ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,

Володимир Каразуб
2024.10.28 08:22
Твоє серце струм, що живить мої слова, — відповідає їй.
І розвертаючись назад наливає в бокали сонце,
Яке трохи й закотиться за горизонт,
І мовчання потрапить у бітум ночі, майбутньої втечі його. Вуста
Він навмисно стуляє, не в силах сказати більше
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Світлана Пирогова - [ 2024.04.04 08:10 ]
    Весна запилена - Сахара сипле
    Весна запилена - Сахара сипле...
    Чомусь у згустку пил піднявся,
    Нависло сірохмар'я, і невпинно
    Вітрище дме, - то сила явна.
    І свого пилу вистачає, спека.
    Мандрує африканське диво.
    І не заціпить хтось лиху пащеку,
    А пил, як дим кружляє сивий.
    Кватирки зачиняйте, не виходьте,
    Повітря впереміжку з пилом,
    Закутані та заспані "висотки"...
    ...Сахара скрізь пилила і млоїла.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2024.04.03 21:28 ]
    Наснись мені, кохана мамо (пісня)
    Наснись мені, кохана мамо,
    Хоча б словечком обізвись…
    Уже лелеки за морями
    Полинули в холодну вись.

    Погомони зі мною, рідна,
    І розкажи, як далі жить,
    І що тобі із неба видно,
    Як тисне серце мимохіть?..

    ПРИСПІВ.

    Погомони, матусю мила,
    Мені здається, тільки ти
    Підтримала б і зрозуміла…
    Закрила б світ від гіркоти.

    Усе минає, й час розмаю
    Минув, одколи ти пішла.
    Не вірю, що тебе немає,
    Твоєї посмішки й тепла.

    Осінні хмари – мокрі рядна -
    Розпукою накрили світ.
    Душа зболіла й безпорадна
    Ридає птахою із віт.

    Погомони, матусю мила,
    Мені здається, тільки ти
    Підтримала б і зрозуміла…
    Закрила б світ від гіркоти.

    28 вересня 7527 р. - 8 березня 7532 рр. (Від Трипілля) (2019 - 2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  3. Артур Курдіновський - [ 2024.04.03 15:55 ]
    Не стріляй!
    Смерті не треба нікому бажати!
    Краще молись за омріяний мир!
    Зламана доля, розтрощена хата -
    Все це доволі відносно, повір!

    Всі "за" і "проти" досліджуй уважно
    І поміркуй, як міркує глядач.
    Жінку твою зґвалтували? Не страшно!
    Ти посміхнись! Або просто пробач.

    Злість у душі... Як же це небезпечно!
    Вбили дитину? Ну що ж! Це - війна!
    Не переймайся. Тут буде доречно
    Фікус полити, що біля вікна.

    Смерті нікому бажати не треба -
    Ворогу, другу, противнику теж.
    Ти подивися на радісне небо!
    В серці добро хай не знатиме меж!

    Треба домовитись! Досить стріляти
    Там, на полях, де запеклі бої.
    Треба усі ці бої скасувати!
    І заспівають про мир солов'ї.

    Смертю за смерть - це жорстокі потреби!
    В пеклі страшному вигадуй свій рай.
    Вбивці, що вже розвернувся до тебе,
    Ти посміхнись! Не стріляй! Не стріляй!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (6)


  4. Світлана Пирогова - [ 2024.04.03 08:20 ]
    Не розлюбила
    Не розлюбила нас стрімка весна,
    І радує небес свічадо,
    І цвітом білосніжним враз зрина,
    І ваблять очі ці принади.

    Не розлюбила нас дзвінка весна,
    І сонця дотиком ласкає.
    Бринить душі тендітная струна
    В квітневому теплі розмаю.

    Не розлюбила нас палка весна,
    Охоплює в обіймах рідних.
    Садів пахучих грає білизна,
    І сподіваємось на плідність.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  5. Артур Курдіновський - [ 2024.04.02 16:10 ]
    Вільна думка (онєгінська строфа)
    Усупереч життю навколо
    Є слово. Вільне та просте.
    Невпевнено співав я соло,
    Та впевненість моя росте.

    Не зрадивши переконанням,
    Не приховавши побажання,
    Розпалюватиму камін,
    На кисень змінюючи тлін.

    Закон всесвітнього тяжіння
    Здолати хоче небеса.
    У думки вільної - краса
    Дорогоцінного каміння.

    Нехай народиться сонет
    Без сподівання на дует!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (5)


  6. Ніна Виноградська - [ 2024.04.02 13:39 ]
    В купе

    В купе затишно, штори на вікні,
    І чай з лимоном, ложечка в стакані.
    Вогні осель привітних вдалині.
    І ми з тобою від свободи п'яні.

    Торкаю рук, глибин твоїх очей,
    І близкість цю нам втримати несила.
    Хилюсь в надії на твоє плече,
    Що захистиш від болю, друже милий.

    Неспішна річ і ніжний погляд твій,
    І наш політ в світи якісь незнані.
    Скотились сльози радості з під вій.
    - Навік удвох? - скажи мені, коханий.

    До нашої домівки входить ніч,
    За нею прийде сонячний світанок.
    А зараз ми з тобою пліч о пліч.
    Я вранці вчую: "Люба, добрий ранок!"
    29.06.00


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (1)


  7. Юрій Гундарєв - [ 2024.04.02 09:32 ]
    Ліана
    Сьогодні моя колега пані Ліана, завжди молода і дуже красива жінка, зустрічає свій День народження.
    Коли почалася війна, її чоловік узяв до рук зброю і пішов боронити нашу землю.
    Коли почалася війна, її син узяв до рук зброю і пішов боронити нашу землю.
    Знаю твердо, що вони повернуться - живими і здоровими.
    І покладуть до її ніг - перемогу…


    За тернистим кермом долі -
    як за кермом автівки.
    Ніхто не бачить сліз від болю -
    лиш посмішка втіхи!

    Їй не дасте більше, ніж тридцять:
    харизматична, жадана…
    І грізна тигриця, і ніжна киця -
    Ліана!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  8. Леся Горова - [ 2024.04.01 16:20 ]
    Вербне
    Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
    Тягни до сонця листя і квітки!
    Весняним святом відзивайся лунко:
    Ось Він іде під пальмові гілки!

    "Осанна!"- з уст дитячих похвалою,
    А з кліток вилітають голуби,
    Бо Отчий храм, забруднений хулою,
    То місце покаяння і мольби.

    Хвала Тобі, Премилосердний, любо
    Пробуджений Тобою зріти день!
    Поклони б'ємо - захисти від згуби
    Розгублених, слабких Твоїх дітей.
    04.2023.



    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  9. Світлана Пирогова - [ 2024.04.01 08:27 ]
    Не тримаймо слова


    Припекла твоя красномовність мовчання,
    Як гаряче тавро на душі.
    У коктейлі змішали холодну печаль
    І весняні палкі лемеші.

    Щоб почуть глибину словесну з безодні,
    В закапелках - стерти "не можна"
    І забути спільні найтяжчі незгоди,
    Забриніли б серця тотожно.

    Зарубцьовані дні лиш в надійних руках.
    Перекреслим вагання нічні.
    Не тримаймо слова у незримих думках
    І відчуєм любові вогні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  10. Артур Курдіновський - [ 2024.04.01 01:04 ]
    Сподобатися всім
    Сподобатися всім - мета примарна,
    Нікчемна та невдячна самоціль.
    І як користуватися безкарно
    Шкалою з рисками "погано", "гарно"
    У світі, де відносний навіть біль?

