ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима

Адель Станіславська
2018.04.19 09:18
Так мало людей, до яких не зникає довіра.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
О ні, то н

Олександр Сушко
2018.04.19 07:26
У нас прагматичне сторіччя,
Працюють дитина, спудей.
Пописує геній про вічне,
А я - про звичайних людей.

Поети живуть в закарлюках,
Трясуть над папером чуби.
У брата ж порепані руки -

Сонце Місяць
2018.04.19 03:38
возвеселімося

габебіт гумус нас
безсилих та
дум спіро сперо ~
лунарний джаз
пристойне пекло
shall we

Лесь Українець
2018.04.19 02:52
Ой не треба мені слави,
Не треба відзнаки,
Не тому я по вокзалах
Блуджу, як собака,

Щоб у мученики церква
Мене записала,
Поки в попа черево

Шон Маклех
2018.04.18 23:02
Сучасне)

Джеймсу Ебботту Мак-Нейлу Уїстлеру. Щиро.

Бавляться люди серцями
Наче м’ячиками:
Кидаю своє серце – ловіть!
Ловіть, любителі ностальгічних поезій,

Іван Потьомкін
2018.04.18 16:41
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Шоха
2018.04.18 14:10
Весна, не упускаючи моменту,
і поле гріє, і дощі дає,
аби винаймачі цієї ренти
отримали до осені своє.

Зима одразу скочила у літо
ярами і лісами у луги,
і талою водицею умиті,

Ірина Вовк
2018.04.18 12:24
Я... гілочка-гагілочка
над пупляшком дитини...
Я – пісенька... Я – писанка,
колисонька Вкраїни.
Я визрію, я вимрію –
і дам життя росточку.
Я стільки зим у вирію
лежала в сповиточку.

Світлана Майя Залізняк
2018.04.18 11:50
Грає синє сусло...
Повна бодня... піна.
А митець охочий - наскиртує сіна,
сяде в холодочку, мріє... чистить пера.
Муза нахилилась - пишногруда Лера:
"Напиши про вічне... Чом такий ледачий?".
"Граб скрипить натужно... собрат мій неначе".

Володимир Бойко
2018.04.18 09:57
Ніхто й нізвідки
Йде у небуття –
Незнаною
Стезею в невідомість,
Намарне
Проминаючи життя,
Нічого
Не лишаючи натомість.

Ольга Паучек
2018.04.18 07:25
В дитинства сад, країну мрій,
Пору духмяну
Верби листочками розвий
Весну рум"яну,

З душі полову розмети,
Веселий Вітре,
Для запізнілої мети

Олександр Сушко
2018.04.18 06:38
Я доживаю вік на самоті,
До павутини вже не дотягнуся.
Домашній кіт вмирати десь утік,
А я роздав пісні, борги, інклюзи.

І так на цьому світі пережив.
А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
Черпає люд з колодязя душі

Сонце Місяць
2018.04.18 02:51
чи сума всіх сум
визначається нині
чи хмари шпатлюють
небесне & синє
собі арлекін
заведе старовинний
платівковий програвач
крізь вітер & хміль

Маркіяна Рай
2018.04.18 01:36
Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася, пишне, квітчасте.
Он, позад мене, гинуть сумні століття,
Рвуть коренищем історію на лахміття,
В небо возносять невпинного ліку віття,
І зомлівають, мов перевдягання часте
Зморює їхню плоть.

Вікторія Лимарівна
2018.04.18 00:34
Женщина многого хочет:
Мира, любви и достатка,
Чувства дарить без остатка.
Может читать между строчек,
Если, конечно, захочет.
Всех, призывая к порядку,
Среди словесных баталий,
Молнии, искры метая,

Оксана Дністран
2018.04.17 22:06
Люблю весняний диво-фіолет,
Який земля бездумно випадково
Розсипала із власного подолу.
Повітря тягнеться, як мед.

Росою вмиті ніжні пелюстки
Зворушливо ховають серцевину.
Над ними завмираю безневинно

Марґо Ґейко
2018.04.17 20:15
може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
спопелитися час на відлогому виступі скелі
і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
ми в мажорі зіграємо те

Нінель Новікова
2018.04.17 14:06
Люблю я перший спалах цвіту,
Цей абрикосовий салют!
Обліплені, як снігом, віти –
Окрасу сірого ще світу,
Краси земної абсолют.

Блаженні бджоли-трудівниці
Гудуть позмінно цілий день.

Василь Кузан
2018.04.17 13:17
Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
Місце сили – це дім. Трохи скраю, на самій межі.
Наша хата – форпост, наша зброя – це правда у домі.

Ми по хаті брати. По туману, що виїв нам зір,

Світлана Майя Залізняк
2018.04.17 12:48
Я не здатна розуміти війни.
І не треба тицяти у лоб.
Ця країна - мов корівка дійна
у обрам'ї мегаНЛО.

Ось виходять - мацати і бити,
вичищати глеки й кізяки -
бородаті тлусті московити.

Микола Дудар
2018.04.17 12:19
Знаменно, интенція, сірий каптур
І кеца - останок мовчанки…
Рішив було ти переплисти Амур
Навпроти квітневого ранку
Бо саме у нім утраплення риб -
Місцева форева потреби…
Хай творча братва виплескує з рим
Свою меркантильність до неба…

Олександр Сушко
2018.04.17 10:49
Нема роботи.Друзів теж нема.
Сиджу один, дивлюся у віконце.
Чайок на таці, тістечко, хурма,
Шукаю вади у чужому оці.

Не випускаю творчості кайла,
Пегас і муза узяли у кліщі.
Коханка нетерпляча утекла,

Сонце Місяць
2018.04.17 01:26
Карикатурист малює собі сюжети. Випадкові штрихи педантичні натяки. В етері камерний моцарт, весна ось вона, радість. З-за вікон пташки, котики, алкогольний перелюб. На підступах міні без колгот, пломбір 19+, ввімкнені фонтани. Замріяні зустрічні. Активов

Віта Парфенович
2018.04.16 22:26
Я беру її біляве волоссячко до рук і чешу гребінцем, боячись зробити боляче, смикнути ненароком. Я люблю її, а вона любить мене. І я не знаю, як давно у мене ця любов виникла. Здається, я її любила завжди, ще до своєї появи у цьому світі. Сьогодні я вчус

Віта Парфенович
2018.04.16 21:55
Хто я для тебе? Розмірковую про це ще з моменту нашої зустрічі… А зустріч сталася понад три роки… Тоді, коли ми стрілися вперше, я була для тебе – здобиччю. Так, нема чого приховувати, адже виховані домашні дівчатка з доброго дива не забредуть у сумнівно

Іван Потьомкін
2018.04.16 18:25
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш

Світлана Майя Залізняк
2018.04.16 13:06
Ординарна кава, гам людви, Хрещатик...
Зґвалтування, вбивства... Треба все прощати?
Шоколад із Польщі продає товстуха.
Стовбури у мітах... П'ястуки та вуха...

