ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Усіх життя притисло до землі.
І лише ми, як не крути у «тренді»,
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не горе, що нема «леве» на бренді.

Сьогодні не моднячий – «макінтош».
І джинси кльош давно уже не в моді…
Єдиний «бренд» – учительських калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталія Книш КнишКа - [ 2017.11.16 12:29 ]
    Вавилон
    Ми запалили багаття
    Так догоряв наш на двох Вавилон,
    Кланяйся, кланяйся, кланяйся
    Мріям, що тліють.
    Ти у святковому платті,
    Наче богинь еталон,
    І про таких як ти інколи ангели мріють.

    Наче сонети Петрарки,
    Історії наших побачень,
    Богом клянуся, я чув як співали: «Осанна!»
    Ти була як релігія – я ішов на поклон,
    Лиш додавав: «Ти в моєму житті остання»,
    А тепер догоряв на очах наш на двох Вавилон.

    Ти писала історії надто для інших сумні,
    І навряд чи тебе перепишуть у бібліотеках,
    Тільки знай, найдорожчою була ти завжди мені,
    І не важливо, що скажуть сучасні «Сенеки».

    Ми запалили багаття,
    Так догоряв Вавилон,
    Він іще тлітиме деякий проміжок часу,
    Тільки вже інший знову іде на поклон,
    Приховай, приховай, приховай мрії свої між долонь,
    Бо немає від них панацеї, немає спасу






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ніна Виноградська - [ 2017.11.16 11:11 ]
    Щорічні переміни

    Всьому радію – хлібу, солі,
    Врожаю краю золотого,
    Озимині у чистім полі
    І хаті маминій за рогом.

    Куди лечу з доріг далеких,
    Де серце падає до хвіртки.
    Де на стовпі гніздо лелеки,
    Що споглядають влітку зірко.

    Де груша татова під зиму
    Коріння кутає у листі.
    Понад селом хмаринки диму,
    Калина вся стоїть в намисті.

    Приміряв перший сніг обнову,
    Приліг на жовте і зелене.
    Розтане, потім ляже знову,
    Зігріє ноги яблунь, кленів.

    В житті щорічні переміни –
    Зима, весна, за літом осінь…
    Вогонь потріскує в каміні.
    Не чути вітру стоголосся.
    28.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  3. Козак Дума - [ 2017.11.16 11:19 ]
    Спогади нобелівського лауреата

    Робити будем все, що схочеш ти! –
    мала на вухо шепотіла ніжно.
    Він мріяв про незвідані світи,
    вона ж зняла кофтину білосніжну…

    Підкорював він в думці простір, час;
    вона все поряд у журбі сиділа…
    Пізніше він ще згадував не раз –
    А все-таки, чого ж вона хотіла?!.

    16.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2017.11.16 08:25 ]
    Лайка


    Над хвилями кигичуть чайки,
    А в голові сумні думки.
    Чому жінки не люблять лайки,
    А прутньоносці - навпаки?

    Белькочуть суржиком івани,
    А через слово - матючок.
    Брудні словесні океани
    Летять в коханих і дочОк.

    Дитя ворушиться під серцем,
    Ось-ось заявиться на світ.
    А батько мамцю віхтем квеця,
    Лайливе слово як привіт.

    Мерзоту чути ще в утробі,
    Отруту всотують плоди.
    Волають душі : - Годі! Пробі!
    Ми хочем сонця , чистоти!

    "Одгодував" татусик птаху.
    Тепер на щире "Здрастуй, син!"
    Вчуває вухо "Йди ти на...уй",
    З очей моїх подалі згинь!

    Сумна мелодія для флейти?
    У цьому лиш твоя вина.
    О, мудрість, одзовися, де ти?
    А навзаєм - матюк луна...

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  5. Микола Соболь - [ 2017.11.16 06:18 ]
    Шкільні спостереження або: децел звісно не матюк
    Усіх життя притисло до землі.
    І лише ми, як не крути у «тренді»,
    Мої чарівні друзі – вчителі.
    Не горе, що нема «леве» на бренді.

    Сьогодні не моднячий – «макінтош».
    І джинси кльош давно уже не в моді…
    Єдиний «бренд» – учительських калош,
    Тобі пасує при любій погоді.

    Батьки – «круті», учитель – ліміта.
    У предків за псалми лунає – «Мурка».
    Стосовно школи є своя мета:
    Диплому бал підвищити для – «турка».

    Терпи, колего, це таке пусте.
    У 90-ті ми пройшли халепу.
    На зміну «крутизні» уже росте –
    Епоха декадансу, ера – «репу».
    13.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.16 02:49 ]
    Повіяло зимою
    Вже сірі хмари небом водить,
    Дерева змахують крильми.
    Немає снігу, тільки подих
    Я відчуваю крижаний.

    На фоні неба – віти сині
    (Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
    Здригаються у тріпотінні,
    І геть зіщулені, тремтять.

    Печаллю вкрита золотою
    Дорога, котрою іду.
    Уже повіяло зимою
    В напівзамерзлому саду.

