ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Ірина Вовк
2018.01.18 14:23
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна «Голодну Кутю», так як і на Святвечір удень українська спільнота нічого не їсть – постить. Сяде за «другу Свят- Вечерю» лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вар

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Багрянцева - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Я зможу чекати сумлінно...
    Я зможу чекати сумлінно.
    Ламати на крихти вівторки.
    Щовечора грати у твістер
    Із груднем зухвалим у парі.
    Я буду чекати незмінно…
    Імбирне міситиму тісто.
    За комір триматиму вітер,
    Що спритно роздмухує хмари.
    Я можу чекати невпинно,
    Збираючи спокій у жменю.
    І диву радіти буденно
    Навчуся,
    Повір,
    Неодмінно.
    5.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)


  2. Марґо Ґейко - [ 2018.01.10 14:26 ]
    ***
    Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
    Лиш одна в ложесна не тяжіє подібно квазару
    Що писала вогнем «мене текел…» царю Валтасару
    Віфлеємський алмаз, не вимірний земними каратами

    Вируватиму я, що край леза огнивом засвітиться
    (Як колись Саломе танцювала для п'яного Ірода
    На відзнаку за що, він занадто коштовну офіру дав)
    Хай примерклі агати займуться в сатинових китицях!

    Я терпітиму. Біль струменітиме в землю гранатами
    і вбиратиме краплі страждання зміїного плоскінь. Ці
    мужі конопель отруту ковтають, а довгих кіс кінці
    оплітаються стеблами в пасмо. Ніхто і не знатиме …



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  3. Петро Скоропис - [ 2018.01.10 11:01 ]
    З Іосіфа Бродського. Ex oriente
    Так, буцім Лівій Тит який, і він
    в шатрі сидів, не важив на шпарину
    світ за очі з пісками наздогін,
    правицею мнучи листа із Риму.
    Палило сонце. Стільки поспіль днів
    він брів один в безводнім океані,
    що видавав позір, що осклянів,
    що слини теж немає у гортані.
    Палило сонце. Стовпчик ртуті ріс.
    І вхід у кýщу чулий її смутків
    пісок заніс, заніс, поки він думав,
    які вони вологі, кілько сліз.

    ---------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.01.10 11:23 ]
    Самота
    За горлянку учепився час,
    Скоро час лягати в домовину.
    Старість - це потвора без прикрас,
    Виїда зсередини людину.

    Де ж та юність? Де шалена хіть?
    Де любов, що обривала віжки?
    Я літав. А нині все скрипить,
    Чимскоріш бажаю впасти в ліжко.

    Зморшки орють втомлене чоло,
    У руці тремтить із супом ложка.
    Аполон пощез. А є вайло,
    Хочу позитиву хоч би трошки.

    Намалюю хутко олівцем
    Краплю щастя на оцій сторінці.
    Бачиш, сонце сходить за Дінцем?
    За вікном цвірінькають синиці.

    Засіяли в серці вітражі,
    Зникла на обличчі груба зморшка.
    Внук благає: -Діду! Розкажи
    Гарну казку про Котигорошка!

    ...Та прекрасне мріялось дарма,
    З хати - вирва в сина та невістки.
    Танк потрапив в ціль. Дітей нема.
    Хлебче кішка молоко із миски.

    В Дикім Полі кинуті хати,
    Тягнуть долу спогади і втома.
    Я дивлюсь на схилені хрести:
    Нащо жити, ви скажіть, старому?

    10.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 11:31 ]
    Неминуче
                       І
    Усі умремо. Настає той час,
    коли і суєта суєт минає.
    На одрі ні чужий іконостас,
    ні Божий Дух нікого ще не спас
    ні у Аїді, ні в Едемі раю.

    На цій землі і найцінніший дар
    не грає ніякісінької ролі.
    Чи воїн ти, чи піший, чи гусар,
    юродивий, а чи могутній цар –
    усі однаковісінькі і голі.

                       ІІ
    Немає винятку. Уже
    очікує лиха година,
    якою не була людина.
    Їй-богу, не питай, – невже,
    невже і я у чомусь винен?
    Якщо і віруєш, то нині
    і віра не убереже.

                       ІІІ
    Дожилися до суду. Біда
    наступає катюзі на п’яти.
    А йому як із гуся вода:
    не упійманий – не винуватий.

    Вояки полягли на війні,
    а живого кидають за грати
    за накази чиїсь дурнуваті,
    за державу свою у вогні...

    Боже, як воно гірко мені,
    що за себе пора помирати.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (7)


  6. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.10 01:06 ]
    ***
    Я станцюю на лезі –
    На срібній заточці півмісяця.
    Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
    Я крещендо,
    Я шал,
    Я заверчена світлом, як саваном, –
    Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться

    Спокій чорних зірок на долоню дрібними агатами.
    Доторкнешся стегна, до розкрилля високо тягнутися,
    Аж закінчаться сили, бажання пощезне ураз. Ти сам
    Назовеш мене бісовим маревом, дівкою клятою.

