ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,

Віктор Кучерук
2024.05.02 04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Андрей Мединский - [ 2008.04.20 16:09 ]
    Просто в небо упал
    Просто в небо упал, долетев до последней, но верной черты,
    просто стал - набекрень перевернутый полдень - дождем:
    нет ни веры с тоской, ни прилежной любви "во имя", и ты
    проникаешь в себя через кожу слепым озябшим червем.
    Просто луч был не свеж, как просроченный поздний апрель,
    сырость высохших душ все равно плесневела в углах.
    [...мама шепотом скажет: «Сынок, ты живи, ради Бога, и верь», -
    не ответишь, уйдешь, у тебя, как обычно, дела...]
    Подоконники знают – на них отпечатки цветочных горшков
    получаются, если вода проливается реками через края,
    подоконники знают герань…
    Но рядом - следы последних шагов –
    подоконник - то место, последнее, где ты стоял…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (10)


  2. Олена Пашук - [ 2008.04.20 14:57 ]
    без назви
    в лабіринті мого тіла
    збуджений вулкан клекоче
    може це не я згрішила
    може зрада це не злочин?

    загіпсуйте мої очі

    це вони в усьому винні
    підло утекли з-під варти
    й наші почуття вторинні
    ніц не варті

    лабіринтом мого тіла
    дика кров кудись несеться
    це об айсберг мого серця
    ти розбився я згрішила

    замовкаю замикаюсь
    у могилі свого тіла
    чорних круків чорна зграя
    через мене пролетіла


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5 (5.46)
    Коментарі: (7)


  3. Олег Росткович - [ 2008.04.20 13:07 ]
    Жирні лебеді
    Тобі чомусь мало
    Синиці в руці,
    В пошуках слави
    Знаходиш синці?
    Ніхто не підкаже,
    Ніхто не шепне:
    Чому ж ти блукаєш?
    Спинися, дурне!
    Он лебедям жирним
    Не треба мети.
    Тихі і мирні.
    Таким будь і Ти!
    Ті лебеді, хлопче,
    Не лишать води.
    Люди досхочу
    Приносять їди.
    Скажеш – противні,
    Юначе, однак
    Лебедем жирним
    Ти станеш. Так-так!
    Хвиля по хвилі мине,
    день від дня,
    Казку читав
    «Гидке каченя»?
    Тоді зрозумієш,
    Даремно шукав,
    Лебедя доля-
    Це його став.
    Лебедем жирним
    посеред води,
    ситим, лінивим
    будеш і Ти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (3)


  4. Марія Герман - [ 2008.04.20 12:20 ]
    Земна трійця. Маріїн рай.
    якщо піду в долину смертних тіней,
    я не злякаюсь зла, би Ти зі мною*.
    погладиш по волоссячку рукою,
    посадиш, мов маленьку, на коліна,
    пригорнеш міцно, колячись щокою,
    запахнеш щойновбитою травою,
    і я засну, наївшись миро-лою,
    (чи лободою) віддана без віна.

    якщо піду… навпомацки, руками
    шукати соломона з роваамом,
    вкривати біле тіло пелюстками,
    навпошепки кохати – і вустами
    торкатись шкіри, шурхотіти: "амен".
    мов божевільна, зволена роками…
    (а їх-то, Боже, Боже…Мамо, Мамо)
    якщо… тоді зустрінемось, адаме,
    я – євою, Він – прірвою між нами,
    бо Він – то рай між нашими світами,
    думками.

    вестись (аби провів) вперед, до миті,
    коли думки гірким вином запиті,
    (гірким вином, бо перекисшим в оцет)
    над прірвою загубляться у житі.

    не йди. в долині дуже смертно, доцю…

    та я піду, якщо відпустить руку,
    якщо морзянку серце перестука,
    і не візьмЕ за правду на поруки…
    якщо впаду у прірву райо-муки,
    якщо…
    як що – Він знає,
    тссс, ні звуку!

    і не піду. бо рано. розговіло.
    на крила знову надто впали ціни,
    я підберу. напну стару хустину –
    сховати душу.
    усміхнеться Бог
    і я. і народжу (на раїсть) сина,
    і радісні до Нього на коліна –
    уже удвох.

    в долину смертних тіней
    не пустять.
    бо ліміт.
    мене аж троє
    (і я одна за кожного - горою):
    Життя і Світ (це - Він),
    і Син-Дитина.

    * псалом 22-й.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (11)


  5. Чорнява Жінка - [ 2008.04.20 00:34 ]
    Еро-нічне
    подружка-зірка
    знає звідки безсоння
    вогкий слід льоду

    :)

    подружка-звезда
    знает тайну бессониц
    влажен след льдинки


    Рейтинги: Народний 5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (79)


  6. Чорнява Жінка - [ 2008.04.20 00:36 ]
    Хрустально-хрупко
    хрустально-хрупок
    лунный мост притяженья
    прилив ли отлив
    где-то вдали от меня
    ты видишь белые сны


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  7. Олексій Відьмак - [ 2008.04.19 20:17 ]
    THE FINAL CRUSADE
    Until my eуеs аrе vеilеd with raven's wing
    I shed my teаrs for thе fаllеn оnеs like mе...
    Thе fеаthеrs' blасknеss is slоwlу turning rеd...
    I'm whispеring thе words which wаs nоt said...

    Rеfrаin
    Thе tаstе of Lifе аnd Dеаth is all thе same...
    The blооd wе spill is thе blооd which fаlls in vain...
    Thе flеесеs оf оur flocks оnсе wеrе whitе...
    Wе prаy tо уоu аnd step into thе fight...

    Wе praуеd tо уоu аnd steрped into the fight...
    Wе wеre thе Ones, thе Mеssangers оf Light...
    Аnd was thаt оur fаult or just Yоur will,
    But оur shields аre brokеn and bloоd is still...

    Rеfrаin
    Thе tаstе of Lifе аnd Dеаth is all thе same...
    The blооd wе spill is thе blооd which fаlls in vain...
    Thе аngеl's wings are slowlу turning rеd
    Bу your cоmmand оur cruеlty was led...


