ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.07.21 10:24
Правий берег Нілу недалеко від Мемфіса -- "Хет - Ка - Пта". Велелюдна юрба єгиптян зібралася святкувати "ХЕБ-СЕД" *39, оте "30-ліття царювання" фараона Хуфу, що призначене на період "ахета" -- часу, коли розливається Ніл і о

Ірина Вовк
2017.07.21 10:11
Лівий берег Нілу, біля самої пустелі. Тут визначене місце для майбутньої усипальниці Хуфу. Вже закладений фундамент, зводяться стіни піраміди. Глибоко, під фундаментом, у скелі висічені склепіння для саркофага і підземний кор

Володимир Маслов
2017.07.20 22:07
Переводять церкви на російську,
наче грають в ворожу дуду
чорні слуги імперського війська,
вівчарі неподілених душ.

І роздвоюють сіру ментальність,
і засіюють ниву людську,
забиваючи клином фатальність

Володимир Бойко
2017.07.20 16:46
Не таланить доступити мети,
З розміру в безмір перебрести,
Хтось нерозважливо палить мости, –
Хто ж, як не ти?

Ось і укотре прогаяно шанс.
Як же кортить обпектся ще раз.
Та ж предостатньо каліфів на час, –

Любов Бенедишин
2017.07.20 12:05
Жадоба кумкає завзято.
Закон – кум королю.
Новітній Чахлик: «Срібло-злато
Міняю по рублю!»

А богатир не злізе з печі –
І тепло, і Wi-Fi.
В царівни – пластика… до речі,

Світлана Майя Залізняк
2017.07.20 11:18
Жив чоловік... а став Лілі.
Чудне - щохвилі на землі.
У всьому гендерні аспекти.
Фарбують море інтелекти,
Вдягнуть слона, мов балерину,
Закуплять нафти чи вакцини,
Наобіцяють економій -
Вдесятерять вантаж сіромі.

Ірина Вовк
2017.07.20 10:47
Після того, як Птах*1 сотворив світ, він сотворив божественні чудодійні слова - заклинання і встановив справедливість на землі."

"... І було подароване життя миролюбному, і була послана смерть злочинцеві, і були освоєні всі

Ірина Вовк
2017.07.20 10:32
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...

... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як вирок

Серго Сокольник
2017.07.20 03:56
Зирить бараном
Здуріла від подиву хмара...
-Славтесь, баклани!!!-
Ви свідки польоту Ікара!

Вперше людина
Злітає у вічності небо.
Спалить промінням

Адель Станіславська
2017.07.19 23:00
Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
А попіл сиво сипався до ніг.
Вдивлялась янголиця в очі сині
А там - то ніч, то сонечко, то сніг.

Вдивлялася у вир, ману, безмежжя.
Там сум застиг чи може тільки гра?
У доторку стихії протилежні

Василь Кузан
2017.07.19 21:50
На межі життя і жита
Жорна мелють зерна днів.
Веселкові перевесла.
Лик небесний сполотнів…

Бані сіна на колесах,
Коні, вітер і воли.
Янголів зійшлося десять –

Микола Соболь
2017.07.19 20:36
Спекотне літо воду п'є дніпрову.
Посохли ночі, злизана роса.
Несила вітру люляти діброву...
О де ти, де, обіцяна гроза?

Прозоре небо видуває хмари.
Лупцює землю ультрафіолет.
Пательня літа схожа на кошмари

Олександр Сушко
2017.07.19 16:06
Про кохання писати не важко,
Інтернет потопає в сльозах.
Надриваються Васі, Наташки,
Скрізь печалі, розлучення жах.

Заросило губиська і плечі,
Коси мокнуть, блищить борода.
Сльози гарно течуть понадвечір.

Світлана Майя Залізняк
2017.07.19 14:29
Дівчина брутальна,
Парубок - билина.
Вуличка - не спальня,
Поряд купа глини.

Матіоли, флокси,
Поливайка сіра.
Ельфи - Томмі, Роксі -

Адель Станіславська
2017.07.19 13:51
А він
усередині
кожного з нас...
Чи він, чи вона, чи воно - хто го зна?
У когось про те
буде версій зо сто,
а в когось затерта -
одна...

Ірина Вовк
2017.07.19 12:11
Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості,
о, печаль солов'я – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Поцілуй мене, дай пригубити лиш… губи

Ірина Вовк
2017.07.19 12:06
Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
Чорних шат пітьма – не спали мене.

Плачу, мов свіча – б'є розлуки птах,
Темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям – несть числ

Вітер Ночі
2017.07.19 10:47
Ти бредеш осіннім маревом сполоханих думок,
поглинаєш очима розірвану на шматки
останнім виблиском сонця височінь неба,
твоє волосся білою павутиною чіпляється за дерева,
моє обличчя, сни. І цьому немає кінця і краю.
Для чого живеш на світі? Для

Ігор Шоха
2017.07.18 21:10
Не дивись на жіночі принади
як на ласощі й море утіх.
Все, що маємо, буде позаду,
що попереду – думати гріх.

Не дивись на чуже й епатажне,
як буває, вальяжні коти,
бо ніяка сама не покаже

Ігор Шоха
2017.07.18 21:03
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
Найлегше чути і мовчати.
Не «вопіющим» воювати,
але і змовчати негоже.

***
Не заважають неживі боги

Ігор Шоха
2017.07.18 20:03
Кон’юнктури у мене немає
і тому не пишу я «поез»,
бо ніхто їх уже не чекає
і поезії не замовляє,
та не лаю себе, коли без
ремесла непутящого скнію
і чекаю на неї одну.
А коли од жари одурію,

Олександр Сушко
2017.07.18 17:42
Я пожалів її одразу.
Вкусив тоді кохання ґедзь.
Вона ж ридала від образи -
Її обквецяв горобець.

Утер заляпаного писка,
Завів до хати на чайок.
Вона ж віддАлася без писку.

Кристіан Грей
2017.07.18 15:45
Перепрошую, біля вас не зайнято? - зверху вниз на мене запитально дивилась юна струнка красуня у вишуканому купальнику, що наче зійшла з обкладинки гламурного журналу. Краплі морської води вкривали ледь засмагле дівоче тіло. Здавалось, різнобарвні веселки

Ірина Вовк
2017.07.18 12:45
Молилася тюльпанно Роксолана
над благородним тілом Мустафи…
«Хуррем-хасекі»… «Радісна султана» -
улюбленка газельної строфи…
«Аллах акбар!»** - вжахнулася Європа
шляхів господніх полинам гірким:
Історіє, чи ж раз давили хлопа –
та щоб синів, та з

Світлана Майя Залізняк
2017.07.18 11:54
Чорні жорна.
Мливо...
А на думці - жито.
Соуси... підливи.
Скільки ж душ убито? -
Думати не хочеш.
Мурашвою - люди...
Опускають очі,

Ірина Вовк
2017.07.18 11:27
Бахчисарайське видиво – Фонтан.
Троянди дві: із білою – червона.
Тут в покаянні похилявся хан,
визнаючи: сльоза... вона солона!
Вона солона, бо вона пече
і пропікає мертвим сном пустелі.
Вода стіка... стікає – не стече
у мавзолеї в ханськім гінек

Світлана Майя Залізняк
2017.07.18 10:49
Ностальгійні старі абрикоси...
Клапоть неба у склянці рудій.
Парки в пеленах бджіл понаносять,
Ось пісненькі млинці - на воді.

І духмяно, і терпко, й медово.
Ряд штахетин, проміння бурштин.
Гарбузяні поважні корови.

Ігор Шоха
2017.07.17 22:24
Минає у цирку на дроті
афера: «Російська весна».
І наче нема ідіота,
який у миру – сатана.

Нічого не пам'ятає,
нікого не визнає.
Батия на Рейні немає.

