ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Юрій Лазірко - [ 2013.05.06 05:20 ]
    Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
    1.

    серця космос
    кров пуста
    в ньому
    човник
    віскі
    хай би він
    до сну
    пристав
    кинув
    якорисько

    впала б
    тиша
    на уста
    мов на брук
    і в дрізки
    кинута
    торчма
    з моста
    черепна валізка

    2.

    як-не-як
    я
    де-не-де
    сиплюся
    у слові
    це
    за ґрати
    із грудей
    йде
    пісок розмови
    мов із нирки
    камінці
    що проходять
    стрімко
    з правил
    дертися по чімсь
    вибирає
    стінку

    марш-кидок
    під сам суфіт
    з матом
    важко-хворим
    пише крапка
    заповіт
    дохне
    ніч
    на шторах

    ще не виділена
    жовч
    ситий
    шлунок міста
    мат
    на хрипи перейшов
    в горлі
    стало тісно

    3.

    в'язне
    у горлянці
    плаз
    що
    під серцем
    грівся
    що мені тепер
    до вас
    боле мій
    хай місяць
    не зітлів ще
    на хресті
    цибулиннім
    церкви
    у мені
    є тьма кутів
    для живих
    і мертвих

    4.

    байдам
    я усім
    байдак
    а
    гайкам
    попуста
    хоче хто
    бере за так
    мов торбину
    дусту

    посипає
    тут і там
    впоперек
    навколо
    і здихає
    сліпота
    воскресає
    голос

    5.

    падь паде
    гуде бджола
    серце
    очі рані
    падло ночі
    тінь стебла
    шиба їсть
    з герані

    листя
    спраги прапори
    і весни вітрила
    душу тягнуть
    догори
    щоб вона
    ятріла
    відчувала
    сонця спис
    як розпятий
    цвяхи
    щоб у ній
    думки велись
    перелітні птахи

    6.

    я
    неписаний закон
    в мушлях
    моря згустки
    світлотінню
    для ікон
    розхвилюю
    пустку

    я
    прочиненість
    вікна
    і його
    прозорість
    спить
    в мені
    думок війна
    догорають
    зорі

    я
    потіха
    без вина
    і сльози посуха
    хто сягне мене
    до дна
    той пройметься
    духом
    шквалом
    прадідів
    століть
    днів розп’ять
    і слави

    я
    та п’ядь блага
    землі
    душобогодала

    3 Травня, 2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (25)


  2. Василь Бур'ян - [ 2013.05.03 23:18 ]
    Вставайте, мамо!
    Прокиньтесь, мамо, сонечко зійшло
    І золотом сяйнуло в нашій хаті.
    Давно проснулось поле і село,
    Діждавшися від Бога благодаті.
    Погляньте, мамо, вишні зацвіли,
    Весняний день розлився солов'ями.
    В саду квітучім бджоли загули,
    Громи веселі грають над полями.
    Згадайте, мамо, юності весну,
    Себе згадайте в пору буйноквітну.
    Усе згадайте - голод і війну,
    Сльозу зрадливу втерши непомітно.
    Усе життя, по крапельці, стекло
    В пісок холодний вічного спокою.
    Пройшло, минуло, мов і не було,
    Лиш пам'ять постелило за собою.
    А навкруги видзвонює весна,
    Уже пора городину саджати,
    Вродила щоб добірна та рясна -
    Вставайте, мамо, годі вам лежати.
    ...Немов сніжинки - білі пелюстки
    В саду моїм, кружляючи, літали.
    Будив я неньку доторком руки,
    Та мати спала... Вишні одцвітали...
    1999р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (18)


  3. Інна Ковальчук - [ 2013.04.29 10:22 ]
    Передчуття
    Пройти босоніж по стерні,
    віддати
    світові
    належне –
    і знов буяти повесні
    беззахисно,
    беззастережно,
    омріювати таїну,
    свою,
    не знищену,
    єдину –
    неопалиму купину
    у вічній
    магмі
    часоплину.
    І врешті кинути життя
    під час
    подальших
    перегонів
    у чорторий передчуття
    твоєї
    теплої
    долоні…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (6)


  4. Людмила Смоляр - [ 2013.04.21 21:15 ]
    * * *
    Світ не знає німої журби.
    Все у ньому з'являється радо:
    Виростають по зливі гриби
    І параболи райдуг.
    І крислаті стоять явори,
    І крилаті гойдають висоти,
    Що не вміють брехні говорить
    Ані вперше, ні всоте.
    І зерно інкрустує ріллю,
    У ґрунти втихомирено пада.
    І боги понад ним розіллють
    пляшку зливи за правду;
    Розікрають дощем тишину,
    Аж луна обізветься в криницях.
    І народять пісень не одну
    Ті громи й громовиці.
    І тому стане страшно полям
    (Чорнозему посивіє пляма),
    Як не матиме жінка - дитя,
    Що назве її - “Мамо”.
    І звихнеться єдиність речей,
    І пронижеться безвість мовчанням,
    Як не матиме жінка дітей
    Ні святих, ні звичайних.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (6)


  5. Андрій Басанець - [ 2013.04.20 19:08 ]
    * * * *
    таємна плинь і човен і верба –
    циганські лови у ночах пісенних
    де кіньми схарапуджене натхнення
    червоним хустям б’ється по губах

    це казка з гребінцем і чортеням
    що в чорну хату припливло погрітись
    де на горищі – шепоти сирітські
    а в крові – відображення коня


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Олехо - [ 2013.04.18 17:41 ]
    Тиняючись сторінками ПееМ
    Тиняючись сторінками ПееМ,
    де день і ніч звучить невтомно ліра,
    я бачу, як із розмаїття тем
    ще визирає непоборна ВІРА.

    Там і НАДІЯ – світло вдалині:
    пройти шляхи, долаючи утому,
    згоріти вщент у творчому вогні
    і Феніксом вернутися додому.

    А ще ЛЮБОВ, дарована з небес.
    Жіночий погляд пломеніє всюди,
    тож не один загинув і воскрес,
    вдихаючи жагу на повні груди.

