ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2018.09.19 21:10
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?

Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі ступні епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Ірина Вовк
2018.09.15 13:22
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2018.09.03 10:40 ]
    Брехня та правда
    Бачу тему, аж перо дрижить
    Поступово всі одкрию карти.
    Ми ховаєм істину в олжі,
    А в брехні дошукуємось правди.

    У Полтаві скаче кенгуру,
    Хвостик дістає аж до столиці.
    Може, я чогось не доберу,
    Бо пишу про спілі дупки й циці?

    Той хвостище лупить всіх підряд,
    Розлякав на сайті чорногузів.
    Кожному митцеві - міх порад,
    Розірвались дружба і союзи.

    В кухлі буря і черговий сказ,
    На кону словесні викрутаси.
    Тут би циган миттю розібравсь,
    Лупаками блима на Пегаса.

    Без сатири віршик - золотий,
    А на світлі - сіро й нецікаво.
    Досить. Наберу у рот води,
    І піду в садок ловити гави.

    03.09.2018р.

    Пора

    Ряба жона - весела і не злюща,
    А з гострим носом, звісно, вереда.
    Здиратиме щоденно шкаралущу,
    Обсмиканою буде борода.

    Нема рябих! Чкурнули до Європи,
    Там бум на кирпоносих і рудих.
    Тому усе життя ходжу в жалобі,
    Амуру чимось я не догодив.
    '
    'Куди не гляну - діви дятлодзьобі,
    Ще й гострі як у тигрів пазурі.
    Знайти собі дружину - той ще клопіт,
    В метро шукав, на пляжах - аж зопрів.

    У фей іззаду камінь, не памушка,
    (чоловіків лякають кістяки).
    Мій ідеал - струнка, під небо тушка
    І в салі куртуазні мослаки.

    Вовтузяться давно друзяки в гніздах,
    Моя ж пустельна нудиться нора.
    ...Іде назустріч відьма пломениста,
    Знайомитися, братики, пора.

    03.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (33)


  2. Ігор Шоха - [ 2018.09.03 09:44 ]
    Чорно-біле й кольорове
    Повертаю у сни кольорові,
    неосяжні у білому світі,
    де уява малює готові
    як на парті дитячі графіті.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші ще юні літа.
    Кожну сторінку гортай,
    не оніміють уста.

    І тоді наше біле і чорне
    постає кольоровим курсивом.
    Пригадається все неповторне
    і забути його неможливо.

    Через далі і милі розлуки,
    поза гавані, площі, причали
    ще почуємо душ перегуки,
    що ніколи іще не звучали.

    Як оцінка за усні уроки
    наша доля іще усміхнеться,
    і зійдуться усі одинокі
    паралелі на лінії серця.

    Де ти? Почуй, пригадай
    наші далекі літа.
    Першу сторінку гортай.
    Не затамовуй уста.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2018.09.03 05:12 ]
    * * *
    І. Г...
    Тече в минуле неквапливо
    І нашу зустріч довжить час, –
    Я п’ю потроху “Львівське пиво”,
    А ти вподобав “Квас Тарас”.
    І більш міцнішого не хочеш,
    Хоч я – завжди напоготів, –
    Лиш тільки мрійно мружиш очі
    Від плину дум і почуттів.
    Ти, друже, зовсім не змінився, –
    Поміж кав’ярень і пивниць
    Уважним поглядом мисливця
    Стріляєш мітко в молодиць.
    А я уже, усім на подив,
    Не поглядаю навсібіч, –
    То ж не скажу, коли виходив
    На полювання дивних стріч.
    Та що ми все про дріб’язкове,
    Про те де був і з ким бував,
    А про поезію ні слова,
    Немов нема до неї справ.
    Вона нас, Друже, подружила
    І поєднала, і змогла
    Обом додати віри й сили
    Із товщ натхнення джерела.
    І ти мені читаєш вірші,
    І я розказую свої –
    Про наші прикрощі найбільші,
    Про спільні радощі малі.
    Мабуть, змогли б цілодобово
    Судить про вірші та дівчат,
    Бо слів не бракне для розмови,
    Щоби мовчання проганять…
    13.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.02 23:39 ]
    Вересневе літо
    Все ще збереглося: сонечко яскраве,
    Печія-спекота сушить береги.
    Озеро сміється сяйвом величаво
    І лілеї – в танці злотнім навкруги.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Завмирає вечір у чарівнім гаї
    І шепоче тихо лагідні слова.
    Він мойого серця ласку зберігає,
    А воно, зраділе, ніжністю співа.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Де-не-де палають, багряніють віти,
    Осінь, ти – художник, вже іди, іди.
    Барвами чаруєш дивно, розмаїто,
    Та прошу – затримай мряку й холоди!

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    2.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  5. Ігор Деркач - [ 2018.09.02 21:34 ]
    Утрачені перспективи
    Не так лякає небо крутія
    як, може, помогти йому бажає
    найти своє утрачене ім'я
    і не шукати вирію до раю.

    Такі уже закони житія,
    що кожен має те, чого немає,
    як мила наречена нічия
    або дощі нараяні у маї.

    Якби на перепутті у сезам
    не спокусився яблуком Адам,
    які плоди вкусили би онуки!?

