ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2018.07.17 09:51
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені

Микола Соболь
2018.07.17 09:09
В кишені пусто. Гривня лізе вверх.
Сарай забув, як пахнуть поросята.
У депутата відсьогодні свято!
Метро по вісім. Люд очима змерх.

Хизується «здобутками» – Кличко:
«Ми в змозі всі проблеми подолати…»,
А батькові нема чого до хати

Олександр Сушко
2018.07.17 09:01
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.

Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,

Ігор Шоха
2018.07.17 07:33
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.

І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,

Сонце Місяць
2018.07.16 23:57
Я & мій автір
Знову на варті
У цирку фріків
Стіни розкриті
Далі у силі
Конвенції звиклі
Звісно в програмі
Дощ~ оріґамі

Олександр Бобошко Заколотний
2018.07.16 16:54
Похмуро та сіро.
Виникає ціла низка питань:
про сенс існування;
ймовірність народних повстань;
чи прогодує
землІ
успадкований клаптик…
Миряни!

Ярослав Чорногуз
2018.07.16 13:05
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Хай Боги тебе оберігають –
Тчи між нами сокровенну нить.

Хай твій дух живе отут - навколо –
Живить душу зранену мою.
Сонячне Богів чарівне коло,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.16 11:41
Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
І настрій - помаранч, розсіялись догани.
Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
А пари кружеляють... Піти й мені б у круг

Олександр Сушко
2018.07.16 07:22
Поклявся чорт у дружбі на віки,
Натомість висисає з нас живицю.
Щодня мій рід кладе під горбаки
І я безсилий зупинити крівцю!

Мій брат упав у степовий курай,
Святий юнак! А я - живий і грішний.
А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -

Олена Багрянцева
2018.07.15 23:51
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Бо зупинитись важко на півслові.
Бо наша річка вільна і глибока.
Бо віра в диво досі незворушна.
Ще так багато нам готує доля.
Ти просто будь.
Ти спробуй відчайдушно

Вікторія Лимарівна
2018.07.15 22:52
В житті не буває однаково всім :
Це знати ми маємо передусім.
Життя – пізнання, боротьба, виживання.
Буває, що в колі тримає страждання

Так довго, що відлік іде на роки…
Здається, немає вже сили, поки
Пізнаємо зцілення якось нарешті,

Ігор Шоха
2018.07.15 22:46
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
А поруч мене дівчинка ...і жінка,
услід якої зиркають мужі.

А нам не залишилося і сліду.
Хіба що за межею догори.
Бо що іще бабусі або діду

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.

Світлана Майя Залізняк
2018.07.14 10:42
Даруй не дошкульність, а лілії,
і мовкни, гортай сторінки.
В еклогах - мудроти Вергілія,
і зась шварготіти ніким.

Крячок уявив себе соколом,
римує для жаб і вужа.
Пегасся дрібненько процокало...

Ярослав Чорногуз
2018.07.14 01:00
Нависають кучугури
Із небесних площ –
Невеселі і похмурі –
Певно, буде дощ.

І пливуть, не поспішають,
Десь у далечінь.
Вітер шепче кожній з гаю:

Олексій Кацай
2018.07.13 17:23
Фотони гуртуються в грона
сузір’їв з ламкої слюди.
В метанових дюнах Плутона
згубилися наші сліди.

Читаючи космос ногами,
нотуємо зоряний лан.
Галактика ж повна чутками

Олександр Сушко
2018.07.13 17:19
Я - людина! Не бридка свиня!
На нозі стирчить помитий палець.
У Дніпрі купаюся щодня -
Трансцедентна влада постаралась.

Мер-боксер співа на всі лади.
Упіймав за носа, став питати:
- Де гаряча? - Випили ...коти!

Маріанна Алетея
2018.07.13 12:24
Вовчику-братику, де ті сліди між заметами?
Білого степу завія біжить навздогін.
Сірими спинами холодом разом приплетені,
Місячне сяйво у мороці ночі хвилин.

Вовчику-братику, гірко то зимними повнями
Зграю загублену степ поховав на віки,
Справді од

Микола Дудар
2018.07.13 12:22
Шаруділо й капало з-під листя
Попередньо гримнуло з небес
Розірвало ниточку в намисті
І про це ні слова в еSеMеS…
Я чекав, надіявся… в садочку
Розганяв й закреслював думки
Як мені провітрити їх, Отче
Під дощем у листі не з руки?!…

Ярослав Чорногуз
2018.07.13 09:08
Сутеніє понад садом,
Вітер спеку прибива.
Прохолодою відрадно
Ніжно дихає трава.

В небі місяць – наче скибка,
Зорі – в мерехтливій грі.
І немов фальшива скрипка –

Микола Соболь
2018.07.13 06:17
Крадуть усі. Хто воду, хто пісок.
Сліпа Феміда, спить іще Аврора…
Сусід Петро мотає третій строк
(Гвіздка украв на дачі прокурора).

Тенденція у цій біді проста:
Бери, тягни… щоби достаток мати,
Якщо потрохи – злодій страмота.

Сонце Місяць
2018.07.12 18:42
прірвою у полинні ~ лунає липень
свавілля змій & неспокій звірів
в зірницях марних чекань на зливи
стагнації пристрасті стигми зневіри
втрачені двері примарні вікна
післяпівнічно облудні будні
у чорнильній прострації герметичній
чи знайдено ніде аб

Іван Потьомкін
2018.07.12 17:24
Спать довго не лягала Україна,
Лузала насіння, пила пиво:
Чекала гола від хорватів,
Як грали із синами супостата.
І діждалась, і повірила, що змога
Орлам балканським здобути перемогу
Й над тими, що світові футбол одкрили.
І віра ця дійти до фінал

Петро Скоропис
2018.07.12 15:11
Коли ти поминеш мене
в краю чужім, хоча нівроку
слова ці вимисел, а не
завбачення, про віщо оку

у всеозброєнні сльози
слова не повістять, ні дати
їх витончена волосінь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Іван Потьомкін - [ 2018.07.12 17:15 ]
    Слава Україні!!! Хвала Хорватії!!!













    Спать довго не лягала Україна,
    Лузала насіння, пила пиво:
    Чекала гола від хорватів,
    Як грали із синами супостата.
    І діждалась, і повірила, що змога
    Орлам балканським здобути перемогу
    Й над тими, що світові футбол одкрили.
    І віра ця дійти до фіналу додала їм сили.
    Що ж, хай же й французи, давно уже не білі,
    Спізнають те, що іншим відболіло.




















    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  2. Петро Скоропис - [ 2018.07.12 15:22 ]
    З Іосіфа Бродського. Співи без музики
    Коли ти поминеш мене
    в краю чужім, хоча нівроку
    слова ці вимисел, а не
    завбачення, про віщо оку

    у всеозброєнні сльози
    слова не повістять, ні дати
    їх витончена волосінь
    не годна витягти, бодай ти

    за тридев’ять земель і за
    морями, в формі епілогу
    (хоча, нагадую, сльоза,
    минулого окрім, потроху

    все зменшує), коли мене
    ти поминеш тамтого Літа,
    ще Божого й зітхнеш, – о, не
    зітхай! – обвівши сумовито

    ті кількості морів, полів,
    розкидані між нас, і ти не
    догледиш, що товпу нулів
    очолила сама. В гордині

    твоїй чи сліпоті моїй
    річ, або тім, що ні до чого
    не зобов’яже це, та їй-
    же, й дякуючи Богу,

    бодай на борговý пеню,
    раз боронив тебе погано
    від гірших бід, обороню
    тепер од зайвого зітхання.

