ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.07.21 10:24
Правий берег Нілу недалеко від Мемфіса -- "Хет - Ка - Пта". Велелюдна юрба єгиптян зібралася святкувати "ХЕБ-СЕД" *39, оте "30-ліття царювання" фараона Хуфу, що призначене на період "ахета" -- часу, коли розливається Ніл і о

Ірина Вовк
2017.07.21 10:11
Лівий берег Нілу, біля самої пустелі. Тут визначене місце для майбутньої усипальниці Хуфу. Вже закладений фундамент, зводяться стіни піраміди. Глибоко, під фундаментом, у скелі висічені склепіння для саркофага і підземний кор

Володимир Маслов
2017.07.20 22:07
Переводять церкви на російську,
наче грають в ворожу дуду
чорні слуги імперського війська,
вівчарі неподілених душ.

І роздвоюють сіру ментальність,
і засіюють ниву людську,
забиваючи клином фатальність

Володимир Бойко
2017.07.20 16:46
Не таланить доступити мети,
З розміру в безмір перебрести,
Хтось нерозважливо палить мости, –
Хто ж, як не ти?

Ось і укотре прогаяно шанс.
Як же кортить обпектся ще раз.
Та ж предостатньо каліфів на час, –

Любов Бенедишин
2017.07.20 12:05
Жадоба кумкає завзято.
Закон – кум королю.
Новітній Чахлик: «Срібло-злато
Міняю по рублю!»

А богатир не злізе з печі –
І тепло, і Wi-Fi.
В царівни – пластика… до речі,

Світлана Майя Залізняк
2017.07.20 11:18
Жив чоловік... а став Лілі.
Чудне - щохвилі на землі.
У всьому гендерні аспекти.
Фарбують море інтелекти,
Вдягнуть слона, мов балерину,
Закуплять нафти чи вакцини,
Наобіцяють економій -
Вдесятерять вантаж сіромі.

Ірина Вовк
2017.07.20 10:47
Після того, як Птах*1 сотворив світ, він сотворив божественні чудодійні слова - заклинання і встановив справедливість на землі."

"... І було подароване життя миролюбному, і була послана смерть злочинцеві, і були освоєні всі

Ірина Вовк
2017.07.20 10:32
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...

... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як вирок

Серго Сокольник
2017.07.20 03:56
Зирить бараном
Здуріла від подиву хмара...
-Славтесь, баклани!!!-
Ви свідки польоту Ікара!

Вперше людина
Злітає у вічності небо.
Спалить промінням

Адель Станіславська
2017.07.19 23:00
Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
А попіл сиво сипався до ніг.
Вдивлялась янголиця в очі сині
А там - то ніч, то сонечко, то сніг.

Вдивлялася у вир, ману, безмежжя.
Там сум застиг чи може тільки гра?
У доторку стихії протилежні

Василь Кузан
2017.07.19 21:50
На межі життя і жита
Жорна мелють зерна днів.
Веселкові перевесла.
Лик небесний сполотнів…

Бані сіна на колесах,
Коні, вітер і воли.
Янголів зійшлося десять –

Микола Соболь
2017.07.19 20:36
Спекотне літо воду п'є дніпрову.
Посохли ночі, злизана роса.
Несила вітру люляти діброву...
О де ти, де, обіцяна гроза?

Прозоре небо видуває хмари.
Лупцює землю ультрафіолет.
Пательня літа схожа на кошмари

Олександр Сушко
2017.07.19 16:06
Про кохання писати не важко,
Інтернет потопає в сльозах.
Надриваються Васі, Наташки,
Скрізь печалі, розлучення жах.

Заросило губиська і плечі,
Коси мокнуть, блищить борода.
Сльози гарно течуть понадвечір.

Світлана Майя Залізняк
2017.07.19 14:29
Дівчина брутальна,
Парубок - билина.
Вуличка - не спальня,
Поряд купа глини.

Матіоли, флокси,
Поливайка сіра.
Ельфи - Томмі, Роксі -

Адель Станіславська
2017.07.19 13:51
А він
усередині
кожного з нас...
Чи він, чи вона, чи воно - хто го зна?
У когось про те
буде версій зо сто,
а в когось затерта -
одна...

Ірина Вовк
2017.07.19 12:11
Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості,
о, печаль солов'я – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Поцілуй мене, дай пригубити лиш… губи

Ірина Вовк
2017.07.19 12:06
Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
Чорних шат пітьма – не спали мене.

Плачу, мов свіча – б'є розлуки птах,
Темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям – несть числ

Вітер Ночі
2017.07.19 10:47
Ти бредеш осіннім маревом сполоханих думок,
поглинаєш очима розірвану на шматки
останнім виблиском сонця височінь неба,
твоє волосся білою павутиною чіпляється за дерева,
моє обличчя, сни. І цьому немає кінця і краю.
Для чого живеш на світі? Для

Ігор Шоха
2017.07.18 21:10
Не дивись на жіночі принади
як на ласощі й море утіх.
Все, що маємо, буде позаду,
що попереду – думати гріх.

Не дивись на чуже й епатажне,
як буває, вальяжні коти,
бо ніяка сама не покаже

Ігор Шоха
2017.07.18 21:03
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
Найлегше чути і мовчати.
Не «вопіющим» воювати,
але і змовчати негоже.

***
Не заважають неживі боги

Ігор Шоха
2017.07.18 20:03
Кон’юнктури у мене немає
і тому не пишу я «поез»,
бо ніхто їх уже не чекає
і поезії не замовляє,
та не лаю себе, коли без
ремесла непутящого скнію
і чекаю на неї одну.
А коли од жари одурію,

Олександр Сушко
2017.07.18 17:42
Я пожалів її одразу.
Вкусив тоді кохання ґедзь.
Вона ж ридала від образи -
Її обквецяв горобець.

Утер заляпаного писка,
Завів до хати на чайок.
Вона ж віддАлася без писку.

Кристіан Грей
2017.07.18 15:45
Перепрошую, біля вас не зайнято? - зверху вниз на мене запитально дивилась юна струнка красуня у вишуканому купальнику, що наче зійшла з обкладинки гламурного журналу. Краплі морської води вкривали ледь засмагле дівоче тіло. Здавалось, різнобарвні веселки

Ірина Вовк
2017.07.18 12:45
Молилася тюльпанно Роксолана
над благородним тілом Мустафи…
«Хуррем-хасекі»… «Радісна султана» -
улюбленка газельної строфи…
«Аллах акбар!»** - вжахнулася Європа
шляхів господніх полинам гірким:
Історіє, чи ж раз давили хлопа –
та щоб синів, та з

Світлана Майя Залізняк
2017.07.18 11:54
Чорні жорна.
Мливо...
А на думці - жито.
Соуси... підливи.
Скільки ж душ убито? -
Думати не хочеш.
Мурашвою - люди...
Опускають очі,

Ірина Вовк
2017.07.18 11:27
Бахчисарайське видиво – Фонтан.
Троянди дві: із білою – червона.
Тут в покаянні похилявся хан,
визнаючи: сльоза... вона солона!
Вона солона, бо вона пече
і пропікає мертвим сном пустелі.
Вода стіка... стікає – не стече
у мавзолеї в ханськім гінек

Світлана Майя Залізняк
2017.07.18 10:49
Ностальгійні старі абрикоси...
Клапоть неба у склянці рудій.
Парки в пеленах бджіл понаносять,
Ось пісненькі млинці - на воді.