    Сподобатися всім? Не треба, друзі!
    Життя - це чергування різних смуг.
    В якийсь момент на першій-ліпшій смузі
    Зненацька все віддасться по заслузі -
    Почнеться інший, вже зворотній рух.

    Тут - реверанси, а туди - поклони...
    Не стане нам солодше в гіркоті.
    Збираємо тепер свої загони!
    Один закон - він замість ста законів:
    Собою бути - в римах і в житті!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (4)


  11. Ніна Виноградська - [ 2024.03.31 18:08 ]
    До сестри

    Чужіємо з тобою, сестро,
    На різних берегах ріки.
    Ти – вже на Волгу, я – на Десну,
    Шлемо свої-чужі думки.

    Усе у нас сьогодні різне –
    Тобі ця мова вже чужа.
    За нею відспівали тризну,
    Бо відрізаєш без ножа.

    Нас розділив так ваш месія,
    Батьківську хату нам спалив.
    А ти живеш у тій росії,
    У мене – повінь, твій – розлив.

    Все нас любило і єднало,
    Без чого жити не могли.
    Ми їли хліб, картоплю, сало –
    Щасливими тоді були.

    В одній гойдали нас колисці
    І спали ми завжди удвох.
    Раділи кожній добрій звістці,
    Доки не вліз чортополох.

    В родину рідну, в нашу хату,
    Де ти зустріла чужака.
    Ніхто у тім не винуватий –
    В його руці твоя рука.

    На все життя в чужій росії,
    Де маєш любих двох синів.
    А ми зостались, гречкосії,
    Із нами наше слово, спів.

    І пахнуть нам любисток, м’ята,
    На них осколки від ракет.
    Ти у мовчанні винувата,
    Не йдеш на спротив, на пікет.

    Щоб ворог не вбивав країну
    З могилами твоїх батьків,
    Ти розігни, сестрице, спину
    І захисти своїх синів.

    Від злого, підлого тирана,
    Що враз на шиї ваші сів.
    І сипле сіль на людські рани,
    Чим викликає жах і гнів.

    Чужіємо від того, сестро,
    Що ти не чуєш весь наш біль…
    Та у всесвітньому оркестрі
    Зникає ваш вселенський хміль.
    22.03.24



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (2)


  12. Артур Курдіновський - [ 2024.03.31 18:25 ]
    Пройшовши...
    Пройшовши крізь приниження і сум,
    І погляди недобрі та зрадливі,
    В кінці тунелю бачимо той струм,
    В якому народитись може диво.

    Іти вперед. Хто знає, як іти?
    Піднявши голову, дивитись в очі?
    Спалити всі існуючі мости,
    Повірити в чиїсь слова пророчі?

    Вперед! Незламна міць правдивих слів
    Веде крізь суть оманливого диму
    На острів недописаних рядків,
    Щоб ми знайшли єдину, вірну риму.

    Ця рима і глибока, і проста
    Від заздрості врятує, дасть пораду.
    Натхнення пише першого листа...
    Вечірньої зорі палкі вуста
    Цілують ніжно грона винограду...


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (2)


  13. Артур Курдіновський - [ 2024.03.30 19:34 ]
    Харків. Вулиця Весніна
    Рідна вулице Весніна!
    Серце Харкова - славного міста!
    Ти навічно в мене одна!
    Ти - дитинство моє променисте.

    Мила вулице Весніна!
    Україна про тебе почула!
    Непохитна моя весна...
    Ти - моє недосяжне минуле...

    Люба вулице Весніна!
    По тобі б'ють ворожі снаряди!
    Ти напружена, як струна...
    Не доречні слова і поради...

    Добра вулице Весніна!
    Кожний день - як страшна кіноплівка!
    Гірко плаче і далина,
    І сусідній район - Журавлівка.

    Перемогу нашу з вікна
    Ти побачиш! Ось там! З небокраю.
    І заплатить ворог сповна.
    Смертний вирок йому зачитає

    Харків. Вулиця Весніна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (4)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.30 16:04 ]
    А кохання цвіте (пісня)
    День весни новий лікує рани
    Лагідніє небо голубе.
    А кохання все цвіте, не в'яне,
    Дай же, люба, обійму тебе.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Ти пробач мене за горя сльози,
    Я цілую їх тремкий кришталь.
    Хай травневі чарівливі грози
    Змиють біль, і розпач, і печаль.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Глянь, сміються котики вербові,
    Вітер ніжні пестощі несе.
    Ти -- моє життя, моя любове,
    Ти для мене на цім світі -- все.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Пирогова - [ 2024.03.29 10:59 ]
    Ніколи не пробачить


    Війни жорстокість зашкалила давно:
    Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
    Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
    Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

    Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
    А депортація агресором дітей -
    Це геноцид і божевільні цілі.
    Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

    Побої полонених, катування...
    Не підкорити ворогу простий народ,
    Хоч стільки переніс в цім існуванні,
    І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

    Безстрашні наші хлопці в обороні,
    В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
    За рідних, матерів, синів і доньок,
    І за людей, що знищила лиха війна.

    Одне лиш радує, що кара бу́де.
    На путіна арешт вже ордер видав суд.
    Геть із землі вкраїнської, приблуди.
    Ніколи не пробачить злочини вам люд.



    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  16. Леся Горова - [ 2024.03.28 08:50 ]
    Горіхи
    Горіхи розпустили чорні крила
    ( Воронячі!) на вЕльон аличі,
    У сні стоять, весна не розбудила,
    І треться в гіллі голому Ярило,
    Брунькам тугим тепло віддаючи.

    Цілує кожну пристрасно, бо хоче
    Зацілувати так, щоб і чалма
    Із них сповзла, і зародки охоче
    Відкрили прийми цвіту непорочні,
    І звісилась сережок бахрома.

    В м'ясистому безпристрасному гіллі,
    Що викували дужі ковалі
    Із чавуну, по жилах зціпенілих
    Від коренів снага заструменіла,
    Підтягуючи соки від землі.

    І зрітимуть плоди, на юність схожі,
    Що набухає жагою життя,
    Яку щодня цікавить і тривожить:
    - А завтра як? А вже сьогодні, може?
    О, як бажання ті палахкотять!
    Та прийде час, в долоні ляже кожен.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (4)


  17. Світлана Пирогова - [ 2024.03.27 10:20 ]
    Метелик щастя прилетів
    У білому вінку всміхалась юна вишня,
    Птахи кружляли з піснею весни.
    І сонце життєдайне піднімалось вище,
    Пливли на небі хмар легкі човни.

    А він дивився у дівочі сині очі,
    В яких бриніла райдужна краса.
    І білий світ здавався чистим і урочим.
    Кохання променилось, мов яса.

    Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
    Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
    І пахло квітами вишневе юне віття,
    Метелик щастя прилетів меткий.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  18. Віктор Кучерук - [ 2024.03.27 06:32 ]
    * * *
    Наповнений по горло незабутнім,
    Своїм думкам не змінюю маршрут, –
    Пригадую струмочки каламутні
    І чисті ріки в згадках постають.
    Не обчухрала пам’ять пережите,
    Запона літ не скрила дороге, –
    То міг собі щось якісне купити,
    То коштів не бувало на благе.
    Минуле не поміститься в рядочках,
    В яких не раз закреслював навскіс
    Про те, як хлипав жалісно в куточку,
    Або на людях реготав до сліз.
    Продовжують громадитись, як скелі,
    Хоч серце їм утратило вже лік, –
    Мелодії журливі та веселі,
    Збережені свідомістю навік.
    27.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (1)


  19. Артур Курдіновський - [ 2024.03.27 00:31 ]
    Чи потрібна вишиванка?
    Прийшло розуміння. А що було треба,
    Щоб випити з чаші прозріння сповна?
    Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
    Комусь - ця підступна та підла війна.

    Завісили небо безрадісні хмари...
    Усе пригадалось, як тільки дійшло,
    Як з реготом тикали ми в шаровари,
    А як чули мову - казали: "село!"

    Так любимо світло, коли ми в темниці!
    Нам так було нудно! Шукали пригод!
    Ось спалює ворог гектари пшениці,
    А ось він ґвалтує увесь наш народ.

    А ми, толерантні, всі йшли на приманку,
    А ворог радів, коли бачив, як ми
    Зняли й розтоптали свої вишиванки...
    Ми дзвінко сміялись лише до зими.

    А потім - війна... Ось такі результати
    Смішних анекдотів, незграбних кліше.
    Коли навчимося своє шанувати?
    Своє цінувати! Своє! Не чуже!

    Незламна, кохана моя Україно!
    Свята ворогине диявольських справ!
    Пробач мене, рідна! Я став на коліна,
    Хоча вишиванку свою не знімав.

    А хто познімав - ну то хай так і буде!
    Бо їм все одно: що з душею, що без.
    Нещирі, невдячні та заздрісні люди!
    Навіщо вам сонце від наших небес?

    Чого тепер варті дрібні забаганки,
    Коли Перемога - мета головна!
    Чи треба вдягнути усім вишиванки -
    Тепер пояснила ця клята війна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (2)


  20. Леся Горова - [ 2024.03.26 09:45 ]
    У розпачі

    Так вияснилось небо, ніби погляд
    Твоїх очей, відкритих і живих.
    Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
    На довгій-довгій вулиці притих

    У розпачі. Це горе непоправне.
    Підставив друг тобі своє плече,
    Та не рука твоя на ньому, рану
    Стирає брус. І серце біль пече.

    Три дні підряд зливало сльози небо.
    І ось пливеш над сотнями голів.
    Палає сонце на останній требі,
    Як ти для всіх в житті своїм горів.



    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  21. Артур Курдіновський - [ 2024.03.24 23:17 ]
    Я - не жебрак!
    Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
    Приїхав я сюди не від нудьги.
    Будинок мій на вулиці Чудовій
    Вже місяць, як розбили вороги.

    А доля, та жорстока господиня,
    Мені розбила вщент віконне скло.
    Не кидайте мені монети в скриню!
    Я - не жебрак! У мене все було!

    Повірте, що нікому я не зичу
    Життя міняти на єдину мить.
    Я не ховаю душу та обличчя!
    Я - чистий, і від мене не смердить.

    Сусід одразу за кордон поїхав,
    У нього там - неписаний закон.
    Цей дядько шкаралупками з горіхів
    Вже засмітив тамтешній весь район.

    Сусідка теж втекла, бо має гроші.
    Було у неї декілька квартир.
    У неї все гаразд. Вона у Польщі
    Сидить і вперто славить рускій мир.

    Я - не жебрак. Я хочу працювати!
    Не хочу, сидячи, казати "пас!"
    Хіба я винен, що мене гармати
    Примусили приїхати до вас?

    Ніхто мені нічого тут не винен.
    Я не прошу. Хоча б куток знайти!
    Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
    Грошей нема? Котись під три чорти!

    І покотився. Безпритульний. Знову.
    Такі, як я, - небажане сміття.
    Приїхав я на вулицю Чудову...
    Руїни мрій. Розтрощене життя.

    Хіба мені багато було треба?
    Хіба я не дотримувався меж?
    У нас - одне велике синє небо
    І перемога спільна буде теж.

    "Допомогти не треба зневажати"
    Де ставити важливу кому тут?
    Хто знає, як нас буде зустрічати
    Великий, справедливий Божий Суд?


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (7)


  22. Світлана Пирогова - [ 2024.03.24 10:52 ]
    Кобила (сатира)

    На просторах Інтернету
    Скаче Галя, мов кобила.
    Звідки в неї тая сила,
    Дошкуляти всім поетам?

    Норовиста і скажена,
    Загордилась критиканка.
    Їй би чвари, навіженій,
    Бо смакує, ніби манну.

    Зранку скаче і до ночі:
    То алюром, то галопом.
    Бережися, - можеш лопнуть!
    Жаба давить, сліпнуть очі,

    Бо в поетів є сонети,
    Акровірші, тавтограми,
    А у Галі - "вінегрети",
    Наче з дуба впала "дама".

    Доскакалась на порталах,
    Видаляють язикату,
    Заборонені їй батли.
    Іподром чекає Галю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.24 09:59 ]
    Любовна гра (вінок сонетів)
    І

    Едем уяви родить соловій --
    Як щастя зберегти, не зруйнувати?
    Візьми себе й на вірність перевір --
    За прикладом співочого пташати!

    Витьохкує, тоді шука в траві
    Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
    Подрузі - до останнього, повір --
    Так віддане створіннячко крилате.

    То тільки лев, той волохатий цар --
    Султан звірячий, прайд* узяв для себе,
    Бо сильному, мабуть замало пар...

    У мене серце, всі пісні -- про тебе.
    Любові п'ємо золотий нектар...
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    _______________________________
    *Прайд - свого роду лев'ячий гарем, куди входить кілька левиць.

    ІІ

    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Тікає геть розпука і жура...
    Приходить радість, як вода до стебел,
    Проміниться, мов сонячний Бог Ра.

    Ясніє весь життя мого перебіг,
    Неначе золота прийшла пора --
    Вже труться шийками лебідка й лебідь,
    То починається любовна гра.

    Із темряви чигають чорні круки,
    Підстерігають змії у норі,
    Або розбійники-башибузуки...

    Не діжде чорт, щоб руки тут нагрів!
    Вербові котики так пестять руки --
    Утілилась моя найкраща з мрій...


    ІІІ

    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Це -- щастя неймовірне у коханні --
    Всю дарувати насолоду їй...
    Взаємні мати ніжності неждані.

    Мов огортає вітер-ласковій,
    Шле пахощі пестливі чарування...
    Ти відчуттям навіки тим здобрій...
    Зігріє хай миттєвості останні.

    Дай сили, доле, уникать спокус --
    Є найдорожче зберегти потреба.
    Щоранку вищим силам помолюсь --

    За цю красуню, наче юну Гебу --
    Усе милуюся, не надивлюсь --
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо!..

    ІV

    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо
    За всі роки кохання золоті,
    Даруй же витримку -- на плечі -- кебу*,
    Стосунки найдорожчі зберегти.

    Хай ніжно-трепетний пташиний щебіт
    Звучить, як райська музика в житті,
    Щоб вишукані звуки лютні Феба**
    Будили знову почуття святі.

