ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…

Володимир Бойко
2019.02.14 15:29
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
Солодка в міру, в міру і гірка,
Така жадана, ніжна моя ладо.

Які терни судилось нам пройти,
Якого лиха щедро почерпнути,
Ти лиш одна могла б розповісти...

Вікторія Торон
2019.02.14 13:18
Служити справі*? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
грімка, розхристано-безкрая
і непотрібна, як сльота.

Вертка, насмішкувато-звабна,
перемішає з мулом глиб
і ловить підступом за зябра

Іван Потьомкін
2019.02.14 13:17
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Це, мабуть, доля.
Чом же не дивишся долі у вічі?
Чи їй, як щастю, не хочеш вірить?
Так близько ці губи ще не злітались,
Не воркотіли так знадно-згубно,
Цілунко-лунко так ще не вер

Нінель Новікова
2019.02.14 12:13
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Ти рай земний мені дала,
А також, всі пекельні муки!

У прірву розпачу вела,
Небесну втіху дарувала,
А скарб душевного тепла

Ігор Деркач
2019.02.14 10:09
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.

Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,

Адель Станіславська
2019.02.14 09:33
Я сповнююсь любові, повертаюсь
у свій минулий ще дитинний світ,
де так всеціло, тривко огортає
тепло, що з серця мироточить слід.
Де все таке наповнене і світле...
Де ніч і день - однакові дари,
а все єство, мов пуп'янка розквітла,
де серця жар -

Олександр Сушко
2019.02.14 09:16
Закусила вудила поезія й риссю пішла,
Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
Задоволено крекче, вчуваються о

Віктор Кучерук
2019.02.14 06:49
Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –
І обмоклі дуже ноги,
Уповільнюють мій хід.
Бо сніги такі глибокі
І грузькі, немов багно,
Що штовхати на всі боки
Їх доводиться стегном.

Ігор Деркач
2019.02.13 19:17
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.

Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте

Олена Балера
2019.02.13 15:37
В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
Де балачок багато і час іще дитина,
Спонтанно і химерно мандрується світами
І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
Філософи уламки збирають по крихтинах.
Ко

Володимир Бойко
2019.02.13 13:55
На подвір'ї у Свирида
Чергова забава,
Скучкувалися сусіди
І зліва і справа.
Дехто навіть не питає,
Що за пиятика.
Головне, що наливають –
Щедро і без ліку.

Микола Дудар
2019.02.13 12:40
Ти у мами один
З висоти до підніжжя
Як у вогника дим
Наче автор у вірша
Як планету-земля
Віршить небо навколо:
До-ре-мі… до-ре-ля
Як не оране поле...

Віктор Кучерук
2019.02.13 12:23
Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти
Я біг, ішов і перся плазом,
Повз вкляклі жалібно хрести.
Мені між них – безмовно й тісно,
І так зростає в серці злість,
Що навіть текст святковий пісні
Бере в полон суворий зміст.

Дмитро Куренівець
2019.02.13 11:01
У творчості його - де та пора,
Коли він не тримав в кишені дулю?
Сьогодні він оспівує Петра,
А вчора ще - так само славив Юлю.

Тризуб і ленінізм ... переплелись
Оба в його рядках, прославлені оба.
Написане гортаючи колись,

Галина Михайлик
2019.02.13 10:30
Глаголить раціо коротке : «Ні».
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Моє дитя, у внутрішній мені,
поплач, поскигли, не поспи півночі.

Придумай інші фабули казкам,
новим героям виверти сюжетні.
Сценарії для трагедійних драм

Адель Станіславська
2019.02.13 10:23
Коли у перервах між часом зникає мова,
коли у перервах між снами нема життя,
терзає нестерпним болем німа судома,
й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
ані говоріння, ані ні на грам свободи -
політ межи прірви знебарвлених сподівань...
Лиш кришить

Олександр Сушко
2019.02.13 09:32
Васько Лобстер Вася ніяк не хотів продаватися. Його колеги по нещастю, привезені в Україну однією всесвітньо відомою риболовецькою компанією, одне за одним виловлювалися з акваріумів та йшли на столи столичним гурманам. А цього морського рака ніхто не

Тетяна Левицька
2019.02.13 09:21
Синьою каймою
розлилася річка.
Кульчики яскравим
сонцем на вербі.
Не кохай козаче,
не твоя Марічка,
в неї очі карі -
в мене голубі.

