ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Боброк
2018.10.20 15:21
я знаю що ти скажеш - не кажи
хоч маєш це віддати - не давай
кого любив за тими не тужи
кого кохав забудь не поминай

всели собі у серце трьох царів
прийми у душу смирну самоти
щоб промінь зірки гаряче горів

Олександр Сушко
2018.10.20 14:36
Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
У "генія" ліричнії пологи!
Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

Хвалю завзято горе-рукоблуда
(поет чутливий, критикнеш - каюк!).
А поруч муза глипає на "чудо"

Шон Маклех
2018.10.20 02:49
Лишаємо слід
На килимі жовтого листя
Ми – лилики тьми:
Нескінченно темного Всесвіту:
Слід порожнечі
На візерунках осені:
Там пройшли ми –
Кажани –

Ластівка Польова
2018.10.19 22:17
Тисяча слів під пером,
а от дії – жодної.
Ти мій герой,
ти живий легендарний soldier.

З дому зриваюсь у темінь,
неначе з прив’язі.
Господи правий,

Микола Дудар
2018.10.19 19:03
Привчав себе до твого запаху
Вже й познайомився з ріднею
А ти чомусь все нишком ахала
А я збирав все те і клеїв…
Ти розглядала зацікавлено
Мої сирі на смак полотна
І хай знайомих, рідних бавило
Ти обзивала їх болотом…

Іван Потьомкін
2018.10.19 16:14
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
І подумки начебто вже їсть.
«Який з мене наїдок?-
Вгадала намір ненажери бідолаха».
«Розкрийся і вдовольнюся цим!»
Не спало хитруну на думку,
Що бажання жить несе і порятунок:

Вікторія Торон
2018.10.19 11:21
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
листя спогадів звіяний шерхіт.
Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
у поклоні покладені квіти,
це оживлення істин, що вмерли в світах,
і

Світлана Майя Залізняк
2018.10.19 10:36
і ніхто не застрахований
від теракту серед зла.
Будь вахтером чи Бетховеном -
днина гостре підвезла.

Біг чимдалі - чи поранених
піднімати і везти?
Друг мій каже одурманено:

Тата Рівна
2018.10.19 09:53
Розірвати планету або збудувати планету
Врятувати планету — планктону потрібна планета
У поета призначення бути всього лиш поетом
Архітектором душ — на поета чекають проекти
Як палати чекають сенаторів чи пацієнтів
Як імпланти чекають хірургів або де

Любов Бенедишин
2018.10.19 09:19
Ще мрії високі личать,
І руки – вправні.
А Муза чомусь не кличе
В небесні плавні.

Приб’ється не знати звідки,
Нахмурить брови…
Зоставить на серці мітку –

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Катерина Боброк - [ 2018.10.20 15:39 ]
    зброя
    я знаю що ти скажеш - не кажи
    хоч маєш це віддати - не давай
    кого любив за тими не тужи
    кого кохав забудь не поминай

    всели собі у серце трьох царів
    прийми у душу смирну самоти
    щоб промінь зірки гаряче горів
    повір у себе з миром підійди

    зайди у фокус в оптику в приціл
    зберись із пилу попелу піску
    тримай в зіниці світло а в руці
    слова й думки як кулі і чеку

    мовчання зброї зійде за дари
    складай її у вірші чи в пісні
    в метал і ладан, лиш не говори
    надвечір в спину поночі вві сні






    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2018.10.20 14:21 ]
    Пологи-перелоги
    Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
    В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
    У "генія" ліричнії пологи!
    Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

    Хвалю завзято горе-рукоблуда
    (поет чутливий, критикнеш - каюк!).
    А поруч муза глипає на "чудо"
    І об халяву вибива чубук.

    Зі смутку завелись у неї блохи,
    Не їсть нічого, спала із лиця.
    Із горя курить, випиває трохи
    І гикає нервово без кінця.

    Заплакала бюстгальтера і блузу,
    Судьба у діви - жесть! Труба! Афган!
    Обох жалію - графомана й музу:
    І що мені робити, браття, га?

    Хвалити бевзів - благо, а чи вада?
    Гармонія сьогодні - просто звук?
    ...Украв Ерато. На Пегаса й гайда,
    Тепер у неї в пазусі живу.

    Прийшли у гості Рембрандт, Караваджо,
    Малюють нас по черзі день і ніч.
    Цілую музу, нижче спинки гладжу,
    Щодня тепер у нас любовний клінч.

    20.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.20 11:50 ]
    Горобиновий вогонь
    А горобиновий вогонь
    Спалахує яскраво,
    Із теплих літечка долонь
    Струмінь його стікає.

    На сонці золотом горить
    Та безліч іскор сипле.
    Прошу, ти, друже зупинись,
    Поглянь на диво-дивне.

    Подумки в купіль ту пірнай,
    Хай душу очищає,
    В себе красу оту вбирай,
    Що зветься рідним краєм.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Ластівка Польова - [ 2018.10.19 22:22 ]
    Тисяча слів під пером...
    Тисяча слів під пером,
    а от дії – жодної.
    Ти мій герой,
    ти живий легендарний soldier.

    З дому зриваюсь у темінь,
    неначе з прив’язі.
    Господи правий,
    і як ти без мене
    один єси?

    Тисяча верст поміж нами
    лягла полотнами,
    Сотня молитв пролилася
    слізьми холодними.