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  8. Олексій Відьмак - [ 2008.04.19 20:30 ]
    DO NOT BELIEVE...
    Do not believe in mercy of your foe -
    His cruelty and slyness are unmeasured...
    But may you see the stars instead of night,
    Instead of pain - may you feel pleasure...


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  9. Іонійський Гомер - [ 2008.04.19 20:03 ]
    ІЛІАДА. У перекладі Бориса Тена
    А.Білецький. Було колись під Іліоном

    Пісня перша:
    Моровиця. Гнів

    Пісня друга:
    Сон. Беотія, або Перелік кораблів

    Пісня третя:
    Клятви. Огляд війська з мурів. Двобій Александра і Менелая

    Пісня четверта:
    Порушення клятв. Обхід війська Агамемноном

    Пісня п'ята:
    Подвиги Діомеда

    Пісня шоста:
    Зустріч Гектора з Андромахою

    Пісня сьома:
    Поєдинок Гектора з Еантом, похорон полеглих.

    Пісня восьма:
    Перервана битва.

    Пісня дев'ята:
    Посольство до Ахілла. Прохання

    Пісня десята:
    Долонія.

    Пісня одинадцята:
    Подвиги Агамемнона

    Пісня дванадцята:
    Бій біля валу.

    Пісня тринадцята:
    Пісня тринадцята. Бій біля кораблів

    Пісня чотирнадцята:
    Ошукання Зевса

    Пісня п'ятнадцята:
    Відступ від кораблів

    Пісня шістнадцята:
    Патроклія

    Пісня сімнадцята:
    Подвиги Менелая

    Пісня вісімнадцята:
    Приготування зброї

    Пісня дев'ятнадцята:
    Зречення гніву

    Пісня двадцята:
    Битва богів

    Пісня двадцять перша:
    Битва біля ріки

    Пісня двадцять друга:
    Убивство Гектора

    Пісня двадцять третя:
    Ігри на честь Патрокла

    Пісня двадцять четверта:
    Викуп Гекторового тіла

    ПРИМІТКИ


    Όμήρου. Ίλιας
    © Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978
    © Андрій Білецький (передмова, примітки), 2006
    © О.С.Юхтман (ілюстрації), 2006
    Джерело: Гомер. Іліада. - Харків: Фоліо, 2006. - 416 с. - [Зарубіжна класика].


    Рейтинги: Народний -- (6) | "Майстерень" -- (6)
    Прокоментувати:


  10. Григорій Слободський - [ 2008.04.19 15:21 ]
    Чужина не родина
    Для чого живемо
    Може скаже хтось,
    За що був розп’ятий
    На Христі Христос?
    За що усевишній
    Скарав свого сина?
    Скарана у світі
    І живе людина.
    Один краде у другого,
    Другі крадуть в люду
    А треті перетворились
    В Скаріотську Юду.
    За копійку продає,
    Син рідного тата,
    За гріш убиває
    Брат рідного брата.
    Волоцюги та хапуги
    Пробрались в міністри,
    А бездарні та ледащі
    В них економісти.
    За розкішними столами
    Пишуть циркуляри,
    Щоб побачить, що в країні,
    Їм би окуляри.
    Щоб поглянули довкола
    Як люд проживає,
    Як бабуся в смітнику
    Хлібини шукає.
    Мати покидає
    Маленьку дитину,
    щоб прожити в світі
    Їде у чужину.
    Чужина не родина
    Не всіх приймає.
    Як складеться там їх доля
    Лиш бог один знає.
    Заплачуть на чужині
    Дрібною сльозою
    І згадають матір, діток,
    Хату над водою.
    2002р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  11. Нестор Німцов - [ 2008.04.19 02:06 ]
    АНТИПО-10
    Їдеть поїзд номер десять
    Прямо у своє депо.
    За рульом сидить АнтИпко,
    А мєчтав стать космонавтом.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  12. Галина Сонценя - [ 2008.04.19 00:25 ]
    * * *
    Я не стану тобі рабою,
    Не обійму перша тебе..
    Я тебе не прагну до болю,
    І закоханість, певно, мине...

    Та залишиться дотик ніжний,
    Блиск очей і погляд п’янкий,
    І вологі пекучі губи,
    Солод запаху твого терпкий...


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  13. Сергій Череп - [ 2008.04.18 23:42 ]
    Подруга друга
    Ти подруга друга!
    Чи друга подруга?
    Чи то є життєво?
    Чи тільки наруга?

    Коханням наруга.
    Відносин напруга.
    Сьогодні моя Ти,
    Друга - подруга!

    Не буде вже світла.
    Ти мóрок оділа.
    І краплі солоні,
    Є гóлосом тіла.

    Твого то є тіла,
    Мого нема діла.
    Ще один поштовх,
    І Ти обімліла...

    Спи спокійно,
    Бýде все добре...


    Рейтинги: Народний 4 (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Ондо Линдэ - [ 2008.04.18 23:52 ]
    Слово мужа Анны, отца ее сына.
    Кофе плещется в плечи стакана,
    в каблучный такт, ай, оступился,
    кликните Анну, я требую Анну,
    скорей отберите у нее спицы,
    пусть она вытрет пятно на лацкане,
    да что ж это, где же она застряла,
    не подтанцовывайте паяцами,
    она, должно быть, взялась за пяльцы,
    вечно не видит самого важного,
    всю жизнь отворачивается упрямо,
    слышишь ли, Анна, жена моя, Аннушка,
    я здесь крючком начинаю вывязывать
    пока ты выходишь из анабиоза,
    придумывая очередной праздник,
    Анна, Анна, меня же спросят,
    почему это я вечно опаздываю,
    и что мне ответить? ну где ее носит,
    все, не могу ее ждать, убегаю,
    кинь мне вон ту пиджачную помесь,
    смеяться не будут, она дорогая,
    дайте ребенку снотворного в каплях,
    ночью из детской доносились крики,
    в детстве я тоже, помнится, плакал,
    но этот ребенок орал как дикий,
    все, я пошел...


