ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами. Все вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ, із чорного хмарища.
Аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. України Сокор - [ 2019.06.07 00:44 ]
    На Івана Купала
    В день рівнодення — Івана Купала,
    Це молоді свято — молодь співала.
    Вели хороводи навколо вогнища,
    Це символ здоров'я, зло все очище.

    Квіти збирали, віночки сплетали
    І їх на води, дівчата пускали.
    І чарували, щоб бути вродлива,
    Милого обрати і бути щаслива.

    І серце моє, кохати вже хоче,
    Бо мила пісня, за душу лоскоче.
    Мені сподобалась, та дівчина,
    Що осторонь стояла, з сумними очима.

    Чому її серце вразила смута,
    Дівчина стояла — ніби прикута.
    Квітковий віночок в руках вже тримала,
    Можливо милого, ще не обрала.

    Та, моє кохання, солодше від перця,
    Що в душу запало - припало до серця.
    Вперше любити, вперше кохати,
    Щастя такого, я міг ще не знати.

    Тая дівчина, мене чи полюбить,
    Чи буде дружить, чи приголубить.
    Я підійшов до дівчини ближче,
    Вона усміхнулась, в очах іскри вогнища.

    За руки взялись, очі сміялись,
    Ми ніби одні, на святі зостались.
    І через вогнище з розгону стрибали,
    Пісні хороводів, серця в нас єднали.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Алла Устимчук - [ 2019.06.06 21:33 ]
    А ти думав?
    А ти думав про завтра?
    Чи можливо думав про нас?
    Чи хоч на секунду повірив?
    Чи бачив у снах?

    А може й забув,
    Чого хотів, не збагнув,
    Звідки мені знати
    Те, що ти не зміг сказати.
    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Алла Устимчук - [ 2019.06.06 18:54 ]
    Дощ
    Люблю слухати шум дощу за вікном,
    Каплі, які стікають по склу
    Так легко дихати стає,
    І думати не хочеться про щось,
    А лиш чути запах свіжості.
    Люблю слухати шум дощу
    Ця тиша так і манить
    До себе знов і знов.
    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.06 14:36 ]
    Бла бла
    І знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень",
    і знов країною гуля -
    "давай нового короля",
    "король помер - король воскрес",
    триває виборчий процес,
    і знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень".
    І знову на арені біс
    когось нового нам приніс,
    когось старого (звичай є),
    зозуля, знай собі, кує
    своє "бла-бла... бла-бла... ба...бла",
    казки нові нам принесла -
    до трону в черзі день-у-день
    співак, боксер, і бла-бла...зень,
    і ще там тисяча голів,
    і купа нецензурних слів,
    кипить робота в ЦВКа,
    тремтить у виборця рука,
    і знову в ЗМІ "бла-бла, бла-бла",
    та суть стара - давай бабла!
    Король помер - король воскрес!
    Триває виборчий процес!

    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Лариса Братко - [ 2019.06.06 11:42 ]
    ***

    Тише..тише..,
    Только тише..
    Спит уставшая душа.
    Тише..тише..,
    Только тише..
    В небе плавится луна.
    Тише..тише..,
    Только тише..
    Но взрывается рассвет!
    Тише..тише..,
    Только тише..
    Ты – есть.
    Я – есть.
    Нас лишь нет.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  6. Олександр Сушко - [ 2019.06.06 10:17 ]
    Мовчання - золото


    - Тут не так! Треба з права на ліво!
    І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
    Я обвик до порад непоштивих -
    Як писати і що говорить ,

    Як носити вареху до рота
    І хвалити дурного царя.
    Мо', прикинутися ідіотом
    Та казати "Дзенькую!", "Ура!"?

    Радь і ти, бо навряд чи зобидиш,
    Я ж мовчу - що завгодно роби.
    Хочеш - Тору визубрюй на ідиш
    Або прищик вичавлюй з губи.

    Хочеш - гримай зубиськами в космос
    Чи віршатко в інет настрочи...
    Прочитав, ледь не втратив свідомість,
    Розум шепче : "Не сіпайсь, мовчи!".

    У творців од сатириків сльози,
    Не підказую геніям, зась.
    Слово бовкнеш - одразу голосять,
    Ви ж суфлюйте колегам, я - пас.

    Ліг у ліжко, нагамавшись каші
    Та у тиші дзвінкій закуняв.
    Бо мовчанка - це золото справжнє,
    А розчахнута ґавра - дурня.

    06.05.2019 р.

    Біда-а-а-а!

    Сніг іде, поламалися лижі,
    А від старості здохло теля.
    Без любові не пишуться вірші
    І вимучує мряка в мислях.

    На сніданок - засмажена мойва,
    У кишені лишився п'ятак.
    Не кохає мене чорноброва,
    Не потрібен красі і за так.

