ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Сергій Гупало
2018.01.20 13:14
Сню і мрію, бо збулось…
Іншого не хочеться.
Не русалка йде у Рось –
Жіночка-пророчиця.

Хай без мене поживе
Наодинці з дійсністю,
І жадане БМВ

Сергій Гупало
2018.01.20 13:05
Ти у росах розгледів містичність –
Не сховаєш нестримну сльозу.
І привнесену долю трагічну
Передбачиш, як птах, у грозу.

В нагороду тобі – просвітління:
Визріває потужний секрет,
Що вчорашні налякані тіні

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))

Василь Світлий
2018.01.20 11:27
На світанні ранок в поступу тілеснім
Босими ногами по росі небесній.
Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
І ґаздою вправним у город полинув.
Зашуміло

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 10:53 ]
    Зима


    Амур задуб на дереві... Зима.
    Стріла примерзла кінчиком до шиби.
    На столику надкушена хурма,
    Качан капусти, хрін, баньката риба.

    Засніжений будинок між доріг.
    Укрився Карлсон шоколадним пледом.
    Одну стрілу скупий амур беріг.
    А бджоли крижані дзуміли: "Меду б...".

    Снігурку ніс чорнявий бородань.
    Рядилися вчорашні мацапури.
    На підвіконні гибіла герань.
    Сороки скрекотіли: "Ні - цензурі...".

    Лягали спати дітки, пси, ченці.
    Ліпились нісенітниці на стіни.
    Амур тримав насіння в кулаці.
    Горобчик цюкнув - хто ти? - у коліно.

    Блукали гноми в гетрах морквяних,
    Тепла й чудес шукали серед люду.
    Скрипіли берці... Бій титанів стих.
    "Нутеллу" смакувала тлуста Люда,

    Хиталась абажурна бахрома.
    Коханий потенційний ніс ялинку.
    Тремтить амур на дереві... Зима.
    ...хто принесе божкові одежинку?
    ..
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  2. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:39 ]
    Серце

    Відомо: досвід – завжди сила,
    однак це лише словеса…
    Чому б життя нас не учило,
    а серце вірить в чудеса!..

    Голубить заповітні мрії,
    у казці сонечком живе.
    Плекає чарівну надію
    і небом зоряним пливе.

    Біда його на шмаття крає,
    та щастя склеїть далебі…
    Отак життя і протікає
    у єдності і боротьбі.

    14,16.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:56 ]
    Краще гірка правда

    Гірку вже краще правду говорити:
    хоч ранить сильно, потім все ж лікує,
    надію ніж брехнею подарити,
    що заспокоїть, а затим – лінчує!

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:23 ]
    "Між Землею і Небом" (вальс)
    Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
    і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -
    ти втомився з дороги, втомився від марного бігу –
    ти спинися – на Бога – спинися. Приста́нь – і спочинь…

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.

    Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
    між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
    між крутими земними і білими хмар-берегами
    Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.

    Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
    Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
    І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
    як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.

    …І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
    свій танок новорічний одвічний святочно почнуть…

    А в твоїм надлегкім і прозорім – наснаженім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення".-Львів: Логос,1997.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  5. Козак Дума - [ 2018.01.14 17:20 ]
    Тіло і кров

    Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
    і кров’ю запивають усе те…
    Лежить куди в нелегкий час життя дорога?
    Куди вона усіх нас приведе?..

    До спадщини Творця підхід такий хвилює,
    картина ця спокою не дає,
    бо один одного їдять миряни всує
    і ладні горло гризти за своє.

    Та за своє – то півбіди, вражає інше,
    на даний час біда в другому вже:
    Їдять живих людей і з кожним днем все більше,
    ще й кров’ю запивають, за чуже!..

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:31 ]
    "Оком, чи словом, чи співом..."
    Оком, чи словом, чи співом,
    чи то нечистим посівом –
    темним неправедним гнівом
    розпочинається рік –

    грішним, порочним зачаттям,
    зламаним білим лататтям,
    чи материнським прокляттям –
    гнів несусвітній упік.

    Свічка в руках побіліла,
    свічка в руках обімліла,
    свічка в руках обміліла –
    хуга відьомська гуде –

    холодно ніжкам ізбитим.
    холодно плічкам невкритим,
    холодно вічкам невмитим –
    свічка
    по воду
    іде…

    Снігом – босоніж… скажена!!!
    Снігом – босоніж… блаженна!!!
    Йде в снігопад Магдалена,
    Де всепрощенна Кутя…

    …Спалахом б'є зоряниця,
    Обертом йде паляниця –
    Десь там злучається Трійця:
    Йосиф…
    Марія…
    Дитя…

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  7. Мирохович Андрій - [ 2018.01.14 16:43 ]
    а серце що
    велике втомлене серце
    як старий футбольний м’яч
    контролюєш його але
    плач не плач
    якісь сторонні впливають на кожен рух
    вже мовчу про гравітацію силу удару
    божий дух
    а коли вже виходиш на лінію
    коли вже сам на сам
    з`являються янголи
    розверзаються небеса
    в них неприємні лиця слова гіркі
    ти поза грою
    і сперечатись якось не з руки


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  8. Козак Дума - [ 2018.01.14 16:31 ]
    Василя

    Як зима вертає в літо,
    так Василь проходить світом.
    Тож дозвольте привітати
    вас із цим веселим святом!

