ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся

Юрій Ерметов
2017.04.24 17:42
Колись я думав, що почуття гумору – чи не найвища чеснота!.. Що це те, що робить нас людьми. Дозволяючи поглянути на страхи й затятості легко і невимушено бічним а чи ущипливим поглядом... Коли правила стають пекучими (або пекельними), наче розжарені пу

Микола Соболь
2017.04.24 17:28
Моя сусідка по городу
Сварлива баба, хай їй грець.
Оце взяла собі за моду,
Іще ходити навпростець.

Повчає "лізучи" по грядці:
– Не так посаджено усе!
Кляне мене, як у гарячці,

Ніна Виноградська
2017.04.24 16:47
Ви на колінах біля трону квилите,
Долоні простягнули для прохань.
І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
Напишете про тисячі кохань.

Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
Про ґрона виноградні і вино.
А правду ви ніколи не напишете,

Олександр Сушко
2017.04.24 16:09
Вже котрий рік тебе немає поруч,
І жити звик уже на самоті.
Але не відпускає болю обруч -
Без тебе стіни дому геть пусті.

І, як колись, уже не тішать свята
Та потьмяніли юності дива.
Пішла у рай моя старенька мати

Юрій Ерметов
2017.04.24 12:34
Любиш Путіна, ну, зізнайся? Ах, який сурйозний чувак! І, головне, строгий!.. І чьоткий. Чьоткий пацан. "Сказал – сдєлал". Нє, ну ні то що нєкоторіє. І нє сказал, і нє сдєлал. А, главноє, нє заставіл. Вот в чьом йіго нєдостаток! Гдє же ваш вождь? Чт

Світлана Майя Залізняк
2017.04.24 10:54
Серце - стрімка саламандра.
Сонце... тривоги-кущі.
Плани - і сходження, й мандри.
Час приминає плющі.
Крекче, затоптує сутнє.
Онде сріблистий ціпок.
Щемко душі... неспокутно...
Плащ Мамариги намок.

Ніна Виноградська
2017.04.24 06:11
І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
То регоче печаль і волає розбита душа.
А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
Де у вікна щоранку — і сонце,

Юрій Ерметов
2017.04.24 00:18
Я вже починаю сердитись!..
Із цими своїми коханнями...
Я вже починаю сердитись!..
Ви жити мені не даєте...
Як можна весь час вас любити?
Я вже починаю сердитись!..

Коли я вже стану,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:17
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:16
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Чекає там простягнута рука,
Де між кущів приховані обличчя
Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
Шалені оси жала обламали
І згинули, не видно їх ніде.
Зоріє сад. Далеко до фіналу,

Володимир Бойко
2017.04.23 22:32
Ти пробач, що ніяк
Розминутись не можу з тобою,
Що про тебе щораз
Непокоять знадливі думки.
За тобою услід,
Наче проліски вслід за весною,
Сподівння пливуть,
Як за часом спливають роки.

Леся Сидорович
2017.04.23 20:01
Щоби цей світ у прірву не злетів,
Будь як Оленка. Або просто будь.
Люби життя, вершину цю здобудь,
У кожному відкрий мільйон світів!

Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
Для кожного промінчиком побудь.
Щоби цей світ у прірву не злетів,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:38
На тій землі, де пахнуть чисті роси,
Де соняшник у вікна загляда.
Я бігала мала, щаслива, боса.
Був світ — безмежний, мама — молода.

І в батькових руках злітала в небо,
Сміялась мама сонячно обом.
Здавалось, більше від життя не треба…

Нінель Новікова
2017.04.23 18:38
Божественно играли на рояле
И расцветали крокусы в садах,
А у дорог кокетливо стояли
Берёзки в изумрудных кружевах.

Невестились деревья в белой пене.
Гнездо готовил аист-старожил.
А куст персидской сказочной сирени

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:37
А ранок вже залебедів
І небосвіт розквітнув сонцем.
Стара земля моїх дідів
Горіхом стука у віконце.

У мальви вбралися тини,
І вишні горнуться до хати…
Іще ростуть у снах сини,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:35
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Олександр Сушко
2017.04.23 16:56
Вони завжди біля хреста.
Та не святу я маю звичку.
Цілують знов мої вуста
Грудей верхівки -полунички.

Торкає їх мій язичок,
Тремтять в руках духм'яні гори:
Надпито ніжності ковток,

Юрій Ерметов
2017.04.23 16:30
А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
І здіймає пгони власні душа;
Ах, яка вона студена – зима,
Не відпускає й хапає за лікті...

А терпиш іноді до прозріння,
До спадання завіс із плеч –
Зустрічаєш лагідно і спокійно

Світлана Майя Залізняк
2017.04.23 15:38
Бувають різні дні, букетики, невдачі.
Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
Читатимеш у зливу бульбисті смс.

Серго Сокольник
2017.04.22 23:44
маленька філософська поема***

Доля без дорікання
В камені... Жанна Дарк
Вкотре зі здивуванням
Переглядає, як
Муху прадавню гарно
Капсулював бурштин...

Олександр Жилко
2017.04.22 21:04
Я дебютую в двадцятих роках
маленькою книжкою віршів.
Двадцять шість коротких історій
поміж золотавих форзаців.
Бо двадцяті роки твердо стоять
на пустих сторінках антологій,
бо неминуча спрага для них
ці темні пробіли заповнити.

