ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ольга Паучек - [ 2017.05.28 19:51 ]
    ***
    Подаруй мені квіти
    Щоб світилися літом
    І сміялися щастям
    Пелюсткові вінки,

    Щоб світанок росою
    Окропив долиною
    Позолочені сяйвом
    Веселкові мости.

    Подаруй промінь сонця
    В полудневе віконце
    Павутинкою долі
    Огорнемось крізь час

    У життєвих подіях,
    Незахищених мріях
    Нашу осінь зігрієм
    Таїною причасть.

    Подаруй тихий вечір,
    Щоб зігрілися плечі
    І згадалися весни
    В солов"їних гаях,

    А смарагдові ночі
    В снах тривожно-пророчих
    Розтеклися між зорі
    У дзвінких ручаях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Василь Бур'ян - [ 2017.05.27 08:36 ]
    В земному вимірі
    Гартуюсь в натовпі людському,
    У боротьбі.
    Живу в далекому й близькому,
    Живу в тобі.
    Живу в піднесеному слові,
    Без коректур.
    Живу в чистилищі любові,
    Не без тортур.
    Лунаю болем журавлиним
    Над гладдю плес.
    Злітаю пухом тополиним
    Аж до небес.
    Катуюсь відчаєм холодним
    В полоні мук.
    Впиваюсь доторком голодним
    Коханих рук.
    Гортаю в пам'яті події -
    Сюжети драм.
    Любови, віри та надії
    Будую храм.
    В житті, веселому й сумному,
    Тримаю звіт.
    Я на ристалищі земному
    До скону літ...
    25.03.16р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  3. Любов Бенедишин - [ 2017.05.26 12:54 ]
    Гроза
    Сад потемнів, розкошланий незграба:
    Набрався ляку, цвіту не вберіг…
    Наскочила гроза, сварлива баба,
    З відра линула, гримнула на всіх.

    Сипнула градом, вітру навперейми,
    І блискавку метнула в далину…
    Світліє сад і… лічить зав’язь, гейби
    Не зливу пережив – страшну війну.

    26.05.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.25 23:08 ]
    Пролетіла весна (пісня)
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  5. Люба Світанок - [ 2017.05.25 13:33 ]
    Метаморфози
    Вражав прозорістю кришталь
    Небес високих, дум барвистих.
    Весняний день дзвенів на кшталт
    Пісень веселих та іскристих.
    Здавалось вчора, що печаль
    Навік розтанула під сонцем…
    Сьогодні ж сивий дощ-скрипаль
    Ридає гірко за віконцем.
    Ударилась журба об скло
    І туга зойкнула струною.
    Та я всміхнуся їм на зло
    І сум з чола змахну рукою.
    А потім з дому поспішу
    Туди, де дощ, де небо плаче.
    Та парасольку залишу,
    Щоб сліз моїх ніхто не бачив…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.05.16 16:44 ]
    * * *
    У задзеркаллі власної душі
    Нема ні в кого місця для обману.
    Учинок кожен слід там полишив,
    І мироточать незакриті рани.

    Глибока вирва - то моє дитя.
    А рівчаки - сліди страшної зради.
    І контрапунктом, крізь усе життя,
    Хвороби нерозірвані снаряди.

    В саду душі обламане гілля,
    Воно цупкі пізнало смерті руки.
    Живе у ньому матінка моя
    Німотним свідком вічної розлуки.

    Від заздрості - подряпини легкі,
    Брехні липкої вицвілі патьоки.
    І камінь посередині важкий
    Мені довічно мулятиме око.

    Бо то мій гріх. У валуні сльоза.
    Старий менгір нечистого сумління.
    І крячуть невмолимі небеса:
    "Ще прийде час збирати те каміння."

    Чи Господу тягар той донесу?
    Навряд чи він мене зустріне тепло.
    Якщо пробачить - душу я спасу.
    А не простить - мене чекає пекло.

    16.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (7)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.15 11:34 ]
    Нумо...
    1

    Даруй троянди жінці - не слова.
    Розбий квітник - не вазу - в мить азарту.
    Слова - полова, мжичка лісова...
    Заквітчане обличчя пензля варте.

    Я не люблю півмертвих пелюсток.
    Мені б живих настурцій сім аршинів!
    Обвий плющем вигинистий місток,
    Волошок насади - рожевих, синіх.

    У тебе знов цейтнот, гроза... аврал.
    По блискавці увечері - до кума.
    Я розглядаю поночі журнал.
    Хурму намріяла садити. Нумо...

    2

    Авжеж, ти - воїн, муж. Не садівник...
    Ти вполював рогате... волохате...
    Вареники ліплю... а вершник зник.
    ...і тоне в чорнобривцях біла хата...


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (5)


  8. Любов Бенедишин - [ 2017.05.15 10:52 ]
    ***
    Гроза зупинилась край хати.
    Йти далі - забракло сил?..
    ...Бузок, наче бузьок цибатий,
    Краплини обтріпує з крил.

