ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ігор Шоха - [ 2017.01.16 18:25 ]
    Русалії
    Не такі бували ми й убогі,
    голі, одинокі і …одні –
    од людей подалі, босоногі,
    печені на сонці, цегляні.

    І на трави падали шовкові,
    і тоді було у миті ці
    мірою найвищої любові –
    чути руку у своїй руці.

    У піску, гарячою весною,
    танули і наші міражі,
    і усе, увінчане Десною,
    на її крутому віражі.


    Як наяда ти любила волю,
    воду і русалії тоді,
    як вони писали нашу долю
    вилами по вижатій воді.

    Знаю, пам'ятаю і донині,
    як розлука спати не дає.
    В кожної душі по половині
    половина іншої стає.

    Плинули літа за течією
    осокою росяних отав.
    де уже немає переправ.

    У чеканні миті однієї
    ти була русалкою моєю
    з тих, яку я так і не піймав.

    2010,01/2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.91)
    Коментарі: (15)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.15 19:52 ]
    Небесний мольфар
    Як хороше, хоч в розпалі зима
    Й мороз хапає кігтями за щоки.
    І сніг лежить, подекуди глибокий
    І ожеледь в напрузі нас трима.

    Та є краса у тінях кучугур,
    Що землю гріють, до грудей припавши…
    І як стрибає радісно снігур…
    На небеса рожеві схожий, пташе.

    А на мосту – ріка вогненна фар
    Подібна магмі вогників ця зграя.
    Її небесний засвітив мольфар.
    Вона у море вічності впадає!

    15.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    М. Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  3. Олександр Олехо - [ 2017.01.15 17:57 ]
    Ось добігло літо
    Ось добігло літо у рум'яну осінь,
    золотаву пані ліні і дощів.
    Налітає легіт: раювати досить!
    Наварю духмяних лісових борщів.

    Обірвавши листя, кинув на дорозі,
    і лежить приправа під ногами днів.
    Ще постій, осіннє, на кульгавім розі –
    поворот у колі до сліпих огнів.

    Ще поплач сльотою, помовчи журбою,
    обійди обійстя, де буяв розмай.
    Кажеш: одиноко… Хочеш, я з тобою?
    Тільки на підмогу ти надію дай,

    що земну дорогу у холодну зИму
    приховає обрій, а лихі вітри
    не завадять слову, не загублять риму,
    не зупинять серце на рахунок *три*.

    Як не стане віри, охолоне вічне,
    поміж буревіїв запече любов.
    Розминуться нуди на колючий січень
    і калини віти зронять мерзлу кров.

    15.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (28)


  4. Олександр Олехо - [ 2017.01.14 20:29 ]
    Життя – не лицар
    Життя – не лицар, не ламає списи,
    а тільки долі і земні шляхи,
    стираючи свої імлисті риси,
    чіпляючи на груди реп’яхи.

    Зоріє світ, що й досі не загинув,
    бо кожну мить присвячував живим,
    народжував надію і дитину
    і зоставався вічно молодим.

    А ти, старий уїдливий писако,
    ази пізнавши азбучних діянь,
    із висоти широкого однако
    свою стезю життєвості не гань.

    Як не крути, вона – своя владика
    і п’ятий кут у колі суєти,
    мала у юні, а тепер велика.
    Обабіч неї – ідоли й хрести...

    Під сонцем веремії, при нагоді,
    для кожної пишноти є сума,
    і щасний лад ховається у зводі,
    і бал утіх освячує чума.

    Сопе і суне людності армада
    баюрами, могилами доріг.
    Попереду – огріхи і бравада,
    а ззаду – доброти лукавий сміх.

    Усе, що є, розписано на ролі
    песиголовців і казкових фей.
    У затінку судьби, планиди, долі
    сидить ніхто, чекаючи вістей.

    А ті ідуть звитяжними рядами,
    мов на параді сяйних перемог.
    Гендлюючи жагою і словами,
    напишуть елегійний епілог.

    У тому епілозі, як в облозі –
    дотації із пільгами нужди,
    стоять старці згорьовані на розі
    і молять Бога: Господи, прости…

    13.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (10)


  5. Світлана Мельничук - [ 2017.01.14 14:06 ]
    ***
    Привіт, маленька дівчинко зі снів.
    Попереду життя звабливі мандри
    Й тверді переконання молоді,
    Що "завтра" буде. І все буде - завтра.

    Пробудження не гарантує див.
    Давно живу отут я і сьогодні.
    Світ примудрився і мене зловив,
    Тримає міцно на краю безодні.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (19)


  6. Богдан Манюк - [ 2017.01.13 12:18 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Щедро вечорове

    Їде пічка в перепій*,
    та, з полазником**.
    Хліба – долі нескупій,
    необразливій.
    У печеному грошей
    багатесенько.
    Доле, тОбівку*** поший
    із небесного.
    На стеблиночці вівса
    Щедрим вечором
    гУцул жаль заколисав –
    будь малечею,
    усміхнися васильком,
    жалю-жаленьку.
    Гейби любо отако…
    Не проспали б ми
    на Василія зорі
    не багряної –
    будеш, доле, в кептарі,***
    що від янгола.
    Хліб у руку – й до води
    до криничної:
    вниз, журавлику, ходи –
    вмити б лиця нам.
    А з хлібини копійки
    всі розсіяти б,
    щоб у долі – дві руки
    й Бог під віями…

    2017р.