І духмяно, і терпко, й медово.
Ряд штахетин, проміння бурштин.
Гарбузяні поважні корови.

Ігор Шоха
2017.07.17 22:24
Минає у цирку на дроті
афера: «Російська весна».
І наче нема ідіота,
який у миру – сатана.

Нічого не пам'ятає,
нікого не визнає.
Батия на Рейні немає.

Ігор Шоха
2017.07.17 19:42
У зеніті літа часу мало.
Коло переписує Велес.
Покотило колесо Купала
за гарячі обрії небес.

Зупиняють сонце вечорами
на ночівлю хрещені боги,
а червоне небо за лісами

Ірина Вовк
2017.07.17 18:42
Тут потрібно високої ноти -- без неї не можна!
Тут оспівана кожна сльозинка, сторіночка кожна:
тут Сміливий Гаральд у звитяжному юності леті
серед княжих палат -- яко вой і поет --
на любов присягав 'Лисаветі.

'Лисавето

Олександр Сушко
2017.07.17 18:38
У соцмережах, кажуть, файно.
До рота падає банан,
Сіяє сонце життєдайне,
Хлюпоче теплий океан.

Поети пишуть без зупинки,
Кладуть поезії рядки.
А їм хвалою чешуть спинки,

Ірина Вовк
2017.07.17 18:25
Ото вам Святослав. А то -- Куря.
(Курне курчаве печенізьке сім`я!)
Спритніший, бач, від грецького царя --
він уподобав, вражець, княже тім`я.
Велике діло -- людська голова:
от череп та мізк, та трохи шкіри --
а що

Світлана Майя Залізняк
2017.07.17 17:15
Зводим Помпеї на попелищі.
Допоможіть нам, янголи, хвищі...
Плінфи достатньо, глина чудова.
Ось і палаци...
...де ж наша мова...

2

Світлана Майя Залізняк
2017.07.17 17:12
Крила журавлині...
Пір`я горобчаче...
Жайворонок линув -
Блискітки побачив.

Засліпила сойку,
Галку притінила.
Коломийки... зойки...

Іван Потьомкін
2017.07.17 16:46
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишньог

Олександра Камінчанська
2017.07.16 22:40
Різною бувала, що й казати:
Плакала, молилася, любила.
Хтось вершив небачені палати,
Я собі ростила тихо крила.
І у теплих снах, де мріям тісно,
Як пташа – тягнулася до неба.
Не завжди крилатим легко, звісно,
Я летіла далі, знала – треба…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Руслана Ткаченко
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Гуцуляк Микола Гуцуляк Микола
2017.06.26

Артем Ємченко
2017.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2017.07.15 06:48 ]
    Сон знімає маски
    В людини справжнє, істинне лице
    побачить можна лише уві сні.
    І це не красне, просто так, слівце,
    стрічатись з цим доводилось мені.

    Забувшись уві сні людина кожна,
    стає сама собою хоч на трішки.
    Лиш уві сні побачити ще можна
    нелицемірну, ангельську усмішку.

    Найкращі миті власного життя
    в звичайнім сні людина проживає,
    з лукавством не оббріхує буття,
    а саме головне – не убиває!

    Знімає сон з людини сіру маску,
    коли в своїх обіймах колисає.
    Він нам чарівну, безтурботну казку
    як мама у дитинстві промовляє.

    Тому, коли вам туга серце стисне,
    коли вже не під силу звеселиться,
    забутися в глибокім сні корисно,
    якщо ще взагалі хоч трішки спиться…

    11.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Козак Дума - [ 2017.07.15 06:58 ]
    Чоловічий потиск

    Говорять, що за потиском руки
    людський характер можна прочитати.
    Не всіх людей, а лиш чоловіків,
    Жіноцтво – справа інша, що й казати.

    Особа щира – міцно, зазвичай,
    і другу, й незнайомцю тисне руку.
    Таку людину вмри, а виручай,
    вона розділить з вами радість й муку.

    Багато руку стримано дають,
    їх потиск, скажем, так собі, нейтральний.
    Він ніби каже – ось моя вам суть,
    не дуже щирий, та і не брутальний.

    А дехто власну руку вам дає
    так велично, немов би скарб дарує.
    Себе він любить, лише я своє,
    для нього інших в світі не існує…

    У чоловічім потиску руки
    душа мов визирає з-за лаштунків.
    Не поважаю тих чоловіків,
    що руку подають як для цілунку.

    28.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2017.07.15 05:20 ]
    Скучив

    (коломийський сонет)

    Закувала зозуленька у суботу зранку,
    лише й встигла відхилити на вікні фіранку.
    Та не встигла вчепурити свою пишну вроду,
    бо вернувся мій миленький з дальнього походу.

    Він поїхав із сусідом в місто на весілля
    й повернути обіцявся не раніш неділі.
    А мені одній удома ночувать несила –
    ось тому я агронома в гості й запросила.

    Повечеряли смачненько й добре напилися,
    ну а потім на канапі спати уляглися.
    Хто ж чекав, що те весілля скінчиться війною,
    і що милий на похмілля скучить за жоною…

    А іще, що при народі відшмага на здачу,
    тож сиджу я в огороді тепер й гірко плачу.

    22.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2017.07.15 05:32 ]
    Середня вага нардепа

    Скільки важити повинен в Раді депутат? –
    поцікавився недавно у Степана брат.
    Той потилицю почухав, – Кілограм, два, три…
    Брат йому, – Упав ти з дуба? З самої гори?!

    – Ти дослухай, любий брате, не перебивай.
    Дай закінчити, Кіндрате, це ж іще не край,
    бо вважай у Раді нині лише вороги.
    Як не віриш – попіл в урні ставляй на ваги!

    16.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Садовнікова Катя - [ 2017.07.15 00:42 ]
    Четырежды, двести..
    Четырежды, двести – я не умираю.
    Хоть бей а хоть нет, всё равно я сдалась.
    И век скоро будет, как мы бездыханны.
    В друг друга не верим дожив до креста.

    Хотелось бы летом дождливую осень,
    чтоб смыло мгновенно всю мою печаль.
    Хотелось уметь бы сменить своё прошлое.
    Но в нём всё равно не будет НАС!

