ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Ірина Вовк
2018.01.18 14:23
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна «Голодну Кутю», так як і на Святвечір удень українська спільнота нічого не їсть – постить. Сяде за «другу Свят- Вечерю» лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вар

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Серго Сокольник - [ 2018.01.16 23:32 ]
    Nota bene еротика
    ***абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

    Ми "розслабляємось" у ванні.
    Я- скорпіон на полюванні.
    -метелику вологокрилий!
    Твого оголення жагу я
    Мисливським поглядом фіксую...
    Як опиратися несила
    Тілу!..
    Вполюю подих губи в губи...
    Ах ти ж моє дівчисько любе!..
    Мене на хтивість спокусила,
    І я палаючи від шалу,
    Тебе настромлюю на жало!..
    Ти і могла- не відлетіла б,
    Мила,
    Бо мокрі крила?.. Зараз буду...
    Виблискують вологі груди...
    Яка принада теми NUDE!..
    Зімкнулись збуджені повіки...
    І ти впольована навіки.
    Бо ти моя. І нею будеш
    Всюди.
    Переплелись в"юнками ноги...
    Тебе вологу на підлогу
    Я віднесу, бо місця мало
    Для наших ігор нескінченних.
    Ти тілом тягнешся до мене...
    І знову... Жало... Жало... З шалом,
    Nota bene)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011700322


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  2. Юрій Ерметов - [ 2018.01.16 23:09 ]
    Уривки мов...
    Скільки вашого – стільки
    і нашого...
    Стільникові вежі зігріють від
    холоду...
    Гладять увагою або
    ледь поглядом,
    дивлячись вслід чи ковтаючи
    сльози!..

    Незабутність запліднює
    мури вагітності,
    а надія й віра – розпрямляють
    плечі...
    Погляд упевнено
    переймає кордони,
    пускаючись в подорож
    благодатною тéчією!..

    Хто спромігся створити
    хоча б родину
    й отримав у крила
    чи дóчку чи сина,
    узнає й цінність
    й впізнає основи,
    здіймаючись – за
    безневинних!

    Покладаючи сили
    й життєву наснагу
    за все, що так любиш
    та чуйно складатимеш,
    від мови про світло –
    немов оживаєш,
    сягаючи слави й
    покрови –
    одвічного!

    14.10.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  3. Володимир Бойко - [ 2018.01.16 21:52 ]
    * * *
    Що ти по собі, друже, залишаєш
    У цьому не найкращому з світів,
    Коли душа у вирій відлітає,
    Неначе ключ осінніх журавлів?

    На кого залишаються турботи,
    І версти недопройдених шляхів,
    І вічна, недороблена робота,
    Якої ще ніхто не доробив?

    Чи прийде хто наступний за тобою,
    Візьме твій хрест, і далі понесе,
    Чи поростуть сліди твої травою,
    Погасла зірка – та й усе.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  4. Марта Январская - [ 2018.01.16 21:56 ]
    * * * * * * *
    И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
    Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
    Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
    Январской вороне стать белой везде повезёт.

    Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
    И только снежинок у бога для нас про запас.
    И глядя на снег, невозможно уже не поверить,
    Что есть чистовик.
    И он пишется небом -
    о нас…

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.01.16 19:31 ]
    Фінал
    Від А до Б не порахую верст,
    Згубився лік словам в життєвій книзі.
    Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
    Сміялись люди. Та мовчали висі.

    О, як його я здихатись хотів!
    Зламав перо, сховав у клуні крила.
    Пегас заснув, немає більше див,
    А муза на руках, слаба, зомліла.

    Лишилися із пляшкою одні,
    Лилася у нутро вода вогненна.
    Стікали у ніщо хвилини, дні,
    І засмерділась бочка Діогена.

    Нема кінця життєвій суєті,
    Нікчемну мідь кладе людва на тацю.
    Достатньо бавив люд. Тепер і ти
    Береш до рук важкий ковпак паяца?

    Хитає. Притулився до стовпа,
    Він теж утратив плодоносну гілку.
    Не мучаюсь. Є заступ і сапа -
    Упруся в землю поглядом довіку.

    р.s:
    А на гробки – могилка, квіточки,
    Береза розпуска зелене листя.
    Чужа рука запалює свічки:
    Заснув поет. Літав, але розбився.

    16.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  7. Ольга Паучек - [ 2018.01.16 17:22 ]
    ...нові життя сторінки.
    Хочеться бути собою і дихати вільно...
    Тиснява помислів стійко принижує дух.
    Берег обмежень стіною вростає повільно,
    З-за океану ледь чується серденька стук.

    Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
    Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
    Не захищай мого світу від неньки-природи,
    Я ж розтоплю твої сумніви, наче смолу.

    Воля на волі обмежена тільки вітрами,
    Музика долі лунає крізь наші думки...
    Гояться швидше на відстані рани і шрами
    І відкриваються нові життя сторінки.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Галина Гулієва - [ 2018.01.16 14:43 ]
    Прощавай, капітане
    Світло гусне і гасне, як в залі перед виставою.
    І розходяться хвилі – мов шви – на морському череві.
    Капітанові сниться: столові ножі висталюють
    мовчазні деміурги – і тілом його вечеряють.

    І нуртує по чарах багряна, аж чорна, кров його.
    Деміурги від спраги: хто – залпом, а хто – пригублює…
    Та вривається військо зі стягами і корогвами
    (автоматами /псами/мечами/бичами/бубнами)

    у священну і темну, з пташину зіницю трапезну .
    Та ячить стоголосо (співає/хрипить/насвистує):
    «Пропадай, капітане, бо горе тому, хто зрадив нас!
    Спочивай, капітане, у шлунках богів сумних своїх!»

    Ще єлей. Ще троянди. Ще ліжко його м’яке йому.
    Ще раби в узголів’ї скалічену смерть відлякують.
    Заколисують хвилі палату / каюту/келію.
    Тільки гупає серце у грудях, як збите яблуко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  9. Козак Дума - [ 2018.01.16 14:31 ]
    15. Єдиний
    Творець – єдиний! Це мені відомо,
    хто як Його собі б не називав.
    Цю істину повторюю свідомо,
    то мудрості тисячолітній сплав.

    В псалмах ще цар Давид в часи далекі
    розповідав нам про чужих богів,
    бажав їх учням смутку повні глеки,
    пророчив пекла дев’ять їм кругів.

    Однак ми всі одного Бога діти,
    у Всесвіту один лише Творець.
    Для всіх одне-єдине Сонце світить,
    чоло прикрасить лиш один вінець.

    Людино, вір, коли возносиш руки,
    а на вустах бринить ім’я Творця –
    один Господь розвіє наші муки
    і благодаттю сповнить нам серця!

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  10. Сергій Гупало - [ 2018.01.16 14:39 ]
    * * *
    Життя проходить, а не просто йде.
    Як літечко оте услід за серпнем.
    І ми – немов пунктиром – де-не-де
    У справжніх друзів під грудьми затерпнем.

    А як прекрасно всім жилось-булось!
    Ніхто не думав про криваві рани.
    Шукаємо і зілля, і тепло,
    Коли не те щось діється із нами.

    Чи горлом кров, а чи суцільний сплін –
    Однаково все дороге, бо наше.
    Ох, довго тягнеться епоха змін!
    Чи скінчиться – ніхто ніде не каже…

    Та ми закінчимось, процес пішов.
    Щось кафкіанське повіває-зріє.
    ТV й т. д. – про жахи й ні про що,
    І кожен з нас – про ще дитячу мрію.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  11. Тетяна Левицька - [ 2018.01.16 13:55 ]
    Світоч душі
    Тільки світла душа колискові співає,
    Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
    Небу вдячно вклоняється, батьківській ниві,
    Материнським теплом гріє думи тужливі.

    Хай у кожній родині кохання не згасне,
    Оченята дітей випромінюють щастя.
    Щиросердно і дзвінко звучить на Поліссі
    Кришталева душа української пісні!

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  12. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.16 12:26 ]
    Кінець…?

    Він питає про нашу війну: чи уже кінець.
    Чи злітати совою у мряку грудневих вікон...
    А у горлі будяччя від сотень упертих "не",
    Що прокушують губи і гаснуть охрипло криком.

    Де завершення болю в побоїщі тіні химер?
    Дайте пластир для вилиць, порізаних словом байдужим.
    Я здорова тобою, мій боже, мій враже, мій муже,
    Але квіти зів’яли: конвалії, лілії, ружі,
    Порожніє партер.

    Я питаю про нашу війну - пам’ятаєш все:
    Як ловили пір’їни блаватні, ховали в книги?
    Передранішня пінка цілованого гляссе...
    Укривав мене ковдрою, крилами, теплим снігом.

    Ну а як поодинці насіяли двійно печаль?
    Мудрі сови на плечі мостились руками півбога.
    Тихий місяць стікав молоком, замерзав під порогом.
    Дві стежини губились, як зашморг лежала дорога.
    Догорала свіча.
    Бо час...