    Mission completed:
    заснула, чуття всі вимкнула.
    Осінь горить
    за порогом чужими вікнами,

    Тисяча років лишилась
    до нашої зустрічі.
    Як же я змучилась,
    Господи,
    як я змучилась...


    9.10.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  5. Микола Дудар - [ 2018.10.19 19:35 ]
    - Історія давно минулих днів -
    Привчав себе до твого запаху
    Вже й познайомився з ріднею
    А ти чомусь все нишком ахала
    А я збирав все те і клеїв…
    Ти розглядала зацікавлено
    Мої сирі на смак полотна
    І хай знайомих, рідних бавило
    Ти обзивала їх болотом…
    А я вивчав нас обоюдних
    Крізь призму, Боже, психіатра
    І все, що думав, оприлюднив
    Чим не сценарій для театра?..
    18-10-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  6. Мессір Лукас - [ 2018.10.19 16:48 ]
    Повня
    Веде чудесне сяйво неземне
    У ночі самоту і тишину.
    Ендіміоном обернувсь Нарцис
    Поміж лілей над чорною водою.
    Допоки обійматиме його
    Відлуння, він твій ідеальний
    Коханець. Далі тільки смерть.
    Обірваний акорд. Чи спогад.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  7. Іван Потьомкін - [ 2018.10.19 16:36 ]
    З голосу Езопа
    Поміж уловом, що приніс рибалка,
    Устрицю пацюк набачив
    І подумки начебто вже їсть.
    «Який з мене наїдок?-
    Вгадала намір ненажери бідолаха».
    «Розкрийся і вдовольнюся цим!»
    Не спало хитруну на думку,
    Що бажання жить несе і порятунок:
    Тільки-но пацюк заліз у пельку,
    Зімкнула міцно стулки устриця.
    В полоні опинивсь пацюк,
    А кішка справу довершила.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  8. Вікторія Торон - [ 2018.10.19 11:40 ]
    Ця рубінова мова
    Ця рубінова мова – вино в кришталі,
    бархат уст і розбурханий шепіт,
    це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
    листя спогадів звіяний шерхіт.
    Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
    у поклоні покладені квіти,
    це оживлення істин, що вмерли в світах,
    і багаття, щоб їх обігріти.
    Мова вдумливих друзів, що тихо гудуть
    про життя, задивившись у вечір,
    (млосно світяться перли античних погрудь,
    Бог провинно торкає за плечі).
    Мова таїн співочих – великих, малих,
    кожне слово – мов знаючий усміх.
    Чуєш відгук збережених бур світових
    у віками шліфованій мушлі?
    Вихор мови -- долання на довгих шляхах,
    згуба душ, перегуки, прозріння,
    і зринає вона на відважних устах,
    оживляючи неба коріння.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.19 10:45 ]
    Риторичне
    1

    ...і ніхто не застрахований
    від теракту серед зла.
    Будь вахтером чи Бетховеном -
    днина гостре підвезла.

    Біг чимдалі - чи поранених
    піднімати і везти?
    Друг мій каже одурманено:
    "Не печалься... менше з тим...".

    2

    Грища, брехні, зиск, депресії...
    На сімнадцятім щаблі
    розквітає райська фрезія...
    з даху плинуть кораблі...

    Закулісся...
    ложі...
    скопища...
    Компенсація - мільйон.
    Де безпечне пристановище?
    І... людини еталон...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  10. Тата Рівна - [ 2018.10.19 09:28 ]
    Про поетів (сумний неосаркастичний пієтет)
    Розірвати планету або збудувати планету
    Врятувати планету — планктону потрібна планета
    У поета призначення бути всього лиш поетом
    Архітектором душ — на поета чекають проекти
    Як палати чекають сенаторів чи пацієнтів
    Як імпланти чекають хірургів або деміургів
    Світ — мурований мур чи тюряга для спинних й не впертих
    Світло тільки отим хто уміє розплющити очі
    Світло тільки для тих — хто хоче

    Ваші ж очі заплющені
    Муркотіння заглушене галушками штифтами вкручене у піднебіння
    Ваші горлянки — склепи
    Наші — склепіння божествених нервів
    Ми — проміння —
    Ви — як мертві —
    Спини та животи на поверхні
    Над поверхнею моря над цілим усим океаном
    Ваші спини — кліше
    Медузи Горгони ваших душ — ваші пуза

    І чекати на більше — нізвідки
    У всесвіту
    Більше немає програми захисту непотрібних свідків

    Ви — планктон ви дрібнота і тільки тому бездоганно
    Уникаєте сітки
    Списів та стріл куль ножів і плювків звідусюди
    ВІЧ-ні-SIRI- Гер-труди в дисгармонії плинній —
    Пандора всередині вас
    Церемонізалежні поклоновкалічені усічені задовго до золотого січення
    Дорогесенькі люди — пандемія планети сіра холера землі —
    Мої любі

    А поету усе це зайве
    Ви — буденність а ми будівничі
    Нас не спинять вічні вітчими визвірілі віче чи відчай
    Навіть хаосу крик у вільгу вічність —

    У поета єдине завдання — вольовниче —
    Вам планети даруючи проектуючи та будуючи
    І руйнуючи і лікуючи оперуючи чи емігруючи в іншу систему координат —
    Затуливши собою сонце чи явивши собою сонце
    Насадивши спаливши або написавши божественний сад
    Не порушити ненароком
    Пересічність
    Ваших довічних шляхів до пекла
    Вашої доброї дороги в ваш персональний ад...

