ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути.
Поряд.
Високо і вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ. Іде, періщить, хлище,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі

Серго Сокольник
2019.06.14 23:51
Похилились горіха гілки
Під вагою врожаю... І сонце,
Мов сусідка стара, залюбки
Загляда у домашнє віконце...
Та сусіди, що в хаті жили,
Мов горіхи осипані, впали
Згідно Притчі... Часи надійшли-
РозкидАли каміння... Збирали...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2019.05.28 08:17 ]
    Щаслива
    Та жінка йшла вузенькою доріжкою,
    вкривала радість осяйне лице.
    Що коїться,  скажіть, з цією жінкою?
    На капищі страждань згоріло все!

    Не загасити полум'я душі,
    не випрати вишиванку в багнюці,
    її нестримні весни, спориші -
    в долонях помістилися по суті.

    В маленькому блокноті занотовані
    фрагменти  безталанного життя -
    колючі стерні, втрати, біль у повені,
    кривої блискавки серцебиття.

    Та очі випромінювали зміст
    сюжетів ненаписаних романів,
    у небі розливався благовіст,
    зникали сиві сутінки  туманні. 

    Всміхалася, а сині очі плакали -
    щаслива панночка - услід усі.
    Жита схилялися до неї маками,
    красива йшла по вранішній росі.

    Купальська ніч давалася  взнаки -
    зірвала у ліщині квітку рути.
    Горить любов на відстані руки,
    та, як до неї серцем доторкнутись.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  2. Віктор Кучерук - [ 2019.05.28 07:23 ]
    * * *
    Мовчазливо радію
    Я тому кожну мить,
    Що погаслі надії
    Ти змогла запалить.
    І вогнем тим зігріла
    Так уміло мене,
    Що відтануло тіло
    В мить одну крижане.
    Та, засліплений зблиском
    Ілюзорним кругом, –
    Ставлю поки що риску
    Під сердечним письмом…
    26.05.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  3. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.28 07:06 ]
    я ранок люблю
    я ранок люблю
    коли тільки-но тільки
    десь тенькне відро
    доторкнувшись до зірки

    коли крізь фіранку блаженна ріка
    блаженного світла на стіл розіллється
    і світ подобріє і світла нап'ється
    мов котик налитого кимсь молока

    я ранок люблю коли тільки-но тільки
    малого пташати тоненька сопілка
    насипле октави на листя габу
    малого пташати моління люблю

    коли під вікном горошини конвалій
    розгорнуть смарагдовий свій планетарій
    і я помолюся в ранковім причасті
    краплиною слова планетою щастя


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  4. Ігор Деркач - [ 2019.05.27 20:05 ]
    Обоюдолюбіє
    ***
    А на Чуді нація – месія,
    місії високій завдяки.
    Це така нечувана подія!
    У безсмертя
    нацики і черті
    повели усі свої полки.

    ***
    А реноме кацапії – злодії.
    Кощій усе ламає до основ.
    Ачей очима змія
    тиранія –
    це у народу віра і любов.

    ***
    А у кіно перемагає Раша,
    тому що це одні більшовики
    і по усій землі бойовики.
    Тому і наші -
    в епатажі.
    Перемагають бабу мужики.

    ***
    А у нашій крайній хаті
    не далеко до біди,
    поки таті
    волохаті
    мають візії сюди.

    ***
    А в Україні все - з роси й води.
    І це хвилює найманця орди.
    Все, що у жмені
    і в кишені,
    освоюють нувориші-жиди.

    ***
    А в ролі хунти
    ті самі брути
    осоловіли
    і п’ють меди.
    Бажають жити
    біля корита,
    а інші – бути,
    але завжди.

    ***
    А у нашій Раді
    знову раді Наді...
    І ніхто про те не розповість,
    на якій палаті
    психіатри раді
    знову написати номер шість.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  5. Владислав Лоза - [ 2019.05.27 18:27 ]
    Запитання
    Чи є присутнім світ, який тебе не містить
    і вітер не запікся на щоці
    останнього метро, і небо прямовисне
    несе провину хмар, немов синці
    від пустощів непосидючої дитини;

    чи переслідувати варто у блідій
    царині пам'яті стривоженість первинну,
    якщо сліди заплутає Крадій

    там, де з вагону вийду, морозець по карку,
    ліхтар-п’яниця підставля плече
    і січовий стрілець стрілятиме цигарку
    і димом станцію від неба відсіче.

