ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.14 12:30 ]
    Перелітне


    1

    Збиваються горобчики у стаю.
    Шукала в липні феніксів, орлів.
    По...кру...же...ля...ла...
    Жовтень... відлітаю...
    Сховала пазли-словеса у Пслі.

    Махрова риба плине... Махаони -
    на чорнобривцях. Дайджести між каст.
    Зелених квакш мультяшні перегони.
    Лелека-гід поглиблює контраст.

    2

    Листа до Босха тут не дописати.
    Ненавиджу міазми, матючню,
    яд мурашиний...
    Плес дрібні квадрати...
    Фантасмагорію деінде розпочну.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.10.14 11:04 ]
    Бреши!
    Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
    А люди як сварливі дітлахи.
    Не можна чисту правду говорити,
    Не друзів наживеш, а ворогів.

    Хай істину дурко ув очі гавка
    І правдою обмазує пастель.
    Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",
    Язі шепчу : "Вродливице! Модель!".

    Володарі - поганці? Думка хибна,
    З вогнем пекельним краще не балуй.
    Бо владу тільки славити потрібно,
    Вона у нас взірцева! Алілу...!


    Нещире слово підле та лукаве?
    Дешевий підлабузницький піар?
    Ну то і що? Співай нездарам "Аве!",
    А графоманів умочай в нектар.

    Закисло блюдо, в їжу не годиться,
    Нюхнув і ледь зі стільчика не впав.
    Але належить дякувати жінці,
    Інакше закопилиться губа.

    Якщо потрібні премії, монети -
    Казати правду часто не з руки.
    Брешіть, панове! Сійте компліменти!
    Кажіть на чорне - біле й навпаки.

    14.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (11)


  3. Любов Бенедишин - [ 2018.10.14 10:53 ]
    Покрова
    Диявол розшарпує поли
    небес безкраїх.
    А люди аж давляться болем:
    "То Бог карає!"

    Стражданням кінця ще не видко.
    Погроми, війни.
    А «градом» прошита накидка –
    в руках надійних.

    Світанок у крапельках крові,
    і врозтіч – мрії.
    …Церує дірки у покрові
    Свята Марія.

    14.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  4. Катерина Боброк - [ 2018.10.14 00:09 ]
    Каштан
    рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
    зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
    якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
    лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

    осінні трав'яні шаблі видно тільки в положенні лежачи
    їх леза лоскочуть щоку, але заслабку голову вони не візьмуть
    теплова рівновага приховала наостанок насолоду стежити
    як іній творить дива як викристалізовує і різьбить

    як травма несумісна ані з життям ані зі смертю порівну
    плекає свою невиліковність міжреберно лівосторонньо
    все що відбувається зараз так завбачливо створено
    тому нема чого боятись гарячому чолу і важким скроням

    нема чого боятися вихололому тілу проти тихого вечора
    поки вухо слухає кроки шукаючи від тебе якісь ліки/ключі/кодидавінчі
    вже між пальцями натулилося зелених їжачків, уже нерозпечене
    принишкле серце каштана пускає в землю тонкий корінчик
















    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Козак Дума - [ 2018.10.13 23:40 ]
    Покрова

    Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
    і лине благодать по всій землі.
    В церквах лунає проповідь з амвонів,
    святковий настрій в місті і селі!

    Козацтва споконвічне, древнє свято,
    захисника Вітчизни славний день.
    Це пам’ятають майже в кожній хаті,
    де не забули батьківських пісень.

    Де не забули голод, лихоліття,
    як прали українського снопа,
    як в дні війни минулого століття
    народжувалась у боях УПА.

    Де й в ці часи війна іде на Сході
    і гинуть кращі – Неньки білоцвіт.
    Ідуть щоденно по небесних сходах,
    щоб захистити український рід.

    Покрово Богородиці святої,
    від України горе відведи
    і омофором з істини сувоїв
    укрий мою Вітчизну від біди!

    14.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  6. Вероніка Новікова - [ 2018.10.13 22:27 ]
    Попроси
    -1-

    Хочеш, аби полегшало, – легше далі іди.
    В осені смутку більше, аніж в тобі води.
    Жовті її легені плавлять світло на вдих,
    з видиху піде сміх.

    Хочеш, аби забулося, – не опускай лиця.
    Скільки сердець розбитих в пазусі ялівця –
    стільки уламків віри зблискує там, на дні
    цих прохолодних днів.

    Чуєш: порвалась тиша, вітер добіг кінця.
    Вірш поклади на місце: в руки Бога-отця.
    Он де Він, креше силу з ніжності і роси.
    Підійди, попроси.

    -2-

    Цей Бог-отець щодня плете мости,
    занурюється у свої світи.
    Шукає ті, що з осені цвітуть,
    й до рук самі ідуть.

    Ціп-ціп, їм сипле зорі та іще
    із серця щем у кожне серце щем.
    Цей Бог-отець розгублений, смішний,
    закоханий у Бога-матір. Сни
    його те, що поміж ними він:
    Бог-син.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  7. Козак Дума - [ 2018.10.13 19:14 ]
    Мовчи, душа*

    Мовчи, душа! Не вимови ні слова!
    Останні свічі скоро догорять…
    Ти там була… Навіщо тобі знову?
    Не відають блаженні, що творять…

    Там кров і сльози, горе і страждання,
    там судять грішних судді-палачі…
    Любов туди пішла як на заклання…
    Прощу тебе – мовчи, душа… Мовчи!

    Мовчи душа! Ти вже відговорила,
    усім хотівши правду доказать…
    Змінити грішний світ тобі несила –
    молись тихенько, ношу не піднять…

    Усе даремно… Марні ті потуги,
    бо кожен правду всяк свою несе.
    Закласти ладен матір, сина, друга…
    Попрали Бога вже, зміліло все.

    Терпи душа, хай кровоточать рани.
    Нізащо не відкрий свої вуста!
    Все пізно настає, а може рано…
    Та пам’ятай легенду про Христа!

    27.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2018.10.13 19:06 ]
    Любов двох душ
    Звичайний чоловік, дорослі діти,
    квітки з котами, ноти, власний дім…
    Для неї щастя сонцю порадіти –
    тож не чекала на осінній грім!

    Життя земного більша половина
    уже минула шпарко у обох,
    та осені змінилась якось днина,
    коли їх душі познайомив Бог!

    Так, саме душі! Не серця, не долі,
    не власну справу, спільний інтерес…
    Як присмак нерозрадженого болю,
    як щемно-невимовний досі стрес.

