ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лілія Ніколаєнко
2019.09.23 11:57
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Із піднебесся таємничий глас.
Душа в мистецтві пілігримом бродить,
Ламає простір і спиняє час.

Пізнає у стражданні насолоду
Співець добра, паломник на Парнас.
Хоч глумляться навколо гріховоди,

Іван Потьомкін
2019.09.23 11:49
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, важлива й першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться змагатися поміж собою й з вітром:
розпростерши кр

Ігор Деркач
2019.09.23 11:44
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.

ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,

Любов Бенедишин
2019.09.23 09:48
Ти створений з неба
І трохи… з вершини.
Зі спокою лева,
З амбіцій орлиних.

З ходінь по карнизу,
З мети марафонця.
З невловності бризу

Олександр Сушко
2019.09.23 06:56
Цей трактат, панове, не еклога
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.

Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,

Олена Малєєва
2019.09.22 22:34
На вербі дозрівають грушки —
Сталося диво з див.
Краще буду вірити в це,
Ніж, що ти мене розлюбив.
Хто йде в ліс, а хто по дрова.
І у мене тернистий путь:
Я шукаю зерно в полові,
Відшукаю коли-небудь.

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.

Любов Бенедишин
2019.09.21 11:07
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».

Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –

Ніна Виноградська
2019.09.21 11:00
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі

Олександр Сушко
2019.09.21 07:34
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.

Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!

Віктор Кучерук
2019.09.21 06:25
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив
поліфоній, пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Микола Соболь - [ 2019.09.08 06:12 ]
    Казкова ніч
    Іди до мене. На порозі ночі
    Казкові оживають силуети
    В уяві невгасаючій поета
    Громами гучно небосхил гуркоче.
    Чому б оцьому щастю не радіти?
    Хмільна спокуса місячного сяйва.
    Хатина. Біля неї ружі, мальви…
    І тіні, що звиваються мов діти.
    Навипередки обігнавши долю
    Чолом торкались таємниці неба
    І папороть розквітнула на стеблах
    Іди до мене. Все тобі дозволю…
    17.06.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Олена Побийголод - [ 2019.09.07 20:34 ]
    Із в’язниці КДБ у Києві
    Із Ірини Ратушинської (1954—2017),
    православної українки, яка вважала себе росіянкою

    Батьківщино, ти врастаєш в ребра!
    Почекай, не силуйся надмір!
    Так нечасто ти на ласку щедра.
    Ти жорстока, мов біблійний звір.

    Знову дощ періщить по бетону,
    хлюпотить по ґратовій броні.
    Дай вдихнути волю завіконну
    крізь намордник сірий на вікні!

    Так, чекати ласки тут - це хиба,
    біль втаю, знайду собі вузду.
    Я візьму сьогодні пайку хліба
    і на завтра частку відкладу.

    Скільки років вірш мені ховати,
    вчувши брязкіт камерних ключів?
    Скільки тицьнеш ти мені крізь ґрати
    довгих злих ночей та лютих днів,

    Батьківщино? При твоєму дбанні -
    так непросто втриматись в житті...
    Чи далеко мій етап останній,
    щоб могла травою прорости

    ти крізь мене, стати наді мною,
    вітер відігнавши до зірок?
    Втім, зажди, не треба ще відбою:
    бачиш - не дописаний рядок
    головний.

    (вересень 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Любов Бенедишин - [ 2019.09.07 20:14 ]
    ***

    Гіркого смутку очманіла мжичка
    Терзає душу, в спогади жене…
    З тобою я – істотна істеричка.
    Без тебе – взагалі нема мене.

    09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  4. Світлана Мельничук - [ 2019.09.07 18:31 ]
    ***
    За втаєне і недомовлене
    Щось цінне летить шкереберть.
    Коли Бог мене випробовує,
    Завжди посилає тебе.
    Я точно цього разу вистою,
    Насправді-бо я не слабка!
    А раптом захована істина
    В очах, що навпроти. Яка
    Мені буде плата начислена
    І хто цей гаситиме борг?
    Якби в тих очах була істина,
    Хіба б випробовував Бог?

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  5. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.07 17:41 ]
    Хвилююча звiстка
    (Про звільнення героїв-українців)

    Бентежна, хвилююча звістка, що вранці
    торкнулася щемно до серця:
    Повернуться СЬОМОГО ВЕРЕСНЯ бранці.
    Нарешті відкриються дверці.

    Тюремні, огидні, принизливі грати:
    За ними тримались герої.
    Хворіти їх змушував ворог, страждати,
    Підступно позбавивши волі.

    Зростаючий відлік часУ, що невпинно
    страждання приносив та муки.
    В повернення віриться їх неодмінне:
    Не довго терпіти розлуку.

    …Літак приземляється: в захваті діти!
    Нестримані сльози в чеканні…
    Ось сам президент, як йому не радіти!
    Зближаються всі в хвилюванні.

    А далі – це вибух, потік ейфорії!!!
    Найвищого злету октава!
    Здійснилась жадана, прискорилась мрія!
    Героям уклін наш та слава!!!

    ***
    Крок перший, потужний: скінчити війну,
    Бо платимо надто високу ціну!
    Ціну неймовірну за тисячі жертв.
    Надія з’явилась: не чути про смерть!
    Зустріти у мирі наш завтрашній день!!!

    07.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090705587


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  6. Любов Бенедишин - [ 2019.09.07 14:48 ]
    Утекла...
    Зачинила вікна, двері.
    Затулила діри, шпари.
    Не шукай мене в етері.
    Не зови у смутки, чвари.