    24.08.2018











    - [ ]


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  11. Любов Бенедишин - [ 2018.10.19 09:18 ]
    ***
    Ще мрії високі личать,
    І руки – вправні.
    А Муза чомусь не кличе
    В небесні плавні.

    Приб’ється не знати звідки,
    Нахмурить брови…
    Зоставить на серці мітку –
    Й бувай здорова!

    Згортай всі слова до купи,
    Як осінь – листя.
    І славі всміхайся скупо:
    «Злечу колись я…»

    19.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (9)


  12. Вероніка Новікова - [ 2018.10.18 22:32 ]
    Лілія
    Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
    Я майже все забула, вистояла вином.
    Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
    тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

    Слід від долоні плине спиною від стегна.
    Русло його не висохло, витоки ще пульсують.
    Рівно за кілька кроків спогади від вина
    більше не розрізнити ані у сні, ні всує.

    Що ти про мене знаєш, як ти мене забув?
    Ким же ти став у день, з якого чужою стала?
    Я, може, справді зникла. Чи упіймала суть,
    стиснувши, ніби лілію, між вустами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  13. Серго Сокольник - [ 2018.10.18 22:52 ]
    Ніч наповнила...
    Ніч наповнила глечики снів,
    Із яких ми наснагу пили
    Дивоцвітами... На полотні
    (...чи букетом на майстра столі...)

    І малюнок сумний у очах
    Чорним кольором в осінь тече,
    Віддзеркаливши темряви жах
    Тих майбутніх холодних ночей,

    Що надійдуть услід за теплом
    Недолюблених бабиних літ,
    Мов кохання, яке відійшло
    Непророслим зерном у ріллі

    І чекає на сніжне тепло,
    Ніби ковдру у мами руці.
    Те кохання, що не відбулось
    І сльозою стіка по щоці.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118101808816


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Ігор Шоха - [ 2018.10.18 21:47 ]
    Оптимістичний песимізм
    На ярину наорано багато.
    Є і на зяб, де впадина й гора.
    Але немає сил боронувати,
    та й сіяти – минає ся пора.

    Літа уже заманюють у вирій
    подалі од солоної землі.
    Але на чужині, які то гирі –
    утрачені надії і жалі.

    Не хочеться іще колядувати,
    коли на бараболю врожаї.
    Але протипоказано лежати.
    Весною намічаються рої.

    Лишається ще жати і косити
    як не собі – бодай на коляду
    і сьомою дорогою ходити
    ще й падати, буває, находу,
    обходячи то лихо, то біду.

    На щедрий вечір буду молотити.
    Якщо дозвілля заважає жити,
    віддушину в поезії найду.

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  15. Катерина Боброк - [ 2018.10.18 21:29 ]
    Метро
    стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
    а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
    і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
    і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
    тут зводити брови сваритись плакати немає нам причин.
    щоночі промовлене ходи до мене кохана і в обіймах моїх спочинь
    відлунює з моїх вуст ласкою - спочинь же серденько і ти у моїх
    любов як зерно - множиться і її вистачає на наших - всіх

    **
    Ну що, поїхали в літо? після галасу тиша. Отже, осінь попереду.
    Бачиш, як хмари вишикувались смиренно до її стаєнь в череду
    і Пастир Добрий до останньої збирає на зиму усі свої вівці ..
    Та до зупинки ще весна, ягнятко, цілуй, ми в метро на долівці,
    ми тільки-но закохались.. а хочеш я цілуватиму з язиком і з медом..
    смішно як твій рюкзак пасує моїм оранжевим кедам


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  16. Мессір Лукас - [ 2018.10.18 20:02 ]
    *
    Осінні шати зі снів пошито.
    Скінчать жнива. Змелють жито.
    Накриють столи в вечірнім саду,
    Покличуть мене, я йду.
    Із гітарою під рукою, з піснею
    Про багряне та золоте листя,
    Про зірку на видноколі,
    Молодика на сході, що мовить
    Своє шляхетне, таємне слово
    Про тебе, моя любове.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  17. Сонце Місяць - [ 2018.10.18 18:30 ]
    репліка
     
    & на всякі докучні нікчемності
    наплювати би з нескінченності
    адже будь~ що не більше ніж тінь
    золотисто~ сріблистих видінь

    крізь неспішно лункі нетотожності
    за кулісами & понад ложами
    кружеляє собі передзвін
    містом стін у якому без змін

    так чи сяк розвидняється вечір &
    каламбури здаються доречними
    жовтень сей ~
    смолоскиповий дим
    тільки що зрівняєш із ним ~





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  18. Олександр Олехо - [ 2018.10.18 12:15 ]
    * * *
    Пані у зеленому пальті
    Тінь весни в алеях листопаду
    Затаїлась осінь у куті
    Запаливши зоряну лампаду
    Там їй добре і земна печаль
    Омиває зранку тьмяні трави
    В кожного на жаль є пам'ять-жаль
    Келишок вина і чашка кави
    Тінь життя марою промайне
    Чи було чи може так… наснилось
    Сподівання щастя чарівне
    Десь у колі часу загубилось
    Повертає осінь у чертог
    Холоду дощу у одинокість
    Пані Весно вип’ємо на трьох
    Я Жура і Ваша Випадковість

    17.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  19. Тетяна Левицька - [ 2018.10.18 11:57 ]
    Гірчить калина
    Гірчить калина на губах,
    Сум за плечима.
    Червоні спалахи в лугах,
    Неопалима.
    З коштовних розсипів гранат -
    Терпкі коралі.
    Хмільного надвечір'я шат
    Все далі в далі.
    Химерний оболок стрімкий
    Пронісся небом,
    Сльози блаженний супокій -
    Плакучим вербам.
    Сріблить ожинову ріку
    Ніч фіанітом,
    На прибережному піску
    Заснуло літо
    У калиновому вбранні.
    О, як же бути?
    Сузір'ям падають мені
    З небес покути.
    Пастель вугільна угорі
    Всі зорі витре.
    Калини ватра не згорить,
    Розвіє вітер!

