ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.25 13:41 ]
    Мамина Абетка*
    "А"нтилопа нині в полі
    напаслась трави доволі.
    Потім азбуку читала,
    з букви А розпочинала.

    "Б"ілка сушить на шнурочку
    шишки, яблучка й грибочки:
    добре все на зиму мати -
    так не страшно зимувати!

    "В"овчик нині клопіт мав:
    вовченята доглядав -
    поки бігала вовчиця
    до ставочка по водицю.

    "Г"уси гарно одяглися
    і у гості подалися -
    у газелі іменини:
    ґречно просим на гостини!

    "Ґ"ава ґудзик пришивала,
    потім ґанок підмітала -
    не сидиться без роботи
    нашій ґаві у суботу.

    "Д"иво в лісі небувале -
    дикобраза не впізнали:
    шубку з гострих голочок
    дав помірять їжачок.

    "Е"дельвейсами вгорі
    світять зорі лісові
    і на луки, й на поля:
    спить натомлена земля.

    "Є"нот від річки похапцем
    прибіг із повним відерцем:
    він поливає свій город -
    збере рясний врожай єнот!

    "І"ндик надувся і гелгоче -
    прогнати всіх із двору хоче:
    самому сумно в світі жити -
    вже краще гратися й дружити.

    "Ї"жачок ішов у ліс,
    він на голках листя ніс:
    листя, листячка й листочок
    ще й малесенький грибочок!

    "Й"оржик плив у магазин,
    щоб купити апельсин:
    ось який чудовий м’яч -
    грайся, синку, і не плач!

    "К"оник їде через міст:
    пишна грива, довгий хвіст!
    Їде коник, їду я -
    гарна пісенька моя!

    "Л"исичка лісом в гості йшла,
    у лапках ласощі несла:
    зрадіють левенята -
    солодке буде свято!

    "М"ишка ділить мандарин:
    діток сім, а він - один!
    Краще, мабуть, вже зернята
    будуть їсти мишенята!

    "Н"орка висунулась з дірки -
    затишна у неї нірка!
    Їздить тільки на авто
    в королівському манто!

    "О"лень прудконогий граційно стрибає -
    один тільки вітер його здоганяє.
    Де трави пахучі, де луки зелені
    живуть тонкорогі величні олені.

    "П"авук павутинку наплів у куточку
    росинки на ній почіпляв, мов дзвіночки.
    Блищить павутинка, весняна від мрій,
    бо сонячний промінь заплутався в ній!

    "Р"ак у озері хатину
    знай майструє без упину:
    сонце зійде - в новій хаті
    буде ранок зустрічати!

    "С"ова не спить - вартує ніч.
    Не можна їй склепити віч!
    Усі навколо в лісі сплять
    і лиш цвіркунчики сюрчать.

    "Т"ермінова телеграма -
    народилося теля!
    Молочком напоїть мама
    нетерпляче немовля!

    "У"дав удавано заснув,
    кільцями стовбур огорнув.
    Уважно: не підходьте -
    дорогою обходьте!

    "Ф"ламінго над ставом стояли,
    фіалки у хвилях гойдали...
    Рожева феєрія сну
    так схожа на вічну весну!

    "Х"оврашок зерно ховає,
    у комору все складає.
    Золотистий колосок
    тягне в нірку ховрашок.

    "Ц"уценя несе цвяшок,
    пилочку і молоток.
    Дошки і цеглина -
    песику хатина!

    "Ч"апля чардаш танцювала,
    чай у чашки наливала.
    Черепаха й чайка човен
    привезли гостинців повен.

    "Ш"импанзе іде до школи
    і радіє як ніколи:
    вже, нарешті, буде знати
    і читати, і писати!

    "Щ"едро щука кличе в хату,
    в неї ласощів багато.
    Щука має зуби гострі -
    ви не йдіть до неї в гості!

    Півень, заяць й дика рись
    до ставочка подались.
    Дружать в лісі просто так,
    бо м'який у них є знак.

    "Ю"рик хвостиком махає,
    він усе на світі знає -
    і щебече без упину
    навесні мала пташина.

    "Я"щірка швиденько
    перебігла міст -
    зачепила гілку
    й загубила хвіст!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  2. Олена Осінь - [ 2011.04.22 14:05 ]
    Кінематограф, як мистецтво
    Режисуй мою втому, мій голос, мої коліна,
    Мою ртутну зухвалість і слізно-тонку покору,
    І графітовий профіль на крейдово-білі стіни,
    І на холод постелі розгублено-голий сором.

    У палкій вітроверті – сп’янілу, напіврозлиту.
    Як одвічну, єдину, останню… Немов востаннє!
    Недоторкано-чисту в задушливій змазі літа,
    Відчайдушно-звабливу в осіннім сонцестоянні.

    усміхаюся
    рветься інтимно-шовковий газáр
    боса, легкими кроками
    руками ніжними, невловимими
    обрій крається
    ефекти бокé – надреальністю, поза фокусом
    ти створив мене
    я вже не опираюся

    Опадають секунди. Лиш дихання поміж нами
    Наче крила колібрі. А плівка карбує риси:
    Обережно, міцніш, наполегливо, до нестями…
    І на мить – спалах дійсності – жінка!... І знов актриса.