    А Пегас аж на комина виліз,
    Зубоскалить, а я, мов му-му.
    Причавила плитою журливість,
    Заповічено взор у пітьму.

    Муза кличе щодня в буйнотрав'я,
    Безнастанно шепоче "I love...".
    От на жінку снаги і немає,
    Засльозавлена в сад утекла.

    Чуєш, братику? Ох і голосить!
    Це таке і удень, і вночі!
    Треба луснути музу по носі
    І прогнати від себе хутчій.

    05.06.019р.

    Розчарування

    Кажуть, два плюс два - чотири. Наче.
    Шість на шість - залізно - тридцять шість.
    А у нас навиворіт, чуваче,
    Хто не робить - у три горла їсть.

    Ич, очільник губцю закопилив!
    Свита з дурня робить короля.
    Ну, а ти як брав гнояк на вила -
    Так і далі обчищай теля.

    Хочуть миру люди після хунти,
    Тож паяц згодився на почин.
    Ех, якби ж проскрипцію утнути...
    Я б сокири день і ніч точив.

    Не служив на фронті ні хвилини,
    На Майдані також не лежав.
    Для такого трон - м'яка перина,
    Шлях до влади встелює олжа.

    Я добряк, хоч дехто каже - злюка,
    Бачу брЕхні чітко, наяву:
    Надимає цар рожеву бульку,
    Обіцяє мед і пахлаву.

    P.S:

    Вуха ріжуть вигуки оральні,
    Агітують діда дітлахи...
    Вичистити Авгієві стайні
    Тільки зарізяці до снаги.

    04.06.2019 р.

    Ріка

    Літо! Ще далеко осінь,
    Спить на носі дідів бриль.
    У туманні верболози
    Жирувать пливуть бобри.

    Соловій присів на гілку
    (ох і гарний цей ашуг!),
    Ловить зимородок рибку,
    Я із вудкою сиджу.

    Тьохи линуть по заплаві,
    Співаків уже тандем.
    А карасики лукаві -
    На гачка ніхто не йде.

    Я ж лина спіймати хочу,
    Жор, клювати вже пора.
    Жабка вирячила очі,
    Хоче з'їсти комара.

    Обманув лускатий жулік,
    Хвилька поплавка трясе.
    Хай тепер дрімає в мулі,
    Я ж послухаю пісень.

    06.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  7. Іван Потьомкін - [ 2019.06.06 09:29 ]
    ***

    Не каятись, не виправдовуватись перед Всевишнім,
    А наближатися до Нього усе вище й вище,
    Бо що з виправдання за гріх, який ти скоїв?
    Лишився гріх гріхом і когось непокоїть.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  8. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.05 19:06 ]
    * * *
    Півострів криє голубого дня сувій,
    спекотний небозвід осліплює промінням.
    Усе навкруг -- будівлі, вежі та склепіння,
    молекули вогню, що світять у траві,

    піски -- усе наповнене безладдям звуків.
    Німіє пам'ять. Мовою рослин і риб
    земля нуртує, прагне вирватись з-під брил
    і переважити слова людські і руки.

    Колодку з'їла сіль. Природа наступає.
    Маяк трубить у млі, як ангел в судний ріг.
    І ось пісок гуде і лізе на поріг,
    важка завіса хмар на суходіл лягає.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.05 16:47 ]
    Відповідь
    Чому мовчу? А я неговірка.
    Є речі - їм пояснення не треба.
    Вони існують, як Земля і Небо,
    Вогонь і Вітер, Берег і Ріка.

    Моя любов - як Небо і Земля,
    як плин Ріки у сонячному сяйві,
    як Вітер і Вогонь - не промовля
    красивих слів: вони для неї зайві.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  10. Олександр Сушко - [ 2019.06.05 13:55 ]
    Прозорінь
    На плечах святкова і біла як світ вишиванка,
    Розплющую очі та чую грайливе "Привіт!".
    Ерато вагітна,- не жінка, але й не коханка.
    Вона мене любить, а плата - опуклий живіт.

    Торкається муза обличчя вуалькою з гази,
    Кладу їй на перса рум'яні долоню тремку.
    Мій вік золотий - у душі, не згубився у часі,
    Виспівує Ведель, дарує квітки Білокур.

    Від яви сумної не звикнув шукати кутка я,
    Ховатися зась, як у серці немає ладу.
    Прекрасне зі мною завжди і усюди блукає,
    Сплітаючи руни словами у нить золоту.

    І хай стрімчаки на Парнасі штурмують поети,
    Штовхають колег, повсякчас переходять на крик -
    З розгону впаду у солодку мелодію флейти,
    Вмиваючи сонячним щастям усміхнений лик.