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (13)


  13. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.16 09:28 ]
    Хочеться сніжної зими
    Десь далеко рожевіє обрій,
    Велетенською свічею запалав,
    Значить буде ніч таки морозна,
    Може снігу вкине ще зима?

    І притрусить він стежки-дороги,
    Закружляє легко у танку,
    Килимом простелиться під ноги.
    Зиму уже хочеться таку.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Ерметов - [ 2018.01.16 08:16 ]
    Унісон
    Сьогодні йшов я заблукати...
    І передсон мій волочився...
    Як новороджене котятко
    на лапки спертися спішився.

    Цей досвід досить іншомовний,
    а світ був надто іншооким.
    Шукав я трішки жінку знову,
    не сподіваючись на спокій.

    Життя не схтіло стати ґідом,
    воно здавалось турбулентним.
    І все здавалось трохи мідним,
    а я був – вперто ковалентним.

    Собою стати завагався,
    тому що правда – вибухала...
    Щось жеботіло наче атлас,
    що теж колись когось кохало.

    Цей світ – двомовна суперечність.
    Двомовність – наче двоєдушшя...
    І все ще – сутінкова темінь.
    Новонароджена присутність.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  15. Наталка Янушевич - [ 2018.01.16 00:20 ]
    *****
    В раптовий холод і думки повільні.
    Всі квапляться до світла та вогню.
    У сорочину, чорную по білім,
    Сьогодні вранці землю зодягну.
    Я почеплю на хмар високий комір
    З бурштину брошку сонця угорі.
    Димує сигаретка - довгий комин,
    Допоки кошик дров не догорів.
    А все-таки пронизливо та зимно,
    І те вбрання - благесенький перкаль,
    Коли надійде дзвінко вечір синій
    І щось гукне в скляну січневу даль.
    Що не було швидкої заметілі,
    Що річка попід льодом не пливла
    Що поки все - худий і чорно-білий
    Безхатько-пес у пошуках тепла.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  16. Марґо Ґейко - [ 2018.01.15 23:22 ]
    Спокутана
    Я знову тут. На мене ти чекав?
    Принесла різних ви́див оберемок
    У косах запах нетутешніх кав
    Я вже давно сама із чужоземок

    Двох ку́пелей моїх морська вода
    Освячена не у хрещенський вечір
    Зіниць кристальна маргарит слюда*
    А в ній - дві чорні перли порожнечі

    В моєму шлейфі - жупел, не ваніль
    У камерах, куди впустила чорта
    Насто́яно серцеподібний хміль*
    Розносить брагу висхідна аорта

    І от прийшла. Я знаю ти гукав
    Стрічай свою богиню, ладу, паву!
    Браслети стигм приховує рукав -
    Слід борозен поораних на славу

    Пригадую ту мить, як крадькома
    Дивилася на тіло, що лежало
    Дивилася на себе, бо сама
    Кайдани нарізьбила гострим жалом

    Одну мене звільнили поміж дів
    Тих тіней, що цвіли востаннє - вперше
    Смоківниць, що не матимуть плодів
    Мандруючих як безголовий вершник

    лицем землі. Приходячи сюди
    Навідати місця любові, жалю
    До тих, хто виправдовував, судив
    Хто збурював і був об’єктом шалу

    «Відмолено!» - почула я луну.
    Співають епілог твого роману
    Ті плечі, що несли мою труну
    Обв’язують шнурівки параману.


    *Мінерал - перлинна слюда хім. Ел. Н 2 СаАl 4Si2 О 12
    *Хміль серцеподібний (Н. cordifolius Mig.)
    *Параман - елемент облачення ченця малої схими


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (33)


  17. Руслан Лиськов - [ 2018.01.15 22:33 ]
    Зимова нiч у Києвi
    Щось ніжне в очах заблищить,
    І теплою стане усмішка.
    І місто, як зморена кішка,
    Скрутилось в калачик і спить.

    Тривоги потрохи стихають,
    І хочеться тихо молитись,
    І довго-предовго дивитись,
    Як вікна в будинках згасають.

    А потім, забувши всі війни,
    Зітхаючи, солодко спати,
    До самого ранку шукати
    Вві сні твоі теплі обійми.

