ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Соболь - [ 2019.12.05 05:12 ]
    Я – Українець!
    Привіт, зросійщена країно!
    Спирайся на моє плече.
    Перед врагом не гни коліна,
    Як кров козацька потече.
    Не вір ніколи бусурману,
    Бо завше результат один:
    Введе чортяка ув оману
    І згине твій найкращий син,
    Який ніколи не відступить
    І не зречеться від Батьків.
    Важку шаблюку візьме в руки,
    Щоб врятувати від катів.

    Аж тіпає, коли чужинець
    Волає: «Я же украінєц…»
    19.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  2. Ольга Якубенко - [ 2019.12.04 23:25 ]
    Православна обитель
    Мені хочеться бігти босóніж в морозній імлі,
    До світанку пірнати в джерельну незайману воду
    І молитись у тихому храмі, де скроні мої
    Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

    Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
    Що турботливо випекли струджені лагідні руки,
    Мені б нині до рук тих на мить пригорнутись!..
    Мені б
    заховатися в їхнім теплі від гріха, від розпуки...

    І до послуху зранене серце схилити своє,
    Навіжених думок зупинити невпинне волання!..
    Хай душа той омріяний спокій так жадібно п‘є
    І так плаче нестримно, і кається, наче востаннє!..

    Лиш молитви слова... все єство зосередиться в ній —
    І оновиться дивно надії свічадо розбите!
    Ви не вірте, що раю немає в юдóлі земній, —
    Його образ святий — православна чернеча обитель!
    _____________________
    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  3. Галина Сливка - [ 2019.12.04 16:36 ]
    ***
    Сніжить добром зимовий вечір,
    Сріблиться вогниками раю.
    Не обіймеш мене за плечі...
    Про тебе пам'ять обіймаю...
    Те, чим стою, у чім опора,
    Живим вогнем - та по судинах.
    Мені теплом твоє учора,
    Твій усміх вітром в часоплинах.
    Любов, що ллється через тишу,
    Мережить яв до небокраю.
    В сніжинках білих світ колишу
    Й про тебе пам'ять обіймаю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  4. Ольга Якубенко - [ 2019.12.04 16:32 ]
    Люби до скону
    Хмара зорі у неба кра́де.
    Дощ збирається. Чóрно всюди.
    Найстрашніша поми́лка — зрада,
    Найнестерпніший біль — Іудин.

    Ніби в світі усе померкло,
    Вітер плаче надривно: «Отче!..»
    Той собі обирає пекло,
    Хто закохане серце топче!

    Б‘ється в шибку твою віконну
    Серед ночі пташина вбога...
    Якщо любиш — люби до скону,
    Коли навіть любить незмога.
    _____________________
    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  5. Козак Дума - [ 2019.12.04 15:37 ]
    У кожного своя мить
    А час іде, не знає він зупинку.
    Буває що летить, а то чвалає…
    Не відає він втоми й на хвилинку
    і день за днем, за роком рік минає.

    Та прийде мить, як вогняний рубіж,
    що перетне життя твого дорогу,
    безжалісно розріже долі ніж
    на дві частини – до і після нього.

    Всього лиш мить, коротка мов життя.
    Одна лиш мить, немов ковток повітря!
    І звідти вже немає вороття,
    за нею часто лиш заключні титри…

    Хоча й палають до небес мости,
    та варто хрест свій гідно пронести!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  6. Уляна Світанко - [ 2019.12.04 13:14 ]
    * * *
    У Всесвіті до ніжності горнуся,
    Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
    Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
    Й назустріч стрімголов поки все спить.

    Надихатись сповна і розчинитись
    У безвісті жаданій - на плечі,
    Плекати потихеньку серця нИтки
    І бАйдуже лишИтися ні з чим.

    23.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Деркач - [ 2019.12.04 11:15 ]
    Пахне зимою
    Полетіла осінь за зимою,
    та сама її не донесе,
    поки не позавіває все
    небо пеленою сніговою,
    поки завірюха і хуга
    не укриють поле і дороги
    і тоді і їй самій під ноги
    упаде перина дорога,
    і тоді – міняй вози на сані
    і готуй лещата, ковзани,
    і уже до самої весни,
    може, пощезають калабані,
    по яких весела дітвора
    буде находу полірувати
    і обцаси, і опору п’яту,
    поки сяє інієм трава
    і позаганяє їх у хату
    дід мороз і баба снігова.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  8. Сергій Губерначук - [ 2019.12.04 10:01 ]
    Етичний експромт
    Між нами, акторами, кажучи,
    усі вже давно є акторами.
    Життя – до нестями вражаюче –
    цвіте драматичними творами.

    Підігнано ролі під кожного –
    супутнього і перехожого,
    довірливого і безбожного –
    герой на героя не схожого.

    Підігнано – та не розіграно
    інтриґ вирішальної партії.
    Мистецтвом ще стільки не ввібрано
    експромтів акторської братії!

    Одні дорікають дотичністю
    високих матерій і проявів.
    А інші – в той час – неетичністю:
    бо ми – не в ковчегові Ноєвім.

    Ще є – закидають бульварщину,
    потребами людства замизкану –
    або практикують вульґарщину,
    по всіх переходах розприскану.

