ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:03 ]
    Пассажир и... дочь.
    Несется поезд-жизнь
    Я пассажир…
    Где полустанок мой
    И где мой мир?
    И сквозь вагоны я
    Назад бегу.
    Мосты понтонные
    Годов стелю.
    Но только стелятся
    Они вперед.
    Вперед над пропастью,
    Там мой черед…
    Я рядом лягу в нём
    Заподлеца…
    За мной бегущего
    Ни зги лица…
    Легко, ступаючи,
    Несется прочь
    Несется жизнь моя,
    Как вечер в ночь.
    И я не в силах встать,
    Себе помочь!
    Но руку мне подаст
    Однажды…
    Дочь….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  2. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:31 ]
    Старик
    Слезятся старчески глаза,
    Их свет по-малу угасает,
    А не послушная слеза,-
    Не умиляет, раздражает…
    А что прикажешь старику?
    Он прожил жизнь, уже всё в прошлом,
    Смахнет слезинку на ходу,
    Чтоб выглядеть не очень пошло…
    И без дороги, невпопад,
    Он продолжает путь изгоя…
    Не страшен дождь, ни снегопад!
    Он про себя поёт – я Гойя…
    Но шаг его еще упруг,
    И ясен взгляд, он не в тумане…
    И ждет его, конечно, друг…
    И есть пятак в его кармане.
    Он ценит уже каждый миг,
    Он кладезь мудрости – бесценный…
    Он почти всё уже постиг,
    И не страшны ему измены…
    Встречает тусклый он рассвет…
    Зорю с восторгом провожает…
    Есть результат, ведь день прожит…
    И он спокойно засыпает….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  3. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:27 ]
    Соломия
    Свершилось!
    Заточенье, что длилось десять лет
    И год один – плюс – завершилось!
    Теперь стоишь ты у черты…
    И новые твои черты тебе понадобятся
    Вскоре.
    Не горе, что восемнадцать лет ты землю
    Топчешь.
    Не ропщешь.
    Всегда открыта и честна.
    Чуть грустновата…весела…
    Ты всякая уже была и многое пережила.
    Но никогда себе не изменяла…
    Других, конечно, извиняла…
    Не обижала…
    Убивши комара, ты плакала жалея…
    Бывало, от обид немея,
    Сжималась в кулачок…
    И теребя в руках клочок…
    Листа иль листика – прощала…
    Прощаясь с юностью, листала
    Неспешно, школьные года…
    Теперь пред выбором – одна.
    «Что день грядущий» уготовит?
    Я знаю – планов громадьё, и в лёгкой дымке путь
    Тебя не остановят!
    Пусть,
    Неведомая свежесть ветра
    Не остудИт твой пыл и страсть… твои желанья…
    Ведь впереди ждёт лунная дорожка,
    И свет зори, конечно дегтя ложка…
    Но ты не бойся… всё проходит!
    Увы, так создан мир.
    Но избранный тобою клир, я думаю, тебе поможет…
    Дорога жизни не проста,
    Терниста, даже жестока, порою…
    Не скрою,
    Без потерь, еще не удавалось пройти отрезок от и до…
    А ты старайся….
    И поверь, потери только закаляют,
    От плевел семья отделяют…
    Не унывай, ступай… вперёд
    И пусть дорога приведет тебя к желанной цели!
    К Храму!..
    Да, будут рифы, будут мели…но ты иди, и без оглядки,
    Ждёт Рождество, рожденье, Святки…
    Так жизнь устроена, - ты верь…
    Хотел бы я тебя за руку по жизни провести…
    Но ты сама должна пройти…
    Я верю, и пройдешь, и никогда не упадёшь…
    А если предстоит - споткнутся,
    Не бойся носиком уткнуться
    В подушку…
    Дух переведи, и снова гордая…иди!
    …………………………………………..
    Когда-нибудь, на склоне дня,
    Когда-то вспомнишь ты меня.
    Как мы играли и учились,
    Как мы мечтали и чудили…
    Как было весело порой…
    Я жизнь прожил….
    Теперь ход твой!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  4. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:20 ]
    Мария
    Ты всё взрослеешь, и не погодам, -
    Спешишь…
    Меня ты тешишь,и даже иногда -
    Смешишь…
    ………………………………….
    В своих обидах
    ты взрослее всех!
    А в радости – смешливей не бывает…
    Ты обрастаешь мудростью,
    Как дерево листвой…
    Как птица Феникс из обид - произрастаешь…
    Твои слезинки, как алмаз – в цене,
    Хоть и старательно ты их скрываешь…

    На план второй - все игры отошли,
    И только вело…всё еще в фаворе…
    Зато проблемы, что одеть пришли,
    А «нечего»…вот это – горе…

    Но это всё пустяк … ещё пустяк,
    Так, чуточку, на нервах поиграешь,
    Ведь знаешь, я отдам пятак
    Последний… ты не прогадаешь…

    Твой свет очей, и золото волос,
    Пускай не высшей пробы самой,
    Но отбелили темноту полос
    Моей судьбы, моей и мамы…

    Ты вся в исканиях, в метаньях вся…
    А хочется тебе и всё и сразу…
    И стрижку хочется, и чтоб была коса,
    И покапризничать, хоть в день по разу…

    А хочется еще в кино сыграть,
    В туфлях со шпильками на вело прокатиться…
    Испечь пирог и торт сваять,
    И в ритме вальса в дефиле кружится…

    Спешишь, спешишь…но ты права,
    Пусть будет всё… сегодня, завтра…
    Сомнётся пусть и вырастет трава…
    Ведь в этом же - сермяжность правды!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  5. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:41 ]
    Солнышко
    Соле..

