ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.08.19 22:35
День за днем промайнули...
Вже літечко верне на схил,
Хоч не всі повернулись
До рідного краю птахи.

Мов рефреном... Чи дзвоном-
"...від Сяну до Дону..." Тісний
Був би світ, у якому

Адель Станіславська
2018.08.19 22:15
Спливало чергове Спаса.
Спасалися, як могли...
Хтось квапив догнати маси
гуртів, що плоди несли.
Хтось йшов, бо іти годилось.
Хтось спав і спасав свій сон.
Десь людським судам не ймилось
чинити богам закон...

Олександр Сушко
2018.08.19 20:14
Чоловічок я хазяйнуватий,
Прикупив коня - весна, сівба...
Та лошак не хоче працювати,
В небесах літає! Це ганьба!

Крила у тварюки, може, й гарні,
Тільки зайві - одчикрижу їх.
Пастку облаштовую у стайні,

Володимир Бойко
2018.08.19 17:15
А що там далі – хто його там зна...
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Чи там – позареальна білизна
В передчутті наближення до Бога.

Світлана Майя Залізняк
2018.08.19 10:12
Привезли квасолю бабці лисуватій,
миску підставляють: лущ, співай, живи!
А у неї докір - ластів'ям на ваті...
І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

Ходить біла кицька... випросила моні.
Опадають груші, гепають на дах.
Муж присів на лаву, пундики со

Ігор Шоха
2018.08.19 09:46
Які роки, які твої літа,
напоєні джерельною водою!
Русалкою цілуй мої вуста,
заворожи і піду за тобою.

Залоскочи і хай несе вода
і забирає у твої покої.
Не забувай, що ти є саме та,

Ігор Деркач
2018.08.19 08:59
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.

Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни

Микола Соболь
2018.08.19 06:36
«Мутусю! Вечір. І зоря горить…
Час настає прокинутись бабаю.»
Мабуть, оце і є найкраща мить,
Яку я бачив, і яку я знаю.

«Ти не хвилюйся, донечко моя,
Тебе в житті я не віддам нікому!»
І лине тепла пісня солов’я.

Маркіяна Рай
2018.08.19 03:25
Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки.
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.
Що Ти, Господи, переміниш у хвилину її поразки?
Скільки немочей впаде долі? Скільки випросить в Тебе стріч?

Віра знає круті стежини, що кр

Сонце Місяць
2018.08.19 03:22
salut ненависте всебічна
пекельне раз-у-раз
із блискавицями образ
фотографуючими вічність

& знову ще якийсь із нас
відчувши в собі поклик лише
розвіюване попелище

Ігор Шоха
2018.08.18 21:07
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.

Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,

Тетяна Левицька
2018.08.18 19:11
В рідне селище Корчі
Син заїхав по харчі.
Тож поклали в сумку
Кролика і курку.
Качку, гуску, шинку,
І сметани кринку.
Гарний ковбаси кілець.

Шон Маклех
2018.08.18 18:36
Серце темряви
Стугонить в глибинах заліза,
Чорним зайцем стрибає в безодню лісу,
Проростає венами-папоротями
Серед хащів
Над якими завжди гримить гроза:
Синє, наче крило ворона –
Холодне серце темряви

Тата Рівна
2018.08.18 17:32
Я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
Простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
Я лежу в своєму ліжку - розірвалося серце
Холодець у неї серце було, - кажуть, - так їй і треба

І коли я встану
Коли я зберу червоні бризки в буке

Іван Потьомкін
2018.08.18 12:51
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Сонце Місяць
2018.08.18 00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі

враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми

Серго Сокольник
2018.08.17 23:57
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди

Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а

Ігор Деркач
2018.08.17 22:16
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.

Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох

Ластівка Польова
2018.08.17 21:51
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.

У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни

Віта Парфенович
2018.08.17 13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов. І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о

Адель Станіславська
2018.08.17 09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...

Сонце Місяць
2018.08.16 23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози

дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,

Василь Кузан
2018.08.15 09:29
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юрій Іванов
2018.08.18

Ангеліна Федоренчик
2018.08.17

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Ірина Ільчук
2018.08.15

Василь Літвін
2018.08.14

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Авель Штерн
2018.08.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2018.07.25 18:45 ]
    Нестагдарт 4×7
    І
    Осоловілим є такі поради:
    допоки гонор спати не дає,
    пізнай себе таким, який ти є
    і не спіши як голий до наяди.
    А совісному досить пам'ятати,
    аби себе реабілітувати,
    не треба бути кращим, аніж є.

    ІІ
    Чого немає, того й хочеш.
    Поет чекає Божий дар,
    а не перо і каламар,
    крові солоної – комар,
    по шапці – гопники і «овоч‚»,
    голодний – «хліба і видовищ»,
    але не волю і «Кобзар».

    ІІІ
    Часи не ті. Та є – герої!
    Освічені, культурні!
    Закваски іноді й старої,
    та друзі закадичні.
    Ну а мої – літературні,
    буває, що і з перепою,
    але зате – ліричні.

    IV
    Чи є оказії, чи ні,
    а «генії» в полоні звички
    як ті телята після гички.
    І як за інших, що дурні,
    буває соромно мені.
    Але котуються брудні
    шути у білих рукавичках.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.25 17:48 ]
    Річка
    Місячний гребінь чесав коси річки -
    Радісно хлюпали хвильки водички.
    Зорі лілеям про щось шепотіли -
    Зорі-лілеї від щастя жовтіли.
    Сиза хмарина гляділась у води -
    Дзеркало-річка сріблилось від вроди.
    Білий туман над рікою піднявся -
    Ранок під ковдрою вже прокидався.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  3. Гренуіль де Маре - [ 2018.07.25 17:02 ]
    Дуже дощове
    Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
    Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
    Грім напитував у парасоль до землі дорогу –
    Ти відмахувалась: не тутешня я, чоловіче.

    І чого над ключками надій було так тремтіти -
    Он усе позмивало: грядки, і гріхи, і згадки.
    По коліна в сльозах переходиш убрід це літо,
    Втрапить блискавка в невід – почнеться усе спочатку.

    Запинають хлющі твій близький і непевний овид,
    Всі стежки – під водою, обплутались геть лататтям.
    А лукаві казки не врятують – не клич їх знову,
    Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  4. Вероніка Новікова - [ 2018.07.25 13:45 ]
    Часом
    Часом в місті панує тиша, але часом – глибокий вдих.
    В цього міста є таємниці, і від кожної люди глибшають.
    Не дивися під ноги, бо не помітиш диво,
    що росте в дерезі і квітне міською тишею.

