Автори /
Ігор Деркач (2018)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Графоманія
•
Стихії епопеї
•
Хроніка без політики
•
Гіркі пілюлі
•
Бікфордові шнурки війни
•
Вовани і барани
•
Фейки єрмакратії
•
Химери диктатури
•
Констатація очевидного
•
Пазлики ні в дугу
•
З точністю до навпаки
•
Із дна зеленої твані
•
Три калоші – пара
•
Недобитки православні
•
З голосу Кіплінга
•
Собача пісня
•
Етапи мімікрії
•
Із голосу Кассандри
•
Парадокси
•
Неминуче прозріння
•
Довга дорога в нікуди
•
Своїй ілюзії
•
Заздравиці за упокій
•
Зі скрині Пандори
•
За кулісами самооборони
•
Вичинка без шкурки
•
A'ROSA MIA
•
Житейська притча
•
Омана олімпійського спокою
•
Ревізія пройденого
•
Позаштатним творцям літератури
•
Повторення пройденого
•
Розчарування
•
Школярикам Парнасу
•
Приватне і суспільне
•
Наслідування
•
Зцілення
•
Під копірку
•
Особливості поетичної популярності
•
Візії часопису
•
С'est La Vie
•
Коротко про довгождане
•
Ігри на виліт
•
Реальне об’явлення
•
Мобільний зв’язок ( Online )
•
Дегенеративний катаклізм
•
На відстані десятиліть
•
Злаки і плевели
•
Прожекти рептилоїдів
•
Перед воскресінням
•
Ходаки між крапельок
•
Напередодні
•
Весна в розстрочку
•
Пекельне досьє
•
Променад не без моралі
•
Пошта «до запитання»
•
Походження бомонду
•
Мистецькі перегони
•
Сміхотворні дуети
•
Останнє слово
•
Рядняна правда
•
Домашній сон
•
Дрімуче епігонство
•
Корозія совісті
•
Критика протистояння
•
Холодний душ
•
Сьогоднішнє минуле
•
На колгоспі тварин
•
Репортаж з невидимого фронту
•
По ходу п’єси
•
Щедрики на щодень
•
Ну повтикай!
•
На два фронти
•
Із виру у вирій
•
У задзеркаллі часу
•
Тіні вчорашнього
•
Морди мордору
•
Екзекуція віри
•
Не сонет
•
Шлях до перемоги
•
Колізії ілюзій
•
Майбутня журба
•
Роздуми про рулетку
•
Мимохіть і мимоходом
•
Мертві душі окаянного електорату
•
Риторика із шимпанзою
•
На старті марафону
•
З невидимого фронту
•
Собачі мітки імперії
•
Пожертвування лепти
•
Ментальна війна
•
Викрадення Європи
•
Ніколи
•
Довга дорога безмовності
•
У світлі вічності
•
Виродок союзу
•
Там, де рай
•
Звідтам
•
Маркітанти поневолі
•
Пороти – не шити
•
Невиказані жалі
•
Війна проти війни
•
Епітафія дружбі народів есесер
•
____Новітня міфологія
•
Далеке і близьке
•
Рашизація дегенератів
•
Голос Європи
•
Бенефіс пропаганди
•
Короткий жанр
•
Нагадування – всьому світу
•
Вакцинація війною
•
Час армагеддону
•
Вчителька
•
Тропами та дебрями
•
Хренова хроніка
•
Кіно і німці
•
Оновлені сюжети
•
Антологія забутого
•
Перед переправою
•
Рашпілем по склу
•
Відкладені побачення
•
Деформації реформацій
•
Бісова комедія
•
Останні трупи Союзу
•
Сансара по-українськи
•
Далеке і близьке
•
Поетична криниця
•
Справжнє і давнє
•
Хроніки фантазії
•
Пасербицям Зевса
•
Чорний сон
•
Парадокси когнітивного дисонансу
•
Хліб і сіль
•
Поетика нейтралітету
•
Жертви писемності
•
Дещо про себе
•
_Перебір
•
План Бе
•
Мої мотивації (про диваків)
•
Норд-ост
•
Реінкарнація доби* ренесансу
•
Колоритний антураж
•
І я так можу
•
Пазлики імперії
•
Нашестя пошесті
•
Покорительці сердець
•
Пірати ХХІ віку
•
Літня естафета
•
Із вирію
•
Фільтрування базару
•
Нев’янучі вінки
•
Останній сезон
•
Магія щастя
•
Царі горохові
•
За частоколом абревіатури
•
Чорним по білому
•
За коловоротом літа
•
Ми чайки
•
Закудикані дороги
•
Розвінчання увічненого
•
Дощ
•
Неув'язка
•
Вдень зі свічкою
•
Неминуче завтра
•
У своїй тарілці
•
Точка відліку
•
Балада про випрані штани
•
Пророк
•
Розвінчання Дарвіна
•
Метелик
•
Ілюзорні рандеву
•
Зелений шум
•
Відчуття весни
•
Весняний сюжет
•
Кроки весни
•
Печальна повість
•
На всіх фронтах
•
Вічні блукальці
•
Квазімодо
•
Давнє гадання
•
Данте
•
Сигнали з паралельних світів
•
Незворотні явища
•
Об’явлення юродивого
•
Голоси із піднебесся
•
В одному руслі
•
З тобою
•
Юнга
•
Буратіно
•
У сідлі
•
Червона ганчірка
•
Ідальго Ламанчський
•
Повістка дня
•
Умовляння
•
Пройдені дистанції
•
Дослідження
•
Пандемія ненависті
•
За пеленою часу
•
Слідами завірюхи
•
Водохреща
•
Холодний душ
•
Лід і пломінь
•
Вичерпаний інцидент
•
Новорічні протиріччя
•
Пізні видіння
•
Осяяння
•
А я
•
Розчарування
•
Я тут
•
Ти і я
•
Крах романтики
•
Не сказане
•
Прогулянка
•
Пора розчарувань
•
Собачі перегони
•
Розвіяне сімейство
•
Голоси землі
•
Розворот на радіан
•
Маршрутами Донкіхота
•
Недоварена каша
•
Вчорашнє завтра
•
Сьогоднішнє вчора
•
Оказія
•
У покрові дня
•
Тренаж безвладдя
•
Відкладене на потім
•
Лелече щастя
•
Колись і тепер
•
Взаємообернена теорема
•
У течії омани
•
Мотивація натхнення
•
Коловорот сущого
•
Приречення
•
Сновидіння наяву
•
Контури земного житія
•
У Кузні кадрів
•
Попурі
•
Мовні гризуни
•
Рефлексії дня
•
Жалі необачного парі
•
Диктатори на розпутті
•
Пацаки
•
Запрошення до пародії
•
Царство земне
•
.Нові обличчя
•
Убивці правди
•
Питання руба
•
Приборкання осатанілих
•
Окупанти престолів
•
Протистояння
•
Не звідане на досвіді
•
Літня жура
•
Було чи ні?
•
Заручники минулого
•
Побрехеньки
•
Казки одного народу
•
По різні боки поребрика
•
На втіху віршарям
•
Невиліковні заморочки
•
Коловорот
•
Пародія на поезію
•
Опозиція совковості
•
Пілотаж та абордаж
•
Репетиції незвіданого
•
Мандри в нікуди
•
Ода собі
•
Анонс підсумків
•
Як-не-як і коли...
