ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.25 05:53
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Вячеслав Семенко - [ 2007.02.24 18:24 ]
    Ноктюрн
    Долоня вітру,пестячи грайливо,
    завісу білопінну вигинає,
    щоб небо чорнолике, безголосе
    в кімнату поміж рам могло вливатись,
    і пити звуки, як вино червоне,
    які розбризкує фортепіано.

    У такт із форте полум"я лякливо
    здригається і ноти оживають.
    У дзеркалі відкинутої кришки
    метеликами пальці блідосвітлі
    легкосповільнено перелітають
    між чорними та білими квітками.

    І з цим польотом в лад слухняні струни
    то муркотіли ласкавим коханцем,
    то буревієм билися об берег,
    то щось оповідали непоспішно ...
    Зненацька безтурботний вітер
    здмухнув листок і полум"я погасло.

    Упала тиша. Лиш у рамці старовинній
    щось шепотів сердито композитор.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  2. Ната Вірлена - [ 2007.02.24 14:39 ]
    Привид
    Я довго йтиму вуличними зміями.
    Що привиду якийсь абстрактний час?
    Ці вулиці, запльовані помиями –
    Найкраще люстро ідеальних нас.

    Дивись – я ляжу людям попід ноги.
    Чи хто мене хоча би проклене?
    Кошлаті тіні. І брудні дороги.
    Їх завжди топчуть – як тепер мене.

    І будуть люди обминати тіло,
    І будуть дні спливати, як вода.
    Торішнє листя – надмогильна брила.
    Торішні люди – та ж сама хода.

    Хіба що злодій виверне кишені.
    Не рухатись. Молитися. Осанна.
    А хтось зачепиться і вдарить по мішені:
    «Вже розвелося тут!.. Встидалася би!.. П`яна…»


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  3. Золота Жінка - [ 2007.02.24 12:21 ]
    Українкою я народилася...
    ...Ще навіть треті півні не співали,
    Іще ніхто ніде не гомонів,
    Як встала жінка, в хаті прибирала,
    Курей, гусей, качок нагодувала,
    Як слід і не почистивши зубів.

    Ну хто б зумів усе переробити?
    Вона збудила свої дрібні діти,
    Відправила у школу і в садок,
    Пішла на городи´ - і три години
    Копала бараболі і морквини,
    Петрушку, кріп, капусту, бурячок…

    Обід зробила - борщик і пельмені,
    Збудила чоловіка - як олені -
    Небритий і неголений, він спав…
    Та що тягнути довго цю резину,
    Зганяла на роботу (в другу зміну),
    Хутенько - ніби стьожка поміж трав.

    Та що там трави і яка там стьожка?
    Прийшли зі школи Вітя і Сірьожка,
    Маринка, Свєта, Петрик і Кіндрат…
    І вже сім’я вечеря біля хати,
    І вже корова доїться завзято,
    І вже вишнева ніч покрила сад…

    Дітей приспала, баняки помила,
    В маленькій кухні віченьки склепила…
    Вже наче й все… Але зірвалась вмить!
    Ой лелечко! Оце була б заснула -
    Та ще одну роботу я забула -
    Там чоловік не…… лежить!!!


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (5)


  4. Ольга Прохорчук - [ 2007.02.23 21:46 ]
    ***
    І знову ти хапатимеш в обійми
    І в тіло загортатимеш своє
    Кохану, що нагадує постійно,
    Що больові рецептори ще є.

    І вже тоді не буде вистачати
    Її твоїм ображеним рукам,
    І, з розпачем голодного дитяти,
    Ти, всупереч усім Його дзвінкам,

    Благатимеш про щастя кілька митей,
    І пальцем затулятимеш уста,
    Аби не дать її словам забити
    Останні цвяхи до твого хреста,
    І будеш намагатись пояснити,
    Що ще хвилин у вас є близько ста,
    І що за нею не було "хвоста",

    І що ніякий Він їй не коханий,
    І взагалі він зараз чортзна-де,
    І що... Але вона так прикро встане
    І зі сльозами в голосі піде.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (11)


  5. Вячеслав Семенко - [ 2007.02.23 18:21 ]
    Погляд з срібного періоду
    Прочитав по очах- "Я тебе не тримаю...",
    і пішов у сиру нерозгадану ніч.
    Та я знаю -
    ти вітрильця , як чари з ромашки зриваєш,
    і піддатливий віск
    з догоряючих свіч
    таємниці ранкові тобі розкриває.

    Загадково у дзеркалі місяць всміхнеться,
    опівнічно зітхне засинаючий сад.
    І здригнеться,
    затуманіє Усмішка
    скельця - озерця,
    розітнувши збіжить - чи сльоза чи роса.
    І здається -
    земля під ногами хитнеться...

    Невсипущим чеканням,як знак запитання,
    біля скроні дівочиться твій завиток...
    До світання
    ця солодка у грішній цнотливості тайна -
    перший крок на хиткий і зрадливий місток,
    від незнаних бажань- незвабливе вітання.

