ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лілія Ніколаєнко
2019.09.23 11:57
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Із піднебесся таємничий глас.
Душа в мистецтві пілігримом бродить,
Ламає простір і спиняє час.

Пізнає у стражданні насолоду
Співець добра, паломник на Парнас.
Хоч глумляться навколо гріховоди,

Іван Потьомкін
2019.09.23 11:49
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, важлива й першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться змагатися поміж собою й з вітром:
розпростерши кр

Ігор Деркач
2019.09.23 11:44
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.

ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,

Любов Бенедишин
2019.09.23 09:48
Ти створений з неба
І трохи… з вершини.
Зі спокою лева,
З амбіцій орлиних.

З ходінь по карнизу,
З мети марафонця.
З невловності бризу

Олександр Сушко
2019.09.23 06:56
Цей трактат, панове, не еклога
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.

Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,

Олена Малєєва
2019.09.22 22:34
На вербі дозрівають грушки —
Сталося диво з див.
Краще буду вірити в це,
Ніж, що ти мене розлюбив.
Хто йде в ліс, а хто по дрова.
І у мене тернистий путь:
Я шукаю зерно в полові,
Відшукаю коли-небудь.

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.

Любов Бенедишин
2019.09.21 11:07
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».

Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –

Ніна Виноградська
2019.09.21 11:00
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі

Олександр Сушко
2019.09.21 07:34
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.

Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!

Віктор Кучерук
2019.09.21 06:25
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив
поліфоній, пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Тамара Швець - [ 2019.09.12 07:01 ]
    ДОСИТЬ ВСІМ...
    ДОСИТЬ ВСІМ МІСЦЯ НА ЗЕМЛІ,
    НАВІЩО ТОДІ ВОРОЖНЕЧА, поділ, ОГОРОЖІ І КОРДОНИ,
    КОГО БОЯТЬСЯ ЛЮДИ, ЯК НЕ САМИХ СЕБЕ,
    ЯКИЙ прийдешнім поколінням слід залишимо,
    З паркани, решітками НА КОЖНІМ КІЛОМЕТРІ.

    ДОСИТЬ ВСІМ СОНЦЯ І ВОДИ,
    Зігріти, напоїти ЗЕМЛЮ І ЛЮДЕЙ,
    ЗЕМЛЯ У ВІДПОВІДЬ плодами НАС наситить.

    ДОСИТЬ ВСІМ ЇЖІ,
    БЛАГ МАТЕРІАЛЬНИХ,
    НАБАГАТО БІЛЬШЕ,НІЖ
    ПОТРІБНО ЛЮДЯМ НА ЗЕМЛІ,
    ЩОБ ПОЇСТИ, одягнутися,
    ОБЛАШТУВАТИ ПОБУТ.

    ДОСИТЬ розборок і ВОРОЖНЕЧІ,
    Нерозуміння, заздрості, образ і злості,
    ВИХОДИТЬ,від достатку МИ СТАЛИ
    НАБАГАТО байдужіше, черствіше,
    АДЖЕ СТІЛЬКИ БАГАТО ЦІКАВИХ СПРАВ,
    НА ЩО МОЖНА ВИТРАТИТИ ЖИТТЯ СВОЄ.,


    ДОСИТЬ ВСІМ ЗІРОК
    ЩОБ ВІДКРИТИ ДЛЯ КОЖНОГО СВОЮ,
    Нею милуватися
    ПІСЛЯ ТРУДОВОГО ДНЯ,
    З цікавістю вдивляючись
    На безмежне, усіяне зірками НЕБО ...
    30.06.17 (написані в лікарні)
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2019.09.12 07:42 ]
    * * *
    Гіркота вітрів осінніх,
    На лелечому крилі,
    Віддалилась безгомінно,
    З похололої землі.
    Лиш зостався запах диму
    Біля повного хліва
    І не складені у рими
    Ненаписані слова…
    11.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.12 03:05 ]
    Два сонця
    Боюсь любові я твоєї –
    Які великі в неї крила!
    Щоб коло сонця в апогеї
    Ти їх собі не попалила.

    Я - джерело твого кохання,
    І джерело твого натхнення,
    Які од вечора й до рання
    Діяння будять дерзновенні.

    Не вірю й досі я - чи сон це?
    На відстані обійми чую.
    Для мене й ти сама – як сонце,
    До котрого увись лечу я.

    Два сонця у кохання небі,
    Глибокому, як води Нілу,
    Зійшлися, мов лебідка й лебідь –
    Любові пристрасть запалили!

    В одне злилися вже, о світе,
    Ти не згориш од нього, вірю.
    Воно тобі любов`ю світить
    У дні веселі й будні сірі.

    12 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)'



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  4. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.11 21:21 ]
    Життєва метушня
    Золото, просинь усміхнена осінь
    щедро дарує усім навкруги.
    Зніяковіло пробачення просить:
    Щодо птахів, котрі в теплі краї

    Змушені знов відлітати наразі,
    Саме туди, де нема холодів.
    Можна позаздрити їх рівновазі.
    Сумно, ще й досі вчувається спів!

    Настрої змішані: холод та спека.
    Інколи змінять потреби душі!
    Втратити людяність є небезпека.
    Треба позбавитись від метушні,
    Може зарадять у цьому вірші?!!!

    09.09.2019
    © Copyright: Виктория 75, 2019
    Свидетельство о публикации №119090908948


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.11 21:45 ]
    Карантинний автор діє
    Шановний пане Ляшкевичу, то Сушко відправлений у карантин? Відлучений від сайту на місяць? Напівміри лише наснажують упирячу натуру. Ви триматимете Сушка на сайті - щоб привертати увагу до тліючого ресурсу? Віршики такого штибу вам любі-милі? Непоясненна байдужість чи поблажливість.

    http://maysterni.com/user.php?id=8524

    Друга сторінка автора діє.