Юрій Сидорів
2019.02.13 09:18
Звичайно - що небо у сяйві зірок,
І кожній горіти призначено строк.
Не знає де впасти залітна комета,
А Місяць не каже - йому без лорнета
Ні сховок не видно, ні чорних дірок.

Лякає громами небесний пророк,
І стріли пускає криві з арбалета,

Гренуіль де Маре
2019.02.12 18:55
Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
Це просто зима. Просто зимно -
Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
Старій абрикосі та диму,

Що геть просочив і двори, й небосхил,
Неначе й без нього не гірко…
Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,

Олександр Сушко
2019.02.12 18:15
О, як же ця зима набридла,
Постійна мряка - в серце ніж.
Хай плавить яро промінь світла
Ранкову паморозь в капіж.

Здається, день - і буде спека,
Сяйне веселка над дощем...
Та соловейко ще далеко,

Нінель Новікова
2019.02.12 15:38
Віддай свою душу гарячу,
Не жив я – блукав між чужих…
О, сон мій! Незвідане бачу
В жагучих обіймах твоїх!

У млості твоїй до нестями
Нечувана туга весни,
Що променем гріє ласкавим

Богдан Манюк
2019.02.12 12:00
Дійові особи Омелян Котик, лісник Жанна Котик, його дружина Орест Котик, їхній син Тетяна Котик, їхня дочка Юрко, старший син Тетяни Павлик, молодший син Ольга Смик, колишня сваха Омеляна і Жанни Котиків Зіновій Смик, син Ольги, батько Юрка і Павл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.11 10:55 ]
    Хтось казку бачить
    Хустка зелена,
    Блакитні квіти,
    Там біля стежки
    Хтось її кинув.

    Може то килим
    З трави-барвінку
    М"який та ніжний
    Лежить у лісі?

    В широкім лузі
    Між осокою
    Та й незабудка
    Росте високо.

    Крихітна квітка -
    Неба краплинка
    Сяє, мов зірка
    Там біля вільхи.

    Що свої ноги
    Все життя мочить,
    Любить вологу
    Та дощу хоче.

    І дика м"ята
    Там недалечко
    Так дивно пахне,
    Тривожить серце.

    Хтось казку бачить,
    Природи диво,
    Інший байдуже
    Проходить мимо.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Деркач - [ 2019.02.11 06:46 ]
    Визбируючи каміння
    Полегшає великому поету.
    Усе мале тікає у кущі.
    Сатирою опльовані сонети
    про насолоду, пахощі, дощі.

    Усім відомо – ідолу не вперше
    у люди вилізати із пітьми,
    а де йому помовчати найлегше,
    метає блискавиці і громи.

    Являючи себе між голосистих,
    я ці ази вивчаю на зубок
    і відрізняю мите і нечисте,
    аби й самому викласти урок.

    Далеко ще до ліри і до музи,
    коли Дніпро і стогне, і реве...
    Єднаються «орли» і боягузи,
    аби у бучі коцати нове.

    Поезія вимахує косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не чіпляє ні її краса,
    ні туга за вечірньої імлою...