    15.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2017.07.14 21:27 ]
    ***
    …опівночі пишу листа
    чи дійде він, ніхто не знає
    літ кілька взяв і відмотав
    і розгорнув до Небокраю…
    ой защеміло!
    залюбки
    від того майже посміхнувся
    ти уявляєш це? прикинь
    впіймав себе: -
    собі я
    снюся…
    14-07-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  7. Анатолій Сердечний - [ 2017.07.14 20:49 ]
    Орда

    У вас є благо це Москва
    І завойовані міста,
    Багата є у вас Сибір
    І ваш ганебний «руський мир»,
    Маразм принижених царів
    І гній і смрад з усіх шпарин.
    Для мене Русь - моя земля
    І Україна є вона
    І роботящий мій народ
    Знов здобуває всіх свобод.
    А ваш імперський деспотизм
    Людині в душу міцно вліз
    І душить все, що є живе
    І сіє смерть і горе жне.
    Одні навколо вороги,
    А ви святі як ті боги.
    Підла наскрізь - не месія,
    Нарекла себе – Росія.
    Та річка Рось ріка моя,
    У вас отруєна вода,
    Тече вона в твою Орду,
    Що завела тебе в біду
    І ти за спинами людей
    Стріляєш у моїх дітей.
    Минуло вже багато літ,
    Як ти несеш ординський світ
    І кров Алеппо і Чечні,
    Донбасу проливаєш ти.
    Та сила наша розцвіла
    І ми повстали проти зла,
    А світ очікує і жде
    Коли Орда сама впаде…
    2017 рік



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2017.07.14 19:09 ]
    Кума допоможе
    Дружина вже дістала чоловіка, –
    Капусту квасити мені допоможи!
    А той їй телефоном ледве „спіка“, –
    Кума хай допоможе, їй скажи…

    Проспався добре, смачно потягнувся,
    сьорбнув розсолу, нічого робить –
    піднявся, одягнувся, навіть взувся
    і сам уже дружині став дзвонить:

    – Ти де поділась чи зламала ногу?
    Капуста як і як твої діла?!
    – Вже три години квасим, слава Богу,
    та до капусти справа не дійшла!..

    13.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2017.07.14 19:01 ]
    Коротка байка

    Зарікалася свиня
    огород не рити,
    ще не хрюкать навмання,
    гидить не в корито,
    не маститися в послід…
    і подібні байки,
    бо побачила, що дід
    став гострити швайку.
    Часто так нещирий люд
    розпускає слину,
    коли смажений когут
    вже дзьобнув у спину.

    02.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2017.07.14 19:16 ]
    Вже сніжить

    Вже давно відколосились пшениці й жита,
    вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
    Дощ холодний на цимбалах сріблом виграє,
    вже прийшла років навала у життя моє.

    Синє небо хмари вкрили, вітер долиною,
    вже тяжкими стали крила в мене за спиною.
    Вже сніжить і холодає, туга серце крає,
    вже скінчається дорога до пекла чи раю…

    Але варто чи журитись й доленьку клясти,
    головою в стінку битись і писать листи,
    у минуле зазирати чи горілку пить,
    лити сльози та зітхати й себе хоронить?

    Ні, не варто, ще й шкідливо, гірко сумувати.
    Не потрібно кожну днину дівку виглядати
    у старім шматті, з косою і старим кіссям…
    Час прийде – її до танцю запрошу я сам.

    26.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2017.07.14 16:37 ]
    Крадіжка
    Захмарилося. Нічка. Комарі.
    Селяни геть утомлені поснули.
    Кладе сусід у торби чималі
    Украдену у дачника цибулю.

    Навпомацки тягає за чуби,
    Від місяця немає нині світла.
    Крадіжка - знак сучасної доби,
    І головна у існуванні титла.

    Цибуля в торбі. Бабрає часник,
    Підважує кущі стара лопата.
    Пішов хазяйський нині чоловік:
    Усе що бачить - стягує до хати.

    Картоплю сипле щедро у лахтух,
    Торішня надокучила до біса.
    Тепер сусід - довірливий лопух,
    Збере не урожай, а дулю лису.

    Добро у клуні. Хата на замку.
    На місяць люто шкіриться собака.
    Жона перину вислала м'яку
    Коханням частувала, серп на гаку.

    Уранці суне вже на свій город
    Прорвати моркву сіяну загусто.
    А там мишій, берізка та осот,
    Але немає бульби та капусти.

    Пощезли дині, бурячки малі,
    Трава прим'ята колесом од воза.
    На свіжоперекопаній землі
    Іще димить бичок од папіроси.

    Неситості людській немає меж
    Коли немає розуму та серця.
    Бо скільки ти добра не украдеш -
    Удесятеро більше одбереться.

    14.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Вовк - [ 2017.07.14 10:11 ]
    "Калка.* Три Мстислави"
    ... А татари, вражі гості,
    гарцювали на помості:

    -- Три Мстислави,
    три Мстислави,
    всі зазнали тої слави --
    буйні голови схилили,
    меч булатний пощербили ...
    А свої прелюбі кості
    полишали на підмості --
    красно гостей частували,
    дрібно кісточки збивали ...

    ... Ніхто тоді й не знався на татарах --
    були степи, та хани кочові:
    на кутригу́рах знались, на аварах** ...
    Аж тут азійські варвари нові!
    Той варваризм не римської породи:
    щілини вік ... а у щілинах -- лють ...
    (Тваринний витвір матінки -- природи:
    сидять на костях, свіжу крівцю п`ють!)
    І не смакують тушею конини,
    і не ламають гречно спис о спис --
    хрещене тіло божої людини
    звисає з сідел головою вниз ...
    Допавсь до нього бусурмен-татарин
    захланно так руками обома:
    йому солодша над усі нектари
    узята шквалом людська бастурма!

    ... "Три Мстислави,
    три Мстислави --
    очі галки поклювали ...

    Три Мстислави,
    три Мстислави --
    десять тисяч поховали ..."

    ... Напилася, наїлась річка Калка
    калених стріл із вражих колчанів.
    Здригнулась Русь: то помста, а не валка --
    тавро лжеслави на хребтах синів!
    (Уже ж було: в похід збирався Ігор ...
    В ріці Каялі змочено рукав.)
    Де йде різня, там, певно, не до ігор --
    між трьох Мстиславів вирізнивсь Мстислав!

    ... На княжих трупах зведено помости --
    на них всю ніч гуляла татарва.
    Пильнуйте, люде, ви ж бо р а д о г о с т и!
    Овва, Мстиславе з Галича, овва ...

    ... Над Калкою -- ні мулко, ані грузько --
    "єси за шеломями, земле руська" ...
    ... "Баба́*** ... ага́"**** -- баби-агинський дух:
    тут зела -- пера, а земля -- як пух.
    ... "Баба́ ... яга́"***** -- жаха дитину мати.
    Було шолом о Калку не каляти!


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008).


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Вовк - [ 2017.07.14 10:06 ]
    "До портрета Чингісхана"
    ... Був собі вождь на ймення Темучин.
    Пізнала Русь епоху Чингісхана.
    Прадідизна́, етнічна "р о к с о л а н а"
    здригалася при дерзновеннім "ч и н..." ...

    А що вже степ наслухався копит.
    А що вже трав під копита́ми збито.
    А що людей вкраїнських перебито
    у кучугурах полум`яних літ...
    Воістину, пекельний чоловік!
    Та що там чоловік -- скоріше, демон ...
    Чи то душа -- непроходима темінь,
    чи, може, в лоні матері хто врік?!
    Щоби вести свій нарід по кістках,
    щоб напувати коней в людській крові,
    і м`яса з`ївши, на гортанній мові
    "ш а й т а н" взивати швидше, ніж "А л л а х"!

