ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Побийголод - [ 2019.11.23 12:19 ]
    13. Орлятко Ед та Атака Гризлі
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Із вашого зволення я
    вам представляю генія, -
    красиву, як гарденія,
    невільницю натхненія.

    Усе, що пише пані,
    шукайте на паркані!

    - Прийміть із принциповості
    мої парканні повісті, -
    виразні та промовисті
    звитяги модерновості!

    Шедеври довгождані -
    читайте на паркані.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  2. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.23 08:37 ]
    ***
    Новизною не здивує світ.
    Все давно комусь переболіло.
    Вкотре хтось підніметься в політ
    І жорстоко там обпалить крила.

    Хтось когось пригорне до плеча,
    З віч сльозу змахнувши на пероні.
    Знову потяг вдалечінь промчав.
    Не одні вже посивіли скроні...

    І на зиму осінь поверне.
    А весна обійме тепле літо.
    Все минає. та й життя мине.
    Тільки як зумів його прожити.

    Ось така феєрія буття -
    Невідомі кожному з нас грані.
    Прийде час, невидимий суддя
    Нам колись доставить штрих останній.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  3. Юрій Сидорів - [ 2019.11.23 08:21 ]
    Вдається
    У хмарах залежалися сніги,
    В моїх чернетках десь - яскраві твори
    Краси земної райдуги-дуги
    У закутку небесної комори.

    Допишуться, як буде до снаги,
    Якщо не явить настрій непокори.
    Щорічне міжсезоння навкруги -
    Про нього і анафори-повтори.

    Сонетна форма, вишуканий стиль,
    Ямбічні стопи, зібрані в катрени...
    Ні неба не благаю, ні геєни -
    Вдається все без будь-яких зусиль.
    У міжсезоння ширяться терени,
    І осені вивітрюється хміль.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (5)


  4. Микола Соболь - [ 2019.11.23 05:30 ]
    Осіння омана
    Мріє за полем береза.
    Озимі ще сплять у землі.
    Осені вічна імпреза –
    Пожовкле на сивому тлі.
    Ночі сльозяться туманом
    І віє теплом від ріки…
    Це листопада омана,
    Бо вже відлетіли граки.
    02.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Федів - [ 2019.11.22 19:06 ]
    Обрії
    Волію обрії наздоганяти,
    Де утворилися у долі силуети,
    Але вона не хоче показати
    Утаємничені у вимірі сюжети.
    Бажання нині є іти до краю,
    І не боятися за дії прорахунків,
    Дізнатися, які шляхи до раю,
    Ціну пекельної безодні подарунків,
    Відчути біль і силу перемоги,
    Удачу лагідно за плечі обійняти,
    У Бога не просити допомоги,
    А нові обрії у собі подолати.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Надія Тарасюк - [ 2019.11.22 19:49 ]
    * * *
    Боюсь наполохать…
    тишу, —
    погідність до сліз красива.
    Мовчанкою меседж пише —
    плетуть
    павучки вітрила,
    і линуть у простір
    Нету
    мої мовчазні промови…
    — Мовчання — душа поета, —
    останній
    листочок мовить.
    А вам би цілунку
    миті,
    а вам би… Одначе будні.
    У неба обличчя вмите:
    дощить,
    а чи травам бути?

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.11.22 16:44 ]
    Осіння колисанка
    По́ро моя пізня,
    злякана зимою,
    не тремти останнім листом,
    не біжи за мною
    жовтим вітром,
    шляхом битим,
    полем, полем, полем…

    23 жовтня 1988 р.,
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 40"


  8. Адель Станіславська - [ 2019.11.22 12:52 ]
    * * *
    Уже не дівчинка, прийми себе таку...
    Твої роки набуток, а не втрата.
    Собі обрала долю нелегку...
    Та й не було легких, щоб обирати.
    Лише по силі... Хочеться казок?
    Твоя вже черга їх оповідати...
    Плетеш зі слів намистечка разок
    дівчаті в то́бі, що не може спати.
    Вколисуєш тривоги і страхи,
    щоби на ранок не було і сліду
    від тих думок, що че́ркають штрихи
    твоїх провіщих відань і невідань
    довкіл очей та впоперек чола,
    в куточках вуст... О як же це банально...
    Не-дівчинко, так хочеться тепла,
    що просиш літа в осені благально.

    Не дівчинка... Прийми минущість літ.
    Твої роки не втрата, а набуток...
    Осінньо-щедро багряніє світ,
    в опале листя загорнувши смуток...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (1)


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.11.22 12:44 ]
    Омела
    Смарагдова, шикарна омела -
    душа у душу з в'язом пелехатим.
    Корінням у його кору вросла,
    щоб разом сонце з висоти плекати.