    Хай блекота умиється й росою,
    та це не Божа, а гірка роса.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  3. Віктор Кучерук - [ 2019.02.11 06:09 ]
    * * *
    Ані глибокої образи,
    Ні гніву чорного в душі, –
    Хоч ти уже чотири рази
    Кляла моїх товаришів
    За те, що сміло йшли до хати,
    Як це бувало перед тим,
    Коли слідів патріархату
    Позбувсь розгублено мій дім.
    Тоді і жарти, й суперечки,
    Й цілодобову метушню
    І чуло, й бачило містечко,
    Позбавившись раптово сну.
    Бо дуже гучно співчували,
    Як зупинялись на нічліг,
    Мені безхатченки з вокзалів
    І ти – не схожа ще на них.
    Звідкіль і з ким прийшла до мене –
    Нікому вже не відповім,
    Бо пив і їв, і теревенив,
    Та щиро дякував усім.
    Вже потім зирив так у вічі,
    Що бачив закутки єства,
    І серця звуки таємниче
    В жазі ладналися в слова.
    І хоч звучали сумовито
    Та не упевнено вони,
    Я знав, що буду знову жити
    Тим, чим знедавна тільки снив.
    Отож ніякої образи
    Нема на тебе у душі
    За те, що вже чотири рази
    Ти гониш геть товаришів.
    10.02.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.11 01:02 ]
    Графомани в пеклі
    Та нехай вони, як знають,
    Із трусів повистрибають,
    Нам – своє робить.
    Дуркачів, Шуськів – до ями,
    Всіх у ями, всіх у ями
    Будем, будем бить.

    Знову віршик-одноденку
    Пише даун Василенко –
    Плюнь, і розітри.
    Чорт узяв його до пекла,
    В задницю смоли запекло
    Влив аж літрів три!

    Репетують, небораки,
    Всіх поставили їх раком
    І щосили б`ють!
    Бо образили, невдахи,
    Нашого святого птаха –
    Ось у чому суть!

    10.02.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  5. Микола Дудар - [ 2019.02.11 00:15 ]
    У 18 сільських...
    Принеси картоплі
    видої корову
    і напів вже змоклу
    ще й пошлють по дрова

    За вікном як свисне...
    грюкне там у хвіртку
    побіжить
    повисне
    зразу на п’ятірку
    08-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  6. Павло ГайНижник - [ 2019.02.10 20:04 ]
    ТЕЧІЯ ЖИТТЯ
    ТЕЧІЯ ЖИТТЯ

    Пливти́ за течіє́ю крізь буття – мандр насолода,
    І проти спаду вод гребти – не за́вжди вороття,
    А й творення крізь чин – пуття його. Свобода…
    Довільність вибору і напрямок мети як відчуття
    Руху вперед, у світосприйняття. Із долею угода
    Про сенс його. У коловерть ввійти для бороття
    Не штука кволих, а биття; зухвальців нагорода
    І шана ґонору. Себе між берегів знайти – гаття,
    Шлях усвідомленої волі й сіль знаття. Природа
    Всіх обраних човна порогами вести у плин життя
    І веслувати крізь завороття, за хвилею, де згода…
    Та й проти гри її – натхненно. Поміж сум’яття́
    Чи у блаженстві суцвіття́, чи в гарті – все дорога,
    Стежина мудрості, нагода утекти від самозабуття
    У тихе сповиття дум плес журливих, сяяна нагода
    Вир водограїв здужати і дух, де гавань майбуття.

    Павло Гай-Нижник
    10 лютого 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2019.02.10 15:21 ]
    Краще пізно*

    Ти твердила – потрібно зачекати
    так довго, що уже пройшли віки!
    Але в чеканні доки зникнуть грати,
    пройшли ми неповернення крапки…

    Не розгорівшись згасли свічі наші
    і невідомо, в тім чия вина.
    Лиш пригубити видалось із чаші,
    не осушити, випивши до дна…

    Знов лицар помилився в сподіваннях,
    пішовши захищати Камелот.
    Кохання іспит не пройшло чеканням,
    бо виявився міражем оплот…

    Під одягом ховались душі різні,
    та має свій кінець найдовший сон.
    «Ніколи», кажуть, гірше аніж «пізно» –
    такий у всі віки життя закон.

    10.02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2019.02.10 14:09 ]
    Per aspera ad astra (літературна пародія)
    Надудлившись міцнющої субстанції,
    Полишив лоно матінки-землі.
    І ось лечу я на космічну станцію,
    Здається, на якомусь кораблі.