•
Вчорашній сон
•
Деякі правила для аматора ПМ
•
Парадокси негоди
•
Бідобісіє
•
Смутна пора
•
Історія писаної торби
•
Парад у тупик
•
Парад антиподів
•
Май в карантині
•
Квітневий шум
•
Антимонії
•
На краю безодні
•
Нутро і тло контрреволюції
•
Доля без кебети
•
Обсервація творчості
•
Гадання на гущі
•
Чистоплюям
•
«Березневі іди»
•
Привіт у стилі ретро
•
Напередодні апокаліпсису
•
Кінець дискусії
•
Заповітне слово
•
Ліки від амнезії
•
На арені цирку
•
Стратегія і тактика
•
Тролінг роздраю
•
Синдром щура
•
Сценарій сюр
•
Резонатори розбрату
•
Міні-романи
•
Камертони слова
•
Операція Ы
•
Скарабеї історії
•
Освоєні горизонти
•
Історія з географією
•
Що буде, те й буде
•
Декорація по декору
•
Стилізація стилю
•
Активізація активів
•
Прямою мовою
•
Територія непройденого
•
Рефлексії на чаполоч
•
Крок у юність
•
Пророцтво
•
Граф'ям на літеру Е
•
Колядування
•
Сеньйор бандито
•
Бімба уповільненої дії
•
Психотерапія
•
Зеленка проти зелені
•
Передноворічний післясмак
•
Буквоїдство
•
Соняшникове дитинство
•
Реалії без претензій
•
Дегенератам п’ятої колони
•
Філігрань
•
Останні вісті
•
Мимохіть і мимохідь
•
Скрепи на горизонті
•
Нотабене
•
Саміт 2
•
Обо-юдо-любіє
•
Питання руба
•
Сюжетний образ
•
Володарі білих кілець
•
Незворотність
•
Біс в ребро
•
Парадигми слова
•
Творці – не графомани
•
Лісова трагедія
•
Пахне зимою
•
На вихід
•
Кармічні стигми
•
Медаль з усіх боків
•
На руїні раю
•
Компартійна трійця
•
Безсрібники
•
Усмішка дежавю
•
Національні особливості окупанта
•
Сонетний сюр-приз
•
Пасьянс долі
•
Ментальні скрепи
•
Дощовий мотив
•
Дачна новела
•
Відгомін із далечі
•
Про зелень
•
Осінь на розпутті
•
Проворонені орли
•
Пришестя Каїна
•
Естафета оновлення
•
Пророк
•
Ріка пам'яті
•
Сонетний тренаж
•
Жовтневий вернісаж
•
Рокіровка
•
Протест
•
Любов по спіралі
•
Дідове літо
•
Заочні кульбіти
•
Прогнози
•
На круги своя
•
Осінні витинанки
•
Безумство хоробрих
•
Пілюлі без рецепту
•
Десант у вчора
•
Затяжні канікули
•
Осінь по колу
•
Оглашенним і собі
•
Чартерні рубаї
•
Фантасмагорія
•
Чекай
•
Моя романіада
•
Рубаючі репліки
•
Паралелі незримого
•
Хокнуті рубаї
•
Гібридне потепління
•
Від першої особи
•
Нюанси войовничого наративу
•
Обездолені
•
В одному думкольоті
•
Я та сама
•
Обида
•
Инша
•
Одна дорога
•
Факти
•
Додому
•
Доба перемін
•
Доба перемін
•
Під музику Мордору
•
Нам
•
Фабула щастя
•
Наврочене
•
Інволюція почуттів
•
Зиґзаґи творчості
•
За коловоротом
•
Панні N...
•
Стихія віри
•
Україна сміється
•
Перспективи
•
Літній ранок війною
•
Вчорашнє сьогодні
•
По спіралі совковості
•
Сугестії буття
•
Діагностичне резюме
•
Стимул натхнення
•
Воно(18+)
•
У промінні зорепаду
•
Криза жанру
•
Пам’ять серця
•
Мімікрія ЛГ
•
На всякий випадок
•
Головна подія
•
Відчай та мораль
•
Рівнобедрений трикутник
•
Святоша у ризах люципера
•
Душа і серце
•
Відкладене побачення
•
Фікція життя
•
Кошеня у чоботях
•
Палітра насущного
•
Пасіка
•
Вхід і вихід
•
У павутинні таїни
•
Повзуча реінкарнація
•
Гадання по долоні
•
Зоряний привіт
•
Літо на спомин
•
Культура якості
•
На узбіччі
•
Ясир духовності
•
Совкова табакерка
•
У світі Езопа
•
Зиґзаґи творчості
•
Тяжка карма
•
Синдром Олімпу
•
Романтичний проект
•
Полуда
•
Инший міраж
•
Не розвіяне у снах
•
Обоюдолюбіє
•
Нові штандарти
•
Відрижки імперії
•
Оглашенні
•
Лицарський мотив
•
Бенефіс
•
Гаряча пара
•
Під сурдинку дощу
•
РS
•
74-те Травня
•
Від краю до краю
•
Арей і Ліра
•
Поза грою
•
Шукачі пригод
•
Ти і я
•
З височини
•
Голос народу
•
На грані
•
Відлуння
•
Неосвоєні оази
•
Форпост
•
Билинна доля
•
Розпогодилось
•
Дороги та попутники
•
Постановка за сценарієм
•
Метафізика лірики
•
У переддень
•
Невідворотна місія
•
Фронтовий вальс
•
Пе-трон-таш
•
У форматі 3D
•
Хто кого?
•
Візіонери минулого
•
Творці і нахлібники
•
По лінії долоні
•
Весняний мотив
•
Вироки без апеляцій
•
Наврочені миті
•
Байочки з архіву
•
Харакірі*
•
Барабани долі
•
Назустріч весні
•
Оди пришелепкуватим
•
Хто, де й коли
•
На фініші перегону
•
Одна біда на всіх
•
Пахне весною
•
Передвесняне болеро
•
До вічного спокою
•
Вимушена емпатія
•
Рудименти совковості
•
Визбируючи каміння
•
Вєсті з-за бугра
•
Суржиком по суржику
•
Ляпасики наугад
•
Березневі іди
•
До і після Крут
•
Кураторам роздраю
•
Who is who
•
У гирлі розбитої клепсидри
•
Даремні муки
•
Білі міражі
•
Божий промисел
•
Компенсація втраченого
•
Світлій пам'яті
•
Силосні башти
•
Виборча корида
•
З Богом
•
Давня зустріч
•
Любов у мережі
•
Ближні до третього півня
•
Виразникам випадкових ідей
•
Булінг оглашенних
•
Друзям-опонентам
•
Невезучість
•
До кінця!
•
Із царства небесного
•
Оказії та колізії самвидаву
•
Дальнє плавання
•
Не жалій
•
Серце не винне
•
Без комариного писку
•
Цезура про цезарів, ценз і цензуру
•
Свічки пам'яті
•
Деміургія
•
Любителям гучної полеміки
•
Рейтингова хвороба
•
Пізнє про раннє
•
Дві долі на вибір
•
Бубнове щастя
•
Неополова
•
Гіркий напій
•
Яблука і кислиці
•
У барбоса плани Барбароса
•
Доленосні видіння
•
Не зважаючи на...
•
Мандри подорожника
•
Заздравна поету-ловеласу
•
Автотренинг
•
Дике поле
•
Додому
•
На лінії братання
•
Стовпотворіння
•
Щось не так у небесах
•
Курс на виживання
•
Дощовий сонет
•
Осінь здалеку
•
Утрачені перспективи
•
Самураї Кремля
•
Простенькі наративи
•
До зір
•
Я и Вова
•
Аля фініш
•
Секрет на двох
•
Запитання PS
•
Пора до пари
•
На рубежі пережитого
•
Ребро Адама
•
Пробудження
•
Вертикаль по-нашому
•
Модератори мародерства
•
Небесна благодать
•
Тюрма і добріі люди
•
Нестагдарт 4×7
•
На віки і навіки
•
Іпохондрія
•
На караул
•
У форматі десять на десять
•
На всіх рівнях
•
Епітафії дружбі
•
Генезис антропології
•
З передової армагеддону
•
За обріями вічності
•
Прощання з воїном
•
Шайка-лійка
•
Громадяни, послухайте мене...
•
Бажання слави
•
* * *
•
Вітрила часу
•
Підступність
•
Вільхова сережка
•
Незрозумілим поетам
•
Дорога до ближнього
•
Пугалу городньому
•
Утрачений рай
•
Нікудишня філософія
•
До неї
•
Дзвінок
•
Плутанина часу
•
До Музи
•
Баламут
•
На хвилі міграції
•
Зозулясті півники
•
Сонячні ямби
•
Співоче кредо українця
•
Наративи одкровення
•
Фауст і Мефістофель
•
Відчуй мою любов
•
Строга дієта
•
Деркач
•
Березневий шум
•
Весна взимку
•
Відгомін пам’яті
•
Присяга матусі
•
Мій край
І
До автора немає інтересу,
До автора немає інтересу,
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
поки параноя у кремлі
Тяжкий діагноз цього віку...
бацила сказу у кремлі
бацила сказу у кремлі
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Захоплюємо села і міста!
А на саміті НАТО готове
воювати, якби... не воли.
воювати, якби... не воли.
А вова пу... з цепу зірвався,
на іншого – все гав та гав!