    14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (8)


  7. Тата Рівна - [ 2017.11.16 01:18 ]
    Дівчині-сибіллі
    є люди
    які стимулюють чакри чужими мізками грають чужими членами в нарди та Ґо
    вживають власний статус щоранку мов псевдо ефедрин –
    вона перестала писати вірші бо почала писати цитатник власного его
    плакати над тим що їй незнайоме рухати ним
    ніби горіхами в роті описувати їх шершавість з точки зору професора з медицини
    вона була безумовно у тренді й багато хто йде за такими
    тому що тепер популярно для жінки бути чутливою й синьозаплаканоокою
    бавитись порожніми фразами із вікіпедії у високе чи ворушити давні фантомні болі нації
    але щоб вірили –
    треба мати гарні груди пухкі вуста й котячу грацію
    трьох коханців одночасно і щоби кожен – старший удвічі
    дивитися наївно в очі своїм сучасникам ніби вони гівно а ти – муза-да-вінчі
    або і сама
    прости господи
    мадемуазель да-вінчі-воскресла-із-гробу
    бо мертвяки – як і мистецтво – вічні!

    вона любила об’єктиви й необ’єктивність закоханих у неї підстаркуватих самців
    вона ловила їх останні стрибки й ховала в кишені
    і потім
    заварюючи їм чаї женьшеневі вона почувала себе на сцені
    свою догравала роль із останньої вистави
    себе коронувала і всяко ставила у різні позиції пози та відповідно інструкціям з камасутри
    своїми руками розчісувала хутро
    на їхніх сивих спинах

    вона
    ковтала всі соплі та інші рідини тіла
    приймаючи їх за божественну слину благоговіння
    і тліла
    її душа присмолена до її тіла
    й хотіла аби про неї казали – сама Сивілла
    погляньте он вона – біла
    а всі казали – її поверхня темна – вона сибілла
    вона не доросла ще до жінки яка
    жива просто так
    а не для корИсті чи мужика
    чи власних панічних атак
    що уміють живити деяких мертвих жінок не гірше як хороший коньяк
    вона проклинала всіх хто казав отак
    але всі казали отак

    вона перестала писати вірші бо почала писати Євангеліє від себе
    агіографію власних всенощних і одкровення від панни
    вона кількох перетворила на мощі не розрахувавши з гідазепамом
    ховали їх урочисто бо це були старці з не останніх
    перед гідазепамом вони пили віагру аби догодити панні
    й не втримали жезли своїх життів випадково спустивши сперму та дух

    вона колисала вітер замість колисок
    і це був її єдиний людський рух



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2017.11.15 22:13 ]
    Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
    Я малюю світлі лики,
    прикрашаючи життя.

    Намалюю я Марусю,
    наче паву у саду,
    і до неї усміхнуся.
    А яку я ще найду?

    Буду під гітару грати
    їй мелодії сумні.
    Тихі арії співати,
    але далі – ані-ні.

    Лине пісня солов’їна,
    ніч минає, плине час
    і в одне єднає нас.

    Щоб закінчити картину,
    хоч за те, що я мужчина,
    поцілуй мене ще раз.

                                          2008


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  9. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.15 21:05 ]
    Мрії теж вкриває сивина...
    Мрії теж вкриває сивина,
    Голос хрипне й часом чути скрип,
    Їх лякає серця глибина -
    Там не світить жоден смолоскип.

    Мрії теж вмиваються сльозами,
    Коли двері замкнуті на вічність,
    Як морозять скептики думками:
    "І яка ж у мріях цих практичність?"

    Мріям теж всміхається самотність -
    Часто в гостях п'є із ними чай,
    Іноді вселяє безтурботність,
    Та у суть стріляє зазвичай.

    Мрії досить часто помирають,
    Так і не здійсняючись, на дні.
    Та є й ті, що старості не знають
    І дарують щастя молоді.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2017.11.15 16:01 ]
    Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
    Провисають хрести на коліна,
    Діамантами сяють персти.

    Йдуть "святенники" в храм на молитву,
    Повні торби водяри, ковбас.
    Оселедці вклонятимуть Жиду
    Аби Він од нечистого спас.

    Б'ють нещирі бездумно поклони,
    Гучно гази гурчать в животах.
    Світять в небо медалі, корони,
    Чути "дай" у неситих ротах.

    Опустіла господня скарбниця,
    Розглитала добро сарана.
    В рай до Мойші бредуть українці,
    Турготять, аж у пеклі луна.

    Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
    Не давав люду красти аж рік.
    Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
    Дуже хутко в Ізраїль утік.

    Біс у жадібних виграє битву,
    Зовсім трохи уже до біди.
    Піп у церкві читає молитву,
    Суне віхоть у цебра води...

    15.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Тата Рівна - [ 2017.11.15 14:40 ]
    Коли...
    Коли загине останній гебістський послід -
    Вже розкладеться на атоми та плями,
    Тоді тільки Бог приїде на Україну,
    Стане ногами,
    Торкнеться руками
    Ляже обличчям на землю її вологу -
    І заридає, як батько, а не як Бог,
    Як Той, що пестив і Авеля, і Каїна
    Що вчився добре в своїй божественій школі.
    Й за жодних обставин, тобто – ніколи
    Не сплутає Україну й о(у)країну.
    Як той, хто проти всіх камуфляжів
    Й не схвалює хрестові походи.
    Звісно, він ще вимастить ноги кров’ю, гімном та сажею.
    Звісно, він визнає, що навіть Бог часто буває дон Кіхотом
    Коли не всі вітри – його коні,
    Коли не всі ріки – його жили.

    Інколи Бог довіряє ідіотам,
    Які усе палили б й усе - спалили….