    А щастя десь у нетрях заблукало --
    Навколо дикі урвища й рови.
    Сичить з-під каменя зміїне жало...

    Яриле, висвітли шлях польовий,
    Яви небачений любові спалах,
    Ці узи доленосні не порви!
    __________________________
    *Кебу - голову.
    Феб - у римськиій міфології -- синонім грецького Аполлона.

    V

    Ці узи доленосні не порви --
    Вони вузлом Гордієвим сплелися.
    Супроти гостряка важких провин
    Волокна подолають вістря списа.

    Обурений той погляд з-під брови --
    Хай кане в Лету, краще усміхнися,
    Кохана, спалах ніжності яви,
    Благословляє нас Ярило з висі.

    Наваляться ще прояви хандри,
    Сховатися від неї краще де би?
    Втекти із середовища Мари...

    Я злості позбуваюсь і ганеби,
    Прийди, любове, світ новий створи,
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    ____________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)



    Бо стану бранцем темного Ереба* --
    Він у тенета майже був затяг.
    Аїде, ось тобі новий служебник,
    Тож піднімай, кістлява, чорний стяг.

    З коханою сваритись випав жереб,
    Від горя потихеньку їхав дах.
    Життя усе тоді пішло шкерЕберть,
    Страждаючи, ридав, потроху чах.

    Допомогло уникнуть небо лиха --
    Всесильна ця любов -- при булаві --
    Який би гріх в потилицю не дихав,

    Ярило завше світлим шляхом вів...
    Коли буття залишить миті-крихти --
    Впаду на квіти щастя неживі...
    ____________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)



    VІІ

    Впаду на квіти щастя неживі --
    Який це біль, словами не сказати --
    Стікає кровію сонетний вірш,
    Згасає світ, як мрево сірувате --

    Тьмянішають видіння зорові,
    Стискають безнадійності лещата,
    Неначе хто весь кисень перекрив,
    І тіло починає відмирати...

    Раптово світло сяє із небес --
    Бог-лікар застосовує плацебо*,
    Несе з Олімпу добру вість Гермес** --

    Мов сльози радості прорвали греблю --
    Мене кохає мила -- я воскрес!
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.
    ______________________________
    *Плацебо -- лікування методом навіювання.
    **Гермес - Бог, посланець олімпійських Богів у грецькій міфології.

    VІІІ

    Дай вижить, доле, пригорни до себе,
    Хоч трішки щастя ти мені хлюпни.
    Тікати в Краків чи Аддіс-Абебу
    Не довелося щоби від війни.

    Хтось інший вирушає за поребрик,
    Мене -- до рідної землі припни.
    Безбатченки, безхатьки сухоребрі
    Блукають, наче привиди вони.

    Я хочу разом зі своїм народом
    Полум'яніть од визвольних змагань,
    Пронести прапор України гордо...

    Веди, любове, у сяйливу рань
    Мій шляху, сповнись величчю акордів,
    Хай небезпеками випробувань.
    _____________________________________
    *ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.

    ІХ

    Хай небезпеками випробувань*
    Насичена, здається, кожна днина,
    Та витончену душу не порань
    Об гострого цинізму шабелину.

    Отруєною може бути грань,
    Коли проникне в серце на хвилину.
    Тоді раптово дихать перестань,
    І виштовхни нечисте, бо загинеш.

    У досконале, дивовижне вір,
    Згадай мелодію красиву наю,
    Кохання, що дарує щастя, мир!

    Тим янголом-захисником витає...
    Хоч іноді, немов лавина з гір, --
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    _______________________________
    *ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.


    Х

    Життя, бува, виводить нас із раю,
    Зло вимальовує принадний гріх,
    Розбещений комфортом, потрапляєш
    У пекло вседозволених утіх.

    Крадеш чужих жінок од Менелаїв*,
    Їм роги наставляєш, як на сміх,
    Ще й коньяку цистерну випиваєш,
    О де та міра крайнощів твоїх?!

    А потім боже маєш покарання --
    Митарства по лікарнях, буйна "п'янь",
    Втрачаєш друзів і своє кохання...

    Хоч зеком, самовбивцею не стань --
    Оце тобі межа буття остання --
    В дугу згина його могутня длань.
    ____________________________
    *Троянський царевич Паріс викрав у спартанського царя Менелая його дружину прекрасну Єлену, через що почалася Троянська війна, що призвела до загибелі Трої, про це розповідає нам "Іліада" Гомера.

    ХІ

    В дугу згина його могутня длань,
    Життя застерігає: будь обачним,
    Живемо раз, отож собі шамань,
    Аби не уподібнитися мачо

    Заради пустоцвітних раювань...
    Як долю ти знайшов свою, козаче,
    Єднай лише із нею Інь і Янь --
    Нехай вона від щастя тільки плаче.

    Ще буде провокацій ого-го,
    За вірним всі жінки "поумирають" --
    Щоб силу чару спробувать свого...

    Ставай стійким, дотримуйся звичаю.
    Буття тобі спокуси шле кругом,
    Але дарує витримку безкраю.

    ХІІ

    Але дарує витримку безкраю,
    Нарешті, на владику схожим став --
    Той, хто собою володіє, знає --
    Країни тим скоряються, міста...

    Їм доля випадає незвичайна --
    Простелиться дорога золота,
    В палацах, замках жити випадає,
    Ще й королівські цілувать вуста.

    Усе те, звісно, жде свойого часу --
    Напої пить провінції Шампань,
    До чого так аристократи ласі --

    Не будуть, бо прийде крамарська рвань*,
    Хай сила волі ці напасті гасить
    І міць, коли стискає біль страждань.
    _______________________________________
    *Крамарська рвань - мається на увазі французька революція 1793-го року, коли до влади прийшли Робесп'єри, Марати -- крамарі, швондери, буржуа, які повалили клас аристократів.

    ХІІІ

    І міць, коли стискає біль страждань,
    Здригається земля від канонади...
    Так хочеться весни благоухань,
    Відчути щастя пестощі й принади.

    Отих кохання пристрасних торкань --
    Як уві сні -- од любої наяди.
    Ну зовсім протилежних почувань,
    Полегкості шляхетної розради.

    Життя контрасти -- без одноманіть --
    Неначе торт родзинками вкривають --
    Або в пустелі -- рай земний зустріть --

    Вустами спраги -- струмінь водограю.
    А потім знов -- ненависть кожну мить --
    Вогнем пекельним спротив наростає.

    ХІV

    Вогнем пекельним спротив наростає,
    Як стоголовий змій -- московський гад,
    Від Дону до прекрасного Дунаю --
    Рубають шиї вістря канонад.

    І скільки не стинай - все відростають
    Ці мамби, кобри, ефи - змієград,
    Дістануться гірського навіть плаю
    Цинічні орди орківських солдат.

    Та наші перемелюють невпинно --
    Безстрашні гайдамаки гайові --
    Знаходять в найтаємніших шпаринах...

    Любов'ю світлі душі онови,
    Яриле, хай пощезне слід вужиний,
    Едем уяви родить соловій.


    МАГІСТРАЛ

    Едем уяви родить соловій
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо

    Ці узи доленосні не порви --
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    Впаду на квіти щастя неживі...
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.

    Хай небезпеками випробувань**
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    В дугу згина його могутня длань,

    Але дарує витримку безкраю,
    І міць, коли стискає біль страждань,
    Вогнем пекельним спротив наростає.
    ______________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)
    **ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.