    Вырастай же семицветик
    Восхищенье вызывай.
    Ты ромашковый букетик
    Ты волошковый розмай
    Колокольчик ты веселый,
    Ты душистая сирень,
    Ты весенний цвет вишневый -
    Это мне писать не лень…
    И как кактус ты - колючий
    Все ж бываешь иногда…
    Стебелёк крапивы жгучей…
    И журчащая вода…
    Ты, как солнышко, что утром,
    Раскрывает всем глаза..
    Иногда, как тучка хмуро
    Смотришь молча на меня…
    Ты бываешь лунным светом,
    Освещая путь в ночи…
    Огоньком, что чуть мерцает
    Совсем маленькой свечи…
    Ты, как ветр , что всё срывает
    Ты, как песнь у камелька…
    Ты, как нежность колыбели,
    Ты, лав стори, для меня…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  6. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:42 ]
    Дочерям
    Две дочки, как цветочки
    Наивность и весна.
    Их руки – лепесточки,
    Как небо их – глаза…
    Восторг их не поддельный,
    Печаль их – море слёз…
    Ведь возраст не предельный
    Для дум, мечтаний, грёз…
    О чем они мечтают,
    Что снится по ночам?
    Я все таки, узнаю,
    Прочту по их глазам…
    Ните у них игрушки
    Желания ните…
    Чтоб всё как у подружки
    Не лучше, но и не…
    О чём они мечтают
    И что они хотят?
    Щенка иметь желают,
    И парочку котят…
    Еще чтоб были кеды
    Такие как у всех,
    Икра, чтоб на обеды,
    А вместо слёз, лишь смех….
    Кино чтоб вечерами…
    И танцы, но для всех…
    Ну и, конечно, маме,
    В театре был успех!
    Прошелестят, прольются годы
    И сменит вектор ветр…
    Хорошей вам погоды
    На день, на год, на век!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:23 ]
    Донечкам...
    мои вы маленькие крошки,
    мои вы ласковые кошки,
    мои прекрасные подружки,
    мой лунный свет, мои веснушки,
    мой светлый вечер вы весенний,
    мой теплый дождичек осенний,
    мое стремленье и отрада,
    за все грехи вы мне награда,
    мое вы солнце золотое,
    мое вы счастье дорогое,
    вы мне победа над собою,
    мне хорошо, что вы со мною,
    я с вами тихо засыпаю,
    а по утрам вас одеваю,
    и я люблю вас до безумства,
    не описать мои к вам чувства,
    вы мне глоток воды искристой,
    вы воздух мне кристально-чистый,
    живу я вами, умираю,
    и только я одно желаю,
    чтоб были вы во всем красивы
    и долго, счастливо бы жили…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  8. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:55 ]
    Соломії
    Ты урчишь на меня, моргая.
    Слёзы щиплют краешки глаз.
    Ты одна у меня такая,
    А слеза твоя, как алмаз.
    Нет, не часто мне сердце ранишь,
    Чаще смех и улыбки свет.
    Ну а скоро кому-то станешь
    Ты супругой и мне – конец.

    Я же всё, я давно понимаю,
    Так проходит мирская слава.
    Как представлю - тебя отнимают…
    Сердце сжигает Везувия лава.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  9. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:19 ]
    Давайте
    Люблю я шумные компаньи
    Плеск вин и кальвадоса вкус
    Люблю похмелье утром ранним
    Когда не надо дуть мне в ус…
    Люблю друзей, что меня любят
    (Врагов?... не очень я люблю)
    Ну в общем так, кто меня любит
    Того, конечно, я люблю…
    Казалось бы, так в чем проблема?
    Все пазлы точно встали в строй,
    Но все ж замучила дилемма…
    Врать или не врать, хотя б порой…
    Притворство моё, ( наше)
    Уже бывает и гнетет…
    И ноль реакции мы кажим,
    Коль палку кто не перегнет…
    Терпимые уже мы стали…
    Интелегентней и умней
    Но вот когда взаймы давали
    Никто не вспомнит, хоть убей…
    Вот так мои друзья, коллеги,
    Не стану никого учить.
    И коль в душе вы не калеки…
    Давайте жить…и не грешить!!!

