ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2018.07.17 09:51
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені

Микола Соболь
2018.07.17 09:09
В кишені пусто. Гривня лізе вверх.
Сарай забув, як пахнуть поросята.
У депутата відсьогодні свято!
Метро по вісім. Люд очима змерх.

Хизується «здобутками» – Кличко:
«Ми в змозі всі проблеми подолати…»,
А батькові нема чого до хати

Олександр Сушко
2018.07.17 09:01
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.

Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,

Ігор Шоха
2018.07.17 07:33
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.

І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,

Сонце Місяць
2018.07.16 23:57
Я & мій автір
Знову на варті
У цирку фріків
Стіни розкриті
Далі у силі
Конвенції звиклі
Звісно в програмі
Дощ~ оріґамі

Олександр Бобошко Заколотний
2018.07.16 16:54
Похмуро та сіро.
Виникає ціла низка питань:
про сенс існування;
ймовірність народних повстань;
чи прогодує
землІ
успадкований клаптик…
Миряни!

Ярослав Чорногуз
2018.07.16 13:05
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Хай Боги тебе оберігають –
Тчи між нами сокровенну нить.

Хай твій дух живе отут - навколо –
Живить душу зранену мою.
Сонячне Богів чарівне коло,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.16 11:41
Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
І настрій - помаранч, розсіялись догани.
Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
А пари кружеляють... Піти й мені б у круг

Олександр Сушко
2018.07.16 07:22
Поклявся чорт у дружбі на віки,
Натомість висисає з нас живицю.
Щодня мій рід кладе під горбаки
І я безсилий зупинити крівцю!

Мій брат упав у степовий курай,
Святий юнак! А я - живий і грішний.
А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -

Олена Багрянцева
2018.07.15 23:51
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Бо зупинитись важко на півслові.
Бо наша річка вільна і глибока.
Бо віра в диво досі незворушна.
Ще так багато нам готує доля.
Ти просто будь.
Ти спробуй відчайдушно

Вікторія Лимарівна
2018.07.15 22:52
В житті не буває однаково всім :
Це знати ми маємо передусім.
Життя – пізнання, боротьба, виживання.
Буває, що в колі тримає страждання

Так довго, що відлік іде на роки…
Здається, немає вже сили, поки
Пізнаємо зцілення якось нарешті,

Ігор Шоха
2018.07.15 22:46
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
А поруч мене дівчинка ...і жінка,
услід якої зиркають мужі.

А нам не залишилося і сліду.
Хіба що за межею догори.
Бо що іще бабусі або діду

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.

Світлана Майя Залізняк
2018.07.14 10:42
Даруй не дошкульність, а лілії,
і мовкни, гортай сторінки.
В еклогах - мудроти Вергілія,
і зась шварготіти ніким.

Крячок уявив себе соколом,
римує для жаб і вужа.
Пегасся дрібненько процокало...

Ярослав Чорногуз
2018.07.14 01:00
Нависають кучугури
Із небесних площ –
Невеселі і похмурі –
Певно, буде дощ.

І пливуть, не поспішають,
Десь у далечінь.
Вітер шепче кожній з гаю:

Олексій Кацай
2018.07.13 17:23
Фотони гуртуються в грона
сузір’їв з ламкої слюди.
В метанових дюнах Плутона
згубилися наші сліди.

Читаючи космос ногами,
нотуємо зоряний лан.
Галактика ж повна чутками

Олександр Сушко
2018.07.13 17:19
Я - людина! Не бридка свиня!
На нозі стирчить помитий палець.
У Дніпрі купаюся щодня -
Трансцедентна влада постаралась.

Мер-боксер співа на всі лади.
Упіймав за носа, став питати:
- Де гаряча? - Випили ...коти!

Маріанна Алетея
2018.07.13 12:24
Вовчику-братику, де ті сліди між заметами?
Білого степу завія біжить навздогін.
Сірими спинами холодом разом приплетені,
Місячне сяйво у мороці ночі хвилин.

Вовчику-братику, гірко то зимними повнями
Зграю загублену степ поховав на віки,
Справді од

Микола Дудар
2018.07.13 12:22
Шаруділо й капало з-під листя
Попередньо гримнуло з небес
Розірвало ниточку в намисті
І про це ні слова в еSеMеS…
Я чекав, надіявся… в садочку
Розганяв й закреслював думки
Як мені провітрити їх, Отче
Під дощем у листі не з руки?!…

Ярослав Чорногуз
2018.07.13 09:08
Сутеніє понад садом,
Вітер спеку прибива.
Прохолодою відрадно
Ніжно дихає трава.

В небі місяць – наче скибка,
Зорі – в мерехтливій грі.
І немов фальшива скрипка –

Микола Соболь
2018.07.13 06:17
Крадуть усі. Хто воду, хто пісок.
Сліпа Феміда, спить іще Аврора…
Сусід Петро мотає третій строк
(Гвіздка украв на дачі прокурора).

Тенденція у цій біді проста:
Бери, тягни… щоби достаток мати,
Якщо потрохи – злодій страмота.

Сонце Місяць
2018.07.12 18:42
прірвою у полинні ~ лунає липень
свавілля змій & неспокій звірів
в зірницях марних чекань на зливи
стагнації пристрасті стигми зневіри
втрачені двері примарні вікна
післяпівнічно облудні будні
у чорнильній прострації герметичній
чи знайдено ніде аб

Іван Потьомкін
2018.07.12 17:24
Спать довго не лягала Україна,
Лузала насіння, пила пиво:
Чекала гола від хорватів,
Як грали із синами супостата.
І діждалась, і повірила, що змога
Орлам балканським здобути перемогу
Й над тими, що світові футбол одкрили.
І віра ця дійти до фінал

Петро Скоропис
2018.07.12 15:11
Коли ти поминеш мене
в краю чужім, хоча нівроку
слова ці вимисел, а не
завбачення, про віщо оку

у всеозброєнні сльози
слова не повістять, ні дати
їх витончена волосінь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Марта Январская - [ 2018.07.07 18:07 ]
    Пофарбую волосся в осінь
    Пофарбую волосся в осінь,
    У міцні кольори гірчичні.
    Горобинові роси в коси
    Натрушу я, гіркі, незвичні,

    Розчиню в них кагор причастя.
    І вогонь, що лікує душу,
    Усміхнеться тобі: багаттям
    Не палитися – гріти мушу.

    З кожним днем мої коси довше –
    По спині наче роки плинуть,
    Прядок струмені ллються, борше
    Щоб у мудрість віків поринуть.

    Ніби полум’ям оповита,
    Разом з листям рудію. Раджу
    Я радіти весні та літу.
    Але ж осінь свою не зраджу.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Козак Дума - [ 2018.07.07 16:13 ]
    Останній із могікан?

    Ідуть останні з наших могікан
    на небеса, у височінь, у вічність…
    Чи вже і ти зібрався, друг „Лук’ян“,
    невже спішиш туди, у потойбічність?!.

    Зробив за свій багато довгий вік,
    та скільки, брате, міг би ще зробити.
    Благим ділам твоїм я втратив лік,
    таким як ти – два віки треба жити!

    Сумує Ненька літньої пори,
    молюсь і я, прошу здоров’я в Бога.
    Ти не сприймав нечесних правил гри,
    з тобою в вічність ціла йде епоха…

    З Вітчизною у серці все життя
    і Акту незалежності ти автор.
    Так хто ж заради Неньки майбуття
    підхопить з рук твоїх синівських прапор?!

    07.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Олександра Христич - [ 2018.07.07 15:52 ]
    Я буду тут


    Я буду тут, в саду троянд,
    Одягнена у літо.
    На площі квітнучих гірляд
    Довершеного світу.

    Гарячі хвилі від землі
    Тремтять під небом синім.
    Мої невтішені жалі -
    Троянди безневинні.

    Стоять принадно мовчазні,
    Занурені у спеку.
    Вони в мені та у вікні
    В абстракціях альсеко.

    07.07. 2018 р.,
    Cубота. НЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Марта Январская - [ 2018.07.07 13:39 ]
    розхристана
    Розхристана, у розпачі, розп’ята
    На тілі літ, на тлі гріхів душа
    Все мусить пробачать та обирати
    Тернистий шлях, що вічністю втіша.

    Та надягати нові обладунки,
    Потрапивши в життєвий маскарад,
    Де зустрічати інших поцілунком:
    «Я дуже, надзвичайно, Маско, рад!»

    І з вірою, з надією чекати,
    Коли скінчиться цей нестерпний бал.
    Та обирати, вкотре обирати
    Любов як вдих останній поміж зал.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.07 11:00 ]
    Не сама
    1

    Жінка-відьма, звабна краля.
    Лет від льохи до рояля,
    від макітри до дійниці.
    Судять бабці, молодиці.

    Відняла в сусідки мужа,
    залицяльників подужав,
    у Сірка позичив око,
    у садку гамак широкий...

    2

    Чеше коси... блись намисто...
    Жінка-свято, стеля чиста.
    Шиби - скотчем, биті всьоме...
    Що несеш, десятий гноме?

    Труйне яблуко зелене...
    Кіт вистрибує шалено.
    Чорні лапи, морда біла.
    Жінка щастячка хотіла.
    Завдала на чіабату...
    Кізку гладить кострубату.

    Підв'язала помідори...
    Саж... рівнина. Де ж ті гори?
    Обіцяв у Емірати.
    Ступу видовбав - і спати.

    На тинку прабабний килим.
    Не сама в обійсті - з милим!
    Паничі розквітли, флокси...
    Вірші-сфінкси... парадокси...

    Гойдаша, липнева жінко...
    Майталай подолком дзвінко.
    На мітлі метелик, листя.
    Хто та жінка - Єва... Христя...

    ........
    2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (3)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.07.07 07:30 ]
    Західна брама
    Усе минає, як було і досі.
    Повторюється казочка стара.
    В зеніті – літо, а на носі – осінь,
    у нашій долі – золота пора.

    Блукаємо ночами за морями.
    Душі з душею є куди іти.
    У кожного своя космічна брама
    у зоряні незвідані світи.

    Але йдемо дорогою на захід.
    Ще можна оглядатися і навіть
    найти орієнтири до мети...

    Та наше сонце падає додолу
    і лінія на мапі суходолу
    уже не набирає висоти.

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  7. України Сокор - [ 2018.07.07 06:38 ]
    Цена жизни.


    На Донбасе идет бой,
    С московско-путинской ордой.
    В защиту встал словянский род,
    А жизнь другая в их господ.
    Войны не видим мы конца,
    ООС прийнята для глупца.
    Взрыв снярядов, блеск огня,
    Бой горячий - каждого дня.
    А что Европа и ФИФА?
    Футбольные клубы собрала
    И европейского фаната, -
    В Москве, у окупанта.
    И пошли в футбол играть,
    А фанаты вболевать.
    Пиво, водку фаны пьют
    И русских девочек гребут.
    В тотже час на войне,
    Гибнут люди в огне:
    И герои Украины,
    И окrупанты с России.
    А забитый каждый гол,
    Кровью павших обагрен.
    И на доллар прибылей,
    Слезы вдов и матерей.

    Июнь-Июль 2018.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2018.07.07 06:18 ]
    Я знову бачу сни
    Тендітну, в формі у шкільній,
    із бантами у косах –
    зустрів з країни юних мрій
    тебе русоволосу!..

