ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.

Іван Потьомкін
2020.04.08 00:44
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту сам

Олександр Панін
2020.04.07 21:26
Шкандибає Старенька із ключкою,
По горбатій стежині чвала,
Тяжко крапають сльози горючії,
Зразу видно - життя не халва!

І чорти, і зміюки, і грішники
Витрищають "квадратні" баньки:
"Хто ж Чортячу Матусеньку вирішив

Євген Федчук
2020.04.07 21:10
Якось сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Ще череда не йшла із паші на ту пору.
Її й чекали ми. Спекотний день стояв.
Нас рятувала тінь великого горіха,
Легенький вітерець, що з поля залітав.
Дідусь газету м’яв, бурмо

Ігор Деркач
2020.04.07 20:41
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.

Вікторія Лимарівна
2020.04.07 17:10
З’являється шанс, відкриваються дверці
у поклику до небайдужого серця,
якому так боляче зараз за всіх.
Планета в загрозі: це догма чи збіг?
Фатальний кінець чи замолимо гріх?

Наскільки умілі в майстерності спроби,
щоб відсіч надати смертельній х

Микола Дудар
2020.04.07 13:18
Коронавірус? Корона - вірус:
А свита - меч… снаряд…. тротил…
Все сіють смерть, я смерті вірю
Вакцині - ні, глибокий тил…
О Боже! Боженько, наш Царю! О
Владико Всесвіту, тримайсь...
У нас такого вдосталь "жару",
А з Тебе, в пекло, аусвайс…

Тетяна Левицька
2020.04.07 13:03
Насолодитися, не випити до дна,
розкішна пава, зірка промениста,
утіха жадібна, мольфарка чарівна,
заволоділа серцем піаніста.

Їй місячну сонату, п'єси дарував,
цнотливі орхідеї і браслети.
Страшенно ревнував, хоч не було підстав,

Микола Соболь
2020.04.07 09:39
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Соловей свою пісню охоче
Заспіває, ти тільки прийди.
Усміхнеться нам зоряне небо
Вітер косу тобі розплете…
І вінок зі смарагдових стебел
Покладу на волосся густе.

Олександр Сушко
2020.04.07 09:36
Полаялися ми учора з кумом капітально: я йому дуль моцних натицяв, а він мені матюків нагнув триповерхових. А виною всьому — коронавірус. Приїхав на пошту отримати перевод за мою книжку “Берегиня”. Нині в мене це єдине джерело фінансів, завдяки якому куп

Сергій Губерначук
2020.04.07 08:33
Попід зіркою гіркою,
понад гіркою паркою,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила,

Віктор Кучерук
2020.04.07 05:18
Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти
Крізь вічні зради та обмови
До недосяжної мети.
Хоч прогинаю трохи спину,
Щоб дати спокою ногам, –
Ніхто й ніщо мене не спинить,
Якщо, на жаль, не стану сам.

Олександр Панін
2020.04.07 01:06
Лімерики -"фрістайл"


Щур та Зайці


Годі, Зайці, ридати, зітхати –
Обіцяли нам позику дати!

Іван Потьомкін
2020.04.06 21:22
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Вознісся до Всевишнього,
Сидить з ним одесную...
Чи, може, як усі,
Перетворивсь на прах,
Пробивсь з-під каменя травою...
Не тим, що начебто узяв гріхи на себе

Євген Федчук
2020.04.06 21:13
Добра і зла на світі є багато
І кожен по-своєму прагне жить:
Хтось хоче всі хвороби злікувати,
А хтось їх на нещасних напустить.
Усе від того, що в душі у нього
І чим живе, до чого прагне він:
Чи стіни зводить, городить дорогу,
Чи щось велике взага

Серго Сокольник
2020.04.06 20:48
Час наврочить сумні
Сірі ночі без ніжності губ,
І цокоче, і ні-
чим розвіяти пізню нудьгу...
Потаємно відкрий
Простір шафи минулих оман.
У шухлядці старій
(розбирать її часу нема,

Володимир Бойко
2020.04.06 18:52
Вихвалявся чорний Пень,
Що не вірить в чорний день,
Бо його, крутого Пня,
Аніщо не зупиня.

Та не варто було Пню
Отаку нести дурню.
Хтось недопалок лишив –

Роксолана Вірлан
2020.04.06 18:35
Розбуди мене теплими лисками
По чолі, по щоці та по рученці,
Коли росяні зорі ізвисока
На прокільчені трави обрушаться.

У маєвому мареві виспіє
Перша лілія, світ розлелечений
І розкліпнуться обрії виспані

Микола Дудар
2020.04.06 18:18
І де ж від усього ваш "інструмент"…
У якому ж оркестрі прописка?
Шляпу - додолу, пасаж... комплімент
І зіграв би на ньому - не близько…
Згоден, побуду простим глядачем
Зала, вогні, світанки предранні
Ритмічно до рим… і ладом тече
Оплески славні,

Микола Соболь
2020.04.06 18:02
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
Прийшли до влади злодії та блазні,
Народу слуги, сепари, свати…

Наїлися по горло шоколаду?
Потрібні зміни і відразу – упс!
Враховуючи стан важкий громади,

Олександр Сушко
2020.04.06 10:19
Те, що вам зараз розкажу — велика таємниця. Тому мусите її тримати при собі до Страшного суду. Ну, а якщо нестерпно, аж до гикавки, закортить поділитися цим тягарем знань, — так і бути, благовіщайте, дозволяю. Але тільки власним дружинам і чоловікам,

Сергій Губерначук
2020.04.06 09:36
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечутно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-во

Алла Даниленко
2020.04.06 08:58
А наостанок я скажу:
Бувай, не обіцяй кохати!
Здається, з розуму зійшла,
Йду до найвищої розплати.

Як ти кохав! Але згубив.
І все навколо спорожніло.
Не в тому справа, що згубив.

Ярослав Чорногуз
2020.04.06 07:55
Укривши світ габою голубою,
Весна ішла у чарівній обнові…
А ми були, як лебеді, з тобою
В смарагдовому озері любові.

Його розхвилював бурхливий вітер –
Аж бризки золоті навкруг летіли.
І шал кохання підіймав над віти,

Віктор Кучерук
2020.04.06 05:01
Жар світання синизною
Освітляє височінь, –
Ти прощаєшся зі мною
Метушливо, наче тінь.
Від задухи меркнуть зорі
І здригаються серця, –
Ти зітхаєш сумно з хворим
Трохи виразом лиця.

Микола Соболь
2020.04.06 03:11
Усе впирається в межу:
Для відьми маю помело
І брагу хлопцям на село,
Ярке для клоуна шатро,
Для любки, звісно, пісню про…
А, що я дурню докажу?

Тому, ні доводів, ні фактів.

Володимир Бойко
2020.04.05 23:14
Суд його ловив, та не спіймав. Війна війною, а бізнес «по понятіям». Коли не знаєте, як робити, то робіть, як знаєте. Справжні шанувальники жінок менше як тричі не п’ють. Можна писати як на тверезу, так і на п’яну голову. Аби лиш голова бу

Микола Дудар
2020.04.05 20:15
Паралельні світи семи нотам дотичні…
Кілька кроків по всесвіту… Що я несу?
Це єдиний у нотах забутого звичай…
Потаємних думок - передбачений сум

Паралелі життя… та читав Сведенборга
Років сорок тому… запізнивсь посланець
Не до сну котру ніч, як по

Ніна Виноградська
2020.04.05 20:11
Було усяких у моїй державі,
Із заходу і сходу тут були.
Та ми в свої світлиці, Боже правий,
Чужинців вже на покуть привели!

