ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лесь Українець
2017.09.25 09:59
Сирої дощової днини
У тихому вагоні
Тепло ковдра ноги гріє
І чай смакує, як ніколи.

А зі мною ввічливим
Усі чемні дуже,
Випадкові зустрічні

Олександр Жилко
2017.09.25 08:27
Розібрати безлад у голові
від кого тікати,
до чого йти.

Кадр за кадром засвіченою плівкою
рухатись по минулому,
ніби картою дивних пропорцій,
чудернацьких проекцій.

Микола Соболь
2017.09.25 06:00
Аура осіннього дощу
Віяла розлогими шляхами.
Наберу собі у пригорщу –
Срібла, розрахуюся з боргами.

Цю краплинку людям за добро,
Ця для тих, що бережуть у серці…
Заховаю трохи у цебро,

Серго Сокольник
2017.09.24 22:10
Любов минула. Сірий смуток, ліг
На віти снів, похилені безсило...
...ти прихились, до мене притули
Своє вологе і жадане тіло!..

Ми знову поєднаємо серця,
Немов тоді, коли були щасливі,
Із потаємних виймемо дверцят

Мирослава Шевченко
2017.09.24 21:41
Il pleure dans mon coeur
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pntre mon coeur ?

bruit doux de la pluie
Par terre et sur les toits !
Pour un coeur qui s'ennuie,

Ігор Шоха
2017.09.24 21:23
коли проснуться люди до зорі
і їх покличе каятись Марія
настане мир у кожному дворі
і може вдруге явиться Месія
коли проснуться люди на зорі
якщо за обрій полум'я завіє
і передохнуть змії упирі
а на Дону прокинеться надія

Олександр Олехо
2017.09.24 16:53
у шторм поламане стерно
і навігація до біса
все шкереберть але кіно
механік п’яний от гульвіса
ще крутить в час коли не п’є
у трюмі наче в кінозалі
вгорі борвій знамена рве
а тут лунає «тралі-валі»

Микола Дудар
2017.09.24 16:40
І де ж ота хвалебна твердь?…
Переспіви повітря милозвучні
Розмиті береги нарешті вщерть
Хвилює лейб-мотив бесаме мучо…
І де ж ота хвалебна рать -
На всі часи їх гуркіт войовничий?..
Палац… фуршет… ось так святкує знать -
На краєвидах душ, що смерті

Ігор Шоха
2017.09.24 16:19
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
та економимо на щасті,
забуті генами землі.

***
У першому коханні
шукаємо основ,

Ірина Вовк
2017.09.24 10:29
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо – куди йдемо! –
обмерзлі душі з крила

Сонце Місяць
2017.09.24 01:08
моцарт усе ніяк за реквієм не сяде
щось в ньому убивають вальси ті
а хто він є тим більше по житті
від музики окремо ~ тільки вади

в його меню занюховий паштет
шато демонтеклер із витримкою навіть
куди тепер стопи свої направить

Олександр Сушко
2017.09.24 00:25
Біля клубу дід пасе козу.
А мене гризуть важкі печалі.
Бо ж народ вподобав ковбасу -
Майже пусто у помпезній залі.

Двадцять душ окучує поет,
Сил немає слухати це "чудо".
Декламує задом наперед -

Олександр Олехо
2017.09.23 19:43
Сюжети снів приходять уві сні.
Іде вистава у порожній залі.
Герой один у марення на дні.
Але який! У Божому кварталі
рятує не індиго – цілий світ
і, навіть, трохи більше… Забагато,
як на одного, праведних побід:
усі для миру, жодної – Ерато.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:10
Сіє-віє мрякою погода.
Не чекає згоди у народу.
Ранками – туманами ріки,
вечорами – бурею зі сходу
спеку надолужує природа
розою вітрів на всі боки.

На дуель запізнюється осінь.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:01
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Які мімози у морози,
така й реформа затяжна.

Ніщо так довго не триває
як обіцяння, – все мине.
Вогню без диму не буває.

Любов Бенедишин
2017.09.23 13:45
Щира публіка, типаж –
Шарм, харизма, антураж.
Бісер слів. Зневаги твань.
Чудеса розчарувань

23.09.2017

Ірина Вовк
2017.09.23 12:50
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Змаяні віти – шлюбне убрання…
Злотом залита, росами вмита
Тернова ружа – чара кохання.
.
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Спущені віти – лячне ячання…
Мрій кришталевих чара розбита –

Микола Соболь
2017.09.23 06:58
Затужила рідна Ненька, налилася сумом.
Пригадалися Шевченка: «Думи мої, думи»…

Задивився, ген у далі, сповила спокуса,
Як тепер не вистачає – Симоненка, Стуса…

Нашу землю розривають люті яничари,
А на східному кордоні – змії засичали.

Ігор Шоха
2017.09.22 22:42
Одного разу
               руський цар Хайло
одразу
               опинився аж у пеклі.
Йому і цього разу
                              повезло.
Ані Яги у пеклі не було,
ані його євро-цариці Меркель.

Іван Потьомкін
2017.09.22 21:08
Споконвіків, а наче вперше
Спадає листя безшелесно.
Так скелі падають, руйнуючись на камінь,
Нагадуючи горам їх кінцеву мить.
Так люди падають,
Обтяжені турботами, а не роками:
Цей ще схопитися за серце встиг,
Той - лиш змахнув руками...

Олександр Олехо
2017.09.22 13:27
Із днів осінніх позолота зійде,
перетече відтінками у тло.
Лиш міти жовті у саду деінде
очам залишить сівер-помело.
Родинні узи обриває осінь,
і падають змертвілі голоси
у тишу снів, де ходять душі босі
і спокій стережуть зіркові пси…

Ігор Шоха
2017.09.22 12:10
Тихо, братіє. Дуже
гучно б'є барабан,
поки люди байдужі
до ятріючих ран,
поки істина слова
наші душі пасе,
а священну корову
революція ссе,

Ірина Вовк
2017.09.22 11:19
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує ангельська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Коро

Сонце Місяць
2017.09.22 03:38
на небі хмарна
округла в’язь
байдуже зайве

дівча відчекавши
знади продасть
на порносайти

Володимир Бойко
2017.09.22 02:04
Що їм нового сказати?
Тож терендять про одне.
Ліпше би мудро мовчати,
Ніж говорити дурне.

