ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
З бузини виробляються в Хотові
На заварку чаї бергамотові.
Дозріває полин
Для розбовтаних вин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…

Володимир Бойко
2019.02.14 15:29
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
Солодка в міру, в міру і гірка,
Така жадана, ніжна моя ладо.

Які терни судилось нам пройти,
Якого лиха щедро почерпнути,
Ти лиш одна могла б розповісти...

Вікторія Торон
2019.02.14 13:18
Служити справі*? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
грімка, розхристано-безкрая
і непотрібна, як сльота.

Вертка, насмішкувато-звабна,
перемішає з мулом глиб
і ловить підступом за зябра

Іван Потьомкін
2019.02.14 13:17
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Це, мабуть, доля.
Чом же не дивишся долі у вічі?
Чи їй, як щастю, не хочеш вірить?
Так близько ці губи ще не злітались,
Не воркотіли так знадно-згубно,
Цілунко-лунко так ще не вер

Нінель Новікова
2019.02.14 12:13
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Ти рай земний мені дала,
А також, всі пекельні муки!

У прірву розпачу вела,
Небесну втіху дарувала,
А скарб душевного тепла

Ігор Деркач
2019.02.14 10:09
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.

Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,

Адель Станіславська
2019.02.14 09:33
Я сповнююсь любові, повертаюсь
у свій минулий ще дитинний світ,
де так всеціло, тривко огортає
тепло, що з серця мироточить слід.
Де все таке наповнене і світле...
Де ніч і день - однакові дари,
а все єство, мов пуп'янка розквітла,
де серця жар -

Олександр Сушко
2019.02.14 09:16
Закусила вудила поезія й риссю пішла,
Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
Задоволено крекче, вчуваються о

Віктор Кучерук
2019.02.14 06:49
Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –
І обмоклі дуже ноги,
Уповільнюють мій хід.
Бо сніги такі глибокі
І грузькі, немов багно,
Що штовхати на всі боки
Їх доводиться стегном.

Ігор Деркач
2019.02.13 19:17
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.

Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте

Олена Балера
2019.02.13 15:37
В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
Де балачок багато і час іще дитина,
Спонтанно і химерно мандрується світами
І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
Філософи уламки збирають по крихтинах.
Ко

Володимир Бойко
2019.02.13 13:55
На подвір'ї у Свирида
Чергова забава,
Скучкувалися сусіди
І зліва і справа.
Дехто навіть не питає,
Що за пиятика.
Головне, що наливають –
Щедро і без ліку.

Микола Дудар
2019.02.13 12:40
Ти у мами один
З висоти до підніжжя
Як у вогника дим
Наче автор у вірша
Як планету-земля
Віршить небо навколо:
До-ре-мі… до-ре-ля
Як не оране поле...

Віктор Кучерук
2019.02.13 12:23
Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти
Я біг, ішов і перся плазом,
Повз вкляклі жалібно хрести.
Мені між них – безмовно й тісно,
І так зростає в серці злість,
Що навіть текст святковий пісні
Бере в полон суворий зміст.

Дмитро Куренівець
2019.02.13 11:01
У творчості його - де та пора,
Коли він не тримав в кишені дулю?
Сьогодні він оспівує Петра,
А вчора ще - так само славив Юлю.

Тризуб і ленінізм ... переплелись
Оба в його рядках, прославлені оба.
Написане гортаючи колись,

Галина Михайлик
2019.02.13 10:30
Глаголить раціо коротке : «Ні».
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Моє дитя, у внутрішній мені,
поплач, поскигли, не поспи півночі.

Придумай інші фабули казкам,
новим героям виверти сюжетні.
Сценарії для трагедійних драм

Адель Станіславська
2019.02.13 10:23
Коли у перервах між часом зникає мова,
коли у перервах між снами нема життя,
терзає нестерпним болем німа судома,
й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
ані говоріння, ані ні на грам свободи -
політ межи прірви знебарвлених сподівань...
Лиш кришить

Олександр Сушко
2019.02.13 09:32
Васько Лобстер Вася ніяк не хотів продаватися. Його колеги по нещастю, привезені в Україну однією всесвітньо відомою риболовецькою компанією, одне за одним виловлювалися з акваріумів та йшли на столи столичним гурманам. А цього морського рака ніхто не

Тетяна Левицька
2019.02.13 09:21
Синьою каймою
розлилася річка.
Кульчики яскравим
сонцем на вербі.
Не кохай козаче,
не твоя Марічка,
в неї очі карі -
в мене голубі.

Юрій Сидорів
2019.02.13 09:18
Звичайно - що небо у сяйві зірок,
І кожній горіти призначено строк.
Не знає де впасти залітна комета,
А Місяць не каже - йому без лорнета
Ні сховок не видно, ні чорних дірок.

Лякає громами небесний пророк,
І стріли пускає криві з арбалета,

Гренуіль де Маре
2019.02.12 18:55
Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
Це просто зима. Просто зимно -
Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
Старій абрикосі та диму,

Що геть просочив і двори, й небосхил,
Неначе й без нього не гірко…
Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,

Олександр Сушко
2019.02.12 18:15
О, як же ця зима набридла,
Постійна мряка - в серце ніж.
Хай плавить яро промінь світла
Ранкову паморозь в капіж.

