ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2022.05.16 18:21
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 08:05:46 ] - відповісти Неймовірна поема, дорогий Ярославе! Сильно написав! Шедеврально, зворушливо, емоційно, молодець! Отправить Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 18:14:21 ] - відповісти Серде

Микола Дудар
2022.05.16 14:00
добрим вже ніяк в минуле!
Є підсказка сьогодення:
Подивись на мої скули -
Лютий визначив рождення…

Слався воїн-побратиме!
У душі свої окопи…
І почнем з прицілу рими

Дума Козак
2022.05.16 12:26
Будь там, де раді тобі щиро,
живи для люблячих тебе
і Богу не забудь офіру
за все, що маєш дотепер.

Мовчи допоки не спитають,
закайся радить далебі
аби не опинитись скраю

Іван Потьомкін
2022.05.16 10:23
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Олена Побийголод
2022.05.16 10:01
Із Володимира Висоцького

Хлопчик Вова, років сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.

Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,

Віктор Кучерук
2022.05.16 05:35
Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,
Як уже яскраве сонце
Освітляє синю вись.
Ще послухай, як привітно
Соловейка ллється спів
Там, де пахне білоцвіття
Вітром збуджених садів.

Ярослав Чорногуз
2022.05.15 22:50
Бездара пише й пише про війну.
Ракету геній випустив одну.
І корабель великий графомана --
Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)

Микола Дудар
2022.05.15 19:18
Нескорені міста - передова…
Безсилий ворог топчеться на місці.
Цвітуть каштани у моєму місті,
А у вікні - заплакана вдова…
Тече сльоза струмком поперед сліз
Ой важко як, бодай і не скорили…
І відомо, нескоро до могили,
Так і потуг замало на узвіз…

Шон Маклех
2022.05.15 17:15
Годинник, що вимірює епохи
Замість циферблату має лише порожнечу
А замість стрілок галактики:
До нього причеплено тягарець –
Чи то не тягарець, а тягар
Чи то Долі нашої попелястої
Чи то Всесвіту сього незбагненного
Гомеостатичного.

Ігор Деркач
2022.05.15 16:30
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.

Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,

Нічия Муза
2022.05.15 16:20
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.

А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий

Микола Дудар
2022.05.15 13:31
Заночуємо у Небі…
Боже, дякую безмірно!
Я - Душа і Правди - Лебідь,
Ми ж служили Тобі вірно?!

Заночуємо у Полі…
Боже, вишивка між нами:
Я - Листок і Древо - Долі,

Тетяна Левицька
2022.05.15 08:03
Не важливо, коли доля зводить мости,
Хоч на мить блисне промінь багряний.
Я для тебе лілеєю буду цвісти,
У обіймах любові, коханий.

Хай війна не зриває пахучих лілей,
Нищить ніжність в серпанках рожевих!
Захлинається музикою соловей,

Ярослав Чорногуз
2022.05.14 21:53
Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!

Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий

Сергій Губерначук
2022.05.14 16:09
Любити слід,
але любити – слід,
який лишається
рубцем червоно-синім після нього –
ненормально!

Отримувати ці рубці щоразу легше,
але любити легше вже не буде.

Ольга Олеандра
2022.05.14 11:42
То плине час, спливає у безодні.
Вже місяці тихенько пропливли,
мов тії течії глибоководні,
народжені з придонної імли.
Кудись пливуть. Куди? Чи є пристанок
у тих миттєвостей буденно-манівних?
Ніч пропливла, пливе за нею ранок –
плескочуть хвилі, с

Віктор Кучерук
2022.05.14 06:54
Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –
Тут повсюди бачиш мимовільно
Міць і велич нелегких сторіч.
Дух століть витає в сьогоденні
І отут сприймається, як дань,
Від котрої йде таке натхнення,
Що творити хочу без вагань…

Ігор Шоха
2022.05.13 20:58
ІДо себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.

ІІКуратори «південної русі»:

Іван Потьомкін
2022.05.13 18:32
За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
За дятла, що під кору дзьоб свій заганя,
За горобців, що не відають спокою,
Невтомний півник співати не вгава,
Аби могли ми відділити день од ночі.

Микола Дудар
2022.05.13 17:33
Не дивитимусь під ноги -
Не можливо. В душу вперли
Всі оті від сліз пожоги…
Зачекай, кремлівське стерво…
Так, війна. Боюсь, сафарі…
Вже й дитя… сиротське, сиве
Спить одненьке на пожарі…
Чортівня якась. Не дивно,

Домінік Арфіст
2022.05.13 16:22
межиріччя мого життя…
небо порване літаками…
вишні з напнутими свитками
плачуть перлами у сміття…
о весна затонулих снів
чорних вод і червоних лілій
ржею креслених рваних ліній
де на сонці пісок лиснів…

Микола Соболь
2022.05.13 08:42
Відверто говорю зі зміями,
про Маріуполь вщент розбитий,
про мир далекий і омріяний,
про безсердечність московитів.
Країна повниться руїнами,
до Господа ідуть Герої.
Але не станем на коліна ми
перед московською ордою.

Олена Побийголод
2022.05.13 06:33
Із Петра Вяземського

Чи питались ви порою,
що таке «російський бог»?
Ось назбируваний мною
недокладний каталог.

Бог вибоїн та заметів,

Віктор Кучерук
2022.05.13 05:59
Життя-буття загострює питання
Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
Журу самотності і радощі єднання,
Ходу буденну й пам’ятні спіткання.
Але, коли приходить розуміння
Краси трави і сталості каміння, -
Ти відчуваєш до життя стремління
І думати

Ігор Деркач
2022.05.12 21:35
Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
Мене затримує війна –
її лице – у фотошопі.

Вона являєтьс,я у сни,
віщує долю невідому,
та, може, у кінці війни

Нічия Муза
2022.05.12 21:28
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
а ти пиши... пиши мені,
що мир уже не за горою.

Являйся знову уві сні,
не пропадай... війна війною,
а ми, роз'єднані водою,

Микола Соболь
2022.05.12 08:59
Ні Совісті не маєм, ні стида.
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Бо наче смерть людини – це біда,
а вбивство тисяч, то лише статистика.
12.05.22р.