    Таємниця богів – промовчать сутінкові тіні,
    Тільки очі вологі ще зблискують, мов дзеркáла.
    Ти митець, ти художник, ти мій Федеріко Фелліні!
    Я тебе поцілую у вдячність за femme fatale.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (28)


  3. Василь Кузан - [ 2011.04.21 23:10 ]
    Плаче квітень садом
    Білі крила яблунь туляться до скроні
    Запахом медвяним, подихом тепла.
    Плаче квітень садом. Білим простирадлом
    Мить зловити хочеш, аби не втекла.
    Ще весна минула так не відчувала
    Щемко, аж до болю, безбережжя мрій.
    Рій думок високих селиться в тополях,
    А краса сакральна – у душі твоїй.
    Голосом ілюзій повниться майбутнє,
    «Бути чи не бути?» – відійшло у ніч.
    Нічия в театрі, що життям озветься
    У цитаті вічній, та не в тому річ.
    Просто ти наснилась нині на пероні.
    У вагоні білім їхав я на Січ…

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (15)


  4. Юлія Шешуряк - [ 2011.04.19 10:59 ]
    *жінка в пісках*
    я - жінка в пісках, полонянка твоєї спеки.
    верблюдів байдужих у сторону відведи.
    не буду чекати, до ночі ще так далеко.
    не буду просити ні милості, ні води

    я вдячно цілую сахару твоєї шкіри,
    і цукром коричневим тане у роті рай.
    я тільки міраж, я не вічна... ти в мене віриш?
    твій піт на мені, зупинися, не витирай.

    як тільки бажання схолоне під паранджею,
    завиють вітри, не шануючи спокій твій.
    пісок поміж пальців, у горлі пісок... невже я
    та жінка, що здатна приборкати буревій?

    швидким скорпіоном торкнешся мене, а далі
    від ран лікуватимеш. крикне самотній птах.
    промчить поміж нас чи по нас відчайдушне раллі,
    і я переможно загину в твоїх пісках.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (51)


  5. Таїсія Цибульська - [ 2011.04.17 16:56 ]
    Що хоче жiнка?
    Що хоче жінка? Таємниця!
    Гормони в плОті аж киплять!
    Стоїть волосся,мов копиця,
    Давно вже треба підстригать!
    Поплаче трохи...так...для діла,
    Життя не мед, як не крути,
    Парфуми нОві ще хотіла,
    А ще, щоб поголився ти!
    А ще спідницю,сукню,тіні,
    Рожевий новий блиск для губ,
    Щоб цілуватись десь у сіні!
    Щоб сам варився свіжий суп,
    Щоб не будили рано-вранці,
    Щоб целюліту не було,
    Щоби до ранку тільки танці,
    І в голові щоб не гуло!
    На тиждень щоб дітей до бабці,
    Свекруху за кордон на рік,
    Щоб у блискІтках нові капці,
    Щоби у парі довгий вік!
    Щоб тістечка не калорійні,
    Щоб зникла пара кілограм!
    А ще стосунки! І постійні!
    Щоб цілував...і там...і там...
    Душа жіноча - таємниця!
    Вона й сама бува не зна,
    Що може цій душі насниться,
    Коли співає в ній весна!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (25)


  6. Вітер Ночі - [ 2011.04.16 20:50 ]
    Под белой ночью...
    Под белой ночью, затаив дыханье,
    Проходишь мимо слов и суеты
    И ждёшь в ответ нелепого признанья,
    Теряясь в запоздалых Я и Ты.

    И, погружая пальцы в чёрный омут
    Дряхлеющей сновидицы Невы,
    Пытаешься извлечь давно знакомый
    Предметный вымысел ответному - Не Вы.

    Но где-то на задворках полстолетья
    Кружит тоска того, что не сбылось.
    И мой двойник касается, как плетью,
    Твоей души и вымыслов, и грёз.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (29)


  7. Мар'яна Невиліковна - [ 2011.04.14 11:09 ]
    Стигми
    радіація твого голосу
    розтрощила мої атоми...
    я шукаю собі обриси,
    опиняюся за ґратами
    опівнічного самозречення
    і примушуюся дихати.
    я вважала безпечним
    напіврозпад на крихти
    десь на кінчику хвилі
    твого п'яного співу
    в мене виросли крила
    і загоїлись стигми.
    розбуди мене завтра
    і навроч мені хисту
    із нещадного "вчора"
    виплисти...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  8. Олена Ткачук - [ 2011.04.11 14:50 ]
    ***
    Сучасні пустельники мешкають у мегаполісах.
    Нині печери не в моді і келії – теж.
    Нині не конче ставати волаючим голосом –
    Далі своєї самотності й так не зайдеш.

    Сучасні пустельники їздять в метро та автівками,
    Каву смакують, а часом вино і коньяк.
    Що вам до того, що тужить душа за щедрівками?!
    Ще не розп’ята, розхристана пада навзнак…

    Наче у казці, між велетнями-хмарочосами.
    І поспішаємо, й завжди запізно чомусь.
    Мо’, й не завадить побути волаючим голосом?
    Спробуй гукнути.
    Почую тебе.
    Озовусь.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (7)


  9. Ольга Бражник - [ 2011.04.10 17:48 ]
    ***
    Земля здригнулась і застогнала
    Це що – пришестя? Це що – напасть?
    А я це знала, а я ж казала,
    Розбите люстро – сім літ нещасть…
    Нема пророка в своїй вітчизні –
    Є тільки схиблені диваки,
    А їм не вірять, бо дуже різні
    МетОди входження у віки.
    Тепер відомо, що є цунамі,
    А ще – цукіні, де синій йод…
    Та нам не страшно, бо це не з нами,
    Бо вистачає своїх турбот.
    В нас теплі ковдри і срібні таці,
    Тому ми впевнені – пронесе…
    В одній із перших реінкарнацій
    Я знала, як це – втрачати все…

    10.04.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (26)


  10. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.08 17:25 ]
    Чотири стани
    ***
    Незвідана ніжність
    у серці спочила,
    де стани чотири
    поміряли сили.
    Оспівана вітром,
    одягнена в біле
    зі смутком сріблястим
    возз'єднана в ціле.