    Майбутнє має форму тьми
    в подобі спокою нічного.
    В майбутньому, якого ми
    не знаємо, щодо якого

    упевнитись лише в однім
    я, менше з тим, наразі в стані:
    що стріч зі самотою в нім
    нам доста випаде, принаймні,

    воно уже настало – рев
    метілі, здаленілі зойки з
    глухої сутолоки мрев
    самі є неспростовний доказ

    майбутнього – не у журбі й
    розраді річ, а їй по силі –
    отак бо віщий голос мій!
    уяву полонити в стилі

    Шахеразади: тих казань
    з підказками, що дляться довше
    посмертно від оповідань
    її очікувань – дозволь же

    осин говіркою журних
    тобі назичити утіх; та
    щоб тіні у снігу круг них
    звитяги славили Евкліда.

    ***

    Коли зітхнеться по мені,
    дня, місяця од Божа Літа
    такого бо, на чужині,
    за тридев’ять земель – а вийде

    не менше двадцяти осьми
    можливостей – озброюй вічі
    вологи краплею, візьми
    перо, і, аркуш склавши вдвічі,

    сторчма в нім перпендикуляр
    постав, як небесам підпірку
    в помогу, буцім той кресляр,
    між точками: а ми, допіру

    змаліємо і там, кругом
    зникомі, а папір – спонука
    й нагода зблизитись обом,
    хоч точками; отож, розлука

    є тим, що ділить по прямій,
    і силоміць ділима пара
    коханців – погляд твій і мій –
    до вістря перпендикуляра

    обернуться у пошуках
    деінде сховків неприступних,
    під гугіт крови у висках;
    і що це є, як не трикутник?

    Огляньмо і фігуру ту,
    яка незле на часі онім
    нас понукала у поту
    скидатися не раз холоднім,

    найти потилицею кран
    огаркам жалюгідним глузду;
    і стачило її старань,
    коли не стерти віч полуду

    із ревнощів, прикмет, комет,
    порч, приворотної хороби
    – то перейнятись на предмет
    її трикутної подоби.

    Розгледьмо, геж. Щодо розлук –
    і тиснява, і сліпуватість
    обіймів – ліпша з запорук
    невидимості в них; сховавшись

    навзаєм, сторонились ми
    від простору сумлінно – надто
    лопатками та ліктями,
    за що сторицею й розплата

    відступникам; візьми перо
    та чистий аркуш – символ смислу
    простертого, й збагнувши про-
    порцію – а нам під силу

    весь уявити простір: наш
    світ вартує авторитетних
    завваг: як не сторожі башт
    захмарних, то страстей шалених

    захмарних – уяви затим
    пропорцію прямою пустці
    між нас на аркуші пустім
    і, мапу постеливши купці

    подробиць, циркулем розбий
    на градуси, містити перш ніж
    всю довж її – і найдеш в ній
    любові від життя залежність.

    Отож, коли пряма уздовж
    відома нам, а нам відомо,
    що витівки подружніх лож
    з наріжністю кутів вагомо

    відраюють від очних стріч
    обох(побічного резерву
    ніч не вітає, ясна річ),
    то перпендикуляр, по центру

    посталий сторч, незле трима
    два погляди і, прямовисна
    з підстав ґрунтовних, обома
    здіймається його вершина

    озонних не заради дір,
    і поглядів не факт, що стачить
    на більше; але кожен взір,
    заціплий на вершині – катет.

    Прожекторів так промінці,
    долаючи недружній хаос,
    захмарну обирають ціль
    і угамовують цікавість;

    та ціль їх – не мішень стрільця
    несхибного, але бездонна
    свічада глиб, куди лиця
    нездалі бачити ’дне óдне

    не кажуть; і кому, як не
    на катеті розвивши тему,
    тобі довести, крім мене,
    давно відому теорему

    обернену прямій, і де
    доведене наводить ляку
    згірш пугала, яке веде
    у пошуку пристанищ в закут.

    Це те, що нам тепер дано.
    Надовго. Як рукам – поклажі,
    відсутні помацки, рядно
    прозоре простору в пейзажі.

    Це місце для нестрічі. Звід
    захмарний. У відлюдних тишах
    гостинний закапелок. Рід
    кутів із ліпших, найглухіших

    принаймні, адже слів кліше
    нас не заскочать в нім. А решта
    є справа наших віч лише
    і вартості в очах предмета.

    З роками, бо далеко до
    безсмертя нам і до едемів,
    ми вимостимо там гніздо
    і в нього порівну складемо

    скарби, ошмаття мислив, страх
    невиговореного тощо,
    а цього доста у кутах;
    і рано або пізно точка

    указана піде у ріст,
    заматеріла від коріння,
    в ній зоряних набуде рис
    світ внутрішній, який хмарина

    не застує – і сам Евклід
    кутів двох підсумки трикутні
    горішній млі благословить;
    такі тут, бачмо, форми шлюбні.

    Такий нам випадає триб.
    Надовго. Назавжди. До гробу.
    Ублиз невидимим. Згори
    неявних сутностей подобу

    зате пильнують день і ніч
    од Заходу по Схід, і зовні
    зникомі – ока умлівіч
    усевидющого не годні

    уникнути. І кільки б яв
    пітьми не ув’язнила скопом,
    візьми його тепер і встав
    своїм новітнім гороскопом,

    докіль те око в темноті
    не добирає слів. Розлука
    є сумою всіх трьох кутів,
    а нею викликана мука

    є форма потягу промінь
    до злук; і їх взаємна мога
    сильніша інших форм тяжінь.
    І поготів – потуг земного.

    ***

    Схоластика, ти кажеш. Так,
    нівроку – забавка із горем
    ним невстидимих неборак
    у сховки. І зоря над морем –

    що є вона, як не (дозволь
    до слова, щоб зарозумілим
    не видавався штиль) мозоль,
    натерта просторіні світлом?

    Схоластика. Чом ні? І це
    можливо. Згода відповісти
    теж відповідь. І чи не все
    схоластика на цьому світі?

    Бог віда. Ідучи до сну,
    я бачу за вікном кончину
    зими, що застує весну:
    це ніч відраює причину

    від висліду. Не визнають
    квадрати, дати, оковиди,
    твою долоню чи мою
    до скронь притиснуту...
    Коли ти

    невільно поминеш мене,
    згукнуться мимоволі згадкам
    і височіні, де майне
    де-небудь там, над Скагераком,

    у гурті відданих планет,
    блукава, мерехтлива ледве
    зоря, що висіяла геть.
    У тім і поляга мистецтво

    любові, та й життя, утім,–
    чутті речей йому супутніх,
    що в місці викаже пустім
    скарби, потвор, дівочогрудих

    крилатих левів пасадобль,
    божків безмірної могуті,
    провісників орлиних доль.
    Подумай, скількимога суті

    творінь простіш – і поготів,
    чим витинати оторочку
    природній оболонці див –
    є умістити простір в точку!

    Ткни пальцем уві млу – най будь-
    куди. Куди волієш ткнути.
    Не те, що є у ньому, суть
    життя, а те, що має бути.

    Ткни пальцем у пітьму вгорі,
    де висотою взяті ноти
    не поступаються зорі;
    і, як її нема – довготи,

    їх лоск, що заялозив слух,
    звиняй: як запізнілий кочет,
    вони над скрухами розлук
    невільно звиситися хочуть.

    -----------------------------











    -----------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  3. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.12 10:13 ]
    Серце ніжності так хоче
    А моє серце ніжності так хоче,
    Хоча ідуть до осені літа,
    Та літечко ще у душі тріпоче
    Й співає жайвором над нивою життя.

    Яка так щедро віршами вродила
    І на майбутнє задумів запас.
    Лише б Всевишній дав здоров"я й сили,
    Вогник любові довго ще не гас.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Зеленько Іринка Швед - [ 2018.07.12 08:36 ]
    Плеса спогадів
    Плеса спогадів

    Як чуб трави, парканні чорнобривці.

    І треба ж так, посіялись самі.

    Краса - убивча сила. Де ж мисливці?

    ...Полює літо в травах по землі.