    Засіваю хату житом,
    щоб в достатку стали жити.
    Вам насиплю ще пшениці
    на пухнаті паляниці.

    Щоб вареники пузаті
    не виводились у хаті,
    а також на пампушки,
    пиріжки і галушки.

    Ще добавлю дрібку проса
    на густі травневі роси,
    на багатий урожай
    і на пишний коровай.

    Наостанок повну жменю
    засіваю вам ячменю,
    щоб хватило й на черінь.
    Слава Господу! Амінь!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Мирослав Артимович - [ 2018.01.14 15:45 ]
    Сумно…
    Хотів промовчати…Але ж…
    Мовчанню теж межа буває,
    Коли поезію, без меж,
    Снобістська велич заливає.

    Одні у класики себе,
    Самодостатні, записали,
    А інші – тицяють щодень
    Без мір наплоджені шпаргали.

    Де ж поміркованості дух,
    І доброзичливості риси? –
    Лиш менторства їдкий сопух
    Й поламані у чварах списи.

    І кожен бачить лиш своє,
    А право інших зневажає…
    Як Конституцію, що є, -
    Але гаранта в ній немає…

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  10. Любов Бенедишин - [ 2018.01.14 14:02 ]
    Заразне
    1.
    Не Поезії Дух (чи востаннє?)
    в Поетичні Майстерні навідавсь:
    лихослів'я, блювання, плювання,
    полювання на тролів і відьом.

    Знов навиворіт всі "шито-крито".
    Хто ж перевертні тут на ПееМі?
    ...Повний місяць. І хочеться вити.
    Червоніє зоря в діадемі.

    2.
    Навідавсь. Аби не внадивсь!
    О де той Божественний надих?
    Зізнаюсь, я теж трішки "крейзі"... і
    зачахну, мабуть, без Поезії.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  11. Павло ГайНижник - [ 2018.01.14 13:07 ]
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)

    Великий вибух – то оргазм Любові,
    Божественного прагнення життя
    У задзеркальній духовій вимові
    З Омеги в Альфу Сло́ва майбуття
    Космічної спіралі – в часи но́ві.
    Екстаз народження небесного буття
    Із порожнечі форми в світоснові,
    Зі смерті в дерть, у коло зачаття́
    Матерії живої, в ква́нти просторові
    Пологів Всесвіту. Він – таємне́ дитя
    Розлучення Галактик й сили волі
    Коду Енергії. Зіро́к серцебиття
    І апогей Нуля у Ма́ксимі. В цім лоні
    Є прірва Усьогó і чрево сповиття
    Реліктів Ха́осу і Ладу, пульс сваволі
    Запліднення Шляху́, земного сум’яття!

    Павло Гай-Нижник
    14 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Марта Январская - [ 2018.01.14 10:12 ]
    Старо-Ново-Годное
    Под звон колоколов,
    звонящих на Василия,
    ловлю, как птицелов,
    слова себе по силе

    и кутаю в снежок,
    идущий избирательно.
    Снег – это мой божок
    в кровати из тетради.

    Богам-снегам с небес
    спускаться опрометчиво –
    земля не для чудес,
    чудить здесь нечего.

    В незапертую дверь
    Снежинки - гостьи редкие.
    И птицелов теперь
    как птица в клетке.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  13. Ольга Паучек - [ 2018.01.14 09:02 ]
    Небесні пушинки
    Наївні Сніжинки
    Додолу з хмаринки
    Пустились у перший похід,
    Спинитись хотіли
    На дерева крону,
    Або на шліфований лід...

    А Вітер Сніжинку
    Так трепетно любить
    Й шанує її чистоту,
    Він дме без упину,
    Щоби не дозволить
    Їй впасти в калюжну сльоту.

    Безпечні Сніжинки
    Небесні пушинки
    Покинули батьківський дім,
    Мандруючи світом,
    Кружляючи з Вітром
    Приносити радість усім.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Сонце Місяць - [ 2018.01.14 03:12 ]
    Проза
     
    титанія виходить із квартири
    на двір крізь парфумований відстій
    із нотками поцвілості й сечі
    кому під’їзд кому доречний нужник

    спішить на ліхтарі які дозують ніч
    & спрощують ловитву оберонів
    життя з якими тривіальне порно
    де темперамент означає темп

    там похапцем & нахильцем ше пиво
    там сестри не спілкуються роки
    вони докучливі й бездарно злі
    & розповіді їхні безпросвітні



     * * *


    сусіда, інженер, як те говорять
    з рейок з’їхав воював на сході
    вернувся пив над головою
    у самоті до світу колобродив

    затим його убив один краянин
    було встановлено, в автопригоді
    але водій пройшов усі контролі
    & живши майже безталанно
    засмучений, залишений на волі

    заходить на могилу після свят
    де з фото, ксерокопії простої
    йому всміхається солдат



     * * *


    позбавлені інтелекту
    те саме що божевільні
    тільки порядком чесніш

    загублять останній гріш
    погладять якого пса
    підуть відлити в під’їзд

    за них потерпає зміст
    за них воюють солдати
    за них депутати всі





      


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  15. Юрій Кисельов - [ 2018.01.14 01:27 ]
    Сіймо!
    Новий рік нині тільки на старті –
    ще не знати, що він принесе…
    Та шануймось – бо ми того варті –
    і подякуймо Богу за все!

