ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Усіх життя притисло до землі.
І лише ми, як не крути у «тренді»,
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не горе, що нема «леве» на бренді.

Сьогодні не моднячий – «макінтош».
І джинси кльош давно уже не в моді…
Єдиний «бренд» – учительських калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 11:37 ]
    Листопад
    У іній огорнуло серця сад -
    Пішла у Лету втомлена матуся.
    Надворі осінь. Мряка. Листопад -
    Його любити я навряд навчуся.

    Прекрасна квітка рано відцвіла,
    У цьому є також моя провина.
    Тепер твій дім у лісі, край села:
    Сира могила, хрест і домовина.

    З калини листя смиче вітровій,
    А на щоці сльоза тремтить гаряча.
    Шерхоче срібний дощик у траві -
    Це Бог зі мною разом тихо плаче.

    У листопаді ти прийшла у світ.
    Тепер немає. Є нещасна муза.
    Рука торкнулась до надгробних плит:
    Цей місяць я любити не навчуся.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  2. Любов Бенедишин - [ 2017.11.12 11:21 ]
    Перехожий

    Гадаєте, що Бог – як дідуган:
    то крекче на сльоту, то хворі ноги
    закутує у хмар густий туман?
    А Він іще додумує роман,
    снує сюжет…

    Закохана у Нього
    ця осінь, що танцює падеграс.

    Бог – просто перехожий випадковий
    (навушники, кросівки «Адідас»)…
    Він, може, поспішав отак не раз,
    щоб осені сказати: «Ви – чудова!»

    12.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  3. Домінік Арфіст - [ 2017.11.12 10:47 ]
    дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
    в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
    все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
    тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
    мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
    ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
    морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
    ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
    де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (6)


  4. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.12 10:51 ]
    Лист Невідомому
    Ти знаєш, осінні істерики вже в печінках,
    Тужливо, як пес, заглядають в скелети вікон
    І хочеться швидше втопити себе у гарячих склянка,
    Із чаєм з кафе в інтер'єрі з легеньким шиком.

    Стираючи пучки об склянок отих конденсат,
    Сплітаючи коси із думки про найтепліше
    І щоби при цьому ніякий сторонній нітрат
    Не вбив філософію в стилі відомого Ніцше.

    Ти знаєш, а холод не сочиться крізь пальто,
    Хоч як би не мріяв про з різного боку надриви,
    Проносяться повз перехожі та з громом авто,
    Не маючи в дану секунду альтернативи.

    Ти знаєш, вже вкотре пишу ексцентричні рядки,
    Збираю реальність і фентезі в пам'яті скрипти,
    І світле волосся скрутивши у завитки,
    Шукаю змістовні й по справжньому дійсні молитви.

    Відправлю тобі це, закинувши вітру в кишені -
    Нехай віднесе телеграму місцевого значення.
    Читай ті звістки кострубаті та трохи скажені
    В хронічно скісних каліграфних думок позначеннях.

    24.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 10:22 ]
    Чужі




    Спокійно розійшлися і без сліз,
    Неначе все життя були чужими.
    Свобода свіжа, кажуть, із коліс,
    Прийшла весною, переживши зиму.

    Не згадую, щаслива, що одна,
    І вільна, мовби в піднебессі птаха.
    У зраді тій була твоя вина,
    Виходить, що з тобою я – невдаха.

    У попіл – наш багатолітній шлюб,
    Де все надвох – і радощі, і біди.
    Та прощення не хочу чути з губ,
    Ми вже чужі і, навіть не сусіди...

    Весняний дощик з неба на траву,
    Всьому приносить життєдайну силу.
    Без тебе гідно й далі проживу.
    Любов майбутню підніму на крилах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  6. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:30 ]
    Молитви чужим богам

    Чужим богам довірили серця
    З народження до самого кінця.
    Буття страхом наповнюючи вщерть,
    Усе життя чекати тільки смерть.

    Відволікати від нагальних дум
    І сіяти у душах чорний сум.
    Не піднімати вгору голови,
    Не бачити ні сонця, ні листви.

    Релігія зробила з вас рабів,
    Щоб ви забули щастя, радість, гнів.
    Слов’яни сонцю і дощу з віків
    Присвячували танець свій і спів.

    Бо вільними були, вклонялись Ладі,
    Дажбогові раділи, а не владі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  7. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:41 ]
    Осінній кососік

    Надлягають, гуснуть хмари,
    Розгостився тучний дощик.
    Пірить так, що з вітром в парі
    Злива миє парки, площі.

    Все навкруг заворосилось,
    Потемніло, звісно, осінь.
    Довго буде йти кропило,
    Доки сніг впаде на коси.
    10.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  8. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:21 ]
    Без тебе


    1

    Я руки прстягаю уві сні,
    Біжу тебе, щасливого, стрічати.
    І ми удвох заходимо до хати,
    Де ти смієшся сонячно мені.

    І заздрять нам не тільки вороги,
    Бо, навіть котик наш чекає ласки…
    Я прокидаюся з цієї казки —
    Самотня річка лиже береги…

    2

    А що ж тепер лишається мені —
    Гарячий сніг, а чи холодне літо,
    Де градом все утоптано, прибито, —
    Холодні сльози і німі пісні?