    І я з дітьми, неначе та блаженна,

    Побігаю босоніж по росі...

    Цей день липневий сонячно-шалений,

    Як врешті-решт усі липневі дні.



    А плеса спогадів мої не оміліли:

    Над Тясмином з тарзанок як було

    Все круговерть, бо з остраху летіли:

    Свистіло в вухах, і в руках гуло.



    Тоді земля гойдалася і небо,

    Хати і небо, поле й верболіз.

    А мама все нас кликала до себе:

    "Ти ж, доцю, змерзла! До води не лізь!"



    Хотіла б я дитинство розгойдати,

    Як човника на березі того.

    Час-течія не хоче нас чекати,

    Тримай, вітрильнику, ти берега свого.



    Я йду стежками теплими з амброзій,

    (Колись цвіли тут маки й полини).

    Ніхто мене тепер уже не спросить:

    "Ти доцю змерзла? В воду більш не йди!"



    Бо вже моя матуся бавить внуків.

    Бабуся кличе рідних онучат:

    "Вода холодна, не вмочайте руки.."

    ...Купає Тясмин качечку й качат...

    5.07.18


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.39) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  5. Зеленько Іринка Швед - [ 2018.07.12 08:38 ]
    Дотик
    Я так мрію торкнутись твоєї руки ненароком.

    І впізнати твій погляд серед тисячі інших облич.

    Ти немов і далеко, непомітно зі мною, тут поряд.

    Лиш до себе поклич...



    Часто сняться мені ті бурштинові заходи сонця -

    намистини нанизані наших останніх прощань.

    Їх проміння тепло лисеням заховаю в долонці.

    А воно у клубочку дрімає, поглянь.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.39) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2018.07.12 07:06 ]
    Не так!
    За Крим кацап отримує медаль,
    А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
    Розбилася коштовна пектораль,
    Підмінює ярлик ординський волю.

    У братовбивстві москаля виню,
    Обвикнув красти лиш у безборонних.
    Долоні ще гарячі від вогню,
    Косою смерть махнула біля скроні.

    Щодня ховають матері синів,
    Щодня кровицю п"є кремлівська банда.
    Та не було б не суму, ні війни,
    Якби у спину не плювала зрада.

    Хохляцький дух підгнив за сотні літ,
    А кум кричить: - Війна? Не маю діла!
    Ну що йому Шевченків заповіт -
    Вуста нерідна мова очорнила.

    Налипла на державу всяка гидь,
    Ще трохи і людей не стане в пустці.
    За ці слова закриють рота вмить,
    Забанять в інстаграмі і в фейсбуці.

    Зі зрадою ми боремось не так -
    Із друзями йдемо у темну нічку.
    Не судимось - ламаємо хребта,
    А трупа викидаємо у річку.

    12.07.20118р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Левицька - [ 2018.07.11 23:21 ]
    Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивлячись у далечінь,
    де янгола перо
    край неба простяглося.
    Лелечі береги,
    наяди млосних сновидінь,
    за дзвонами краси
    ховають сіру осінь.
    Засмаглі горілиць,
    з роси покошені жита,
    і не віщує птах
    земних щедрот для тіла.
    На пасіці життя
    в шпарину серця, золота
    маленька бджілка, мов
    у вулик залетіла.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (4)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  9. Маркіяна Рай - [ 2018.07.11 16:08 ]
    Мальвами
    Ніжносте, перепроси.
    Стань мені за осу,
    Надокучай, жали,
    Бо
    Жаль в мені.
    Жити без тебе - ні...
    Нібито наяву,
    Вулицями, містами,
    Ставна ж бо до очей,
    Чуєш вину ачей,
    Чи заблукала? -
    Прикро.
    Мчаться лукаві дні,
    Багнеться простоти.
    Мечеш мені: прости!
    Мальвами прорости!
    Хтось насадив їх тут,
    Перевернувши сірість.
    Я б не повірила
    В
    (Міра мого добра.
    Міра в мені краси)
    Те
    (Не любила їх),
    Що так буває.
    Але ж буяє!
    І
    То не моя вина,
    Що не любила їх.
    Ти для усіх - одна
    І для усіх - усе.
    Тільки тебе в мені
    Не вистачає.
    Ніжносте, перепроси.
    Я (не зі зла) прощу.
    В місті нечастих трав,
    В миті квітчастих вулиць,
    Звично як вдих і видих,
    Чи як обридливість лиць,
    Ставна ж бо і проста,
    Терпко в уста цілуєш,
    Стань за нестерпність же,
    Жити без тебе - ні...
    Вжаль мене за усі
    Жалі.

    11/07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  10. Сонце Місяць - [ 2018.07.11 15:03 ]
    певне
     
    Хамфрі Богарт підводиться з ліжка
    з’їжджати з цієї квартири
    на годиннику щось нуль чотири
    добрий ранок ~ безсонна нічка

    завше можна знайти якесь діло
    інша жінка чергова пісня
    хай пріснé собі аби не присно
    на свинець обертаючи срібло

    чорнобіло~ барвиста дійсність
    понад кавою мирно курить
    позіхаючи ледь умисно

    & художник часом натурник
    & хворіє коли продюсер ~
    спиває такі ж мікстури


    -¢-





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  11. Зоріна Головатюк - [ 2018.07.11 14:11 ]
    Слова


    Спочатку було тільки слово,
    Воно - усіх основ основа,
    Тому. бридке, а чи красиве,-
    Таїть в собі велику силу,
    Яка чаїться десь у серці,
    Допоки звуком не озветься.
    Безжальне слово може вбити,
    Із певних ніг на землю збити,
    Тендітну душу загубити,
    Знекровити, занапастити,
    Талант навіки занедбати,
    Невинного затаврувати,
    Скувати душі у кайдани
    Байдужості, ганьби, обману,
    Посіяти жадобу, заздрість,
    Прогнавши геть безпечну радість,
    Там, де цвіли любові квіти,
    Лиш лють і ненависть зростити.
    А може слово окриляти,
    У далечінь мрійливу звати,
    Насінням плідним, благодатним
    В незрілих душах проростати.
    Сердечне слово надихає,
    Лікує, пестить, осяває
    Довкілля втіхою і світлом,
    Дарує посмішки привітні.
    Тому про слово треба дбати,
    Щомиті мусим обирати -
    Небесну даль подарувати
    Чи ніжні крила обірвати.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Зоріна Головатюк - [ 2018.07.11 14:01 ]
    Квітень
    Пелюсткопад духмяний абрикоси.
    Стара хатинка на краю села.
    Тепла провісники - сріблясті роси,
    І верболіз, що в коси заплела
    Весна-бешкетниця під спів пташиний,
    Що вальсом Гуно у гаю луна.
    Арабісу альпійського перлини.
    Пробудження природи таїна.
    Стрункі берізки, юні наречені,
    В сережках хризолітових стоять.
    Кульбаби квіти, сонцем золочені,
    Нектаром бджілок будуть пригощать.
    У тім раю, у віхолі квітковій,
    Дівча, мов зачароване, стоїть.
    Бабусі серце, сповнене любові,
    Готове небо й зорі прихилить,
    Бо старості відрада - то є діти,
    Адже назад немає вороття,
    Вони дарують, як весняні квіти,
    Надію на продовження життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2018.07.11 12:52 ]
    Дороговказ
    Віками Україну ґвалтували
    її відвічні браття-вороги.
    Брехню за правду часто видавали,
    історію кували в ланцюги.

    Зі зрадників все витязів ліпили,
    героям Неньки ж – ставили тавро.
    Старалися позбавить її сили,
    щоб тік назад уже й старий Дніпро.

    Споруджували пам’ятки наймитам,
    давали їхні ймення городам.
    До їх підніж вінки носили, квіти
    й наказували це робити нам.