    15.05.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  9. Адель Станіславська - [ 2017.05.14 10:33 ]
    А ти все чекаєш
    а ти все чекаєш
    усе сподіваєшся дива
    а дощ тарабанить і спати тобі не дає
    вколише дрімота і явиться сонячне сниво
    і стане досяжним
    намріяне щастя твоє

    і буде здаватись -
    до нього подати рукою
    звиватися буде до неба до сонця до зір
    і буде ширяти пташиною вільно-стрімкою
    і буде тобою -
    що ані людина ні звір

    а дух тільки вільний
    безмежний що страху не має
    і тільки чуття що вбирає у барву яву...
    як тільки світання у промені першім заграє
    вернешся чеканням
    у росами вмиту траву...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (1)


  10. Олександра Камінчанська - [ 2017.05.09 22:41 ]
    ***
    ***
    Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
    Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.
    Плетуться віночки з барвінку, колючої хвої,
    Вивершують діло почате мужі-брехачі.

    І крутиться світ безкінечно у бісовім колі,
    Здається, отій круговерті немає кінця…
    Рясні обіцянки-цяцянки, вишивані льолі,
    Душа копійчана осіла на дні гаманця…

    То хто ми сьогодні? Народ? Жебраки? Поторочі?..
    Минають негоди, століття, минаємо ми…
    Обстріляна хата, бабусині вицвілі очі,
    Шматують безмежжя давно не небесні громи…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  11. Лілея Дністрова - [ 2017.05.08 23:34 ]
    Долоня вітру
    Як обнадієно торкався білий цвіт
    Долоні вітру теплої, ціпкої.
    Яким захопливим здавався цілий світ,
    Якою дихав незбагненною любов’ю.

    Джмелина скрипка грала п’єси весняні,
    Аж пелюстки морелей вальсували…
    Маленькі сонця у кульбабах ожили,
    Метелики влаштовували ралі.

    У перманентності душі – цвітіння мить,
    У миті нескінченність зорецвіту.
    Мій щирий вітре, дай наснаги срібну нить,
    І не зневіритися б, не заскніти...


    травень, 2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  12. Василь Баліга - [ 2017.05.07 16:30 ]
    Чорно-білий абсурд
    Криве споглядання реалій
    І треш у розмові абсурду.
    Ти чуєш своє лиш і далі
    Торкаєшся фікцій у сутрах.

    І чорні ці барви палаців,
    Як білі здаються хороми.
    Пустими очима карати,
    Як ліки хапаєш в хворобі.

    Оглухлими вухами чуєш
    Всі крики абсурдні зі світу
    Яскравих блукань і дзен-мрії,
    Що смог випускає на віти.

    (05.04.16)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2017.05.06 19:23 ]
    Поетична геометрія
    ламана поцілунку коло обіймів ніби
    чи квадратура кола чи теорема Ферма
    ти у коханні бачиш проблиск бозона Хіггса
    темну матерію наче там її і нема

    дві паралельні долі не перетнуться у часі
    через дві точки лінія тільки одна пряма
    третій тут явно зайвий хай і до чорта ласий
    мрією про трикутник але дарма дарма

    три молоденьких бджілки сіли на білу стелю
    сталося це ненароком всі у одній площині
    ти їх зженеш і доки ліжко для двох розстелиш
    взнай опинитися встигнуть знову у ній чи ні

    в темній кімнаті кішку нам відшукати не вдасться
    відповідь на риторичне є очевидно у сні
    випаде з шафи тарілка і розіб'ється на щастя
    поки читатимеш вірші і загадкові й сумні


    06.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (15) | "Наталя Пасічник **** що не кажи а зараз часу нема для жартів"


  14. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.30 23:21 ]
    В гармонії
    Він сидів на самому краї того, що називається підсвідомістю. Легенький вітерець куйовдив його русяве волосся. Маленькі хвильки приємно охолоджували втомлені від далекої подорожі ноги. Очима, сповненими захвату, він споглядав яскраві зорі, що висипали на темно-синє тло неба. А рука, опущена в воду, черпала срібло від місячної доріжки.
    Вічність і швидкоплинність часу перетікали через Нього…

    У вічності картина – не одна.
    Човнярка-доля каламутить воду.
    На мілині, просвіченій до дна
    Вселенський спокій поряд з нами ходить.

    Вода колише теплі промінці,
    Думки у вись здіймаються прозорі.
    І віриться – із срібла у руці
    Душа твоя ліпити може зорі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  15. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.04.30 11:50 ]
    Цербер
    Перетворення з жінки на жінку, із себе на себе,
    із дзеркального пилу на здатну дзеркалити гладь
    ти, тойбічно присутній, голодний на ласку Цербер
    спричиняєш в мені і вчиняєш зі мною. Могла б
    так і жити, як досі, без тебе - Єхидни сину,
    уриватись, де тонко, миритися на ножах...
    Я могла б. Я завчила цю роль у незламно сильну.
    Я могла б... Та не хочу.
    Бо бути без тебе - жах...