    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.10.18 07:35 ]
    Порадники
    Маю, браття, дрібочку таланту,
    Люди шепчуть: "Віршик не такий.
    Пишеш про земне. Тра вище брати,
    Не для інтернету - на віки.

    Мову поміняй, шульгаву руку,
    Тоніка не модна - є верлібр.
    Від сатири графоманам мулько,
    Нам потрібен лірики калібр."

    Сльозотеча писунам до шмиги,
    Про любов нещасну - тема люкс.
    Може, в длані, знову взять чепіги,
    Всім сказати: "Прощавайте! Упс?"

    Вислухав майстрів та епігонів,
    Сечовий міхур вже не трима.
    Під очима всохли сльозогони,
    Чхнути хочу, просто сил нема.

    Пачку з рук поцуплено з поп-корном,
    Бісики злітають з-під брови.
    Жінка збоку моститься моторна -
    Ох, не вірші в мене в голові!

    Дописав і хутко "шасть" до пані,
    Я ж мужик класичний, а не гей.
    Завтра знову скажуть - вірш поганий,
    Тут не ямб потрібен, а хорей.

    17.12018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  21. Віктор Кучерук - [ 2018.10.18 01:08 ]
    * * *
    Т. І...
    Була б чужа - тоді не говорили,
    Як явір із калиною в гаю, -
    Тобі розмови повертають сили,
    Мене - ведуть у молодість мою.
    Тож радості ще більшої не треба,
    Сполоханим надією серцям,
    Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,
    Ні на отих, що призначаю сам.
    Повік немає втіхи і провини
    Моєї там, де, певно, у цю мить
    Палає явір і кровить калина,
    І, наче дзвін весільний, гомонить:
    - Ми ще такі, закохані та гарні,
    Що помічає осінь двох красу, -
    І дні дарує, теплі та безхмарні,
    І зупиняє течію часу...
    17.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Бойко - [ 2018.10.18 00:58 ]
    * * *
    Не бачать ані виходу, ні входу,
    Не відчувають власної ганьби,
    Оті, що обирають несвободу,
    Оті, котрі зреклися боротьби.

    Всі фігові листки прибрала осінь,
    І кожен має те, що заслужив.
    Свобода не потрібна малоросам,
    А лиш корито повне й теплий хлів.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  23. Галина Кучеренко - [ 2018.10.17 21:59 ]
    «Новітня» «українська» школа (посмак бравурних промов…)
    «Новітня» «українська» школа -
    Педагогічний формалізм:
    Навчання мовою - довкола!..
    В перервах - русскій реалізм.

    Між вчителями, при розмові,
    І з учнями - не чути мови,
    Батьківські збори чи нарада -
    Лише російська. Хто завадить?

    В дитячі голови незрілі
    Учитель образ ллє уміло:
    Все українське - для проформи,
    В житті - російська… Стала норма! :((

    Низька учительська свідомість
    Формує суржикову совість
    Дітей…
    Що в школі вчили, як формальне,
    Не змінить світ фундаментальних
    Речей…

    © 10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Сонце Місяць - [ 2018.10.17 19:13 ]
    мислями
     
    хто заперечив би
    глуз макабричний дещо
    хай не суціль скарби
    але й бували речі

    де у яких млинах
    фабричках палітурнях
    ревний зірковий прах
    & закіптявлені турки
    неколисковий блюз

    страчено легко смисл
    непослідовну лють
    істини замість пісню

    весь небуквальний хлам
    нелітеральні рими

    з вечором сам на сам
    & цигарковим димом





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  25. Олександр Олехо - [ 2018.10.17 18:55 ]
    * * *
    Відкоркую пляшку ночі,
    прийдуть випити охочі:
    думи-тлуми, споминання,
    тиші чорної мовчання.
    Потім ранок – час похмілля.
    Наливає осінь зілля.
    Небо тихе і прозоре
    розчиняє сиві зорі.
    Листя падає під ноги.
    Пробудилися дороги.
    На гостину тепле сонце
    зазирає у віконце.
    Променистий усміх в шибу
    обігріє дім-колибу.
    Нічка канула в минуле.
    Негаразди теж поснули.
    Є надія – стане краще.
    Геть зі шляху, непутяще…
    Все, що сіре і понуре,
    забирай собі, зажуро.
    Нам залиш осінню втіху –
    бочку меду, ложку сміху.

    Суне нічка пересічна.
    Пам’ятаємо – не вічна…

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.17 11:26 ]
    Проходять жінки...


    Затягнуті у корсети -
    на фоні ножів та кіс -
    прабабці убивць, поетів,
    міцнющий пахкий заміс.

    Втирали носи віскряві,
    спиняли навалу хвиль...
    Завдячую вам появі,
    виточую гострий шпиль.

