ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.06.05 08:28
До моря, на побачення, іду,
зануритись у бірюзові хвилі,
немов у Гетсиманському саду,
на гребені погляну посивілі.

Непохапки униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори

Микола Соболь
2024.06.05 07:56
Пливли ікони Старосільських хат,
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його

Віктор Кучерук
2024.06.05 06:17
Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.

Артур Курдіновський
2024.06.05 00:46
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!

Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням

Борис Костиря
2024.06.04 23:06
Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.

Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,

Іван Потьомкін
2024.06.04 13:25
Радиш тримати такт із тими,
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро

Микола Соболь
2024.06.04 10:10
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла

Віктор Кучерук
2024.06.04 05:02
Без історії роду
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.

Артур Курдіновський
2024.06.04 00:38
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.

Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...

Ілахім Поет
2024.06.04 00:24
Вже слова стали зайвими - отже і дим
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.

Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н

Світлана Пирогова
2024.06.03 21:53
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись

Ісая Мирянин
2024.06.03 18:59
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.

І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,

Олександр Сушко
2024.06.03 10:33
Одружився, ще нема і тижня,
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.

Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!

Віктор Кучерук
2024.06.03 06:51
Дочекалися ми благодатної зливи,
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –
Яскравішими стали – вдоволена нива
Й незатьмарені житом волошок блакитні вогні.
Враз повищали в зрості зелені посіви,
Забуяли ще більш, у тісняві хлібів, бур’яни, –
Все жив

Артур Курдіновський
2024.06.03 01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.

У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,

Ілахім Поет
2024.06.03 00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.

Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ

Володимир Бойко
2024.06.03 00:03
Прославлені диктатори закінчують безславно. Безголові полюбляють очолювати (по їхньому - "возглавлять". На одного діяльного злочинця припадають тисячі злочинно бездіяльних. Російський заштатний урка домігся міжнародного визнання, скоївши міжна

Борис Костиря
2024.06.02 22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.

Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,

Світлана Пирогова
2024.06.02 21:46
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещицю ловить легіт.

Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.

Юрій Гундарєв
2024.06.02 20:36
Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Починала парамедиком у добровольчому пі

Роксолана Вірлан
2024.06.02 17:57
Той, з ким умовилися стрітись
багато тому ще віків,
лишивши ключ на ґанку
літа,
знамення тайне на вікні;
з ким обіцялися впізнатись
помежи всесвіту шляхів,
перетекти міжсвітні ґрати,

Ісая Мирянин
2024.06.02 17:46
ЛОДЗІЄВСЬКИЙ Я щиро радий, що Ви вирішили зупинитися у нас, пане Залужний. Сподіваюся, що Вам у нас сподобається. Але мені нестерпно хочеться почути про Ваші дипломатичні пригоди у Британії. ЗАЛУЖНИЙ Насправді мене відряджали зовсім до іншої краї

Євген Федчук
2024.06.02 12:34
Покарав Господь людину за гріхи потопом,
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.

Іван Потьомкін
2024.06.02 10:49
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Віктор Кучерук
2024.06.02 05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...

Борис Костиря
2024.06.01 22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.

У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,

Леся Горова
2024.06.01 22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .

У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с

Козак Дума
2024.06.01 20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ісая Мирянин
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Кирилюк - [ 2015.04.23 22:59 ]
    Уміти прощати
    УМІТИ ПРОЩАТИ

    Я щасливий тому, що навчився прощати,
    Не тримаю в душі ні злоби, ані зла.
    Через те уночі можу добре я спати,
    І у серці моїм завжди повно тепла.

    Від думок в голові я ніяк не страждаю.
    Якщо часом вони заважають мені,
    Я усіх їх докупи тоді запрягаю
    І верну, куди хочу, немов на коні.

    Я прощаю усім і завжди всі образи,
    Відплатити за них намагаюсь добром.
    Тому щастя до мене приходить щоразу,
    І на друзів в житті мені теж повезло.

    Бог старається всім нам гріхи відпускати,
    Бо в цім світі не можна безгрішному буть.
    Я щасливий тому, що умію прощати,
    Тільки деякі речі – не вмію забуть.

    2014


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:38 ]
    Попередження
    Прилетіли дикі птахи
    В'ють гнізда , кружляють
    Про майбутнє покоління
    Хвилюються , дбають

    Позбиралися у гурт
    Щебечуть , співають
    Якщо бачать десь загрозу
    В мить застерігають

    Людям нашим розуміти б
    Це природи диво
    Щоб не виживали діти
    Кинуті відкрито

    Погубили стид , і срам
    Оголені скачуть
    Подуріли від свавілля
    А невинні плачуть

    Зупиніться , придивіться
    До чого довчились
    Від наруги над собою
    До сіри скотились

    Чи терпітиме земля ? -
    Ці сирітські сльози...
    Дуже близько гнів отця
    Готуйте корони.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:18 ]
    Дорога до дому
    Залізні колії вокзалу
    Нічний перон , старий вокзал
    У темряві гудок сигналу
    Тікаю від буденних чвар

    Хвилин секунди час рахують
    Навколо гомін , метушня
    Під стук коліс , гарячу каву
    Мене колише дрімота

    Дощ гладить скло , пора осіння
    Приємний спокій огорта
    У небі хмарою зітхає
    Моя родини сторона