    А січень все вибілить чисто,
    Сховає і біди, і лихо.
    І сніг опускається тихо
    На древнє і втомлене місто.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Домінік Арфіст - [ 2018.01.15 22:19 ]
    антропогонія
    затісні суди і судини…
    ліхтарі – немає людини…
    у майбутнє сяє Бог
    ген за геном
    ми мандруємо удвох
    з Діогеном…
    знов із небом діалог…
    Йов… стократно…
    і ораторствує Бог
    о! Сократом…
    світ людей і світ ідей
    плин планктону
    і нашіптує юдей
    о! Платоном…
    віє духом зі шпарин...
    прахом… крахом…
    Бог не злічує годин
    Босхом… Бахом…
    радість – далями смичка
    сонцем ві́рша...
    Валтасар… вогню рука
    пише... пише…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  19. Василь Світлий - [ 2018.01.15 21:47 ]
    Сортувальне
    Сова калині не товариш,
    А глечик дзьобику не пан,
    Якщо губа лихе варгане,
    Своє хапне... Собі затям.

    Титанів битва. Мировиця.
    Всі при чинах і у званнях.
    Не вгомониться тільки птиця,
    Все кудкудах і кудкудах .

    15.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (7)


  20. Сокор Сокор - [ 2018.01.15 21:59 ]
    Оборотням и "старшему брату", посвящается.

    Что ж, вы, надменные потомки!
    Сметая пыль с прошлых веков.
    Из окровавленной котомки,
    Тащите деспотов-''отцов''.
    Им воздаете честь и славу.
    Дух зовете с их гробниц.
    Но, вы, забыли за державы,
    Свободной, от коммунистических темниц.
    ''Отцов'' откройте злодеяния,
    На людской суд — добра и зла.
    Но с ваших уст, одно молчание,
    А душа тиранов, у вас жива.
    И в душе змея клубится,
    И песню лжи поет глупцам:
    ''Кто будет, по способностям трудиться,
    Тот потреблять все будет, без конца''.
    Отцы, сыны и дочери державы,
    Ложным духом были польщены.
    Отдавая жизни, не требовали славы.
    Дороги жизни, их костями вложены.
    Да! Построили ''великую державу'',
    Что имела имя - СССР.
    Коммунистам вы воздали славу.
    И с этим именем, живете вы теперь.
    Ваш символ — труп в мавзолее,
    Другой — гранитный пьедестал.
    Вы есть подобие плебеев.
    Опомнитесь! Двадцать первый век настал.
    Памятнике, - невинно-убиенных,
    Что были в ссылках, тюрьмах и на войне,
    И голодом миллионы заморенных.
    Память отдайте им, - в двойне!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2018.01.15 21:39 ]
    Відьомська сповідь...
    Відьомська сповідь -
    шлях у небуття.
    За муром тиснява думок,-
    осіння примха.
    І котиться з гори
    (куди?) життя,
    і рвуться струни
    в нескінченних римах...


    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (13)


  22. Козак Дума - [ 2018.01.15 19:02 ]
    14. Достойник
    Той милості Всевишнього достойний,
    хто правду в серці зігрівав своїм,
    хто не цурався істин непристойно
    і нечестивців не пускав у дім.

    Язик хто не паскудив свій брехнею,
    з відступником хто дружбу не водив,
    хто ближнього не змішував з землею,
    себе служінню Богу присвятив.

    Хто в ріст не зичив срібла знову й знову,
    блаженному у скруті допоміг,
    не зраджував ніяк своєму слову,
    хто духом грубу силу переміг.

    15.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 18:30 ]
    Дітки
    Підніжки, штовханина та лящі -
    Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
    Кусаються безтямні мураші,
    Передалися з генами пороки.

    Летить в обличчя камінець, слівце,
    Ламати віть навчаються вандали.
    Другиню обдаровано синцем:
    Оса мала, та вже отруйне жало.

    Пісочниця - за сьомий континент,
    Іде війна за пасочку, шматочок.
    Насилля! Ось надійний інструмент!
    Майбутній тать шліфує власний почерк.

    Рвонув косицю бравий шалапут,
    Штурхнув у живота майбутню маму.
    Всміхнулися Пілат, Лойола, Брут -
    Побила шістка знов козирну даму.

    У кошеняти зламано хвоста -
    Підгледів пупс прийомчик в інтернеті.
    Немає від жорстокості щита,
    І чути крики болю на планеті.