Сергій Губерначук
2022.05.12 08:53
За воду живую даже дождь кровь отдаёт.
Иначе капли подстерегут меня в пути.

Дорогой, которая течёт также, как и часы,
дилижанс желаний опаздывает
со своим ливнем.

2.

Микола Соболь
2022.05.12 07:10
Йди, налисник їсти, лиско,
бо не хоче доня.
Залюлюкаю в колисці
я твоє безсоння.
Разом будемо радіти,
мріяти про диво.
Швидко виростають діти
і минають зливи.

Віктор Кучерук
2022.05.12 06:48
Виганяти непросто,
Але треба, коли
Незапрошені гості
В дім не з миром ввійшли.
Хоч пручались не згідні
І тікав кудись хтось, –
Поневолити рідних
Вуркаганам вдалось.

Володимир Невесенко
2022.05.11 18:18
Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.
Чи не там ми уродились? Чи місцина ця заклята?
Там і сям лилися зливи, а до нас не добрело.

Повсихали всі джерельця, в місті – спека і задуха.
І лиш вітер

Володимир Бойко
2022.05.11 16:41
Часом і блякла міль дає велику тінь. Лютому ворогові – люта смерть. Замишляючи зло, на добро не розраховуй. Страшніше від загнаного звіра буває лише скажений. Провели дератизацію - проведемо й дерашизацію. Двоногі щурі страшніші за чотири

Тетяна Левицька
2022.05.11 11:04
Засинала під снігом суха ковила,
Гріла душу роз'ятреним віршем.
Не збагну, як я досі без тебе жила,
І чому Бог не звів нас раніше?

Пролетіла весна, наче і не було,
Обтрусилися літепла роси.
Знов холодної осені сиве крило

Ярослав Чорногуз
2022.05.11 10:03
Такої я краси земної
Не зустрічав іще ніде.
У тихі миті супокою
Щемлива нота упаде.

І буде тишу убивати,
І запалає у вогні
Охмарена отара вати...

Домінік Арфіст
2022.05.11 08:46
ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
і сміялися недруги: що ж оніміли?
де пісні ваші радісні?.. де їх поділи?..
о далекий Єрусалиме...
мій небесний Єрусалиме…
коли зраджу тебе я – то навіщо я в

Віктор Кучерук
2022.05.11 07:12
Мені нагороди не треба
Вручати за смертні бої, –
Було б тільки сонячним небо
Над цвітом співучих гаїв.
Найкраще за всякі медалі,
Чи лаври блискучі вінка, –
Мій погляд приваблює далеч
Широка, безкрайня, дзвінка.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Макс Дрозд
2022.05.14

Емі Троян
2022.05.10

Павло Нетофор
2022.05.07

Самослав Желіба
2022.05.01

Наталія Твердохліб
2022.04.28

Анастасія Олівер
2022.04.27

Єлена Задорожня
2022.04.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2022.05.16 14:54 ]
    Я - повернуся!!!
    ...добрим вже ніяк в минуле!
    Є підсказка сьогодення:
    Подивись на мої скули -
    Лютий визначив рождення…

    Слався воїн-побратиме!
    У душі свої окопи…
    І почнем з прицілу рими
    Й заримуємо - укропи…

    Не біда, хай обзивають!
    Не впєрвой, не стоуперше!
    В нас герої - не вмирають!!!
    Я ж задумане - довершу…

    Потерпи, рідненька Мамо…
    І не плач, прошу, Матусю…
    Вже було колись так само…
    І повір, я - повернуся!!!
    16.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  2. Дума Козак - [ 2022.05.16 12:05 ]
    Дружні поради
    Будь там, де раді тобі щиро,
    живи для люблячих тебе
    і Богу не забудь офіру
    за все, що маєш дотепер.

    Мовчи допоки не спитають,
    закайся радить далебі
    аби не опинитись скраю
    і знай ціну завжди собі.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  3. Іван Потьомкін - [ 2022.05.16 10:08 ]
    ***

    Біла голубка з червоними ніжками –
    Польща здалека.
    Польща зблизька –
    Тихої ночі, наче причаєні,
    В польську вчаровані,
    Польську вивчаємо.
    Мов відчиняємо навстежінь вікна,
    Аби вдихнути свіже повітря,
    Свіже повітря іншого світу.
    Тихо сопуть собі в ліжечках діти.
    Доки, як наші, їх світлії голови
    Ще не набиті в школі половою,
    Ми їм розкажем (бодай дещицю)
    Те, що нізащо їм не присниться,
    Що принесе нам з іншої книжки
    Біла голубка, червонії ніжки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (2)


  4. Олена Побийголод - [ 2022.05.16 10:27 ]
    Хлопчик Вова
    Із Володимира Висоцького

    Хлопчик Вова, ро́ків сім, відкрити думав кран,
    й тут його пойняв зненацька подив:
    в раковині шастав неабиякий тарган,
    вусами довжезними поводив.

    Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,
    та потому - сам пішов у наступ:
    з краника червоного він струмінь спрямував
    точно на комаху ту довгасту.

        А тарган - холоднокровний
        й безтурботний, як на згляд -
        вилізти хотів назовні,
        та зісковзував назад.

        Грізний знищувач зарази,
        Вова мимрив: «Стій, не руш!
        Хто по смітниках полазив -
        той приймай гарячий душ».

        І намочений тарганчик,
        роздратований вкінець,
        заховався за стаканчик;
        й причаївся тарганець.

    Хлопчик Вова в раковині бурю підійма,
    хвилею комаху заливає...
    (Та, якщо насправді, - він почав війну дарма,
    бо тарган людину не кусає).

        Кличе він сестричку Нінку, -
        вдвох топити таргана;
        ну, а Нінка комашинку
        хвать - і кинула з вікна!

        І тепер тарган - на волі,
        увіпхався у бур’ян;
        ходить-бродить в чистім полі
        харчовий шкідник тарган...

    Збурившись, у Ніну Вова
    кинув шкарбанцем брудним
    й заревів - немов корова,
    аж прокинувсь цілий дім.