    На Каїна не був би схожий Хам,
    а Мухамед не видумав іслам
    і не чекали б на пекельні муки.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Сонце Місяць - [ 2018.09.02 15:55 ]
    Осінній день (R. M. Rilke)
     
    Владарю, час. Вже літо відбулось
    У тінь сховавши сонячні кадрани
    овій вітрами долішнє тепло

    Звели плодам налитись по сам край
    вділи їм зо два дні з південним гартом
    примусь достиглі грона добирати
    останній цукор в тьмяний виноград

    Тепер безхатченко дім не збудує свій
    Тепер самітник більш ніким не званий
    З безсоння, книг, по довгім листуванні
    бродити по алеях піде він
    в поневірянні, в падолисті раннім





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Вадим Василенко - [ 2018.09.02 15:59 ]
    ***
    Ця безголоса тінь, цей голос, що без тіла,
    це тіло, що зі снів свою спиває силу,
    і горнеться незграбно й неуміло,
    струнке, як підняте над водами вітрило.
    Раптовість пізнання подібна до згорання
    речей і образів. Незвідане як спалах,
    рожевим цвітом вибухне, до рання
    на пальцях пелюсток, безрадісно опалих,
    зостануться сліди терпкого дозрівання.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:09 ]
    Замри на мить
    Життя дається люду задля чого –
    невже лише щоб черево набить?
    Щоб підтюпцем здолать свою дорогу
    чи насолоджуватись щастям і любить?!.

    Для чого в світ приходимо цей грішний
    і знову й знову так же грішимо?..
    Дивлюся збоку і буває смішно,
    що в домовину вічно спішимо…

    І кожен риє сам собі могилу –
    хто жадністю, хто блудом, хто слівцем…
    Поглянути на декого несила,
    як уявляє він себе співцем.

    Співає всяк про віру і свободу,
    про цінності духовні та добро,
    що славний рід не знає переводу,
    та прикриває все ж своє нутро…

    Скінчається усе і все минає,
    не станеш виключенням, голубе, і ти.
    Замри на мить і полюбуйся раєм,
    вкуси на смак святої красоти!

    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:12 ]
    Спасибі друзям
    Навколо друзі – мов старе вино,
    йому десятки, а то й сотня, років;
    як вишивки яскраве полотно
    зі стразів, що зоріють на всі боки.

    Вина того іскристого бокал
    мені примхлива доля дарувала.
    Один – рубін, а інший мов опал,
    але вони – то суть всього загалу…

    Із тим бокалом йду шляхом своїм,
    роблю ковток як радісно й сутужно.
    За смак і колір вельми вдячний їм,
    спасибі щире вам за вашу дружбу!

    Усім спасибі: поряд хто в цей час,
    кого у колі зараз цім немає,
    а особливо тим – що від образ
    їх заздрість і досада розпирає.

    Останнім, як не дивно, вдячний теж,
    хоча й завжди тримали у напрузі.
    Не має булим моя дяка меж,
    що вчили цінувати справжніх друзів!

    02.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  10. Василь Кузан - [ 2018.09.02 11:54 ]
    Про надії і строки
    Віктор Кучерук

    …Щоб сьогодні поміж нами
    Порожнечі не було, –
    Доторкнись до губ губами
    І зігрій сльози теплом.
    Поцілуй, неначе вперше, –
    Із надіями і в строк, –
    І відразу стане менше
    Насторожених думок.

    Про надії і строки
    (пародія)

    Без надії поцілунки,
    Як в яйці самий жовток.
    Хоч відгукуються лунко –
    В голові клубок думок.
    Вмиюсь теплими сльозами,
    Сліз гірких зроблю ковток…
    Доторкнешся лиш губами –
    Можу не спинитись в строк.
    Зникне раптом порожнеча
    Через двісті з лишнім днів –
    І радітиме малеча,
    Що я вчасно не зумів…

    02.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.02 11:31 ]
    Душа - в чеканні
    1

    Щаслива жінка, не красуня -
    а розпромінене лице.
    На тин схилилась бабця Дуня:
    "Куценька сукня... Де кільце?
    Де ухажор - отой заїжджий?
    Марнієш, сливко у соку..."...
    А обіцяв торік на Фіджі,
    зривав жоржини на скаку.

    2

    Жовтіє рай із кукурудзи.
    Шипшинку Єва рве на чай...
    Душа - в чеканні! Що їй глузи?
    Він шле щедротно "вибачай..."...

    Село. Хатина. Стеля, столик...
    Відбудувати б... жити тут!
    Штампує десь деталі Толик.
    Пахтять цигарка і мазут.

    3

    Скрегочуть коники... бджолино.
    Ряденця випрані. Четвер.
    Хлібинку випече - й полине...
    за блюдця вибалків, озер.



    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2018.09.02 10:38 ]
    Благодать
    Тепер моя жона без целюліту,
    Біля сапи ізвечора дріма.
    Поїду на роботу відпочити,
    Втомився від картоплі - сил нема.

    Забитий погріб, усмхнувся гордо,
    Кочу до клуні дині, кавуни.
    Загнала влада музу на городик,
    Пегасик обволочує лани.

    Одгарцював і сторч, і на колінах,
    У картопляних риючись ровах.
    На працю надихала Україна,
    Пирій, осот і злюща кропива.

    Не мучають безсоння і натхнення,
    На диво - навіть гамати не хо.
    Одне спасіння. - брага є скажена,
    Занюхую зеленим лопухом.

    Упав під тин, розслабилися нерви,
    Зникає дрож, ясніє голова.
    А осінь вже погрюкала у двері,
    Росою луг щоранку умива.

    02.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Володимир Бойко - [ 2018.09.02 08:53 ]
    Тільки сам
    «Побудуйте мені
    Храм любові, високим до неба!» –

    Та ніхто ж не збудує –
    І навіть дарма не канюч.

