ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.11.14 17:06
Осінь є епопея дощів.
Ця нездаро написана повість...
Цей поезій загаслий порив...
Ось і зустрічі невипадковість

У промінні мережених днів
Поцілунками споминів літа.
Відігрітись тобі і мені,

Ольга Паучек
2018.11.14 11:48
Якби не дощ - життя ішло б інакше...
Не треба сліз, бо злива змила слід
І від страждань, і спогадів, тим паче,
І від надій дитячо-ніжних снів.

Олександр Сушко
2018.11.14 05:41
Доста в чаті докучати людям,
Писунам влаштовувать парник.
Умощусь калачиком на грудях
У моєї любоньки-жони.

Скинув із Пегаса, врешті, шлею,
Був з сідлом, тепер стрибає без.
Відпочину тілом і душею,

Віктор Кучерук
2018.11.14 05:07
Коли в повітрі запахів ніяких,
І, звичних вуху, шелестів нема, –
Це – часом перевірена ознака
Того, що вже проснулася зима.
Вона ще не пишається красою
Та свіжістю невпинною снігів,
А лиш лякає землю мерзлотою
І тишею дрімотних полинів.

Іван Потьомкін
2018.11.13 17:43
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало

Віктор Кучерук
2018.11.13 08:36
Т. І...
Межи рядків і слів, і літер,
І розмаїття плинних тем, –
Мені ти пахнеш пізньоцвітом
І нетривким осіннім днем.
А в час жаского падолисту,
За охололим враз вікном, –
Здаєшся папороті листям

Олександр Сушко
2018.11.13 06:03
Із мене досить ґвалту, революцій,
Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
А поруч осінь. Кущик глоду куций
Безлисті віти з розпачу підняв.

У гетьмана скінчилась п'ятирічка,
А хоче править ще стонадцять літ.
Вчепилася у ягідку синичка,

Сонце Місяць
2018.11.13 01:18
знадвору скиглить негода
вогні стираючи кир’є
елейсон а втім не шкода

неакцентована доля
колоратурну кволість
демонізує у мріях

Петро Скоропис
2018.11.12 17:55
Якщо я не охолов,
річ у твоїй долоні
на глупої ночі лоні,
коли до чола чоло.

В тому, що долілиць
звиділось тобі ясним:
в абрисі невиразнім,

Ірина Вовк
2018.11.12 15:11
Звучить орган в соборі Магдалени.
Бах... Фуга і токата ре мінор.
Я слухаю. Сьогодні є для мене
Лиш музика і цей старий собор.

І ще… І ще…гігантський відгук нерва,
І буря мислі, і гроза страждань,
І повінь жалю, повінь безперервна…

Ярослав Чорногуз
2018.11.12 14:18
Ще календарна осінь на порі,
А вже зима Батиєм наступає.
У вітряній її холодній грі
Ні пестощів, ні м`якості немає.

Вона така безжальна, мовби ніж,
Що увіходить у розм`якле тіло.
І з кожним днем стає дедалі зліш,

Галина Михайлик
2018.11.12 10:50
Дебет і кредит. Виводжу сальдо.
Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
Ішла по линві, спала на цвяхах,
за волосину від прірви й краху
кришила серце тобі на манну,
й не сподіваючись на осанну.
Не шкодувала ні сліз, ні крові,
не рахувала страхів, паролів…

Олександр Сушко
2018.11.12 09:31
Сьогодні млявий. День рахую ґав.
Не вистачає, мо', тестостерона...
Не вдовольняє муз моя снага,
Можливо, їм жорстке потрібне порно?

На ліжко Мельпомену погукав,
Поцілував їй родимку на пупі.
Включив TV. А тамко голяка

Віктор Кучерук
2018.11.12 04:28
Т. І...
Поза увагою зоряне небо,
Звично одягнуте в сизу пітьму, –
Наче в надію, вдивляюся в тебе
І намагаюсь збагнути – чому?..
Вітер повільно гойдає на травах
Ниті сріблясті тонких павутин, –
Чом ти постійно не тільки в уяві,

Сонце Місяць
2018.11.11 23:56
стривай ~ нагрянуть без реклами
злі клоуни із хижаками
та стане поціновувачам лож
непереливки ще й за власний кошт

спішать покинути ці стіни
у штовханині & екстрімі
не дочекавши акробатів міць

Любов Бенедишин
2018.11.11 15:58
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - нема чи є...
Що мені до тліні тіла?

