ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2018.08.14 12:56
…Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
червоні й жовті осипаються плоди.
А ти казала, що… до осені не близько ще;
про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
немовби,
і не натякав

Володимир Бойко
2018.08.14 11:17
Засмутилось понуре небо,
Заливаючися дощем.
Засмутилась душа без тебе -
Тисне щем.

Любов Бенедишин
2018.08.14 10:26
Час трясе дірявим ситом:
«А могла би попросити
Чи прозрінь, чи простору…»
Залишаюсь осторонь.

Мимо - дзенькітне, звабливе.
Мала б вісь, і вись, і диво…
Тільки – доля Мавчина:

Олександр Сушко
2018.08.14 09:17
Для серйозних тем немає місця,
Загалом пишу одну дурню.
Про сльозу кохання, падолисти,
Зріє вар'єте у стилі ню.

Заклики до бою та до бунту
Чи розбудять втомлених рабів?
Краще цілувати мавці груди

Ігор Деркач
2018.08.14 07:48
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!

У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,

Ігор Шоха
2018.08.14 07:22
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
Оглянешся на спалені мости,
усе одно до обрію далеко.

А мусиш не летіти, а іти,
долаючи і холоди, і спеку
у цій хиткій юдолі суєти,

Ірина Вовк
2018.08.13 22:34
Випарів краплини – сльози небайдужі -
Затемняють синій різьблений кришталь.
Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
А на них німая, мертвая печаль.

Одна із них білая-білая
Була, наче спроба невмілая,
А інша – червона… вогненная,

Ластівка Польова
2018.08.13 22:17
Ти мене в сновидіння кличеш, де найгірше давно збулось, -
Сонне місто апокаліптичне, з рятівною приставкою пост-,
Постає аж до горизонту, як покинута цитадель.
Майже зник мій маленький контур серед цегли й бетонних скель.

Йду по площі, давно знайомі

Лілея Дністрова
2018.08.13 21:01
Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
Гучніша за промовисті слова.
Німує сонно гладь озерна склиста,
Тамує голос стоншений кришталь.
Мовчазні дні...у тиші невимовність,
Незрадна даль незримих берегів,
Безбурна синь, і криється вагомість
У безголоссі

Сонце Місяць
2018.08.13 21:00
Новий розвиднюється світ
Що сяйніше від світел сонць усіх
Зримо на баштах, мохом вкутих
Наше дивне незбагненне і майбутнє
Вчорашній дім, набридлий нам
Сьогодні вже чудесний храм

Відчинено любові брами

Світлана Ткаченко
2018.08.13 17:50
Вітер розчісує трави зелені й пахучі,
буде, де бжілці присісти – спочити на мить.
Квітка комашок годує, і літо горить,
пузики в рисочку жовто літають на лузі.

Соти повнісінькі, вистачить меду усім:
бджілкам на зиму і людям – поласувать радо,
краще

Лариса Пугачук
2018.08.13 14:33
Гойдаючись на хвилях акварельних,
перетікаючи у колір інший,
краплинка долі затекла у вірші
і там відкрилася струмком джерельним.
Чи буде річка з берегом квітчастим,
а чи криниця з чистою водою —
покаже час.
А поки тихим щастям

Світлана Майя Залізняк
2018.08.13 10:58
Хорошою бути - мовчати повсюд:
у черзі, де кпини і рейвах,
отам, де готують теракт і салют...
У янгола вдягнено дева.

Пролізли у шпари віскрявий, лихий,
згубили і совість, і віру.
А Правда конає під "сука" й "бухи...".

Олена Балера
2018.08.13 09:54
Не довіряй привітності очей,
Не знавши їх в підступності гіркій:
Дурненька рибка з пастки не втече,
У звабі – сховок золотих гачків.
Із посміхом вона серця слабкі
Закохує у себе, як на гріх.
В своїй жорстокій гордості п’янкій
Вона вбиває спійманих

Олександр Сушко
2018.08.13 06:43
Друже! Підкажи мені:
Шлюб - вантаж? Екзамени?
У цнотливої жони
Чоловік незайманий.

І не треба ги-ги-ги,
Ти поїдь у Дарницю.
Озирнися навкруги -

Володимир Бойко
2018.08.13 02:02
Здоровенні імбецили
Розповсюджують бацили.

Замасковану заразу
Розпізнаєш не одразу.

Біля берега Ямайки
Виніс шторм подерту майку.

Сонце Місяць
2018.08.12 20:00
Містичний Агент зайшов і
Проказав: ”Не тре понтів?“
Припрошував, за якийсь номінал
Вже нині нир-ванни сягти
Якби я прагнув, хотів & міг би
Не відмовити у платні
Він би кинув решту нагальних потреб
Присвятивши увагу мені

Ігор Деркач
2018.08.12 13:39
Щемлять серця і душі ще болять
за втраченими юними літами.
Екзамени усі здали на п’ять.
Осінні теж уже не за горами.

Ріка несе віночки із латать
у синю лету за семи морями.
На караулі ангели стоять.

Ігор Шоха
2018.08.12 12:30
У мене є єдина і одна.
А хто не розуміє цю різницю,
нехай згадає, де його весна
і як весною осінь молодиться.

А поки літо, є лише вона
чужою полонянкою столиці.
І хай не роз’єднає нас війна,

Олександр Сушко
2018.08.12 11:37
Христос уважно дивиться з ікон,
Тече народ - діди столітні, вдови...
Життя несправедливе - це закон,
Країна тоне в горі та у крові.

Бо плем'я це покинуло добро,
Підступні гої прощення не варті
В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,

Світлана Майя Залізняк
2018.08.12 10:30
Йде Пилип із конопель:
"Я навчу, як жити.
Зранку вариш чорний ель...
гичку до корита...
крутиш сотню голубців...
смажиш сало-яйця...".
Контроверза - у руці.
Шлю аж до китайців!

Ластівка Польова
2018.08.11 18:42
А ми розважались, неначе цей день – останній.
Пливли по життю, потопали в липневих травах.
Лягали далеко за північ, вставали зрання.
І присмак дитинства, теплий та солодкавий,

Залишився й досі – волошками у волоссі,
Духмяним наливом, розсипаним по

Ігор Деркач
2018.08.11 14:38
Немає друга істинного, свого,
душа якого – на семи вітрах,
і наче, навертаєшся до Бога,
коли твій успіх у його очах.

Такою є і суджена, і мила,
з якою лиш тобі і повезло.
І, може, лиш одна і підкорила,

Ігор Шоха
2018.08.11 12:35
Позичимо сюжети у Шекспіра.
Якщо є пара, буде і дует.
У ролі короля, Ромео, Ліра
не маємо відбою у Джульєтт.

Аби лише заточена рапіра,
якась медаль на фоні еполет,
тоді Амур і вибере кумира –

Софія Кримовська
2018.08.11 07:09
Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
а мимо роки і закохані пари,
і кози, й корови, і кури сусідки.
Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
всевидяче око у бабці в халаті.
А що їй - ніхто не чекає у хаті,
нікому нема до старенької діла.
Ну хоч би

Ярослав Чорногуз
2018.08.11 06:28
Німого смутку тиха течія,
Неначе медитація мовчання...
І знов, і знов замислююся я -
Ну що за дивна річ оця - кохання?

Розбиті скалки серця не збереш,
Вже самота давно у нім святая...
У горі почуття втопив, еге ж?

Ластівка Польова
2018.08.10 22:13
Наді мною Чумацьким Шляхом розгорнулись космічні далі.
Ніч, розсипавши діаманти, зафарбовує тіні в сірий.
Ти ж, безпристрасний мореплавець, типу Дрейка чи Хейєрдала,
Вирушаєш зухвало в мандри по моєму п’янкому тілу.