    23 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  24. Леся Горова - [ 2024.03.23 15:50 ]
    Весняна дорога
    Полущилось небо хмарами,
    І важко чадИть туман.
    У передранкове марево
    Розлився світанку жбан.

    Зірки, що недавно блимали,
    Згубилися між лушпин.
    Зарожевіло за спинами
    Засмучених тополин.

    Дорога до сходу котиться,
    Не стихла й на мить за ніч.
    І променів перші дотики
    Фарбують вершки обіч.

    Як хвилями, поле скибами,
    Малює розмітку тінь.
    І котиться гравій з вибоїн
    Облущеної путі.

    В гіллЯ, як у коси чесані
    Накинула чад журба.
    І третьою сходить вЕсною
    Червоного сонця жбан.

    А пісня пташина гулові
    Почулася лиш на мить,
    Про те, як селом обвугленим
    Із півдня весна спішить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (6)


  25. Артур Курдіновський - [ 2024.03.21 23:10 ]
    Лютневий сонет
    Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
    Єдиний звук безрадісних сонат.
    Хтось безпорадно дивиться назад,
    До спогадів з минулого прикутий.

    Як вижити? Чи можна повернути
    Той затишок простих рожевих свят?
    Війна гортає книгу чорних страт
    І пише закривавлені статути.

    Лунає скрізь лише одне питання:
    Невже до пекла ближче, ніж до раю?
    Та зараз осінь ближче, ніж весна...

    Хвилинка синіх мрій - немов остання.
    І крізь зелений серпень проступає
    Лютнева мертво-біла сивина.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (6)


  26. Євген Федчук - [ 2024.03.21 17:28 ]
    * * *
    А там на горі
    Сидять кобзарі,
    Співають пісні,
    Радіють весні.
    Стомились йдучи
    І вдень, і вночі.
    Та стріли весну
    І їм не до сну.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  27. Артур Курдіновський - [ 2024.03.20 14:44 ]
    Біля храму
    Ідуть до храму люди православні.
    Вони ідуть освячувати воду.
    Бо справжня віра крізь сторіччя давні
    Долає злість, нещирість і негоду.

    Прийшли до храму православні люди,
    Не заважають холоди січневі.
    Коли є віра - все в них добре буде!
    Живе у серці впевненість сталева.

    Ідуть до джерела, що біля храму.
    У джерелі тече свята водиця.
    Минає все: комедії і драми,
    Але зневіра - це вже не годиться!

    Тут зайняті всі добрими думками,
    Не кидаються гнівом і камінням.
    Готові розставатися з гріхами,
    Пускати в душу світ порозуміння.

    А відчуття - як знову народились!
    Хода їх - тиха, радісна і плавна.
    Всі помолились і перехрестились
    І швидко стали в чергу православну.

    Ось жіночка, що вірить в ідеали...
    Але у черзі їй чекати важко!
    Сусідку відштовхнула і спитала:
    "Куди ти, падло, ставиш свою пляшку?"


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Пирогова - [ 2024.03.19 08:22 ]
    Нескорена (Ліні Костенко)

    На Істину табу немає:
    Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
    Народ ці епіцентри знає.
    За Ліну нас проймає гордість.

    Натхнення розуму і серця,
    Магічне поетичне слово.
    Напруга в переможнім герці:
    Думки про націю і мову.

    Духовний нащадок Шевченка,
    Поет всесвітнього масштабу -
    Нескорена Ліна Костенко,
    Противник системи і зваби.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  29. Леся Горова - [ 2024.03.18 08:31 ]
    Поміж ромашок-штор...

    Поміж ромашок-штор
    Світла холодний проблиск.
    Над хутряним пальтом
    Профілю ніжний обрис.

    Витонченим пучком
    Коси тримають "краби".
    Стверджує щось кивком,
    Щось обіцяє, мабуть.

    Посеред пелюсток
    Тісно обняті тіні
    Заколихались - то
    ДИтятко на колінах

    Горнеться до грудей.
    Разом з пальтом нагрітим
    В ліжко його кладе.
    І вимикає світло.

    Стомлене від сирен,
    В синіх обіймах тиші,
    Місто таки засне,
    Й мати дитя вколише.



    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  30. Артур Курдіновський - [ 2024.03.18 01:18 ]
    Чорне простирадло

    У пульсі відіб'ється кожна мить,
    Покрита чорним простирадлом ночі.
    Немов сліпий, будиночок стоїть,
    Де чорні вікна - виколоті очі.

    Лише мовчання, як густа смола...
    Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
    Розбиті долі та уламки скла
    Війна по всій країні розкидала.

    Відбиток свій знайдуть всі почуття:
    У морі - совість, підлість - у калюжі.
    Герої віддають свої життя.
    Під чорним простирадлом - світлі душі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (2)


  31. Оксана Дністран - [ 2024.03.17 19:12 ]
    ***
    Коли сказав мені «перетерпи»,
    Мене накрила пелена тривоги.
    Летіли коні туги у степи.
    Душею йшла навпомацки до Нього.

    Як прошептав настійливо «пробач»,
    Засумнівалась – як таке пробачить?
    Летіли коні спротиву навскач.
    Дрібне усе не мало жодних значень.

    Коли повідав, що любов жива,
    Попри усе, що з нею учинили,
    Я підхопила зранені слова,
    Молила тільки, щоб добавив сили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  32. Світлана Пирогова - [ 2024.03.17 18:21 ]
    Добро вражає
    У час стрімкий , шалений, час смартфонів
    Спілкуємось частіше в Інтернеті.
    Ніяких не існує нам кордонів.
    Людина, мов незвідана планета.
    Пізнати, зрозуміти її важко,
    А ще й на відстані такій великій.
    Це ж ніби в небесах літає пташка,
    Удалині тріпочуть її крила.
    Читаєш повідомлення, вникаєш
    У суть, у світлу її щиру душу.
    І думаєш: міраж це, а чи казка?
    Оазис в тому серці, а не суша.
    І безкорисливість, добро вражає.
    Нехай щастить в усьому цій людині.
    Для мене, мов співучий поруч жайвір,
    Його добро я відчуваю й нині.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  33. Оксана Дністран - [ 2024.03.16 13:14 ]
    ***
    Торкнись мене – струною забриню.
    Я під смичком – податлива і грішна.
    Торкнись мене закохано-неспішно,
    Як і належить майстру-скрипалю.

    Торкнись мене – віддам свої пісні,
    Жадання всі затаєні віддячу,
    У кожній ноті розчинюсь, неначе
    Вони здавна усі жили в мені.

    Торкнись мене, щоб вилилась любов,
    Вся ніжність небозоряна до денця.
    Канали гондольєрових Венецій.
    Замріяно наповнять нас ізнов.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Левицька - [ 2024.03.16 13:54 ]
    Нам розлучатися пора...
    Нам розлучатися пора,
    а я мов човен без весла
    без тебе.
    І що б між нами не було,
    весна пробуджує зело.
    Край неба

    заполонили ластівки,
    пливуть за обрієм віки
    у вічність.
    Твій сум гіркий — моя печаль,
    переплітаються, на жаль,
    трагічно.

    Медове сонце золотить
    жалобу і щемливу мить
    туманну.
    Ми розгубили всі дива,
    але любов завжди права,
    коханий.