    *Фраза, яку промовляють на Щедрий вечір;
    **ритуальний хліб;
    ***різновид гуцульської сумки;
    ****головний убір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (15)


  7. Серго Сокольник - [ 2017.01.13 04:10 ]
    Світло Місяця. Еротичне (16+)
    ***трохи пісенне. трохи новаторське***

    Світло Місяця...
    Диво Місяця...
    Як же до лиця
    Ніч тобі оця!

    Ізотерика...
    Ми в казковім сні.
    Час збирати ка-
    мені- на мені...

    Дивомістика
    В сяйві Місяця...
    Контур тіла сріб-
    но засвітиться,

    Той наліт від літ,
    Що лишає слід,
    В сяйві Місяця
    Не помітиться,

    Навіть не питай.
    Краще відлітай
    У п"янкий розмай,
    В еротичний край...

    Місяць за вікном...
    Зоряний політ...
    Знову нам обом
    По сімнадцять літ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011301482


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  8. Наталія Ярема - [ 2017.01.12 23:10 ]
    Уже Святвечір, сину
    Уже Святвечір, сину, дочекалась…
    Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
    Такі рум’яні, круглі...я старалась.
    Ваніллю пахнуть так, як любиш ти.
    З маленьких літ Різдво – найкраще свято!
    Ялинка, і вертеп, й колядники!
    Гостей завжди у хаті пребагато!
    Синочку рідний, двері відчини…
    Ось ти маленький хлопчик- колядуєш,
    Ось у вертепі милий пастушок,
    А як завзято й весело віншуєш.
    Який у тебе гарний кожушок!
    Сьогодні ані вісточки, ні слова
    Мовчить вороже злісний телефон.
    За тебе синку я на все готова,
    Та лиш звертаю очі до ікон.
    І падаю навколішки, й голошу.
    Ісусе, сина з пекла поверни,
    Сідаю до вечері й щиро прошу,
    Щоб дочекали мирної весни!
    Стоять хати, де вічний сум вселився,
    У тугу огорнулися батьки,
    І до вдови синочок притулився,
    І плачуть наречені-пелюстки.
    Різдвяна зірко, де ти? Засвітися!
    Хай День Різдвяний настає новий!
    Дзвінок. Тремчу! Мій любий, озовися!
    «Христос рождається,матусю!Я живий!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Володимир Бойко - [ 2017.01.12 19:56 ]
    Тінь
    Не зможу щасливо життя прожити,
    А бути нещасним в житті – не жарт.
    Тому що не можу тебе любити,
    Лиш тільки тому, що тебе не варт.

    У кожному погляді – твої очі,
    Всю душу висотує їх глибінь.
    Я часом сховатись від тебе хочу,
    Але невідступна ти, наче тінь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (7)


  10. Олександр Христенко - [ 2017.01.12 13:28 ]
    Неждана зустріч
    Неждано зустрів свою Юність.
    Змінилася — ледве впізнав.
    Водночас і радісно й сумно,
    Що Осінню стала Весна.

    Зраділа — сміється беззубо,
    Аж бісики грають в очах.
    -Іди, пригорну тебе, люба.
    Розлуко — злізай із плеча.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (9)


  11. Сергій Гупало - [ 2017.01.12 09:35 ]
    * * *
    Я, ніби сонце до землі,
    Тулюсь до спомину.
    Грибочку-хлопчику − мені,
    Дали оскомину
    Плоди зелені, а смачні
    В долоні падали,
    Тягли в дорослу маячню,
    Лягли баладами.
    Я не упав, а Kолобком
    Зумів котитися.
    Ковтав туман, як молоко,
    І нісенітниці.
    І що тепер? Як? І куди?
    Стекло, забулося…
    А славно ж бути молодим
    На рідній вулиці,
    Де біг дитячий перейшов
    У слід поважності,
    Не затягнувся в «Маски-Шоу»,
    До епатажності.
    Шматок ясний життя мого −
    Пече відрадами.
    А я − здивований вогонь
    Під листопадами.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (4)