Записавши в журналі дату, потайн

Вікторія Лимарівна
2018.08.10 13:21
Якщо у гармонії душі,
На речі є спільний погляд.
Приємні поради та слушні
І, ставлячи їх на розгляд,
До справ не торкнеться розлад.
РазОм навіть «звернемо гори»,
Підтримка бо є і воля.
І прагнення не випадкові.

Сонце Місяць
2018.08.09 19:51
Вві склі, анфас—всі звичайні проблеми
& весь тривіальний фарс
Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
на що ти дав згоду
буденні дні, спів під ніс
& наче буде ще гаразд
Цей раз все не за чином—душа незворушна
тіло причинне

Іван Потьомкін
2018.08.09 19:21
Він зо два метри не долетів до тротуару .
Не біг, а летів кіт пристрасті навстріч.
Збитий машиною, тепер лежить навзнак.
Чи варто за необережність його винить,
Коли й чоловіки не долітають до мети,
Бо часто-густо залежать од будь що буде?
Забувш

Адель Станіславська
2018.08.09 15:51
В твоєму серці відчай скам'янів.
Льодовим лезом - що було сльозою...
О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
Чи гострий меч бажає вперто крові?
О не плекай зневіри зо зневір.
Твоя зоря ясніла не для цього...
Людина звір? Людина справді звір...
Коли

Тетяна Левицька
2018.08.09 11:35
Додому я їду, на кожній зупинці
на крок наближаюсь до райських воріт,
де в’ється лоза в небеса по драбинці,
Немов материнських очей малахіт.

Захмарило далеч... Старенька маршрутка
таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
За мокрим вікном килимком не

Олександр Сушко
2018.08.09 11:08
Левиці знають, що цікавить левів,
До кожного кота знайдуть ключа.
Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
Одбило мужа капосне дівча!

Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
У пазуху пірнає борода.
Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,

Вікторія Лимарівна
2018.08.08 18:53
Значного досяг ЮВІЛЯР рубежу:
Уже ШІСТДЕСЯТ - ти пробач, що кажу.
Число це бентежить, та тільки на мить,
Бо з часом невпинним й воно відлетить!
В думках промайнула тепла ця згадка:
Колись закохався він у дівчатко.

Так сталося, що, майже сорок

Микола Соболь
2018.08.08 15:25
А хлопчик заспіває тихо мамі
Останню колискову на землі.
Б'ють "Гради" українськими степами...
Вирішуються долі у Кремлі...

Осиротілим не спинити бійню -
Орел двоглавий плоть жере людську.
Дитя сльозою матінку покійну

Серго Сокольник
2018.08.08 14:50
андеграунд***

Повість... А чи роман...
Ерос... Кохання... Хіть...
Книжку писали нам
Пера нічних птахів...
Ти пам"ятаєш, як
Зорями уночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Авель Штерн
2018.08.08

Ластівка Польова
2018.08.07

Дарія Б
2018.08.06

богдана биба буба
2018.08.02

Наталія Городчук
2018.07.30

Аліна Мозжеріна
2018.07.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.08.14 12:24 ]
    Стиглосерпневе

    …Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
    Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
    червоні й жовті осипаються плоди.
    А ти казала, що… до осені не близько ще;
    про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
    немовби,
    і не натякав
    на холоди.

    Примхливе літо цьогоріч. Аж надто квапиться.
    Ані засмагнути не дасть, ні накупатися,
    а вже і яблука – в некошений спориш.
    Від плину часу – не скажу, що дуже боязко:
    не я, так… знайдеться виконувач обов’язків.
    Бо так заведено
    вже протягом
    сторіч.

    Чи ще спроможні ми здаватися азартними?
    Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених –
    для тіл надмірне навантаження й для душ.
    Так, може, спинимось отут? Де сяйво місячне
    освітить наші почуття, складні та змішані,
    де поряд з яблуками
    зорі
    упадуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Бойко - [ 2018.08.14 11:12 ]
    * * *
    Засмутилось понуре небо,
    Заливаючися дощем.
    Засмутилась душа без тебе -
    Тисне щем.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  3. Любов Бенедишин - [ 2018.08.14 10:02 ]
    ***
    1.
    Час трясе дірявим ситом:
    «А могла би попросити
    Чи прозрінь, чи простору…»
    Залишаюсь осторонь.

    Мимо - дзенькітне, звабливе.
    Мала б вісь, і вись, і диво…
    Тільки – доля Мавчина:
    Скиглити не навчена.

    2.
    Літечко за літечком -
    крізь благеньке ситечко:
    втомою, ознакою...
    Не журюся. Дякую.

    14.08.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  4. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:27 ]
    Осінь
    Осінь-Осінь,тепла і холодна,
    А худоба,а худоба у селі голодна,
    А у місті листя,діти,мамі треба
    передіти,діти бавляться говорять,

    Все таке як у зимі!Тільки у нас
    жаркий,теплий вогонь!А у зими
    білий холодний,
    Наша осінь,нам щастя принесла!
    радість людям,дітям принесла!

    Лице людей,холодне,тепле
    інколи впадає дощ,
    інколи впадає град,
    і немає переград!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  5. Олександр Сушко - [ 2018.08.14 09:06 ]
    Чорне та біле
    Для серйозних тем немає місця,
    Загалом пишу одну дурню.
    Про сльозу кохання, падолисти,
    Зріє вар'єте у стилі ню.

    Заклики до бою та до бунту
    Чи розбудять втомлених рабів?
    Краще цілувати мавці груди
    І дивитись в очі голубі.

    В пеклі чути крик із "Маракани",
    "Хаббл" обводить зорі лупаком.
    Нащо біль, війна, криваві рани?
    Закушу горілку оірком.

    Світ зламався. Зів'ядають мальви,
    Усмішка байдужості цвіте
    Словеса покрапують лукаві...
    Драма? Ні,- веселе вар'єте.

    Госпіталь. Без ніг лежить вояка,
    Їсть медок, який йому приніс.
    Культю загорнув у теплу шапку,
    А на шиї амулет із гільз.

    А набат не замовка зі Сходу,
    В небо жерла щиряться гармат.
    Напишу вам краще про природу,
    Бо писати правду сил нема.

    14.8.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Деркач - [ 2018.08.14 07:07 ]
    Пора до пари
    Які багаті ниви і гаї
    весною, літом, осінню, зимою...
    Які ми не косили врожаї,
    коли не повінчалися з тобою!

    У тебе – осінь, а літа мої
    лишаються за нашою рікою.
    Між нами сиве плесо течії,
    коли ми не побралися весною.

    А час летить і каже, – селяві!
    Немає щастя ані на Неві,
    ні у Дніпрі. Одні жалі та біди.

    Іде війна за наше і чуже.
    То, може, розписатися уже,
    що ми не пара, а чужі сусіди?

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2018.08.14 07:00 ]
    Перед вирієм
    Уже нелегко й поле перейти
    і вижити одному – ой, нелегко.
    Оглянешся на спалені мости,
    усе одно до обрію далеко.

    А мусиш не летіти, а іти,
    долаючи і холоди, і спеку
    у цій хиткій юдолі суєти,
    очікуючи долю як лелеку.

    І рахувати ночі до весни,
    пірнаючи у марева і сни.
    Ні мрії, ні надії за душею...

