ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.12.18 11:43
Замріявся (на те я і піїт),
Із пуза долина приємний буркіт.
Померти в ліжку аж під сотню літ
Забаглось між турботливих онуків.

Хай патріоти скніють на війні,
А я на кухні попишу віршата
Про сад, любов, озера та лани.

Любов Бенедишин
2018.12.18 11:23
Хочеться крикнути: «Де ти?» –
У глибину Інтернету.
Між чудасій і докорів
Щастя впізнати своє.

Скрізь – несполохана тиша,
Луни її не колишуть.
Бачити внутрішнім зором

Ігор Шоха
2018.12.18 11:15
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
І не буває соромно мені,
що долучився із якогось краю
до арії у опері одній.

ІІ
Є фабула. Анонси оминаю я...

Світлана Майя Залізняк
2018.12.18 10:23
Сон...
піднімаюся вище за трави.
Сила тяжіння тепер несуттєва
Ось долітає червіньковий гравій.
Хто ж там зустріне - Евтерпа чи Єва?

Сцени...
ліани...

Віктор Кучерук
2018.12.18 06:36
Як прикро, люба, що не разом
Уже радіється й болить, -
Що ти впокоїлась одразу,
А я - вагаюся що мить.
Зіперсь лякливо на онуків
І, мов зачумлений, стою, -
Собі продовжуючи муку
Та поділяючи твою...

Галина Михайлик
2018.12.17 22:02
сніжно
ніжно
біло

біль
минув
давно -
гадало_ся...

Ігор Шоха
2018.12.17 21:16
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Неуязвимі, бо за правду биті,
і віковічні, бо Ісус воскрес.

До видимого муляємо ноги
та істині радіємо здаля.
У нас немає битої дороги,

Василина Іванина
2018.12.17 20:42
у мовчазнім чеканні стільки всього –
терплячості, непевності,
підозри,
що ти нетрібна,
мов ота ялиця,
в якої стовбур скривило від бурі.
...який хосен із неї – ні краси,
(та й кожен відвертається байдужо),

Серго Сокольник
2018.12.17 19:17
БІМБА еротично-детективне сюрреалістичне оповідання ***оригінальний сюжет, авторські знахідки. Опубліковано, як і уся моя інша проза*** -Любий, дай-но мені трохи коньяку! Не вмикай світло, пляшка десь тут, біля ліжка... І тобі ось... Все, клади! Йд

Іван Потьомкін
2018.12.17 14:33
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся,- чую голос.-
Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
Прийнятні сьогоденню, віднайди.
Аби бодай на гріх один йому полегшал

Вероніка Новікова
2018.12.17 13:44
Я прийшла. Ось пісок, ось і лезо нічної води.
Холоди розрослися. Та годі, під одягом літо.
Я ходила так довго, як довго ніхто не ходив.
А тепер от прийшла. І, здається, раптово розквітла.

Ніч тремка і прозора, коріння у ній не росте.
Може ранок зар

Олександр Сушко
2018.12.17 12:59
Свобода, браття! Нумо у церкви!
Пірнімо купно в благодаті кубла!
Є хомути із Риму і Москви,
Приміряю дешевий - зі Стамбула.

Сліпаві гнучкошиєнки-раби
Рвонули навпрошки у райські пущі.
Штовхнув попа. Під рясою скарби

Ігор Деркач
2018.12.17 11:44
Я дуже невезучий на війну,
хоча біда не оминає хату.
І нині ясно – «руськую вєсну»
доб’є перо, якщо не автомати.

Карабкаються унтери на трон –
фотогенічні і, анфас, учені.
А я не присягав у мегафон

Сонце Місяць
2018.12.17 06:23
як ми, із грудневої вогкості
ввійшли до ампірної зали
голодні й лихі, зухвалі
навряд було що втрачати

гортензії між померанців
венеціанські дзеркала
боги & герої на фресках

Віктор Кучерук
2018.12.17 04:44
Зимова ніч, пустельна і безкрая,
Чорніє в посинілому вікні, –
Немов до скла навмисно примерзає,
Щоб світло не являлося мені.
Вона отак не вперше тріумфує,
Хоч хто те бачив чи про все те чув? –
Неначе жде, що крикну: “Алілуя!..”,
І запалю з безвих

Світлана Майя Залізняк
2018.12.17 01:19
Амур задуб на дереві... Зима.
Стріла примерзла кінчиком до шиби.
На столику надкушена хурма,
Качан капусти, хрін, баньката риба.

Засніжений будинок між доріг.
Укрився Карлсон шоколадним пледом.
Одну стрілу скупий амур беріг.

Світлана Майя Залізняк
2018.12.17 01:06
Пані Світлано-Майя! Отримав ВАШУ КНИГУ з вдячністю. Про цикли віршів, окремі вірші в динаміці розгортання образів - буде окремий художній та аналітичний огляд. А зараз саме головне: у ВАС увиразнено авторський неповторний стиль не тільки творення художніх

Серго Сокольник
2018.12.17 00:48
Друзі! Радий сповістити, що нещодавно вийшла моя нова книга "Горизонт подій. Обрана поезія та проза". Книга- номінант Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", Держкомтелерадіо, 2018 Видавництво Друкарський двір Федорова, Київ, 240 сторінок,

Сергій Гупало
2018.12.16 21:15
Важко стежиною йти, оглядатись:
Хто, як привиддя, мене доганяє?
Каже, що треба забути утрати,
Тепло дивитися на батерфляї…

Більше – проси у європ і америк…
Тих, що поважно повернуті задом.
Нібито клянчиш надійні папери

Микола Дудар
2018.12.16 20:56
Вивчаєш мову скрипаля
І джерело її, і схови…
Коли ще був зувсім малям -
Вас запідозрили у змові
І запроторили у клас
На довгих сім… плюс десять років -
Безцінний твій дороговказ
Веде у світ хрещених кроків…

Світлана Майя Залізняк
2018.12.16 20:38
То хміль, то плющик...

1

Робити людей щасливими,
зітхаючи, вперто вчуся.
Проходжу - міцна - жаливами...
А реципієнт - не в дусі.

Олександр Сушко
2018.12.16 19:34
Шукати глузд у глупстві я мастак,
Кладу осібно мухи та котлети.
Без дурнів не було би розумак,
Без графоманів - геніїв-поетів.

