ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.01.26 13:24 ]
    Віршоінсульт
    дроту не вистачить - вистачить молитов!
    білим охрестимо цей керамічний прапор,
    перекладем курсивом на кращу з мов -
    на ерогенні зони під товщу драпу -
    точки рішучі і довгі різкі тире.
    все розкажу!... як серпнем хололи губи,
    що собі кіт і як горло тепер дере,
    як воно - заокруглюватись до кубу..
    в мене тепер протяжний віршоінсульт
    і доїдає осінь останній спокій
    просто давай вдамо ніби ми не нуль
    і наречемо білим непевне "поки"...

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (8)


  2. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.01.25 23:59 ]
    Поза сумнівом
    вогко і тепло. бензин у твоїх жилах
    вкотре тече на південь. до точки зсуву.
    я поза сумнівом. я нез'ясовно щільне
    плетиво з іскор. вариво із суму.
    вогко і страшно. бачити поза стіни,
    вкотре дробитися на нечітки фрагменти.
    я поза грою. збещена і постійна.
    ти, поза сумнівом, кращий з медикаментів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  3. Олена Ткачук - [ 2012.01.17 17:34 ]
    ***
    А я ж бо не вернигора.
    А гори – ач які!
    Сніжинка я, од віхоли –
    Цілунком до щоки.

    Густа краплина сонечка –
    Бурштиновий карат.
    А ще – кохана донечка,
    Гарніша од наяд.

    А всі чекають велетня,
    М’язистих ніг і рук.
    Струна віолончелі я,
    Натягнута на лук!

    А на чолі не зіроньки –
    Горить, мов сором, піт –
    Не гори - ниці гіроньки,
    Що гидко підступить!

    І справа не у важелі,
    Опори точка – є.
    Дух, віршами наснажений,
    Цих гір не визнає!

    Й у слові з болю корчиться,
    Бо що не говори,
    А дуже-дуже хочеться
    Достойної гори!

    2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (9)


  4. Віктор Ох - [ 2012.01.16 22:45 ]
    В net. рях гоголівських марень

    Миколі Гоголю було раз п р о с в і т л і н н я.
    Йому відкрилась тьма російської душі.
    Та заплатив за це він повним помутнінням
    в своїй «хахляцкой» геніальній голові.
    Ввижалося йому, що я і Спілберг
    разом з Толстим й Мохамедом Алі
    з таранею п’єм оболоньський «Zibert»,
    позуючи Да Вінчі і Далі.
    Що ніби я з Бетховеном і Бахом
    зіграли проти Марадони і Пеле;
    а Горбачов ширяв над нами птахом,
    і «пролетіли» всі тоді незле.
    Із Майком Тайсоном ми ласували салом,
    «Сонця В Бокалі» випивши стакан.
    Займався з Джекі Чаном я вокалом –
    пісні «Deep Purple» ми співали під баян.
    Під «Smokie», «Space» і «АББу» танцювали
    з дівчатами із групи «Boney M».
    Оркестром Поля Моріа диригували
    бригада хоббітів і «лічно» Tolkien.
    Кумири й генії сюди не наближайтесь.
    Політики, спортсмени і бомжі,
    дурнЯ щоб не ввижалась, ви тримайтесь
    подалі від російської душі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Прокоментувати:


  5. Олена Осінь - [ 2012.01.16 14:32 ]
    Про те, що й всі
    Така нудьга,
    Міліє кров у венах.
    Ой, зимо-зимо,
    Де твоя погорда?!
    Де вдача шала,
    Мов юга скажена,
    Де незалежність
    З висотою фьордів?

    Хіба ж це ти? –
    Смиренна, спину хилиш,
    Впокорена,
    У бік ховаєш вічі.
    Піди в танок,
    Завій у повну силу! –
    Хай іскри-зорі
    Дзвінко креше січень.

    Щоб аж гуло,
    Стогнало, вило гнівно!
    А ти танцюй,
    танцюй розраду, сестро.
    Тримай поставу.
    І тобі у рівні
    Лише той дуб,
    Що підпирає всесвіт.

    Недосяжнá,
    нескорена, незборна,
    У пристрасті снігів
    палка й гаряча!
    А ту сльозливу,
    весняну безвольність… –
    Такі жінки ми…
    Я тобі пробачу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (16)


