ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Світлана Мельничук - [ 2017.11.24 11:01 ]
    Це я...
    Це я.
    Не помилка
    і не здалося.
    В місцях розривів
    все так-сяк зрослося.
    Хай доля викидала
    "па" химерні,
    ми не здалися,
    ми обоє вперті.
    Кому залишиш
    серця цінний спадок:
    будинок втіхи,
    суму кілька грядок
    і радості спонтанну прибудову,
    маленький сад
    великої любові,
    горище,
    на якому всяке-різне?..
    Мені - не можна.
    Нам ріднитись пізно...

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (9)


  2. Сергій Гупало - [ 2017.11.22 23:44 ]
    * * *

    В дятла нагло заболіла голова:
    Черв’яків немає і роботи.
    Тукає не дзьоб, а серце. І слова –
    Знизу, від людeй, – не до скорботи.

    Бо за тишу-втіху дятлику – «Віват!»
    Символічний птах у нашім часі…
    Слава птиці – саме той формат,
    Що сподобався народній масі.

    Їжу почекай, а патріотом будь.
    Шлунок часто в інший бік заводить.
    Попливла крихка людська могуть –
    Дятлу почала читати оди.

    Добре, дятел не ловив похвальний сенс –
    Полетів далеко, там і вижив.
    А удома, де Макар телят пасе,
    Черви точать українські вишні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Сушко - [ 2017.11.22 20:57 ]
    Приреченість

    Країна - болото. В макітрах - бардак.
    Пророкам одрубано руки.
    В Європу - синиця, в Америку - рак,
    Лишилась пожива для щуки.

    В загаті задуха. Пливуть карасі
    На крихти, що впали із неба.
    Померли відпущені миру часи -
    Розчахнуті брами Ереба.

    Лахміття шансону оздоблює джаз -
    Нема що мотати на вуса.
    У бруді недопалок чавить обцас:
    Сюди я уже не вернуся.

    Кінчається віра, терпіння, кіно,
    Щупак доїдає дрібноту.
    Та дике волання стрясає вікно -
    З Донбасу дарунок - "двохсотий".

    Карась невибагливий. Виживе скрізь.
    Я ж - птах. Та обламую крила.
    Ти, друже, - тікай! Після бійні - вернись
    Й насип наді мною могилу.

    22.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (3)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.21 14:15 ]
    Самість
    1

    Жити так - щоб скучали по смерті.
    Бути правильним шкодить аж-аж...
    Тут савани, гаї... круговерті...
    На пегасові пишний плюмаж.

    Купка друзів, чотири бесаги.
    На коржах - махаонів, пташок...
    Я - левиця, то ж - супервідвага...
    Від візиту німотство чи шок.

    Куропатва боїться, відходить.
    Сарна юна з калюжі гай-гай...
    Вірші гуски - общипані - в моді.
    На мережані глипне минтай.

    Не почуєш - вода ж - ні словечка.
    Ось ліани для мавп, какаду...
    Я навчала три роки овечку,
    А тепер барикади кладу.

    2

    Бовваніє, спалахує образ.
    Дикобраз - на прослави горіх...
    Не для мене крихкенька цинобра.
    Б'ють червіньку міцні гончарі.

    На кружалах застигне мрійливе.
    Візерунками ляже печаль.
    Де лілове - то зрубані сливи.
    Пропливає між піни Грааль.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.21 10:57 ]
    У пошуках оптимізму
    1

    Вірша без драйву не створиш.
    Миру немає ніде.
    Трішечки спокою - в норах.
    Горн щуролова гуде...

    2

    На Інститутській сумливо.
    Ятки осінні... мовчиш...
    Жорна скрегочуть, а мливо -
    На обіцянок спориш.

    Жінка товста при дорозі:
    "Дайте поїсти!"... туман...
    Бар ось - розсадник цирозу.
    Душу веде талісман...

    Тож не ходила на другий...
    І... не відчула вини.
    Древа безлисті... муруго.
    Фобії зла - з глибини.

    3

    Сенси в любові та стрічах...
    Брама Софіївська... люд.
    Боже, спасіння б нам, віча...
    Й мегапоразки паскуд.

    Ця землетроща - єднальна?
    Щуки пливуть між афіш.
    Вмерти у пащі похвально.
    Сиротам - цяця та гріш.

    Може, й не варто - сумного.
    Мрії - фламінго... безе...
    Доброго світу премного
    Смерч із-за Бучі несе.

    4

    Бризкай модерні парфуми.
    Дим цигарок... перегар.
    Стрес - у куми й товстосума.
    Худне чудес календар.

    В пошуках тем, афоризмів
    Жити цікаво, авжеж.
    Вибір: арена чи схизма
    Серед локальних пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  6. Любов Бенедишин - [ 2017.11.20 16:51 ]
    ***
    Оздобить слава перлами корито,
    Натре до блиску саморобний німб.
    Усі спішать кудись несамовито,
    Підкорюють зачовганий Олімп.

