ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.

Микола Соболь
2024.11.19 05:39
Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на

Віктор Кучерук
2024.11.19 05:12
Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,
Щоб не шукала ти причину
Почати плетиво інтриг.
Я так любив тебе щоденно
І на красу твою моливсь,
Що серце повнилось натхненням,
А мрії зносились увись.

Сонце Місяць
2024.11.18 21:17
Вникаємо чи як, піпол?
Чоловік з головою жінки
Полінезійські шпалери випнули обличчя, мікс орієнталь-ретро-
водевіль-джезового педа, сформували тверду, трикутну щелепу
жука чи то богомола
Курний поріз бритви, під вухом на горлі
Лице кольору плям нік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Тетяна Левицька - [ 2020.01.02 11:55 ]
    Веремія
    У країні - чума, 
    віри, сонця нема,
    б'юсь у кліті
    пташам безголосим
    об ґратину стальну,
    голубу сивину
    заплітає журба
    у волосся.

    Надломилася вже,
    день під корінь стриже,
    ніч нашіптує
    мантри сакральні.
    Веремія в душі,
    розповзлися вужі
    непокорою
    у сповідальні.

    У сльоті самоти
    небо із висоти
    миє ноги
    дзвіницям і людям.
    Розболілись рубці,
    правда у кулаці,
    дужче бий -
    переможців не судять.

    1.01.2020р















    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (8)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.31 19:31 ]
    Любов - як сонце
    Ти для мене – квітка у саду,
    Я тебе так ніжно доглядаю.
    Одверну напасті і біду –
    Квітни вічно у моєму раю.

    Чарівлива, свіжа, як весна,
    Що мені аж відбирає мову.
    Ти цвістимеш, вродонько ясна,
    І в моєму - у саду зимовім.

    Бо любов – як сонце весняне,
    Життєдайні в небі креслить кола.
    І в серцях аж доти не мине,
    Доки нею дихає довкола!

    30 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.12.31 12:38 ]
    Від любові оживає все
    Бережи, коханий,  від біди,
    Від сторонніх поглядів і фальші.
    Ти для мене соловей найкращий,
    тож співай, для нас цвітуть сади!

    Хочу сяяти для тебе я,
    дарувати запахи медові.
    Від любові ожива земля,
    квітне все навколо від любові.

    І роса додолу не впаде,
    і не визріють травневі луки.
    Від любові оживають звуки
    і кружляє сонце па-де-де.

    Тягнеться до ясеня сосна,
    Джміль до оксамитової бджілки.
    Бо любов, як пісня осяйна
    огортає ніжністю сопілки.

    Почуття дарують небеса
    кожному, хто вірить у це диво.
    Щоб жилося сонячно, щасливо,
    погляд у любові воскресав.

    Океани мрій в собі знайшов,
    подихами повнились вітрила.
    Про безмежну зоряну любов
    серце із душею говорило.

    30.12.2019р







    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (7)


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.12.30 12:22 ]
    Містерія
    Ви не подумайте про те,
    що я спесива.
    Моє життя таке просте,
    як сонце й злива,
    непередбачене, складне,
    нетривіальне -
    я позувала ще Моне
    в його вітальні.
    І танцювала полонез
    на балі в Відні,
    несла за Господом свій хрест,
    і трумни* рідних.
    Від осуду і дорікань
    ховала тіло,
    (чорнильних ще татуювань
    слізьми не змила).
    А на порозі чужини
    мішок містерій,
    хтось наумисно відчинив
    до раю двері.
    В калюжі зоряний декор
    душа малює.
    Йду на червоний світлофор
    і Алілуя.

    трумна* - домовина

    29.12.2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (7)


  5. Галина Сливка - [ 2019.12.29 14:38 ]
    ***
    В білій радості - темний смуток,
    В горі чорному - ясний блиск.
    Із усього цього набуте
    Котить небом світила диск.
    Заскрипіли чумацькі мажі
    Під вагою рясних поклаж...
    Чи тобі хто напевне скаже,
    Чи то правда, чи то міраж,
    Що в молочно-туманній тиші
    Котить колесо у часи
    Спраглу волю від нас колишніх
    І співзвучності голоси?
    Чи тобі хто відкриє щиро,
    Скільки згоди прийме зима,
    Щоб життя одягти порфіру?
    (Бо погуба росте сама.)
    Хто тобі прояснить по суті
    Серед вирів життєвих рік,
    Що акорди твої почуті
    Дням твоїм прибавляють вік?
    Тропарями співає небо
    Путівцям, що лягли туди,
    Де зливаються "будь-" і "-небудь"
    І довіри ростуть сади.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  6. Тетяна Левицька - [ 2019.12.27 09:33 ]
    Довіряй
    Не бійся, довіряй, і буде все гаразд.
    І кінь спіткнеться враз не кажучи про жінку.
    Спокус в житті багато швидкоплинних зрад -
    оса нектари п'є із яблука й барвінку.

    А ти мене, ласкавий, чуйно обійми,
    повіки тріпотять від щемної любові.
    Краса вражає всіх,  немає втім вини,
    та зводять з розуму не очі волошкові.

    Потонеш в них навіки - випливеш, колись,
    сама у них не раз топила душу з горя.
    Лише на мить зірниці десь пересіклись,
    але гроза скінчилася і стихло море.