    13.07.2010 Ю.В.
    сори если что...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Юрій Поплавський - [ 2013.06.20 10:30 ]
    Молитва
    А что мы ждем, на что надеемся?
    Чего хотим?.. ведь не изменится
    Событий ход под сенью неба.
    А нам так хочется дождаться снега
    Искристого…
    И чистого дождя,
    Чтоб все отмыл.
    И, походя,
    Нас не забыл.
    Умыл,
    Очистил души
    И глаза,
    И помыслы
    И….уши…
    Чтоб мы смогли услышать крик
    В пустующей пустыне наших душ…
    Пусть благодатным будет душ,
    Омоет раны нам…
    А кто привык
    Грешить и жить
    – Пускай раскается!
    И умничать не стоит,
    Стоит – жить,
    Листвой, травинкою, колючкой быть…
    И ждать когда счастливый случай
    Нас на дорогу к храму приведет…
    Как шоры суетность спадет
    И будет тогда Слово….
    Слушай!
    И внемли,
    и не говори…
    - молчи!
    Кому нужны все оправданья,
    Мольба о счастии, страданья.
    Ведь мы, как бабочки в ночи…
    Летим на свет без колебанья.
    И не дождется покаянья
    Ни Бог,
    Ни Сын,
    Ни Дух Святой…
    Но нам успеть бы крикнуть: - Стой!
    Пойми!
    Прости!
    Да и помилуй!
    Ты ж нас такими сотворил!?!
    Что? образ свой тебе не мил???
    Тогда – прощай!
    Прости…
    Не милуй…
    ………………………………………
    Помилуй!
    Господи!
    Помилуй!!!
    Я грешен пред тобой стою!
    Еще не мало нагрешу…
    Помилуй!
    Господи!
    Молю!..
    Мою…
    Ты…
    Душу!..

    Ю.В. 2005г


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  11. Іван Гентош - [ 2013.06.20 10:04 ]
    пародія « Буває й так...»



    Пародія

    Яка кому від віршів шкода –
    Коли підкорюєш слова?
    Я зауважив, як негода –
    Мене писати пробива…

    Нема, нема межі таланту
    (Та чи й потрібний в дощ талант?),
    Відчую кволість – до серванту,
    І знов у бій, і знов гігант!

    А рими пролітають мимо,
    А потім водять хоровод,
    А я воюю невтомимо,
    За монітором – бутерброд…

    Буває так, що риму гожу
    Таки піймаю – я мастак!
    Тоді – в двобої переможу!
    А як засну? Буває й так…


    20.06.2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (38)


  12. Надія Таршин - [ 2013.06.20 10:45 ]
    Коли кажуть мені - пані...
    Коли кажуть мені пані, якось і незвично,
    Як була я кріпачкою – нею буду вічно.

    Бо на панщині колгоспній мати народила
    І на неї відробляти за маму ходила.

    За проклятий трудодень юною ходила,
    Так наробишся бувало, що іти несила.

    Щоб хоч якось мені легше було в світі жити,
    Мама лагідно просила науки учити.

    Бо інакше не випустять з колгоспного поля –
    Отакі тоді були: і щастя, і воля…

    «Справку – вольную» і досі бережу на згадку.
    Це був навіть не місток, а тоненька кладка,

    По якій пішла в життя, де всього бувало,
    Тільки мамине тепло мене й рятувало.

    Не було легкого хліба, усе скуштувала,
    У голодні дев”яності і наймитувала.

    То яка там з мене пані: я і плуг, і рало.
    Не сумую - прошу неба, щоб силу давало.

    20.06. 2013р Надія Таршин.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  13. Олеся Овчар - [ 2013.06.20 08:16 ]
    Охорона для ворони
    Я бідна ворона -
    така безборонна,
    Доконче потрібна
    мені охорона.

    В город до сусіда
    лиш глянути хочу -
    Мене відганяє
    якась потороча:

    Така довгорука,
    така головата!
    Знайомитись з нею,
    гадаю, не варто.

    А я кукурудзу
    давно там вгляділа,
    Але підійти
    ще і досі не сміла.

    Тому і шукаю
    собі охорону.
    Чи хто пожаліє
    з вас бідну ворону?
    :)
    2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (22)


  14. Володимир Сірий - [ 2013.06.20 08:29 ]
    Як – не - як
    Немає більш мерзотного, коли
    Сини грабують матір залюбки,
    І моляться за неї ревно потім
    До Бога… Як – не - як, – сини таки.

    20.06.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  15. Нінель Новікова - [ 2013.06.20 08:30 ]
    Любов
    Любове! Ти складна була.
    Гіркі були твої розлуки.
    Ти Рай земний мені дала,
    А також. всі пекельні муки!

    В безвихідь розпачу вела.
    Небесну втіху дарувала,
    А скарб душевного тепла
    Холодним снігом замітала.

    Ти, може, десь іще жива?
    Хоча, здається, зовсім згасла...
    Та ні сльозам, а ні словам
    Того не повернути щастя.

    Ти нерозважлива була –
    Печаль залишила на згадку.
    Та я б і душу віддала,
    Щоб пережити все спочатку
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  16. Нінель Новікова - [ 2013.06.20 07:49 ]
    Безвихідь
    Як сумно! Не пишеться більше –
    Якісь недолугі вірші.
    На серці все важче, все гірше...
    Так порожньо, темно в душі.

    Чому нерозумно, невдало,
    Чому, на безумства межі,
    Вважаєм своїм ідеалом
    Людину, якій ми чужі?

    Сліпі від нестерпної муки,
    Ми також в недобрий цей час,
    Відхилим простягнуті руки
    Нещасних, кохаючих нас.