Ігор Шоха
2017.07.17 19:42
У зеніті літа часу мало.
Коло переписує Велес.
Покотило колесо Купала
за гарячі обрії небес.

Зупиняють сонце вечорами
на ночівлю хрещені боги,
а червоне небо за лісами

Ірина Вовк
2017.07.17 18:42
Тут потрібно високої ноти -- без неї не можна!
Тут оспівана кожна сльозинка, сторіночка кожна:
тут Сміливий Гаральд у звитяжному юності леті
серед княжих палат -- яко вой і поет --
на любов присягав 'Лисаветі.

'Лисавето

Олександр Сушко
2017.07.17 18:38
У соцмережах, кажуть, файно.
До рота падає банан,
Сіяє сонце життєдайне,
Хлюпоче теплий океан.

Поети пишуть без зупинки,
Кладуть поезії рядки.
А їм хвалою чешуть спинки,

Ірина Вовк
2017.07.17 18:25
Ото вам Святослав. А то -- Куря.
(Курне курчаве печенізьке сім`я!)
Спритніший, бач, від грецького царя --
він уподобав, вражець, княже тім`я.
Велике діло -- людська голова:
от череп та мізк, та трохи шкіри --
а що

Світлана Майя Залізняк
2017.07.17 17:15
Зводим Помпеї на попелищі.
Допоможіть нам, янголи, хвищі...
Плінфи достатньо, глина чудова.
Ось і палаци...
...де ж наша мова...

2

Світлана Майя Залізняк
2017.07.17 17:12
Крила журавлині...
Пір`я горобчаче...
Жайворонок линув -
Блискітки побачив.

Засліпила сойку,
Галку притінила.
Коломийки... зойки...

Іван Потьомкін
2017.07.17 16:46
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишньог

Олександра Камінчанська
2017.07.16 22:40
Різною бувала, що й казати:
Плакала, молилася, любила.
Хтось вершив небачені палати,
Я собі ростила тихо крила.
І у теплих снах, де мріям тісно,
Як пташа – тягнулася до неба.
Не завжди крилатим легко, звісно,
Я летіла далі, знала – треба…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Руслана Ткаченко
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Гуцуляк Микола Гуцуляк Микола
2017.06.26

Артем Ємченко
2017.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 11:48 ]
    Люлі-люлі...


    Чорні жорна.
    Мливо...
    А на думці - жито.
    Соуси... підливи.
    Скільки ж душ убито? -
    Думати не хочеш.
    Мурашвою - люди...
    Опускають очі,
    Розбирають буди.

    На пательні теплій -
    Щастя жовтий м`ячик.
    Злодій тирить еппла,
    Гнат старцює-плаче.

    Кряче ситий ворон:
    "...все окей, лебідко...".
    Наш Арес п`є, оре...
    Постачай, не бідкайсь.

    Воювали й гуни,
    Й татарва гаряча...
    Ось мадонна юна
    У дірках моднячих.

    Кинула цигарку...
    Люлі-люлі, хлопче!
    Ще на сонці - хмарка.
    Гидь цю землю топче.

    Чвиркання: "Ви недо...
    Товпи, біомаса..."...
    Обіймай ведмедя,
    Їж вівсянку ласо.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (5)


  2. Козак Дума - [ 2017.07.18 11:38 ]
    Розмова з сином
    Синочку, рідний, здавна так ведеться,
    є цінності моральні у житті.
    Дарма нічого в ньому не дається,
    дай Бог це допоможе в майбутті.

    Затям, мій синку, є на світі гріх,
    який здолати зможе тільки вірність.
    Його ти не пускай і на поріг –
    то віроломна і підступна підлість.

    Ще, сину, назавжди запам’ятай,
    чесноти більшої немає у людині
    ніж захищати дім і рідний край –
    служити беззавітно Батьківщині.

    Та не забудь, синочку, й поготів,
    листаючи свою життєву повість,
    що щастя більшого немає у житті,
    як білосніжно-кришталева совість.

    18.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Вовк - [ 2017.07.18 11:34 ]
    "Бахчисарайський фонтан"
    Бахчисарайське видиво – Фонтан.
    Троянди дві: із білою – червона.
    Тут в покаянні похилявся хан,
    визнаючи: сльоза... вона солона!
    Вона солона, бо вона пече
    і пропікає мертвим сном пустелі.
    Вода стіка... стікає – не стече
    у мавзолеї в ханськім гінекеї.
    Чи бачив хто Гіреєву печаль,
    чи вловлювали чорну його ношу,
    як завмирав, як він дивився вдаль,
    як відбував свою щоденну прощу –
    як обвивав Троянду Забуття
    уявних ласк нестримними мазками,
    чи хто вслухав тяжке серцебиття
    і каяття з тонкими голосками...
    Що перше каяття – її ім’я́,
    далеке від татарського – Марія*...
    У пелюстках Троянди Забуття
    воно тепер навіки заніміє!
    Що друге каяття – її Любов,
    захована в палкім гарячім лоні...
    ... Фонтан німів, стікав водою знов,
    вода зривала пелюстки червоні.
    Червона серця кров – а кров густа
    стікає вниз по лоні одаліски...
    Що третє каяття – то Чистота,
    Троянда Біла чиста, як невістка!

    У тім, що біла, не її вина –
    солона чаша повна
    пий до дна!!!

    ... І пив Гірей... і чорно чашу ніс –
    Троянди Смутку до Фонтану Сліз.

    «Світило бляклеє гарему,
    Чи ж ти тепер у забутті?
    Чи про Марію і Зарему
    Одні лиш мрії золоті?

    Чи тільки сон обворожіння
    В імлі пустелі малював,
    Хвилинні меркнучі видіння,
    Душі неясний ідеал?

    Твій пил посріблено-принадний
    Окропить холодом роси:
    Ах, лийся, лийся, ключ відрадний!
    Свій давній жаль оповіси...»**


    * Йдеться про шляхтанку Марію Потоцьку, невільницю Бахчисарайського гінекею, приховану під образом Троянди Забуття. Убита рукою суперниці. На її пам’ять кримський хан Керім-Гірей збудував Фонтан Сліз, щоденно приносячи до нього дві троянди: символи Любові і Невинності.

    ** за О.С.Пушкіним, переспів авторський (І.В.)


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 10:57 ]
    Жалі

    1

    Ностальгійні старі абрикоси...
    Клапоть неба у склянці рудій.
    Парки в пеленах бджіл понаносять,
    Ось пісненькі млинці - на воді.

    І духмяно, і терпко, й медово.
    Ряд штахетин, проміння бурштин.
    Гарбузяні поважні корови.
    Мінзаводик. Це знов Яготин.

    Та ніхто не запрошує шпарко.
    Сива мати на лавці... жалі...
    Дітлахи незнайомі... поштарка.
    Гедзі-спомини в жовтім брилі.

    Я не впевнена... може... на трішки...
    Оселилася б міцно десь тут.
    Проросли між любистком горішки.
    У дірках павутинний батут.

    2

    Не впізнаю ні Тані, ні Олі...
    Розірву білу нить перепон.
    Торохкоче плямиста квасоля:
    на перон...
    на перон...
    на перон...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  5. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.18 10:01 ]
    Краще лихо не буди
    Лихо спить собі спокійно
    В темному густому лісі,
    А як хто його розбудить,
    То й шукати вихід буде.
    Якщо знайде, то гуляє,
    Горем всюди вибухає,
    Кривдою зловісно бродить.
    Тому й кажуть у народі:
    "Краще лихо не буди,
    Не шукай собі біди".

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.18 10:58 ]
    Веселкова гойдалка
    Після дощику рясного
    З"явилась веселка,
    Різнобарвна, кольорова,
    Сяюча і легка.

    Перекинула місточок
    Через річку Тиху.
    На березі безтурботно
    Бавилися діти.

