ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.08.20 14:56
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Вже краще м'ясо пожирати в піст,
Аніж рожеві уявляти сни.
На побратимі веселиться крук,
Очата не закрив (хоч охолов)
І автомат не випустив із рук –
Козак, боєць… Ніяк не із хохлов.

Олена Побийголод
2019.08.20 14:06
Із Василя Олександрівського (1897-1934)

Біле розложисте поле,
віхи край довгих доріг;
серце від смутку та болю
я захистити не міг.

Млиста негода злоститься...

Олександр Сушко
2019.08.20 11:31
Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
Малеча перестрибує рівчак,
А хохлачок через державу скаче.

З м'ясцем-сальцем на ярмарок спішить,
Ярмолку й пейса бгаючи під шапку.
Відкрийся, друже! Скинь тягар з душі!

Сергій Губерначук
2019.08.20 10:55
Мій палац стоїть на кордоні
архітектури і декорації.

Люди-ляльки живі-картонні
зазнають трансформації.

Лише одна половина – сцена.
Інша – глибока оглядна зала.

Ярослав Чорногуз
2019.08.20 07:15
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
І буде зла рука вести
Мене безжально до могили.

В розлуці кожна мить - як ніч.
І щось під серцем жаско млоїть.
Не йде і сон тоді до віч,

Галина Кучеренко
2019.08.19 22:16
По зеленій траві веселиться розмай
Та в розквітлім саду ще не знайдеш плодів...
Не печуть коровай із зелених хлібів...
Для насіння достигле зерно обирай...

© 19.08.2019

Домінік Арфіст
2019.08.19 20:49
душі, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє осяння Єві…

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Сонячна Принцеса
2019.08.19 12:04
Де я тебе чекала -
танув сніг
у снах моіх,
у сонячному герці...
У кожному такому
дивосні -
зорею сходив
у моєму серці...

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Аврора Милосская
2019.08.19 00:14
У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж...
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж...

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Побийголод - [ 2019.08.02 00:13 ]
    Закутня хатинка
    Із Сергія Єсеніна

    Миршава хатино
    злигоднів та бід,
    хуга наче лине
    до твоїх воріт;

    чується щоденно
    в тебе у дворі
    стогін про нужденність,
    співанки старі.

    Всі поють про горе,
    про розгул владик,
    про пусті комори
    та голодний рік.

    Радощів - не чути
    по кутках твоїх,
    через те що скрута
    заглушає їх.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.01 23:13 ]
    Шукаючи вiдраду
    Минуле гірке відголосся
    Аж раптом спричинить біду.
    Чи знов порятунок знайду?
    Здіймається з жахом волосся.

    Не можна звертатися часто
    До пам'яті прикрих подій,
    Схилятися долі презлій.
    Позбувшись залежної пастки,

    Довіритись слушній пораді:
    Закрити сторінку сумну,
    Щоб мрію здійснити одну:
    (Пробачивши недругів зраду),
    Знайти неодмінно відраду!

    ЧасУ невблаганного кроки
    Прямують у вічність рядків:
    Там безліч римованих слів.
    Життєві даються уроки,
    Щоб світ осягнути широкий!

    01.08.2019
    Свидетельство о публикации №119080109155


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  3. Анничка Фрік - [ 2019.08.01 22:24 ]
    Дощиско
    середа, 17 серпня 2016 р.
    Шумів дощиско в хаті
    І котиско
    Хотіло гратись на стриху
    Де інші звуки
    Звучали ближче, ніби поряд гралось небо.
    Мале віконечко було дверима, хмари
    В тональностях різнились,
    Стікали струнами аж той котиско м'явкав.
    Чи є щось гармонійніше у хаті
    Ніж стрих з дощем
    І кіт м'явкіт вусатий?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Олексій Кацай - [ 2019.08.01 17:10 ]
    Лишуся тут...
    Лишуся тут,
    на цій недопланеті,
    яка мені не стала ще житлом,
    бурлакою чи заблукалим єті,
    не знайденим ніким.

    На космодром
    з Землі за мною прилетіли хмари,
    повільні, начебто морський приплив.

    Здіймаю очі – пульс, немов удари
    краплин далеких українських злив.

    Журба…
    Два сонця валяться за обрій,
    немовби хтось ховає погляд свій,
    від мого рішення – не ворохобний,
    а моїм рішенням
    по ранок злий.

    Ну, що ж, звикай…
    Тепер нам жити разом.
    Он стартував останній зореліт,
    бажаючи
    гравітаційним в’язням
    змережувати колами цей світ,
    в якому всі істоти –
    геть не різні,
    а є гладінню моря під дощем.

    Ти дивишся згори на хвилерізи…
    Замінюю скафандр я плащем…

    Хвилюємось.
    І колами врізнобіч,
    перетинаючися,
    пливемо.
    Мисливець завжди –
                                        трохи-трохи здобич,
    а здобич є
                        рушницею його.

    Майбутнє схожим є на дикі нетрі.
    Ніщо у них від мене не втече.
    Я, перший крок зробивши по планеті,
    в останній раз дивлюсь через плече
    на хмари в колір
                                    стиглих абрикосів:
    десь там, за сотні світлових століть,
    в лискучому бамбуку
    хмарочосів
    пройдешнього світила
    гасне мідь.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Герасименко - [ 2019.08.01 16:32 ]
    Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
    Сіренький котик, ще малюк,
    потершись об штани невдало,
    приліг зігрітися на люк.

    2
    Де скошена отава, кошеня
    у синь, уже не зоряну, злітало
    на крильцях вдячності, бо я щодня
    сумлінно дарував йому сніданок.

    Проте сьогодні не приніс чомусь.
    Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
    Ти інших слізним нявканням примусь.
    З тим відійшов. Але душа тривожна.

