ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2018.09.19 21:10
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?

Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі ступні епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Ірина Вовк
2018.09.15 13:22
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.09 00:26 ]
    Щасливість
    1

    Малюй не тату - щасливість.
    Хай вірять у барви ті...
    дрібненькі сливки в жаливі,
    три пави на конфеті.

    Не треба запевнень, доста...
    Є казка, місцинка, трон.
    Карету о двадцять шостій
    оббризкає з Гангу слон.

    Вертляві пажі, паяци.
    Лелітки... трава... салют.
    Танечниці... регіт грацій...
    Всі кладки-мости палю.

    Лишаю міцну орелю.
    Її відбирати зась.
    Орієнтирчики - гелем -
    обводить хитрун-карась.

    2

    Не вірю. Бо знаю більше,
    змету із ферзя жуків.
    Поезій тьма-тьменна в ніші...
    Хлібини-слова - пахкі.

    2018




    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  2. Гренуіль де Маре - [ 2018.09.09 00:06 ]
    Закільцьоване
    Колись же заморишся ти всіх підряд жаліти,
    А болю набридне блукати твоїм тілом -
    І ти його лишиш у спадок цьому світу,
    Що з доброго дива назвали чогось білим.

    А в нім білизни – як в нечищеному димарі,
    А того, хто вичистить – тисячі літ ще ждати.
    І ти забуваєш і сни, і стежки старі,
    Котрі невідступно ведуть до сільської хати,

    Де груші достигли – та так і згниють на пні,
    Де привиди вуликів гонять ще бджіл за взятком,
    Де сплакались шиби… І знаєш: чи тут, чи ні,
    Хай через «не хочу», а мусиш – почнеш спочатку.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  3. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.08 22:35 ]
    Серпень
    Серпень пахне медом і дощами,
    і теплом нагрітих сонцем стріх,
    скошеними вкотре споришами,
    що уперто лізуть на поріг.

    Серпень пахне яблуком налитим,
    і свіженьким, з печі, пирогом,
    кавуном зеленим, соковитим,
    і грайливим, молодим вином.

    Він по вінця соками налитий,
    віддає усе - бери! - не жаль!
    Він дощами й грозами умитий,
    наче справжній золотий Грааль.

    Він останній - мов остання нота,
    крапкою стоїть в кінці рядка,
    він зачинить на замок ворота,
    хоч тремтить від почуттів рука.

    Серпень йде, та залишає радо
    сонця смак на денці тарілок,
    і нектар із серцевини саду,
    хай п'янить у вересні ковток.

    08.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (8)


  4. Анна Волинська - [ 2018.09.08 21:35 ]
    Мир духу вашому!
    Мир духу вашому!
    О ні!
    Не мир,
    а меч!

    Двогострий меч — розрубувати сіті,
    В яких навіки можна скалічіти!
    Щоб світ ловив вас — але не впіймав
    В нагальний поспіх невідкладних справ,
    У дріб’язок щоденних колотнеч, —
    Меч духу вашому!
    О так! Двогострий меч!

    Чи все-таки не меч?
    Не меч, а мир?
    О Господи, як хочеться спокою!
    І щоб фортуна міркою скупою
    Все ж відміряла кілька мідяків
    на працьовиту бідність наших днів,
    накреслюючи радості пунктир...
    Мир духу вашому!
    Благословенний мир!

    Слова... слова... Химери і омани...
    І суті сум... і присмак гіркоти...

    А ви, моїх рядків парафіяни,
    В них мир чи меч хотіли б віднайти?

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  5. Анастасія Поліщук - [ 2018.09.08 20:47 ]
    Момент
    Усі рядки, слова – ба! – навіть літери
    Здаються вкрай обмеженими, щоб
    Момент узяти і назавжди висікти
    В усіх його переливах. Пройшов –
    І все, навік. Лиш образ, лише спогади,
    І вірш – немов дзеркальне відбиття
    У водах хвиль, без умислу змонтоване,
    Одна з найбільш оманливих вистав.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.08 09:59 ]
    Гроза на світанку
    Надворі після ночі ледь світало,
    Ще й зіронька ранкова в вишині,
    Село ж вже прокидатись починало,
    Його будили голосні півні.

    Аж тут загуркотіло десь раптово
    І блискавиці срібна тятива
    Безкрає небо навпіл розколола
    Та вітер листя із дерев зривав.

    А дощова завіса пеленою
    Окутала всі вулиці й сади,
    Лякав світанок сильною грозою
    І до роботи не пускав людей.

    Та дощ скінчився так, як і почався,
    Ніби й його хтось дуже налякав,
    Разом із сонцем ранок прокидався,
    Бо в нього, як людей багато справ.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2018.09.08 08:41 ]
    Міраж
    Надія є. І це немало,
    коли ще є вітрила.
    Недоленька причарувала,
    та не приворожила.

    У неї запасні причали
    і є попутні крила.
    Її йому подарували
    і душу відпустили.

    І ось вони на перехресті –
    заручники тієї честі,
    що іноді, як путо
    перепиняє на порозі. ..
    З недолею – не по дорозі,
    а долею забуті.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.09.08 07:55 ]
    Провина
    Покаюся. Ізнову, браття, винен,
    А, може, то у мене їде дах?
    Поцілував богиню нижче спини,
    У відповідь лунає млосне "Ах!".

    Рожеві щічки вусами погладив -
    Летять у піднебесся крики "Ох!".
    Підстрибують як м"ячики принади -
    О, як же гарно, друзі, нам удвох!

    А шийку поцілую - мружить очі,
    У губки - ноженятами "хвиць-хвиць".
    Постійно стогне, крутиться, бурмоче,
    Мене поклала в ліжко горілиць.

    На дзигарях старих година шоста,
    Від криків всеньку ніч не спав Рябко.
    Не любощі - катівня чи Голгота,
    А з клуні чути "Рох!, "Му-му!", "Ко-ко!".

    Піду, мабуть, не догодив Венері
    Чи не туди з цілунками пірнув.
    Та мавка зачинила хутко двері,
    Веде в альков загладжувать вину.