    Ви ж вчора написали: автора на місяць у карантин.
    З іншої сторінки публікує одноманітну маячню. Сам оцінки собі ставив, продовжує деструктивну діяльність.

    Сушко не та персона, що прикрасить собою поетичний сайт. Неохайний суперплодючий римувальник без самокритики, якого захвалили аматори на якихось псевдопоетичних сторінках фейсбука.
    Про неохайність та надмірну активність - кілька текстів на добу - писав неодноразово йому Юрій Сидоров.

    "Випивши браги..." заливає сайт віршами такого гатунку. Не має інших турбот, крім докучати комусь. Чи втратив здоровий-тверезий глузд і естетичні орієнтири, чи не мав їх. Вульгарщина.

    Межі допустимого не перейдені? Це поезія? Для вас це нормальна публікація?
    Одну сьогодні видалили, приносить таку саму.

    http://maysterni.com/publication.php?id=141416
    http://maysterni.com/publication.php?id=141407

    Ось Ви писали сьогодні
    Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-09-11 16:28:45 ]

    Адміністрація ПМ не підтримує на своїх шпальтах таких образливих рядків, як щодо конкретних осіб, так і щодо, опосередковано, поезії в цілому.
    І так , як проблема досить важка, то на місяць відносимо її автора в карантин.
    Тут не повинно бути жодних взаємних образ, просто реакція на ту чи ту дію.

    Так, без сумніву, потрібно робити в кожному разі, при появі схожих публікацій, бо це не діло...
    ......

    Проблема важка? Невже важко дати відсіч образнику, нечемі, нахабі? Поясніть правила перебування на сайті. Ви ж розумієтеся на поезії.
    Звісно, це не діло: заходить читач на Ваш сайт і читає, бо анонсується, маячню Сушка. Надія Тарасюк, прийшовши на ПМ, зауважувала вульгарщину на головній. Хто нас чув?
    Галантними, сміливими чоловікам у віршах бути легко, а в житті?
    Принишкнути, як дехто, забитися у шпару, я не хочу. Не той заміс.

    То відправте в карантин обидві сторінки, він же насміхається з нашого небажання читати таке на поетичному сайті.

    Як же треба не шанувати себе, щоб модератор заблокував, лізти з іншої з таким продуктом...наче пес крізь тин!

    Прочитала щойно, Чорногуз співчуває Сушкові, що того заблокував модератор.
    Сам же просив узимку забанити пасквілянта! Писав гнівне звернення, ображався, дивувався, чому всі мовчать, аргументував необхідність відлучити Сушка від ПМ. Жалкував, що привів сюди друзяку, той гнобить його і виживає з ПМ талановитих. Пішла Юлія Стиркіна, бо Сушко вижив, мене згадував, як таку, що допомагала Сушкові, а той віддячив, заливши стежку нечистотами.
    Назвав "обісцюшком" Чорногуз Сушка, гримів на сайті фільм-бойовик ще той, ми змушені були споглядати їхні драчки.

    Абсурдність цієї ситуації - двоє дядьків зрілого віку, які гризлися на сайті взимку, Чорногуз волав до громади, бо його цькував Сушко, наче примирилися, і на заваді я. Бо сильніша, креативніша, не з підлесних аматорів.
    Якісь інтриги мені приписує Чорногуз, наче ці двоє друзяк мені важливі чи цікаві. Нічого, крім зневаги за псування нервів та наговори, до них не відчуваю.
    Гаяти часу на оцю беліберду не хочу!
    Сушко стрибає з пасквілями, піариться на моєму імені і ганьбить себе. Де гамівна сорочка на сайті?
    Щодня нова порція віршової нарізки. Вражений вірусом помсти, бо я назвала віршоробом, графоманом.
    Так і Чорногуз не раз так писав на друзяку. Різко, навіть проклинав його за пасквілі на свою адресу.
    Я не розумію доцільності тримати на поетичному сайті сторінки такого автора.
    Зійду я з палуби ПМ я, знайде іншу особу - упиряка хоче енергії.
    Враження, що Сушко хоче сайт нівелювати, бо такі дії-публікації - проти поезії, модератора, заблоковано сторінку - виливає цебро лайна з іншої.
    Нагадайте правила перебування на ресурсі, очистіть сайт, якщо він Вам дорогий.
    Витрачати енергію на зубоскалів-упирів та деструктивних не хочу. Не моя це естетика - воювати з моськами, клонами, перевертнями.
    Кого привабить сайт, де немає модерації та поваги до високої поезії, зате вільно графоманам, аматорам, яких неможливо навчити... Знахабнілі, вони нападають на тих, хто намагався підростити їх.

    "Аматор ніколи не перевірить свій вірш на лексичні, граматичні помилки. Аматора неможливо ніколи поправити і чомусь навчити. І вже точно в аматора неможливо нічому навчитися самому. Ще би, бляха, відчуття смаку мали, а то вічно напишуть щось рагульське, а виправдовуються, що, мовляв, то "від щирого серця". Аматори, аматори, аматори.... Тьху на вас!" - написав на ФБ С.Запоржанин.

    Долучаюся до таких слів.
    Сторінку закрила, з ресурсу пішла, це не та майстерня, де господарює Поезія.










    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  6. Ольга Паучек - [ 2019.09.11 15:56 ]
    Заплакала вишня
    Листочки, як сльози,
    Спадають додолу...
    Прощається вишня
    З життям до весни
    Не вміє, сердешна,
    Жалітись на долю,
    Порине самотньо
    У райдужні сни.

    Ох, як же далеко
    Той подих весняний,
    Той промінь світанку
    І місячний щем...
    Спадають тихенько
    Листочки додолу -
    Заплакала вишня
    Осіннім дощем.