    Мама й тато бачать: Вова плаче, одяг змок...
    Розібрались, прийняли ухвалу:
    Вову в покарання припровадили в куток,
    ну, а Ніна - печиво дістала.

        І тоді наш винуватий
        всі звів засновки водно:
        щоб тарган забравсь із хати,
        не берись його втопляти,
        а випихуй у вікно,
        після чого мама й тато
        поведуть тебе в кіно!

    (2020)


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  5. Наталія Кравченко - [ 2022.05.16 05:48 ]
    Образ

    Образ твій золотистий і ніжний
    Пасмо волосся над чолом завита,
    Сонце, літо…
    І ввечері, і вдень, і вранці і уві сні
    Він так схожий з моєю мрією неземною
    Я не можу не думати про тебе
    Приспів:
    Я пройшла всі вимірювання
    Світ…
    Пройшла, щоб тебе знайти…
    Я бачила твій образ у снах…
    Він говорив зі мною,
    Він був зі мною
    Я слідкувала за ним
    І ось я тут перед тобою
    Спасибі, я завжди буду з тобою

    Translation:
    Your image is golden and tender
    A strand of hair curled over the forehead,
    Sun, summer...
    And in the evening, and in the afternoon, and in the morning and in a dream
    He is so similar to my unearthly dream
    I can't stop thinking about you
    Chorus:
    I passed all the measurements
    World…
    I went to find you.
    I saw your image in my dreams...
    He spoke to me
    He was with me
    I followed him
    And here I am in front of you
    Thank you I will always be with you


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2022.05.16 05:48 ]
    * * *
    Відчини скоріш віконце
    І уважно подивись,
    Як уже яскраве сонце
    Освітляє синю вись.
    Ще послухай, як привітно
    Соловейка ллється спів
    Там, де пахне білоцвіття
    Вітром збуджених садів.
    Мрійним подумом зігрітий
    Біля щастя поблизу, –
    Усміхнися врешті світу
    І подякуй за красу.
    16.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.15 22:21 ]
    Рубаї
    Бездара пише й пише про війну.
    Ракету геній випустив одну.
    І корабель великий графомана --
    Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

    15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  8. Самослав Желіба - [ 2022.05.15 22:08 ]
    У ніч кривавого місяця на розставання із панною М-ч
    Бувайте… слів легких сказати я не зможу,
    Коли прощатись час – мені забракне сил;
    Моєму суму меж не знайдете ніколи,
    Як не знайдете Ви і у небес країв.

    О панно, мить таку, що ї боявся страшно,
    Кому б вдалось знести без болю та падінь?
    І навіть Місяць сам у ніч цю закривавив,
    Його обличчя більш не зігріває світ.

    Якби я тільки міг гіркій зарадить долі
    Чи Вас розвеселить під цю червону тінь,
    Тоді б усе зробив, най хутко, най поволі.

    Але Вам йти пора за волею обставин,
    І все, що можу я – подарувати вірш,
    Аби хоча б рядок на спомин Вам зоставить.

    15.05.22


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Микола Дудар - [ 2022.05.15 19:56 ]
    ***
    Нескорені міста - передова…
    Безсилий ворог топчеться на місці.
    Цвітуть каштани у моєму місті,
    А у вікні - заплакана вдова…
    Тече сльоза струмком поперед сліз
    Ой важко як, бодай і не скорили…
    І відомо, нескоро до могили,
    Так і потуг замало на узвіз…
    А хлопці, що пройшлися повз вікна,
    Враз вдовине сердечко усміхнули,
    Навіяли всерадістю минуле…
    І мамою вклонилась їм вдова…
    15.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  10. Ігор Деркач - [ 2022.05.15 16:02 ]
    Невиказані жалі
    Ми розминулись, як були зелені
    у цій перипетії житія,
    а нині не отьмарять теревені
    ані твоє, ані моє ім’я.

    Обоє обережні та учені,
    отак би і жили – і ти, і я
    у цій взаємодії потаємній,
    де я нічий і ти ще нічия.

    Та нинішньому застує минуле,
    аби і ти ніколи не забула
    і я оті ілюзії досьє...

    Усе, що є, не заважає мати
    нові надії... хоч і не багато
    є того, що заснути не дає.

    05/22


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  11. Нічия Муза - [ 2022.05.15 16:11 ]
    Долі навзаєм
    Паде роса на молоді отави,
    а у гаю зозуля закує
    і стрепенеться серденько моє –
    немає у минуле переправи.

    А ти ще є, і я ще ніби є,
    і десь цвітуть мої волошки, мальви...
    і дивиться із відти світ ласкавий
    із усмішкою на досьє моє.

    Іще існую і тому скучаю,
    хоча і знаю, що не допливу
    до того краю, де я не живу.

    Уже немає хати біля гаю
    і нас обох... та іноді літаю
    у пам'яті, у снах і... наяву.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  12. Макс Дрозд - [ 2022.05.15 13:56 ]
    Не вір мені
    Не вір мені, бо я собі не вірю.
    Забудь усе, що було до сьогодні.
    Життя перетворилось на сатиру,
    І з ним частіше я тепер не згодний.

    Пробач мене, бо я тебе пробачу,
    І лиш повторюй все, що я скажу.
    Ми знову перетерпимо невдачі,
    Ми знову перетерпимо, прошу.

    Забудь мене, хоч я тебе - ніколи.
    І посміхнись, хоча би, на прощання.
    Тікай подалі, й хай тобі не колють
    У твому серці віра й сподівання.

    Не вір мені, бо я тобі не вірю,
    Покинь мене, й життя, мабуть, покращиш.
    Та не плекай у серці ту надію,
    Бо що дізнаєшся - ніколи не пробачиш.

    14.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  13. Микола Дудар - [ 2022.05.15 13:58 ]
    Заночуємо у...
    Заночуємо у Небі…
    Боже, дякую безмірно!
    Я - Душа і Правди - Лебідь,
    Ми ж служили Тобі вірно?!