    ... "Т е м у"... -- бо "т ь м а".
    То ймення нечестиве.
    А все ж "Ч и н г і с" -- "В е л и к и й" для своїх.
    Чи ж матір почувалася щасливо,
    припавши на Блискучий твій Поріг* ?..
    Про що тоді вона просила духів,
    (нехай уже собі -- у Духів Тьми),
    які магічні скреслювала рухи,
    б`ючись об землю стегнами, грудьми...
    Вона -- така слаба, безмовна жінка,
    чи ж їй під силу с о н ц е в о р о т т я?
    Одне скажу: хоча вона й ординка,
    та понад с л а в у зважує ж и т т я!

    Не зчуєшся, як обрій запалає
    зо всіх світів невтоленим вогнем.
    Прислухайся, із тьми віків волає
    непогасиме "с и н у ... с и н у... Т - е - м..." ...

    ... Історія, тяжка на перехрестях,
    утопче в грунт ще не один курган.
    Та відблиском підступності й безчестя
    є на Русі наймення Ч и н г і с х а н!

    Росте трава... Могили наших пращурів.
    Обпалені облачення святих.
    Червона Русь, не раз іще заплачеш ти
    від отприсків о р д и н ц і в "золотих" ...
    "Т е м у..." - бо "т ь м а". То племя нечестиве.
    Такий вже рід... "О с м а н и" -- бо "о с а"!
    Кусюче вкрай і вкрай немилостиве...

    ... Був собі вождь на ймення К у р е м с а...


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  14. Микола Дудар - [ 2017.07.14 10:12 ]
    ***
    Біжиш було собі у тепле ліжко
    на всяк випадок в мислях записник…
    і пахне там твоїм вчорашнім віршем
    одна невдала рима і - гаплик
    всього одна… як ложка дьогтю в меді
    як лезо попід горлом навкоси…
    звучить попса...тобі потрібен Верді
    і так завжди, і щоб ти не просив…
    14-07-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  15. Любов Бенедишин - [ 2017.07.14 09:40 ]
    ***
    Недогарок. Айстри одцвілі.
    І муза - в сльозах - на могилі
    Непізнаного інтроверта.
    Мовчання - як ода посмертна.

    13.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  16. Садовнікова Катя - [ 2017.07.14 08:31 ]
    Нарисуй мне
    Нарисуй на лице мне улыбку,
    с доброй лаской роняя свечи,
    И подсолнуха капни мне тихо
    в бесконечность моей надежды,
    Нарисуй же, прошу, озёрко,
    где любовь поглощает лучами,
    Повторю я тебе без упрёка:
    ты прекраснее всех странник...

    Нарисуй мне уют, солнце,
    и глазами раскрась картину,
    Нарисуй мне загадку полёта,
    что учёные б не обьяснили,
    Нарисуй мне радости мочи...

    14.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2017.07.14 06:26 ]
    Гординя*

    Вгамуй гординю, але гордим будь,
    твій стяг й в чохлі ніколи не зімнеться.
    Минуть літа і доля посміхнеться,
    не плачся, не пусти у душу лють.

    І самоствердження ймовірно підведе,
    бо пиха сточить геній твій природний,
    жага погубить норов благородний,
    до самознищення, як завше, приведе.

    І слава, і опала небезпечні –
    обидві самолюбство все ж лоскочуть,
    медальки часом не сприйми за почесть,
    й плювки з медалями не сплутай недоречно.

    Хавтурок не чекай від добрих дядь,
    бо жадібність завжди зрідні заразі.
    Не крадь, а той, хто хоче все й відразу –
    душею бідний, бо не вміє ждать.

    Нехай не маєш ні кола ти, ні двора,
    та не підносся навіть на зневазі.
    Не жебракуй з грошима у оазі
    чи навпаки – то істина стара.

    Не заздри, відкидай оте паскудство,
    на успіх інших нізащо не ображайся.
    Уму чужому заздрити стидайся,
    бо блуд душевний той загубить людство.

    Хай не образить думка будь-яка,
    та май свою, ба попри неприємність.
    Умій любити без надії на взаємність
    й найщасливішим будеш ти в віках.

    Не користай талант немовби туз,
    бо козир – не чеснота і не кара.
    Хто щедрий напоказ, той завше скнара,
    сміливість демонструє ж – боягуз.

    Не загордуй і тим, що ти боєць,
    ні тим, що у борні ти всередині,
    і навіть тим, що підкорив гординю.
    Не справишся – тоді й тобі кінець.

    18.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Садовнікова Катя - [ 2017.07.14 06:30 ]
    Осечка равняется случаю
    Всё, что убывает - к лучшему.
    Осечка равняется случаю.
    Слепой ходит мира избытками,
    И горечь его, что не видно их.

    Те, что говорят и слушают
    Те помнят, как надо сочувствие,
    Кто дарит любовь равен Господу.
    Беги босиком и без должного.

    Путём пусть не будет вечности -
    Ажуром не смеит и встретится.
    Роняй. Подберут его. Сильные
    И слабые . Ведь жизнь одна у них.

    Гроша коль не стоит душа твоя,
    Карманами пыль рассекает там,
    Гляди в небеса. Ночь же чувстует,
    И звёзды падут кабы к случаю.

    14.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2017.07.13 20:44 ]
    Чорна дiра

    Наш світ невпинно котиться у прірву,
    у чорну все зростаючу діру.
    Чи ж можна подолати кляту вирву,
    як оминути людству ту мару?

    Все більше лицемірства з кожним роком,
    із кожним днем у світі більше зла.
    Не стали війни для людей уроком,
    ще потемнішала і так густа імла.

    Із кожним днем наш світ стає сірішим,
    зачахла поміж люду доброта.
    Сховалась щирість у глибоку нішу,
    нема усмішок, на обличчях пустота.

    Так, світ невпинно котиться в безодню,
    давно вже пройдена порядності межа.
    Хтось низько вам вклоняється сьогодні,
    та завтра в спину увіткне ножа.

    Із кожним днем нові теракти, звірства,
    вже настає армагедону час.
    Заручники гріха ми й лицемірства
    і діри чорні поглинають нас.

    Весь світ немов здурів, усі безликі,
    тут без різниці вік, освіта, стать.
    Бездушшя виродки й моральності каліки,
    ми все я вся готові продавать.

    Все робим вигляд знатного вельможі,
    читаєм Біблію, Тріпітаку, Коран.
    Та нам навряд чи щось вже допоможе,
    нас поглинає бездуховності діра…

    січень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2017.07.13 20:20 ]
    Мій світ міг бути Вашим*

    Мене Ви пригадаєте не раз,
    мій світ хвилюючий і норовливий.
    Пісень барвистих, щирих, без прикрас,
    єдиний поміж інших небрехливий.