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (3)


  16. Володимир Бойко - [ 2017.04.29 21:31 ]
    Поети (переклад з Олександра Блока)
    За містом постав чудернацький квартал
    У місці багнистім, пустельнім.
    Жили там поети і кожен стрічав
    Колегу із усміхом зверхнім.

    Даремно і день сонцесяйний вставав
    Над цим сумовитим болотом;
    Бо кожен із мешканців тільки і знав –
    Вино і безтямну роботу.

    У дружбі клялись, напиваючись впень,
    Базікали п'яно й цинічно.
    На ранок їх рвало. Затим цілий день
    Вершили свій труд поетичний.

    Надвечір вилазили з будок, як пси,
    Дивились, як море горіло.
    І кожній зустрічній злотавій косі
    Втішались дотепно і вміло.

    Розніжившись, снили про вік золотий,
    Кляли видавців одностайно.
    Крізь сльози всміхалися квіткці малій,
    Хмаринці в блакиті безкрайній.

    Так жили поети. Не гірше, ніж ти
    Шановний читачу, мій друже
    Не гірш обивательської суєти,
    Твоєї мілкої калюжі.

    Ні, любий читачу, мій критик сліпий,
    Бо є у поета, одначе,
    Хмаринки, і коси, і вік золотий,
    А ти цього навіть не бачиш.

    Радієш собі і дружині своїй,
    Та ще конституції куцій,
    А ось у поета – всесвітній запій,
    І мало йому конституцій.

    Нехай я помру, під парканом, як пес,
    Хай доля у землю втоптала,
    Я вірю: то бог мене снігом заніс,
    То хуга меня цілувала!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  17. Нінель Новікова - [ 2017.04.29 17:35 ]
    Марина Цветаева Сергею Эфрону... Перевод
    Нінель Новікова

    Переклад з російської мови

    С. Е. ( Сергію Ефрону)

    Я з викликом ношу його кільце!
    –У Вічності – жона, не по бумагах!
    Його вузьке, загострене лице,
    Неначе шпага.

    Безмовний рот, що кутиками вниз.
    І болісно-розкішні, горді брови.
    Трагічно у роду його злились
    Дві древні крові.

    Тонкий, як віти юних яворів.
    Чудові очі – марні і безмірні! –
    Під крилами розкинутості брів –
    Дві прірви.

    В його особі лицарям усім
    Я вірна – вам, хто помирав без страху!
    Такі – в фатальні грозові часи
    Складали станси – та ішли на плаху.

    29.04.2017



    Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

    С. Э.

    Я с вызовом ношу его кольцо! –
    Да, в Вечности жена, не на бумаге! –
    Чрезмерно узкое его лицо
    Подобно шпаге.

    Безмолвен рот его, углами вниз,
    Мучительно- великолепны брови.
    В его лице трагически слились
    Две древних крови.

    Он тонок первой тонкостью ветвей.
    Его глаза – прекрасно-бесполезны! –
    Под крыльями раскинутых бровей –
    Две бездны.

    В его лице я рыцарству верна.
    –Всем вам, кто жил и умирал без страху! –
    Такие – в роковые времена –
    Слагают стансы и идут на плаху.

    03.06.1914


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (10)


  18. Ігор Шоха - [ 2017.04.27 16:09 ]
    Вояцькі мандри
    Іду від отчого порогу
    у рай, додому, ...на війну.
    Якби не ці мої дороги,
    то як би бачив я весну?

       Уже поорані окопи
       і маки, краплями крові́,
       які посіяли укропи,
       малюють обрії живі,

    де і мене чекає мати
    і мила, ...файна на виду.
    А я від вибуху гранати
    у небо зоряне іду.

       Іду до Отчого порогу
       без ніг, але й без каяття.
       Якби не ця моя дорога,
       то як би я любив життя?

    О, як любив я майбуття
    у піки болю і тривоги!

                                                 04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (6)


  19. Володимир Бойко - [ 2017.04.26 00:46 ]
    * * *
    Вечір жагою мене напоїв,
    Я вже хмелію думками про тебе,
    Більше нічого мені і не треба,
    Ані жар-птиці, ані солов’їв.

    Решту візьму я від теплої ночі –
    Руки твої, що мене оповили,
    Ніжне, тремтливе від дотику тіло,
    Милі, блискучі крізь темряву очі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  20. Адель Станіславська - [ 2017.04.25 14:49 ]
    Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
    Поміж простір думки -
    розсівається туглість єства.
    Ілюзорна ява...
    Гори, тіні, потріскує ватра,
    лижуть ніч язики -
    магнетичний огень божества.
    Виколісує такт
    розтривожена порухом дримба,
    гойда-гойдоньку-да...
    В дивним танці зайшлися тіла...

