Архімеда власна сила
та у ванну опустила.
Ванна повная була
То ж водичка й потекла.
Полилася через край
Архімеде, не моргай!
Про виштовхувальну силу —
Свій закон — повідомляй.
Цар велів корону зважить,
тож до діла приступай, —
Бо затопиш цілий край!
1999

Павутина.

Між соснами прозоре павутиння
Гойда хрестовика
Із візерунком на округлій спинці.

Легенький вітер запахом живиці
Війнув і стихнув.
Лунко впала шишка.

Пучки м′якої довгої трави
За вітром простягли зелені стебла.

Згори майнула лусочка кори
І зачепилась біля павука.
Сріблясто зблиснула на сонці павутина
Дрібними краплями ранкової роси.

2010.
* * *

Десь далеко в небі синім дві хмаринки посварились,
і розбіглися по світу, сірі і сумні...
І тепер, коли ти бачиш, як ідуть холодні зливи,
Знай, що то хмаринки плачуть у височині...

Тож якщо ти маєш друга, не сварися з ним даремно,
Бережи його, бо раптом втратиш назавжди...
І тоді страждати будеш, як хмаринки ті у небі,
Що не можуть одна одну й досі віднайти...

2010

Всі горлають з переляку:
– Лев утік із зоопарку!
Та якби ж то тільки сам –
Ще й з маленьким Левеням!
Чи в кущі, чи на дерева –
Заховайтеся від Лева!!!

Ну а Лев, струснувши гриву,
Так по-царськи, неквапливо
Підійшов із Левенятком
До морозивної ятки
І сказав до продавця:
– Дошкуляє спека ця...
Ескімо для Левеняти
Десять порцій прошу дати!
А для мене і Левиці
Буде досить порцій тридцять.

Більше Левову родину
Не боїться вже ніхто:
Бо хіба бувають злими
Ті, хто люблять ескімо?
2010

Я водичку на травичку
Ллю-ллю-ллю!
Та ще й пісеньку мугичу:
Лю-лю-лю!
Хай травичка подрімає:
Дрім-дрім-дрім, –
І на радість виростає
Всім-всім-всім!
Буде ніжки лоскотати:
Хі-хі-хі!
Добре бігати малятам
По траві!
2010

У садку під виноградом
Золоті ростуть кульбаби.
Придивляюсь ближче я –
Тут ціліська кульсім’я.
Посивілу кульбабусю
Обіймає кульдідусьо,
До кульмами і культата
Туляться кульдитинчата:
Кульсиночки і кульдоні
Відкривають очка сонні.
А кульвуйків і культіток –
Просто всіх не полічити!

Тож і ти підходь поближче –
Кульсімейка в гості кличе!
2010

Кіт Васько на полюванні
на кухонному кутку.
Він прокинувся зарання,
шубу вилизав м’яку,
кігті наточив до блиску
на мишей і горобців.
Та полює він на миску
у сметані голубців.

Ой, рятуйте! Я захрип!
Прилетів до лісу грип!

Мене треба лікувати :
Чай з малинкою давати,

Потім меду діжечку –
Тоді ляжу в ліжечко.

Ти завжди пам’ятай, де живеш,
Де наснагу береш і ростеш.
Це дитинства твого колисанка
Й України краса – вишиванка.

Де б не був ти в далекім краю,
Пам’ятай рідну неньку свою,
І Шевченка «Кобзар», і калину,
І квітучу свою Батьківщину.

Від сьогодні Мишенятко
На городі має грядку.
Цілий день воно дбайливо
І копало, і садило.
А батьки терпцю не мали –
Зазирали і питали:
– Що ти садиш на городі?
– Не скажу! Секрет – і годі!
От як буде все готово –
Похвалюсь обов’язково!

Сяють очі в Мишенятка:
Ой, чудова вийшла грядка!
Можна вже й розповісти:
– Буде смакота рости! -
Найсмачнішого я сиру
Цілу грядку насадило!