    23.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  6. Алла Устимчук - [ 2019.05.27 14:42 ]
    Світ свободи
    Так хочеться поринути у світ незнаний,
    Незламний, дивний і смішний
    Забрати посмішку і погляд
    Очей небесної краси.

    Забути про минуле і йти далі
    Під звук природи й самоти,
    Коли спитає хтось: "Що ж далі?"
    Не зупинятись, а просто йти.

    У пошуках незвичної свободи,
    Ідеї, вірності, краси
    Думками з вільним небокраєм
    Залишатися людьми!
    27.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2019.05.27 12:33 ]
    Не тут
    Ліриці пасує з медом ванна,
    Істині сумній - сусальний лак.
    Писане слівце - суціль омана,
    У житті, насправді, все не так.

    Про любов осонцену - рулади,
    А про щастя оди,- полюбуйсь...
    Пишні шати щирої неправди -
    Звичний одіж поетичих муз.

    А в руці лежить чека гранати,
    Під ногами зламані мечі.
    Варто хоч би дрібку набрехати -
    Не люблю лякати читачів.

    З ями видно лиш небес окрайчик,
    У окопі інший хтось, не я.
    А у мріях - соняхи гарячі,
    Сад вишневий, тьохи солов'я...

    27.05.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (9)


  8. Лариса Братко - [ 2019.05.27 11:54 ]
    ***
    Тупик,
    И выхода не видно.
    Тупик,
    Лишь белая стена.
    Я поднимаю голову,
    Не видно,
    Мне даже неба,
    Серость потолка.
    Смотрю под ноги,
    Космос не зияет,
    Пространством Млечного пути.
    Лишь мокрый пол,
    И я в нем отражаюсь,
    Гримасой изувеченных Богов.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.27 10:40 ]
    Крізь жалюзі


    1

    А щоб пірнути в пінне море -
    помацай, кажуть мудрі, дно.
    Шезлонги, парасолі, зорі...
    Яка ж ти влеслива, мано!

    І жовтий човен конопатиш,
    і тчеш парео серед лун...
    Лікуй печаль, гомеопате.
    Здійняв штормисько дід-Нептун.

    Пливли до берега чужого,
    баласт летів крізь жалюзі...
    І повернутися б спрожогу,
    та є капуста й ряст - козі...

    2

    Вслухайся у хорал прослави.
    На трьох акул уваги не...
    Під виск сирен косили трави.
    І виринало потайне...


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  10. Тамара Швець - [ 2019.05.27 08:11 ]
    Весняні справи
    Весняні справи
    Посів, полив, уборка,
    Надихає гордо!!!
    27.05.19 7.40


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Тамара Швець - [ 2019.05.27 08:38 ]
    Весна чарівниця
    Весна чарівниця,
    Цвіте, росте, піклує -
    Людство годує!!!
    27.05.19 7.30



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.05.27 00:24 ]
    * * *
    Дивися й слухай… Пізнавай
    Життя красу і шумовиння, –
    Воно ключем б’є через край
    І душу знаджує невпинно.
    Його строката течія
    Докупи зводить дні і ночі,
    Тож пам'ять збуджена твоя
    Даремно голову морочить…
    Дивися жадібно на світ
    І слухай гомін незлічимий, –
    Іди в майбутнє сотню літ,
    Ходою тою одержимий.
    І хай летить за миттю мить,
    Набутки множачи і втрати, –
    Усім потрібно вперто жить,
    А не покірно помирати!
    27.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  13. Іван Потьомкін - [ 2019.05.26 21:54 ]
    У вічність, як Ісус, вознісся молодим

