ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:59
Вірша без драйву не створиш.
Миру немає ніде.
Трішечки спокою - в норах.
Горн щуролова гуде...

2

На Інститутській сумливо.

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:57
Усе в тобі: зло, радощі, печаль,
Полиці, ланцюги, чарунки, стріли...
Уяві скажеш "поверни", "відчаль".
Стоїш, а зливи травня відшуміли.

Тасуєш мапи, книги... Серед хвиль
Роздивишся тритончиків банькатих.
Які були шторми! Охвітний штиль,

Ніна Виноградська
2017.11.21 09:08
Принишкло все в осінню днину,
Трава пожухла, голий ліс.
Лиш де-не-де немов краплини
Не скинув листу верболіз.

Немов змія, вузька стежина,
Веде у хащі, в густину,
Малий опеньок на хвилину

Олександр Сушко
2017.11.20 22:59
У темряву стрибати лячно,
Бо недалеко до біди.
Та в шлюб уляпавсь необачно,
Гормон штовхнув у спину: - Йди!

Тоді насправді дав я маху.
Вдягнув подружні ланцюги.
Своє життя поклав на плаху,

Ігор Шоха
2017.11.20 21:25
Голубка літає, а голуб воркує,
чекає на неї один.
І літо минає, і осінню всує
чекати уже роковин.
Моя голубко сизокрила,
із піднебесся повернись.
Якщо учора ще любила,
то не розлюбиш і колись.

Іван Потьомкін
2017.11.20 19:29
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крі

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В церкві - айстра і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,

Любов Бенедишин
2017.11.20 16:32
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Усі спішать кудись несамовито,
Підкорюють зачовганий Олімп.

…А ти сиди в не-затишку своєму,
В тіні мовчання – вже сама як тінь –
І душу тормоси: до сліз, до щему,

Анонім Я Саландяк
2017.11.20 14:19
спроба простої логічної схеми) Кант підтасований – купи слона...     ... а опісля - усе можна підтасувати – викласти так, як мені (тобі) треба... при чому тут Кант? – взагалі... просто опинився неподалік. От вам, Кант: “... це було голосне виражен

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що промовиш вголос –
Справді не стане тліном,
Линутиме у космос,
Мов молитви на колінах –

Інколи те, що вголос,
Краще було б не чути,
Та ні один логос

Вітер Ночі
2017.11.20 10:59
Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І ст

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Вячеслав Кондратюк
2017.11.14

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Мартинюк - [ 2017.11.06 10:05 ]
    Холодна осінь

    Душа чекала крику в тишині.
    Холодна осінь і неважні справи,
    А за вікном нічого крім темряви,
    Самотні дні мов мури камінні.

    А теплу плоть холодний страх жене.
    І кожен звук стає таким важливим,
    А шум дощу мов пісенька тужлива,
    Мов гостра криця душу тихо тне.

    Земля у жовтих шрамах мов в іржі.
    Знов ніч ховає пагорби в тумані,
    І знов летять, летять думки оманні,
    Летять немов нагострені ножі.

    Парище

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Маркіяна Рай - [ 2017.11.06 00:10 ]
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім...
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
    Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
    В зашкарублому серці заздрість до неї біла:
    Одинокість одна, а життів має, певне, сім.

    Ох, живуча яка - ні морози, ні дощ, ні сніг,
    Не втоптали її у землю, не стерли з світу.
    Не звели її з глузду ніжність і терпкість цвіту
    Молодого барвінку, що просто під ноги ліг.

    Чи прийняти її за служницю, чи за сестру,
    Чи впустити лиш на ночівлю, а чи навіки?
    Вже течуть не струмки по вікнах - бурхливі ріки,
    І ковтаю нічну вологу й нічну мару.

    Одинокість чужа в барвінку, як в путах звір -
    Босонога, пручається, ріже барвінок шкіру.
    Сім життів проклинала, та згодом шукала віру.
    Я приймаю її за свою: ходи на папір.

    01/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  3. Микола Дудар - [ 2017.11.06 00:12 ]
    ***
    … гукайте там, де сонце й бджоли
    Де все цвіте, де все живе -
    І я озвусь на сильну долю
    Якщо вас вимучило вже…
    Я вийду тінню прохолоди
    З роялем, хай без коліщат
    Бува ж нікому не зашкодить
    Медовий мій липневий чат?…
    Замріт, прошу вас, на хвилинку
    Погляньте в очі, не смішіть
    О як пасує вам хустина
    Так - так… я згоден… довгих літ
    06-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  4. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.05 23:18 ]
    Постать осені
    Осені "постать"-сум носить в очах.
    Скроні ось-ось побіліли.
    Важкість відчутна в плечах і ногах -
    Коси нести їй несила.

    Вітер ламає,жбурляє,несе –
    Листя знеможене рветься.
    Дощ невблаганний затопить усе.
    Сніг пролітає – сміється.

    Та ненадовго – обридло, облиш!
    Годі зимі панувати!
    Ось і настала омріяна тиш –
    Геть – із осінньої хати!

    Осінь поки що – володарка тут.
    Сонце зігріє – все зможе!
    Трави зелені ось знову ростуть,
    Мов у весінньому ложі!