    Утекла, в собі замкнулась.
    Ключ закинула у безвість.
    ...Жменя спогадів, пігулок.
    ...Кава (вистигла) у джезві.

    06.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  7. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.09.07 11:45 ]
    Догорає літо
    Останні дні серпневі принесли прохолоду,
    А зимні роси вранці торкнулись легко ніг.
    Хоча ще дні спекотні всіх кликатимуть в воду,
    Але все ближче й ближче осені прихід.

    У саду антонівки вже боки яскраві
    І медові груші падають в траву.
    Літо догорає айстрами-зірками,
    А жоржини білі в осінь нас зовуть.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2019.09.07 11:56 ]
    Чекай
    Чекай мене, але чекай,
    коли нікуди не поїду,
    а твій обітований рай
    не на околиці аїду,
    коли у радості й журі
    ми обійнятися готові
    і не ржавіють якорі
    у нашій гавані любові,
    коли до тебе не дійти
    і не почути біля серця,
    коли ти з іншою на ти
    але до мене усміхнешся,
    чекай до ранньої зорі,
    до самого кінця і краю
    на перепутті біля гаю,
    коли і зорі угорі
    ще майорять о тій порі,
    коли і я тебе чекаю.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.09.07 08:39 ]
    Сумне
    Надворі лине осінь 
    лірична,  наче пісня
    церковної печалі -
    одвічна жертва прісна?
    Хоч золоти, хоч сріблом
    ти посипай дороги,
    назад не вернеш слова,
    не випросиш у Бога.
    Пуд солі ще не з'їли -
    розсипав, не зібрати,
    підрізав пташці крила -
    тепер веди на страту.
    Уже лелечий клекіт
    у душу перелито,
    у соняхах гарячих
    зів'яло наше літо.
    Розсипалось дощами
    На тротуари, площі
    Нам більш не до пробачень
    і сповіді на прощі.
    Не розділити неба,
    мій яструбе крилатий.
    Мабуть, і дрібки щастя 
    для мене забагато!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Микола Соболь - [ 2019.09.07 06:10 ]
    Гегемонія
    Не мав ніколи віри гегемону.
    Політика то надштудерна річ
    Якщо васал неси йому корону.
    А, як супроти – головешку з пліч.

    Народ книжок сьогодні не читає.
    У безтолковці шоу на ТБ.
    Промиті мізки телеводограєм,
    Що й дідько лисий вже не розгребе.

    І знов ловлю себе на думці: «Досить!»
    До іншого звивається душа.
    Хай гегемону прихвостні підносять!
    Йому ж від мене вічне – відкоша!
    16.06.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Віктор Кучерук - [ 2019.09.07 00:42 ]
    * * *

    Пітьма густішає поволі,
    Немов холонуча смола,
    А темноти замкнуте коло
    Навальна тиша облягла.
    Сховались пагорби Дніпрові,
    Поснули мокрі береги, –
    Лише душа зродила слово
    Чи від безсоння, чи з нудьги.
    Вона не має сну і втоми,
    Та не обтяжена отим, –
    І тільки їй одній відомо
    Про що іще я розповім...
    06.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.07 00:26 ]
    Рубаї
    Краса ні, не позбавлена гниття.
    В красуні-поетесі – відбиття.
    Обійми графомана їй дорожчі,
    Ніж справжнього поета почуття.

    О скільки зарікався: мудрість май,
    В любові на дрібниці не зважай!
    Бо підведуть же під дурного хату!
    О ні, безмежна дурості межа!

    О Боже мій, як добре нам було –
    І душ і тіл єдналося тепло!
    Які короткочасні миті щастя!
    Куди тепер усе те загуло?!

    Чому усе так сталося, чого?
    Всевишнього це воля чи кого?
    Самі породжуємо велич у коханні
    І знищуєм дрібницями його.

    6 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  13. України Сокор - [ 2019.09.06 18:58 ]
    П'ята осінь війни.

    Минуло літо, осінь настала,
    На сході Вкраїни, іде ще війна.
    По осені мати сина чекала,
    Бринить тривожна в серці струна.

    А осінь дощами, холодом тужить.
    Важко солдату в цей час в бою.
    Хай їм Господь, роки продовжить,
    За Україну стояти в строю.

    Всім не судилось, відчуть мами ласку,
    І не відчуть материнське тепло.
    Син прилетів у вигляді пташки,
    І тихо постукав до мами в вікно.

    Мама здригнулась в незвичній тривозі,
    Ніби світ потемнів і зупинивсь.
    Чоловік загинув в Іловайській облозі,
    Боже, спаси! Щоб син живий залишивсь.

    В садах вже дозріла калина,
    Та ніхто не зриває плоди.
    Осиротіла без сина Вкраїна,
    Сиротіють без нього сади.

    Під небом тривожно курличуть,
    Ключами летять журавлі.
    В надії, до нас вони кличуть,
    Не загубіть своєї Землі.

    Стоять за Неньку герої,
    Непоборні на стражі стоять.
    Немає в світі сили людської,
    Щоб волелюбний народ подолать.
    Вересень 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  14. Олександр Сушко - [ 2019.09.06 16:55 ]
    Причина і наслідок
    А влада гарна, сестри! Просто мед!
    Не вірите? Дарма. Кажу вам правду.
    Закон приймати задом наперед
    Нелегко. Та приймають. Це - початок.

    Від змін стаю серйозним не на жарт,
    Підгавкує моїм думкам собака.
    Бо я від цирку в захваті! Віват!
    Міністр з помилками пост каряка.