    Звикають руки швидко до ножа,
    Жує м'ясце малеча, а не кашку.
    Я тут живу. Та ява ця чужа.
    Сховаюся од світу в черепашку.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  24. Галина Кучеренко - [ 2018.01.15 16:39 ]
    ***
    ***
    …А що то є зверхність? То пошесть така,
    Що косить і майстра, і новачка.
    Нестерпно відчути її щодо себе…
    А зверхність до інших ?.. То справа легка!…


    ***
    Майстерно складаєш рядок до рядка?
    Чи й станеш Учителем для простака?
    Можливо, Учитель і рим не складає,
    Він майстер у тому, ЯК він научає…

    ©15.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (21)


  25. Оксана Рудич - [ 2018.01.15 16:27 ]
    Джерело
    Ти – джерельна вода.
    Я думала – перехоплює подих
    від чистоти,
    а виявилось – од холоду.
    Не все, що блищить, – золото.
    Не кожна втрата – біда,
    що руйнує мої світи
    ущерть (як колись, змолоду)…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:30 ]
    З нерва

    А вони мені кажуть: немає нічого вічного, бо
    розторочиш за виточки серце – і не болить…
    Я ж чекатиму, заки ти море човнами вичовгаєш.
    А чи стопчеш асфальти і трави об постоли.

    А вони хороводять, як старість до шкіри братиметься,
    як стрілятимеш птиць – вище горла і наповал.
    Та мені не важливо, чи мужем єси, чи братом єси.
    Ти ж бо спиця, що в’яже із нерва мого слова.

    Ну а я тобі, чуєш? Невже коли-небудь випитаю?
    З-під поли відпустила би птицю, якби повів:
    вже тепер не жона я, не бранка – всього лиш квіти твої.
    Білі квіти у чорній і стомленій голові.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:34 ]
    Поет
    Серце твоє фарбоване, аж роздряпане,
    ніби яйце велике і великоднє.
    Входиш у дім з запаленими трояндами,
    а залишаєш попіл на підвіконнях.

    Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи
    Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш.
    Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи,
    ріжуть фаланги зморшкуваті до крові.

    І шкаралупу сіють поміж коритами.
    І заставляють сріблом столи дубові.
    Сходиться місто слухати: говоритиме
    біс у тобі і Бог, що завжди з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 15:45 ]
    Святе письмо
    Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
    Він був поет. Не цар, і не вельможа.
    Верховний жрець казав "Грошей дамо.
    Народу скажем - це закони Божі".

    Штовхав у спину гнівно спис важкий,
    Аби писав про кару, гріх і карму.
    Та скрапували на пергам казки,
    Які в дитинстві шепотіла мама.

    Ареопаг цікавила хвала,
    Покора, батожища і данина.
    І казка стала нещадима, зла,
    Аби рабів тримати на колінах.

    Зникали байкарі, немов туман,
    Ані імен не знано, ані чину.
    Є Тора. Є Коран. І є обман.
    Я, мабуть, теж отак пощезну, згину.

    Сплітаються сакральні письмена,
    Замурзані чорнилом ніс та вуха.
    У храмах колотнеча, гвалт, війна,
    Бо у людей у головах розруха.

    Мій ангел каже: - Тихо, не кричи.
    Ти станеш мною. А земне - суєтне".
    Ідуть кати. Вже вийняли мечі.
    Нема страху. Душа моя - безсмертна.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  29. Козак Дума - [ 2018.01.15 15:22 ]
    Не зміг
    Прожив немало літ і днів,
    як лунь вже грива сива,
    але здолати не зумів
    в собі усе ретиве.

    15.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  30. Володимир Бойко - [ 2018.01.15 15:35 ]
    * * *
    Універсальна жінка – що за диво!
    Задовольняє будь-які смаки.
    Чарівна, ніжна, сонячно-красива,
    І очі – наче сяючі зірки.

    В її устах – симфонія кохання,
    Казкове дійство фантастичних снів.
    Вона для всіх – омріяна й жадана,
    Принадна пастка для чоловіків.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 12:46 ]
    Нетутешня
    1

    Руйнувала Заздрість ідеали, душі,
    вибивала перли із пустої мушлі,
    калатала в шиби, виплітала сіті...
    Чортове чи боже нині у зеніті?

    ...ого-го пожежа... обмітаєм сажу.
    На плечах - недремне. У світи - поклажа.
    Перетрухлі балки слон яви потопче.
    ...у вертепі люднім роззирався хлопчик...

    Повели омани до престолу сина.
    "Покарай..." - кричала яра половина.
    У Варавви нині кров'янисте свято.
    Стейки, шиї, ноги... а вражина - вата.