  12. Віктор Кучерук - [ 2017.01.12 08:36 ]
    Матерям України
    Золоті ви мої, матері України,
    Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
    Вашу мудрість разючу і правду незмінну
    Я себе пам’ятати довічно прирік.
    Дорогі ви мої, матері України,
    Нехай повниться радістю тихий ваш спів!
    Я зробити в житті ще багато повинен,
    Аби світ цей жорстокий до вас подобрів.
    Неповторні мої, матері України,
    І ласкаві, і добрі, веселі й сумні, –
    Пізнаю вашу ласку й міцніє постійно
    Материнська любов із дитинства в мені.
    Найрідніші мої, матері України,
    Нехай кожну із вас омине самота, –
    Хай вам жайвір співає й квітує калина,
    І нагнуться в поклоні вам низько жита.
    Матері ви мої, матері України,
    Чом нема супокою і щастя для вас?
    На землі ви найкращі і в світі єдині,
    Кого з вдячністю славити буду щораз.
    11.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (8)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2017.01.11 15:17 ]
    Не діждався… (поетична пародія)
    Так чекав - до безуму, до шалу,
    Не повірив, що діждусь колись,
    І лишив тебе я на поталу
    Маніяку злісному… Журивсь,

    Повертаючись додому пішки,
    Та не знав, моя кохана - ти
    Запізнилась на годину й трішки,
    Ну, а я - спізнився назавжди.


    11.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Василь Симоненко Нареченій"


  14. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.10 18:06 ]
    Зимове
    Сніг під ніжками хрустить,
    Зайчик морквою хрумтить,
    А малому ведмежаті
    Сняться сни в барлозі-хаті.
    Бачить повну діжку меду,
    Бджілок рій посеред степу,
    Темний ліс, плоди малини
    І грибів цілі корзини!
    Яблука такі духм'яні,
    Ягоди солодко - пряні,
    Жовту та пахучу грушку
    Схожу на пухку пампушку!
    Білка прямо із ялинки
    Шишки кидає в корзинки!
    В сні подумав: як проснуся -
    З усіма я поділюся!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (8)


  15. Віктор Ох - [ 2017.01.08 11:11 ]
    За гранітним вітром
    Слова - Світлани Костюк

    За гранітним вітром – висохла трава…
    За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
    Ненька Україна зранено-жива
    Хлопчикам загиблим заповіти пише…

    Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
    У полях далеких ворон досі кряче…
    Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
    І оте знайоме: потерпи, козаче…

    У туманнім небі цятки журавлів….
    На душі неспокій і тяжка молитва…
    Важко проводжати на той світ синів…
    Бо іще не час їм…бо триває битва…

    Ой матусю мила, як тобі тепер…
    На шматки роздерта, розіп`ята всує…
    Доки дух свободи в серці не помер –
    Закричу над світом, може хто почує…

    ==================

    Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.05 23:26 ]
    Річко Сниводо*
    Річко Сниводо, річко Сниводо,
    Чом узимку не спиш?
    Поміж берегами ген сивими
    Тихий дзюркіт чуть лиш.

    Ген до Бугу ти, ген до Бугу ти
    Води свої несеш.
    Вийду на берег я послухати –
    Де зупинишся, де ж?!

    Ти не спинишся, ти не спинишся,
    Всміхнена ти краса.
    Очицями синіми, синіми
    Дивишся у небеса…


    2.01. 7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    С. Іванів, Калинівський район, Вінниччина


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.03 22:03 ]
    Зимовий ранок
    Сніг - молоком,
    Сосни - корицею,
    Блюдечко - сонце,
    Ясніє сторицею.
    Озеро - гарний
    Лискучий льодяник.
    Смачно ласує
    Зима спозаранок!
    В небі блакитнім
    Цукрові хмаринки,
    Що карамелять
    Солодкі сніжинки!
    Зимоньці цукор
    Додав у напій
    Щедрий і добрий
    Дідусь Сніговій.
    І задивоване
    Чудом зайчатко
    Носик висовує
    З білої хатки!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (6)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.03 22:09 ]
    Рік новий на Поділлі
    Село козацьке завжди раде,
    Мов хтось на сум його зарік –
    Пакетовибухи, петарди –
    Новий святкують люди рік.

    Аж веселіє сніг неначе,
    Собаки з вилясками: «Гав!!!»
    У лузі навіть ворон кряче,
    Немов півлітру засмоктав.

    Не втрималася крига, скресла.
    Сміється річка, пливучи.
    Веселе тчеться перевесло
    І вдень і вранці і вночі!

    Народ живе, сміятись мусить,
    Хоч на Донбасі: «Бах!» і «Трах!»
    Подільські бадьоряться гуси –
    Гелгочуть на семи вітрах!))

    1.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  20. Віктор Кучерук - [ 2017.01.02 08:15 ]
    До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
    Рої моїх думок і мрій
    Страшить безвихідь.
    А за відсутності ідей,
    В пустій уяві, –
    Перестаю любить людей
    Та їхні справи.
    З пітьми сягнули пустоти –
    Здобутки вбогі, –
    Не хочу дружно далі йти
    Ногою в ногу.
    В честь нас виконувати туш
    Було зарано, –
    Немає більш єднання душ,
    Як на Майдані.
    Наш переможний спів затих,
    Якщо відверто, –
    І як тоді любити тих,
    Хто зрадив мертвих?
    Чи вас обвітрили до свят
    Аж до остуди,
    І сморід гумових багать
    Покинув груди?
    Допоки в сутіні рудій
    Ходьба по колу, –
    Свою причетність до подій
    Обмежу болем…
    01.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (8)


  21. Ірина Саковець - [ 2016.12.30 21:24 ]
    ***
    Пахне ялиною спокій вечірньої зали.
    Справжня мозаїка свята – мигтіння вогнів,
    борсання місяця, скутого листям азалій,
    десь на небесному дні.

