ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.21 16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.

Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.

Тетяна Левицька
2026.05.20 10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!

Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Кока Черкаський
2026.05.19 13:38
Одні кажуть: життя, як колесо,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.

Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Артур Курдіновський - [ 2026.05.21 13:49 ]
    Пісня моєї душі (рондель)
    Пісня моєї душі -
    Щирі мінорні ронделі.
    Ранок відтінків пастелі
    Тихо шепоче: "Пиши!"

    Січень мене залишив
    Жити у вічній дуелі.
    Пісня моєї душі -
    Щирі мінорні ронделі.

    Каже: "Себе бережи"
    Неба розірвана стеля.
    Бомби по серцю гамселять.
    Чують лише спориші
    Пісню моєї душі.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  2. Сергій Губерначук - [ 2026.05.21 12:40 ]
    Замов мені…
    Замов мені,
    що побажаєш.
    Я
    виконаю те.

    На – серце це,
    котре́є краєш,
    бо знаєш –
    а не золоте.

    9 листопада 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 147"


  3. Борис Костиря - [ 2026.05.21 12:38 ]
    * * *
    Все той же самий одинокий шлях
    І та стежина у пригаслім полі,
    Як музика, забута у полях,
    На маргінесі пам'яті й недолі.

    Самотній інок стрінеться тобі,
    Як відповідь на болісні питання,
    Немов стрибок у мисленній плавбі,
    Мов істина найперша і остання.

    Але усі печалі розмете
    Пожовкле листя, як різкий катарсис.
    Ідеї у театрі вар'єте
    Кружляють у вигадливому танці.

    6 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2026.05.20 11:14 ]
    * * *
    О першій ночі я не сплю.
    Шукаю в темнім океані
    Величну і нову зорю,
    Думки і почуття жадані.
    У магмі ночі віднайду
    Мінливу трепетну жар-птицю,
    Яка народжена з вогню,
    Яка мені колись наснилась.
    У цей важливий спраглий час,
    Відкритий пошукам, завіям,
    Шукатиму слова для нас,
    Ще невідомі лиходіям.
    Священні зболені слова
    Проблиснуть чарівним Граалем.
    Так небесами ожива
    Колись народжене Ваалом.

    6 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Артур Курдіновський - [ 2026.05.19 16:41 ]
    Сузір'я щирості (сонет)
    Навколо - тепло, а у серці - темно.
    Стискають горло помилки, гріхи.
    Неначе, травень... І давно сніги
    Завершили історію буремну...

    Хіба ще актуальна пісня щемна
    Для простору ледачої нудьги?
    Бо навесні всі тьмяні береги
    Заміщуємо райдужністю сцен ми...

    За відданістю - неминучий крах!
    Всміхаються журливо в небесах
    Сузір'я щирості такі жадані...

    Я фантастичних начитався книг.
    Не витримавши спогадів своїх,
    Повісився мій вечір на каштані.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  6. Борис Костиря - [ 2026.05.19 11:16 ]
    Колишня епоха
    Колишня спалена епоха
    Ущент, навіки і дотла.
    В снах Єремії та Єноха
    Говорить немічна зола.

    Епоха німо заговорить
    Про дні звитяги і борні,
    Здійнявши суєтливий ворох
    Згорілих і зітлілих днів.

    Колишня спалена епоха
    Здіймає руки у крові,
    Словами віщого пророка
    Напише епоси землі.

    2 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  7. Артур Курдіновський - [ 2026.05.18 11:46 ]
    Записки дяді Жори. Записка 9. "Атестат"
    Атестат КДБ, наперекір та попри,
    Проніс крізь життя швидкоплинне.
    Історія - "задовільно"
    Комунізм науковий - "добре"
    Провокаторська справа - "відмінно".


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Борис Костиря - [ 2026.05.18 11:18 ]
    * * *
    Я іду в невідомість, забувши дорогу.
    І додому назад вже нема вороття.
    В пащу звіра іду, відганяючи втому,
    У жаданні нового-старого буття.

    Я іду у туман, я долаю тяжіння
    Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
    Я іду крізь полон і зірок мерехтіння,
    Які б'ють і які невимовно п'янять.