    Хлопчик голову підняв:
    -Друзі, вгору гляньте,
    От би добре було нам
    Всім туди потрапить.

    По чудовому місточку
    Нам би прогулятись
    І на білих хмарках-конях
    Верхи покататись.

    З слоником дружить рожевим,
    Мавпочку впіймати
    І на гойдалці-веселці
    Досхочу гойдатись.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2017.07.18 10:36 ]
    Пiсня соколина

    Сини мої, мої соколи,
    моя ви радість і печаль.
    Моє ви волошкове поле,
    моя надія, біль і жаль…

    Моя ви доля триєдина,
    ви кожен з трьох – життя моє.
    Моя ви пісня соколина, –
    усе, що в ньому в мене є!

    Сини мої, мої соколи,
    ви честю завжди дорожіть.
    У кожного хай буде соло,
    але братерство бережіть!

    17, 18 липня 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2017.07.17 22:38 ]
    Сомнамбула
    Минає у цирку на дроті
    афера: «Російська весна».
    І наче нема ідіота,
    який у миру – сатана.

    Нічого не пам'ятає,
    нікого не визнає.
    Батия на Рейні немає.
    Чума обирає своє.

    І поки затії на часі –
    повія ніде не була.
    Її не було на Донбасі
    і Ялту вона не взяла.

    За Віслу вона не ходила
    і не розоряла Волинь,
    і боїнга не зачепила,
    і рейсу – Варшава-Хатинь.

    У неї усі боголюби.
    Є роги й зоря на чолі!
    Але заявляє тригубо,
    що укри – усі москалі.

    А нині – лунатики в моді:
    дивуються, в очі плюють,
    не вірять у здачу по морді,
    але наставляють на путь.

    І не протираючи очі,
    не чуючи анітелень,
    «месія» п'яніє у пень.

    Линяє афіша. Уроче
    над чорною прірвою ночі
    схиляється завтрашній день.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  9. Козак Дума - [ 2017.07.17 22:52 ]
    Хвороба совісті

    В‘ється ніби змійка русло лиш від річки,
    а була ж бурхлива, велична Ріка.
    Висохли озерця, згинули потічки…
    Що чека Карпати? Доля нелегка…

    Нижчі стали гори, різко полисіли,
    бо дзвенять сокири і ревуть пилки.
    То красу Вітчизни, легені країни
    звірі розривають на дрібні шматки.

    Що чекає Неньку, рідну Україну?
    Чи проб‘ється завтра крізь вогонь і дим?
    Чи ж не вбережемо квітнувшу країну?
    Що ми скажем, люди, правнукам своїм?!.

    Що ми скажем дітям, що ми скажем внукам?
    Чом не боронили свій зелений дім?!
    Чи ми безголові, чи зовсім безрукі,
    що відпір не можем дати звірям тим?!.

    Змійками зів‘ються спомини про річку,
    висохне невдовзі не одна ріка.
    Висохнуть озера, пропадуть потічки,
    якщо будем, браття, й далі так чекать…

    07.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2017.07.17 20:23 ]
    Зрiла любов

    Не зміряєш любов одним лиш часом,
    та кажуть, що з роками вона кріпне.
    Якщо прожити років тридцять разом,
    можливо знову та любов розквітне.

    Розквітне те, що звичкою вже зветься,
    що з серця перейшло повільно в душу.
    Те, що теплом морозним днем озветься,
    приємно вразить чи хоча б зворушить.

    Любов – завжди надійні, сильні плечі,
    що все життя тримають на плаву.
    А ще – розважливі і мудрі речі,
    у снах та роздумах і навіть наяву.

    Любов – це завжди щастя й горе навпіл,
    одна дорога разом до кінця.
    Любов – це гострий кут й пологий нахил,
    і в унісон співаючі серця.

    08.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2017.07.17 19:21 ]
    Дорога додому
    Я їду додому живий
    з війни, із Донбасу, зі Сходу.
    Хоча вже і не молодий,
    ходив захищати свободу.

    Я їду додому живий,
    де діти, батьки і дружина.
    Дім змалечку рідний там мій,
    моя там мала батьківщина.

    Я їду додому живий,
    хоч ниють загоєні рани,
    і вірю, що мир дорогий
    здобудемо пізно чи рано.

    Я їду додому живий,
    привітно всміхаються люди.
    В півсотні я ще молодий
    і радість наповнює груди!

    28.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2017.07.17 19:15 ]
    На шляху істини
    У зеніті літа часу мало.
    Коло переписує Велес.
    Покотило колесо Купала
    за гарячі обрії небес.

    Зупиняють сонце вечорами
    на ночівлю хрещені боги,
    а червоне небо за лісами
    не дає надії і снаги.

    Капища руйнуються дощенту.
    Істина – у вічності душі.
    Храми – дорогі апартаменти,
    особливо крадені й чужі.

    Гея уповає ще на осінь.
    І до неї недалека путь,
    де сіріє істина і суть.
    Ідемо у світанкові роси
    ще не взуті, та нагі і босі
    а боги жертовники несуть.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  13. Козак Дума - [ 2017.07.17 19:48 ]
    Не чекай
    Не чекай, не повернусь, не потрібно слів,
    бо як в вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
    Та навіщо ж я грішу й котрий уже рік
    Бога подумки прошу, щоб тебе беріг?!

    Ждеш мене? Я не вернусь, нізащо. Пробач,
    що на тебе вічно злюсь, за дитячий плач.
    Може згодом поміж трав і старих могил
    я знайду, кого шукав і кого любив…

    Не чекай, я не вернусь вже назад. Прости!
    Відновити не берусь спалені мости.
    В річку двічі не ввійти, щастя не вернуть.
    Заросли твої сліди, загубився путь.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2017.07.17 19:26 ]
    Спасибi

    Життя – спасибі, що живу!
    За днів ланцюг окрема дяка.
    За синє небо у ставу,
    за тишу і за посвист рака…

    Життя – спасибі за печаль,
    за радість і за сподівання.
    Мені людей безмежно жаль,
    бо біль ненавиджу й страждання.

    Життя – спасибі, що знайшов
    в своїй душі сріблясті струни,
    що мінне поле перейшов
    босоніж, через зжовклі вруни.

    Життя – спасибі за любов,
    за друзів, ворогів, уроки,
    гарячу, невгамовну кров,
    за вірні і не зовсім кроки.

    Життя – спасибі за печаль,
    що душу юну розривала,
    що волю гартувала в сталь
    і розслаблятись не давала.

    Життя – спасибі за вірші,
    що до сих пір пишу і мрію,
    багатство почуттів душі,
    за щастя, віру і надію!

    січень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Вовк - [ 2017.07.17 18:34 ]
    "Єлизавета Ярославівна і Гаральд Сміливий"
    ... Тут потрібно високої ноти -- без неї не можна!
    Тут оспівана кожна сльозинка, сторіночка кожна:
    тут Сміливий Гаральд у звитяжному юності леті
    серед княжих палат -- яко вой і поет --
    на любов присягав 'Лисаветі.

    'Лисавето, розквітлая руже із літніх садів Ярослава,
    що бажала без царства Гаральда за мужа!.. Гучная хвала-піснеслава
    о красу твою юну, незайману, вольно по світу несеться --
    біля київських при́ступів кінь половецький пасеться.

    ... А у вікінгів серце -- на ласку жіночу нечуле...
    ... А у вікінгів в серці -- лиш море бурунне ночує...
    ... А у вікінгів в серці -- дороги круті і скелясті...
    ... А у вікінгів серце з заліза -- крицевої сивої масті...

    ... А ханенко у свіжих покосах попиває кумис з кобилиці,
    а ханенкові очі - розкосі, види́ -- блідолиці.
    Він наврочує руському люду Косовицю* з жаркою ходою --
    горезвісну Обиду** й Облуду*** руський люд називає "ордою"...