Макарони знято. Пил, перестановка...
Полягли ягнята на перину вовка.
Слухаю, дід каже,

Олександр Сушко
2018.04.16 12:49
Волосся в носі більше не стрижу.
Підтоптаний. Дівчата до лампади.
А от сусіда - той іще буржуй!
Нову щодня кладе у ліжко ладу.

Але в столі підзорна є труба,
На місяці оглядую кар'єри.
Аж тут з авта виплигує юрба -

Ярослав Чорногуз
2018.04.16 12:36
Дивлюсь на тихий плин і згадую творця,
У хмарні небеса лелека легко лине.
Тече моє життя, як річечка оця -
Умиротворено, замріяно, спокійно.

Та спокою немов увесь зникає чар,

Ірина Вовк
2018.04.16 10:34
Веселково Великдень майнув над Шевченківським гаєм.
Писанково Христос воскресає в пасхальних хлібах.
Ти жива, моя пташко! – знеможено світу змовляю.
(Тіло кволе у пташки, та воля зате неслаба)!
Ти лети, моя пташко, на тихому вітрі попутнім,
Це ж для

Маркіяна Рай
2018.04.16 01:36
Нехай не день.
Нехай не ніч.
Нехай не підступи добра.
Нехай і не задвірки лихоліття.

В здоров'ї, чи...
В хворобі, чи...
Іще не час. Пройшла пора.

Сонце Місяць
2018.04.16 00:45
яскравий страз сезону та
відбита горлом німота
є хто зірки чита

не личить сон, не бавить фон
& зневажає камертон
стіві рей воен

Редакція Майстерень
2018.04.16 00:45
Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
і грай
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27

Матей Несторович
2018.03.25

Володимир Дубровський
2018.03.23

Христина Сікора
2018.03.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Марґо Ґейко - [ 2018.04.19 22:51 ]
    IV вимір
    Здавна казали мислителі Сходу –
    Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
    Я уявляю собі це інакше –
    Все, що було, залишається. Наче.

    Бог розділив твердь і воду. Відтоді
    Здійснює коло вода у природі.
    Лине в людину і в світ із людини,
    Нас відокремлює й горне в єдине.

    Хоч витрачається нібито всує,
    Звідкись вертає і знову пульсує.
    Може так само є простір і вимір,
    Де ми тодішні, а з нами любимі,

    Рідні спочилі, кохані забуті,
    Мрії і настрої, плани незбутні…
    Як би хотілося це не губити,
    Глек підхопити іще не розбитий!

    Десь причаївся у «камері схову»
    Вимір інакший, ім’я його – спогад.
    Там промайнуле плекає свій устрій.
    Тож кожен спогад – це також і зустріч.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Деркач - [ 2018.04.19 20:34 ]
    Нікудишня філософія
    У мене є дитяче запитання
    можливо і на голову мою,
    яке собі, буває, задаю:
    - А що то буде як мене не стане
    у цьому нікудишньому раю?

    Я не боюся, що Отець почує
    крамолою озвучені уста.
    Ачей усе земне у небі - всує
    і не допомагає, – алілуя,
    якщо Його риторика проста:
    - а що буває, як ідеш нікуди,
    куди путі лукавого ведуть,
    де не буває вироку і суду,
    але так само жити не дають
    і де ніколи не існують люди,
    які такі питання задають?

    04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  3. Микола Дудар - [ 2018.04.19 13:08 ]
    І ми удвох...
    Сегмент жаровні… жару повно
    І настрій наче без питань…
    Ти споглядаєш оком Овна
    А я Тільцем, чомусь, поглянь
    Як виглядає наш таблоїд…
    На цілий всесвіт зокрема
    І ми удвох, нас тільки двоє
    В кімнаті затишно, зима
    19-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  4. Адель Станіславська - [ 2018.04.19 09:43 ]
    * * *
    Так мало людей, до яких не зникає довіра.
    Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
    Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
    І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

    Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
    О ні, то не крик, то з душі щось на місяць звива...
    Чи, Боже, життя се - покара не є завелика?
    О... Звісно, прости, Ти прости нерозумні слова...

    Сей безум прости зблудлим душам... Хіба не прекрасно
    любити аж так, щоб зненависнів ясен цей світ?
    Смеркає... Ночіє... Свіча... А розпука - погасне...
    Погасне сама... десь на всохненні зморених літ.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.04.19 07:38 ]
    Пегасовим улюбленцям
    У нас прагматичне сторіччя,
    Працюють дитина, спудей.
    Пописує геній про вічне,
    А я - про звичайних людей.

    Поети живуть в закарлюках,
    Трясуть над папером чуби.
    У брата ж порепані руки -
    Три вахти підряд відробив.

    Пишаються душ ескулапи,
    Бо гарне вліпили слівце.
    А в "Зоо" кривляються мавпи -
    Огидно дивитись на це.

    Щоденно віршована повінь
    В газетах вирує за блат.
    А кум - на сторожі, у полі.
    Вже дід, а в руках автомат.

    Митець апріорі захланний,
    Поплескай йому, догоди...
    Чи варті творіння пошани -
    Оцінить суспільство. Не ти.

    18.04.2018р.



    Удача

    Я старий чувак. Не хтивий жук.
    Забуваю про персистих мавок..
    А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
    Вуха настовбурчив на русалок.

    Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
    В кожної в руці із пивом гальба.
    Помилився: шепчуть про любов,
    У одної завтра буде свайба.

    Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
    В неї - циці. В нього - міліони.
    Упірне дівуля в шоколад,
    Купить із рубіном панталони.

    І мені кортіло молодих,
    Закохався в пишногруду сарну.
    Покарав Господь колись за гріх:
    Опинився хутко у лікарні.

    Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
    Дикі тигри - не маленькі діти.
    А розмова перейшла на яд,
    Хочуть згодом вуйка отруїти.

    Мокре діло. Підле. Не нове.
    Та дарма радіють чорноброві:
    Дідуган ще трохи поживе -
    Телефон дізнався із розмови.

    Набираю. Бац - а це мій кум!
    Розказав підслухану балачку.
    Спас кнура. Не дав його на глум.
    Відьми юні стрілись на удачу.