    Я здолаю сп'яніння далекого шляху,
    Біль розлук і гіркот, невідомості чад.
    Перед вічним пророком я скину папаху,
    І великі слова крізь часи прозвучать.

    2 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  9. Артур Курдіновський - [ 2026.05.17 22:02 ]
    Я прийшов у травень
    Я прийшов у травень - він мені не радий,
    Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
    Під яку дерева щиро зеленіють,
    Сповнені кохання, віри та надії.

    Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
    Змучений, самотній, усіма забутий,
    Стелить нескінченний безнадійний килим,
    Кольором фарбує абсолютно білим.

    Ця травнева казка - знову не про мене!
    Не знайшлося місця на зеленій сцені.
    Я прийшов у травень - тут мені не раді,
    Бо душа і серце зникли в листопаді.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2026.05.17 11:08 ]
    * * *
    Я хочу заховатись у світах,
    Новітніх, переливчастих, барвистих.
    Я хочу заховатись у снігах
    І у похмурім, перепрілім листі.
    Упасти вниз, немовби збитий птах,
    І злитися з божественним намистом.

    Я хочу прямувати у світи
    Без цілі, без мети, в прозрінні дикім.
    Нехай загубляться мої сліди.
    Святої осені новітній Ділан,
    Я оспіваю неземні плоди,
    Нового світу в'язень занімілий.

    Я провалюсь у копанку розлук,
    Нових пізнань, апорій та історій,
    На цілий Всесвіт розпростертих мук
    Без кабінетів і аудиторій,
    Загрозливих, мов Чингісхана лук,
    Де править бал іронія магнолій.

    1 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  11. Артур Курдіновський - [ 2026.05.17 00:35 ]
    На сороковини Ярослава Чорногуза (сонет)
    Я більше не почую голос Ваш,
    Дотепний анекдот по телефону.
    Зі спогадів малюється колаж,
    Уся надія в безнадії тоне.

    Чого вартує надскладний пасаж,
    Написаний байдужим фанфароном?
    Освітлювався творчий мій багаж
    По-батьківськи дбайливим баритоном.

    Тепер - іще один питальний знак...
    Поете! Милий друже! Як же так?
    О, скільки горя витримають плечі?

    За все спасибі, душе золота!
    У Небеса злітає доброта,
    А на землі зростає порожнеча.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Артур Курдіновський - [ 2026.05.16 18:45 ]
    Записки дяді Жори. Записка 8. "Тріо придуричів" (одноактова трагедія)
    Дійові особи:
    ЖУРНАЛІСТ - 75 років
    ПОЕТ - 45 років
    ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років

    АКТ 1 (і останній)

    ЖУРНАЛІСТ: Гав!
    ПОЕТ: Шмяк!
    ФІЛОСОФ: Так твою, растак!
    ЖУРНАЛІСТ: Де четвертий?
    ПОЕТ: Ну його!
    ФІЛОСОФ: У Черкасах скляк!

    Лунає марш "Прощаніє славянкі", декорації падають і збивають кокошник з голови Журналіста.

    Завіса


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  13. Артур Курдіновський - [ 2026.05.16 15:26 ]
    Місячний камінь
    Наше життя - темна мить. Залишається тільки
    Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
    Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
    Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.

    Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
    Як повернути найкращі твої голоси?
    Ніжного каменя спалахи сині та жовті,
    Мов натякають: " Запізно. Змирись. Не проси!"

    Людське життя перетворюється на собаче.
    Щастя - без щастя. Мелодія суму - без нот.
    Місячний камінь нічого мені не пробачив...
    Спалахи ніжні освітлюють мій ешафот.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2026.05.16 10:17 ]
    * * *
    Як прикро те, що рік минає,
    Що час зміта все навкруги
    Шаленим штормом небокраю,
    Змішавши води й береги.
    Летять епохи серпантином,
    Немовби мить, за роком рік.
    І бачить чоловік дитинно
    Юрбу самотніх і калік.
    Так щось важливе загубилось
    В пучині часу, у піску,
    Залишившись прадавнім бивнем
    На втіху лиш єретику.
    Як віднайти алмаз в потоці
    Буруннних днів, стрімких годин?
    Так шашіль сумнівів підточить
    Тебе у гуркоті машин.