    Від заздрощів, оман - зірви чортополох,
    цвітінням синім радує колючка пізня.
    У нас з тобою не життя одне на двох,
    одна душа і серце, й лебедина пісня.

    25.12.2019р.





     


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (2)


  7. Віктор Кучерук - [ 2019.12.27 05:40 ]
    * * *
    Г. С...
    Напевно, в мене настрою нема
    Тому, що й ти десь нудишся так само,
    Як за вікном заплакана зима,
    Себе щодня втираючи вітрами.
    Її страждання спричиняють щем
    І душі наповняють гіркотою,
    Бо йдуть дощі узимку день за днем,
    Час для побачень зменшуючи вдвоє.
    Мовчить чомусь бездушний телефон,
    Давно не чути гавкотню собачу, –
    Нудним дощем вколисаний у сон,
    Змикаю очі, щоб тебе побачить…
    25.12.19


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  8. Галина Сливка - [ 2019.12.26 17:29 ]
    ***
    Тепла у слові та жаріння в серці,
    Беззастережно розчинивши груди,
    Воліла. Вітер увірвався впертий,
    Стрілу явивши стужею огуди.
    Невже цей дощ, оця зимова хвища,
    Вкраде усе, що для душі, як ліки?
    Я вже брела по цьому попелищу...
    Вже рвали рани спогади-шуліки...
    У середмісті сіра туга свище
    І сірий сум клубиться за трамваєм.
    Вітри, з яких розхресть ви знов? Навіщо?
    Я вас, холодних, в гості не чекаю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  9. Галина Сливка - [ 2019.12.25 15:02 ]
    А дощ іде
    А дощ іде, німий жебрак,
    Стежками-долами,
    Змиває в торбу, що "не так",
    Струмками голими.
    Всі найважливіші слова
    Зберігши чистими,
    Покриє хуга снігова
    Як давню істину.
    Полинуть сумніви в тісні
    Обійми віхоли.
    Спімнуть загублені пісні,
    Як бути втіхою,
    Теплом душі проймуть яву,
    Сповиту стужами,
    Напнуть любові тятиву
    Для слова дужого.
    Хай дощ іде, німий жебрак,
    Стежками спілості,
    І вмовкнуть втомлені "не так"
    В полоні милості.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  10. Марго Гейко - [ 2019.12.24 21:27 ]
    Ever rest
    «Тільки вверх!» – цей маршрут він для себе намислив.
    Вище хмар – Еверест – саме та височінь.
    Не спинити його ні нестачею кисню,
    Ні вітрами, що виють як звірі вночі.

    Він без шерпів, для нього приємніше соло,
    Підкоряючи волю, приборкує схил.
    У легенях печер і усюди навколо
    Ті, для кого розколини замість могил.

    Їх немало і більшає кожного року,
    Їхню висохлу плоть роз’їдають вітри
    І не треба тут бути якимось пророком
    Щоби знати – фінали лиш два, а не три.

    Він, примруживши очі, здіймаєтеся вгору
    За межею можливостей і на межі,
    У відлунні лавин і небесного хору
    Вже не видно, де люди, а де міражі.

    І стає йому тепло та навіть спекотно
    На снігах позахмарного даху землі,
    Хоч здавалося, часу є скільки завгодно,
    Що дозволено все, та раптово зімлів.

    На вершині величність – страшніше отрути,
    А секунди на холоді варті годин,
    За дорогою вгору так легко забути,
    Що здіймання наверх – половина ходи.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Галина Сливка - [ 2019.12.24 12:27 ]
    ***
    Десь там вгорі Господь прорік ще рік...
    В очах-озерах знову світлом - зірка...
    Ідеш, пливеш, летиш... Позаду - вік,
    А спереду - запряжена четвірка...
    Гарцюють коні, їм немає меж...
    Безмежне щастя, в неосяжність влите!
    В твоїх долонях - віжки... Жде кортеж...
    І цього року непочатий звиток.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  12. Любов Бенедишин - [ 2019.12.24 08:12 ]
    Джокер
    «Клондайк» – на яскравих афішах.
    Не так – на арені:
    гниле павутиння ілюзій,
    кліше клоунади…
    Від сорому купол палає!
    Роззявам – «до фєні».
    І замість спасенного
    виску сирен –
    серенади.

    Захоплених оплесків луни.
    Льодяники, жуйки…
    «Майстерно! Чудово!» –
    народна любов до нестями.

    – А після антракту – сюрприз,
    любі тітоньки й вуйки!

    …Вклоняється Джокер:
    за спиною руки
    (з ножами).

    24.12.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  13. Віктор Кучерук - [ 2019.12.24 06:47 ]
    * * *
    Г. С...
    Не надійся – не відстану,
    Не забуду, чуєш – ні!..
    Присягаюся зарані
    На твої всі ночі й дні.
    Видивлявся недаремно,
    Адже звали звідусіль, –
    Наче сила потаємна
    Спрямувала очі в ціль.
    Відкидаю неможливість
    Розуміння віщих снів,
    Бо якою ти наснилась, –
    Отаку тебе й зустрів.
    Довгождана і жадана
    Вже з’явилася не в сні, –
    Не надійся – не відстану,
    Не покину, чуєш – ні!..
    23.12.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Прокоментувати:


