ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.06.23 20:20
Не жури і пробач, що проліз крізь затвірок
Екскурсійний заплив на столичну красу
Хай загнали у стрій і водили як звіра
Хай крутили по колу наче літо осу…
Ти гнучкий як і батько, як мати, як Травень…
Свій окремий підручник… і свій Поводир
Ти злітаєш

Леся Геник
2018.06.23 16:55
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.

Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона

Олександр Сушко
2018.06.23 15:02
Кохану муха укусили,
Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
Од гніву стала синя мила!
Вже думав, що ухопить грець.

Сказав: - Дружино, годі, пробі!
Не варто брать перо до рук!
Немовби, начебто і мовби

Світлана Майя Залізняк
2018.06.23 08:59
Приклади мене подорожником,
шепочи: "Не для всіх... о ні"...
Тектонічними, надтривожними
проростають слова рясні.

Ти - то птах з-понад Псла, то ящірка.
Рань циноброва... явори...
Як же сіро поміж путящими

Сергій Гупало
2018.06.22 21:11
Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
Я більшого у тебе не прохав.
Ніщо твоя таємна непокора,
Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

Навколо нас оземлено кружляє
Цей дивосвіт, де від початку ми.
І подорожником, і молочаєм

Іван Потьомкін
2018.06.22 18:56
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
Каміння покотилося... Поповз ядучий дим.
Ряднину начебто накинули на небо.
Впали люди на коліна непритомні...
І раптом гуркіт стих. Небо заясніло.
Настала тиша: гуркіт сердець лиш

Наталка Пілігрим
2018.06.22 12:43
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.22 10:50
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.

За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті

Кристіан Грей
2018.06.22 09:06
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д

Ярослав Чорногуз
2018.06.22 08:13
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!

Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.

Олександр Сушко
2018.06.22 07:28
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!

В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,

Серго Сокольник
2018.06.21 23:49
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...

Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де

Микола Дудар
2018.06.21 18:23
Страшне видовище. Гроші на вітер…
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія

Олена Багрянцева
2018.06.21 17:09
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.

Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.21 17:04
Чистиш рибу зраночку -
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...

А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.

Ігор Шоха
2018.06.21 13:03
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.

Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі

Адель Станіславська
2018.06.21 11:25
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!

Володимир Бойко
2018.06.17 21:35
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
Пахуча мжичка сіє серед спеки,
Спадаючи росою на асфальт.

Зближається глобальне потепління,
Природний календар прискорив біг.
Дарує червень липове цвітіння,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

Ясен Лад
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2018.06.11 07:58 ]
    Обереги миру
    У перемоги – два боки медалі.
    Ведуть любов і віра до мети,
    і є надія, що підемо далі,
    аби з низин сягати висоти.

                     І я іду своїми берегами,
                  а наді мною білі журавлі
         курличуть заповіт моєї мами
             мені живому на моїй землі:

    - Умій оберігати і давати
    усе хороше, що у тебе є,
    як і тобі дає Вітчизна-мати
    обіцяне, заслужене, твоє.

    На цій землі, де є ще окупанти,
    у кожного ілюзія своя.
    Але уміймо оволодівати
    оазою земного житія.

    У білому волаючому світі
    ще шаленіють зайди-вороги,
    і материнські давні заповіти –
    це наші обереги-береги.

               Тому й іду своїми берегами.
                   А наді мною білі журавлі
         несуть жалі до вирію, до мами,
                     яка чекає миру на землі.

    06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  2. Серго Сокольник - [ 2018.06.10 23:08 ]
    Фестиваль
    ***трохи іронічне, трохи історичне***

    *історична довідка. Римський імператор Нерон їздив до Афін (культурного центру Римської імперії) на поетичні змагання і перемагав на них. Світоній, інші джерела*

    Ой як сурми когорт бойові заревіли,
    Непохитної величі Риму краса!
    Це сенатори римські у путь відрядили
    Імператора... В Греції йде фестиваль.

    Світ великий... Та плескають весла галери...
    І на морі поганий мобільний зв"язок...
    -Як себе почувають коханки-гетери?..-
    Про усіх піклуватись набридливо, блін...

    Син Богів (всиновили, то їжте!.. Хай очі...)
    У простій одежині (ну... Скромний дрес-код)
    Сам Нерон репетирує, вірші шепоче.
    Фестиваль поетичний. В Афінах арт-центр.

    Вітер дме в паруси, корабель підганяє,
    Згідно Пушкіна текстів... Ой!.. Інші ж часи!..
    Ось і зустріч. І пічку Нерон колупає,
    Що засватана дівка... Бо прийнято ж так...

    А на фесті вже судді місця розділили
    І вінків нав"язали. Хтось їстиме суп
    Без лаврушки. Лаврушку усю закупили
    По базарах. Своїх протеже вшанувать.

    Як же судді ті очі од дива "роззули"-
    Хоч би хто попередив!.. Хоч хто б подзвонив!..-
    Що учасник Нерон "набиватиме гулі"
    На загальних засадах... Ну що тут робить?..

    Як йому пояснити, що згідно закону
    Запізнився... У списках такого нема...
    -Он позаду стоять шість когорт легіону.
    Не заваджу?- зі смутком питає Нерон...
    ...............................................
    Велелюдно у Римі Нерона стрічали.
    -Аве, Цезарю!!! Це небувалий тріумф!!!
    Вінценосний зібрав всі вінки фестивалю!
    ...Від ваги колісниці зламалася вісь...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118052700741


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.06.10 15:26 ]
    Мова
    Мова

    П'яниця лається з баюри,
    Від оковитої шиза.
    Мовчу, коли балака дурень,
    Інакше бевзем стану сам.

    А матюки уста розверзли,
    Колінцем врізали новим.
    А мо', порядні лиш тверезі,
    А цей - босяк, не херувим.

    Сів у маршрутку - в'януть вуха,
    Кляне панянка - не алкаш:
    Із рота вилітають мухи -
    Спинити зась - ввійшла у раж.

    А поруч шпрехає дитятко,
    Бабуню посилає на...
    Коли мовчить - усе в порядку,
    Говорить - розуму нема.

    Підходити боюся ближче -
    Отрута крапле з язика.
    Онучок грається у "Witcher",
    І мова як у відьмака.

    10.06.2018.


    Witcher" - (англ. відьмак) кривава комп'ютерна гра, одна з найкращих у світі в своєму жанрі.

    Хома

    Істину втопили у вині,
    Мудрість заховалася у дірку.
    Бач,- повзе мураха по стіні,
    Клацають жувала без зупинки?

    Хоче їсти, чує павука,
    Корму у норі чекає матка.
    Преться люд у рай без повідка,
    Чи у пекло попереду татка.

    Арахніду кузька - бутерброд,
    Ангельським чортам пожива - люди.
    А мені потрібно на город,
    Я - Хома, обходжуся без чуда.

    Піп щебече: "Віруй і плати!
    А інакше - казани гарячі!".
    На спасіння просить золотий -
    Дай лукавцю, й не очікуй здачі.