А їм начхати на святі ікони,
На рушники, на хліб і на пісні.
Вони не мають честі, їх закони –

Тетяна Левицька
2020.04.05 19:43
Люби мене мовчки, коханий, люби,
хай тиша замре на півслові.
Лиш ніжності дотики, серця скарби,
платівки мелодій любові.

Всі зайві слова, тільки погляд зорить
в смарагдовім озері зримо.
Душа відлетіла за обрій на мить

Матвій Смірнов
2020.04.05 19:32
О мадам, як пасує вам ніжно-зелена маска ця,
Що підкреслює ваших очей дивовижний колір!
Потанцюймо - а сонце нехай собі опускається
На порожні макети вулиць, трамвайні колії
Без трамваїв, зачинені супермаркети,
На укриті травою футбольне поле і цвин

Євген Федчук
2020.04.05 19:01
Було це у далекі ті віки,
Що й Біблія про них іще не знає,
Тож дещо інше нам розповідає,
Як вийшли ми з-під Божої руки.
Адам спочатку, а, по тому, Єва…
Та я почув історію і в ній
По іншому складався хід подій
При коренях людського роду Древа.

Олександр Панін
2020.04.05 16:10
Клубок вогню, мов яструб,
впав нізвідки,
Нещадний, злий,
затьмарив Сонце,
хоч лише на мить...

Він світлом цим
багряно-чорним

Вікторія Лимарівна
2020.04.05 12:39
Безлюдно повсюди, тривожно.
Весняний лиш радує цвіт.
Загрозу відчув зараз кожний.
Здригається в розпачі світ.

Цей вірус прийшов із Китаю.
З шаленою швидкістю зріс.
Раніше про нього не знали.

Домінік Арфіст
2020.04.05 12:17
море – мармур…інока келія…
відпускає мені гріхи
мерехтінням святого Ельма
вистеляє мені шляхи…
море вилилось мені в душу
і влилося в очі мої
заховало мене у мушлю
і заповнило по краї…

Іван Потьомкін
2020.04.05 10:21
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Королева Гір - [ 2020.03.22 10:16 ]
    Список
    Тужливо дзвони линуть стоголоссям,
    Прощаються з героями навік,
    Їм голови покласти довелося.
    У когось – донька, в когось – чоловік.

    Щодня зі Сходу чуєм свіжі вісті,
    Що знову втрати є в нас чималі,
    Поповнюється список назви «ДВІСТІ»,
    Він повниться і в місті, і в селі.

    Душа болить, суцільная розпука,
    Бо дзвонить дзвін, що знов когось нема.
    Везуть додому сина чи онука…
    Біда прийшла до нас, ой, не сама.

    Нема давно ні радості, ні втіхи,
    Вже сьомий рік є кровопролиття.
    Й цьогоріч не бурульки впали з стріхи –
    Герої впали, канули з життя.

    19.03.2020 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Олехо - [ 2020.03.03 08:53 ]
    * * *
    Ще повітря не марить весною.
    Запах пороху і багна.
    Під ногами земля моквою.
    Трохи вище іде війна…

    Перемир’я – смертельна штука.
    Лиш учора убито трьох.
    Не стріляти – наказ… от сука!
    Кожен перший, виходить, лох.
    Кожен другий в літах(за сорок)
    бачив світ і чогось досяг,
    а навпроти уже не ворог
    синьо-жовтий зриває стяг…
    Кожен третій гендлює писком,
    приторговує на кровІ
    (в сіру зону повзе за зиском
    по холодній, як сніг, траві)…
    Кожний мертвий… за що загинув?
    І полинув у чорні сни?
    В незворотну сліпу годину
    злим відреченням від жаги…

    Ще повітря не марить весною.
    В ямах-вирвах поля і дні.
    Біль міжчасся тече рікою,
    берегами бредуть вогні…

    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Левицька - [ 2020.02.20 15:37 ]
    Бог не прощає смертної вини
    Війна скінчиться, вбивце, у полон
    здасися, не радій що снайпер схибив.
    У кожного є свій армагеддон,
    здеруть і шкіру, як луску із риби.

    Розплата, супостате, б'є в набат,
    настане черга скинути забрало.
    На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,
    для домовин нових погостів мало.

    Бог не прощає смертної вини,
    вже гільйотину буревій полоще.
    Твій прийде час знімати ордени,
    ковтати хлипи каяття на площі.

    Кривавої душі, страховище війни
    не вдасться оправдати  в потойбіччі.
    За Україну ти воістину
    горітимеш в геєні пекла вічно.
    Бог не прощає смертної вини!

    18.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (3)


  4. Володимир Бойко - [ 2020.02.18 13:39 ]
    А ягнята мовчать...
    Мовчить вгодована Європа,
    Лишень подекуди бурчить,
    Тимчасом Раша-Азіопа
    Не оминає жодну мить
    Аби урвати якнайбільше
    З пожару вкрадений покров.
    Про це колись напишуть вірші,
    Але сьогодні ллється кров.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  5. Євген Федчук - [ 2020.02.14 10:10 ]
    * * *
    Він вижив. Серед попелу й руїн,
    Посеред болі, стогону і крику
    Лише один стояв і плакав він,
    Кленучи ту Священну і Велику,
    Яка йому залишила життя,
    Забравши все , що те життя давало.
    Хіба таким він бачив вороття
    Із пекла, де одне його тримало
    Бажання своїх рідних захистить,
    Свою домівку рідну врятувати?
    Він вижив, і тепер один стоїть
    На місці, де могила замість хати.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  6. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Євген Федчук - [ 2020.02.12 13:36 ]
    * * *
    До подій осені 1943 р. на Волині.