    Він міг стать також Вашим, та не став.
    Його було Вам мало чи багато.
    Тоді я вірші рідко ще писав
    і йшов на будь-які життєві втрати…

    Колись Ви врешті схилитесь без сил
    й промовите: „Згадати я не смію,
    як інший світ мене позбавив крил,
    убив в майбутнє віру і надію…“

    Мій світ стать Вашим міг, але не став.
    Його було багато Вам чи мало.
    Непереконливо напевне я писав
    й жадав Вас палко, що б там вже не стало…

    12.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2017.07.13 20:44 ]
    Осiннi почуття

    Похмурий день, на серці щем,
    осінній парк і ми з тобою.
    Удвох під проливним дощем
    приречено пливем з водою.

    А небо в сірих хмарах все,
    не визирне жадана просинь.
    Нас в різні сторони несе –
    прийшла в стосунки наші осінь.

    05.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2017.07.13 20:49 ]
    Осiннi листи
    Пиши мені з осені теплі листи,
    за все нехороше, кохана, прости!
    Хай вітер з дощем барабанить у вікна,
    пиши, коли темно, пиши, коли світло…

    На жовтім і бронзовім листі платана
    пиши мені пізно, пиши мені рано.
    Пиши мені теплі, хороші листи
    і знов в своє серце мене упусти…

    Камін розпалю і зварю тобі каву,
    за руку візьму тебе ніжну, ласкаву.
    В душі і на серці відразу тепліше,
    читаю листи і стає все ж світліше.

    Вдихну нашу осінь, той запах знайомий,
    всередині ллється гаряча утома.
    Минулі чуття, як багаття в каміні,
    спалахують раптом мов іскорки й гинуть.

    А час зупинився, забути непросто
    і пам‘ять тих днів знов приходить у гості.
    По берегу озера йдемо обнявшись,
    в палкому коханні лиш щойно зізнавшись.

    Прямуєм донизу бурхливим потічком,
    лише про любов нам шепочуть смерічки…
    Не знаю, навіщо пішла назавжди,
    пиши мені, люба, чарівні листи!..

    06.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2017.07.13 20:49 ]
    Нiчний пейзаж

    Ніч, вулиця, ліхтар, заправка,
    несамовито вітер свище.
    Життя – на кін, остання ставка,
    і дощ немов з відра періщить.

    Паркан, аїдова арена,
    навкруг надгробки, постаменти –
    це долі ніч, остання сцена,
    вже скоро йти й на компліменти…

    13.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Микола Дудар - [ 2017.07.13 20:12 ]
    із циклу (Рецепторне...)
    о як жахливо - власна безпорядність…
    і це страхіття - покотом у сніг
    спіткнеться хто
    бува у першім ряді -
    із потайбіччя стогін… крики…
    сміх
    і вкотре озираєшся на пам’ять…
    і розумієш, все це неспроста
    а жорна відпочинуть… мелять-чавлять
    під корінь
    наче по траві коса…
    проснися, друже, ясний день на дворі!
    он вітерець… он чайки реверанс
    і човен неприборканий у морі
    і море
    ще народжене
    до нас…
    13-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  25. Козак Дума - [ 2017.07.13 18:01 ]
    Мамi Любi
    Любов красива ніби ружа,
    любов – життя це і здоров'я.
    Мабуть любили сильно дуже,
    тому і нарекли Любов'ю.

    Струнка, вродлива і весела,
    на личку усмішка сіяла,
    а хлопців у сусідніх селах –
    десятками ти чарувала.

    Співала гарно ніби пташка,
    дзвінкий приємний голос мала;
    прийшла пора, коли Любашка
    свого Миколу покохала.

    Із юних років працювала
    і вдома гарна господиня,
    дітей в обіду не давала,
    сім'ї надійна берегиня.

    Заснула вічним сном матуся
    ще в розквіті життєвих сил.
    Невдовзі батько – Я женюся! –
    як грім з небес проголосив…

    Але тобі нема заміни!
    Хто може сонце замінити?!
    Похмурі стали наші днини
    і сумом вкрились твої діти…

    Прости мене за все, матусю!
    Пробач свого дурного сина!..
    Настане час і повернуся,
    Любове, матінко єдина…

    24.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Садовнікова Катя - [ 2017.07.13 17:17 ]
    Она жила сама и одиноко
    Она жила сама и одиноко,
    Жила мечтой о будущих делах.
    Рисунки эти унесло потоком,
    Как тихо лень посеяла обман.

    Мечтала, ушли дни её и время.
    Она мечтала ночи напролёт.
    Она жила надеждою и тлела,
    Что счастье облюбует её дом.

    И, ничего не делая, мечтала.
    В конце пути она всё поняла.
    Света искала этими мирами,
    Да время уплыло и очень жаль.

    13.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Вовк - [ 2017.07.13 11:48 ]
    "Лев у Лаврові*. Світло і тіні"
    Князь Лев на старість теж монахував.
    Душа сум`ятна прагла одкровення.
    В молитвах ревних чарою спасення
    сотала с в і т л о сива голова.

    Христа розп`ято ... Ідоли падуть ...
    Криниці задихаються змілілі.
    Життя як ватра: в кожнім божім ділі
    твій Дух, мов іскру, ангели несуть.
    Оступишся на п`ядь -- провалля, хащі,
    вся гадь земна рамена обів`є ...
    Коли у серці Бог -- ми не пропащі,
    і брат з лукавства ближнього не вб`є,
    на міжусобну бойню не прикличе
    родів слов`янських княжих отрочат ...
    Є правий Суд і є всевишнє Віче,
    і є Петро з ключами біля чат ...

    ... Вартує лев у княжім передмісті ...
    (Вдаряє пам`ять, наче сталь дзвінка!)
    Гінці несуть у двір від Бели вісті ...
    Констанції пошлюблена рука ...
    А далі -- вир: все татарва, ятв`яги,
    пожежа в Холмі, тиха смерть Шварна́ ...
    Данилова спонука до відваги,
    до лицарства, до честі знамена ...
    Та на вазі -- супроти злої січі,
    де Куремса стоїть і Бурундай,
    Данило й Лев у ризі Будівничій --
    на хліб і сіль, на спільний коровай!

    ... У Лаврові вечірню віддзвонили.
    Наповнені потири золоті:
    в путі несповідимій до могили
    нас мироносять ангели святі.
    Кончина тіла -- не бліда константа
    недосконалих пошуків земних ...
    Осяяння могучого таланту,
    звитяжних здравниць, тембрів голосних ...

    Суть воїна і мужа, і привідці --
    се отчий дім, зелена отча твердь,
    глибінь прозора отчої криниці,

    тоді -- в и с о к а, благородна смерть!

    ... Констанціє ... (Останні поривання.
    Остання при житті відкрита суть.
    Останній спалах с в і т л о г о кохання ...)

    ... Твій Дух, мов іскру, ангели несуть.


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2017.07.13 09:56 ]
    Хода нескорених

    Парад в війну – бенкет під час чуми.
    Невже цього не розуміє влада?
    Невже цього не помічаєм ми?
    Чи одного нам не достатньо Сталінграда?!