    Україна в цей день посіває,
    аби рік обдарив нас добром.
    Хай же чують Париж і Гаваї,
    як щедрівки дзвенять над Дніпром!

    Не лише на врожай цьогорічний –
    ми ж не хлібом єдиним живі –
    сіймо «добре, розумне і вічне»,
    знань і мудрості зерна нові!




    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  16. Сергій Гупало - [ 2018.01.13 23:11 ]
    * * *
    Задалеко зайти – це немовби проблема сучасна.
    Небезпечно свій розум у сварці колег оголити.
    І терпимо – намріяні острів, папуга, піастри,
    Там ти зранку ще цар, а під вечір – не більше, ніж митар.

    Золотитися буде свобода від лисого чорта
    І полегкість у темні легені впливе кофеїнно,
    Забуруниться кров, бо забракне об’єму в аорті;
    І тому ти спинився, всміхнувся, пішов, як по мінах.

    І тобі все можливе і навіть болить Україна,
    І альбомні бажання знецінені, як випадкові.
    Та удруге не жити. Ця істина – ніби провина.
    Замовкають думки, що масони затіяли зговір.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2018.01.13 22:05 ]
    * * *
    Усе безповоротно відлетіло.
    І надаремне думати про те,
    Кому тепер твоє належить тіло,
    Для кого твоя усмішка цвіте.

    Кого твої іскринки зігрівають,
    Кого твої торкаються уста,
    Для кого твій чарівний сміх лунає…
    Усе даремно – ти уже не та.

    Лишилася жевріюча надія,
    Благенький промінець в суцільній млі.
    Його я загасити не посмію,
    Бо як без мрії жити на землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 20:45 ]
    Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
    Засніжило? Пишеться про сніг.
    Ляпає із неба? Про вологе.

    Непогано базграти на пні,
    Прямо в душу зазира природа.
    Зачесалось дещо у мотні?
    То не гріх згадати і Ерота.

    В генія жар-птиця у руці,
    Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
    На товар знайдуться покупці:
    Заковтнуть і ліверку, і кишку.

    Крутить задом в хащах павіан,
    Він самичкам симпатичний, любий.
    Кажуть, я – бездарний графоман,
    Що не втну – не ліпиться докупи.

    Ну то й що? Є гроші, інтерес,
    Щоквартально видається книжка.
    Утомився від прем’єр, імпрез:
    На Парнас пролізла сіра мишка.

    Тьохкає у пущі соловій,
    Бездоганні голос, партитура.
    А в інеті розкидають гній,
    І росте гора макулатури.

    А сатирик – підлий критикан -
    На титана марно кудкудаче.
    У Пегаса видоїв роман,
    Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


    13.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  19. Домінік Арфіст - [ 2018.01.13 20:42 ]
    святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
    я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
    (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
    в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
    вирубують рими раби у своїй другорядності...
    святий Домініку, я так і не впорався з розумом
    тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
    я слово дароване й роздане поза законами...
    я не володію умовностями і канонами...
    удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
    я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 19:44 ]
    Межінь
    1

    Єхидна слина - для сполуки слів,
    Чуже матюччя, що в борщах не тоне...
    Стою в імлі - одна із тих послів,
    яким ні орденів, ні заборони.

    Огляну лабіринти. Є свіча.
    Тьма артефактів, алогізмів. Кулі...
    О, як мені штормів не вистача!
    Козацькі чайки й весла затонули.

    Сваволя, брехні. Божество - хосен.
    Розлазяться вільготні небораки...
    Хто не зловився в шори - той спасен.
    Побачить юнь осонцену Ітаку.

    2

    На сході небо - аспідний кумач.
    До новоріччя дожили... до снігу.
    Маріє, мати Божа, розтовкмач -
    Хто втихомирить зайду, печеніга?
    .........
    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  21. Вікторія Лимарівна - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  22. Василь Світлий - [ 2018.01.13 14:12 ]
    Свічадо
    Світе поезії бездонний,
    Світе на кінчику пера,
    Світе таємний, благородний
    Світи нам, світе, для добра.
    Не мною пройдені дороги,
    Не мною пізнані шляхи,
    Не мною випиті тривоги,
    Твоє це, світе! Все твоє…
    І не підкорені вершини,
    І недосяжні береги,
    Для рукотворної людини…
    Мовчи, мій голосе, мовчи !
    Зоря досвітня, янгол вроди,
    Ти - клич, що кинутий пітьмі.
    Скаламутити чисті води
    Не удається чортівні.

    ***
    Я – твій, мій світочу, мій світе,
    І від початку по всі дні.
    В тобі – світитися й згоріти,
    І воскрешатися – в тобі !

    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 11:16 ]
    Опукле
    Замало у поезії вогню,
    Мудрується сумне, про вишні сфери.
    А треба еротичне, в стилі ню,
    Амури зачекались та Венери.

    Обожнюю жарке, на злобу дня,
    Аби у кожнім слові охи й зойкіт.
    Химери безтілесні - то дурня,
    Попухнуть читачі верліброокі.

