Автори /
Віталій Білець (1975)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Йшли уперед
•
Наш священний край
•
Но пасаран
•
Осіння ніч
•
Вже осінь вдарила по гіллю
•
Перед світанком
•
Етюди осені
•
Изменчивость и постоянство
•
Мелодія життя
•
Снова вечер струится в окошко
•
Жизнь быстротечна
•
***
•
Сповідь
•
Наша Пасха - Христос !
•
Не пояснюй свій гріх
•
Тобі признатись хочу я
•
За все приходиться платити
•
Спогад
•
Заснула ніч на підвіконні
•
Не вір мені
•
Випусти душу на волю
•
Розплата
•
Не біймося собі зізнатись
•
***
•
А я люблю цю таємничу тишу
•
Всі согрішають
•
Нехай співають всі народи
•
Не мовчи
•
Пригадалося
•
Нехай болить, без болю не буває
•
Мокра ніч і туман
•
Яскраві дні надій моїх юнацьких
•
Нехай звучить Всевишньому хвала !
•
Коли ж в кінці кінців льоди розтануть ?
•
Журливе серце тяжко в грудях б’ється
•
Морозний вечір
•
Стара картина
•
Тихими миттями сіється часу у життя
•
Скільки іще тих боїв попереду ?
•
Господь мені дарує срібло
•
Слово, ти могутнє !
•
Ти у Всесвіті вічний
•
*******
•
Засолені очі слізьми
•
Життя, життя, як мало серцю треба
•
Скільки серцю ще битися ?
•
Знову вечір обіцяє прохолоду
•
Осінь
•
Осіннє листя
•
Як жити далі
•
Краю сумирний
•
Моя ти
•
Ти прийшла тайкома
•
Сплять в порі осінній сині гори
•
Цвіти, цвіти моя весна
•
У вересневі ліси я піду
•
Забути все, щоб знову пригадати
•
Голуба лагуна, фініки, ховеї
•
Свіжий подих моря
•
Сонце, де тільки небо
•
* * *
•
Насипало сонце в ранкові поля
•
Сонет
•
Лелечі дзвони
•
Сповідь в’язня
•
Затанцювала липа під вікном
•
Як може бути так...
•
Ще будуть сяяти роздолля
•
В синьоозері небеса...
•
Весінні зорі виссю мріють
•
Молодість веснами йде у краї журавлинні
•
Налийся, пісне, медом літа
•
Спалахнула земля первоцвітом
•
Весняний мотив
•
Цвітуть сади
•
Небесні трембіти
•
Випити долю свою – отруїтись
•
Холоне час в агонії морозній
•
Не буде більше сліз
•
Яскраві дні моїх надій юнацьких
•
Нема кінця твоїм стражданням
•
Моє серце, де ти нині
•
Пізня осінь
•
Життя – то боротьба
•
Червона осінь
•
Вір
•
Людина – творіння Боже
•
Люблю зиму, її оздобу білу
•
Пожовкле листя облетіло
•
Літній вечір
•
Струмить ріка, пливе між берегами
•
Засумую на скрипці
•
Моя земля не та, що роїть терни
•
Моя весна
•
Дзвеніли зорі
•
Лиха година…
•
Роздуми
•
За Україну
•
Каштанова осінь.
•
Тиша
•
Вечір
•
Позникали зорі, небо стало чорним
•
Люби !
•
Я придумав себе
•
Тобі, мій Господи
•
Зеленійте сади мої в сонячній трелі
•
Наснись мені
•
Нічний ліхтар в сумній далечі
•
Небо спочило на горах рожево-блакитних
•
Люблю весну
•
Щебетали птиці лунко на світанні
•
Пісне моя, не стихай, не вщухай
•
Над блакитною водою золотіє ранок сонний
•
Осінь
•
Серед гір блакитних, між світів казкових
•
Розгорнулась блакить
•
Душа як флейта, серце як сопілка…
•
Шепоче ліс мені свою вечірню казку
•
Світо ...
•
Які мені сняться сни
•
Лети, лети, моя надіє
•
Бушуй, душе, як море
•
У глибоке небо поринаю
•
Епоха
•
Заблукало серце в сутінку журіння
•
Давно не брав у руки я перо
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Йшли уперед під обстрілами вперто,
Через полум’я люті і злоби́.
Через полум’я люті і злоби́.
Золоте колосся
У блакитну даль
У блакитну даль
Давно пора вже усвідомити Кремлю,
І цьому злобному, настирливому тролю.
І цьому злобному, настирливому тролю.
У тиші, у магічному мовчанні,
За вікнами тече осіння ніч.
