ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Володимир Півторак
2019.02.15 14:15
Пеститиму анапестом
Твої перста і перса,
Твої вуста і десь там
Пеститиму також.
Доки кипітиме джезва,
Слухатиму з Нью-Джерсі
Джаз. І співатиме Преслі
Тільки для нас обох.

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…

Володимир Бойко
2019.02.14 15:29
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
Солодка в міру, в міру і гірка,
Така жадана, ніжна моя ладо.

Які терни судилось нам пройти,
Якого лиха щедро почерпнути,
Ти лиш одна могла б розповісти...

Вікторія Торон
2019.02.14 13:18
Служити справі*? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
грімка, розхристано-безкрая
і непотрібна, як сльота.

Вертка, насмішкувато-звабна,
перемішає з мулом глиб
і ловить підступом за зябра

Іван Потьомкін
2019.02.14 13:17
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Це, мабуть, доля.
Чом же не дивишся долі у вічі?
Чи їй, як щастю, не хочеш вірить?
Так близько ці губи ще не злітались,
Не воркотіли так знадно-згубно,
Цілунко-лунко так ще не вер

Нінель Новікова
2019.02.14 12:13
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Ти рай земний мені дала,
А також, всі пекельні муки!

У прірву розпачу вела,
Небесну втіху дарувала,
А скарб душевного тепла

Ігор Деркач
2019.02.14 10:09
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.

Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,

Адель Станіславська
2019.02.14 09:33
Я сповнююсь любові, повертаюсь
у свій минулий ще дитинний світ,
де так всеціло, тривко огортає
тепло, що з серця мироточить слід.
Де все таке наповнене і світле...
Де ніч і день - однакові дари,
а все єство, мов пуп'янка розквітла,
де серця жар -

Олександр Сушко
2019.02.14 09:16
Закусила вудила поезія й риссю пішла,
Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
Задоволено крекче, вчуваються о

Віктор Кучерук
2019.02.14 06:49
Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –
І обмоклі дуже ноги,
Уповільнюють мій хід.
Бо сніги такі глибокі
І грузькі, немов багно,
Що штовхати на всі боки
Їх доводиться стегном.

Ігор Деркач
2019.02.13 19:17
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.

Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте

Олена Балера
2019.02.13 15:37
В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
Де балачок багато і час іще дитина,
Спонтанно і химерно мандрується світами
І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
Філософи уламки збирають по крихтинах.
Ко

Володимир Бойко
2019.02.13 13:55
На подвір'ї у Свирида
Чергова забава,
Скучкувалися сусіди
І зліва і справа.
Дехто навіть не питає,
Що за пиятика.
Головне, що наливають –
Щедро і без ліку.

Микола Дудар
2019.02.13 12:40
Ти у мами один
З висоти до підніжжя
Як у вогника дим
Наче автор у вірша
Як планету-земля
Віршить небо навколо:
До-ре-мі… до-ре-ля
Як не оране поле...

Віктор Кучерук
2019.02.13 12:23
Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти
Я біг, ішов і перся плазом,
Повз вкляклі жалібно хрести.
Мені між них – безмовно й тісно,
І так зростає в серці злість,
Що навіть текст святковий пісні
Бере в полон суворий зміст.

Дмитро Куренівець
2019.02.13 11:01
У творчості його - де та пора,
Коли він не тримав в кишені дулю?
Сьогодні він оспівує Петра,
А вчора ще - так само славив Юлю.

Тризуб і ленінізм ... переплелись
Оба в його рядках, прославлені оба.
Написане гортаючи колись,

Галина Михайлик
2019.02.13 10:30
Глаголить раціо коротке : «Ні».
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Моє дитя, у внутрішній мені,
поплач, поскигли, не поспи півночі.

Придумай інші фабули казкам,
новим героям виверти сюжетні.
Сценарії для трагедійних драм

Адель Станіславська
2019.02.13 10:23
Коли у перервах між часом зникає мова,
коли у перервах між снами нема життя,
терзає нестерпним болем німа судома,
й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
ані говоріння, ані ні на грам свободи -
політ межи прірви знебарвлених сподівань...
Лиш кришить

Олександр Сушко
2019.02.13 09:32
Васько Лобстер Вася ніяк не хотів продаватися. Його колеги по нещастю, привезені в Україну однією всесвітньо відомою риболовецькою компанією, одне за одним виловлювалися з акваріумів та йшли на столи столичним гурманам. А цього морського рака ніхто не

Тетяна Левицька
2019.02.13 09:21
Синьою каймою
розлилася річка.
Кульчики яскравим
сонцем на вербі.
Не кохай козаче,
не твоя Марічка,
в неї очі карі -
в мене голубі.

Юрій Сидорів
2019.02.13 09:18
Звичайно - що небо у сяйві зірок,
І кожній горіти призначено строк.
Не знає де впасти залітна комета,
А Місяць не каже - йому без лорнета
Ні сховок не видно, ні чорних дірок.

Лякає громами небесний пророк,
І стріли пускає криві з арбалета,

Гренуіль де Маре
2019.02.12 18:55
Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
Це просто зима. Просто зимно -
Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
Старій абрикосі та диму,

Що геть просочив і двори, й небосхил,
Неначе й без нього не гірко…
Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,

Олександр Сушко
2019.02.12 18:15
О, як же ця зима набридла,
Постійна мряка - в серце ніж.
Хай плавить яро промінь світла
Ранкову паморозь в капіж.

Здається, день - і буде спека,
Сяйне веселка над дощем...
Та соловейко ще далеко,

Нінель Новікова
2019.02.12 15:38
Віддай свою душу гарячу,
Не жив я – блукав між чужих…
О, сон мій! Незвідане бачу
В жагучих обіймах твоїх!

