ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.07.19 10:54
Із Юза Алешковського

Із колимського білого аду
йшли ми в зону крізь віхоли дим.
Я помітив недопалок з колом помади
і рвонувся зі строю за ним.

Баб не бачив я років чотири,

Микола Дудар
2024.07.19 10:41
Воно таке примхливе нерозбурхане
Незаймане нелякане ніким
І кольором небес нічним замурзане
Якоїсь невідомої Ріки…
Стою закам’янілий і вирішую…
Манер у мегаполіса хоч й тьма
Почну я завойовувати віршами
Не парами відразу сімома…

Віктор Кучерук
2024.07.19 06:47
Шугання, свисту й прохолоди
Вітрів чомусь давно нема, -
Заціпеніли теплі води
І верб стривоженість німа.
Ні коливання очерету,
Ні шелестіння в'ялих трав, -
Мов у невидимі тенета
Одвічний рух вітрів попав.

Микола Соболь
2024.07.19 05:11
Пов’яжу скиндячку* доні,
коралі на шию,
зачерпну роси в долоні,
личко миле вмию,
хай світанки волошкові
стеляться барвінком,
щоб зростала у любові
та сміялась дзвінко,

Артур Курдіновський
2024.07.19 02:11
У дні безбарвні чорна самота
Впивається своїм байдужим оком.
Мені наснилась дівчина проста
З обличчям світлим, поглядом глибоким.

Я йшов назустріч. Вже розтанув сніг,
Дивилося на нас блакитне небо.
Тримав букет я квітів польових

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Урок
Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
Кликуша із трибуни щось балака...
Усоте на майдані балаган -
Три гетьмани ділити будуть шапку.

За спинами товпи шеренга псів
Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
Ходи но, "демократії" вкуси!
Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

Почубилися грошові мішки,
Рабів не поділили та державу.
Всипають порох нам у чубуки,
Укладують до рук штики іржаві.

Медійники наплескають бурди,
До сказу доведуть людину праці.
І буде люта січа. Бачу дим,
Палатимуть хати. Та не палаци...

Усе марота. Навіть ці слова -
Не виучив актор своєї ролі.
Печуть хохли кривавий коровай,
Здираючи шагрань своєї долі.

03.10.2018р.
Неживий

Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
Тримає пляшку з пійлом у руці.
Навчити жити трупа - неможливо,
Та я упертюх - шарпаю мерців.

Співає люд, кохається, танцює,
Штурмує гори, рветься у політ..
А в мертв'яків роки прожито всує,
Торує спирт дорогу на той світ.

Лежить душа, на неї зирить пані,
Жахннулася! Від смороду - трясун!
Гидуючи, обходить калабаню,
А я мерця на сонечко несу.

Із пекла чудом виволік потроху,
Отруту чорну викачав усю.
Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
Торує пастві праведну стезю.

Іще одного з баговиння вирвав,
Створіння, наче, трохи ожило.
Зірвалося! І полетіло в прірву -
Нема поета. Наче й не було.

Але цей твір простий без антитези,
Рельність підло цапнула за карк:
Іде мужик - здоровий і тверезий,
Ув очі глянув - істиннй зомбак.

Від погляду його всихають ружі,
А де пройде - чорніє і бур'ян.
Чи народивсь таким, чи втратив душу...
Таких мерців боюся навіть я.

03.10.2018р.




Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-10-03 10:04:09
Переглядів сторінки твору 1042
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.114 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.114 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2023.11.18 06:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-10-03 23:16:49 ]
А мені плювати на політику. Взагалі, треба просто зрозуміти просту річ. У цій країні влада гарною не була, не є, і не буде. Крапка. То ж нам своє робить


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-04 13:42:47 ]
плямка мливом
чим?

МЛИ́ВО, а, сер.

1. Перемелювання зерна на борошно; помел. Я розказав, що в наших млинах беруть вдвоє більшу міру за мливо, і це підбило молодого мірошника мандрувати на Україну (Нечуй-Левицький, II, 1956, 413); Тепер вітер хороший, мливо гарне (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 393).

2. Зерно, що йде на помел. Мати звеліла того дня одвезти мливо до млина, бо вже зісталось мало борошна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 383); Тепер він, Когут, перебудує його [млинок], і з усієї округи повезуть люди мливо, посиплеться борошно з-під каменя у мішки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 77).

3. Те саме, що борошно 1. Нема млива, треба до млина йти (Словник Грінченка); Запах свіжого млива Сергієві знайомий. Але, здається, він однаковий у всякого борошна (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 104); В кошиках та на вишитих убрусах пухкі паляниці, житній хліб нового млива (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 764.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-04 13:45:42 ]
Тлумачення, значення слова «шагрень»:
ШАГРЕ́НЬ, і, жін.

1. М'яка шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та інших шкур. * Образно. На сизій шагрені ріки скипали гребінці піни (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 201).

2. Папір, спеціальна тканина для оббивки, книжкових палітурок і т. ін., що своїм виглядом нагадують цю шкіру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-10-04 19:20:45 ]
Е ні - це не та шагрень. То шангрень з твору Бальзака.