ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел

Ігор Шоха
2018.04.24 02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.

Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,

Ірина Вовк
2018.04.23 22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в

Василь Кузан
2018.04.23 21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.

Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.

Сонце Місяць
2018.04.23 19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях

на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти

Вікторія Лимарівна
2018.04.23 15:39
Вальс долгожданный – ты приглашаешь!
Вихрь поглощает хмельной!
Как и тогда, улыбкой сражаешь.
Взгляд твой горит, озорной!
Музыка льется – миг наслажденья!
Дивный бальзам для души!
В танце вращает - взлет вдохновенья!
Дар сей принять поспеши!

Світлана Майя Залізняк
2018.04.23 14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...

Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,

Анонім Я Саландяк
2018.04.23 12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ТРЕТЯ Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез Вик

Ігор Герасименко
2018.04.23 09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.

Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета

Олександр Сушко
2018.04.23 09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.

Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,

Ярослав Чорногуз
2018.04.23 00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.

Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,

Микола Дудар
2018.04.22 21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…

Іван Потьомкін
2018.04.22 21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м

Світлана Майя Залізняк
2018.04.22 11:31
Фото - на згадку - обрамлене мохом.
Хто не повірить - покажемо Вчора.
Я превесела (і сумочка бохо),
знаджена... і заспокоєна морем.

Ти відхилився, бо знав що навіки
в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
Я відтіняла сріблясто повіки,

Олександр Сушко
2018.04.22 08:57
Бісики пускає молодиця,
Усмішку дарує пречудову.
Хоче жити краля у столиці,
Викладати українську мову.

А в селі - кабанчики, телята,
Хлопці некультурні та лайливі.
Хведір-залицяльник - бита карта,

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима

Адель Станіславська
2018.04.19 09:18
Так мало людей, до яких не зникає довіра.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
О ні, то н

Олександр Сушко
2018.04.19 07:26
У нас прагматичне сторіччя,
Працюють дитина, спудей.
Пописує геній про вічне,
А я - про звичайних людей.

Поети живуть в закарлюках,
Трясуть над папером чуби.
У брата ж порепані руки -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22

Лія Олексієнко
2018.04.20

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Тамара Швець - [ 2018.04.20 12:40 ]
    Дождь идёт...
    Дождь идёт и капли льются,
    Значит, все воды напьются,
    Всё живое на земле,
    Так нуждается в воде,
    В пору летний и осенний,
    Ждём его, когда весенний,
    Кажется, всё оживает,
    И природа, расцветает,
    После дождика, под стать,
    Наступает благодать...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Оксана Дністран - [ 2018.04.20 09:54 ]
    ***
    Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
    Так всепроникно - до судин і так стихійно -
    До букв і ком серцебиття, до філіграні,
    У круговерті весняній, у довгожданій.

    До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
    Щоб не гірчив опісля смак розлук і втрати,
    Бо біле все до кольорів таке вразливе.
    Наворожи мені себе - до магій зливи.


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  3. Леся Геник - [ 2018.04.20 09:59 ]
    О туго моя...
    О туго моя темноока...
    О мученько сива моя...
    Найважче з тобою до року,
    а потім - ти вже, як cвоя.

    А після - ти, наче родина.
    І в будні не йдеш, і до свят,
    уперто уже й безупинно
    наводиш в усьому свій лад.

    Втискаєш свої корективи
    у кожну з найменших шпарин,
    дарма не спадаєш із сили,
    доносячи свіжий полин.

    Ще й туго зав' язуєш бинду
    черлену на білій душі.
    Та так, аби було не видно,
    допоки дійду до межі.

    Аж поки сама зрозумію,
    що далі дороги не йдуть...
    Світає довкруж, вечоріє,
    а ти все зі мною, все тут.

    Недуго моя сивочола,
    безрадо моя неясна...
    Все журиш, а я, хоч і кволо,
    всміхнусь, бо весна...

    10.04.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.04.20 09:18 ]
    Моя земля
    Усе життя мій брат куняв-дрімав.
    А як не спав - чуже хапав у руки.
    Тепер фінал, жалітися дарма -
    У злиднях помиратимуть онуки.

    До цього йшло. Все решта - балачки.
    Уся країна лазить попідтинням.
    На чужині кайлують діточки,
    Стареньким дівам роблять омовіння.