    1 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Губерначук - [ 2026.05.15 13:47 ]
    Відьма
    Ти виростаєш із пі́тьми
    суцвіттям бузку з весни
    як спогад у дослід.
    Коли ми були ще дітьми,
    ти вголос читала сни
    як вірші дорослі.

    Телепортуєшся вко́тре
    з майбутнього – в давнину
    повз час і крізь простір.
    Побудеш хвилини зо́ три,
    насправді ж, це рік – збагну,
    лиш кі́нчаться гості.

    Вічна мана́ за маною –
    з реальним тісни́й контакт
    підтримує нами.
    Ти так переймаєшся мною!
    А як розірву контракт,
    що стане зі снами!?

    Дзеркало в дзеркалі знову
    наближує нас в одне,
    єдино те ж са́ме!
    Подай мені хоч би слово,
    як милостиню, нудне,
    але з небесами!

    Ти повертаєш у пі́тьму,
    у морок, у тінь з весни
    як здогад про марне.
    Я знаю тебе як відьму,
    як я́сний кінець війни,
    як зориво гарне!

    16 серпня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Перґаменти», стор. 104"


  16. Борис Костиря - [ 2026.05.15 11:21 ]
    Переворот
    Усе зруйновано. Життя колишнє
    Розбите вщент, нема шляху назад.
    Лиш круком прокричить торішнє лихо
    І возвістить новітній листопад.

    Будинки зносять і асфальт здирають.
    Зітліли гасла дужі та малі.
    Листок впаде, немов квиток до раю,
    Прологом до історії землі.

    Якщо личини знову поміняти,
    Куди подінеться прадавня суть?
    На площу йдуть кати і супостати,
    А жебраки минуле стережуть.

    Переворот у мізках і у душах.
    Здригаються основи до глибин.
    Лиш невідступний смог підступно душить,
    Торкаючись будинків і торбин.

    30 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  17. Артур Курдіновський - [ 2026.05.15 11:17 ]
    Записки дяді Жори. Записка 7. "Мій жебрацький денник"
    Від заздрості, образи й туги
    Застряг у горлі вчорашній вареник.
    Моєї бездарності єдина заслуга -
    Про талановитих "Жебрацький денник".


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  18. Артур Курдіновський - [ 2026.05.14 19:16 ]
    Записки дяді Жори. Записка 6. "Воюю"
    Критикую київську поетесу
    Виважено, крок за кроком.
    А що ще робити з жінками,
    Коли 70 років?


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  19. Артур Курдіновський - [ 2026.05.14 18:08 ]
    Записки дяді Жори. Записка 5. "Без змін"
    Фрік - фрікує,
    Бик - бикує,
    ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Артур Курдіновський - [ 2026.05.14 15:40 ]
    Кажуть...
    Кажуть, без кохання жити неможливо...
    Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
    Я - самодостатній чоловік щасливий,
    З радістю виходжу я в прямий етер.

    Кажуть, що кохання - вища нагорода...
    А у мене інші нагороди є!
    Маю гостре слово та кричущу ноту -
    Знаного поета кожний впізнає.

    Я хіба невдаха? Навпаки! Я - "вдаха"!
    В мене все чудово! Гучно ллється сміх.
    Гірко не буває. Самота - це благо.
    В дзеркалі сміється кращий від усіх!

    Теплу ніч самотню вип'ю, мов останню...
    Цигарки, блокнотик, миска сухарів.
    Кажуть, що згоріти можна без кохання...
    Я живу - й нічого! Досі не згорів.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  21. Борис Костиря - [ 2026.05.14 12:26 ]
    Суботній день
    Суботнім днем я вийду в місто чуле,
    Де заблукала в хащах пустота,
    Де воскресає втрачене минуле
    Й сідають пилом на асфальт літа.

