ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2017.12.12 21:06
У найтемніші
моторошні ночі
пригадуються найясніші
дні
які й раніше
снилися мені
у далині
жіночі

Олександр Сушко
2017.12.12 17:36
Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
Штовхає в спину у зірках барило.
- Давай, братва, хутчій окопи рий!
У результаті - хрест, вінок, могила.

Для степу роблять бронекатери,
Гармати облаштовують на щуки.
Гей, налітай! Цукерочку бери!

Іван Потьомкін
2017.12.12 17:31
Кажется, в начале весны 2002 года по израильскому радио “РЭКА” передавали интервью с известным польским режиссером Ежы Хофманом. Речь зашла и о его новом фильме “Огнем и мечом”. Мастер заговорил не сразу, будто что-то мешало ему. – Я посвятил его моей до

Олександр Сушко
2017.12.12 17:20
Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
Умочаю перо у старенький калам:
Обирають нового халіфа.

Попередні герої дрімають в кутку.
Нова іграшка. Вельми цікава.
Прилетів генецвале на цицю м’яку,

Олександр Сушко
2017.12.12 17:16
На баобабі світом нудить шпак.
Під ним гарчать від люті кілька бестій.
Гризуть левиці антилопі карк,
А я живу у їхній жовтій шерсті.

Тут затишно. І ворогів нема,
Жую усмак дебелу волосину.
Кохання – море, бо самичок тьма,

Анонім Я Саландяк
2017.12.12 14:09
Космос (для фейсбука) 12.5 (роздуми невігласа) Теорія (ідея) реальності... ... хай так: або, лише, сама субстанція (так звана матерія), або, вже, - субстанція, простір та ідея. Перший варіант іншому не суперечить, бо – всі три поняття могли б мі

Домінік Арфіст
2017.12.12 13:56
є у Саваофа – арфа і голгофа…

1
на землю лягаю… не ниць – горілиць…
а там – журавлі … я гукаю… гукаю…
на кого чекаю? у чому я каюсь?
скрижалі Твої кам’яні – спотикаюсь…

Сергій Гупало
2017.12.12 10:15
Мистецтво – ліки, – думка серце крає.
Важке життя моє осяяв чемний план.
До музи йду аж ген, до виднокраю.
Чи пан тепер я? А чи просто графоман?

Багато маю хутірців і станцій.
Не йду між крапельками – через ріки йду.
Я знаю більше станцій, н

Олексій Кацай
2017.12.12 06:10
Заблукавши в часу океані
і безмежних світлових роках,
я живу в свинцевому тумані
на летючих ртутних островах
досі невідкритої планети,
вдалині від різнобарв’я стріх,
космодромів, бань і мінаретів.
Вдалині від спогадів твоїх.

Світлана Майя Залізняк
2017.12.11 23:17
А домінанта котячих -
вгризтися в горло чи бока.
Лисці смугастенький м'ячик
любо котити... й навтьоки...

Шерсть облизати - і ніжно
муркнути просьбу край тину.
Сила несе центробіжна

Мирослава Шевченко
2017.12.11 23:03
Стліває тихо на світанні
Далеке сяйво зір останніх...
Серед розкиданих світів
Я не знайшов свого пристанку
І в самоті блукав до ранку,
І пове

Олександр Сушко
2017.12.11 17:43
Я - скалозуб. Весела птаха.
Усяке скаче з-під пера.
Пішов на фронт - вернувсь без даху:
Життя людське не сміх - жура.

Щасливих мало в морі хворих.
Той - одинокий, той - сліпий.
А дзвони вперто б'ють на сполох:

Ігор Шоха
2017.12.11 16:23
Погоду роблять мороз-енк-и,
аж репає моя земля:
ті самі «антитимошенки»
і «противсіхи»-одноденки
пандороящика кремля.

***
Нувориші – і ґазди, і ґаздині

Олександр Сушко
2017.12.11 16:00
Гризуться пси. Вояки терті.
Уміють вкласти у гроби.
Ми ж - пішаки на дошці смерті,
Усі заляжем під горби.

"Вперед!", "Ура!" , "Ату!" і "Слава!"
Ревуть розчахнуті роти.
А я кажу, що ця потрава

Олександра Христич
2017.12.11 14:58
Прийшла зима у місто,
Перемела шляхи.
Тепер все біле чисте,
Засніжені дахи.

Хурделиця пустує,
Гойдає ліхтарі.
Сьогодні заночує

Маркіяна Рай
2017.12.11 14:11
Білим маревом вкрита дорога -
То не сніг, - то моя душа.
Я стелюсь навпростець до Бога,
Щоб ласкаво мене втішав.

Ох, сьогодні я геть охляла.
Лей, лей, лей, лиш би хто не взрів.
По мені чиясь ніжка гуляла,

Микола Соболь
2017.12.11 09:19
Пошили біле чорними нитками.
Не прижилося. Неугодне Богу.
Лишило у душі глибокі шрами
На до і після зломлену дорогу.
До надвечір’я ще не били дзвони,
Омило хмари красною зорею.
Ішли на Київ москалів загони…
Святою українською землею.

Олександр Сушко
2017.12.11 07:03
Глибочінь

Іду в офензиву.
Маркітні песиголовці
Здирають шагрань зі своїх думок.

Кучуру тут немає місця:
Його шия не пристосована до вирла,

Сонце Місяць
2017.12.11 06:02
Примітивний такий наїв
чиркати запальничкою
черкати рядки за
стійкою будь-яким
час у відставку
ранкова злива
стерті кути
розплетене сяйво

Ярослав Чорногуз
2017.12.11 04:08
Минулася любов, мов листя облетіло
Із дерева жаги, не збуджує мене.
Вуста мої байдужі, не шепочуть: «Мила,
Яви мені, благаю, личенько ясне!»

Для тебе я чужий. І став таким тоді ще,
Відколи уколов пером твоє єство.
І істина із гір співала птахом в

Володимир Бойко
2017.12.10 23:37
Коли ти справжня є людина,
Роби добро для України.
Як чиниш ти народу шкоду,
То ти є нелюд і скотина.

Ти будь Вкраїни патріотом,
Та мудрим, а не ідіотом.
Роби добро і радість людям –

Олександр Сушко
2017.12.10 22:51
Ох, і надудлився вина!
Аж пити вже не хочу!
Стрічає, начебто, жона,
Пригледівсь – потороча.