    Тільки не йди: там немає ні снігу, ні льоду,
    лиш перемотані вулиці в темний клубок.
    Дещо минає, а щось має статися згодом,
    ми – на межі, бачиш-бо

    це дивне таїнство, цю новорічну химерність,
    цей феєрверків блакитно-оранжевий дим.
    Й ми наче світло на іграшок рівній поверхні,
    синіх і срібно-рудих.

    Тільки не йди: січень сам обмете нам дороги.
    Просто залишся на тишу останніх годин.
    Пахне новим навіть ця незимова вологість.
    Дихай зі мною, не йди.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.29 13:30 ]
    Любов Сердунич Вербичка (пісня)*
    Я так люблю вербиченьку плакучу,
    Вона вітає першою весну.
    Сумна краса ніколи не наскучить,
    Хоч як спішу, але не промину.

    Голублю щиро й трепетно руками,
    Свою сердечну ніжність передам,
    Краси її тендітної торкаюсь
    І довго в ній дзвенить жива вода.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.

    Коли душа миналась і страждала,
    Її від всього світу загорну.
    Верба за мене плакала, ридала
    І воскрешала у душі весну.

    І вже не знаю я - у у тій вербичці -
    Сумую, плачу чи вона в мені.
    А в ній жіноче серце буде биться,
    Плакуча ніжність житиме в мені.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.28 01:40 ]
    Зимовий сад
    Зимовий сад, зимовий сад
    Принишк, завмер на мить без вітру.
    І знову шелест… і не в лад
    Співає пісеньку нехитру.

    І вторить десь йому пташа,
    Ледь чутно й ніби напівсонно.
    Згасати день не поспіша,
    Привітно підніма долоні.

    І усміхається немов
    Голубооке піднебесся
    Листок на гілці хоч схолов –
    Як пташка пурхає й сміється!

    27.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (11)


  24. Володимир Бойко - [ 2016.12.26 12:28 ]
    Світло твоїх вікон (автопереклад)
    Крізь морок ночі вікна твої сяють,
    Нестримно кличуть хлопців молодих,
    Болить душа, і сам себе питаю:
    Чому ж мене немає серед них?

    Кому ж ти ласки пристрасні даруєш,
    Хто уст твоїх нектар жагучий п’є,
    Кого очима дивними чаруєш,
    І хто всю ніч спочинку не дає?

    Я винен сам, бо сам я відступився –
    Бо надто душно стало в суєті.
    Пробач мені, якщо я помилився.
    Я старомодний. Та й часи не ті.

    2008








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  25. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:03 ]
    *** (Бо час. Бо Введення. Бо ніч...)
    ***
    Бо час. Бо Введення. Бо ніч.
    Бо небо визріло до снігу.
    Бо з нас ніхто іще не виграв
    У світі вічних протиріч.

    Скажена у вогні зима.
    Я не врятую од гармати,
    Але я можу обійняти
    Так, як ніхто не обійма.

    Вже третє Введення. І вже
    Таке відторгнення немиру,
    Що Бог, напевне, нам не вірить
    І більше нас не береже.

    Густа на Введення метіль –
    Кисіль, розведений на крові…
    А нам хоча би до Покрови
    Безумство вивести звідсіль…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  26. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:43 ]
    *** (Усе не втямлю – і для чого...)
    Усе не втямлю – і для чого
    У час ненависті і сліз
    Смішна, самотня, як панчоха,
    Із віршами на перекіс
    Душі, причетної так само
    До святості, як до гріха,
    Я розкошую щедро ямбом,
    Весну ховаючи в рукав?

    А зовсім поруч – похоронки
    Наздоганяють вдів зрання,
    І до останньої воронки
    Ще вирва болю й вороння.

    Війні, трирічній, мов одвічній,
    Що смерть вгодовує живцем,
    Я по-дитячому панічно
    Боюсь дивитися в лице.

    Віршами бою не спинити,
    Та в них – посвячення у плай.
    Лишають їх, як зерна, дітям
    Вже на прийдешній урожай.

    І не бояться недомовок
    Світи, що в серці прижились.
    Душа, долучена до Слова,
    Зросте потрібною колись.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.18 22:01 ]
    Замерзла любов
    На яблуню ще молоду
    Дивлюся… Вітер дме щосили…
    На гіллі яблука в саду
    Іще із осені лишились.

    Іще тримаються вони,
    Хоч по одному опадають,
    Неначе крапельки весни,
    Укриті сніговим розмаєм.

    Вони - як спогади – мені
    (Привиділося так тепер це!) –
    Про дні кохання осяйні…
    Лишилося - замерзле серце…

    Немов би яблуко висить.
    На вигляд ще рум`янощоке.
    Та лиш торкнись його на мить –
    Відчуєш омертвілі боки.

