ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути.
Поряд.
Високо і вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ. Іде, періщить, хлище,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лариса Братко - [ 2019.06.14 09:59 ]
    Художнику
    Последний крик,
    Последний вздох,
    Расплата за желанье.
    Лопастый снег,
    Пустой проспект,
    Немая тень, немая.
    Один лишь взгляд,
    Один обман,
    И трусость вместе с болью.
    Я исчезаю,
    Я как сон,
    Я плачу, плачу кровью.
    На холст ложится дивный свет,
    Божественной игрою,
    Ты в вдохновенье!
    Ты творец!
    Но кем заплачено?
    Ведь мною.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. України Сокор - [ 2019.06.14 06:48 ]
    Пересторога Роду.
    Що ти знаєш про свій Рід?
    Його свіча віками не згасає.
    Чи ти маєш в серці слід,
    Як слов’янам Бог життя вдихає.

    Бог не ділить - на своїх, чужих
    На білих, чорних, різнобарвних.
    Божий світ - для всіх Родів живих,
    І Родова память душ померлих.

    Бог сказав:-Ви сини Творця
    І будьте, як мої діти.
    Слухайтесь мене, як сини Отця,
    І будете в житті, добро творити.

    Ви не шукали вашої землі,
    Сотні літ блукаючи по світу.
    Ненька вам дана з плугом у ріллі,
    І вона є ваша споконвіку.

    Шануйте ж свій, слов’янський Рід,
    Творіння боже не ведіть до згину.
    Шануйте духовний Пращурівський світ
    І бережіть Святу і в Славі Україну.
    2019.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.14 00:58 ]
    Льодохід
    Навпіл розірвані вітрила
    і знову жодного рядка.
    Поламаного неба брили
    несе від берега ріка.

    Під тягарем гріхів забутих,
    які згадав і пережив,
    серед снігів брудної смути
    та нагромадження крижин.

    Хоч дозріває він щорічно,
    вода у забуття несе,
    як у віршотворінні вічнім
    прихований словами сенс.

    Німотно у воді буремній,
    у руслі тане висота,
    гуркоче медом полуденним
    попід опорами моста.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.06.13 13:51 ]
    Париж
    У бірюзі Єлисейські Поля,
    арка тріумфу і Ейфеля вежа.
    Лувр і Версаль - велич світу, хто - я?
    Крапка на мапі безмежжя, о де ж я?
    Знов розчинилася у вівтарі,
    у мегаполісі древнього міста.
    Знай, не згорів Нотр-Дам де Парі -
    кремінь епох - кафедральність врочиста!
    Сена - ріка не розводить мости -
    шлейфом розносить французькі парфуми,
    відголосом Джо Дассена мотив,
    душу бентежить, нашіптує руни.
    Ти не питай де я зараз? Облиш!
    Нічка ховає за темну  кулісу.
    Після дощу таємничий Париж
    пахне каштаном Булонського Лісу.
    Над парасолею площі Concorde
    небо збирає в вояж бригантини.
    Сонце моє, скільки вражень,  пригод,
    та все одно я до тебе прилину!

    2019р















    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  5. Тамара Швець - [ 2019.06.13 11:54 ]
    Витримка ....
    Витримка –риса
    Цінна, дивує, викликає
    Позитив,повагу!!!
    13.06.19 7.04


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Деркач - [ 2019.06.13 08:58 ]
    На узбіччі
    Не застую юрбі,
    іду собі та й годі.
    Долаю саме те,
    що й іншим по плечу.
    Не відаю, коли
    опинюся на споді,
    але не я один
    у рай не полечу.

    І бігаємо, і
    повземо як мурахи
    по тій же мураві
    у лоно споришу...
    Ще дихаю – пишу...
    і до своєї плахи
    попереду усіх
    нікуди не спішу.

    Полохають сичі
    і грає синє море.
    Оце й уся краса,
    яка рятує світ.
    Не за горами вже
    чатує сиве горе,
    вичікує, адже
    стою на схилі літ.

    Ідуть у небеса
    поети і герої...
    Їх – пам’яті людей
    Всевишній удостоїв,
    а я один усіх
    нікуди не веду.

    Долаю уночі
    уявні косогори,
    якщо не упаду,
    то ще почую хори,
    хоча нічого цим
    юрмі не доведу.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2019.06.13 07:23 ]
    Капець!


    Згубив до слави нитку Аріадни!
    Оголосили музоньки війну!
    Поези за хвоста тягнути складно,
    Але сиджу й зажурено тягну.

    В колеги табунами пруть віршата,
    За день - тридцята ода про любов.
    А в мене - казна що, а не рулада,
    Перо підняти сил нема! Їй бо!

    Розбіглись теми козами у лози,
    Упився бормотухою Пегас.
    Високий стиль поховано у прозі,
    Читач у крик: - Поете! Vas is das?

    Тяжка судьба шкряботунів нетлінок,
    Від критики збивається приціл.
    Талант не благо - люта гільйотина!
    Страждають душі ніжні у митців!

    Натхнення ніц, терзають творчі муки,
    Підькиньте хутко тему хоч одну!
    Кажіть, а то накласти можу руки,
    Від читачів сховають у труну.

    12.06.2019 р.

    Гоп, куме, не журись!

    За комаром в болото жабка "Плиг!"
    (тут пащу головне ушир роззявить).
    Ну, як вам наш очільник-дурносміх?
    Посидить рік чи два - хана державі.

    Міністрів шпетив на усю губу,
    До спротиву народець баламутив.
    Заліз котко іздуру на вербу,
    А злізти зась! Хазяїне - рятуйте!

    Сарказмом і гигиканням дурним
    Стріляла пелька, наче та гармата.
    А нині наш володар став німим,
    Лиш дякує, бо розуму палата.

    Замовк і я, набрав у рот води,
    Щоб не одгріб від земляків по пиці.
    Це - вибір твій, народе мій святий.
    Сміються в клунях кури з українців.

    12.06.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  8. Микола Соболь - [ 2019.06.13 06:08 ]
    Весняний настрій
    Йдучи від горизонту промінцем
    У верболози під лелечий клекіт.
    Умита першим, лагідним дощем
    Весна крокує у краї далекі.