Віктор Кучерук
2018.11.11 12:37
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
Т. І...

Покажи мені дорогу
Без печалі і біди, –
Без одвічної тривоги
І відрадну для ходи.
Покажи, якщо ходила

Олександр Сушко
2018.11.11 12:17
Ранок. Спить утомлена столиця,
Сигаретний вруниться димок.
В ліжку осінь. Гарна молодиця,
З нею третій місяць живемо.

Хорошулі-молодиці "Аве!",
Стягую із литки чобітка.
А зима підморгує лукаво,

Олексій Кацай
2018.11.11 11:33
Хтось десь мене засуджує до страти…

Димляться
біля спалених мостів
взірці барокові,
готичні грати
і строга красота
астропортів.

Світлана Майя Залізняк
2018.11.11 11:02
Не розумію тих страждалиць...
Стоять - як вази - край вікна.
Вже відпустив обручку палець,
прикрита шаллю сивина.

Стежки зрадливців несходимі,
ідуть, лисіючі, на клич...
(А десь у млі - борщі та рими...).

Лесь Українець
2018.11.10 23:44
Ой, мовчать у своїй хаті
І правда, і сила,
Чорні хмари кострубаті
Небо затулили.

Тяжко зиму зимувати
Завше на Вкраїні,
Тяжко думу римувати

Марія Дем'янюк
2018.11.10 20:34
Цілувало голівоньку сонце-
Золотило руде волосся,
Наречена у білій сукні
Танцюватиме як повелося.

Очі карі в яскринах світла,
І червоні медові вуста.
Матіолою наче заквітла

Галина Кучеренко
2018.11.10 20:22
…«Мудрець» від овацій - застиг.
Поміж слів - маячня…
...Цвяхи забиває у тих,
Хто «живе не як я,

Хто ходить по іншому,
Бачення має своє»…
І в того, хто пише

Марґо Ґейко
2018.11.10 17:10
Я потрібна тобі як причаєна муза,
Як натхненням Далі самовідданість Гали,
Що із Долі Горгони зв’язала би вузол,
А тобі присвятила за це мадригали.

Хто б не був біля тебе, вона – Королева.
О, ця статусна річ на обламках імперій!
Де на книзі правиця

Тата Рівна
2018.11.10 14:35
Ти рефлексуєш, ниєш, кусаєш губи в кров, голишся сумно у ванній -
Порожнє життя без любові твоє подібне до голого короля на старім протисненім дивані
Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи! Мачо! - ти бездоганний, життя - небездоганне, ти - небездоганний, ж

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 12:17
Дивних історій - снопи -
Посеред кави і рому.
Шепче: "Сюжет ухопи..."
Жінка у кріслі старому.

Дочки лишили в саду
напризволяще, бо зайва.
Менша вивчає урду,

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 10:55
Мене цікавить: чому мій рейтинг відучора упав на кілька позицій - без оцінок, без коментарів...
Як таке може бути?
хто може оті цифри самотужки без коментування і оцінювання робити нижчими?
Навіщо? у мене оцінювання закрите.
Любителі не оцінювали. Вчо

Ігор Деркач
2018.11.10 08:48
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.

Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни

Олександр Сушко
2018.11.10 07:00
Історія страшна. Тож я присяду
І вип'ю для відваги грамів сто.
Підкралася зима підступно ззаду,
Пегасика гризнула під хвостом.

У листопаді з пущі тхне морозом,
Скінчився романтичний падолист.
В поета є штанці зимові з ворсом,

Ярослав Чорногуз
2018.11.10 02:25
Все більш розходимось, як в небі – літаки,
Як два автомобілі – на дорозі.
Твоє життя – в реальності, у прозі,
Моє – в поезії, за хмарами таки.