    Несуть курчата яйця-кавуни -
    Це постарався депутат знайомий.
    А інший вдяг на голову штани -
    Впроваджує новаторські реформи.

    Готове тісто в чортовій діжі,
    Потрощено державності фундамент.
    Однині вільний продаж анаші,
    Борделі на Хрещатику рядами.

    Продав земельку панові бідняк,
    Де зріло жито - хрін і кукурудза.
    Затихла розвесла регітня,
    Розбіглася жеброта голопуза.

    Ти обирав таке майбутнє сам,
    В паяца ухопив рожеву кульку.
    На паперті краса стоїть в трусах:
    Радій, козаче,- це твоя онука.

    04.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.09.06 12:06 ]
    Прононс 10
    Скрегонула зубами,
    злості крихту вичавила
    розпиральна машина –
    заражена критицизмом дівчина!
    Довго влюблялася
    у відстороненого фіхтеанця,
    довго вагалася
    запросити до білого танцю!
    Холодною головою
    підпираючи колону дискотечну,
    блимала смолою
    на його посмішку недоречну!
    На його флірти
    та на вдавану безкорисність
    з дівками, які вимагають квіти
    за свою візуальну бридкість!
    "За розумової відсталості,
    поклавшись на попередні домовленості,
    вони легко позбудуться невинності,
    завдяки його красномовності!" –
    скреготала думками дівчина,
    поки хлопець дівчат навінчував.
    "Він – стьожковий черв’як
    на фінній стадії ґрадації.
    Неперероблений шлак
    в азотистоводне́вій реакції!"

    Не встигла дівчина думки
    пооправляти,
    як раптом одеколон п’янкий
    став протравляти
    всі сумніви її, зсередини її
    став виганяти правила дурні.

    Він поруч стояв затуманений, статури атлетичної,
    і голос надлив мови проникливої і звичної:
    "А мені казали, – ви кричатимете на всю глотку.
    А ще розповідали, – ви неабияка поліглотка...
    Мені здається на рідкість
    привабливою ваша незалежність..."
    І вона відчувала до нього близькість
    і водночас протилежність:
    "Ви – щонайбільше – політик
    і – щонайменше – нахаба."
    "А ви – якнайбільше – критик
    і – якнайменше – баба.
    І мені хочеться до вашого серця докричатися."
    "І для цього потрібно до всіх залицятися?
    Так от. Вам не вдасться мене роздобри́ти.
    Це однаково, що розковувати танк
    На тонюсінькі бритви."
    "Я за фахом механік; а ви – поетеса?
    Слово грає, мов риба,
    кинута в поетичні плеса!"
    "Так от.
    Зараз воно заграє всіма своїми плавничками."
    "Невже ви в риму говорите
    навіть матючками?.."
    Вона відкрила конспект і почала вчити
    про дуелі Канта з молитвами Фіхте.

    "Якщо можна,
    я теж прочитаю невелику поему –
    зачіплю брудними руками наболілу тему.
    Ні. Не лякайтеся. Не сексуальну.
    А нашу з вами ... загальну.
    Глобальну!

    Ти могла б домостити і цей утинок шляху
    диким каменем часу і щебенем страху,
    щоб по ньому промчали уланські полки,
    а за ними – піхотні, як віршів рядки –
    на війну з іновірцем, з фашистом і катом!,
    хто любив тебе так, що не зміг подолати.
    Отже, й смерті чекав,
    та й до інших ліпився,
    теж конспекти читав
    і твоєму навчився –
    підійшов до колони
    і став набридати..."
    "І через море одеколону
    примусив перебрідати.
    А коли побачив, що мішень уражена
    і хвилями приголомшена,
    почав їй робити обезкровлення
    віршами хорошими."
    "Ой, вона не всто́яла – і вставила слово,
    а він, просто, тягся до неї..."
    "Він був Казано́ва?"...
    "Ні. Він просто нічого не хотів знати"...
    Вони зблизили погляди. І вона кинула читати.

    Сміялись обоє у білому танці
    в несподіванках вуст
    від коханки – коханцю.

    4 січня 1995 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 44–46"


  16. Ігор Деркач - [ 2019.09.06 09:44 ]
    Рубаючі репліки
    ***
    Ти біса із Аїда не проси,
    аби свічу поета погасив.
    Якщо у тебе совісті немає,
    то й душу вельзевулу віддаси.

    ***
    Руйнується і наше, і моє,
    і нице зазіхає на високе,
    та не поцупиш те, що ніби є...
    Його пильнує небайдуже око.

    ***
    Поети є – на пару три,
    одне на одного похожі,
    а іноді – одні майстри
    тінь кидати на огорожі.

    ***
    І лапки, і дужки, епітети і звуки,
    і коми по великому рахунку
    у мові – це поезії вінець.
    Та неуки не відають науки,
    в якій і точка – це ще не кінець.

    ***
    Зозуля кукурікає,
    а півень не кує...
    Усе минає, що було,
    та іноді ще є.

    ***
    Буває і ніяке, а читаю,
    буває і на вуса намотаю
    і ради економії, бува-
    є, рубаями ірода рубаю.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Петро Скоропис - [ 2019.09.06 09:51 ]
    З Іосіфа Бродського. 1 вересня 1939 року
    День звався «перше вересня». Дітва
    ішла, догідно осені, до школи.
    А німці не уважили смугастий
    шлагбаум поляків. І з рокотанням танки,
    як нігтем шоколадну фольгу – в рінь
    розгладили уланів.
    Став чарки
    і зіп’ємо горілки за уланів,
    за першістю у спискові мерців,
    як в класнім списку. І шумують знов
    берези вітру, і лягає листя,
    немов на зронену конфедератку,
    на дах домівці, де дітей не чути.
    І хмаровиська з гуркотом повзуть,
    минаючи заціплі її вікна.