    У білих гольфах, каблучки
    і фартушок ажурний,
    а очі – ніби світлячки.
    Ось весь прикид гламурний.

    У літні ці, поважні, дні
    все можна звати шалом,
    та саме з юності мені
    приснилась на Купала.

    Давно не відчував весни
    на дні душі своєї,
    але я знову бачу сни
    часів весни тієї…

    07.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Маркіяна Рай - [ 2018.07.07 01:10 ]
    Алича
    Небо суне, неначе стадо сивих буйволів до водопою.
    Лоб до лоба скрегочуть колії і колеса товарняків.
    Калабаню бентежать падалки аличі і хлопча стопою.
    Сонце мече тривожні натяки на замружених вояків.

    Тут, буває, що час зупиниться, чи припізниться по маршруту,
    Тільки падає, не стидається, певне знічев'я, алича.
    Хтось поодаль втрачає з лайкою власну гідність, з трудом здобуту,
    А мені до колін оголених припадає брудне циганча.

    06/07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  10. Вячеслав Семенко - [ 2018.07.07 00:58 ]
    А там, позаду...
    Скільки слів я залишив на потім,
    відкладав у марноті марнот.
    Забажав заграти сотні нот,
    полічити кілометрів сотні...

    Скільки справ - нездійснених ілюзій,
    втрачених надій і сподівань.
    Непомітно перетнуто грань
    неповернення забутих друзів.

    Безтурботно, як пісок крізь пальці,
    просівалися обрізки слів,
    спогадом колись забутих снів,
    пристрастною круговертю танців...

    Недолюблених сердець утрати
    серед затамованих рубців.
    Та роки залікували ці
    слів підступність та забуті зради.

    Скільки слів я так і не сказав...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.07.06 20:44 ]
    Найти ціну свободи (Crosby, Stills & Nash)
     
    День, наче пес
    В постіль услід іде
    У моїх думках ллє батьківська кров
    Сто літ поспіль днесь

    Ізнов у тій долині
    Вбрані в блакить кістки
    Хлопці-солдати, старими не стати їм
    Кажуть: як твій син?

    Віє з історії
    Армагеддонський жах
    І всякий говорить, та жоден не слухає
    Не зійтись ніяк

    Чи така ціна свободи
    Темрява могил
    В неньку-землю лагідну
    Зрештою, лягти





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  12. Готра Ян - [ 2018.07.06 13:40 ]
    Мінімум тексту
    Мінімум тексту
    максимум суті
    незримі жести
    фрази забуті
    Нові небосхили
    бездонні моря
    смарагдові хвилі
    далека зоря


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2018.07.06 12:17 ]
    А ви як думали?
    Навіщо я пишу вірші? –
    мене запитують нерідко.
    Вони комусь не до душі,
    комусь – як в полі маку квітка…

    Для чого я пишу вірші? –
    щораз цікавляться колеги.
    У чім для мене суть маржі,
    де все як з Альфи до Омеги…

    Для кого я пишу вірші? –
    інтересуються частенько.
    Чи задум свій уже звершив,
    чи захистив Вітчизну-неньку…

    Питання ставляться всерйоз,
    а хтось тихцем гримаси корчить.
    Хоча для мене це курйоз,
    та що робить людині творчій?!.

    Бо творчість – то такий рушій,
    здолає біль, журу, тривогу…
    Вірші пишу я – для душі!
    А ви як думали, для чого?

    06.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.06 12:57 ]
    Терпко


    Нема корони - то чужу хапай!
    Друзяки сіли... закурили. Вечір.
    "...та запхнемо ту кралечку в сарай...
    скажу, що рвала крилечка лелечі...
    а ти додай, що смикала за хвіст,
    пегаса обливала формідроном..."...

    Ще не було, щоб півень переріс
    жар-птицю гойну, запустивши дрона.

    У кожній дружбі є терпка межа.
    І зась погроззям знаджувати іскру.
    Охочий вчитись... плюнув - зневажа.
    Не стане вуж поезії магістром.

    Чи є корона? Ореол думок.
    Наснажує буттєва ойкумена.
    Сліпучий шлейф (летіла в дощ) намок.
    Сухе перо у заздрого Семена.

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Вовк - [ 2018.07.06 12:52 ]
    Театр "МЕТА": Свято Івана Купала (сценарій)
    Громада обирає Війта.

    Війт. А кого візьмемо в Писарі?

    Вибирають Писаря. Війт вручає йому перо і папір.

    Писар: Дякую громаді за довіру! Постараюсь літопис гарно писати, щоб нащадки могли прочитати. Тільки дайте назву хати, щоби було що писати. Мушу вас порахувати і усіх переписати, ні про кого не забути, а про всіх вас пам’ятати, бо як вхопить чорт дівчину, буду нести я провину. Наскільки мені відомо, серед присутніх тут нечистої сили нема. Тому хочу дівчат попередити, що коли парубки будуть вам говорити, що бачили перелесника, чи відьму, що з димаря вилетіла і шастала по селу, то не вірте тим пліткам, бо хлопці навмисне залякуватимуть вас ними, щоб провести додому, чи поцілувати, чи… повечеряти. Ну, а так як у нас мова зайшла про нечисту силу, то не лякайтесь, якщо буде погана погода. Коли дощ буде іти крізь сонце – то це чорт дочку заміж віддає; коли грім та блискавка – то сам чорт вирішив побратися з відьмою. Недаремно в народі кажуть на погану погоду «чортове весілля». На тому буду кінчати, але мушу нагадати, щоб не забули дати назву своїй хаті.
    Війт: Писар свої обов’язки знає, тільки ще щоб дав назви вулицям і пронумерував хати, а то ще хтось вночі заблудиться і до сусіди зайде. Будівничі ж нехай гарно наше село побудують, щоб того не сталось, бо не оберемось клопотів. Ціпакам буде завдання берегти нас відлукавих духів та людей. Корчмар і кухар щоб зважали, щоб наші шлунки наповняли. Тепер громаді вказівки: не сумувати, спиртного не вживати, годинники заховати, бо відтепер у нас один годинник – сонце, а хто не заховає, то того будемо топити й витягнемо тоді, коли годинник зупиниться. Стежити за порядком, не нищити природи. (Вказується «знак» для сходу, а також різні побутові речі і всі розходяться).

    Перед обідом дівчата плетуть з квітів гірлянду. Беруть дві палиці (одна рівна, а друга розгалужена внизу) і зв’язують їх так, щоб вгадувалась людина з розведеними руками. Прикрашають гірляндою. Це «Коструб» (або по-іншому«Іван»). Ще готують пучки кропиви.

    ОСВЯЧЕННЯ КРИНИЦІ

    Дівчата з Кострубом ідуть по селу і, співаючи, збирають людей до криниці. У руках у дівчат кропива.
    Пісня: «Ходіть, дівки, на вулицю, викопали вже криницю.
    В нас водиця чудова – чиста, свіжа, здорова…».

    Коструба застромлюють у криницю.

    - Наша водиця студена – сонцем, місяцем і зорями свячена!
    - Куди водиця тече, там травиця росте.
    - Водиця – наша матінка, все сполоще, крім лихого слова.
    - Чиста вода, як сльоза; глянь у воду та на свою вроду.
    - Всього не переймеш, що водою пливе.
    - Прийшло з води, пішло з водою.

    І дівчина: «Гей, око Лада,
    Леле Ладове,
    Гей, око Ладове,
    Ніч пропадає,
    Бо око Лада
    З води виходить,
    Ладове свято
    Нам приносить.
    Гей, Ладо!
    А ти, Перуне,
    Отче над Ладом.
    Гей, Перуне,
    Отче над Ладом.
    Гей, Перуне,
    Дай дочекати
    Ладо Купала.
    Гей, Купала!
    Всі: Гей, Купала!
    І дівчина: У нашу хату.
    Гей, Купала!
    Всі: Гей, Купала!
    І дівчина: Солод ситити.
    Гей, Купала!
    Всі: Гей, Купала!
    І дівчина: Щоби і внукам
    Те пам’ятати.
    Гей, Купала!
    Всі: Гей, Купала!

    Одна або більше дівчат читають, а друга повторює для громади ті рядки, які говорять всі.

    Дівчата: Добрий день, водичко, найстарша сестричко!
    Всі: Добрий день, водичко, найстарша сестричко!
    Дівчата: Обливаєш гори, коріння, каміння, облий і мене!
    Всі: Облий і мене!
    Дівчата: Від всякої мерзи, від пагуби.
    Всі: Від всякої мерзи, від пагуби.
    Дівчата: Абим була така велична, як весна.
    Всі: Як весна!
    Дівчата: Абим була така красна, як зоря ясна.
    Всі: Як зоря ясна!
    Дівчата: Як радіють теплу, так аби мені раділи.
    Всі: Так аби мені раділи!
    Дівчата: Щоб була така сильна, як вода.
    Всі: Як вода!

    Хлопці виймають Коструба з криниці, замочують його зелену голову-гірлянду у воді і окроплюють присутніх.
    - Що з неба каплею, то на землю сторицею!
    - Води боятися, то не купатися!
    Дівчата беруть кропиву, жалять хлопців і всі пересуваються від криниці на галявину.

    ПРОЩАННЯ З ПЕТРІВКОЮ

    Всі виходять на галявину. Хлопці збоку застромлюють в землю коструба, а дівчата складають посеред галявини кропиву в одну купу. Потім співають і скачуть через неї, а хлопці грають «Гиля-гиля» (футбол), або ж роблять якусь роботу.
    Звучать купальські пісні:
    «Ой за нашим садом три місяці рядом…»
    «Та ходила Уляночка по межі…»
    «Через наше село везено дерево…»
    «Ой у полі криниченька, упалася зозуленька…»

    І дівчина: Дівчата, а чи знаєте ви, як виникла кропива?
    Всі: Ні, не знаємо!
    І дівчина: Ходіть же сюди. Я розповім вам дуже цікаву легенду про кропиву, волошку та пташку зозульку. (Усі сідають). Було це дуже давно. Тоді ще ліси не насаджувалися людськими руками і все йшло за велінням матері-природи. Жив собі один чоловік. І була у нього донечка Марійка: вродлива та добра дівчина. Любила вона сидіти на березі річки, вишивати та співати. І від співу її розцвітали квіти, зеленіли дерева, соком наливались плоди, а водиця підхоплювала її дзвінкий голос і несла аж до синього озера, в якому жив Вуж. І посіяв він в його самотньому серці неспокій, і привів на берег річки. Відтоді, обернувшись у красеня-парубка, Вуж щодня з’являвся на протилежному березі ріки і слухав пісні Марічки. Поява незнайомого парубка спочатку злякала дівчину, але згодом вона звикла та співала лишень для нього. Минав час і одного разу у хаті Марічки з’явилися старости. Не хотів батько віддавати доньку незнайомому парубку, та довідавшись, що Марічка давно знає і кохає його, погодився і благословив їх на злуку. Покинула Марічка батьківську оселю. Зостались позаду ліс, річка, а попереду синіло озеро! В’їхали вони в озеро і опинилися на дні. Там стояв палац Вужа. У злагоді та любові жили Вуж та Марічка. І знайшлося в них двійко діточок: Василько і Горпинка. Якось захотіла Марічка відвідати батька. Довго відмовляв її Вуж та нічого не міг вдіяти проти бажання коханої дружини. Зібрав він її та дітей у дорогу й суворо наказав, щоб не говорили вони батькові, що він вуж. Доїхали вони до річки, перекинувся Вуж мостом і залишився чекати на їх повернення. Зрадів старий батько приїзду доньки й онуків, та все допитувався: чому не приїхав з ними зять, хто він є, де вони живуть? Марічка пам’ятала наказ чоловіка і нічого не відповіла на ці запитання. Втомлена дорогою, вона лягла спати. А дідусь, частуючи внуків яблуками, все допитувався і допитувався. Маленька Горпинка про все розповіла дідусеві. Взяв він сокиру, подався на берег річки, порубав Вужа-моста і повернувся додому. Під вечір зібралася Марічка з дітьми додому. Приїхала до річки – мосту нема, а на березі море крові. Дізнавшись, що Горпинка усе розповіла дідусеві, вона сказала: «За те, що ти, Горпинко, зробила усіх нас нещасними, бути тобі кропивою! Нехай твою серцевину так же точать черви, як тепер моє серце точить зле горе! І будеш ти приносити людям жагучий біль, який тепер ти принесла мені!.. А ти, мій милий Васильку, будеш волошкою. Люди будуть насолоджуватися тобою, дивуватимуться твоїй красі і завжди триматимуть тебе у своїх хатах!» Ще сильніше заплакала Марічка і полетіла в ліс зозулею, а діти зосталися на березі річки: Василько – запашною Волошкою, а Горпинка – жалючою кропивою.