Все більш розходимось. І дітися куди
Від самоти, що болем горло тисне?
Лиш ви мене – поезіє і пісне –

Віктор Кучерук
2018.11.10 01:11
Т. І...
Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
Обманювать самим себе…”, –
І хилиткий місток відносин
Життя безслідно погребе.
Боюсь, що більше не побачу
Любов, дзвінку і осяйну, –
І несподівану нестачу

Серго Сокольник
2018.11.10 00:13
Холоди насуваються, люба...
Обійми, поетесонько мила,
І не будемо лаяти сніг,
Що волосся покрив...

...голова Іоанна на блюді
Красномовно про це говорила...
Хочеш, люба, послухать? Мені

Галина Михайлик
2018.11.09 20:51
- Нічия!
__________Наступний крок спіралі,
оптимістичний нуль нової точки «z».
Що мить, то швидше миготять педалі -
позмінно: тренажер/велосипед.

Лиш не спинятись у життєвім русі!
І не згубити драйву й куражу

Тетяна Левицька
2018.11.09 19:45
Не була наодинці з бідою,
Хрест обвуглений доля несла.
На Голгофі чи, Господи, встою?
Перед світом трава-ковила.

Чи воскресну із попелу, Боже?
Чи прозрію сльозі завдяки?
На землі обілитися зможу,

Мирослава Шевченко
2018.11.09 19:35
Осіннє листя падає додолу,
За вітром, що несе його кудись.
І жовтий лист під ноги випадково
Впаде, як дивний скарб, комусь колись.
Стоїть на вітрі дерево без листя,
Похилено-смутне, немолоде,
Розсипалося по землі намисто,
Вбрання його вогнисто – з

Нінель Новікова
2018.11.09 11:44
На таланти і вроду багата,
Що здавалось, згоріла до тла,
Покохала поета-вар’ята,
Щире серце йому віддала.

Чи позаздрять, зітхаючи люди,
Помічаючи все, звідусіль?
Чи осудять і швидко забудуть?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

оксана деркач
2018.11.12

Віктор Католик
2018.11.10

Тарас Слобода
2018.10.29

Євген Лінивий
2018.10.20

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Галина Михайлик - [ 2018.11.08 15:23 ]
    Нано…
    Ця осінь моя і твоя
    нано_осінь.
    Для двох лиш таємне ім'я –
    наче й досить?

    У серці, в думках, на устах –
    о, присутність!
    Нейтринно проста й непроста
    незабутність:
    Великого Вибуху струс
    у зіницях…

    У морі житейських спокус -
    хитавиця
    гойдає космічний ковчег,
    чи колиску?

    Не дев'ять, не нано_ та все ж
    близько…


    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (14)


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2018.11.08 13:33 ]
    Надосіннє
    І впору дихати неначе пити -
    тремкої осені бродильна мла.
    Хмільні «прощай» ковтаю, ніби квити.
    немов печалі вибрати до дна.

    В очах осінніх вихор падолисту,
    гербарій драм, і дим, і далина,
    і невимовний щем безодні вмісту,
    як би вини, що схильна до вина.

    Як би обіймів, зітканих із глиці
    зелено-синя неба таїна,
    де сосни охоронці не в’язниці,
    а білий вирок – не земна ціна.

    Кружляй зі мною спільниця і гостя,
    губи одежі листя і трави -
    не пеленою з крою передмістя,
    а з теплістю: «вдихай мене, живи!»

    Немов навколо не самопогуба,
    а квітня жовкло-сонячна луна,
    в якій байдужість опадає груба,
    минає серця твердість кам’яна, -

    у крапі суму, кровотечі часу,
    по нотах мірно линути з пітьми
    за позолотою осенестасу,
    за обрії кармічної зими.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (12)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.08 11:31 ]
    Акорди

    Стеле весна килимки.
    Осінь бреде ваговита...
    Травам одвік невтямки -
    скільки снопів перевито.

    Квітне бравурний пирій.
    Жмут кропиви - на естраді.
    Мат всюдисущий - в корі...
    оповиває левади...

    Хмелем уквітчаний тин.
    Пижмо дзуміє... акорди.
    Гасел прадавній сатин:
    ми нездоланні та горді.

    Сумнівів, Боже, нема.
    Тешуться труни, ковчеги.
    Шалик напнула зима.
    Музі моїй - безберего.