    Між зірок мерехтіння - знайоме обличчя
    віддзеркалить поверхня чарівного скла.
    І все ближче -
    ці лякаючі очі,
    бентежні,незвичні...
    Перед тим ,як в зіниці опуститься мла -
    Тихо скрикнувши , ім"я моє ти покличеш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (13)


  6. Золота Жінка - [ 2007.02.22 20:49 ]
    Балада про............
    - Краплинки сліз, що на очах застигли,
    Я витер би листочком золотим, -
    Так він сплітав дівчаткам молодим,
    Що були з ним, на ньому і під ним,
    Коли стекла весна і роки збігли,

    як марафонці...Фінішна пряма -
    І встане чи не встане - вже питання...
    Слова і вітер... Старість і кохання..
    Хто переможе в нелегких змаганнях:
    Любов чи смерть? Віагра чи зима?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  7. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:52 ]
    ТРЯСЦЯ...

    Так мрiялось -
    не так збулося.
    Хотiв добра -
    а все на зле.
    Спустився морок,
    стало пусто.
    I це не те,
    i все не те.

    Тиняюсь, б'юсь,
    шукаю русло.
    Пiрнаю вверх,
    пiрнаю вниз...
    Та бачу тьмяно,
    бачу мутно,
    або триптих,
    або стриптиз.

    Пiд три чорти!
    За жовтi грати!
    Куди завгодно:
    в Рай чи Ад!
    В життя немає
    сенсу грати -
    бравурний
    корчити
    парад.

    Сьогоднi мудрий -
    завтра блазень.
    Було кохання -
    i нема.
    Шукаєм правди,
    щоб брехати...
    Кровавого розлить
    вина...

    Берiть, напийтесь,
    захлинiться!
    Творiть жорстоке
    ремесло!
    І вiдiйдiть -
    i подивiться,
    як щастя
    в горе
    завело.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  8. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (12)


  9. Олександр Єрох - [ 2007.02.21 18:53 ]
    Де ви, друзі битв лихих
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?
    Де ви друзі, де ви, де?
    Чи живі ви, чи здорові?
    Пам’ять знов мене веде
    У години світанкові.
    Знов корогви полкові
    Вільний вітер розвіває,
    Січові ідуть полки,
    В довгих списах сонце сяє.
    Крутить вуса кошовий:
    Погуляємо, панове,
    З Богуслава джура мій,
    Вже везе вино медове.
    Ще й бомбарди вогняні
    Серпентини та гуфниці
    Без гармати на війні,
    Як у спеку без криниці.
    Шаблю, панночку свою,
    Я з собою взяв гуляти
    І рушницю дорогу
    Не залишив друзі в хаті.
    Чисте поле то наш дім,
    Наше війско - то родина,
    Як синам кажу своїм
    Батьківщина в нас єдина!
    Вірю в вас мої сини
    Разом й чорта подолаєм,
    Раз не можна без війни,
    То ж давайте, погуляєм!
    Славний був наш кошовий,
    Став би гетьманом панове,
    Наче келих золотий,
    В поле впав козак шовкове.
    Похилилася трава,
    Вийшла мати виглядати,
    Вийшла жінка удова,
    Вийшли горе зустрічати.
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (2)


  10. Золота Жінка - [ 2007.02.20 19:49 ]
    Весна...
    Весняного проміння променад:
    Не дихати, не пити алкоголю.
    Візьми мене в неволю, мій королю -
    І я вже не повернуся назад.

    Цей зорепад! Лови, хапай у жмені!
    Ця дика млість, ця Пісня над Пісень...
    Іван пастушить олені Олені,
    А ти мене пастушиш день у день.

    І ніч у ніч. І ніжності налито
    По вінця, по зав"язку, по межу...
    Весняним дивом вкутана, лежу...
    Зимою буде син. А завтра - літо...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (5)


  11. Олександр Єрох - [ 2007.02.20 17:15 ]
    Як весело біжить струмок
    Як весело біжить струмок
    І сонце в хвилях сяє,
    Дугою вигнутий місток
    Два береги єднає.

    Праворуч ліс густий стоїть,
    Ліворуч - луг зелений,
    Між вербами струмок біжить
    Всміхаючись до мене.

    А теплий вітер у траві
    Здіймає тихі хвилі,
    Вплітає в трави запашні
    Ромашки білі-білі.

    Спішу до тебе знову я,
    Іду моя кохана,
    Зі мною усмішка твоя
    Квітуча та весняна.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (3)


  12. Сянька Радомська - [ 2007.02.19 17:26 ]
    Поетеса
    На бруківці – колеса
    У долонях весна
    Тихо йде поетеса
    І сміється – дурна:


    Не пробачили -
    серця не було,
    Загубили -
    пекуча журба,
    Прокляли,
    або просто забули.
    Перекреслили грубо
    життя.
    Заштовхали.
    Заплутали коси.
    Розірвали святкове
    вбрання.
    І обідрана, боса
    щось просила у Бога
    півдня.
    Полишили.
    Спаливши слова,
    що душею вона
    римувала
    І пішли,
    наплювавши у очі,
    В яких радість
    вона заховала…
    Піднялась,
    розпрямила коліна
    З тіла бруд повтирала
    І пішла, заховавши у серці,
    правду, яку промовчала…


    На бруківці – колеса
    У долонях весна
    Ти згадай поетесу
    Як сміялась вона…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  13. Тарас Федюк - [ 2007.02.19 11:13 ]
    ***
    О, цей по дорозі
    ще й чорний по-чорному жук,
    як тінь від акації,
    власне, як тінь від колючки.
    Наразі, моя декларована тихо
    дорога до штучки,
    точніше, до штуки -
    ковтає чужинський каблук.