Запитаю вас, малята:
Чи зросте що в Мишеняти?
2010

Абрикоси квітнуть сніжно,
аромат дарують ніжний.
аромат весни усюди,
алфавіт чудовим буде
(19/11/05)
Блакитне небо, сонце, літо,
безмежне поле, стигле жито.
Багата в нас країна, люди-
борітеся за неї всюди.
(12/12/05)
Волошки в полі серед жита
вірші Вас надихнуть творити.
Весною вразять вас каштани,
високі, статні, сніжні п́ани.
(14/12/05)
Глибоке озеро блакитне,
густенький очерет навкруг.
Горобина. Бузок там квітне.
Гайда рибалити, мій друг.
(20/12/05)
Г’ава - це птаха така, це ворона.
Г’азда – господаря так називають.
Г’едзь – муха велика. Сік давлять із г’рони.
Г’удзики до сороч́ок пришивають.
(13/03/10)
Давайте разом з вами, діти,
дерева почнемо садити.
Дубки, берізки, навіть квіти –
дорослі будуть вас хвалити.
(07/02/06)
Елексир здоров’я, друзі-
ехінацея пурпурова,
евкаліпт також і м’ята-
енергія від них чудова.
(22/12/06)
Енот в ставочку полоскався-
є в нього забавка така.
Єдиний звук і він злякався
єхидного Сірка вовка.
(12/01/10)
Жовті лілії, латаття.
Жаби квакають, світанок.
Жевріє чиєсь багаття.
Жайворонок.Півень.Ранок.
(22/12/06)
Зранку сонечко встає,
зозуля знай собі кує,
зелений гай для неї дім,
здоров’я й довгих літ усім.
(22/12/06)
И у слові є зИма.
И аж два в озИмИна.
И в словах: мИр, жИто, сИн.
И у рИба і у тИн.
(22/12/06)
Індик якось по двору рано
ішов і думав, і гадав...
І дід за ним попід парканом...
Індик відразу в суп попав.
(12/01/10)
Їжачок повзе в лісочок,
їсти хоче, з’їв грибочок.
Їхав біля лісу дід
їжачку привіз обід.
(12/01/10)
Йосип вивчив букву „йот”:
„йот” в сер́едині в койот,
„йот” в словах мій рідний край,
„йот” в кінці у коровай.
(12/01/10)
Квітень сонечко вітає.
Комарик в лісі вже кусає.
Каштани ось розквітнуть скоро.
Красиво. Небо. Річка. Гори.
(12/01/10)
Лев, леопард, лисиця, ласка,
лось, лебідь, ластівка, лелека.
Любіть природу всі будь-ласка.
Ліс, липа, яблуня, смерека.
(17/01/10)
Малина солодка росте у саду,
маленьку я ягідку в рот покладу.
Мама закриє варення на зиму,
ми переможемо грип і ангіну.
(21/01/10)
Намистом з гірлянд ми прикрасим ялинку,
Н́овий зустрінемо скоро ми рік.
На н́иточках будуть висіть мандаринки,
нам щастя й здоров’я хай буде навік.
(25/01/10)
Осінь. І плаття зелені скидають
осики, тополі й дуби.
Ось зранку вже люди у лісі збирають
опеньки та інші гриби.
(27/01/10)
Піскарик в озері пливе,
пірнає кит у океані,
пінгвін на полюсі живе,
полюють у річках піраньї.
(27/01/10)
Росте на городі в бабусі морковка,
редька, хрін, кріп і буряк,
ріпа, картопля, капусти головки
раз, два... тридцять...сорок. Ось так!
(28/01/10)
Село прокидається. Сонечко світле
сходить десь там вдалені.
Сплять свині ще, й гуси, а півень привітний
співає ранкові пісні.
(29/01/10)
Телятко маленьке пасеться у лузі,
травичку щипає, мої любі друзі.
Татко із клумби за ним наглядає,
троянди із мамою він поливає.
(30/01/10)
Україно, моя Батьківщино,
усміхається хай тобі доля.
Українці, любіте країну,
уникайте ярма і неволі.
(16/02/10)
Фікус і трюфель- це флора є діти.
Фауна- це вже фазан і муфлон.
Флора- фіалка, а також всі квіти.
Фауна- риби, птахи і бізон.
(01/02/10)
Хутір. Хата. Хазяїн в халаті.
Хлів. Худоба. Корова. Бичок.
Хуртовина навіяла снігу багато.
Хороводом кружляє пухнастий сніжок.
(05/03/10)
Цвірінчить горобець на паркані,
цвіт біленький на вишні й каштані.
Цап у лузі пасеться з козою,
цілий день їсть кульбабу з травою.
(05/03/10)
Черешня – ягода смачна,
червона, солоденька.
Чудовий має смак вона,
чарівна і гарненька.
(05/03/10)
Шелестить весняний ліс.
Шість шпаківень дід приніс.
Швидко, швидко прибиває,
шпак тепер хатинку має.
(30/01/10)
Щука в річці пропливає,
щебече соловейко в полі,
щодня красу хто помічає,
щасливу матиме той долю.
(13/03/10)
Ь Знак м’який є в слові тінь,
Ь знак у вільха і в ячмінь,
Ь знак м’який в сіль, кінь і льон,
Ь знак в кисіль і у бульйон.
(12/01/10)
Юнаки. Багаття. Вечір. Юшка.
Юля. Плаття. Юбка. Ранок.
Юрта. День. Гарячий чай і кружка.
Юпітер. Зірка. Ніч. Світанок.
(13/03/10)
Ясень. Явір. Яскрава весна.
Ягода. Ящірка. Літо. Ячмінь.
Яблуко. Осінь. Барвиста вона.
Ялинка. Зима. Білий сніг. Далечінь.
(13/03/10)