    Схоплено ягідку, нить.
    Мати з ціпочком - ласкава.
    Як зів'ядання болить -
    колоса... тіла... агави.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  4. Віта Парфенович - [ 2018.11.08 11:05 ]
    Резон зими
    Зимно...
    На небі вариться сніг,
    аби на ранок осісти на трави.
    Все так складається, ніби у всіх:
    кава, робота, дзвонитиму мамі.
    Осінь не хоче віддати права,
    я ще чекаю на сонце і літо...

    Суне помалу у шибку зима,
    хай ця зима привід дасть порадіти!
    Світ відпочине. Заглибиться в сон,
    чашку какао і роздумів тишу.
    І у зимі є глибокий резон.
    Після затишшя - любов яскравіша.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (4)


  5. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.08 09:51 ]
    Шалапут-вітрисько
    Кучеряві хмарки пропливають у небі так низько,
    Що, здається ось-ось ненароком торкнуться землі,
    Їх відгонить далеко кудись шалапут той вітрисько,
    Потім спати вкладається в ясена там на гіллі.

    Той скрипить, ніби вітру співа колискову
    Або в казку цікаву запросить тихенько його.
    Вітерець відпочине, тоді пустуватиме знову
    І шукатиме він усе нових веселих пригод.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Лазірко - [ 2018.11.08 06:46 ]
    бiлокрилий вальс
    в бальному вбранні
    ходять нині дні
    то кружляє сніг
    з вітром на вікні

    проситься до вас
    в цей непевний час
    в танці ожива
    білокрилий вальс

    білий-білий світ
    двох сердець політ
    де розтане лід
    там любові цвіт

    проситься до вас
    в цей непевний час
    в танці ожива
    білокрилий вальс

    там рука в руці
    подих на щоці
    мандри-манівці -
    погляди оці

    проситься до вас
    в цей непевний час
    в танці ожива
    білокрилий вальс

    22 Вересня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  7. Віктор Кучерук - [ 2018.11.08 05:29 ]
    * * *
    Т. І...
    Не можу жити без кохання,
    Немов без берега прибій, –
    Неначе морок у світанні,
    Я розчиняюся в тобі.
    В твоїй надії і тривозі
    Щодня бажань моїх сліди, –
    Вони, як вихри на дорозі,
    Увись здіймаються… – Пожди,
    Моя невигадана мука, –
    Вплітати паморозь в косу, –
    Коли узяв тебе під руку,
    Якщо на двох уже несу...
    07.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Бойко - [ 2018.11.08 01:29 ]
    Синій туман. Снігове роздолля. (переклад з Сергія Єсеніна)
    Синій туман. Снігове роздолля.
    Місячним сяйвом сповитий світ.
    Серцю приємно із тихим болем
    Щось пригадати із юних літ.

    Сніг, мов сипучий пісок, на ганку.
    В місячний вечір такий, без слів,
    Вбравши благеньку із кішки шапку,
    Потай залишив я отчий дім.

    Ось я і знову у ріднім краї.
    Наче вигнанець, стою сумний.
    Хто мене нині отут згадає?
    На обійсті своїм я чужий.

    Тоскно мені в соболиній шапці,
    Хутро те не до душі мені.
    Діда згадав я, згадав я бабцю
    І кладовищенський рихлий сніг.

    Всі заспокоїмось, всі там будуть,
    Так улаштований світ оцей.
    Чи не тому так радію людям,
    Чи не тому так люблю людей.

    Так от, розчулившись, ледь не заплакав,
    І, осміхнувшись, душею згас.
    Хату стару і на ганку собаку
    Бачу неначе в останній раз.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.07 23:40 ]
    Міражі-тумани
    1

    Амбіційна шкварка, мисленевий іній...
    Розглядаю ніші. Край прослав-спокус.
    Ось корівки божі, кізоньки недійні.
    Маже сухоребрик майонезом вус.

    Напомадив заєць вуха пелехаті,
    бісером посипав. Лелечко! - блищить.
    А мене - у плечі - з липової хати.
    Лобстери для мухи.
    ...рррозррриваю нить.