    Сонцеобрій крізь сон
    розпромінює головам німби,
    між роси вистига
    тепла сночи* до рана зола...
    2017

    *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  21. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  22. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  23. Віктор Кучерук - [ 2017.04.17 08:27 ]
    Про тебе...
    Т.Д...
    Минає ніч. Ясніє схід, –
    І видно під вербою
    На росянистих травах слід,
    Залишений тобою.
    Відбиток тіла, як печать,
    Обвітрена і тепла, –
    Іще продовжує лежать
    На ледь прим’ятих стеблах.
    Але зведуться лугові,
    Медвяні й ніжні стебла, –
    Неначе спогади живі
    Оці мої про тебе…
    17.04 17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.6) | "Майстерень" 5.63 (5.86)
    Коментарі: (9)


  24. Василь Кузан - [ 2017.04.13 23:42 ]
    Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі
    ***
    Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі,
    На павутинку почуттів, на нитку нашої любові.
    Тремтить рука і плоть м’яка у грона слів ховає зорі
    І чути здалеку яка крихка моя вітцівська мова.

    Не кров Христа – терпке вино так невблаганно чашу повнить.
    І сумнів ходить – тінь лиха на скронях правди і свободи.
    У кошик – паску, писанки, ну а під ними цвяхів тони…
    У мертвім морі тільки смерть. Йордан йому вливає води.

    Ховають музику вуста у соковитих плесах ранку,
    І час молитву молоду вдягає днесь у вишиванку.
    А журавель з одним крилом ховає голову в криницю
    І хвиля серце огорта у біль святої плащаниці.

    Усе не так. Усе не те. І як було – так вічно буде!
    Із себе вичавиш раба – там поселяється Іуда.
    І скільки вовка не годуй – баран йому найбільше милий.
    Народ кричить: «Убий його!». А місця вже нема могилам.

    13.04.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (7)


  25. Тамара Ганенко - [ 2017.04.12 16:13 ]
    Київ
    ...А білі сніжинки
    сідали на вії
    й тонули у синіх очах.
    Снив Київ майбутнім,
    замріяний Київ,
    і синім усе помічав.

    Стояли собори
    в шапках соболиних,
    розсіював золото дзвін.

    Складались
    морозним узором хвилини,
    які нам видзвонював він.

    Який нескінченно
    величний Хрещатик,
    який без кінця дорогий!
    А день той впадав у замети горбаті,
    в глибокі заходив сніги, -

    в такі, що уже не дійти, не добратись,
    в такі, що зайшлись од пурги...
    Засніжений Київ.
    Примовклий Хрещатик.
    І синіх очей береги.


    (З книги “Із тернами в серці“, 2003)






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.11 22:16 ]
    * * *
    Підстригся сад, помолодів,
    Весь оновився навесні він.
    Лиш хмари у важкій ході
    Всі спохмурніли, мов у гніві.

    І лють, і лагідність ішли –
    Як світло й темрява – у парі.
    День залицявся до імли,
    Краса ховалась у почварі.

    І я радів, і я страждав,
    Не знав чого у світі більше.
    …Весна сміялась молода,
    І плакала в цім дивнім вірші.

    11.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  27. Оксана Дністран - [ 2017.04.09 08:07 ]
    ***

    Ладнала тополя під лемент (воронячу мову)
    У зачіску гостру, що звався колись «їжачок»,
    Заколками гнізда, щоб теж виглядати святково,
    Допоки цвітіння не вкрило усіх колючок.

    Гілчасті хатинки розкидала з першої спроби -
    Напевно спрацьовує древній жіночий інстинкт,
    А може між предків у неї - майстри-виконроби,
    Талант модельєра творив свій оновлений стиль.

    Вона сумістила доцільне з домашнім зати́шком,
    Добавила трохи грайливості модних прикрас,
    Усе влаштувала надійно, ледь строго, без лишку,
    Стрічає гостинно в дім мешканців з далечі трас.

    Проклюнуться в гніздах пташата – воронячі діти,
    Вона їх незграбно гойдатиме вітром в гілках,
    Як в небо полинуть, тим успіхам буде радіти,
    Немовби крилата і вміє літати, як птах.

    Їй, певно, насняться польоти юнацько-дитячі,
    Як пухом шугала з вітрами кудись навпрошки,
    Замріяно-ніжна, легенька, наївна, тремтяча,
    Обабіч так близько світили яскраві зірки.

    Усе промайнуло, вросла попри шляху корінням,
    Струнка і висока – так легше дістати небес,
    Забулось літати (здавалося вічне) уміння,
    Та, певно, не може прожити наразі вже «без».