    Я привітаю край батьківський
    Дитинства роки пригорну
    Усих провідаю найблищих
    Могилам квіти покладу

    Яка це радість - все згадати
    Надать польоту почуттям
    У думці всій рідні сказати
    Щоб серцем - вибачали нам

    Просить пробачення з душею
    Що вчасно десь не встиг сказать
    Як я люблю їх , і як важко
    Без них у спогадах літать

    Залізні колії вокзалу
    Всих зустрічає ранок дня
    Я не барюся , поспішаю
    Домівка кличе - сирота.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Кисельов - [ 2015.04.12 23:01 ]
    Великоднє
    Так, як задавна розп'яли Христа,
    донині розпинають Україну
    іуди та пилати неспроста,
    бо правда очі коле безупину

    про те, що москалі нам - не брати,
    і навіть не молодші - де там старші.
    Праправнуки Івана Калити
    укотре на загарбницькому марші.

    Похмурий прокуратор у Кремлі.
    Снує орда. Лютують азіати.
    Брехню і зраду сіють по землі
    і в наші дні іуди та пилати.

    Та як воскрес для всіх людей Христос,
    і Україна встане з попелища
    всіх воєн, мору й демонських погроз.
    Лиш треба нам до Бога бути ближче.


    10-11.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  5. Анна Віталія Палій - [ 2015.04.10 10:04 ]
    На Голгофі
    Уста затиснуті від болю
    І надпроникливість в очах.
    І хто тоді з нас був з Тобою?
    Ми всі - у видимих речах.

    Нам над усе боліло тіло,*
    Тобі одному - вороття.*
    Над чорним полем - небо біле,
    А вище смерті - наджиття.

    А час заліг за горизонтом,
    Стеріг кінець одного дня.
    Вогненний хрест
    незримим фронтом
    Планету міцно обійняв.
    2008р.

    *Усякий поступок має свою невидиму духовну ціну. Ціною мук Христа було уможливити повернення людства до Отця Небесного.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  6. Олексій Мазурак - [ 2015.04.08 00:49 ]
    Сліпа невдячність
    Йдеш ти по вулиці,
    щось тебе спиняє.
    Ще би два кроки -
    й ось тебе немає...

    Тяжка каменюка,
    з будівлі фасаду,
    в повітря пірнула:
    "Знайду і попаду!"

    Поштовх у груди,
    подих завмирає.
    Гранітне ядро
    асфальт пробиває.

    Голод холодний
    міць пожирає.
    Тріщини глибокі
    на землі лишає.

    "Везіння! Удача!" -
    думки в голові.
    А білі крила
    знов не помічені...

    Робота ангела
    тяжко минає.
    Про неї так ніхто
    і не згадає.

    Коли все погано -
    молимо й благаєм,
    а як тільки добре -
    себе восхваляєм.

    Та щастя такого
    в житті не буває.
    Ти або щасливчик,
    або сам за все відповідаєш.

    Янгола погляд
    тебе стереже,
    щодня і щоночі
    від бід береже.

    Вдячність лиш твоя
    серце зігріє.
    Барв невдоволення -
    на шмаття розірве.

    Ніч на 30 березня 2015 року — Львів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  7. Ігор Роїк - [ 2015.04.05 23:49 ]
    Відчуття
    Ця мить, що варта всього дня,
    Ці кілька проміжків в секунди,
    Коли вливався жар у скули
    Штрихом мого серцебиття.

    Коли шипшині прямо в груди
    Вживляв заради почуття
    Прищеп троянд нове буття,
    Коли цей біль стояв усюди.

    Коли дерева стисли зуби,
    І видавало скреготіння
    Омел підступних їх терпіння -
    Навіть коли любов так згубна.

    І трав невиразне тремтіння,
    І мов не їх, чуже веління
    Знеболило повітря муку.

    І вітер, тихо, суголосно
    Сховав від болю відголоски
    І зник, пустивши мою руку.

    2012


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (6)


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.01 10:43 ]
    Рай
    Любов'ю сіяні слова
    Вирощують жнива родючі
    Пишаються землі края
    Де мир у злагоді квітучі

    Блакиті віддана краса
    У світлі розсипами ниви
    Дитячий сміх , і теплота
    Збираються в пташині співи

    Тут материнський оберіг
    Рушник у витканих соборах
    Опіка старших поколінь
    Сумлінно зрощена у дзвонах

    Надія , Віра , і Любов
    Є перламутрами кохання
    Тут ми творилися з основ
    Руками зібраного щастя...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  9. Вадим Бойко - [ 2015.03.31 20:05 ]
    Finale
    Затроне за душу примхлива сльоза,
    Душа заболить запалає,
    Лебідки додому летять з далека,
    Та моя любов відлітає.

    Нестримно крокую я в небуття,
    В безмежні незвідані далі,
    У Бога просити за все каяття,
    Розвіяти туги й печалі.