    Побачу, що ніхто не поспішає
    І вулиці безлюдні в самоті.
    Як проблиски дощу чи водограю,
    Протуберанці долі у житті.

    Як добре, що нарешті все застигло
    І суєта нікого не кігтить.
    Псалтир минулого лежить притихло,
    Як спалахнула і пригасла мить.

    28 листопада 2025


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  22. Охмуд Песецький - [ 2026.05.14 07:00 ]
    Як ще не писав ніколи
    Римуються з укриттям
    Буття і життя доладно.
    І твій поетичний тям
    Збирає трійне зверцадло.

    Так мислиться уночі
    В підземній міцній споруді
    З барсеткою на плечі,
    Одягненим в тепле худі.

    І пишеться так мені,
    І линуть такі глаголи
    Про страхи мої нічні,
    Як ще не писав ніколи.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.65) | "Майстерень" 5.75 (5.65)
    Коментарі: (4)


  23. Софія Кримовська - [ 2026.05.13 19:22 ]
    ***
    Всесвіт, як пазли, вкладає долі
    у величезну картину часу.
    Бачиш, на тім, нині міннім, полі
    сіяно-орано люду маса:
    крик породіллі і свист нагайки,
    лязкіт мечів і чаїний клекіт,
    маками квітне земля-китайка
    кров'ю просочена вглиб... Далеко
    сипляться зорі, неначе зерна:
    Всесвіт - таке нескінченне поле.
    Друже, для нього ми всі мізерні,
    букви в блокноті чи фрази кволі.
    Наша мураха-планета, наче й
    краща за решту мільйонів інших
    тільки тому, що ніхто не бачив
    далі земного життя.... У тиші
    мінного поля, що думка - вибух!
    ...Світ розмінують, бодай місцями.
    Буде ще юність, і стиль, і вибір
    чогось нового аж до безтями -
    знову по колу посуне людство...
    Друже, не жди на мораль - не буде.
    Розум великий й велике глупство
    поруч крокують... Ми просто люди...



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  24. Борис Костиря - [ 2026.05.13 10:25 ]
    Телефон
    Хай упаде триклятий телефон
    І розіб'ється об асфальт нещадний,
    Немов старий, забутий патефон,
    Який заграє музику прощання.

    Нехай минуще розіб'ється вщент,
    Відкривши шлях новому, молодому.
    Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
    Нам повернувши спогади відомі.

    Хай скалки розлетяться назавжди,
    Ці Всесвіту уламки і останки.
    Ніколи не повернемось туди,
    На землю хліборобів і титанів.

    Цей телефон з собою забере
    Галактики, туманності, планети,
    Світи коштовні, бари, кабаре,
    Штовхнувши у нові важкі тенета.

    27 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  25. Костянтин Ватульов - [ 2026.05.12 19:05 ]
    Залетіла
    Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
    Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
    Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
    Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

    І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
    Так дбайливо без сорому вигини спинкою тисне.
    Як обожнює спіднє: погладить труси і кальсони
    Та доводить щоразу, що дії легкі, мов казкові.

    А колишня? Стосунки без жодних вагань припинили,
    Бо ламалася часто і стала холодно-лінива.
    І стомився украй, від потуг результат не змінився,
    Тож до лампочки стали бажання, тепло і білизна.

    Неймовірна любов випадково вросла у квартирі,
    І якщо розкажу, то навряд чи у це хтось повірить.
    Я безмежно кохаю і бачу, яка не обізнано спрагла:
    Безвідказна і дуже гаряча теперішня праска.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Борис Костиря - [ 2026.05.12 13:23 ]
    Освідчення
    Коли впаду в твої обійми,
    В іржавих латах бурний принц,
    Відчую ласку провидіння
    І глибину твоїх зіниць.

    Лише у єдності з тобою
    Відчую повноту буття,
    Мов чашу, сповнену любов'ю,
    Грайливий трунок почуття.

    Без тебе світ - це лютий морок,
    Стіна без виходу, тюрма.
    Без недослів і недомовок
    Явилась молодість сама.

    Зелене молоде пагіння
    Відкриє світ нових пізнань,
    Нестримне в небо устремління
    І гостре вістря почувань.