    В церкві на губі лабає дяк,
    Я ж - земельку засіваю житом.
    Вірую у жінку і шмурдяк:
    Мавка - рай, а пекло - оковита.

    10.06.2018р.





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2018.06.10 10:22 ]
    Сльоза
    Сльоза – мов тихий зойк душі,
    який словами важко передати, –
    так у дитинстві научала мати,
    читаючи Тарасови вірші…

    Сльоза – то вранішня роса,
    що омиває щедро спрагле серце,
    в потоці із десятків, сотень терцій
    підносить душу прямо в небеса.

    Сльоза – рідкий, дзвінкий кришталь,
    що застигає згодом у алмази,
    змиває смуток та гіркі образи
    і ніби масло розрізає сталь.

    березень 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.10 10:15 ]
    Про чуже


    Кинута дружина заколише кицю...
    Муж пішов до юнки - це наснажно й ницо.
    На серванті фото: ще у парі... море...
    Біс гріхи у пеклі зважить-проговорить.

    Ритвини кохання. Сливи піднебесні.
    Шепче сива жінка: "...вибачу... воскресни!".
    Осудили люди, кажуть - винна трішки.
    Носить жаль пекучий, заливає в діжку.

    Витіка водичка...
    Бовваніє Лета.
    Компонує жінка віршики-букети...

    Стрічечки на призьбі, ще міцненька хата.
    Будячки шерхочуть... Мальви пелехаті.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  6. Сонце Місяць - [ 2018.06.10 03:39 ]
    до Татчина
     
    Зауважив, собі зауважив ~ диви
    Як усе назагал пісня
    Чи пролитий гас, а чи сплін у трубі
    & Ніде нікуди не дінься

    Марнувати слова, сумовиті навскіс
    До смаку рихтувати мушлі
    Не лихварити, не зростати у зріст
    Не навіювати зворушень


    Кіч ліричний у пієтичну ніч
    Відпочинку після турботи
    Хмари ~ тіні & молодик льодяний
    Напівмороків теж достоту

    Десь неквапно зникають імпресії літ
    Неповинні, у сенсі, без ради
    & Чумацький стікс у небесній землі
    Ледь збагненні вістить принади





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Олена Багрянцева - [ 2018.06.10 00:23 ]
    А ми з тобою ніби вже мудріші...
    А ми з тобою ніби вже мудріші.
    Ступаємо по лезу невагомо.
    Напружену розламуємо тишу.
    Ми вітру довіряємо прудкому.
    Заштопуємо знічені вітрила.
    Завбачуємо виважену правду.
    А ми з тобою ніби вже щасливі.
    Ми знаємо, що сонце вийде завтра…
    08.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  8. Вікторія Лимарівна - [ 2018.06.09 17:35 ]
    Гідра корупції
    Гідра корупції - саме у владі.
    Проти народу скоїла зраду.
    Суд, прокурори підвладні наказам
    Перших осіб, діють злочини разом.

    Скільки ж терпіти безчинство, свавілля.
    Дуже цікаво, чи є в світі зілля,
    Щоби зцілити ці душі продажні,
    Вирвати пазуру їх епатажну.

    Гальма відсутні, швидкість шалена.
    Завжди в дорозі їм світло «зелене»!
    Статки нарощують: мало все,мало!
    Темні часи в Україні настали!

    Крим віддали, а Донбас у вогні!
    Скільки загиблих в злочинній війні?
    Другий майдан нам не дав результату.
    Бідний народ став ще більше страждати!

    Ціни страшні, вже субсидій немає.
    Ситий голодному все дошкуляє.
    Плаче народ і сміється нервово!
    Вже розлучатися люди готові.

    Треба ж було, так усе занедбати!
    Кличуть до себе пройдисвітів грати!
    Вибори – тільки у них і спасіння.
    Може, дійдЕмо тоді розуміння.

    Очі відкрийте, йдучи з бюлетенем.
    Думайте, друзі, про власні кишені!

    09.06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2018.06.09 14:58 ]
    Аргентинське танго
    Пливе в карміні сонячних сходин
    з бруківок Львова аргентинський вечір -
    над суєтою, втомою судин
    тремка надаритмія кровотечі,
    мелодія пробуджених клітин,
    раптовий смак і кольори вина
    в переплетінні музики любові:
    ти не один у ній, і ти вже не одна -
    дві лінії в одній танцебудові, ((
    в якій щемить на двох ця мить земна.

    О зупинися час!
    Еl cоrаzоn,
    bаndоnеоn бентежний,
    світла цинамон.

    Ти - скрипка, рух, і подихи смичка,
    а він – мотив і простір, і звертання,
    уваги врівноваженість рвучка,
    і злети від земного обертання
    її чуттів тонкого каблучка.
    І пауза. Затакт. І крок у крок,
    мов назавжди красі ви у покорі,
    немов завжди триватиме танок,
    і вічно квітнутимуть танго зорі, -
    лиш музика, ні згадок, ні думок!

    Не зупиняйся час.
    Еl cоrаzоn,
    bаndоnеоn духмяний,
    ночі цинамон!



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  10. Маркіяна Рай - [ 2018.06.09 01:09 ]
    Щоденна
    Вона все в'яже із мене вузли і плаче, що стерла пальці.
    - Перейдем на ти, - пропонує. - Нехай. Вогні полотніють страх.
    Доречно було б замітати сліди, вдавати, що ми блукальці
    Й авжеж ненавмисне сплутали мітки, лиш схибили на словах.

    Та їй притаманно рубати з плеча, а ще - ця вульгарна чесність.
    - Я зв'яжу із тебе а хоч би й канат, а хоч би й суцільний нерв!
    Клади своє фото до купки вчорашніх, у пам'яті безшелесність.
    Вітаю, сестричко, у наших рядах щоденням гартованих стерв.

    09/06/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.06.08 19:00 ]
    off-key
     
    огневі палітри позбавлені
    інфрачервоного спектра
    потвори намарені лавкрафтом
    гротески без пам’яті предків

    у магії спалахах магнію
    едіп ув обіймах електри
    оздоби над міру вражаючі
    деталізація екстра

    фрагменти злостиві & ряжені
    синкопи безтямного скерцо
    крізь прірви що перечіпляються в

    зірниці прийдешнього пекла
    & мови врочисто безжалісні
    що їм ні до чого переклад





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Іван Потьомкін - [ 2018.06.08 15:39 ]
    Не та ментальність

    З видом юдейським, на жаль, я не юдей.
    І не тому що хрещений.
    Просто , як мені здається, не та ментальність.
    І справді, попрощавшись, як англієць, негайно ж зникаю,
    а не стовбичу в дверях ще з годину.
    Не жестикулюю попід носом співрозмовника.
    Не кричу на мінімальній відстані.
    Не гукаю, а сам іду до того, хто мені потрібен.
    Уже в Ізраїлі зайшов якогось разу в синагогу
    i здивувався, що нема в ній , як у церкві,.. святості:
    одні сидять, інші шпацерують, розмовляючи.
    Чому це так, збагнув, занурившись в іврит,
    де на відміну од грецької , звідки походить «синагога»
    просто як«зібрання», в івриті це «дім зібрання»,
    де можна зустрітись з товариством,
    погомоніти про життя , а вже потім помолитись.
    Ніхто мені не доріка, що не ходжу в синагогу,
    хоча й запитують бува : «Ти сфараді чи ашкеназі?»
    Одбуваюсь буденним: «Ані масорті»,
    Себто такий, хто дотримується приписів юдейських.
    Адже й справді, як і ті, хто запитує, молюсь щоранку
    молитвами, котрі так густо пересипані Псалмами.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.06.08 07:25 ]
    Мрії

    Пиляє мавка: - Буде гонорар -
    Із леопарда купимо дві шуби.
    Тоді, будь-ласка - лізь під пеньюар,
    А нині, муже, ти жону не любиш.