    2

    У бабуся Насті я любима внука.
    Дід із фото зріє: "...то іди на руки,
    звоював я рідні миргородські доли,
    розвалили села, печі охололи".

    3

    На Говерлу зимну полідевки лізуть.
    Лементують заздрі: "...геть, бери валізу!
    Нащо ти - висока - між цапів здалася?
    Нам читати любо некрологи Васі...
    Ти заморське диво, словом - нетутешня".

    Йду - чекати сонця - за чужу черешню.
    У самадхі сяйне плину споришами.
    Частувала Мова чарами... ковшами...

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 10:53 ]
    Зима


    Амур задуб на дереві... Зима.
    Стріла примерзла кінчиком до шиби.
    На столику надкушена хурма,
    Качан капусти, хрін, баньката риба.

    Засніжений будинок між доріг.
    Укрився Карлсон шоколадним пледом.
    Одну стрілу скупий амур беріг.
    А бджоли крижані дзуміли: "Меду б...".

    Снігурку ніс чорнявий бородань.
    Рядилися вчорашні мацапури.
    На підвіконні гибіла герань.
    Сороки скрекотіли: "Ні - цензурі...".

    Лягали спати дітки, пси, ченці.
    Ліпились нісенітниці на стіни.
    Амур тримав насіння в кулаці.
    Горобчик цюкнув - хто ти? - у коліно.

    Блукали гноми в гетрах морквяних,
    Тепла й чудес шукали серед люду.
    Скрипіли берці... Бій титанів стих.
    "Нутеллу" смакувала тлуста Люда,

    Хиталась абажурна бахрома.
    Коханий потенційний ніс ялинку.
    Тремтить амур на дереві... Зима.
    ...хто принесе божкові одежинку?
    ..
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  33. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:39 ]
    Серце

    Відомо: досвід – завжди сила,
    однак це лише словеса…
    Чому б життя нас не учило,
    а серце вірить в чудеса!..

    Голубить заповітні мрії,
    у казці сонечком живе.
    Плекає чарівну надію
    і небом зоряним пливе.

    Біда його на шмаття крає,
    та щастя склеїть далебі…
    Отак життя і протікає
    у єдності і боротьбі.

    14,16.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:56 ]
    Краще гірка правда

    Гірку вже краще правду говорити:
    хоч ранить сильно, потім все ж лікує,
    надію ніж брехнею подарити,
    що заспокоїть, а затим – лінчує!

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:23 ]
    "Між Землею і Небом" (вальс)
    Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
    і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -
    ти втомився з дороги, втомився від марного бігу –
    ти спинися – на Бога – спинися. Приста́нь – і спочинь…

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.

    Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
    між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
    між крутими земними і білими хмар-берегами
    Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.

    Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
    Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
    І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
    як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.

    …І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
    свій танок новорічний одвічний святочно почнуть…

    А в твоїм надлегкім і прозорім – наснаженім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення".-Львів: Логос,1997.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  36. Козак Дума - [ 2018.01.14 17:20 ]
    Тіло і кров

    Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
    і кров’ю запивають усе те…
    Лежить куди в нелегкий час життя дорога?
    Куди вона усіх нас приведе?..

    До спадщини Творця підхід такий хвилює,
    картина ця спокою не дає,
    бо один одного їдять миряни всує
    і ладні горло гризти за своє.

    Та за своє – то півбіди, вражає інше,
    на даний час біда в другому вже:
    Їдять живих людей і з кожним днем все більше,
    ще й кров’ю запивають, за чуже!..

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:31 ]
    "Оком, чи словом, чи співом..."
    Оком, чи словом, чи співом,
    чи то нечистим посівом –
    темним неправедним гнівом
    розпочинається рік –

    грішним, порочним зачаттям,
    зламаним білим лататтям,
    чи материнським прокляттям –
    гнів несусвітній упік.

    Свічка в руках побіліла,
    свічка в руках обімліла,
    свічка в руках обміліла –
    хуга відьомська гуде –

    холодно ніжкам ізбитим.
    холодно плічкам невкритим,
    холодно вічкам невмитим –
    свічка
    по воду
    іде…

    Снігом – босоніж… скажена!!!
    Снігом – босоніж… блаженна!!!
    Йде в снігопад Магдалена,
    Де всепрощенна Кутя…

    …Спалахом б'є зоряниця,
    Обертом йде паляниця –
    Десь там злучається Трійця:
    Йосиф…
    Марія…
    Дитя…

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  38. Мирохович Андрій - [ 2018.01.14 16:43 ]
    а серце що
    велике втомлене серце
    як старий футбольний м’яч
    контролюєш його але
    плач не плач
    якісь сторонні впливають на кожен рух
    вже мовчу про гравітацію силу удару
    божий дух
    а коли вже виходиш на лінію
    коли вже сам на сам
    з`являються янголи
    розверзаються небеса
    в них неприємні лиця слова гіркі
    ти поза грою
    і сперечатись якось не з руки


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  39. Козак Дума - [ 2018.01.14 16:31 ]
    Василя

    Як зима вертає в літо,
    так Василь проходить світом.
    Тож дозвольте привітати
    вас із цим веселим святом!

