ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.04.19 09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.

Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,

Олександр Сушко
2019.04.19 08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.

Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит

Тетяна Левицька
2019.04.18 08:37
Не личить бабці Ганні
співати про любов!
У роті зуб останній 
і любий в даль пішов,
і пелюшки на плоті
зітліли вже давно,
і хризантеми жовті -
життя просте руно.

Олександр Олехо
2019.04.18 08:07
Ми хочемо правди, обравши оману?
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Ми хочемо ладу у дикому полі?
На рани минулі насиплемо солі…
Ми хочемо Бога в полоні безвір’я?
У сонному небі погасли сузір’я…
Ми хочемо пісні, джерельного слова?
Шансон ріже вух

Ігор Деркач
2019.04.18 08:01
– Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.

Вухо народу туге і не чує:

– О, мій народе, почуй мене! Sorry

Тетяна Флора Мілєвська
2019.04.17 22:17
Заплачу за всі плачі
Що постали на дорозі
Я живу мов на морозі
У будинку що на розі
Де незбирана в обозі
Ще тремтить німа сльоза...

Заплачу за всі тривоги

Ігор Герасименко
2019.04.17 16:21
Абрикоси, розумієш, розцвіли.
І блакить, і синь цілують пелюстками!
А злотисті бджоли і джмелі
у обіймах у дзвінких їх постискали!

Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
І хоч сумніви давить не перестали,
ти повір мені: і болі, і жалі

Олександр Сушко
2019.04.17 11:41
Уранці прочитав поез кіло,
Пегасик-реготун утік у небо.
Критикувати генія - це зло,
А бевзика, панове,- завжди треба.

Кошлата рима, фабула - туман,
Вся творчість - пресолодка з медом каша.
Богемний туз, насправді,- графоман,

Володимир Бойко
2019.04.17 10:00
Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди сподіваються на зміни...
Що чекати? Третьої руїни?

Тетяна Левицька
2019.04.17 09:55
Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
Вишням розкішним недовго віночки плести.
На попелищі повітряні замки запізно
зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
Чи

Любов Бенедишин
2019.04.17 09:54
Не журися.
Берись до роботи:
як спечеш, так і будеш їсти.

…Замісила із туги й скорботи
несолодке тужаве тісто.
Замість дріжджів –
ілюзій три жмені,

Іван Потьомкін
2019.04.17 09:46
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то приятеля, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним

Олександр Сушко
2019.04.17 09:29
Розкажу про капосне потроху,
З читачем контракт-ангажемент.
Страсті випробовували довго,
Ставили щодня експеримент.

Чарувало взор солодке лоно,
Думав що до раю дотягнусь.
Вигравали у душі валторни,

Віктор Кучерук
2019.04.17 00:19
Попід вікнами коти,
Вуличні й домашні, –
Догори деруть хвости
Й скручують у зашморг.
І нявчать так щовесни,
Тихими ночами, –
Що і я забув про сни
Разом із котами.

Ярослав Чорногуз
2019.04.16 22:49
Ну чому піддався безголов`ю? –
Я і досі слів не доберу.
Полюбив гріховною любов`ю
Я свою духовную сестру!

Я помру від горя і воскресну,
Чорт із печі попіл вигорта.
Бо вона – лебідонька чудесна,

Світлана Ковальчук
2019.04.16 21:25
Білі сльози -
наповнення, Боже,
тонкострунних вишневих дерев
вже опісля зимової прози.
Вже опісля...
(Сніги ж і морози!)
Вже опісля всіх мрев.

Вікторія Лимарівна
2019.04.16 19:03
В пожежі нищиться Нотр-Дам.
Бентежить звістка епохальна,
Це звернення до всіх мирян.
В серцях їх зріють запитання:

Чому так болісно для нас
Почути про велику втрату?
Можливо, це останній шанс,

Ігор Деркач
2019.04.16 18:13
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.

Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час

Олександр Сушко
2019.04.16 16:30
Згар у серці. Сиплеться зола,
Непотрібен більше анестетик.
Не устиг очиститись від зла,
Тінь огуди чорної відтерти.

Ох і гарний в мене був дружок,
Раб краси, відома всім людина.
Збив із ніг з отрутою плювок,

Адель Станіславська
2019.04.16 14:58
скажи мені
що доля нас не зрадить
скажи мені
скажи мені
скажи...
не знаю
чи поради чи розради
чи правди хочу

Адель Станіславська
2019.04.16 14:43
Життєві ваги хиляться на чорно.
Злоба людська, мов селевий потік.
Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
щоб жоден спраглий світла не утік.
Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
калічать крила і падуть у вир,
де чорно-каламутно багровіє
війна за душі з

Ігор Герасименко
2019.04.16 13:17
Весна звелить - і вмить бажання змеле,
але кохання зразу не спече.
Весна дзвенить, в траві князює джмелик,
але його правління не з мечем.

Позабував, чим володіє змалку.
Сів на недопалок старий, без тютюну,
на фантик висохлий, нарешті на фіалку

Олександр Сушко
2019.04.16 12:00
Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
От і впала із неба анафема громом грози,
На схизматика висі оскалилися зловороже.

Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
Заогудити словом невдячнос

Володимир Бойко
2019.04.16 11:07
Із пари лих найменше вибираєм,
І жоден вибір не веде до раю.
Якщо й судились райдужні путі –
То, певно, не при нашому житті.