  6. Магдалена Чужа - [ 2012.01.15 22:43 ]
    І кожна мить, присвячена тобі...
    І кожна мить, присвячена тобі,
    В мені гарячим сонцем оживає,
    І я не знаю, - справді, я не знаю
    Як вижити в нерівній боротьбі
    Сумних надій і розпачу. На дні
    Мої печалі вслух переплелися...
    Ти вибач, що всі мрії не збулися,
    Які були присвячені мені.
    Моя біда – невичерпна блакить
    Твоїх очей, не гаснучих і в темінь.
    А доля непроламна, наче кремінь,
    Гаряче серце болем студенить.
    Перегорить чужими день за днем,
    Та кожна мить ніким не переквітне.
    А зараз тиша манить безпросвітна
    У свій печальний затишний Едем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  7. Людмила Калиновська - [ 2012.01.14 18:12 ]
    ІРОНІЧНО-СТЕРВОЗНО-ПСИХОЗНЕ
    Мені від Вашого жалю –
    аж терпнуть губи.
    Я вже казала –
    не люблю
    до самозгуби.
    А Ви до мене вкотре вже –
    із співчуттями.
    Облиште Ви, о, Mon Amiе,
    Й на сонці – плями…

    Сьогодні кішка –
    й не одна –
    Гострила кігті…
    Нема кіна, відсутні ЗМІ
    і – сніг на віхті!
    Мені від вашого жалю…
    Ах...! Терпнуть губи…
    A, Mon Amiе, Mon Cher Amiе...
    Який Ви..!
    Любий..!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  8. Іван Гентош - [ 2012.01.14 11:14 ]
    пародія «Невтомне чуркало »

    Пародія

    Мій добрий бісику,
    Як класно, що прийшов!
    Ну, не мужчина, але… теж немало,
    І знову в кроні літ бушує кров!
    Іскрить – нехай! Я ледве дочекала…

    Так еротично!
    Босий… з батіжком!
    А глянув як – аж затяжіло тіло!
    Непевна у ногах – ну хоч повзком…
    Не підганяй – колиба задиміла…

    Таке невтомне,
    Що спаси господь!
    Ще й вдачу має хитру і лукаву…
    Удень – “ні-ні”! Вночі, вночі приходь,
    Моє чарівне чýркало… на каву…


    14.01.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (34)


  9. Оксана Сергієнко - [ 2012.01.13 13:13 ]
    Той, що мандрує над Прірвою
    Ти той, що мандрує над Прірвою,
    З чарівною срібною флейтою,
    Немов намальований крейдою,
    Немовби з мелодії вирваний.

    На тлі захололого згарища
    Моєї душі кольорової
    Ти мовиш Первісною Мовою
    До тіні жорстокого марища.

    Життя мого скороминущого
    У пеклі шматки загартовані.
    Налий мені зілля Видющого,
    Туманом у сни зачаровані.

    Із ночі щоб вирвати частку
    Давно готувала я пастку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  10. Людмила Калиновська - [ 2012.01.12 07:11 ]
    affirmо
    З точністю до одиниці,
    магічне, що аж занадто
    маркером перекреслено
    все, що було неплановим

    все, що було означене -
    незаперечні судження -
    від поцілунків згарячу
    до почуттів пробуджених

    ти перекреслив буднями
    впевнено до дитячості
    наче немає вічності,
    поглядів, рук і вдячності.

    дивно, що я це бачила
    квіти, цукерки, розміри
    неба, що не розмічене -
    нам його вже не вистачить

    що на експромт розкроєне
    вже не зіткати наново -
    щогли, верхівки, темрява.
    сонце дощем заплакане…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  11. Устимко Яна - [ 2012.01.11 14:23 ]
    зима-не-зима
    не просто змирилися, більше - дружимо,
    щодня споживаєм желе зі слів.
    чомусь і зима цьогоріч напружена -
    гуде і гуде на січневім кужелі
    затертої нами до дір землі.

    та що вимагати у двох зациклених,
    яким паралельно куди іти
    своїм до відрази типовим сиквелом,
    де навіть субтитри цинічно цикають,
    впадаючи в ступор. та менше з тим,

    коли достигають дощами сутінки,
    і мариться сніжний старий завіт,
    питає сумління: кого ми судимо
    із псевдоамбітними камасутрами
    в його непросвітленій голові.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  12. Богдан Манюк - [ 2012.01.10 14:00 ]
    ФІЛОЛОГІЧНИЙ МОТИВ
    Слова-бальзам, порад намисто
    даруєм іншим - день у день,
    а нашу тему особисту
    спинили хащі та полин.
    Урізнобіч вітри прологу,
    зав'язка рветься в небесах,
    до кульмінації дорогу
    згубили щирість і краса.
    Ліричних відступів вітрило
    любов не кличе в далечінь,
    де епілог чаїно квилить,
    посвяти скльовуючи тінь.
    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (17)


  13. Микола Дудар - [ 2012.01.10 10:39 ]
    ****
    Надвечір'я перейде у ніч.
    А вона нізащо не заплаче.
    Боже, захисти. Не покаліч…
    Затули її, бо світ побачить...
    Хто ж відкрив немовлене мені?!.
    Звідки нам чекати блискавиці?!.
    Не приходь! -- благаю уві сні…
    Та щораз у неї інші лиця…
    Не промити всіх безкровних ран…
    Досить! Досить! Доки є ще сила,
    ..ось іде в околицю туман,
    Той від злих очей сховає милу...





