ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2018.07.17 09:51
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені

Микола Соболь
2018.07.17 09:09
В кишені пусто. Гривня лізе вверх.
Сарай забув, як пахнуть поросята.
У депутата відсьогодні свято!
Метро по вісім. Люд очима змерх.

Хизується «здобутками» – Кличко:
«Ми в змозі всі проблеми подолати…»,
А батькові нема чого до хати

Олександр Сушко
2018.07.17 09:01
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.

Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,

Ігор Шоха
2018.07.17 07:33
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.

І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,

Сонце Місяць
2018.07.16 23:57
Я & мій автір
Знову на варті
У цирку фріків
Стіни розкриті
Далі у силі
Конвенції звиклі
Звісно в програмі
Дощ~ оріґамі

Олександр Бобошко Заколотний
2018.07.16 16:54
Похмуро та сіро.
Виникає ціла низка питань:
про сенс існування;
ймовірність народних повстань;
чи прогодує
землІ
успадкований клаптик…
Миряни!

Ярослав Чорногуз
2018.07.16 13:05
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Хай Боги тебе оберігають –
Тчи між нами сокровенну нить.

Хай твій дух живе отут - навколо –
Живить душу зранену мою.
Сонячне Богів чарівне коло,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.16 11:41
Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
І настрій - помаранч, розсіялись догани.
Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
А пари кружеляють... Піти й мені б у круг

Олександр Сушко
2018.07.16 07:22
Поклявся чорт у дружбі на віки,
Натомість висисає з нас живицю.
Щодня мій рід кладе під горбаки
І я безсилий зупинити крівцю!

Мій брат упав у степовий курай,
Святий юнак! А я - живий і грішний.
А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -

Олена Багрянцева
2018.07.15 23:51
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Бо зупинитись важко на півслові.
Бо наша річка вільна і глибока.
Бо віра в диво досі незворушна.
Ще так багато нам готує доля.
Ти просто будь.
Ти спробуй відчайдушно

Вікторія Лимарівна
2018.07.15 22:52
В житті не буває однаково всім :
Це знати ми маємо передусім.
Життя – пізнання, боротьба, виживання.
Буває, що в колі тримає страждання

Так довго, що відлік іде на роки…
Здається, немає вже сили, поки
Пізнаємо зцілення якось нарешті,

Ігор Шоха
2018.07.15 22:46
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
А поруч мене дівчинка ...і жінка,
услід якої зиркають мужі.

А нам не залишилося і сліду.
Хіба що за межею догори.
Бо що іще бабусі або діду

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.

Світлана Майя Залізняк
2018.07.14 10:42
Даруй не дошкульність, а лілії,
і мовкни, гортай сторінки.
В еклогах - мудроти Вергілія,
і зась шварготіти ніким.

Крячок уявив себе соколом,
римує для жаб і вужа.
Пегасся дрібненько процокало...

Ярослав Чорногуз
2018.07.14 01:00
Нависають кучугури
Із небесних площ –
Невеселі і похмурі –
Певно, буде дощ.

І пливуть, не поспішають,
Десь у далечінь.
Вітер шепче кожній з гаю:

Олексій Кацай
2018.07.13 17:23
Фотони гуртуються в грона
сузір’їв з ламкої слюди.
В метанових дюнах Плутона
згубилися наші сліди.

Читаючи космос ногами,
нотуємо зоряний лан.
Галактика ж повна чутками

Олександр Сушко
2018.07.13 17:19
Я - людина! Не бридка свиня!
На нозі стирчить помитий палець.
У Дніпрі купаюся щодня -
Трансцедентна влада постаралась.

Мер-боксер співа на всі лади.
Упіймав за носа, став питати:
- Де гаряча? - Випили ...коти!

Маріанна Алетея
2018.07.13 12:24
Вовчику-братику, де ті сліди між заметами?
Білого степу завія біжить навздогін.
Сірими спинами холодом разом приплетені,
Місячне сяйво у мороці ночі хвилин.

Вовчику-братику, гірко то зимними повнями
Зграю загублену степ поховав на віки,
Справді од

Микола Дудар
2018.07.13 12:22
Шаруділо й капало з-під листя
Попередньо гримнуло з небес
Розірвало ниточку в намисті
І про це ні слова в еSеMеS…
Я чекав, надіявся… в садочку
Розганяв й закреслював думки
Як мені провітрити їх, Отче
Під дощем у листі не з руки?!…

Ярослав Чорногуз
2018.07.13 09:08
Сутеніє понад садом,
Вітер спеку прибива.
Прохолодою відрадно
Ніжно дихає трава.

В небі місяць – наче скибка,
Зорі – в мерехтливій грі.
І немов фальшива скрипка –

Микола Соболь
2018.07.13 06:17
Крадуть усі. Хто воду, хто пісок.
Сліпа Феміда, спить іще Аврора…
Сусід Петро мотає третій строк
(Гвіздка украв на дачі прокурора).

Тенденція у цій біді проста:
Бери, тягни… щоби достаток мати,
Якщо потрохи – злодій страмота.

