співали під баян.
    Під «Smokie», «Space» і «АББу» танцювали
    з дівчатами із групи «Boney M».
    Оркестром Поля Моріа диригували
    бригада хоббітів і «лічно» Tolkien.
    Кумири й генії сюди не наближайтесь.
    Політики, спортсмени і бомжі,
    дурнЯ щоб не ввижалась, ви тримайтесь
    подалі від російської душі.

    ----------
    27.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  5. Опанас Драпан - [ 2014.11.05 22:23 ]
    висілки
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  6. Любов Бенедишин - [ 2014.11.05 20:23 ]
    Пророк Ілля
    Ці сумніви, як тіні, звідусіль…
    Ахаве, чи ТЕБЕ вона кохала?
    Солодка Єзавель… Жадання хміль…
    Дарунок – храм… для ідола Ваала.

    Вчепився гріх, як шолудивий пес –
    Обнюхує і лиже царські руки.
    Вже стільки літ – ні крапельки з небес.
    Земля аж зашкарубла від засухи.

    А той пророк, подейкують, десь є.
    Щодня літають вОрони до нього.
    Їсть хліб насущний. І з джерельця п’є.
    І молиться за пазухою в Бога.

    Край неба виколисує свій дар:
    Душі цілитель, заклинати майстер…
    Ще трохи – й вознесеться вище хмар
    І звідти гримотітиме: Покайтесь!!!

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  7. Інна Ковальчук - [ 2014.11.05 19:48 ]
    ***
    Той самий біль,
    і паморозь та сама…
    А вже, здалося, ти пірнув у міт…
    Що на роду написано сльозами,
    мені не стерти клавішею літ…

    Лишивши втому
    і журу на згадку,
    згубився в часі безпритульний світ…
    Німує «Enter»,
    владний, мов печатка,
    а я намарне тисну на «Delete»…




    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (24)


  8. Владислав Лоза - [ 2014.11.05 19:48 ]
    Ліки від снобізму
    Черговий досвід робить мене злим,
    хоча таким не прийнято ставати,
    розкопуючи щось нове. Затим,
    я стверджую, що так лягає карта

    і міг би нині дертися увись
    (хоча насправді тільки ніс дереться);
    не помічати характерних рис,
    які цілком сумісні з теплим серцем;

    навчитись розрізняти моветон,
    при цьому відкидаючи статути;
    ходити у богемному пальто
    як в аргументі говорити скуто;

    в кінці катрена виставляти хрест
    як пам`ять про невідворотні втрати;
    а ще напитись, намутивши десь
    (хоча мені зарано споживати)­.

    Натомість лампа замість каганця
    хитається у побутовій тиші,
    і річ, яка повзе з-під олівця,
    нагадує букет із перебільшень.

    04.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  9. Домінік Арфіст - [ 2014.11.05 11:42 ]
    привіт, Матвійку... ("Кримська еміграція")
    привіт, Матвійку, друже, брате, це все ще я – з нових широт
    а ув очах наш клас – десятий – твій профіль лисий – мій кудлатий
    посеред віршиків і нот…
    я марю морем і вітрами серед чужого барахла
    ми тільки там лишились нами – замріяними пацанами
    старого кримського села…
    забув мій син гряду одвічну… моя душа – серед висот…
    тече життя – і скоро січень – мій день народження – цинічний
    і бородатий анекдот…
    і чи не вперше я без тебе – наллю не нашого вина
    літатиму високим небом – щасливим і прекрасним Фебом…
    ... на скроні – перша сивина…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  10. Олександр Олехо - [ 2014.11.05 08:23 ]
    А ця війна...
    А ця війна – завжди голодна сука.
    Вишукує поживи день і ніч.
    Над полем бою – чорні кола крука
    і запах гару – прозаїчна річ.

    Пекучим болем йде вона по світу
    і стукає у двері: дома хто?
    Комусь – біду, для себе має втіху:
    чиїсь ридання виграла в лото.

    Шикуються у черги муки, рани
    і пільгова – пропалі та мерці.
    Живим війна розносить мітки-гани:
    ти пиво п'єш, а побратим в труні.

    А ще війна – безумна мати горя.
    Знак божевілля у її очах.
    Степи донецькі і окрайок моря
    стискає міцно у цупких руках.

    І чавить тишу, серце, мрію, ранок…
    Крізь пальці витікає сік журби.
    На східцях – котик. Уцілілий ганок.
    Де дім стояв, руїна від стрільби.