    До неба полинуть ворони, її вихованці,
    Намучиться з ними, бо дуже уже голосні,
    Розбудять удосвіт (не спиться їм начебто вранці),
    Співаючи дивні, крикливо-проникні пісні.

    Та з ними їй краще – неначе уже не самотня,
    Бо що тих забавок – лиш вітер зголублює лист,
    А так – все ж при ділі, хоч хатня дісталась робота,
    Та, власне, у всьому, бажаючи, знайдеш свій хист.

    Гніздила тополя на кроні хатин із десяток,
    Немов молодиця, що в мріях вже няньчить внучаток.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  28. Адель Станіславська - [ 2017.04.05 13:37 ]
    Не зрікаюсь Тебе
    Не зрікаюсь Тебе, мій Боже...
    Лиш себе, що була, колишньої.
    Застановить хтось - так не гоже.
    А мені би до віри вишньої...
    А мені би до правди щирої...
    Хоч і зболена, й покалічена,
    бо й птахи повертають з вирію
    сивим мітом терпінь помічені.
    Бо й життя не стоїть, а крутиться.
    Бо й літа не бредуть, а - стрілами...
    А мости за спиною вугляться,
    світять рухам, що днесь несмілими
    пташенятами вгору, д'небу все,
    поміж яструбами і круками...
    І не вірю, а знаю: д'Тобі се...
    Натомилася я розпуками,
    і метаннями, і дорогами
    в стиглім болі - черлено, вишнями...
    Й заборонами, й засторогами...
    І... не стало мене колишньої...
    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  29. Мирон Шагало - [ 2017.04.05 11:39 ]
    Підпалили торішню траву
    Весна розродилася. Грішна!
    Над нею задимлена гладь —
    трава догоряє торішня
    й зайчата у ній горять.

    Вони ж так хотіли у літо,
    їх квапили свисти шулік.
    О поле, ти будеш боліти
    за їхній маленький вік,

    за дим, за погарища сиві,
    за вмерлі безвинності, за…
    Покуту нестиме у зливі
    сліпа квітнева гроза.

    (5 квітня 2017)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.04 19:43 ]
    Карб*
    І
    Як відсвіт сонячний Ярила,
    Засяє меч, Арею, твій.
    У нім – Перуна Божа сила,
    Що воїнів веде у бій.
    ІІ
    І воїни, загиблі побратими,
    На луки, на Сварожі відійдуть.
    Запам`ятаймо їх ми молодими,
    Вони Вкраїни нашої – могуть.

    Небесні сотні вирушать до Бога,
    І гірко їх оплачуть матері…
    Пролита кров у цій смертельній грі –
    Вона освятить нашу Перемогу!

    Жовтень-листопад 7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  31. Лариса Пугачук - [ 2017.04.04 09:17 ]
    Зрада
    "Хто буде вiрним до кiнця менi,
    того страшна чекає нагорода".
    Та вiд усiх лунало тихе:
    «нi».
    I лиш дванадцятий промовив:
    «згоден...»

    «Роби, що маєш, тiльки поскорiш,
    єдиний учню, що ввiбрав науку.
    Твiй хрест навiки. Ну, чого стоїш?»

    I той пiшов. Свої прийняти муки.

    04.04.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55) | Самооцінка 5
    Коментарі: (12)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.02 23:46 ]
    Защеміло серце
    Защеміло серце, защеміло –
    Де любов залишилася, де ж?
    Те, що нам здавалось ніжно-милим,
    Ніби злом постало без одеж.

    Вже нема ні сварок, ні освідчень,
    Суперечок, ані листувань.
    Тільки серце трепет таємничий
    Знову, як в минулім, відчува.

    Ніби часом все перемололо,
    Шкаралуща тріснула немов.
    І на світ з`явилось ніжне, кволе –
    Щось чарівне, як сама любов.

    Воскресає у яснім розмаї
    Почуттям клейка речовина –
    Половинки дві вона з`єднає –
    Що згубила в розпачі весна.


    2.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  33. Олександр Сушко - [ 2017.04.01 13:06 ]
    Прости
    Я - колос, що не дав зерна,
    Пуста, без урожаю, грядка.
    У цім лише моя вина,
    Що Бог не дав мені нащадків.

    Для мене він колись воскрес
    І на хресті страждав у муках.
    Я ж даром знехтував небес
    І відштовхнув Господню руку.

    Дзвенять дитячі голоси,
    На клапті рвуть моє сумління.
    Намарно вірю, що даси
    Мені своє благословіння.

    Коли до краю добіжить
    Цього життя крива стежина -
    Чи встигну гріх свій замолить
    Аби пробачив свого сина?

    Упився доста самоти,
    Віршам сповідуючи болі.
    О, Господи! Мене прости!
    Позбав мій рід сумної долі.