    Театр – не конвеєрна паприка!
    Не стильний салон! і не вулиця!
    Актори – не цех і не фабрика!
    Актори – то ті, хто проснулися!

    То ті, хто свій подив знаходячи,
    тримаючись купи – на відстані,
    з людьми – найтає́мніші родичі.
    То ті, хто експромтом розхристані.

    24 серпня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 33"


  9. Олександр Сушко - [ 2019.12.04 10:28 ]
    Завтра...
    Чалапаю понуро бездоріжжям,
    У торбі міль та Божа благодать.
    Куди не ткнуся, чую: - Геть, грабіжник!
    Ти - бідний. Отже,- харцизяка! Тать!

    Доокола і справді - крези, ґазди,
    Застрелять вмить! Ступни за тин хоч крок.
    Вважають, що прийшов до них я красти
    Й процвиндрити поцуплене добро.

    Смикнув із чуба хутко волосину,
    Припасував гілляку та гачка.
    Спіймав лина. Готую юшку жирну,
    Годину (щоб остигла) почекав

    І кличу: - Хлопаки! Ідіть до столу!
    Частую задарма! Беріть усе!
    Та мужики сховались у стодоли,
    Принишкли по хатах стрункі мамзель.

    Ніхто не вийшов. Стережуть невсипно
    У клумаки натоптане добро.
    Бідняк і пан завжди живуть осібно,
    А з виду, наче, всі - один народ.

    Пішов чужак. Дотла згоріла ватра,
    Не муляє на ґузні більше прищ...
    Піймаю рибки землякам і завтра,
    А нині вам оцей дарую вірш.

    04.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2019.12.04 09:52 ]
    * * *
    Г. С…
    Ти стільки раз вже снилася мені,
    Що міг би збожеволіти від щастя,
    А я рахую безутішно дні
    Від розставань до зустрічей нечастих.
    Бо що тих снів ростуча суєта,
    То забарна, то дуже швидкоплинна, –
    Коли спросоння нудяться вуста
    І повнить рот лиш гіркота полинна.
    Без мук розлучень так би я не снив
    Щоніч тобою, радосте журлива, –
    І веселіше зазвучав би спів,
    Адже щасливим тільки він властивий.
    04.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  11. Домінік Арфіст - [ 2019.12.04 09:21 ]
    тексти
    тексти або ширяють -
    або вмирають...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Н Кап - [ 2019.12.04 07:53 ]
    Венті-Куала-Бру
    А знаєш, коли я помру,

    на далекому континенті -
    майже на іншій планеті -
    народиться крихітне
    КЕНГУРУ
    в зоряну-зоряну ніч-
    майже о третій-
    під невпійманим небом Австралії...
    Рожеве і безпорадне,
    залізе в кишеню мамину,
    як з космосу - в теплу
    нору.

    Вчепиться в шерсть кудлату,
    буде вперто життя смоктати,
    губами смішними плямкати,
    і - підростати.

    А ще знаю - коли помру,

    на далекому континенті -
    майже на іншій планеті -
    у могутніх лісах,
    що з карт найновіших
    стерті,
    ти будеш кимось великим, поважним,
    на кшталт гуРУ-
    в дивному племені ВЕнті-
    куАла- БРУ.

    Хоча вже ніхто не знає,
    що назва ота означає:
    може -"Поп"ємо чаю?",
    може-" Я вас не знаю -
    тому від страХУ - з"їдаю",
    може -"Я ВАС кохаю",
    а може...

    Та що тут грати у гру:
    просто -ВЕнті-куАла-БРУ!

    І якось одного ранку,
    на жовтій долоні світанку,
    в мить золотих заграв,
    Ти будеш стрічати сонце,
    Великого Бога Сонце,
    серед високих трав.

    Як раптом з-за баобабів,
    евкаліптів і сонних коал,
    вистрибне юне
    стрибуче
    налякане і колюче
    тендітне таке
    КЕНГУРУ

    Ти усміхнено очі
    заплющиш
    і скажеш тихенько:
    ВЕнті-куАла-БРУ.

    (Це означає
    Я ТЕБЕ ПАМ"ЯТАЮ...)




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  13. Вікторія Торон - [ 2019.12.04 06:05 ]
    Спостерігаючи світові тенденції
    Куди іще тікать? Перемагає глупство.
    «Новий хоробрий світ»* -- це гасла і борня.
    Бої навколо слів, в очах ворожість гусне,
    Й розбурханих ідей роїться комашня.

    Довкола світ кипить, вирує в нетерпінні,
    Подражливість росте, тремтить підніжний грунт.
    І вже давно живеш, неначе в сновидінні
    Наступний поворот – і знов якийсь абсурд.

    Лісами піднялись намріяні образи,
    мов важелів ряди, щоб світ перевернуть.
    Розшарпано уми, й тасуються колажі
    роздутих самолюбств і слівна каламуть.

    Як стійкість зберегти в розхитаному світі?
    Занедбаних овець від козлищ відділить?
    Примар -- без ліку на обтяженому вітті.
    Нас від самих себе ніщо не захистить.