(19.11.2005 –13.03.2010)

Літо красне розсипає
Сміх-сміх.
І мені дарує повно
Втіх-втіх.
У травичку, мов грибочок,
Сюп-сюп,
А у річці, наче рибка,
Хлюп-хлюп!
Полунички в рученята –
Гам-гам!
Он малинка, он ожинка –
Там-там!
Личко, сонечку, ласкаво
Грій-грій.
Пречудовий світ навколо –
Мій-мій!
2010

Зачинило сонце клуні,
Місяць в воду зазира,
У липневому відлунні,
щось шепоче нам трава.
Чорнобривці чепуряться,
А між грядками –– слова.
Спати час, маленька Настю,
Ніч в віконце відкрива.
У прозорому відлунні
щось дзюркоче,
щось пищить.
Зачинило сонце клуні,
Небу віддало ключі.
Вже пташки готують в вирій
діточок,
Що підросли.
Ти колись так само візьмеш
свій квиток,
В нові світи.
Будуть мрії, будуть плани...
Ти вишіптуєш слова,
“Спати час, маленька Настю”, ––
шепчуть коник і сова.

3-5.08.2003

Цілу нічку Дощик
Лив-лив.
Гарно вулиці та площі
Вмив-вмив.
Аж під ранок утомився
Він-він.
На хмариноньці вмостився:
Дрім-дрім.
Хмарка тая аж за обрій –
Гай-гай,
Аби Дощикові добре
Пай-пай.
Відпочине трішки Дощик
Там-там, –
Казку радо нашепоче
Вам-вам.
2010

Нічка з пензлем у руках
Вже блукає поміж хат –
Розмальовує двори
В сонно-тихі кольори.
А за нею назирці
Йдуть зірчата-пустунці
І у кожному дворі
Світять срібні ліхтарі,
Щоб нічні картини ми
Роздивитися могли.
2010

Чом травичка мокра?
Звідки ці сліди?
Це ж бо щойно Дощик
Прибігав сюди!

Грався у садочку
Жмурки з вітерцем.
Смакував у кроні
Вишеньки тихцем.

На старій орелі
Мрійно посидів
І вербиці кіску
Жартома розплів.

Квітоньці-ромашці
Казку нашептав...
Ще почапав трохи
Босим поміж трав –

Та й подавсь додому,
В небо навпростець
Милий, невгамовний
Дощик-пустунець.
2010

Захотів до школи Джмелик
Та й купив собі портфелик.
А в новенький той портфелик
Він поклав смачний кренделик.
Джмелик ходить гоноровий:
– Я до школи вже готовий!

Як гадаєте, малята:
Може, ще щось треба взяти?
2010

Плямка чорна, плямка біла –
На причілку киця сіла
І, так ніби ненароком,
За курчатком стежить оком.

А курчатко по травиці –
Та подалі все од киці,
Бо навчила мама Курка:
Стерегтися треба Мурки!
2010

Ведмедиця в ранню днину
Дала синові корзину:
– Принеси-но, любий сину,
На обід сім’ї малини.
Тільки ж ти дивись, Михасю,
Щоб малина донеслася!

Назбирав малий Михасьо
Повний кошичок малини.
Дуже-дуже постарався –
І доніс аж половину!
2010

– Бу-бу-бу! Бу-бу-бу! –
дує Зайчик у трубу.
– Бам-бам-бам! Бам-бам-бам! –
б’є Зайчиха в барабан.
Тарілками: Дзень-дзень-дзень! –
Заєць-тато цілий день.
Візьме дідо Зай кларнет –
Буде заячий квартет!
2010







Не знаю, що то за музика вийде, але цей віршик дуже піднімає настрій і моїм діткам, і мені :)

А сонцю сьогодні зле,
Висока температура...
Зроблю я йому омлет
І з липи смачну мікстуру.