    Навіщо їм оці випробування,
    спокуси юних, вже далеких днів,
    примарні на майбутнє сподівання
    і спогади п’янкі солодких снів?!.

    Хоча вони причин тому й не знають,
    але назустріч вперто манить двох
    і душі їх так віддано кохають,
    що ту любов послать міг тільки Бог!

    09.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.13 17:03 ]
    Млинок



    1

    Здається, ще недавно
    із мамою - кудись...
    Телята, кози... плавні...
    На сцену - не барись!

    2

    Розсунуто валізки,
    забуто піврядка...
    Буденні птахорізки,
    а свята нить - прудка.

    Рожеві палантини,
    кучерики в пуху.
    Наснилася дитина
    в безлисту ніч суху.

    Притиснути-зігріти?
    Побігла за тинок.
    Оливи...
    скраби...
    міти...
    Секундовий млинок...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Олександра Христич - [ 2018.10.13 17:26 ]
    Живе і сильне
    Вирує місто, велике місто,
    Будинкам тісно, машинам тісно.
    Асфальт вузенький, до ганку кроки,
    Будинки щільно, без вікон збоку.
    Розмова ллється на різних мовах,
    Не знаю змісту, не чую слова.
    Проходять сім'ї, проходять просто,
    По двоє, троє тут, біля мосту.
    Сміються вголос, в очах все небо,
    Біжать все швидше, бо треба треба.
    Велосипеди, спортивна форма,
    Чудове тіло, засмага в нормі.
    В колясках діти, на самокатах,
    Із ними мама, із ними тато.
    В суботу зранку ідуть до церкви,
    Костюми гарні, такі відверті.
    У чорних кипах до синагоги,
    На перехрестях перестороги.
    Зелене світло, червоне світло,
    Машини їдуть удвох із вітром.
    Багато білих, металік, чорні,
    Сідани, джипи, швидкі, проворні.
    Переїжджають із ліва вправо,
    Прикуті міцно до світу правил.
    Відвести погляд вже неможливо,
    Як кров по жилах, цей рух важливий.
    Багато світла, проміння всюди,
    Блискучі шибки, дзеркальні люди.
    Час не сховати, якщо в долонях,
    Час не спинити, він вже на скронях.
    Миттєвй погляд, там щось, зупинка,
    Це насолода, я - невидимка.
    Я все це бачу, я все це чую,
    Мажорні ноти, буття чарує.

    29 вересня 2018 р
    Субота
    ДФ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.10.13 16:18 ]
    Щасливий сон
    Амур життя, нарешті, освітив,
    Чіпляється панчоха за ширінку.
    Кармічний шлях від того непростий -
    Народжений аби втішати жінку.

    Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
    Наводить на "позиціях" порядок.
    Стрічаю ранок із ножем в руці -
    Лаштую мавці з ковбаси сніданок.

    І так щодня, уже стонадцяць літ
    Слугую напомадженій Венері.
    Поснідала? Беруся за обід -
    Борщу просила любка та еклерів.

    А по обіді в неї - кріпкий сон,
    А я стаю хутенько до вечері.
    Меню позаздрить і Тутанхамон,
    Пролізти після їдла важко в двері.

    Ухоркався від праці, аж намок,
    Каструлі домивав уже без пульсу.
    Заснув рожевощокий колобок.
    Сарделькою ізбоку притулюся.

    13.10.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  12. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.13 10:24 ]
    Уже Покрова близько
    Вранці трава аж біла,
    Холодна там роса,
    Додолу похилилась
    Вербиченьки коса.

    Вночі сюди приходив
    Легенький морозець
    І в озеречку воду
    Він остудив уже.

    Рвучкий холодний вітер
    Проймає до кісток,
    А сонечко хоч світить
    Та не зігрівсь ніхто.

    Уже Покрова близько
    Й не знаємо того -
    Землю покриє листом,
    А, може і сніжком.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Галина Михайлик - [ 2018.10.13 10:53 ]
    Happy birthday for my ))
    Я - затята! Я затято щаслива!
    Бо щаслива - від кожного вдиху...
    Від чекання й стрічання щоденного дива
    у подяці за радість і втіху.

    За піано і форте, глісандо й вібрато
    чорно-білої клавіатури...
    Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято
    і муркоче солодкі мур-мури )))


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (9)


  14. Сонце Місяць - [ 2018.10.13 05:31 ]
    à Dominic
     
    дощі вертаються на берег & за мить
    шторм із засліплим серцем погромить
    спустілі пляжні буди

    вітрів окрижанілі голоси
    крізь вогкі пірси, іржавіючі мости
    звучатимуть зусюди

    крізь півчуття & сповнення безсиль
    старі бульвари, луна~парки, юґендстиль
    святкову нудність буднів

    над перехрестя пересохлих пустирів
    птахи натхнень, котрих ніхто не зрів
    летять безпутні

    у марива садів & тлінний квіт
    над патинованими снами тьмавих віт
    в непевних рунах

    у тихій ґлорії тойбічних мерехтінь
    самотності одвічно хибна тінь
    свої плекає труни

    в чадах & споминах минулих див
    де загубив що мав, тай далі заблудив
    яскраво невідчутним

    крізь куряву шляхів, за обрії зневір
    де вир смутний, нічий похмурний звір
    ввірветься в іншу сутність





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  15. Серго Сокольник - [ 2018.10.12 21:34 ]
    Воїну. До Cвята Покрови Пресвятої Богородиці
    Що, солдате, сумний? "Відчеканив" паради?
    "Кроком руш"? Аксельбантою відшарудів?
    Ось тепер- до окопу. То дати пораду,
    Як сідати, коли височенько злетів?))

    Стисни зуби, Стежина від крові солона
    І п"янка, мов розжований цвіт блекоти-
    Ще не днина. Твій час у майбутньому. Он де
    Світ яскравий. Тобі у майбутнє світить,

    Ніби вибуху спалах розриву снаряда,
    Що розірве минуле твоє на шмаття.
    Будь собою. Ти вже "відчеканив" паради
    І тобі нецікаве минуле життя,

    Де ти ситовгодовано в теплій казармі
    Від нудьги одуріло давив тарганів.
    Нумо руку подай мені міцністю варту
    Побратима! Таким ти потрібен мені

    У майбутнім, яке ми здобудемо з бою
    В лихолітті підступності мінних полів.
    Руку, друже! Нам разом іти із тобою
    У майбутнє. І слава на віки віків

    Україні, яку, мов дружину і матір
    Боронити нам доля у сяйві заграв,
    Де не тлін плац-парадів. Де справжні солдати
    Вже готові до бою і величі справ.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118101109259


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  16. Олена Балера - [ 2018.10.12 20:42 ]
    Amoretti. Сонет XLIX (переклад з Едмунда Спенсера)
    Красуне, чом твоя душа тверда?
    Спроможна вбити погляду стріла?
    Та знай, що милосердя – цінний дар,
    Помилувати слабшого – хвала.
    Тебе втішає те, що ти змогла
    Явити нищівний вогонь мені?
    Не кривди тих, що не вчинили зла,
    Хай вороги горять у тім вогні.
    Ти проти них у люті пломеній,
    Їх поглядом вбивай, як василіск,
    Однак того, хто в тебе біля ніг,
    Прихильно й щиросердно пожалій.
    Тебе лише звеличить доброта,
    Для мене – життєдайна сила та.