    Висохне та остогидла сльоза –
    Очі–без суму,грайливі!
    Осені "постать"– гнучка,як лоза!
    Настрої в неї мінливі!


    04.11.2017





    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Домінік Арфіст - [ 2017.11.05 22:30 ]
    море сниться мені...
    море сниться мені... і торкається ніг...
    диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
    і ми там не одні і літа не одні
    пророкують цикади в траві
    і наш дім на горі височіє як ріг
    і чорніє вночі Чатир-даг
    де солодкий інжир ще лежить по дворі
    і солодка джерельна вода
    ще біжить і біжить до дитячих долонь
    охолоджує сонячну вись
    охолоджує лоба небесний вогонь…
    ми пили але не напились…
    не надихались ми – задихнулися там
    простягни мені руки з небес
    поховай мене там – де сльозою туман
    де б лозою тонкою воскрес…


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (6)


  6. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 20:57 ]
    Жалобний листопад
    Осінній вечір тліє-догорає.
    За обріями гаснуть небеса.
    Зоря упала. І по небокраю
    неначе покотилася сльоза.

    Дерева голі як птахи без пір'я.
    Одні дуби із осінню – на ти.
    Ночами перечитують подвір'я
    за їхньою адресою листи.

    Опало листя. Килими параду
    перепирають жалібні дощі.
    І як не сумувати листопаду,
    коли не сяють зорі уночі?

    Гадає осінь на зів'ялій гущі,
    дивується на віти омели,
    очікує, коли уже, коли
    зима повіє хугою у пущі
    і тугою у морі і на суші.
    Бо листя й зорі – то не янголи
    а падаючі і пропащі душі,
    які ловили миті як могли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  8. Іван Потьомкін - [ 2017.11.05 20:20 ]
    Життя й пісня
    Чи варта пісня
    бодай одного життя людського?
    Варта.
    Життя, якщо воно не тління -
    ватра.
    Якщо воно не жарти,
    варте
    бодай одної пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 19:45 ]
    Дубова елегія
    У поетів хмуряться лоби,
    Длані щедро сіють закарлючки.
    Напишу сьогодні про...дуби,
    Бо кохання вже дійшло до ручки.

    Рюмсати втомився на папір,
    Бризки долітають аж до стелі.
    А у пущі гарно - легіт, мир,
    Огортають кольори пастельні.

    Жолуді утоптую в мішок -
    Вдома паця рохкає несита.
    Перетру кору на порошок -
    Є рецепт настоянки від діда.

    Рве рука гнучку дубову віть -
    Теща любить паритись у бані.
    А сльота у листі шерехтить,
    Світ у трансі, ступорі, нірвані.

    Істина осяяла чоло:
    Як причавлять носа стіни міста -
    Їдьте, браття, хутко у село!
    Геть із цегли у дубові гнізда!

    Недарма купив собі колун,
    Колоддя розгепую на тріски.
    Дуб у грубі (вичитав із рун)
    Висушить гіркі любовні слізки.

    05.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  11. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:27 ]
    Навроки
    Розпухнув гутаперчевий шнопак,
    Всльозавилося червонясте око.
    Хворію. І болить нестерпно карк -
    Понасилали читачі навроків.

    Це - кара за мої коментарі,
    Де графоманам тільки снився спокій.
    То ж борода і вуса - геть сирі,
    Ще трохи - зовсім стану вирлоокий.

    Гризнув любимця за невдатний вірш -
    Уже несуть важкі надгробні плити.
    Гуртом кричать "Ату! Здавайся! Киш!",
    Шаленим гнівом аура пробита.

    Покрапує із носа на папір,
    І власні розпливаються поези.
    Не буду більше гавкать. Годі. Мир.
    Мовчу однині. Схима. Тиш. Аскеза.

    Пишіть на ідиш, задом наперед.
    А як притисне - то і вверх ногами.
    Поети люблять нині тільки мед,
    Хвалу, вінки лаврові, фіміами.

    Поблимує планшетик на столі,
    Смакую вірші про любов, солоні...
    Знімайте, друзі, чепчики й брилі,
    Ходім піїтам плескати в долоні.

    1.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  12. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:33 ]
    Я- щасливий
    Чорна зрада скрадається нищечком.
    Тільки тиждень живуть молоді -
    Заскрипіло продавлене ліжечко:
    Я - на працю. Коханець - у дім.

    Обціловує пазуху мавчину
    (дуже хтивий попався сатир!).
    Я ж у брехнях кохатись не навчений
    Краще схима, глухий монастир.

    Упіймалась жона недосвідчена,
    Від образи під носом сльота.
    А вона ж бо у церкві повінчана,
    Та впадобала клуні, жита.

    Шлюб завис понад прірвами-кручами,
    Мед любові, отруєний, згірк.
    Одне одного трохи помучили,
    Та учора нарешті утік.

    Вже не буде подружнього холоду,
    Чую потиск важкої руки.
    Поспліталися вуса та бороди:
    Я - щасливий. Прощайте жінки.

