ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2018.12.16 00:44
Мовчання довшає, мов ночі,
І гадки множаться щораз, –
Чом вогник сяяв неохоче,
А потім злякано пригас?
Адже стоять не дощовиті,
А лиш туманні трохи дні, –
Та він холоне і не світить,
І смутно бачиться мені.

Ігор Деркач
2018.12.15 21:20
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?

Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда

Роксолана Вірлан
2018.12.15 19:10
Жити - смалити будні...
Висмалити до останку
Кармища обоюдні
В попіл - при божім ганку.

Вибути подих ночі,
Кола сансарного жарти...
Де ти, мій оболоче? -

Віктор Кучерук
2018.12.15 16:25
Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча
І намагаюсь притулитись
Плечем до рідного плеча.
Можливо, вітряно сьогодні
І десь розвіялось тепло,
Адже плече оце холодним
Таким ніколи не було.

Мирон Шагало
2018.12.15 15:48
Сипонуло ж, ох!,
і село сховалося,
наче й не було.

Де ж та стежка, де,
що веде до вечора
крізь короткий день?

Олександр Бобошко Заколотний
2018.12.15 15:31
Це лише у Айтматова
день понад вік тривав,
а у нашій місцевості в грудні –
авжеж, по-іншому…
Вже скляних дідморозів
на лапи ялин повіш

Ігор Шоха
2018.12.15 13:06
                І
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.

                ІІ
Напиши мені, брате, листа

Олександр Олехо
2018.12.15 11:03
Усе своє? Свого не маю,
бо це – ілюзія, обман,
що є своє, синонім паю,
і ти йому господар, пан…
Життя довіку хижооке,
і загребуще, і цупке.
Вага «свого» на дно глибоке
людину вабить, кличе, зве…

Сонце Місяць
2018.12.15 03:06
у вітрилах безсоння
щемить невідомість
мовби сморід в обіймах
із дешевим парфумом

мовби спогад розірваний
сутінку присмак
перецвілі тони

Домінік Арфіст
2018.12.14 22:21
мій дім – моя фортеця…
мій дім – моя в’язниця…
ввижається-живеться…
живеться – доки сниться…
о сни мої-кассандри
о мислі-одіссеї…
октаедри… меандри…
єсеї… фарисеї…

Іван Потьомкін
2018.12.14 18:53
А разом з нами і земля страждала.
Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
Вона ж... куди, скажіть, податись мала?
Її на рабство невігласи прирекли:
Де риба жирувала донедавна,-
Там торжествує нині жабуриння.
Де тінивсь край дібровами прадавніми,-
Там су

Юрій Лазірко
2018.12.14 04:47
чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я себе не впізнаю
мов слова молитву
бо так тихо як в раю
наче горлом бритва

Ярослав Чорногуз
2018.12.13 21:23
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Микола Дудар
2018.12.13 18:19
Коли здається, що Правди-Бог далеко
Зв’язок нікчемний… кілька сот причин
Ти передай свій лист через лелеку
Лиш не прогав їх журавлиний плин…

2 - Коли твоїй вірі потрібен ще поштовх
З усіх ситуацій - це найглавніше
Згадай як в дитинстві ти бігав на

Марґо Ґейко
2018.12.13 17:07
Де голі дерева і дупла розкривши роти
Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують,
Де вени землі наполегливо риють кроти, –
Самотня хатина стоїть під оспалими липами.

Там духи пильнують того, хто обрав манівці.
Між ними і нами спадають незримі п

Олександр Олехо
2018.12.13 15:58
Я так не вмію… та пусте,
і поетичному взірцеві
не заздрю чорно. Біло теж.
Зате подякую творцеві,
що є душа, і слово є,
та їх єднання на папері.
Шаную вічне і своє –
ошатний вхід і будні двері.

Олексій Кацай
2018.12.13 13:37
Коли наближається швидкість
до світлового бар’єра,
то зникають зірки зо світлом
галактичного інтер’єра.

Їх вже по курсу не видно.
Не видно їх за кормою.
Я з безодні лечу в безодню,

Таміла Леськів
2018.12.13 11:53
Коли з очей спадає пелена
І бачиш ясно помилки життєві,
Робити щось запізно. Сивина
Внесла свої корекції суттєві:
Яке це має значення тепер,
Чому і хто паплюжив, нищив душу
І тіло, й волю? Дух мій ще не вмер.
За дні останні я боротись мушу.

Ігор Шоха
2018.12.13 11:37
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.

То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя

Мирон Шагало
2018.12.13 10:33
Так дуже близько — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
проходять юрби туди і звідти —
турбот потоки
(це там, але не тут).

Сюди ж туристів давно не водять,

Маркіяна Рай
2018.12.13 09:53
В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому - випаде, чи забудеться?
Ось тобі мить призначена, ось тобі грішна я -
Він чи прийде у сни, чи вкотре уже заблудиться?
...
Білим по бі-
ло-му, -
ломить сліди йому.

Юрій Лазірко
2018.12.13 06:53
у чеканні відстані мовчать
а мовчанню є про що сказати
про любов до сили і меча
при нагоді світом панувати

про купання в золоті й пітьмі
де немає голоду для втіхи
і про тихий плач і дикий сміх

Микола Дудар
2018.12.13 00:10
В думи завія пролізла
Випнула спокій у двір
Вимкнуте світло, вже пізно
У буді бубликом звір…
А темінь - на десять кроків
Хропе й облизує сни…
Дитина воно до року
І ти милуєшся ним

Світлана Майя Залізняк
2018.12.12 23:11
Із лементу

- Можна кінуть на вєси... нє вапрос! -
дядько з ятки лементить. Малорос.

Ось автобус - до калюж підплива...
Дим усюди: з-під губи... з рукава...

Ігор Деркач
2018.12.12 21:20
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– пам’ятай мене, милий.