    Їй так пасує осінь золота -
    руді, червоні кольори, гарячі.
    Та стелиться землею самота,
    за мертвим деревом ніхто не плаче.

    Птахів у гніздах-муляжах нема,
    мінорні бутафорії пейзажу.
    Невдовзі розгуляється зима,
    за обрієм серветки білі  в'яже. 

    З сифонів небо висіває  хлющ,
    тріпає тугу вітер на узліссі.
    Приймає білий в'яз холодний душ,
    ледь видно крізь туманові завіси.

    Із року в рік палітра не нова,
    давно вже звикла омела до зливи.
    Та паморочиться ще голова
    від вірного кохання. Неможливо!

    Не віриться, пліч-о-пліч з ним була,
    а не зігріла серця крижаного.
    Любила дуже в'яза омела,
    та кожен божий день пила кров з нього.

     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Микола Дудар - [ 2019.11.22 11:21 ]
    День ото дня
    Ветер с кармана выпал…
    Дождь убежал куда-то
    Редкий на случай выпад
    Закон домино вне даты…
    Катятся дни со спешкой
    День ото дня - проведал
    Близ королевы пешкой
    Вместо любви-обеда…
    Ветер в кармане снова
    Дождь по лицу… «драз-ни-ло»
    Утро всему обнова
    Лучше бы не любила…
    22.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  11. Галина Сливка - [ 2019.11.22 09:54 ]
    ***
    Співає долам стужею сурма,
    Розлук туга волочиться стежею.
    Маркітно їй. І спокою нема.
    Яку яву побачить за межею?

    І чеше вітер гребенями віть
    Пресиву біль* невичахлого зводу.
    Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить
    Як вічний код незрадженого роду.

    І знаєш ти: тебе тепер нема.
    Спустілість форм... А де ж та вітрогонка,
    Котра собою сповнить вщерть, сама?
    В собі бо носить серце амазонки.

    А де надії ностальгійних плес?
    Де тиха радість виспілої ниви?
    Злетіли щирим зерном зі словес
    Під білі ковдри, на весняні зливи.

    біль* - білизна, білість.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.11.22 08:45 ]
    * * *
    Г. С...
    Як рибак на поклажу
    у безводнім краю, –
    я на тебе ображусь
    і на час розлюблю.
    Бо чекати несила
    на дзвінки чи листи
    на очікувань хвилях
    у човні самоти…
    22.11.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  13. Микола Соболь - [ 2019.11.22 05:28 ]
    Тиха ніч
    Тиха ніч запалила вогні,
    Прилюлюкала води Дніпрові.
    І так затишно стало мені
    Край ріки у розкішній діброві.

    Зрідка вітром гойдне очерет,
    Заспівають листочки про літо…
    Легковію, небесний поет,
    Моє серце тобою зігріте.

    Не турбує ніщо на землі.
    Всі печалі поснули до ранку.
    Тільки місяць сіяє в імлі
    Та чекає зі мною світанку.
    01.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Марґо Ґейко - [ 2019.11.21 18:31 ]
    ***
    Земля садів – рокована земля.
    Я йду по ній тісними манівцями,
    Приречено зітхають свіжі ями,
    Чи може це примарилось здаля.

    Давно не турбували павука
    У вензелі чавунної калитки,
    Мені чортополох прилип до литки,
    Шипшина розпанахала рукав.

    Завмерли тіні в дзеркальцях роси
    На квітах і неторканих суницях,
    Нехай душа на зустріч запізниться,
    Не слухає, як ваблять голоси.

    Не чує ані подихів, ні слів,
    Бо партії зливаються в єдину,
    Тут Янгол тихо зважує людину
    Без тліну, що лишила на землі.

    Лиш очі. Як мені повз них пройти?
    І дати… дати вкупі з іменами –
    Ці праотці́, діди, батьки і мами
    Колись були такі як я і ти.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Галина Сливка - [ 2019.11.21 17:37 ]
    ***
    Півподихом, півдумкою, півсловом,
    Півкроком споловинивши сніги,
    Північ свою за полудень готова
    Віддати... Та немає півснаги...
    Півдолею півморя-океану
    Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
    Зціли мене, пташину безталанну.
    Поділена - сама собі чужа...
    Напівполон... Півсном на півдорозі...
    - Поглянь увись, здіймайся і лети!
    Бо світлу й вірі не страшні морози
    Й теплом услід - згораючі мости.
    Збирає день свої рясні ужинки
    І цілістю вінчаються світи.
    Кружляють з неба благістю сніжинки...
    Поглянь увись, здіймайся і лети!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (8)


  16. Олена Побийголод - [ 2019.11.21 16:46 ]
    12. Пісня Папуги
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Послухайте всі, як злий жереб морив
    Папугу - грозу та пірата морів!