    Вони ввійшли в село посеред днини
    Не криючись, бо на своїй землі.
    Їм сторожко дивилися у спини
    З півтемряви дорослі і малі.
    Наказ єдиний: ляхів не жаліти,
    Щоб в їхніх душах поселився жах.
    Хто виживе, ще й їхніх внуків діти
    Навік забули в Україну шлях.
    Вони « поляки » із Польщі своєї
    Злетілись на Вкраїну, як на мед,
    Їм кращі землі, різні привілеї
    А українцям – на стіну портрет
    Їх Юзека. Старшини так учили,
    Та і самі ж бо не тупі були,
    Замирення тридцятого ще жило
    У пам’яті. І ось вони прийшли.
    Німецькі автомати й карабіни
    Їх правда і вагомий аргумент,
    Щоб вичистити зовсім з України
    Цих клятих ляхів у один момент.
    Як смолоскипи, запалали хати,
    Жінки заголосили. А дядьки
    У руки вила почали хапати
    Аби від куль заснути на віки.
    Від лементу і тріску автоматів,
    Від гоготіння жаркого вогню,
    Йому аж подих стало забивати,
    Ще зовсім молодому легіню.
    Він ляхів ненавидів … Бо так треба,
    Так його завше вчила старшина,
    Але до вбивства не було потреби,
    Бо лях для нього – це ще не вина.
    Він жив в селі, де поряд ляхи жили
    І з Яцеком сусідським скрізь ходив.
    І поряд на кладовищі могили
    Знаходилися їх обох батьків
    І тітка Ванда, наче рідна мати.
    Їх не ділила на чуже й своє:
    І нагодує, і відлупцювати
    Могла. Хоч часто плаче коли б’є.
    Зайшов рішуче у чиєсь подвір’я,
    Зборов, здавалось, сумніви в собі,
    Згадавши: « Україна в тебе вірить!»
    І « Сумнівам не місце в боротьбі! »
    Щосили стиснув автомата свого,
    Поради в нього, начебто, питав,
    Сердито в двері грюкнув із порога:
    Чому, мовляв, ніхто не зустрічав?
    Його це іще більше розпалило.
    Не зустрічають. Ну, ото, я їм !
    Сховатися від мене захотіли?
    Так вилізете, як запалає дім!
    Та двері раптом скрипнули ледь чутно,
    Старенька жінка стала на поріг.
    Хотів нагримать, в груди штурхнути,
    Але себе перебороть не зміг.
    Свинцем неначе руки налилися:
    Хоча і ляшка, але жінка все ж.
    « Дозволь, синочку, трохи помолитись.
    Ти ж в Бога, синку, мабуть, віриш теж?»
    « Молися!» - грубо спробував сказати
    Та вийшло якось жалісливо все.
    Враз чомусь розхотілося вбивати.
    Як він тягар в серці донесе?
    « Кінчай скоріше!» - кинув хтось з дороги,
    Та він дивився і не поспішав.
    Чи справді так усе потрібно Богу
    Аби обов’язково хтось вмирав?
    Він Яцека згадав і тітку Ванду.
    Десь їх, можливо, також хтось вбива.
    Хіба від смерті комусь легше стане?
    « Тікайте, тітко, доки ще жива!
    Я відвернусь, а ви хутчіш до лісу
    Городами. Не хочу брать гріха!»
    Хто видумав оце? Якого біса?
    Кого спостигла думка ця лиха?
    Та тітка чомусь не зійшла із місця
    « Куди я, синку? Тут усе моє.
    Пали, стріляй. Та в очі не дивися,
    Бо буду сниться все життя твоє.
    У цім селі діди мої ще жили,
    Я у цій хаті виросла сама,
    Тут чоловіка свого схоронила,
    А більш нікого в мене і нема.
    Куди ж я, синку? Де? Чого шукати?
    Все, що мені відміряно було
    Від Бога, прожила. І помирати
    Я хочу тут. Бо це моє село.»
    Стоїть хлопчина, автомат стискає
    Та не стріля. Не бачить ворогів.
    Чим все тоді закінчилось - не знаю:
    Чи вбив він тоді жінку, чи не вбив.
    Та знаю точно, як живий лишився
    То все життя і мучивсь, і каравсь.
    І хай не вбив, а все життя, як вбивця
    Хоча б тому, що він за зброю взявсь.
    А ті, хто змусив два народи наші
    Кривавим трупом уселяти шлях,
    Я проклинаю вас і душі ваші,
    Мені все рівно – чи хохол, чи лях!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (4)


  8. Євген Федчук - [ 2020.02.10 13:41 ]
    Звела їх доля на мосту однім.
    Звела їх доля на мосту однім.
    Через роки зустрілися два брата.
    Один з наказом міст той підірвати,
    Щоб москалі не скористались ним.
    Другий з наказом міст уберегти,
    Утримати аж до підходу «наших».
    Схопились, стрівшись, але, упізнавши,
    Один та й другий зброю опустив.
    Та очі аж викрешують огонь.
    - Ну, що,
    москальський прихвосню, зустрілись?!
    Ще срібляки москальські не скінчились?
    - Та то у тебе, брате, самого,
    Мабуть, німецькі срібляки в кишені!
    - Я Україні тільки-но служу!
    - Сказав би : німцям підошви лижу!
    Як там, до речі, Гітлер навіжений?
    - А Сталін твій не навіжений, га?
    Ти геть забувся з тими москалями,
    Що вони підлі тата розстріляли.
    А ти у ката татова слуга?!
    - А хто матусю, брате, нашу вбив?
    Чи не твоя то німчура проклята?
    А ти мені тут колеш очі татом.
    Чому ти маму був не захистив?
    - Далеко був… Та й німцям не служу.
    У мене з ними є рахунки власні.
    А ти… - Що, брате! Ми і так нещасні!
    Давай не переходити межу.
    Не стачило ще каїнами стать,
    Комусь в угоду рідну кров пролити!
    - А що ж нам, брате, із оцим робити?
    - Якби ж то знать?!
    Якби ж то, брате, знать?!


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Панін - [ 2020.01.30 13:52 ]
    Материнське серце

    Jedynie serce matki uczuciem zawsze tchnie
    Jedynie serce matki o wszystkim dobrze wie…

    Stare polskie tango: `Serce matki`

    Лише материнське серце завжди сповнене співчуття
    Лише материнське серце все знає і все розуміє…

    Старе польське танго “Серце матері”.


    ***



    Виряджають

    до війська сина,

    Гартує біда родину:

    - Молодший син,

    Ти не один,

    Ми любимо, ми любимо тебе!


    А материнське серце

    Сумує і щемить…

    Невтомно, безупинно

    Додому кличе сина,

    І щоб від лиха

    захистить,

    Вночі і вдень

    Не спить…


    Війни скреготливі жорна

    Все мелють на порох чорний…

    - Молодший син,

    Ти не один,

    Чекаємо, чекаємо тебе!


    А материнське серце

    Сумує і щемить…

    Невтомно, безупинно

    Додому кличе сина,

    І щоб від лиха

    захистить,

    Вночі і вдень

    Не спить…


    Хай згине війна проклята!

    Хай виживуть всі хлоп’ята!

    - Молодший син,

    Ти не один,

    Ми молимось за юних вояків!


    А материнське серце

    Сумує і щемить…

    Невтомно, безупинно

    Додому кличе сина,

    І щоб від лиха

    захистить,

    Вночі і вдень

    Не спить!


    2018 рік



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Королева Гір - [ 2020.01.29 23:49 ]
    Пам'яті полеглих під Крутами
    Полягли під Крутами в бою,
    В нерівній битві хлопці молодії.
    До цього всі були вони в строю,
    І в мить одну зосталися німії.

    Кривава сутичка відбулася тоді,
    Коли орда погана наступила...
    Судилось, мабуть, бути цій біді...
    Чотиритисячний загін - це була сила.

    Студентів проти них лиш горстка там була,
    Більшовики усіх їх розстріляли.
    Життя п'ятигодинна битва забрала,
    Та наступ ворога герої зупиняли.

    Нерівний бій, нерівні були сили...
    Склали голови під Крутами вони,
    Та хоронити їх тіла заборонили,
    Лише у березні зробити це змогли.

    Їх прийняла АСКОЛЬДОВА МОГИЛА,
    Вшановуєм сьогодні всі ми їх.
    Студентів молодих та паскудь тоді вбила,
    Їх кров'ю гаптувався білий сніг.

    29.01.2020 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Панін - [ 2020.01.28 21:24 ]
    Аеропорт
    Героям-Кіборгам присвячується

    ***

    Війна в Аеропорту
    це – головний стан життя.
    Війна триває 24 години на добу.
    Якщо ворог не атакує,
    діють снайпери, тривають обстріли…

    Сергій Лойко.
    Відео інтерв’ю

    ***


    Не Марс і не Місяць,

    Хоч грунт – неживий,

    Це – рідна, печальна Земля,

    Калічить сталевий її «градобій»,

    Пекельний вогонь спопеля…


    Аеропорт…

    Оминають його літаки,

    Аеропорт…

    Марсіанський у нього ландшафт,

    Аеропорт…

    Бойовики - вороги

    П’ють із Смертю на брудершафт,

    Кружляють blutigschaft.*


    Аеропорт

    смертельно застуджений,

    Багаторазово

    Розбитий, контужений…


    А чи може бути

    Контуженим

    Той, хто вбитий,

    Чи може він,

    хоч трішечки,

    Жити?


