ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами. Все вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ, із чорного хмарища.
Аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 11:34 ]
    ЛЮБОВ
    У твоїх помираю обіймах
    У твоїх потопаю очах
    У твоїх відкриваюся ночах
    У твоїх сповідаюсь піснях

    Чую подих твій теплий , привітний
    З журавлями лечу в височінь
    Який лагідний , ніжний , тендітний
    Промінь сонця що ласує тінь

    Поєднаємо тут наші долі
    Все лишаючи рідній землі
    І потонемо в кручі - безодні
    Не втрачаючи шарму в весні

    У твоїх засинаю обіймах
    У твоїх виринаю очах
    У твоїх просинаюся ночах
    У твоїх вже лунаю думках.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Тамара Швець - [ 2019.06.01 18:25 ]
    Мудрість наша
    Мудрість наша-
    Любов, добро ,турбота
    Батьків цінна!!!
    1.06.19 11.07


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олексій Кацай - [ 2019.06.01 18:06 ]
    Дайвер
    Починаю
                космічний дайвінг
    у галактики вічний вир.
    Шепочу в мікрофони:
                                        дай-но
    мені, доле,
                            орбіти шир,
    а не протяг безодні, щоби
    відшукати
                        у глибині,
    пофарбованій у жалобу,
    крила
    кольору сивини
    в корабля,
                        який загубився,
    розчинився,
                            зник,
                                        затонув,
    в океані, що розлетівся
    на зірки і на кварки.
                                        Був
    зореліт цей
    омега й альфа,
    звався він, здається,
                                        «Арго»…
    Має дайверів
                            гурт зухвальний
    щодня згадувати
                            його,
    а якщо
                спогадань потреба
    маску слізьми
                            розчавить в слиз,
    захищу я обличчя небом,
    щоб дивитися
                            нього крізь,
    і там, де
                      метеору іклом
    цілить космос у шланг здаля,
    дихати
                я навчуся
                                    світлом,
    щоб дістатися корабля.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  4. Тамара Швець - [ 2019.06.01 18:23 ]
    Діти...
    Діти - ангелочки
    Небес , щастя батьків,
    Майбутнє життя!!!
    1.06.20 11.01



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.01 16:11 ]
    Се ля ві*
    У Париж твій проляже маршрут,
    Будуть враження в тебе нові,
    Ну а я сумуватиму тут –
    Се ля ві, се ля ві, се ля ві.

    О мій смутку, залиш, не тривож.
    Ще не рушила мила у даль.
    А чому ж то на віях ця дрож?
    І печаль, і печаль, і печаль…

    Ще попереду стільки розлук!
    О не рвися, ти душе жива!
    І стискають лещатами мук
    Ці слова, ці слова, ці слова.

    Я душею в тобі – кожну мить,
    Виллю тугу смертельну дощу.
    Наче поїзду біль стукотить:
    Не пущу, не пущу, не пущу!!!!!!!!!!!!

    …Їдь, кохана. Забудь про сумне
    Ще попустять ці муки мої.
    У розлуці розрадять мене –
    Солов`ї, солов`ї, солов`ї!

    *Се ля ві – таке життя ( фр.)

    1 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.06.01 16:41 ]
    Романтичний проект
    Я опишу жагу надій,
    оману у нірвані,
    а ти малюй у сазі цій
    оази у тумані.

    І не сумуй, і не радій,
    що я на тебе гляну...
    Ачей одному і одній
    уже – не до роману?

    Якщо не клеїться дует,
    не поєднає і сонет
    поета й поетесу.

    Наяду милує сатир.
    А що не ляже на папір –
    не має інтересу.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.01 15:13 ]
    хмари
    Щасливі та байдужі хмари
    Пливуть по сині неквапливо.
    У тебе смуток – у них чари
    Сягають з висоти звабливо.