    Історію у творах вивертали
    назовні хутром, ніби той кожух.
    Най істини невільники не знали,
    щоб придушити геть бунтарський дух.

    Синів, Вітчизні відданих, гнобили,
    гноїли в тюрмах, дальніх таборах.
    Їх по Сибіру всіх розпорошили,
    мов Калнишевського тримали в Соловках.

    Історію потрібно відновити –
    скажу і ще казатиму не раз.
    Лиш істина дорогу всім освітить,
    вона в майбутнє нам дороговказ!

    11.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  14. Махайло Епатюк - [ 2018.07.11 11:48 ]
    Позиція
    Я не кінчав консерваторій,
    Але я люблю клізматорій!
    Як сиплять перцю забіяки
    Самому пороху у... діжку!

    10.07.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2018.07.11 11:24 ]
    Упізнав!
    Сатирики шматують всіх підряд,
    Але в одного ніц немає шани.
    Поганий кровосисний апарат
    На аурі лишає рвані рани.

    Нехай він лусне чи ухопить грець!
    Пив кров, тепер жує, неначе бургер.
    А я цнотливий лірик-писунець,
    Поезій струни рвуться від напруги.

    Хитаються душевні терези
    І зів'ядає гордовита поза.
    З Парнасу підло тягне за труси,
    А озирнусь - хапає і за носа.

    Присів, творю, спускаю творчий пар,
    А він вже тут - довбає по голівці.
    Не діють ні прокляття, ні хабар,
    У генія одгриз шматок сідниці.

    Міняю стиль, малюю наратив,
    Життєва правда замінила казку.
    Верлібр у блог! Під псевдо вигук: - Ти???
    Впізнав, упир! Ховаюся у ряску.

    10.07.2018р.

    Адами та Єви

    Втік із хати, рубатиму дрова,
    Поковтаю з розпуки вина.
    Мусі-пусі не лізе, панове,-
    Накричала уранці жона.

    Я їй казку писав тижнів зо три,
    Переплюнув Давида псалми.
    А вона не пускає під ковдру,
    Голодую, неначе в тюрмі.

    Каже: - Кволої лірики мало!
    Ну, а ти від Ерато здурів!
    Хочу "бабок"! Амурного шалу!
    Гризти тістечка - не сухарі!

    Накуплю післязавтра курчаток,
    Кабанця подарує кума.
    Буде знов у сімействі порядок,
    Нині ж гиркає: - Киш! Не займай!

    Склав дрівцята ловкенько рядами,
    Бур'яни посапав на межі.
    Зароблятимуть гроші адами -
    Єви будуть кохати мужів.

    10.07.2018р.

    На екрані - справжній мартопляс,
    По TV дивлюсь канал дівочий.
    А цицьки, панове! Вищий клас!
    Настромитись добровільно хочу

    Кум розкодував цей рай душі,
    Аж Амур старий роззявив рота.
    Пишна фея впала в спориші,
    В казку розчинилися ворота.

    Ще гурток ельфійок надлетів,
    М'яз сердечний б'ється магнітаром.
    Показати б власній вереді
    Ці кульбіти, сексуальний слалом.

    Рев жони на смерть перелякав,
    В пах з розгону увібгалась ніжка.
    - Бахуряко!- любонька гука,
    - Геть від "плазми"! Марш зі мною в ліжко!

    Рве на клапті розум хтивий шал,
    Стиснула жона в палких обіймах.
    Я дивлюсь один лише канал -
    Натуральний. І жона не грима.

    08.07.2018р.

    Проспав

    Між ДНК і рибосом
    В лабети упіймала мавка.
    Скажіть,- який мені резон
    Тягнути остогидлу лямку?

    Намріяв - визріє талант,
    А син в туман горілки шаснув.
    Навчився пити все підряд,
    Жує, втопивши очі в "плазму".

    Насправді отакий і я -
    Не помічаю світ навколо.
    Спіраль генома як змія,
    Вкусила - не відчув й укола.


    А, може, виховав черств'як?
    Проспав, коли згасала зірка?
    Сказав сусід: - Дитина - брак,
    Одна ротяка є велика.

    Завити хочу в неба синь,
    Кровина рідна - бита карта.
    Жона вагітна. Буде син.
    Живіт штовхають рученята.

    08.07.2018р.


    Потойбічне

    Штрикає цвинтар ультрафіолет,
    А у могилах затишно на диво.
    Бабуся крекче: - Тут лежить поет!
    Опалубкові поклонись поштиво.

    Ще вірує народ у чудеса,
    Хрести кладе, курчаток ріжуть вуду.
    Про домовини я ще не писав,
    А варто, бо у ній лежати буду.

    Дубова краща, із сосни не хо,
    Поточить шашіль, зогниває швидко.
    Як гигну, то укриюся гріхом,
    Пихатий профіль вже не буде видко.

    Дописую останній том рулад,
    Пегас харчить, облізли хвіст і крила.
    Уролог - цар яєчок і простат -
    Для пацієнта не жаліє пійла.

    Із часом пропаде горбочка слід,
    Мене забудуть рідні, боги, мавки.
    Здригнувся Всесвіт - помира піїт!
    Любовна муза плаче у фіранки.

    08.07.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.11 10:36 ]
    Лікуватись від... кохання
    Миті відпочинку свого…
    Маю радість наяву:
    Як же добре босі ноги
    Устромити у траву.

    Як же добре розчинитись
    У природі чарівній.
    І радіти, наче діти…
    І снагу черпати в ній!

    Бачити, як вітер водить,
    Пестить хмари де-не-де.
    Вечорову прохолоду
    Як вино пить молоде.

    Чути скрізь безперестання -
    Легіт солодом запАх.
    Лікуватись - від кохання -
    В непрожитих ще літах.

    10.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  17. Микола Соболь - [ 2018.07.11 03:12 ]
    Тебе ніхто ніколи не любив
    Награлись в Україну? – доста, любі! –
    Finita la commedia*, усе.
    Лишилося «залити» на «You Tuber*»
    Місця, в яких Макар телят пасе.
    Чи ми не тому Богові молились?
    (Не знаю навіть мовити, що вам.)
    За що боролись, тим і настромились.
    Я, чув, десь кажуть так: Cherchez la femme*.
    11.07.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.07.10 22:10 ]
    Не оглядаючись назад
    IЖиття дає, а забирає смерть
    усе, що устигаємо надбати.
    Супроти неї ідемо на герць,
    якщо не оминає наші хати.

    У неї філософія така, –
    пізнай себе, – і заповідь остання:
    « не будь дурним». Іде без покаяння
    душа, яка не варта п’ятака.

    II« Усе іде, але не все минає», -
    і є чого молитися усім,
    аби на небі прийняли своїм
    улюблені, яких уже немає.

    Ці пам’ятають, хто і як місив
    болото біля західної брами,
    а нині поміж неозорих нив
    лежать заупокійними рядами.

    Осудять за нескоєні діла,
    які до себе приміряють метри.
    Що маємо, за те Йому хвала.
    Чого немає, буде після смерті.

    IIIЯ і не піп, і не учитель-дяк,
    і не умію душі сповідати.
    Самі себе виховуємо так,
    аби не червоніти за таланти.

    Бувайте, друзі вічні і живі,
    і ті, що мимоволі за плечима
    повторюють путі несповідимі.

    Всі паралелі на землі криві.
    Я ще гуляю по оцій траві,
    а як іду, не хлопаю дверима.

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  19. Олена Балера - [ 2018.07.10 17:38 ]
    ***
    Усміхнена далеч зробила невпевнений порух,
    Освітлена темінь соромилась бути собою,
    Здавалось, що вічність минула уже відучора
    І час половину життя відібрав у двобої.

    Відкрита душа – то розчинена скринька Пандори,
    А розум горланить святенником за аналоєм.
    Та найголовніше зі мною, – навіки і поруч,
    Хоча сьогодення іще й не такого накоїть.