    В лісах, де папая - найперший попас,
    я ріс не на вбогій перловці;
    мене, ще папужка, спіймав папуас
    (були ми обидва - не мовці).

    Потому - іще один скоївся стрес:
    придбав мене грізний Фернандо Кортес.
    Образливо дуже мене він сварив,
    а я відповісти Фернанді не вмів, -
    не знав принагідних бо слів.

    Й для помсти - затверджував я без кінця
    три самих важливих й потрібних слівця;
    твердив їх, плюючи з презирством за борт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Послухайте далі, як жереб морив
    Папугу - грозу та корсара морів!

    Нас шторм на зворотній дорозі спостиг,
    а штурман застряв у гальюні,
    і кліпер англійський під назвою «бриг»
    зробив абордаж нашій шхуні.

    Тривало три дні бойовисько страшне,
    й пірати лихі полонили мене.
    І жити на їхніх я став кораблях;
    бував на атолах, в північних льодах,
    а ще - на скарбних островах...

    Мені наливали «вогняну воду»,
    щоб чемно вітався я: «How do you do!»
    Та тільки - твердив я, хоч море, хоч порт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Та знову і знову злий жереб морив
    Папугу - грозу й флібустьєра морів!

    Я був не невільник, а спільник, скоріш,
    і що ж? - розбишака небритий
    продав мене в рабство за ламаний гріш,
    а я ж уже вмів говорити!

    Турецький паша ледь не скікнув козлям,
    коли я промовив: «Папаше, салям!»
    І мало не вдарив параліч пашу,
    коли він дізнався, що ще я пишу,
    читаю, та знаю ушу.

    Я навіть про Індію відаю щось,
    я - індіївідум, отак повелось.
    Життя - це безжальна борня, а не спорт...
    ¡Caramba! Psja krew! Та нехай йому чорт!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  17. Сергій Губерначук - [ 2019.11.21 16:39 ]
    Поезії мої, але твої
    Я перевдягся в чорного сича.
    Сів уночі на дерево печалю.
    Але ж така невпевнена печаль.
    Я ще сміюсь – і в радості скучаю.

    Від одинокості до смерті тільки крок.
    Я це читав – але це ти писала.
    Не я сміюсь – сміється мій порок
    од лоскоту твого тупого жала.

    Перерахуй пір’їни золоті –
    це сяє сивина моя ранкова.
    Це сліпну я, як сліпли всі оті,
    для кого ця печаль не загадкова.

    Не прилітай на дерево моє,
    я вже спалив давно святкову одіж.
    У мене тільки чорне свято є,
    і чорний сміх, по край якого ходиш.

    Ой, не впади з такої висоти,
    мої поезії складалися для сильних.
    Але, здається, не всесильна ти,
    бо не дітей, а віршів маєм спільних.

    22 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 74"


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.11.21 09:22 ]
    Невідворотне
    Мені ти будеш телефонувати,
    як розчинюся в небесах навічно
    і слати повідомлення із чату
    в німе невідворотне потойбіччя.
    В скорботний день народження, як завше,
    могилу прикрашати білоцвітом,
    на самоті пригадувати наше
    короткочасне пелюсткове літо.
    Молитися, запалювати свічі
    і спогади плекати найдорожчі.
    Та поки обертає землю вічність -
    люби мене і обіймай щоночі.

    14.11.2019






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.11.21 09:19 ]
    Хата

    Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
    Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
    Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
    Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
    .
    За парканом до зір виростають хороми нові,
    Я ж низенька, торкаються вітами стін моїх вишні.
    Кіт господаря кличе, шкребеться у двері мої,
    Вітер в ринві гуде, лізе в шпарку де кубляться миші.
    .
    У вечірньому мороці тануть поснулі дими,
    Догорають у печах з берези та дуба полінця.
    До побачення, осене! Я вже належу зимі,
    Білу шубу вдягнула на стріху ревнива сестриця.
    .
    18.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  20. Ігор Деркач - [ 2019.11.21 09:59 ]
    Сонетний сюр-приз
    У нас є мрія! Ідемо кудись,
    долаємо корупцію на разі,
    на Місяці вирощуємо рис
    і ласуємо яблука на Марсі.