    18.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  6. Сонце Місяць - [ 2018.04.19 03:07 ]
    ad nataliam
     
    возвеселімося

    габебіт гумус нас
    безсилих та
    дум спіро сперо ~
    лунарний джаз
    пристойне пекло
    shall we

    суєта
    скрадає час
    & салютує нам
    за люстром барним
    іншим разом
    & хай ніхто
    в оправі
    вашого алмазу

    бриніть
    розбіжні фрази
    cплін у тон
    релаксно~
    хмарне

    quazi





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Лесь Українець - [ 2018.04.19 02:05 ]
    ***
    Ой не треба мені слави,
    Не треба відзнаки,
    Не тому я по вокзалах
    Блуджу, як собака,

    Щоб у мученики церква
    Мене записала,
    Поки в попа черево
    Запливає салом.

    Або щоби мою руку
    На ТБ-каналі
    Потиснули ті тварюки,
    Що "ніколи не крали".

    А тому думки бентежні
    З голови не лізуть,
    Бо ніде я не тутешній
    І корінь мій висох.

    Наче перекотиполе
    Кочую-кочуся,
    Кочування моє голе,
    Та я не печуся.

    Бо хто скарбу не шукає,
    Скарбів не знаходить,
    Хто саду свого не дбає,
    В того сад не плодить.

    А мені б до саду хату
    Й подвір'я охайне -
    Я завершив би свій задум
    І женивсь негайно.

    Працював би помаленьку
    На освітній ниві,
    Дбав би за жінку й за неньку,
    Й діточок ростив би.

    Бо нема на світі щастя
    Над тепло родинне,
    Усілякі ж ласощі -
    Явище рутинне.

    Але поки в Україні
    Триває руїна,
    Моє серце не дівчи́ні
    Належить єдиній.

    Поки плаче Україна
    Сльозами гіркими,
    У таку важку годину
    Я її не кину.

    Зброї не тримав ніколи,
    Слово - моя зброя.
    Ним у рушниках ікони
    Від меча обсто́ю.

    Серце ж моє посміхнеться
    Й відщемить ураза,
    Коли воля повернеться
    Згорбленому класу.

    Тоді й щастя особисте
    Сенсу набуває,
    Коли небо наше чисте
    А ліси безкраї,

    Коли люди одне з одним
    У порозумінні,
    А з природою в злагоді,
    Як розумні створіння.

    Ой не хочу ж я ні слави,
    Ні тої відзнаки,
    Пошли, Господи ласкавий,
    Добрую ознаку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  8. Іван Потьомкін - [ 2018.04.18 16:59 ]
    Ізраїль

    На карті світу він такий малий.
    Не цятка навіть. Просто крапка.
    Але Ізраїль – це Тори сувій,
    Де метри розгортаються на милі.
    І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
    Аби зробить юдеїв мертвими,
    Молочних не побачить рік,
    Духмяного не покуштує меду.
    Ох, скільки ж їх було... Отих,
    Що з переможним криком
    Єрусалимські штурмували стіни.
    І тільки Олександр Великий
    Зійшов з коня і став
    Перед пророком на коліна.
    Отак і тим, хто зна,
    Що з миром йде в обитель Бога,
    Земля Ізраїлю відкриється до дна,
    І до святинь без опору простелеться дорога.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  9. Ігор Шоха - [ 2018.04.18 14:11 ]
    Весняні зажинки
    Весна, не упускаючи моменту,
    і поле гріє, і дощі дає,
    аби винаймачі цієї ренти
    отримали до осені своє.

    Зима одразу скочила у літо
    ярами і лісами у луги,
    і талою водицею умиті,
    за обрії виходять береги.

    Зазеленіли віти м’яти-рути,
    озимі ожили і ярина
    показує, що урожаю бути,
    якщо на це дає добро весна.

    Вона перемагає й цього року
    і на селі, і на ріллі полів...
    На цілині таке необароко!
    І маємо усі дари лісів,
    і напились березового соку...

    Закінчуються проводи дідів.
    Нові зажинки і новий мотив -
    не забувати вивчені уроки.
    На горизонті місія висока.
    Насушимо із паски сухарів...
    Очікуємо на несите око.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.18 11:28 ]
    Дражливий диптих про Хому

    1

    Грає синє сусло...
    Повна бодня... піна.
    А митець охочий - наскиртує сіна,
    сяде в холодочку, мріє... чистить пера.
    Муза нахилилась - пишногруда Лера:
    "Напиши про вічне... Чом такий ледачий?".
    "Граб скрипить натужно... собрат мій неначе".

    Три катрени... сонно... Кумкають зелені.
    "Обіцяв заздравну - ювілей ось - Гені"...

    2

    Зозулясте мрево... Глеки наготові.
    Вичитати "вічне" дасть Хома котові.
    Може, поцінує той нектар пацятко.
    Келих не коштовний - з пенсійки двадцятка.

    А якби обмацав Стусові дерева*...
    смерч би розколошкав графоманське мрево.

    ...
    *Зимові дерева" - назва першої збірки В.Стуса.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  12. Володимир Бойко - [ 2018.04.18 09:28 ]
    Проминаючи життя
    Ніхто й нізвідки
    Йде у небуття –
    Незнаною
    Стезею в невідомість,
    Намарне
    Проминаючи життя,
    Нічого
    Не лишаючи натомість.

    Для злету мрій
    Не вистачило неба...
    І виправдання
    Іншого не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  13. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.18 09:11 ]
    Посилала доленька усього
    В житті послала доленька усе:
    Дитинства дні веселі й безтурботні
    Та юності квітучий сад пісень
    І молодості час безповоротний.

    Було й розчарування, сльози теж,
    Ще - втрата рідних, близьких і знайомих.
    Не повернеш літа, не повернеш,
    Полинули у далеч невідому.

    Запалювала радості сонця
    Та щастям вона теж не обділила.
    Звертаюся в молитвах до Творця,
    Що жити і творити дає сили.

    І шлях земний із гідністю пройти,
    Добром із ближнім прагну поділитись.
    Чогось таки вдалося досягти,
    Надбання творчі в спадок залишити.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Ольга Паучек - [ 2018.04.18 07:08 ]
    Священний Вітре
    В дитинства сад, країну мрій,
    Пору духмяну
    Верби листочками розвий
    Весну рум"яну,

    З душі полову розмети,
    Веселий Вітре,
    Для запізнілої мети
    Сльозинки витри.