Сонце Місяць
2018.07.12 18:42
прірвою у полинні ~ лунає липень
свавілля змій & неспокій звірів
в зірницях марних чекань на зливи
стагнації пристрасті стигми зневіри
втрачені двері примарні вікна
післяпівнічно облудні будні
у чорнильній прострації герметичній
чи знайдено ніде аб

Іван Потьомкін
2018.07.12 17:24
Спать довго не лягала Україна,
Лузала насіння, пила пиво:
Чекала гола від хорватів,
Як грали із синами супостата.
І діждалась, і повірила, що змога
Орлам балканським здобути перемогу
Й над тими, що світові футбол одкрили.
І віра ця дійти до фінал

Петро Скоропис
2018.07.12 15:11
Коли ти поминеш мене
в краю чужім, хоча нівроку
слова ці вимисел, а не
завбачення, про віщо оку

у всеозброєнні сльози
слова не повістять, ні дати
їх витончена волосінь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.02 01:34 ]
    Три Стрельца
    Три Стрельца,три брата,три гордых самовлюбленных идиота ..
    Встретились на берегу любимого пруда. ..
    Позаду пустота, в глазах сгорела безнадёжная искра. ..
    Она со страхом молча говорила - "река невольно превращается в болото". ..

    Ну что!?Давайте снова пустим наши стрелы !
    Пускай звенят и дарят миру свой полёт.
    И каждый вкладывал в тот выстрел свою веру. ..
    С надеждой ,что уж в етот раз стрела к ответам приведёт. ..

    Не понимая что мишеней больше нет ....
    Что скоро будет нечем воевать. ..
    Что ето состязанье - полный бред. ..
    И тех кто любят могут потерять. ..

    Любили трое. ..искренне любили ,
    Один себя, другой семью, а третий сказку...
    Но через гордость, они никак не померились. .
    Нуждаясь в теплоте но не снимая маску. ..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.01 23:13 ]
    Місія поета
    У час міжгроззя зазирну у сад,
    На лавочку улюблену присісти.
    Стрибог думки мої підніме над
    Смарагдоморем, понесе у висі.

    Десь там Боги, мої Боги живуть,
    Що далеч неозору ген відкрили.
    І вітру розкуйовджена могуть
    Враз на невидимих підносить крилах.

    Неси - понад безглуздості розмов,
    Понад людське суспільство гнилувате.
    Неси понад розтерзану любов –
    У самоту святу – посумувати.

    Гартуйся, дух мій! Гордим будь орлом,
    Неси у цей, у творчий мій неспокій –
    Між літа холодом, зими теплом –
    Ту віру – у прекрасне і високе.

    Коли стоїш над прірвою гниття,
    І лютий біль розбите серце крає…
    А ти береш на крила це життя,
    І до небес високих піднімаєш!

    1.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (2)


  3. Володимир Бойко - [ 2018.07.01 21:10 ]
    Страховиддя
    Часник і цибуля погнили,
    Не влізеш в город, бо дощі.
    Усе пожирають щосили
    Грубезні личинки хрущів.

    Жуки доїдають картоплю,
    Лишається гола рілля.
    Якщо не вкурити коноплі,
    То треба гребти звідсіля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (3)


  4. Марта Январская - [ 2018.07.01 20:03 ]
    шагреневая кожа
    Усыпаны улицы кожей платанов –
    Корою шагреневой, тонкой и рваной.
    Стволы все белее и глаже без кожи.
    И ходит по коже одесский прохожий…

    Такой коропад одесситам привычен.
    А я как воришка, что пойман с поличным,
    Кладу виновато обрывки шагрени
    Себе на колени, себе на колени...

    Платаны – деревья с шагреневой кожей.
    На голые нервы платаны похожи….

    01.07.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  5. Іван Потьомкін - [ 2018.07.01 20:50 ]
    ...бо зганьбила Боже слово

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 15:41 ]
    Булька
    Без слави жити - неймовірна мука,
    Всім до лампади, а у мене стрес.
    У царстві піни я найбільша булька,
    Як видують - злітаю до небес.

    Хвалою надимаюся найкраще,
    Немає підлабузників - біда.
    Народець неуважний став, ледащо,
    Працює у городах і садах.

    Підносить друг осанни повну чарку,
    Та у нектарі вже сидить оса.
    Сатирик чмихнув, гавкнула вівчарка -
    Я луснула! Прощайте, небеса!

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (20)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.01 14:53 ]
    Хто тут - за мною...
    1

    Вчуся - й чутки сортувати, і речі,
    піцу пекти, красивішу за римську.
    Кине хустинку Ерато на плечі -
    щоби подобалась мужу, вітриську.

    Переливаються соки, опали...
    Досить оправи шукати для віршів.
    Смикали шлейфа, гриміли-ступали
    друзі-паяци, ні кращі, ні гірші.

    Справжність лелію, оліями - руки...
    До ювілею осилю потроху
    хитру науку довір'я, розлуки,
    мо', збайдужію до юрм скоморохів.

    Звісно, левиця - трампліни окремо.
    Зась у гурточки до вепра чи лиса.
    Клімат хороший для страусів ему,
    димом овіяних лип і нарцисів.

    2

    Треба любити, бо щастя минуче.
    Облаштувати б і лігво, і нивку.
    Хто б тут за мною щиресенько скучив -
    та із шовковиці вислав наливки...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (3)


  8. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 14:27 ]
    Тепло памятати
    Давай ламати,немитими від вулиці руками ..
    Смачнющий хліб з печі моєї мами. .
    Поливане горня передавай по кругу,
    І бутербродом зі сметани й цукру поділися з другом .

    Під бабину у хрестик вишиванку ,
    Ми слухали байки під свічку аж до ранку ...
    І сяйво її зморщок нам світило загадково. ...
    Маленьких босих ніг , часи короткі та чудові....

    Піском пробігло,протекло водою .
    Продуло вітром ,проросло травою.
    Взетіло птахом, пролунало дзвоном
    І всілося на лавці біля дому. ....
    Сидять із юністю шепчаться, про радість. .....
    Зайняли місце, щоб присіла з ними старість.