    …А ти сиди в не-затишку своєму,
    В тіні мовчання – вже сама як тінь –
    І душу потрясай: до сліз, до щему,
    До крику, до осяянь, до прозрінь…

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  7. Тата Рівна - [ 2017.11.15 14:40 ]
    Коли...
    Коли загине останній гебістський послід -
    Вже розкладеться на атоми та плями,
    Тоді тільки Бог приїде на Україну,
    Стане ногами,
    Торкнеться руками
    Ляже обличчям на землю її вологу -
    І заридає, як батько, а не як Бог,
    Як Той, що пестив і Авеля, і Каїна
    Що вчився добре в своїй божественій школі.
    Й за жодних обставин, тобто – ніколи
    Не сплутає Україну й о(у)країну.
    Як той, хто проти всіх камуфляжів
    Й не схвалює хрестові походи.
    Звісно, він ще вимастить ноги кров’ю, гімном та сажею.
    Звісно, він визнає, що навіть Бог часто буває дон Кіхотом
    Коли не всі вітри – його коні,
    Коли не всі ріки – його жили.

    Інколи Бог довіряє ідіотам,
    Які усе палили б й усе - спалили….

    На згарищі цього світу ще довго літатиме вохра,
    Бо кров, зварена з залізом, кружить, мов пластівці.
    І скаже тихенько апостолам, що він – контра!
    Що кожна дитина, яка замерзла у таборах,
    Яка розстріляна чужими татами чи мамами,
    Яка заморена у муках й стражданнях Христових -
    Стала маленьким янголом смерті й нині в міських дворах
    Виловлює нащадків тих, кому тоді було добре
    Їсти, спати, тримати автомати в руках, кидати людей до кліток
    Ламати ребра кволим.
    Але прийшла пора… на все прийшла пора -
    І вітер ліг, як втомлений алкоголік.

    Коли загине останній гебістський послід,
    Вихрещений в соборах, вивчений за кордонами,
    Виплеканий у купелях чужих сліз.
    Коли перестануть летіти кістки з-під коліс
    Божественого байка -
    Тоді він спиниться, зніме шолома й скаже – ВСЕ!
    Ви – живі, ви – подоба моя – люди,
    Ваше минуле тепер – чорна байка, лякалка для нащадків,
    Бузувірів чи тих, кого життя ломане під дих -
    скаже
    А поки!
    Діти
    Упирів, пийте кров дітей своїх!
    А мені -
    Дайте спокій!

    15.11.2017
    Рівне


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  8. Домінік Арфіст - [ 2017.11.12 10:47 ]
    дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
    в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
    все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
    тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
    мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
    ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
    морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
    ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
    де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  9. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:35 ]
    Рибалки. (Гумореска)

    До рибалки готувались куми вже давненько:
    «Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
    І вудилища й гачечки, вищий клас – наживка,
    Ну й закуска також файна, головне – наливка.
    А того добра багато добрі газди мають,
    Бо ж самі те «пійло» славне про запас ладнають.
    Все зібрали: і прикормку, і садки, й приманки,
    Наварили і пшениці, кукурузи, й манки
    Все що хочеш є на вибір, на плотву і «карпа»,
    А який чудовий «сидір»! Ще б в додачу фарта!
    І картопелька, і курка, часничок і сало,
    Помідори, огірочки, ковбаси - навалом.
    Ну й сховали оковиту, від очей жіночих.
    Якось треба і зігрітись, бо холодні ночі.
    Так, нічого не забули, навіть чай і каву.
    Отакі в кумів є плани: погулять на славу.
    Але доля тут вмішалась так, як забажала:
    Для кумів випробування чимале послала.
    Жінчин родич із Росії приїхав нежданно.
    Кум Петро втрача надії - рушаться всі плани.
    Але родич заявляє: - Я люблю рибалку.
    І Катруся ще благає: - Ну візьміть… що, жалко?
    Хитрий родич наче носом чув, де буде свято.
    Ну і як ти тут не візьмеш жінчиного брата?
    Хай троюрідний, не рідний, ще й москаль поганий,
    Але проситься ж так гарно, хоч клади до рани.
    Й Василю не до вподоби, тільки де діватись?
    От вони утрьох рибалить стали тут збиратись.
    Все і так давно готове, старту всі чекають:
    Виїжджаємо раненько – півні заспівають.
    Думали – проспить москалик, виїдуть без нього,
    Але дивляться – чекає зрання край дороги.
    Амуніції багато, тож взяли й прицепа,
    І вже мчить авто бувале до ставочка степом.
    Сторож на ставку знайомий, то ж нема питання:
    - Ловіть хлопці, скільки хочте, з вечора до рання.
    Розмістилися, як треба, з кльовом все в порядку,
    Та москалик все киває: треба б підзарядку.
    Козаки були не проти, хлопи хлібосольні,
    Давай страви діставати й пійла алкогольні.
    День до вечора гуляли, юшки наварили
    Та такі тепленькі стали, що не має сили.
    А москалик свою «водку» з торби тягне вперто:
    - Всьо у вас братішкі вкусно, а сладкого нету!
    Вон же пасека у гречки славная, большая.
    Ведь давно спустился вечер, не видать хазяєв.
    Пасека таки огромна, жадниє ви больно!
    Вдарили кумам у скроні пари алкогольні:
    - Ми? Ми жадні? Та поїдем, візьмем цілий вулик! -
    А, що то чуже, зопалу куми і забули.
    Аж дорога закурилась, піднялась пилюка,
    Хочуть куми доказати – мед дістать не штука.
    Через чагарі прокрались… На пасіці тихо!
    І схопили перший вулик, та на своє лихо.
    Швидко вулик на прицепа і давай тікати,
    Бо ж сердито пес загавкав і біжить, кудлатий.
    Вискочили на дорогу та стали рішати,
    Що вже краще мабуть їхать буде їм до хати.
    Довго їхали полями, знов широким степом.
    Тільки не візьмуть до тями, що там за прицепом.
    Переслідує їх псина всюди по дорозі,
    - От диявольська личина! - Братія в тривозі.
    Якось аж протверезіли. У село примчали
    Всі собаки їх страшенним гавкотом встрічали.
    Вийшла Катря – руки в боки: - Що за «оборудка»?
    Нащо ви сюди приперли цього пса і будку?
    04.11.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (1)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 14:44 ]
    Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
    Юнак - воює. А пацюк - газда,
    Торгує антрацитом, динамітом.