    07.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2018.09.08 07:30 ]
    * * *
    Відквітнуть конвалії білі
    У теплому лоні лісів
    І зродяться споминів хвилі
    На плесах побачених снів
    Про небо, від зір кришталеве,
    Й до любощів двох ненасить, –
    Про грішне кохання травневе, -
    Швидке і коротке, як мить.
    Відквітнуть конвалії білі
    У присмерках сонних лісів, –
    Чи стане колись в обох сили
    Забути щасливість двох днів
    Омитих нічною росою
    Й окроплених ранку слізьми –
    Ночами стрічалися двоє,
    А днями – журилися ми?
    Відквітнуть конвалії білі
    У чарах принадних лісів –
    І, знаю, почується милій
    Під вікнами любого спів
    Про білі конвалії в лісі
    Й тюльпани, пригнічені скрізь, –
    Про душі спочилі у втісі
    Кохання, гіркого до сліз…
    10.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (1)


  10. Юрій Іванов - [ 2018.09.08 02:02 ]
    Квіти
    Довкола поле із нарцисів, -
    подарував би всі тобі.
    А ще навколо - ніби тиша,
    але душа чогось чекає вдалині.

    Я обнімаю твою тінь,
    що сонце принесло здалеку...
    Тебе побачити б серед квіток, -
    і вниз як птах - помчати з висоти зірок, -
    покажуть шлях мені брати-лелеки.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.09.08 00:38 ]
    Lemberg
     
    У місті веж & плинних дивовиж
    вином кривавиться надвечір
    гульба щодалі голосніш ~
    губися між
    нестримних протитечій

    заходячи до вуличок бічних
    де виринають півреально
    машкари із колишніх днів
    щораз лячні
    & загалом печальні

    за кроком крок старіючи кудись
    щезаючи у морок зі щурами
    за лемент гальм колісний виск
    святечний зблиск
    шантанно~ресторанний

    в ті кола де хронічні типажі
    & твій північник безталанний
    вертаючий домів чужих
    все знов до них
    важливі повертання

    бруківкою з пелюстям хризантем
    розкришеним брунастим листям
    сподіваним таким дощем
    мов щем лише
    до рими ледь навмисно


    над містом видив & містичних мрій
    крізь млисті сни боронь над ранок
    Святий Ґеорґу нагорі ~
    коминарів
    барокового храму





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.08 00:34 ]
    Так приходить осінь
    Чарівливий світиться неон,
    Тихо заповзає він до гаю.
    І розкішну літню зелень он
    Полум`ям жовтавим випікає.

    Посушило спекою траву,
    Вже вона – прим`ято-поруділа.
    І її колише, ледь живу
    Легіт соромливо і несміло.

    Всохли молоденькі деревця,
    Стовбури – як ті довгасті струдлі.
    Листячка скрутилися тільця,
    Мов старечі пальці закоцюблі.

    І сяйливий дух отут вита
    І крадеться холоднеча рання…
    Так приходить осінь золота -
    Ця пора світіння й умирання.

    7.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2018.09.07 23:41 ]
    Увага, друзі! Літературний конкурс “Житомир TEN”
    Житомирський обласний Центр народної творчості оголошує Всеукраїнський літературний конкурс “Житомир TEN”

    До участі у Конкурсі запрошуються учасники літературно-мистецьких об’єднань, члени поетичних клубів, самодіяльні автори.
    Вік учасників – від 16 років.
    Твори на конкурс приймаються з 10 вересня до 15 жовтня.
    Конкурс проводиться з метою:
    - розвитку жанру поезії;
    - популяризації та вшанування імені видатного житомирянина – поета і перекладача Бориса Тена (Миколи Васильовича Хомичевського);
    - обміну досвідом і зміцнення творчих зв’язків між українськими літературно-мистецькими об’єднаннями, поетичними клубами, самодіяльними авторами та залучення їх до участі в культурному житті Житомирщини.
    На електронну адресу конкурсу zhytomyr10@ukr.net учасник надсилає добірку творів з 5 віршів (поеми до розгляду не приймаються), яка розглядається членами журі, та заявку учасника за встановленим зразком.
    Після попереднього ознайомлення із творами журі прослуховує конкурсантів і визначає переможців за такими критеріями оцінювання:
    - актуальність і тематична спрямованість творів (гострота тематики, особливості авторського стилю, розкриття головної думки і художніх образів твору);
    - оригінальність сюжету та версифікаційна майстерність (володіння різними жанрами поезії (вірш, сонет, октави, катрени, терцини, рубаї тощо); для римованих віршів – дотримання віршового розміру, ритму, римування; володіння різною віршовою технікою (ямб, хорей, амфібрахій, дактиль, анапест, білий вірш, верлібр); наявність новаторських експериментів (вірш у вірші, паліндроми, вірші-фігури тощо));
    - рівень володіння словом (культура мови, виконавська майстерність, володіння увагою глядача).
    На конкурсі учасники читають 1 вірш, тривалість виступу не повинна перевищувати 3 хвилин. За підсумками конкурсного перегляду журі визначає 10 переможців. Після закінчення конкурсу переможці беруть участь у заключному гала-концерті.
    Конкурс відбуватиметься 26 жовтня у Житомирському обласному Центрі народної творчості за адресою: м. Житомир, вул. Трипільська (8-го Березня), 5.
    Про графік проведення конкурсу буде повідомлено додатково.
    Телефони для довідок: (0412) 240-886, (099) 506-73-07
    З метою максимальної відкритості Всеукраїнського літературного конкурсу «Житомир TEN» учасники можуть ознайомитися зі складом журі.

