ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Дивний сон
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Барва знамена і тло
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі

Іван Потьомкін
2025.12.17 20:15
***
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

С М
2025.12.17 16:51
Чуйне грішне (The Doors)
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну

Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Завжди з тобою
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Вулиця
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
***
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Портос (ч.1)
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Справжня зима
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло…
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
***
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Я і Совість
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Моя муза
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває...
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
* * *
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ната Вірлена (1987) / Вірші

 Остання Єва
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро:
Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
Ще найперший Адам не хотів віддавати ребро.
І минають віки. А ніщо не змінилось, Адаме.

Я свій клуночок-вузлик-надію зібрала сама.
Вимагати у Бога побільше тепла? Терпіння?
…І кидала монету. І випала - Колима.
Врешті-решт, чи не байдуже, де починати спасіння?

Що ти хочеш, Адаме? Зі мною – мої гріхи?
Вже не шкода тобі для мене одне реберце?
…Та гординя – мій гріх – все роздмухує темні міхи…
Мало. Мало, Адаме. Тепер мені треба серце.

Я візьму тільки вузлик – в руки.
На плечі – душу.
Будуть довгі дороги у поросі і смолі.
Не на прощу, не на спокуту, а просто – мушу.
В цю найдовшу дорогу крізь кожне із кіл Землі.




Найвища оцінка Ольга Прохорчук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-02-07 21:01:48
Переглядів сторінки твору 5618
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.092 / 5.38  (5.112 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 5.050 / 5.33  (5.146 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.07.03 13:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-07 21:56:19 ]
***
Цікаве бачення Адама. Звідкіля ж це Ви взяли, що Адам не хотів віддавати..?
Його ж не питали... та й він певно й не відав :-)
***
А коли би монетка упала іншим боком - тоді що би випало?
***
"Вже не шкода тобі для мене одне реберце?" - так Ви ж і є цим реберцем...
***
"зола" - ми не говоримо "Золушка", а "Попелюшка".

Творчих успіхів,
Юрій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 22:05:21 ]
***
От-от. Йому навіть не сказали, щоб не зміг відмовитись:)
***
Найцікавіше було б, якби монетка випала ребром:)))
***
О, ні! Остання Єва - від ребра ще першого Адама, а не цього - теж останнього.
***
А щодо останнього - тут я припустилась помилки. Дякую, що звернули увагу. Тепер буду думати, як виправити.
Щиро, Ната Вірлена


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 22:09:20 ]
Наразі змінила "золі" на "смолі". Це був запасний варіант.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-07 22:11:24 ]
Будь Ласка.
P.S.
А так апропо - коли Єва вже "іде на Калиму" - то для чого їй Адамові ребро і серце.
По-куркульськи якось виходить. :D


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 22:23:59 ]
Ну от. Зробили із майже-мучениці майже-куркульку:)
А для чого людині взагалі чиєсь серце?
Якщо вона шукає власний шлях до Бога, відчуваючи на плечах тягар людської гріховності, а на додачу - вона, хоч остання, а таки - Єва - і бере на себе відповідальність за той, перший гріх, на який Єва "підмовила" Адама, це не означає, що їй не потрібна людська підтримка і любов. Вона, остання Єва, хоче замкнути "прокляте коло". От тільки краще робити це одній, у добровільному вигнанні, ніж разом з людиною, яка, хоч і пропонуючи підтримку, може дати лише руку-ребро-т.д. А Єві потрібно все. От їй і хочеться Адамового серця.
Я відповіла на Ваше питання? Мабуть, мені просто не вдалось це все передати віршем, а шкода.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-07 22:40:08 ]
Сидів Адам і думав. А потім промовив: "Єво, коли Ти хочеш моє серце - то залишайся у ньому..." :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 22:46:03 ]
О, так Ви прихильник так званих "хеппі-ендів"? Щоб усе закінчилось добре, "і жили вони потому довго і щасливо"? Чи малося на увазі - "залишайся у серці, а не в житті. Я любитиму тебе вічно. Напевно. На відстані"? На жаль, чи то на щастя, у вірші - інша ситуація.
З Вами цікаво полемізувати. Принаймні, так я власні вірші ще ні з ким не обговорювала.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 23:08:19 ]
Хороший вірш, Нато. У "смолі" навіть краще. Двічі перечитала текст - спочатку до Вашого пояснення у коментах, вдруге - після. І ці два "прочитання" були різними (от вам Ізер та Яусс із їхньою герменевтикою!). Коли на перше впливало моє власне розуміння "класичної ситуації Адам-Єва", то друге було розшифровуванням, виловлюванням Вашої. А тут ще й "чоловічий голос" приєднався - Юрій (він же Адам) намагався відстояти свої права - "Хто ж його, Адама, мовляв, питав? Чи ж йому реберця шкода".
От би цікаво було створити якусь антологію, де би подати тексти різних авторів на цю вічну тему. Причому, окремо - чоловічі, і окремо - жіночі. Та й дослідити специфіку статевого бачення. І додати, окрім того, теологічну версію - з потужними коментами. Та й ілюстрації. І прозу...От, щось мене занесло! АЛЕ - завдяки Вашому віршу в мене, здається, з"явилася цікава тема для наступного наукового дослідження! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-07 23:11:53 ]
Вся приємність з мого боку теж.
Матимем надію, що Єва не піде зі своїм клуночком-вузликом-надією дальше Адамового серця... :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-07 23:29:21 ]
Справді, цікава вийшла розмова. Кажуть, що насправді розуміти свою позицію починаєш лише тоді, коли комусь її пояснюєш. Я не хотіла втручатись у чуже сприйняття тексту і нав*язувати власне бачення, але коментарі і мене саму наштовхнули на чергове переосмислення. Отож, тут ми усі квити:) Дуже цікава ідея із антологією - із задоволенням почитала б щось подібне. Адам і Єва, як і багато інших біблійних сюжетів, це ж така собі вічна тема - тут можливі сотні, а то й більше інтерпретацій.
Дякую Вам, пані Ганно:)


Сподіваймося, пане Юрію, сподіваймося:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 13:38:56 ]
Вдало розвинена тема.
Новий погляд... А що коли би Бог створив жінку не з ребра, а з шматочка серця???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-08 14:28:58 ]
Дякую:)
О, якби зі шматочка серця - було би дуже символічно. І романтично-красиво. Ніби одне серце - на двох. Тоді було би можна говорити про вічну любов і про те, що закохані - дві половинки одного цілого. Бо поки цьому немає достовірних підтверджень, лише теорії:)