    Такі однакові та різні в той же час ,
    Утрьох на татовім подвір'ї виглядають нас ....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 13:38 ]
    Інший погляд
    Тебе народжено, сповито нагодовано. ....
    Та до життя без кольорів не приготовлено. ...
    Робиш крок.... за ним ще крок. ....і з кожним разом відчуваєш, приємний чи болючий шок....
    Підбираються слова зсередини самі собою. ...
    Ти розумієш,тебе рве ! Ти хочеш проти "них" іти до бою. ...
    Та те , що помагає воювати ...тебе і може поховати. ...
    Останнє, з рук твоїх дітей , ні на секунду не вагаються забрати. ....
    Щоб стали ми одними з них , продавші душу за нулі.....
    Але якого чорта в середині треба мати,
    Щоб йти із ними ,- їм на поводі ....
    Один кадилом маше - прикриваючись Ісусом. ...
    Інший, пакує через гроші , чіпляючи на шию грузи. ..
    Третій посередник із зв'язками. ..
    Який за вигоду продасть і свою маму. ...
    Інший загубився вже давно. ...
    Вишкрябує своє ім'я глибоко - там де дно. ...
    І голову підняти не дають. ...
    Бо знають,небезпечний, розуміє в чому суть. .
    .......................


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2018.07.01 10:53 ]
    Почуте й пережите
    ***
    Уже не радує почуте,
    не заспокоює брехня.
    Ачей - не бути, чи не бути? -
    насущні наші атрибути,
    а як би вижити щодня.

    ***
    У партача* великі зміни:
    лукава честь, а совість - піна...
    І щось навіює на ум -
    народний злодій України,
    або заслужений брехун.

    ***
    Той - керує, та - курує,
    а ума - як не було.
    Хто у кого одесную
    і кого учити всує,
    невідомо як на зло.

    ***
    Не жалійся, що немає брому.
    Не спаде корона і старому.
    Щира дружба все перенесе.
    І лише у гонорі сліпому
    дурень перекреслює усе.

    ***
    Все у світі можна пережити.
    За нізащо доля не скубе.
    І Фортуна вимагає мито,
    та у череді біля корита
    не достойно бачити себе.

    ***
    Немає часу на самотину
    і на біду усе часу немає.
    Даруйте за сентенцію сумну -
    піду тоді, коли уже засну
    і не прокинусь у юдолі раю.

    06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 08:04 ]
    Вкусю!
    Читаю графоманів - аж трясе!
    Усе не так! Усі від мене гірші!
    Із пуп'янка мені відомо все,
    А особливо - як писати вірші.

    В житті лише єдиний інтерес -
    Творити вічне. Ох, яка це мука!
    Собратчик пише - прищить, діатез,
    А книжка вийде - "жаба" і бігунка.

    Слабак-піїт ізнову обскакав,
    Наквецяв у журналі гроно віршів.
    Із вуст моїх щодня лунає "Гав!",
    Бо слава бевзів як ножака ріже.

    В невизнаних митців життя - не мед,
    Піду, вжену колезі в зад колючку.
    У пелюшках ворушиться поет,
    Не хоче циці, просить дати ручку.

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (17)


  12. Сонце Місяць - [ 2018.07.01 02:12 ]
    Червоний телефон (Love)
      
    Сидячи на пагорбі
    Бачу люди мруть собі
    Іти потойбіч ліпше було би
    Із пальцем убік

    Вірю я у магію
    Бо вона швидка мов ртуть
    Не треба сили при гіпнозі, так
    Поглянь в очах
    Що там бачиш
    Як тобі взагалі?
    Я чуюсь фейком, як мене звуть філ
    Чи навіть білл

    Тут життя вир
    День йде за днем
    Не знаю, чи я живу, чи то
    Все начебто би
    Життя моє бува примарним
    Якщо гадаєш, я щасливий
    Барв мене (жовтим)(синім)

    Тут я був раз
    Тут був два рази
    Не знаю, три – чотири або
    П’яти вже досить, чи
    Я граюсь із номерами
    Аніж мене лічити
    Ліпше скинь

    Без потреб ділити день
    Будь-коли мені окей
    Не хочу, щоби ти займав мій час
    Так не гаразд

    Вони зачиняють тебе
    Вони викидають ключі
    Гадаю, хто їхня здобич завтра, я чи ви?
    Ми всі притомні та хочемо на волю
    Волю... волю... волю... волю
    Волю... волю... волю... волю


    (всі діти божі прагнуть бо волі)





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  13. Олександра Камінчанська - [ 2018.07.01 01:21 ]
    ***
    ***
    пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі,
    завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?..
    у дивній майстерні виліплюють світ брехачі,
    бредуть поторочі шаленого вітру супроти.
    а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай…
    і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці.
    ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай,
    вже й подумки молишся задля благого «годиться».
    отак мізерніємо, звиклі до всього, сліпі,
    до прикрих завій вирихтовуєм сани уміло.
    чи буде прощення сьогодні минулій добі
    за те, що відниділа так чи за те, що горіла?
    чи будуть салюти, осанна отим, що не тут,
    а Шляхом Чумацьким пішли, бо інакше не вміли…
    а мамині мальви, на диво, цвітуть і цвітуть,
    в городі, за хатою рідною – біло-пребіло…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  14. Влад Войтич - [ 2018.06.30 23:08 ]
    ***
    лютує баба (відьма, хай їй грець! ),
    жере, кусіка, все, що під руками.
    а ще недавно був один горнець
    поезу-кашу двоє з нього гама…
    наїлася, наситились і от
    жере бідаку того, що голоден.
    …пастушка Пріся заганяє скот,
    а самохвал на свій чекає орден…
    чи ж недаремно писані рядки?
    шукаємо мораль задля годиться.
    не маєш права думать навпаки –
    за тебе все продумала левиця…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Олена Кіс - [ 2018.06.30 23:17 ]
    Мати
    Край дороги, за вигоном поля
    Бовваніє в ранковій імлі
    Чиясь хата. Як совість, як доля
    Біла постать у сизім вікні.