Шерепа сварить рогачем,
Наводить, мабуть, порчу.
У шпарці шкрябаю ключем –

Ольга Паучек
2017.12.10 21:22
Сон в отчому домі,
У батьківській хаті
Зірково-прозорий,
Казково-багатий...

Дитинство солодке
Озветься луною
Тривоги розтануть

Ігор Шоха
2017.12.10 20:11
Хто не трудиться, той – п’є.
А куди діватись?
Все людині Бог дає,
особливо не своє
їсти і …сміятись.

***
Научене – терте,

Сергій Гупало
2017.12.10 17:55
Відшукалося щастя нарешті. Це втіха моя.
Не хвалюся, а тільки відверто зізнатися хочу.
Я теперечки – в рідних, як диво небесне, краях,
Де усі негаразди – не факт, а лише потороча.

Олександр Сушко
2017.12.10 16:09
Хотів народитися жінкою,
Красою світити у світ.
Але майталаю ширінкою,
Ковтаю розбавлений спирт.

Життя – пріла, кручена путанка,
А хочу тепла для душі.
Аби цілували у пуп’янка,

Кристіан Грей
2017.12.10 15:25
графоманів лютих зграя -
може - двісті може - сто
я нікого не читаю
і мене також ніхто


10.12.17

Світлана Майя Залізняк
2017.12.10 14:02
Маленькі радощі мегажиття.
Утіхи зримі: полотно, хлібина.
Плин буйних наративів - йди, затям...
Чийсь ідол ошкіряється звірино.

Вальяжний лев загарбає пісок.
Відмовлять у любові, славі, ніші.
Зросте в сопрано юнки голосок.

Ірина Вовк
2017.12.10 13:31
Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
Книга Пам’яті відкрита – музика відтіль...

Стогне вітер, сипле „градом” – музика Гранад...
Дай в землянці поруч сяду, друже-снігопад...

„Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – не дрімає ґрот.
Снить земля, снігами вкрита

Ярослав Чорногуз
2017.12.09 22:24
Це клоччя сивого туману
Зимовий вкрило сад немов.
У нім, як привид, я розтану,
І вирину зненацька знов.

Та поки вирину – вдихаю
Печаль цю сиву, що плете
Химери світлі в темнім гаю –

Світлана Майя Залізняк
2017.12.09 22:20
Цяцьки, щаблі, шаблюки - для живих.
В чистилищі свідоме за...вми...рає...
Обходжу дим, брикетики халви.
Стаю у чергу мовчазливу скраю.

Нема кишень у трун, паїв - катма.
Не сняться мертвим танці, секс, дебати.
Люд фільтрували сифіліс, чума...

Олександр Сушко
2017.12.09 19:54
Ти не друг! Шуруй із хати!
Пляшки й грошей ніц нема.
А горлянка сухувата,
І будунище дійма.

Вчора виссали получку,
Спиртували борлаки.
А сьогодні - пес-вонючка,

Юрій Строкань
2017.12.09 19:13
Якось на поетичному вечорі зібрались лише поети і вахтерка тьотя Ліда.
Обіцяли прийти багато друзів, чекали навіть на фотографа,
Але той не зміг, бо працював на весіллі відомих програмістів.
Нічого не поробиш, довелося читати один одному, плескати,

Лесь Українець
2017.12.09 18:37
Не дарма нас Бог карає,
Мукою гартує:
Поодинці в ріднім краї
Ми не запануєм.

Товариство! Об'єднаймось
України ради,
Не сварімося, не лаймось -

Анонім Я Саландяк
2017.12.09 17:10
Космос (для фейсбука) 12.5 (роздуми невігласа) 4. Теорія (ідея) реальності ... квантова механіка... ... Олександр Чірцов*: Інтерференція та дифракція... людини... Студент: ... чи існує яке-небуть обмеження маси частки?... Олександр Чірц

Любов Бенедишин
2017.12.09 17:09
Січень із-за обрію сурмить:
Обіцяє сніг і насолоду…
Надзвичайні витівки зими –
Перепади настрою й погоди.

Морозець погрався днем – і зник.
Скрізь: калюж озерця каламутні.
І напіврозталий сніговик
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Влад Войтич
2017.12.12

Сокор Сокор
2017.12.07

Валентин Коллар
2017.12.06

Анна Львова
2017.12.05

Ілейко Василь Муххабі
2017.12.02

Сергій Волинський
2017.11.23

Ярина Боярська
2017.11.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2017.12.12 22:59 ]
    Гарантії безпеки і гармонії

    Озвися, Боже праведний, благаю!
    Раніше простір Ти давав мені.
    Допоможи, бо Ти всесильний, знаю,
    здобути перемогу в цій війні.

    Сини людські, чому такі лукаві,
    чом хугу любите ви так і метушню?
    В ганьбі допоки буде Божа слава
    і доки буде попит на брехню?

    Не гнівайтесь – не будете й грішити,
    віддайте правді дань і все мине.
    Утіштеся, не треба так спішити,
    Всевишній всіх почує, вас й мене.

    Господній лик Він свій нам знову явить,
    покаже благо – Правду і Любов.
    Усім вони на білім світі правлять,
    а ми відчуємо і плоть його, і кров.

    У кожного проснеться мир і віра,
    Творець вдихне нам радість у серця
    і спокій пануватиме над миром.
    Не буде благодаті тій кінця!

    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  2. Влад Войтич - [ 2017.12.12 21:45 ]
    різне...
    важко писати верлібри -
    легше ліпити зі снігу.
    плачуть безхатьки безхлібні...
    квітку зірви на потіху.

    війни, рови, сиротинці,
    день догорає як свічка.
    в торбі – нехитрі гостинці...
    рими, співальниці, вічка.

    дощ, а чи сніг – неважливо,
    інше ціную – не впасти б…
    сиплять у діжницю мливо
    юрми крутих, різномастих…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2017.12.12 21:35 ]
    Орієнтир
    У найтемніші
    моторошні ночі
    пригадуються найясніші
    дні
    які й раніше
    снилися мені
    у далині
    жіночі
    рідні очі
    світилися
    як дві ясні зорі
    що кликали
    манили
    чарували
    і як тоді бувало
    цього мало
    і як багато аж о цій порі.