    Сердечні рани затягни
    Рядном свободи,
    На полі лютої грози
    І непогоди

    В дитинства сад, країну мрій,
    Священний Вітре,
    Верби листочками завій
    І сльози витри.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2018.04.18 06:24 ]
    Прощання
    Я доживаю вік на самоті,
    До павутини вже не дотягнуся.
    Домашній кіт вмирати десь утік,
    А я роздав пісні, борги, інклюзи.

    І так на цьому світі пережив.
    А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
    Черпає люд з колодязя душі
    Моїх думок святу цілющу воду.

    Небесний дар не куплено за мідь.
    За це важким обкладений оброком:
    Усіх, кому нелегко чи болить -
    Лікую словом чистим і високим.

    А Лети води поруч, за містком,
    Обтісує рука могильний камінь...
    І хоч піду у тьму одинаком,
    Хай люди скажуть: "Він живий. Із нами."

    17.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  16. Сонце Місяць - [ 2018.04.18 02:06 ]
    technicolor
     
    чи сума всіх сум
    визначається нині
    чи хмари шпатлюють
    небесне & синє
    собі арлекін
    заведе старовинний
    платівковий програвач
    крізь вітер & хміль
    позолоти й карміни
    вальсує життя
    незворотне & димне
    афішками шпалеруючи
    стіни ~ диви
    не диви, бач не
    бач
     
     
    весна~ прибиральниця
    скора на зміни
    услід за куртками
    ховає доктрини
    всеєдно стає у
    момент всеєдиним
    театром суцільних невдач
    знечулені розкоші
    лагідно гинуть
    обірвані ноти
    мовчать з-поза спини й
    сторінку перегор-
    тають незмінні
    читачка
     чи
    тач





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  17. Маркіяна Рай - [ 2018.04.18 01:28 ]
    Так відцвітають...
    Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
    Я у зело увібралася, пишне, квітчасте.
    Он, позад мене, гинуть сумні століття,
    Рвуть коренищем історію на лахміття,
    В небо возносять невпинного ліку віття,
    І зомлівають, мов перевдягання часте
    Зморює їхню плоть.
    ...
    Пуп'янками тендітними зашаріються
    Голі, точно святі, гілки.
    Що ж бо це діється?
    Миті летять, пронизуючи дні-ночі.
    Й раптом, звідки взялася лиш,
    Ніжна пелюстка зронена
    Вам доторкне руки.
    Де ж ваші очі!
    ...
    Так витікають солодким, молочним цвітом
    Цілі епохи людини поміж людей,
    Так відцвітають непевно розлогі віхи
    Кожного іншого, що кожен - такий, як всі,
    Так усміхаються сонцю, стуливши тонкі повіки,
    Так виглядає початок в самому кінці,
    Так поневолює вічність, завмерши тихо,
    Так, випадково, прекрасне - в твоїй руці.

    17/04/18


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  18. Вікторія Лимарівна - [ 2018.04.18 00:33 ]
    Чего хочет женщина?
    Женщина многого хочет:
    Мира, любви и достатка,
    Чувства дарить без остатка.
    Может читать между строчек,
    Если, конечно, захочет.
    Всех, призывая к порядку,
    Среди словесных баталий,
    Молнии, искры метая,
    Редко когда уступает.
    Женщина, право, загадка.
    Деток уложит в кроватку.
    Внуки играют с ней в прятки.
    Горе, когда ее гложет,
    Дрожь пробегает по коже,
    Может, смеяться прохожим.
    Чтобы с высот не сорваться,
    Сильной должна оставаться.
    Сильной быть хочет и слабой:
    Чтобы любимый был рядом.
    С ним бы идти по ухабам.
    Женщина многого хочет:
    Если просить - похлопочет.
    Хочет, проснуться красивой,
    С милой улыбкой, игривой.
    С ветром померяться силой.
    Радость познать в материнстве.
    Быть непреклонной к бесчинству.
    Просто любить, быть счастливой.
    Рай на земле встретить с милым!

    18.04.2018
    Свидетельство о публикации №118041800205



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Оксана Дністран - [ 2018.04.17 22:46 ]
    ***
    Люблю весняний диво-фіолет,
    Який земля бездумно випадково
    Розсипала із власного подолу.
    Повітря тягнеться, як мед.

    Росою вмиті ніжні пелюстки
    Зворушливо ховають серцевину.
    Над ними завмираю безневинно
    Замилуванням сторожким.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Марґо Ґейко - [ 2018.04.17 20:11 ]
    трансцендентальне танго
    може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
    спопелитися час на відлогому виступі скелі
    і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
    розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

    відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
    ми в мажорі зіграємо теми нашептані болем
    гравітація чорної дірки нам буде за лузу
    зрикошетимо зоряні кулі в приціл карамболем

    океани зливаються врешті хоч як не пручайся
    вивергається танго із в блюзі закутих вулканів
    я озвучу мовчання твоє в домінанті безчасся
    ми станцюємо пристрасть де твердь не здіймає парканів

    емпірично пізнаємо те що було a priori
    не вернутися нам із обіймів палкої нестями
    хай підбори накрешуть фантазії мрії і зорі
    на пюпітри оркестру трансцендентальної ями


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  21. Нінель Новікова - [ 2018.04.17 14:30 ]
    Весняний салют


    Люблю я перший спалах цвіту,
    Цей абрикосовий салют!
    Обліплені, як снігом, віти –
    Окрасу сірого ще світу,
    Краси земної абсолют.

    Блаженні бджоли-трудівниці
    Гудуть позмінно цілий день.
    Їм і вночі, напевно, сниться
    Ця абрикоса-чарівниця,
    Натхненниця дзвінких пісень…

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  22. Василь Кузан - [ 2018.04.17 13:06 ]
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі
    ***
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
    Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
    Місце сили – це дім. Трохи скраю, на самій межі.
    Наша хата – форпост, наша зброя – це правда у домі.

    Ми по хаті брати. По туману, що виїв нам зір,
    По жінках, що ночами шукали у римах молитви.
    Ми сумління своє відгризали, як лапу поранений звір,
    Щоб вернути його – повертались із миру у битву.

    Ми брати по війні. Наші скроні вже сиві від куль,
    Що словами стають та іконами лізуть у храми.
    Наша сутність – брехня, що її не поділиш на нуль.
    Тільки в місячну ніч розфасуєш безликих у ями.

    Ми брати по словах, що у книгах лежать, як намул,
    Каламутячи воду, дозволяють триматись за хвостик
    Не життя, лиш ілюзій. Співаємо пісню сумну,
    Бо напились уже із ефірів і пляшок гидоти.

    Наші пальці фільтрують любов. Ми брати по дротах,
    Саме ними вже стали розхитані, втомлені нерви.
    Ми брати по братах, що лежать під ногами в полях,
    Поки пам'ять про пам'ять до tabula rasa не стерли.