У млості твоїй до нестями
Нечувана туга весни,
Що променем гріє ласкавим

Богдан Манюк
2019.02.12 12:00
Дійові особи Омелян Котик, лісник Жанна Котик, його дружина Орест Котик, їхній син Тетяна Котик, їхня дочка Юрко, старший син Тетяни Павлик, молодший син Ольга Смик, колишня сваха Омеляна і Жанни Котиків Зіновій Смик, син Ольги, батько Юрка і Павл

Ігор Деркач
2019.02.12 11:15
Не суди, не знаючи нічого
про людину і її діла,
не висовуйсь всує вище Бога,
бо не збувається хула.
Не шукай крамоли, криміналу
там, де апріорі їх нема.
Зачекай! Розсіється помалу
навколо невинного пітьма.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Вовк - [ 2019.02.15 21:50 ]
    Стрітення (дитяче)
    Якось дниною ясною
    Стрінулась Зима з Весною.
    Так уже з віків ведеться –
    День цей «СТРІ́ТЕННЯМ» зоветься…

    Зима й каже: «Весно, люба!»
    А сама – бліда й беззуба
    Трусить снігом понад бором:
    День цей зветься «ЗИМОБОРОМ».

    А Весна запалить свічку,
    У водиці вмиє личко,
    Громом вдарить по сестриці –
    День цей звуть іще «ГРОМНИ́ЦІ».

    – Помагай-Біг, люба сестро,
    Людям я тепло принесла.
    Жде земелька сонця й цвіту –
    Твій щербатий горщик збито!

    А Зима лютує трішки,
    Щипле щічки, студить ніжки…

    Сила Божа нам поможе:
    Ве́сна Зиму переможе!


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  2. Володимир Півторак - [ 2019.02.15 14:15 ]
    * * *
    Пеститиму анапестом
    Твої перста і перса,
    Твої вуста і десь там
    Пеститиму також.
    Доки кипітиме джезва,
    Слухатиму з Нью-Джерсі
    Джаз. І співатиме Преслі
    Тільки для нас обох.

    Твої вуста гарячі
    Мій обпікають подих.
    Серед чужих мелодій
    Радість вростає в нас.
    Душі від щастя плачуть.
    Гуснуть у тиші кроки,
    І огортає спокій.
    І відступає час.

    Піт струменить спиною.
    Тіло бажає сексу.
    Повниться всесвіт сенсом
    Здоланих перешкод.
    Я не нап'юсь тобою.
    Спраглий, неначе вперше,
    Смак твій такий довершений
    Манить до тебе знов.

    Губи твої цілую,
    Шию, лопатки, плечі,
    Вигини і, до речі,
    Впадини у тобі.
    Очі твої віщують:
    Це не кінець усе ще.
    Буде між нами дещо .
    Варте оцих доріг.

    Сон застилає очі.
    Дотики уст на скронях.
    Я - перестиглий сонях,
    Що на осонні стих.
    Твої уста дівочі
    Знову мене заводять.
    І до кінця доводять
    Танець, в якому ми.

    12-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  3. Олександр Сушко - [ 2019.02.15 12:37 ]
    Вчися!

    Дописав елегію таки,
    Прочитай, мій братику, не бійся.
    Космос чхнув, посипались зірки,
    Захитався в піднебессі місяць.

    Ласий люд до незвичайних тем,
    А мені екзотики не треба.
    Про любов писати - це святе,
    Без кохання в серці я амеба.

    Впала мавка стигла у стіжок,
    А до неї скаче козарлюга.
    Бог-Ерот запхав обох в мішок
    Та коханців охи й ахи слуха.

    Посміхнулось звабливо дівча,
    У хлопа заворушився гвинтик.
    - А яка ж тут користь читачам? -
    Запитає сивочолий критик.

    Епос воїв кличе до борні,
    Лірикою змащуються душі.
    Ну, а я впаду красі до ніг,
    В пазуху вповзу, неначе вужик.

    Хай Венера дасть й тобі урок,
    Вчись богині цілувати груди.
    Опісля трудів - хапай перо.
    Та, боюся, сил уже не буде.

    15.02.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Ігор Деркач - [ 2019.02.15 10:21 ]
    Пахне весною
    Зима минає. Літо наступає.
    Але нічого кращого немає
    як на порядку денному – весна,
    коли сигнали подає вона, –
    зима минає.

    Але коли – ніхто не доганяє.
    Бо це не те, що буча затяжна.
    І хай це називається війна –
    зима минає.

    Пора надій. Я іншої не знаю,
    що кличе до утраченого раю,
    де оживає мрія чарівна.
    І салютує, падає луна –
    зима минає.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Віктор Кучерук - [ 2019.02.15 00:07 ]
    * * *
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, –
    Ластиться вагомо на деревах
    І хоронить глибоко корчі.
    Кружеляє, сиплеться і гусне
    Втомлено на влежаних снігах,
    Давній наст винищуючи з хрустом
    І невидним роблячи весь шлях.
    Пів зими чекали нетерпляче
    Ми на танок віхоли і спів,
    Щоб ніхто ніколи не побачив
    Дві зрадливі низочки слідів...
    14.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  6. Сонце Місяць - [ 2019.02.14 21:29 ]
    лектура
     
    у вечір подібний на цей
    без будь~ яких панацей
    змальований трохи криво
    та прискіпливим олівцем

    мов деінде альтернатива
    дощовий чи сум чи то дзен
    градієнт карамельно~ сивий

    ходить місяць ламаний цент
    по ланах детективного чтива
    сугестивний цинізм сцен

    богомолиха люто грайлива
    у зіницях палає абсент
    якби все ймовірне можливо ~
    гаснуть лампи німують шиби





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  7. Олександр Сушко - [ 2019.02.14 21:39 ]
    Вперед!
    Поете! Не сиди у хаті пнем!
    Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
    Немає мавки - пишеться сумне,
    А є красуня - радісне й веселе.

