ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Ірина Вовк
2018.01.18 14:23
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна «Голодну Кутю», так як і на Святвечір удень українська спільнота нічого не їсть – постить. Сяде за «другу Свят- Вечерю» лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вар

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 19:44 ]
    Межінь
    1

    Єхидна слина - для сполуки слів,
    Чуже матюччя, що в борщах не тоне...
    Стою в імлі - одна із тих послів,
    яким ні орденів, ні заборони.

    Огляну лабіринти. Є свіча.
    Тьма артефактів, алогізмів. Кулі...
    О, як мені штормів не вистача!
    Козацькі чайки й весла затонули.

    Сваволя, брехні. Божество - хосен.
    Розлазяться вільготні небораки...
    Хто не зловився в шори - той спасен.
    Побачить юнь осонцену Ітаку.

    2

    На сході небо - аспідний кумач.
    До новоріччя дожили... до снігу.
    Маріє, мати Божа, розтовкмач -
    Хто втихомирить зайду, печеніга?
    .........
    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  3. Василь Світлий - [ 2018.01.13 14:12 ]
    Свічадо
    Світе поезії бездонний,
    Світе на кінчику пера,
    Світе таємний, благородний
    Світи нам, світе, для добра.
    Не мною пройдені дороги,
    Не мною пізнані шляхи,
    Не мною випиті тривоги,
    Твоє це, світе! Все твоє…
    І не підкорені вершини,
    І недосяжні береги,
    Для рукотворної людини…
    Мовчи, мій голосе, мовчи !
    Зоря досвітня, янгол вроди,
    Ти - клич, що кинутий пітьмі.
    Скаламутити чисті води
    Не удається чортівні.

    ***
    Я – твій, мій світочу, мій світе,
    І від початку по всі дні.
    В тобі – світитися й згоріти,
    І воскрешатися – в тобі !

    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 11:16 ]
    Опукле
    Замало у поезії вогню,
    Мудрується сумне, про вишні сфери.
    А треба еротичне, в стилі ню,
    Амури зачекались та Венери.

    Обожнюю жарке, на злобу дня,
    Аби у кожнім слові охи й зойкіт.
    Химери безтілесні - то дурня,
    Попухнуть читачі верліброокі.

    Сплітаються жагучі тілеса
    Аби пустими не були колиски.
    А євнухів обурює краса,
    Їжачаться мотрони монастирські.

    Закохані покращують геном,
    Бринькочуть серенади на віолах.
    А у поснулих скиснуло вино,
    Смикнув пеньок останній стоматолог.

    Горобчик на кватирці "фіть" та "фіть",
    У ліжку мавка мружить оченята.
    Кладу перо. А ви собі пишіть.
    Пора у рай, закінчую руладу.

    13.01.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 11:49 ]
    Істини хочу і сонця...
    Наводжу коментар клона-ніка, в якому події описані з точністю до навпаки.
    Я завжди полюбляла архаїзми чи маловживані слова. Свобода творчості.
    Ніколи не дозволила б собі "вельбучний" вживати саме тому, що в селі Вельбівне жив поет, нині покійний...
    Підозрювати в навмисному вживанні слова може той, хто сам спроможний на таке.
    Ми дискутували з Г.Михайлик, Галина вибачилася, мабуть, визнала, що підозри невмотивовані.
    Її переконувала Любов Бенедишин.
    Перипетія зі словом ВЕЛЬБУЧНИЙ дивна, я б її не згадувала, якби не оцей коментар якогось Валена Серца.
    Помітила його лише тоді, коли публікувала есеї Ірини Кримської-Лузанчук про своє зібрання творів.
    Сказати, що я дивуюся брехливості...нічого не сказати.
    Адже я знаю Ларису Пугачук-Прокопенко лише як жінку, яка просила для неї лишити дві мої щойновидані книги, палко просила, листовно. Придбала їх... Вихваляла. По телефону в день придбання. У коментарях захопливих на сайті.
    А через певний час написала ця ж Лариса, що есей "Сповідь поета в капличці "Птахокардії""...це висміювання її життя. Наче ми з Іриною її там описали. Як таке зі здоровим глуздом вбачати можна? Яка ціль була того звинувачення... Що нею рухало? Моя захоплива шанувальниця неприємно подивувала.
    Я у відповідь написала, вимагала вчитатися, визнати, що оббріхує нас - мене та автора есею.
    Адже там про мою творчість. Шість есеїв подаю разом, читайте, хто хоче.
    Лариса таки вибачилася. (Пояснила тим, що вона Ірину Кримську-Лузанчук... сприйняла як Ірину Лівобережну з іншого сайту. Але ж є текст есею. Де там про її особисте життя - незнайомої мені Пугачук? Абсурд).
    Нещиро.
    Потому неприязнь її помітна аж-аж.
    Ось вже клон якийсь мене намагається звинуватити в чомусь... Я писала прилюдно на сайті Прокопенко-Пугачук, що не хочу про неї чути, знати після такої історії. Я не принижувала її. Це мене обплітали брехнею.
    У жодних інтригах участі не брала.
    Про яку травлю можна вести мову... Хто кого "травить"...
    Я осторонь подій на сайті лишаюся давно. Подеколи заходжу, щось публікую.
    Засилля клонів приводить до того, що вони коментують в образливому тоні, оцінюють. Вискакують, як чортики з табакерки. Хто є хто?
    Я підтримую деяких авторів у небажанні спілкуватися з особами, що змінюють своїх клонів-ніків. Реальна особа остережливішою була б. Щодо обсценної лексики - Любов Бенедишин проти неї. Нам читати тексти анонсовані доводиться. Це як...вступити у лайно словесне.
    Вален Серц (невідомий телепень) провокує, пише дурниці римовані. Як от сьогодні. Віршик, на який я не зверну уваги.
    А Олександра Сушка пропонує видалити...
    ...
    Чи серйозні автори лишаться на ПМ?