    11.09.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.09.11 13:34 ]
    У осінь я закохана
    Всі люблять весну сонячну й квітучу
    І літечка барвистий натюрморт,
    Хтось білосніжну зиму бачить хоче,
    У неї ж стільки див є і красот.

    А я закохана у осінь багрянисту,
    Тоді ж бо і з"явилася на світ,
    Як журавлі летіли в небі чистім,
    На землю кинувши прощальний свій привіт.

    Стара верба листочки в воду ронить,
    Вони пливуть, мов човники малі.
    Пора осіння надиха на творчість,
    Віршінароджуються в серденьку моїм.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Іван Потьомкін - [ 2019.09.11 13:08 ]
    Ліки од апатії
    Найкращі ліки од апатії -
    Дістать граблі та ще лопату
    І заходитися згрібати
    Опале листя. Грядку скопати
    Під нові деревця й кущі...
    Мов перукар, взяти мерщій
    Великі ножиці садові,
    Аби звільнить од сухостою
    Крону. Зробить її, немов корону.
    ...Корисні ліки ці й дешеві.
    То ж поки при здоров’ї ще ви,
    Беріться за граблі й лопату,
    Щоб назавжди забути про апатію.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  9. Сергій Губерначук - [ 2019.09.11 11:28 ]
    Тим, хто любить читати вірші…
    Тим, хто любить читати вірші,
    надто ласий до вихилясів,
    раджу Гессе, Превера, Ніцше,
    будь-кого хоч з яких пасьянсів…

    Тим, хто любить читати тишу,
    хто мовчить, хто людей не будить,
    думку Божу знайти простіше…
    Без людей Любов їх людить…

    А таким вже, як я, найтяжче,
    не сподвигне ні Бог, ні Ніцше…
    Бо пишу! Отаке ледащо!
    А ви просто читайте вірші!

    27 вересня 2016 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 251"


  10. Олександр Сушко - [ 2019.09.11 10:48 ]
    Бережи


    Поклон одважую поштиво,
    Цілую любій кисть руки.
    Ця жінка - квітка! Справжнє диво!
    Юначих мрій вогонь жаркий.

    Блищить затемнене свічадо,
    На таці келишок з вином.
    Розв'язаний на платті бантик
    Скрутився біля ніг в'юном.

    А ложе застеляє плахта,
    На ній - вусатий кіт-Баюн.
    А яблук стиглих груденята
    Заворушились у раю.

    Схиливсь над небом. Лона абрис
    Спиняє подих, зорі, час.
    І де б не був - туди вертаюсь
    Тантричний танцювати вальс.

    Опісля бурі - спокій, тиша,
    Ерот крутнув козацький вус.
    Вгортаю жінку в радість ніжно,
    Зітхає щастям наш союз.

    Цей світ прекрасний і казковий!
    Кохана - тільки бережи
    Фантасмагорію любові
    В чарунках власої душі.

    11.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Бойко - [ 2019.09.11 10:28 ]
    * * *
    Ми добра наїлися чимало –
    Порошенки крали, як могли,
    Гройсмани тарифи піднімали,
    Аби ми щасливими були.

    Надивились – от би ще й пожити
    В ріднім краї – не на чужині.
    І додому щоб вернулись діти,
    Що в світах. І ті, що на війні.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  12. Юрій Сидорів - [ 2019.09.11 10:10 ]
    Отаке
    Прагматизму цупке лихоліття,
    Доброчинності мертве піке.
    Ні плеча не підставить, ні ліктя
    Абсолютно ніхто. Нелегке
    Існування у творчому світі -
    Відчувається певний синдром.
    Остаточно кордони розмиті
    Між байдужістю, злом і добром.

    Що робити? Знайоме питання.
    І воно не одне взагалі.
    З усіма прокидаюся зрання -
    І спішу на поклон - до землі.

    Не в куток - до ікон і лампади.
    Не побачить мене і йо-туб.
    До землі! Віртуальні принади,
    Відречуся від вас навідруб.

    Хай вирує страшне лихоліття,
    Що завгодно впадає в піке.
    Ні плеча не чекаю, ні ліктя.
    Все чиєсь - як чуже й нетривке.
    Отаке...



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  13. Любов Бенедишин - [ 2019.09.11 10:05 ]
    Біль
    Залиш ображену і злу мене!
    Надій кореневище
    пиляю:
    біль аортним струменем –
    зі спогадів, живих ще.

    А там, за болем –
    небо спокою
    і задзеркалля раю…
    Не зачіпай мене, допоки я
    цю муку відрізаю.

    11.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.11 09:18 ]
    Буде просвітлення!
    Серед нікнеймищ та клонів,
    у павутинні ідей,
    зблискують перли солоні.
    Данка немає ніде.

    Стопи колов, артистично
    людям освітлював путь.
    Бджоли злетіли за Ічню.
    Гречку статисти гребуть.

    Все, як завжди, - у театрі.
    Пише сценарій пастух.
    Міми клюють Клеопатру.
    Взір українця потух.

    Звісно, не треба мінору.
    Ріжеться диня "Амал".
    Буде просвітлення, sorry,
    мир і новий п'єдестал.


    По сну

    1

    Боролася з мишею, гадами...
    Горіли болото і ліс.
    Люблю, ще надіюся, радую.
    Козацький у Майї заміс.

    2

    Над буднями - сад мій серпневий,
    У вежу не зайде брудний.
    Обдерли пілястри два деви.
    ...це сон...
    Сильна музо, дзвени!

    3

    Ось візьмемо перли і віяло.
    Картин понавішує муж.
    О, скільки тут прихвоснів діяло.
    А знову ошатно довкруж.


