Хмарна яса
Балтики влітку!
Ближче деінде світу
я не знав небеса.

Чи у житті
ви иншім клубитесь
– кінь або витязь,
рідше – святі.

Тільки Господь
вас бачить зі споду –
вовни подобу,
спушену плоть.

Тож бо і я,
ляку невільник,
бачу в вас зліпок
із небуття,

ирію піль.
Тут, над гранітом,
над знакомитим
брижею хвиль

морем, авжеж,
ви – і видіння,
і відгоміння
світу без меж.

Згірок чи храм,
профіль Толстого,
Рим, холостого
лігова хлань,

Відень Старий,
талого воску
айсберга, мозку,
літ чорторий,

райський анфас –
вихор етеру –
знак геометру
світу від вас!

Вам, кучові,
перисті, біглі,
раді осідлі
і кочові.

З вами ясні
хаос і хлані,
сума і складні
мови і снів.

Саме у вас
я був учився
опору числам –
ярому враз

до правоти
рацій матерій
проти химерій
і ліпоти!

Рай острівний
візій, чий образ
ліпший за глобус,
двом затісний.

Ваші двірці –
лодії щастя,
душам причастя,
серця творці.

Пінний каскад
янголів, бальних
суконь, крохмальних
крах барикад,

шлюби "курли"
і гімалаїв,
альп, розгуляїв –
в білій ріллі,

чулій гріху,
в небі нічийнім
Балтики, чий в нім
чин-опікун

щезлих усіх
ввів в цю обитель?
Хто ваш родитель,
хто ваш Сізіф?

Хто сподобив
небо на лиця,
звуку величчя
лишив собі –

диво у нім
кане беззвучно.
Різно і купно
рій табунів

лине і без
пошуму, лине
у безгомінне
плесо небес,

далі межі,
плоті знайомій.
Ви – невагомі,
легші душі.







-----------------------

И. Бродский.


Облака

О,облака
Балтики летом!
Лучше вас в мире этом
я не видел пока.

Может, и в той
вы жизни клубитесь
- конь или витязь,
реже - святой.

Только Господь
вас видит с изнанки -
точно из нанки
рыхлую плоть.

То-то же я,
страхами крепок,
вижу в вас слепок
с небытия,

с жизни иной.
Путь над гранитом,
над знаменитым
мелкой волной

морем держа,
вы - изваянья
существованья
без рубежа.

Холм или храм,
профиль Толстого,
Рим, холостого
логова хлам,

тающий воск,
Старая Вена,
одновременно
айсберг и мозг,

райский анфас -
ах, кроме ветра
нет геометра
в мире для вас!

В вас, кучевых,
перистых, беглых,
радость оседлых
и кочевых.

В вас мне ясна
рваность, бессвязность,
сумма и разность
речи и сна.

Это от вас
я научился
верить не в числа -
в чистый отказ

от правоты
веса и меры
в пользу химеры
и лепоты!

Вами творим
остров, чей образ
больше, чем глобус,
тесный двоим.

Ваши дворцы -
местности счастья
плюс самовластья
сердца творцы.

Пенный каскад
ангелов, бальных
платьев, крахмальных
крах баррикад,

брак мотылька
и гималаев,
альп, разгуляев -
о, облака,

в чутком греху
небе ничейном
Балтики - чей там,
там, наверху,

внемлет призыв
ваша обитель?
Кто ваш строитель,
кто ваш Сизиф?

Кто там, вовне,
дав вам обличья,
звук из величья
вычел, зане

чудо всегда
ваше беззвучно.
Оптом, поштучно
ваши стада

движутся без
шума, как в играх
движутся, выбрав
тех, кто исчез

в горней глуши
вместо предела.
Вы - легче тела,
легче души.
(1989)