    А попереду осінь і зима,
    і десь вона чекає ще, сама,
    що ми не розминемося із нею.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Дубровський - [ 2018.08.13 22:26 ]
    Думки поета
    Безсонні ночі, і сумні думки
    Самотній погляд вдалечінь
    Ідуть, ідуть мої роки
    Лишають після себе лише тінь

    Але мені не шкода ні хвилини
    Що має бути того не минуть
    Немає в тому ні жалю ані провини
    І шляху пройденого не вернуть…

    Я йду вперед, не озираючись і не шкодую
    Що щось забув зробить чи щось зробив не так
    І в серці слави я собі ніколи не будую
    Я не поет, не геній але й не простак.

    Я просто хочу щоб мене почули
    І зрозуміли, я живий, я маю почуття
    Я хочу щоб мене ніколи не забули.
    Я прагну вічного життя…

    У цих рядках, у цих думках
    Словах ,що вічні як цей світ
    Я хочу жити хоч у снах
    У тих у кого в серці лишу слід…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  10. Ластівка Польова - [ 2018.08.13 22:59 ]
    У постапокаліптичному місті моїх сновидінь
    Ти мене в сновидіння кличеш, де найгірше давно збулось, -
    Сонне місто апокаліптичне, з рятівною приставкою пост-,
    Постає аж до горизонту, як покинута цитадель.
    Майже зник мій маленький контур серед цегли й бетонних скель.

    Йду по площі, давно знайомій. В ноги боляче – кропива.
    Налягає ядуча втома, під сандалією - провал.
    Видихаю, стискаю зуби, озираюся крадькома.
    «Ти когось загубила?» - грубо. Я зриваюся вниз. Пітьма.

    Прокидаюсь. Блакить та сама, тільки місто іще живе.
    Сильно збоїть кардіограма, день травневий як рік пливе.
    У повітрі іскрить напруга. Серце, тихо! Не клич біду!
    Уночі знов шукати друга у зруйнований світ піду.

    Там, де мріють завали з цегли між бетонних пустих печер,
    Де із вікон розбитих, мертвих, гострий погляд углиб пече,
    Де іржаві скриплять дрезини у тунелях метро тісних.
    Раптом вранці я не прокинусь... Я знайшла, я тепер із ним.

    19.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Лілея Дністрова - [ 2018.08.13 21:49 ]
    Голоси тиші
    Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
    Гучніша за промовисті слова.
    Німує сонно гладь озерна склиста,
    Тамує голос стоншений кришталь.
    Мовчазні дні...у тиші невимовність,
    Незрадна даль незримих берегів,
    Безбурна синь, і криється вагомість
    У безголоссі стоголосих днів.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  12. Сонце Місяць - [ 2018.08.13 21:00 ]
    Astralis (Novalis)
     
    Новий розвиднюється світ
    Що сяйніше від світел сонць усіх
    Зримо на баштах, мохом вкутих
    Наше дивне незбагненне і майбутнє
    Вчорашній дім, набридлий нам
    Сьогодні вже чудесний храм

    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Прагрá природних сил вирує скрізь
    Вирує скрізь

    І світу предковічний дух
    Обертається й квітує навкруг
    Усе мусить привітне встріти
    З інакшого зростати й зріти
    У всьому будь-чого є слід
    І будь-що стрівши одразу спрагло
    уливається в його глиб

    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Прагрá природних сил вирує скрізь
    Вирує скрізь

    За вірою ідуть діла
    Із далечі де розпочинається мла
    Пензля фантазії би взяти
    Заштрихувати, розмалювати
    Згинуть у диму магічному врешті
    Хіть і туга життя й смерті

    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Прагрá природних сил вирує скрізь
    Вирує скрізь

    Хто у коханні вищім ствердивсь
    Запрагне ран, як милосердя
    Із болем кожну пов’язь рвати
    Так вірний має злишнім стати
    І плоть розчиниться сльозами
    В журі & гіркій нестямі
    Світ гробом явиться в той день
    Як долу попіл серць спаде

    Відчинено любові брами
    І вигадка пряде від рання
    Є світом сон & сном є світ
    Прагрá природних сил вирує скрізь
    Вирує скрізь





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  13. Світлана Ткаченко - [ 2018.08.13 17:29 ]
    Про мед
    Вітер розчісує трави зелені й пахучі,
    буде, де бжілці присісти – спочити на мить.
    Квітка комашок годує, і літо горить,
    пузики в рисочку жовто літають на лузі.

    Соти повнісінькі, вистачить меду усім:
    бджілкам на зиму і людям – поласувать радо,
    краще від тортиків, печива і шоколаду,
    солодко, наче цілунок о першій весні.

    До пиріжків та вареників, сиру й підливок,
    м'яска й салатів, горішків і вранішніх каш –
    пузики в риску виконують свій пілотаж,
    щоб ти попав у смачнішу із ласих мандрівок.

    Їж на здоров'я янтарний палаючий мед,
    чорний із шавлії, гречки та білий – з акацій,
    жоден бджоляр не скоштує усіх варіацій,
    смак і гармонія в ньому – найліпша з прикмет!
    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  14. Лариса Пугачук - [ 2018.08.13 14:59 ]
    Суголосся
    Гойдаючись на хвилях акварельних,
    перетікаючи у колір інший,
    краплинка долі затекла у вірші
    і там відкрилася струмком джерельним.
    Чи буде річка з берегом квітчастим,
    а чи криниця з чистою водою —
    покаже час.
    А поки тихим щастям
    мене струмок довірливо напоїть.

    13.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  15. Вікторія Волецвіт - [ 2018.08.13 11:57 ]
    Гей людино!
    Гей, по що ж, людино, світ здригаєш?
    А чи не відаєш, не знаєш,
    Що зберічь людськеє щастя,
    Знищивши цей край, не вдасться?
    Ой, чи ти думаєш, людино,
    Що настане тая днина,
    Коли всі біди, скоєні тобою,
    Згаснуть тихо і безслідно знову?
    Гей, людино! Схаменись!
    Стій, кажу вже, зупинись!
    Годі нищить те прекрасне,
    Що так важко роблене й так швидко гасне!
    Не руйнуй усього того!
    Воно ж не з’явиться з нічого!
    Невже ж так важко жить на світі і любить красу,
    Милуватись тихо, як спадає промінь по плечу?
    Або ж, затамувавши подих й ставши попід них,
    Виглядать у небі міріади зір ясних?..
    Чи, коли минула тая нічка,
    Глянуть, як із берегами грає річка...
    А згори злинає сонячне проміння...
    А під ним поблискує задумливе каміння...
    І вітер грайливо кружля над водою...
    І сонце сміється над сяйво-росою...
    То хіба ж, людино, не чарівна
    Пісня того ж вітру?
    А полиск хвиль, а спокій берегів?
    А струмок блакитний хіба ж не так красиво вже й бринів?
    Чи, може, не чарівна
    Невидима лісная королівна?..
    Авжеж, людино, звісно!
    Ти лиш на все те глянеш грізно...
    Мовляв, по що отут цьому рости?
    Ну ніяк вже не дає пройти!
    А стати хоч на мить і глянуть на прекрасне?!
    Ну не доходять руки!
    Тому воно все й гасне...
    Гей, людино! То чи ти думала про це?
    Чи ж це так важко?..
    А чи всміхалось хоч колись твоє лице,
    Як співала пташка?
    А неба блакить хіба ж не чарувала?
    То хіба ж, людино, ти цього не знала?..

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.13 10:38 ]
    Але...


    1

    Хорошою бути - мовчати повсюд:
    у черзі, де кпини і рейвах,
    отам, де готують теракт і салют...
    У янгола вдягнено дева.