    17.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.17 12:05 ]
    Ба...тут


    Я не здатна розуміти війни.
    І не треба тицяти у лоб.
    Ця країна - мов корівка дійна
    у обрам'ї мегаНЛО.

    Ось виходять - мацати і бити,
    вичищати глеки й кізяки -
    бородаті тлусті московити.
    Пригощають рапсом із руки.

    Хтось іще позиркує ізкоса...
    Не розледиш, маска голуба.
    Підняли трембіту малороси.
    Розкаталась на масне губа.

    Полягли звитяжці у свиріпу.
    Сиротині - орден... і клинок...
    Це ж лікують комплексик Едіпа!
    На кордоні звалений тинок.

    Покотились важелі в отаву.
    Штемпи наліпили - "був отут...".
    Грамоти шматують золотаві.
    Двиготіє в полум'ї батут.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  24. Микола Дудар - [ 2018.04.17 12:16 ]
    Далекосхідний лейбмотив
    Знаменно, интенція, сірий каптур
    І кеца - останок мовчанки…
    Рішив було ти переплисти Амур
    Навпроти квітневого ранку
    Бо саме у нім утраплення риб -
    Місцева форева потреби…
    Хай творча братва виплескує з рим
    Свою меркантильність до неба…
    Чужі і свої - індульгенція хиб
    З чорнильниці скапують теми
    Блукаючий нерв телебудні садиб
    І ти поміж ними окремо…
    17-04-2018

    Интенція — бажання, намір, мета
    Каптур — клобук, головний убір ченців
    Кеца, коць — килим, ковдра
    Утраплення — утиск, пригноблення


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.04.17 10:10 ]
    Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
    Чайок на таці, тістечко, хурма,
    Шукаю вади у чужому оці.

    Не випускаю творчості кайла,
    Пегас і муза узяли у кліщі.
    Коханка нетерпляча утекла,
    Уваги їй потрібно, а не віршів.

    У хаті як почесний генерал,
    Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
    Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
    Не заважайте генію творити.

    А от у жінки длані шкарубкі,
    Спрацьована, покірлива овечка.
    У світі трутнів кращі - письмаки,
    У голові не люди, а словечка.

    Спілкуюся потроху із котом,
    Не злазимо з просторого дивана.
    Дописую канцон черговий том,
    А потім - фітнес, фініки, нірвана...

    17.04.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  26. Василь Мартинюк - [ 2018.04.16 19:53 ]
    Квітки - зоринки

    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
    І виросте зоринка,
    Що снилася у сні.

    Посію під віконцем,
    Як влітку зацвіте.
    Буде вона як сонце,
    Небесне золоте.

    За ніч роса зірницю,
    Наповнить по вінці.
    Напитися водиці,
    Прискачуть стрибунці.

    А потім, як пелюстки,
    На квітці відцвітуть.
    Насіннячка малюські,
    На землю упадуть.

    Поллю насіння рясно,
    І зійде квіток з сім.
    Зоринки – квіти ясно,
    Світити будуть всім.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Іван Потьомкін - [ 2018.04.16 18:33 ]
    ***

    З літами охочіш розмовлять мені
    із немовлятами, аніж з дорослими.
    Ну, що почуєш од дорослих?
    Скарги на життя:
    Податки й ціни скачуть, мов зайці...
    Дедалі більше даються взнаки хвороби...
    Клімат міняється на гірше...
    А з немовлятами якже простіш!
    Без слів їх зразу розумію.
    Досить усміху, що вартніш од слів.
    А тому, що бозна чому скиглить,
    здвигую плечима і розводжу руки.
    Мовляв, що сталось, друже?
    І затихає немовля, і слуха,
    одсторонивши соску,
    байки мої дідівські.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.16 13:50 ]
    Про наське

    Ординарна кава, гам людви, Хрещатик...
    Зґвалтування, вбивства... Треба все прощати?
    Шоколад із Польщі продає товстуха.
    Стовбури у мітах... П'ястуки та вуха...

    Макарони знято. Пил, перестановка...
    Полягли ягнята на перину вовка.
    Слухаю, дід каже, оповідку давню.
    Вірю (бо незрадний і щедротний) травню.

    Сівер яро сіяв модернове жито.
    Сарана з-під снігу... Гони - під копито.
    Глибоко здирали. Буйно - сидерати.
    Брехні, мімікрія... Ще міцненька хата.

    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.04.16 12:59 ]
    Конфуз

    Волосся в носі більше не стрижу.
    Підтоптаний. Дівчата до лампади.
    А от сусіда - той іще буржуй!
    Нову щодня кладе у ліжко ладу.

    Але в столі підзорна є труба,
    На місяці оглядую кар'єри.
    Аж тут з авта виплигує юрба -
    Русалі, афродіти і венери.

    Гуртом рвонули кралі на балкон,
    Я ж око притулив до окуляра.
    А там -сусід! Стаждалець, Лакоон!
    Сплелись клубком на ньому Гапка й Сара.

    А тілеса! Божественні! Стрункі!
    Блаженство! Рай! А гурії неситі...
    Дрижать мої долоні шкарубкі,
    Забув, що я старий, пеньок столітній.

    Скрутили мавки дядька у рулет,
    Втішалися до вечора по колу.
    Вважав, кохатись треба тет-а-тет,
    Тепер уже подобається сполом.

    Та чую крик! Бабота утіка!
    Із медиком підкочує карета:
    Помер сусід. Немає мужика.
    Не витримало серце бочки меду.

    На цвинтарі витьохкують шпаки,
    Хлебчу потроху з кухля бормотуху.
    Дивитись буду краще на зірки,
    Не пропонуйте діду груповуху.

    16.04.2018р.


    Прощання

    Намережилося невеселе,
    Емігранти збиваються в клин.
    Вимирають містечка і села,
    Шлють листи діточки із чужин.

    Хай Росія викопує вугіль,
    Хазяйнує доладньо в Криму.
    Покоління зросло недолуге,
    Друзі шепчуть: - Умовкни! Німуй!

    За Едем умирати не модно,
    Краще "Боїнгом", в теплі сади.
    А сусіда - змія підколодна,
    Приповзла на чуже з блекоти.

    Вмовкла пісня козацька орлина,
    Вкриті пилом сяйні вітражі.
    Чи поєднує нас батьківщина?
    Сумніваюся. Люд збайдужів.