Юрій Ерметов
2017.04.22 17:45
Почему что-то мучает
и зовёт?
Кто же и где она –
иль ждёт?

Бьётся упрямо мечта,
кричит!..
Вьётся зигзагом судьба,

Олександр Сушко
2017.04.22 16:13
Оказія відбулась за столом ,
Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
У плоть устрягла й коле як жало
Маленька але дуже гостра шпичка.

Її руками витягнути зась -
Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
І наче на пательні той карась

Сергій Сірий
2017.04.22 14:45
Із-за хмарки вийшло
Сонечко ласкаве:
Зашарілись вишні,
Розімліли трави...
Колоски пшениці
Сонечко зігріло,
На гніздо синиці
Променем присіло.

Юрій Ерметов
2017.04.22 12:41
Ты не хочешь слушать музыку –
ты хочешь слушать тишину...
Она живёт в тебе, кричит –
тянет и зовёт ко дну...

Все певцы и музыканты мира
не способны заглушить её звук!..
Ты так надеешься на кого-то,

Іван Потьомкін
2017.04.22 11:10
Сусідами були багатир і бідняк. У багатія було стільки овець, що й полічить не сила. А в бідняка – одна-однісінька вівця. Але ж яка! Їла з його руки, пила з його кухля. А ще -полюбляла тулитись до його щоки. Словом, була бідоласі, мов донька. Щоран

Нінель Новікова
2017.04.22 09:31
Білі лебеді
Сяють на темній воді.
Холодна весна…

2017

Микола Соболь
2017.04.22 05:25
Ченці то звісно не солдати,
Та і вони в лиху годину
Ставали землі захищати,
За вольну неньку – Україну.
А нині бачу їх в оскалі,
Лютують, що скажені звірі,
Ченці проти країни стали,
Вони московської бо віри.

Олександра Камінчанська
2017.04.21 21:52
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Бо

Юрій Ерметов
2017.04.21 15:35
І не відмовляйся,
будь-ласка!..
Ти ж бо – заслуговуєш...
Усе стає таким
однозначним –
наче когось й не
вмовиш!..

Олександр Сушко
2017.04.21 14:43
На самоті пишу свої пісні,
Обнявши, наче подругу, гітару.
Такі дива ввижаються мені,
Що зразу почуваюся мольфаром.

У слові - крик. Або гаряча кров.
У ноті - спів, чи гуркоти металу.
Щемливий звук - це зраджена любов,

Лесь Українець
2017.04.21 14:20
Навчайтеся добре, діти,
На високий рівень,
Тоді підете робити
За три тищі гривень.

Бо програму написали
Щурі кабінетні,
І це все фінансувалось

Лариса Пугачук
2017.04.21 13:11
о як мало треба для зваби
зваблення
люблення

мить — i бринить мить
i тонке рве
i униз йде
млiсть

Микола Соболь
2017.04.21 09:40
О наші села! Лише Ви надія,
Що мова українська проросте.
У місті вже і суржиком не віє,
Щимить і серце моє через те.
Ви щирістю одвіку є багаті,
І хлібом, і прекрасними людьми,
І радістю, що є у кожній хаті,
І щедрістю, як осінню сади.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06

Аннаві Розаннова
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 07:12 ]
    Чайки
    Кричали чайки, наче ті коти,
    І билися за вкрадену рибину,
    Стовбурчили загривки та хвости,
    І клацали дзьобами безупину.

    Не помічали в приступах жаги
    Своєї подруги затоптану дитину.
    Стирчала кістка в неі із ноги
    Й у море полилась кривава піна.

    Коли ж затих каліки голосок
    Й рибина щезла у чиємусь роті,
    Прийшла пора упасти на пісок
    Її шматкам розтерзаної плоті.

    Птахи злетіли важко в небеса
    Мені крильми махнувши на прощання,
    Пропали десь гармонія й краса
    Під супровід взаємопожирання.

    Зненавидів я чайок. Незлюбив.
    Сталеві очі, жадібні до крові,
    Виповнюють мене відраза й гнів,
    Що в них немає справжньоі любові.

    Холодна ж бо у лютості краса,
    Байдужа і до болю оніміла.
    Нехай летять собі під небеса,
    Поміж вітрами точать свої крила.

    лютий 2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.24 23:42 ]
    Простелилася днина ясна
    Простелилася днина ясна,
    Пригорнула гаї світлоруко.
    Чарівлива красуня весна
    Забуяла розкішно на луках.

    І розвіялась ночі імла,
    Має зачіска густоволоса.
    Смарагдові* стрічки заплела
    У розкішні усміхнені коси.

    Рідну землю торкнула крильми,
    Провела рукавом променисто,
    І трави запашний оксамит
    Все укрив, наче груди – намисто.

    Чути – ллється з гілля залюбки
    Звуків радісних сонячна злива…
    Обціловують співом пташки
    Постать юну і вічно вродливу.

    24.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (3)


  3. Лариса Пугачук - [ 2017.04.24 22:00 ]
    Твій вибір
    Прийшов на поміч
    так своєчасно.
    Та своєрідно…
    Ще тільки гомін
    зачувсь неясний,
    а ти вже спіднє
    здираєш прудко.
    До тіла рвешся
    вперед катюги.

    Ну, як здобуток?
    Ти ж самий перший.
    Пішла наруга на душу,
    друже?

    Не осоружно?

