ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Осташ (1972) / Вірші

 про-життя (варіант-2)
то по складах а то і цілослівно…
чи так його читати чи інакше –
прапам’ять збереже тебе дослівно
ін’єкцію історії здолавши

чи є в тім щастя і чиє воно?
чуже - незнані знаки на папірусі
розради нитка – знайдене руно
божественого виспіву на кліросі

наснажена метафора життя
одвічна – із любови – тріпотлива
сама пливе (який тут паротяг!)
попутній вітер не порве вітрила




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-31 16:27:27
Переглядів сторінки твору 3911
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.130 / 5.87)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.892 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.04.27 20:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-31 17:01:51 ]
Вікторіє, рУно, а не рунО? Чи є ще й такий наголос? І, на мій погляд, другий рядок у другій строфі випадає через "невігласа" :)
А в загалі - мені дуже сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 19:02:42 ]
Дякую, Єлізавето! Думаю, є й такий... треба ще перевірити! Щодо "невігласа" ще міркуватиму... Здається, знайшлося рішення! Виправляю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-31 20:12:56 ]
Папірус набагато кращий за невігласа! :)
Дізнаєтеся про руно, маякнете ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 20:26:23 ]
У словнику Голоскевича - справді "рУно", але ж у рос. варіанті (словнику Даля) - "рунО", і Вікіпедія (чи довіряти їй?!) - теж рунО. Мабуть, буду щось інше шукати...
Дякую за уважність до деталей!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:30:36 ]
Вікторіє, здається мені, що "рунО" і "рУно" - різні за значеннями в нашій мові. І що і так, і так можна, у залежності від сенсу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 20:42:17 ]
Дякую, шановна Майстерень Редакціє!

"рУно" словники визначають як "вовна" (1) і "сходи посівів" (2).
А у мене тут, скоріше, "здобич" аргонавтів... то як тоді?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:57:20 ]
Як на мене, Вікторіє,то мистецтво якраз і вказує на можливі варіанти, і ваш варіант доцільний, як, наприклад, тангО, і тАнго, так? Думаю, що у " знайдене рунО" є багато саме того, що потребує такого виділення наголосом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 20:59:42 ]
Я знайшла щось про руно аргонавтів, точніше Колхіди:
"Страбон высказал предположение о реальном прообразе золотого руна, упомянув о золотоносных реках Колхиды и бытовавшем там способе добычи золота "при помощи косматых шкур". Этот способ сохранялся в горных районах Колхиды (в современной Сванетии) до самого недавнего времени Этнографы в 40-х годах XX века описывали его так "Натянутую на доску или же расправленную каким-либо другим способом овечью шкуру помещали в реке и укрепляли так, чтобы ее не унесло течением, и чтобы шкура была обращена шерстью кверху. Намокшая шерсть удерживала частицы золота. Спустя определенное время шкуру достают из воды и расстилают на земле для просушки. Затем высохшую шкуру выбивают, вытряхивая из нее золотые крупинки"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-02-01 13:29:31 ]
http://litopys.org.ua/slovmith/slovm06.htm

Вікторіє, про правомірність використання такого наголосу щодо саме "Золотого Руна" стверджує і СЛОВНИК АНТИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ
КИЇВ — 1985




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-02-01 13:54:00 ]
Ура!!! Дякую, Володимире!