    Вже виплакав очі й душа вже німа,
    У ній порожнеча клекоче,
    Закінчилось все-відіграв вже оркестр,
    Та за навіс закриватись не хоче.
    2015 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:03 ]
    Ненька
    Несуться хмари мовчазні
    Лист шелестить з вітрами
    Потоком з неба у дощі
    Пронизує - думками

    Усе про тебе я несу
    Молитву у проханні
    Щоб він беріг любов твою
    Не ранив - у чеканні

    Залишу сумнівів букет
    Прильну струмком гарячим
    Побудував надійний тил
    Він нами буде - гарний

    У вірі - вірно бережу
    Надією палаю
    Всього себе тобі веду
    Щоб не впустить - злітаю

    А ти як завжди - милосердна
    Невтомним поглядом гориш
    Коли невірні ображають
    Наставиш , втішиш , поболиш

    Несуться у молитві щирій
    Слова мов крила - в височінь
    Прозріння неба надихає
    Сумлінний подвиг - матерів
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:42 ]
    Обраним
    Не порахуєш , не пощитаєш
    В якому місці себе підставиш
    За що найбільше відповідаєш
    Винагороду - найменшу маєш

    Один кордон - закони різні
    Загублять десь , все спишуть грізні
    Де вовк лякає - хазяїн має
    Жебрак останній кусок ламає

    Хто більше має - той правду краде
    У очі щиро брехню розкаже
    Такий жаргон татуювання
    За кадром мат - без покаяння

    Гребуть уміло , кінці ховають
    Питання знайдеш - відповідають
    Піймать за руку - одкусять зразу
    Рахунок виставлять за зраду

    Верхи живуть , низи в омані
    Усі тверезі - насправді п'яні
    За димом , чадом - в сирих підвалах
    В елітних клубах , пузатих хатах

    Усі живуть , усі вмирають
    Усі в народженні страждають
    Водою хрестять , благословляють
    У сповідь статус - не включають...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:17 ]
    Прохання
    Не плач зозуле , не тужи
    Моє кохання помирає
    З любов'ю серце відпусти
    Воно між хмарами - літає


    У тих очах його притулок
    У тих словах - любов життя
    Коли ламають людям крила
    Їх вабить неба висота

    Та самота їх колискова
    Єдина сповіді сівба
    Та нагорода - що приводить
    Душі блаженство до митця

    Не плач зозуле , не тужи
    Я чесним буду до кінця
    Готуй мені - митарств вітрила
    Іду дорогами творця...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Роїк - [ 2015.03.28 02:12 ]
    Простота
    Мов кисень, загнаний в куток,
    Непримиримий з неприроднім станом,
    І в душу б удихнути кип’яток –
    Повітря ж обертається кристалом.

    В очах, що без води сльозять
    Затягнута у голку нитка –
    Єднання двох чужих понять –
    Нестерпна біль й усмішка.

    І суть, яка усьому мулька
    Вмістила зміст один – людина -
    Летить за вітром мильна кулька –
    Їй душу віддала дитина.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 23:55 ]
    Театр на колесах
    Театр на колесах
    крізь ями колії без тями,
    дні, вистави й так віками
    Нам здається, все несеться. Ні.

    Все – у причалі наднебесся,
    І світло в милості аж гнеться –
    В сплетінні променів, вузлами
    Тримає човен на колесах.

    Лиш ми мчимо і вже ривками,
    Вперед грудьми – летять клаптями
    Стрічки. Ти думав вже, що там кінець є…
    За ними ж новий біг почнеться.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 19:40 ]
    Розпиляємось
    Розпиляємось… Ми єдиним
    Многособієм прикидаємось,
    Виставляємось одним цілим,
    А у кількостях розсипаємось.

    У невинності розпиляємось,
    Викидаючи в очі вину.
    Не збиваємось в груд, не каємось,
    Розтираємось в пилину.

    Ми невтримними розливаємось,
    У невичерпному струмку –
    Висихаємо, розщепляємось
    І вдихаємося в пусту.

    Розпиляємось, не єднаємось,
    Замикаємось за замками,
    Не плечима ми віддаляємось,
    Розділяємося думками.

    Ми злітаємо, приземляємось,
    Ніби крила й не розправляли.
    Не об небо ми розбиваємось,
    А стираємось в тротуари.

    Випурхаємо й озираємось,
    Скільки ще розпилилось з нами.
    Ми секундами розпиляємось,
    А зціляємося віками.


    2012







    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:57 ]
    Туга
    Ти запитуєш крізь час -
    Чи тривожить пам'ять нас ?..
    Чи збираються у коло -
    Чи самотня винятково ?..

    Загубився щастя ключ -
    Десь в минулому між круч
    Висотою , над горою -
    Спогадом пішов з бідою...

    Деколи мене хвилює -
    Хоче судить , хоче чує
    Інколи колючим терном -
    Емоційним , буйним сплеском

    Обірвалось в голосах -
    Втратилося в міражах
    Всі гуртом із співчуттями -
    Тільки я - ховав роками

    Знає ніч і знає день
    Де у збірці зміст пісень
    Як чекаають , пам'ятають
    Найдорожче зберігають.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:57 ]
    ***
    Коли в висках безсилих
    Тріщали думок звуки,
    Здавалось, оніміло
    Їм відміряли рухи.

    А там в саду у вишні
    Весною мерзли бруньки.
    Вони мов сохли й никли,
    Від їх пустої думки.

    Повітря звали киснем,
    Все задихалось в муках
    І на шляху до листя
    Вбирало з ним сполуки.

    А листя, листя в небо
    Дивилось ридма в жилах -
    Тепер живий зелений
    Вже зветься хлорофілом.

