ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, вороги і ворогині, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучи

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.25 11:05
Лікуймось лютим від надмірного тепла!
Снігами білими – від надто сірих спогадів.
Зима зміцніла – та іще не допекла.
Любов до неї констатую не без подиву.

Лікуймось лютим! Водолієві пора
іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
І щось нове, напевно,

Сергій Губерначук
2020.02.25 10:54
Пляшковий спосіб знайомства.

Досить виставлення півлітри самограю,
одного в’яленого нанайського в’юна
і односельця – діда Миколая,
заслуженого українського шерстяника.

Гопля! Гопля! Язиком Золя.

Олександр Сушко
2020.02.25 09:55
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Тетяна Левицька
2020.02.25 08:32
Пастельні губи і мазок рум'янцю,
під макіяжем недосип щоденний.
Так пильно не дивися незнайомцю...
в метро на пересічну щемно...темно.

Оскаженілий протяг на зупинках
закутує у шарф людські обличчя.
То не прекрасна леді, просто жінка,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува

Володимир Бойко
2020.02.24 20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.

Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,

Галина Сливка
2020.02.24 20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,

Євген Федчук
2020.02.24 17:42
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Євген Федчук - [ 2020.02.18 14:56 ]
    Сковорода
    Світ мене ловив, та не спіймав.
    Не схотів. Такий я не потрібний
    Світові, де очі всім застлав
    Полиск грошей золотих та срібних.
    Все моє багатство – голова,
    Палиця й торбина за плечима.
    А ученість світу – то слова,
    Мудрість визначається не ними.
    Скільки неотесаних стовпів
    Підпирають царськії палати.
    З деякими, власне, говорив.
    Краще б їхню вченість нам не знати.
    Кажуть, я злидар і бунтівник.
    Ні, до бунту я, якраз, не кличу
    Та для мене простий чоловік
    Рівний, як сама Її Величність.
    Ні, не бунт потрібен для людей.
    Праця, простота, порядність, чесність.
    Не заради влади чи грошей
    Світові Господь дарує вченість.
    Я пройшов Україну усю,
    Істину шукаючи по людях.
    Бачив і потворність, і красу
    Та неправда й зло панують всюди.
    Щастя на землі, на жаль, нема
    Та його немає і на небі.
    Жадібність й багатство, як чума,
    Світом йдуть, де кожен сам за себе.
    Кажуть, я сліпих й глухих учив.
    Ні, вони на певний час поснули
    Та колись прокинуться зі снів
    І згадають, що від мене чули.
    З тим, мабуть, і буду помирать.
    Час прийшов. Господь зове до себе.
    Не вдалося щастя тут впіймать,
    Пошукаю ще його на небі.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Бойко - [ 2020.02.18 13:39 ]
    А ягнята мовчать...
    Мовчить вгодована Європа,
    Лишень подекуди бурчить,
    Тимчасом Раша-Азіопа
    Не оминає жодну мить
    Аби урвати якнайбільше
    З пожару вкрадений покров.
    Про це колись напишуть вірші,
    Але сьогодні ллється кров.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Сушко - [ 2020.02.18 11:34 ]
    Весна


    Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
    Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
    Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
    Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

    Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
    В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.
    Кум настрочив за добу про природу роман,
    Навіть і я на пейзажну патетику клюнув.

    Багнеться Пасхи, горілки, вуджених ковбас,
    Зораних нив під картоплю, капусту, цибулю.
    Вітер із півдня, у прози міняється галс,
    Рання весна льодоставу показує дулю.

    Чом же не радісно? Котяться сльози рясні,
    Світлий і сонячний день починається з мряки?
    Сходять без жартів та гумору оди пісні,
    Аби спіткнувся читач об печалі кавалки.

    Чуйна другиня у шоці! Ковтає бромід,
    На дорогущі піґулки витрушує "мані".
    Годі! Погибельне чтиво отруює світ,
    Лагідне слово - вигоює різані рани.

    18.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  4. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.18 08:08 ]
    Щоб матері синочків не втрачали
    Вона кигиче чайкою над морем,
    Підпадьомка перепілкою у полі,
    В степу шугає яструбом, як горе
    Ввірвалося у материнську долю.

    Єдиного синочка-соколонька
    Війна проклята у неї забрала,
    Хоча була б невістка - мала б доньку
    Та що таке бабуся - не пізнала.

    Болить її душа та кровоточить,
    Не аживає з часом в серці рана.
    Що жінка від життя сьогодні хоче?
    Щоб матері синочків не втрачали.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Губерначук - [ 2020.02.18 08:14 ]
    Адамові. Посмертно
    Тебе породили в Бедламі,
    ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
    Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
    своє і твоє волосся рвуть,
    свої і твої кістки заламують,
    і сльози купують, і сміх продають
    у Бедламі.

    Тебе смиряли уколами і рубахами –
    для них: ти бішений;
    тобі гормони давали жіночі,
    щоб ти не збочив,
    а ти просто дружив з каліками і бідолахами
    і зі мною, коли я був помішаний.
    Ми катались, катались на ламі
    у Бедламі.

    Ти один, хто не вірив,
    що світ цей увесь є Бедлам.
    Ти залазив на ґрати,
    на люстри, на стелю, на небо.
    Ти хотів возвести́ божевільню –
    у звільнений храм;
    Богом звільнений храм
    нам, скаженим, був треба від тебе.