    Ти з виду - кремез, ще не у літах,
    Цікавити повинні пані пишні.
    А в тебе - тьху! - в паперах борода,
    Ще місяць-два - закостеніють крижні.

    Про мене, знаєш скільки вже пліток?
    Тому що на умі одні лиш кралі.
    Поет, який не мацає литок -
    Це не поет! Спитай у баби Галі.

    В митця венери мусять бути скрізь,
    Коханки - не виводитись із хати.
    Забагнеться любові - муркни "Please!"
    І хутко запурни їй під халатик.

    Біжи! Цілуй своїй гаргарі грудь!
    І не шлангуй - роби усе ловкенько!
    Тоді у віршах слізки пропадуть,
    А в серці защебече соловейко.

    14.02.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.14 21:34 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)*
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Деркач - [ 2019.02.14 19:44 ]
    Передвесняне болеро
    Коли любов'ю пахне і весна
    свої права качає в повну силу,
    ми віддаємось почуттю сповна
    і де б тоді по світу не носило,
    хміліємо, буває, без вина,
    коли приходить щастя і весна.

    І навіть лютий майже не лютує,
    зими уже не видно із вікна,
    мороз на шибі іній не малює
    і гніватися на погоду всує,
    адже вона усюди чарівна,
    коли приходить щастя і весна.

    А на зорі, коли ще місяць вповні,
    за обрії спадає пелена,
    ясніє на лісистій оболоні,
    і сонцю підставляємо долоні,
    і явиться ось-ось вона одна,
    коли любов чекає і весна.

    14/02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  10. Вероніка Новікова - [ 2019.02.14 17:12 ]
    Риба в рукаві
    Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
    Складала, як дім чи казку, з простих речей.
    Ховаючи світло сорому, страху тінь
    У темінь північну з виру його очей.

    У темені цій північній горять ліси,
    Як губи горять, які цілували мідь.
    Хай спогад про це безглуздий, зате красивий.
    Хай слід на губах розтанув, зате болить.

    У рибі, що заховалася в рукаві
    (бо море у тілі справді давно кипить),
    У вигині гілки, в пилові та траві,
    ховаю по слову, ніби ковтаю миті.

    Цей вірш я складала з себе та пустоти.
    Хай пустка на пустку витворить щось нове,
    Від чого злетять птахами усі мости,
    Від чого оте, загублене, оживе.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  11. Микола Дудар - [ 2019.02.14 16:40 ]
    ***
    Фітотерапія
    поучні… роки
    затікають вії
    хліб хіба з муки?
    і тіла не з крови
    більше - не з води
    все воно із Мови
    й зникне теж туди…
    фітотерапія
    поучня задух
    не чіпайте Вія
    вгрузнете
    до вух…
    14-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  12. Володимир Бойко - [ 2019.02.14 15:48 ]
    * * *
    Ласкава жінко, тепла і м'яка,
    В тобі усе принадне і доладне,
    Солодка в міру, в міру і гірка,
    Така жадана, ніжна моя ладо.

    Які терни судилось нам пройти,
    Якого лиха щедро почерпнути,
    Ти лиш одна могла б розповісти...
    Ти є така, якою мала бути.

    Десятки літ розвіялись, мов сон,
    А ти душею зовсім не зміліла
    З тих пір, як перейшли ми Рубікон
    Від тво́го тіла – і до мо́го тіла.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  13. Вікторія Торон - [ 2019.02.14 13:09 ]
    Служити справі?
    Служити справі*? Відмовляюсь.
    Вона невдячна і пуста,
    грімка, розхристано-безкрая
    і непотрібна, як сльота.

    Вертка, насмішкувато-звабна,
    перемішає з мулом глиб
    і ловить підступом за зябра
    до слави ласих людо-риб.

    У світі справжні нагороди --
    тепла вечірнього атлас
    і відчуття, як ми проходим
    або крізь нас проходить час.

    Усе, що треба, перепрати...
    Думки утішені, незлі,
    нагріті руки від горняти,
    яскравість лампи на столі,

    антична форма супокою
    «сама розпущу й знову тчу»,
    і мокра, витерта тобою
    собача шерсть після дощу.

    Це почуття, найбільш обжите, –
    хоч не сучасне, а корюсь --
    що в тебе є кому служити,
    комусь – важливо – не чомусь,

    примхлива містика в союзі,
    коли осяде каламуть,
    і стос книжок – терплячих друзів,
    що так незрадно тебе ждуть.

    Чи все покинеш ти і згаїш
    щільних турбот добірну ткань
    заради тих, кого не знаєш,
    пустих амбіцій і змагань?

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  14. Іван Потьомкін - [ 2019.02.14 13:28 ]
    Щастя і доля
    Невже так близько щастя ходить?
    Щастя – миттєвість, злива, спалах...
    Це, мабуть, доля.
    Чом же не дивишся долі у вічі?
    Чи їй, як щастю, не хочеш вірить?
    Так близько ці губи ще не злітались,
    Не воркотіли так знадно-згубно,
    Цілунко-лунко так ще не вершився пошук...
    ...А що як щастя переросло в долю?


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  15. Нінель Новікова - [ 2019.02.14 12:12 ]
    Любов
    Любове! Ти складна була.
    Гіркі були твої розлуки.
    Ти рай земний мені дала,
    А також, всі пекельні муки!

    У прірву розпачу вела,
    Небесну втіху дарувала,
    А скарб душевного тепла
    Холодним снігом замітала.

    Ти, може, десь іще жива?
    Хоча, здається, зовсім згасла...
    Та ні сльозам, а ні словам
    Уже не повернути щастя.