    І не лякає недосяжна вись,
    блукаємо у просторі і часі,
    чекаємо орду на перелазі
    із Азії за європейську вісь.

    Але не помічають ідіоти,
    що гопники отримують джекпоти,
    хапаючи удачу за хвоста,
    що це була диявола робота –
    із лоба визирали роги чорта,
    а обирали у мішку кота.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Віктор Кучерук - [ 2019.11.21 07:19 ]
    * * *
    За віконцем листопад
    голосно шурхоче
    і димів отруйний чад
    ріже груди й очі.
    Ще болюча німота
    гострої скорботи
    розповзлася по вустах
    і осіла в роті.
    Поселилась там, як тать
    звично у неволі,
    і примушує мовчать
    про дерева голі.
    21.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  22. Микола Соболь - [ 2019.11.21 06:45 ]
    Коли преЗедент нєлох
    Хотіли волі? Отакої!
    Чи то не ваш коняка здох?
    Для преЗедента люди – гої
    Для навпаки вождьок – нєлох!

    Полиште зброю і окопи,
    Бо так не спродати землі́!
    Хотіли, дурні, до Европи?
    А зе́млі скуплять – москалі!

    І це для багатьох не зрада.
    Прийшов до влади малорос.
    З таким Росія завжди рада
    Поцілуватися в засос.
    31.10.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Філософ - [ 2019.11.20 23:40 ]
    Патріо
    Як отрута
    те Патріо - коли
    йде воно від
    тих Нікчемних
    мертвих Душ


    І прив'язані
    Бариги - торгашня
    до віл палаців
    яхт і злата


    Вітчизна
    для таких чинуш
    міністрів , потаскух
    Борделю "Зрада" -

    Мальдіви , Кіпр ...

    Навіщо їм плекать
    Терпільну Україну
    її Освіту -

    "Гламур " їх - в Єль
    Навчання- Гарвард

    Хохлам - Совок !
    для Стада- буде
    мертва "школа"
    фабрики Совка


    Навіщо Медицину
    робити Надсучасну ?

    ( Тєрпіл - рабів - і так
    ще так багато !)

    І НеДоступна якість
    Феофаній

    - Ми за кордоном
    лічемо себе !"



    ЗМІ шльондрами
    "Свободи Слова" -
    належать Нам

    тому - як ту ману -
    Лапшу зжирайте !

    і Вірте - ми таки
    "Херої"
    ЗЕлені ,Сині ,
    Чорно -і червоні

    Ми Патріо !
    Такі вже патріоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Галина Сливка - [ 2019.11.20 20:12 ]
    ***
    Надихнути росу огорнути поснуле зело,
    Надихнути пташину розлити хоралами втіху -
    І пелюстям вбирається спрагле обнови стебло,
    І сердечні слова оживають дзвіночками сміху.

    Це дещиця лише - стрепенутися, жити на вдих,
    Хай на макове зерня додати для творива сили.
    Веселково заграють глибини очей голубих -
    Перевеслом з'єднає любові пломіння стокриле.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  25. Марґо Ґейко - [ 2019.11.20 19:53 ]
    ***
    Коли настане судний день
    Тепла, позбавленого сану,
    І не лунатиме ніде:
    «Осанна осені, Осанна!»

    Коли вітри загомонять
    І ніч мороз помножить вдвічі,
    Суворий січень – вічний вітчим
    Накине збрую на коня.

    Йому байдужі молитви,
    Обойми снігу – не обійми,
    Йому не вперше йти на ви,
    Прадавня лють – новітні війни.

    Але ростуть чужі сини –
    Стрункі берези, квіти, трави,
    Нема лютішої розправи,
    Ніж ніжність ранньої весни.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Козак Ігор Козак Ігор - [ 2019.11.20 19:29 ]
    Ціна свободи
    Свободу не продати за гроша,
    Свободу не купити за копійку
    Її в бою сміливець здобува,
    Той в кого дух найвищого ґатунку.

    І мій народ бував на барикадах
    Стояв незламно у морозні дні
    Боровсь проти «драконівської» влади,
    Що гідність й честь пригнула до землі.

    Горів вогонь,чорніло синє небо
    В повітрі відчувався запах шин,
    Наш краю ми борімося за тебе
    Єднає нас усіх славетний гімн.

    В історії козацького народу
    з’явилися печальні сторінки
    Звичайні люди з дерева щити
    Тримали,мов надійну оборону,
    А в них влучали кулі вогняні.