    А був всього лиш кисень…
    Лише зелене листя…
    Ніхто не знав таємних
    Всього лиш бруньок істин.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:20 ]
    След
    Не обязуясь найти, отныне
    Я побегу по молчанью лет
    Не выбирал бы пути такие,
    Если б на них не увидел след.

    Наверняка и Они не знали,
    Где быть падению, где летать,
    Но неспроста раскаленной сталью
    Мчалась их кровь в сердца остывать.

    И неспроста сквозь века страданий
    Не научились рубить по корню
    Даже иссякших, сухих буревалин.
    Нет неспроста им лежать на ветру.

    Не от тяжелых тебе преданий
    Ты полусогнут сегодня бредешь.
    Лишь от простудных, ненужных миндалин
    Нам помогает зажим и нож.

    Если решишься бросать переправы,
    Ты подыми ее временный свод
    Там, где следы неспроста утопали
    Переходящих все реки вброд.

    Если обиды за век навязались,
    Выпей взахлеб из кувшина воды
    С кем не напрасно не пересекались –
    Перетоптались дедов следы.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:19 ]
    Людяність
    Трепітна отча сторона
    Моя вина , моя провина
    Як часто ніжиться душа
    Коли насниться мати - сива

    Не розмінять , не замінить
    Не втамувати того суму
    Як хочеться туди спішить
    Де в перше чув від батька - сину...

    Цей божевільний ритм життя
    Нам наспіває з часом пісню
    Де ще невинне немовля
    Так любить дорогу - родину

    Така швидка стрімка вода
    Вона завжди безповоротна
    Та поки пам'ять в нас жива
    Ти називаєшся - людина.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:43 ]
    Зміни
    Ти так на довго забарилось
    Ти в іншім світі зацвіло
    Моєю долею загралось
    Терпляче в пам'яті - жило

    Все відпускати не хотіло
    Від інших потай берегло
    Тільки ночами шаленіло
    Сумлінно вабивши - його

    Минуле все минало тяжко
    Ледь - ледь трималось на плаву
    Воно з тобою спочивало
    Розрадою було - жалю

    На цьому тлі я не зцілився
    Я відродився в чистоті
    Тому хто знов мені судився
    Я розпишу - на полотні

    Узлісся полем , низиною
    Під пагорбом біжить ріка
    Домівки сад , любов з любов'ю
    Одна для одної душа...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Карп Юлія Курташ - [ 2015.03.24 13:43 ]
    Поезія
    Камін згортає полум'я у грань.
    Не ніч, не вечір - присмак напівтону,
    мов сповивальна магія бутону
    крихкої тиші поміж інь і янь.

    Розчахнув безмір непрозорість стін.
    Вогненна плоть, порізана на дрова, -
    пильнує порух звільненого Слова
    із самоти задуманих вершин.

    Котрась із яблунь припаде до шиб
    (гріховний плід - пожива стародруків):
    "Яке ж воно - це житіє онуків,
    довершене в макулатурний триб".

    Камін згортає пелюстки тепла -
    вдихнувши Всесвіт в клапті манускрипту.
    Чолом святих, вмурованих у крипту, -
    скрипить перо, прикутих до стола.

    Холодний торк зволожених долонь,
    звитає поруч ще когось з наївних...
    Поезія, як штука депресивна,
    Сторожить пильно "божистий вогонь".


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:28 ]
    Душогуби
    Його так просто покарали
    На плечі вішали ярмо
    Не слухали , і не питали
    Їм як за свято все було

    Не зупинила кров невинна
    Благання матері , рідні
    Їх розвела нечиста сила
    Що прижилася на землі

    Вони себе завжди вважали
    Пророком обраний - народ
    А між собою воювали
    Бо розу потурав їм жлоб

    Уміють вчасно приписати
    Віднять , додати , поділить
    Не випадково їх і звати
    Жиди - народжені винить

    У бога раса , колір шкіри
    Не мають значення прикмет
    Для нього головне - людина
    Що сіє безкорисність благ

    Збирайте віру по пісчині
    Тримайте миром , і діліть
    Не послужіть чужим оманам
    Можливість бачити - просіть...
    2010р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:02 ]
    Гладіатор
    Я хочу жити , вірить , знать
    Тримать натхнення висоту
    На гранях пошуку стояти
    Служити вірному добру

    Мій світ - коловорот емоцій
    Де заважають і цькують
    Не розуміють , заздрість сочить
    Моменти підбирають , ждуть

    Серед юрби я бачив диво
    Один із ста - долає гніт
    На їхні плечі мир лягає
    Тримається на прірві - пліт

    Сувора гра на виживання
    Шляхи спасіння одиниць
    Цілющі надра постачання
    На зламі - під потреби жриць

    Така сувора дійсність часу
    На горизонті диму пил
    Спішать гінці , спішать крилаті
    До тих - хто йде з останніх сил...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:30 ]
    Інший
    Він стільки мав , зразок тримав
    Дні ночами повстали
    Він так хотів - що сам згорів
    Скорились урагани

    Нутром збирав , дощем змивав
    Для щастя по краплині
    Себе в негоду виганяв
    Не знаючи - родини

    Знайшли , повісили ярмо
    Втішаються зухвалі
    Чи знати їм - яким пером
    Підписуються драми

    Він стільки знав , себе повчав
    Цей камінь не підняти
    На тілі білім - показав
    Як гояться стигмати