    Це ми засумували за теплом
    І душу снігопади остудили.
    Окутали морози льодо-склом
    Маленьку річку стиснули щосили.

    Та промайнув лютневий зимодень.
    Промінчик сонця усміхнувся людям.
    Хори струмків у щебеті пісень.
    Вдихну таку весну на повні груди.
    09.01.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2019.06.13 00:59 ]
    * * *

    Вітерця нічного
    Свіжа течія, –
    Ані де нікого,
    Тільки ти і я.
    Удовина врода
    Повна різних чар -
    В ній і сум, і подив,
    І пригаслий жар.
    І думки, й пориви,
    Вічно в боротьбі, –
    На такій звабливій,
    Хоч цілуй, тобі.
    Та в душі ховати
    Маю почуття,
    Бо не вкрита втрата
    Пилом забуття…
    Прохолоду ночі,
    Тишу темноти –
    Душним літом хочем
    Довше берегти.
    12.06.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  10. Петро Скоропис - [ 2019.06.13 00:57 ]
    З Іосіфа Бродського. Нові станси до Августи
    І
    Вівторок осінь розпочав.
    Лив дощ всю ніч.
    Усі птахи гайнули пріч.
    А я той одинак-смільчак,
    що оком не повів услід:
    небесні хлані несусвітні,
    дощ підмиває неба звід.
    Які тут півдні.

    II
    Тут, тонучи живцем в багні,
    бреду надвечір по стерні.
    Мій чобіт обридає полю,
    гарує угорі четвер,
    але стирчать утяті стеблі вверх,
    не чулі майже того болю.
    І пруття верб,
    рожевуватий ткнувши мис
    у твань, де зайва варта люта,
    шамотячи, гойдають пустки гнізд
    сорокопуда.

    III
    Товчи і чвакай, колобродь, міси.
    Я не додам у ході.
    Невгасну іскру на самоті
    топи, гаси.
    Під ляпаси долонею бедра,
    з бугра бреду я до бугра,
    притомний ледь, одним з ходою тактом
    підошва камінь б’є моя.
    На темні води ручая
    дивлюсь із ляком.

    IV
    О, хай несосвітенна тінь допір
    в моїх очах, і усоталась сирість
    у бороду, і кепка – набакир –
    вінчає нині сутінь, в ній відбившись,
    як грань ота, яку душі моїй
    не перейти –
    я не втечу мерщій
    за козирок, за ґудзичок, за чобіт
    за комір свій, за свій рукав.
    То серце зійде в гуготі, вискам
    донісши, що пропоротий я: холод
    голками в груди проника.

    V
    Сюрчить і до мене вода,
    мороз розціпив прорізом уста.
    Инакше і не мовити: і де б ці,
    облич окрім, місця, де міг обрив
    спіткатися?
    Сміх окривів
    і сутінкова гать в бентезі.
    І темінь гасить дощовий порив.
    Ба, инший образ, людяний мій лик,
    тікає від червоних вік,
    над хвиль – ускач, як на коні,
    під соснами, а потім – вербняками,
    мішається з чиїмись двійниками,
    а мій ніяк не трапиться мені.

    VI
    Топчи і чвакай, жуй зогнилий міст.
    Хай твані, що сотають млість
    хрестів погостів, нею красять доли.
    Ба, стеблями усіченими трав
    бог синяви болоту не додав...
    Топчи стодоли,
    гаруй у кучмах лишених отав,
    углиб пусти коріння голі!
    У землю там, як в груди увійди,
    примар усіх і мертвих побуди,
    і най вони поутікають з кубел
    до сіл порожніх по стернині нив,
    і хай махають зграям днів
    брилі опудал!

    VII
    Горбами, облисілими до сліз,
    шляхами їх, здебільшого у ліс,
    життя саме і вийде із себе
    урешті, подивує з шумовиння
    оправ і форм. Його коріння,
    халяв моїх чіпляючись, сопе,
    і гаснуть всі вогні в селі.
    І я бреду по нічиїй землі,
    у Небуття випитую оренду,
    і вириває вітер з рук тепло,
    і хлюпа повне водами дупло,
    і бгає твань стежі вологу ленту.

    VIII
    Так, я відсутній ніби цього дня.
    Мов осторонь я, зайвим-третім.
    Щетиниться і дибиться стерня,
    як волосінь на тілі мертвім,
    і над гніздом, у ній простертім,
    лиш мурашина метушня.
    Природі зайві візії билин-
    минучин. Її лику з краєвидом,
    залитому західним світлом –
    пороблено тьмяніти злим.
    І усіма п’ятьма – на те й чуття,
    я сторонюся того лісу:
    ні, Господи! цупку завісу
    я віч не зняв, і не суддя.
    А щойно на біду свою
    я і собі зарадити не зможу,
    ти п’ясток мій, як фіни крадію,
    одрубуй, Боже.

    IX
    Світ, Полідевку, пляма в наготі.
    У ній не чути уст моїх квиління.
    Ось я стою в розхристанім пальті,
    і решетами віч світам текти,
    і крізь сита нерозуміння.
    Я глухуватий, Боже. Я сліпак.
    Не чую слів, і ват зо двадцять пак,
    при місяці. Нехай. У небесах
    я курс не прокладу між зір і крапель.
    І хай не пісню вітри в цих лісах
    несуть, а кашель.

    X
    Вересень. Ніч. Я і свіча.
    І тінь спадає з-за плеча
    в мій аркуш, риється в корінні
    обірванім. Невидимий Борей
    у сінях булькає водою
    і усміхається звіздою
    зі настіж кинутих дверей.

    Темніє наді мною світ.
    Затягує водою слід.

    XI
    Так, сердце ревно прагне до тебе,
    тому воно від тебе далі.
    І голос мій недолі фальшували.
    І фальшею платімо борг тепер,
    і долі тій, що не жадає крівці,
    завдавши ран тупих.
    Ачей, на кутні усмішка – не гріх!
    Я усміхнусь. І над собою сміх
    тривкіший і могильної темниці,
    і легший диму коминів пічних.