Пустопорожні розмови –
Мовний чортополох.
Скаче зачовгане слово,

Серго Сокольник
2017.09.21 21:48
Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.

У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?

Ірина Вовк
2017.09.21 21:42
«Amori vitam… vitam impendere…» -
рука Старої і Нової ери…
Пульсує серце в камені печери:
«аmori vitam… vitam impendere…».
Пощерблені мечі і кавалери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
Троянди тлінні на осінні сквери –
«аmori vitam… vitam im

Олександр Сушко
2017.09.21 06:53
Немає сил. Іду копати яму,
Тут ходить надокучливий сусід.
Рояль його щоночі грає гами,
Здригає стіни монотонний хіт.

Буває, що холоне кров у жилах,
Пощезли із квартири таргани.
Маестро краще грати на могилах,

Сонце Місяць
2017.09.21 04:28
релаксний варіант як негатив
суціль розрекламований боржомі
давайте два хоча давайте три
де рампи непримітно ледь притомні

сидить елге втикає детектив
когось уб’ють чи просто похоронять
від когось може просто утекти

Серго Сокольник
2017.09.20 19:01
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра

Мирослав Артимович
2017.09.20 17:53
Немало див дарує нам природа –
митець неперевершено-умілий:
вона і зачаровує, і годить,
лікує душу, освіжає тіло.

А кожен витвір – формою і суттю
такий нерукотворно-бездоганний:
у ньому Вишній замисел присутній,

Любов Бенедишин
2017.09.20 12:11
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Зламали бевзні терези.
Феміда – в комі.

Їй повернутись - до снаги -
З пітьми, де в’язко...
Та час вже кинув на торги

Олександр Сушко
2017.09.20 10:18
Я - беспробудний оптиміст,
Люблю хороші вісті.
Зубів нема. Але є міст,
Коронки золотисті.

Недбало вибрита щока
Але шикарні вуса.
Жона вечеряти гука -

Любов Матузок
2017.09.20 09:52
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем

втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай

Ірина Вовк
2017.09.20 08:57
Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
Як спалах очей твоїх, зрки - живі діаманти - лицю...

Ти перейшла цей квітник, як переходять із

Микола Соболь
2017.09.20 05:53
Самотнє дерево печалі
Колише спогади земні,
Які пливуть за сині далі –
Лелеками у вишині.
Накрите чорною вуаллю
На плечі опускає жур.
Що далі буде? За печаллю
Невидимий вже виріс мур.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Вітер
2017.09.22

Сергій Булат
2017.09.17

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Олехо - [ 2017.09.17 08:37 ]
    Жартома і серйозно

    Я, певно, трохи помилився,
    наклавши вето не туди.
    Було не видко, я втомився.
    Прохав дружину: посвіти…

    Вона скривила гидко губи:
    - Мені до дупи цей феншуй.
    Напевно, вже мене не любить,
    бо дала знати – сам справуй…

    Ти знаєш, друже, трохи пахне,
    коли наклав і не туди.
    Дозвілля чакра, звісно, чахне.
    Ногою також не ступи.

    Усе життя – меню та вето,
    любові трішки поміж них…
    У Лету котиться планета,
    і два на тиждень вихідних…

    А це все мислі-депутати,
    а це все розум-президент!
    Єство не може зачекати.
    Хіба то вперше прецедент?

    Усі нараз і поодинці,
    а нас мільярдів вісім… Ні?
    Цивілізовані ординці,
    живем у ситому лайні.

    Поглянь на ріки, гори, доли.
    На землю, змучену сміттям.
    На ігри в право і престоли.
    На цей зажерливий бедлам.

    КладЕмо вето на природу,
    на майбуття своїх дітей.
    Нема нечистим переводу,
    але… все добре, все окей…

    Живем лиш раз і то сьогодні.
    На вік наш стане, не біда.
    А завтра буде день безодні.
    Четвер? Субота? Середа?...

    14.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  2. Ірина Вовк - [ 2017.09.17 07:40 ]
    "Мить, коли розпускаються пупляхи..."
    Мить, коли розпускаються пупляхи
    і в'януть троянди –
    наче осягнення істини
    про „ефемерність” Часу
    за символікою Екзюпері.

    Але навіть не будучи Антуаном,
    а просто безіменним листочком
    на предковічному Дереві Світу,
    можна відчути у всій повноті
    палітри Великого Живописця
    себе – і пухнастою брунькою,
    що впивається соком батьківського кореня;
    і оксамитовим келихом смарагду,
    що віддзеркалює Сонце;
    і жовто-червоним загуслим нектаром
    набутого досвіду, що тяжить над тобою
    і тягне додолу, до землі,
    коли Сонце поверне за полудень
    і повіє призахідний Вітер.

    Мить, коли листя падає,
    відриваючись від родинної гілки –
    неминуча... і все ж благословенна!
    Мить вільного лету,
    розкриленого у просторах Неба,
    довільного кружеляння над
    сіризною
    недовершених життєвих буднів,
    утрачених ілюзій, розгублених сподівань –
    мить пробачення собі
    за власну недосконалість.

    Мить спалаху божественного начала
    і мить погасання свічі –
    коротка і вражаюча,
    як мить усвідомлення
    свого „alter-ego”, серцевинного „я”,
    що житиме вічно...

    Відчуваєте наближення осені
    як набуту ознаку дорослості?
    Тш – ш - ш!..
    Листя падає...
    Слухайте...