    Свій розум світлий опікав
    Був іншим - серед інших
    За те що у блакить пірнав
    Прозвали просто - грішним.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 21:38 ]
    Моя осінь
    Зів'яле листя - шелест , шепіт
    На вербах іній , царство сна
    Для осені пора цвітіння
    Покрилась золотом земля

    Навколо соковитий присмак
    Червоний , жовтий , медовий
    Все гладить - посипає дрібно
    Грайливий , дощовий , п'янкий

    Я чую як курличуть , кличуть
    В політ з собою журавлі
    Питають як шукав пораду
    Чи боляче - простить собі

    А я вагаюсь , сторонюся
    Всі почуття мої - твої
    По осені до них тулюся
    Стою на їхній стороні

    Вони кружляючи благали
    А я їм долю дарував
    Прийде той час , помруть печалі
    Зустріну все - що так кохав.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:02 ]
    Опіка
    У компліментах сліпить розум
    У звабливості - чари зла
    Слабкий відразу все попросить
    Сильніший спробує - питва

    Дурман трава - пороку зілля
    Сік ароматний на губах
    Завжди дає дари багаті
    Оманам служить - за дарма

    Наївні душі - полохливі
    Хмільні стрибають у потік
    Закрутить , оббере , розчавить
    Роками потім не зібрать

    Не перший я , і не останній
    Хто вірив солодам гріха
    Попав в капкан зневаги , зради
    Дозволив сам себе - розп'ять

    Розплющив очі , дивувався
    Не стало сили сліз тримать
    Зображення свого злякався
    Так випили , дали зів'ять

    Скрізь засуха , все дим і попіл
    Горить повітря і земля
    У світі іншім мати прсить
    Пробач їм боже - за життя...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Світлана Моренець - [ 2015.03.17 19:54 ]
    Тиха молитва
    Коли поблякне сяйво кольорів,
    то не зітри, мій Боже, всю палітру...
    І пломінь серця та душі порив
    не заморозь на лід... Залиш хоч іскру.

    Якщо затихне музика в мені,
    замовкнуть скерцо й переможні марші
    погоджусь на мінорні, на сумні,
    на pianissimo... лише без фальші.



    22.05.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (7)


  29. Вадим Бойко - [ 2015.03.13 21:30 ]
    Прощаємо
    Просте життя, і ми прості,
    Прощаємо всі зради,
    Всім тим кого кохаєм ми,
    Життя, за його ради.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Петро Кулько - [ 2015.03.13 00:42 ]
    Поле
    Роззувшись, я пішов по сонячному полю,
    там де пшениця в пояс виросла мені.
    Можливо там знайду щасливу долю.
    Набридло вже шукати відповідь в своїй вині.

    Чи не запізно я шукаю?
    Той ключ, що двері відімкне моїх думок.
    Якщо знайду себе, ніхто мене вже не впізнає.
    Лише одна людина, здатна відчинити цей замок.

    Втомившись впав на золотисте хлібне поле.
    І все життя перед очима, як кіно пройшло,
    пройшло життя налите нескінченним болем.
    За чорну хмару сонечко моє зайшло.

    Заплющив очі, в себе я питаю:
    «Чого мені так дурно? Що зробив не так?»
    Та як силач, душі залізні двері відриваю.
    Я думав там король, а там сидить жебрак.

    Він каже: «Як так вийшло? Що ти робиш?
    За що спалив в вогні свою ти чесну душу?
    Ногами по святій землі навіщо ходиш?
    Чи довго слухати твої слова бридливі мушу?»

    Так стало мені соромно, від слів його правдивих.
    І зрозумів я, як цю славу з себе змити.
    Як полишити вчинки всі жахливі,
    без роздумів я маю себе вбити…

    Бескрайне поле - це моя дуель самим з собою.
    В руках моїх рушниця – так я дуелянт!
    На вічності курок натисну тишею німою.
    Замовлення готово, смерті я офіціант.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  31. Володимир Мартиник - [ 2015.03.12 16:11 ]
    Не рони сльозу
    Не рони сльозу

    Ось настали не спокійні ночі
    небо пахне вже свинцем
    і щоб до світанку до тягнути
    сьогодні ночуватимемо в окопі.

    В грязі, голоді і холоді
    на брата хоч півлітра
    в руках подружка АК-47
    в кишені біблія біля серця.

    На посту буду першим
    і сну чекаю я з нетерпінням
    бо ти приходиш до мене у снах
    і це єдина радість в цей скрутний час.

    Крізь сон тихо прошепочу,
    пробач кохана!
    я сьогодні до дому не прийду
    не поцілую, не обійму.

    Пробач за образи,
    за те,що так рідко говорив теплі слова
    пробач, я не зі зла
    і по скроні побіжить сльоза.

    Нас окружать по різним сторонам
    накриють непреривним вогнем
    і у кого в грудях серце ще б'ється
    лиш позавидує тим, хто вже десь там.

    Все життя пробіжить під дулом автомата,
    а в руках зіжата фотографія твоя
    в останнє загляну в очі сипаратиста
    як взагалі носить таких земля?.

    Якщо в кімнаті заворушиться фіранка
    чи раптом відчиняться дверчата
    ти будь ласка, не лякайся!
    це до тебе прийшла,душа моя...