    Сплітаються жагучі тілеса
    Аби пустими не були колиски.
    А євнухів обурює краса,
    Їжачаться мотрони монастирські.

    Закохані покращують геном,
    Бринькочуть серенади на віолах.
    А у поснулих скиснуло вино,
    Смикнув пеньок останній стоматолог.

    Горобчик на кватирці "фіть" та "фіть",
    У ліжку мавка мружить оченята.
    Кладу перо. А ви собі пишіть.
    Пора у рай, закінчую руладу.

    13.01.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 11:49 ]
    Істини хочу і сонця...
    Наводжу коментар клона-ніка, в якому події описані з точністю до навпаки.
    Я завжди полюбляла архаїзми чи маловживані слова. Свобода творчості.
    Ніколи не дозволила б собі "вельбучний" вживати саме тому, що в селі Вельбівне жив поет, нині покійний...
    Підозрювати в навмисному вживанні слова може той, хто сам спроможний на таке.
    Ми дискутували з Г.Михайлик, Галина вибачилася, мабуть, визнала, що підозри невмотивовані.
    Її переконувала Любов Бенедишин.
    Перипетія зі словом ВЕЛЬБУЧНИЙ дивна, я б її не згадувала, якби не оцей коментар якогось Валена Серца.
    Помітила його лише тоді, коли публікувала есеї Ірини Кримської-Лузанчук про своє зібрання творів.
    Сказати, що я дивуюся брехливості...нічого не сказати.
    Адже я знаю Ларису Пугачук-Прокопенко лише як жінку, яка просила для неї лишити дві мої щойновидані книги, палко просила, листовно. Придбала їх... Вихваляла. По телефону в день придбання. У коментарях захопливих на сайті.
    А через певний час написала ця ж Лариса, що есей "Сповідь поета в капличці "Птахокардії""...це висміювання її життя. Наче ми з Іриною її там описали. Як таке зі здоровим глуздом вбачати можна? Яка ціль була того звинувачення... Що нею рухало? Моя захоплива шанувальниця неприємно подивувала.
    Я у відповідь написала, вимагала вчитатися, визнати, що оббріхує нас - мене та автора есею.
    Адже там про мою творчість. Шість есеїв подаю разом, читайте, хто хоче.
    Лариса таки вибачилася. (Пояснила тим, що вона Ірину Кримську-Лузанчук... сприйняла як Ірину Лівобережну з іншого сайту. Але ж є текст есею. Де там про її особисте життя - незнайомої мені Пугачук? Абсурд).
    Нещиро.
    Потому неприязнь її помітна аж-аж.
    Ось вже клон якийсь мене намагається звинуватити в чомусь... Я писала прилюдно на сайті Прокопенко-Пугачук, що не хочу про неї чути, знати після такої історії. Я не принижувала її. Це мене обплітали брехнею.
    У жодних інтригах участі не брала.
    Про яку травлю можна вести мову... Хто кого "травить"...
    Я осторонь подій на сайті лишаюся давно. Подеколи заходжу, щось публікую.
    Засилля клонів приводить до того, що вони коментують в образливому тоні, оцінюють. Вискакують, як чортики з табакерки. Хто є хто?
    Я підтримую деяких авторів у небажанні спілкуватися з особами, що змінюють своїх клонів-ніків. Реальна особа остережливішою була б. Щодо обсценної лексики - Любов Бенедишин проти неї. Нам читати тексти анонсовані доводиться. Це як...вступити у лайно словесне.
    Вален Серц (невідомий телепень) провокує, пише дурниці римовані. Як от сьогодні. Віршик, на який я не зверну уваги.
    А Олександра Сушка пропонує видалити...
    ...
    Чи серйозні автори лишаться на ПМ?



    Вален Серц (М.К./Л.П.) [ 2018-01-09 22:38:33 ]
    Здається, що досить відповідна тема.
    Я виступаю як сторонній спостерігач, але як і небайдужа людина також. Отож, можна вважати, що я виступаю із позовною заявою...