    *“Brave New World” – роман-дистопія А.Хакслі

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Олена Побийголод - [ 2019.12.04 06:45 ]
    18. Пісня Блакитної Гусені
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Не сипте комбікорм Блакитній Гусені, -
    я ж їм не те, що гусики бабусині!

    Ті гуси всі, як тільки вилупляються, -
    уже щипаються,
    шиплять та лаються;

    Блакитна ж Гусінь - це не Синя Пташечка,
    не Сіра Качечка
    і не гусятечко!

    Я без гусей чудово обійдуся:
    я лялечкою стану!
    В метелика затим перетворюся, -
    по плану, по плану!

    Ну, а плани вдавані -
    не мої, не мої,
    і кудись відкладені -
    не мої, не мої;
    тільки вчасно згадані -
    це мої, це мої!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Микола Соболь - [ 2019.12.04 05:54 ]
    Переосмислення цінностей
    Світанок заплівся в життя.
    Дай, Боже, аби не останній.
    Дівчатка сидять в «Інстаграмі»,
    Я днів пожинаю жита.
    Уже до обіду не спиться,
    Бо серце частіше болить,
    Але розумію це мить,
    Коли у долоні синиця
    Важніш журавля, що летить.
    18.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2019.12.04 04:00 ]
    Марно


    Відкрито браму знань кривим ключем,

    Розсипались, мов прах, іржаві грати.

    У тиглі - совість. Плавиться, тече...

    Струмок холоне, гаснуть краплі правди.


    З моїх, дбайливо пещених гріхів,

    Продовжую ще зі шкілької лави

    Алхімію неправедних шляхів,

    А у підручних - хитрий біс лукавий.


    Я золота і слави так бажав!

    Шукав потрібні формули, сполуки.

    А результат - на дні сичить олжа,

    До мене простягає чорні руки.


    У дзеркалі навпроти - хворий гном,

    Ні друзів, ні сім'ї на видноколі.

    Я сам на сам залишився зі злом

    В колодязі отруєної долі.


    Не тільки я - всі люди не святі!

    Достоєн кожен вироку, огуди.

    А час іде. Хламіття повен дім,

    А щастя не було. І вже не буде.


    03.12.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  17. Матвій Смірнов - [ 2019.12.04 04:38 ]
    Два Різдва
    Збенетежене англійське передзим‘я,
    Нервовий - як востаннє - shopping spree,
    І ми й собі купуєм Christmas tree -
    Хоч до Різдва ще місяць. Але цим я
    Не дуже переймаюся. Вогні,
    Святкові знижки, довгі вихідні.

    Мелодії Синатрових колядок
    Лунають чи не з кожного кафе,
    Ялинка, як на аутодафе
    Стоїть, приречена - авжеж, такий порядок,
    Щоб дереву передріздвяним днем
    Неоновим зайнятися вогнем.

    Це час прикрас і дивовижних квітів -
    Таких, що і улітку не цвіли -
    Горять поміж кущами омели
    Гирлянди світла в голім верховітті
    І сквер блищить мереживом скляним,
    І Бейбі Джізус угорі над ним.

    І Санта в небі нарізає кола,
    І оленів ватага бойова
    Запряжена з оказії Різдва
    У вантажівку фірми Кока-Кола,
    У Harrods сейл, і Санта збився з ніг.
    Пластмасова ялинка, штучний сніг.

    Вертеп у супермаркеті - на сіні
    Воли, волхви, Марія і дитя
    Покликані створити відчуття
    Зими, хоча думки цілком осінні -
    Не віриться, що місяць до Різдва.
    ...Тим більше, що у нас їх буде два.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  18. Вадим Василенко - [ 2019.12.03 22:42 ]
    ***
    День як аркуш простерсь. Обростають товстою корою
    низьколобі дахи. Відпливуть мої сни до води,
    а твої, мов птахи, відлетять. Зимовою порою
    не злічити усіх серед довгих, як ріки, годин.
    Скільки світла довкруг, а в тобі щось мале і зникоме,
    як сліди на снігу, що зоставив невидимий хтось.
    Поміж днем і видінням дійти б, не відкрившись нікому,
    до прабілих земель, про які ще не знає ніхто.
    Але доторк руки враз обпалить, як спогад про воду,
    сонну рибу, що дивиться в люстро прозоре, як лід.
    Обривається слід. І ні виходу більше, ні входу.
    Пізні гноми закриють останній підземний прохід.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.12.03 22:36 ]
    Братська могила
    Мертві братчики,- мир вам...
    Сів побіля хреста,
    Там де посмішка - прірва,
    Там, де радість - біда.

    Кров холоне у жилах,
    А думки в сивині.
    У опалубку - брила,
    Дата згуби на ній.

    Ця могила соборна,
    Кров'ю пишеться вірш.
    Повечір'я опона
    Угортає у тиш.

    Сосни плачуть на варті,
    Сніг в сорочих слідах...
    Тут кохані, чийсь тато,
    Дід і юнь молода.

    Гнівом спогади палять,
    І в окопі, і тут...
    Припорошує пам'ять
    Час шматочками дум.

    Серце коле і груди
    Щось лихе, крижане.
    Вітер подихом лютим
    В пекло знову жене.