    Краса, краса… і мерзлота.
    І тільки спогади-есеї…
    Немов любов замерзла там –
    В лабетах черствості твоєї.

    18.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  28. Володимир Бойко - [ 2016.12.16 21:25 ]
    * * *
    Втрачає пам'ять дати і події,
    Географічні назви й імена,
    Та поки думки русло не міліє,
    Душа іще не висохла до дна.

    Життя нас переповнює ущент
    В усій своїй трагічності й комічності.
    Та кожен з нас у будь-який момент
    Висить на волосинці перед вічністю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  29. Валерій Хмельницький - [ 2016.12.16 16:30 ]
    У недосяжнім піднебінні (поетична пародія)
    У недосяжнім піднебінні
    Пасуться вівці у отарах
    І хвилі котяться невпинні,
    Які сягають вище хмар аж.

    І, наче Сцилла і Харибда,
    Помножені на два і вісім,
    Із гуркотом здорові брили
    Одна об одну б’ються вміло.

    Течуть річки і водоспади,
    Димлять вулкани, землетруси
    Догори дриґом розкидають
    Все, що потрапило під вуса.

    А вище є хребет високий
    З двома печерами гірськими,
    А далі зовсім не два ока -
    Озера це сталево-сині

    З чагарниками, наче дуги,
    Перед якими два провалля,
    І поле, зоране не дуже,
    І ліс густий і непролазний.


    16.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6) | "Вікторія Т. Картки, і PIN-и, і паролі"


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.12.15 18:49 ]
    Будьте як діти

    Колесо вічності. Купелі-страти.
    Скирди розкриті, сніжок пелехатий.
    Діда Мороза відставка - на носі.
    ...їде з дарунками Зимонька-Зося...

    Сотня конструкторів, тонни зефіру,
    Маски Мальвіни, П`єро - брудно-сірі,
    Снива-стрічки з ароматом модрини.
    Жде сніговик голубу пелерину.

    Десь біля Чопа зупинка - із рейку,
    Строчать шестірки розлогу статейку.
    Внуки Варавви плямисто-ікласті
    Вірять безбожно у віруси щастя.

    Носить хурделя серветки вологі:
    "будьте як діти..."... "мережте еклоги"...

    Клацає дрібно зубата вертушка.
    Трен закусила... Пройшла Попелюшка.


    2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (5)


  31. Василь Мартинюк - [ 2016.12.15 18:26 ]
    Відлетіла осінь

    Отака хрумка палітра біла,
    Що сьогодні вистелила ніч.
    Відлетіла осінь, відлетіла,
    Відлетіла всім вітрам навстріч.

    Поскидала золоті одежі,
    Що би ними грілася зима.
    Відлетіла за незримі межі,
    Відлетіла осінь і нема.

    Білим снігом куриться дорога,
    Холод заповзає до душі.
    Осінь залишила тільки спогад,
    У якому ще січуть дощі.

    Відлетіла осінь, не поверне,
    Вже зимі віддала всі права.
    Щоб земля очистилась від скверни,
    До Святого Божого Різдва.

    2016р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.13)
    Коментарі: (2)


  32. Тетяна Левицька - [ 2016.12.15 13:01 ]
    Ви пробачте мені...
    Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
    Недосяжні бажання, нестримні слова,
    За шаленість думок, непідкупну розмову.
    Ще жива… Ще жива…

    За безсоння важке і світанки строкаті,
    Недовіру та віру сліпу водночас,
    Променевий розмай, полинові утрати.
    Ще молюся за вас…

    За кохання хмільне і колодязні зливи,
    Яблуневих садів сивочолі літа,
    За вибоїни в серці, за ночі зрадливі.
    Несвята… Несвята…

    За жагу до життя і опалені крила,
    Безнадії самотньої присмак жалЮ,
    За натхнення, що в пісню з душі перелила.
    Ще люблю… Ще люблю…

    2016 р.


    Рейтинги: Народний 5.67 (6.1) | "Майстерень" 5.75 (6.19)
    Коментарі: (20)


  33. Олександр Олехо - [ 2016.12.15 09:05 ]
    Доля
    - Людино сонця і дощу,
    людино щастя і печалі,
    тебе нікуди не пущу,
    забудь про візи в євро-далі.

    А нумо лізь на белебень,
    на видноті збудуєш хату,
    і скажеш світу «Добрий день!»,
    дістанеш сапу і лопату.

    І будеш лаштувати сад –
    саджати дерево, малину…
    В хліві розмістиш зоосад.
    У хаті вивісиш картину.

    Згадаєш потім про жінок
    і обереш собі кохану,
    щоб з нею мати діточок
    і у біді гоїти рану.

    І проживеш так цілий вік,
    в турботах, праці і нестатку,
    бо ти – звичайний чоловік,
    що збудував маленьку хатку.