    Тиняючись сторінками ПееМ,
    у лабіринтах таїнства святого,
    я зрозумів: немає там богем,
    є тільки дотик – Бога до земного.

    18 квітня 2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (9)


  7. Ліна Масляна - [ 2013.04.18 02:53 ]
    Стули мій писок!
    Стули мій писок! Лайку знівелюй:
    Потік скажений – дармова забава,
    Тримай зап’ястя – от уже й ласкава,
    То ж ніц не слухай, що тобі велю!

    Стули мій писок! Най же не плете
    Мережки неминучого прозріння,
    Забраклого в очах ванільно-мрійних,
    Коли в затерплих мізках все не те…

    Стули мій писок! Ліпше хай звучить
    Твоїми полуничними вустами.
    Катуй цілунком, доки не дістанеш
    Вар’ятку зашкарублу і повсталу…

    Хоч...
    ... кляпом в писку очі не провчить!


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  8. Анатолій Криловець - [ 2013.04.17 08:40 ]
    ***
    …Я світлій пам’яті твоїй
    Повік не сотворю присвяти.
    В гіркотних споминах моїх,
    Поки живу, тобі тривати.

    Були ми друзями чи ні –
    Тепер нехай розсудить вічність…
    Хисткі й непевні стали дні,
    Як ти пішов у потойбічність.

    Тріпочуть зоряні вогні,
    Провинами пульсує совість.
    Тремтить, як поле навесні,
    Моя вселенська тимчасовість…

    Коли ж мій час урветься все ж –
    Вже треті вічність прокричали, –
    Ти руку друга простягнеш
    Чи перевізника з астралу?

    10 грудня 1992 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9) | "http://poezia.org/ua/id/17498/personnels"


  9. Юлія Фульмес - [ 2013.04.15 16:56 ]
    *-*-*
    Я не читатиму Шульца. Пробач.
    Ці драматичні історії на ніч,
    Ще й у контексті постійних невдач
    Тільки затьмарюють розум і ранять.
    Краще я буду садити герані.

    Кажуть, вони заглядають у сни.
    (світ за вікном не цікавить і крапка)
    Скільки ще днів до зими і чуми
    Скільки ще слів не-до-ви-мовив Кафка
    Знають ці бестії, а радше—мавки

    Мого домашнього вжитку. Проте,
    Легко так з ними чекати у парі
    На помаранчеву гру у протест,
    Свіжі колекції прет-а-порте
    І пунктуальну як правило старість.

    Але насправді я прагну тебе.
    Ти станеш третім, вони будуть зайві.
    Щоб не злякати, ти вийдеш із без-
    печної відстані—ехом з небес:
    "Доброго вечора. Тракль. Місто Зальцбург."



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (5)


  10. Леся Геник - [ 2013.04.14 11:22 ]
    ***
    Відкружляло надворі білим,
    Віджурилися заметілі,
    Вже намріює цвітом сад.
    Спозаранку дзвінкі хорали
    Долітають аж ген за хмари,
    Де недавно ще снігопад
    Намугикував щось мінорне.
    Перша квітка до себе горне
    Зачудовані небеса.
    І дрібоче у серці щастя
    Сивочолого дуба-старця,
    Що над вічністю нависа:
    Дочекався - зазеленіє
    Надовкруж голобоке гілля
    І воздвигне життя нове!
    Попід вишніми куполами
    Веснокрилими молитвами
    Його сива душа пливе...
    (10.03.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (13)


  11. Олександр Олехо - [ 2013.04.14 09:02 ]
    Немочі пальці кістляві...
    Немочі пальці кістляві
    несила зібрати в кулак.
    Думи холодні та мляві,
    серце – підстрелений птах.

    Якому молилась ти Богу
    у вечір зимового дня,
    коли, не осиливши втому,
    померла душа твоя?

    Маленьке та висохле тіло.
    У синіх студенцях вікно.
    Стражденне життя не зігріло
    його заморожене скло.

    Так де ж ти, прихована правда?
    Тремтять і згасають вогні.
    Багряного щастя слава
    голодні затьмарила дні.

    У сивих, як сон, лабіринтах
    ще довго блукатиме біль.
    Шукатиме в зоряних ситах
    безпам'ятства нашого хміль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (6)


  12. Олександр Олехо - [ 2013.04.12 10:52 ]
    Голод.
    Голод! Голод! Голод!
    Б'є наковальню молот.
    Іде перековка душі
    по всій українській землі.

    Експропріації лупає ціп.
    Тіп-тіп! Тіп-тіп!
    Забрали останній сніп.
    Державі потрібен хліб!

    Голод – це дотик холодної ночі,
    це божевілля невидячі очі,
    це тепла хлібина у сні,
    це раю „совєцкого” дні.

    Хміліє застілля. Гудять голоси.
    Вечеряють в хаті чиїсь байстрюки.

    - А нюх у Миколи, неначе у пса.
    Як вправно знайшов він той лантух вівса!

    - А та Марусина як вхопить ціпка,
    та й мало не вбила за свого мішка.

    - Навіщо їй того гнилого зерна?
    Ні курки, ні гуски, от баба дурна.
    Ха-ха, ха-ха...

    Золоте зерно України
    попливло у інші країни.
    Нехай колосяться лани.
    Ми - не раби, раби - не ми.

    Якщо ворог не здається,
    його знищують!

    Так. Саме так.
    Стережися сільський кріпак.

    - Не хочеш віддати своє?
    Кажеш, краще нехай згниє?
    Ах ти, мать твою так і так...
    Ну ти й гад, чєловєчєскій брак...

    Тиша. Мертва тиша навколо.
    Безвиході замкнуте коло.
    І села на чорних дошках –
    видали план на прах. Жах!

    - Діду, діду, ти ще живий?
    Он їде Онисько кривий.
    Сідай на його підводу,
    відвезе тебе додому.

    - Додому не треба... Вези до могили...
    Жити не хочу... Немає вже сили...

    Ідеологія щастя вагітна на смерть.
    Закрутилась страшна круговерть.
    З'їли лушпиння і дерть.
    Смерть! Смерть. Смерть...