Пошию подушку із хмар,
Закапаю носа, бо нежить...
А потім закутаю в шарф,
Нехай собі трошки полежить...

Як можна хворіти вгорі?..
Та жаль мені сонечка дуже!
Дивись-но, мале, не згори,
А краще лікуйся й одужуй!
2010

Як до школи я прийшов –
Песика зустрів.
Певно, дуже той Дружок
Вчитися хотів:
Підбігав аж до дверей,
Заглядав у очі...
Та ніхто і не збагнув:
Він же вчитись хоче!
Охоронець відганяв
Далі від порога,
Тільки діти крадькома
Гладили малого.

Я б його з собою
На уроки взяв!..
Що ж то вчитель скаже,
Як почує: «Гав!»?
2010

Жорж жоржиною милувався,
Жорж в жоржинах добре знався.
У жоржині джміль сховався,
Задзижчав і Жорж злякався.

- Ну й кумедний кіт у нас, -
каже Галя Каті, -
якось бачила я раз,
як хотів літати.
Виліз на високий пліт,
стрепенувсь як півень.
І направив свій політ
просто у кропиву.
Ото сміху вже було,
коли кіт як куля
гнав до річки за селом
так, що всі почули.
Довго не було кота
видно нам на плоті.
Ото бідний політав
наш кумедний котик.

Киця Мая й киця Рая
горобців ганяють зграї.
То направо, то наліво,
у погоду і у зливу.
Горобці лише сміються
як коти угору пнуться.
Не дано бо котенятам,
так, як горобцям, літати.

У котячої родини
величезне свято нині,
бо у Мурка і Ренати
народились котенята:
сіре, біле й кольорове,
всі веселі і здорові.
Тато кіт муркоче гордо –
буде вчити дітей спорту.
Тож святкує вся родина
нині тричі уродини.

Хоче киця черевички,
як у нашої сестрички:
щоб високі, кольорові –
не буденні, а святкові,
щоб і ґудзики, й шнурівки –
для веселої мандрівки.
- Не важкі щоб, а легенькі, -
просить у своєї неньки.
Киця-мати усміхнулась
і дитятко пригорнула:
- Черевички не потрібні –
в тебе лапки дуже здібні,
щоб тихесенько ходити
і швидких мишей ловити.

Дві маленькі сірі мишки
Уночі читали книжки.
Все хотіли прочитати,
Щоб розумнішими стати,

Та не видно уночі
Ні картинок, ні сторінок…
Прикро мишкам – хоч кричи.

Запищали сірі мишки:
« Як же нам читати книжки?»,
І сказала мишкам киця,
Що дрімала на полиці:

« Спати треба уночі.
Дітки всі вже сплять у ліжках.
Тихо, мишки, не пищіть».

Але мишки не вгавали
Все пищали і пищали,
І сказала киця враз:
«Ах ви сірі! Ось я вас!

Ну – мо в нірку й швидко спати!
І щоб тихо там сиділи!
Завтра будете читати».

Намагалась павучиха
павучат малих привчити
прясти павутиння сіре.
Намагалася щосили.
Та маленькі павучата
вчаться у жуків літати.

Хто це там горлає: “Го-о-о-о-ол!”?
Грають миші у футбол!
– Бий! Пасуй! Біжи! Ура! –
В розпалі весела гра.
Дві команди – “сірі” й “білі”
За м’ячем ганяють вміло.
– Ти куди?.. Лови!.. Мазило!..
– Хто так б’є?.. Суддю на мило!..
Миші бігають щодуху,
Аж червоні щоки й вуха...

Чи програв, чи переміг, –
Нині свято для усіх!
Хто сильніший –
неважливо,
Приз для всіх –
смачнюще диво:
Величезний сирний торт.
Це велика сила - спорт!
2010

Якось дві цікаві миші
відшукали на горищі
дивину - червоні лижі...
Смакували сірі миші
цілий тиждень - з'їли лижі.
Смачно - пальчики оближеш!

Ой набралась Катя жаху,
як побачила мураху.
Верещала так, що страх! -
розігнала всіх мурах.

Малює сонце жовті кола
в маленькій річці, у ставку.
Всміхається малий Микола:
- Земля у райдужнім вінку!
Дивується тому Орися:
- Такі яскраві кольори.
Поглянь, Миколо, подивися -
хмаринка ними йде згори!
Це наче мостик через поле...
Якась незвична дивина!
- Який там міст! - сказав Микола, -
то ж небо усміхнулось нам.