    Заночуємо у Полі…
    Боже, вишивка між нами:
    Я - Листок і Древо - Долі,
    Що блукає Світлом снами…

    Заночуємо у Морі…
    Боже, як же тут красиво!
    Я - Глибінь і Муза - Зорі…
    Вибач, тішимось. Звабливо…
    15.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  14. Тетяна Левицька - [ 2022.05.15 08:11 ]
    Лілейний
    Не важливо, коли доля зводить мости,
    Хоч на мить блисне промінь багряний.
    Я для тебе лілеєю буду цвісти,
    У обіймах любові, коханий.

    Хай війна не зриває пахучих лілей,
    Нищить ніжність в серпанках рожевих!
    Захлинається музикою соловей,
    У веснянім саду яблуневім.

    Не здригається лячно свята висота
    В смертоносній, вогненній заграві.
    Зійде мирна веселка, зламає хребта
    Ворог, що сіє сльози криваві.

    Хай засяє Ярилом небесна блакить
    І закоханих кропить причастям.
    Серенада любові у серці звучить
    Благодатною скрипкою щастя.

    12.05.2022р


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  15. Макс Дрозд - [ 2022.05.14 22:14 ]
    Коли б ти...
    Коли б ти написала мені вірші -
    свої б спалив, спалив би без жалю!
    Вони нікчемні і вони найгірші,
    я не сказав в них як тебе люблю.

    Коли б ти заспівала мені пісню -
    я б видалив всю музику свою.
    Вона сумна, вона, буває, злісна,
    вона не буде схожа на твою.

    Коли б ти розказала мені казку,
    тобі б повірив і розтанув в ній.
    Навіть якщо б в війні зазнав поразки,
    я б не розбив твоїх чудових мрій.

    08.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Губерначук - [ 2022.05.14 16:05 ]
    Любити слід…
    Любити слід,
    але любити – слід,
    який лишається
    рубцем червоно-синім після нього –
    ненормально!

    Отримувати ці рубці щоразу легше,
    але любити легше вже не буде.

    Слідити по собі?
    Якщо сліди ведуть від тебе?
    Якщо сліди ведуть куди??
    Куди ведуть його сліди???

    Від тебе!!!

    Знайди, кого любити слід,
    зроби йому рубець червоно-синій
    і перевір,
    куди він піде?

    Від тебе.

    Зажди.
    Не слід повзти назустріч.
    прослідкуй,
    куди ж той слід, відвернутий од тебе?

    14 червня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 90"


  17. Єлена Задорожня - [ 2022.05.14 14:06 ]
    А чи буває погляд миліший ніж твій?
    А чи буває  погляд миліший ніж твій?
    В ньому прочитаєш сотні своїх мрій.
    Ніжно і тихо ти можеш дивитись
    Мені залишається не розгубитись.
    А чи бувають очі гарніші твоїх?
    Неначе зірки залиши слід,
    Кохані і люблячі ці оченята
    Відкрили в душі маленькі дверцята.
    А чи бувають губи солодші твоїх?
    П'янкою спокусою манять мої.
    Спогад вони залишають бентежний
    Цілують так щиро в коханні безмежном.
    А чи бувать руки сильніші й мужніші?
    Що лілеють і пестять душу мов квітку,
    Дарують обійми вони найміцніші
    Від холодной зими до самого літку.
    А чи буває кохання десь гарячіше
    від того ,що ти даруєш мені?
    Воно як вулкан той найпалкіший
    не зупинять навіть дощі.
    13.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Оранжевый Олег Олег - [ 2022.05.14 11:45 ]
    Запахи війни
    Пахнуть проліски та суниці
    Пахне кров
    на зеленій травиці
    Тягне димом
    з покинутих згарищ
    і усім, що собі ти примариш...
    Пахнуть танки
    горілим залізом
    та крадіжкою
    пахнуть валізи
    пахнуть бідністю
    вбогії шати
    пахнуть смертю
    полегліі солдати
    Сонцем пахнуть безкраї степи
    крізь які доведеться пройти


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  19. Ольга Олеандра - [ 2022.05.14 11:45 ]
    То плине час
    То плине час, спливає у безодні.
    Вже місяці тихенько пропливли,
    мов тії течії глибоководні,
    народжені з придонної імли.
    Кудись пливуть. Куди? Чи є пристанок
    у тих миттєвостей буденно-манівних?
    Ніч пропливла, пливе за нею ранок –
    плескочуть хвилі, свій складають лік.
    Колись потічок часовий загусне.
    Зупиниться, зіб’ється у грудки.
    Прозора гладь ріки нечутно лусне
    й розділиться на сплинуті друзки.
    І прийдуть їх збирать прозорі руки.
    Ті самі, що колись, ще у плоті,
    між пальці в бур’янами вкриті луки
    на заважали часові текти.
    І він збігав. Поїв плевели рясно,
    між ними болотцями прокисав,
    скуйовджений у кострубате пасмо
    до бажаних земель русло прохав.
    Доки не сплив, доки останні краплі,
    між пальцями лишивши вогкий слід,
    майнули в вічність. В міжжиттєвих кахлях
    в наступну спробу прокладати вхід.

    Серпень 21/травень 22


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Віктор Кучерук - [ 2022.05.14 06:02 ]
    В Збаражі
    Тут нестерпно вітряно і пильно,
    І круті дороги навсібіч, –
    Тут повсюди бачиш мимовільно
    Міць і велич нелегких сторіч.
    Дух століть витає в сьогоденні
    І отут сприймається, як дань,
    Від котрої йде таке натхнення,
    Що творити хочу без вагань…
    14.05.22


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.59) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2022.05.13 20:24 ]
    Брати азовські і неазовські
    ІДо себе ми не кликали біди,
    але її хотіли біси вражі –
    агенти віроломної орди.
    Яка змія не повзає сюди,
    криваві залишаючи сліди,
    та шельму Бог усе одно покаже.

    ІІКуратори «південної русі»:
    свої повії і чужі рашисти,
    паяци сатани у всій красі,
    миряни і лукаві пацифісти –
    одним єлеєм мазані усі,
    і нинішні, і бувші пофігісти.

    Ну, чим же русофіли не брати
    на фоні озвірілої навали?
    Їм а-я-яй у Раді показали,
    за срібняками є куди іти –
    працює каса в кулуарах зали.

    Байдужість виправдовує себе –
    їй не пасує жовто-голубе
    і не потрібно німця, ляха, турка...
    то нате! Обіймайте брата-урку!