    13.03.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.1) | "Майстерень" 7 (6.19)
    Коментарі: (5)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.16 10:45 ]
    Кохання королів і поетів (вінок сонетів)
    І

    Леліє радість між сумних історій,
    Кохання б вимальовував щодня,
    Красиві, ніжні личка у фарфорі,
    Коли сідає мила на коня,

    Мов дама з роду Вітовтів*, Тюдорів**
    До любого таємно поганя.
    Зображенням тим потім підкоморій***
    Оздобить стіни зАмку навмання...

    А може навіть строго, послідовно
    Розмістить мальовидла. Крізь віки --
    Пройдуть вони, як пам'ятки духовні...

    Ці - почуття святого сторінки --
    Його краса моє життя наповнить,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    __________________________
    *Вітовти - родина литовських князів ХІV-ХV cт.
    ** Тюдори - англійська королівська династія, що правила в Англії у ХV - ХVІІ ст.
    ***Підкоморій - придворний камергер, радник королів, князів, в чиї обов'язки входило оздоблення їхніх покоїв.

    ІІ


    Розвіє геть розпачливі думки --
    З тобою поруч хочу бути тільки --
    Лише щасливій долі завдяки...
    Не знаю, залишилось років скільки?

    Пом'якшую відносин гостряки --
    Як можу, навертаю їх до спілки...
    Плекаю квіти серця залюбки
    Для тебе, щебетушко-перепілко.

    Життя, буває, стискує кулак.
    Б'є московитське зомбі триколорів --
    Нашестя войовничих вурдалак...

    Але мине епоха тих "сирборів",
    Кохання світло знову шле нам знак --
    Засяє ніжно сонечко надворі,

    ІІІ

    Засяє ніжно сонечко надворі,
    Прийде весна, розчулить всі серця,
    Чарівністю цариці Феодори
    Юстиніана звабить до вінця*.

    Повибігають вівці із обори,
    Попаруватися у табунцях...
    Вже навіть на суворім Лабрадорі**
    Любов панує волею творця.

    А між людей трапляються пліткарки,
    (Тіпун би вкоротив їм язики!)
    Що полюбляють заглядати в шпарку

    Сховає все гайочок гомінкий,
    Хай від кохання зробиться нам жарко,
    І усміхнуться уночі зірки.
    _______________________
    *Феодора - візантійська цариця, дружина імператора Юстиніана (VІ ст. н.е.), була простою дівчиною, яка відзначалася красою, розумом, надзвичайною чарівністю і твердою волею, чим і підкорила серце царя.
    **Лабрадор - півострів на Півночі Канади, який омивається частково Північним льодовитим океаном.

    ІV

    І усміхнуться уночі зірки --
    Там дві із них, напевне, будуть наші...
    Щасливо світять довгі нам роки,
    Стосунки не поточать болем шашіль,

    Огидні пересуди чи плітки...
    Гіркі свої вже випили ми чаші,
    Тому, можливо, є нові витки
    Життя - мінливого розгардіяшу.

    Чимало загадкового у нім --
    Потрібен тут розгадувач кросвордів --
    Буття готує ребуси чудні...

    Кохання має теж палату лордів --
    Еліта ця негорда в дні ясні --
    Хоч іноді хай ласкою говорить.

    V

    Хоч іноді хай ласкою говорить,
    Промовисто мовчить без зайвих слів.
    Чи ощасливить величчю мілорда,
    Покаже всім кохання королів.

    Коли дарують парки і курорти,
    Коштовності, ще й замки, кораблі,
    Фільварки гарні, чарівні фіорди*...
    Прекрасне, дивовижне на землі.

    А що поет коханій подарує?
    Оці стражданням змучені рядки?
    Слів золото, написаних усує?

    Омріяні у небесах зірки?!
    Лиш вічністю всміхнеться, поцілує
    Життя, де все буває навпаки.
    __________________________
    *Фіорд - fjord) — довга, вузька морська затока, яка часто тягнеться далеко усередину узбережжя. Фіорд походить від затоплення морем долини колишнього льодовика.



    Життя, де все буває навпаки
    Всілякі улаштовує сюрпризи --
    Із пекла посилаючи плювки,
    Цілунки потім шле від парадизу.

    Любові пахощі тонкі, п'янкі --
    Оповивають зверху і до низу,
    Аж раптом ауру рве на шматки --
    Хвороба нервів, це -- здоров'я криза.

    А як не ревнувати цих красунь?!
    Вони то стерви, чи занадто добрі...
    О скільки чуєм сварок ми відлунь!

    Чоловіки, хоч воїни хоробрі --
    Готові од нещастя й повнолунь
    "Втопитися" в горілці, у кагорі.

    VІІ

    "Втопитися" в горілці, у кагорі --
    Бажання від розпуки та жалю
    З'являється, де діти очі мокрі?
    Для забуття я трунком їх заллю.

    Здолає сон. Ачи піде на користь?
    Напівзатопленому кораблю?
    Похмілля день яснесенький спотворить --
    Це побажать лиш можна москалю!

    Будь сильним, що б не сталося, мій друже,
    Бо лузерів* цураються жінки,
    Плече їм чоловіче треба мужнє...

    Кохання іноді - тягар важкий!
    Тож випивкою знять вагу напружень
    Буває, дуже хочеться таки.
    __________________________________
    *Лузер - невдаха, той що задніх пасе.

    VІІІ

    Буває, дуже хочеться таки
    Нажлуктитись абсенту з Вітром Ночі*.
    О друже мій, відвертий, говіркий,
    Цікаво, що навієш, нашепочеш...

    Про кого розмовляють парубки?
    Кохання згадують у час урочий.
    Як на побачення біг навпрошки,
    Так поспішав, аж розірвав сорочку?!

    Ти назовеш хворобою любов?
    Від неї передчасні є сивини...
    А дехто й самогубну смерть знайшов?!

    Але ж які поезії перлини
    Створилися... То наливай же знов!
    Та чи врятує забуття хвилинне?!
    ______________________________
    * Вітер Ночі - псевдонім друга-поета, Володимира Шкляренка.

    ІХ

    Та чи врятує забуття хвилинне?
    На мить собі розслабитись дозволь.
    Якщо перебереш, тоді тваринні
    Пробуджує інстинкти алкоголь.

    Ти лаєшся, а іноді, нестримний,
    До бійки рвешся, втративши контроль,
    Гаси в собі ту дурощів жарину,
    Вона ганебну пропонує роль.

    Кохання справжнє ні, не передбачиш,
    Хоч би і був найпершим із месій.
    Й тверезому ті ревнощі гарячі

    Нашіптують: "Заріж його, убий!"...
    Лиш мудрість вбереже тебе обачна
    Від холоду розвихрених завій.

    Х

    Від холоду розвихрених завій
    Буває, що рятує нас омана.
    Ти заховайся, правдонько, постій --
    Інакше з'явиться сердечна рана.

    Хтось однолюб запеклий, вольовий,
    А інший -- із ментальністю султана.
    Страждає перший в парі отакій --
    Як істину пізнає, безталанний.

    Негарно -- заперечать нам -- брехать --
    Мов розливать навколо баговиння.
    Та хто живе, скажіте, без гріха?!

    І полігамному вдавать невинність
    Доводиться. Рятує шлюб нехай,
    Бо щастя птах од цього не прилине.