    XII
    Евтерпо, ти? Куди я трапив, га?
    А що зі споду: вóди? трав перга?
    відросток вересовий, в лірі,
    в підкові вигнутий? – в тій мірі,
    що щастя мариться,
    у тій, щоб прикінці
    у інохіді якось по галопі
    дух перевів, і щоб їздці
    не стрілись ні тобі, ні Каліопі.




    -------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Галантний Маньєрист - [ 2019.06.12 22:11 ]
    To be, or not to be
    Навесні Провидіння розтопить крижини-жалі
    і забуті бажання полинуть у синьому небі
    над угіддями хмар, де кульгаві кладуть ковалі
    хуртовин голоси у бентежні "don’t worry, be happy".

    Навесні Провидіння строгіше, аніж восени -
    напівмить насолоді і бути сердечній халепі!
    Оточи себе муром, вбери височінь сивини,
    доки літо не вкриє бронею "don’t worry, be happy"!

    Це весні Провидіння, як водам леткі береги,
    а ефірним творінням у яро-земному вертепі -
    Прокуратор і Стража, і Суду сяйні ланцюги,
    тож і пити гіркоти тобі із "don’t worry, be happy"!

    По весні Провидіння прихильно кивне: говори
    Богу, чорту, мені, Мельпомені, Ерато, Евтерпі…
    Усміхнися лише, бо не зразу вловили Згори,
    як багато мелодії ще у "to be" за "don’t worry, be happy"!



    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.12 17:36 ]
    Сумно без тебе
    Сумно мені, бо нема тебе вдома.
    Тишу порушив нарешті дзвінок,
    Свіжого наче повітря ковток,
    Щоб хвилювання покинуло й втома.

    Голос твій чути – така насолода.
    Кожну клітинку відновлює струм:
    Хутко позбавить нав’язливих дум.
    Мабуть, з Небес надійшла нагорода.

    Жити не може людина без світла,
    Без спілкування та дружніх розмов.
    Найголовніше, звичайно – любов.
    Дотик лиш тільки й обличчя розквітло!

    Посмішка, погляд зворушить і душу.
    Хочу я бути з тобою завжди.
    Горя не знати ніколи й біди.
    Маю бажання, сказати це мушу:

    Щиро кохаю й бажаю турботи
    Від діточок та гарненьких внучат.
    Звісно, здоров’я та ще грошенят,
    Щоб задоволення мав від роботи!

    Настрою гарного, щастя, наснаги
    В справах твоїх, а в душі рівноваги!

    11.06.2019
    Свидетельство о публикации №119061100315


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  13. Микола Соболь - [ 2019.06.12 14:40 ]
    Московський синдром
    Московські зорі сяють сумовито.
    «Великий вождь» у Мавзолеї спить.
    Історія для неуків закрита.
    Московія манкурту – фаворит.
    Для них на сході не горять обози.
    Вони не бачать вбитих і сиріт.
    Коли русню стрічають у дорозі,
    Кричать сатрапу: «Братику, привіт!»
    Це сон страшний. Суцільне зубожіння.
    І чорна зрада гетьманських епох.
    Вогнем війни палає Україна
    Та смерті не торкають багатьох.
    12.06.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.12 13:37 ]
    Божа Матір
    Я думала накидка з шовку...Ні, то крила.
    Вони росли як Матінка молила
    За кожного із нас - вже обійняли Землю...
    І чую шепіт : Я прошу...Не дремлю...
    І крила сяють: Всесвітом зорюють,
    А кожен вогник Ангели цілують...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  15. Лариса Братко - [ 2019.06.12 09:18 ]
    Предала́
    Пряный запах сосновых иголок,
    Словно шарф обвивает тропу.
    И с рассветом осенним, но солнечным,
    Лес снимает туман паранджу.

    Я смотрю на сиянье далекое,
    И вдыхая ноябрьский дурман,
    Так хочу прокричать ввысь бездонную:
    «Я тебя предала́! Я – обман!»

    Но не вырвется это признание,
    Я молчу, лишь звенит тишина.
    Солнце спряталось, лес затуманился,
    На душе у меня паранджа.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.12 08:43 ]
    Про тусування і просування творчого продукту
    Враження, що дехто з активних авторів не читав при реєстрації правил перебування на сайті, публікує саме попсове, таке, що на головній щодня, а читати нема чого. Я кажу не про всіх авторів.
    Нагадую, що сайт поетичний, тут зразки поезій, а не для .....що маю в кишені, те й сію...
    Чи на головну анонсуватися можна усім, хто віршує? Ми ж заходимо насолодитися поезіями.
    Один вірш оцінив хтось, а далі пиши, що заманеться, "народ засилосує"... Трапляється відверто поетичний "шмурдяк".


    Прочитати варто

    цитую

    І. Застереження і Дорожня карта для наших користувачів

    (!) Адміністрація "Поетичних Майстерень" відповідальна за матеріали, які розміщуються користувачами на наших сторінках. Матеріали, коментарі, оцінювання, що носять виразно образливий характер, можуть бути зняті без попереджень, а автор може отримати тимчасовий статус, який обмежуватиме деякі його дії - коментування, оцінювання.

    (!) "Поетичні Майстерні" не створено для підтримки прикольного тусування, чи поширення попси. Йдеться про надану широким колам авторів можливість бути почутими, отримати адекватну, корисну допомогу і не образливу критику, бути об'єктивно оціненими, поетично розвиватися, існувати в необмежених адміністративно часових рамках, якісно формувати власну сторінку "Вибраного" - серед Майстрів Поезії і своїх читачів. Кому потрібно щось особливіше - має перед собою і весь україномовний Інтернет.

    Отже, не для прикольного тусування сайт.

