Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Молитва оптинських старців
Господи. Дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені цей день.
Господи. Дай мені цілком віддатися Твоїй святій волі.
Господи. На всяк час цього дня в усьому настав і підтримай мене.
Господи. Які б я не отримав звістки протягом цього дня, навчи прийняти їх зі спокійною душею і з твердим переконанням, що на все є Твоя свята воля.
Господи. Відкрий мені волю Твою святу для мене і тих, що мене оточують.
Господи. У всіх моїх словах і помислах Сам керуй моїми думками і почуттями.
Господи. У всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все виконано Тобою.
Господи. Навчи правильно, просто і розумно спілкуватися з усіма домашніми і тими, що оточують мене: старшими, рівними і молодшими, щоб мені нікого не засмутити і не образити.
Господи. Дай мені силу перенести втому і всі події протягом дня.
Господи. Просвіти мій розум і серце моє для розуміння Твоїх вічних і незмінних законів, які керують світом, щоб я, грішний раб Твій, міг правильно служити Тобі і ближнім моїм.
Господи. Дякую Тобі за все, що зі мною буде, бо твердо вірю, що тим, що люблять Тебе - усе на благо.
Господи. Благослови всі мої діяння, слова і помисли, сподоби мене завжди радісно прославляти, оспівувати і благословляти Тебе, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.
Господи! Дозволь мені зустріти
Все, що принесе мені цей день,
Спокоєм душевним. Цілковито
Волі Твоїй вірно дай служити
З миром і любов’ю до людей.
Господи! Настав мене, підтримай.
І які б новини не прийшли,
І які б негоди за дверима
Не послав цей день, Ти разом з ними
Спокою душевного пошли.
Господи! Словами і думками,
Почуттями, справами керуй.
Щó б мене зненацька не спіткало –
Не дозволь впиратися зухвало,
Мудрої покірності даруй.
Господи! Навчи розумно, просто
Завжди спілкуватися з людьми,
Різними за віком і за зростом,
Рідними, чужими – щоб не гостро,
Без образ обходилися ми.
Господи! Дай сил здолати втому.
Розум, душу й серце просвіти,
Щоб не стало сумнівів у тому,
Що несеш добро моєму дому,
І керуєш світом тільки Ти.
Господи! За все, що є і буде,
Дякую. Прости і сподоби
Оминути хибний шлях Іуди
І Тобі служити щодоби.
10.09.2013
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
