ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2018.09.19 21:10
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?

Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі ступні епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Таїсія Цибульська
2018.09.15 12:29
Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
А куди поспішати? Ти щасливий.
Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
усміхається - щиро, радісно, легко,
танцює в глибині очей,
рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
А люди озираються, заздрять,
зазирають в очі,

Любов Бенедишин
2018.09.15 09:34
Нефрити, смарагди,
рубіни, опали…
Поети
найкращі слова розхапали.
І навитягали
найвдаліших рим,
неначе перлинок,
з висот і глибин.

Олександр Козинець
2018.09.15 09:33
Мені давно хотілося написати про це.
Узагальнено чи конкретно – без різниці,
Що живу у тілі, яке має інше лице.
Воно мені час од часу ночами сниться.
Для того хто в небі – це звичайний сюжет,
Не цікава історія, трохи дивний архаус,
Де ліричний геро

Віктор Кучерук
2018.09.15 07:40
Чимало можуть розказати
Про мене змучені пернаті,
Бо з допомогою рогатки
Їх проганяв частенько з грядки,
І викидав, було, з гніздечок
Ще неоперену малечу…
Чи не тому ніяка птиця
В саду моєму не гніздиться,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Адель Станіславська - [ 2018.09.14 09:57 ]
    Люди
    Люди люблять діагоналі...
    Більше за них - лиш кола.
    У досконалості недосконалі -
    Їм до душі проколи...
    Граблі і спини під батогами.
    Кожна така інкарнація,
    Як садо-мазо і під ногами
    Самого життя профанація.
    Люди люблять ще паралелі.
    Самі ж бо чомусь трикутні...
    Кутом найвищим - звичайна стеля,
    Що вище над тим - не посутнє.
    Люди люблять азартно грати
    І роблять вони це вміло:
    Риска на риску - хрести, квадрати -
    За ґрати і душу й тіло.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  2. Микола Соболь - [ 2018.09.14 06:29 ]
    Синдром Сердючки
    – Прівєт, братела!
    – І тєбє – шалом!...
    Не пахне, кажуть, у руках купюра.
    Про кулю теж подейкують, що дура.
    Кати і блазні – за одним столом.

    «Нічні вовки» напудрили носи.
    І геї вигинаються, мов, гідра.
    Шампані ріки, кокаїну відра…
    Зріклися мови – чистої роси.

    В тарелі та кишені є «п’ятак».
    А ненька Україна – зроду зайва.
    Для вас єдина велич і держава –
    Надгризений «боярами» маслак.
    12.09.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  3. Ольга Паучек - [ 2018.09.13 23:38 ]
    ... осінь,
    Полинова осінь
    Краєм неба просинь
    У тумані тужно
    Журиться верба,

    Сонце непривітне
    В хризантемі квітне,
    Дощик тихо плаче,
    Бо тепла нема.

    На вербові коси
    Світанкові роси
    Павутинносрібна
    Райдуги печаль,

    Тиша солов"їна -
    На вітрі пір"їна...
    Кришиться повітря
    На терпкий кришталь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Вікторія Лимарівна - [ 2018.09.13 20:33 ]
    Пан Вересень
    В полоні спекоти трималося літо.
    З дощем всі стосунки неначе розбито.
    Чомусь все обходив він наш регіон:
    Чи в транс упадав, а можливо у сон?

    Нарешті дійшла і до вересня черга.
    Природа в чеканні стомилась, завмерла.
    Всміхнулися якось і хмари на небі,
    Та й шлях для дощу вказали, як треба.

    Все вміння він щвидко покаже наразі:
    І злива затопить усі перелази.
    Працюючи плідно ось так, досхочу
    Дорвався, все ллє! Зупинись!: я кричу!

    Та тільки листочки в такій насолоді,
    Кисневий запас щедро дарять природі.
    Пан Вересень зрушив питання нагальне:
    І Всесвіт прислав таки дощ довгожданий!

    12.09.2018
    Свидетельство о публикации №118091207915



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  5. Надія Коваль - [ 2018.09.13 16:56 ]
    ***
    Застиглий погляд. Зупинка часу –
    Хвилини збіглися всі докупи.
    Зніма їх вічність, мов шумовиння,
    Себе в очах тих аби розкути.

    Застиглі очі. Маляти ручки
    Плетуть дитинство на довгих пальцях –
    Спізнали фарбу які та злото,
    А тільки вперше – майбутнім п’яльця.

    Застиглий погляд. Життя строкате
    Біжить шалено і все наосліп.
    Тримає міцно долоню ніжка,
    Застиглу всю – бо любов не поспіль.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Надія Коваль - [ 2018.09.13 16:48 ]
    ***
    Як вільно писати, писати як велено
    Біллю у грудях, тугою велетня.
    За небом без стель. Свій зріст забути,
    Розправити плечі, собою бути.

    Щоб руки - вітряк. Махай як хочеш.
    А ноги у стриб. До зірок не доскочиш.
    Бо небо у велетнів так високо -
    Стрибають до нього багацько років.

    Та місяць висить. І сонце сходить.
    І ниви зірок щовечора родять.
    Бо велетень, він не собі в кишеню -
    У душу кладе зірок тих жмені

    Очима. І далі над хмари скакати -
    Розсіяти зорі, красу засівати.
    Щоб тут, на землі, серед нас те диво
    Сходило в поглядах, а не губило

    Себе поза хмарами. Вільно писати,
    Як велетень просить всі стелі ломати.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Левицька - [ 2018.09.13 15:29 ]
    Космічна бабця
    Стара бабуся (поліклінік жертва)
    Застрягла у приймальні терапевта.