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (7)


  14. Світлана Козаченко - [ 2012.01.09 21:18 ]
    Останні згустки

    Торкаюся сухих гарячих скронь –
    і пальці обпіка шпаркий вогонь.
    Холодний вітер жару не збавля –
    а цельсій знову добіга нуля.

    Горить душа. Дотліло листя. День.
    Багаття. Попіл. Дим. Анітелень –
    безмовно корчиться у полум’ї, згаса
    сумління? доброта? любов? краса?

    Останні зблиски – іскорки в золі.
    Дрібненькі краплі на старім столі.
    Останній шурхіт слів. Останній крок.
    Останні згустки з наскрізних дірок…


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (17)


  15. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.09 17:48 ]
    Я - осінь
    Я вже не боюся. Доволі!

    Вже квітка росте поволі…

    Вже серце моє ожива…

    Та я не весна.

    Я - осінь.



    А осінь – це тиха просинь.

    Це сонця тепло й блакить…

    Буває й таке: на мить

    Мене охоплює буря!..


    Та я тільки бабине літо

    І кава, на стіл пролита…

    15.54. 29.07. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (14)


  16. Віктор Кучерук - [ 2012.01.09 13:36 ]
    Анумо


    04.- 05. 02.12

    Заклопотаний і галасливий,
    Невсипущий одвічно вокзал.
    Жданих зустрічей речитативи,
    Неминучих прощань ритуал.
    Поруч рідні обличчя і душі, –
    Хто назве наше дійсне число?
    Що примусило з місця нас зрушить?
    Звідкіля всіх сюди занесло?
    Чом лягла залізниця повз Умань,
    А до Львова – така далечінь?..
    - Не вагайтесь, поети, - анумо
    До Катрусі Матвійко в Ірпінь!

    07.01.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (4)


  17. Сергій Жадан - [ 2012.01.03 23:59 ]
    Мій старий
    Мій старий, який помирав, вихаркуючи легені,
    так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною,
    що зробили з нею всі ці фінансові генії,
    котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною.

    Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі,
    і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом,
    ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі,
    зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом.

    Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами.
    Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком.
    І я знаю, найтяжче, що у нас є – це наша пам’ять.
    А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком.

    Він називає мені імена лікарів, які його вбили.
    Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти.
    Каже мені: «Малий, в тебе немає ні злості, ні сили.
    Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль.

    В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни,
    і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети.
    Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми.
    Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти.

    Скільки можна терпіти їх голоси на сходах,
    будильники й окуляри, теплі щоденні предмети!
    Вирви їхні серця, надійно спинивши подих!
    Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети!»

    І я витягаю бензин і старі корабельні канати,
    й розводжу в кімнаті вогонь, який усіх нас огорне,
    і знаю – ніщо не може мати над нами влади,
    окрім голосу крові, який заповнює горло.

    Добре, коли тобі сняться підпільники та герої.
    Погано, коли їх поява на тебе тисне.
    Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.
    Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.

    Країна, в якій виживання вважають талантом,
    де вся твоя біографія – список боргів і трупів,
    називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом,
    опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути.

    Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом.
    Хай потопом заллється вулиця кам’яниста.
    Хай з’являться миротворці й випалять чорним напалмом
    гарячі електростанції мого невтомного міста.

    Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати.
    Хай спробують врахувати небесні сумні коливання.
    Сонця священний вогонь заливає кімнати.
    Герої не помирають від стаціонарного лікування.


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (9)


  18. Софія Кримовська - [ 2012.01.01 23:05 ]
    Коли вицвітає рік
    Коли вицвітає рік, коли відлітає в грудень
    останній листок життя скупого календаря,
    тулю до грудей тебе і знаю, що сонце буде
    і сніг, і ялинка, і…
    Нарешті жалі стирай.
    Люби мене, як тоді, у спеку липку липневу.
    Цілуй, як цілують раз – на вістрі життя – на вдих.
    Загадуй бажання – і летімо з тобою в небо!
    У тебе немає крил?
    Та вистачить і моїх…
    01.01.2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (17)


  19. Оксана Ляси - [ 2011.12.28 23:21 ]
    Герой не нашего времени
    Герой, принадлежащий не моему времени,
    Человек из двадцатого века,
    С честью несущий свою часть бремени
    С достоинством начинающего человека.

    Тот, о котором и думать не стала бы,
    Совсем другого состава вроде бы,
    Тот, что уже вырос, когда начинали мы.
    Мы, бывшие, в сущности, такими снобами.

    Раздобревший от ласк и нег новый Печорин,
    Еще один банальный оригинал,
    Но, чёрт возьми! Никто не совершенен, мой Григорий,
    О если бы ты знал, о, если б только знал.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Михайло Закарпатець - [ 2011.12.25 22:32 ]
    Константа
    Одягнута
    у місячне проміння.
    Як зняти це мереживо
    із тебе?
    Загублені у пристрасті
    нетлінній,
    ми знову разом
    падаємо в небо.