    3.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Маркіяна Рай - [ 2017.11.05 05:28 ]
    Як трепетно у тиші громіздкій...
    Як трепетно у тиші громіздкій
    Цієї ночі, помислоп'янкої,
    Пророк і Бог розкручують сувої,
    Й зачитують, мов струшують із вій,
    Билину мрій, чи золото надій:
    Радій, людино, голосно радій!
    Ось заповіт. Із істини малої
    Він починається. І ти також малій!

    Сповняє стільники бджолиний рій,
    Мостять мурашки замки і покої,
    Бурундучки у нірках стали в стрій,
    Й живі гніздечка в ластівки прудкої.

    У бездоганності своїх думок і дій,
    Як бездоганний у природи крій,
    Німій, коли глядиш на це, німій!
    Людній, людино, з висоти людської!

    30/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  14. Маркіяна Рай - [ 2017.11.05 05:12 ]
    Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, я одна із...
    Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна із святих.
    Не дочитуй до дна, не дивися наскрізь, не молися на них!
    Одиначкою ніч вимагає очей, що окутані в дим.
    Чи найперша з своїх, чи остання з чужих, чи котрась поміж тим?

    Так болиш у мені, поміж ребер жалем, наче жало росте.
    Незрадливих давно не стрічали святі, та прощають їм те.
    Я прийду у твій дім, як непроханий гість. Не прохай - не піду!
    Ти, окутаний в дим, припадаєш до ніг, забуваєш біду.

    27/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.04 23:05 ]
    Як ув обнові
    Як тихо, чарівливо, роздумово –
    Із луків ще краса не утекла.
    І тче на озері поважне слово
    Вітрець-філософ голкою тепла.

    Німа печаль кущі вгорнула голі,
    І очерет журливо похиливсь.
    І світлий сум аж простелила долі
    Усміхнено-похмура сива вись.

    Пожухли барви осені медові,
    Неначе блідне княжий цей затон.
    Лиш дерево одне, як ув обнові –
    В розкішнім сяє золотім пальто.

    4.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  16. Кристіан Грей - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листями шурхоче -
    В холодні дні й холодні ночі
    Ще більше хочеться принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Котра красива й загадкова
    І таємнича дуже й дуже,
    Не каже навіть, чи одружена,

    А ти по вуха вже закоханий
    І плачеш над її піснями,
    Вона ж сміється — не над нами!—
    І каже: "Буде все — «О'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  17. Домінік Арфіст - [ 2017.11.04 15:25 ]
    о жадібність... (Кримські псалми)
    о жадібність… о жалібність… – життя…
    надіями мережене шиття…
    о вижимки… макуха із бажань
    залита річкою несправджених чекань…

    о ніжність… ласка… лоскіт ножовий…
    ці двері і драбини в день новий…
    о погляди із темряви вікна –
    ні полетіти… ні злетіти над…

    о мудрість… о незміряна імла…
    по вічності воді удар весла…
    німого погляду самотня глибина…
    самотня чарка пам’яті вина…

    роки… річниці… пагорби… рови…
    провалля серед попелу... трави…
    і тільки Голос проросте у світ
    як запорука… заповідь… завіт…


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (3)


  18. Анна Романюк - [ 2017.11.04 14:11 ]
    Осінь..
    Уже осінь танцює свій ніжний вальс,
    Листочком яскравим виконує па.
    І ми в круговерті осінніх всіх фраз
    Комусь привіт кажем,а комусь па-па..
    А осінь танцює в оркестрах зими.
    Нам літо щадливо співає на біс
    І сумнів бере чи насправді є ми,
    Чи тайний музика оману приніс?
    Ми з осінню разом у танці підем.
    Ми будемо вірити в диво із див.
    Це все ж не ілюзія- ми так живем
    В барвистій яскравості листяних злив.
    Хай кажуть , що осінь то пора сумна,
    Та все ж я гадаю що це наклеп лиш
    Відчуй усі нотки щасливі сповна
    Занурся у осінь та смуток облиш.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  19. Іван Потьомкін - [ 2017.11.04 09:20 ]
    Шалехет-листопад
    Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та є і тут моя відрада – осінь:
    На небі сіре відступає в просинь,
    Опалим листом вітер шарудить...
    Хай наше птаство в інший край не відліта,
    Європа приліта на крилах журавлиних –
    На Хулі і поїсть, й перепочине,
    А далі в Африку безпечно полетить.
    Словом, для нарікань причин нема,
    Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
    А годен і в пустелі віднайти хороше.
    ...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та все ж сини вони обоє в осені.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  20. Маркіяна Рай - [ 2017.11.04 00:01 ]
    Ти, серце, підводиш...
    Ти, серце, підводиш: болиш, стискаєшся.
    Чи каєшся в цьому опісля,
    Як в скронях гуде твоя пісня?
    Й коли замовчить, то за віщо краєшся?

    Ти, серце, слабке, немов не моє. А я ж
    Завжди називалася сильною.
    В чужинах я чулася вільною.
    Тобі ж і поріг до ніг, як альпійський кряж.

    Ти, серце, м'яке, як варена вода. Чуй:
    Заплакала, бо втомилася.
    Та твердості знову впилася -
    Гартована сталь в очах - тепер вередуй!