    ... Мій Сміливий Гаральде, хутчіше з походу вертайся.
    Не питайся у моря погоди, про вроду у зір не питайся.
    Мій Гаральде Сміливий, вертайся звитяжцем з походу:
    порятуй і престол свій, на меч уразливий,
    і дівочу неторкану вроду...

    ... Хай надовго пустіє бенкетная заля Валґалли ...****
    ... Хай русалка по морю розвіє предивні корали ...

    Нагородою стане безцінна -- як витвір поета --
    надкоштовна перлина -- єдина княжна 'Лисавета.

    ... Історія Єлисавети Ярославни і Гаральда Сміливого повертає у світ романтичної казки про велике кохання: руська князівна приглянула собі вікінга з непривітних берегів скелястої Норвегії. Ким він був напочатку? -- лицарем-пройдисвітом, спадкоємцем без столу, і ще трохи -- лютнярем, тямив лад до історичної саги ... А що князівна запала глибоко в його неприборкану душу, то тим палкіше тягло Гаральда на лицарські пригоди, походи морями і суходолами, -- і між тим на пісенні тексти, як і лічить мандрівному закоханому піїті.
    ... Вернув до неї змужнілим воєм, на карбу мав багато звитяг, а серед них найбільшу -- відвойований престіл свого батька -- Оляфа, короля Норвегії. Повержений був і смутянин -- король Кнут Великий, і половецький ханенко, що й собі забажав 'Лисавети. Розбиті страшні сарацини, і транди, й дротґейми...
    Такий зять став Ярославові до смаку -- і він благословив закохану пару.
    Такого бучного весілля, як шлюб Єлисавети і Гаральда Сміливого, сивобороді київські гуслярі ще не пригадували. От і складали про них славословія, а про їхнє кохання -- легенди ...

    ... Десь там лютня сумує Гаральдова.
    Порохом струни припали ...
    То був час вигнання і безпуття,
    гнітючої Долі -- Опали.
    Вдармо струни ... Хай піснь розбиває
    терпіння зважнілі тенета,
    як на свого Гаральда -- крізь віки і каміння --
    чекає княжна 'Лисавета.

    (Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2017.07.17 18:39 ]
    Де нас немає
    У соцмережах, кажуть, файно.
    До рота падає банан,
    Сіяє сонце життєдайне,
    Хлюпоче теплий океан.

    Поети пишуть без зупинки,
    Кладуть поезії рядки.
    А їм хвалою чешуть спинки,
    Кидають слави ягідки.

    Хотів потрапити до раю,
    Небес почути чистий звук.
    Та гарно там, де нас немає,
    А я убгався на фейсбук.

    Настала ера постмодерну,
    Відкрилися усі роти.
    Естетики мутує зерня,
    Хлорується ковток води.

    Летять словесні водоспади -
    Сиропи, січка та корчі.
    Афекти, пози, ескапади,
    Наживка - чулі читачі.

    Сидить в інеті зріла дама,
    Жує десятий пиріжок.
    В поетики компостну яму
    Кладе іще один мішок.

    Мужик на фото - козарлюга!
    Під ним вистрибує лошак.
    Сонети пише недолуго,
    Зате багато й надурняк.

    Писець чекав на охи, ахи,
    Бравіссімо, ого, о-є!
    А я за слушну заувагу
    Отримав дулю навзаєм.

    З інету сумно виповзаю,
    Рачкую, рухаюсь навспак.
    Закрилися ворота раю.
    А, може, щось роблю не так?

    17.07.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  17. Ірина Вовк - [ 2017.07.17 18:00 ]
    "Святослав Завойовник"
    ... Ото вам Святослав. А то -- Куря.
    (Курне курчаве печенізьке сім`я!)
    Спритніший, бач, від грецького царя --
    він уподобав, вражець, княже тім`я.
    Велике діло -- людська голова:
    от череп та мізкú, та трохи шкіри --
    а що вона ще й русинської віри,
    то це, завваж, порожнії слова,
    коли вона уже не на раменах,
    коли завмер звитяжний напіврик,
    і княжа кров на зім`ятих знаменах...

    ... А ти -- Куря -- пів звір, пів чоловік,
    тобі за смак з убитого покпити,
    так зажадав із черепа відпити
    чи то вино -- як кров, чи, може, кров, як сік!

    ... "Чужого забажаєш, втратиш кревне", --
    коштовна фраза, перли на льоту...
    Куря тримає чару золоту --
    золотоносний Київ плаче ревно:
    сьорбнула трéби* божая душа,
    як буйний тур на острію ножа --
    допіру ось смиряла гордо грека,
    та враз розбила нетривкого глека --
    і нагло так змаліла на віку...

    ... Куриться дим на руськім жальнику.*
    Повнúться череп в золотій оправі --
    двосічний меч по князю Святославі.

    (Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:55 ]
    Магма бунтує
    1

    Зводим Помпеї на попелищі.
    Допоможіть нам, янголи, хвищі...
    Плінфи достатньо, глина чудова.
    Ось і палаци...
    ...де ж наша мова...

    2

    Хто там джергоче ген за верцадлом?
    Тиш... Закопали сміттячко... падло...
    Діл окропили... випили соку.
    Бевзням набридло рідне, високе.

    Захилиталися фіги... баляси.
    - Нащо та мова дідівська здалася?
    Нею не вирвати зиску... кредиту.
    Піє китайською півник Микита.
    Хінді вивчає ослиця, п`є смузі.
    Магма бунтує - посеред ілюзій.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:42 ]
    Пташине

    1

    Крила журавлині...
    Пір`я горобчаче...
    Жайворонок линув -
    Блискітки побачив.

    Засліпила сойку,
    Галку притінила.
    Коломийки... зойки...
    Білочка в чорнилі.

    Нахапали "лайків"
    Мухоловки сірі.
    Солов`ям відзнаки.
    А мені - клавіри!

    Оминала склепи,
    Сіті, гнойовища,
    Черепи, халепи...
    Хто ти?.. - крекче днище.

    Тут земні відомі:
    Мурашва, три квочки...
    Я в захмар`ї - вдома.
    Зайві там кілочки.

    2

    Відцвітає літо.
    На плато відчайно.
    Скрекотить еліта.
    Десь тече Почайна...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  20. Іван Потьомкін - [ 2017.07.17 16:52 ]
    Першоапостольні

    ...Як поєднали їх в один святковий день?
    Не були ж друзями вони.
    Ба! Найчастіше – сперечались.
    Хоча б і тоді, як Павло загостював
    В Петра на два тижні в Єрусалимі.
    Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
    Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
    Всевишнього обранців прийдешнім царством,
    не поривав із заповіданим Мойсеєві:
    обрізали хлопчиків на восьмий день,
    так і тепер годилось це робити неофітам,
    щоб зберегти в’язь із Творцем світу.
    А Павло був найздібнійшим з-поміж учнів
    рабана Гамліеля, одного з наймудріших
    на той час мудреців, котрому шану
    віддавав навіть чванливий Рим.
    Учитель і батьки гадали, що Шауль,
    (названий так іменем першого царя Ізраїлю,
    а потому переймований на латину в Савла),
    сам згодом поповнить когорту мудреців.
    Може б так і сталось, якби у ненависті
    до перших християн по дорозі в Дамаск,
    як оповідає сам апостол, не пролунало із Небес:
    «Савле, Савле! Що ж ти женеш Мене?»
    «Хто Ти, Господи?»- спитав Савл, упавши на коліна.
    «Я Ісус Назорей, якого ти гониш!»
    Відтоді Савл в когорту християн влився,
    порвавши з усотаною змалечку вірою батьків.
    «Коли ж каже «Новий Заповіт,-
    наголошує він у «Посланні до євреїв»,-
    то тим назвав перший старшим.
    А що порохнявіє й старіє, то близьке до зотління».
    Не приживсь Павло у своїм краї.
    До варварів подавсь і тішивсь успіхом.
    Фактично він оформив християнство як віру.
    Коли ж йому вдалося зробити своїм учнем
    Не когось там, а самого проконсула Павла,
    його ім’ям нарік себе новоявлений апостол…
    …А, може, поєднав першоапостолів гріх перед Ісусом?
    Петра за те, що тричі відмовивсь од Учителя.
    Павла - за розгул фанатизму?..
    …Та все ж, напевне, поєднала їх смерть.
    Хоча й вона була в кожного різна:
    Павла як римського громадянина
    не мали права вішать і голову мечем скосили.
    А Петра, як і Вчителя, нa хресті розп’яли.
    Щоправда,вдовольнили його прохання –
    головою вниз, аби не бути поруч з Ісусом,
    а тільки біля Його підніжжя.