    03.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  20. Тамара Шкіндер - [ 2019.12.03 20:22 ]
    ***
    Блищить, немов слюда, старий асфальт.
    І я іду по нім, то вдих, то - видих.
    А в піднебессі, наче грає альт.
    Покриті першим снігом краєвиди.

    Та я спішу, долаю темпоритм
    По вкритій льодом, сковзаній дорозі.
    Яка краса - зимовий колорит.
    Та, хто спішить, це оцінить не взмозі.

    Немов змія, дорога вдаль біжить.
    Повітря розсікає скрип морозу.
    А ожеледиця сканує мить
    І запечатує німу загрозу.

    О, цей життя одвічний марафон.
    Чи щлях прийдеться ще долать багато.
    То може із морозом в унісон
    Спинитись, щоб себе не перегнати.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.12.03 20:28 ]
    Сьогодні

    Сьогодні я до тебе не прийду,
    щоб поглядом роз'ятрювати ватру
    твоїх ілюзій, може, післязавтра,
    коли  притрусить сніг в яснім саду
    минулих спогадів гербери,
    заблудишся у лабіринтах фраз,
    що трепетно на вушко шепотіла, 
    забудеш запахи терпкого тіла,
    і вигинів огранений алмаз
    звабливо-чорної пантери.
    Заради мене витреш ті вуста,
    що обпікали полум'ям бажання,
    несли жагу на лірах сподівання
    до тих висот, що снігом обліта
    на дум сумних колючий терен.
    Тоді лише з'явлюсь на ратуші,
    як намалюєш  слів меридіани
    зворушливих і небеса рахманні
    на білосніжнім аркуші душі,
    стежину зоряних містерій.

    3.12.2019







     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  22. Оксана Логоша - [ 2019.12.03 20:46 ]
    Втеча
    І сніг,і сон.І сон,як сніг,
    Такий холодний,не минущий.
    І місяця яскравий ріг
    Не розколотить тої гущі.

    І тиш ,і ти.І тиш,як ти,
    Така густа і стоголоса.
    І виють збуджено хорти,
    І кліті рвуть,і волі просять.

    І тінь,як Інь.І тінь,як Янь...
    І постріл вгрузне в порожнечу.
    Без остраху і сподівань
    Хорти підбурюють на втечу.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Деркач - [ 2019.12.03 19:55 ]
    На вихід
    Сиджу собі і горя ще немає,
    а може, і не буде як умру
    і полечу лелекою до раю,
    а не у чорну зоряну діру.

    Надію маю – не уріжу дуба,
    а біля нього лахи покладу
    і почекаю ще єдину, любу,
    а далі сам за обрії піду.

    Не буде піраміди фараона,
    його жезла не буде у руці.
    І не узрію тіні Посейдона,
    і феї, і наяди у ріці.

    Але одну мелодію почую,
    коли зійду і кану уночі
    та біля того дуба заночую.

    І, може, залунає, – алілуя...
    і не погасне полум’я свічі.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  24. Вікторія Торон - [ 2019.12.03 13:44 ]
    Гроти
    Далека від красот зрадливої природи,
    Підтримуєш вагу суворого буття,
    І світло ліхтаря кружком невпинно бродить
    По вигинах плавких безшовного лиття
    Твоїх німотних днів, заповнених, обтічних,
    Що їх не обминуть , не збути самохіть...

    Щось вічне проступа між проявів невічних –
    Ні оком охопить, ні думкою зловить.

    Слова – немов чужі, і образи – намарні,
    І їх чомусь не жаль, як листя на воді.
    Такі холодні дні, розхристані, негарні,
    Така в них глибина – століття молоді!
    Така рясна краса в урочищах скорботи!
    Солоністю від них, правдивістю несе.

    Ріка в сталевім сні лункі будує гроти,
    І знають в глибині про все вони, про все...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Н Кап - [ 2019.12.03 11:20 ]
    Досі
    - Розкажи мені казку про літо, яке - без кінця!
    - Всі казки, моя дивна, минають.
    А надто - оця...

    - Щож... Нехай небилиця - вітрила цьомУ
    кораблю.
    - Тоді слухай уважно: я досі тебе ще
    люблю...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Галина Сливка - [ 2019.12.03 11:44 ]
    ***
    А ти стояв тоді? Ти там стояв,
    Мій ангеле, відкинувши забрало,
    Коли душа вбирала в себе яв,
    Коли вона від благості співала.
    А ти тримав мене? Тоді тримав,
    Як серце взято, а ребру - не в пору.
    Згорало небо в полум'ї заграв
    І світ мовчав, вдивляючись угору.
    Знайшла полегкість на твоїм крилі,
    Пером твоїм заповнюю пустоти.
    Іще кують небесні ковалі
    Мені шляхи. І додають охоти
    Поснулі древа, вмочені у синь,
    Бо їм ще весен мрії малювати
    В очах коханих, у піснях ґаздинь,
    В стежках, що простеляються до хати.
    Зі мною будь, тримай мене, молись
    За сонце дням, прологам, епілогам...
    Достиглий колос дивиться увись,
    В любові браму, де нема порога.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.12.03 10:49 ]
    Стовп…
    … стовп,
    холодний і невтішно сірий,
    мов смерк померлий шансів полудневих,
    мов мумія …
    … РЕПІТ? (repeat?)
    … стовпостопрірва,
    праця опоєних і оповитих м’язів,
    не зсовується стовп, о укорінений!
    о сила максимально нелю́дська,
    о прояв міри і сподвижник асфальтів,
    Я обійняв тебе у стані розбалансованості…
    Стовпи́ш, Я так хотів тебе,
    мов жінку непридатну,
    ніготь зламав,
    переламався надвоє,
    виламувався, о перед тобою,
    комизився і не повертавсь
    назад
    назад
    назад
    назад
    назад…
    Рости, стовпарику! Рости, скажений тату!
    Ці ахінеєві рядки вбирай.
    Про́від, що звис аж до бровки,
    я перескочив…