    Кучерика в'є усоте
    вибаглива муза...
    Рань.
    Проходять жінки осотом -
    в ожинову тмутаракань...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Олена Багрянцева - [ 2018.10.17 10:16 ]
    Їм не спиться удвох...
    Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
    Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
    Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
    Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
    І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
    Закарбує цю мить у глибоких шпаринах кімнат.
    Їм не спиться удвох. Бо лежить поміж ними світанковий
    Листопад.
    17.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  28. Володимир Бойко - [ 2018.10.17 10:55 ]
    Ігри слів – 9 (Компромати на приматів)
    Мавпи людиноподібні
    На людину не подібні.

    Проти «русского Гаврилы»
    Нишкне будь-яка горила.

    І пішли дурні мартишки
    За кавалок кишки пішки.

    Дві макаки-забіяки
    Зацькували геть собаку.

    Біля муру два лемури
    Закрутили шури-мури.

    Молоденькі шимпанзючки
    Умлівали від Сердючки.

    Дочекалась Україна
    До навали бабуїнів.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  29. Катерина Боброк - [ 2018.10.17 10:33 ]
    хустка і вишиванка
    реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
    востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
    де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
    там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

    сьогодні я таки зняла з себе білу вишиванку, як слід - зі шкірою,
    було б не боляче, якби ж не її інтимні зв'язки з мозком -
    самовідданість небезпечна зрадою а сліпа віра - зневірою
    і знаєш, не те з чим складно жити вбиває просто,

    а те з чим зростаєшся, що охайно лежить тепер у сумці,
    що носила як щит і миро, без чого не усвідомити не збагнути
    завислу твою дим-душу над тілом на останній клінічній думці -
    слухай-дихай, забудь-прости, не смій вдягнути

    а ти б хотів? - то забирай !

    до небесних рік до твоїх небесних рук в ніч, а зрання
    прилину і вийду з себе, щоб ти зайшов в мої береги, в мої грані
    коштовним променем, невидимим доторком ніжно, різко,
    алмазним скальпелем а тоді фрезою її тонким зрізом -
    доступом в голову коли вона важка неслухняна свинцевомідна
    та до того зніму хустку з розумом і знеболено розтану зблідну
    невагома справжня як молитва за любов-плоть-шкіру спільну
    і стану як ти - хотітиму жити дуже і як ти любитиму сильно


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  30. Козак Дума - [ 2018.10.17 10:01 ]
    Вона ще може

    Не плаче, не ридає сильна жінка,
    а на обличчі – спокою стіна.
    Ніколи і нізащо – ні сльозинки!
    Із пам’яті вже стерто імена
    отих, колись що завдавали болю,
    і тих, що ще беруть на язики…
    Ніхто не зломить нежіночу волю!
    Та все одно даються узнаки
    і нинішні незгоди, і минулі,
    безсонні ночі й непроглядні дні.
    Свистять над головою мовби кулі
    невтішні часом спогади, сумні…
    І посмішку величну на обличчі
    вона постійно з гордістю несе,
    немов своїй гіркій планиді кличе,
    що сильній жінці до снаги усе.
    Та серце лиш на вигляд скам’яніло,
    бо все ж заниє інколи на мить,
    коли впіймає погляд чийсь несмілий…
    Вона ще може й хоче полюбить!
    Вона ще може віддано кохати,
    віддати серця й тіла свого жар,
    як в юності невтомно дарувати
    любові шквал і пристрастей пожар!

    04.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  31. Любов Бенедишин - [ 2018.10.17 09:07 ]
    ***
    Шиплять самозванці,
    човпуть посланці:
    «Не так
    ти тримаєш перо у руці.
    Не ті в тебе:
    почерк, чорнило, папір, –
    тому й заблукала
    між вір і зневір.
    Не вмієш про світле й красиве, –
    помовч!
    В сарказмі твоєму –
    застояна жовч.
    Життя – мов ріка.
    Що шукаєш на дні?!»

    …Криваві струмочки.
    Скалк'и – в пелені.

    17.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (12)


  32. Юрій Лазірко - [ 2018.10.17 07:52 ]
    оживляючи вигадане
    не шукаю зручності
    і вигоди
    та й до Бога
    серце недовиходив
    обираю входи
    де є виходи
    оживляю те
    що раптом вигадав

    і коли здається
    перехрещуюсь
    а коли минеться
    за пісні берусь
    за пісні
    із присмаком калиновим
    за рядки
    тернові
    і осинові

    там лягає сонце
    сон купається
    до душі
    метелики злітаються
    у тобі
    до краплі болю
    рідному
    розцвітає дощ
    надії вікнами

    із того
    із перших уст почутого
    спалахне вогонь
    думками-рутами
    в морі нот
    від до
    до до
    схвильованих
    хай пливуть собі
    до мрії
    спомини

    23 Квітня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  33. Віктор Кучерук - [ 2018.10.17 06:45 ]
    * * *
    Т. І...
    Не дивись винувато на мене
    І не згадуй тепер спроквола,
    Як палала в коханні шаленім,
    Та згоріти дотла не змогла.
    Не дивися на мене печально,
    Зі сльозами провини в очах, –
    Розумію твій біль і повчально
    Не скажу ані слова в цей час.
    Не дивися на мене зраділо,
    Що, схилившись до тебе, мовчу, –
    Я, причаєно осиротілий,
    Став байдужий давно до плачу.
    Не дивися, замислено й строго,
    З-під, повіками збуджених, вій, –
    Як заблуда на обрис дороги,
    Що недавно вже бачився їй.
    Не дивись, неквапливо й мовчазно,
    На пригнічений втомою лик, –
    Я щасливий з тобою й нещасний,
    Без кохання твого, чоловік.
    16.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.10.17 03:32 ]
    Сузір'я слів
    В Ерато дар лежить на терезах,
    Вирішує чи дати... довго судить.
    А я сузір'я слів у небесах
    Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

    Звела нас доля чи щасливий рок?
    Це ключ до раю чи бандитська фомка?
    Не відпуска від себе ні на крок,
    Бо я - Любов. А муза одинока.