    На згарищі цього світу ще довго літатиме вохра,
    Бо кров, зварена з залізом, кружить, мов пластівці.
    І скаже тихенько апостолам, що він – контра!
    Що кожна дитина, яка замерзла у таборах,
    Яка розстріляна чужими татами чи мамами,
    Яка заморена у муках й стражданнях Христових -
    Стала маленьким янголом смерті й нині в міських дворах
    Виловлює нащадків тих, кому тоді було добре
    Їсти, спати, тримати автомати в руках, кидати людей до кліток
    Ламати ребра кволим.
    Але прийшла пора… на все прийшла пора -
    І вітер ліг, як втомлений алкоголік.

    Коли загине останній гебістський послід,
    Вихрещений в соборах, вивчений за кордонами,
    Виплеканий у купелях чужих сліз.
    Коли перестануть летіти кістки з-під коліс
    Божественого байка -
    Тоді він спиниться, зніме шолома й скаже – ВСЕ!
    Ви – живі, ви – подоба моя – люди,
    Ваше минуле тепер – чорна байка, лякалка для нащадків,
    Бузувірів чи тих, кого життя ломане під дих -
    скаже
    А поки!
    Діти
    Упирів, пийте кров дітей своїх!
    А мені -
    Дайте спокій!

    15.11.2017
    Рівне


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  12. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:38 ]
    Ненависть

    Не дай ненависті себе перемогти,
    дарма не трать на неї власні сили.
    Спокуса як тебе б там не просила,
    вгамуй нестерпність – шлях то до біди.

    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:19 ]
    У хвилини відчаю
    Життя безжально трощить на шматки,
    ти робиш за помилкою помилку?
    Перед тобою знову вітряки,
    не знаєш, як дожить до понеділка?!.

    Я вірю, що колись настане час,
    обніме хтось тебе і відчай схлине,
    усі шматочки разом водночас
    зберуться знову, у одне єдине!

    І знову заспівають солов’ї,
    а за плечима вмить проб’ються крила.
    Всі біди враз розвіються твої
    й наповнить вітер подрані вітрила!

    В собі як зможеш відчай побороть,
    а також силу страху подолати, –
    зіллються в купу власні дух і плоть.
    Їм не завадять вже ніякі втрати!

    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:27 ]
    Вибірковість оточення

    Ніхто не бачить твоїх сліз,
    зарадить горю неспроможний.
    Не видко шрамів, болю віз,
    але помилку вгледить кожний…

    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.11.15 11:21 ]
    Спогади про перше кохання
    Червону троянду в осіннім саду
    ще вітер холодний колише.
    Неспішно вузькою стежиною йду
    туди, де кохання залишив.

    Туди, де гостинно шумлять вартові
    завжди в Ясиновій діброві.
    Не раз і не два де сиділи в траві,
    колись о порі вечоровій.

    Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
    і роки зозуля кувала.
    Ти слухала мовчки зізнання мої,
    та очі тебе видавали.

    Палали ті лагідні очі вогнем,
    світились як вранішні зорі.
    Тепер на душі залишився лиш щем
    і спогади з присмаком горя.

    Пішла ти у вічність, голубко моя,
    зорею вже світиш на небі.
    І слухаю пісню сумну солов’я
    давно я, кохана, без тебе…

    15.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.15 09:23 ]
    Криниченько, живи!
    (пісня)

    На зеленім бережечку
    Є криниченька,
    Там холодна і джерельна
    Б"є водиченька.
    Видно дно - така прозора
    Та смачна-смачна,
    У спекотну літню пору
    Помічна вона.

    І пташина прилітає,
    Та приходить звір,
    Люди, котрі тут бувають
    Щиро вдячні їй
    За водиченьку цілющу,
    Що дає снаги.
    Ой, криниченько-матусю,
    Довго ще живи!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2017.11.15 08:36 ]
    Осінні побачення

    Посміхнусь листопаду, забуду про дощ і негоду,
    прогуляюся парком, закутавшись в тепле пальто.
    Не люблю я з дитинства похмуру і мокру погоду,
    та не хочеться знову сидіти в порожнім авто.

    Зупинюся під кленом в кінці прохідної алеї,
    де з тобою в часи ті далекі стрічались не раз.
    Пригадаю троянди, гвоздики, ромашки, лілеї
    як тобі дарував і твій стан обіймав повсякчас.

    Хай скимить падолист і сумує за променем сонця,
    хай чекає зима на казковий до міста прихід,
    бо немає, на жаль, від гірких помилок охоронця –
    тож, гуляючи парком, дивлюсь тобі сумно услід.

    Та чому дотепер зупиняєшся ти біля клена,
    щосуботи чекаєш когось, як тоді восени?
    Час лежить під ногами у тебе мов листя черлене
    і ночами постійно приходиш до мене… у сни.