    Знервована. Махнув і налякав.
    І кошеня забігло і затихло.
    Але в ту ж мить здійнявся ураган
    і рикати став велетенським тигром.

    І не лише у нашому дворі
    (про це я прочитаю в Інтернеті):
    і в Крюкові на Деєвській горі,
    по всій країні, на усій планеті.

    Та найгучніше в Чилі і Перу,
    та найлютіше у Перу і Чилі.
    Задушений, замучений помру
    зі Всесвітом по скупості причині.

    О, як нам жити хочеться! Скоріш!
    В крамницю залетів цілодобову.
    Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
    Я промовляв безцінному до болю.

    Надія звеселя і затуля.
    А кошеня поїло і простило.
    І милим муркотіння звіддаля
    пробачила Земля, і сталось диво:

    на всій планеті вітер злий затих,
    лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
    Ми всі відповідаємо за тих,
    кого так необачно приручили.


    08.2016





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  6. Аврора Милосская - [ 2019.08.01 13:01 ]
    Спогади з дитинства
    У бабусі гарно влітку.
    Як відкрию я калітку-
    то й на душі стає ясніше
    і біла хатка все рідніше,
    і чорнобривці під вікном,
    і стара липа за хлівом.

    Багато тут зосталось спогадів з дитинства.
    Як ранком лунає пісня, солов'я, заливисто.
    А ввечері сонце заходить у річку купатись.
    І лелека у гніздо поспішає вертатись.
    А ще красиві краєвиди за вікном,
    і ліс, і річка з озером.
    24.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.08.01 10:07 ]
    Чуже
    Усе, що здобуте не власним горбом,
    нарощене й збуте, ген-ген, за бугром,
    привласнене, вкрадене, зникле на Кріт,
    без сорому видерте з рота сиріт,
    без совісті вийняте з горя старців,
    празолото світу правсіх праотців,
    з могил навикопуване все чуже –
    усе те Хвороба і Смерть стереже!

    31 жовтня 2005 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2) | ""Дай, я буду таким, як хочу...", стор. 35"


  8. Тетяна Левицька - [ 2019.08.01 08:07 ]
    Яблуко спокуси
    Йому притаманно любити обох -
    дружину чи музу, немає різниці,
    ділити антонівку рівно на трьох,
    медовий нектар і гіркОту живиці.
    Він звик до уваги, і спокій плекав
    у чорних очах, а в зелених -спокусу.
    І злив не було, і вагомих підстав
    гріхом лікувати зневірену душу.
    Одна - океаном і древом життя,
    безмежжям таємним в жагучих зіницях,
    а інша - сосною над громом буття,
    надійна опора, студена криниця.
    Він танув по черзі в обіймах заграв
    і плакав щоночі, картаючи долю.
    В одній оживав, а у іншій вмирав,
    і совість топив у хмільнім алкоголю.
    Збирали роки днів пустих врожаї -
    мізерні податки з мутного свавілля.
    Затемнення сонця, не стало її,
    покинула й та, що поїла чар-зіллям.
    Себе на одвічне стражання прирік,
    блукав безпритульним у ніч горобину.
    Дарма не лишився з тією навік,
    що гріла під серцем гарячим дитину.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  9. Микола Соболь - [ 2019.08.01 07:50 ]
    Сон політв’язня
    Ще Гулаг не відгув, канчуками не вибили душу.
    Долітали у вирій просочені кров’ю листи.
    Біломорський канал не поїв перепоєну сушу
    І вождю і тирану кидали ми коротко – Ти.

    Розквітали при виді жінок-ворогів вертухаї
    І без ласки і згоди лягали у постіль слабкі.
    Сильні знали не вічні ці муки і лагерні зграї,
    І подохнуть російські «совєти», кати й Соловки.

    Як приходили сни то до ранку вони вигорали.
    Пам’ятаю один: дощ змиває багнюку із гір,
    Розквітають Карпати, і руйнуються геть п’єдестали
    Під «великим» вождем, і палає до краю Сибір…

    І лунають пісні, ллється мова довкіл солов’їна,
    Як Христос воскреса, повертається в рідні краї
    Мальовнича цвіте від зорі до зорі Україна…
    І пророчі слова проростають, Тарасе, твої.
    24/26.04.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2019.07.31 16:28 ]
    Друга легенда про криничного журавля
    Гаряче сонце виснажило землю,
    рік був жарким, аж висохли ставки.
    Від зелені сухі лишились стебла
    та мочарів деінде острівки.

    По осені в таку суху погоду
    летів на південь журавлиний клин.
    Птахи давно вже мріяли про воду,
    та ні краплини – лиш сухий полин.

    Аж ось раптово виблиснуло скельце,
    як на гірській вершині білий сніг –
    то прохолоди крихітне джерельце
    сховалось вглиб від променів палких.

    Мерщій упав на землю клин пташиний,
    але не дотягнутись до води –
    високий зруб із грубої цямри́ни,
    а поряд кущ і лисячі сліди.

    Як на біду, цеберка на криниці
    в той час не мала ланцюга чомусь,
    і кришталеву досягти водицю
    було несила, – далі вів дідусь.

    Хоч піввідра б на всіх, хоча б осьмушку!..
    Та виручив веселик молодий –
    він довгим дзьобом взяв цебро за дужку,
    нагнувся низько й зачерпнув води.

    Як журавлина зграя напилася
    і клин поволі знявся й полетів,
    де тільки нова черга й узялася,
    а він усе поїв, поїв, поїв…

    Отак журавлик і відстав від зграї,
    спустившись, щоб напитися води, –
    біля криниці в нашім ріднім краї
    з тих давніх пір лишився назавжди́!