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (19)


  15. Сергій Татчин - [ 2008.04.18 22:21 ]
    З окопів Першої Міжгалактичної
    1. Venus

    She's got it

    В Міжгалактичній війні 33 року
    я воював в засекречених трійках землян.
    Ми захищали Центавру: за Альфу – ні кроку!
    Я з вогнеметом, на флангах Петро і Колян.
    Битва за битвою нам випадало червоне,
    янголам – чорне, а злим бісенятам – zero.
    В грудях дзвеніло, та я не хрестився на дзвони,
    бо не боявся – зі мною Колян і Петро.

    Шізгара!

    Небо Галактики вкрите дрібною росою.
    Доки тверезий, не котиться долу роса.
    А захмелію – приходить бабуся з косою
    і прихиляє до мене мої небеса.
    В тих небесах вогнеметом пропалено дірку,
    ніби для ордена – ротний мені обіцяв.
    Ротного вбило… не те щоб без ордена гірко,
    сумно за ротного – серце не камінь в бійця.

    Шізгара-а!

    …Хлопці казали: одразу за Псами Гекати –
    різко наліво, а далі весь час навскоси,
    за Дивосвіт, де смарагдове небо пихате,
    там канцелярія Бога – заходь і проси.
    Там зорепад – як мука у надірване сито!..
    Тре' поголитися... добре що взяв "Агідель"…
    здати трофеї... й тамтешніх когось попросити
    мій вогнемет замінити на кращу модель.

    Шізгара-а-а!

    З Альфи Центаври додому рукою подати.
    Наноснаряди порвали плацдарм на ріллю...
    Хочу сопілку для мого окопного брата –
    Хай перед боєм заграє мені Shocking Blue…
    Хочу з макітри вареників… вишкварок… жінку…
    хочу відмитися і нагуляти жирок…
    чи відіспатись… чи просто упитися в шинку! –
    тільки б спочити від цих всюдисущих зірок!

    Шізгара-а-а-а!

    А на світанку, коли перестало хотітись,
    два зорельоти з-за сонця зірвалися вниз.
    Ми їх чекали! – й зустріли!! – а бісові діти
    лізли і лізли, щоб перетворитися в слиз!
    Кляті душмани!.. зелені-коричневі-сині!..
    Ввігнуте сонце… неначе моргнуло мені…
    (чутно шипіння) …тримайтеся!.. (постріли) …свині!..
    …Смерті немає!.. (...ш-ш-ш...)...
    …побачимось… (постріли)...
    …сніг…



    2. Твіст

    На розбитому флангові оборони
    догорає зранений бронемобіль,
    як копиця соломи.
    А я тобі
    Татуюю в листові сузір’я_грона.
    Між рядків сповідаюся про світи,
    що раптово відкрились мені на днях,
    про розмиту свідомість…
    Та це херня
    в порівнянні зі всесвітом – Я_і_Ти!

    Наливаються грона над полем бою.
    В мерехтінні ракети горить танкіст.
    Виноградар сумує...
    А я з тобою
    в довоєнному Львові танцюю твіст...
    Чи до вечора вештаєм Стрийським парком,
    на очах розгодованих голубів...
    Я нервую... вагаюся... мну цигарку...
    щось не в тему розказую... сам собі.

    Ти любуєшся лебедем... шириш очі
    над рябою безоднею скла_води,
    де сполохане серце явити хоче
    поцяткований птахами
    негатив.
    На якому байдужий ворожий снайпер
    незлобливо мружиться у приціл,
    затамовує подих...
    А ми у кнайпі
    Замовляємо пиво, ікру, млинці...

    А цілунок у кулі такий короткий
    і такий полум’яний – один на двох,
    щоб тобі уявилось:
    чотири роти
    для походу до Раю шикує Бог...

    безнадійні плюсуються Ним до решти...
    закатована розвідка – як жива...
    ординарець посивів над списком "Рештки",
    а вгорі підбивають графу "Жнива"...
    нічиєю землею плазують тіні...
    захолола піхота блищить в росі...

    із пробитої скроні в твої видіння
    виноградною цівкою
    б’ється
    сік.



    3. Ча_Ча_Ча

    Микита любить займаних дівчат,
    бо їм не треба пліснявих історій
    про голубків затертої лавсторі,
    в якій усі танцюють ча_ча_ча.

    Микита – так: прийшов_побачив_взяв.
    І є про що у роті розказати,
    й ніхто не стане нидіти й писати:
    палка пригода вичерпана вся!

    Микита – перший_з_перших на війні:
    за третю кров поїхав у відпустку,
    й привіз назад світлину, вірш і хустку,
    тепер мовчить чотири довгих дні.

    Микита став ліричним і сумним:
    римує вірші, вихуд як небога,
    а в кожній пошті довгий лист для нього!
    Боєць пропав – тепер не до війни.

    Яка ж мораль? Моралі тут нема.
    Ржавіє осінь, піниться зима.
    Я їх подужав... тільки навесні
    до твого дому хочеться й мені.



    4. Блюз

    ми у штрафбаті, та це не мінус,
    бо – побратими, а це вже плюс!
    з інших окопів лунає Вінус,
    наші окопи тяжіють в блюз.

    доля штрафбату – чотири тижні:
    розвідка боєм і п’ять атак.
    наші серця – перестиглі вишні,
    рвуться чужим кулеметам в такт.

    з нами комбат у одній землянці.
    інші комбати – за м’ясом спин.
    ми у фаворі, бо ми у глянці
    мокрих окопів їмо і спим.

    ми у глямурі локальних боєн,
    де характерництво – бренд і стиль!
    бо підпираємо тіло воєн,
    як саморобний людський костиль!

    це арифметика сук із тилу:
    в залишку – подвиг, штрафбат – в умі.
    тільки б достало на всіх тротилу –
    для фотохронік продажних ЗМІ!

    як естетично гниє піхота
    в світлі софітів нічних ракет!!
    з цього не вити мені охота,
    а лютувати!.. та це таке...

    ті хто не чув за війну в штрафбаті,
    і не дивіться мені в лице!
    лиш помовчіть на своєму party,
    рівно хвилину – хоча б за це.