За вікнами тече осіння ніч.
Вже осінь вдарила по гіллю,
Облила бронзою сади,
Облила бронзою сади,
Темна ніч до світання
Сяйвом зір шелестить,
Сяйвом зір шелестить,
Осіння казка завітала у ліси,
Барвистим чаром опромінила далечі.
Барвистим чаром опромінила далечі.
Как дивен вечер в час осенний,
В окно стучится тишина…
В окно стучится тишина…
Мелодія життя сакраментальна,
Симфонія крилатої душі.
Симфонія крилатої душі.
Снова вечер струится в окошко
Хладным светом осенних звезд.
Хладным светом осенних звезд.
Жизнь быстротечна, годы – как вода,
Плывут ручьем судьбы без передышки.
Плывут ручьем судьбы без передышки.
Тридцять літ у дорозі,
У журбі – тридцять літ.
У журбі – тридцять літ.
У кишені ні гроша,
Напишу тобі вірша.
Напишу тобі вірша.
Наша Пасха – Христос !
Він у Жертву за нас
Він у Жертву за нас
Не пояснюй свій гріх, ти у ньому розкайся,
Сокруши своє серце і далі іди…
Сокруши своє серце і далі іди…
Тобі признатись хочу я,
тобі одній пролити душу
тобі одній пролити душу
За все приходиться платити !
Якщо не зараз, то колись –
Якщо не зараз, то колись –
Прогіркли ро́ки трутами, полинами,
Час у виски набатом ударя.
Час у виски набатом ударя.
Заснула ніч на підвіконні
Золотокосої зорі,
Золотокосої зорі,
Не вір мені, що я тебе люблю,
Ці почуття й приблизних слів не мають.
Ці почуття й приблизних слів не мають.
Випусти душу на волю,
Її відігрій Любов’ю,
Її відігрій Любов’ю,
Де зараз ви ? Порозлітались,
Як той осінній листопад.
Як той осінній листопад.
Не біймося собі зізнатись,
Що нас усіх пече, болить…
Що нас усіх пече, болить…
Гріховні потяги вирують,
Гудуть, Везувієм бурлять,
Гудуть, Везувієм бурлять,
А я люблю цю таємничу тишу,
Ту чарівну, магічну вечорінь,
Ту чарівну, магічну вечорінь,
Всі согрішають, падають усі,
Нема, немає праведних на світі...
Нема, немає праведних на світі...
Нехай співають всі народи
Хвалу Всевишньому Царю.
Хвалу Всевишньому Царю.
Для чого ти мовчиш ? Мовчанням лютим,
Себе катуєш долю клянучи.
Себе катуєш долю клянучи.
Пригадалося все, що було
Сумом, радістю у душі.
Сумом, радістю у душі.
Нехай болить, без болю не буває,
Допоки в тілі ще живе душа.
Допоки в тілі ще живе душа.
Мокра ніч і туман,
Прохолодне безмов’я,
Прохолодне безмов’я,
Яскраві дні надій моїх юнацьких,
Скорбот моїх пекучих темні дні,
Скорбот моїх пекучих темні дні,
Нехай звучить Всевишньому хвала !
Душа сьогодні співом ожила,
Душа сьогодні співом ожила,
Коли ж в кінці кінців льоди розтануть ?
За хвилями спливуть грузькі сніги...
За хвилями спливуть грузькі сніги...
Журливе серце тяжко в грудях б’ється,
Пора скорботна крає юну плоть.
Пора скорботна крає юну плоть.
Морозний вечір в інею іскриться,
Сосновий бір у білій пелені
Сосновий бір у білій пелені
Стара картина на стіні старого замку
Живе по-давньому. По-давньому явля
Живе по-давньому. По-давньому явля
Тихими митями сіється часу у життя,
Дикими конями мчать неприборкані роки.
Дикими конями мчать неприборкані роки.
Скільки іще тих боїв попереду ?
Скільки важких, неприступних фортець ?
Скільки важких, неприступних фортець ?
Господь мені дарує срібло,
Снігів брильянтову іскрінь,
Снігів брильянтову іскрінь,
Слово, ти могутнє !
Слово, ти крилате !
Слово, ти крилате !
Ти у Всесвіті вічний,
Ти над Всесвітом чиниш величне.
Ти над Всесвітом чиниш величне.
Я зими не боюсь,
Не боюся морозних світанків –
Не боюся морозних світанків –
Засолені очі слізьми,
Замулені думи тугою.
Замулені думи тугою.
Життя, життя, як мало серцю треба,
Як небагато хочеться йому.
Як небагато хочеться йому.