    Вален Серц (М.К./Л.П.) [ 2018-01-09 22:38:33 ]
    Здається, що досить відповідна тема.
    Я виступаю як сторонній спостерігач, але як і небайдужа людина також. Отож, можна вважати, що я виступаю із позовною заявою...

    Щодо суті проблеми.
    Приблизно у квітні 2017 р. О. Сушко, переважно непрямим чином, але із надзвичайною наполегливістю почав виявляти вороже ставлення шляхом неоднозначних коментарів та віршів із неприємними натяками у бік Ю. Ерметова.
    Десь у травні розпалився конфлікт між Г. Михайлик та С.-М. Залізняк з приводу вживання слова "вельбучний". Під час цих суперечок С.-М. Залізняк почала відкрито принижувати Л. Прокопенко. За яку й вступився Ю. Ерметов.
    В якості спроби розв'язати це противостояння Ю. Ерметов опублікував аналітичну записку з приводу того твору С.-М. Залізняк, у якому вживалось слово "вельбучний". Зміст записки був дещо негативний стосовно С.-М. Залізняк, хоча якихось образ й не містив...
    Саме після цієї записки почалась відверта травля Ю. Ерметова з боку О. Сушка. І з допомогою публікації віршів, і з допомогою коментарів на сторінці Ю. Ерметова. Хоча безпосередньо прізвище Ерметова не вживалось, але ті образливі й навіть принизливі епітети, які вживались під час коментування Ерметова, дозволяють встановити безпосередній зв'язок поміж образливим змістом творів О. Сушка та, в даному випадку, особистістю Ерметова.
    Ю. Ерметов майже не відповідав на образи Сушка, за винятком однієї публікації. Та однієї відповіді на брутальний коментар Сушка на своїй сторінці. Після цього доступ Сушку до сторінки Ерметова був закритий.
    Але окрім надзвичайно дикої та нешляхетної поведінки Сушка вражаєче-неприємним виявилось мовчазне, а в багатьох випадках навіть схвальне ставлення авторів сайту ПМ до цієї травлі.
    Зокрема, непряму участь у ній прийняли Я. Чорногуз, Л. Бенедишин, М. Артимович, В. Дениско, В. Кузан та іще цілий ряд формально поважних авторів.
    Майже від самого початку Ю. Ерметов припустив замовний характер травлі, про що він відкрито і написав Сушку. Пізніше у одному з творів сам Сушко в цьому й зізнався. Тобто існує, вочевидь, іще якась фігура (скорше за все, літературна) за межами сайту, яка й ініціювала травлю.
    А сьогодні О. Сушко у своєму вірші "Я – кілер!" спробував перетворити цю травлю на свій подвиг або навіть на заслуговуючу поваги справу.
    Мені ж особисто, як сторонньому спостерігачу, просто цікаво, що ж викликало ці напади? Переглянувши у розділі "Коментарі" на сторінці Ерметова дописи навіть до тих творів, що були пізніше вилучені, а також ті, які він залишав на сторінках інших авторів, я не побачив жодної невмотивованої з його боку агресії або навіть критики в чиюсь сторону взагалі.
    Таку поведінку, у першу чергу, О. Сушка, а також мовчазну байдужість більшості авторів цього сайту я вважаю неприпустимою. О. Сушко, як виконавець брудного замовлення, повинен з цього сайту зникнути назавжди. Хоча мені особисто було б набагато цікавіше дізнатись, хто ж насправді попросив його розпочати це "літературне переслідування" або навіть "вбивство"?


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.01.13 10:35 ]
    Мелодійні парафрази
    ***
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
    у небі – альфи і омеги,
    у Інтернеті... лише теги:
    куми, свати і ...брехуни.

    ***
    Росія обирає пацана.
    Європу обирає Україна.
    Релігію диктує сатана.
    Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
    І поки дочекаємося Сина,
    то світові – капець або хана.

    ***
    Донбаський злодій навкруги,
    донбаський злодій...
    І плаче коник без ноги –
    нема мелодій.

    ***
    Палала країна,
    палала.
    За нею мафія
    стояла.
    За нею мафія
    блюла.

    ***
    Ой, на горі біда іде,
    яйця у кошики кладе.
    Ой, а на горі
    скотиняки у офшорі
    гроші пакують, аж гуде.

    ***
    А попереду кошовий,
    наче той півень бойовий,
    наче той петя,
    що роками не несеться,
    оберігає кошик свій.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.13 09:20 ]
    Маланка-щедрувальниця
    А Маланка-щедрувальниця
    Гостинцями не нахвалиться,
    Бо водила селом кізоньку
    І співала усім пісеньку.

    У торбину їй накидали
    Пиріжків,горіхів всипали,
    Грушечок, рум"яних яблучок,
    Понесла додому разом все.

    Вранці засівав Василечко
    На добро золотим зернятком,
    Та на щастя й на здоров"ячко,
    Щоби в злагоді жилося всім.

    А за гроші та й насіяні
    Купив Маланці намистечко
    Червоненьке ще й перловеє
    І зізнався у любові їй.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 01:02 ]
    Жаління
    1

    Жаль чорну кішку з притулку,
    трохи - отих, третю стать...
    Господи, як же тут мулко.
    Де чистота-благодать?

    Рідні оплачуть убитих,
    Ярма осудить юрма.
    Крісла оплачені, свити...
    Правди чекаєш - нема.

    2

    Лантухом - тіло з віконця,
    вбитий безгрішний малюк.
    Істини хочу і сонця!
    ...темінь розвозить віслюк...