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  15. Віктор Кучерук - [ 2019.09.11 06:11 ]
    * * *
    Г. С…
    Відболіло нарешті… Відплакалось…
    Відпустило з біди кабали…
    Час позначив шумливими знаками
    Шлях забутий до світла з імли.
    Наче проліски, сонячні промені
    Проростають із товщі хмарин
    І теплом угамовують споминів
    Нерозривний і болісний плин.
    Ллється радість безмежною ніжністю
    Прозрівань і шукань, і надій, –
    Серце чуйне уже розманіжилось
    Від струміння лиш добрих подій.
    Вже виразно і чується, й бачиться
    Щастя жданого бажаний світ –
    Доленосних, коханням збагачених
    І натхненням наповнених літ.
    10.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  16. Матвій Смірнов - [ 2019.09.11 01:49 ]
    * * *
    - Ні віслюка, ні жінки, ні вола,
    Ані раба, ані своєї хати
    Не має мій сусід. Лише стигмати
    На кистях рук та посеред чола.

    Ви скажете: стигмати на чолі?
    Це ж ніби трохи неортодоксально?
    Та ні - це він у молитовній залі
    Натер собі на лобі мозолі.

    Він - праведник. У темряві ночей
    Його душа наповнюється віри
    І можна чути звук його сокири -
    Це він будує човен, чи ковчег.

    Смішний нікчема - мозолястий лоб...
    Його б ентузіазм на щось корисне,
    Все стукає, шумить - немов навмисне,
    Ішов би звідси...
    - А якщо потоп?


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Надія Тарасюк - [ 2019.09.10 21:35 ]
    * * *
    День осінній —
    вінтажний ноктюрн.
    Із украпленням
    джазу та року,
    де обставини —
    річ от-кутюр…
    Міс валторна
    хрипить ненароком.
    Хризантеми
    квіток табунець,
    шлейфом росяним
    на́строю ноти…
    Мітка-осінь —
    тотем-посланець:
    оправдовує
    поглядів дотик.
    Мрій знемогою
    повниться мить,
    як зі світочем
    зустрічі схожі.
    …День осінній
    засмачно звучить,
    щоб ховатися
    в сутінків ложе.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.09.10 18:37 ]
    Пробач
    Здавалося цей біль не проковтнути,
    та сильний той, хто квітне чебрецем.
    Хоч осінь навіває серцю смути -
    все буде добре, треба вірить в це!

    Мабуть, ще не очікували зливи,
    головоломки рішення складне.
    Та знову пишуть небеса курсивом
    скрижалі вічності - все промайне.

    Тримайся, ще не втрачено віднині
    надії, віри і любові дух.
    Плекали буревії та в ожині,
    так несподівано враз вітер вщух.

    Не відкладай пробачення  на завтра,
    добра, покути і молитви плач.
    Життя вулкан - дотліє наче ватра
    й прощати буде нікого. Пробач!

    2019р






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Люба Світанок - [ 2019.09.10 16:38 ]
    Дякую за все...
    Я дякую Тобі, мій Боже,
    За теплі дні і непогожі.
    За те, що їх було без ліку,
    Що не цураюсь свого віку.
    За успіхи і за падіння,
    За сліпоту і за прозріння.
    За мить безсилля і за силу
    Злетіти знов, здійнявши крила.
    За сірі будні й кольорові,
    За біль душі і правду в слові.
    За гостре почуття провини
    Й за те, що в чомусь я не винна.
    За рій думок і мрії клином,
    За щастя доньки, радість сина.
    За те, що поруч сильні руки,
    За зустрічі після розлуки.
    За те, що можу ще кохати,
    І ще жива й здорова мати.
    Що все життя - то шлях мій хресний,
    І до мети іду я чесно.
    Що за душею зла не маю
    І віри в серці не втрачаю.
    За те, що разом зі стремлінням
    Ти дарував мені терпіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2019.09.10 15:28 ]
    Неправда?
    Влада як влада - і бреше, і краде в пітьмі,
    Плямкають звично ротами реформ глашатаї.
    Пупси усілись на трони, а ти не зумів,
    Топчуть кліврети замурзані поле ордалій.

    Ще і не гавкав на владу, а вже завинив,
    Дулю в кишені кручу.- і яка з цього користь?
    Мойші клепають монети на кришці труни -
    Чуєш, я плаче під віком спаплюжена совість?

    З бевзя громада зробила у салі туза
    І натягнула на пейса корону іржаву.
    А із вітрини вуджена пахтить ковбаса -
    Ось вона - справжня ціна за вкраїнську державу.

    Дешево Крим сатана у паяца купив,
    Вбивці народу мого - в орденах, аксельбантах...
    Йдуть офіцери у тил із донецьких степів:
    Війни закінчено. Партію виграла зрада.

    10.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2019.09.10 13:29 ]
    Не називай цей край Вітчизною

    Якщо не знаєш до пуття,
    Що квітне і росте,
    Вистукує, висвистує і тьохкає довкола,
    Не садовив, не доглядав, не вболівав,
    А тільки багатів і обкрадав, і зневажав,-
    Не називай цей край Вітчизною ніколи.
    Якщо прадідівською піснею не просльозивсь,
    Не в серце вклав історію, а залишив у школі,
    На суржик дар материнський перевів,
    За блага на сусідську мову перейти готовий,-
    Не називай цей край Вітчизною ніколи.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  22. Сергій Губерначук - [ 2019.09.10 11:46 ]
    Вітер
    Колихай мене, вітре, на крилах своїх,
    на печальних і радісних витоках з лих,
    зі святкі́в, з одкровень, од пісень до пісень
    на човні́, що пливе після ночі на день!