    24.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  4. Микола Соболь - [ 2017.04.24 17:21 ]
    Дачні історії
    Моя сусідка по городу
    Сварлива баба, хай їй грець.
    Оце взяла собі за моду,
    Іще ходити навпростець.

    Повчає "лізучи" по грядці:
    – Не так посаджено усе!
    Кляне мене, як у гарячці,
    То матюком її несе.

    Повчати звісно то наука,
    Але учити, то не те.
    Ото мені така є мука.
    То й що? Мій урожай росте!
    09.04.17р


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  5. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 16:51 ]
    Письменницькі бур'яни

    Ви на колінах біля трону квилите,
    Долоні простягнули для прохань.
    І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
    Напишете про тисячі кохань.

    Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
    Про ґрона виноградні і вино.
    А правду ви ніколи не напишете,
    Для чого вам усе оте воно?!

    Хіба від того матимете премії?
    Йдете в літературі, мов сліпці.
    І ви — лауреати, всі ви — генії,
    Насправді — завидющі і скупці.

    Прикрилися всілякими квиточками,
    Ви — графоманські голі королі.
    Та запаслись впливовими дружочками —
    Злиденної держави діти злі.

    Хіба писати вам про революції,
    Голодомор?.. Та ви — ота юрба,
    Що є у віці вічної полюції.
    Ви — бур’яни, письменницька ганьба.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.04.24 16:26 ]
    Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
    Але не відпускає болю обруч -
    Без тебе стіни дому геть пусті.

    І, як колись, уже не тішать свята
    Та потьмяніли юності дива.
    Пішла у рай моя старенька мати
    І ангел пісню їй уже співа.

    А я ще тут. Пісні співаю людям,
    Їх душі засіваючи добром.
    Аби Творець у час Страшного суду
    Спасіння дав синам твоїм обом.

    Молися, мамо, із небес за сина,
    Щоби Господь простив йому гріхи.
    Тоді, можливо, я тебе зустріну
    Й віддам усі несплачені борги.

    24.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.24 10:29 ]
    Сутнє


    Серце - стрімка саламандра.
    Сонце... тривоги-кущі.
    Плани - і сходження, й мандри.
    Час приминає плющі.
    Крекче, затоптує сутнє.
    Онде сріблистий ціпок.
    Щемко душі... неспокутно...
    Плащ Мамариги намок.
    Стрівся козак той казковий,
    Дивиться мутно - хоч плач.
    Каже: зчужіли діброви,
    Гіркне поліський калач.

    Чим заперечиш? Туманно.
    Квітне розмир`я осот.
    Топче босяк Челентано
    Шрот виноградний... та в рот...
    Люд зазирає - раденький,
    Тче свої рядна-путі.
    Тужить-кривавиться ненька:
    Сили ізнову не ті...

    Ціни й погода мінливі....
    Скупчення лозунгів-ос.
    Чавляться спогади, сливи.
    Книжники вчать - не Христос.

    Повняться манною хмари.
    Білиться стовбур до свят.
    Уречевились примари.
    Скрапує сік-дистилят...

    В Часу чимало роботи.
    Йде шестернями Шекспір.
    Мізки запудрюють боти -
    Між профурсеток, порфір.

    Бачиться завтра - багате.
    Багнеться вірити (все ж...)
    В дух прадідівської хати,
    Яр животворчих пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  8. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 09:13 ]
    Думав я женитися
    Я не раз хотів жениться,
    Без дружини - пропадай,
    Ні з ким навіть посвариться,
    Сумно, чорт же забирай.

    Тут з-за печі щось вилазить
    Та до мене зразу - скік:
    -Це мене ти викликаєш? -
    І штовхає сильно в бік.

    -Ні, - кажу я, - що ти, що ти,
    Я про тебе лиш згадав,
    Випивали з кумом вчора,
    Мабуть трішки перебрав.

    Як заснув - не пам"ятаю,
    Воно ж дивиться увічі:
    -Не журися, друже, - каже,-
    А уважно придивися.

    Чи тобі я не підходжу,
    В мене також є "хвігура",
    Та й красою заворожу,
    Заведемо шури-мури.

    А на роги не дивися,
    Бо рогатим станеш сам,
    Як надумав одружитись,
    То назад не повертай.

    Довго в ліжку я крутився,
    Повернувся та й упав,
    Бачу кума на порозі
    Із плящиною в руках.

    -Ні, мабуть я одружуся,
    А то "білочки" прийдуть,
    І чарчину візьмуть в зуби,
    Ось тоді я пропаду.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 08:25 ]
    Зрада
    А зрада серце обпіка вогнем,
    Наче мечем пронизує все тіло,
    Та, мов лещатами стискає душу ще,
    Стоїш тоді, немов закам"янілий.

    Немає слів, солоні сльози лиш,
    Мовби гірку отруту ти ковтаєш,
    Образа в горлі вже клубком стоїть,
    Тебе все душить і не відпускає.

    -Та заспокойся, - кажеш сам собі,-
    Не тільки ти, в нас зраджених немало,
    Ще усміхнеться доленька тобі
    Й щасливим іще будеш почуватись.