    Невже елітна техніка потрібна,
    щоб раз на рік проїхатись парадом?
    А фронт тримають хлопці наші бідні
    без „броників“, з одним лиш автоматом!..

    Зате нацгвардія у латах до зубів,
    й на ременях у них новітня зброя.
    Між ними й фронтом нездоланний рів.
    Кого й від кого захищають ті герої?!

    Кого потрібно у столиці захищать,
    чию потрібно берегти свободу?
    Як завжди, слуг й гаранта…, їхню мать,
    від власного невільного народу?!

    А потім брязкать зброєю для кого,
    кому демонструвати свою силу?
    Щоб продавати й далі мати змогу
    гуртом і вроздріб Україну милу?!

    Хода ж нескорених осталась без уваги,
    герої справжні ратну справу вже зробили…
    Уже нікому не потрібні ті трудяги,
    які життя ціною Неньку захистили?!

    Та прийде час і ще усі прозріють,
    бо вже не зможуть всіх і вся дурити.
    Якщо не влада, то хоч люди зрозуміють,
    що далі так не можна в світі жити!

    Серпень 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2017.07.13 08:47 ]
    Найкраща в світі Оля
    Надворі літо мов вино черлене,
    що в келиху на сонці виграє,
    і чомусь лине потайки до мене
    здалека, з юності, усе лице твоє.

    Сором’язлива й лагідна усмішка,
    із моря віє прохолодний бриз,
    вся по-дитячому якась наївна трішки
    і зачіска – дань моді чи каприз…

    Твої бездонні і розумні очі,
    що зводили тоді мене з ума,
    стрункий, хай не тендітний, стан дівочий…
    Ну, мавка чи русалонька сама!

    Сніжком вкривали землю ледь тополі,
    висів в зеніті волейбольний м’яч…
    Ой, Оленько, найкраща в світі Олю,
    не віднайти тебе, хоч сядь тепер і плач!

    07.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2017.07.13 02:32 ]
    Найбільші зрадники

    За гроші більших зрадників не знаю:
    як з ними вийдеш хоч на декілька годин,
    їх поведінка мені серце крає –
    додому завжди повертаюся один!

    05.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Лариса Пугачук - [ 2017.07.13 01:38 ]
    Танцюють всі
    Прийняти все:
    солодке і солоне,
    і засолодке, й загірке – однако.
    На мить, звичайно, може і зсудомить,
    та з несподіванки чи ж хто не плакав?

    Прийняти все,
    а не наполовину.
    Свідомо, не заплющуючи очі,
    провести правду до найтонших звивин –
    і не махлюючи прозорим скотчем.

    Прийняти все ти зможеш?
    Не боїшся, не знаючи ще правди, обійняти?
    Тоді розкрий обійми – і не морщся,
    якщо увійде навіть неприйнятне.

    13.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  32. Леся Геник - [ 2017.07.12 21:16 ]
    Я визнаю поразку…
    Я визнаю поразку - от і все.
    Немає більше гарту і горіння,
    в душі завмерло спротиву насіння.
    За течією день тепер несе...

    Хоч небо й обіцяє блискавицю,
    а хвиля підмовляє на протест -
    я скорено беру на плечі хрест
    і білу стрічку в зранену десницю.

    Не озираюсь більше на сурму
    і не хапаюсь бити в барабани.
    У мрево йду захмерено-безхмарне,
    у далечінь усміхнено-сумну.

    І хай довкруг ще скачуть поторочі,
    уже не має сенсу боротьба.
    Перед олжею хилиться юрба,
    а я не можу і могти не хочу.

    Тож визнаю поразку, от і все.
    Не має більше у душі набоїв.
    Життя уклалось у німі сувої.
    За течією день тепер несе...

    22.06.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (5)


  33. Козак Дума - [ 2017.07.12 18:08 ]
    Нервова система дорожча

    З’їда коханця самка богомола,
    не дочекавшись скінчення екстазу,
    і не тому, що боса вона й гола –
    не хоче непокоїтись. Зараза!..

    25.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2017.07.12 18:33 ]
    Найстрашніший звір

    Вовків бояться, левів чи гадюку,
    ще крокодила і медуз горгон,
    та жаба найстрашніша з них звірюка –
    вдушила люду не один мільйон.

    29.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2017.07.12 16:46 ]
    Недарма
    Ув орді я живу ізмалку,
    Звик до подиху яничар.
    П'є сусід оковиту залпом,
    До Дніпра тече перегар.

    Бачу місто чуже, голодне,
    Бабці кришать не хліб - бички.
    Рекламуються бутерброди,
    Чую лайку і матюки.

    За театром - смітник до неба,
    Очі люду пече планшет.
    Я тут зайвий - хробак, амеба,
    Перестарок-анахорет.

    Клопівниці мов зікурати,
    Упираються в небеса.
    Де була колись дідова хата -
    Ятка з м'ясом, універсам.

    Ієгова - бог українців,
    Шаурмою пахтить земля.
    Плачуть Лаври чужі дзвінниці -
    Їх господар уже з Кремля.

    На Печерську, Сирці, Подолі
    Риштовання сталевих грат.
    Годі бачити житнє поле
    Чи небесний густий блават.

    Мерехтіння сідниць, потилиць.
    Зір - у землю, горбом - спина.
    Дехто каже, що я злостивець.
    Та хіба це моя вина?

    У ротах конопля та маки,
    Вуха повні промов, мури,
    У Стамбулі кричать коханки -
    Наші сестри та матері.

    У пісочниці - шкет-мізинець,
    Вишиванка йому до п'ят.
    Каже гордо: -Я - українець!
    Бач, на грудях висить автомат?

    Ув очах зробилося темно,
    Сльози котяться з них рясні.
    Може, вірші пишу недаремно?
    Недарма співаю пісні?

    11.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  36. Козак Дума - [ 2017.07.12 16:05 ]
    Оце дала!

    Чоловік спішив з роботи
    й зачепився за сучок.
    Враз за пилкою швиденько
    поскакав молодичок.
    – Де пила?! – кричить з порога
    до дружини, що лягла.
    – Не пила сьогодні зовсім
    й взагалі не при ділах!
    – Де пила?! – питаю вдруге,
    – Що ти гониш? Пригадай!
    – У сусіда, твого друга, –
    жінка мужу (й дума – край).
    – А дала йому навіщо?
    Що за мода – крадькома?!
    – Не давала, – вже тихіше,
    (а про себе – ой, дарма).
    – Як, кохана, не давала,
    як у нього все ж пила?!
    – Довго я тебе чекала…
    й лиш разок йому дала!..

    08.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Олексій Кацай - [ 2017.07.12 14:02 ]
    Той, що блукає у вимірах
    0

    Той – на нервах увесь, той – на тримерах,
    а навкруг – електронний смог…
    Заблукав я у інших вимірах
    недовимірністю думок.

    Щось гуде поза шкірою вуликом
    і, вслухаючись в цей рінгтон,
    я кручуся на місці нуликом,
    в нього вкручений, мов ембріон.