    І забудеш, як спав між конвалій сердечного вистуку,
    Двоєдиного в мріях вчорашніх, а нині остарілих.
    Я станцюю востаннє:
    Падучою зіркою,
    Павою.
    Я метелик, що свічку собою
    У вибух
    Запалює.
    10.01.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (15)


  7. Іван Петров - [ 2018.01.10 00:03 ]
    Ходім?..
    Приходь. Проходь... Сідай.
    Розказуй, як там справи –
    справа й зліва?
    Чим живеш? Радієш чим?
    Нудьгуєш?..
    Уважність до подробиць
    кожних чую
    та незабутність
    до вагомих діл.
    Навпíл... Висóти
    в кожного свої,
    і перетнутись, мабуть,
    було б нам непросто...
    Але ж, нарешті, маю
    гостю! Але ж
    буває, врешті,
    квітка й зим?
    Засим дивись
    іще кудись за спúну,
    кудись уверх,
    звичайно ж,
    а не вниз.
    Туди, де, мабуть,
    линуть справжні
    мрії – нехай
    мої й за мить –
    твої. Також.
    Сьогодні я – багач,
    отож, ділюсь
    озимим... Нам
    ще до весни
    іти, іти, іти...
    А ти підглянеш
    трішки в мою
    скриню –
    найзаповітнішого?
    То ж –
    ходім?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  8. Козак Дума - [ 2018.01.09 23:33 ]
    Осінній менует

    Вином і сумом повнить осінь келих,
    на сонці грані років виграють.
    В вервечку снів барвисто-невеселих
    поринула моя життєва путь.

    Туман тривог думки мої клубочить
    і образи летять за неба край,
    та пам’ять відпускати все ж не хоче
    ласкаве літо й весняний розмай.

    Багрянець листям стелиться під ноги
    і на узбіччя падає душі.
    Іду вперед наосліп, без дороги,
    туди, де щедро пишуться вірші.

    Туди, мене чекає де безмежність,
    де тиск уже відсутній стелі й стін.
    Іду вперед, забувши обережність,
    туди, де не важливий часу плин…

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Галина Михайлик - [ 2018.01.09 23:49 ]
    «Коронований»
    Чи всім, хто перший, уготована корона?
    Адам, Іван Христитель, сам Христос…
    За ним: Стефан в суді синедріону,
    а там між варти - молодий Савло, -

    ще так далеко до його прозріння!..
    Ще буде шлях… У кожного він свій:
    стоїть Стефан під зливою каміння –
    апостол-першомученик святий.

    Зразок мети, незламності і віри,
    і сили духу, що змагає все!
    Із позачасся шле свої офіри
    до кожного, хто далі понесе

    дарунок пишний імені і долі,
    на третій день співаючи Христу.
    І хай здобуде у Всевишній Волі,
    величних справ корону золоту!

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (6)


  10. Марґо Ґейко - [ 2018.01.09 23:49 ]
    Царівна Місяцівна ІІ (присвячується О. Мазур)
    Ненадовго, бо жевріють ніжні проміння світанку
    Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці
    Поміж них перламутром відблискують світні зірниці
    Реверанс Місяцівни до Сонця зникає в серпанку

    Дочекається доки вечірня заграва розтане
    Доки люди підуть на гостину або вечорниці
    Замилується личком своїм у люстерці криниці
    Огорне покривалом зірок вигин гожого стану

    Починає дивитися в хвіртки, різьблені віконця
    Он, хлопчина не спить і немає ні тата, ні мами!
    Він замріяно стежить як світло іде килимами
    Віддзеркалюють зорі розвішані в хаті суконця

    Стій-но, відьмо прозора, безстидна, хижачко розкута!
    Не чіпай юнака, забирай краще тих, хто старіші
    Утікай, пам’ятають цигани візит твій торішній *
    Очі пустять на персні, волосся і шати на пута

    Неодмінно піду, лиш побавлю себе білим танцем
    Чом ти стовпником, отроче, став і завмер незворушно?!
    Обійму тебе лагідно буде можливо задушно
    Як полегшає, звіємось в небо залите багрянцем

    Найпростіша зі здобичі стане примхливій Царівні -
    Цей циганський юнак, що батьків його продані душі
    В співробітництві з бісом отримують хліб свій насущний
    Їхні внески різняться, тому і застави нерівні

    Що то діється? Руки втрачають звичайну рухомість
    Чари знищує звідкись повстала невидима сила
    Це лунає зі скиту молитва про зниклого сина
    Місяцівна прийшла по трофей - утікає натомість.


    *Посилання на фабулу вірша "Про Царівну Місяцівну" Федеріко Гарсія Лорка


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (3)


  11. Козак Дума - [ 2018.01.09 22:13 ]
    Місто темряви
    Мені приснився сон, страшний і темний, –
    я заблукав у місті зла і тьми.
    На троні посіпака, пес нікчемний,
    сидів бундючно і читав псалми.

    Я бачив Попелюшку, всю у чорнім,
    та кукіль вибирала із вінця.
    Чернець, що „Марсельєзу“ грав на горні,
    невинності зразком був для ченця.

    Пусту колиску ненька колисала,
    дитину вже поховано давно.
    „Титаник“ сива хвиля підіймала,
    він виринав і знову йшов на дно.

    Згустились хмари, потемніло море,
    а вітер заревів, як у сурму.
    Проснулись враз гармати із „Аврори“
    і сполохи розрізали пітьму…

    Мені приснився сон, страшний і темний, –
    я нетрями блукав у місті тьми,
    шукав дорогу вийти, та даремно…
    Як довго ще блукатимемо ми?!