    P.S.
    ...Не просто уявить Петра за плугом,
    Бо за життя лише на рибі знався,
    Як і Павла - погоничем волів,
    Адже освоїв мистецтво шить намети.
    Але це, певно ж, все на тому світі.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.17 09:40 ]
    Вдячна яблунька
    Рясно яблунька вродила,
    Гілля низько нахилилось
    Під великими плодами,
    Котрі до землі все тягнуть.

    Важко бідній їй стояти,
    Вітер може поламати,
    Тоді боляче їй буде.
    Та знайшлися добрі люди,

    Які гілочки підняли
    Й обережно так, помалу
    На підпори їх поклали,
    Легше деревцю вже стало.

    Людям яблунька всміхнулась
    І до сонця потягнулась,
    Вдячно листям тріпотіла,
    Коли ж яблучка доспіли,

    Щедро-щедро пригощала
    Тих, котрі допомагали,
    Круглобокими, смачними
    Яблучками наливними.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2017.07.17 08:02 ]
    Новоспечена рідня
    Він Карамазовим племінник чи то брат
    і орден має вищий, юридичний.
    Парламентаріям усього світу – сват
    і друг всіх президентів, закадичний.

    Він доктор, академік, меценат –
    еліта своєрідна, вища раса…
    Мені байдужий весь той плагіат,
    та родоводу не чіпай Тараса!

    17.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2017.07.16 22:03 ]
    Без тебе

    Без тебе немає життя.
    Без тебе скінчилася пісня.
    Без тебе одне каяття
    та спомин про щастя колишнє.

    Без тебе весь світ опустів.
    Без тебе не в змозі сміятись.
    Без тебе, немов без мостів,
    на той бік вже не перебратись.

    Без тебе зима і сніги.
    Без тебе тріскучі морози.
    Без тебе немає снаги,
    вітри лише, зливи і грози.

    Без тебе навкруг заметіль.
    Без тебе сумне навіть небо.
    І лине луна звідусіль:
    Без тебе, без тебе, без тебе!..

    27.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександра Камінчанська - [ 2017.07.16 22:10 ]
    ***
    Різною бувала, що й казати:
    Плакала, молилася, любила.
    Хтось вершив небачені палати,
    Я собі ростила тихо крила.
    І у теплих снах, де мріям тісно,
    Як пташа – тягнулася до неба.
    Не завжди крилатим легко, звісно,
    Я летіла далі, знала – треба…
    Кепкували недруги: «дивачка,
    Ще і досі вірить у сновиддя!».
    Я просила Бога, щоб побачив,
    Як сей світ мілів, кришився, нидів…
    Я світила, як зоря світила,
    Вірила, так йти до мрії легше.
    Я лише просила в неба сили
    І мені воздалося, не вперше…
    Вірила словам, подіям, людям,
    Облітала фальш, немов позлітка…
    Як мене не стане – жити будуть
    Ці вірші – старенькі, добрі свідки…




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2017.07.16 22:02 ]
    Болить

    Болить!..
    Серце нестерпно болить!
    Ще мить…
    й птахом у небо злетить.
    Не спить…
    розум удень і вночі.
    Горить…
    вогник моєї свічі.
    Сніжить,
    все огортає туман.
    Біжить
    поряд біда і обман.
    Життя
    стрімко стікає в пісок.
    Буття
    випило весь уже сок.
    Ще раз…
    стріну старий новий рік.
    Вже час…,
    колом замкнувся цей вік.
    Зима…,
    краю брехні тій нема.
    Німа…
    все накриває пітьма…

    07.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2017.07.16 22:56 ]
    Вся суть

    Навіщо крадете нещадно
    усе, що з воза не впаде.
    Хоча це зовсім непорядно,
    та ви віки так живете…

    Украли герб і трон украли,
    украли віру і „язик“.
    Чужі все землі ви збирали,
    московський гріб усе мужик.

    Поцупили пісні народні,
    зробили меншими братів.
    Все кричите, що благородні,
    перетворившись на катів.

    Усе присвоїли, украли
    і силитесь про це забуть.
    Та як би ви там не брехали,
    уся в злодійстві ваша суть.

    08.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 21:48 ]
    Спадало сонце за картину
    Спадало сонце за картину,
    Темнішав обрій, - я сама
    Собі відміряла провину,
    Сама сказала - не вина.

    За обрій линули хвилинні
    Медведі_страуси_квітки,
    А я лишаюся, щоб гріти
    Суворі спогади сумні.

    Щоб тихий вечір був, мов диво:
    Тендітно ніжний блонд-оранж,
    Щоб Хтось далекий був при силі
    І повернув собі кураж...

    Спадало сонце так картинно,
    Темнішав обрій сам-на-сам,
    Я залишила в небі синім
    Драконом вишитий віраж.

    16.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  28. Микола Дудар - [ 2017.07.16 21:08 ]
    ***
    Знесилив дощ поскубану ріллю
    і вечір покотився спочивати
    ти рівно о двадцятій на нулю
    і ледь жевріє вогник циферблату…
    росте число ти зміниш раптом курс
    в той самий бік де видимі і справжні
    таксі - минай тобі потрібен бус
    повір мені від нього більше вражень…
    16-07-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  29. Олександр Сушко - [ 2017.07.16 20:19 ]
    * * *
    У кожного своя стезя, межа
    Добра, злоби, поваги та терпіння.
    В руках убивця стискує ножа
    Аби у плоть ввігнати по руків'я.

    Краде злодюга гроші та майно,
    Жадобою горить несите око.
    Онук у баби цупить на вино,
    Висотує із неї мляві соки.

    Продав усе до нитки волонтер,
    Купив приціли, джипа, автомати.
    Комбат - пристосованець-шкуродер -
    Машину вкрав, пригнав собі до хати.

    Вагітна жінка впала на траву,
    У животі вовтузиться дитина.
    Зриває з пліч їй сумочку нову
    У фраці із метеликом мужчина.

    Болить рука - осколок у плечі.
    Піти б у тил - у медсанбат, на базу.
    Та він не опустив свої мечі -
    Охороняє підлу біомасу.

    Чуже маля - здоров'я на "нулі" -
    Потрапило в омріяну родину.
    І хоч у ній десяток ще голів -
    Знайшлося місце ще одному сину.

    Збирають люди лахи все життя,
    Втовкмачують у хлам безсмертну душу.
    Сусідове в агонії дитя -
    Йому допомогти негайно мушу.

    Надворі злива. Блискавки, гроза.
    У хмаровинні зрію віщі знаки:
    Єдиний шлях веде на небеса -
    Себе віддати людям. Без подяки.

    16.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2017.07.16 19:29 ]
    Срiбнi струни душi

    Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
    та душа залишається юна.
    Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
    і звучать у душі срібні струни.

    Мої думи злітають над гори й поля,
    під ногами нетоптані вруна.
    Буде вічно крутитись планета Земля
    і співатимуть вам срібні струни.