    16 червня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 91"


  28. Олександр Сушко - [ 2019.12.03 07:09 ]
    Війна


    Підлість і зраду давно не хулю,
    Обрано інший критерій.
    Чесні - на фронті. А хто у тилу?
    Звісно,- одні волонтери!

    Пляж. На макітрах крислаті брилі,
    Горбляться черева панські.
    В цирк перемоги ідуть ковалі,
    Наче піхота у наступ.

    Шило на мило, вугілля на хліб,
    Брата з Майдану - на гілку.
    Гарно "воюють" з Москвою хахли -
    Салом торгують на ринку.

    Ворог - обличчям, а я навпаки -
    Ґузном сварюся з-за рогу.
    Риють окопи під хрін селюки...
    - Синку, ура! Перемога!

    02.12.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  29. Микола Соболь - [ 2019.12.03 04:39 ]
    Віртуальність
    Засуну писка у фейсбук,
    Живі ще, любі друзі!
    Ох, «павутину» сплів «павук»
    Охочим до ілюзій.
    Відкрийсь, комп’ютере, сезам!
    У віртуальність хочу.
    Де сторінки прекрасних дам
    І, до жінок охочих…
    Зі Збаража кричать: «Привіт!» –
    Львів’янин салютує…
    У віртуальний вгрузли світ,
    А вирватися всує.
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Галина Сливка - [ 2019.12.02 21:42 ]
    ***
    Ти забула, напевно, що видихом міряють вдихи,
    Що нове наливають вино у порожній потир.
    Не багатство - причина розвою майбутньої віхи,
    А жага, а потреба - твій прагнучий Бога пустир.
    Всі набутки свої, наче одіж, знімаєш в розлуках.
    Все, що знаєш і маєш, і те, ким ти є, чи твоє?
    Просиляєш собою в любов нитку світла і звуку,
    І зшиваєш до дії розтовчене серце своє.
    Оживають ті клапті у барвах, лікуючи болі,
    Розчиняються сутінки світлом, що ллється згори.
    Просить вбогість твоя для пустель благодатної долі,
    А у відповідь лине тобі:"Говори, говори..."


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (2)


  31. Тамара Шкіндер - [ 2019.12.02 21:09 ]
    ***
    З-під копит – іній!!! Десь удалині
    Грудень мчить полями на баскім коні.
    Розрізає простір льодяно мечем.
    Морозцем проталу землю припече.

    На річках – крига. У серцях зима
    Дотиком холодним душу обійма.
    В тінях вечорових бліднуть ліхтарі.
    Ехом порожнечі повняться двори.

    Заглядає туга у твоє вікно.
    Зимно срібно-біле витче полотно.
    Та не варто, друже, надто сумувать.
    До весни лишилось – перезимувать.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  32. Олександра Камінчанська - [ 2019.12.02 18:24 ]
    Мамі...
    Жінко-молитво, намистинко з вервиці Божої,
    Чиста сторінко чийогось стремління, буття.
    Будь одкровенна, на світ цей нестриманий схожою,
    В мить залюбися, неначе у власне дитя.

    Хмар набундючених в небі нестримані повені,
    Стежку, що в полі хтось мовби надвоє розтяв.
    Як тобі грудень снігами іще не цілований,
    Сосни-невісти, що тихо чекають вінця?

    Будь мені вірою, будь мені правдою, силою,
    В ночі безмежні, що днесь довжиною в життя.
    Грудень, на диво, розродиться зливою стиглою,
    Варто затямити: ти в цьому світі не сам…

    Роки, що минули, неначе відспівані меси.
    Жінко велична, хай буде ще довгою путь,
    В грудях не серце – віками намолений Всесвіт.
    Ти не самотній допоки ще Мати отут…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  33. Іван Потьомкін - [ 2019.12.02 12:13 ]
    Дивовижна жінка
    Їй би в матріархаті народитися годилось,-
    Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
    А то лиш я один та ще онук й сини...
    Немає простору у повноті розправить крила.
    Отож, як на останню приступку життя зійду,
    Відкіль в інші світи вже мерехтить стежинка,
    Спитаю в Господа про те, що стільки літ ношу:
    «За дар який Ти дав мені таку ж бо дивовижну жінку?»