    Автор: Володимир Мартиник
    11.01.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.08 07:54 ]
    Хрип
    Лебедина вірність , лебединий плай
    Лебедину пісню скрипкою заграй
    Про любов минулу , про кохання рай
    До останніх крапель у мені вмирай

    Долюби до краю , докохай до сліз
    Щоб так часто більше не ввижалось скрізь
    Засуди за думку - спогади мої
    Або тут дай спокій , або кинь землі

    Ти такий далекий , і такий близький
    Став чомусь сторонній , у ві сні чужий
    Я в собі замкнувся , біль замаскував
    Тіло власне грішне - просто вибачай

    Відійду від всього , відійду навік
    Забере від світу осуду потік
    Пригорнуся ніжно , припаду до ніг
    Тільки б бути поряд - топить мене гніт

    Тут моє безумство , тут моя весна
    Тут моя пропаща по тобі сльоза
    Це мій біль нещасний - душу сповідав
    Це мій крик до неба - хмари розривав...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2015.03.02 21:11 ]
    Заціплені мотиви
    Є окаянні і мізерні теми,
    які не красять наші імена.
    І темні розуміють, що таємно
    на рівні душ таки іде війна.

    Здається, що достатньо і цієї,
    що маємо – звірячої різні.
    Не доведи нас, Боже, до ідеї
    і за своє горіти у вогні.

    І проситься, і колеться явити
    достойне фарисея житіє.
    Та лячно і туману напустити,
    і лоба надубасити всує.

    Не видивиш духовної подоби,
    що бринькає на струнах почуття.
    Мелодія зіркової хвороби
    монетою розмінює життя.

    Іудушку одна молитва гріє,
    що іншого розшиє на взірці.
    Останньою залишиться надія
    сміятися у самому кінці.

    Нічого не буває випадково.
    Минуле повертає знову й знову
    у програне сьогодні майбуття...

    І зціпивши беззубості до крові,
    втрачаємо нажите поступово
    одного разу і на все життя.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (18)


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 09:31 ]
    Не спіть...
    До запитання , без адреси
    Відправлений надії лист
    Мовчання тиші - не перечить
    Прохання безутішний - крик

    Твій відчай робить знову - спробу
    Знайти , утримать , відродить
    Розставити по ходу крапки
    Збережене - у світ пустить

    На різдоріжжі не блукати
    З'єднать розлучені - мости
    Без примусу любить , кохати
    Знайти затоптані - сліди

    У колосі , красі калини
    Букетах буйних - запашних
    У мраморі в вінках стояти
    Дві пам'яті - гербом мети

    Як приведуть тебе , не згублять
    Побачищ пращурів мету
    Там плачуть квіти щастя - градом
    Сміються плаями - журби

    Вітри у хороводах ходять
    Лебідка ластівці - своя
    У небо кличе - білий голуб
    Просніться ! Райдуга зійшла.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:48 ]
    Настанова
    Коли в душі твоїй хтось хоче
    Дать раду слову , і думкам
    Ти стань подумай : Чи потрібно ?...
    Відкрити світ своїх бажань

    У кожного вона є різна
    У неповторності своїй
    Тому і є настільки цінна
    Іде за неї вічний бій

    Рости у ній добра щедроти
    Не спокушай її гріхом
    Віддай у вир , в такі турботи
    Щоб праведне не стало злом

    Будь вірним вчинку , обіцянці
    Шануй нужденних , і батьків
    Шлях свій пройди в такому темпі
    Щоб стати гордістю синів.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:51 ]
    Ознаки
    Любов - то є природи потяг
    Кохання вірного знання
    Єднання чистих душ , причастя
    Благословення від творця

    Любов то врода грацій тіла
    Блаженства злет , кристал добра
    Кохання - велич перед богом
    Де гріх існує без гріха

    Там два стають суцільним цілим
    Там не роздільним є ніщо
    Там клятва з'єднує до віку
    І сіється - в одне руно...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 15:41 ]
    Перше кохання
    Гаряча юність пригощала
    Грайливий молодості флірт
    У невагомості вивчала
    Різноманітний вражень зміст

    Небесна манна вибухала
    Мелодій , пахощів квартет
    У самоцвітах розставала
    Сплітаючись в один букет

    Взаємні визнання мотиви
    Вітаючи весняний бум
    Любов'ю дива підпускали
    Кохання - благодатний сум

    Це був початок для стосунків
    Вершина ваших відкриттів
    Перші штрихи значних здобутків
    Хоч ви - ще діти для батьків.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 13:41 ]
    Сторони , береги
    Полохлива , метушлива , провірена часом
    Обережна і дбайлива - осипана градом
    По воді , по суші пилом - усе не встигає
    Так за інших без перерви - каміння збирає

    Білі ноги почорніли , обвітрене тіло
    Мозолями руки стали - запущене діло
    Не радіє , не знаходить утіху в мирському
    По ночам у бога просить - не маючи дому

    Хто ти є ? Чия кровина ? Кому щиро годиш ?
    За які такі гріхи - себе вперто гробиш
    Чи за вітром , чи навпроти усе зволікаєш
    Доробивши добрі справи крокуєш , тікаєш

    За труди свої , роботу не просиш окладу
    Тільки хліб , і чисту воду береш за оплату
    Дозволяєш себе бити нечистим на совість
    У придачу все ховаєш - неписану вроду