Пам’ятаю... та наче й не чув,
як, бувало, просила,
щоб і я написав, не забув :

Сонце Місяць
2018.12.12 19:35
рубається шляхта & маркіз
де сад кавує у шарантоні
доба мародерства у своїй повні
наполеон відбуває в круїз

босяцький ромео останній луї
підкидує на чуттєвій долоні
оперний моцарт ~ люди & коні в

Микола Дудар
2018.12.12 17:02
Ліпить і ліпить... Грудень
Попереду довгий шлях
Літру "запхав" маруда
Вітер північний у пах…
Світу, пливе, не бачить
Кілька морів до колін
Він ще усім віддячить
Думав учора... та лінь…

Адель Станіславська
2018.12.12 16:11
То хто він, хто, отой святий месія?
То де він, де, отой чудний пилат?
А поле жде... А доля розпач сіє.
І лід пече у теплім слові "брат".
Та брат не той, що від орди-руїни.
Та й геть не той, що ближній при межі.
А той, з ким спільний хліб, і рідні

Вікторія Лимарівна
2018.12.12 12:22
Білосніжна завірюха
Не втомилася від руху,
Завітала, закружляла
Над садами, над полями.
Із мережива хустину
Одягла та хуртовину
Надіслала. Будьте вдома,
Полікуйтеся від втоми,

Іван Потьомкін
2018.12.12 09:02
Чиї б то діти не були,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Гостями в моє серце входять
Якими є. І дозволу не просять.

Юрій Лазірко
2018.12.12 05:58
так буває
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь

Марія Дем'янюк
2018.12.12 02:42
Розфарбовую свою душу:
Сіре-в синє, а чорне-в зелене.
Розфарбовую своє серце
У всі відтінки, що має Вселенна.
Та найбільше візьму блакиті,
Ясновідблиску позолоти:
Найсолодші Небесні Миті,
Як щезають буденні турботи.

Олена Багрянцева
2018.12.11 23:42
А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Він креслить нерівні кола і ходить краєм.
Він просто звикає до січня самотніх скронь.

У нього в кімнаті троянди цвітуть вітражні.
Він слухає тишу і стелить різдвяні сни.

Микола Дудар
2018.12.11 20:35
Ты если предал свою стаю
навлек беду и слезы мам
забудь дорогу лучше к Раю
не место там…
11-12-2018

Ігор Деркач
2018.12.11 20:22
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.

Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?

Микола Дудар
2018.12.11 17:02
Коробить сон мій хвал тривоги:
"Помер відомий кенгуру..."
У нім відсутні були роги
Ще оспівав був Азнавур
Цей Шарль завжди мене цікавив
Та трохи менш Ален Делон
А ще рецепт смачної кави...
І хто ж писав той "Тихий Дон…"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Рая Лебідь
2018.12.12

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Катерина Гуменюк
2018.11.29

Ліна Редіген
2018.11.25

Катерина Теліга
2018.11.22

Ігор Федів
2018.11.17

Артем Харченко
2018.11.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Кучерук - [ 2018.12.16 00:57 ]
    * * *
    Мовчання довшає, мов ночі,
    І гадки множаться щораз, –
    Чом вогник сяяв неохоче,
    А потім злякано пригас?
    Адже стоять не дощовиті,
    А лиш туманні трохи дні, –
    Та він холоне і не світить,
    І смутно бачиться мені.
    Чи, може, нині погляд тішить
    Отого вогнику димок,
    Який змальовано у віршах,
    Що йти не хоче із думок?
    Бо укріпився в серці врешті
    Він так, як ствердження моє, –
    І я донині кличу: “Де ж ти?..”
    Тому, що попелом стає…
    05.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Деркач - [ 2018.12.15 21:17 ]
    До кінця!
    Немає героя... Убита Надія...
    На черзі і Віра, а може й Любов
    до ближнього... За́ що оці лиходії
    у мантіях з неї знущаються знов?

    Коли покарає безкарна Феміда
    суди, прокурорів і сучих синів
    за їхню «презумпцію» щодо сусіда
    і явних замовників – багатіїв?

    Ні слава, ні воля нікому не милі,
    якщо шаровари оділи пани.
    Ті ж самі орли і ті самі горили
    розігрують карту на мапі війни.

    І де ж бо ти нині, ура-патріоте,
    у цій мімікрії, у злій боротьбі?
    Ти теж її знову судити не проти?
    А чим насолила Надія тобі?

    Чи тим, що твоє потаємне бажання
    кидає у пики пилатам своїм?
    Чи тим, що без неї полегшає всім?
    Чи тим, що згасає зоря її рання
    і слово її до народу останнє
    упаде громами на голови їм?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Володимир Дубровський - [ 2018.12.15 19:55 ]
    ** ** **
    Хтось одягнув одежину митця,
    І думає зловив за гриву самого Пегаса
    А інші всі не варт розбитого яйця
    Гнилої грушечки на Спаса

    Із слів митець складає мінарети
    Оздоблює і сріблом й златом
    До нього не підходьте без потреби
    Він вас покриє поетичним матом.

    Лиш він поет, і має незрівнянний хист
    Але ви гляньте в небо синє,
    Без золота кленовий лист
    Без срібла сніг, без срібла іній

    Без діамантів зорі і без кришталю
    Все просто, але так прекрасно
    Немає слів без болю і жалю
    Немає віршів, і немає щастя…

    Красиві рими без любові
    Слова загорнуті в фіміам
    Так не буває , лиш коли до крові
    Лише тоді відкриється Сезам…
    15.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Роксолана Вірлан - [ 2018.12.15 19:00 ]
    Родом із ранньої зірки


    Жити - смалити будні...
    Висмалити до останку
    Кармища обоюдні
    В попіл - при божім ганку.

    Вибути подих ночі,
    Кола сансарного жарти...
    Де ти, мій оболоче? -
    Прочин - зусилля вартий.

    Переливаю в тебе
    Вени мої соковиті...
    Хвилі пісень хвалебних -
    В крила, що кромсають сіті.

    Птаство моє перелітне-
    З раю мойого серця,
    Взори із мене витни -
    Вимнож у сотні версій.

    Зодіакальні пастки...
    Люди - системні бранці...
    Вичути - хоч би частку -
    Волі ряхтіння - вранці.

    Скільки не кинеш оком -
    Війни, уривки долі...
    Виходити по кроку -
    Тягло, чутливо і голо...