    ***
    Так млосно - до щему,
    чаруючи квітнем
    гуляла надвечір
    осонням привітним.
    Збирала букети
    конвалій і примул
    і мріяла - світло,
    безмежно, незримо...

    ***
    Шаліла улітку -
    красива і зверхня.
    зненацька у серпні
    приречено зшерхла.
    ...Приспала у серці
    останню надію -
    я більше кохати
    нікого не вмію.

    ***
    О ні, не зважайте!
    ...стернею ітиму,
    до слова "байдужість"
    шукатиму риму.
    Настоянка глоду,
    горицвіту, м’яти
    додасть мені сили
    як є все прийняти.


    04.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (19)


  11. Тетяна Бондар - [ 2011.04.08 12:39 ]
    ***
    як легко легіт влився у легені
    наповнив кров прозорим сірим криком
    в пориві дикім, в поспіху шаленім
    зірвав мене у височінь безлику
    іду за ним
    бреду по вогкім листі
    все далі й далі в дощ холодний
    в осінь
    і крила сплутались
    в чужій траві сплелися
    як сиві гребні
    в жовтому
    волоссі
    і мерзнуть пальці
    і бракує сили
    і серце гулко гупа...
    зачекай!…
    я не злечу…
    візьми мене на крила
    на теплі крила
    в сонце
    в ірій
    в рай

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (15)


  12. Тетяна Роса - [ 2011.04.07 23:18 ]
    Підсвідомість (акровірш)
    Під маскою «Я непричетна до пошуку
    Істин та сутності в світі цім сущого»
    Долонями ніжно підтримую стосики
    Спроб дитинчати – жаринки свідомості -
    Всотати у себе із плину вмирущого
    Ігрек з іксом незалежної вічності.
    До них я дитя підштовхну. До рухомості
    Обрію знань на шляхах символічності.
    Межи логічністю і неосяжністю,
    Істин та вигадок – крихта свідомості
    Сіється подихом харизматичності,
    Тьму розганяє моєю уважністю.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  13. Ніна Сіль - [ 2011.04.07 23:34 ]
    Весілля

    У місті – о Боже! –
    весільний кортеж!
    Аж серденько тьохнуло гірко:
    я теж
    у квітах, у білім весільнім вбранні
    летіла – і світ усміхався мені!
    Всі хмари, всі яблуні, всі ліхтарі,
    усі перехожі, малі і старі! –
    всі очі сіяли назустріч мені –
    а мама моя не всміхнулася, ні...
    І я – молода, наречена, невіста –
    осліпла від смутку,
    кружляючи містом;
    в машині, між дружок,
    в м’якому полоні
    кружляла покірно –
    і білі, й червоні
    тремтіли троянди,
    і плечі тремтіли
    під білим убором,
    під вельоном білим...

    1996


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  14. Адель Станіславська - [ 2011.04.07 20:42 ]
    Укради мене
    Укради мене в глухої ночі,
    Серце прагне твого порятунку...
    Хай душа захоплено тріпоче,
    Як застигне час у поцілунку.

    Пещена коханими вустами,
    Попливу назустріч ласки хвилям,
    Міріади ніжностей між нами
    вічність розіллє легким зусиллям.

    Серця два одним зіллються стуком,
    Осягнувши єдності основу,
    І розчинять в собі інші звуки...
    І пожнуть любов. І зродять знову.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (22)


  15. Тетяна Левицька - [ 2011.04.06 16:53 ]
    Дивна ніч
    Гуляє місяць в зорянім готелі,
    гвоздикою сузір'я на тарелі.
    У срібну чару наливає ніч ця
    терпкі, медові пахощі по вінця.

    Нічний володар дивного сопрано
    клавіатурить forte і piano
    на всі лади натхненно, віртуозно
    своїй улюблениці аrioso.

    І я закохана. Зайшлося скерцо
    грайливе, щойно випещене серце.
    Метеликом розніжилось у лоні
    твоїх долоней, ніби на осонні.

    2011 р.



    Переклад з української Світлани Груздєвої

    http://www.stihi.ru/2017/02/12/7428

    Гуляет месяц в звёздчатом отеле,
    Гвоздикою созвездье на тарели.
    Вино в ларце серебряном навечно
    Медовый аромат хранит по венчик.

    Ночной владелец дивного сопрано
    Клавиатурит forte и piano
    На все лады, легко и виртуозно
    Любимице единой, аrioso.

    Я тоже влюблена. Изныло в скерцо
    Игривое балованное сердце
    И мотыльково нежится в затоке
    Твоих ладоней, как на солнцепёке.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (23)


  16. Чорнява Жінка - [ 2011.04.05 21:01 ]
    Это лето сошло с ума
    Это лето сошло с ума,
    изменяя судьбы итог:
    вот порог тебе, вот сумá,
    вот развилка тебе дорог.

    Хоть разламывай хлеб, хоть вой,
    хоть плети макраме из рук –
    улыбается синевой
    только что отошедший друг.

    Пусть печали идут войной –
    в битве с камнем сильней вода,
    это лето, где мы с тобой,
    не закончится никогда.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (49)


  17. Анна Данканич - [ 2011.04.05 13:41 ]
    Скарбниця
    Віддавна стали пасткою людині
    склепіння зачарованих кімнат,
    де золота старого аромат
    навіки вкарбувався в темні скрині.

    Повільно йду, ступаю по монетах,
    немов торкаю струни арф сумних.
    Дивлюсь у сни чудовиськ кам'яних,
    що згинули безславно в цих тенетах.

    Немає ні кінця, ані початку:
    о, скільки зниклих безвісти імен!
    Між символів гаптованих знамен
    принишкли нерозгадані загадки...