                                          12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  4. Влад Войтич - [ 2017.12.12 21:13 ]
    про суще
    вірю, чекаю,лукавлю...
    люди, слюда, блискавиці.
    від підлабузника – кава
    хтивій, пихатій левиці

    муркне котяче хитрюга
    (блазня боятися треба)
    не попектися б удруге –
    думка вціліла би, ребра…

    ветхі ряди чи рядочки
    вправно виписує Леля.
    пару курчат біля квочки,
    в Зої – масні акварелі…

    так і живемо не жарко,
    спокій лишаєм на лавці.
    від злиднів рятують казкарку
    Абукасимові капці…



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  5. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:26 ]
    Із полином світанку смак

    Із полином світанку смак,
    На небі сонце не яскраве,
    Тобі без мене все не так,
    І від сльози солона кава.

    Мені без тебе лиш нудьга,
    Крізь зайві усмішки й розмови,
    Та децибелами шуга,
    Вітрисько вийшовши на лови.

    Розлука наша може біль,
    А може скорий порятунок,
    На рану висипана сіль,
    Чи з диких трав цілющий трунок.

    Сховає час в старий альбом,
    Переболіле – не забуте,
    І до розлуки ланцюгом,
    Кохання долею прикуте.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:07 ]
    На Святки вечір...

    На Святки вечір тихий
    У променях зірок,
    На річки срібну кригу
    Ледь падає сніжок.

    З морозу –в теплу хату,
    Тріщить в печі вогонь,
    Чай з чебрецю та м'яти,
    Візьми з моїх долонь.

    Прозорі свічі тануть,
    Святковий тане час,
    І спогадами стануть,
    Хвилини ці для нас.

    Коли Різдвяний вечір
    На білім полотні,
    Околиця містечка
    Бринить десь вдалині.

    Навколо тільки тиша,
    Вогонь в печі тріщить,
    Кохання повість пише,
    Для двох чарівна мить!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:50 ]
    Очікування
    Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
    Штовхає в спину у зірках барило.
    - Давай, братва, хутчій окопи рий!
    У результаті - хрест, вінок, могила.

    Для степу роблять бронекатери,
    Гармати облаштовують на щуки.
    Гей, налітай! Цукерочку бери!
    Бабло дурне тече плюгавцю в руки.

    Ще рік чи два - і вирій, благодать,
    Торби знесуть підручні до кордону.
    Слуга народу! А насправді - тать.
    У рейвасі вхопив собі корону.

    Прокинувся. Доокола сади,
    Цвіте айва, гарчить людва "щаслива".
    Загнали в гроб. Всміхаються кати.
    Але живу в очікуванні дива.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:55 ]
    Тьху!
    Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
    Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
    Умочаю перо у старенький калам:
    Обирають нового халіфа.

    Попередні герої дрімають в кутку.
    Нова іграшка. Вельми цікава.
    Прилетів генецвале на цицю м’яку,
    Вдома ж - клітка чекає іржава.

    Гей, козаче, дивися – парує рілля,
    Не встигає вбирати гаряче.
    Та не мудрість шугає хлопу під бриля –
    В пащу тигру засовує пальчик.

    А он там – у тіні – майталає коса.
    В черзі довго, протерлись підкови.
    Мудрий Мойшо, ходімо, вшануєм Пейсах,
    Помолімося щиро Єгові.

    Бачу шал і гризню. Обривають чуби,
    Рим палає, втішаються готи…
    Тьху, привиділось. Краще б учора не пив.
    Все, пора. Треба йти на роботу.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:11 ]
    Леви та блохи
    На баобабі світом нудить шпак.
    Під ним гарчать від люті кілька бестій.
    Гризуть левиці антилопі карк,
    А я живу у їхній жовтій шерсті.

    Тут затишно. І ворогів нема,
    Жую усмак дебелу волосину.
    Кохання – море, бо самичок тьма,
    Дрімаю на хребті, чи під коліном.

    Не тільки леви моцні й вельми злі.
    Людина є. Жорстока і несита.
    Конвульсії здригають пазурі,
    На шкурі розцвіли криваві квіти.

    Підстрелено кошицю, подиха.
    Собака учепилася за лапу.
    Перестрибнула на Рябка блоха,
    А за нагоди - скочить і на шкапу.

    Намудрував? Зіграю в піддавки,
    Фінальна сцена просить епілога:
    Нехай себе шматують хижаки,
    І хай живуть і процвітають блохи.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2017.12.12 15:21 ]
    Найбагатшому із царів

    Коли народ благословляєш свій,
    коли ним правиш непомірно строго,
    хоч інколи відринь од власних мрій
    і на хвилинку пригадай про Бога.

    Щоб не тікати, мов тоді Давид
    від сина рідного свого, Авесалома,
    тяжких як непомірна кількість бід
    людей підніме й пожене із дому.

    Згадай Всевишнього, його могутній щит,
    коли все тягнеш і ховаєш всує,
    бо час відкриє всім, що ти бандит,
    й Господь тобі спасіння не дарує.

    Шубовснеш в пекло, любий, так і знай,
    а за тобою полетить і свита.
    Волати будеш довго – Досить, край!..
    Получиш сповна в зуби й по ланітам.

    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Верста - [ 2017.12.12 14:30 ]
    Мельпомена
    Німа вистава, ролі всі відомо.
    Антракт. Завіса. Я ступаю крок.
    Ця маска не дістанеться нікому,
    Осипиться крізь пальці наш пісок.

    О музо! Драма ця нам так знайома,
    Заплутаний життя увесь клубок,
    Твою цілую я святу корону,
    Та відлітаю у новий листок.

    Чи справді ти зумієш врятувати?
    Погубиш серце вихором подій,
    Можливо слово зможе дарувати.

    Ще сотні намальованих надій.
    Хтозна. Тепер бажаю скуштувати,
    Отрути приготований напій.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 18.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Володимир Верста - [ 2017.12.12 14:07 ]
    Калліопа
    Моя принцесо, слів моїх богине.
    Володарко граційної краси.
    Тобою марю і до тебе лину,
    Міняючи епохи та часи.

    Незримо в бій, затоптану долину.
    Мене з собою вітром пронеси
    Дорогою, крізь простір часоплину.
    Всі спогади примарно воскреси.

    Даруй знання забутих вже імперій.
    Та покажи у відблиску меча
    Ті сокровення схованих містерій.