    зима була холодна дуже.
    Щелепи зводило…то не холод,
    Це смуток кволе тіло стриже
    На стіл письмовий дує морок

    У натовпі байдужому бредеш
    Чоло даруєш небесам.
    Непомітно гіркоту лигнеш.
    Летиш …хмара хмарку затуля…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.01 15:20 ]
    барви
    Забарвило. Півліта відбуло,
    Холодний бір сповна нагрівсь.
    Домашній сад, як біле полотно,
    Замріяний у спокій прихилився.

    Вбрані у зелено – жовті ризи,
    П’янливо кадять пахощі медові,
    У своїй задумі діви – липи.
    Над ними ореол ладнають бджоли.

    Дні пробігли липневим зорепадом.
    настала лагідно – мрійлива тиша.
    Поля й долини вкрилися туманом
    і благодать вкрива тебе совина.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.06.01 12:31 ]
    Крадійка
    Вона в мене краде кохання і жде,
    коли зашаріється вечір.
    Її неслухняне волосся руде
    лягає любистком на плечі.

    Помада  багряна  вкриває вуста
    пекучим цілунком щоразу.
    Розбещена, втішна, свята простота -
    ця імпровізація джазу.

    Усі вдовольняє потреби його,
    вітрила наповнює морем.
    Лікує від стресів, депресій, всього
    тілесного й душу відмолить.

    Частує чар зіллям, *ратундою чвар,
    і сни навіває чудові,
    сонети фарбує, кладе на вівтар
    освячені ризи любові.

    Як тільки стемніє, троянда-зоря
    за їхніми шторами стежить.
    Можливо, то я краду? Може, то я
    беру, що мені не належить?

    *ратунда - солодко - гіркий перець
    2019р



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  10. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.01 11:33 ]
    Літо
    Весни завершується термін:
    На обрії чекає Літо.
    Ходу розпочинає Червень.
    Канікули! Радіють діти.

    Пора смачної полуниці,
    Омріяне купання в морі.
    Новенькі речі у крамниці
    Приємно купувати знову:

    Щоб одягнути капелюшок,
    Легенькі гарні босоніжки.
    Від спеки захистити мусиш
    Голівоньку свою та ніжки.

    Чудове Літо – швидкоплинне!
    Дієві рухи його, вмілі.
    Старання, з пристрастю, невпинні:
    Ось-ось і ягідки дозрілі.

    Натуру щедру має літо:
    Нагодувати та зігріти!
    Плодами рясно вкриті віти…
    Це ж треба, швидко так зуміти ?!!!
    Ну як Його нам не любити?!!!

    01.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060103447


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  11. Віктор Кучерук - [ 2019.06.01 09:33 ]
    * * *
    За те, що з ним не розминулись
    І ні на мить не розійшлись, –
    Коханню дякую за чулість
    Та пізнавання свята рис.
    І буду радий я довічно,
    В часи веселі і сумні, –
    Що завжди йде воно навстрічно
    Непогамовному мені...
    29.05.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2019.06.01 08:09 ]
    Про жіночу вроду і природу
    Знову на подвір'ї виє пес
    Цапає зубами ногу босу.
    Поміж бевзів я - найліпший бевзь,
    Бо пишу й поезію, і прозу.

    Тяжко, сестри, ніс - і той спітнів,
    Що не втну - усе собі на шкоду.
    А в розумних віршики одні
    Про любов, натхнення і природу.

    Гарно пишуть! Навіть закуняв!
    А у мене - прочитав і в сльози.
    Песик згідний, каже люто "Гав!",
    Мослака з борща годину просить.

    Лиш почав писати - вже кінець,
    Три акорди - скІнчилась кантата.
    Шкряботіти хочеться - капець!
    Для титана ж ода малувата.

    Еврика! Знайшов у рай ключі!
    Настрій, мов розквітла тубероза.
    Годі віршів, любі читачі!
    Відсьогодні - тільки сіра проза.