    Звісно, я не перебираю повноваження адміну, але певний відсоток віршів на сайті (попсові, образливі) таки не заслуговує на афішування.
    На сайті є майстри і любителі поезії. Майстри мають статус редактора.
    Нахваляння активного автора Олександра Сушка "дам по носі, напишу гумореску" - прояв фривольності. Таке він писав не лише мені.....ще й старшій за себе, талановитій Т. Левицькій, теж збирався дати по носі. Коронний вираз.
    Допомагач М. Соболь переводить коментування у площину "ви, Має, для мене - вискочка", не бачить конструктивних зауважень.
    Коментувати можна лише твір, а не домислювати про особисті якості автора, що коментує, зауважуючи огріхи. А їх рясно. Створювати чорний піар майстрам і підвищувати значущість віршів друзяки стає нормою. Це поетичний сайт - і є певні правила перебування, публікування. Засівати плюсклим насінням можна інші інтернетні парцели.

    Отже, шануймося.


    http://maysterni.com/publication.php?id=139682
    вагончик віршів
    в одній публікації кілька віршів різної тематики.
    У правилах зазначається
    4. У публікаційну форму заноситься текст, який визначається, як один твір!

    Набраний капслоком вірш вищеназваного автора "Тітікака" - така величина шрифту теж не є доцільною.







    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Ігор Деркач - [ 2019.06.12 08:01 ]
    Ясир духовності
    ***
    Релігія – це опіум совка.
    Якби не це, не мали би халепи.
    Немає на Московію Сірка.
    Та може бути, що його рука
    рубає ще залиті кров’ю «скрєпи».

    ***
    Коли ніякого немає,
    то і чуже стає своє.
    Перун усе не видибає,
    а віра в чудо все ще є.

    ***
    Питання віри – це не, прошу пана,
    таке собі жахаюче, - ой, Бо!
    Кого лиш не обожнюють погани –
    явилися чужі пани і хани
    тай замінили Ладо і Дажбо.

    ***
    Язичники усе іще ведуть
    до комунізму, у його тенета.
    На капища поділена планета,
    а кривослав’є обирає путь
    Московії у віру Магомета.

    ***
    У небі зорі – тисячі думок,
    дволикий Янус – місяця проява,
    а сонце – всюдисущий колобок,
    у яві вимальовується нава,
    але яріє у зеніті Бог.

    ***
    Це може зайві видумки поета,
    що на олімпі лиш одні цабе
    і Томосу не помічає секта,
    і думи патріарха Філарета
    заполонили біси кагебе.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Микола Соболь - [ 2019.06.12 05:09 ]
    Побачити щоб вмерти
    Побачити Париж і вмерти.
    Я, вам скажу така дурня.
    Не те, щоби лякався смерті.
    Мене дратує – маячня.

    Задме вітрисько на болоті.
    Сніги розбудить буревій.
    Поки душа живе у плоті
    Наплодить ум дурних надій.

    Якщо не бачив ти Парижа
    Ні уві сні, ні наяву,
    Присядь, мій друже, чуєш – тиша.
    В якій я років сто живу.
    07.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.06.12 05:28 ]
    Новорос
    Кипить безсилим гнівом Україна,
    Де спокій був - тепер бездонний вир...
    Осипалася у рівчак хвилина
    Тривожно-чорним спогадом про мир.

    З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
    А на додачу цигарки, шмурдяк.
    Поширила ненависть метастази,
    А, може, ми щось робимо не так?

    Майнуло у похмільному тумані,
    Що розум чорт навіки одібрав...
    А чи брати кацапи з-під Рязані,
    Чи щирі українці з-за Дніпра?

    Пробила міна мрій рожеву кульку,
    Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
    Бо сатана з Кремля уклав у руку
    Меча, аби понищив власний рід.

    Аби продав країну, віру, мову
    І слугував озлобленій орді.
    Пишаймось, малороси безголові,
    Що з матерів ми робимо удів.

    Мені щодня всміхається Геката,
    Відточені простягує ножі.
    А москалі стріляти вчать у тата...
    Убив старого! Бачте, он лежить?

    10.06.2019 р.

    Настроєве

    Під старість невеселий склався пазл,
    Мінор гнітючий істину обарвив:
    Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
    Кохання і драглисте шмаття слави.

    Змінився кардинально антураж
    І муза вже далеко не секс-бомба.
    Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
    Серцевий м'яз підточує хвороба.

    У гості ходить кожен день гробар
    І пальчиком показує на небо.
    Промирив час: " Життю - оревуар!
    Купуй труну, ціна така як треба.

    Сьогодні зранку врешті не дощить,
    Приліг у травах, поруч сіна скирта.
    А юнь іде кохатися в кущі,
    Уваги не звертаючи на діда.

    Поезія - в пишнотах наратив,
    Неначе, на мундирі аксельбантик.
    Піду і я - нема у цім біди,
    Готуйтеся поета забувати.

    11.06.2019 р.

    Доброта

    Адам у Єви яблучко вкусив,
    Всотала кров навічно краплю трути.
    Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
    Приймають смерть щодня від Бога люди.

    А Батько наш хотів лише добра -
    Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
    Від страху у свідомості діра -
    Йому прощаю все - татьбу, убиства.

    Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
    І ти прости - навіщо та гординя?
    Адамові казав божок: "Газдуй!"
    Й лупив до гробу з нього десятину.

    Примножувалася доброта з добра
    І бризкала кровиця аж на хмари.
    Молися ревно і кричи "Ура!"
    Творцеві, та чекай від нього кари.

    Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
    У грудях затихає серця стукіт.
    Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
    До раю зась. Йдемо на вічні муки.

    11.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  20. Тамара Швець - [ 2019.06.11 17:55 ]
    Зустріч- щастя !

    Як часто в житті, помилково втрачаємо тих, кого цінуємо,
    Чужим сподобатись бажаючи, часом від ближнього втікаємо,
    Підносимо тих, що нас не вартий,а самих вірних зраджуємо,
    Хто нас так любить ображаємо,і самі вмбачень чекаємо. ( Омар Хаям)

    Зустріч - щастя !
    Любов, тепло –цінність,
    Ближній є доля !
    11.06.19 7.50



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.11 08:59 ]
    Споришно

    У таланту немає віку.
    Безталання хитке, старе.
    Докувавши лопати, піки,
    мостить кладку із ком, тире.