    Може, мабуть,

    Якщо

    На плечах тримає

    Його

    Еліта!


    Реальна Еліта,

    Не в брендових шатах,

    Кравцями пошитих,

    Справжня Еліта –

    Сіль Землі:

    Батьки і діти,

    Літні, малі…


    Від згару, пилюки -

    Чорні руки,

    Чорне лице…

    Довкола -

    Катів-людожерів

    Кільце.


    Професійні убивці, Зла коловерть:

    Порожні зіниці, подих – смерть!


    Злива снарядів,

    Вогонь потойбіччя -

    Аеропорт

    Непоборний

    Навічно!


    Клацають іклами вороги:

    Кіборги!

    Кіборги!

    Кі –

    бор –

    ги!


    Кіборги – хто такі? -

    Мозок людини,

    Броньоване тіло…

    Зневажають вони

    Буревій вогняний,

    І що б там іще

    До них

    Прилетіло…


    Наші Герої –

    Хлопці звичайні,

    Живі, гарячі тіла,

    Воля – Сталева.

    Душі – Козачі,

    Тремтить перед ними

    Імла!


    Душі полеглих

    У Вись не злітають,

    Із Живими

    Утворюють

    Мужності Форт.

    І вдень і вночі

    Вони захищають

    Нескорений Аеропорт!


    ……….

    Кривавий брудершафт


    2019 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Бандура - [ 2020.01.26 20:35 ]
    Випадок на Майдані


    Навколíшки хлопчак
    Протирає портрети Героїв,
    Час минулий ще ран не загоїв
    Пам'ятає ще битву брущак.

    Тут хтось рідний тобі?
    -Ні. Тут рідних нікого не маю,
    Просто хусткою сніг відгортаю.
    Щоб дивились на небо в журбі.

    Враз я погляд відвів,
    Щоб не бачив юнак мої сльози.
    І застиг в ті найперші морози
    Теплий шепіт молитвенних слів.

    За гіркі мої сльози оці
    Ви пробачте, Небесні Герої,
    Що скупими словами вдостоїв,
    Лиш добавив на серці рубці.
    26.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  13. Тетяна Роса - [ 2020.01.26 16:15 ]
    «Пацифіст»
    «Я пацифіст! Насиллю –ні! Нам не потрібне військо!» -
    отак позицію свою декларував Онисько.
    Мовляв, як б’ють нас по щоці – то підставляймо другу.
    Тут нагло трапилась із ним страшна біда-наруга:
    сусіда капцями уліз у клумбу пацифіста…
    Онисько винного місив, неначе в діжі тісто.
    Усі побачили, куди пішли слова про щоки,
    коли сусіду пацифіст волосся дер нівроку.
    Дісталось навіть глядачам, бо стали надто близько:
    щоб не заліз ногою хтось у квітничок Ониська.
    Стояв Онисько за своє, немов казковий витязь…
    А от країна… не своя? Не варт за неї битись?
    Мовляв, занадто не близька до тіла сорочина?
    За чином ненька занизька, не гідна мати сина?
    «Та я – ого! Та я – цабе! Та я – людина світу…» -
    Твердить Онисько, за слова ховаючи копита.
    ***************************************
    Коли твою країну ворог силкується загризти -
    лиш потенційний зрадник назветься пацифістом.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  14. киянка Світлана - [ 2020.01.14 21:07 ]
    До свого брата
    В рай до Бога полетіли наші соколята
    Віддали життя жертовно, щоб позбутись ката
    Та й питаються у Бога:"Скажи Святий Отче,
    За що війна, смерть і сльози тим, хто миру хоче?
    Споконвічно землероби свій хліб споживали,
    На чужі сусідні землі ми не засіхали.
    Чому здавна чужі зайди над нами панують?
    Та ще й нам же дорікають, що не так шануєм.
    Не всі стали на коліна! Частина гордує!
    Того, хто в раби не хоче, не впав на коліна
    Чужий зайда "обендерить" стравить батька й сина.
    Між братами кине розбрат:"Нехай повоюють,
    Розберуться, хто більш винний." А зайда - грабує!
    Там, де розбрат між братами, ворог - переможе
    Ті, що стоять на колінах йому допоможуть.
    І поки нам всім бракує до свого пошани,
    Будем в злиднях доживати під чужинцем - паном,
    Для чужинців свою землю будем засівати
    Чужу "правду", чужу владу будем шанувати?
    Піднімайся з колін, брате, бо ти є - людина!
    І лиш тільки перед Богом ставай на коліна.
    Заживемо ми достойно тільки тоді, брате,
    Коли ми свого Моісея зможемо обрати.

    29.06.2015 рік киянка Світлана


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. киянка Світлана - [ 2020.01.14 20:47 ]
    Лист героям
    Вклоняюсь низенько сміливим героям За ваші звитяги, хоробрі серця
    Й любов до країни - вона в нас єдина, Як рідная ненька у сина одна.
    Хай Бог береже вас за ваше терпіння, Козацький характер і єдність в бою
    За те що живою стіною закрили Від ворога лютого землю свою.
    Нелегкі часи для країни настали Чи здатні ми ворога перебороть?
    Народ наш єдиний здолає навалу І нам допоможе у цьому Господь.
    Ви наші рідненькі лишайтесь живими Бо серце за вами так сильно болить!
    Земля України полита вже кров'ю! Що зможе жорстоку війну зупинить?
    Лиш наше братерство і серце гаряче. На подив всім друзям і всім ворогам
    Майдан і війна об'єднали країну Тепер до снаги все здолати вже нам.
    На серці і гордість і біль одночасно. Молюся: "Господь захисти й збережи
    Всіх українських героїв відважних Й на захист вітчизни благослови."
    Дай нам перемогу, свободу від "брата", Що ладен в обіймах нас задушить
    Для наших дітей ми оновим країну, Щоб вільно і радісно стало в ній жить.

    Січень 2015 рік киянка Світлана


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  16. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:41 ]
    Тавро
    тягне якір, тисне стигма
    ми вмуровані у стіни
    злих під’їздів
    будем грати ми
    усіх антагоністів
    і за ґратами
    нас місто стисне
    і розчавить як комах
    я живу тут як монах
    та не по своїй волі
    це місто прагне крові
    в моїм горлі гинуть рими
    ненародженими й злими
    прагне крові моє місто
    чому ж ми антагоністи?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:20 ]
    ***
    місто розтерзане лежало і гнило
    в битому склі відбивався світанок
    мозок помер але рухалось тіло
    воно бажало чогось наостанок
    м’яса та крові, хліба та поту
    хочу нажертись аж до нудоти
    гасла, ідеї, про життя міркування
    в мене єдиний інстинкт – споживання
    я місту потрібна як серцю тромби
    кожен день мені – стіни в’язниці
    замість мене на роботу вийшов зомбі
    та ніхто не помітив різниці

    листопад, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Вікторія Торон - [ 2019.12.26 15:08 ]
    ФБ
    Не стрималась.

    Розходилась, написала гори слів
    «ми --- один народ!»* зомбованим хористам,
    буйнотрав’ю із неораних полів,
    лицемірним чи наївним «пацифістам».
    Потім голову затиснула між рук:
    скільки слів подібних вимовлено всує!
    Ними можна загатити і ріку,
    та потік усе змиває і руйнує.
    І надія із бідою пополам
    у пінливих псевдоістинах зникають,
    де – ні вірності забитим землякам,
    ні ненависті за те, що їх вбивають.
    О, свинцева неухильність течії!
    Не зрівняються й надсаджені гармати
    із могутністю інерції – її,
    як не пружся, неможливо подолати.
    І пливе народ затято крізь життя
    в битім дзеркалі себе не упізнавши,
    без державницького спільного чуття,
    так сьогодні, як учора і як завше.