на іншого – все гав та гав!
Синекура має привілей
і сама повірити готова
і сама повірити готова
І
Не конає ірод моровий.
Не конає ірод моровий.
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
то й обирає... шулера й шута,
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
змиються водою москалі
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
та і Європа, нібито, не винна,
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
що один баран із булавою
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
зачаєне комічне зло,
Ще галасують недобиті зомбі,
чому вони у себе, мов чужі,
чому вони у себе, мов чужі,
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
Таке буває де-не-де,
На росії в Україні
всі – багатії
всі – багатії
Нема надії на Наполеона,
на Ватерлоо, на Бородіно,
на Ватерлоо, на Бородіно,
Коли тиняюся у самоті,
то іноді впадаю... у нірвану,
то іноді впадаю... у нірвану,
На раші не чекають миру,
їм знову, – Київ подавай!
їм знову, – Київ подавай!
І
Із ирію повернуться лелеки
Із ирію повернуться лелеки
Їхали ми, їхали і от,
нібито, доїхали до краю,
нібито, доїхали до краю,
Є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде,
коли життя до фінішу іде,
А пожежі немає наразі,
бо на раші – за мир і любов...
бо на раші – за мир і любов...
Кацапія бажає договору,
аби і не було кінця війні,
аби і не було кінця війні,
Чого лише не чуємо у Gugli
із того, що буває на війні,
із того, що буває на війні,
І
Елліни ідіотами вважали
Елліни ідіотами вважали
До берега причалює «A’ROSA»
картиною зі сну чи дежавю
картиною зі сну чи дежавю
Жили-були... хоча і Божі душі,
але обоє вірили собі,
але обоє вірили собі,
У краю озимої весни,
де цілодобово діють храми,
де цілодобово діють храми,
Усе було на нашому віку:
любов і зрада, успіхи і горе,
любов і зрада, успіхи і горе,
ІДивує зоологія еліти
в політиці, поетиці, борні...
в політиці, поетиці, борні...
Обмануті є ще усюди
і бідні, тому що дурні,
і бідні, тому що дурні,
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
Європою і мало є надії,
Не оминаю титли, коми,
поета не псує війна...
поета не псує війна...
Гірка печаль оповиває душу –
немає пієтету до рідні,
немає пієтету до рідні,
Не новина, що літо догорає.
Його не зупинити ні на мить
Його не зупинити ні на мить
Лишаюся повіреним твоїм
у цій земній і неземній юдолі,
у цій земній і неземній юдолі,
Не писав би опусу, бодай би
не узрів нечему з конопель.
не узрів нечему з конопель.
ІГасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
бо їм видніше, поки на межі
Те, що уявляється сьогодні,
бачив я багато літ назад,
бачив я багато літ назад,
Ми й досі не оснащені бронею
у тій же мірі, що і вороги.
у тій же мірі, що і вороги.
Коли настане золота пора,
мине доба воєнної епохи
мине доба воєнної епохи
У кожного уявлення своє,
чому на раші дивні еківоки.
чому на раші дивні еківоки.
ІСвяте письмо поволі, та збулося
у місиві релігій і подій...
у місиві релігій і подій...
Зазирає у вікно пітьма.
У мережі – зайві мегабайти.
У мережі – зайві мегабайти.
Ожили герої із казок,
заходилася нечиста сила
заходилася нечиста сила
Це не біда, що і тобі за сорок
і що мені із гаком... ой-йо-йой...
і що мені із гаком... ой-йо-йой...
А поки йде війна, життя триває
і сіячі ціною душ і тіл
і сіячі ціною душ і тіл
ІЄ такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
що не гірше за армагеддон
Наче, тихо... нібито – субота...
свято заглядає за поріг...
свято заглядає за поріг...
ІНе вистачає у тайзі землі
на кожного кацапа-окупанта,
на кожного кацапа-окупанта,
Уже й неділя вербна
і ще надія є,
і ще надія є,
Досіває як на рану солі
завірюха іній і сніги...
завірюха іній і сніги...
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
з вогнем у хаті опоненти світу...
На вулиці у напрямі Дунаю
мене якась die Frau зупиняє:
мене якась die Frau зупиняє:
Приснилося – отримала мій лист
моя... ота, яка його чекала
моя... ота, яка його чекала
ІМи ніколи не були братами
із юрбою орків-упирів.
із юрбою орків-упирів.
Куцому до зайця не далеко.
Недалекі їхні візаві:
Недалекі їхні візаві:
Любов сліпа.... а ось – по розрахунку,
буває, витворяє чудеса,
буває, витворяє чудеса,
Це не минає... наче – уві сні...
перед очима показова страта
перед очима показова страта
А на болота́х своє корито
має кожен урка-генерал...
має кожен урка-генерал...
ІУ сни прилітає весна
і з нею хороші новини –
і з нею хороші новини –
А в одному літр-об’єднанні
одговілись... патріоти шлунку,
одговілись... патріоти шлунку,
А декому не зайва сіль на цукор
від ейфорії і любовних ран...
від ейфорії і любовних ран...
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
і турбує іноді когось,
А корупційній мафії при владі
пообіцяли пі-юлєй, таки...
пообіцяли пі-юлєй, таки...
Усе, необхідне сьогодні – на часі,
та обрана каста одне визнає –
та обрана каста одне визнає –
А на звіриній фермі ще триває
нікому не об’явлена війна
нікому не об’явлена війна
А деякі трагедії однакові,
коли подія, наче, чорна ніч.
коли подія, наче, чорна ніч.
А на раші смакують видовище –
смертоносний удар у Дніпрі...
смертоносний удар у Дніпрі...
А сонце знову колядою сяє,
усім розподіляє нічиє,
усім розподіляє нічиє,
А лоху на вуха чіпляють спагеті,
як файно у шостій палаті...
як файно у шостій палаті...
А томос це сьогодні вже не термос
і армію очолив не пацан...
і армію очолив не пацан...
Тече Дунай, тече за небокрай,
а я стою на березі крутому
а я стою на березі крутому
(із циклу
«Листки відривного календаря»)
«Листки відривного календаря»)
А десь на тридев'ятій паралелі,
у тридесятій філії совка
у тридесятій філії совка
А на мордорі знищили свободу,
тому ніде немає на землі
тому ніде немає на землі
А опіум народу ще існує
і кривослав’я вірою стає,
і кривослав’я вірою стає,
***
А на базарі є вага і міра,
А на базарі є вага і міра,
Шляху за переправою немає,
коли його второвує війна,
коли його второвує війна,
Мала надія на високе небо,
якщо не жив, а рився у землі...
якщо не жив, а рився у землі...
Ще не зів’яли кетяги калини,
у золоті – берези, ясени...
у золоті – берези, ясени...
Життя не таїна, а гра... і на погості
у кожного свої і дата, і число...
у кожного свої і дата, і число...
Оперені сягають висоти,
коли гадають, що вони – лелеки.
коли гадають, що вони – лелеки.
Історії далекі відголоски
усе іще даються у знаки.
усе іще даються у знаки.
Чого лукавиш, сучий сину?
Який тебе поплутав біс,
Який тебе поплутав біс,
Ось і осінь... і вересень всує
обіцяє потоки сльоти
обіцяє потоки сльоти
А на рашу напала химера,
що винищує орків до тла...
що винищує орків до тла...
І
Чужу царицю маємо й донині.
Чужу царицю маємо й донині.
Йдемо у церкву. Жити – не умерти.
Ми не скупі і маємо капшук,
Ми не скупі і маємо капшук,
Поети – ної. Є ще роль така –
ковчеги перед бурею смолити
ковчеги перед бурею смолити
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
і не мічені поміж людьми –
І
Яке химерне є оце, – ніколи,
Яке химерне є оце, – ніколи,
І
Імперія щезає у імлі,
Імперія щезає у імлі,
Нічого тужити за одною,
поки є удача... далебі,
поки є удача... далебі,
Казав Уеллс, – росія уві млі...
вона і нині, як у всі епохи
вона і нині, як у всі епохи
Заманюють оманливі світи,
де маємо усі відпочивати
де маємо усі відпочивати
Ми повертаємось, таки,
по райдузі-дузі – веселці...
по райдузі-дузі – веселці...
Купувати – не вбивати,
та тремтять рашисти,
та тремтять рашисти,
ІПоезія воюючого краю
ще жевріє.. і муза не вмирає,
ще жевріє.. і муза не вмирає,
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
у цій перипетії житія,
Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
іще гостюю у Європі.