    Відшліфував стратегію і тактику,
    Бо я у мандрах – битий пілігрим.
    Сягну обов'язково меж галактики,
    Якщо проблем не виникне з пальним.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6) | "Олексій Кацай. Катаклізм"


  9. Іван Потьомкін - [ 2019.02.10 13:25 ]
    З голосу Езопа
    Рятуючись од вовка, в храм вскочило ягня
    І двері за собою зачинило.
    Мов навіжений, довкола сіроман ганя,
    Щоб скористатись діркою якоюсь.
    Стомився сіроман і просить слізно:
    «Вийди, любеньке. Все одно тебе заріжуть...»
    «Як вибирать одну із двох дорогу,
    То краще вже віддатись Богу».

    Р.S.
    І на житейських перехрестях
    Годиться смерть стрічати з честю.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  10. Козак Дума - [ 2019.02.10 12:46 ]
    Все важче

    Суспільство перекисло, ніби бражка,
    гірчить все більше батьківщини дим…
    Усім останнім часом жити важко:
    одним – брехати, вірити – другим!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2019.02.10 12:50 ]
    Світ
    Із правди здерто позолоту,
    Як шовк вуалі із фати:
    Якщо писати про природу -
    Читці урозтіч, хто куди.

    Заасфальтовуються квіти,
    Здригає небо гул ракет.
    Пейзажні зайві тут піїти,
    Ліричні вірші - секонд-хенд.

    Пегас - і той, зрадливець, проти.
    - Прозоро- каже,- пишеш ти.
    Абстракції безумства в моді,
    Химери з пекла - креатив.

    Злетів зі слави траєкторій,
    Не маю гонорарних жнив.
    Але перо малює гори
    І матіоли запашні.

    10.02.2019р.








    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  12. Ігор Деркач - [ 2019.02.10 10:52 ]
    Вєсті з-за бугра
    ***
    А на Європу Рашія плює...
    Те саме – на Америку Європа...
    І як воно не є,
    а Пу усім дає
    лише собі вилизувати ...пу.

    ***
    А по Венесуелі є указ,
    що у Мадуро й Путі нині сказ.
    Укушені гієною обоє.
    Качає нафту й газ
    на Рашу Каракас...
    А долари куди? Само собою.
    ***
    А Сирії далеко до Курил,
    але і ця у мафії горил...
    Японія жадає Сахаліну...
    І думати пора, –
    яка погана гра
    у сильних світу при хорошій міні.

    ***
    А у кремлі наклали вето
    на явну істину та суть
    і на таємну накладуть.
    По всій планеті
    «іхтамнєти»
    зелені душі продають.

    ***
    А де-не-де ще жевріє надія,
    що не карає небо голубе.
    Є істерія
    по усій Росії,
    що самураї вишкребуть себе.

    ***
    А на Прєсні вся нечиста сила
    шамана орди оголосила.
    Відьми прислуговують попу!
    Б'ють його Плєшивості поклони,
    шлють усьому світові прокльони
    за звання, присвоєні Клопу,
    Крабу, і Недопалку, і Пу.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Козак Дума - [ 2019.02.10 10:47 ]
    Рожевий туман

    Ми завше бачим те, що бачить хочем,
    кохання ж часто вдягнене в туман;
    нам, зазвичай, любов туманить очі,
    як легко там ховається обман…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2019.02.10 09:48 ]
    Старе дзеркало

    Дивлюся в припорошене люстерце,
    у гості завітавши в рідний дім,
    і спомин огортає сумом серце,
    бо бачу в нім себе ще молодим.

    Перед очима знову мами руки,
    що вишивають хрестиком рушник,
    печаль лунає нотками розлуки,
    у грудях тоне мій безмовний крик.