    Всевишньому не варто слати скарг,
    Ми недостойні раєм керувати!
    Втонув Едем у бруді й бур'янах,
    Тож хай панують грошовиті зайди.

    Біжи хутчій сушити курагу,
    Бо тут війна, нестатки, безголов'я.
    Хто не втече - зігнеться у дугу,
    На мідяки мінятиме здоров'я.

    А я зостався. Заступа беру,
    Посію моркву, буряки і спаржу.
    На цій землі, розтерзаній, умру,
    У ній навіки спочивати ляжу.

    19.04.2018р.

    Камасутра городника

    Знов у лузі пасеться корова,
    І літає бджола між квіток.
    Для картоплі є поза чудова -
    Треба в небо підняти "гудок".

    Чавить ніжка на заступ завзято,
    Штик у землю вгрузає вогку.
    Бульбу в землю засовує лада:
    Смійся, жінко! Втішайся! Шикуй!

    Не лінуйся зігнути хребтину,
    Фітнес ловкий, аж скрапує жир.
    Для труда народилась людина -
    Чоловіку на слово повір.

    Є позиції дуже цікаві:
    На колінах, навприсядки, сторч.
    Витинай повзунця в різнотрав'ї,
    Я ж уриюсь у земля, мов корч.

    Кайлування таке сексуальне!
    Припече - то ставай голяка.
    Лан ріллі для городника - спальня,
    Пиріяка - перина м"яка.

    Аж до вечора хекала пані,
    Натомилася, спала з лиця.
    Ще годинку - і ми на дивані
    Трупом ляжем у позі мерця.

    20.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  5. Марґо Ґейко - [ 2018.04.19 22:51 ]
    IV вимір
    Здавна казали мислителі Сходу –
    Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
    Я уявляю собі це інакше –
    Все, що було, залишається. Наче.

    Бог розділив твердь і воду. Відтоді
    Здійснює коло вода у природі.
    Лине в людину і в світ із людини,
    Нас відокремлює й горне в єдине.

    Хоч витрачається нібито всує,
    Звідкись вертає і знову пульсує.
    Може так само є простір і вимір,
    Де ми тодішні, а з нами любимі,

    Рідні спочилі, кохані забуті,
    Мрії і настрої, плани незбутні…
    Як би хотілося це не губити,
    Глек підхопити іще не розбитий!

    Десь причаївся у «камері схову»
    Вимір інакший, ім’я його – спогад.
    Там промайнуле плекає свій устрій.
    Тож кожен спогад – це також і зустріч.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  6. Ігор Деркач - [ 2018.04.19 20:34 ]
    Нікудишня філософія
    У мене є дитяче запитання
    можливо і на голову мою,
    яке собі, буває, задаю:
    - А що то буде як мене не стане
    у цьому нікудишньому раю?

    Я не боюся, що Отець почує
    крамолою озвучені уста.
    Ачей усе земне у небі - всує
    і не допомагає, – алілуя,
    якщо Його риторика проста:
    - а що буває, як ідеш нікуди,
    куди путі лукавого ведуть,
    де не буває вироку і суду,
    але так само жити не дають
    і де ніколи не існують люди,
    які такі питання задають?

    04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Микола Дудар - [ 2018.04.19 13:08 ]
    І ми удвох...
    Сегмент жаровні… жару повно
    І настрій наче без питань…
    Ти споглядаєш оком Овна
    А я Тільцем, чомусь, поглянь
    Як виглядає наш таблоїд…
    На цілий всесвіт зокрема
    І ми удвох, нас тільки двоє
    В кімнаті затишно, зима
    19-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  8. Адель Станіславська - [ 2018.04.19 09:43 ]
    * * *
    Так мало людей, до яких не зникає довіра.
    Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
    Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
    І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

    Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
    О ні, то не крик, то з душі щось на місяць звива...
    Чи, Боже, життя се - покара не є завелика?
    О... Звісно, прости, Ти прости нерозумні слова...

    Сей безум прости зблудлим душам... Хіба не прекрасно
    любити аж так, щоб зненависнів ясен цей світ?
    Смеркає... Ночіє... Свіча... А розпука - погасне...
    Погасне сама... десь на всохненні зморених літ.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.04.19 07:38 ]
    Пегасовим улюбленцям
    У нас прагматичне сторіччя,
    Працюють дитина, спудей.
    Пописує геній про вічне,
    А я - про звичайних людей.