    Не можуть жити жіночки без лах,
    Знімають збрую тільки у постелі.
    Любовні ж вірші - це з каструлі пах,
    Чи марево оази у пустелі.

    Твої творіння, кажуть,- на віки,
    Тож генія чекає нагорода:
    Піде грошва на модні чобітки,
    На лабутени, куртки і колготи.

    Кохана! Ти занадто молода!
    Книжки роздати доведеться даром.
    Ніхто поези нині не чита,
    Без попиту немає і навару.

    07.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.48) | "Майстерень" 4.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  14. Микола Соболь - [ 2018.06.08 05:04 ]
    Міська омела
    А суржик сіється містами –
    Вростає омелою в мову,
    Якою мати колискову
    Співала тихими ночами.

    Летять у вирій чорногузи…
    Вмирає тихо рідне слово…
    Скажіть, чи може випадково
    Козак ординцю йде в лакузи?

    Вовчок коріння дожирає –
    Землею не повиті люди.
    Тому і «суржиться» усюди…
    Не бачу краю, бо немає
    У нас пророка. Лише – Юди.
    06.06.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  15. Серго Сокольник - [ 2018.06.07 23:52 ]
    Я був у мами...
    А я сьогодні ночував у мами...
    Дитям малим по ніжність і любов
    В обіймах теплих вечора прийшов.
    Яке це щастя- ночувать у мами!..

    А вечір так поволі догоряв
    І не хотів у темряву спливати...
    Мов у дитинстві, поправляла мати
    Мені подушку, щоб зручніше спав...

    А ранок запалився у журбі.
    Я мав іти стежиною своєю.
    Я був у мами... Я втішався нею...
    Помилуй, Боже!.. Дякую тобі!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118060709335


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)


  16. Козак Дума - [ 2018.06.07 23:07 ]
    Хитра злодійка

    В гіллі дерева, у кроні,
    причаїлася ворона.
    Як дозорні всіх віків –
    виглядає простаків.
    Хтось замешкається трішки –
    враз вона, немов мартишка,
    підлетить і дуже хвацько
    відбере яскраву цяцьку
    та мерщій несе до схрону.
    Хитра – злодійка ворона!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.07 23:41 ]
    Леліє вітер сад зелений
    Злетяться тіні всі до мене,
    Як прохолодою війне.
    Немов розвіє все сумне –
    Леліє вітер сад зелений.

    О вітре, друже, ти від спеки
    Рятуєш нас, як ті дощі,
    Розбризкуючи цвіт з кущів,
    Як біле марево далеке.

    Злітаєш, пурхаєш дитинно –
    Пустун грайливий, ласколюб.
    Спиваєш сік з пошерхлих губ
    У чорнобривчиків під тином.

    Крадеться вже під вечір холод,
    В домівки заганя людей.
    Лише поет, як той спудей*,
    На вітрі витинає соло.

    7.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  18. Козак Дума - [ 2018.06.07 22:26 ]
    Жирафа

    Стоїть висока, ніби шафа,
    під пальмою струнка жирафа.
    Листочки з дерева зриває
    й хмаринок ріжками сягає.

    В красуні гарні, довгі ноги,
    мандрує вільно без дороги.
    А шию щоб обпеленать,
    потрібен шалик метрів п‘ять.

    Усе життя вона гуляє
    і не лягає ні на мить.
    На ніжках навіть спочиває,
    бо стоячи жирафа спить.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2018.06.07 22:03 ]
    Лисичка

    Живе у лісі хитра лиска,
    в норі у неї там прописка.
    Туди несе вона курчат
    для ще маленьких лисенят.

    Руду й пухнату шубу має,
    хвостом сліди всі замітає.
    На зайчика й мишок полює,
    а во́вка – здобиччю частує.

    До курника біжить щоночі,
    бо півника піймати хоче.
    Стемніло й злодійка руда –
    уже з-за тину вигляда.

    Тому вночі Бровко не спить,
    він хитру злодійку провчить –
    мерщій прогонить аж до дуба
    і та втече латати шубу.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2018.06.07 22:13 ]
    Шлях крізь осінь
    Входжу неквапливо в пізню осінь,
    вже тобі назустріч йду крізь вітер.
    Зимні роси миють ноги босі,
    все лихе із пам’яті я витер.

    Вже іду до тебе я крізь роки,
    крізь туман, негоду, буревії…
    Дзвонами лунають мої кроки,
    юності лише замовкли мрії.

    Вже останнє листя опадає
    й хороводить у повітрі чистім.
    Я іду до тебе виднокраєм,
    як тоді – карпатським падолистом.

    І несе мене стрімка уява,
    аж до Синевиру водоспадом,
    в думах знову дівчина русява…
    Я іду крізь осінь листопадом.

    12.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Гупало - [ 2018.06.07 18:39 ]
    * * *
    Мене шукай, де відізвався вечір
    На стишені слова, емоції, думки.
    Нам буде знову тісно, і, до речі,
    Бажання пристрасні рвонуться напрямки.

    І, нібито всесвітня, насолода
    Нас, упокорених, доречно поведе
    У хатку, ту, що у кінці городу,
    І сто жмень радості притисне до грудей.

    Прошелещу підсохлим дивним листям,
    Прошепочу: в небаченій облозі ми…
    І що тобі? Посмійся. Розізлися!
    Глибокі очі бачу не твої − пітьми.

    І ми удвох уперто й несвідомо
    В надію, що остання, знову проросли.
    Не десь в Опішні, а чи Оклахомі,−
    Удома, де калинонька, бусли

    І рідко сум полонить. Заховайся!
    Давай же вип’ємо свою тривку вину.
    Вона легка, як хліба півокрайця,
    Вона важка, як шепіт полину.