    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  12. Руслан Лиськов - [ 2018.01.09 21:15 ]
    Нiчний жах
    Від нього немає спасу.
    Він бачить моі сліди.
    Хоч стій, біжи, чи іди,
    Наша зустріч-питання часу.

    Через біль, через жах і задуху
    Лабіринтами вулиць, днів,
    За собою чуючи спів,
    Я тікаю від нього щодуху.

    Я ховаюсь в тумані ночей,
    У пожовклих садах сновидінь.
    Та тягуча і згорблена тінь
    Вже моіх доторкнулась плечей.

    Сил немає позбавитись пут..
    Та вже пізно. І чую крізь сон
    Його голос, як тихий прокльон-
    Зупинись, зачекай -я вже тут.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Василь Світлий - [ 2018.01.09 21:00 ]
    Майстре, майстре…
    Майстре, майстре ,
    Що ти робиш !
    Ти пощо талант свій гробиш ?
    Нащо ти малюєш лиця ?
    І для чого тут криниця ?
    І навіщо нам вода ?
    Може, правдонька гірка ?
    Може, краще пуд той солі ?
    Добре, майстре!
    Годі, годі.
    Залишайся.
    Я піду.
    Ти шліфуй
    Свою інфу.


    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  14. Сокор Сокор - [ 2018.01.09 19:11 ]
    Прошлое и настоящее.
    Хочу забыть воспоминания, -
    В моей душе наводят грусть,
    Печаль, сомнения и терзания.
    Как будто не было. И пусть.
    Хочу забыть ушедшие годы,
    В коммунистической стране,-
    Где гибли целые народы,
    В голодной смерти и в войне.
    За серп и молот мы боролись,
    По пятилетним годам.
    И на нищету, мы напоролись,
    На зло соседним врагам.
    Никто не думал о свободе,
    Нас нищета равняла всех.
    День и ночь текли в заботе,
    Как труд Сизифовый, за грех.
    Но в глубине, - в сердце гложет,
    Борьба свободы и темноты.
    Казалась, жизнь стране дороже,-
    Но для страны, ты - порох ты.
    За "благо" шли в бой народы,
    Каналы, стройки, целина.
    Но ложь была, как вечны воды
    И в ней страна погребена.
    Но час пробил. Судьба свершилась —
    Самораспадом СССР.
    И вновь державы возродились,-
    Державы вольные теперь.
    И я вдохнул глоток – свободы,
    Свежесть - ласку ветерка.
    И окунулся в мир свободы -
    Но путь за блага не легка.
    Борьба за Волю еще длится,
    Телами дочек и сыновей.
    И еще не раз, слеза прольется,
    Наших, Украинских, матерей.
    Август 2017 р .



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Вален Серц - [ 2018.01.09 19:42 ]
    Ушльопки
    Чули, як Ноздровську вбили?
    А колись – Гонгадзе...
    Отакі мудили,
    як і педерасти.

    Зроблено, що зроблено.
    Всі змовчали, гніди.
    Час за вами, підари –
    писками... додолу!

    Взявся хто за зброю?
    Одгрібе – по повній!..
    Ходиш гонорово?
    Відкуштуєш знову!

    Разом з посіпаками...
    Сучками та піздами.
    Скурвився від страху?
    Все, мудак, запізно!

    Кожний – під прицілом.
    Кожна – стане раком.
    Жопи ви та гніди.
    Послабляйте сраки!..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.09 17:34 ]
    Своя...
    1

    Чарка веселощів - чаю,
    дрібка меліси, гризот.
    Всіх відпущу, пробачаю.
    Віршів нових з вісімсот.

    Варяться щі та пельмені,
    гази вбирають носи...
    Дивні присмаки - у жмені,
    муза хихоче: "Неси...
    Хай понаснажують. Сій же!".
    Тиша. Весна чи зима...
    Хорт зупинився: " ...о, свіже...".
    ...котиться зріла хурма...

    Сала накопчено з бодню.
    Прілі агітки, димок...
    Ген уклякають голодні.
    Тут карнавал... чи амок...

    2

    Не загублюся між масок,
    балерунів, пелерин.
    Ось атрибут садомазо...
    Шлягери...
    Душе, твори!

    Напівдитячі утішки,
    Слогани для шмаркачів...
    Не похитнулась нітрішки.
    Зодчий - "своя" - по плечі.

    Ось деміург за полтину.
    Десять муфлонів.
    Парнас.
    Вись оглядаю дитинно.
    Мудрість несе ватерпас.
    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.09 17:30 ]
    Серцю - струму!
    Озвучена, проспівана поезія


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  18. Анастасія Поліщук - [ 2018.01.09 17:27 ]
    Знову, дурний, вийшов з дому без шапки...
    Знову, дурний, вийшов з дому без шапки.
    Сам невдоволений.
    Сіють дощі.
    Тим часом скронями, наче по грядках,
    Вітер скитається, тихо скавчить,
    Дім віднаходячи десь у волоссі,
    Може, у зморшках посеред чола,
    Може, за вухом.
    Безпам'ятний, босий,
    Вітер - навзрид, мов чуже немовля,
    Десь попідтинню забуте навмисно,
    Напризволяще покинуте чи
    Промислом долі - одвічне розхристя.
    Вітер зітхає.
    Все сіють дощі.