    Тоді умреш на схилі дня
    чи на зірковому світанні,
    і небо дасть тобі коня
    до Бога їхати в мовчанні.

    Без євро бонусів і віз
    життя існує лиш сьогодні.
    Так що, давай, угору лізь,
    але завжди… напередодні.

    14.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (16)


  34. Анастасія Поліщук - [ 2016.12.14 23:32 ]
    Вечір (етюдик)
    Ти падаєш тихо сніжинкою
    Під ноги якійсь незнайомці
    І м'яко, розтавши, розніжений,
    Цілуєш підошви відьомські

    Ти падаєш тихо сузір'ями
    У вічі пересічній дамі
    І щирий, щасливий, просвітлений,
    Даруєш обійми задарма

    Ти падаєш тихо листівкою
    У скриньку поштову до пані,
    Тактовно і так доброзичливо
    Розчиниш себе у посланні

    Ти падаєш, вечоре, падаєш,
    Невидимо, ледве помітно,
    Собі і собою незраджений,
    Такий послідовно безслідний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  35. Лариса Пугачук - [ 2016.12.14 22:41 ]
    ***
    Перекриваєш дихання старанно –
    Щодня на мiлiметр, на мить, на подих.
    Ти думаєш, що так я не почую
    І в небуття відправлюся безтямно?

    Ти, любий, може, ще не розумiєш,
    Що смерть страшна – швидка, а чи повiльна.
    А, може, ти гадаєш, що загубиш
    Ту пісню, що живе в моєму серці?

    Чи раптом ти так витиснути хочеш
    Себе iз мене?!
    То даремно, сонце, -
    Те, що моє, я не вiддам нiкому.
    Навiть тобi.
    Хоч душиш ти умiло.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (6)


  36. Серго Сокольник - [ 2016.12.14 21:09 ]
    Колись любив я зиму...
    Колись любив я зиму... Часу плин...
    І вдома... І у тих краях далеких,
    Де в небі, мов до вирію лелеки,
    Тюльпани чорні душами пливли...

    Колись любив я зиму... Не тепер...
    Той шинозгар... І кров, що пролилася
    І на снігу корою запеклася...
    І смуток, що у вічності завмер...

    І душі, що неначе голуби,
    Злетіли в небо до порогу Раю...
    Любив раніше зиму... Не сприймаю
    Її тепер... Ні. Вже не полюбить.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116121411278


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  37. Олена Балера - [ 2016.12.14 09:01 ]
    Amoretti. Сонет XLI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Це воля чи характеру плоди –
    Безжалісність глуха до ворогів?
    Характер можна зм’якшити завжди,
    Приборкати воління й поготів.
    Коли ж характер вільно захотів,
    Щоб люблячий жорстоких мук зазнав,
    Не проросте в душі чеснот посів,
    Тоді усі чесноти – зайвина.
    Даремна чиста врода осяйна,
    Що звабою обдурених стає,
    Кого вогонь любові поглина,
    Хто в ньому серце спопелив своє.
    О, найвродливіша, не допусти,
    Аби свою красу зганьбила ти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (7)


  38. Іван Потьомкін - [ 2016.12.13 19:11 ]
    Щоб сину до мужності шлях був коротший...

    На гору! На гору!
    Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
    Де вітер і сніг розходилися в грищах,
    Де зашпари, сльози і сміх.
    З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
    Ледь мріє-іскриться лижня.
    На цій я чи, може, на іншій планеті
    В дикому захваті мчу навмання?!
    «Ще мить – поворот і скінчитится мусить гора», –
    Подумав – і сторч головою.
    І замість кричать переможне «Ура!»
    Розшукую лижі з журбою.
    І знову на гору. Вдесяте й усоте,
    Хоч віхола б’є навідліг.
    Чого я затявсь? Не штурмую ж рекорди.
    Болітиме спина, з утоми не чутиму ніг...
    Та нехіть і втому, і страх поборовши,
    Готовий я падать вдесяте й усоте,
    Щоб сину до мужності шлях був коротший,
    Щоб ризику завше ішов він навпроти.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (6)


  39. Василь Мартинюк - [ 2016.12.13 15:07 ]
    Крок за кроком
    Так без тебе сумно й одиноко,
    Накривають сльози віки – дека.
    Крок за кроком тихо крок за кроком,
    Кроком за тобою із далека.

    Небо розгойдалося сьогодні,
    Крок за кроком – не від себе втеча.
    Сумно зрить із неба лик Господній,
    Груди наповняє порожнеча.

    Крок позаду день уже вчорашній,
    Крок за кроком йде в упадок сила.
    Де ти, де ти, так без тебе страшно,
    Де та віра щоб все воскресила.

    Від тепла вже серце відвикає,
    Крок за кроком – попереду скали.
    Чи тебе на світі вже немає,
    Чи надії душу ошукали.

    Крок за кроком, крижаніє серце,
    Тисне холод мов сталеві дроти.
    Вже немає сил терпіти все це,
    Вже немає сил чинити спротив.