    Секрети майстерності в тому -
    що мишка хвостом
    у будь-який час може
    ціле яйце завалити.
    Гризеш олівця без одвіту.
    Сидиш, оковитий.
    І аркуш не вмієш,
    а хочеш - бо хочеться -
    том.

    Маестро в селі. Творча криза.
    Печальний маестр.
    Ні сліду. Ні учнів. Ні школи.
    Спивається школа.
    Рукопис ворушиш у грубці,
    як Гоголь Микола,
    що риску підводить
    під чорний полтавський реєстр.

    Рядок до рядочка. І знову, і ось тобі є
    що креслити, що
    порубати, як ірода витязь…
    І хочеться коротко, сильно
    і страшно напитись,
    а в хаті спиртного -
    лише чоловічий картьє.

    І - звичка не пити,
    як дівка у хаті стоїть,
    і піч колупає,
    і курить в рукав вишиванки.
    Із саду нічного
    до шиї підсвистує віть.
    І в білій долоні -
    обвуглений палець циганки.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.67 (5.5)
    Коментарі: (7)


  14. Тарас Федюк - [ 2007.02.19 11:20 ]
    ***
    Чорний волик був чорний,
    бо це мій улюблений колір, панове.
    Він стояв під горою,
    гора була сірою
    так у житті повелося.
    Він жував едельвейс, горицвіт,
    ломикамінь
    та інші поважні рослини,
    Що отруйні, напевне,
    а волик живий і чорніший,
    як зразу.

    Його роги,
    як руки і ноги добродія Шіви,
    Його очі,
    неначе туркменський інжир
    на базарі Привозі,
    Його груди…
    о Господи,
    текст мені звідкись знайомий,
    Як і заповідь Божа,
    що рекомендує
    не красти нічого.

    Його… Поруч пастух.
    Він на дудочці по барабану
    Грав, бо що тут поробиш,
    як волик пасеться,
    а дудочка грає.
    Малер із фатерлянду розклав
    свій мольберт
    і змальовував нишком,
    Отже, скоро почнеться,
    у червні,
    у третій декаді, здається.

    Водограй туркотів
    про всі звиви і вивихи
    власні і прісно.
    В небі тихо кружляв
    симпатичний орел з с.м.т. Коломия…
    Час закінчувать мову
    дозволену, браття,
    і Шахерезада
    У снопи шкандибати пішла.
    Але волик був чорний.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (5)


  15. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.18 22:48 ]
    ***
    Я зграйку слів зігрію у долонях,
    До них гарячим серцем притулюсь –
    Летіть і поцілуйте ніжно скроні
    Тій жінці, за котру давно молюсь...
    Хай кожен вечір їй дарує радість,
    Хай СВІТЛИМ буде кожен її крок!
    Нехай тепло,
    що в світі цім зосталось,
    Її підносить в небо, до зірок...


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  16. Андрій Горін - [ 2007.02.18 18:51 ]
    Тут стіл від пилу майже канонічний
    Тут стіл від пилу майже канонічний,
    ніч із вікна намацує нетлінне.
    У діалекті наскрізь нестоличнім
    густіє час, і котиться, мов слина
    на слід примхливий з намірами зливи
    в навішених чи масках, чи вітринах.
    І зчесана земля чуттям розриву,
    і тіло — некероване вітрило,
    щось безперечно не своє відкриє.
    Однак непередбачений світилом
    перерозподіл душ, мов тиск од криги,
    переполохом гряне.
    Відсвятили
    таку журбу між “не було” й “не буде”,
    і стіни жах той четвертують.
    Годі
    трощити стіл, де темрявою пута
    взамін прозріння повертають подив.


    Рейтинги: Народний 6 (5.29) | "Майстерень" 6 (5.14) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  17. Ірина Павленок - [ 2007.02.18 17:10 ]
    Cумнівно
    Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
    Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
    Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
    Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
    Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
    Згадка наших побачень бурхливих осінньо-наочна.
    Коли душі – загострені леза, й чуття – обопільні.
    І твій видих – оголена пристрасть:
    «Ми – божевільні...»
    Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
    І тобі віддавати себе... ніби проти природи.

    Знов любити тебе... Чи можливо? ...цей страх обпектися...
    Але ще неможливіше твого кохання зректися...

    ***
    Під впливом Забужко

    18.02.2007



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (10)


  18. Олег Бондар - [ 2007.02.17 23:53 ]
    БЛЮЗ
    Болит
    каждой строкой истекающий стих.

    Боллид
    красной рукой рвёт зенит на двоих –
    поперёк.
    Строчка дрожит,
    словно загнанный в угол
    зверёк.