ІДні пам’яті. Союз давно помер.
Сьогодні навіть німці стали наші,
Сьогодні навіть німці стали наші,
ІЯ – за і любителі міфів не проти,
що орки – це звірі і дикі істоти,
що орки – це звірі і дикі істоти,
Далекі ночі і недавні дні
висвітлюють у пам'яті моменти,
висвітлюють у пам'яті моменти,
А на флоті пахне новиною –
з відома самого Нептуна
з відома самого Нептуна
Луною канонади на краю
оази долинає, – ще не вмерла...
оази долинає, – ще не вмерла...
Все сказано й почуто майже скрізь,
де знають, що уже не може бути
де знають, що уже не може бути
Якщо кладемо душу й тіло,
немає сенсу читачу
немає сенсу читачу
У сни ще не вривається війна,
але душа вібрує у тривозі –
але душа вібрує у тривозі –
ІПророчі сни ніякі не химери...
стоять за волю укри і бандери,
стоять за волю укри і бандери,
ІРозбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Її ще пам’ятають молодою.
Із вогником у погляді яснім
Із вогником у погляді яснім
ІНе любо неприкаяній душі...
немає як «поплакати у шалик»
немає як «поплакати у шалик»
За пандемію рішення просте
приймають ескулапи та учені, –
приймають ескулапи та учені, –
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
і невідомо, – де ті вороги?
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
що розлучили нас, коли
ІМало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
по собі неопалиму пам’ять
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
понесе і нас у тихі води,
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
що накопичую гріх
Дійшла уже до середини
незапланована зима...
незапланована зима...
Одвічно гасло ратая було, –
готуйся до війни заради миру...
готуйся до війни заради миру...
Не вистачає злості
узимку на весну:
узимку на весну:
Їде і їде богемна орда
на Україну, а не в Україну,
на Україну, а не в Україну,
Життя іде – контора пише,
хоча душа «на ладан дише»
хоча душа «на ладан дише»
Веселкою з Божої пращі
майнула пора золота –
майнула пора золота –
Буває, гірше – краще тим, що інше...
тлумачити найлегше білі вірші,
тлумачити найлегше білі вірші,
Ми наші ролі знаємо напам’ять...
пливли човни... ламалося весло
пливли човни... ламалося весло
У цьому світі жити –
треба вміти
треба вміти
Колись були у мене друзі,
а нині я один у хаті
а нині я один у хаті
Приснилося, – один долаю гору
високу аж до неба, льодяну
високу аж до неба, льодяну
Виродилися аристократи
і плебеї лізуть у монархи...
і плебеї лізуть у монархи...
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
мене і досі манять міражі
Ліричні поети –
окраса естети-
окраса естети-
Хто лише себе не додає
у мережу в образі світлини...
у мережу в образі світлини...
Я іще не проти
того, що буває,
того, що буває,
Офшори є не тільки у Омані,
де не їдять «наколоті банани»,
де не їдять «наколоті банани»,
Московія у Заполяр’ї
будує газовий солярій...
будує газовий солярій...
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
якій кебеті завдяки
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
устеляю всі її путі –
Нехай я буду Данте Аліґ’єрі,
який прямує із аїду в рай
який прямує із аїду в рай
Вересніє... досіває осінь
на майбутнє ниви і поля
на майбутнє ниви і поля
Слухаю дощ ніччю німою
капає крапає накрапає
капає крапає накрапає
А на імперії зла
оперували орла –
оперували орла –
А персоналії нон ґрата,
які із владою на «ти»,
які із владою на «ти»,
Нема сьогодні, що було учора,
у юності та у літа мої,
у юності та у літа мої,
Як жадала Раша, так ся й стало...
кража і жадо́ба – вічне зло.
кража і жадо́ба – вічне зло.
« Я ще літо...» – осені не пара,
та ніяк її не омину,
та ніяк її не омину,
Не співаю і гнізда не в’ю
ні своїй, ані чужій жар-птиці
ні своїй, ані чужій жар-птиці
Минулися Петрові батоги...
тепер жуємо пряники і видно
тепер жуємо пряники і видно
Вирує у живій воді
ріка життя, не сохне гирло
ріка життя, не сохне гирло
***
Електорату буйному, – привіт!..
Електорату буйному, – привіт!..
Давно у вусі не «свистіло»
ночами, як оцього літа...
ночами, як оцього літа...
Знову пандемія сліпоти
падає на голови слабенькі
падає на голови слабенькі
Умирають площі і майдани...
КеГеБе Московії снує
КеГеБе Московії снує
Сьогодні кожен чує, – алілуя,
крім ідола, що пнеться у блакить,
крім ідола, що пнеться у блакить,
Усе не випите – на сльози.
Ясніше – видиме здаля...
Ясніше – видиме здаля...
– Ми подорожні... маємо обоє
кудись летіти, іноді пливти –
кудись летіти, іноді пливти –
Їде літо в осінні краї,
де немає моєї ворожки...
де немає моєї ворожки...
Ану і я попробую... як ті,
кого у море бурею занесло,
кого у море бурею занесло,
Нема чого плакати, діво...
до осені очі утри.
до осені очі утри.
І
У світі актуальна тема:
У світі актуальна тема:
На те і сіячі, щоб діячі
із гаслами гасили їхні ватри...
із гаслами гасили їхні ватри...
Може завтра в дорогу забере мене небо
і тоді нам нічого тут не світить уже,
і тоді нам нічого тут не світить уже,
Де ти – та, що снилася мені
феєю утраченого раю,
феєю утраченого раю,
Кочуємо, як правило, у Лету,
лишаючи на пам’ять по собі
лишаючи на пам’ять по собі
Сатаніють самураї Раші...
у Гаазі буде Божий суд...
у Гаазі буде Божий суд...
І ясно буде все як Божий день...
На те і свято головне весною,
На те і свято головне весною,
Людина виникла із мавпи,
але буває й навпаки,
але буває й навпаки,
Літепла до літа не буває
і тому, напевне, і того
і тому, напевне, і того
Іще живу...
і наяву
і наяву
Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
і вербові котики буяють...
Вітри проснулись весняні.
Усе буяє ночі й дні
Усе буяє ночі й дні
Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
як у перший і останній раз
Знову весна одчиняє куліси
світу на сцені в моєму краю:
світу на сцені в моєму краю:
Напоїла ти мене, дівчи́но,
тим зелом, що навіває знов
тим зелом, що навіває знов
А в ОПеЗеЖе свої та наші
малороси, наче москалі,
малороси, наче москалі,
Душею юні – отже молоді.
Попереду весна, а далі – літо,
Попереду весна, а далі – літо,
Я знову хочу... до Парижу,
де Есмеральда... la franсе...
де Есмеральда... la franсе...
– Забула, мила, ой, забула,
як ми гадали на загули:
як ми гадали на загули:
Є Беатріче, та немає Данте,
хоча обох об’єднує одна
хоча обох об’єднує одна
Йду до золотої середини,
де і ти, і я – у ній одній,
де і ти, і я – у ній одній,
Немає сенсу рипатись у люди,
серед яких, немов у негліже,
серед яких, немов у негліже,
До кого не прийду у віщі сни,
у мене буде головний мотив –
у мене буде головний мотив –
Пронизує життя
ясне проміння душ
ясне проміння душ
Немає часу жити до кінця,
нема куди подітися одному,
нема куди подітися одному,
– Пообіцяй мені ці дні,
коли уже і лютий плаче,
коли уже і лютий плаче,
Щезає в сивині туману
вітрил оранжевий міраж
вітрил оранжевий міраж
Театр абсурду. Зняті маски.
Ні співчуття тобі, ні ласки...
Ні співчуття тобі, ні ласки...
Ого, яка у тебе хватка.
З тобою можна і без шаблі
З тобою можна і без шаблі
Якщо розумні, не читайте,
якщо це лажа... вибачайте,
якщо це лажа... вибачайте,
Нехай я буду Донкіхот,
а ти, звичайно, Дульцінея
а ти, звичайно, Дульцінея
Я ще не цураюся роботи,
як умію, коротаю час
як умію, коротаю час
– А що, якщо... придумати кохання?