    Все не можу збагнути, чому до сих пір приїжджаю
    я до іншого міста у пору осінню оцю.
    Подивлюся на тебе і юність минулу згадаю,
    знов радію туману, дощу, холодам, багрецю…

    15.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  18. Микола Соболь - [ 2017.11.15 06:56 ]
    Піду у депутати
    В сім’ї барига – знахідка і скарб!
    У домі завжди є чого пожерти:
    Лангусти, моцарелла, риба, краб...
    (Щоб челяді від голоду не вмерти)
    «Наварить» на товарі «п’ятака» –
    З копійки, як із пива злиже піну.
    Йому все мало! Вчора натякав: –
    Піду у депутати, як не згину.
    Не згинув, хвощ, цілісінький, пройшов.
    Утроба розбухає, пухне рило.
    І «зацвіла» до Родини любов.
    Землею наш «герой» торгує сміло.
    Пішла і Батьківщина за товар.
    Бабло, відомо всім, не пахне зроду!
    В умі одне: злизати би навар…
    І костомаху кинути народу.
    15.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  19. Володимир Бойко - [ 2017.11.14 22:01 ]
    Захисникам Сталіна (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    Це оті, що кричали: «Варраву
    Відпусти нам на свято», оті,
    Що Сократу отрути налляли
    У тюремній глухій тісноті.

    Те пекельне питво би їм влити
    В їх паскудні, брехливі роти,
    Тим, що си́ріт пускають по світу,
    Всім отим, що на ймення «кати».


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2017.11.14 22:42 ]
    Залізом по склу
    ***
    Не надихає ні тиша мене,
    ні епіграма паяца. Одне
    одного варті і вірші.
    Адже поезія – це щось одне,
    а бутафорія – інше.

    ***
    Якщо даємо відкоша,
    то анулює у азарті
    усе твоє чужа душа.
    Але тому вона й чужа,
    що ми ріднішої не варті.

    ***
    Не знаю, що таке есе,
    як не наклеп на себе.
    Але якщо понад усе
    одне якесь ні те, ні се,
    то так йому і треба.

    ***
    Що гени є, і їжаку відомо.
    Тому-то і кусає за живе
    те, що живе і діє підсвідомо
    у череві sovetikuso homo
    надією на дзеркало криве.

    ***
    Шокують Музу іпостасі
    героїв у загальній масі
    периферії житія.
    Чому розумному не раді,
    коли дурному на заваді
    стає чиясь поезія?

    ***
    Усе було під небесами
    і на нове не сподівайся,
    але данайців із дарами
    усе таки остерігайся.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  21. Домінік Арфіст - [ 2017.11.14 21:32 ]
    віє вітер по Волині...
    віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
    виє біль по Україні
    скачуть коні… скачуть коні…
    назбирала собі болю
    від кісток народу Леся
    той прикличе собі долю
    хто ім’ям землі назветься…
    і кохала… і кохали… –
    все взяли слова молитви…
    болю не утамували
    ні європи ні єгипти…
    віє вітер – ту́жна флейта…
    море хвилями здіймає…
    і навіщо мені Ялта
    якщо Лесі тут немає…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 18:35 ]
    Гнів
    Людська шальга не має меж.
    Христа розп'яли підлі кмети.
    Тепер від гніву не втечеш,
    Спливає кров'ю вся планета.

    Щодня убивства, крики, гвалт -
    Старі, малі, царі, убогі...
    Єгова злиться не на жарт -
    Віддав нас чортові на роги.

    За богострату - Холокост!
    Вселенська дика ворожнеча!
    Нечистий піднімає тост
    Аби кипіла кровотеча.

    І це - початок. Не кінець.
    Не зійде з рук дурна офіра.
    Під ніж кладе рабів Творець,
    Невтомно грюкає сокира.

    У храм, звичайно, ти сходи,
    Під час молитви не карають.
    Та це даремнії труди -
    Шляхи загачено до раю.

    Я не очікую чудес,
    Ось-ось із небом будем квити.
    Але шепчу: - Христос воскрес!
    Інакше, друзі, нащо жити?

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 17:58 ]
    Тещин пиріжок
    Мовить жінка: - Йди голитись!
    Колють вуса, борода!
    Ти, неначе йєті з лісу,
    Мичка дибиться руда.

    Шерсть на грудях і у носі,
    Пахви, наче буйний ліс.
    Все, із мене вовни досить!
    Краще б ти малим обліз.

    Що за мода пелехата?
    Ти ж - поет, а не дикун!
    Вижену в підвал із хати
    Як не вистрижеш ковтун.

    Я дослухався реляцій,
    Тещин пиріжок погриз.
    У свічадо - глип уранці...
    А макітра вже без кіс!

    Щезли оселедець, пейси,
    В мене зляк, анабіоз.
    Вже подумав - буде меса,
    Місяць гикавка, пронос.

    Тарганів труїв на тижні,
    В здобу сипав порошок.
    Хоч не взяв мене Всевишній,
    Та отримано урок.

    Жартувати, звісно, можна -
    Так діди чинили теж.
    Та якщо глава порожня,
    То до пекла попадеш.

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  24. Козак Дума - [ 2017.11.14 15:35 ]
    Бородата байка

    В давнину жила в Диканьці кралечка Оксана,
    покохала вона палко навіть не султана.
    Уподобала та дівка, ви вже мабуть чули,
    козаченька молодого на ім’я Вакула.

    Та пиха панянці юній дуже заважала –
    черевички, що цариця носить, забажала.
    Перевірити хотіла наміри козачі,
    а тепер у самотині гірко-гірко плаче.