    І Пушкін, і Лермонтов тим паче
    Втомилися життям, смерть сприйняли б за щастя.
    На прив’язі один в царя ходив і прославляв свободу,
    А другий кров місив в чеченському болоті,
    Чекаючи кулі як причастя.
    А ти, лемківський хруще , ти ж тільки-но почав густи,
    Як вишні українські заходилися цвісти.
    Щоправда, одразу ж загув якось незвично:
    Містично. Ба, навіть сюрреалістично .
    І довго гув би ще, бо так і не повірив,
    Що молодість – не вічна і начебто літами міряна.
    Та в двадцять з лишком літ Всевишній
    Узяв тебе до себе в Горні Висі.
    І , може, й слушно: на Лемківщину твою любу
    Апокаліптична вже насувалась згуба.
    Тож і якби уник ти ровів Катині,
    Зогнив би десь у сталінських катівнях:
    Не зміг би з ручними солов’ями буть в одному хорі,
    Оспівувать за мурами кремлівськими причаєну потвору,
    А кинув би, як побратим по слову Осип,
    У безсоромні вовчі очі хоча б і ці рядки пророчі:
    «Де не оставсь на каменю ні камінь, де зрівнялись гори,
    Знов мулярі нову тюрму будують з брил квітчастих.
    Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори
    І мотуз вішальників для живих приносить щастя» .
    Ні, ти уникнув «щастя соціалізму»,
    Приправленого голодом та слізьми,
    Уник і глуму, й неминучої біди
    У вічність, як Ісус, вознісся молодим.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.05.26 18:27 ]
    В обіймах Ероса
    В палких обіймах терпну, млію,
    цілунком зваблюю вуста,
    плекаю стомлену надію -
    ввіійти в альков любові. Та -
    нічна зоря не згасне в небі,
    а нам ряхтітиме весь час,
    хай Ероса чутливий лебідь
    оголених укриє нас.
    Антуріум розквітне ще раз,
    бажання - колотий горіх -
    розкриє таїну печери
    для насолоди, млосних втіх.
    І потечуть блаженства соки
    нектарами, і камертон
    розбудить водограй в глибоких,
    цілющих надрах, стогін-сон
    зірветься з губ кармінних
    ніжно,
    заб'ється пульс. Іще... Іще...
    Прискориться, натягне віжки,
    і понесеться жеребцем
    до ароматних феромонів,
    п'янких грудей, медових сот,
    до пристрасті - жага уповні -
    не вичерпала наш цейтнот!

    Антуріум - чоловіча квітка.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  15. Тамара Швець - [ 2019.05.26 14:18 ]
    Розквітла роза
    Розквітла роза,
    Гарна чайна весняна-
    Варення готую!
    26.05.19 7.06


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Тамара Швець - [ 2019.05.26 14:44 ]
    ***
    Сестричка моя
    Лопух - листя зірвала-
    Хворі лікують!
    26.05.19 6.58



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Нінель Новікова - [ 2019.05.26 12:26 ]
    Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
    Дзвеніла музика в саду
    Щемким і невимовним горем.
    Так свіжо й гостро пахли морем
    На блюді устриці в льоду.

    Сказав мені: « Я вірний друг!» –
    Торкнувся сукні переможно.
    О, як з обіймами не схожі
    Ці дотики жаданих рук.

    Так пестять кішку або птиць,
    На вершниць дивляться граційних…
    Лиш сміх в очах його спокійних,
    У війнім золоті зіниць.

    Тужливих скрипок голоси
    Співають над нічним туманом:
    «Ти Небу дяку вознеси,
    Бо вперше тет-а-тет з коханим».

    2019

    Примітки: Оригінал вірша Анни Ахматової

    ВЕЧЕРОМ

    Звенела музыка в саду
    Таким невыразимым горем.
    Свежо и остро пахли морем
    На блюде устрицы во льду.

    Он мне сказал: «Я верный друг!» –
    И моего коснулся платья.
    Как не похожи на объятья
    Прикосновенья этих рук.

    Так гладят кошек или птиц,
    Так на наездниц смотрят стройных…
    Лишь смех в глазах его спокойных,
    Под легким золотом ресниц.

    А скорбных скрипок голоса
    Поют за стелющимся дымом:
    «Благослови же небеса –
    Ты первый раз одна с любимым».

    1913



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (24)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.05.26 11:55 ]
    Свої та чужі...

    1

    Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
    Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
    Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
    Що з громади соки тільки ссе.

    Як вам слово "більшість" - правда гарне?
    Є іще одне слівце "товпа".
    - Зупиніться! Стоп! - кричати марно,
    В урвище отара мчить сліпа...

    2

    Гарно пахне в москаля ковбаска,
    З Іордану в храмі лик святий...
    Щука, рак і лебідь - це не казка,
    В різні боки тягнем я і ти.

    У Кремлі хохлам готують пайзцу,
    Підбивають гетьмана на гріх.
    Я ж не зрадив душу ані разу,
    Рідна мова - серця оберіг.

    В'яне квітка у коштовній вазі,
    Байдуж взяла гору ( в цьому суть).
    Результат - в Криму і на Донбасі
    Чоботи вишИванками труть.

    P.S.:

    Нас немало. Але є й іуди,
    Знаєш хто - хутчій ім'я кажи.
    Наш очільник захищать не буде
    Рідну мову. Отже, він чужий.

    26.05.2019 р.





