ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ольга Якубенко - [ 2019.12.01 09:04 ]
    Полюби мене, мамо
    Ти сьогодні сумна, лиш про мене думки твої нині —
    Я невчасно прийшов у твоє повноцінне життя.
    Ти не хочеш заглянути в очі мої світло-сині,
    Я для тебе — принесене лихом нежданне дитя.

    За вікном б'ють до свята так радісно храмові дзвони,
    Закликає до Бога невпинний гучний благовіст,
    Але серце твоє з кожним часом жорстоко холоне,
    І наповнює розум примарний настирливий свист...

    Я до тебе тягну свої крихітні ніжні долоні
    І нечутно благаю мою не гасити зорю.
    Подивися! — я кров'ю стікаю на древній іконі,
    Я свічею у серці твоєму пустому горю!

    Дай надію мені — і я стану для тебе всім світом,
    Ти зі мною пізнаєш, що є нефальшива любов!
    Подаруй мені шанс твою долю навік освітити
    І звільнити тебе від пекельних сталевих оков.

    Я такий ще малий. Так, небажаний, зайвий, невчасний...
    Але є в мені Той, Хто потрібен тобі над усе.
    Полюби мене, мамо, і Він твою душу нещасну
    Ради тої любові для вічного щастя спасе.
    _____________________
    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  2. Микола Соболь - [ 2019.12.01 06:55 ]
    Саме тому
    «…В ім’я отця, і сина, і…» –
    Слова злетіли в небо та затихли.
    Козаче, ти загинув на війні.
    Тримаю кулею пробитий триптих.
    Тебе, можливо, Бог би і вберіг,
    Не був ніколи, начебто, пихатим.
    Та москалі прилізли на поріг,
    А ці паскуди йдуть лише вбивати.
    Не православ’я – мокшинська орда
    Не знають Честі, та бояться сили.
    Тому життя ти, брате, і віддав
    Щоби безвинні не лягли в могили.
    15.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Уляна Світанко - [ 2019.11.30 21:52 ]
    Сила Всесвіту
    Надірвавши струни й за вікно,
    У відкритий космос за мрією,
    Щохвилинні оберти давно
    Порожнечу серця вимірюють.

    Упиватись гОлодно дощем,
    РозкидАть комети дозволено
    І стрічати сонце лицем,
    Обпікатися задоволено.

    Самовито гОйдати мету,
    Рівновагу бавити спокоєм,
    Позбуватись страху на льоту,
    Поки сила Всесвіту жевріє.

    29.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Надія Тарасюк - [ 2019.11.30 19:00 ]
    * * *
    По-зимовому сонним ранком
    я сніжинку зловлю в долоні:
    рукавичкові зверхні панки
    поцілують її, сторонню.

    В нарум'яненім, гожім дзбанку
    сонце схід приготує з кавою,
    сніг рипітиме попід ґанком
    пересічно... і вщент ласкаво.

    І яко́сь, поміж віхол ― стишення,
    Ви сніжинку таки збагнете!
    Може, мною колись залишену...
    Чи у вірша ярка прикмета...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  5. Анастасія Романюк - [ 2019.11.30 19:04 ]
    Саморуйнація
    Тотальна руйнація мене як індивіду:
    Приспала свою душу, збудила голоси,
    Що прониза мене, як море нереїди,
    Стріля у мене стріли, кида в мене списи.

    І лежачи у ліжку я пошепки співаю
    Пісні, які всі чули, які вже відгули.
    Натхнення є, та сил уже немає.
    Не ліжко - павутина, що сплели павуки.

    Снують вони сі сіті, гласи зривають душу.
    Я мрію і в останнє зіниці закрива.
    Хоч знаю, що з полону я вибратися мушу,
    Не ворухнусь і лишу се тіло спочивать.

    30.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Галина Михайлик - [ 2019.11.30 18:26 ]
    Світлотіні
    Між світлом й тінню я у світлотіні,
    де тиша поглинає кольори,
    де темінь у вселенськім безгомінні
    і тільки крила дотиком згори.

    Це таїнство заглиблення у сутність,
    це щастя осягання й відкриттів!
    Така близька й щемлива Всюдисутність
    Того, Хто це відкрити захотів…

    Безмежна вдячність вмитися сльозою,
    до струн своїх знайшовши камертон,
    зустрітися з майбутньою собою,
    поринувши у благодатний сон…

    Розкошувати там у світлотіні,
    вслухаючись у звуки й кольори
    тих перших променів, таких пізньоосінніх,
    і ніжних крил із дотиком зими.…


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (2)


  7. Лесь Українець - [ 2019.11.30 15:30 ]
    ***
    Мрійливому парубку
    І тендітній квітці
    Не судилося бути парою
    В цьому цинічному світі.

    Тут на "чорне" кажуть "біле",
    Тут застрягають у соціальних ліфтах,
    Тут перестали вірити в диво,
    Тут брати б'ються за крихти

    Зі стола магнатів.
    На нашій не своїй землі
    Ми ніби сироти й безхатьки,
    Ми наче приймаки...

    Мрійливий парубок ламає
    У розпачі олівець,
    Він свій малюнок розриває -
    Усі зусилля нанівець!

    Та десь він мав яскраві фарби
    І чистий аркуш про запас,
    Він вміє малювати гарно,
    Його пензель ще здивує нас.

    Погляньмо під кутом інакшим
    На це становище скрутне:
    У ньому не буде пом'якшень,
    Та все сумне колись мине.

    Ми не безхатьки, маєм дім,
    Хоч лихо хазяйнує в нім,
    Ми ним ударимо об землю -
    Не хлібом живемо одним!

    І ми не сироти - на нас
    Із неба дивиться Тарас,
    До настанов його повчальних
    Настав прислухатися час.