    Насправді це − свята пора таїння,
    Де ми удвох на тлі життя, небес…
    А далі − так, так, − дощ, як те насіння.
    До нас у нього вічний інтерес.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  22. сергій порицький - [ 2018.06.07 16:55 ]
    Дамоклів меч
    бірюзовий цвіт вкриває пеленою
    блиск в очах горгони на перетині доріг
    сталевий щит окроплений мольбою
    відлуння голосу тих проклятих воріт
    мигаючий бульварний ліхтар
    пуск гільйотини і остання хвиля
    там полум’я охоплює вівтар
    там зеленіє вирішальна миля
    там гра вівальді нам доносить спокій
    чорний кортеж так лине до аорти
    кришталь вже перетворюється в попіл
    темна фата на леді із окремоі когорти
    дзеркало бажань , кинджал у горлі
    наливали алкоголь в холодну домовину
    50 кроків позбавлення від болі
    довічна індульгенція за будь яку провину.
    неначе сон польється на листок
    інший світ , що називаємо брехнею
    проекцією незрілих казочок
    вся наша віра , що стирається межею
    мій ескапізм забув мораль
    нових емоцій не дає речовина
    цінні тільки хвилини забуття
    хвилини справжнього приносить лиш струна
    ми так впевнені в тверезість почуттів
    що пристрасть не здолає перешкод
    світ умовностей , парад вітрів
    як додаткова гама кожен поворот
    в шафі під одягом заховані скелети
    цей другий простір проектується в вірші
    уявні , світом втрачені портрети
    заганяли душу в нездоланні вербальні кущі
    о філантроп мій шизофренік
    балансувати на межі з самим собою
    в часи фатальних внутрішніх терзань
    нарву підсніжників для дами з косою.












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Адель Станіславська - [ 2018.06.07 11:04 ]
    * * *
    Так смішно і сумно, не друже, так лунко з порóжна...
    Так хитко і ветхо на сім шашелéвім містку...
    Були ми з тобою спочатку ніким, а відтак - подорожні -
    пліч-ó-пліч долали недружби примарну ріку,
    бравурних ілюзій... а може і навіть амбіцій.
    Несли нас потоки, а ми, нахапавшись води,
    ще міряли броди, а вже журавлі та синиці
    давались у руки, упавши на наші сліди.
    Кого тобі баглось? Кому пасувалася клітка?
    Опалі пір'їни стелили на землю печаль...
    Тобі ж не терпілось вдягнути здобуті лелітки
    і перехилити святий, як здавалось, грааль...

    Журавоньку білий - ти вільний і гордий, як небо!..
    Душа не захланна - тебе відпускаю - лети!
    Пташáтко дрібненьке й тебе відпускаю від себе:
    неволити волю - губити невинні світи...
    Мій н éдруже дивний... Й тебе відпускаю - навіки.
    У серці ні туги, ні жáлю й ні сліду зітхань.
    Як дружба існує - вона ластівками без ліку
    в душі загніздиться з напоєних сонцем світань...



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  24. Катруся Садовнікова - [ 2018.06.06 22:26 ]
    Післязавтра
    Я по тобі сумую, юродиво
    Оці слова виштовхую із рота,
    Містечко наше, стомлено-красиве,
    Стягає простір й продає за долар...
    Усе мине опісля як згодяться
    Тобі за літо витрибеньки в тісті.
    Я тяжко так сумую, добрим часом,
    Від ревнощів розносить геть за місто;
    В річищі, край господи, тоне правда,
    Про те що я не хтіла досі вабить
    Твої неквапні очі післязавтра.
    Я по тобі сумую без підстави.

    06.06.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Сонце Місяць - [ 2018.06.06 22:32 ]
    *Liтo *Z (I.)
     
    червлений червень сокровенний знак
    на яшмово-серпанкових містах
    безладне марево & що за ним ~ хто зна
    твій млосний демон-охоронець мрій
    чиї думки як вицвіла вода
    недбало здмухує неявних комарів
    & навстіж двері у свічадні дні
    хлипкий хлопчак соромиться дівчат
    & мчить на дідовім ровері мов дурний
    в його саду злотіюча іржа
    гнилий бетон у сонячнім вапні
    скарби склозвалища поважливо блищать
    узвар небесний ллється крізь дахи
    & колір затерпає ніби смак
    пригод обіцянки у спізненні лихім
    якби прочинена душі тюрма
    & плине ранній літній ранок тим
    в дрімоті відчуттів розгубленим дитям
    усе гортаючи назад життя
    в примарливому дрейфові міськім
    провулками у тьмяновогких вічах брам
    & над асфальтом свіжоніжний дим
    твій перехожий тип зникає сам
    & одкровення пломеніючі сліди
    миттєвості зринають зусібіч
    за стрічнім рогом вулиці невдах
    а там ~ у сяйно-попелястій ворожбі
    чар літеплий & час тремкий що птах
    журне дитя в очікуванні див ~
    твоє покликання & вибір назавжди





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.06 19:06 ]
    Я - вільна


    1

    Діагнози - на обличчі
    Землячка тупа за край.
    Мовчати мені не личить.
    Згадала кіно "Банзай"...

    Не стріти таку в Одесі:
    пливе десь по Ворсклі... тут.
    І хвалить її Телесик -
    за сало, городній труд.

    Вона мене вчить говірки -
    і певна, що глузду саж.
    Наснилась та сіра Вірка,
    тремтить у диму плюмаж...

    2

    Колючі гілки акацій.
    Кумівства жовтавий лій...
    Так тихо в моїм палаці...
    А муза кричить: "Наглій!

    Ти можеш, ти мусиш, Майє...
    Ти їм улаштуй лікнеп".
    ..............................
    Подолком (лечу...) майталаю...
    Скавчить прибазарний реп...

    3

    Посію насіння гостре.
    Чи зійде... рілля суха.
    Повсюдоньки Cosa Nostra.
    Отара веде пастуха...


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2018.06.06 14:35 ]
    Ми друзі!
    Не сердся, струнка маракуйо!
    Не дуйся, гостренький мій перчик!
    Давай у вуста поцілую,
    Чи ніжку гладеньку попещу.

    Хай все, що стривожило серце
    Злітає насінням кульбаби.
    Я мудрий, неначе Гельвецій,
    А в ліжку - Амур вельми зграбний.

    Вуста розкопилюй хутенько,
    Бач - руця повзе під запаску...
    Витягують гнів твій обценьки
    Моєї уваги та ласки.

    Поблимай, кохана, привітно,
    Не чмихай ображено носом.
    Глянь - киця дрімає окітна..
    То що - може приндитись досить?

    Тулися до мене поближче,
    Отак як учора на лузі.
    Давай но задуємо свічі...
    Всміхаєшся? Отже ми друзі!

    06.06.2018р.

    Підкажіть!

    Які жінки найкращі - мо', білявки?
    Заплутався - ніяк не доберу.
    Губами доторкаюся до мавки -
    Лежить красуня, мов холодний труп.

    Трапляється - на вигляд пришелепа,
    Картоплю тільки бачить у жуках.
    А шалом аж добризкує до неба!
    Розбурхає й столітнього дідка!

    А ця? Начебто з виду Афродіта,
    Опуклості - аж вирячив баньки.
    Як тільки пупа хочу їй зігріти -
    У відповідь лунають хропаки.

    Одна на одну діви геть не схожі -
    Костисті є, і булочки м'які.
    А, може, тільки ті жінки хороші,
    Які не сплять в обіймах мужиків?

    06.06.2018р.

    Порча

    Неначе хтось навів навмисно порчу,
    Відправив на курорт на тиждень друг...
    Вертатись з Еміратів я не хочу!
    Сподобалося, браття, просто "Ух!".