    Безвихідь – це замкнуте коло
    Без відповіді почуттів.
    Не сходяться майже ніколи
    Два справжніх кохання в житті!
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  17. Роман Селіверстов - [ 2013.06.20 07:07 ]
    Минулому немає вороття...
    Минулому немає вороття...
    Та небо нам подарувало недаремно
    Переживати знов миттєвості приємні
    У спогадах, що повертають до життя.

    14.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Роман Селіверстов - [ 2013.06.20 06:08 ]
    Темна ніченька, не спиться... (За мотивами С. Єсєніна)
    Темна ніченька, не спиться,
    Йду до річки, на лужок.
    В пінних струменях зірниця
    Розперезує пасок.

    На горбку береза-свічка
    Срібло місяця вбира.
    Виходи, моя Марічко,
    Слухать пісню гусляра.

    Залюбуюсь, задивлюся
    На дівочу твою вроду.
    І, танцюючи під гуслі,
    Викину фату у воду.

    Під склепіннями пралісу,
    Там, де бугила шовкова,
    Із сердець наших завісу
    Підійме зоря ранкова.

    16.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1) | ""


  19. Віталій Попович - [ 2013.06.20 00:13 ]
    Спокута
    Ну немає мені оправдання -
    Краще мерзнути в холодній ночі,
    Знову напишу оповідання,
    Як емоції палити в печі.

    Чи точніше як емоції палять,
    Заряджають бажання й думки,
    Бо в середині так крутять і давлять…
    Я збагнув – це триває роки!

    Наче в’язень приватної «зони»
    Гірше, хворий «шостої» палати,
    Це відверття не зробить прозорим,
    Щоб відразу почали співчувати.

    Я занедбаний, ще й неохайний,
    Ех, негоже, так про себе - не можна,
    Щоби стати гостем проханим,
    Йду на зустріч дорогам тривожним.

    І боротися, і кидати гранати,
    Ой, не буду і в окопах сидіти,
    Перестану в емоції грати,
    Прийму все або стану терпіти.

    Тоді зможу агресії відмовити,
    Пройду скрізь або повз цього стану,
    Якби це ще й усвідомити -
    Тоді зовсім іншим я стану!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Наталя Чепурко - [ 2013.06.19 22:30 ]
    Берега.
    Я тебя зацепила- прости...
    Но уменьшиться я не могу.
    Не умею коврами мостить...
    Я стою на другом берегу!

    А река нашей жизни течет
    Между двух живописных миров.
    Мы не знаем:где край,где отсчет,
    Когда сможем увидеться вновь.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  21. Володя Криловець - [ 2013.06.19 21:50 ]
    ***
    Бабиним літом уквітчаний жовтень
    Йде по полях, по садках, по лугах,
    Листя фарбує кольором жовтим
    І наганяє нам смуток в очах.

    19 жовтня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  22. Іван Низовий - [ 2013.06.19 19:56 ]
    * * *
    Система? Так. Але не лиш вона
    Вбивала Стуса -
    А й суспільство навіть,
    Яке сьогодні тінь поета славить,
    Іще не усвідомивши сповна
    Поета в плоті та живій кровІ...
    Карається само? Когось карає
    За злочин цей, що виміру не знає?
    Чи ожили для каяття живі?
    Система працювала. Люди в ній
    Розподілялись на катів і жертви,
    Всі інші, що боялися померти,
    Текли, куди поверне плин подій.
    Вмивали руки "генії доби"
    Й "співці епохи"... Нині при мандатах
    Себе посміли числити в солдатах
    Чужої - не своєї боротьби.
    Мовчали б краще! З їхньої руки,
    З їх мовчазної згоди вбили Стуса...
    Прославитись - яка ж бо то спокуса
    Для вас, мерзенні ви медведчуки!
    Не скоро ще з нас витече олжа
    Іржею крові - справа Василева
    Випереджає нас,
    І кроні древа
    Поезії його
    Ще заважа
    Вкраїнське небо:
    Штучно до землі
    Придавлене воно;
    Нема ще Бога
    В тім небі;
    Наша праведна дорога
    Ще топчеться в багні брехні,
    В імлі!
    А Стус - давно за обрієм.
    За ним
    Встигатимуть хіба що наші внуки.

    Тож каймося. Не умиваймо руки.
    Не спекулюймо образом святим.


    15.05.2003


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (13)


  23. Оксана Гаджій - [ 2013.06.19 18:37 ]
    Ідеальний
    Ти такий ідеальний що хочеться вбити
    усіх своїх тарганів і сховатись в тінь
    дивитись до щему у серці до судоми в литках
    до болю у вухах слухати твоє тіло

    Ти виходиш і не обертаєшся не обертаєшся ти
    можливо тобі набриднуть усі неозвучені фрази
    я прибрала гачки. я не знаю чим ти зачепив
    ти своєю відвертістю дражниш мене ти дражниш

    Усіх тарганів не вбити бо в тебе ж іще хрущі
    і не втекти бо в нікуди і через судому не зможу
    всі тіні і неозвучені фрази у цьому вірші
    і твоє серце б’ється у кожному перехожому