    ----------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.09.06 08:31 ]
    Розхлюпаю любов
    Блаженно ще жила б на цьому світі,
    як дасть Господь,  розхлюпати любов
    на кожну квітку в зорянім софіті,
    на кожну зморшку дерева, либонь.
    На всі слова несказані, нестримні,
    не обпектися, та не обпекти.
    В оплавленій свічі шукати рими,
    у затишному сквері самоти.
    І ту хатину, що благає в Бога
    молитви,  пісні, вірності, тепла,
    (на відстані - обняти не спромога,
    напитися любові джерела),
    я б притулила до грудей, як мати,
    що витре сльози і пробачить гріх.
    Любити - своє серце віддавати,
    як небо - сонце й райдугу для всіх!
    2019р




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  19. Віктор Кучерук - [ 2019.09.06 07:35 ]
    Невже?..
    Уже жовтіє біля гребель
    Татарське зілля й осока
    Шурхоче журно вістрям стебел
    На вогкім березі ставка.
    Води тремтливої свічадо
    Темніє холодом уже
    І щем докучливий досади
    Питання зроджує: Невже?
    Невже в облудному горінні
    Та плюскотанні без ладу
    Вчуваю чітко днів осінніх
    І звуки, й запахи, й ходу?..
    05.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  20. Іван Потьомкін - [ 2019.09.06 06:20 ]
    Затиснуті в лещата "ego"
    Жаль, неймовірно жаль тих,
    Хто нудиться цим світом,
    Хто не спромігся увібрати в себе
    Його тони й відтінки,
    Повз чиї вуха линули пісні
    І одностайний вигук стадіонів,
    Кому не довіряли таїну дерева,
    На кого не дивилась пташка,
    До кого не простягало руці немовлятко...
    ...Жаль безнадійних нудьгарів,
    Затиснутих в лещата «ego»:
    «Собою виповнений вщерть,
    Чого ж іще бажати?»


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  21. Юрій Ереміт - [ 2019.09.05 19:58 ]
    Не інакше як...
    Рідко коли заходжу, а оце щось закликало...
    От і скажіть після цього, що суб'єктивність квола:
    можна зневіритись у найкращих прикладах,
    але випадковість вкотре невипадкова!

    Слова лиш означують (без жодних свідків),
    і не знайти жодних приводів
    (або натяків)...
    Ти слухаєш, я сподіваюсь, як вітер
    змінює рух літаків... або ж –
    настроїв?

    Можна, помилившись одного разу,
    переконатись цілковито
    у своїй тотальності...
    А потім невтомно чекати на
    ознаки – будь-якої
    парадоксальності.

    І все це зовсім
    не те, але
    що може бути краще
    за літо
    геть заблукане
    або ж навіть –
    трішечки наше?..

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2019.09.05 14:09 ]
    Озера сну
    ***сюр***

    Мерзлі плеса води.
    Третій кут на межі світів.
    Меседж хлопець один
    Каменюкою захотів
    Зажбурнути у во-
    ду замерзло-минулих снів,
    Де красуні наво-
    дять у серце думки сумні,
    Бо світи розійшли-
    ся, дороги туди нема,
    Де щасливі були,
    Замітає стежки зима...
    ...тільки тріснуло дзер-
    кала від поцілунку скло,
    Пам"ять серця до сер-
    ця долонями простяглось,
    І розламлений тег-
    Та вода, у яку пірнать
    Тіловтіленням тем
    Шалу пристрасті і вина
    У традиції сце-
    ни набути лише одну...
    -Викинь камінь оцей
    У трикутні озера сну!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119090500698


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  23. Ірина Вовк - [ 2019.09.05 13:35 ]
    Собі на День народження
    …І так мені хотілося б сказати,
    Що ще далека відстань до розплати,
    Що щастям упиваюся щодня,
    Хоча бреду і справді навмання
    Між берегів любові й нелюбові…

    Аби лиш вдома всі були здорові,
    А решта все - безмовна суєта,
    То й не вартує нашої уваги…

    Волію мати стільки я наснаги,
    Аби свій келих виповнить ущерть…

    А там – на обрії дороги й бездоріжжя,
    Біля самого ирію підніжжя,
    Там де живе безвічна краля –смерть,
    Ми побуваєм рано, а чи пізно,
    І наш годинник відбиває, звісно,
    Хвилини й миті кра́сного життя…
    Отож, допоки ми живі й здорові
    І повен келих божої любові –
    Співаймо гімн життю, цінуймо ближніх
    І ті дари, що послані з вовишніх –
    бо в тих хвилин немає вороття,
    і миті не повернуть нас, колишніх…

    Співаю славу всіх земних і грішних,
    Що іскру Прометея зберегли…
    Ми тут були – ми вірили й любили,
    Ми у душі багаття запалили –

    …і сповнили… допили… допливли…



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  24. Сергій Губерначук - [ 2019.09.05 12:46 ]
    Між цим і між іншим...
    Між цим і між іншим
    жиє однина.
    Жиє однина.
    Жиє однина.
    Питає Господь:
    "… чом ти одна?
    …Чом ти одна?
    Ну, чому ж ти одна?"