    Висмалити на попіл...
    Буднів махорку згірклу...
    Я ж нетутешня - пробі -
    Родом із ранньої зірки



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  5. Віктор Кучерук - [ 2018.12.15 16:54 ]
    * * *
    Дивлюсь, як тане на граніті,
    В тремтінні полум'я, свіча
    І намагаюсь притулитись
    Плечем до рідного плеча.
    Можливо, вітряно сьогодні
    І десь розвіялось тепло,
    Адже плече оце холодним
    Таким ніколи не було.
    На жаль, не вперше і не вдруге,
    Торкаю урни кам'яні, -
    А десь під ними вічна туга
    Поневіряється в труні...
    09.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  6. Мирон Шагало - [ 2018.12.15 15:54 ]
    Снігопад (подвійне хокку)
    Сипонуло ж, ох!,
    і село сховалося,
    наче й не було.

    Де ж та стежка, де,
    що веде до вечора
    крізь короткий день?

    (15 грудня 2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.12.15 15:23 ]
    Це лише у Айтматова...
    * * *

    Це лише у Айтматова
    день понад вік тривав,
    а у нашій місцевості в грудні –
    авжеж, по-іншому…
    Вже скляних дідморозів
    на лапи ялин повішено,
    і уже й не згадаю: яка вона є, трава,
    і яке воно, Сонце… (Колись зустрічались, так.
    А тепер зависає зрадливе з південпівкульцями.
    Повернути б назад! Я йому написав листа.
    Та мої аргументи
    здаються якимись куцими).

    Потерпати ще довго
    в очікування тепла.
    Щодо розквіту в квітні
    ніхто не дає гарантій.
    І приходять у сни
    то усміхнений Миколай,
    то міцний і засмаглий трудар
    Едигей Буранний.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2018.12.15 13:49 ]
    Соломинка на воді
                    І
    Над проваллям, буває, стою,
    а думками у вирій літаю.
    І пірнаю у ту течію,
    що додому уже не вертає.

                    ІІ
    Напиши мені, брате, листа
    за адресою – «до запитання»,
    як бувало у юні літа,
    у твої відшумілі останні.

    Напиши і повідай мені,
    чи не марно я смикаю ліру,
    бо нікому я так не повірю
    як тобі у години нічні.

    І читаю... У воду ступаю,
    повертаю минулі роки...
    Соломи́нку останню хапаю
    на вируючім плесі ріки.

    Ось і рік черговий закотили,
    наче м’яч, у сивіючий мох.
    І звітую я біля могили
    як живу-доживаю за двох.

    Лиш тобі розкажу по секрету,
    що буває і що не було,
    але бути напевне могло:
    витворяє життя піруети,
    ні кобіти уже, ні кебети
    ні жалю, що тупіє стило.

                   ІІІ
    Таємниць вистачає до ранку.
    Наливаємо ще філіжанку...
    Допиває останню Морфей...

    І затоплює тато лежанку,
    а матуся відхилить фіранку...
    Все чекає з дороги гостей.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  9. Олександр Олехо - [ 2018.12.15 11:25 ]
    * * *

    Усе своє? Свого не маю,
    бо це – ілюзія, обман,
    що є своє, синонім паю,
    і ти йому господар, пан…
    Життя довіку хижооке,
    і загребуще, і цупке.
    Вага «свого» на дно глибоке
    людину вабить, кличе, зве…
    і обростаєш ти речами,
    своєю звичкою до них,
    де щастя міряють на грами
    оздоб на тіло золотих.

    Усе своє?... Візьмеш до Бога,
    коли загасне свічка днів?
    Чи донесеш? Важка дорога
    до царства яблук і вогнів…
    Дійдеш туди і голий босий
    постанеш правдою життя,
    вмокнувши ноги в чорні роси,
    перед таїнами буття…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  10. Сонце Місяць - [ 2018.12.15 03:02 ]
    mystique
     
    у вітрилах безсоння
    щемить невідомість
    мовби сморід в обіймах
    із дешевим парфумом

    мовби спогад розірваний
    сутінку присмак
    перецвілі тони
    ілюстрацій забутих

    заблукалий у безлад
    кособоких провулків
    типажів оголяє
    чи спалах чи виблиск

    їх рубці ті що губи
    ламкі напіврухи
    & зневіра & спрага
    безвільного змісту





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  11. Світлана Ковальчук - [ 2018.12.14 23:10 ]
    То світиться сніг проти ночі
    То світиться сніг проти ночі.
    А ніч – поза сніг перейти.
    Гілки – рукава-поторочі.
    Торкнеш їх окрайцями ти,
    Окрайцями снів, течією
    Солодкої тиші в шибках,
    Ти похапцем глянеш - і глею
    Нічного наб’ється в думках.

    Та світиться сніг проти ночі,
    І кіт попросився піти.
    Ти – боса, ти – здивлені очі.
    У вузол збираєш кути
    І йдеш мовчазними садами,
    Завдавши кути на плече.
    Кіт, сторож високої брами,
    Сліди на снігу прорече.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  12. Домінік Арфіст - [ 2018.12.14 22:10 ]
    тропізми
    1
    мій дім – моя фортеця…
    мій дім – моя в’язниця…
    ввижається-живеться…
    живеться – доки сниться…
    о сни мої-кассандри
    о мислі-одіссеї…
    октаедри… меандри…
    єсеї… фарисеї…
    німіє голос навіть
    небесного поета…
    одинаки минають
    мережеві тенета…
    останнього завіту
    цифровані скрижалі…
    всі ждуть фіналу світу
    а треба жити далі…

    2
    відмовляюсь від імені – мови ради…
    не для мене параметри і паради…
    я сумна пародія на поета –
    світ мене не виманить у лабети…

    мова – моя музика… моя муза…
    і мегера цілиться і медуза
    в ніжне серце – славою і хулою…
    темнотою о̀лень до водопою
    йде таємно… бережно і подячно…
    молитовно хилиться…а не лячно…

    я собі не пам’ятник і не пам'ять…
    і не зваблять написи... не позбавлять
    мене волі бавитися словами…
    ...коли ви є мовою – мова – вами…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  13. Іван Потьомкін - [ 2018.12.14 18:41 ]
    Земля
    А разом з нами і земля страждала.
    Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
    Вона ж... куди, скажіть, податись мала?
    Її на рабство невігласи прирекли:
    Де риба жирувала донедавна,-
    Там торжествує нині жабуриння.
    Де тінивсь край дібровами прадавніми,-
    Там суховієм шкіриться пустиня...
    На відкуп кинута невситним грошоманам,
    Невже до скону буть землі у путах?
    Невже все те, чим покоління марили,
    Нащадками бездарно позабуто?