    Ти нерозважлива була –
    Печаль залишила на згадку,
    Та я б і душу віддала,
    Щоб пережити все спочатку

    2012-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Деркач - [ 2019.02.14 10:25 ]
    До вічного спокою
    У нас немає вищої мети
    як об'єднати вільну – у єдину
    і незалежну нашу Україну,
    спокійну і достойну висоти.

    Але даремно не дається воля.
    Її ми захищаємо в боях,
    і разом обираємо той шлях,
    де нам ще усміхнеться наша доля.

    На те і дана Богом ойкумена
    на теренах прадавньої землі,
    куди не сунуть носа москалі.
    На те і є держава суверенна.

    Куємо незалежність:
                            від сусід,
    од їхньої опіки вікової,
    від участі в розв'язуванні воєн,
    од бід, які несе лукавий рід.

    А спокій...
            Де той спокій?
                     Може й сниться
    і, може...
               Може не лише мені,
    але й усім полеглим на війні,
    що мріяли,
               із рідної криниці
    напитися цілющої водиці
    і не перевернутись
                                 у труні.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Адель Станіславська - [ 2019.02.14 09:59 ]
    Я сповнююсь любові
    Я сповнююсь любові, повертаюсь
    у свій минулий ще дитинний світ,
    де так всеціло, тривко огортає
    тепло, що з серця мироточить слід.
    Де все таке наповнене і світле...
    Де ніч і день - однакові дари,
    а все єство, мов пуп'янка розквітла,
    де серця жар - чар-птахом догори.
    Де кожен вдих спирає щастям груди...
    Де кожен взір - ясніше ясних днів.
    І люди - добрі... Наймиліші люди,
    мов янголи із найсвітліших снів.
    Я сповнююсь любові...
    Тихі сльози
    так благісно стікають, мов струмки..
    І тане рай...
    Життя вертає прозу
    в роки...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  18. Казки Старої Ґадзюби - [ 2019.02.14 09:23 ]
    Загадки
    Знає на болоті кожна жабка,
    Що усякій голові потрібна
    [шапка].

    Знає і смерека, і тополя:
    Від дощу рятує
    [парасоля].

    Знають і ворони, і синички,
    Що рукам потрібні
    [рукавички].

    Знають навіть раки і креветки,
    Що ногам потрібні що? -
    [Шкарпетки]!


    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2019.02.14 09:37 ]
    Сад
    Закусила вудила поезія й риссю пішла,
    Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
    Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
    Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

    Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
    Задоволено крекче, вчуваються охи гаремні.
    Хоче казки, красивостей, щоб не боліла глава,
    А у мене не вірші, а ребуси мислі, дилеми.

    Просять бути простіше, писати лише про любов,
    Ну, а як утомлюся - дозволено і про природу.
    Відсьогодні лиш так і робитиму, друзі, їй бо,
    Буду тільки у себе із ока виймати колоди.

    А ціна за кохання у строфах - солодка хвала,
    Хай зворушені товпи оглушливі оплески сіють.
    Ми із музою чесно розділимо все пополам,
    Сльози вичавимо з оченяток, неначе олію.

    Та пішло щось не так, не збагнути і досі причин,
    Тихо стало, крилатий дивується коник.
    Одкровення цинічні прогнали усіх читачів,
    Потікали галопом в кущі всі мої епігони.

    Миє руки маляр, як іде до свого полотна,
    А в такого як я, мабуть, марно чекати розкрилля.
    У глумливих поезах не ліки - отрута одна,
    А людині потрібен ковточок цілющого зілля.

    Тож тепер на перо не насмичу з Пегаса пір'їн,
    Хай летить куди хоче, знімаю із нього вуздечку.
    Я чекаю весни, щоб співали в саду солов'ї
    Та у кронах доглянутих яблуньок вили гніздечка.

    14.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Віктор Кучерук - [ 2019.02.14 06:50 ]
    * * *
    Ні стежини, ні дороги –
    Тільки чийсь недавній слід, –
    І обмоклі дуже ноги,
    Уповільнюють мій хід.
    Бо сніги такі глибокі
    І грузькі, немов багно,
    Що штовхати на всі боки
    Їх доводиться стегном.
    Вже замучився до краю
    В день негожий без людей, –
    Переповнене одчаєм,
    Серце мало не гуде.
    Залишилось обмаль сили
    В загартованих ногах,
    Що безклопітно носили
    Вчора тіло по снігах.
    Так здавалася близькою
    Крайня хата звіддалі, –
    Що мав швидко заспокоїть
    Душу в жінчинім теплі.
    Обрій відблиском багряним
    На село далеке ліг, –
    Хоч би хто на мене глянув,
    А ще краще – допоміг!..
    Адже вечір уже рище
    Темним поглядом своїм
    Між принишклим кладовищем
    І поселенням дзвінким.
    Як гробниці, кучугури
    Зупиняють скорбно чвал, -
    Тож буває шурам-мурам
    Ось таким сумним фінал…
    11.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  21. Маша Марія - [ 2019.02.13 22:40 ]
    ukulele / передбачення
    I'm not trying to pretend
    But it's simply who I am
    Girl with pain instead of smile
    Let me dance here for a while
    And I'm not trying to be good
    It's just my natural mood
    I see your face and start to cry
    Loneliness is a friend of mine

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Деркач - [ 2019.02.13 19:42 ]
    Вимушена емпатія
    Ліричні поети – прості і цабе
    за істину б'ються до крові,
    а їхні герої шукають себе
    у кожному щирому слові.

    Хотів би усіх похвалити за те,
    які вони файні, хороші
    і де-не-де мудрі, цікаві, проте
    лукаві, хоча й не за гроші.