Іван Потьомкін
2019.04.16 11:07
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Віктор Кучерук
2019.04.16 10:52
Коли десь щастя стрінеться мені –
Чи наяву я розпізнати зможу
Побачене у нетривалім сні,
Вже призабутім і на казку схожім?
Коли такий колись настане день –
Схитнуться звички, настрої, устої, –
І небо в здивуванні упаде,
А плин часу зупиниться в

Петро Скоропис
2019.04.16 10:13
Не полежите в столі? Ще б пак,
суперечите: "Був здраву,
в домовині скніти – несмак".
Одпускаю вас. Чом ні? Праву
на свободу не зволять – гріх. Инші
діждуть і мене – тут, мислю,
не вірші – гріхи. Іч, рідші
з вами забавки. Свою, кислу

Світлана Майя Залізняк
2019.04.16 10:04
Діряві джинси, пейсаті боси...
Тут українці чи малороси?
Позірна єдність, рушник - про свято.
Кують собраття благенькі лати.
В гаман проблеми трамбує доля.
"...верніться в села..." - шумить тополя.

Ще б'є в цеберце молочна цівка.

Тетяна Левицька
2019.04.16 09:42
Святою водою очищу пороги нудьги
і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
вінчальна обітниця вірності щастя, любові.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04

Євген Чорний
2019.04.01

Юлія Савіцька
2019.04.01

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.11 20:02 ]
    Плинно


    Крик волаючих у пустелі
    накладається на карамелі,
    оборудки і руки чисті...
    Україна - в брязкім намисті.

    Кожен хоче схопити краще...
    Зачиняє Минуле ящик.
    Доїдає пацьорку миша.
    Сни єдвабні вітрець колише.

    Роззираюся...
    Плинуть віли...
    Та сусідонька овдовіла,
    ця збирає в дорогу мужа.
    Закривавила воля-ружа.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (1)


  2. Ніна Виноградська - [ 2019.04.11 19:39 ]
    Свій до свого


    Народе мій, що вже дійшов до краю,
    З голодоморів, злиднів і брехні.
    Лиш вороги збирають урожаї,
    Бо українцям вже не можна. Ні!

    За троном люд барвистий процвітає -
    Болгарин, грек, татарин чи єврей.
    А українцям – зась! Нехай тримає
    На спині всіх чужих йому людей.

    Невдячні, та не стануть на колінця
    Перед людьми, що хазяями є.
    Бо владу мають тільки не вкраїнці!
    Їм не дозволять битись за своє.

    Якби могла я інородцем стати,
    То без страху усього і жалю
    Я вимела б чужих із влади, хати,
    Залишивши цей простір лиш гіллю.

    І хай тоді вже змиряться чужинці
    І зрозуміють – ми в країні є!
    До влади прийдуть, врешті, українці -
    Свій до свого і тільки по своє!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (3)


  3. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 17:12 ]
    Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
    Тут, у траншеї,- пекло,
    Там, біля жінки,- рай.

    Душі блукають лезом
    Без маяків, сліпма.
    В небі згорають весни,
    Миру в умах нема.

    Дивно, а я ще цілий,
    Сніг доторкнувся скронь.
    Родичі на прицілі,
    Ангел кричить: - Вогонь!

    Куля у серце коле,
    Взяти не встигнув ляк.
    Корчиться Дике поле,
    Плаче свята земля.

    11.04.2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  4. Нінель Новікова - [ 2019.04.11 14:44 ]
    Непокiрний спогад Яков Баст ( Перекл. з рос.)
    У дворі наїжачилось злісно алое заснуле.
    Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
    Я заплющую очі… І тихо лечу у минуле.
    Пропливаю незримою тінню по сонній землі…

    Непокірний мій спогад закине в садки над рікою.
    Прохолода огорне у тій тополиновій тиші.
    Змочить ноги мої світанковою диво-росою.
    На утомленім серці на крапельку стане тепліше.

    Я побачу, як промінь заграє на золоті Лаври,
    Як вогнем відіб’ється на хвилях Славути-Дніпра.
    Ароматом схвилюють червоні квітуючі мальви
    І верба помахає услід мені, наче сестра.

    Вабить чайка, сяйнувши крилом – вдалині пролітає…
    І знайомий трамвай поспішає зі дзвоном у справі…
    Незрадлива краса. Непорочна і горда. Святая…
    А навколо розпліскує квіти вируючий травень.

    Та проходить манА. Все хороше так швидко минає…
    І оголене сонце в зеніті безжалісно палить…
    І здається мені, що життя безкінечно-безкрає.
    Невеселі думки, наче хмари. У мареві тануть…

    Примітки: Оригінал вірша
    Непослушная память
    Яков Баст

    Во дворе ощетинилось злобным драконом алоэ.
    Лепестки олеандра пестрят, словно маки в траве…
    Закрываю глаза… Улетаю беззвучно в былое.
    Проплываю невидимой тенью по спящей земле…

    Непослушная память забросит в сады над рекою.
    Спеленает прохладой в тиши тополиных аллей.
    Окропит и намочит мне ноги рассветной росою.
    И на сердце усталом на капельку станет теплей.

    Я увижу, как луч заструится по золоту Лавры.
    Отразившись, огнём заиграет на волнах Днепра.
    Ароматом окатят цветущие красные мальвы
    И помашет мне ветками, будто руками, верба.

    Белокрылая чайка поманит крылом, пролетая…
    Нескончаемым звоном наполнит спешащий трамвай…
    Красота. Непорочная…Гордая…Просто святая…
    А вокруг расплескался цветами бушующий май.

    Наважденье проходит. Хорошее – всё быстротечно…
    Обнажённое солнце в зените безбожно палит…
    И мне кажется: жизнь нескончаема и бесконечна.
    Невесёлые мысли, как облако. Тают вдали…

    2019





    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Левицька - [ 2019.04.11 11:49 ]
    Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки. 
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!
    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (19)


  6. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 11:08 ]
    Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
    Ану, сідай но, буду зараз
    Крутити дулю на нозі.