Здається, день - і буде спека,
Сяйне веселка над дощем...
Та соловейко ще далеко,

Нінель Новікова
2019.02.12 15:38
Віддай свою душу гарячу,
Не жив я – блукав між чужих…
О, сон мій! Незвідане бачу
В жагучих обіймах твоїх!

У млості твоїй до нестями
Нечувана туга весни,
Що променем гріє ласкавим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ніна Виноградська - [ 2019.02.05 08:53 ]
    Прощальне


    І рветься серце і душа болить,
    І зрозуміти ще ніяк не хоче.
    Що в неї вкарбувалася та мить,
    коли твої я закривала очі.

    Коли холодним стогоном лягла
    У нашому будинку мертва тиша.
    І врятувати я вже не могла
    Тебе, одного в світі. Хтось запише

    На небесах твоє святе ім'я
    І забере тебе від мене, друзів.
    Було кохання, музика, сім'я,
    Що залишилось на вечірнім прузі?

    Хто обізветься до гітарних струн,
    Торкнеться клавіш чи напише слово?
    Самотній дім, а на душі валун,
    Та я тебе чекаю знову й знову.

    А серце ще не може зрозуміть,
    Що я самотня... і уже без тебе.
    Бо відбулася в долі чорна мить,
    Коли на плечі впало ціле небо.

    І темні хмари ніби навіки,
    І стугонить у скронях мертва тиша...
    А ти у згадках молодий, стрункий...
    На жаль, вже не обнімеш, не напишеш.

    У мене все від тебе. Відколи
    Зустрівся в долі молодий, чубатий.
    Безмежним щастям роки відгули
    У колі друзів, у родинній хаті.

    Прощай моє кохання, назавжди...
    Тепер вдова... Вбираюся у чорне...
    Пробач мені, що не змогла біди
    Відкинути, убити. Горе горне

    Мене до себе. Я його боюсь
    І кличу наших друзів на розраду.
    Чекай мене, колись і я приб'юсь
    До вічності, до тебе, рідний ладо.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  2. Микола Дудар - [ 2019.02.05 02:50 ]
    Він опритомнів...
    Мамо, я хочу на ноги…
    витягти біль я мушу
    молю і благаю Богом
    душить безсилля душу…
    Мамо, я знаю вам важко
    бачити сина таким
    хлопчина… як його… Пашка
    що з ним?…
    05-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  3. Маріанна Бек - [ 2019.02.04 22:24 ]
    Невгамовна любов
    не треба ні слів, ні безслів’я,
    ні вступу, ні зморених висновків…
    ми знаєм це знатне прислів’я:
    любов – це поприще містиків.

    а з часом любов смачнішає:
    міцнішає, кольоріє,
    все глибшає і новішає,
    мужнішає і ніжніє…

    проста без позбавлення величі,
    помпезна - без втрати істини.
    константно присутня далечінь
    константно найвищого змісту.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Іван Потьомкін - [ 2019.02.04 21:28 ]
    Пінгвіни в Єрусалимі
    Якже це так, бути в Єрусалимі
    І на вулицях не бачити пінгвінів?
    Стоять вони ще зовсім молоденькі
    І ловлять (не таксі) а тремпи.
    У чорних штанях , у сорочках зі снігу –
    Чом не пінгвіни? От тільки шляпи
    Та ще ціціти, та пейси, наче козацькі оселедці...
    Воно і справді далеке од вбрання пінгвінів.
    Хто б оцих хасидів – учнів єшив
    Одразу визнав за своїх,-
    Так це пінгвіни з Антарктиди...
    І тільки на Пурім чи на Песах,
    Коли, віддавшись на всю потугу оковитій,
    Аби не відрізнити Мордехая од Амана,
    Тоді-то пінгвіни схожі на людей.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 16:59 ]
    Підлі сусіди (літературна пародія)
    о кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.
    Зима 2018-2019 р.р.

    Літратурна дружня пародія
    (Олександр Сушко)

    Підлі сусіди

    В хуртовину не гріють кальсони й трико,
    Вітер дме у простуджені гланди.
    В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
    А мене жінка вигнала з хати.

    В Емірати дружину послала кума
    відпочити. А я біля паці.
    Під горілку-вино, кабанця та сома
    Обціловую ніжки любасці.

    В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
    А в дубайців засмажених літо.
    Та жона повернулася дня через три -
    Напоумили підлі сусіди.

    На морозець штурхнула мене без обнов,
    В спину гепнув тяжкий ополоник.
    Огортаю главу в білосніжне рядно,
    Синій пуп - у вогкі панталони.

    У несвіжі онучі ручиці вмотав,
    Шепче небо: "Провину спокутуй!"
    Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
    Тож ховаюсь до песика в буду.

    04.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (9)


  6. Вікторія Торон - [ 2019.02.04 14:57 ]
    Споріднені душі
    Споріднені душі на спінених конях
    стриміли крізь час і пустелі безсоння,
    летіли до цілі, стрічались нечасто
    під небом холодним примарного щастя,
    і що їх ріднило? і що їх єднало?
    та кров, що водночас в обох пульсувала?
    взаємне відлуння? задавнений спогад
    у зарослях сонних, де більше – нікого,
    і де лиш єдине дає тобі сили –
    тепло перелітне сердець розпашілих,
    отих, що прямують нечутно і струнко
    по різних дорогах в одному керунку?