Вважав, що втік з ліричних калабань,
Плаксивої як дощ позбувся вади.
Та все відносне - навіть Інь та Янь,

Іван Потьомкін
2018.12.16 15:19
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не

Микола Дудар
2018.12.16 12:57
Одного дня далекого села
в цілому люди…
мухи там окремо,
жила-була цікавинка мала…
із пам’яті, на жаль, ми не зітремо
…він приземлявся трохи невпопад
сочилося із крил… принишкли верби
чекали там чомусь на зорепад

Ігор Шоха
2018.12.16 11:28
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
Шанують сильних, а не тих, що в горі
конають у нерівній боротьбі.

Але звершилось і лунає, – слава!
Софія оживає на очах.
Вертається у лоно патріарх

Віктор Кучерук
2018.12.16 00:44
Мовчання довшає, мов ночі,
І гадки множаться щораз, –
Чом вогник сяяв неохоче,
А потім злякано пригас?
Адже стоять не дощовиті,
А лиш туманні трохи дні, –
Та він холоне і не світить,
І смутно бачиться мені.

Ігор Деркач
2018.12.15 21:20
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?

Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда

Роксолана Вірлан
2018.12.15 19:10
Жити - смалити будні...
Висмалити до останку
Кармища обоюдні
В попіл - при божім ганку.

Вибути подих ночі,
Кола сансарного жарти...
Де ти, мій оболоче? -

Віктор Кучерук
2018.12.15 16:25
Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча
І намагаюсь притулитись
Плечем до рідного плеча.
Можливо, вітряно сьогодні
І десь розвіялось тепло,
Адже плече оце холодним
Таким ніколи не було.

Мирон Шагало
2018.12.15 15:48
Сипонуло ж, ох!,
і село сховалося,
наче й не було.

Де ж та стежка, де,
що веде до вечора
крізь короткий день?

Олександр Бобошко Заколотний
2018.12.15 15:31
Це лише у Айтматова
день понад вік тривав,
а у нашій місцевості в грудні –
авжеж, по-іншому…
Вже скляних дідморозів
на лапи ялин повіш

Ігор Шоха
2018.12.15 13:06
                І
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.

                ІІ
Напиши мені, брате, листа

Олександр Олехо
2018.12.15 11:03
Усе своє? Свого не маю,
бо це – ілюзія, обман,
що є своє, синонім паю,
і ти йому господар, пан…
Життя довіку хижооке,
і загребуще, і цупке.
Вага «свого» на дно глибоке
людину вабить, кличе, зве…

Світлана Майя Залізняк
2018.12.15 08:02
Ex opere artifex agnosticur Майстра видно по роботі Ex ungue leonem Буквально: за кігтем лева пізнають Barba crescit, caput nescit борода росте, голова порожня Imperare sibi, maximum imperium est володіння над собою — найбільше з володінь Fiat lu

Сонце Місяць
2018.12.15 03:06
у вітрилах безсоння
щемить невідомість
мовби сморід в обіймах
із дешевим парфумом

мовби спогад розірваний
сутінку присмак
перецвілі тони

Домінік Арфіст
2018.12.14 22:21
мій дім – моя фортеця…
мій дім – моя в’язниця…
ввижається-живеться…
живеться – доки сниться…
о сни мої-кассандри
о мислі-одіссеї…
октаедри… меандри…
єсеї… фарисеї…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Надін Ко
2018.12.16

Рая Лебідь
2018.12.12

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Катерина Гуменюк
2018.11.29

Ліна Редіген
2018.11.25

Катерина Теліга
2018.11.22

Ігор Федів
2018.11.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.08 20:09 ]
    Сяюча гора
    Туманом сірим все заволокло:
    І небо, і дороги, і дерева.
    І простір весь – як потьмяніле скло,
    Його укрила курява сталева.

    І сіється, і сіється, і сі…
    Крізь туманець іскринами пороша.
    І падає завіса… Й у красі –
    Вогні дніпрові в золотий горошок.

    Вони немов підпалюють туман,
    Розносить вітер дим червонуватий.
    Жар-місто відкриває ця зима,
    Пошматувавши посивілу вату.

    І ця неону дивовижна гра
    Наводить різкість, як у телескопі.
    І розквітає сяюча гора,
    Долаючи зими холодний опір.

    8.10.7526 р. (Від Трипілля) (8.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  2. Ванда Савранська - [ 2018.12.08 17:19 ]
    Розповідь жінки про те, як їй подзвонив друг юності
    Хтось подзвонив. Питаю: «Хто ви?
    Без імені нема розмови».

    І чую: «Не впізнали друга?»
    Дочка злякалась: «Це злодюга!»

    «Та хто ви, хто ви, як вас звати?» –
    Тривога в серці, йду із хати…

    А чоловік: «Це аферисти,
    Що все з рахунку можуть з`їсти!»

    «Не розмовляй!» – шепочуть в спину.
    Та дайте спокій на хвилину!

    Спішу я в сад нічний, у тишу…
    Впізнала, хто у трубці дише.

    А вже на виручку за мною
    Моя сім`я крокує строєм,

    Їм неспокійно і тривожно.
    Ні, усамітнитись не можна!

    Дочка присвічує смартфоном,
    За нею батько – охорона,

    За ним собака скаче радо,
    Задерла хвіст, біжить з веранди,

    Замкнувши стрій (це справді фішка!),
    Проворна кривонога кішка…

    «Та ну вас!» – регочу відверто.
    Такі смішні, що можна вмерти!

    «Пробач мені, – благаю слізно, –
    Сім`я, мій друже – це залізно…»

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.12.08 15:54 ]
    Астероїд
    Байдуже - бомжак ти із трущоб
    Чи владар, гартований у битвах:
    Не врятує світ уже ніщо -
    Ні краса, ні розум, ні молитва.

    Смерть впаде уламком із небес
    (сірка та вогонь - шикарний посаг).
    - Лиш один Ісус Христос воскрес!
    Людям - тьма! - реве мара безноса.

    Патріархи, папи та святі
    Розлетяться купами молекул.
    Сатана трагедій не хотів,
    Бо із раєм зникне також пекло.

    Гомонять мужі в ООН, ПАРЄ,
    Сіють мудреці коноплі й маки...
    Трохи часу у людви ще є -
    Можна учепитись у горлянки.