    Вона відпові́ла –
    і очі одкрила –
    і крила розкрила –
    і Бога зустріла:
    "У мене є Ти,
    а всі інші світи
    я скоро сходила…
    Я хворо сходила…"

    2 травня 2008 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""


  25. Олена Побийголод - [ 2019.09.05 09:53 ]
    Росії (уривок)
    Із Олексія Хом’якова (1804-1860)

    Хоч під твоїм державним зором
    народи злякано мовчать,
    і сім морів невгавним хором
    тобі віщують благодать;

    хоч ти криваву громовицю
    нагнала аж за пруг кудись -
    своєю славою та міццю,
    усім цим пшиком не хвались!

    Були імперії грізніші:
    з семи горбів великий Рим
    півсвіту силоміць притишив
    наперекір богам старим;

    торкнулись Альп сини Алтаю,
    володарі семи вітрів;
    й лилося сонце на безкраю
    царицю західних морів.

    І що той Рим? І де монголи?
    Куди подівсь халіфів трон?
    І ось уже безсилий, кволий
    занепадає Альбіон...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2019.09.05 09:05 ]
    То шо?
    Читати на халяву люблять всі,
    Купити кннжку - ні, немає грошей.
    Зате є склад для м'яса-ковбаси ,
    Що й полк за місяць згамати не зможе.

    Глитнув сонет читач , як суп харчо,
    Елегію жує, немов тараньку.
    Усе за так, усе на дурнячок -
    За це поетам превелика дяка.

    Гребуть естети золото моє,
    На флешки перекачуються вірші.
    Гукаю: -. Меценати! Де ви є?
    А у одвіт - луною - мертва тиша.

    Питаю друга: -. Ти у долі?
    - Ні.
    І кум, і сват мене обходять нишком.
    А може, це наснилося мені?
    Анум, народ,- женіть бабло на книжку!

    04.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Левицька - [ 2019.09.05 09:37 ]
    Едельвейс
    Не питай, мій ревнивий,  про весни чудесні,
    облетіли черемхою, сивим бузком.
    На долині знайшла позолочені персні,
    а опісля згубила, немов не було.

    Літо блиснуло в очі  дощами, промінням,
    квітнув мужньо на скелях душі едельвейс.
    Та шовкова косиця, принцеса кохання
    не зів'яла ще й досі, та де те знайдеш?

    Та білотка альпійська у серці - відлунням.
    Блюз мінорний - блаженство відради й жалю,
    як на Розі вітрів павутинка осіння,
    що вібрує струною, люблю... не люблю...

    Едельвейс, (білотка альпійська) - квітка


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Віктор Кучерук - [ 2019.09.05 06:05 ]
    * * *
    Пахтить димами вересень затемна
    І тиша заворожено стоїть, –
    Пропахчена, удавана, непевна,
    Спокійна та замислена, як світ.
    А вересень, мабуть, не помічає
    Безмовних та прокурених полів,
    Коли радіє щедрому врожаю
    І поділяє втому трударів.
    Пахтить димами вересень , як горно,
    І, наче пес, линяє край воріт, –
    А тиша, неспокійна та мінорна,
    Наповнює повільно Божий світ.
    04.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  29. Гренуіль де Маре - [ 2019.09.05 00:58 ]
    Відкуп
    Спокій дешевше обходиться,
    Тож будь спокійна.
    Знов похлинулася горлиця
    Вранішнім співом,

    Знов ви у сні з ворогинею
    Друзі найліпші…
    На звіробій сон той виміняй,
    Димом завішай,

    На перехресті лиши його
    (Дріб’язок - відкуп).
    Жди тепер знаку надійного
    (Знати б ще – звідки)…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  30. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.04 23:26 ]
    Роздуми
    Чистого неба омріяна синь:
    Тільки на заході скупчились хмари.
    Білих овечок грайливих отари
    прагнуть піднятися у височінь:

    Знають, що вже наближається тінь
    ночі, що швидко заповнює простір:
    Створює дивний страховисько-острів.
    Тільки небесних світил мерехтінь

    Вносить завбачливий світлий пунктир:
    Зорі мереживом вкрили дорогу;
    Місяць – володар, підвладний лиш Богу!
    Може, для когось, він… орієнтир,

    А для поета – натхненник, кумир!
    Сяйвом бентежить, окрилює знову,
    Серцем відчутні таємні промови:
    Душу розбудить незнаного вир!

    Де донедавна створився пустир,
    Місце знайдеться для втілення мрій.

    04.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090408674


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  31. Павло ГайНижник - [ 2019.09.04 17:47 ]
    ПОШЕСТЬ
    ПОШЕСТЬ

    Посеред зрячих, іноді, заці́джено сліпців,
    Або ж засліплених прозрінням надиба́єш
    Й вжахаєшся від пошесті убогості людців,
    Надщерблених зсере́дини, і наче застигаєш
    Мов тінь між сонць й з коптіння каганців.
    Б’ють сказом праведним і вже собі гадаєш:
    Притомність де буття, а де театр ловців
    За смертними? Себе і ґлузд втрачаєш.

    Де, часом, біль знайти, на дні яких рубців,
    Коли із ним на сам чи стогнеш, чи волаєш
    Поміж сумління й відчаю, між манівців?
    Кришталики зі сліз рвуть душу і вже краєш
    З вен візерунок ту́ги. В тро́мбах почуттів
    Де ту́литься у пастці самота? Її, бува, шукаєш
    Аби вдушити. Епіка любові й трагіка віків!
    Її ти не сповідуєш! Не віриш! Не читаєш!