    Музі трепетно, ілюзорно.
    Переведено шум в офшор.
    Домололи марноти жорна.
    Катавасії - між комор.

    Тягне ріпку, пітніє Рая,
    Стуса віршем укрився Стас.
    Пек над юрмами. Стану скраю.
    Знову ділиться ананас.

    Рух гомункулів. Літні грози.
    Розповзається глина... Тиш.
    Струнко виросли туберози.
    Кліо сіє полин, спориш...


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Микола Соболь - [ 2019.06.11 05:41 ]
    Різдвяне
    За мене заступися,
    не дай розчинитись у ночі.
    Хай гойдає осоння
    найкращі хвилини життя.
    Переливи пташині
    співають, і вітер шепоче,
    І осяюють путь
    золотаві, налиті жита.
    Ця дорога тяжка,
    бо шляхи йдуть од себе до себе.
    Підгинаються ноги,
    на плечі лягають літа.
    Але що у житті
    ще для щастя нам людського треба?
    Лиш молитва
    від серця до Бога. Та Матір Свята.
    05.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  23. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.10 15:32 ]
    Зв`язок столiть
    Приліг на землю килимок:
    Зібрав докупи барви світу.
    Зеленим значиться зв’язок:
    Об’єднує яскраві квіти!

    Ромашки білі, нагідки
    Втішають ніжною красою.
    Волошок сині пелюстки
    Ранковою блищать росою.

    Свої найкращі здобуття
    Весна, із щедрістю, до літа
    Передає у майбуття,
    Можливість щоб була радіти!

    З Небес всміхається блакить:
    Милуємось погожим ранком,
    А час невпинно так летить:
    Рушати треба до сніданку.

    ...В мереживі, чудовий світ:
    Зв’язок невидимий століть...

    10.06.2019
    Свидетельство о публикации №119061004585


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  24. Лариса Братко - [ 2019.06.10 09:43 ]
    Незнакомка
    Крещатик. День. Кафе пустое,
    И столик белый под зонтом.
    Бокал вина и чашка кофе,
    И тонкая изящная рука.

    Перчатки, шарфик, сумочка из кожи,
    И модный, глянцевый журнал.
    Платок батистовый так нервно скомкан,
    Всю боль ее он выдавал.

    Улыбка. Взгляд. Глубокий, грустный,
    Все ж с поволокою мечты.
    И запах тонкий, чуть холодный,
    Бордовые, осенние цветы.

    Крещатик. День. Кафе пустое,
    И столик белый под зонтом.
    Пустой бокал и чашка тоже,
    И ускользает тонкая рука.

    Перчатки, шарфик в сумочке из кожи,
    Платок батистовый забытый на столе,
    Она уходит с болью вместе,
    И каблучки стучат так звонко в тишине.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Деркач - [ 2019.06.10 08:23 ]
    Совкова табакерка
    Ще не плює на обране народ
    і не кусає лікті у надії,
    що вистачає нації свобод.
    А те, що русофіл не ідіот,
    не означає, що і він месія.

    Кацапії великій завдяки,
    наїлась «Лугандонія» од пуза.
    Але воюють... не бойовики...
    І захищають їх медведчуки,
    які раніше убивали Стуса.

    І знову, замітаючи сліди,
    вилазять тарганами із «помойки»
    ті ж самі гепи-гурвичі орди,
    злодії рабиновичі-жиди
    та одіозні нестори і бойки.

    Дають сигнали командори Зе,
    кудою Україна поповзе
    в тісні обійми уркагана-брата...

    Усіх лякає ядерна зима
    і нація не відає й сама,
    кого пора історії навчати.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Козак Дума - [ 2019.06.10 08:57 ]
    Приїхав цирк
    Життя – театр і на його підмостках
    акторів натовп, різних кольорів:
    червоні, білі, сині… Що, не доста?
    Зелений врешті-решт замайорів…

    Уже приївся нам жовто-блакитний?
    Чого бажає український люд?
    Слугою заміни́ть баригу? Спритно
    нам влаштували переміну блюд!

    Старими ж тільки страви залишились,
    «нового», гляньте лише, в чому суть –
    «нові» старі «демократичні» сили
    місця в новий парламент продають!..

    Куми, свати і друзі без освіти –
    країну перетворюють в квартал…
    Вони хоч молоді, та вже не діти,
    і апетит дорослий на фінал!

    Приїхав цирк – тож балом править клоун,
    паяци, блазні, інший контингент.
    Бажаєте почути новий сло́ган –
    готуйтесь на новий експеримент.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  27. Микола Соболь - [ 2019.06.10 06:58 ]
    Коловорот
    За тихим шелестом снігів,
    За сріблом інею – скрижалі.
    Здійсниться все, як ти хотів.
    Та є питання: а що далі?

    Готується зійти зоря.
    Отелиться, дай Бог, худоба.
    Свічки горять у вівтаря.
    У печі дозріває здоба.

    А потім сніг спаде з межи.
    Візьмеш до рук старе орало
    І скажеш: «Боже поможи!» –
    Отак життя бере начало.
    01.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  28. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.09 18:49 ]
    * * *
    Ялівець -- темна пазелень серед руїн,
    у задумі, як піна суха -- жасмин.
    Для метеликів саме час --
    тільки вранці. Потім тверда
    у глибокім водокруті стане вода
    і природа забуде нас.

    За човном біла піна хвостом біжить,
    на відливі мушля співуча лежить,
    відійшов далеко прибій.
    Погляд моря зненацька зловив на бігу
    силует людський, склепіння дугу,
    значно краще, ніж мій, чи твій.

    Флейта Марсія повна гарячих нот,
    важко дихати, гірко судомить рот,
    болем скроні дратує жар.
    Але віриш, вона пропасти не дасть,
    сила чар у словах відведе напасть,
    що ховається у віршах.

    Завершився високим звучанням агон,
    десь у небі його поглинає вогонь,
    розчиняє повітря слова.
    Поклик флейти високо піднявся з ним,
    небозвід кам'яніючий заполонив,
    дальнім птахом він заспівав.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2019.06.09 17:33 ]
    Земне і небесне
    На цвинтарі щебечуть солов`ї…
    Звучить оркестр із самого світання.
    Виконують прелюдії свої
    вони у царстві тіней… про кохання!