    (15.05.13)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Тетяна Роса - [ 2013.06.19 17:38 ]
    Казка для … не маленьких дітей
    Паперовий чи пісочний,
    але десь у світі точно
    є палац у дев’ять веж
    і один манеж без меж.
    У кожнісінькій із веж тих
    по царівні в срібних мештах
    найкоштовнішу з прикрас -
    сміх - вгаптовують у час.
    Стережуть палац дерева,
    і пророчиця місцева
    роздаровує усім
    різних мрій рожевий дим.
    На манежі лев гривастий
    вчить малечу думки прясти,
    й сім поважних мудреців
    шиють хмарку літніх злив.
    Без драконів – що за казка?
    І дракон тут є… Будь ласка,
    глянь, ось там он, над ліском
    він кружляє літачком.
    Щастя він повіз до лісу
    жабці, зайчику і лису,
    геть на кожний звіра ніс
    по торбиночці поніс.
    А, як будеш ти хороший
    не за вигоду і гроші,
    то, можливо, повезе,
    та й для тебе привезе.
    Хочу я пораду дати.
    Ну нащо тобі чекати?
    Довіряй своїм рукам
    І збудуй те щастя сам.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  25. Анатолій Криловець - [ 2013.06.19 17:09 ]
    ***
    Думки обсіли, мов ординці.
    Тяжка облога.
    Всяк помирає наодинці
    І йде до Бога.

    Прости, не попрошу спасіння.
    Ти ж хоч забути.
    Тремтить майбутнє волосінню,
    Йому не бути.

    Дні, що були щасливі, тулиш.
    Ну, скільки можна?
    Встає майбутнє, мов минуле,
    Але порожнє.

    Заплющиш очі – й чуєш голос
    Крізь пІтьму синю.
    Минуле щастя відкололо
    Малу частину.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9) | "http://poezia.org/ua/id/33735/personnels"


  26. Наталка Янушевич - [ 2013.06.19 17:53 ]
    дощ
    Цілує тисячами цілунків,
    Цяткує тисячами цяток
    І сипле пригорщами відлуння
    Вологи втомленої ковток.
    Товче і трусить старі перини
    Та кривить посміхи блискавиць,
    Та лупить в шиби, як в тамбурини…
    І лиш на сонці – лягає ниць.
    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (11)


  27. Наталка Янушевич - [ 2013.06.19 17:17 ]
    уява
    Давай-но кружляти понад шпильками веж,
    Давай-но літати над складками вулиць.
    У тебе ж є парасоля? У мене теж!
    Нехай вони на «раз-два-три» розтуляться!
    Ми надто довго вивчали старий асфальт,
    Бруківку, бетон і замочені мешти,
    Ми міцно вростали в мушлі плащів і пальт…
    Вже час і небом липневим повештатись.
    Тож нам з тобою – в ті невідомі краї,
    Де грому сонця, дощу – всього занадто!
    Нас там чекають і ми там давно свої,
    Такі навзаєм додатні координати.
    Стрибай! І спробуй впіймати небесний ритм
    В польоті без жодних законів механіки.
    Допоки дихаєш – кожну днину твори,
    Допоки твориш – дихай моїм коханням!
    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  28. Ігор Герасименко - [ 2013.06.19 17:58 ]
    Дві грози
    Аж з того берегу Дніпра
    йшли дві грози, два лиха.
    Одна – хоч хижа, та дрібна,
    а інша гірша, бо вона –
    і хижа, і велика.

    Йшли не уві сні, а наяву
    без жалощів і броду.
    Та цю біду переживу,
    врятую хвилю і траву,
    і кручу, і діброву.

    Проте одна з тих гроз – мала –
    траву рознервувала,
    а хвилю з розуму звела
    і зникла в них. І більша – зла –
    накоїла немало:

    діброві розпалила кров,
    розбила серце кручі,
    мені дала на вірш добро
    й пішла гуляти за Дніпро
    у чобітках блискучих.

    Пішла на кращі рандеву
    із громом чорнобровим –
    на кращі хвилі і траву,
    на кручі і діброви!

    06.2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  29. Надія Рябенко - [ 2013.06.19 16:35 ]
    Поверніться, сини…
    Поверніться сини із далеких доріг
    В теплий Крим і високі Карпати,
    Станьте знову на отчий низенький поріг,
    Де чекає стара сива мати.

    Поверніться, синочки-заждалася вас
    В вишняку білостінна хатина.
    Виглядає рідня кожен день, кожен час
    Любі діти і вірна дружина.

    Стогне рідна земля – повертайтесь, брати,
    Простягніте брат братові руки,
    Бо йдете ви усі до одної мети,
    Хай між вами не буде розлуки.

    Повертайтесь! Хвилюються стиглі жита,
    Щоб із зерен проріс світлий колос
    Вас благає земля – Україна свята,
    То ж почуйте її рідний голос.
    11.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (1)


  30. Надія Рябенко - [ 2013.06.19 16:02 ]
    Нічний танок
    Човником місяць пірнає у висі,
    Лебедем хмарки пливуть,
    А на галявині, в темному лісі,
    Мавки таночок ведуть.

    В білих віночках, прозорім убранні
    І блідолиці й сумні,
    Не пощастило в земному коханні,
    Мавками стали вони.

    Ніжно-зелені розпущені коси,
    Погляд, немов чорна ніч,
    В дивнім танку ясночолі і босі –
    Не потрапляй їм навстріч.