    В ніч, коли ти прочах,
    твоє ліжко ми винесли в хол,
    і у кожного був на очах –
    жах довічно лишаться в Бедламі,
    у димах дімедролових
    підбадьорив усіх мюзик-хол,
    де пара́ліч юродивих
    танцювальними звавсь номерами.

    Було вити весільно нам,
    радісно вити було.
    У смугастих піжамах
    метелики хворі літали.
    Не на світло,
    а в похорон світу цього́,
    Де ми Бидлом Бедламовим стали.

    Стали…
    І стояли.
    І не знали, куди тебе закопати.
    Потім тіло ховали від медперсоналу,
    і стали щодня по туалетах тебе
    ховати-ховати,
    і щоночі у холі тебе виставляли,
    поки ти не зник,
    поки тебе не вкрали
    ті, із медперсоналу.

    Співаймо ж, блаженну свою панахиду
    за́вжди у Бедламі!
    тільки у Бедламі!
    Боже Бидлий, як остогидло Такій Мамі
    через тягучих дев’ять місяців
    народжувати гниду
    при Адамі.

    1 червня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 28–29"


  6. Микола Соболь - [ 2020.02.18 07:00 ]
    Пора
    Туманяться поміж лісів пари.
    Води лугівка напилася вдоста.
    Іще сніги біліють до пори,
    Але земелька вже уваги просить.

    До сходу сонця встане хлібороб.
    У руки візьме прапрадіда рало
    І пролунає світанкове: «Цоб…» –
    На царину пора іти настала.

    Попросить неба: «Боже, поможи.»,
    Бо знає: дорога́ хвилина кожна.
    І піде від межи, і до межи,
    І йому, звісно, Боженька поможе.
    15.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2020.02.18 04:48 ]
    * * *
    Не треба, друже, сумувати
    За отією, що пішла, –
    Котра дала тобі багато
    Надій, натхнення і тепла.
    Бо я, зістарений, вже знаю
    І маю право говорить,
    Що блискавиця не сіяє,
    А лиш спалахує на мить…
    17.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  8. Серго Сокольник - [ 2020.02.17 23:32 ]
    Герою
    Славослів"я звитяг...
    Смерть героя - усім еталон.
    - хто поверне життя,
    Що в одвічноминуле пішло?..
    ...не повернуться зні-
    жені таїни серцетепла,
    Поцілунки рясні
    На коханих дівочих тілах...
    При пологах не пла-
    че дитя, по майбутньому дзвін...
    ...бо таки довела
    Крізь пророчу кіптявину стін
    Стежка слави туди,
    Що зоветься повік забуттям...
    Світ трухлявий. -Іди,
    Ризикуючи власним життям!..
    ...чи не власним... Бо є
    Розробивший під долю твою
    Відповідний проєкт -
    "ЦЕЙ ГЕРОЄМ ЗАГИНЕ В БОЮ"

    © Copyright: Серго Сокольник, 2020
    Св. №120021709804


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2020.02.17 22:38 ]
    Обійми любові

    Не зогледівсь - промайнула осінь,
    Через тиждень зиму вхопить грець.
    Я ж люблю тебе, мов курка просо
    Чи як січку тлустий кабанець.

    Лине з неба музика органна,
    Всотую душею кожен звук.
    Бо живу лише одним коханням,
    А без нього зовсім не живу.

    Люба, мила! Прокидайся! Здрастє!
    Подивися - я уже нагий!
    Рало оре видолинок страсті,
    Пульс галопом скаче від жаги.

    У моєї музи вічні гони,
    Є для неї еротичний план...
    Завесніла лірика любовна,
    Попід руки в пущу повела.

    16.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Бойко - [ 2020.02.17 22:35 ]
    За мух!
    Мухи на стелі, як зорі на небі
    Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
    Мухам для щастя багато не треба,
    Досить їм того, що з'їли колись.

    Не зазіхають на нашу свободу,
    Не зловтішаються в бідах чужих.
    Скромні трудяги, що завжди з народом –
    Треба у владу обрати таких.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  11. Матвій Смірнов - [ 2020.02.17 21:49 ]
    Маскарад 2020
    Напередодні двадцятого року - дощі,
    У кабаку клієнти піднесено-п’яні -
    Певно, з нагоди зимового сонцестояння.
    На вішаку біля входу - мокрі плащі.

    Бал-маскарад, караоке, вертеп, декаданс,
    Пунш, ананас і танці like nobody’s watching,
    Хочеш - до ранку, чи до наступної ночі,
    Поки є час, бо далі візьмуться за нас.

    Знову епоха свого добігає кінця,
    Óбрази ніби знайомі, та дещо примарні -
    Хто це у савані й масці із вати і марлі,
    Що закриває нижню частину лиця?

    Так переважно й буває в часи пандемій -
    Все за каноном готичної літератури:
    Очі блищать, піднімаєтється температура,
    І екіпаж коло входу - ймовірно, мій.

    Маска і гель-антисептик, причастя святе,
    Руки помий і молись, покладайся на віру,
    Адже сліпий і божественний коронавірус
    Передається, як Слово, через етер.