    Дівуля розминала зранку п'яти,
    На пляжі - опахало і гамак.
    Удома ж - тля, нахабні колоради,
    На полі із сапою краков'як.

    Правителю скомпонував цидулку,
    Коли писав - аж скрапнула сльоза.
    "Бажаю політичного притулку!
    Рятуйте! Вдома теща загриза!".

    Уранці мускулисті поліцаї
    За вухо відвели до літака.
    Що за народ! Поганці! Краснобаї!
    Не вірять українським мужикам!

    Захряснулася хвіртка. Лев у клітці.
    Жінки стрічають - у руках дрючки.
    Кабанчики рохкочуть у повітці,
    На мене піднімають п'ятачки.

    06.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  28. Олексій Могиленко - [ 2018.06.06 07:29 ]
    Не хвалися
    Не хвалися ти завтрашнім днем,
    бо не знаєш ,що день той породить.
    Чи співатимеш гучно пісень,
    чи печалі сльозу тихо зрониш.

    Все минає,життя відліта,
    наче іскри,в безмежжя прозоре.
    У жита заховались літа
    і принишкли в глибокій розорі.

    Що посіяли -те і пожнем,
    нива колосом низько додолу.
    Не хвалися ти завтрашнім днем,
    день прийдешній у Божій долоні.

    06.06.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  29. Павло ГайНижник - [ 2018.06.06 00:04 ]
    ЗОЙК
    ЗОЙК

    Ми розкохалися як серця зойк – миттєво.
    Пропульсували марафон той, наче спринт.
    Зірвали спільні вени враз і пожиттєво,
    Розтро́щивши любовний лабіринт
    До підмурівка. Біль – це не суттєво!
    Вона як перша кров, як вічна гра у флірт
    Різдва зі Смертю – ось, що є чуттєво,
    А не оманливий і пристрасний репринт!

    Павло Гай-Нижник
    5 червня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.05 23:47 ]
    У смарагдовому літі
    Під смарагдовим склепінням,
    У смарагдовій траві
    Я смарагдове проміння
    Легким* поглядом ловив.

    Зелен-вітром розповиті,
    Віти зелено цвіли.
    У смарагдовому літі
    Виглядало з-під поли,

    І стелило світлотіні,
    Бризки усмішок ясні,
    Із салатовим відтінком -
    Сонце кидало мені.

    Чарами до оніміння
    Сповивали у траві,
    Мов коштовного каміння –
    Диво-сяяння живі!

    5.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  31. Вікторія Лимарівна - [ 2018.06.05 22:24 ]
    Головний персонаж
    Є у житті головний персонаж.
    Хто ж він такий, швидкоплинний для нас?
    Може зимовий чи літній пейзаж?!
    Ні! Це неспинний,крокуючий час.

    Рани лікує, не так вже болять.
    Може привести навіть до тями.
    Діла йому нема до проклять.
    Здатний стирати в’їдливі плями.

    Згадку про смерть заспокоює час.
    Щастя наблизить,радісну звістку
    Настрою хвиля зміниться враз.
    Знову життя набирається змісту.

    Він у житті головний персонаж:
    Все віддаляється, плине наш час.
    Зрілістю вміло поповнить багаж.
    Любить сюрпризи нести повсякчас.

    Наче осяяний мудрістю птах,
    Стрімко летить у роки і віки!
    Тільки не знає зворотній він шлях.
    Так не буває, щоби навпаки.
    Всі ми підвладні йому навіки.
    Вічно у небі лиш світять зірки!

    05.06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.05 14:02 ]
    ***
    Нічка нанизує зорі в намисто -
    Небо вдягає його урочисто.

    Нічка сплітає майстерно мережки -
    Небо вбирає хмаринні сережки.

    Нічка майструє кулон золотавий -
    Місяць у небі блищить величавий.

    Нічка глядить ніжно світові в очі -
    Хвилями море тихенько шепоче.

    Лагідно ніченька світ обіймає -
    Небо милується, Благословляє...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.06.05 12:25 ]
    Торгуємо...
    Вважав, дурний, війна - для всіх війна,
    Очільник - на коні, у перших лавах.
    Та влада пальці в дулю загина -
    Із ворогом іде торгівля жвава.

    Смердючий газ, вугілля, шоколад -
    Широкий вибір! Люд гешефтам радий.
    Навзаєм - у гробу - солдата шмат
    Під канонаду вибухів снарядів.

    В господі хазяйнує гвалтівник,
    Приваблює ординця кров невинна.
    Хохол розумний, торгувати звик,
    Штовхвє ув обійми Україну.

    У крамаря державності кермо,
    Цукерка, наче кіл, стоїть у горлі.
    Невже усе до краплі продамо -
    Ні честі не залишиться, ні волі?

    05.06.2018р.

    Весело

    Чому ж так "весело", братове?
    Усе довкола - клас! Зер гут!
    У Президента - дача нова,
    У депутата - "тачок" гурт.

    Міністр ухопив заводик,
    Під поліцаєм - "шаурма".
    А я відрощую животик,
    Від пережору задрімав.

    За пенсію на Марс літаю,
    Получку роздаю бомжам...
    Прокинувся - мене хитає,
    Дивлюсь на світ - болить душа.

    Мовчить зажурена громада,
    TV показує муру.
    І де тут вимисел, чи правда -
    Уже ніяк не розберу.

    05.06.2018р.

    Болить

    Кому й навіщо пишеться цей вірш,
    Якщо у ньому глузду ні на йоту...
    Казала неня: "Лишнє все відріж,
    Зостав лиш голу правду для народу".

    Вже скоро час до краю добіжить,
    Пече тривога, бо немає миру.
    Держава є. А звичаї - чужі:
    Ординська мова, іорданська віра.

    Єдиний Бог. А як нас розділив!
    У кожному селі церков грибниці!
    Ворушаться на Сході москалі,
    Сподобалася їм хохляцька крівця.

    А влада завела народ у тьму
    І ссе громаду, мов павуччя муху.
    Онукам залишаємо війну,
    А на додачу - в головах розруху.

    Попереду - розпродана земля,
    Підуть із молотка сади й городи.
    О, рідна Українонько моя!
    Колиска підневільної голоти...

    05.06.2018р.

    Пахтить...

    А деякі митці - м'якенький шовк,
    Потрібні грошовиті меценати...
    От щурик наполоханий й умовк -
    До вуха долетіло слово "влада".

    Сидить у шпарці тихо, не пищить,
    А крихти пахнуть, хочеться пожерти...
    Сумління шепче: "Заспокойся, цить!
    Один лиш крок від слави і до смерті".

    В корито скопом лізуть пацюки,
    Попробуй доступись - з'їдять без солі.
    Без премії з державної руки,
    Неначе наркомани без уколів.

    Мені ж хвали окови затісні,
    Бо слухаюся голосу громади.
    Прожити можна, друже, й без писні,
    Якщо вже пигеш - не проси у влади.

    05.06.2018р.

    Вільний

    Як і завжди був необережним,
    Правду в очі - от і всі діла.
    А розчарування як пожежа,
    Щиру приязнь спалює дотла.