Скільки серцю ще битися ?
Скільки думам ще думатись ?
Скільки думам ще думатись ?
Знову вечір обіцяє прохолоду,
Знову роси висипає на поля.
Знову роси висипає на поля.
Осінь. Дні коротші стали,
Літня, зніжена пора
Літня, зніжена пора
Осіннє листя перестигле сонцем
Ще мріє чаром літньої пори.
Ще мріє чаром літньої пори.
Як жити далі у печалі ?
З джерел душі сльозини талі
З джерел душі сльозини талі
Краю сумирний,
Сонячний краю,
Сонячний краю,
Моя ти ! Ти моя ! Мовчи ! Не треба
Мені перечити. Ти все, що маю я
Мені перечити. Ти все, що маю я
Ти прийшла тайкома,
Коли в серці зима
Коли в серці зима
Сплять в порі осінній сині гори,
Тане ліс в глибокій дрімоті.
Тане ліс в глибокій дрімоті.
Цвіти, цвіти моя весна,
Подруго юності рясна.
Подруго юності рясна.
У вересневі ліси я піду
Слухати осінь руду,
Слухати осінь руду,
Забути все, щоб знову пригадати,
Мов запалити в темряві ліхтар.
Мов запалити в темряві ліхтар.
Голуба лагуна, фініки, ховеї...
Свіжа прохолода в пальмовім садку.
Свіжа прохолода в пальмовім садку.
Свіжий подих моря,
Вітерець солоний,
Вітерець солоний,
Сонце, де тільки небо,
Небо, де тільки зорі,
Небо, де тільки зорі,
Минуле, де ти ? Де ви, дні ?
В котрих єство моє кипіло.
В котрих єство моє кипіло.
Насипало сонце в ранкові поля
Жарини роси золотаві,
Жарини роси золотаві,
Безмір поезії, безмір жаги
Ллється з пахучого гілля…
Ллється з пахучого гілля…
Зорями виткане небо нічне,
Мружиться місяць у водах.
Мружиться місяць у водах.
Їдка печаль моє просякла серце,
Прогіркла кров у жилах від журби.
Прогіркла кров у жилах від журби.
Затанцювала липа під вікном,
В зелений лист галуззя розіткала…
В зелений лист галуззя розіткала…
Як може бути так, що при заході сонця
Природа никне у нічній тіні ?
Природа никне у нічній тіні ?
Ще будуть сяяти роздолля
Моїх надій найвищим змістом,
Моїх надій найвищим змістом,
В синьоозері небеса
Пливуть зелені хороводи,
Пливуть зелені хороводи,
Весінні зорі виссю мріють,
Іскріють сріблом на сади.
Іскріють сріблом на сади.
Молодість веснами йде у краї журавлинні,
Де дикі трави горять росянистим вогнем,
Де дикі трави горять росянистим вогнем,
Налийся, пісне, медом літа,
Зазолотися, зажеврій
Зазолотися, зажеврій
Спалахнула земля первоцвітом,
Запалали ясні небеса.
Запалали ясні небеса.
Заспівай мені, весно, весело,
Затанцюй над буйнистістю трав.
Затанцюй над буйнистістю трав.
Цвітуть сади і небо синє,
Ясне, високе, тішить зір.
Ясне, високе, тішить зір.
Срібна мелодія духу звучить,
Струнно гойдає блакить…
Струнно гойдає блакить…
Випити долю свою – отруїтись
Піною розмислів... Втратити суть
Піною розмислів... Втратити суть
Холоне час в агонії морозній,
У крижаному ступорі серця.
У крижаному ступорі серця.
Не буде більше сліз, вже не почує плачу
Ця зранена, замучена земля.
Ця зранена, замучена земля.
Яскраві дні моїх надій юнацьких,
Скорбот моїх пекучих темні дні,
Скорбот моїх пекучих темні дні,
Нема кінця твоїм стражданням,
Бідою скривлена стопа.
Бідою скривлена стопа.
Моє серце, де ти нині ?
В моїй Україні ?
В моїй Україні ?
Дерева у безлистій тиші
цвітуть сновиддям...
цвітуть сновиддям...
Життя – то боротьба, випробування часом,
Той скориться йому, а інший – устоїть.
Той скориться йому, а інший – устоїть.
Червона осінь в почуття яскраві
Фарбує серце. В серці – благодать…
Фарбує серце. В серці – благодать…
Серця розшарпані вітрами
в тюрмі мирської суєти –
в тюрмі мирської суєти –
Людина – творіння Боже,
Людина...
Людина...