    Прибуток від гешефтів - це святе,
    У ворога кінчаються патрони...
    Жоні ж потрібне з перлами біде -
    І йдуть ночами фури, ешелони.

    Не гріла погань черевом Майдан,
    Але керує, плямкає, при владі.
    Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
    У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

    Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
    Сини Абрама теж чекають миру.
    Але у них розумніше чоло,
    А ми слова сприймаємо на віру.

    Майструє знову пастку нам олжа.
    Та мусим обирати верховода:
    Якщо на фронті в ямі не лежав -
    Не маєш права керувать народом.

    11.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (7)


  11. Домінік Арфіст - [ 2017.11.10 13:10 ]
    Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
    навіть якби хтось із нас того захотів…
    ми священними мандруватимемо коровами…
    будемо поза грою – діти в числі і часі
    плакати і радіти – казочка відбулася
    і самотність посіяна виросла у ліси
    зазвучали хорами неголосні наші голоси
    мовою всотані всі наші помисли і слова…
    …житимемо – Бог нас у музику заховав…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  12. Ночі Вітер - [ 2017.11.08 16:56 ]
    Ти зі мною...

    Ти зі мною – обірваний вірш.
    Ти зі мною, що мати без сина.
    Ти – є зрада, якої вірніш
    Ще не стріла кістлява провина.

    Я без тебе – покинутий дім,
    Я без тебе – загублені мрії,
    Я – молитва у слові німім,
    Що застигла в очах без надії.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.08 02:02 ]
    Прощальний сонет
    Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
    "Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
    До появи корони сонетів «Світло кохання» Ярослава Чорногуза українська і світова літератури цього жанру не знали. Не могли його опанувати з огляду на його унікальну складність. Нещодавно сумський поет Юрій Назаренко у книзі «Королівський вінок сонетів» (2004) зробив спробу подолати цю вершину. Але його твір, цікавий сам по собі як експеримент, не відповідав низці канонічних жанрових вимог до корони сонетів. Тож і спроба не може вважатися успішною. Вершина лишилася не подоланою. І лише відтепер можна сміливо говорити про її підкорення.
    Читача чекає видатний твір нашої сучасності, якому сама його жанрова природа забезпечила місце в історії літератури. Це перший в історії української і світової поезії твір, виконаний у жанрі канонічної корони сонетів. Водночас це - цікава, наповнена внутрішніми пригодами, поема про кохання, яка попри архіскладну форму, досить вільно, легко читається і сприймається. Відображаючи індивідуальний досвід поета, вона репрезентує загальнолюдську інтерпретацію цього почуття, а відтак надає можливість кожному читачеві впізнати себе в закоханому ліричному героєві."** Кінець цитати.
    Так, сталося, що я не встиг познайомитися з тим, хто написав такі вікопомні скрижалеві слова про мою скромну працю. Два дні тому, 4 листопада, на 65-му році життя майстер критичного слова, чудова людина Ігор Леонідович Михайлин відійшов у вічність. Вічна пам"ять йому, земля пухом, хай легенько йому спочивається на луках Сварожих. В пам"ять про цю золоту людину у мене народилося кілька рядків, звичайно ж у формі сонета. Додаю також портрет Ігоря Михайлина:


    Мій критику, не чув од вас хули…
    Чарівна осінь тихо сльози ронить.
    Благословили в світ мою корону
    І в засвіти із яви відійшли.

    Думок дозрілих виноградні грона…
    Вони – немовби мудрості посли.
    Із них високі замки Ви звели,
    То людяності й сонця бастіони.

    Напевне порадіє сила зла –
    Не житиме шляхетний лицар далі!
    Та промінь Ваш душевного тепла

    Народить світлу сотню із печалі.
    О велете письмового стола,
    За Вами плачуть Вічності скрижалі!

    6.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  14. Домінік Арфіст - [ 2017.11.07 20:36 ]
    пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
    від крові восени двори червоні –
    скотину б’ють для довгої зими…
    вишневі в небо випнуті дими
    коптиться свіжина і смалець ллється
    а я збираю трави для зими
    і тільки ледар з мене не сміється…
    забійник п’є телячу теплу кров
    хазяйка смажить парову печінку
    а я вишукую болиголов
    і шморгаю в торбинку материнку…
    корчую сухостій… шишки ношу
    для довгих вечорів і одиноких
    коли зберу під вечір дітлашню –
    усіх моїх сяйних і яснооких…
    горить вогонь і вариться питво –
    і денне молоко і вечорове –
    ясніють як Дитятку у Різдво
    журливі очі мудрої корови…
    і златорунне тулиться ягня
    увібраним у себе божим літом
    і дивиться чудесна дітлашня
    як янголи літають білим світом…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 17:40 ]
    Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
    Поділюся нині щирим віршем,
    Муза хай поплаче за плечем.