    Іде стрімголов, шкереберть очманіла епоха
    І дати їй раду ніхто наодинці не зможе,
    Бо їй наші прагнення – мовби об стіну горохом,

    Її наші світлі пориви ніяк не тривожать.
    Безцільно плетуться сміливці і страхополохи.
    Хизується владою час – обважнілий вельможа.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (4)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.07.10 08:57 ]
    en route
     
    як лох сріблистий
    шляхом ізвідси
    було красиво
    & ти купився
    шалом нарциси

    усесвіт кожен
    що ніби хоче
    & начеб може
    хіба не знає

    совіцькі школи
    не тому вчили в
    часи трешові





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.10 08:41 ]
    Горобинове намисто
    Горобинонька червона
    Достигає край воріт.
    Свої кетяги додолу
    Нахиляє від ваги.

    Сонцем лагідним зігріті
    Багряніють ягідки,
    Теплим дощиком умиті,
    Ой, чудовії які!

    Я зроблю із них намисто
    Та й на свято одягну,
    Воно сяє променисто.
    І веселу, не сумну

    Гарну пісню заспіваю
    Так, щоб чули люди всі.
    Нехай лине рідним краєм
    І торкається душі.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.10 08:10 ]
    Видіння-мрія
    Чи зобразити буде до снаги?
    Між хмар стемнілих – снігу кучугура…
    Піднявсь у височінь Палац Богів,
    І я моливсь до нього, наче гуру.

    Й до мене зі своєї висоти
    Він промовляв немов рожевим світлом.
    Щоб помисли свої міг вознести,
    І щоб вони любов`ю тихо квітли.

    Якби і весь народ зі мною так
    Моливсь… Відраду з того мав будинку.
    І на одну ясну бодай хвилинку
    Понад собою з бруду виростав!

    9.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  23. Микола Соболь - [ 2018.07.10 07:27 ]
    Дніпрові ракла
    Не бачити старим садам зірниць –
    Зрубали. А «Пилипова» гора
    Під екскаватором упала ниць.
    Не п’є і птаха воду із Дніпра.

    Довкола гостроколи-бур’яни,
    Стоять палаци, буйствує життя…
    Розкрали землі збоченці-пани.
    Ні Совісті, у них, ні каяття.
    10.07.17р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  24. Володимир Вінокуров - [ 2018.07.09 23:59 ]
    Сьогодні особливий день, мій сину
    Сьогодні особливий день, мій сину,
    Єдиний, неповторний в плині літ.
    Сьогодні вперше ти побачив світ
    І першим подихом наповнив груди.
    Ти голосом, не чуваним ще всюди,
    Нарешті закричав про свій прихід.

    Сьогодні особливий день, мій сину.
    Сьогодні ти відчув свій перший страх,
    І поцілунок в мами на вустах
    Пізнав ти перший з тисяч, що ще будуть.
    Ці миті вже ніколи не забудуть
    Ті, хто тримав тебе тоді в руках.

    Сьогодні особливий день, мій сину,
    Для Тої, що так ніжно берегла,
    Ростила і від горя стерегла
    Тебе у лоні, поблизу серденька.
    Страждання й біль здолала твоя Ненька,
    І в муках свою Радість віднайшла.

    Сьогодні особливий день, мій сину.
    Вже плід достиг від дерева Життя,
    І, відірвавшись, впав в нове буття,
    Щоб прорости попід небес склепінням.
    Тож запасайся волею й терпінням,
    Їх бережи з самого сповиття.

    Сьогодні особливий день, мій сину.
    Все в світі тобі вперше і нове.
    Тож спрага пізнання нехай живе.
    Тобі дороги всі тепер відкриті,
    І стільки ще подій не пережиті!..
    В яких річках твій човен попливе?

    Сьогодні особливий день, мій сину
    І описать його забракне слів.
    Та час припас ще безліч таких днів.
    Твій крок не міряв поки що просторів
    І перше слово ти ще не промовив.
    Попереду - життя для всіх цих див.

    Сьогодні особливий день, мій сину.
    Він зірку засвітив в густій пітьмі.
    Сьогодні оселилися в мені
    Надія і тривога, страх і радість,
    Сенс існування і найбільша слабість...
    Безмежна кількість змін в однім лиш дні.

    03.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Бойко - [ 2018.07.09 23:28 ]
    Ігри слів
    Закрутило, завертіло,
    Не збагнеш, чиє де тіло.

    Налетіли аксакали –
    Закричали, як шакали.

    Розізлили Терпсихору –
    Та прогнала психів з хору.

    Паганіні з'їв паніні
    І зробив погано Ніні.

    Наймудріші ті євреї,
    Що одягнені в лівреї.

    Обиралися по списку,
    А отримали по писку.

    Не вгамується ротяка -
    Невмовкаюче патяка.

    Біля ставу, біля гаті
    Біснувалися рогаті.

    Начувайтесь, дурнуваті –
    Дуркувати вам у ваті.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (3)


  26. Віта Парфенович - [ 2018.07.09 23:04 ]
    Чорні руки від чорниць
    Чорні руки від чорниць,
    нігті чорні, як в дитинстві,
    хоча руки часто чисті
    серед просторів столиць,
    там нема таких дерев,
    там немає рути-м'яти,
    у столицях гірше спати
    з середи і на четвер.

    Я беру наплічник свій
    і гайну туди, де небо
    посміхається до тебе,
    загортає у сувій.
    Тут матусі доброта
    і турбота, тепла постіль,
    почуваюся тут гостем,
    волелюбна самота.

    Тут шовковиця дідів
    і наливом білим пахне,
    тут я знов під рідним дахом.
    Час і світ немов завмер.

    Сни солодкі на четвер.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (2)


  27. Маша Кішка - [ 2018.07.09 21:29 ]
    Садо-мама (монолог про щастя)

    «Я – багата і вродлива,
    Мов калина в лузі,
    Я – сучасна українка,
    Заздріть, любі друзі.

    Я – весела і щаслива,
    Бо маю родину:
    Люблячого чоловіка
    І гарну дитину.

    Шлях до щастя є простим,
    Йду ним безупинно:
    «Чоловіка – на роботу,
    В дитсадочок – сина!»

    Мій коханий на роботі
    Зовсім не страждає,
    Бо обожнює мене
    Й гарно заробляє.

    …А парфуми,
    Що від нього інколи струмують,
    Мене – мудру і щасливу –
    Зовсім не турбують…

    На роботу йти бажанням
    Вже не переймаюсь,
    Зрозуміло всім і так:
    «Сином я займаюсь»!

    До вечора з ранку я
    Дуже вже сумую,
    Сина з татом із садка,
    Бідна, знов чатую…

    Була б рада я щодня
    Вдома сина мати,
    Але безліч справ важливих
    Не можу здолати…

    Цих проблем клубок тугий
    Хочу розв’язати,
    Дуже важко лиш собі
    Щастя здобувати!

    А удача – то є завжди
    Мого щастя мати!
    …Вже втомилась я для вас
    вірші римувати...