    Пролізли у шпари віскрявий, лихий,
    згубили і совість, і віру.
    А Правда конає під "сука" й "бухи...".
    Георгій простромлює звіра...

    2

    Підстав білу тацю - смолою заллє
    кумпан, що волав "ти найкраща!!!".
    Спускайся у натовп - сіяти... але...
    не щастя - терниння обрящеш.

    Внизу галушки, а цяцянки - вгорі.
    Підходиш... тримаєш за нитку.
    Зурочує відьма малечу, корів...
    І повниться кров'ю калитка.

    3

    З мовчання народиться вірш і есе.
    Злинає серпневе сопрано...
    І лиш Прозерпіна фіалку несе,
    Кладе подорожник на рану.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  17. Олена Балера - [ 2018.08.13 09:27 ]
    Amoretti. Сонет XLVII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Не довіряй привітності очей,
    Не знавши їх в підступності гіркій:
    Дурненька рибка з пастки не втече,
    У звабі – сховок золотих гачків.
    Із посміхом вона серця слабкі
    Закохує у себе, як на гріх.
    В своїй жорстокій гордості п’янкій
    Вона вбиває спійманих усіх.
    Коли криваві руки нищать їх,
    Сміються очі сяєвом святим:
    Жорстока гра готується для тих,
    Кого штовхає біль на смерть іти.
    Та зваба зродить вміло думку в нас:
    Життя – це біль, а втіха – смертний час.



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.08.13 06:03 ]
    Самота
    Друже! Підкажи мені:
    Шлюб - вантаж? Екзамени?
    У цнотливої жони
    Чоловік незайманий.

    І не треба ги-ги-ги,
    Ти поїдь у Дарницю.
    Озирнися навкруги -
    Школи закриваються.

    А по селах - просто жах,
    Лиш старечі привиди.
    Не почуєш "ох" та "ах",
    Ями трупам вирито.

    Молодь хутко утіка,
    Влада, наче палиця.
    Спородити жебрака
    Тільки дурню багнеться.

    Хто не може дременуть -
    Зашиває гульфіки.
    Не цілую жінці грудь,
    Не кладу на пуфіки.

    Валер'яну п'ю, аїр,
    Чуваки нажахані.
    Вся держава - монастир,
    А жінки - монахині...

    13.08.2019р.

    Крамола

    Помилуй, жінко! Випусти з лещат!
    Давно пора змінити гнів на милість.
    Давай накалапуцяю борща,
    Од розпачу-жури на стіну виліз.

    А хочеш - пощипаю волоски,
    Голівку намащу ловкенько хною?
    Цвітуть чудово навіть будяки,
    А ти гарчиш на мужа sexsy-боя.

    Навиворіт вдягнув сусід труси,
    Селом тинявся з пляшкою в обнімку.
    Не чув ні слова гніву від краси,
    Уранці встав і знов цілує жінку.

    Якби ж гуляв з дівками між отав,
    Чи не було б у хаті пити-жерти.
    А я всього лиш прищемив хвоста
    Котові, бо поїв усі котлети.

    Ну, досить. Знаю - вчинок ай-яй-яй,
    Кажи хутчій - чого від мене хочеш?
    - Улюбленця ніколи не чіпай!
    Бо видряпаю неодмінно очі.

    13.08.2018р.

    Полегшення

    На "репана" од жінки заслужив,
    А на додачу - копняка та клізму.
    Я провинився. Гамав біляші,
    Ще б трохи й у селі справляли тризну.

    Підпільні мафіозо крутять фарш,
    В столиці ні котів, ані собачок.
    А в животі тромбони грають марш,
    Добу сиджу голодний, тужусь, плачу.

    Із буди виє очманілий пес,
    Подумав, що злітає в рай господар.
    Біляш пахучий - чудо із чудес!
    Насправді - небезпечна насолода.

    Волає півсела: - В Петра біда!
    Злітаються граки, ворони, мухи.
    Та виручила теща золота -
    Приволокла барило бормотухи.

    Нектар до краплі висмоктав з діжі,
    Бабахнув так аж загуло у вербах.
    Погикав трохи, чмихнув і...ожив!
    Нехай жінок благословляє небо!

    13.08.2018р.

    Застілля

    На душі клубочиться розмай,
    Тисячу поцуплено із каси.
    - Ріж ковбаску рівно! Не вихляй!
    Це не сало під чарчину свасі.

    Мудра жінка. Знає два плюс два,
    Діва терта і життям побита.
    В мене день народження, братва!
    Будуть марципани, оковита!

    Брюки одягаю на труси,
    Навпаки не хочу, хоч і стильно.
    Гості йдуть (червонії носи) -
    Люблять одсипатись попідтинню.

    Тости - як і завше - за любов,
    Три години прохурчало чвалом.
    Глинув на стола - застигла кров:
    Випивки немає, їжі - валом!

    Нащо закусь справжнім козакам?
    З пійла ж користь -два мішечки тари.
    Лиш болить утомлена рука -
    Двіі доби з жоною куховарив.

    Більше не ловитиму ворон,
    Святкувати з головою буду:
    Блюдо лиш єдине - самогон!
    Звісно в ночвах. Хай гуляють люди.

    13.08.2018р.

    Важливі справи

    Є геній. До хвальби липкої звик,
    Пегас беззубий тягне до Парнасу.
    По носі луснув бевзя. Той у крик,
    Кажу - для профілактики од сказу.

    Не дякує. А міг би - задушив.
    Йому б ліпити горщики із глини,
    Або пекти млинці та біляші...
    Хай казиться. Попустить неодмінно.

    Увічнився! Ох і моторний жук!
    Підлесники співають оди хором.
    Казав йому: - Давай перепишу,
    Поставиш власне прізвище під твором.

    Тепер конфуз, гигикає народ,
    Пегасові порепались копита.
    Не ті слова, сфальшовано акорд -
    Не пісня, не сонет, а гною скирта.

    А, мо й мені кричати: "Браво! Ас!"?
    Не хочу. Є цікавіше заняття.
    У річці, кажуть, знов клює карась
    Й коханка юна розстібнула плаття...

    12.08.2028р.

    Літо серед зими

    Цілуватися знову схотіла?
    Як учора у темних кущах?
    От і добре. Ходи сюди, мила,
    Ляж лопатками вниз на плаща.

    Може в ліжку? Бо ж холодно, грудень,
    І до того ж, в Монголії піст...
    Добре, добре, по-твоєму буде,
    Підкаблучник я, а не сексист.

    Сів метелик-долонька на лоно,
    Настовбурчився сонний грибок.
    Відмовляти лебідці гріховно,
    Буде тиждень голівка бо-бо.

    Ні борща не побачу, ні ласки,
    Буде гризти удень і вночі.
    Обережно пірнув під запаску,
    А богиня від шалу кричить.

    Хай надворі морозяно, вітер,
    Сіє снігом із неба зима -
    У закоханих сонячне літо,
    Часу лаятись зовсім нема.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  19. Володимир Бойко - [ 2018.08.13 02:13 ]
    Ігри слів – 6 (небилиці-мандрівниці)
    Здоровенні імбецили
    Розповсюджують бацили.

    Замасковану заразу
    Розпізнаєш не одразу.

    Біля берега Ямайки
    Виніс шторм подерту майку.

    Налетівши на відбійник
    Очманів далекобійник.

    Ледь угледівши вібратор
    Настрахався гладіатор.

    Серед міста песимісти
    Надурили оптиміста.

    На гвіздочку у клозеті
    Раді будь-якій газеті.

    Коловладові бандити
    Поділили всі кредити.