    Пошуки ролей, калимів.
    Стріли - будується щось...
    "Ми не мовчали... гули ми..." -
    Крекче дунайський лосось.

    Щуку - вчетверте у річку...
    Перефарбований лис...
    Ріж і монтуй кінострічку.
    Файлів неоновий блиск...

    У віртуальній кав'ярні
    гамір, пахотнява, сміх.
    Орден дали ординарній
    білці - надгризла горіх...

    Звалища бібліотечні.
    Сотий вітряк на піску.
    Нурти украй небезпечні.
    Перепочинь між акул.

    Ажіотажі... банкноти...
    Поле чекає хурдель.
    Серед кіптяви мерзота
    Варить війни карамель...

    3

    Хто б заховав мідні чани,
    Голуба миру шукав...
    Чубляться браття, прочани,
    В жертву несуть ярчука.

    Сльози, віночки, букети...
    У дефіциті Любов.
    Звичні Злоби піруети
    Поміж рясноти церков.
    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  9. Сонце Місяць - [ 2018.01.12 21:15 ]
    vigilant
     
    усупереч мовчанню знаєш ти
    про рештки що вертаються на берег
    музейну цвілість символів імперій
    погаслі й мертві маяки портів

    ці патина з іржею далебі
    ригідні строфи ледь не подагричні
    чи легіони ймень що крешуть вічність
    із небуття на що вони тобі

    вже літаки давно не кораблі
    а подорожі не пригоди чи романи
    підстаркуваті діти радше злі

    & день новий в якому знов намарне
    снів чатування у дзеркальнім склі



     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  10. Володимир Бойко - [ 2018.01.12 19:01 ]
    * * *
    Заходить сонце. Золотаві промені
    Ув очі сиплють відблиски вогню.
    Прекрасний світ, і сумувать чого б мені,
    Але жура підточує на пню.

    Людських облич потік пливе, хитаючись,
    Лиш одного в потоці тім нема,
    Того, що серце прагне, завмираючи,
    Довкола літо. А в мені – зима.

    І безнадія огортає хвилями,
    І дням невтішним загубив я лік.
    Ледь ворушу устами обважнілими,
    Мов камінь в горлі, застрягає крик.

    В очах мигтять примарливі видіння,
    Твій образ напливає, мов мана,
    Прибій журби жбурляє на каміння,
    І біль ножем надвоє розтина.

    Заходить сонце...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  11. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 19:16 ]
    "Пиріг"
    Пекли його руки умілі,
    отож і хвалитися раді.
    Хоч начинка з присмаком цвілі,
    на вигляд - усе в шоколаді.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  12. Домінік Арфіст - [ 2018.01.12 17:10 ]
    випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
    в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
    плине поет через коловорот екзистенцій…
    та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
    сяє у темному лісі людської уяви…
    променем радості… жаром киплячої лави
    лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
    навпіл любов поділяє себе через біль
    і розділяє… і про милосердя не просить…
    тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
    в Бога попросить єдино поетових слів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  13. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.12 17:27 ]
    Апокриф

    Він вкотре її забував назавжди й остаточно,
    До пральки вкидаючи постіль з легким ароматом
    Розтріпаних кіс і розведених ніг. Кровоточив,
    Ривком видираючи з себе, і криючи матом

    Нервові заломлення губ, зацілованих звіром.
    Стиралась помада, звивалася шия Горгони,
    Як летом вітрильника вільного входив у біле
    Захмар’я гори, а долоня стискала патрони.

    Козацькою чайкою різко врізався в заплаву,
    Не брав полонених, бо пощо їх співи надривні.
    Триножив, вганяючи нігті у спину хлипкаву,
    А в горлі у неї скипали жоржини і рими,

    Бо в неї всі війни свої, бо гештальт перемоги
    Один на мільйон, не такий, що прописано в книгах:
    Отой полководець ввижався, як мінімум, богом…
    Хотіла піддатись, спадаючи снігом так тихо,

    Аж хрускіт фаланг видавався гучнішим за вибух,
    А стріли ключиць поціляли точніше образи.
    …Мій соколе сизий, опівночі снилися риби, –
    Дивилися тяжко, зрізаючи литки алмазом.

    О сизий сокОле, жорстокий, коханий! Твій постріл
    Пласким животом загніздився, пораненим птахом
    Звиває кубельце. Намулами ліпиться острів.
    Покинеш лиш мертвим – без жалю, без болю, без страху…

    Ламаючи крила, стираючи ступні до струпів,
    Укотре навічно ішов в чорні храми на требу,
    Де виклично-гордо гінкою струною прикута
    Та сука, та відьма, нагноєна скалка між ребра.
    3.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (29)


  14. Марґо Ґейко - [ 2018.01.12 15:53 ]
    Наречена
    На обличчя душі натягну забуття арафатку
    Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
    Випікає все те, що хибує з самого початку
    А торбину думок перекину за голе плече

    На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
    Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
    Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
    Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть

    Хай всихають озера, спокута випарює воду
    Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
    Спокусився на юної німфи нефритову вроду
    Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль

    Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
    Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
    Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
    Де померли метелики - рине кажановий рій

    Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку!
    Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
    У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
    Розливала розваги на будь-який смак і каприз

    Галактичне морозиво клала в озерну креманку
    Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
    Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
    Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.

    Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
    І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
    Вітражами промінь намалюю веселкову арку
    Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»

    Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
    Непролазними хащами бігають хижі вовки
    Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
    Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки

    Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
    Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
    Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
    Наречена Христова. Йому віддала камертон.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  15. Павло ГайНижник - [ 2018.01.12 14:08 ]
    СЕНС
    СЕНС

    У вічних пошуках краси,
    До світла щирої любові,
    Йдучи́ крізь себе і часи
    У життєрадісній діброві,
    Ти чуєш тихі голоси
    І гуркіт зкам’янілий крові?

