ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.03.26 14:16
* * *
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп

Охмуд Песецький
2026.03.26 12:16
Час зрозуміти
Себе ти збережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
Та виникне тлумачення химерне -
Мовляв, тебе я більше не цікавлю.

Ні як амант, колега чи товариш,
Чи просто пересічний перехожий,
З яким і в бізнесі нічого не навариш,

Борис Костиря
2026.03.26 12:05
Минулий день
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.

Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця

Іван Потьомкін
2026.03.26 11:32
Одіссея червоної калини
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як

Сергій Губерначук
2026.03.26 08:25
Зливаєш сотні тонн потів…
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!

Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,

Віктор Кучерук
2026.03.26 07:05
* * *
Серед ранкової краси
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.

Володимир Бойко
2026.03.26 00:46
Натуралістичні думки
Солодке життя починалося з медового місяця, а закінчилося цукровим діабетом. Де келих по вінця, там і море по коліна. Той, хто ледве ворушить кінцівками, навряд чи здатний на порухи душі. Там, де вхід безкоштовний, вихід проблемний. Словесний

Артур Курдіновський
2026.03.25 20:51
Живіть поезією!
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!

Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!

Світлана Пирогова
2026.03.25 12:27
З чистим серцем
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.

Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —

Борис Костиря
2026.03.25 12:04
* * *
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.

У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,

Віктор Кучерук
2026.03.25 05:33
* * *
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.

Артур Курдіновський
2026.03.25 03:43
Тьмяне світло (сонет)
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.

Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -

Юхим Семеняко
2026.03.24 20:26
Патетичне освідчення
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!

Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,

Іван Потьомкін
2026.03.24 18:05
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл

С М
2026.03.24 15:07
До сховища (The Rolling Stones)
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я

герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими

Ігор Шоха
2026.03.24 14:43
Картина трансформації культу
                І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка

Сестричці – там ми завжди діти

Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Кацай 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-04-05 16:36:23
Переглядів сторінки твору 7210
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 5.67  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.265 / 5.75  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-04-05 18:33:56 ]
дівча конопате --- мабуть, русизм

"І янголи знову по щастя летять сюди"-- дуже сумніваюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 14:57:20 ]
Перевірила на багатьох ресурсах, здається, що не русизм.

Наші янголи летять, вони там навіть гніздяться ) Така у діда хата - там стільки добра і чарів! Тому й радіємо з сестрою, бо буде у цьому прекрасному дворі продовжуватися життя - купила сім'я з малими дітьми. І шукатимуть вони там колись наші скарби, і бігатимуть в леваду нашою стежкою. І не заросте бур'янами садок, і не обміліють криниці... Тому серце й щемить від радості. І трішки світлої туги.

Заходьте, радьте, завжди рада )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 19:40:03 ]
Така гойдальна ностальгія. Суголосна моїй душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:05:19 ]
Дякую. Нехай у вашій душі завжди тепліє те барвисте світло з дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 20:46:50 ]
Чудова, зріла поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:08:37 ]
Дякую! А я все сумніваюся, чи не впадаю в дитинність )))

Таня, радію, що вам сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 15:06:11 ]
Такий ніжний, ностальгійний вірш...
Чудово.

Але мені конопате теж не подобається, попахує русизмом.

Питоміше - веснянкувате. І сонячніше звучить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:21:38 ]
Дякую! Якщо кілька людей зауважують, то пошукаю ще. Я за сонячніше! )

Тим паче, що веснянки тільки у мене, а сестричка просто рівно засмагає. Вона в ластівчині гнізда не лазила. А дід же мене попереджав )))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-05 20:21:04 ]
Ах, Оленко, який чарівний щем...
Відлунює все ваше в мені...

"Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева".
жиляста рука виколисує злети малечі
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер тремтіння водою і травами,
з три-дев’ять, три-дев’ять майбутнього світу загравами…

Ти чула цю казку з метеликами й драконами...

.......................
.......................




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:56:25 ]
) Я вірю в цю казку з метеликами і драконами…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 16:05:03 ]
І я у всьому вашому щаслива )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-06-26 20:16:07 ]
Тоді, я трішки-потрішки продовжу....
.......................
.......................

Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
тіниста рука виколисує злети малечі,
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер казання водою і травами,
з тридев’ять далекого - синню, і суму загравами.

<О як бо ж давно то було, знають крила лелечі>

Ти слухала казку з метеликами й драконами,
відвагою лицарів, чарами-снами дівочими,
не все замело забуття, перевернуті дати,
о руку до серця свого приклади і торкнися:
цвітіння пахкого по плечі, стежок до узлісся,
таїнь чорнолісу, лиш очі прикрити – згадати!

<Гойдається гойдалка. Тільки нічого не бійся>
...........................................
...........................................

)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:44:23 ]



усе, як було… попід небом тріпочуть жайвори,
і тиша обідня вколисує світ довколишній,
аж чутно, як білий налив на гілках тужавіє,
і моляться коники у васильках навколішки
словами простими: за річку, за стежку звивисту,
у сутіні лісу коштовні суничні розсипи,
за скирди духмяні, за руки засмаглі й жилисті,
за теплі дощі і вітри з безшелесним поступом...

лиш руку до серця свого приклади і торкнися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:50:40 ]
Дякую, мій лицарю, за найцінніші дарунки! Разом на гойдалці ще вище! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:07:42 ]
Можливо, це вийшла не зовсім та казка, але з вашим теплом і образами. Дякую за натхнення )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-07-21 22:40:33 ]
)(
.......
.......

…Жарини багаття. Тремкі світляки бірюзові.
І висі так близько. І стільки тепла і надії
у пісні про крила: лети, моє серце, радій і
здіймайся, як ночі і дні, наче рідні по крові
два місяці в зоряних шатах, як витоки коренів, -
о музики сонця тендітна цілителька променів!

<лети переливами - сяйними райдуги зливами>

............
............ )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-25 19:07:20 ]

Допоки високі тумани впиваються в щебеті,
і повені лагідні, мрії - земні юні лебеді,
смарагдово гусне липневого крою туніка -
бриніти мотивами вдячності вічному літу,
сіяти і жодного іншого більше завіту!
Допоки не зрине тривога неждана, столика,

<з пустельного вітру, повита в обітницю хитру.>

ІІ

І збудеться те передвістя очей і посвята
у зло і добро, і примовкне любов і терпіння,
і стануть в нестямі раптовій стискати каміння
руками безкрилими випалі з гнізд пташенята,
і змовкле минуле відлине розмитими снивами
за миртами сивими, серця гіркими поривами, -

<сльозами спізнілими, згадками незрозумілими>

............................
............................





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:25:38 ]

Сліди загромадить, укриє розгубленим пір’ям,
рясні сторінки у казки перелинуть змарніло,
в метеликів хвилю дракона загорнеться тіло,
обернеться в яблуні, квітом, далеким сузір’ям,
навіки-віків, де лиш небо кружляє і міниться,
і ранками сонячно губиться зоряна китиця.

<Без осуду, просто надія - повернень провісниця >


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:42:46 ]

І знову, і знову малеча, захоплена грою,
вертає до яблуні під восковою лускою.
І все яскравіше всевишнього гам океану,
у плюскоти листя і сонця вростають герої –
наснажені гойдалки вершники - мрії одної:
злітати і жити, вдихаючи радість духмяну,

<бо світло - вони, і сяйливо ведуть за собою,>
метелики з крил казкаря - гребнів хвилі прибою…