ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Лозова (1963) / Вірші

 Ніхто не відбере
День мовчазний
І ніч німа,
І небо
Темне-темне-темне...
Нема удень,
Вночі нема
Мене у тебе,
Тебе у мене.

Ти — звук,
А я — твоя луна,
Навік зостануся луною,
Тому і не з’єднатись нам:
Мені з тобою,
Тобі зі мною.

В сльозі трави,
В очах дерев
Не менше смутку,
Ніж у небі.
Та вже ніхто не відбере
Тебе у мене,
Мене у тебе
2006

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Жорж Дикий 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-29 14:19:56
Переглядів сторінки твору 5717
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.742 / 5.75  (5.085 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 5.571 / 5.75  (4.962 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.861
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.04.17 16:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-06-29 16:24:51 ]
Жорже, як без дати написання ключик знайти до вітальні сенсів? Чи маєте на увазі - "каким ты был, таким остался"? :)
В голові у молодого автора одне, у зрілого інше, - чия голова перед нами, ось в чому питання! :)
Але зрілий автор теж був молодим, тож чи варто зрілого мучити "помилками", "експресивними зальотами" нестямної юності.
Тому дати важливі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-29 17:06:39 ]
Виникло бажання почитати вірші молодого Володимира Ляшкевича :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-29 17:14:51 ]
Ага, це якщо інше у тій чиїсь голові, а якщо та ж нестямна експресія раптом залишилася?:))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-29 17:22:42 ]
Ов, я попередній коментар адресувала не Чорнявій Жінці, хоча її бажання і справді цікаве :)).
Я зверталася до Володимира Ляшкевича, бо, думаю, зрілий автор вірші може редагувати, якщо бачить у них помилки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 12:08:29 ]
Василині - ні, неприродні речі не повинні ставатися ні з ким. :(

Природно - молодим бути охопленими емоціями, коханням, до безмежності - принаймні, до часу народження діточок? :)
І вважаймо це ще не свободою, а обов'язковою програмою, яку ти, я він, вона повинні виконати. Якщо наразі ще не виконали, то звичайно, намагатимуться виконати будь що - підсвідомо, звичайно.

А свідомо, після юності, вже будуть діяти інші чинники.
А звідси і картина - "хворого" чи "здорового" стану справ, як на мене, звичайно...

Рік написання під композицією допомагає з'ясувати куди направлені зусилля автора.
І маскувати такі речі від дружнього погляду колег - тільки собі шкодити.
Дружній погляд полягає - у презумпції кращого розуміння автора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-29 15:42:21 ]

У небі смутку
Твоїх очей
Пусті дерева
Вітер дум....



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Опацький (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-30 01:01:18 ]
О! Як можна коротко і гарно описати. Моє признання. Справді дуже гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:49:05 ]
А чому не

"В сльозі трави,
Очах дерев..." ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 12:13:47 ]
Чорнявій Жінці.
Молодий Ляшкевич майже не сублімував, а повністю перебував у справах, робив усе, що повинен був робити, а тепер ось насолоджується творчою свободою. :)

Звичайно, в нього є чернетки, в які він чомусь остерігається заглядати. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-07 22:24:57 ]
І тут мені спали на гадку слова Стельмаха про чотири броди: перший – світле дитинство, другий – хмільне кохання, третій – важка робота, а 4-й не пам*ятаю :((
і мабуть, справді, як Ви кажете, Володимире, життя людини поділене на чітко визначені періоди, але це досить сумно, бо якщо заблудився ще у якомусь броді, то назад дороги немає?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 11:43:15 ]
Василинко, як на мене, ситуація трохи краща. Скільки бродів чи періодів би не було, вони нас відпускають лише після потрібних (необхідних) звершень?
Отож, вони (періоди, броди...), як я це бачу, прозорішають, стають майже не видимими, на тлі іншого, що нам видається найбільш актуальним, до якого, тим не менш, не доторкнешся, не перетнувши кожного разу оці напівпрозорі нагромадження невирішених минулих проблем...
Зрештою, можна все вирішити і одним махом - покаявшись у всьому в кінці життя, але це вирішення виглядає трохи сумнівним із огляду на домінуюче бажання зберегти подальше дієздатне власне "я"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2009-06-30 20:29:24 ]
Дякую сердечно Вам усім! Добре було б почуватися і вже зрілим, і ще молодим (молодою)... Хоча б у поезії... А, може, якраз поезія (вічна, як написав Жорж) дає такий шанс?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Опацький (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-30 23:14:07 ]
Пані Оксано. Чудовий вірш.Просто хочеться його вивчити на память (що я вже зробив ). Мене іноді вражає, як можна коротко, але влучно передати стан людини. Я так не вмію. На жаль. Зате вміють другі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-16 17:36:43 ]
Ніхто не відбере, - і втім воно, щастя (хай і гірке)..