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (3)


  17. Марґо Ґейко - [ 2018.10.12 20:23 ]
    Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко
    Відлуння:

    Марґо

    через ці асонанси дрімотні
    там де тіні криваві косі
    я сама в занемінні мертвотнім
    захотіла на власній косі…
    розкажіть ~ це був засіб чи ціль?

    Сонце Місяць

    так буває знічев’я чи просто
    небо навпіл, земля набакир
    & конає осяйлива осінь
    ціль і засіб, мисливець і звір
    хай комусь нецікаво і тоскно ~


    Марґо

    хто конає між зречень і вір
    & кому ця гонитва вже тоскна
    у собі як затравлений звір ~
    намольфарив полотнами босха
    присмерково відтінений твір


    Сонце Місяць

    трохи сам здивувався (отó вже)
    розпаливши багаття, завмер
    тихий голос ~ не відаєш босше
    в серці гарцу триває свій герць
    & спочинку не знайдеш на ложі


    Марґо

    ой ти боже мій божечко боже
    що не вірш ~ препарований мрець
    ти ізиді зі скроні о босше!
    герці… гарци… хай буде їм грець!
    хто на ложі спочив той не може
    розпалити багаття сердець

    Сонце Місяць

    дисонансний) діоніс прокислий
    заповітний запійний вій
    танцівниці на пагорбі лисім.....
    доктор фавст & увесь чорторий ~
    опадіть злотосрібним листям


    Марґо

    на горі танцювалося сестрам
    з діонісом товкли виноград
    він для них був магістром маестро
    цей ансамбль дав би фору оркестрам
    ніч опала розтанула гра ~
    на ПееМі осіння пора

    (що робити о Сонце порадь?!)


    Сонце Місяць

    (а порад ~ катма)

    слід у слід
    тінь у тінь, день, ніч
    крізь пекельне й небесноземне
    жовтень черлений панич
    тріумфуючи зусібіч
    римує тебе & мене
    о, Марґо ~

    але
    що усім із тогó

    нє?






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.12 20:40 ]
    Стежка-нитка


    1

    Мервін смиче - хоче в друзі:
    чоловік у хакі, зрілий.
    Ось поп'ю кефірний смузі...
    Котик мій сидить без діла.

    По гряді асоціацій
    відхиляю запит шпарко.
    Мо', його на бівуаці
    ублажатиме Одарка...

    Хитрий погляд, тонкогубий,
    десь мене знайшов у списку.
    Френди - вчені, лісоруби...
    Додалася вчора лиска.

    Дружба нині дивоглядна.
    Рій прещирих, рідних - де ти?..
    Стежка-нитка Аріадни...
    Втіхи обмаль у поета.

    Пісеньки простяцькі - просом.
    Замерзаю по відлизі...
    Балансую... Лозунг "Просим..." -
    бовваніє над карнизом.

    2

    Солодкаво буде... й гірко...
    М'яко йтиму, бо левиця.
    Ген для мене - сонце... зірка...
    діамантики на глиці.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  19. Віктор Кучерук - [ 2018.10.12 19:21 ]
    * * *
    Т. І...
    З усіх осінніх обрисів і барв,
    І запахів сполучень невимовних, –
    Стебло полинне поглядом обрав
    І гіркотою душу переповнив.
    Адже моєї стільки там було,
    Що аж з очей сльозами проливалась, –
    А тут іще – тулю до губ стебло
    І витривалість обертаю в жалість…
    12.10 18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  20. Дмитро Дроздовський - [ 2018.10.12 18:24 ]
    розплата
    каменем душу склеїти
    примноживши горе
    й біль серця

    чорний плащ
    огортає поле
    яким день уже не крокує
    яким вітер не виє
    і пес не бреше
    тільки Єрусалим

    і я
    грішний
    у гріху народжений
    гріхом оповитий
    іду просити Господа
    бо Ти жертви не прагнеш
    обмий мене зовсім і моє беззаконня
    і залиш в лабіринтах слова
    з цитат


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  21. Катерина Боброк - [ 2018.10.12 18:00 ]
    Човни
    Звужую і звожу світ в одну молитву
    слова-човни тихі розвертаю змістом
    веслом відштовхнувши береги обидва
    в теплу повінь ночі ввійду урочисто

    впливу з ними в небо крізь зірки у славі
    легко і спокійно голою простою
    де думкам не місце хтивим і лукавим
    де безмежний простір сповнений любов'ю

    в образі й подобі до молекул точних
    в ідеальнім тілі зовнішність вторинна
    мудрою рікою шлях тече молочний
    питиму не спрагло поступово плинно

    а коли вгамуюсь то човен причалить
    коло твого дому - вниз за течією
    маю стільки втіхи - на усі печалі
    тільки б упізнав і покликав своєю..

    Виглядай до світу край куточка рами
    крізь віконну шибку коли сон відлине -
    човник зупинився з Божими дарами
    в нім дитя і янгол я стою за ними




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Анастасія Поліщук - [ 2018.10.12 17:14 ]
    Через призму туманного місяця
    Без небажаних домішок спогадів,
    Без навіяних вигадок, пристрасті
    Я вдихаю тебе, Японіє,
    Так неповністю,
    Так переривчасто.

    Ти не снишся мені, ти бачишся
    У верхівках дерев за вікнами,
    У будівлях, у сонячних зайчиках
    І у кожному присмерку.
    Нищечком

    Дослухаюсь до твого гомону,
    Меланхолій і тихих радостей,
    Ти щаслива?
    Задумана?
    Стомлена?
    Нерозгадана в безлічі настроїв.