    Засіваю хату житом,
    щоб в достатку стали жити.
    Вам насиплю ще пшениці
    на пухнаті паляниці.

    Щоб вареники пузаті
    не виводились у хаті,
    а також на пампушки,
    пиріжки і галушки.

    Ще добавлю дрібку проса
    на густі травневі роси,
    на багатий урожай
    і на пишний коровай.

    Наостанок повну жменю
    засіваю вам ячменю,
    щоб хватило й на черінь.
    Слава Господу! Амінь!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  40. Мирослав Артимович - [ 2018.01.14 15:45 ]
    Сумно…
    Хотів промовчати…Але ж…
    Мовчанню теж межа буває,
    Коли поезію, без меж,
    Снобістська велич заливає.

    Одні у класики себе,
    Самодостатні, записали,
    А інші – тицяють щодень
    Без мір наплоджені шпаргали.

    Де ж поміркованості дух,
    І доброзичливості риси? –
    Лиш менторства їдкий сопух
    Й поламані у чварах списи.

    І кожен бачить лиш своє,
    А право інших зневажає…
    Як Конституцію, що є, -
    Але гаранта в ній немає…

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  41. Любов Бенедишин - [ 2018.01.14 14:02 ]
    Заразне
    1.
    Не Поезії Дух (чи востаннє?)
    в Поетичні Майстерні навідавсь:
    лихослів'я, блювання, плювання,
    полювання на тролів і відьом.

    Знов навиворіт всі "шито-крито".
    Хто ж перевертні тут на ПееМі?
    ...Повний місяць. І хочеться вити.
    Червоніє зоря в діадемі.

    2.
    Навідавсь. Аби не внадивсь!
    О де той Божественний надих?
    Зізнаюсь, я теж трішки "крейзі"... і
    зачахну, мабуть, без Поезії.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  42. Павло ГайНижник - [ 2018.01.14 13:07 ]
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)

    Великий вибух – то оргазм Любові,
    Божественного прагнення життя
    У задзеркальній духовій вимові
    З Омеги в Альфу Сло́ва майбуття
    Космічної спіралі – в часи но́ві.
    Екстаз народження небесного буття
    Із порожнечі форми в світоснові,
    Зі смерті в дерть, у коло зачаття́
    Матерії живої, в ква́нти просторові
    Пологів Всесвіту. Він – таємне́ дитя
    Розлучення Галактик й сили волі
    Коду Енергії. Зіро́к серцебиття
    І апогей Нуля у Ма́ксимі. В цім лоні
    Є прірва Усьогó і чрево сповиття
    Реліктів Ха́осу і Ладу, пульс сваволі
    Запліднення Шляху́, земного сум’яття!

    Павло Гай-Нижник
    14 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Марта Январская - [ 2018.01.14 10:12 ]
    Старо-Ново-Годное
    Под звон колоколов,
    звонящих на Василия,
    ловлю, как птицелов,
    слова себе по силе

    и кутаю в снежок,
    идущий избирательно.
    Снег – это мой божок
    в кровати из тетради.

    Богам-снегам с небес
    спускаться опрометчиво –
    земля не для чудес,
    чудить здесь нечего.

    В незапертую дверь
    Снежинки - гостьи редкие.
    И птицелов теперь
    как птица в клетке.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  44. Ольга Паучек - [ 2018.01.14 09:02 ]
    Небесні пушинки
    Наївні Сніжинки
    Додолу з хмаринки
    Пустились у перший похід,
    Спинитись хотіли
    На дерева крону,
    Або на шліфований лід...

    А Вітер Сніжинку
    Так трепетно любить
    Й шанує її чистоту,
    Він дме без упину,
    Щоби не дозволить
    Їй впасти в калюжну сльоту.