У лісочку на пеньочку
Білочка сидить –
Розкладає у рядочки
Зібрані гриби.

Раз грибочок, два грибочок –
У рядку їх шість.
А рядочків – так багато!
Білка все не з’їсть...

Цей рядочок – буде борщик.
Два рядки – кумі.
Ну а решту всі грибочки...
Знаєте самі?!

Їх посушить на шнурочках
Білка на сосні:
Будуть взимку ці грибочки
Ой, які смачні!
2010

Сіла жабка на камінчик:
Гріється на сонці.
А я стала і дивлюся
Тихо у сторонці.

Сонце добре припікає -
Хочеться тіньочка.
Краще зроблю капелюшка
Жабці із листочка.

Капелюшок з лопушечка
Гарний я зробила,
Тільки жабка мій дарунок,
Ой, не оцінила.

Бо як тільки їй хотіла
Вбрати капелюшка –
У водичку заховалась
Жабонька-подружка.
2010

У зозулі в пірї – чічка,
але боса, черевички
на узліссі залишила...

На смарагдовому схилі
ночували в самотині,
де димляться гори сині.
Аби нечисть не вхопила
й не припали часу пилом,
як гласить легенда сива,
чарівна чугайстра сила
обернула їх на квітку -
наче сонце ясне влітку
між шовковими вітрами,
що звиваються багряно.

Лиш знайдете, дітки, зілля,
заструмить «ку-ку» довкіллям.
Не лякайтесь дивних знаків,
це – зозулина подяка:
квітка у часи минулі
в ліс пташину повернула,
дарувала невеличкі
та розкішні черевички.
Щоб сховати слід, зозуля
черевички радо взула,
і до лісу – бігом, чвалом,
(звідки, капосну, прогнали).
Там живе собі й донині...


Навесні ж у теплу днину
відкривають сонцю личко
«зозулині черевички».

травень2010 р.

В Мишенятка у кишені
Дивовиж повніська жменя.
Тут – і кнопка для плаката,
І старий годинник тата,
Камінці біленькі з річки
Та шматок липкої стрічки.
Ще – блискучий мідний цвяшок
І коробка для мурашок,
Дві солодкі барбариски
Та обгортка від іриски…

Дивовиж іще багато
Залишилося сховати...
Та скажу я вам відверто:
Ця кишеня вже подерта!
Тож завдання в Мишеняти –
Кращий сховок їм шукати!
2010

Сіренькі мишенятка
Вже полягали спатки:
У кутику, у нірці,
І кожне – в чудо-дірці!
Велику брилу сиру
Матуся прикотила,
Аби її малятам
Смачніше було спати.
У дірочках кругленьких
Вже носики чорненькі
Вмостилися зручніше, –
А мама їх колише...


Щоб вам не було дивно,
Чом казочку цю сирну
Не закінчили швидше
Обідом сірі миші, –
Скажу я по секрету,
Що Миша за монету
Купила тую брилу
Із ґуми, а не з сиру!..

Та вже навколо тиша.
Дрімає мама-Миша.
Заснули мишенята...
І ви вже спіть, малята...
Спіть... Спіть... Спіть...

Люби мене
Так, щоб і я любити вміла.

Навчай мене,
Щоб все в житті цим зрозуміла.

Почуй мене,
Щоб я увагу відчувала.

І не принижуй
Щоб самотньою не стала...

Допомагай мені,
Я ж тільки починаю жити.

Й не насміхайся
Коли не можу щось зробити.

Матусю люба,
прошу все вибачай.

Не ігноруй мене,
а завжди розмовляй.

І довіряй мені,
щоб я вам довіряла.

І поважай мій вибір,
Щоб ЛЮДИНОЮ я стала

Хоч і день добіг кінця,
Хочеться тобі, маля
Ще не спати, не лягати –
Нам свій подив розказати,
А що розповідь без слів
І ніхто з нас не зумів
Бути вмілим слухачем –
Том турбуєш нас плачем.

Ой засни, маленький, спи,
Розповідь прибережи –
І тобі в ночі насниться
Все, що в день ти надивився:
І матуся, і візок,
І мандрівка до зірок,
І уявна птиця-жар,
Чаю повний самовар.

Хай насняться перемоги
перші пройдені пороги
Й мамині байки чудові
Про звіряток, що з любові
Просять мовити «Привіт!»
Парубку на цілий світ,
Про його майбутні сили,
І здобутки, і вершини,

Ти плекай духовний гарт,
Здобувай в коханні фарт,
Перепони вмій здолати –
І вітатимуть дівчата
Легіника молодого…
Зараз дуже ще малого,
Що вже спить, в колисці спить
І майбутнє собі снить.