    Споглядаю тебе, Японіє,
    Через призму туманного місяця,
    У логічних твоїх випадковостях
    Так неповністю,
    Так переривчасто.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  23. Олександра Христич - [ 2018.10.12 15:52 ]
    Оповідання Чехова

    Обкладинка зносилася, пожовкли сторінки,
    Вже вкотре перечитую, не те щоб залюбки,

    Оповідання Чехова, стареньке видання,
    Неспішно, по-середині, відкривши навмання.

    Я проживаю час, що сталося давно, колись,
    Та ще й життя трьох поколінь потому пронеслись.

    Події, долі, люди, роздуми, всього сповна.
    Насправді виразно відтворена трясовина.

    Зелена ряска, бульки, жабам сниться щось смаче,
    І ось надвечір знову чути квакання гучне.

    Замало лише про болото, ще б води ковток,
    Вони не мріють про лелечі крила, про струмок.

    01.10.2018 ДФ


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Вікторія Торон - [ 2018.10.12 14:54 ]
    Поставити на карту – і програти
    Поставити на карту – і програти,
    бо спомин давньолітній підморгнув,
    бо знов надія вбралась, як на свято,
    а човен, що протік і затонув,
    якимось дивом винісся на хвилю
    й, лукаво роззираючись, пливе,
    любов, колись зачахла від безсилля,
    заворушилась, стріпується, зве...
    Поставити на ту ж пропащу карту –
    і втратити себе, немов колись,
    хоч знала – нерозважливо, не варто,
    і ось тепер --- милуйся і дивись
    на розклад той самий, тієї ж масті,
    із тими же очима короля,
    в яких – чи знов судилося пропасти?
    Та вже запізно...
    Простором гуля
    порожній місяць – зім’ята бляшанка,
    і валяться зірки, як доміно...
    Ти ж думала, наївна, як школярка,
    що з тим усім покінчено давно.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  25. Любов Бенедишин - [ 2018.10.12 09:43 ]
    Десерт
    Для когось поезія – з дійками.
    Молочна? Жени у степи.
    А той до віршат – із лінійками,
    Важливий-бо розмір стопи.

    Комусь не строфа – без красивостей,
    Барвистих, як хвіст павича.
    А хтось – кожну титлу роздивиться
    (Шукає замок до ключа?)

    …Бува, посипаю гірчицею
    Нудотний словесний десерт:
    «Оце не до стравлення», – тицяю.
    А чую:
    – Хіба ти експерт?!

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  26. Ігор Шоха - [ 2018.10.12 08:48 ]
    Миті щастя
    Щасливі миті житія
    це і тоді, як поодинці
    малечу гладять по голівці,
    а ще, коли уся сім’я –
    на потинькованій долівці
    у сіні, покотом... і я.

    Або коли у полі, в житі
    понад осоння золоте
    найпершою у цьому світі
    неопалимою блакиттю
    моя волошка зацвіте.

    Або із нею на Купала...
    Та пам’ятаю не її,
    а «упованія» мої
    коли уперше цілувала.

    Немає болю і жалю.
    Ми ще кружляємо у вальсі
    і я почую тихе, – лю...

    Розтягуються миті щастя
    тоді, коли серця іскряться...

    Я знаю, я її люблю.

    10.2000


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.10.12 06:48 ]
    Безбожник
    Попів у рясах трохи полякаю,
    На грішників метатиму громи:
    Немає ані пекла, ані раю!
    Життя - це згусток квантів, хвиля тьми!

    Галактики летять у невідомість,
    Розширюється всесвіт нестійкий.
    То чи потрібен нам стамбульський томос,
    Як атоми розірве на шматки?

    В мурах нема ні церкви, ні синоду,
    З кадилом по кутках не біга дяк.
    А ми себе обманюєм й природу,
    Несемо трутням хліб, грошву, ясак.

    Сьогодні храм у кожнім підворітті,
    Святих до біса. Бог один, утім.
    А, може, в цьому незбагненнім світі
    Мільйон пілатів, сонмища христів?

    Попи у заший вигнали із бурси,
    Імам штовхає геть із медресе.
    Піду у синагогу (Мойша в курсі),
    Під пахвою раввин Талмуд несе.

    11.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2018.10.12 00:49 ]
    Ніч-чарівниця
    На березі під музику прибою
    у відблисках багаття і зірок
    ми слухали чарівну ніч з тобою,
    а хвилі мили теплий ще пісок.

    Ми дихали одним п’янким повітрям,
    твоє волосся гладив ніжно бриз
    і місяць хмари гострим різав вістрям,
    і линув ніжно з піною каприс…

    А іскорки над полум’ям кружляли,
    немов злетіти прагнули до зір,
    та ми тоді, кохана, ще не знали,
    що двоє нас на весь безмежний мир!

    11.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  29. Сонце Місяць - [ 2018.10.11 20:22 ]
    знетрівне
     
    присмерково явились лячні
    небажання без крові & плоті
    в лихоманці цвітучо бридотній
    зжухлих лотосах твані чадній
    древні камені млою глевкою
    у безрадості барв цегляних
    самотіли довкола стіни
    над застояною рікою
    перевернуті вежі зубці
    хмаровиння у жовчі & вохрі
    занемінні готично мертвотнім
    сповідали загублену ціль
    асонансні відтінки дрімотні
    не відомих нікому часів
    сукровили крізь тіні косі
    зачакловану незворотність





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  30. Козак Дума - [ 2018.10.11 19:55 ]
    Ера Агасфера
    Як звізду на етнічну ліврею –
    відповім вам, де наші євреї:
    Вони там, де запахне грошима,
    у кафе й ательє індпошиву.

    Лікарі, адвокати, чинуші,
    прокурорські й директорські душі.
    Той діяч світового масштабу
    й офіцер генерального штабу.

    Магазин той тримає, цей лавку,
    в міністерстві засів ще чи в главку.
    Президенту дає той поради
    і, звичайно ж, їх банки і склади.

    В ювелірних майстернях, аптеках,
    із варягів давно уже в греках.
    Розповзлися по білому світу,
    сіють людству юдейську освіту.

    Йдуть до кожного вперто порога
    та несуть нам Христа, свого бога.
    Насаджають усім свою віру,
    що над грішним панує вже миром.

    Спекулянти, міняйли, бариги –
    ось штрихи з наймудрішої книги.
    Від зірок жовтих їх, чорних пейсів
    нудить вже не лише європейців.

    Вся торгівля у них, медицина,
    в їх руках продовольча корзина,
    шоубізнес і медіасфера…
    Де юдит – зазвичай там афера.