    23/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Маркіяна Рай - [ 2017.11.04 00:09 ]
    Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох...
    Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох,
    І ти мені пісню співав, і слухав ту пісню Бог.
    Потішні Його діточки, як пташки, все цвірінь та цвірінь.
    А пісня була, як така, коли кращу придумати лінь. -

    Такі вже довгі ніжки у тебе - до неба, а в мене короткі.
    Такі вже тоненькі ті пальчики - небо лоскочуть, та ще й солодкі.
    Така вже тривала вірність твоя, а я! А я...
    Та, навіть по зраді, собі на вустах залишу твоє ім'я. -

    І ще щось про сентименти в тій пісні співалось вкінці,
    А потім непевні твої слова повидзьобували горобці.

    Летіла по небу, галузу вкривала, хмаринка легка.
    Подумалось: я не така.
    Зронила останнє "люблю": тримай, бо крихке!
    А в тебе серце таке.

    Хотіла було полетіти, -
    Галуза з жалю затріщала:
    Ох, діти, куди вас подіти? -
    Прощу, як до того прощала.

    Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох,
    І ти мені пісню співав, і слухав ту пісню Бог.

    22/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  22. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.03 22:40 ]
    Братику
    Коли ми опинимося обоє
    серед розкішних хмарок,
    то відшукаємо черешню
    й назбираємо червоних ягідок.
    Наповнимо велике цеберце,
    Кидатимемо їх на землю -
    хай солодшає людське серце.

    А далі у небі відшукаємо
    кульбабово-волошкову долину,
    Зберемо насіння, усе,без упину.
    Засіватимемо землю із хмарок білосніжних,
    Щоби квітло все довкола,
    Більшало думок і слів ніжних.

    А ще ми відшукаємо наші ковзани
    І будемо кататися по океану неба.
    Нам навіть не потрібно чекати зими
    Тоді...колись потім...як я прийду до тебе.

    А поки я молитимусь, братику,за тебе.
    І разом з мамою ходитиму до церкви й у капличку,
    І я не буду плакати, бо ти сказав би мені "не треба"
    І пригорнув та поцілував би мене у щічку...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  23. Серго Сокольник - [ 2017.11.03 21:26 ]
    Арійське зимне
    Відліта мокротиння
    Жовтолистих осінніх казок,
    І надходить неспинно
    Снігових буревіїв танок,

    Де під холод собачий,
    Під стрімку снігову заметіль,
    Чортовідьми заскачуть,
    Зігріваючи дотики тіл,

    І розірвуть завісу,
    Той пошитий Богами одріз,
    Скаженіючі Біси,
    Бо таки дочекалися віз

    До країни, що спала,
    Мов кумедний барложний ведмідь...
    ...буревієм порвало
    Всі завіси... Умовності від...,

    На які так молилось
    Листобратство, злетіле униз,
    Мов на Каїна милість...
    Ці дивацтва... Без візи "безвіз"...

    Знетерпівсь у чеканні
    Меч Арея, простертий на схід,
    І під Сурму Останню
    Ріже небо вогненний болід.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110207505


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  24. Валерія Соколова - [ 2017.11.03 19:47 ]
    Якби лише люди вміли літати...
    Якби лише люди вміли літати...
    Піднятись у хмари, забути про втрати...
    Втікти від усіх цих насущних проблем
    Й податись угору, подаль від усіх..

    Якби лише люди вміли літати...
    Якби ж мали крила могутнього птаха,
    Ми б Небо тоді поділили на всіх.
    І мали б ми місце, куди б то піти.

    Якби лише люди вміли літати...
    В куточку на хмарі могли б чаювати
    І сім‘ї, і друзі, закохані пари..
    На чварки ми б часу тоді не втрачали.

    Якби лише люди вміли літати...
    Навчились би може просте цінувати:
    Радості миті й щасливі моменти,
    Свободи хвилини, прості сентименти..

    Нажаль, це лише мої крихітні мрії
    І люди ще крила не відростили..
    Та маю ще в серці велику надію -
    Ми не забудем про те, що важливо!

    03.11.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2017.11.03 19:42 ]
    Розлучне
    Полем жовтих кульбаб
    Сонцеранок зійдЕ золотий...
    Відлітає журба.
    Відлітай слід за нею і ти,

    Мила пташко мала,
    Що коханням божилася. Ну...
    Безкінечне i love...
    Я ж тобі язика не тягнув?

    Все змінилось нараз.
    Зміна сталась- кохання пішло.
    Ти пандори обрАз
    Скриньку нігтем відкрила на зло

    І собі, о love my...
    Начувайся. Кінчається ніч.
    То бери, відлітай.
    Не вертайся. Казатиму НІ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110101175


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Кузан - [ 2017.11.03 18:38 ]
    Лише лінивый женится лиш раз
    ***
    Лише лінивый женится лиш раз,
    Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
    Упав, побився читаво, пак бойится,
    Ош зась упаде та узьме го фрас.

    А фрас не взьме, бо ввüн ся женит сам
    На тüв, котра май файна и май ипна.
    Любов ид ньому, ги нєвоя липне
    И шереґ жüн кладе му ид ногам.