    Минає час.Поволі біль втиха,
    Та сонце радості зійде, загоїть рану,
    Зрідка його усе ж ти відчуваєш,
    Бо спомин давній, мов ножем штрика.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 06:34 ]
    Розмова з дідом

    І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
    То регоче печаль і волає розбита душа.
    А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
    Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

    Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
    Де у вікна щоранку — і сонце, і ніжне тепло.
    Я другої країни, дідусю, придумать не смію,
    Я хотіла, щоб в ній українське текло джерело.

    Щоби вишні весною гуділи рясними хрущами,
    Про які ще Шевченко писав у чужій далині.
    Розтерзали державу, вивозять і вдень, і ночами,
    І безвихідь в усьому, зарадити як тут мені?

    Ти казав, мій дідусю, що кров українську не змішуй,
    Бо з прадавніх часів кров ота протікає в роду.
    І від того болить, що нащадок в колисці колише
    Українця малого, а в долі чатує біду.

    І чорнозему слід, що чорніє на труджених пучках,
    Кожне зернятко в полі — то наші недоспані сни…
    Садить разом зі мною картоплю маленька онучка,
    Я навчаю її, а навкруг зеленіють поля ярини.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  11. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:57 ]
    Рання весна
    Вербових котиків торкання
    Розбудять промені в очах.
    Морозом приспане кохання
    З теплом знайде до серця шлях,
    І буде сонце – на удачу,
    Слова складуться у вірші.
    Сьогодні я тебе побачу,
    І завесніє на душі.

    ID: 721567
    04.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:04 ]
    Крига скресне
    …А крига непрозора та тонка,
    Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
    Чекає там простягнута рука,
    Де між кущів приховані обличчя
    Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
    Шалені оси жала обламали
    І згинули, не видно їх ніде.
    Зоріє сад. Далеко до фіналу,
    Бо та рука – основою основ
    Підтримає. Нарешті крига скресне!
    Вишневий сад мені цвістиме знов,
    Ріка звільниться, побіжать у вЕсну
    Веселі хвильки чистих промінців,
    Теплом зігріють воду, небо, сушу,
    І сила та, що є в твоїй руці,
    Медвяним соком розтривожить душу.
    ID: 719745
    22.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Бойко - [ 2017.04.23 22:53 ]
    * * *
    Ти пробач, що ніяк
    Розминутись не можу з тобою,
    Що про тебе щораз
    Непокоять знадливі думки.
    За тобою услід,
    Наче проліски вслід за весною,
    Сподівння пливуть,
    Як за часом спливають роки.

    Ті іскринки вогню,
    Що з очей твоїх в душу запали,
    Самоцвітами зблискують
    В снах моїх, наче зірки.
    Та нестерпно мені,
    Коли бачу, якою ти стала,
    І з печальних думок
    Проростають пекучі рядки.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  14. Леся Сидорович - [ 2017.04.23 20:50 ]
    Рондель
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.
    Люби життя, вершину цю здобудь,
    У кожному відкрий мільйон світів!

    Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
    Для кожного промінчиком побудь.
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.

    Плекай любов, відкрий для неї грудь.
    Живи на повну в позитиві днів,
    Побач усю яскравість кольорів,
    Про посмішку щоденну не забудь!
    …Щоби цей світ у прірву не злетів.

    23.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  15. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:53 ]
    На Спасівці

    На тій землі, де пахнуть чисті роси,
    Де соняшник у вікна загляда.
    Я бігала мала, щаслива, боса.
    Був світ — безмежний, мама — молода.

    І в батькових руках злітала в небо,
    Сміялась мама сонячно обом.
    Здавалось, більше від життя не треба…
    Тепер його листаю, мов альбом.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  16. Нінель Новікова - [ 2017.04.23 18:50 ]
    Весенний этюд 2
    Божественно играли на рояле
    И расцветали крокусы в садах,
    А у дорог кокетливо стояли
    Берёзки в изумрудных кружевах.

    Невестились деревья в белой пене.
    Гнездо готовил аист-старожил.
    А куст персидской сказочной сирени
    Нам ароматом головы кружил…

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  17. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:25 ]
    Горнуться вишні

    А ранок вже залебедів
    І небосвіт розквітнув сонцем.
    Стара земля моїх дідів
    Горіхом стука у віконце.

    У мальви вбралися тини,
    І вишні горнуться до хати…
    Іще ростуть у снах сини,
    А вже по воду вийшла мати.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  18. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:58 ]
    Про рідне

    У тім краю,
    Де ріки
    Тихоплинні,
    Де райдуги із них
    Вологу п’ють,
    Ще не завмерла
    Мова України.
    Вона живе,
    І люди
    В ній живуть.

    Де клечанням
    На Трійцю
    Пахнуть хати
    Й татарським зіллям
    Вистелено світ,
    Любистками
    І дивом
    Рути-м’яти —
    Матусі руки —
    Пам’ять ранніх літ.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2017.04.23 16:47 ]
    Про груді
    Вони завжди біля хреста.
    Та не святу я маю звичку.
    Цілують знов мої вуста
    Грудей верхівки -полунички.

    Торкає їх мій язичок,
    Тремтять в руках духм'яні гори:
    Надпито ніжності ковток,
    Чуття вирують, наче море.

    Мені вершини віддались
    І просять пестощів для себе.
    Втужавіли. Стримлять увись
    Аби й Амур їх бачив з неба.

    Опуклі кінчики грудей
    Мене торкаються грайливо.
    Оце і є мій Колізей -
    Рабом живу я там щасливо.