    *Мається на увазі "один народ" із агресором.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Любов Лисенко - [ 2019.12.18 22:23 ]
    ***
    Він почув антифони, якісь неземні голоси.
    Та фальшивили ті, що були біля лівого вуха,
    І якби його воля, то він би, напевно, не слухав,
    Лежачи у траві, що за літо ніхто не скосив.

    І немов навперейми ті хори співали й гули,
    Чи сварилися, чи торгувались не знано за віщо,
    А тоді відступили, здіймаючись вище і вище,
    Лиш деінде лунали уривки хвали і хули.

    Забриніла вона – невимовно напружена тиша.
    Наче хто саркофаг приволік і усесвіт накрив.
    І, здавалося, тиша ставала дедалі густіша.
    Та водночас, здавалось, вона голосніша за крик.

    Дві доби без води, причащаючись голого ґрунту,
    Він смиренно лежав мимоволі дотичний до тих,
    Хто так само, за друга підставивши пострілу груди
    У такому же віці, але вже наві́ки, затих.

    А затим він почув, як селяни врожаю раділи,
    Як потому котились кудись безкінечні вози,
    А услід одинокі – і гупало тіло об тіло,
    І чомусь цей затишений гул був страшніший в рази.

    Він лежав долілиць, поглинаючи пам’яттю звуки,
    Проживаючи кожну хвилину, годину і рік,
    І здавалось йому, що у світі не є тої муки,
    На яку би хтось владний цей змучений край не прирік.

    А тоді він розчув голоси, що за нього просили,
    Це були антифони та вже із дідівських могил,
    І пітьма відступила, у тіло вернулися сили,
    Бо зірвались торги – не згорнувся його небосхил.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  20. Володимир Бойко - [ 2019.12.14 10:34 ]
    Лицедійство
    Народ наш є. І буде. Хоч тирани,
    Заброди загребущі вікові,
    З суміжних територій Кацапстану
    Лаштують лицедійство на крові.

    Як в трилері, вигулькує з болота
    Мерзенної потвори голова,
    Патьоками московської гидоти
    Отруюючи душі і слова.

    А вслід малоросійські байстрючата,
    З щурячих повистрибувавши нір,
    Волають божевільно «благим матом»,
    Що тутечки повсди «русский мир».

    Та цур вам, спадкоємці Тамерлана,
    Пощезнете у безвісті століть
    Разом із вражим кумом препоганим.
    Бо на коліна наш народ не стане
    І не простить.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  21. Олена Багрянцева - [ 2019.11.29 13:42 ]
    І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде...
    І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде.
    Буде небо тремтіти і грізна насунеться битва.
    А його зігріватиме мамина тиха молитва.
    І чекатиме вдома синок – янголятко руде…

    Захурделиться світ і зруйнує усі рубежі.
    І вогонь небезпеки палатиме довго в тривозі.
    Тільки він попри все не опустить руки у знемозі,
    Якщо дуже болить. Навіть там, на останній межі

    Він збере у кулак свою волю і силу рясну.
    Не зневіриться, ні. А стоятиме твердо стіною.
    Бо готовий іти у сніги і замети до бою,
    Щоб додому скоріш принести перемогу ясну.
    27.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  22. Вікторія Івченко - [ 2019.11.24 23:25 ]
    "Воювали як Афган – Труни без кінця…"
    Воювали як Афган –

    Труни без кінця…

    В Сатани – новітній план:

    Горе б е з л и ц я.

    Десять тисяч полягло

    І сьогодні знов…

    Пам’ять, мов холодне скло,

    Ручаями – кров.

    «Інтереси» захищать

    Вміє білий світ…

    Запалив мільйон багать –

    Зарево стоїть!

    Править хтось, неначе цар –

    Каламуть пливе…

    Світовий кругом пожар,

    Пекло світове!

    Україна – полігон

    Тих новітніх війн.

    Збувся чийсь пророчий сон,

    У зіницях – біль.

    Що – Чорнобиль, що – Майдан?..

    Їм – лише б грошва!

    Он верблюдів караван,

    Та – не поспішай.

    Поборися за с в о є

    Проти вражих зваб…

    Будеш цар серед царів –

    Не мізерний раб!"

    21 листопада 2019 року


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Володимир Бойко - [ 2019.11.06 19:34 ]
    Сусід
    Земля така багатолика,
    Такі незміряні світи...
    На мапі цятка невелика –
    То є твій край. І в ньому – ти.

    Та поряд є сусід неситий.
    У нього – вовчий апетит,
    Що неспроможний вгомонитись,
    Як не захопить цілий світ.

    І що подієш з лиходієм...
    Його не спинять матюки.
    Дістала капосна Росія
    На покоління. На віки.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  24. олександр квітень - [ 2019.10.29 09:47 ]
    Татку дивися , дивися , як я вже підріс ...
    Татку дивися , дивися , як я вже підріс..
    Кажуть що схожий на тебе .. Веселої вдачі ...
    Мама всміхнулась нарешті , й не стримала сліз...
    Глянувши на твоє фото , вона завжди плаче ...

    Вірю я їй , в те що ти полетів до зірок..
    В небо відправлю листа , як навчуся писати ...
    Снилось мені , ми з тобою йдемо в дитсадок...
    Душу мов щось зігрівало , бо поруч був тато ....

    А пам'ятаєш торік у бабусі в селі...
    Сад яблуневий в цвіту білим килимом вкритий ...
    Ти ще казав мені , синку , ось Рай на землі .
    Я запитав , чому Рай на землі в білім цвіті ?

    Татку вертайся скоріше , бо жду не діждусь ...
    Прийдеш назавжди , розкажеш що там за зірками ...
    Я ж обіцяю що скоро читати навчусь .
    Зараз листа напиши щоб не плакала мама .......

    Олександр Квітень
    м . Мукачево....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Бойко - [ 2019.09.27 19:18 ]
    Війна
    Іде війна, іде війна...
    Комусь війна – то «мать родна».
    Вбивають люди всі віки
    Собі подібних залюбки.

    Хоч українець, хоч москаль –
    Усіх рівняє вбивча сталь.
    Та будь ти хоч Наполеон –
    Для всіх однаковий патрон.

    Світ милосердія не зна,
    Життя втрачається ціна,
    Шаліє пошесть навісна –
    Війна.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  26. Олена Багрянцева - [ 2019.09.19 16:16 ]
    У тебе достатньо сили. Ти тільки вір...
    У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
    Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
    І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
    Розтане зима, що нагадує вічний тир.

    Останні акорди заграє чужа війна.
    Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
    І вранці у школі на дошці твій син напише:
    У нас перемога! У нас за вікном весна!
    16.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  27. України Сокор - [ 2019.09.06 18:58 ]
    П'ята осінь війни.

    Минуло літо, осінь настала,
    На сході Вкраїни триває війна.
    По осені мати сина чекала,
    Тривожна бринить в серці струна.

    А осінь дощам та холодом тужить.
    Важко солдату в бою.
    Та це солдат не тривожить,
    За Україну стояти в строю.

    Всім не судилась мамина ласка,
    І не відчуть материнське тепло.
    Син прилетів до мами як пташка,
    І тихо постукав в вікно.

    Мама здригнулась в незвичній тривозі,
    Світ потемнів і зупинивсь.
    Чоловік загинув в Іловайській облозі.
    Боже, спаси! Щоб син живий залишивсь.