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  14. Рая Лебідь - [ 2018.12.14 17:52 ]
    Нежность
    Сколько нужно вечности?
    Чтоб молчание забыть…
    Сколько нужно нежности?
    Чтоб опять любить.
    Ты мне - тишины мелодию;
    Я тебе - звучание взамен.
    Что же вдруг весною юною
    Слышался тот звон?
    Он же был вселенною
    Я была – сама собой.
    Что же вдруг за слабость милую
    Разорвался этот, между нами, взор…
    Сколько нужно времени?
    Тысячи шагов…
    Чтоб назад до милого
    Чтоб без слов…
    И под серцем крыльями
    Во вселенной огонек лихой…
    Как с тобой забыли мы
    Что было под утренней звездой?..
    Что же нам оставили
    Время да любовь?
    Как под утро я расстаяла
    Говоря с тобой…
    Что меня заставило?..
    Что было потом?
    Пусть вернется временно…
    Пусть навек с тобой.
    Как тебя ласкала я!
    Как звучал зарницы звон.
    Как же была мила я,
    А тепер душа - камень да огонь.
    Прокричу я вечности,
    Так что в небе эха звон,
    Млечном по пути,-
    Ты опять мне нежность
    Ту же подари!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Катерина Теліга - [ 2018.12.14 13:48 ]
    єдиний, хто тут не бреше
    вітер грудневий – єдиний, хто тут не бреше,
    колючим комашшям у вічі студенно пряде.
    пришвартовує паростки криги між ребер так обережно,
    що розтанути можна в свічечках інших людей.

    як шаблезубі тигри, тінь його люта й жаска
    повільно осідає за пазухи схиблених ліхтарів.
    тут забагато нудоти – каже – і гачкувата рука
    закреслює тонни зашарпаних пам’ятю слів.

    північ з нього парує оловом захололих зіниць.
    видих і вдих – краплі правди бабчаться пухирцями
    і заніміло на ватяні ковдри котяться горілиць,
    але вітер грудневий – єдиний, хто тут не бреше,
    і не жалить у спину гострими камінцями.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Федів - [ 2018.12.14 11:38 ]
    33- тій

    Цей біль і зараз не дає заснути
    І тінню нашу землю накриває.
    Хіба можливо про таке забути,
    Коли невинні із небес волають?
    Невинні з неба просять пам’ятати,
    В яких жорстоких муках помирали,
    Молили Бога швидше їх забрати,
    Останню крихту дітям віддавали.
    Останню крихту, пригоршню полови.
    «Мамусю, їсти…» - мозок розривало.
    Посохлим листям затихали діти,
    І ангелами в небо відлітали.
    І ангелами крізь часи зневіри
    Охороняли пам’ять про страждання,
    Про покоління, що не народились
    І не пізнали, що таке кохання.
    І не пізнали, не змогли відчути
    Кохання, що народжує життя
    Не засівали ниви їхні руки,
    Не розквітали в серці почуття.
    Ще ненароджені й жорстоко вбиті -
    Навіки зламаний брутально цвіт.
    Невинні душі сумом оповиті-
    Наш оберіг в житті на сотні літ.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.14 10:04 ]
    Осінні роздуми
    Ось і перший день листопада,
    На травичці легкий морозець.
    Хтось і радий цьому, хтось не радий,
    Та осінній порі не кінець.

    Іще сонечко нам усміхнеться,
    Подарує останнє тепло,
    Ностальгією тихо озветься,
    Пригадається все, що було:

    І приємні хвилини й не дуже,
    Радість світла і сум водночас.
    Та найгірше в житті - це байдужість,
    Хай не буде її у серцях.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Лазірко - [ 2018.12.14 04:48 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    наче горлом бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    17 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.13 21:22 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  20. Володимир Дубровський - [ 2018.12.13 18:55 ]
    ** ** **
    Відлітають у даль недосяжну
    Дні і ночі, хвилини і дні
    Відлітають, щоб стати несправжнім
    Залишитись десь там - в самоті

    Відлітають мов хмари із вітром
    Забуваю …Туди не дійти…
    Лише думка блукає манірно
    Без надії і навіть мети.

    Лише усмішка іноді створить
    На обличчі гримасу удач
    І проникливі старістю очі
    І той тихий і жалісний плач…

    І ті порвані з силою струни
    На яких моя грала душа,
    Все безслідно , лиш тихе відлуння
    Лише попіл, лише забуття…
    13.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Микола Дудар - [ 2018.12.13 18:10 ]
    Із циклу: Афориз-лики )
    1 - Коли здається, що Правди-Бог далеко
    Зв’язок нікчемний… кілька сот причин
    Ти передай свій лист через лелеку
    Лиш не прогав їх журавлиний плин…

    2 - Коли твоїй вірі потрібен ще поштовх
    З усіх ситуацій - це найглавніше
    Згадай як в дитинстві ти бігав на пошту
    І розсилив своїм друзям по віршу…