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  3. Микола Соболь - [ 2017.09.17 05:18 ]
    Окружна
    В неспокій ранку вилилася ніч.
    Мільйони перетрушених думок.
    Гора на плечі, а ніяк не з пліч.
    Ведуть вертепи тримачі ляльок.
    Життя своє нікому і нідѐ…
    Гуде робота – праця над усе!
    Стоять обабіч пишне і бліде.
    А що поробиш? Окружне шосе…
    17.09.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  4. Микола Соболь - [ 2017.09.17 02:46 ]
    Осіння хандра
    І
    Ніхто не знає – вірити чи ні…
    Та наберу за пазуху каміння.
    Осліпнеш ти чи явиться прозріння…
    Даремно кажуть: істина в вині.
    Як рухаються ці слова чудні:
    Вино – вина, означена дилема,
    Та спить іще скуйовджена богема,
    Тебе те не торкає. Ти на дні.

    ІІ
    А вітер ослизнувся, бо сльота.
    І гепнувся, аж затрясло шибками.
    Рукою доторкнувся ти до драми…
    Ось-ось вже казка – «Синя борода».

    ІІІ
    Перетерпи, ще буде – happy end
    Усі події – «класика», сценарій
    Давно зачато. У житті розарій.
    Неперевершеним є світ легенд.

    Перечитай, прошу, іще разок
    Думки великих: класиків, поетів,
    Статті журнальні точені естетом…
    Пожовклі книги пройдених казок.
    15.09.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (6)


  5. Олена Малєєва - [ 2017.09.16 22:50 ]
    Дрімають вужі...
    Дрімають вужі на холодній пательні
    І півні давно не клюють.
    Нудьга невимовна і майже смертельна
    Жагу викликає і лють.

    Гей, рак на горі, нумо свисни, нарешті,
    Втомилося серце чекати.
    Я візьму пакунки й узуюся в
    мешти
    Піду без війни воювати.

    І хто б вже не кидав образливих слів:
    «Куди ти прямуєш, піхота?»
    Я вірю, що стане на світі млинів
    На долю цього Дон Кіхота.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  6. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 22:52 ]
    На осонні осені
    Читаємо з листа мелодії і скерцо
    минулої весни, майбутньої зими.
    І поки є мета, не стомлюється серце
    молитися, аби лишатися людьми.

    Жаліємо себе, а Бога осудили,
    що не такі дає як мали уві сні
    удачу і її – свою єдину милу,
    і долю не таку як співані пісні.

    Було одне життя, а іншого немає.
    І є одна любов, що іншого чекає...
    Завіяло літа, шляхи перемело.
    Виношуємо те, чого не вистачає.
    І на осонні літ у осені питаю, –
    куди зникає те, чого ще не було?

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (5)


  7. Джейн Ноуіт - [ 2017.09.16 21:08 ]
    ***
    Коли палкі почуття
    змінює ненависть,
    всередині вибух
    і руки тремтять,
    коли серце ниє,
    немає повітря,
    закриваються очі
    й просто сльозять,
    коли розчаровуєшся
    й наврядчи повіриш
    у казки любові
    дитинства твого,
    коли хочеш впасти
    і не піднятись,
    бо сенсу немає
    і драйв на нулі,
    коли алкоголь
    протікає по тілу,
    він вже у крові,
    а там і в думках,
    немає вже сил
    це все тут терпіти,
    збираєш валізи,
    й сідаєш на них,
    нікуди не підеш,
    лишишся у замку
    із власних ілюзій,
    що були колись,
    це все добиває,
    це як шкребти рани,
    що будуть з тобою
    тепер назавжди...

    16.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 19:42 ]
    Післямайдання напередодні
    Керує партія бариг.
    Усі кивають на своїх,
    але нема кого за це садити.
    Тасують карти діячі, –
    казенна хата і харчі.
    А на Гаагу рано ворожити.

    Діла у Юри, – о-хо-хо!
    Майдан очолює Міхо.
    Усі Арсени захотіли Юлю.
    Оба Олеги – то старе.
    Повія паузу бере.
    А Петя розраховує на дулю.

    Така реклама – не алло.
    Уже і пика – не hy-lo.
    І містика уже не чудасія.
    Жокеї пацю запрягли,
    за нею – овни та осли,
    а темна поні все-таки – Надія.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  9. Серго Сокольник - [ 2017.09.16 18:23 ]
    Еротика осінньої природи
    ***оригінальний сюжет***

    Дерева в золоті горять,
    Передзимове диво...
    Летить осінній листопад
    Кружляючи звабливо,

    Немов закоханих красунь
    Танок п"янкої втіхи,
    Що зібралися у лісу
    Повальсувати... Тихо

    Одні дерева перед ін-
    шими знімають шати,
    Бо як же ж хочеться і їм
    Інтимно вальсувати...

    Та згодом, оголивши стан,
    Стоять зніяковілі...
    Зима стидобу їх бажань
    Вдягне у шати білі.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117091500999


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (9)


  10. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 17:06 ]
    Заосеніло барвами розлуки

    Заосеніло барвами розлуки,
    серпанками знетеплених порань.
    Стоять у черзі золоті понуки.
    Ти їм не скажеш: відійди, відстань…
    Вино жаги у виноградних гронах
    ще напувають сонце і вітри.
    І вальс БостОн живе у саксофонах,
    і ще не всі подерті прапори.
    Іще дощі не дріботять по листю
    занудливу симфонію там-там,
    і сиві ночі зоряні намиста
    ще не ховають у імлистий храм.
    Але життя – лиш половина суті.
    А іншу пів підбурюють жалі,
    і десь далеко, в культовій Калькутті,
    відкрила око гибелі КалІ…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (11)


  11. Іван Потьомкін - [ 2017.09.16 12:51 ]
    Ну, що ми без дерев?..
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях - такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  12. Ірина Вовк - [ 2017.09.16 11:41 ]
    "Вічна Наречена"
    Горі Маківці маками цвісти,
    вбиратись в трави і в хрести з берези,
    стікати кров'ю під сталевим лезом –
    і озиватись криком самоти...