    Ти так, напевно, і візьмеш за звичку
    Бути притулком для тисяч вітрів.
    Поміж волосся, у рисах обличчя
    Ти якийсь вітер приспав і пригрів.

    Знову виходиш із дому без шапки.
    Хмари - на небі,
    Мир - на душі.
    Вітер не скиглить - співає колядки,
    Поки не втомиться.

    Стихли дощі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Гупало - [ 2018.01.09 16:58 ]
    Загроза


    Ти можеш мене забути.
    Це сила твоя і слабкість.
    Побіля старої гути
    Зітруться сліди у крапку.

    Не так перейшлося поле,
    Не плакали ми ніколи.
    Було забагато волі
    І присмаку пепсі-коли.

    Від серця до видноколу –
    Загроза мене забути.
    І правда , як дівка гола,
    Боїться остуди-блуду.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  20. Сергій Гупало - [ 2018.01.09 16:09 ]
    * * *

    Де забагато волі,
    Там дощ укісно йде,
    Душа частенько гола,
    Інфляція ідей.

    Оці прадавні вади
    Природа рівноважить.
    Шмагає радо градом
    І щирих, і продажних.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.01.09 16:04 ]
    Я - кілер!
    Я - кілер! А наймають - читачі.
    Благають звідусіль про допомогу.
    Улітку бевзя щиглем замочив.
    Оклигав. Знов у хвіртку суне роги.

    В недопоета віхоть у руці,
    Але ротяку має надвелику.
    Дрижать мисткині та старі митці:
    Дрібний дристун, а крику аж до гику.

    Обпудило, сохате, всі кутки,
    Піїтам сумно, лячно, не до жиру.
    Потрібна клізма! І біжать рядки,
    Рецепт відомий - гумор та сатира.

    Мікстура файна. Наче одшептав,
    І прищекнув лопату-язицюру.
    Сатирик я, для муді - вовкодав,
    Деру живцем із мухоїдів шкуру.

    Вже не бебека, щезла байбуза,
    І сльози не зволожують повіки.
    Тож я піду, бо вже кричать "Спасай!":
    Точу перо, хай трохи покувіка.

    09.01.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  22. Кристіан Грей - [ 2018.01.09 14:22 ]
    Сон рябої кобили
    Лелеки, лелеки, летять, летять лелеки
    З Центаври Альфи до Сонця і Землі,
    Долають, долають нові й нові парсеки -
    Їх на Центаврі звали «журавлі».

    У небі, в небі єднаються щоночі,
    У вирій прагнуть, прагнучи біди,
    А із Центаври Альфи войовничі
    Летять, кружляють і туди й сюди.

    Навала валом на планету впала,
    На нашу Землю, квітчані сади,
    На чорноземи, орачів і рала,
    Навала впала і туди й сюди.

    Ой, очі, очі, очі ви дівочі,
    Де ж ви навчились зводити людей,
    Перетворили білі дні у ночі,
    А чорні ночі в білі, еге-гей!

    Позаплітали на вербі косички,
    Гарбу перевернули гарбузів,
    Ой-ой, дівчата, що у вас за звички,
    Від ваших чарів я осатанів.

    А поки хату файно підметете,
    Вівса насиплю в яблуках коню -
    Тоді із вами вип’ю tête à tête я
    І голих в ліжко згодом затягну.

    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7) | "І тихо звучала молитва © Михайло Нечитайло"


  23. Козак Дума - [ 2018.01.09 12:04 ]
    63. Пастухи
    Ще в давнину царі боялись
    своїх підступних ворогів,
    а особливо їхніх слів,
    які спотворити старались.

    Ви тільки вдумайтесь у те,
    що чернь собі вже дозволяла –
    під особисте покривало
    царя заглянути! Проте,

    це не одне джерело страху,
    їм змова видилась кругом.
    Тому мечем і батогом
    гнали народ простий на плаху.

    Бісили пошуки неправди
    вільного люду між царів
    і слідчий не один згорів,
    хто слідство вів супроти влади.

    Змінилось щось із тих часів?
    Тепер царі, окрім молитви,
    з народом затівають битви –
    не люблять правди голосів.

    І, як раніше, брешуть, крадуть…
    Вже не злічити їх гріхів!
    Невже таких ось пастухів
    благословив Він пасти стадо?!.

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  24. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.09 09:53 ]
    А твої очі кольору неба
    А твої очі кольору неба,
    Лагідні-лагідні такі і добрі,
    Хвилі морської очі у мене
    Ловлять твій ніжний люблячий погляд.

    Небо і море.Ці дві стихії,
    Яких приборкати ще не вдалося,
    В наших очах ясно сяють-зоріють
    І хвилями щастя хлюпають й досі.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2018.01.09 08:18 ]
    Що краще?

    Зі щирим краще хліб черствий з водою з’їсти
    і почуватися по-панськи,
    до миски чорної ікри як з підлим сісти,
    запивши навіть той делікатес шампанським.