    Брати! Благаю, відгукніться!
    Я скрізь шукав вас босоніж...
    В моїм саду зів'яле листя,
    Із мого серця стирчить ніж.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  8. Галина Сливка - [ 2019.11.30 15:39 ]
    ***
    В яблуневих вітах зачепилось літо.
    І тріпоче світом незмертвілий лист.
    І снується пісня, і летить за вітром
    За межу, де світло колихає зміст,
    Де снуються трави, що тримають зводи,
    Що гойдають плеса у небесних снах.
    Затопили води всі осінні броди.
    Вже зимове мливо в часових млинах.
    Зачепилось літо. Ще снага не спита,
    Ще вирує витік, струменять чуття.
    В яблуневих вітах весняні орбіти
    І нові обіти для серцебиття.
    30.11.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  9. Козак Дума - [ 2019.11.30 15:56 ]
    На порозі зими
    Часу все менше, блискавки креше
    кінь з-під копит.
    Доля нас теше, блазень нам бреше –
    то не санскрит!

    Шаблі у піхвах, звірі у лігвах,
    псів чути рик.
    Десь загубився, мов розчинився
    розуму крик.

    Браття і сестри, на перехресті
    дзенькіт оков.
    Труби, оркестри, люди без честі,
    стогін і кров…

    Завтра вже грудень. Нивам у грудді –
    скоро кінець?
    Як воно буде – думайте люди.
    З нами Творець!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  10. Ігор Шоха - [ 2019.11.30 15:57 ]
    Комедійний вінок сонетів
    IНе ангели явилися мені –
    усі талановиті і крилаті
    поети, що літають уві сні,
    та іноді воюють як пірати.

    Тут і ніяке у одній ціні,
    і те, що сяє, наче діаманти,
    і месники – і явні, й потайні,
    метелики, аби й собі літати.

    Але усяк описує себе –
    і дуже гонорові, і не дуже,
    аби і на вербі родили груші.

    Усе прощає небо голубе,
    де очевидно є іще цабе,
    отці олімпу, аси і байдужі.

    ІІОтці олімпу, аси і байдужі
    шукають глибину на мілині,
    героїв у сучасному кіні
    і тиражують аніме папужі.

    І ні тобі сльози у полині,
    ані колючок у терновій ружі...
    А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
    та ще й акомпаную на струні.

    Але не чують ні гаї, ні доли
    мелодію, яка іде по колу
    і затихає у височині.

    Таке буває, що, на жаль, ніколи
    ніде нікого не хвилює соло
    у хорі душ – і до ладу, і ні.

    ІІІ
    У хорі душ – і до ладу, і ні
    не відаємо, – бути чи не бути?
    Те на арені, се у купині
    і їм одне одного не почути.

    Тому і залишаються одні
    нікому не цікаві баламути.
    І ліра є, і звуки чарівні,
    та це глухому зайві атрибути.

    Зате, коли озвучене своє,
    то й когута зозуля впізнає
    не як абищо, а гучного мужа.

    Ідилія у чаті настає
    і поки гонор збою не дає,
    одне одного величає, – друже!

    ІVОдне одного величає, – друже!
    І дорогому ніби дорога
    і м’яко стеле, і єлейно служить
    і не Кощій іще, і не Яга.

    Обоє пряли поетичний кужіль.
    Були і рогачі, і кочерга...
    І не чекали віхоли і стужі,
    аж поки не повіяла пурга.

    Одне віршує, інше помагає.
    Але натура й віники ламає,
    коли обоє – лялі заводні.

    Дуелями займаються дуети
    і пера заміняють пістолети,
    коли немає сенсу у війні.

    VКоли немає сенсу у війні,
    то це уже на «Енеїду» схоже.
    Усі бої палкі і затяжні
    і ясно, що ніхто не переможе.

    Юнона мріє у самотині,
    сльозою умивається, не може
    загоїти образи. Їй не гоже
    ховатися одній у далині.
    .
    У неї не здіймається рука
    ударити по тім’ю мужика
    за всі його оказії верблюжі.

    У неї ще ілюзії нема,
    що якось це упорає сама.
    Орли богеми бойові та дужі.

    VIОрли богеми бойові та дужі.
    Той коцає, а те й собі скубе
    і нахиляє небо голубе,
    аби її скупати у калюжі.

    А заодно купає і себе
    у цьому опікаючому душі
    і дулею погрожує чинуші,
    а бабая у яму загребе.

    Але не дай то, Боже, це пихате,
    фігурою до того ще й пузате,
    побачити у себе у вікні.

    Хизується есеями своїми
    і не горить од сорому. Усі ми
    уміємо горіти у вогні.

    VIIУміємо горіти у вогні
    і боїмося чаплі у болоті,
    а сущі біси, демони і тьоті
    являються, буває, уві сні.

    А хочеться руно у позолоті
    аби були наяди у човні,
    ахейці в дерев’яному коні,
    улани, єзуїти, гугеноти...

    Але Амуру не до епопей.
    Йому надокучає Одіссей
    або Еней на морі і на суші.

    Бо ліпше воювати як брати,
    аніж усім за обрії іти,
    гартуючи одне одному душі.

    VIIIГартуючи одне одному душі,
    не чуємо найменшого із нас
    і як на полі бою кожен раз
    у вуха затикаємо беруші.

    І гроші економимо, і час,
    і на війну, і на побори сущі,
    на бойові ракети і катюші,
    що убивають всі надії мас.

    Та час іде. Його не зупинити
    ані паяцу, ані ерудиту,
    коли пора настала вогняна.

    Піїти подалися у поети
    осилювати оди і сонети...
    Ця епопея, як не є – смішна.

    IXЦя епопея, як не є – смішна,
    а я боюся, що не засміюся,
    коли на отамана-пацана
    іде уже не Надя, а Маруся.