    Увінчана барвінком Молода,
    заручена навіки із Бескидом –
    могил стрілецьких тихим краєвидом –
    болить мені твоя жива вода.
    Мій Сину, Батьку, Брате ... Впізнаю
    у буєсті відважну вашу вдачу.
    Щось так тужливо нині солов'ю –
    а я стою в осонні ... і не плачу,
    лише в душі щось тяжко защемить –
    хрести... хрести... могили безіменні –
    опалий пил обламаних суцвіть,
    свята печаль в німому одкровенні.
    Це пам'ять поколінь. Від суєти
    крикливих слів і гасел пустодзвонних –
    летиш крізь час і простір, Муже, ти –
    в кривавих травах, в небесах бездонних...

    Як сарни несполохана хода,
    як віра серця щира й сокровенна –
    гора Маківка – вічна наречена,
    гора Маківка – дівка молода!


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  13. Неоніла Гуменюк - [ 2017.09.16 09:36 ]
    Багряне осені крило
    Рвучкий холодний вітер
    Пронизує наскрізь,
    Не знаєм де подітись
    Від нього я і ти.

    І сонечко сховалось
    Десь за дуби старі,
    А хмар кудлаті клапті
    Розкидані вгорі,

    На полонині наче
    Овець отой табун,
    Небо дощем заплаче
    Та навіває сум.

    Ой, осене-красуне!
    Ти обніми крилом,
    Нехай не буде суму,
    А радість і тепло.

    Хай золотом-багрянцем
    Ще тішиться душа,
    Та серденько співає,
    В осінь не поспіша.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Неоніла Гуменюк - [ 2017.09.16 09:43 ]
    І буде нікому стрічать
    Вкраїнська земле, щедра та родюча!
    Чому ж ти бур"янами заросла?
    Занедбані хати в глибинці бачу,
    Чому ж усі тікають із села?

    Та покидають батьківське обійстя,
    Де нині лише простір споришам,
    Бо кожен прагне мешкати у місті,
    А у село лиш зрідка приїжджать.

    Мине ще рік чи два, чи навіть десять
    І буде нікому уже тебе стрічать,
    А тільки згадувати доведеться,
    Як кожен з нас колись тут проживав.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Неоніла Гуменюк - [ 2017.09.16 09:43 ]
    І буде нікому стрічать
    Вкраїнська земле, щедра та родюча!
    Чому ж ти бур"янами заросла?
    Занедбані хати в глибинці бачу,
    Чому ж усі тікають із села?

    Та покидають батьківське обійстя,
    Де нині лише простір споришам,
    Бо кожен прагне мешкати у місті,
    А у село лиш зрідка приїжджать.

    Мине ще рік чи два, чи навіть десять
    І буде нікому уже тебе стрічать,
    А тільки згадувати доведеться,
    Як кожен з нас колись тут проживав.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Леся Геник - [ 2017.09.16 08:31 ]
    Ти зовні здаєшся крицею...
    Ти зовні здаєшся крицею,
    всередині ж, як вода,
    розлучена із криницею,
    в котрої не має дна.

    Ти плачеш за тою єдністю,
    котру не знайдеш ніяк.
    А вже із жаскою ємністю
    до тебе повзе лайдак.

    Ти пінишся, опираєшся,
    і наче твердієш знов.
    Та ба, лайдаки ті знаються,
    як з каменя спити кров.

    І як докопатись впевнено
    до чистих глибоких вод,
    аж там, де копать невелено
    для тих лайдаків-заброд.

    І бризне із дірки першої,
    і вихлюпне майже все...
    Та, може, хоч понад вершею
    до Боженьки понесе.

    Що тільки здаєшся крицею,
    насправді ж вода, вода,
    зтужавіла за криницею,
    в котрої немає дна...

    5.07.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  17. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 08:00 ]
    Героїні не мого роману

    Пиши есе, пліткуй про щастя.
    Якщо удасться, замани…
    Роздай на долю. Чирву-масті
    признач на козир. Обмани,
    в рукав ховаючи не туза,
    а легеня із мАри снів.
    Нехай за спину стане муза,
    щоб той наліво не хотів.
    Удень приходять птахолови,
    Вночі – перелюб і весна.
    Лишився місяць до покрови,
    а там вже зиркає зима.
    Отож віршуй, казки вигадуй,
    дістань героя з рукава,
    відтак за щастя світу ратуй,
    і зійде німб, а може й два…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.16 01:05 ]
    * * *
    Поволі день між тіней легко тане,
    Озерна рінь вібрує он ледь-ледь.
    Нарешті тиша луків довгожданна
    Наповнила і води й сиву твердь.

    І пестить тихо й лагідно, як мати,
    Шепочучи: Приляж на мить, засни!
    Як хороше отут відпочивати –
    В обіймах сутінкової мани.

    Легенько птаство пурхає довкола,
    Утомлений зітхає вітерець.
    І на воді – дедалі менші кола –
    Добу бурхливу зводять нанівець!

    15.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  19. Лариса Пугачук - [ 2017.09.16 01:17 ]
    У щасті – 2
    Утримати когось простіше,
    cебе тримаючи в руках.
    Та чи ж тримання душу втішить?

    Воно неначе і мудріше
    приспати пристрасті вулкан –
    і ти вже нібито й не грішник...

    В любові так багато рішень,
    та хто із вибуху зіткав
    колиску щастя – бавить ніжність.

    блукаю по твоїх стежках

    16.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  20. Роксолана Вірлан - [ 2017.09.15 20:58 ]
    Люби мене
    Люби мене — як уперше.
    Люби мене — як ув останнє,
    До гілля серця обдерши:
    Ти — птахом, я — обрисом лані.

    Люби мене хижо й ревно
    І ще легковажно і ніжно,
    Бо завтра уже напевно
    Всеосінь замріяння вижне.

    І вижне, і перемеле
    На часоньку жорнах безжальних,
    І витече вся Вселенна
    Крізь наші цілунки і рани.

    У незвіді синю вену,
    У шпари потайного світу
    Люби мене світлу і темну—
    Басорку вітрами умиту.

    Впаду в полюбовній утомі
    На груди землі прегарячі —
    У твій нескінченний спомин
    у сотні народжень і страчень.

    Зголосять у небо верші,
    Розбуджені лисками рані...
    Люби мене — як уперше.
    Люби мене — як ув останнє.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (28)


  21. Олександр Олехо - [ 2017.09.15 17:44 ]
    Я - омега у вовчій зграї...