    Відомо, я тобі не мамка,
    Уріжу правдою під дих:
    Жона для тебе забаганка,
    Красива лялька для утіх.

    Її стонадцять раз у гніві
    За день матюччям обіклав?
    То будеш вічно нещасливим,
    Помреш без ласки і тепла.

    Украв жар-птицю чорт на муку,
    Щось про любов їй верещав.
    Тепер зробив із неї курку,
    Поставив стражем до борща.

    Лечу за Божим повелінням,
    З тобою ж панькатись облом.
    Мене покликала богиня,
    В альков, на ложе, під крило...

    11.04.2019 р.

    Уперед!

    Курочка ряба сокоче півню,
    У альков запрошує: "Анум!".
    Як уздрієш неземну богиню -
    Не барись! Стрибай у пелену!

    Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
    "Контрабаси" та "гітар" пуки!
    Конкуренти ж - парубки моторні,
    Цуплять "інструменти" з-під руки.

    Не сиди, неначе цвях у гузні!
    Хочеш меду - вулик потруси!
    Бог-Ерот сміливцеві союзник,
    Помагать не буде байбузі.

    Уперед! На абордаж! В отави!
    А коли настане вже каюк -
    Будеш день і ніч ловити гави,
    Спатимеш хоч вічність у раю.

    10.04.2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2019.04.10 23:30 ]
    Про головне
    "Кров"ю вранішній схід палав..."
    "Кров рікою..."- ці теми вірша...
    Володимир- не Святослав.
    І війна зовсім нині інша.

    Валять Ідолів у Дніпро...
    Чи- Богів, без яких учора
    Не гадалося жити...Про
    Це написано гори... Горе.

    Ти почуй, як кричать Волхви
    Закривавленими ротами-
    ЩО ПОРОБИТЕ З НАМИ ВИ-
    ТЕ ПОРОБЛЕНО БУДЕ З ВАМИ!!!

    Ти поглянь на отих скотів...
    Он на ТОГО, хоча б... - Потворо!
    Що, ти Богу служить хотів???
    ТОБІ ВИДАЛИ КИЙ УЧОРА

    З правом бити усіх, хто не
    Відречеться, а досі вірить.
    Ти тоді ще б убив мене.
    Ще до крові Майдану. Вирій-

    Це не Рай. І туди тобі
    Шлях закрито. Також, до речі,
    І до Раю. Туди жлобів
    Не пускають Петро й Предтеча.

    Православ"я... Одна сім"я-
    Віра Вірних і Рідна Віра.
    ...і текла Дніпром кров моя...
    - Що ж ви робите?.. Миру! Миру!..

    Самознищення... Тільки- ні.
    Ти кар"єру на цьому робиш.
    ...ми загинемо на війні
    Із самими собою. Проза ж...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119041009609


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  8. Володимир Бойко - [ 2019.04.10 23:13 ]
    * * *
    Синьоока весна
    Пробивається крізь хмаровиння,
    Крізь облоги дощів
    І дошкульні стрибки холодів.
    Хоч би як там, а все ж –
    Навесні проростає насіння
    І годує весь рік
    Благодатний і вчасний посів.

    Що засіємо ми
    На своїй упослідженій ниві
    І якого врожаю
    Чекати на вбогій землі.
    Чи таки пощастить
    Відшукати дорогу щасливу,
    Чи судилось, як завше,
    І далі блукати в імлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 16:44 ]
    Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
    Сяду пописати про кохання,
    Хай спочине втомлена душа.

    Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
    Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
    Гурії нехай тривожать мислі,
    А не скільки грошей заробив.

    Перелоги душать спозаранку,
    Думи - непідйомний наратив.
    Витріщуся, краще, на панянку,
    Упірну у чистий позитив.

    Багнеться турнірів та ордалій,
    Голими руками всіх порву!
    Хоч у мріях трохи політаю,
    Сумно роботязі наяву.

    Ум зафіксуав гітарний абрис,
    В райські пущі тихо йду за ним.
    Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
    Все, пора вертати до жони.

    10.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.10 12:13 ]
    ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
    О смертонько, боли мені, боли,
    І не боли, і не виболюй смутку.

    То човником безбарвним, і малим,
    І зморшкуватим, і недавньо-давнім
    Перебрідаю броди чи столи,
    Виписуючи путь свою астральну.

    Стоять у вазі стебла без човнів,
    Неначе вежі, пустки, поторочі.
    Човнята подались в сузір’я Псів
    Крізь тьму, і смерть, і безбережжя ночі.

    А стебла доторкаються до хмар.
    Помежи пальців – перелітні зграї.
    Ворона кине звичне «кар» і «кар».
    А стебла? Знову квітами зростають.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (18)


  11. Нінель Новікова - [ 2019.04.10 11:25 ]
    Весняний подарунок
    Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
    Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
    Я дякую, Боже, за цей осяйний подарунок,
    Що в душу мою найчистішим вливається світлом!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.10 09:28 ]
    Усерйоз
    Поїхала жінка далеко -
    і тужить за горами, за...
    Печалями сповнені глеки,
    у кожному вірші сльоза...

    Красива, любима, хороша...
    Цупке ностальгійне шиття.
    На плечі - вишивану ношу.
    Ні ниточки там каяття.

    А я прочитаю - і мовкну.
    Мене ж не привабив ні Крим,
    ні шиби вітражні (чи окна)...
    ні паюсні стоси ікри...

    Чудні алгоритми у страсті.
    Судити амура чи ні?
    Злітають катрусеньки... насті... -
    і докори вельми смішні.

    Отож помахаймо: щасливо!
    Та ждімо привітів і проз.
    Написані вірші курсивом.
    Вишиваний сум... усерйоз...