    Йду до дверей, з вішака знімаю пальто.
    З неба вода, у Антарктиці тане крига,
    А у кишені - з готелю поцуплена книга,
    Та, у якій у кінці не вмирає ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  12. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.17 14:36 ]
    ***
    І Небовиду Церква...Зоресвічі...
    І сам Господь вдивляється у вічі
    Й питає тихо: де ти був?
    І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

    І перли покаяння на долівку.
    Єпитрахиль убереже голівку.
    Жадане світло омиває лиця -
    Постукали до Божої Світлиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  13. Євген Федчук - [ 2020.02.17 12:27 ]
    Роксолана
    Буває часом , що лежу без сну
    І думаю: чи стала я щаслива?
    Чи мріялось колись, що досягну
    Такої слави і такої сили?
    Я - Роксолана. І моє ім’я
    Відомо нині по усьому світу.
    То може в славі маю щастя я ?
    Не кожен може стати знаменитим.
    Тим більше, що рабинею була
    І неймовірний шлях цей подолала.
    То може у свободі я знайшла
    Те своє щастя, що його шукала?
    А поряд мене мій коханий спить,
    Якого я у цій чужині стріла.
    То може це і є прекрасна мить,
    Яка мене щасливою зробила?
    Щаслива мати , бо дітей своїх
    Я у коханні справжнім народила.
    Колись султаном стане хтось із них.
    Я про таке і мріяти не сміла.
    А про багатство взагалі мовчу
    Бо маю все, що тільки забажаю.
    І рук в воді холодній не мочу,
    Корів задля цього не доглядаю.
    Я досягла в житті своїх вершин.
    Оце і є , мабуть, те саме щастя.
    Але весь час у глибині душі
    Ще плаче тихо українка Настя.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2020.02.17 11:42 ]
    Коли сніг мерехтів…
    Коли сніг мерехтів
    з золотих обідків ліхтарів,
    коли місяць, мов пані,
    в тумані приховував на́спані зморшки,
    й хтось тремтів од морозу
    чи, може, в жароті горів, –
    я присів біля когось на лаву
    погрітися трошки.

    Цей озноб – не зима,
    а, напевне, самотність сама.
    Ніздрі, ніби димар,
    випускають цей пар безсловесно глибокий.
    Я не мовлю до тебе,
    бо очі – блакитний лиман,
    по якому бурхливе благання
    давно розпливлось на всі боки.

    Я з твоєї кишені
    дістану малесеньку книжечку сліз,
    прогорта́ю, назад покладу,
    не вкраду, а лише зачитаю
    ті місця, де закладинки,
    де перевернуто зміст,
    ніби ми вже знайомі
    та так, що я гори звертаю…

    Ніч спиталася в мене –
    о ко́трій годині піду?
    Вітер холоду хутко нагнав
    з берегів молодих льодовитих.
    І в дрижанні твоєму я чув:
    не пройти повз останню біду,
    бо за нею – успіння
    чи райдуги вуст оповитих.

    Я цілую тебе відсьогодні
    у стужу таку,
    що льоди не вціліють,
    а люди не вийдуть, не вгледять.
    Тільки Бог пропливе
    поміж хмар по невмерзлім небеснім ставку,
    а за Ним – у воскреслім танку
    наші зорі кохання окреслять…

    … блискавично самотність закреслять –
    і скресне імла,
    і збиратиме подив
    засніжені зорі зі сходу.
    Ледве місто прокинеться тут,
    ледь одкриються вулиці зла,
    непомітна весна
    нашу лаву оберне на човен –
    і пустить на воду.

    9–10 листопада 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 150–151"


  15. Олександр Сушко - [ 2020.02.17 09:50 ]
    Нірвана
    Ковдра є, подушка, тепла спальня,
    Сам від сала,, наче колобок.
    На війну не хочу (це похвально),
    Ліпше пописати про любов.

    Хай натхнення б'є ключем до неба,
    Шал чуттєвий в серці виграє.
    Кулю в лоба? Нє, мені не треба!
    Краще лист паперу, олів'є,

    Курка, губці милої. Цицята
    Вранці мну, удень та уночі.
    А кохана - запашна троянда,
    Піді мною ох і ах кричить.

    Я - митець! Зриваюсь на ридання
    Як побачу неба голубінь.
    Не життя - солодкий мед! Нірвана!
    А зольдат нехай іде у бій

    І за мене повоює ловко
    Та оросить кровію межу.
    Чом на мене вирячився вовком?
    Я про нього віршик напишу.

    16.01.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  16. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.17 09:27 ]
    Хатина в лісі скраю
    Барвінку листячко зелене
    З-під снігу визирає,
    Давно-давно чека на мене
    Хатина в лісі скраю.

    Тут я росла, зустріла юність,
    Спроби перші пера.
    Нині вона дивиться сумно
    І вікна-очі витира

    Їй вітер, змахує сльозу,
    Ніхтоне чує ті плачі,
    Лиш блискавиця у грозу
    Загляне в шибку уночі.

    В кожнім селі таких хатинок
    Стоїть тепер немало
    І тільки гарний спів пташиний
    Всіх їх розвеселяє.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Левицька - [ 2020.02.17 08:59 ]
    Я тебе люблю
    Ішла до тебе все життя крізь сон,
    пустельну спеку, зливу, хуртовину,
    щоб мрію відшукати голубину
    із пліч огуди скинути хітон,
    серцями тріпотіти в унісон.