    08.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Таміла Леськів - [ 2018.12.08 11:25 ]
    Сон

    Котиться місяць по тину.
    Сяйвом залито долину
    І білобоку хатину,
    Ліжечко в ній і дитину.
    Солодко спиться дитині
    В теплій, затишній хатині.
    Сон їй приснивсь: на ялині -
    Фея у срібній свитині.
    Раптом вікно відчинилось.
    Фея всміхнулася мило,
    І дитинча, мов на крилах,
    У височінь полетіло.
    Мовила фея:"Не бійся.
    Ми летимо над обійстям.
    Купи опалого листя
    Скрізь по двору розбрелися."
    "Осінь буяє в країні,-
    Фея говорить,- ось, нині
    Всюди гаї і діброви
    Вже одягнули обнови."
    "Гарно як!- каже дитятко,-
    Сріблом обсипана хатка."
    Враз спалахнуло півнеба.
    "Що це?" "Поглянути треба."
    Гуркіт розлігся над краєм.
    Щось загорілось за гаєм.
    Зникла зненацька долина
    І страхітлива картина
    Перед очима постала:
    Там, унизу, все палало.
    Сморід і дим, гар і кіпоть,
    Крові калюжі по лікоть.
    Вибухи, зойки, прокльони.
    Шум у вухах, передзвони.
    Б"ють, шаленіють гармати.
    Гинуть цивільні й солдати.
    Згарище. Тліє щось трішки.
    Жінка лежить. Поряд кішка.
    Мабуть, спішили поволі.
    Так і залишились в полі.
    Он, хтось біжить з автоматом,
    Мов божевільний. "Мій тато!-"
    Крикнуло бідне малятко.
    Щезли видіння і татко.
    Інша з"явилась картина.
    Дім величезний. Машина.
    Тато поважний, культурний.
    В матінки - вигляд гламурний.
    Пещена в неї дитина.
    Їде до моря родина.
    "Що ж це таке?-здивувалось
    Наше маля,- як це сталось?
    Татко мій з ворогом б"ється.
    Цей, в лімузині, сміється!
    Татко мій може загинуть!"-
    Плаче сердешна дитина
    І прокидається. Тиша
    В хатці панує. Колише
    Вітер гілки на ялині.
    Феї немає. Лиш іній
    Густо вкриває долину.
    Місяць сіяє над тином.
    Тепла, затишна хатина.
    Солодко спить сиротина.
    Виросте, буде вже знати,
    ЗА що потрібно вмирати.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  5. Микола Дудар - [ 2018.12.08 11:28 ]
    Я иду... ты ведь дома?
    Я возьму твою боль
    Это боль, несомненно
    Застилается коль -
    Буду грошей разменной…

    Я возьму твою боль
    Разолью по стаккато
    Выбор смелый не столь
    Буду вновь снегопадом…

    Я возьму твою боль
    Эта боль мне знакома
    И спасибо за роль
    Я иду... ты ведь дома?…
    07-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.08 09:34 ]
    Зими каприз
    А вітер знов заграв на саксафоні,
    Мелодію ту слухав ліс увесь,
    Зелені простягла сосна долоні,
    Щоби впіймати сонця промінець.

    Під вітру музику сніжинки танцювали
    Та сріблом тихо падали униз
    І землю ним повільно накривали,
    Виконували всі зими каприз.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сонце Місяць - [ 2018.12.07 18:54 ]
    Любі
     
    Cвіт переповнений чуттями
    згадаю я про це тобі ~
    коли ми будемо котами
    & обтікатимемо всі

    Cкладні матерії нерівні
    безвинні бильця & кути
    неначе витончені тіні
    ачей романс як не крути

    Віконні рами з протягами
    & небо ~ зібганий сувій

    Коли ми будемо котами
    згадаю я про це тобі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  8. Домінік Арфіст - [ 2018.12.07 16:16 ]
    іду...
    іду за дітьми… світлими путями…
    вбираю мову вільної води…
    не відаю – навіщо і куди
    кочую непрожитими життями…
    у тишини навчаюсь забуттю
    у світового дерева під тінню…
    любов моя старцює попідтинню
    віддаючи себе передчуттю…
    іду за дітьми… весело і жахно…
    співає арфа – рветься із руки…
    і розлітаються зажерливі круки
    по норах розбігаються арахни…
    мене тримають руки золоті…
    мені співають голоси іскристі…
    пишу листи на скинутому листі
    осінньому… мої слова прості…
    прости мене, любове, що роздав
    тебе усім хто рвав мене на шмаття…
    тобою розбивав усі прокляття…
    до ран тебе смертельних прикладав…
    ти все терпіла спалена дотла
    і феніксом здіймалася у небо…
    мене чудесним дітям віддала…
    і вибору немає… і не треба…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.12.07 11:52 ]
    Какофонія
    Якщо поезії немає у душі -
    Нелегко жити, серце в онімінні.
    Тому Пегас щодня ірже: - Вставай! Пиши!
    Коли жуєш чи робиш омовіння...

    Найголовніше - ухопити олівця,
    Заглибитись у думах в потойбічне.
    І - бац! Лопух перетворився на митця,
    А графоман уляпався у вічне.

    А соловей співа про небо голубе -
    Спинися та послухай голос Бога!
    А знизу кіз гурточоч в противагу "Бе-е-е!",
    Рохкоче аріозо сита льоха.

    Квакочуть жаби тлусті хором у ставку,
    Ропуха голос подає з калюжі.
    Прийшов у гості знову з дримбою мій кум -
    Оглух я, друзі, одягну беруші.

    07.12.2018р.





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Іван Потьомкін - [ 2018.12.07 10:58 ]
    Діані Сливінській, професору й неабиякому кулінарові

    Напекла ти пирогів.
    Всі пухнастенькі такі.
    Цей із сиром, цей з укропом.
    Ні, нема таких в Європі.
    Таж і на Святій Землі
    Пирожки чомсь замалі.
    А от в нашій Україні
    Пирожки в кожній родині
    Із долоню добру десь.
    З’їв – і ситий день увесь.
    В Книгу Гінесса пора
    Взять це диво з-за Дніпра.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  11. Юрій Лазірко - [ 2018.12.07 06:57 ]
    постосiннє танго
    де небокрай
    по стежці журавлиній
    іде зима
    по опіки розлук
    опалий рай
    кривавить у калині
    і вже нема
    солодких мрій і мук

    скажи мені
    про що вітри говорять
    коли несуть
    по осені сніги
    душа у ній
    моя примхлива зоре
    любові суть
    де щастя навкруги

    скажи мені
    де наші дні погожі
    і не шукай
    у промені тепла
    у серці ніч
    на тебе мало схожа
    де зараз ти
    де місяця зола

    скажи мені
    як сонечко сідає
    на тій землі
    покинутій святій
    мої думки
    ясним вогнем палають
    кричать жалі
    у сивій самоті

    скажи мені
    куди журбу подіти
    вона без крил
    важка мов мокрий сніг
    немов у сні
    у бабиному літі
    не розгуби
    чим дихати би міг

    10 Листопада, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  12. Ігор Деркач - [ 2018.12.06 22:55 ]
    Дальнє плавання
    До гавані далеко кораблю.
    Вітрило не біліє, а линяє,
    тому що довго плавати люблю,
    і ліпшого нічого не буває.