    Поети живуть в закарлюках,
    Трясуть над папером чуби.
    У брата ж порепані руки -
    Три вахти підряд відробив.

    Пишаються душ ескулапи,
    Бо гарне вліпили слівце.
    А в "Зоо" кривляються мавпи -
    Огидно дивитись на це.

    Щоденно віршована повінь
    В газетах вирує за блат.
    А кум - на сторожі, у полі.
    Вже дід, а в руках автомат.

    Митець апріорі захланний,
    Поплескай йому, догоди...
    Чи варті творіння пошани -
    Оцінить суспільство. Не ти.

    18.04.2018р.



    Удача

    Я старий чувак. Не хтивий жук.
    Забуваю про персистих мавок..
    А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
    Вуха настовбурчив на русалок.

    Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
    В кожної в руці із пивом гальба.
    Помилився: шепчуть про любов,
    У одної завтра буде свайба.

    Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
    В неї - циці. В нього - міліони.
    Упірне дівуля в шоколад,
    Купить із рубіном панталони.

    І мені кортіло молодих,
    Закохався в пишногруду сарну.
    Покарав Господь колись за гріх:
    Опинився хутко у лікарні.

    Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
    Дикі тигри - не маленькі діти.
    А розмова перейшла на яд,
    Хочуть згодом вуйка отруїти.

    Мокре діло. Підле. Не нове.
    Та дарма радіють чорноброві:
    Дідуган ще трохи поживе -
    Телефон дізнався із розмови.

    Набираю. Бац - а це мій кум!
    Розказав підслухану балачку.
    Спас кнура. Не дав його на глум.
    Відьми юні стрілись на удачу.

    18.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  10. Сонце Місяць - [ 2018.04.19 03:07 ]
    ad nataliam
     
    возвеселімося

    габебіт гумус нас
    безсилих та
    дум спіро сперо ~
    лунарний джаз
    пристойне пекло
    shall we

    суєта
    скрадає час
    & салютує нам
    за люстром барним
    іншим разом
    & хай ніхто
    в оправі
    вашого алмазу

    бриніть
    розбіжні фрази
    cплін у тон
    релаксно~
    хмарне

    quazi





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  11. Лесь Українець - [ 2018.04.19 02:05 ]
    ***
    Ой не треба мені слави,
    Не треба відзнаки,
    Не тому я по вокзалах
    Блуджу, як собака,

    Щоб у мученики церква
    Мене записала,
    Поки в попа черево
    Запливає салом.

    Або щоби мою руку
    На ТБ-каналі
    Потиснули ті тварюки,
    Що "ніколи не крали".

    А тому думки бентежні
    З голови не лізуть,
    Бо ніде я не тутешній
    І корінь мій висох.

    Наче перекотиполе
    Кочую-кочуся,
    Кочування моє голе,
    Та я не печуся.

    Бо хто скарбу не шукає,
    Скарбів не знаходить,
    Хто саду свого не дбає,
    В того сад не плодить.

    А мені б до саду хату
    Й подвір'я охайне -
    Я завершив би свій задум
    І женивсь негайно.

    Працював би помаленьку
    На освітній ниві,
    Дбав би за жінку й за неньку,
    Й діточок ростив би.

    Бо нема на світі щастя
    Над тепло родинне,
    Усілякі ж ласощі -
    Явище рутинне.

    Але поки в Україні
    Триває руїна,
    Моє серце не дівчи́ні
    Належить єдиній.

    Поки плаче Україна
    Сльозами гіркими,
    У таку важку годину
    Я її не кину.

    Зброї не тримав ніколи,
    Слово - моя зброя.
    Ним у рушниках ікони
    Від меча засло́ню.

    Серце ж моє посміхнеться
    Й відщемить ураза,
    Коли воля повернеться
    Згорбленому класу.

    Тоді й щастя особисте
    Сенсу набуває,
    Коли небо наше чисте
    А ліси безкраї,

    Коли люди одне з одним
    У порозумінні,
    А з природою в злагоді,
    Як розумні створіння.