    Отгорев на заре,
    мне, как давнему другу,
    тянет дымную руку
    последний в костре уголёк.

    Улетают остатки сна.
    Понемногу
    уплывает тоска.
    Тишина.

    Тревогу
    безуспешно давлю в себе:
    – Ну, зачем я в твоей судьбе?


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.34) | "Майстерень" 6 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (5)


  19. Ната Вірлена - [ 2007.02.17 16:25 ]
    До анамнезу
    А інколи - тут ось, лікарю, стискає і ломить скроні,
    І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
    І видається, лікарю, що руки в людей червоні,
    Дивлюся на себе в люстро, а в люстрі – мене нема.

    Та все це – такі дрібниці! Усі ми буваєм кволі.
    І, врешті, яка різниця? Усіх заберуть Жнива.
    Якби ж не душа – бо ниє. Прокляті фантомні болі!
    Ці кляті фантомні болі – наче жива.


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.46) | "Майстерень" 5.75 (5.5)
    Коментарі: (10)


  20. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.17 13:09 ]
    ***
    Я випускаю білих голубів
    У темну ніч – нехай летять до тебе!
    Вони зігріють серденько тобі,
    Візьмуть тебе до зоряного неба!
    Я там один – загублений в Світах.
    У Безмірі, напоєнім Любов’ю,
    Літаю між зірками, наче птах,
    Для тебе в Бога просячи здоров’я.
    Я випускаю білих голубів –
    Хай в твому світі буде БІЛЬШЕ Світла!
    Хай буде більше Богом даних слів, -
    Аби твоя душа від слів тих
    Квітла!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  21. Кока Черкаський - [ 2007.02.16 22:52 ]
    Зи.ма
    © kokacherkaskij, 30-12-2006
    Новорічні стежки
    Не заметені снігом
    У чужому вікні
    Блискотять ліхтарі
    Я блукаю один
    Зорі світяться тихо
    Зачекають нехай
    Королі і царі -

    Я спочатку прийду
    У задрипану хату
    Там дівчисько маленьке
    На мене чека
    У Італії мама,
    В Португалії тато,
    Вона дивиться в ніч,
    В шибку ніс притиска...

    Я несу їй одній
    Подарунки веселі,
    Їй не треба чогось,
    Чого в мене нема.
    Вона так прагне чуда
    В холодній пустелі
    Вона вірить у мене.
    А навколо - зима.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5) | "ГАК"


  22. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 17:33 ]
    ***
    Дощ. Туман. І осінь змокла.
    Ти читаєш те, що звикла:
    Про Перікл убив Патрокла
    Чи Патрокл убив Перікла.

    Може й Гектор. Я не проти.
    Провінційні пересуди
    про
    що з нас не вийшло доти
    пари, що уже й не буде

    двох коханців: блудних сина
    і дочки на залізниці...
    Чорні алазанські вина.
    Білі слобожанські птиці.

    Вип"єм одночасно кави
    вранці в двох своїх столицях.
    Отакі-то наші справи,
    киця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 17:15 ]
    ***
    … ти -
    що зелені очі пальці тонкі в чорнилі
    ти - золоті верлібри і каберне на вустах
    ти увійдеш першою
    ти зупинишся біля
    ти мені очі прикриєш і проживеш до ста…

    … ти ж -
    що мотала душу грудень січень і лютий
    березень квітень травень
    ти - що хотіла ще
    червень липень і серпень…
    коли зберуться люди
    всім їм щоб забирались крикнеш через плече…

    …ти - що страждала чортзна
    де чого і навіщо
    ти - що телефонувала і сопіла вночі
    ти залишайся там же між почуттів найвищих
    ти - що кричати будеш -
    там собі і кричи…

    …ти - що боїшся розголосу і дуже добре знаєш
    де і в якій шухляді вицвілий компромат
    ти увійдеш третьою
    пурхнеш як білий заєць
    як ми колись гойдались в просторі двох кімнат…

    …ти - що забула адресу
    ти на байковий цвинтар
    сходиш домовишся з тими хто там працює й лежить…
    ми зустрічались взимку я тебе звав вінтер
    і додавав: леді
    і забував за мить…

    …ти що і не збиралась бути зі мною…
    пара
    з нас так і не сплелася -
    теж підповзай на шум…
    …ну і можливо ти ще
    з ким лежимо зараз
    ти телевізор дивишся
    я собі віршик пишу…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  24. Юрій Лазірко - [ 2007.02.16 15:27 ]
    Порятунок
    Ти мене врятувала від холоду буднів
    поцілунком, жадаючим віри в прийдешнє...
    І здавався той сніг у середині грудня
    облітаючим цвітом п`янкої черешні.

    То дарма, що зима заколисує млисто,
    а колиска скрипить від наближених кроків.
    І не жаль, що з-за вікон видніється місто
    та хуртелиця видує склом караоке.

    Летимо переможені власним бажанням,
    щоби впасти у сніг та розправити крила.
    Як же крутиться світ невагомо в чеканні,
    зупиняючись врешті... від постуку в жилах.