    В саду червоніє калина,
    Ніхто не зриває плоди.
    Осиротіла без сина Вкраїна,
    Сиротіють без нього сади.

    В небі тривожно курличуть,
    Ключами летять журавлі.
    Кличуть в надії, до нас вони кличуть,
    Не загубіть же своєї Землі.

    Стоять за Неньку герої,
    Непоборні на стражі стоять.
    Немає в світі сили людської,
    Щоб волелюбний народ подолать.
    Вересень 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  28. Таїсія Цибульська - [ 2019.07.25 23:16 ]
    Гуляй, козаче
    Гуляй, козаче, гуляй!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!

    Стриножені коні, мов привиди сонні,
    не скачуть, не крешуть копитами світ,
    гуляй же, козаче, із ранку до ночі,
    хоч пазурі вовчі й шматують живіт!
    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    гуляй і танцюй, до подертих чобіт,
    і крики із хати не слухай, не слухай,
    не вперше вмирає козацький твій рід!

    Нехай розпинають замучену матір,
    ту кров не уперше приймає земля,
    ґвалтують дружину сусіди багаті
    і душать в колисці твоє немовля!
    Іржавіє шабля, іржавіє серце,
    плете павутину підступний сусід,
    а ти наливаєш горілку із перцем,
    і криво зшиваєш подертий живіт!

    Залий свої очі, закрий свої вуха,
    і крики із хати не слухай, не слухай!
    Гуляй, козаче, гуляй!

    25.07.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  29. Світлана Ковальчук - [ 2019.07.17 16:13 ]
    ***
    Говорили про смерть, переповнення вщерть,
    долю.
    Знову мертві тіла межи села, міста,
    полем.
    Наростили війну, наче білу стіну,
    звичну.
    Нам іти-перейти у далекі світи,
    вічні.

    Говорили про дім, наші діти у нім
    плачуть.
    Розлилася біда, чорноплинна вода
    наче.
    Ген дебати гудуть, в чому суть і не суть,
    сила.
    Мимо сцени і люд юне тіло несуть,
    крила.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  30. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 11:54 ]
    ВІЙНА
    Емоції навколишнього світу
    Клич журавлиний , розпачу сльоза
    Емоції розчуленого неба
    Єднають вбиті війнами серця

    Усіяна земля червоним маком
    Убита горем матері душа
    Кружляє ворон хижий над курганом
    Ядким багаттям жевріють поля

    З усіх сторін , над власним , над народом
    Іде жертовна , і підступна гра
    Несеться брудом , підлості потоком
    Вся стогне мором зранена земля

    Емоції навколишнього світу
    Клич журавлиний , відчаю сльоза
    Емоції розчуленого неба
    Несе герой хреста - його війна.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Ольга Паучек - [ 2019.05.10 10:59 ]
    ***
    Солдат писав додому лист із фронту
    Коханій, мамі й дітям: - Дорогі,
    Мене чекайте, дасть Бог, повернуся,
    Будемо жити в щасті і добрі.

    Він повернувся - дому вже немає,
    Нема ні хати, ні його рідні
    Оте життя, котре війна розбила
    Виднілось, ніби марево. У сні

    Він був господарем свого обійстя,
    У сні кохав, любих дітей ростив...
    - Навіщо сталася війна проклята?!!!
    У рідних він пробачення просив,

    Що вижив, коли їх уже немає...
    Йому несила жити на землі.
    І тихо, навіть соловей співає
    Вечірні поминальнії пісні.

    08.05.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  32. Ольга Паучек - [ 2019.05.09 14:27 ]
    Діти війни
    Один із дідусів у Польщі згинув
    (на міні підірвався в бліндажі),
    За другого одне лиш тільки знаю:
    - Загинув дідо, доню, на війні.

    Життя моїх батьків було нелегким:
    Нестача, голод, матінка вдова,..
    - Не знищуйте моїх дітей, благаю!
    Онуків пошкодуйте, бо нема

    Нічого гіршого у цьому світі,
    Як доля незахищених дітей,
    Вони не знають як їм далі жити,
    У бідах звинувачують себе, й

    Не відчуваючи тепла з дитинства
    (в душі лиш порожнеча, морок, біль)
    Не знають як дітей своїх любити,
    Не вміють віддавати, бо звідкіль

    Узяти їм оту любов і ласку,
    Котрої не отримали самі...
    Закінчуйте уже війну, будь ласка!
    Хай будуть ясними наступні дні,

    Щоби онуків наших не спіткала
    Так ж недоля, як батьків моїх...
    Прошу Вас я, молю і вимагаю:
    - Політики, подумайте про всіх.

    09.05.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Ігор Деркач - [ 2019.05.08 21:26 ]
    74-те Травня
    Перемога Раші у війні
    є і нині тема ейфорії,
    бо без України у вогні
    мало що кацапію зігріє.

    І колона п’ята йде на ви,
    і у Інтернеті поторочі
    фейками масоно-жидорви
    ветерану округляють очі.

    Куций фюрер «ксіви» видає...
    Кожному скаженому собаці,
    вписаному у його досьє
    у Гаазі буде по гілляці.

    Глядачі і теле, й cinema
    буйно реагують на події.
    І «побєдобєсіє» Росії
    чує і тюрма, і Колима.

    Ну, а хто не бачить і не чує,
    Путя напуває і годує,
    обіцяє пенсію совку...

    Колоради і рашисти раді,
    будуть крокувати на параді.
    Перемога! Ать твою таку!

    08/05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  34. Ігор Деркач - [ 2019.05.03 08:30 ]
    Арей і Ліра
    І
    Моря й озера – очі України,
    а води рік – її кипуча кров
    і у вінку червоної калини
    ніхто за неї кращу не найшов.

    Якби не це, то я і не писав би,
    які у неї очі восени
    або які її чарівні зваби
    несуть усіх у кольорові сни.

    Бували карі, майоріли чорні
    і заясніли жовто-голубі...
    Усі мої світи із нею – горні,
    а дольними завдячую юрбі.

    Із кобзою блукала сиротою,
    з бандурою стомилася іти
    у вигадані сяючі світи.

    Арей і Ліра нерозлийводою
    тасуються у вічному двобої,
    у пошуку кінцевої мети.

    ІІ
    Її минуле чорне і червоне
    присвоїли лукаві вороги.
    Орли, гієни, круки і ворони
    на цій путі не додають снаги.

    Орда карає, а юрма воює,
    осліплена загравою ночей,
    і кров’ю упивається Арей.

    Катівня узурпатора працює...
    Але її, – Ура! – лунає всує,
    завішане полудою очей.

    ІІІ
    Європу і не чую, і не бачу.
    Так видається іноді мені
    у темні ночі і гарячі дні.

    Вкриваються китайкою – юначі,
    а каламутні очі ще незрячі.
    Арей гартує Ліру у вогні.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Олена Багрянцева - [ 2019.04.27 21:42 ]
    А у тебе ще буде можливість знайти весну...
    А у тебе ще буде можливість знайти весну.
    Не турбуйся за ті хвилини, які вже втрачено.
    Повертайся живим. Не проси ні за що пробачення.
    Я чекаю на тебе сто років, сто днів без сну.

    Бачиш, вишні цвітуть і у місті лунає сміх.
    Я вже звикла казати всім, що війна не кається.
    Що життя сторінки блискавично для нас гортаються.
    Що настане ще час для бажань і жаданих втіх.

    Ще розвіється пил всім прогнозам наперекір.
    Перемога, я знаю напевно, не за горами.
    І усе, що тепер, мій хороший, стається із нами,
    Лиш на краще, повір.
    26.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  36. Марґо Ґейко - [ 2019.04.26 20:00 ]
    Любов
    У тиші найгучніший резонанс.
    Минає ніч, а я не засинаю,
    Старі скрижалі, знесені з Синаю,
    Голгофа переписує для нас.