    Співають оди радості життю,
    здавалось би, в непідходящім місці.
    Як гімн святий вселенському злиттю
    всіх душ, що відлетіли в небо чисте.

    Душі і тіла де нема війни,
    гармонії найвищій у природі…
    На цвинтарі виспівують вони
    свій гімн святий – любові і свободі!


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  30. Нінель Новікова - [ 2019.06.09 16:00 ]
    Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
    Безпорадно холонули груди,
    Та були мої кроки легкі.
    Удягла рукавичку на руку
    Не з тієї чомусь руки.

    І здалося – чимало східців,
    А я знала – їх тільки три!
    Поміж кленів шепіт осінній
    Шелестів: «Зі мною помри!

    Ошукала мене підступна
    Доля, зрадила, от і край».
    Відгукнулась я: «Любий, любий!
    Я з тобою помру. Чекай…»

    Пісня зустрічі, що востаннє...
    Темний дім засмутив мене.
    Тільки свічка горіла в спальні
    Незворушно-ясним вогнем.

    2019

    Примітки: Оригінал вірша Анни Ахматової

    ПЕСНЯ ПОСЛЕДНЕЙ ВСТРЕЧИ

    Так беспомощно грудь холодела,
    Но шаги мои были легки.
    Я на правую руку надела
    Перчатку с левой руки.

    Показалось, что много ступеней,
    А я знала – их только три!
    Между кленов шепот осенний
    Попросил: «Со мною умри!

    Я обманут моей унылой,
    Переменчивой, злой судьбой».
    Я ответила: « Милый, милый!
    И я тоже. Умру с тобой…»

    Это песня последней встречи.
    Я взглянула на темный дом.
    Только в спальне горели свечи
    Равнодушно-желтым огнем.

    1911


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (17)


  31. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.09 15:32 ]
    Присвячується родинi Довженко
    Як гарно, що Антон у парі.
    Вже народилася Варвара!
    Улюблена дружина Настя
    Подарувала КЕЛИХ ЩАСТЯ!

    Переливається безмежно
    У море почуттів бентежних!
    Із келиха воно піниться,
    І не вагомі всі дрібниці,

    Оточуючі, що навколо,
    Бо є міцне родинне коло:
    У ньому сенс життя, наснага!
    Куточок затишний, повага.

    Напругу геть та хвилювання!
    Зростає донечка жадана.
    Та й незабаром – перші кроки
    У мальовничий світ, широкий!

    Бажаємо добра, турботи.
    Не знати горя та скорботи.
    Добробуту, кохання в домі!!!
    Щасливої для всіх вас долі!!!

    09.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060905064


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  32. Микола Дудар - [ 2019.06.09 14:24 ]
    0:1
    Рясні дощі накрили нас відразу
    І треба ж то, "відразу" спонукало до…
    І блискало… і блискавки щоразу
    Все співчували, попри, порізно обом
    В єдине тіло нас звело бажання
    Ізвідати "той" гріх, незвіданих спокус
    Порив чи слабкість?… дізналися до рання
    Зі стелі споглядав дубовий сірий брус…
    Потомлені перемовлялись з брусом
    Без слів… як пауки у плетеві мереж
    І я відчув, як виростали вуса…
    Вона - своє… своє, про вихід на манеж…
    05.06.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  33. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.09 13:15 ]
    розрив
    Не знаю я чи ти зронила
    Хоча б одну свою сльозу
    Коли кохання наше вбила
    Сховавшись у скляну труну.

    Нападав дощ у мою душу.
    В очах мілких – калюжі та вода.
    І марево твоє в солонім морі
    У пробитому човні повільно тоне.

    Я мов той юнга – морячок,
    Що з плавання зійшов на землю.
    Від піску сухого змок,
    Будую невпопад зі смутку греблю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.09 12:21 ]
    бесіда з собою
    Розчиняється мій тихий сум
    У келиху вечірнього хересу.
    Я рукою помішую гармонію,
    Навколо інших, що не розуміють…
    Дивляться на мене… я не смію
    Слухати музику їх поглядів.

    Не розумію, чому закриваючи очі,
    Коли дивлюсь вверх на стелю…
    Лиш далі знаю, чому не дивлюсь вниз.
    Там глум мого і твого безчестя,
    Що в’ївся пліснявою у дерево і душі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.09 12:08 ]
    Рядочком
    відкриєш сонно хвіртку осонцений прибій
    гімнастки на дельфінах у димці голубій
    наліплено палаців совочки стережи
    напльовано верблюдом на столик і режим

    кирило кожум'яка дрімає край води
    пройди з кокосом мушлею і пеппі не буди
    в її панчоху перли збирає дуремар
    тікав з болота весело радесенько ушквар

    корони хилитаються ріж фольгу ген сувій
    на троні нікогісінько
    не поспішай не твій.........

    палає саламандра колібрі на плече
    ось кава свіжозварена рядочком потече

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Герасименко - [ 2019.06.09 11:51 ]
    Диптих про Ворохту
    1
    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна Івана Франка.
    Ось вілла Грабовських. Пробачте, в думках ще бродив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і в'юнка, і п'янка.

    Бродив захмеліти й за ручки чорнички вчепитись.
    Положення розуму скроєне вкрай нестійким,
    як над головою лугів королевичі квіти,
    коли під ногами блакиті княжни ластівки

    літали лякливі, як нині за спогадом спогад.
    Літали щасливі. А з ними і з прагненнями до каплиць -
    в гарненькі граждинки Спасителя й Духа Святого
    і до Богородиці в гості, Ворохто, поклич.

    Поклич покорити вершину священну Говерли.
    Прости, я злякався: надумав - надмірно крута.
    Проте я затримав потік, що в долині плутав.
    Життя повернувши в цікавість-натхнення померлі,
    тікала крізь пальці прудка прохолода Прута.