Ти – Сонечко моє... а я – ясний,
Ти – Сонечко моє... а я – ясний,
Коли гортаю сторінки
забутої моєї казки,
забутої моєї казки,
ІНемає як пеняти на орду,
що в Україну простягає лапи,
що в Україну простягає лапи,
ІРадіємо. Невже скресає лід?
І боїмось, аби чого не вийшло
І боїмось, аби чого не вийшло
Літа минають, а роки летять,
і в’януть мрії, і надії тануть,
і в’януть мрії, і надії тануть,
Мені сьогодні і вітри попутні,
і голоси манять із висоти...
і голоси манять із висоти...
Які хороші канули часи
до епідемій, і до карантину....
до епідемій, і до карантину....
А навіщо писати сонети
про якісь небилиці, коли
про якісь небилиці, коли
Не обіцяй нікому і ніколи
за обріями гори золоті.
за обріями гори золоті.
Іду з рибалки. Вудка на плечі,
а у руці – авоська з пічкурами,
а у руці – авоська з пічкурами,
А ти мені наснилась як Ассоль,
яка мене на березі чекає...
яка мене на березі чекає...
Я іноді літаю уві сні,
шукаю ті́ні, наче у тіні́
шукаю ті́ні, наче у тіні́
Радіємо, що все-таки
сьогодні свято це настало,
сьогодні свято це настало,
Із колядою! Жму і обіймаю,
а ту, що із косою, не вітаю...
а ту, що із косою, не вітаю...
І каюся, і ні... у ці короткі дні
усе одно вигадувати мушу,
усе одно вигадувати мушу,
Не лякайся й не лякай мене.
Куди ніч, туди і сни урочі.
Куди ніч, туди і сни урочі.
Ну ось: ми – є, і наше, і моє,
і де-не-де суспільне і нічийне...
і де-не-де суспільне і нічийне...
Я їй, – привіт! Вона мені, – адью!
Солодка сіль на задубілу рану.
Солодка сіль на задубілу рану.
Ілюзія, що є у ролі бранця
моєї Дульцінеї Донкіхот.
моєї Дульцінеї Донкіхот.
В поезії із нею ми чужі,
але в руці ще відчуваю руку
але в руці ще відчуваю руку
ІЗима мітлою вимітає осінь…
О! Як її любив поет арап!
О! Як її любив поет арап!
То затихає, то лунає знову
собача пісня про легальну мову...
собача пісня про легальну мову...
Четверо нас із семи дітвори –
щирі у вірі, наївні...
щирі у вірі, наївні...
Душу тривожать жалі.
Майже на відстані серця
Майже на відстані серця
Зів'ялі кольори на диво урочисті
в очікуванні дня осінньої пори,
в очікуванні дня осінньої пори,
Витрушує суди ідальго Зеля,
аби його боялись вороги.
аби його боялись вороги.
Кримінальна влада дуже пильна –
знає що, куди й кому несуть.
знає що, куди й кому несуть.
Хто сіє, той збирає врожаї
і не паї, а землю обробляє,
і не паї, а землю обробляє,
Жити, виживаючи, не мед
і лише уява помагає
і лише уява помагає
І я ґаранта запитаю,
яка стратегія і план –
яка стратегія і план –
Мене вітають, то і я вітаю:
з Покровою! Бо є ще козаки
з Покровою! Бо є ще козаки
Немає миру ані між людьми,
ані між небесами і панами.
ані між небесами і панами.
У тумані минулого – зали,
і вокзали, і станцій вогні...
і вокзали, і станцій вогні...
Ми ідемо варягами у греки
і мріємо, що буде у кінці,
і мріємо, що буде у кінці,
Коли в минулому житті
були ми козаками,
були ми козаками,
За поетами плаче тюрма,
у якій їх орда катувала
у якій їх орда катувала
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
що не заборонено мораллю,
Немає ще у нас Аполлінера.
Оригінали є, але... мовчу...
Оригінали є, але... мовчу...
Минає день за днем, за роком рік...
на капищах, руїнах базилік,
на капищах, руїнах базилік,
Уві сні дорогою іду я,
а по косогору, наяву,
а по косогору, наяву,
Ущипнути хочеться себе,
а не молодицю за коліно.
а не молодицю за коліно.
Поки маю душі оберіг,
не лякають мене ні кацапи,
не лякають мене ні кацапи,
Затухає вогонь у майстерні,
ущухає сердець перегук.
ущухає сердець перегук.
А нас немало, хоч і не багато
любителів пілюлі і халви,
любителів пілюлі і халви,
А на горищі завелися миші –
любителі поезії. Однак
любителі поезії. Однак
Ми – в Україні! Я не вмію
інакше бачити себе.
інакше бачити себе.
Той самий Спас, та інший серпень.
Ось-ось і осінь на порі
Ось-ось і осінь на порі
А на Русі помішані усі
на Україні, троні і на Путі.
на Україні, троні і на Путі.
Ніде не зупиняється орда...
на Україну простягає лапи
на Україну простягає лапи
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Робінзоніада триває.
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
що є десь рай і пекло за морями,
І наймити,і лайдаки,
і слуги порають на кухні...
і слуги порають на кухні...
У мережі гуляє еФеСБе.
І солов’ї, і зелі, і гордони,
І солов’ї, і зелі, і гордони,
Ідуть дебати п'ятої колони
в угоду войовничої Москви.
в угоду войовничої Москви.
Мої брати, що старшими ставали,
втопивши Україну у крові,
втопивши Україну у крові,
Що не божевільний, то оратор.
Славою дурною гай шумить.
Славою дурною гай шумить.
Не легко бути іноді таким
як любі друзі – і святі, і милі...
як любі друзі – і святі, і милі...
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
на чиємусь віку, на останній межі...
В гаю уже зозуля не кує
і солов'їні арії не чутні,
і солов'їні арії не чутні,
– А пам'ятаєш, на Купайла
у лісі папороть цвіла
у лісі папороть цвіла
Ідуть поети. Їхня роль така –
у пору смути суще освітити,
у пору смути суще освітити,
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
Зайві ще надіються,
Їм юшку і плюю на щі,
копаю ямище глибоке...
копаю ямище глибоке...
А на мапі світу пандемія,
у Європі – голі королі,
у Європі – голі королі,
А у офісі пишуться тези
ще і досі зеленому презу.
ще і досі зеленому презу.
Коли прийде лиха година,
не уповай на панацею...
не уповай на панацею...
Навідуюсь до свого краю,
коли на це ще сили є,
коли на це ще сили є,
З Мавкою ніколи не прощаюсь,
бо ширяю з нею у віках.
бо ширяю з нею у віках.
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
хоча не діє поки-що вакцина.
А проти лома не було прийому...
тому що засвітилось еМВееС.
тому що засвітилось еМВееС.
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
у сяєві іншого світу.
І
Всі, кому я винен – у Союзі.
Всі, кому я винен – у Союзі.
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
і не рахую лайки за сонет,
Звеличення особи – це біда
її і за оказії цієї
її і за оказії цієї
Природа не виховує людину,
а, як-не-як, і радує, і вчить
а, як-не-як, і радує, і вчить
І
Лечу, хоча і не світає,
Лечу, хоча і не світає,
Оцінюй не прозоре, а ясне
як не уміють павичі і сови
як не уміють павичі і сови
У тілі є біологічні гени.
Наука розшифровує геном.
Наука розшифровує геном.
Перо позичу у гуся
і заримую порося,
і заримую порося,
Забуяли зеленню ліси.
Віє яблунева завірюха.
Віє яблунева завірюха.
І
Історії заварює війна,
Історії заварює війна,
На Раші не міняється нічого.
Агонізує азія-ордло.
Агонізує азія-ордло.
У полоні, у колоні Зе
нація дорогу обирає...
нація дорогу обирає...
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
і на поези вистачає часу,
Сади стоять у молоці
несамовитого буяння,
несамовитого буяння,
Немає раю...
люди не святі...
люди не святі...
I
На березі стою,
На березі стою,
Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
і на сході іноді світає...
  І
Воюють не халупи, а палаци...
Воюють не халупи, а палаци...
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
Весна не за горою,
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
у пеклі прокинувся Вій.
Уся компанія моя –
як не лелека, то синиця...
як не лелека, то синиця...
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
а вертає, наче, до зими
Ну що, здавалося б, ім’я?
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
Немає перепони і табу
нацькованій агресії зі сходу,
нацькованій агресії зі сходу,
Кумири-поети найбільші ура-патріоти
уміють волати: люби, не убий, не кради...