    3 - Коли ти вже їдеш далеко від дому
    Так доля зіграла, а чи інша повинна…
    Зустрінеш і зраду, і підлість, і втому
    Буває і гірше, бережи пуповину!!!
    13-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  22. Рая Лебідь - [ 2018.12.13 17:26 ]
    Любовь Астарота
    Не будь глупцом,
    О, милый человек!
    Ведь мы живем, уж,
    Сколько тысяч лет?
    Ведь мы создали бога,
    Даже.
    Себя в его подобии,
    Уж сколько лет мы создаем?
    Иль станет проще?
    О, как далеко до неба!
    И есть ли кто-то там?
    А небо клонится
    К груди поэта,
    И призывает ум творца.
    Целуй ее ты в губы,
    Жизнь не станет легче.
    Но будет мыслить проще,
    О любви,о земле, и о людях.
    Там на востоке дня
    Солнце ярко светит.
    И чистый херувим
    Поет баллады.
    Там Змей коварный Еву искусил,
    Там Каин брата отравил,
    Продал Христа Иуда.
    Там танцы ночью,-
    Купол неба выше
    Там свадьба и тризна,-
    Девченка влюбившись
    Поет о любви.
    Там месяц гитару приносит,
    Танцуют цыганки вдали.
    И окна морозом расшиты,
    И снег серебрится ручьем.
    Там губы близки,
    И грудь там мелькает искрой.
    Танцует девченка-
    Там бал Сатаны.
    И нет на груди там креста-
    Не слышится Богу мелодия чудна.
    И мать , уж, не ищет
    С рожденья она – сирота.
    Там голые ведьми танцуют,
    Мелькают там тени чертей,
    И слышен там голос пророчий,
    И слышна там просьба: убить.
    Во мраке дворцовые ставни,
    И музика слышна,
    И видна там луна.
    И ложе скрипит,
    И вьются там кудри,
    И пьются там вина,
    И голос там стонет
    От страсти,
    И шёлк ниспадает с груди.
    И к деве подходит
    Там разума демон,
    Что знанья землянам дарил -
    Великий Астарот,
    Что крылья отнял у дракона,
    И в небо в тот миг воспарил.
    Берет он ту деву за руку,
    И в дверь ту заводит
    Где веется дым.
    Сияют там синие очи,
    И обвивают руки,
    Словно змеи, тела,
    И сердце пылает огнем.
    И шепот там страсти безумный,
    И крик там от боли и томленья,
    И влажних губ прикосновенья,
    И взрыв ручья от наслажденья,
    И силуэтов там видна
    Безумная игра.
    У влажних ног
    Ручей лазури,
    И уст мольба,
    У бедер сердца сокрощенья,
    И милый свет,
    Как сказка утра,
    Знаний полна.
    Проснулась - небо голубеет,
    Петух кричит – знаменье дня.
    И только след
    Во взгляде томном,
    Во бликах дня,
    И вечная печать
    На груди ее видна.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Марґо Ґейко - [ 2018.12.13 17:25 ]
    Босорканя
    Де голі дерева і дупла розкривши роти
    Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують,
    Де вени землі наполегливо риють кроти, –
    Самотня хатина стоїть під оспалими липами.

    Там духи пильнують того, хто обрав манівці.
    Між ними і нами спадають незримі паркани.
    Утоплені манять до себе… купатись в ріці,
    В краї сновидінь, оповиті старими казками.

    Де вхід там і вихід – тому, хто згадає, де вхід,
    Бо стріху хатини по всіх господинях залатано.
    На пічці сміється чорніший чорнильниці кіт,
    Він службу несе і майстерно підкурює ладаном.

    А ти... от навіщо ти знову прямуєш сюди?
    Цей світ небезпечний, закритий і вами незнаний
    Щоб кинути камінь?! Монаше, мене не суди!
    Я знаю, що буде, що буде нарешті із нами.

    Про камінь наріжний, я знаю, і свій – жорновий,
    Бо доля задовго по чорному чорним змережена.
    Не чула, щоб хтось із родимих її оновив.
    Лиш чую, як пес обернувся і бреше, ой бреше нам…

    Святвечір невдовзі. А хочеш моєї води?
    Я маю доволі, освячена також… мощами,
    Кого омивала. О, ліпше сюди не ходи!
    Земля просідає – кроти уготовили ями.

    Згадалось, у повні злетілись на мене круки,
    Хапали за коси… А я незворушна, розпачлива,
    Себе захистити не сміла. Лиш рух твій прудкий
    Мене осінив і пощезло. Це сон, що я бачила?!

    Тут паства інакша, мене ж не потрібно пасти.
    Бо в хаті навік оселились непрошені гості.
    Бери свій устав і не пнися у мій монастир!
    Для тебе труна, що мені звичайнісінька постіль.

    Уже споночіло, продавлюють землю сліди.
    Я тут не одна, я живу, виживаю між душами.
    Іди вже, рятуйся, прошу, не спиняйся, іди!
    Не хочу я зла, а воно мене змушує, змушує…

    Невже не боїшся мені простягнути руки?!
    Чи знаєш, що буде за викуп душі босоркані,
    Яка на ріка́х відслужила не дні, а роки,
    І вмить розіб’є немовлят об відкинутий камінь?!

    Немовби хтось заживо в серце кілка загатив, –
    Так страшно осики на мене очима заглипали.
    Веди мене, друже, туди, де спасаєшся ти!
    Зажди, я кота заберу, бо зайня́лось під липами.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  24. Олександр Олехо - [ 2018.12.13 15:06 ]
    * * *
    Я так не вмію… та пусте,
    і поетичному взірцеві
    не заздрю чорно. Біло теж.
    Зате подякую творцеві,
    що є душа, і слово є,
    та їх єднання на папері.
    Шаную вічне і своє –
    ошатний вхід і будні двері.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  25. Олексій Кацай - [ 2018.12.13 13:39 ]
    Метелик
    Коли наближається швидкість
    до світлового бар’єра,
    то зникають зірки зо світлом
    галактичного інтер’єра.

    Їх вже по курсу не видно.
    Не видно їх за кормою.
    Я з безодні лечу в безодню,
    оповитий жалобно пітьмою.

    Дві плями нічого… Між ними
    тунельовано рейсу вектор…
    Та з боків зорельота вперто
    світла рештки змінюють спектр.

    До червоного від фіолету
    по обшивці лине веселка,
    немов кольоровий протяг
    з тунельних тих закапелків.

    Із зоряним вітром разом
    зростається із металом,
    неначе метелика крила
    випростуються помалу.

    Всесвіту кров – кольорова,
    а зірки, як черешні чи вишні,
    й зореліт потроху згасає,
    на планети яблуко сівши.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  26. Таміла Леськів - [ 2018.12.13 11:27 ]
    Коли з очей спадає пелена...
    Коли з очей спадає пелена
    І бачиш ясно помилки життєві,
    Робити щось запізно. Сивина
    Внесла свої корекції суттєві:
    Яке це має значення тепер,
    Чому і хто паплюжив, нищив душу
    І тіло, й волю? Дух мій ще не вмер.
    За дні останні я боротись мушу.
    І я борюсь за крихітки життя.
    А світ супротив чинить всім зусиллям.
    Плітки, підлота, ворога виття –
    Ніщо. Вже навіть не страшне насилля.
    Коли трамвай мого життя іде
    В пітьму депо з останньої зупинки,
    Я розумію: помилки – пусте.
    Уваги варті радощів крупинки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2018.12.13 11:17 ]
    Виселки
    Пригадую неопалиме.
    Не досипаю ніччю.
    Усе стоять перед очима
    іконами обличчя.