    05.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.05 12:04 ]
    Мармелад


    1

    Ольга Петрівна із серіалу
    ходить у блузці аля Кармен.
    Маю халатів, тунік чимало,
    сію пахкий словесний ромен.

    Хай майталають метелики, бджоли,
    сушать байдужжя столичні діди.
    Радикулітні декати-кодоли...
    Ось і корона... вдягати куди?

    Планів пакунок, міксуються мрії,
    бантики всюди, гармонія-лад.
    Людство мігрує, танцює, дуріє.
    Час розливати ідей мармелад.

    Купи общипаних бройлерів, пави
    прагнуть злетіти. Тримайте - свої ж!
    Мляве "не треба", ряднини на лави,
    вицвіт - під коси... чергикає ніж...

    Рейвах змальовано. Сонно в музеях.
    Хлопчика встрелили п'яні лоби...
    .....................................................
    Йде Аріадна - шукає Тезея.
    Ці лабіринти клени і люби.

    2

    Між пертурбацій гортаєш минуле.
    Крик кажанячий відлякує сов.
    Феї, бабусі турботні поснули.
    Хлюпає щемно-лунасте "аго-о-в..."...

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Ігор Деркач - [ 2019.06.05 10:18 ]
    Зиґзаґи творчості
    Пишеться як чується. Гадаю,
    є удача – Богові хвала.
    То орел решітку затуляє,
    то решітка ляже на орла.

    Як немає щастя і кебети,
    то й життя солоне як ропа.
    А фортуна випаде поету,
    то й монета стане «на попа».

    Генії ще водяться. Буває,
    і не помічає какаду,
    як своє ніяке захищає,
    а чуже хапає на ходу.

    І не буде творчої удачі,
    поки у солоному поту
    не піймаєш думку на льоту
    і її у пам’яті остачі.
    А тоді й дійде, – шукай, козаче,
    іншу середину золоту.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Лариса Братко - [ 2019.06.05 09:16 ]
    ***
    Я вижу капельки тумана,
    Они роятся словно снег.
    Но не хотят они ложиться,
    На землю грешную,
    О нет!

    Они повисли над землею,
    Молочным, призрачным шатром,
    И заслонивши нас от Бога,
    Поют нам песни о другом.

    О том, что скоро будет стужа,
    Придут метели, холода,
    А осень уж раздета ветром,
    Сконфуженно уходит,
    А зима?

    Она уже готовится к вступленью,
    На трон из льда и серебра.
    Ну а пока гляжу на капельки тумана,
    Как невесома может быть вода.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2019.06.05 09:39 ]
    ***

    Од вітру хиляться дерева,
    А наче хиляться до мене,
    Хочуть зо мною погомоніти,
    Як кожне зветься на івриті.
    І я б хотів їм щось сказати,
    Та де належних слів набрати.
    У кого тільки не спитаю,
    Одне у відповідь: «Не знаю».
    «Нічого, знайдуться знавці»,-
    Кажу галузці, що в руці,
    Зумію в деревляний гомін
    Не тільки простягать долоні.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2019.06.04 21:28 ]
    Геній
    А віршик гарний, наче,
    Пригледівсь - у димах.
    Розумування бачу,
    А розуму нема.

    Солодке - на солодке,
    Духмяне - на пахке.
    Сонет - пуста обгортка,
    А зміст - сяке-таке.

    Парнас. Довкола скирти,
    Папір ля натюрель.
    Пора махнути віхтем,
    Вмочить перо в пастель.

    До справи! Музи в курсі,
    Пегас від рим опух.
    Пишу про мусі-пусі,
    Я - геній! Не лопух.

    04.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  16. Ніна Виноградська - [ 2019.06.04 20:28 ]
    Рідновірам


    Молилися ми не чужим богам,
    А Небу, Сонцю, Дощику і Морю.
    І виростав у душах Віри Храм,
    І падали вночі в долоні зорі.

    Нас нищили, топили у Дніпрі,
    Привчали до чужої зовсім віри.
    Ми вижили і на однім крилі,
    Хоча живцем здирали нашу шкіру.

    Вбивали мову, звичаї, пісні,
    Чужих богів нам запихали в душу.
    Пройшли віки, тисячоліття, дні...
    Ми знайдемо ув океані сушу.

    04.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2019.06.04 19:51 ]
    Зоонебилиці
    Їхали собі ведмеді
    П'яні на велосипеді.

    А назустріч їм зайці
    З вітерцем на тракторці.

    А за ними два койоти
    Мчали верхи на «Тойоті».

    А за ними ягуари
    На крутому «Ягуарі».

    А над ними бегемоти
    На старому вертольоті.