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Федів - [ 2019.07.31 13:35 ]
    Не вистачило
    Не вистачає слів, аби переконати,
    Ідея на ходу міняє що було,
    За обрії іде, не хоче почекати,
    Або тягар гріха затягує на дно.
    Немає сили і натхнення, і бажання,
    Аби побачити, як ефемерний час,
    Усе обмежує жадане покаяння,
    Яке воліла доля бачити у нас.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Нінель Новікова - [ 2019.07.31 12:17 ]
    Благають очі... Анна Ахматова
    Про милість очі благають
    І що можу вдіяти я,
    Коли при мені згадають
    Його коротке, дзвінке ім’я?

    Іду стежиною в полі,
    Повз сірі, старі колоди.
    Тут вітер легкий на волі
    По-весняному ще холодний.

    І серце томливе чує
    Здалека вість таємничу –
    Живий він і не сумує,
    Зухвало оптимістичний.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.31 10:44 ]
    Куля
    Моя печаль і ніжність і жура –
    Усе в тобі, одній тобі гніздиться.
    Як всесвіт весь у себе убира -
    Ясна сферична куля світлолиця.

    Отак і ти – мій всесвіт і огром,
    Усе, що є, і що було, і буде –
    Любов, ненависть, люте зло й добро,
    Природа й місто, фауна і люди…

    І світ людей з відтінками всіма –
    Краса, потворність, цілісність, каліцтво.
    Війна і мир, і літо і зима,
    Цнотливість, безсоромність і єхидство.

    Весна і осінь, розквіт чарівний.
    І в`янення, занепад, осипання…
    І регіт гомеричний сатани
    І дихання божественне кохання.

    Тримаю уві сні і наяву,
    Я кулю цю – із пеклом всим і раєм!
    І як атлант із нею я живу.
    І в час печальний - з нею умираю.

    29-30 липня 7527 р. (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2019.07.31 10:14 ]
    Нелегка доля

    У корови роги є та вим'я,
    А в поета - ручка і папір.
    Геніальним став ще молодим я,
    Хочеш - вір на слово чи не вір.

    Над чолом виблискує корона,
    Сам від слави квітну, мов хурма.
    З дуба схвально каркає ворона,
    З буди песик безупину "Гав!".

    Віршування, сестри,- суща мука,
    Підіймають кожен твір на глум.
    Луснула під носом знову булька
    Від напруги та серйозних дум.

    А тому даю одну пораду,
    Щоб зоїли не загнали в кут:
    По моїх слідах іти не варто,
    Бо одразу кури заклюють.

    А мені ізнов крутили роги,
    Збив із ніг важкий сатири душ.
    Хай пряма вам стелиться дорога,
    Ноги тонуть у пелюсті руж.

    31.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.07.31 10:55 ]
    Півтори години
    Півтори години літа –
    до шептання від пристріту,
    до осінньої зими,
    у похилість ту, де ми.

    Півтори години вітру
    рознесуть життя, мов скирту.
    Зирять зе́рнятка сумні
    з пересохлої стерні.

    Півтори години грому
    на урочищі старому.
    Сновигають блискавиці,
    мов підстрелені лисиці.

    Півтори години зливи
    творять настрій особливий.
    Змиє все вода оця,
    не добігши до кінця…

    Півтори години Сонця,
    Бога Світу й Охоронця,
    між стихій проя́снять час –
    той, який затьмарив нас.

    4 липня 2003 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 220"


  16. Ігор Деркач - [ 2019.07.31 10:20 ]
    Інволюція почуттів
    Журою і надією живу
    і за тобою, й за її душею.
    Її уже немає наяву,
    а ти існуєш мрією моєю.

    Тією, що осяяні літа
    збагачує новими почуттями,
    а прилітає іноді ночами
    ще не забута, та уже не та.

    Життя дає, буває, насолоду,
    буває, і жаліє, і скубе...
    Я обираю душу і тебе,
    але ступаю у ту саму воду.

    Іще живі ілюзії надій.
    Навіяне у маєві подій
    заманює твоїми голосами.

    Немає антипатії між нами.
    Вона і ти – у пам’яті моїй,
    а ролі поміняємо місцями.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Левицька - [ 2019.07.31 08:06 ]
    Лугівка
    Смиренно лугівка* текла, струменіла,
    у травостої ховаючи хвилі.
    Не річка - життя, а над ним ескадрильї
    прозорих вертух і метеликів  біла

    пір'їнова зграя - прекраси з фарфору -
    кружляють, летять, тріпотять над водою
    батистом рясним, голубою габою,
    то падають вниз, то здіймаються вгору.

    Джмелі, медоноси в бутонах латаття
    щодня налаштовують скрипки альтові,
    а мій паперовий кораблик неволі
    застряг в очереті у пошуках щастя.
     
    Всі райдуги світу, шитво кольорове -
    виблискують сріблом, лускою рибини.
    Вербовим листком  я плила би донині,
    впадати рікою у море любові.

    *лугівка - річка у лузі

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Надія Тарасюк - [ 2019.07.31 08:30 ]
    * * *
    На моїй парасольці
    осіла
    осіння
    роса ―
    дрібки меду
    з комори,
    де бджоли
    уквітли, як брами…
    Запитально-зухвало
    тендітна
    привітна
    краса
    прилаштовує
    зорі
    прозорі
    в живім інстаграмі.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  19. Микола Соболь - [ 2019.07.31 07:34 ]
    * * *
    Молю вже не про хліб насущний
    І не про благо на землі.
    Врятуй, Всевишній, хоча б душу,
    Дай промінь світла ув імлі.
    І віра гасне, і довіра,
    І гинуть люди на війні.
    Чи буде перемога звіра?
    Ой, як не все одно мені.
    19.04.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Олена Побийголод - [ 2019.07.31 07:57 ]
    Русь моя
    Із Олександра Блока

    Русе! Нам - разом, чи нарізно маятись?
    Цар, та Сибір, та Єрмак, та тюрма...
    Може, вже час - розлучитись, розкаятись?
    Нащо мені твоя вічна пітьма?