    Я – омега у вовчій зграї.
    Альфи й бети, як ті вороги.
    Здоровило мене кусає.
    Я гарчу на його сліди.
    Я останній на святі крові,
    підібгавши хвоста за крок,
    і хапаю сніги багрові –
    куцій вдачі з погонь оброк.
    Костомаха і трохи шкіри,
    рвані залишки сухожиль…
    Погуляли на славу звірі,
    узаконили хижий стиль.
    Сил немає супроти вітру,
    сніговіям і злим дощам.
    Я позаду усього світу,
    що шанує закони Гам!
    Я – омега в бою за простір,
    за найкращі шматки-куски.
    Сита їжа моя – це кості,
    гола правда моя – казки…

    12.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  22. Садовнікова Катя - [ 2017.09.15 16:39 ]
    Солёный вкус,..
    Солёный вкус,
    Так сладок грех...
    Ты вовсе пуст,
    Но человек...

    О чём молчит
    Душа твоя?
    И почему
    Пришла беда?

    И ты ли плачешь
    Средь ночей?
    Кого ты видишь
    В тишине?

    Убей же призраков
    Ты снов,
    И в тучи выпрямь
    Ор да боль...

    Обид на сердце
    Не держи,
    Ты счастлив, друг!,
    Ведь ты же жив!!!...

    15.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Любов Бенедишин - [ 2017.09.15 14:32 ]
    ***
    У талантів нова висота –
    Друга… третя… і далі за списком.

    …Мона Ліза скривила вуста.
    Осміхається кіт (не)Чеширський.
    Слів натовчених осад і флюс.
    Диво-барв сурогати і спреї…

    Еліксир від Аліси. Конфуз:
    У кролячій норі – галерея.

    14.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (12)


  24. Поплавський Юрій - [ 2017.09.15 11:00 ]
    Sik transit gloria mundi

    Сирены песнь и взгляд горгоны
    Неотвратимые, как месть,
    Как звезды новые в погоны
    Вам за предательство и смерть.

    Кинжал освячен, плащ накинут.
    Перст указующий в глазах.
    Мозги отключены, не пикнут
    И правды тоже нет в словах.

    Вам индульгенцию вручили.
    Все разрешили - кровь и смрад.
    Вас ваши деды научили
    Всё убивать и всех подряд.

    И вы - их славные нащадки,
    Достойны памяти убийц.
    На тридцать сребренников падки,
    А пред "царём" в поклоне- ниц...

    Вы все в грязи, в крови, в болоте
    С колен вас больше не поднять.
    За крысой к пропасти идите
    На грабли старые ступать...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Ірина Вовк - [ 2017.09.15 09:33 ]
    "У вінок Шашкевичу"
    Відкинь той камінь, що ти серце тисне, -

    Глянь, Маркіяне, літо буйнолисте
    На гробівці ссилає світ небесний.
    Хто вміє, Маркіяне, той воскресне
    Посеред тьми довічної неволі
    Блаженства смерті…Хоч би і поволі
    Той промінь сонця пустку оживляє –
    Хвала уму, що зерням проростає
    У душі кволі, в ланцюги заперті…
    Ми – не неволі діти, ми одверті
    Провісники прийдешніх божих ласк
    Для руської землі батьків спочилих,
    Ми – барвінковий цвіт на їх могилах,
    Той цвіт, що й на морозі не зів'яне –
    Живуча зелень серед Страсних Пасх…

    Двигне́ться мисль, оновлена крізь час –
    І зрушить камінь: з світа тьми постане
    У Руській Трійці, вольно, без прикрас –
    Твій Дух і плоть… і віра, Маркіяне!

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  26. Романюк Олексій Романюк Олексій - [ 2017.09.14 22:14 ]
    На одинці
    Залишила мене на одинці,всередині себе, разом з думками,
    зшила рот, прив'язала руки своЇми ниткАми.
    Ти головне міцно прив'язуй, до крісла чи батареї,
    я буду кричати, пручатися, згодом копати траншеї,
    буду шукати шляхи, щоби з твоєї в'язниці втекти,
    щоб запалити любов всередині холодної темноти,
    щоби тебе віднайти, тільки не мститися...
    За тебе готовий з тінню своєю битися.
    А ти втікай від мене, чуєш? Спалюй мости,
    щоб не зміг я тебе ніколи більше знайти, замітай за собою сліди.
    Щоб маршрутку чекав на своїй зупинці,
    щоб опинився один на свого життя обкладинці,
    щоб мене обікрали злочинці, впринципі всЕодно.
    Ми з тобою стали чужинці,мене просто знов погребло,
    і тебе погребло заодно, лише в протилежну сторону,
    у тебе зовсім немає сорому,
    та й ніколи його не було,
    ти граєш німе кіно,
    у тебе свої забобони...
    Заряджені негативно твої протони,
    все навпаки, а я так і не міг знайти,
    від серця твого ключі, перестань, вистачить, не кричи!
    просто зникни з розуму назавжди,щоб навіть в уяві не бачити більше,
    і потім ти, не шукай мене, але це дещо інше.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юля Бро - [ 2017.09.14 19:43 ]
    Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
    Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
    Ось тобі Ду Фу, ось тобі – Лі Бо,
    Кобо Абе, японець який, або
    Праці розумової кит, стовп нефритовий,
    Рот медовий.

    Світло крізь шпарину лягає, подовжує пальці й дим.
    Єзуїтом не втомлює бути старим, нудним?
    Небесам до нашого шикидим
    (як верлібрам до дієслівних рим) –
    Байдуже_однаково_кольорово.

    Почитай чи стань за епоху Тан bla bla.
    Комашня в питві – відмовимось від питва.
    Най зростуть між нами слова_слова –
    Гострі ікла, мов навесні трава
    У кавернах асфальту німих зимових.

    Розпрощалась думала, - чорта з два.
    Янгол сплутав капості та дива.
    Раз - минуле шкіриться з рукава…
    Починай виразно: «халва, халва…»
    Як чудово.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (9)


  28. Олександр Олехо - [ 2017.09.14 13:46 ]
    А що там вересень?...