    У окопах меншає поетів,
    З-за Дніпра баталії ведуть.
    Он, у миші - радість, творчі злети,
    Закипає паперова лють.

    А у мене в серці гостра голка,
    Здав "мотор", зачах, перегорів.
    Десь у грудях куля і осколки -
    Вийняти бояться лікарі.

    Ти пиши, поете - оди, станси -
    Про любов, погоду і ліси.
    Про війну ж - не треба, не торкайся,
    Бо цього достойні не усі.

    Переходжу на мажорну тему,
    У житті знайшов нову мету.
    Стишити не можу тільки трему -
    Длань пришили, та не до ладу.

    Досі тисне тупо на гашетку,
    То ж усоте зламано перо.
    Корвалолом скрапує піпетка
    І обола вигляда Харон.

    У степах лишилися могили,
    Друга там шукав і не знайшов.
    Ось, пишу, неначебто чорнилом,
    Придивився - почорніла кров.

    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні - пече.
    Поділився, врешті, щирим віршем,
    Муза тихо плаче за плечем.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (5)


  16. Іван Потьомкін - [ 2017.11.07 17:59 ]
    Характерники

    Відтоді, як з ночов кленових
    Мене життя закинуло в цей світ,
    Не пригадаю дядька Хведося
    Без стружок та олівця за вухом.
    Теслею був знаний
    Дядько на Канівщину всю.
    А в Грищенцях
    Його вважали ще й диваком.
    Не пив і не смалив.
    Цуравсь ікон і церкви.
    Штундою був дядько і говорив мені:
    «Повсюди, Бог, Іванку.
    Повсюди Його око».
    По роботі дядько допізна читав.
    В селі бібліотеки не було,
    І він в суботу вирушав до Канева.
    З книжками заходив до перукаря Арона.
    Сказати б, нелегального в юдеїв ребе.
    Про що годинами вони там говорили,
    Я здогадавсь уже в Єрусалимі,
    Коли занурився у Книгу Книг...
    ...Двом характерникам було про що погомоніть.




    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  17. Олена Балера - [ 2017.11.07 00:07 ]
    Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
    У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
    Небесній вроді не збагнеш ціни,
    Її я всім своїм єством всотав,
    Мене її найвища суть повнить.
    Таїться в серці променем ясним
    Очам невидне сяяння оте:
    Ідея чиста – образ неземний
    Безсмертним дотиком в мені цвіте.
    Твоя жорстокість і мій сум проте
    Затінюють осяйний блиск, відтак
    Твоє чудове втілення святе
    Могло б чистішим бути за кришталь.
    Якщо свою подобу ти узриш,
    Позбудься всіх недосконалих рис.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.04 23:05 ]
    Як ув обнові
    Як тихо, чарівливо, роздумово –
    Із луків ще краса не утекла.
    І тче на озері поважне слово
    Вітрець-філософ голкою тепла.

    Німа печаль кущі вгорнула голі,
    І очерет журливо похиливсь.
    І світлий сум аж простелила долі
    Усміхнено-похмура сива вись.

    Пожухли барви осені медові,
    Неначе блідне княжий цей затон.
    Лиш дерево одне, як ув обнові –
    В розкішнім сяє золотім пальто.

    4.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Любов Бенедишин - [ 2017.11.03 17:11 ]
    Медитаційне
    …запитую всоте…
    Запитую в тисячне: хто я?
    Одвічна провина…
    Провидиця…
    Втомлена жінка…
    А може, я, Господи,
    лиш випадкова піщинка,
    що з Ока Твого
    ще не вимита поки сльозою, –
    невидимий згусток
    нестерпного смутку й жалю?..

    Прости, якщо дуже
    Тобі, Терпеливий,
    болю…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  21. Валентина Попелюшка - [ 2017.10.31 21:17 ]
    Сьогодні не модно вмирати від старості
    Сьогодні не модно вмирати від старости,
    Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
    Ми впали в немилість,
    Планета втомилась
    Усіх нас тримати.
    Нас дуже багато.
    Мачуха?
    Мати?
    Дітисьок мільярди,
    Спустошені надра.
    Хіба їй до жиру?
    Ми втратили міру.
    І віру…
    Мода нової епохи –
    Аби не плодилися й дохли.
    Содом і Гоморра.
    Горе…
    Люде, цього ти хотів?
    На тобі «синіх китів»…
    Торнадо
    І «Гради».
    Принади.
    Паради.
    Катаклізми
    І клізми.
    На тризні
    Ми різні.
    …А хтось – шукає харизми,
    А в когось – перше кохання,
    А в когось – надія остання.
    А хтось – у мріях до неба,
    А хтось: «Воно тобі треба?»
    Та серед сюжетів страшних
    Знов двоє стають на рушник
    Ділити солодке й болюче,
    Аж поки смерть не розлучить
    І так же їм хочеться, Боже!
    Аби то було якнайдовше
    І померти удвох в один день,
    Байдуже, де,
    Від банальної старости,
    З унісонним: «Прости»,
    По собі не спаливши мости…
    І коли їх будуть нести
    В розпростерті обійми праматері,
    Хай від немочі плачуть оратори
    І моди законодавці
    У найвищого суду на лавці…