    - Який там голод? Ви про що?
    Здивована зморшка кривить чоло.
    - Ви бачили фільм „Кубанські козаки”?
    Ось правда про згадані вами роки.
    А голод – то вигадка й брех ворогів,
    фальшиве відлуння тих славних років.

    Ліс рубають – тріски летять...

    Тріски померли, тріски мовчать.
    Катам й посіпакам така благодать.
    Вгодовані, ситі сини комуналки
    дожили свій вік на хлібах „персоналки”.

    А ті, що мільйонами в землю лягли?
    У чому в житті провинились вони?
    Їх муки, їх сльози – приглушений дзвін.
    Десь тихо у пам'яті стелиться він.

    Голод! Голод! Голод!
    Змучився бити молот.
    Позаду змордовані дні.
    Чи прийдуть досвітні вогні?...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (7)


  13. Ніна Виноградська - [ 2013.04.12 09:27 ]
    Де ти?
    Бджолиний рій заплутався
    У платті
    Бузкового куща
    І так гуде.
    Троянда квітне
    Золотим багаттям.
    І хвіртка плаче -
    Де він, чуєш, де?

    Усе буяє,
    Світиться навколо,
    На грушах білих
    Ніби шовк фати.
    А думка студить мозок
    Охололий:
    Ти де, коханий?
    Рідний мій, де ти?

    Вже вечір фарби
    Накладає густо,
    Малює зорі
    Й місяць з висоти.
    Така краса!
    Але без тебе пустка...
    Питають квіти, яблуні -
    Де ти?

    02.03.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (3)


  14. Василь Бур'ян - [ 2013.04.12 09:42 ]
    Весняні мотиви
    Півні кричали голосно, до хрипу,
    Аж пломеніли яро гребені.
    Перед курми гнучи пір'ясту кирпу,
    Заприсягались радісно весні.
    З кінця в кінець, на пагорбах і долах,
    Цвіли дими, солодші за меди.
    Раділи сонцю вулики і бджоли,
    І вже бруньками пахнули сади.
    Дзвінких синиць низалося намисто,
    І горобці в калюжах, як моржі.
    Старенький клен, неголосно й безлисто
    Щось муркотів, присівши на межі.
    Втомило небо лебедині крила,
    Аж на ставку захлюпала вода.
    Луна дубам у лісі повторила,
    Те що вітрець мені розповідав.
    І леготу повіривши на слово,
    Я йшов до тебе, сповнений надій,
    А ти мені відмовила в любові...
    Такий-от кепський розвиток подій!
    Цвіла весна і серце шаленіло,
    Женучи в жилах вистуджену кров.
    Моє кохання ще не віддзвеніло,
    Тож не сприймало будь-яких відмов!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (8)


  15. Галина Михайлик - [ 2013.04.08 16:05 ]
    Зоряні яблука
    А зорі – мов яблука! Так соковито
    і радісно падають стиглим дощем.
    Піду, назбираю у пазуху й сито,
    розвію по травах розпуку і щем…

    Ти сяйва такого не купиш. У посаг
    сама принесу… Пірнемо в таїну…
    І хай собі час вичаровує в косах…
    Сім зоряних яблук Тобі простягну…

    2000(2013)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (33)


  16. Леся Геник - [ 2013.04.06 11:09 ]
    ***
    Кличе синиця долю голосно на світанні,
    Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.
    Наче примара сіра, блудить у світі пані
    Та, що наврочив місяць хугою восени.

    Чи позабула стежку, чи загубила вірність -
    Відповіддю не зранить висіяна луна
    Першого просвітління, де застелила вічність
    На голобокі ниви білені письмена.

    Ген поза хмари жалю лине світанний голос
    Віряної пташини - жде свою долю, жде.
    Променем золотавим сіється ране соло
    Там, де священний кужіль сонце вгорі пряде...
    (6.04.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (10)


  17. Оксана Пухонська - [ 2013.04.04 21:04 ]
    * * *
    Дорожче миті – усмішка в очах,
    Самотнє слово, сказане не всує.
    Чиясь долоня півтепла відчує,
    Торкнувшись ненароком до плеча.
    І шлях за шляхом –
    Цілого життя
    Не вистачить побачити велике:
    Чиюсь любов шалену і столику,
    Чиюсь печаль в тремких серцебиттях.
    Отак по колу світ собі іде,
    Аж поки мить зупиниться навіки
    В очах глибоких жінки й чоловіка,
    Що заново покинуть свій Едем.


    2013


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  18. Яфинка Незабудка - [ 2013.04.01 17:31 ]
    Хлопчику мій осінній
    Хлопчику мій осінній, яблука вже на сіні.
    Хлопчику мій осінній, яблунева твоя душа.
    Небо розлило фарби у саду до нестями сині.
    Пам"ятаєш, як ми грішили? Ти забув, як мене втішав.

    Хлопчику мій осінній, я любила тебе дитинно,
    Бо розплакалася від щастя, мов дівчатко вночі мале.
    Наші яблуні постаріли. Та хіба ж я у цьому винна,
    Хлопчику мій осінній, що обом нам на серці зле?

    Хлопчику мій осінній, а на сад наш лягає іній,
    Крижаніє роса на травах, студеніє в ріці вода.
    Хлопчику мій осінній, в мого сина твій погляд синій.
    Наші яблука всі із саду і любов я йому віддам.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  19. Юлія Івченко - [ 2013.04.01 14:09 ]
    Хай квітень...
    хай квітень хай гумові чоботи і рибацькі човни
    вирулюють на платформи метро обкидане піском
    я вже не можу цієї зими що заглядає крізь скло
    я не витримую холодильної камери місяцин

    де у кожному місяці мело сніжинками озвіріло
    прокинулись звірі і люди розпитували синоптику
    у якому місці знаходять траву що росте із кнопок
    захованого комп’ютера що не втрачає віри

    у абрикосовий цвіт і сонце яке ніколи не бреше
    у те що задубілі носи долають набридливий нежить
    і на кульбабові килими форуми незалежні
    виганяють пари закоханих у легких одежах