    На станції осіньої пори,
    в казкову таїну білет придбала.
    На денці кришталевого бокала
    перлина щастя ніжністю зорить,
    пригублюю і котиться з гори

    у озеро душі, блаженства чар,
    шампанським піниться, шумить у скронях.
    Перед очима миготять вагони...
    вантажиться дорожній інвентар.
    Колеса  стукотять... Orevoir*!

    Мій потяг відправляється і я
    рушаю в подорож завдовжки в рОки.
    Де править всесвітом  її високість -
    Любов!  Де хвилі срібна течія
    плекає на губах твоє ім'я.

    Малиновий букетик хризантем,
    за обрієм незвідане, незнане.
    До тебе ніби вперше і останнє
    на крилах мчу в омріяний едем.
    Люблю... люблю...
    je t'aime...je t'aime, je t'aime...**.

    оrevoir* - допобачення!
    je t'aime** -  я люблю тебе

    16.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  18. Сонце Місяць - [ 2020.02.17 01:02 ]
    Astralis (Friedrich von Hardenberg)
     
    На літньому світанні, юнаком
    Пульсацію життя свого почув
    Уперше я – коли губилась крізь
    Глибиніші захоплення любов
    Я прокидавсь потрохи і вимога
    Злиття моїх основ, дедалі глибших
    Настирливішала із миті в мить
    Блаженство – лук натягнутий буття
    Я осереддя світла, джерело
    Котре струмує пристрастю, в яке
    Вертає всяка пристрасть, з багатьох
    Порогів, знов зібравшися у спіл
    Чи знали, дивлячись на мене –
    Ви, очевидці – був я той
    Сновида, що себе зустрів сперш там
    На вечері відраднім? Чи зійшов
    На вас ласкавий страх від збудження?
    Занурений у келихи медові
    Я духмянів і колисався цвіт
    Серпанком золотим. Себе джереллям
    Було пручання ніжне, все лилось
    Крізь мене й понад, ледь мене здіймавши
    Коли до приймочки пилок потрапив
    Був поцілунок по застіллю тім
    Я злився у зворотний свій потік –
    Враз блискавка – тоді я ворухнувся
    Нитки тендітні й келих похитнувши
    Віддав ураз я, ствердившися сам
    Земні чуття на спожиття думкам
    Ще я не зрів, та мерехтіли зорі
    Крізь сутності моєї непрозорість
    Все звіддалік, блукаючи крізь пута
    Відлунь часів колишніх і майбутніх
    З любові, туги, здогадів явившись
    Був ріст свідомості немов політ
    Лиш тільки спалахнула в мені хіть
    Той час пізнав я біль якнайгостріший
    Буяє світ за пагорбом привітним
    Слова пророка – крила, повні вітру
    Вже не окремість щодо Гайнріха й Матільди
    Котрі з’єднались в образ обопільний
    Як народився та сягнув я неба
    Завершились із тим шляхи земні
    В спасенну перетворюючу мить
    Настав для часу відтепер занепад
    Що позичав, прохає поверніть


    Новий розвиднюється світ
    Що сяйніше від світел сонць усіх
    Зримо на баштах, мохом скутих
    Анікому не явлене майбутнє
    Вчорашній дім, обридлий вам
    Віднині незвичайний храм
    ›Спільне у всім & все у Спільнім
    Божий лик у камені й зіллі
    Божий дух у людях & звірах
    Хай всякий розум у це повірить
    Час із простором у негаразді
    І майбуття минулим провадить‹
    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Іде прагрá всіх природних сил
    & Слухаються могутніх слів
    Всесвітній предковічний дух
    Обертаючись, розквіта навкруг
    Всяке мусить привітне стріти
    Через привітне зростати й зріти
    Всякого у будь-чому є слід
    І спрага, з будь-чим іншим зустрівшись
    Улитися у самий глиб
    Знаходить іншу посутності свіжість
    І сотні дум до зринаючих діб
    Є світом сон & сном є світ
    Але за вірою час на діла
    Із далечі, де непрозірна мла
    Пензля у фантазії взяти
    Нитки за її велінням сплітати
    Тут заштрихувати, там розмалювати
    В чаду магічному згинуть нарешті –
    Туга & хіть, життя & смерть, у
    Якнайінтимнішій симпатії –
    Ті, хто любов найвищу ствердять
    Не зціляться від ран її
    Хай з болем, зірвати пов’язь прагнуть
    Що зір їх внутрішній хистить
    Й самотнім найвірніший стане
    Щоб морок світу відпустив
    & Плоть розчиниться на сльози
    Труною світ цей обернеться
    До неї, у гіркій знемозі
    Впаде, мов попіл долу, серце




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.16 23:55 ]
    Хміль кохання
    З вишини золоті волоконечка
    Дивне плетиво казки несуть!
    Моя квіточко, ясочко, сонечко –
    Це кохання омріяна суть.

    Долі усміх сія злотозливою…
    Ми пірнаємо в цю течію.
    І стаєш ти зі мною щасливою,
    Я з тобою щасливим стаю.

    Мов до Бога Ярила це звернення -
    У високі захмарні світи…
    Моя зіронько, рибонько, серденько,
    Ти любов`ю життя освіти.

    Чудо щастя побачимо де іще,
    За яке нам віддать можна все?
    Поцілунки, обійми і пестощі –
    Хміль кохання до раю несе!