    Любов’ю переспівує закон,
    Що буде нам духовним камертоном,
    Хай час і стугонітиме потому –
    Вона звучить зі статуй і з ікон.

    Звучить, коли є мир і йде війна,
    Коли за неї нищать і вмирають,
    До пекла тягнуть, прагнучи до раю,
    Забувши – ненав’язлива вона.

    Це ми її саджаємо на трон.
    Любов, яка смиренна, хоч бездонна –
    Наскільки Богородиця, Мадонна
    Не схожа на піднесених матрон.

    Вона не знає фальші і гримас.
    Хто миє ноги – руки не вмиває,
    Дає і не очікує навзаєм,
    Голгофа – не Синай і не Парнас.

    А ніч перетинає Рубікон.
    Від розбрату навалюється втома,
    Фома – не більш не менш – латинський Thomas,
    Закон любові – жертвенний закон.

    Лиш тиша ця – гучніша канонад.
    В неділю, в час весіннього розмаю –
    Христос Воскрес! І я прекрасно знаю,
    Що Він з любов’ю дивиться на нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  37. Ніна Виноградська - [ 2019.03.24 10:58 ]
    Бійцю "Тихону"


    Уклін Вам, батьку, до землі уклін,
    За подвиг Ваш у сімдесят чотири.
    За ворогами гучно дзвонить дзвін,
    А Ви із тими, хто жадає миру.

    На фронті, з вояками, в бліндажі,
    Під кулями і градами страшними.
    Готова зброя, точаться ножі,
    За Україну-матір в літо й зими.

    Вже п'ятий рік воює чоловік,
    Хоча зросли його сини й онуки.
    На псевдо "Тихон" хтось його нарік,
    Отут, із ними, радощі і муки.

    Буває серце якось защемить,
    Та йде вперед з далекої дороги.
    На відпочинок має тільки мить...
    Спочине потім, після перемоги.
    23.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  38. Марія Дем'янюк - [ 2019.02.08 16:07 ]
    Мати
    Мати сина колисала:
    Люлі-люлі-люлі,
    Теплосяйно заглядала
    В оченьки синулі.

    Мати сина годувала:
    Клала до серденька,
    І дитятко усміхалось
    Сонячно до неньки.

    Мати сИночка зростила,
    Світ в росу глядівся...
    А синочок дужий виріс,
    Прийшов, уклонився
    І сказав: Матусю, мила,
    Піду воювати...
    І лишив стареньку неню
    Однісіньку в хаті...

    Щиро молиться до Бога
    Сивочола жінка:
    Хоч разочок обійняти
    Рідненьку кровинку...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  39. Володимир Бойко - [ 2019.02.08 10:09 ]
    Моя країна стратила глузд (переклад з Андрія Макаревича)
    Країну народження маєш одну,
    І нить оту не урвати довік.
    Моя країна пішла на війну,
    І я зупинити її не зміг.

    Комусь влади дурман,
    Чи темниця комусь,
    А мені цього болю не перемогти.
    Моя країна стратила глузд,
    А я не зміг їй допомогти.

    Аби щось змінити, бракує сил,
    Коли усе тут догори дном.
    Не треба німбів і ангельських крил,
    Треба просто не бути лайном.

    І я відчуваю усім єством
    Час настає вибирати.
    Якщо ти гідний не бути лайном
    Легше і жити й вмирати.
    Легше і жити й вмирати.
    Жити, і не вмирати.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (7)


  40. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.28 14:54 ]
    Дитяча молитва
    Склало рученьки дитятко -
    Молиться до Бога,
    Щоб з війни вернувся татко,
    Став біля порога.

    Щоби пригорнув до серця -
    Заясніє личко,
    З мамою пішов в крамницю
    Купувать сестричку.

    Щоби в тата на плечах
    Хмари діставати,
    "На добраніч" говорити,
    В щічку цілувати.

    Цю молитву неодмінно
    Небеса почують,
    Пильнуватимуть усіх
    Батьків, що воюють.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  41. Олександр Сушко - [ 2019.01.03 17:18 ]
    Тривога
    1

    Без ноги йде вояка із посохом,
    Сивий чуб замітає чоло.
    Оминаю каліку із острахом,
    І веселощів як не було.

    Для держави солдатики - гвинтики,
    Той - з Таращі. а той - із Прилук.
    Йду до лазні. Під пахвою віники,
    Треба змити кровицю із рук.

    Думав, душу очорнену вимию,
    Взяв із церкви святої води.
    Та прикутий до спогадів линвою,
    Де в бою умирали брати.

    На стільниці калинова китиця,
    Друг на фронті лежить у рову...
    Льодом вкрилося озеро Вирлиця:
    Я під кригою, мертвий, живу.

    2
    Не дивлюсь крізь рожевії скельця
    На цей світ, бо уже у літах.
    Колючки виростають із серця,
    Бо там біль зачаївся і страх.

    А на Сході орда виє люта,
    Рве неспокій (у цьому вся суть)
    За майбутнє, якого не буде,
    За минуле, яке украдуть.

    04.01.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  42. Ігор Шоха - [ 2018.12.06 12:55 ]
    Презумпція безкарності
    І
    Ну й заварили! Аж валує дим.
    І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
    І як забути, що немає з ким
    у цьому казані куліш варити?

    Що Раша, що Малі, що Сомалі...
    віщає і показує у сіті:
    герої епопеї москалі –
    «Пірати ХХІ-го століття».

    ІІ
    Лякає Україну «сучій мір»
    і дістає у всі кінці планети.
    Жадає раю чокнутий вампір,
    націлює на ближнього ракети.

    Бо «ядерного православ'я» біс
    вселився в душу карлика-гіганта.
    У нашій акваторії – безвіз
    для армії і флоту опупанта!

    Доктрина діє, тактика така:
    де чути мат – усе диктує Раша,
    захоплює по ходу «язика»...
    У дії – операція «Параша»!

    Триває не об’явлена війна.
    Чого немає, будемо ще мати.
    Очікує іще одна «весна».
    Ґарантії немає у ґаранта.

    Куди нас ця оказія несе,
    не відаємо. Маємо на це
    реагувати українно-ґречно.
    Але одне відомо безперечно –
    родитись, виживати й мати все
    на цій землі смертельно небезпечно.

    ІІІ
    А що на суші? Арки і мости...
    А ми чому не риємо каналу
    Азов-Одеса? Нам до себе йти,
    а їм по горло вистачить Байкалу.

    Є що робити. Каламуть своє
    і затикай свої великі діри.
    Але не зазіхайте на моє.
    Не зачіпай історії і віри.

    Будуй собі іще один «Потік»,
    або качайте воду із Дунаю,
    нехай Амур тече у інший бік
    до Криму із Японії й Китаю.

    Хай повертають ріки на Арал,
    заллються єнісейською водою
    і нафтою своєю дармовою.

    Нехай беруть на абордаж Ямал,
    і хай накриє їх дев’ятий вал,
    і захлинуться хай своєю кров'ю.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (3)


  43. Ігор Шоха - [ 2018.12.02 15:22 ]
    Роздвоєння віри
    Відмотую, Боже мій, роки.
    Вертаю у час до війни,
    О, як же погано уроки
    вивчали і доні, й сини.

    Умию оплакану долю
    надії озонним дощем.
    Усе затихає поволі
    і меншає ниючий щем.