    Суддівський склад-трійка:

    Григорій Цимбалюк (м. Житомир) – письменник, член Національної Спілки письменників України, упорядник і головний редактор альманаху «Житомирський феномен» (2008), редактор журналу «Світло спілкування», лауреат обласної літературної премії імені Василя Земляка (2012 р.), премії імені Василя Юхимовича (2014 р.) та Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2015 р.). Автор книг «Ціна печалі» (2003), «Прелюдія фіналу» (2007), «Канчук для баніта» (2008), «Акорд» (2009), «Іпостасі» (2011), «Проща» (2012), «Лицар нескореного духу» (2014), роман «Сага про камінь» (2014), «Жорства» (2015), «Рокада (прифронтова лінія життя)» (2016). Має численні публікації в різноманітних вітчизняних антологіях, літературних журналах і газетах.

    Віктор Крупка (м. Вінниця) – поет, літературознавець, кандидат філологічних наук, член Національної Спілки журналістів України.

    Серго Сокольник (непідкупний) (м. Київ) – поет, письменнкик, ВТС Конгрес літераторів України, також Літспілка Славутич. Переможець IV Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (диплом 1 ступеня, 2018), лауреат XXXIII Всеукраїнського пісенного вернісажу – 2017, лауреат Всеукраїнського поетичного вернісажу ім. Максима Рильського «Троянди й виноград» (2017), переможець Шевченківського Всеукраїнського конкурсу літературної спілки «Славутич» (2016), переможець двох Всеукраїнських конкурсів дитячого журналу «Пізнайко» (2016), має почесні дипломи за майстерність міжнародного фестивалю «Каплантида – 2017» (номінації «Поезія» і «Мала проза»). Автор книг «Одвічність…бажання» (2014), «Горизонт подій» (2018), співавтор поетичної збірки «Сонячні руни поезії» (2015), має численні публікації у літературних збірках, альманахах і періодиці (національній і міжнародній).






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.09.07 21:16 ]
    * * *
    Все може статися щомиті…
    Чи, мов, підкошений впаду
    Під абрикосами на квіти,
    В сповитім зеленню саду –
    Чи, може, казкою з туманів,
    Не втихлих мрій і дивних снів –
    Наразі з’виться неждано
    Та, що забути не зумів.
    Все може трапитись щоденно…
    Чи звістку добру, чи сумну
    Пташа наспівує для мене,
    Збиваючи цвітінь ясну?
    Все може збутись дуже скоро –
    І всі дізнаємось про те,
    Що нам готує неозоре
    Життя – живе і золоте.
    Усе відбудеться раптово,
    Як все незвичне і чудне –
    Комусь у серце влучить слово,
    Когось обачно омине.
    14.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Прокоментувати:


  15. Марія Дем'янюк - [ 2018.09.07 18:15 ]
    Дощ
    Очищає Господь Землю,очищає сльозами неба,
    Крапелинами Він хоче доторкнутися й до тебе:
    І душа, що спекоту стерпіла,
    Усміхнеться світові несміло...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  16. Надія Коваль - [ 2018.09.07 17:09 ]
    ***
    Чи то твій голос, Боже, твій вічний тихий шепіт
    Цвіт вишні колихає і листям шарудить?
    І кличе душу мою в світи давно затерті.
    Бо знищити не ладна, що не могла створить.

    Куди й та ситість ділась і мудрість – вільна пташка!
    У небо за водою. Я ж знову, мов дитя,
    До світу зголодніла. І стигне згусла кашка…
    Хай трохи почекає – самотність знайду я.

    Твій подих завжди свіжий. Аж в грудях похололо.
    І вже там сивий смуток собі кубельце звів.
    Вертайся, душе моя! Згадала дане слово.
    Без тебе як зігрію, кого і Він велів.

    Чи то весняний вітер зірвав хмарки і квіти,
    Й за ними полетіли усі мої думки?
    А я без них, мов хмарка, й собі давай висіти.
    Підвішена ж до Тебе назавжди – не роки.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віта Парфенович - [ 2018.09.07 13:08 ]
    Ні!
    Про тебе думати? - Ні! Аби не кидало в жар,
    аби у жаги вогні не мучитись від бажань.
    Забуду і розітру свою непомірну хіть,
    але прощавай і сну, і музи пишіть-дзвоніть...

    Не знаю, що у тобі, для мене ти є дилема...
    На мить, і бодай у сні, зніму свою діадему –
    останнє, що на мені. І втративши спокій власний,
    повстане самець в тобі, й мені подаруєш ласку!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  18. Надія Коваль - [ 2018.09.07 11:45 ]
    Осінь
    Нічого такого не сталося
    Ніхто ані вмер, ні зблід.
    Маленькі щоденні радощі
    Згубили до щастя слід.

    Такого нічого не сталося
    Вже тридцять із лишком літ.
    Вершину не взято і зірку не знято
    З небес, чи у фільмах своїх.

    Нічого такого не сталося.
    Та й станеться чи? Ох біда –
    Красуня з холодним поглядом
    Всю душу мені виїда.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.07 09:26 ]
    Сінема. Осінь

    На клечанні висхлому - дині.
    Колода зуміла пливти.
    Щетинку відрощують свині,
    збиваються гуси в кути.

    Доліплюють вежі безрукі,
    лягають боліди у твань.
    Ляльок голубаві перуки
    тасує меткий черевань.

    Яскріє шампанське. Облесно.
    Струмує кальяновий дим.
    В конвульсіях - слинявий месник,
    таз бачився мідним, гнідим.

    Експресії-змови. Хвоїсто.
    Щось білка длубає-гризе.
    Повсюд - сінема... Й ніде сісти,
    скришити синичкам безе.

    На дні портмоне - карамельно,
    липневі світлини, листи.
    Мельком друг морелькою стрельне,
    Потрібна для донорства ти.

    Торгує чинами і фахом
    тупенький пеньок Насреддін.
    Мігрують обшмульгані лахи.
    Гримкоче - покайтеся! - дзвін.

    Пасльоном зарослі яруги.
    О, скільки за Пслом перспектив...
    Складаю нажите - удруге.
    Сідаю мачечок товкти.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2018.09.07 08:30 ]
    Чайок
    З голодухи я тещу подряпав.
    - Добре,-каже,- чекай, не кричи!
    ...недосмажені курячі лапи
    Розбудили мене уночі.