    16 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  20. Мессір Лукас - [ 2020.02.16 19:18 ]
    Кохання піїта
    Ці очі – келихи абсенту,
    Зелений колір.. саме те!
    Мене захоплює дощенту
    Троянда в рюшах декольте,

    Свавільні локони і вії,
    Грайливий сміх, тонка печаль,
    Я їх приборкаю, розвію,
    Торкнувшись Вашого плеча.

    А далі.. далі.. далі буде..
    Довіртеся, благаю Вас!
    Важке похмілля, сірий будень,
    І квітка, що об’їв Пегас.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (6)


  21. Євген Федчук - [ 2020.02.16 16:31 ]
    Гонта
    Що ж ви лякали, що боліти має?
    Ну, а воно нітрішки не болить.
    Так, може, зовсім трохи сіль щипає
    Та кров лоскоче – по ногах біжить.
    Я ж говорив, що смерті не боюся
    І не лякаюсь цих наївних мук.
    Здирайте шкуру, а я посміюся
    З невправних і манірних ваших рук.
    Ви цим мене хотіли залякати?
    Та я ще більші муки пережив,
    Коли народу довелось страждати,
    А я тим часом вам-панам служив.
    Хіба ці муки з тими порівняти?.
    Деріть, деріть, хай Бог поможе вам.
    Я знаю, за що маю помирати
    І я цей шлях для себе вибрав сам.
    Одне жалкую – мало вас потішив
    І мало крові вашої пустив.
    Ви не втомились? Ну те, веселіше,
    Як вам той кнур годований велів.
    Вам моїх сліз побачити не вдасться,
    І стогону мого вам не почуть.
    Не подарую я такого щастя
    Хай хоч із мене шкіру всю здеруть.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Бойко - [ 2020.02.16 14:46 ]
    Без царя
    Бреши. Бреши
    Без міри і без ліку
    І без царя
    В убогій голові.
    То матимеш
    Пошану превелику
    В брехливій,
    Здеґрадованій Москві.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Сушко - [ 2020.02.16 12:29 ]
    А ну!

    В лобі заіржавів глузду вентиль?
    Власні твори - згустки маячні?
    Ляж і почитай віршатка в неті
    Під чайок і тістечка смачні.

    Надокучить - то іди кохатись,
    Бо додавить мряка у мислях.
    А мені ( пардон!) - пора із хати
    Бігти на роботу. Вуаля!

    Не утік? У чаті ще присутній?
    Я тебе сатирою не вбив?
    Сонмища талановитих трутів
    Від безділля чухають лоби

    І шукають поміж буквиць смисли...
    А якщо тих смислів і нема?
    Є такий в народу гарний вислів:
    "Той хто пише - вижив із ума".

    Так чого сидиш і це читаєш,
    Трусиш сльози в чай із бороди?
    В пелені жони скарбниця таєн,
    Стиглі перса - істини плоди.

    Для мужів забавки треба інші:
    Вила, дриль, сокира, молоток.
    Ну, а діви хай шкрябочуть вірші,
    Їм потрібен лірики медок.

    16.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  24. Тетяна Левицька - [ 2020.02.16 08:04 ]
    Охиза
    В хуртовинову ніч,
    напростець,
    в чистім полі
    не видно дороги.
    Снігокрутиця,
    хай йому грець,
    крутить білому
    оленю роги.
    Ледве стримує
    віжки, дарма -
    сила духу охиз -
    центробіжна.
    Цій білявці,
    так личить зима,
    і хутрянка з песця
    білосніжна.
    Із небесних
    завій снігових,
    божевільною мчить
    на ґринджолах.
    Стогін, видих,
    прискорений вдих
    зі свавільним
    шаленством по колу.
    Світу на перекір
    заметіль -
    алебастрова шкіра
    обличчя.
    Холод смерті,
    агонії біль -
    не дивися
    хурделиці в вічі!
    13.02.2020р.



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Губерначук - [ 2020.02.16 08:46 ]
    Істина
    …однак померли твої арханґели,
    безсмертя їх спіткала істина.
    Душа твоя, не ними забрана,
    життям твоїм була освистана.

    Ти кисень жер в уявних про́сторах,
    в печерах власного добробуту,
    де відходили чорні чоботи,
    відгаптувавшись кров’ю в пострілах.

    По простирадлах закривавлених
    убивця на потвору лізтиме..
    … та не відродяться арханґели
    благословити вбивство істинне.

    9 липня 2008 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 22"


  26. Микола Соболь - [ 2020.02.16 06:25 ]
    Край ночі
    Життя красиве. Обернись довкола.
    Часоплин уповільнює свій хід.
    Прислухайся. Це вічна баркарола
    Оспівує прекрасний сонця схід.

    І огортає таємнича вічність
    Потоками вселенської любові
    І неважливо травень це чи січень
    Зійде вона, якщо душа готова.

    Такі моменти відчуваєш серцем
    І хочеться побути сам на сам.
    Коли зі світлом тьма зійшлась у герці,
    Час правити молитву небесам.
    12.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Бойко - [ 2020.02.15 22:15 ]
    Південний аеропорт
    Надсадний рев моторів протинає
    Південну ніч безжально раз у раз.
    Аеропорт бо спокою не знає
    Попри оцей нічний і сонний час.