    Щодо суті проблеми.
    Приблизно у квітні 2017 р. О. Сушко, переважно непрямим чином, але із надзвичайною наполегливістю почав виявляти вороже ставлення шляхом неоднозначних коментарів та віршів із неприємними натяками у бік Ю. Ерметова.
    Десь у травні розпалився конфлікт між Г. Михайлик та С.-М. Залізняк з приводу вживання слова "вельбучний". Під час цих суперечок С.-М. Залізняк почала відкрито принижувати Л. Прокопенко. За яку й вступився Ю. Ерметов.
    В якості спроби розв'язати це противостояння Ю. Ерметов опублікував аналітичну записку з приводу того твору С.-М. Залізняк, у якому вживалось слово "вельбучний". Зміст записки був дещо негативний стосовно С.-М. Залізняк, хоча якихось образ й не містив...
    Саме після цієї записки почалась відверта травля Ю. Ерметова з боку О. Сушка. І з допомогою публікації віршів, і з допомогою коментарів на сторінці Ю. Ерметова. Хоча безпосередньо прізвище Ерметова не вживалось, але ті образливі й навіть принизливі епітети, які вживались під час коментування Ерметова, дозволяють встановити безпосередній зв'язок поміж образливим змістом творів О. Сушка та, в даному випадку, особистістю Ерметова.
    Ю. Ерметов майже не відповідав на образи Сушка, за винятком однієї публікації. Та однієї відповіді на брутальний коментар Сушка на своїй сторінці. Після цього доступ Сушку до сторінки Ерметова був закритий.
    Але окрім надзвичайно дикої та нешляхетної поведінки Сушка вражаєче-неприємним виявилось мовчазне, а в багатьох випадках навіть схвальне ставлення авторів сайту ПМ до цієї травлі.
    Зокрема, непряму участь у ній прийняли Я. Чорногуз, Л. Бенедишин, М. Артимович, В. Дениско, В. Кузан та іще цілий ряд формально поважних авторів.
    Майже від самого початку Ю. Ерметов припустив замовний характер травлі, про що він відкрито і написав Сушку. Пізніше у одному з творів сам Сушко в цьому й зізнався. Тобто існує, вочевидь, іще якась фігура (скорше за все, літературна) за межами сайту, яка й ініціювала травлю.
    А сьогодні О. Сушко у своєму вірші "Я – кілер!" спробував перетворити цю травлю на свій подвиг або навіть на заслуговуючу поваги справу.
    Мені ж особисто, як сторонньому спостерігачу, просто цікаво, що ж викликало ці напади? Переглянувши у розділі "Коментарі" на сторінці Ерметова дописи навіть до тих творів, що були пізніше вилучені, а також ті, які він залишав на сторінках інших авторів, я не побачив жодної невмотивованої з його боку агресії або навіть критики в чиюсь сторону взагалі.
    Таку поведінку, у першу чергу, О. Сушка, а також мовчазну байдужість більшості авторів цього сайту я вважаю неприпустимою. О. Сушко, як виконавець брудного замовлення, повинен з цього сайту зникнути назавжди. Хоча мені особисто було б набагато цікавіше дізнатись, хто ж насправді попросив його розпочати це "літературне переслідування" або навіть "вбивство"?


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  25. Ігор Шоха - [ 2018.01.13 10:35 ]
    Мелодійні парафрази
    ***
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
    у небі – альфи і омеги,
    у Інтернеті... лише теги:
    куми, свати і ...брехуни.

    ***
    Росія обирає пацана.
    Європу обирає Україна.
    Релігію диктує сатана.
    Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
    І поки дочекаємося Сина,
    то світові – капець або хана.

    ***
    Донбаський злодій навкруги,
    донбаський злодій...
    І плаче коник без ноги –
    нема мелодій.

    ***
    Палала країна,
    палала.
    За нею мафія
    стояла.
    За нею мафія
    блюла.

    ***
    Ой, на горі біда іде,
    яйця у кошики кладе.
    Ой, а на горі
    скотиняки у офшорі
    гроші пакують, аж гуде.

    ***
    А попереду кошовий,
    наче той півень бойовий,
    наче той петя,
    що роками не несеться,
    оберігає кошик свій.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  26. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.13 09:20 ]
    Маланка-щедрувальниця
    А Маланка-щедрувальниця
    Гостинцями не нахвалиться,
    Бо водила селом кізоньку
    І співала усім пісеньку.

    У торбину їй накидали
    Пиріжків,горіхів всипали,
    Грушечок, рум"яних яблучок,
    Понесла додому разом все.

    Вранці засівав Василечко
    На добро золотим зернятком,
    Та на щастя й на здоров"ячко,
    Щоби в злагоді жилося всім.

    А за гроші та й насіяні
    Купив Маланці намистечко
    Червоненьке ще й перловеє
    І зізнався у любові їй.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 01:02 ]
    Жаління
    1

    Жаль чорну кішку з притулку,
    трохи - отих, третю стать...
    Господи, як же тут мулко.
    Де чистота-благодать?

    Рідні оплачуть убитих,
    Ярма осудить юрма.
    Крісла оплачені, свити...
    Правди чекаєш - нема.

    2

    Лантухом - тіло з віконця,
    вбитий безгрішний малюк.
    Істини хочу і сонця!
    ...темінь розвозить віслюк...

    Пошуки ролей, калимів.
    Стріли - будується щось...
    "Ми не мовчали... гули ми..." -
    Крекче дунайський лосось.

    Щуку - вчетверте у річку...
    Перефарбований лис...
    Ріж і монтуй кінострічку.
    Файлів неоновий блиск...

    У віртуальній кав'ярні
    гамір, пахотнява, сміх.
    Орден дали ординарній
    білці - надгризла горіх...

    Звалища бібліотечні.
    Сотий вітряк на піску.
    Нурти украй небезпечні.
    Перепочинь між акул.

    Ажіотажі... банкноти...
    Поле чекає хурдель.
    Серед кіптяви мерзота
    Варить війни карамель...

    3

    Хто б заховав мідні чани,
    Голуба миру шукав...
    Чубляться браття, прочани,
    В жертву несуть ярчука.