    За взуттям козак поїхав в гості до столиці
    і ноги його немає в дівчиній світлиці.
    Може інша заспівала юнаку осанну
    і відтак забув Вакула про свою Оксану…

    Хоч уже й не молоденький, як отой Вакула,
    та полковник він козацький – дід Сашко, Мачула.
    Козарлюзі все ж не личить про любов молити,
    а тим паче з забаганки бороду голити.
    За своє життя він бачив не одну царицю –
    тож по мешти не попреться навіть у столицю!

    12, 13 листопада 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  25. Адель Станіславська - [ 2017.11.14 15:02 ]
    Усе перетерпиться
    Усе перетерпиться...
    біль образ,
    і просто біль,
    що серце чуле кришить...
    Він білий,
    не бува його біліше,
    я в цьому пересвідчилась
    не раз...
    Бо чорнота - знеболена,
    німа
    ані ніяка...
    глупа собі темінь.
    І скільки б не велось
    про це полемік -
    я вірю в те,
    що осягла сама.
    Я вірю... знаю -
    біло він болить
    і біло-біло сиплеться
    на скроні.
    І тільки серце
    ружиться червоно,
    як біла ця негода
    відшумить...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2017.11.14 15:00 ]
    Круговерть

    Життя ще не минула й половина,
    та вже прогрес гайнув за небокрай –
    допитливих очей шкільна країна
    перетворилась в прихисток Wi-Fi.

    Летять роки, нас накриває осінь,
    усе частіше озираємось на тил,
    де на верхівках вже столітніх сосен
    шматки залишились рожевих ще вітрил.

    Біжить вперед незвідана дорога,
    минувшині немає вороття.
    Не за горами наша зустріч з Богом
    і фініш школи з назвою „Життя“…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Олехо - [ 2017.11.14 13:57 ]
    * * *
    А десь далеко… за вікном,
    чи може ближче… уві сні,
    ходила осінь з батогом
    і проганяла сяйні дні.

    А потім плакала у ніч
    і дріботіла по дахах –
    нема на небі зоре-свіч
    і відлетів останній птах.

    Зі злата одягу униз
    упали листя і вірші.
    В уяві ти... осінній приз.
    А поза нею муляжі…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  28. Тетяна Левицька - [ 2017.11.14 11:20 ]
    За хвилину до...
    За хвилину до щастя його обійми,
    Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
    Ще далеко до розбрату, чвар і пітьми,
    Ще не ділиться навпіл ні небо, ні поле.

    За хвилину до болю його обійми.
    Світ не знатиме смутку, а горе спіткає.
    На підошвах нескорених - попіл війни,
    Повна копанка жовчі між адом та раєм.

    І тоді, коли янгол затулить крильми,
    Гостра куля свинцю не шукатиме жертви.
    За хвилину до плачу його обійми,
    За хвилину до щастя, до болю, до смерті.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  29. Василь Мартинюк - [ 2017.11.14 10:08 ]
    Спинися

    Ще трави шумлять і ще квіти буяють,
    Та день вже вібрує осінній.
    Ти туди не ходи я тебе умоляю,
    Там у вітті сплетінні ховаються тіні.

    Ще днина ласкавить в зеленім величчі,
    Зупинися, світ зупинивши.
    Я лиш буду блукати в твоєму обличчі
    І тонути, тонути в зіниці все глибше.

    Світлом визріє спів, а потім лиш сниться,
    Земля не буде уже раєм.
    Та поки ще ця осінь під сонцем піниться,
    Ще кохана не квапся в безкрає,
    Спинися.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Олена Балера - [ 2017.11.14 10:11 ]
    ***
    Коли жагою думки осяяні світи
    У просторі і часі губились випадково,
    Тоді усе прожите вкривав туман густий,
    Розгойдувався зором якийсь непевний овид.

    І розум був безсилим належно осягти
    Такий хаос безмежний і змінені умови,
    А пам’ять все кришила минуле на крихти,
    Які на мить зникали і воскресали знову.

    Правічний страх нового прощався назавжди,
    Майбутнє посміхалось і простягало руку,
    Надії оживали і танули льоди,

    А день співав довкола привітно і стозвуко,
    І сумніви, й тривоги він обертав на дим,
    І час мене був згоден узяти на поруки.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  31. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.14 09:13 ]
    ***
    Мереживо буднів сплелось у цупкий гобелен,
    Я ним затулю себе від за вікном непогоди
    І стану, подібно шукаючим істини дзен,
    Дивитись в глибини своєї людської природи.
    Дощі розкладу на мільйони дрібних краплин,
    У натовпі танець побачу листочка з берези,
    Дорогу, якою іду, до найтонших щілин
    Розгляну й сама усвідомлю усі генези.
    Я душу свою розчиню у горінні свічі,
    У хлюпоті озера, виблискові роси,
    А більше за все - у теплі на твоєму плечі
    І буду мовчати про все це, тож слів не проси.
    Лиш поруч сиди й відчувай так, неначе востаннє.
    Ці миті, повір, нам забути уже не вдасться,
    Бо тільки тоді - в мить серцевого завмирання-
    Нарешті відчуєш хто ти і в чому ж щастя.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Ніна Виноградська - [ 2017.11.14 06:14 ]
    У передзим'ї

    Іще сніги не впали на охололу землю,
    Осінніми дощами хмарина омива.
    Відчутне передзим’я, та як я відокремлю
    Твої гарячі руки й остуджені слова?

    Нічого не змінилося ще у нашім колі -
    Робота, дім і друзі, гітара в вихідні.
    Та тільки передзим’я вже відчуваю в долі,
    Тепліє від каміна, та холодно мені.