    Чи, може,- я її обдарував?
    Бо розцвіла, сестриці заздрять вроді.
    Кладе мене щоденно між отав
    І п'є до дна, не стримуючи хоті.

    Шерхоче вітер оксамит-руном,
    Вгортає ложе запахами літа.
    Мені без музи жити не дано,
    І їй без мене ані дня не жити.

    17.10.2018р.

    Вівці мої вівці

    Керує Україною шайтан,
    Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
    Після Майдану - знову шал, Майдан,
    Визбирує новий володар подать.

    Прибріхує, окрадує, хова,
    Копита видно і чортячі роги.
    Як вибори - сусіди на диван:
    - Від нас хоч щось залежить? Анітрохи!

    Вівчар веде отару на різню,
    Бебекають приречено овечки.
    Я зарізяк у цьому не виню -
    Споконвіків тече криваве лечо.

    Здирають шкури, топлять звично жир,
    Я агнець теж. Несуть жертовний камінь...
    На вибори - весною! Під ножі!
    А, може, треба стати нам вовками?

    16.10.2018р.



    Про любов

    Потрапив молодим у "чортомлик",
    Місцеві відьми виходили вкупі.
    Живу відтоді з ними цілий вік,
    Стругаю мітли і довбаю ступи.

    Господарюю. Посадив город,
    Є мандрагора, хрон і беладонна.
    Варю декокти, зілля-приворот -
    Дівки щодня купують півбідона.
    '
    Гаргари гарні.В ліжку хоч-куди!
    Щоночі не дають мені покою.
    Мені сто літ, а ще без бороди,
    Чаклують сильно, молодістю поють.

    Отак би, люди, я би жив і жив,
    Та...закохався здуру в молодицю.
    У неї хворий вельми був мужик -
    Я вилікував підохляле тільце.

    Відьмачки ж подалися за кордон
    Кровиці посмоктати у теличок.
    А я поклав кохану на манто,
    Медок збираю із рум'яних щічок.

    Її супружник, все таки, помер,
    В горілці утопився чи у пиві...
    Біда ув іншім: горе-кавалер
    Сімейство зрадив. А жінки ревниві!

    Чи хрещена, чи мавонька-мертв"як -
    Нема різниці, грохнуть бахуряку.
    Шептались довго. Вирішили так:
    Вернуться, то напою спершу маком,

    І у чаклунок є кінець судьби,
    На кожну твар знайдеться підлий гицель.
    Позапихаєм потім у гроби,
    Хлюпнем відро свяченої водиці.

    Удвох копали яму цілу ніч,
    Болітиме ще тиждень кожен мускул.
    Але - конфуз: - Кохана, поміч клич!
    Забули про драбину чи мотузку!

    На крики позбігалося село,
    Питають: - Що за бісова роботка?
    Брехати мусів людям прямо в лоб:
    - Скарби шукаєм пана Полуботка.

    Я знаю, браття, що брехати гріх.
    Зате живі. Хоча, звичайно, бридко.
    Народець за драбини, в яму "плиг!",
    Кохана каже: - Утікаймо швидко!

    Живемо гарно. Жінка "цьом!" та "цьом",
    Хутенько підставляє власну кирпу.
    А відьми що? Нема уже відьом -
    Подохли всі від курячого грипу.

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  35. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:28 ]
    . . . . . .
    Листи собі, ними забите горище.
    Ясени за вікном, гілки - вулиці.
    Неспокій жінок на гострих обцасах.
    Візерунки, полум'я, тлін.
    Сторожа сезону здійснює ще обхід.
    Догори, вниз. Невідомість, вітер.
    Електричний потік проймає.
    Пробіли, знаки абзацу.
    В будинку, де шукають забуття.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  36. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:42 ]
    Між нами.
    Від а до я, від так до ні.
    Побачення з життям.
    Я напишу тобі вірша.
    Ти думатимеш: "Боже мій!
    Галіматья, іржа..."



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  37. Ночі Вітер - [ 2018.10.16 19:41 ]
    Твій слід...
    Твій слід загубиться вночі
    І ранком вмре.
    Трава прим’ята оживе,
    Забуде все.

    І тільки в росах сміх і гріх –
    Твоя сльоза.
    Віддай мені, віддай мені
    Всі «проти» й «за».

    І, навіть, розірвавши плоть
    І дух єства,
    Ранкові зорі упадуть,-
    Одні слова...