    Рейтинги: Народний 5.83 (5.7) | "Майстерень" 5.75 (5.76)
    Коментарі: (27) | "http://www.youtube.com/watch?v=U2DBcbZc3ck"


  16. Галина Сонценя - [ 2008.04.18 21:39 ]
    * * *
    Плавні конвульсії тіл
    Спазмами губи впиваються в губи
    Рух концентричних кіл
    Крила вогню здіймаються в грудях

    В тиші кричать серця
    Пальці шалено кохаються також
    Ти – вже не ти, я – не я
    Хочемо Нас нестримно пізнати...


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (4)


  17. Андрей Мединский - [ 2008.04.18 21:56 ]
    В тесном болоте мира
    В тесном болоте мира я не попал в струю,
    ровные тропы шагов так и не наверстал,
    и, просыпаясь утром, я - как обычно - пью,
    а, засыпая, боюсь, что это и есть мечта…
    Сколько бы не приснилось мне на подушке снов -
    столько мне не поймать… В лицах чужих людей
    я ощущаю тоску железнодорожных мостов…
    И никогда не хожу мимо стальных путей…

    В этом болоте есть, что-то от твоего
    вечного недомолчания, ставящего в разрез
    то, чего знать не хочешь … Теперь вот и мой островок
    стал так безнадежен в надежде, что скоро совсем исчез.
    И сколько бы нам не пытаться сложить целюлозный дом -
    столько нам не купить новых картежных столов…
    Ты, как всегда, молчишь, ты думаешь, что потом
    станет тебе надеждой?.. и начинаешь отлов

    пиявок болотных и, продукты вчерашних аптек
    впиваются в твою слизь, как голод в кишки… стравив
    из вечности кислород. Так очень больной человек
    не сможет не испытать последний приступ любви,
    когда умелой рукой, ему кто-то вставит шприц,
    а голосом скажет: «Терпи, теперь скоро кончится все…»,
    тогда он вырвет лицо из тысяч похожих лиц,
    и это в последний миг, скорее всего, спасет…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  18. Золота Жінка - [ 2008.04.18 21:32 ]
    Ранок
    Ти нині зарослий, немов Будулай
    (часу на гоління, як завше, не стало),
    бо мало було (хоч від шостої - мало),
    злетіли години, втекло одіяло,
    і втраченим був невіднайдений рай.

    Ми вийшли, за руки тримаючись, і
    дрижали коліна, як зайцеві вуха,
    та час на роботу (така от непруха),
    ти ніжно серденько дівоче послухав -
    і тенькнувши, впало воно до землі,

    на друзки розбившись...Хвилина мовчання...
    Та руки, як риби, просили води.
    Не можна?
    Не зараз?
    Не тут?
    Не туди?
    Коханий, давай хоч дійдемо! Зажди!
    І ми полетіли на крилах кохання

    зривати чеку у чекання...І най
    летять на підлогу суконка, беретик
    та інші деталі ч/ж туалету,
    і губи судомно вигукують: Де ти?
    І мліє від шоку ранковий трамвай...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  19. Олексій Відьмак - [ 2008.04.18 20:03 ]
    ДО ВЕЧІРНЬОЇ ЗОРІ (To the Evening Star, W.Blake)
    О, чарівливий янголе вечірній,
    Допоки сонце спочиває в горах,
    Запали яскравий світоч свій любові,
    Корону сяючу вдягни
    І подаруй нам посмішку свою,
    І посмішку для тих, кого ми любим...
    І поки розфарбовуєш
    Небесні шатра в темно-синій колір,
    Розсип сріблястую росу
    На кожну квітку, що стулила вії
    В солодкім сні недовговічнім...
    Хай вітер буйний твій засне на плесі,
    А ти із тишею порозмовляй
    Своїми мерехтливими очима
    І сутінки сріблом чистим зроси…
    Скоро, дуже скоро ти відступиш,
    І для вовків настане час урочний,
    І зореокий лев у лісі запанує.
    Най вкриє нашу вовну
    Твоя священная роса,
    І захистить нас силою своєю…


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (1)


  20. Вікторія Осташ - [ 2008.04.18 19:20 ]
    ти і Він
    то блиск то ницість то юрма то сам
    то чоловік то звір то богорівний
    хоч подумки... то цинік то наївний
    ходи до мене – я тобі осан
    співати перед Богом не посмію
    але живи в мені – як той Месія
    хоч подумки... то Він в тобі зачав
    жагучу душу і живильну мрію



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.87) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (6)


  21. Юрій Лазірко - [ 2008.04.18 19:27 ]
    Доля-ниточка
    (Пісня)

    Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
    Серце - кліточка,
    а в ній та,
    що тріпоче, заливає співом літечко
    хтиве літечко
    на устах.

    По дорозі подорожником стелитимусь
    Очі - привиди,
    обрій зблід.
    А чекання безустанно полинитиме,
    болем виведе
    в ясен світ.

    Приспів:

    А в душі - мов рана, дно
    переблизнене,
    переоране,
    пересіяне.
    І заповнюється сном
    гріх замулений,
    незамолений,
    перемелений.
    І ні вітру від розмов,
    бо ні слова про любов.
    Тільки музика німа,
    бо все те, чого нема
    таки було...

    Чи зостану та розтану в небі птахою?
    Крила змахами
    ріжуть край.
    Послужу я Божій Волі вістрям й плахою,
    пекла жахами,
    пальцем в рай.

    Не губи мене, бо я прийду провиною,
    слово - бритвою
    перейде.
    А засіяна любов зросте причинною
    і молитвою
    розцвіте.