    Заблукав я в собі – не в просторах:
    розуміння приходе це
    і стукоче щось ззовні, мов костуром
    б’ють у всесвіту чорне яйце.

    Та це ж поряд!.. Та це ж не на віддалі!
    Це у скронях – пульс, наче град.
    Я вивалююся з точки відліку
    в перший вимір всіх координат.

    1

    Я падінь довжину обчислити
    зміг, та є в ній щось гамівне,
    бо довгими думками мислити,
    виявляється, не головне.

    Взад-вперед… А навколо путнього –
    трясцяма. І я залюбки
    у минуле кочуся з майбутнього.
    Потім, сплюнувши, навпаки.

    І зникає місто потужністю
    в тисячі чоловічих сил:
    часу вісь довжин осоружністю
    широчіні всі нищить довкіл.

    Відштовхнувшись від стінки печерної,
    як до неї – перпендикуляр,
    в другий вимір абсциси химерної
    лізу, наче з шахти – вугляр.

    2

    Другий вимір миттєво засліплює
    широтою й, тамуючи крик,
    я в плескату тінь себе виліплюю
    за заплющеністю повік.

    Тіней шириться машинерія
    в прохолоді пласких мигтінь –
    я у ній будую імперії,
    але кожна уходе в тінь.

    І в епоху глобальних затемнень,
    як політ, що роз’ятрює сни,
    відбувається відокремлення
    височіні від площини.

    Прокидаюсь… Майданам впокорююсь…
    Хочу я по них розтектись!..
    Та повільно вже випаровуюсь,
    аби в третій вимір звестись.

    3

    Я у хмарах польотом купаний,
    але щось непокоїть мене,
    бо свободи вже маю три ступені,
    а це знову не головне.

    Треба, з’їхавши з неба крилаткою
    по стерильних снігах теорем,
    припинити вважатися цяткою
    у механіці зимних систем.

    І, сніжинки із зорями сплутавши,
    усім тілом влетіти в замет,
    аби, болем своїм сніг розкутавши,
    закривавити сотні планет.

    І свободу роздерти на клаптики,
    і здолати границь печію,
    щоб у світлому серці галактики
    раптом вибухнути волею.



    В серцевині безлічі вимірів
    мною влаштований волі теракт:
    он втікає те, що не вимерло,
    в простору тесеракт.

    З нього – в інший. І так лабіринтами
    відображень в мільйонах дзеркал
    я біжу та й, немов на принтері,
    свій розмножую ареал.

    Втім, чи свій!?.. Адже в цьому всесвіті
    не стіна я – лискуча грань.
    Всі істоти тут є перехрестями
    не вмирань, а нових блукань.

    І навскісним до вітру клівером
    руху я віддаюсь, не лічбі…
    Головне, самому стати виміром,
    аби хтось блукав у тобі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  38. Лариса Пугачук - [ 2017.07.12 14:26 ]
    Смакую
    Заплiтаю запах липи у волосся.
    Вiтер просить зачекати ще хвилину —
    за полинним поки вiн зганяє в поле.

    Не чекаю. Йду собi спокiйно далi,
    дощ зухвало шпацирує по сiдничках.
    Цi дрiбнички додають смаку вертанню

    до життя.

    12.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  39. Маркіяна Рай - [ 2017.07.12 13:08 ]
    Буревісно (Морська історія)
    За мої зачепившись крила -
    Набив гульку собі об німба.
    Таємницю про місце лімба*
    Я приватно тобі відкрила.

    Тш... вже чується гра Орфея*
    Ехом тиша моя озветься.
    Вкотре якір углиб зірветься -
    Штиль отрута, чи панацея?

    Фордевінд* у моїх вітрилах,
    Левентик* - твоя друга сутність -
    Суперечний, а я - попутня,
    Та в мені потаємна сила:

    Альбатрос - мій стихійний родич
    І надмор'я береться димом.
    Задля мене став пілігримом -
    Що ж, у сітях вже б'ється здобич.

    Ти за мною (смішні мірила) -
    Тридцять два повноцінні румби*
    Я танцюю для тебе румбу,
    Ледь тримаючись за перила.

    Море піниться ще з учора,
    Так фатально і буревісно,
    Сонце крила осушить, звісно.
    Сонцекрила і німбочола.

    07.16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Маркіяна Рай - [ 2017.07.12 12:07 ]
    Маленькому принцу
    Впізнаєш? - то слона проковтнула змія -
    Намалюю, хоча й не вмітиму.
    А вгадаєш моє церковне ім'я,
    Як назву тобі першу літеру?
    Якщо так, то заходь вечорами на чай,
    Божевілля моє посунеться.
    Не пручайся йому і його не повчай,
    Бо в тобі проросте й пробудиться.

    Чи згадаєш дослівно вчорашню мене,
    Недослови мої і вислови?
    Чи залишишся тут, коли все промине,
    Як єдиний, хто в бурю вистояв?
    Якщо так, то тримайся моєї руки.
    Я звертатиму різко, й іскрами
    Зазолотяться сфери - то зірковий пил
    Під ногами у такт потріскує.

    Ці троянди скидають колючі шипи,
    Коли ллєш на них ніжність ріками.
    Вічність нам відкликатись почне на "ти", -
    Ми давно під її повіками.
    Що ж, мленький мій принце з кудлатих мрій,
    Йди дорогою снів імлистою,
    Обійди всі світи й повертайся в мій -
    Задля цього сончергу вистою.

    07.16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.07.12 12:28 ]
    Євпраксія ІІ. "Двічі вінчана"
    Ти, Адельгейдо,* втомлена життям,
    чарівна жінко з тонким почуттям,
    безмовна тінь постриженки-черниці
    із поглядом колишньої цариці, --
    чого ти зажадала від склепінь
    обітниці Христової -- спокою?
    примирення душі із тілом?.. ба ...
    Така вже суть: толочаться хліба,
    бо коні йдуть крізь них до водопою!

    ... Невпізнана звогніла тінь -- умреш,
    розтанеш між склепіннями німими ...
    Єдине в радість: тут, проміж своїми,
    обітовану землю віднайдеш.

    ... Спітнілі коні. Сплутані путі:
    неслись, бувало, сани золоті
    в чужі світи -- на свити і корони --
    туди, де угри, німці і саксони --
    маркграфових наїлись нагаїв
    і тих, що Генріх згодом недоїв ...
    О ненаситне м`ясоїдне чрево!

    ... Росте собі тисячолітнє древо --
    в соборних мурах кронами шумить --
    а що життя: магічний проблиск, мить,
    та й то не в злоті, а таки в червіні --
    і ми у нім трагічні диво-тіні,
    дарма, що з імператорським вінцем,
    коли зблудила Доля манівцем.

    Собор Успіння ... Втишишся, заснеш
    під молитов вкраїнських переспіви,
    і образ Непорочної Вседіви
    у синьо-жовтім відсвіті одеж
    тебе прийме, і поведе на луки --
    як матір після довгої розлуки
    пригорне д`серцю зблукане дівча,
    немов пташина змерзле лелеча --
    тебе блакитним вкриє омофором,
    і виплете вінок із хризантем ...