    01.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  13. Іван Потьомкін - [ 2019.06.01 00:41 ]
    ***

    Не діти ви Мої. Раби.
    Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
    І заповіді, передані Мойсеєм, теж рабом Моїм,
    Не зважувать і розглядать зусібіч тоді ви поклялися.
    І що ж натомість: Тора незрозуміла, темна й многолика
    І потребує роздумів перш, ніж виконувать настанови її…
    На милість покладаєтесь Мою.
    Мовляв, якщо Він про гніздо пташине дбає,
    То й ми, порушуючи заповіді,
    Навіть цілковито зрозумілі,
    Кари Його уникнемо.
    Не уникнете, бо страх переді Мною
    Не передує у ваших намірах і діях.
    Та що це я про вас, посполитих,
    Коли й такі, як помазаник Мій Соломон,
    Не зміг утриматися од спокуси .
    Не брать жінок багато наказував Я,
    Щоб не зробить серце розпусним.
    «Ні, я візьму і не розпущуся!»-
    Хвалився цар зухвало.
    Жінки серце йому вкоротили
    І розум засліпили: не бачив кому трон лишає,
    Бо невдовзі син недолугий через зарозумілість
    Царство назавше роз’єднає і посіє розбрат.
    «Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові,-
    Старшини говорили, коли ще Соломон був живий,-
    Рабом він буде по всі дні твої».
    І що ж спадкоємець відповів, порадившись
    З такими ж, як і сам, безтурботними дружками?
    «Мій батько наклав на вас ярмо, а я ще додам,-
    Хвалився Рехав’ям перед зібранням сивочолим.-
    Батько мій бичами вас карав, я ж скорпіонами каратиму.
    Зрештою, мізинець мій грубіший за стегно мого батька ».
    І,позабувши клятву, дану на Синаї,
    Камінню й деревам, а не Мені ви почали молитись...
    Отож, допоки не перестанете одмолювати злочин,
    Не звертайтеся до мене і неминучої чекайте кари:
    Розсію вас для науки по всіх світах…
    Та,зненавиджених тільки за те, що ви юдеї,
    З нового виведу Єгипту.







    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  14. Вадим Василенко - [ 2019.05.31 19:56 ]
    * * *
    І огорне безмовність, таке безголосся тверде,
    мов каміння, довіку у водах підземних укрите.
    Ця оселя чужа поглинає тебе, ніби крипта.
    Ти ніхто і нізвідки, ніколи не жив і ніде.
    Не дійшовши межі, не знайшовши людської душі.
    Ти чужий сам собі: щось кричить у тобі і регоче.
    Не чекай і не вір, але зірваний зойк задуши,
    доки відчай, упившись, до краплі тебе не доточить.
    І не стане нічого з того, що тобою було.
    Сірий пил заблищить, і проллється десь потайки світло.
    Ти ввійдеш у ці стіни... Останнє прокволе стебло
    проросте з-під каміння, оживлене сонцем і вітром.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  15. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.31 18:57 ]
    Мереживо
    Помережило нас мережами,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено,
    зазирає нам світ у шпарки.

    Порахує всі смайли й шерики,
    і сміятиметься з наївних,
    які вкотре відкрили Америку
    задоволень сумнівних.

    Ерогенні шукати зони
    надто довго й нужди немає,
    все відверто, аж до оскоми,
    нас мережа давно роздягає.

    Помережані ми, поділені,
    і розфренджені, і забанені,
    в "чорні списки" життям поставлені,
    і осуджені, і окрадені.

    Заколисані, фотошоплені,
    павутинням надійно оплетені,
    закривавлені, знерухомлені,
    обіцянками ошелешені.

    Помережило нас мереживо,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено
    зазирає нам світ у шпарки.

    31.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2019.05.31 16:04 ]
    Спец!
    Нині творчість - це жахні страждання,
    Після ночі голова бо-бо.
    Отже, час увічнити кохання,
    Компоную оду про любов.