    Сам не бачив , були свідки , між людей розмови
    Тільки тиші і відома відвертість промови
    Хто за чорним , хто за білим картає дозвілля
    Хто від бога , хто від злого - збирає спасіння.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.19 06:41 ]
    Попередження
    Проснися лагідна зоря
    Знайди доречність у промові
    Допоможи збагнуть слова
    Такі не звичні , виняткові

    До мене доторкнувся світ
    Таких незнаних ілюстрацій
    Там скрізь панує благовіст
    Сократних , сповідальних грацій

    Куди не глянь... Така краса
    Що подих майже не помітний
    Там стільки щастя , і тепла
    Неначе знов душа воскресла

    Зустрів тут всю свою рідню
    Яку давним давно не бачив
    Там чути звони хрусталя
    І хтось у образі зазначив

    Запам'ятай усе що чув...
    Все що побачив , що відкрило
    І передай ... Ти бачив рай
    Який своїм усе призначив

    Тут місце тих хто заслужив
    Прийняв життя як і належне
    Хто гордість предків боронив
    Помер у вірі за найкраще

    Хай богу вірять , мудрецям
    Що моляться за них у схимах
    Тлумачте дітям , і панам
    Вже близько час, іде в годинах...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 22:52 ]
    Терен
    У травах жагучих , солодких , пекучих
    Засну заворожений тінями дня
    Вітром обласканий , втомою вкутаний
    Огорнутий ніжністю віщого сна

    Такого покою , такого простору
    Ніяк не збагнути , ніяк не пізнать
    Де сам на одинці ти зможеш відчути
    Яка сила міці у слові земля

    То батько і мати поєднані разом
    Первинний , не знаний одвічний талант
    Усе що навколо тобі допоможе
    Зцілити , загоїть образи життя

    Бажання , спокута , благання , розлука
    Піднесення духу , прощення творця
    Межа перетнута , молитва почута
    Із вірою в серці свята простота...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  41. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 19:57 ]
    Шепіт
    Вітром колише березу у полі,
    Над яром глибоким калина цвіте,
    Шепочуть вони між собою насущне,
    Прожите минуле, насущне й святе.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:44 ]
    Чудова мить
    Захмарене небо спустилось на землю,
    Дощем по душі моїй вбитій іде,
    Далеке і близьке, що так було поруч,
    За гори високі мов сонце зайде.

    І вже не сміятись, не гратись базікать,
    У погляді скутім душа помира,
    У камні гранітнім відблиском світить,
    Відлуння що тихо мене забува.

    В полоні печалі-безвихідь залежна,
    Скувала мене мов ранкова роса,
    В просторім краєві Дніпром і Десною,
    У даль простяглася річкова коса.

    Красою на згадку мене чарувала,
    Манила до себе чудова та мить,
    Де голосом диким зозуля кувала,
    Куди я приходив водиці попить.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:10 ]
    Душа
    Злюдніла мить, і погляд твій,
    І вічна в них розлука,
    Печаль і заздрість самоти,
    Така вже в них сполука.

    Натхнення бути в самоті,
    І в вічному блуканні,
    Між віражів і міражів,
    І жити мов в останнє.

    Не признавати чистих сліз,
    Не вірити у сутність,
    Шукати нове не своє,
    Чинити нову глухість.

    Наврочних мить розлук твоїх,
    Вулкан нових амбіцій,
    Творити поперек душі,
    Не для своїх емоцій.

    Душа загублена моя,
    Твою завжди шукає,
    Серед пліток у самоті,
    Туманом осідає.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 09:19 ]
    Досвід
    У минуле пішов , твої роки знайшов
    Де твоє проминало дитинство
    Обереги твої боронив , опікав
    Зайвий раз - щоб могла посміхатись

    Ти цвіла , ти росла , набиралася сил
    У обіймах кохання кружляла
    Готувалася нам дарувати життя
    А на зустріч - ішло розставання

    Ти покинула все і родину , і дім
    У образах тонули надії
    В ситуації цій ти на все спромоглась
    Повернулась у відчаї , вірі

    Ми росли на руках - де одна тільки ти
    Була поряд у наших потребах
    Віддавала усе материнське тепло
    Ніковіючи - в вічних проблемах

    Поросли , розійшлись , по науках пройшлись
    Вже залишені вами на сутнє
    Та ще хочеться так повернуть , осягнуть
    Вам подякою солодом - злаком