    Від Оттави до Полтави
    Порішали все картаві.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.08.12 20:01 ]
    Космічне Сміття (Frank Zappa)
      
    Містичний Агент зайшов і
    Проказав: ”Не тре‛ понтів?“
    Припрошував, за якийсь номінал
    Вже нині нир-ванни сягти
    Якби я прагнув, хотів & міг би
    Не відмовити у платні
    Він би кинув решту нагальних потреб
    Присвятивши увагу мені
    Я на це . . .
    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Ну кого джайвить Космічне Сміття)
    Чуєш, брате
    Не марнуй на мене час

    Містичний Агент нервово
    Пововтузився трохи & дзинь
    Сягнув до кишені Містичної Роби
    Та вийняв набір для голінь
    Хоч там була не голярка
    Не бляшанка з пінкою
    Та він запевнив, ледь зіскочила кришка
    Безвідмовний вибір, все тут!
    Олія від Афро-дайти
    І прахи Великих Вазу
    Сказав:
    ”Віриш-ні, але знаю напевно
    Лікує й астму, й шизу!“
    Я на це . . .
    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Який такий гуру з тебе, далебі)
    Чуєш, брате
    Не марнуй на мене час
    Пильнуй свій час . . .

    У мене досить власних проблем
    І тут немає рад
    Тож, всі препарати до медитацій
    Запхай собі у зад
    ”А ОСЬ КРИСТАЛЬНА КУЛЯ!“ І він
    Глянув крізь на світ
    Я вхопив річ
    Із його руки
    Хай би знав, як робити не слід
    В газету голову огорнув
    На вигляд став як Мара
    Мовивши кілька мамбо-джамб
    Сказав діткам спатки пора
    Персні забрав
    Годинник теж
    І все, що зумів найти
    Навів на дурника гіпноз
    Він не видав і звуку з тим
    Я повідав усе майбуття йому
    Оскільки вже розмова зайшла
    Сказав ”На м’ясо зростають ціни, а
    Твоя мила не зна з ким злягла . . .“

    Слухай, брате
    Кого джайвить се Космічне Сміття?
    (Оце чи справжнє пончо, чи придбане в ”Сірз“ пон-чо?)
    Знаєш бо,
    Ти, різникуючи, зрубиш гроші
    Тож не марнуй на мене час
    (Пильнуй свій, пильнуй свій власний час . . .)
    Ом шанті, ом шанті, ом шанті-ом
    Ш-ШАНТІ





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  21. Ігор Деркач - [ 2018.08.12 13:45 ]
    На рубежі пережитого
    Щемлять серця і душі ще болять
    за втраченими юними літами.
    Екзамени усі здали на п’ять.
    Осінні теж уже не за горами.

    Ріка несе віночки із латать
    у синю лету за семи морями.
    На караулі ангели стоять.
    Завізно у Харона із човнами.

    Така свобода вибору тепер,
    що і старий як юний піонер
    готовий і нікому не потрібний.

    І за плечами кожного сума,
    аби не говорили задарма,
    що ти дурний лише тому, що бідний.


    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  22. Ігор Шоха - [ 2018.08.12 12:02 ]
    Ти, вона, весна і літо
    У мене є єдина і одна.
    А хто не розуміє цю різницю,
    нехай згадає, де його весна
    і як весною осінь молодиться.

    А поки літо, є лише вона
    чужою полонянкою столиці.
    І хай не роз’єднає нас війна,
    а я не об’єднаю ваші лиця.

    Усе іде, усе кудись тече.
    Минуле розливається рікою.
    Вона уже не кличе за собою.

    А ти моє надійніше плече,
    аж поки і тобі не допече,
    що не були ми нерозлийводою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.08.12 11:22 ]
    У храмі
    Христос уважно дивиться з ікон,
    Тече народ - діди столітні, вдови...
    Життя несправедливе - це закон,
    Країна тоне в горі та у крові.

    Бо плем'я це покинуло добро,
    Підступні гої прощення не варті
    В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,
    За це у тебе просять благодаті.

    Тебе також потроху продають,
    У кожному селі своя отара.
    Прихід у Вертя, доїть інший Круть,
    Після причастя - діви та водяра.

    Храм опустів. Дрімають павуки,
    Погашено прокопчені лампадки.
    Мовчать пророки - Йов, Ізекіїль:
    Тут Бог помер, панують зиск і статки.

    У сонмищі мальованих божків
    Чи віднайду сліди живого Бога?
    А погляд у Спасителя важкий:
    Досадує, за чортом перемога.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.12 10:27 ]
    Малюнок білим олівцем
    1

    Йде Пилип із конопель:
    "Я навчу, як жити.
    Зранку вариш чорний ель...
    гичку до корита...
    крутиш сотню голубців...
    смажиш сало-яйця...".
    Контроверза - у руці.
    Шлю аж до китайців!

    2

    Та Пилип ізнов гуде -
    вкрав у відьми ступу.
    Кошеня приніс руде,
    вкручує шурупи.

    "Хатку треба... я добряк...
    хай тваринці м'яко!".
    Не позбудешся ніяк
    хитрого друзяки.

    Все він знає... всюди був:
    у Пристромах, Делі...
    Ліквідує ґрунтозсув
    і провалить стелю,

    залатає, що порвав,
    і настрочить вірша,
    розлякає сотню ґав.
    Пише слабше-гірше.

    А запевнить: "Я - леткий,
    бачиш, з Богом поряд!".
    Мацав дупки та литки,
    ген лящить "ой, сорі!!!"...

    3

    Прототипів не шукай.
    Уникай Пилипа.
    Не шумить без доки гай,
    гаснуть смолоскипи.

    Він роздмухає в лице
    попіл, сажу, пудру.
    Тицьну - огріх! - олівцем.
    Втік за Брахмапутру.

    Шле ізвідти каравай,
    три рецепти, пряжку.
    Знову радить: "...завдавай!".
    З ним дружити тяжко.

    Цілував і гомонів,
    квіточки - щоденно.
    Відійду аж до млинів.
    Для Пилипа - енна...


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  25. Володимир Дубровський - [ 2018.08.11 21:44 ]
    Прощай школа...
    Постаріла школа
    Разом з нею ми
    Облетіли стіни
    Тріснули шибки

    На шкільнім подвір’ї
    Почорнів садок
    Лиш дерева мріють
    Про весну квіток…

    Вже не буде того
    Що було за нас
    Не вернуть ніколи
    Той щасливий час.

    Не вернути гамір
    У шкільнім дворі
    У якому ми тоді
    Були молоді.

    Постаріла школа
    Прийшов інший час
    Але все ж до болю
    Згадує про нас…
    1998 десь так


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. України Сокор - [ 2018.08.11 18:11 ]
    Сердце может полюбить.

    Ты холодна и так красива,
    Как роза в утренней росе.
    В лучах солнечных игриво,
    Играет перлами в красе.

    Ты полна - любви и страсти,
    Глаза сверкнул, как две искры.
    Вонзивших в сердце духа власти -
    Любовь, души моей мечты.

    В глазах кружилось мне виденье,
    В усладу будущей любви.
    Прильнула страсть и помрачение,
    И я, как будто, вне земли.

    И пахнув женское дыханье,
    Я в объятьях нежных рук.
    И теплых уст ее лобзание.
    Но почему, вздрогнул я вдруг?

    Как будто я, в объятьях ''розы'':
    Цветы, шипы и аромат.
    И словно зимние морозы,
    Мою душу холодят.

    Мне аромат ее приятный,
    И не чувствую ''шипы''.
    Стан твой гибкий, мной объятый.
    Но почему, в душе не ты?