    То з пекла брязкають списи
    І стогнуть батоги шовкові
    У темних сховах. Чорні пси
    Роздерти рвуться веселко́ві
    Чекання мрій. З краплин роси
    Чи спрагнуть вени джерело́ві,

    Щоб не зотліти й до весни
    Пробігти осінь? Не в півслові
    Себе вшкребти в літопис й сни,
    В життєві зорі світанко́ві.
    Взнай сенс таємний й затисни
    В дум зойки серця колискові.

    Павло Гай-Нижник
    12 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 14:50 ]
    Всім добре...
    Ті - ситі, а ті - вціліли.
    І кожної тварі по парі.
    Вовки, що сторожать вілли.
    І вівці - щасливі в кошарі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  17. Сергій Булат - [ 2018.01.12 13:37 ]
    Мої вірші
    В моїх віршах горить неспокій.
    Вони жагу життя в собі несуть,
    Прожитих одним скоком років
    Думок і мрій дорослих каламуть.

    Не знав, забув, чи поталанило,
    Знайшов наразі за таку мету -
    Жар кидати у днів горнило,
    Кувати свою мрію золоту.

    Де легко, важко, загалом - поволі,
    До неї крізь проблеми йдеш,
    Працюєш, до крові в мозолі,
    Друзів і близьких за собою звеш.

    Чи було так, а чи не було,
    Але мабуть таки урозумів -
    Щоб не пропало і загуло
    Давай тому, що захотів.

    Не пхни, крізь силу і до болю
    Свою любов і каяття.
    Не зміниш ти прожиту долю,
    А тільки спалиш майбуття.

    Твої знання - то є неволя,
    А досвід він як корабель.
    Залиш у гавані, чи нові моря
    Пройти йому де загибель.

    Штормить буває, чи ламає,
    Гне стяг додолу, як лозу,
    Знай, що без крові-поту не буває,
    Тре й скуштувати й гарбузу.

    січень 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  18. Ірина Вовк - [ 2018.01.12 12:41 ]
    Вертепні образки: «Марсельєза»…
    Предивна ніч – займається Зоря,
    Пречиста Мати, вбрана у намисто,
    тримає Богом послане Маля –
    і любо так… по-ангельськи врочисто…
    І все б нічого!.. Повниться обрус
    дванадцятьма ознаками Вечері,
    віднині в хаті житиме Ісус –
    прочинені до Світла вікна й двері,
    устелені долівка і поріг –
    вже й люд вертепний ломиться знадвору…
    Чогось Пречистій тінню сум наліг
    І «Stábat Máter» дисонує хору.
    – Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
    у дар новорожде́нному Дитяті
    пастирський посох і єпітрахіль
    з благаннями Любові й Благодаті,
    бо ось нависла Ірода печать
    і на святочні, божії оселі
    іде війною іродова Рать
    з Косою Смерті на чужім веселлі.

    Пресвітла ніч – народження Христа,
    (махає Смерть Коси сталевим лезом) –
    І у вертепнім хорі нароста
    мелодія звитяжна «Марсельєзи»…

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  19. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 12:28 ]
    * * *
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
    Жаркі думки, а сам – як вогнегасник,
    Ніхто не скаже, що ні те ні се.

    Немовби напростець пішов нестримно
    У полі, де цукрові буряки.
    І солодко: приборкані екстрими.
    І змія ти годуєш із руки.

    Наявний рух -- керуєш у злоформи.
    Поняття щезло про героя дня.
    Біжи! Не пізно! У ціні моторні,
    Їх обігріла давня маячня.

    Біжи, біжи, як зайчик, на удачу,
    І спробуй вірити: тебе не доженуть.
    Важезні очі підведе ледачий.
    З тобою він – як жертва куражу.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 11:59 ]
    * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
    Що суцільна і рветься, як серце.
    Ось вона – гойдонулась в імлі.

    І немає отого зупину:
    Падолист, падодзвін, падопад…
    Падо-падо… і ти – бадилина,
    І тебе не вернути назад.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.01.12 11:54 ]
    Спасайте!
    Піїт я скромний, наче, не буржуй,
    Позаминулорічну їм тараньку.
    Не помолившись віршів не пишу,
    Вдягаю на кожуха вишиванку.

    Люблю природу, жінку та город,
    Не бряцаю хрестами на параді.
    Із виду - стопроцентний патріот -
    Святе письмо й іконостас у хаті.

    Блукаю поміж строф, рядків і рим,
    Строчу навлежачки, уприсяд, на колінах.
    Поезами завалений весь дім,
    Нема паперу, то пишу на стінах.

    Натруджена скрипить тендітна кисть,
    Проорюють чоло глибокі зморшки.
    Несу добро, красу, благую вість,
    Лише немає ні штанів, ні ложки.

    Казали "Геній! Видавай книжки!",
    А я простак, сприйняв слова на віру.
    Зібрав грошви дві скрині й три мішки -
    Продав гараж, машину і квартиру.

    Поплескав у долоні видавець,
    Подякував за творчість і співпрацю.
    Народ волає "Браво" Молодець!
    Давай, неси труди свої на тацю!".

    Купила книжку жінка, сват і брат,
    За гонорар придбав паленки кварту.
    Немає покупців, кишені мат,
    Полинули до Пізи меценати.

    Дописую верлібрів том новий,
    Обламує талант гілляку плідну.
    Агов, братове! Ось рахунок мій!
    Спасайте, я щезаю, гину, блідну.!