    Тікала у пам'ять. А травень драйвово добро ткав.
    Щоб сумнів здолав і на берег шовковий ступив,
    на подвиг солодко-дзвінкий надихала Ворохта -
    ворота, відкриті до раю смерек і струмків.

    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна - Івана Франка.
    Гімназія вразила б, розум коли б не ходив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і легка, і п'янка.

    Вокзал залізничний нервує, ревнує, бо тричі
    дзвонили і плакали рідні Дніпро й Кременчук.
    Чекають на мене. Бо раптом Ворохта покличе -
    до неї, що птах до гнізда, назавжди прилечу!

    2

    Віддячити за вірш повинні.
    То ж до Карпат мене відправте,
    щоб опинивсь на Верховині,
    там, де тандем краси і правди.
    Там, де Гуцул гарцює, там, де
    йдуть: вуйком травень по Ворохті,
    по луках лікарем лелека;
    де зяблик - мікропаваротті
    дарує арії смерекам.

    Де сяйво кольорів державних,
    і від опришків блиску трохи;
    де спрагло віршник - макрозяблик
    складає голосисті строфи.

    Карпатський край полтавця викрав,
    коли своїх співців забракло,
    щоб із мого шедевру мікро
    собі зробити славу макро.


    2018



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.06.09 11:06 ]
    Було, минулося...

    Віряни, звично, біля аналоя
    П'ють кров Христову з почорнілих вен.
    Діди були богами, внуки - гої,
    Приставка "недо" точить кожний ген.

    Ковтаю рабство (налили по вінця)
    І плоті шмат Спасителя поїм.
    На бовтанку перевелась кровиця,
    Чужі закони кращі за свої.

    Кошерна Трійця - не Зелене свято,
    Сварог заснув, Єгова править бал.
    В душі кубельце звила чорна зрада,
    У Лету правди канула доба.

    Зозулька причаїлася на гілці,
    Підкинути яєчко вже пора.
    Жують нечисте сало українці,
    Прислужуючи мудрим лихварям.

    09.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  38. Іван Потьомкін - [ 2019.06.09 09:29 ]
    ***

    Зістарівся олень. Хвороба за хворобою...
    Не хочеться у стаді буть неробою.
    Знайшов багату на траву місцину
    І вже готовий був лежать там до загину
    Дізналися про це товариші й рідня,
    Знайшли сохатого якогось дня,
    Схотіли попрощатися словом напутнім:
    Хто ж віда до пуття, яким буде майбутнє.
    Всі в захваті од тої зеленої місцини,
    Їли залюбки траву, допоки всю не з’їли.
    Захотів щось попоїсти немічний і кволий:
    Ані травиночки. Немов пустеля гола.
    Скаржитись? Але кому? Господу Богу?..
    Небавом вирушив олень у вічну дорогу.
    Р.S.
    Нелегко без товаришів на світі жить,
    Але ж і з багатьма не завше пощастить.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (3)


  39. Микола Соболь - [ 2019.06.09 04:20 ]
    Розмінний день
    І
    Доходить рік логічного кінця.
    Щоб не було, не дати і не взяти.
    Добавилася бганка до лиця.
    З півоніями не загляне мати
    І не почую братове: «Привіт!».
    Лише лелечий клекіт із-за гаю.
    Вітчим і батько полишили світ…
    Сестра подзвонить зранку, привітає.
    Іще один розмінний день минає.

    Дружина й доня це усе добро
    Мої багатство, щастя, і відрада.
    Є мудрість, що дає старий Дніпро
    І думка про незбіжність листопада.
    ІІ
    Життя прожить не поле перейти –
    Усе в руках Небесного Творця.
    Але крокуєш і на далі ти.
    Хоч рік дійшов логічного кінця.
    09.06.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.09 02:21 ]
    На що схожий місяць?
    Сьогодні місяць - в аурі туманній,
    Із золотистим сяйвом в небесах.
    Здається, сповила його омана.
    Він – ніби правда – в неправдивих снах.

    Лише якусь її частину бачиш,
    Котра являє істини сумні,
    Серпанком всі спеленані неначе –
    Красивою обгорткою брехні.

    8 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (4)


  41. Ластівка Польова - [ 2019.06.08 23:06 ]
    Колискова
    Над нічними плесами сон іде.
    Спи, моє малесеньке, буде день.
    На стежини червень нам – споришу.
    Я твої кучерики розчешу.
    Вишні достигатимуть на зорі –
    Скільки буде радості дітворі!
    Ластівки летітимуть вздовж доріг,
    Кицька муркотітиме біля ніг.
    А якщо захочеш ти на ставок,
    Подамося, донечко, ми удвох,
    Сядемо на березі при воді,
    Бризки - наче зернятка золоті
    Розлетяться весело аж за край...
    Спи, моє ріднесеньке, засинай.

    30.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Тамара Швець - [ 2019.06.08 12:14 ]
    Везіння....
    Везіння є ризик,
    Вдача, успіх,подяка,
    Обставин оцінка!!!
    8.06.19 10.48



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Деркач - [ 2019.06.08 12:40 ]
    У світі Езопа
    У міражі омріяного лету
    до ирію готові журавлі,
    метафорами піють опоненти
    єлейні епітафії Землі.

    Найбільше чути півня і зозулю
    та п’яного, буває, павича.
    Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
    орел шанує люто деркача.

    Хореї, ямби файно і прозоро
    наповнюють поезії сувій,
    аби любові неозоре море
    запінило мелодії
    прибій.

    Із луками літають купідони,
    метає блискавицями Зевес.
    Оспівуються дони і мадонни –
    нарциси і півонії небес.

    І поетеси, і поети раді
    показувати зопалу жука,
    бо є у нас історія така,
    що де-не-де, неначе на параді,
    гуляє комашня і колоради
    голодною колоною совка.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Іван Потьомкін - [ 2019.06.08 09:44 ]
    ***

    Не думай і ні в кого не питай,
    скільки тобі лишилося ще жити,
    день кожний ненаситно поглинай,
    бо ж час зника, немов пісок крізь сито.
    Думай, як не безсмертя, то принаймні сто
    тобі призначено Господом на цьому світі,
    а хвороби – це тимчасове , як у Йова,
    минуть і станеш, як немовля пречисте.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  45. Костинський Борис - [ 2019.06.08 05:54 ]
    До пересічних
    Проблема тут, на жаль, одвічна:
    вони - звичайні-ПЕРЕСІЧНІ.
    Про Стуса навіть і не чули,
    "за" кожну владу завжди бУли.