    В невизначенім часі такі ж хиткі стосунки,
    Хоч ти зі мною поряд, але думками з ким?
    І обпікають губи холодні поцілунки,
    Де в передзим’ї нашім замість вогню лиш дим.
    14.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Шоха - [ 2017.11.13 22:15 ]
    Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
    маючи і зайві, і зелені,
    упорядкувати до пуття
    на могилі те, що по кишені.

                                ІІ
    Уявляю пам'ятник собі,
    де уже не виростає зерня
    і немає хати. На горбі
    я стою і граю на трубі
    у високій порослі із терня.

    Заросла доріженька моя
    бита – за окопами, полями –
    і до школи, і до тої ями,
    де карбують кожному ім'я,
    що запам'ятали школярами.

    Виконали місію одні.
    Ну а я ще дибаю до краю.
    Як іду, то що робити маю,
    як не рити пам'ятник війні,
    що майбутнє наше убиває?

                                ІІІ
    Економно бути як усі,
    хто живе на власній бараболі
    і шукає істину у полі
    босими ногами по росі,
    парією – у юрбі месій,
    а собаці – кісткою у горлі.

    Залишаю дім, криницю, сад,
    все, що у труді тримали руки.
    Хай за діда порадіють внуки,
    що не оглядаюся назад
    і займу неоцінимий ряд
    після неминучої розлуки.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  34. Серго Сокольник - [ 2017.11.13 20:01 ]
    Осіннє песимістичне
    Світлі дні повернули на скін,
    Мов поема, де ми розпрощались,
    У якій безтурботні хмарки
    Відлітають у Вирію далеч,

    І омани чекає полон
    Терпко-солодко-жадано-злагід,
    Де останнє осіннє тепло,
    Мов плоди приморожених ягід,

    Що приваблюють смаком оман
    "вінопІтія" присмаку шеррі...
    ...не поему, а диво-роман
    Ми напишем на долі папері

    Не чорнилом розлуки, вином,
    Поєднавши тіла і бажання...
    ...світлі дні обертаються сном,
    І хмарки, мов пташини останні,

    Відлітають у теплі краї...
    Ми не того герої роману...
    Дописали частини свої
    Ми чорнилом із крові, кохана...

    ...як римується "кров" і "любов"!..
    Ох і рима!.. Стоїть за дверима
    Та, що всьому основа основ...
    Хмари...
    Вирій...
    Утримай!..
    Отримуй!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117111310369


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (14)


  35. Любов Бенедишин - [ 2017.11.13 17:09 ]
    Сам...
    Міцній-кучерявся, пагінчику,
    допнися до власних узвиш…
    Мій хлопчику, мій мізинчику:
    і снишся мені й болиш.

    Вже тямиш, як важко й радісно
    виходити із темноти.
    Футболка од фарби райдужна,
    до музики ключ золотий…

    Амур випускає стріли -
    вціляє то в гриф, то в мольберт.
    Бідовий: будуєш тіло.
    Невтомний: шукаєш себе.

    …Минатимеш урвища, лежбища.
    Підставиш плече небесам.
    У норову грива лев’яча.
    Самсон… самородок… сам…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  36. Іван Потьомкін - [ 2017.11.13 17:36 ]
    Єрмак

    Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
    Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
    Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
    ***
    Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
    Хто, як і він, сокирою й хрестом
    На дружбу спокушав далекі од Москви народи.
    Не спить Єрмак. Ну,як заснуть, коли перед очима -
    Кремль. Ось цар зіходить зі свойого трону
    І при боярах сповіщає, що сибірський край –
    Однині під його всесильною рукою.
    А потім по-батьківськи цілує Єрмака- героя...
    І од видінь спокусливих таких хропе вже й отаман...
    ***
    Не сплять лиш ті, хто мав би завтра буть
    Порубаним чи навіки приреченим на рабство.
    Кучум, їх славний проводир в помічники негоду взявши,
    Привів народ свій праведний суд чинити.
    І навіки заснули вояки, не скуштувавши насолоди бою.
    Лиш отаман добрався до ріки і, може б, подолав Іртиш,
    Та панцир мідний - царевий щедрий дар,
    Що в січах часто виручав, знесилив у поєдинку з хвилями.
    ***
    Буря ревла. І грім гримів.
    І вітер мовби голосив по-людськи:
    «Пильнуйте ненаситних нових єрмаків,
    Бо ж для Москви все вільне має стати підневільним!»



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.11.13 16:46 ]
    Троянди й виноград щодня усе дорожче...
    * * *

    Троянди й виноград
    щодня усе дорожче.
    (Обходжу манівцем
    нервовий цей базар.)
    Чи вернеться колись
    колишній мій азарт?
    Навкіл панує зло,
    не здолане добром ще.

    А скільки провідних
    пішли вже в небуття!
    І скільки парадигм
    із ними разом рушили…
    Приваблюють ряди
    і ягодами, й ружами –
    та всі кудись летять,
    затуркані, летять.

    То ж, кожному – уклін,
    хто долі не скорився
    і все іще живе
    красиво і корисно.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  38. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:43 ]
    Іду
    У чаполочі позіха п'яниця,
    Свитину покриває кушпела.
    А я дружину ухопив за цицю,
    Кажу, аби хутчій мені дала.