    Пригадаю минулого славні роки,
    й дотепер долинають їх луни –
    як учились, любили, немов на віки,
    бо дзвеніли в душі світлі струни.

    Лину думкою я в нескінченні світи,
    як Джордано, знайомий вам – Бруно.
    Назавжди залишуся в душі молодим,
    хай лунають в віках її струни.

    05.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Любов Бенедишин - [ 2017.07.16 18:26 ]
    І щось таке...
    1.
    Коли вже, Господи?! Коли ж…
    …Звіряче ікло. Бравий клич.
    Криваві ігрища. Арени.
    Мутні слова. Мутанти-гени.

    Далі′… Ідилія… ІДіЛ…
    Квапливі руки породіль…
    Бравади… привиди… тривоги…
    Ще кілька обріїв… ще трохи…

    «Шикуйтесь, витязі звитяг!»
    Надії… сни… передчуття…
    І щось таке в душі… холоне.
    І щось таке з очей… солоне.

    2.
    Навпроти раю… скраю…
    Чеканю ритм… чекаю
    То вісточки, то дива…
    Живу. Я терпелива

    16-17.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  32. Микола Дудар - [ 2017.07.16 16:39 ]
    ***
    Фата Моргана…
    і це очевидно
    Венесуела? а може Париж?.. і
    зіллються в одне очей половинки
    і вийдеш на двір
    і пірнеш у спориш…
    а там інший світ цвіте і буяє
    Раю подібний
    зайди покажу
    о
    спочатку полиш думки неохайні
    і витри зісподу
    кому я кажу?..
    16-07-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.16 12:21 ]
    Своя...
    1

    Жнива...
    Події лізуть на конвеєр...
    Чи їх зметеш, гарикнувши "ату!"..
    Тримаєш план...
    Штормисько трощить реї.
    ...у пустоту плин тіл.... у пустоту...

    Серед обмов, олжі плекаєш мову,
    Вишпортуєш минулля довгий цвях.
    Лякає світло - лементять прасови.
    Арес оплакує вівцю в молочаях.

    2

    Кого штурнути, вчити чи жаліти?
    Усі такі просунуті, круті.
    А ти стоїш... і вигоряє літо...
    Стрімкіші сходи... Молишся в куті.

    І сито, і стило підхоплять друзі.
    Почуєш голос братика... отця.
    З підсаками малята голопузі.
    Уже й Олімп... де зайняті місця.

    3

    Ладнаєш яро приставну лавицю.
    На музі то велюр, то коленкор...
    Зловила в серце майську блискавицю -
    Вже не прийма в солістки млявий хор.

    Отож, іди! Трощи чужі горіхи.
    Кибитки ромів клякнуть на шляху.
    Цвіла любов з відсотком горя-втіхи,
    Окроплюй мандрагору та соху.

    Кармінно забуруниться мовчання.
    Лови слова... пелюстя... корінці...
    Учора перестрибнула ковбаню.
    "Своя"... - сюркочуть сяйні стрибунці.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  34. Ірина Вовк - [ 2017.07.16 11:41 ]
    "Настя Чагрівна. Попелище"
    ... Знав Орлеан відьмівну Жанну д'Арк:
    уп'ється в карк, не діва – а тигриця.
    Спалили Жанну. Крівця – не водиця.
    На попелищі ізростили парк ...

    Навіщо нам історія чужа! –
    ми, руси, теж під лезвієм ножа –
    он в Крилосі укрилася криниця –
    (утопла відьма, спалена відьмиця...).

    Навіщо нам дівиця Жанна д'Арк
    між Настоньок, Даринок, чи Одарк!..

    ... А хто води з криниченьки нап'ється,
    тому Чагрівни постать відіб'ється –
    немов відьомська пара на воді,
    в летючій шалі, в надлегкій ході –
    незрячого завіє на горище,
    на Тік, на Золотий, на попелище ...

    ... Там золотаві родять пшениці́,
    там тужавіє золотом колосся,
    там князь торкає золоте волосся –
    золоторунні пасма-баранці ...

    "... Там овечки окотились,
    там ягнята народились ..." –
    там родить Настя княжеє дитя,
    і сходить Чагрів терем хлібом-сіллю...

    ... Черлене сонце сходить по весіллю ...

    ... Встеляє попіл золоте шиття ...

    – Олеже, оберегова скарбнице!
    – Настусенько, чом личко блідолице?
    Скуштуй, дівице-красице, рум'ян !..
    (Буян отерп ... Збуянився Буян.*)

    ... Сліпа юрба полінця підкладає –
    химерні сильця М а р и ц я** пряде!

    ... Там Осмомисл десь сі́дельце ладнає ...

    ... Чагрівна у танку перед веде ...


    -----------------------------------------
    * Б у я н – за уявленнями древніх слов`ян – Острів Останнього Вечора по т у с т о р о н у світового океану, царство Місяця, Сонця та Зорі. Оселя богів язичницького пантеону та душ померлих родичів – предків, де панує тепло, буйноцвіття і благодать божа.

    ** М а р и ц я (похідне від М а р и н и, М о р е н и) – язичницька богиня Смерті.


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Вовк - [ 2017.07.16 11:26 ]
    "Олег - Володимир Ярославичі.Двобій"
    Олег Чагренко – Ольжин Володимир.
    Два леза у меча. Озіріс – Сет.
    Один – із пилу, другий – із гордині.
    Два паростки. Два грона. З трунком – мед.
    Один супроти другого… Княженки…
    Один – сирітський, другий – стольний син.
    Безпутній Володимир і Чагренко –
    два жмутки болю… Втрати дві сльози…
    Двобій між ними! Батько – поміж ними…
    Зросли чужими – і умруть чужими.
    І Ольжин трунок, і Настусин мід –
    Розталий лід… Всіма забутий слід…

    Олеже! Володимире! Агов-же!
    (Я риси ваші виловлю з пітьми).
    Відомо, хто в цім герці переможе –
    удар-но, Боже, з горя в два громи!
    Удар, Перуне! Протверези душі:
    ця віковічна звідниця – юрма!
    В безоднях неба, в морі і на суші –
    н е м а рятунку ! П р а в д о н ь к и нема !

    Чагровичу… Чагро… Оле́же… Ольже…
    Престольна чара випаде із рук.
    Відомо, хто в цім герці переможе –
    Не благородна г а л к а … Звісно… К р у к.

    (З видання "Галицька елегія"/історична поема. - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  36. Микола Соболь - [ 2017.07.16 08:35 ]
    Творча апатія
    Ніхто тебе не запряже у воза,
    Якщо ярма не покладеш на плечі.
    Та іноді життя суцільна проза,
    В поезію далеко ще до втечі.

    Куйовдишся до ранку на папері
    Слова заграли творчі негаразди.
    А йти куди? Коли закриті двері.
    Тобі здається, що таке назавжди.

    Світогляду холодні батареї,
    Позицію мою – ату чіпати.
    Сумне торкання нової ідеї,
    Яка тебе чатує коло хати.

    Таке буває: дні осиротілі
    Сплітаються віночками бажання.
    Коли душа зажурена у тілі
    Вбирайте краплі мудрості мовчання.
    16.07.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (9)


  37. Василь Мартинюк - [ 2017.07.16 07:26 ]
    Так гарно, так гарно…

    Земля дала сили,
    Любов дала крили
    Й душа полетіла.
    Широко, вкруг сонця,
    Глибоко до донця
    Куди захотіла.

    Порине в просторі
    Де зорі, де зорі
    Душа моя – цяця.
    Від рідного краю
    До тихого раю
    Понесе блукальця.

    Та згадка все мука
    Так серденько стука,
    Його не спинити.
    Душа не забула
    Як гарно то було
    Кохати й любити.

