ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Шон Маклех
2019.04.23 22:55
Хороші міцні двері,
Що не пускають до хати чужинців,
Що дозволяють піти нескінченною дорогою,
Що ставлять межу між схованкою спогадів
І полем, де росте важкими зернами хліб,
Завжди майструють з мертвого дерева:
Дерева, що бачило юрми прочан,
Збігов

Шон Маклех
2019.04.23 22:09
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що збудований з каменю
Жовтого, як помаранчеве сонце,
Білого, як вицвіле небо,
Сірого, як падолистові будні,
Темного, як глибини моєї свідомості.

Ніна Виноградська
2019.04.23 21:30
Розлетілись вітри по світах, ніби діти від неньки,
Понесли дух змагальний з собою і радість свобод.
Вже не втримають їх ні снігів, ні дощів походеньки,
Бо ведуть за собою мій зболений рідний народ.

Щоб устав із колін і сльозу пересолену витер,
На о

Вікторія Лимарівна
2019.04.23 20:36
Здійснює Ранок промову до Ночі:
Тільки думки її на шкереберть!
У пересерді, заплющивши очі,
Зникне так хутко, втікатиме геть:
Встигнути треба, часУ ж бо – ледь-ледь.

Нерви напружені, у єйфоріі!
Голос до вищих сягає октав!

Марія Дем'янюк
2019.04.23 18:03
Ой, куди ви біжете, мої черевички?
- На узліссі вже з'явилось листячко сунички!
Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
Дзвоники бринять привітно: дружньо й по порядку!
Там берези ніжні віти небо обіймають,
І усміхнені ялини весноньку вітають

Ігор Герасименко
2019.04.23 14:08
Яка ця зелень соковита,
яка п`янка вона у трав.
То юний Квітень аквавіту
у Сонця і Землі украв.

Не перестане з них доїти
не літри - кубометри трав.
То ж добиратися до літа

Світлана Майя Залізняк
2019.04.23 13:50
Є художник моторний - віхтем
намалює оте й оце.
Ще й тримає: не варто бігти!
Грію вишпортане слівце...

Придивлюся... протру єдвабом.
Не хвалю ті ерзаци, ні.
Кіміфуса чи Кобо Абе

Тетяна Левицька
2019.04.23 12:20
Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
пелюсткову чарівність лілеї,
Мавку в озері мрій, божевільну любов
і картату краватку від Неї.

Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
трепіт серця, цілунку хмільного.
Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще

Ярослав Чорногуз
2019.04.23 11:42
Я ніколи не сяду без весел в човна,
Без вітрил не пливу в океані.
Моя подруго мила, від чого сумна?
Чом душа, наче далеч туманна?

Чи гостреньких любителька ти відчуттів?
А чи жити набридло на світі?
Позникали з голівоньки думи святі,

Олександр Сушко
2019.04.23 10:47
Хто сказав, що любов - це дурман,
Той зневаги та осуду вартий.
Від лебідок відбою нема,
Не встигаю красунь цілувати.

Щойно пані сумній догодив,
Встала з ложа, неначе з похмілля.
Дарував їй солодкі меди,

Любов Бенедишин
2019.04.23 08:59
Тулюсь до крила німоти:
Не злюсь, не благаю, не плачу…
Бували й меткіші кати,
А цей – ще вагається, наче.

Згасивши сумління вогні,
Вигадує – як покарати.
Так легко й спокійно мені

Юрій Сидорів
2019.04.23 07:39
гукаю небо на розмову
і шлю Творцю земний уклін
за цю красу життя казкову
доби покращення та змін
і в молитвах шаную знову
Його не в церкві а з колін
я попри виправку військову
природні лінощі та сплін

Олександр Сушко
2019.04.23 06:47
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжаки збіг

Віктор Кучерук
2019.04.23 06:29
Лоскоче ніздрі запах пряний
Розквітлих дружно абрикос, –
Манливі пахощі дурманять
Мене і збуджують чогось.
Здається, в юності лиш пахли
Так терпко й солодко вони, –
Вдихаю жадібно і спрагло
Цілющі подуви весни.

Іван Потьомкін
2019.04.22 21:48
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

Вячеслав Семенко
2019.04.22 19:34
Вже звечоріло. Поховала.
До цвинтаря вели сусіди.
Стояла, наче скам'яніла.
Заупокійну відспівали,
розплився біль по хмарах сірих.

Лише тоді здригнулась мати,
коли по цинку домовини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Що ти знаєш про мене...
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...
Та мелодія туги -
Три акорди, не більш,
Не вмістилася, любий,
У верлібровий вірш.
Березневі відлиги,
Білопінний розмай,
Час від часу, мов книгу,
Мимохідь не гортай.
Відбрунюся у літі,
Хоч одягнеш пенсне,
Постелю оксамити -
Не пізнаєш мене...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-16 13:53:16
Переглядів сторінки твору 646
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.999 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.061 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.04.23 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-10-16 14:42:19 ]
...Мимохідь не гортай. - влучно!!!