    Почему же, ты, мне снилась,
    Красотой моей мечты?
    В моем сердце поселилась.
    Но почему, в душе не ты?

    Свечу любви не засветила,
    Искрой своей красоты.
    Как будто, сердце полюбило-
    Но в душе была, не ты.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Ластівка Польова - [ 2018.08.11 18:33 ]
    А ми розважались, неначе цей день – останній...
    А ми розважались, неначе цей день – останній.
    Пливли по життю, потопали в липневих травах.
    Лягали далеко за північ, вставали зрання.
    І присмак дитинства, теплий та солодкавий,

    Залишився й досі – волошками у волоссі,
    Духмяним наливом, розсипаним попідтинню.
    Це все відбувалось... А може, лише здалося,
    Що Всесвіт зійшовся на нас променистим клином.

    23.04.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Деркач - [ 2018.08.11 14:57 ]
    Ребро Адама
    Немає друга істинного, свого,
    душа якого – на семи вітрах,
    і наче, навертаєшся до Бога,
    коли твій успіх у його очах.

    Такою є і суджена, і мила,
    з якою лиш тобі і повезло.
    І, може, лиш одна і підкорила,
    що іншої такої не було!

    У небі явно ті ще бюрократи!
    Але своїх уміють парувати
    і в юні, і у зрілі вже літа...

    Якщо сама помітила поета,
    який тобі присвячує сонети,
    то ти одна-єдина – саме та.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Ігор Шоха - [ 2018.08.11 12:04 ]
    Сонетний синдром
    Позичимо сюжети у Шекспіра.
    Якщо є пара, буде і дует.
    У ролі короля, Ромео, Ліра
    не маємо відбою у Джульєтт.

    Аби лише заточена рапіра,
    якась медаль на фоні еполет,
    тоді Амур і вибере кумира –
    на щастя чи на горе амулет.

    І являться улюблені герої.
    Кохання запалає у двобої
    об’єднаної арії сердець.

    Тоді й сонети будуть як вінець
    усього, що увінчане любов’ю –
    негаданий і радісний кінець.


    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  30. Софія Кримовська - [ 2018.08.11 07:40 ]
    ***
    Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
    а мимо роки і закохані пари,
    і кози, й корови, і кури сусідки.
    Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
    всевидяче око у бабці в халаті.
    А що їй - ніхто не чекає у хаті,
    нікому нема до старенької діла.
    Ну хоч би манюнього...
    Ввечері сіла
    до столу, великого - це б для родини.
    А в неї нікого. Лиш цуцик під тином...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (5)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.11 06:01 ]
    Тихий голос
    Німого смутку тиха течія,
    Неначе медитація мовчання...
    І знов, і знов замислююся я -
    Ну що за дивна річ оця - кохання?

    Розбиті скалки серця не збереш,
    Вже самота давно у нім святая...
    У горі почуття втопив, еге ж?
    Та звідкись воно знову виринає.

    Всі аргументи розуму: забудь,
    Природою лікуйся і трудися...
    Що в серце залива отруту, ртуть
    Чаклунка зла, а не Богиня з висі...

    Це все дієве тільки до пори...
    Тоді життя міняється довкола.
    І знову долинає ізгори
    Щоразу сміливіше тихий голос.

    Він мовби каже: ти іще не вмів
    По-справжньому в минулому любити.
    Зі згорнутими жив уже крильми,
    Ледь не потрапив під могильні плити.

    І безнадія, розпач і жура
    Тягли із тебе життєдайні соки.
    Та виростало в серці, як гора,
    Мов королівське, почуття високе.

    На дереві життя воно - як плід -
    Росте і наливається, і зріє.
    І ніжиться у сонячнім теплі,
    Мов здійснення свого чекає мрія.

    Невже дарма - ті розпач, біль і щем?!
    Настане день, тоді хоч серце вийми -
    Осипана трояндовим дощем,
    Кохана упаде в твої обійми!!!

    11.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (8)


  32. Ластівка Польова - [ 2018.08.10 22:19 ]
    По меридіанах моєї шкіри
    Наді мною Чумацьким Шляхом розгорнулись космічні далі.
    Ніч, розсипавши діаманти, зафарбовує тіні в сірий.
    Ти ж, безпристрасний мореплавець, типу Дрейка чи Хейєрдала,
    Вирушаєш зухвало в мандри по моєму п’янкому тілу.

    Записавши в журналі дату, потайними пливеш морями.
    Кожну родимку, хай найменшу, на безкрайніх просторах шкіри,
    Ти наносиш собі на карту, замальовуєш білу пляму,
    І цілуєш її, і пестиш, і своїм нарікаєш іменем.

    Бути тут - океаном чистим, островами, де ти блукаєш.
    Не тривожитися удома – це так солодко й трохи грішно.
    Панни люблять авантюристів, і чекають на них роками,
    Але врешті, напівсвідомо, по життю обирають інших.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Вікторія Лимарівна - [ 2018.08.10 13:51 ]
    Гармонія почуттів
    Якщо у гармонії душі,
    На речі є спільний погляд.
    Приємні поради та слушні
    І, ставлячи їх на розгляд,
    До справ не торкнеться розлад.
    РазОм навіть «звернемо гори»,
    Підтримка бо є і воля.
    І прагнення не випадкові.
    Всміхнеться тоді і доля,
    Доріжку розкриє в полі:
    Відчуємо подихи вітру.
    А постать струнка і тендітна.
    Не може ріднішої бути.
    Тебе неможливо забути!!!

    10.08.2018
    Свидетельство о публикации №118081004145


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Павло ГайНижник - [ 2018.08.10 06:55 ]
    ЦІЛУНОК
    ЦІЛУНОК

    Зціли́ мене отруйним поцілунком,
    Що самозгу́би зойк лишає на губах
    І поглинає зпе́щеним грабунком
    Твердиню волі й первородний страх.

    Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,
    Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х
    Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком
    Десь за свідомістю, у незбагненних снах.

    І обійми́. Як пензля геній, що малюнком
    Милується у барвах, засмакуй в вустах
    Нектар розніженого світу. Візерунком
    Він закарбується в кохання скрижалях.

    Павло Гай-Нижник
    10 серпня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Сонце Місяць - [ 2018.08.09 19:51 ]
    Латентна Тінь (Van der Graaf Generator)
     
    Вві склі, анфас—всі звичайні проблеми
    & весь тривіальний фарс
    Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
    на що ти дав згоду
    буденні дні, спів під ніс
    & наче буде ще гаразд
    Цей раз все не за чином—душа незворушна
    тіло причинне
    типово однобокий погляд
    хоч немає ілюзій ані з твого, ні з мого
    двійнику постійний, пліч-о-пліч незмінно
    о ти—моя латентна тіне
    Ще в думках: ”Дивацький зміст у відчуванні змін
    без розуміння для чого було усе
    хіба у контексті років . . .“
    Як оминути, і я не проти забути, о так
    Чи безум лише зворотна хвиля емоцій надмірних
    чи твій прихисток, моя тіне, там
    чи літанія— знаки її шанувань без упину
    чи тріщина всіх дамб?