    Адже щастя твого
    Окрім тебе, нікому не треба,
    Ані храму любові,
    Готовим для тебе «під ключ».

    Тільки сам ти зведеш
    Власний храм і палац і фортецю,
    І розпалиш вогонь,
    І наповниш оселю теплом.

    Так призначено всім,
    Так оддавна у світі ведеться
    На життєвій стезі,
    Що провадить між злом і добром.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.09.02 08:47 ]
    * * *
    Звільнившись вперше на світанні
    Від неспокійних дум і снів, –
    Живу, як діду притаманно,
    Хоч так учора не хотів.
    Поміряв тиск, вагу побачив,
    І, позіхаючи в рукав, –
    Уважно, поглядом ледачим,
    Порожнє ліжко обійняв.
    І тихне день, і вік мій никне,
    В тісній кімнаті, без пуття, –
    Гардини старості на вікнах
    Моє затьмарили життя…
    22.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  15. Василь Кузан - [ 2018.09.01 23:49 ]
    лезо літа вирізало острів
    ***
    лезо літа вирізало острів
    з жовтого окрайчика тепла
    потекла між листя позолота
    тягне плуга туга
    в небокрай

    пахне прілим листям і землею
    діти виростають
    як гриби
    спогади у кошика збираю
    бо любив

    загинає пальці невідомість
    і курчат вигулює
    стерня
    ясенами вперлися у небо
    дні що їх багато
    і нема

    гойдалка вигойдує проміння
    джерело зажурою дзюрчить
    дикими качками й журавлями
    до життя вигадую
    ключі

    01.09.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.09.01 20:07 ]
    Вистава
    Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
    На полі косить дід хазяйновитий.
    Мальвіна ж пише вірші. А П"єро
    Пішов коханцю дарувати квіти.

    Життя пливе в ніщо, стікає час,
    Немає ні любові, ані друзів.
    А поруч - молодечий мартопляс,
    Ростібує рука останній гудзик.

    У Ворсклі мавок-лоскотух нема,
    Усі в столиці - до ста літ пологи.
    Тортиллу тягне в пущу Дуремар,
    На старість звеселивсь - ні дня без оргій.

    Вставляю у панно останній пазл,
    Озвучую фінал в любовній мантрі:
    Маріонеток смиче Барабас,
    Ніс Буратіно догоря у ватрі.

    01.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  17. Володимир Дубровський - [ 2018.09.01 18:02 ]
    Без кохання
    Я кохаю тебе все життя
    А ти збайдужіла й не варта кохання.
    Але що поробиш, нема вороття
    І серцю не скажеш навіщо чекання.

    А розум мій каже, що час проминає
    Відходять в минуле роки молоді
    А те що малюю, того вже немає
    Ніколи й не було, приснилося в сні.

    Я вірив у те, що придумав колись
    Без мене не можеш ти жити,
    Але від любові пора відректись
    Не буду я більше любити…

    Не буду чекати від тебе нічого
    Ні слова хорошого, ні співчуття
    В душі я звернусь лиш тільки до Бога
    Я винен, караюсь , прошу каяття

    Я винен у тому , що вірив в кохання
    Що душу свою я віддав всю тобі
    А ти все не бачиш , не чуєш, не знаєш
    Чого це все варте мені…
    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Шоха - [ 2018.09.01 17:26 ]
    Зоологічне
    ***
    Иншої не маємо роботи.
    Ирій залишають журавлі.
    Чую за индиками жалі,
    иклами лякають бегемоти,
    чоколаду мало у болоті,
    і нема етеру ув селі.

    ***
    Розумаки! І куди вже далі!?
    У Содомі панікує Лот.
    З точки зору етики й моралі,
    поки осягаємо скрижалі,
    ми є найлютіші із істот.

    ***
    Не умію як умів донині
    оцінити жаб і журавлів.
    Жаль, немає, як зоїл хотів,
    у «Червоній книзі» України
    як і у граматиці – «жабів» .

    ***
    Кусають оси і собаки.
    Лікує вкушене краса.
    Жаліє скошене коса.
    А як боїшся залізяки,
    не зазирай у небеса.

    ***
    Не чекай свободи – ані завтра,
    ані у майбутньому, щодня,
    поки смолоскип нічної варти
    задуває, нації не варта,
    українофобська комашня.

    ***
    Є іще надійна мімікрія.
    У підпіллі, а не у бою
    оживає віра і надія...
    А вівсяна «зоотерапія»
    Юґи й К° угледіла змію.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.01 13:57 ]
    Погідно
    1

    Лубочно малює каскади асан,
    описує жіночки охи та ахи.
    Лиш літери-букви... Шукаю екран.
    Жаліти чи заздрити? От бідолаха...

    Запевнює: "Я - ого-го!.. Йду в піке..."...
    Пахтіє цибулею, салом - від вірша.
    Поставлю між нами гінкий турнікет,
    без автора штибу такого - не гірше.

    2

    Три музи, три стежки... Три віяла. Сон.
    Словесні скарби шерехтіють, погідно.
    Наснився красивий смаглявець Ясон.
    І берег дивочний, напевно, Колхіди...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2018.09.01 12:50 ]
    На порозі осені

    Скінчилося жарке південне літо,
    радіємо осінній цій порі.
    Ідуть насилу в школу знову діти,
    несуть у ранцях перші букварі…

    Серпнева вочевидь спадає спека,
    вже лагідніше сонце погляда.
    До хуги з лютовіями далеко
    і кучугури снігу – не біда.