    А по річці крокодили
    Плили брасом що є сили.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Деркач - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.04 17:58 ]
    Котяча пригода
    Сьогодні сталася пригода:
    Сумна, бо зникло кошеня.
    Мабуть, пішло собі у броди:
    Про це дізналась вся рідня.
    Всі журяться, а плаче Настя.
    У пошуках вже збилась з ніг.
    Звалилося таке нещастя:
    Де ж Марек? Та невже він втік?
    Надвечір надійшла підмога:
    Сергійка й Неллі тут як тут.
    Уважність треба якомога
    Включити, та й шукати йдуть.
    Нарешті, справдились надії:
    І Марек подає сигнал:
    З підвальної кричить щілини,
    А в шукачів емоцій шквал!
    Та тільки вибратись не може,
    Як прикро, що замок висить.
    Відірвані шляхи, небоже!
    Тривожна наступила мить.
    Підвал відкрити неможливо:
    Нема злощасного ключа.
    Сприймаються дзвінки глумливо.
    Не визволяють втікача.
    …Чекати пропонують ранку:
    Такі ось справи наостанку.
    Погодували кошеня:
    В щілинку їжу навмання
    Просунули й чекати знову:
    Та й будьмо всі напоготові!
    Така собі чудна пригода:
    Кота наляканого шкода.
    Нарешті відчинили двері,
    Втікач уже в своїй оселі.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060406266


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  20. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.04 14:22 ]
    Ранок
    Червень сяє у росинах срібла,
    Усміхається багрянцем ранок,
    За вікном півонія розквітла
    Квіткою рожевих забаганок.

    Наливаю літо у горнятко,
    Мед травневий, і з кульбаб варення,
    В серці закарбовую нотатки
    Слів твоїх - солодке одкровення.

    У напій додам золотомрії,
    Трохи синьобарви з чистонеба,
    Подумки цілую твої вії
    І горнуся сяєвом до тебе.

    Не дивуй, що засміявся ранок,
    І що все довкола зеленіє:
    Я готую сонцевий сніданок
    І моє серденько ніжно мліє...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Білінська - [ 2019.06.04 13:57 ]
    Про людей…
    Є люди,
    які ніколи не будуть зайвими.
    І навіть в негоду -
    сяють для тебе знаково.
    Вони ніколи
    не стануть твоїми ранами
    і заповнять собою,
    коли необхідно, вакуум.

    Ці люди - безцінні скарби
    у твоєму сховищі.
    Вони - твоя пісня,
    предивна,
    багатовимірна.
    Вони - твоє небо,
    сприятливе середовище,
    тому, ти готова
    довіку їм бути вірною.

    Вони не чужі,
    не приходять в твій день
    туманами.
    Вони гріють на відстані.
    Пускають у серці корені.
    Виростають в тобі
    надглибокими океанами
    світла,
    якому ти
    з першого дня підкорена.

    Видихають любов
    і вдихають усі твоі дивні вибрики.
    Конвертують усе це
    у серці своєму в музику,
    щоб вберегти тебе
    від всесторонніх вивихів.
    Ти можеш за них триматись,
    не будучи, навіть, друзями.

    Ці люди, як треба,
    навчать тебе знову дихати.
    Вони - твої ангели,
    сяють для тебе знаками.
    Вони вірять у тебе
    і вкажуть можливі виходи,
    без осуджень,
    без докорів...
    просто вірять у тебе
    ...ДЯКУЮ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (2)


  22. Віктор Кучерук - [ 2019.06.04 08:12 ]
    * * *
    Новонароджені слова
    в ряди шикуються і пари,
    щоби на аркуші дива
    поезій звідав незабаром
    отой дивак із олівцем,
    що, поміж протягів і тіней, –
    смакує жадібно винце
    та палить “Приму” незамінну...
    02.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  23. Іван Потьомкін - [ 2019.06.04 08:31 ]
    ***

    Немов потомлені життям старезні скіфські баби,
    Сидять у білосніжному вбранні чорняві ефіопки,
    Побіля них гуляють у «квача» пострибуни-онуки...
    Була б здивована цариця Савська суміші амгаріту й івриту
    На землі, куди прибула для зустрічі із Соломоном.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  24. Тамара Швець - [ 2019.06.04 07:36 ]
    Життя...
    Життя – це школа,
    Наука, досвід, помилки-
    Берегти серця!!!
    4.06.19 6.50


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.04 02:35 ]
    Золотій ностальгії
    Я все слухаю тихо і млію –
    Під чарівної палички змах:
    Ти – моя, Золота Ностальгіє,
    По прекрасних у людства часах.

    Ти – мов голос умерлого царства,
    І відгомін священних ідей,
    Де закони шляхетні лицарства
    Домінують в суспільстві людей.

    Де сидять злодіяки по тюрмах,
    І ховають у таврах лоби.
    Де волхви – доброти деміурги –
    Жити вчать без пихи і злоби.