    08.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  26. Василь Світлий - [ 2018.01.08 23:21 ]
    Світлані Костюк
    Бог забирає ангелів увись,
    Таку далеку і таку незриму,
    А світ бідніє на одну людину,
    Що осипала мудрістю небес.

    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  27. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.08 22:24 ]
    Бджолине...
    Залипли бджоли у терпких медах,
    Тонкі крильцята вижовкли бурштИном.
    А я тобі… а я для тебе – ах! –
    По сотах розтечусь, Адамів сину.

    Сьогодні я… сьогодні і не раз
    Коралями розсиплюся в постелі.
    Збирай мене… Нанизуй і збирай…
    А скибки яблук світять на тарелі:

    Їм рай – не рай, коли без рук твоїх,
    Без торків губ, цілованих бджолою.
    Криштальна таця, різьблені краї,
    І мед на пальцях, мед на стегнах. Млоїть

    У грудях місяць пінно молоком,
    Аж шумовиння затопило вишні.
    Смакуєш зоряним п’янким пилком
    Повільно так… тягучо так… неспішно…

    Хай бджоли заздрять, хай дзижчать зі зла,
    Ліпити соти – неважка робота.
    Тебе змією міцно обплела
    Допоки ніч…
    допоки ми…
    допоки…

    28.04.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (10)


  28. Домінік Арфіст - [ 2018.01.08 22:16 ]
    гербарій життя...
    гербарій життя… пересохлий папір минулого…
    в руці розсипається… лине за вітром в небо…
    та Нут повертає усе до сумного Геба…
    прости мене, Боже, самотнього і заснулого…

    холодне з дощами літо все краще за зиму вбогу…
    і я бреду у дощі… і ковтаю небесні сльози…
    о давній страх не спасти поезію з моря прози…
    прости мене, Боже, безпутного і молодого…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Козак Дума - [ 2018.01.08 21:20 ]
    69. Без віри жити неможливо
    Спіши, Господь, мені на допомогу,
    покине моє серце хай імла
    і осоромляться невірці в перемогу,
    моїй душі хто зиче бід і зла.

    Злостивці ці хай висміяні будуть,
    а стопи їх повернуться назад.
    Туди ж і лицемірство їх убуде
    й розквітне красно Гетсиманський сад.

    Хай звеселяться люди і радіють,
    що люблять чи шукають все ж Тебе,
    що про душі спасіння щиро мріють
    і славлять Бога завжди, не себе.

    Жебрак я, Боже, бідний і убогий,
    про допомогу вже Тебе молю.
    За віри брак карай не дуже строго,
    вона мені – як скрипка скрипалю.

    08.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  30. Юрій Ерметов - [ 2018.01.08 18:16 ]
    Симон
    Він ходив життям, як смертник...
    Він радів – відчуваючи тоскність
    та тиск у скронях...
    Він приходив на роботу, приходив
    додому, проходив повз "обкоми",
    але життя було довкола завше
    трафаретами.

    Він вмирав вже від двадцятиріччя:
    а чи тіло не могло втримати його думок,
    а чи занадто гордо він дивився на будь-які кордони,
    але розчинявся білим димом у повітрі його крок.

    Він вірив у себе. Вірив у правду. Своєрідно, але вірив в Бога.
    Смерті не вірив. Не вірив деяким людям. А ще не вірив у віри зникнення...
    Чим сильніше хворіло його немічне тіло, тим виразніше розгорялось розуму полум'я –
    він окрилявся безсмертністю, надихаючись поезією, а ще... любов'ю – аж до життєдайного крику!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.01.08 18:15 ]
    Гротеск древлянського мотиву
                       І
    Немає на сайті
    великої теми.
    Тому я писати-
    му міні-поему.

    Готові програми,
    ідеї і ролі.
    А ми і не тями-
    ли нашої долі.

    Немає надії
    на біс і на браво.
    Але порадіє-
    мо за ноу-хау.

                       ІІ
    Гортаю охоче
    Інету сторінку.
    – Ідеї не хоче-
    мо. Маємо жінку.

    Попав Казанова
    до неї в тенета.
    Не хоче замови-
    ти щось за поета.

    Оплутати чара-
    ми кожна готова.
    А от за гусара
    немає ні слова.

                       ІІІ
    Уранці сусіда
    урветься до хати.
    Увечері їде-
    мо долю шукати.

    Як дикі древляни
    червоної юшки
    жадають погани-
    ми бути злодюжки.

    Ворожка навроче:
    не маєте мізок,
    а Ігоря хоче-
    те – поміж берізок?

    Орошені кров’ю
    усі перелази.
    Ідемо покоя-
    ми. Будемо разом.

                       ІV
    Але напоїла
    хорошого мила
    і крилами біли-
    ми очі закрила.

    У синє повите
    її покривало.
    А жовто-блакитно-
    го не помічала.

    Неділя – у Гриця,
    у неї – програма.
    Оплакує лица-
    ря пікова дама.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  32. Козак Дума - [ 2018.01.08 18:58 ]
    Чума

    Чума… Чума прийшла у наше місто
    і вразила великих і малих.
    Колись було у ньому тепло й чисто,
    звучала музика, лунав веселий сміх.

    Тепер все місто ніби опустіло,
    а мертву тишу розриває дзвін.
    Шматує він нещадно душу й тіло,
    в глибини мозку проникає він.