    Чи ти – лиш блуд? О, так! Гра марень засвітів,
    Чернетка непочатого роману. Геть не сяєш…
    Мов долі вість. В руко́писах її є злагода рядків,
    Єле́єм творена для серця, нею причащаєш
    Життя від ґвалту бруду? Хтось бо плодить гнів,
    Все штрикає ним рану. Й душу теж. Не знаєш?
    Чи ти і є той хміль й питво́ п’янки́х трункі́в.
    Без лірики дурман. Зцілю́сь. Благословляєш?

    Павло Гай-Нижник
    2 вересня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.04 15:34 ]
    Спільний крок
    Між ними гори та річки:
    Колишня втрачена довіра.
    Та задля хворої дочки
    Обоє на шляху до миру.

    Готові в`ести діалог:
    Зарадити страшному горю,
    Бо спільний більш потужний крок!
    Не час наразі до роздору.

    Між ними гори та річк`и:
    В стосунках пролягла пустеля.
    Час`у минулого стрічк`и
    У різні кинули оселі.

    Між ними гори та річк`и:
    Колись їм недруги проклали.
    Чого не зробиш для дочки!
    Руйнує правда навіть скали!

    Любов сім′ю їх врятувала!

    04.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090405024


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  33. Вероніка Головня - [ 2019.09.04 13:53 ]
    Не свята... (Переклад рос)
    Встревожит память одиночества черта,
    Ищи не в зеркале, что ты ещё всё та.
    И не суди свои дороги слишком строго,
    Ведь в счастье правосудия немного,
    Да будет неподсудна теплота...
    Жива в желаньях века золотого?
    Так радуйся тому, что не свята!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "Не свята"


  34. Ніна Виноградська - [ 2019.09.04 12:14 ]
    Я є!
    Я Є!

    День усміхнувся маленьким промінчиком сонця,
    Листом дубовим у парку, вишневім – в саду.
    Жаль, що обмежено світ лікарняним віконцем,
    Радість на серці, що вже оминула біду.

    Вчасно вчепилась за східці в останнім вагоні,
    Потяг удаль, не спиняючись, швидко летів.
    Хоч і кров’яняться з болю зітерті долоні,
    Я не страждаю від цього. Я Є У ЖИТТІ!

    Білі сніги упадуть, з часом розтануть,
    Дощики змиють минулі всі болі й жалі.
    Я буду жити уже у оновленім стані
    І цінувати життя на прекрасній землі.
    28.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Левицька - [ 2019.09.04 12:11 ]
    Співанка
    Ген, зозуленька за гаєм -
    Накувала роки.
    В небі високо шугає
    Сизокрилий сокіл.
    Ніч смарагдами,
    Зорепадами,
    Ранок росами,
    Ще не до зими.

    Пролітають над селом
    Журавлі щоденно.
    Любий, за твоїм теплом
    Скучила страшенно.
    Просльозилася,
    Синя злива ця.
    Туга ластівка -
    Залишилася.

    В небесах лебідонька,
    Сонечко рум'яне.
    Я до твого серденька
    Чайкою пристану.
    Не почути вдень
    Солов'я пісень.
    Уночі озвусь,
    Притулюсь до вуст.

    Цілувались голуби -
    Пір'ячко біленьке.
    Чи тобі не до снаги
    Листопад, миленький.
    Гаснуть у журбі
    Очі голубі.
    Чорні-ворони -
    В щасті зорями!

    2019р




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Іван Потьомкін - [ 2019.09.04 12:18 ]
    ...Чому сторонимося того берега?..
    Так вже судилося –
    Всім опинитися на тому березі.
    У вересні це станеться чи в березні,
    Чи самотужки вплав,
    А чи з Хароном на човні...
    То чому ж смерть завжди завчасна?
    Чому сторонимося того берега?
    Чи не тому, що там уже назавше
    Лиш свідками життя цього стають?


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Губерначук - [ 2019.09.04 11:20 ]
    Лиш промайне мій день...
    Лиш промайне мій день,
    мов чаплі крик короткий, –
    мій стиглий плід впаде
    у ночі океан,
    і невідомо де
    орбіти, мов обгортки,
    одвернуть од людей
    у невагомий стан
    це золоте руно,
    це яблуко вагоме,
    яке за день один
    так налилось вином,
    що як його надпить! –
    лише мені відомо,
    що як його розбить! –
    лише мені дано.

    Зоря вечірня йде
    у колодках в темницю.
    Повз яблуньку стару
    з вуаллю павутин
    дивлюсь на обрій я,
    де не спіймав жар-птицю,
    а жив для горобців,
    які вже відпустив.
    Пітьма – хороший час
    для сліз моїх і поту,
    і поки мить моя
    протя́гнеться ще мить,
    я пригадаю вас,
    хто дав мені роботу,
    де дух врятовано,
    і серце вік щемить.

    7–8 серпня 1994 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 55–56"


  38. Адель Станіславська - [ 2019.09.04 11:17 ]
    * * *
    ти думаєш я справлюсь зможу сильна
    не вір у що не вірю я сама
    серед інертних я таки свавільна
    а подлук вільних -- знічено-німа

    ти думаєш вділю тобі відради
    не вір -- сама не вжебраю її
    споглядую небесні зорепади --
    чиїсь збувають мрії -- не мої

    ти думаєш я відаю про долю --
    нескорена сліпа сибіли тінь --
    шрифтами Брайля мучено поволі
    зриваю кволі обриси прозрінь

    ти бачиш в мені те чого немає
    я -- марево беззахисного "я"
    що між штормами прихистку шукає
    аби сховати там своє ім'я

    не вір в се мрево, кинь саме на себе
    і тільки теплим усміхом зігрій
    в тобі також нескореності небо
    і цілий віз розхристаних надій

    03.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.09.04 06:32 ]
    Долоня
    В обіймах вітру мрію між півоній,
    Дивлюсь на зорі...ох, яка ж краса!
    Із завитків кармічних на долонях
    Стікає в строфи рунна бірюза.