    Упертому знань не дають батоги,
    а розуму – дереворити.
    Випалюють горщики, ой, не боги,
    та є що, буває, розбити.

    Коли научає не сват і не кум,
    а іноді ворог зачаєних дум,
    що взує тебе у котурни,
    то всує його піднімати на глум,
    бо ліпше з розумним утратити ум,
    ніж з дурнем ліпити розумне.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  23. Олена Балера - [ 2019.02.13 15:02 ]
    ***
    В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
    Де балачок багато і час іще дитина,
    Спонтанно і химерно мандрується світами
    І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

    Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
    Філософи уламки збирають по крихтинах.
    Комусь кортить волати у небо до нестями,
    Когось за обрій кличуть розхристані стежини.

    Хтось кобзарем осліплим не дивиться довкола,
    А чує серця голос, що невимовно тихий,
    А хтось, в усіх турнірах довічний доброволець,

    Не може зло терпіти, куди б не йшов, не їхав.
    Комусь же невідоме злощасне слово «холод»
    І він собі та іншим лікує рани сміхом.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (14)


  24. Володимир Бойко - [ 2019.02.13 13:18 ]
    Обновка
    На подвір'ї у Свирида
    Чергова забава,
    Скучкувалися сусіди
    І зліва і справа.
    Дехто навіть не питає,
    Що за пиятика.
    Головне, що наливають –
    Щедро і без ліку.
    Лиш далекий член родини
    Запитав з похмілля:
    – Що святкуємо, хрестини,
    Чи, може, весілля?
    Пояснило товариство
    Всім нетямовитим:
    – Цінну річ купили в місті,
    Належить обмити.
    Самогону наварили
    Із кумом до спілки.
    – Ну, а що ж таке купили?
    – Та пляшку горілки!



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  25. Микола Дудар - [ 2019.02.13 12:07 ]
    Віншуєм
    Ти у мами один
    З висоти до підніжжя
    Як у вогника дим
    Наче автор у вірша
    Як планету-земля
    Віршить небо навколо:
    До-ре-мі… до-ре-ля
    Як не оране поле...
    13-02-2019



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  26. Віктор Кучерук - [ 2019.02.13 12:22 ]
    * * *
    Чомусь не віриться відразу,
    Що до цієї висоти
    Я біг, ішов і перся плазом,
    Повз вкляклі жалібно хрести.
    Мені між них – безмовно й тісно,
    І так зростає в серці злість,
    Що навіть текст святковий пісні
    Бере в полон суворий зміст.
    Я вдячний Господу і долі
    За те, що ще не стлів на прах, –
    Що, завдяки лиш їхній волі,
    Землею стелиться мій шлях.
    І, попри біди всі і втрати,
    Я все ж не висльозив стремлінь
    Іти вперед і подолати
    Живим наступну височінь!..
    06.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  27. Дмитро Куренівець - [ 2019.02.13 11:09 ]
    Пародія
    У творчості його - де та пора,
    Коли він не тримав в кишені дулю?
    Сьогодні він оспівує Петра,
    А вчора ще - так само славив Юлю.

    Тризуб і ленінізм ... переплелись
    Оба в його рядках, прославлені оба.
    Написане гортаючи колись,
    То скаже тільки час: де слава, де - ганьба.

    І хоч війнула в очі сивина,
    Й давно нема літпартноменклатури,
    Та образів і рим сировина,
    За всякої згодиться кон'юнктури.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  28. Галина Михайлик - [ 2019.02.13 10:47 ]
    Смайл
    Глаголить раціо коротке : «Ні».
    Емоціо волає вперте: «Хочу!»
    Моє дитя, у внутрішній мені,
    поплач, поскигли, не поспи півночі.

    Придумай інші фабули казкам,
    новим героям виверти сюжетні.
    Сценарії для трагедійних драм
    перепиши на фарси іскрометні.

    Глянь іронічно в непозбувний сум
    фантасмагорій ілюзорних марень…
    І смійся, смійся, смійся досхочу!
    Об землю лихом - щоб одним ударом!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  29. Адель Станіславська - [ 2019.02.13 10:04 ]
    Коли...
    Коли у перервах між часом зникає мова,
    коли у перервах між снами нема життя,
    терзає нестерпним болем німа судома,
    й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
    ані говоріння, ані ні на грам свободи -
    політ межи прірви знебарвлених сподівань...
    Лиш кришить хтось з неба кришталики, шпички льоду -
    із них упивається в мозок луна стенань...
    Чого тобі треба правічна моя гризото?
    Чого собі багнеш у трибі моїй знайти?
    Мовчить... Тільки стелить стежину мою осотом,
    шепоче: ти мусиш по ній до кінця пройти...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  30. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.13 10:40 ]
    Весняного кохання аромат
    Там, де музика дзвінкого джерела
    Весело весняно так лунала,
    Квітонька-медунка розцвіла,
    Пелюстки до сонця простягала.

    І вона запахла на весь ліс,
    Аромат цей до вподоби й бджілкам.
    Зовсім поруч ряст рожевий ріс
    Та до неї нахиляв голівку.

    Шепотів, що гарна і п"янка,
    Неповторна, мила та духмяна.
    Тішилась медуночка ота,
    Що комусь потрібна, що кохана.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Левицька - [ 2019.02.13 09:53 ]
    Кольори
    Синьою каймою
    розлилася річка.
    Кульчики яскравим
    сонцем на вербі.
    Не кохай козаче,
    не твоя Марічка,
    в неї очі карі -
    в мене голубі.

    Не пізнавши броду
    глибини не міряй,
    бо травневі зливи
    впали на стежки.
    В неї коси чорні,
    мов у галки пір'я -
    в мене у пшеничних
    кучерях зірки.