    Сльози, віночки, букети...
    У дефіциті Любов.
    Звичні Злоби піруети
    Поміж рясноти церков.
    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.01.12 21:15 ]
    vigilant
     
    усупереч мовчанню знаєш ти
    про рештки що вертаються на берег
    музейну цвілість символів імперій
    погаслі й мертві маяки портів

    ці патина з іржею далебі
    ригідні строфи ледь не подагричні
    чи легіони ймень що крешуть вічність
    із небуття на що вони тобі

    вже літаки давно не кораблі
    а подорожі не пригоди чи романи
    підстаркуваті діти радше злі

    & день новий в якому знов намарне
    снів чатування у дзеркальнім склі



     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  29. Володимир Бойко - [ 2018.01.12 19:01 ]
    * * *
    Заходить сонце. Золотаві промені
    Ув очі сиплють відблиски вогню.
    Прекрасний світ, і сумувать чого б мені,
    Але жура підточує на пню.

    Людських облич потік пливе, хитаючись,
    Лиш одного в потоці тім нема,
    Того, що серце прагне, завмираючи,
    Довкола літо. А в мені – зима.

    І безнадія огортає хвилями,
    І дням невтішним загубив я лік.
    Ледь ворушу устами обважнілими,
    Мов камінь в горлі, застрягає крик.

    В очах мигтять примарливі видіння,
    Твій образ напливає, мов мана,
    Прибій журби жбурляє на каміння,
    І біль ножем надвоє розтина.

    Заходить сонце...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  30. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 19:16 ]
    "Пиріг"
    Пекли його руки умілі,
    отож і хвалитися раді.
    Хоч начинка з присмаком цвілі,
    на вигляд - усе в шоколаді.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  31. Домінік Арфіст - [ 2018.01.12 17:10 ]
    випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
    в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
    плине поет через коловорот екзистенцій…
    та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
    сяє у темному лісі людської уяви…
    променем радості… жаром киплячої лави
    лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
    навпіл любов поділяє себе через біль
    і розділяє… і про милосердя не просить…
    тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
    в Бога попросить єдино поетових слів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  32. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.12 17:27 ]
    Апокриф

    Він вкотре її забував назавжди й остаточно,
    До пральки вкидаючи постіль з легким ароматом
    Розтріпаних кіс і розведених ніг. Кровоточив,
    Ривком видираючи з себе, і криючи матом

    Нервові заломлення губ, зацілованих звіром.
    Стиралась помада, звивалася шия Горгони,
    Як летом вітрильника вільного входив у біле
    Захмар’я гори, а долоня стискала патрони.

    Козацькою чайкою різко врізався в заплаву,
    Не брав полонених, бо пощо їх співи надривні.
    Триножив, вганяючи нігті у спину хлипкаву,
    А в горлі у неї скипали жоржини і рими,

    Бо в неї всі війни свої, бо гештальт перемоги
    Один на мільйон, не такий, що прописано в книгах:
    Отой полководець ввижався, як мінімум, богом…
    Хотіла піддатись, спадаючи снігом так тихо,

    Аж хрускіт фаланг видавався гучнішим за вибух,
    А стріли ключиць поціляли точніше образи.
    …Мій соколе сизий, опівночі снилися риби, –
    Дивилися тяжко, зрізаючи литки алмазом.

    О сизий сокОле, жорстокий, коханий! Твій постріл
    Пласким животом загніздився, пораненим птахом
    Звиває кубельце. Намулами ліпиться острів.
    Покинеш лиш мертвим – без жалю, без болю, без страху…

    Ламаючи крила, стираючи ступні до струпів,
    Укотре навічно ішов в чорні храми на требу,
    Де виклично-гордо гінкою струною прикута
    Та сука, та відьма, нагноєна скалка між ребра.
    3.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (29)


  33. Марґо Ґейко - [ 2018.01.12 15:53 ]
    Наречена
    На обличчя душі натягну забуття арафатку
    Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
    Випікає все те, що хибує з самого початку
    А торбину думок перекину за голе плече

    На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
    Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
    Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
    Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть

    Хай всихають озера, спокута випарює воду
    Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
    Спокусився на юної німфи нефритову вроду
    Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль

    Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
    Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
    Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
    Де померли метелики - рине кажановий рій

    Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку!
    Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
    У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
    Розливала розваги на будь-який смак і каприз

    Галактичне морозиво клала в озерну креманку
    Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
    Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
    Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.

    Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
    І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
    Вітражами промінь намалюю веселкову арку
    Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»

    Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
    Непролазними хащами бігають хижі вовки
    Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
    Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки

    Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
    Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
    Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
    Наречена Христова. Йому віддала камертон.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  34. Павло ГайНижник - [ 2018.01.12 14:08 ]
    СЕНС
    СЕНС

    У вічних пошуках краси,
    До світла щирої любові,
    Йдучи́ крізь себе і часи
    У життєрадісній діброві,
    Ти чуєш тихі голоси
    І гуркіт зкам’янілий крові?

    То з пекла брязкають списи
    І стогнуть батоги шовкові
    У темних сховах. Чорні пси
    Роздерти рвуться веселко́ві
    Чекання мрій. З краплин роси
    Чи спрагнуть вени джерело́ві,

    Щоб не зотліти й до весни
    Пробігти осінь? Не в півслові
    Себе вшкребти в літопис й сни,
    В життєві зорі світанко́ві.
    Взнай сенс таємний й затисни
    В дум зойки серця колискові.