    я хочу носити сандалики в криницю пускати коси
    час переведено на годину квітневого рівнодення
    закутий кригою Київ неначе обдертий терен
    свої смішні окуляри у квітня на довір просить

    допекли вітамінні чаї і коли в горлі дере застуда
    урбаністика міста до того чорна як загнані коні
    принеси мені із кіоску квітів де продавчиня Тоня
    плакала мов дівчисько бо пароль до весни це люди

    бо вона впала і впало серце
    а в мене скільки того вже серця




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (23)


  20. Костянтин Мордатенко - [ 2013.04.01 13:21 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (11)


  21. Володимир Гнєушев - [ 2013.04.01 07:35 ]
    Такі різні жінки (гороскоп-жарт)
    Ті жінки, що народилися у січні,
    Дуже енергійні і практичні.
    Докорінно відрізняються лютневі:
    Вони мріють жити у Женеві!
    Березневі їздять у Березне
    І вдягаються аж надто вже помпезно.
    А квітневі полюбляють квіти,
    Їх чомусь не слухаються діти.
    Ті, що народилися у травні,
    В астрології і в ліжку дуже вправні.
    А червневі дами тим цікаві,
    Що ворожать і на картах, і на каві.
    В липні день народження святкують
    Ті жінки, що смачно борщ готують.
    А серпневі люблять абрикоси,
    Та чомусь не відпускають коси.
    Вереснева жінка – особлива:
    Їй смакує компліментів злива!
    А жовтневі – Терези і Скорпіони –
    Завойовують науки бастіони.
    Листопадівки такий характер мають,
    Що птахи на південь відлітають!
    Романтичні мрійниці грудневі –
    Вони люблять квіти яблуневі.

    Але є в жінок і спільна риса:
    Це любов Миколи і Бориса,
    В’ячеслава, Василя, Богдана,
    Ігоря, Олега і Степана,
    Володимира, Сергія, Ростислава,
    Олександра, Гната, Богуслава,
    Анатолія, Григорія, Івана,
    Валентина, Тихона, Руслана,
    Юрія, Михайла і Микити,
    Любомира – як тут не радіти?
    Кожній – вже по два, а як додати
    Тих, кого не встиг назвати:
    Юліана, Тита, Костянтина
    (він один за трьох мужчина)
    Броніслава, Лева і Андрія
    (він моржується і взимку не хворіє)
    Віктора, Геннадія, Вітольда,
    Опанаса, Саву, Леопольда –
    Досить! Припиняємо дебати:
    Є з кого і є кому обрати!
    Будьте всі щасливі і здорові
    І живіть у злагоді й любові!
    2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  22. Наталя Мазур - [ 2013.03.31 04:02 ]
    Малюю кохання
    Ранок теплом переповнює
    Мрію рожеву -
    Твій поцілунок відчути,
    Зустрівши у парку.
    Я прожену із душі
    Снігову королеву,
    І відшукаю весну
    В потайнім закамарку.
    Ніжну і пристрасну,
    Добру,
    Палку і жадану.
    Із ароматом садів
    У весільному вбр́анні.
    Де мій мольберт?
    Фарби сонця із неба дістану.
    Ранку цього я щаслива!
    Малюю кохання!

    29.03.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (32)


  23. Михайло Десна - [ 2013.03.30 23:05 ]
    Не дивлячись у дзеркало
    Ні-ні! Не стать! І не слабка,
    не оберіг "З жінок - остання!"
    Можливо, мрійного зразка,
    що посаг - розміром з кохання,
    що в нижній течії ріки
    на дощ не скаржиться зі снігом,
    що і заторам завдяки
    обійме життєдайним сміхом...

    Чи це реально навесні?
    Зимою? Влітку та..?
    Ні-ні!


    30.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (15)


  24. Ольга Бражник - [ 2013.03.30 23:23 ]
    ***
    Нехрещений дух безкінечно зимового місяця
    Гримить колодками – у пеклі погрітись не гріх!
    Він був таким лютим, що з люті своєї повісився
    І з кожного даху звисає бурульками ніг.
    Верніть його молодість або змініть йому прізвище,
    І паводком сліз каяття хай стікає у Стікс…
    Замало ми молимось, от і дзвенить його тризна ще,
    А не впильнували варнака – вже вкотре утік!
    І все повертається – босий, безсилий, розлючений,
    Дощенту розтринькавши срібло – на храм і на крам…
    Подайте, хто-небудь! Подайте йому на розлучення,
    Щоб весен не крав!


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (10)


  25. Устимко Яна - [ 2013.03.30 21:34 ]
    2013-й. весняне сонцекупання
    сонце замерзле повите твоїми смутками
    вибрало волю на довгі тривожні дні
    бігти світ за очі ріками каламутними
    звички згубити і пристань знайти в одній

    де каламуть особлива – рука творителя
    вилила фарби повісмами заплела
    щоби наснилось в зимовій твоїй обителі
    як затихає за вікнами кушпела

    там у воді кольоровій життям і веснами
    я дочекаюся вістки з притулку зим
    поки до нас не добралися нумо щезнемо
    хай нас шукають тунелями довжелезними
    понад сніги ночуватимуть нас вози


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  26. Христина Мулик - [ 2013.03.28 21:25 ]
    Психоз
    Рятуйся, нещасний, під музику вальсу і танго.
    І в пристрасті дикій знайди собі відчай і спокій.
    Вже тепло, чому ж тоді досі той сніг не розтанув?
    Засни собі, Світе, і хай буде сон твій глибоким.

    А березень лютий лиш квітне травневим червінцем.
    І липне в серпанку убогім вже вересень хижий.
    Ще жовтим, посіченим листям нам груди не вкрито.
    Зима ще помре для весни, як для осені літо.

    08.02.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Галина Михайлик - [ 2013.03.27 13:36 ]
    Не хочу в космос (штампи-кліше?)
    У космос? Там, я чула, дуже зимно,
    А ще – самотньо, хоч і зорі зусібіч…
    Ніде немає верху, боку, низу –
    Нема межі чіткої: ось тут – день, там - ніч.