    Ще вдосталь часу до дзвінких морозів,
    це станеться, як листя опаде.
    Яскрава осінь нині на порозі,
    в чарівну казку вересень веде!

    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  21. Микола Соболь - [ 2018.09.01 06:26 ]
    Стежка до осені
    Стікає серпень. Осене, привіт!
    Даруй діброві чудотворну вроду
    І «бабиного літа» насолоду,
    І мідне шелестіння клена віт.

    Стрімкі потоки днів не зупиню.
    Та, хай роси нап’ється ще природа.
    Попереду зимова прохолода,
    А хочеться не снігу, а вогню.

    Розпечених листків, де сонця цвіт,
    Де крапельки сльози на павутині
    І неба перепліт в аквамарині…
    Іду до тебе, осене, привіт!
    01.09.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Віктор Кучерук - [ 2018.09.01 05:48 ]
    * * *
    Хоч багрецем укрила осінь
    Навколишні сади рясні, –
    Ми ще цілуємося досі,
    Як молодими навесні.
    Немов посклеювали губи
    Обом закоханим дощі,
    Бо розлучитися до згуби
    Ніяк не можуть дві душі.
    Байдуже нам про що розмови
    І хто як дивиться услід, –
    Ми не втомились од любові,
    Вона одна серця ріднить…
    01.09.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (1)


  23. Сонце Місяць - [ 2018.08.31 23:58 ]
    дивертисмент
     
    минай сезоне привідкритий
    чого тобі шукати меж
    екзистенційні безпросвіти
    прострації супроти решт

    бач квіт розвіяв вітер
    & хмарини дме в
    неплинні небеса сторонніх візій
    обронзовілі контури дерев

    щоденне сновидіння те ж
    меланхолійне & довільно
    пустелю ночі перетнеш
    не ущухають війни

    & знов у злотім у модерні
    зоріючих усяк бентег
    лови хвилинне одкровення
    хай недовірливо просте

    пливи
    кораблику
    собі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Іван Потьомкін - [ 2018.08.31 21:11 ]
    Чари осені

    Це осінь насилає чари.
    Так римовириться-гуркоче голова...
    ...Все напливає,
    Все сплива –
    І товариство, і думки, і мрії…
    І я десь поміж травами і птаством
    Блідою цяткою впаду,
    З’єднають лінії безмовні
    Політ, буяння і ходу...
    О ти, підтоптане єство,
    В тобі ще стільки знади-міці,
    Та вже запізно крикнуть:
    «Veni, vidi, vici!»
    Радій з чужого талану.
    Роби що сила,
    Щоб талану поталанило.
    ...Це осінь насилає чари.
    У кольорі, у гомоні, у порухах душі –
    Нічого повного, усе наполовинне:
    Напівчуття, півтони, півжалі.
    За руки взявшись, ловить лист кленовий
    Малеча гамірна і вікопомність.
    А осінь сипле, сипле свої чари.
    І римовириться-гуркоче голова.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2018.08.31 21:37 ]
    Помер...
    Помер гравець чужого поля -
    співак засмічених епох
    пиріг святковий... краєць-доля
    а кажуть що, єдиний Бог…

    І знову й знов приходить сумнів
    не десь, під боком гам… Ордло
    ізрешетили бризки клуні
    а кажуть що, единий Бог…

    Заплівся світ із несенітниць
    хіба мечем, хіба баблом?!
    а Сонце - сонечко все світить
    на правду схоже - єден Бог…

    Помер сьогодні песик, кролик
    вовчиця, птах, єдинорог
    уп’юсь нарешті антиболем
    хіба Душа - і є той Бог…
    31-08-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.08.31 17:52 ]
    Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
    - Постріляй очицями, кохана!
    Кінчик носа устроми увись!

    Он, сусід щодня стрибає в гречку,
    А мене вважає люд святим.
    Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
    Відпочила? Ну, тоді летім!

    Ох і гарно попід небесами!
    Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
    Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
    Розкошую, наче падишах!

    Лінюх повза із радикулітом,
    Ззаду відгодовує м"яке.
    Натомились. Треба відпочити,
    На фінал заходим у піке.

    31.08.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Вероніка Новікова - [ 2018.08.31 16:41 ]
    Хвилює
    Ти чому не пишеш? Та ні, пишу.
    Просто хвилі віршів минають берег.
    Я їх відпускаю поза межу.
    А вони стоять собі у дверях.

    Дивляться за пазуху, шукають ще
    Ту мене, колишню. В старому слові.
    Ту, яку за руку ніхто не зловить.
    Але місце доторку пече.

    Я тепер не знаю, куди це все.
    Від штормів у моря немає ліків.
    Я їх відпустила, а ніби викинула.
    І стою хвилююся, бо несе

    У відкриті двері, поза межу.
    Їх тримають вірші, щоб тільки вітром
    Не накрило берег, де я лежу
    Й відкидаю тіні від смуги світла.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Деркач - [ 2018.08.31 14:10 ]
    Самураї Кремля
    Підійшла Японія до краю.
    Закуріли їхні острови.
    Все, що Будда нації бажає,
    в руцях православної Москви.

    Від Кремля до самого Китаю
    все гниє з одної голови.
    Явно клепки їй не вистачає,
    а на пласі – піки й булави.

    Рашею керують поторочі.
    Кожному і кожній – по керму.

    По кормі парафія не хоче.
    Їй – місток у пекло – у Криму...