    Треба нам це зупинити.
    Це - як «баба з воза».
    А щоб все вам розказати –
    Далі буде проза:

    – нове авто під вікном; басейн також поряд; кава,сигарети дамські; свіжі овочі і фрукти – але тільки «біо»; круті обіди в ресторанах; запечені в ікрі банани (за смаком, …так мені здалося); краби, вже які набридли, але з ними гарні селфі; (…захотілося зненацька домашньої ковбаски з салом, як тоді, коли була я ще нещаслива…); свіжі квіти під дверима (знову не той колір, знову!); перукарня (зачіска, щоб під білявку, …не цю, а оту - з журналу!); пірсинг, шопінг, манікюр; ще раз шопінг; знов кафе і педікюр; і вино, велосипед; в парку зустріч, бо якраз подзвонив знайомий – швед; виставка собак і кішок; англійська мова – модно це; далі всіх масажів види: губ, обличчя, еротичний, сідниць, стегон, голови, просто для душі (симпатичний як артист, закордонний масажист); знову ресторан, вино; …за два місяці набрид цей екран айфона, треба новий купувати, щоб не соромно було у руці тримати; подарунки від коханця (теж набрид – жаднюга!); послати підлі смс – настрій коханці чи коханцю коханця зіпсувати (фу!, заплуталася я в Європи стандартах!); теніс (ой!, ледве «П» я не сказала, хоча, думка там блукала…); від солярію засмага, фітнес, сауна (щастя далі, щоб тримати - вагу треба позганяти); висмикнути на ногах і поряд все волосся без жалю, Він сказав «Я це люблю!»; (…жах… так втомилася, що вже нічого не можу…); …музика в смартфоні знов дуже вже ласкава – то спокушує мене подруга лукава… знову ресторан, вино; зміна одягу (не перша!); лабутени і штани, бажано шкіряні, - хоч незручно, але модно, особливо там, де є погляди голодні; феєричні і нові – знайомства, знайомства, знайомства…; …а тепер – мені поїздку за кордон швиденько треба оформляти: згиньте візи проклятущі, я – туристка невмируща, хочу дуже я в Європу, ну, і в Штати; …за кордоном побувати – щастя досвід перейняти; …нова хатня робітниця; для папуги годівниця; коротка зваблива спідниця; безхатченкам копійку дати – для щасливої людини надзвичайно це важливо; парфуму нового лінійка, – слава богу, є копійка; щоб удачу не злякати – треба в церкву зазирати; шуба норкова, бо та вже немодна і тісна; обручка дивна з діамантом, без якого обручки просто не бувають: всі щасливі про таке дуже добре знають; кава в барі, де удача; запальничка від Версаче; зі шкіри страуса з Парижу нові ботфорти; з Відня сир і свіжі тóрти; кінозал, вино; …боулінг (бридке слово, як будяк, не римується ніяк!); …і т.д., і т.д. … важко все запам’ятати, що для щастя треба мати…
    Наостанок, як дарунок:
    – для щасливих і вродливих надзвичайно є важливим вміння за кермом автó гарно так курити, ще при цьому в телефон довго говорити, а досвідчені ще можуть губи фарбувати і сусідніх водіїв матом посилати …вищим класом є при цьому (це є ознака еліти!) неквапливо за кермом також каву пити…

    Все – втомилась, більше сил я уже не маю… вже від втоми і думок просто засинаю… коловерть складних питань чавить мою душу…. …хоч убийте, але далі з місця я не зрушу…
    …Дуже важко вам довéсти, як непросто на собі тягар щастя нéсти…

    …Ось і вечір,
    За столом вся сім’я щаслива,
    Син – щасливий, дитсадок –
    Це ж мрія дитяча…
    Добре мамі, що не бачить,
    Як дитина плаче…
    Завтра знову він туди -
    В щасливу родину,
    Де Держава
    Захистить і мою дитину.
    Дитсадок за щастя це
    Дуже поважаю,
    Сина, сонечко моє,
    Йому довіряю.

    Пожалітись тільки можу
    я в такому плані:
    Внесок місячний – це цілий
    Обід в ресторані!

    Логіка також говорить:
    В садку є питання –
    Невідомо, що там
    Роблять нецікаві пані?
    Невродливі, небагаті,
    Від поту – всі в милі…
    …Страшно думати,
    А може, вони теж – щасливі?!


    …Ніч спустилась,
    Син повільно,
    Тихо засинає…
    І голівка лиш до мене
    Низенько схилилась,
    Посміхнувся і питає:
    «Мамо, ти втомилась?»

    …Лиш тепер я зрозуміла,
    Горда і щаслива:
    Чому манить
    Всіх мого
    Щастя панорама,
    Чому ніжно звуть мене –
    Наша садо-мама!»

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  28. Козак Дума - [ 2018.07.09 21:23 ]
    Джордано
    З догматами світосприймання
    боровся Бруно всім, чим міг.
    Нестримний потяг до пізнання
    ченця у ньому переміг.

    Тягнувся все життя до світла
    і врешті-решт він злився з ним…
    Та все ж зоря його розквітла –
    розтало неуцтво як дим!

    19.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  29. Олена Малєєва - [ 2018.07.09 21:43 ]
    Ілюзія вибору
    Людина усе обирає сама:
    І долю, і мову, і націю,
    Правду свою і самообман,
    Помилятись чи мати рацію.

    Людина собі обирає сама
    Друзів, любов, дружину...
    Можна собі для комфорту життя
    Іншу обрати країну.

    Людина завжди обирає собі
    Самотність, і голод, і спеку...
    І власне прозріння, і рай на землі,
    Й пательню для власного пекла.

    Людина завжди обирає сама
    Чи жити їй чи вмирати,
    Але найважчим вибором є
    Нічого не обирати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  30. Василь Кузан - [ 2018.07.09 17:08 ]
    Мала мама три сини
    ***
    Мала мамка три сыны,
    Та всі были русины.

    Старшый быв русин по крови,
    Мав думкы простъі й здóрові,
    Знав, ош Україна – Русь
    И мовчав про вто чомусь.
    Ввüн ходив на заробüткы
    В Рóсію, так ги до тüткы.

    Середущый – менше мудрый –
    Всім мозґы довкола пудрив,
    Ліз усяде з свóйов правдов,
    Про народ окремый правив.
    И в Мадярщині робив…
    Що впóвісти? Добре жив.

    А молодшый – щи дітвак –
    Поняти не мüг нияк:
    Як ото браты май старшъі
    Тüлько в сóбі маут фальші?
    Каждый тягне сам сóбі,
    Докüть не пüде у грüб.

    Як ото їх помирити?
    Всі – єдної мамкы діти.
    Роблят в празникы и будні,
    А сыны, поправді – блуднъі…
    Єдности у них ни є.
    Гüрко на души стає.

    Пробóвав и сяк, и так,
    А оно ни йде нияк…
    Сів увüн товды на шіфу
    И в Америку почіхав.

    09.07.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  31. Іван Потьомкін - [ 2018.07.09 17:30 ]
    ***

    Тільки захропів, наче сім міхів,
    Зблизька чи здаля підповзла змія.
    «Ось ти, дурню, спиш, – так йому сичить, –
    А жона твоя з іншими гуля.
    Збіжжя все твоє дорозпродує,
    Коні і воли в корчму перейшли,
    А сини-орли у розбій пішли.
    Встань же, не барись, за діло берись!
    Може, встигнеш ти хоч щось зберегти…»
    Відповзла змія, наче й не була.
    Скочив на коня, та не підганя –
    Коник-буревій вже примчав на двір.
    Жона молода – золота коса
    Відчиня коханому швидко ворота.
    «Здрастуй» не сказав, з плеч голову зняв.
    Огляда господу – і молиться Богу:
    У конюшні – коні...Ясла волів – повні…
    Дорогі сини додивляють сни…
    В небі голубім зграйка голубів,
    Зграйка голубів кружеля в журбі…
    Догора краса, мов у день роса...

    P.S.
    ...У якій криниці утопить ревниці,
    Щоб коханій вірить, а не поговірам,
    Та щоб жить із серцем в злагоді – не в герці?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (1)


  32. Козак Дума - [ 2018.07.09 16:49 ]
    Усе для щастя

    Усе для щастя є у мене:
    ось книга, ручка і листок.
    Сухе ось жовте листя клена
    і ружі купка пелюсток.

    Ось недопита чашка кави
    і навіть чарка коньяку.
    Ось небокрай, на нім заграви.
    Що треба ще на цім віку?..

    Ось сад, який ховав від жару,
    достатньо лиш ступити крок.
    Ось темне небо і Стожари,
    та сотні, тисячі зірок.