    Своїх дітей – і нЕнависть, і злобу,
    тілесний страх і відчай у душі –
    людьми годує і хова в утробу
    від забиття затуплені ножі.

    А ще війна – тріумф бездушшя часу.
    Прокльонами освячена любов.
    Заробітчани зла ідуть у касу
    одержати платню за «братську» кров.

    04.11.2014



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  11. Іван Потьомкін - [ 2014.11.05 07:48 ]
    Листопадове
    Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та є і тут моя відрада – осінь:
    На небі сіре відступає в просинь,
    Опалим листом вітер шарудить...
    Хай наше птаство в інший край не відліта,
    Європа приліта на крилах журавлиних –
    На Хулі попоїсть, перепочине,
    А далі в Африку безпечно полетить.
    Словом, для нарікань причин нема,
    Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
    А годен і в пустелі віднайти хороше.
    ...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та все ж сини вони обоє в осені.
    ---------------------------------------
    Хула – долина й озеро в Ізраїлі, що є вузьким місцем міграції птахів.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  12. Василь Кузан - [ 2014.11.04 22:09 ]
    Погляд

    Так повно смутку у твоїх очах,
    Неначе сліз у українських віршах.
    Стікає з неба запізнілий час
    І сам себе обіцянками тішить.

    Така зневіра! Кутиками губ
    Опущено донизу крила віри.
    У гіркоту занурює вербу
    Туман образи. Ніби чорні діри,

    Притягують печаль твоїх зіниць
    Невтішні думи. Відчай полохливий
    Пустив коріння. Сльози, мов човни
    У морі тонуть. Вересневі зливи

    Ідуть до грудня. Подих мовчазний
    Зім’яте серце тисне до стіни.

    04.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  13. Гренуіль де Маре - [ 2014.11.04 19:31 ]
    Спроба заснути (постгрипозне)
    І чом жоден дурень не пише
    Таких картин:
    Де глухне ялинне відлуння, де
    Ти – один;
    Де смуга призахідна вужчає,
    Нишкне, мре;
    Де травами – знаки оклику
    І тире;
    Де всіх нас засмоктує райдуги
    Хижий рот;
    Де давиться сміхом на виході
    Доктор Фройд;
    Де корчиться світ, линяє у
    Фіолет;
    Де наче живі ще всі – але вже
    Ледве-лед…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  14. Олександра Кисельова - [ 2014.11.04 16:13 ]
    Сум мимоволi
    Я прислухаюсь до пісень,
    А для душі слова не треба.
    Вона вже лине у той день,
    Відчувши серцем журність неба.

    Сльоза скотилася з очей...
    Життя так швидко пролетіло.
    Мрії недоспаних ночей...
    Надіявсь, вірив щиро-щиро.

    А сонце світить, як завжди.
    Та тільки гірко так буває.
    Настануть дні, настануть дні,
    Коли про тебе й не згадають.

    Доле людська, що це було?
    Чому так сумно і самотньо?
    Життя пройшло ? Життя пройшло...
    Вже заглядаєш у безодню....

    08.11.2004


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Анна Віталія Палій - [ 2014.11.04 15:33 ]
    Фальш
    Душі говорять, люди мовчать.
    Завчено сипляться фрази.
    Доки розділеності печать
    Буде із нами разом?

    Стукає серце у двері загачені,
    Спокій бентежить. Замки вже оплачені.

    Стихли б думки, що для тіла спішать:
    Духу не чує душа!

    22.09.06.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  16. Людмила Калиновська - [ 2014.11.04 03:37 ]
    ****
    ...Там кава вже, певно, готова, зварилася...
    І добре, що є до кого звернутись з проханням...
    Будь ласка, налий мені кави... Втомилася...
    З подіями дня й нерозміреним спілкуванням...

    А знаєш... це диво: вечір такий погідний...
    Ні краплі дощу не впало за день, неймовірно!...
    Ця осінь – п’янка, духмяна й така невинна,
    Димами прогіркла, зажурена... Боже милий!

    А я й не знала: дивись – дерева безлисті...
    Гойдаються стримані небеса і не плачуть!
    Як дивно... Урбаністично-містичне місто
    вже спить і не знає, що нам у ньому не лячно...

    листопад, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  17. Наталя Мазур - [ 2014.11.04 02:00 ]
    Пташата
    Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
    Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
    А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
    І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.

    Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
    Про десант, що летить над землею кульбабковим пухом.
    Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
    І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.

    Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
    Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
    І як вправно батьки добували комах в резеді,
    І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.

    Ті маленькі птахи викликали у них співчуття
    За бажання одне – в українському небі співати.
    Поклялися тоді зберігати невинні життя,
    І ні кроку назад із позиції не відступати.