    Втъі жоны тоже уддаутся фурт.
    А лінь – ото домак паскудна штука.
    Нико ти в двирі нигда не подуркат
    Кить сам не уйдеш. Взьмеш у рукы прут

    Та зóгнеш го, ги лук у того дюґа,
    Що стрілами тя в серце вічно дюґат.
    Прицілишся… Купуй Chanel «Coco»…
    Вто ліпше, ги попав бы сь в молоко.

    03.11.17 © Василь Кузан

    Словничок:
    Зашпотався – спіткнувся,
    Читаво – сильно,
    Пак – потім,
    Бойится – боїться,
    Фрас – чорт,
    Ипна – ліпша,
    Нєвоя – біда,
    Жüн – жінок,
    Фурт – постійно,
    Домак – зовсім,
    Подуркат – постукає,
    Кить – якщо,
    Дюґ – особа,
    Дюґат – штрикає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  27. Садовнікова Катя - [ 2017.11.03 18:07 ]
    О битвах,.
    Не единично мне не слух бросалось,
    В потоке отплесков наивных голосов
    О битвах, Украину что касались,
    На родине моей спокон веков.
    Терзали ее подлые татары,
    И ляхи, и московские самцы.
    Да только, что любили, очень странно,
    По ней молили Господа в деды:
    «Восстань с колен, живи моя родная.
    Колокола забили – идет звон,
    Он для тебя, я снова повторяю,
    Он из небес пришел взломав замок.
    Сей звон Майданов, такой тленной жизни,
    Что языку дал барствовать у нас,
    Чтобы всегда он был, как листик, чистым,
    Чтоб знали дети, словно "Отче наш".

    03.11.17.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Любов Бенедишин - [ 2017.11.03 17:11 ]
    Медитаційне
    …запитую всоте…
    Запитую в тисячне: хто я?
    Одвічна провина…
    Провидиця…
    Втомлена жінка…
    А може, я, Господи,
    лиш випадкова піщинка,
    що з Ока Твого
    ще не вимита поки сльозою, –
    невидимий згусток
    нестерпного смутку й жалю?..

    Прости, якщо дуже
    Тобі, Терпеливий,
    болю…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (21)


  29. Ґейко Марґо - [ 2017.11.03 14:24 ]
    Може краще не пий..?!
    З ким ти диво моє у порі цій нічній?
    Ти є трішечки мій чи як завше нічий?
    От навіщо прийшов з некерованих снів
    І лягаєш рядком аритмованих слів?

    Маєш час у добі на моральне піке?
    Щоб налила тобі твоя гейша саке
    Запалила зірки в океанах між вій
    Розгорнула із спогадів давній сувій

    Кожен запис в якому мов зілля терпке
    В ньому дихання наше глибоке й п'янке
    Поміж тіл б’ють термальні джерела жаги
    Що розтоплять з бажання чесноти сніги

    Ми допишемо врешті почате тоді
    Де дозволено буде на цей раз тобі
    Розв'язати корсет виховних парадигм
    Цілувати коліна пірнути між них

    Буде тепло тобі між моїх голих ніг
    Буде так аби ти це все винести зміг
    У симфонії всіх найвідвертіших мрій
    Струнні етики певне втрачатимуть стрій

    Я відкрию тобі свої справжні світи
    В них побачиш осяяним образ свій ти
    Синтезую для тебе в олію полин
    Культивую з піщинок ріст дивних перлин

    Може краще не пий це звабливе саке!
    Бо потягне в безодню воно заважке
    Пропливай собі тихо в свідомім човні
    Не пізнавши світів що на дні у мені


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Адель Станіславська - [ 2017.11.03 10:50 ]
    Ця осінь із очима сироти
    Якась така безпоміч, хоч кричи...
    У грудях тьмяно жевріє тривога.
    Така важка до спокою дорога
    і так катма до болісти причин...
    Ця осінь із очима сироти
    у шибах споночілої домівки
    пряде безсонній тиші облямівку
    із миготливих пам'яті картин.
    Вони зринаюить спалахами дум
    і плинуть, плинуть - безконечна триба.
    Осіння ніч, пізньоосінній сум
    і очі сироти в віконних шибах...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  31. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.03 09:42 ]
    Одинокий листок
    Жовте листя з дерев вже давно облетіло,
    Лиш один залишився ген-ген угорі,
    Засинає вночі, заколисаний вітром
    Й мокне вдень на холоднім-холоднім дощі.

    Одиноко йому, він тремтить весь і мерзне,
    Перемовитись ні з ким, та й сум огорта.
    Він терпляче чекатиме - прийде весна,
    Потепліє і він іще буде зеленим.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Петро Скоропис - [ 2017.11.03 06:05 ]
    З Іосіфа Бродського. Післямова
    І
    Роки збігають. На буру стіну двірця
    свої види має тріщина. Незряча швачка урешті стромляє нитку
    в золоте вушко. І Святе Сімейство, змарнівши з лиця,
    просувається на один міліметр до Єгипту.

    Видимий світ умістив майже всіх живих.
    Вулиці утопають в яркім, але непривітнім
    світлі. Звіздар в ковпаку і спіднім
    якомога детально поточнює розміри чайових.