    12.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  22. Василь Світлий - [ 2018.01.12 11:48 ]
    У незвідану далеч
    А мені в далечінь,
    У таку далечінь,
    Де лише далечінь далечіней.

    Де за далеччю даль,
    І за далеччю даль,
    Де ця далеч росте безупинну.

    Це моє – висота,
    Височінь, вишина.
    Піднебесність і вись височіней.

    На високості виш,
    У склепінні горищ
    Маю намір твердий оселитись.


    12.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2018.01.12 10:00 ]
    13. Праведність
    Сказав безумний, – Вже немає Бога,
    лиш брехуни і злодії кругом,
    не варто нам чекати допомоги,
    пропали ті, хто радує добром!

    З небес Господь людей оглянув спішно,
    безумця щоб розгледіти того,
    чи розуміє він, що Бог безгрішний,
    чи дійсно ще шукає хтось Його…

    Невже їм глупим розуму не стане,
    закон надалі щоб не попирать?
    Чи дурня Люцифер кричить вустами,
    що не потрібна Божа благодать?

    Лиш в праведності вся Господня сила!
    Для людства настає нелегкий час,
    бо праведників майже не лишилось,
    їх з кожним днем все менше серед нас…

    12.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  25. Юлія Вільна - [ 2018.01.12 03:49 ]
    Не жду
    Я не буду боготворить
    ни тебя, ни кого-то еще.
    Я надежде скажу - гори,
    а мечта снова не в счет.

    Я не буду строить дома
    из песка, сказок и слёз
    или ждать без конца май,
    где полюбит меня Крёз.

    Но навстречу тебе иду
    повернуть просто нет сил
    мою нежность возьми - ту,
    о которой и не просил.

    Январь 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Софія Кримовська - [ 2018.01.11 23:20 ]
    ***

    Тоді іще літалося обом,
    І мірялися мрії, як обнови.
    І світ здавався білим і чудовим,
    І говорилось без крапок і ком.
    І небо розтікалося, як став
    І лоскотали п'яти сині птиці...
    Літалося... А нині тільки сниться
    Небесна гладь, прозора і густа...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  27. Іван Потьомкін - [ 2018.01.11 17:49 ]
    ***

    «Я не піду за музику, бо сі бою єго крику,
    Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
    Приспівка до танцю

    В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
    У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
    У середу - з товариством на буйнім похміллі.
    Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
    Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
    А в суботу - припадає знову до чарчини.
    У неділю - піти б в церкву, так штани пропито...
    ...То ж чи варто з отаким-от молодість губити?



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  28. Ігор Шоха - [ 2018.01.11 16:07 ]
    Аномалії мислення
    Може й не все я знаю.
    Факели – то химери.
    Мовлю, – Христос ся рождає!
    Чую, – а ти Бандєра...

    Чую усе про нього,
    але не знаю, звісно,
    що він робив лихого
    більше, ніж комуністи?

    Може, ціляв у спину
    то́му, яке ніяке?
    Може любив країну
    гірше аніж поляки?

    Націю дбав щосили
    і не брехав ні слова.
    А за ідеї вбили.
    Мало нам тої крові?

    Вже і Сосо відмили.
    Люде, питаю знову, –
    чим же вам догодили
    грозні і дяді вови?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  29. Домінік Арфіст - [ 2018.01.11 16:58 ]
    безсоння
    1
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
    пустелі всі і скелі… води вічні…
    азур морів у місячній пастелі…
    я схований у дух гірського вітру
    у павутиння бабиного літа
    у Будду і у сонячного Мітру
    і у мінойські лабіринти Крита…
    вогонь без міри – згасли піраміди
    всі перемоги – Піррові, здається,
    ефеба вік – політ ефемеріди
    життя фарбує і фарбує скельця…

    2
    на павутинні бабиного літа
    лечу-лечу у музику чекання…
    мій літній подив хлипнувши востаннє
    гора ховає сонцем розігріта…
    я відлітаю пасмами туманів
    під колискову лісу в сновидіння
    у журавлине жалібне тужіння
    крізь дивного життя земне тяжіння…

    3
    ми будемо жити… ми будемо жати жито…
    жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
    ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
    судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
    впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
    і дихатиме земля уповільнено і правдиво
    і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
    і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  30. Василь Світлий - [ 2018.01.11 13:53 ]
    Триглядне
    ***
    Поет і муза…
    Не дует, конфуз.
    Сучасний туз не потребує муз.
    Йому цікаво: тема, текст і рима
    (Якщо відверто і коли без гриму).

    ***
    Поет і зламане перо.
    Митець і вкрадена жар-птиця.
    Де творчий стіл – там тускле тло,
    Де був Пегас – вляглась телиця.


    ***
    Вись – стеля, глибина – підлога,
    А творчість стелеться під ноги,
    Можливо винні ті дивани,
    Що наплодились горлопани.

    11.01.18



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  31. Козак Дума - [ 2018.01.11 10:28 ]
    12. Давидови псалми
    Допоки будеш забувати
    й ховати свій від мене лик?
    Чи довго ще себе картати
    я буду, Господи? Мій крик

    почуй, прийди на допомогу
    і ворога стрілою вразь!
    Він не злякався навіть Бога,
    вознісся наді мною враз!

    Як довго ще лунать тирадам
    в моїй знедоленій душі?
    Пишу тобі, мій Бог, рулади,
    сонети, фуги і вірші…

    Очам моїм дай, Боже, світла,
    щоб не заснув я смертним сном
    й ворожа сила не розквітла,
    малим щоб став він, ніби гном!

    На милість Божу уповаю
    і про спасіння знов молю!
    Новий псалом Тобі співаю,
    лиш одного Тебе люблю!