    Не шукаю в роздраї достатку
    Як повсюдно голодні роти.
    Сяду краще, підштопаю латку...
    - Прощавай, рідний сину, іди.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.16 12:29 ]
    Картинка
    Дивлюсь на тихий плин і згадую творця,
    У хмарні небеса лелека легко лине.
    Тече моє життя, як річечка оця -
    Умиротворено, замріяно, спокійно.

    Та спокою немов увесь зникає чар,


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  31. Ірина Вовк - [ 2018.04.16 10:07 ]
    "Політ над гніздом"
    Веселково Великдень майнув над Шевченківським гаєм.
    Писанково Христос воскресає в пасхальних хлібах.
    Ти жива, моя пташко! – знеможено світу змовляю.
    (Тіло кволе у пташки, та воля зате неслаба)!
    Ти лети, моя пташко, на тихому вітрі попутнім,
    Це ж для тебе убрався у травень оновлений світ.
    Ми всесильні удвох, ми такі незбагненно-могутні,
    із роси, із води – да святиться твій перший політ!

    Ти лети, моя пташко, де міниться в синяві небо,
    де дзвенять з високості знайомі тобі голоси.
    Ми летітимем поруч, бо хто я на світі без тебе.
    (А вернемось додому – нап’ємось води і роси)…
    Ти жива, моя пташко – на те й воскресіння господнє,
    ми обоє з тобою злетіли над ночі пітьму.
    Я щаслива без міри -- приймаю яйце великоднє.
    Я без міри щаслива -- що й гори круті перейму!..

    Ти лети, моя пташко, хай крила – неначе вітрила,
    Полюбовно цілує легесенький вій-вітерець.
    Я для тебе високої Долі у Бога просила.
    А для зморених крил – серед моря малий острівець.
    Я просила для тебе огромного синього неба,
    А для вíтречка – літечка красного, сил – для вітрил.
    Ми летітимем поруч – і більше нічого не треба,
    лиш би там – в високості – був слід від розправлених крил.

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.16 09:24 ]
    День весняний рік годує
    А весняне сонце промінці
    Золотим дощем на землю сипле,
    Усміхається їм радо та привітно
    Ніжна зелень й птаха на гіллі.

    Бджілонька прокинулась уже
    Й до роботи взялася завзято,
    Хоче ж бо нектару назбирати,
    Щоби з нього був духмяний мед.

    Справ багато в кожного тепер:
    У комах, птахів та у звіряток,
    Треба малих діток годувати,
    Щоб росли й міцніли з кожним днем.

    Й хлібороби вийшли на поля
    З клопотами про врожай майбутній.
    Бо ж відома приказка така,
    Що весняний день весь рік годує.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Маркіяна Рай - [ 2018.04.16 01:39 ]
    Нехай не день
    Нехай не день.
    Нехай не ніч.
    Нехай не підступи добра.
    Нехай і не задвірки лихоліття.

    В здоров'ї, чи...
    В хворобі, чи...
    Іще не час. Пройшла пора.
    Дрібні квітки розкішного суцвіття.

    А синь висить.
    Тяжіє вись.
    Всьому ще збутися колись, -
    Читається у небі навісному.

    Дрібні квітки.
    Пашіє мить.
    Розкішна злагода душі.
    Нехай не ніч, нехай не день і не вірші.

    15/04/18


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  34. Сонце Місяць - [ 2018.04.16 00:41 ]
    SRV
     
    яскравий страз сезону та
    відбита горлом німота
    є хто зірки чита

    не личить сон, не бавить фон
    & зневажає камертон
    стіві рей воен

    анідлячого би не став
    така оце є простота
    & їй давно літа

    навіщо навіть не питай
    чому почім євшан ~ курай
    рей воен стіві, хай





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  35. Дон Жуан - [ 2018.04.16 00:06 ]
    Досвітній блюз
    Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
    хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
    тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
    від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

    Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
    і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
    наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
    о, чим глибше нестримна ти - далі я злину з постелі.

    Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
    всім собою вбиратиму сяйво - приплив за припливом,
    і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні,
    щоби із найсвітлішого сну вийшла доля щаслива.

    .................................................


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Марґо Ґейко - [ 2018.04.15 22:51 ]
    Бурштин
    Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
    Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
    Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
    Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

    Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
    Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
    Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
    Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

    У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
    Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
    Аромат задоволень вартує окремої оди.
    Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  37. України Сокор - [ 2018.04.15 21:26 ]
    Природа надихає

    Любов сама людей знаходить,
    Її не можеш зупинить.
    Вона закоханим даєтья
    В їх очах іскрить, сміється.
    Ні в день, ні вніч вона не спить.

    Вона у полі між квітками,
    В житах на нивах колосить.
    І волошками, між житами,
    Ніби синіми очами,
    Дарує радість й веселить.

    Любов садами розквітає,
    Духм'яним пахощем п'янить.
    В плодах червоної калини,
    Терпкого терну і шипшини,
    Медовим солодом манить.

    Любов природа надихає,
    Кохання серцю надає.
    І образ цей в душі бажанний,
    І лик лише один коханий.
    Що жить спокійно не дає.

    Любов не має пори року,
    Підвласні їй людські роки.
    В людей коханням вона зветься,
    Вона одна на двох дається -
    Мужчині й жінці на віки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Василь Мартинюк - [ 2018.04.15 20:16 ]
    Весняний віршик

    Йшов я й ненароком зупинився
    Над струмочком в калиновій тіні.
    І здалось мені що світ змінився,
    Серце аж забилося в тремтінні.

    Милувались квіти над водою,
    А струмочок любувавсь на квіти
    І співав тихенько пісню свою,
    Пісеньку таку співав про літо.

    Пісенька весела дальше лине,
    Заставляє битися сердечко.
    Над водою у кущі калини
    Виплітає пташечка гніздечко

    Забуяло все і враз розквітло,
    Білі квіти повгинали гілки.
    Буйні трави тягнуться на світло,
    На причілку загуділи бджілки.

    Вигравав струмочок дивне соло,
    Хвиля вітру пісню відносила.
    І земля раділа доокола,
    Все краси з’єднала тайна сила.

    Парище.
    15 04 2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Микола Дудар - [ 2018.04.15 19:18 ]
    Собі на 9 Травня.
    Ще крок, ще пів, і ми у Травні -
    Найкращий в світі варіянт
    Там рух - вода… там цвіт - і плавні
    Маленьким пагонком і я…
    Дев’ятий день, всього дев’ятий
    А радощів - аж повен двір…
    Там віяв вітер збоку м’яти…
    Там нині пахне до сих пір…

    О дух духм’яний! серцю вдатний
    Стели доріженьку, стели…
    Щоби під Осінь їх подати
    Усім нужденим на столи
    І голос креп, окреп - fərˈevər
    Мужнів на волі… щебетав…
    Старі казали: - хлопець, певно
    Ще до народження щось знав…
    Як не крути, а Травень - супер
    Та і хлопчина: хоч - куди!
    Вже наварив пісного супу
    Й погнав отару до води…
    15-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2018.04.15 17:45 ]
    Пора тікати
    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
    Три дні поетом був. Й одразу вмер.
    І графоман потужний народився.