    Не відаю, кому тоді хана,
    коли уже немає Яна Гуса
    і Жанну не карає сатана,
    і влада це намотує на вуса...

    Але і це уже не дивина.
    Буває, опиняємось на міні
    лягаємо собакою на сіні.

    Затія наша хоч і осяйна,
    та на тину уже немає тіні.
    Енею буде не до Перуна.

    XЕнею буде не до Перуна.
    Йому цікава партія Зевеса.
    Немає «Одіссеї» на Одесу,
    хоча і залітає сарана.

    Рулеткою заволоділа преса.
    Опікується Вовами вона.
    До Грузії немає інтересу.
    Молдавію очікує «страна».

    А на олімпі все немає Пана.
    І на Парнасі явно не резон,
    аби прийшов новий Наполеон.

    І «вата» уповає ще на хана.
    І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
    зоїли оспівають графомана.

    XIЗоїли оспівають графомана.
    У Трої революція гряде!
    Бастилія в Росії упаде,
    зійде з очей |полуда і омана.

    Гільйотиною пахне де-не-де.
    А це уже історія погана,
    бо кожному, у кого є догана,
    за скоєне іще перепаде.

    Згадаються сієсти і бентеги,
    фортуни – альфа і судів – омеги
    і пізня у юдолі суєта.

    Тоді і юді буде не до сміху,
    і клоуну ще буде на горіхи,
    якою не буває висота.

    XIIЯкою не буває висота
    і як би не смішила «Енеїда»,
    а до Гааги все-таки поїде
    осяяна зорею ліпота.

    Од неї у Сибірі мало сліду.
    Царю неволі зайва доброта.
    І я уже радію за сусіду,
    коли і їй заціпило уста.

    Але якщо полегшає народу,
    то я проголосую за свободу,
    яка уже прийде як саме та...

    І свого сина упізнає мати,
    ну а мені не буде заважати
    свята або наївна простота.

    XIIIСвята або наївна простота
    не пожаліє долара у ватру
    кумиру, що за неї йде на страту.
    Така її і воля і мета.

    На маси уповати ще не варто,
    бо це не середина золота
    і не еліта. Кане у літа
    усе, що має жити і сіяти.

    Та не згасає полум’я долонь.
    Ідуть у Лету наші отамани.
    Загачуємо віртуальні чани.

    Аби не гас на капищі вогонь,
    еліта, із юрбою в унісон,
    і хмизу додає – заради Яна.

    XIVІ хмизу додає – заради Яна
    таємна інквізиція «свята».
    На неї ще очікує плита
    єпархії Мазепи і Богдана.

    Царя копита і його п’ята,
    костьоли, синагоги і осанни
    із мінаретів сурами Корану –
    це і сьогодні «золота орда».

    Нема дороги із хатини скраю.
    Роняю бісер на путі до раю
    усе-таки у рідній стороні.

    Усе це буде ближньому на згадку.
    Даруйте, що на самому початку
    не ангели явилися мені.

    Магістрал
    Не ангели явилися мені.
    Отці олімпу, аси і байдужі
    у хорі душ і до ладу, і ні
    одне одного величає, – друже!

    Коли немає сенсу у війні,
    орли богеми бойові та дужі.
    Уміємо горіти у вогні,
    гартуючи одне одному душі.

    Ця епопея, як не є – смішна.
    Енею буде не до Перуна,
    Зоїли оспівають графомана.

    Якою не буває висота,
    свята або наївна простота
    і хмизу додає – заради Яна.

    30.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  11. Ігор Деркач - [ 2019.11.30 14:05 ]
    Медаль з усіх боків
    Ілюзії лишаю за душею,
    у серці перевіюю літа,
    у пам'яті є візія тієї,
    яка була – як осінь золота.

    І я літаю іноді до неї,
    коли надокучає суєта
    і тугу переспівує сльота
    на тихій ноті осені цієї.

    Про це шепоче вітер у траві
    і хмари нагадають дощові,
    що і її журою огортає
    мелодія далекої пори,
    коли були щасливі вечори
    і не було опінії до раю.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  12. Сергій Губерначук - [ 2019.11.30 10:13 ]
    Якщо цей день і означає щось…
    Якщо цей день і означає щось,
    так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
    що з пам’яті таким дзвінким відлунням
    нагадує – чому́ ж пережилось.

    Якщо цей день і означає щось,
    то свіжу усвідомлену секунду,
    з якої невідомо, що ще буде,
    якщо забути – що́ ж пережилось.

    Якщо цей день і означає щось,
    то те лише, що це червона дата,
    яку я буду за́вжди святкувати,
    щоб пам’ятати – я́к пережилось.

    28 серпня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 79"


  13. Олена Побийголод - [ 2019.11.30 10:03 ]
    16. Джим і Білл
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    У Джима і Білла
    нема зараз діла
    важніше, ніж вдало зібрати врожай.
    Без Джима та Білла -
    нікому несила
    упоратись, отже - обох відряджай!

    Та Джиму і Біллу
    вдалося насилу
    в собі вгамувати збиральний азарт.
    Це Джиму та Біллу
    ізнов пощастило,
    бо яблука влітку копати - не варт.

    На Джимі та Біллі -
    які ж вони вмілі! -
    тримається все в господарстві таки.
    При Джимі та Біллі -
    цвітіть на привіллі,
    позбавлені скла парників огірки!