    О, як же я ненавиджу тебе –
    і юду, й неотесаного чурку.

    ІІІТому і труни тешемо, таки,
    і мусимо ховати окупанта,
    бо ми у вірі, як і козаки,
    брати азовські – вічні вояки...
    радійте фарсеї і пілати,
    що є кому за волю умирати,
    та не щурам у владі завдяки...
    ..............................
    якщо Європа хоче помагати,
    давайте їм гармати й літаки,
    а євро є кому намалювати.

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  22. Іван Потьомкін - [ 2022.05.13 18:52 ]
    ***
    За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
    За горлиць, що росою полощуть горло ,
    За дятла, що під кору дзьоб свій заганя,
    За горобців, що не відають спокою,
    Невтомний півник співати не вгава,
    Аби могли ми відділити день од ночі.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.81)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2022.05.13 17:16 ]
    ***
    Не дивитимусь під ноги -
    Не можливо. В душу вперли
    Всі оті від сліз пожоги…
    Зачекай, кремлівське стерво…
    Так, війна. Боюсь, сафарі…
    Вже й дитя… сиротське, сиве
    Спить одненьке на пожарі…
    Чортівня якась. Не дивно,
    Що весь світ піднявсь на дибки
    Ти і я, і ми пліч-о-пліч…
    Сни тремтять відлунням шибки.
    Лють в мені. Падлючий гоблін,
    Лободи мабуть об’ївся?!..
    Мабуть пращур прищ-поганець?!..
    Що ж ти коїш? мама-мія…
    Зачекай, почуєш вранці…
    13.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  24. Домінік Арфіст - [ 2022.05.13 16:20 ]
    вишні (цикл "Межичасся")
    межиріччя мого життя…
    небо порване літаками…
    вишні з напнутими свитками
    плачуть перлами у сміття…
    о весна затонулих снів
    чорних вод і червоних лілій
    ржею креслених рваних ліній
    де на сонці пісок лиснів…
    межичасся мого чола
    запрокинутого у небо
    мого міста розверсті ребра –
    тут Марія колись жила…
    тут намарно я марив сном
    море випило сни і сльози…
    через край Великого Воза
    ду̀ші зорями як зерном…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Єлена Задорожня - [ 2022.05.13 13:19 ]
    Мої думки і всі про тебе
    Мої думки і всі про тебе,
    Вдень все думаю і люблю.
    А вночі як темне небо
    у ві сні явитися велю.
    Розум мій як ліс туманний
    затьмарений тобою весь.
    Будь зі мною ,мій коханий,
    Будь зі мною ,а не десь.
    13.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Микола Соболь - [ 2022.05.13 08:14 ]
    Краще говорити зі зміями
    Відверто говорю зі зміями,
    про Маріуполь вщент розбитий,
    про мир далекий і омріяний,
    про безсердечність московитів.
    Країна повниться руїнами,
    до Господа ідуть Герої.
    Але не станем на коліна ми
    перед московською ордою.
    13.05.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Наталія Кравченко - [ 2022.05.13 08:03 ]
    Дівчинка - пацанка

    В мені живе маленька пацанка
    Сильна, справедлива дівчинка - хуліганка,
    Яка вміє постояти за себе
    І захищати всіх від кривдників
    Приспів:
    Дівчинка, дівчинка, дівчинка - пацанка
    Ти завжди скрізь своя
    Бійка або п’янка
    Ти завжди скрізь своя
    Дівчинка, дівчинка, дівчинка - пацанка
    Кому вишка і конвой
    А кому побачення
    Ти завжди своя

    Translation:
    I have a little kid in me
    A strong, fair girl - a hooligan,
    Who knows how to take care of herself
    And protect everyone from offenders
    Chorus:
    Girl, girl, girl - tomboy
    You are always everywhere
    Fight or drink
    You are always everywhere
    Girl, girl, girl - tomboy
    To whom the tower and convoy
    And who is a date
    You are always yours


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Олена Побийголод - [ 2022.05.13 06:28 ]
    Російський бог
    Із Петра Вяземського

    Чи питались ви порою,
    що таке «російський бог»?
    Ось назбируваний мною
    недокладний каталог.

    Бог вибоїн та заметів,
    подорожніх всіх тривог,
    тарганів з усіх буфетів -
    ось він, ось російський бог.

    Бог неситих та холодних,
    хто знесиливсь та усох;
    бог маєтків недоходних -
    ось він, ось російський бог.

    Бог сідниць й грудей відвислих,
    тоскних погребальних дрог,
    і вершків, і фізій кислих -
    ось він, ось російський бог.

    Бог фонвізінських паньматок, -
    статей, певна річ, обох;
    бог слив’янки до курчаток -
    ось він, ось російський бог.

    Бог чинуш із орденами,
    бог дворових-випивох,
    хо́дів хресних з корогвами -
    ось він, ось російський бог.

    Ду́рні в нього мають ласки,
    мудрі - тільки тьму вимог;
    бог нудної свистопляски -
    ось він, ось російський бог.

    Бог усього, що зчиняє
    метушню й переполох,
    дурість без кінця та краю -
    ось він, ось російський бог.

    Бог мандруючих чужинців,
    як заброд, так і забрьох
    (тобто, найчастіше німців) -
    ось він, ось російський бог.

    (2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2022.05.13 05:32 ]
    * * *
    Життя-буття загострює питання
    Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
    Журу самотності і радощі єднання,
    Ходу буденну й пам’ятні спіткання.
    Але, коли приходить розуміння
    Краси трави і сталості каміння, -
    Ти відчуваєш до життя стремління
    І думати не хочеш про старіння…
    13.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Деркач - [ 2022.05.12 21:07 ]
    Війна проти війни
    Ні, я не біженець... однак
    іще гостюю у Європі.
    Мене затримує війна –
    її лице – у фотошопі.

    Вона являєтьс,я у сни,
    віщує долю невідому,
    та, може, у кінці війни
    дійду до тебе і додому.

    І світло подолає тьму,
    а Україна – цю війну...
    у час ясний і мить урочу
    я обійму свою весну.
    Війна закінчиться тому,
    що цього я найбільше хочу.