    І, – на тобі! – кулі, катюші,
    нечувана зрада, бої,
    і знову заплакані душі
    вертають на кола свої.

    Лишається п’ятою осінь.
    Очікує шоста весна.
    А літо одбігаю босий,
    якщо доганяє війна.

    Чужа самозвана еліта
    нуздає на захід коня.
    На сході триває різня...

    Читаємо сури Завіту,
    як маємо зайду любити.
    То як не ридати щодня?

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (4)


  44. Володимир Бойко - [ 2018.11.18 21:09 ]
    Минулось
    Ми з вами дружно жили,
    Поки ми вам служили.
    Любили ви продажних,
    Послужливих хохлів.
    Та злі часи настали –
    І вся любов пропала,
    І в прорізі прицілу
    Мішені ворогів.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  45. Марія Дем'янюк - [ 2018.11.10 20:35 ]
    Дочекалися
    Цілувало голівоньку сонце-
    Золотило руде волосся,
    Наречена у білій сукні
    Танцюватиме як повелося.

    Очі карі в яскринах світла,
    І червоні медові вуста.
    Матіолою наче заквітла
    Ніжноусмішка золота.

    Неземна,а немов небесна:
    Сяйво неба плело фату,
    Наче сила взялася чудесна
    Освятити цей день за мету...

    В нього смуток в очах глибоко,
    Чи не вперше сльоза бринить:
    Їй на зустріч не ступить ні кроку,
    Без ноги нерухомо сидить.

    Підпливла, міцно стиснула руку,
    Закружляли у вальсі отак:
    Наречена - небесна лебідка,
    У візку інваліднім вояк...

    Дивомить:стало тиші тихіше,
    Щедре небо усе залило:
    Світло сяяло вдвічі ясніше,
    Як торкалось крила крило...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  46. Лесь Українець - [ 2018.11.07 02:28 ]
    ***
    Ой не шумлять верби,
    Не гомонять тополі,
    Лежить козак мертвий
    У широкому полі.

    То не шабля турецькая
    Його порубала,
    То не куля шляхетськая
    Його наздогнала,

    То чудовиська крицеві
    В повітря гатили,
    Бідному українцеві
    Допекти хотіли.

    Заскочила нас війна
    Зненацька удома,
    Коли скінчиться вона,
    Достеменно невідомо.

    Скільки забере життів
    І скільки скалічить
    Невідомо й поготів,
    Їх ніхто не лічить.

    Дипломатії поразку
    Ми бачили в Мінську -
    Одягайте, хлопці, каски
    І гайда до війська.

    Захищайте Батьківщину,
    Поки в кулуарах
    Імпозантні мущини
    Щойно з Канарів

    Розпаюють Україну,
    Нас не попитають.
    А хлопців у домовинах
    Сім'ям повертають...

    Наближається нова ера,
    Дарує надію,
    Що добро візьме верх,
    А зло збанкрутіє.

    І коли в країні безлад
    І гнила верхівка -
    Наша зброя насамперед
    Слово, а не гвинтівка.

    Іспити та заліки -
    Не головне в освіті.
    Складімо мозаїки,
    На друзки розбиті.

    Тоді й воля буятиме
    Від Сяну до Дону,
    Коли правда лунатиме
    Гучним баритоном.

    Зазоріють зорі срібні
    Для нас яскравіше,
    Люди знову будуть рівні,
    Як колись раніше...


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.10.31 10:18 ]
    Повернення
    Тікаю із тілесної тюрми,
    На полі бою впав. Мабуть, убитий.
    Душею доторкнувся до пітьми,
    Ледь не погас, уярмлений Аїдом.

    Тепер у пеклі воїн-гречкосій.
    Володар смерті пікою у груди
    Штовхнув назад і каже: - Ти не мій.
    Вертай туди, де скаженіють люди.

    До мене ходу ангелам нема!
    Лети назад! За Стікс - табу! Ні кроку!
    ...Отямився у гуркоті й димах,
    Довкола в триколорах п'яні орки.

    Упились. І добити не змогли,
    В оселі діда втомлено поснули.
    Під боком стиглі братики-хохли,
    Розстріляні. Повсюди гільзи, кулі...

    Бурят мерця останнього роззув,
    Окинув крам хазяйновитим оком.
    Пішла орда. А я у рай повзу,
    Вже бачу рідний прапор над окопом.

    31.10.2018р.

    Молю

    Творіння акт! У висях грають гімни,
    Із раю тягне запахом олив.
    Адама Бог виліплював із глини,
    Лише до праці руки не помив.

    Там, де душа - прилип шматочок бруду,
    Де серце - трохи сажею мазнув.
    Життя чудесне удихнув у груди,
    Прокинулась людина оді сну.

    А згодом зрозумів: дільце нечисте,
    Та пізно - люд розмножився уже.
    Довкола гвалт, крадіжки та убивства,
    Ножа виймає братик-людожер.

    У бубна б'є шаман, чаклує вуду,
    Народець п'є усе - смолу, айран.
    Щербатий глек, тріщинувате блюдо,
    У стрісі незалатана діра...

    Прицілився в сусіда - не промажу,
    Все заберу - жону, будинок, пса...
    Внук просить Бога: " Витри бруд і сажу !"
    Але мовчать оглухлі небеса.

    31.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  48. Володимир Бойко - [ 2018.10.27 23:07 ]
    Ихтамнет
    Заповзали в усі ворота
    Незахищеної землі,
    Вищиряючись чорнорото,
    Злі сусідики – москалі.

    Наче дика орда поганська
    Чорним шляхом пройшла лихим...
    Від Донецька і до Луганська
    Засвітився криваво дим.

    Мов злодюги чужу комору
    Облаштовують крадькома,
    Доки сила не переборе
    Зайд, що нібито їх нема.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.10.21 15:13 ]
    Судьба
    Я - лагідний мужик, не злобний орк,
    Є діточки, супружниця законна.
    Люблю природу, цуциків, жінок
    І жовпляки зі свіжим самогоном.

    Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
    До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
    А люди шепчуть, що Петро - босяк,
    Блукає човен долі без причалу.

    Ще б трохи і в труну хутенько "Гоп!" -
    Ледь вийшов із останнього запою.
    Аж тут війна штовхнула ув окоп,
    Очуняла судьба на полі бою.

    Осколки поруч сіються дощем,
    Сьогодні ворог "добрий" - тричі промах.
    За тиждень - куля. Згодом ще і ще...
    А смерть не йде, мене чекає вдома.

    Сержант упав. Помацав хутко пульс...
    Уже в раю, опісля бою тризна.
    А я живий. Вернуся, то зоп'юсь.
    Із неба сіє дощик із заліза...

    22.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.10.11 09:04 ]
    Тиша
    Не знаю- нині мир, а чи не мир,
    Живий, а мо' купаюся у Леті...
    Ця тиша ще страшніша за громи,
    З усіх сторін відчутно подих смерті.

    Кровицю чорт облизує з перстів,
    В підручних, як і завше, підла "рашка".
    Цей рай уже надовго опустів,
    Кордон із пеклом в мінах і розтяжках.

    Зоря упала в трави із Ковша
    І кличе аби виліз я за насип.
    Насправді, там - палаюча межа,
    Діра бездонна в просторі та часі.

    Із дня у день на шрам лягає шрам,
    Все сплуталося - бійня, подвиг ратний...
    А губи шепчуть: " Враже, аз воздам
    Як тиша здохне в подихах гарматних.

    Похмуре небо луснуло як біб -
    Це "мирний" гумконвой прийшов з Росії.
    Мені пора. Під каску бгаю німб,
    На часі захищати гречкосіїв.

    11.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   13