    Не схотів і дрібки прибрехати,
    Хоч язик, неначе помело.
    І тепер нема у мене брата,
    Чи його насправді й не було?

    Доки слово крапало сиропом,
    Правду, наче муху, придушив -
    Був йому товаришем до гроба,
    А тепер не рідний, а чужий.

    Змию жирну сажу недомовок,
    Власну душу вивільню з тюрми.
    Почуваюсь, друзі, пречудово.
    Спробуйте пожити без брехні.

    05.06.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  34. Ірина Вовк - [ 2018.06.05 11:26 ]
    "Пісня Життя"

    Пісня Життя… ці святкові пташині акорди,
    що волають з вершин: «пробудись!»…
    Посилає Зима, наче луни, розталі офорти:
    – Мамо… мамо… прокинься
    і дзвінко співай, як колись…

    На Голоску* в ліску вже весна владарює, о диво –
    геть же, геть, заметілі, щезайте і йдіть в небуття…

    Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
    Проспівай мені голосом маминим Пісню Життя!..

    Проспівай мені, мамо, лікуй і образи, і рани,
    Наче воду цілющу на втомлені чола пролий…
    Ця Зима промине - і Весна, наче пава, постане,
    і народиться ранок… голублений і голубий…

    Ми усі на Землі – в нетрях часу лишень подорожні –
    Та в розкрилених наших дзвінких і квітучих устах
    Зріють чари хмільні… і слова визрівають неложні…
    І зринає у небо з’ясніле стривожений Птах…

    На Голоску в ліску вже весна владарює, о диво! –
    Вже й веснянка-паняночка,
    наче лу́на з небес, з небуття…
    Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
    Проспівай мені вдосвіта зраночку
    Пісню Життя!..

    – Гей, веснянко-паняночко, у рожевім серпаночку,
    пробуди мою мамочку – з небуття у буття…

    …Вдосвіта зраночку
    прощебечи мені, мамочко,
    Пісню Життя:

    «Ку-ку, ку-ку, птичко мала,
    Ти нам співала, правду сказала,
    Зникла, зникла, зникла Зима».


    5 червня 2018




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  35. Юліана Барвінська - [ 2018.06.05 10:22 ]
    Квітка
    Тонке й оголене стебло.
    Над ним безжалісно занесена рука.
    І неважливо, що було,
    Важливо, - що немає вороття.
    Один чіткий
    нестриманий удар!
    І чути: обірвалося життя...
    Ти зберегти, здавалося, хотів
    Для вічності її ім’я.
    Її нетлінний ніжний цвіт
    Лишив у склянці на столі.
    Для неї ж зупинився цілий світ!
    А ти зі смерті довго ще радів...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Тамара Швець - [ 2018.06.05 08:26 ]
    Через сто років


    У прийдешньому, через сто років від теперішнього дня, ким ти будеш, читач віршів, що залишаться від мене? У прийдешнє, через сто років від теперішнього дня, чи вдасться їм донести частинку моїх світанків, кипіння крові моєї, і спів птахів, і радість весни, і свіжість квітів, подарованих мені, і дивні сни, і річки любові? Чи збережуть пісні мене в прийдешньому, через сто років від теперішнього дня?
    Не знаю, і все ж, друг, ті двері, що виходить на південь, відчини; присядь біля вікна, а потім, далі завісивши серпанком мрії, згадай про те, що в минулому, до тебе рівно за сто років, неспокійний радісний трепет, залишивши безодню небес, до серця землі припав, привітом її зігрітий. І тоді ж, звільнений приходом весни з пут, захмелілий, божевільний, самий нетерплячий на світі вітер, що несе на крилах пилок і запах квітів, південний вітер налетів і змусив землю цвісти. У минулому, до тебе рівно за сто років, день був сонячний і чудовий, з душею, повною пісень, в світ тоді з'явився поет, він хотів, щоб слова, як квіти, цвіли, а любов зігрівала, як сонячне світло, в минулому, до тебе рівно за сто років.
    У прийдешньому, через сто років від теперішнього дня, співаючий нові пісні поет, чи принесе в твій будинок привіт від мене і сьогоднішньої юної весни, щоб пісні моєї весняний струмок злився, брязкаючи, с биттям крові твоєї, з дзижчанням твоїх джмелів і з шелестом листя, що вабить мене в прийдешнє через сто років від теперішнього дня.
    Рабіндранат Тагор
    Переклала на українську мову 5.06.18 5.50




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Козак Дума - [ 2018.06.05 00:24 ]
    Хто вона?

    Поезія для мене – вже не хобі,
    то майже стиль всього мого життя.
    Це як Сахара чи пустеля Гобі,
    Чорнобиль із проектом „Укриття“…

    Поезія – потреба говорити,
    свої думки до людства донести.
    А як без думки в цьому світі жити?
    Мов на піску наводити мости…

    Поезія – дружина і коханка,
    а також повсякденний стан душі.
    Вона не тимчасова забаганка –
    повітря, що спресоване в вірші.

    03.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2018.06.05 00:01 ]
    Реінкарнація
    Віки тому, у сиву давнину,
    на світ людина вільною з’явилась,
    щоб миру пізнавати таїну;
    раділа сонцю, небу й геть не злилась.

    Вклонялася вона своїм богам:
    Сварожичу, Перуну чи Дажбогу…
    До капища, що заміняло храм,
    лежала нелегка її дорога.

    Пройшли часи, пролинули віки,
    десятки й сотні літ уже минуло.
    Змінилось все, не ті тепер роки –
    любов і щирість в підлості втонули…

    Душа моя зажурена болить,
    що правлять світом зовсім інші боги.
    Замінюють невірні їх за мить
    й слов’яни вже забули про Сварога…

    Відчути хочу свіжість чебрецю
    й духмяну прохолоду рути-м’яти.
    Вві сні я часто бачу казку цю,
    яку нізащо часу не відняти.

    Чому рабом повинен хтось рости
    й духовного у чім причина панства?
    Скидаю в прірву всіх церков хрести
    і тим руйную сам фундамент рабства!

    Якщо в твоїй душі багатий світ,
    він завжди переможе підлу хтивість.
    Здолають безліч незборимих бід
    добро, любов свята і справедливість!

    Переконати я нікого не берусь,
    та завше, вирушаючи в дорогу,
    схиляю голову і подумки молюсь,
    а не спішу чужу вдягати тогу.

    І повернувшись з мандрів, зазвичай,
    як пілігрим до отчого порогу,
    у благодаті рину знов ручай –
    молюсь одному у всім світі Богу!

    Я повертаю пам’ять родову,
    рішуче відхиливши штучну ширму.
    Творцю дивлюсь у вічі й тим живу,
    а весь непотріб без жалю – у вирву!

    02.96.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  39. Ольга Гаврилюк - [ 2018.06.04 23:15 ]
    Сумний мотив
    Вітер липам заплете зелені коси,
    Проспіває невигадливий мотив,
    Вернемось сюди в якусь із сотень осінь,
    Вернемось сюди в сезон холодних злив.