  14. Галина Сливка - [ 2019.12.22 22:30 ]
    ***
    Миші в хижі танцювали.
    Мишам хижі стало мало.
    Розгорнули сіроманці
    В баби в хижі справжні танці.
    - Еге-гей, - кричить бабуся, -
    Я вас, миші, не боюся.
    Ось додам коту охоти
    Завітати до босоти.
    Припасла я грудку сиру
    І подякувати щиро
    Я муркотику бажаю -
    В хижі хочу собі раю."
    Ох, здійнялася завія!
    Кіт полює! Вітер віє!
    Чи то сир, чи хуртовина
    Замітає всі шпарини!
    Пощезали миші з хижі -
    Сир смакують у Парижі.
    Ще у них багато сили:
    Он і місяця над'їли! )))


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  15. Галина Сливка - [ 2019.12.21 14:36 ]
    ***
    Вона вірила в крила, бо ними плекала світанки,
    Їх теплом огортала дітей, чоловіка і долю,
    В ніжність їх сповивала, мережачи яв-колисанку...
    Вона вірила в крила, у силу натхненної волі.

    Вона вірила в крила і в неба блакить незрадливу.
    Вона вірила в них, коли землю встеляли тумани.
    Зачіпаючи струни веселки, купалась у зливах
    І крилом затуляла щемливі в незгойності рани.

    Вона знала: в осерді цих крил наливається зерня,
    Дозріває, зростає, злотиться, ясніє дарами.
    Тихим помахом їх підіймалась над прірви і стерні
    І шукала, шукала, шукала відчинені брами.

    Вона вірила - є шлях новий у стокрилості світла -
    І трималась, трималась за ніжний ранковий промінчик,
    Проростала у небо, у нім сподіваннями квітла,
    І злітала увись, і цю вись дарувала всім іншим...


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  16. Галина Сливка - [ 2019.12.20 19:18 ]
    ***
    Гіркота зі спогадів - гострим каменем.
    Не звучать на сто ладів труби зламані.
    Береги торкають хвиль стебелиною,
    Де пробився слізний біль самотиною.
    Плине доля річкою, небо - зорями.
    Відтінили стрічкою ниву зорану.
    А пороги пам'яті між потоками
    Зманюють дорогами неширокими,
    Зваблюють минулого обіцянками,
    Що серпанком росяно слались ранками...
    Скільки в плині пам'яті збуриш кроками,
    Не вернеш минувшини - вже уроками
    Гіркота зі спогадів, гострим каменем.
    Не звучать на сто ладів труби зламані.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  17. Галина Сливка - [ 2019.12.16 22:13 ]
    ***
    Летять сніги... О, як летять сніги
    На береги, що кригою обкуті.
    Завіями із Божої перги,
    Жаринами торкаються до суті,
    Що тремко так пульсує і щемить,
    В найменший день, на веселковім мості.
    Летять сніги. Їх лет - то мрії мить,
    Котра початком наповняє простір.
    Між берегів - народжена Любов.
    І сивий віл - теплом посеред тиші.
    Співає серце мовою основ
    І Богомати всенький світ колише.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  18. Микола Соболь - [ 2019.12.16 04:26 ]
    Жінці вамп
    Кохання тобі невідоме
    То хибне якесь почуття.

    А жінці пологів судоми
    Дарують любов і дитя,
    Обійми сімейні щасливі,
    Турботи і радощі днів,
    І крила того, хто у зливі
    Зігріти, і зміг, і хотів…

    Твій у́діл – змією сичати,
    Не вистачить сили на більше
    Бо любляча жінка і мати –
    Ніколи не піде на грішне.
    04.12.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Прокоментувати:


  19. Галина Сливка - [ 2019.12.15 00:47 ]
    ***
    Камертони серця зазвучали щиро,
    Забриніли струни із душі у душу.
    У струмки джерельні простоти й довіри
    Зоряного срібла мрій твоїх натрушу.
    Пригорщами вповні черпатимеш щастя.
    Досхочу нап'єшся. Із долонь - смачніше.
    Із душі у душу радість, мов причастя,
    Найдорожчим статком переллєш. Чи віршем.
    Трепетом озветься дня твого стежина -
    Новизна вже мріє прорости натхненням.
    На долонях - благість. Нею ти - єдина.
    То якого треба ще тобі знамення?


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  20. Микола Соболь - [ 2019.12.13 06:58 ]
    Груднева миттєвість
    Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
    Подивлюся на білі, пухнасті сніги
    На дерева укриті легкою габою,
    На Дніпра посивілі за ніч береги.
    І Стожарів палає незгасаюча ватра,
    І здається ніколи не бути біді.
    Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
    Кожна мить неповторна у нашім житті.
    02.12.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (2)


  21. Галина Сливка - [ 2019.12.12 12:55 ]
    ***
    Та адамашка, підбита вітром,
    Що землю й небо твої з'єднала,
    На шрамах серця сльозину витре,
    Сповиє світлом, де болі - жалом.
    Проб'ється зіллям і спозаранку
    Росою вкриє забуті мислі.
    Запахне щастям бузок на ганку,
    Дощем проллються бажання стислі
    Там, де снігами зима накрила,
    Пречисто-срібно, що снам молочно.
    Почута духом, розправить крила
    Надії птаха пренепорочна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  22. Ігор Деркач - [ 2019.12.12 09:13 ]
    Володарі білих кілець
    ІЩось і було, а нація не знає, –
    що то воно у Франції було?
    У злодія на голові палає,
    а виглядає, наче еНеЛО.