    Каюту драю, люльку не палю...
    На палубі ночей не коротаю.
    Я запрягаю вітер, а рулю
    іти автопілотом дозволяю.

    Не варто опускатися на дно
    і не міняти курс на повороті.
    Я засинаю юнгою на флоті,
    а просинаюсь... О! Яке кіно!
    Ні. Я не крейсер, та усе одно
    не буду загрузати у болоті.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Володимир Кепич - [ 2018.12.06 22:23 ]
    Мова очей
    Лице закрите - жінка в полоні,
    Вона стає нічим без очей,
    Принади гинуть смаку ночей,
    Коли зору замкнені лона.

    На Сході вірних подруг колона
    За мужем тягне сто речей.
    Лице закрите - жінка в полоні,
    Вона стає нічим без очей.

    Твій погляд дужчий за оголені
    Тугого тіла засмаги печей.
    Мене не гріє жар оцей -
    Коли заховані очі зелені.
    Лице закрите - жінка в полоні.

    10 грудня 1995 року


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Олександр Олехо - [ 2018.12.06 20:56 ]
    * * *

    Вмикаю ніч, натиснувши на вимикач.
    Вмикаю сон, залізши під перину.
    Старий годинник цокає… стукач,
    рахуючи невиспану годину.

    А я слонів рахую. Гайна річ –
    немов скажені, не стоять на місці
    (ще й хлопають вухами увсебіч).
    А хом’ячок посопує у клітці.

    Приходить кітка, муркає «не спиш?»,
    живим теплом лягаючи на ноги.
    І огортає тямку чорна тиш.
    Я падаю в Морфеєві чертоги…

    05.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  15. Микола Дудар - [ 2018.12.06 15:19 ]
    Cohfiteor суб’єктивного мислення на…
    Ще не вели Ісуса на розп’яття…
    Ще в снах дрімала річка-каяття
    Тримались берегів своїх ще "браття" -
    Сказав мій Бог: - Дружище сядь, затям
    Бо все оте, що вбите і забуте
    Пройдут віки, воздвижеться на Хрест
    І буде вам всім боляче, ох буде
    І буде вам замало слізних Мес
    06-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2018.12.06 12:55 ]
    Презумпція безкарності
    І
    Ну й заварили! Аж валує дим.
    І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
    І як забути, що немає з ким
    у цьому казані куліш варити?

    Що Раша, що Малі, що Сомалі...
    віщає і показує у сіті:
    герої епопеї москалі –
    «Пірати ХХІ-го століття».

    ІІ
    Лякає Україну «сучій мір»
    і дістає у всі кінці планети.
    Жадає раю чокнутий вампір,
    націлює на ближнього ракети.

    Бо «ядерного православ'я» біс
    вселився в душу карлика-гіганта.
    У нашій акваторії – безвіз
    для армії і флоту опупанта!

    Доктрина діє, тактика така:
    де чути мат – усе диктує Раша,
    захоплює по ходу «язика»...
    У дії – операція «Параша»!

    Триває не об’явлена війна.
    Чого немає, будемо ще мати.
    Очікує іще одна «весна».
    Ґарантії немає у ґаранта.

    Куди нас ця оказія несе,
    не відаємо. Маємо на це
    реагувати українно-ґречно.
    Але одне відомо безперечно –
    родитись, виживати й мати все
    на цій землі смертельно небезпечно.

    ІІІ
    А що на суші? Арки і мости...
    А ми чому не риємо каналу
    Азов-Одеса? Нам до себе йти,
    а їм по горло вистачить Байкалу.

    Є що робити. Каламуть своє
    і затикай свої великі діри.
    Але не зазіхайте на моє.
    Не зачіпай історії і віри.

    Будуй собі іще один «Потік»,
    або качайте воду із Дунаю,
    нехай Амур тече у інший бік
    до Криму із Японії й Китаю.

    Хай повертають ріки на Арал,
    заллються єнісейською водою
    і нафтою своєю дармовою.

    Нехай беруть на абордаж Ямал,
    і хай накриє їх дев’ятий вал,
    і захлинуться хай своєю кров'ю.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  17. Любов Бенедишин - [ 2018.12.06 11:22 ]
    ***
    Украдено щастя. Підмінені ліра і міра.
    Загублено зернятко істини. Втрачено суть.
    Здалося чи справді – в імлі похитнулася віра:
    Куди це її, ще притомну, під руки ведуть?

    Сполохана думка. Сльоза очманіла – на віях.
    Майбутньому винна. Минулого не поверну.
    Як тяжко і довго в мені не вмирає надія,
    А час, як навмисне, по ночах їй теше труну.

    Зоріють світанки за шторами, наче за гранню.
    В отерплому горлі німують важливі слова.
    Доп’ю цю розпуку: усе має краплю останню.
    І тільки любов – терпелива, всесильна, жива…

    06.12.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.12.06 10:50 ]
    Неук
    Є в оркестрі скрипки та валторни,
    Вік учились грати недарма.
    Та свистулька внадилась моторна:
    Гвалту - доста, музики - нема.

    Нині моду правлять недоріки,
    Чисті ноти - фарс, не той фасон.
    Моцарт на роялі хай не тринька,
    Є "маестро" з Диркіна-Фасо.

    Плетиво крикливо-какофонне
    Свердлить мізки чемним слухачам.
    На додачу - пищик епігонить,
    Бо погано музику вивчав.

    Зве на поміч дримбу й козобаса,
    Бубон у квартеті - диригент.
    Гримнула прелюдія до "вальса",
    Відень онімів і Будапешт.

    Поспливали дохлі раки й риби,
    Від музик перелякався й сам.
    Дикунам наставник непотрібен,
    Можна вити й так у небеса.

    06.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.06 10:40 ]
    Ялинка у Хмельницькому
    Впала зіронька на ялинку,
    Засміялася лунко-дзвінко.
    І від сміху такого яскравого
    Гілоньки вигравали загравою.
    У святкових перлинах-сережках!
    У шовкових сніжинках-мережках!
    Сині мрії з відтінком лаванди
    Утворили намисто-гірлянди!
    Сріблоясно вона усміхається-
    З хмельничанами радо вітається!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  20. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.06 09:19 ]
    Падає сніг
    А сніг усе падає, падає,
    Не видно стежок і доріг,
    Але лиш одним нас порадує:
    Надійно посіви укрив.