    2

    Грибники, кошулі...
    Не печалься, душе!
    Пролітає "Шкода" в листопадну рань.
    Репнутих пеньочків та божків - не зрушу.
    Хилитає віття псевдопектораль.

    Продає Будення мухомори свіжі,
    у кишені - шокер, цигарки, ласо.
    Міражі...
    тумани...
    ружі...
    бездоріжжя...
    Типажі тасує посланець Тюссо.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  10. Надія Таршин - [ 2018.11.07 22:35 ]
    * * *
    Коли будемо казати ми на чорне – біле,
    То життя не буде гідним, як б не хотіли.
    Звикли жити у неправді, нею поганяти,
    Що віками заробляли, те будемо мати.

    Не своє ми величали, не своє любили…
    На ворога вікового витрачали сили.
    Упокорені слухняно позгинали спини,
    Вік за віком проживали з відчуттям провини.

    Дружба кролика й удава, зашморгом на шиї
    Відтинає і сьогодні дорогу до мрії.
    І ні втрати, ні війна, для нас не наука,
    Бо і досі бере верх та рабська сполука.

    08.09.2018р. Надія Таршин



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Ігор Шоха - [ 2018.11.07 16:58 ]
    Навіяне ночами
    Її ніколи не було ніде,
    аж поки не пішли поети... « в люди».
    А іншої оказії не буде.
    Поезія незряча... А – веде.
    Не кличе, а дає себе почути,
    і у часи нечуваної смути
    охороняє спалені мости,
    і не питає, – бути чи не бути,
    коли ти зобов'язаний іти. 

    А як її чекаємо! Весною –
    і ранньою, і затяжною теж.
    Читаємо осінньою порою,
    папір іде на паливо зимою,
    а літо й так гаряче. І без меж
    леліємо своє – і сокровенне,
    і те, що припадає до душі,
    коли на серці вітряно і темно
    і душі ці взаємно не чужі.

    Вона єднає рідні половинки,
    примушує за маму і дитя
    іти на плаху, і до каяття
    умитися сльозою ради Жінки,
    і починати з іншої сторінки
    своє іще не згаяне життя?

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  12. Люба Світанок - [ 2018.11.07 15:41 ]
    ***
    В сумнім пейзажі за вікном
    Дощі розмили барви літа.
    У небесах розтав фантом
    Блакитних снів. І білим світом
    Холодний морок не назвеш,
    Що над дахами нависає...
    Душа ж надією живе,
    Надії промінь не згасає,
    Бо відчуваю я тепло
    Твоєї ніжної долоні.
    Десь за вікном - тумани й зло,
    А ми з тобою на осонні.
    Нам світло й хороше удвох,
    У нашім домі - тиша й спокій,
    І почуття, що дав нам Бог
    На довгі і щасливі роки.
    Наш дім у просторі пливе
    Над суєтою і стражданням -
    Крізь сіре небо грозове -
    На крилах вірного кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Іван Потьомкін - [ 2018.11.07 14:39 ]
    ***

    Не по мені фанати всіх мастей,
    А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
    Хто словесами зводити навчивсь людей,
    Коли вони в жебрацтві чи в одчаї.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.11.07 14:42 ]
    * * *
    З роботи йти не хочеться додому
    Цієї надвечірньої пори, –
    Коли стихає полохливо гомін
    І тиша переповнює двори.
    Зоріє неба таїна далека,
    Над плетивом кошлатих споришів, –
    У час такий і думається легко,
    Й щось неймовірне коїться в душі.
    Чому все так? Чи відповідь знайдеться
    В хитливих смерках чи ще бозна-де?
    Ніхто мені не скаже – тільки серце,
    Та й то тоді, як тиша відійде…
    05.11.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  15. Марґо Ґейко - [ 2018.11.07 13:22 ]
    ☀️&🌛
    Сонцемісячне сяйво красою наповнює світ ~
    Світлотіні однаково грають на ликах & писках
    Хай оспівують Сонце художник письменник піїт
    А під Місяцем мліють ціловані ним одаліски

    Місяцевий пегас не псуватиме зораних нив
    І небесних копит не торкне сатирична калюжа
    Колосками утіляться смисли які він зронив
    А між них посміхнеться закохана в Сонечко ружа


    *
    Хто сприймає буквально & звик метушитись між ком
    Хто в собі графомана ніяк подолати не може
    А римується так що ритмічно гуляє альков
    З перепою сусіда штовхнув на підмочене ложе


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  16. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  17. Козак Дума - [ 2018.11.07 09:58 ]
    Осінній вальс
    Осінь в танці закружляла листям золотим.
    Різнобарвним покривалом заквітчала дім.
    Літо тепле відлетіло в неблизькі краї.
    і з собою прихватило почуття твої.