    І наче упилася наркотою
    Московія великого Пуйла.
    Ні спокою немає, ні покою.

    На бестію не вистачає зла.
    Усюди п'янь, а лізе у герої
    і на Олімпі «шороху дала».

    ІІНемає світу ні кінця, ні краю.
    Бери за даром райдуги дугу.
    А їй усе іще... не вистачає
    чужої хати у свою тайгу.

    Освоєні на суші і на морі
    усі скарби Великої Ріки,
    а Раші мало. На біду і горе
    освоюють її бойовики.

    Майбутнє обікраденого люду
    до самої окраїни землі
    віками завойовують приблуди.

    З червоною зорею на чолі
    вони були однакові усюди.
    Ідуть на мир війною москалі.

    ІІІЯкщо Гаага обіцяє ґрати,
    ніхто не розуміє, – в чому суть?
    Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
    хоча пора по шнобелю давати.

    Анжела ошелешена Пуйлом,
    Емануель її не розуміє...
    І, – «цо то буде»? Наркота у дії.

    Нормандія поїхала умом...
    Узгоджені «галюники месії».
    Домовилися майже «ні о чьом».

    ..............................
    Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
    А, чокнутий на імені Бандери,
    уже не розуміє аксіом.

    Йому давай границі СеРеСеРу,
    але коли показуєш на двері,
    орда у вікна лізе напролом.

    12/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Любов Бенедишин - [ 2019.12.12 09:04 ]
    По-етапне
    1.
    Виправдань крайнощі.
    Розпуки обнулення.
    Течії радості.
    У спогад занурення…

    2.
    Хвилі зневіри.
    Тривоги маневри.
    Слово – покірне.
    Натягнуті нерви.

    3.
    Шквал безголосся.
    Напруга параметрів.
    Вибух емоцій!
    Контузія пам’яті…

    12.12.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  24. Галина Сливка - [ 2019.12.11 21:14 ]
    ***
    У осердях негоди і хуг,
    На розхрестях туги і завії
    Щемом нив не засію під плуг.
    Хай приймається зерня надії.

    Що живе, те лишає ясу.
    Я її не ховаю між ребер:
    Звикла дневі віддати красу,
    Тіні ночі відклавши для себе.

    І шукаю смаку в гіркоті,
    Як дитя, вчуся наново кроків,
    А плече підставляють оті,
    Хто цінує життєві уроки.

    І запалений промінь щомить,
    Крізь тумани знемог і вагання,
    Амальгамою сили дзвенить,
    Коли стежки торкає світання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.12.11 14:19 ]
    Mеmento mori
    То, хто ж я, сестри? Штепсель? Тарапунька?
    Беззубий пень? Із вусами хлоп'я?
    Не дід і не юнак, а лисий вуйко,
    Ні бе, ні ме! Ні риба, ані м'я!

    - Йди в монастир,- збиткується сатира,-
    Пракорінь спить - таких беруть у скит.
    Для музи ти, немов на шиї гиря,
    Підтоптаний, невизнаний піїт.

    Від зморшок не зарадить санаторій
    Та поцілунки мавоньок палкі.
    Жуй сухарі. Але memento mori
    Й майбутній трем старечої руки...

    Плету зі слів мальованки ажурні,
    Відшукую гармонії портал.
    Думками - ще у юності безжурній,
    А грішним тілом - вже давно не там.

    11.12.2019 р.

    Memento mori - пам'ятай про смерть (лат.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Галина Сливка - [ 2019.12.10 22:56 ]
    ***
    Вітром гойдається вишня,
    В небо вростає гілля.
    Вкутана в пам'ять колишню,
    Прийшле вітає здаля.
    Інеєм сріблені віти -
    Стежка в заобрію вись,
    Духом аби забриніти
    Мріям, що вшиті колись
    В зіткану хустки основу
    Із молитовних суцвіть.
    Ними дівча під Покрову*
    Крону і світ, що стоїть,
    Вкрило. І вишня всевишню
    Тихо колише яву,
    Мовби неспівану пісню,
    Світлу, жадану, живу.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (3)


  27. Віктор Кучерук - [ 2019.12.10 08:10 ]
    * * *
    Г. С...
    Стосунків наших пізню зав’язь
    Руйнує ранній холод чвар,
    Хоч ми обоє намагались
    Незгоди стримати удар.
    Стражденним душам на догоду,
    Не оберталися назад, –
    Раділи будь-якій погоді
    Без глуму сміху й страху зрад.
    І горе стало б щастям нині,
    І ти казала б: Я – це ти!..
    Якби в собі свою гординю
    Змогла навік перемогти.
    Адже благав, зборовши сором:
    Іще дві букви напиши!..
    Та ти мене вважала хворим,
    І я ним став уже – в душі…
    Твоя байдужість поховала
    Мене в мені без мук і сліз, –
    Отож і житиму помалу
    Тепер без обрисів і рис…
    09.12.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.09 18:42 ]
    Розчулена ніч
    Тихо алеєю йду,
    Змовкла пташина розмова…
    Нічка принишкла в саду,
    Затишна нічка зимова.

    Так, ніби зірку ясну
    Місяць торкає за плечі…
    Ніченьку враз пригорнув
    Тихий і лагідний вечір.

    Пристрасно так цілував,
    Груди налиті він пестив,
    Ніжні промовив слова,
    Вдяг їй намисто чудесне.