    Розчеши мої коси, щоб їх не було.
    Висій сім’ям пророслим у давнє село.
    Змилуй, вітре, усі ці скажені думки,
    зажени їх в макитру й спали на віки́.

    А пото́му з лісів, од Карпат на поля,
    принеси мене, вітре, новим немовлям!

    13 квітня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 230"


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.10 11:08 ]
    Між рож
    1

    Людву оглянеш, та й у ліс -
    там ще пташино.
    Індійський слон продав заміс,
    а круки - шину.

    І всюди ринки та моря -
    пивні, зелені.
    Проєкти-нью на якорях,
    човни - по Сені...

    Набридло хлопцям у селі,
    пішли стріляти.
    У шанцях воля - при землі,
    злоба між вати...

    "Люби, жалій, воюй, помри..." -
    шепоче діва
    у вишиванці, край нори,
    під славні-співи...

    Калину стиглу обірву,
    бо як без неї...
    Душа не тоне, на плаву.
    Течуть єлеї.

    2

    Сценарій пишеться, між рож
    шукай опори.
    Баласти викинь чи примнож.
    Ми всі - актори.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Ігор Деркач - [ 2019.09.10 09:20 ]
    Оглашенним і собі
    ***
    Мені то що? Пишу і не читаю.
    Я чукча із Якутії Китаю.
    І це серйозно, а не жартома...
    На те і графоманія. Вітаю!

    ***
    І у піїта є свої фанати,
    які читають мелоси і чати.
    Але немає того читача,
    який уміє істину читати.

    ***
    Не досягаю я до Спілки члена –
    таємне оминаю і зелене.
    Інверсією граються усі,
    аби було не так як є у мене.

    ***
    Рятуй мене, мелодіє моя.
    Була моєю, стала нічия.
    Кохання читача не надихає
    як надихає соло бугая.

    ***
    На сайті казанови не усі,
    та іноді почкуються, мерсі,
    і невідомо, що тоді чекати,
    чи сюр, чи епітафію красі.

    ***
    Не полишає неофіта мрія
    десь записати, що і він – месія,
    якщо не гуру із роси й води.
    Та умирає і його надія.

    ***
    Чи рубаї, чи рубої – не знаю.
    На хоку хайку іноді міняю.
    Затюканий майстрами у низи,
    закручую гайки, іржу пиляю.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  25. Віктор Кучерук - [ 2019.09.10 07:06 ]
    * * *


    Г. С...
    Зберу в єдине відчуття
    Усі солодкі та солоні, -
    Люблю тебе, немов життя
    За мить цілісіньку до скону.
    Люблю тебе без каяття
    За кожен крок і всякий вчинок, -
    За те, що йдеш без вороття
    На глум рідні і друзів кпини.
    Люблю без страху забуття
    І жаху болісної згуби, -
    Люблю за те, що без пуття
    Мене, закоханого, любиш...
    09.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  26. Олександр Сушко - [ 2019.09.10 05:57 ]
    Час
    Кучері стали аж білими,
    В дзеркалі брат - сивий лунь.
    Ні, не махнути вже крилами
    І не вернутися в юнь.

    Доста хвалебності марної,
    Одягу від кутюр'є.
    Тільки долоні коханої
    Серденько гріють моє.

    Тепло в раю під одежами,
    Жив би тут вічність ще й вік.
    Злиться марнота буденщини,
    Милу штовхає у бік.

    Пам'ять осонцюють спомини,
    Перший чуттєвості клінч...
    Нині ж - зціловую втомлені
    Зморшки у кутиках віч.

    Осінь у охру обарвилась,
    З неба холодні струмки...
    Коси висріблює паморозь
    Подихом Лети-ріки.

    09.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.09 22:32 ]
    Погляд осенi
    Поглядом похмурим осінь
    Заглядає у вікно.
    Знову щиро перепросить,
    Що холодне волокно

    Ген розкинула повсюди.
    Вранішній густий туман…
    Інколи сумують люди:
    Депресивний мають стан.

    Дощ підкреслює напругу.
    Настрій зіпсувався геть.
    Лиш надія є, що тугу
    Віршем висвітлить поет.

    09.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090908367


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  28. Петро Скоропис - [ 2019.09.09 15:17 ]
    З Іосіфа Бродського. Елегія
    Моя ти подруго, шинок все той же.
    І патос у непотребі на стінах,
    і цінники. Не ліпше і вино?
    Гадаю, ні; не ліпше і не гірше.
    Проґрес відсутній. І гаразд, що так.

    Пілот поштових ліній глушить сам
    горілку, ніби янгол грішний. Скрипки
    у незабутнім спомині бентежать
    мені уяву досі. У вікні
    маячать білі, як у цнот, покрівлі,
    і дзвін усе гуде. І гусне мла.

    Чому лукавиш? І чому мій слух
    ні лжі не дочува уже, ні правди,
    а вимагає зовсім інших слів,
    невíдомих тобі – глухих, чужих,
    але ніяк інакше не вимовних,
    окрім як досі, голосом твоїм.


    ---------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.09 15:37 ]
    Троянда кохання


    Ці уривки небесної вати
    Розірвало проміння ясне.
    Може досить уже сумувати?
    Обійми, моя люба, мене!

    Нам здавалося, небо не хоче
    Наших зустрічей більше уже...
    Та чому ж у цю ніч так охоче
    Розсипа зір манливе драже?!

    Одійшли мов небеснії води
    У цей ніжний, задумливий час.
    Місяць, наче дитя насолоди
    Народився і світить для нас.

    І в далеку дорогу відчалить
    Човен той, що сумне нам несе.
    І зів'ялі гвоздики печалі
    Забере із веселих осель.

    І засяє нам двом аж до рання
    Найпрекрасніша квітка оця -
    Чарівлива троянда кохання,
    Що не в'яне ніколи в серцях!