    То поділю своє на двоє,
    то стулюю сюжети.
    А від ліричного героя
    одні лиш силуети.

    Допомагали, і любили,
    і обіймались разом,
    коли на Виселки ходили
    усім десятим класом.

    Так і пішли усі юрбою.
    Нема дівчат і хлопців,
    що полягли на «полі бою»
    десь у чужій сторонці.

    У кожного найвищі цілі
    і не свої дороги.
    І не біда, що уціліли
    та мучились не довго.

    Біда мені, що не згадаю,
    на що я сподівався,
    коли з обіцяного раю
    на виселки подався.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  28. Мирон Шагало - [ 2018.12.13 10:32 ]
    Львів, старенька вуличка під Високим Замком
    Так дуже близько — велике місто,
    трамвай дзеленьком зупинки мітить,
    крізь невгамовне щоденне дійство
    проходять юрби туди і звідти —
    турбот потоки
    (це там, але не тут).

    Сюди ж туристів давно не водять,
    забута світом і автодором.
    Тут пані Юзя, і пан Володя,
    і їхня киця з лінивим зором
    спинили роки
    (не знаючи цього).

    Зачарували свій час ті троє,
    і що їм наші міські суєти.
    Пильнують зелень гори старої,
    відбулі дати, колишні мети,
    затихлі кроки
    (і вуличку свою).

    (грудень 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  29. Маркіяна Рай - [ 2018.12.13 09:11 ]
    Не наворожене
    В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
    Білим по білому - випаде, чи забудеться?
    Ось тобі мить призначена, ось тобі грішна я -
    Він чи прийде у сни, чи вкотре уже заблудиться?
    ...
    Білим по бі-
    ло-му, -
    ломить сліди йому.
    Снігом сади вкрива-
    є. Чи уже нема?
    Біле моє лице.
    Серце ж йому ось це!
    ...
    Витягую із грудей
    Та грію об нього руки.
    Тук-тук. За дверима стуки, -
    Не знати б мені людей!
    Тук-тук - віддаю навік
    І чую чуже ім'я.
    Ось він - мені чоловік,
    А ось йому грішна я.
    ...
    А, може, на те й зима,
    Щоб знати, чого нема.
    А, може, на те і сни,
    Щоб стрілися нам вони.
    ...
    Тільки в ніч на Андрія, бо так вже спрадавна водиться,
    Я виписую мрії примарно - по білому білим.
    Стережи мої сни! Адже й ніч зі світанком сходиться.
    Дорожи моїм серцем - вирваним і зболілим!

    12/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  30. Тамара Швець - [ 2018.12.13 09:43 ]
    Слова, як зерна...
    Слова, як зерна, силу мають,
    Завжди, про щось повідомляють,
    Є добре слово і лихе,
    Cлiд пам'ятать завжди про це..
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Тамара Швець - [ 2018.12.13 09:11 ]
    Зимнее утро...
    Зимнее утро,
    Как оно чисто,
    Тихий снег, слегка кружится,
    Лес совсем не шелохнётся,
    Птичка резвая проснётся...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Юрій Лазірко - [ 2018.12.13 06:26 ]
    у чеканнi вiдстанi мовчать
    у чеканні відстані мовчать
    а мовчанню є про що сказати
    про любов до сили і меча
    при нагоді світом панувати

    про купання в золоті й пітьмі
    де немає голоду для втіхи
    і про тихий плач і дикий сміх
    у душі що Бог тобі надихав

    у бажанні важелі надій
    а надії мають право жити
    мов каміння в колах на воді
    чи волошка у обіймах жита

    чи благання подолати біль
    не давати приводу для втрати
    чи плекати небо у собі
    чи перемогти а чи програти

    у сумлінні паростки удач
    а удачі пришивають крила
    із глухого вигнана кута
    набирає змаху віри сила


    незабутні кривди вибачай
    безборонне світло переховуй
    відшукай небесного ключа
    віднайди пегасові підкови

    у моєму голосі печаль
    очі погасили світло-зорі
    зорі наче сльози – їх не жаль
    жаль в душі невиплакане горе

    12 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2018.12.13 00:19 ]
    Цуценяті Моні
    В думи завія пролізла
    Випнула спокій у двір
    Вимкнуте світло, вже пізно
    У буді бубликом звір…
    А темінь - на десять кроків
    Хропе й облизує сни…
    Дитина воно до року
    І ти милуєшся ним
    12-12-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.12 23:48 ]
    Із лементу
    Із лементу

    - Можна кінуть на вєси... нє вапрос! -
    дядько з ятки лементить. Малорос.

    Ось автобус - до калюж підплива...
    Дим усюди: з-під губи... з рукава...

    Бабці місця (літ під сто) не знайти...
    Обнялися парубки, мов коти...

    У будення свій ранжир... чи фасон.
    Я не думаю з лихим в унісон.

    Кажуть: дєвушка. Мовчу... Гарно ж як.
    Ось екслібрис на снігу - Залізняк...


    Вірю-знаю...

    1

    Ні, про сенси, що у каші,
    думать я не буду нині.
    Зло наповнить патронташі.
    Лізь у пекло по драбині...

    Вірю-знаю, що халепи -
    це спокута за колишнє.
    Вій здирає купи лепу,
    шле сновиддя з-за Комишні.

    2

    Є поети-онаністи,
    є кити і оселедці...
    Всюди лави... ніде сісти.
    Двиготить моя фортеця.

    Подарую по сервізу
    Лані й Майї, ріжу тортик.
    За віконцем хвилерізи...
    Вулканічно... пал в аорті.

    3

    Релаксую - щоб не всує...
    Доплітаю райські шати.
    Бус Снігуроньки буксує...
    Є причина... всім прощати.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Деркач - [ 2018.12.12 21:45 ]
    Із царства небесного
    Доживаю своє уві сні...
            Не спішу до могили...
    Але чується голос мені:
            – пам’ятай мене, милий.