    І скоро перед янголами стали
    Їх душі щирі,а тіла вдягли в вінки
    Так українці гідність здобували
    Небесна Сотня – Слава на віки!
    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Шульга - [ 2019.11.20 18:31 ]
    Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала
    Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала,
    Коли стрибаю від першого мокрющого снігу,
    Коли заварюю чай і відчуваю присмак життя,
    А місто стає казковим і таким білим-білим.

    Я починаю вірити в Миколая, Санту і казку,
    Коли гуляю в пошуках дива під подушку,
    Згадую як дитиною боялась отримати різку...
    Посміхаюсь і немов обіймаю душу.

    Я бачила день, коли не бачила нічого окрім снігу.
    Він танцював, кружляв, шепотів, розсипав моїм містом,
    Я ще зовсім мала щоб не любити Новий рік і Зиму
    І певно такою залишусь, бо вірю в казку.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 18:42 ]
    Воля


    Чи стачить сил порвати ланцюги,
    Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
    А страх мій дух утоптує у мохи,
    Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

    Перетерпів і осуд, і шопту,
    Лишив у сильцях серця половину.
    Тепер на волі битим склом іду,
    В слідах горять кармінові краплини.

    У клітці жив. А нині - утікач,
    Борги на шиї, а в кишені - бідність.
    Кубло позаду. В нім - тепло і харч,
    Задушлива, як спека, необхідність.

    Доволі! Я - людина, а не кріт!
    Пора життя ладнати після втечі.
    Світило сходить, тане в серці лід,
    Весна присіла пташкою на плечі.

    20.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  29. Матвій Смірнов - [ 2019.11.20 18:38 ]
    Аустерліц
    Він пам’ятає: ніби весна,
    Начебто тане лід,
    Небо, мов намальоване - над,
    Чорні калюжі - під,

    Він пам’ятає, як горизонт
    Збився у вертикаль.
    Далі не ясно - чи яв, чи сон,
    Темний пунктир проваль.

    Він пам’ятає, як горілиць
    Кілька годин лежав,
    Рівновіддалений від столиць
    Усіх на світі держав,

    Рівновіддалений від усіх
    Потягів, літаків,
    Фактів, новин; пам’ятає сніг,
    А на снігу - граків,

    Захід ліворуч, праворуч схід,
    А може і навпаки,
    Обрій тремкий, і підталий лід
    По берегах ріки,

    Ожеледь на опорах ЛЕП,
    Перебиті дроти,
    Знову граків, що сідають у степ
    Бо більше нема куди,

    Мокрого неба гладінь тверду,
    Сонця мідний ліхтар,
    І над сарматським степом - ходу
    Аустерліцьких хмар.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  30. Сергій Губерначук - [ 2019.11.20 16:37 ]
    Печаль
    Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
    Це віник в кутку, це вінок після року…
    Це – не́ урожай, а голодні обжинки.
    Це висновки долі. Це пізні уроки.

    І треба печаль, щоб була, і не треба.
    Цей час пожуритись у когось на грудях,
    але вже без тебе, без тебе, без тебе
    повзтиме печально на людях, по людях…

    23 лютого 2010 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 146"


  31. Козак Дума - [ 2019.11.20 16:47 ]
    Страхопуд

    На городі між грядками
    «сторож» оселився,
    де горох росте рядками –
    з соняхами злився.

    Голову-відро на швабрі
    ветхий бриль вкриває,
    а старе мочало-патли –
    вітер розвіває.

    На плечах у охоронця
    грубий шмат рогожі,
    добре вигорів на сонці,
    мало на що гожий.

    Та послужить для загалу,
    як говорять нині –
    щоб ворони не клювали
    кавуни і дині!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  32. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.20 14:12 ]
    Пам"яті батька
    Тебе давно уже немає, тату.
    Та вірю, що ти дивишся з небес
    На край наш милий і на рідну хату...
    Нас тяжко розділив могильний хрест.

    Ти завжди був таким замалослівним.
    Та знаю: Україну як любив.
    Пишався щиро українським Гімном.
    Благословенним був душі порив!

    Таємним залишався Буревієм.
    Жовто-блактиний прапор - оберіг.
    Свободу й незалежність ти леліяв,
    А нас малих від бід лихих беріг.

    Спливають роки, час лікує рани.
    Зростають внуки - рід веде свій лік.
    Навіки тобі, батьку рідний, шана
    І вічна пам"ять по тобі - навік!