    Дівчата розходяться або відразу ж ідуть збирати квіти.

    ВІНКОПЛЕТЕННЯ

    Назбиравши квітів, дівчата сідають в коло, плетуть вінки, співають, розповідають легенди.

    ІІ дівчина: Дівчата,нарвіть і вплетіть у свої вінки терлич та тою.
    Всі: А навіщо?
    ІІ дівчина: А тому, що терлич і тою боїться нечиста сила, яка може завітати до нас на свято. Розповідали мені, що в одну дівчину закохався чорт. Довго ходив він до неї у вигляді парубка. Нарешті вирішив взяти її до себе. Мати, готуючи доньку до від’їзду, вбрала голову її квітками терлича та тої. Коли прийшов чорт, то ніяк не міг підступити до дівчини і став її просити зняти з голови квіти. Дівчина, не зрозумівши, чого він від неї хоче, стала скидати з себе все, що було на ній і тим самим дотягла доти, доки не заспівали півні. Тоді чорт сказав: «Якби не терлич та не тоя, була б дівчина моя» і в ту ж мить зник.
    ІІІ дівчина: А я знаю іншу оповідь. Дівчина прибрала свою голову квітками тої і пішла в ліс. Там зустріла вона чорта в подобі молодого та вродливого парубка, який почав до неї залицятися. При тому він постійно просив її: «Скинь, дівко, тою і підеш за мною». В пориві хвилюючих її сердечних відчуттів, дівчина виконала прохання – і чорт зразу ж заволодів нею.
    ІІ дівчина: А ще соком терлича відьми змазують себе під пахвами, коли збираються летіти на шабаш.
    І дівчина. Відваром його вмиваються дівчата, щоб швидше вийти заміж. Скільки дівчина весною знайде кущів терлича, стільки матиме вона коханців.
    ІІІ дівчина. Терлич і тою освячують у церкві і кладуть до колиски маленьких дітей.

    Сплівши вінки, дівчата розходяться.


    ВБИРАННЯ КУПАЙЛИЦІ

    Після вечері дівчата збираються на галяві.

    Дівчата (співають):
    «А наші хлопці недбайливці,
    Не вирубали Купайлиці».

    Співають доти, доки хлопці не принесуть їм «Купайлиці» (невелике деревце верби). Тоді дівчата її гарно вбирають. А хлопці збирають сміття по хатах.


    Хлопці: Здорові будьте! З Купайлом!
    Господарі: Будьте й ви здорові.
    Хлопці: А чи нема у вас сякого-такого, давно застарілого, геть спорошнілого?
    Господарі: У душі не тримаємо, а на дворі може щось і маємо.
    Хлопці: Тоді вимітайте! Щоб воно прахом пішло у вогні Купала.
    Коли зібрали сміття до однієї купи, скликають громаду.
    І хлопець: Виходьте, старі баби, вже заквохтали в болоті жаби!
    І дівчина: Виходьте, старі мужі, вже засвистали в болоті вужі!
    Молодиця: Виходьте, молодиці, вже дівчата на вулиці.
    Громада збирається на галявині, запалюється сміття.
    І хлопець: Хай усе погане й зле пропадає, а добре – зостається й розростається!

    Усі сидять біля вогнища, співають. Коли ж вогнище починає згасати, а пісні замовкати, то наближається час казкового дійства.

    КАЗКОВЕ ДІЙСТВО

    З лісу, несподівано для присутніх, виходить Волхв.

    Волхв: Добрий вечір, добрим людям!
    Всі: (озираючись) Добрий вечір!...
    Волхв: Цілий день спостерігаю за вашими ділами і тішуся вашими піснями. Чи справді ви приїхали сюди святкувати Купала?
    І хлопець: Так, та не з чужої волі, а з своєї. Бо живуть у нас ті сили небесні, що світом керують, і хоч багато чого не знаємо, та віру носимо в серці щиру.
    Волхв: Я знаю, бо це очі і душі ваші говорять. Хай завжди дарує вам своє світло Сонце, зігріває вогонь і радує Купало. Хай будуть благословенні сини великого Руса, онуки Яр-бога!
    Всі: Дякуємо.
    І дівчина. А ви хто, діду?
    Волхв: Я Волхов. А ви звідкіля прийшли у володіння ці лісові?
    І хлопець: Ми не тутешні, ми – з міста Лева.
    І дівчина: Дуже любимо ці вічнозелені гори, де й зібралися зустріти Купала.
    Волхв: А чи знаєте ви, як виникли ці чудові гори?
    Всі: Не знаємо!
    І дівчина: А розкажіть нам, діду!
    Волхв. То ж слухайте! Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами і тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на дрібну та велику рибу. Володарем долини був велетень на ймення Силун. Він жив у великому палаці й на нього працювало все населення долини. Люди не сміли покидати маєток Силуна й змушені були працювати на нього безкоштовно аж до смерті. Служив у нього хлопець Карпо Дніпровський, що прийшов від берегів Дніпра. Він подався в мандри ще десятирічним хлопчиком шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і Карпо мусів їй чимось допомогти. Працьовитий хлопець був, ніякої роботи не боявся. Через деякий час Карпо вирішив повернутися додому. Але, як попросити у Силуна гроші за службу, не знав. Одного разу, коли Силун вийшов уночі поглянути, як ночує худоба, Карпо попросив у нього плату. Розгнівався велетень, почувши такі слова, схопив Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив ним об землю так, що аж яма зробилася. Але з Карпом нічого не сталося. Звівся він і відчув у собі непереможну силу. Це, мабуть, землиця подарувала йому за те, що працював на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, та розкололася, іСилун опинився під землею. Став він головою пробивати землю і від того поробив високі гори. Чим дужче кидав собою Силун-велетень, тим вищі гори піднімалися навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори вигналися найвищі. Уранці наймити, прокинувшись, дивувалися. Навколо гори, а там, де був палац велетня – прірва. Раптом з-під землі вдарила вода і заповнила ту прірву. Чудувалися люди, зібралися на раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевирським , бо було синє-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали ймення Карпати.
    І хлопець: Кажуть, що Силун ще й тепер не стих під землею.
    Волхв: Так-так, пробує вирватись, але вже не викидає гори, бо постарів і моці такої вже не має. Та не вирватись йому на поверхню вже ніколи.
    І дівчина: Дякуємо вам, діду, за цю оповідь.
    І хлопець: А скажіть-но, діду, чи багато в Карпатах папороті?
    Волхов. Еге ж, багато! І здогадуюсь, чому ви про неї питаєте. Тому, що саме сьогодні вночі папороть цвістиме маленькими квіточками, які горять, як вогонь. Хто роздобуде квіточку папороті, для того нема нічого неможливого. Він (кепкуючи) буде знати, де знаходяться скарби в землі і буде їх добувати без зайвого труду; йому будуть відмикатися всі замки при одному лишень дотику руки; він зможе закохати до себе будь-яку дівчину… Але роздобути квітку папороті дуже важко, тому що вона цвіте тільки одну мить і пильно охороняється від людей чортами, які роблять різні спроби налякати сміливця: повзуть на нього вужами, накидаються звірями, оглушують свистом, ревом, кидають камінням і деревами, стріляють… Жахи добування квітки можуть бути настільки великі, що їх найчастіше ніхто не витримує. Господарем чудового талісману можна зробитися тільки випадково, при чому чорти все-таки відберуть його собі.
    І хлопець: Невже неможливо роздобути цвіт папороті?
    Волхв: Бачу, що серед вас є парубки, охочі отримати цей талісман. То ж нехай вони вийдуть і стануть поруч мене.

    Виходять парубки.

    Волхв: У цій небезпечній справі я не стану вам у пригоді, але ви можете заручитися благословенням Лісовика, лісового духа, який є сином чорта й відьми. Вставайте і повторюйте за мною:
    О Велетню, лісовий царю!
    Хлопці: О Велетню, лісовий царю!
    Волхв: Прийшли ми до тебе з поклоном…
    Хлопці: Прийшли ми до тебе з поклоном…(вклоняються)
    Волхв: Пусти нас у свої володіння…
    Хлопці: Пусти нас у свої володіння.

    Виходить Лісовик.

    Волхв: О Велетню, лісовий царю, прийшли вони до тебе з поклоном. (Хлопці вклоняються). Пусти їх у свої володіння.
    Лісовик: А що шукають вони у моєму лісі?..
    Волхв: Хочуть роздобути квітку папороті.
    Лісовик: А для чого їм вона?
    Волхв: А про це відомо лишень їм самим.
    Лісовик: Я дозволяю вам увійти в мої володіння.
    Хлопці: Благослови нас, лісовий царю.
    Лісовик: Благословляю вас на щасливе повернення.
    Парубки йдуть в ліс.
    Волхв (до громади). А ви сидіть тихо, щоб не сполошити нечисту силу.

    У лісі чується перший свист і крик. Вибігають перші шукачі. Шум в лісі все зростає і на галявину один за одним вибігають і інші «сміливці», яких женуть Чорти. Залишається лише один. Через деякий час він вбігає на галявину.

    Останній шукач: Знайшов! (показує на закриті долоні).
    Всі: Де? Невже! Покажи!

    Останній шукач розкриває долоні і, побачивши, що нічого нема, стоїть деякий час мовчки.