    Вірою в бога - себе чи бентежила?
    Що́ у піснях нескінчених твоїх?
    Чудь начудила та меря змережала -
    гатей, доріг та стовпів верстових...

    Свячення хоч прийняла ти без вередів,
    до царгородських святинь не дійшла.
    В степ соколів ти пускала та лебедів -
    кинулась чорна зі степу імла...

    З Білого моря - до самого Чорного,
    чорною ніччю й на білому дні -
    мариться привид обличчя потворного,
    й очі татарські горять, як вогні...

    Дим кожну ніч від відьомського варива
    в полі над табором диким твоїм...
    Що ж маячиш ти, як видиво, марево?
    Бавишся звільненим духом моїм?

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2019.07.30 21:25 ]
    Тіп-топ

    - Альо? Альоша? Привіт! То що – програв мені парі? А я ж казав:
    « Неси мішок грошви в офіс команди «ГЕ», допоможи майбутнім негрошовитим колегам пройти по мажоритарним округам. За це підеш у своєму окрузі під символікою вищезазначеної політсили».
    А ти що зробив? Вирішив, що твій округ добряче прикормлено протягом останньої каденції? Думав, що місцева влада кістьми ляже, аби тебе залишити своїм представником у вищому законодавчому окрузі? Лоханувся, друже. І те, що ти власник лотерейного бізнесу половини України та маєш зв’язки на всіх щаблях політичного Олімпу не убезпечило від провалу. Ти програв. Бездарно і з розгромним рахунком. І кому??? Метрдотелю з придорожнього ресторану!
    А от я ні – виграв. Тепер ота «ГЕ» нічого зі мною не зробить, бо якщо списочника ще можна вигнати рішенням з’їзду партії, то мажоритарника – ні.
    У Верховну Раду пройшли десятки безробітних, які зроду не бачили на очі десятитисячної пачки доларів. Тепер буду їх «ставити» на щомісячну неофіційну зарплату в 40-50 тисяч у.є., аби голосували за ті рішення, які потрібні мені та моїм друзям.
    Що ти там бурчиш? Га? Боїшся, що все вийде з-під контролю? Не бійся – ти мене знаєш: якщо всіх і не куплю, то половину вже точно. А потім із «животворящим блоком» буду торгуватися. Хай вони платять за цю отару. А вони заплатять, бо мають грошей стільки, що можуть профінансувати невеличку війну. Щомісяця мотаються до Москви, налагоджуючи джерела постачання готівки для своєї підривної діяльності.
    Будуть голосуватися зміни до Конституції та Закону про державну мову. Ось тут «Опоблуд» і попросить нашої допомоги. То чому б не допомогти? Тут голосів самої команди «ГЕ» може не вистачити. А разом з «Опоблудом» та нашою депутатською групою – напевно що так. На таку святу справу грошенят Москва не пожаліє, тож і нам можна непогано підзаробити.
    А за свій гральний бізнес не бійся – скоро все легалізуємо. Можна буде знову ставити і гральні автомати, і рулетки, і карткові столи. Вже мав розмову із зацікаваленими особами. Тому готуйся вже зараз – викупай закинуті приміщення та неприбуткові магазини у столиці, все окупиться стократно.
    Заодно легалізуємо і проституцію. За прикладом Європи. Маю чудового друга з Австрії, який тримає мережу борделів у центрі своєї столиці. Не жмотися, заплати дяді вже зараз, хай допоможе облаштувати пару точок до кінця року. Як тільки Закон вступить у дію, а ти вже – гоп! - і перший легальний бізнесмен на цьому поприщі.
    Питання з легалізацією анаші фактично вирішено. Маю підтримку багатьох серйозних колег. Тож цехи з вирощування цього продукту ти повинен облаштовувати вже зараз. З власниками мережі аптек попередню домовленість вже маю.
    Запитуєш – у скільки тобі обійдуться мої послуги? Все стандартно: 20 відсотків від прибутку.
    Багато? Ой, не каверзуй! Наче ти менше платив «папєрєднікам». А мені ще з цієї суми треба багатьом давати на лапу, аби справи йшли шпарко.
    От якби і ти пройшов - тоді інша справа – сам би керував процесом, а так, звиняй: сидітиму на торбі з грошима я.
    Думаю, піду працювати головою комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Як гадаєш – гарний з мене буде голова? Чого смієшся? А хочеш – підеш до мене помічником-консультантом? Ми удвох гори звернемо!
    Згоден? От і добре. А другим буде мій юрист Ізя Бурман, ти його знаєш. Це той, що Федора Розстрільного виправдав. Ти тоді казав, що Федя сяде довічно. А йому ще й компенсацію держава виплатила і вибачилася за безпідставні звинувачення у груповому вбивстві.
    Питаєш – де той Федя нині? А начальником моєї охорони працює.
    Чим я зараз займаюся? Хороше питання. Бачив завод екскаваторний біля метро «Святошин» у Києві зносять? Моя робота! До біса той завод! Буде там квартал з висотками. Місце золоте, забудовники аж пищать - так хочуть той шматок пошвидше до рук злапати. От я й підсобляю. І в Київраді, і в Держбуді. Лобіюю, так би мовити, це питання. Ось, позавчора Тарас Шимпанзенко – найбільший приватний київський забудовник мені хонку подарував. Утричі більшу, аніж у Януковича. І без архітектурних надлишків – страусів там усяких та пеньків для стрибання. І ти таку хочеш? Гаразд, замовлю слівце, не відмовлять. Ви з ним, наче, товаришуєте.
    У Верховній Раді ще багато «праздно шатающіхся лічностєй». І всі голодні, в усіх очі горять. За місяць-два зарплата їх вже не влаштовуватиме. А місце, де можна розжитися гарантованою фінансовою допомогою вже усі знають. Кажеш, що мене прослуховують? Тю! От секрет! Я тим хлопцям плачу, аби мене прослуховували. Тому я чистий перед законом. А серйозні розмови і справді – по телефону не веду. Є в мене бункер екранований у глибокій карстовій печері.
    Чув, міського голову знімають з голови держадміністрації? Отже, керувати фінансовими потоками вже не буде. Там мій знайомець облаштується. А голова без виконкому – це весільний генерал. Мундир з цяцьками є, а прав ніяких немає. Тому перестань до нього бігати, він уже – дохла собака.
    І обов’язково закрий питання з подвійним громадянством. Здай другий паспорт у Ізраїльське посольство, заяву відповідну напиши. Бо помічник-консультант – це державний службовець четвертого рангу. Журналюги докопаються – будуть гризти.
    Все, мені пора їхати до Одеси. Там кияни та донеччани суперкубок розігрувати будуть. Там уже і голова Адміністрації, і очільник. А мені ой як треба з Вогтаном побалакати про дещо. Думаю, все складеться.
    Дружині привіт передавай, повернуся до столиці – заїду неодмінно. Подарунок їй підготував – книжку Олександра Сушка «Вітражі». Патріотичну. Вона ж, наче, таких любить. На Майдан колись чай приносила, каву…
    Що? Просрочену каву? Чай з міллю? Патріотів не дуже любить?
    Ну, тоді подарую книжку комусь із депутатів-фронтовиків. Аби знали, що і я людина небайдужа до власної держави та високої поезії.
    Адью.
    30.07.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Бойко - [ 2019.07.30 18:57 ]
    Напівсон
    Приходиш ти у сни прозорого світанку,
    Приходиш нізвідкіль, навіяна, мов сон,
    Як вранці промінець проходить крізь фіранку,
    Здолавши частокіл моральних заборон.