    І вічний стогін вітру вітру в буревій,
    Заплакані дощем осінні вікна,
    І холоду й морозу гострі ікла —
    Розбитий глечик сподівань, надій…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Лубкевич - [ 2017.11.12 02:20 ]
    ***
    Броджу по Риму, хоч не був тут зроду
    Мій мозок спить, дає мені свободу
    Пересування. Території без віз
    Без документів, напханих валіз

    Туман. Вузенькі вулички. Прекрасну Мону
    Зустріти можна в площині балкону
    Нейронний усміх, кращий за стандарт
    Як натяк, символ, чи поганий жарт

    Чи дме тут вітер, я не пам'ятаю
    Хоч пам'ять є, вона оберігає
    Кордони Его. Щодо кольорів,
    Вони бліді у половини снів

    Вінок абстракцій, збуджена уява
    Малює образи.. І знов твоя поява
    Закрутить почуттів калейдоскоп
    Допоки ранок не натисне “стоп”

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  10. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.12 01:28 ]
    Неллі
    Хотілось спитати в Сергійка і Насті,
    А де ж забарилася квіточка щастя?
    Нарешті,з′явилася, дівчинка Неллі!
    Мовчить вона щось, але очі веселі!

    З тобою будемо ми гратися разом,
    В крамниці все скупимо ми раз за разом!
    Дівчатко це зробить мені макіяж,
    А потім,мабуть,буде ще і масаж!
    Фарбовані очі та нігті, вуста,
    Для НЕЛЛІ то радість та й втіха проста!

    Ось яка стала - "модерна" бабуся,
    Від рученяток її - посміхнуся!
    Та все в них виходить,бо жваві, швидкі,
    Всі рухи приткі,як пір′їнки, легкі!

    У нашому домі є квіточка щастя!
    Що скажуть про неї, Сергійко та Настя?
    Гарненька,кумедна ця дівчинка Неллі!
    Грайливо вмить стало у нашій оселі!

    23.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  11. Маркіяна Рай - [ 2017.11.12 01:18 ]
    Ці сльози котяться без дозволу і права...
    Ці сльози котяться без дозволу і права,
    Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...
    О, як тоді кохали б грішні ми!
    Не дочекавшись дозволу на щастя,
    Та перетнувши лінію вогню -
    Твого жахіття, чи мого жалю:
    Ти той, ким є - не май то за напастя!

    Тули мене до серця бережливо,
    Прийми мене до серця за невісту.
    Я навіснію, я збуваюсь змісту.
    Гублю себе. Чи то таке можливо -
    Прожити це життя, коли без тебе?
    Коли без тебе, то не хочу. Ні!
    Я йду крізь час – пали мені вогні!
    Лиш не дивись в майбутнє прозорливо.
    Я є майбутнє! Я уся тобі!

    Я завжди, чуєш, завжди впізнавала
    Себе в тобі. За це мені покута -
    Коли в безтрав’ї зацвітала рута,
    Коли в трамваїв обривались роги,
    Коли в церквах збивалися пороги,
    Вітри вітрам розмотували пута,
    Брехали пообіцяні дороги, -
    Я - дорого платила за брехню.

    Я є в тобі. А ти не вір. Не вір.
    Себе вмостивши у твоє сузір’я
    Я малювала теплі надвечір’я,
    Взолочувала. Й змучений надвір
    Виходив ти, у пил мого кохання,
    Та блискавиці в мене кидали святі
    За правду з правд, за всі слова зізнання,
    За те, що чуєш ти не ті, не ті, не ті.
    ...
    Ці сльози котяться без відпусту і чину.
    Заплачте й ви, а я перепочину.

    06/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.12 00:39 ]
    Жизнь в мелькающих страницах
    Крылья потеряла птица –
    Только снится ей полет.
    Обувь в шкафчике пылится-
    Все свою хозяйку ждет!

    Как же хочется промчаться,
    Чтобы пыль пошла столбом!
    И по полной -оторваться,
    Чувством жить,а не умом.

    В танце жгучем закружиться,
    На высоких каблуках,
    Только с музыкой сродниться,
    Без усталости в ногах.

    Крылья отрастут ли птицы?!
    Может явью станет сон?!
    Жизнь...Мелькают в ней страницы.
    Вот и старость шлет поклон.

    11.11.2017
    Свидетельство о публикации №117111200472


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.12 00:02 ]
    ***
    Ніхто й ніколи не стає колишнім,
    Бо у душі частинка протеже
    Живе в куточку теплому й затишнім
    І файлик- спогад в ньому береже.

    Як не крути, а раптом пригадаю
    (Хоч і не видасть навчене лице)
    Чийсь вислів, а, можливо, й цілу зграю,
    Що душу стисне пір'ям чи свинцем.

    Ніхто й ніколи не стає колишнім.
    Ми носимо усіх в глибинах душ
    І, час від часу, за велінням вищим
    Вони змивають з вій сльозами туш.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:35 ]
    Рибалки. (Гумореска)