    Пригадають і час, як ставали птахи на крило,
    Щоб летіти у вирій, аби повернутись весною.
    Як прощалися з ними, і зморшки орали чоло,
    Бо не кожен дожив, щоб махнути услід їм рукою.

    Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
    І коли в небесах зарум"яниться сонячний промінь,
    Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
    І попадають зорі героям загиблим у спомин.

    04.11.2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  18. Сандра Самсонова - [ 2014.11.03 22:05 ]
    Зимово-осіння мелодія
    Закінчилось літо. Листопад.
    На дворі осінь, на душі - тривога.
    Поглянь на свій останній зорепад
    Попереду важка хода - дорога.

    Опадає пожовклеє листя
    Наступає на п'яти зима,
    А калина ще й досі в намисті
    Червоніє побіля вікна.

    А зима вже постукала в двері
    Відсуваючи осінь назад.
    Не побачимо більше тих серій,
    Що вже в літку побачив наш сад.

    Не повернемо більше нічого,
    Вороття вже назад нам нема.
    Не повернемо більше нічого,
    Бо на вулиці скоро зима.

    3.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Яна Гієва - [ 2014.11.03 20:21 ]
    Ти повір…
    Ти повір…
    життя нелегке й ти повір,
    що доля нас крутне не раз
    але в любов, в любов ти вір
    лише вона врятує нас

    коли здається, що нема,
    коли вже всі погасли зорі
    ти вір, що доля вас звела
    забудь про всі оті недолі

    його знайдеш - нікому не віддай
    бо тільки твій, і ти - його, єдина
    усі гріхи його прощай
    бо він, немов мала дитина

    приємно знати, що з тобою буде він,
    що всі незгоди ви пройдете разом,
    життя - це вічний наш трамплін
    нехай любов нам буде дороговказом

    життя поверне нас не раз
    не раз засмутить, розчарує,
    лиш не потрібно нам отих образ
    бо нам це просто не пасує…

    живи, люби, кохай, надійся
    бо це життя, бо це доленька твоя
    коли погано, то ти смійся,
    і в небі зірка твоя засія
    21.04.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Яна Гієва - [ 2014.11.03 20:44 ]
    Чорна кава
    Чорна кава
    Вона була, як чорна кава,
    із присмаком німої гіркоти,
    а стала просто неласкава
    він безмежної людської підлоти…

    Історія багато пам'ятає:
    ніхто й ніщо не лишиться в тіні,
    і серце болю вже не знає,
    хоча й шукає смуток у вині.

    Хоч час минає безупинно,
    ти зупинись на хвильку у собі.
    І так тихенько й безневинно
    опинись на самому дні…

    Не стій, і просто так не йди…
    ніхто не чує наших слів
    і навіть посмішка Джоконди
    не видає своїх гріхів.

    Вона ж була, як чорна кава,
    вона була - і вмить не стала…
    Й чомусь любов ота іржава
    від полум'я твого щодня все більш згорала?


    16.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Олехо - [ 2014.11.03 20:40 ]
    * * *
    а десь в тумані снів
    земля обітована
    а тут огонь вогнів
    і ненависть і гана

    а десь цвітуть сади
    добром блаженні люди
    а тут брати-кати
    і кров людська усюди

    а десь життя без мук
    утіха сьогодення
    а тут і "град" і "бук"
    та інше вбивче ймення

    ти бачиш це не рай
    одна болюча рана
    але це рідний край
    твоя свята «нірвана»

    і мусимо іти
    по неживому полю
    шукати і знайти
    свою не райську долю…

    02.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  22. Іван Потьомкін - [ 2014.11.03 19:14 ]
    ***

    Гниють на дереві гранати, помаранчі, фіги...
    Тільки із суперу та з ринку беруть їх єрусалимці...
    ...А я пригадую, як дітьми в дитбудинку
    Ми крали яблука в колгоспному саду,
    Як гнилички в таїні заривали восени,
    Як добували із-під снігу й ласували ними,
    Не відаючи, що десь на дереві гниють
    Гранати, помаранчі, фіги...
    P.S.
    Тепер уже для хатнього ужитку,
    Незгасні спогади дитинства.
    Навіть для дітей казкою вони здаються.
    А що вже казати про онуків?..
    Нічого тут не вдієш: два світи - дві долі.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  23. Валентина Попелюшка - [ 2014.11.03 19:52 ]
    Життя в кількох словах
    Кава…канапка…ранок…
    Дощ…листопад…життя…
    Звичний політ фіранок,
    Змішані відчуття.