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (4)


  38. Марія Дем'янюк - [ 2018.10.16 14:26 ]
    ***
    Свічки-клени багрянять.
    Шепіт вітру:спинись,
    і крізь сяєво листя
    в Небосинь подивись.
    Між Землею і Небом
    не існує межі,
    як яснітиме вогник
    світлодуші...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  39. Віктор Кучерук - [ 2018.10.16 14:35 ]
    * * *
    Т. І...
    Знов душа зажурено радіє,
    Повна вражень, спогадів і мрій, –
    Тьмяний вогник давньої надії
    Мерехтить у темряві густій.
    Блимає лякливо та не гасне,
    В тужно занімілій темноті, –
    Тільки, може, радість передчасна,
    Як не раз бувало у житті?
    Може, завтра світло сподівання
    Лагідно задмухають вітри?..
    Я благаю іскорку останню:
    - Ти не гасни, вогнику, - світи!..
    15.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  40. Тетяна Левицька - [ 2018.10.16 13:16 ]
    Що ти знаєш про мене...
    Що ти знаєш про мене?
    Небагато, повір...
    Очі м'ятно-зелені
    З берегів Синевир .
    Виплітати гердани
    З бісеринок сльози
    Я не буду, коханий,
    Не проси... Не проси...
    Та мелодія туги -
    Три акорди, не більш,
    Не вмістилася, любий,
    У верлібровий вірш.
    Березневі відлиги,
    Білопінний розмай,
    Час від часу, мов книгу,
    Мимохідь не гортай.
    Відбрунюся у літі,
    Хоч одягнеш пенсне,
    Постелю оксамити -
    Не пізнаєш мене...


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (20)


  41. Сонце Місяць - [ 2018.10.16 13:33 ]
    Юлі & Бро
     
    дими над рікою
    спливають невмисно
    & далі по курсу
    кидаються з мосту

    скупі очевидці
    гуляють & мокнуть
    закохані знову
    за звичкою чисто

    а жовтень злотистий
    глумиться немов &
    стинає плечима
    до чого розмови ~

    отак без причини
    стираєш підбори
    у напрямку звістки
    що все буде добре

    на стежці осінній
    за бітницький обрій
    де запросто стрінеш
    нікого ~ нікого





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.16 12:14 ]
    Слухай музику, що вище...
    1

    Поетичні балалайки
    виграють... за сотні лайків...
    Бринькотять про вічне-тлінне.
    Реверанси - вколо Зіни,
    гопаки... на сцені гноми,
    премійовані удома...

    Йдуть охочі прославляти,
    книжечки на тацях - нате!
    Їх би сполом - на пленери...
    В римуванні - "піонери"...
    Варять кашу, в'яжуть віття,
    гнуться лаври... малахіття
    розсипається під ноги...
    брешуть моськи і бульдоги...

    2

    Та немає щось упину.
    Де ж томатики - у спини?..
    де шлагбауми-спонуки?
    Залили віршата луки...
    Силосується усяке,
    у напрузі пальці, хляки...

    3

    Стій - міцна - за кипарисом.
    Ласуй м'ятою, ірисом.
    Слухай музику, що вище...
    Ген розквітло попелище.

    У гнізді яскріє птаха.
    Мліє вуж під фугу Баха.
    За токатою - по зливі -
    промінцята на жаливі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  43. Іван Потьомкін - [ 2018.10.16 12:10 ]
    ***

    Не по мені, як землю гидять
    І воднораз Святою звуть.
    Витопчують її до пилу,
    На чужині сльозу за неї ллють.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  44. Галина Михайлик - [ 2018.10.16 11:45 ]
    …spem spero!

    Розум каже : «Змирись.
    Все – суєтне, даремне».
    Може / раптом / колись? –
    тільки це - не про мене.
    Тут! Сьогодні! І вже! –
    без вагань, реверансів,
    підкилимних пожеж,
    онімілих мімансів.

    Серце каже : «Скорись.
    Не роз'ятрюй глибоко -
    витри пам'яті диск,
    вийми скалку із ока».
    Пам'ять каже: «Забудь!
    Що минуло – не верне…»

    Отже, в тому й вся суть, –
    що не знаю напевне:
    де / коли/ як / відкіль?…
    Тільки вірю уперто.
    Бо ж : «…по вірі твоїй…»
    і надії…
    «…spem spero!»



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (8)


  45. Адель Станіславська - [ 2018.10.16 10:16 ]
    * * *
    Тримати удари -
    мужність.
    І доки твій світ не вмер
    долай чорноту і чужість
    і зайшлість сліпих химер,
    чужо'злість за непоступність
    в шуканні своїх доріг.
    Хай явить озлобі сутність
    твою -
    непідробний сміх
    і усміх оскалу злому:
    в тім вищирі - страх і гнів...

    Будь леготом невагомим
    В осерді чужих світів.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  46. Вікторія Торон - [ 2018.10.16 10:33 ]
    Бруківка намірів
    Бруківка намірів залишилась по смерті,
    бруківка намірів – і більше не вдалося...
    Бо – недорікуватість і селянська впертість,
    чуже незатишне міське різноголосся.
    Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
    в душі – сум’яття, а незгоди -- принципові,
    з війни – контузія, страх виказати слабкість
    і навіть більший страх – віддатися любові.
    Ще -- ненадійні і насмішкуваті друзі,
    уперта вірність, що нікому не потрібна,
    твоя довіра, що на смертнім виднокрузі
    така обдурена була, така безплідна!
    Давно нема тебе, нові в роботі кросна,
    але чому живе у пам’яті так гірко
    ота ніким не поцінована, заросла
    ідеалізму одинокого бруківка?

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (6)


  47. Любов Бенедишин - [ 2018.10.16 09:02 ]
    Призначення (Світлані-Майї Залізняк)
    Розкішна мова. Не осот, будяк.
    Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

    Отари слів рівненькими рядами –
    Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

    Увись, де благодаттю оповита
    Метафор полонина соковита.