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Деркач - [ 2019.09.09 14:19 ]
    Чартерні рубаї
    ***
    Чекаємо на місію Ереба
    і на месію з манною із неба.
    А на умі усе одно одне –
    усе, що є – собі і ради себе.

    ***
    Партії ніякої немає.
    Те, що є, не обіцяє раю.
    Поки обіймаються куми,
    не повірю у свободу краю.

    ***
    Ми любимо і волю, і дідизну,
    і націю за неминучу тризну.
    Якщо патріотизму не було,
    то де його узяти – за Вітчизну?

    ***
    На Рашії і людоїда знають,
    і апетити до і після чаю.
    Бо лідерами не самі стають,
    а їх лакеї їхні обирають.

    ***
    Фанатики космічної ідеї
    усе ті самі юди-фарисеї.
    Об’єднуємо неділиму Русь,
    та українофобу – зась до неї.

    ***
    Іще літає чартер на Росію,
    де іноді пакуються злодії,
    бо є утаємничена мета,
    яка оберігає лиходія.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.09 12:10 ]
    Самість
    1

    Макарони - на вуха - зі слоїка "Вчора",
    Курс на поле, де хитрі гравчині, базіки.
    Ще буває - насниться осонцене море.
    За вікном чорнобривців озеречка, ріки.

    Возведуть у герої суддю й терориста,
    із бандита скульптуру виліплює дока.
    Я не знаю, до кого причалю - ще чиста.
    Хилитається планка - міцненька, висока.

    В цих отарах так тісно, що хочеться неба,
    обрізають брелоки на сумочці музи.
    І щодня пропонується вигадка-ребус,
    і згинаються соняхи, гіпотенузи.

    Роззираюся, щастя шукаю - левиця.
    Так пахтію, що морщиться білочка: "Досить.."..
    Залишили б у спокої лисоньки ниці.
    Блискотять мої гострі шліфовані коси.

    2

    Лицемір'я, шакалів та змій вихиляси.
    На талантів огризки жбурляють ворони.
    Я іду по калюжах невдяччя-малясу.
    А хотіла болідом осяяти гони.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Сергій Губерначук - [ 2019.09.09 11:56 ]
    Тихий терем
    По черзі зупинялися годинники
    у теремі, де мешкали годинники,
    дубові й позолочені годинники,
    гранітні й електронні, теж годинники,
    мініатюрні і масштабні, теж годинники,
    пісочні, сонячні і зоряні годинники,
    і африканські, й австралійські, всі годинники,
    усі, що йшли, – спинялися годинники.

    Той, хто ладнав пружини, стрілки, маятник,
    оздоблення, частини, корпус, маятник,
    склив, фарбував, метався, ніби маятник,
    той жив у теремі, в кінцях якого маятник,
    важкий, бетоннотонний точний маятник,
    з яким погодив майстер кожний маятник,
    і сам потрапив під удар, під маятник,
    той, хто ладнав годинниковий маятник.

    Тік-таки, стуки, гуки, крики, дзвоники,
    перкусії, зозулі, шумові ефекти, дзвоники,
    немов на фабриці перед закінченням роботи – дзвоники,
    немов верстати втомлені, вщухали дзвоники,
    по о́дному, по черзі глухли дзвоники,
    як осінь глухне в лісі – глухли дзвоники,
    останній час на циферблатах фіксували дзвоники:
    то молоточком мертвий майстер бив у мертві дзвоники.

    27–28 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 103"


  33. Олена Лоза - [ 2019.09.09 10:20 ]
    Вальс пам'яті
    Схилим доземно древка своїх знамен.
    Матінко-земле, скільки в тобі Імен!
    Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
    Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!

    Схилимо голови там, де дорожній пил
    Порохом пахне на свіжих рядках могил,
    Перед стражданням тих, хто живцем горів,
    Перед чеканням змучених матерів.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  34. Любов Бенедишин - [ 2019.09.09 09:25 ]
    Тут...
    Тут все навиворіт, невлад.
    Сміється з істини омана.
    Де креслив Ти для світу плани –
    Роздолля сумнівів і зрад.

    Тут горя, Боже, через край.
    Час дихає злобою… Війни…
    Прийми мене в Свої обійми
    І вже повік не відпускай!

    09.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  35. Микола Соболь - [ 2019.09.09 07:28 ]
    Доля
    І
    «Я радію тобою дитино.»
    За вікном йде рясний снігопад.
    Ще ім’я не підібране сину
    В білих стінах родильних палат.
    Сном блаженним посни, породілле,
    З козаком тебе – мати свята!
    Бог нехай чадо щастям наділе
    І по долі не стелить сльота…
    Будуть радощі, сльози, тривоги
    Недалеко уже первоцвіт.
    Піде син за батьківські пороги
    У безмежжя своїх юних літ…

    Наливалися соками вишні,
    Зеленіли довкола сади
    Розкажи мені, Боже Всевишній,
    Чом велів Ти йому відцвісти?
    ІІ
    Ця вирва долі зрощує Героїв.
    Не кожному осилити політ.
    Одні вкладуть у руки інших зброю.
    Поллється кров. Лишаючи сиріт.