    Одна завершила призначену міру,
    та тінь її лине розпластаним звіром
    у смертнім високім своїм супокої
    по темних вибоїнах тверді земної,
    від неї – не суму одвічного клекіт,
    а чуда гарячий євангельський шепіт.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  7. Тетяна Левицька - [ 2019.02.04 13:41 ]
    Побачення
    Признач мені побачення
    на березі Дніпра.
    Яке це має значення,
    що грозова пора.
    Над вирвищами розпачів
    пливе моя печаль,
    втопили дощові плачі
    небесну пектораль.

    Признач мені побачення.
    Прийду, можливо, ще
    вночі, так необачно я,
    під зоряним дощем,
    щоб смакувати з кавою
    солодких губ щербет.
    Зірницями і зливою -
    напитися тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (55)


  8. Юрій Сидорів - [ 2019.02.04 10:21 ]
    Канкан
    О змахи привітно підкинутих ніг!
    На них я спокійно дивитись не міг.
    Захоплює магія ритмів канкану,
    Полонить мене, як на сцену погляну.
    Мені б танцівницю - і з нею у стіг.

    Якби від фантазій мене застеріг
    Мій лікар - на користь психічного стану,
    Вморив би в собі я жагу полум’яну.
    О змахи...

    Ніколи б тоді я з інсультом не зліг.
    Знайшовши десятки стежин і доріг,
    Канкан обминув і хворобу незвану...
    Та досить! Інакше у ліках розтану.
    До біса лікарню! На волю побіг!
    О змахи...



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  9. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.04 10:59 ]
    Сонце повернуло на весну
    Лютневий день вже довшим став хоч трішки
    І сонце повернуло на весну.
    Це відчувають навіть руді кішки,
    Бо усю ніч співають під вікном.

    А вдень щебечуть весело синички,
    З калюжі п"ють водицю горобці.
    То значить веснонька, напевне вже десь близько
    І тішиться душа порі оцій.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 07:43 ]
    Лютий
    Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
    Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
    А мені би весни - щоби луками ширилась повінь
    І летіло із ясних небес журавлине "курли".

    Щоб дзуміла бджола серед цвіту черешень та вишень,
    А над садом веселка яріла опісля грози.
    Та у громі гармат гаснуть клапті розбитої тиші,
    А поораний мінами сніг у кривавій росі.

    Пахне порохом, сталлю горілою, збройним мастилом,
    В очі дивиться смерть, зубоскалить і каже: - Привіт!
    Куля влучила в друга, що ж - сьогодні мені пощастило.
    Завтра черга моя, шепче доля "Пиши заповіт".

    Ув окопі тіснім позмиваю гріхи власні кров'ю,
    Сходить сонце, у вогнищі лютому світ запалав.
    А весна зовсім поруч - тягнуся до неї рукою,
    А на ній тане сніг віднімаючи краплі тепла.

    03.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  11. Ігор Деркач - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2019.02.03 21:57 ]
    Чоловіки не плачуть*
    Дивитися на плач чоловіків –
    немає більш скорботи і страждання,
    укритих сивиною юнаків…
    Не вигадати гірше покарання!

    Не марево і не до себе жаль,
    а кварта і на ній скоринка хліба,
    за долю біль і майбуття печаль…
    На небо йдуть у першу чергу глиби!

    Та вибухів не чутно в тишині,
    хоча в душі не менше кілотонни,
    а стогони солдатські на війні –
    життєві переписують закони.

    І сльози чоловічі – то роса,
    а на щоках алмази благородства,
    бо відблиски від них на небесах
    говорять про відсутність віроломства.

    Немає неприродніших картин,
    це не вірші, а вже сувора проза,
    за плачучих досвідчених мужчин…
    Не дай узріти чоловічі сльози!

    Серця залізні кращих із мужчин
    останнім часом крає чорна туга
    і не спасає жодна із личин,
    коли рідні привозять тіло друга.

    Безмежний біль, що залишився жить,
    що друга не успів закрить від кулі,
    бо послизнувся у останню мить,
    і дружба залишилася в минулім.

    Важка, пекуча воїна сльоза,
    що крізь метал проходить ніби масло.
    Пішов на небо ще один козак,
    зоря Вітчизни щоб повік не згасла!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 17:52 ]
    Холоди не страшні (літературна пародія)
    На березі бюстгальтер безсило обвис,
    У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
    Від морозу тече вже із неї кумис,
    І сережки з обірваних вух погубила.

    І сказала тут кумові мудра кума,
    У гранчак наливаючи сніжну сивуху:
    Традиційно обмитою буде зима,
    Ми будем захищатись від холоду духу.

    Опадає з небес облапошне рядно,
    Снігові панталони дерева напнули.
    Звідки б вітер не дув, а зірве все одно,
    В протигази одягне хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    На голівках з підсвіткою – презервативи.
    Ну а грабам-незграбам кальсони купив
    І на них одягнув заодно Бог кмітливий.