    Аж затремтіла уся…
    Ось де – зворушення сила!
    Нічка розчулилася
    І… потепліла!

    8-9 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  29. Н Кап - [ 2019.12.09 13:59 ]
    Човен
    Чи не тому, що я тобі - ріка?
    (Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
    не знаєш сам до часу. Але ніжність
    росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
    Що мов вода, якій немає дна.
    Пребілий день пресинім снігом
    повен.

    Мовчать ефіри, музи і весна.
    І Бог мовчить.

    А ти - будуєш
    човен.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Соболь - [ 2019.12.09 07:57 ]
    Міжсезонне
    Сіріє день одразу по обіді,
    Сиріє сонце та не хоче гріти,
    Оголені хитає вітер віти
    Та розкидає оберемки мідні.

    Укрий, тумане, стомлені дерева
    Допоки сніг блукає поза містом
    Хай горобина полум’я намистом
    Освітлює густе грудневе мрево.

    Незатишно стає у цьому світі.
    Така пора сьогодні – міжсезоння.
    Душа шукає затишку, осоння
    І зірку, що підніметься в зеніті.
    24.11.19р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.07 14:20 ]
    Тетяна Левицька Рапсодія любові*
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!

    2019р


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  32. Галина Сливка - [ 2019.12.07 09:10 ]
    ***
    По льодах розлук, на хиткі мости,
    По стежках думок тужних
    Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
    І пощо зими стужі?
    Зі світів перги залягли сніги,
    А зимі їх все мало...
    На кругах туги не знайшла снаги,
    Послизнулася, впала.
    Запалю вогонь у пітьмі бездонь,
    Підніму на вись звуку.
    Між нічних безсонь серцем не схолонь
    І подай мені руку.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  33. Галина Сливка - [ 2019.12.06 10:18 ]
    ***
    Зав'язала хустку так святочно.
    На плечах - коромисло з роками.
    Силуету лінії жіночні
    У свічаді неба, між зірками,
    Міряєш, немов звіряєш долю.
    А вона хлюпоче у відерцях.
    Ранок дневі вигаптував льолю,
    День у ночі топить своє серце.
    Закувала смутки у намисто,
    Одягла на шию баламути.
    Звівши погляд сяйвом променистим,
    Чи зумієш сонця не минути?


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  34. Галина Сливка - [ 2019.12.04 16:36 ]
    ***
    Сніжить добром зимовий вечір,
    Сріблиться вогниками раю.
    Не обіймеш мене за плечі...
    Про тебе пам'ять обіймаю...
    Те, чим стою, у чім опора,
    Живим вогнем - та по судинах.
    Мені теплом твоє учора,
    Твій усміх вітром в часоплинах.
    Любов, що ллється через тишу,
    Мережить яв до небокраю.
    В сніжинках білих світ колишу
    Й про тебе пам'ять обіймаю...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (3)


  35. Віктор Кучерук - [ 2019.12.04 09:52 ]
    * * *
    Г. С…
    Ти стільки раз вже снилася мені,
    Що міг би збожеволіти від щастя,
    А я рахую безутішно дні
    Від розставань до зустрічей нечастих.
    Бо що тих снів ростуча суєта,
    То забарна, то дуже швидкоплинна, –
    Коли спросоння нудяться вуста
    І повнить рот лиш гіркота полинна.
    Без мук розлучень так би я не снив
    Щоніч тобою, радосте журлива, –
    І веселіше зазвучав би спів,
    Адже щасливим тільки він властивий.
    04.12.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  36. Галина Сливка - [ 2019.12.03 11:44 ]
    ***
    А ти стояв тоді? Ти там стояв,
    Мій ангеле, відкинувши забрало,
    Коли душа вбирала в себе яв,
    Коли вона від благості співала.
    А ти тримав мене? Тоді тримав,
    Як серце взято, а ребру - не в пору.
    Згорало небо в полум'ї заграв
    І світ мовчав, вдивляючись угору.
    Знайшла полегкість на твоїм крилі,
    Пером твоїм заповнюю пустоти.
    Іще кують небесні ковалі
    Мені шляхи. І додають охоти
    Поснулі древа, вмочені у синь,
    Бо їм ще весен мрії малювати
    В очах коханих, у піснях ґаздинь,
    В стежках, що простеляються до хати.
    Зі мною будь, тримай мене, молись
    За сонце дням, прологам, епілогам...
    Достиглий колос дивиться увись,
    В любові браму, де нема порога.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  37. Микола Соболь - [ 2019.12.03 04:39 ]
    Віртуальність
    Засуну писка у фейсбук,
    Живі ще, любі друзі!
    Ох, «павутину» сплів «павук»
    Охочим до ілюзій.
    Відкрийсь, комп’ютере, сезам!
    У віртуальність хочу.
    Де сторінки прекрасних дам
    І, до жінок охочих…
    Зі Збаража кричать: «Привіт!» –
    Львів’янин салютує…
    У віртуальний вгрузли світ,
    А вирватися всує.
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Прокоментувати:


  38. Галина Сливка - [ 2019.12.02 21:42 ]
    ***
    Ти забула, напевно, що видихом міряють вдихи,
    Що нове наливають вино у порожній потир.
    Не багатство - причина розвою майбутньої віхи,
    А жага, а потреба - твій прагнучий Бога пустир.
    Всі набутки свої, наче одіж, знімаєш в розлуках.
    Все, що знаєш і маєш, і те, ким ти є, чи твоє?
    Просиляєш собою в любов нитку світла і звуку,
    І зшиваєш до дії розтовчене серце своє.
    Оживають ті клапті у барвах, лікуючи болі,
    Розчиняються сутінки світлом, що ллється згори.
    Просить вбогість твоя для пустель благодатної долі,
    А у відповідь лине тобі:"Говори, говори..."