    Сухожилля сміливих рішень і нервова система дій:
    наше місто уміє жити, бо навчилося виживати.
    Ми ж – тремке відображення в темній його воді,
    що тече, бо не хоче повністю витікати.

    Часом в місті говорять люди, але часом – його вітри.
    Часом місто будує в людях над проваллям нові мости.
    В цього міста є таємниці. Я давно уже знаю три.
    Найдивніша із них – це я.
    А найбільша – ти


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  5. Маркіяна Рай - [ 2018.07.25 11:07 ]
    Сізіф
    Сізіф штовхає свою каменюку і підлаштовує плечі.
    Пилюка січе, як металу стружка, поглиблює борозни п'ят.
    Час від часу лють розпирає скроні коротким спомином втечі
    І небо ричить, і регочуть схили, луною звучить: вар'ят!

    Аякже, - вар'ят, підлабузник Смерті - прабатько потуг намарних.
    Роби свою справу, зухвалий блазню, коти свою вічність ввись.
    Олімп перелічить улюбленців грішних і не знайде безкарних.
    Боги все так само будуть богами, молись їм, чи не молись.

    Тому пропікає, стискає горло вершини цієї спрага.
    Є мить, щоб зробити ковток свободи, - і до підніжжя мерщій!
    Ця гра волелюбця, спокуса безсмертя - пекельна жага, відвага.
    Сізіфе, нехай над твоїм прокляттям завжди ідуть дощі!

    22/07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2018.07.25 10:10 ]
    Ігри слів - 3
    Зажурились депутати –
    Як би не попролітати.

    Зажурились трансвестити –
    Як би їм не просвистіти.

    Зажурились дипломати,
    Коли їх покрили матом.

    Зажурились злодіяки,
    Що діла у них ніякі.

    Зажурились шапкокради,
    Що скінчилися паради.

    Зажурились тролі й боти,
    Що багато в них роботи.

    Зажурились малороси –
    Потруїлись купоросом.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (3)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.25 09:22 ]
    Видива Попелюшки
    1

    Сироп словесний злизуй, не минай,
    хвали котів, погладь безкрилі плечі.
    Запевнить автор: "Вір - я Менелай!".
    За мить - Єлена... і розбитий глечик.

    Метаморфози, риби на стежі.
    Відходиш вбік - лящить: "Куди поділась?".
    У молоці пташиному ножі.
    Грам солідолу втер... і зблякла віла.

    2

    Дараби, хащі, лілії, дурман...
    Согдійці, українці варять зупу.
    Призборюю розкльований волан.
    Ховаю сукню в сизу шкаралупу.

    Чавунчики та слоїки чужі.
    Брунатний коник ласує осотом.
    Лускаті обладуночки в іржі.
    Золу просію на шарлат усоте.

    3

    Кудись веде запір'єна тропа.
    Зозуленя розхитує гніздечко...
    І знов пожежа - від мого снопа.
    Агов! - кричу... колодязь недалечко.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Тетяна Левицька - [ 2018.07.25 08:24 ]
    Куріпка та Кречет
    Птиця птиці говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
    У степу твоє сідельце.
    В небесах ширяє птах.
    І не чорний, і не сірий,
    та йому нема довіри.
    За оперенням лебідки
    часто криється хижак.
    Він тобі замулить очі,
    поневолити захоче.
    Той, кому заприсяглася
    у вересових кущах,
    з тебе погляду не зводить.
    Де струмочка тихі води,
    заростями тамариску
    ти водитимеш курчат."

    До поради дуже рідко
    прислухалася Куріпка.
    ЇЇ мрії конюшинні -
    неабиякі чудні.
    В серці тільки білий Кречет,
    він щодня до неї крекче.
    Кличе: «Кьяк, як буде добре
    у казковій стороні».

    Бачить зорі світанкові,
    крила сповнені любові,
    сонця ладанку коштовну,
    хмар весільні кольори.
    Пролетіла кілька кроків,
    впала в ковилі високій,
    а злетіла... Сокіл вдарив
    дзьобом, кігтями згори!

    Що з того, що говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
    У степу твоє сідельце.
    В небесах ширяє птах.
    І не чорний, і не сірий,
    та йому нема довіри.
    За оперенням лебідки
    часто криється хижак!»

    2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Паучек - [ 2018.07.25 07:10 ]
    Квітне, пахне череда
    Ось настала середа -
    З неба сіє дощик,
    Квітне диво-череда...
    Ми її у горщик
    Назбираємо, поллєм
    З дощику водички,
    Підігріємо обох
    І умиєм щічки.

    Будем гарні, запашні,
    Посмішкою щирі,
    Заспіваємо пісні
    У здоров"ї - мирі,
    Сонця завтрашню пору
    Привітаєм радо,
    Щоб веселка у саду
    Звалась виноградом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.07.25 06:32 ]
    Рецензія на вірш Ярослава Чорногуза «Кінець весни»
    Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
    Напівархаїчна стилістика - це ще півбіди. Але граматичні та семантичні помилки – це вже перебор. Аби не бути голослівним – візьму, наприклад, один з його творів і спробую відсторонено розібратися, що до чого. Для початку подаю оригінал твору.

    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)

    "Кінець весни такий, неначе літо…" (оці прямі порівняння рясніють із твору у твір, це несмак у поезії, їх краще зовсім уникати, а не натикувати ледь не в кожному рядку.)
    "Вже спека, майже люта, навкруги." (майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; і що таке спека навкруги? А якщо не навкруги, то десь в одній точці? це як діти пишуть: весна на подвір'ї... а на вулиці весни вже немає? Загалом, навкруги - зайве слово.)
    "І комарі нахабні, ненаситні" ( мають бути коми отак:
    "І комарі, нахабні, ненаситні,
    Навколо все описують круги." (все - зайве слово, краще було б уточнити, що комарі описують - не круги, а кола! - навколо людини, тоді рядок мав би сенс. Я вже вказував авторові, що коло - це лінія, а круг - це площина. Не зрозумів різниці.)