    Що тліють як остання ця свіча,
    Згоряє словом сіро на папері,
    І осідає на моїх плечах.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 15.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Домінік Арфіст - [ 2017.12.12 13:01 ]
    псалом
    _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…

    1
    на землю лягаю… не ниць – горілиць…
    а там – журавлі … я гукаю… гукаю…
    на кого чекаю? у чому я каюсь?
    скрижалі Твої кам’яні – спотикаюсь…

    від Твоєї пісні мені в тілі тісно…
    а від Твого слова меркне моя мова…
    сповнене по вінця серце псалмоспівця…
    сповнене журбою-смутком – за Тобою…

    2
    за порохом – порох… за ворогом – ворог…
    проститись… простити… у світ відпустити
    радіти… ридати... самотньо ставати
    пустим і порожнім – гладущиком Божим
    гудіти… гукати…
    кати і гекати…
    гукати… гукати…

    3
    торговці і торгаші…
    гонителі і гонитва…
    пощо у світі вірші
    якщо вони не молитва?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (5)


  14. Козак Дума - [ 2017.12.12 13:40 ]
    Земним царям

    Царі земні – прийдіть до тями,
    згадайте настанови Божі.
    Навіщо Він відкрив вам брами,
    щоб ви ламали огорожі?

    Щоб намагалися піднятись
    над миром навіть вище Бога?
    Ви перестали вже боятись,
    але в пітьмі ваша дорога…

    Навіщо плетете інтриги,
    вганяєте у рабство люд,
    куєте все нові вериги
    і плодите нових Іуд?

    Служіть Всевишньому зі страхом,
    шануйте Сина і Отця!
    Лиш так не станете ви прахом,
    спасете душі і серця.

    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.12.12 12:31 ]
    Благодать
    Блажен, хто раду нечестивих оминає
    і не стовбичить в грішних на шляху,
    не почувається своїм у їхній зграї
    і не наслідує їх жадність та пиху.

    Блажен, хто Господа прийняв усі закони,
    з Творцем хто проживає ночі й дні.
    На біле чорне хто не скаже чи червоне,
    не зрадить Бога навіть уві сні.

    Він стане деревом, що виросте в оазі,
    в достатку маючи і сонця, і води,
    розквітне й зеленітиме наразі,
    багаті згодом принесе плоди.

    А нечестивці неодмінно згинуть,
    розвіє вітер тих лукавих прах.
    Дорогу праведних незгоди не поглинуть,
    любов їх, віра житимуть в віках.

    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Гупало - [ 2017.12.12 10:46 ]
    * * *
    Мистецтво – ліки, – думка серце крає.
    Важке життя моє осяяв чемний план.
    До музи йду аж ген, до виднокраю.
    Чи пан тепер я? А чи просто графоман?

    Багато маю хутірців і станцій.
    Не йду між крапельками – через ріки йду.
    Я знаю більше станцій, ніж інстанцій.
    А мій колега гордий – дмухає в дуду.

    Його життя – також приворожило.
    Він зачарований, як дуб, в лайні стоїть…
    Таку ось кров козацькі мають жили:
    Коли біда, пускати бульки з мила,
    Хоча би так ударити своїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  17. Василь Мартинюк - [ 2017.12.12 09:48 ]
    А я ще марю…

    Наші дні за небокраєм
    Вже хтось відміряв.
    Мене ти більше не кохаєш
    А я не вірю.

    Те наше літо вдалині
    Мов дивна казка.
    І кожен день тепер мені
    Як Божа ласка.

    Ще серце спомин береже
    Окуте в смуток.
    Але минулого уже
    Нам не вернути.

    Туман у далину пливе
    І небо хмарить.
    Кохання вже не оживе
    А я ще марю…

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Олексій Кацай - [ 2017.12.12 06:11 ]
    Летючі острови
    1

    Заблукавши в часу океані
    і безмежних світлових роках,
    я живу в свинцевому тумані
    на летючих ртутних островах
    досі невідкритої планети,
    вдалині від різнобарв’я стріх,
    космодромів, бань і мінаретів.
    Вдалині від спогадів твоїх.

    Тут усе якесь до біса блякле,
    навіть якщо флаєру крилом
    розгорнути хмар металолом
    і торкнутися світила краплі,
    раптом ставши ранку джерелом.

    Бо в припою ранок потопає,
    оловом гойдається довкіл:
    в нього угрузає, опливає,
    непокора кольорів і крил.
    І на це тут ради вже немає.

    Без вогнів сигнальних, без наснаги,
    линуть островів архіпелаги
    у сталеве, сіре та сире,
    й тіней лиш виломлюють зигзаги.
    Через це я і прошу тебе:
    тіням ти не приділяй уваги.
    Не чекай, не пам’ятай мене…

    2

    Дочекаюсь, чуєш, дочекаюсь!..
    Хай цей всесвіт часом відгорить!
    Простором на згарі спам’ятаюсь,
    поки він зірками двиготить.

    Океану вранішні атоли
    в пломенистій піні сновидінь
    враз почнуть, звернувши обрій в коло,
    стягувати в точку далечінь.

    Вистрелять собою крізь парсеки.
    Полетять крізь металеву млу.
    Раптом заклекоче десь лелека
    й хмаровищ озвучить таїну.

    І до тебе блискавка озветься,
    і руками сплетемося ми…
    Лиш атол кораловий гойднеться,
    як на нього ляжеш ти грудьми.

    Виберешся. А летючі скелі
    відіпхнеш з припою у прибій…
    Тільки світлотіней каруселі
    огорнуть нас на землі хиткій.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  19. Мірлан Байимбєков - [ 2017.12.12 01:01 ]
    Роздуми
    Отримати тіло — не значить отримати душу.
    Я обіцянок своїх не порушу.
    Отримати тіло порожнє без тої душі
    Що так любить мої вірші...
    Не треба...
    Кохати нестримно- не значить бути коханим.
    Най ти будеш найкращим у світі, старанним -
    Можливо, не зможеш запалити вогонь
    У серці,душі...дотик долонь...
    Forever...
    Життя є бентежне,як не крути.
    Мене заспокоїти можеш лиш Ти.
    Без тебе не так все й дратує.
    Без тебе кожна людина нервує.
    На небі...
    Можливо буду щасливим,
    Коли для тебе буду я особливим...
    Єдиним...
    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Максим Доброгорський - [ 2017.12.12 00:52 ]
    ***
    Хтось пройшов біля дверей,
    надворі пташка проспівала.
    Зникала тиша безсонних ночей
    Десь за стінами світало…

    Вже не кричить і не волає
    і голову не здавлює в тиски
    Та тиша що мене чекає
    Щоб безумства навести мазки.

    Щоночі я вільний, щоночі я раб
    Ніхто не наказує і не неволить
    Зі своєю свободою я сам на сам
    І лиш вона мене з розуми зводить.