    Ой не хочу ж я ні слави,
    Ні тої відзнаки,
    Пошли, Господи ласкавий,
    Добрую ознаку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2018.04.18 16:59 ]
    Ізраїль

    На карті світу він такий малий.
    Не цятка навіть. Просто крапка.
    Але Ізраїль – це Тори сувій,
    Де метри розгортаються на милі.
    І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
    Аби зробить юдеїв мертвими,
    Молочних не побачить рік,
    Духмяного не покуштує меду.
    Ох, скільки ж їх було... Отих,
    Що з переможним криком
    Єрусалимські штурмували стіни.
    І тільки Олександр Великий
    Зійшов з коня і став
    Перед пророком на коліна.
    Отак і тим, хто зна,
    Що з миром йде в обитель Бога,
    Земля Ізраїлю відкриється до дна,
    І до святинь без опору простелеться дорога.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  13. Ігор Шоха - [ 2018.04.18 14:11 ]
    Весняні зажинки
    Весна, не упускаючи моменту,
    і поле гріє, і дощі дає,
    аби винаймачі цієї ренти
    отримали до осені своє.

    Зима одразу скочила у літо
    ярами і лісами у луги,
    і талою водицею умиті,
    за обрії виходять береги.

    Зазеленіли віти м’яти-рути,
    озимі ожили і ярина
    показує, що урожаю бути,
    якщо на це дає добро весна.

    Вона перемагає й цього року
    і на селі, і на ріллі полів...
    На цілині таке необароко!
    І маємо усі дари лісів,
    і напились березового соку...

    Закінчуються проводи дідів.
    Нові зажинки і новий мотив -
    не забувати вивчені уроки.
    На горизонті місія висока.
    Насушимо із паски сухарів...
    Очікуємо на несите око.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.18 11:28 ]
    Дражливий диптих про Хому

    1

    Грає синє сусло...
    Повна бодня... піна.
    А митець охочий - наскиртує сіна,
    сяде в холодочку, мріє... чистить пера.
    Муза нахилилась - пишногруда Лера:
    "Напиши про вічне... Чом такий ледачий?".
    "Граб скрипить натужно... собрат мій неначе".

    Три катрени... сонно... Кумкають зелені.
    "Обіцяв заздравну - ювілей ось - Гені"...

    2

    Зозулясте мрево... Глеки наготові.
    Вичитати "вічне" дасть Хома котові.
    Може, поцінує той нектар пацятко.
    Келих не коштовний - з пенсійки двадцятка.

    А якби обмацав Стусові дерева*...
    смерч би розколошкав графоманське мрево.

    ...
    *Зимові дерева" - назва першої збірки В.Стуса.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  16. Володимир Бойко - [ 2018.04.18 09:28 ]
    Проминаючи життя
    Ніхто й нізвідки
    Йде у небуття –
    Незнаною
    Стезею в невідомість,
    Намарне
    Проминаючи життя,
    Нічого
    Не лишаючи натомість.

    Для злету мрій
    Не вистачило неба...
    І виправдання
    Іншого не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.18 09:11 ]
    Посилала доленька усього
    В житті послала доленька усе:
    Дитинства дні веселі й безтурботні
    Та юності квітучий сад пісень
    І молодості час безповоротний.

    Було й розчарування, сльози теж,
    Ще - втрата рідних, близьких і знайомих.
    Не повернеш літа, не повернеш,
    Полинули у далеч невідому.

    Запалювала радості сонця
    Та щастям вона теж не обділила.
    Звертаюся в молитвах до Творця,
    Що жити і творити дає сили.

    І шлях земний із гідністю пройти,
    Добром із ближнім прагну поділитись.
    Чогось таки вдалося досягти,
    Надбання творчі в спадок залишити.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Ольга Паучек - [ 2018.04.18 07:08 ]
    Священний Вітре
    В дитинства сад, країну мрій,
    Пору духмяну
    Верби листочками розвий
    Весну рум"яну,

    З душі полову розмети,
    Веселий Вітре,
    Для запізнілої мети
    Сльозинки витри.

    Сердечні рани затягни
    Рядном свободи,
    На полі лютої грози
    І непогоди

    В дитинства сад, країну мрій,
    Священний Вітре,
    Верби листочками завій
    І сльози витри.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2018.04.18 06:24 ]
    Прощання
    Я доживаю вік на самоті,
    До павутини вже не дотягнуся.
    Домашній кіт вмирати десь утік,
    А я роздав пісні, борги, інклюзи.

    І так на цьому світі пережив.
    А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
    Черпає люд з колодязя душі
    Моїх думок святу цілющу воду.

    Небесний дар не куплено за мідь.
    За це важким обкладений оброком:
    Усіх, кому нелегко чи болить -
    Лікую словом чистим і високим.