    Приспів:

    18 Квітня 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  22. Вадим Гаращук - [ 2008.04.18 17:08 ]
    Квiтнева метушня
    Розлитi калюжi надворi
    (Вночi накрапАв дощик).
    Ти бачиш в них мокру змову
    Хтось бачить в калюжах зорi

    Цей iнший вдихае озон,
    Вдихае на повнi груди
    А ти потрапляеш в полон
    Зi страхом пiдхопити застуду

    кутаешся,затягаеш паски
    Хоча за вiкном вже квiтень:
    Всi люди чекають на Пасху
    Саджають веснянi квiти

    Бруньки зеленiють кволо
    Теплом ще повнИться повiтря
    Усмiхненi бiгають дiти
    Крейдять на асфальтi кола

    Лишають загадковi знаки:
    Iмена з помилками i серце
    Злива змие крейдяний напис
    Перетворить в калюжi все це...

    Забавляються крейдою дiти
    А дорослi розписують яйця
    Всi стрiчають весну наче цяцю
    I гадають що нового одiти

    Хтось тримается строгого посту
    Просто неба цiлунки до ночi
    В кров юнацьку вливаеться поспiх
    А рознiженiсть-у дiвочу

    Шал квiтневий пробудить кохання
    I зiрве дах навiть предтечi
    А ти йдеш похмурий i вбраний
    У теплi сiрi i безликi речi


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  23. Анна Світлячок - [ 2008.04.18 17:22 ]
    Я би...
    Я би вмилась тобою, твоїм неприборканим бунтом,
    Я би змила з плечей поцілунки минулих чеснот,
    Я би заміж пішла не за тебе, щоб вірною бути,
    Я би вічність мовчала в пастелях поєднаних нот.

    Я би вибила небо з-під ніг і просила рятунку,
    Я би ночі не спала, ковтаючи стриманий біль,
    Я жила би у будні й хвилинам не знала рахунку,
    Я би вмерла, мабуть, і цю смерть дарувала тобі....

    Я би знала, що хтось прочитає і викине долю,
    Я би гострі зиґзаґи душі завела Мельпомені.
    Я би рвала і лущила спогадів стиглу квасолю,
    Я жила би, як всі ...це цікаво, але не для мене.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.12) | "Майстерень" 5.38 (5.03)
    Коментарі: (3)


  24. Тимофій Західняк - [ 2008.04.18 17:28 ]
    Хвалім усі Творця
    Хвалім усі Творця і серцем і вустами!
    Він творить чудеса і в нас, і перед нами.
    З початку наших днів, тепер і повсякчас,
    Зі щедрої руки Він все дає для нас.
    Хвалім усі Христа – Спасителя Живого,
    За нас перед Отцем Заступника Благого!
    Він смертю смерть здолав і викупив усіх,
    Над нами відтепер не має сили гріх!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  25. Олексій Відьмак - [ 2008.04.18 16:53 ]
    SILENT WAVES
    I feel those floods of tears that skies do shed…
    I hear the wind exhaling words of woe…
    With pain and grief your blackened heart is led,
    Stay here with me, we'll watch the dawn…

    Refrain:
    These silent waves
    For me
    And you...
    Within them dwell
    Our hopes
    Our youth...
    These silent waves
    They whisper
    Names
    Of those we lost,
    Of those
    We gained...

    The dawn has changed with dim twilight...
    The dome of heaven shivers on the wind...
    The withered leaf on darkened water is your guide...
    Yes, I am there, I’m hiding deep within...

    Refrain

    Deep waters, dark waters,
    Hide my reflection
    Into the inmost
    Section of thee...
    You will be praying
    For my resurrection.
    I will be praying
    For waters mendacity...


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  26. Ірина Заверуха - [ 2008.04.18 14:15 ]
    В кожному кроці твоєму
    Кожного ранку, як Лазар – вставай і йди
    Кожної ночі вмираєш і знову те саме
    Тільки й живеш – мовчазними її молитвами
    Не підпускаючи свого Христа до води

    В кожному кроці твоєму – гостріння лез
    Навіть усміхнений ти пророкуєш біди
    Знаю, що це справедлива ціна Феміди,
    Щоб після зради ти знову у ній воскрес…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (8)


  27. Нестор Німцов - [ 2008.04.18 14:35 ]
    Лабіринт
    Неспокій. В серці гупають литаври:
    Я заблукав, заплутався в думках;
    За поворотом - неудачі страх, -
    Моїх проблем скажені мінотаври.

    Немає волі, сил і крил немає
    Втекти із лабіринту марноти.
    Де світло? Як мені його знайти?
    Тягар безвиході у душу заповзає...

    Коли вже думав, що навіки тут засну -
    Згадав тебе, мов нитку рятівну:
    Проти кохання стіни безпорадні!

    Якби спинився - пліснявою б став,
    Я ж - до останнього Свій Світлий Світ шукав,
    Щоб зазирнути в очі Аріадні.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  28. Нестор Німцов - [ 2008.04.18 14:57 ]
    Орбіти
    На перехресті двох наїжджених орбіт
    Застряг шматок розбитої планети.
    У нього врізавшись, кінчали свій політ
    Космічні волоцюги і поети.

    А він завис тут від сотворення світів...
    Укритий шаром зоряного пилу,
    Всмоктав енергію погублених життів,
    Еквівалентну міліонам тон тротилу.

    Чому ж з тобою саме зараз, саме тут,
    Під шум метеоритних злив навскісних
    Контакт відбувся, перекресливши маршрут
    Цивілізацій наших несумісних ?

    На мить торкнувшись твого антитіла,
    Я здетоную вибух Нової зорі.
    До нас нікому вже не буде діла:
    Все зникне в чорній, наче ніч, дірі.

    А, може, швидше на якесь століття
    Я перехрестям Всесвіту промчусь,
    Зіпхну цей камінь, і для розмаїття
    На позивні твої не відгукнусь?