    У всесвіті
    стабільності так мало!..
    Добавлю трошки
    наших я означень
    і правил,
    що по літерах зібрали
    в польотах ми під час
    нічних побачень.

    Нам почуттів
    солодку теорему
    до крапочок довести
    дуже треба.
    Кохання - як константа
    в цій системі.
    Навколо неї все
    кружляє в небі.

    Так в хмарах добре,
    мабуть, двом лелекам,
    як нам з тобою
    на одній орбіті.
    Долаєм кілометри
    (чи парсеки),
    теплом константи
    вічної зігріті.

    В польотах наших
    чи потрібна мова?..
    В твоїх обіймах,
    вибач, забуваю,
    як на землі
    зовуть тебе, любове.

    А, може,
    ти - Констанція?...

    ...не знаю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  21. Микола Дудар - [ 2011.12.25 20:00 ]
    Камінь
    Вродився каменем лежачим…
    І наче сню. А наче й ні.
    Я наче є. Немає наче.
    Спіткнеться хтось -- завжди пробачу…
    Так рік за роком. День по дні.
    Їх незліченно .Та напрочуд
    Всі непомітні. Не мої.
    То ворон сяде -- дзьоба точить.
    То жабка щось своє торочить.
    То шурхотне луска змії…
    І раптом якось після зливи…
    І раптом якось по весні…
    Мене підняв ти, Майстре сивий!
    Я знаю:має статись диво.
    Тому так боляче мені…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (10)


  22. Ольга Бражник - [ 2011.12.19 23:50 ]
    Різдвяний сюр
    Вечори побіля Диканьки нудні та довгі,
    Коли снігу бракує, навіть глінтвейн – безглуздя.
    Анемія в повітрі, в неї холодні ноги
    І життя безстатеве, як кімоно чи смузі.
    На нейтральній смузі давно не бракує кітчу.
    Полетіли в Манчестер, він як завжди Юнайтед.
    І суддю на мило, і миле таке обличчя…

    Ой, не можу, тримайте.

    Як озимі у полі тужать за хлорофілом,
    Як сіртакі танцює криза, убрана в тогу
    Меркантильні мрії, таке несміливе тіло,
    Бо тілець у крові немає крім золотого.

    Безпардонні протяги шастають у кватирку,
    Дні до свята збігають, нудяться в шафі туфлі.
    А бджола прокинулась раптом.
    Бджола в клітинку.
    Як підлога на кухні.

    19.12.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (42)


  23. Жозефіна де Лілль - [ 2011.12.16 20:34 ]
    Семибальний Шторм
    ...така солодка, як різдвяний коржик,
    засмаглі боки - глобусу завидки!
    праворуч - дві Америки звабливі,
    ліворуч - Африканський континент,
    з Європою в обіймах...
    темні губи,
    що згубою тремтіли, чорним шалом,
    вони хотіли і вони чекали,
    як білосніжна хвиля надійде...
    ...і надійшла, і вивергло вулканом,
    протуберанцем досягло земних околиць,
    і вилиці засяяли рум'янцем,
    і сонце зашарілося на них,
    поглянувши,
    а їм було до всього по цимбалах,
    бо семибальним гормональний шторм був,
    і млость солодка їх накрила синім пледом...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  24. Володимир Свідзінський - [ 2011.12.13 23:16 ]
    Запах меду і дим гіркий
    Запах меду і дим гіркий
    Над садом вечірнім.
    Паровози криками торсають тишу.
    Піаніно печаль свою
    Кладе пластівнями на трави, на віти.

    Я сиджу осторонь золота на ослоні.
    Я згадую про тебе, як дерево про південь.
    Мені хочеться кінцем променя
    Написати біля себе на піску:
    "Люблю без мрії".

    1932


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  25. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.13 18:52 ]
    Я вийду з осені у зжовклу...
    ***
    Я вийду з осені у зжовклу
    Схололу, вистиглу траву.
    Я вийду з осені й замовкну...
    Візьму у руки тятиву

    І буду цілити в зневіру,
    В брехню й омани пелену.
    Я вийду з осені... й за віру
    Оголошу свою війну.
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  26. Анна Вейн - [ 2011.12.12 15:33 ]
    Реквієм
    День двадцять шостий. Вітер. Листопад.
    Холодним снігом почуття не стерті:
    Горять мільйони пам’ятних лампад
    За зниклими в голодній круговерті…

    Молімося - тепер вони святі.
    Вшануймо їхню пам’ять нині, друже.
    Розіпнуті на сталінськім хресті -
    Не відболять у віковічній стужі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (4)


  27. Анна Вейн - [ 2011.12.12 15:20 ]
    Тепла злива
    Із неба лило. Бігли у кіно,
    а яблуні - палахкотіли цвітом.
    Всміхались теплі мальви під вікном:
    у танці з вітром виглядали літо,

    А ми ловили дощ, неначе діти:
    Щасливі_по калюжках_в серці щем…
    Могли Усесвіт, граючись, зігріти,
    Як літечко сміялося дощем!