    Самураю мало тамагочі,
    харакірі хочеться йому.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.08.31 13:44 ]
    Між осінню і літом
    Спускається стежиною в долину
    Золото-серпень в жовтому брилі,
    У вирій з журавлями він полине,
    Залишивши свій слід на цій землі:

    Червонобокі яблука і сливи
    Та груші соковиті й виноград,
    А на столі на білій скатертині
    З нового урожаю коровай.

    За ті дарунки, що він нам залишив,
    Подякуємо серпню від душі.
    Йому у спину вересень вже дише
    Між осінню і літом на межі.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2018.08.31 09:20 ]
    Любові мить
    Ти приголомшливо красива,
    про тебе мріяв все життя!
    Утриматись мені несила –
    зробив для себе відкриття…
    Я зупинитися не можу,
    назустріч подумки несе!
    Немає в світі огорожі,
    що спокій мій тепер спасе…

    Твоя чаруюча усмішка
    умить мене в полон взяла.
    Свою побачив Білосніжку,
    що дарувала два крила.
    Твій погляд ніжний і привітний
    вражає щирістю навік!
    Пройти не має шансів вільно
    повз тебе жоден чоловік…

    Очей підняти вже не смію,
    та серце лиш тобою снить.
    Чаклунко із моєї мрії,
    благословляю я ту мить,
    як сонце визирнуло знову
    і небо стало голубе,
    як задзвеніла колискова –
    коли побачив я тебе!

    31.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Шоха - [ 2018.08.31 07:15 ]
    Арії самоти
    Якщо поезія не та,
    не тими пишеться словами,
    не ті озвучують вуста,
    то перечитую Хайяма.

    І даленіє суєта.
    А десь за синіми морями
    веслує наша самота
    і чує опери ті самі.

    Лукаві зорі із небес
    перемовляються зі мною,
    віщують ласку поетес
    бодай ліричному герою...
    А за широкою рікою
            луною –
                    арії із мес.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Бойко - [ 2018.08.31 03:26 ]
    Суш
    Позасихали мальви крй дороги,
    В яру за лісом висохли струмки,
    І нікому прийти на допомогу,
    Бо у селі самі лиш пияки.

    Пересихає все, що серцю любе –
    Емоції, бажання, почуття.
    Помалу літо котиться до згуби,
    Як і життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)


  33. Ольга Паучек - [ 2018.08.31 01:32 ]
    ***
    Літо. зачекай,
    Не біжи за край,
    Не ховайся поміж верболози
    Ще одна доба
    Й осені пора
    Заснує туманом твої грози.

    Сонячне тепло
    Вітром розмело,
    Тихими дощами позмивало...
    Літо зачекай
    Не тікай за край,
    Мало мені було тебе, мало.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Адель Станіславська - [ 2018.08.30 23:12 ]
    Може
    Може відновлюсь знову,
    жити уповні схочу,
    збагну життя писати,
    чи як у юнь цвісти...
    Пустка запала, Боже,
    аж не розвиднять очі
    ані межі, ні краю...
    жодної хоч мети...
    Може оце навічно?..
    Може лиш на часину?..
    Пройдено так багато,
    спалено без числа
    докорів, суду, кпинів,
    заздрощів без причини,
    поміж штормів, негоди -
    човником без весла...
    Може захочу, Боже...
    Може... А може кину
    виклик своєму серцю -
    в собі чуття зітри!
    Стомлено усміхнеться
    світло що згорі лине:
    Тішся, допоки студять
    жар твій пругкі вітри...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Дубровський - [ 2018.08.30 19:30 ]
    Мати
    Прийшла квітуюча весна
    І пам’ять колихне оте далекеє життя
    Як я малим хлопчиною страждав
    Тому що ласки материнської не знав

    Від горя й праці мама на той світ
    Пішла залишивши маленьких двох сиріт
    За них віддала все своє життя
    І з думкою про них навіки зникла в небуття.

    І знову біля могили матері стою
    І рідну матінку свою молю
    Пробач мені, пробач мої гріхи
    Що може я тобі колись зробив
    О матінко я половину вже прожив…

    Але мовчить матуся у могилі
    Й змінити це ніхто не в силі
    Лиш чорний хрест, червоні квіти
    І смуток в серці ніде діти

    Але весна не знає злого горя
    Й не дивиться кого яка спіткала доля
    Цвіте, буяє і радіє ,
    Бо сумувати й плакати не вміє

    Людина ж серце має, що болить
    Від лиха й втрати у вогні горить
    Горить поволі та й згорає
    Лиш попелище після себе залишає

    Я ж біль через усе життя несу
    Й тому сумний у цю веселую весну
    Могила й квіти крають мою душу
    Але життя іде, я далі жити мушу

    Мої роки минають наче дні
    І все ввижається мені
    Що матінка жива і молода
    На мене дивиться, лиш посмішка її сумна

    Чого ж ти зажурився сину ?
    Тебе в біді і горі я не кину
    Я ж мати і тобі я не чужа
    І з вами діти вся моя душа

    Я її голос чую і бачу добрі очі
    І краще на душі і не страшні вже ночі
    Вона зі мною її ласка і тепло
    Зі мною щирість, мудрість і добро…

    Прощук Михайло Степанович
    Дубровський В.В
    Березень 1997 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Василь Кузан - [ 2018.08.30 11:13 ]
    дзень
    ***
    дзень
    дзенькає монетою крапля роси
    падаючи з листочка у порожнє відро
    біля ґанку

    дзен
    достигає під серцем
    наче яблуко
    під ранішнім променем

    день
    вилуплюється з чорного яйця тиші
    і тулиться до руки
    тонконогим курчатком

    дум
    ніби бджіл довкола
    меду шукають
    у квітах сивих

    29.08.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  37. Ігор Деркач - [ 2018.08.30 10:32 ]
    Простенькі наративи
    Ой, радянські православні,
    вам лише відомо,
    що є зле, а що погане
    і яка кому догана
    у своєму домі.