    Пишу "Гавриліаду" про любов,
    Міняючи кокоткам ліжка, пози.
    У парубків завжди гаряча кров,
    В альковах скачуть, наче кози в лозах.

    А у колеги, що не вірш - алмаз!
    Намацує душа глибинні струни.
    Коли читаю - дрижаки, екстаз,
    Од захвату пливуть рікою нюні.

    У мене музи голі, без одеж.
    Пегас на мене визвірився раптом:
    Біда в Амура! У Венери теж!
    Ухоркалися хтиві боженята.

    Признаюся, піїти дорогі,
    Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
    Остання поза їм не до снаги -
    В Амура підло вивихнувся копчик.

    А я писун, братва, не ескулап!
    В поезії немає костоправів.
    Тікаю на Пегасові охляп
    Ховатися у графоманів лави.

    15.04.2018р.

    Вилазьте!

    Вдягнулися ув оксамит лани,
    Утомлений рачкую із городу.
    Вилазьте з хат панянки і пани!
    Гуртом біжіть хутенько на природу!

    Зима пішла - спитайте в бабака,
    Чи в жабки, що закумкала в болоті.
    Хай голос крові лежнів погука
    В ріллі длубатись на автопілоті.

    Рвонули в піднебесся будяки,
    Пирій, осот вирубують сусіди.
    Хребет людини моцний і гнучкий,
    Годиться щоб землі поклони бити.

    А в офісах грипозна пилюга,
    Здоров'ю шкодить світло моніторів.
    У полі ж пахне листям лопуха,
    Розсадою капусти й помідорів.

    З руки стримлять занози, колючки,
    Втомився, бо одвик ходити пішки.
    А про природу ввечері таки
    Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

    15.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.15 11:59 ]
    Що далі?


    1

    Роззираюсь... Оті, що нявчали,
    зупиняли "та слава - це пил",
    прослизнули у отвори кагли,
    настругали на звичний копил.

    Надиміли, забризкали стіни,
    поділили осоння, місця,
    оспівали руїни, раїни,
    Накоптили сальця і м'ясця.

    Закаблуками зблиснула Хвеська,
    Алєксандр намережив - лови...
    Домалюю стонадцяту фреску.
    От яка я тепер - з голови?..

    2

    Де ж поезія? Скаче ягнятко,
    висікає "брильянти" коза.
    Розповзаються скверами ятки.
    За мушвою не видко ферзя

    Жовтодзьобі збираються низько,
    лавровишня у кожного, трон.
    Я - в цейтноті, то рамці, то низка.
    За кварталик - чужий бадмінтон.

    3

    Піднімаюся шпарко на гору,
    червіньковим виблискує шаль,
    Пробивається кріп... помідори -
    між неприбраних плес, причандаль.

    В караоке (знов черга...) - не личить.
    Умовкаю... байдужжя... пісок...
    Я під стріли виходила тричі.
    Омину галерею Тюсо.

    Лицемір'я танцює і плаче.
    Бараболі проростки - не яд.
    Докочу свій осріблений м'ячик
    до незрадних зіркових плеяд.

    .......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  42. Кристіан Грей - [ 2018.04.15 10:13 ]
    Дурне
    Нє, ну ти глянь, яке ж воно дурне!
    Дурне, дурне й не лічиться ніколи!
    П'є "калганівку", "Львівське" й "Каберне" -
    Забуло геть, чого навчали в школі.

    За гроші мамки влізло в інститут,
    За гроші татка фірму прикупило -
    Хоч не було пуття ні там ні тут,
    Дало хабар - й у владу влізло шилом.

    І так воно, нахабне і тупе,
    Повзло доверху й виповзло над нами -
    І в очі лізе, нагле, і сопе -
    І риє, риє, риє до нестями.


    15.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  43. Тамара Швець - [ 2018.04.15 07:26 ]
    Почуття не приховаєш...
    Почуття не приховаєш,
    Бережи все те, що маєш,
    Добре слово серце гріє,
    Віддавай тому, хто діє,
    Хто не ліниться ніколи,
    Зволікає все довколи,
    Ставить цілі – досягає,
    І достаток в домі має…
    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Тамара Швець - [ 2018.04.15 06:33 ]
    Цветы жизни...
    Цветы жизни – дети, внуки,
    Мы их рожаем и растим,
    Душой своей и сердцем их любим и жалеем,
    И постоянно думаем, заботимся о них,
    И то, что мы в них вложим,
    Положит отпечаток и на нашу жизнь,
    Как Андерсен сказал, что нужно нам для жизни,
    Солнце, свобода и маленький цветок,
    Над которым мы свою голову склоняем,
    Любуемся, ухаживаем, бережем…
    19.06.17 (написаны в больнице)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Мирослава Шевченко - [ 2018.04.14 23:00 ]
    ***
    Десь поруч водоспад шумить,
    Потік з високих гір спадає,
    Старий митець на скрипці грає,
    А день за обрієм ще спить…

    Така близька ранкова мить!
    І ніч, що безвісті зникає,
    Цей день, що поруч, зустрічає,
    І вітер листям шелестить…

    Це день, чи ніч, чи світ палає?
    У небо полум’я злітає
    І там, як зірка, мерехтить…

    Пітьма квапливо відступає,
    Бо владу світла відчуває,
    І сонце хоче розбудить…

    13 квітня 2018 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  46. Сергій Гупало - [ 2018.04.14 22:37 ]
    * * *
    Чуже − окрушне і т. п.
    Летять у нього завжди стріли,
    Хоча тебе на ПМП *
    Друзяки з тортиком зустрінуть.

    А ти − вгамуй калічний гул
    Свого прощання в Україні.
    Нехай сідають попіл, мул,
    Остигнуть тихо тіні сині.

    Новий виток. Політ і … шок.
    Природо, дихай героїчно!
    Нашли на мене сни пташок,
    Кріпи мене настир’ям січня.

    Усе це − доленька моя.
    У ній і ворог має цінність,
    Де учорашнє − я стояв
    Ще у травневому цвітінні.

    Прийдешнє ось, удалині,
    Але його таки замало.
    У тишу десь воно − при дні −
    Несе оскому, ніби жало.