    Такі жадані еротичні миті!
    Зустрілась пташка, врешті, з козаком!
    Свій ніс мені уперла в підборіддя,
    Розгнівана, чмихоче їжаком!

    І каже: - Брати мусиш вельми ніжно!
    А ти, неначе з лісу потурнак:
    Хапаєш грубо! Впазуряєш хижо!
    Манери - ниці! Геть відсутній смак!

    Ось ніжка - доторкнись її легенько.
    Долоньку в пущу тихо заведи...
    О, чуєш, як забилося серденько?
    Не поспішай, води туди-сюди...

    Цілуй вустами хтиво біля пупа...
    Дивись як настовбурчився сосок!
    Тепер кажи "Тебе кохаю, люба!
    Який чудесний в тебе голосок!"

    Чигають звідусіль солодкі муки,
    Від "киці" не ступаю ні на крок.
    Вже сивий. Та люблю таку науку.
    Пора - дружина кличе на урок.

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:00 ]
    Біль
    Сьогодні актуальний колір сірий,
    Нефантазійні сни, пласкі думки.
    Мене розумні кликали у вирій,
    Але зрадливцям не подав руки.

    Узяв до рук важкого автомата.
    Бо тут війна. Розвітрюється приск.
    Лежать в багні мечі, діряві лати.
    Герої мертві. Опливає віск.

    Мороз на вікнах шиє візерунки,
    Крізь вилом у кордоні дме шальга.
    Здригає тиш гроза - гарматний гуркіт:
    В убивстві вже не бачимо гріха.

    Похнюпилися вуса, оселедці,
    Пательні облаштовують чорти.
    А я любов затискую у жменьці,
    І в пазусі ховаю від біди.

    Жінки мудріші. Бачать краще, глибше.
    Нема у лона друзів, ворогів...
    Моя ж стезя - дзвінка цвинтарна тиша.
    Чому ж тоді маля оце пригрів?

    Наснилось поле. Я без обладунків.
    У небі чути жайворини дзвін.
    На живота кладу коханій руки,
    Вона шепоче: - Чуєш? Буде син...

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  40. Маркіяна Рай - [ 2017.11.13 13:03 ]
    Молитвами пречистих начисто пересіяна...
    Молитвами пречистих начисто пересіяна.
    Все просипане поспіхом - не перед тими, не... -
    Позбирали у жмені. Рахуйте – недорахуєтесь,
    Бо не густо, ще й втратилось кілька зернят мене.

    То із колоса повного, та ледь недоспілого,
    То - на хліб неготового, не пожинайте, ні! -
    Повидзьобують пташечки. Пташечки, не минайте лиш!
    То на грунті без каменю, але між бур’янів.

    Позаглушують лихо нам, втіхи нам позатемнюють,
    І не ждати вже хмарочок, не випрошувати грози.
    Я вродила би рясно вам, я би вам пригодилася,
    Якби лиш підливали мене не з моєї сльози.

    05/07/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  41. Володимир Вінокуров - [ 2017.11.13 11:32 ]
    Без пафосу
    Ми звикли вже до хліба і видовищ:
    Нам грандіозність, велич подавай!
    Там, де нема бовванів й посміховищ,
    Навіть на диво, дурню, не зважай.

    І в мене так: життя немов тенета,
    Робота-дім... Пустеля і пісок.
    А в хорі стукотів сердець планети
    Вже зазвучав новенький голосок.

    І сталось це так тихо й непомітно,
    Без феєрверків і падінь зірок,
    Що не повірилось. Невже так скритно
    Різкий в житті стається поворот?

    Ось так, без пафосу, без декорацій
    Звершається найбільше із Чудес.
    Не чутно в той момент гучних овацій
    І промінь не спускається з небес.

    В прихованій від зору круговерті
    Твориться Богом Таїнство буття.
    В єднанні двох сердець забилось третє,
    Змінивши назавжди моє життя.

    10.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.13 09:09 ]
    Вже осінь поринула у листопад
    Вже осінь поринула у листопад,
    Як в піну морську або ще океану,
    Але не блакитну - яскраво-багряну,
    Й купається в ній вже котрий день підряд.

    Русалкою золотокосою йде,
    Листочки-сонця розсипає навколо,
    Та ними встеляє і ліс вона й поле,
    Мереживо вітер гойдає руде.

    Ще десь загубилась травичка зелена,
    Що срібне намисто вдягла із роси.
    І розлилася у серденьку в мене
    Хвиля тепла від такої краси.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2017.11.13 08:47 ]
    Тема для роздумів
    Два мільярди ударів – середнє життя!
    Два мільярди ударів – вся сутність буття?
    Задля чого, людино, прийшла ти у світ
    і як довго пролине життєвий політ?

    Монотонно і дрібно ти чуєш – тук-тук,
    свого серця невпинний, уривчастий звук.
    Що той дріб означає для кожного з нас? –
    це питання постане, коли прийде час!

    Поміркуй же, людино, для чого живем.
    Щоб лише удобрити сухий чорнозем?
    Щоби пельку набити й жагу втамувать?!
    Тут даремно кивати на вік чи на стать…

    Покумекай, корисний, в чім сутність твоя,
    чи не надто кохаєш, дружок, своє Я.
    Всіх зрівняє земля, як злочинців тюрма,
    і кишень в дерев’янім костюмі нема…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. Микола Соболь - [ 2017.11.13 06:13 ]
    Сила духу
    Горять іще Батурин й Чигирин
    І будуть жевріти допоки Україна
    Перед царем не встане із колін,
    І стане перед Богом на коліна.