    Жінка з ляку зомліла у ліжку,
    Я зелений, гарчу, наче рись.
    Теща сміхом впивається нишком,
    Взяла цебра, зібралась до кіз.

    І мені скоро час на роботу,
    Одягаю хутенько штани.
    Трохи, правда, напнувся животик
    І затерпли (сидів!) "кавуни".

    Входить теща, аж йокнуло в грудях,
    Верещить між ногами свиня:
    - Буде зятю любимому блюдо!
    Із підливою! Чудо! Ням-ням!

    Похудішала втомлена кирпа,
    Не жував вже нічого три дні.
    П'ю чайок,- там і м'ята, і липа,
    А м'ясця вже не хочу! О ні!

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.07 01:32 ]
    У смарагдовому літі (переклад на російську Світлани Груздєвої)
    Под ветвей густым плетеньем,
    Где и в травах изумруд,
    Изумрудное свеченье
    Я ловил и там и тут.

    И, развиты зелень-ветром,
    Ветви зелено цвели.
    В изумрудном дивном лете –
    Тайный взгляд из-под полы

    Расстилал мне светотени,
    Брызг улыбки в тишине,
    И, с салатовым оттенком,
    Солнце их бросало мне.

    Чарами до онеменья
    Пеленало их средь трав,
    Словно камень драгоценный
    Мне даря…иль я не прав?..


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (2)


  22. Володимир Маслов - [ 2018.09.07 00:14 ]
    Вузол
    Шандор Ременік

    Чи знаємо ми, хто зав'язав:
    Бог, Сатана, Злий, Добрий?
    Та не розв'яже ні віра, ні знання, ні сила,
    вічний на волосині життя вузол.
    І чи знаємо ми, як зав'язали,
    що зв'язали вузлом руки долі,
    долі допитливі наші руки, і сміються
    над зірваними, закривавленими нашими нігтями.

    Там, на волосині життя, вузол долі,
    і ні віра, ні знання, ні сила його не розв'яжуть,
    хоч пропадає через нього лад думок
    і з нізвідки повертається знову.

    Хоч брали в облогу його розлогі філософські системи,
    вся їхня потуга об нього розбилась,
    низка розв'язань нескінченна і безпорадна,
    бо вузол вічний.

    Бо кожна билинка, кожна маленька квітка –
    один гордіїв вузол жахливий.
    І той залишиться, доки душі вистане, хто
    буде початком смерті, боротьби, міркування.

    І філософські допитливі пальці, певне,
    мають ще більш нещасні залізні руки.
    Цезаре, що двічі рубав вузол,
    неборе – Ти теж не розв'язав його.

    Csomó

    Mit tudjuk mi, hogy ki kötötte:
    Isten, a Sátán, a Gonosz, a Jó?
    De nem oldja hit, tudás, erő,
    Örök az élet szálán a csomó.
    Mit tudjuk mi, hogy s mint kötötték,
    Hogy bogozták a végzet kezei,
    A végzet a mi babráló kezünk
    És szakadt, véres körmünk neveti.

    Az élet szálán ott a sorscsomó
    És meg nem oldja hit, tudás, erő,
    Bár eszmék rendje tűnt miatta le
    S a semmiségből újra visszajő.

    Bár ostromolták roppant rendszerek,
    Rajta minden hatalmuk megtörött,
    A megoldások sora végtelen
    S reménytelen -- mert a csomó örök.

    Mert minden fűszál, minden kis virág
    Egy rettenetes gordiusi bog
    És az marad, míg lélek lesz, ki rajť
    Halódni, vívni, tépelődni fog.

    S a tépelődő, babrálgató ujjnál
    Még szánandóbbak tán a vaskezek:
    Caesar, ki ketté vágtad a csomót,
    Szegény - Te sem oldottad meg.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2018.09.06 21:52 ]
    Писане по воді
    Забуваю недавнє минуле,
    а про тебе тихенько мовчу,
    аби люди хороші не чули
    ані радості, ані плачу.

    Що не є і не буде між нами –
    осипається часу сувій.
    А без тебе бодай вечорами
    оживаю в полоні надій.

    На ікону небес помолюся,
    а у хаті, буває таки,
    сповідаюся, що доторкнувся
    мимохіть до твоєї руки.

    Безтілесну тебе обнімаю
    і не каюся. Богу хвала,
    що не треба ніякого раю,
    аби ти біля мене була.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  24. Сонце Місяць - [ 2018.09.06 18:36 ]
    шкіц
     
    картяр небезталанний
    спішить на свій тапчан
    де гості сплять вальтами

    бульварні ресторани
    зачинено хоча
    дві нетверезі дами
    вливають ніби чай
    в уста немов троянди
    усім услід мовчать
    озорені реклами
    пін-апи з королями

    час вимер у речах
    утома непроглядна
    & тлінная печаль





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  25. Костянтин Головко - [ 2018.09.06 18:50 ]
    Сокіл.
    Сірий птах летить у небі ,
    Хмари крилами він б‘є.
    Волю нам здається ніби,
    В образі своїм несе.

    Сокіл - це прикраса степу,
    Прадавній знаний оберіг.
    В темні часи та небезпеку,
    Наш край від ворога стеріг.

    Полює він на здобич тільки,
    Щоб молодь сильною росла.
    І захищати міг би стрімко,
    Коли в гніздо прийде біда.

    Ну, а як буде необхідність,
    Цей птах без страху, в одну мить.
    Покаже ворогу всю міцність,
    Й тризубом швидко вниз летить.

    Ці риси справжні, соколині,
    Є прикладом для нас усіх.
    Єднання нації в Країну,
    Він нам зробити допоміг!