    Муза хтива персами колише,
    Знає, я - майстерний бонвіан...
    Починають із альковних віршів
    Геній, епігон і графоман.

    Муж у когось - пень, дружина - відьма
    (розіпнуть чортяки за гріхи!).
    Літгерої ж хай ридають ридма
    У обіймах щастя і жаги.

    Музи в кут поезію затисли,
    На Венеру цілиться Ерот.
    На папір течуть гарячі мислі,
    У вогкій руці дрижить перо.

    Язиками цмокають бабусі,
    Дідугани шепчуть: "Хлопець - спец!".
    Я - співець жаркого мусі-пусі,
    Буде сумно - кличте на ралець.

    31.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  17. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.31 11:30 ]
    Нетлі і каганці
    був Емпедокл рибиною. Антонич був хрущем
    я був лише собою – ким мені бути іще?

    я бачив півсотні весен, вивчив мову дощу
    якщо забуду хоч слово – то собі не прощу

    я вчив аромати квітів, запах скошених трав
    я півстоліття цю колекцію весен збирав

    чи бути мені хрущем, рибою з гострим плавцем –
    мені це як позабути, як залишити це?

    я спрагу не втамував, хоч вкотре і пив до дна
    до всіх моїх попередніх – глянь – ось іще одна

    немов ясних коралів упав ще один разок
    моя королівно-крале, спробуймо ще разок

    відхід завжди менш помітний, бачиш – літо гряде
    я піднімаю свій келих за твій останній день

    і скільки б ще не далося, все одно попрошу –
    дозволь це намисто весен в пам’яті я збережу

    останній весняний вечір, нетлі і каганці…
    здається метеликом згорів Емпедокл в кінці


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  18. Лариса Братко - [ 2019.05.31 09:31 ]
    Украина
    Моя страна растерзана, распята.
    Моя страна над пропастью во ржи.
    Моя страна как лишний угол пятый.
    Моя страна в одеждах грубой лжи.

    Она молчит, не стонет, не рыдает.
    Не корчится от боли и тоски.
    Она еще горда. И кто же знает,
    Когда падет с очей ее слеза?

    Моя страна похожа на Иисуса.
    Моя страна свята! А кто же мы?
    А нам все имя лишь Иуда!
    Продали! Растерзали! И сожгли!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Лариса Братко - [ 2019.05.31 09:49 ]
    Рассвет
    Осеннее небо упало на землю,
    Разлилось туманом в лугах у реки.
    И где-то чуть слышно озябшее эхо,
    И чьё-то виденье возникло в дали.
    Тот призрачный образ,
    В рассветных одеждах,
    Так лёгок, прозрачен,
    Вокруг тишина.
    Он так нереален,
    И так быстротечен,
    Подул ветерок,
    Он исчез,
    Немота.
    Осеннее небо упало на землю,
    Разлилось туманом в лугах у реки.
    И где-то чуть слышно озябшее эхо,
    То вскрикнула птица,
    А может ДУША.

    1992


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Деркач - [ 2019.05.31 07:54 ]
    Полуда
    Людей не знати – то лиха біда,
    а знаєш, не здивуєшся ніколи,
    коли чиясь осяяна хода,
    покаже, що й король буває голий.

    Якась особа намалює тло,
    а силует наляпає у сажі.
    На те і є заточене стило,
    аби його тупили душі вражі.

    Але не нарікай на суєту
    ченця пера і гуру плагіату,
    коли за світлі цілі і мету
    тобі бажають без чеки гранату.

    Зійде полуда. Немочі очей
    не ти лише і зцілював, і гоїв,
    ще є і аріони, і герої...

    Не переймайся. Ще живий ачей?
    У цій юрмі, у
    наготі ночей
    не ти один у цьому полі воїн.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Алла Устимчук - [ 2019.05.30 17:27 ]
    Вільна держава
    Відчути свободу
    В тенетах землі,
    Вічну покору
    Побратимам своїм.