    Небо ліпить Єв ще із сузір'їв ребер,
    Та усе скінчиться, літо все ж мине.
    Схочу заховатись якось я від тебе,
    Якось ти забудеш, де знайти мене.

    У чиїмсь житті настане просто осінь.
    В нашім - це сезон прощальних надто злив.
    Розплітатиму я липам жовті коси,
    Ти ж, мабуть, сумний співатимеш мотив.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Вікторія Лимарівна - [ 2018.06.04 22:55 ]
    Творча стежина
    Розпач і туга – змарнований час.
    Відлік збагнути його неможливо.
    Бідкаюсь в злиднях щодня, повсякчас.
    Втрат було надто багато журливих.

    Де ж та осяяна зоряна мить?
    Важко відчути свою неспроможність.
    Тяжко, нестерпно серденько болить.
    Це зрозуміє далеко не кожний.

    Наче завіса нічна пролягла.
    Смуток в думках, відганяю тривогу.
    Творчу стежину я, мабуть, знайшла.
    Нею крокую й віддячую Богу!

    04.06.2018
    Свидетельство о публикации №118060408896


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Сонце Місяць - [ 2018.06.04 20:31 ]
    georgika
     
    усе друзяко мрії мрії
    неперевершений джекпот
    відлуння десь~ високих нот
    у етернальному ефірі

    ступати легко без турбот
    над кістяки й суціль поцвілі
    пінапи правильні настінні
    застигле бурштином село

    у креденсах чиїсь жабо
    сливе шекспіра не слабо
    хіба пропав пияк завсідний

    а в полі благодать їй~ бо
    прямують від щедрот посіви в
    синь вітрову на позитиві





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.06.04 18:15 ]
    Не чіпай!
    Сміх і гріх! Побився за поези!
    Збаглося творити під ларком.
    Вискочив мужик злегка тверезий,
    Каже: - Геть! Торгую тут пивком!

    Думав, що втечу стрімкою тінню...
    Я ж не тільки дядько-поліглот:
    З розвороту "замочив у диню",
    На додачу - хук і аперкот.

    Не народ пішов, а орки злобні.
    Карате займаюсь - час такий.
    Кулаки у мене, наче довбні,
    Не у моді нині здохляки.

    А якщо видригується рима,
    Строфи як собачі ковтуни -
    Ти сиди тихенько і не блимай,
    Винуватим будеш без вини.

    Вулицею суне книжна миша,
    Мій товариш - знатний сонетяр.
    Не чіпай поета! Бо заріже!
    Чуєш, крук із дуба каже "Кар-р-р-!"?

    Вдома вірша допишу про маки,
    Закручу словесний пірует.
    У торбині - гирі та нунчаки:
    Я - сучасний, київський поет.

    04.06.2018р.

    Не біда!

    Гурман щодня куштує ескалоп,
    Пацяті січка падає у ночви.
    Воно було маленьке. Підросло.
    Тепер на світ ображено рохкоче.

    Живуть разом у спільному дворі,
    Пан - у світлиці, кнур - в хліву, де миші.
    Свиню цінують тільки за жири,
    А візаві за те, що пише вірші.

    Написано: Вбивати - смертний гріх!",
    Проте людині багнеться пожерти:
    Щодня до рота пхає він живих,
    Щоб крапали з руки сонети мертві.

    Ну чим погані для котлет кицьки?
    Чи пес, який куняє під парканом?
    Так ні - іде свиня на шашлики :
    І де тут справедливість окаянна?

    Прийшов різник. Тварині буде швах,
    Заточує об камінь ніж фартовий...
    Застряг свинячий хрящик у зубах -
    Та не біда, бо вірш уже готовий.

    04.06.2018р.

    "Никто не должен умирать?"
    (вірша)

    Фінал - холодне ложе,
    Кінчається дорога.
    Коли загине в'язень -
    Спустішає тюрма.

    Померти мусить кожен,
    Хто вірує у Бога -
    І атеїст затятий,
    Й нехрещений Хома.

    Мокриці - у шпаринах,
    Герой - на полі бою.
    А трудівник-дідуньо -
    З косою у руці.

    Усім - шматок сатину,
    А піп за аналоєм
    Читатиме молитву -
    Хай слухають людці.

    Мені Пегас одміряв
    Життя Мафусаїла.
    Пишу чудовні вірші -
    Дивується товпа.

    Бажаю перемир'я -
    Боротися несила.
    Я ж - мудрочола діва,
    Хай дурень погиба.

    Ловкенько на папері,
    Слова - пахке повидло.
    Обарвлено віршата
    Сяйнистим кумачем.

    Дивлюсь - а смерть у двері
    Встромляє косу підло:
    Не буде маршу слави -
    Лягла поміж нікчем...

    04.06.2018р.


    Спокута

    В усіх, хто любить дів тяжка судьба,
    Ні на землі покою, ні на небі.
    Скопитився нарешті я! Ти ба!
    Обстригли півню гонористий гребінь.

    В чистилищі - Петро й кагал чортів.
    На терезах - гріхи й хороші справи.
    Петро питає: - Ти блудив?
    - Блудив
    - Чи з багатьма?
    - Голубоньок орава...

    - Насилував?
    - Та Бог із Вами! Ні!
    Все полюбовно! Я - галантний мачо.
    - Чому ж тоді стоїш такий сумний?
    - Образив жінку. В ліжку зараз плаче.

    Написано "Люби сиріт, удів'...
    Ласкавець я, а не маньяк голодний .
    Монахиню утішити хотів,
    Аж тут "бабах" - і я трупак холодний!

    Еге, козаче,- наробив ти лих,
    Чинити так із сестрами негоже.
    Шуруй назад спокутувати гріх,
    А потім ми розмову цю продовжим.

    04.06.2018р.

    Уже пора

    Мавка лає від душі,
    Розмина як тісто:
    - Будеш слухатись, кажи,
    Бо не дам поїсти.

    Кажеш, дуже натомивсь?
    Не обманюй ладу!
    Марш у ліжко! І на біс
    Виконай "ламбаду".

    Ми сім'я чи не сім'я?
    Нащо парам ночі?
    Три години - зверху я.
    Далі - як захочеш.

    Цить, гульвісо! Без бузи!
    Поцілуй но груди.
    Зомлівати лиш посмій -
    Постуватись будеш.

    Ох, і хтивий шалапут!
    А казав, що лежень!
    Ранок? Вже пора на труд?
    Йди. А я полежу.

    04.06.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  43. Ігор Шоха - [ 2018.06.04 16:45 ]
    День за днем...
    Іду у полі чи гуляю в лузі –
    попереду ідилія й краса.
    Полохаю лелек і чорногузів,
    і падають до ніг мені і Музі
    не птиці, а прозорі небеса.

    Сіяє сонце, зеленіє жито
    і де-не-де волошки голубі,
    неначе на могилі, на горбі
    нагадують далеке пережите
    але близьке не Музі, а собі.

    Колись і тут гуляли отамани
    і нальоту стинали як будяк
    усяку погань. Та нема ознак,
    чиї то тіні впали за тумани,
    і наче незагойні їхні рани
    ще червоніє у долині мак.