    І Джим разом з Біллом,
    обстеживши вилом,
    збагнули: капець огірочкам, вважай.
    Тож Джиму із Біллом,
    на заздрість дурилам,
    тепер не потрібно збирати врожай!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  14. Віктор Кучерук - [ 2019.11.30 10:15 ]
    * * *
    Дощ іде… Турбот не стало
    І немає суєти, –
    Десь від зору поховались
    Люди, кури та коти.
    Тільки, мокрі та неситі,
    Не вгавають голуби, –
    Із-під стріхи туркотіти
    Можуть, чую, півдоби.
    Дощ іде… Іскриться срібно
    Кожна крапля, мов роса,
    Та поету не потрібна
    Надоїдлива краса
    Всюдисущої вологи
    За ледь-ледь прозорим склом, –
    Хочу в руки взяти ноги
    І на двір гайнуть бігом.
    Дощ іде й не хоче навіть
    Припинитися на мить, –
    Переповнює канави,
    Прагне листя утопить.
    Цей невчасний плач погоди
    Стільки сліз уже налив,
    Що бажаної свободи
    Не лише мене лишив.
    Край діброви жвавий вітер,
    Як бездомний мандрівник, –
    Теж не знає де подітись
    Чи сховатись між осик.
    Дощ іде весь день… Повільно
    Ллється музика сумна, –
    Маюсь нудно і безцільно
    Від порога до вікна.
    30.11.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (1)


  15. Микола Соболь - [ 2019.11.30 10:25 ]
    Ми їх здєлали!
    Вітаю вас, панове, ми програли!
    Чи гарно пожилося при зелі?
    Узавтра скуплять спадщину за сало.
    Який ти українець без землі?

    Впусту ревли розгнівані майдани
    І побратимів жер кривавий схід:
    «Вертай у стійло, напинай кайдани…» –
    Так вирішив невитравлений жид.

    Здавалося лишається півкроку
    До волі через стомлені поля.
    Але хохол не може без оброку.
    Цілуйте землю поки ще своя!
    14.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.30 09:00 ]
    ***
    Я давно не вірю у дива.
    Та веселка восени, хіба не диво.
    Обрій кольорами вигравав.
    Вигнулися дві дуги чванливо.

    Напились водиці із ріки.
    Втамували спрагу післяденну.
    Засіяли золотом листки,
    Що поцяткував смарагд зелений.

    Вабив дегустований озон,
    Ще б ковтнути літнього бальзаму
    Та й поринути в осінній сон,
    Під чаруючих мелодій гами.

    Я давно не вірю у дива.
    Та веселка восени, хіба не диво.
    Обрій кольорами вигравав.
    Сонечко всміхалося щасливо.

    19.09.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  17. Ольга Якубенко - [ 2019.11.30 03:57 ]
    Ноктюрни дощу
    В напівтемряві сірій, безликій
    Тихо з вітром тополя гойдається...
    Переляканий, стомлений, дикий
    Хтось у мене із люстра вглядається.

    Дощ на шибці, немов на роялі
    Гра‘ ноктюрни у тім віддзеркаленні...
    Чи знайомі мені ці зів‘ялі
    Тьмяні очі, сльозами знебарвлені?

    В них лиш попіл згорілої мрії
    Про розгорнуті крила для пóшугу...
    Що ж так швидко цей день вечоріє?..
    А було у нім стільки хорошого!..

    Боже, серцю прости беззаконня!
    Із пекельного відчаю виведи!..
    Мені знов пророкують безсоння
    Невблаганної пам‘яті привиди...
    _____________________
    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  18. Ігор Федів - [ 2019.11.30 00:05 ]
    Зміна настрою
    Як небо утрачає позолоту,
    Гілля його укриє кракелюром,
    І полотно, яке малює осінь,
    Міняє біла магія ажуром.
    Утілює ідею у нюанси,
    Але показує її тактовно,
    Аби нове у пошуку балансу
    Розпочало писати монохромно.
    Та дією великого маестро,
    Його палітра неодноманітна,
    Окреслює у вимірі гротескно,
    Яка межа у зміні непомітна.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Надія Тарасюк - [ 2019.11.29 19:07 ]
    * * *
    Гадаєте, моя любов холодна?
    Збираєте крупинки снів, як мрій…
    Учора лиш занедбана погода
    була для вас немов тягар стихій.
    Вважаєте, утіха незрівнянна —
    улесливий, жертовний небокрай?
    Ласкава осінь, в золото убрана,
    іще сьогодні розділяє пай…
    Гадаєте… А чи мене спитали:
    ну, як тобі, довірливо чи ні?
    Осіння панна сірим ходить гаєм.
    …Холоне сонце, як невірні дні.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  20. Іван Потьомкін - [ 2019.11.29 18:49 ]
    ***

    Не в радість мені сьогоднішні свята –
    Ні світські, ані релігійні,
    Бо ж нечисть за горло вже хвата
    Й до прірви штовхає Україну.
    Під жабуриннимим поглядом Московії
    Закляк світ. Про санкції белькоче, про ООН...
    І невтямки йому, що ще з часів Петрових
    Підлоту й силу Росія возвела в закон.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  21. Галина Сливка - [ 2019.11.29 18:55 ]
    ***
    Свята і грішна... Грішна і свята
    Моя із прощ, змережана стежками.
    То літній дощ чи осені сльота -
    Краплин рядки, що вперто точать камінь.
    Росте, росте між каменем лоза,
    Вітає Світло. Вербу не спинити...
    Живив її не усміх, а сльоза.
    Світили їй небес метеорити.
    Відчуй її в льодах нерозумінь.
    Збагни її, що лавою з-під ребер,
    Акордом світлим чистить-миє тлінь,
    Живе, сміється й молиться за тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  22. Олена Багрянцева - [ 2019.11.29 13:42 ]
    І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде...
    І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде.
    Буде небо тремтіти і грізна насунеться битва.
    А його зігріватиме мамина тиха молитва.
    І чекатиме вдома синок – янголятко руде…

    Захурделиться світ і зруйнує усі рубежі.
    І вогонь небезпеки палатиме довго в тривозі.
    Тільки він попри все не опустить руки у знемозі,
    Якщо дуже болить. Навіть там, на останній межі

    Він збере у кулак свою волю і силу рясну.
    Не зневіриться, ні. А стоятиме твердо стіною.
    Бо готовий іти у сніги і замети до бою,
    Щоб додому скоріш принести перемогу ясну.
    27.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  23. Олександр Сушко - [ 2019.11.29 13:20 ]
    Біго-о-ом!