    Вільну країну,
    Незалежну таку
    Бачити в снах
    І наяву.

    Разом боротися
    За єдність і волю,
    Разом молитися
    За славную долю.

    Бути вірним
    Україні своїй,
    Аж до загину
    В рівній війні!
    30.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.30 16:18 ]
    ***
    Плакав Бог - дощило,
    В серці наболіло,
    Біла громовиця
    Очищала лиця,
    Святвода із Неба
    Потекла на тебе.
    Рученьки стулила,
    Голову схилила,
    Господа молила
    Щоби усміхнувся,
    Сонячним Світилом,
    Полум'ям Любові,
    Сяєвом стокрилим.
    Світло із очиць,
    Мов крило жар-птиць.
    Плакав Бог - дощило,
    Благодать по суші:
    Небо освятило
    Збайдужілі душі...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  23. Алла Устимчук - [ 2019.05.30 14:05 ]
    Її натура
    Така тендітна й молода,
    Ще зовсім юна і сумна
    В очах її, одна печаль
    Та відлитить вона у даль.
    І лиш дотиком руки
    Він змінить світ...
    Їй назавжди.
    30.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Герасименко - [ 2019.05.30 13:52 ]
    Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
    Ти - мрійниця. Тому й пристав
    гарненький молоденький місяць.

    Він — цар, напевно, хмар отих,
    які чинити мусять опір,
    допоки лл'є у вушка опій.
    Високий, дужий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти, від сяєва хмільна,
    змивала погляди з вікна,
    службову місію виконувала.
    Та частка вольності втекла.
    І там, за рамою віконною

    туди стрілою полетить,
    де мчить небесним містом «опель».
    Красивий, стильний молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    Згадала пагони душі,
    розквітлі, звідусіль душили
    машини гарні та чужі,
    і магазини, і мужчини.

    А ти ні з чим. А де знайти,
    з яким і хміль, і біль поділите?
    Є в офісі одинаки,
    та не такі. А на годиннику

    доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
    І там розкішно повечеряти
    із місяцем, що пес, ні, паж.
    Нехай блищить. Від пана й челяді

    у власній мушлі передих.
    Нехай спочинуть установи.
    Чудовий, милий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти з романом долети
    до Франції, добра, мчи далі.
    Стендаля стильні сторінки
    твої жага й журба читали.

    Чуже кохання потекло
    у сон, де всі тебе хвалили,
    де з мужиком і бутіком
    була з шикарними своїми.
    Будильник ляскав батогом.
    Церкви за мріями дзвонили.

    Пропав мужик. Агов, бутік!
    У пам'яті альбом утік,
    де спроби визволити з роби.
    Пощез і гарний молодик,
    але, на щастя: вузьколобий.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  25. Іван Потьомкін - [ 2019.05.30 12:35 ]
    Ой там, на товчку, на базарі

    Показились – не інакше – тутешні жінки:
    Хто зо сміхом, з плачем інші на базар ідуть.
    Не самі собі з торбами, а з чоловіками,
    Котрих начебто худобу на продаж ведуть.
    Привела і я свойого, хоч і не хотіла,
    Він же в мене і слухняний, і мастак до діла.
    Начебто він тут один, злетілись явдохи.
    Пропонують копи грошей та ще й «охи», «охи».
    Як почула я все це, гримнула довкола:
    «Киште відси, кляті квочки, не віддам Миколу!
    Нащо мені ваші коні – свої стоять в стайні,
    А тим паче ваші гроші. Де ви їх дістали?
    Попродали недолугих лінюхів-п’яничок
    Тай до мене прискакали бодай подивиться?
    Та ж в окрузі нашій славній , не було такого,
    Щоб красивший був наразі од мужа мойого».
    Так для мене і скінчились оці бабські торги,
    Поплентались ми, обнявшись, в зворотню дорогу.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.30 12:30 ]
    Тим часом...