    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  19. Ніна Виноградська - [ 2019.05.26 10:59 ]
    Про рідне


    У тім краю,
    Де ріки
    Тихоплинні,
    Де райдуги із них
    Вологу п’ють,
    Ще не завмерла
    Мова України.
    Вона живе,
    І люди
    В ній живуть.

    Де клечанням
    На Трійцю
    Пахнуть хати
    Й татарським зіллям
    Вистелено світ,
    Любистками
    І дивом
    Рути-м’яти —
    Матусі руки —
    Пам’ять ранніх літ


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  20. Віктор Кучерук - [ 2019.05.26 10:56 ]
    * * *
    Вечора відсвіт червоний
    Тоне в багровій воді, –
    Берегом тупають коні
    Сірі і темно-руді.
    До прохолодних влоговин,
    Чуючи дзенькіт відра, –
    Сходять слухняно корови
    З пагорбів ситних Дніпра.
    Чайки півсонні повільно
    Плинуть на гребенях хвиль,
    І жабуринням окільним
    Тхне, мов колись, звідусіль.
    Зовсім життя не змінилось
    Біля струмка між калин, –
    Дякую Богу за милість
    Змалечку любих місцин.
    26.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  21. Володимир Бойко - [ 2019.05.26 09:40 ]
    Бурмосини
    Людям, вічно набурмосеним,
    Видається все не так.
    Набурмосені відносини
    Дошкуляють, як чиряк.

    Ні нещирі перепросини,
    Ні фальшивість обіймань,
    Не поможуть набурмосеним
    Перейти бурмосну грань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.26 02:45 ]
    Вічної весни цвітіння
    Моя любов, моя печаль,
    Моє кохання чарівливе -
    Крізь тиху вечора вуаль
    Просвічує сяйливе диво!

    І як до нього не спішить,
    Й у сні мені цей рай не сниться –
    Те тихе полум`я душі,
    Красою сповнене по вінця.

    Немов неонова ріка,
    Що у Дніпрі палає тихо,
    Торкається щоки щока,
    В очах коханих – іскри сміху…

    І ніжні пестощі руки,
    Солодкі вустонька кохані,
    Цілунки пристрасні щемкі
    В запаморочливому стані…

    Пругке єднання інь і янь
    І повне море насолоди,
    І вибухи вулканні коди,
    І гіркота німа прощань.

    Удвох плекаємо цей сад,
    В якому сакури проміння!
    Й не осипається краса,
    Як вічної весни цвітіння!

    25 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  23. України Сокор - [ 2019.05.25 23:44 ]
    Почекаю

    Почекаю,
    Поки дощик весняний пройде,
    Поки райдуга в небу зійде.
    Громовиці по небу пройдуть,
    Роки за роками минуть.

    Хай квітне омита земля,
    Зеленіють луги і поля.
    Вітер ласкавий шумить,
    Ніби шепоче - любіть і любіть.

    Почекаю,
    Хай в місячнім сяйві купаєшся ти.
    Очі вбирають небесні світи.
    Сонце зігріє ніжні вуста.
    Довга коса, ще довша зроста.

    Хай стан твій дівочий в душу впаде,
    Буду я бачити лише тебе.
    Зір припаде до пишних грудей,
    І не зміг я відвести від тебе очей.

    Чекав я тебе шістнадцять літ,
    Мужнів також я — став чоловік.
    Йшов за тобою, весь час залюбки,
    Щоб наші життєві зійшлися стежки.

    І ніби у світі лишились одні,
    Що зветься коханням у нас на землі.
    У щасті земному поєднались серця
    І нашій любові не було кінця.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юрій Сидорів - [ 2019.05.25 22:29 ]
    Тріада
    Магелани загублених рим,
    Океанів епічних сіндбади,
    Я проханням ділюся моїм -
    Заберіть до своєї бригади.

    Не боюся авралів і вахт,
    Не злякає мене і полундра.
    Пропонуйте неписаний фрахт -
    Будь-яка пропозиція мудра.

    Неможливе довірте мені -
    У роботі собі не відмовлю.
    І за смислом на диво-човні
    З віршомазами вийду на ловлю.

    Колчаки граматичних широт,
    Магнетичних довгот олександри,
    Забирайте служити на флот,
    Що іде в літераторські мандри.

    Синтаксичних питань вояки,
    Заполярних висот фердинанди,
    Вслід за вами піду залюбки -
    І мене запросіть до команди.

    Ще ніхто не озвався. Не ждуть...
    І даремні благання та кличі...
    По-казковому треба, мабуть - 
    Поклонившись, промовити тричі.