    Вогні сотворіння, сніги забуття,
    Порядок з Хаосом змішались в екстазі
    В мені безкінечна Священна війна!
    Яка назавжди застигла у часі…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.11 23:46 ]
    Прозоро
    1

    А домінанта котячих -
    вгризтися в горло чи бока.
    Лисці смугастенький м'ячик
    любо котити... й навтьоки...

    Шерсть облизати - і ніжно
    муркнути просьбу край тину.
    Сила несе центробіжна
    Лев'ячу кожну клітину.

    Війни - за овидом, гаєм.
    Чортополохи... осоти...
    Лев у стрибку помирає -
    щоб відродитися всоте.

    Вдача найліпша - лисича.
    З нею - цирульні, аптеки...
    Парка, знай, ниточку смиче.
    Вівці тремтять - небезпека.

    2

    Кольору судної ночі
    хамелеони й гадюки.
    Бути камінною хочу
    в літній Одесі край Дюка.

    Ні, не сьогодні... колись це...
    Втілення буде - я вірю.
    Любо маляті в колисці:
    Одаль вампіри та звірі...

    Ділять вовчиська толоки.
    Ліпить вареник Ерато.
    Позамовкали пророки.
    Всюди слизькенько, зубато.

    Мегаарени, пунктири...
    Чіткості хочу, безпеки.
    Сенс поділивсь на чотири.
    А до розвою - далеко.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  22. Мирослава Шевченко - [ 2017.12.11 23:50 ]
    ***
    Стліває тихо на світанні
    Далеке сяйво зір останніх...
    Серед розкиданих світів
    Я не знайшов свого пристанку
    І в самоті блукав до ранку,
    І повернутися не вмів.
    Печаль мою здолала душу,
    І сам собі тоді сказав:
    "Свій біль в зірках сховать я мушу"
    Вони мовчать і я мовчав...

    Прилинь, о музико чудова,
    В погасле серце хоч на мить.
    В твоїх очах, в очах, сліз повних,
    Незгасне полум’я горить,
    Холодну враз розіб’є тишу.
    Я в ній свій біль і сум полишу
    І на відлуння полечу...
    Від снів розпачливих тікаю,
    І давній сум, що в них зникає,
    Запалить десь надій свічу.

    2017 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 17:40 ]
    Без скрипки
    Я - скалозуб. Весела птаха.
    Усяке скаче з-під пера.
    Пішов на фронт - вернувсь без даху:
    Життя людське не сміх - жура.

    Щасливих мало в морі хворих.
    Той - одинокий, той - сліпий.
    А дзвони вперто б'ють на сполох:
    На сході пекло, чорторий.

    Вбрання землисте, колір хакі.
    Пожива - спирт і цигарки.
    В гаях - окопи, гільзи, танки,
    Той - без ноги, той - без руки...

    І не затулишся від горя,
    Вдихаю сморід і дими.
    А люд саджає бараболю
    Посеред рейваху й чуми.

    Лящать над вухом зуби з криці,
    А зір прикутий до могил.
    Полопалися струни в скрипці,
    І деко луснуло навпіл.

    Нема кінця кривавій бані.
    Кислиці - ось й усі плоди.
    І що - співати про кохання
    Та про осонцені сади?

    В струмку життя занадто мілко,
    Братів ховаю під траву.
    Позичте, друзі, хоч сопілку,
    Можливо, я ще оживу.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Шоха - [ 2017.12.11 16:45 ]
    Висівки раціонального зерна
    ***
    Погоду роблять мороз-енк-и,
    аж репає моя земля:
    ті самі «антитимошенки»
    і «противсіхи»-одноденки
    пандороящика кремля.

    ***
    Нувориші – і ґазди, і ґаздині
    допалися ділити не своє,
    а Боже, і державне, і моє...
    Якщо воно гниле усередині,
    у владі - остаточно погниє.

    ***
    Європою наїлися сьогодні.
    У Азії - позаторішній рай.
    Америка охмурює Китай.
    Куди усі охайні і достойні,
    туди і ми. А гнані і голодні –
    у Грузію-Корею. О, вай-вай!

    ***
    Які ми одинакові? До мрії
    і до мети віками ідемо.
    Росія уповає на Батия,
    а Україна має майже Вія...
    Усі його «рошеники» їмо.

    ***
    Ми не воювали, і віками
    ратаї ішли у вояжі.
    У освіті ще немає тями
    чванитись дідами-батирями
    і дітей виховують чужі.

    ***
    Язик і мова дуже схожі,
    але віки у боротьбі.
    Два рази я людина! Боже,
    а мова нелюда поможе
    людину чути у собі?

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  25. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 16:57 ]
    Кінець світу
    Гризуться пси. Вояки терті.
    Уміють вкласти у гроби.
    Ми ж - пішаки на дошці смерті,
    Усі заляжем під горби.

    "Вперед!", "Ура!" , "Ату!" і "Слава!"
    Ревуть розчахнуті роти.
    А я кажу, що ця потрава
    Завжди приводить до біди.

    Женуть скотину до забою,
    По шкурі хлещуть батоги.
    Хотілось миру, супокою,
    Але спокутую гріхи.

    Щоденно хлипи, труп'я, тризна,
    Летять прокльони з пекла ввись.
    Помри за рідних! За Отчизну!
    За владу скурвлену загнись!

    Гребуть народ у братські скирти,
    Там будем скоро ти і я.
    А мій сусіда хоче жити,
    А не згоріти у боях.

    Прямою вцілено по схрону,
    Забрав до себе душу Біг.
    Пора ударити у дзвони:
    Ідуть померлі до живих.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  26. Володимир Верста - [ 2017.12.11 15:11 ]
    Евтерпа
    Веди мене через п'янку оману,
    Жагучими стежками насолоди,
    Де у полях квітучого дурману,
    Гартуються у римах епізоди.

    Пливуть по акварелі між туману,
    Долаючи магічні перешкоди,
    Де в просторі палкого океану,
    Лунають дивовижні хороводи.

    І час нам тане наче в задзеркаллі,
    Зловити мить тут майже неможливо,
    Немовби залишаємось в проваллі.

    Танцюємо з тобою тут бурхливо,
    Посеред снів ми линемо дедалі,
    Моя богине - летимо грайливо.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 29.05.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Володимир Верста - [ 2017.12.11 15:17 ]
    Ерато
    Богине слів, осяяних любов'ю,
    Тобі я поклоняюсь кожен день,
    В Парнасі загоряються іскрою,
    Твої дари окрилених натхнень.