    Сиділа жінка - і скучала,
    чай заварила, налила.
    Зайшла на хвильку муза Алла,
    піала впала зі стола.

    Метелик сів на штору синю,
    ганяв синиць рудавий кіт...
    Про що писати завтра, нині,
    чи потребує слова світ?

    Ревуть сирени і клаксони,
    під парасолями - товар.
    Проводять імпульси аксони...
    Гіпсує крила ас-Ікар.

    Тьма-тьменна книг, не всі хороші.
    Мавпує серед шатер мім...
    Талант - це мало, треба гроші.
    Це зрозуміло, певна, всім.

    У тренді розум, є потворне...
    Діряві джинси - це ж овва...
    Ще джерготить ковальське горно.
    Пелюстя лине з рукава...

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Адель Станіславська - [ 2019.05.30 11:17 ]
    ***
    До неба обірвалася струна
    над місцем, де родилися поети...
    Зі скринь повитягалися скелети,
    а на причілку тешеться труна.
    Та домовина чорна наче ніч...
    Геблює дошку раб в порозі дому,
    не бачить блискавиць, не чує грому,
    шипить безумно: гра вартує свіч,
    вартує свіч... вартує... Паничі
    зійшли на пси... раби ланци урвали
    і в'ють на сонце (як іще не впало?)...
    Стримить стріла в напнутій тятиві
    і Бога жде... а Бога десь нема,
    стрілу не квапить з лука випускати
    в раба, що теше дошку коло хати,
    де неба обірвалася струна...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Верста - [ 2019.05.30 10:08 ]
    Куроко
    Тут всі актори! Супровід куроко...
    Сплітаються дві тіні... Дивна роль
    Нам випала з тобою... Наші кроки
    Такі повільні, наче в slow-mo.

    І не дійти до тебе, всі дороги
    Змішалися у часі. Ремесло
    Моє кінцугі, власні епілоги
    Повинен я з'єднати у те скло,

    Що істину осяє. Для театру
    Фантомами залишимося ми...
    І після нас жагуча сяйна ватра

    У факелах палатиме віки...
    Скажи, о музо! Що готує завтра?..
    ...Нашіптують щось Місяцю зірки.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 02.10.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.05.30 07:14 ]
    Ноша
    Світанкове проміння торкнулось ланіт
    і повіки розплющило сонні.
    Підмітає вчорашні недопалки  світ,
    айстри зрошує на підвіконні.
    Прокидається вкотре старенький трамвай,
    рейки стерлися об коліщата.
    Ти мене не буди, і про сни не питай,
    сліз моїх краще не помічати.
    Не згадати тепер серенади мотив,
    що бентежив мої зорепади.
    Красномовністю серце моє золотив,
    та  душі лицемірно ти зрадив.
    Я полола  щоденно твої бур'яни
    і перини збивала  на свято.
    Від наруги, нестерпної  ноші звільни,
    залишилося сил небагато.
    Що тепер? Гріти  спогадом біль самоти -
    дощ періщить, між нами - негода.
    Ту валізу без ручки так  важко нести
    й на узбіччі покинути шкода!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  30. Віктор Кучерук - [ 2019.05.30 00:47 ]
    * * *
    Я так згорьовано кохаю,
    Що забуваю про спання, –
    Мов сік гіркого молочаю
    Вживаю мало не щодня.
    І те терпке пиття любові,
    Останнім часом якнайбільш, –
    Проникнуть щемом хоче в слово,
    Щоб затруїти смутком вірш.
    Але я п’ю блаженно знову
    Всесильні каплі золоті,
    Щоби зродити щось чудове
    На пожовтілому листі.
    Нема питву кохання краю,
    І хоч зросла його ціна, –
    Сльозами в душу затікає
    Нещадна й ніжна рідина.
    30.05.19



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.29 23:59 ]
    Закохані слова
    Як хороше в саду. Весни останні миті.
    Поволі гасне день поміж ясних беріз,
    Що ледь помітним смутком сизим оповиті…
    Ласкавий вітерець, немов на морі бриз -

    Вигойдує собі травинки напівсонні,
    І тьмяну хмар пастель штовхає в далечінь.
    Дівочий сміх легкий зненацька сріблом дзвонить –
    Змагає дрімоту, що тисне, як вночі.