    - У Вас аналізи у нормі, бабцю.
    І серце, ніби виповнилось двадцять.
    Здоровим людям не потрібні ліки.
    Хоч відправляй у космос, - каже лікар.
    Зраділа бабця:
    - Часу я не гаю!
    Давно у космос на мітлі літаю.
    І робот, синку, он дивись - на спині,
    а гуманоїди насправді - сині.
    Весь посуд переб’ють, а після чаю
    собі й мені у чарки наливають.
    Ще докторе, ті сині б’ються зранку,
    тож випишіть касторку й валер’янку.
    Мені в аптеці не дали вже вчора,
    послали в космос!
    - Ви, що бабцю... хвора!?


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Шоха - [ 2018.09.13 13:21 ]
    Сон в унісон
    Не уповаю на путі слизькі,
    але кому не снилася дівчи́на
    і почуття до неї – ще такі,
    які шанує юна половина?

    Ну а коли такі уже близькі,
    то як не намалюється картина,
    аби до неї почуття п'янкі
    не уявляли пісню лебедину?

    Веду її у шати з лободи,
    аби із нею і погомоніти,
    і цілувати синьоокі квіти...

    Хоч уві сні вертаюся туди,
    де у любові із роси й води
    іще беруться у капусті діти.

    center> 09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.13 11:56 ]
    Дюни
    1

    ...учора похвалила щира пані:
    "Яка туніка дивна! Ви - краса..."...
    Умовкли Костянтин, Васілій, Ваня.
    Кружляє-наближається оса...

    Авжеж, пахуча... екзотичні квіти.
    Стрімливо йду, простибі - кидь та кидь.
    Несуть мені браслетки Зіта й Гіта.
    Струмує зеленаво-синя нить...

    2

    А пензлі сиві десь малюють юнок,
    натурниці в тату біжать на клич.
    Ввійшла у заповідну зону... дюни.
    О, скільки тут привабливих облич...

    Обсидіан, перлини, діаманти...
    Бусолі виграють. Слони гуп-гуп...
    Перекантуюся. Читаю Канта.
    Дієта морквяна: салатик, суп.

    3

    Сідамо допиваю... м'ятна тиша.
    По гілці виноградній - скорпіон...
    А море - за шлагбаумом... колише
    чужі човни, ліхтариків неон.

    ....

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.13 09:42 ]
    Лист у купелі осінній
    У мокру та холодну купіль
    Вкинула осінь жовтий лист
    І вітру сильному подути
    Сказала, щоби чувся свист.

    Замерз листочок той бідненький,
    Тремтить-дрижить, аж посірів.
    Нехай би сонечко скоренько
    Вийшло із-під кошлатих брів

    Тієї хмари, що собою
    Його закрила.І листок
    Зігрівся б.Осінь золотою
    Назвав тоді, дарма, що змок.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Микола Соболь - [ 2018.09.13 08:35 ]
    Осіння жінка
    Хай переллється усмішка ранкова
    Надкрай усіх печалей і негод.
    Не вішай носа, леді загадкова.
    Позаду дні недоспаних спекот.
    Ще трішечки, й потягнуться у небо
    Веселиків збентежені ключі.
    Та мріє пані (видно так і треба)
    Позичити у осені парчі.
    І місяця ввібрати срібний спокій,
    І золота із кленів, і беріз.
    То не сумуй же, леді синьоока,
    Диви, яка краса настала скрізь.
    07.09.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.09.13 08:38 ]
    В сотні раз
    Не кусайте мене, дівчата,
    Бо хороший, коли й не сплю.
    Від Амура усі таланти,
    Із Венерою вічний шлюб.

    Розбираюсь у поцілунках,
    Де - любов, де - звичайна хіть.
    Хоче ночі жаркої юнка,
    Їй зі мною на це щастить.

    У сусіда торбина грошей,
    Інший - лан прикупив землі.
    Ну, а я лиш кохати можу,
    Заздрять дару всі королі.

    Знов богиня пливе до спальні,
    Кличе щоби і я приліг.
    Так і бути - вшаную пані!
    Бо любити красу не гріх.

    За вікном зоря світанкова,
    Не натішиться мартопляс.
    На папері усе чудово,
    У житті - краще в сотні раз.

    12.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Віктор Кучерук - [ 2018.09.13 04:08 ]
    * * *
    С. М...
    То пісня тужно даленіє,
    То плине поруч без кінця, –
    Малює образ твій, як мрію,
    Німе свідоцтво олівця.
    О недоторкане видіння,
    В тенетах чудного вбрання, –
    На фотокарточці настінній,
    Навпроти погляду, щодня.
    Це ж треба, гарною такою,
    Уміти мучить і любить, –
    Влітати радістю дзвінкою
    Та, як печаль, зникать за мить.
    Хтось здогадається, напевно,
    По кім оцей невчасний звіт, –
    Чому забруднює даремно
    Пожовклі аркуші графіт?
    Малюю все, що недоміряв,
    Коли співаю те, що чув, –
    Коли стираю звично з вії
    В душі освячену сльозу…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (1)


  14. Сонце Місяць - [ 2018.09.13 03:53 ]
    Патетика
     
    у перламутрах ora et labora
    невірогідне навпростець
    ґедзь риторичний не митець
    & пам’ять далебі потвора

    розлогі кпини з маскою промови
    асоціація фразем
    в локаціях де наче жеврів дзен
    пекельні центрифуги невгамовні

    троянда кров блакитно майже чорна
    провин її відродження & смерть
    іще рипить іржава карусель
    кісткове борошно труть жорна

    ще курить асфоделі агасфер
    ще вишукано все хай нестосовно
    йдуть королівські мишолови
    на свій бенкет із музикою сфер


    щезай! звичайний час помер
    крізь відстані беззахисне & голе
    а що було нетак ніде й ніколи
    не має значення тепер





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)



  15. Сторінки: 1   2