    Ще сльози ллє Дніпро. І Рось, і Уж...
    І серце матері з війни чекає сина.
    Не вибити козацький дух із душ!
    (Російське не породить Батьківщина).

    У землю ми коріннями вросли
    Черпаємо до віку персті силу.
    І ходимо на «Змієві вали»,
    Та діда пом’янути на могилу.
    13.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  45. Домінік Арфіст - [ 2017.11.13 01:19 ]
    мантра осені
    о ясноока моя осінь… рудокоса…
    вітрами вимолена… милості не просить…
    о темновода… поля денного пати́на…
    студена сепія… покинена дитина…
    дощо́ве диво… заколисування сили…
    у небі білому птахи заголосили…
    душа задумана засяяла журбою…
    о моя осене, ми Лазарі з тобою…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (6)


  46. Володимир Бойко - [ 2017.11.12 22:24 ]
    О ні, я не тебе любила (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    О ні, я не тебе любила,
    В огні згоряючи палкім,
    Скажи мені, яка ж то сила
    В печальнім імені твоїм.

    Переді мною на коліна
    Ти став, немов чекав вінця,
    І доторкнули смертні тіні
    Спокійно юного лиця.

    Пішов ти не по перемогу,
    По смерть. О, ночі глибина!
    Не знай, мій ангеле, нічого,
    Про те, чом нині я смутна.

    Як сяйво райського проміння
    Світне над стежкою на мить,
    Як несподівано пташина
    З снопа колючого злетить,

    Я знатиму: це ти, убитий,
    До мене линеш всім єством,
    І уявляю бачу берег зритий
    Над закривавленим Дністром.

    Забуду дні любові й слави,
    Забуду молодість нараз,
    Душа в пітьмі, путі лукаві,
    Твій подвиг, образ твій яскравий
    Я збережу по смертний час.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Шоха - [ 2017.11.12 20:42 ]
    Гібридна перемога
    Годі воювати, пане-брате.
    Наша «слава-гей!» – у голові.
    Русаків напхали – цілу хату.
    Неохота плисти у крові.

    Ми не є володарі країни.
    Витісняє націю «глагол».
    Хилитає ерою руїни
    Ванька-Встанька і її «хохол».

    А керує «жидорва» пархата.
    Пацифісту вручено перо.
    Олов'яні нищаться солдати.
    Патріоти – Ізя і П’єро.

    Годі вже хилитися калині.
    Ми вже завойовані. І нині,
    хочемо ми того, а чи ні –
    чесні і мудріші, що єдині,
    люди вірять іншій Україні.
    Нетерпимо у «своїй русні».

                                          11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  48. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 19:51 ]
    Не кінець
    У торгівлі кум - акула,
    Має склад і магазин.
    Тюбетейки з Барнаула,
    Із Парижа - кринолін.

    Є пір'їна з Гондурасу,
    І засолений кентавр.
    Бевзь на чудо блима ласо
    І обнюхує товар.

    Ось, кілечко для носяки,
    Спінер, бульки і батут.
    Жуйні гумки, свіжі раки -
    Все нове, окей, зер гут.

    Вдома ж - валяться полиці,
    Із хламіття сотні скирт.
    Книг нема. Та є дурниці:
    Косяки, шприци і спирт.

    Плід гнилий тримає гілка,
    Щось під ніс бурчить мудрець.
    А в сусіда гра сопілка,
    Отже, світу - не кінець.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  49. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.12 18:39 ]
    Новорічне
    Як Новий рік святкує нічка?
    Глядить прямісінько у річку.
    Смереки, сосни і ялини
    Навколо річки-скатертини.
    Їх гілки-рученькі яскріють -
    Про чудо Новорічне мріють.
    А в небі Місячний ясир
    Зіркам наказує:" Мерщій!"
    І вітер рученьки хитає:
    На гілку зіронька сідає.

    У Новорічну дивоніч
    Вже й сон покинув теплу піч,
    І видноколо дивувалось
    Як сосни в зорі повбирались!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Олехо - [ 2017.11.12 16:29 ]
    Хвора Муза
    У залі чорній кішка
    агатової масті –
    старокитайська фішка
    у філософській казці.

    І нині стане вчора.
    І вчора кане в Лету.
    А Муза… чисто хвора,
    відмовила поету

    писати мозаїчне
    про зорі і епохи,
    про невмируще вічне
    і прозаїчне трохи.

    Про все, що зирить око,
    оте, що ліком третє.
    І лізуть рими боком,
    і сниться критик-йеті.

    Сновиди-поторочі,
    без висі і без лету,
    приходять серед ночі
    завадити поету.

    Та буде день і їжа,
    духовна і не тільки,
    прострочена і свіжа –
    яєчня, пиво, Рільке…

    Яєчня дасть наснаги.
    Марія напрям руху
    життєвої відваги:
    слоном назвати муху…

    Осанна без імення,
    представлення без п’єси...
    Поете без натхнення,
    єси ти чи не Єси?

    Стає у чергу завтра
    заримувати Лету,
    а Муза бає мантру:
    відмовити поету,
    відмовити поету,
    відмовити поету…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1393