    Ходять часто в короні чи з німбом,
    політичним керують олімпом.
    Президенти, міністри, прем’єри
    еру близять усім Агасфера…

    лютий 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати: | ""


  31. Катерина Боброк - [ 2018.10.11 17:52 ]
    Фото
    бруківка, листя, вечір, ліхтарі
    сорочка жовта, теракотове пальто
    під шовком-шалем неба від Далі
    вдих-видих - пара, туфельки ток-ток..

    трава серпанком пізніх хризантем
    обійми зводить, лине до колін
    і ніжить діамантовим вогнем -
    волоссям всіх на світі Магдалин

    верби іскристі пера до землі
    злетіли зачаївши гонор-жар,
    прозора крона, мов корона королів
    оздоблена коштовністю стожар

    коротка посмішка, притишений парфум
    зимовим запахом і пройденим шляхом.
    Господь звів на маленьку жінку зум..-
    це фото, мейл на любитьніжно крапка ком








    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  32. Любов Бенедишин - [ 2018.10.11 12:20 ]
    "І звали її Софія..."
    1.
    Нутро в заготовках ословлень.
    Не треба їй «Но-шпу» чи «Смекту»,
    Хіба повну жменю оновлень
    Для штучного (так!) інтелекту.

    То вуст іронічний посміх,
    То брівки «хатинкою»… Міміка!
    (Колись «покоління восьме»
    Вшанує епоху Відліку.)

    Як гідно веде розмову!
    (Дроти під (п)оголеним черепом).
    Ти ба! Добирає слово,
    Ще й грається змістом, як жеребом.

    Скелету складна конструкція.
    Хода – як увись по трапу.
    Пояснить усе, крім корупції…
    Напевно, спрацьовує клапан.

    2.
    Новітні досягнення, клопоти.
    Екран (Книга Книг?) – на крижмі.
    У храмі чуднім люди-роботи
    Бубнять молитви за ближніх.

    В минуле ковзка стежинка
    І вдячна сльоза на віях:
    «Була вона перша жінка.
    І звали її Софія…»

    11.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  33. Козак Дума - [ 2018.10.11 11:31 ]
    Глобальний розпродаж

    Скрутні часи для Матінки настали,
    Вкраїна бідна стогне у ярмі.
    Допродують ліси і навіть сало,
    а там уже й землиця на умі…

    Чорнозем скуплять ситі, ясне діло,
    уже дістались до садів, дібров.
    Продавши землю – України тіло,
    вони візьмуться й за народну кров.

    Скажу відверто, може цим зворушу, –
    уперто нас ведуть до кабали.
    Залишиться продати наші душі,
    свої вони давно вже продали!..

    01.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2018.10.11 09:04 ]
    Тиша
    Не знаю- нині мир, а чи не мир,
    Живий, а мо' купаюся у Леті...
    Ця тиша ще страшніша за громи,
    З усіх сторін відчутно подих смерті.

    Кровицю чорт облизує з перстів,
    В підручних, як і завше, підла "рашка".
    Цей рай уже надовго опустів,
    Кордон із пеклом в мінах і розтяжках.

    Зоря упала в трави із Ковша
    І кличе аби виліз я за насип.
    Насправді, там - палаюча межа,
    Діра бездонна в просторі та часі.

    Із дня у день на шрам лягає шрам,
    Все сплуталося - бійня, подвиг ратний...
    А губи шепчуть: " Враже, аз воздам
    Як тиша здохне в подихах гарматних.

    Похмуре небо луснуло як біб -
    Це "мирний" гумконвой прийшов з Росії.
    Мені пора. Під каску бгаю німб,
    На часі захищати гречкосіїв.

    11.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  35. Ігор Шоха - [ 2018.10.11 09:53 ]
    На хвилі гібридної ейфорії
    І
    Надовго запізнилася Покрова,
    та Україні додає снаги
    у синагозі українська мова.
    І нація до Томосу готова,
    і пазурі ховають вороги.

    ІІ
    Та хоч убийте, а не розумію
    апологетів Мокші. Це ж обман,
    що нація розбійників – месія.
    Нехай Іса рятує мусульман.
    Воістину – немає росіян.
    Парафія Гундяя – лиходії,
    у владі окопалися злодії,
    а недомірок – їхній отаман.
               Де не посій, стирчать одні рогулі.
               Історія суцільне болеро.
               У Лондоні уже набили ґулі:
               еркюлі убивають пуаро,
               двоєголовий кров’янить перо...
               А на вербі не уродили дулі!
               Околиця... окраїна... – зеро...
    Але які щасливі посполиті!
    Украдені, замучені, убиті,
    отруєні, ув’язнені...
               Кати,
               юродиві та олігархи ситі...
               Оце і є «моя-твоя брати»?
    А скільки їх іще біля корита!?
    І риють, риють свині і кроти,
    научені, як партію любити
    і йти до заповітної мети.
               Усю Європу атакують боти.
               Америку узято на замок.
               І набирають орбани висо́ти.
               Усвоїли набиті ідіоти
               фашистами написаний урок.
    Адольфа копіює Анжеліна.
    У Франції новий Наполеон.
    Італія чекає Мусоліні.
    .......................................................
    Але нема Мазепи в Україні
    і на Петлюру поки не сезон.
               Лякає урок, що іде Бандера
               та волонтерів чоти і рої...
               Усюди вуха й кігті «есесеру» .
               Освоюють офшори глитаї,
               аж поки не настане інша ера,
               коли очолять націю свої.

    ІІІ
    У влади появилися заслуги,
    приписані за звичаєм собі.
    Ось-ось, – пугу – почуємо із лугу.
    Заворушились каїни і слуги
    і Михаїл чекає на горбі.
    .........................................................
              Міхо і Надя, – чао бумбардія...
              На черзі і сєнцови, і клихи...
    У мафії поїхали дахи,
    а у народу жевріє надія –
    маленька Юля... і велика мрія...
               І надувають щоки як міхи
               у ГеПеУ.
               Гібридна єйфорія!
               Не вистачає операцій «ы»
               під «омофором» сильної руки.
    Але не ясно ще, куди повіє...
    І не покриє мантія Марії
    накоєні злодіями гріхи.
              
    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Іванов - [ 2018.10.10 22:11 ]
    Філософія кохання
    Любов – це кров, що циркулює
    поміж відкритими серцями,
    ласкавий відблиск сонця у її очах,
    безмежно ніжний погляд, що між нами,
    несказані слова в моїх устах.

    Кружляють в площині одній любов й краса,
    пісні веселі і сумні відчутні водночас,
    їх музика на все життя в наших тілах,
    і вдень, і уночі, і повсякчас.

    Один лиш раз в житті торкнулися руками,
    так випадково і бентежно, мов електрострум
    а на душі у мене все затамувалось,
    що переможе: радість або сум?