    І хлопець: Оце так нечиста сила!
    Волхв: Я ж казав вам, що знайти і втримати квітку папороті неможливо!
    Лісовик: І це не дивно. Колись люди вільно володіли чудодійними квітами, аж доки з їх допомогою стали творити погані вчинки. І тоді боги звеліли нечистій силі берегти цвіт папороті і не допускати до неї людей. Але ви не сумуйте. Сьогодні ніч чудес: збуваються бажання, звірі говорять, дерева ходять.
    Волхв: Цієї ночі все дозволено. Саме купальської ночі Велес – бог скотарства украв Райдугу-веселку, жону бога грому – Перуна. Тож, хлопці, пильнуйте своїх дівчат, щоб часом хто не вкрав.
    Лісовик: Якщо ви хочете, то я вкажу вам дорогу у цю країну казки, країну чудес, де живуть добрі і злі боги. Сьогодні вони разом з вами святкують перемогу сонця, могутнього бога Ярила, над темрявою. І саме цієї ночі донька Ярила, прекрасна богиня любові, плідності та парування Лада має передати владу Купайлові, богові жнив. Чи хочете ви у цю країну див?
    Всі: Хочемо!
    І хлопець. Покажи нам дорогу туди.
    Лісовик: Тоді треба тут залишити смуток і образи. Треба бути сміливим, веселим. Не боятися вогню, води. Сили природи не бувають добрими чи злими самі по собі; вони тільки у відношенні до людини бувають різними, тож треба заслужити їхню прихильність. Ну, то як? Зможете? Не боїтесь?
    Всі: Не боїмося!
    Лісовик: Якщо ви пройдете крізь вогняну браму, то опинитесь у цій країні. А я повинен залишити вас і оглянути свої володіння. Прощайте!
    Всі: Прощайте! До зустрічі!
    Лісовик зникає в лісі.
    Війт: Дівчата! Беріть «Коструба» та «Купайлицю», а хлопці смолоскипи.
    В путь!

    Всі проходять крізь вогняну браму. Співають пісню. Дорогою їх лякають Чорти. Тільки-но починають виходити на галявину, як нечиста сила краде Коструба, який потрапляє в руки до відьми Хвеськи. Всі в розпачі.

    І дівчина: Коструба нашого украли!
    І хлопець: Волхве, допоможи нам відібрати Кострубонька!
    Всі: Допоможи!
    Волхв: Поганий то знак. Але я вам допоможу.
    (Говорить заклинання до ідола Світовида).
    -Чорна смерте-сноровице,
    Вража язво-язвовице,
    Мертва крівце-кровавице,
    Йдіть на води, на три броди,
    Йдіть до лісу, до пралісу,
    Цур вам, пек, цур вам пек!
    Розійдіться, розкотіться
    По льодових морях, по пустелях,
    Де ні дерева, ні трави,
    А тільки скелі на скелях.
    Там вам селитися й будитися,
    Проживати й пробувати,
    Мене у вічі не видати,
    Одсилаю вас –
    Нічних, північних, сходових
    На пусті місця,
    Рвіть лози, смичте сухі ліси,
    Тремтіть купинами, очеретами і болотами.
    Ідіть на Кремінну гору,
    Глитайте каміння.
    Каміння вам на язик.
    Каміння вам на зуби і вуста,
    Кам’янійте й ви самі!
    О Ідоле-Світовиде, допоможи мені і моєму народові побороти злих духів і повернути коструба!
    (Ідол мовчить).
    -Погані справи. Напевне у спілку з чортами вступила стара відьма Хвеська.
    І хлопець: Що ж робити?
    І дівчина: Де шукати допомоги?
    Волхв: Треба знову гукнути Лісовика.(Кличе). О Велетню, лісовий царю, вернись і допоможи!
    І хлопець і І дівчина: Вернись і допоможи!
    Всі: Вернись і допоможи!
    Виходить Лісовик.
    Лісовик: Ви знову турбуєте мене?
    Волхв: О лісовий царю! Нечисті сили вкрали в нас Коструба, який потрапив до рук старої відьми Хвеськи. Допоможи повернути.
    Всі: Допоможи!

    Лісовик повертається до ідола Світовида, робить магічні рухи руками, від яких з’являється вогонь. Знімає з плеча лук, бере стрілу, запалює її, повертається і стріляє в бік нечистої сили. З лісу виходять Чорти і падають до ніг Лісовика. За ними йде відьма Хвеська, яка несе Коструба. Чорти просять пробачення, а відьма віддає Коструба і відразу ж зникає в лісі.

    Лісовик (до Чортів): На цей раз я вибачаю вам, але на майбутнє не смійте заважати добрим людям! Ідіть! (Чорти схоплюються і втікають. Лісовик передає Коструба Волхву).
    Волхв: Дякую тобі від усього народу за допомогу. Будь же у нас на святі жаданим гостем.
    Лісовик: Ваше запрошення приймаю і зостаюся.
    І хлопець: Час нашого кострубонька привітати, час йому шану віддати! Ну ставайте в коло, а ви там і вогнище запаліть!
    І дівчина. (До Волхва). Благословіть, Волхве, Івана Купала зачинати!
    Волхв: Благословляю! (Віддає Коструба).

    Хлопці розпалюють вогнище, а всі решта стають в коло і починають ходити навколо Коструба з піснею «Через наше село, та летіло помело,
    Стовпом дим, стовпом дим.
    Сіло спочивати на Кирила хаті,
    Стовпом дим, стовпом дим.
    А Уляна з радощами
    носить воду пригорщами,
    Та й гасить, та й гасить.
    Що погасить, то займеться,
    а Уляна засміється, -
    Та й гасить, та й гасить».

    І дівчина: А тепер звеселим нашого парубочка з кленочка, щоб цілий рік реготався та в тугу не вдавався! Ануте, хлопці, чи готовий у вас вогонь?
    Хлопці: Готові! А чи у всіх є головні?
    Всі: Є!

    Всі беруть по прутику в руки і запалюють їх від вогнища. Потім з ними танцюють навколо вогнища та Коструба. Співають:
    «Ой гоп на Купала
    Танцювала та й упала;
    А Іван, як той пан, підіслав ще й жупан!
    Ой гоп, лежи тихо,
    Щоб минуло тебе лихо!
    Не боюся я біди
    Та й утечу до води»!

    І дівчина: Годі! Час топити Коструба: нажився і натішився!
    ІІ дівчина: Нехай ще постоїть хоч трохи.
    ІІІ дівчина: Хоче ще пожити, щастя зазнати.
    І дівчина: Смерть йому і його милій буде смерть.
    ІІ дівчина: Як топить, то й топить! Ану, дівчата, «гірлянду» рвати!

    Дівчата розривають зелену «гірлянду». А хлопцям віддають лишень палиці. Квіти з Коструба розкладають біля вогнища.

    І дівчина: Кидайте, хлопці, Коструба у річку.

    Хлопці ідуть до ріки. Якщо до неї далеко, то громада залишається на галявині, танцює навколо вогню і співає. А якщо є доступ і близько, то всі йдуть до ріки і там співають «Купався Йван, та й у воду впав…».

    І дівчина (До Молодиці): Ой молодая молодице,
    Вийди до нас на вулицю,
    Винеси нам Купайлицю!

    Виходить Молодиця і виносить дівкам Купайлицю. Всі роблять коло. І дівчина стає в центрі з Купайлицею, а всі навколо неї ведуть хоровод і співають
    Пісні: «Ой молодая молодице, розведи дівкам Купайлицю», «Ой посаджу рожу…», «Ой на Івана, на Купала, вийшла Марічка, як та пава…»
    Раптом з’являється відьма Хвеська, яка трубить в кулак диким і хриплим тоном. Всі зупиняються.

    І дівчина: Ох, ненько, се Хвеська-відьма!
    ІІ і ІІІ дівчина: Точно вона!
    І хлопець: Навіщо вона прийшла ?
    І дівчина: Та тікаймо відсіль! Се нам халепа!

    Всі кинулися втікати, та в цей час з лісу вискакують Чорти і починають переслідувати втікачів, з яких дехто опиняється у воді. Хвеська ще раз і Чорти збираються біля вогнища.

    І хлопець: Волхве, допоможи нам прогнати нечисту силу!
    Всі: Волхве, допоможи!
    І дівчина: Лісовику, прожени їх!
    Всі: Лісовику, прожени їх!
    Хвеська: Ха-ха-ха! Кричіть, кричіть! Ніхто вам не допоможе. Сам бог Ярило та його донька Лада розгнівались на вас за те, що ви забули про них. Ха-ха-ха!
    І хлопець: (До Волхва). Так що ж робити?
    Всі: Що?
    І дівчина: Треба прогнати нечисту силу і попросити прощення в богів.
    Лісовик: Я допоможу прогнати нечисту силу.
    Волхв: А потім я випрошу прощення в богів.
    Лісовик: Принесіть мені водиці із свяченої криниці. (Хтось з натовпу приносить воду). Відьми й чорти бояться води.

    Лісовик бере воду і кропить нечисть, яка швидко втікає.

    Волхв: А тепер, слухайте мене, робіть, що я накажу і говоріть те, що я говоритиму. Встаньте на коліна. (Всі встають). О всемогутній Ярило, слава тобі!
    І дівчина і І хлопець: Слава тобі!
    Всі: Слава тобі!
    Волхв: Ти даєш усьому сущому на землі світло і тепло, переборюєш морок ночі і зимовий холод, ти даєш життя людям і деревам, і звірям, і птахам, і рибам, і плазунам! Ти все можеш!
    І дівчина і І хлопець: Ти все можеш!
    Всі: Ти все можеш!
    Волхв: Будь же милостивий і захисти нас від усякої напасті. Ми приносимо тобі жертву і молимо тебе, щоб ти прийняв її в знак нашої любові і пошани до тебе, боже сонця і життя. (Кидає у жертовний вогонь ложку меду). Молимо тебе!
    І дівчина і І хлопець: Молимо тебе!
    Всі: Молимо тебе!
    Волхв: Молимо тебе, захисти нас від злих духів і нечистих сил. Яви нам свою ласку. Прийми, Ярило-боже, жертву! (Кидає у вогонь кусок м’яса, хліба і крапає вино).
    І дівчина і І хлопець: Прийми, Ярило-боже, жертву!
    Всі: Прийми, Ярило-боже, жертву!

    Із жертовника, в супроводі Слуг, які несуть смолоскипи, виходять Ярило та Лада.

    Волхв (встає на коліна): О великий Хоросе! Преславний Ярило! Ти показав нам свій золотий лик, ти вселив у наші серця надію і радість. Будь славен, Ярило!
    І дівчина і І хлопець: Будь славен, Ярило!
    Всі: Будь славен, Ярило!
    Волхв: Сонечко ясне, Ярило!
    І дівчина і І хлопець: Сонечко ясне, Ярило!
    Всі: Сонечко ясне, Ярило!
    Волхв: Пошли нам літечко красне, Ярило!
    І дівчина і І хлопець: Ярило!
    Всі: Ярило!
    Волхв: Щоб усе росло і родилось, просимо тебе!
    І дівчина і І хлопець: Просимо тебе!
    Всі: Просимо тебе!
    Волхв: Щоб квіти розцвітали і людям усміхались. Пошли врожай на славу, воздамо тобі ми хвалу!
    І дівчина і І хлопець: Слава тобі!
    Всі: Слава тобі!
    Ярило: Я на вас сердитий і не просіть пощади!
    І дівчина і І хлопець: О всемогутній Ярило! Пробач нам сліпим, глухим і нерозумним! Твоє прощення запалить в наших серцях добро. Будем завжди тебе пам’ятати і тобі служити!
    Всі: Тобі служити!
    І дівчина і І хлопець: Будем Ладі поклонятися!
    Всі: Будем Ладі поклонятися!
    І дівчина і І хлопець: А людям добро творити!
    Всі: Добро творити!
    Ярило мовчить.
    І дівчина і І хлопець: О Ладо, наша покровителько, богине весни, злагоди, любові і щастя! Заступись за нас!
    Всі: Заступись за нас!
    Лада: Мій батьку, пробач їм, вони помилились, бо люди.
    Ярило: Добре! Встаньте! Я пробачаю!
    І дівчина і І хлопець: Слава тобі! Слава довіки!
    Всі: Слава тобі! Слава довіки!
    Пісня: «Ой на Івана, на Купала,
    Вийшла Лада, як та пава.
    На неї хлопці зглядаються,
    Її займати встидаються.
    Наше Купайло з верби, з верби,
    А ти, Іване, прийди, прийди.
    Наше Купайло не ламати,
    А собі дівку вибирати».
    Волхв: Сьогодні небо вступає в шлюбну злуку з землею і кличе до такої ж свяченої спілки й людину. Сьогодні боги єднаються з людьми і в знак того єднання поведемо купальський хоровод.