    Ввійдуть у вічність чорною сльозою,
    Пролинуть тихо, десь поміж пісень,
    В полях широких заростуть кінзою,
    Та в серце траплять де свята мішень.

    Поезія розпалює багаття,
    Дарує сотні Вічних божевіль,
    Для кого дар, для когоcь це прокляття.

    Лишає в серці лиш отруйний хміль,
    Та розцвітає мов святе латаття,
    Що розбиває на частинки біль.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 12.04.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Олександра Христич - [ 2017.12.11 14:19 ]
    Свято наближається

    Прийшла зима у місто,
    Перемела шляхи.
    Тепер все біле чисте,
    Засніжені дахи.

    Хурделиця пустує,
    Гойдає ліхтарі.
    Сьогодні заночує
    У нашому дворі.

    Взяла нову перину,
    Легенькі подушки.
    Принадну скатертину,
    Пошила кожушки.

    Гаптує наодинці
    Мереживо на склі.
    Солодкі сни - гостинці,
    Подивляться малі.

    Мандрує сніговиця,
    В імлі зника танок.
    Тримає у правиці
    Щасливий Дзень-дзвінок .

    10122017
    НЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Маркіяна Рай - [ 2017.12.11 14:46 ]
    Білим маревом вкрита
    Білим маревом вкрита дорога -
    То не сніг, - то моя душа.
    Я стелюсь навпростець до Бога,
    Щоб ласкаво мене втішав.

    Ох, сьогодні я геть охляла.
    Лей, лей, лей, лиш би хто не взрів.
    По мені чиясь ніжка гуляла,
    Що аж зранений дух осів.

    І хрустіла моя серцевина,
    І спускала морозний сік -
    По людині ступала людина,
    Наче світ їх обох прирік!

    І одній було сиро і жаско,
    Іншій - слизько було спішачи.
    Вже оклякнувши мовлю: будь ласка,
    Тільки ніжок не намочи!

    03/12/17


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  30. Микола Соболь - [ 2017.12.11 09:41 ]
    Не прижилося
    Пошили біле чорними нитками.
    Не прижилося. Неугодне Богу.
    Лишило у душі глибокі шрами
    На до і після зломлену дорогу.
    До надвечір’я ще не били дзвони,
    Омило хмари красною зорею.
    Ішли на Київ москалів загони…
    Святою українською землею.
    Всі полягли. І первістки від роду.
    Ридає мати, виє, сатаніє…
    Від віку кров ллємо ми за свободу.
    Тому і небо наше багряніє.
    11.12.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.11 04:16 ]
    Минулася любов
    Минулася любов, мов листя облетіло
    Із дерева жаги, не збуджує мене.
    Вуста мої байдужі, не шепочуть: «Мила,
    Яви мені, благаю, личенько ясне!»

    Для тебе я чужий. І став таким тоді ще,
    Відколи уколов пером твоє єство.
    І істина із гір співала птахом віщим –
    Не бути нам ніколи, певно вже, удвох!

    І разом не літати в безберегій сині,
    Бо вимага для всіх кохання з давнини –
    Прощати вміння, розуміння і терпіння.
    Та не властиві, бачу, ні, тобі вони.

    Дарма, немов Алкей, шукав розради ліки,
    Здобув лиш самоту, як Робінзон Дефо,
    Лишилася мені ти мрією навіки,
    Як гордовита й непоступлива Сафо.

    Цірцеєю була із голосом Сирени…
    Щасливий, що життя од тебе вберегло.
    Що не розтяв собі у розпачі я вени,
    Що чистим б`є мені кастальське джерело.

    11.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  32. Сокор Сокор - [ 2017.12.11 01:15 ]
    Любов і кохання.
    Скроні вкрились сивиною,
    І ніби сум в очах гнітить.
    А душа є молодою,
    І хоче всіх і все любить.
    Очі бачать сонце, небо,
    А життя — це все труди.
    А що і ще людині треба?
    Живи, радуйся, люби.
    Любов земна - це Божа справа,
    Яку людині передав.
    А для людини - це забава,
    Якщо кохання не пізнав.
    В любові маєш насолоду,
    Чи - від жінки, чи - від страв.
    Важко розрізнить цю звичну моду,
    Коли нікого не кохав.
    Тож, жінки — квітки в букеті,
    Любить і можеш поважать,
    Обнімать, складать буклети.
    А щож таке - одну кохать?
    Одну любить. Одну кохати -
    Словами важко передать.
    Потрібно в очі зазирати,
    Секрети в серці не тримать.
    Словом виразить кохання?
    Ще слів таких, нема в житті.
    Лише одне, одне бажання -
    Кохать і жить, і вдень, вночі.
    Захочуть друзі спокусити
    І насолоду дать блудну.
    Можливо хочеш всіх любити?
    Та очі бачать, лише, одну.

    Доброго дня. Потрібна допомога. Шукаю людей, які співпрацюють з поетами. Тих, хто профессійно можуть оцінити твори, дати поради, виправити помилки. Пишеться багато років і хотілося б опублікувати. Будь ласка відгукніться, або зв'яжіть мене з такими людьми. Дякую за можливу допомогу.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Сокор Сокор - [ 2017.12.11 01:24 ]
    Шляхами до Волі.
    Ти, Україно, віками славенна,
    З вільним народом, - славянських племен.
    Духом Святим, ти, благословенна
    І народи твої - різних імен.

    Тебе шанували і уквітчали,
    Щоб ти, як віночок, барвиста була.
    Щоб кожну весну, бусли прилітали,
    Калина і вишня садами цвіла.

    Ти руку дружби, всім подавала
    І хата твоя - гостинна була.
    Та ворожі навали і свої яничари,
    Нераз розорали і палили до тла.

    А ти, не згасала, з руїн воскресавши,
    Своїх нескорених дочок і синів.
    Що в горнах вогнів і в Славі зміцнивши -
    Волю, дорожче власних життів.

    Мостили тілами шляхи перемоги,
    Прапор Вкраїни несучи в руках.
    І квітнуть твої, тернисті дороги,
    Слава і Воля, Вкраїни, живе у віках.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Бойко - [ 2017.12.10 23:54 ]
    Іронічні чотиривірші

    Коли ти справжня є людина,
    Роби добро для України.
    Як чиниш ти народу шкоду,
    То ти є нелюд і скотина.

    Ти будь Вкраїни патріотом,
    Та мудрим, а не ідіотом.
    Роби добро і радість людям –
    Пошану й честь здобудеш потім.

