Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.27
02:11
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!
Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!
Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест
2025.12.26
22:33
Стільки народ мій мудрості втілив у приказки й прислів’я, що в дурнях залишатися якось уже й незручно. Ну, от хоча б: «Дозволь собаці лапу покласти на стіл,то він увесь захоче видертись». Або ж: «Зашморгом цей дивиться», «Добре говорить, а зле робить».
2025.12.26
22:25
Хоч родом з бувшого сторіччя,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.
Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.
Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,
2025.12.26
17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.
Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.
Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.
2025.12.26
15:11
З віконня ковзнувши, стрибайте собі
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори
Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори
Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь
2025.12.26
15:03
Приваблюють чужі жінки? —
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.
В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.
В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична
2025.12.26
13:06
Лютий залишив мороз,
Наче відгомін погроз.
Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.
Він з собою забере
Все нікчемне і старе.
Наче відгомін погроз.
Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.
Він з собою забере
Все нікчемне і старе.
2025.12.26
11:35
Хто на кого… проти кого…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…
2025.12.26
09:27
Білий сніг - шепіт чорної ночі,
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.
Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.
Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші
2025.12.25
18:48
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис
2025.12.25
14:53
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі
2025.12.25
14:03
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.
Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.
Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні
2025.12.25
09:09
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.
2025.12.25
08:06
Замерехтіли трояндові свічі,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.
ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.
ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,
2025.12.24
21:29
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
- Я-футурист! А ти -турист!
- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?
2025.12.24
15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2009.05.31
2006.12.10
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди конкурсів
/
Вірші на задану тему
Тема №9 . ВЕСНА (за заданими рядками)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тема №9 . ВЕСНА (за заданими рядками)
Нашим авторам пропонуються невеличкі поетичні змагання у написанні "віршів на тему", - на цій сторінці можна обговорити різні майбутні варіанти тем, заданих початків, а можна і відіслати варіантики в напрямку редакції >>
Архів тем:№ 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Тема №9 ВЕСНЯНА 
з 5.03 по 1.06 2008 р.
• "Народна романтична" :
• "Я дарую тобі..." (2008)
(пропозиція: редакція)
• "Народна казуїстична" :
• "... покусаний, сиджу. (замість ... вставте необхідне)
Не ким-небудь - коханою особою..." (2008) - чоловіча
(пропозиція: Іван Гонта)
• "Ти роздягаєш поглядом повільно ..." (2008) - жіноча
(пропозиція: Чорнявої Жінки)
• "Високолоба":
• "Співай, красуне, схована за "ніком"... "(2008) - чоловіча
(пропозиція: Галантний Маньєрист)
• "Моя весна - шалена і п'янка,
одягнута у вітер, пелюстками ..." (2008) - жіноча
(пропозиція: Варвари Черезової)
• Усі надіслані на цю тему твори • Ваші коментарі, твори і критика
Слова не переставляти місцями, дотримуватись розмірів, початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша публікуйте його на цій сторінці коментарем, або на власній сторінці віршем. При цьому у публікаційній формі, там де теми і конкурси, поставте галочку навпроти "Тема № 9. ВЕСНА". Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Що ж, і ця весна, як і тисячі інших, проминула.
На наших сторінках вона залишила свої відбитки, подекуди творчі, до яких, сподіваюся відносяться і вірші, надіслані авторами на турнір №9.
Переможцями якого названі - Золота Жінка, Чорнява Жінка і Варя Черезова. Ура.
• Усі надіслані на цю тему твори
Варвара Черезова - [ 2008.04.29 12:08 ]
Моїм дівчатам;)
Співай, красуне, схована за ніком!
Лесюню, Чорі, Вандо, хто іще?
Ой мати рідна, моя люба Ніко.
За ледве не забула. І віршем
Згадаю всіх кого люблю. Дівчата,
Та вас тут, ніби квітів у саду,
Одна гарніша іншої. Знайду
І розцілую. Всі мерщій до хати:
До мене ж звісно! Напою чайком.