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  34. Матвій Смірнов - [ 2019.12.02 12:54 ]
    У світі прекрасного
    Вона лежала у своїй піжамі.
    Коли заснула, їй наснився заміж,
    І принц на сірім в яблуках коні -
    Що тільки не побачиш уві сні!
    Усе казкове і усе хороше,
    Єдинорог, любов, великі гроші,
    Магічний ліс, і пісня лісова,
    І все, чого на світі не бува.
    Наснилось їй, що зникли біль та біди,
    Що ввічливо вітаються сусіди,
    Що на Поділ побудували міст,
    Пофарбували фарбою під’їзд,
    І що зима всього чотири тижні,
    Що за вікном пейзажі дивовижні,
    Атлантика впадає у Дніпро,
    (До них одна зупинка на метро),
    У світі мир, і злагода, і згода,
    Diversity, inclusion, і свобода,
    А долар продають по двадцять два,
    І все, чого в природі не бува.
    Їй снились парки, вулиці охайні,
    Несамовите і палке кохання,
    Що ніби пальма під вікном росте,
    І що egalité і liberté,
    Що в жовтні вже гарячі батареї,
    Що знову помирились дві Кореї,
    Що ліфт працює й соловей співа,
    І все, чого не буде й не бува.
    Втім, як це не бува? Ще й як буває!
    І тане сніг, і соловей співає,
    І варто тільки забажати - ах!
    І буде щастя у твоїх руках.
    Аби у серці розквітали квіти,
    Цього лишень потрібно захотіти -
    І буде мир і спокій навкруги,
    І крига скресне, зрушаться сніги,
    І будуть чудеса, і мрії дивні,
    І сонечко, мов ювілейна гривня,
    Засяє над тобою, золоте,
    Еgalité настане з liberté,
    І стразами зірки прикрасять небо -
    Це теж залежить виключно від тебе!
    І туга пройде, і журба мине...
    ...Не прокидатись - от що головне!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2019.12.02 12:15 ]
    Не нагадуй
    Розказати благає онук,
    Як я був, колись, артилеристом...
    Не нагадуй мені про війну,
    Не нагадуй про смерть і убивства.

    Там по головах страхом дощить,
    Сни тривожить задушена совість.
    Після бою (це норма) - під щит,
    На щиті - це курйоз, випадковість.

    Міна. Вибух. В раю загуло,
    Хмари вкрило землею, бадиллям.
    А за насипом - Боже крило,
    Ще ворушиться, вирване з тіла.

    Згар від пороху вкрила ропа,
    Ріже тиша, гостріше ножаки...
    Бог безгучно у трави упав -
    Світ убрався в кармінові маки.

    В Лету краще б за Нього пірнув,
    Він не згодився, хоч і просив я.
    Не нагадуй мені про війну,
    Не нагадуй про власне безсилля.

    01.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Губерначук - [ 2019.12.02 10:08 ]
    Світозарство…
    Світозарство.
    Коли без тебе світ цей перевернеться,
    уздри мене у світлі, яко птаха.
    Усмійся, радосте моя, не обізлися.
    Не облизися вуст сухих –
    а воспари
    до мене тільки.
    Будемо тоді ми
    не в чорних земах,
    а в далеких змахах
    притяжливостей наших голубиних.
    Я в ту хвилину
    на колінах злетлих
    стоятиму у воздухах підваших
    і говоритиму простити
    світозарність моїх перенапружених гріхів.
    Умить мене ти ве́рнеш у обійми.
    То буде лестість гола і відверта.
    То буде маєта тілесна.
    То буде дещо перевтілене у щезнь,
    якої тмінь,
    якої світозарство.

    2 липня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 52"


  37. Ігор Федів - [ 2019.12.02 10:24 ]
    Зима та сніг
    Чекаю сніг і магію зими чекаю,
    Її оцінюючи силу за вікном,
    У сяйві місяця я радо помічаю,
    Як огортає землю білим килимом.
    Бажаю, аби ніч минулася миттєво,
    Уявою малюю дії ігрові,
    Хто у бою перемагає - несуттєво,
    Коли долаємо фортеці снігові.
    Почало сонце день. Уже рум’яні щоки,
    У запалі щезає марноти сміття,
    Затягує зима у снігові потоки,
    І суєта іде за обрії життя…
    Минає час і календар перегортає,
    Зима кидає сніг на фоні ліхтаря,
    Дорослого мене природа закликає,
    Аби жили і далі дитячі почуття.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Деркач - [ 2019.12.02 09:05 ]
    Кармічні стигми
    ***
    І наші сусіди, і ми
    п'ємо і їмо за ґаранта.
    У них – єзуїти тюрми,
    а наші, кого не візьми –
    усі у руці окупанта.

    ***
    Є наміри благі у талалая,
    а нація наказує проте:
    – Не обіцяй і п’яному оте,
    що і тверезий не пообіцяє.

    ***
    Бісу – рогачі, а Богу – свічку,
    владі – буряки, народу – гичку.
    Чоловічки все-таки зелені
    і тому личини їхні – темні.

    ***
    Ні дати, ані взяти –
    ні кайла, ні лопати...
    Не відає личина,
    чи скелю сю лупати,
    чи лупати очима.