    Павло Гай-Нижник
    12 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 14:50 ]
    Всім добре...
    Ті - ситі, а ті - вціліли.
    І кожної тварі по парі.
    Вовки, що сторожать вілли.
    І вівці - щасливі в кошарі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  36. Сергій Булат - [ 2018.01.12 13:37 ]
    Мої вірші
    В моїх віршах горить неспокій.
    Вони жагу життя в собі несуть,
    Прожитих одним скоком років
    Думок і мрій дорослих каламуть.

    Не знав, забув, чи поталанило,
    Знайшов наразі за таку мету -
    Жар кидати у днів горнило,
    Кувати свою мрію золоту.

    Де легко, важко, загалом - поволі,
    До неї крізь проблеми йдеш,
    Працюєш, до крові в мозолі,
    Друзів і близьких за собою звеш.

    Чи було так, а чи не було,
    Але мабуть таки урозумів -
    Щоб не пропало і загуло
    Давай тому, що захотів.

    Не пхни, крізь силу і до болю
    Свою любов і каяття.
    Не зміниш ти прожиту долю,
    А тільки спалиш майбуття.

    Твої знання - то є неволя,
    А досвід він як корабель.
    Залиш у гавані, чи нові моря
    Пройти йому де загибель.

    Штормить буває, чи ламає,
    Гне стяг додолу, як лозу,
    Знай, що без крові-поту не буває,
    Тре й скуштувати й гарбузу.

    січень 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2018.01.12 12:41 ]
    Вертепні образки: «Марсельєза»…
    Предивна ніч – займається Зоря,
    Пречиста Мати, вбрана у намисто,
    тримає Богом послане Маля –
    і любо так… по-ангельськи врочисто…
    І все б нічого!.. Повниться обрус
    дванадцятьма ознаками Вечері,
    віднині в хаті житиме Ісус –
    прочинені до Світла вікна й двері,
    устелені долівка і поріг –
    вже й люд вертепний ломиться знадвору…
    Чогось Пречистій тінню сум наліг
    І «Stábat Máter» дисонує хору.
    – Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
    у дар новорожде́нному Дитяті
    пастирський посох і єпітрахіль
    з благаннями Любові й Благодаті,
    бо ось нависла Ірода печать
    і на святочні, божії оселі
    іде війною іродова Рать
    з Косою Смерті на чужім веселлі.

    Пресвітла ніч – народження Христа,
    (махає Смерть Коси сталевим лезом) –
    І у вертепнім хорі нароста
    мелодія звитяжна «Марсельєзи»…

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 12:28 ]
    * * *
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
    Жаркі думки, а сам – як вогнегасник,
    Ніхто не скаже, що ні те ні се.

    Немовби напростець пішов нестримно
    У полі, де цукрові буряки.
    І солодко: приборкані екстрими.
    І змія ти годуєш із руки.

    Наявний рух -- керуєш у злоформи.
    Поняття щезло про героя дня.
    Біжи! Не пізно! У ціні моторні,
    Їх обігріла давня маячня.

    Біжи, біжи, як зайчик, на удачу,
    І спробуй вірити: тебе не доженуть.
    Важезні очі підведе ледачий.
    З тобою він – як жертва куражу.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 11:59 ]
    * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
    Що суцільна і рветься, як серце.
    Ось вона – гойдонулась в імлі.

    І немає отого зупину:
    Падолист, падодзвін, падопад…
    Падо-падо… і ти – бадилина,
    І тебе не вернути назад.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2018.01.12 11:54 ]
    Спасайте!
    Піїт я скромний, наче, не буржуй,
    Позаминулорічну їм тараньку.
    Не помолившись віршів не пишу,
    Вдягаю на кожуха вишиванку.

    Люблю природу, жінку та город,
    Не бряцаю хрестами на параді.
    Із виду - стопроцентний патріот -
    Святе письмо й іконостас у хаті.

    Блукаю поміж строф, рядків і рим,
    Строчу навлежачки, уприсяд, на колінах.
    Поезами завалений весь дім,
    Нема паперу, то пишу на стінах.

    Натруджена скрипить тендітна кисть,
    Проорюють чоло глибокі зморшки.
    Несу добро, красу, благую вість,
    Лише немає ні штанів, ні ложки.

    Казали "Геній! Видавай книжки!",
    А я простак, сприйняв слова на віру.
    Зібрав грошви дві скрині й три мішки -
    Продав гараж, машину і квартиру.

    Поплескав у долоні видавець,
    Подякував за творчість і співпрацю.
    Народ волає "Браво" Молодець!
    Давай, неси труди свої на тацю!".

    Купила книжку жінка, сват і брат,
    За гонорар придбав паленки кварту.
    Немає покупців, кишені мат,
    Полинули до Пізи меценати.

    Дописую верлібрів том новий,
    Обламує талант гілляку плідну.
    Агов, братове! Ось рахунок мій!
    Спасайте, я щезаю, гину, блідну.!

    12.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  41. Василь Світлий - [ 2018.01.12 11:48 ]
    У незвідану далеч
    А мені в далечінь,
    У таку далечінь,
    Де лише далечінь далечіней.

    Де за далеччю даль,
    І за далеччю даль,
    Де ця далеч росте безупинну.

    Це моє – висота,
    Височінь, вишина.
    Піднебесність і вись височіней.

    На високості виш,
    У склепінні горищ
    Маю намір твердий оселитись.