    Захистить він жонатих, а також удів,
    Скільки б небо не кидало білим лайниськом.
    Тепло нам, скільки б вітер у шиби не бздів!
    В рік свині ми впились до свинячого виску!

    У гальюні – галюники! Й вітру нема.
    В катафалку чорніє щось, бачим надворі.
    - Кумо, глянь, у труні (вже обмита!) зима –
    Не зуміла пройнять і умерла – від горя!


    3.12.7526 р. (Від Трипілля) (3.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (15)


  14. Ластівка Польова - [ 2019.02.03 15:37 ]
    Вишні
    А бабуся любила вишні,
    Обсадила кругом подвір’я.
    В неї все було дуже просто: те, що любиш – оте й примножуй.
    Любиш жити – дай жити іншим,
    Рви для них лікувальне зілля,
    Любиш дружбу – запрошуй гостей, щоб увагу отримав кожен.

    Любиш спати – ший теплу ковдру,
    Заспівай колискову на ніч,
    Любиш працю – кинь пошук крайніх і воюй зі своєю лінню.
    Якщо в захваті від пригод ти –
    вирушай у краї незнані.
    І, наприклад, якщо кохаєш чоловіка – роди дитину.

    А тепер не живуть, а терплять.
    Глянеш – цар, а насправді – голий.
    Бо усюди панують гроші, їх не любить хіба Всевишній.
    Не шукай себе у люстерках,
    тихо злися на всіх довкола,
    І складай в магазинний кошик заморожені чорні вишні.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Тетяна Левицька - [ 2019.02.03 14:41 ]
    Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
    Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
    на стелі спільні павуки.
    У серці спогади трухляві
    не колють скалками давно,
    пожухла осінь палить трави,
    вкриває небеса руном.
    Любов шалена рве кайдани,
    та жалість дужча за любов.
    Уже весна не лихоманить,
    і порох відсирів, либонь.
    Зітліли - рушники, провини.
    Минулі повісті, лиш мить.
    Не плач, що душу сорочину
    нема до кого притулить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (9)


  16. Сонце Місяць - [ 2019.02.03 04:12 ]
    whiteout
     
    коли зима спиняється на хвильку
    немовби знак анумо тихо там
    усе що ти бажав забувши & не тільки
    в обійми прийме безнадійна німота

    що символічний сніг є зерна та вода
    вогонь стає вином натхненням протидія
    лампадкою у лабіринті тліє
    недбалий хист чому би не портал

    чому би не олтар де відпалав хорал
    сміх мінотавра анізвідки & нікуди

    бібліотек відлуння блудне
    нестерпний пробіл згар et al.





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  17. Микола Дудар - [ 2019.02.03 00:12 ]
    ***
    …у закутку і нудьга як і вічність
    паводь весняна втомлених зим
    кухлик вина, запалені свічі
    спогади різні… сповіді рим
    де ти, мій друже, неспокій-торнадо
    спробуй вина! найкраще із вин
    це вижимки з мене, не з винограду
    маєш для цього кілька хвилин…
    02-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 00:36 ]
    Жага кохання
    Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
    Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
    Мов циганки у танці, що сукнями швидко метляють,
    І змагаються, котра з них вище поділ задере.

    Потім вітер ущухне. Дивись, і обвисли вітрила,
    Що на щоглах нап`яті були ще, здалося, за мить.
    За велінням Стрибога враз віжки небес попустило,
    Що Пегаса уяви примусило в небо летіть.

    Та не вірю чомусь, що у вітра стомилися длані…
    У чеканні завмерла діброва тремка, говірка.
    Навіжений, охоплений люто жагою кохання,
    В тиші сили збира для нестримного свого ривка.

    2.12.7526 р. (Від Трипілля) (2.02.2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (8)


  19. Юрій Сидорів - [ 2019.02.02 21:51 ]
    Зима холодна
    До кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  20. Олена Балера - [ 2019.02.02 20:18 ]
    Amoretti. Сонет LI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Хіба митців роботи знамениті
    Не найтвердіший мармур нам доніс,
    Аби не зруйнували їх століття
    І не згубилися вони крізь дні?
    Навіщо ж я в душевній глибині
    Її суворість ганив, не хвалив?
    Лише такі досягнення в ціні,
    Що важко й не одразу нам дались.
    Нема фортець, що не впадуть колись,
    Їх дрібка рушить, як іде пора.
    До мене, вперте серденько, схились,
    Аби тоді зміцнішати стократ.
    Чим більше в боротьбі зазнаю лиха,
    Тим більша від кохання буде втіха.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (5)


  21. Нінель Новікова - [ 2019.02.02 18:56 ]
    Поетичній парі "водоліїв"
    Два «водолії» у одній сім’ї -
    Дві особистості та два таланти,
    Що об’єднали здібності свої
    В альянс каріатиди та атланта.

    Нехай вони поезію несуть,
    Тримаючи могутніми руками –
    Це буде їх життя висока суть!
    Аби не стали в склянці павуками…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Сергій Гупало - [ 2019.02.02 16:06 ]
    * * *
    Традиційна осінь. Іншого немає.
    Напиши про неї. Можеш – порадій,
    Що тебе тривожать дивоурожаєм
    У ліску опеньки гордо молоді.