    Закликаю до справ і кляну -
    І скидаюся чимось на дурня.
    Та здається, що чую луну -
    А раніше хіба що відлуння.

    І здається, озвався в цей час
    Горбоконик, а може, й Пегас.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (15)


  25. Вероніка Новікова - [ 2019.05.25 22:20 ]
    Більше
    Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
    Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
    Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
    солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

    Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
    Сядь біля мене трохи. Хай розійдуться сутінки.
    Пахне рукав полином. Слово в долоні тліє.
    Як розгориться добре — може, тоді зігріємось.

    Може, поставиш чаю, може, нехай доплачу, й
    стане гірке — солодким. Тут не складна задача.
    Зробиш для мене дещо, й будемо зовсім квити.
    Навіть якщо погасну, не забувай про світло.

    Зустрічай мене з потягів, ще зустрічай зі сну.
    Прокладай траекторії та даруй краєвиди.
    Дивися отак, як зараз, тільки в мене одну.
    І найпростіше: люби мене більше усіх на світі.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  26. Іван Потьомкін - [ 2019.05.25 21:57 ]
    ***

    Не по мені,
    як намір обганяє розум,
    як зверхницька мета
    здоровий глузд зміта...


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  27. Козак Дума - [ 2019.05.25 21:33 ]
    Чорна субота
    Розверзлося, на землю впало небо
    потоками гірких, невтішних сліз –
    довкілля у мінорі править требу,
    природа публікує прес-реліз…

    Сумує Миколаїв, Україна,
    в журі схилились літні й молоді,
    ридає ридма, тужить вся родина –
    пішов з життя письменник, батько, дід…

    Та музика з-за мурів не стихає
    й Господнє літо скоро, вже за мить*,
    і «Скрипка з того берега» лунає,
    й «Лампада над Синюхою» горить!




    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  28. Марґо Ґейко - [ 2019.05.25 20:47 ]
    А решта...
    Всміхайся та не влещуйся нічим.
    Бо друга можна зрадити й цілунком,
    А оди, що звучать занадто лунко,
    Двосічними бувають, як мечі.

    Нехай твій шлях, невстелений ніким,
    Не те, щоб не затоплювала повінь,
    Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,
    Не те, щоб ліг широким і легким.

    Хай буде він вузький, але прямий.
    І друзі не лукаві, а відверті,
    Такі, щоб із тобою йшли до смерті,
    Бо сила – Я звершається у Ми.

    І ще, нехай з тобою буде та,
    Хто ладан підкидатиме в кадило,
    Не фоном слугуватиме, а тилом.
    Оце і все. А решта – суєта!





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  29. Тамара Швець - [ 2019.05.25 19:18 ]
    Скарб природи
    Скарб природи-
    Сонце, земля,повітря-
    Дарунок Божий !
    24.05.19 9.25
    На фото природа на Дніпрі


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Тамара Швець - [ 2019.05.25 19:02 ]
    Чудовий ранок
    Чудовий ранок,
    Донька, Денис приїхав,
    Бусінка вдома
    24.05.19 9.20
    На фото Бусінка біля комп'ютера.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Вячеслав Семенко - [ 2019.05.25 17:22 ]
    Вірш про любов №2
    Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
    Небеса, на яких заборони печать,
    вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
    Але простір лишився моїм назавжди,
    хоч поріг підмивають потоки води,
    віддзеркалена в ній перекинута вежа.

    Хай три виміри, наче кольчуга, скриплять
    їх до вечора відблиски світла скроплять.
    І в оселі пустій,замість гостя і ямба
    запанує травнево-червнева імла.
    Чи коротке життя, якщо підступи зла
    розжене переможно приліжкова лампа.

    Ти не квапся. У нас неполічені дні.
    Чорний дах. немовля у чудовому сні.
    Зав'язь літа. Ще заводі в ріках холонуть.
    А коли наші сни розминуться і в них
    розминуться світи без надуманих лих,
    ми, збудившись, забудем про всі перепони.