    II
    Я вже і не спроможний згадати, коли і де
    трапилася подія. Ні трибу тої.
    У повітрі? Воді? Уночі? Удень?
    Зі мною? Вчора? Напередодні?

    Пак і самій події, – візьмім потоп,
    землетрус, помсту жінки, вогні Кузбасів –
    непам’ять, мов той оберіг подоб
    облич, – і мого, і того, хто спасся.

    IIІ
    Це, вочевидь, і значить, що нині ми заодно
    з життям. І що я вгамував цікавість
    в шелестінні матерій, чиє сукно
    прищепляє шкірі свою безбарвність.

    Тепер і мене у профіль різнити немає чим
    від якоїсь там латки, складки, трико паяца,
    часток і величин, наслідків і причин –
    від того, чого не завважив, палко бажав, боявся.

    IV
    Ризикни – і спіткаєш сухий реп’ях,
    вільгість і вечорів, і коли світає,
    каменоломню міста, Чумацький Шлях,
    тих, кого вже нема, та я пам’ятаю.

    Зачепи – і не минеш оту
    самоту, що відраює світ потурати
    мені, парсуні моїй, пальту,
    ту, на чий чесний взір, ми – неминущі втрати.

    V
    Говорю це тобі, і не моя вина,
    щойно не чути. Сума днів, дужче купно
    вічі мозолячи, кепсько впливає на
    зв’язки. Голос мій сів, та, думаю, не докучний.

    Це – щоб чулися ліпше ку-ку-рі-ку, тік-так,
    серця платівки розшаркування на голку.
    Це – щоб ти не помітив, коли я замовчу, як
    Червона Шапочка не сказала Вовку.
    (1986)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  33. Маркіяна Рай - [ 2017.11.03 00:15 ]
    Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було...
    Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було -
    Червень строкато виписував наші дороги.
    Вітер леліяв високе твоє чоло.
    Перестороги?

    Ні, не бувати розлуці, немає останніх днів!
    Сонцем розніжені лишимось тут навіки.
    Заходом миті, розпачем день пломенів,
    І затуляв повіки.

    Завтра прийде несподівано, заходом мрій.
    Дві (як одна) врізнобіч розійдуться долі.
    Доле, благаю, дороги його лелій!
    Я примирюсь поволі.

    20/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  34. Маркіяна Рай - [ 2017.11.03 00:10 ]
    Зачаровані, замиловані, заворожені...
    Зачаровані, замиловані, заворожені,
    Позирали все, зазбирати би, та й у жменьки.
    Ось хвости летять, чи доріжки то в рай проложені
    Поміж хмарами. Ох, ступити би на срібненькі.
    Заколисують. Повиписують візерунками
    Зорепадними, зореспілими, сни преніжні.
    Заіскрилися, застидалися поцілунками
    Долі парами, душі пещені, білосніжні.
    Заручилися замиловані діти ніжні.

    20/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 21:07 ]
    Шоста палата каганату
    Розбійник Мокша не діждався ласки,
    що «воздає» і досі каганат
    героям географії і казки,
    як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
    а деінде Євпатій Коловрат.
    Гниє у канцеляріях таємних
    історії розтерзаної прах
    на капищах і мощах убієнних,
    що горами росли у болотах.
    Найвищою ставала із віками
    місцина на «Кощієвій» горі,
    де у Кремлі ішли вперед ногами
    один за одним виродки до ями,
    де почивали парії-царі.
    І очевидно, що земні закони,
    формовані на костях і крові,
    утворювали патогенні зони,
    що виїдали глей у голові.
    Тому ще від опричника Івана
    до нинішнього Пу-богатиря
    усі царі язичники-погани,
    які не мають в голові царя.
    А покручі-царевичі, бувало,
    приходили до влади залюбки,
    та неодмінно дурнями ставали,
    хоча у казці – ніби навпаки.
    Історія нічого не міняє.
    На неї уповаємо дарма.
    Недопалок «окурком» умирає.
    Росія залишається тюрма.
    А воля тиранію називає –
    палата шоста, де нема ума.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  36. Леся Геник - [ 2017.11.02 19:51 ]
    Втомилася терпіти
    А так буває боляче терпіти,
    вдивлятись в небо - бачити дощі,
    і долі необдумані кульбіти
    у чорному-пречорному плащі.

    І друзів, що стають, неначе плями
    розмиті, на потрісканім вікні.
    О, що ж цей світ невірний робить з нами?!
    О, що ж цей світ видмухує в мені?

    Такі етюди, Господи, несвітлі!
    Такі примари, що аж терпне дух!
    І так уже втомилася терпіти,
    аж закладає серце, очі, слух.

    Аж закладає розум попід стелю -
    таке щось пелехате і густе.
    І дивишся на вичахлу пустелю
    життя свого, і бачиш знов не те.

    А хтось ізбоку каже: заспокойся,
    ще трошки потерпи, минеться біль...
    Та сивиною зойкує волосся,
    слова пересипають марно сіль.

    І сонце зачіпається за віти,
    а небо - знов не небо, так, дощі.
    Втомилася, втомилася терпіти,
    крокуючи уперто до межі.