    Зрадливо сльози застеляють очі,
    дитинство в лету кануло давно
    і дзеркало вже юність не пророчить,
    бо час назад вернути не дано…

    Про неї нагадають лиш світлини,
    що з часом пожовтіли на стіні.
    Та і вони життя мого третину
    назад повернуть тільки уві сні…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Кучерук - [ 2019.02.10 08:56 ]
    * * *
    Буду чути щоденно тебе,
    Наче любої пісні відлуння,
    Бо неспокій так душу шкребе,
    Як монгол інструмент семиструнний.
    Я тобі видаюся глухим,
    І німим, і злочинно незрячим,
    Хоч ніколи байдужістю рим
    Ще по душах чужих не жебрачив.
    Ти потонеш у водах Дніпра
    Чи вростеш у ставок Голосіїв, –
    Бо дитинству іще не пора
    Підкоряти зістарений Київ.
    Не спіши, мов сумлінний поштар,
    Не штовхайсь, наче хвилі розбіжні, –
    Мій спізнілий набуток і дар, –
    Неспокійний, ласкавий і ніжний…
    08.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  16. Тетяна Левицька - [ 2019.02.10 06:07 ]
    Невідправлений лист
    (переклад)

    Ви знаєте, що я іще жива,
    хоча краса моя давно зів'яла
    і не шокують більше ті слова,
    що легковажно не того кохала.
    В люстерку моторошно , друже мій,
    шукати коліжанку менестреля.
    Жахливіше у тиші гробовій
    почути музику віолончелі.
    Вона бентежить, ранить чуйний слух,
    і спогади прозорі за стіною.
    Ви не повірите, що біль не вщух,
    що виглядаю чорною вдовою.
    Запаморочить вальсом листопад
    І розіллє тужлива хвиля звуки,
    але до Вас жадано не летять
    спустошені самотиною руки.
    Пригадую минулий маскарад,
    цвіла не прикладаючи зусилля.
    Шкода, що наш п'янкий вінчальний сад
    лишився за сльозами божевілля.
    Поспішні кроки - зради каламуть,
    розпусника гріхи, покайтесь врешті!
    Образи в серці тінню не живуть.
    Все...Відпустила...Не чекайте решти!

    2019р.

    Неотправленное письмо.

    Вы знаете, что я еще жива,
    хоть красота моя давно увяла
    и больше не идет за мной молва
    о том, что я любить не успевала.
    Мне страшно с зеркалом наедине
    искать черты подружки менестреля,
    еще больнее в жуткой тишине
    услышать музыку виолончели.
    Так теребит порой мой чуткий слух,
    видением, фантазией прозрачной,
    что я кажусь, мой незабвенный друг,
    ранимой, одинокой и несчастной.
    Круженье вальса, трепет, листопад,
    мне чудится в печальном, чистом звуке,
    но к вам в порыве чувства не летят
    опустошенные печалью руки.
    А помните, как бездну лет назад,
    могла вскружить я голову любому?
    Кто знал тогда, что наш венчальный сад
    достанется иллюзией больному,
    взъерошеных воспоминаний муть -
    поспешный шаг предательского мачо.
    Обиды в сердце тенью не живут.
    Все... Отпустила я... Не ждите сдачи!
    2010р.
    (Татьяна Левицкая)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (8)


  17. Василь Василенко - [ 2019.02.10 05:41 ]
    Геніальному про геніальність
    Генія приносять – чорногузи!
    Графомана – хатні горобці.
    Ззаду відпираються рейтузи
    Й на душі запечені рубці…

    Бо війна, це браття, не гламури!
    У бою не обійтися жертв.
    Мухою з Пегаса до бандури
    Я – Талант, а не бездарний смерд.