    На лавах люди втомлені поснули,
    Мабуть їм сниться теплий рідний дім.
    Мене ж і сни мої чомусь забули
    Чужого всім у сонмищі людськім.

    Хтось на посадку притьмом поспішає,
    Хтось часу біг в чеканні підганя,
    Лиш я нікуди геть не відлітаю,
    Надокучає вся ця метушня.

    Аби якусь годинку відпочити,
    Адже назавтра так багато справ.
    І де б ото зручніше примоститись,
    Аби ніхто мене не зачіпав.

    Назавтра знову – зустрічі й тривоги.
    Вокзали і причали й кораблі,
    І те щемливе відчуття дороги,
    Що не життя без нього на землі.

    1977-2020



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  28. Оксана Логоша - [ 2020.02.15 21:23 ]
    Художник
    В долині тиха рань туманна і легка,
    І річки рукава прошиті очеретом.
    Сидить Він на горі захоплений сюжетом,
    І погляд,мов магніт й окрилена рука
    Змальовує тонкі,ледь-ледь помітні,грані.
    А спалахи Зорі,як вістря від рапір.
    З пологих берегів до річки сходять лані,
    І так пасує їм,тендітним,велич гір.
    Між валунів сумних йде наричена вітру.
    Замріяна зі сну.Хода її легка.
    А Той,що на горі,розмішує палітру
    І погляд,мов магніт й окрилена рука.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Панін - [ 2020.02.15 18:50 ]
    Чорне танго

    Чорне танго – рідкісне явище,
    Коли танцювати запрошує
    надприродна сила.

    ***

    Колір блакитний – страчені мрії,
    із ароматом
    п’янким.
    Колір червоний – зваблення сила,
    де талісман –
    рубін.

    Колір зелений – посміх підступний,
    щастя непевного
    суть,
    З’єднані разом – колір глибокий,
    чорний, мов ніч,
    плетуть...

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає,
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми кружляємо разом
    У солодкому болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?

    Темно-блакитний, темно-червоний,
    темно-зелений
    шал…
    Клятви, моління, наші прокльони -
    вихор усе
    змішав.

    В чорному кольорі - щастя, загибель -
    гідний кохання
    знак,
    Розкіш остання, пестощів квіти,
    цього зректись –
    ніяк…

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає…
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми палаємо разом
    в чорнім полум’ї болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Микола Дудар - [ 2020.02.15 18:20 ]
    Твой палец средний...
    Ты проснулся в чужом кармане.
    Значит выброшен был за борт…
    Словно в неком одном романе -
    Каждой нудной строке - аборт…
    Ну и пусть, ну и пусть потеха -
    Сколько их, сколько нас на дне?
    Мы роднились не ради смеха,
    Это первый прокол. Ты нем.
    Где-то рядом второй и третий…
    Свежий ветер. Метель метет.
    А в кармане твой палец средний
    Ищет выход, и он найдет…
    15.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2020.02.15 18:40 ]
    Поруч
    Лютий, темно і зимно,
    В лобі - думка сумбурна...
    Б'юсь горохом об стіну,
    Тихим болем по струнах.

    Де ж ви - червні та липні,
    Юнь у травах та квітах...
    Замальовує лик мій
    Самота безпросвітна.

    Повна старості бодня,
    Подих Лети все ближче.
    Скабка часу холодна
    Угрузає у тишу.

    Лабіринт в ожередах,
    Напролом не проб'юся...
    Впав у яму (не твердо),
    Зверху - голос матусі.

    Дала смерть мені ліки,-
    Пульс відсутній, апное...
    Розмикаю повіки -
    Неня поруч, зі мною...

    15.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  32. Євген Федчук - [ 2020.02.15 16:21 ]
    * * *
    Вигоди для себе не шукала,
    За чужий рахунок не жила,
    Від невдач своїх не горювала,
    Від чужого успіху цвіла.
    Хтось вважав святою,хтось – дурною
    І про це відкрито говорив.
    Та вона жила сама собою
    І не надто дослухалась слів.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Ірина Білінська - [ 2020.02.15 14:12 ]
    Нарікаються ночі безсонними...
    Нарікаються ночі безсонними...
    Котяться небом дні...
    В серці осені - жовтії соняхи
    Перший стрічають сніг...
    Крилами білими, огортаючи -
    Доля наперегін...
    Будь мені небом непроминаючим,
    Де не існує стін...
    Будь мені сонцем, безмежжям космосу,
    Ніби, сам Бог велів...
    Крутиться Всесвіт великим колесом -
    В ньому не чути слів...