    Я хочу зупинити світлу мить,
    Коли гримить - лишитися з тобою,
    Та невблаганний час кудись летить,
    щезаючи за темною габою…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (7)


  28. Віталій Ткачук - [ 2011.12.11 01:22 ]
    *Замість реквієму*
    Люди відходять у глину
    хто із поклоном
    хто пострілом хто за некрологом – чинно
    відходять
    немов проривають
    вороже оточення поспіхом
    неначе слідом – вогонь у спини

    Клином найближчим – у вирій
    заспані хоч і заспамлені
    під аватарами – сірі
    відходять
    вжививши нам архечіпи
    із опціями пам’яті
    і сотворіння собі кумирів

    Вдень полювали на користь
    на сон планували підступи –
    хто кого переофшорить
    відходять
    з відкритими блогами
    наносамотні у підсумку
    одним зі способів непокори

    Лишають нам світ як посаг
    як біль для ініціації
    лишаються в нас як осад
    відходять
    рахуючи подумки спроби:
    для себе
    заради
    з нуля
    і так – до тринадцяти
    і засинають
    і тиші просять
    ***
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  29. Олег Король - [ 2011.12.10 22:53 ]
    Інший Бик (дружня пародія на Олексія Бика)
    ми із братом - автори
    кожен виступ як наркотик
    задовбав цей чорний котик
    але просять - повтори

    натякав маркіз де Сад -
    пісня зробить вас такими
    тож не котики - бики ми
    Олексій і Олександр

    довели ми Пантюку -
    СПУ насправді глиба!
    вірить абсолютно Скиба
    в безкінечність коньяку

    як "останні з мужикан"
    ми Бики у всьому профі
    пишуть геніальні строфи
    Олексій і Олександр

    ми гуляєм поміж вас
    метри співаної рими
    ми не котики - бики ми -
    шалапут і ловелас



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (15)


  30. Чорнява Жінка - [ 2011.12.10 18:50 ]
    Монолог Чори в ответ на её Диалог с Шико под новогодней ёлкой
    – Что Вам ответить, о, наш ироничный Шико?
    Вас убеждать – право слово, смешная затея,
    О переводах кто только ни спорил, потея,
    Истину кто-то поймал в свои сети? Никто.

    Просто считайте, что это такая игра,
    Игры ведь разные любят и взрослые дети,
    Как неуютно и скучно жилось бы на свете,
    Если б не эта «даремна» разминка пера.

    Что же до смысла, то он – удивитесь Вы – есть:
    Пусть расцветают сто роз на ухоженной грядке,
    Вы сомневаетесь? Всё будет в полном порядке!
    Как Вам такая, вполне новогодняя весть?

    Скоро двенадцать, мой милый Шико, посмотри!
    Я подержу твой парик, ты настроишь гитару.
    И в бестиарии каждый найдёт себе пару,
    Ну, раз, два, три,
    ............раз, два, три,
    ......................раз, два, три
    .............................раз, два, три.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (32) | "Діалог Чорнявої Жінки і Шико біля новорічної ялинки"


  31. Світлана Мельничук - [ 2011.12.09 18:14 ]
    ***
    Зимі ворота листопад,
    немов сестрі, відкрив.
    І в тихий у чеканні сад
    гостинно запросив.

    Кружляли в парі: листя й сніг.
    Біліло ув очах.
    І світ стелився їм до ніг,
    а може, то - печаль?

    Призупинивши танець свій,
    промовила:"Пора.
    А за прийом гостинний твій
    я вдячна, як сестра".

    Не відповів їй листопад,
    йому забракло слів.
    Бо зовсім він зимі не брат -
    любив її, любив...

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (8)


  32. Рудокоса Схимниця - [ 2011.12.06 15:41 ]
    ***
    Нефертарі, пташко бірюзова,
    Горлечко золочене твоє.
    Стишено чатують птахолови,
    Тонко сіть мусліном виграє.

    Нефертарі, лотос дикий серця,
    Клітка ось – опалами зорить.
    Віч вологих густо-синє денце
    Стріли вій приховують на мить.

    Нефертарі, згублене люстерко,
    Пещене звірятко для утіх.
    Шкіри персик трепетно і терпко
    У вазі прикрас невинно стих.

    Нефертарі, рибко безборонна,
    Міражами мріяний ручай.
    Рук чужих тавро на тілі соннім –
    Таїна відбутості ячань.

    Нефертарі, півдитинна жрице,
    Обезболь мою стражденну тінь!
    Божества зловіщого правиця...
    Жде у лоні незачатий син.