    В очах твоїх цвіте оте, що не розквітло
    Оманно. Бо тебе в реальності нема.
    То напівтіней гра у мерехтінні світла,
    Та ліпше напівсон, аніж напівпітьма.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  23. Вероніка Новікова - [ 2019.07.30 14:07 ]
    Його любов
    Сон відступає рано — він прокинеться першим.
    Слово за шию зловить, здушить в обіймах звуки.
    Хай вона спить, бо сонна слабкість її довершена:
    Темна й солодка бранка, видана на поруки.

    Сон по собі лишає все, що вона просила.
    Поміж піску страхів і поміж його повік.
    Хай вона спить, зронивши в темінь себе безсило.
    З тиші її тим часом станеться чоловік.

    Армія сну відходить тінню з його лиця.
    Перше проміння гріє тіла її дороги.
    Зараз така прозора сонна жінка оця,
    Що поміж брів у ньому прокидається Бог.

    Боже, який не зронить зрештою ані звуку,
    Першим у неї буде, першим для неї знову.
    Хай вона спить, зронивши в темряву світлі руки.
    У правій сховавши слово, в лівій — його любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  24. Іван Потьомкін - [ 2019.07.30 13:30 ]
    ...Є в кого вчитись

    Пасуться мирно на газоні
    Шпаки і горлиці, й ворони...
    Так люба серцю ця ідилія...
    ...Поки коти не приблудили.
    Вони, як в Древньому Єгипті,
    Вважать себе святими звикли.
    Всупереч задумам пророків
    До миру не зробили й кроку.
    А ми (так би зізнатись не хотів)
    Вчимось не в птаства, а в котів.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Губерначук - [ 2019.07.30 10:07 ]
    Їзда на возі з музикою кантрі…
    Їзда на возі з музикою кантрі,
    через ліси широкошатрі,
    з сільським дівчам у ластовинні,
    яке тримає айстру у щербині,
    горіх ліщини, шишку хмелю й сміх;
    їзда з випробуванням без доріг,
    в об’їзд великих міст і сіл малих,
    їзда на возі.

    Їзда з зупинками лише для відпочинку,
    лише на мить і тільки на хвилинку,
    де ніг легких торкається земля,
    де знов у віз лягаєм ти і я,
    у ложе сіноскошене моє,
    де осінь, літо, весни й зими є,
    де рік стоїть, але любов стає
    з їзди у возі.

    Цей віз давно вже їздить без коня,
    його у лісі віднаходжу я,
    у ветхому хліві, в мохах махрових
    тебе я маю в марах кольорових,
    тебе кладу у постіль мандрівничу,
    цілую сумно молоде обличчя;
    і ми співаємо, і нас дорога кличе
    на возі без коня.

    17 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 94"


  26. Олександр Сушко - [ 2019.07.30 10:27 ]
    Останній подих

    Тиші упіймати би луну
    І шугнути в піднебесні висі...
    У тремкій долоні час заснув,
    На гашетку тиснути втомився.

    Доторкнувся чад небритих скул,
    В грудях вистига свинцева пломба.
    Біль вчаївся в шересі піску
    На раменах свіжого окопа.

    Сили тануть. Зняти би шолом
    І важкі від крові рвані берці...
    В рану мертвий спокій напролом
    Бгається погрітся у серці.

    - На десерт - конвульсії та спазм,-
    Шепче смерть у мантії кармінній.
    - Зачекай! Вдихну останній раз
    Полиновий запах України.