    Порізав пучки лезами Оккама,
    Приклав до ран листочок каяття.
    Під безіменним - яма із кілками,
    А під середнім - тлін і забуття.

    А за великим пальцем - втрата доньки,
    В Едем мізинець неню поманив…
    І день, і ніч рахую в серці кольки
    На вилогах окопної війни.

    Привиділось чи справді бачу крила?
    Присів на ліжко ангел без бахіл…
    В останній раз зірками задощило –
    Це музи дар. За пройдені шляхи.

    03.09.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Кучерук - [ 2019.09.04 06:47 ]
    * * *
    Г. С...
    Гаряча, втомлена, щаслива
    Лежиш вдоволено без сну
    І сподіваєшся, можливо,
    Що я до ранку не засну?
    Чи, може, думаєш про спокій
    І відпочинок так, як слід,
    Якщо сахнулась голим боком
    Від рук протягнутих услід?
    Печалься й радуйся без ліку,
    Лиш не запитуй навздогад:
    Чому любов не має віку?..
    Чому коханню кожен рад?..
    03.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.03 22:49 ]
    Замріятися ув обіймах тиші

    Замріятися ув обіймах тиші,
    Як хороше, як затишно – в саду…
    Не знати звідки тут приходять вірші
    І легіт пестить душу молоду.

    І у задумі, наче сон, глибокій,
    У цій святій природи чистоті
    Знаходжу лагідний жаданий спокій,
    Дорожчий за монети золоті.

    І під шатром смарагдового схову
    Ген виростають, як з води й роси –
    І острови і пам`ятки духовні –
    Материки духовної краси.

    Найпотаємніші куточки дальні,
    Де їжачки і вивірки живуть –
    Поезії тремтливі сповідальні,
    Що мудрецю життя являють суть.

    Ізвідси йду, вчарований щоразу,
    Несу здоров`я, щастя у собі.
    Безцінні подарунки дав оазис,
    Що небеса гойдає голубі.

    31 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  42. Олена Побийголод - [ 2019.09.03 15:27 ]
    Ліричний відступ (уривок)
    Із Павла Когана (1918—1942)

    ...Хай не шукають щось крутійське
    в тім наспіві, що я сурмлю:
    повітря я люблю російське,
    російську землю я люблю.

    Я вірю, що ніде у світі
    такої більше не знайти,
    де б так дмухнув на ранок вітер
    теплом та димом з висоти...

    Де знайдете, чужі витії,
    берези, як у цім краю?
    Я б здох як пес від ностальгії
    бодай і в райському гаю.

    А ми ще дійдемо до Ганга,
    а ми ще умремо в боях,
    щоб від Японії до Англії
    Держава сяяла моя.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2019.09.03 15:48 ]
    Тьху!
    То що - писати вірші далі?
    Гаразд. Умощуй свій озадок.
    Я не дивлюся серіалів,
    Тому у голові порядок.

    Дружина - ось найкраща втіха!
    Достойна шани і поезій.
    "Квартал..." - забава дурносміха
    І розрахований на бевзів.

    Слуга народу йде в атаку
    Аби дорватись до корита.
    Плямкоче в телику ротяка
    Про те, як гарно будем жити.

    Я у саду. Буяють квіти
    І шелестить зелене листя...
    Ну, а тобі пора сидіти
    Й дивитись блог економіста.

    03.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Деркач - [ 2019.09.03 14:39 ]
    Паралелі незримого
    Безкрає небо, а життя – безмежне.
    Ілюзії – усі мої путі
    у мрії, уві сні, де незалежно
    я мешкаю у іншому житті.

    А чи існує доля паралельна,
    де інші люди, як і ми, не ті?
    Уловлені у сіті Мельпомени,
    на іншій сцені – може і святі.

    Але Феміда не міняє ролі.
    Тут – у полоні, а коли й на волі,
    руйнуємо ідилію свою.

    Ілюзіями оповиті мрії,
    а ми як учні іншого месії
    очікуємо місце у раю.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Левицька - [ 2019.09.03 12:08 ]
    Заблукала
    Ніч сузір'ям неоновим Кассіопеї,
    заблукала мольфаркою з кошиком снів.
    Не шукала тебе, ні любові твоєї
    у пустім задзеркалі  кривих вітражів.

    Серед неба і поміж людей синьооких,
    у тунелі кохання, на рейках надій.
    На плечах сивиною розсипались роки,
    недолугі тривоги на кінчиках вій.

    Говорила зі стінами, з вітром у полі,
    зі Всевишнім навколішках до мозолів.
    У самотній душі, ані хліба, ні солі -
    лиш розорене болем гніздо журавлів.