    До рибалки готувались куми вже давненько:
    «Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
    І вудилища й гачечки, вищий клас – наживка,
    Ну й закуска також файна, головне – наливка.
    А того добра багато добрі газди мають,
    Бо ж самі те «пійло» славне про запас ладнають.
    Все зібрали: і прикормку, і садки, й приманки,
    Наварили і пшениці, кукурузи, й манки
    Все що хочеш є на вибір, на плотву і «карпа»,
    А який чудовий «сидір»! Ще б в додачу фарта!
    І картопелька, і курка, часничок і сало,
    Помідори, огірочки, ковбаси - навалом.
    Ну й сховали оковиту, від очей жіночих.
    Якось треба і зігрітись, бо холодні ночі.
    Так, нічого не забули, навіть чай і каву.
    Отакі в кумів є плани: погулять на славу.
    Але доля тут вмішалась так, як забажала:
    Для кумів випробування чимале послала.
    Жінчин родич із Росії приїхав нежданно.
    Кум Петро втрача надії - рушаться всі плани.
    Але родич заявляє: - Я люблю рибалку.
    І Катруся ще благає: - Ну візьміть… що, жалко?
    Хитрий родич наче носом чув, де буде свято.
    Ну і як ти тут не візьмеш жінчиного брата?
    Хай троюрідний, не рідний, ще й москаль поганий,
    Але проситься ж так гарно, хоч клади до рани.
    Й Василю не до вподоби, тільки де діватись?
    От вони утрьох рибалить стали тут збиратись.
    Все і так давно готове, старту всі чекають:
    Виїжджаємо раненько – півні заспівають.
    Думали – проспить москалик, виїдуть без нього,
    Але дивляться – чекає зрання край дороги.
    Амуніції багато, тож взяли й прицепа,
    І вже мчить авто бувале до ставочка степом.
    Сторож на ставку знайомий, то ж нема питання:
    - Ловіть хлопці, скільки хочте, з вечора до рання.
    Розмістилися, як треба, з кльовом все в порядку,
    Та москалик все киває: треба б підзарядку.
    Козаки були не проти, хлопи хлібосольні,
    Давай страви діставати й пійла алкогольні.
    День до вечора гуляли, юшки наварили
    Та такі тепленькі стали, що не має сили.
    А москалик свою «водку» з торби тягне вперто:
    - Всьо у вас братішкі вкусно, а сладкого нету!
    Вон же пасека у гречки славная, большая.
    Ведь давно спустился вечер, не видать хазяєв.
    Пасека таки огромна, жадниє ви больно!
    Вдарили кумам у скроні пари алкогольні:
    - Ми? Ми жадні? Та поїдем, візьмем цілий вулик! -
    А, що то чуже, зопалу куми і забули.
    Аж дорога закурилась, піднялась пилюка,
    Хочуть куми доказати – мед дістать не штука.
    Через чагарі прокрались… На пасіці тихо!
    І схопили перший вулик, та на своє лихо.
    Швидко вулик на прицепа і давай тікати,
    Бо ж сердито пес загавкав і біжить, кудлатий.
    Вискочили на дорогу та стали рішати,
    Що вже краще мабуть їхать буде їм до хати.
    Довго їхали полями, знов широким степом.
    Тільки не візьмуть до тями, що там за прицепом.
    Переслідує їх псина всюди по дорозі,
    - От диявольська личина! - Братія в тривозі.
    Якось аж протверезіли. У село примчали
    Всі собаки їх страшенним гавкотом встрічали.
    Вийшла Катря – руки в боки: - Що за «оборудка»?
    Нащо ви сюди приперли цього пса і будку?
    04.11.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  15. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:16 ]
    Намалюй мені зоряні весни

    Намалюй мені зоряні весни,
    Де немає війни і біди,
    Де з небес ллється світло чудесне
    На квітучі вишневі сади.

    Намалюй мені землю щасливу,
    Україну прекрасну мою,
    Щедру, ніжну, родючу, вродливу,
    Соловейка, калину в гаю.

    Сяйво сонця у вікнах хатини,
    Чорнобривців рядочок в дворі,
    Щирі посмішки мами й дитини,
    Мирне небо над ними вгорі.

    Намалюй жовтих соняхів море,
    Або жита густий океан.
    Гарні, вільні Вітчизни простори –
    Неозорий пшениць стиглих лан.

    В небі жайвір співає крилато,
    Намалюй і його в небесах.
    Україну величну й багату.
    Хай її всіх дивує краса.

    30.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 22:08 ]
    Третє побачення
                                    І
    У цьому місяці ще осінь.
    Її усе по світу носить
    у цей шалений падолист,
    а він їй чеше буйні коси,
    бо іноді і цього досить,
    аби почути вітру свист,
    побачити її наряди
    у лузі, в полі, у саду
    і наче лісову наяду
    любити фурію руду,
    яка вигулює по плаю
    як не тумани, то дощі,
    або іде по небокраю
    уже у білому плащі,
    показує знайомі лики
    усього сущого у ній:
    то водолій, то суховій...

                                    ІІ
    Він і вона «не в'яжуть лика».
    Танцює джигу буревій.
    Тремтять осоки і осика,
    дерев'яніє деревій.
    Живицею палає сосна,
    і не скидає на морозі
    зелену хвою голий ліс.

                                    ІІІ
    А фея одягає й досі
    дубову мідь, кленову бронзу
    і щире золото беріз.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Штатська - [ 2017.11.11 22:55 ]
    Біль прозріння
    Біль прозріння так сонячно вдарив у очі, –
    Що ж – буває, – лишень сьогодення живе.
    Все минає, і це за хвилину мине…
    Крізь минуле – майбутнє всміхнеться пророче.
    Світлана Штатська (Гресь) - (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 20:28 ]
    Пороблено в Україні
    ***
    Не має нація взірця,
    куди кого не обирати.
    «Нема у животі Отця»,
    коли дорвались супостати
    усе ділити до кінця.