    18.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  37. Олена Багрянцева - [ 2017.11.02 17:25 ]
    А мені би тебе на трішки...
    А мені би тебе на трішки
    На ковток запашної кави
    На печені смачні горішки
    Усміхнутися щоб ласкаво
    Усамітнитись на годину
    Лоскотати твої долоні
    Брати в рот лісову малину
    Вимовляти слова синхронні
    Проганяти хандру кирпату
    Випивати по краплі осінь
    Роздягатись у теплій хаті...
    А мені би тебе назовсім.
    2.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  38. Іван Потьомкін - [ 2017.11.02 16:10 ]
    Домініку Акафісту
    На морі,
    На морі на Чорнім,
    На човні,
    На човні моторнім,
    Немов на розбитому возі
    По грейдерній битій дорозі.
    А вітер,
    А вітер – супроти,
    А хвилі,
    А хвилі – от-от вище борту.
    А чайки,
    А чайки кигичуть довкола…
    Хто відав,
    Хто відав, що наша молитва
    Та ще ж і тривога пташина
    Крізь посвист,
    Крізь посвист до Бога прилине?
    І берег,
    І берег, мов мати,
    Назустріч простягує руки,
    І десь там,
    І десь там уже поза нами
    І вітер, і хвилі, і гуркіт.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  39. Домінік Арфіст - [ 2017.11.02 14:05 ]
    я стою... (Кримські псалми)
    я стою посеред пісні глухий…
    я стою посеред весен німий…
    повертаються додому птахи –
    я лишаюся ніде і нічий…
    моря Чорного в мені сіль…
    Криму горнього в мені грім…
    заховаю замолю біль…
    лише там на світі – мій дім…
    я руками до небес обома –
    за горою моє сонце встає…
    і нічого в мене більше нема –
    тільки він один у мене і є…
    і якщо Господь не зна́йде путі
    я молитимусь його самоті…
    полечу світами – вічний іврим –
    у захований за хмарами Крим…


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 12:19 ]
    Із народного репертуару
    ***
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
    поки куля видає «безвіз»
    і нема кого за це карати.

    ***
    Країна ВАТи береже,
    а «вата» повзає вужем,
    не затуляє рота.
    Не нагодуємо чуже.
    А бути шлангами – уже
    і партії не проти.

    ***
    Ой не розумію ані дуки,
    ані гонорової гадюки,
    у якої доларова тьма.
    Ой чекає дуку веремія.
    Економлю так, що мама мія,
    а йому все мало, мало, ма!..

    ***
    Нічого я не упущу,
    згадаю Пелагею,
    яка гадала по дощу
    і ревнувала до борщу,
    навареного нею.

    ***
    Вдарило у голову бабусі,
    що її «охмурює» поет.
    А коли оба у цьому дусі –
    це найвибуховіший дует.

    ***
    Не спокушай душі і тіла
    маною давньої мети,
    що хоче юною зійти,
    коли старою перезріла.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2017.11.02 08:37 ]
    Розмова з Листопадом
    Добридень, друже листопаде!
    Ти знову в гості завітав?
    Господарем ідеш по саду,
    де квітень коси заплітав
    порічкам, грушам, айвам сливам…
    Де жовтень глодом частував,
    де кожен з нас бував щасливим,
    як папороті квіти рвав.

    Безжально листя все зриваєш
    з оріхів, яблунь й не лишень.
    Невже нікого не кохаєш
    чи не прийшов любові день?
    Невже у тебе, строгий брате,
    хоч трохи серце не болить?
    А може й ти так любиш владу,
    що не чекаєш ні на мить?!.

    02.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Лія Ялдачка - [ 2017.11.02 08:59 ]
    Нарешті осінь відпустила літо
    Нарешті осінь відпустила літо
    щоб мандрувало собі далі світом
    Взяла несміло в руки акварелі
    І стала вимальовувать свій сум

    Ось перші несміливі жовті плями,
    Червоні, фіолетові, руді,
    Метеликом, закоханим без тями,
    Злітає лист щоб плисти по воді

    І пробудивши барви своїм хистом
    мисткиня вже не стримує їх шал
    Й вони живуть, палають, їм вже тісно
    На полотні, а осінь у печаль.

    і сльози рясно падають дощами,
    Патьоки фарб підхоплюють вітри,
    Розмашисто широкими мазками
    Жбурляють їх ізнизу догори

    Відплаче осінь, осінь відридає,
    Відтужить кожне горе, відгримить,
    Щоб тихий спокій після днів відчаю
    Надії нову паросль міг зростить

    Нарешті осінь відпустила літо,
    Й собою може бути цілковито,
    Водити у калюжах каравелли
    І не зважать на марний людський тлум.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Маркіяна Рай - [ 2017.11.02 01:52 ]
    Синіють звично мої вершини
    Синіють звично мої вершини.
    Чого ж ви, любі, такі далекі,
    Стежками мотані вздовж і впоперек, болите?
    Лелеки гніздами увінчали
    Підніж забутих старі хатини.
    Червоні ягоди із шипшини котились схилом.

    Громи котилися попід небо.
    Коли б до серця той грім прикласти,
    Чи відступив би непереборний і наглий морок?
    Чи в долі перше дитя – то смуток,
    Щоби за друге дитя пропасти?
    Та гірко пити із рук отруту, коли кохані.