    Бур’янами заросле подвір’я,
    Відлетіли в міста діточки,
    За літами знедолилась віра,
    Журавлями гайнули роки.

    Вишня тулиться сумно до шибки,
    Їй так хочеться дати тепла
    Тій, що сонця окраєць чи скибку
    Все чекає. Та їх все нема…

    Їх нема, голуб’ят-ластів’яток,
    Десь штурвалять у далях-світах,
    В постарілім саду їхня хата, –
                                                      їх мати,
    Б’ється поночі в грудях їй птах,

    Ще стискається, вже не ритмічно
    Серед тихих небілених стін,
    Все ще є, все ще любить Предвічна,
    Все ще жде. Та надії ті тлін.

    Я не вірю в незгойну дочасність,
    У чесноти засніжених піль,
    Я не вірю, що серце із м’язів
    Адже знаю, що серце то біль.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  16. Вероніка Новікова - [ 2018.06.30 22:47 ]
    Жінка спить
    Три сузір'я течуть крізь місяць, на дні очей
    всі сузір'я і місяці, часом навіть ти.
    Подивися уважно, як кожне з них тече
    під мостами повік, й сміються оті мости.

    Під подолом спідниці спить голубий полин,
    а коріння його росте-протікає синьо.
    Сплять дерева, допоки садом танцюють тіні,
    відкидаючи власну, трохи темнішу, тінь.

    Поміж пальців дрімають риби, густий намул
    укриває волосся, водорості співають
    пісню риб, що у водах більше таких немає,
    пісню жінки, що в сні втішає себе саму.

    Жінка спить. Не сюркоче коник у дерезі.
    Жінка спить. Не гуде ріка, а спливає тихо.
    Поки місяць пропустить кожне із трьох сузір'їв,
    жінка спить, а дрімотний всесвіт крізь неї дихає.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.06.30 14:58 ]
    Про природу
    Який в сусіда пречудовий сад!
    А в мене - аж до неба пиріяка.
    Пишу сонети, полірую зад,
    Собака здох - два роки як не гавка.

    Від голоду, плюгавець, околів,
    Охороняючи старезну грушу.
    Розмножується гусінь на голлі,
    І доїдає тля останню ружу.

    Печу із віршів про природу мус,
    Малює чорт зна що усохла кукса.
    Муру читають, отже є і плюс.
    Якщо ж розумний - не читай, рятуйся.

    По телику показують концерт,
    Оспівують вербиченьку солісти.
    Люблю природу - от і весь секрет.
    Вірш написав. Прийшла пора поїсти...

    30.06.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.48) | "Майстерень" 5.17 (5.47)
    Коментарі: (9)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.06.30 12:53 ]
    * * *
    Можливе все,
    Можливо й неможливе,
    Можливі і Голгофи і хрести,
    Можлива навіть
    Неймовірна злива,
    Аби цей світ омити і спасти.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (6)


  19. Неоніла Гуменюк - [ 2018.06.30 10:28 ]
    Випливає місяць повний
    Випливає місяць повний,
    Наче лебідь, а чи човен
    Та гойдається на хвилях
    Кучерявих хмарок сивих.

    Усмішка його чарівна,
    Сяюча і срібна-срібна
    У полон бере серця,
    Як і літня нічка ця.

    Перекинув він відерце
    Теж сріблясте - видно денце,
    А із нього сестри-зорі
    Розсипаються навколо.

    Задивляються у плесо
    Річечки, немов в люстерко:
    -Скажи, місяцю ти ясний,
    А котра із нас найкраща?

    -Ви усі такі чудові, -
    Місяченько тихо мовив, -
    Неймовірні всі красуні,
    Всіх однаково люблю я.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Адель Станіславська - [ 2018.06.30 09:56 ]
    Зробила крок
    Зробила крок в незвідане, стрибнула
    у небо... півбезумна, босоні'ж
    із ями, де лишилося минуле, що
    юним сторгувалося за гріш...
    Її манили віковічні зорі -
    не клаптик безрозмірної тюрми...
    Спізнати щастя, не хильнувши горя
    не вільно, як живеш межи людьми.
    Спізнала, і хильнула, що - ой, леле!..
    Забулося?.. Розтануло, як дим...
    І тільки болем вічних паралелей
    краплини крові зо притуглих стигм.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  21. Микола Соболь - [ 2018.06.30 06:20 ]
    Буря
    Там, за чорними хмарами – сонце.

    На землі непросіяна мла
    В небі й зірка не сяє мала

    І вітри… (Темноти охоронці.)

    Горизонти розмиті дощем
    І грози непридуманий щем

    Блискавиці розсипало в оці…

    Скаже хтось: «Урагани – природно!» –
    Та минуть, якщо, Богу, завгодно.
    28.06.18р.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (11)


  22. Юлія Вільна - [ 2018.06.30 03:32 ]
    Зникнути
    Реальність знов мене вбиває
    Цинічним молотом образ
    Чому ніколи не буває
    Щоб спільним став мій світ для нас

    Його вигадую роками
    І в мріях цих ховаю те,
    Чого насправді не буває.
    Любов ніколи не прийде.

    Зате прийде розчарування
    Воно захопить кожну мить.
    Не треба цього існування
    Мені вже навіть не болить.