    Як телефон вібрує вічність, що як мить
    прожив без тебе в рамках самоти.
    І до постійних обертань у натовпах людей,
    серед облич чужих – я звик:
    "а випадково не впізнаю (твоїх очей)?!", –
    або ж: "Не ти! Не та!" чи "Інша ти?",
    та всередині обриваю крик.

    Тож не чекай мене сьогодні, мамо –
    я вирушаю до коханої з квітками.
    Цей подих ранньої весни –
    миттєвий шанс моїй душі.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Сонце Місяць - [ 2018.10.10 21:40 ]
    синопсис
     
    & тебе прихопить осінь ізненацька
    чи в окопах чи по манівцях
    що учора ніби обіцяв
    відсьогодні закружляє танці

    & хоча би ані зиску ні звитяг
    всеодно чи світу не піддався
    з-поза сонячних електростанцій
    над поля сяйливий зійде злак

    & зі своїм альтер еґо санчо панса
    твій гідальґо не полишить шлях
    й вітряки понині у правах

    понад листя одлітає птаство
    & яса небес — а так

    журба





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  38. Віктор Кучерук - [ 2018.10.10 21:48 ]
    * * *
    Ночіє швидко і невпинно,
    Без шумовиння і вогнів, –
    Мій час, лякливо й безпричинно,
    Спинився, став і занімів.
    Пітьма і тиша близько й далі
    Від зору й слуху, і думок,
    Хоч серце досі повне шалу,
    Як незабутніх днів вінок.
    Але ночіє і стихає
    Святковий шурхіт сторінок, –
    Чи наближаюся до раю,
    Чи ще роблю від раю крок?..
    10.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Жилко - [ 2018.10.10 21:22 ]
    Захопити планету
    Мені відомі два достовірні
    способи захопити планету Земля.
    Першим є Я — здати всю зброю,
    скасувати кордони,
    розбити дороги,
    обрушити ферми на всіх мостах.
    І, забившись в маленький хутір,
    посеред лісу й болота,
    карбувати любов як нову монету.

    Другим є Ти — збудувати гармати,
    грабувати багатих, ділити на всіх.
    Зривати агітки й плакати,
    малювати свої.
    Вирвеш серце гранітовій статуї
    посеред найбільшого з міст
    і любов сама потече рікою.

    Мені відомі два достовірні
    способи захопити планету Земля
    І хай це буду не Я,
    мені не вистачає наснаги
    і хай це будеш не Ти,
    у тебе її забагато.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  40. Ластівка Польова - [ 2018.10.10 20:11 ]
    Хтось у житті - наче вихор...
    Хтось у житті - наче вихор, по полю колосся мне,
    Ще хтось - статечний і гордий, мов римська статуя.
    Я ж - як вода: освіжилися мною - нема мене;
    Випили, вмилися, вилили - більш не згадують.

    Я би хотіла лишитись із ними - дощем бодай,
    Тільки не смію тривожити тишу окликом.
    Я як вода, як холодна, осіння, жива вода,
    Та, до якої приходять з очима мокрими.


    24.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Серго Сокольник - [ 2018.10.10 19:39 ]
    Ні!.. На!..
    ***авангардна еротика, авторські знахідки***

    Може то знаки руніч...-
    Ні?... У очах мерехтить...
    Боже, яка була ніч!..
    Ніби суничні світи,

    Ні?... На!.. На тебе я ліг
    Сумнівом догми?.. Чи як?
    ТІпалась неподалік
    Гордість дівоча твоя,

    Що поцілунком la France
    Подарувала мені
    Тілодуховний альянс.
    Дзеркалом ніч у вікні

    Намалювала олі-
    Єю еротики жанр
    Сюром картини Далі.
    Нам у обіймах лежать

    Стомлено-схрещених рук,
    Вкладених в пазли сучас...-
    Ні!.. Я собі заберу
    Медосуницевий час,

    Що у тілеснім сплетін...-
    Ні!.. У духовнім єднан...-
    Ні!.. ...-"Відімкнувся" я, блін!..
    Нащо так стомлювать?.. На?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118101007260


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  42. Іван Потьомкін - [ 2018.10.10 13:00 ]
    Заклад

    «Поки ти отут стовбичиш,
    Твій господар стільки випив,
    Що скотився вже під лаву», –
    Так орел коневі правив.
    «Якщо так, то зо два тижні,
    Буду я стоять, мов злидень».
    «То ж часу, друже, не гаймо,
    Та давай-но позмагаймось!»
    «Од могили до могили,
    Де й діди його спочили,
    Сімсот верстов ще й чотири.
    Хто домчить туди скоріш,
    Той у серце всадить ніж».
    Кінь біжить, аж вітер свище,
    А орел все вище й вище.
    Кінь примчав увесь у піні
    І очам своїм не вірить.
    І на радощах, що перший,
    Копитами землю креше.
    Три години вже минає,
    Та орла чомусь немає.
    Він з’явивсь лиш на четверту.
    Білий весь, немов та крейда.
    «Де це ти так забарився,
    Що настільки опізнився?»
    «Не мав сумніву в побіді,
    То ж схотів сім’ю одвідать.
    Позліталася малеча,
    Позалазила на плечі.
    Почала й жона благати
    Більш сьогодні не літати».
    «Гарно ти оповідаєш,
    Та умову нашу знаєш...
    Ніж у серце не ввітну,
    А от крила обітну.
    Знатимеш, як закладатись.
    Стрибать будеш. Не літати», –
    Заіржав кінь хижо-хижо,
    Орлу крила відчикрижив. –
    Вважав мене за придурка,
    То ж сиди тепер, як курка».
    Гірко-гірко орел плаче.
    Кінь на радощах аж скаче.
    «Скачи, скачи, дурню, –
    Так орел в печалі дума. –
    У погоні й на припоні
    Що про волю знають коні?
    Чи ж їм змога зрозуміти,
    Яка радість свої діти?
    То ж зберу останні сили,
    Щоб скоріш здолать безкрилля.
    І тоді, преглупий коню,
    Ти нізащо не здогониш».



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.10 11:11 ]
    Роззирайся, душе...
    1

    Підіб'ють стоноги - упаде колос.
    Глиняні кавалки визбирай на тацю,
    крапай валер'янку між кислиць та лоз...
    та шукай любові - по гряді прострацій.

    Роззирайся, душе, де твоя рідня,
    конопать човенце, плинь у мрево Лети.
    Батько "вчи уроки!" яро підганяв,
    мати притискала збірнички поетів.