    Скриплять жилаві верби понад ставом.
    У думах древньо-вічних явори.
    Змінився світ, коли тебе не стало...
    Та пам"яті свіча не догорить.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  33. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 12:00 ]
    Малюнок


    Настрій - пастельна блакить.
    Мить - і усе навпаки:
    Буря у ложці води,
    Гнівних філіппік пуки.

    Взяли мене на ножі
    І утоптали у бруд.
    Нащо? От нащо, скажіть?
    Я ж - одинак, а вас - гурт.

    В очі - солодка хвала.
    Та під рукою бромід:
    Як одвернуся - хула
    Кулями в спину летить.

    Шепче знадійливо Біг:
    - Недругу світлом віддяч
    І подаруй оберіг -
    В райдузі сонячний мяч.

    В тебе - перо і калам,
    До чаклування є хист.
    Хай п'є з твого джерела,
    Гоїть печалі та злість.

    Я малював допізна,
    Золото сіяв з руки.
    Усмішка друга ясна
    Світиться знову таки.

    20.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  34. Тетяна Глінчук - [ 2019.11.20 10:04 ]
    Ти топчеш храми...
    Ти топчеш храми в себе під ногами
    І спопеляєш знову небеса,
    А небо пам’ятає кожні шрами
    І чує брехні скаженого пса.

    А ти не озираєшся на осінь,
    Але так близько знову до зими,
    А матір рве на собі сиві коси
    І вірить, дочекається весни.

    Ти ж топчеш храми в себе під ногами
    Й боїшся тіней ночі, самоти,
    Є речі, що сторицею з роками
    Повернуться. Від себе не втекти.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Іван Потьомкін - [ 2019.11.20 10:50 ]
    Божественні зразки


    Якби поштиві поштові голуби
    замість носить листи писали вірші,
    стільки б цікавого з’явилось про інтим:
    переступання неквапливі, схожі на танок,
    котрі нав’язує коханка вередлива,
    насурмлене і пристрасне «гу-гу»,
    і погляд на суперників гнівливий...
    Та ось в голубки чи не стача снаги,
    чи, може, вона врешті-решт збагнула,
    що всі ці залицяння хтиві лише їй,
    тоді пара коханців здійметься умить,
    закружеляє ритуально й полетить
    в місцину, де їх інтим не видно...
    Згадалось про інтим, а в пам’яті зрина
    подиву гідний клопіт ластівчиний про малечу,
    її польоти блискавичні зранку і до вечора...
    ...Стільки ж бо дав Всевишній нам
    божественних зразків турботи та інтиму
    в світі пташиному й тваринному,-
    тож так стає на серці невимовно прикро,
    як поміж людом ще горує ґвалт,
    зозулина безжурність стає прикладом.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2019.11.20 05:30 ]
    * * *
    Дрімає тиша поміж стін
    Спустілої кімнати, –
    Сьогодні знову п’ю один
    За найгіркішу втрату.
    Коли обпалює вуста
    Питво одноманітне,
    То тихне біль і гіркота
    Зникає непомітно.
    Смакуючи оцей напій,
    Цигарці на придачу, –
    Неначе чую голос твій
    І щирий усміх бачу.
    Отож прости мені, що так,
    Бува, без тебе мучусь,
    Що подобрішав і розм’як,
    І став більш балакучим.
    Сную нечутно поміж стін
    Убогої кімнати
    І жду в житті самотнім змін,
    Як за утрату плату.
    20.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  37. Микола Соболь - [ 2019.11.20 05:13 ]
    Сніг мого суму
    Перший сніг притулю до щоки.
    Хай мені нагадає про маму.
    Поміж нами провалля роки
    Оповиті сумними думками.

    Світлий спогад тепліє в душі
    Ніжно-чистий, як мамина ласка.
    Одягають сади кунтуші,
    Оживає життя мого казка…

    За деревами чути вертеп.
    Поцілуй мене, мамо, на вдачу.
    А мете, як сьогодні мете…
    Ні, це сніг, я ніскільки не плачу.
    30.10.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.20 03:07 ]
    Метаморфози буття або видива туману
    Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
    Сади укрив давкий, задушливий туман…
    Мов світові всьому легку пов`язку димну
    На очі зав`язав, підкравшись крадькома.

    І світ, як немовля, спеленаний у льолі…
    І льоля та густа й доволі ще м`яка…
    Хтось дмухає йому на пальчики схололі,
    Дає тепленьку грудь – напитись молока.