    Де ворони не каркають люто,
    Й не плазують, як змії, людці.
    Де краса – ідеал абсолюту
    У стосунках незаздрих митців.

    Де не швондери правлять – таланти,
    Прометея вогонь не згаса.
    Й трударі, як високі атланти,
    Підпирають святі небеса.

    І по хмарах – дорога до раю –
    Там де мир, там де мир – без війни.
    І від пострілів не умирають
    Найпрекрасніші доньки й сини.

    У містах – як Венеції ера,
    Золотої то відсвіт доби.
    Чарівні, лебедині озера
    І воркують вгорі голуби.

    Тонкий слух, як мембрана, антена,
    Ловить все наяву, не вві сні –
    Вальси Штрауса, вальси Шопена,
    Під бандуру – народні пісні -

    Ті, що славлять козацьку свободу,
    І ридають в гаях солов`ї.
    І буяє навколо Природа,
    І побожно шанують її.

    Де трояндове благоухання*,
    Канделябри свічок золоті…
    І співає поет про кохання
    Так, неначе востаннє в житті.

    Так уяву збудив таємниче,
    Розтягнув її всю – до межі –
    Це піснями Іглесіас кличе –
    Ностальджі, ностальджі, ностальджі!

    *Благоухання – від рос. Благоухание – даруйте за вжитий русизм.
    Здається він непогано вписався в українську мову.

    3-4 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2019.06.04 00:38 ]
    Сліпці. Сюр
    Кінець весни. Кінець весні.
    ............................................
    О, смак полинний- диво дивне!..
    Оце наснилось... Креативне.
    Біблейська притча. Уві сні...
    ..............................................
    Веде сліпець свого сліпця...
    Обоє в ямі? Не обоє.
    -поводирю, що ти накоїв?
    Не зрозуміла притча ця?
    Бо поводир І НЕ ХОДИВ.
    Він- тільки шляховказ для інших.
    Прилаштувався не найгірше,
    Ще й окуляри темні вдів...
    ...за фактом він же має вдів
    Отих сліпців задовольняти,
    Яких загинуло багато
    Під проводом "поводирів"...
    ...а ви, сліпці, за ким ішли?
    За ким ітимете надалі?
    Відколи ви сліпцями стали?
    Раніше зрячими були...
    Та на ковбаси провесні
    Ви проміняли зір орлиний.
    Шкода...
    ............................................
    -о, цей настій полинний!..
    Абсенту сюр!..
    ..............................................
    Кінець весні.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.03 21:47 ]
    ехо
    Так боляче злунало літнє ехо
    На стиглих сонячних лугах.
    По них лечу я у задумі ніжно
    І марю ними у ранкових снах.

    А спілий верес млосно яскравить.
    Говорять: ну і що там літом?
    А теплий дощ уже не відшумить
    і не запахне в полі стиглим житом.

    Теплом із рук повзе вужем
    Походжає осінь золотом укрита…
    Падав лист під ноги ложем срібним
    у лугах згасає відлуння літа…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Тамара Швець - [ 2019.06.03 17:14 ]
    Посмішка - диво
    Посмішка - диво,
    Чарує, лікує, джерело
    Насолоди,щастя!!!
    3.06.19 10.22


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.03 17:13 ]
    Літечко
    Крила у метеликів з чистого кришталю,
    Довго милувалася - крапелини раю.
    Павутиння в золоті - сонцева хустина:
    Чепуриться сонечко , сяє ластовинно.
    Ясноранок літечка трави прикрашає -
    В намистини сріблечка старанно вбирає.
    І метелик радісно дбає про кульбабку -
    Робить їй під зачіску найгарнішу шляпку.
    Вийду я на ганочок, пригорнусь до літа,
    Засміявся раночок різноцвіттям квіту.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  30. Ірина Ільчук - [ 2019.06.03 16:06 ]
    ***
    Город смотрит на нас проводами
    допотопной замызганной улицы;
    дни здесь тянутся, словно года
    дорогая, мы - просто вода,
    дорогая, мы просто обкуримся.

    Я рисую асфальт и машину,
    как старая песня, заезженную,
    мы тонем в прозрачном дыму,
    мы когда-то станем известными.

    Тебе мало одной сигареты?
    Так возьми же, возьми ещё одну,
    чтобы легче вскрывать секреты,
    чтобы легче простить вину.

    Извинить мои взгляды и вздохи,
    и предать наши дни огню;
    я останусь навек одинокой,
    я сюда никогда не вернусь.

    Ты уйдешь, не стесняясь, не глядя,
    тебе нечего будет вспомнить,
    не позволив себя любить,
    не позволив себя обнять,
    так позволь же хотя бы запомнить.