    23.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  20. Юрій Ерметов - [ 2017.04.23 16:10 ]
    Весно!..
    А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
    І здіймає пáгони власні душа;
    Ах, яка вона студена – зима,
    Не відпускає й хапає за лікті...

    А терпиш іноді до прозріння,
    До спадання завіс із плеч –
    Зустрічаєш лагідно і спокійно
    Бéзніч, бéзріч, безлíч...

    А кажеш – нехай, то нехай...
    І я дочекаюсь. І доросту.
    Зустрінусь. Я привітаю
    Таку пресвітлу й святу
    Весну!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.23 15:52 ]
    Аномалія
    1

    Бувають різні дні, букетики, невдачі.
    Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
    Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
    Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

    Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
    Читатимеш у зливу бульбисті смс.
    Я, Юргене, мовчу... Міцній безперешкодно.
    Якщо болить не вельми, то... прикладу компрес.

    2

    Три нулики та мінус. Навіщо цей аналіз?
    Довкола пінне море і квітень у снігу.
    Ти ж не любив, хитнув листки, горизонталі...
    Кольчугу доплітаю, повчаю на бігу.

    І я колись отак летіла на сяйливе.
    І затуляла вуха, бо всі казали - грім.
    Чекає десь, повір, твоє охвітне диво.
    А миготливу рибку лиши в кіно старім.

    Зігрів. Пусти! Віддай - тому, хто грубий-перший.
    Луска її зелена, цілісінька... в тату...
    Знай: дівчинці-піраньї не до вподоби верші.
    Ти кликав у бархани буденщини не ту.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Серго Сокольник - [ 2017.04.22 23:28 ]
    Доля без дорікання...
    ***маленька філософська поема***

    Доля без дорікання
    В камені... Жанна Дарк
    Вкотре зі здивуванням
    Переглядає, як
    Муху прадавню гарно
    Капсулював бурштин...
    .....................................
    -сумніви мають, Жанно,
    Що не відьмачка ти.
    Зрада і треті півні
    Будуть і поготів.
    Витримаєш катівню
    Із запитань попів.
    Друзі із ворогами-
    Плевели і зерно-
    Склали у орігамі
    Тіло твоє давно,
    Вільноневільна пташко...
    -душу вітрам відкрий!...
    ...як же літати важко
    В полум"ї власних крил!..
    Долею обійняти
    Світу металобрухт...
    Полум"ям запалати-
    Не заплямує бруд,
    Що полетить у спину.
    -звільнений Орлеан...
    -трон короля- дофіну...
    -спіймана у капкан...
    -Ви не спроможні так лі-
    тати!- останній крик...
    ...у бурштиновій краплі
    Спати тобі повік
    Статикою атлантів
    На постаментах тих,
    Що історичних фактів
    Місцем обрав бурштин,
    Поверх якого автор
    Випише ці слова-
    ЛЮБИШ СВІЙ МЕЧ І ПРАПОР-
    СПРАВА ТВОЯ ЖИВА.
    ..................................
    ...і наостанок слова,
    Наданого мені:
    ЦЕ НЕ НОВЕ, ПАНОВЕ-
    В ДОЛІ ГОРІТЬ ВОГНІ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117042211931


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  24. Олександр Жилко - [ 2017.04.22 21:01 ]
    Мої двадцяті
    Я дебютую в двадцятих роках
    маленькою книжкою віршів.
    Двадцять шість коротких історій
    поміж золотавих форзаців.
    Бо двадцяті роки твердо стоять
    на пустих сторінках антологій,
    бо неминуча спрага для них
    ці темні пробіли заповнити.

    Чи товаришем, а чи зрадником
    запишеться проміжком в змісті.
    Зрештою, кимось таки запишеться.
    Можливо, і першим, і другим.
    Хтозна чи прийде тридцять другий
    і скільки достигне до того.
    Хтозна чи прийде сорок перший
    і чи нитка достатньо довга.

    Молодість вимальовує кола
    і прошиває століття наскрізь.
    Так записано сто років тому,
    так перепишеться наново зараз.
    Страшно чути гомін святковий,
    пам'ятаючи обпечені пальці.
    Страшно радісно розуміти:
    я на собі відчую двадцяті.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Сушко - [ 2017.04.22 16:04 ]
    Шпичка


    Оказія відбулась за столом ,
    Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
    У плоть устрягла й коле як жало
    Маленька але дуже гостра шпичка.

    Її руками витягнути зась -
    Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
    І наче на пательні той карась
    Підстрибую та лаюсь поза очі.

    Сміються поруч гості залюбки,
    Радіють і спілкуються одверто.
    Натомість у штанах мої думки,
    Бо хочу місце вштрикнуте потерти.

    Кум тости виголошує бучні,
    В руках пляшчину стиснув півлітрову.
    Але не помічає, що мені
    Не до пісень та щирої розмови.

    І серед нас є люди-шпичаки -
    Угвинтяться, немов ракета в небо.
    А ти - терпи. Можливо і роки.
    Бо маєш інтереси і потреби.

    Той - дасть грошви. А той - почесний чин.
    А, може, з доброти, відпише дачу.
    І ти, не розгинаючи колін,
    Сам собі кажеш: " Потерпи, козаче."

    Витягуй геть "незручності" оті -
    Не варто честь розмінювать на блага.
    Бо втратиш неодмінно у житті
    Останні крихти людської поваги.