    Ось на зорі вже й півні заспівали,
    Ніч потихеньку згаса.
    Мавки в нічному тумані розтали –
    Світиться Божа роса.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  31. Маріанна Алетея - [ 2013.06.19 15:59 ]
    Колискова


    Колихає вітер
    Зірку вечорову
    Закликає квіти
    На нічну розмову

    Зашепоче листя
    "Доброї вам ночі"
    Зоряне намисто
    Висипе в сорочку

    Місяць у тумані
    Вийде з-за лиману
    Світлячком сметанним
    Уведе в оману.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  32. Мирослав Артимович - [ 2013.06.19 14:52 ]
    Незаміжній
    Парубки! Протріть, нарешті, очі!
    Відчиніть зашторені серця!
    Хай під серцем млосно залоскочуть
    приспані в погорді почуття.

    Та погляньте — істинна вкраїнка:
    мила, ніжна, наче маків цвіт,
    перед вами — незбагненна жінка,
    без якої обіднів би світ.

    Найстрашніше у людській подобі —
    вроджена душевна сліпота.
    Ще не пізно - не дрімайте! Пробі!
    Не тягніть за хвостика кота!

    В жінці тій, чарівній і вродливій,
    нить життя дзвенить, немов струна.
    Долі — зась! — такій превередливій.
    В щасті хай купається вона!

    2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (24)


  33. Параска Коливашаласка - [ 2013.06.19 12:44 ]
    Відповідь на автопародію (пародія в пародії)
    ***

    Вже на хлопів отих немає злости
    (У жимолост дівчат гукати в гості!).
    І шо, скажи, з тобов робити маю?
    Мо думав - ягод справно назбираю?..
    Бо галичєни - то є хитруни,
    Коло дівчат - то як тиї в`юни...
    Узяв би ліпше косу, покосив,
    Ледачим пузом троха потрусив!
    До дармовóго, люде, як той кіт
    (Тобі ж, герою, не шішнанцять* літ!).
    А бздури** в мізках ше кишат-кишат
    (Вже дайте "шіст", уже замало "п`ят"...).
    То видиться*** йому якесь" МК"
    (Оте "ПМ" - холєра, ше й яка!).
    Всіх дзíсяки**** Адмін той "заразив"...
    Омелько мій, і той вже гет здурів:
    Із голосних вишукує процент,
    "Вичислює" якийсь "кофіцієнт".
    Роботу чисто всю закинув, люде,
    Все жде, коли "МК" у него буде!
    Пойміт мене, о пане Редактóре,
    То для Парасі є тяжкоє горе...
    Бо так в селі у нас живе ше піп
    І кіт (той, шо у жимолости спит).
    Добавте тиї рейтинги, благаю,
    А нє, ТО Я СІ САЙТА ВАМ ЗЛАМАЮ!
    А хочете - то помагайте Ви!
    (Хазяйство в мене - свини, коровú...)
    А пастуха тепер найти в селі -
    Могоричі давати немалі!...
    ...Парася чемна, не зобидит Вас...
    Ну шо?
    Ви за?
    То натискайте "КЛАС"!


    17.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (50)


  34. Василь Бур'ян - [ 2013.06.19 10:19 ]
    Рідна сторона
    Яка краса довкола нас чудесна -
    Ти тільки лиш на хвильку зупинись:
    Рибалка сушить проти сонця весла,
    В задумі явір до води схиливсь...
    Посеред лугу - квіти, квіти, квіти!
    Шовкових трав хвиляста блискотінь
    Під ноги стелить дзвоники тендітні,
    Готує нам уквітчану постіль.
    Вгорі хмарки пливуть до небокраю -
    Неспішний плин їх нам не обрида.
    На пасовиську мирно ремигає
    Корів поважних сита череда.
    Димлять лани пшеницею густою,
    Спориш пойняв дорогу польову.
    Сп'янілі від квіткового настою,
    Впадемо ми на вигріту траву...
    Усе до болю рідне, серцю миле,
    Хоч десь, можливо, ліпша є краса.
    Мені ж той край, де мати породила,
    Дорожчий над усякі чудеса!
    На всі віки краса оця чудесна -
    Цвіте тепер, цвістиме і колись.
    Минають зими, осені та весни,
    І лиш літа... у кучері вплелись.
    1997р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (12)


  35. Нінель Новікова - [ 2013.06.19 08:11 ]
    Реквієм коханню
    Ми в холодному смутку зустрілись,
    Запалили кохання вогонь,
    Та в одній лиш душі розгорілось,
    Грівся ти біля щастя мого.

    Відпалало багаття і згасло,
    Не освітлює більше життя.
    Полонезом, сумним і прекрасним,
    Ще відлунюють десь почуття.

    Намагався вогонь оживити,
    Говорив поетично, як міг,
    Та слова, наче висохлі квіти,
    З мертвим шелестом впали до ніг.

    Мою душу, мов пташку замерзлу,
    Ти живим почуттям не зігрів...
    Замість ніжних надій полонезу,
    Плаче реквієм буйних вітрів!
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (12)


  36. Нінель Новікова - [ 2013.06.19 08:17 ]
    Не згасай!
    Ця без снігу зима,
    Що життя без кохання,
    Наче все заплела
    Павутини вуаль...
    У душі вже нема
    Ні тепла, ні бажання,
    А на серце лягла
    Невимовна печаль.