    Космічний пил повиїдає очі,
    Метеорити - набивають синяки…
    Не хочу в космос. Я - на Землю хочу,
    Де є міста і села, гори і річки.

    Де є країна - рідна Україна,
    А не Америка, Ізраїль, чи Судан…
    Додому хочу. І аби: калина
    і солов’ї... І мама… молода…

    ... (2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (24)


  28. Василь Задорожний - [ 2013.03.25 18:11 ]
    До тебе
    Самотня ніч. Незатишна і темна.
    Це б, зоре, зараз променів твоїх!
    Тебе ж, напевне, на десятім небі
    Гойдає сон у хмарах пухових.

    Гойдає сон… Що він тобі шепоче,
    В які веде незвідані світи?
    До тебе – на десяте небо – ХОЧУ!
    Пірнути в хмари теплі, віднайти

    Кубельце – й до нестями цілувати
    Волосся, очі, плечі та вуста,
    І палко притискати й попускати
    Такий тремкий, жаданий, теплий стан…

    І ринути разом у хвилю щастя –
    У первісну гармонію Буття,
    Аби на світ – таке, як ти, прекрасне –
    З’явилося іще одне життя.

    04.01.2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  29. Віктор Марач - [ 2013.03.25 08:52 ]
    Центони 1
    Центон – вірш, цілковито складений із відомих читачу рядків інших віршів одного або кількох авторів зі збереженням при цьому змістової і синтаксичної єдності. Художній ефект досягається складною взаємодією і зіткненням контекстів окремих фрагментів.
    Пропоную кілька центонів, складених мною на матеріалі текстів українських народних пісень.


    * * *
    Ой за гаєм, гаєм
    Та й не перелази –
    Нехай люблять мене хлопці
    По чотири рази.

    Ой у саду, саду
    Та й не перетинки –
    Нехай люблять мене хлопці
    Та й щовечоринки.

    * * *
    Перестань, перестань
    По гриби ходити:
    Восени, восени
    Настав час любити.

    * * *
    Не з мішком, не з мішком,
    Ой ходила дівчина бережком;
    Собі хлопців наманила
    Батіжком, батіжком.

    * * *
    Ой джигуне, джигуне,
    Чи підеш ти за мене?
    Не тепер, не тепер:
    Як побачив – так і вмер.

    * * *
    Що мені діяти
    Без пари, без хати? –
    Весело співати,
    Щоб не чула мати.

    * * *
    Білявая, чорнявая,
    Не сама я, не сама я:
    Нуда-я, нуда-я,
    Як свекруха лихая.

    * * *
    Ой дівчина-горлиця,
    Червона запаска:
    Поцілуй же ти мене,
    Коли твоя ласка.

    * * *
    Ні дівчина, ні вдова –
    Болить мені голова;
    Зірочки до купочки –
    Болять мені кісточки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  30. Лук'янчук Ігор - [ 2013.03.25 00:43 ]
    Світанок біля річки
    Цей шлях лежить між трав дрімотних,
    Що похилились до води,
    Ніхто й ніколи не ходив
    Лиш вир у річці наслідив
    Малюючи туманний подих

    Ледь чутно чайка промайнула
    Серед ранкової глуші
    На грані сплячої межі
    Цим вимір цей незубожів
    Мій шепіт тут здається гулом.

    Здійняв свій гомін очерет
    А над багатством трав двухмяних
    Тінь сонця пролила свій мед,
    Де боцян молодий поет
    Пливе в суцвіттях валер'яни.

    Світання в барвах чебрецю
    Зів'яло злякане юрбою,
    Урбаністичною стопою
    Крізь плач гримить об цноту цю
    Хода коров'ячого строю.


    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (1)


  31. Марійченко Затія - [ 2013.03.24 20:44 ]
    Березень
    Перше березня...Перше березня...
    Переходимо Рубікон...
    На крихкому лютневім березі
    Віддаємо зимі поклон

    За святкове засніжене місто,
    За морози важкі,як ртуть,
    За рум`янці й перлове намисто
    Днів, що більше не повернуть.

    Тільки сталося несподіване,
    Тільки сталося як завжди -
    І зима неначе відспівана,
    І весна не спішить сюди.

    Не такого хотіли сюрпризу
    І від березня, й від весни -
    Холоди, аномалії, кризи...
    Варіантів нема запасних?






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (5)


  32. Ірина Кримська - [ 2013.03.24 18:55 ]
    А третье декабря…
    А третье декабря… Сто третье декабря….
    Уснувшие снега. Вчерашние заботы.
    Я здесь — под абажуром лучей от фонаря,
    А все бегут домой-домой-домой с работы.
    И мне бы умереть и вынырнуть в людей.
    Да прекратить ловить снежинки и восторги.
    Но я стою в кругу. Фонарик-чародей
    Меня приворожил и сделал недотрогой.
    Не трогайте меня. Я ласково свечусь.
    Здесь оживают все прилетные снежинки…
    Но кто-то помешал — похлопал по плечу —
    И лопнули лучей нежнейшие пружинки.
    Какой истошный звон стоял в моих ушах!
    Какой недетский плач излил фонарь на вечер!
    Но чудо сорвалось — хоть сделан только шаг…
    Хоть кто-то не со зла потрогал мои плечи.

    декабрь 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  33. Іван Низовий - [ 2013.03.24 17:11 ]
    ОДА ВІРНИКАМ ІМПЕРІЇ
    Доволі епіграм,
    Бурлесків
    І пародій –
    Пора вже й возлюбить,
    Як я люблю собак…

    Складаю оду кращій у природі
    Породі найвірніших посіпак.
    Служіть – хай з вами буде
    Божа поміч
    І вивірений долею талан,
    Нехай благословля вас Прокопович,
    Породи зачинатель, Феофан.
    Хіба ж не ви столицю над Невою,
    Столику і стоглаву, вознесли
    Над ріднопервозванною,
    Святою –
    В чужого воза Київ запрягли?!

    Хіба ж не ваш Сиваш сивушним духом
    Пропах в степах – і став уже не наш,
    Щоб Катерина – шльондра і псяюха –
    Читала свій німецький «Отченаш»
    Татарам і козацьким отаманам,
    Своєю «вотчиною» нарекла
    Дніпровський край,
    І в балтицьких туманах
    Ріка Молочна кров’ю потекла?!