    Бреде бездомний в розпачі і тузі,
    страшний над ним висить кубічний шар.
    Кудись поділись дім, робота, друзі…
    Ні, він не бомж, тепер він вже клошар.

    Чума вражає, пустку в душах сіє,
    ввергає місто все у небуття…
    Полишили нас заповітні мрії…
    Що всім нам принесе таке життя?..

    08.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Василь Мартинюк - [ 2018.01.08 17:09 ]
    Буря на Дніпрі

    Немов тая качка – чорнуха
    Над хвилею човен пливе.
    А вітер доносить до вуха
    Як буря здалека реве.

    Туман над рікою парує
    Немов сотворіння живе.
    Й вода життєдайна вирує,
    Коріння під скелями рве.

    І смутку у серці багато,
    Й думки у рибалки сумні.
    Не варто, нема що гадати
    До берега вспіє чи ні.

    Бо здіймуться хвилі мов стіни,
    А човен у бездну впаде.
    І лиш передзвоном подвійним
    Над Лаврою дзвін загуде.

    До Бога рибалка благає,
    Бо дуже не добрий то знак.
    Що чорне вороння кружляє
    І не вгомониться ніяк.

    Київ
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Василь Світлий - [ 2018.01.08 16:41 ]
    День довжиною у життя
    Малювала рука
    Мною пройдений шлях,
    А спітніле чоло
    Говорило: це крах!
    Ці знебарвлені дні,
    Цей змарнований час.
    Ой непросто душі,
    Геть усе негаразд.

    Аномальне тепло,
    Дискомфорти і стрес.
    Де твоя білизна,
    Новоявлений пес ?
    Не побілений сад,
    Не устелений лан,
    Не засніжений день,
    Понівечений стан.

    Світла радість Різдва.
    Оминула мій дім.
    Мабуть, це такий рік,
    Забарився зі всім.
    І втомилась рука,
    І завмерло перо.
    Сірий день, мокра ніч,
    Розмальоване скло.

    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (29)


  35. Сонце Місяць - [ 2018.01.08 16:29 ]
    zwischenzeit
     
    її імення корабель
    прекрасний з боделєра
    у штормі цім

    & нерозпродані квитки
    о так була прем’єра
    самі митці

    та хтось додому завезе
    як повезе & над усе
    черговий дрінк

    хардкорові споживачі
    хотіли би інтригу
    &  екстрім  
      інтим





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  36. Юрій Ерметов - [ 2018.01.08 16:09 ]
    За-інь!
    Здається, що трішки я місця знайшов
    Для тебе у дýмках ‒ не в мріях:
    Ось згин підікрався, черкнув ‒ і пішов:
    Хоч в мріях та все ж ‒ залишайся.

    Отак...

    І знаєш, хоч трохи ти дивна така,
    А я у "дурдом" приписався,
    Тa все ж що натура наша дурна:
    А може хоч шанс ‒ та й зостався? :)

    Дурний?

    І вийду колись "підлікований" весь:
    Бо нерви ні к чорту ‒ чи гени?
    Або ідіотом на-сам-при-кінець ‒
    Усі ми хоч в чомусь скажені?

    Ги‒ги!..

    Та сумно. Ледь гидко. І що за "лайно"?
    "Твоє, то твоє", ‒ утішають, ‒
    "Змирись й підкорись!" ‒ це можливо воно,
    Що двері у світ відкриває )

    Гей‒гоп! (especially)

    05.11.2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.08 15:26 ]
    * * *
    Змахнув день стомлений крильми,
    Я знову сам, я знову сам -
    В обіймах теплої зими,
    Підвладний тільки небесам.

    Вони – у сутінках усі,
    Ген простелився хмарний дим.
    Все світле у небес красі
    Він виссав подихом одним.

    Та боротьбі цій завдяки
    В імлі зродилися умить
    Вогнів чарівні світлячки,
    Щоб вечір ніжністю умить.

    І знову світ степлів добром
    І заяснів, і аж воскрес.
    І лівий берег над Дніпром –
    Як віддзеркалення небес.

    30.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.01.08 15:19 ]
    Геть любов!
    Завітало щастя у альков.
    Воскресаю! Я ж - поет, не цинік!
    Думав - це божественна любов,
    Придивився - між ногами цінник.

    На очиці зсунулась чалма,
    Став перед красою на коліна.
    Закохався, розуму нема,
    Бурмочу: -Вродливице! Богине!

    Одягни подружні ланцюги!
    Геть минуле! Нумо далі разом!
    Буде лад, колиска, пироги.-
    А вона: - Мені пора на трасу.

    Уподобую чоловіків,
    Ти за рік у мене вже трьохсотий.
    Відкривай на портмоне замки,
    Втішимо Венеру та Ерота.

    Я - кохання чистого раба,
    Натираю простирадлом копчик.
    Вчора уподобала попа,
    А тебе сьогодні, милий хлопчик.

    Ти не проти? Бачу, бухне плоть,
    За купюру подарую ласку.
    Всіх любить заповідав Господь,
    Зачекай, зніму лише запаску...

    Хвойду одягаю в негліже,
    Завтра освятити варто хижку.
    Ти - не щастя, а конфуз, туше.
    Прощавай. Читати буду книжку.