    ***
    « Раша – вон!» А гуси, – гиля-гиля...
    І свої теперечки чужі,
    та не на гектарі, …а на милі
    не долине українська хвиля
    до неукраїнської душі.

    ***
    Ще прийде час і не одні химери
    упадуть як опори еСеСеРу,
    які ще не упали до сих пір.
    Бандеру із бандурою не чують,
    а ляхи із циганами танцюють
    історії усій наперекір.

    ***
    Гра погана при хорошій міні –
    це коли махлює тамада,
    а у війську нашому – орда.
    Упразднити їх із України,
    отоді і горе – не біда.

    ***
    Свою ми подолаємо руїну,
    коли чужу зупинимо «весну».
    Та маємо оказію одну:
    «недопалок» очолює країну,
    яка у нас розпалює війну.

    ***
    Триває вища фаза егоїзму.
    Викурюється вітчизняний дим.
    Вершина політичного цинізму
    радянщини у дусі комунізму –
    шизоїдний «окурковий» режим.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.11 20:44 ]
    І в листопад закохуюся я
    В саду – нікого, дощик моросить,
    Порипує по листю так привітно,
    Дарує самоти пресвітлу мить
    І флажолети розсипа тендітні.

    Немовби задзюрчав мені струмок
    У золотавім іскор мерехтінні,
    Завороживши музикою тіні
    Дерев, завмерлих од ясних думок.

    У музиці дощу – краса своя,
    Так заспокійливо, мрійливо дише…
    І в листопад закохуюся я,
    Якого недолюблював раніше.

    11.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 14:44 ]
    Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
    Юнак - воює. А пацюк - газда,
    Торгує антрацитом, динамітом.

    Прибуток від гешефтів - це святе,
    У ворога кінчаються патрони...
    Жоні ж потрібне з перлами біде -
    І йдуть ночами фури, ешелони.

    Не гріла погань черевом Майдан,
    Але керує, плямкає, при владі.
    Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
    У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

    Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
    Сини Абрама теж чекають миру.
    Але у них розумніше чоло,
    А ми слова сприймаємо на віру.

    Майструє знову пастку нам олжа.
    Та мусим обирати верховода:
    Якщо на фронті в ямі не лежав -
    Не маєш права керувать народом.

    11.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (7)


  21. Любов Бенедишин - [ 2017.11.11 13:39 ]
    Виходжу...
    У дзеркалі – залишки вроди,
    Що час монотонно стира.
    Виходжу… зі світу, як з моди.
    Давно не моя – ця пора
    Корсетів, коротких спідничок,
    Підборів «а-ля Лабутен»...

    Тож на рандеву не покличе
    Новий темпераментний день.
    Позбавиться мотлоху-сміття
    І не стрепенеться: ти де?! –
    Коли двадцять перше століття
    За обрій мене проведе…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  22. Маркіяна Рай - [ 2017.11.11 13:01 ]
    Потішно, мов розірване намисто
    Весна моя опала пелюстками,
    Зів’ялими, затоптаними. Душно.
    Слова порожні бігли незворушно
    За обрій кучерявими рядками.

    Чужій весні, а може, це на краще,
    Цвірінькали такі неспілі мрії.
    Томило сонце грубі безнадії.
    Стихало серце, потайне, ледаще.

    Я опадала. Мовчки. Ненавмисно.
    Невипадково. Явно. Недаремно.
    Думки котились та зітхали чемно.

    Потішно, мов розірване намисто.

    30/05/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.11 13:18 ]
    Гра слів
    1

    Лушпиння, шаради, шатра.
    Виткі лабіринти реалій.
    Наблизиться дух до ватри...
    Дрібнота шкварчить на мангалі.
    Утіхи - повітряні кульки.
    Баталії, батли, вендети.
    Сльозяться очиці зозульки:
    Дурила за мідну монету.
    Обіцяні входження, блага.
    За місяцем - тижні тривоги.
    Малагою впитий салага
    Рушає в туманну дорогу.

    2

    Байдужо-дивочно-гірко.
    Сердець амплітуди... хвилі...
    Геройства іржава мірка -
    На братській низькій могилі.
    Харон перевозить цебра...
    Наповнені шоколадом.
    Повіям війни сухоребрим
    Складаються пишні балади.

    Пристати на рік до хору
    Чи йти у майбуть обніжком?
    Удобрено мандрагору.
    Рече Діоген із діжки.

    Атож, наративи зайві.
    Мовчати сьогодні - мудро.
    Розкришені кримські айви.
    У пошуках смислів шудри...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  24. Олексій Кацай - [ 2017.11.11 12:46 ]
    НЛО
    зірками Україну замело
    від Львова до Донецька розтягло
    її на світлові буремні роки
    і сняться безпілотники ще поки
    та в снах вже закипають НЛО

    спочатку мовби
    іскорки малі
    а потім бульбашки і кораблі
    зростають з бульбашок дископодібно
    гвинтів потуга дискам не потрібна
    коли їх крутять обрії Землі

    вони у небі наче круглі дверці
    а таємниці стукотять у серце
    як завжди мозок оминувши геть
    і люк свій прочиняє хтось ледь-ледь
    назувши фронтові старенькі берці

    і йде кудись
    поморщивши чоло
    бо дивиться як випалам на зло
    вже на Галактиці розіпнута країна
    стікає з неї й кожна крапелина
    нагадує бентежне
    НЛО