    11.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2018.01.11 04:27 ]
    Погляд. Одній...
    Як цікаво дивитись... Примружені вічі...
    -Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"
    Ти приховуєш- зраду свою несміливу,
    Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу,

    Що прикрита покровом сімейної долі?
    ...п"є з корита вівця розклонована Доллі,
    Що сім"ю зберігає від ночі до рання...
    Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання

    Відпила, доторкнувшись душею до тіла,
    Отого, із яким так солодко грішила,
    Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій
    Виникають реальні романи наразі...

    ...ти іще зберігаєш тепло свого дому,
    Та думками тікаєш до того Содому,
    Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...
    І розтоплена пічка холоне... Холоне...

    ...приховала ряднина оголені груди...
    Дочекатися днини... Що збудеться- буде...
    Відлетіти до мороку місця події...
    І у погляді не безнадія... Надія...

    Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку
    Приховай, мов дитині своїй чоколядку,
    Що дістанеш утішить, коли вередує...
    -не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011101481


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (15)


  33. Сокор Сокор - [ 2018.01.11 03:48 ]
    Мрії збуваються.



    Зустрів тебе, надвечір, біля ганку,
    Ніби сонця промінь в серці бив.
    І в радості, я мріяв - аж, до ранку,
    Промінь, той, всю ніч мені світив.

    І хочу я, тебе встрічати - знов і знову,
    І тепло відчути, ніжної руки.
    В моїй душі, жеврить кохання зову,
    І ти, для мене - сонце і зірки.

    Ти, - світ новий, що в серці народився,
    Ніби з ним прожив я, все життя.
    Як грім весняний, що небом прокотися,
    І розбудив мої - кохання почуття.

    Щастливий я, що я з тобою зустівся,
    На Святий вечір в Новий рік.
    І для мене, - світ земний змінився,
    Ти, є - моя кохана, а я твій, любий, чоловік.
    2017.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2018.01.11 00:08 ]
    Краще не буде
    Сказати хочу, друже, без прикрас,
    що ми з тобою на краю безодні –
    настав нарешті розпроклятий час,
    не буде завтра краще, ніж сьогодні…

    Та ми б самі собою не були,
    якби носи схилили й склали руки.
    Ми будем пити, друже, як пили,
    а печінки залишим для науки!

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:18 ]
    Рукоруб
    Хто буде красти в армії –
    повідрубаю руки! –
    із пафосом, від партії,
    зрекла одна падлюка.
    Від партії, від партії,
    навіщо інциденти.
    Таке ж не може ляпнути
    особа Президента!..
    Злетіло слово пташкою.
    По суті, не по формі,
    подивимось уважно ми,
    в чім суть тої „реХворми“.
    Що, менше стали красти вже
    в тилу сановні суки?
    Простим же хлопцям „без війни“
    все відриває руки…
    Чим далі в ліс, тим більше дров,
    нерадісна картина…
    Щоб Україну зберегти –
    потрібна гільйотина!

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:06 ]
    11. Сріблослів’я
    Спаси мене, Всевишній, і помилуй,
    від брехунів свавілля захисти.
    Тварюк нечесних розвелася сила,
    горять до неба із олжі мости.

    Із нечестивих кривда вуст злітає,
    у очі прямо дивиться брехун.
    І гіршого у світі вже немає,
    як зовсім стихнуть звуки правди струн.

    Куди ж поділись праведники, Боже?!
    Не витримали всіх випробувань?
    В біді стражденним нам хто допоможе?
    Хто змиє бруд і знищить ницу твань?

    На Господа потрібно уповати,
    але й вуста свої контролювать –
    як срібло, по сім раз переплавляти
    і лиш тоді чорнить чи прославлять.

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:31 ]
    10. Випробування
    Бог правду любить, – каже нам Давид, –
    і праведника Він завжди спасає.
    Він праведник, Він ненавидить гнид, –
    Давиду вторить вже пророк Ісая.

    Колись на хрест потрапив Божий син,
    усі гріхи спокутати щоб наші.
    Дощі із жару проливає Він
    на нечестивців зі своєї чаші.

    Воістину, чудний твій, Боже, лик…
    Хоч ненависть Твоя весь час зіяє,
    чому ж насильник досі не поник,
    а праведник найбільше потерпає?..

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  38. Сонце Місяць - [ 2018.01.10 23:54 ]
    Епіка
     
    зліва юрбились химери облізлі
    чийсь та кінець обіцяючи близько
    справа заходив хор мантикор
    сяяв у блискавці брук~ мельхіор

    кривди століть набивались тісно
    через уривки сутяжних істин
    грець як є транслювався скрізь
    гала~ ніч нон~ стоп бенефіс

    у фальцеті що геть кришився
    зяяв звих пост~ апокаліпсичний
    & котились у небо пляшки
    & гвардійці ще вчора зі шкіл
    & пітьма з-за очниць примар
    сон чи жар ✴ нуар~ сінема


     ✴,~


    яких мій ангеле знесиль ще
    & втіх відлюдських ще яких
    най брудно льодяніє сніг
    хай вітер незворушно свище

    бо світом що запекло звик
    блукають злидні лиш & вірші
    щоб оминуть якнайвірніше
    порожні зливи золотих

    & місяць у зіницях вічей
    немов гачок не то гаплик
    над прірвою мізерних слів
    на пам’ять часом ніби вічну


     ✴,~


    кіна яскраві з кров’ю
    не достають нерв

    у відступі із поля
    вмираючих & мертвих

    з вигляду випадкових
    & випадкових не

    вітер дме попіл
    всього що
    нема більш
    поки оце йдеш





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  39. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:01 ]
    9. Осанна

    Співатиму пісню свою тобі, Боже,
    щоб ворог розлючений пав.
    Суддею величним Ти стань на сторожі
    усіх моїх лицарських справ!