    Форм туманно-розпливчата рать,
    я покличу тебе -- ти прийди і порадь,
    при свідомості ми, чи в надуманих мандрах.
    Але, наче каміння, тіла ще лежать,
    а за вікнами -- чітко фортеці межа
    і нам байдуже -- що там побачить Кассандра...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  32. Гренуіль де Маре - [ 2019.05.25 13:34 ]
    Метаморфоза
    Та хай би вже було як є:
    Небілені обдерті стіни,
    Куток, де сіть павук снує –
    І б’ються в ній страхи незмінні;

    Нехай розвезло всі шляхи,
    І сон вже не долає втому,
    І Бог прикинувся глухим –
    Хай. Знати б лиш: дійду додому…

    Та де той дім? І де та я,
    Котра з дощами говорила?
    Мовчи. Плазуй, немов змія,
    Допоки не відростиш крила.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:00 ]
    ТАКТИ
    І де я тільки не бував
    Від когось брав , питання мав
    За кого дійсно вболівав
    Для того не помітним став

    Мені всміхалися вітри
    Цвіли уквітчані сади
    Стелили ткані рушники
    Та плутало мої сліди

    Можливо я не розумів
    Себе до розпачу довів
    Не тою правдою терпів
    Не тому вогнищу горів

    Я не жалкую ні про що
    Мої падіння ремесло
    Яку дорогу вабило
    На ту було розтрачено

    І де я тільки не бував
    Від когось брав , комусь давав
    Кого я дійсно шанував
    Для того не помітним став.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.25 10:10 ]
    Виломи... латання...


    Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
    Запустіть модерні, ярі двигуни.
    Був король - утік... проводжали пішки.
    Корчували трухле, щось народ наснив.

    Піднялись на прю, наварили каші,
    роздала сорока... бракне сироті.
    Де отут нові, креативні, наші?
    На котурни злізли жваві - та не ті.

    Знову притіснять (чую шепіт) мову.
    По капусті - суржик, не пололи - тож...
    Сподівань ковші. Мій нарешті повен.
    Виломи... латання меж і огорож.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  35. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:14 ]
    ТІНІ
    Оголені тіні буремних подій
    Лягають шипами на зоряний твій
    Відвертий , ментальний , оточення бій
    Лишає стигмати у лоні надій

    На різні смаки обираємо хрести
    До чого ми здатні ? Кому віримо ми ?
    Де край тої ночі ? Статистика гри ?
    Коли вже зупинять двоякі борги...

    Наруга у всьому , цинічний контраст
    Все швидше продажний вбивається цвях
    Порадить жадоба прибічникам блат
    Лишаючи мізер отримати шанс

    Яка наша доля , майбутнє , і воля ?...
    Цвіт нації гине , хоронимо дітей
    Зречіться ілюзій , бо ми є основа
    Якій обирати знамена ідей.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.25 10:50 ]
    РОМАНТИКА
    Усвідом що я з тобою
    Із повік твоїх сльозою
    Усвідом що я весною
    Шлях обрав тобі любов*ю

    Відгукнись , я зовсім поряд
    Озирнись , прийми мій погляд
    Травами , вологих росах
    Зупинися тінню в водах

    Заболить аж до без тями
    Розжене всі томні хмари
    Слідом , цвітом , пелюстками
    Гоїмо цілющі рани

    Усвідом що я з тобою
    Пізнаю любов душею
    Усвідом , для нас весною
    Світ відроджується знову.



    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Тетяна Левицька - [ 2019.05.25 09:59 ]
    Не дотягнутися
    Смеркається, спиняє тиха ніч
    минулого сум'яття каруселі.
    Малинові мазки на чистій стелі 
    сумних небес, а канделябри свіч
    ще не горять, лише зоря одна
    крізь поволоку синю проглядає.
    Хтось поступово поза небокраєм
    запалює свічки. Чия  вина,
    що нарізно у чарівну цю мить,
    коли вмирає світ у лоні ночі,
    коли душа лебідкою тріпоче,
    у безвість оксамитову летить
    і задихається від смутку на краю
    прекрасної мелодії-піано.
    До тебе, як до неба, мій коханий,
    не дотягнутися... Та я - люблю...

     
     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Кучерук - [ 2019.05.25 06:37 ]
    * * *
    На кордоні совісті спокуса
    Душу вперто знаджує щомить, –
    То до Галі радо пригорнуся,
    То без Олі не вдається жить.
    На кордоні совісті затисла
    Душу непостійності вина, –
    Згадую сьогодні тільки числа,
    Бо забулись зовсім імена.
    На кордоні совісті тривожно,
    Без хвороб та старості ознак, –
    Покохати скільки треба – можна,
    Розлюбити тільки милих як?..
    Я не знаю, що робити далі
    Буду на затоптаній межі,
    Адже осамотнює Наталя
    Грішним словом помисли чужі...
    25.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2019.05.25 06:59 ]
    Нові штандарти
    ***
    Аврал триває. Чубимося знову.
    Російське чудо, і немає див.
    Зшиваємо державу по-новому,
    а націю – як Вова заповів.