    2

    На осонні ловко: пташечки... дими...
    До калини черга, ухопи малини,
    прихились - твереза, мудра - до куми,
    розучись гострити томагавки-кпини.

    По ковтьобах - Мова... На світлинах мер:
    обіцяє вкотре животіння ліпше.
    Припиняй ловитву марень-ефемер,
    штудіюй на лаві пацифістів Ніцше.

    Іншим - воювати, гречечку мести.
    З бодуна Арес наш порахує втрати.
    Бюсти хилитались, тріскались персти.
    Вставили умільці в дірочки агати.

    3

    Жмуття перехресть, моськи - на слонах.
    Це нова енігма - шокова вервечка.
    Вовк у замирянні куропатви - швах.
    Гам... Ковчег трухлявий - Ноїв - недалечко.


    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  44. Адель Станіславська - [ 2018.10.10 11:20 ]
    ***
    Завтра зима настане.
    Завтра скінчиться світ...
    Жити - мана?.. Омани
    ходять слідам услід.
    Тороки щастя виснуть,
    плутають їх вітри.
    Тисне... На груди тисне
    справжність чужої гри.
    Справжністю павутини
    липнуть чужі думки
    на почуття дитинне...
    Глиною до руки,
    клеєм чіпким і сушать
    навіть саму любов...
    Блякнуть незгідні душі
    серед тугих оков
    приморозків і смерку...
    Гасне надії ґніт?
    Ні...
    Се криве люстерко -
    світ.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  45. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.10 09:08 ]
    Заворожена-зачарована
    Заворожена-зачарована
    Я красою її неймовірною.
    Скільки тих таємниць іще сховано
    На самому дні скрині осінньої.

    Ще не вивчено й не розгадано
    Усього, що є в доленьці осені,
    Та приходом своїм вона радує,
    Зачаровує нас, заворожує.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Катерина Боброк - [ 2018.10.10 09:54 ]
    Опера
    любити тебе - це переходити в туман автомагістраль
    боротися за тебе як Василь Сліпак за французький містраль
    а тоді пером-скальпелем з-під шкіри лівої скроні
    здобути слова - білі хліби заримовані у вина червоні
    і заодно заглибившись уранові руди і поклади сланцевого газу.
    тоді захопити тебе. ця операція - хмарний стовп в секторі Гази.
    бо ти - шок і насолода дежавю у радянському таксі
    під випадково почуте mezzo голос америки чи ввс.
    ти - фокусник що зловить кулю зубами бо зал хоче - гуде роєм
    із вірою у кожну ціль і у всю заряджену зброю.
    а я - покалічена асистентка-клоунеса посеред твого шапіто
    яка була до того молоденькою лікаркою в армійському пальто
    на смарагдовому килимі чорниць чорнобильської зони
    в кюветі-узбіччі лісу через очі дальнобійника нетверезо-сонні

    ...все розумію все бачу...

    що ця відсутність породи в дерева вкритого омелою
    схожа коли на лобі не написано - двірник чи дворянин з мітлою.
    і що коли жовто-синій прапор у крові стає червоно-чорним
    релігійна війна робить народ ідейно-соборним.
    і що коли Бог з'єднав а люди розлучили
    життя без смерті нікого нічому не навчило.
    і що рок-попса-класика нервово курять перед сопілкою з очерету
    і що через кістлявий язик зникає мова як в концтаборі-гетто.
    і що сумнівна сентенція в основі реклами
    індукує звуки і вигуки що ніколи не стануть словами.
    задивлюсь крізь гілля у сенсорне намисто крапель перед морозом
    і на небо де косарі чумацький шлях з чумацьким возом

    ...молюсь і плачу...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Юрій Лазірко - [ 2018.10.10 06:36 ]
    пiсня лучника
    доживаю в кольчузі цей день
    лук і стріли і свіжа мішень
    десятині мечів
    роздаю я ключі
    в рай звитяги і славних пісень

    присідає мов лев тятива
    гриву-пір'я між пальці хова
    у стрибку розтина
    наче серце струна
    груди поля де вітер співа

    наконечнику віснику сліз
    не один ти а з крилами ліс
    небо чорне ураз
    недалекий той час
    закипає кривавий заміс

    коні й люди і хвилі-біга
    влучне око рука не здрига
    не здригне ні на мить
    відпускаю летить
    гострочола моя дорога

    вже не разом стріла й сагайдак
    хто там більше тепер сирота
    допомога щита
    чи заглада ота
    невідомим ця мить пороста

    хто посіяв у полі цю прю
    той не Бог а засмучений Юр
    зграя душ вогняних
    де мандрують вони
    залишаючи тіло в бою

    19 Квітня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.10.10 06:30 ]
    Маки в житі
    У пам'яті айва завжди рясна,
    Цвіте духм'яно, ніжно-білопінно...
    Але минула юності весна,
    Повсюди темінь, вітряно і зимно.

    Мій Боже! Де ж той згублений маяк?
    Куди не гляну - скрізь пустельний овид.
    Не можна зріти смертним те, що я
    В майбутньому угледів випадково.

    Не буде - ні Вкраїни, ні Дніпра,
    А Чорне море стане морем крові.
    ...Орда прийшла із криками "Хурра!",
    Змагалися у люті людолови.

    Зі Сходу гусінь все тече й тече,
    Попереду кремлівські воєнспеци.
    Я впав у бруд, простромлений мечем,
    Від болю закричало в грудях серце.

    Нема нікого. Пустка. А за Дон
    У кайданах братів ведуть на муку.
    І я устав. Вже мертвий. І вогонь
    Уклала смерть мені в холодну руку.

    Згоріло все. По Тихий океан.
    Віддячив восторат за рідну неньку.
    Це - Божий суд? Чи сатанинський план?
    Нема кому мерцям стругати дека.

    Брехати людям є таки резон,
    Собі не можу - чітко лихо видів.
    А губи шепчуть: "Господи! Це -сон!",
    Цвістимуть, як і завше, маки в житі.

    10.10.2018р.

    В моєму саду

    В неті ностальгічний хіт-парад,
    Править бал барвиста чудо-осінь.
    Ріже слух вишневий листопад,
    Ріже око поміжхмарна просинь.

    Вчора ще туманилось тепло,
    Нині - світ у сонному мовчанні...
    Буйнотрав'я, наче й не було,
    Пахне сад розлукою-прощанням.

    Ліриці пасує лиш курсив,
    Кожна буква - віщий знак із неба.
    Мій садок у крапельках роси -
    Це пройшла засмучена Евтерпа.