    Люби дари Вкраїни-неньки,
    Геть закордонні витребеньки,
    Задовольняйся самогоном,
    І рідним салом з рідним хроном.

    Ти пам’ятай свою домівку:
    І хлів, і стайню, і криївку,
    І білу хату з рушниками,
    І шмат городу з будяками.

    Як ти в дорозі хама стрів, -
    Вступись, щоб він тебе не з’їв.
    Ти обійди його далеко,
    Бо хам – велика небезпека.

    Не обжирайся, як тварюка,
    У міру їж – гласить наука,
    Бо як наїш грубезну пику, -
    То тим собі вкоротиш віку.

    Той хто усе краде й хапає,
    Гребе, глитає, загортає,
    В багатстві тому і сконає,
    І най го нагла кров заляє.

    1996-2017








    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 22:50 ]
    Потороча
    Ох, і надудлився вина!
    Аж пити вже не хочу!
    Стрічає, начебто, жона,
    Пригледівсь – потороча.

    Шерепа сварить рогачем,
    Наводить, мабуть, порчу.
    У шпарці шкрябаю ключем –
    Штовхає потороча.

    Почвара шкірить в небо зуб,
    Вкусити, злюща, хоче.
    Рачкую шпарко аж за дуб –
    Догнала потороча.

    За космаки хапа, чмара,
    По рівчаках волочить.
    «Хазяйство» випало – діра!
    Лютує потороча.

    У мацапури бюст – ого!
    Націлює ув очі.
    Зіпнувсь урешті. В ліс бігом.
    Відстала потороча.

    Очуняв. Щезла машкара.
    Лежу у ямі вовчій.
    А сіроманець – не мара,
    Вже краще – потороча.

    Над головою чую "Кар!",
    Тікаю що є мочі.
    Іще не хочу на цвинтар -
    Лечу до поторочі.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  36. Ольга Паучек - [ 2017.12.10 21:41 ]
    ***
    Сон в отчому домі,
    У батьківській хаті
    Зірково-прозорий,
    Казково-багатий...

    Дитинство солодке
    Озветься луною
    Тривоги розтануть
    На хвилях спокою.

    Засяє усмішка
    Добром на століття,
    Додасть козакові
    Років довголіття,

    Красуні навіє
    Щасливую долю...
    У батьковім домі
    Все рідне до болю.


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Шоха - [ 2017.12.10 20:36 ]
    По болючому місцю
    ***
    Хто не трудиться, той – п’є.
    А куди діватись?
    Все людині Бог дає,
    особливо не своє
    їсти і …сміятись.

    ***
    Научене – терте,
    уперте – не миле,
    намилене мертве,
    умерле – почиле
    у пам’яті жертви
    нечистої сили.

    ***
    Є світ живий, і є містичний,
    і той, що діє у кремлі
    як «руський міф» і світ – язичний,
    гібридний і комуністичний,
    як пошесть по усій землі.

    ***
    Чим живу, не відаю і сам.
    Божий дух іще не паляниця,
    що жували Єва і Адам.
    Україна – не порохівниця,
    а щоразу – бойовий байрам.
    А яка Європі годівниця!

    ***
    Може істина й сувора,
    та надіятися варто
    мати менше як учора,
    і не менше як узавтра.

    ***
    У кожного своє меню,
    аби відняти у дитини
    на забудови авеню
    і переносити різню
    на терикони України.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  38. Сергій Гупало - [ 2017.12.10 17:18 ]
    * * *
    Відшукалося щастя нарешті. Це втіха моя.
    Не хвалюся, а тільки відверто зізнатися хочу.
    Я теперечки – в рідних, як диво небесне, краях,
    Де усі негаразди – не факт, а лише потороча.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  39. Володимир Верста - [ 2017.12.10 17:05 ]
    Самотні слова
    Я закрию тебе у темницю,
    Своїх рим і в чорнилі пера.
    Заховаю немов таємницю,
    Де живуть ці самотні слова.

    На папері, в рядках заблукавши.
    Шлях до тебе шукають щораз.
    Не знайшовши, ідуть все віддавши...
    І летить знов у прірву Пегас.

    Та розбитись не може ніколи,
    Вітер ловить його кожен раз,
    Окриляє і лине по колу,
    У листи поміж сотнями фраз.

    Він бажає одне лиш писати,
    Ці слова віддзеркалюю я -
    На папері. І хочу сказати -
    Це спасибі, для тебе моя!...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 22.10.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Володимир Верста - [ 2017.12.10 17:22 ]
    Мемуар Ареса
    Моє ім'я - Арес, я - вершник смерті!
    Аїда вірний друг та воєвода,
    Для всіх царів найбільша насолода,
    А для рабів страждання я відверті.

    Та почуття хіба є в мене, смертні?
    Описана у рунах Гесіода
    Епоха ця моя - лише незгода,
    У вічних битвах тоне в круговерті.

    Розпалюючи біль в жорсткому серці,
    Та помирають у важкому герці.
    Сестра Еріда шлях мій розділяє.

    І кожного з них даром наділяє.
    Ідуть через віки сини безсмертні,
    Та знову чутно ці вітри славетні.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 27.05.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 16:11 ]
    Кожному - своє
    Хотів народитися жінкою,
    Красою світити у світ.
    Але майталаю ширінкою,
    Ковтаю розбавлений спирт.

    Життя – пріла, кручена путанка,
    А хочу тепла для душі.
    Аби цілували у пуп’янка,
    Носили в м’які спориші.

    Аби пахтотіло парфумами,
    Очиці обквецяла туш.
    Ночами рахатно-лукумними
    Сіднички розм'якшував муж.

    Сопіла б уранці у ліжечку,
    Коханий приносив кав'яр.
    Але заробляю копієчку –
    Майструю козлу будуар.

    Життя не витримує критики,
    Робота – не мед і бузок.
    В ручицях – довбачки та викрутки,
    В коритах – цемент і пісок.

    У шуби вдягаються «дєвушкі»,
    На пальцях – коштовностей блиск.
    А в мене – порепані тертушки,
    У крижнях – скрипіння та тріск.

    А ладо кошицею лащиться,
    Гормони шумлять в голові.
    Працює генетики матриця,
    Розслабився, осоловів.