    "Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї, (КВР - поганючий збіг)
    В запаморочливих змаганні-грі." (граматична помилка: означення в множині до однини іменника, тут узагалі важко визначити рід для означення, бо іменники різних родів, недолуго підібрані слова, як дуже часто буває в автора, бо він не дуже витрачає час на те підбирання. Тобто - запаморочливих - множина, змагання-гра - однина. Має бути "В запаморочливому змаганні-грі (в цьому випадку буде на один склад більше), або "Запаморочливих змаганнях-іграх" (в цьому випадку не буде рими).

    "Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки " (зайва кома, зайве слово ТО, зайве слово ВІН, замість них треба було ТОЙ)
    "Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки." (на вікИ пишеться окремо)

    "Як морем розлилось благоухання – " (благоухання - відвертий московізм; як морем - граматична помилка, мало би бути так: Як море, розлилось - АБО: морем розлилось
    І кольорів і запахів парад… бракує коми після кольорів)
    "Це – квітів шаленіюче кохання" ( шаленіюче - неукраїнське утворення, наша мова позбувається активних дієприкметників на уч-юч-ач-яч, вони їй не характерні, у словниках такого слова немає, казатиме, що неологізм авторський - дурня, тоді це московізм; та й тире там зайве, хоч можна сприйняти як авторський знак)
    "Наповнює поезією сад!"

    Висновок: тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
    Звичайно, Ви можете зі мною сперечатися. Але погодьтеся – все вищевказане правда.
    Людина не дає свої вірші на перевірку літредакторові, не може вийти з образного і тематичного штампів, завмерла в технічному розвиткові.
    Авторові ще рости і рости. Сподіваюся, що точка росту ще не закрилася.

    Учора прочитав його твір, у якому він спробував описати мене у ролі графомана. Про купу граматичних помилок не казатиму. І так все зрозуміло. Дивує інше - нащо обсценна лексика, нащо так пласко писати сатиру? Українська мова така багата! Берешся за такий відповідальний і складний жанр - художна якість твору теж повинна бути на висоті. Навіть якщо ненависть застилає очі.
    А чи вдалося це мені - судити Вам, шановні читачі.

    Лікування

    Буслик не літає в небі гордо,
    Прихворів. Лікую, аж пищить.
    Вже не пише віршів про природу,
    Після клізми брьохає в кущі.

    Світ шептав йому: - Ковтай жабисьок!
    Не дочув, чи розум в лобі здох.
    Бо штрикнув у бока підлий бісик -
    Хоче на Парнасі вить гніздо!

    Дзьобиком вистукує рулади,
    Штудіює геніїв вночі.
    Видав книжку. Звісно, що по-блату,
    Буде ще. Перо вже умочив.

    Наковтався Лесі Українки,
    І Костенко Ліни випив дзбан.
    І поперли віршики-нетлінки,
    Виконав за Спілку творчий план.

    Славою дешевою упився!
    Аж хита, неначе од вина.
    А таланту (якщо чесно) - мізер,
    Основний - отой, що у штанах.

    Не біда, о "поетичний гуру",-
    Лікувати випало мені!
    Повернись! Вливатиму мікстуру -
    Гумор і сатиру запашні.

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  11. Анастасія Поліщук - [ 2018.07.24 23:37 ]
    Мовчазне інтермеццо

    Якщо хочеш про щось говорити, що ж...
    спершу помовч.
    Так, щоб тіні в куточках очей призвичаїлись до
    твого настрою,
    наміру,
    погляду,
    потім уздовж і упоперек
    виміряй кожен готовий рядок,
    так, щоб він у вустах поміщався,
    не був громіздким чи занадто малим
    для такого великого дня,
    коли сонце так вчасно спіймало свій новий зеніт,
    Коли хмари легкі,
    коли небо синіє.
    Однак
    не втрачай того присмаку слів, що торкнувся до губ,
    Не шукай рафінад у коробках беззвучних кліше,
    будь собою у кожному складі,
    занурся у звук,
    ніби він тобі досі незнаний зі склепів печер.
    еклектично плекай те, що крутиться на язиці,
    комбінуючи примітивізм і довершеність у
    мовленнєвих гармоніках.
    Лиш не забудь, що стоїть
    на початку тире,
    мовчазне інтермеццо для вуст.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2018.07.24 22:50 ]
    Сурогати
    Нам заміняють зараз сурогати
    продукти, речі, навіть почуття.
    Сміття цього скопилися кагати,
    змутніло зовсім нинішнє життя.

    Природніх почуттів стає все менше,
    все менше традиційних звичок, слів
    і ціняться вони уже дешевше,
    бо штучний сурогат тепер зміцнів.

    По-іншому усе те називати –
    як розбавляти сечею саке.
    Не люди зараз, більше сурогати –
    без форми, стержня… Підле і бридке!

    За цноту видається сутенерство,
    в житті таке стрічалося не раз.
    Любов змінилась дикістю – партнерством,
    а з почуттів остався лиш екстаз…

    В суспільстві геть андроїдів засилля,
    настав незрозумілий нині лад.
    Панують лжа, нікчемність і свавілля,
    його величність – ниций сурогат…

    24.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.24 12:49 ]
    Графоман
    Пасквілі він пише - придивіться,
    Хоче царювати, править всіх.
    Це – таланту справжнього убивця,
    І тупий повчальник, дурносміх.

    Не проси, не випросиш і миру,
    Бо натура ця плебейська зла.
    Думає, що одіж вдяг сатира,
    А насправді – в машкарі козла.

    Він пролізе через голки вушко,
    Аж до гниди змалиться козел –
    Графоманчик гнидявий крисушко,
    У шпарині дірку прогризе.

    Хоче, щоб йому казали: тато,
    Наче він для всіх – душа свята!
    Захотів лелекою вуж стати,
    Та рожденний повзать – не літа!

    24.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  14. Олена Лоза - [ 2018.07.24 12:02 ]
    Гладiатор
    Ревіли трибуни на тисячі голосів.
    Пестунчик фортуни - за титульність поясів,
    У центрі арени, у світлі пекучих рамп
    Ти бився натхненно - боєць, гладіатор...раб.
    А натовп голодний щосили "Vivat!" кричав,
    Коли він свободи, чи смерті в бою шукав.
    Бо серед овацій лунало йому згори:
    - Ти, друже Горацій(о), пішак рольової гри...
    Святкуй, тріумфаторе, славу запий вином -
    Її імператор своїм освятив перстом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.24 11:29 ]
    Портретне
    1

    Конгломерат - в одній особі:
    десятки рис. Хапай! бери!
    Покритикуй - волає "пробі!".
    Підлестиш - втягує до гри.