    ХІ

    Бо щастя птах од цього не прилине...
    Буває, що весна зими страшніш.
    Кохання гріло холоди щоднини,
    Прийшло тепло, а стало ще гіркіш.

    Померло почуття в лиху годину,
    На згадку залишився тільки вірш.
    Коли, нещасний, я цей світ покину?
    Прийди до мене смертонько, скоріш.

    Утри вже носа, дорогий поете,
    Інакше виллєш з голови весь лій.
    Падіння, зрозумій, початок злету!

    Ти amaretto* у бокал долий -
    Любов зафонтанує піруетом!
    О де ти, щемний вітре-весновій?
    __________________________
    *Amaretto - вино, щось типу любовного напою.

    ХІІ

    О де ти, щемний вітре-весновій?
    Чому полинув у світи незнані?
    Лиш березня лишив такий хмільний
    Той запах, наче спогад про кохану?

    Лейла моя, душа -- тобі одній --
    Уся печаль і радості неждані,
    Краса небесна, спокій щастя мій,
    Вернися в рай - моє палке благання!

    Карай мене за мимовільний гріх,
    Хай тіло з того болю стане синє,
    Порозшматовує його батіг...

    Стерплю ці муки, золота Богине,
    Прошу - даруй сяйний, веселий сміх,
    Дай насолоди любощів дитинних...

    ХІІІ

    Дай насолоди любощів дитинних...
    Весна у серці знову зацвіте!
    Тоді із білосніжної перини
    Промінням бризне щастя золоте!

    Розкриє сад обійми нам гостинно --
    Той білий рай, в якім купавсь поет,
    Душі там одірвалась половина,
    Нехай навіки знову приросте.

    Для чвар найкраще місце -- пекло чорне!
    Де гару крематорного повів,
    Думки він темні наші хай огорне.

    А рідні сокровенності лелій --
    Повитікає з них усе мінорне --
    Едем уяви родить соловій.

    ХІV

    Едем уяви родить соловій,
    Неначе серце із грудей виймає.
    Аж зір його увесь посоловів -
    Любовний хміль -- од щастя чи одчаю.

    Фіоритури* - ну немає слів,
    Лиш тільки троє - я тебе кохаю.
    Від почуття також -- мов очманів --
    Ізнову кличу пристрасно до раю.

    Стосунків чистих брудом не погАнь,
    Кинь в перелюбстві ставити рекорди
    Аби уникнути злих запитань...

    Якщо на гріх штовхатиме погорда,
    Нам Бог дає суворість покарань,
    Леліє радість між сумних історій.
    ______________________________
    *Фіоритура (італ. Fioritura, що означає «цвісти» або «квітучий»; множинна fioriture) — це вишукане прикрашення мелодійних ліній, позначених композитором, або імпровізованих під час виступу.


    VІІ МАГІСТРАЛ

    Леліє радість між сумних історій,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    Засяє ніжно сонечко надворі,
    І усміхнуться уночі зірки.

    Хоч іноді хай ласкою говорить
    Життя, що все нам робить навпаки.
    "Втопитися" в горілці, у кагорі
    Буває, дуже хочеться таки.

    Та чи врятує забуття хвилинне
    Від холоду розвихрених завій?
    Бо щастя птах од цього не прилине...

    О де ти, щемний вітре-весновій?
    Дай насолоди любощів дитинних...
    Едем уяви родить соловій.

    26 лютого - 8 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  36. Світлана Пирогова - [ 2024.03.15 09:46 ]
    Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)


    Буслиний березень бажа́ний,
    Блищить блакиті браво баня.
    Берези брови благовісні:
    Бринить бруньками бонус-бісер.
    Банкет березотоку близько.
    Біжать, біжать бальзамом бризки.
    Бузьки буяють березілем,
    Баранчики буцають білі.
    Барвінок барвами бадьорить,
    Билинки бовваніють борше.
    Безмежні бархатисті брили.
    Бусини буднів - білокрилі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  37. Віктор Кучерук - [ 2024.03.15 05:01 ]
    Волошки
    Хоч зір погіршився вже трошки,
    Та я побачити зумів,
    Як пломеніють дві волошки
    З попід дугастих смужок брів.
    Синіють ясно, – тож не диво,
    Що я у роздумах затих
    І почуваюся щасливим,
    Нестямно дивлячись на них.
    Іще такого не бувало
    Зі мною в будь-яких краях,
    Щоб я, в коханні заблукалий,
    Вбачав до нього вірний шлях.
    Мов прикипіли нині очі
    До місць, де між краями вій
    Волошки звабно палахкочуть
    Вогнями здійснених надій.
    І попри зміну декорацій
    За холодіючим вікном,
    Мов синій жар вони іскряться
    І обдають мене теплом.
    15.03.24



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  38. Володимир Бойко - [ 2024.03.15 00:25 ]
    Москальські роги
    Танцювали під московську дудку
    І лизали лапті, як могли,
    Малоросіянські проститутки,
    А, інакше кажучи, хохли.

    Розвелось перевертнів чимало,
    Що лайно московське розвезли,
    Що чужинцю матір продавали,
    Честі роду не уберегли.

    Нині інший час. Нові звичАї.
    Вже інакше крутиться земля.
    Та поглянь довкола, помічаєш –
    Визирають роги москаля.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  39. Леся Горова - [ 2024.03.14 11:16 ]
    Ліра
    Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
    ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
    Та збираю їх вперто, по давніх слідах ідучи,
    Де тепло від забутих бажань ще пригадує тіло.

    Всі листки перепрілі скуйовджені знічено в жмих.
    І нічим не нагадують осені спалах гарячий.
    Та метелик зробив собі теплого ліжника з них,
    А від сонця проснеться, і першу фіалку побачить.

    Перламутрових крилець мій стомлений погляд на мить
    Доторкнеться, й здивує нового відродження взіром:
    Завіконня безбарвне всіма кольорами горить,
    І загублені з осені ельфи простягують ліру!


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (10)


  40. Світлана Пирогова - [ 2024.03.13 09:56 ]
    Надії скерцо


    Віртуозна гра квітневого дощу,
    Соло крапельок по черепиці.
    Думкою до тебе в ніч цю прилечу.
    Ти ж казав колись, що чарівниця.

    Зрозуміла: інтермеццо не для нас.
    Хочу бачити тебе і чути.
    Мов із свічки стеарин, стікає час,
    І самотності пече отрута.

    Не стихає віртуозний дощ вночі,
    Й шаленіє у чечітці серце.
    До глибин душевних б*ють джерел ключі,
    Виграють думки надії скерцо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.13 06:07 ]
    Королеві Муз
    Гадаєш ти, що все уже скінчилось?
    Розбиту чашу вже не склеїш, ні?
    Нуртує нездоланна віри сила,
    Що проминуть недолі дні сумні.

    Ми знову, мила, візьмемось за руки,
    Й полетимо у щастя дивокрай.
    Нехай чигають знавіснілі круки --
    Ще не скінчилася любові гра.

    Вона ще не дійшла до апогею,
    І набирає тільки висоту.
    Для посмішки щасливої твоєї
    Знайду для крил оздобу золоту.

    Важкий цей високосний рік Дракона
    Не створить нам бар'єр ачи конфуз.
    Долетимо до сонячного трону --
    Тебе він кличе, Королево Муз.