    А що там вересень? Прийшов…
    І задощило після спеки.
    Охолодив зело, покров,
    благословив на хадж до Мекки.
    А там лиш взимку крапля, дві…
    Скупе на сльози небо сходу.
    А в нас толока у траві.
    Осанна Богу і народу!
    Хіба не є, мов Божий сад,
    природа наша, гори, ріки?
    Серпанки ранішні левад
    і срібних рос цілющі ліки?
    Кулик, відомо, хвалить дім,
    але хіба не рай насправді
    наш рідний край? А ну ходім,
    знайдемо ще на геокарті,
    щоб пишно так цвіла земля,
    синіло небо в час розмаю,
    і сум осінній журавля:
    - Курли, курли… Я відлітаю!...
    Не змучуй ноги, не найдЕш.
    Тут навіть дим солодкий завше.
    Життя тече від веж до меж.
    Деінде теж, але інакше…
    А що там вересень? Стоїть
    і споглядає наші будні.
    Іде до школи дітвора,
    а може, в завтра… у майбутнє,
    де не тікають у світи,
    не покидають землі раю
    на крилах вічної нужди
    у пошуках масного паю…

    09.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)


  29. Ірина Вовк - [ 2017.09.14 09:17 ]
    "Сіє сонечко світло промінне..."
    Сіє сонечко світло промінне – добри́день вам, люде, –
    О… такого дзвінкого світання мо’ більше й не буде!..
    Отакої ярко́ї, картинної світо-заграви,
    Отакої вогненної, всеобійме́нної лави…

    …Бо то справді нечувана розкіш – вслухати пташині тріолі –
    Цей гучний наростаючий гомін вселенської волі…
    На річки і поля, на ліси і степи… і озера –
    - З добрим ранком, Земля! (…І міста українські… і села)…

    Ми з Любові всебожої зроджені, з нею у серці
    Сто доріг перейдем, сто життів покладем в щирім герці..
    Та однак, хто побачити встиг це умите у росах світання,
    Закарбує собі дивний образ повік, хоч би й стала хвилина остання…

    Сонце, сонечко… світло жарке молодого п’янкого цвітіння –
    Ти веселе таке, ти щасливе таке – як щасливе н о в е покоління,
    Що не знає оков, ні чужинних підков, що не знає нічого про пута…
    А лиш знає про Слово священне – Любов,
    «з давніх брудів і думка розкута…»!

    …О, нещасні людці у кровавій ріці вод торішніх, мутни́х – стережіться!
    Доки Сонце кидає святі промінці – оживайте і жийте… й боріться!..

    20.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  30. Микола Соболь - [ 2017.09.14 06:17 ]
    Українці
    Згуртували і гартували
    Кийками били нас і пліттю.
    А ми міцнішими ставали,
    Єдналися у лихолітті.
    Тривка душа у тебе, брате,
    Кайдани рвуться як намисто.
    Тремтять коліна супостата.
    Боїться вольності нечистий!
    Хай знає ворог: українці –
    То миролюбні, чемні люди
    Які готові й наодинці
    Лукаве гнати звідусюди.
    13.09.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (9)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.14 02:04 ]
    Згадай...
    Мені лиш спогади лишились,
    Бо стала ти навік чужа,
    Я сам зламав любові квіти,
    Як словом ніжність ображав.

    Докірливо та далеч сива
    Усе нагадує ізнов
    Як виривав любов з корінням –
    Така поетова любов?!

    Але ж її я і леліяв,
    Пісенним словом поливав,
    І згадує, як пестив мрію
    В гаю закохана трава.

    Вже потім здійнялася люто
    Зими розкошлана юга…
    Чому ж та пам`яті отрута
    Лише погане зберіга?!

    І крапля зла не розчинилась
    У океані доброти.
    І знов свою являє силу,
    І вже ідеш похмура ти.

    Чи це мені усе здалося?
    Все швидше день тече, згаса.
    Та знову тихо плаче осінь,
    Немов загублена краса.

    Росте байдужість. Це – найгірше!
    Сльоза цілує мертве скло.
    Пісень десятки, сотні віршів –
    Натхнення всує протекло.

    Та не сварюся, розумію,
    Не сподіваюсь більше див.
    Бо інший он – і не як мрію –
    Тебе реальну оповив.

    Щаслива будь – бажаю щиро,
    Осяє хай обох весна.
    Мені лишився тільки вирій,
    Алея розпачу сумна.

    Та як пізнаєш дні тяжкі ти,
    Які не стерти, не спинить.
    Хай вірші ці – любові квіти
    Тебе розрадять хоч на мить.

    14.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  32. Козак Дума - [ 2017.09.14 02:10 ]
    На грані відчаю*

    Ти все іще тривожишся – що буде?
    Нічого! Буде знову все, як є.
    Поплескають, осудять і забудуть –
    у кожного щось знайдеться своє.
    Не станеться нічого. А потрібно?
    Чи ж нам не дарував Господь багатств:
    там морок, світло, голодно і хлібно,
    у ліс весною підемо, Бог дасть…
    Ні не уляжеться, само не перебродить,
    це не лікують з допомогою розлук.
    Не та хвороба, що сама проходить,
    не в наші роки!.. Так ось, любий друг!
    Тільки вночі буває біль розбудить,
    як в серце ніж… Подушку прикушу
    і плачу, плачу, щастя більш не буде!
    Та знову вдень живу, сміюсь, пишу…

    23.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Бойко - [ 2017.09.14 00:44 ]
    Бережіть друзів (за Расулом Гамзатовим)
    Знай ціну і дружбі й ворожнечі,
    І судом поспішним не гріши.
    Гнів на друга, ма́рний, недоречний,
    Погамуй у збуреній душі.

    Може, друг тебе дошкульним словом
    Скривдив. Та покаявся – і край.
    Ти йому образу випадкову,
    Як великий гріх, не впоминай.

    Мусимо, нарешті, зрозуміти
    В плині літ, що спалюють мости –
    Дуже легко друзів загубити,
    Але як нелегко їх знайти.