    14 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.39 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (19)


  25. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 14:29 ]
    ***
    вийде вночі на кухню
    тихо доп’є вино
    одяг свій позбирає по двокімнатній квартирі
    світло ввімкне і світло — як золоте руно
    очі — якщо згадаю — хай тоді будуть сірі

    сумочку — якщо мaла сумочку — на плече
    плащ потече від шиї на молоді коліна
    я ніби буду спати
    щоб не казати: «ще
    трохи побудь зі мною»
    і за якусь хвилину

    двері собі здригнуться ліфт захрипить в стіні
    треба було б доспати
    але незручно якось
    все-таки йде назавжди
    все-таки глупа ніч
    все-таки глупа мудрість
    все-таки зодіаки

    трохи перечекаю щоб не вернулась ще
    чай на плиту поставлю — пара полізе вгору
    вслухаюсь щоб почути в грудях пекельний щем
    і не почую щему —
    щем закінчився вчора

    легше стає відпускати
    все що я мав — не моє:
    світ час і простір включно з чашкою серед столу
    і затихання кроків що завмиранням стає
    і карамелька трамваю
    що за щокою Подолу



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  26. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:52 ]
    ***
    ресторан був районний і звався «супутник» але
    сигарета була «стюардеса» коньяк називався чотири
    зірки
    років — сімнадцять
    цукерка світилась суфле
    і життя починалось відсутністю повної міри

    ще нескоро присниться вночі мертва мама і сніг
    або виклює губи розгублених віршиків зграя
    мотоцикли чекали нічних самогубців своїх
    наших рук і дівчат і впечатаних в землю сараїв

    наших битих гітар що не знали ні лорки ні нот
    наших тихих пісень
    про мальчішечку і прокурора
    ще нескоро тебе продадуть за п’ятсот чи шістсот
    еврів
    ті які поруч стояли ще вчора або позавчора

    але як ледь здригався коньяк як звивався і як собі цвів
    як темнів коли вже наливалось у склянку багато
    як акація пахла всіма колючками і слів
    не було і не треба: камоенс камю кавабата

    біле плаття тремтіло між вуст і заглушених «яв»
    і помада червона темніла обличчям розтерта
    але тихо автобус на автовокзалі стояв
    і водій іще спав
    він був циган
    година — четверта


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  27. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:30 ]
    ***
    а все одно ми будемо завжди
    гойдаються євангельські сади
    ягнятко у руках мов білий дим
    і німб як пес вгорнувся в узголов’ю
    на водах ходять рибами сліди
    це ми коли по водах йшли сюди
    лишили їх — нерівні їх ряди
    і плавники легкі налиті кров’ю

    в пустелі жити де людей нема
    де зрештою пісок із обома
    поволі розбереться
    наче змах
    руки
    гюрза ковзне своїм барханом
    вода якою йшли або зима
    якої тут нема і ти сама
    нас вбережете буде наш роман
    такою книжкою прости Господь романом

    де хліб вода слова вино з води
    і єресь: твої груди дві звізди
    хай тінь впаде а ти не упади
    на поясі твоєму в’язка кроків
    пісок граніт і письмена слюди
    а все одно ми будемо завжди
    ми вдвох ми єсть народ який ходив
    по сорок шість
    і сорок вісім років


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (1)


  28. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:12 ]
    ***
    Над мою нору торішню,
    Над її мої печалі
    Пропливає сніг і крига
    Із човнами пополам.
    Ах, як ми переживемо
    І як житимемо далі!
    А ще далі — ми не скажем
    Ні печалі, ні човнам.

    Все забудемо, крім того,
    Що весна в полях мишкує,
    Що цвісти, напевне, буде,
    А не буде — теж цвісти.
    Викотимо білу хатку
    Ми на гору крем’яную,
    Заживемо і забудем
    Про Сізіфові понти.

    — Добрий вечір, моя мила, —
    Я казатиму під вечір,
    — Добрий вечір, мій коханий, —
    Вранці ти відповіси…
    Ніч над містом триголовим…
    На сьогодні все.
    До речі
    Твої руки, твої плечі —
    Невимовної краси.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.15 18:13 ]
    ***
    Зі мною ніч і дві сови вгорі…
    Вони мовчать,
    Вони іще чекають
    На той ВОГОНЬ,
    що тут колись горів,
    На ті серця,
    Що й досі не згасають…
    Тому вночі тут ясно, ніби вдень
    І навіть небо
    Зорями розквітло!
    Запалюю ліхтарики пісень,
    Бо ТЕМРЯВА –
    ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (15)


  30. Ольга Прохорчук - [ 2007.02.14 23:10 ]
    ***
    Спинись! Що ти робиш? Я зараз... я зараз зомлію!
    Чому я не можу втекти від очей твоїх blue’зу?
    Отак, як ти дивишся, дивляться тільки на мрію,
    Такими губами цілують лише свою музу,

    Такими руками торкають лише Страдиварі.
    Твій шепіт формує з таємних бажань істерію.
    І все, що я знаю, у цьому гіпнозному чарі, –
    Це те, що я - скрипка, бо плакати також умію.