    Історія – закуска лиш для брому,
    А бром – інтелігентський самограй:
    Живучий вірус давнього синдрому
    Додавлює до краю ріднокрай!

    Історія… Петро згубив три сумки –
    І Сумами місцину наречем,
    І порухи незгідливої думки
    Пересічем, як Січі крик, мечем.

    «Ай, дар природи!» – ляпне Катерина,
    І потече «охрещений» Айдар;
    «Вор скла…» – і Ворскла,
    Славно,
    Мов дитина,
    «Татуню, – пролепече, – добрий цар!».
    Луганськ, Херсон, Одеса, Миколаїв –
    Хрещеники московської куми,
    Мов не було ні скитів, ні ногаїв,
    Мов не жили тут вольницею ми…
    Мов не було ні Хмеля, ні Мазепи,
    Ані тобі Петлюри чи Махна,
    І нас із невідомості-халепи
    Расєя-мать виводила одна…

    На мочарях зусиллям яничарів
    В Расєю перевтілилась Орда
    Плескатопика,
    Виплескана в чарі
    Дурман-вина,
    Що зветься в нас «бурда».
    Пройдисвіти (чи пак землепроходці),
    Це ви, ясак збираючи, пройшли
    Сибір неісходиму
    Й на Чукотці
    «Ісконноруських» мамонтів знайшли.
    Це ви
    Хіву,
    Заховану в барханах,
    Полоном
    В лоно матушки-Москви
    Привели на мотузяних арканах
    На розтерзання –
    Втіху для «братви».
    Це ви Кавказ прикоськували гордий
    (Та й нині ще продовжуєте – ви),
    І після героїчних ваших мордів
    Кривавляться сліди в димах трави.
    Це ви в Державній Думі і сьогодні
    Шматуєте наш синьо-жовтий стяг,
    Завжди готові,
    Путіноугодні,
    До новозавойовницьких «звитяг».
    Немає в світі ворога лихого,
    Підлішого за бувших родаків –
    Праправнуків козацтва низового,
    Москви червоно-білих приймаків!

    Складаю вам розлогу антиоду,
    Можливо, й запізнілу,
    Та однак
    Нагода є ославити породу
    Клонованих
    Московських посіпак.

    Я з москалем сваритися не буду
    Й могоричу йому не піднесу,
    І в суд не позиватиму,
    Бо ж суду
    В нас чесного немає –
    «Фількін» суд…

    І рідного – в минулім – яничара
    Не братиму на мушку –
    Хай живе
    В чарівнім світі
    Покидь і почвара,
    На посіпацькій службі
    Жили рве!
    «Реве та стогне
    (вічний!)
    Дніпр широкий,
    Сердитий вітер
    (віщий!)
    Завива…»
    Неспокій мій не спатиме,
    Допоки й
    На посіпаках царствує Москва.

    Не сплю і я.
    Не сплять мої собаки,
    Досмертно вірні й так,
    Без ланцюгів…
    Дасть Бог, діждем:
    Останні посіпаки
    Відхлинуть від Московських берегів –
    Служити чужині…

    Ми ж будем жити,
    Миритись між собою після чвар,
    І більше не діждуться московіти
    Поповнення – скінчився цей «товар»
    На берегах дніпрових…
    Дай-то, Боже,
    Щоб витекло із нашої крові
    До краплі все ганебне і вороже
    І відригнулось
    Матірно
    В Москві.


    2004


    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (32)


  34. Олена Полянська - [ 2013.03.24 17:44 ]
    Казав Дніпро
    Казав Дніпро
    Дністру щось про...
    Чи то про дні,
    Чи то про дно...
    Згадала! Десь
    На самім дні
    Якісь колись
    Дністер стер дні.
    Стер дні,
    Коли ще був
    Струмком...
    На дні,
    Яке було
    Піском...

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (6)


  35. Сергій Гольдін - [ 2013.03.24 16:29 ]
    * * *
    Кентаври воду п’ють з мулистої ріки.
    В них попереду шлях, якому дна немає.
    Навіщо і чого вони шукають,
    Копитами вгрузаючи в гріхи?

    Хірон десь вдалині, а попереду Нес.
    Чи спинить стадо Гідрина отрута?
    У цокоті та криках вже не чути
    Хірона слів і голосу небес.

    Здійметься чорна курява, а степ
    Принишк, ранкове вбравши стоголосся.
    Лиш вітерець перебира колосся
    І в божевільні очі палить Феб.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  36. Василь Задорожний - [ 2013.03.24 14:24 ]
    Агроном
    Прикликав Музу вдень. Аж наніч прилетіла!
    Прости мені, перо! Не брав тебе давно,
    Бо вже зо троє літ під жайворона співи
    З продовженням роман пишу: я ж агроном.

    Перо моє – сівник. Блокнот – ріллі гектари.
    А літери й слова… за кілька днів зійдуть.
    Тоді – радій, плекай, підживлюй – щоб зростали,
    Від шкоди захищай зелених слів могуть.

    А з липня – наслухай мелодію комбайна,
    Під музику читай, що написав за рік,
    Як плине з рукава ріка золотосяйна!..
    А далі що? – вставай до сонця, до зорі,

    І знову – сій, плекай, вимолюй дощ піснями,
    Від лиха захищай!.. І в цьому – суть Буття.
    Пишу на чорнім тлі зеленими рядками
    З продовженням роман про волю до життя.