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  22. Любов Матузок - [ 2017.10.31 18:34 ]
    ***
    …Він уперто не хоче носити обручку і запонки,
    має досвід - частини єднаються в ціле детальками,
    ну, а блиск - часто - фальш. Він втікає, рятуючись в затінку
    вагівниці ночей, де кохання - єдиною шалькою,

    де згортаються в горлі слова й видихаються згустками,
    а клятьба - вже не гріх, а знекровлена пристрастю заповідь,
    що засліплює війкові петлі манжетів - давитися пусткою,
    поки двійко голів, двійко тіл вибудовують запонку.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  23. Наталка Янушевич - [ 2017.10.30 13:58 ]
    як самотність


    Це як впасти останнім горіхом на втомлений жовтень
    І лежати, лежати і мерзнути сильно під вечір.
    Між космічних вітрів не спромігся, напевно, би жоден
    Наспівати солодко-сумні нерозгадані речі.
    Так чекати на тишу, чекати, мов сонця у холод
    Та вдягати її, як безвиході темної пута.
    І сховавшись у неї, пройти зачарованим колом
    і не жити спокійно, а просто усе перебути.
    Мати часу, як листя, як золота - повні кишені,
    Мати спокій згадати, наскільки від інших окремо,
    І чекати тривожно в порожньому цьому смиренні,
    Мов бліда і миршава, та все ще жива хризантема.
    Так любити, як зиму за тлін, за правдиву сміливість
    Так шукати обіймів - як чаю ковтнути із м'яти,
    Бути білим листком і не знати чогось... Особливо,
    Що у всесвіті жужмом розкидане наше сум'яття.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.27 20:26 ]
    І затишок спустився із небес
    Ще осені тримається краса,
    Стоять дерева тихо в супокої.
    Пречиста хмара пухом нависа,
    І повен сад печалі золотої.

    Її вітрець насіяв і втомивсь,
    І за горою десь приліг спочити,
    Утихомирив злагіднілу вись,
    І все завмерло… Й не шелеснуть віти…

    Немов би сотворив одне з чудес,
    Бурхливе, рвійне проспівавши соло.
    І затишок спустився із небес,
    І ніжністю вгорнув усе довкола.

    27.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  25. Іван Потьомкін - [ 2017.10.25 19:35 ]
    Невибутня древність
    Є ще такі куточки на Подолі,
    Куди заходиш, начебто в дитинство.
    Вузенькі вулички дрімають сном старечим
    І все довкола тишею сповито.
    Сюди, між трьох славетних гір,
    Збігають балакучі дерев’яні сходи.
    Тут кропива чатує ревно двір.
    Тут з дерези долине «Ку-ку-рі-ку!..»
    Тут супокій.
    Бринять статечно бджоли,
    Мов літери літопису знялись.
    У басовитій їхній перемові
    Невже не передзвін долин і золото узвиш?
    О древність невибутня, де початок древа,
    Що серце стискує до зойку немовляти?
    Невже тобі являтится на мить,
    Аби століттями причаєно мовчати?



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (1)


  26. Любов Бенедишин - [ 2017.10.25 10:14 ]
    На кону...
    Останній шанс – і я, й ти теж –
    Отримали неждано…
    Все менше віртуозних втеч
    З недолі, де кайдани.

    Вже кожна зустріч – детектив:
    І цю – неначе вкрали.
    Життя нам – купу коректив
    І щастя мить, бувало.

    Про спільне мріяли тихцем.
    Багато – на кону є…
    - Ти не погодишся на це…
    - Ти не запропонуєш…

    25.10.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  27. Валерій Хмельницький - [ 2017.10.24 20:17 ]
    Пень
    На осонні зашарівся пень -
    На краєчок мавка гола сіла...
    Дідугану серце - тень-телень! -
    - Ех, - зітхає, - сіла, та невміло!..

    Пам'ятаю, був я молодим,
    То й русалка на гілках висіла
    І до неї кіт, п' янезний в дим,
    Няв-нявчав по ділу й не по ділу!..

    І давно колись через ріку
    Як тяглась калинонька в намисті!..
    Красивіш не бачив - та й таку
    Років сто назад, як Божу милість...

    Як же добре бути молодим!..
    Прагнути когось кохати, друже...
    Не пеньком зітлілим... Менше з тим...
    Кожному котюзі - по заслузі.


    24.10.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12)


  28. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.23 19:56 ]
    Ой, люлі-люлі
    Моє ліжко - люлька,
    Яку почепили на гачок-місяць.
    Місяць співає: люлі-люлі.
    Зорі співають: люлі-люлі.
    А я не сплю, бо згадую
    роки минулі:
    як ти співав мені "люлі-люлі",
    щоби наснилися сни гарнюлі,
    щоб на ранок човен-усмішка
    зупинив свій зоряний шлях
    на моїх вустах...
    Щоби сяйво золотих зірок
    ясніло в зіницях,
    і осідало зоряним пилом
    на усіх моїх стежинах і
    зустрічних лицях...
    Ой, люлі-люлі, люлі-люлі,
    люлі-люлі, люлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  29. Любов Бенедишин - [ 2017.10.21 11:25 ]
    Майже містичне
    1.