    30.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Кучерук - [ 2018.09.06 18:42 ]
    * * *
    І бракне кисню у легенях,
    І в серці солодко пече,
    Коли торкається до мене
    Вона оголеним плечем.
    Мрійливим поглядом дивлюся,
    В одну єднаючи думки, –
    То на її волосся русе,
    То на привабний згин руки.
    То на очей блакить глибоку,
    То на пожадливі вуста, –
    Хоч приховать не може роки
    Мої чуприна негуста…
    18.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (1)


  27. Тата Рівна - [ 2018.09.06 12:43 ]
    Коли ти пишеш... (лист моїй любій Бетельгейзе)
    Коли ти пишеш вірші здається ти легшаєш
    Нібито вбираєшся в пір'я вивільняєшся з тіла й серце може злетіти саме по собі
    Ніби ти у червоному німбі Будди або той
    Хто дарує вино та рибу ходить по воді
    Ніби можеш зігріти всесвіт чи остудити з груба нахрапом руську піч
    Проте – розтає ніч – ти прокидаєшся умиваєшся постаєш з мертвих вариш каву одягаєш носочки
    Стаєш прозаїком буденних клопотів рабом побуту клопом з натовпу
    Точкою незворотності
    Увечері мовчки падаєш – таки життя дає під дих кричить – на тобі!
    По голу – за цих і за тих! Голову бережи – духовна недуго доросла жінко
    Згинаєшся дугою захищаючи печінку та інші органи свого божественого тіла
    Робишся важкою як місія Робокопа Ескалібур або Нечиста Сила – такою
    Наче погляд Горнони Медузи пояс волонтера з ІДІЛу
    Волочиш крила
    Та як би хто не хотів як би ти не хотіла як би я не хотіла – минає все –
    Нікому немає до нас діла –
    У Бога інші плани та варіанти розвитку дії
    А все що умієш ти — писати вірші власної безнадії
    Песимістичні опуси про соціо паті соціопатів
    Про психопата у колі психопатів
    Духовних кастратів в прострації псевдоелекторат Прокуратора й
    Сучасні офіційні варіанти давнього палкого обряду саті
    Уколи від представників іншої школи іншої віри іншої статі
    Про школоту із вулиць та касту що в мармеладі довічно
    Гейби засуджені на двадцять пожиттєвих строків суворого едему
    Це все що умієш ти – більше
    Немає тем –
    Вічність закрито на вході
    Там табличка «Не відкривати – уб’є!»
    Наші життя – твоє моє – пролонгований МММ від одного хитросплетеного Мавроді
    Якому частина вкладників вірить – частина ж заперечує що він є

    Коли ти пишеш вірші дівчинко
    Ти даруєш волю душі розв’язуєш шворочки послаблюєш ринговочку виймаєш ножа
    Й – вона дихає вільно у ці хвилини рукописання
    Твоя остання акція безумного вкладника –
    Твій персональний Кальцифер –
    Твій головний заряд –
    Твоя душа
    Коли ти пишеш дівчинко свої вірші – цей світ точно не стає гіршим
    Я видаю тобі ліцензію на довбання дзьобом ядра даю сервітут на фонтануючий буцім Стрибаюча Відьма літературний гейзер –
    Пиши майкО!
    Сяй яскравіше врешті хто як не ти світ сколихне червоним німбом Будди
    Вибухнеш – розбуди мене хочу побути зрячою у цю мить стоокою
    Роздивитися як ти покинеш остогидлу окію
    Ступиш упевнено в Зимове Коло ховаючи сяйво сором’язливо
    На шість мідних зірок застебнувши свій темно-синій блейзер
    Гейшо моєї самотності Alter ego α Ori....

    Лист адресовано втомленим автором
    Любій його Бетельгейзе


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.06 06:45 ]
    Як тебе звати...
    1

    Доста гранатів, медуззя, анчоусів.
    Погляди зваби - між ребер баранячих.
    Глипає - сукню оцінює осінь:
    "...як тебе звати Моніка... Аня... чи...".

    2

    Вечір. Увімкнено тьмяні світильники.
    Пахне вологою. Випари хвої.
    Марити Греєм, пливти за вітрильником?
    Час хилитає пурпурні сувої.

    Мушлями виклади раму Івасику.
    Скільки ж багатства у будній верейці...
    Мудрість-акула наїлась карасиком.
    Жінка-алхімік, пакетики спецій.

    3

    Знову штормило - і багнеться тиші.
    Музи... нудисти...
    Стрибки із трампліна...
    Золотоноші фіранки колишуть.
    Гумор стікає з пера Насреддіна.

    Віз варяниць. Насічеш таз капусти.
    Схопиш безе, не допивши узвару...
    Ринок буття за п'ятак не відпустить!
    Носиш клепсидру і хрестик - на пару.
    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.09.06 01:54 ]
    Всесвіт
    Красуню цілувати - чиста блаж!
    Найліпше - у вишнево-спілі губи.
    Тремтлива длань заходить у віраж,
    У відповідь лунає "Милий! Любий".

    Догнала аж на старості судьба,
    Покликало життя в свої обійми.
    По душах промінь сонячний стриба,
    Упали застороги, розум, ширми.

    Танцюємо удвох тантричний вальс,
    Розпліскується музика Вівальді.
    А збоку зупинився мудро Час,
    Даруючи хвилину благодаті.

    Для чистих серцем рай один - альков.
    Амур амріту наливає в джезви.
    Цим Всесвітом керує лиш любов,
    А жінка - це і є маленький Всесвіт.

    05.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.05 23:03 ]
    І точка


    1

    Він дарував мені грибочки,
    в осоті-липні розшукав.
    Ми роздружилися - і точка.
    Я не пішла стріляти ґав,
    голодна - не убила вовка.
    Я ж - пацифістка... мегаґандж...
    Остап устрелив зайця ловко,
    співала нам всю ніч Соланж...

    2

    Хропів на пледі друг лукавий,
    тхори конали - від гриба.
    Кричав у лісі пугач: "...аве... ".
    Була та приязнь... ой... слаба.

    А що тепер? Свобода-воля.
    Кришу на лечо марноту.
    Нехай втіша Остапа Оля.
    Ковтнув бджолівну на льоту.