    Коли вірний кінь поранив ногу,
    На шляху спіткнувся і не раз,
    Не винуй коня – винуй дорогу,
    Вірний кінь згодиться повсякчас.

    Люди, я вас прошу, Бога ради.
    Не шкодуйте ближнім доброти.
    В світі друзів зовсім небагато,
    Друзів намагайтесь берегти.

    Принципів дотримуючись інших,
    Слабкість уважаючи за зло,
    Скільки друзів я колись залишив,
    Скільки їх од мене та пішло.

    Різного траплялося чимало
    На шляхах життєвих непростих,
    Як мені, бува, не вистачало
    Друзів порозтрачених моїх.

    Нині всіх би з радістю побачив,
    Бо життя невдовзі та мине –
    Тих, кого я так і не пробачив,
    Й тих, що не пробачили мене.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати: | "Василь Кузан, "Сокотіт цімборȕв""


  34. Лариса Пугачук - [ 2017.09.13 16:12 ]
    У потенції
    Без бажання та, власне, й без сили
    силюсь думку здобути,
    закидаючи слово у хвилі,
    вирізняючи сутнє.
    Марна справа? Можливо…

    Можливо, це й не справа, а вправа-
    перевірка, злегенька глузлива –
    чи я слову цікава.

    13.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  35. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.13 15:49 ]
    Атеїст
    Кліп на YouTube
    Викладу я,
    Як обвуглився труп
    І ціла сім’я!
    Горіли живцем,
    Горіли як мить,
    Їхнім Творцем,
    Що створював Світ,
    Тим папірцем,
    Що Біблія зветься
    Обдурені!
    Кожен із них
    Людиною був,
    Все ставив на пих,
    І ось він почув
    Що Бог всіх врятує,
    Що Рай принесе,
    Життя подарує
    Нове...
    В то кожен повірив
    І став він мерцем
    Став попелом сірим
    Згорівши живцем!
    В житті розраховуй
    На себе одного!
    В житті прораховуй
    Свою дорогу!
    Ніхто не врятує,
    Ніхто не спасе,
    Лиш смерть подарує,
    Вогонь принесе!
    13 вересня 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Василь Кузан - [ 2017.09.13 13:54 ]
    День – перекотиполе.
    ***
    День – перекотиполе.
    Ночі трясовина…
    Очі проміння коле.
    Спрагла душа вина.

    Спрага – це сутність долі.
    Доля – клубок доріг.
    Волі гірке похмілля
    Ранок таки зберіг.

    І береже постійно,
    Зітканий із проблем.
    Криза фарбує стіни
    В біле. Таке мале

    Щастя, неначе миша –
    В нірку – і вже нема.
    Тиша закони пише.
    Мова моя – німа.

    Ніби, нема решітки.
    Наче, горить десь там…
    Тільки полуда звідкись
    Шепче брехню вустам.

    13.09.17 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  37. Любов Бенедишин - [ 2017.09.13 11:30 ]
    ***
    Так навкруги бентежно, хлипко…
    Сумних мелодій – океан.
    Поезії би флейту, скрипку.
    А їй – то горн, то барабан.

    13.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  38. Любов Матузок - [ 2017.09.13 10:16 ]
    ***
    У павутинному лататті
    заснув на зиму лист бузку.
    Жоржини, наче пси, кудлаті
    за сторожів у квітнику.

    Всихають пружних стебел жили,
    кущів знапівпритомнів ряд.
    Поглипує в страху ожинно
    без птаства занімілий сад.

    Хльосткі вітри його штурляють
    за втрату голосу й краси.
    …І кривдно голови схиляють
    ні в чому не провинні пси.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  39. Маркіяна Рай - [ 2017.09.13 10:35 ]
    Підла ніч
    О, підла ноче, змилуйся над нами!
    Чого вичікуєш під урвищем сердець?
    Годують люди грішними синами
    Тебе захланну, аж тріщить терпець.

    Підступна ноче, серце ж бо не кремінь, -
    Як скотиться з обриву, то на смерть.
    Лиш сонце заіскриться, виїсть темінь,
    Як знову ніч - безжальна круговерть.

    22/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  40. Маркіяна Рай - [ 2017.09.13 10:11 ]
    Колисанки лунають
    Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
    Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем,
    І смакують знайомо, як кисло-солодкий узвар,
    І прямують у серце крізь час мурашиним тунелем.

    Сон малює картини із півниками на печі.
    Ніжні мамині руки турботливо пестять волосся.
    Розстеляється тиша, лиш гулко пугичуть сичі.
    Розливається журно дитинства мого відголосся.

    21/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.09.13 09:11 ]
    "Таки на осінь меркне Світовид…"
    Таки на осінь меркне Світовид…
    (Осінній смутку мій, осінній жалю!)
    Немов оса, себе у серце жалю,
    Коли марніє сонця я́сний вид…

    Небесний Царю, Да́ре світлих слів –
    В вінчальному вінку – вінок терновий…
    Корону Смерті, рівно ж як Любови,
    Море́ні й Ладі міряти звелів.

    Весільний вальс похмурої пори –
    Химерний час Морениної вроди…
    Але й на те існує Цар Природи,
    Щоб рівно поділять свої дари.

    Немає ради… Ладонько, змирись!
    Невлад зі світом мліють чорні віти.
    Десь тліє Руєвит в руїнах літа…
    За дар руїни Ладу помолись.

    Змарнілі ви́ди… Самоцвіти шат…
    Обнови світла… Темряви окови…
    Життя і Смерть – гармонія Любови –
    В тім роді кревнім Ладу ревний лад.

    А що нестерпний колір тих оков
    Як осені й весні –зимі і літу,
    Вінець терновий – доля самоцвіту –
    На Смерть – Морені, Ладі – на Любов!


    (Зі збірки «Самоцвіти сокровення». – Львів:Логос,1997).