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (13)


  31. Ольга Свічка - [ 2007.02.14 22:18 ]
    ***
    Планети уночі заговорили...
    ... Старі діди під вікнами курили
    І згадували, як то було раньше,
    Що все у магазинах було таньше,
    Тепліші дні були, коротші ночі,
    Вони були на триста літ молодші,
    Жінки були гарніші в сто разів...
    ... Планети говорили до дідів!



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.12) | "Майстерень" 5.5 (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  32. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.14 21:43 ]
    Приснись...
    Приснись мені!
    Крізь білий снігопад
    З країни мрій візьми мене за руки.
    Підемо вдвох
    в чарівний світлий сад –
    У сад стрічань,
    де вже нема розлуки…
    Приснись мені!
    Ти – все, що в мене є
    У цім холоднім неосяжнім світі!
    Ти подих мій.
    Сумління ти моє...
    Приснись мені,
    Мов яблуня у цвіті…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  33. Люта Ольга Козіна - [ 2007.02.14 19:19 ]
    Ти тут...
    Тебе вже немає. Немає?
    Я бачу Тебе, відчуваю.
    Пішов не у пекло-до раю
    Я знаю. Я знаю. Я знаю.
    Твоє недоспіване небо.....
    Не хочу без тебе, без тебе.
    Лишайся зі мною одною,
    Бо хвора Тобою. Тобою.
    Нехай Ти-прозорість і тиша,
    Ім я не Твоє! На афішах,
    Листи не Твої в моїй скрині
    Ти тут. Назавжди і віднині.


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  34. Вячеслав Семенко - [ 2007.02.14 17:50 ]
    Дежавю
    Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
    чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами ,
    але знову і знову вона нас хвилює і манить,
    ніби ми нетутешні , а з тої далекої ночі.

    Ні кінця,ні початку - несхибна розміреність часу.
    Лиш політ в нікуди і ні звідки, без коми ікрапки.
    І розлякують коні миттєвості загнаним храпом,
    на Чумацькім Шляху сріблом напорошивши зірчасто.

    Там вчорашні секунди - уламки хвилин , як непотріб.
    Антисонця гігантська діра пережовує їх у минуле.
    Щоб в новому житті немовляти душа не пімнула
    і з нуля починала це пекло життя - уже в котре...

    Не прокліпнувши ми стоїмо перед чорним квадратом,
    перед надгеніальністю чорних глибин макросвіту.
    Розриваються шви від напруги у пам"яті-звідки
    це пізнаваності відчуття,передбачення втрати ?


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.47) | "Майстерень" 5.75 (5.54)
    Коментарі: (10)


  35. Юрій Лазірко - [ 2007.02.14 16:04 ]
    День висипався...
    День висипався в рік, мов попільнички витрух...
    як вирваний листок із птахом на полях.
    Моїх зізнань печаль Твоя долоня витре,
    та голос прибере молитву на устах.

    Пройдуся з цеберцем до чистої криниці,
    та сонця повен бриль в дорозі наберу -
    роздам його усім за усмішку на лицях...
    а те що не візьмуть - залишиться перу.

    Даруєш чудеса, заплющуються очі -
    так замки постають із вітру та піску...
    Та з Вірою в Любов, Благочестивий Отче,
    тримаю край Землі на Правди мотузкý.

    14 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.66) | "Майстерень" 5.75 (5.72)
    Коментарі: (7)


  36. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.14 14:49 ]
    Вгору, вгору, вгору й навпростець
    Вгору, вгору, вгору й навпростець
    І не стомляться тоді ніколи ноги.
    Бо в житті важливий не кінець,
    А важлива до кінця дорога !!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  37. Володимир Мельник - [ 2007.02.12 18:47 ]
    ***
    Останній келих випитий до дна;
    Дарма, що так гірчить твоя отрута.
    Ти так схотіла - залишаєшся сама.
    Спасибі, що дозволила - рву пута...

    Скоріш піду від сірості дверей,-
    Занадто гордий - помирати вдома.
    Уже "наївся" фальші від людей
    До нéсхочу, до скрипу від оскоми.

    Не хочу більше меду ніжних слів,
    Не треба цукор сипати до солі.
    Навіщо виплавляти ночі з днів
    І птаха позбавляти вітру, волі?!

    Спасибі, що мені допомогла,-
    Тепер я знаю - ти мене кохала.
    Кохаючи отруту налила,
    Кохаючи назáвжди відпускала.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" 5.5 (5.11)
    Коментарі: (12)


  38. Юрій Лазірко - [ 2007.02.12 15:52 ]
    Привіт любовe
    Привіт, моя любовe! Нині Ти, надиво,
    Заранилась в словах, спізнилася на вступ.
    За циркулем думок, по полю креативу
    Викреслюю межу з її гарячих губ.

    А поцілунок збіг по пальцях на долоню,
    Збирав тепло по ній, лице він підігнав,
    Розкрився в мушлях вух, обпік плече та скроню,
    Подався шийно вділ в навколотілий плав.

    Навмисне затяглись у розчіпах запини,
    Вивільнювався транс погудзично у шал...
    І повертався світ від живота на спину,
    Від невгамонних ласк - до відрухів дзеркал.