    31.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.07.09 12:28 ]
    «Злякався, малий? Заспокойся: не Смерть я… Спокута...
    «Злякався, малий?
    Заспокойся: не Смерть я… Спокута.
    (Ми сестри.
    Не дуже то й рідні, але й не чужі).
    Чи скоро Вона? Та не квапиться:
    надто спекотно, й
    Хтось-Дуже-Вагомий
    бажає, щоб ти ще пожив.

    Насилу дісталась:
    таксисти (взяли б їх родимці!)
    три шкури деруть.
    Не зважають на вік та чини…
    Я без панотця.
    Розкажи лиш мені, наодинці,
    чому так багато не гідного
    ти учинив.

    Чому не підставив плеча,
    не озвавсь,

    не навідавсь
    (не смій говорити: «Не знав!» –

    ти, авжеж, не невіглас)
    і замість промов на підтримку –
    цинічно мовчав?

    Мовчиш і тепер. Очевидно, сказати нема чого.
    І вектор думок – лиш туди, де медами намащено,
    де, нібито, бід і не видно
    байдужим очам».


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  34. Сонце Місяць - [ 2018.07.09 09:15 ]
    строфа
     
    які вам іще бертолуччі
    її корабельний ескорт
    & твій із числа неминучих
    життями задрючений порт





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  35. Віктор Кучерук - [ 2018.07.09 08:01 ]
    * * *
    Я знову там, де луг і річка, –
    І верболози хилиткі
    Лоскочуть радо впалі щічки
    Та будять спомини жаркі.
    Я знову там, де вітер сушить
    Вологі леза осоки, –
    Де ми тіла зближали й душі
    Колись єднали залюбки.
    Я знову там, де пружне сіно
    Лежить привабливо в стіжках, –
    Де літа щедре половіння
    Ще не зійшло в осінній прах.
    Я знову там, де хвилі гладять
    Пропахлі тліном береги, –
    Де нині в тебе на заваді
    Відсутність пристрасті й жаги...
    30.06.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  36. Віктор Кучерук - [ 2018.07.09 08:34 ]
    * * *
    Люблю тебе крізь відстані і час,
    У ніжності й суворості мовчання, –
    Люблю тебе, немов дороговказ,
    На розі розтавання і стрічання.
    Люблю тебе веселу і в плачі,
    Люблю в тобі покірність і свободу, –
    Люблю за те, що снишся уночі,
    А вдень із дум ніколи не виходиш.
    Люблю тебе, далеку і чужу,
    Турботами замучену до краю, –
    Люблю тебе, як обрію межу,
    В котру повік замріяно вглядаюсь...
    01.07.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  37. Віктор Кучерук - [ 2018.07.09 08:15 ]
    * * *
    Сниться все, що я бачив
    І крізь що перейшов,
    Без позначень й означень
    І доріг, і умов.
    Не забулись нітрохи,
    До цих пір ще мені
    Ані “ойки”, ні “охи”
    І веселі, й сумні…
    Сниться батьківська хата
    В яблуневім саду, –
    Там щораз бачу матір,
    Наче цвіт, молоду.
    Огороджена сміхом
    Від печалей і бід, –
    Мати дивиться тихо
    Сину сивому вслід…
    Сняться очі блакитні
    І покора в очах, –
    І усмішки привітні
    На солодких устах.
    Плинуть споминів хвилі
    Про одну і про всіх, –
    І наморене тіло
    Знову прагне утіх…
    Сниться все аж до дрібки, –
    І відрадно стає,
    Що нагадують свідки
    Про “учора” моє.
    Наче ниті єднальні,
    Сни в буденні моїм, –
    Між насиченим дальнім
    І найближчим пустим…
    02.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Кучерук - [ 2018.07.09 08:40 ]
    * * *
    Ось я піду – і ти заплачеш
    Чи просто жалібно зітхнеш,
    Хоч це нічого ще не значить,
    Але мені приємно все ж, –
    Бо не за кожним жінка тужить,
    Коли той ступить за поріг, –
    Когось – зрікається байдуже,
    За іншим – валиться із ніг…
    Ось я піду – і ти захочеш
    За мною бігти в далечінь,
    Немов ляклива потороча
    Чи незрадлива вічно тінь,
    Адже, не спізнаний до краю,
    І не спорожнений до дна, –
    Чи повернуся ще – не знаю, –
    Усе прискорено мина…
    Ось я піду – і неминуче,
    Й цілеспрямовано таки, –
    Тебе щоночі будуть мучить
    Про мене мрії і думки, –
    І тим доведена до згуби,
    Уже без скиглень і плачу, –
    Ти прошепочеш врешті “любий”,
    Чого від тебе я не чув…
    04.07.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  39. Микола Соболь - [ 2018.07.09 05:22 ]
    Надія
    Якщо Господь, по образу (із плоті)
    Створив людську спільноту на землі,
    То звідки наплодилось ідіотів?
    Питання й досі жевріє в мені.

    В народі кажуть: мудрості з роками
    Нап’ється грішне тіло, а тоді…
    А що тоді?, як тіло із мізками
    Не водить дружбу в щасті чи біді.

    Згасає пломінець, та є надія,
    Що людство згладить ці тупі кути.
    Здійсниться утопічна моя мрія, –
    Де розуму вдалось перемогти.
    07.07.18р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  40. Козак Дума - [ 2018.07.09 05:56 ]
    Президентська гарячка

    Із виборами знов заворушились
    старі представники країни рад –
    плести на наші гроші заходились
    із обіцянок липових парад.

    Просякло лицемірством кожне слово,
    ростуть білборди знову як гриби –
    будує дзяблоніс собі основу!
    Країна запрацює чи раби?!

    Зірки Давида ярко в небі сяють,
    але блаженним досі невтямки –
    нас новим курсом вкотре обіцяють
    вести вперед старі провідники.

    24.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2018.07.09 04:22 ]
    Левку Лук’яненку

    Ну, ось і все – настала тиша,
    куртина впала на поміст.
    Вже хвиля вічності колише
    життєпису останній лист…

    Жбурнув своє життя на плаху
    за волю рідної землі.
    Ти у борні не відав страху,
    але не згинув у петлі.

    Не закликав народ до зброї,
    та все життя у боротьбі.
    Вітчизни істинним героєм
    залишив славу по собі.

    Таких як ти земля роджає
    один лиш раз на сотню літ.
    Сьогодні в вічність проводжає
    тебе весь український світ.

    08.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2018.07.09 04:26 ]
    Чи є для них хоч щось святе?!

    Чи є для них хоч щось святе?
    Для тих перевертнів у владі.
    Собі майбутнє золоте
    вони будують й тому раді.
    Куди їх жадність заведе?..

    Чи є для них хоч щось святе?
    Для цих паяців від мистецтва
    на все готових, а проте
    лише нагадують купецтво…
    Та врешті-решт – то все пусте.

    Чи є для них хоч щось святе?
    Для пастирів отих, що Бога
    десь залишили за порогом,
    сховавши фальш свою під тоги.
    Вона їх в пекло приведе!

    Чи є для нас хоч щось святе?!.
    Дияволу заклавши душі,
    до всього стали ми байдужі,
    змінили реквієми туші,
    бо мрія в серці не цвіте…
    Так є для вас хоч щось святе?!

    08.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  43. Софія Мацькович - [ 2018.07.08 23:30 ]
    Знов примружився день
    Знов примружився день,
    Став цілунком на шкірі.
    Сонце жовтим мечем
    В небі краяло діри,
    Воно п'яно текло
    У небес синє черево.
    Якщо любиш тепло,
    То люби його в червні.

    Вгору руки дерев
    Простягалися м'яко,
    Теплі очі озер
    Сльозно пахнули м'ятою.
    Мов різдвяна кутя,
    Посолодшали вишні.
    Якщо любиш життя,
    То пиши про це вірші.