    Лиш підійди - ударить м'ячик,
    бабахне діжка... неспроста.
    Він захищає злих, ледачих...
    і друзів список вже до ста...

    Підносить воду, смисли, соду.
    Малює бганку і брову.
    Актор, танечник, тлін - зісподу.
    Як підписати мирову?

    2

    ...а я окремішня, бо щира.
    Ліловий острів між боліт.
    Гармидер-рейвах ... пік сатири.
    О де мій жвавий часоліт?

    Де ж ті парцели нелукавих,
    незрадна дружба - джерело...
    Усе для користі, забави,
    дракон у рань черкнув крилом.

    3

    Мовчу... в театрі остобридло.
    Пронумеровані гачки.
    Вдає царка безроге бидло.
    "Чужа ти... " - чмишуть їжачки.

    За цвіркунами ніц не чути.
    В росі ословлені дива.
    А ось і жовтий парашутик...
    і... шовк зірчастий накрива...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  16. Адель Станіславська - [ 2018.07.24 09:07 ]
    І буде
    І буде час - поглухнуть і посліпнуть
    оті що зрячі й зовсім не глухі.
    Зашорять розум... Сплакані їх вікна
    у день спекотний, у грозу - сухі.
    Постануть на коліна перед глумом
    і перед глупством руки догори...
    Ну хто б подумав, хто б таке подумав
    на початкáх життя...чи може гри?..
    Дійшло до краю?.. Колесо фортуни
    розкручене, а спиниться - зеро.
    Не час - безчасся. Загадкові руни
    провіщують безумності добро,
    де всі щасливі: безум, безум, безум...
    У божевіллі - воля не страшна.
    Вже прийнята від розуму аскеза...
    А мудрості давно уже нема.


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.07.24 05:32 ]
    Поле
    '
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
    Шатро небес блакиттю огорта,
    Забарвлений у кров окрайчик хмари.

    Ганятися за міддю не проси,
    Вдихати запах хліба - насолода.
    Стирається руків'я у коси,
    Та це свята, божественна робота.

    Мій батько саме тут мене зачав,
    В найкращій із усіх земній юдолі.
    Ангелик тихо шепче з-за плеча,
    Щ я помру колись на цьому полі.

    ...Гримить і блиска ген у далині,
    Із під руїн лунає глас дитячий.
    Сини Вкраїни гинуть на війні
    І поля з хлібом більше не побачать.

    23.07.2018р.

    Про головне
    Ну й мерзенна вискочня пиха!
    Досить! Переповнений по вінця!
    Я б утік подалі від гріха,
    Та прощати бевзя не годиться.

    Бо для нього чорнороби - тлінь,
    Я ж кажу - так думати негарно.
    Хліборобові - низький уклін,
    Лікареві - слава і пошана.

    Я іще такого не казав,
    Та пора настала змити сажу:
    Аби ти шпандьорив словеса
    Демос день і ніч на тебе паше.

    Хто із нас духовний інвалід?
    Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
    Не поет, а творчий паразит,
    Пишеш, а спільноту зневажаєш.

    Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
    Недостойний навіть і огуди.
    Кожен краплю сонечка несе,
    Головне у цьому світі - люди!

    23.07.2018р.

    Прощай, любове!

    Чому кохання вмерло? Знає хто?
    Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
    У ліжко чоловік вдягнув пальто,
    Підштанники, два светри, шубу й брюки.

    Майбутнього порвалось полотно,
    Неначе в кухні престара гардина.
    Вогонь любові згаснув під рядном,
    А ложе, мов холодна домовина.

    Закам'янів із фікусом вазон
    І таргани втекли із хати скопом.
    На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
    Під боком грілки стигнуть із окропом.

    В трагедії буття - Кличка вина!
    Місцями помінялось пекло з раєм.
    Холодна батарея, льодяна,
    Гарячої води також немає.

    На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
    Купив "запаси" на усю зарплату.
    На стелі гроно виросло буруль...
    - То що, кохана? Спробуєм поспати?

    24.07.2018р.

    Олтар любові

    Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
    Здригаються від голосіння плечі.
    Не вміє люд писати про жінок,
    А я умію. І люблю, до речі.

    В амурних справах звідані путі,
    А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
    Тулись щодня до пишногрудих дів,
    Цілуй туди, куди вони захочуть.

    У бевзів вічно хлюпають носи,
    У розумак - продавлені дивани.
    Неси цяцьки, меди, грошву красі,
    І Боже збав перечити коханій!

    Захоче щось,- кажи: - Один момент!
    Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
    Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
    І не лінуйся стати на коліна.

    Віддай від сейфу із баблом ключі,
    Працюй щоденно коником стожильним.
    Масаж - уранці, ввечері, вночі,
    Без пропусків на свято чи неділю.

    P.S.:

    Біжить мужик, в руці букетик руж,
    Припастм до стопи Венері мріє.
    На олтаря любові ляже муж,
    Жертовний агнець бекне й...околіє.

    24.07.2018р.

    Рефлексії

    Маємо інтереси,
    Черга іде у наступ.
    Клацнув зубами песик,
    Вправно зловив ковбаску.

    Курка гребе під себе,
    В зупу сідають мухи.
    Може, воно й не треба?
    Геть рефлекторні рухи!

    Рохкають поросята,
    Жмакає длань купюру.
    Голод - хіба це вада?
    ...Хочу струнку фігуру!

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.07.24 01:18 ]
    Ігри слів - 2
    От колись була житуха –
    Побивалась повитуха.

    Пиячиська незугарні
    Не відвідують книгарні.

    Капітана корабля
    Обібрали до рубля.

    Шаленіють комуністи –
    Не хватає їм що їсти.

    Шаленіють наркомани –
    Не хватає їм дурману.

    Шаленіють москаляки –
    Не хватає їм гілляки.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  19. Маркіяна Рай - [ 2018.07.24 00:38 ]
    Цвітуть матіоли солодко
    Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою,
    Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,
    Це блискавиці, райдуги, спів хоровий громів.
    Сон переходить мережчату кладку, стомою
    Густо лягає на голову простоволосих мрій.
    Вій мені запахи розкоші, кутай вітри матіолами,
    Згортками древніх тайнописів, шлейфами попелу.
    Ці аромати в мені проступають чіткими узорами,
    Краплями трунку, шифрами, тонкістю ліній мехенді.
    Тиша таких вечорів звучить у мені піано,
    М'яко ступаю, танцюю, пірнаю, скуйовджую весь фіолет,
    Попід світилами всесвіту змінюю ритми вечора,
    Шляхами молочними в ніч, в обійми її прохолоди.
    Цвітуть матіоли поночі.
    Солодко.