    В осяжній блакиті
    Земля в оксамиті
    Так світиться барвно
    Немов у намисті.
    Жита золотисті.
    Так гарно, так гарно.

    Парище.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.1)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 02:45 ]
    ***
    Солнце-форму, как рифму,
    я возьму без огня,
    мандарином невинно
    смотрит даль на меня

    От воздушного эго
    онемела земля.
    Голубое пространство
    и зеленая явь.

    Озаренная небом,
    Я спущуся, как в дар,
    В белоствольное лето,
    В белый день, в пенный рай.

    От всего, что не бело,
    я к реке убегу -
    смою маску на небе:
    там меня ведь поймут.

    Солнца контур – о, диво! -
    золотой, без огня,
    мандаринно невинный
    убежал от меня

    Убежал, чтобы небо.
    Белой дымкой чудес
    Удивляло медведем,
    Что внезапно воскрес.

    Удивляло фазаном,
    Что с медведя пророс,
    Человек это знает,
    Если светел и прост!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2017.07.15 22:13 ]
    Жереб кинуто
    ще рожеві світанки малиноводзвонові
    на церков куполи посідали спочить
    щоб тубільців розважить молитвами оними
    та прибульці пливуть їх вітрил не спинить
    молитовним благанням відомого імені
    бо вже прокляті чути совині пісні
    бо в корови вже кров витікає із вимені
    і не пить молока ні тобі ні мені
    бо розірвано ніч від старців кожушиною
    аж до судного дня покриваючу світ
    без упину палаючі кидаєм шини ми
    і читаєм осмислено твій заповіт
    а тебе ми робили прокрустовим ідолом
    і поверх покривали сувоями лжі
    все відкрилося час коректурою видалить
    всю облуду бо ми стоїмо на межі
    та світанки рожеві змінились загравами
    що кривавим потоком заповнили світ
    випав жереб зіграти за істини правилом
    у якому основою твій заповіт


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117071505454


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (1)


  40. Козак Дума - [ 2017.07.15 20:58 ]
    Їжте самі
    Змінений, свіжий, покращений,
    жовтий, блакитний, рябий,
    з липи оливою мащений,
    апофеоз ваших мрій!

    Тільки купіть і забудете
    болі, нудоту, понос,
    завжди бадьорими будете
    як монолітний колос!..

    Пнеться реклама, старається,
    чути оте звідусіль,
    глиняні ж ноги лишаються
    завжди за кадром… й то сіль!

    Ницим хвалителям темників
    зичу нараз від усіх,
    щоб тих троянських хвалеників
    сповна наїлись своїх!

    15.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2017.07.15 17:08 ]
    Онуки
    Давно чинили кару, муки, гвалт
    Кармалюка Устима зарізяки.
    Але встають онуки із-за парт
    Аби хати палити, хижі, замки.

    Ріка терпіння схожа на ручай,
    Дитина точить крицеві сокири.
    Немає їй уже дороги в рай -
    Нагострює війна юначі крила.

    Не платить хабарі він і ясу,
    Раба не має вже гидкого знаку.
    І не піде шукати ковбасу,
    Що кинула людва в сміттєві баки.

    Сьогодні кожен - піфія, прокок.
    Стежина довела крива до прірви.
    Донбас і Крим закріплюють урок:
    Бомбардування, залпи, трощі, вирви.

    Для нього пісня волі - кулі звук,
    Рука вганяє в автомат набої.
    Він - уже воїн. Стріляний онук.
    А ми - чужі. Рідня - на полі бою.

    15.07.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  42. Маріанна Челецька - [ 2017.07.15 15:24 ]
    «Всі колючі і живі»?
    1.
    ти сиділа колючо
    і струнно
    а руки чому малювали
    ключі скрипкові
    ти не розуміла буденної мови
    ти грала на скрипку
    а він – у шахи
    і ти чомусь спитала
    чи вміє він грати в нарди?
    ..Недоречно спитала –
    відволікти чи
    роздратувати?..
    ти розумієш
    що нарди нічого уже не змінять
    в рахунку
    і дуель ця –
    не зимова казка
    просто коли на сцені реальности
    хтось
    вистрілює першим
    ще до початку тайму –
    вистава
    несподівано
    набуває
    нових форм і значень
    і ти повинен розуміти
    свій промах
    у пустелі
    в якій оазиси
    стають такими міметичними
    що аж
    втрачають
    Власний Мімезис
    15.06.2017

    2.
    освоївши нардівський принцип
    я зрозуміла чому ти програв –
    бо ти зізнався
    що не вмієш грати в нарди –
    лише у шахи..
    Шахи тебе не врятували –
    Король голий!
    Шахи – гра королівська
    якщо ти всередині
    якщо ти свій серед своїх
    і збираєшся в короткотривалі тури
    А нарди – гра стратегічна
    для тих. хто задумує
    подорожувати
    не як стажер
    а як паломник
    Нарди тебе спокушають
    вести комбінаційну боротьбу
    не просто заради
    шаху чи мату
    а для того, щоб знати
    На перспективу
    що життя коротке
    а ти – tiro ludens
    ЗАВЖДИ
    14.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  43. Маріанна Челецька - [ 2017.07.15 15:46 ]
    Гравець-прочанин
    я здається збагнула –
    зрозуміла принцип гри в нарди!
    (коли відкрила приховані шлюзи себе
    як Літньої Книжечки!)
    ..може я як чайник
    що хоче втекти від власної пари:
    скільки б не здіймався
    вище свого носика
    все одно
    не вдасться йому
    уникнути
    температури кипіння..
    Бо принцип гри в нарди
    простіший
    навіть за принцип кипіння:
    вміти майстерно ходити
    по колу проти течії
    і завжди повертатися
    Додому
    Вчасно
    Бо гравець в нарди –
    ніби прочанин
    на дорозі Святого Якова
    який іде заради того
    аби йти
    і повернутися

    І хто б не запитував:
    «Де твій Дім, Одіссею?» –
    можеш бути певним
    що на коротких дистанціях
    ти вибиваєш суперника
    на межу
    а в тривалих походах
    цього не можна робити
    бо інакше
    ні твоє ні його
    Повернення
    буде неможливим..
    Можна тільки перекрити йому
    всі шанси на втечу –
    а собі впевнено бігти по хвилях..



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Маріанна Челецька - [ 2017.07.15 15:09 ]
    Твоє МЕМО


    є дві гри
    які допомагають тобі
    втекти від самого себе –
    від власних метаморфоз
    Всередині –
    це МАФІЯ і НАРДИ

    У першій
    діють ті ж правила
    що й в театрі
    де ти просто Артист
    моно
    соло
    чи вже й оркестру
    ..Мені набридла твоя гармошка, Сурмачу!.. –
    а вдіяти нічого
    треба грати, П’єро!
    у світі без правил
    де Арлекінів нема
    і старий вже П’єро..
    бо він забуває слова
    і покладається на Ворожку
    що як суфлер пригадає йому
    Правила
    як колядувати..
    А Колядники – теж артисти
    і коли вони надто зливаються
    із Сутністю
    то перетворюються в неї –
    в єдиний Метеморфоз
    із глини –
    подобу короля-півня
    коли світ зливається в суцільний апулей –
    мірило, шаблон, матрицю –
    за яким виготовляють
    для дурнів корабель
    і в ньому двоє сумують а третій – ніхто
    Голий король
    чи блазень
    не порахувавши собаки
    мирним жителям вічно не щастить
    прокидатись і знати
    що ти просто для гри
    інструмент
    що сплутує карти..