    Всі стають у коло і разом з Ярилом та Ладою ведуть купальський хоровод і співають.
    Пісні: «Посію я рожу…»,«Не стій, вербо, над водою рано, рано…»

    Ярило: Сьогодні закінчується весна і настає літо. Вся земля уквітчана, дозрівають плоди. А щоб настало літо, треба Ладі передати свою владу чоловікові – працьовитій і добрій людині, який після одруження стане Купайлом – богом жнив і достатку.
    Лада: Брат Перун вас всіх вітає
    Блиском, дощем, громом.
    Жене вітри-вітровії
    Горами і долом.
    А вітри несуть на крилах радісну новину,
    що вже літо, що вже красне увінчає днину.
    Я ж бо землю устеляю квітами й зелами,
    Судженого виглядаю з щедрими дарами.
    Подарую очі й руки, і ніжну розмову,
    Ніч вдарую теплу й гожу, й радість світанкову.
    Ярило: Хто з парубків відгадає сім загадок і проявить свою сміливість, той і дістане руку Лади.
    З громади виходять парубки.

    І Слуга: Одгадає хто – його Лада.
    Не одгадає – батькова буде.
    А що росте без коріння?
    А що сходить без насіння?
    А що плаче – сліз не має?
    А що грає – голос має?
    А що горить без полум’я?
    А що шумить без буйного вітру?
    А що біжить безперестанку?

    Парубки мовчать.

    Чорт (перебраний Парубком): Я знаю. Живе без коріння – каміння, біжить безперестанку - вода, росте і не цвіте – папороть…
    Ярило (гнівно закричав): Не так! Папороть цвіте.
    І дівчина: Та я ж того парубка знаю. Та це ж чорт! Бий його!
    Всі: Бий його! Геть!

    Чорт втікає.

    Ярило: Бачу, що ніхто не може розгадати моїх загадок.
    І дівчина: А ми ж забули про Івана! Він розгадає! Треба покликати його:
    - Іване!
    Всі: Іване! Іване!

    З купальської громади виходить Іван.

    І хлопець: Славний бог Ярило загадав сім загадок, хто відгадає їх, той пошлюбить доньку Ладу і стане богом Купалом.
    Іван (до Лади): О богине! Я давно мріяв побачити тебе і завоювати твоє серце і руку. Я відгадаю загадки твого батька. Загадуйте.

    ІІ Слуга повторює загадки.

    Іван: Камінь росте без коріння.
    Сонце сходить без насіння.
    Серце плаче – сліз немає.
    Скрипка грає – голос має.
    Любов горить без полум’я.
    Річка шумить без буйного вітру.
    Час біжить безперестанку.
    Всі: Слава! Слава! Слава!
    Ярило: Ти відгадав мої загадки. Але чи сміливий ти, молодче, ми ще не переконалися.
    Іван: Заради щастя людей і за руку Лади я все зможу і будь-що переможу!
    Ярило: Все?! Не кажи так, зухвальцю! Бо все не можуть навіть Боги. А ти, смертний, осмілився з ними змагатись!Докажи свою сміливість на ділі. Ну, чи боїшся ти Смерті? А ходи-но сюди, Морено! (Входить Морена. Всі лякаються і відступають). Не боїшся, парубче?
    Іван: Не боюся. Я готовий.
    Ярило: Зав’яжіть йому очі й нехай вибирає свою долю.

    Слуги зав’язують Іванові очі. Морена та Лада стають поруч. Іван простягає руки до Лади, але хитра Морена встає перед нею і потрапляє до Іванових рук. Той знімає пов’язку. Морена сміється, робить помах рукою й Іван падає мертвий, а сама зникає.

    Лада (до батька-Ярила): Батьку мій! Ти своїм жорстоким вчинком потьмарив радість у очах землян. Воскреси його! Гнів не гідний твого величного наймення.
    Ярило: Я покарав Івана за його зухвалість.
    Лада: Зміни свій гнів на ласку, а вона гори рушить. Богів, як і людину красить їх душевна доброта. Воскреси його, батьку!
    Ярило: Я сказав «ні», і це моє останнє слово!
    Лада: Але ж я люблю його, батьку! (Ярило мовчить, Лада підходить до лежачого Івана, стає на коліна).
    Ой чого ж ти, Іваночку, на личку поблід.
    Чого ж в тебе, мій соколеньку, невеселий вид.
    Та чого ж ти, мій лебедику, лежиш, не встаєш.
    Та чого ж свою Ладоньку до шлюбоньку не ведеш.
    Та для кого ж мене друженьки будуть наряджати?
    Та із ким же, моє Ладонько, на рушничок маю стати?
    Та краще мені, молоденькій, в сирій землі згнити,
    Ніж без тебе, мій миленький, на сім світі жити.
    (Встає і підходить до батька).
    О всемогутній боже,
    Таточку мій ріднесенький.
    Ти посилаєш на землю тепло,
    Зігріваєш своїм подихом і рослинку, і тваринку.
    Чом же ти не розтопиш в серці моєму чорної розлуки?
    Ти зігріваєш землю, небо, даруєш людям щедрий урожай.
    Нащо спопелив ти моє щастя,
    Нащо допустив смерть мого судженого?
    О всемогутній боже!
    Зглянься над єдиною донечкою своєю,
    Не дай згинути у довічній журбі,
    Поверни мені мого судженого. Молю тебе!
    Ярило: Любов земна сильніша за вічність зоряного світла!
    Я вибачаю йому і воскрешаю.
    Слуги беруть і кидають Івана у воду. Іван оживає. Лада бере до рук сорочку.
    Лада: Шила сорочку та й вишивала,
    Коло комірця – місяця вклала,
    Коло пазушки – золоті ланцюжки,
    Коло рукавців різні пташечки.
    Ой шила, шила, позолотила
    Своєму милому на подарунок.
    Пташечки різні будуть співати,
    Золоті ланцюжки будуть бряжчати,
    Місяць та зоря будуть світити,-
    Буде Іванко сорочку носити!

    Лада подає сорочку Іванові. Той її вдягає. Потім разом устають перед Ярилом на коліна.

    Лада та Іван (разом): Благословіть нас, батьку!
    Ярило: Хай здійсниться ваша воля. Побороти смерть можуть лише люблячі серця. А Іван своєю сміливістю довів, що гідний звання бога Купала. Благословляю вас, діти. А на знак вашої злуки обміняйтеся вінками. (Слуги приносять вінки: Іван одягає Ладі, а Лада – Іванові). Поцілуйтеся ж, бо в поцілунку єднаються ваші душі. (Цілуються).
    Волхв: А чи є серед вас молоді люди, які б хотіли заручитися благословенням самого бога Ярила!

    (І варіант, якщо нема).
    Волхв: На жаль, немає нікого!

    (ІІ варіант, якщо є, то молоді люди мають вийти і встати перед Ярилом на коліна).
    Пари: Благословіть нас!
    Ярило: Благословляю! І на знак вашої злуки обміняйтеся віночками і поцілуйтеся!

    (Ритуал повторюється. Лине пісня: «На Івана Купала, на калину роса впала…» Потім молоді пари встають біля Лади та Івана).

    І дівчина: О великий боже, Ярило, на щастя, на долю благослови ж і весь народ. (Встає на коліна, а за нею і весь народ).

    Раптом з’являється відьма Хвеська. В руках у неї посох.

    Волхв: Ми тебе не кликали, чого прийшла?
    Хвеська: Світ поділений на день і ніч, на біле і чорне. Я володарка чорного світу і приходжу непрошена.
    Ярило: Хай здійсниться воля моя і помчать лихії буревії в гори далекії льодянії і заснуть. Хай здійсниться воля моя і страшний вогонь, що спопеляв міста і села ваші, пригасне і перетвориться у життєдайний вогонь достатку, щоб урожай був багатий.
    Хвеська: Ха-ха-ха! Запам’ятайте, у цьому світі одні сіють, другі збирають, одним колос, другим стерня!
    Волхв: Будьте праведними! Жодне слово, яке має зійти з ваших уст, не вдягайте в одежу брехні.
    Хвеська: Бути праведним однаково, що голим. Вас і люди засміють, і змерзнете, і пропадете…
    Лісовик: Батьки дали вам життя, пробудили ваші серця. Любіть і шануйте своїх батьків і тоді, коли вони біля вас, і тоді, коли підуть у світ вічний!
    Хвеська: Ніколи вовченя не тягло з кошари ягнят для старих вовків. Ніколи пташеня не ловило комах для своїх крилатих родичів! Хо-хо-хо! У житті йдете – не озирайтесь, знайшли – не діліться! Живіть для себе, наче поруч немає нікого!
    Волхов: Будьте щедрими до роботи, добрими до людей, тоді вас любитимуть та пам’ять про вас берегтимуть.
    Хвеська: Будьте сильними, щоб владарювати над іншими. Хто стане на вашій дорозі, не обходьте його. Убийте і переступіть, хо-хо-хо! Хто робить добро – того швидко забувають, хто вбиває – того довше пам’ятають… Так було й так буде!
    Ярило: Хай щезнуть сили нечисті й духи недобрі в лісах густезних, де не ходила нога людська, і згинуть там у безсилій своїй люті.
    Іван: Любіть сонце, любіть землю, любіть все, що на землі. Воно живе! Воно ваше! Воно для вас!

    Відьма хотіла щось сказати, але Волхв вихопив у неї посох, розломив його й кинув у вогонь. Хвеська зникає.

    Волхв: Як оцей посох, хай згорять і димом розсіються слова відьми… Хай назавжди у вашій пам’яті залишаться добрі слова!
    Лада: Сила життя й сила щастя народжуються в доброті вашій, у доброті кожної людини. Насильство, брехня, всіляке зло буйно ростуть. І їх може побороти тільки сила доброти та ваша духовна краса. Хай ясне сонце гріє ваші душі, джерела поять чистою водою, а соловейко в дорогу виряджає.
    Іван: Ви діти матінки-землі української, на якій ви живете і хліб з неї їсте. Предки ваші – то ваше коріння. Як відцураєтесь ви від них, загинуть вони у вашій пам’яті, загине й ваше життя. Бережіть коріння, шануйте!
    Ярило: Будьте благословенні!
    Лада: Будьте благословенні!
    Іван: Будьте благословенні!
    Волхв: Будьте благословенні!
    Лісовик: Будьте благословенні!
    Ярило (бере смолоскип): Вогнем з цього смолоскипу запаліть свої купальські леліти! (Дає смолоскип Війтові). Лісовику, забери своє Чортяче військо! (Лісовик робить якийсь знак і біля нього збираються Чорти, з якими він потім зникає в лісі). Я переконався, що серед вас немає поганих людей і дарую вам доступ до квітки папороті в честь весілля Лади та Івана!
    Війт: Чи всі друзі сьогодні веселі?
    Всі: На добрий час!
    Війт: Чи всі свої?
    Всі: Свої, чужих нема.
    Війт: Чи всі брати?
    Всі: Брати, всі до одного,
    на все життя до праці і меча!
    І зрадників немає серед нас.
    Війт: Хай буде так. На честь весілля Івана, що з Ладою сьогодні обручивсь, весільні ми запалимо свічки. Тепер нехай через вогонь святий пройдуть за звичаєм прадавнім молоді.