    Ковтніте чачі повний глечик,
    Приклейте мешти до халяв
    І завтра йдіть на творчий вечір,
    Який я вам приготував.

    Щоб не було "швидкої Насті",
    А у пахвині лютих бліх -
    Ліпитиму сатири пластир
    Мужам на еротичний ріг.

    Пегасові сипну квасолі,
    Щоб був, неначе колобок.
    А вам - ліричих різносолів -
    І про природу, й про любов.

    Спитайте в кума-пустобріха:
    До мене варто йти чи ні?
    Авжеж! Для кожного є пільга,
    Немов для власної жони.

    Тому кінчайте шури-мури,
    До вечора не лізьте в гугль.
    Летіть в музей літератури,
    Почну в шістнадцятій нуль-нуль.

    29.11.2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  24. Матвій Смірнов - [ 2019.11.29 13:13 ]
    Autumn Almanac
    Денне світло вмикають о третій пі ем - листопад.
    Довжиною короткого дня не поміряти року,
    Мимо прілого листя уже не ступити ні кроку,
    Ліхтарі мерехтять на стовпах і меркурій на спад.

    Листопадове сонце бліде і холодне висить
    Тимчасове, мов лампа під стелею без абажура,
    Безпідставна бентега, нудьга, безпричинна зажура,
    Ще здається лишився коньяк - що ж, давай, принеси.

    Це країна туманів, дощів, безкоштовних газет,
    Що жовтіють, всихають і в підсумку пріють мов листя.
    It’s the circle of life - знову ранок, і вулиці чисті,
    Генерацію Ікс береже генерація Зет.

    Не питай мене, що загубив я і що я забув
    В цьому краї гарячого чаю і білоі кави,
    Ми обрали собі народитися мандрівниками,
    Тож приречені до іноземних звичáїв і букв.

    Підлаштовуєм тіло під викрій місцевих лекал
    І вчимося кордони світів непомітно долати.
    Карл, англійський король, монумент на коні і у латах
    Невдоволений. Пізно - ми тут. Ми приїхали, Карл!

    І чорніють птахи - наче букви - на білому тлі,
    Аркуш неба газетним крилом від землі відлітає,
    Що там пишуть про нас? Ну гаразд, ну давай почитаю,
    Але написи майже невидимі звідси, з землі.

    Літаки, мов лелеки, рушають на південь і схід,
    Неозброєне око засліплюють відблиски крилець,
    Поки ми вибираємо із варіантів кирилиць
    Неозброєне серце засліплює зовнішній світ.

    І осіннє останнє примарне холодне тепло
    Нам нагадує щось, але що - нам уже не згадати,
    Залишаються тільки абетка і деякі дати
    І осіннього неба нейтральне не лагідне тло.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Губерначук - [ 2019.11.29 10:47 ]
    Сиві́є осінь на схилі днів…
    Сиві́є осінь на схилі днів.
    Закляк у па́морозі цнотливий клімакс флори.
    А нам – по задубілості снігів –
    аж шпари позаходили під шпори.

    Спадає долом осінній шлейф,
    дотла розвітрюючи п’янкий букет флюїдів.
    Дні впали в затяжний зимовий дрейф,
    а сни дерев – у спогади друїдів.

    У квітці з ельфом веснянка спить.
    То першопро́лісок чи остання хризантема?
    Йдемо́ крізь них – а сніг з-під ніг рипить…
    Така проста земна музична тема…

    11 травня 2003 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 197"


  26. Ольга Якубенко - [ 2019.11.29 10:59 ]
    І куди ми з тобою в недобрий цей час забрели?..
    І куди ми з тобою в недобрий цей час забрели?
    Під ногами — каміння. Попереду — чорне провалля.
    Ми долали цей простір.
    А може, не ми то були?
    Може, то лише тінь наших душ, наших мрій віддзеркалля?..

    Відділя від загибелі нас необдуманий крок,
    А позаду в сліпому тумані розтала дорога...
    Ми — заручники власних бажань, невгамовних думок,
    Та без них нам чомусь навіть зрушити з місця незмога.

    Забриніла, долаючи сум, полохлива струна
    І наповнила змістом нови́м цілий світ таємниче.
    Чуєш, ген та мелодія скрипкою в небі луна
    І до себе так ніжно серця наші стомлені кличе.

    Вітром листя покірно несеться й зникає за мить
    У глухій чорноті, звідки втрачене вже не дістати...
    Та якщо ця безодня запрагнула нас зупинить,
    То пора нам з тобою навчитись над нею літати.
    _____________________
    2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  27. Віктор Кучерук - [ 2019.11.29 09:43 ]
    * * *
    Осінніх днів тривка зажура
    Навколо мене і в мені
    Владує мовчки та похмуро,
    Як безталання в талані.
    Несамовита, передчасна,
    Несхибна й гостра, наче біль, –
    Вона зненацька, без пояснень,
    Попала глибоко у ціль.
    Адже навколо розлилося
    Й назовні душу виверта
    Тривке осіннє безголосся
    І небувала пустота…
    29.11.19