    ... це -- Україна, доню,
    твій Едем.


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  42. Ірина Вовк - [ 2017.07.12 12:55 ]
    Євпраксія І."Сімейний портрет"
    …то сон страшний: весілля в темно-синьому
    і зоряний вінець із хризантем.
    Споглянься, друже, де ж він, той едем –
    в пахучих ружах, в хутрі соболиному,
    в серпанку, що стікає на плече!..
    Чогось нестерпно серденько пече,
    бо ось вона – Євпраксія – ще юнка,
    у Генріха благає поцілунка,
    а він – при обладунках і з мечем –
    чваніє тілом як пожадним стервом,
    і в жінку заповзає, наче змій,
    єством лукавим… Сли́ною гидкою
    знеживлює цвітінь тремку красу –
    звивається розпещено в косу,
    до стегон, перс торкається рукою
    в пориві хтивім, в нехоті, в блювоті,
    в улесливій величності – дрімоті,
    між оргій п’яних і нечистих мес,
    поміж свячених страв: “Христос воскрес!” –
    зацвилий плід зухвалого поріддя,
    іржавий цвях з-під зайшлих підошов –
    кубло насилля, королівська кров,
    прокля́та Богом на сумне безпліддя –
    що й руку підняла супроти Риму,
    але й зате і скарана була
    до рівня босих ніг і мішковиння,
    до рівня подорожнього осла…

    …А що ж тобі, Євпраксіє, царице,
    зневажена чужинцем молодице,
    чи сниться, пробі, вольний кінь в степах?
    Чи сад розквітлий там, на Україні,
    чи, може, ніжні трелі солов’їні
    у юнака на трепетних устах?..

    Або зі снів дитинства – чеберяйчик –
    в високих стеблах сміхотливий зайчик,
    а, може, шмат ще теплої ріллі,
    де княжі ніжки бігали малі
    укупочці із отроком русявим –
    і де котилась відсміхом луна…

    …Коли ж у божім часі підростали,
    той шмат землі до серця прикладали,
    змовляючи божественне: “жона”…

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2017.07.12 12:55 ]
    Ніжність
    Мені так личить, любий, твоя ніжність.
    Ти одягнув мене у цей наряд.
    Вона немов та світанкова свіжість,
    як райдуга, весна чи зорепад.

    У твоїй ласці, мій коханий, тану,
    немов рікою з кришталю пливу.
    Рукою як торкнешся мого стану,
    я вмить злітаю в неба синяву.

    Мені так личить, любий, твоя ніжність,
    у ній зорить мій кожен день і час.
    Оздобив без алмазів мою вірність.
    Я сяю мов ялинка й без прикрас!

    13.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2017.07.12 12:06 ]
    Вечірня сумна
    Чути тиху пісню з гаю,
    вечір землю обіймає,
    накрива туманом річку
    й небо зорями встеляє.

    Пісня та степами лине,
    між густих кущів калини,
    мимо сонної тополі
    про жіноче щастя й долю.

    Пісню ту співа чарівно
    не якась морська царівна
    і слова її тужливі
    розпливаються по ниві.

    То співає удовиця,
    жінка проста, не цариця,
    бо козака схоронила,
    що всього лиш рік любила.

    Впала вже на землю й нічка,
    зорями розквітла річка,
    та вдовиця не вгаває,
    плаче й знай собі співає.

    28.01.2017



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2017.07.12 11:35 ]
    Моя дорога
    Все, що сказати хочу, я пишу,
    свої думки паперу довіряю.
    Поезією віднедавна я дишу,
    бо іншого шляху уже не знаю.

    Цю решту шляху мрію так пройти,
    щоб не хотілось знову повернутись,
    не перейматись про другі світи,
    а наостанок – лише посміхнутись.

    17.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.12 11:41 ]
    Словесна ліана
    1

    Надзвенівся мій глечик... і тріснув.
    Знов долоні у глинці місцевій.
    Тиш кармінна, смоковниці пізні.
    Як велося Ліліт... бабці Єві?..

    Чим втішалися душі уранці -
    Сойки... жайвори... звомплені сови?
    Що бажали: сабо чи сап`янці?
    Я сумую - війна... птахолови...

    Десять амфор олійних, свистульки.
    Скарб завдавши на плечі - по рейках.
    Карамельку жбурляє зозулька...
    А на фантику "Прачка" Лотрека.

    2

    Муза йде - вирлоока, манірна.
    Чай...
    Піали...
    Словесна ліана.
    Мурашиння острашки - пошкірно...
    Під Олімпом - сім черг.
    Всюди - крайня.

    3

    Що нести у безмов`я колюче...
    Хто застеле велюром дорогу?
    Глипа око - "ти звідки?" - павуче.
    "Тут мушви і сексотів премного".

    Відчинялися двері оверкам.
    Оверлоки строчили завзято...
    Я - зі світу Ремедіос, Єрки.
    Із будення витворюю свято.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  47. Садовнікова Катя - [ 2017.07.12 11:39 ]
    Часто верят люди сказкам
    Часто верят люди сказкам,
    Мир которого хотят.
    Если свесить – нету счастья,
    А весомый крест в руках.

    Если верить этим сказкам,
    И не разбирать финал…
    Здесь к чему я корчу, ясно?
    Эдак к бедствиям, хотя.. .

    12.07.17



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Адель Станіславська - [ 2017.07.12 09:22 ]
    Жасминова пора
    Жасминова пора
    і пахощі - мов згуба...
    І ніч, як молоко,
    розхлюпала зірки.
    Усе у ній таке
    хвилююче і любе...
    Любові силует
    на відстані руки.
    На півдорозі вуст...
    Розсипане волосся
    і доторки п'янкі
    у трав густих габі.
    Це трепетне тепло,
    сердечне суголосся,
    жасминових стежок
    світанки голубі...
    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (4)


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.12 09:31 ]
    Серця хай трояндами квітнуть
    Соняхами жовтими
    Літечко квітує,
    На душі так сонячно,
    Бо тебе люблю я.

    Добрим теплим поглядом
    Ти за мною стежиш,
    Почуваюсь молодо,
    Ти ж, неначе лебідь

    Обнімаєш міцно так,
    Кутаєш у ніжність.
    І зима наші серця
    Нехай не засніжить.

    Холод не торкнеться їх,
    Байдужість і старість,
    Хай не в"януть там повік
    Кохання троянди.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.12 09:59 ]
    Матіола
    Х вилею духмяною довкола
    В повітрі аромат пливе чудовий,
    Це нічна фіалка - матіола
    Вечірньої пори відкрила знову

    Свої бузкові ніжні оченята,
    Ніби із кожним хоче привітатись:
    Зорями, що миготять у небі,
    Місяцем в підповні, наче лебідь,

    Теплим вітерцем, ласкавим, тихим
    І чубатим жовтим чорнобривцем.
    Крізь відчинене вікно той дивний запах
    До моєї доліта кімнати.
    Як вдихнеш - і кличе в світ казковий
    Непримітна квітка - матіола.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1364