    …Пообіч вовчі зграї, хмари мух.
    Та кожну титлу стереже Пастух.

    16.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.10.16 06:13 ]
    Недопіїт
    Десант піїтів висадивсь на Марс,
    Пригледівсь - українські графомани.
    Усенький всесвіт хай пізнає нас!
    Від захвату кричатиме "Осанна!".

    У мене зіпсувався, певно, смак,
    Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
    Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,
    Павлюк гламурний, Татчин і Костенко!

    Летять віршата, наче міль із шуб,
    У слюсаря є книжка, і в нардепа.
    Я також не святенник, бо грішу,
    Говерлу слів скиртуючи до неба.

    Признатись важко: Я - недопіїт,-
    І попалити квецянини лантух...
    З будяччя густо сипле пустоцвіт,
    Ховає під копицею троянду.

    16.10.2018р.

    Революція

    А на майдані знову балаган,
    Укупі провокатори й кликуші.
    Вже думав - починається юга...
    Обцас застряг в недогризку від груші.

    Пляшки довкола, рвані папірці,
    І запахи, неначе із геєнни...
    Нема кого узяти на приціл -
    Втомися люд від бунтиків щоденних.

    Одні паяци. Плямкають бомжі,
    Водяри ящик скніє під матрацом.
    Оце з такими братись за ножі
    І брати штурмом замки та палаци?

    На площі "революція" гуде,
    Упала булава в Дніпро зоп'яну.
    О, логіко! О, розуме! Ви де?
    В сивухи клубах вас шукати марно.

    15.10.2018р.

    Тс-с-с!

    Довгенько слухав реквієм згори -
    Довгенько слухав, аж попухли вуха.
    Уїлась тема, мов гідропірит,
    Ще трохи - і наважусь на "мокруху".

    Попався глухуватий меломан,
    Зі стелі відпадає штукатурка.
    Уранці встав - у голові туман,
    Під ковдрою стражденно хлипа любка.

    На флешку записав церковний хор,
    Бурчання тещі та виття собаче.
    Вмикаю цю "мікстуру" на повтор
    І з жінкою втікаємо на дачу.

    З коханою ходили по гриби,
    Два дні знімали київські навроки.
    Смартфон (бесперестну "бі-бі-бі!")
    Я виключив, заглибився у спокій.

    Вернулися. Дзвенить москітний альт,
    Із вікон чути шерхіт падолисту...
    З будинку вчора з'їхав музикант,
    А на додачу - майже пів під'їзду!

    Жона танцює! Стала на носок!
    А ще недавно помирала, наче.
    Потужна сила тещин голосок!
    Благословенні гавкоти собачі!

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Олексій Кацай - [ 2018.10.15 21:44 ]
    Ніч міжзоряних швидкостей
    Непомітні чужі зорельоти
    в телескопи спостерігачу,
    бо всі їхні прямі і звороти –
    швидкоплинні, мов краплі дощу.

    Хто побачить політ крапелини
    або кулі невловної слід?!
    Флот чужий невидимо й невпинно
    тче вгорі павутиння орбіт.

    Ну, а долі, вдягнувши каскетки,
    по провулках і автошляхах
    пруть земляни, мов маріонетки
    на прихованих кимось нитках.

    Відділяють події від вражень,
    оцифровування від речей,
    і не видно облич відображень
    у колодязях чорних очей.

    Млявий світ з пішоходами неба
    не чекає в безодні гостей…
    Тільки я приміряю на себе
    ніч міжзоряних швидкостей.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  50. Іван Низовий - [ 2018.10.15 19:46 ]
    * * *
    Ту грушу,
    Що геть здичавіла,
    Згадав би хіба,
    Якби в сорок сьомім
    Та груша
    Нас не годувала
    Смачними гниличками?!
    Схожа на баобаб,
    Вона своїм гіллям
    Пів-хутора накривала.

    Її, за повір’ям,
    Іще Крамаренко саджав,
    Сучасник Мазепи, –
    Отож не одне покоління
    Вбирало очима
    Красу білоцвітну…
    Вважай,
    Та груша
    Історію нашу
    Скріпляла корінням.

    Над нею громи розверзалися
    І блискавки
    Палили її –
    На корі залишалися
    Шрами…
    Стояла віки.

    Та знайшлися-таки лайдаки –
    Добили красу
    Гільйотиною
    Пилорами.

    Здається,
    На тому
    Й скінчилась епоха
    Добра
    (Воно ж, хоч маленьке,
    Тулилось до стовбура груші)…
    Усе вимирає.
    Непам’ять й сліди постира.
    Втечуть криниці животворні
    І витечуть душі.

    Та ми ж бо самі
    Мордували себе і товкли,
    Списавши свій гріх
    На Гатила або ж на Батия, –
    Колись-то ми й справді
    Великим народом були.
    Тепер же ми – етнос,
    Пістрява юрма гнучкошия.

    Ми лаємо всіх!
    Ми не гідні Мазеп і Петлюр,
    Що й справді шокують
    Уяву ліниву та хвору,
    Ми сторч головою
    Пірнаємо в море зажур,
    Щоб знов нахлебтатись
    Солоно-гіркого мінору.

    …Я знову шукав
    Ту місцину,
    Де груша росла, –
    Бодай би хоч пагін проклюнувсь який
    На руїні…
    Мов повінь злизала,
    Мов буря дощенту змела
    Мою Україну –
    Немає її в Україні!

    1999



    Рейтинги: Народний -- (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6