Із шоколадом і міцним стограмом,
І завтра буде краще чи так само,
Аби із вами. Любі мої, цьом!
Чорнява Жінка - [ 2008.04.28 02:00 ]
Я дарую тобi...
Я дарую тобi... а чого це я маю дарити?
Я i так щонедiлi таскаю тобi бiлi квiти,
Я i так тобi каву готую, буває й вечерю,
А у вiдповiдь чую одне лиш: хутчеє, хутчеє!
Ти i так володiєш моїми думками, грошима,
Нерухомим, рухомим (будинок, город і машина),
Ти і так у полоні тримаєш і душу, і серце,
Ще дарунків тобі?! – І об стінку нещасне люстерце…
Чорнява Жінка - [ 2008.03.16 16:28 ]
БЕЗ РУК, КОХАНИЙ!
Ти роздягаєш поглядом повільно
Мене. А я – тебе. Ми робимо це спільно.
– Без рук, коханий! В нас була угода!
Яка ж нахабна чоловіча та порода!
Все нижче, нижче, дуже-дуже ніжно,
Вже видно твоє тіло білосніжне...
І ледве чутно ллється зваби пісня,
І вже не "до", але іще "не після"...
Золота Жінка - [ 2008.03.10 19:10 ]
Зустріч
Ти роздягаєш поглядом повільно...
Пальтечко, девۥять ґудзиків, пасок,
Панчохи, сукня...Ніжний голосок
Тече по тілу – так тече пісок,
І тіло – ще несміле – божевільно
Здригається. І квіти в животі
Ростуть (бо квітень) – і шалена злива
Зі слів, цілунків, дотиків і дива
Накриє з головою! І зваблива,
І зваблена, впаду у золоті
Обійми Золотого...
Але – як
Я опинилась біля цього мужа?!
Якийсь він бомжуватий і не дуже
Поголений ретельно...Та, байдуже!
Це веееельми сексуальний маніяк...
Золота Жінка - [ 2008.03.09 12:12 ]
Я дарую тобі...
Я дарую тобі, Золотий, небеса голубі!
Голубів в голубих небесах!
Тільки сонце і небо!!!
Ти не радий? Банально? Небес тобі,
кажеш, не треба?
Ну гаразд, то краватку дарую на свято тобі.
Може, квіти? Злітає душа!!!
(надчуттєвий гіпноз)
До небес (ти у першій строфі
їх відмовився брати)
Аромати бузку і конвалій
влітають до хати!!!!
Що? Зів”януть?
Окей, подарую тобі “Hugo Boss”.
Я дарую тобі, Золотавий, себе - навіки!
Виноград і троянди, красиву,
палку і корисну,
Тільки мругни мені, тільки пальцем кивни, тільки свисни -
І від заздрощів луснуть
довкола усі чуваки!
Що ти кажеш, коханий?
Я знову почула відмову?
Навіки забагато? Не хочеш мене навіки?
Не потягнеш так довго?
Хирлявий народ – мужики...
...Я дарую тобі колєжанку.
Блондинку.
Гумову.
.....................................
.....................................
Архів тем:№ 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

з 5.03 по 1.06 2008 р.
• "Народна романтична" :
• "Я дарую тобі..." (2008)
• "Народна казуїстична" :
• "... покусаний, сиджу. (замість ... вставте необхідне)
Не ким-небудь - коханою особою..." (2008) - чоловіча
• "Ти роздягаєш поглядом повільно ..." (2008) - жіноча
• "Високолоба":
• "Співай, красуне, схована за "ніком"... "(2008) - чоловіча
• "Моя весна - шалена і п'янка,
одягнута у вітер, пелюстками ..." (2008) - жіноча
• Усі надіслані на цю тему твори • Ваші коментарі, твори і критика
Слова не переставляти місцями, дотримуватись розмірів, початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша публікуйте його на цій сторінці коментарем, або на власній сторінці віршем. При цьому у публікаційній формі, там де теми і конкурси, поставте галочку навпроти "Тема № 9. ВЕСНА". Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Що ж, і ця весна, як і тисячі інших, проминула.