    Дівчата запалюють у віночках свічки і стають у два ряди одна проти одної.
    І дівчина та І хлопець з Купайлицею проходять першими, а за ними ідуть Іван та Лада, а потім і молоді пари. Всі співають.

    Пісня: «Ой пройшлася Ладочка крізь вогонь,
    Наче щире золото через горн.
    Ти світи їм вогнику все життя,
    Щоб не було в темряву вороття,
    У хатині весело їм палай –
    Ясне щастя й доленьку їм надай!»

    Потім і іншим молодим парам теж співають цю ж пісню, тільки замінюють імена дівчат. Усі йдуть до річки, дорогою співають. Зупиняються на березі.

    Війт (до Івана): Купайло! Віднині ти став володарем природи. Дозволь на твою честь втопити Купайлицю.
    І дівчина (кидає Купайлицю в річку):
    У перепелички
    Ніжки невеличкі,
    На гору не зійде,
    Купала.
    І в долині не стане
    На Йвана.

    Війт (до Лади): А на твою честь, богине кохання, дозволь дівчатам поворожити і на воду віночки спустити.

    Дівчата по черзі, не поспішаючи, кидають свої віночки на воду. Хлопці трохи нижче за течією виловлюють вінки.

    Війт: А тепер, громадо, питаю у вас поради: чи підемо шукати цвіт папороті, чи може краще йдемо спати?
    Всі: Ідемо шукати цвіт папороті! Ідемо!
    Війт: Тоді беріть, хлопці, смолоскипи і в путь!
    Усі йдуть шукати квітку папороті й переходять на іншу галявину. Там знаходять квітку папороті, розпалюють вогнище, перескакують його по одному і парами, гойдаються на гойдалці. Співи й забави навколо вогнища тривають до рана.

    Львів: театр «МЕТА», 1990 р.

    Автор сценарію - Купальська Лада 1989-1991 рр. Нижньосиневицька, Ченстохівська та Знесінська - Ірина Вовк.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  16. Нінель Новікова - [ 2018.07.06 12:28 ]
    ***


    У чарівливі вечори,
    Коли душа душі співала,
    Кохання дійсність фарбувало
    У найніжніші кольори.

    Від кого хто чого хотів?
    І не було обом спасіння…
    Цвіла поезія осіння
    У зливі слів і почуттів.

    Та стало все, чомусь, не миле.
    Ми розлучилися – так треба.
    І Муза утекла від тебе.
    У мене ліра заніміла…

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Нінель Новікова - [ 2018.07.06 12:01 ]
    ***


    У чарівливі вечори,
    Коли душа душі співала,
    Кохання дійсність фарбувало
    У найніжніші кольори.

    Від кого хто чого хотів?
    І не було обом спасіння…
    Цвіла поезія осіння
    У зливі слів і почуттів.

    Та стало все, чомусь, не миле.
    Ми розлучилися – так треба.
    І Муза утекла від тебе.
    У мене ліра заніміла…

    2018




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.06 10:54 ]
    Флокси
    Неначе кетяги калини,
    Червоні флокси зацвіли,
    Голівки долу похилили,
    Бо важко їм тягар нести.

    Одне стебло - квіток багато,
    Мов у намистечку в росі.
    Захоплюватись й дивуватись
    Не перестанеш цій красі.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Олена Музичук - [ 2018.07.06 07:11 ]
    Ой, жаль-жаль...
    Усе, що є, міняється навіки,
    а іноді і кане на віки
    у пам'яті як вирвана сторінка.
    І жаль буває того чоловіка,
    який удався трохи не такий.

    Ну, не такий як нам, буває, треба:
    жере, плює, жартує невпопад,
    аж поки не піде собі на небо...
    Нікого, хто живе заради себе,
    ніхто ніколи не чекав назад.

    А я чекаю як мулла на Мекку,
    як на весну чекають журавлі
    на цій ще не оновленій землі —
    а раптом закурликає лелека
    не відтіля, а зовсім недалеко
    і пожаліє за мої жалі.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Вікторія Торон - [ 2018.07.06 04:55 ]
    І смерті не бути володарем (переклад)
    Ділан Томас

    І смерті не бути володарем.
    Задубілі мерці – вони стануть одним
    Із блукальцем під західним місяцем.
    Лиш кістки стануть білі й розсипляться в дим,
    В їхніх стопах і ліктях заcяють зірки;
    Просвітліють усі, божевіллям охоплені,
    І піднімуться з дна на поверхню утоплені,
    Розійдуться коханці – кохання не згубиться.
    І смерті не бути володарем.

    І смерті не бути володарем.
    На дні моря хисткого
    Вони вік не кружлятимуть.
    У корчах на дибі, із жилами рваними,
    Прип’яті до колеса, будуть не знищені.
    В руках їхніх віра на дві розпадеться,
    І зло однорогом крізь них пронесеться;
    Кінці всі розщепляться, в них – ані тріщини;
    І смерті не бути володарем.

    І смерті не бути володарем.
    Вже не чути їм буде ні крику чаїного
    Ні хвиль, що у берег морський розбиваються,
    Квітка буяла – і не піднімається
    Ніжна голівка, пригнічена зливами.
    В безумі, в смерті, холодні, як цвяхи,
    Чола піднімуть, траву прориваючи,
    Прямо до сонця – аже сонце розколеться.
    І смерті не бути володарем.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Кисельов - [ 2018.07.05 23:18 ]
    Гімн москалів
    Ми – москалі – найкращі в світі люди –
    Усіх народів пишний ми вінець!
    А скаже хто, що ми якісь верблюди –
    Того чекає болісний кінець!

    Приспів:
    Ми москалики, славні москалики –
    Спадкоємці святої Русі!
    А що в мозку бракує нам «шариків» –
    То простіть уже, люди, простіть…

    У нас є Київ древній і великий,
    Чечня і Крим – це москалів земля!
    Святих кацапських мощі є і лики
    У Лугандоні – наші там поля!

    Приспів.

    Ми друга в світі ядерна держава,
    Мета в нас – аби першими були.
    Над Вашінґтоном гримне наша слава,
    Європа захлинеться від хули.

    Приспів.




    03.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  22. Валерія Скайлайн - [ 2018.07.05 20:36 ]
    Все, що судилось, збудеться обов'язково.
    Все, що судилось, збудеться обов'язково:
    Як має бути сніг, то буде сніг.
    Земля вже мілліони років обертається по колу...
    І все життя по колу також йде.

    Весь вибір - лишь іллюзія свободи,
    Бо доля знає всі твої стежки.
    І все, що на шляху тобі трапляється,
    Я знаю: можеш ти перемогти.

    Все, що судилось, збудеться обов'язково.
    І кожна випадковість - то давно вже план.
    Немовби вальс на тій старій платівці,
    Твоє життя - сукупність різних па.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Вікторія Торон - [ 2018.07.05 09:20 ]
    І хочеться сказать собі
    І хочеться сказать собі: пожди.
    Нехай життя прокочується мимо,
    А ти лиш споглядай неполохливо
    І часом доторкнися до води...
    Будь німо-непорушною, пожди.

    Бо що втручання змінить ? Тільки тінь
    Твоя впаде на воду ненароком.
    Усе живе біжить собі потоком
    Над каменями бур і потрясінь.
    Ковзне і промине безслідно тінь...

    Вже рідшають зірниці запитань.
    Немов плавці, німі застигли руки.
    Тасуються сплетіння і сполуки,
    Являє світ то лінію, то грань.
    І що йому до наших запитань?

    «Усе – як має бути», -- шелестить
    Чи то вода, чи вичерпана думка.
    В душі твоїй і затишно і мулко,
    І чуєш, ніби світ тобою снить.
    Безмежний подих біло шелестить.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.07.05 08:08 ]
    Математичний підхід
    Жона бува лукава - гірше дябла,
    Як вип"ю - напада на неї сказ.
    Та виручає оператор Набла,
    Оглушує дружиноньку на раз.

    Підсовую об'ємні інтеграли,
    У модуль устромляю гострий ніс.
    Від алгебри стовбняк одразу в Галі,
    Тікає, наче кішка, на карниз.

    Хитлива просторова апліката,
    Бо диферент поправив чистий спирт.
    Квадратний корінь - це козирна карта,
    Факторіал - потужний динаміт.

    Чіпляюся середнім гармонійним,
    Шукаючи абсцис і ординат.
    Спасають гарно функції лінійні,
    Похідна заспокоїть крик і гвалт.

    Поспав, коханій всівся на коліна,
    Главу схилив, цілуючи литки.
    Пройшов самум границю індуктивну-
    Не люблять, браття, фізики жінки.

    04.07.2018р.

    Мажорний етюд

    Кигиче скрипка лірики мотив,
    Лоскоче вушко фея-повітруля.
    У хмаровиння носа устромив,
    Трояндами пахтить, кує зозуля.

    Застиг у позі лотоса, пишу
    Про гілочку, травичку під ногами.
    А читачі напружились, "шу-шу" -
    Сатирик витина пейзажні гами!

    Розчулився, в очу бринить сльоза,
    Наплакав так, що одягнув калоші.
    А за вікном зелена дереза
    Стовбурчить колючки на перехожих.

    Нема лукавства, щирий,- бачить Бог,
    Слова - гарячі, образи - помпезні.
    Та мудрочолий друг уздрів подвох -
    Не може кнур ширяти в піднебессі.

    Вертатися не хо в реальний світ,
    Ховаюся у віртуальні айви.
    А сонечко уперлося в зеніт,
    Розбризкує довкіл сліпуче сяйво.

    09.07.2018р.

    Не розігнути

    Завжди були і є раби,
    Душа і розум у оковах.
    Якби цей світ я не любив,
    То не писав про це б ні слова.

    По спині врізала вожжа,
    Сміються вожаки зі смерда.
    Братерство? Рівність? Це олжа!
    Насилля - благ усіх осердя.

    Народ - жебрак. Шаленство цін
    Тримає краще, аніж ґрати.
    Працюю віником в руці,
    А ссати кров не можу з брата.

    Скриплять утомлені крижі,
    З роботи клигаю потроху.
    Хоч помирай, але служи
    Державі, панові чи Богу...

    Господь покірним помага,
    Привчає змалку жити в путах.
    У світі слуг - і я слуга,
    Горбак уже не розігнути.