    А мені казали гуру
    (і м'які, і терті), –
    не міняй свою натуру
    на овечу, вовчу шкуру
    і не будь упертий.

    Ні закону не порушуй,
    ані заповіту,
    не бери гріха на душу,
    оминай брудну калюжу,
    не одурюй світу.

    Не шукай собі пригоди
    на вино і гроші.
    І не думай при нагоді,
    що еліта у народі.
    Де вони, хороші?

    Залишай усім на спомин
    усмішку привітну,
    не клени, не бий поклони,
    обціловуй не ікони,
    а свою кобіту.

    Май усе, що є найкраще:
    і сім’ю, і хату,
    і немало, й не багато...
    А якщо тебе нізащо
    заперечує ледащо,
    є куди тікати.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Ніка Неві - [ 2018.08.30 09:56 ]
    Я - остання куля
    Я - остання куля в його магазині,
    Я - маленька, дурна та налякана.
    Він не молиться нині ні Батьку, ні Сину,
    Лиш до неба шепоче:
    «Ні, не загину…»
    Я не плачу -
    Нема сенсу плакати.

    Я воліла б застібкою бути на сукні,
    А ще краще – блискучим ґудзиком,
    Бути свідком цілунків його незабутніх
    Та чекати коли він дістанеться суті,
    Що кохання - чарівна музика.

    Я хотіла би бути малим дзвіночком
    Чи у брязкальці намистинкою,
    Щоби зранку будити його синочка
    Та збирати сни і казки до візочка,
    Щастя в’яжучи павутинками.

    Я - маленька куля,
    Мій шлях у набійник,
    Звідти в пекло ствола
    (А надворі зима)
    Я загину сьогодні, не здійсняться мрії,
    Та залишу йому хоч маленьку надію...
    Тільки б знати, що згинула…
    Недарма.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Сушко - [ 2018.08.30 04:53 ]
    Прощання з генієм
    Одчепилась мара аж під осінь,
    Надто довго химеру терпів.
    Довелося влупити по носі
    Та скрутити млинця на губі.

    - Все не так! Все не те! Не до ладу! -
    Верещала, неначе пила.
    То на шию ловкенько присяде,
    То пір'їну скубне із крила.

    Скреготнула об стелю корона,
    Дощ із іскор в обличчя війнув.
    Залящало: - Не мацайте трону!
    І шануйте! Шануйте! Шану...

    Позакривано наглухо двері,
    Сів писати любовні рядки.
    Глип в вікно - знов напружились нерви -
    В хату світять чиїсь лупаки.

    29.08.2018р.

    В садку

    Вимуркує під боком кіт Баюн,
    Хитається калини всохла парость.
    Розтанула безслідно мила юнь
    І силою веде до шлюбу старість.

    Мій друг поважний, в салі, запанів,
    Рохкоче паця, мукають корівки.
    Я ж сивим став, а мудрим - досі ні:
    Ані землі, ані майна-готівки.

    Є хрестик, ліжко, ложка і жона,
    І домовина з дуба на горищі.
    Обходить стороною дім варнак -
    Нема чого украсти, окрім віршів.

    У світі, кажуть, сіро без митців,
    Сяйнистого бажають, меду, шарму.
    Та на слова немає покупців -
    Товар дешевий, не беруть й задарма.

    Засумував. Мокріє борода,
    Не лізуть геть у голову рулади.
    Захлипав дощ, кульбаба обліта,
    Із саду хутко човпаю до хати.

    28.08.2018р.

    Насолода

    О, читачі! Од вас, сумних, іду я -
    Зовуть на поле бульбові рядки.
    А сонце пражить! Спека аж лютує,
    Комарики встромляють хоботки.

    Хрустить у попереці, крапле з носа,
    Від куряви почмихує жона.
    Од лінощів рецепт - похила поза,
    А стане млосно - з"їжте кавуна.

    Вганяються в ріллю стрункі лопати,
    У небо настовбурчились задки.
    Поете! Покажи чого ти вартий!
    Помни добряче кволі п'ястуки!

    Моя найкраща поза - на колінах,
    Коли встаю, копита аж дрижать.
    У возиках, на роверах, машинах
    Бурундуки цургенять урожай.

    Він цьогоріч, скажу вам, знаменитий:
    Є крупна, є мілка - на всі смаки.
    А трутні вдома пишуть тинди-ринди
    І шпетять працьовитих селюків.

    Мішок на горбака з розгону "Опля!",
    Аби не впав - підтримує кума.
    Коли, братва, копається картопля,
    То на дурниці часу геть нема.

    30.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  40. Сонце Місяць - [ 2018.08.30 03:04 ]
    четвер
     
    фортепіанна анна не відмічає
    зміни на ліпше чи краще
    в сучасній содомський гоморрі
    симулякрів & тавтологій
    котрі теж за п’ять хвилин вірші
    дошкульніші або глибші

    на вогонь сама ставить кавник
    квітуючи мовби звичайно
    & музика летаргійна
    крізь рухи її лине
    ліниві немов думки

    це ніякий не психоаналіз
    аніяка не псевдореальність
    ані заздрість ані навпаки





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  41. Козак Дума - [ 2018.08.29 19:32 ]
    А хочеш?
    А хочеш – залишимось разом?
    Не місяць, не рік – до кінця!
    Лише не сприйми як образу,
    що зараз не зву до вінця…

    А хочеш – лічитимем зорі
    до ранку з тобою удвох
    в безмежному дзеркалі моря
    і свідком нам буде лиш Бог!