    Пухкеньке намацав під спинкою,
    До лона крадуся тайком…
    Хай жінка лишається жінкою,
    А я – залишусь мужиком.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  42. Кристіан Грей - [ 2017.12.10 15:31 ]
    Перефразовуючи Наталю Пасічник
    графоманів лютих зграя -
    може - двісті може - сто
    я нікого не читаю
    і мене також ніхто


    10.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.10 14:06 ]
    Над землетрощею


    Маленькі радощі мегажиття.
    Утіхи зримі: полотно, хлібина.
    Плин буйних наративів - йди, затям...
    Чийсь ідол ошкіряється звірино.

    Вальяжний лев загарбає пісок.
    Відмовлять у любові, славі, ніші.
    Зросте в сопрано юнки голосок.
    Штовхнуть у прірву заздрі, найрідніші.

    Ословиш яв. І піднесеш ослам
    Див батик - розмальований, квітчастий.
    Ти не просилася в едем-бедлам,
    Над землетрощею творила щастя.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  44. Ірина Вовк - [ 2017.12.10 13:58 ]
    Зима: "Ріо-Ріта" 2017
    Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
    Книга Пам’яті відкрита – музика відтіль...

    Стогне вітер, сипле „градом” – музика Гранад...
    Дай в землянці поруч сяду, друже-снігопад...

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – не дрімає ґрот.
    Снить земля, снігами вкрита – крутиться фокстрот:

    „РІО-РІТА”, „РІО-РІТА, ніби хтось наврік! –
    на площадці танцювальній 41-ий рік...”.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – сніг мете Зима...
    Наче з маминого Літа – музика сумна.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – музика сумна...
    Книга Пам’яті відкрита...Знову йде війна....

    „Моя Ріо Ріта,
    ти є Ґранади пишна сеньйоріта,
    Тобі, Ріо Ріта,
    Ця серенада лине в світлу ніч.
    Я тобі, моя кралю,
    Про любов заспіваю,
    Мені, Ріо Ріта,
    Лиш ти одна – промінчик ясних віч!”



    Зі збірки, що вкладається "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Львів,2017.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  45. Надя Семена - [ 2017.12.10 12:03 ]
    Йдуть дощі і сто років самотність...
    Йдуть дощі і сто років самотність
    Тут блукає глухими стежками,
    Прилітають круки лише в гості,
    Та й то іноді, збоєм програми.
    У верхівках дерев свіжий вітер,
    Відкорковує спогади древні,
    Тут колись могли жити й любити,
    І щасливими бути… напевне.
    Горювати… і сльози солоні
    Подорожником котре століття
    Проростають стиха на осонні,
    Ще живі, наче вчора пролиті.
    Диким хмелем кохання забуте
    Заплітає розпатлані вільхи,
    До самотності час тут прикутий,
    Вже сто років. А може ще стільки…
    Йдуть дощі у забутому лісі,
    Нетутешні і трохи магічні,
    Йдуть дощі на моєму Поліссі,
    Йдуть крізь долю мою, такі звичні…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:16 ]
    Розбила ти серце
    Розбила ти серце на друзки,
    Топтала його каблучками,
    Палила останні галузки,
    Того, що було поміж нами.
    Знущалась та ще й посміхалась,
    Стріляла як снайпер, очима,
    Зміюкою в сни пробиралась,
    І грюкала вранці дверима.
    Поглянь лиш, навколо красуньки,
    Розумнички і господині,
    А я прикипів до чаклунки,
    Й закриті всі виходи нині.
    З тої буцегарні на волю,
    Де вже відступають морози,
    Де пахне в повітрі весною,
    В мене ж у дУмках твої коси.
    Запрошення он, на весілля,
    Розірване. Що тобі з того?
    П'янію і маюсь позміллям,
    Крім тебе, не треба нікого.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2017.12.10 11:46 ]
    Зимовий вальс
    Вже за обрій відлетіла осінь золота,
    лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
    Сонце ходить нижче й нижче, незабаром ріг,
    вже холодний вітер свище й хуга на поріг.

    Лине музика морозу під сніжинок плин
    і лунає в верболозах срібний передзвін.
    Пухом землю вкрила ніжним матінка-зима,
    ніби казка білосніжна, кращої нема.

    Зимо-зимонько казкова, біло-голуба,
    заспівай нам колискову, снігом вкрий хліба.
    Зимо-зимонько чарівна, покажи єство
    на Святого Миколая, Василя й Різдво!

    Хай лютують сніговії, заметіль гуля,
    та мене в мороз зігріє дорога земля.
    Україно, мила Ненько, ми з тобою всі,
    зиму зустрічай, рідненька, в неземній красі.

    10.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.09 22:03 ]
    Клоччя сивого туману
    Це клоччя сивого туману
    Зимовий вкрило сад немов.
    У нім, як привид, я розтану,
    І вирину зненацька знов.

    Та поки вирину – вдихаю
    Печаль цю сиву, що плете
    Химери світлі в темнім гаю –
    Примарний завірюх вертеп.

    І вітер листям вже опалим
    Так таємниче шурхотить…
    Мов причаїлися шакали,
    І в горло вчепляться за мить.

    Клубочиться безперестану
    І тчеться, наче біла нить –
    Як паморозь – життя омана,
    Що нас чарує і п`янить.

    І ми, піддатливі спокусам,
    Цю чашу сиву п`єм до дна.
    Допоки день не усміхнувся,
    І не розвіялась мана.

    9.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.09 22:58 ]
    Тривірш без закінчення

    1

    Цяцьки, щаблі, шаблюки - для живих.
    В чистилищі свідоме за...вми...рає...
    Обходжу дим, брикетики халви.
    Стаю у чергу мовчазливу скраю.

    Нема кишень у трун, паїв - катма.
    Не сняться мертвим танці, секс, дебати.
    Люд фільтрували сифіліс, чума...
    Чому ж не доста солі, сонця, хати?

    2

    Усяк це чув: жалій та возлюби...
    Йдуть фарисеї на всенощну прощу.
    Тріщать чуприни... Цілі ті лоби,
    Які скотили у провалля горщик.

    Азартні вої, книги їм - у дар.
    Нехай читають віршики наївні.
    Жене телят жертовних дід Макар...
    У хакі йде персиста Чураївна.

    Є ліки від сухот, її спасли.
    А ти ламай брикет гематогену.
    Стікали кров'ю веприки, осли...
    Живи, передавай знання та гени.

    3

    Засмоктує людву коловорот.
    Помазаних єлеєм - завтра в сірку...
    Місцевого розливу Дон Кіхот
    Підпер млина без осі та одвірка.

    .........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1399