    Безпечні Сніжинки
    Небесні пушинки
    Покинули батьківський дім,
    Мандруючи світом,
    Кружляючи з Вітром
    Приносити радість усім.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Сонце Місяць - [ 2018.01.14 03:12 ]
    Проза
     
    титанія виходить із квартири
    на двір крізь парфумований відстій
    із нотками поцвілості й сечі
    кому під’їзд кому доречний нужник

    спішить на ліхтарі які дозують ніч
    & спрощують ловитву оберонів
    життя з якими тривіальне порно
    де темперамент означає темп

    там похапцем & нахильцем ше пиво
    там сестри не спілкуються роки
    вони докучливі й бездарно злі
    & розповіді їхні безпросвітні



     * * *


    сусіда, інженер, як те говорять
    з рейок з’їхав воював на сході
    вернувся пив над головою
    у самоті до світу колобродив

    затим його убив один краянин
    було встановлено, в автопригоді
    але водій пройшов усі контролі
    & живши майже безталанно
    засмучений, залишений на волі

    заходить на могилу після свят
    де з фото, ксерокопії простої
    йому всміхається солдат



     * * *


    позбавлені інтелекту
    те саме що божевільні
    тільки порядком чесніш

    загублять останній гріш
    погладять якого пса
    підуть відлити в під’їзд

    за них потерпає зміст
    за них воюють солдати
    за них депутати всі





      


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Юрій Кисельов - [ 2018.01.14 01:27 ]
    Сіймо!
    Новий рік нині тільки на старті –
    ще не знати, що він принесе…
    Та шануймось – бо ми того варті –
    і подякуймо Богу за все!

    Україна в цей день посіває,
    аби рік обдарив нас добром.
    Хай же чують Париж і Гаваї,
    як щедрівки дзвенять над Дніпром!

    Не лише на врожай цьогорічний –
    ми ж не хлібом єдиним живі –
    сіймо «добре, розумне і вічне»,
    знань і мудрості зерна нові!




    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Сергій Гупало - [ 2018.01.13 23:11 ]
    * * *
    Задалеко зайти – це немовби проблема сучасна.
    Небезпечно свій розум у сварці колег оголити.
    І терпимо – намріяні острів, папуга, піастри,
    Там ти зранку ще цар, а під вечір – не більше, ніж митар.

    Золотитися буде свобода від лисого чорта
    І полегкість у темні легені впливе кофеїнно,
    Забуруниться кров, бо забракне об’єму в аорті;
    І тому ти спинився, всміхнувся, пішов, як по мінах.

    І тобі все можливе і навіть болить Україна,
    І альбомні бажання знецінені, як випадкові.
    Та удруге не жити. Ця істина – ніби провина.
    Замовкають думки, що масони затіяли зговір.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Бойко - [ 2018.01.13 22:05 ]
    * * *
    Усе безповоротно відлетіло.
    І надаремне думати про те,
    Кому тепер твоє належить тіло,
    Для кого твоя усмішка цвіте.

    Кого твої іскринки зігрівають,
    Кого твої торкаються уста,
    Для кого твій чарівний сміх лунає…
    Усе даремно – ти уже не та.

    Лишилася жевріюча надія,
    Благенький промінець в суцільній млі.
    Його я загасити не посмію,
    Бо як без мрії жити на землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 20:45 ]
    Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
    Засніжило? Пишеться про сніг.
    Ляпає із неба? Про вологе.

    Непогано базграти на пні,
    Прямо в душу зазира природа.
    Зачесалось дещо у мотні?
    То не гріх згадати і Ерота.

    В генія жар-птиця у руці,
    Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
    На товар знайдуться покупці:
    Заковтнуть і ліверку, і кишку.

    Крутить задом в хащах павіан,
    Він самичкам симпатичний, любий.
    Кажуть, я – бездарний графоман,
    Що не втну – не ліпиться докупи.

    Ну то й що? Є гроші, інтерес,
    Щоквартально видається книжка.
    Утомився від прем’єр, імпрез:
    На Парнас пролізла сіра мишка.

    Тьохкає у пущі соловій,
    Бездоганні голос, партитура.
    А в інеті розкидають гній,
    І росте гора макулатури.

    А сатирик – підлий критикан -
    На титана марно кудкудаче.
    У Пегаса видоїв роман,
    Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


    13.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  50. Домінік Арфіст - [ 2018.01.13 20:42 ]
    святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
    я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
    (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
    в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
    вирубують рими раби у своїй другорядності...
    святий Домініку, я так і не впорався з розумом
    тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
    я слово дароване й роздане поза законами...
    я не володію умовностями і канонами...
    удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
    я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   9