    Стою, згубившись в присмерку скарбниці.
    Стікають з рук прикраси, наче кров...
    Чи житиму, якщо погляну знов
    в бездонні василіскові зіниці?


    квітень 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (28)


  18. Юлія Шешуряк - [ 2011.04.04 14:50 ]
    ВПЕРШЕ
    прилетіли знов голуби
    літній дощ іти перестав
    я тебе уперше любив
    очі цілував і вуста

    трепетно і ніжно було
    ще на крок ступити вперед
    бачити спітніле чоло
    і волосся липовий мед

    рухалась кімната немов
    субмарина в тихих морях
    двічі подзвонив і пішов
    листоноша стомлений птах

    на подвір"ї грались коти
    синім наче небо м"ячем
    їздили машини а ти
    дихала мені у плече

    струмом від руки до руки
    захмелілі ми не вином
    діставав сусід цигарки
    скоса поглядав на вікно

    сонце залишало сліди
    теплим зайченям на стегні
    літо починалось і ти
    вперше починалась в мені


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (64)


  19. Оринка Хвилька - [ 2011.04.03 20:21 ]
    не лише про весну...
    весна наступає на п’яти лютому
    (не місяцю) – ворогу найщирішому
    із викликом кидає «я-люблю-тебе!»
    і тисне – аби він вже щось вирішував

    єдину проблему – весни депресію
    згадаєш – і нумо стрічати літо
    жовтіюче поле уяви пресою
    засіяно – сходить і все – не жито!

    і що залишається – знов оратимеш
    та й то самотужки без жодних радників
    і вродить-таки не зерном – лапатими
    листками надії – півколом райдуги!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  20. Василь Кузан - [ 2011.04.03 18:54 ]
    Образ образи
    О́браз обра́зи…
    У чорному смерть.
    В білому обрис пекельної муки.
    Терпнуть і пальці, і руки, і дум
    Дихання гасне.
    Вповзає у звуки.

    Ким у сценарій уписано злам
    Лінії долі,
    Доволі кривавий?
    Знов по пустелі запечених ран
    Сліз безпорадних
    Ідуть каравани.

    Котиться колесо схилом життя,
    Відблиски лоску креше з юдолі,
    Міни минаючи буднів.
    А ще
    Плавить на олово
    Душі господні.

    Хочеться вірити в світле,
    Але
    Світло вітрилом
    За вітром
    Пливе.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (16)


  21. Вітка Квітка - [ 2011.04.01 00:06 ]
    У серці – тиша.
    У серці – тиша. Світлих днів мовчання
    Перетворилось на осінню ніч.
    Благаю, більше ти мене не клич,
    І не даруй надію сподіванням.
    Моє кохання – ніжний поцілунок.
    Він поміж нами на зорі розтав
    І тільки згадкою у серці став,
    Мов долі зачарований дарунок.
    Так боляче і сумно у душі…
    Холодна ніч подарувала сльози,
    Збулись чиїсь затаєні погрози…
    І морок, і печаль мене знайшли.
    А я розмріялась, що бачу весну,
    І знов в очах блакитних загублю
    Свій давній біль, і радість пригублю,
    Й нарешті у любові я воскресну.
    Але всі мрії утекли у осінь.
    Ти поряд – але ти мені чужий.
    Моя любов, але і біль теж мій –
    Блакить очей і чиста неба просинь…
    8.11.2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  22. Оринка Хвилька - [ 2011.03.31 20:11 ]
    Ода критикам
    найперше люблю у критиках – крики ті
    вигуки – «так не пишуть люба!»
    категоричні очі на викоті
    трагічні пальці в заломах грубих

    «ніхто—і—ніколи—тебе—не—читатиме!..»
    робиш висновок і… годі сквúрити –
    в багатті вірші чудооово палатимуть
    когось зігріють… за так – без приводів

    а потім буде щасливий ранок
    і купка попелу під ногами
    і раптом – феніксом – віршик-равлик
    воскресне – світлий і бездоганний


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  23. Юлія Непорада-Нога - [ 2011.03.31 18:03 ]
    * * *
    Не вір у цю приреченість долоні,
    Не довіряй розчахнутій межі.
    Я знаю, що твій номер телефонний –
    Це код моєї сивої душі.
    І це мовчання – то лише розплата
    За те, що ніжність – тільки бите скло.
    І ліжко це, ця ковдра, ця кімната
    Ще бережуть твоє терпке тепло.
    Твій голос повертається до мене,
    І кожен стогін дроту – тільки крок.
    Пульсує тиша, ніби кров у венах.
    Ти знаєш. Ти чекаєш на дзвінок.
    2004 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  24. Дарина Березіна - [ 2011.03.29 22:15 ]
    ***

    Ми з тобою пропащі, мій янголе. Так повелося.
    Нам на двох – пів душі і засніжене сумом волосся.
    Райських яблук оскома і втома, як вершник на карку,
    Пів цілунку, пів долі, пів чашки гіркої заварки...
    Нам не часто щастить – не дарма, як подумати краще.
    Ми з тобою пропащі, мій янголе, зовсім пропащі...
    Ми не вміємо бити у спину й брехати у вічі,
    І для нас кожен день – тільки бій невблаганний і вічний.
    Ми блукальці одвіку. Ми гнані завжди й звідусюди.
    Нам лишилися вірші. І прагнення кави і чуда.
    Розтривожена пам’ять і сни, божевільно-крилаті,
    Боленосність любові. І присмак отрути по страті...