    Відкине все пожухле листя
    Любов приспала до пори,
    Немовби істина столика,
    Поема степу і гори.

    25 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  27. Костянтин Ватульов - [ 2026.05.11 16:16 ]
    Звичка
    Довго тримав у секреті
    Звичку свою непросту.
    Хочу сказати відверто
    Мамі про ознаку ту.

    Тільки не знаю, як буде:
    Радісно чи у жалю.
    Слів для розмови бракує,
    Сумніви душу клюють.

    Сміло зайшов у кімнату,
    Світ ненароком померк,
    Голосом кволим питаю:
    «Мамо, потрібен поет?»

    Мати зітхає убого,
    Татко налиганий вкрай:
    «Синку, побійся хоч бога,
    Хвате й прозаїка нам!»


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  28. Артур Курдіновський - [ 2026.05.11 13:48 ]
    Осінній шлях
    Відлуння віршів, тихе та пісенне -
    Присвята осені, шляхетній дамі.
    У пошуках розради і натхнення
    Пливе душа осінніми шляхами.

    У вересні тепла ще буде вдосталь...
    Цей спадок від усміхненого літа
    Зігріє серце... Тільки болем гострим
    Осінній перший дощик буде нити.

    Іди вперед, художнику самотній!
    Тягар журби нехай тебе полишить!
    Тепла немає в арсеналі жовтня,
    Дощі нагадують про біль частіше.

    У мареннях давно прозорі роси,
    Струмків ранкових срібло чи паладій.
    Зі снігом злива - натяк на морози.
    Як не згубити душу в листопаді?


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  29. Борис Костиря - [ 2026.05.11 12:51 ]
    Забута стежка
    Забута стежка заростає
    Важким солідним лопухом.
    Забута стежка, як питання
    Чи у житті різкий надлом.

    Забута стежка вкрита мохом,
    Травою, пилом забуття.
    Не заростуть чортополохом
    Слова для болю й каяття.

    Забуту стежку ми відкриєм,
    Немов забутий давній твір.
    Вона не стане чорториєм
    І шляхом для нових зневір.

    Забута стежка прошепоче
    Слова жадані, дорогі,
    Розплющивши оспалі очі
    В оточенні гучних роїв.

    22 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  30. Борис Костиря - [ 2026.05.10 13:03 ]
    * * *
    Я жду новин, живильної води,
    Мов листя з позачасся, позасвіття.
    Так огортають спокій холоди,
    Немов опале і сухе суцвіття.

    Я жду листів з минулої доби,
    Померлих жестів, вицвілих мелодій,
    Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
    Немов тепло порепаних долоней.

    Я хочу повернутися в кіно,
    У погляди, яких давно немає.
    У двориках забутих доміно
    Жде голосу валторни чи трамваю.

    Минулий жест впаде униз листком.
    Минулий погляд скресне і воскресне.
    І спогади забутим словником
    Увірвуться, мов ангел піднебесний.

    21 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  31. Роксолана Вірлан - [ 2026.05.09 17:04 ]
    Незвід
    Не я то чую - Незвід чує мною:
    крадливі кроки здовженої тіні,
    розхвиль осінніх огняні прибої,
    гілок врізання гостре в небо синє,

    Він бачить мною - я його зіниця -
    як в ятір часу наловилось листя.
    В'юнкий лебедик озеру божиться,
    що повернеться, далебі, колись- то.

    Наднебна сила осеніє мною
    та пізнає уявне завмирання.
    Насовгується тихою ходою
    примара хмарна - в паморозь убрана.

    Хай відстінилось тепле літування
    від сего світу - схлипного й журного -
    Всебог крізь мене проживає стани
    моїх заземлень і розкрилля мого.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  32. Борис Костиря - [ 2026.05.09 13:42 ]
    Листи
    Я чекаю фатальних листів,
    Громових, як стальні урагани,
    Як послання прийдешніх віків,
    Неспростовних, ясних, бездоганних.

    Хай цей лист розірве суєту,
    Хай затопить болото печальне,
    Подолає навік пустоту
    І злетить, як причаєна чайка.