    Нефертарі, танець довгоного
    Закружляв корицеву тебе.
    Помираю, мила, під порогом
    І благословляю смерті день…

    06.12.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (18)


  33. Анонім Я Саландяк - [ 2011.12.06 10:32 ]
    ГУБИ (аналог)
    Коли чорно,
    а на зубах пісок,
    обов’язково чорний ще мазок
    лягає повторно
    поверх зімкнутих вій,
    як чорна паранжа, і задихаюсь в ній...
    Коли чорно, і черевик
    наводить блиск об ніжність губ,
    і не спасуть китиці рук, і крик...
    Коли рубці і шрами,
    і кровоточиві рани
    накриють ніжності сліди дев’ятим валом -
    тоді аж надчутливі стануть...
    аж можна буде бачити губами
    крізь бетон.
    До 2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (4)


  34. Борис Грінченко - [ 2011.12.04 23:34 ]
    Тепер

    Не тоді нам у полі до бою ставать,

    Як вже сонце і сяє, і гріє,
    І як співи пташині в повітрі летять,

    Усміхаються дні золотії!
    Не тоді! не тоді! Як лютують вітри
    І скрізь ніч, всюди хмари похмурі,—
    Ти тоді уставай, свою зброю бери

    І борись серед темряви й бурі!..


    1885


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  35. Тетяна Роса - [ 2011.12.04 01:42 ]
    Равлик
    Ти лиш поглянь: ось сонячне проміння
    Скрутилось у спіраль – прозрінь коріння
    Пророщує під захистком казковим,
    Де маківка зела є тихим сховом,
    Розчахнутим на всі чотири боки.
    Наблизишся? Тихенько, крок за кроком,
    Щоб ріжки не сховалися лякливо.
    Дивись, яка краса… Хіба ж не диво?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  36. В'ячеслав Романовський - [ 2011.12.04 00:24 ]
    У СКОВОРОДИНІВКУ
    Муравським шляхом повз рябі лани
    Ми йшли в село, вколисане узліссям.
    Прогіркло пахли перші полини.
    Пливла десь пісня.

    Котився день, травневий, молодий...
    Спішили ми з порожніми саквами
    До джерела - у світ Сковороди,
    Вкарбований у незабудь віками.

    Йшли у село, якому літ і літ,
    Де у пошані хліб і добрий звичай,
    Де кожна хата, як його криниця,
    Замислившись, над вічністю стоїть.

    Був день як день - звичайна середа,
    Та ж у саду стрічав Сковорода!


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (6)


  37. Любов Бенедишин - [ 2011.12.01 08:44 ]
    Обереги
    Обереги_мої. О_мої_береги!
    Оболонки душі. Оболоні.
    Храм світлиці. Свіча.
    Рушників корогви.
    Полотно. І нитки на ослоні.

    Чи за вікнами – тьма.
    Чи за хвірткою – чад.
    Чи за обрієм – німо й тривожно.
    Тут – народ. Бо – порода!
    Не конгломерат.
    Тут – Господь.
    Не богема безбожна.

    Повернутись туди…
    До бабусі… в село…
    Понад Стік*, наче Стікс** повнолюдий.
    Де усе – ще початок.
    І все вже було.
    Колисанка.
    І звістка – у груди…

    О_мої_береги. Обереги_мої!
    І надійні, і рідні до щему:
    Серцем вишитий сум,
    Рукавів ручаї.

    І тополь золотаві тотеми.

    2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (35)


  38. Іван Редчиць - [ 2011.11.29 15:24 ]
    НЕБЕСНА ФУГА
    Я шукав ночами щастя
    По весняному сліду.
    Зорі падали так часто
    В яблуневому саду.

    Я не знав гіркої туги,
    Серце юністю цвіло.

    Почуттів небесна фуга –
    Невичерпне джерело.

    Засвітилася зорина,
    Та, яку в душі ховав.
    Сяє слово, мов перлина,
    Срібноросо в лоні трав.

    Я знайшов крилате щастя
    По весняному сліду.

    Знову сіються так часто
    Зорі в нашому саду.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (7)


  39. Тарас Шевченко - [ 2011.11.27 22:07 ]
    Я не нездужаю, нівроку
    Я не нездужаю, нівроку,
    А щось такеє бачить око,
    І серце жде чогось. Болить,
    Болить, і плаче, і не спить,
    Мов негодована дитина.
    Лихої, тяжкої години,
    Мабуть, ти ждеш?
    Добра не жди,
    Не жди сподіваної волі —
    Вона заснула: цар Микола її приспав.
    А щоб збудить
    Хиренну волю, треба миром,
    Громадою обух сталить;
    Та добре вигострить сокиру —
    Та й заходиться вже будить.
    А то проспить собі небога
    До суду божого страшного!
    А панство буде колихать,
    Храми, палати муровать,
    Любить царя свого п'яного,
    Та візантійство прославлять,
    Та й більше, бачиться, нічого