    Розлилася рікою по луках безмежних.
    Пропливають човни берегами відрад.
    А мені, і тобі доля квітку мережить -
    в позолоті кораловій яблучний сад.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  46. Сергій Губерначук - [ 2019.09.03 11:54 ]
    Вітальне cлово до Дня студента
    Дійові особи:
    1 – Ведучий
    2 – Підбріхувач
    3 – Гуляка
    4 – Бравий

    1 – Студентське братство! Ось той День,
    коли, з піснями й без пісень,
    увійдемо в святковий раж!
    2 – (потираючи долоні) А часу є до ранку аж!
    3 – Мені до ранку мало буде.
    (Мене не зрозуміють люди!)
    Ще має бути дядько Бахус,
    без нього (щолкає по підборіддю) не "Ґуадеамус"!
    4 – Це вже не творчі теревені,
    щоб їх розводити на сцені!
    Давно говорять, що студент – …
    2 – То "елемент, то "алімент".
    1 – Режим наш мовний нам не псуй!
    і мову швидше унормуй!
    Бо знають добре й братство (вказує на студентські лави),
    й панство (на ректорат) –
    студент розбудить сонне царство!
    4 – Лише студент у бій ішов
    на барикади, смерть і кров!
    2 – Але й на лекціях не був!
    4 – То ти історію забув!
    3 – Ну що робитимемо далі? (потираючи долоні)
    Знов участь беремо́ в скандалі?
    1 – Студентське братство! День у день…
    2 – Ми гриземо́ науки пень!
    3 – А педагоги нас гризуть,
    повиганяють, засміють…
    4 – Не бійся, не повиганяють.
    1 – Вони таку роботу мають.
    2 – Ну, треба ж вигнати когось,
    щоб спокійні́ше всім жилось.
    4 – І цікаві́ше.
    2 – Цікаві́ше.
    Життя іде – контора пише!
    3 – Якщо ж йдемо́ ми у актори,
    то, ма́буть, закривайте збори!
    Адже театр – одна сім’я,
    де кожен має творче "Я"!
    1 – Студентське братство, не цураймось!
    (усі) – Студенти всіх країн, єднаймось!
    4 – Єднаймось серцем – з вчителями,
    3 – з батьками й друзями – думками,
    2 – а з глядачем – аплодисментом!
    1 – Згадайте
    4 – ви
    2, 3 – були
    (усі) – Студентом!!!


    12 листопада 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""


  47. Олександр Сушко - [ 2019.09.03 11:46 ]
    Дяка


    Колись в альков не зачинялась хвіртка,
    Тепер охляв, один я перст живу.
    Мовчазна мудрість глипнула на литку
    Та одвернула в бік мою главу.

    Давно усохла в глечику сметана,
    Як хтивий пес не рвуся з повідка.
    Любов під силу молодим титанам,
    А не старим, як світ цей, шурпакам.

    Але життя штовха в колючі терни,
    Удари долі не тримає щит!
    Сусідка залицяється щоденно,
    Принаджує на каші та борщі.

    Втомили сухарі, кисляк і бульба,-
    Це не аперетив і не десерт.
    Поставила судьба питання руба:
    - Жувати будеш?
    - Заісно! Айн момент!

    У мене шлунок, наче анаконда,
    Довжезний,- там уміститься й свиня.
    Братва! Оце так райська насолода!
    Добу плямкочу! Чуєте "ням-ням"?

    Глитнув квасолю, півняче огуззя
    (на смак не гірше атилопи гну).
    Хутенько обітру козацькі вуса
    Й віддячу бабці - в пазуху пірну...

    03.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  48. Любов Бенедишин - [ 2019.09.03 10:31 ]
    Не-роман
    Не прояснили змісту коми ці,
    Розставлені старанно…
    Сюжет пливе у не-вагомості.
    В підвішеному стані
    Сумна семантика – приречена.
    Крихка – слово-будова.
    Тріщить зв’язок у не-до-реченнях
    причинно-наслідковий.
    Петляє глузд крапками-кроками.
    Лапок, дужок – яруги.
    …Наш не-роман про не-закоханих
    Сьогодні тну на смуги.

    03.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  49. олександр квітень - [ 2019.09.03 09:29 ]
    Називали ми Україною

    Той шлях за який боролися ,
    Століттями , поколіннями ,
    Наш край золотий з соборами ,
    Назвали ми Україною .

    І слово що душу скраяло ,
    І пісню що з вітром линула ,
    Й те небо де сонце сяяло ,
    Назвали ми Україною .

    І образ святий , пречистої ,
    Світ віри в Христа нетлінної ,
    Прекрасної благовісної ,
    Назвали ми Україною .

    І ярмарки з вишиванками ,
    Де рід зустрічався дниною ,
    І вранішній луг з серпанками ,
    Назвали ми Україною ..

    Гаїв солов' їних пЕреліс ,
    Безмежжя степів полинових ,
    Чарівні Карпати вересня ,
    Назвали ми Україною .

    Й ту кров по землі розлитую ,
    Братів що за волю згинули ,
    За правду майданів-мітингів ,
    Назвали ми Україною.

    Звитягу бійців , нескорених
    які назавжди спочинули..
    під шахтами й териконамии
    назвали ми Україною ....

    Олександр Квітень
    м. Мукачево.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Кучерук - [ 2019.09.03 06:44 ]
    * * *
    Час іде… Година по годині
    Юність віддаляється від нас,
    Та не забувається донині,
    Сповнений надіями, наш клас.
    Хоч уже нема тієї школи
    Там, де хмарочоси підвелись, –
    Згадую сьогодні мимоволі
    Пережите радісно колись.
    Неповторна, пам’ятна, щаслива,
    Щирістю наповнена, пора, –
    Ти була, як швидкоплинне диво
    І всіляких заохочень гра.
    Перші перемоги та поразки
    На початку мандрів і доріг, –
    Видяться сьогодні, наче казка,
    Зупиняють добрістю мій біг.
    І до себе кличуть обережно,
    Крізь літа, події і місця, –
    На розмову щиру та бентежну
    Про пориви, мрії та серця...
    02/09/19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7