    30.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (7)


  34. Віктор Кучерук - [ 2017.03.31 08:14 ]
    * * *
    К. Р...
    Чи з тобою зустрінуся знову,
    Чи згоріли стосунки дотла?
    Не вдалася такою розмова,
    Щоб тебе зупинити змогла.
    Заглядати безглуздо в майбутнє,
    Якщо ти так далеко в цю мить, –
    Коли в морок укутано сутнє,
    А минуле – журбою бринить.
    Зустрічалися, певно, даремно,
    Очевидності наперекір, –
    Бо ні вогника жданого в темній
    Круговерті життя до цих пір.
    Розлучаючись мовчки, як тіні,
    Не лишаючи жодних слідів, –
    Розчинилися двоє у піні
    Необачно промовлених слів...
    30.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (14)


  35. Лариса Пугачук - [ 2017.03.30 21:06 ]
    Несподіванка
    Щось нудота підступає хвилею,
    ніздрі часто запахом дратуються,
    вивертає, падаю знесилено,
    але треба вибратись на вулицю.

    Йду в лікарню, роздягаюсь догола
    iз надiєю страхи ослабити.
    «Ты от страха, мать, совсем с ума сошла?! –
    К гинекологу да не пошла бы ты…»

    01.04.2017



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.55) | Самооцінка 4
    Коментарі: (44)


  36. Оксана Рибась - [ 2017.03.29 17:01 ]
    Ангелу
    Ты стоишь за моей спиной
    И ты знаешь: я точно выживу.
    Ты всегда за меня стеной.
    Даже там, где поземка выжжена,
    Даже там, где горит слеза,
    Где матерые волки зарятся.
    Путь вперед или путь назад –
    Я прошу: будь со мной, пожалуйста!..

    Даже если я не права
    И веду себя как ребенок,
    Если набекрень голова,
    Если нервы плывут и стонут,
    И цепями в груди звенят,
    Где кареткой повисло сердце,
    Ты всегда, знаю, за меня,
    Мой единственный страстотерпец!

    Научи меня быть собой,
    Не оставь меня в этой стуже.
    Что не день – бесокрылый конь
    Подбирается ближе, глубже,
    Чтоб туда увезти, где стынь,
    Лютый холод и медь молчанья…

    Защити меня! ...Захисти
    І навчи пісень покаяння.
    І я знатиму – щастя ось,
    Де мій прихисток і свічадо.
    Сльози ріками, наче Рось,
    Рвуть плотину мого мовчання.
    І печаті летять в золу,
    І лишаються тільки трави.
    Ти – мій ангел. І я люблю.
    Бог у серці єдино правий.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.29 09:15 ]
    Хитаю терези...

    Глуздометра немає, впереміж мудрі й бевзі.
    Вершаться зліва справи... Хитаю терези.
    Дожити б молодою у звихренні-бентезі.
    Таланти употужнились на йоту чи в рази.

    Вчорашні галаретки міняються на галас,
    Вічноковтьобна траса - на житні манівці.
    Місцевий Труффальдіно мережить мадригали,
    Мідяк на пиво-рибку жбурнуть оті, оці.

    Ростуть маленькі люди під матюки й сирени,
    Чужого научаються, покотять віз проблем.
    Ще ласо цмулить моню губитель Карфагена,
    Злий Карабас трамбує ляльок у глинозем.

    Роззявлено пащеки, ридають крокодили.
    Підйом усенародний довкола паляниць.
    Хоч ґулі набивали, та хащі прорідили,
    Нагородили головно ікластих танцівниць.

    Прогностики-чужинці виходять на арени.
    Платити їм щедротно, молитися у піст.
    А рідні куми ділять посади, ойкумени...
    В рожевих окулярах тупцює оптиміст.

    Алярми налякали всезнаючу сороку,
    Наперстки полетіли у річку, на батут.
    Застигли - метикують - халеписько й морока:
    Куди б метнути клунки, який зайняти кут...

    На нитці Аріадни ні вузлика, ні цятки.
    Текла вона, струміла, згубилася між гір.
    Тріщать чуби в холопів, побилися горнятка.
    У кашу смаковиту халявну - вір... не вір...


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (8)


  38. Серго Сокольник - [ 2017.03.29 02:24 ]
    Розсварились. Суб"єктивне
    В безталанності є талан...
    Щось було... А можливо ні...
    Ми писали кохання план
    Акварелькою на стіні,

    Медом мазані... Та бджола
    Наздогнала. Укус... Абсцес...
    Може ти це сама взяла
    І ганчіркою стерла все?

    Що сказати тобі про нас?
    Ми любові бучний контракт,
    Мегазоряний мезальянс,
    Розірвали, мов мирний пакт.

    Ворушити тепер старе-
    Тема перших газетних шпальт-
    Танцюристкою кабаре
    Виконання балетних па.

    Наші вибачення пусті
    Запізніли, ти це затям.
    Що пробачення у житті,
    У якому нема життя?