    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (2)


  34. Олексій Кацай - [ 2020.02.15 14:50 ]
    Повстанське
    Ховайте, барди й королі,
    мечі у піхвах, звуки в нотах –
    у сатанинських зорельотах
    нас теж сховало від Землі
    та й понесло поміж сузір’їв,
    домашніх – для викрадачів,
    не лицарями верхогір’їв,
    а просто купкою рабів
    з печер, ущелин та низин.
    Нас висмикнули після бою,
    без обладунків і без зброї,
    як віхті скошених рослин,
    не знаючи земну затятість,
    що із людських росте глибин,
    здолавши технологій святість.
    І от обшивки рве стеблин
    відвага й впертість невмируща
    вростає у комп’ютери:
    підкорює все дужче й дужче
    піратську техніку, а ми
    стихією земних повстань
    охоплюємо зорельоти
    інопланетної голоти
    й без зайвих філософувань
    їх повертаємо до Сонця,
    щоб захистити, врешті решт,
    ратая і прапороносця
    від жаху зоряних пожеж
    і, ставши символом предтеч,
    кібернетичними руками
    здійняти над галактиками
    людини переможний меч.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  35. Микола Дудар - [ 2020.02.15 11:12 ]
    ***
    … за невірну дощами розлуку,
    За невиспані очі з портрета -
    Розмовляв наодинці з фейсбуком
    Корчив з себе писаку-поета…
    А на відстані прілого Моря
    Відчував, наближається досвід.
    Якщо вистоїть, виживе в спорі -
    То злетить Журавлем попід Осінь…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  36. Іван Потьомкін - [ 2020.02.15 10:15 ]
    Дерева
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях своїх вони такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.71)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Деркач - [ 2020.02.15 10:10 ]
    Сценарій сюр
    Мода не міняється
    і юрба не кається,
    у судах єднаються зрада і совок.
    Дев’яносто п'ятою
    йде колона ватою.
    Зашивайте, братіє, рота на замок.
    Волонтери, бійтеся!
    Пугало комісії
    на чолі дивізії їде на війну.
    Буйна охоронниця
    б’є, кого їй хочеться,
    Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
    Як то любо-дорого!
    Удає суворого:
    очі в очі ворогу дивиться в упор,
    із еміром снідає,
    з папою обідає...
    а тилами відає горе-прокурор.
    Урку одубілого,
    що за Сашу Білого
    уникає цілого строку у тюрмі,
    на жінок натравлює,
    на героїв армії
    пальцями показує...
    Весело юрмі!
    Ожила кацапія.
    Нео-дипломатія
    обіцяє Рашії нашої води.
    Мода зеленішає,
    Вова веселішає
    і на вуха вішає локшини орди.
    Українізація
    чи колаборація?
    І не знає нація, хто куди гребе.
    Здати економіку
    і країну Вовіку –
    це і є у коміка варіанти Бе?


    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2020.02.15 09:09 ]
    Літературний дисбаланс
    Вузька й терниста стежка на Парнас! –
    подібних чув немало теревенів.
    З письменниками нині дисбаланс,
    у спілці забагато просто членів…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Кучерук - [ 2020.02.15 08:12 ]
    Молодість

    І сонце сяяло над нами,
    І пахли веснами вітри, –
    І світ увесь бринів піснями
    Тієї славної пори,
    Коли, закохані й щасливі,
    Сором’язливі й молоді, –
    Ми душі повнили жадливо
    Теплом нелічених надій.
    Усі смеркання і світання
    Зливалися в єдине тло, –
    П’янила молодість коханням
    І краще часу не було…
    14.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  40. Сергій Губерначук - [ 2020.02.15 08:11 ]
    На повсякчас
    Ти врятуй нас, Господи!
    Розклади́ на ро́зклади!
    О, Ісусе Христосе Божий!
    Стережи нас миті кожної!
    Зарахуй нам кожну хвилину!
    Подаруй нам кожну годину!
    Кожен день
    хай додасть пісень!
    Хай кожного місяця
    сонцем щастя виситься!
    Кожен рік!
    Цілий вік!
    Слава Тобі, Господи,
    за священні ро́зклади!
    За духовний наш багаж –
    хвала Тобі, Боже наш!
    Хвала як Отцю і Сину
    з нас за ціле й за частину!
    За життя й за землю пухом
    хвала скрізь Святому Духу!
    Слава хай воскресне
    анґелам небесним
    невідомим, звісним
    і нині, і прісно!
    І на ві́ки вічні
    слава всім незвичним!

    3 вересня 2004 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 13"


  41. Микола Соболь - [ 2020.02.15 07:40 ]
    Соціальне
    Їй немає п'ятнадцять. Вона пише про секс.
    Мерехтять в «інстаграмі» принади жіночі.
    Безліч фото коханців із префіксом – екс...
    Телефон на зв’язку до пізньої ночі.

    Зранку стежка до школи. Та яке навчання?
    Відсидіти уроки, перекур на перерві.
    Дуже легко дістати соціального дна,
    Не помітивши відстань від леді до стерви.

    Ти на гребні сьогодні. Світ лягає до ніг.
    Чи то може тебе, а не світ отой стелять?
    Досить швидко і носик припудрює гріх,
    А за ним настає життєва пустеля.
    11.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Тарас Ріль - [ 2020.02.15 01:23 ]
    Тривожній Н.
    Тривожній Н.