    ***
    У безголов’я ум або засне,
    або його натурою немає,
    коли негайне – це не головне,
    а головне за дужки засуває.

    ***
    Усе іде по колу в України,
    але бували інші інтервали,
    коли її виводили з руїни
    або коли до щенту руйнували.

    ***
    Париж і Єлисеєві поля
    очікують Кощія, бабу Йошку,
    недонаполеона і теля,
    якому заманулось цього року
    за руку упіймати москаля.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Кучерук - [ 2019.12.02 08:10 ]
    * * *
    Засклив мороз мілкі калюжі,
    Пожмакав листя, вп’явся в хлань,
    І шолудивих псів напружив
    Холодним духом до здригань.
    Посіяв іній, як пилюку,
    Уздовж дороги край узбіч, –
    І так вхопив мене за руки,
    Що я холонув аж до пліч.
    Отож мене напередодні
    В дугу згинало недарма, –
    Морозу подихом холодним
    Звіщує про прихід зима.
    01.12.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (1)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.12.02 07:26 ]
    Умовив!

    Я - геній. І у цьому вся біда,
    Бо музи без трико такі лукаві!
    Та читачів удячних - полк! Орда!
    Кричать, немов на пуп: "Маестро, браво!".

    Пишу любовне. Гурій аромат
    Витає у альковному Едемі.
    А у колеги оплесків нема,
    Сльозаві рими, нещасливі теми.

    Аби Пегас і твій злітав до зір,
    А читачі цьом-цьоми слали в "лічку" -
    Я поділюся - тільки попроси! -
    Венерою опуклою на нічку.

    Вона безплатно дасть один урок:
    Як треба позбуватися скорботи.
    А вранці, аж дрижатиме перо,
    Наповнене фонтанами жаготи.

    То що, готовий, друже? Не мовчи!
    Рецептик перевірено стократно.
    Кохання для чутливих читачів,
    Як для сліпого нитка Аріадни...

    От бачиш - шанувальників огром!
    Є лайки з Гондурасу, Лісабону.
    На постаменті місця стачить двом!
    І ти вже геній! Ось, тримай корону.

    01.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2019.12.02 07:50 ]
    Мама

    Найрідніша в світі са́ма
    для малечі, звісно – мама.
    Мама казочку розкаже
    і хустиночку зав’яже.
    Ще накормить і напоїть,
    і посварить, й заспокоїть,
    приголубить, пожаліє –
    мама все робити вміє.
    Бо душа в неї багата,
    навіть більше, ніж у тата.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  42. Микола Соболь - [ 2019.12.02 05:20 ]
    Вільна
    Завариш зранку каву,
    Візьмеш до рук цигарку
    Новини не цікаві,
    Пора вдягати парку.
    Холодним листопадом
    Не думаєш про літо,
    Чекаєш снігопаду
    Такого, щоб із вітром.
    Збентежене учора
    Думками не спокійна:
    «Засни, уяво хвора,
    Я від сьогодні – вільна!»
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Галина Сливка - [ 2019.12.01 22:58 ]
    ***
    По білім біло шила самота,
    Збіліле небо сипалось пухнасто
    На стежку, пам'ять, пройдені літа.
    Із райських древ врожаїлося щастям,
    Таким незвичним, дивним, мов світи,
    Яким вдалося вічність пролетіти.
    І падали світи, а чи сліди,
    Сніжинками... чи тайнами софітів...
    І дарували змріяне тепло
    В долонях, заколисаним зернятком.
    В пеленках білих грілося Добро
    Не самотою. Полум'ям початку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  44. Ольга Паучек - [ 2019.12.01 18:21 ]
    ... утратив мрію
    Зелено-бурий, золото-багряний
    ліс тихо, по-осінньому, дрімає,
    а Вітер між пошерхлим листопадом
    утратив мрію й спокою немає.

    Він рвучко поміж стовбури і крони
    шмагає з боку в бік дощами грізно
    і десь в душі далеко, аж на денці,
    надіється здолати осінь пізню.

    Він міг би бути тихим і привітним,
    і лагідно-ласкавим , і грайливим,
    але утратив мрію заповітну...
    Весну шукає в листі шурхотливім.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Олена Побийголод - [ 2019.12.01 18:54 ]
    17. Пісня про плани
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Щоб не уп’ястись в капкан,
    щоб в імлі з пуття не заблудити,
    щоб ніколи напрям не згубити,
    щоб як слід приземлення-приводнення здійснити -
    намалюй на карті план.

    І тоді - співай, приміром:
    тири-тири-там-там-тирам!
    Зустріч гарантована,
    в план усе вмальовано
    дбало, помірковано -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    правильним пунктиром.

    Навіть коли є талан -
    щоб дурниць якихось не встругнути,
    щоб не довести діла́ до скрути,
    й лаври за подвоєння-потроєння здобути -
    правильний потрібен план.

    Хибним планам ми не вірим,
    їх облаємо: там-тирам!
    Вийдуть в море з гавані
    перемоги планові;
    поряд - плани вдавані, -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    змазаним пунктиром.

    Плани не знесуть обман:
    коли їх підступно скасувати -
    можуть певні скоїтися втрати...
    А тимчасом - гусінь може лялечкою стати,
    втілюючи давній план.