    І на землі нас теж чекає диво --
    Відкриється, як марево живе --
    Найкраща пара лебедів красивих
    У чарівливім озері пливе.

    13 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  42. Віктор Кучерук - [ 2024.03.13 05:01 ]
    * * *
    Дні спалахують, мов зорі,
    І згорають, як свічки, –
    То пригнічуюся горем,
    То радію навпаки.
    То із Музою стрічаюсь,
    То таїться десь вона, –
    То наповню склянку чаєм,
    То в фужер наллю вина.
    То не можу щось піймати,
    То ловлю все на льоту, –
    То базікаю багато,
    То впадаю в німоту.
    То обходжу скельні гори,
    То долаю навпрошки, –
    Дні спалахують, мов зорі,
    І згасають, як свічки…
    13.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  43. Леся Горова - [ 2024.03.12 14:57 ]
    Пролісок
    Хоча теплом не дихаєш - я тану.
    Чи то виною сонце весняне,
    Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
    У синь квітучу землю одягне .

    Ти пошукав би пролісок за містом:
    Листок шатеновий, як коси, підійма,
    Маленький і тонкий, але як міцно
    Тримає голову! А погляд з-під пасма!

    То мій. Не віриш? Подивись довкола -
    Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
    Там ряст синІє. А на ньому - бджоли -
    Послала глянуть: ти із ким тепер?


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  44. Віктор Кучерук - [ 2024.03.12 06:26 ]
    * * *
    Немає ніяких підстав
    Жалітися Богу на долю,
    Хоча у житті не зіграв
    Намріяних змалечку ролей.
    Напевно, нема талану,
    Або оминає везіння,
    Бо роль пропонують одну
    Театри мого покоління.
    Вона третьорядна, німа
    І в темному закутку сцени,
    Де крім декорацій нема
    Ні з ким розвести теревені.
    Ні разу не чув похвали,
    Але й нарікань не бувало,
    Адже на поклон не вели
    Оті, що в поклонах бували.
    Хоча проти волі стою
    Роками в зігнутій поставі, –
    Не скаржусь на участь свою
    В написаній кимось виставі.
    12.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  45. Юрко Бужанин - [ 2024.03.11 22:08 ]
    ***
    Присідаєш навпроти
    Для розмови за чаєм.
    Очей погляд–наркотик
    Тонус вмить піднімає.

    Все, здається, минуло.
    Є свіжіші зітхання...
    Та розбурхано вулик
    Світлих споминів давніх.

    Звели справи сьогодні.
    Та думки потопають
    У рожевій безодні
    Вже холодного чаю…

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (5)


  46. Світлана Пирогова - [ 2024.03.11 10:22 ]
    Весна, весна іде
    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    Читаємо від березіля титри.
    І сонця лагідність торкає щоки.
    І буйноводні бурхають потоки.

    Земля розплющила чорненькі очі.
    На річці крига весело скрегоче.
    І зграями шпаки летять звичайні,
    А жайвори у небесах безкрайніх

    І зяблики весні співають оду.
    А мати-й-мачуха дарує вроду:
    Яскраво-жовті крапельки від сонця.
    - А хто ж у шубці? - Волохатий сон це.

    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    І пестить лагідно легенький вітер.
    Людина, ніби розквіта весною.
    Душа бринить весняною струною.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.11 01:09 ]
    Розмір має значення
    До смурного віршаря
    Знов прийшло нещастя…
    Бо напала й «витворя»
    Слова швидка Настя.

    Із породи він ослів,
    Хлопець не ледачий.
    І летять кавалки слів
    Далі, ніж він бачить.

    В цій купається «красі»,
    Як в земному раю.
    Розміри віршові всі
    Достеменно знає.

    Вилами він по воді
    Пише. Їде «стріха».
    Застосовує тоді
    Наш братан – пірихій!

    Раптом жінка в стилі «ню»
    Промайне по хаті.
    Він – хореєм – хорейню –
    Почина писати.

    Курячий лунає сміх –
    Писало погнуте.
    Він – сатирик. Може всіх
    Ямбом ямбонути.

    А як схоче хтось за то
    Та послати з даху,
    Прикриває, мов щитом,
    Звично амфібрахій.

    Всіх повчать писати – це
    Найлюбіше діло.
    І регоче нам в лице
    Дактиль оскопілий.

    Зрозуміло вже й коню,
    Чом не дмуть пасати…
    Ямбонутий хорейнюк
    Знов сіда писати.

    13 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. Артур Курдіновський - [ 2024.03.10 17:05 ]
    Жінка у розбитому вікні
    Жити серед вигуків війни.
    І благати порятунку в долі.
    З волі дивиться у бік неволі
    Жінка у розбитому вікні.

    Я не знаю, хто вона. Як звуть.
    Чи заміжня? Може, в неї діти?
    Чим допомогти? Як пожаліти?
    Як пом'якшити жорстоку путь?

    Осередок болю, вбитих мрій
    У будинку - скопище страждання.
    Вибух. Без якогось коливання
    Злодій, вбивця, покидьок, крадій
    Пострілом і поглядом скляним
    Хоче вкрасти все її майбутнє.
    Хтось повірив в те, що він могутній...
    Виявився підлим і дурним.

    Буде переможена пітьма!
    Будуть нові вікна, нові ґанки.
    Я з тобою, сестро харків'янко!
    Вистоїмо! Вибору нема!

    Переможуть в будь-якій війні
    Світлі сили, а не рейх четвертий,
    Як не може зникнути чи вмерти
    Мій народ в розбитому вікні!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (8)


  49. Леся Горова - [ 2024.03.10 09:54 ]
    Надії світло
    Помилуй, Боже, від тяжких думок,
    Від помислів недобрих, тяжко - сірих.
    Хай розбиває їх у Тебе віра,
    Піднось мій дух, підтримай бренне тіло,
    Щоб перетік молитви не замовк.

    В тягучім довгоплинні хмурих дум
    Дай сили віднайти надії іскру,
    Убережи від нападів зловісних,
    Вгорни мене у тепле сяйво істин,
    Почуй мене, і я не упаду!

    І немічність і плач мені прости,
    Своєї віри в Тебе не утрачу,
    І на холодних пальцях віск гарячий
    Відчувши, стрепенуся - маю, значить,
    Надії світло, що даруєш Ти.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  50. Тетяна Левицька - [ 2024.03.10 08:13 ]
    Не ремствуй
    — Не будь солодкою — залижуть,
    гіркою теж, бо заплюють.
    Найбільший біль приносять ближні —
    у серці і любов, і лють.
    Зніми рожеві окуляри
    і озирнися навкруги;
    твоє кохання вкрали лярви —
    непотріб хтивим до снаги!
    Біда хоч ходить за бідою
    не ремствуй, гідність не втрачай!
    Завжди за чорною журбою
    веселки світлої — розмай.
    З долонь злетіла мить щаслива
    високо, та упала в блуд,
    а поцілунок незрадливий
    не стерти із медових губ.
    Порвалося між вами небо,
    з рук вислизає — не латай!
    Лікуєш виразки плацебо,
    не допоможе, тож нехай! —

    ПосЕстра промивала мізки,
    і намагалась вберегти.
    А я на дні міцного віскі,
    топила сльози самоти.

    09.03.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.1) | "Майстерень" 7 (6.19)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   159