    Принишкло все навкруг – і немовля красиве,
    І матінка його – білявка чарівна…
    Лише бреде життя, неначе старець сивий
    І йти куди – не зна – наосліп у туман…

    19 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 00:55 ]
    Скарб


    Дехто каже, що поет - це Бог.
    Ні, він - бранець смертної юдолі,
    Сито для біди, людських тривог,
    Прикрощів, образ, важкої долі.

    Золота в багатія - вози,
    Охоронців полк стоїть на варті.
    А у мене - крапельки краси,
    Жмутики гармонії та правди.

    Взяв перо в Пегаса із крила,
    Рунами покрив сторінку білу.
    І тече амріта з джерела -
    Йдіть, цього усім настачить зілля.

    Словом вичакловую наврок
    Не за славу й бронзові погруддя.
    На долоні світиться добро -
    Віддаю цей скарб хорошим людям.

    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  40. Олена Побийголод - [ 2019.11.19 18:54 ]
    11. Пісня Робіна Качура
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я Робін Качур, не босяк,
    хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
    та це мені - як з гусака вода!
    Письменний навіть я так-сяк,
    я вам - не пір’я для писак,
    і це - моя позиція тверда!

    Robin Duck я за книжкою,
    і диви - брикну ніжкою!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  41. Сергій Губерначук - [ 2019.11.19 16:32 ]
    Прононс 19
    Твоє тіло, мов луг.
    У бокалах квіто́к,
    завжди повних нектаром,
    я губи змочу пересохлі.
    Я груде́й твоїх друг,
    я до ніг твоїх крок,
    я той кінь, що над яром
    цілує покоси пожовклі.

    Ніч пасусь на тобі
    і п’янію з вина,
    еліксиром покори
    я змазую гострі підкови.
    Раз прийшов на цей бік,
    де своя сторона, –
    то вжени мене скоро
    у стійло сухе і зимове.

    Місяць в осінь уживсь.
    Ніби митрополит
    у святому поса́ді
    приймає вітання монахів,
    так і я в тебе вливсь
    після літа – в політ!
    і в небесній засаді
    ловлю поцілункових пта́хів.

    Ось я анґелом став
    понад лугом твоїм,
    сном утішений злегка –
    численний давальник династій.
    Ось усе, що я дав,
    повертається в дім,
    на якому лелека
    тримає у вузликах щастя.

    Твоє тіло – як вік.
    Твоє тіло – момент.
    Океан у долонях,
    де стало солодким солоне.
    Був собі чоловік –
    став душі дириґент,
    опонент у безоднях,
    кохання, яке не холоне.

    30 листопада 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 62"


  42. Козак Дума - [ 2019.11.19 15:22 ]
    Осіннє надвечір’я

    Танцює осінь танго з листопадом,
    кружляє листя в вальсі чарівнім
    і зорепадом сиплеться по саду,
    де сумно трохи й радісно мені.

    Радію зорям в неосяжнім небі
    і різнобарв’ю теплих кольорів,
    та сумно, що цей день минув без тебе,
    хоч довго ще над обрієм зорів…

    Час неупинно котиться до ночі
    і серце від непевності щемить.
    Твої глибокі і сумливі очі
    мене не полишають ні на мить…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  43. Микола Соболь - [ 2019.11.19 15:23 ]
    Оказія
    Така собі у нас оказія –
    В Європу йшли, прийшли в Євразію.

    Ціди, корчмарю, по крайки́ вина,
    Як не крути це не твоя війна…

    Тобі одне: аби «текла» кабза!
    І не важливо, що іде гроза…

    Попереду похмілля буде жах.
    Усі до всіх сьогодні на ножах.

    І армія у нас була, і флот,
    Тепера землі́ ставимо на лот.

    Одне бажання маю я віднині –
    Дай, Боже, хоч померти в Україні!
    29.10.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2019.11.19 14:50 ]
    Дніпро

    Київ. Ранок. Поділ. Міст метро.
    З кручі дивиться в темряву Либідь.
    Затуманився сивий Дніпро,
    Бо зима береги його білить.

    Кров моя із порізаних вен
    Світить з дна, де води по коліна.
    Плесом хвиля у безвість пливе,
    Я назустріч із безвісті лину.

    Бо Дніпро не бажає разом
    Мандрувати зі мною до Лети.
    Обережно штовхнув на пісок,
    По обличчю махнув очеретом.

    Голку холоду в п'ятку встромив,
    Клешню рака засунув у вухо.
    Годі, Дніпре, кусатися! Мир!
    Пошукаю місцину, де сухо

    І поцуплю хламиду в бомжа,
    Ломануся крізь хащі додому...
    Віршик - правда? Чи глупа олжа?
    Я - розумний? А чи не всі вдома?