    А хочеш – щоб мрії ми наші
    сплели у барвистий вінок
    й пили із бездонної чаші,
    смакуючи кожен ковток?

    А хочеш – здолаємо спільно
    самотності чорну біду
    й себе відчуватимеш вільно?
    Та я за тобою піду!

    29.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Ніка Неві - [ 2018.08.29 18:21 ]
    Квести
    Все як в житті
    В салоні старого трамваю:
    Хлопчик маленький годує свого тамагочі,
    Жінка вагітна
    (осяйно щасливі очі)
    Ніжно торкає животик й тихо:
    «Чекаю…»
    Чоловіки, як годиться, читають газети -
    Що там у старому світі сталось нового?
    Гучно лунає пісня,
    Мотивчик танговий
    Та посміхається люстру файна кобєта.
    Біля віконця присіло дівча довгоноге,
    Зеленооке,
    Руде, у квітчастій спідничці,
    В кошику сонце,
    Пломбір,
    Полуниці
    Та черевички рожеві,
    Мабуть для мілонги.
    «Що ти тут робиш?»- дівчисько зухвало питаю,-
    Кралі з такими очима місце на глянці,
    Білим метеликом з принцем кружляти б у танці…»
    Лиш посміхнулось
    і хитро:
    «На осінь чекаю…
    Хочеш зіграти зі мною в цікаві квести?
    Дам тобі коди,
    Мітки.
    Паролі,
    Підказки,
    А нагородою буде… чарівна казка.
    Бачиш хлоп’я в капелюсі на перехресті?
    Він наймолодший, первісток, полудень, хресник.
    Звуть його батьком ґедзів та кошенілі,
    Любить півонії, флокси, ромашки білі,
    Довшого дня та коротшої ночі наперсник.
    Хто він?
    Вгадала?
    Добре…
    То їдьмо далі?
    Чуєш як горлиця сіра журно туркочить,
    Папороть квітне цієї дивної ночі
    Й хлопів лоскочуть до смерті мавки зухвалі.
    Трійко зупинок…
    Медом запахло та житом,
    Тепле повітря, наче цілунок дитини,
    Напівпрозорі серпанки із павутини…»

    Досить вже!
    Я здогадалась…
    Дівчина-літо!!!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Лія Ялдачка - [ 2018.08.29 16:23 ]
    Малюю перехожим крила
    Малюю перехожим крила
    На склі маршрутного таксі,
    А ті скидають їх безсило,
    І ось уже дорожнім пилом
    Лягають крила у руці.
    Там за вікном серпнева спека,
    Парує спечений асфальт,
    Дощать слова рекламних шпальт,
    Кріз їх набридлий їду гвалт
    За місто пасербом хай-теку.
    Тікаю з міста, місто, прощавай!
    На пару тижнів, днів, чи дві години
    Немає щасливішої людини,
    І не шукаю іншої причини,
    я просто хочу бачить небокрай.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  44. Марія Дем'янюк - [ 2018.08.29 14:20 ]
    Братику
    Все ще не вірю, лише розумію
    Що відбулося:
    Я вже ніколи(!) не чутиму
    Запах твого волосся.
    Ми вже не питимо чай
    До глибокої нічки,
    І не тектиме розмова
    Тихенька, мов річка.
    Та на твоєму плечі
    Глядучи на тополю,
    Не шепотітиму
    Ясновсміхаючись долі.
    Поруч з тобою у цьому житті
    Вже ніколи не буду...
    Братик єдиний,
    Я твого "люблю" не забуду!
    Душу солонить сльоза,
    Кровоточить рана..
    В небо здійнялись слова -
    Помолилась старанно...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  45. Козак Дума - [ 2018.08.29 10:36 ]
    Кремінь чи діамант?
    З юнацьких літ пішов у світ картатий –
    писав, навчався… Хоч і не ван Гог,
    з дипломом все ж путівку за Карпати
    з Вуж-города отримав педагог.

    Казанка, Миколаїв, школа, діти,
    редакції журналів і газет…
    Із Музою мандруючи по світу,
    зростав невпинно молодий поет.

    Постала в височінь „Травнева арка“
    й „Південним сяйвом“ вкрилася вона.
    „Танок вогню“ змінила досить шпарко
    „Елегія троянського вина“.

    У „Літній час“ шукав він „Шлях по зорях“,
    з „Синопсисом“ на вепра полював*,
    ще й „Пектораль“ купав у Чорнім морі
    та „Скіфське золото“ в „Літопис“ нотував…

    Доробки творчі всі перелічити
    не вистачає пальців на руках –
    перлинами покликані зорити
    поезії всесвітньої в віках.

    Таких людей в суспільстві одиниці,
    вони за шахом завше ставлять мат.
    З бурштину журавель** він, не синиця.
    Людина-кремінь, глиба, діамант!

    21.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.29 09:39 ]
    Хараман

    1

    Муза - це не муха...
    Діва-хараман...
    Вловлене щодуху
    гамкне пелікан.

    Зеленіє ряска,
    густо верболіз.
    А мені три маски
    Карабас приніс.