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Олехо - [ 2017.11.11 12:51 ]
    Ця осінь
    Ця осінь із нами на ти…
    І небо, Землі парасоля,
    під ноги кидає світи,
    і лається вітер: неволя
    летіти у зоряні сни,
    шукати загублені мрії,
    бо треба чекати весни,
    а вітер чекати не вміє…

    Ця осінь нас вип’є до дна
    і келих чуттів спорожнілих
    розіб’є об лаги човна
    на щастя усім уцілілим
    у обертах нАвколо снів,
    у мандрах рікою ілюзій,
    де тепло-осяяних днів
    немає у списку інклюзів…

    04.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Мартинюк - [ 2017.11.11 11:44 ]
    Піду, піду…

    Піду, піду я високо в гори нині,
    Де вівчар пасе овець на полонині.
    Там де вітер смерековий повіває,
    Де поганої погоди не буває.

    На світанку там завжди буває світло,
    На світанку сонце дивиться привітно.
    Вітер віти колихає ялинові,
    То вдіває ліс в той час обнови нові.

    Я пройдуся понад скелями, краями,
    Там де беркут пролітає над плаями.
    Там де небо до землі буває ближче,
    Де злітаються орли на токовище.

    Там де хмара над горою завжди висне,
    Я наберу повні груди й гучно свисну.
    Може крикну, може тихо прошепочу,
    І травою над землею затріпочу.

    Тай потягнусь, руки витягну до неба,
    Не дістану – та мені того й не треба.
    Тільки в хмарку загорну комету – душу,
    Тільки трохи свої мрії розворушу..

    Парище
    2017р


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Штатська - [ 2017.11.11 11:58 ]
    У минулого – крапки, в майбутнього – коми
    У минулого – крапки, в майбутнього – коми,
    Поспішаючи, варто творити дива.
    І хоч далеч хвилює, страшить невідомим...
    Доля стелиться прямо! Підступність – крива.
    Світлана Штатська (Гресь) - 2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Леся Геник - [ 2017.11.11 10:28 ]
    Нарешті тиша
    Нарешті тиша, Боже милий,
    яка ж направду благодать!
    І янгол, розпростерши крила,
    ізнову учиться літать.

    І легко спурхує на бані,
    возносячи увись хрести,
    котрі мені судилось вами
    ще вчора зболено нести.

    І падати в багнюку чорну,
    і захлинатися жалем.
    Та нині світелко проворне
    малює сонечко за днем.

    Малює білі-білі ночі
    на дрімотливому вікні,
    де ви, іще буквально, сночи
    дощем грозилися мені.

    І блискавками, і прокляттям,
    і темним зойком-кулаком.
    А я не знала, де втікати,
    об стіни билася чолом.

    Та нині тиша, Боже милий,
    яка незмірна благодать!
    Нащупуючи в серці крила,
    учуся з янголом літать...

    22.09.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  29. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.11 09:08 ]
    На крилах щастя
    Коли дмуть холодні осінні вітри,
    Тоді дуже хочеться твого тепла,
    До тебе пригорнусь цієї пори,
    Відчую підтримку міцного плеча.

    Так затишно-затишно стане мені,
    Згадається літечка сонячний дощ,
    У серці лунають кохання пісні
    І щастя на крилах несе мене знов.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2017.11.11 08:04 ]
    Пам'ять

    Давно залишив ти свій сад,
    пішов навік в краї далекі.
    Не раз минув вже листопад
    і в небо злинули лелеки.

    Давно не бачили тебе
    ні у твоїм селі, ні в місті.
    Та пам'ять серце ще шкребе
    і осінь землю криє листом.

    Ще пам'ятає тротуар
    на дотик смак твоїх підборів
    й бляшанку із-під „Carte Noire“
    ще вітер пестить на заборі.

    Ще постать сива і сумна
    із бородою до коліна
    сновида мов якась скляна
    бреде повітряно-нетлінна.

    Над головою ще висить
    низького неба сіра книга,
    а душу грішну холодить
    як дим мутна, морозна крига.

    Давно покинув дім ти свій
    у пошуках одвічних істин,
    та гордий дух і образ твій
    завжди витатиме над містом.

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  31. Адель Станіславська - [ 2017.11.11 08:41 ]
    Колись
    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    Ти зараз не зможеш почути..
    На зараз - лиш мить і один лиш дотик,
    бо що понад це - отрута.

    Колись ми з тобою про все поговорим.
    А зараз не стачить сили...
    Життя, розумієш, нікчемні повтори
    вагою в камі'нні брили.

    Повтори... Затори...і ми розгублені...
    Ми місця свого не бачимо.
    Блукаємо світом у собі загублені -
    не так все й не те, одначе...

    Колись ми дійдемо знаменника спільного,
    Хоч, може, це буде й не скоро...
    Раби самих се'бе, ми станемо вільними.
    Ми кожен сам в со'бі ворог.

    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    А ти - розповіш про мене.
    А зараз... а зараз лиш серця дотик
    і промінь тепла ... у вени.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 06:28 ]
    Кара
    Розлютував антихристів Майдан,
    Не влізла в пельку хохлаків галушка.
    З геєни повилазила орда
    І потекла в Дніпро кривава юшка.

    Москаль - це ворог. Так собі й затям.
    Не брат, не кум. Сусід, а не товариш.
    Йому, гуторять, Бог один суддя,
    Але мені дурню таку не впариш.

