І знову ж таки, запитую у наших авторів, що обрали "інші" - хто ці, інші, - з тих, які при владі, і при літературі (серйозній)?
Назвіть імена, ми їх пропишемо...

Якраз тепер в не ласку попав Яворівський. Щось йому докоряють за зловживання грошей, який діставав з оренди. Та і бажати третій термін головства було недоцільно і не по правилам. Зараз свариться з Барановим, а це також не додає йому хвали.

^))

Герасим"юк??? чи ви не подуріли???

шкода, що Яворівський пішов.Хоч і критикували його, але він тримав спілку.А що буде - побачим...

А ось ще одна "крива колона" під тілесами режиму. Як цікаво бачити одні й ті самі "моральні" гвинтики в прорежимному прогинанні...


ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 2 квітня 2010 року № 469/2010

СКЛАД
Громадської гуманітарної ради

ЯНУКОВИЧ Віктор Федорович – Президент України, Голова Ради
ГЕРМАН Ганна Миколаївна – заступник Глави Адміністрації Президента України, секретар Ради
БЕБИК Валерій Михайлович – проректор з політичних комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (за згодою)
БІЛЕЦЬКИЙ Михайло Іванович – експерт Київського центру політичних досліджень і конфліктології (за згодою)
БОКОТЕЙ Андрій Андрійович – ректор Львівської національної академії мистецтв (за згодою)
БОНДАРЕНКО Віктор Дмитрович – перший заступник Голови Вищої атестаційної комісії України
БОНДАРЕНКО Костянтин Петрович – директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна (за згодою)
БУБКА Сергій Назарович – президент Національного олімпійського комітету України (за згодою)
ГРИЦЕНКО Олександр Андрійович – директор Українського центру культурних досліджень (за згодою)
ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович – ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
ДЕНИСЕНКО Валерій Миколайович – завідувач кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка (за згодою)
ДРАЧ Іван Федорович – письменник, голова Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна – Світ» (за згодою)
ЄМЕЦЬ Ілля Миколайович – директор Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України (за згодою)
КАПЕЛЮШНИЙ Валерій Петрович – завідувач кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
КРЕМЕНЬ Василь Григорович – президент Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії наук України (за згодою)
КУТУЄВ Павло Володимирович – професор кафедри політології, соціології та соціальної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (за згодою)
ЛУБКІВСЬКИЙ Роман Мар'янович – письменник (за згодою)
МИХАЙЛЕНКО Максим Валерійович – директор з досліджень Центру соціальних та правових досліджень (за згодою)
ОЛІЙНИК Борис Ілліч – голова правління Українського фонду культури (за згодою)
ПРИМУТ Микола Васильович – завідувач кафедри політології Донецького національного університету
РЕЗНІКОВИЧ Михайло Юрійович – генеральний директор – художній керівник Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (за згодою)
СКОРИК Лариса Павлівна – професор кафедри архітектурного проектування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (за згодою)
СМОЛІЙ Валерій Андрійович – директор Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, академік Національної академії наук України (за згодою)
СТУПКА Богдан Сильвестрович – художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (за згодою)
СТУС Дмитро Васильович – публіцист, старший науковий співробітник Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (за згодою)
ТОЛОЧКО Петро Петрович – директор Інституту археології НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)
ТОЛСТОВ Сергій Валер'янович – директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень (за згодою)
ФРАНЧУК Олена Леонідівна – голова правління благодійної організації «Фонд Олени Франчук «АНТИСНІД» (за згодою)
ШУЛЬГА Микола Олександрович – заступник директора Інституту соціології НАН України (за згодою)
ЩЕРБАК Світлана Ігорівна – науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (за згодою)
ЯКУШИК Валентин Михайлович – професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (за згодою).

Глава Адміністрації Президента України С.ЛЬОВОЧКІН

---

А оце щодо функцій цієї гуманітарної ради...