    Сукня…трамвай…робота…
    Шеф…телефон…аврал…
    «Люба, ну ти ж не проти?»
    Нерви. Скандал. Фінал.

    Музика, фітнес, втома,
    Тренер, привіт-фізкульт!
    Черга. Маршрутка…Вдома!
    Ванна, вечеря, пульт.

    Кілька сюжетів мильних…
    Прагнення забуття…
    Вранішній сон… Будильник…
    Кава… Трамвай…Життя…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (13)


  24. Володимир Книр - [ 2014.11.03 17:18 ]
    Про лайно
    Здавалося б звичайний вміст кишок,
    а виклика в естета справжній шок.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  25. Оксана Вітовщик - [ 2014.11.03 17:04 ]
    Як жаль, що люблять нас лише словами…
    Як жаль, що люблять нас лише словами:
    Пестливими, що й кращих не знайти.
    Для них ми кожен раз "моя кохана",
    Для нас вони щось більше у житті..

    Як жаль, що люблять нас лише словами,
    А на душі - все пусто, як завжди..
    Не гояться на серці наші шрами,
    Немає в світі більшої біди.

    Як жаль, що нас кохають лиш словами.
    А що слова? Хіба ж вони праві?
    Коли стоїш і думаєш "згадає?"
    А там давно, вже згасли ті вогні..

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Роман Коляда - [ 2014.11.03 17:30 ]
    Думки після бою
    Навіть не думав ставати героєм
    Трохи живішим за Цоя,
    З роти лишилось із другом нас двоє
    Після останнього бою.
    Котиться світ оповитий імлою
    Котиться сторч головою,
    Мусимо битися ми із ордою
    В цій наймерзеннішій з воєн.

    Небо над нами гуркоче грозою
    І поливає бідою,
    «Смерчі» і «Гради» – віднині це зброя,
    «Бук» - то не пара з вербою.
    Боже, як хочеться миру з собою
    Я вже наївся війною,
    Дай мені сили із долею злою
    Вистояти у двобої.

    Зовсім не хочу зробити вдовою
    І залишити самою
    Ту, що затьмарила б легко красою
    Давню гомерову Трою.
    Біль проливаю скупою сльозою,
    Мрію – босоніж росою
    Ще пробіжуся додому з тобою
    Гарною і молодою.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  27. Ігор Шоха - [ 2014.11.03 16:51 ]
    ІІІ
    То дивись, поглянь навколо себе.
    Бачиш, враже, скаче кацапня.
    Ти махав ярмулкою до неба,
    а у неї ядерна люшня.

    Раші неодмінно закортіло
    бачити у себе «доходяг».
    До бродяги є негайне діло
    тільки у перевертня вождя.

    Ти уже не раз лягав під нього
    в образі і біса, і царя.
    Не надійся, не діждешся свого.
    Не на сході блимає зоря.

    А якщо горить, то хай палає
    і пройде катарсисом-вогнем,
    і нічого вже не нагадає
    граду під осколочним дощем.

    Знаєш, брате, чудо окаянне
    і в Росії вже у печінках.
    І її майбутнє – не у снах.

    Україна ще на ноги стане,
    та не бійся, як на тебе гляне,
    бійся тіні вбитих на полях.

                                  02.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  28. Ігор Шоха - [ 2014.11.03 16:45 ]
    ІІ
    Гей, совок, оглушений і темний,
    недолугий мізками совок,
    а тому і явно, і таємно
    ти мій ворог і тяжкий урок.

    Не сичи, не плюйся, не набріхуй.
    Ти причина вбивчої війни.
    Очумілим нині не до сміху.
    Очуміти – Боже, борони.

    Із моголом нині не до миру.
    Годі гратись іменем – народ.
    Затули тупе хайло «кумиру».
    Нині слово має патріот.

    Чуєш, людоморе недобитий,
    я у тебе нині у боргу.
    Мушу нагадати і навчити
    давнього козацького, – пугу!

    Чи не чуєш, Іроде проклятий,
    голосу надії із лугів,
    бойової криці козаків?

    Не почує
                   плем’я супостата.
    Ставленик скупих багатіїв
    не пойме окраденого брата.



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Шоха - [ 2014.11.03 15:27 ]
    Смертельний брат
                              І
    За щасливе майбутнє народу
    проливається праведна кров.
    Об’єднає народи свобода
    і до нації – братня любов.

    Убиває рука супостата
    і пиляє іржава душа
    у норі самозваного брата –
    ненависна, лукава, чужа.