    Мовчить. Не просить антидота.
    Лиш зазирає в каламар.
    Мережить двадцять шосту оду -
    Принцесочці смугастих мар.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  31. Костянтин Головко - [ 2018.09.05 23:33 ]
    Дощ.
    Нахмарилось... піде, напевно,
    На небі стало брудно й темно.
    Подвійне почуття в душі...
    Завжди так, коли йдуть дощі.
    Сумуєм - сонце вже не те,
    Радієм - що не так пече.
    І ось піднявся вітер сильний,
    З дерев він листя позривав.
    Цим листопада плин повільний,
    Пришвидшив, й всюди розкидав.
    Заморосило, загриміло
    і раптом - Землю освітило!
    І знов подвійне почуття,
    Така, напевно, суть буття.
    Що не буває однозначно,
    Відразу - дивовижно й лячно.
    А блискавка вогнями грає,
    І в цю хвилину я згадаю...
    Часто малим, я мріяв стати,
    Дорослим - швидко, як мій тато.
    Ну, а коли роки минулись,
    В дитинство хочу повернутись.
    Всміхнувся я від думки тої ,
    Що самі не даєм спокОю.
    Собі від того що не знаєм,
    Що хочем і чого бажаєм.
    Ми все життя щось вибираєм,
    Як жити правильно, шукаєм.
    Що краще чорний або білий?
    І як нам досягати цілей?
    Багатим бути та сумним,
    Або веселим й бідним з тим?
    Збрехати й до мети домчати,
    Чи з правдою весь час стояти?
    І раптом... зрозумів усе...
    Що то не два, а лиш одне.
    Давно існує в симбіозі,
    Окремо бути, вже не в змозі.
    Основа нашого Буття,
    Єднання смерті і життя.
    Це суміш доброго і злого,
    В одночас складного й простого...
    А дощ повільно припинився,
    І, наче, світ весь оновився.
    Хотілось би щоб він з водою,
    Вагання геть забрав з собою.
    Пустився знов, в вікно пиріщить,
    Що змиє він, а що залишить?

    05.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (9)


  32. Ластівка Польова - [ 2018.09.05 17:21 ]
    Ми недолюблені, грішні, самотні діти...

    Ми недолюблені, грішні, самотні діти,
    Кинуті в збурені хвилі сліпого міста.
    Наша присутність позбавлена форми й змісту,
    Доля у нас – спалахнути та вмить згоріти.

    Наш Карфаген розрівняли й скропили сіллю,
    Взятою з моря, де гинуть старі причали,
    Ті, де сто років ніхто нас не зустрічає.
    Пам’ять про нас зогнила і покрилась цвіллю.

    В погляді кожного думка, що всіх тривожить.
    Стане нам сили пустити своє коріння?
    Ми – маргінали, утрачене покоління,
    Різні на вдачу, та чимось незримо схожі.

    15.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.05 13:22 ]
    А літер доста...

    1

    Наснився лан... свинцева хата...
    Іду... твереза голова...
    Гомінка лине ось черчата:
    "...терпи... вихаркуй праслова...".

    І лупить жевжик музу яро,
    складає віршики у міх.
    А комарва снує над яром.
    Ну, хто б ту музу поберіг...

    Потицяв спереду і збоку...
    Всі пози випробував... Дощ...
    Я підійшла: синець під оком.
    Втішаю музу... Стежка прощ...

    Стираю слиз, реп'ях - медаллю...
    На вітті петлі... батоги...
    А муза дивиться мигдально.
    Услід нам - гетьте! ...гигиги...

    2

    Мистецький світ... яруги-ніші.
    О, скільки хмар над ним спливло...
    Я роззираюся - ще піша...
    Для когось - відьма, НЛО...

    Яка ж від сяйва небезпека?
    Траву прим'ято... Єва... гад...
    Несе маляточок лелека
    В обітований райський сад.

    3

    Сприйми добу. Люби не мляво.
    Пиши про війни, карасі...
    Шедевр ховає за халяву
    невдатний мачо. Плач... не сій...

    А літер доста... Всюди музи.
    Голодна? Ось шашлик із жаб.
    Ой, відхиляйся - аркебузи...
    Поклич на чай... стели єдваб.

    ..........2018



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  34. Василь Кузан - [ 2018.09.05 12:22 ]
    сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    ***
    сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    приколюю їх не як метеликів
    і не на листочок у рамці
    заплітаю в коси тобі
    кохана

    прокинеться сонце
    захоче змести з неба крихти світил
    а їх нема
    всі у волоссі твоєму
    іскряться

    позбав сонце розчарування
    люба
    поділися з ним сяйвом любові
    а мені хай залишиться
    теплий аромат
    передрання

    05.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  35. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.05 08:22 ]
    Юності поле ромашкове
    Думками бреду я ромашковим полем,
    Де в юності часто бувала не раз,
    Приємні ті дні не забуду ніколи,
    Хоча вже давно промайнув отой час,

    Ці квіти чудові у пам"яті й досі
    І в серці цвітуть жовтооко вони,
    Та й у житті все постійно ворожать
    Щасливую долю та ніжність мені.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2018.09.05 06:11 ]
    * * *
    О. Я…
    І ніч, і сум, і піаніно
    Незрозумілий лад октав, –
    І вечір, місячним промінням,
    Яснів до ночі й реготав.
    І скрип дощатої підлоги,
    І вуст розквітлі пелюстки, –
    І втіхи мріяної трохи
    В руці від іншої руки.
    І тіні, й протяги, і гамір,
    І свіч задушливі вогні, –
    І ти – жадана до безтями –
    Була чи виділась мені?..
    17.07.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (3)


  37. Володимир Бойко - [ 2018.09.05 00:45 ]
    Доторкнутися
    Дозволь торкнутися дощу
    Розпаленілими устами
    Цей дощ не бачив і не чув
    Як ми кохались до нестями.

    Дозволь торкнутися душі
    Розшаленілими словами
    Ми не свої і не чужі,
    Ми просто тішимось тілами.

    А десь, у схованках єства
    Думки чаяться потаємні.
    Вони чистіші за слова,
    Бо сокровенні.




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  38. Оксана Мишанич - [ 2018.09.05 00:40 ]
    "Закарпаття"
    Закарпатський край мальований на горах,
    Розкинувся поміж сади й ялини,
    Немає наймилішої землі,
    Ніж нашої рідної України!