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  28. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.29 08:51 ]
    ***
    Момент істини стане пророчим,
    Коли глянеш пильнесенько в очі -
    Ці бездонні, прозорі озерця
    І тоді дорога до серця
    Вже не буде такою крутою.
    Від токсинів звільнившись і болю.
    Від людців, що хижіші від круків,
    Свої стріли націлили з луків,
    Геть протравлені опієм зради.
    І якої мети заради...
    Знов клекоче ріка каламутна
    Псевдо вождиків всує розпутних.
    Завмирає життя, кровоточить.
    Що нам знову вони напророчать?
    Кігті рве запопадлива зграя.
    Чи до пекла біжить, чи до раю.
    Чи торує дорогу покути...
    Знову розум обплутують пута.
    Кров посмоктують яструби з рани.
    Де не глянеш, кругом клептомани...
    Вже від відчаю люд туманіє.
    Чи ж бо є ще на краще надія...
    Як вщерть болем наповниться серце,
    Глянь у рідні, бездонні озерця.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2019.11.29 08:49 ]
    Перші слова
    Вдома радості багато –
    в Ясі перше слово «тато»,
    а учора, під обід,
    пролунало раптом – «дід».
    Кожен день новий здобуток,
    невтямки матусин смуток,
    бо на мамине «кульбаба» –
    всі почули зичне «баба»…
    А сьогодні дивина,
    неньку кликала вона
    і лиш та відкрила браму –
    Яся з криком: «Мама, мама»!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  30. Ніна Виноградська - [ 2019.11.29 08:49 ]
    Ходить осінь


    Ходить осінь в садах і розвішує жовті знамена,
    Не цілована ще ні снігами, ні синню льодів.
    Знаю, що і вона, як і я, збереже достеменно
    Кожен подих тепла у затишші доспілих плодів.

    Ходить осінь в садах, розмальована, вбрана, мов панна,
    Щедро всім роздає золоту і принадну красу.
    І щаслива земля їй співає величну осанну,
    Та і я їй подяку від себе у серці несу.

    Ходить осінь в садах, не спиняється, жодної миті
    Не минає без неї, дивується, радує світ.
    Листопадовим сяйвом озветься в минулому літі
    І пошле до майбутнього свій золотавий привіт.
    20.11.19


    Рейтинги: Народний 5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  31. Микола Соболь - [ 2019.11.29 05:08 ]
    Мова
    Тільки й розмови:
    «На хліба не намажеш мови…»
    Але, напевно, знати має кожний –
    Народ завжди із мовою – тотожний!
    Коли Держава нидіє у скруті
    Першими слова зречуться манкурти!
    Та, чи мені багато треба нині?
    Я чути хочу: «Слава Україні!»
    09.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Надія Тарасюк - [ 2019.11.28 22:35 ]
    * * *
    Середньовічний місяць
    круглий
    над небокраєм-замком
    нависав.
    І снилися йому промерзлі
    груди
    і призиміло вимріяний
    став…
    Трималося вуаллю гілля
    чорне.
    Пліткарки-птахи пеленали
    сприт…
    Здавалося: далекий привид
    стогне,
    а може, чули, як уже
    зимить?

    2017


    Рейтинги: Народний 5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Деркач - [ 2019.11.28 19:27 ]
    На руїні раю
    І
    Біблія описує усе,
    що було, і є, але не буде,
    поки Землю населяють люди
    ті, яких диявол ще пасе.

    Це і є очікувана ера,
    у якій усі одна сім’я
    і немає часу на химери
    у перипетії житія.

    От якби не мали ще й спокуси
    і любили іноді свою,
    не було б ознакою розпусти –
    їсти що попало у раю.

    ІІ
    А в Едемі упіймали Єву.
    Показала змієві вігвам
    і не мав куди піти «налєво»
    винахідник палиці Адам.

    А кого ця діва породила?
    То Отець лиш відає один.
    Незаконний Каїн, бісів син
    піднімає Авеля на вила.

    Ноя залишає дикий Хам,
    Яків емігрує у Єгипет...
    Маємо і досі за фіг вам
    і за Єву, палицею биту.

    Як там не було – іде війна
    і володарює сатана,
    поки не появиться Месія.

    Умирають дочки і сини
    і кінця не буде у війни,
    поки буде Азія-Росія.

    ІІІ
    А в Едемі, як не прикидай,
    для Адама це уже не рай
    мати ту, що зрадила учора.

    У вігвамі – як там не було,
    може і лишалося тепло,
    та не рай – Содом або Гоморра.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  34. Ольга Якубенко - [ 2019.11.28 18:45 ]
    Сон
    Мені наснився дивовижний сон —
    Я знов мале допитливе дівчисько,
    Співа зі мною вітер в унісон,
    Черешня віття нахиляє низько,

    І сонце гріє посмішку мою,
    І жук-рогач ховається в долоні,
    Я серед саду радісна стою
    І їм солодкі ягоди червоні.

    У тому сні бабуся ще жива,
    Мене із хати кличе до сніданку,
    І в пам'яті моїй її слова
    Звучать, звучать, звучать безперестанку...

    Варенички гарячі і пухкі,
    Смак молока немов куштую досі,
    І руки ті бабусині м'які
    Мене так ніжно глядять по волоссі...

    І сміх її, такий веселий сміх
    Натрудженої втомленої жінки,
    Він всю любов життя її зберіг
    І лиш набув печального відтінку.

    Торкаюся до прохолодних стін,
    Вдивляюся в старі над ліжком фото,
    І віриться — сумних не буде змін,
    Не знатиме оселя ця скорботи,
    Хоч, мов вода, біжать, біжать часи,
    Тікаючи з минулого в прийдешнє...

    Мене збудили діток голоси,
    Солодкі, мов бабусині черешні!..

    2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Уляна Світанко - [ 2019.11.28 18:29 ]
    Осінньо
    Мальви на долонях,
    Гірко на вустах,
    Вперто ницу долю
    Пробую на смак.

    Поспіхом ковтаю:
    Мить…ще мить – на вдих…
    Лиш одна мета є
    Крізь журбу і сміх.

    Осені двійнята:
    Я і дощопад.
    Дітками багата,
    Хай усе невлад.