уміють волати: люби, не убий, не кради...
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
по всіх усюдах на Землі
У небес нема кінця і краю
і людині віри вистачає.
і людині віри вистачає.
Зашуміло в голові у мачо –
маємо і пряник, і батіг
маємо і пряник, і батіг
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
Шоумени українофіли
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
а якщо оминуло, радій,
І
Не до революції... наразі
Не до революції... наразі
Мода не міняється
і юрба не кається,
і юрба не кається,
Ой хазяї ми, хазяї...
А хазяйнує в нашій хаті
А хазяйнує в нашій хаті
Де ви, мої нефертіті,
милі навіки жінки?
милі навіки жінки?
Куди поділися аматори сатири?
Лишилися одні комедіанти ліри
Лишилися одні комедіанти ліри
Поки ще не закінчені курси,
а казна - це порожня сума,
а казна - це порожня сума,
Як не помилитися усоте,
поки клоунада наша суть?
поки клоунада наша суть?
І
Осінню, а іноді й зимою
Осінню, а іноді й зимою
І
Гуляю в основному наодинці.
Гуляю в основному наодинці.
Не уявляю, що у світі буде
через якихось дев'яносто літ,
через якихось дев'яносто літ,
Якщо свічу апологету
запалює Аполлінер,
запалює Аполлінер,
Поети, які забавляють ся віршами,
кайфують, а муза дає втікача.
кайфують, а муза дає втікача.
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
потисли руки й почали
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
що і не треба злуки,
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
Ідилія ілюзією буде –
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
і фурії із манією зграї –
І
Усе частіше бачу юні роки:
Усе частіше бачу юні роки:
І
Як не жаль, ми не будемо жити
Як не жаль, ми не будемо жити
Давида, як поета-меломана
в бою не подолає Голіаф.
в бою не подолає Голіаф.
Я не лечу, і не іду, й не їду
у невідомі далі і краї
у невідомі далі і краї
Що не було колись, того й не буде.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
Коли були ми ще братами,
жилося якось і тоді.
жилося якось і тоді.
Ціную силу стилю і стила
тієї, що елітою була,
тієї, що елітою була,
Проти епідемії навали
нація прищеплює бандер.
нація прищеплює бандер.
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
нічого не було, якщо немає
Я ще іду, бо я умію
іти. Минаю камінці.
іти. Минаю камінці.
Був я соняхом ще до Івана
та і досі ношу його бриль.
та і досі ношу його бриль.
Не бійся минулої мрії,
що спати іще не дає.
що спати іще не дає.
І глухому багато-що можна,
і сліпому дозволено все.
і сліпому дозволено все.
Ціную та оцінюю нове,
де рима є, але немає думки,
де рима є, але немає думки,
А на Росії Пу-не-боягуз
на щигля розраховує по лобі,
на щигля розраховує по лобі,
Якщо не піймаєш за фалди Фортуну,
то не уповай
то не уповай
Я бачу
імперії підкошені коліна.
імперії підкошені коліна.
Не боюся я алітерації
голосною, яка не чужа
голосною, яка не чужа
Ще до Трійці далеко, ачей?
А на саміт очікує трійця
А на саміт очікує трійця
Єпархія іудина єднає
юродиву юрму на всі часи.
юродиву юрму на всі часи.
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
за обрії, до райдуги дуги,
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
історія живої ойкумени.
ІЩось і було, а нація не знає, –
що то воно у Франції було?
що то воно у Франції було?
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
дитячої мети на перепутті
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
любов, що першою була, і є остання.
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
не жав навіяні сюжети
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
і чи творю, чи витворяю,
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
минаючи приватні береги,
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
та сама її не донесе,
Сиджу собі і горя ще немає,
а може, і не буде як умру
а може, і не буде як умру
І наші сусіди, і ми
п'ємо і їмо за ґаранта.
п'ємо і їмо за ґаранта.
Ілюзії лишаю за душею,
у серці перевіюю літа,
у серці перевіюю літа,
Біблія описує усе,
що було, і є, але не буде,
що було, і є, але не буде,
Тиша явно не матроська.
У Гаазі – тишина.
У Гаазі – тишина.
В Одесі їдеш – як «помажеш»,
і це мене хвилює теж.
і це мене хвилює теж.
Не обіймаю неозоре,
а – чи було, чи не було,
а – чи було, чи не було,
У нації Батия є ознаки :
усе й усіх усюди дістає,
усе й усіх усюди дістає,
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
долаємо корупцію на разі,
Життя не має сенсу без мети –
освоїти його далекі межі.
освоїти його далекі межі.
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
а п’яна неупевнена хода
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
Коли сльозава настає пора,
У колориті білої зими
малюю за садибою дерева.
малюю за садибою дерева.
Не свистіло у вусі давно
і не чую, чи є, чи немає
і не чую, чи є, чи немає
Осінь посіяла зерня,
йде у поля і гаї
йде у поля і гаї
У тумані сіріють алеї,
серед осені кряче печаль.
серед осені кряче печаль.
Рабу юрми аби лише ім’я
із ящика, по радіо почути
із ящика, по радіо почути
Ще є тюрма, сума і Колима
від океану і до піку гір.
від океану і до піку гір.
Запасають жолуді дуби,
червоніють падуби і вишні.
червоніють падуби і вишні.
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
що він ще не відбійний молоток,
Іду у висоту із низини
і поки це описує рука,
і поки це описує рука,
Буває і ніщо дає урок
як замінити ямбами хореї.
як замінити ямбами хореї.
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
качани і колос до куля
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
в Україну, «із Дону додому»,
Купиною осінньої аури
догорають кущі,
догорають кущі,
Начало є, то і фінал буває,
хоч іноді й повторюється знов
хоч іноді й повторюється знов
На луги і гаї, і садами оточені села
осідають тумани і тане омана очей.
осідають тумани і тане омана очей.
Як не горюй, не молодіє тіло
і піруети юної пори
і піруети юної пори
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
бої, погода й чудеса.
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
як зорею бачу у вікні,
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
так і ми – по траві і росі
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
душа якого рвалась у політ.
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
з якого неотеса виринає.
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
і жура до оселі вертає.
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
Та і навіщо линути у даль?
Під ногами знову шелестить
в’яле і сухе опале листя
в’яле і сухе опале листя
Мені то що? Пишу і не читаю.
Я чукча із Якутії Китаю.
Я чукча із Якутії Китаю.
Чекаємо на місію Ереба
і на месію з манною із неба.
і на месію з манною із неба.
Одна у цьому світі дивина,
що ангели усі – на тому світі.
що ангели усі – на тому світі.
Чекай мене, але чекай,
коли нікуди не поїду,
коли нікуди не поїду,
Загадую, неначе той язичник,
який до серця відає путі –
який до серця відає путі –
Ти біса із Аїда не проси,
аби свічу поета погасив.
аби свічу поета погасив.
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
Ілюзії – усі мої путі
Не зупиняє небо наші жорна.
І писане, і чуване повторно,
І писане, і чуване повторно,
Гаряче літо і пекельні зони.
Історію опанувало зло.
Історію опанувало зло.
А ми іще із тих базік
і слуги у народу,
і слуги у народу,
« Ось то я!» – позаймало висоти
і видурює в нації час...
і видурює в нації час...
Не застує едему біднота,
якої і раніше вистачало.
якої і раніше вистачало.
І мені би – у гаряче небо,
де ночує сонце нічиє,
де ночує сонце нічиє,
Радію, що лишаюсь однією.
Куди я хочу, то туди й лечу.
Куди я хочу, то туди й лечу.
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
лежу, біжу чи їду –
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
бо є надії іскорка мала,
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
іти за недосяжною тією
Ой-вей, – заверещали павіани, –
якомусь члєну Оскара дають!
якомусь члєну Оскара дають!
Ось і серпень осінь доганяє
по заборонованій ріллі.
по заборонованій ріллі.
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
Нація плекає оберіг...
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
Нація плекає оберіг...
Не линяє іще триколор.
Нависає над Києвом карма.
Нависає над Києвом карма.
Пам’ятаю чи не пам’ятаю,
а усе минає, що було,
а усе минає, що було,
Юрмою ідемо у маси,
п’ємо отруту як вино
п’ємо отруту як вино
І
І плаями, і долами хода
І плаями, і долами хода
Журою і надією живу
і за тобою, й за її душею.