    Ці листи зчинять ґвалт у житті,
    Підірвуть всі надійні основи,
    Ледь торкаючись у каятті
    Слів прозріння, свободи, любови.

    18 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Охмуд Песецький - [ 2026.05.08 20:10 ]
    Міраж

    За обрієм шукань, уже не перших,
    І скільки би їх не нарахував,
    Ти знахідкою пошук не завершиш,
    Бо це ілюзія і зоровий обман.

    Тремке повітря оптику збиває –
    Водночас ти і наче на землі,
    А виднієшся перед небокраєм,
    На голові, як йог Патанджалі.

    Над обрисами водної поверхні,
    Йдучи на захід, бачиш небокрай,
    Передостанній – от і підпливай,
    Розвій же біль і муки страстотерпні.

    За ним – земля. То вдумайся і зваж –
    Чи хочеш там побачити міраж.


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7) | "https://maysterni.com/publication.php?id=180605"


  34. Костянтин Ватульов - [ 2026.05.08 17:34 ]
    Останній вірш
    Останній вірш, то все тому віддам.
    Нехай із крапкою, готовий.
    Звіряюся написаним листкам,
    Кому не зміг сказати слова.

    Шкодую, що невчасно загубив,
    Коли на полі звівся серпень.
    Невже напередодні довгих злив
    Моє розбите серце стерпить

    Розлуку, що куйовдиться в траві,
    Де літній клен готує листя?
    Засипати долоні степові,
    Осіннім сном, який насниться,

    І тінями замружиться вікно
    Ліхтар завиє одиноко.
    Погляне в ліжко, ну а там ніхто:
    Зі мною поруч мертвий холод.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Артур Курдіновський - [ 2026.05.08 13:24 ]
    Світла пам'ять
    За цю реальність і гроша не дам я!
    Хай промовчить оратор-демагог.
    Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
    Створили нескінченний діалог.

    Для мене порятунок - тільки втеча,
    І щоб нікого не було навстріч!
    Навколо мене - чорна порожнеча,
    Немов оця глуха травнева ніч.

    Зловісний вітер, безпритульний стогін,
    Нахабно б'ється у віконне скло.
    Я витер сльози - та не витру спомин,
    Ховаючи поламане крило.

    Стіл та стілець - лише убога паперть.
    Ніч за минулим реквієм співа.
    Від інших чую вирок: "Світла пам'ять!" -
    Байдужістю народжені слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  36. Борис Костиря - [ 2026.05.08 13:18 ]
    Вітер
    Сильний вітер історії дише
    У потилицю пеклом лихим.
    І напружилась м'язами тиша,
    І напружився голосом дим,
    Увібравшись в небачені вірші.

    Сильний вітер змітає людину
    І непевний, фальшивий плакат.
    Розлетиться усе у годину,
    Де панує безжалісний кат
    Й наближає роковану днину.

    Сильний вітер впадає у морок,
    У нірвану, у штиль, у розмай,
    Розчинивши в безмежності горе,
    Незбагненне, немовби рояль,
    Що до космосу в снах заговорить.

    18 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  37. Ірина Вовк - [ 2026.05.08 11:03 ]
    Мамі на 90-ліття -- між землею і небом...
    Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
    І небо захмарене плаче над нами за нами…
    Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
    І образ малюють далекої юної панни –
    То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
    То сміх дзвінкострунний рясний, ні на кого не схожий…
    Діткнути не годен, ураз попливе за водою,
    Як той перехожий, що манить швидкою ходою
    У далеч незвідану, простір тобі недосяжний,
    Де скрізь видивляються в темінь лиш зорі мосяжні,
    І ти вже не ти, а тонка павутинка летюча…
    Лети, вільна душе, лети, надлегка і могуча,
    Бо ти вже розкрилена, змінена в просторі й часі…

    …А вдома – свіча і портрет… і тюльпанові чаші…
    І любий бузок ніжним цвітом кладеться на рани –
    Мов дотик з дитинства далекої юної мами…

    8 травня 2026 року. Імпровізація.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  38. Борис Костиря - [ 2026.05.07 12:22 ]
    Паломник
    Де я здобуду свій нічліг,
    Паломник без мети й дороги?
    Прийшло, мов звір-єдиноріг,
    Прозріння посеред тривоги.
    Я ліг і зразу занеміг.
    Хитаються святі триноги.

