ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.11.06 01:04
* * *
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.

Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,

Борис Костиря
2025.11.05 21:38
Вірш, написаний уві сні
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.

Юрій Лазірко
2025.11.05 17:58
Слова-Зола --- український джаз
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким

С М
2025.11.05 15:16
Ріки знають щось (The Doors)
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене

вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є

Микола Дудар
2025.11.05 09:26
***
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…

Артур Курдіновський
2025.11.05 02:51
Прозріння
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.

А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,

Борис Костиря
2025.11.04 22:11
Перетворення
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,

Федір Паламар
2025.11.04 21:58
Жарт
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.

Сергій СергійКо
2025.11.04 12:43
Мій рідний край
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.

Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,

Пиріжкарня Асорті
2025.11.04 11:55
Наступне з передостанніх засідань
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"? Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно: "Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,

Микола Дудар
2025.11.04 10:09
***
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.

Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!

Артур Курдіновський
2025.11.04 07:38
Листопад
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.

Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність

Володимир Бойко
2025.11.03 23:33
Думки про нездале – 7
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами. Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ. Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти. Мізерним душам кортить ро

Борис Костиря
2025.11.03 21:29
Повернення по колу
Повертаюсь по колу в колишні кордони.
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.

Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,

Юрій Лазірко
2025.11.03 19:06
Цьом-Цьом -- Альбом Теревені від Зеня
Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?

Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?

С М
2025.11.03 16:31
Остання стіна замку (Jefferson Airplane)
У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь

Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Холодно
— Холодно, мамцю, холодно...
Знов на сімох поділене
щастя моє сподіване...

— Холодно, доцю, холодно...

— Вранці над ліжком птах летів —
янголом, а чи воландом.
Листям дубовим пахло тут
і нетутешнім холодом!
Лізло у вікна листя те
разом з дощем і вереснем,
спалахом пізніх блискавок
над ялівцем та вересом.
В хаті недобудованій
ковдра під вітром дихала,
гнало цементну віхолу
раєм, уздовж роздовбаним.
Так мені, мамцю, холодно...
Знов на вітрах розіпнуто
долю мою незігнуту...

— Холодно, доню, холодно.
Скільки вже, як похована, —
й досі не звикну: холодно.




Найвища оцінка Ганна Осадко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Василь Шляхтич 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-09-09 22:52:40
Переглядів сторінки твору 11372
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.001 / 5.9  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.068 / 6  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Моргун (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-12 17:51:56 ]
Ларисо, вірш мене надзвичайно вразив. Вчора цілий вечір моторшно було. Почала задумуватись про дуже серйозні речі.
Але кінцівка "Доню, де я похована, й досі не звикну, холодно" - краща, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-09-12 21:19:59 ]
Дякую, Іриночко! Я вже й сама дійшла цього висновку та дописала вірш саме так, але мені важливо було почути це від читача.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-09-13 10:41:22 ]
Тепер, перечитуючи коментарі під віршем, можу додати, що цей твір практично майже абсолютно реальний.

Донька, втомившись від невлаштованого життя,
намагається комусь пожалітися і звертається подумки до матері, якої вже давно нема. Спочатку їй здається, що мати поряд, чує її та розуміє, і вона ділиться з нею своїми тривогами, та раптом розуміє, що відповідь матері — то просто відлуння, що материна душа вже дуже далеко і нічим не може ні допомогти ні розрадити, бо й сама в тому потойбіччі почувається змерзлою та самотньою.
Ось такий сюжет. Хто скаже, що містичний? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 23:05:55 ]
Останні рядки дуже сильні. Без них не було б вірша. Але не можу, не хочу погодитися, що й мамі холодно. Хочу, щоб спогади про неї зігрівали замерзлу душу і давали їй надію, хай хоч ілюзорну надію, на світло і тепло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-01-10 11:06:53 ]
Так спогади ж, якщо йти за логікою, пане Валентине, зігріватимуть доньку, а не матір. А земля-то холодна...
Можна було би — про душу, але хто скаже, чи тепло душі на небі? А якщо вона ще не на небі? А коли людина була з тих, яких ховали за межами кладовища з певних причин?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-09 17:24:41 ]
Тоді, мабуть таки холодно... Який прекрасний вірш! Читала і так душу стиснуло, наче лещатами. От вона - справжня поезія. Такою має бути: щоб серце боліло чи раділо, посякнуте почуттями, що їх автор вкладає у твір.
Вибачте, Лорочко, поганий з мене критик. Та з серця мого поціновувач ще той!;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-02-10 15:40:47 ]
Ніко, Оксанко, дякую дуже за схвальні відгуки. Це для кожного поета багато важить.

Я не міняла нічого у вірші «на догоду» іншим, але я завжди допрацьовую вірш в процесі обговорення або трохи згодом, хоча останні рядки швидше за все, були з самого початку, просто я не наважувалася їх залишити в такому варіанті, як зараз.
Лірична ж героїня вже до всього звикла, бо те було давно. Осінні холоди та дош, та, можливо, якісь особисті обставини життя раптом нагадали про те і воно вилилося у вірш.