    Гряде! розірветься навкруги
    хто би повірив наперед у нещастя
    У паніці, хапай етер
    крізь водоверть & смерть
    ніхто й нікого як усе
    не приймеш і долоні, простягнутої врятувати тебе
    Чи я лишив тебе в часи випробування?
    Чи це недолік, що я дивлюся, як плачеш?
    І ті фантоми що зринали, мали б знати
    ти дізнався б від них
    якби не втечі й намір осягти в самоті

    Ми й тепер не згублені: як подивишся у ніч
    ті кольори & ті вогні, мов речуть
    що люди не бозна де, просто навпроти
    і лиш німий одвічний спротив
    тримає нас тут

    Якщо безум йде, хай сповнить знизу до верху жадання
    втопить слабкість і блаж, і святе й не
    хай згасить життя, візьме душу й усе сповідання
    хай замістить мене

    Мабуть не пора ще мчати нам, тандемно чи поспіль—
    паралельний обрій притягує нас
    Мабуть хибно це, триматись чогось в один лише спосіб
    та прийде інший час
    інший час





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  36. Іван Потьомкін - [ 2018.08.09 19:18 ]
    ***

    Він зо два метри не долетів до тротуару .
    Не біг, а летів кіт пристрасті навстріч.
    Збитий машиною, тепер лежить навзнак.
    Чи варто за необережність його винить,
    Коли й чоловіки не долітають до мети,
    Бо часто-густо залежать од будь що буде?
    Забувши про небезпеку розчавленими буть,
    Вугрі прокочують пів-Європи, аби в екстазі вмерти…



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  37. Адель Станіславська - [ 2018.08.09 15:05 ]
    * * *
    В твоєму серці відчай скам'янів.
    Льодовим лезом - що було сльозою...
    О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
    Чи гострий меч бажає вперто крові?
    О не плекай зневіри зо зневір.
    Твоя зоря ясніла не для цього...
    Людина звір? Людина справді звір...
    Коли її загнали до знемоги.
    Коли себе загнала, піддалась...
    Коли ламали - і вона ламалась.
    Прошу, прошу, прошу тебе - не дайсь...
    Не плутай глас небес і людський галас.
    В твоєму серці світла пустота...
    Топи льоди, стікаючи сльозою.
    Вернути вчора - справа не проста,
    А завтра - не торкнутися рукою.
    Є тільки нині, є оця лиш мить,
    Що тут і вже тобі належить вповні...
    Щемить на серці? Так, воно щемить.
    У нім любов. Пусти її назовні...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (3)


  38. Тетяна Левицька - [ 2018.08.09 11:19 ]
    Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
    де в’ється лоза в небеса по драбинці,
    Немов материнських очей малахіт.

    Захмарило далеч... Старенька маршрутка
    таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
    За мокрим вікном килимком незабудки,
    на ситечку поля красується мак.

    Будинки сучасні, біленькі хатини
    обабіч дороги в мережці садів.
    Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
    тріпоче розрада на розі вітрів.

    За лісом ріка - таємниця дитяча,
    де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
    Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
    пульсує у скронях повітря живе.

    Нарешті кінцева, розчулення миті,
    ще без парасолі, хоч літо дощить.
    А райські ворота на засув закриті,
    ніхто не озветься, лиш явір шумить.

    Заходжу до хати, там пустка, неначе
    ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
    О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
    То скрапує дощ із черешень і слив.

    Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
    Промчалися чвалом літа вороні.
    В старечій долонці смородина спіла.
    Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

    2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (8)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.08.09 11:20 ]
    Про важливе
    Левиці знають, що цікавить левів,
    До кожного кота знайдуть ключа.
    Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
    Одбило мужа капосне дівча!

    Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
    У пазуху пірнає борода.
    Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,
    Суперниця - гаряча, молода.

    Гуде гроза, лютують знову дами,
    Роса з очей зволожує носи.
    А що в Адама? Свято у Адама!
    Меди збирає, хтивий паразит.

    P.S:
    Хай сваряться із юнками бабульки,
    Фарбують губи, пшикають "Шанель".
    Зате у мене сотні три онуків -
    Оце і є насправді головне.

    09.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  40. Вікторія Лимарівна - [ 2018.08.08 18:22 ]
    До ювілею
    Значного досяг ЮВІЛЯР рубежу:
    Уже ШІСТДЕСЯТ - ти пробач, що кажу.
    Число це бентежить, та тільки на мить,
    Бо з часом невпинним й воно відлетить!
    В думках промайнула тепла ця згадка:
    Колись закохався він у дівчатко.

    Так сталося, що, майже сорок років
    Живуть вони рАзом – і двох дітлахів
    На ноги поставили, правильний шлях
    Вказали; навчили що треба і як!
    А зараз, радіймо, без суму в очах,
    Бо ти, наш Сергію, міцний ще в плечах.

    Бажаємо й далі тобі все зростати!
    Життя – то скарбниця, в ній перлів багато:
    Дружина кохана, онука та діти.
    Нехай їх теплом буде серце зігріте!
    Достатньо колег ти маєш і друзів.
    Стосунки приємні і не байдужі.

    Від себе й від них хочу ще побажати
    Здоров’я міцного, про ліки – не знати!
    Добробуту, злагоди, миру у домі,
    Кохання для всіх і щасливої долі!!!


    07.08.2018
    Свидетельство о публикации №118080708545


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Микола Соболь - [ 2018.08.08 15:16 ]
    Остання колискова
    А хлопчик заспіває тихо мамі
    Останню колискову на землі.
    Б'ють "Гради" українськими степами...
    Вирішуються долі у Кремлі...

    Осиротілим не спинити бійню -
    Орел двоглавий плоть жере людську.
    Дитя сльозою матінку покійну
    Омиє і присяде у кутку.
    08.08.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2018.08.08 14:06 ]
    Повість а чи роман...
    ***андеграунд***

    Повість... А чи роман...
    Ерос... Кохання... Хіть...
    Книжку писали нам
    Пера нічних птахів...
    Ти пам"ятаєш, як
    Зорями уночі
    Вмилися ти і я
    Під коментар сичів?
    Ти не забула, де
    Темряву із вікна
    На ніч нам виклав день
    Ніби есе в журнал?..
    ...камінь у воду впав
    Річки на ймення Стікс,
    Надвоє розірвав
    Нашої повісті
    Книжку, що я писав,
    Що написала ти,
    Віце-коректор прав-
    ок! І сюжет пустий,
    Той, у якому є
    Запити на шаблон,
    Збіркою видає...
    ...хай би усе ішло...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118080709068


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2018.08.08 14:18 ]
    Шпігель
    ***андеграунд***

    Темряви очі в люстерці не надто суворі.
    Теми ви ночі- потенцій химерні потвори...
    Спів менестреля- рука, що веде до спасіння...
    Неле! Тебе зачекалася темрява синя!..
    Скоро у травах божественна квітка розцвітне.
    Ти, Ойленшпігеле, знаєш, що Неле вагітна?
    Не переймайся! Чи ти від дитини тікаєш?
    (попіл Клааса одвічної помсти чекає?)))
    Неле, завжди ти одна, виглядаєш на нього,
    "Шпігеля", друга зрадливо-невірного того,
    Вічно що мститься, що вік мандруватиме світом...
    Правди де діти? Від "шпілю" з"являються діти...
    Вийди у темряву синю, зневажена Неле!
    ВІтер північний підхопить і до менестреля
    Виведе в місячний день... Їх у тебе немає...
    Всяке буває. Тебе і вагітну чекають.
    Співи вагітної, мов репетиція... Стогін,
    Що вивільняє дитя на життєві дороги...
    Як без наруги співаєте, двоє-єдині!..
    З"їсти удруге ви маєте яблуко нині.
    Те, чим уперше Ліліт частувала Адама.
    Те, що нарешті дала Менестрелеві Дама
    Світла одна. Менестрель полюбляє лямури.
    Все почина... А на "шпігеля" глянь! Не придурок?)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118080100006


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Готра Ян - [ 2018.08.08 14:14 ]
    Себе згубив я боягузством
    Себе згубив я боягузством
    надіями пустими теж
    тепер на серці в мене пусто
    і розпач мій не знає меж



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Ластівка Польова - [ 2018.08.08 13:06 ]
    Я поранена пташка. Я просто поранена пташка...
    Я поранена пташка. Я просто поранена пташка.
    Літо марить дощами і споминами імлиться.
    Настрій твій зрозуміти непросто, спіймати - важко.
    Ти – моя чарівна нерозгадана таємниця.