і за тобою, й за її душею.
Диктує небо, а пильнує око...
і те, що сивина у бороді,
і те, що сивина у бороді,
Затуманила очі погода
і до осені літо іде.
і до осені літо іде.
Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
і поцілунок у щоку.
Було колись: бродили по отаві,
літа летіли, літепло текло,
літа летіли, літепло текло,
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
то є табу. От є! І – край.
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
На орбіті тане двоєликий,
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
у суєті не пропадають
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
І вибір є, а доля не така.
Існує все і водночас.
Буває,
Буває,
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
але нехай живе порохобот,
Нема нічого, що минає марно.
Людей парує доля у житті.
Людей парує доля у житті.
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
На зелені кайфують разумкови,
Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
як давно і недавно було.
ІНе хоч війни, то не бажай і миру
своєму опоненту, та однак
своєму опоненту, та однак
Чи фіксує побачення наші
те, що й досі єднає серця?
те, що й досі єднає серця?
Романтики усі чоловіки,
аби собі завоювати Жінку.
аби собі завоювати Жінку.
Пишу тобі, а читачу шифрую
усе, що є, було і не було.
усе, що є, було і не було.
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
ще ідемо одною колією.
Заведу собі собаку,
а тобі кота
а тобі кота
Є коли і є чого радіти
і немає у надії меж,
і немає у надії меж,
Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
не пам’ятають, де вони взялись.
не пам’ятають, де вони взялись.
Як не є, а іноді буває,
що не настає цілюща мить.
що не настає цілюща мить.
Одгули рої у пошуку нектару.
Йду по цілині до пасіки в гаю,
Йду по цілині до пасіки в гаю,
Літа не додають до віку,
а віднімають те, що є.
а віднімають те, що є.
Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
побачила у величі й красі
І
Граблі пора міняти на лопату,
Граблі пора міняти на лопату,
На пасіці дзуміє і гуде,
а я у літній келії куняю.
а я у літній келії куняю.
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
на заході триває чудасія,
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
жура з журбою.
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
облич і лиць нуворишів у Раді
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
За очі карі і за голубі
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
а ти сіяй, не забувай, пиши.
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
гарячі ночі, а не самоту,
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
а я – у перший. Знаю два по два,
Не застую юрбі,
іду собі та й годі.
іду собі та й годі.
Релігія – це опіум совка.
Якби не це, не мали би халепи.
Якби не це, не мали би халепи.
Ще не плює на обране народ
і не кусає лікті у надії,
і не кусає лікті у надії,
У міражі омріяного лету
до ирію готові журавлі,
до ирію готові журавлі,
Пишеться як чується. Гадаю,
є удача – Богові хвала.
є удача – Богові хвала.
Юрмі байдужій не пасують вірші,
а небайдужим випадає більше
а небайдужим випадає більше
Майже тиша у музи еліти –
ні Езопа, ні міні-поем...
ні Езопа, ні міні-поем...
Я опишу жагу надій,
оману у нірвані,
оману у нірвані,
Людей не знати – то лиха біда,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
Хочу талії і пієтету,
а не поту рядна і коша.
а не поту рядна і коша.
Не зів’яла у лузі калина,
а у пам`яті – ті чагарі,
а у пам`яті – ті чагарі,
А на Чуді нація – месія,
місії високій завдяки.
місії високій завдяки.
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Російське чудо, і немає див.
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
І не байдуже тим, кому не все одно,
І не байдуже тим, кому не все одно,
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
а доля милує мене...
І
Уже й не знаю, із якого краю
Уже й не знаю, із якого краю
Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
не ти і я, а ми з тобою.
Ідуть дощі. Яка то благодать!
Небесне море землю поливає,
Небесне море землю поливає,
Усе, що мали, це – до хліба сало.
Що маємо? Дорогу у Союз.
Що маємо? Дорогу у Союз.
Перемога Раші у війні
є і нині тема ейфорії,
є і нині тема ейфорії,
Минає все у цьому світі
і пропадає у імлі
і пропадає у імлі
Моря й озера – очі України,
а води рік – її кипуча кров
а води рік – її кипуча кров
І
Іронізую і від сміху плачу.
Іронізую і від сміху плачу.
Ми заблукали із варяг у греки...
І на одному березі ріки
І на одному березі ріки
Я уявляв берізкою тебе.
А нині, на майбутнє не колишня,
А нині, на майбутнє не колишня,
Минають ночі. Дні за днями
летять у сиву далину,
летять у сиву далину,
– Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
що ні за кого я не агітую.
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
така оказія у нас.
Гойдає вітер тучі, гай
і заколисує берези.
і заколисує берези.
Блукаю іноді до раю
дитячих літ. Немає див,
дитячих літ. Немає див,
Вертаємо у ті часи,
коли були ми селюками
коли були ми селюками
До заручин я на Росі росла,
іменуюсь Україною,
іменуюсь Україною,
Ще сутеніє у дворі
і, наче контури на мапі,
і, наче контури на мапі,
Із дитинства ідемо до раю
і до ля феніта... Селяві.
і до ля феніта... Селяві.
Ну ось і фініш. Іншого не буде.
Усе, що буде, маємо уже.
Усе, що буде, маємо уже.
Ось і тиша... Можна одпочити
і язик тримати на замку,
і язик тримати на замку,
Ночі темної, ранку Божого
силуетами у вікні,
силуетами у вікні,
– У людей найцінніше – родина,
а герої – лише на війні,
а герої – лише на війні,
Напишуть поети
пісні, і сонети,
пісні, і сонети,
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
електорату не стає,
І
Живу, здається, кількома життями:
Живу, здається, кількома життями:
А на Росії сіло еНеЛО!
На Раші гуманоїди – це круто!
На Раші гуманоїди – це круто!
Тяжка тривога огортає душу.
Окраїни оази – у вогні.
Окраїни оази – у вогні.
Кому – творити, а кому – спожити.
Такий розподіл праці на землі.
Такий розподіл праці на землі.
Почулося, берези шелестять,
а може то мені шепоче Муза,
а може то мені шепоче Муза,
Наді мною летять
журавлині ключі.
журавлині ключі.
Ангели нікого не карають –
є така презумпція у зла.
є така презумпція у зла.
Мені колись циганка ворожила,
що доживу до ста, як не умру,
що доживу до ста, як не умру,
А у лікнепі є іще піїти,
але немає ще кому узріти,
але немає ще кому узріти,
А я цупкий та ще й колючий,
А іноді ще й, кажуть, – злючий.
А іноді ще й, кажуть, – злючий.
Націоналісти – не брати
колоністу п'ятої колони.
колоністу п'ятої колони.
Усе частіше сняться карі очі
та усмішка симпатії моїх
та усмішка симпатії моїх
І
Воюємо, аж тирса облітає.
Воюємо, аж тирса облітає.
А у Патагонії – війна.
Дикуни не поділили каву.
Дикуни не поділили каву.
Одні слова, та істина нова
не оживає. Що не голова –
не оживає. Що не голова –
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
що діється? Яке то євре-рило
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
Але нічого кращого немає
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
свої права качає в повну силу,
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
як об'єднати вільну – у єдину
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
за істину б'ються до крові,
Не суди, не знаючи нічого
про людину і її діла,
про людину і її діла,
Полегшає великому поету.
Усе мале тікає у кущі.
Усе мале тікає у кущі.
А на Європу Рашія плює...
Те саме – на Америку Європа...
Те саме – на Америку Європа...
А деякі поети
тупі як школярі.
тупі як школярі.
А мутанти дуже неуважні,
і у декларації – бомжі,
і у декларації – бомжі,
Зимою віє. Дні і ночі – білі,
у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
Усі ми розпинаємось за Крути
ворожою ордою до сих пір.
ворожою ордою до сих пір.
А на сайті не чекай погоди.
Миру і нема, і не було.
Миру і нема, і не було.
Досягнення поетів нео-ери:
новатори освоїли Устав,
новатори освоїли Устав,
Я – на Землі. Земля – у небесах.
А небеса – на зоряному плаї.
А небеса – на зоряному плаї.
Нема полеміки. Біда.
Усі забанення бояться.
Усі забанення бояться.
Сніг іде, запрошує на лижі
і веде дорога у ліси,
і веде дорога у ліси,
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
поезії, релігії, таки,
Буває соромно мені
за несодіяне на часі:
за несодіяне на часі:
Коли одного пам'ятаєш,
тоді усе – ніщо навкруг.