    Бо від морозів захищені,
    Вони проростуть навесні,
    Зеленим густим своїм килимом
    Потішать і душу мені.

    Радітиме й серце господаря,
    Який ці поля засівав,
    Тугим золотим хлібним колосом
    Віддячить йому у жнива.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Маркіяна Рай - [ 2018.12.06 00:05 ]
    Як ти, коханий
    Як ти, коханий? Чи гинеш без мене? Привіт!
    Сонце блукає захмареним небом Полісся.
    Так горизонт мій журливо сьогодні вознісся,
    Та у зажурі прекрасний наш крихітний світ!

    Чуєш, коханий? - Нашіптують долю ліси.
    В їхньому голосі праведність і потойбічність.
    Правда: кохання - це є і миттєвість, і вічність.
    Тільки з долонь прочитати його не проси!

    Знаєш, коханий, без тебе не щирі вірші.
    Так усміхаєшся дивно - моїми губами.
    Жменька туману і стільки ж доріг поміж нами.
    Як ти зумів воплотитись з моєї душі?

    06/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  22. Микола Дудар - [ 2018.12.06 00:50 ]
    із циклу: Спогади
    Ще свіжий сніг манив своїм завзяттям…
    Ще вітер
    Сніг
    До ніг
    Старанно клеїв -
    Ви одягли своє найкраще плаття
    і ми пішли крізь місто по алеї
    Вгибався кожушок у пружне тіло
    І рухались у такт дві рукавички
    І я…
    Чомусь
    Поводився невміло
    Ну де
    І з ким
    Набрався тої звички?..
    06-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  23. Володимир Бойко - [ 2018.12.05 19:45 ]
    Ворожба
    Ворожи мене , дівчино мила, чи не ворожи –
    Збудить півень зорю і розвидниться ніч на світанку,
    Перші промені сонця несміло одхилять фіранку,
    До наступної ночі заснуть чарівні міражі.

    Заворожений я дочекаю наступної ночі
    І повториться все, як найперший розбурханий сон.
    Нам так добре удвох, що ніхто розлучатись не хоче,
    І ущухла війна, як потрапило серце в полон.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  24. Ігор Деркач - [ 2018.12.05 16:23 ]
    Не жалій
    Не зайве обійматися. Найшло –
    реалізуй веління свого серця.
    Якщо даруєш іншому тепло,
    то це тобі сторицею вернеться.

    Цілуймо наймиліше на землі
    у той момент, коли душа жадає.
    Її лікують радощі малі,
    коли тебе велике оминає.

    І не жалій. Соромитися гріх,
    що у людині чуємо людину
    і тягне до своєї половини...
    Плекай самоіронію і сміх.
    Ми любимо, жартуючи, усіх,
    та не на жарт кохаємо єдину.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.12.05 11:35 ]
    Тра писати
    Уночі поети нині сплять,
    Перевірив - ніч сидів у неті.
    Я ж бо настругав сонетів п'ять,
    Муза виє: - Боже! Дай померти!

    У Пегаса вперто мняв дійки
    (він лошиця - це відомо точно!).
    Я - творець! Сучасності акин!
    Пре і пре поезія дивочна.

    Мляво люд працює, більш жує
    Чи ліниво бевзям ставить лайки.
    А читає, загалом, своє,
    Чи про себе розбира каряки.

    Енцелад сховався за Сатурн,
    Деймос підіймається над Марсом,
    Ранок. Поетичний болботун
    Твір озвучив у фейсбуці басом.

    Червоніє від напруги чат,
    Піниться як пунш словесне мило.
    Гримнув після ночі водоспад
    І цунамі віршик мій накрило.

    Ніц уваги! Постику каюк!
    Напирають табуном таланти.
    Шаурму хутенько дожую
    І усядусь одоньку писати.

    05.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Юрій Лазірко - [ 2018.12.05 06:42 ]
    ой правдонько
    ой правдонько мила
    ой правдонько люба
    куди ти ходила
    по гріх чи по згубу

    ходила де звірі
    ходила між люди
    де дні ще не сірі
    і легко у грудях

    блукала очима
    голодними світла
    між крил за плечима
    по сідлах і мітлах

    дороги питала
    водиці і хліба
    і сонце вітала
    у проблисках німба

    на тебе чекала
    в порожнім вагоні
    у місті-вокзалі
    у Божій долоні

    чекала хотіла
    тобі розказати
    про все наболіле
    і болем багате

    чекала прохала
    у вітру погоди
    свічею згорала
    до рані приходу

    купалася в зорях
    що мерзли в криниці
    в полях що говорять
    плекала пшеницю

    в боях гартувала
    відвагу і силу
    та сліз не ховала
    і горем не вбила

    вмирала благала
    у небо вростала
    молитвою стала
    і листям опалим

    ой правдонько люба
    ой правдонько мила
    знекровлені губи
    обрубані крила

    31 Жовтня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  27. Домінік Арфіст - [ 2018.12.05 01:18 ]
    О.О. - навздогін...
    мрійна міна… зміна кадра…
    наливай по вінця чарку…
    ми з тобою, друже, надра
    у культурному проша̀рку…
    хвилі… піна… сіль губами…
    золоті золу молотять…
    і торнадо… і цунамі…
    дрантя латаної плоті…
    для віршів сміття доволі…
    зони… авгієві стайні…
    королі голодні й голі…
    тернами шляхи астральні…
    і перкусій… і перверсій…
    і сфуматно… і пастельно…
    діти вірусних поезій
    інфіковані смертельно…



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  28. Микола Дудар - [ 2018.12.05 00:24 ]
    із циклу "Роздуми"
    І правда і неправда, і межа
    Від хрещення були твоїм партнером
    І скапує в твій сум чомусь іржа
    Як оплески з балкона до партера

    Гарантом виступав завжди Пегас
    Він спину підставляв напрочуд швидко
    І цокали копита наче квас
    Коли його ковтало горло з криком

    Судами ще не пахло, лише меч
    Запихував охоче враз за ґрати
    І зерна проростали з кровотеч
    Коли їх цілували серцем Мати…
    04-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  29. Віктор Кучерук - [ 2018.12.05 00:25 ]
    * * *
    Іде, кружляє, стелиться
    Шумливо навсібіч, –
    Роняє сніг метелиця
    Невпинно день і ніч.
    У білу млу похований,
    Невелемовний світ
    Од мене абстраговано
    Пустелею стоїть.
    То щулиться в приниженні,
    То вирне пів-на-пів, –
    Лякаючись наближення
    Нещадних холодів.
    Хуртечею обвинутий
    До темноти в очах, –
    Боюся сам загинути
    В морозах і снігах.
    02.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  30. України Сокор - [ 2018.12.04 21:18 ]
    Муза серця.