    Кущі,ялини й будинки на подвір'ї,
    І сонний Львів у жовтневому цвіті,
    Міжгір'я...і ресторани у весіллях,
    І в садах чудові квіти.

    Карпатські села та карпатський говір,
    Несуть українське слово"Пилипець",
    Хто народився в Пилипці,
    Той славний молодець.

    У нашому краї і серце співає,
    Лелеки здалека нам вісті несуть,
    У нашому краї і хмари яскраві,
    Озера,озера мов струми течуть..

    У нашому краї і душа завмирає,
    А навколо літають птахи,
    Щоб ніколи ви смутку не знали,
    А завжди радість несли.

    Тут колискова лунає і нині,
    Яку мати співала дитині,
    І ніжно до серця вона пригортала,
    А дитина,мов та пташина спала.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  39. Олександр Сушко - [ 2018.09.05 00:28 ]
    Рецепт
    В трусах їжак. Сидіти вельми складно.
    Але терплю, товпі дарую "Chease".
    Тепер в інеті хвалять не безплатно,
    Читач крутий, катюга-кісткогриз.

    І критики кусають, наче мухи,
    Спеців словес розмножилась орда.
    Клавіатура мокра від сивухи,
    Горюю, зранку трохи поридав.

    Прозрів! Із мізків висипалась тирса,
    Знайшов рецепт, щоб не лягать під прес:
    На картку синув - і....єлей полився!
    Возноситься мій настрій до небес!

    Але зірвавсь болід із пелетону,
    Приходить меседж: "Всьо, скінчився рай!
    Останній раз полаю безкоштовно,
    А далі - за готівку, так і знай!

    04.09.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.04 22:22 ]
    Вечірня соната
    Ще днина тягне світлу нить,
    Та сходить вже зоря сяйниста.
    Під вітром листя мерехтить,
    Неначе пальці піаніста.

    Присіло дерево в «пліє»*
    Немов зібралось танцювати…
    А інше мовби дограє
    Вечірню осені сонату.

    У сутінок сумній красі
    Так ненав`язливо, аж кволо
    Цикади в кілька голосів
    Доповнюють пташине соло.

    Ці саду ніжності п`янкі…
    Та зоддаля на всіх них тисне –
    Автівок гулом, літаків,
    Мов духовим оркестром – місто.

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  41. Сонце Місяць - [ 2018.09.04 18:37 ]
    Цирк уїхав
    (спекуляція)
     
     
    як воно ~ велемудрий артуре
    ллється пиво & раки варяться
    далі мерлін із вітром грається

    ґвіневера все марить зграями
    королівство собі регочеться
    ґалагад майорить дівочістю

    підмайстри пишаються бздурами
    чи венера в пабі сатурниться
    над чеснотами із докуками
    аквілони крізь хмари хукають

    уроборос красно звивається
    у жорстокий розкішний вакуум
    ватра мре & кволо спалахує
    цирк поїхав ~ зостались бахури





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  42. Ігор Деркач - [ 2018.09.04 17:46 ]
    Осінь здалеку
    У небі мріє перша павутина.
    Луною лине гомін у поля.
    Стихає вітер. Може, відпочину,
    коли зайде за обрії земля.

    І я душею у майбутнє лину.
    Вітрило долі видиме здаля,
    мов кетяги червоної калини
    і чорна переорана рілля.

    Само собою, літо проминає
    і осінь самозваною гряде.
    Але не проминає де-не-де
    ілюзія дарованого раю.
    Тому одвіку спокою немає
    ніколи, і нікому, і ніде.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  43. Ігор Шоха - [ 2018.09.04 16:10 ]
    Осінь зблизька
    У засіки збирають до зернини
    надії наші руцями селян.
    Тече руно. А дощ із полонини
    вже орошає вруна і поля.

    Із піднебесся пісня журавлина
    гойдає у колисці немовля.
    Йому дається істина єдина –
    журитися не пізно опісля.

    У вирій відлітає тепле літо.
    І сонечко не може обігріти
    за обріями синій небокрай.

    Але радіє арій і ратай.
    Йому, найголовнішому у світі,
    дарує осінь щедрий урожай.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  44. Володимир Бойко - [ 2018.09.04 10:24 ]
    Пришельці
    Росія повзе, випускаючи щупальця хижі,
    Імперською гиддю пустошачи скрізь, як вогнем.
    Пришелець із пекла, що всупереч логіці вижив,
    Фатально над кожним із нас нависає мечем.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.04 07:29 ]
    Кожному - своє

    1

    Музам - обітниці, туш, компліменти.
    Соколам - небо живильне, високе.
    Стягнеш докупи крихти, фрагменти.
    Кожний ексцес називаєш уроком.

    Хмари завихрені. Звиви робусти.
    Броколі ріжуть на двох...
    Барикади.
    Нежить-ангіна, ляк златоуста,
    Що колобродив у рунному стаді.

    Свиням не треба перлистих сентенцій.
    Дам кавуна, докочу огірочок.
    Конгломерати чортів, екселенцій.
    Битий сірко випозичує очі.

    Хоче людва вседержителя, віршів.
    Ще до зими далеченько, є нори.
    Дід-Морозенко так схожий на Ніцше.
    Бавиться голкою вишите горе.

    Мойрам не треба ні п`єс, ні сатири.
    Досить їм прядки, зеленого шуму.
    Хоче ворона за каркання сиру.
    Молох війни жне-приплямкує: "...нумо...".

    2
    ...будьмо як діти. Чекаймо на зайця.
    Сосни вцяткуємо фантами всоте.
    Мариться-сниться звитяжна співпраця:
    Сіно складати... рівняти голготи.

    2016

    Давати кожному своє – це означає: бажати справедливості і досягати хаосу.
    Фрідріх Ніцше


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2018.09.04 07:54 ]
    Солодкі мотиви

    Правду мовлю дурну, обсмалю на вогні кабана,
    Повитягую з власних очиць шпичаки і колоди:
    Люди люблять солодке ( у цьому не їхня вина),
    Компліменти і славу - для его цілющі декокти.