    09.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  25. Тамара Швець - [ 2018.07.05 08:14 ]
    Я жизнь люблю ...
    Я жизнь люблю
    И каждый день я наслаждаюсь
    Восходом солнца восхищаюсь
    Классическую музыку я слушаю в тиши
    И что-то новое себе я открываю
    Пишу стихи и планы, и мечтаю
    И каждый человек мне интересен
    Так как он знает то, чего не знаю я
    Когда душа спокойна и поет
    На подоконник голуби садятся
    Ведут свой птичий разговор
    И все понятно, что мы не одни
    Даже птицы понимают наши мысли и дела
    Позитив к нам тянет все живое
    И это нужно помнить, каждый миг
    И даже в мыслях не желать другим плохого
    Так как все возвращается к тебе
    Я жизнь люблю - какой в ней колорит
    Она многообразна и прекрасна
    Если Всевышний здесь нас поселил
    И утро, день и вечер кажется обычным
    Только детали каждый час от нас зависят
    Как мы построим день, какие нас займут дела
    Возможностей не счесть
    Свои способности нужно лишь учесть
    И занимайся тем, чем хочешь, можешь
    В гармонии с собой и окружением живи…19.06.17(написаны в больнице)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Тамара Швець - [ 2018.07.05 08:25 ]
    Наслаждение мечтать...
    Наслаждение мечтать
    Кто может здесь поспорить
    Не ныть , не плакать , не страдать
    Стремиться быть свободным
    И чаще всматриваться ввысь
    Восходом солнца любоваться
    Природу и людей любить
    И чаще ими восхищаться
    Наслаждение мечтать
    Чувствовать пульс жизни
    Строить планы, создавать
    Изучать науки, открывать
    Свои таланты
    В общем жить в гармонии
    Без скуки
    Наслаждение мечтать
    Это вдохновляет
    Утром хочется вставать
    Просыпаться рано
    Целый день не унывать
    Сколько дел ведь надо сделать
    Вечером взглянуть на звезды
    Отыскать свою
    Ей поведать все секреты
    Вместе помечтать
    Наслаждение мечтать
    Утром, днем и ночью
    Жить красиво, многолико
    С оптимизмом
    Бороться с слабостью своей
    И стараться побеждать
    Интересным делом заниматься
    Милосердным, добрым быть
    И такими же людьми
    Стараться окружать
    Наслаждение мечтать
    Это так не просто
    Видеть все в красивом цвете
    Серость как бы и не замечать
    Лучше чувствовать себя ребенком
    И наивно все мечтать, мечтать
    Это даст заряд
    Для новых и хороших дел
    Главное ты в это
    Прежде сам и
    Без сомнения, поверь… 20.06.17( написаны в больнице)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Вячеслав Семенко - [ 2018.07.05 00:55 ]
    Здалека
    Ти почуй мене
    через спів твоїх хуртовин,
    через безодню води і солі.
    Через сотні імен
    і моїх забутих провин,
    замкнутих в колі моєї долі.

    Ти почуй мене
    через безсоння моїх ночей,
    крізь річок і озер прозорість,
    поки все мине,
    непомітно в море стече,
    ставши рядками нових історій.

    Ти почуй мене
    у нічній розмові зірок,
    через туману вологий смуток.
    ...Грає полонез.
    Наче роблю в безодню крок -
    п'ю, як вино, ностальгії звуки!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)


  28. Козак Дума - [ 2018.07.05 00:40 ]
    Грація
    Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
    доладності вершину і краси.
    Вона пробуджує завжди життєві сили,
    немов краплини божої роси.

    Величність ліній манить безумовно
    і легкістю своєю полонить,
    а ті про цноту скажуть красномовно,
    що свіжістю джерельною п’янить.

    Невимушена витонченість рухів –
    естетика природи, божий, дар.
    Знімаю перед нею капелюха,
    в цім не завадить навіть пеньюар.

    Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
    доладності верхів’я і краси,
    та внутрішню її я бачу силу –
    красу душі, що скарб на всі часи!

    04.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2018.07.05 00:47 ]
    Читачко моя. Пісня
    Бурштиново місяць нічний
    Зійшов і усе освітив,
    І річку, і яр, потаємних наповнені див.
    Казково- замріяні сни
    Чекатимуть на читачів...
    Читачко моя, як же я тебе палко любив,

    Коли, поєднавши тіла
    У сяйві зірок на воді,
    І душі, підвладні одвічних небес вишині,
    Ти, ніби лілея, цвіла,
    Нічної краси породіль,
    І я тебе пестив в"юнком у казковому сні.

    Світанок рожевим вином
    Востаннє на річку пролив
    Кохання, палаюче світлом ранкових багать,
    І я лебединим пером
    На теплім піску відтворив
    Казкової ночі шедевр... Я бажав написать,

    Як я тебе палко любив,
    Читачко моя неземна,
    З якою ми ніч розділИ... Ні!.. Удвох поєднА...
    Та хвильки ранковий приплив,
    (чи, може, плеснули вина...)
    Слова заримовані змив... Я один... Ти одна...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118070408928


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 23:02 ]
    І що воно таке – любов?
    І що воно таке – любов,
    Пропущена крізь років призму?
    Це – рай, що пекло поборов,
    Чи власний виплід егоїзму?

    Це – мрія, послана з небес,
    А чи – реальності картини?
    А чи тваринний це процес
    Запліднення яйцеклітини?

    Це – почуття чи плоті клич?
    Буття загадка й вічне диво,
    Коли утілюєш за ніч
    Усі фантазії примхливі?

    …Любов – це наче Прометей*,
    Щоб серця пломінь дати світу.
    І без взаємності за те –
    Страждать, каратись і… СВІТИТИ!!!

    4.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  31. Адель Станіславська - [ 2018.07.04 22:21 ]
    Твоя - сльоза
    Чужа любов,
    Як вітер непостійна.
    Чужа любов -
    то спека, то гроза.
    Чужа любов -
    це війни, війни, війни...
    Твоя - сльоза.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  32. Сонце Місяць - [ 2018.07.04 22:58 ]
    Джон Веслі Гардінґ (Bob Dylan)
     
    Джон Веслі Гардінґ
    І простолюд є друзі
    Із револьверами в обох руках
    Відчиняв усякі двері
    Він у цій окрузі
    Та жодного разу
    Не кривдив бідняка

    Якось у Чейні Каунті
    Розповідали так
    Із коханою спинявсь
    Він чи гостив
    І скоро лад місцевий весь
    Пішов був навскосяк
    Бо повсякчас він мав
    Нагоду помогти

    Через телеграфний дріт
    Гуло його ім’я
    Та жоден не довів
    Провин йому
    І невідомо про мисливця
    Що ловив його чи взяв
    Бо не бувало так
    Щоб він дурниць утнув





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  33. Маріанна Алетея - [ 2018.07.04 16:45 ]
    Безхатько

    Безхатько маг шукає прихистку
    Від світу злого і холодного,
    Його дива - дешевий дріб'язок
    І на душі уже не сонячно.

    Безхатько маг шукає погляду,
    Своїх шукає між обличчями,
    Та заблукав поміж чужинцями
    На мокрих і холодних вулицях.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.07.04 10:07 ]
    Хотіла дружби
    Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
    Вельбучний рик за так уже не зійде.
    Приватну переписку - на загал!
    Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

    Однині поклоняюся ножу,
    Пуанти геть! Узуюся у берці!
    Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
    Розслабишся -засуну швайку в серце.

    А одночасно шавку натравлю,
    Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
    Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
    Але товпи немає, ні шелесне.

    По краплі з "друга" висмокчу життя,
    В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
    В колисочці заплакало дитя -
    Поглянуло на маму випадково.

    04.07.2018р.


    Увіруй

    Пора сідати паску їсти,
    Хороше свято дав юдей.
    Без православних атеїстів
    У храмах не було б людей.

    Ти уяви: немає татів
    І брехунів - лиш люд-тишко.
    Попи пішли би працювати,
    А не молоти язиком.

    Театр, манеж, священнодійство...
    З амвона глас щемкий бринить.
    Несе у храм гріхи поспільство,
    А разом з ними гамани.

    P.S:
    Святе письмо стоїть у ніші,
    Нова ікона, золота.
    Молився довго. З неба - тиша...
    Напевно, що нема Христа...

    04.07.2018р.

    Спочатку я і не відчув укус,
    Та кобри є отруйні і в Полтаві.
    У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
    На мене очі глипають лукаві.

    Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
    А для початку - загризи лелеку.
    У мене, бач - роздвоєний язик,
    Із цілим світом вже побила глеки.

    Он там - шматочок вирви із душі,
    А там - хлюпни смоли братам під ноги.
    Мордуй, а я повзу у спориші,
    Послухаю з травиці крик і стогін.

    Із піднебесся птах упав у рів,
    КільчАстий гад до трупика зміїться.
    - Я ні при чому! Ти його убив!
    Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

    03.07.2018р.

    Зустріч із генієм

    На скрипці грає внук - немає спасу,
    Онука - розвиває свій вокал.
    У ковбасі буває навіть м'ясо,
    А між піїтів геній заблукав.

    Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
    Поради просить лагідне теля.
    Примчав титан учити пустобріха,
    За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

    Поглипує у вічність віщим оком,
    Вхопивши міцно музоньку за трен.
    Тепер жеру щодня його доробки,
    А він хвалою хабарі бере.

    У генія своя м'яка парцела,
    Пегас на вухо пісеньку реве.
    Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
    Від сяйва бога гине все живе!".

    Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
    Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
    В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
    Сухе пелюстя миша догризе.

    03.07.2018р.

    Свиняча вдача
    1
    В чужі стосунки липну як оса,
    Нахабно коментую бевзів дружбу.
    Мені ж народ підносить гарбуза,
    Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

    Мовчить товпа. На заклик не клює,
    Потрапити не хоче у халепу.
    Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
    Спускайся до сатирика із неба!

    А друзі радять: - Носа прищеми
    Настирній зацікавленій Варварі.
    Недавно роги виправив кумі,
    Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

    Оперувати варто з голови,
    Пихатості тромбоз забив судини.
    Натиснув, а під клізмою "Куві!",
    Невже з кнурем зіплутав я людину?

    Тверезий наче, недурний чувак,
    Не п'ю ні пива, ні одеколону.
    Підрохкує хворенький! Ну, дива!
    А ликом схожий на Ален Делона...

    Я втік. Жону у ліжку обійняв,
    Вона уважна, лагідна, гаряча.
    Звичайно, що людина - не свиня,
    Та схожість є - бридка свиняча вдача.

    03.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.04 08:13 ]
    Ар-деко
    1

    Натуральний опал? імітація.
    В колі - пеппі, паяци та грації.
    Розмаїття панчох... теореми.
    Сік томатний, безокі тотеми.

    2

    Ось на площі коріння смолисте,
    відкривають сезон гітаристи.
    Бігла радість... на білому впала.
    Послідовних тотожностей мало.

    3

    Відхиляюсь від юдської норми.
    Алгоритми хитають платформи.
    Сняться пляжі, дахи...
    Касабланка.
    ...муж нагадує... тицяє бланки.

    4

    Ця липкуча, нудна прозаїчність...
    Мій симпатик застряг, їде з Ічні.
    Є акваріум, шторм десять балів.
    Я - жар-птиця в буття карнавалі.





    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  36. Микола Соболь - [ 2018.07.04 06:23 ]
    * * *
    Біда зорала глибоко чоло.
    Щасливі очі згасли у печалі…
    І недосяжним стало, що було
    Таке близьке.
    Крик відчаю:
    «Що далі?»
    Оця найтяжча втрата у житті –
    Висотує до краю душу й нерви…
    Та на землі лишаються лиш ті,
    Хто може помолитись за померлих.
    03.07.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  37. Юлія Вільна - [ 2018.07.04 02:20 ]
    Це боляче
    Вісім років все без зміни -
    ти мій особистий кат.
    Знов без почуття провини
    мене кидаєшь назад.