    ...А із наших зіниць проростають триперстями квіти...
    Ми пропали з тобою зі світу. І світ не помітив.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (12)


  25. Олег Король - [ 2011.03.29 15:20 ]
    * * *
    у діда Миколи повно роботи -
    небо неметене, зорі мляві
    не спиться діду - життя напроти
    котом приблудним дріма на лаві
    потріскана груба журбу розтопить
    по хаті жмурки духу нічного
    і хмари наче трипільські розкопи
    а доживати нема для кого


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (21)


  26. Тетяна Роса - [ 2011.03.29 14:13 ]
    Проста істина
    Курчат рахують восени,
    Їм іспитами – літо.
    А вам до заліку, сини,
    Ще довго-довго жити.
    Тоді, коли насіє час
    Вам сивини на скроні –
    До рук мені диплом за вас
    Життя вкладе в долоні.
    І невідомо, чи жива
    Я буду в ту годину…
    Які ж то бажані слова:
    «Ваш, жінко, син – Людина»…
    Та на сьогодні ви моє
    Досягнення найбільше,
    Бо сенс у тому, що ви є,
    А потім – усе інше.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  27. Леонід Казарін - [ 2011.03.29 13:34 ]
    Боль
    Отгорели салютов ракеты,
    Наступила пора тишины,
    И пошли инвалиды по свету,
    Опалённые в топке войны.

    Они шли, костылями стучали,
    По вокзалам и по городам,
    По дорогам народной печали,
    По летящим во мрак поездам.

    Костыли над землёй их держали,
    А надежда по свету вела.
    Они руки тянули к державе,
    Но держава помочь не могла.

    Пережившая горькое горе
    Вся в руинах лежала страна.
    За награды платили, но вскоре
    Сняли плату и за ордена.

    Они шли по земле в непогоду.
    Падал снег и закат угасал.
    Они руки тянули к народу,
    И народ им копейки бросал.

    И, бывало, при встрече случайной,
    Вспоминали былые бои,
    И сидели в прокуренных чайных,
    Пропивая копейки свои.

    Всё текли и текли ручейками,
    Оглушённые страшной грозой.
    Придорожные серые камни
    Прожжены инвалидской слезой.

    По дорогам, слезами политым,
    Всенародной наглядной виной,
    Шли и шли по земле инвалиды -
    И с поверхности скрылись земной.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Адель Станіславська - [ 2011.03.28 22:03 ]
    Покута чи дар?..
    Болю мій, друже вірний, коли ти відпустиш,
    чей же мало тих днів відгуло в небуття?..

    Годі мабуть уже позбирати докупи
    клапті згадок усіх, ні хвилин каяття
    за принесений смуток і прийнятий біль,
    за зрадливу сльозу, що стікала квапливо,
    за незґрабні потуги потрафити в ціль
    на розпутті життя, між сум'яття розливом.

    Він не йде, не зникає, він завжди на чатах,
    колихає мої неспокійні тривоги...
    Де шукати рятунку від пам'яті-ката,
    що вертає на ту нескінченну дорогу
    де на кожну хвилину лягає тягар
    многотонних думок, що рояться невтомно...

    Господи, не збагну, це покута чи дар -
    пульсувати , як серце, ритмічно, судомно?..


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (18)


  29. Дарина Березіна - [ 2011.03.28 19:58 ]
    Романс про Лиса-3
    Ви тільки не вірте, мій Принце, будь-ласка, не треба,
    коли я казатиму знову про лан неозорий,
    бо стигле колосся давно вже зотліло на порох,
    бо згасли волошки і тінь їх розвіяно вітром…

    Ви тільки, мій Принце, будь-ласка, не треба, не вірте,
    коли я казатиму знов, що обряди всесильні...
    Сузір’я слідів вигасає на літеплій глині,
    і сонце безжальне випалює мертві зіниці…

    Ви тільки, будь-ласка, не треба, не вірте, мій Принце,
    коли я казатиму знов про сто тисяч і більше
    лисиць і мисливців. Розкраяна пострілом тиша
    стоїть за плечем - безнадійна остання поразка…

    Ви тільки, не треба, не вірте, мій Принце, будь-ласка,
    коли я казатиму знов про трояндову ніжність.
    Принада пелюстків - спокуса підступна і хижа,
    як голос зірок в порожнечі серпневого неба…

    Ви тільки не вірте, мій Принце, будь-ласка, не треба,
    коли я казатиму знову про приспану пам’ять,
    про ніжність, солодко-терпку, як шовковиця стигла,
    про вміння чекати, тамуючи тугу і відчай…

    …коли я проситиму знов, щоб мене приручили…

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Катя Тихонова - [ 2011.03.27 21:15 ]
    На вершині гори...
    На вершині гори - просто сніг -
    білий, наче крило янголине.
    Ти швиденько звернув у бік,
    не помітив мене в долині...
    Ти швиденько звернув, а світ
    зупинився, зітхнув на повні...
    Подивився тобі услід.
    І замовк. І нічого ззовні:
    жодних звуків, ні посмішки, ні
    не було ні жалю, ні болю.
    На вершині гори - просто сніг.
    Я прямую туди не з тобою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  31. Іван Гентош - [ 2011.03.27 16:32 ]
    пародія « Порно-шок »


    Пародія

    Третя нічка у нірвані…
    Що там порно на екрані –
    Недолугий дитсадок…
    Тут, на ліжку – справжній шок!

    Задоволення від плазми?
    В нас - тайфуни і оргазми…
    Ти в екстазі – дика рись,
    Ще кричиш: “Не промахнись!”

    Сексуальні буревії –
    Навіть все сказать не смію…
    Щоб подалі від біди,
    Щоби вдало, щоб “туди”.

    Вже ні сили, ні фантазій
    (Не бував я на Кавказі)
    Звідки знать ото мені…
    Хоч би раз сказала – “ні!”