    Я хочу зникнути навічно
    З цієї лютої землі.
    Тортури мріями - це звично
    Але вони вже призвели

    Мене до страху, жалю, сказу
    До божевільної межі.
    Без тебе краще я відразу
    Залишу тіло без душі.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Галина Михайлик - [ 2018.06.30 01:59 ]
    Дощ
    Хай буде дощ! І лиє із відра,
    з усіх небесних відер одночасно!
    А ми з Тобою вдвох біля вікна
    тендітно обіймаєм наше щастя.

    Ні пари з уст - бо зайві всі слова,
    коли впритул до серця б'ється друге.
    А дощ іде. І часу тятива
    дзвенить струною радості і туги...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (12)


  24. Маркіяна Рай - [ 2018.06.30 00:36 ]
    Стає душа на виднокраї
    Стає душа на виднокраї,
    За нею - смута і полин.
    І так полошить чорні зграї,
    Що ті здіймають рваний клин,

    Пташиний вереск, неба пломінь,
    І промини, й не пом'яни
    В крилатій висі гострий промінь,
    Коли утишаться вони.

    Цей край убраний бур'янами,
    Та з сонця ткані килими
    Не будуть витоптані нами
    Аж до покільчення зими,

    Аж до покінчення дороги.
    Душе, чи зважишся злягти,
    Коли узриш, стоптавши ноги,
    Що розпорошено хребти,

    Що розверзались океани,
    Що розкололись небеса?
    А чи поплачешся на рани,
    Як доторкне тебе краса?

    Ні! Стоячи на видноколі,
    Пройшовши вічність до мети,
    Зневаж свої звитяги кволі,
    Наважся через край піти!

    18/06/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  25. Василь Кузан - [ 2018.06.29 18:26 ]
    Кȕлько тóї жизни
    ***
    Кȕлько тóї жизни,
    Кȕлько тых рокȕв…
    Що сóбі плануєш –
    Пóділи на пȕв.
    Пак удвирзь ищи щóсь.
    Мало, авать много,
    Бо усьо, що чиниш,
    У руках у Бога.

    Кóсь учинит хыжу –
    Нікому в нȕв жити.
    Ко хóтів бы вмерти –
    Того держит битіг.
    Батогом пудганят
    Кóсь себе и ближньых,
    Скаче кóсь у море,
    А на ньому лижі…

    Уйдеш напоперек,
    Дȕйдеш до розпутя,
    Там чорти ґолеса
    В різнъі бокы крутят.
    Пішакы дітинські
    Заросли вже дерном…
    Пак цюлюй ня рясно –
    Може ся не верну.

    Та цюлюй – не жалуй!
    Докȕть серенча є,
    Докȕть каждый рано
    Нас добром стрічає,
    Докȕть нам ушиткым
    Звізды шором світят…
    Кȕлько тої жизни,
    Кȕлько того світа!

    29.06.18 © Василь Кузан

    Словничок:
    Кȕлько – скільки,
    На пȕв – на половину,
    Удвирзь – відкинь,
    Учинит – зробить, тут – побудує,
    Битіг – хвороба,
    Ґолеса – колеса,
    Пішак – стежка,
    Докȕть – поки,
    Серенча – удача,
    Ушиткым – усім,
    Шором – рядком.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  26. Володимир Бойко - [ 2018.06.29 17:22 ]
    * * *
    Нахабно перекручують історію,
    Аби чужу забрати територію,
    Сусіди загребущі – москалі.

    Брехати в очі підло не встидаються,
    При тому ще й братами називаються –
    По два на метр стане їм землі.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  27. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.29 14:54 ]
    Надвечір'я
    У хати великі очі,
    Бо хата завжди чекає,
    Коли ти прийдеш додому
    З чужого холодного краю.

    Присядеш тихенько на призьбу,
    Поглянеш у затінок вишні,
    І небу почнеш сповідати
    Думки свої чисті та грішні.

    І квітка за квіткою в душу
    Проникне увесь садочок...
    Я цвіту того не порушу-
    Зі спогадів буде віночок.

    Я тишу святу не злякаю,
    Сидітиму довго на ганку,
    Хай котяться сльози зірками
    В самісіньке небо до ранку...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  28. Маркіяна Рай - [ 2018.06.29 14:10 ]
    Надщерблене небо в літеплі
    Надщерблене небо в літеплі спраглого горизонту
    Медами й молоками засинаючий споює день.
    Приходять думки кульгаючи, наче вернулись з фронту
    І просять мене чимдуж колискових співати пісень.

    Ой люлі, ой люлі, вже під хату злетілися гулі,
    І стишена днина пурхає, лічить мої години.
    Пірнають у пух, забувшись, битви думок минулі.
    Ой люлі, ой люлі, не тривожте цієї дитини.

    А роси, дурненькі, що до ніг мені туляться щиро,
    Відсвічують золото меду й монетно котяться в ніч.
    Надщерблене скраєчку небо готує літепла миро
    На день догораючий, що стікає примарно з пліч.

    29/06/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  29. Адель Станіславська - [ 2018.06.29 13:14 ]
    Усе недомовлене
    Усе недомовлене німо засвідчать вуста...
    Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
    Я знаю, як скоро минаються наші літа...
    Та я не сумую за тим і на час не ображена.
    Я дякую долі - вона дарувала тебе.
    Хоч годі на щастя було сподіватися дикій:
    утишена буря, що вітром нескореним дме,
    зігріта Любов'ю у світі неправд многоликім...

    Усе недомовлене мовчки засвідчать вуста...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  30. Ольга Паучек - [ 2018.06.28 20:10 ]
    ***
    Вітряно, повітряно
    Дощ паде у сон,
    Затихають погляди
    Із чужих вікон,
    Верби похилилися,
    Вдаль ріка біжить,
    Сонячного зайчика
    Промайнула мить.