    Яка вакханка уночі
    Вгамує всі тривоги давні,
    Від серця віднайде ключі,
    Такі старезні, наче Дарій?
    На краю прірви стоючи,
    Співатимеш пісні чи дайни.

    Який утомлений пророк
    Укаже шлях у путах ночі
    Поміж примарливих зірок,
    Мінливих образів дівочих?
    Настане доленосний строк,
    Коли розтануть поторочі.

    Одна супутниця моя,
    Зоря сяйлива, непокірна.
    Несе бурхлива течія
    Шляхами Гамлета чи Кіра.
    Пізнання в'ється, мов змія,
    Допоки вистрелить мортира.

    16 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  39. Артур Курдіновський - [ 2026.05.06 16:03 ]
    Не помітив (рондель)
    Весна! А я і не помітив...
    В повітрі осяйні октави
    Наспівує красивий травень,
    Народжуються білі квіти.

    Двір мій, промінням оповитий,
    Костюм примірив золотавий.
    Весна! А я і не помітив...
    В повітрі - осяйні октави.

    Душа - в полоні туги. Віти
    Травневі надали нам право
    Звільнитися хоч під заставу -
    Ми всі в душі, принаймні, - діти...
    Весна! А я і не помітив...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  40. Артур Курдіновський - [ 2026.05.06 16:12 ]
    Бідний поет!
    Поету гроші не потрібні!
    Достатньо хліба та водиці.
    Усі таланти - люди бідні,
    Це вже давно не таємниця.

    Цей світ краде щоденно сили,
    Недосконалий, недолугий.
    Поет сидить на хмарці білій
    І пише, слухаючи фугу.

    Він має бути у стражданні
    Відлюдником обов'язково!
    Нічого спільного з коханням -
    Єдина для митця умова.

    Тілесні примхи - теж убого!
    Поет - піднесений ангелик,
    Бо замість органа у нього
    Легенький пурхає метелик.

    Єдиний сенс - поема тиха
    Про щось омріяно-космічне.
    Поету не потрібні втіхи,
    Бо він - створіння потойбічне!

    Не потрапляйте у тенета
    Чогось простого та земного!
    Прошу, підтримайте поета -
    Вклоніться, розцілуйте ноги!


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (10)


  41. Борис Костиря - [ 2026.05.06 12:06 ]
    * * *
    Постійні калюжі, постійна сльота.
    Похмурий пейзаж, як сама німота.

    У цьому болоті втонула зоря,
    Що сяяла нам на далекі моря.

    Постійний застій і застиглість думок.
    Панує безумства прадавній амок.

    Не зрушити з місця в завмерлості душ.
    Ти тишу потворну ніяк не поруш.

    Калюжі в муляці - замінник морів,
    Замінник мандрівок, далеких країв.

    Це вічне заслання в похмурий пейзаж,
    Що душу бере на стійкий абордаж.

    Дороги побиті, калюжі і бруд
    У серце встромляють кинджал, наче Брут.

    16 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  42. Борис Костиря - [ 2026.05.05 13:56 ]
    * * *
    Розлився туман велемудрий, тужавий,
    Розлився, як ціла аморфна держава.

    Які таємниці, які парадокси
    Чаїть у собі, ніби сховані оси!

    Туман розчиняє депресію люту,
    У вічні слова й заповіти закуту.

    І сам цей туман - ніби шпиль таємниці,
    Яка не скорилась, не падала ницо.

    Туман - наче суть, що захована в мові,
    Надмірній, барвистій, як страчене море.

    15 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  43. Ірина Вовк - [ 2026.05.05 12:53 ]
    У церкві святої Ірини


    Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
    У вир'єчку гублять пір'їни.
    Дари мироносні до стіп покладуть
    У церкві святої Ірини.