    1858


    Рейтинги: Народний 7 (6.63) | "Майстерень" 7 (6.95)
    Коментарі: (10)


  40. Іван Редчиць - [ 2011.11.26 10:45 ]
    БАТЬКО
    Я бачив, як батько впрягався у воза,
    Крутились колеса, мов думи про смерть.
    І плакало небо… і холод… і грози…
    Нам душі витоптував голод ущерть.
    Тоді, в тридцять третьому, глину на обмін
    У села далекі возив, і вапно…
    Плекаючи в серці думки ворохобні,
    Ступав у негоду, в осіннє багно…
    Привозив додому мішечок картоплі,
    Бувало, приносив і мірку муки.
    А діти товпилися мовчечки опліч,
    Хилились од вітру, немов колоски…
    1997



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  41. Ольга Бражник - [ 2011.11.25 21:32 ]
    Прикладні аспекти окремо взятого патріотизму
    Я учора брела Ворожбою,
    Бо туди мене потяг привіз.
    Говорила сама із собою,
    Було темно і страшно до сліз.
    Білопіллям блукати - не краще,
    Можна впасти й розквасити ніс,
    Маніяки у паркових хащах –
    Хто не вимер – ті просто спились…
    Всюди швендяють тічки собачі,
    Сміттєвоз одинокий гуде…
    Хто бував тут і все те побачив –
    Той світ зА очі звідси піде.
    Я в районі своїм вечоровім
    Часто думаю думку таку:
    Ну й халепа, що я не у Львові,
    Ну і класно , що не в Синяку!:)

    25.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (25)


  42. Любов Долик - [ 2011.11.25 20:28 ]
    Акваріум
    Будь ласка, послухай! Мені потрібен акваріум!
    ( - У серці посуха? Чи ти вже приймаєш валіум?)
    Та ні, не дражнися! А тільки послухай уважно:
    я думала - боляче, я відчувала - страшно
    поз-бу-ти-ся
    спогадів-сліз-тамувань-серед-ночі...
    візьму - перекреслю -
    отак - рубону!!!!
    Хлюпоче
    стемнілою кров'ю
    із ледве загоєних ран
    твій усміх
    і дотик,
    й до біса красивий
    стан...
    БОЛИТЬ!
    витікаю
    в скривавлений океан...
    ..........
    Послухай!
    Подумай!
    Змінитись-відбутися-жити!
    Я хочу акваріум!!!
    Риб золотистих впущу...
    Мовчазно спливатимуть,
    наче підводні квіти,
    ті риби, як посмішки
    твого далекого світла...
    Я
    ВСЕ
    ПАМ'ЯТАТИМУ!!!
    ВІЧНО.
    А ти - почув?


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (10)


  43. Юрій Лазірко - [ 2011.11.25 17:09 ]
    Скронева студня
    ***
    судома неба
    содома і гоморра
    осад і осуд

    ***
    горло дзвіниці
    шлях пригнічення ґноту
    знекровлений німб

    ***
    поезія тьми
    революційні дощі
    калюжі крові

    ***
    тло перемоги
    цвіте коридна квітка
    провокації

    ***
    33-й рік
    дайте хреста на цвяхи
    істина в оцті

    ***
    безликість смерті
    гримаси з голоднечі
    уямлення мук

    ***
    нема куди йти
    смерть убогого слова
    й_ти туди ж болю

    ***
    янгол на рибі
    небесна ополонка
    дихайте душі

    ***
    рай за кліткою
    зважуй випростаний спів
    кардіо_грами

    ***
    голубина вись
    грудна нагість повітря
    опірення душ

    25 Листопада 2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (25)


  44. Віктор Кучерук - [ 2011.11.24 22:08 ]
    Прощання

    П’ять хвилин до початку розлуки
    Не на тиждень чи місяць – роки.
    Я тримаю в руках твої руки
    І щокою торкаюсь щоки.
    Зігріваю грудьми твої груди
    Та тривожу вустами вуста.
    Як не хочеться їхать нікуди –
    Краще більше мене не питай!
    Стугонять гіркотою легені
    У прощальну, безрадісну мить.
    Наливається світлом зеленим
    Семафор і байдуже горить.
    Сутеніє в душі й на пероні,
    Коли ти даленієш в юрбі.
    Запах шкіри твоєї в долонях
    Забираю на згадку собі.
    25.11.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (2)


  45. Ксенія Озерна - [ 2011.11.24 21:46 ]
    ***
    хто ти?... привід невідв'язний,
    стиглості невідгомоння,
    архітрав у лоні часу
    чи диванна ніжна соня?
    півмужчина, півомана,
    сутність у гріху причинна,
    в пирозі життя для жінки
    ти не пуп землі - мачина,
    взята спрагою на висів.
    ... а були ж часи мужчинні!
    ...та плече, і руки, погляд -
    півпорожні вмістом нині.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (26)


  46. Ірина БрУнда - [ 2011.11.24 17:48 ]
    Передосіннє
    Порожніють кишені в серпня – ні дощів, ні чудес… проза.
    Ходять хмари – тяжкі, уперті… за пихою ховають сльози.