    Лози виноградові
    Заплели узір,
    Краплі визолочує
    Місяць-ювелір,
    Нічка тихо тішиться
    Шелестом дощу...
    Вітряно-повітряно
    Я до тебе йду.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Любов Бенедишин - [ 2018.06.28 20:36 ]
    Я була!..
    1.
    Я була. Та була я – невидима.
    І була я без тіні й без імені.
    Милувалася світом-видивом,
    А натомість: не в лоб, - то по тімені.

    Хоч би яблуком, а не огризками
    (може, глибше пізнала б фізику).
    Однокласники – сміхом-присками.
    А в очах винуватця – бісики…

    2.
    Шлейф за мною: «не чули… не бачили…»
    «Де ж я є?» – знов питаю у дзеркала.

    А крізь мене: панянки з клатчами,
    І негіпсові кралечки з веслами,
    Й дітлашня, і солдати на милицях…

    …Суперечки, петиції, дописи.

    – Гей! Я тут!

    Світ повз мене дивиться…
    Що існую – не маю доказу.

    28.06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  32. Сонце Місяць - [ 2018.06.28 18:14 ]
    Яскравий полудень (The Kinks)
     
    Інспектор з мене зняв калим
    Лишивши особняк і в нім
    Лінощі яскравим полуднем

    На яхті плив би та
    Забрали геть усе біда
    Все що мав яскравим полуднем

    Хто би із лабет мене звільнив
    А це бабисько мабуть прагне крові ні
    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори

    І подруга мій кадилак
    Забрала до батьків плела
    Наклепи з пияцтвом & насильством

    Тож сиджу один
    Цмулю з пивом льодяним
    Лінощі яскравим полуднем

    Я би залюбки відчалив десь
    Вкажи зо дві причини
    Чом нести сей хрест

    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори

    Хто би із лабет мене звільнив
    А це бабисько мабуть прагне крові ні
    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем

    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  33. Ігор Деркач - [ 2018.06.28 17:16 ]
    Генезис антропології
    Любі друзі, люди-небораки,
    не ховайте у собі добро.
    Внуки у Тараса - не собаки.
    Це лише у Дарвіна макаки
    на хвості нарощують перо.

    Ми одразу втілені із глини,
    взяті у космічному пилу.
    Мавпа - це диявола провина.
    За образу образу людини
    є чого боятися ослу.

    Нація - це не юрба, не зграя,
    Наші гени мали козаки.
    Нелюдів у нації немає.
    Їх сюди сусіда засилає,
    поки є у неї байстрюки.

    За життя усі платили мито.
    Невідомо, скільки ще іти.
    Та не забуваймо говорити:
    "краще із розумним загубити,
    ніж із дурнем пити і знайти".

    Животіли не одне нашестя.
    “Наші люди“ ще усюди є,
    що й собі у душу наплює.
    З ким ведешся, в того й наберешся.
    Але це пагіння не моє.

    Хай живуть і пави, й павіани
    і свої опушують хвости...
    Я - не я, коли і ти - не ти...

    Хай умре історія обману.
    Люди не спустилися з ліани.
    Божі гени - сім'я висоти.

    06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Олексій Кацай - [ 2018.06.28 16:54 ]
    Червона планета
    На цій планеті все
    в червоній каламуті
    під рештою небес,
    а кола на воді,
    мов кров’яні тільця
    судинами окуті,
    гойдають серце у
    багряній самоті.

    Куди вона тече,
    просочується й лине
    планета, на яку
    я з рани неба впав
    крізь кровотечу хмар
    на руки, на коліна,
    і знов на повний зріст
    непогамовно встав?

    Хай радіомаяк
    згасає у рубіні
    закам’янілих бриж,
    я стану буруном,
    що разом з літуном,
    в інфрачервоній піні,
    земної крові світ
    знесе у зір геном.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Галина Михайлик - [ 2018.06.28 16:13 ]
    Другові
    Нехай Тобі щастить, далекий друже,
    і янголів обіруч повсякчас.
    Твоє велике серце небайдуже -
    без фальші, без лукавства, без прикрас.

    Воно болить, кервавиться, пульсує,
    волає, вибухає у світи!..
    О скільки слів ми вимовляєм всує,
    і скільки поміж ними гіркоти.

    Черпни собі із чистої криниці,
    відпий, омийся, а тоді – лети!
    Наперекір гризотам блідолицим
    до лиш Тобі відомої мети…



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (10)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.28 08:55 ]
    Морське


    1

    Риба-клоун - край анемони.
    Так і ти біля мене - друг...
    Дно поділене на райони.
    Оре нивку небесний плуг.

    Симбіоз: і вільготно, й тісно.
    Щось та зловиш, за рифом "клац...".
    Де ж твоя гармонійна пісня,
    понадводний міцний палац?

    2

    Я звикаю до німотиння.
    Неотруйна, слова живі.
    Ось упала іржава скриня.
    ...і луна - по морській траві...
    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  37. Тамара Швець - [ 2018.06.28 07:00 ]
    Мені онуки – це життя...
    Мені онуки – це життя,
    Моє накраще почуття,
    І думка в мене завжди є,
    Хай їм здоров'я Бог дає,
    Про все що мріють, хай здійсниться,
    А з мріями, надія сниться,
    І завжди щастя нехай мають,
    Хай люди їм, добра бажають... 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Тамара Швець - [ 2018.06.28 07:11 ]
    О родном городе Днепре…

    Мой любимый город Днепр,
    Где детство, юность пролетели,
    С тобой у меня связано душевное тепло,
    И жизни лучшие мгновенья,
    И первый шаг,
    И первый слог,
    Забота мамы, дедушки, бабуси,
    И первый класс,
    И юности прекрасная пора,
    Подруг хороших окруженье,
    И в парке колесо,
    Нас поднимало ввысь,
    Открывая вид
    На чудную природу города,
    Реки с заливами и плавнями,
    На пляж, на танцы мы ходили,
    И первая любовь,
    Союз семейный,
    Второй роддом,
    Младенца первый крик,
    В которого тепло и душу
    Я вложила,
    Все это было так уже давно
    А помню все, до мелочей как было…25.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Гренуіль де Маре - [ 2018.06.27 22:07 ]
    Деміург-невдаха
    Я дбайливо творила свої повноводні світи,
    Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
    Я не сердилась і не збиралась за ними іти,
    А пішла за покинутим кимсь, як непотріб, собакою.