    За кіптявою не побачиш сонця.
    Тьмяніє степ. Летовище мовчить.
    Сталева птаха схоронила хлопців…
    Війна зжирає душі в одну мить.
    18.06.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Серго Сокольник - [ 2019.09.09 00:04 ]
    Пазли кохання
    Ми здобували кохання... Як злодій крамницю
    Пограбував, та розтринькав привласнені гроші.
    Поназбирали цю воду живильну у кошик,
    Тільки крізь стінки лилася на землю водиця.
    Термін кохання воліли повік зупинити,
    Ніби годинник, не цокав аби без упину.
    Щось накрутили не так, обірвали пружину-
    Стрілки кружляли, немов би космічні орбіти...
    Пазли у пазли неначе картинка складалась
    Долі кохання... Розвіяв світами їх вітер.
    Ми намагалися диво з тобою створити.
    Вийшло як завжди. Творили... Та дива не сталось.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св.№119090803551


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.09.08 22:35 ]
    Справжня любов
    Нелегко тягнути кота за хвоста,
    Ще й муза гризе як піранья.
    Бо млявий сюжет і палітра бліда,
    А тема стандартна - кохання.

    То, може, сльозаве шкребеться дарма?
    Народець і так невеселий...
    Заляпує строфи чуттєвий дурман,
    Щоб хлипали чуйні мамзелі.

    Кохатися вміють лише на словах,
    Доходить до справи - пасують.
    Хай сайтик здригнеться від хтивого "Ах!",
    Венері Амур попозує.

    Любов платоніча - ні риба, ні м'я...,
    Читач без кінця позіхає.
    Перо у правиці годину помняв -
    Преамбули досі немає.

    В хорея пологи, а ямб не іде,
    Гекзаметр п'є оковиту.
    Пірнаю до жінки в персистий
    Едем,
    А ви про кохання пишіте.

    08.09.2019 р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Володимир Бойко - [ 2019.09.08 21:31 ]
    Фантасмагорія
    Я ніколи не крав,
    Злодіяк я у друзях не маю,
    Будь вони патріоти,
    Адепти високих ідей.
    Коли їхнього духу
    Не стане у нашому краї,
    Може манна із неба
    На голови нам упаде.

    А, можливо, й самі
    Подолаємо кодло несите,
    Обрубаємо руки
    Свербущі – до самих плечей.
    І, можливо, тоді
    Навчимося по совісті жити.
    І настануть часи,
    Що й у нас буде, як у людей.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.09.08 21:03 ]
    а дощу все немає
    а дощу все немає.
    ворожа пилюка влягалася спати.
    містом літає осінь.
    шука кандидатів
    на листопад.
    а падати так не хочеться.
    листя чіпляється в стебла,
    стебла ж, хоч боляче...
    стебла потерплять...
    бо яка не яка - родина.
    хтось прожив поряд літо,
    хтось більше вдивлявся в синє
    аж до відчаю
    небо.
    треба терпіти. треба -
    діти одного ж дерева...

    вечір сховав пилюку
    в обіймах ночі...
    може, дощ таки прийде?
    може, зурочить -
    і вона захворіє на свіжість?
    бризне сонцем?!

    яка ж бо хижість -
    вимагати бути когось не собою.
    навіть звичайну пилюку.

    біда бідою...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Федів - [ 2019.09.08 21:44 ]
    Прощання
    У позолоті осіннього листя –
    Риси прощальної церемонії,
    Павутиною чіпає обличчя,
    У повітрі Вівальді мелодії.
    Малює листя у долі спіралі,
    І у веселому танці літає,
    Гроно калини формує коралі,
    А сонячне сяйво ще зігріває.
    Вражає розкіш цієї події,
    Попадаю у епоху бароко,
    Надія малює обрії мрії,
    І риси нові уловлює око.
    Ось позолота поволі щезає,
    Це осінь нині на рік прощається,
    Аркуші календаря відриває,
    У букеті сухому ховається.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  41. Олексій Кацай - [ 2019.09.08 18:05 ]
    Знайди мене в снігах інопланетних...
    Знайди мене в снігах інопланетних.
    Снігах, причетних
    до катастрофи мого апарату
    у вибуху вогню, крові й булату.

    Мене з льодовиків дістань,
    здолавши чорну відстань
    безодні, що між нами пролягла.
    Нехай не лусне нить того тягла,
    яким ти Землю, від Янцзи до Псла,
    до мене преш!.. Гравітаційних вирв
    не видно ден. У дзен окрайки прірв
    злипаються повільно…
    з повік… вагою… спільно…

    Подми теплом своїм на денце дзену,
    де на зорі студеній
    і досі, як в яйці – пташа,
    у кризі тіла спить моя душа.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  42. Тетяна Левицька - [ 2019.09.08 18:21 ]
    Постріл
    Сивим вороном
    дощ невчасно.
    Друг став ворогом,
    як це страшно!
    Зброя у руці,
    глейкий піт долонь,
    вдарив по щоці
    і відкрив вогонь.

    Серце кам'яне -
    домовина,
    не вбивай мене -
    я ж дитина.
    В спину не стріляй,
    та не лізь в петлю.
    Більш з тобою рай
    я не розділю.

    Чорний оболок
    на дні серця,
    світлих гойдалок
    зло зречеться.
    Хто ж тоді вцілів?
    Навпіл небосхил,
    скільки пострілів,
    стільки і могил.

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  43. Петро Скоропис - [ 2019.09.08 16:41 ]
    З Іосіфа Бродського. Два сонети
    І
    Великий Гектор смерти не уник.
    Його душа пливе у темних водах,
    тьмяніють хмари, шамотять кущі,
    оподаль тихо плаче Андромаха.

    Тепер у смутку вечора Аякс
    бреде струмком прозорим по коліно,
    й життя тече із віч його відкритих
    за Гектором, і теплої води
    по груди вже, а мла переповняє
    бездонний зір крізь чагарі і хвилі,
    і знов у ручаї води по пояс,
    і меч важкий, підхоплений потоком,
    пливе вперед
    і слідувати змушує Аякса.

    ІІ
    Г. П.
    Ми знову живемо біля затоки,
    і паполома хмариста над нами,
    і пихкає теперішній Везувій,
    і осипає курява провулки,
    і шиби у провулках деренчать.
    Коли-небудь і нас засипле попіл.