    Надія — це наймиліша мрія
    Як віра, і любощі, дружба спіла

    Сподіванки породжують чуття
    Пильність затягує до смутку вбрання

    За нею ззаду колихнеться чиясь рука
    Стоятиму
    Тремтливий, істеричний і жіночний
    Я.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Федів - [ 2020.02.14 21:57 ]
    Йде зима…
    Є зима? Йде зима? Це зима!
    Рукавами сніги розсипає.
    Тихе озеро, синя ріка
    Кришталеву габу одягає.
    Біла ковдра укриє поля
    І сади, і гаї, і діброви,
    Де зима? Є зима? Ось зима,
    Обирає природі обнови.
    У снігу засинає земля,
    Колискову їй вітер співає,
    Усю силу вона до тепла
    Під перину зимову ховає.
    Ця холодна і чиста краса
    Таїною усе огортає.
    Є зима? Де зима? Йде зима…
    Її час поступово минає.
    Перегорне сторінку життя,
    І нове у душі оживає,
    Невідоме осяє весна,
    У коханні мене розчиняє.
    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Панін - [ 2020.02.14 21:32 ]
    Кара Кохання

    Таїнства містить Духовний

    Сувій:

    навіть Обранцям,

    не можна спитати

    про долю,

    Стелеться

    Шляхом Небесним

    Слід

    від закоханих мрій,

    Карби на серці,

    стогін душевного

    болю…


    Сила кохання

    сповнена

    жахом страждань,

    Рани кохання –

    Не -

    Ви -

    Лі -

    Ков -

    Ні...

    Демони можуть

    зріктися

    недобрих діянь,

    Янголи здатні

    поринути в дійство

    гріховне.


    Кара кохання –

    крутосолона,

    гірка,

    Заздрість

    спустошує

    душі закоханих...

    мрії...

    Разом і поруч,

    і руку стискає рука -

    Тільки тоді

    не злякають

    ні пекло,

    ні вирій!


    Наше кохання блукає

    у Всесвіті

    вічно,

    Зраду лікує,

    полегшує

    тугу

    і відчай...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  45. Юрій Сидорів - [ 2020.02.14 20:41 ]
    Розмін
    Любов'ю пишався чесною,
    Глибокою, витривалою.
    Та зараз її розплескую,
    Вважаючи це забавою.

    Також на дрібниці з жартами,
    Трапляється, що й розмінюю,
    Відкинувши вбік опінії,
    Копійки ніде не вартими.

    Я з нею займаюсь віршами.
    Та хто їх коли цінитиме?
    І з ними ходжу здебільшого
    Шляхами новими й битими.

    Чиїсь агресивні випади
    Кінця добіжать факапами.
    Хтось буде очима кліпати,
    Не вірю, що буде плакати.

    А можна цього не бачити -
    Нічого затим не станеться.
    Бо то нецікава всячина,
    І нині звичайна п'ятниця.

    А щодо любові давньої...
    Інакша спішить спокусниця.
    Закриються вікна ставнями,
    Адреса всіма забудеться.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (12)


  46. Юлія Гордійчук - [ 2020.02.14 15:17 ]
    Орфей і Еврідіка
    Він мовив: як піде сама. Добровільно.
    Єдина умова…
    Ось вихід, ось світло, ще крок – і ти вільна!.
    Та знову
    Перед очима стоїть
    І жах одбирає мову:
    Арістей у обіймах мне тіла останню судому
    І виє, мов Цербер: Кохана моя Еврідіко!
    Кіфара дзвенить так страшно, раптово і дико.
    Упала на камінь і каменем впала підозра…
    Ось вихід…Рука у руці до чергової смерті чи й поза…
    Чи кохав він її? Чи ж гасне кохання у смерти?
    Як жінка - ця тінь, оця пісня пісень, ця мана?
    Стікс мовчав і малів, намагаючись з пам’яті стерти:
    Він плакав сім днів. Кіфара лишалась німа.
    Це вже потім – Діоніс, менади-дурепи, оферти,
    Ексцес виконавця, і Лесбос, і Ліра і далі…
    Чи вона не пішла? Чи він їй дозволив померти?
    Все решта – деталі, просто красиві деталі…


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  47. Микола Дудар - [ 2020.02.14 15:44 ]
    Драбиною з Неба...
    Два рядочки простенької рими
    Опускались драбиною з неба.
    І була там розмова між ними,
    Я так думаю, друже, про тебе…
    Про забуту, давнішню адресу
    І про те, як хлопчина зустріне,
    Там де рими відлунює плесо
    Його серце у тілі безвинне…
    А якщо затуманить-закрутить -
    Одним днем він взійде на вершини -
    Його стратять безжалісно, круто
    Два рядочки простенької рими…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  48. Мессір Лукас - [ 2020.02.14 15:44 ]
    *****
    Ви мене, здається, не догнали,
    Ну і що із того. Що із того?
    Не фінал, бо ми не починали,
    Десь не тут дорога і тривога.

    Мабуть Ви мене не розкурили,
    То є так, на все потрібно часу.
    Як нам слід? Поліземо в архіви.
    Чи навіщо ця блюзнірська маска?

    Ви мене забудете вже завтра.
    Я читатиму вірші, натхненням п’яні.
    Відчуваючи, що мав сказати автор.
    Напартачивши розумними словами.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  49. Володимир Бойко - [ 2020.02.14 13:16 ]
    З відчаю
    Не стане народом розмитий народ,
    Він так і залишиться в стійлі заброд,
    А непокірних лукаві ординці
    Нейтралізуватимуть поодинці.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  50. Олена Музичук - [ 2020.02.14 12:35 ]
    Осінь
    Яка сумна пора!Люблю зів’яле листя
    І проводи його прощальної краси,
    Коли чарує очі осені намисто,
    В багрець і в золото одягнені ліси.
    У храмі їхньому гуляє вітер чистий
    І небо з далини доносить голоси,
    І сонця світлу мить, і вранішні морози,
    І сивої зими нечувані погрози.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7