    30.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Віктор Кучерук - [ 2019.07.30 09:04 ]
    * * *
    Тьмяніють відсвіти зорі
    У синіх водах на світанні,
    Немов мої думки старі,
    Як нещодавні сподівання.
    А світ ясніє і шумить,
    Неначе горно в теплій кузні, –
    Я вже ціную кожну мить,
    А вчора час губив безглуздо.
    Тепер люблю все до дрібниць,
    У спорожнілій склянці часу, –
    Що проникає вглиб зіниць,
    Мене хвилюючи щоразу…
    27.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  28. Надія Тарасюк - [ 2019.07.30 09:21 ]
    * * *
    Ми світаємо з вікнами
    і вечоріємо також.
    Стадникуємо щем,
    підбираючи лихо-плітки…
    Нерозбірливий тин
    вже наслухався курива-маку
    і туркоче в навушник
    проекцію на Соловки.

    Замальовки лісів
    завербовують лінками-вітами:
    дат простих перезмін
    замережимо втомлений аркуш.
    Ми вростаємо в світло
    мізерними, зранено-літніми…
    І шукаємо відзимок,
    наче довірливий ракурс.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.07.30 08:33 ]
    На повітряній кулі

    Любов в гордім серці,
    а сонце в очах.
    Вдивляюся, де ці
    птахи в небесах?
    Ні плямки,
    ні хмарки,
    ні краплі дощу -
    лечу, лечу!

    Над лісом дубовим
    у соняхів гай.
    Поля бурштинові
    за гриву тримай.
    За вітром,
    повітом.
    Вся сила  землі -
    в стеблі, в стеблі!

    А міцність народу
    в єднанні, затям!
    Виборюй свободу,
    будуй Божий храм!
    З каміння,
    нетлінний.
    На пласі тужінь,
    в душі, в душі.

    Повітряна куля
    вогнем палахтить.
    Ковтає  покрівлі
    небесну блакить.
    Дорога
    до Бога -
    рукою торкнись,
    увись, увись!

    Наповнюйся світом,
    окрилено дій!
    Яскравим болідом
    у просторі мрій.
    Ти сильна
    і вільна,
    зозуля кує,
    Бог є, Бог є!





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Микола Соболь - [ 2019.07.30 07:08 ]
    Державний політикум
    Політика наука надскладна!
    Для простаків суцільний жах і муки.
    Ще ноги не відчули ґрунту дна,
    А вже леве закапало у руки.

    Я голосу за даром не віддам!
    Ростила не для того мати квітку.
    На сором фігу ліпить хай Адам,
    Мені «відкати» на путівку влітку!

    Хитається конячка, voila,
    Учителю нема за що пожерти.–
    «За мене голосуй, тупе теля!
    Ти ж бачиш із народом я відвертий.»

    Із партії у партію стриб-скок...
    Масна лисніє з пережеру морда.
    Ура, братва, новий «мотаю» строк…
    Це депутат?
    Ні –
    політична шльондра!
    17.04.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.30 07:13 ]
    Туга
    Так без тебе погано,
    Ніби кисню нема.
    Душить мене, кохана,
    Туга всього німа.

    Кляті сльозяться очі,
    Болю стовпом стою.
    Ніжно попестить хочу
    Руку хоча б твою.

    Доля немов зв`язала
    Нитями смутку нас.
    Тішить в житті так мало
    Даний коханню час.

    Ніби ворота раю
    Геть зачинила ти.
    Я без тебе вмираю,
    Й саду вже не цвісти.

    О заберіть од прірви,
    Рідні мої Боги.
    Ти мене в смерті вирви,
    Щастя хлюпни снаги!

    29 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  32. Володимир Бойко - [ 2019.07.29 22:46 ]
    * * *
    У безнадії пригадаю
    Все недомовлене колись.
    Шукати втраченого раю
    Крихкі ілюзії зійшлись.

    Шукати мрію потаємну
    Поміж заплутаних стежин
    Хоч безнадійно, та приємно,
    Коли лишаєшся один.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  33. Мирон Шагало - [ 2019.07.29 19:25 ]
    Одвічне щось
    Щооберта одна і та ж орбіта —
    від літа через зиму й знов до літа,
    Земля, а з нею ми, тямущі, вперті,
    вчепившись у нестримній круговерті,
    спіралькою просвердлюєм Усесвіт, аж до дна.

    Вслухаємося в темний безмір часу,
    понатикавши всю планету нашу
    мільйоном телескопів. Їй-бо всує!
    Усесвіту байдуже, він лиш чує
    одвічне щось — мелодію нехитру цвіркуна.

    (29 липня 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  34. Олена Побийголод - [ 2019.07.29 19:43 ]
    Батьківщина (в скороченні)
    Із Андрія Бєлого

    Ті ж самісінькі роси, тумани,
    під зорею рожевий осот,
    холодіючий шелест поляни,
    голодуючий, бідний народ;

    і в привіллі, на волі - неволя;
    і суворий свинцевий наш край
    нам гукає з холодного поля,
    посилає спонуку: «Вмирай!..»

    Зледеніла країна затята, -
    мов залізом по долі шкребе...
    О Росіє, нелюбляча мати,
    хто отак опаскудив тебе?

    (2019)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  35. Олександр Сушко - [ 2019.07.29 14:37 ]
    Мовчання


    Правдою шпиняти - моветон,
    А брехати, наче, не умію.
    Істину ховаю за Плутон,
    Язикату хвеську б'ю по тім'ю.

    Мудро ґлузд під ковдрою лежить,
    Зиску переварюючи кусні.
    Ну, а ви сваріться від душі,
    Наживайте ворогів і друзів.

    Правдоруби - товчені лоби,
    Мовчуни - одвіку в шоколаді.
    Он, пророка знову люд побив,
    Ще би трохи - й утопив у правді.

    Мій девіз "Подалі від гріха",
    Ні гу-гу, прикинусь краще лохом.
    Як мовчу, то наче й не брехав,
    Чистий перед совістю і Богом.

    В родичах - товстий хвостатий щур,
    За столом сидять Пілат і Каїн...
    Прослизнув між крапельок дощу,
    Тихо ляду прочинив до раю.