    21.10.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (8)


  36. Володимир Верста - [ 2019.11.28 17:40 ]
    Останній курс
    Змінити курс! Спинити неможливо...
    Приречений скитатися повік
    Фрегат чекає свіжого припливу...
    Та мокрі сльози капають з повік,

    Селена плаче... Омивають зливи
    Самотню душу моряка. Потік
    Несе у далі корабель бурхливо
    У нескінченний і стрімкий протік...

    Збирає сліз епічні монологи
    І якорем відловлює моряк,
    Щоб віднайти до місяця дорогу,

    З'єднатися з богинею... Маяк
    Горить далеко... Хвилями тривоги
    Пливе він... Добереться? Аніяк!..

    © Володимир Верста
    Дата написання: 17.08.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Н Кап - [ 2019.11.28 13:37 ]
    Дім
    Ні подиху, ні вітру, ані грому.
    Був день жарким,як лава. Дім мовчав.

    Ти так давно втекла із цього Дому,
    що Дім тебе тепер не впізнавав.
    Звикав.

    Вдивлявся в Тебе знічено й тривожно,
    а, втім, налив,як гостеві,вина.
    І шепотіли Стіни заворожено:
    - Невже ВОНА?
    - Невже - ОТА,що марила Світами
    Вершинами,Дорогами,Людьми,
    Двобоями - як Дон Кіхот- млинами,
    якій такі тісненькі БУли - ми?

    І плямкали старечими губами,
    і дихали стречими грудьми

    пригадуючи те "не повернуся!"
    й з картону Крила: до зірок-лети!

    Лиш Батько із портрета посміхнувся:
    - Нарешті - ТИ...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.11.28 12:15 ]
    Бережіть те, що є
    Вірте в  Бога і правду
    і дасте собі раду,
    запалайте Свічадом
    для любові, добра.

    Прийде смерть- не спитає,
    чи готові до раю,
    кожен лист опадає,
    як приходить пора.

    Поки марите світом
    будьте щирі, як діти,
    щоб на крилах злетіти,
    нищіть думи сумні.

    Хрест несіть від порога,
    буде важка дорога
    не питайте у Бога
    і за що це мені?

    Всіх навчіться прощати,
    день новий уквітчати,
    не кидати за ґрати
    вільне серце своє.

    Не існуйте понуро,
    не картайте минуле,
    не гадайте, що буде -
    бережіть те, що є.


    27.11.2019

















    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  39. Сергій Губерначук - [ 2019.11.28 10:46 ]
    Холодне підземелля слів або Осінній розклад
    Гриби. Соління грибів.
    Холодне підземелля слів.
    Трофеї. Спро́квола застілля.
    Похмілля.

    Ряди. Сто сорок рядів.
    Холодне підземелля слів.
    Актори. Гра вкрай нікудишня.
    О.Вишня.

    Дзвінок. Ще кілька дзвінків.
    Холодне підземелля слів.
    Мов мову, я тебе вивчаю.
    Час чаю.

    Король. Каре королів.
    Холодне підземелля слів.
    Серед сестер молодший брат.
    Квадрат.

    2 жовтня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 86"


  40. Юрій Сидорів - [ 2019.11.28 08:52 ]
    La mia alba
    Під щито́м не піду я "на ви",
    Сеньйорит не ділитиму з кимось.
    Не зносити мені голови -
    І в амбіції більше не кинусь.

    Перейшов до когорти дідів,
    Дідусем величають онуки.
    Тож куфайку стареньку надів,
    До турнірів не маю спонуки.

    Спересердя загну матюка -
    На дрібницю якусь на обійсті.
    Не мовчати - це звичка така.
    І проблеми гнітя́ть особисті.

    Назрівають важливі свята,
    До зими не лишилося й тижня.
    І у серці була би сльота,
    Та любов зігріває колишня.

    Умикаю смартфон і laptop,
    Навіть чаю не випивши зрана, -
    В Інстаграмі танцюють гіп-гоп
    Незнайомі b-boys і Уляна.

    Як билинка, тендітна, гнучка,
    У штанцях і салатовій майці.
    І не кличе старого стручка -
    Не для нього ці вуличні танці.

    А пішов би. Ні ночі, ні дня
    Не було без печалі та згадок.
    Відпустила би ця западня
    Відновити душевний порядок.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (5)


  41. Н Кап - [ 2019.11.28 08:38 ]
    одцвіту
    Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
    раптом змістивши планети таємної вісь.

    Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
    Все одцвітає, мій дивний, на світі колись.

    Квіти шалені стають сухоцвітами.Снами.
    Падають в землю в порожнім пожовклім саду.
    Просто це осінь поволі стає поміж нами,
    Підуть дощі. І з дощами я також - піду.

    Доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
    доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!

    Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво.

    Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  42. Козак Дума - [ 2019.11.28 08:27 ]
    Щоденні цікавинки
    Ой, який цікавий світ:
    тут пухнаті пес і кіт,
    півень, качур та гусак
    і у яблуках рисак!
    Жовті та рябі клубочки
    цівкають побіля квочки!
    Все навколо щось нове,
    кожен день біжить, пливе,
    скаче, гавкає, пищить,
    то муркоче, то скавчить.
    Хоч мені ще мало літ,
    та який цікавий світ!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  43. Надія Тарасюк - [ 2019.11.28 07:32 ]
    * * *
    Нанизались
    на згаслі
    віти
    позолочені
    сиві хмари…
    Липі
    липень би
    знов уздріти,
    та осінні
    снують
    примари.
    Горизонт
    сивочоло
    мириться,
    а деревам ―
    таки неспокій:
    потирають
    підмерзлі
    вилиці
    та порипують
    сонним боком.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  44. Владимир Лесник - [ 2019.11.28 07:48 ]
    Наше ошибочное мнение
    Судить людей пытаются другие "люди",
    Толкуя иногда ошибочное мнение
    Обвиняют каждого второго в блуде,
    Ну а каждый принимает это как истинное утверждение.