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  39. Віктор Кучерук - [ 2019.12.02 08:10 ]
    * * *
    Засклив мороз мілкі калюжі,
    Пожмакав листя, вп’явся в хлань,
    І шолудивих псів напружив
    Холодним духом до здригань.
    Посіяв іній, як пилюку,
    Уздовж дороги край узбіч, –
    І так вхопив мене за руки,
    Що я холонув аж до пліч.
    Отож мене напередодні
    В дугу згинало недарма, –
    Морозу подихом холодним
    Звіщує про прихід зима.
    01.12.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (1)


  40. Микола Соболь - [ 2019.12.02 05:20 ]
    Вільна
    Завариш зранку каву,
    Візьмеш до рук цигарку
    Новини не цікаві,
    Пора вдягати парку.
    Холодним листопадом
    Не думаєш про літо,
    Чекаєш снігопаду
    Такого, щоб із вітром.
    Збентежене учора
    Думками не спокійна:
    «Засни, уяво хвора,
    Я від сьогодні – вільна!»
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Прокоментувати:


  41. Галина Сливка - [ 2019.12.01 22:58 ]
    ***
    По білім біло шила самота,
    Збіліле небо сипалось пухнасто
    На стежку, пам'ять, пройдені літа.
    Із райських древ врожаїлося щастям,
    Таким незвичним, дивним, мов світи,
    Яким вдалося вічність пролетіти.
    І падали світи, а чи сліди,
    Сніжинками... чи тайнами софітів...
    І дарували змріяне тепло
    В долонях, заколисаним зернятком.
    В пеленках білих грілося Добро
    Не самотою. Полум'ям початку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.92) | "Майстерень" 5.5 (5.94)
    Коментарі: (1)


  42. Галина Михайлик - [ 2019.11.30 18:26 ]
    Світлотіні
    Між світлом й тінню я у світлотіні,
    де тиша поглинає кольори,
    де темінь у вселенськім безгомінні
    і тільки крила дотиком згори.

    Це таїнство заглиблення у сутність,
    це щастя осягання й відкриттів!
    Така близька й щемлива Всюдисутність
    Того, Хто це відкрити захотів…

    Безмежна вдячність вмитися сльозою,
    до струн своїх знайшовши камертон,
    зустрітися з майбутньою собою,
    поринувши у благодатний сон…

    Розкошувати там у світлотіні,
    вслухаючись у звуки й кольори
    тих перших променів, таких пізньоосінніх,
    і ніжних крил із дотиком зими.…


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (2)


  43. Галина Сливка - [ 2019.11.30 15:39 ]
    ***
    В яблуневих вітах зачепилось літо.
    І тріпоче світом незмертвілий лист.
    І снується пісня, і летить за вітром
    За межу, де світло колихає зміст,
    Де снуються трави, що тримають зводи,
    Що гойдають плеса у небесних снах.
    Затопили води всі осінні броди.
    Вже зимове мливо в часових млинах.
    Зачепилось літо. Ще снага не спита,
    Ще вирує витік, струменять чуття.
    В яблуневих вітах весняні орбіти
    І нові обіти для серцебиття.
    30.11.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (4)


  44. Ігор Шоха - [ 2019.11.30 15:57 ]
    Комедійний вінок сонетів
    IНе ангели явилися мені –
    усі талановиті і крилаті
    поети, що літають уві сні,
    та іноді воюють як пірати.

    Тут і ніяке у одній ціні,
    і те, що сяє, наче діаманти,
    і месники – і явні, й потайні,
    метелики, аби й собі літати.

    Але усяк описує себе –
    і дуже гонорові, і не дуже,
    аби і на вербі родили груші.

    Усе прощає небо голубе,
    де очевидно є іще цабе,
    отці олімпу, аси і байдужі.

    ІІОтці олімпу, аси і байдужі
    шукають глибину на мілині,
    героїв у сучасному кіні
    і тиражують аніме папужі.

    І ні тобі сльози у полині,
    ані колючок у терновій ружі...
    А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
    та ще й акомпаную на струні.

    Але не чують ні гаї, ні доли
    мелодію, яка іде по колу
    і затихає у височині.

    Таке буває, що, на жаль, ніколи
    ніде нікого не хвилює соло
    у хорі душ – і до ладу, і ні.

    ІІІ
    У хорі душ – і до ладу, і ні
    не відаємо, – бути чи не бути?
    Те на арені, се у купині
    і їм одне одного не почути.

    Тому і залишаються одні
    нікому не цікаві баламути.
    І ліра є, і звуки чарівні,
    та це глухому зайві атрибути.

    Зате, коли озвучене своє,
    то й когута зозуля впізнає
    не як абищо, а гучного мужа.

    Ідилія у чаті настає
    і поки гонор збою не дає,
    одне одного величає, – друже!

    ІVОдне одного величає, – друже!
    І дорогому ніби дорога
    і м’яко стеле, і єлейно служить
    і не Кощій іще, і не Яга.