    Я дивлюсь тобі у очі, моря глибину,
    бо завжди кохати хочу лиш тебе одну.
    Та холодні твої руки мов зимою лід.
    Не уникнути розлуки нам на сотні літ…

    Не почавшись закінчився літній зорепад…
    Вже у вічність задивився наший листопад.
    У засніжені простори матінки-зими.
    Зберегти кохання пору не зуміли ми…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2018.11.07 07:15 ]
    Сонцемісячні хлипи
    Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
    Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
    Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
    Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

    Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
    Візаві обгризає ростки з графоманистих грядок.
    Ох і лютий шкідник! Сколопендра! Оса! Шершень! Ґедзь!
    Ще й заклинило сміхом мою поетичну гармату.

    Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
    Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
    Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
    Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.

    Я хотів огризнутись, погавкати дзвінко у тиш
    І покликати зграю таких як і я графоманів.
    Та розбіглась братва, у пологах дописую вірш,
    Шепче вирок Пегас: - Цей твій опус, невдахо, останній.

    Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
    В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
    Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
    Між ногами від горя набігла таланту калюжа.

    07.11.2018р.

    Борщ

    У жінки тільки борщ у голові,
    Варехою у казані шурує.
    А чоловічок - схимник-херувим -
    З Венерою жадає сабантуя.

    На вушко про любов їй "бу-бу-бу",
    Потроху ззаду мнякаю м'якушки.
    Дружина ж одкопилила губу
    І пробує на смак гарячу юшку.

    Пішов у наступ! Заштовхав козу
    Під пахву і хутенько до алькова.
    Шепоче мавка: - Ну ти й телесун!
    Не вдовольниш - борщу не буде й плову.

    Амур волає: - Браво! Молодці!
    У захваті мене за пейсик смика.
    Потрапила ув еротичну ціль
    Потужна термоядерна голівка.

    Кипить казан із м'ясом на вогні!
    Фінальний залп! Нема уже картечі!
    Жона питає: - Муже, зголоднів?
    Ходім на кухню, борщика похлебчем.

    06.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  19. Лесь Українець - [ 2018.11.07 02:28 ]
    ***
    Ой не шумлять верби,
    Не гомонять тополі,
    Лежить козак мертвий
    У широкому полі.

    То не шабля турецькая
    Його порубала,
    То не куля шляхетськая
    Його наздогнала,

    То чудовиська крицеві
    В повітря гатили,
    Бідному українцеві
    Допекти хотіли.

    Заскочила нас війна
    Зненацька удома,
    Коли скінчиться вона,
    Достеменно невідомо.

    Скільки забере життів
    І скільки скалічить
    Невідомо й поготів,
    Їх ніхто не лічить.

    Дипломатії поразку
    Ми бачили в Мінську -
    Одягайте, хлопці, каски
    І гайда до війська.

    Захищайте Батьківщину,
    Поки в кулуарах
    Імпозантні мущини
    Щойно з Канарів

    Розпаюють Україну,
    Нас не попитають.
    А хлопців у домовинах
    Сім'ям повертають...

    Нова ера близиться,
    Дарує надію,
    Що добро возвиситься,
    А зло збанкрутіє.

    І коли в країні безлад
    І гнила верхівка -
    Наша зброя насамперед
    Слово, а не гвинтівка.

    Іспити та заліки -
    Не головне в освіті.
    Складімо мозаїки,
    На друзки розбиті.

    Тоді й воля буятиме
    Від Сяну до Дону,
    Коли правда лунатиме
    Гучним баритоном.

    Зазоріють зорі срібні
    Для нас яскравіше,
    Люди знову будуть рівні,
    Як колись раніше...


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)



  20. Сторінки: 1   2