На наших сторінках вона залишила свої відбитки, подекуди творчі, до яких, сподіваюся відносяться і вірші, надіслані авторами на турнір №9.
Переможцями якого названі - Золота Жінка, Чорнява Жінка і Варя Черезова. Ура.
• Усі надіслані на цю тему твори
Варвара Черезова - [ 2008.04.29 12:08 ]
Моїм дівчатам;)
Співай, красуне, схована за ніком!
Лесюню, Чорі, Вандо, хто іще?
Ой мати рідна, моя люба Ніко.
За ледве не забула. І віршем
Згадаю всіх кого люблю. Дівчата,
Та вас тут, ніби квітів у саду,
Одна гарніша іншої. Знайду
І розцілую. Всі мерщій до хати:
До мене ж звісно! Напою чайком.
Із шоколадом і міцним стограмом,
І завтра буде краще чи так само,
Аби із вами. Любі мої, цьом!
Чорнява Жінка - [ 2008.04.28 02:00 ]
Я дарую тобi...
Я дарую тобi... а чого це я маю дарити?
Я i так щонедiлi таскаю тобi бiлi квiти,
Я i так тобi каву готую, буває й вечерю,
А у вiдповiдь чую одне лиш: хутчеє, хутчеє!
Ти i так володiєш моїми думками, грошима,
Нерухомим, рухомим (будинок, город і машина),
Ти і так у полоні тримаєш і душу, і серце,
Ще дарунків тобі?! – І об стінку нещасне люстерце…
Чорнява Жінка - [ 2008.03.16 16:28 ]
БЕЗ РУК, КОХАНИЙ!
Ти роздягаєш поглядом повільно
Мене. А я – тебе. Ми робимо це спільно.
– Без рук, коханий! В нас була угода!
Яка ж нахабна чоловіча та порода!
Все нижче, нижче, дуже-дуже ніжно,
Вже видно твоє тіло білосніжне...
І ледве чутно ллється зваби пісня,
І вже не "до", але іще "не після"...
Золота Жінка - [ 2008.03.10 19:10 ]
Зустріч
Ти роздягаєш поглядом повільно...
Пальтечко, девۥять ґудзиків, пасок,
Панчохи, сукня...Ніжний голосок
Тече по тілу – так тече пісок,
І тіло – ще несміле – божевільно
Здригається. І квіти в животі
Ростуть (бо квітень) – і шалена злива
Зі слів, цілунків, дотиків і дива
Накриє з головою! І зваблива,
І зваблена, впаду у золоті
Обійми Золотого...
Але – як
Я опинилась біля цього мужа?!
Якийсь він бомжуватий і не дуже
Поголений ретельно...Та, байдуже!
Це веееельми сексуальний маніяк...
Золота Жінка - [ 2008.03.09 12:12 ]
Я дарую тобі...
Я дарую тобі, Золотий, небеса голубі!
Голубів в голубих небесах!
Тільки сонце і небо!!!
Ти не радий? Банально? Небес тобі,
кажеш, не треба?
Ну гаразд, то краватку дарую на свято тобі.
Може, квіти? Злітає душа!!!
(надчуттєвий гіпноз)
До небес (ти у першій строфі
їх відмовився брати)
Аромати бузку і конвалій
влітають до хати!!!!
Що? Зів”януть?
Окей, подарую тобі “Hugo Boss”.
Я дарую тобі, Золотавий, себе - навіки!
Виноград і троянди, красиву,
палку і корисну,
Тільки мругни мені, тільки пальцем кивни, тільки свисни -
І від заздрощів луснуть
довкола усі чуваки!
Що ти кажеш, коханий?
Я знову почула відмову?
Навіки забагато? Не хочеш мене навіки?
Не потягнеш так довго?
Хирлявий народ – мужики...
...Я дарую тобі колєжанку.
Блондинку.
Гумову.
.....................................
.....................................
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Усі вірші на тему №9Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