    Мало слів, повір, негарно…
    Знов стріляти? Марно… марно…
    Вже, напевно, сотий раз –
    Я ж не снайпер, не спецназ…

    В серці мед, вогонь у тілі,
    Від нектару захмелілі:
    Пристрасть, солод, зойки, дріж –
    Більш не можу – хоч заріж!

    ...Що то можуть ніжні руки!
    Рай земний – блаженні муки!
    Щастя пре безмірно. Тиск.
    Завмираєм. Вибух. Бризк!

    27.03.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (39)


  32. Андрій Содомора - [ 2011.03.26 19:28 ]
    * * *
    Золотоволосий Ерот мене
    Знову поцілив пурпурним м'ячем —
    Дівчину в барвних сандалях тепер
                    Каже мені забавляти.
    Лиш залишилося кляте дівча, —
    З Лесбосу славного родом воно, —
    Та й, осміявши мою сивину,
                    Іншому звабно моргає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  33. Андрій Содомора - [ 2011.03.26 19:14 ]
    * * *
    З Кріту ти сюди завітай, богине,
    В храм святий, де яблунь квітучі віти
    Стелють тінь, де з вівтарів ніжний лине
                           Ладану подих.
    Де вода біжить джерелом холодним
    З-під розлогих яблунь, де вкрили густо
    Землю всю троянди, а шелест листя
                           Сон навіває.
    Де весна, прибравши барвистим цвітом
    Щедро луг зелений, в священній тиші,
    Ледве трав торкаючись, благодатним
                           Леготом дише.
    Там вінок надівши з весняних квітів,
    Ніжний цвіт до нектару кинь і щедро
    Нам наповнюй келихи, о Кіпрідо,
                           Золотосяйні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  34. Василь Світлий - [ 2011.03.25 18:43 ]
    БОЖА МАТІР
    О, жінко дивная, Маріє!
    О, мати Божая моя!
    Ніхто тебе не зрозуміє,
    Як ти страждала за Христа.

    Коли побачила в дорозі:
    "Та це ж мій син несе хреста".
    Забилось серце у тривозі:
    "Моя дитино, ось тут я".

    І кинулась, щоб рятувати
    Під стріли осудів людських.
    О, ти Маріє, вічна Мати!
    Твій цю дорогу вибрав син.

    "Куди ведуть тебе, синочку?
    Ти ж не чинив нікому зла.
    Хто так порвав тобі сорочку?
    Чому в тернині голова?"

    "Та ж дайте ви його обняти!
    Та пропустіть до нього ви!"
    А кругом неї йдуть солдати,
    Кричать: " А ну, геть, жінко, йди!"

    До неба руки і ридає,
    Ковтає сльози мов полин.
    "Верни мені його "- благає,
    Забувши, що Він - Божий Син.

    Кільце вдається їй прорвати,
    Її дитина ледь жива.
    Лице скривавлене підняти,
    Старається Він, сирота.

    І ось їх погляди зустрілись,
    І це тривало тільки мить.
    Багато так сказать хотілось,
    Та зрозуміла все без слів.

    І ось тепер Він є розп’ятим,
    А ти - схилилась у журбі.
    Так, ти приречена мовчати,
    Біль тамувати цей в собі.

    І ти дивилась, мов завмерла
    На дерев’яний гіркий хрест.
    Так, то була й твоя Говерла,
    І на покірність був твій тест.

    О, жінко дивная, Маріє!
    О, мати Божая моя!
    Ніхто тебе не зрозуміє,
    Як ти страждала за Христа.

    2001


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  35. Володимир Сірий - [ 2011.03.25 16:49 ]
    Перебудова
    Город стискається у грядку,
    Косою змінюється серп,
    Вже навіть дід, не те, що дядько,
    Не «сер», та вже не в СССР.

    Тягав борінки – зараз грáблі,
    Змінив орало на рискаль,
    Дружину юності - на бабу,
    Утіху яру - на печаль.

    Од вітру щуляться тополі,
    Вербовий лист тече в моря,
    І духу зрілому доволі
    Сльози пообіч олтаря.

    25.03.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (14)


  36. Ніна Сіль - [ 2011.03.21 14:22 ]
    Дзвони

    Ген дзвін
    з-за гори
    день гойдáє:
    – Гóйда-да!
    Життя –
    не біда:
    крýтить-вéртить в каруселі
    від колиски до постéлі
    і до смертного одрá.

    Гей! Дзвін
    з-за гори
    день колише:
    – Гóйда-да!
    Рано-рано
    череда
    дзвоники гойдáє,
    дзвони розсипає
    попід ноги нам,
    поміж ягоди,
    ягоди-афúни –
    пíдемо за ними,
    назбираєм дзвону,
    принесем додому:
    бабі й дідові,
    мамі й татові,
    сестрі й братові, –
    стане всім!
    Бог із ними –
    Бог із ним!

    Ген дзвін
    з-за гори
    день гойдáє:
    Гóйда-да,
    гóйда-гóйда-гóйда-дá!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  37. Наталка Бельченко - [ 2011.03.21 07:45 ]
    Упрятавшимся в лоно фонаря...
    * * *
    Упрятавшимся в лоно фонаря, –
    Где твой фитиль охватываю я,
    Тобой разносклоняемое пламя, –
    Какого же имения желать,
    Когда на свет слетелась благодать
    И сумрак расступается над нами.

    Так, часть – до целого и пол – до полноты
    Довоплощаешь, проникая, ты,
    И бегство упраздняется по мере
    Прибежища, налившегося в нем,
    Пока не в схватке с нашим веществом
    Отравленное вещество потери.

    А нежность – даже посреди огней –
    Влажна и обступает тем тесней
    Ковчег фонарный, что иной неведом.
    Он сам себе голубка и причал,
    Его, как жизнь, никто не выбирал,
    И никому не увязаться следом.