    30/05/2019


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.03 16:23 ]
    Короткий тандем
    Кажуть, що творчий створився тандем.
    Дружба міцніла впродовж день за днем.
    Дуже цікаво: була там спокуса?
    Так! Дуже гарні, привабливі вуса:
    Саме вони так зворушили жінку,
    З розуму, наче зійшла, на хвилинку.

    Тільки недовго тривав цей тандем.
    Зрублене древо – залишився пень.
    Пожалкувала наразі красуня:
    Стала порожньою спільна їх клуня.
    Знову вона випробовує долю:
    І почуває себе молодою.

    Пень неспроможний, старіє щодня,
    Тільки борги та набігла пеня.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060305428


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  32. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.03 14:26 ]
    Сумне весняне
    Ніколи не писала про весну.
    А ця прийшла, отруєна і хвора:
    чуже гірке невиліковне горе
    здолало нашу казку осяйну.
    Розквітло серце деревом бажань,
    але, на жаль, в гілля його влетіла
    не горличка кохання сизокрила,
    а - сивою зозулею - печаль,
    зозулею, яка гнізда не в`є
    ні в цьому світі, ні на світі тому...
    А ця звила, і знай собі кує;
    наснагу перековує на втому,
    співочу радість - на свинцевий сум,
    весільні шати - на буденне шмаття...
    Така любов - дарунок чи прокляття?
    ... Ніколи не писала про весну...

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Лариса Братко - [ 2019.06.03 09:12 ]
    Я помню.(Погибшему другу)
    Ты идешь весь окутанный осенью,
    Заслонившись от мира дождем,
    И листвой опоясанный желтою,
    А туман тебе служит плащом.

    Ты идёшь не взирая на прошлое,
    И улыбка дрожит на губах:
    Ты пришёл на свидание с осенью,
    А ко мне ты приходишь лишь в снах.

    А я выйду на улицу босая,
    И вдохнув моросящий туман,
    Превращусь в сизо-белое облако
    И отдамся на волю ветрам.

    Ты идешь весь окутанный осенью,
    Не касаясь ногами земли.
    Над тобой сизо-белое облако,
    Над тобой мир забытой любви.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Деркач - [ 2019.06.03 07:05 ]
    Синдром Олімпу
    І
    Майже тиша у музи еліти –
    ні Езопа, ні міні-поем...
    Не чіпають зоїли-піїти
    заяложених іншими тем.

    Неповторного не повторяю –
    не почують аматора дня.
    І галоп на алюр не міняю –
    є Пегас, та немає коня.

    Так би й жити у тихій оазі
    і не чути ні, – браво! ні, – фас!
    Та у сфері реалій наразі
    віртуальне чіпляє не раз.

    Як, буває, не заримувати
    холостий поетичний рядок?
    «Десь у Африці є Емірати...»
    Ну, а далі – напам’ять урок:

    «У Елладі немає героїв,
    до Ітаки подався Еней,
    одіссеї ограбили Трою,
    а Росію... нехай – Соловей...»

    Уявили метафори преси –
    сь і є елегійна строфа...
    І об’єднують нас інтереси,
    за які воювати – лафа.

    ІІ
    Майже тиша на вежі Олімпу –
    ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
    заримую до музики німфу,
    а до неї зійде й Посейдон.

    Не повторюю неповториме.
    Не притягую ритми і рими
    ні за вуха, ані за узду...

    Ось такі заяложені думи.
    Критикуйте, бо я не розумний.
    Обганяйте! А я ще іду.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  35. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.03 06:03 ]
    * * *
    У Європи -- зима. У неволі асфальту поля
    порозтріскувались, як каштану засохлого шкурка.
    Марнославством ніколи тут не похвалялась земля,
    це -- півострів Берлін. Арматура, картон, штукатурка.

    Бачим небо навиворіт. Попід стіною -- мотор.
    патруля пильне око асфальт відбиває блаватно.
    Вся стіна у латках. Міцно змотана нитка в моток --
    перепона в світи. Над Європою -- сніг синюватий.

    Стільки літ у дорозі, що часом уже не з руки
    здогадатися де ти тепер -- в Єрихоні, чи в Мітте.
    Та біблейську трубу не заміниш на шепіт глухий...
    Карту міста шматує із хрускотом натовп термітів.

    Оглянись, загляни з учорашнього в завтрашній сон --
    там побачиш -- людина на кризі брудній замерзає.
    І не знає -- нізвідки іде паперовий вагон,
    з підземелля на станцію "Халленес Тор" виповзає.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.03 01:37 ]
    Перетікає вже весна у літо
    Перетікає вже весна у літо,
    Кульбаби сиві – в тополиний пух.
    І смутком чарівливим оповито
    І ліс, і гай, і поле – все навкруг.