    Геніальність – поетична зброя,
    Як скажу, аж серце запече!
    Дайте мені зірочку Героя!
    Бо у мене уй через плече!
    Лютий 2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  18. Серго Сокольник - [ 2019.02.09 23:56 ]
    Ми метелики
    ***оригінальна ідея***

    Я метелик за долі станом.
    Я метелик, який відтанув.
    Ще зима... Тільки диво сталось,
    І кімната змінила статус...
    Восени від лихої днини
    Залетів у порожні стіни.
    Та змінилось усе незмінне,
    І палає вогонь каміну,
    І єднаються тіло з тілом
    Тих, що влітку мене хотіли
    На жоржині в долоні взяти,
    Та дарма, я ж умів літати)))
    Споглядаю на них знічев"я,
    І, не будучи надто чемним,
    Тим на голі сідаю спини,
    Що цілуються без упину...
    І літаю уздовж кімнати...
    ...треба подружку розшукати,
    Що вповзала сюди за мною,
    Насолоджуватись весною,
    Розбудити і покохати
    Свою дівчинку пелехату,
    Свою лялечку, що на стелі
    Спить, і сниться ій, як метелик
    Мов царівну розбудить сплячу
    Навесні, і з пустої дачі
    Ми на волю гайнем літати
    І продовжимо рід крилатий...
    ...Догорають потроху дрова...
    Холодіє кімната знову...
    Ми ж метелики, ми не люди...
    Спати будем... Весна ще буде.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119021000116


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Юрій Сидорів - [ 2019.02.09 21:39 ]
    Згадка
    Ця згадка своє виборює
    У парі з печаллю тихою.
    О, вулиць моїх історіє,
    Я ними живу і дихаю...

    Подвір'я кубічне, флігелі,
    Тераса. І клумба клаптиком.
    На лавці - пліток любителі.
    Щоденний жіночий практикум.

    Покинув колись, а згадую
    Усе до дрібниць, до всячини.
    Від'їзд я вважаю зрадою.
    Та стіни, мабуть, пробачили.

    Вина ж не була великою,
    Явилася неминучою...
    При згадках, буває, скрикую.
    Я ними себе й вимучую.

    Та кожна із них  присвячена
    Минулому. Двір чи вулиця -
    Далека духовна спадщина.
    Не мною вона забудеться...   



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  20. Олексій Кацай - [ 2019.02.09 20:52 ]
    Катаклізм
    Десь на забутій
                    орбітальній станції,
    у невагомій синій самоті,
    інопланетну
    дудлю я субстанцію
    десь градусів
                    до вісімдесяти,
    яка пече, немов
                    протуберанцями,
    зсередини земний мій організм,
    а десь галактики
                    тяжіння бранцями
    у гіперпросторовий катаклізм
    течуть повільно
                    усіма зірками.
    Й прострілений чорнющими дірками,
    усесвіт наш всихає вже до дна.
    І інопланетян нема вже з нами…
    Й субстанції у пляшці вже нема…
    А є лише пілот і космос п’яний,
    що в дранті сидять
    майже голяка,
    яким самотина
                    так ятрить рани,
    що аж вібрують
    зорі й ДНК!..
    З них витікають
    споминки струмками
    в ніщо, але я ще живий, якщо
    у мозку
                    з пересохлими думками
    на обрії подій
                    дзюркоче, що
    людина – самозахисту система
    для космосу –
                    який є бог, авжеж!
    Та є для бога
                    все ж одна проблема:
    й людина – бог.
    Комп’ютерних мереж.
    Два бога разом – я і п’яний космос –
    програм і доль сканують буревій,
    бо головне,
                    щоб пам’ять не усохлась
    у суховії жахів і надій,
    а крижані сонця давали раду
    собі у катастрофі одинців…
    Дивись:
                    підпиті зорі снігопаду
    вкривають гіперпростори дахів
    і вогники проспекти обсідають,
    і там, у місті хмарочосних призм,
    крізь мерзлу шибку мене виглядає
    коханої
    чудовий катаклізм.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  21. Галина Гулієва - [ 2019.02.09 17:03 ]
    Прощання з колядою
    Руки Господні - персні та стигми - в тісто солоне в'язнуть:
    чиниться січень. Тліє сльоза на вилиці.
    Втешуть для тебе хрест дерев'яний, світлоголосий в'язню,
    ще заки місяць трісне, і в море виллється

    точена тиша/товчене срібло, мов молоко із глека;
    ще заки півні зречення тричі випіють.
    Скажеш потому, світлоголосий, чи помирати легко...
    Ближче до сходу січень спазмує викиднем,

    сіється шквальним і мінометним, як з рукава чи торби.
    І проростає цвяхом на тілі просфори.
    Заки тамують кров'ю та оцтом спрагу твою, мій добрий,
    змучений голос, ніби тесак, нагострюєш.