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (9)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2011.03.20 13:01 ]
    ЦУНАМІ КОХАННЯ (літературна пародія)

    Всіх я риб перелюблю в морі,
    Маю внутрішню цю потребу,
    І застигну в німому горі,
    Вже коли я дійду до тебе.

    Не торкай мене поміж ноги,
    Він – вже мертвий, старий незграба,
    І пробач мене, мила небого,
    Не поставлю тебе уже крабом.

    Та до зваби твоєї горнуся,
    Я зробити ще дещо в силі,
    У глибини твої увірвуся,
    Солод-ласку дам – куннілінгус.

    Все солоне злижу із тіла,
    Струм оргазму пройде між нами.
    Як здригнулась ти, затремтіла…
    Піднялося на морі цунамі.

    20.03 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (23)


  39. Іван Гентош - [ 2011.03.20 10:20 ]
    пародія « Наші Гаваї... »



    Пародія

    Ультрамарин, гумóвці, бірюза –
    Зелено-синя ланка бурякóва…
    Які Гаваї? Зникла десь коза,
    І Гриць (Горацій) теж пропав… до слова.

    Хоча б один рядок зробив нехай –
    З сусідом, нéздаль, прагне релаксацій…
    О, зараз буде: “Будьмо!” і “Банзай!”
    Таке ліниве вдáлося до праці.

    А потім ляже, наче справжній сер
    (Хай Англія уже мені пробачить),
    А ти з городу бігай – чи не вмер?
    О, Гамлете! Яке життя собаче!

    Дістав давно прозорих гúчок рай,
    Базальних ганглій рідше імпульс блиска…
    Звільнюся ось від одягу – і край!
    На пляжі наче. Чим я не нудистка?

    Полóти буду, всім наперекір!
    Чи в турагенство? Треба ж мати міру!
    Ось завтра мій очуняє…вампір –
    Я – на Гаваях… (Майже по Шекспіру).


    20.03. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (38)


  40. Зоряна Ель - [ 2011.03.19 20:06 ]
    гавай :)
    ультрамарин, індиго, бірюза... –
    зелено-синя гама релаксації.
    із томика виходить сер Гораціо
    із вигуком (підслуханим) «банзай!»

    і звичаям двірським наперекір,
    звільнивши ноги з-під взуття та одягу,
    ступає в рай прозорих вод із подивом:
    «куди дивився батько мій, Шекспір?

    яка краса - цей крихітний гавай!
    пробач стара і добра бабцю Англіє,
    від враження іскрять базальні ганглії -
    о, Гамлете, лишаюсь. прощавай.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (28)


  41. Ольга Кіс - [ 2011.03.19 16:08 ]
    УЖЕ ДАВНО НІХТО НЕ СТЕРЕЖЕ...
    Уже давно ніхто не стереже
    Свойого брата, каючись як Каїн,
    Перетривавши поставання таїн,
    Одну для себе ревно береже.
    І світ такий - голубка і змія,
    І в кожнім падолисті квітне квітень,
    Як златоглави з бучацьких робітень,
    Глибокий млосний погляд Мамая.
    І все тобі проститься, й та гінка
    Твоя дорога, що малює звичний
    Присвят і зрад орнамент меандричний,
    Коли заступиш брата від клинка.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  42. Ольга Кіс - [ 2011.03.18 21:44 ]
    СЛОВА - ЯК КАМІННЯ З КРУЧІ...
    Слова - як каміння з кручі -
    Прощальні і поминальні.
    Всі вироки - неминучі,
    Всі задуми - геніальні.

    І чашу проносять мимо,
    І вінця сухі до ранку,
    Допоки ще серце риму
    Викохує, наче рану,

    У час, коли в ночі зимні
    З провинами ставки очні.
    Всі істини - незглибимі,
    Всі доторки - непорочні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  43. Вітер Ночі - [ 2011.03.18 09:25 ]
    Вже зібрано...
    Вже зібрано каміння. Може знову
    Його розкидать і піти у ніч?
    І не шукати відповідність слову,
    І не блукать в тенетах протиріч.

    Вже зібрано сповна. Що з того, брате?
    На скронях пил, в очах пісок і сум.
    Чи будеш знову вічність катувати
    Присутністю своєю?- Божий глум.

    І вмер. Відносно. Чи навіки канув,-
    Блаженна мить безликого єства.
    Що принесеш з собою на заклання?
    Мабуть, нічого. Лиш одні слова…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (18)


  44. Віктор Ох - [ 2011.03.18 01:03 ]
    Дівчина з веслом
    В широтах забамбулених совком
    стояли й веселили нас скульптури:
    «Шахтар», «Доярка», «Дівчина з веслом» –
    шедеври пролетарської культури.
    Дебела дівчина велично зирить вдаль.
    Придуркуватість легка на обличчі.
    Веслом відгонить смуток і печаль?
    Веслом долає всякі протиріччя?
    «Для чого їй весло?» – питаєш ти?
    Для нападу, для самооборони?
    Куди збиралась краля з ним підти –
    в бутік чи на веслярські перегони?
    Чому весло, а не, скажімо, смолоскип,
    як в пОдруги – у статуї Свободи?
    Чи те весло взялась постерегти
    бой-френду, поки п’є він «Пиво-Води»?
    Чому не оголила вона грудь,
    як інвалідка та – Венера із Мілоса?
    В веслі чи в чім її жіноча суть?
    Чому в «мужскіх» трусах? Чому не боса?
    Аж раптом зрозумів! Мені дійшло!!
    Ця дівчина кохає і страждає!
    «Гребіть ви звідси! Нате вам весло!» –
    всім виглядом своїм нас закликає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (10)


  45. Олеся Овчар - [ 2011.03.15 09:20 ]
    Сонячний зайчик на ймення Світланчик
    Сонячний зайчик
    на ймення Світланчик,
    Променя раннього
    радісний син,
    Має веселу
    допитливу вдачу –
    Це непосида
    з усіх непосид.