    Дивовижний сердець анклав
    Рятувати не маю сил.
    Я пробачення не чекав.
    Я пробачення не просив.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117032900900


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.28 22:57 ]
    Березнева ностальгія
    О красеню весняний, ранній,
    Журби в душі моїй не сій,
    Прийшов дарунок твій останній –
    Чудовий теплий Олексій.

    Я душу ним так спрагло грію,
    Та не вгамую ненасить,
    І березневу ностальгію
    Я буду рік в собі носить.

    Бо чи забудеш свіжість ранню
    І ті невидимі стрибки,
    Що зайчик сонячний кохання
    В повітрі робить залюбки.

    Бо в зрілості не так кохаєш,
    Нехай цвітінням все буя,
    О березню, ти вже минаєш,
    Неначе молодість моя.

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (20)


  40. Ночі Вітер - [ 2017.03.28 11:52 ]
    Фарби....
    Фарби, музика і слова.
    День напрігся і навпіл тріснув.
    Як обтяжена голова,
    Як у серці моєму тісно.

    Фреска злущилась – помира,
    Звук злетів і навіки канув.
    Врешті-решт фоліант згора.
    Час всміхнувся і скоса глянув:

    – Я – одвічне і назавжди.
    Маєш сумнів чи так повіриш?
    Ти ж шукаєш свої сліди
    І безодню собою міриш.

    Все безмежне – воно в тобі,–
    Час і простір, душа і мрії.
    Що хвилює тебе в журбі?
    Що бентежить твої надії?

    – Не питай, защемить бува
    Так, що зовсім немає спасу.
    Фарби, музика і слова, –
    Неміч слова і плинність часу.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (19)


  41. Адель Станіславська - [ 2017.03.27 23:29 ]
    Мусиш йти
    Цього не вчать у жодній школі...
    Могти - талан. Цьому не вчать...
    Бо у юдолі мимоволі
    чоло таврує нам печать
    судьби
    незрима, невідома,
    що відо світла й темноти...
    Терпиш іти...
    Долає втома.
    А мусиш йти.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (7)


  42. Ніна Виноградська - [ 2017.03.27 22:06 ]
    Земля


    Ми з прадавніх часів поклонялись вогню і водиці,
    Що текла-струменіла з холодних прозорих джерел.
    Люд щоденно схилявся до неї, землі-годівниці,
    Що з глибинних пластів життєдайную силу бере.

    І родила вона, вся полита сльозами і потом,
    Спочивала під снігом півроку остуджених днин.
    А весною завжди починала щоденну роботу
    Від зорі до зорі для моїх українських родин.

    І шуміло колосся пшеничне від краю до краю,
    Спілі яблука падали в осінь в пожовклу траву.
    Йшли у вічність роди, та збирали сини урожаї,
    Зберігали державу, тримали в руках булаву.
    27.03.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (4)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.26 20:54 ]
    Цілунок весни
    Ну ось і ти, мій саде дорогий,
    Чарівна потаємная місцино.
    Мене оберігають тут Боги,
    І з волі їх сюди натхнення лине.

    І душу підіймає в небеса,
    І все дрібне униз летить, мов клунок.
    І огортає ніжність і краса,
    І свіжий подих, як весни – цілунок.

    Він мов на мить усе навкруг протяв –
    Пташки сміються співом превеселі…
    На цьому сміттєзвалищі життя
    Мій саде, ти – оазис у пустелі!

    26.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад і. Г.Гришка, ділянка Криму


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  44. Володимир Бойко - [ 2017.03.26 18:59 ]
    * * *
    Якби ти знала, як мені болить
    Те, що давно боліти не повинно,
    В твоїй душі печаль не защемить,
    Бо ти ні в чому нібито й не винна.

    Я сам собі ілюзію створив,
    Я сам себе загнав до лабіринту.
    Я сам себе збагнути не зумів,
    І що вже з того, як ти там і з ким ти.

    Уже не віднайти твоїх слідів,
    Не відшукати втрачених ілюзій.
    Хоч я тобою ще не відболів –
    Та ми вже радше вороги ніж друзі.

    Ми вороги? Які ж ми вороги!
    Ми як дві зірки із одного неба.
    І поєднатись нам не до снаги,
    І розійтись несила.
    І не треба.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  45. Василь Кузан - [ 2017.03.26 00:42 ]
    Твою осяяну красу
    ***
    Твою осяяну красу
    Малюю ніжною пастеллю,
    Стелю ажурно небо Лелю,
    Лелію ласкою. Несу

    До тіла вранішню росу –
    Кладу мазок м’якого пензля,
    Шліфую вигини, мов тесля,
    І руки терпнуть завчасу.

    Творю тебе – себе творю.
    Загоюю сердечні рани,
    Веду повільно до нірвани,
    Раюю в райському гаю.