    22.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  26. Сергій Сірий - [ 2017.04.22 14:42 ]
    Каша для сонечка
    Із-за хмарки вийшло
    Сонечко ласкаве:
    Зашарілись вишні,
    Розімліли трави...
    Колоски пшениці
    Сонечко зігріло,
    На гніздо синиці
    Променем присіло.
    У ріці скупалось,
    Аби бути чистим.
    Квітам дарувало
    Сонячні намиста.
    Зазирнуло сонце
    І в домівку нашу.
    Я йому в долоньці
    Дала трішки каші:
    «Пригощайся, любе,
    Набирайся сили,
    Щоб завжди і всюди
    Для нас ти світило!»


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 10:12 ]
    З берізками бавиться вітер
    Погойдує вітер сережки беріз,
    Бавиться ними, приємно лоскоче,
    Буває і так, що доводить до сліз,
    А потім в обіймах втішає до ночі:

    -Люблю вас, струнких білокорих красунь,
    А те, що жартую, ви вже вибачайте.
    Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
    Увечері знову на нього чекають.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 09:53 ]
    Підслухана пісня
    У траві на березі ставка,
    Де ростуть вербички кучеряві,
    Я підслухав ненавмисне як
    Дівчинонька молода співала.

    Про серденько, що Його коха,
    Вигляда з далекої дороги
    Любого такого козака,
    Та про Його очі волошкові.

    Спокій втратила вона ж бо через них,
    Поселили їй журбу у душу,
    Як просила двійко бистрих крил
    У садочку в білої голубки.

    Щоб полинути до милого свого,
    Заспокоїтись, побачивши живого,
    І ворожий загасить вогонь
    Та від куль закрить Його собою.

    Що їй птаха говорила та:
    -Нежурися, дівчинонько мила,
    Більше сліз гірких не проливай,
    Він повернеться, чекати треба й вірить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Микола Соболь - [ 2017.04.22 05:59 ]
    Ченці
    Ченці то звісно не солдати,
    Та і вони в лиху годину
    Ставали землі захищати,
    За вольну неньку – Україну.
    А нині бачу їх в оскалі,
    Лютують, що скажені звірі,
    Ченці проти країни стали,
    Вони московської бо віри.
    21.04.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Олександра Камінчанська - [ 2017.04.21 21:40 ]
    Спогадальне...
    ***
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
    Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
    Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

    Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
    Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
    Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
    Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.

    А брати серед поля – довільні, чекають мене,
    Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
    І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
    Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.

    Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
    Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
    Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
    Вродливиться осінь неюна багата хлібами...

    …Ще і нині дитина, бо тато чека на жнива,
    Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
    Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
    Я – дитина…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  31. Принцеса Поетеса - [ 2017.04.21 17:23 ]
    Недописане богами
    Недосказане між нами,
    Недописане богами,
    Бо зустрілися раптово
    Наші очі знову.
    Ми мабуть уже стомились,
    В почуттях своїх згубились.
    Сотий раз уже по колу
    Все шукаєм спільну мову.
    Може, краще відпустити,
    Все забути, далі жити
    І навік закрити дверці
    Для кохання в свому серці.
    Та залишиться я між нами
    Щось недописане богами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  32. Юрій Ерметов - [ 2017.04.21 15:22 ]
    Опція №1
    І не відмовляйся,
    будь-ласка!..
    Ти ж бо – заслуговуєш...
    Усе стає таким
    однозначним –
    наче когось й не
    вмовиш!..

    Ми усі такі –
    одноманітні:
    прагнем кохання
    або хоча б – щастя...
    Оминаєм одне одного – наче
    найкраще!..

    Наче секс або шлюб –
    і без варіантів,
    і нам ніяк – не
    порозумітись!..
    Ти так добре умієш
    очікувати,
    я ж бо –
    мститись.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2017.04.21 14:48 ]
    На самоті
    На самоті пишу свої пісні,
    Обнявши, наче подругу, гітару.
    Такі дива ввижаються мені,
    Що зразу почуваюся мольфаром.

    У слові - крик. Або гаряча кров.
    У ноті - спів, чи гуркоти металу.
    Щемливий звук - це зраджена любов,
    Покривджені сердечні ідеали.

    Це у цвіту замріяні сади
    Та безкінечна солов'я рулада,
    Надійні обереги від біди,
    Від суєти нікчемної відрада.

    Гудуть протяжно товстуни-баси,
    Цілують консонанси флажилета:
    Отам моя гармонія краси!
    Рождається і знову йде у Лету.

    Отам і я, насправді, і живу,
    Удихую любов на повні груди.
    Співати пісню хочеться нову,
    У вірші щедро радості сипнути.

    Щоденно розсіваю ці дари -
    Вони мені, насправді, не належать.
    Мій друже! Вірш оцей собі бери!
    Я їх іще немало намережу.

    22.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  34. Лесь Українець - [ 2017.04.21 14:15 ]
    Коротко про нашу освіту
    Навчайтеся добре, діти,
    На високий рівень,
    Тоді підете робити
    За три тищі гривень.

    Бо програму написали
    Щурі кабінетні,
    І це все фінансувалось
    За гроші бюджетні.

    Міністерство ухвалило,
    Може й не читало;
    Дірвалися до кормила -
    Ото й уся справа.

    Але годі нам шукати
    У тім винуватих,
    Не добавиться у Радах
    Голів головатих.

    Ні на кого ж не вповаймо,
    А самі навчаймось -
    Чужого не обминаймо
    Й свого не цураймось.