    Ті, що і для мене – настрій, не грибочки.
    Він за день підніме душу сотню раз.
    Побіжать осяйно поеторядочки,
    Розігріють щедро поетоекстаз.

    Хто запрагне втіхи – хай мене шукає.
    Я ввійшов у щастя – ви за мною йдіть.
    Ось вони: натхнення й дивовинограї,
    І вірші Єсеніна, листопадна мідь…

    А мені ж то власних – віри і невір’я,
    Як багатства, досить; і не защемить:
    Що оте пророцтво – з піднебесся пір’я?
    І таки настане та, остання, мить?

    Усвідомлю вічне – отепер і завтра -
    У краю волинськім, де пішов у світ.
    А що далі буде – не скажу, не варто.
    Хай мені одному поболить одвіт.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  23. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.02 01:58 ]
    Ах, білий лебідь на ставу ( "Верниліс")
    Я куплю тобі дім на ставу в Підмосков`ї,
    І тебе приведу в наш омріяний дім.
    І посадим бузок біля нього з любов`ю, ДВІЧІ.
    Заведем голубів ми з тобою у нім.

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ.
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Ну а поки у нас двору й саду немає,
    Щоби я міг тебе вже до них привести!
    Сам не хочу – разом - ми з тобою вгадаєм ДВІЧІ
    Наші п`ять номерів – із шести!

    Приспів:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Мало шансів у нас, та мужик, що чаклує
    Кулі крутить в лото, повідомив мені -
    Усі п`ять номерів, якщо він не блефує, ДВІЧІ
    На які нам з тобою випаде дім.

    ПРИСПІВ:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (24)


  25. Віта Парфенович - [ 2019.02.01 15:45 ]
    З одного тіста ми
    з одного тіста ми
    кориця з перцем
    кавою пахнемо
    пахнемо сексом

    душею із села
    де щирі люди
    із нотками тепла –
    яке там всюди:

    в калиновім гаю,
    у плідній ниві
    з тобою ми удвох
    таки щасливі

    з тобою ми – птахи
    і вільні душі
    з одного тіста ми
    з тобою, друже


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (11)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.02.01 14:47 ]
    Запис пісні
    Переклад пісні для мюзиклу. Запис у студії.
    Виконує Ігор Деменчук.



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (1)


  27. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.01 11:38 ]
    Зимо, душу не бентеж
    А гілля берізок,
    Наче серпантин
    Блискучий та срібний,
    Нахилилось вниз.

    На ньому зірками
    Іній сяє теж.
    Зимонько кохана,
    Душу не бентеж

    Своїм диво-царством,
    Мов із кришталю.
    Пору цю прекрасну
    Дуже я люблю.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2019.02.01 11:34 ]
    Дитя природи...
    Зима мине… і буде вам беззим’я
    поля спочили, в травні вже пологи
    я б теж поссав у нічки, любо, вим’я —
    якби ж переродитися від того...

    Побіг би в ліс вовчам в дебелі хащі
    ведмежим був би - вирив би берлогу
    людським - ніяк, усі вони пропащі
    якби ж переродитися від того...

    А янголом - злетів би враз у небо
    я чую наперед: - побійся Бога!
    не можу зупинитися - потреба
    якби ж переродитися від того...
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  29. Юрій Сидорів - [ 2019.02.01 09:08 ]
    Назад
    Я вірю у те, що сумують за нами,
    Окремо за кожним або за всіма,
    В минуле зачинені двері та брами.
    Пусте, що зворотного шляху нема.

    Вернутися б дітьми або школярами -
    За мною пішла би численна юрма.
    Та в небо хрестами указують храми:
    Туди - і нікуди, мені зокрема.

    Я майже зібрався, і знаю, що рушу -
    Прикласти до брами спітніле чоло,
    Бо пам'ять настільки вимотує душу,
    Що краще би зовсім її не було...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  30. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.31 23:42 ]
    Віршенята
    На хмарині диво-хата,
    Де маленькі віршенята.
    Цілий день вони трудились
    І від того потомились.
    Намагалися в поета
    Взнати ключик від секрету:
    Поетичний журавель
    Вірші носить до осель?
    Чи знайшли їх, в риму вбраних,
    На сторінках капустяних?

    Натомились. Болять ніжки.
    Радо мостяться у книжки.