    12.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2018.01.12 10:00 ]
    13. Праведність
    Сказав безумний, – Вже немає Бога,
    лиш брехуни і злодії кругом,
    не варто нам чекати допомоги,
    пропали ті, хто радує добром!

    З небес Господь людей оглянув спішно,
    безумця щоб розгледіти того,
    чи розуміє він, що Бог безгрішний,
    чи дійсно ще шукає хтось Його…

    Невже їм глупим розуму не стане,
    закон надалі щоб не попирать?
    Чи дурня Люцифер кричить вустами,
    що не потрібна Божа благодать?

    Лиш в праведності вся Господня сила!
    Для людства настає нелегкий час,
    бо праведників майже не лишилось,
    їх з кожним днем все менше серед нас…

    12.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  44. Юлія Вільна - [ 2018.01.12 03:49 ]
    Не жду
    Я не буду боготворить
    ни тебя, ни кого-то еще.
    Я надежде скажу - гори,
    а мечта снова не в счет.

    Я не буду строить дома
    из песка, сказок и слёз
    или ждать без конца май,
    где полюбит меня Крёз.

    Но навстречу тебе иду
    повернуть просто нет сил
    мою нежность возьми - ту,
    о которой и не просил.

    Январь 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Софія Кримовська - [ 2018.01.11 23:20 ]
    ***

    Тоді іще літалося обом,
    І мірялися мрії, як обнови.
    І світ здавався білим і чудовим,
    І говорилось без крапок і ком.
    І небо розтікалося, як став
    І лоскотали п'яти сині птиці...
    Літалося... А нині тільки сниться
    Небесна гладь, прозора і густа...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  46. Іван Потьомкін - [ 2018.01.11 17:49 ]
    ***

    «Я не піду за музику, бо сі бою єго крику,
    Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
    Приспівка до танцю

    В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
    У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
    У середу - з товариством на буйнім похміллі.
    Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
    Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
    А в суботу - припадає знову до чарчини.
    У неділю - піти б в церкву, так штани пропито...
    ...То ж чи варто з отаким-от молодість губити?



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  47. Ігор Шоха - [ 2018.01.11 16:07 ]
    Аномалії мислення
    Може й не все я знаю.
    Факели – то химери.
    Мовлю, – Христос ся рождає!
    Чую, – а ти Бандєра...

    Чую усе про нього,
    але не знаю, звісно,
    що він робив лихого
    більше, ніж комуністи?

    Може, ціляв у спину
    то́му, яке ніяке?
    Може любив країну
    гірше аніж поляки?

    Націю дбав щосили
    і не брехав ні слова.
    А за ідеї вбили.
    Мало нам тої крові?

    Вже і Сосо відмили.
    Люде, питаю знову, –
    чим же вам догодили
    грозні і дяді вови?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  48. Домінік Арфіст - [ 2018.01.11 16:58 ]
    безсоння
    1
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
    пустелі всі і скелі… води вічні…
    азур морів у місячній пастелі…
    я схований у дух гірського вітру
    у павутиння бабиного літа
    у Будду і у сонячного Мітру
    і у мінойські лабіринти Крита…
    вогонь без міри – згасли піраміди
    всі перемоги – Піррові, здається,
    ефеба вік – політ ефемеріди
    життя фарбує і фарбує скельця…

    2
    на павутинні бабиного літа
    лечу-лечу у музику чекання…
    мій літній подив хлипнувши востаннє
    гора ховає сонцем розігріта…
    я відлітаю пасмами туманів
    під колискову лісу в сновидіння
    у журавлине жалібне тужіння
    крізь дивного життя земне тяжіння…

    3
    ми будемо жити… ми будемо жати жито…
    жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
    ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
    судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
    впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
    і дихатиме земля уповільнено і правдиво
    і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
    і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  49. Василь Світлий - [ 2018.01.11 13:53 ]
    Триглядне
    ***
    Поет і муза…
    Не дует, конфуз.
    Сучасний туз не потребує муз.
    Йому цікаво: тема, текст і рима
    (Якщо відверто і коли без гриму).

    ***
    Поет і зламане перо.
    Митець і вкрадена жар-птиця.
    Де творчий стіл – там тускле тло,
    Де був Пегас – вляглась телиця.


    ***
    Вись – стеля, глибина – підлога,
    А творчість стелеться під ноги,
    Можливо винні ті дивани,
    Що наплодились горлопани.

    11.01.18



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  50. Козак Дума - [ 2018.01.11 10:28 ]
    12. Давидови псалми
    Допоки будеш забувати
    й ховати свій від мене лик?
    Чи довго ще себе картати
    я буду, Господи? Мій крик

    почуй, прийди на допомогу
    і ворога стрілою вразь!
    Він не злякався навіть Бога,
    вознісся наді мною враз!

    Як довго ще лунать тирадам
    в моїй знедоленій душі?
    Пишу тобі, мій Бог, рулади,
    сонети, фуги і вірші…

    Очам моїм дай, Боже, світла,
    щоб не заснув я смертним сном
    й ворожа сила не розквітла,
    малим щоб став він, ніби гном!

    На милість Божу уповаю
    і про спасіння знов молю!
    Новий псалом Тобі співаю,
    лиш одного Тебе люблю!

    11.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1409