    Над мороки ночі, над тугу в очах,
    Над біль, що метеликом зрине.
    Невпинно співатиме божа свіча
    У церкві святої Ірини.

    Життя, наче птахи розкрилена мить,
    Просвітлено з темряви плине.
    І дух воскресає, і свічка горить
    У церкві святої Ірини.

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  44. Артур Курдіновський - [ 2026.05.04 22:08 ]
    Записки дяді Жори. Записка 4.
    Не витримує кишка
    Сатиричну штангу.
    А зате мої прогнози -
    Як у баби Ванги!


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Татьяна Квашенко - [ 2026.05.04 21:19 ]
    Травнева замальовка
    Ще трішки, і засвітиться каштан,
    Свічки запалить білі в канделябрах.
    Між іншими каштан - ошатний пан,
    Що живиться у потаємних надрах.

    Шипи у квітах настовбурчив глід -
    Дивись, перестраховуйся як слід!

    Плетуть кущі мережива бузкові.
    Все ж буде ок, бузок? Ловлю на слові!

    І про дерева мріє деревій,
    Очами травня дивлячись з-під вій.

    04.05.2о26


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  46. Артур Курдіновський - [ 2026.05.04 15:06 ]
    Частівка
    Не дає болоту жити
    Клятий Куриловський!
    Ще одна припхалась Кака -
    Білгород-Дністровська!


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  47. Борис Костиря - [ 2026.05.04 10:29 ]
    Обриси в тумані
    Розвиднюються обриси зникомі
    Забутих міст, запилених споруд.
    Не пропустивши у пророцтвах коми,
    Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.

    І це говорить - забуття не вічне,
    Циклічність часу знову поверне
    Забуті голоси, погаслі свічі,
    Величність статуй і чоло сумне.

    Крізь цвіль і гній прорветься люте слово,
    А праведник прорветься крізь кордон.
    Впадуть споруди фальшу, як полова,
    Зламавши катехізис заборон.

    14 листопада 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  48. Сергій Губерначук - [ 2026.05.03 16:23 ]
    Середа
    Ти завела собі кота.
    А кіт завів мишей.
    І скоро тріїця свята
    поповнилась уже.

    Наш друг-поет спустився з гір
    давно трагічних лір
    і, наче допотопний звір,
    удерся в твій ефір!

    Весь вірш трималась за кота,
    а котик пас мишей.
    Один поет, душа проста,
    читав себе лише.

    Не зрозуміла б ти його,
    якби не білий кіт,
    який стрибнув з кутка свого
    у ночі перехід.

    Так вірші з прозою злягли
    на диво без біди.
    Ти не пручалась – ви змогли…
    лише щосереди.

    8 листопада 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», стор. 144"


  49. Артур Курдіновський - [ 2026.05.03 13:13 ]
    Холоди (рондель)
    Здається, холод - назавжди...
    Лишається себе картати
    За невідвідані пенати,
    Забуті краплі теплоти.

    Пишу проникливі листи -
    Цього для щастя малувато!
    Здається, холод - назавжди...
    Лишається себе картати.

    Ковток холодної води...
    У ньому - біль гіркої втрати,
    Такий, що можна й промовчати
    Про інші різні холоди!
    Здається, холод - назавжди...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  50. Артур Курдіновський - [ 2026.05.02 02:09 ]
    Остання нота
    Застигла думка. Слово з кришталю.
    Я руки відігрію. Відмолю
    Свої гріхи, маленькі та великі.
    Покликала безмежна височінь,
    Глибока поглинає душу синь,
    Барвистий сон безкрилого каліки.

    Хоча й навколо згубні холоди,
    Тепло зі сну кричить: "Іди сюди!
    Не бійся! Настає відрадний травень!"
    Моя хода - невпевнена, крихка,
    Тримає клюку втомлена рука,
    А наді мною - вже латинське "Amen".

    Надія - замордована раба,
    Її на вила підняла юрба -
    Розбещена, базарна, чорнорота.
    Я залишився на межі зими
    І думаю: яка ж із тих семи
    Моя фатальна та остання нота?


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2