    Радітиму величі я урочисто
    і мудрості, Боже, твоїй.
    Із днів безпросвітних зірви Ти намисто,
    наблизь нас до праведних мрій.

    Позбавив Ти ворога лютого зброї,
    і пам’ять про нього прогнав.
    Дав мудрості бідному люду сувої,
    дорогу в майбутнє проклав.

    В майбутнім народи чекає суд Божий,
    де кожен за все відповість.
    За все, що зробив чи подумав негоже,
    за підлість, підступність і злість.

    Співаю Творцю цю величну осанну,
    Всевишнього славлю ім’я.
    Дорогу Його з Гетсиманського саду
    повік не забуду вже я.

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.10 22:56 ]
    Зима повіялась кудись
    На гори київські – туман
    Упав червоною зорею,
    Зими справдешньої нема
    Лиш полум`я тепла над нею.

    Мов розтопило сніг увесь,
    І понад садом неукритим
    Він випаровується десь,
    І небо хоче оповити.

    Поволечки холоне вись
    І світло дня потроху тане.
    Зима повіялась кудись,
    Лишивши марево туману.

    6.01.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (15)


  41. Любов Бенедишин - [ 2018.01.10 19:04 ]
    Той самий сон...
    ...Ще надто далеко до хати.
    І жах - наче брила в душі.
    "Я бігтиму..."
    Не озиратись!
    Мороз - поза шкіру...
    Мерщій!

    Вже дишуть у спину...
    Істоти,
    що вкотре не наздоженуть:
    крилаті та чорні -
    достоту,
    пекельна і темна їх суть.

    Добігти!
    Чи встигну замкнутись?

    ...Прокинулась.
    Ранок.
    Сніжить.
    І вкрадливий голос у вусі:
    "Біжи, моя люба, біжи..."

    01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  42. Сергій Гупало - [ 2018.01.10 18:47 ]
    Особисто вічне
    Ранувато про нас говорити. Слова,
    Як і дихання, – спільні, бо наші. Летіти
    Забажалося мріям чужим. Афродіти
    Традиційно позаздрили нам. Ділова

    Атмосфера лише у пісочниці. Там
    І клепсидра, і час не згадаються. Овид
    Безперечно зове до матусі. Розмови
    І в дитячому світі надмірні. Густа

    Повіває печаль. А чому? Розповім,
    Розгадавши просту таїну. Неодмінно
    І продовження буде осмислене. Гімни
    Зазвучать недалеко, як треба. Траві

    Не довірим себе тенденційно. Краса
    Не осмілиться бути без нас. Однозначні
    У коханні – йдемо непомітно. Удача
    Полохлива і просить затишшя. Оса

    Й есемески, емейли – нестримні. Гріхи
    Ми свої не відкриємо людям. Відомо,
    Що тоді й накохатись можливо. Удома
    Не відчутно: ти іншої крові. Пихи

    Позбуваються в тілоєднанні. Такі
    Тамувались у мене думки. Політати
    Неспромога – сім’я не пускає. Утрати
    Порахують за нас вороги. Мастаки…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  43. Нінель Новікова - [ 2018.01.10 18:40 ]
    У ресторані Олександр Блок
    Нінель Новікова

    Переклад з російської мови

    Не забуду ніколи (він був, чи примаривсь,
    Вечір цей): у пожежі зорі
    Тліло небо бліде у розчахнутій хмарі,
    І на жовтій зорі – ліхтарі.

    Я сидів при вікні в переповненій залі.
    А смички розливали жалі.
    Я послав тобі чорну троянду в бокалі
    Золотого, як небо, аї.

    Подивилася. Стрів ніяково й зухвало
    Погляд гордий, віддавши уклін.
    Кавалеру навмисно і різко сказала:
    «О, уже закохався і він».

    І відразу у відповідь гримнули струни,
    Заспівали шалено смички…
    Та була ти зі мною у зверхності юній,
    В ледь помітнім тремтінні руки…

    Підхопилась поривом крилатої мрії,
    Ти пройшла, наче сон мій легкий…
    І зітхнули духи, засоромились вії.
    Шепотіли бентежно шовки.

    Із свічада глибин ти очима кричала,
    Слала погляди знову і знов…
    Танцювала циганка, намистом бряжчала
    І вищала зорі про любов.

    2017

    Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

    В РЕСТОРАНЕ

    Никогда не забуду ( он был, или не был,
    Этот вечер): пожаром зари
    Сожжено и раздвинуто бледное небо,
    И на желтой заре – фонари.

    Я сидел у окна в переполненном зазе.
    Где-то пели смычки о любви.
    Я послал тебе черную розу в бокале
    Золотого, как небо, аи.

    Ты взглянула. Я встретил смущенно и дерзко
    Взор надменный и отдал поклон.
    Обратясь к кавалеру, намеренно резко
    Ты сказала: « И этот влюблен».

    И сейчас же в ответ что-то грянули струны,
    Исступленно запели смычки…
    Но была ты со мной всем презрением юным,
    Чуть заметным дрожаньем руки…

    Ты рванулась движеньем испуганной птицы,
    Ты прошла, словно сон мой легка…
    И вздохнули духи, задремали ресницы,
    Зашептались тревожно шелка.

    Но из глуби зеркал ты мне взгляды бросала
    И, бросая, кричала: «Лови!..»
    А монисто бренчало, цыганка плясала
    И визжала заре о любви.

    19.04.1910


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  44. Іван Петров - [ 2018.01.10 17:48 ]
    Понад усе)
    Все – просто!.. Навіть – простіше...
    А ти – забула або: "Навіщо?.."