    Так без тебе сумно й одиноко,
    Накривають сльози віки – дека.
    Крок за кроком тихо крок за кроком,
    Кроком за тобою із далека.


    2016р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.13)
    Коментарі: (3)


  40. Серго Сокольник - [ 2016.12.11 23:12 ]
    Як годинник відмірює час...
    Як годинник відмірює час,
    Наче жах на підлогу пролив...
    І все менше... Все менше у нас
    Тих моментів, що варті віків...

    Ніч тягуча, мов ризький бальзам,
    Ложе нам колиса у пітьмі...
    Душ єднання, підвладне тілам...
    -Притулись і мене обійми,

    Моя феє божествених снів,
    У яких я немов у раю!..
    ...і веління бажань, голосні,
    Наче цокіт годинника, п"ють

    Із коріння калгану, міцний,
    Що, мов я, проростає в тобі,
    Довгодіючий шалу настій...
    Наскрізний проникаючий біль...

    Вся жадаєш ти тілом своїм
    Долучитись основи основ...
    Наче жертву прадавній друїд,
    Я приймаю... І світла любов

    В парі з темним бажанням іде,
    Обійнявшись останнім злиттям...
    Як нечемно сповіщує день
    Хід годинника... Смерть... І життя...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116121112731


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.11 20:04 ]
    Вертає холод
    Замерзле озеро не тане,
    Суха пороша навкруги
    В кущах потріскує гортанно,
    Вертає холод на луги.

    І тільки тінь бліду лишає
    Від звикло-теплої зими.
    Міцний мороз іде до гаю,
    Змахнув на обрії крильми.

    І знову кров у жилах стигне,
    Тепло поволі умира.
    Короткочасної відлиги
    Уже минулася пора.

    Чом сумувати? Тільки грудень…
    Ще сонце кригу не лама.
    Нехай дзвінка, іскриста буде
    Надворі справжня ця зима.

    11.12. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  42. Мирослав Артимович - [ 2016.12.11 16:45 ]
    Запрошує «Слов’янка»!*
    Якщо для тебе пісня — суть життя,
    Ковток води джерельної у спеку,
    У золоте дитинство вороття,
    Ширяння в небі над селом лелеки;
    Якщо для тебе пісня — млосний щем
    І сльози щастя на очах коханих,
    І усміх сонця впереміж з дощем,
    І раювання відчуттям нірвани, —
    Забудь усі мізерності буття,
    Образи, недоречності колишні,
    Хай б’ють ключем високі почуття,
    Коли звучить Її Величність — Пісня!
    Відкинь буденний клопіт, відклади
    На завтра справи, зустрічі, гулянку,
    Забудь про все — але таки пірни
    В пісенний вир: запрошує «Слов’янка»!


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (13)


  43. Гренуіль де Маре - [ 2016.12.10 12:54 ]
    Вечеря із совами в беззоряну ніч
    Ані зір, ані місяця.
    Мутно хмарами світиться
    Зимна ніч понад ставом.
    Кривуляє лужиною,
    Кличе в запуст ожиновий,
    Зирить оком лукавим.

    Підвечіркує з совами
    І коня перековує,
    Мостить сіно у сани.
    Я б із нею поїхала –
    Так за пагорбом віхола
    Поперек шляху стане.

    Запитає: чи вірю я,
    Що повернеться з вирію
    Наполохана осінь;
    Чи іще пам’ятається
    Про зневажене таїнство,
    Чи болить мені й досі?

    Не питай… З криги виламай
    Все, написане вилами,
    Переплав його в крицю…
    Та візниця похопливо
    Хворостиною цвьохнула –
    Лиш пороша вихриться.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (18)


  44. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.12.09 12:16 ]
    Чорні чоботи, білий сніг
    * * *

    Чорні чоботи. Білий сніг.
    Десь нявчить кошеня. Двоколірне?
    Озираємося довкола ми,
    ще відносно гнучкі й міцні:

    так кому там
    допомогти,
    хто замерзлий-ненагодований?
    Світлофорище миготить –
    нам зелене, все ж, гарантоване!

    До вподоби нам ці двори
    з дерев’яними поренчатами:
    тут – якщо білий світ набрид –
    можна світу не помічати нам;

    шквальний вітер не звалить з ніг,
    та і юрби не дратуватимуть…

    Чорні чоботи. Чистий сніг.
    Поцілунки
    всю ніч
    триватимуть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Олехо - [ 2016.12.08 10:11 ]
    Осінні тіні – передзим’я
    Осінні тіні – передзим’я …
    Із краю зоряних снігів
    іде корова – біле вим’я,
    і почет срібних батогів.
    Жене корову напрям руху
    із року в рік по колу днів,
    а з нею – хугу-завірюху
    і тишу сяйних холодів.
    Змерзає ніч і голі віти
    хитає вітер цілі дні.
    Пожухлу правду ніде діти,
    хіба що гріти уві сні.
    А там рясне на сум обійстя,
    некрополь мар і поривань.
    Утім, зимі найдеться місце
    поміж довічних сподівань.