    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  45. Галина Сливка - [ 2019.11.19 10:10 ]
    ***
    Така сівба... І в надиху десниця
    Так щедро сіє... В ріст береться збіжжя.
    І ніч-тужба, що днем благословиться
    На висоту, із пам'яттю підніжжя...
    Мов світ отой - одне велике поле...
    Лелеки небом обмивають крила...
    І стиглі душі - зерном... Доле, доле...
    І тільки з тріщин проростає сила.
    Така сівба... І ніц у тім лихого...
    Асфальт здолає м'якістю стеблина.
    Сльоза мала - рятунок від сухого -
    На глибині народжує перлину.


    Рейтинги: Народний 5 (5.55) | "Майстерень" 0 (5.67)
    Коментарі: (6)


  46. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.19 08:57 ]
    ***
    Притупилося майстра перо,
    Зашарілася й зблідла рима.
    Муза вдарила під ребро,
    Підтяла підступно, незримо.

    Загубились найкращі слова,
    Між рядками гуляє вітер,
    Та йде обертом голова -
    Розлетілись думки по світу.

    І безжально спресовує час
    Пережиту кожну хвилину
    Закарбованих серцем фраз
    Про любов й печаль лебедину.

    Несподіваних спалахів мить
    Зазоріє світлим лібретто.
    Мов оголений нерв болить
    Невгамовна душа поета.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  47. Віктор Кучерук - [ 2019.11.19 08:09 ]
    * * *
    Ще недавно сонце гріло
    Зрання аж до темноти,
    І в багряних заметілях
    Не ховалися світи.
    Та минає все на світі
    Швидко сміхом чи слізьми, –
    Вже у груди цілить вітер
    Раннім холодом зими.
    І не віриться ще й досі,
    В круговерті золотій, –
    Що ввійшла і в душу осінь,
    І лишилася у ній...
    19.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2019.11.19 00:02 ]
    Панахида


    У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
    Кровиця ручаєм стікає на олтар
    Ровесників моїх - безногих і безруких,
    Убитих у боях, полоні, просто так.

    Запалені свічки погаснули від кривди,
    Павуча борода вкриває образи.
    Ти спав на небесах, коли вмирали діти?
    Вони ж кричали ніч: - О Господи! Спаси!

    В архангелів мечі вогнянно-харалужні,
    Послав би до дітей рубати ворогів...
    Так ні - прийшов сюди забрати їхні душі,
    Очорнені від мук, осліплі та глухі.

    Заструпилась ропа, скінчились час і рими,
    Розвезлася як вир небесна голубінь...
    Молюся за братів сльозами кров'яними:
    Летіть із Богом в рай. Мені ж пора у бій.

    18.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Тетяна Глінчук - [ 2019.11.18 21:11 ]
    Долина снів
    Долина снів... Десь там на видноколі
    Шепоче із дощем багряний ліс.
    Величність Час запитує у Долі
    Про шлях до Раю, про життєвий зміст.

    Вона, здається, скаже щось важливе,
    Повіривши у значення тих слів,
    Ти прокидаєшся зворушено щасливий
    І ловиш миті із вчорашніх снів.

    І десь далеко там за небосхилом
    Є неосяжна магія життя…
    Та милий сон дарує дивні крила,
    Коли вгорі з’являється зоря.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Губерначук - [ 2019.11.18 16:29 ]
    Дарунок
    Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
    Ми обручені, чи що?

    Яким треба бути майстром,
    аби вирубати з мертвого дерева
    собі запоруку!
    Якою треба бути необрученою,
    аби піти у заручини
    до такого майстра?

    Я ці стовбури лікував оліфою,
    привертав святі духи,
    відганяв лихо
    і тихо, неголосно виколихував.
    Поклади мене коло себе.

    Рип-рип: це хворе дерево стає здоровим.
    Хрип-хрип: так помирає дерево
    і душа його відлітає.
    Той майстер,
    хто встигає
    взяти її у обійми.
    Обійми́ мене своїми руками
    сильно.
    Оберни моє останнє тепло
    у талісман.

    Рано-вранці на Андріївському узвозі
    стоїть майстер дерев’яних каблучок
    і кільцює цілеспрямованих.

    Виявляється:
    "Під корою глибоко є серцевина,
    найбільш ранима і своєрідна
    частина…"
    Так це на пальці каблучка
    від самого серця дерева!
    Це подарунок,
    на дотик якого
    холодна рука оживає…

    23, 28 вересня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 46–47"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1514