    Ще на землі його чекає суд,
    Вчикрижать аж по рам'я лапу руську.
    Народ прирік на муки ліліпут,
    А я лише зі слів плету мотузку.

    За кров і сльози - кару ворожу,
    Дванадцять поколінь уже заклято.
    Чорти смолу накришують в діжу
    Аби кацап не зрів в Едемі саду.

    Нову щодня запалюєм свічу,
    А у Кремлі від горя-лиха тепло.
    Не подарую тризни і плачу,
    І хай мене за це поглине пекло.

    10.11.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2017.11.10 22:29 ]
    Даність
    Живемо – дні. Переживали – ночі.
    І тільки й того щастя – уві сні,
    та радості одної – у вікні.
    Як первоцвіти і краса жіноча,
    так і душа квітує навесні.

    Усе, що є, нізвідки прилітає.
    І почуття уперше виникає
    високою октавою сердець
    усюди, де дорогою до раю
    поезією явиться Отець.

    У спокої Його – моє затишшя,
    у бурі – міражі і вояжі.
    На покуті кидаються у вічі
    емоції відкритого обличчя –
    реакції красивої душі.

    Куди не нашорошуємо вуха,
    яка не уявляється розлука,
    але у небо – погляди очей...
    Шукаємо в собі Святого Духа
    і Того, що єдина запорука
    і світла дня, і зоряних ночей.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  34. Іван Потьомкін - [ 2017.11.10 21:35 ]
    З серцем відкритим на помах руки
    Світлій пам’яті
    Якова СУСЛЕНСЬКОГО

    Необрізані й недорізані,
    Що вам лишилося ще ділить:
    Повість гіркаву минулих століть
    Чи в гронах червоних калинову віть?
    Не читайте ту повість нарізно.
    Разом гортайте її сторінки,
    Разом заходьте в села і штетли,
    Від крові та пожарищ іще теплі,
    З серцем відкритим на помах руки...
    ...Ось і остання сторінка. І що ж?
    Гірко, немов од ягід терпких калини.
    Гірко і прикро, і по єству дрож,
    Начебто в гості біду покликали.
    А між рядками без горя жили
    Ті, хто штовхали вас на Голгофу.
    Ті, кому разом ви кісткою в горлі були,
    Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи.
    Ті, хто під’юджував вас осоружно
    Змовою, підкупом, а чи й оружно...
    Стільки на розбрат пішло століть
    Замість творити одну родину!..
    Хай же на древі нової Вкраїни
    Квітне також і юдейська віть.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.10 20:03 ]
    Небайдужо

    1

    Вітровіям перейшла у спадок
    біла хата в дальньому селі.
    Приїздила я із Криму - радо...
    Там прописані тепер нулі.

    Ходять мавки, бебіки до школи.
    У шкарпетці - гривенька, листок...
    Десь онуки райський кущ збороли,
    тестамент скукобився, розмок.

    Що мені... Пройдуся віртуально.
    На дротах три ластівки. Гроза.
    Лопухи крислаті, де вітальня.
    ...вуж минулля мляво виповза...

    2

    Чоловік мій дивиться байдужо:
    не забув Місхору кукулі.
    Я б отут лишилась - біла ружа.
    Плямна кицька всілась на мітлі.

    Звіробій - крізь балію... Три клітки.
    Пам'ятає кроликів шовкун.
    Смерті жде стара беззуба Лідка.
    Рушники на рамах, щур в совку.

    Час руйнує, теше, конопатить.
    Синтетичні руна мне Ясон.
    Дід Андрій помер... Руїна-хата -
    між паїв, люстрацій, лжекорон.

    з

    Мріються розвої... Кровотечі -
    за ділянку, нафту, бурштини.
    Опустіли гніздища лелечі,
    захмеліли стіни, дах, тини.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.10 20:42 ]
    Як музики потік
    Як густо рінь озерна жебонить,
    Як музики потік несе у далеч.
    На сонечку – мажорна в`ється нить,
    У затінку дивись – мінор зіткала.

    Раптово рветься ніжна світлотінь,
    Мов пауза у грі її спиняє.
    І дзеркало враз постає у гаю…
    Й димить луна озвучених перлин.

    Тоді ізнов раптово ловить вухо
    Зринаючу мелодію ясну.
    Колись Вівальді так її підслухав,
    І в оркестрові шати одягнув.

    9.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  37. Домінік Арфіст - [ 2017.11.10 13:10 ]
    Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
    навіть якби хтось із нас того захотів…
    ми священними мандруватимемо коровами…
    будемо поза грою – діти в числі і часі
    плакати і радіти – казочка відбулася
    і самотність посіяна виросла у ліси
    зазвучали хорами неголосні наші голоси
    мовою всотані всі наші помисли і слова…
    …житимемо – Бог нас у музику заховав…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.71) | "Майстерень" 6 (6)
    Коментарі: (6)


  38. Світлана Ткаченко - [ 2017.11.10 12:29 ]
    Крилами скрипнуть двері
    Крилами скрипнуть двері, хвірточка чи дверцята.
    Вибреде стиха з двору частка душі відтята,
    Зверне за ближнім рогом, може, спрямує мимо
    Втоптаної дороги, мимо ріллі й долини.
    Йтиме попід горою, зайде в чуже обійстя,
    Біля струмка чужого чемно попросить сісти.
    Там гуркотить каміння споминами під кручі,
    Кожне невірне слово, наче вода падуча,
    Миє, щемить холодне, пристрасно точить брилу,
    Ревно шука розколи, лускає по довірі.
    Сердитись, може буде, брязкатиме ключами,
    Мститися іншим людям, тільки щоб не кричати.