    ***
    Ґарантувати – це ще не подія,
    яка усе вирішує за раз,
    а обіцяти – це лише надія,
    яка паралізує волю мас.

    ***
    Учітеся, – наказував Шевченко.
    Але – не помагає булава...
    у руки не береться голова...
    Фігури поміняти дуже легко,
    а от розумно – це не два по два.

    ***
    У Вавилоні будували вежі –
    дивитися, куди путі ведуть.
    А в Україні поділили межі –
    смертями утрамбовуємо путь.

    ***
    Були адольфи і наполеони,
    приходять інші в ролі воєвод,
    та все, що наступає на закони,
    з ґарантією вимете народ.

    ***
    Наївні читачі чекають месу,
    яку ще репетирують отці.
    А їхні меркантильні інтереси
    утілюють поети й поетеси,
    аби і їх вписали у святці.


    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.24 22:35 ]
    Під бантик...


    Лад буває лише в раю,
    там немає заміни Єві.
    Я чарунок отут не таю,
    відбиваюсь від ос у мреві.

    Є китайський ліхтар, лукум.
    Запустити б - та ливні, грози...
    Обіцявся іще й самум!
    Розпахтілися туберози.

    Хто приніс - не лишив запи...
    Роль Адама вакантна, тиха.
    Що ж... пігулку гірку запий...
    і затовкуй під бантик лихо.


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Вячеслав Семенко - [ 2019.05.24 19:15 ]
    Вірш про любов №1
    Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
    уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
    вночі поміж сльоти, мокречі, багна,
    народиться голос тендітно високий і світлий.

    Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
    воскресла краплина уперте каміння підточить,
    розгорнутим форте оркестр завершить епілог,
    який вже ні форми, ні зайвих розмов не захоче.

    Мусоном холодним зволожить чоло океан,
    стече на пожадливі губи солона краплина.
    Уламком у просторі став прибережний майдан,
    де відстань закоханість, наче в піску розчинила.

    На віях твоїх одинока зоря мерехтить,
    у темних зіницях блищить віддзеркалено всесвіт.
    Все те, що тобі довелось у житті зберегти --
    слова, що колись прозвучали, гіркі чи облесні.

    Назад озиратись в дорозі -- марнота марнот.
    Підлеглі ми примхам стихій -- чи земних, чи небесних.
    Ми прагнем у цьому житті християнських чеснот,
    а все випадає дорога, що друга, то -- хресна...

    Усе повертається -- назви забутих поем,
    будинків окреслення сірі, німі і безсонні.
    Та знову рука через втому стерно поверне,
    напнеться вітрило життям на морському осонні!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.24 15:55 ]
    Беліссімо
    Кекси медові, третина банана,
    склянка цикорію... і голоднеча.
    Сукню курортну приміряла - рано...
    Котик лягає на музоньки плечі.

    Бджілка дзуміє... а цукру не можна...
    Хочеться манго з Камбоджі чи Ліми.
    Я - легковажна і непереможна -
    злецько дратую (беліссімо...) міма.

    Знову жалію, що не зачиняла...
    Дружба - півонія жухла, зів'яла.
    Є горошина, кладу під перину...
    Може, принцесу намрію для сина.


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.24 11:59 ]
    Хмарка
    Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
    усміхається небесно жовтому нарцису,
    розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
    далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
    Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
    І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
    Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
    Дуже гарно примостилась на високій гілці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  44. Ірина Білінська - [ 2019.05.24 11:25 ]
    ВОНА
    Вона прийшла у понеділок.
    О, як же я її чекав!
    Душа, окрилена, злетіла,
    Неначе Бог її підняв.

    Вона була дзвінка і зріла,
    В обіймах чистої весни.
    А ніжний запах її тіла
    Манив мене у дивосни…

    Вона замріяно мовчала.
    І я не міг дібрати слів…
    О, як нас небо обіймало
    Дощем, який над нами млів!

    І я, либонь, уже не дихав,
    Не думав і не розумів,
    Що це - моя молитва тиха,
    Засяяла серед громів.

    І ось, вона переді мною,
    як і тоді - така хмільна...
    І серця стук іде луною -
    Вона!
    Вона!
    Вона!
    Вона…





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  45. Віктор Кучерук - [ 2019.05.24 07:24 ]
    * * *
    Доцвітають весняні квіти,
    Час вже літнім цвісти поспів, –
    А від тебе самі привіти,
    З побажаннями гарних снів.
    А від тебе, моя відрадо,
    Лиш рої неприкаяних слів
    То розгадую, як шаради,
    То нема до розгадок шляхів.
    Скоро літо, а я не знаю,
    Хоч і думав про це не раз, –
    Що з тобою мене зближає,
    Що єднає так міцно нас?..
    24.05.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.24 00:11 ]
    Розмай леліяння
    В час, коли співають солов`ї,
    І черемхи китиці пресвітлі
    Розливають пахощі свої,
    Це кохання диво в нас розквітло!