    Постарілі мости
    Гнули спини в молитвах,
    Захитались дроти
    Від дзвінкого повітря.
    Вітер сходив з орбіт,
    Він кривлявся, як завжди.
    Якщо любиш цей світ,
    То люби його справжнім.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Гренуіль де Маре - [ 2018.07.08 21:09 ]
    Косовиця
    Час неквапно стирає себе і мене на порох –
    Час, котрого насправді ніколи не було й нема.
    Час надійно лікує всіх нас – безнадійно хворих:
    Хочеш – дякуй, а хочеш – кляни, все фантому дарма.

    Я косила бур’ян - від обори й до самого обрію,
    Я втомилась до смерті, та смерть не спішила іти,
    Бо бур’ян той умить відростав зі смішками недобрими -
    І косити мені його, доки не струхнуть світи.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  45. Марта Январская - [ 2018.07.08 14:10 ]
    млечный ангел
    Ангел, не спавший вечность,
    Был на чеку, на страже,
    Мерил людские души
    Вглубь белизной ночей,
    Зная: на этот Млечный
    не напасёшься сажи.
    Белый – он многим нужен.

    Ангел же был – ничей...

    Думаешь, я как птица?
    Ангел, скорей, собака -
    Он ведь умеет верным
    Быть не за колбасу.
    Мне бы уснуть – приснится
    Может быть, мой хозяин –
    Кается или Каин –

    Всё от него снесу…

    С этим усталый ангел
    Вдруг задремал дорОгой
    В старом такси на Млечном,
    Вне временных пространств.
    Мысленный детонатор
    В крыльях чекой не трогал.

    (ангел – он человечный,
    с высшим из постоянств)

    Спит он, сердешный. Снится
    Добрый ему хозяин -
    Мудрый, как старый Гудвин,
    Светлый, как облака.
    Сладко, спокойно спится...
    Только не тем, кто знает:
    В крыльях теперь осталась

    Не на чеку чека...

    Глупый молочный ангел!
    Даром ты нарывался,
    Даром на карту ставил
    Большее, чем имел.
    Ты ещё спал, а крылья
    В бездну уже срывались.

    Бой с пустотой без правил
    Ты проиграть посмел...

    2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  46. Ігор Деркач - [ 2018.07.08 12:07 ]
    Епітафії дружбі

                  І
    Ось епітафія-автограф:
    « Не пропадай». І цим живу.
    Є білі дні. Немає чорних.
    Перегортаю рандеву.

    У суєті дурної слави
    ми забуваємо слова,
    що і на віддалі – лукаві
    і біля серця – трин-трава.

                  ІІ
    Ну як моїй душі не пропадати,
    коли щезають люди і брати,
    ідейні друзі і живі таланти? ..
    Копнути їх – не треба і лопати,
    аби поопадали з висоти.

    Коли звикаєш до утрати друга,
    то байдуже, куди і як іде.
    Буває – це подія де-не-де.
    Але минає оніміла туга,
    і сонце сяє, й небо не впаде.

    Усе, що кане, нам лише здається,,
    якщо за мить у Лету загуло...
    У небі є надійніше крило.

    Рубцює час болючі стигми серця.
    У пам’яті руйнується фортеця,
    якої там, на щастя, не було.

                  ІІ
    І пані, і панове, чи нарешті
    подужаємо пана у собі,
    що на халяву узуває мешти
    аби топтатись на твоїм горбі?

    Не метрами оцінюється совість,
    не суєта гартує у бою.
    Буває, що і друзі – випадковість,
    являючи ілюзію свою.

    Не ця стезя веде людей у люди.
    Не подвиг – долучатись до ідей,
    коли хвороба більшості людей –
    лише свої вип’ячувати груди..

    Б’ємо у тулумбаси жартома,
    картаємо всерйоз і не по темі.
    Але немає віри у тотеми,
    де щирості ніякої нема.

    У друзі набиватися не гоже.
    Тісні обійми – зайва кабала.
    Зійде іржа Прокрустового ложа,
    якщо полуда зайвою була.

    Колишні боси нині і тоді,
    коли пережили свою даремність
    уже не те, що друзі у біді,
    а недруги, яких з’їдає ревність.

    Вони тебе – у селфі, і у ...спам,
    і з ким попало, і за що попало,
    бо це – вони! Юрма! Один і сам –
    не виживає, де фортуни мало.

    А ще як маєш успіху ковток,
    яким наївно хочеш поділитись,
    то це їх ....дістає ..до печінок.

    Один у полі, знаю, ще не витязь.
    Але у котре маємо урок,
    що нестійке - на те, щоб розвалитись.

                    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.07.08 10:57 ]
    Амурна мудрість
    Я - мудрий, битий часом ловелас,
    Любов дозріла, чиста, без розпусти.
    Жіноцтво нетерпиме до образ,
    А даш готівки, наче і попустить.

    Уздрію краєм ока злет брови
    І знаю, а чи будуть шури-мури.
    Тону в медах, нектарі, пахлаві,
    Наснажують венери та амури.

    Творю щодня валютний приворот,
    Хіба не кайф позолотити ручку?
    Сьогодні дам три сотні (це рекорд!),
    А завтра, як утішить, то каблучку.

    А у сусідів не життя - жахи,
    Щодня плачі, розмова - люті крики.
    Не знаю за які такі гріхи
    Мужик годує мордачами жінку.

    На таці - ананас і шоколад,
    Чманіє мавка стигла від уваги.
    А за вікном співає пісню бард,
    Летять увись тріолі та форшлаги.

    07.07.2018р.

    Вже не сниться

    З'явилися оптимістичні сни:
    "Roshen" згорів, купую львівський тортик.
    У Президента на війні сини,
    І родичі в окопах (патріоти!).

    Вся Конча-Заспа плаває в Дніпрі,
    Вернувся люд із вирію додому.
    І кожен політичний пустобріх
    Лопатою працює без утоми.

    Я ж хворий, як пічкур заліг на дні,
    Гекзаметром пишу листа Мінерві.
    Без тещі розкошую та жони -
    Сапою в бур'янах лікують нерви.

    Один Адам лишився у раю,
    Смокчу надвечір теплу бормотуху.
    Та чорт назад приніс мою сім'ю,
    Вокал жінок терзає звично вуха.

    Обидві пані втомлені та злі,
    Два тижні не вилазили з городу.
    Не буде більше благодатних снів,
    Із бодуном тікаю на роботу.

    07.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  48. Сонце Місяць - [ 2018.07.08 04:31 ]
    peace
     
    беззаперечні любі друзі
    чи то зужити ще ілюзій
    чи прикупити ще понтів

    щось кинувши на самоплив
    у нашім расовім конклаві
    при цигарках або на каві

    все запросто як на війні
    & хто казав дурний мені
    коли був типу мир лягаві





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  49. Микола Дудар - [ 2018.07.08 01:46 ]
    ***
    …стояла й мокла під дощем
    Посеред літа після свята
    І розмовляла з кимось ще…
    І смішно так… дивокувата
    А ще ліхтар гойдавсь у такт
    На весь район один з пластмаси
    Воно - дівча - червоний мак…
    А я чомусь до чирви ласий
    І підійшов… і запитав
    І перейшли ми на погоду
    …тепер удвох посеред трав
    Ім’я саджаємо для роду…
    08-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  50. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.07 23:00 ]
    Ніч на Івана Купала
    А вербові віти -
    Гойдалки для мавок.
    Вже магічно вечір
    Зорі обійняв.
    І лунають з поля
    Тихі сміхи навок:
    Їх лоскоче небо
    Полум'ям заграв.
    Стану я навшпиньки
    Привітаю зорі.
    Місяцем всміхнуся
    Яснонебесам.
    Папороть розквітла:
    Пелюстки прозорі.
    У Купала нічку
    Місце чудесам...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6