    16.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Василь Задорожний - [ 2013.03.24 14:25 ]
    На горі будеш ти...
    На горі будеш ти – я, повір, не залишуся долі:
    Вп’явшись пальцями в скелю, повзтиму увись, аж на ґрунь,
    Й від натуги з рамен виростатимуть крила поволі –
    Й розпросторяться, й злину, й під небо тебе заберу.
    Попливеш ти у даль, розтинаючи хвилі завзято, –
    Я, налігши на весла, свій човен пущу навздогін,
    Щоб тебе ні штормам, ні високим валам не віддати,
    Щоб з тобою пліч-о-пліч сягнути незнаних країн.
    А – крий Боже! – ти зіб’єшся в хащах правічних з дороги –
    Я, твій поклик учувши, вогненним стовпом спалахну
    І палатиму, доки не вщухне на серці тривога...
    А тоді, щоб зігріти тебе, чимміцніш пригорну.
    26.01.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Сашко Винниченко - [ 2013.03.24 12:27 ]
    Ти моя любов остання
    Ти моя любов остання
    до світання
    до пориву осіннього вітру
    до звабливих обіймів
    п'янкої, солодкої смерті
    Відверто кажу
    Коли сяйво небесне поманить
    Я до тебе любов понесу
    у незнані світи...

    Ти чарівним вогнем оповита
    Я цілую, п'янію
    і знову і знову і знов
    У серці надію
    плекаю
    безкраю
    на квіти спокуси
    На сонячну радість
    дібров

    П'янким зорепадом
    освячена пристрасть
    іскриться
    Палає у полум'ї темнім
    зелених очей
    Глибока чарівна криниця
    де таїнство відьми зплелося
    з прокляттям богів

    Я б сонце спинив
    хоч на мить
    щоб продовжити радість
    Щоб красою твоєю
    душею
    напитись сповна
    Бринить
    ніжний голос
    Я млію від губ соковитих
    Не треба й вина
    хмільна...

    Хай вічним лишиться
    Незайманий спокій
    в бурхливу епоху...

    Остання любове,
    Пристанище теплих надій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Марач - [ 2013.03.24 08:47 ]
    Рівнобуквиці 7
    * * *
    Стовбур’я? – Ні:
    100 в бур’яні.

    * * *
    Стоси вин –
    100 сивин;
    100 сивух –
    Стоси вух.

    * * *
    Стовпи – хаті:
    100 – в пихаті.

    * * *
    Стовбур – чи вся? –
    Стовбурчився:
    100 в бур – чи вся?

    * * *
    “І нас 3” – бає стопа;
    І настрибає 100 па.

    * * *
    100 гам
    Стогам.

    * * *
    100 лиць
    Столиць.

    * * *
    Столи зали
    100 лизали;
    100 лигнули –
    Столи гнули.

    * * *
    Стоїмо:
    100 їмо.

    * * *
    Стогне –
    100 гне.

    * * *
    На столи – 100 нош
    На 100 листонош.

    * * *
    На 100 літер
    На столі тер.

    * * *
    На 100 пар –
    Наст, опар;
    На 100 сигар –
    Наст, оси, гар.

    * * *
    Стовпи, саки –
    100 в писаки.

    * * *
    Коли маг стогне,
    Колимаг 100 гне;
    Коли маг стогнав,
    Колимаг 100 гнав.

    * * *
    Коли мазі – 100 сивух,
    Колимазі – стоси вух.

    * * *
    Три має –
    Тримає.

    * * *
    Тримало
    3? – Мало!

    * * *
    Тричі пси
    3 чіпси
    Тримали:
    3 мали.

    То мале тримало
    Том; але 3 – мало!

    * * *
    Вітри над вами.
    Вітрина; два ми.

    * * *
    Карав 7-ох:
    Кара всім – ох!

    * * *
    Зрів на горісі мох;
    Зрів на горі 7-ох.

    * * *
    Жали всі мох –
    Жалив 7-ох.

    * * *
    Свекру – 7-ох,
    Свекрусі – мох.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  40. Мішель Платіні - [ 2013.03.24 06:22 ]
    Ти залишила квітку на вікні... Весняне.
    Ти залишила
    Квітку на вікні...
    Їй сумно там...
    Одній..Тебе чекати.
    Вона Тобі
    Розкаже увісні
    Усі слова,
    Які я мав сказати.

    Ти залишила
    Квітку на вікні...
    Жінкам так личить
    Квіти пригортати...
    Я брешу,
    Що Тебе я не люблю.
    І легко по очах
    Це прочитати.

    Твоє ім'я
    Я мовчки прошепчу...
    Його не можна
    Вголос вимовляти...
    Писати вірші -
    Це - не ремесло.
    Писати вірші -
    Це - Тебе кохати.

    Ти залишила
    Квітку на вікні...
    Я кожен день
    Її здалека бачу...
    Сміється
    І не кориться зимі,
    Вона Твою веселу
    Має вдачу.

    Твій голос -
    Вічна Жінки таЇна.
    І усмішка -
    Розумна, добра, щира.
    Щаслива будь!
    Забудь мої слова...
    Така далека й близька,
    Моя мила.

    На все свій час,
    На все своя пора...
    Любити
    І любові уникати...
    Розтане сніг,
    Повернеться весна...
    Ти вибереш -
    Карати, чи прощати.

    Ти залишила
    Квітку на вікні...
    Самотньою...
    У цих снігах
    Вмирати...
    Вона мені
    Розкаже уночі,
    Як любиш Ти,
    І де Тебе шукати...

    Ти залишила
    Квітку чарівну...
    У центрі міста,
    Людям всім на диво,
    Я вірю -
    Ви прикличете весну,
    Щоб танув сніг,
    Щоб сонце засвітило!

    24 березня 2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (2)


  41. Андрій Басанець - [ 2013.03.24 05:12 ]
    * * * *
    співайте хуги голосіть
    ячіте сестри
    над кучугурами несіть
    недужу весну

    ген ходить місяць удовин
    най він погибне
    несе у білім рукаві
    крижину срібну

    за ним чотири копачі
    ступають німо
    дверима грюкне сміючись
    шитво відніме

    марою стане при вікні
    ножем шелесне
    й за коси витягне на сніг
    убиту весну

    2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (4)


  42. Іван Низовий - [ 2013.03.24 01:03 ]
    Вранішня молитва
    Праведний Боже наш, іже єсі
    На небесі, опустися на землю:
    Я твоє нОве пришестя приємлю
    Навіть тоді, як відмовляться всі
    Від України-Русі. По росі,
    Боже, пройдися. Візьми Україну –
    Рай неземний – під небесну раїну,
    Де Україна цвістиме в красі.
    Боже наш праведний, іже єсі
    На небесі, увійди в мою душу:
    Я тебе, Господи, бачити мушу
    Навіть тоді, як осліпнемо всі!

