ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.09 07:04
* * *
Серед лугу у копиці
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,

Ярослав Чорногуз
2026.03.08 16:08
Наснись мені, кохана мамо
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.

Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,

Євген Федчук
2026.03.08 15:58
Про сталінську індустріалізацію
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма

Володимир Бойко
2026.03.08 14:49
Весна собача
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.

Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…

Борис Костиря
2026.03.08 13:07
Молоде вино
Це молоде вино терпке, жагуче
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.

Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу

Нічия Муза
2026.03.08 12:08
Безадресний сонет
Ще оживаю думкою. Моя
жива душа не вміє умирати,
вона усе ще Муза нічия
і нікому за нею жалкувати.

Роняє сльози українська мати.
Мов Ярославна на валу, так я
оплакую оазу житія,

Ігор Терен
2026.03.08 12:03
Сонет пам’яті
Мені ночами ще, буває, сниться
уже далека, та близька мені
і нічия непіймана жар-птиця
у наші юні незабутні дні.

Буває, що у темному вікні
упізнаю чиїсь знайомі лиця
і поміж ними лиш її іскриться

С М
2026.03.08 04:40
В гостях у електричної леді (The Jimi Hendrix Experience)
був ти хоч колись
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки

Іван Потьомкін
2026.03.07 18:07
"Усі ми діти Божі"
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тара

Ігор Шоха
2026.03.07 18:00
Кому куди і що кому
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.

ІІ
Блукаю, наче, менестрель

Віктор Кучерук
2026.03.07 13:57
* * *
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.

Борис Костиря
2026.03.07 10:12
Вуж
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.

Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,

Ярослав Чорногуз
2026.03.07 00:36
Найдорожча перлина України
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.

І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Братство Каменя
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
***
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
Камінь серед ведмежих ягід
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка

Сестричці – там ми завжди діти

Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Кацай 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-04-05 16:36:23
Переглядів сторінки твору 7175
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 5.67  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.265 / 5.75  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-04-05 18:33:56 ]
дівча конопате --- мабуть, русизм

"І янголи знову по щастя летять сюди"-- дуже сумніваюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 14:57:20 ]
Перевірила на багатьох ресурсах, здається, що не русизм.

Наші янголи летять, вони там навіть гніздяться ) Така у діда хата - там стільки добра і чарів! Тому й радіємо з сестрою, бо буде у цьому прекрасному дворі продовжуватися життя - купила сім'я з малими дітьми. І шукатимуть вони там колись наші скарби, і бігатимуть в леваду нашою стежкою. І не заросте бур'янами садок, і не обміліють криниці... Тому серце й щемить від радості. І трішки світлої туги.

Заходьте, радьте, завжди рада )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 19:40:03 ]
Така гойдальна ностальгія. Суголосна моїй душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:05:19 ]
Дякую. Нехай у вашій душі завжди тепліє те барвисте світло з дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 20:46:50 ]
Чудова, зріла поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:08:37 ]
Дякую! А я все сумніваюся, чи не впадаю в дитинність )))

Таня, радію, що вам сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 15:06:11 ]
Такий ніжний, ностальгійний вірш...
Чудово.

Але мені конопате теж не подобається, попахує русизмом.

Питоміше - веснянкувате. І сонячніше звучить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:21:38 ]
Дякую! Якщо кілька людей зауважують, то пошукаю ще. Я за сонячніше! )

Тим паче, що веснянки тільки у мене, а сестричка просто рівно засмагає. Вона в ластівчині гнізда не лазила. А дід же мене попереджав )))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-05 20:21:04 ]
Ах, Оленко, який чарівний щем...
Відлунює все ваше в мені...

"Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева".
жиляста рука виколисує злети малечі
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер тремтіння водою і травами,
з три-дев’ять, три-дев’ять майбутнього світу загравами…

Ти чула цю казку з метеликами й драконами...

.......................
.......................




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:56:25 ]
) Я вірю в цю казку з метеликами і драконами…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 16:05:03 ]
І я у всьому вашому щаслива )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-06-26 20:16:07 ]
Тоді, я трішки-потрішки продовжу....
.......................
.......................

Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
тіниста рука виколисує злети малечі,
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер казання водою і травами,
з тридев’ять далекого - синню, і суму загравами.

<О як бо ж давно то було, знають крила лелечі>

Ти слухала казку з метеликами й драконами,
відвагою лицарів, чарами-снами дівочими,
не все замело забуття, перевернуті дати,
о руку до серця свого приклади і торкнися:
цвітіння пахкого по плечі, стежок до узлісся,
таїнь чорнолісу, лиш очі прикрити – згадати!

<Гойдається гойдалка. Тільки нічого не бійся>
...........................................
...........................................

)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:44:23 ]



усе, як було… попід небом тріпочуть жайвори,
і тиша обідня вколисує світ довколишній,
аж чутно, як білий налив на гілках тужавіє,
і моляться коники у васильках навколішки
словами простими: за річку, за стежку звивисту,
у сутіні лісу коштовні суничні розсипи,
за скирди духмяні, за руки засмаглі й жилисті,
за теплі дощі і вітри з безшелесним поступом...

лиш руку до серця свого приклади і торкнися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:50:40 ]
Дякую, мій лицарю, за найцінніші дарунки! Разом на гойдалці ще вище! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:07:42 ]
Можливо, це вийшла не зовсім та казка, але з вашим теплом і образами. Дякую за натхнення )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-07-21 22:40:33 ]
)(
.......
.......

…Жарини багаття. Тремкі світляки бірюзові.
І висі так близько. І стільки тепла і надії
у пісні про крила: лети, моє серце, радій і
здіймайся, як ночі і дні, наче рідні по крові
два місяці в зоряних шатах, як витоки коренів, -
о музики сонця тендітна цілителька променів!

<лети переливами - сяйними райдуги зливами>

............
............ )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-25 19:07:20 ]

Допоки високі тумани впиваються в щебеті,
і повені лагідні, мрії - земні юні лебеді,
смарагдово гусне липневого крою туніка -
бриніти мотивами вдячності вічному літу,
сіяти і жодного іншого більше завіту!
Допоки не зрине тривога неждана, столика,

<з пустельного вітру, повита в обітницю хитру.>

ІІ

І збудеться те передвістя очей і посвята
у зло і добро, і примовкне любов і терпіння,
і стануть в нестямі раптовій стискати каміння
руками безкрилими випалі з гнізд пташенята,
і змовкле минуле відлине розмитими снивами
за миртами сивими, серця гіркими поривами, -

<сльозами спізнілими, згадками незрозумілими>

............................
............................





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:25:38 ]

Сліди загромадить, укриє розгубленим пір’ям,
рясні сторінки у казки перелинуть змарніло,
в метеликів хвилю дракона загорнеться тіло,
обернеться в яблуні, квітом, далеким сузір’ям,
навіки-віків, де лиш небо кружляє і міниться,
і ранками сонячно губиться зоряна китиця.

<Без осуду, просто надія - повернень провісниця >


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:42:46 ]

І знову, і знову малеча, захоплена грою,
вертає до яблуні під восковою лускою.
І все яскравіше всевишнього гам океану,
у плюскоти листя і сонця вростають герої –
наснажені гойдалки вершники - мрії одної:
злітати і жити, вдихаючи радість духмяну,

<бо світло - вони, і сяйливо ведуть за собою,>
метелики з крил казкаря - гребнів хвилі прибою…