    Ризи Марії - білені ружі - в рамі ікони в'януть.
    Звістка недобра б'ється об хвилі радіо.
    Тягнеться січень липко і довго, мов коляда різдвяна:
    "Син народився/ Сина в полоні стратили".

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  22. Лесь Українець - [ 2019.02.09 13:57 ]
    ***
    Ой у шинку, у шиночку
    Ллється оковита,
    А в тім шинку дівчинонька,
    Шинкарочка смаковита.

    Запросив тебе, серденько,
    Десь би погуляти,
    Та не маю кониченька
    Верхи покатати.

    Звеселив тебе б, ягідко,
    Жартами смішними,
    Пригорнув би лагідно,
    Повівся поштиво.

    Та не хочу, ластівко,
    Тебе й турбувати,
    Бо я на цім празнику
    Трохи зайвуватий.

    Бо серце зривається
    На вольную волю,
    Тобі ж не понравиться,
    Як візьму з собою.

    Ой жде мене там гарная
    Мавка чорнокоса,
    І такая ж як я
    Гола і боса.

    Ой казатиму їй ніжно
    Слова оксамитні,
    Зійдуться душі грішні -
    Уже й не самітні.

    Не весь вік же хитатись -
    Час гараздувати:
    Поставимо собі хатку,
    Будем ґаздувати.

    Будем воду криничану
    На чай набирати,
    У долину уквітчану
    Ходити гуляти.

    Буде сонце нас високе
    Щоранку вітати,
    Наші душі від холоду
    Відігрівати...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.09 09:44 ]
    Ночі зоряної казка
    Зорі, наче вишиванки
    Сяяли отак до ранку
    На небеснім полотні.
    Це чаклунка-ніч не спала,
    Так майстерно гаптувала
    Ті узори чарівні.

    Я скажу вам по секрету:
    Під тим зоряним наметом
    Йшли закохані удвох.
    Ночі зоряної казка
    Дарувала крила щастя
    І благословляв їх Бог.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2019.02.09 09:50 ]
    Так буде
    Прозрів. Тепер не бевзик-пришелепа,
    Сатирик між поетів - глупства прес.
    Тому, коли згребе владар Ереба,
    Зітхне Парнас: Нарешті біс пощез!"

    Полишу вас, на стрічу рушу з Богом,
    Бажаю мирно - без розп'ять і плах.
    Якщо солодкий сон триває довго,
    То казка перетвориться на жах.

    Скрипить натужно карусель житечна,
    Ще трохи і фінал, кінець меті.
    Безсмертя тільки дурникам доречне
    І музи поруч вічно молоді.

    Лишаю скарб душі на епігона,
    Косою в серце цілиться мара.
    Здається, вчора з маминого лона
    На світ з'явився, а уже пора...

    06.02.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.09 06:31 ]
    Ода критику
    Оце людина справді має дар!
    Піїти, критики тримайте дози –
    Як солітер – довжезний коментар –
    Нас висікли, як сидорову козу.

    Один сушив, а цей уже січе,
    Суддя більш «професійний» він і строгий…
    І вирок, наче уй через плече.
    Сестра таланту – стислість - не для нього!

    І знову на «ПМ» клозет чи срач.
    Є обсиратель головний – не ви всі!
    Аж на гіллі усічений дуркач
    Русизмом-суржиком ледь не вдавився!

    9.12.7526 р. (Від Трипілля) (9.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)



  26. Сторінки: 1   2