    08.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  39. Марґо Ґейко - [ 2018.01.08 14:16 ]
    Елізіум
    Сумно
    коли капітан навігував з вітром не заодно
    склавши вітрила вітрильник пішов на дно
    коли музикант ненароком порвав струну
    надсадно вібрує дека шторм віддає луну

    Все одно
    нехай в океані буде холодно й голодно
    єством своїм огорну капітана лагідно
    скерую потік Гольфстріму до нас в западину
    в розколі магмою засмажу гідру-гадину

    Вип’ємо
    солону воду обернену на п’янке вино
    сади коралів постелимо мов м’яке руно
    стихія тиском задемпферить луни пелену
    я натягну на скрипку свою нову струну

    Елізіум
    плани фортуни на залишок днів зірвано
    симфонію духу нехай і на дні зіграно
    має скрипаль чи капітан німфу віддану
    дав океан йому в подарунок підданку


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  40. Любов Лисенко - [ 2018.01.08 14:55 ]
    Шиття життя
    відмірює доля нитку твого клубка
    нещадно згортає простір її рука
    намотує час на лікоть їй все одно
    чи знято вже до фіналу твоє кіно

    напевне вона б хотіла щоб швидше ти
    пройшов всі свої шляхи і її пости
    щоб титри вказали врешті ім'я і роль
    а той хто на переправі спитав пароль

    і ставлення до людини її легке
    тканину життя встеляє шиття тонке
    проте твоя роль у стрічці його одна
    майстерно лягає золотом в'язь складна

    а поруч нитки строкаті на полотні
    утворюють візерунки прості й чудні
    та підуть навіки голки у небуття
    оцінять тоді нащадки все це шиття


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Іван Потьомкін - [ 2018.01.08 13:28 ]
    З Езопового голосу
    Любо жити зайчику
    У лісі й на лузі –
    Куди тільки не піди –
    Повнісінько друзів.
    Та як зайчик не хотів -
    Не мав друзів між хортів.
    От і зараз, як на гріх,
    Гавкіт чуть неподалік.
    Тіка зайчик навмання.
    Першим бачить він коня:
    «Поможи, друже, в біді!..»
    «Якби завтра...От тоді...»
    Кинувсь зайчик до вола:
    «Я б радий, та, бач, діла...»
    А хорти все ближче й ближче.
    Побіжу до цапа швидше:
    «Ні, голубчику, не зможу.
    Сам, як ти, тремчу од дрожі».
    Віслюка й свиню просив –
    Тільки вибився із сил.
    А як бігти вже не зміг,
    Пірнув зайчик в сіна стіг.

    P.S.
    Де багацько друзів, там друга нема.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  42. Сергій Гупало - [ 2018.01.08 13:58 ]
    В і д ь м и

    Відцвіти, відійди, відлюби, не мене потривож,
    Порозвіюй печалі, шалені французькі парфуми.
    Ти втомилася дуже, завчасно спіткнулась. Отож
    I завмерла даремно у кіптяві слова «парсуна»!

    A поетка – залізна, як баба у казці, тебе
    Потягнула подружньо у звабне ослизле болото;
    А здавалось: піднесено кличе вона з-під небес,
    І ти будеш у неї за штурмана і за пілота.

    Похизуйся в селі, що розправило вашу могуть.
    У взаємонатхненні – ще трохи, і ви – полетіли…
    Поодинці вас, певно, у пекло лише заберуть,
    А що будете разом навіки – бунтується тіло.

    Не беріть, жіночки, ви мене в катавасію цю!
    Похітливо натіштеся, власне, заведеним шалом.
    Я направлю до вас добродушних інтимволоцюг –
    Угостіть самогоном, обачно наперченим салом.

    Не чіпайте мене, не встромляйте у мене думки.
    По-відьмацьки не стріньте в нічному нічийному житі.
    Ще непевність усюди і тіні у неї липкі,
    Аватарні такі, та до мене плітками пришиті.

    І у чому провина моя? В тім, що угору дививсь…
    Не помітив підніжки і гамору ґав куцохвостих.
    Ех, відьмачки! Ви – справжні: до мене звернулись на «Ви»,
    А самі по-простацьки – про Бога, Єсеніна, Фроста…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  43. Козак Дума - [ 2018.01.08 12:31 ]
    19. Помазанику
    В печалі день Господь тебе почує
    і Бога Якового ймення захистить.
    З Святилища, з Сіону, примандрує
    жадана допомога й підкріпить.

    Згадавши всі твої дари і жертви,
    Він по твоєму серцю дасть тобі
    і намірам твоїм не дасть померти,
    задумане не втоне у журбі.

    Нам радість принесе твоє спасіння
    і в ім’я Бога ми піднімем стяг.
    Спасіння Боже, як і воскресіння,
    тобі найвищий дар з духовних благ.

    Помазанця свого Господь спасає,
    йому допомагає Він з Небес.
    Його десниця й інших надихає
    і робить все, щоб лід зневіри скрес.

    Хвалитись іншим розкішшю не гоже
    чи родовитістю минулих поколінь.
    Ми ж хвалимо в подяці ім’я Боже,
    вся слава Богу, лиш Йому! Амінь!