    Нахабніє озброєне бидло.
    Як собака винюхує їдло
    і уїлось у душу усім.

    Чорним ходом отари своєї
    заповзає таємно змією
    у чужий і палаючий дім.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  30. Іван Гентош - [ 2014.11.03 15:16 ]
    32-й блокпост
    Наказ – святé. Не скажеш – Ні!
    Двохсотих навіть не забрали…
    Ти злизував росу з броні
    Генштабу мудрий генерале?

    Два тижні – як епохи зсув…
    Де брати віру, духу сили?
    Два тижні ти без хліба був?
    І без води? А ми просили…

    Де розум твій, де інтелект?
    Було обіцяно підмогу –
    Молились на боєкомплект,
    І все дивились на дорогу.

    Ні, нас не кидало у дрож…
    Під обстрілом не був ні разу?
    І криків ти не чув також
    “Здавайсь” російського спецназу?

    А речник каже – то брехня,
    Все є у нас, все під контролем…
    Ми відбивалися щодня,
    І час стікав нестерпним болем.

    Не мали права впасти ниць –
    Під блокпостом – звитяга зрима…
    Тих двадцять бронеодиниць,
    Ще дотепер перед очима.

    І в жилах закипає кров,
    І тіло власне – вже не тіло…
    А втрат немає – речник знов.
    А хлопці ті, що там згоріли?

    Готові вмерти – всеодно,
    Самим не втримати облогу.
    Зі зброєю і знаменом
    Ми звідти вийшли, слава Богу!

    Забрати б тих, хто там помер,
    І ще зустрітися б із кимось…
    То буде завтра. А тепер
    За 31-й помолімось…

    03.11.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.11.03 12:15 ]
    Провінційне. Затишшя в "оці бурі"

    У рідній борозні лежати краще,
    Чекати зливи, сонця, пелюсток.
    Довкола - тропи, вогнедишні пащі,
    Лушпиння соловіючих пліток.

    Колись таки набухнуть вакуолі.
    А нині сни в ліловому піску.
    І ремигає тур...
    І мертві бджоли.
    І час линяти зайцю, їжаку.

    В анабіозі чаполоч і мирт.
    Опудало шерхоче серед скирт...
    І так спокійно, елегійно, мов
    Тут не плели інтриг, брилів, промов.

    У рідній борозні таки не жаско.
    Тріумф.
    Імла.
    Жаріння.
    Приск.
    Фіаско.

    А що тобі робити за фіордом...
    Ти кропивою на обніжку горда.
    Котити сонце під ошмаття муті?
    Рости крізь пір"я, довіряйся руті.




    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  32. Роман Коляда - [ 2014.11.03 12:27 ]
    Солдатская молитва
    Знаешь ли, Господи,
    Как я устал
    Боже ж ты мой,
    Знаешь ли?
    Веришь ли, я уже
    Страх потерял,
    В сердце покой,
    Веришь ли?
    Видишь ли, насквозь я,
    Дымом пропах,
    Столько стрельбы,
    Видишь ли?
    Слышишь ли, Господи
    Там, в небесах,
    Наши мольбы,
    Слышишь ли?

    Выжить бы, Господи.
    Ради нее,
    Не для себя,
    Выжить бы.
    Вышить бы золотом
    В небе ее
    Образ любя,
    Вышить бы.
    Выжечь бы в памяти
    Скомканный лист
    Жуткой вины
    Выжечь бы.
    Выйти бы, Господи
    Целыми из
    Этой войны
    Выйти бы.

    Силы бы, Господи
    Силы стоять
    И побеждать
    Силы бы.
    С милой бы свадьбу
    Еще отгулять,
    Деток рожать
    С милой бы
    В тире бы лучше я
    Вместо войны
    Метко стрелял
    В тире бы.
    Мира бы, Господи
    И тишины.
    Послепобедного
    Мира бы.

    Слышишь ли, Господи
    Там, в небесах,
    Наши мольбы,
    Слышишь ли?
    Видишь ли, насквозь я,
    Дымом пропах,
    Столько стрельбы,
    Видишь ли?
    Веришь ли, я уже
    Страх потерял,
    В сердце покой,
    Веришь ли?
    Знаешь ли, Господи,
    Как я устал
    Боже ж ты мой,
    Знаешь ли?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Шоха - [ 2014.11.03 10:32 ]
    Дерев’яна любов
    Листопад роздягає березу.
    Гомонить ошелешений сад.
    А вона усміхається Крезу,
    тільки ліктики гілок тремтять.