    Пам’ятаю... та наче й не чув,
            як, бувало, просила,
    щоб і я написав, не забув :
            – я люблю тебе, мила.

    І тепер, поки пам’ять жива,
            та опущені крила,
    повторяю я інші слова:
            – забувай мене, мила.

    Вже ось-ось – у далекі краї...
            Боже, дай мені сили
    просинатись, як чую її:
            – я чекаю, мій милий...

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  36. Сонце Місяць - [ 2018.12.12 19:13 ]
    декупаж
     
    рубається шляхта & маркіз
    де сад кавує у шарантоні
    доба мародерства у своїй повні
    наполеон відбуває в круїз

    босяцький ромео останній луї
    підкидує на чуттєвій долоні
    оперний моцарт ~ люди & коні в
    апофеозі класичному скрізь

    на мертве бароко лягає тінню
    ампір ~ атеїзм як холодна зброя
    мадам каліостро на одрі любови
    сняться котильйони & зовні

    провінційний провулок
    дохідний дім




     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  37. Євген Лінивий - [ 2018.12.12 19:47 ]
    Естафета
    Не ми це почали, не нам завершати
    Ще буде багато словесних дощів
    Ще знайдуться люди, що будуть писати
    Побачить ще світ, немало віршів

    Ще знайдуться ті, хто зціляться словом
    Нащадки Шевченка, Костенко, Франка
    Ти ж чув, як звучить, твоя рідна мова
    Та все чомусь кажеш: "прости, мне пора"

    Ще знайдуться справжні митці-патріоти
    Чий дух не скорити мечем і насиллям
    За ради свободи! За ради народу!
    Вони прикладуть чи мало зусилля

    Тож, ми не останні в оцій естафеті
    Хто слово своє, не даремно прожив
    Ще буде багато безцінних поетів
    Хто неньку свою, усім серцем любив

    P. S. "Можна навіки згубити митця
    Та слово його буде жити в серцях"

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Рая Лебідь - [ 2018.12.12 17:01 ]
    Історія людей
    ...Той день минув...
    І стала ніч сліпа.
    Почуй!
    І вслухайся в слова:
    Історія людей.
    Тих, що були, і вже нема.
    Колись і ми ввільлємось
    В просто слово...
    Історія людей:
    Історія із святості й пороку;
    І не поступиться той день ні кроку...
    Той день, що впав сьогодні
    На твоє ясне чоло.
    І ти тепер єство, що стрепенулось,
    Тихо, й знов, в утробі майбуття:
    Тепер,під пісні, зір вестиме в вічність,
    Той день, малюючи тебе крізь забуття...
    ...Той день єси і юний, і старий,
    Мов его бога.
    Коли в колиску положив,
    Коли в труну проводив.
    ...І був той день німий,
    І ніч сліпа була йому до пари.
    І як ті двоє переспали
    В печері неба голубій
    І пара духів-голубів
    Упала ним на груди:
    Каїн і Авель.
    І перший їх дім.
    І перші сльози,
    І перший сміх.
    Крізь верболози
    В наш дім німий,
    у нашу хату, землю нашу...
    І в ніч сліпу, в нашу ніч...
    Той день, коли була свята вагіна,
    І зводилися храми для повій,
    І падали у сніг крихкий
    Умерлі на очах тяжкого колізею;
    І як горіли відьми на чумному пожарищі;
    Душилися "не люде" під тупіт
    Кроків ідолів живих...
    І виживали бога ради, і чорта ради,
    І ради дня, - німого дня.
    І зачиналися під світло зір:
    І прозрівала ніч, і були зорі їй за очі...
    ...І в шостий день творінь
    Світанок розбудив
    Од холоду нічного, і од химерних
    І блаженних снів Живих...
    І ми родились у світанок,
    І йшли у той же самий день...
    ...Історія людей...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Микола Дудар - [ 2018.12.12 17:47 ]
    "На коні"...етюд вуличної епопеї
    Ліпить і ліпить... Грудень
    Попереду довгий шлях
    Літру "запхав" маруда
    Вітер північний у пах…
    Світу, пливе, не бачить
    Кілька морів до колін
    Він ще усім віддячить
    Думав учора... та лінь…
    12-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  40. Адель Станіславська - [ 2018.12.12 16:31 ]
    То хто він?..
    То хто він, хто, отой святий месія?
    То де він, де, отой чудний пилат?
    А поле жде... А доля розпач сіє.
    І лід пече у теплім слові "брат".
    Та брат не той, що від орди-руїни.
    Та й геть не той, що ближній при межі.
    А той, з ким спільний хліб, і рідні стіни
    і отчий дім, зачахлий від олжі...
    Любов пощезла... Тільки люта суміш
    зо жовчі, брехонь, болю і тривог...
    Месіє, ти ся вродиш в цьому глумі,
    де вже углух від наших ґвалтів Бог?..
    Тут вже ніхто не чує і нікого...
    І хто б доніс до найглухіших вух -
    не буде манни. Ні месій. На Бога...
    Є поле. Є воли. І вірний плуг.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  41. Вікторія Лимарівна - [ 2018.12.12 12:28 ]
    Ось такий зимовий день
    Білосніжна завірюха
    Не втомилася від руху,
    Завітала, закружляла
    Над садами, над полями.
    Із мережива хустину
    Одягла та хуртовину
    Надіслала. Будьте вдома,
    Полікуйтеся від втоми,
    Від хвороб; щось забагато.
    То ж прогонимо їх з хати!
    Сніг вкладати хутко треба,
    Бо вказівка щойно з Неба
    Готуватись до зимівки,
    Відкладаючи мандрівки.
    Притрусила добре гірку.
    Час невпинний – і ялинку
    Прикрашати мріють діти,
    А дорослим порадіти
    Дуже хочеться наразі.
    Новий рік зустріти разом.
    Сподіваймося ж на краще,
    Щоб здоров′я дав нам, щастя,
    Миру, радості та статку
    Ше й подумати спочатку,
    Як привчатись до порядку!
    …Ось такий сьогодні день:
    Білий-білий, навіть пень,
    Що чорнів поодиноко,
    До небес піднявши око,
    Виріс, думкою прозрів.
    Жити краще захотів.