    В очах і у спині - покора
    ще від совкового учора.
    Ні в що не пхаються бідаки.
    Важкі мізки у них та сраки.

    Хто схоче, той їх кидане,
    бо знають тільки лиш одне:
    поїсти добре і попити.
    Такі вони і їхні діти.

    Ідеї, боротьби натхнення,
    прокляття чи благословення,
    жертовність, москалів навала,
    а ПЕРЕСІЧНИМ - по цимбалам!

    Вже чую вигуки в мій бік:
    "Борис - поганий чоловік!
    Хіба звичайні ті - не люди?
    Дивися - більшість їх усюди!.."

    Хоч гнів в душі таки вирує,
    я хор отой відмінно чую.
    Скривлю іронією рота:
    - Нехай смердить гниле болото!

    Але! Болото обирає.
    І це мене вже зачіпає!
    То комуняк приводять гади,
    то вілкулів несуть до Ради...

    Вже кров`ю Ненька залилась,
    а ПЕРЕСІЧНИМ все - не зась!
    Пітьма на тім, що далі буде,
    та відчай б`ється в мої груди!


    Якщо чекати на прозріння,
    в безодні зникнуть покоління!
    Де вихід? Я брехать не звик -
    чіткий потрібен Провідник!

    Авжеж, воно - не ліберально,
    коли з болотом - вкрай брутально!
    Почнеться вий та біганина,
    мовляв, прийшла лиха година.


    Рятуйте, штати та Європа, -
    тріщить від стусанів в нас жопа!
    Що ж, не шановні ПЕРЕСІЧНІ,
    я не вважаю це трагічним!

    Бо, як хвороба вже смертельна,
    хірург бере ланцет ретельно.
    На сто відсотків згоден - лячно,
    та хворий з часом вельми вдячний!

    19.10.18р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  46. Вікторія Торон - [ 2019.06.08 00:46 ]
    Втрата
    Куди поділась та кохана цілість, що дихала, і спрагла, і бажала
    собі тепла, і віддано тулилась, у очі мені втішно заглядала?
    Розбилась у невидимі бар’єри? Молекулами рвучко розлетілась,
    бо ж кажуть, що матерія -- незникна й енергія так само десь витає?
    Нащо мені енергія безлика? Я хочу те знайоме поєднання,
    той вигляд, ту приземкуватість, голос, дарунок цілковитої довіри
    і голову, що вм’ятину лишала на постілі своїй і спала довго,
    похрапуючи, темним сном глибоким або краєчком ока слідкувала.
    Я в порожнечі марними руками обводжу злегка контури знайомі,
    ловлю уявні дихання чи голос, немов знімаю піну із мовчання.
    Ріка, що все на світі забирає, без шелесту, затримки і прощання,
    тече собі, немов шпаринний протяг чи хворобливі витоки в продромі.
    Кімната – мов задушлива печера, і висять довгі миті–сталактити,
    поблискуючи гранями своїми, у кожній грані -- ледь вловимий спогад.
    Я натикаюсь майже добровільно на співпадіння, символи і знаки,
    усе те безсловесне, що не скаже, лише повторить мовчки запитання.
    Куди не йдеш -- невизначений натяк хапаєш у пожадливій увазі,
    тому що необіцяність – в усьому, вона всуціль пронизує повітря,
    вона – зв’язок живого між собою, і ти летиш за втратою своєю,
    і туга розлітається на бризки і хвилею назад не повертає.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.07 20:58 ]
    Розлука - розпука
    Я згадую її чарівні очі,
    Рахую дні і їм втрачаю лік.
    Душа, неначе рана, кровоточить,
    І жити набридає взагалі.

    Коли коханої не чую сміху,
    Не бачу ніжних, сяючих зіниць.
    Стають нікчемними життя утіхи,
    Дощі ридають, впавши горілиць.

    І туга стискує дедалі більше,
    Дарма звучать римовані слова.
    Усі на світі присвячу їй вірші…
    Душа, як вовк, все ними завива.

    Хоч днів отих залишилося мало,
    Та у розпуці тягнуться німій.
    Коли б вони, як молоко, збігали!
    І розпач порозхлюпували мій!

    7.06.7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (4)


  48. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.07 16:10 ]
    Боротьба з минулим
    Попереду знову минуле:
    Тяжкий нездоланний тягар.
    Багато років промайнуло:
    Пекучий здіймається пар.

    Кружляє, не хоче зникати.
    Нагадує кожного дня,
    Які були болісні втрати,
    Неначе колюча стерня.

    Потрібно минуле позаду
    Залишити – в цьому є суть.
    Думками привестись до ладу,
    Печаль вгамувати та лють.
    Очікуєш завтрашній путь,
    Милуючись – хмари пливуть.

    А все, що було та зітліло,
    Стирається хутко, як пил.
    Завади долаються вміло.
    Вразливий прикриємо тил,
    Під захист Небесних вітрил
    Спасіння дає Небосхил.

    07.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060705588


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  49. Тамара Швець - [ 2019.06.07 10:53 ]
    Життя жінки...
    Життя жінки – це
    Любов, ласка, посмішка-
    Затишок вдома!!!
    7.06.19 9.10



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Лариса Братко - [ 2019.06.07 09:14 ]
    ***
    Спасибо Бог тебе на ночь,
    За то, что в ней могу укрыться.
    И искаженное мое лицо никто не видит,
    И не будет злиться.

    Спасибо, за возможность быть собой,
    Вот в этой черной поволоке.
    И не бояться быть смешной,
    По детски, чистой и жестокой.

    За то, что сжавшись в плачущий комок,
    Могу лежать так до рассвета,
    И задавать вопросы темноте,
    Прекрасно зная – не найду ответа.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1483