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  31. Серго Сокольник - [ 2019.01.31 22:05 ]
    Як писати, коли на душі...
    Як писати,
    Коли на душі
    Спокій?
    Підбирати
    До творчості шифр,
    Поки
    Розлилися дощів за вікном
    Краплі?..
    ...розійшлись і мені все одно.
    Крапка.
    ...а якби тим дощам не лити,
    А якби нам з тобою жити,
    Люба дівчино, спомин ти мій літа...
    ...та "якби" не було у реалі...
    ...та аби ми співали далі
    Пісню цю з дощовим фіналом...
    ... Та відійде день,
    А за ним іде
    Вечір,
    І співать мені
    Зоряні пісні
    Легше...
    Вхід до свіжих рим
    Хід зірок відкрив
    Навстіж.
    - віднайди мене!
    Де ти, згаяне
    Щастя?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119013110267


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  32. Микола Дудар - [ 2019.01.31 13:49 ]
    Настрій...
    Щадящий темп політ джмеля
    візьме і випурхне з кімнати
    мінор однаковий, що в "ля"
    що в солов’їної кантати…
    агов, замовте мікрофон
    лишився слід від партитури
    до рим потрібен іший тон
    набрид червоночорнобурий…
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  33. Володимир Бойко - [ 2019.01.31 12:14 ]
    * * *
    Я тебе побачу,
    Я усе пробачу,
    Спробую позбутись
    Непорозумінь.
    Заспокою рани
    Я самообманом
    І порину в хвилі
    Синіх сновидінь.

    Вийде на розмову
    Зірка вечорова,
    Променем осяє
    Глибину душі.
    Стрепенеться серце,
    Трепетно заб’ється
    Звільниться від фальші,
    Бруду та іржі.

    Я тебе побачив
    І з очей гарячих
    Із малих іскринок
    Зорі зайнялись
    Ще не все забулось,
    Ще не все минулось,
    Те, що мало статись,
    Станеться колись.





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  34. Ігор Деркач - [ 2019.01.31 08:01 ]
    До і після Крут
    Усі ми розпинаємось за Крути
    ворожою ордою до сих пір.
    А як воно інакше має бути?
    Ми із Москвою не уклали мир.

    Воюємо, та якось у півсили.
    Прощаємо і грабежі, і мат.
    Вони війну, таки, оголосили,
    але ще кілька сотень літ назад.

    А ми і не помітили навали.
    Хотіли ще із ними десь іти,
    хоча не тільки Крути показали,
    які то є лукаві ці брати.

    Нечиста сила зайняла простори,
    виморюючи плем’я козаків.
    І не вміщає горя Чорне море,
    течуть рікою сльози матерів.

    А на землі підпільна сіра маса
    ще домінує навколо керма.
    Поділена на касти і на класи,
    юрба не відвикає від ярма.

    І русофіл шурує у майбутнє,
    аби юрбою правило безпутне
    і націю єднало батогом...
    Попутно забуваючи Вітчизну,
    готуємо собі покутну тризну...
    І кров тече, але б’ємо чолом.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  35. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:33 ]
    Чужий

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Таким вже назавжди лишуся…
    На мене ти зла не держи,
    на тебе я теж не серджуся.

    Та нащо надію мені
    цей час ти дарма подавала,
    хоча у душі глибині
    ніколи мене не кохала?..

    Навіщо старі почуття
    у серці палкім розбудила?!
    Ввірвалась у мирне життя
    і спокою знову лишила…

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Мені б зрозуміть це відразу…
    Про дружбу відтак не кажи –
    забудемо все і одразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:56 ]
    Старий поет з душею молодою

    Старий поет з душею молодою
    у гариві завзято йде вперед.
    Ще всюди чутно відголоски бою,
    та в голові його новий куплет.

    З Вітчизною крокує у майбутнє
    і горе з радістю у них завжди навпіл.
    Свята бувають, та частіше будні,
    усе під гору й рідко коли схил.

    Іде вперед бадьорою ходою
    і погляд свій спрямовує увись.
    Старий поет з душею молодою
    у серце вам постукає колись…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2019.01.31 06:43 ]
    * * *
    коли нас не стане
    (ніде і ніколи)
    земля буде жити
    (міста і околи)
    і люди вже інші
    сумні чи веселі
    плекатимуть щастя
    у рідній оселі

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  38. Микола Дудар - [ 2019.01.31 00:12 ]
    З давнішньої історії...
    І
    З весілля втекти...
    І
    Минуле втопити
    Відштовхнутись в роки
    Й кілька раз
    Закурити…
    Перестріти себе
    Попросити осісти
    А оте, що "цабе" -
    Запальничкою
    Звісно…
    27-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  39. Сонце Місяць - [ 2019.01.31 00:59 ]
    метафізика
     
    I.

    незмінно

    вечір
    помаранча ліхтарів
    & сиплеться кудись
    нізвідки сніг
    такий
    порядок денний
    смерть або війна
    & відповіді ~

    всі дарма


    II.

    як люди мов зірки та їхня вища суть
    є світло ~
    у житті, у смерті

    & понад світло Бог
    про що
    із Богом говорити нам, віршарне


    III.

    надійде мить, мабуть десь інде
    дізнаєшся сама
    це проминання неодмінне
    & час його зима

    у нього подумки мовчання
    & сльози крижані

    втрачає ніби витрачає
    усі спростовані печалі

    йми віри, чи не йми


    IV.

    & серце прочиняєши в
    юрмисто~бистрий збрід
    де по бруківці струм рудих
    зневажливих кобіт

    & жоден риторичний тип
    не зачіпляє нерв
    не ревенант, не терафим
    не принц зербіно, не ~

    допоки спокій стережуть
    симптоми грізних лих
    & незворушна всюдисуть
    тих
    янголів жаских

    & лиш торкається на мить
    нелюбого лиця
    як музика, мов заповіт
    нескінченість
    уся



    V.