    1995


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.53) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (13)


  43. Світлана Костюк - [ 2013.03.23 21:01 ]
    Гублю...
    Гублю ключі, і гроші, і людей...
    Гублю усе...Немає тому спасу...
    ...Тулю пожовкле фото до грудей,
    Де ми у школі, біля твого класу...
    Я з бантиками й білим комірцем...
    Кумедна і зніяковіла трішки...
    А ти з таким усміхненим лицем
    Даєш мені два лісових горішки...
    Ох,ті горішки!.Я їх не взяла,
    А засоромилась і опустила очі...
    Якою я наївною була,
    Аж згадувати інколи не хочу...
    ...І ось ми загубилися в житті...
    Ніхто нікого не хотів шукати...
    Мені горішки часто сняться ті...
    Ну поясніть, чому було не взяти?..
    ...А гроші що? Я не рахую їх...
    Як є - то є. Немає - то немає...
    ...Ще досі вірю...Вірити не гріх...
    Безвір`я в нас надію відбирає...
    ...Гублю людей. Гублю ключі останні...
    Гублю себе у втраченім коханні...
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.86) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (38)


  44. Світлана Костюк - [ 2013.03.22 13:36 ]
    Платонічне кохання
    Платонічне кохання...Ви скажете:" Ні, не буває"...
    Ну тоді поясніть, як мені називати моє,
    Що над прірвою долі з очима сумними блукає
    І автографи серця у віршах палких роздає...
    Ваша ницість його відправляла у пекло й на плаху,
    Ваші погляди заздрі зривали його з висоти...
    Платонічне кохання моє, ти так схоже на птаху...
    Чи на пролісок ніжний, що мріє в снігах зацвісти...
    В сітях буднів жорстоких - перо золотої жар-птиці,
    А під молотом долі - якийсь невгасимий вогонь...
    Ти маленький журавлик, якому не треба синиці...
    Тільки погляд...і подих...і шепіт гарячих долонь...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.86) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  45. Юля Фінковська - [ 2013.03.18 00:46 ]
    Перетишено

    Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
    І ні пластир, ні вата не заповнять її порожнечу.
    Вона мовчки виколює очні яблука твого спокою,
    Загортаючи мокрі повіки в чадру чернечу.

    І здається, що надто натягнута свіжого тіста мить,
    Що години – окремі життя, без дійових осіб.
    А мовчання пахне корицею і так, як вона, гірчить,
    Десь між пальцями, схудлих від тиші, діб.

    Непритомніє кисень, від форзаців до стін передпокою,
    Сторінками зачитуєш біль, поки лампа не упокоїться.
    Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
    І, на зло тромбоцитам, до відчаю довго гоїться.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Людмила Смоляр - [ 2013.03.10 21:15 ]
    На похорон літа
    Коли літо відходить, його не пручáй —
    Все у часі, у часі затиснено.
    Оберемки із трав перев'януть на чай,
    Шепіт лісу — на пустку безлистяну.

    Розітерті на дріб'язок справ і стрічань,
    Дні марніють, маліють, прозо́ріють.
    Літні трави-зілля перев'януть на чай,
    І на згарища — небо визо́ріле.

    Все відходить, відходить в химерну імлу,
    Втихомирений світ, голосú німі.
    І дивлюсь я на літо, і віри не йму,
    Що вмирає воно, і різьблéну труну
    Забивають цвяхами осінніми.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (3)


  47. Вероніка Маврик - [ 2013.03.10 16:13 ]
    По горі-горі
    По горі-горі тужать небеса,
    через небеса голуби летять.
    Хмари-пастухи вийшли понад Сян
    з душами імли з ликами латать.

    По горі-горі пнеться чорний дим,
    трави не ростуть, лиш полин сухий.
    З того боку Сян згаснув молодим,
    з цього боку Сян поле реп'яхи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Колодій - [ 2013.03.10 11:25 ]
    Солодка зрада з присмаком дощу.
    Солодка зрада з присмаком дощу,
    Заполонила серце стомлене коханням.
    Воно, охоплене бажанням,
    Напитися не може досхочу.

    В чужих обіймах в щасті потопаєш,
    І кожна зустріч, наче в перший раз…
    Розум думок палких не може подолати,
    Вир почуттів підхоплює щораз.

    Ти завжди поруч, та тебе немає.
    Життя підказує – терпи, переболить.
    Живу, терплю, переживаю, та все одно не відпускає,
    Болить, Болить, Болить…



    05.03.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Сашко Винниченко - [ 2013.03.10 10:29 ]
    Вогонь з кількох знесилених жаринок
    Вогонь
    з кількох знесилених жаринок
    не роздмухати
    Дотліє мовчки, без жалю
    І стане попелом гірким
    пекуча пристрасть
    Вітром
    розлетиться
    повнолунь
    застигне
    на льодинках сивих душ
    солодким присмаком покори
    розіп'ятої

    У повені любові буде квітень
    Стражденну пам'ять полосне
    ножем із сліз
    Так гаряче, так люто і безжально
    навдмаш!
    Вогнем
    очей
    Ти здатна полонити
    пригорнути
    Душі перлини
    що до сонця здійнялись


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  50. Галантний Маньєрист - [ 2013.03.04 16:42 ]
    Її танок
    Ти дивовижна у платті легкому -
    моди високої жінка - по кому
    очі, додолу опущені, втому
    серця тамують – усім невагому?

    Плечі на руки, як небо на крила,
    у надвечірній журбі опустила,
    білістю сміла, і північчю зріла,
    зваблюєш не діамантами тіла.

    Місяць до ніг твоїх чари збирає.
    Крає гітара безсоння безкрає.
    Подиху тепло-солоного, мріє,
    подив у плетиві струн паленіє.

    Мов зі свого обертання зірниця
    в тебе зійшла: не зоря - танцівниця,
    мовби і далі видіння не сниться.
    Наче лише до зіниці зіниця…


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   159