    Фліртувала з випадком.
    В оченятах – бісики…

    Доле, віща вигадко.
    Згадко, дивна містико.
    Кров’ю в серці біль кипів,
    На чернетку скрапував…

    …Приручила бісиків.
    Одчепився Дракула.

    2.

    У тіньочку вишеньки
    Шию льолю віршику.
    Сонце - до колисоньки:
    "Люлі-лю.., вампірчику!"

    21.10.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  30. Роксолана Вірлан - [ 2017.10.20 20:00 ]
    Тонке нашестя
    Високий сум — красива глибина,
    Тонке нашестя золотих енергій.
    Горить живло і тінь горить спадна,
    завогнивши окілля безберегі.

    Та що мені до того? Що до то...?
    Що ліс ізтік листвою, наче кров*ю,
    Що оболоку вихолов затон,
    Струну урвавши літа гонорову.

    І що мені, що час такий ловкий?—
    Бо це ж не я крізь нього пропливаю—
    Це він об мене сточує боки,
    Ледь серце доторкнувши гострим краєм.

    Глибока суть налита у слова,
    Як досвід - в чорній космосу утробі.
    Лавує осінь ярісно....овва —
    несхибно так, яко пророцтва Хопі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  31. Оксана Логоша - [ 2017.10.16 20:36 ]
    Солона осінь
    Переболіло. Перетужила.
    Солона осінь тече по жилах.
    Пішла марою, дощем укрита.
    Солона осінь тече із ритвин.
    Тече і стигне-береться струпом.
    О пізня ноче! О темінь глупа!
    Я вже не плачу-немає солі-
    Піду позичу в чужої долі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  32. Козак Дума - [ 2017.10.16 17:01 ]
    З Покровою!
    Я маю честь вітати козаків
    з Покрови незабутнім, древнім святом!
    Їх славні предки протягом віків
    Вітчизну нашу захищали свято.

    Я маю честь вітать захисників,
    що на Донбасі Неньку боронили!
    Незламних, скромних наших мужиків,
    що ні життів, ні сили не жаліли.

    Вітаю чемно земляків-краян,
    що чесно та натхненно працювали,
    свій вистояли не один майдан
    і спокою в своїм житті не знали!

    Бажаю всім вам, рідні і близькі,
    мої шановні друзі, односельці –
    дороги хай широкі чи вузькі
    ведуть лише добро у ваше серце!

    Хай ваші душі сповняться теплом,
    а ваші думи просвітліють, браття,
    щоб ми зустрілись за одним столом
    і всіх Покрова вкрила благодаттю!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  33. Олена Балера - [ 2017.10.11 23:35 ]
    ***
    Іде назустріч завтра, слабке і безборонне.
    Реальне й недосяжне вихоплюють мечі.
    За нами день прийдешній ані сльози не зронить,
    Лукаво посміхнуться хвилини-втікачі.

    І час, немов суворий сумлінний прикордонник,
    Замкне в минуле двері і викине ключі.
    Він з легкістю руйнує і трони, і корони
    І на усі питання – насуплено мовчить.

    Дарунок щедрий неба – його велика сила.
    Увічнені хвилини – карбуються в словах.
    Людський зміцнілий розум і сором запізнілий

    Не мають аргументів сказати «постривай».
    Усіх, що народились, він зустрічав зраділо,
    Та хтось його прославив, а хтось його вбивав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (6)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.07 23:33 ]
    Дихаю щастям
    Приходжу знов сюди, і це мені не здасться,
    А справді є таке прекрасне відчуття,
    Немов усим єством я тут вдихаю… щастя,
    О трепетне яке, божественне злиття!

    Воно мені таке – немов у будень свято,
    Я п`ю нектар небес – питво це голубе.
    І дуба обніму, неначе свого брата,
    Берізку пригорну, немов… немов тебе.

    Шепоче ніжно гай хмільними голосами,
    Непрохану сльозу змахну йому до ніг.
    До тебе я прийшов, Природо, як до мами –
    Розраду віднайти на грудях дорогих!

    7.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.05 22:38 ]
    Масаж Стрибога
    О саде мій – віддушино моя,
    Мій лікарю, замислено-осінній!
    Лікуюсь процедурами тут я –
    Повітрям чистим, неба голосінням,

    І пестощами вітру, що мене
    Так заспокоїть, мов масажна ласка.
    І всю печаль із серця прожене,
    І вкрутить світло в душу легко, в`язко.

    Якби не холод, ліг би і заснув,
    Немов після масажу у Стрибога.
    І, може, в сні зустрів свою Весну…
    Заплющу очі для блаженства свого.

    5.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.02 22:13 ]
    * * *
    Невже раптово охолов я?
    Хіба той біль колись мине?
    Новою нащо Ви любов`ю
    Богове, мучите мене?

    Невже моєї мало крові
    Ярилу в жертву пролилось?
    Та муки ці – не випадкові,
    Напевне з них радіє хтось.

    Ярила тінь прийшла до мене
    Щоб серцем я не охолов.
    Щоб молоділа кров у венах,
    Щоб віршем плакав про любов!

    2.10. 7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.10.02 20:42 ]
    Криве дзеркало
    Щур сховався хутко у діру.
    Зверху - різанина, плач та крики.
    Чує ніс могилоньку сиру,
    Лицезріли очі крові ріки.