    А Ерато листя для вінка
    Смиче із тремтливої черешні.
    Тихо музи в гості погукав,
    А вони: - Поете! Ми - тутешні!

    Впав листок в периноньку м'яку -
    Це ясу приносить сад Гекаті.
    Музам нині зимно у садку,
    До весни хай гріються у хаті.

    09.10.2018р.

    Розумака"

    Керують людом гроші й інтереси,
    Стратегію сусіда розказав.
    З одної сторони у нього пейсик,
    На іншій - оселедець як коса.

    Своїм і вашим, чортові та Богу,
    Дві мови, дві комори - дуалізм...
    Крокує хохлачок із часом в ногу,
    Торгує хвацько порохом із гільз.

    Бо вигідно. А лох згинає спину,
    Теля-мудрій вже трьох корівок ссе.
    Зарплата, плюс субсидія й данина -
    І прокурору вистачить на все.

    Пів -Хортиці - в оренду Гондурасу,
    Росії - Крим, Карпати і Донбас.
    Домовились - нехай ідуть у наступ,
    А світ хай пропадає після нас.

    На цвинтарі зібрав усі горіхи,
    Жирнючу рибку в пеклі упіймав.
    Все наче ловко. Тільки дуже тихо...
    Довкола глип - держави і нема.

    Усе продав - ліси, поля і ріки,
    Лишилися з процентами борги.
    Кайлують на орду онуки й дІтки,
    А бунтівливих знищать до ноги.

    09.10.2018р.

    Провина

    Утьопав несвідомо я помилку,
    Бо поспішав (тяжкі мої гріхи).
    Поцьомати забув уранці жінку,
    Тепер мене не пустить до ноги.

    Не буде лікувати нижче спини,
    Топити в ласці, гріти між рамен.
    Чорніє карма, світ зійшовся клином,
    Плете журба із суму макраме.

    Один лише легенький поцілунок,
    А важить як розбурханий квазар.
    Пора з життям провести розрахунок,
    Ворона за вікном - у тему - "Ка-р-р!".

    Калачиком скрутився у куточку,
    Караюся від мук один як перст.
    О, як же я сховатись нині хочу,
    Але уже пора іти на хрест.

    Кохана умостилась на дивані,
    Штовхає в пекло пальчиком руки.
    Іду виконувати покарання -
    Вищипувати з носа волооки.

    09.10.208р.

    Ідіть!

    Не буду підбивати на бузу,
    Бо влада гепне ще по шарабану.
    Якщо жувати довго ковбасу,
    То можна провалитись у нірвану.

    Ось тільки тут не треба «Га-га-га»,
    Народові цей харч – душа й відрада.
    Одна біда – ця радість дорога.
    Є і дешева – тільки хрящувата.

    Жував учора, то зламався зуб,
    А називалась, наче, «Президентська».
    Піду у банк – «Приват» або у «ПУМБ»,
    Скажу: - Женіть табло! Щелепа кепська!

    Скажіть – от нащо цвяхи в ковбасі?
    Зопріла тирса також недоречна.
    А скрізь реклама: «Жуй!», «Смокчи!», «Гризи!»,
    Сказав би я та… народився гречним.

    Сосиску песик здуру заковтнув,
    То, бідолашне, гикало всю нічку.
    Ну хто у ночви сипле кабану
    Штиблети з «секонд-хенду», а не січку?

    Учора, думав, жінку не спасу –
    Понюхала масні вуджені кільця.
    Ідіть, панове - їжте ковбасу,
    Моя ж вечеря – кухличок водиці.

    09.10.2018р.

    Марнота

    Кладу у вуха критики бальзам,
    Щоб ріс у бевзя до небес талантик.
    - Стилістика у генія - сльоза,
    А в тебе, наче ковтуни, кошлата.

    Перо не зразу робиться твердим,
    Потрібні праця, досвід, час і "мані".
    Щезає вічне. Тане, наче дим,
    Але цвітуть потужні графомани.

    Їх більше ніж поетів востократ,
    Прийшла для січки зоряна година.
    Не поспшай, дружок, в калашний ряд -
    Сатирика спрацює гільйотина.

    Парнас у бруд втоптали постоли,
    Штурмують пік товпою недоріки.
    Хай час обмиє гущу прілих слів,
    На драгах лишить золота крупинки.

    Та бачу - все марнота. Ділу - швах,
    Несуть мішками графомани зшитки.
    Друкують казна-що аби грошва
    Лилася видавцеві у калитку.

    09.10.2018р.
    Все порівну

    В нас усе поділено навпІл,
    Млію, як вареник у сметані.
    Я працюю день і ніч як віл,
    Жінка бешкетує на дивані.

    Хай дружина щедро пудрить ніс
    І щасливить світ сяйливим ликом.
    Кухня - як годиться - на мені,
    Жінка - шкряботить по дну тарілки.

    Каже кум,: - А треба навпаеи!
    Щоб тріщала спина у гаргари.
    Ти б ожив! Тягар пощез важкий
    І не купував би вже віагри.

    А мені подобається й так -
    Божу душу мучати не хочу.
    Любці обціловую п'ятак,
    Скоро буде в нас іще синочок.

    Із роботи мошкою у дім,
    Прикупив що треба, виправ речі.
    Часу обмаль -.завтра щось поїм,
    А тепер ставатиму до печі.

    Будуть хліб, еклери, пироги -
    Я ж умілець, а не пришелепа.
    Потім жінка пустить до ноги...
    Порівну у нас усе. Як треба.

    10.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Деркач - [ 2018.10.09 21:29 ]
    У барбоса плани Барбароса
    Барбос планує нищити ущент
    усе, що захишає Україну,
    і Rusia вираховує момент,
    аби сильніше вдарити у спину.

    Удар активізує група «Схід».
    І оживають у могилах мерші,
    бо почерк наших нинішніх сусід
    той самий, що веде у 41-ий.

    Історія відома і сумна,
    та невідомо ще, чия вина,
    і хто за це отримає по шиї...

    Перевіряє азимут Батиїв
    «вєлікая родімая страна», –
    чи не дрімає о 4-ій Київ?

    09/10/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  50. Сонце Місяць - [ 2018.10.09 18:41 ]
    за те
     
    еквіваленти спраги
    стяги мої ось та
    день зачиняє брами
    губить свої міста

    губить разом із нами
    що йому з нас цей раз
    протяги зрідка драми

    невідворотний пас
    через не-смак & розкіш
    розпач бурлескний брамс

    ніч така навстіж просто
    & далі тримайсь
    яксь там





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1446