    Стоїть дозріла зелень ув обнові,
    І марево пресвітле у очах.
    Немовби жінка в сукні смарагдовій –
    З туманом білосніжним – на плечах!

    Немов би розквіт і немовби старість
    Змішалися, з`єдналися в одне.
    І по життю ідуть собі у парі,
    Як ніч і день, веселе і сумне!

    2 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  37. Віктор Кучерук - [ 2019.06.03 00:47 ]
    * * *
    Затихнуть колись пересуди,
    Неначе далека гроза, –
    І стануть божитися люди,
    Що й слова ніхто не казав
    Про радість і сльози полинні,
    Про смуток і щастя в очах, –
    Про те, що торкатись повинно
    Плече повсякденно плеча...
    Щоб щастям наповнились груди,
    Щоб зникла з обличчя сльоза, –
    Затихнуть колись пересуди,
    Неначе ляклива гроза.
    02.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  38. Володимир Бойко - [ 2019.06.02 17:37 ]
    Травневе
    У вікна ломляться хрущі, -
    Чого їм треба?
    Кого оплакують дощі
    Сльозами неба?
    Тернові застують кущі
    Стежки до тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Сушко - [ 2019.06.02 17:14 ]
    Сни
    Сон - це подих вічної розлуки,
    Смерть вночі примірює шлею...
    Батьку! Не тягніть до мене руки,
    Я потрібен людям, не в раю.

    Бог мені віддав за жінку музу,
    А рідню утиснув у гроби...
    Не тривожте снів моїх, матусю!
    Я не все на світі ще зробив.

    В небі пролетів без пари лебідь,
    Сенс життя шукає в бірюзі...
    Доне! Годі кликати до себе!
    Тут - війна! Й німі кричать "Спаси!".

    Бачити нещасних - суща мука,
    Хочеться чкурнути у корчму...
    О, дідуню! Не цілуй онука!
    Прийде час - тебе я обніму.

    Друг помер у полі безіменним,
    Братові в полон ведуть сліди...
    Шепче бабця: "Сядь побіля мене,
    Доста очі бачили біди."

    Одинокість серце розірвала,
    Руки би наклав, та скажуть "Гріх!"...
    У саду пташки здійняли галас,-
    Мертвий я. Живу серед живих.

    02.06.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  40. Алла Устимчук - [ 2019.06.02 16:59 ]
    Я би...
    Стати птахом
    І полетіти у вись
    Бути поруч,
    Як давно колись.

    Стати сонцем
    І засяяти на мить
    Бути щастям,
    Яке не спинить.

    Стати вітром
    І поринути у світ
    Бути вільним,
    Як первоцвіт.
    02.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Анастасія Поліщук - [ 2019.06.02 15:56 ]
    Звуки залізниць

    Чую: потяг іде. Звуки станції,
    Гомін, музика, шум навздогін,
    Може, мчаться за он тими пальцями,
    Що маячать у тьмяному склі.

    А, можливо, і ні. Може, рельсами
    По залізних дорогах прощань
    Вони мчаться за тихим переспівом
    На вустах у когось із міщан.

    А, можливо, вони за свободою,
    Що сховалась у складках спідниць,
    Так біжать. Зголоднілі та стомлені,
    Звичні звуки дзвінких залізниць.

    І спіймати ви їх не спіймаєте,
    Бо вони все летять вдалечінь,
    На перонах незримими зграями
    Грати свій рельсо-шпалевий гімн.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Алла Устимчук - [ 2019.06.02 15:22 ]
    Нездійсненне
    Так хочу багато
    Тобі я сказати,
    Але не можу
    Слова підібрати.

    П'янкими устами
    Торкнутись твоїх,
    І дотиком ніжним
    Обіймів твоїх.

    Побачити посмішку
    І мужню ходу,
    Мрію про тебе
    У сні й наяву.

    Поринути в обійми
    Й забути про все,
    Побути поруч
    І біль відійде.
    02.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Наталія Дяк - [ 2019.06.02 14:41 ]
    До Еврідіки
    Дивлюсь на тебе... Чую рух Землі.
    Підморгують грайливі зорепади.
    Мастак Атлант уперше аж зімлів.
    Кремовані, лоскочуть п'яти вади.

    Штовхають плити тектонічні
    До необдуманих, комічних спроб.
    Поправиш локон лаконічно,
    Виписуєш рецепти від хвороб.

    На карантині кварту віку
    Розтерзаний невдаха-лірик.
    Як мить глядиш на Еврідіку,
    То решту - каєшся і віриш.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Наталія Дяк - [ 2019.06.02 14:57 ]
    У добрі руки
    Дописуємо ближнім якості,
    Непритаманні навіть нам.
    Це ті-хто-скраю чинять пакості.
    У добрі руки глузд віддам.