    В нірці ж - тепло. Браття пацючки
    День-у-день запліднюють самичок.
    А війна запалює свічки,
    І схиляє до ганебних звичок.

    Поруч умостились ховрахи,
    У підпіллі бабраються миші.
    А в хатах позносило дахи -
    Не здивуєш тут нікого віршем.

    Не чекає лицаря Ассоль -
    На Донбасі він зустрівся з катом.
    У норі ж танцюють карамболь,
    Па-де-де завчають щуренята.

    Покоління вироста нове,
    Хвостики звисають із колиски...
    Я дивлюся в дзеркало криве:
    Там в людей ростуть щурячі писки.

    02.10.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  38. Оксана Дністран - [ 2017.09.29 11:03 ]
    ***
    Каштан квітує буйно восени,
    Незрозумілий у своїм стремлінні,
    Кивають скрушно поруч ясени
    Із наміром надміру доброчинним.

    Бо ясно всім – не визріють плоди,
    Для чого сили віддавати цвіту?
    Красу дочасно зріжуть холоди,
    Не можна так невиважено жити.

    Вовтузиться у скверах дітлашня,
    Готує осінь сукню для банкетів,
    Смішний дивак у захваті зрання
    Милується на свічечки-ракети.

    Квітуючому – діл давно нема
    До осуду, до вражень, чи овацій,
    І не лякає крижана зима -
    Він закохався в кущики акацій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Олехо - [ 2017.09.28 17:37 ]
    Осіння пані
    Осіння пані, Ви такі чарівні…
    Осяяні печаллю зайвих знань.
    Під карими очима чорні тіні.
    Молитва-шепіт: - Боже, не порань
    моєї мрії зоряні висоти,
    моєї правди праведні шляхи.
    Я, наче Фенікс, оживаю всоте
    і знову повертаюсь на круги.
    Осіння пані, Ви такі звабливі…
    На довгій ніжці келишок вина.
    Десерт життя – солодко-кислі сливи,
    і дотик віку – перша сивина.
    В саду зітхань не всі зів’яли квіти,
    жіноче щастя ще чатує Вас.
    Навколо серця - сподівань орбіти,
    і сам еЛГе запрошує на вальс...

    27.09.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (6)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.09.28 08:48 ]
    Прапор

    1

    Синьо-жовтий прапор...
    Мляві кольори...
    Наче прілий каптур -
    В руки не бери.

    Жовтий колір - листя,
    Зсипане в яру.
    Там живе нечистий,
    Варить нам смолу.

    Синій - наче кури,
    Влежані, старі.
    Випийте мікстури,
    Крапніть і мені.

    На Майдані кишло,
    Люд - стрімка ріка.
    В пучки сунуть дишло,
    Чи то держака.

    Нащо дровиняка?
    Цей дрючок важкий.
    Я за пиво з раком
    Та за галушкИ.

    2

    А на площі - тиша.
    Похоронний стрій.
    Пахнуть кров'ю вірші -
    Тут синочок мій.

    Принесли із плахи
    Душу ще одну.
    Синьо-жовта птаха
    Впала на труну.

    Кулями пробита,
    Крила - рваний шмат.
    Вигоріло жито,
    У крові блават.

    А у Дикім Полі
    В бій ідуть бійці.
    Синьо-жовта доля
    Тріпотить в руці...

    26.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (5)


  41. Олександр Сушко - [ 2017.09.27 07:49 ]
    Бережіть!
    Золою сиплються думки,
    В імлі розчинені тривоги.
    Догрібся до кінця ріки -
    Пора настала епілога.

    Пройшов у мене врешті сказ,
    Писав до цього без зупину.
    Упав знесилений Пегас,
    За крок звалився до вершини.

    Тут гарно. Хмари, височінь,
    Літають в небі побратими.
    А мій заснув крилатий кінь,
    Як блохи повтікали рими.

    Копаю яму цілий день,
    Бо туша більша за дракона.
    У голові - ані телень.
    Суцільна тиша. Мертва зона.

    А ще учора - стадіон!
    Гули ідеї наче бджоли!
    Мені уже склепали трон
    Мужі поважні, срібночолі.

    Тепер коню плету вінка,
    В"яжу на круп могильні шати.
    У цього чудо-лошака
    Були страшні серцеві вади.

    Хропів раніше до зорі,
    А я щодня сварився, гримав.
    Тому за місяць помарнів,
    Мішки з'явились під очима.

    Дуетом самогон пили,
    Лили шмурдяк щодня у дзбани.
    Ширяли наче ті орли,
    А потім впряг його у сани.

    Довкруж бебекають роти -
    В кущах хвостами крутять кози.
    Пегаса варто берегти:
    Без нього творчість - сіра проза.

    26.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Жилко - [ 2017.09.26 07:22 ]
    Плач
    Якби дати тобі силу
    обрубати гілки ще тоді,
    чи стало б мужності?
    Не важливо. Пощади́.

    Пройти від зерняти яблука
    по тонкому стеблу
    порівно до сере́дини
    і зламати. Пощади́.

    Затвердівши од вітру
    не однієї зими, кроною
    розділитись на три шляхи.
    І обирати теж пощади́.

    Якби дати тобі силу
    обрубати гілки ще тоді,
    чи стало б мужності?
    Не важливо. Пощади́.