    Хребтом відчую погляди останні,
    Що випромінює твій паралельний світ,
    І полетить кудись за край галактик камінь
    Із перехрестя двох чужих орбіт...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  29. Олексій Відьмак - [ 2008.04.18 13:33 ]
    І ТИ ПРИЙШЛА...
    І ти прийшла із подихом осіннім,
    Ступаючи поволі і шепочучи про смерть…
    Твої слова мережилися тінню,
    І сповнився я тінями ущерть…

    Пелюстки квітів ти принесла із собою,
    Щоб увінчати в’янучу красу…
    Торкнувшись лагідно, відпустиш їх на волю,
    І тихо попіл ляже на труну…

    У світ ти ступиш із очей Безодні,
    І небеса засліпнуть уві млі…
    Ти руки простягнеш мені холодні,
    І ми розчинимося у пітьмі…


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  30. Григорій Слободський - [ 2008.04.18 12:12 ]
    В воєнному КИєві.
    В воєнному Києві
    Боровся буковинський курінь
    Там Олена Теліга
    За У країну погибла
    Вічна їй пам’ять
    Амінь
    Гордо і сміло
    Засівала правди слова.
    Як кремінь гранітної скелі
    В боротьбі непохитна була.
    Всі страхіття пройшла
    Крізь жорна ворожої лає,
    Бог захистити не зміг
    Від вражої злої зграї.
    Разом із нею в яру
    Поліг Михайло її чоловік.
    Слава! Слава! Борцям за Україну.
    Хай слава не згине
    Вовік!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Олег Росткович - [ 2008.04.18 12:18 ]
    Ти
    Знав жінок багато,
    але Ти не схожа
    На жодну,жодну з них!
    Зовсім не така Ти
    Ти радість, Ти свято,
    Як сонце – одна Ти
    Як жити без Тебе міг?


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  32. Олександр Єрох - [ 2008.04.18 09:22 ]
    Делікатні справи
    Коридори влади – делікатні справи,
    В них таємні думи іншої держави,
    Стратегічні дії, перспективні плани,
    Нафти або газу прибуткові крани.
    Так чому ще й досі в нашій Україні
    Щедрих інвестицій не вкладають нині?
    Може, ми багаті? Чи заможні й сильні?
    Чи ми нерозумні? Чи ми вже невільні?!
    Не держава ми вже?.. А що ж ви робили,
    Щоб Вкраїна наша, та й ми, багатіли?
    Чи закони мудрі в Раді ви приймали?
    Чи державну власність гідно захищали? –
    Все хитали владу рік у рік словами
    Та допомагали “добрими” ділами.
    І докерувались – кепські наші справи:
    Не створили, значить, в себе ми держави
    Смирної, як треба… Це вже справжнє лихо –
    Перекриють нафту, щоб сиділи тихо,
    І ракетам цілі наведуть таємні,
    Бо у нас, сказали, погляди нечемні.
    Не держава ми вже… Як то – не держава?!
    Прадідів великих з нами добра слава!
    І запам’ятайте – наша Україна
    Неподільна й вільна на віки країна!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (3)


  33. Олександр Єрох - [ 2008.04.18 09:03 ]
    Кряче ворон
    Кряче ворон на нещастя
    Та й над головою,
    Кружить, кружить в чистім небі
    Чорною бідою.
    Кряче ворон, кряче чорний,
    Пил орда здіймає,
    Сива мати біля хати
    Сина проводжає.
    Проводжає у дорогу,
    Оберіг вдягає,
    Плаче бідна гірко й тихо,
    Сина обіймає:
    – Повертайся, мій соколе,
    Із війни до хати,
    З перемогою вертайся,
    Буду виглядати.
    Пригорнулася старенька,
    Господа благає,
    Ой мій сину, мій соколе,
    Рученьки ламає…
    Мужньо бився із ордою
    Син її єдиний,
    З перемогою вернувся
    Влітку до хатини.
    Та ніхто не виглядає –
    Вигоріла хата,
    Поряд свіжа ще могила,
    В ній старенька мати…
    Стиснув шаблю син до болю,
    Помолився Богу,
    Та й пішов козак, мов п’яний,
    Знову у дорогу.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (2)


  34. Нестор Німцов - [ 2008.04.18 01:16 ]
    ПИХА
    Знов мої божевільні музи
    Мене украли у Землі
    І, в серце кігтями вчепившись,
    Понесли якнайвище вгору.
    А Світ завмер в буденній тузі,
    Внизу - раби і королі,
    Моєї браги перепившись,
    Мій дух метуть зі свого двору.

    Хто з них писатиме для них,
    Для надто скромних, надто гордих?
    Хто з моїх віршів зробить пісню,
    А з мого імені - прокляття?
    Від крил удару я притих.
    Замовк, затамувавши подих
    Відчув, як в небі стало тісно
    Від віршу нового зачаття.

    Спущусь під ранок до Землі,
    За пазухою - перлів жменя,
    Ви ще сліди мої не стерли
    На Світу темній половині ?
    В передсвітанковій імлі
    Приземлюсь на колюче терня,
    Руками міцно стисну перли,
    Щоб не розсипались між свині...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  35. Віталій Дорощук - [ 2008.04.17 22:53 ]
    Що коїться у нашому народі
    Що коїться у нашому народі?
    Куди пливе суспільство незбагнуть.
    Ми копошимся, як мурашник у природі,
    Самі не розумієм в чому ж суть.

    Навіщо ми встаємо зпозаранку,
    Сідаємо, хто в авто, хто в метро,
    Крокуємо ми на робоче місце,
    Та звідти зазираємо в вікно.

    А за вікном шалений світ сказився,
    На голову все з ніг переверта,
    Кудись авторитет батьків подівся,
    У молоді своя вже голова.

    Та, та, ще голова не є тямуща,
    Чого, а розуму поки що в ній нема,
    Їм головне, щоб руки не боліли –
    Все інше вони кажуть – то дарма.

    Що з телебачення зробили на сьогодні,
    Щоб подивитися, нічого і нема,
    Реклама там засіла, як скажена,
    Та спокою в ефірі не дає!

    Не дивляться Тарковського з Гайдаєм,
    Всю молодь збочують еротика і секс,
    Свідомість підлітків вони заполонили,
    Страхіть нема не вірять діти в бабая!


    Рейтинги: Народний 0 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Віталій Дорощук - [ 2008.04.17 22:30 ]
    Екскурс в історію
    Минають дні, роки минають,
    Ти щось зробив – тебе згадають!
    Як, щось погане – вічно живий!
    Отак історія зложилась.