    2019


    Рейтинги: Народний 5 (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (4)


  13. Тетяна Левицька - [ 2019.04.10 09:50 ]
    Хто ти?
    Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
    володар темряви чи світлий янгол?
    Моя сумна мелодія осіння
    чи експресивне аргентинське танго?

    Спокусник, мрійник,  таємничий вершник,
    хмільний нектар чи гострий меч булатний,
    що возвеличує і нищить вірші,
    заради нас на що завгодно здатний?

    Хто заколисує романсом, підбирає
    слова парчові, лагідні, медові.
    Запалює багаття поміж пеклом й раєм
    розпусно  грішній  і святій любові.

    Минулих повістей розчарування,
    кривих дзеркал вітраж давно розбитий.
    Спасіння чи заклання? Одностайно -
    не мій і не її...
    А хто ти?
    Чий ти?





    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (51)


  14. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 09:06 ]
    Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
    Мальована краса і натуральна -
    Земля і небо, в цьому вся біда.

    На перший погляд віршик - те що треба
    (старався знакомитий златоуст).
    Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
    Між графоманів - ас, богемний туз.

    Жується мляво ковбаса з цикути,
    У фарші перетерті мослаки.
    Мурує зодчий псячі халабуди -
    Чи хочеш ти пожити у такій?

    Із бублика залишилася дірка,
    Синок - тупак, а з виду недурний.
    Приємний запах, пудра і шпатлівка -
    Рекламна маска вторсировини.

    Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
    Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
    У дзеркалі старий та лисий карлик:
    - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

    10.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.10 08:09 ]
    Від весни до весни
    Наливаються берізки соком пресмачнющим,
    Згодом "вибухнуть" бруньками вишні молоді.
    Ну, а далі зеленії човники-листочки
    Пускатиме вербиченька в ставковій воді.

    Потім верес оченята блакитні-блакитні
    Зведе в небо високеє й дивиться на світ,
    Червонеє намистечко одягне калина,
    Красується-пишається так багато літ.

    Так тихенько й непомітно і зимонька прийде
    Та крізь сито сіятиме білий-білий сніг,
    Чути вітру мелодію сердиту-сердиту
    І мороз так міцно тисне, наче б"є у дзвін.

    Але проліском запахне усе незабаром,
    Прилетить шпак із вирію й пісню заспіва.
    А це значить, що веснонька вкотре знову з нами,
    Розсипає барвистії квіти з рукава.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Деркач - [ 2019.04.10 08:10 ]
    Відлуння
    Гойдає вітер тучі, гай
    і заколисує берези.
    Йдемо до себе як по лезу,
    обоє п'яні... аж за край.

    А розлучаємось тверезі.
    І як ся стало, не питай.
    У тебе свій домашній рай,
    у мене – магія поезій.

    Ти щезла як моя луна
    у шумі молодого гаю
    і цілу ніч тебе немає...
    І знову – проза. Ти одна
    і я один у склі вікна
    тебе із вирію чекаю.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.04.10 01:11 ]
    Повернуся сонечком
    Поховайте мене далеко,
    десь отам, де земний лелека
    все нуртує у вітровітті,
    може, я озирнуся і звідти
    зрозумію людське буття:
    я для чогось-таки існую
    в тихім сує..., в безсенсовім -
    чую -
    ніжні трави лягли в покоси,
    а в покосах замерзлі сльози.
    То не град, але й град,
    і злива:
    горе_попіл - життя полива....

    Поховайте мене в яскравій
    тенчі-райдузі-веселиці,
    може, там життям заіскриться
    моя думка, хоча б одна...

    І тоді я, напевне, сонечком
    опущуся на руки дітям,
    подарую чудове літо -
    хоч в трускавках, а хоч в полуниці -
    це кому і яке вже сниться...

    Просто град там зникає...і попіл,
    де злітають сонечка окіл...



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (8)


  19. Алла Смулка - [ 2019.04.10 00:06 ]
    ***
    Хай вважають мене сильною,
    Хай вважають мене воїном,
    Називають божевільною
    Чи невидимим біткоїном.

    Хай вважають невразливою.
    Хай вважають невгамовною,
    Називають хай примхливою,
    Безперечно безумовною.

    Хай вважають мене дикою,
    Хай вважають нерозважною,
    Називають хай столикою,
    Необдумано відважною.

    Хай вважають неприступною,
    Хай вважають мене відьмою -
    Залишуся непідкупною,
    Залишусь назавжди вільною!



    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  20. Віта Парфенович - [ 2019.04.09 23:25 ]
    Х
    Щось у ньому таке, що лишає тебе собою...
    Щось у ньому таки є до болю тобі знайомим,
    Ти не знаєш напевно чи є він твоїм героєм,
    Але й море не знає, чи вдосталь воно солоне...

    Ти не знаєш напевно, куди і навіщо вкотре,
    Ти не думаєш про оте, що пора встигати,
    Але як не було б...та з з тобою йому є добре...
    Може з кимось і краще... Але чи нове шукати...

    Де шукати? І чи направду оте все варто?
    А знайти, то удача розгледіти-упізнати?
    Ти була є і будеш шліфованим діамантом...
    А оправа знайдеться... Тим паче, під всі карати!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  21. України Сокор - [ 2019.04.09 19:07 ]
    Слава избирателю?
    Вот и срок царя менять,
    Из страны хотят прогнать.
    И завязался грозный спор,
    Кому достанется престол.
    За царский трон мужи дерутся,
    Друг на друга смолы лются,
    Те, кто знает в стране толк,
    Ротик держат на замок.

    Но нашлись дельцы-умельцы.
    Подтасовав не хитро дельце.
    Уловив шумок и вздоры,
    И незабыли про афшоры.
    И вместо сущего царя-орешка,
    Хотят подставить свою пешку.
    Решить не сложно нам задачу,
    Народ мы чётко околпачим.


