Хмарна яса
Балтики влітку!
Ліпших явити світу
не змоглись небеса.

Чи у житті
ви иншім клубитесь
– кінь або витязь,
рідше – святі.

Тільки Господь
угледить зі споду –
спухлу в угоду
погляду плоть.

От бо, і я,
ляку невільник,
бачу в вас зліпок
із небуття,

з ирію піль.
І над гранітом,
над знакомитим
брижею хвиль

морем, авжеж,
ви і видіння,
і відгоміння
світу без меж.

Пагір і храм,
профіль Толстого,
Рим, холостого
лігова рам

овид, Старий
Відень, бік о бік
айсберг і мозок,
літ чорторий,

райський анфас
лона етеру,
– де геометру,
вітру до вас!

Вам, кучові,
перисті, біглі,
раді осідлі
і кочові.

З вами ясні
глиб і поверхні,
суті та первні
видив і снів.

Ви вчителі
в неоковирнім
вагам і мірам,
паче на тлі

неправоти
рацій матерій
проти химерій
і ліпоти!

Рай острівний
візій, чий образ
ліпший за глобус,
двом затісний.

Ваші двірці –
лодії щастя,
душам причастя,
серця творці.

Пінний каскад
янголів, бальних
суконь, крохмальних
крах барикад,

шлюби "курли"
і гімалаїв,
альп, розгуляїв –
в білій ріллі,

чулій гріху,
в небі нічийнім
Балтики, чим в нім,
там, наверху,

манить усіх
ваша обитель?
Хто ваш вершитель,
хто ваш Сізіф?

Хто сподобив
небо на лиця,
месу величчя
стер, далебі –

диво у нім
ми́не беззвучно.
Різно і купно
рій табунів

лине і без
пошуму, лине
у безгомінне
плесо небес.

Далі межі
го́рі, зникомі.
Ви – невагомі,
– легші душі.






-----------------------

И. Бродский.


Облака

О,облака
Балтики летом!
Лучше вас в мире этом
я не видел пока.

Может, и в той
вы жизни клубитесь
- конь или витязь,
реже - святой.

Только Господь
вас видит с изнанки -
точно из нанки
рыхлую плоть.

То-то же я,
страхами крепок,
вижу в вас слепок
с небытия,

с жизни иной.
Путь над гранитом,
над знаменитым
мелкой волной

морем держа,
вы - изваянья
существованья
без рубежа.

Холм или храм,
профиль Толстого,
Рим, холостого
логова хлам,

тающий воск,
Старая Вена,
одновременно
айсберг и мозг,

райский анфас -
ах, кроме ветра
нет геометра
в мире для вас!

В вас, кучевых,
перистых, беглых,
радость оседлых
и кочевых.

В вас мне ясна
рваность, бессвязность,
сумма и разность
речи и сна.

Это от вас
я научился
верить не в числа -
в чистый отказ

от правоты
веса и меры
в пользу химеры
и лепоты!

Вами творим
остров, чей образ
больше, чем глобус,
тесный двоим.

Ваши дворцы -
местности счастья
плюс самовластья
сердца творцы.

Пенный каскад
ангелов, бальных
платьев, крахмальных
крах баррикад,

брак мотылька
и гималаев,
альп, разгуляев -
о, облака,

в чутком греху
небе ничейном
Балтики - чей там,
там, наверху,

внемлет призыв
ваша обитель?
Кто ваш строитель,
кто ваш Сизиф?

Кто там, вовне,
дав вам обличья,
звук из величья
вычел, зане

чудо всегда
ваше беззвучно.
Оптом, поштучно
ваши стада

движутся без
шума, как в играх
движутся, выбрав
тех, кто исчез

в горней глуши
вместо предела.
Вы - легче тела,
легче души.
(1989)