    Бо на кривій дорозі треба стишати швидкість,
    Бо не спочине в бозі слово, що шпарить литки.
    Наче на довгій ниві, знає, що всяк буває,
    Плями свої родимі завжди собі прощає.

    Добре, коли обійстя людські минають свині,
    Добре, коли у серці зможе простить провину,
    Добре, як бачить вихід, слухає між рядками,
    Поки не стала віра каменем вряд з гробками.
    (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2017.11.10 11:53 ]
    По совісті чи справедливо?
    Нам кажуть жить по совісті і честі,
    та на біду вони у кожного свої.
    Один настриг з отари віз вже шерсті,
    а інший – лише крихту для сім’ї.

    Один за рік подвоїв свої статки
    і до офшор сховав новий мільйон.
    А інший чесно заплатив податки
    і получив на груди медальйон.

    Той жре ікру та жиром запливає,
    проблема в нього зайвої ваги.
    Сухар цей прісним чаєм запиває
    й голодним дати скибку до снаги.

    Так в чому ж тут, шановні, особливість?
    Чом совість з честю в кожного свої?
    Допоки верх не візьме справедливість –
    не наведемо ладу у сім’ї.

    10.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2017.11.10 08:12 ]
    АТО
    АТО завдовжки у війну.
    І кожен день – криваві муки.
    І править смерть собі ціну,
    даючи лиха в закаблуки.

    Уже недовго. Сивий час
    снігами вкриє поле бою,
    і запече, але не нас,
    сувій холодного покрою…

    В столиці гомін і метро
    щодня заковтує у пащу
    рух суєти. Його нутро,
    як анаконда. Тільки нащо

    оце буденне житіє,
    коли десь там, у паралелях,
    вмирає кожен за своє,
    немов за пана вірна челядь?…

    І дибом зводиться земля,
    коли приліт занадто близько.
    Це цар вітається з Кремля,
    а під ногами – слизько, слизько…

    Це кров, розлита на низи,
    з верхів лукавої трибуни.
    Вези біль, ослику, вези:
    важкі каліцтва, чорні труни…

    На сході ранок сонце п’є
    і день новий готує сили.
    Кого сьогодні доля вб’є,
    кого відверне від могили?

    АТО завдовжки у війну?
    Неначе сміх, якби не сльози.
    Хтось скаже сумно: не збагну…
    А хтось зітхне: метаморфози…

    05.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  41. Микола Соболь - [ 2017.11.10 04:45 ]
    Останній бастіон
    У слова ми – останній бастіон,
    Бо люблячих цурається зневіра.
    Стікає рясно кров’ю ера звіра
    І відступає чорний легіон.

    Не видно краю і кінця війни.
    Та ближчою стає розв’язка драми,
    Нав’язаної «добрими» царями –
    Про всемогутню волю сатани.

    У вірші укріпляємо редут.
    Не маємо ні зради, а ні змови,
    Останні хто лишилися у мови –
    Її врагу ніколи не здадуть.

    Війна поета – інші рубежі.
    Та хто сказав?, нема чого втрачати,
    Чи вимовив: – поети не солдати!
    Той не ходив ніколи по межі.

    Глухому серцю – кам’яний острог.
    Бридкій душі усе високе всує. –
    «Розстріляне відродження» не чує –
    Вона байдужа. І суддя їй – Бог.

    Допоки всі будують «Вавилон»,
    Ніхто не вірить у могутнє слово,
    А супостати здрастують чудово…
    І лише ми – останній бастіон.
    09.11.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (2)


  42. Серго Сокольник - [ 2017.11.09 21:33 ]
    Екзистенційно еротичне
    Екзистенційно еротичне

    ...із ілюзії Зла
    Виник холоду злий чарівник,
    І бажання Тепла
    У природи приспав до весни...
    ....................................................
    ...експонат у калюжі- ескіз
    За теплом небом пролитих сліз
    Покупців авангарду чекає...
    Жовтим пресом- пап"є
    Жухле листя під ноги лягає,
    і в минуле своє
    не встигаю останнім трамваєм...
    ...та й нового у стилі модерн
    не знайти серед ночі ніде...
    Все поснуло... та так не буває.
    Світ пульсуючий радіохвиль...
    Простягни мені руку у ньому
    Через морок нічний дощовий!..
    -пізнаЮ. Саме я! Ми знайомі?..
    Зневажаючи осені втому,
    Я до тебе, ось зараз... додому
    На стрімкому таксі... Тільки ти попроси!..
    Як цікавить усе невідоме!..
    Я на твій підіймаюсь поріг.
    Я до нього пройшов сто доріг.
    І нехай до оголених ніг
    Упаде із дощем перший сніг,
    Ніби плата за зміну закону,
    Де не встигнути і не знайти...
    Тільки я... І, оголена,- ти...
    Хай розтоплює пристрасть безсоння
    Холод Зла, що навіяли чари на світ!..
    За Тепло ми підіймемо чари, і від
    Наших тіл запалають еротики сни,
    Що у них ми зустрінемо дотик весни...
    .......................................................
    ...чарам злим більше місця немає!..
    -то дзвонім! Чи зв"язок пропадає?)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110701342


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  43. Маркіяна Рай - [ 2017.11.09 12:06 ]
    І прибило мене до берега, як віночок...
    І прибило мене до берега, як віночок.
    Позавчора іще сміялася та раділа,
    На вечірках дівчатам квіти вплітала в коси,
    Та й приказувала: дівка красна, як ружа спіла.