    Щоб написати вірша стовпцем,
    Папір потрібен з олівцем.
    Настороживши вуха,
    Своє серце й душу слуха.

    В душі мелодія співає,
    Муза класно в серці грає.
    Тоді слова летять струмком,
    І на папір лягли рядком.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.04 12:01 ]
    Долюляю сокровенне...
    1

    Що сьогодні - добрі справи?
    Відкидання спаму-бруду...
    Сяду з котиком на лаву.
    А скраєчку лялька вуду...

    Золотавеньке волосся,
    очі витріщила - злюща.
    Голку витягти вдалося.
    Хилитається гладущик...

    У кафе "Політ" - безхатьки.
    Може, їм віддати пледи?
    Лементить на хлопця батько,
    мати курить... кида недо...

    2

    Знала я казок тьму-тьменну.
    Ой, реалії жорстокі...
    Долюляю сокровенне,
    відведу чужі мороки.

    Хочуть рибоньки - не вудки -
    суємудрі, недалекі.
    Вітровій по насту - прудко,
    на листочки рве Сенеку...

    Доброта не гандж - чеснота.
    Передбачення зловила.
    Снився Гонта на банкнотах.
    Залізняк стогнав - на вилах...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  32. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.04 09:39 ]
    Ще раз про Колобка
    Гуляв лісом Колобок,
    Усе собі скік та скок,
    Обманув і Зайця й Вовка
    Та Ведмедя також ловко.
    Думав, що найрозумніший,
    Хизувався тим у лісі,
    Але Лисоньку-куму
    Обдурити Колобку
    Спроба так і не вдалася,
    З"їла Колобка кумася.

    Висновок сам напросився:
    Не хизуйся, не хвалися,
    Що хитріший ти за всіх,
    Хтось колись тебе теж з"їсть.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.12.04 05:37 ]
    "Коментування недоступне"
    У гумористів клізмочки відерні
    Лікують поетичний енурез.
    Коментування ж недоступне. Знає "геній",
    Що попаде під сатиричний прес.

    Прибилася на сайт "княгиня слова",
    Заціпило од захвату братві.
    Читво митця, немов кістлява мойва,
    Поези голос - здавлене "куві!".

    Думки ж колег феміні до лампади,
    Щодня по мордам новим твором "хрясь!".
    А, може, графоман не має вади?
    Потрібно хором вигукнути "Клас!"?

    Відомо - завтра знову словом гупне,
    Від реготу здригатиметься сайт.
    Але..."коментування недоступне":
    Читати - мо. Не мо куснути в зад.

    Який конфуз!- братва гукнула дружно,-
    Пожива заховалась у норі!
    Дивлюсь на "вічне" сфінксом незворушним,
    Ховаючи сатири пазурі.

    04.12.2018р.

    Рояль чи скрипка?

    Сусідка чухає лобок
    Мізинцем у помаді.
    То що - писати про любо?
    Дівчата будуть раді?

    Гучне до біса "га-га-га!",
    Бо гарно повечеряв.
    Чутливість, цнота і жага -
    Три клавіши натхнення.

    Відкрив "рояльчика" бігом,
    Пора втішатись грою.
    Натиснув клавішу...Ого!-
    Повіяло весною.

    Натиснув другу - висота,
    Нескорена вершина.
    Штовхаюсь. Чується "Не дам!
    У тебе є дружина!".

    А третя нота - це огонь
    Чи руйнівне торнадо...
    Здалася фея аж бігом,
    Усілася на скальда.

    Оце такі мої гріхи,
    Цілую милій пипки.
    А за вікном зима, сніги...
    Не вистачає скрипки.


    04.12.2018 р.


    Всьо чотко!

    Кошлатобрових мудреців - товпа, засилля,
    А особливо в Спілці (то є факт!).
    А от жона зрання траву косила,
    У мене з нею про ненапад пакт.

    Із вечора не виорана нива,
    Кабака загорнулась у кожух.
    Зобидилася надвельбучна діва,
    Що я про неї тиждень не пишу.

    До того ж і кохатися не хочу,
    Для мене секс - отрута, патоген.
    Для хропаків забився у куточок,
    Здоров'я ніц нема, на букву ге.

    Не випив відучора ані грама,
    Водицею освячую нутро.
    Всьому виною - банерна реклама,
    Увірувало серце в лохотрон.

    Що буде газ дешевий, мед і сало,
    На пенсію придбаю НЛО.
    Але грошви чомусь нікчемно мало:
    - Пиши,- чортяка шепче,- некролог.

    Я б написав та кіт живе у хаті -
    Його нікому в прийми не віддам.
    Мене з усіх повиганяли партій,
    Бо лідерам мій пес штани латав.

    Депресія, скажу вам,- люта штука,
    Пропав до світу зовсім інтерес.
    Але знадвору прилетіла любка,
    Ломакою по горбакові "Гепс!".

    Печаль втекла, бо жінка надто гнівна,
    Злякала так, що треба у гальюн.
    Краса реве: - Полежиш хоч хвилину -
    Розпатраю, а потім удавлю!

    Шліфують длані держака лопати,
    Із носа булька впала на траву.
    Мужам щодня потрібно кайлувати,
    Щоб голова не пухла як кавун.

    В душі нірвана! Настрій - як годиться!
    Сердити жінку - це великий гріх.
    Увечері писатиму про циці,
    Але спочатку пеститиму їх.

    04.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  34. Домінік Арфіст - [ 2018.12.04 00:11 ]
    П. Верлен "Осіння пісня" (з французької)
    Сумом скрипо́к
    Сонний танок
    Осінній
    Ранами б’є
    В серце моє
    Тужіння.

    Траурний дзвін
    Дáвнішніх днин
    Щоночі
    Сльози журні
    Млою мені
    На очі.