    Хто найбільше прагне правди -
    Спрагу утамує,
    Хто найбільше прагне влади -
    Правду ігнорує.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Лариса Пугачук - [ 2017.04.21 13:04 ]
    Гормоновилив
    о як мало треба для зваби
    зваблення
    люблення

    мить — i бринить мить
    i тонке рве
    i униз йде
    млiсть

    мicт перекинутий
    i не утекти
    не сховатися

    проступа роса
    простiр зависа
    гойда гойдаша

    17.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  36. Микола Соболь - [ 2017.04.21 09:36 ]
    О наші села
    О наші села! Лише Ви надія,
    Що мова українська проросте.
    У місті вже і суржиком не віє,
    Щимить і серце моє через те.
    Ви щирістю одвіку є багаті,
    І хлібом, і прекрасними людьми,
    І радістю, що є у кожній хаті,
    І щедрістю, як осінню сади.
    Село то край - хлібів і хліборобів,
    І слово рідне там зажди цвіте.
    Хто сіє землю, у того і родить,
    А де є слово, там і мова є.
    Квітень 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Любов Бенедишин - [ 2017.04.21 08:52 ]
    ***
    Мамині обійми.
    Снів насіння зоряне...
    Проростають війни.
    Виростають - воїни.

    21.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  38. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 01:09 ]
    Увы?
    Я не праздничная птица.
    И не в стае воронья.
    Если что - я не синица.
    И журавль - увы - не я.
    Мчатся лица, лица. Злится
    Ночь тихонько за окном.
    Бирюзой лечу к зарнице.
    Волком ветер за спиной.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 00:18 ]
    Де не була
    Де не була, і де вже ніколи не буду.
    Вітер зриває із неба сіру полуду.
    Осінь вкриває весну. А їй це байдуже.
    У щастя сторінки тремтливі - вирвати мушу
    День у весни, що з осіннім нальотом.
    Листя
    Дивиться так і предсмертно, і слізно.
    Дихає груднем квітень.
    Бруньки ж при надії:
    Хтось їх засіяв. Для чогось таки ж засіяв?..


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  40. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 23:01 ]
    Спомин про батька


    1

    Мій батько був хорошим пічником
    І на його печах росла Сумщина.
    Бо разом з материнським молоком
    Тепло вбирала радісно дитина.

    Умів усе, великий був мастак.
    Та шанували всі за добру вдачу,
    Що не відмовить, зробить піч. Відтак,
    У Пісках знали — тато не ледачий.

    2

    Ставала в чергу від зими Сумщина,
    Щоб збудувати влітку теплу піч…
    Неспішно, за цеглиною цеглина —
    Він працював, доки настане ніч.

    Від протягів кухвайка гріла плечі,
    І довгим був його робочий день.
    У нього зроду не куріли печі,
    І він їх клав, співаючи пісень.

    Дитяча пам’ять від років не в’яне.
    Було у батька відчуття вини,
    Як біля ліжка ставив дерев’яну,
    Бо без ноги був батько ще з війни.

    Я згадую татуся, як він зранку
    (І досі біль пронизує мене!)
    Затягне пасок, вдягне колодянку.
    Бере велосипед — і враз гайне

    До магазину. Хліб купити треба,
    Іще цукерок, печива для нас.
    В сестри і в мене радості — до неба!,
    Бо тато вдома… Яблука… І Спас…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  41. Лариса Пугачук - [ 2017.04.20 21:19 ]
    Безтурботно
    i коли до тебе йду,
    усмiхаюсь за пiвкроку
    за пiвщастя пiвжиття
    як до тебе я iду

    як поглянеш у мiй бiк
    розвидняється дорога
    свiт у свiтлi i у цвiтi
    як подивишся в мiй бiк

    як iду як не iду
    як мовчу i як спiваю
    ти в менi i ти це знаєш
    i на щастя й на бiду

    19.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  42. Олександр Сушко - [ 2017.04.20 21:00 ]
    Мій друг
    Мій друг не розрізняє кольорів,
    Упевнено на чорне каже - біле.
    Одвертість викликає в нього гнів -
    Уясувати це йому безсилий.

    Мої думки отруєні АТО,
    Калікам утомився зріти в очі.
    А друг довба мене як молотком,
    Що я прекрасне бачити не хочу.

    Що не малюю пензлем пастораль,
    І вірші не вдягаю в пишні шати.
    На рану тисне, наче на педаль,
    І я мовчу. Всміхаюсь винувато.

    Мій друг не хоче бачити біду -
    Естетики нема в патьоках крові.
    А я пишу про це не до ладу,
    Тривожу криком психіку здорову.

    Мій друг не розрізняє кольори,
    Упевнено на біле каже - чорне.
    Ачей діждусь тієї я пори,
    Коли прозріє й до грудей пригорне?

    21.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  43. Мирон Шагало - [ 2017.04.20 19:30 ]
    Одцвітають анемони
    Вже вкотре одцвітають анемони,
    і кожна їхня мить, незнана ще,
    розхитує важкенні дзвони
    оглушливого завтра. Тихий щем

    проймає місто це аж до околиць,
    де ліс уже проснувся від зими.
    Квітки ті поспішають, як ніколи,
    зцілити душу міста від пітьми.

    .