...Мов Книгу Книг
щодня читай
до скону літ
і чи осягнеш?... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 15:16:00 ]
Дякую, Галинко! Так, жінка - книга! Чим далі тим цікавіше, але лише тоді, коли жінка цікава..):)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-10-16 15:27:14 ]
На кожну книгу - свій читач. На кожну жінку - свій поціновувач... і т.д. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 17:12:47 ]
Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 17:16:59 ]
Пісенно ж як.
Ви так розкрилились останнім часом, Таню. Радію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 17:54:14 ]
Дякую, дорога Ларочко!Справжні друзі завжди вболівають один за одного. Приємно, що Ви раді за мене. Якесь прозріння останнім часом, відчуваю підтримку, не боюсь писати про те, що на душі. З теплом обіймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 18:27:33 ]
Ларисо, я Вам бажаю натхнення і сміливості, бо поки нам будуть підрізати крила ми перестанемо літати. Ми на майстернях там де вчаться тому пишіть, бо я начитавшись гарної поезії боялась вимовити слово. Все здавалось примітивним. А що скажуть інші? А після того, як прочитала, Ліну Костенко, що цензора треба шукати в собі заспокоїлась і почала писати вірші. Мене багато хто підтримав і навіть серед тих, кого я боялась найбільше. Коли писали про графоманів, я зразу думала, що це про мене. Я хотіла щоб виставили список графоманів, щоб знайти там своє ім'я. Після зрозуміла, що страх заважає творити. І щоб там не було, всі мої вірші гарні чи ні вони моє життя. За деякі мені прикро, але не соромно, бо там моя радість і біль.над ними плакала моя мама і сестра, хоч вони не досконалі.Мене не стане, може хтось і посміється над моїми віршиками, а рідня згадає. Вибачте, пишу з мобільного багато помилок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 13:16:07 ]
Дякую за побажання, Таню. Тут справа не в страхах чи відсутності натхнення. Моє мовчання свідоме. Просто прийшов час роздумів)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 19:54:02 ]
Загадково і лагідно...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-16 21:57:22 ]
Дякую, друже!Люблю тебе дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-10-17 04:46:30 ]
Дуже гарно. А от пенсне як синонім старості недоречне. Спробуйте увиразнити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 06:51:22 ]
чому ж недоречне - вийшов на пенсію, завів пенсне, нє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 09:48:39 ]
Річ не в пенсії. Зараз і молодь носить окуляри.:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 09:38:17 ]
Дякую, Олександре, за коментар! Рада, що Вам сподобалось.
Про пенсне, у тексті сказано"Хоч одягнеш..."
Тобто я не запевняю , що у нього буде пенсне і Він його одягнеш, щоб побачити ЛГ.душу через пенсне не побачити і не пізнати.
Колись хтось писав, здається Чорнявка, що автор неповинен тлумачити свої вірші. Римувати мене, себе, тебе набагато гірше ніж використати пенсне створивши образ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 04:53:12 ]
Мелодійно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 09:47:23 ]
Дякую, Вікторіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 06:49:49 ]
первинне чуття ~ кохання до того, хто тебе все ніяк не зрозуміє належно ~
така багатьом, або й всім знайома річ, Тетяно

флер загадковості таки присутній
але мені якось здається, що цей ~ із тих текстів, чи віршувань,
які пояснюють себе самі, імовірно, не в останню чергу,
аби пояснити собі себе, також...

хоч ВН теж має рацію, але ВН часто мовби прислухається скоріше інтуїтивно, якби до звучання
більш, аніж до смислів, нмсд, звісно



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 09:54:28 ]
Дякую, Сонце Місяцю, завжди Вам рада!
Інколи ми живемо поряд один одного а не чуємо і не бачимо, і окуляри не допоможуть. Щоб осяйнути жінку не достатньо життя, коли є певні обставини і відстань духовна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-10-17 20:48:12 ]
Те,що не вмістилося у верлібр,заримувалось! Невимовно! Але пенсне(яке одягають!?) -- зайве...несвоєчасно-несучасне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-17 23:16:03 ]
Ще невідомо коли він одягнеш те пенсне? Може якраз і ввійде тоді знову в моду.😃Чи взагалі не одягне. Це образ лінзи. ЛГ говорить "хоть"тобто вона не стверджує, а припускає, що якщо її коханий не впізнає її зараз, то йому не допоможе потім і пенсне. Надіюсь, що Ви мене зрозуміли.
Дякую, Сергію!