    29.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  36. Козак Дума - [ 2019.07.29 13:25 ]
    Легенда про криничного журавля
    Давним-давно ця сталася пригода –
    в село прибилась пара журавлів.
    Веселиками пта́хів благородних
    прозвали чемні мешканці полів.

    Гніздо під лісом, на болоті, звили,
    малечу сіру з часом привели
    і не жаліли ні тепла, ні сили
    батьки, щоб діти швидко підросли.

    Невдовзі піднялися пташенята,
    на ноги стали, потім на крило,
    а восени із мамою і татом
    полинули на південь – за теплом.

    Так щовесни, впродовж десятка років,
    сім’я вертала у село, під ліс,
    та крапку в тій ідилії до строку
    старий поставив якось хитрий лис.

    Зробив на несподіванку він ставку
    і раннім літом, у один із днів –
    спіймав хижак біля гнізда журавку,
    як журавель поїсти полетів.

    Засумував веселик, зажурився –
    однісінький лишився, без сім’ї…
    Вже й осінь, але він не одружився
    і теплі зачекалися краї.

    Пливли клини по небу журавлині,
    до одного з них спробував примкнуть,
    та зрозумів уже в небесній сині,
    що долю все одно не обману́ть…

    Покинув він тоді пташину зграю,
    не змігши подолати серця щем,
    і назавжди лишився в ріднім краї –
    криничним обернувшись журавлем.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.07.29 12:15 ]
    Сонні рубаї
    1
    ... І насниться ж таке! Профіцит доброти;
    зустрічають усі, наче сестри й брати:
    і Остап-Сулейман тут, і Берта-Марія...
    І Вона пропонує,
    прозрівши,
    інтим.


    2
    «Так і я ж вас, мої шоколадні, люблю!» –
    жартома переконую стомлений люд.
    Хоч, можливо, колись мене хтось і образив –
    час минув. Я пригадую все без жалю.


    3
    «Завітайте до нас: пиво, риба, ситро;
    і м’ясце, і картопля... Набийте нутро!
    Канібалів обслужимо позачергово,
    бо скорочення штату замислив патрон».


    4
    Попоївши, по-іншому світ я сприйму
    і відкину думки про в’язницю й суму.
    Повернусь до раніше не здійснених мандрів
    і дістану з шухляди старезну сурму.


    5
    Я достойний, авжеж, марципанів і пальм.
    Втім, хоча б до Одеси
    доправив «Тарпан».
    Там, де хвилі Дунаю підживлюють море,
    вже давно зачекався мене пелікан.



    6
    О рожевий мій птаху з рожевого сну!
    Я у дзьоб тобі рибку вкладу (ризикну).
    ...Бендер-Бею, чекай на румунськім кордоні.
    Я – ось-ось!
    Лиш квартиру з грошима
    замкну.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  38. Павло ГайНижник - [ 2019.07.29 10:07 ]
    ЛЮДИНА
    ЛЮДИНА

    Скарби всі світу – розум і любов,
    Мозок й душа – початок і кінець.
    Людина як сплетінь першооснов
    Сумління і гріха. Блаженний мрець
    З народження. Оман та молитов
    Крізь час і простір чадо та творець.
    Створіння думки й мрії, богослов,
    Руїнник і буття наріжний камінець.
    Єдина між істот, натхненна до будов
    Прекрасного. Мистецтва промінець
    І духу співчуття. Вигадник вір й обмов.
    Вир протиріч. Природи дар й вінець.

    Павло Гай-Нижник
    29 липня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Губерначук - [ 2019.07.29 10:41 ]
    Що зробити
    Провести́ рукою по корі,
    босою ступнею по глиці,
    чемно частувати комарі,
    щоб були червоні й повнолиці,
    назбирати в пелену шишо́к,
    жодного грибочка не чіпати,
    не забути вдома посошок,
    хай горять сокири і лопати!
    назбивати першої роси,
    лапа в лапу з лісом ходити,
    очманіть од справжньої краси –
    і любити.

    1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 58"


  40. Олександр Сушко - [ 2019.07.29 09:40 ]
    Свій до свого, по своє


    Там, де совість і честь - квітне скверна,
    Промінь світла упав у пітьму.
    Не очікуй, зрадливце, від мене,
    Що до раю з собою візьму.

    Не сліпий - із небес добре бачу
    І гріхи, й непростиму вину.
    Рідну мову - зміняв на собачу,
    Хату батечка - на чужину.

    Дід укинув до ями Стрибога,
    Внук - земельку святу продає.
    Нагадаю: є чисті, є погань,
    Родовід козаків не від єв.

    Песик люто вичісує блохи,
    Садівник йде із пилкою в сад.
    Пруться гої до царства чужого,
    А воно для абрамів і сар.

    Так що молишся яро ти всує,
    Отченаш - не запона від лих.
    Та й для тебе спасіння існує,
    Ні, не в мене - іди до своїх.

    29.07.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  41. Ольга Паучек - [ 2019.07.28 18:02 ]
    ... шелестом дощу
    Вітряно, повітряно
    Дощ паде у сон,
    Затихають погляди
    Із чужих вікон,
    Верби похилилися,
    Вдаль ріка біжить,
    Сонячного зайчика
    Промайнула мить.

    Лози виноградові
    Заплели узір,
    Краплі визолочує
    Місяць-ювелір,
    Нічка тихо тішиться
    Шелестом дощу...
    Вітряно-повітряно
    Я до тебе йду.