    Не стели під ноги
    долі гобелени,
    не дістати з неба
    золоте руно.
    Мої губи пахнуть
    яблуком зеленим,
    а її вишневим
    джемом і вином.

    Серце не втрачати -
    щастю не радіти.
    Ти назвав своєю
    іншу при мені.
    Не зривай для мене
    більше горицвіту,
    То вона червоне
    любить, а я - ні.
    2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  32. Юрій Сидорів - [ 2019.02.13 09:37 ]
    Звичайно
    Звичайно - що небо у сяйві зірок,
    І кожній горіти призначено строк.
    Не знає де впасти залітна комета,
    А Місяць не каже - йому без лорнета
    Ні сховок не видно, ні чорних дірок.

    Лякає громами небесний пророк,
    І стріли пускає криві з арбалета,
    Але на заваді сезонні тенета -
    Звичайно.

    Годинник за кроком відмірює крок,
    Вертається молодь з веселих толок.
    І ця інфантильність - серйозна прикмета.
    Нехай би вже ніч відпустила поета,
    Бо випита кава, катма цигарок -
    Звичайно.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  33. Козак Дума - [ 2019.02.13 06:01 ]
    Гординя й гордість
    Гординя й гордість – зовсім різні речі,
    в них спільного – як в водню і води.
    Одна – платок, накинутий на плечі,
    чи в білоцвіті навесні сади.

    Друга – корона з сяйвом діамантів
    в софітів променях і «браво» голосах.
    Всього лиш гріх, де мало варіантів,
    і снігу блиск на різних полюсах!

    Гординя й гордість – сестри, але звідні,
    далекі родичі, а не близька рідня.
    Хоча обидві дами й вельми видні,
    та гріх не варто з цнотою рівнять.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  34. Величко Анастасія - [ 2019.02.12 19:40 ]
    Дещо сказати тобі я мушу
    Дещо сказати тобі я мушу
    Про дівчину, що тебе цілувала.
    Якби вона вміла, то вилила б душу
    Про кохання, яке ще не знала.

    Якби вміла вона малювати,
    То дала б на картині вам крила,
    Щоби в небі разом блукати,
    Коли по землі ходити не сила.

    Якби вона здатна була творити,
    То створила б іншу планету,
    Щоб вам двом лише там говорити
    І дивитись на зірки, комети.

    Якби вміла вона співати,
    То у пісню вкладала б моменти,
    Щоби потім було, що згадати,
    Відтворити всі спільні фрагменти.

    Але правду сказати мушу,
    Про дівчину, що тебе цілувала.
    Всі слова, в які вклала душу
    Вона лиш для тебе їх написала!
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Гренуіль де Маре - [ 2019.02.12 18:46 ]
    Ще зима
    Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
    Це просто зима. Просто зимно -
    Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
    Старій абрикосі та диму,

    Що геть просочив і двори, й небосхил,
    Неначе й без нього не гірко…
    Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,
    Продерши віконце для зірки

    У хмарах, незграбних спросоння,
    Регочеться люто, в два пальці свистить
    І жменями кидає вниз перестрашене гайворóння.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (9)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.02.12 18:27 ]
    Відлига
    О, як же ця зима набридла,
    Постійна мряка - в серце ніж.
    Хай плавить яро промінь світла
    Ранкову паморозь в капіж.

    Здається, день - і буде спека,
    Сяйне веселка над дощем...
    Та соловейко ще далеко,
    Не рушив з вирію іще.

    Подвір'я - паводі затока,
    В садку стрибають карасі.
    А сонце не розплющить ока,
    Пливе в тумані із роси.

    Вночі мороз в лещатах стиснув,
    Замерз у небі водолій.
    А місяць рогом ненавмисно
    Чіпляє панцир слюдяний.

    Цей світ міняється щомиті,
    І я, водночас, разом з ним.
    А ліс уже у первоцвіті,
    І чути запахи весни.

    12.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (5)


  37. Нінель Новікова - [ 2019.02.12 15:44 ]
    Олександр Блок Демон (Переклад з рос. мови)

    Віддай свою душу гарячу,
    Не жив я – блукав між чужих…
    О, сон мій! Незвідане бачу
    В жагучих обіймах твоїх!

    У млості твоїй до нестями
    Нечувана туга весни,
    Що променем гріє ласкавим
    Тягуча, мов пісня зурни.

    В бузково-серпанкові ночі
    Приніс я на світло та звук
    Утомлені губи і очі
    Та пуги надломлених рук.

    В пожежі гірського смеркання,
    В розливі розгорнутих крил,
    З тобою, Тамаро, в коханні,
    Горішній я, зовсім без сил…

    І сниться – в далекім аулі,
    На вічному схилі гори,
    Тужливо до неба пурхнули
    Вже зайві тут складки чадри…

    Там стелиться в танці і плаче,
    Під стогін зурни молода…
    Хай скаче жених – не доскаче!
    Рука у чеченця тверда!

    12.02.2019

    Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

    ДЕМОН

    Прижмись ко мне крепче и ближе,
    Не жил я – блуждал средь чужих…
    О, сон мой! Я новое вижу
    В бреду поцелуев твоих!

    В томленьи твоём исступлённом
    Тоска небывалой весны
    Горит мне лучом отдалённым
    И тянется песней зурны.

    На дымно-лиловые горы
    Принёс я на луч и на звук
    Усталые губы и взоры
    И плети изломанных рук.

    И в горном закатном пожаре,
    В разливах синеющих крыл,
    С тобою, с мечтой о Тамаре,
    Я, горний, навеки без сил…

    И снится – в далёком ауле,
    У склона бессмертной горы,
    Тоскливо к нам в небо плеснули
    Ненужные складки чадры…

    Там стелется в пляске и плачет,
    Пыль вьётся и стонет зурна…
    Пусть скачет жених – не доскачет!
    Чеченская пуля верна.