    через болоття сутінкове, вороже
    крізь лампіони, силуети & ложа
    із легіонами своїми йшла ніч
    що проти неї велеможніш, величніш

    усі сполохані страхіття & чари
    всілякі розпачі, зневіри й мовчання
    що загубили ми в ній чи знайшли би
    яка різниця, нам нещасним, щасливим

    у цім чеканні, нещадних змін


    VI.

    хоча за відчуттями пусто
    попри обломи & лакуни
    археологія ілюзій

    ревакцинація натхнень
    у час холодний & сумбурний
    чи щось навідає мене

    & креатури інфернальні
    поглине тьмяна ртуть
    з-за стін вітальні ~ спальні


    (VІI.)

    чи видять мертві еротичні сни
    чи видять мертві сни гастрономічні
    неканонічно, неетично
    поети знають що, а може ніц

    зимовий день немовби літня ніч
    все сходиться & губиться & відчай
    чи видять мертві сни гастрономічні
    чи видять мертві еротичні сни



    p.s.

    збираючи рукописи
    на спал
    історії повернень

    & повторень
    & присмак згару
    монотонний

    провісник
    зла










     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Юрій Сидорів - [ 2019.01.30 22:54 ]
    Запрошення
    Погодитись мушу - і жодних відмов,
    Коли чаювати запрошує гейша.
    За чаєм завариться, може, й любов -
    Остання моя, а до гейші - і перша.

    До неї життя наближало весь час,
    Відколи на світ народила матуся.
    Та якось минула - і саме якраз,
    Ця дивна епоха. Прийдешній скорюся,
    В якій опинився, неначе мікроб,
    Що вліз відшукати безпечну шпарину -
    Ні горя не знати у ній, ні хвороб...
    І звідти збиратимусь. Гейшу не кину.

    Запрошення варте уваги - ще б пак,
    Хай Старістю гейша привітна ця зветься.
    Вподобала, бачу. Завидний хлопак.
    Багато кому припадав я до серця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  41. Павло ГайНижник - [ 2019.01.30 21:35 ]
    ДУХ СУЩОГО
    ДУХ СУЩОГО

    Злетів з небес він, струшуючи вись,
    Аж Небо спорожніло й завиття́
    Блукало схоластично як колись,
    Ще за часів світанків сповиття…
    У хаосі ж отім вже зародко́ва вісь
    Бездумно теліпа́ла майбуття
    Розпо́між зорь і пилу. Ухопивсь
    За краплю Всесвіту і долі маяття,
    Таємний дух Всевишнього і чийсь
    Безмежний подих з свого окуття
    Занурив Землю в шлюб. І зачались
    В лоні її пологи. Тремт серцебиття
    І велич Сущого пройня́ли все наскрізь.
    Безодні морок згинув. Паростки буття
    Розмаєм барв розси́пли й запліднивсь
    В ній гріх й любов, дар смерті і життя.

    Павло Гай-Нижник
    30 січня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Микола Дудар - [ 2019.01.30 20:05 ]
    У снах оповістять
    Непрошена сльоза… (татарин забарився…)
    і як було дізнатись, що вечору гаплик?…
    ти посилаєш весь модельний ряд до біса
    вчорашнє гнівне "sos" злягло під черевик

    Як добренько тобі, що поруч комірчина
    а в ній напоготові піврічний пошук-руд…
    в опочивальні - ніч, і зоренька-дівчина
    з очей біжить, біжать і котяться…
    на суд

    Аж раптом сум в душі запах переворотом…
    кордонам забажалось відкритися - проходь!
    і першим перетнув не хто-небудь… о то то
    у снах оповістять: всесяєвом Господь…
    30-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  43. Василь Кузан - [ 2019.01.30 19:13 ]
    Малює промінь на стіні
    ***
    Малює промінь на стіні
    Мурали, наскрізно холодні,
    Хоч пахне березнем сьогодні
    І десь ворушиться на дні
    Тепло, запріле, наче лист,
    Що літа не чекає. Млосно.
    Зима сповзає… Стоголосо
    Відлунює чекання. Свист
    Сліпого вітру у шпаринах
    На перехресті сподівань.
    Жебрак збирає жовту дань
    Із часу… Невідомість лине
    В невизначеність. Переддень
    Чогось незнаного й чужого.
    Самотність шкіриться убого
    І щастя, як маршрутки, жде.

    30.01.19 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Деркач - [ 2019.01.30 18:52 ]
    Кураторам роздраю
    ***
    А на сайті не чекай погоди.
    Миру і нема, і не було.
    Люті антиподи
    не вживуться поряд.
    Бій триває, поки діє зло.

    ***
    А лихе скаженими устами
    і святе умиє у багні,
    буцає рогами,
    шиє ярликами,
    всує помагає сатані.

    ***
    А от кумири не ледачі
    до «одобряму» читача.
    Одне одному
    шле оскому
    передового діяча.

    ***
    А ейфорії нині вистачає.
    Поету епітафії замало.
    Природу захищає,
    під колесо лягає
    і маємо, ума – як не бувало.