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 469/2010
Про Громадську гуманітарну раду

З метою врахування суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку, підготовки пропозицій щодо забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина у сферах освіти, науки, культури і мистецтва, охорони здоров'я, інтелектуальної та творчої діяльності, впровадження системних реформ для досягнення відповідності європейським стандартам захисту таких прав, згідно з частиною другою статті 102 та пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Утворити Громадську гуманітарну раду як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

2. Затвердити Положення про Громадську гуманітарну раду та її персональний склад, що додаються.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

2 квітня 2010 року

---

"Ото вже публіка строката..." (с)

Ось як режим піклується про своє обличчя ...

Винничук: Олійника висунули на Нобеля, щоб відволікти увагу від Тимошенко

Поета Бориса Олійника висунули на здобуття Нобелівської премії, щоб відволікти світову громадськість від обговорення питань, пов’язаних з екс-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.

Таку думку висловив письменник Юрій Винничук у розмові з кореспондентом Gazeta.ua.

“Ідея висунути Олійника на здобуття Нобелівської премії зародилася у влади після того, як почали говорити про можливе висунення кандидатури Юлії Тимошенко на здобуття премії миру. Його висунули лише для того, щоб він фігурував від України і міг затьмарити питання, пов’язані з екс-прем’єр-міністром”, – сказав він.

Також Юрій Винничук зазначив, що у Бориса Олійника немає шансів стати Нобелівським лауреатом.

“Борис Олійник досі тримається старих радянських поглядів, сумує за Радянським Союзом і вважає Горбачова Іудою. 2010 року в Росії вийшла книжка “Іуда.Анатомія зради”. Її писали троє авторів — Олійник, Павлов і Рижков. В цій книжці вони паплюжать Горбачова за те, що він розвалив Радянський Союз. В Європі Горбачова шанують, вважають авторитетною людиною, досі запрошують читати лекції і виступати на конференціях. Людина, яка написала таку книжку, ніколи в житті не отримає Нобелівської премії”, – сказав він.

“Вірші Олійника — це заримовані афоризми, агітки, прокламації. В них немає глибини, як у Чеслава Мілоша чи інших нобелівських лауреатів. У світі ніхто не чув про Олійника. Його твори перекладали ще в радянські часи, останнім часом цього ніхто не робив”, – додав Юрій Винничук.

“Із сучасних авторів претендувати на Нобелівську премію міг би Валерій Шевчук. Він — письменник номер один. Але його твори не перекладалися”, – зазначив він.
Gazeta.ua
http://vsiknygy.net.ua/news/16652/

---

Василь Голобородько прокоментував персони українських претендентів на Нобеля

Відомий поет і афорист Василь Голобородько вважає, що у поета Бориса Олійника нема шансів на отримання Нобелівської премії.

«Наша академія наук – комуністична. Якщо члени Нобелівського комітету дадуть Олійнику цю премію, то самі стануть комуністами. Це буде повний ідіотизм», – зазначив Голобородько.

На його думку, у Бориса Олійника нема жодних шансів на здобуття цієї відзнаки.

«У нього найкращий вірш «У поета гроші завелись». Все інше – словесна еквілібристика, далека до справжньої поезії. Це в Україні можуть будь-яке лайно робити героями – стукачів, кадебістів, ворогів українського народу. Звичайно, у Нобелівському комітеті теж є корупція, але менша, ніж у Спілці письменників України. Бувало, давали премію зовсім нікчемним письменникам і графоманам».

Із українських літераторів минулого на Нобелівську премію заслуговували Іван Франко, Володимир Винниченко та Василь Стус, вважає Голобородько.

«Франко помер до рішення комітету, а Винниченкові перешкодив Максим Горький – написав Ромену Роллану, що Винниченко ворог російської літератури і демократії. Насправді причина була в тому, що в одному з романів він зобразив Леніна і Горького як гулящих чоловіків. Василь Стус, безперечно, заслуговував на премію за своє життя і творчість. Але його убили, щоб не допустити цього. Серед сучасних українських письменників я не бачу гідного Нобелівської премії», – підсумовує Василь Голобородько.

Нагадаємо, до Нобелівського комітету направлений лист за підписом керівника Національної академії наук України Бориса Патона з висуненням українського поета Бориса Олійника на Нобелівську премію; дане подання ще не є висуненням.
............................................................................

За матеріалами Gazeta.ua

Ехехе... "тяжко важко в світі жити"
Коли вже Україна дочекається свого нобеліянта?