    Зранку він чуба
    лоскоче ялині
    І перелічує
    шишки на ній.
    Потім, послухавши
    співи пташині,
    Сам повідає,
    що бачив у сні.

    Далі біжить
    привітатись до річки,
    Грати із хвильками
    в довгу лозу,
    Ще – погойдатись
    на вітах вербички
    І помогти їй
    чесати косу.

    Зайчик не має
    спокійної миті –
    Стільки на світі
    Цікавих є справ.
    Як ви гадаєте –
    носики дітям
    Хто це веснянками
    поцяткував?

    Хто не дає
    зранку бути ледачим,
    В торбу яскраву
    збираючи сни?
    Вірно! Це – зайчик
    на ймення Світланчик,
    Променя раннього
    радісний син.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (16)


  46. Гренуіль де Маре - [ 2011.03.13 22:38 ]
    Майже містерія
    Ошаліле вищання шин…
    Декорації злих містерій…
    Хоч листа по собі лиши
    Після того, як хряпнуть двері

    За тобою, а по слідах –
    Лиш відлуння, не я, бо – горда…
    Та шугнеться у дзеркалах
    Хижим вищиром вовча морда

    Оглашенної самоти,
    І завиє, і заголосить,
    І до серця твої сліди
    Пригортатиме, і… і – досить.

    До світання заклякне світ
    Під снігами посеред літа
    І русалки вкрадуть під лід
    Потерчатко - печаль, сповиту

    Та й задушену в повитку;
    Заколишуть на зимних водах
    Під співанку, мов плач, гірку.
    А прочуняє – хай приходить,

    Щоб узнати своє ім’я.
    У розхристану навстіж хату
    Вітер – поводирем. А я
    Буду вкотре уже читати

    В світлі повні, ущент розбитім
    Тінню рами - а чи хреста -
    Ненародженим нашим дітям
    Ненаписаного листа.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (54)


  47. Богдана Стельмах - [ 2011.03.13 16:08 ]
    ***
    Може тобі –
    світанку?
    Може –
    дощу холодного?
    Будеш моїм серпанком,
    Будем… одне для одного…

    Серце – на два осколки…
    Просто небо… таке безпомічне
    І твій погляд – під нігті голки
    Допікає надмірно боляче


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (13)


  48. Іван Гентош - [ 2011.03.12 20:54 ]
    пародія « Третя сторінка »


    Пародія

    Сторінка третя: схилені над тілом…
    – Він буде жити? Три доби іскрило…
    Скажіть, Він буде? Лікар строго: “Цить!
    Могли ж Ви перерватися… на мить?
    Щоб без перерви, їжі аж три дні!
    Він не машина, а людина, ні?
    І, схоже, обезсилений до краю,
    Від голоду, напевно. Зараз взнаю…”

    Хвилина… дві… чотири… Час втіка!
    “Де пульс? Де пульс?” Оголена рука…
    Стиска сухарик, наче хто приклеїв…
    – Сидів отам в кутку, на батареї,
    Щось шепотів про “спрощений маршрут”.
    І про десерт. А ще – що не верблюд…

    – О, ні! Він диха! Схоже – симулює!
    – Коханий, правда? Лікар не жартує?
    Ах, котику! Та ти ще той актор!
    То що там про… штанята… Піфагор?
    Тобі вже краще – то подай сигнал!
    Я збуджуюсь – який ти… театрал.
    Думки ми проженем оті дурні,
    І зараз будеш знову… на коні!
    Іди до мене! Киця хоче гаму!
    – Е, не втікайте, лікарю! Я з вами!


    12.03.2011



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (33)


  49. Ірина БрУнда - [ 2011.03.11 01:50 ]
    якщо заплющити очі...
    Загубити годинник, щоб більш не губити хвилин.
    Загубити квитки, щоб не було куди повертатись.
    Навмання, догори. До неходжених досі вершин,
    До нечесаних хмар, і лісів, таємниче-картатих.

    Заговорений вітер голосить вершинам псалом,
    Мокрі крила ялин заплелися зеленим арканом.
    За вікном громовиця... На склі малювати теплом,
    Поки світ крізь дощі обростає холодним туманом...

    Пахне хвоєю, воском… Танцююча тінь на стіні
    Залишає цей простір – що подих, то далі і далі…
    Відбиватись глибоко в зіницях, на самому дні,
    Лунко падають, в тишу зірвавшись, коралі.

    Заговорений вітер приб’ється ялинам до ніг,
    Завмирають дві тіні на грані всіх істин і світу,
    На повіках розтане останній неторканий сніг... -
    Загубити б цю мить, щоб вона не змогла закінчитись!


    08.03.2011 (с)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  50. Олена Ткачук - [ 2011.03.08 10:28 ]
    ***
    Рушниками підперезані,
    Як весільні старости,
    Між ялинами старезними
    Стали цвинтарні хрести.

    Хай на Світі Тім заручені
    З пеклом зайди і народ,
    Більше, ніж на Цьому, мучити
    Не додумається чорт.

    Рушники крильми розп’ятими,
    Як на плечах, на хрестах.
    Хто ж на Світі Тім спасатиме?
    Може, Будда чи Аллах?

    Трухлявіють-розсипаються
    І хрести, і родовід.
    Рай і пекло починаються
    Ще до цвинтарних воріт!
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   159