    05/22


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Нічия Муза - [ 2022.05.12 21:13 ]
    Відмінки невгасимого
    На зло і всупереч війні
    я ще сумую за тобою,
    а ти пиши... пиши мені,
    що мир уже не за горою.

    Являйся знову уві сні,
    не пропадай... війна війною,
    а ми, роз'єднані водою,
    неопалимі у вогні.

    Хоча... за обріями – воля,
    не мають біженці її
    і марні марення мої...
    одному воїну у полі
    не випадає гарна доля,
    яка веде в чужі краї.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  32. Микола Соболь - [ 2022.05.12 08:39 ]
    * * *
    Ні Совісті не маєм, ні стида.
    Подай, Господь, хоч фігового листика!
    Бо наче смерть людини – це біда,
    а вбивство тисяч, то лише статистика.
    12.05.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Микола Соболь - [ 2022.05.12 07:14 ]
    Колискова для лиски
    Йди, налисник їсти, лиско,
    бо не хоче доня.
    Залюлюкаю в колисці
    я твоє безсоння.
    Разом будемо радіти,
    мріяти про диво.
    Швидко виростають діти
    і минають зливи.
    Ходь, наллю тобі сметанки,
    ще й добавлю рути…
    Хочеш сядемо на ґанку
    подалі від скрути.
    Їж же, лиско, їж налисник
    це тобі на вдачу.
    Може доля так навмисно?
    Гладжу лиску й плачу.
    12.05.22р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  34. Віктор Кучерук - [ 2022.05.12 06:51 ]
    * * *
    Виганяти непросто,
    Але треба, коли
    Незапрошені гості
    В дім не з миром ввійшли.
    Хоч пручались не згідні
    І тікав кудись хтось, –
    Поневолити рідних
    Вуркаганам вдалось.
    Всюди цуплять що-небудь
    Ці страшні дикуни, –
    Підминають під себе
    Все, що можуть вони.
    Сподіватися всує
    Від орди на святе,
    Раз вбиває, катує
    І ґвалтує дітей.
    Спадкоємців Батия,
    Якомога скоріш, –
    Треба гнати у шию,
    Щоб не бачити більш
    На землі українській,
    Де закони нові, –
    Їхні очі злодійські
    Та обличчя криві.
    12.05.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Павло Нетофор - [ 2022.05.11 20:07 ]
    Час проблем
    У кожного буває такий час,
    Коли світ здається, проти нас,
    Коли проблем стає навалом,
    Коли ножі у спину летять обвалов.

    Ми думаєм, за що це покарання,
    За що нам це страждання,
    Невже я в чомусь, винен.
    НЕВЖЕ у всіх гріх я винен!

    Ні, це шанс для кожного із нас,
    Побачити новий життя окрас,
    Становлення стальної волі,
    І руками своїми, творіння долі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Невесенко - [ 2022.05.11 18:50 ]
    Ми дощу просили денно

    Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
    Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.
    Чи не там ми уродились? Чи місцина ця заклята?
    Там і сям лилися зливи, а до нас не добрело.

    Повсихали всі джерельця, в місті – спека і задуха.
    І лиш вітер дув пилюжний, і вихри́вся серед площ…
    Старий дід сидів на лавці, позирав з-під капелюха:
    «Зночі ниють – каже – ноги, то ж напевно буде дощ…»

    Пообіді вітер стихнув, розтеклась сльотава гуща,
    і імлою вкрився простір, мов розложистим плащем.
    Потьмяніло в мряці сонце, скресла неба скаралуща
    і воложисті хмарини розторочились дощем.

    Стугоніли краплі гучно, ручаї текли бульваром
    і збігали по узвозу вниз потічками за гать…
    Тож просили недаремно, тож молилися недаром, –
    пролилась свята водиця, мов живильна благодать.

    Дощ буяв несамовито… Загриміло десь на сході,
    та ніхто на те гриміння вже уваги не звертав.
    Діти борсались в калюжах, всі раділи прохолоді,
    дід ховався під наметом, гладив ногу і кректав.

    9.05.22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Павло Нетофор - [ 2022.05.11 16:16 ]
    Лінь
    Лінь, о як знайоме це нам слово,
    В нім нема нічого нового,
    Воно було, з покон віків,
    І є одним з семи гріхів.

    Лінь, це паразит душі,
    Ми всі через нього, недужі.
    Ми думаємо усе прийде до нас саме,
    Забуваючи про головне,
    Що той хто палець в палець не ударить,
    Лиш у фантазіях своїх марить.
    02.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Левицька - [ 2022.05.11 11:22 ]
    Не збагну
    Засинала під снігом суха ковила,
    Гріла душу роз'ятреним віршем.
    Не збагну, як я досі без тебе жила,
    І чому Бог не звів нас раніше?

    Пролетіла весна, наче і не було,
    Обтрусилися літепла роси.
    Знов холодної осені сиве крило
    Загубило пір'їни в покосах.

    Хмаровиння густого лячні міражі
    Пили небо, як воду з криниці.
    І стояла збентежена я на межі
    З сонцем граючись у баби-киці.*

    У безмежжі вервечка розгублених літ —
    Ні любові, ні щастя перлини.
    І для чого прийшла у жорстокий цей світ,
    І навіщо зліпили зі глини?

    Поцілунком зажуру з чола ти змахнув,
    І промовив слова наймиліші.
    Не збагну, як донині без тебе я був,
    І чому Бог не звів нас раніше?

    Баби-киці — жмурки
    10.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.11 10:41 ]
    Сонячна любов
    Такої я краси земної
    Не зустрічав іще ніде.
    У тихі миті супокою
    Щемлива нота упаде.

    І буде тишу убивати,
    І запалає у вогні
    Охмарена отара вати...
    І душу сколихне мені

    Ясне чаруюче проміння,
    Як полум’яний шал небес,
    Що розтікається у сині
    Кохання чудом із чудес.

    І нас огорне, обігріє
    Той почуття високий схов...
    Нарешті ти збулася, Мріє,
    Прийшла, як сонячна любов!