    А я був впевнений, а я – був...
    Із часом також про все – забув!..

    Пригадую дівчинку, що переживала
    усі ймовірності так, наче вмирала...

    Так, наче бажане – вже насправді...
    І навіть "про щастя" – в
    кадрі!..

    Близько, близько все – до серця...
    І назавжди в тобі – її скерцо!..

    Навіть трішки краще, аніж
    було б насправді.
    "Ось, відчуваєш –
    її Аркадія?.."

    І це – лиш сама уява, знаєш?..
    А ти так само... усе – забуваєш?..

    12.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  45. Вален Серц - [ 2018.01.10 17:00 ]
    Eclipse
    Криваво-яскраві губи та
    чорний балахон...
    Неначе у риби – прозорість
    мороку – ореол!..

    Де завше чекаєш надію,
    отримуєш – знічев'я!..
    Так зчитується чиясь історія?
    Майбутнього – крапля... оця!

    Тінь омиває й розчиняється...
    Трояндово снить душа...
    Намагнічується загадковість – як
    фантасмагорія!

    21.08.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  46. Юрій Ерметов - [ 2018.01.10 17:39 ]
    Так!
    Так, наче крізь кірку зашкарублу
    або площу заасфальтовану
    пробивається щось тендітне
    і дуже невміле...

    Так, наче немовля уперше
    відкриває очі і дивиться на
    усіх так здивовано і
    сміливо...

    Так, наче болю тобі завдати
    ніхто не може та й
    не спроможний...

    Так, наче ти – сам...
    Господь або навіть...
    Боже...

    Так, наче змії повзуть, а
    ти дивишся на них
    із допитливістю
    ніжною...

    Так, наче шакали разом
    із гієнами скрадаються, а
    ти це відчуваєш
    шкірою...

    Так, наче прірва допоки
    між тим, що ти – міг
    би, і тим, що
    можеш...

    Ти – наче дитина
    Божа...

    Так, наче безвихідь –
    це і є останній вихід
    і право на
    силу...

    Так, наче скільки б
    не крали, а позаду –
    сама тільки
    віра...

    Так, наче нікому
    й ніколи не боліло,
    і це лиш сон
    тривожний...

    Так, наче ось
    зараз ти проснешся, а
    поряд – Батько
    та Мати
    Божі...

    Так, наче...
    свічку тримаєш
    останню...

    І нікого
    немає для тебе
    зкраю...

    24.07.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  47. Лія Ялдачка - [ 2018.01.10 17:47 ]
    припадають порохом чобітки з кришталю
    припадають порохом чобітки з кришталю
    на горищі в темені, над тісною спальнею,
    з кумачу фіранки б'ють безсило крилами -
    не злетять підранки, а були вітрилами

    хмелем феї-хреснії чари пов'язали,
    казино відкрилися де збирались бали,
    із бетону вулики небеса підперли,
    чи то ми здоросліли, чи казки померли.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Тата Рівна - [ 2018.01.10 16:46 ]
    Дві тисячі вісімнадцяте Різдво
    Змії дерев обвили обняли обдурили.
    Яблук небесних хотіла? А яблук – нема!
    Ти сподівалася, Діво, ти вірила в диво.
    А за вікном – дощі, бо ж –
    Зима…

    В нас народився Ісус
    І розквітли троянди –
    Цього шаленого січня співають птахи.

    Діво, а може ти знову Келея служка?
    Може, ти знову дружка царя старого?.
    Журну богиню розвеселяєш, Ямбо? –
    Певно сама ти собі богиня, Ямбо!..


    Місить малеча багно, оминаючи ями,
    Гроші рахуючи, гублячи копійки.
    Ми засинаєм. Щедра кутя-від-мами
    Свічка не гасне. Ходором ходять гріхи.
    Тихі прийшли з того світу впокоєні душі –
    Кожній – є крихта і крапля, і місце є…

    Діво, ти втратиш Його цього року скоро –
    Тільки три місяці буде життя твоє.

    10.01.2018



    Примітка: З Вікі - Я́МБА, Я́мбе, Іа́мба (грец. Jambe) — дочка Пана й німфи Ехо, служниця в домі елевсінського володаря Келея. Коли в Келея перебувала засмучена втратою Персефони Деметра, Ямба розвеселила її і відтоді була втаємничена в містерії богині.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Грім з ясного неба
    Я адреси їх не пам'ятаю,
    забуваю лиця, пазурі.
    Телеграми-блискавки чекаю,
    а мене минають поштарі.

    Лицарі інтриги і дуелі
    хочуть за поезію у бій,
    бо її польоти вище стелі
    каламутять декому напій.

    І куди їй різаній тікать(ти)
    по болоту, забува' коли,
    хо’ або не хо' повоювать(ти)
    і ширя' як бойові орли?

    О, мої язичники на слово,
    неприємне пам'яті дідів,
    поки є Оранта і Покрова,
    маю йти за віру козаків.

    О, мої високо-парні птиці,
    то не я націлюю рушницю,
    де і курка лапою гребе.
    Журавля боятись не годиться.
    Поки маю у руці синицю,
    захищаю мову! Не себе!

                                          10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  50. Володимир Бойко - [ 2018.01.10 15:42 ]
    * * *
    Давню казку, мов бубликів в’язку
    В закапелках душі віднайшов
    І твою несподівану ласку,
    Що так схожа була на любов.

    Ту любов, що колись загубилась
    На чужих непривітних стежках,
    Мов зоря з небосхилу скотилась
    На юрмою вторований шлях.

    Завмирало журне відгоміння
    На схололому згарищі мрій.
    І спадали тумани осінні,
    Мов лаштунки у драмі моїй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   9