    Например, молодая пара по улице идет
    И думать каждый начинает, что живут они только для себя,
    Ну а на деле же ведут монеты каждой счет,
    В объятьях маленького мальчика скрепя.

    Стоит парень у доски, решить пример пытаясь,
    Но слышит только, что он является очень плохим учеником.
    Ну а парень дома природой восхищаясь,
    Картины разные писать пытается тайком.

    Судить людей ты даже не пытайся,
    Не за тех, кем являются они, ты можешь их принять.
    Со всеми людьми всегда общайся
    И не старайся их по внешности понять...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Олена Побийголод - [ 2019.11.28 07:43 ]
    15. Біг по колу
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ге́й ви, приморожені, -
    так, що зубозціплені!
    Наскрізь заволожені,
    суспіль хутрозліплені!

    Гей, великомученики
    крижаної зони!
    Вправи неминучі таки, -
    гайда в перегони!

    Ох, ухнім!
    Ух, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем!

    Всі мурашкошкірові,
    до рубця промочені -
    руште без ранжиру ви,
    в рівному оточенні!

    Мокрий хвіст - всі крихти мете,
    мокрий ніс - холоне...
    До нагріву бігтемете, -
    скопом, не в колоні.

    Ех, ухнім!
    Ах, охнім!
    Хай плюхнем -
    зате просохнем!

    Хто там слави першого
    прагне до останнього?
    Ближчий, попридерж його,
    та дарма не гань його:

    всіх, хто вперто рухається,
    хоч вже сил немає,
    хто бувалих слухається, -
    приз вкінці чекає!

    Так, ухнім!
    Так, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем.

    Гонки в нас - невинніші:
    борем в тілі дрож це ми!
    Станем всі на фініші
    спільно-переможцями.

    Тут - манери вишукані,
    всі - взаємно чемні.
    Зупинились висушені? -
    вельми всім приємно!

    Ху! Стали,
    бо «здохли».
    Пристали,
    зате просохли!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  46. Микола Соболь - [ 2019.11.28 05:41 ]
    Здалося
    Стріпонувся. Матінка іде.
    Ой, здалося. Дуже-дуже схожа.
    На хустинці розквітає рожа,
    Що пливе крізь листячко руде.
    До землі окутана плащем,
    Був колись такий в моєї мами,
    Стомленими дріботить ногами…
    Крає серце невгамовний щем.
    А тепер чи стрінемось ми де?
    Нам шляхи небесні невідомі.
    Тільки серце б’ється у судомі,
    Як здається – матінка іде.
    08.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Н Кап - [ 2019.11.27 21:34 ]
    втікай
    - Зайчику, хлопчику, промене сонячний,
    смутку моГО - не руш!

    - Буду тобі - і в біді, і в помочі -
    хочеш-не-хочеш! - муж!
    Грати весіллю на нашій вулиці -
    вийду з будь-ким на герць!

    - Глянь-но: на палях вже вік вовтузяться
    зранених сто сердець.
    Серце ж моє - то чортяка воскова,
    і не бери до рук!
    Стане й без мене на вік твій, соколе,
    невиліковних мук.

    - Долею- трунком, а все ж - дарунком...
    Далі - хоч прірви край!

    І накриває своїм цілунком
    тихе моє "Втікай..."


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  48. Анатолій Кичинський - [ 2019.11.27 21:39 ]
    * * *
    Між тобою і мною одна лиш сукенка тонка,
    під якою пливе по тобі, ніби човник озерцем,
    найщасливіша в світі моя найтвоїша рука,
    делегована в рай моїм битим самотністю серцем.

    То не вітер -- то я задираю сукенку твою,
    аби ноги твої від колін цілувати до лона.
    Ти купалася в морі? Моя ж ти медово-солона!
    Не пручайся. Полежмо. Побудьмо обоє в раю.

    То не море -- то час, наче хвилями, крильми шумить,
    ще й піском шелестить, ще й вустами твоїми шепоче:
    "Зачекай... не спіши...уповільни, будь ласка, цю мить...
    і, можливо, тоді відлітати вона перехоче..."

    А сама ти шепочеш: "Ну де ж ти?.. пливи ж... я ріка,
    чиї хвилі, повір, загойдають тебе до нестями...
    стань моїм... відтепер -- ні порогів, ні гребель між нами...
    між тобою і мною одна лиш сукенка тонка..."


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (3)


  49. Олексій Могиленко - [ 2019.11.27 19:31 ]
    Прощання з Осінню

    Побудь зі мною,Осене,не йди!
    Намилуватися ще дай тобою.
    Теплом таких погожих,гарних днів
    І хризантем невянучих красою.

    Блищать сльозами роси у траві,
    Веселка в листопаді - просто диво!
    Аж млію я від крику журавлів,
    Вже скоро і мені в небесний вирій.

    А смуток личить, Осене, тобі!
    І в унісон душа бринить мінором.
    Останнє листя падає до ніг...
    Я підніму.Зігрію у долонях.

    Тобі пора вже йти?Прошу- не йди!
    Ну й що,що Грудень близько, на порозі.
    Я пам'ятатиму тебе завжди
    У моїх віршах,у піснях і в прозі.

    Повернешся?Це знає тільки Бог!
    Усе в житті лише по Його волі.
    Проснувся...Вже виблискує сніжок.
    На згадку Осінь посріблила скроні.
    19.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2019.11.27 18:05 ]
    Пристрасті осені
    Пошию плащ собі прозорий
    з ниток осіннього дощу
    і плавно в далі неозорі
    свою уяву відпущу.

    До зір полину ніби птаха,
    в казкові, неземні краї,
    де почуття часу і страху
    вже чари втратили свої.

    Як уявлю себе коханцем,
    втону в любові міражу
    і повість пристрастей багрянцем
    на тлі осіннім напишу.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1514