    23/07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2018.07.23 22:41 ]
    Земля обітована
    Усе, що міг, я переніс
    на власну дачу, як годиться:
    казковий хід у Чорний ліс,
    ярки, березину, криницю,

    дитячу пасіку і пліт,
    барвінок, проліски, калину...
    Я хочу залишити слід,
    але не до чужого тину.

    Бо ми живемо не одні
    на цілині оцього раю,
    де не люблю я кацапні,
    яка до мене заглядає.

    Тому що фурія сюди
    іде, аби крові попити,
    тому що, нібито, брати,
    яким ти маєш угодити.

    Удавиться, але ковтне
    усе, що де лежить погано.
    Воно із юдою одне,
    а ми у них – філістимляни.

    Бо і з-під носа загребе
    усе, що бачить хиже око.
    І почуваю я себе
    на велелюдді одиноко.

    Бо їхні зорі – у Кремлі,
    бо це уже не те, що люди,
    а завойовники-приблуди,
    чужинці на моїй землі.
    І поки будуть москалі,
    то миру у людей не буде.

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  21. Микола Дудар - [ 2018.07.23 18:46 ]
    Ох і мольфарівка...
    Шклянка холодної
    і м’яти листочок
    погані жодної
    мовчу, ще наврочу…
    Вуж у смородині
    ліворуч від м’яти
    свято - уродини
    знову пом’ятий
    Ох і мольфарівка
    ох і базікали…
    йшли у Варварівку
    хлопці на сідало
    23-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  22. Козак Дума - [ 2018.07.23 17:00 ]
    Плющ

    Повзе угору вперто плющ
    вночі і вдень, у дощ і спеку.
    Під вітром поряд гнеться кущ,
    та до плюща йому далеко.

    Обвив той стовбур і гілля
    здорового, міцного дуба,
    зібравсь наверх і відтіля
    вже розпускає гордо чуба.

    В житті буває часто так,
    що й без хребта гнучке свавілля
    вилазить дубу аж на карк,
    здавивши корінь, стовбур, гілля…

    23.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2018.07.23 17:46 ]
    Абсолютний

    Ну що, Клички, дивились поєдинок?
    Побачили нарешті справжній бокс?!
    Весь бій у русі й натиску невпиннім –
    це диво, це спортивний парадокс!

    Дванадцять раундів – вся техніка у танці,
    дванадцять раундів ударів і вогню!
    Горить лице суперника багрянцем,
    та пробиває знов козак броню.

    Гармонія стрімких думок і тіла,
    козацьких предків запальний гопак.
    Звершив ти, хлопче, дуже добре діло,
    для Неньки-України гарний знак.

    Ніяких імітацій чи обіймів,
    нічого крім напору і жаги
    до перемоги, як у кращих фільмах!
    Кому ж уся краса та до снаги?

    Так, так – Сашко, вже легендарний Усик,
    невтомний український отаман.
    Дай, Боже, у подальшім щоб він русі
    здолав ще не один ворожий стан!

    23.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.23 10:07 ]
    Як тебе звати...

    1

    Доста гранатів, медуззя, анчоусів.
    Погляди зваби - між ребер баранячих.
    Глипає - сукню оцінює осінь:
    "...як тебе звати Моніка... Аня... чи...".

    2

    Вечір. Увімкнено тьмяні світильники.
    Пахне вологою. Випари хвої.
    Марити Греєм, пливти за вітрильником?
    Час хилитає пурпурні сувої.

    Мушлями виклади раму Івасику.
    Скільки ж багатства у будній верейці...
    Мудрість-акула наїлась карасиком.
    Жінка-алхімік, пакетики спецій.

    3

    Знову штормило - і багнеться тиші.
    Музи... нудисти...
    Стрибки із трампліна...
    Золотоноші фіранки колишуть.
    Гумор стікає з пера Насреддіна.

    Віз варяниць. Насічеш таз капусти.
    Схопиш безе, не допивши узвару...
    Ринок буття за п'ятак не відпустить!
    Носиш клепсидру і хрестик - на пару.


    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  25. Микола Дудар - [ 2018.07.23 10:12 ]
    Самоіронія
    Приходить вірш: - Пиши!
    Пишу.
    І шкрябаю потрохи
    І щось видумую, грішу
    Відстрілююсь "горохом"
    Колега заздрить по перу
    Щодня по кілька віршів
    Саджаю - зріжу, знов ору
    А вніч - бери і збільшуй...
    Віват Фейсбуку - лай і лайк
    Свіженькі, цьогорішні
    Життя без віршів - каландайк
    Отож, читайте вірші !!!
    17-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.07.23 07:32 ]
    Непереможна зброя
    Накричав поет на мене: - Геть!
    Я - титан! А ти - зі скоморохів!
    Будемо стрілятися на смерть!
    То ж іду наїстися гороху.

    Справа тут не в тещиних грибах,
    В тому, хто ловкіше пише вірші.
    Тільки от біда: його "труба"
    Велетенська, раз у десять більше.

    Із бобом одсовую таріль,
    Вже не можу, од незвички прищить.
    Друг стріляє зранку до зорі,
    Ну, а я тренуюсь раз на тиждень.

    Стали в розкаряку поміж вільх...
    Гахнула у візаві "гармата".
    Гідно відповісти не устиг,
    Бо зомлів од пострілу гіганта.

    Сперечатись годі! Я не псих!
    Ледве одкачали гіпократи.
    Переможе лірик геть усіх,
    Бо у нього "ядерні" заряди.

    23.07.2018р.



    Пихатий поет

    Встав уранці. Лізу в інтернет,
    Це сьогодні ерогенна зона.
    Знов пихатий свариться поет,
    Каже: - Майте шану! Я - ікона!

    Заповзявсь учити! Сміх і гріх!
    Загриза невдатних віршомазів.
    На спільноту настовбурчив ніс,
    Репліки - суціль смішки, образи.

    Квітне як несуть меди, призи,
    Критикують - то дере напірник.
    Я ж боюсь торкнутися оси,
    Вкусить і мене шаленець-лірик.