    Здаю бажання у полон.
    Вологе лагідне пелюстя
    Тулю до подиху, до уст я
    І відлітаю в унісон

    Словам, не сказаним тобі,
    Чи несказанному настою
    Мелодій, сплетених тобою
    У сну безмежжя голубі.

    Душа згортається в клубок,
    Немов дитятко, що в утробі.
    Ховається в твоїй подобі
    І в’є собі в тобі гніздо.

    24-25.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  47. Любов Бенедишин - [ 2017.03.20 08:45 ]
    ***
    Не сперечаються в штукарстві*,
    Змагаються одначе:
    Моя поезія бунтарська
    І надто тиха вдача.

    03.02.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  48. Леся Сидорович - [ 2017.03.19 16:27 ]
    Не розумію, як так може бути
    Не розумію, як так може бути –
    Не раз, не два, а кожен-кожен раз:
    Коли відкрию книжку – мов отрути
    Солодкої я напиваюсь враз.

    Мене беруть в полон стрункі рядочки,
    І знов не відпускають рими. Все ж
    Галопом я – аж до кипіння точки --
    Лечу, не бачачи ні перепон, ні меж.

    А по спині – крижинки задоволення.
    Закрила очі – і усе моє:
    Правічні ріки і дерева зболені—
    Усе це поряд, біля мене є.

    У час наш прагматичний, рафінований,
    Коли так легко все «купи-продай»,
    Коли торгуємо і душами, і мовами,
    Коли махнем рукою: «Та нехай…» --

    У неї тут немає компромісів.
    Де чорне – прірва. Де струмок – буття.
    Об неї поламалось стільки списів,
    Що би забрали не одне життя.

    Тут все пахтить, тріпоче і вмирає
    По-справжньому. Якщо вже – то навік.
    Якщо Вона його вже покохає,
    Вважай, щасливим буде чоловік.

    Чи то колумби, чи неандертальці,
    Рогніди, ївги, нансени, папуші…
    Яка сторінка не впаде під пальці –
    Там всюди – люди. Всюди -- їхні душі..

    Усі оці катрени й інкрустації,
    Замішані із болю і тривог,
    Ще не одного уведуть в прострацію,
    Щоби збагнути: вічний тільки Бог.

    Така в них мудрість, глибина і вправність,
    Таке у них все давнє, аж нове,
    Що, певно, й через сотні років правнук,
    Торкнувшись віршів, серцем оживе.

    Ви нас навчили. Ми вже не потонем,
    Ми в світі птиці – але не вужі.
    … «Поезія – це завжди неповторність,
    Якийсь безсмертний дотик до душі».

    12.10.2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  49. Мирослав Артимович - [ 2017.03.19 14:04 ]
    Я світлію душею, коли усміхаєшся Ти… (пісня)*
    Даленіють за обрій літа, прудконогі, мов лані,
    Наче сяйво туманне, дитинства зоря розтає,
    Все частіше на думку спадає вклонитися мамі
    За розхристано-буйне малече шаленство моє.

    Приспів:

    Мамо!
    Ти пробач мені, рідна, за довгі недоспані ночі
    І за кожне уперте «не хочу», «не буду» – прости.
    Я тулюся до Тебе і чую ласкаве: «Синочку…»
    І світлію душею, коли усміхаєшся Ти.

    Вишиваєш Ти долю мою золотими стібками
    І гаптуєш любов’ю дороги у мирне життя.
    Та упала орда… і стількох не діждалися мами –
    Бо синочки навічно вросли у скрижалі звитяг.

    Приспів.

    Зігрівають мене Твої очі замріяно-ніжні,
    Вберігає молитва, як віють вітри навісні.
    Я люблю Тебе, мамо, й служитиму рідній Вітчизні –
    Лиш би Ти якнайдовше, матусю, світила мені.

    Приспів.

    2016





    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  50. Ірина Саковець - [ 2017.03.18 19:15 ]
    ***
    Дивися: надве́чір вибрунькує березень враз
    на за́ході сонцем палким, наче сік звіробою.
    Мов снігу весною, боюся забути про нас –
    і потайці йду за тобою.

    І чую: шепоче крізь тишу воскресла трава,
    солодке життя прибуває березовим соком.
    Росте світ природи і всесвіт моїх почувань,
    безмежно яріючи, поки

    міняю на віру всю сутінь, бо чорна, чужа.
    Пропахле весною, пухнасте, у котиках, місто,
    обплетене тісно мереживом снів і бажань,
    вертає чуття і барвистість.

    І небо стає мені ближчим, і сотні зірок
    втрачають свою не подолану досі холодність.
    Про тебе на них ворожу, мов на картах Таро,
    самотньо в нічнім пантеоні.

    Над місяцем – тиша, в сузір’ях – сріблистий туман.
    Зітру арабесками слів цю безмовність розмиту.
    Веди мене далі, на світло, веди навмання
    крізь березень в ягідне літо!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   159