    Обоє пряли поетичний кужіль.
    Були і рогачі, і кочерга...
    І не чекали віхоли і стужі,
    аж поки не повіяла пурга.

    Одне віршує, інше помагає.
    Але натура й віники ламає,
    коли обоє – лялі заводні.

    Дуелями займаються дуети
    і пера заміняють пістолети,
    коли немає сенсу у війні.

    VКоли немає сенсу у війні,
    то це уже на «Енеїду» схоже.
    Усі бої палкі і затяжні
    і ясно, що ніхто не переможе.

    Юнона мріє у самотині,
    сльозою умивається, не може
    загоїти образи. Їй не гоже
    ховатися одній у далині.
    .
    У неї не здіймається рука
    ударити по тім’ю мужика
    за всі його оказії верблюжі.

    У неї ще ілюзії нема,
    що якось це упорає сама.
    Орли богеми бойові та дужі.

    VIОрли богеми бойові та дужі.
    Той коцає, а те й собі скубе
    і нахиляє небо голубе,
    аби її скупати у калюжі.

    А заодно купає і себе
    у цьому опікаючому душі
    і дулею погрожує чинуші,
    а бабая у яму загребе.

    Але не дай то, Боже, це пихате,
    фігурою до того ще й пузате,
    побачити у себе у вікні.

    Хизується есеями своїми
    і не горить од сорому. Усі ми
    уміємо горіти у вогні.

    VIIУміємо горіти у вогні
    і боїмося чаплі у болоті,
    а сущі біси, демони і тьоті
    являються, буває, уві сні.

    А хочеться руно у позолоті
    аби були наяди у човні,
    ахейці в дерев’яному коні,
    улани, єзуїти, гугеноти...

    Але Амуру не до епопей.
    Йому надокучає Одіссей
    або Еней на морі і на суші.

    Бо ліпше воювати як брати,
    аніж усім за обрії іти,
    гартуючи одне одному душі.

    VIIIГартуючи одне одному душі,
    не чуємо найменшого із нас
    і як на полі бою кожен раз
    у вуха затикаємо беруші.

    І гроші економимо, і час,
    і на війну, і на побори сущі,
    на бойові ракети і катюші,
    що убивають всі надії мас.

    Та час іде. Його не зупинити
    ані паяцу, ані ерудиту,
    коли пора настала вогняна.

    Піїти подалися у поети
    осилювати оди і сонети...
    Ця епопея, як не є – смішна.

    IXЦя епопея, як не є – смішна,
    а я боюся, що не засміюся,
    коли на отамана-пацана
    іде уже не Надя, а Маруся.

    Не відаю, кому тоді хана,
    коли уже немає Яна Гуса
    і Жанну не карає сатана,
    і влада це намотує на вуса...

    Але і це уже не дивина.
    Буває, опиняємось на міні
    лягаємо собакою на сіні.

    Затія наша хоч і осяйна,
    та на тину уже немає тіні.
    Енею буде не до Перуна.

    XЕнею буде не до Перуна.
    Йому цікава партія Зевеса.
    Немає «Одіссеї» на Одесу,
    хоча і залітає сарана.

    Рулеткою заволоділа преса.
    Опікується Вовами вона.
    До Грузії немає інтересу.
    Молдавію очікує «страна».

    А на олімпі все немає Пана.
    І на Парнасі явно не резон,
    аби прийшов новий Наполеон.

    І «вата» уповає ще на хана.
    І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
    зоїли оспівають графомана.

    XIЗоїли оспівають графомана.
    У Трої революція гряде!
    Бастилія в Росії упаде,
    зійде з очей |полуда і омана.

    Гільйотиною пахне де-не-де.
    А це уже історія погана,
    бо кожному, у кого є догана,
    за скоєне іще перепаде.

    Згадаються сієсти і бентеги,
    фортуни – альфа і судів – омеги
    і пізня у юдолі суєта.

    Тоді і юді буде не до сміху,
    і клоуну ще буде на горіхи,
    якою не буває висота.

    XIIЯкою не буває висота
    і як би не смішила «Енеїда»,
    а до Гааги все-таки поїде
    осяяна зорею ліпота.

    Од неї у Сибірі мало сліду.
    Царю неволі зайва доброта.
    І я уже радію за сусіду,
    коли і їй заціпило уста.

    Але якщо полегшає народу,
    то я проголосую за свободу,
    яка уже прийде як саме та...

    І свого сина упізнає мати,
    ну а мені не буде заважати
    свята або наївна простота.

    XIIIСвята або наївна простота
    не пожаліє долара у ватру
    кумиру, що за неї йде на страту.
    Така її і воля і мета.

    На маси уповати ще не варто,
    бо це не середина золота
    і не еліта. Кане у літа
    усе, що має жити і сіяти.

    Та не згасає полум’я долонь.
    Ідуть у Лету наші отамани.
    Загачуємо віртуальні чани.

    Аби не гас на капищі вогонь,
    еліта, із юрбою в унісон,
    і хмизу додає – заради Яна.

    XIVІ хмизу додає – заради Яна
    таємна інквізиція «свята».
    На неї ще очікує плита
    єпархії Мазепи і Богдана.

    Царя копита і його п’ята,
    костьоли, синагоги і осанни
    із мінаретів сурами Корану –
    це і сьогодні «золота орда».

    Нема дороги із хатини скраю.
    Роняю бісер на путі до раю
    усе-таки у рідній стороні.