    Всі творіння земні не прості , не складні
    У повазі при пам'яті - маки
    Хто ти є ? Де твій дім ? Де коріння твоє
    Для батьків діти - долі стигмати...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Вадим Бойко - [ 2015.02.16 18:33 ]
    Стою один
    Стою один на чужині,
    В руках сорочка полотняна,
    В дворі метелиця гуде,
    Хода моя вже хмільно п'яна
    Всі відвернулись від мене,
    І рідні й близькі і чужі,
    Тримаю у руках себе,
    А під ногами той рушник,
    Що мама мені вишивала,
    У путь дорогу провела,
    Заслабла ненька і пропала,
    Не світить сонце днями вже,
    І місяць блідний заховався,
    В душі мороз пропаща тьма,
    Ось так я в одинці остався,
    Не так, не те,
    Не ті й не ці,
    Лиш пустим місцем був повсюди,
    Судили мене язики,
    Ненависні безликі люди,
    За правду, за добро і честь,
    Що я дарив тепло повсюди,
    Той відцурались і зреклись,
    Прості проклятії паскуди,
    Стою один на чужині,
    Вуста німіють, тіло й руки,
    Я полечу у небеса,
    До БОГА, янголів-повсюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  46. Тетяна Добко - [ 2015.02.14 13:22 ]
    Громадяни-біженці
    В Україні вже мільйон біженців.
    Кожен п’ятидесятий, –
    Я серед сорока дев’яти.
    Матінко, рідна земле,
    За все горе ти нас прости,
    За знищені села і долі,
    За пісню, що йде за край,
    Що робимо все поволі, –
    Війна обпалила наш край.
    Небо блакитне щезає,
    Гинуть діти, місто горить,
    Ворог межі не знає,
    Ми мусим його зупинить!
    Так довго тиші чекали,
    Серця огортає страх…
    «Біженецями» ураз стали,
    Німе запитання в очах:
    На що життя витрачати,
    Блукать по чужих світах?
    О, Боже, Владико небесний,
    Спини скоріше цей жах!
    Знову тополі в зажурі, –
    Ховають найкращих синів,
    Матері сивіють від горя,
    Як багато у нас матерів…

    Світ створено для любові,
    Для радості, не для журби,
    Добро є життя основою,
    Гідними будьмо людьми…

    Господи, сили пошли…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.13 08:39 ]
    Обраний
    Тріумф , фанфари , залп гармат
    Усим цікаво - що за гвалт
    Кому присудять перемогу ?
    За що ? - отримав нагороду

    Дві постаті , і дві доктрини
    Когось підносять , іншій схлипи
    По різні боки - не ті турботи
    Одну в пошану , другій стоки

    Лавровий лист у позолоті
    Нове вбрання , увесь в почоті
    Вінець терновий , і кнутами
    На руки , ноги - гвіздком кайдани

    Йде пир , все в розпалі , в дурмані
    Звенить застілля , багаті страви
    Губи змочили , обличчя втерли
    Із ран глибоких - відкриті нерви

    Осяжність висоти падіння
    Терпимість прощення , сумління
    Любов до лютих ворогів
    Над величчю гріхів - прозрів.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.07 09:58 ]
    Строфи
    Земле моя пекельна, страху безодне,
    Слизько ногам стояти, зносить до краю.
    Раю безмежний, раю, де тебе взяти?
    Прірва надсота кличе, магма безводна.

    Серце своє обріжу лезом тоненьким,
    Щоби у нім лишилась лиш середина.
    В мене нема нічого, світе маленький,
    Я – юродива в тебе, горе-причинна!

    Хочеш, то смійся, тільки пильно послухай:
    Того ти відкидаєш, хто тебе любить…
    Ворог же заливає солод у вуха,
    Розум твій убиває, зводить у згубу.

    Очі твої короткі сльози не ронять.
    Ними людей не бачиш, тільки одежу.
    Сліпо уста цілуєш чорні ворожі.
    Плаче небесне Око, плаче і стежить…

    Ангели заридали, то над тобою.
    В землю оперли крила: бачать прийдешнє.
    Світе, широким шляхом сунеш юрбою.
    Поки вузький віднайдеш, в горі впадеш ти.

    Лізе, на світло лізе темрява люду.
    Поки не зрозумієш, де ми і хто ми,
    Доти не знайдеш щастя, доти в добрі не будеш,
    Матимеш світла доти, доки і втоми.

    А коли зрозумієш, битимешся з собою,
    З тим у собі, що смутку Богові додає.
    Той переможе долю, хто не боїться болю.
    Той всім надбає щастя, хто віддає своє.

    Ти, мій народе, чуєш, будеш світити
    Іншим народам, перший вийдеш із тьми.
    Вчися любити ближніх – будеш себе любити.
    В Бога нема окремих, в Бога – всі ми.

    Чують майдани Волі голос мій юродивий.
    Знають причину болю, знають причину втрат.
    Богу себе посвятиш, світе ти мій правдивий.
    Стане найближчим другом братові брат.

    06.02.2013р. – 10.09.2013р.

    Перемогу України пророкував український християнський містик Йосип Тареля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:41 ]
    Намисто
    Намисто зібране руками
    Яскравим світлом - мерехтить
    Нанизане у ряд зірками
    Для інших - з завидна горить

    Моя людська чутлива гідність
    Сопрано правильних - думок
    Вибаглива у справах честі
    Тримає тонус - на ривок

    Ще з малку вивчена - стояти
    Творити , вірити , любить
    За слово відповідь давати
    Без користі - у людях жить

    Доріг наповнені вітрила
    Збиває з курсу , і штормить
    В кінці кінців стихає буря
    Дається час - щоб відпочив

    Потужні плани , перспективи
    Багаж набутих знань , умінь
    Дають натхнення , і мотиви
    Всі промахи - проколи крить

    Мій стержень - насторога часу
    Де править віроломне зло
    Нести у справах - слово боже
    Стелить намистом - на добро.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Вадим Бойко - [ 2015.02.05 22:42 ]
    Ти моя втіха
    Тривала мить і ми одні,
    Лиш ти і я у двох у долі,
    Кохана мить-завмерлий рух,
    Розгублені немов у полі.

    Тобі клонюсь, тебе люблю,
    Ти моя врода, віра втіха,
    З тобою тихо у віках,
    Я пронесусь неначе віха.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   34