    Пластичні звини тіл, спонтанність переходів,
    Розсуви-зсуви стін - кришталь у передзвін.
    Будуєм новий світ... і дихає природа -
    Сумлінний ритуал розгнузданих колін.

    4 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (20)


  39. Ольга Свічка - [ 2007.02.11 16:24 ]
    Перший сніг
    Надихатись невіданим бажанням,
    втопитися в забутому гріху....
    Чи варто говорити про кохання,
    коли волосся в першому снігу?
    І чи той сніг - на скронях чи на віях?
    І чи той сніг - розтане чи згорить?
    Він біло-біло сипле-сіє-віє,
    і не з небес - у небеса летить...............
    І вже не знати навіть, де початок,
    а де кінець повітрюнебесам...
    Десь втратився заучений порядок,
    де кожен сам за себе.... і не сам.....
    Думками на снігу пишу бажання,
    пишу про ніжність, мУку і жагу....
    ......Чи варто говорити про кохання,
    коли волосся в першому снігу?..........


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.12) | "Майстерень" 5.5 (5.13)
    Коментарі: (4)


  40. Ольга Прохорчук - [ 2007.02.11 15:41 ]
    ***
    З кожним днем усе важче і важче з тобою прощатись.
    З кожним днем усе вищим і вищим стає поріг.
    Мої нерви обтягує туго, неначе латекс,
    Усвідомлення того, що все, що роблю я, - гріх.

    Ти мені на прощання встромляєш погляд у спину,
    Я до тебе вертаюсь уривками власних сліз.
    Ти клянеш знов того, хто краде мене половину,
    І маршрутки моєї гальмуючий скрип коліс.

    Наша зустріч урвалась неприйнятими дзвінками.
    Моє енне "пробач" було сказане вкотре дарма.
    Я угадую пульс твоїх губ своїми губами.
    Моє серце не б'ється: у мене його нема.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (6)


  41. Ната Вірлена - [ 2007.02.11 11:53 ]
    До питання неперекладності
    Цей найперший переклад: себе – на тісні слова.
    Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
    Кожне з тисячі слів – як незамкнена в коло крива.
    Кожна з тисяч думок – як незамкнені в Всесвіт світи.

    Не жбурляй мені штампи обгризених слів і фраз,
    Не мовчи, бо мовчання вже стало пустим і стертим.
    Я сказала б тобі. Я сказала би вже не раз.
    Але як перекласти на мову, життя і час?
    А тобі не почути. Бо чути – дано відвертим.

    Врешті, що це я? Може, це зовсім не наша вина?
    В цьому плетиві слів – лабіринти і злі шаради.
    А між нами – стіна, кришталево-скляна стіна
    На три кроки мовчання і на чотири – зради.
    …І мовчала до ранку. І стала – морська піна.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  42. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.11 09:53 ]
    ***
    Прибою шум.
    Далекий берег пінний...
    І хвиль табун.
    Усе здається сном...
    Солоне море дихає, як жінка,
    Напоєна коханням і вином...


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.48)
    Коментарі: (7)


  43. Оксана Лущевська - [ 2007.02.11 03:05 ]
    Бісер
    Мрії -
    в розшиту торбину,
    в руки -
    потерті сандалі...
    Набережна...
    Романтичність...
    Запах терпкого сандала.
    В водах -
    розніжений місяць,
    зорі -
    солодкі родзинки
    падають
    у пейзажі
    мріями без зупинки:

    любити - воліти
    жадати - кохати
    літати
    літати
    літати
    літа -
    ти....

    Бісером
    щастя падає -
    сиплеться
    без упину
    ніжність,
    тепло,
    довершеність-
    мріями
    у торбину.

    Запах - терпкого
    сандала,
    золотом - вишитий
    Крішна.
    Бій барабанів...
    Північ...
    В чому, скажи,
    я грішна?
    Ношу в розшитій
    торбині -
    мрію свою
    відчайдушну,
    сотні богам молюся
    чим дужче
    чим дужче
    чим дужче

    В руки -
    потерті сандалі,
    Мрії -
    в розшиту торбину.
    Зможеш, скажи,
    кохати
    навіки,
    завжди,
    без упину?





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (5)


  44. Лариса Вировець - [ 2007.02.10 00:39 ]
    Холодне літо
    Жити під гаслом «чудес не буває»,
    слухати співи дощів безупинних,
    перебирати перлини-слова, і
    заново світ сотворяти із піни.

    Зимно на серці. І стіни не гріють —
    так каламутно, тривожно та в’язко.
    Літо, мов пані огрядна, старіє:
    пудриться, охкає, терпить фіаско,

    та не здається, і вперто фарбує
    губи побляклі яскраво-червоним,
    пряно та солодко пахнути буде
    свіжим парфумом лілей та півоній.

    Тільки під вечір тремтить безпорадно
    вулиць промоклих одежа благенька…
    Тьмяна кімната, сире простирадло —
    і горошин під периною жменька.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12)


  45. Мирослава Меленчук - [ 2007.02.09 15:01 ]
    Друг
    Колосилася мрія, а щастя жнива забарились –
    Так нестерпно чекати просвітку в сезони дощів.
    Я на тебе молилась, а крапель пронизливі стріли
    Розбивали любов – і хоч душу – бери й полощи!