    Коли кохані, яка ж отрута!
    На правду праведність не міняють, -
    Так в сліпоті заблудилась думка, мов пташка в хмарах.
    На правду праведність... Боже милий,
    Усе міняють, і все задарма -
    З шипшини ягоди покотились аж в саме серце.

    Аж в самім серці, мої вершини,
    У морок вбрані, такі далекі,
    Стежками мотані вздовж і впоперек, болите.
    По сонцесході збирати роси -
    Солодкі краплі гіркої днини -
    Допоки полудень тінь не вхопить, мені судилось.

    19/04/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  44. Маркіяна Рай - [ 2017.11.02 01:27 ]
    Віриш, чи ні, та у нас тут...
    Віриш, чи ні, та у нас тут такі світанки!
    Бачив колись, як у паренім молоці
    Топиться мед? Так от, щасливішої бранки
    В світі немає, як я у його руці.

    Я у світанку втопилась, я розчинилась
    Разом із медом. Солодкосте, солоди!
    Досі бувало, - душа, мов рана ятрилась.
    Рану приспали заграви. Ох, не буди!

    Ох, не буди, лиш цілуй мою сонну душу,
    Щоб горизонт золотів, як ясне чоло,
    Щоби світанок тремтів. Я його не зрушу.
    Віриш, чи ні? Так наснилося, так було.

    14/04/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  45. Кристіан Грей - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  46. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.01 22:22 ]
    Ось і відбулось весілля!
    Ось і відбулось весілля!
    Гарне свято для душі
    Та охочих із довкілля,
    Щоб послухати вірші!

    То весілля–особливе!
    ВІТЕР-ОСІНЬ–ось так шлюб!
    Вийшло воно говірливе!
    Ой,натішився весь люд!

    ОСІНЬ стала вибирати:
    ДОЩ,ТУМАН чи ВІТЕР– хто???
    Треба швидко – де їй знати?!
    Може, цей ось ПАН - в пальто?

    З чепурною бородою,
    Мабуть, буде саме він.
    Твердою іде ходою
    Та й поважний має чин.

    Він не бідний і грайливий,
    То шепоче, то кричить,
    Рухами якийсь мінливий,
    Не спочине ні на мить!

    Буде весело, цікаво! –
    ОСІНЬ вирішила так!
    ВІТЕР згоду дав ласкаво,
    Бо в стосунках він мастак!

    Тільки шлюб цей – ненадовго!
    Дуже швидко плине час!
    Через місяць на дорозі -
    ЗИМУ схватить ловелас!

    ВІТЕР,ВІТЕР – знову в полі!
    Розганяючись - летить!
    Іншої не хоче долі!
    Відпочинь,хоча б на мить!


    29.10.2017




    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2017.11.01 21:56 ]
    Незакінчений сюжет
    Все йде у Лету як і ця пора,
    і наші юні весни за водою.
    Лишається у пам'яті жура
    за іншою незнаною тобою.

    Минає і житейська суєта,
    і все, чого душі буває мало,
    коли і їй судилася не та,
    якою ти із іншими бувала.

    Але не забувається дует,
    в якому був і я твоїм слугою,
    і ти не доказала ще герою
    роману, у якому цей сюжет
    показує, що я …або – поет
    і досі має бути поза грою.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  48. Садовнікова Катя - [ 2017.11.01 20:26 ]
    Теплая ромашка
    Я листья соберу и брошу в урну
    Пришла пора вкус губ твоих забыть.
    Тебя найду я, словом, буду думать.
    Непроизвольно в вальс введу, эх ты.
    Мне боли не сыскать в тот час безумней.

    Ты придешь сам - я буду сильно ждать.
    А ты воскликнешь мне: «Какая дура!»
    Тебя нашла я в щелочных годах.
    У тебя сын, а я же в девках буду.

    Опять нарушишь мой земной покой.
    В руке оставив теплую ромашку.
    Листва вся опадет, мол в бездну снов…
    Я с грустью разделю два пива в чашке.

    01.11.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Валерія Соколова - [ 2017.11.01 20:50 ]
    Будьте щасливими!
    Будьте щасливими завжди!
    Не дайте суму ввійти
    В життя своє і забрати
    Все рідне і дороге.. 

    Будьте щасливими завжди! 
    Не думайте про буття, 
    Про те, що вже буде завтра...
    Відчуйте кожну хвилину життя!

    Будьте щасливими завжди!
    І не кидайте близьких...
    Будьте щирими й з вами
    Будуть добріші усі!

    01.11.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2017.11.01 15:11 ]
    Матіола

    Зронила сльозу вечорову
    фіалка нічна у саду,
    бо вітер співав колискову
    на щастя її чи біду.

    Хоч місяць всміхався привітно
    і все навкруги осявав,
    та легіт красуні тендітній
    усе пелюстки обдував.

    Немов ворожив її долю
    той вітер гульвіса-пустун.
    Літав, веселився по полю
    і пахощі сіяв між врун.

    Фіалка в надії чекала
    всю ніч на кохання тепло,
    а вранці раптово зів’яла
    ледь сонце на небо зійшло.

    01.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1393