    Втомля, однак, буть завжди згодною
    Розсіювати тінь плачу;
    Тримати міцно над безоднею,
    Хоч відірватися плечу.

    Додолу втупилась від сорому,
    А мрійник борознить блакить.
    Тож королю спокійно голому.
    Запізно з мікросну будить.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2019.06.02 12:53 ]
    Припис
    Кволим розтином дряпає ніж
    Папірчину написаних стансів...
    Припис долі тобі, та й мені ж
    З тої днини нагально розстатись.
    Біль у серці довчасно затих,
    Ми його, ніби небо, розділимо.
    У польоті два птаха сумних
    Ріжуть морок вогненними крилами,
    Визиваючи заздрощі тих,
    Хто кохання не відав. Відчула, чий
    Проникав у пізнання світи
    Твердо-"Єр" із кирилиці?.. Чуючи
    Сум останніх розлуковіршів,
    Що спливає додолу самотньо,
    Доторкнися моєї душі.
    Одинокість- локація модна.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119052900685


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  46. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 12:33 ]
    ПОЗИТИВ
    Іноді наздоганяють -
    чуток про себе міражі
    Сміюсь до сліз , не припиняють -
    плітки крутити віражі

    Такий збирається транс - збірник ,
    що навіть гордість на коні
    Потрібно видати посібник -
    як дурнів злити в метушні

    Комусь все заважає жити -
    позиція уподобань
    Друзям в лапках не догодити -
    до всього прейскурант питань

    Життя цікаве аж занадто -
    та більшість знає - хто є хто
    Тому пліткуйте регулярно -
    старайтесь , щоб мені везло.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 12:07 ]
    ДОМІНО
    Брешуть , лають мов собаки
    Наші чинні депутати
    Хитрі , злісні інтригани
    Щедрі змістом обіцянки

    І худющі , і мордаті
    Інваліди , дурнуваті
    Всі завзяті молодці
    Плагіати - мудреці

    Як послухаєш - аж дивно
    Як усе у них гостинно
    Як боронять те болото
    Де все вариться те кодло

    Що для нас вони гаранти
    Професійні спекулянти
    Найщиріші патріоти
    Премії їх від клопоти

    Знову й знову обіцяють
    Стан нервовий нагнітають
    Як за нас уболівають
    По офшорах все ховають

    Все гадають , мотивують
    Здобич у кориті чують
    Від казок своїх блефують
    Власний лепет вже не чують

    Ось таке у нас кіно
    Злидні грають в доміно
    Популістів ремесло
    Народ в багно , собі майно.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 12:15 ]
    ТУРБОТА
    Навколо безліч є очей
    Яким важливо посміхнутись
    Навколо стільки є людей
    Яким потрібно зупинитись

    Такий навколо співу дзвін
    Природа з нами розмовляє
    Пасує цей натхнення світ
    Де нас знання його вивчає

    Все дозволяє полонить
    Знаходить відчаю дарунки
    Навчає віддано цінить
    Знайомство радить у стосунки

    Любов її і є життя
    Гармонія душі - взаємин
    Так швидко п*ється ця краса
    Єднаючи у світла повінь.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 11:54 ]
    ВІЙНА
    Емоції навколишнього світу
    Клич журавлиний , розпачу сльоза
    Емоції розчуленого неба
    Єднають вбиті війнами серця

    Усіяна земля червоним маком
    Убита горем матері душа
    Кружляє ворон хижий над курганом
    Ядким багаттям жевріють поля

    З усіх сторін , над власним , над народом
    Іде жертовна , і підступна гра
    Несеться брудом , підлості потоком
    Вся стогне мором зранена земля

    Емоції навколишнього світу
    Клич журавлиний , відчаю сльоза
    Емоції розчуленого неба
    Несе герой хреста - його війна.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 11:17 ]
    ШЛЯХ
    Стираючи пил минулих світлин
    Ти не зупиняєш хід довгих годин
    Вивчаючи світу характер причин
    Ти сам розумієш цінність вітрин

    Навколо оазиси , фарби картин
    І так все цікаво , і ти не один
    Ребус складаєш до двох половин
    Вже сам мотивуєшся в тексті новин

    Світогляду обрій , небес чистота
    Негода приходить в твої відчуття
    Реальність вражає , а правда одна
    Ні ти , ні тобі , всіх бентежить війна

    Хиткі лабіринти , чуток балаган
    Все стелять красиво , наркотик таран
    Ти рвешся до звершень , розквітлий бутон
    Сумління кальян , закарбований клан

    І так ти живеш , що посіяв те жнеш
    Напій до вподоби , талан продаєш
    Та все ж головне - те від кого береш
    Яким розумінням до цілей ідеш.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   1483