    Нам дороги зіткались з каміння й скупого листя.
    І немає надії якоїсь, що біль мине, бо
    Твої очі бездонні сліпим дощем пролилися,
    Твої очі безмежні забрали у мене небо.

    А мені би – угору, між хмарами й літаками,
    А мені б – зустрічати з тополі зорю ранкову.
    А мене ж до сих пір лихоманить від слова «коханий»,
    Коли раптом спливе мимоволі в пустій розмові.

    Літо пахне любистком і кличе в нові пригоди.
    Срібні краплі в долонях нагадують нам про осінь.
    Ти – яскравий і теплий, проте нереальний спогад,
    Той, що в серці на самому споді довіку носять.

    Режисер – зрілий серпень знімає повнометражку,
    У якій я щоразу не можу втекти від кулі…
    Я поранена пташка. Я тяжкопоранена пташка.
    Я у тебе в руках помираю… а чи лікуюсь?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Дарія Б - [ 2018.08.08 12:36 ]
    І тихо в кімнаті…
    І тихо в кімнаті,
    І томні зітхання
    Від стін відлітали,
    Прикрасивши ніч.

    І пальці по шкірі,
    І ніжні обійми,
    І ніби навіки,
    Вони віч-на-віч.

    І зорі, і місяць,
    Прокравшись крізь вічність,
    Освітлюють місце,
    Де він та вона.

    І тихо, й чарівно,
    Кохання невпинно
    Поєднує їхні
    Життя.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.08.08 10:47 ]
    Реінкарнація
    Гула дружина - як пила,
    Іздох. Злетів у небо.
    Реінкарнація пройшла
    Але не так як треба.

    Бувають лютими жінки
    І до мужів нечулі.
    Із пліч стовбурчаться цицьки,
    А на щоках півкулі!

    У карму всунула ножа,
    Забула про обручку.
    А все тому, що зобижав,
    Не всю давав получку.

    У шпарку гривню заховав,
    Копив на пляшку пива.
    Знайшла заначку - "гав!" та "гав!",
    Хотів стрибнути в прірву.

    Щовечора - любовний сак,
    Двигтить подружнє ложе!
    Але у цьому я слабак -
    До ранку тільки можу.

    Якщо точніше - міг. Тепер
    Ховаюся у хащах.
    У друзях - жабка і бобер,
    А жінку інший лащить.

    08.08.2018р.

    Гармонія

    Я - музикант. І це чудовий фах,
    Пливе слухач у какофонні верші.
    Потринькай на гітарі ноту фа...
    Почув? Отак гундосять любі тещі.

    А спробуй до...оце моя жона,
    Завжди серйозна, пильна і розумна.
    А сі бемоль - коханка чарівна,
    Моїх думок розбурханих лагуна.

    А ре - зятьок. Лежить на животі
    І блииає на опустілу чарку.
    Його по носі луснути хотів,
    Та "генію" тримати варто марку.

    А донька, безумовно, мудра соль,
    Як щось не так - не треба й гільйотини.
    Гарикне - то ховаюсь в антресоль,
    А Бахус утікає із гостини.

    Онука одзивається на мі,
    Шикарний звук! Клює на нього щастя.
    А сі, панове, це - синочок мій,
    Як хоче пива - по кишенях шаста.

    Моя стезя - весела нота соль,
    Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
    Покликала в Париж мадам Тюссо -
    Мене ліпити з воску закортіло.

    08.08.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Сонце Місяць - [ 2018.08.08 03:40 ]
    Богемська Рапсодія (Queen)
     
    Чи все насправді так
    Чи щось фантазія
    Хоч провалися
    Не втечеш від реальності
    Очі земні
    До неба здійми й сягни
    Я лиш безпутник, не варто співчуттів
    Завше тихо йшов, тихо йду
    Не вгорі, не внизу
    Вітер віє світом, де нема потреби мені, мені

    Мамо, вчинив я смерть
    У лице наган навів
    Стрелив я, загинув він
    Мамо, ось життя пролог ─
    Відкинути й покинути усе
    Мамо, ну-у
    Змирися і не плач
    Якщо я завтра не вернусь додому
    Перемовч, перемовч, у сльозах нема потреби

    Часе, ти надійшов
    По спині в’ється жах
    З болю в герці повсякчас
    Люди, прощавайте ─ я вам ніхто
    Обертаюся відтак лицем до скрут
    Мамо, нуу (вітер віє світом)
    А життя триває
    Часом ліпше б його зовсім не було

    Бачте маленький силует людини ген
    Скарамуш! Скарамуш! Він танцює фанданґо!
    Блискавиця & грім ─ непереливки усім
    Ґалілео, Ґалілеє
    Ґалілео, Ґалілеє
    Ґалілеє Фіґаро ─ славіть його!

    Я син безпутний, хто таких любить
    Він лиш безпутник із простої сім’ї
    Вирятуйте його від страхоти
    Тихо йшов, тихо йду ─ миром відпустіть
    Із миром! ні, не відпускай його ─ хай би йшов
    Із миром! не відпускай його ─ хай би йшов
    Із миром! не відпускай його ─ відпусти!
    Не пускай його ─ відпусти (не вір)
    Не пускай його ─ відпусти!
    Не відпустять, ні ─ о-о-о
    Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні
    О мамаміа, мамаміа, мамаміа, відпустіть!
    Велзевул свого дідька нав’язав мені
    мені, мені

    Всі оці ваші камені й плювки
    Всі оці ваші кохання й вироки
    О леле ─ ви тут всі проти мене
    Я прагну від вас ─ я прагну від вас, хоч куди

    Бо нема потреби
    Бачите самі
    Бо нема потреби ─ ні, нема потреби мені

    Світом віє вітер . . . .





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  49. Ластівка Польова - [ 2018.08.07 22:00 ]
    Зниклим безвісти
    Дні стікають важкими краплинами,
    на обличчі лишають слід.

    За тобою була б полинула –
    крізь вогонь і колючий дріт.

    Може, в Бога тебе відмолила би,
    заплатила усе сповна,

    Чи поквилила б над могилою, -
    якби відала, де вона.

    Як зустріти тебе, де вгледіти?
    Не дружина і не вдова.

    Це для когось там - «зниклий безвісти»,
    а для мене – лише слова.

    Сподівання п’янкою мукою
    в серці жевріє, як свіча.

    Ти приходь.
    У твоєму кухлику вистигає гарячий чай.

    20.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Зоріна Головатюк - [ 2018.08.07 13:35 ]
    Ранок на морі
    Метеликів весела зграйка
    На моря перламутр сіла,
    У бризках світанкових райдуг
    Тендітні крильця тріпотіли.
    Напившись бірюзи нектару,
    Вони ловили подих вітру,
    На сонних брижах колихались
    Рясним весняним білим квітом.
    Злетілися білявки чайки
    Поглянути, що то за диво,
    Та злинула бешкетна зграйка,
    Напнувши враз вітрила-крила,
    Крізь ніжне марево рожеве
    Туди, де сплять досвітні зорі,
    Де голубінь прозора неба
    Впадає у безкрайнє море.
    3,08,18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1441