    Заглянувши у глиб віків –
    Ми бачимо таку картину:
    Диктаторів там тьмуща – тьма,
    А миротворців там нема.

    Той, хто, півсвіту підкорив,
    Народу сотні положив,
    Чужі загарбав землі –
    Живе в історії, як пан.

    Його вивчають в школі діти,
    Научні праці, пишуть звіти,
    Та знов за ним дублюють в слід,
    Загарбаючи білий світ!

    Їх знов історія карає,
    Де свій у спину спис пихає,
    То інша сила повстає,
    Захоплюючи все, що є.

    Які імперії бували,
    Але згадай – всі вони пали!
    Які тирани, воїводи,
    Чужії нищили народи.

    Якії армії були,
    Та перед кимось не встояли,
    Їх літописи фіксували –
    Щоб ми про них не забували!

    Хтось там літак зробив, для миру,
    З нього зробили бомбандира,
    Та, розгромивши вражу рать,
    З тракторів танки почали будувать!

    З колгоспів – табори зробили,
    Людей в них голодом морили,
    Та всі кричали «Вся власть – Совєтам!»
    Отак до Леніна з привєтом!

    Про Сталіна казать не будем,
    Цим лише лють людей розбудем.
    Та взагалі – досить злодіїв!
    Давай згадаєм благодіїв.

    Хто, щось робив, задля народу,
    В суспільстві лагодив погоду,
    Хто ніс культуру в широку масу,
    Та не розграблював, хто касу.

    Багато лікарів між ними,
    Людям добро вони творили,
    Багато вчених, що хотіли –
    Небуло, щоб складнощів в людини.

    Письменники – моральний дух!
    Котрі в пориві творчих мук,
    Писали твори, що й сьогодні,
    Люди читають благородні.

    Давай же друже не смітити,
    В історії сліди творити,
    Щоб нас нащадки так згадали,
    Нібито мир – ми здобували!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Люта Ольга Козіна - [ 2008.04.17 22:13 ]
    ***
    Я дарую тобі одну ніч,
    Прилітатиму з вітром у рідкісних спогадах...
    Одну ніч. І розтануть ( від мене!)
    Твої випадкові сліди.
    Я дарую тобі одну мить.
    То чому ж така ніжність у поглядах?
    Ніч коротка одна,
    Ностальгія-весна - назавжди.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (1)


  38. Галина Сонценя - [ 2008.04.17 21:24 ]
    * * *
    Хочу пити жадібно вологу
    Із осінніх овочів та фруктів,
    Насмоктатись соку різнотрав’я,
    Що росте на вранішньому ґрунті.

    Хочу захлинутися дощами
    І скупатися в якійсь калюжі,
    І наввипередки бігати з річками
    (хоч до мене їм, мабуть, байдуже:)

    Буду злизувати піт з ранкових вікон
    І вмиватися озерним плесом,
    Розповім таємне щось криниці,
    Адже ми із нею – наче сестри.

    Хочу відчувати животворну
    Силу Всюдисущої Води..
    Жити хочу! Хочу струменіти
    Під священні ритми рідини...

    осінь 2007


    Рейтинги: Народний -- (5.09) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2)


  39. Леся Романчук - [ 2008.04.17 20:30 ]
    КАЗКА
    Доле моя, рибко золотая,
    Сітку я у море закидаю,
    І прошу, прошу тебе спочатку,
    Подаруй мені маленьку хатку.
    Як у ній я трохи поживу —
    Подаруй відтак мені нову.
    Хатку, кришталеві черевички,
    А відтак палаццо невеличке,
    Короля у нім і гурт придворних
    Кольорових — жовтих, білих, чорних.
    Хай довкола буде їх чимало,
    І щоб всі хвалу мені співали!
    Я корону не віддам нізащо,
    Бо над усіма я най-найкраща!
    Всесвітом я буду володіти!

    Крок наступний знаний всім — корито...


    Рейтинги: Народний 5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  40. Леся Романчук - [ 2008.04.17 20:32 ]
    ІНТИМНЕ ІНТЕРВ'Ю
    Візьму у вас інтимне інтерв'ю.
    Чи справді Ви такий, як написали?
    Чи Ви кохали жінку? А свою?
    Чого боялись? А чого чекали?

    Що обіцяли в темряві нічній,
    Кохану обіймаючи за плечі?
    Чи щиро обіцяли? Чи одній?
    Чи справдили обіцяне надвечір?

    Чи часто помилялись? Чи кляли?
    Чи плакали, коли боліло дуже?
    А що відповідаєте, коли
    Немитими руками лізуть в душу?

    Чи Ви однаковий у будень і у свято?
    Чи Вам однаково, чи літо, чи зима?
    Та годі бо про це: питань багато,
    А відповіді знаю я сама.


    Рейтинги: Народний 5.36 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12)


  41. Лана Петренко - [ 2008.04.17 18:12 ]
    Безсоння
    Легенький стук дощу по шибках,
    Мій погляд на годинникових стрілках,
    Життя ритм відбиває серце,
    Гіркі думки приправлюють все перцем.

    Далекий вогник догорає,
    Останній слід й надію забирає,
    Самотність поглинає душу,
    Без тебе знов стерпіти вечір мушу.

    Спинився дощ, спинились сльози,
    І нагадались враз страшні морози,
    І моє тіло затремтіло,
    Якби твоя любов мене зігріла.

    Коханий, леле, я не можу!..
    По книзі сумно поглядом проводжу,
    Немає в ній тебе я знаю,
    Та все одно з надією шукаю.

    Із долею змиритись важко...
    Прийди хоч ти у сні, весела казко,
    Кохання принеси і щастя,
    І смуток-горе забери й напасті!

    Безсоння побороть стараюсь,
    Від світла місяця я все ховаюсь.
    Думки про тебе лиш, коханий,
    А серце стогне й плаче – біль поганий.

    Світанку дочекатись треба,
    Побачити цей чистий клаптик неба,
    Бо сонце принесе надію,
    Тебе побачити я знов лелію.

    А поки я стерпіти мушу,
    Самотність ту, що поглинає душу...
    Коханий, леле, як це тяжко!
    Допоможи мені у цьому, казко!