    19.04.1910


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2019.02.12 15:17 ]
    Гармонія

    Гармонія не тільки милозвучність,
    взаємна відповідність всіх частин,
    вона – краса буття, найвища сутність,
    то досконалість, неповторний стиль!

    Це єдність протилежностей в природі,
    мов квітки маку ніжні пелюстки
    чи скрипки голос у вінку мелодій,
    зіркове небо в дзеркалі ріки.

    Гармонія життя – велика сила,
    вона, як хліб, усьому голова –
    людині кожній розправляє крила,
    як лик святий земного божества.

    Гармонія – то восьме чудо світу,
    то щастя пік і вища красота.
    Вона зорею всім звабливо світить,
    мета життя, найвища висота!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2019.02.12 11:15 ]
    Рудименти совковості
    Не суди, не знаючи нічого
    про людину і її діла,
    не висовуйсь всує вище Бога,
    бо не збувається хула.
    Не шукай крамоли, криміналу
    там, де апріорі їх нема.
    Зачекай! Розсіється помалу
    навколо невинного пітьма.
    Не сміши людей, розбивши лоба
    у молитві ідолу. Жадоба
    хаяти – то горе від ума...
    Зле ім'я не досягне узвишшя...
    Не одна гора родила мишу...
    І не все – тяп-ляп, аби скоріш.
    Не одна анафема ще діє.

    Омофором ще зійде Марія
    і тоді від сорому згориш.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Тетяна Левицька - [ 2019.02.12 08:45 ]
    Нічия
    (Автопереклад)

    Бевзь-король у шахрайки-тури
    Мед отрути вживає по крихточці.
    Вишні з'їли, мені ще до гри
    кісточки залишили у мисочці.

    Рокіровка... Зіграв... Нічия...
    Штамп вагання завірив, то де вони?
    Вільний він, я також - нічия,
    Тужать янголи, тішаться демони.

    Розплескалась образа міцна
    Гіркотою у грудях. Чи треба нам?
    Не було б ні тури, ні вина,
    Ніч не тліла б накуреним ладаном.

    Валідол, валер'яна, миш'як
    І безсоння - покутою грішника.
    А король, мабуть, дурень, ще б пак,
    Дзвони плачуть, віщують покійника.

    2019 р.

    Ничья

    Шут-король у плутовки-ладьи
    Сладкий яд принимает по горсточке.
    Съели вишни, июль позади,
    Мне остались вишневые косточки.

    Отыграл... Рокировка... Ничья...
    Все сомненья печатью заверены.
    Он свободен. Я тоже ничья.
    Тужат ангелы, празднуют демоны.

    Расплескалась обида в груди,
    Заспиртованной горечью...Надо ль нам?
    Если б не было черной ладьи,
    Ночь не тлела накуренным ладаном.

    Валидол... Валерьянка... Мышьяк...
    И косматая пытка-бессонница...
    А король, видно, вовсе дурак,
    Коль о нем плачет старая звонница.

    2009р.

    (Тетьяна Левицкая)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (7)


  41. Сонце Місяць - [ 2019.02.12 04:07 ]
    sci-fi
     
    З наказом згідно
    винищити зло
    що процвіло
    в землі завітній

    Військовий флот
    скеровує машини в
    зірками зшите
    ультрачорне скло

    Казкові шпилі
    мури & мости
    & за момент
    огневе божевілля

    Зірветься з висоти
    на щебінь пил &
    смерть





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  42. України Сокор - [ 2019.02.12 04:25 ]
    Житейская аллегория.
    В шторм, кипящих бурунов,
    Корабль мчит сильней ветров.
    На сине-желтых парусах,
    Вздымаясь в пенистых волнах.

    Сменяясь бури в грозный вал,
    Ночи и дни корабль мчал.
    Тридцать лет на Ост ведёт,
    Верный компас и эхолот.

    Лоцман, шкипер, капитаны
    Команду вводили в омбманы.
    Пытались курс изменить,
    Иль на мель корабль садить.

    Команда верна кораблю,
    Курс держали по рулю.
    Облачивши суть обмана,
    Лишали звания капитанов.

    И сейчас под звон хлопот,
    Когда война вовсю идёт,
    Под шумок на капитана,
    Рвутся - дельцы, шуты и профаны.

    Не зная сути корабля,
    Дотянуться б до руля.
    А там, Бог пошлет удачу,
    Кому нужно отдам здачу.

    А что народец корабля?
    Будет продана земля.
    Где же им припарковаться?
    На волне будут болтаться.

    Разве нам в первый раз,
    Пыль пускать прямо в глаз.
    Пока найдут глазные капли,
    Наступят вновь на теже грабли.
    2019, февраль.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2019.02.11 19:54 ]
    Вічність
    Крок - і вічність. Був - і вже нема,
    Епігони одягнуть у шати...
    Кажуть, що життя - лише обман,
    Нащо ж на надробках ставлять дати?

    Все що є - колись уже було,
    Все що буде - ехо і повтори.
    Універсум пише некролог
    Сі бемолем навскіс у мінорі.

    Кличе до молитви муедзин,
    Пастві піп втирається в довіру.
    З пекла шепіт, крапельки роси
    Ріжуть правдолюбом здерту шкіру.

    Всі гріхи невірам відпустив,
    Гробарі із ніг знімають кеди.
    Цвяхи вбито. Вишу на хресті.
    Ще живий. Та хочеться померти.

    11.02.2019р.