    06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  44. Тамара Швець - [ 2018.06.04 12:39 ]
    Всю мудрість життя пізнаєш з роками …


    Всю мудрість життя пізнаєш з роками,
    Коли сто раз спіткнувшись, впадеш,
    Коли лежиш із закритими очима
    Постає питання: "Ти правильно живеш?"

    Помилки в житті надають лише сили
    Все для того, щоб їх не повторювати.
    І не дай Бог тобі сидіти понуро,
    "Мені не щастить!" - наполегливо бурмотіти.

    Зневіра - завжди поганий порадник,
    Жени його поганою мітлою,
    Тоді твій крок буде вдалий
    І ти зміцнієш силою і душею.

    Приходить допомога тим, хто хоче
    Домогтися мети і йти вперед,
    Не до тих, хто над чужою бідою регоче
    І до почуттів долгу холодний, як лід.

    Нехай далеко мерехтять лише зірниці
    Від зірок, які не призначені долею.
    Міцніше вхопити свою синицю,
    Поки журавель ширяє над головою.
    Автор невідомий
    Переклала на українську мову 29.05.18 8.40


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Тамара Швець - [ 2018.06.04 12:04 ]
    Три речі…

    Три речі не повернути ніяк назад:
    Слова, можливість, час ...
    І ніколи не спалахне багаторазово,
    Одного разу вночі темною полегла зірка.

    Три речі, що не слід втрачати:
    Спокій, надію, свою честь ...
    Намагаючись частіше ближнього зрозуміти,
    Його прийнявши таким, яким він є.

    Три речі в житті найцінніші:
    Довіра, любов, і переконання.
    Лише за собою визнання провини,
    Привносить в душу просвітлення.

    Три речі в житті дуже слабкі:
    Удача, влада, великі статки.
    Вони, маючи різкий поворот долі
    Даються нам як в покарання.

    Три речі, що визначають людину суть:
    Праця, чесність, життя досягнення.
    Нехай важкий і не легкий цей шлях,
    Але це - життя, а життя - рух.

    Три речі руйнують розум і тіло:
    Гординя, злість, вино без міри ...
    Хто зміг в собі себе перебороти,
    Побачить в тому всі ознаки химери.

    Три речі, чомусь важко сказати:
    Люблю тебе, прости мене, і, допоможи.
    А може, просто перестали розуміти
    Один одного ми, як давні вороги ???
    Павло Купчинський
    Переклала на українську мову 4.05.18 5.45


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.06.04 09:15 ]
    Червень
    Ось мені й висока трава.
    Ось мені і дні довжелезні
    (жоден варвар не увірвав).
    Співи солов’їв... До шаленства!

    Хто це там кружляє? Джімейл?
    Тьху ти: звісно, ДЖМІЛЬ... Заінетився.
    Він до Спаса чи й доживе?
    (Правила природи. Не знехтуєш.)

    ...Шлях до полуниць – непростий.
    В темряві, авжеж. Бо чужі вони.
    Мушу обере-ежно брести,
    мешти зберігаючи вживані.

    Трійце милосердна, пробач
    грішного мене, фруктолюбного!
    ...Так, я про спасіння подбав,
    хоч у пресі й не оприлюднено.

    Літо, лисенятко руде,
    швидко не біжи, дай тепла мені!
    Знову схожий світ на Едем.
    Знов я на лопатки покладений.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  47. Петро Скоропис - [ 2018.06.03 22:55 ]
    З Іосіфа Бродського. "Впівголоса – еге ж бо, не на весь..."
    Впівголоса – еге ж бо, не на весь –
    навік прощаюсь зі твоїм порогом.
    Не колихнеться град, не стрепенеться весь
    од голосу тамованого.
    З Богом!
    І сходами, на вулицю, у тьму...
    Тобі навстріч – околиці в диму,
    болота вечорова прохолода.
    Я не завада зору в далину,
    словам твоїм журним – не перешкода.
    І що воно – не здалеки гадать.
    Пучки трави... уруна на модрині...
    Безрадісні тобі, мене гнітять
    відлюдні, так доступні просторіні.

    --------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.06.03 15:42 ]
    Роздуми
    За бунт розплата - дулі запашні,
    Не буде жінці шуби із шиншили.
    Чи вислизну з бідацької лижні?
    Очолила громаду міль безкрила...

    У рейвасі злодюга переміг,
    Згодовує нам заповіді Божі.
    Упроголодь лягаю на нічліг,
    Якщо у брата не позичу грошей.

    Від жиру, мабуть, жебракує дід,
    Виспівує під церквою бельканто.
    Нехай народ бездумно хлебче спирт,
    А то, дурний, оговтається раптом.

    Звикаю їсти кашу із пшона -
    Закрито шлях в Євросоюз убогим.
    Терпіти мушу. Бо іде війна.
    Чи доживу колись до перемоги?

    03.06.2018р.

    Ледачий

    На грубі умостилися коти,
    Із рибою впороли миску шосту.
    Поїв і я. Схотілося лягти,
    І ну її до біса ту роботу!

    Уранці два гектари накосив,
    Удень - "Камаза" дровенят розгепав.
    Получку віддаю усю красі,
    А їй все мало. Каже: - Більше треба!

    Розжовую цукерочку "Рошен",
    За хвильку провалюся у нірвану.
    Але кричить жона: - Вставай уже!
    Шуруй на працю, лежень окаянний!

    Підскочив, наче ґедзь мене вкусив,
    Від поспіху "поцілував" піддашок.
    Валяка я. Мабуть, тому труси
    Спадають, як не одягну підтяжок.

    У шлюбі рай. Ні жодного сучка,
    Навшпиньки зачинив у спальню двері.
    На луг веду попастися бичка,
    А жінка хай дрімає до вечері.

    03.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  49. Тамара Швець - [ 2018.06.03 10:39 ]
    Любіть жінку...
    Любіть жінку, носіть на руках
    І називайте гордо «Королева».
    Їй не потрібні діаманти і хутра,
    А лише любов, турбота, ласка, віра.

    Ви говоріть частіше їй про те,
    Що немає на світі очей її красивіше,
    І, може бути не відразу, але потім,
    Вона зрозуміє, що немає її щасливіше!

    Букет квітів залишить яскравий слід,
    Будь-який вчинок луною відгукнеться.
    А кожен ваш прекрасний комплімент
    Бальзамом на душу їй радісно проллється.

    І наостанок просто в двох словах:
    Цінуйте її душу, а не тіло.
    Любіть жінку, носіть на руках
    І називайте гордо «Королева»!
    Радханатх Свамі
    Переклала на украънську мову 3.06.18 8.20



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Софія Мацькович - [ 2018.06.03 02:52 ]
    А день вмирає мовчки
    А день вмирає мовчки, без істерик,
    Заслабли в нього руки, впав кинджал.
    Вже сонце, той великий стиглий персик,
    Нектарно ллється в гір старих Грааль.

    А день змикає слабко очі-хмари,
    Сповзають з них натомленість і сум.
    Тривожить вечір небо, як гітару,
    І з темряви снує собі костюм.

    02.06.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1432