    А Лети води поруч, за містком,
    Обтісує рука могильний камінь...
    І хоч піду у тьму одинаком,
    Хай люди скажуть: "Він живий. Із нами."

    17.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.04.18 02:06 ]
    technicolor
     
    чи сума всіх сум
    визначається нині
    чи хмари шпатлюють
    небесне & синє
    собі арлекін
    заведе старовинний
    платівковий програвач
    крізь вітер & хміль
    позолоти й карміни
    вальсує життя
    незворотне & димне
    афішками шпалеруючи
    стіни ~ диви
    не диви, бач не
    бач
     
     
    весна~ прибиральниця
    скора на зміни
    услід за куртками
    ховає доктрини
    всеєдно стає у
    момент всеєдиним
    театром суцільних невдач
    знечулені розкоші
    лагідно гинуть
    обірвані ноти
    мовчать з-поза спини й
    сторінку перегор-
    тають незмінні
    читачка
     чи
    тач





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Маркіяна Рай - [ 2018.04.18 01:28 ]
    Так відцвітають...
    Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
    Я у зело увібралася, пишне, квітчасте.
    Он, позад мене, гинуть сумні століття,
    Рвуть коренищем історію на лахміття,
    В небо возносять невпинного ліку віття,
    І зомлівають, мов перевдягання часте
    Зморює їхню плоть.
    ...
    Пуп'янками тендітними зашаріються
    Голі, точно святі, гілки.
    Що ж бо це діється?
    Миті летять, пронизуючи дні-ночі.
    Й раптом, звідки взялася лиш,
    Ніжна пелюстка зронена
    Вам доторкне руки.
    Де ж ваші очі!
    ...
    Так витікають солодким, молочним цвітом
    Цілі епохи людини поміж людей,
    Так відцвітають непевно розлогі віхи
    Кожного іншого, що кожен - такий, як всі,
    Так усміхаються сонцю, стуливши тонкі повіки,
    Так виглядає початок в самому кінці,
    Так поневолює вічність, завмерши тихо,
    Так, випадково, прекрасне - в твоїй руці.

    17/04/18


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  22. Вікторія Лимарівна - [ 2018.04.18 00:33 ]
    Чего хочет женщина?
    Женщина многого хочет:
    Мира, любви и достатка,
    Чувства дарить без остатка.
    Может читать между строчек,
    Если, конечно, захочет.
    Всех, призывая к порядку,
    Среди словесных баталий,
    Молнии, искры метая,
    Редко когда уступает.
    Женщина, право, загадка.
    Деток уложит в кроватку.
    Внуки играют с ней в прятки.
    Горе, когда ее гложет,
    Дрожь пробегает по коже,
    Может, смеяться прохожим.
    Чтобы с высот не сорваться,
    Сильной должна оставаться.
    Сильной быть хочет и слабой:
    Чтобы любимый был рядом.
    С ним бы идти по ухабам.
    Женщина многого хочет:
    Если просить - похлопочет.
    Хочет, проснуться красивой,
    С милой улыбкой, игривой.
    С ветром померяться силой.
    Радость познать в материнстве.
    Быть непреклонной к бесчинству.
    Просто любить, быть счастливой.
    Рай на земле встретить с милым!

    18.04.2018
    Свидетельство о публикации №118041800205



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Оксана Дністран - [ 2018.04.17 22:46 ]
    ***
    Люблю весняний диво-фіолет,
    Який землля-чаклунка випадково
    Розсипала перлинами з подолу.
    Повітря тягнеться, як мед.

    Росою вмиті ніжні пелюстки
    Зворушливо ховають серцевину.
    Над ними завмираю безневинно
    Замилуванням сторожким.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  24. Марґо Ґейко - [ 2018.04.17 20:11 ]
    трансцендентальне танго
    може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
    спопелитися час на відлогому виступі скелі
    і повстати із праху гнізда іскрометним канканом
    розгорнуться для феніксів безміри мета-оселі

    відлунають сузір’я ладами ліричного блюзу
    ми в мажорі зіграємо теми нашептані болем
    гравітація чорної дірки нам буде за лузу
    зрикошетимо зоряні кулі в приціл карамболем

    океани зливаються врешті хоч як не пручайся
    вивергається танго із в блюзі закутих вулканів
    я озвучу мовчання твоє в домінанті безчасся
    ми станцюємо пристрасть де твердь не здіймає парканів

    емпірично пізнаємо те що було a priori
    не вернутися нам із обіймів палкої нестями
    хай підбори накрешуть фантазії мрії і зорі
    на пюпітри оркестру трансцендентальної ями


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  25. Нінель Новікова - [ 2018.04.17 14:30 ]
    Весняний салют


    Люблю я перший спалах цвіту,
    Цей абрикосовий салют!
    Обліплені, як снігом, віти –
    Окрасу сірого ще світу,
    Краси земної абсолют.