    Там, в багажнику сірому
    твого стильного життя,
    наче в трилері старому
    кинуті немов сміття

    сподівання і надії,
    теплі, ніжні почуття.
    Ріжуть душу рештки мрії.
    Краще б ти забрав життя...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 00:07 ]
    Відповідь одній красуні
    І що тепер? Закінчилась вендета?
    Не знаєш, як ту дружбу поновить?
    Кляла великого – на зріст – поета,
    Суєтну вгамувала ненасить?!

    Вже лащишся, мов кицька та побита,
    І мариш ним, непевне, уві сні?..
    Все бідолашна згадує кобіта
    Присвячені їй вірші і пісні…

    А він згорів… І більше не полюбить!
    Тебе – ну, може, трішечки, любив.
    Якщо зронив колись він слово грубе,
    То не зі зла – з розпуки і журби.

    Коли промовив слово він правдиве,
    Огидну фальш тавруючи пером,
    Ти вилила на нього бруду зливу,
    І злом ти відплатила – за добро!

    І ось тепер скажу тобі в лице я –
    Не серцем – чимось іншим воруши –
    Твоя краса мені – не панацея,
    Краса повинна бути у душі.

    Простити можу. Швидше чи пізніше…
    Хай Бог обачність нашу береже.
    Боюся лиш, як станемо мудріші,
    Не до кохання буде нам уже!

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" 0 (5.79)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Кузан - [ 2018.07.03 15:07 ]
    Нема тунелю – тільки крок
    ***
    Нема тунелю – тільки крок.
    Немає світла – біла вічність.
    На переправі жде паром,
    І невідомість блідо світить.

    І передзвонює небес
    Така близька невідворотність.
    Фігура вбрана у рябе
    Траву між зорями толочить.

    І поля перекотиміф,
    Й життя – безмежна шахівниця.
    На вітрі доля тріпотить,
    Мов на трепеті обрис листя.

    І таємниця небуття
    Запаморочлива й пречиста.

    26.06. - 03.07.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.07.03 13:18 ]
    Нарешті дощ!.. Його Величність Дощ!
    * * *

    Нарешті дощ!.. Його Величність Дощ!
    (Надалі вже без Нього не змогли б ми).
    Почався з двох краплин, але впродовж
    п’яти хвилин перетворивсь на зливу.

    Не будьмо злими: вже не так пече.
    Уже нема нестримного бажання
    ховатися у нутрощах печер
    чи в льох себе спровадити безжально.

    Найближчим часом радість – лейтмотив.
    (Нехай сумують мешканці пустель,
    які дощу не бачили ніколи).

    На грядках – оживає і росте.
    Ми не дарма хрестились на ікони:
    почуло небо наші молитви.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  41. Козак Дума - [ 2018.07.03 11:13 ]
    Миколаїв
    Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
    у сиву давнину, ще в бронзи лад,
    історія нам достеменно бає –
    заклали наші предки Дикий сад.

    Тут славної минувшини сувої
    сплелися в неповторний пантеон;
    до Ольвії, часів Гомера й Трої –
    у наш причорноморський Іліон.

    Античне городище древніх русів,
    це місто зброярів, ремісників…
    Засноване задовго до улусів,
    жило і квітло протягом віків.

    Ще не було Німфея, Херсонеса,
    (лиш води рік зливалися в посад),
    Пантикапея, Тіри… З волі Зевса
    над Бугом зеленів наш Дикий сад.

    Так, Миколаїв – неповторне місто,
    для кожного із нас воно своє.
    Комусь ласкаве, рідне і барвисте,
    таким воно уже й для мене є.

    Наш Миколаїв, місто корабелів,
    це древній порт всіх світових морів,
    колиска вчених, рай для менестрелів,
    турбін, авіаносців, якорів…

    Люблю мій Миколаїв знову й знову,
    нічних гірлянд замріяні вогні,
    Інгул, що вигинається в підкову
    навкруг Аляуд у житті-борні.

    Люблю наш Миколаїв, місто-казку
    на берегах великої ріки,
    а ще молю йому про божу ласку –
    живи і квітни знову й на віки!

    03.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.03 09:18 ]
    Літав орел
    Літав орел над бистрою рікою,
    Прилинувши зі скель гірських високих.
    Що він шукав у небі над водою
    Чи, може загубив свій сон та спокій?

    Що бачив він у хвилях швидкоплинних,
    Що пінилися й поспішали вдалеч?
    А, може то душа чутлива сина
    Так прихистку у Господа шукала?

    Який загинув, зовсім ще дитина,
    Йому би жити та кохати палко,
    Але пішов на поклик Батьківщини
    І мав за честь за неї в герці впасти.

    А мати так вдивлялася у птаха,
    Ніби відчула - то душа синочка,
    Йому рукою тільки помахала,
    Заплакані лиш витирала очі.

    Орел літав і щез, крилом махнувши
    Згорьованій матусі на прощання.
    А їй вчувалось - промовляв синочок:
    -Не плач, рідненька, мною ти пишайся.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.03 08:21 ]
    Бриніла музика в саду...
    Озвучена поезія, переклад із Анни Ахматової



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  44. Сонце Місяць - [ 2018.07.03 05:45 ]
    Пісня Мосту з 59ї Стріт (Simon & Garfunkel)
     
    Скинь газ, до чого цей спіх
    Твій ранок довгим бути міг би
    Шпортайся бруківкою
    Ловлячи щастя, гіпоблуде
    Па да да да да да, гіпоблуде

    Ей ліхтарю, дай згадаю
    Твої квітки, що розквітають
    Чи нема мені тут рим?
    Ді-ді ду-ду, гіпоблудних
    Па да да да да да, гіпоблудних

    Нема жодних діл тут
    Домовленостей ніц
    У плямах дрімотних, у дрейфі до снів
    Осипай мене ранку пелюстям своїм
    Лайф кайфовий
    Гіпоблуде





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  45. Влад Войтич - [ 2018.07.02 21:49 ]
    ***
    лютує баба (відьма, хай їй грець! ),
    жере, кусіка, все, що під руками.
    а ще недавно був один горнець
    поезу-кашу двоє з нього гама…
    наїлася, наситились і от
    жере бідаку того, що голоден.
    …пастушка Пріся заганяє скот,
    а самохвал на свій чекає орден…
    чи ж недаремно писані рядки?
    шукаємо мораль задля годиться.
    не маєш права думать навпаки –
    за тебе все продумала левиця…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.02 20:51 ]
    Слугуй красі

    Пора цвітіння днина... двадцять сім,
    а далі - зів'ядання, биті дзбани.
    Мильнянка піднімається в росі,
    У Польщу їдуть гані, роксолани...

    Лузається совковий наратив,
    околиці просякли чорним репом.
    Дубасяться і найманці, й брати.
    З вагонів не вугіллячко - халепи...

    Усяк фарбує ідола свого.
    Минай товпу, розкришуй моноліти.
    А що в кінці блукань - пітьма... вогонь -
    звангує табуйований політик.

    Переживеш руйнацію-війну,
    насняться Симеїз, міфічна Троя.
    Пейсатий Хай відкриє там чайну,
    де відмивалася криваво зброя.

    Не порпайся у мотлоху, а сій.
    В гербарії під ниткою - минуле.
    Спогадками живи, слугуй красі...
    На белебні - драчі, в затишші - вулик.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (5)


  47. Адель Станіславська - [ 2018.07.02 14:46 ]
    Настроєве
    Грозою дошумів червневий день...
    Поклалось в люлю сонце за дощами.
    І вільно так розкотисто громами
    заходить вечір... І зо щедрих жмень
    дрімоти повню в душу наливає,
    і кліпки позіхливо жмурить кіт...
    Періщить дощ і розтинає світ
    кривуля-блискавка ген-ген з-за небокраю.
    Блаженний час, блаженні миті раю...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (9)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.07.02 09:05 ]
    Без мух
    Стало менше добра і гармонії,
    Світу, мабуть, приходить кінець.
    А митці розвели антимоніі -
    Хто майстерніший з них писунець.

    Віршороби - освічені шустрики,
    Стилос гострий, батує як ніж.
    Я, для мене, мені - контрапунктиком,
    Егоїзмом смердить кожен вірш.

    Рій письмацький шугає над хмарами,
    Животіє внизу чорнолюд.
    Бачу Стуса (обнявся із нарами)
    І Шевченка (одводять на суд).

    Лий хоч тонни у твори патетики,
    Розмальовуй, немов Фаберже,-
    Із сучасних "страждальців-поетиків"
    Не ростуть Прометеї уже.

    Чистять нігті холопи у панії,
    Не чіпляє заусінь пера...
    Відступаємо. Залишки армії
    "Ураганами" враг накрива.

    Скоро бій. Це - серйозна обставина,
    Спину знов прикриватиме друг.
    Віршотрясці зітхають в гущавинах,
    На диванах, в кімнатах без мух.

    02.07.2018


    Не пропаду

    У бочці меду плаває оса,
    Ще не загус, вичавлював учора.
    З солодким навіть дурень у плюсах -
    На кухні нитку тче довжезну мойра.

    Накладую у миску їй медок,
    Тому живу безжурно і на повну.
    Захочу - з рота видеру шматок,
    Стрижу із друзів грошенята, вовну.

    Палац - не гірший, аніж в королів,
    Щодня у ліжку спить нова путана.
    Для бевзів не жалію похвали,
    Бо ласий люд на вигуки "Осанна!".

    У дурнів ґулі зріють на лобах,
    Гризуться за дрібниці як собаки.
    Буркоче невдоволено юрба,
    Народу влада забиває баки.

    А ти сиди в останньому ряду,
    Давися все життя дешевим спредом.
    У пеклі я також не пропаду -
    Маститиму чортячі рила медом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (31)


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.02 09:53 ]
    Самотність
    На схилі літ сидить він біля хати
    Один-однісінький.А поруч - ні душі.
    Життя і далі буде вирувати,
    Але ніхто до нього не спішить.

    Бо змолоду не думав про майбутнє,
    А насолоджувався тим, що день дає:
    Кохав жінок і розважався гучно,
    Але сім"ю створити не хотів.

    І поки не підводило здоров"я,
    То не замислювався, звісно він над тим,
    Що стане колись дуже він самотнім,
    Бо й словом перекинутись ні з ким.

    Нема дружини, діток та онуків,
    А може десь і є.Хто його зна?
    Як важко бути в світі одиноким,
    Не дай, Господь нікому це пізнать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  50. Микола Соболь - [ 2018.07.02 05:34 ]
    Сумна колискова
    І
    «Спи, синочку, люлі-люлі
    День уже не за горами».
    Розбивається об кулі
    Щастя-сон і йде дворами.

    Прилюлюкаю печалі,
    Калачі дістану з печі.
    Човен-чайка на причалі
    Й туга обіймає плечі.

    «Спи, синочку, люлі-люлі...»
    Стогін вітру над гаями.
    Чорним вороном – зозуля
    Горе сіє межи пнями…
    ІІ
    «Спи синочку» – лебедію…
    Дім веселий нині пустка…
    Ти була моя – надія…
    Одягнула чорну хустку.
    01.07.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6