    Ой берізко моя полохлива,
    у яку ти попала біду?
    Он, дивись, похилилася гива,
    а не зломиш її молоду.

    Жовті китиці, віти зелені,
    до землі розпустила косу,
    і ніхто не киває на неї
    за її одчайдушну красу.

    У намисті горить горобина.
    У вінках «омеліє» верба.
    А спокутує їхню провину
    білокора осіння журба.

    Може тіло її надто біле?
    Певно талія дуже тонка?
    І безтямно її оголила
    буревію шалена рука.

    Сивий ясен на неї дивився.
    Шелестіли столітні дуби, –
    ой, якби-то, якби-то, якби…

    Тільки явір один зажурився,
    і за неї усе ще молився,
    що готовий і на поруби.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  34. Інна Ковальчук - [ 2014.11.03 09:52 ]
    ***
    до хатини прийти, до неньки,
    що трима пуповину роду,
    пом’янути живих тихенько
    і почути луну під сподом,

    чистий лик Пресвятої Діви
    рушниковим прибрати квітом,
    запалити лампадку сиву
    і присісти на мить спочити,

    та й в обіймах того спочину
    на покутті старої хати
    відродити в собі людину,
    щоб любити, а не вбивати…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  35. Анастасія Поліщук - [ 2014.11.02 23:35 ]
    Чай
    Зламаний, скривджений, знічений
    Хто ти такий?
    І для чого?
    Нещодавні віки
    Таких зустрічають неввічливо
    Прологом
    Грубості, наклепів, заздрості.
    Як вижити,
    Щоб собою?
    Днями і тижнями
    Під мазурку спізнілих ластівок,
    Беззбройний,
    Падаєш в лоно безвиході.
    Просто у снах
    Ти - сам-на-сам
    З вічністю, відчаєм.

    Теплий чай топить усі прихоті
    У риториці безглуздих питань.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  36. Тимофій Західняк - [ 2014.11.02 23:50 ]
    Листопадові свічі
    ***
    Листопадові свічі
    на гробах
    горітимуть всю ніч
    до небокраю,
    втішатимуть живих
    блаженством раю -
    прочан
    із молитвами на губах..

    1 листопада 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  37. Серго Сокольник - [ 2014.11.02 22:06 ]
    Дивовижність сходу
    Дивовижність Сходу

    Схід дивуватиме нас, світ стоїть допОки!..
    Цю дивну витонченість я колись пізнав,
    Коли в віддалені часи важкі й жорстокі
    В пустелях Сходу я ще хлопцем воював...

    Так... Схід тонкий... Ця витонченість, певно,
    На серці юному зарубкою лягла,
    І вітер Сходу так доволі недаремно
    Все раз по разу знов торкається чола...

    Ця дивна витонченість... Слабкість в ній і сила,
    І жало змія, що коли його торкнеш,
    Укусом мічений, життя нестИ знесилиш,
    І спрагнеш думкою, й знеболено заснеш.

    І як дивуєшся, коли малий хлопчина
    Ще від колиски пізнає Фірдоусі,
    І епос давній в ньому житиме до згину,
    І з ним повік пройде життя припони всі.

    Чи- сила жінки (трохи іншої країни),
    Жіноча доля де доволі більш легка-
    Краса й сміливість, і спрямованість неспинна,
    Мов діловитість тої Пташки Королька...

    Гостинність Сходу... Неповторність Сходу...
    Булатний ніж для виноградної лози...
    Мов рубаї, поету стануть у пригоді
    Завжди із честю пережить лихі часи.




    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531587
    рубрика: Лірика
    дата поступления 21.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.11.02 22:19 ]
    СМС
    СМС

    Когда мое сердце тревожит
    Волнующий звук СМС,
    Что с этим, любимая, может
    Сравниться? Как громы с небес,

    Как выстрел, как дребезг бокала
    От милой далекой привет...
    Ты пулю мне в сердце послала-
    И сразу пишу я ответ...

    И нити вселенной схлестнулись
    В сердцах, что тоскуют, любя.
    Я в сердце пошлю тебе пулю,
    И пуля настигнет тебя...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469926
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 02.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.11.02 22:40 ]
    Одна. Замальовка
    Одна. Замальовка

    Колисає листя вітер...
    Сірим світлом день змарнів...
    І осінні пишні квіти
    Дожидають холодів....
    Ти алеєю проходиш
    З жухлим листям у руках...
    Очі вгору не підводиш...
    У душі панує страх-
    Все минуло. Розійшлися,
    Як примари. Назавжди.
    Мов кохання, жухле листя
    Плине Стіксом по воді...
    Ти одна. Сама, без мЕне
    Йтимеш з сумом у житті...
    Пам"ять серця... Тік шалений
    У минулім відчутті...
    Ще не раз кохати будеш,
    Біль від серця відійде,
    Та ніколи не забудеш
    Те, чого вже не знайдеш...
    Те, красиво- неповторне
    Дійство шалу двох сердець...
    Наче сірість дня огорне
    Смуток душу... Все... Кінець...
    Колисає листя вітер...
    Неба сіра глибина...
    Ти одна у цілім світі...
    В цілім світі ти одна...