    12.12.2018
    Свидетельство о публикации №118121204303



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  42. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.12 09:55 ]
    Ти дзвени-співай, водограй
    Водоспад-водограй,
    Ти дзвени-дзвени-співай,
    Нехай пісня-дивограй
    Пролунає на весь край

    Про небачену красу,
    Довгу дівчини косу,
    Про ромашок очі жовті,
    Вітерця теплого подих,

    Галяву, сонцем залиту
    І траву, росою вмиту.
    Ще - калину та вербичку,
    Що ростуть десь біля річки,

    Дивний запах матіоли,
    Хлібнеє безмежне поле,
    Що біжить за небокрай,
    Про вкраїнський рідний край.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Іван Потьомкін - [ 2018.12.12 09:35 ]
    Діти
    Чиї б то діти не були,
    Якого б кольору їх шкіра та волосся,
    Гостями в моє серце входять
    Якими є. І дозволу не просять.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  44. Павло ГайНижник - [ 2018.12.12 08:35 ]
    НЕОФІТКА-КВІТКА
    НЕОФІТКА-КВІТКА

    Спустились ця́точки зорі
    Веснянками на личко кві́тки.
    Осіннім сонцем десь вгорі
    Змило́вує хтось світ нізвідки
    В останніх пестощах. У грі
    Сніжинок пе́рвісних сусідки
    Вже мерехтять, мов ліхтарі,
    Зірки́ – небесні маргаритки
    І доцвітають хтивісто. В порі
    Обіймів зимних ворожбитки
    Чаклують з неба. Й байкарі
    Вітри́ шепочуть оповідки
    Про дні останні в кольорі.
    Холодних поцілунків свідки
    Вони в засніженій журі
    Чека́ воскре́сність неофітки.

    Павло Гай-Нижник
    12 грудня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Юрій Лазірко - [ 2018.12.12 05:51 ]
    так буває
    так буває
    є любов
    і немає
    і оголене тіло верби
    у осінніх вітрах
    затихає
    скоро знов
    повертаюсь
    у непрохані очі юрби

    так буває
    без промов
    промовляє
    проникає куди не поглянь
    те яке від пера
    оживає
    так немов
    синь від раю
    що плекає у промені рань

    так буває
    не знайшов
    що шукаєш
    тільки видихи сніжні журби
    і знеструмлений страх
    не чекає
    перейшов
    задихаюсь
    у всім тім що так ніжно любив

    так буває
    бачить Бог
    та не дбає
    ти звикаєш до гри й покарань
    не насінням добра
    проростаєш
    і вином
    розбавляєш
    те своє в сто химер перестань

    так буває
    без обав
    наступає
    безвінків'я на свіжі гроби
    і не кожна гора
    снить Синаєм
    я не знав
    гірко каюсь
    наче листя любов розгубив

    1 Грудня 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  46. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.12 02:55 ]
    ***
    Розфарбовую свою душу:
    Сіре-в синє, а чорне-в зелене.
    Розфарбовую своє серце
    У всі відтінки, що має Вселенна.
    Та найбільше візьму блакиті,
    Ясновідблиску позолоти:
    Найсолодші Небесні Миті,
    Як щезають буденні турботи.
    І великий Осяяний Спокій -
    Ніжнобілий платок на плечі,
    Світлі двері у передпокій,
    У якому зорює вечір...
    Тихо-тихо іду до себе.
    Відкидаю суєтні трунки.
    Лише пломінь, що падає з Неба.
    Лише Ангелів поцілунки...









    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  47. Олена Багрянцева - [ 2018.12.11 23:52 ]
    Сто днів до весни
    А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
    Молочна зима не зігріє цупких долонь.
    Він креслить нерівні кола і ходить краєм.
    Він просто звикає до січня самотніх скронь.

    У нього в кімнаті троянди цвітуть вітражні.
    Він слухає тишу і стелить різдвяні сни.
    Він так відчайдушно чекає на неї – справжню…
    СТО ДНІВ ДО ВЕСНИ.
    11.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  48. Микола Дудар - [ 2018.12.11 20:41 ]
    Із циклу: Декларативні "Афориз-лики"
    Ты если предал свою стаю
    навлек беду и слезы мам
    забудь дорогу лучше к Раю
    не место там…
    11-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Деркач - [ 2018.12.11 20:08 ]
    Оказії та колізії самвидаву
    Часу не гаю на дебати,
    аби укоськати рідню.
    Літературні ати-бати
    ведуть ефірні окупанти.
    А я дратую кацапню.

    Оказій море. Та не знаю,
    на що воно мені здалось?
    Ачей пора уже до раю,
    де і не ангели прощають,
    що номінований за щось.

    Усе, що маю за душею,
    заповідаю піснярам.
    Хоча за пам'яті моєї
    усі оплачені орфеї
    уже озвучують байрам.

    Немає лементу навколо
    самоневиданих томів.
    Зате цінують нині соло
    усіх допущених у коло
    самореклами холуїв.

    І тиражують фоліанти,
    мішками книги видають...
    І що? Яка у цьому суть?
    За що ображені таланти
    «міжусобойчики» ведуть?

    Усю суху макулатуру
    і рукопис газетяра
    чекають печі на ура.
    А самовидана халтура
    і нео-нелітература
    димить і тліє, бо – сира.

    Каміни – наші опоненти,
    оцінка праці і надій.

    Палають оди і сонети
    у «далі моря голубій».

    А що удієш, як поети
    ще вірять місії своїй?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  50. Микола Дудар - [ 2018.12.11 17:51 ]
    Від новин...
    Коробить сон мій хвал тривоги:
    "Помер відомий кенгуру..."
    У нім відсутні були роги
    Ще оспівав був Азнавур
    Цей Шарль завжди мене цікавив
    Та трохи менш Ален Делон
    А ще рецепт смачної кави...
    І хто ж писав той "Тихий Дон…"
    Перелік збільшиться суттєво
    Якщо піти в зворотній бік
    Я б запитав в Адама й Єви:
    - Чому коробить з року в рік?...
    11-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1454