    Цвітіння ваше біле, аж до болю,
    цвітіння нелукаве і просте.
    Візьміть мене назавжди у неволю,
    коли це місто вами поросте.

    (20 квітня 2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.20 18:50 ]
    Моління для друга
    Я прошу Богів моїх одверто –
    Скільки тих уже лишилось днів –
    Дайте швидше Ви мені померти,
    Щоб мій друг, нарешті порадів.

    Щоб мій друг – ого! – повеселився –
    Ви мене убийте на війні.
    Йому дайте гарну молодицю
    І лишіть купатись у багні.

    Він не любить гарного нічого,
    Любить, як навколо йде війна.
    Як стає навколо все убогим,
    Як свиню – не тягнуть! – із лайна.

    Хай собі купається і рохче,
    Хай жирує в рідному гною.
    Бо метати бісер їй у очі –
    Все одно, що цілувать змію.

    Дайте смерті, тільки не зненацька –
    Щоб од болю вив я, гриз траву.
    Щоб ментальність другова – хохляцька –
    Тішилася щастям наяву.

    «Він он здох, а я дивись, живий ще.
    Білу, горду кістку їсть черва.
    Вже не він, а я од нього вище!» –
    Мовить друг мій отакі слова.

    На поминках скаже він «у тузі»,
    Що ми разом рвались у АТО,
    Що були із ним – найкращі друзі,
    І любив мене він, як ніхто.

    І куди до нас «жидам пархатим»!
    Люблять один одного вони.
    І не вміють друзів убивати
    Злим не тихим словом, без війни.

    20.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  45. Віта Парфенович - [ 2017.04.20 16:42 ]
    Приказка і казка
    Мій Рубікон невидимий й нежданий,
    який вдалося вкотре перейти,
    і став колишнім нинішній коханий,
    і сплутав дати, погляди, сліди,
    посіяв у мені сумяття й тугу,
    не відрізнити правда де й брехня,
    хоч мовчки брав багато мою руку,
    і тіло, якби міг, то брав щодня.

    Разів по три, не менше, і насильно,
    втискався в плоть, втамовуючи хіть,
    кохатися і грати у всесильних,
    цілунками лишати в мені слід,
    нав'язлива огида й порожнеча,
    любив себе аж надто, через край,
    а я пристойна і якраз доречна,
    якщо не так щось, отже, вибачай.

    Простий, як картоплина у мундирі,
    а ти хотіла, панно, фрікасе?
    А ти хотіла щось? Доволі дивна,
    коли не роздивилась оте все,
    а я такий, як є, бери і падай,
    вклоняйся в реверансі і давай,
    дивуй і феєричним шоу радуй,
    лишу тобі я мідяка на чай.

    Оце така є приказка і казка,
    мораль така - шануйсь й ціни себе,
    і зійде і на тебе Божа ласка,
    коли не зрадиш сам перед себе.
    Коли не втратиш ти свого обличчя.
    Коли оману скинеш із очей,
    не побоїшся висказати в вічі,
    що то не лицар, а всього плебей.
    Що тіло - то твоє здоров'я й власність,
    а не нахаби річ, вперед, цінуй!
    Жени подалі, хто не чує плачу,
    але себе і душу не гвалтуй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 13:46 ]
    По дорозі додому

    Німують хати в Україні
    Пустими вікнами зіниць.
    Стоять безрадісні раїни,
    Не раді спалахам зірниць.

    Нечутно тужать наші хати,
    Стоять без вікон і дверей.
    По закордонах винуваті,
    А в засвітах життя старе.

    І ніби вкрила чорна хустка
    Державу і увесь народ.
    З колишніх сіл постала пустка.
    Не треба щастя і свобод.

    Боротись нікому й не треба,
    Не треба хліба і води.
    Незмінне тільки синє небо...
    Де заблукав наш поводир?
    19.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  47. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  48. Кристіан Грей - [ 2017.04.20 12:21 ]
    Застряг(ла) (поетична пародія)
    Я по самісінькі в тобі застряг – чи здогадаєшся?.. -
    Ніякими зусиллями не витягти.
    Тепер гадаю, де б дістати смальцю
    Вцілілим вівцям при вовках неситих.

    Застряг в тобі, немов старий годинник,
    Що зупинився... Боженько мій, Боже!..
    Не розберу, кому і хто що винен,
    Поки зі ста́ттю розібратися не зможеш...


    20.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2) | "Богдана Лапченко Застрягла "


  49. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 10:49 ]
    Великдень
    Ой, великий день,
    бо Великдень!
    Величаємо і...
    величаємося,
    Воскресіння днесь!
    І гучне дзелень
    од дзвінниць гуде...
    та й не каємося...
    Та й не любимо...
    Кривд - намистами
    назнесли Йому...
    в душах сумніви.
    Бо Христос Воскрес
    та Во істину!

    Чи просвітлені,
    та чи мудрі ми
    повертаємо
    до своїх осель,
    до життя свого
    многоликого...
    А у небі ген -
    білий журавель
    крилами вбійма
    дня Великого...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  50. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 09:06 ]
    То був стрибок
    То був стрибок, здавалося, в безодню.
    Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
    Змішалось вчора, завтра і сьогодні
    в безмірну мить, як час кудись втікав...

    Не він втікав - лише сама від себе,
    І знову й знов вертала накруги...
    В тім вирі нуртувало стигле небо
    і долі кріпли вишні береги...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1342