    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534272
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 02.11.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.02 22:54 ]
    Нескорений
    Борець безстрашний за свободу -
    Шумів про це і ліс і гай,
    Свого улюбленець народу
    Таким полковник був Нечай*.

    Вусань, вродливець ясноликий,
    Він ворогів рубав упень.
    Про подвиги його великі
    Чимало склав народ пісень.

    У Красному селі зимою
    На Масляну й Колодія
    Із кумасею Хмельницькою
    Нечай горілочку кружляв.

    Підкралось ворогів багато –
    Нечаю кажуть – хто і де!
    А він – іще давай гуляти,
    А він і вусом не веде.

    Вже обступили їхню хату…
    Нечай прогнав ману хмільну,
    Узявся ворогів рубати,
    Поклав їх сотню не одну.

    Та замогла ворожа сила –
    А на коні – сідла нема.
    З коня зненацька куля збила –
    І кров`ю вмилася зима.

    Козацький красеню, Нечаю,
    В нерівнім ти бою поліг.
    Та силою свого одчаю
    Ти ворогів здолав усіх.

    Їх доля кинула під лаву
    У забуття мертвотну мить.
    Твоїх звитяг висока слава
    Народу піснею дзвенить.

    Київщина, Конча Озерна, Дажбогів гай

    27.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  41. Василь Кузан - [ 2014.11.02 21:03 ]
    Не пишеться…

    Не пишеться. Поранені слова
    Висять, немов думки егоцентричні
    У госпіталі древньому. Психея
    Піклується про хлопців під замком.

    Один лежить, задивлений у стелю,
    І стелить дим, щоби закрити трупи,
    А інший втупив погляд в порожнечу
    І жне колосся помсти. Та кому?

    Не видно ран. Вціліли руки й ноги…
    Лише душа розірвана на клапті,
    Прострелена навиліт з Калаша
    І зорана, неначе Градом поле.

    Можливо, мами залатали б діри,
    Та санітар, як той циклоп – на вході.

    02.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  42. Устимко Яна - [ 2014.11.02 20:50 ]
    осінь золота
    а листя тріпоче мов риба у ринці
    і чути як осінь рахує червінці
    і пахне причастям із холоду й вітру
    де моляться дні в позолочених митрах

    і хочеться бити у храмові дзвони
    і вивести душу в сорочці спросоння
    аби затремтіла тонка й безборонна
    як вогник тепла на осінній долоні


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  43. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.11.02 19:07 ]
    Моя Україна
    МОЯ УКРАЇНА
    Моя Україна – це зоряні роси,
    І синь вереснева, і мирна блакить.
    За небо погідне і щедрі покоси
    Я дякую, доле, тобі кожну мить.

    Моя Україно, Богине-Мадонно!
    Найбільшого щастя тобі я молю:
    Народу моєму – пресвітлої долі.
    І будь моїм сонцем, яке я люблю.

    Хвала Україні, єдиній родині,
    Що стала зорею для кожного з нас.
    Була Оріяна, тепер – Україна,
    А слава одна в нас, не стер її час.

    В дорогу несхибну, пряму і безмежну
    Братаймось пліч-о-пліч, серця до сердець.
    Хай славиться вічно моя незалежна
    Соборна держава! Героям – вінець!
    (© Любов СЕРДУНИЧ, збірка "ОдКРОВеннЯ". 2007).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  44. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.11.02 19:34 ]
    "Шахматисту"
    Не кіборги! Не кіборги,
    А люди
    Відходять знову
    В таїну буття...
    А Ви ж не запитали,
    Як їм буде?
    Чого хотіли?
    Вам хіба знаття,
    Яка остання думка
    Билась в скроню,
    Чого хотіла
    Праведна душа?
    У плані світоподілу
    Людина -
    Фігурка у руках ...

    І вся "біда",
    Що думав - кінь,
    Проте таки пішак.