    Ні, панове, - тут не парадиз -
    Чорт із пекла (не піїт) воскреснув.
    Сумно розглядаю з-за куліс
    На митців ребелію словесну.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  27. Валерій Явтушенко - [ 2018.07.23 01:04 ]
    Після пробудження
    Я не писав вірші вже років десять
    Не було приводу та не було наснаги
    А може просто спав і без уваги
    Лишалася недограною п'єса

    Можливий в римі збій і це віршем намарно називати
    Це лиш потік, що обраний пробити стіни,
    Ілюзії розвіяти, як з первісної глини
    Нову красу життю подарувати

    Це лист без меж та без вагання
    Швидкий, глибокий, невгамовний крок
    Чорнявих слів цих зібраних в пучок
    І їх танок на білому востаннє

    Це спалах відчуттів, веселий гомін
    Потужний рух до світла з темряви безодні
    Марш крок за кроком вчора і сьогодні
    Вікторія хоробрості творця над страхом змін


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Бойко - [ 2018.07.23 00:17 ]
    Не вернеться
    Жалкують всі, що молодість минає,
    І струни рвуть, і клавіші терзають:
    Ах, молодість в житті буває тільки раз!

    Але ж і старість вдруге не буває,
    Але про те ніхто не заспіває,
    Бо після старості уже не буде нас.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Деркач - [ 2018.07.22 22:22 ]
    На віки і навіки
    Надіється іще кіношний брат,
    що там, де Ойкумена неподільна,
    його чекає нація підпільна.
    Не може пережити вічний кат,
    що Україна вже навіки вільна.

    Що наші рубежі – це на віки,
    що наша буйна слава – козаки,
    які, бувало, били вороженька,
    який і нині, наче тать лихий,
    паралізує Україну-неньку.

    Який і досі пагубу несе
    та бісами залякує усюди,
    де кривославні нехристи та юди
    і нині ще очорнюють усе,
    аби і їх ненавиділи люди.

    Який і досі дістає батіг,
    коли дурному пропонує пряник.

    Та після ночі наступає ранок.
    І нас іще ніхто не переміг!

    Ми, на землі, надійний оберіг,
    а в океані - не один «Титанік».

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  30. Микола Дудар - [ 2018.07.22 20:06 ]
    Годиннику, що зупинився...
    Дозволь чола торкнутись, Імператоре
    Побути біля тебе твоїм Вечором…
    Ти чуєш явори шепочуть: - Брате мій
    Візьми і нас у свою течію…

    Дозволь мені побути твоїм Простором? -
    Одна з найкращих в світі здобича
    Ти чуєш явори шепочуть: - Острове
    Ми ж не чужі, а близькі родичі?!

    Дозволь мені від Правди відокремити
    Хто спонукав життя аж до спустошення...
    Ти чуєш явори шепочуть: - Саме тим
    Тебе, наш Царю, з Днем народження!
    22-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Шоха - [ 2018.07.22 20:31 ]
    Донос
                І
    Хто очолює війну,
    знаємо. Ємєля!
    Я узяв цю новину
    у Полішинеля.
    Є й домашні вороги –
    обрана «еліта»,
    що намотує борги
    на майбутнє дітям.
    І не треба новини.
    Іншими словами –
    сучі діти сатани
    ще керують нами.

                ІІ
    Хто у кого на цепу?
    Хто кого боїться?
    Трампільєри? Йєті? Пу?
    Орки? Українці?
    П'ятий рік, – альо, Вован!
    Де та наша «хунта»?
    Ой, немає у киян
    свого ліліпута.
    Може, Кий, Хорив і Щек
    не читали преси?
    Може їх чекають ще
    коміки Одеси?
    Та куди іще іти
    як немає часу
    зрозуміти, що кати –
    вороги Донбасу.
    Ми іде́мо-ідемо́...
    Хто ж бо на заваді?
    Де воно – оте гальмо?
    Може, угадаємо?
    У Верховній Раді?


                ІІІ
    А воно ж бо – візаві:
    «патріотів» клони,
    наші друзі по крові,
    адвокати бойові
    п'ятої колони.

                07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.22 19:58 ]
    Пестощі дощів
    Плакучі верби понад ставом,
    Троянд зарошених кущі…
    Неначе пестощі дощів –
    У срібних краплях величавих.

    Невже круг мене ви, невже ви?
    Ці ніжні розсипи немов –
    Красуні білі і рожеві,
    І пурпурові, як любов!

    Ці краплі падають так лунко,
    Мов серце серцю промовля –
    Крізь вуст вологі поцілунки -
    Аж усміхається земля!

    І я не знаю, я не знаю,
    За що мені – оце усе?
    Красу трояндного розмаю
    Ласкава доленька несе.

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (7)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.22 17:45 ]
    Світу - мир!
    1

    Хочу миру - не війнушки.
    Затихають крупорушки,
    вимирають села дальні,
    йде людва у сповідальні...

    Павучок чатує муху.
    Пиво витіснить сивуху.
    Шоко-лад тягучий в чані.
    Чи для щастя треба мані?
    Вчать дитя облесні доки.
    Дме на шторку лежебока:
    там чудова панорама.
    Сподівання - на Абрама,
    на пузатого Оверка...
    Всі мачини - до цеберка,
    всіх полеглих - у герої.
    Розгребем завали Трої.

    Три перлинки, діаманти...
    Будять кумові куранти,
    із Китаю плине гречка...
    Пік міграції... вервечки...

    2

    Вийдеш зранку - плесо чисте.
    Коні, бричка... бандуристи...
    Дідо мій в сорочці білій
    шпацирує щонеділі,
    в очі дивиться терново,
    таїна - шумка розмова...

    3

    Даленію... мовкну... злива.
    Тятива моя журлива,
    стріли - високо у хмари...
    ...чвари... регули... базари...

    Бездоріжжя зебри мітять.
    Непогодженість у світі.
    До гармонії далеко.
    Крук докльовує лелеку,
    мова нишкне, кровоточить.
    Ген яскріють вовчі очі.
    В зайця бубличка віднято...
    .............................
    Світу - мир! - шепчу завзято.

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.07.22 16:10 ]
    Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
    Авторський наголос - мовне шахрайство,
    Крапле неправда лукава з руки.

    Сухо в кебеті, проріха у торбі,
    Чуб накриває поцвілий кашкет.
    Наче-неначе, мовби-немовби -
    Тоне в словесній полові сонет.

    Густо мазюкали генія мирром,
    Не засинає без краплі хвальби.
    От у потугу ліричну й повірив.
    Раджу: - Осанну дешеву жени!