    Волів би я у цей порожній час
    дістатися околиці трамваєм,
    ввійти в твій дім,
    і щойно з пелени століть
    прийде загін розкопувати місто,
    волів би я, аби мене знайшли
    навіки лишеним в твоїх обіймах,
    засипаного попелом новим.

    ----------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Любов Бенедишин - [ 2019.09.08 14:20 ]
    Вибір
    З дня радості до радісної дати
    зелений вогник втомлено чекати…

    Вдивлятись у холодну порожнечу…
    Вслухатися у тишу гробову…
    Блукати в нетрях здогадів: живу?..
    Й нутром передчувати власну втечу:

    в четвертий… п’ятий…
    може, сьомий вимір?
    За мною – вибір.

    08.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.08 11:35 ]
    Печальні рубаї
    ***
    Знову тиша навколо скорботна, німа,
    Ані щастя у ній, ні відради нема.
    Чи здалося мені, що вмирає кохання?
    Чи за осінню просто приходить зима?

    ***
    О Боги, коротеньке життя це земне.
    Тож нехай у любові воно промайне.
    Якщо Ви на той світ заберете кохану,
    Я благаю, одразу візьміть і мене.

    ***
    О за що нас карає ця сварка, за що?
    Як же нам існувать, розійдемось якщо?
    Адже знаєм – життя вищий сенс – у коханні,
    І без нього у ньому ми - просто ніщо!

    ***
    О якби у житті цьому гарно велось,
    Щоб не тільки хотілось, а ще і моглось.
    Й перед смертю здійснилось останнє бажання:
    Щоби запах вдихати коханих волось.

    7-8 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  46. Олександр Сушко - [ 2019.09.08 11:05 ]
    Вірність
    От і прийшов осінній вечір,
    Присипав листячком рудим.
    А літо обнімає плечі
    Та шепче лагідно: "Не йди.

    Чуття, мов річка повноводна,
    А хіть - бурхлива течія.
    А осінь уночі холодна -
    Тобі до пари тільки я.

    Кохай мене у ритмі блюзу,
    У трави шовкові клади.
    Я одинокості боюся,
    А ти не терпиш самоти...."

    А осінь підморгнула хитро
    Чи наяву, чи уві сні
    Й дмухнула інеєм на літо -
    Сестру прогнала до весни.

    В обіймах осінь. Хочу літа
    Без золотих, багряних шуб.
    Удень ще лагідна й привітна,
    А уночі холодний труп.

    Із вересня одразу в квітень
    У небо зоряне пірнув.
    Лечу до ирію за літом,
    Ось-ось його наздожену.

    07.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Сидорів - [ 2019.09.08 10:51 ]
    Про
    Калюжі напоять бетон і асфальт,
    Дощами уп'ється пожовкла отава.
    Проллється вода і з розверстаних шпальт
    Видань поетичних. Щорічно цікава
    Пора підрахунків курчат і овець,
    Врахуються кози, телята і свині.
    Спекотним світанкам насниться кінець,
    А роси метафори втратять віднині.

    На часі куфайки і тепле взуття.
    Про бабине літо не хочеться й знати.
    Все важче терпіти привади життя -
    Приваблюють більше небесні пенати.

    Та перед мистецтвом я маю борги.
    В поезію поки що їх конвертую.
    Займатися нею мені до снаги -
    Хіба що віршую про вік і про тую,
    Як блимає свічка на сивих вітрах...
    А не про кохання...
    Для мене простіша
    Поезія суму про тлінність і прах,
    Що ходять за мною від вірша до вірша.


    08.09.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  48. Любов Бенедишин - [ 2019.09.08 10:44 ]
    ***
    Забула ціль, високі плани, Бога:
    Побачила тебе – й зійшла з дороги.
    …Як темно! Повертаюся до тями:
    Це ж скільки я блукаю манівцями?

    09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.08 09:21 ]
    Тема
    Не має стара гаманця,
    купюри затиснені, м'яті.
    Що звідала жіночка ця?
    Аж четверо влізло у хату.
    Не вигнала - рідні, нехай...
    Тепер дармоїдів тьма-тьменна.
    Ще сниться їм Бахчисарай,
    відкрила б обійми Ровенна...
    Не хочуть... А Леся - німа.
    Російська говірка - по слову.
    З-за рогу безноса кума.
    З мішечка - лаванда, полова...

    Дивлюся, шукаю кофти...
    Дратує покірність ягниці.
    На пенсію гарну скоти
    живуть, не дають їм по пиці.

    Житечна історія, тло -
    поля, де не зібрано сонях.
    Таких не збере НЛО,
    течуть їм і пиво, і моня...
    І діти не вивчені - тут,
    а скажеш - погрози нечеми.
    Трясеться дірявий батут...
    Відсутність розумності - тема.

    І скільки ж терпіла ця "мать"
    димів, святкувань, "возліяній"?
    Раденька в куточку стоять
    під викрики донечки - п'яні.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  50. Ігор Деркач - [ 2019.09.08 09:04 ]
    Фантасмагорія
    Одна у цьому світі дивина,
    що ангели усі – на тому світі.
    Нікого не дивує новина,
    що ми із Марса, а не Божі діти.

    А може, діти бісові, або
    помазані у пеклі діти вражі,
    тому і обираємо Рембо,
    не видячи, яке воно у сажі.

    На обрії гулаги СеРеСеР,
    куди евакуюють «Інтерсіті».
    Міняються рабами із галер
    пірати ХХІ-го століття.

    Кощію, що конає у кремлі,
    не випало явитися на сцені,
    то ось воно – на світовій арені...

    Пишаються собою москалі.
    За інопланетянами Землі
    полюють гуманоїди зелені.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7