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  42. Лана Петренко - [ 2008.04.17 18:28 ]
    Мить
    Нестерпна мить, коли горю бажанням
    Торкнутись палко твоїх губ,
    Коли впоїтись по вінця коханням
    Розлука не дає до згуб,

    Коли в обійми твої прагну впасти
    Тепло розлити по тілах,
    Тоді немає поділу на касти
    І час летить не по літах.

    Тож поки я втаю свої бажання
    На дні безмежних моїх мрій,
    Хоч відстань даруватиме страждання,
    Та ми кричатимем «Постій!»


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  43. Лана Петренко - [ 2008.04.17 18:37 ]
    Я ніколи не забуду присмаку твоїх губ
    Я ніколи не забуду
    Присмаку твоїх
    Губ.
    Він не покидатиме мене
    Ані у гіркі,
    Ані у солодкі
    Миті.
    Відчуватиму його
    На побитих відстанню вустах,
    Які сохнуть
    Від кривавої розлуки.
    Я би пила той трунок до
    Забуття,
    Я б не відривалась,
    Знаю,
    Це жадливо,
    Та я не прошу
    В Бога каяття,
    Бо кохання –
    Почуття гордливе.
    Ти пробач, що говорю без
    Рим... Та
    Я ніколи не забуду
    Присмаку твоїх
    Губ...


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  44. Лана Петренко - [ 2008.04.17 18:39 ]
    ***
    Через рядки сумної прози
    Обличчя омивають сльози,
    А серце крається і мліє,
    Та вогник ще на дні жевріє.

    Залишаться на сторінках,
    На тих друкованих думках,
    Сліди тихенької печалі.
    Можливо, разом ми причалим,
    Хоч в сні, якщо не наяву,
    До тих рядків, що на плаву
    Тримаються у голові
    Й не вирвуться в слова мої.


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  45. Валентина Швед - [ 2008.04.17 18:35 ]
    Краплі дощу гнуть до долу
    Краплі дощу гнуть до долу
    Боляче ріжуть обличчя
    Ніч запрохають до столу
    Смуток у душу кличуть
    Хоч гострі вони та сині,
    Як лезо. Спинись. Не треба.
    Крізь них дивися віднині
    Там видно клаптик неба.
    16.04.08.м.Київ


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  46. Ванда Нова - [ 2008.04.17 17:48 ]
    поки
    ти скажи що ти чуєш невже ти не чуєш ці дзвони
    по мені пом’яни мене звисока наче з амвона
    так недбало рядки повишивані чорно-червоним

    ніби кара за давні борги переплутані масті
    чи ти просто безумний картяр чи то батяр чи майстер
    чи книжковий старий що пропив загубив свої снасті

    маргарітас омріяні майстрові сняться і море
    у мішках пеліканів заховані трупики мойви
    і тремтять на піску і дзьобú їхні повні безмовні

    не гарчать не гучать переломлено волю надвоє
    і перо у ребро не печалься кохана загою
    якщо станеш новою мелодія стане новою

    на всі боки я каюсь тікають слова тарганами
    недолугі правице і серце що буде із нами
    не пали кличе клин краще з мене склади орігамі

    поки гнеться папір
    поки я ще не пил під ногами


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.57) | "Майстерень" 5.83 (5.55)
    Коментарі: (21)


  47. Тетяна Щур - [ 2008.04.17 13:40 ]
    Будь кращим
    Будь кращим сьогодні, ніж вчора,
    Життя ж бо у нас лиш одне,
    І в прірву не падай од горя,
    Бо все в цьому світі мине.
    Будь сильним, побачивши пастку,
    І словом когось не порань,
    Бо кожна хвилина – це ласка,
    Її не марнуй - з не бажань
    Будь чесним у кожному ділі,
    Бо явиться все у свій час.
    Із кожним у серці будь милий,
    Під суд стане кожен із нас.
    Повільним ти будь на образи,
    Швидким - помогти у біді,
    Бо може ті справи чи фрази
    Комусь допоможуть в житті.
    Будь мудрим у реченнях щирих
    І правду пізнати бажай.
    Будь низько, коли ти на хвилі,
    Та високо серце тримай!


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (23)


  48. Ольга Бражник - [ 2008.04.17 11:31 ]
    Дощове
    Дощове

    Розітнулось повітря довкруж і, не стримавши втоми,
    Небо впало додолу і вкрило цілунками став.
    Хоч цей рік, що минув, не роздав по заслузі нікому,
    Він пройшов, безперечно, та тільки колишнім не став.

    Крізь озонові діри помалу сочиться прозріння,
    Крізь провали у пам"яті дивне чуття вирина...
    Чую дихання власне - тихеньке й до болю нерівне
    У той бік, де стіна. Де світи розтинає стіна.

    16.04.2008


    Рейтинги: Народний 5.55 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (18)


  49. Тетяна Щур - [ 2008.04.17 11:11 ]
    ***
    Ти вчора мій ворог,
    А нині мій друг,
    Я тону, а в воду,
    Лиш ти кинув круг.
    Казала ніколи,
    А сталося враз.
    На думці у долі
    Не те, що у нас.
    Хай люди не судять,
    Дні змінюють нас,
    І тих, що нас люблять,
    Показує час.
    А ті, що йдуть поряд
    Не завжди близькі.
    Дай руку, бо в горі
    Двом легше іти.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (3)


  50. Нестор Німцов - [ 2008.04.17 10:12 ]
    ЖАЛО
    Коли закінчував Господь
    Творити Світ-
    Як епілог,
    На заключну сторінку
    Він дивовижний
    І фатальний кинув плід:
    Клоновану з ребра Адама
    Жінку...
    Із тих часів
    Немало висохло морів,
    З тих пір мільйон зірок
    На землю впало,
    Та найгострішим
    Із жіночих відчуттів
    Зосталося любові
    Скрите жало!



    Рейтинги: Народний 5.44 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.28) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   1561   1562   1563   1564   1565   1566   1567   1568   1569   ...   1772