    А ти знаєш, я зараз от тільки моментом відчула,
    Що промерзла наскрізь і що холод – то твій талісман.
    Безталанна любове, згортаючи морок в минуле,
    Не чекатиму світла, позбудусь неволі сама.

    Ти не винен (прощаю), я кривдила небо даремно,
    Слово стримав – лишався завжди безкінечно близьким,
    Та настільки й чужим, не моїм.., і ця туга тюремна
    Не могла позбирати на хліб по кутках копійки.

    А щоб жити, достатньо проміння твоєї усмішки.
    Ти... лиш друг, і мій розум нарешті розгледів тепло.
    Я так довго блукала, тинялася колами пішки,
    Та нарешті дійшла, я знайшла те.., що поряд було.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  46. Захар Мозок - [ 2007.02.09 14:13 ]
    Весна
    Стривожено дивилася земля,
    уже вагітна ранньою весною,
    як два безгрішно-білих журавля
    на небосхилі грали між собою.

    Солодкий вітер крилами дзвенів,
    і тріпотів, закоханий в висоти,
    і стрімко пролітали стріли днів,
    як бджоли, несучи нектар у соти.

    Хмілію від повітря і вітрів,
    любові крила в грудях бьють мені.
    Я журавель! Усе чого хотів -
    забулось, мов згоріло у огні.

    І я в ті дні не міг вкусити сну:
    стривожена, крилата, оп’яніла,
    була душа закохана в весну,
    і та любов душі давала сили.

    Давала сили відчувати біль,
    що люди ним заповнені по вінця,
    і віддавати себе всю - тобі,
    весна моя, глибока, як криниця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" 5.5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  47. Наталія Лазука - [ 2007.02.09 14:14 ]
    Відпустка
    Якщо вирушатимеш завтра на південь,
    Вчепи до машини щасливі колеса.
    Тобі поталанить з розважливим гідом,
    З колонок лунатиме скрипка Ванесси.
    Візьми у дорогу наплічник і фляжку,
    Кросівки кумедні з малюнком веселим.
    Вхопи теплий ранок і зовсім не важко
    О п’ятій податися з міста. У селах
    Стовбичать стовпи, ліхтарі маячіють,
    Мигтять на подвір’ях чуприни малечі.
    Тобі знадобиться одежа вечірня,
    Підійде по стилю до настрою вечір…
    Вітріє за вікнами автомобіля,
    Дорога на південь суха і незвична.
    Поблизу вирує татарське весілля -
    Десь двоє кружляють і щастя їм личить…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1)


  48. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.08 17:45 ]
    ***
    Погожий день згорів.
    Стихають звуки...
    Я заблукав у хорі цвіркунів.
    Мільйони зір
    До мене тягнуть руки,
    Мільйони сонць
    Всміхаються мені...
    І кожне з них сумує за тобою,
    Зігріти прагне серце хоч на мить...
    Я знаю,
    Що за темною габою
    Хтось думає про мене
    І не спить....


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  49. Наталія Лазука - [ 2007.02.08 15:57 ]
    * * *
    Дощитиме далі. І дні на холодних колесах
    Кружляють по колу… Калюжі розбризкує ніч.
    Сумні парасолі причалять на вранішню месу,
    Де звуки органні розвіють приземлений кіч.
    І перші акорди послухають вікна і вітер,
    Зашторені мрії лишають сліди для живих.
    Душа упокоєна, вільна від нас і від світу,
    Спиняє хвилини для інших краплин дощових.
    По той бік порогу – нема клопотнечі й гонитви,
    Німа порожнеча за бабине літо хапа…
    Душа упокоєна просить тепла і молитви,
    І світ заспокоїть листок, що на клавішу впав.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати:


  50. Ганна Осадко - [ 2007.02.08 15:52 ]
    Вільні...
    …Там свічки вже горять в свічниках. І старенький слуга
    нам готує постелю. Там стелі високі, як небо.
    …Перейду це мовчання - по пояс у мертвих снігах,
    щоб дістатися врешті до тебе- живого - до тебе.

    Сивий хлопчику бідний - цілую зів’яле чоло,
    перестояний спокій снодійно вколисує вени.
    Ми розпалим камін - як тоді, у підвалі, давно -
    і від того вогню оживуть золоті гобелени.

    Запилюжена вічність, і гості - чи тіні гостей -
    пропливуть по покоях - сувоєм - до білої зали…
    Срібна тиша колише відсутністю слів і смертей,
    ми такої бажали, згадай-но, такої чекали…

    Чорна амфора трісне - вино потече по руках,
    срібнодзвінна тареля, як місяць, впаде на підлогу…
    Чуєш голос, коханий? - Глухий і гортанний, як страх? -
    Це розкаяний Вершник говорить з усміхненим Богом.


    Рейтинги: Народний 5.78 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   138   139   140   141   142   143   144   145   146   ...   159