    Блаженні бджоли-трудівниці
    Гудуть позмінно цілий день.
    Їм і вночі, напевно, сниться
    Ця абрикоса-чарівниця,
    Натхненниця дзвінких пісень…

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  26. Василь Кузан - [ 2018.04.17 13:06 ]
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі
    ***
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
    Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
    Місце сили – це дім. Трохи скраю, на самій межі.
    Наша хата – форпост, наша зброя – це правда у домі.

    Ми по хаті брати. По туману, що виїв нам зір,
    По жінках, що ночами шукали у римах молитви.
    Ми сумління своє відгризали, як лапу поранений звір,
    Щоб вернути його – повертались із миру у битву.

    Ми брати по війні. Наші скроні вже сиві від куль,
    Що словами стають та іконами лізуть у храми.
    Наша сутність – брехня, що її не поділиш на нуль.
    Тільки в місячну ніч розфасуєш безликих у ями.

    Ми брати по словах, що у книгах лежать, як намул,
    Каламутячи воду, дозволяють триматись за хвостик
    Не життя, лиш ілюзій. Співаємо пісню сумну,
    Бо напились уже із ефірів і пляшок гидоти.

    Наші пальці фільтрують любов. Ми брати по дротах,
    Саме ними вже стали розхитані, втомлені нерви.
    Ми брати по братах, що лежать під ногами в полях,
    Поки пам'ять про пам'ять до tabula rasa не стерли.

    17.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.17 12:05 ]
    Ба...тут


    Я не здатна розуміти війни.
    І не треба тицяти у лоб.
    Ця країна - мов корівка дійна
    у обрам'ї мегаНЛО.

    Ось виходять - мацати і бити,
    вичищати глеки й кізяки -
    бородаті тлусті московити.
    Пригощають рапсом із руки.

    Хтось іще позиркує ізкоса...
    Не розледиш, маска голуба.
    Підняли трембіту малороси.
    Розкаталась на масне губа.

    Полягли звитяжці у свиріпу.
    Сиротині - орден... і клинок...
    Це ж лікують комплексик Едіпа!
    На кордоні звалений тинок.

    Покотились важелі в отаву.
    Штемпи наліпили - "був отут...".
    Грамоти шматують золотаві.
    Двиготіє в полум'ї батут.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  28. Микола Дудар - [ 2018.04.17 12:16 ]
    Далекосхідний лейбмотив
    Знаменно, интенція, сірий каптур
    І кеца - останок мовчанки…
    Рішив було ти переплисти Амур
    Навпроти квітневого ранку
    Бо саме у нім утраплення риб -
    Місцева форева потреби…
    Хай творча братва виплескує з рим
    Свою меркантильність до неба…
    Чужі і свої - індульгенція хиб
    З чорнильниці скапують теми
    Блукаючий нерв телебудні садиб
    І ти поміж ними окремо…
    17-04-2018

    Интенція — бажання, намір, мета
    Каптур — клобук, головний убір ченців
    Кеца, коць — килим, ковдра
    Утраплення — утиск, пригноблення


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.04.17 10:10 ]
    Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
    Чайок на таці, тістечко, хурма,
    Шукаю вади у чужому оці.

    Не випускаю творчості кайла,
    Пегас і муза узяли у кліщі.
    Коханка нетерпляча утекла,
    Уваги їй потрібно, а не віршів.

    У хаті як почесний генерал,
    Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
    Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
    Не заважайте генію творити.

    А от у жінки длані шкарубкі,
    Спрацьована, покірлива овечка.
    У світі трутнів кращі - письмаки,
    У голові не люди, а словечка.

    Спілкуюся потроху із котом,
    Не злазимо з просторого дивана.
    Дописую канцон черговий том,
    А потім - фітнес, фініки, нірвана...

    17.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)



  30. Сторінки: 1   2