    А чи розтуркати зможу нехлюя,
    Вирвати врослого в землю корча?
    Хоч і не хочу - уперто рятую:
    - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

    Ціна кохання

    Пописати вірші, звісно, можна,
    Бо життя - пекельний басаман.
    Плаче дівка від кохання кожна,
    Бо любов - це фікція, обман.

    А виною - лейби-козарлюги,
    За нагоди люблять всіх підряд.
    Плач дівочий лине понад лугом,
    Розревілась, сестри, не на жарт.

    Як зварю борща, то хоче зупи,
    Наліплю вареників - не те.
    Ох, і вередун у мене любий,
    Тільки м'ясо в живота кладе.

    Я ж бо - клопітлива господиня,
    В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
    Огірочки, хрон і капустиння,
    Цибулину, зубчик часнику.

    Ох, біда! Немає супокою!
    Муж пасе за тином лупаки.
    Там сусідка пахне ковбасою,
    Сала шмат звисає із руки...

    Кожен бахур на м'ясисте ласий,
    Зраджує дружиноньці-красі.
    Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
    Визирає з пазухи гюрзи.

    А виною влада дурнувата!
    Краде-бреше, а народ лайно?
    Люд сьогодні зовсім небагатий,
    Локшину купує та пшоно.

    Поверніться, кляті комуністи!
    Від наживи світ осатанів
    Мужики голодні хочуть їсти,
    Як же тут не плакати мені?

    22.07.2018р.

    Довкола

    Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
    Три фікси стовбурчаться з рота.
    Купив - подешевше, продав - подорожче,
    Оце і усенька робота.

    Бариги в пошані. Розумних не треба,
    Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
    У світі титанів панують амеби,
    Горілкою мізки полощуть.

    Під Лаврою людно. Розпродують майки,
    В Синоді рахують монети.
    Штампує сюжети сучасність під кальку,
    А люди - лише трафарети.

    ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
    Є Насті, є Галі, є Алли...
    Чекати не варто - відслиньмо купюру,
    Міняти не нам ритуали.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (11)


  35. Віктор Кучерук - [ 2018.07.22 11:23 ]
    * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
    а сонце уроче – засліплює очі
    і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
    Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
    дзвінке щебетання веселих пташин, –
    і хочеться жити, між співів та цвіту,
    без проводів весен і зустрічей зим!..
    14.06.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (4)


  36. Вікторія Торон - [ 2018.07.22 09:59 ]
    Вітряки твоїх думок (переклад)
    Кругові
    Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
    Без кінця і без початку на верткім веретені
    Ніби куля – сніжним схилом і увись – у літній день
    Навкруг місяця рухлива безупинна карусель
    Як годинник, чиї стрілки відміряють наші дні
    Світ -- як яблуко зависле -- обертається в пітьмі
    Як розмотаний клубок – вітряки твоїх думок!

    Як тунель в самім тунелі – не відвести пильних віч
    Як каверна у печері, де панує вічна ніч
    Ніби двері, що круг вісі ходять сліпо без кінця
    На воді -- біжучі брижі від стрибкого камінця
    Як годинник, чиї стрілки відміряють наші дні
    Світ -- як яблуко зависле -- обертається в пітьмі
    Як розмотаний клубок – вітряки твоїх думок!

    В голові – набридлі фрази, у кишені – дзвін ключів
    Чом пройшло так швидко літо, може, зайвого наплів?
    На піску – сліди коханців перед привидом розлук
    Звук далеких барабанів – чи не пальців твоїх стук?
    Пісні давньої уривок і картини на стіні
    Імена напівзабуті, лиця крутяться – чиї?
    І коли вже все скінчилось, враз свідомість пророста
    Що її волосся колір – фарба листя золота!

    Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
    Без кінця і без початку на верткім веретені
    В’ється образів шнурок, як розмотаний клубок –
    Вітряки твоїх думок.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Деркач - [ 2018.07.22 08:15 ]
    Іпохондрія
    Не цікаво у цьому кіно,
    де весну переписує літо
    і немає мені все одно
    ні привіту, ні дружнього звіту.

    Не співає охляла душа,
    переповнена вщерть самотою.
    Орошає сльоза... Ороша?:)
    Усміхнуло. Лишаюсь собою!

    Ще не вечір... не осінь... Зима
    не лютує , не сіє, не віє
    і лишає невтішну надію,
    що і ти усміхнешся сама.
    Та минає німе кінема...
    Ні Рахілі немає... Ні Лії...

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Микола Соболь - [ 2018.07.22 05:15 ]
    Олександрів сад
    Садок потопає у квітах
    І тішить плодами мене.
    Десь зорі летять по орбітах,
    Десь вітер холодний задме…
    А я повертаюся знову
    В найкращий куточок землі,
    Де мати мені колискову
    Співала у ріднім селі.
    21.07.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  39. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.21 15:46 ]
    Вечір
    Звільнилася від пут і вільна:
    Свого я серця королівна,
    Де сосни небо підпирають,
    Відрадно солов'ї співають,
    І вітровій із сині гір,
    Шепоче стишене повір...
    Цілую небеса шовкові,
    Палахкотіння пурпурові,
    Горну до себе верес-трави,
    В росі краплинах на отаві
    Прощальні жести діви-сонця...
    Відчинено душі віконця...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.21 13:40 ]
    Ми -Україна
    1

    Я розглядаю сукню "Манола"...
    Муза у дощ розманіжена, гола.
    Котики ліверку нюхали, вмовкли.
    В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

    Пишеться-вариться...
    Де ж те епічне?
    Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

    Покотом люди в Гребінці на лавах.
    Всіх облітає добранічна пава...

    Мрійте, безхатьки, про пундики, ниву,
    Благословляйте еліту щасливу.
    Що вам судилося - спийте із кварти.
    Не гонобили слабеньких у Спарті!

    Діти у Чехію, внуки в Торонто...
    Бляхою гримає батечко Гонта...

    2

    Ні, це гроза, мій наляканий пташе.
    Любо і хороше. Ділиться наше.
    Треба покращення злісне терпіти.
    Грають по-крупному космополіти.
    Брили - угору, а крем'яшки долі...
    Є ще окрайчик і дрібочка солі.

    У вишиванках лисички і зрадці.
    Голови, руки... (чиї то?) на таці...
    Ні, про війну тут писати не гоже.
    Рік урожайний. Кривавіють рожі.