    29.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Федів - [ 2019.07.28 18:24 ]
    Скажи

    Скажи, що це не кров червона, а калина
    Порозсипає ягоди свої тугі,
    І не ридає уві сні мала дитина,
    Якої тато залишився у війні.
    Кажи, чому поля пошматували шанці?
    А чорні силуети погорілих хат
    У долю мою зазирають, як уранці
    Палає небо і лунає цей набат.
    І горе не сльозами лиє, а це осінь
    Дощами миє на могилі білий цвіт,
    По обрію пора іде, яку чекають,
    Поламані війною і душа, і світ.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  43. Домінік Арфіст - [ 2019.07.28 11:19 ]
    пісня
    стереже мене мова в чужому саду…
    стережеться очей: огорожа… сторожа…
    я ніколи не вдома – куди не піду…
    все мене не поділять… ніяк не помножать…
    я складаю склади мені кинутих слів…
    і збираються тексти вручну… по крупиці…
    ось і Бог через сито води заяснів…
    я біжу по плоди… на деревах кислиці…
    мамо біла, сердешна голубко моя,
    ти з античною впертістю гідною шани
    меч даєш паперовий і шолом бляшаний
    і торбину землі де народжений я…
    я співатиму в щасті тобі і в біді
    і як свічечку мову твою незгасиму
    затулятиму серцем… до храму нестиму…
    і віночком твоїм попливу по воді…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  44. Олена Побийголод - [ 2019.07.28 10:44 ]
    Русь
    Із Володимира Нарбута (1888-1938)

    Ген-ген село на згірку -
    сорочка бідачини:
    латками на ганчірку
    наліплені хатини.

    Скелети нікудишні,
    на них обдерті крила -
    то вітряки колишні
    вкриває літо пилом.

    Крокують небом хмари,
    зіп’явшись на ходулі.
    Й виліплюється з жару
    нестями жовтий вулик...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  45. Ігор Деркач - [ 2019.07.28 10:08 ]
    Зиґзаґи творчості
    Диктує небо, а пильнує око...
    і те, що сивина у бороді,
    і біси – у ребро... і не тоді
    цінуємо і вишнє, і високе,
    що вилами писали по воді.

    Утішені собою одинокі
    юнони-феї, перуни-гуру...
    У падаючу віримо зорю,
    цитуємо і Пушкіна, і Блока,
    а чуємо омріяну муру.

    Осміяні і випиті ордою,
    у каламар мокаємо перо...
    і пишемо не кров’ю, а водою,
    ачей - «ми не лукавили з тобою...»
    як видавали на гора зеро.

    Римуємо таке оригінальне
    із кухні архаїчного меню,
    що мимоволі уявляєш ню
    особи, що виписує моралі,
    аби усім підсунути свиню.

    Немила публікує ахінею.
    Нелюба оприлюднює любов.
    Ніяка не хвилює казанов...

    Єдина залишається тією
    високою вечірньою зорею,
    аби ночами закипала кров.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Володимир Бойко - [ 2019.07.27 23:12 ]
    Legio
    Нехай віщують: бійтесь зайд чужинських,
    Своєму свій, мовляв, не зробить зла.
    Та, як мені, єврей проукраїнський,
    Все ж краще промосковського хохла.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  47. Микола Соболь - [ 2019.07.27 07:16 ]
    Любіть!
    П’янкий коктейль ми вип’ємо удвох.
    Ніхто не звинуватить нас у змові.
    Та рясно сіє хтось чортополох
    Межи сердець, що прагнуть до любові.

    Летить у прірву незворотній час
    І доля висне ледь на волосині…
    Розлучень скільки пройдено до нас
    Хоч щастя завжди поруч у людини.

    Ти світлих не зрікайся почуттів.
    І висновки роби не надто скорі.
    Не кожному кохання у житті
    У серце завітає. Апріорі.
    17.04.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.26 21:16 ]
    Між акул

    Панно Фальшивосте, мій дебаркадер
    плине за буй - між акул і дельфі...
    Пальмовий лист відірвався... то й рада.
    Буде про чесність у вільній графі.

    Келишки наші віднесено вліво,
    ваша панама блискуча - на дно...
    Є пригощання - три пуп'янки, пліви.
    Ми не уперше в життєвім кіно.

    Сивий суфлер напомадив цидулу.
    Пляшку ловила, та хвиля хитка...
    Ось пасочки між зеленого мулу.
    Доля-мулатка чайком обпіка.

    Мапа, газета, прим'ята валіза.
    Соку б...
    Чавлю золотий апельсин.
    В рамці звичайного порту не влізу.
    Зайвий компас у огромі яси.

    2019

    компАс професійний жаргонізм



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  49. Ванда Савранська - [ 2019.07.26 20:26 ]
    * * *
    Чумацький шлях проліг навскіс,
    Моргають рідні нам зірки.
    Побіля шляху видно Віз,
    Там сплять небесні чумаки.
    Віз перевернуто, і віл
    Блукає в зоряних степах,
    А з Возу нам зірковий пил
    Спадає на батьківський дах,
    На наш провулочок малий,
    На тихе місто і на Рось...
    Так стало гарно на землі!
    І дуже затишно чогось.





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  50. Любов Бенедишин - [ 2019.07.26 20:23 ]
    Гостя
    1.
    Ні в найми не годиться, ні у прийми.
    Замало їй – поклонів, слів, обіймів…
    Приходить: ні облесниця, ні власниця.
    Свобода кошеням до неї ластиться…

    2.
    Вона в серця нам стукає і досі:
    Усміхнена, нічого не попросить.
    Лиш дивиться уважно і з надією…
    А ми її збагнути не уміємо.

    Витрушуємо жарти і докори,
    За кавою чи жменею попкорну.
    І спогадів перебираєм гранули,
    Щоб гостю випадково не поранили.

    3.
    Їй все вже зрозуміло і відомо –
    Прощає наші сумніви і втому,
    Не жде ні подарунків, ні жертовності.
    Життя складне: розбіжності, умовності.

    Нічому нас минуле не навчило.
    …На світ і час киваємо безсило,
    І вкотре проганяємо від себе ми
    Любов із особливими потребами.

    26.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1495