    Світом мене
    Вітер жене
    Не вщухне
    Вгору, униз,
    Мовби той лист
    Пожухлий.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  35. Віктор Кучерук - [ 2018.12.04 00:17 ]
    * * *
    Розкрила нишком трухлі двері
    В покритий мохом мій Едем, –
    І стіл звільнили від паперів
    Букети пружні хризантем.
    Лише зітхнув, почувши: “Годі,
    Палити, як раніш було…”, –
    Та всі недопалки зі сходів
    Моїми муками змело.
    Уже не бігаю за кимось,
    Аби позбутись самоти, –
    Адже щоранку: “Не затримуйсь!..”
    Мені пестливо кажеш ти.
    А ще всміхаєшся відразу,
    Ніяковіючи на мить, –
    Коли я кволим рухом м’язів
    Твій погляд хочу задобрить.
    Моя спокуснице вродлива,
    Вже не вві сні, а наяву
    Знедавна вперше так щасливо
    Запамороченим живу.
    03.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  36. Серго Сокольник - [ 2018.12.03 22:17 ]
    Не барися!
    ***цікава структура. незвичайна сюжетність. літературне***


    Не барися у постілі.
    Змовкли птахи, бо зима,
    Та машинопотоки розбудять світанком.
    Розпиши-но з апостилем
    (що це- ти знаєш сама)
    Вірш судомний, мов джига піратського танку.

    Вийди кручами до славнозвісних могил,
    Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито,
    Де навала скосила колись до ноги
    Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити,

    Не залякана протягом
    Сірих зимових вітрів -
    Я увечері всю на собі відігрію -
    Ти писатимеш протягом
    Часу про протягу спів,
    І твій вірш я почути у постілі мрію.

    Ти є темряви хтивозірковий політ,
    У коханні і творчості неперевершено щира,
    Ми творіннями нашими змінимо світ,
    І зневірену хибу повернемо в істину Віри,

    І своїм я ото стилем
    Відповідь-вірш напишу
    Про кохання двуєдності тіла і духу,
    Вірним ставши апостолом
    Грішної тебе, скажу
    Як бажаю тебе відчувати і слухать.

    Підкорися безсонню. З одвічних часів
    Нам натхненно жадання у творчості множить і множить.
    Не барися! Хоч соні поети усі,
    Та поезії спати без нас усю зиму не можуть.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118120309579


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  37. Володимир Бойко - [ 2018.12.03 21:51 ]
    Ігри слів – 10 (Небилиці спортивні)
    Радість на футбольнім полі -
    зародили бараболі.

    Траса швидкісного спуску
    Не для п'яних «нових рускіх».

    На дистанцію для бігу
    Намело два метри снігу.

    На змаганнях з біатлону
    Хтось поцілив у ворону.

    Гандболістки із спортзалу
    Ледве-ледве виповзали.

    При такій грі хокеїстам
    Вже не буде що поїсти.

    Бідний форвард у офсайді –
    Лівий бутс ніяк не знайде.

    Запустив Микола списом
    У корову попід лісом.

    Більше диск до дискобола
    Не повернеться ніколи.

    Ой упав гімнаст на мати
    І покрив їх люто матом.

    Не стрибайте із трампліна
    Там, де море по коліна.




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  38. Володимир Дубровський - [ 2018.12.03 19:35 ]
    Хто зробив таким світ ?
    Скільки грошей треба сьогодні,
    Скільки грошей? А завтра ще?
    Скільки треба , щоб був я хороший ?
    А ,може, потрібно щось зовсім не це ?

    Я мішок, мов той лантух із грішми
    Кожен день щось я мушу і винен комусь
    І терпіти цього я не можу вже більше
    Віддавати усе я мабуть розучусь.

    Я піду десь туди, де живуть білі люди
    Що читають книжки і бувають в кіно
    Я піду десь туди , де немає облуди
    Де надія і віра, світить сонце в вікно…
    03.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Іван Потьомкін - [ 2018.12.03 18:12 ]
    Ярмо Тори
    Були б ми ким, якби Господь
    Не випалив вогнем на скрижалях
    І не передав через Моше-рабейну?
    Тими, кого Всевишній сотворив раніш?
    Ні, набагато гіршими.
    Ситий ведмідь чи лев хіба зачепить?
    А ситий чоловік?..
    Чи варто вдаватись до безглуздих воєн,
    Як не менш криваві війни поміж сусідами?
    ...Непосильне ярмо Тори і заповітів для тих,
    Чиї інстинкти нижчі од тваринних.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  40. Адель Станіславська - [ 2018.12.03 14:59 ]
    Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато слів і мало-мало суті.
    Помпезності невмірена розкутість,
    дарма, що на одвічному розпутті
    відмінних діл від гарності ідей...

    Так мало днів, а так багато тризн...
    І зовсім мало серця і любові.
    Метань багато, не'требу у слові
    ще й лиць, що чим не знати ґонорові,
    очей, із котрих бризочки трутизн...

    Маліє втіх на кожному витку
    крутих сходин до витоку, до себе...
    Багато болю і... багато Неба
    у болю тім, що виник не з потреби -
    а дарувавсь іще у сповитку...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Деркач - [ 2018.12.03 13:10 ]
    Серце не винне
    Ще є у нас і милі, і єдині,
    і так і має бути до кінця.
    Немає золотої середини,
    але бувають золоті серця.

    Схиляється до терену калина,
    яка йому весною до лиця.
    За явором сумує яворина,
    а молода чекає молодця.

    Ідилія такою видається...
    Але душі підказує сонет, –
    поклич її і серце обізветься.

    Найкраще соло все-таки дует.
    Якщо поет не має дами 💕,
    питається – який же це поет?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Шоха - [ 2018.12.03 11:37 ]
    Камінці і вади
    Які ми януси... Чогось
    всі камінці летять у Раду,
    за гречку лаємо громаду,...
    А щодо себе — боїмось
    оголосити голу правду.

    Ну от візьми і набреши,
    що ніби ти — поет великий
    і, далебі, не без'язикий,
    волаєш, – Боже, поможи...
    А що почуєш? – двоєликий!

    Когось нізащо вихваляв...
    Хоча, буває, й за натуру
    не добачаємо халтуру,
    аби віночок не упав
    на голову поета-гуру.

    А чим же я не рядовий?
    Не маю манії поета...
    І не чіпляю еполети...
    Ну то і що, що в час такий
    у мене є свої акценти?

    І не синиця у руці,
    і не лелека вище хати,
    і не у воду – всі кінці...
    Порозкидали камінці?
    А що, як нікому збирати?