    08.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. Юрій Ерметов - [ 2018.01.08 11:51 ]
    "Навіть дихайте обережно..."
    До рівних треба ставитись справедливо...
    Ані вправо, ані вліво, а ще б, хотілося – з розумінням!..
    Із взаєморозумінням.

    До нижчих – ставитись із турботою. Навіть коли
    вони – гірші! Слабші є слабшими, а, отже,
    потребують захисту а чи... науки –
    не завжди варто навіть
    брати їх на руки!

    До вищих... до істини потрібно відкриватись,
    адже вона й так усюди прóйде,
    навіть обіч приблуди,
    тільки ж очі хитрі
    будуть бачити, вочевидь,
    інше...

    Аби, звісно, вищі
    залишались провісниками – а не
    хижою а чи грішною навіть...
    "зіркою"!.. Тому
    завжди варто готуватись
    до найзліснішого – хто ж
    його знає
    отам –
    Найвищого?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  45. Ірина Вовк - [ 2018.01.08 09:49 ]
    "Звеселіє Зима..."
    Звеселіє Зима. Захмеліє Зима. Захурделиться…
    Снігом білим лапатим під ноги рипуче простелиться.
    Зазирне до печі, напече калачі в сирі-ма́сельці…
    Діва Сина свого між бидля покладе в теплі ясельці…
    Наздоров’, Колядо, приступися старими поконами,
    Запали невгасиму свічу під святими іконами.
    Хай тупцює у хаті Коза - жито множиться…
    Хай наш рід-родовід все росте-вироста… не тривожиться!
    Застеляйте столи́ та наповнюйте кубки мед-винами -
    Це ж бо в хату прийдуть гості з дальніх доріг та з новинами:
    Діва Сина Христа привела в білий світ - тьма розсіється!
    …Від воріт до воріт коляда загляда, снігом віється…
    Кине батько кутю ген високо, під небо, під сволоки…
    Геть із хати ідіть-пропадіть, щезніть мороки…
    На дай Боже, співаймо сьогодні хвалу Світлу Денному –
    За родинним столом та все купно, гуртом – Нарожденному!

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  46. Мирослав Артимович - [ 2018.01.08 09:49 ]
    Благовіст
    Святочно дзвони видихнули з себе
    Мелодію, що сколихнула небо
    І полилась величним благовістом
    У світанковій тиші понад містом.
    Вона впивалась тишею дзвінкою,
    А та відповідала їй луною,
    І місто прокидалося у лоні
    дзвінкої тиші й мелодійних дзвонів...


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  47. Олександра Камінчанська - [ 2018.01.08 00:40 ]
    ***
    Маріє, йди, яскиня ще не близько,
    а люд глухий, не пустить на поріг.
    ще мітить Бог Ісусові колиску
    межи ягнят, у бідному дворі.
    ще Вифлеємська зіронька не світить,
    ще прикра темінь вкутала зірки
    і Три Царі також блукають світом
    чекають днесь Господньої руки.
    і буде так, як у святочній пісні:
    «Осанна в вишніх…дякую за все…».
    Маріє, йди… помолимося грішні
    за те Дитя, що світові несеш…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  48. Володимир Бойко - [ 2018.01.07 23:43 ]
    * * *
    Діла сильніші за слова –
    Це істина непереборна.
    Паскудство чистим не бува,
    І чорне зостається чорним.

    І хто б там що не говорив
    В ім'я високої ідеї –
    Фальш проступає поміж слів,
    Брехня лишається брехнею.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Ковальчук - [ 2018.01.07 21:04 ]
    злетить паперове пелюстя
    злетить паперове пелюстя
    снігами зима замете
    цілунком як птахом торкнуся
    цвіло одлетіло
    проте
    печалі прогіркла докука
    змаліє зотліє в снігах
    печалі затаєна мука
    доспіє мольбою в губах
    стріпнеться гарячим осердям
    жагою в життя поведе

    шукаємо вічної тверді?
    в стеблі? опелюсті?
    проте…




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Сонце Місяць - [ 2018.01.07 21:26 ]
    Лірика
      
    & риби понад містом
    у лазуровій млі
    сумлінний хай не звісно
    китайський хлопчик лі

    розгорнуті обгортки
    to be & not to be
    оркестрик~ хоп свінґовий

    тобі авжеж тобі


     .≈~


    вона покохала поета, поет не любив
    коли його люблять, а надто настійно кохають
    поет уживав собі пиво та бавив котів
    хотів що курив, носив жовтосіру куфайку

    вони не стрічались в метрі о годині пік
    вони не здибались на каві таке теж буває
    & не для них ремісник лаваші пік
    & не для них дзвеніли багряні трамваї

    не їм підбирала квіти одна з продавчинь
    не стежила з вічка сусідка страшніш гріха
    та для неї на світі цілому був тільки він
    хоча поет не любив оце більш, ніж кохав


     .≈~


    якби...

    я малював би мідь
    в устах пекельних
    небоспомин
    як полум’я яріє & іскрить
    спадає
    щоб ввійти в зеніт
    уповні

    з ланів cкликати
    обіцяти їм
    що знову стомлені
    & тихі ~

    утіхи збляклі
    хмарний оксамит
    на сонцезахід
    за криваві
    стріхи





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9