    Погортав альманах. Загалом - побрехеньки пусті,
    Покарлючені істини, дрібка масних краєвидів.
    Кожен твір недоладній, як постріл в бою холостий,
    А слова - не слова, - збиті в строфи мерці-інваліди.

    А в невизнаних геніїв криза - не плеще народ,
    Не торкає поезія вишня утомлені маси.
    Брат побіг на завод, кум сапає сусіду город,
    Їх реалії -втома та піт, не зачовгані фрази.

    Гинуть люди від раку, задавнених нейробластом,
    Від писні -тільки я: почитаю і лускають мізки.
    Просить песик "Погладь!" і вихляє кудлатим хвостом,
    Я і гладжу сердегу, у пащу стромляю сосиску.

    Пожалію й тебе. Напишу коментар-позитив,
    Не казатиму "Більш не твори!" - це жорстоко і підло.
    Правда спить? Ну і добре,- не буде халепи-біди,
    Люди прагнуть хвали,. Умочаю перо у повидло...

    04.09.2018р.

    Капець

    Розбестила монашка монастир,
    Нагодувала братію любов'ю.
    А у Полтаві - ніц нема, пустир,
    Лише Пегаса дзеленчать підкови.
    '
    Із дня у день підкрапує сльота,
    Мощуся на зимівлю, рию нори.
    А жіночка, скажу я вам - ще та,
    Опісля неї треба в санаторій.

    Потроху музу ззаду підгриза,
    Брикається постійно кінь крилатий.
    Сатира виручає! Це - бальзам!
    Намазався - і мухи до лампади.
    '
    Нарешті відкотився колобок!
    Свободу удихнув на повні груди.
    Побрити варто пахви і лобок,
    Планую завтра вигулькнуть на люди.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  47. України Сокор - [ 2018.09.03 22:50 ]
    ОСІНЬ

    Відлітали в теплий вирій вже останні журавлі
    І прощались з рідним краєм по пташинному в журбі.
    Та журба тривожить осінь й відгукається в землі,
    Дозріває — зріє зелень, зріють трави польові.

    Щедро сонце, хоч вже осінь, віддає землі тепло.
    Щоб земля плодоносила й небо синє щоб було.
    Тепло хоче кожний взяти і в плоди його налить,
    Для людини, для живого, щоб кожний рік могли родить.

    Зелені руна наче килим, простяглися з краю в край.
    Котить хвиля по верхівках, росте гарний урожай.
    Напуває дощик землю — йде один і другий день.
    Ростуть грибочки на пеньочку, так цвіте осінній пень.

    У водоймах в кінці літа очищається вода.
    В осоці і в очеретах вже не чутно деркача.
    Пташки збилися до гурту і подалися в політ.
    Павучки на павутинці в мандри рушили у світ.

    День за денем все холодніше, вранці іній на траві,
    Гріє сонце лише в зеніті і скорочуються дні.
    Тільки гінкі верболози, що ростуть біля води,
    Зеленіють — ждуть морозів, ждуть холодної зими.

    Подих півночі відчутний, наніч вдарив морозець
    І примерзле барвне листя гонить долом вітерець.
    Жовте листя, жовте листя опадає на траву,
    Осінь кличе, осінь кличе в гості зимоньку-зиму.

    Та зима не за горами й не затримає себе,
    На зелені руна скоро снігу нанесе.
    Так в природі повелося, пори року в побутті,
    Осінь раз у рік приходить, а в людини - раз в житті.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Волецвіт - [ 2018.09.03 18:08 ]
    Чого ридаєш, рідна земле?
    Чого ридаєш, рідна земле?
    Чом ти сльози ллєш рясні?
    Невже чогось тобі так треба,
    Що кличеш його навіть уві сні?

    Здавалось, сонце світить радо,
    Привітно шепче вітерець...
    Та всеодно нема тобі розради!
    Немов самотній при дітях старець.

    Над лісом птаха пролітає,
    Несе кровинкам хробачка.
    Останніх сил ледь вистачає,
    Аби добратись до гнізда.

    Сидять в гнізді зозуленята,
    Чекають птаху з хробачком.
    Нічого не дісталось пташенятам,
    Чиїм було оте гніздо.

    Була негода. І злим був вітерець.
    До ниточок промокли всі безхатьки.
    На лаві самотньо мерзнув старець.
    Проходив поруч син, не помічаючи батька.

    Чого ж ридаєш, рідна земле?
    Що сльози линуть аж до свят...
    Зростила всіх, хто мав потребу.
    Кого зростила? Зозулят.


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Марія Дем'янюк - [ 2018.09.03 18:43 ]
    Ранкове
    На віях дрімає ще нічка
    Та ранок цілує у щічку,
    А далі пірнає в душу,
    Тремтить - прокидатися мушу.

    Протру оченята сонні,
    Візьму його ніжно в долоні,
    Присяду тихенько на ганок:
    У небо полине світанок.

    Прокинулись вишні та сливи,
    Всміхнулися грушки цнотливі,
    На листях у абрикоси
    Рожевого ранку сльози.

    А хмари схилили голівку,
    Вдивлялися у долівку:
    В пелюстки духмяної м'яти
    Сповита біленька хата...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (10)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.03 12:01 ]
    Всі слова - на вітер...
    1

    Мідна маска лицеміра,
    цяточки на носі.
    Я - жар-птиця - нині "сіра".
    Йде, будяччя косить...

    Рве петрові батіжечки,
    на повійку гляне...
    Покотилася у гречку
    торба полотняна.

    Наскиртує, сяде збоку,
    ріже диню... Сумно.
    Епігонив... от морока...
    Повні шерсті гумна.

    Облітала із пегаса,
    гнав його скажено.
    Гримкотів у тулумбаси,
    напинались вени...

    2

    Не жалію. Пропускаю.
    Всі слова на вітер.
    Щит Евфорба - Менелаю...
    А Єлені - квіти.

    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6