    Все холодне, чуже,
    Навіть сяюче небо.
    А любов, як сльоза
    З-під завіси долонь.
    Хто її вбереже?
    Сумно, темно без тебе!
    Я прошу: не згасай,
    Життєдайний вогонь!
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  37. Юрій Поплавський - [ 2013.06.19 08:03 ]
    Когда меня не будет...
    Когда меня не будет – будет дождь…
    А может снегопад, иль зной палящий.
    Возможно листопад и листьев дрожь…
    Когда меня - не будет…
    Когда меня не будет – будет свет.
    На западе спокойно солнце сядет…
    И ночь неспешно перейдет в рассвет.
    Когда меня - не будет…
    Когда меня не будет – будет ночь
    И шепот волн и лунная дорожка,
    И лист сорвавшийся, летящий прочь…
    Когда меня - не будет…
    Когда меня не будет – будет день.
    И будут в радуге цветные светотени…
    И только я уже не брошу тень…
    Когда меня - не будет…
    Когда меня не будет – будет Всё…
    И всё должно в сем мире повторится…
    Ведь кто-то должен в эту жизнь влюбиться…
    Продолжить чтоб, и чтоб спасти Её…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (8)


  38. Юрій Поплавський - [ 2013.06.19 08:20 ]
    Террариум
    В театре вашем, как в футболе….
    Игра забыта - важен результат…
    Не всем хватает силы воли
    Работать словно автомат…
    Кто в такт играет с барабаном,
    По барабану всё иным,
    Но финиш поздно или рано
    Всех ставит по местам своим.
    А сколько крови вы пролили,
    А нервов сколько вы сожгли.
    Уж лучше бы подольше жили
    И быть добрее чуть смогли…
    Но нет, вам очень надо страсти!
    Вокруг спектакля, - суеты.
    А сколько радости, а сколько счастья, -
    В не милости коллега, а не ты…
    И завистью ваш мир окутан
    Как дымом режиссерский пульт.
    Первопричина в чем? Откуда?
    В красивых, умных, такой культ
    В себе вы носите на сердце?
    Да оглянитесь - скоро ведь конец….
    Нет, не спектакля, скрипка Герца
    Уже настроена…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  39. Юрій Поплавський - [ 2013.06.19 08:28 ]
    Актёры
    А.Хостикоеву
    Б.Бенюку

    Актеры носят маски,
    Со временем мудрее,
    И не играют сказки,
    Трагедии - милее.

    Актеры носят маски,
    Они их не снимают,
    Меняются лишь краски,
    Что сути не меняет.

    Актеры носят маски,
    А маски словно дети,
    Хотят вниманья, ласки,
    И, прямо лести в сети…

    Актеры маски носят,
    Нет времени остановиться,
    И новых масок просят,
    Как будто похмелиться.

    Актеры носят маски
    И с каждым днем все старше
    И от не хваток масок,
    Становится им страшно…

    Актеры носят маски,
    Под масками стареют,
    Уже забыты сказки,
    Они уже не греют.

    Актеры маски носят
    И никогда не снимут,
    И только лишь в немногих
    Посмертно маску снимут…

    Актеры маски носят,
    Их маски утешают-
    Пускай, что мы стареем
    Зато еще играем!…


    15,02,2005
    Ю.Поплавский


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  40. Інна Ковальчук - [ 2013.06.19 07:55 ]
    Верховина
    Тут небосинь у золотій оздобі
    леліє вічні гори і ліси,
    бо навіть часолету до вподоби
    це розмаїття чистої краси.

    Оці співучі срібновиді води
    у сповитку смарагдових смерек,
    і ніжний виблиск осяйної вроди
    на чорнім пір'ї рідкісних лелек…

    Тихенько йду, аби торкнути нишком
    земну палітру споконвічних див,
    а сині гори зоряну доріжку
    торують до гармонії світів.

    У казку поринаю крок за кроком,
    і молодий грайливий Синевир
    підморгує мені блакитним оком,
    гойдає небо у колисці гір…




    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (21)


  41. Олеся Овчар - [ 2013.06.19 03:47 ]
    Ранкова замальовка
    З-за обрію-туману
    На човнику-хмарині
    До нас пливе світанок
    У сонячному брилі.

    По сонно-теплій хвилі
    Веслує промінцями
    І дрімки полохливі
    Втікають манівцями.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (20)


  42. Галина Михайлик - [ 2013.06.19 01:49 ]
    Не лицар
    Звабливі Ваші жести і слова
    утратили для мене силу значень.
    ...Самотній кінь без вершника й сідла
    копитом бив об мури непробачень.
    Він довго бив. Він бив і день, і ніч,
    аж стерлася на тій нозі підкова!..
    Чекала я… Мовчання зусебіч...
    Назустріч Ви не мовили ні слова.

    ...Оновлення світів – старі зірки
    прощаються в останній заметілі,
    сніжинками торкаються щоки,
    і... Ви не лицар. І Ваш кінь не білий.

    … (2013)


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (37)


  43. Василь Шляхтич - [ 2013.06.18 23:17 ]
    На каменях не сій
    На камінь кинеш мрій зерно,
    І хоч води би вилив море –
    То знай, не виросте ніщо.
    Про це усіх повчає Творець.