    08.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (10)


  46. Тетяна Левицька - [ 2016.12.07 13:46 ]
    Мамине подвір’я
    І
    Мамі не хочеться жити у місті -
    Рідна земля і на старість опора.
    Тоне в бузку невеличке обійстя,
    Хата, садок і криничка прозора.
    Руки спрацьовані, а у домівці -
    Затишку, світлу відчинені двері.
    Спів солов’їний рве душу сопілці,
    Мамі вклоняються горді гербери.

    Приспів
    Огортає ніжністю мене
    Мамине подвір’я зоряне,
    Задушевне, лагідне,
    Наче серце мамине.

    ІІ
    Мамі всміхаються айстри, лілеї,
    Пишні троянди, малина за плотом.
    Пахне подвір’я у мами моєї
    М’ятою, ладаном. Як меду соти,
    Зорі на куполі синім церковнім.
    Гляне у небо – відразу засяє.
    Тепло на серці і місяць у повні
    Дихає маминим яблучним раєм.

    2016 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (10) | ""


  47. Віктор Кучерук - [ 2016.12.07 07:23 ]
    Під снігом
    З-під снігу бачиться потроху
    Пожовкле листя полину,
    І мішанина сіра моху,
    І слід, який не обмину.
    І хризантеми напівсонні,
    І сум розлук, що там снує, –
    Мов самота моя бездонна
    Лице показує своє...
    06.12.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (5)


  48. Володимир Бойко - [ 2016.12.06 23:15 ]
    Зірка (автопереклад)
    Мене довкола морок огортає
    Самотності, зневіри й гіркоти.
    І лиш одна далека зірка сяє,
    І зірка та зоветься просто – ти.

    Далека ти, хоч ніби зовсім поряд,
    І світиш тьмяно, наче крізь туман.
    Мені дарує твій зрадливий погляд
    Любов і біль, надію і обман.

    Мені твій погляд душу обпікає,
    Мене твій погляд холодом пройма,
    У сумнівах нестерпних час минає,
    А з лабіринту виходу нема.

    Мені та зірка сонце заступила,
    Хоч не дала ні світла, ні тепла.
    Вже краще лампа, ясно щоб світила,
    І теплоту мені лиш віддала.

    Хай надто просто і одноманітно,
    Та вже втомили пошуки мене,
    І хай колись, як мрія заповітна,
    Далека зірка променем сяйне.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  49. Вікторія Торон - [ 2016.12.06 12:26 ]
    О, скільки їх з’явилось і пішло!
    О, скільки їх з’явилось і пішло,
    розкидавши заплутані відбитки
    в оманливо-м’якій словесній глині!

    О, скільки їх у віршах прогуло!
    І почуття,оголені при свідках,
    лежать в заціпенілості осінній.

    Мов сироти — римовані рядки,
    колишніх рук, обведених старанно,
    з малюнком ліній, контури зірчасті.

    Слова були, здавалось — на віки,
    душа співала радісно і п’яно
    від славою обіцяного щастя.

    Ще гроно віршотворення росте —
    а вже лежать забуто під ногами
    плоди опалі витворів минулих.

    Ще голоси ворушаться — проте,
    відрізані шляхами і вітрами,
    їх власники пішли й не озирнулись.

    І де ж вони,загублені в роках,
    і по яких дорогах невідомих
    ідуть вони,коли живі на світі?

    Чуття минулі піймані, як птах,
    у темряві залишеного дому,
    де в порохах -- давно загаслі миті...


    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  50. Тата Рівна - [ 2016.12.06 00:36 ]
    Марта (із циклу "Дівчатка")
    Марта була не дівчиною радше місяцем - порою року
    Гарна з лиця з якого води не пити в яке дивитися
    Мов у люстро наче ув озеро чи книжку вертку - камасутру
    Марта була містка ніби жіноча сумка ніби рюкзак третокласника
    Марто, ти з Марсу, чи що?
    У кого ти така не така?
    Гукали зневажливо
    Їй услід колеги із танцювального гуртка філфачки мисткині
    Марта
    Любила синій -
    Сині очі пальта чоботи манікюри
    Марта любила синю
    Обкладинку книжки Хемінгвея про дідугана й море...й море
    Марта мовчала спиною у очі тих хто їй кричав про Марс
    Їй велось не до них не до нас
    Її несли дощі крізь
    Пащі вовків та левів крізь дзьоби грифонів
    Шпильки графоманів терніі зорі - просто колючі кущі
    Марта була нівроку - найкращою порою року місяцем
    Казок та знущань котів та жаб над людьми
    Марта знущалася також - вустами грудьми синім
    Платтям коротким (вище сідниць під час ходи)
    Марта жила не туди лишала сліди а часом руїни
    Марта завжди тримала прямо спину
    Ковтала слину тихо
    І непомітно для більшості перехожих
    Схожа на місяць
    Дівчина Марта


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   53   54   55   56   57   58   59   60   61   ...   159