    11 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  40. Домінік Арфіст - [ 2022.05.11 08:38 ]
    псалом 137
    ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
    наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
    і сміялися недруги: що ж оніміли?
    де пісні ваші радісні?.. де їх поділи?..
    о далекий Єрусалиме...
    мій небесний Єрусалиме…
    коли зраджу тебе я – то навіщо я вижив?
    і кому моє серце? і кому моє слово?
    як забуду тебе я – хай і пам'ять одні̀ме
    відбере мені мову…
    моя вічна святине…
    моя радосте страдна…
    моя пісне єдина…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  41. Наталія Кравченко - [ 2022.05.11 07:58 ]
    Іграшка - лялька

    Ти бездушна лялька з порожніми очима
    І вічно здивованим своїм поглядом дивишся на світ
    Будь раєм він, чи пеклом
    Коли я без тебе,
    Коли ти поруч…
    Ти моя красива лялька
    Приспів:
    Ось мене і подарували
    У день народження купили
    Є улюблена іграшка
    У мене, у мене
    Це найкраща подружка
    Для мене, для мене
    Без мене вона не може
    Без мене, без мене
    Втекти вона не хоче
    Від мене, від мене
    Стане ласкаво дивитися
    На мене, на мене
    Всі подаруночки знаходить
    За мене, за мене
    Ім’я їй сама дала я
    Я сама, я сама
    Стала всім вона рідна
    У мене, у мене

    Translation:
    You're a soulless doll with empty eyes
    And you look at the world with your eternally surprised look
    Be it heaven or hell
    When I'm without you
    When you're around…
    You are my beautiful doll
    Chorus:
    Here they gave me
    Bought for my birthday
    Have a favorite toy
    I have, I have
    This is the best friend
    For me, for me
    She can't live without me
    Without me, without me
    She doesn't want to run away
    From me, from me
    Look kindly
    On me, on me
    All gifts are found
    For me, for me
    I gave her the name
    I'm on my own, I'm on my own
    She became all dear
    I have, I have


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2022.05.11 07:56 ]
    * * *
    Мені нагороди не треба
    Вручати за смертні бої, –
    Було б тільки сонячним небо
    Над цвітом співучих гаїв.
    Найкраще за всякі медалі,
    Чи лаври блискучі вінка, –
    Мій погляд приваблює далеч
    Широка, безкрайня, дзвінка.
    Хоч нині кую перемогу
    В запеклому дуже бою, –
    Мені не потрібно нічого,
    Крім миру у ріднім краю.
    11.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Тищенко - [ 2022.05.10 23:24 ]
    За Україну!
    Ну що, ви втомилися, хлопці?
    Я чесно кажучи так.
    Вже зорі смеркають на небі,
    А цей покидьок ще не дохляк.

    Кожен день щось трапляється з нами,
    Білий шум то є музика душі.
    Прометей би давно зламався,
    Та наші - найкращі за всіх.

    Ми чули, як трощать будівлі
    Кляті орки, непрохані злодії.
    Ми чули, як плачуть за дітьми
    Матері янголів новообраних.

    Мій дім коханий, місто Марії,
    Вже нагадує груду бетону.
    Але люди, що там є - безсмертнії воїни,
    Що чинитимуть опір до скону.

    Тільки ж війни тривають роками,
    Масштабу подій не має кінця.
    Хлопчик незломлений ворогами,
    Воїн постмодернізму, янгол життя.

    Багато тих, хто тільки отримав життя,
    Багато тих, хто ввімкнули свідомість,
    Багато тих є героїв, що не носять плащі,
    І Україна-матінка нараховує мільйони.

    Та немало таких, що забирають наші життя,
    Вважають себе якимись то богами.
    Вважають, що відправлять нас у небуття,
    Та не так просто, українці - незламні.

    Фото Бучі, Маріуполя, Бородянки
    Переповнено в інформаційному потоці.
    Нам достатньо навіть і трикрапки.
    Ну що, ви втомилися, хлопці?

    Прошу вас, ні кроку назад.
    Ви - єдина наша надія,
    Хто боронить наш сон, і нашу свободу.
    Без вагань, трощачи ворога вміло.

    Війна іде на кількох фронтах,
    І я не тільки про велич кордонів.
    Україна то є велика сім'я,
    Яку не розділять ніколи.

    Військові, політики, волонтери,
    Пожежні, програмісти, сапери,
    Авіація, комунальні, кур'єри,
    Громадяни - всі браття наші й сестри.

    Ворог зробив велику помилку,
    Тепер ми не сваримо один одного.
    Він об'єднав усю країну,
    Хай не дивується нашою перемогою.

    Та не тільки громадяни,
    За Україну молиться весь світ.
    Не вірю я в Бога тільки,
    Але не соромно робити для своїх.

    За Україну не сором працювати,
    Не втомляться наші козаченьки.
    За Україну не соромно вмирати,
    Тільки живи надалі, наша ненька.

    Наша мати буде цвісти й пахнути,
    Замість тієї червоної смерді.
    Тепер Україна - символ незламності,
    А не «щось там біля росії».

    Україна то є велика земля,
    Вона має славетну історію.
    Наші луги квітчасті і поля
    Не є власністю нашого ворога.

    Тож хай наша природа міцна
    Допоможе пройти всі урагани.
    А ми будемо просити за вас,
    За уроком бабусі Ярославни.

    Виконаємо нарешті наш Заповіт,
    Розкриємо безмежні крила,
    Житимемо з надією до самого кінця,
    Ми - незламні каменярі, ось наша сила.

    Будемо пам'ятати всі вірші й пісні,
    Кінофільми, поеми, твори.
    Будемо пам'ятати нашу історію завжди
    Та введемо справедливі закони.

    Україна ще змінить весь світ так,
    Що забудемо всі локальні конфлікти.
    Українців за це будуть величати,
    Та не за це боролися наші діти.

    Побудуємо толерантні спілки,
    Де всі будуть завжди чемні,
    Та простити ніколи не зможуть українці
    Того москаля нікчему.

    А до того нас ще чекають зльоти й падіння,
    Кризи, відбудова, зміна правління.
    Війну ще закінчити треба, хлопці,
    Тож не здавайтесь ні в якому році.