    Маскуватися до останнього
    у листі наслідків,
    тікаючи від причин.
    Не сховаєшся, пощади́.

    В ім'я зерняти, і стебла, і плодів,
    отримавши силу бачити і ламати
    майбутнє своє,
    пощади́.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.25 23:25 ]
    Прийди
    Ну ось і ти, півострове мій любий -
    Шепочеш, закликаючи:«Прийди!»
    Молитву урочисто мовлять губи,
    Гай сплескує вітаннями води.

    І вітерець утомлений не дише,
    І листям не шурхоче вже ніде...
    Мене оповиває люба тиша,
    Коханою припавши до грудей.

    І тихо заколисує у гаю,
    І я вбираю пестощі й мовчу.
    Озерне плесо колом позіхає,
    Поволі гасить день свою свічу.

    25.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  44. Леся Геник - [ 2017.09.25 19:01 ]
    ***Ти пішла...
    ***
    Ти пішла і затихла буря,
    втихомирилась люта хуга,
    на вікно зачепили штори
    днесь угідливі трударі.
    За дверима лишилась чорна,
    неласкава колюча смуга,
    і нарешті прозріло небо
    затуманене угорі.

    Ти боролася і програла,
    та у програші тому інша
    народилась у венах сила
    і зінакшила все довкруг.
    І, поглянувши враз на біле,
    ти відчула, не станеш більше
    прогинатись під чорнотою
    неласкавих колючих смуг.

    І уперше, мабуть, задовго
    удихнувши надії запах,
    зрозуміла нарешті - жити -
    це не мучитись вічно, ні!
    Не шукати доріг стражденних
    на потертій, старенькій мапі,
    а щодня зустрічати сонце
    в незаштореному вікні!

    28.08.17 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (3)


  45. Любов Бенедишин - [ 2017.09.20 12:53 ]
    Аукціонне
    Вергай діла, слова верзи –
    Усі «вагомі».
    Зламали бевзні терези.
    Феміда – в комі.

    Їй повернутись - до снаги -
    З пітьми, де в’язко...
    Та час вже кинув на торги
    «Сліпу» пов’язку.

    20.09.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.09.20 10:19 ]
    Позитив
    Я - беспробудний оптиміст,
    Люблю хороші вісті.
    Зубів нема. Але є міст,
    Коронки золотисті.

    Недбало вибрита щока
    Але шикарні вуса.
    Жона вечеряти гука -
    Піду, напхаю пузо.

    Не кличуть гени до війни -
    І так усім нам торба.
    З надвору вбігли таргани -
    Нехай живе худоба.

    У тещі кривиться губа -
    Грошви приношу мало.
    Зате корова є ряба,
    А у підвалі сало.

    Сусіди п'ють одеколон,
    Мені достатньо квасу.
    У транспорті згубив айфон
    Але співаю басом.

    На позитив стійкий рефлекс,
    Знайшов стезю до раю:
    Щодня гарячий маю секс,
    Чого і вам бажаю.

    20.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (3)


  47. Любов Матузок - [ 2017.09.20 09:30 ]
    ***
    Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
    не вистачає вітаміну сонця.
    На яснах ґрунту – кров’янистий слід
    листків. І вже заслаблим оборонцем

    втікає день, дрібніє – не шукай,
    мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
    І вечора підсохлий коровай
    дерева розхитає, ніби зуби.
    .
    Так недоречно – цей весільний хліб
    на поминках за літом. Слізні, скорбні
    мов дев’ятини – довгих дев’ять діб.
    …Не допусти , мій Боже, в душу скорбут.
    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (5)


  48. Іван Потьомкін - [ 2017.09.18 19:14 ]
    Весіллю найбільш пасує осінь

    Уже завересніло.
    Чобітки червоні
    Зоставила для осені зозуля.
    Із сливою так марить поріднитись терен.
    Шипшина не колоти хоче,
    А просто притулитись до руки.
    Уже завересніло.
    Раз по раз ще вертає літо,
    Начебто сказать забуло:
    «Прощавайте!..»
    Уже завересніло.
    І горнеться до пташки пташка.
    І до людини горнеться людина.
    І, мабуть, тому осінь
    Весіллю найбільш пасує.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.17 23:52 ]
    Засуха
    Із вод небесних сонце вирина
    За обрій відпливає десь далеко.
    Зміліла знов озерна глибина,
    Її зсушила ця осіння спека.

    Опале листя сохне залюбки
    І сіється на трави вогневисто,
    І скручується в трубочки-стручки,
    Лиш вогнище з`їда боби із листя.

    І висисають соки комарі,
    Для них, либонь, нагода ця остання…
    І я піддався цій сухотній* грі –
    Сиджу отут і сохну… від кохання!


    17.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.16 01:05 ]
    * * *
    Поволі день між тіней легко тане,
    Озерна рінь вібрує он ледь-ледь.
    Нарешті тиша луків довгожданна
    Наповнила і води й сиву твердь.

    І пестить тихо й лагідно, як мати,
    Шепочучи: Приляж на мить, засни!
    Як хороше отут відпочивати –
    В обіймах сутінкової мани.

    Легенько птаство пурхає довкола,
    Утомлений зітхає вітерець.
    І на воді – дедалі менші кола –
    Добу бурхливу зводять нанівець!

    15.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   159