    Тоді й поезії – хана.
    Бо не одної букви ради
    і не за усмішку наяди
    лунає наше, – Отче, на!!!
    Є на Парнасі імена!
    Але... не вистачає вади.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  43. Віктор Кучерук - [ 2018.12.03 08:39 ]
    * * *
    Т. І...
    Безшелесно, неквапно, зірчасто,
    Після довгих чекань і зневір, -
    Виринали сніжинки пухнасті
    І бентежили видивом зір.
    І кружляли вільготно й нетанно,
    І знеможено падали вниз, -
    Наче мрії потайні останні,
    Що здійснитися не спромоглись...
    03.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  44. Сонце Місяць - [ 2018.12.03 05:19 ]
    Наті
     
    адамівська чума заполоняє землі
    сади зникають, хрипне тиша в снах
    ліліт давно нічия не жона
    вона пітьма, вода & щем і ~

    о, не тобі належатиме злива
    на зламі дня & ліхтарі мерхтливі
    у контурах погаслих кольорів
    зіниці змія кристалічний ебоніт

    із них до серця промовляє ніч
    бентежна & негаласлива
    знай, що мине зимова сріберна війна

    асфальт прогноять хижі & мізерні
    аби розквітли неодмінні ефемери
    & справдиться весна, її весна...





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Олександр Сушко - [ 2018.12.03 04:28 ]
    Молитва
    Кремлівський бог, насправді - сатана,
    В прислужниках - пекельні людолови.
    А чи у нас релігія одна?
    Звичайно ж ні! У них - в патьоках крові.

    Не брат москвин, а православний кат,
    Молитва за любов - обман і підступ.
    Із гномом війську вчинено парад,
    Щоб освятити розбрат і убивства.

    Чортяка думав, що зірвав вже куш,
    Чекає Україну вічний погар.
    Господь москву випалює із душ,
    Очищує від тьми оселі Бога.

    В Гундєєва трясеться борода,
    Прокляття хохлакам ротяку пінить.
    Та знаю - з Лаври щезне чорнота:
    Кацапське кодло! Геть із України!

    02.12.2018р.

    Наш Бог

    І знову сварка, горло душать лапи,
    Черговий труп закопують у рів...
    - Владарювати тут не будеш, рабе!
    Тут все моє! І я тебе створив!

    Для мене все одно - людва чи блохи,
    На всіх одне генетики кліше.
    Захочу - будеш все життя безногим
    Або зроблю поетом у мишей.

    Втішаюся коли в громах-загравах
    Татьба і ґвалт, а друзі - вороги.
    Не докучає забавка кривава,
    Сусід сусідів нищить до ноги.

    Я - добрий бог. За око вирви око,
    Анафемою брата очорни.
    З релігією провернулось ловко -
    Вдягнув на люд міцнющі кайданИ.

    Синів для бійні в світ приводить матір,
    Стискає тато у руці обол...
    Цей світ від неземної "благодаті"
    Спасає тільки людяна любов.

    03.12.2018р.

    Дарма

    У рейвасі ловити рибку гарно,
    Вдалось у тьмі заскочити на трон.
    Для сонних пришелепків - кодекс карний,
    Мені (щоденно!) - податей мільйон.

    Офшорами обплутую країну,
    У кожного бабло з кишень гребу.
    Працює на війну заводик мінний,
    Купила теща газову трубу.

    Хапаю так, що не знайти і сліду,
    Розсовую грабоване в дірки.
    Моїм діткам тут нічого робити,
    Украв усе. Лишились кістяки.

    Цілує люд огузок у Європи,
    Росія теж копняк дала під зад.
    Давай посадим борова в окопи,
    Хай шанці риє кожен депутат.

    Сусідські діти в мене просять їсти,
    Усоте розкриваю свій гаман.
    Ех, мрії, мрії, ви - опале листя,
    Огорнуте майбутнє у туман...

    03.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  46. Микола Дудар - [ 2018.12.03 02:35 ]
    Розлучення
    Відпусти її на волю, відпусти!!!
    І забудь усі паролі, Господи
    Не твоя, чужа стихія, восвоясь
    Ти почуй як тхне повія поміж "Я…"
    Відпусти Її на волю і відріж
    І окрем нарешті долю, поруч ніж
    Настромись і тішся дійством, заспокой
    Крок зробив сміливо, дійсно, чули: - ой…

    І скакали наші "бранці" містом слів...
    І проснулись разом вранці, кожен млів
    02-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  47. Микола Дудар - [ 2018.12.03 02:05 ]
    Роздвоєння
    ...Краплини дощу та мокрого снігу
    До себе самого питання, авжеш
    Вже вибачаюсь, і нам не до смІху
    Зухвальство пройшли, ще попереду треш…
    Місто поснуло, у темряву вгрузло
    Приперлись нізвідки, йдемо в нічию
    Лебідко, лети, полиш праве русло
    Воно у нікуди, шукай течію…
    02-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  48. Володимир Дубровський - [ 2018.12.02 18:44 ]
    ** ** **
    Нехай слова мої, можливо, недоречні
    Нехай думки чиїсь повторюють сліди
    Нехай всі кажуть, що я бездар, безперечно
    І що мені з усім цим не сюди

    Але я йду , збиваючи коліна
    Втрачаючи і віру , і любов.
    А я все йду і розбиваю стіни
    Лише із ран моїх стікає кров…
    02.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Павло ГайНижник - [ 2018.12.02 17:34 ]
    ТЛО
    ТЛО

    Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
    Зцілована у прірві. Хай – пролог!
    Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
    Між пустки зорь на дні перестог
    Єство людське. Ніч п’яна вибігла
    У пастку тиші (здичавілий смог
    Навколишньої мряки). Людська гра
    В зойк впала мить уда́ваних вимог
    І згинула у ній. Душа! Перемогла
    Пологи таїнства й любов? Є Бог
    В пелю́стках офірованого дна?
    Чи в тлі кохання – вічний епілог.

    Павло Гай-Нижник
    30 листопада 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2018.12.02 15:22 ]
    Роздвоєння віри
    Відмотую, Боже мій, роки.
    Вертаю у час до війни,
    О, як же погано уроки
    вивчали і доні, й сини.

    Умию оплакану долю
    надії озонним дощем.
    Усе затихає поволі
    і меншає ниючий щем.

    І, – на тобі! – кулі, катюші,
    нечувана зрада, бої,
    і знову заплакані душі
    вертають на кола свої.

    Лишається п’ятою осінь.
    Очікує шоста весна.
    А літо одбігаю босий,
    якщо доганяє війна.

    Чужа самозвана еліта
    нуздає на захід коня.
    На сході триває різня...

    Читаємо сури Завіту,
    як маємо зайду любити.
    То як не ридати щодня?

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1455