    На место прежнего царя,
    Шута поставим. И не зря.
    Он не знает суть державы,
    Кроме театральной славы.
    Это будет наша пешка,
    Он сменит крепкого орешка.
    Народ славянский, он доверчив,
    К царю сущему он придирчив.

    Совпадают наши цели,
    Народ откроет наши двери.
    Все, кто хочет быть царем,
    Мы не вспомнили о нем.
    Пешка-шут - то свет СМИ,
    На всех экранах он в ТВ.
    Мы подстроили финал,
    И народ в петлю попал.

    Он сейчас на распусти:
    За царя-политика - по сути,
    Иль за комика-артиста,
    Его лишают в театре места.
    А как представим их в мире,
    Царь державы иль цар сатиры.
    Иль то й другое приживётся,
    А что народик? Он прогнётся.
    Март-Апрель 2019.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 17:55 ]
    Ощаслив!
    Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс.
    Я - ловець чуттєвого кохання,
    Еротичний ас-мілітарист.

    - Милий! Однеси хутчій на небо! -
    Шепче мавка й торсає за чуб.
    Що ж,- цілую цяцю там де треба,
    Вусиками ловко лоскочу.

    Можу всяк: сторчма або ізбоку,
    Вчився у Амура хтивих поз.
    Кажуть, дідуган іще нівроку,
    А в алькові - майстер-віртуоз.

    Непритома від оргазму в леді,
    Від цілунків дяки аж липкий.
    Ех, дівчата! К бісу сонних денді,
    Ніц не вміють нині хлопаки.

    Сексуальні ширяться флюїди,
    Линуть ахи й охи в небеса.
    А сусід жону свою зобидив,
    Спав, негідник, знову у трусах!

    Труд амурний -дар, а не розпуста,
    Не лінуйся! Спраглих ощаслив!
    На городі підросла капуста,
    З вирію вернулися бусли.

    09.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  23. Козак Дума - [ 2019.04.09 15:35 ]
    Світ обмежень*
    Цей мед не їж – там дьогтю ложка й сміття.
    Чого не заробив ти – не проси.
    Не плюй в колодязь. Не гордуй. До ліктя
    всього вершок, а спробуй укуси.

    Для справ – ранковий час, коханню – вечір,
    на осінь – роздуми, бадьорості – зима…
    Весь світ в обмеженнях – такі ось дивні речі,
    від щастя й радості щоб не зійти з ума.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 11:13 ]
    За Вітчизну
    !

    Для війни є кворум,
    Глашатаї в долі.
    Dulce et decorum
    Est pro patria mori. *

    Хай воюють шудри,*
    Все іде за планом.
    А володар мудрий -
    Син за океаном.

    Жінка - в Кончі-Заспі,
    Бізнес десь у Ніцці.
    Заробляє гаспид
    На людській кровиці.

    Порох, залп картечі,
    Дихати вже нічим.
    Виштовхнули в плечі
    Селюків на січу.

    Правда серце ранить,
    Процвітають гицлі...
    Бекнули востаннє
    У кошарі вівці.

    09.04.2019р.


    *Dulce et deсorum est pro patria mori (лат.) - "Почесно та солодко померти за вітчизну". Крилата фраза часів Римської імперї.

    *шудри - найнижча каста в індійському суспільстві, безправне бидло.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  25. Тетяна Левицька - [ 2019.04.09 11:25 ]
    Со мной и без меня.
    Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
    Воркуем голубями, нежимся, а после
    внезапно исчезаю в небесах  безбрежья
    воздушным шариком и мимолетной гостьей.

    А ты согласен на прервавшейся сонате
    искать рахманные  в тревожном взгляде звуки?
    И эхо безнадежности в сердечном чате,
    заранее предчувствуя грозу разлуки.

    Переводить часов стремительное жало
    назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
    Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
    дыханием делиться, кутать плечи в нежность.

    Мириться с хрупкостью туманных отношений,
    и не смотря на горести противоречий,
    не раниться шипами. Поцелуй сирени
    срывать, и зажигать пленительные свечи.

    Греть счастьем призрачным ладони над камином.
    Цвести воспоминанием весенных сакур.
    И души взвешивать на совесть непременно.
    Ты очень, милый, хочешь этого? Однако

    мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
    Не принесет плоды дурманящее зелье.
    За девственным цветком - таится беладонна.
    На произвол судьбы не бросишь наважденье.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Деркач - [ 2019.04.09 09:39 ]
    Неосвоєні оази
    Блукаю іноді до раю
    дитячих літ. Немає див,
    як і стежок уже немає,
    якими в юності ходив.

    Згадаю верби, осокори,
    іще не зрізані дуби,
    що підпирали «наші гори»
    в літа казкової доби...

    А нині – пуща над водою
    із лісового джерела,
    що жебонить під осокою
    широким яром до села.

    На косогорі – хащі глоду,
    кущі ожини, бузини,
    На місці пасіки – болото,
    на місці хати – терени.

    Сади затінює омела,
    а очерети – мураву.
    Нові пейзажі невеселі...
    Та уві сні, як наяву,

    почую тихий голос мами
    із голубої далини
    і оживають за літами
    усе ті самі ясени,

    тини і – стріха біля стріхи,
    весною білені хати
    і голоси луни і сміху
    із неземної висоти.

    Ще пам’ятаю перелази,
    дубову кладку до гори
    і до найвищої оази
    моєї юної пори.

    Веде з минулого стежина
    у володіння нічиї,
    де із криничної цямрини
    текли цілющі ручаї.

    Але за синьою рікою
    не випити води ковток.
    Час огортає пеленою
    мій умираючий куток.