    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (3)


  44. Сонце Місяць - [ 2019.02.11 18:38 ]
    тріб’ют
     
    святковий вітрильник заходить у порт
    усякий портовий жебрак ~ поліглот
    & вірить у чесне жебрацтво

    & сходять матроси дивиться народ
    їх боцман у кнайпі жадає ряснот
    а стюард розмислює ось бергамот
    чому б його в чай не покласти

    стрункі офіцери ~ панянок ескорт
    хай кожен одружений ще й патріот
    є настрій зірвати славетний джекпот
    кінські перегони мажорний акорд
    леткий поцілунок на щастя

    ось фокусник ~ бистрий наперстковий спорт
    до ранку ніхто не вернеться на борт
    бо пітьма духмяна й запрагла пригод
    й пастки пропонують упасти

    & місяць кривий що в генделику чорт
    за душу дає пожовтілий банкнот
    & світ обертається ласий





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  45. Микола Дудар - [ 2019.02.11 17:44 ]
    Пишіть своїм будь з відкіля...
    Пора. Невже занурилась у наголос
    Довірливо до спасу із наївністю?

    …ЇЇ єство саме ж її і звабило
    Лишається почути лиш: - Бравісімо!

    Давайте відштовхнемо вже від Берега
    Човни такі давним-давно породжено
    Чекають на відплив до свого Березня
    Ген янголи з плеча злетіли Божого…

    Давайте підштовхнем, не все ще втрачено
    Зачаття у любові - сад для розквіту
    Ріка … ріка… ріка … навіщо плачемо?
    У нас на завтра бій, сьогодні розвідка…

    Лети голубко, слідом сизий голубе
    Пишіть листи, чекають дома звісточку
    В очах у мам і тат тривоги полум’я…
    А у садочку промінь ніжить квіточку…
    11-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  46. Олександр Олехо - [ 2019.02.11 10:13 ]
    * * *
    Мені так дивно: див нема.
    Святі з усмішкою печалі.
    Чернечі посох і сума
    на поміч духу в райські далі.
    Життя – предтеча? Ява – сон?
    Дощі холодні, зорепади…
    Душа відступника – притон
    і не знаходить він відради.

    Немов заховані в кулак,
    і мла, і світло завше поруч.
    Дві сторони – один п’ятак.
    Між ними ранок, мрії обруч.
    І ми затиснуті у час,
    неначе слово в лоні речень.
    Біжить рядок і гонить нас
    шляхами віри, ваг і зречень…

    02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  47. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.11 10:55 ]
    Хтось казку бачить
    Хустка зелена,
    Блакитні квіти,
    Там біля стежки
    Хтось її кинув.

    Може то килим
    З трави-барвінку
    М"який та ніжний
    Лежить у лісі?

    В широкім лузі
    Між осокою
    Та й незабудка
    Росте високо.

    Крихітна квітка -
    Неба краплинка
    Сяє, мов зірка
    Там біля вільхи.

    Що свої ноги
    Все життя мочить,
    Любить вологу
    Та дощу хоче.

    І дика м"ята
    Там недалечко
    Так дивно пахне,
    Тривожить серце.

    Хтось казку бачить,
    Природи диво,
    Інший байдуже
    Проходить мимо.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Деркач - [ 2019.02.11 06:46 ]
    Визбируючи каміння
    Полегшає великому поету.
    Усе мале тікає у кущі.
    Сатирою опльовані сонети
    про насолоду, пахощі, дощі.

    Усім відомо – ідолу не вперше
    у люди вилізати із пітьми,
    а де йому помовчати найлегше,
    метає блискавиці і громи.

    Являючи себе між голосистих,
    я ці ази вивчаю на зубок
    і відрізняю мите і нечисте,
    аби й самому викласти урок.

    Далеко ще до ліри і до музи,
    коли Дніпро і стогне, і реве...
    Єднаються «орли» і боягузи,
    аби у бучі коцати нове.

    Поезія вимахує косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не чіпляє ні її краса,
    ні туга за вечірньої імлою...

    Хай блекота умиється й росою,
    та це не Божа, а гірка роса.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  49. Віктор Кучерук - [ 2019.02.11 06:09 ]
    * * *
    Ані глибокої образи,
    Ні гніву чорного в душі, –
    Хоч ти уже чотири рази
    Кляла моїх товаришів
    За те, що сміло йшли до хати,
    Як це бувало перед тим,
    Коли слідів патріархату
    Позбувсь розгублено мій дім.
    Тоді і жарти, й суперечки,
    Й цілодобову метушню
    І чуло, й бачило містечко,
    Позбавившись раптово сну.
    Бо дуже гучно співчували,
    Як зупинялись на нічліг,
    Мені безхатченки з вокзалів
    І ти – не схожа ще на них.
    Звідкіль і з ким прийшла до мене –
    Нікому вже не відповім,
    Бо пив і їв, і теревенив,
    Та щиро дякував усім.
    Вже потім зирив так у вічі,
    Що бачив закутки єства,
    І серця звуки таємниче
    В жазі ладналися в слова.
    І хоч звучали сумовито
    Та не упевнено вони,
    Я знав, що буду знову жити
    Тим, чим знедавна тільки снив.
    Отож ніякої образи
    Нема на тебе у душі
    За те, що вже чотири рази
    Ти гониш геть товаришів.
    10.02.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.11 01:02 ]
    Графомани в пеклі
    Та нехай вони, як знають,
    Із трусів повистрибають,
    Нам – своє робить.
    Дуркачів, Шуськів – до ями,
    Всіх у ями, всіх у ями
    Будем, будем бить.

    Знову віршик-одноденку
    Пише даун Василенко –
    Плюнь, і розітри.
    Чорт узяв його до пекла,
    В задницю смоли запекло
    Влив аж літрів три!

    Репетують, небораки,
    Всіх поставили їх раком
    І щосили б`ють!
    Бо образили, невдахи,
    Нашого святого птаха –
    Ось у чому суть!

    10.02.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1460