    Збоченці хочуть пошани, чорт - меси...
    Ми - Україна. Де власні колеса?!

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  41. Володимир Бойко - [ 2018.07.21 11:17 ]
    Можливо
    А, можливо, тобі заманулося грошей і слави,
    А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
    А, можливо, і я – тільки витвір твоєї уяви,
    А, можливо, нам двом паралельний відчиниться світ.

    А, можливо, й не двом, бо у всесвіті ми незалежні
    Від обставин, від часу, від місця, від себе також.
    Як немає і меж, то можливості все ж не безмежні,
    Все поволі мине, як минає невтолена дрож.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  42. Микола Дудар - [ 2018.07.21 10:10 ]
    У свої 68...
    Нудьгую за стернею… за соломою
    і за жнивами, сіном - косовицею…
    і неймовірною від щастя втомою
    солодкою від втоми медовицею
    де на рахунок три, вже засинаючи
    обмурзані, невмиті і обвітрені
    ми посмішку свою дитячу-заячу
    у небеса ховали до освітлення…
    Нудьгую я за татом нашим з мамою…
    за старшою сестрицею - в весняночках…
    за першим лісапєдом (ось вам!… ) з рамою
    коли возив до ставу полоняночку…
    Нудьгую за собою, тим, що в пошуках
    заводився один чомусь з півоберта
    на карася, платву - не лише з кошиком...
    ну обізвіть хоч ким, але
    не
    ро-бо-том…
    21-07-2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  43. Козак Дума - [ 2018.07.21 08:22 ]
    Сліди на піску
    В морське свічадо сонце зазирає,
    промінням сипле по хисткій воді.
    Світило з днем новим усіх вітає,
    своїй радіє вроді молодій.

    На п’ятім мілліарді власних років
    під ноги світоч стелить оксамит
    котромусь диваку, життя якого
    у вимірах зірок одна лиш мить…

    Пускає в очі зайчиків грайливо,
    тче полотно із золотих ниток,
    вплітаючи у часоплин дбайливо
    із хвиль і промінців рясний танок.

    По крайці моря, лінії прибою,
    піщаним берегом удаль іде юнак.
    У постаті знайоме щось до болю,
    вже зустрічався десь той одинак…

    Дивак радіє сонцю ніби чуду,
    мереживу із піни та води,
    що веселково виграє повсюди
    і тихо злизує залишені сліди…

    20.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. Микола Соболь - [ 2018.07.21 07:08 ]
    Завтрашнє дно
    Невпевнений у завтрашньому дні?
    Згадай-но, казку (це було давно) –
    «Не крали руки…» ці слова чудні
    Нам показали, що насправді – дно
    Не коломийки діда Василя,
    Не «баєчки зі склепу», зовсім ні.
    І тільки вилітає: «Voi la!»*
    Чи дивні ми, чи йолопи дурні?
    Керує нами «файний» сюзерен –
    Гуляє, п’є бомонд – люд у журбі.
    Не бійся, друже, буде все – «Рошен»!
    Медок поллється, тільки не тобі.
    20.07.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  45. Ігор Деркач - [ 2018.07.21 07:10 ]
    На караул
    І на душі – тепло,
    і в серці гармонійно.
    Пішли дощі. Зело
    іде на урожай.
    Сьогодні повезло.
    Не дістає зараза
    і фурія назло
    у тім'я не довбе.
    Сідаю у сідло.
    На караул! Чекаю,
    щоб лихо обійшло
    під назвою – мовчу.
    Що в голову прийшло,
    то те і геніальне,
    а що не дотекло,
    те графоману зась.
    Римую енело,
    аби – кудись подалі.
    Не протираю скло.
    Хай буде все як є.
    Село моє, село
    у молоці туману
    перегоріле тло
    аматора поез.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  46. Сонце Місяць - [ 2018.07.21 05:00 ]
    досвіт
     
    I

    наче усі померли й
    оті ґрандіозні слова
    сяйливоокі перли
    твоє дієве ноцебо
    платівкова стерта різьба
    імлисті опалесценти ~

    заручники мрійного менту
    & самодостатній приват
    збережені від розваг
    співзвучні інгредієнти

    неквапні розкоші барв
    у плині літніх імпресій
    завітному тихому плейсі
    без пристрастей боже збав



    II

    хмарна реальність друже
    будь~ який слід є тлін
    що на моменті дуже
    бавить назавтра тінь

    п’ятихвилинки слави
    шарварки суєти
    знади аякже зваби
    навіть чуття & ті

    наскільки важко тобі
    все дається насправді
    яка різниця кому
    на безпораднім параді
    у блакитно~ злотім диму
    при кларнеті чи може трубі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  47. України Сокор - [ 2018.07.21 03:42 ]
    Вогонь кохання.

    Любить, чи не любить,
    Чи серце нам підскаже?
    Душа надією горить.
    І настане щастя мить:
    Я люблю, тебе!- Він скаже.
    Чи він кохання зможе запалить?

    Як розгадать, цю славну мить,
    Де шукать на це отвіт?
    Чи в поцілунках сумнів стане,
    Чи любов, як сніг розстане,
    А плоть любові затьмарить світ.
    Та день за днем знов настане.

    Душа і серце опрісніє,
    Омана душу защемить.
    І будеш жить плотським бажанням,
    Якщо серце не горить коханням,
    То іншого, воно не зможе запалить.
    Тільки жінку можеш покохати,
    А цілий світ душа буде любить.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Бойко - [ 2018.07.20 22:03 ]
    * * *
    Думки минають голови транзитом,
    Не маючи пристанку в порожнечі,
    Бо нині модно голови носити
    На те, аби увінчувати плечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (4)


  49. Козак Дума - [ 2018.07.20 17:07 ]
    Найбільша перешкода

    Мандруєш містом, лісом, чистим полем
    чи океаном на семи вітрах –
    ти справишся з бідою, злом і болем,
    лише коли побореш підлий страх.

    21.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  50. Микола Дудар - [ 2018.07.20 14:25 ]
    Згадайте...

    Ми їли з одної миски...
    Ми пили з одної кварти...
    І бігли на наверх із писком
    З нори на будь-яку варту
    Мокали себе у колір…
    Найкращий - жовтоблакитний
    Заради дітей і волі
    Готові себе убити
    До чого тоді тут кварта
    І миска з якої їли?
    Погляньте як любить тато
    Матусю - за Душу й Тіло…
    18-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1442