Люблю зиму, її оздобу білу
І тих лісів замріяність відцвілу,
І тих лісів замріяність відцвілу,
Пожовкле листя облетіло,
Покривши землю, мов килим.
Покривши землю, мов килим.
Літній вечір тихо рожевіє,
Захід сонця гасне на воді.
Захід сонця гасне на воді.
Струмить ріка, пливе між берегами,
Бурливі води в далечі несе.
Бурливі води в далечі несе.
Засумую на скрипці,
Виллю струнами сльози,
Виллю струнами сльози,
Моя земля не та, що роїть терни,
Не та, що закисає у багні…
Не та, що закисає у багні…
Моя весна… Де ти сьогодні квітнеш ?
Де розливаєш повів райських віт ?
Де розливаєш повів райських віт ?
Дзвеніли зорі в небі чорнім,
Гойдали недоспілі сни,
Гойдали недоспілі сни,
Лиха година… Чорна днина…
Кому довірилась людина ?
Кому довірилась людина ?
Ще днів багато попереду,
Багато гіркості і меду,
Багато гіркості і меду,
Мої брати ! Нам так судилось
Іти за рідну землю в бій,
Іти за рідну землю в бій,
Каштанова осінь розсипала ржаві покрови
На землю застуджену, змочену сивим хлющем.
На землю застуджену, змочену сивим хлющем.
Тиша дрімка. У таке безгоміння
Чуєш вечірніх вогнів мерехтіння,
Чуєш вечірніх вогнів мерехтіння,
Я знов дивився у вікно
Як тихо гасне вечір,
Як тихо гасне вечір,
Позникали зорі, небо стало чорним,
Чорним як ніколи, тільки блиск надій
Чорним як ніколи, тільки блиск надій
Люби ! Нехай це почуття
Пройме усе твоє життя.
Пройме усе твоє життя.
Я придумав себе
В цьому надто уявному світі,
В цьому надто уявному світі,
Тобі, мій Господи, Єдиному Тобі
Душа моя радіє і співає,
Душа моя радіє і співає,
Зеленійте сади мої в сонячній трелі,
Причаровуйте душі квітками, дзвеніть
Причаровуйте душі квітками, дзвеніть
Наснись мені
В ці темні дні,
В ці темні дні,
Нічний ліхтар в сумній далечі
В сонливу мряку світло тче.
В сонливу мряку світло тче.
Небо спочило на горах рожево-блакитних,
Сонце, зів’явши, скотилось у гущу лісів.
Сонце, зів’явши, скотилось у гущу лісів.
Люблю весну, її святу невинність
І непорочність ледь зелених віт,
І непорочність ледь зелених віт,
Щебетали птиці лунко на світанні
І будили сонце в ранішній порі…
І будили сонце в ранішній порі…
Пісне моя, не стихай, не вщухай,
Лийся з душі симфонічно...
Лийся з душі симфонічно...
Над блакитною водою золотіє ранок сонний,
В полі зимна поволока заливає цвіркунів
В полі зимна поволока заливає цвіркунів
Осінь засипала листям стежини у лісі,
Вкрила імлою відквітлу красу полонин.
Вкрила імлою відквітлу красу полонин.
Серед гір блакитних, між світів казкових,
Де живуть легенди про прекрасних дів,
Де живуть легенди про прекрасних дів,
Розгорнулась блакить, розлилася від краю до краю
Горизонтів земних і росою поля напува,
Горизонтів земних і росою поля напува,
Душа як флейта, серце як сопілка…
Де ж відшукати Ноти Золоті,
Де ж відшукати Ноти Золоті,
Шепоче ліс мені свою вечірню казку
Під яснозорим куполом небес,
Під яснозорим куполом небес,
Світло !..
Як любо в Ньому зустріти Слово Дорогоцінне,
Як любо в Ньому зустріти Слово Дорогоцінне,
Які мені сняться сни ? Що бачу в нічних видіннях ?
Яку осягаю яву у тихій порі життя ?
Яку осягаю яву у тихій порі життя ?
Лети, лети, моя надіє,
В зелені замки. Звий гніздечка
В зелені замки. Звий гніздечка
Бушуй, душе, як море,
Зливайся у зорі,
Зливайся у зорі,
У глибоке небо поринаю
Духом спраглим, і у час нічний
Духом спраглим, і у час нічний
Моя епоха ? Ані трохи !
Сучасний вік окупували жохи…
Сучасний вік окупували жохи…
Заблукало серце в сутінку журіння,
Не співає більше радісних пісень.
Не співає більше радісних пісень.
Давно не брав у руки я перо.
Мовчало серце. Відголос пісень
Мовчало серце. Відголос пісень