    Позавчора іще були мені теплі роси,
    Місяць повнився, як невіста, що жде дитятко,
    Стежка вилася, та й губилася за горою,
    Кроки травами повлягалися гладко-гладко.

    Чуєш, серденько, ніч даремненько не приходить -
    Щось придбаєш, чогось позбудешся - все наука.
    Любо-дорого споглядати, як душі пестяться,
    Бо за любо буває дорого. Плата - мука.

    Кроки кроками, та стежиночка має кінці.
    Роси грозами, сльози градами покотились.
    Щастя звіяло, позавчора ще, зайшлим вітром,
    Де любилися - там між травами погубились.

    Заквітчалися неповінчані всяко-ружно,
    Як посходили, хто ромашками, хто полином.
    Долю-правдоньку до віночків вплітали тісно,
    Та й пустилися за водою, за часоплином.

    Ох, прибило мене до берега, як віночок.
    Позавчора іще сміялася та раділа,
    І дівчата мені у коси вплітали квіти,
    Та й приказували: дівка красна, як ружа спіла.

    10/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  44. Маркіяна Рай - [ 2017.11.09 12:55 ]
    Грозовито так...
    Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
    Ніч задухою загустилася у цвіту.
    Серце м'ятами упивалося, та й затерпло.
    Людям снилося щось позначене на біду.

    Людям спалося, як не спалося, як з боргами -
    Гуркіт кроками розтривожував тишу снів.
    Грозовито так, наче війни йшли між богами.
    Хтось прокинувся, але втрутитись не посмів.

    10/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  45. Тетяна Бондар - [ 2017.11.09 12:26 ]
    ***
    проростає
    трепетно
    розриває болісно
    жовті нетрі
    шепоту
    птах нового
    голосу


    крихко
    крила скришує
    й обростає
    крицею
    над людьми
    дволицими
    наді мною
    Iншою



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  46. Адель Станіславська - [ 2017.11.09 10:18 ]
    Танцюєш невідворотність
    Усе неминуче - станеться,
    існує невідворотність...
    Шліфуй свій життєвий танець -
    де легкість, там буде й точність.
    Відчуй відбивання ритму
    Та не роззирай довкола...
    В експресії - плач, хоч ридма!..
    По колу і ще по колу.
    Життя все одно, що танець -
    десь легкість, а десь неточність...
    Паркетом - стерня і... ранишся.
    Танцюєш невідворотність.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Олехо - [ 2017.11.09 08:02 ]
    Минає осінь...
    Минає осінь. Зорепади
    югою вкриті. Дух імли
    заполонив поля, левади.
    У небі згинуло «курли».

    Минає осінь… пересічна.
    Невидатна, така як все.
    Минає знову, бо не вічна.
    Паде листва, її есе.

    А там жура і біль утрати,
    дочасна втома сяйних днів.
    І час життя біжить ввібрати
    метаморфозу почуттів…

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (13)


  48. Козак Дума - [ 2017.11.09 07:06 ]
    Нічний чай
    Нічний у філіжанці чай,
    а Місяць – часточка лимону.
    Нехай хоч трішки охолоне,
    не опалити б серце вкрай.

    В нім думи плавають сумні
    про сьогодення і минуле.
    Вони в горнятку потонули
    і причаїлися на дні.

    У ньому присмак давнини,
    шкільні, уже далекі, роки
    і нелегкі життя уроки,
    що добавляли сивини.

    Нічний гарячий в чашці чай,
    поволі вгору в’ється пара.
    Туди, де світло ллють Стожари
    і ще лунає дивограй.

    Уперто відганяє сон
    і душу бунтівну зігріє,
    юнацькі розворушить мрії
    зі спогадами в унісон.

    Міцний зелений в чашці чай
    смакує уночі з лимоном.
    Той трунок визволить з полону,
    та цукром лиш не зловживай.

    09.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  49. Амадаре Наті - [ 2017.11.08 22:23 ]
    Монолог Божевільних
    Лиш ковток божевільного трунку —
    У реальностей стерлася грань
    Ми чекали з небес порятунку
    Та чи варті ми їхніх старань?

    Ми тепер божевільно-пістряві
    Заблукали у склі вітражів
    Монотонність розбавили барви
    Справжні тут, а в житті — міражі

    Нас запхали в кістляву реальність
    Із якої шукаємо шлях
    Скаже хтось: "Та до біса старанність!"
    Не тримавши і книжки в руках

    Коли ж впадем в зірок міріади
    І розбавим цей вогкий туман —
    Зможем сірість втопить в зорепаді
    І сказати:"Це варте старань!"


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Домінік Арфіст - [ 2017.11.08 21:12 ]
    Іванові Потьомкіну
    о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
    деревами пізна́ння зла-добра…
    різдвяними поводирями-зливами
    з Йордану до широкого Дніпра
    де мені дихається морем і премудрістю
    полтавська спить у Тверії Рахіль
    де на камінні чорному і хміль
    і виноград із молодою радістю
    любов’ю струменіє в небеса…
    у смородові Лазар воскресав…
    давився сочевицею Ісав…
    а Яків пив і пив росу ізраїльську…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1393