15.5.2010

Наш відважний кіт Маркіз
У дворі ворон ганяв.
На вершок верби заліз
І сказав тихенько “Няв!”

Задивився сумно вниз
Наш відважний кіт Маркіз:
– Хто б мене з вербиці зняв?
Поможіть!
Рятуйте!
Ня-я-я-яв!

Врятували ми кота,
Та йому сказали так:
– Не залазь високо ти,
Як боїшся висоти!
2010

У моє віконце сонечко сяє,
З новим днем мене вітає.
Із шовкових дібров,
Шле природа любов.

Враз - чую ранковий спів -
Це пісня моїх солов'їв.
Річка шепоче якісь таємниці...
Їх земля заховає до своєї скарбниці.

2009р.

Якщо хочеш скарб знайти,
Не треба далеко іти!
Прислухайся до слова...
Скарб - це рідна мова.

Мова - це пісня твоєї душі
Ти - українець!
І хочеш того ти чи ні,
Усе починається із слова.
Ти ростеш і росте твоя мова...

Люби Україну.
Пам'ятай свою мову
Від малу до загину!

2009р.

Хто це там, на паркані,
Спати не дає мені?
Та це ж півень-задерика
Так горлає “ Ку-ку-рі-ку!”,
Що аж ген з-за небокраю
Сонне сонце визирає.

От би півні всі мовчали –
Ми б із сонечком ще спали!
2010

Вітер владною ходою

Вітер владною ходою,
Забавляв отару з хмар.
Власним сміхом, чи журбою
З своїх вуст пускав він пар.
Як насупить сиві брови,
З серцем гляне в далину,
Хмари в небі, ох здорові,
Вмить прискорюють ходу.
Темно, темно по окрузі,
Сто голів по небу йде,
Громом з блиску, що в напрузі,
Величезне стадо зве.
По землі копита, ноги
Тупають рясним дощем.
У земельку дав вологи,
Заховав свій кнут з вогнем.
Посміхнувся вітер сонцю,
Розігнав отари з хмар.
Підігравши ясну-сонцю,
В райдугу зібрав весь пар.
Семибарвна вже підкова,
Щастям напуває світ,
Величава і здорова
В небі лишила свій слід.
Попрощався вітер щиро
І погнав отару в даль,
А в повітрі чисте миро,
Розганя дощу печаль.

12.06.2009р.

Я маленька фантазерка,
фантазую щодня.
На фантазію чекають
Друзі, я, моя рідня.
Уявляєм і чекаєм,
Коли прийде фантазія.

2008р.

У дівчинки Тетянки,
Почалась вітрянка.
Прищик там і прищик тут,
Прищик тут і прищик там...

Прищиків щораз то більше,
І Тетянка зеленіша.
Так вже третій день
Свербить тіло дуже,
Лиш Тетяна - мужня.

Цілий день терпить,
Уночі не спить.
Сон за вікнами десь бродить,
А до неї не пиходить...

2010р.

Називає мама мене чорнобривцем.
Просить: - Нехай щастя довго не бариться!
Закликає вітер, аби не бив гостро
Ні біля Дунаю, ні побіля Ворскли.
А іще благає чистенької Уди,
Щоб жили навколо здоровіші люди!
Така мама чемна: всім щастя бажає,
А я їй щоденно в тім ...допомагаю!
2010

Моя Україно! На крилах лети
Моєї палкої любові
В очах перед світом вогнем мерехти
Даруй посмішки веселкові!

Моя Україно! Оплакуй дощем
Сподвижців своїх і героїв
Прокинеться в серці туга і щем
В потоках багряної крові!

Моя Україно! Нехай твоя пісня
Тече по горах, по діброві
Люба моя, співай немовляті
Сонні свої колискові!

Моя Україно! Нехай твоя слава
Летить між країн і народів!
Моя Україно! Нехай моє слово
Не проллє у душі твоїй подив!

Моя Україно! Не пади ти додолу
Перед поразкою й горем!
Молюся за волю і за твою долю
Слів не океаном, та морем!
2010 р.

Виглядає сонце лагідно з небес.
Тепло. Світло. Пасха. Христос Воскрес!!!
Освятити кошик Великодній,
Сполоснути душу в доброті Господній...
Радість і любов не покида людей
В серці як свіча - Великодень цей.

2010р.