    А я гармонію люблю
    І мир тулю, тулю до себе.
    Мені, немовби королю,
    Зірки всміхаються і небо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.04.14 20:06 ]
    Не з тої ноги
    На Паску їв ковбасні пироги.
    Хутенько ліг, ставатиму ізрання.
    Але піднявсь із лівої ноги,
    Тому писати мушу про кохання.

    Хотілося утнути про дуби,
    Не хоче длань оспівувати циці.
    А люд цікавлять вуйки голубі,
    Без негліже коханки-молодиці.

    Творив би про рибалку і гачки,
    Люблю щемкі пейзажні мемуари.
    Потрібно описати квіточки,
    І вітра, що ганяє в небі хмари.

    Природа! Ось для творчості маяк!
    Що в Україні, що у Гватемалі.
    А голопузі - тема не моя,
    Забулися принадливі деталі.

    Та мушу. Про сусідку напишу.
    Стояла бабця у согбенній позі.
    Длубала забур'янену межу,
    А я дивився, і длубався в носі.

    Задок у Гапки дибився тугий,
    Та нащо він, скажіть, старому діду?
    Вже краще встану з правої ноги
    І опишу зелені краєвиди.

    14.04.2018р.


    Досвід

    Чудовні лики у панів і пань.
    Казала неня: "Люди - діти неба".
    А совість - у опалубці бажань,
    Диктує вчинки жадібна потреба.

    До оселедця притулився пейс,
    Обличчя лицемірні - підлі маски.
    Виплямкують вуста "Христос воскрес!",
    А погляд заглитнув сусідську паску.

    Банкують хитрі. Бевзі унизу.
    Злодійкуваті їдуть у столицю.
    А дід леліє бабину козу,
    Міняє молоко на паляниці.

    Народ карлючать гроші, інтерес,
    В журналах всюди кралі голопупі.
    Світлини сонцесяйних поетес,
    Але насправді - хтивих живолупів.

    Майстерно обшпакльовується пень,
    Дає дочці поради мудра мамка.
    Аби любов прилипла до кишень
    Опуклий зад слугує за приманку.

    Гіркий урок мотається на вус:
    Красуні, часто - Януси дволикі.
    Я на людські обличчя не дивлюсь,
    Вони - обман. Важливі тільки вчинки.

    14.04.2018р.



    Вилазьте!

    Вдягнулися ув оксамит лани,
    Утомлений рачкую із городу.
    Вилазьте з нір панянки і пани!
    Гуртом біжіть хутенько на природу!

    Зима пішла - спитайте в бабака,
    Чи в жабки, що закумкала в болоті.
    Хай голос крові лежнів погука
    В ріллі длубатись на автопілоті.

    Рвонули в піднебесся будяки,
    Пирій, осот вирубують сусіди.
    Хребет людини моцний і гнучкий,
    Годиться щоб землі поклони бити.

    А в офісах грипозна пилюга,
    Здоров'ю шкодить світло моніторів.
    У полі ж пахне листям лопуха,
    Розсадою капусти й помідорів.

    З руки стримлять занози, колючки,
    Втомився, бо одвик ходити пішки.
    А про природу ввечері таки
    Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

    15.05.2018р.

    Пора тікати

    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
    Три дні поетом був. Й одразу вмер.
    І графоман потужний народився.

    Пишу "Гавриліаду" про любов,
    Міняючи молодкам ліжка, пози.
    У парубків завжди гаряча кров,
    В альковах скачуть, наче кози в лозах.

    А у колеги, що не вірш - алмаз!
    Намацує душа глибинні струни.
    Коли читаю - дрижаки, екстаз,
    Од захвату пливуть рікою нюні.

    У мене музи голі, без одеж.
    Пегас на мене визвірився раптом:
    Біда в Амура! У Венери теж!
    Ухоркалися хтиві боженята.

    Признаюся, піїти дорогі,
    Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
    Остання поза їм не до снаги -
    В Амура підло вивихнувся копчик.

    А я писун, братва, не ескулап!
    В поезії немає костоправів.
    Тікаю на Пегасові охляп
    Ховатися у графоманів лави.

    15.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  48. Ігор Деркач - [ 2018.04.14 18:32 ]
    До неї
    Повертаю до себе, додому,
    на забуті круги нічиї.
    І пригадую риси знайомі,
    і вуаль на обличчі її.

    Таланило мені на хороми:
    то левади, то темні гаї,
    то із нею у місті чужому
    ми ішли у кіно як свої.

    Але доля її не любила,
    а у мене урізала крила,
    розвела через ріки мости...

    Як не зводили різні дороги,
    та уже натомилися ноги
    і до неї далеко іти.

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.14 13:30 ]
    Складноцвіто


    1

    Чуприна голубава. "Намажу гелем!.." - окрик.
    Стоїть осот-хлопчина, лякає гультіпак.
    Ще миється долівка, у нашій хаті мокро.
    І мріємо про ліпше, та якось тут не так...

    І брудно, й толерантно... і роздавання супу.
    І гречка у пакети насиплеться - лови...
    Міняю щем сердечний на кільканадцять рупій.
    Порелаксую зранку: печаль - із голови...

    2

    "Це вигоряння фазис..." - кивають мудрагелі.
    Білю на жовтім белебні розрад густий горіх...
    Дими... громи... а де ми?.. Алелі... паралелі...
    Зла Пеппі без панчохи зависла на горі.

    Докурює цигарку персистенька Лоліта.
    Шукає папік поглядом шуліки бар, дівча...
    ......................................................................
    У файлі - книга буде - лілово, пишноквіто.
    І вітамінів доста. Чудес не вистача.

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2018.04.14 13:09 ]
    Мої верби
    І
    Помолюсь, буває, і згадаю
    проводи і зустрічі сумні,
    верби і берези біля гаю
    у далекі, ще дитячі, дні.


    Ось і біла хата на помості
    і червона присьба – находу
    мамою підведена. Бо – гості,
    їдуть гості!
    Ну, а я іду,
    я іду у вишитій сорочці
    хрестиком у синьо-золоте....
    А батьки готують кожній дочці
    придане багате, як на те,
    що до мене їдуть дві сестрички
    із Донбасу та із цілини.
    І які то файні вже вони?
    Бо повиростали біля річки
    із лози натикані вербички -
    кожній ще далекої весни.

    ІII
    Ну, а нині – лози над водою,
    на помості - терен і кущі,
    що росли у проливні дощі.
    Їду гомоніти із журбою,
    із тією третьою вербою,
    що мене чекає уночі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   7