    Але є інша сторона карт –
    завжди однаковісінька
    як піжама
    коли не знаєш
    що за чим чи за ким стоїть
    і просто пригадуєш
    чи вгадуєш
    хто сховався, уникнув чарів..
    Бо є інший вид казок
    де ти в ніщо не перетворюєшся
    а просто ховаєш у пазусі
    свій братик-біль і заклинання
    (наче весни)
    для сестрички-радості
    і від мертвого півня в собі
    втікаєш притьмом
    по-біженськи
    викрадаючи Книгу Життя
    із метафізики
    Вони – друзі твої
    на голові
    наче голуби
    наче соколи
    вони ті, кого брат Францизк
    обрав для вічної подорожі
    Вони – причетні усі
    до гри твого мемо –
    нарди
    бо без цієї гри
    ти не зможеш і в сні
    позбутися
    чужих метамофоз
    що колядуючи
    змінюють торси й сліди
    а в тобі ж насправді
    їх тільки три –
    Варлаам
    Йона
    Товій
    двоє – з рибиною а третій – ніхто
    бо вічно носиться
    зі своєю ослицею..

    Твоє мемо –
    це тільки дві гри
    в яких ти втікаєш
    від свого вчора
    І завдяки їм
    ти відбуваєш різні себе
    знаючи наперед
    що залишиться
    тільки та
    в якій ти природний як риба, –

    тому що там Йона



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2017.07.15 13:53 ]
    У кожного вона своя

    У кожного любов завжди своя,
    та вічним почуття це не буває.
    Вона як ніжна пісня солов’я –
    також початок і кінець свій має.

    Буває спалахне умить вогонь
    і полум’ям ураз наповнить серце,
    те птахою заб’ється між долонь
    коханого у вогняному герці.

    А іноді буває навпаки,
    у першу зустріч будь-яких емоцій
    і почуття десь жевріє й роки,
    спливе ж колода потім та у оці.

    Як довго існуватиме любов –
    залежить це від кожного із пари.
    Хай доки в жилах не застигне кров
    і з неба вам світитимуть Стожари!

    15.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Вовк - [ 2017.07.15 13:47 ]
    "Останні лови Ярослава Осмомисла"
    Вузенькою стежкою – в Галича теплих лісах –
    у прихистках Кри́лоса, Лі́мниці, у первозданній Діброві…
    Навіює Вишень олюднені сни кольорові.
    І притча Любові – на княжих статечних устах.
    Над Галичем – хмариться… В сутінь біжить олениця.
    Шумує у кубках вино – не таке молоде!
    Я відаю, княже, що в мислях твоїх – молодиця…
    В пожадливих пломенях міниться личко бліде.
    Твій вчинок – свавільний. Ті лови для тебе останні.
    Над Галичем – буря… і смерчі… і зблиски заграв…
    Безноса вже поруч. Завмерла коса у чеканні:
    ось той Осмомисл, що Чагрівну без тями кохав!
    Волай – не волай, рівно в хащах ніхто не почує
    в сідлі уколисаних ревних князівських зізнань…
    Хто крівлю покинув, хто в бурю у лісі ночує,
    на того вартує підступна, як твань, лихомань.
    Життя пережите. В нім згірклого меду доволі.
    У чолах, у княжих, безсилля над міру пече!
    Подітись куди від боярської злої сваволі?
    Хіба прихилитись на вірне жіноче плече…
    Вже й плечі – примари, і ймення нашіптує листя,
    вже й очі не людські, а диких тобі олениць…
    Наблизитись годі. Хіба що націлити вістря,
    в пориві захланнім здобути цю тінь силоміць!

    … Хисткі серпантини непевної княжої слави…
    Над Галичем – злива. Запущений пруг тятиви.
    То – хвиля зрадлива, то чорна стріла, Ярославе,
    діткнулася нагло до княжої буй-голови.

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  47. Ірина Вовк - [ 2017.07.15 13:09 ]
    "Галич. Повернення"
    Я повернулася:в Галичі квітне чебрець.
    Чебрецева пора – чень, надовго... надовго – на вічність.
    На приволлі ловлю віщий поклик зухвалих сердець,
    що волають о щастя, уклінно так: “ваша Величність”...

    А “Величність” – наруга, то серцю позірна подруга,
    що убоге пожнив’я в осіб можновладного круга,
    що пошлюблення їхнє – завжди обоюдний тягар,
    а потому лиш дим... лиш мертвенний їдучий угар...

    Ти спогадуєш, Галичу, – вихря зійшло, відшуміло:
    у землицю лягло, в деревину пішло... оніміло,
    та й не рухає пам’яті, лиш красномовно мовчить!
    Лиш перо у руці літопомній, мов птаха, ячить.

    Помовчімо і ми на погарищі, та й помовчім...
    Ми ж бо в часі прибулі, до тіней старих ніпричім.
    Але ж стрілися тут-таки, в Галичі, в вир’ї стрімких роздорож,
    а на чолах у нас опочив і Стрибог*, і Дай-Бож,**
    і не в силі ми милі, хоч прикрі, вернути навспак –
    то на карбі правнуків пекучий, погрозливий знак!

    Лики пращурів наших, що квітнуть тепер чебрецем –
    увійдіть в нашу бутність, а хоч би навпотай, тихцем...
    Увійдіть в нашу бутність! Та й купно усі помовчім!!
    ...Чебрецеве усластя... То – щастя?!

    У чім... і по чім...

    (Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008.

    Вірші про Галич увійшли в розділ ІІ "Галич.Повернення" історичної поеми "Галицька елегія". - Львів:Сполом,2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.15 10:57 ]
    Транс

    Апатичний суфій
    Піч кладе на дачі.
    Піфія - на пуфі,
    Виглядає мачо...

    Воду з Касодити
    Запивала ромом.
    Ранок ясновиди.
    В черзі астрономи,
    Депутати, судді,
    Із блокнотом фрашка -
    Журналіст-приблуда,
    Аналітик-Пашка.

    Омограми... лемент
    Вколо лавровишні.
    Чад.
    Мегадилеми...
    Обморок - щотижня.

    Слуги прали тоги,
    Загубили ключик.
    Денно - монологи.
    Знайте ж неминуче!

    На тринозі твердо
    Піфії-небозі.
    Марилися Герда
    З Каєм - при дорозі.

    Сколіоз - то в липні
    Всілась на єдваби.
    "Хто наступний?" - глипне.
    Транс.
    Червоні краби...

    Видива, парсуни
    Оточили жрицю.
    Фатум-дідо суне,
    Стука патериця...

    Продає пророцтво
    Архітектор - зайве,
    Розлилося оцтом
    На грушеві айви...

    Очі - мов оливи,
    Блазні... відчайдухи...
    Піфія щаслива.
    Знай, рече у вуха.

    Множаться омани -
    Напівправди, брехні...
    Їж. Пиши романи.
    Яв - канва рельєфна.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.15 08:58 ]
    Благословенне літо
    А благословенне літо цього року,
    Дощі навідуються в гості раз по раз,
    Земельку напувають всю нівроку,
    Щоб колосився в полі хліб для нас.

    Та овочі родили на городі
    І фрукти соковиті й ягідки,
    З небес щодня світило ясне сонце,
    Вкраїні миру й щастя навіки.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Неоніла Гуменюк - [ 2017.07.15 08:16 ]
    Ягідки вишневі
    Білий цвіт чудовий, ніби оченята,
    Кожен рік дарує вишеньці весна,
    Нас із вами буде тоді чарувати,
    До краси ж такої байдужих нема.

    Ягідок зелених ще зовсім не видно,
    Поміж густим листям сховались вони.
    Хочем дочекатись, коли вже достигнуть,
    Щоб насолодитись їхнім смаком ми.

    Коли ж вони стиглі і налиті соком,
    То на краплі схожі із сонячних злив,
    Дивляться лукаво на усіх звисока,
    Ніби промовляють:"Ану дотягнись".

    Перезрілих вишень не треба нікому,
    Лише зрідка птаха яка поклює,
    Як вітрець повіє - падають додолу,
    Згодом щоб продовжить тут життя своє.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1364