    І плачу, і плачу як мито
    за ту колиску із лози,
    за віз і сіно для кози,
    за пам’ять, що уміє гріти,
    за образи-дереворити
    і миро чистої сльози.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  27. Марія Дем'янюк - [ 2019.04.09 08:42 ]
    ***
    Так давно не гуляла я небом...
    Так давно не трималась за хмари...
    Так давно не лилися в долоньку
    Золоті сонцемісячні чари.

    Коли небо сміється в росині,
    Коли сонце кульбабу вітає -
    Смуток тане у чистій сльозині,
    Ранок світлом усе напуває.

    Як зоря усміхається красно,
    Небо місячно казку шепоче,
    І спалахують вогники ясно -
    Всесвіт щирих обіймів хоче.

    По сльозині чи то по зорині
    Вічність ніжно потрапить у душу,
    Я тихенько дивитимусь в небо,
    Я Причастя Землі не порушу...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 07:57 ]
    Про природу


    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
    Жінка гроші цупить із квартири,
    Теща люба також злісний тать.

    Психіку шматують люті стреси,
    Сил нема дивитись на книжки.
    Бо жінки у мене - поетеси,
    Вигрібають навіть копійки.

    Одіклав десятку на чекушку,
    Десять тисяч на новий диван.
    Все покрали! Заплювали душу!
    А натомість видали роман.

    В хаті ковбаса була у січні,
    П'ю лише водиченьку святу.
    Все що зароблю іде на "вічне" -
    Збірки, альманахи, лабуду.

    Вчора, браття, зазирнув у прірву,
    Здуру прочитав сонетів пук:
    Пишуть про кохання нещасливе
    Та страждання від любовних мук.

    Чоловік - гестапівець і скнара,
    Лупить баб, як Сидорових кіз!
    Від образи почорніла карма,
    З горя ледь на стелю не поліз.

    Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
    Прощавайте генії! Амінь!
    Хай би шкряботіли про природу,
    Ну, а так нехай живуть одні.

    09.04.2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  29. Віктор Кучерук - [ 2019.04.09 06:25 ]
    На воді
    Мов фрагмент яскравої світлини
    Ретушує майстер олівцем, –
    Капелюшок білої хмарини
    Затіняє сонечку лице.
    Тож лягає на блакитне плесо
    Потемніла прохолодна тінь
    І, уберігаючися весел,
    Упірнає злякано в глибінь,
    Бо за мить – яскриться таємниче,
    І чарує близькістю мене, –
    Золотом оздоблене обличчя –
    Помокріле, тепле і смішне…
    06.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  30. Олексій Кацай - [ 2019.04.08 21:01 ]
    Патрульний
    Хай там абищо!..
    Я шалію!..
    Цей світ мене
    не зупинив,
    хворіючи
    на ентропію.
    Магнітно-імпульсних
    штормів
    навколозоряна
    меляса
    п’янить сигнали
    далини
    і падають
    краплини часу
    в ліловий згусток
    таїни,
    в якому світлороки
    гинуть.
    А там,
    де рух ще
    заслабкий,
    вже синтетичні душі
    линуть
    у світ
    евклідово плаский,
    в якому
    їх
    не врятувати
    від пертурбації
    на нуль.
    Тож я
    усі координати
    усіх
    інопланетних куль
    кручу,
    як молитви –
    відлюдник,
    кочу
    в комп’ютери пришесть,
    де розуму
    багатокутник
    до сфери
    згладжується весь.

    Там,
    в кришталевій сфері долі
    патрульного
    рятівника,
    я перетворюю
    поволі
    всі паралелі
    на клубка
    вузли.
    І ними
    витягаю
    тих в інший простір,
    в інший час,
    хто сил на це уже
    немає,
    але
    хто в точку ще
    не згас.

    А потім,
    поки ще спроможний,
    врятованим
    хриплю всякчас:
    забрати з космосу
    вас можна…
    Але ж
    не космосу
    із вас!..

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  31. Домінік Арфіст - [ 2019.04.08 20:42 ]
    псалом
    міць залізяччя здолає іржа
    золота не переможе…
    все відбулося як Ти забажав
    втілив я умисел, Боже,
    Твій… і душа прочитала путі
    пройдені нею крізь морок
    і залишила слова золоті
    там де кінчається море…
    дерево гладить дитяча долонь
    очі пронизують небо…
    світ завмирає… у стугоні скронь
    ритми безжурного Феба…
    і ні земель мені і ні держав
    і ні колодок острожих –
    все відбулося як Ти забажав…
    втілив я умисел, Боже,
    Твій…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  32. Нінель Новікова - [ 2019.04.08 19:48 ]
    Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
    Із вуст в порожнечу зірвалося слово
    Останнім відлунням кохання в крові…
    Злетіло в туман над мостом Ватерлоо,
    Упало під струмінь фонтану Треві.
    А зорі пульсують в нічнім оксамиті,
    Чарують, як очі небесних цариць.
    Минає усе… Навіть весни на світі
    Зникають на крилах небачених птиць.
    А щастя було. Та пішло. Не спіймаєш…
    Як голку не знайдеш у сіна стогу.
    Табун вздовж обриву панічно стрибає.
    Летить у провалля безтямний табун…
    Та сонце червоне ще зійде на сході,
    Осяє цю темряву вулиць і площ.
    І холод гіркої утрати проходить –
    Розмиє бурхливими струнами дощ.
    Померлого вже не побачиш живого,
    Кохання з тобою ми не зберегли…
    Завмерла ріка під мостом Ватерлоо…
    І краплі, мов сльози, в фонтані Треві…