    Усе це буде ближньому на згадку.
    Даруйте, що на самому початку
    не ангели явилися мені.

    Магістрал
    Не ангели явилися мені.
    Отці олімпу, аси і байдужі
    у хорі душ і до ладу, і ні
    одне одного величає, – друже!

    Коли немає сенсу у війні,
    орли богеми бойові та дужі.
    Уміємо горіти у вогні,
    гартуючи одне одному душі.

    Ця епопея, як не є – смішна.
    Енею буде не до Перуна,
    Зоїли оспівають графомана.

    Якою не буває висота,
    свята або наївна простота
    і хмизу додає – заради Яна.

    30.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (6)


  45. Віктор Кучерук - [ 2019.11.30 10:15 ]
    * * *
    Дощ іде… Турбот не стало
    І немає суєти, –
    Десь від зору поховались
    Люди, кури та коти.
    Тільки, мокрі та неситі,
    Не вгавають голуби, –
    Із-під стріхи туркотіти
    Можуть, чую, півдоби.
    Дощ іде… Іскриться срібно
    Кожна крапля, мов роса,
    Та поету не потрібна
    Надоїдлива краса
    Всюдисущої вологи
    За ледь-ледь прозорим склом, –
    Хочу в руки взяти ноги
    І на двір гайнуть бігом.
    Дощ іде й не хоче навіть
    Припинитися на мить, –
    Переповнює канави,
    Прагне листя утопить.
    Цей невчасний плач погоди
    Стільки сліз уже налив,
    Що бажаної свободи
    Не лише мене лишив.
    Край діброви жвавий вітер,
    Як бездомний мандрівник, –
    Теж не знає де подітись
    Чи сховатись між осик.
    Дощ іде весь день… Повільно
    Ллється музика сумна, –
    Маюсь нудно і безцільно
    Від порога до вікна.
    30.11.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (1)


  46. Надія Тарасюк - [ 2019.11.29 19:07 ]
    * * *
    Гадаєте, моя любов холодна?
    Збираєте крупинки снів, як мрій…
    Учора лиш занедбана погода
    була для вас немов тягар стихій.
    Вважаєте, утіха незрівнянна —
    улесливий, жертовний небокрай?
    Ласкава осінь, в золото убрана,
    іще сьогодні розділяє пай…
    Гадаєте… А чи мене спитали:
    ну, як тобі, довірливо чи ні?
    Осіння панна сірим ходить гаєм.
    …Холоне сонце, як невірні дні.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  47. Галина Сливка - [ 2019.11.29 18:55 ]
    ***
    Свята і грішна... Грішна і свята
    Моя із прощ, змережана стежками.
    То літній дощ чи осені сльота -
    Краплин рядки, що вперто точать камінь.
    Росте, росте між каменем лоза,
    Вітає Світло. Вербу не спинити...
    Живив її не усміх, а сльоза.
    Світили їй небес метеорити.
    Відчуй її в льодах нерозумінь.
    Збагни її, що лавою з-під ребер,
    Акордом світлим чистить-миє тлінь,
    Живе, сміється й молиться за тебе.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  48. Віктор Кучерук - [ 2019.11.29 09:43 ]
    * * *
    Осінніх днів тривка зажура
    Навколо мене і в мені
    Владує мовчки та похмуро,
    Як безталання в талані.
    Несамовита, передчасна,
    Несхибна й гостра, наче біль, –
    Вона зненацька, без пояснень,
    Попала глибоко у ціль.
    Адже навколо розлилося
    Й назовні душу виверта
    Тривке осіннє безголосся
    І небувала пустота…
    29.11.19


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  49. Ольга Православна - [ 2019.11.28 18:45 ]
    Сон
    Мені наснився дивовижний сон —
    Я знов мале допитливе дівчисько,
    Співа зі мною вітер в унісон,
    Черешня віття нахиляє низько,

    І сонце гріє посмішку мою,
    І жук-рогач ховається в долоні,
    Я серед саду радісна стою
    І їм солодкі ягоди червоні.

    У тому сні бабуся ще жива,
    Мене із хати кличе до сніданку,
    І в пам'яті моїй її слова
    Звучать, звучать, звучать безперестанку...

    Варенички гарячі і пухкі,
    Смак молока немов куштую досі,
    І руки ті бабусині м'які
    Мене так ніжно глядять по волоссі...

    І сміх її, такий веселий сміх
    Натрудженої втомленої жінки,
    Він всю любов життя її зберіг
    І лиш набув печального відтінку.

    Торкаюся до прохолодних стін,
    Вдивляюся в старі над ліжком фото,
    І віриться — сумних не буде змін,
    Не знатиме оселя ця скорботи,
    Хоч, мов вода, біжать, біжать часи,
    Тікаючи з минулого в прийдешнє...

    Мене збудили діток голоси,
    Солодкі, мов бабусині черешні!..

    2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  50. Уляна Світанко - [ 2019.11.28 18:29 ]
    Осінньо
    Мальви на долонях,
    Гірко на вустах,
    Вперто ницу долю
    Пробую на смак.

    Поспіхом ковтаю:
    Мить…ще мить – на вдих…
    Лиш одна мета є
    Крізь журбу і сміх.

    Осені двійнята:
    Я і дощопад.
    Дітками багата,
    Хай усе невлад.

    21.10.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   159