    Пес той руки мені цілував, пес на грядці закопував кості,
    Двір стеріг: це ж його дім і мама, й довіку так буде…
    І не знав, що його ненадовго забрали – у гості,
    Бо нема в мене сил, а в обійсті – паркану і буди.

    А тепер є у пса інший дім. І маленька є дівчинка –
    Вдвох сміються із ним і гасають подвір’ям наввипередки.
    Ну а я під дощем рвала вишні й заплакала з відчаю,
    Бо світи повернулись - чужі і до самого денця вичерпані.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  40. Неоніла Гуменюк - [ 2018.06.27 08:36 ]
    Що тобі сниться, вербиченько?
    (пісня)

    Плакча верба-вербиченька
    Схилила віти над річкою.
    Ой, вербо, вербо плакучая,
    Що тобі сниться, подруженько
    Ночами довгими-довгими
    Осінніми та зимовими?

    Веснонька-красная мариться
    З своїми дивними чарами,
    В сні бачу я іще літечко
    Та солов"я чую пісеньку
    Гарну, чарівну, чудесную,
    Що звеселя моє серденько.

    Вода тепленька-теплесенька
    Ніжки лоскоче легесенько,
    Чекаю вже не дочекаюся
    Весняного сонечка ясного
    І літечка-літа квітучого
    Та соловейка співучого.

    2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2018.06.27 06:52 ]
    Пози і лози
    Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
    Город сапав, трудився як бджола.
    Дівчата влітку - це квітучі ружі,
    А власна жінка меду не дала.

    Прокинулося капосне блудило,
    Але хіба у цім моя вина?
    Сусіда ж атакує любу з тилу,
    Щасливий він, вдоволена вона.

    Що не робив - немає супокою,
    Пішов у церкву. Панотець "Хи-хи!".
    Віддав мені із пазухи " Плейбоя":
    - Утішишся - замолимо гріхи.

    У ступор вводять еротичні пози,
    Незвідані Амурові путі.
    На фото - мавка спить у верболозах,
    Сторчма, на спині і на животі.

    Підсовую журнальчика поближче,
    Від захвату засіпалась нога.
    Замріявся...за вухо мавка смиче,
    Порнуху в грубу бгає кочерга.

    Зняла із мене биту міллю рясу,
    До біса схиму! Братчики, ура!
    Вже місяць від жони немає спасу,
    Вона сама і пози вибира.


    26.06.2018р.

    Котик

    Кіт хвостом ворушить чистотіл,
    Лапою торкає їжачиху.
    В кожного пожива на меті,
    Хочем благ або хоча би пільгу.

    Голочок загострені кінці
    Не дають дібратися до плоті.
    У людини ж недоступна ціль
    Люту спрагу викликає в роті.

    Котик мудрий, дріботить у дім,
    Дав хазяін кісточку із блюда.
    А мужик на Божому суді
    Скаже: "Грабував, бо чорт поплутав".


    Кіт наївся. Спить давно уже,
    Позіхає, харцизяцька морда.
    Лізе тать у клуні, до кишень,
    У безсилих видирає з рота.

    Виліз боком злодію нестрим,
    Подавився кісткою! Халепа!
    Клякне труп на смертному одрі-
    От тепер нічого вже не треба.

    26.06.2018р.

    Хай сідає

    Не печалься, мій брате, не треба,
    Хай на шию сідає жона.
    Правда, краще якщо сухоребра,
    Гепне моцна, то шиї хана.

    Аби зняти спідницю й жилетку,
    В казку шаснути, наче той тать -
    Дай красуні розумній монетку
    І за шерстю ласкаво погладь.

    Умліває жона від готівки,
    Даш коштовну каблучку - цвіте.
    Жінці - м'якуші, мужу - шкоринки,
    Пий водицю, а мавці - лате.

    На руках однеси на перину,
    Тихо скраю як денді приляж.
    Як розумна - підпустить мужчину
    І дозволить зробити масаж.

    Ранок. Люба штовхає у бока,
    (кролик в шоці - прокинувсь удав!).
    Просить мила морковного соку:
    Треба дати, інакше біда.

    27.06.2018р.

    Я люблю тебе!

    Поглипав на листок паперу справа,
    По ліву руку запалив свічу.
    Про мужиків писати нецікаво,
    А про жінок і день, і ніч строчу.

    Вони достойні генія осанни
    І цілих кучугур коштовних слів.
    Чоловіки ж - лукавці окаянні,
    Завжди небриті, втомлені та злі.

    Строчу щодня хоча б одну руладу,
    Любов кипить - чманію без вина!
    На діву любо глянути і ззаду,
    А спереду - богиня неземна!

    У ліжечку заплакало дитятко,
    Десяток інших втомлено сопе.
    Жона вагітна. У сім'ї порядок:
    Моя дружино! Я люблю тебе!

    27.06.2018р.