    Улюблений народе мій,
    Повинен завжди про це знати:
    Ти мрій на каменях не сій,
    Бо дітям не буде що жати...
    18.06.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  44. Іван Низовий - [ 2013.06.18 23:10 ]
    Кепський настрій
    І знов збирається на дощ –
    Така погода вередлива
    Посеред літа!
    Вбивча злива
    От-от крізь хмуру хмари товщ
    Прорветься,
    Ринеться в галоп,
    Порве загати, шлюзи, ринви –
    По всій землі невтримно рине
    Незапланований потоп!
    Потопить паростки надій
    На розквіт краю і країни,
    Й нічого, окрім кураїни,
    Не вродить в Марківці моїй,
    Що на Сулі...
    І в цім краю,
    Де я до краю доживаю,
    Також не буде урожаю,
    Щоб душу радував мою.
    Й почне свої права качать
    Кучматий хтось
    Із кущів хмарних,
    І я всіх парних і непарних
    Не зможу вже порятувать;
    І я, задрипаний стратег
    І недорікуватий тактик,
    Не зможу вирядить ковчег
    До араратівських галактик...


    2004


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  45. Іван Низовий - [ 2013.06.18 23:50 ]
    * * *
    Чаєпиття з тобою – насолода,
    Одна з найвищих: навіть захмелів
    Я від очей твоїх і щирих слів...
    Якби ж частіш траплялася нагода
    Для зустрічі – життя б не пожалів!

    Твоя – не змалювати навіть – врода,
    Немов суцвіття з багатьох полів,
    Де я розкошувати би волів,
    Для мене справжнє свято – не пригода...
    На тебе сам Господь мені звелів
    Молитися...


    2003



    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  46. оля вовк - [ 2013.06.18 22:29 ]
    мамі

    Молюся за тебе,Матусю рідненька.
    Склонившись читаю молитву тихенько
    У церкві де ти колись в Бога просила,
    Щоб я виростала здорова й щаслива.

    Коли я найперші кроки ступала
    Мені колискову ти тихо співала.
    Мене цілувала і знову молила,
    Щоб доля не добра мене обходила.

    О,матінко Божа й Ісусе маленький
    Спасіть,захистіть мою рідную неньку.
    Хай не хворіє,хай горя не знає
    Щасливою усмішкою мене зустрічає.

    Я ще попрошу для своєї матусі,
    Щоб поруч були і рідні і друзі:
    -Ти будеш здорова-я буду щаслива,
    Хай дім наш минає і буря і злива.
    2013р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  47. Іван Низовий - [ 2013.06.18 22:35 ]
    * * *
    І жодної дощинки в хмарі.
    Дощенту спалена трава.
    І навіть лілія в Айдарі
    Від спеки чашечку хова.

    А ми гойдаємось у човні
    В зеленій хащі ситнягів,
    І наші прагнення любовні
    Ще не прорвали берегів.

    Воно, звичайно, надто жарко,
    Аж сліпить променів спіраль,
    А ще до всього ти – школярка,
    А я одружений, на жаль.


    2003


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  48. Іван Редчиць - [ 2013.06.18 22:20 ]
    * * *
    ***
    Сьогодні знову ти чомусь мовчиш,
    На сто громів розбилася вся тиш,
    І блискавки осяюють ту стежку,
    Де ніжки цілував тобі спориш.

    ***
    Ти ще не пересвідчилась хіба?
    Щодня в серця нам стукає судьба!
    Тож не барись і відчиняй хутчіше,
    Допоки не замучила журба.

    ***
    Мабуть, не віриш ти мені ще й досі,
    А вже цвітуть сніги в моїм волоссі,
    Та серця не заковують льоди, –
    І я лечу на крилах стоголосся!



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  49. Надія Рябенко - [ 2013.06.18 21:57 ]
    Незабутня стежина
    Іду по втоптаній стежині,
    Як і багато літ назад.
    Стоїть похилена хатина,
    Покинутий вишневий сад.

    Туман холодний заплітає
    Змарнілим вербам сивину,
    Лукава доля не вертає
    Мою окрилену весну.

    Грайливим сріблом крига сяє,
    Пришерхли річки береги.
    Злилося поле з небокраєм
    Серпанок сипле навкруги.

    Іду по втоптаній стежині,
    Проймає серце щемний біль.
    Стоїть хатина в самотині
    Лиш в вікна стука заметіль.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  50. Надія Рябенко - [ 2013.06.18 21:36 ]
    Признання
    Вся земля навкруги квітувала...
    Ти признався мені у любові.
    Я завітного слова чекала –
    Тихо вечір гуляв у діброві.

    Місяць – свідок єдиний кохання,
    Та яскраві небесні зірниці,
    Що горять усю ніч до світання,
    Та джерельна вода у криниці.

    Стільки ласки було в твоїм слові,
    Чув і клен і сіренька пташина.
    Певне заздрила першій любові
    Білосніжна п’янка черемшина .

    Тихо вітер гуляв по діброві,
    Первоцвітом земля квітувала.
    Ти признався мені у любові
    І від щастя земля заспівала.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   807   808   809   810   811   812   813   814   815   ...   1796