    Я забув од захвату слова,
    Розтопилися страждання гори.
    Бог Ярило нам подарував
    Любощі у цю – найкращу пору.

    Крізь пташок мелодію в`язку,
    Музика лилась хмільного шалу.
    Пелюстки магнолії й бузку
    Пестощі п`янкі переплітали.

    Чашечка розкрилася твоя,
    Мов троянда зашарілась ніжно.
    Млів од погляду палкого я.
    З нього щастя промінь білосніжний

    Все єство блаженством огортав,
    Різні дарував його відтінки.
    І єднав, мов нитка золота,
    Дві – кохання спраглі – половинки.

    Обвивав так лагідно, як плющ,
    Старовинні замки обвиває.
    Дякуєм! Ти, Боже, всемогущ,
    Дарував леліяння розмаю!

    24 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (6)


  47. Тетяна Левицька - [ 2019.05.23 23:51 ]
    Квітка - любов
    Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
    прохолодне, білорунне молоко туману.
    Дай напитися любові, джерело моє,
    і медовим поцілунком причасти кохану.

    Загубилися у травах весни осяйні,
    та душа заголубіла в волошковім раї.
    Залюби мене до млості, подаруй мені
    ту мелодію кохання, що гітара грає.

    Доторкнися лебедино до чуттєвих струн,
    ось послухай калатає серце безупинно.
    Ти мій легіню сердечний, -пристрасний чаклун.
    Ділим яблуко спокуси на дві половини.

    Зашарілись на раменах маками вуста,
    в срібних росах стелить літо килими парчеві.
    Царини ясна кульбабка - зірка золота,
    вік би квітнути жасминно у твоїй любові.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  48. Іван Потьомкін - [ 2019.05.23 21:43 ]
    З Природою у згоді

    Лапатий сніг січе у січні.
    Зима найбільш лютує в лютім.
    Береза частує соком в березні.
    Кульбабами та розмаїттям квітів дарує квітень.
    У травні трава у зріст людини.
    У червні черви розпушують старанно землю.
    А в липні схиляє віти липа, обтяжена запахущим квітом.
    Нема серпів, але лишився серпень,
    як пам’ятка про те, що колись жали серпами.
    Од вереска вересень постав.
    А як мовчазно лист спадає - час листопада.
    Земля в грудках і в дощах – це грудень.
    …Спасибі, рідна мово, що не спокусилася,
    як інші посестри слов’янські,
    на ласку латини з іменами імператорів чи гучними її числами,
    а лишила те, що бачилось довкола.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (3)


  49. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.23 17:54 ]
    Ясний місяцю, світи
    Із якої далини -
    з лісових озер глибоких
    і джерел зеленооких -
    до людей приходять сни?

    З річки темної води,
    де верба купає віти,
    сни зринають, а сліди
    замітає теплий вітер.

    Вітре, вітре, з висоти,
    вітре, вітре, над водою,
    ходять хмари наді мною -
    звідки ждать мені біди?

    Ясний місяцю, світи!
    Де шукать твої сліди?
    Чи дозволить Вічна Мати
    між собою поєднати
    розмежовані світи?
    Ясний місяцю, світи!

    1993


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.05.23 14:45 ]
    Вистава

    Людям хліба і видовищ треба,
    Люблять безголові тру-ля-ля.
    Цирк приїхав! Регітня до неба!
    Клоун взявся грати короля!

    Ну, нарешті, почалась імпреза -
    Думати навчається монарх.
    "Я за оселедці чи за пейса?
    За попа чи гуру у штанах?"

    Тяжко цар-петрушка супить лоба,
    Туго йде державницька мисля.
    Дулю в носа тицяє Європа,
    Від Росії у народу зляк.

    Челядь - тлусті ненажерні блохи,
    Я б їх всіх засунув у петлю.
    А у демократії пологи
    Під злостиві " Геть!" і "У-лю-лю!".

    А тим часом тать кишені маца,
    Інший цупить порося й теля.
    Ні, не вийде короля з паяца,
    Може, ти зіграєш короля?

    23.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1483