    Дерево

    Усе ж таки я дерево спиляв,
    У тіні жити - препогана звичка.
    Тепер нема бджоли, осінніх барв,
    І соловей кохану вже не кличе.

    Хиталась липа тихо за плечем,
    Із вітром перешіптувалась крона.
    Всихає рай, бо сонечко пече,
    Хоч є і плюс - не каркає ворона.

    Намарно ллю водицю із відра,
    Вже краще ніж - квітки під гільйотину.
    Однині я відкритий всім вітрам,
    То, може, посадити деревину?

    27.06.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.27 00:24 ]
    Все минуще
    Цей сад – немов зелена гуща…
    Всихають юні деревця.
    В чарівній пущі – все минуще –
    Дерева, квіти і… серця.

    Осіння туга зелень згорне,
    Й зима розсипле, мов на мить -
    На білий саван – попіл чорний
    Сердець зотлілих чорну нить.

    Сердець, котрі вже відпалали,
    Ще тліють ледь, як та зола…
    Холодне літа покривало
    Ховає залишки тепла.

    26.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.79)
    Коментарі: (17)


  43. Володимир Книр - [ 2018.06.26 19:08 ]
    Римоване антиприслів'я про Гаврила
    На тобі, Гаврило,
    замість боргу в рило.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Книр - [ 2018.06.26 18:00 ]
    Римоване антиприслів'я про вовка
    Про вовка промовка
    обурює вовка.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Книр - [ 2018.06.26 18:45 ]
    Римоване антиприслів'я про бабу
    Баба - з воза,
    бо стервоза.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  46. Тамара Швець - [ 2018.06.26 09:49 ]
    Почуття не приховаєш ...
    Почуття не приховаєш
    Бережи все те, що маєш
    Добре слово серце гріє
    Віддавай тому хто діє
    Хто не ліниться ніколи
    Зволікає все довколи
    Ставить цілі – досягає
    І достаток в домі має…2009



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Оксана Винник Ксенька - [ 2018.06.25 22:18 ]
    ****
    Не ре і не мі
    Суцільна соль
    І дієзи не допоможуть
    Коли на душі мінор
    Літо ласкаво мажорить


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  48. Готра Ян - [ 2018.06.25 20:59 ]
    І знов пройду́ть епохи цілі
    І знов пройду́ть епохи цілі
    І після мене хтось так само
    Життям замучиться безцільним
    Посеред мрій, посеред драми


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.06.25 20:13 ]
    Вороги
    Фріців гнали у шию за Одер,
    Перемогу згадати не гріх.
    А сьогодні москалик господар,
    Шапарує в кишенях чужих.

    ФСБ - це сучасне Гестапо,
    Бравий фюрер - чумний ліліпут.
    По Донбасу ординець чалапа
    І бурятів озброєних гурт.

    Зомбаки українців калічать,
    Хоче Київ спалити урус.
    Добре вивчив вороже обличчя,
    Убиватиму - не помилюсь.

    У державі нема супокою,
    Є натомість "Газпром" і "Лукойл".
    А підлота торгує із тьмою,
    Хоче дружби зі смертю хахол.

    Миру голуби нині у тренді,
    Зрада рветься до владних корит.
    Українцям - любов й милосердя,
    Кацапурам - лише динаміт.

    25.06.2018р.

    Пора?

    Серйозний настрій - штука непроста,
    Доокола невтішні краєвиди.
    У супі гуща стала негуста,
    Свиня голодна підгриза корито.

    Прем'єр не воював і не служив,
    Не кайлував щоденно на заводі.
    А з виду - угодований мужик,
    Якщо точніше - у законі злодій.

    У Президента - глянь які персти -
    Попухли від фізичної роботи.
    Обіцянки народу - звук пустий,
    Слуга ж олігархату - не голоти.

    Мажор - живий, а дівчини - нема.
    Відкупиться від злочину - багатий.
    На кару сподіватися дарма,
    Елегій не чекай з гіркої правди.


    Брат заробляє сотню за добу,
    Дружина вже й ночує на городі.
    Везуть з Донбаса друга у гробу:
    А, може, бути дурнями вже годі?

    25.06.2018р.

    О-о-о-о-о!

    Хазяйчин виск вчуває півсела,
    Сховались у кущі маленькі діти.
    Жона гучніша чи бензопила?
    У цьому, друзі, легко помилитись.

    Зозулька на вербиченьці кує,
    Цвіркун веде перкусію зі шпарки.
    В бою зійшлись Шаляпін й Кабальє,
    Сопрано бас шматує на кавалки.

    Від крику - шок, знетяма, дрижаки,
    Ув очі мавка цілить пазуряччям.
    На смерть гризуть мужів тепер жінки,
    Скрутився благовірний у калачик.

    Неправда, що сильніші мужики!
    Лабети гарпій - це колючі терни!
    Високі ноти будять мертв"яків,
    Просвердлюють у черепі каверни.

    P.S:
    Вхопив за стан божественну красу,
    Обличчя обціловую коханій.
    Сьогодні, як і завжди, унизу -
    Там гарно, як варенику в сметані...

    25.06.2018р.









    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  50. Іван Потьомкін - [ 2018.06.25 17:26 ]
    Циганська порада


    Кричать цигану селяни:
    «Ми синка твого спіймали».
    Не пройнявся циган горем,
    Як сказали, що в коморі:
    «Випустіть його на волю,
    В степ широкий, в чисте поле,
    Дайте гарного коня,
    Щоб летів він навмання.
    Як спіймаєте, тоді-то
    Злодієм його назвіте.
    А поки що кричать зайве:
    З ким такого не буває».
    P.S.
    Злодій інших звинуватить
    Замість соромом пройнятись.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6