    - Одягай... зумієш...
    Ниточки - до рук.
    Плаче Єремія...
    Час війни, розлук.

    Похвальбою дише
    схиблений сусід...
    І обійми ширші,
    оси між борід...

    Жевжик атакує:
    віршував для товп!
    Гепнув дуба буєм -
    завалився стовп...

    2

    Пошуканка стилю,
    перли... шрот... вода...
    Аркуші - на хвилю...
    Зловить Даліда...

    А чиїсь - дідисько,
    та й підпалить хмиз.
    Йдеш у люди... слизько.
    Обіцявся приз.

    Бійка за корони,
    пліточки, вінці...
    Мури оборонні.
    Блискавки - в руці.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2018.08.29 09:47 ]
    За рікою часу
    Тече, вирує і шумить вода,
    нестримна у найвищій іпостасі.
    Немає дамби, ані невода
    чинити опір цій кипучій масі.

    Сльозою, поки горе – не біда,
    і гіркотою на іконостасі,
    і кровію, коли іде орда
    за сатаною у попівській рясі.

    Та буде ще і радості сльоза,
    веселкою заграють небеса,
    і змиється усе лихе грозою.

    Омиємо свободу у росі,
    і люди називатимуть усі
    новою Україною-Русою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  48. Віктор Кучерук - [ 2018.08.29 08:17 ]
    За три кроки
    Коли до обріїв осінніх
    Біжать квапливо літні дні, –
    У співі сойки – голосіння
    Чіткіше чується мені.
    Хоч ще лишається три кроки
    До жовтолистої межі, –
    Вже в серце вглибився неспокій
    І розростається в душі.
    Сумна мелодія прощання
    Густіє й ширшає щодня
    Так, ніби вперше чи востаннє
    Землі оздоблення линя.
    Чомусь тремчу, неначе пташка
    В сильце впольована ловцем,
    Хоча ніякої острашки
    Ні наповічно, ні мигцем
    Нема в мені, – лиш одиноко
    На добре втоптаній стежі, –
    Хоч ще лишається три кроки
    До жовтолистої межі…
    28.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (3)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.08.29 06:14 ]
    Монахи та удовиці
    Ти бабця, кажуть, ворухка,
    Статура, правда, не дівоча.
    Візьми сирітку-мужика!
    Монахом жити більш не хочу.

    Я полатаю дах, паркан,
    А ти борщем помажеш вуса.
    На закусь досить огірка -
    Боюсь натоптувати пузо.

    Заскнів самотнім бобилем,
    Псуються без мужів вдовиці...
    А разом - це краса! Балет!
    Не знатимуть покою циці.

    Удвох сапатимем город,
    Чукикатимемо свиняку.
    Надійний я, не колоброд,
    До Трої не чкурну з Ітаки.

    Нарешті фею уламав!
    Об мене торсом хтиво треться.
    Тепер красуня не сама -
    Здалася лицарю фортеця..

    28.08.2018р.

    Щастя

    Самотністю душилося нутро,
    Ще б трохи - і перемогла горілка.
    ...Тебе не гнав, зоставив на добро.
    І правильно зробив - тепер ти жінка.

    Пірнув до дна в очей твоїх блават,
    Скінчилися навроки, траур, тризна.
    Із мрій моїх саджав квітучий сад,
    І рай ожив! Гримить любові пісня!

    На сірий світ лягло пастельне тло,
    Куди не глянь - трояндові бутони...
    Я віднайшов цілюще джерело,
    Хлюпоче щастя у моїй долоні.

    28.08.2018р.

    Рятуймося!

    Під ріпицю втелющився їжак,
    Це - критик. Я для нього як еспандер.
    Щодня мене батує без ножа,
    Уперто колупає кварки з ядер.

    Під носом булька луснула зі зла,
    Куснув би гада та не дотягнуся.
    Безсилля. Думка вмерла. Творчий злам.
    А хочу написати мусі-пусі.

    У нашій групі він тиранозавр!
    Шматує без розбору всю тусовку.
    Удушить Дездемону підлий мавр,
    Овечка не упорається з вовком.

    Давайте, браття, "банити" блоху,
    Вичавлюймо хутенько із фейсбуку!
    Ми ще покажем хто тут "ху із ху"!
    Ну, скільки можна цю терпіти муку?

    Ти ба! Із мене робить парвеню!
    Ще й муза устромляє в гузно вила.
    Та шкряботіти я не припиню,-
    Цю звичку подолати вже несила.

    28.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  50. Тетяна Левицька - [ 2018.08.28 20:46 ]
    На море
    - Набридли, любий, будні,
    Поїдемо на море.
    Шовкові сняться руни
    Чарівного Босфору.
    За хвилькою ще хвиля
    У філіжанці срібній.
    Розляжусь, як богиня,
    Ти - падишахом, рідний.
    На теплім узбережжі
    Лазурні краєвиди.
    Покірна без одежі,
    Прекрасна, мов Ісіда,
    На пляжі золотому
    Приємно знемагати.
    Не схочеться додому
    В Козару повертатись.
    Кохати стану п'янко,
    Розніжено, медово!
    - Я б залюбки, Тетянко,
    Але ж у нас Корова!
    Свиней і птиці швора.
    Города - соток двадцять.
    Для селянина море,
    як тундра для китайця.
    Тож збігай до сусіда,
    Скупайся у грабарці
    Бо теж мені Ісіда -
    Сто сорок без куфайки!

    (грабарка - копанка)

    2018р


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6