    2019


    Примітки: Оригінал вірша
    Мост Ватерлоо
    Яков Баст

    В пустоту с губ сорвалось последнее слово
    Затихающим эхом ушедшей любви…
    Улетело в туман над мостом Ватерлоо
    И упало под струи фонтана Треви…
    В тёмном бархате ночи пульсируют звёзды,
    Как волшебные очи небесных цариц.
    Всё проходит… Уносятся вечностью вёсны
    На невидимых крыльях невиданных птиц…
    Счастье было так близко. Ушло. Не догонишь…
    Отыскать невозможно иголку в стогу.
    Вдоль обрыва бегут беспризорные кони.
    И пикирует в пропасть летящий табун….
    Утром красное солнце взойдёт на востоке,
    Осветив темень улиц и мрак площадей.
    Холод горькой потери застынет на вздохе.
    Растворится в бурлящем потоке дождей…
    Нам уже не вернуть, не исправить былого
    Мы с тобою любовь сохранить не смогли…
    Замирает река под мостом Ватерлоо…
    Грустно падают капли фонтана Треви…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  33. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 18:51 ]
    Крапка

    Сумую. На столі окраєць хліба,
    Пройшли плачі, заламування рук.
    Нікому я, насправді, непотрібен,
    Ні вірші, ні думки - лише капшук.

    У молодості був непосидючим,
    Без шкоди не проходило і дня...
    Вітрила мрій подерто на онучі
    І сам я нині - вторсировина.

    Відстав од часу, моди, знань і норми,
    Довкруж хай-тек, а я люблю ампір.
    Приліг у калабаню від утоми -
    На вухо геній підло наступив

    І почалапав далі до Парнасу,
    Але у цім трагедії нема.
    А я застряг ногою у міжчассі
    І півжиття розхлюпано дарма.

    Літаній годі. Трохи поварнякав,
    Кладу цей твір Ерато на вівтар.
    Строфа остання, епіілог і крапка,
    А далі - тиша... безвість...самота....

    07.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 17:34 ]
    Трави зім'ято...

    Не зупинити - гарцює пегасся...
    Баєчка млява старому вдалася.
    Допомагає сліпим оковита.
    Лиска із прихвоснів зліплює свиту.

    Порозглядаю цятки антуражу.
    Лев'ячий гонор - помітила сажу.

    Збруя трясеться... дзенькоче підкова...
    Ось кажанята, розбуркані сови...

    Трави зім'ято.
    Косиці на сцену...
    Кліо підносить водицю свячену.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 14:16 ]
    Срібним піском


    1

    Світ перевернутий. Вгору долоні...
    Знову штормило - і мушлі розкриті.
    Вільні у виборі чи у полоні?
    Срібним піском пересиплються миті...

    2

    Краби задкують... Голодні пірати.
    Ось два шезлонги, тож нумо пірнати!
    Пледами Завтра укриє блаженних.
    Із Карфагена чудні манекени.

    На маяки між оманами - сполом..
    Демос блукає запіненим молом...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  36. Микола Дудар - [ 2019.04.08 13:43 ]
    Зі слів перевізника
    Я раджу вам брехнею не смітити
    Бо, не дай Бог, візьме і проросте
    Поля засійте в квітні краще житом
    Життя, воно, здебільшого просте
    Не плутайте ви праведне із грішним
    Знімали штані, впершись в унітаз?
    "Гівно" завжди пов'язане із грішми
    Якщо, бодай, торкалося хоч раз…
    07.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 11:05 ]
    Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
    В душі укублилась весна,
    Пестливо крильцями тріпоче.

    Кричати хочеться "Агов!
    Кохана! Не ховайся! Де ти?'
    Непогамована любов
    Відкрила мрій солодких вентиль.

    Поклав під голову трико,
    Шепчу осонцені рулади.
    Копиця в стилі рококо
    Не з будяків, а з рути-м'яти.

    Тремчу у росяній траві,
    Бо ще холодний місяць квітень.
    З тестостероном у крові
    Одинакові тяжко жити.

    Від холоднечі синій ніс,
    Думки прехтиві лиже іній.
    Пішов мій настрій під укіс,
    Біжу додому попідтинню.

    А нежить валить підло з ніг,
    Спасає тільки оковита.
    Холодні ночі навесні,
    Тепла чекатиму до літа.

    07.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.04.08 10:47 ]
    Не спи...
    Душе, не спи! Проспиш і перші півні
    і сонця аличевого розмай.
    За тебе я трималася корінням.
    Обплетену - тепер мене тримай.
    Молилася за тебе неприкаяно,
    любов'ю божевільною  в той час.
    Була жертовним Авелем, а з Каїном
    кружляли пристрасно вінчальний вальс,
    тремтіли руки, серце калаталося,
    та зруйнував надії землетрус.
    На попелищі, що зі мною сталося?
    Рудий огризок з яблука спокус.
    Розкрий повіки, встань! Не хочу вірити -
    лавандовий світанок  роси п'є.
    Мовчиш, невже  на плаху відлетіла ти?
    Життя поставив  на зеро круп'є...
















    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (14)


  39. Любов Бенедишин - [ 2019.04.08 09:57 ]
    ***
    Потішається сумнів
    з мовчань і розмов…
    У дзеркала дивлюсь,
    пульс намацую:
    є ще я?
    Ти потрапив мені
    у запалену кров:
    кожна думка про тебе –
    спасенна ін’єкція.

    Життєдайним нектаром
    по жилах течеш,
    крапелини надії
    до серця вертаючи.
    …З небуття озовусь.
    Усміхнуся, авжеж:
    не буває
    ін’єкцій без болю.
    Ти знаєш це.