    А в мене – повні долоні літер – пекучі, щирі, гарячі жмені.
    Я маю тишу в розповні літа, де будні пряні, гіркі, скажені…
    Я маю жовтий літопис кроків: утеч, наближень, блукань, мандрівок…
    І світ на серці – такий широкий – вростає в вени корінням сивим.
    В крові – екстракт найрідніших ранків – тепло обіймів, в очах застигле:
    Воно, мов спогад в озерних збанках, на плесах диких туманом скиглить…
    На фото – образ, що вицвів днями. Звисає спека, мов шмата зайва,
    Тріпоче вперто, як біль, між нами… водночас тануть, неначе слайди,
    Дороги, хвилі, річки, вокзали… минають люди: всерйоз, назовсім.
    Мабуть, нарешті ми все сказали. Пора минати: ти чуєш – осінь.

    Зриваю шмату на вістрі крику. Удари серця – в пласке склепіння.
    І терпнуть сльози на Божих ликах… Проступить на шматі спіраль осіння,
    Отямить ранок. А в мене – нічого, окрім долонь, до світів відкритих…
    Насправді ж тихо. Ні серця, ні Бога. Лише Хтось небо від бруду витер…

    21.11.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7) | ""


  47. Олена Осінь - [ 2011.11.24 16:00 ]
    Осінь люблю
    Осінь люблю. Галасливі циганські вихори,
    Золота дзвін! – Та червінці ніким не збирані.
    Білі романси в задумі алеї тихої.
    Душ тополиних "курли" – і сама б до вирію!

    Осінь люблю. Серпанкове вологе плетиво.
    Бані небесні на храмах важкі й приземлені.
    Навіть земні. І, здається, дідусь в беретику –
    Добрий Господь - голубів пригощає зернами.

    Осінь люблю. Іронійно-гірчаву, вітряну.
    Хай безрозсудна, нехай відчайдушна, зранена…!
    В шибі вечірній ескізик дощів палітрою –
    Ледве вловиме, і рідне, і, схоже,… мамине.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (7)


  48. Роксолана Вірлан - [ 2011.11.24 16:30 ]
    Наснись мені -
    Наснись мені..! прийди нечутно в гості!
    Дверей тягар тихенько відчини.
    Скажи слова, такі,на диво, прОсті...
    розвітри думи густо-одчайні!
    Усю кімнату освіти свічками
    І хай на мене дихає вогонь
    таємністю...і тепле,поміж нами,
    своє незриме сeрце роздолонь .
    Зігрій знімілі крила в довгім леті,
    Мої померзлі ранки в чужині...
    Твої відчути обрії нестерті,-
    я ще жива,- ще хочеться мені!
    І зодягни в сорочку сонцеткану,-
    втоплюся у розмаї вишиття,
    почую сильний пульс, луну осанни-
    життю самому - рада,як дитя!
    в мені pозлийся ріками гучними!
    Зірковo сяйвом зацілуй, а ще
    Купайловими ночами отими-
    пісенно заструмуй! Перепече -
    зі сну вкраде цей дотик...пАде морок
    і знову зрине в душу щезлий рай.
    Наснись, моя далека осокоро...
    Прийди, на мить хоча, далекий Край!!!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Євгенія Люба - [ 2011.11.24 15:22 ]
    ****
    Хотілось казати просто і весело, а натомість
    Кільцем залізним оперезана голова.
    Скажіть: якщо хвора моя свідомість –
    Виходить, хворі мої слова?

    Скажіть: якщо у прямокутній кімнаті
    Неможливо визначити, де підлога,
    Бо стіна, підлога і стеля – однієї статі,
    А зіпертись хотілось на Нього,
    Чи означає це, що Його немає
    У цій кімнаті прямокутного кольору?
    Що Його немає, бо Він літає
    Поза межами дому?
    Чи працює столяром,
    Так, звичайним, буденним теслею,
    У сусідньому ЖЕКу, на 800 гривень зарплати?

    …Так хотілось казати легко і весело,
    А натомість – хочеться плакати.

    23.01.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  50. Олена Герасименко - [ 2011.11.24 14:20 ]
    Дощитиме...
    Дощитиме у переддень зими
    і сіра тиша буде на постої.
    Не буде тільки свічечки простої -
    її колись не запалили ми.

    Ще буде так, як сказано в письмі:
    не мав нічого – нічого втрачати
    Та буде смуток порожньо кричати,
    що хтось його спустошити посмів.

    Ще буде вітром колихати світ,
    у рамах жовтих осені густої.
    І ти самотньо у дворі постоїш,
    і зробиш те, чого робить не слід:
    зітхнеш,
    повернешся,
    назавжди підеш –
    від…
    12.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   159