    ***
    А у глухого списує сліпе,
    яке і наяву не помічає,
    яке воно уперте і тупе.
    У словнику «нема» – є
    і – «немає» ,
    але нема – «бува’» , а є – «буває».

    ***
    А я і не колючий аж-аж-аж,
    нікого не беру на абордаж,
    ніде нікому яму не копаю...
    І поки епатаж
    ввійде у раж,
    лопат із їхніх рук не вириваю.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Ванда Савранська - [ 2019.01.30 18:01 ]
    Баба і лимони
    Йде старенька – високі калоші,
    Чорні валянки шиті, суконні,
    Гроші в хусточці – що то за гроші!
    Баба йде купувати лимони.

    Урожайним був рік – аби сила.
    Картоплі, огірки, патисони...
    І в льоху є, і в банки закрила.
    А тепер їй потрібні лимони.

    Однесла докторисі яєчок,
    Гарну курку прийшлось зарубати.
    Ну така вона, доля стареча,
    Діда треба ж свого рятувати.

    То городи, то кури, то дрова...
    А вмирати ніхто не боронить...
    А за ліки дала, все, що в сховах...
    Ось ще треба купити лимони…

    Кожну дідову пенсію вбогу
    Відкладали на чорну годину.
    Все пішло, ще й просила підмогу
    На таку дорогу медицину.

    Бо такі золоті наші ліки...
    Бо такі для народу закони...
    Бо такі кріпаки ми довіку!
    Ще й не родять в нас
    кляті лимони!

    11.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  46. Олександр Сушко - [ 2019.01.30 11:45 ]
    Ух!
    І тем нема, і настрою, і часу -
    Усе переточила суєта.
    Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
    Поезію тягніте за хвоста.

    Ридайте над віршатами у муках,
    Вимучуйте катрени і рядки.
    У мене ж на руках вмостилась любка,
    Розстібую на платтячку замки.

    На вічності стіні писати кинув,
    Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
    Пірнаю у неорану долину,
    Тону у хвилях ласки і жаги.

    У вихорі злітаємо до неба,
    Із голови тікає шмаття рим.
    Я у раю! Сонетів тут не треба,
    А доля стогне: - Я твоя! Бери!

    Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
    Ось істинна поезія душі!
    Цілую ніч грудей рожеві піки
    Під спазматичний рип старих пружин.

    30.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  47. Тетяна Левицька - [ 2019.01.30 11:28 ]
    Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.

    Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
    А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
    Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
    краще того не знати, для кого трояндовий щем.

    Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
    Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
    Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
    Облітає остання надія, мов листя руде.

    Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
    Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
    У обіймах тремких небесами закохані марять,
    Я ж додому несу незабудки і чортополох.

    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (10)


  48. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.30 10:40 ]
    Їм не бути разом
    А тополя струнка та висока,
    Що простягує віти до неба,
    Загубила і сон свій, і спокій,
    Закохатися ж було їй треба

    В явора сильного молодого,
    Що над ставом стоїть, похилившись,
    Хоча верб хоровод навкруг нього,
    Та йому щось не весело більше.

    До тополі він теж не байдужий,
    Так без неї самотньо і сумно,
    Та й тополя також за ним тужить,
    Та не бути ніколи разом їм.

    Лише здалеку будуть дивитись
    Він на Неї, Вона ж бо на Нього,
    Милуватися теж одне одним,
    Доля так уже розпорядилась.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Кучерук - [ 2019.01.30 05:15 ]
    * * *
    Десь там, за обрієм далеким,
    Зів’ялим листям пахне сад, –
    І ти ховаєшся від спеки
    В лагуни чисту й теплу гладь.
    І хвильок ніжних плюскотіння,
    І бірюзовий, ніжний бриз, –
    Ведуть із яви в сновидіння
    Твою важку, мов доля, мисль.
    І тануть відстані й години
    Від непоборної жаги
    Прийти у гості до хатини
    По стріху вгрузлої в сніги.
    Вернутись хочеться додому,
    В той край, що знаєш “назубок”, –
    Який зітре розлуки втому
    З твоїх устояних думок.
    Але, всміхаючись привітно,
    Гукає з берега: “Агей!..” –
    Той, що шанує беззавітно
    Тебе за вірність і дітей…
    29.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  50. Лідія Дружинович - [ 2019.01.29 21:19 ]
    ...нарешті
    Нарешті листопад - і раптом лист опав,
    І задощило враз… Дерева, як химери…
    З високого горба котилася журба,
    Скрутилася клубком, лягла посеред скверу…

    На осені рядно ще мостить дощ листки,
    картатий мовби плед витворює із бруку .
    Як Великодній дзвін, мов краща з намистин,
    останній впав горіх – і звук роздався лунко.

    Нарешті листопад… Тримай мене, тримай,
    Тумани розстели, туманам сивим сиво…
    Тумани, як воли… Ще трохи – і зима
    у ретязі скує природу неквапливо.

    Хай буде осінь ще! Лише не дорікай…
    Хай знає цілий світ, що я тебе кохаю!
    А поки листопад, тримай і обіймай,
    Мій світе, мій бузку, далекий тихий раю!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1459