    Хором кажем «ні!» невірам,
    тири-тири-там-там-тирам!
    Гусінь - під гусиною
    скриється личиною...
    Гніть же власну лінію
    пунктиром.
    Не втрачайте, там-там-тирам,
    лінію з пунктиром!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  46. Н Кап - [ 2019.12.01 17:05 ]
    Ранок
    Дрімали на кухні
    старі табуретки,
    давився слізьМИ
    недокручений кран...
    Тремтіла від страху
    забута котлета,
    бо повз до тарілки
    рудий таракан.

    Лежав без свідомості
    з"язаний янгол
    між мрій, незворотньо
    роздавлених вщерть:
    тут ВІДЧАЙ у карти
    програв на світанні
    безжальній красуні
    із бейджиком СМЕРТЬ.

    І сонячний ранок-
    веселий,рум"яний!-
    влетів крізь кватирку
    в"юнким вітерцем,
    де тихо гойдалась
    на шворочці панна
    з уже нетутешнім
    блакитним лицем.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  47. Тамара Шкіндер - [ 2019.12.01 13:32 ]
    Грудень
    Стоять сіро-оголені дерева.
    Грудневий день, хоч снігу ще нема.
    І тихий вечір в зорях кришталевих
    Нам нагадає - все в житті мина.

    Ніч уступає ранкам посивілим,
    Ритмічно час продовжує свій біг.
    І світ навколо стане сніжно-білим.
    Усе брудне рядном накриє сніг.

    Попереду чекають хуртовини.
    На зміну осені спішить зима...
    Гойднеться часу маятник неспинний
    І чинно шлях продовжить кружкома.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2019.12.01 13:41 ]
    Піст

    Скніє пляшка від пива порожня,
    Телевізор-гавкун "бу-бу-бу".
    Жартувати зі мною не можна
    І серйозно, звиняйте,- табу.

    Сняться шинка, вуджені ковбаси,
    До вечері дружина гука...
    Та навиворіт склалися пазли:
    Піст вимучує кишківника.

    Ні любові, ні мняса, ні рому -
    Наказав мене вірою Бог.
    З голоднечі впадаю у кому,
    Хочу вити, немов шобтиздох.

    Грішні думи терзають ізранку,
    Хтиві мислі катують вночі.
    А сусіда персисту коханку
    Охам-ахам вдоволено вчить.

    Шаурмою пахтить від узбека,
    Сухарем - від моєї жони.
    П"ю свячену водицю із глека
    Під молитву "Антихристе, згинь!".

    Ох, як багнеться, сестроньки, ласки!
    Я б і бабці столітній годив...
    Як не буду грішити до Пасхи,
    То вважате стражальця святим.

    01.12.2019 р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Сергій Губерначук - [ 2019.12.01 10:03 ]
    Анахорет
    На вільховім атолі,
    де чорний очерет,
    де риба на берег скаче,
    жиє ґубернатор Анахорет,
    панує і плаче.

    І сиві його смоли,
    мов рідкісний бурштин, –
    слізьми з бороди у воду,
    не броду шукали роки між тим,
    а хоч би колоду.

    Щоб сісти й плисти собі
    за море-океан,
    дістатися то́го світу,
    де в метушні дитсадковий тан
    сюркоче політно.

    Де дамби високі
    і не чорний очерет,
    а помаранчеві гони;
    де народився Анахорет
    у церкві під дзвони…

    Тим часом укорінивсь
    сановний пан-курінь,
    і пані-соха засохла;
    величність-природа
    зреклася борінь,
    бо все передохло.

    Лиш тіло мазохіста,
    хиткий старечий торс,
    в татарці* захрясає….

    Життя в однині не розжилось,
    де смерть в множині нависає.
    _________
    * аїр (бот.)

    19 вересня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 89"


  50. Ольга Якубенко - [ 2019.12.01 09:04 ]
    Полюби мене, мамо
    Ти сьогодні сумна, лиш про мене думки твої нині —
    Я невчасно прийшов у твоє повноцінне життя.
    Ти не хочеш заглянути в очі мої світло-сині,
    Я для тебе — принесене лихом нежданне дитя.

    За вікном б'ють до свята так радісно храмові дзвони,
    Закликає до Бога невпинний гучний благовіст,
    Але серце твоє з кожним часом жорстоко холоне,
    І наповнює розум примарний настирливий свист...

    Я до тебе тягну свої крихітні ніжні долоні
    І нечутно благаю мою не гасити зорю.
    Подивися! — я кров'ю стікаю на древній іконі,
    Я свічею у серці твоєму пустому горю!

    Дай надію мені — і я стану для тебе всім світом,
    Ти зі мною пізнаєш, що є нефальшива любов!
    Подаруй мені шанс твою долю навік освітити
    І звільнити тебе від пекельних сталевих оков.

    Я такий ще малий. Так, небажаний, зайвий, невчасний...
    Але є в мені Той, Хто потрібен тобі над усе.
    Полюби мене, мамо, і Він твою душу нещасну
    Ради тої любові для вічного щастя спасе.
    _____________________
    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1514