    ***
    А страчені фігури - неба знак...

    02.11.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (12)


  45. Павло ГайНижник - [ 2014.11.02 11:11 ]
    МОСКОВІЯ
    МОСКОВІЯ

    Імперія гріха, сваволі й кро́ві,
    Пітьми байстрючка, наречена зла,
    Зачата в півночі під бубни шамано́ві,
    Над світом білим тінню проросла
    Із хащ болотяних закурене в полові
    Дитя лукавого – країна-град Москва.

    Московія – то плем’я без коріння-роду.
    В ній угро-фінська Меря, Весь й Мордва́,
    В ній клапті Азії ординського наплоду,
    Холуйство смердів – непроглядна мла,
    Й поцуплене ім’я Слов’янського Народу
    І назва вкрадена у Русів та слова.

    Держава-виродок тиранів без любові
    Себе у богообраність вдягла,
    Імперську ж ницість – в лахи пурпурові.
    А Бога загубила… Там здавна́
    Не вчать Мухаммада, ані вчення Христові,
    Там б’ють чолом й правителям – хвала!

    Павло Гай-Нижник
    2 листопада 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Валентина Попелюшка - [ 2014.11.02 11:16 ]
    Серафимко
    На велосипеді мчить він стрімко,
    Вдвох із вітерцем навперегін.
    Хлопчик-непосидько Серафимко,
    Він у мами з татом ще один.

    Всю абетку вже напам’ять знає,
    Хоч минув йому лиш третій рік.
    З казочкою краще засинає,
    З перших днів життя до неї звик.

    Має Серафимко вишиванку,
    То матусі ручки золоті
    Вишили, щоб знав синочок змалку,
    Ким він є у світі і в житті.

    Мрій у Серафимка є багато:
    Рахувать навчитися до ста,
    І сестричку хоче він, і брата,
    І щоб в Україні мир настав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  47. Опанас Драпан - [ 2014.11.02 10:07 ]
    хіти
    кінець.
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (31)


  48. Богдан Манюк - [ 2014.11.02 10:53 ]
    Осінь 2014 року
    Ні, не стінами вітру
    спинити в дорозі різдвяне.
    Неприборкана осене,
    марно ладнати блокпост.
    Закопала гріхи,
    а вони проростають руками
    і хапають за горло
    сановного в тиші когось.
    І листва, і листки,
    де по білому чорним омана,
    засипаючи кров,
    не вертають у коло небес.
    Наче ліва рука,
    так, зухвалице,
    кепсько багряниш,
    бо не Божий – московський
    помітила похапцем перст.
    Рятуватиме світ
    позосталості вічної трепет,
    і на ірода знов –
    на зорі віфлеємське табу.
    Переможе Різдво,
    та натопчуть у душах
    вертепи,
    що з осіннього безуму
    ткали
    багряну
    ходьбу.
    2014р.
    Художник Я. Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  49. Віктор Кучерук - [ 2014.11.02 08:04 ]
    Нехай
    Уночі, коли мертвенна тиша
    І холодна темрява густа, –
    Шарудять листочки, наче миші,
    Раз у раз дратуючи кота.
    Золоті й іржаві, мов залізо,
    Й полохливі, ніби горобці, –
    То у вікна тиснуться, то лізуть
    На поріг, як немічні старці.
    Та немає спокою щоночі
    Не від листя суєтливих вправ, –
    То дрімотно котик щось муркоче,
    То тривожно скрикує: – Няв-няв!..
    01.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  50. Ігор Шоха - [ 2014.11.01 22:46 ]
    Ми сьогодні
    Ой, не кожен чув, хто ніби слухав
    мегафони, що на барикаді.
    Я кричу! Не закривайте вуха.
    Не почули?
                   А чому не раді?

    Одуріли, очуміли знову
    і чужі, і рідні супостати.
    І насупили сердито брови
    платні і безплатні Герострати.

    Кворуму дурисвітові мало.
    Аргументи у апологета:
    нація своє ще не сказала.
    Винуваті буцімто поети.

    Розумію – ми не Осмомисли,
    що ведуть героїв за собою.
    Не осмислить викреслені числа
    воїн у нерівному двобої.

    Ми не віншували ні еліту,
    ні орду, що пнулася до влади.
    Нас почули егрего́ри світу,
    неможливо не почути правди.

    Є свобода і жива надія.
    Панікують і орли, і круки.
    Сину усміхається Марія
    і на волі виростуть онуки.

    Хай іде луною наше слово
    і розбудить славу і свободу.
    Не убити нації основу,
    не приспати місію народу.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   734   735   736   737   738   739   740   741   742   ...   1854