тоді усе – ніщо навкруг.
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
якась церата лізе на батут...
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
поросята не такі уже й собаки.
І
Спускається на землю благодать
Спускається на землю благодать
Ти явилась і зникла у полі...
І неначе і сліду нема...
І неначе і сліду нема...
Заходжу до інету. Усміхаюся.
По гущі кави знаю, ти вже є,
По гущі кави знаю, ти вже є,
Немає спокою зі мною
моїй роздвоєній душі.
моїй роздвоєній душі.
Стираємо мак у макітрі
чи шиємо щось із одеж –
чи шиємо щось із одеж –
Якого біса лізти на Парнас,
якщо не тямиш істину почути?
якщо не тямиш істину почути?
З одного боку, нібито – орли,
а з іншого , мов когути, обоє.
а з іншого , мов когути, обоє.
Я дуже невезучий на війну,
хоча біда не оминає хату.
хоча біда не оминає хату.
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
На черзі і Віра, а може й Любов
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Не спішу до могили...
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
аби укоськати рідню.
До гавані далеко кораблю.
Вітрило не біліє, а линяє,
Вітрило не біліє, а линяє,
Не зайве обійматися. Найшло –
реалізуй веління свого серця.
реалізуй веління свого серця.
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
і так і має бути до кінця.
Мені байдужа манія еліти.
Я сповідаюсь іншому кошу,
Я сповідаюсь іншому кошу,
Йдемо до мети чередою,
а душі неначе чужі.
а душі неначе чужі.
В печінку в’їлася Росія,
її анексії, війна...
її анексії, війна...
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, – і хто нам дохтур, далебі?
Ну, – і хто нам дохтур, далебі?
Сатирик гумориста укусив,
оцінюючи поетичні вади
оцінюючи поетичні вади
Пишу я не поезію, а прозу,
хоча бувають іноді свята,
хоча бувають іноді свята,
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
ще є надія маятись журою,
Щастя нам тільки-но сниться...
Все іще щастя шукаю
біля високого тину
біля високого тину
Видумує неологізми
моя колега по перу
моя колега по перу
Моя береза опустила віти.
І силует оголений зів'яв,
І силует оголений зів'яв,
У Бога усі фаворити.
Але пам’ятаймо, панове, –
Але пам’ятаймо, панове, –
Барбос планує нищити ущент
усе, що захишає Україну,
усе, що захишає Україну,
Осінньою зливою ронять думки на папері
зачаєні образи – обриси, абриси, тло
зачаєні образи – обриси, абриси, тло
Немає того, що раніше
було, минаючи поволі.
було, минаючи поволі.
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Осінню ночі урочі.
На зорі не буди мене, люба.
Уяви собі, поки я спав
Уяви собі, поки я спав
У мене родичі не йєті,
та якось виживаю
та якось виживаю
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
і при дорозі битій – чаєнят,
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
у моєму вирії-селі
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
Ця істина правдива:
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
Еліта світу закриває очі,
І
Чи не тому Богові молились
Чи не тому Богові молились
Міняють люди землю і себе,
її оази і своє обличчя,
її оази і своє обличчя,
Іде і капле оп'янілий дощ,
такий не по-осінньому потрібний,
такий не по-осінньому потрібний,
У небі мріє перша павутина.
Луною лине гомін у поля.
Луною лине гомін у поля.
Не так лякає небо крутія
як, може, помогти йому бажає
як, може, помогти йому бажає
Підійшла Японія до краю.
Закуріли їхні острови.
Закуріли їхні острови.
Ой, радянські православні,
вам лише відомо,
вам лише відомо,
І
Ой зорі, зорі, як вас багато.
Ой зорі, зорі, як вас багато.
На духу. Не солгу ни слова.
Угораздило как-то во сне:
Угораздило как-то во сне:
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
відчалює, тай осінь доганяє.
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
та я його нікому не розкажу,
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
і не літаєш феєю до мене,
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
весною, літом, осінню, зимою...
Щемлять серця і душі ще болять
за втраченими юними літами.
за втраченими юними літами.
Немає друга істинного, свого,
душа якого – на семи вітрах,
душа якого – на семи вітрах,
Біжить весела колія
по битій польовій дорозі.
по битій польовій дорозі.
На ноті ре фальцет Аля-Висоцький
зривається і фальш-акорд бере.
зривається і фальш-акорд бере.
Жерці ефіру – наші візаві
новинами дивують нас немало,
новинами дивують нас немало,
Малює вітер небо, білі тучі,
а серед ночі – місяць угорі,
а серед ночі – місяць угорі,
Не орками населена тюрма,
але і це не додає їй честі.
але і це не додає їй честі.
Осоловілим є такі поради:
допоки гонор спати не дає,
допоки гонор спати не дає,
Надіється іще кіношний брат,
що там, де Ойкумена неподільна,
що там, де Ойкумена неподільна,
Не цікаво у цьому кіно,
де весну переписує літо
де весну переписує літо
І на душі – тепло,
і в серці гармонійно.
і в серці гармонійно.
Охоплюю душею цілий світ
і подумки рушаю у політ
і подумки рушаю у політ
І
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
І
Ось епітафія-автограф:
Ось епітафія-автограф:
Любі друзі, люди-небораки,
не ховайте у собі добро.
не ховайте у собі добро.
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
нема чого коритися орді.
І слово, і діло об’єднує суть,
якою душа веселиться.
якою душа веселиться.
Не заживають наші рани.
Летять у небі журавлі,
Летять у небі журавлі,
Кажуть люди, що у світі жити –
це тобі не поле перейти.
це тобі не поле перейти.
Я на пароплаві «Фрідріх Енгельс».
І снує думок суцільна єресь, -
І снує думок суцільна єресь, -
Коли, наповнений солодкою любов’ю,
Схиляв я голову свою перед тобою,
Схиляв я голову свою перед тобою,
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий як обранець,
Я невідомий як обранець,
Мандрівочкою пахне уночі.
У серці оселилася тривога.
У серці оселилася тривога.
Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Чи впаде в долоні
із вільхи сережка пухната,
із вільхи сережка пухната,
Я завжди біло заздрю тим,
хто пише так, як захотіли,
хто пише так, як захотіли,
Перегортаю Біблії сувій
чи сури, чи мотиви Гайявати
чи сури, чи мотиви Гайявати
Куди кому, а ратаю – до краю...
Виполюю у полі лободу.
Виполюю у полі лободу.
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
Отак і нас не буде, як мине
Навіяне літами запитання
яке собі, буває, задаю
яке собі, буває, задаю
Повертаю до себе, додому,
на забуті круги нічиї.
на забуті круги нічиї.
Яка то у житті значна подія -
отримати негаданий дзвінок,
отримати негаданий дзвінок,
Сон дорогого коштує, коли
являєшся такою ж молодою,
являєшся такою ж молодою,
Де ти, Музо, сонечко моє,
неминуче у труді і поті,
неминуче у труді і поті,
Я сьогодні такий як є.
Обіцяю собі побути
Обіцяю собі побути
У пересічної людини
нема ніякої вини,
нема ніякої вини,
Свої поети і поетки
всі як один – нівроку.
всі як один – нівроку.
Ярило б’є у тулумбас.
Весна - ось-ось і засіяє.
Весна - ось-ось і засіяє.
І уві сні, і наяву
моя душа в полоні плоті.
моя душа в полоні плоті.
Я не видумую, пишу,
допоки є іще чорнило.
допоки є іще чорнило.
Слова, слова... Яка то сила
тобою має володіти,
тобою має володіти,
Коли твоє лице шмагає дощ,
А ти блукаєш у пустелі площ,
А ти блукаєш у пустелі площ,
Чотири дні п’ємо одну рабусту,
і п’ять – їмо салати із капусти,
і п’ять – їмо салати із капусти,
Ще десь блукають Ельмові вогні,
і шерхнуть очерети у болоті,
і шерхнуть очерети у болоті,
Знову мадригали, і сонети,
і завуальовані пісні
і завуальовані пісні
Біла заметіль -
на зимові шати.
на зимові шати.
Повертаю на биті путі,
по яких я іти не боюся.
по яких я іти не боюся.
Поки несповідимі путі,
по яких я ходити боюся,
по яких я ходити боюся,
У краю червоної калини
по траві й росі
по траві й росі
Огляди