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Олехо - [ 2017.09.13 09:32 ]
    Якби та осінь...
    Якби та осінь в зиму не впадала –
    відразу до веснянок золотих
    і березіль в останні сни впускала,
    до пагонів торкнувшись молодих.
    А так зима стрічає кволу осінь,
    студеним духом осягає вись,
    і жриця листопаду, гола й боса,
    дубіє у саду, упавши ниць.
    Холодна сила… Що їй до поетів,
    до витребеньок музи і ума?
    Її сніги, як білі еполети.
    На шибах – взір морозного письма.
    Якби та осінь, золота і сива,
    відразу проростала у зело,
    ми б не чекали, як пришестя, дива,
    коли весна народжує тепло…

    07.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  43. Олександр Сушко - [ 2017.09.13 07:31 ]
    Люблю тебе
    Люблю тебе. Вуста ж замкнули браму,
    Бо ця любов як опівнічний тать.
    Знімає з плоті длань твоя піжаму:
    Моєї цноти зламано печать.

    Люблю тебе. А ти такий далекий.
    Нечебто поруч, та уже чужий.
    Свої дари комусь несуть лелеки,
    Мені ж у серце кинуто ножі.

    Люблю тебе. Цей шал, немов цикута,
    Платитиму за це усе життя.
    Несила рвати ці солодкі пута...
    Прошу, хоч подаруй мені дитя.

    за мотивами твору Lyudmila Puljaeva-Chyzhovych "Люблю тебе"


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  44. Валерія Яковлева - [ 2017.09.13 01:48 ]
    * * *
    невимовний біль породжує замкнутість,
    та, в свою чергу, породжує страх.
    біла брехня дає волю абстрактності,
    та робить ще складнішим буття.

    відмова від буденності - побіг від себе,
    жага до нового вже як жага до життя.
    кругообіг буторності, залишений в небі,
    чекає від кожного лише каяття.

    знеславлена честь шкребе душі стіни,
    незламлений дух плекає лють.
    блаженний спокій - в минулому нерви,
    образа дає побачити суть.

    слабке серце - це випитий келих.
    сльози - омана: печаль вже пройшла.
    кров з молоком течуть в кожного в вені,
    та часу вже майже ні в кого нема.

    12-08-2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рельси, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2017.09.12 23:44 ]
    Відлітала душа...
    У зірковості шат,
    Без потреби, в нічну каламуть
    Відлітала Душа,
    Осягнувши Всесвітню Пітьму.

    Не до Раю... Чому?
    Бо до Неба ніхто і не звав.
    Так буває... Ромул
    Рема теж без потреби вбивав...

    Сльози Вічність проллє
    На засипані рани Землі...
    Безнадійний проект-
    Передчасність розпАду на тлін.

    Незбагненних Зірок
    Коловерть невблаганна Небес...
    Все здійснилося. ОК.
    Світ довіку залишиться БЕЗ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117091210924


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  47. Микола Дудар - [ 2017.09.12 23:52 ]
    ***
    Уклали шлюб ми з нею аж до Грудня
    Вона - дощить, а я - спотерігач
    Скотилося осоння в наші будні
    І в унісон хтось вимовив: - пробач…
    … побрів на поле змокле крізь затвірок
    Вона услід за мною, наче тінь
    У шлюбі не можливо без довіри -
    На завтра повернуся під мокрінь
    Щось коїться в душі незрозуміле…
    Туди - сюди … ой як не по мені
    Якби ж то воно враз переболіло
    В обіймах до світанку уві сні?!..
    12-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  48. Олексій Кацай - [ 2017.09.12 20:44 ]
    Кульове скупчення
    Весь космосом покручений,
    ввімкну далекомір
    у кульовому скупченні
    первісних давніх зір.

    Гойдну комету-шабельку,
    земний згадаю рід
    і на планету-крапельку
    впущу свій зореліт.

    Під небом помаранчевим,
    під ста сонцями, я
    потроху стану навченим
    алфізиці буття.

    Гомункулом пораненим
    піду на битий шлях
    по філософських каменях
    з комп’ютером в руках.

    І там, награвшись крицями,
    скафандр скину геть,
    щоб стати блискавицями
    наповненим ущерть.

    Прибульця чи шугая, чи
    себе я здоганю,
    поміж думок блукаючи
    в метафорах вогню.

    Зупинимось на розтанях,
    бо треба до межі
    обдумкувати простори,
    ще зовсім нам чужі.

    Огрудкувати чуле і
    утямити за тим –
    ці зорі збились кулею?..
    Чи всесвітом новим?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  49. Юрко Бужанин - [ 2017.09.12 17:06 ]
    Не шукай у натовпі людину
    Не шукай у натовпі людину* -
    Лиш безликих постатей музей.
    Натовпом будують Україну...
    Та чи довгобуд цей для людей?

    *давня східна мудрість

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2017.09.12 17:38 ]
    Хочу їсти!
    Я не страшний у гніві -
    Сили уже не ті.
    В хаті немає пива,
    Пусто у животі.

    Кухня - пустеля Гобі,
    Гигнули таргани.
    Черви ячать в утробі -
    Постуються вони.

    Вкрасти ніяк сьогодні -
    Житимеш як і я.
    Лиш гарбузи городні
    Має моя сім'я.

    Не вистача зарплати,
    В кліті помер пацюк.
    Може, пора за грати?
    Досить голодних мук?

    Кум, як захоче їсти -
    Пудить під РВС.
    Діло це хоч нечисте,
    Та він од'ївсь, воскрес!

    Годі із мене чаю!
    Хочу в ковбасний ряд!
    Гостряка поліцаю
    Буду вганяти в зад!

    Жінка перехрестила,
    Вклала до рук шпичак...
    Бачу товсте барило,
    Але діймає ляк.

    Бо у руці дубище,
    Ікла вишкірює пес.
    Маю "щось" чоловіче,
    Але зостанусь "без".

    Втік од біди подалі,
    З пекла біжу в Едем.
    Жінка вкриває шаллю,
    В ліжко своє кладе.

    В щічку цілує "киця",
    Пестить, знімає стрес.
    Той, хто живе у цицях -
    Їстиме і овес.

    12.09.2017р.




    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1381