    08.04.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  40. Ігор Деркач - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.08 08:00 ]
    Весняного цвіту просить душа
    А життєва доріженька
    Барвінком стелилась
    І долею вишитії
    Літа мої нині
    Ідуть уже до осені,
    Хоч у серці літо,
    Душа ж моя просить іще
    Весняного цвіту.

    І квітує ромашками
    Вона навіть взимку,
    Хоч буває і важко їй,
    Бідна плаче тихо,
    Щоб ніхто не бачив, звісно,
    Як вона страждає,
    Почуття свої у пісні
    Й віршах виливає.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 23:52 ]
    ***
    Снилося дівчатко з песиком ласкавим,
    на сукенці - коник, сонечко дрібне.
    Парасолю клала у калюжу кавну,
    усміхалась пані з малева Моне...

    Джем густий варила, рвала пізні сливи,
    ґудзиками стежку засипала Ніч.
    Сага починалася там палахкотливо...
    Словеса-цеглини стигли умлівіч.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (17)


  44. Нінель Новікова - [ 2019.04.07 21:56 ]
    Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
    Надивитись не можу на це несподіване диво!
    Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  45. Домінік Арфіст - [ 2019.04.07 17:03 ]
    заповіт баька
    1
    земне життя здолавши вполовину
    не озирнуся… не перепочину…
    піду за Голосом у зоряні сади –
    туди де світить місяць молодий
    де рід мій кров’ю вилився в слова
    де пісня недоспівана жива
    де мороку немає і мороки
    і всі живі поети і пророки…

    2
    поховайте мене під соснами
    де коловся ногами босими
    де прощався з теплом щоосені
    і молився у бік гори…
    ви згадайте про мене весело
    як вода сміється під веслами
    як лунає дзвінкими веснами
    голос віщої дітвори…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 17:25 ]
    Диптих без назви

    1

    Кажуть хлопчині: "Ти смілий, геройський...".
    Тато лишає в ріці - випливати.
    Вітер будення лошатко укоська.
    Лізе зі шва іграшкового вата...

    Мама тривожиться, в бабці - зажура.
    Правда - стрибуче цибате дівчисько.
    В полі оманному три амбразури,
    янгол-спаситель і демони - близько.

    2

    Марно мене запевняти, що добре
    фарш постачати для хижої кобри.
    Я не залюблена в стиль мілітарний.
    Тигром загризені ласочка, сарна...

    Чорні вовчиці виходять на сцену:
    славлять війну за тризубу Єлену.
    Є партитура для гімну охочих...
    Скрапує крівця на вишивку ночі...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2019.04.07 17:28 ]
    Похвалю!
    Добре - скажу комплімент,
    Без підготовки, ісходу:
    Гарний у нас Президент!
    Гордість і слава народу!

    Шепче сусіда "Наплюй!
    Злодій уваги не вартий."
    Я ж його трохи люблю,
    Ззаду нівроку, щокатий.

    Хочу цукерок "ням-ням",
    А не стріляти з обріза.
    Мудро курю фіміам,
    В нього їх, знаю, до біса.

    В дядечка є візаві,
    Звично плює на Вкраїну.
    Кличе: - Давайте і ви
    Вшкварте пародію з гімну.

    Знову ковтаю бромід,
    Бо розігралась уява...
    Руськоязичний семіт -
    Супер-очільник держави!

    "Томос - це термос, чайок" -
    Звично обмовився Вовчик.
    Годі! Вуста на замок!
    Більше хвалити не хочу.

    07.04.2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Тетяна Левицька - [ 2019.04.07 11:33 ]
    Гой - я, гой - я...
    Я сама не своя,
    гой-я, гой-я, гой-я -
    любий, милий
    в зажурі покинув.
    Інше небо знайшов,
    зникла вірна любов,
    на губах гіркне,
    терпне калина.

    А провина моя,
    гой-я, гой-я, гой-я,
    в тім, що птаха
    у клітці тримала.
    Соловейком співав,
    уночі звеселяв,
    а удосвіта,
    як не бувало.

    Черешнева зоря -
    гой-я, гой-я, гой-я,
    заховалась за
    обрієм смути.
    Квітнув Білий налив,
    хтось кватирку відкрив,
    птах на волю злетів -
    не вернути.

    Довго плакала я,
    гой-я, гой-я, гой-я,
    у блакиті кохання
    мережить.
    Ні пір'їнки мені,
    три акорди у сні.
    Не бери, що тобі
    не належить.
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (10)


  49. Надія Таршин - [ 2019.04.07 09:38 ]
    Я боєць і борець....
    Я боєць і борець і тому у строю,
    Гопоті не віддам Україну мою.
    Це для тебе повія, а для мене зоря!
    За усе лиходіям ще відплатить земля.
    Соки з неї тягнули, розпинали віки.
    Нині нам і «месію» подаєте з руки.
    В добрі наміри лиха я не вірю і мить,
    Україна, як рана, у серці болить.
    І тому я борюся і мій штик у строю,
    І за неї молюся, і як сонце люблю.

    07.04.2019р. Надія Таршин


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Микола Дудар - [ 2019.04.07 08:43 ]
    ІсторІя однієї "коми"
    Достатньо заміжній, в міру достатній
    Бум будівельний - стихія, життя
    Нині забутий, у шостій палаті
    Кілька пігулок від яблучних "я"
    Ковтає ковтає ковтає ковта…
    Вигляд паскудний, буденно паскудний
    А за квартал, можливо і більше
    Музика музи впивається, будить
    Картину малю… калібровані вірші
    Ну, мамо, купіть мені коти… кота
    Алкого-лізми, мелізми, провізор
    Дозами прозою, грозами поз
    Вмикають йому наркот-телевізор
    По шкірі мурахи - невдаха мороз…
    А все-таки, а, медсестричка - крута?
    07.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1471