    Воюйте допоки не буде перемога,
    Ми теж не здамося ніколи.
    Будемо вірити один в одного так,
    Що Україна стане символом волі.

    У тому і є наш дух український,
    Що попри всі перепони,
    Будемо вставати і говорити:
    За Україну не здамося ніколи!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Бойко - [ 2022.05.10 19:17 ]
    Побєдоуроди
    Де Донбас, а де Одеса,
    Де Чернігів чи Херсон –
    У російських інтересів
    Геть поплутався кордон.

    Переплавилися мізки
    У рашистського вождя,
    Певно, ядерну валізку
    Освятив кіріл гундяй.

    І, не відаючи броду,
    По дорозі фронтовій,
    Лізуть побєдоуроди
    В Україну на забій.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  45. Микола Соболь - [ 2022.05.10 11:36 ]
    І буде мир
    Яка незвична тиша, аж дзумить.
    Травневий день у вишитій сорочці.
    Дими війни розвіялись. Блакить.
    Без остраху багряне сходить сонце.
    А, як співають збуджено птахи.
    Розтала вічність в їхнім суголоссі.
    На вишні цвіт, на трави, на дахи…
    Мов благодать спадають перші роси.
    І днішає потроху небосхил.
    Господь іде погледіти на вруна…
    Далекий грім старається: щосил
    настроює дощу сріблясті струни

    це мир настав.
    10.05.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Сергій Губерначук - [ 2022.05.10 11:10 ]
    Течія
    Я кладу тебе в човник,
    і пускаю по річці,
    і роздмухую вітер –
    пливи.

    Кореандрові запахи
    у божественній лійці –
    так назву я твій подих –
    пливи.

    Там покажеться небо,
    і ти вийдеш за обрій.
    то глибокі Байкали –
    пливи.

    Черешне́ве намисто
    на заквітчаній кобрі –
    так назву я твій танець –
    пливи.

    Тільки з’являться гори –
    їхні зуби загострені
    вже облизує море –
    пливи.

    Помаранчева чайка
    огніздилась на острові –
    так назву я твій голос –
    пливи.

    Океан Океанів,
    Океан Океа́новий,
    теплий, теплий і теплий –
    пливи.

    Течія́ – ти чи я?
    Око бачиш під каменем?
    Куди хочеш, як бачиш, –
    пливи.

    21 жовтня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 112"


  47. Віктор Кучерук - [ 2022.05.10 06:51 ]
    * * *
    На пожарищі колишнім,
    Забуваючи війну, –
    Проростає жито пишно
    Крізь прострелену броню.
    Попри болі пережиті
    І страждання немалі, –
    Хоче жито далі жити
    На обпаленій землі.
    10.05.22



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  48. Сергій Губерначук - [ 2022.05.09 18:47 ]
    Мамочко моя золота…
    Мамочко моя золота!
    І чого ж ми завше
    батьків своїх караємо?
    Невже не розуміємо?
    Невже не знаємо?
    Може, в нас лише й лишилося
    оце –
    черстве́ лице
    і погорблені працею руки?
    Що ж там на само́му дні
    нашої розрухи?
    Печальні дні?
    Безокі ночі?
    Нашвидку вмощені мізки?
    Майбутні мощі?

    Мамко моя сердечная!
    Я прошу тебе безкінечно:
    допоможи мені любити це
    життя
    до гроба!
    Нехай омине мене
    пречорна роба,
    а тебе – хвороба!

    Мамко моя, спасибі тобі
    за все!
    Бо я –
    вічне дурне теля,
    що цицьку ссе!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 14"


  49. Ігор Шоха - [ 2022.05.09 17:43 ]
    Паради маскараду
    ІНа мо́рдорі об'явлений парад,
    чума «побєдобєсія» триває
    як рашеський останній маскарад
    і як бувало, мордами назад,
    ідуть чорти колонами до раю.

    А ми і без параду цю війну
    і орків заганяєм у сортири...
    до осені... до літа... в цю весну
    у пеклі шиють їм нові мундири...
    .........................................................
    та появились інші командири –
    долати зраду треба не одну,
    та мусимо
                не тільки
                             ради миру.

    ІІІ мусимо... та маємо самі
    привитися від жаху пандемій...
    хамелеони знову на порозі –
    чого гріхи таїти? Не спінози
    у нашій Раді... наче при умі,
    та вимагають буферної дози.

    Ми вистоїмо, поки стоїмо
    не ради слави, а для перемоги
    і зовнішнього ворога б'ємо,
    і наче, протираємо більмо...
    ...............................................
    та не щезає на душі тривога,
    що нас чекає і своє ярмо,
    і довга до опінії дорога.

    ІІІГероями стають чомусь не ті,
    хто зупиняє танки і колони,
    а фарисеї...
                 біля мікрофона,
    і біля грошей,
                і на висоті...
    та обіцяють гори золоті,
    надіючись і на свої мільйони.

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  50. Олександр Сушко - [ 2022.05.09 15:44 ]
    Таліон
    Лаштує підлість гешефти з казусів,
    А профіцит із гучного галасу...
    Заснув сусіда в жіночій пазусі
    І мостить в заполочі щур гніздо.

    Сьогодні тризна. В сяйного сонечка
    Не усміх приязний, а чорна посмішка,
    Дорога істини у тéрнах, ох важка,
    Кричать еринії: “ Спинися! Стоп!

    Живи спокійно!”. Та колють парості
    Сумління, честі, відповідальності...
    З очей останню краплину радості
    Зронив, як брилу, важку й тверду.

    Зостались трута і стріли лютості,
    Бажаю помсти! Вогню — не мудрості!
    Душа задубла в льоду нечулості,-
    Чекайте, біси. Уже іду.

    Холопи кланяються ординцеві,
    А я віддячу за смерть сторицею
    Святитиму чортяк цих крицею,
    З-за рогу в спину вжену кинджал.

    Немає прощення (воздасться кожному)
    Й пощади племені зловорожому:
    За око — око, усе по Божому,
    Все інше - слабість, нещир, олжа...

    таліон — рівна міра покарання, застосовувалася в законах Єгови, Хаммурапі тощо.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1646