    Крадеться холодок поміж трави надвечір,
    І сутінками хмара темна укрива.
    Сідають соловейки на гіллясті плечі,
    І щастя ллють навкруг закохані слова!

    29 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (8)


  32. Сашко Лютий - [ 2019.05.29 20:15 ]
    ***
    Одного дня сиділи ми
    На білому плащі,
    Брудними крокодилами
    Ішли по нас дощі.

    Рихтовані пробоїни,
    Скрипіли, ніби джаз,
    Кларнетами, гобоями,
    Перебивали нас.

    Пожива для голодного,
    Тростина для сліпця,
    Один навпроти одного
    Нам випали місця.

    Вагон містами човгав,
    Накочувався грув,
    Де ти була так довго?
    Де ти так довго був?

    Одного дня сиділи ми
    На паперті з розмов,
    І сивою Сивіллою
    Прийшла до нас любов.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  33. Вероніка Новікова - [ 2019.05.29 20:38 ]
    Дивися довше
    Сьогодні можна. І це нормально.
    Бери за руку, не відвертайся.
    Стискають пальці, стискають губи,
    гілки хитаються.

    Заповнюй паузи поцілунками,
    без слів нічого не має значення.
    Бери за руку, вона гаряча.
    А там побачимо.

    Дивися довше, сьогодні можна.
    Мене учора не існувало.
    Я пропустила: кора чи руки
    сорочку рвали.

    Слова і сором, гілки і пальці.
    Я пропустила, я проростала.
    Так не буває. Так мало бути.
    Занадто мало.

    Не відвертайся. Бери за руку.
    Єдиний доказ, що ти змінився:
    уламок світла в твоєму серці,
    в моїй зіниці.

    Як сяде сонце, як гори зникнуть,
    як залишиться окраєць світу,
    нехай у ньому останнє наше
    пульсує світло.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  34. Олександр Сушко - [ 2019.05.29 18:23 ]
    Ану!
    Тьху ти! Не хочеться сексу ізнову?
    Страхіття!
    Рвуться на волю віршата удень і вночі?
    Це вже хвороба! Писунка! Візьму зараз віхтя
    Й ляпну по носі. Кохана, чого ти мовчиш?

    В мене від страсті-мордасті змокріла долоня,
    Сухо у пельці, ковтнути б із крана води...
    Глянь-бо, на мужа стрункого, немов Аполлона,
    Ахни від захвату і ув обійми впади.

    Годі копилити губці й кусати до крові,
    Змучене думами личко підводить увись.
    Ляж біля мене! Скупаю у щирій любові!
    Геть мадригали! Втішатиме Лєну Паріс.

    Всьо! Вже пора колорада пустити на грядку,
    Хай попасеться голодниий на любощі жук.
    Опісля бурі напишеш про неї віршатко,
    Хочеш - тобі, шалапутниці, допоможу?

    29.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  35. Петро Скоропис - [ 2019.05.29 15:18 ]
    З Іосіфа Бродського. Пісня порожньої веранди
    Березень збіг, і пустий мій сад.
    Птаху старий, на куща підсядь,
    ба, і день йому опостінь
    тільки і дав, що тінь.

    Буцім і тих не було шести
    літ, коли він любив цвісти;
    ніби майбутнє тим, хто нагий,
    знак подає благий.

    Чи, на минущому ворожі́й,
    у наготі небесам чужий,
    він, наразі, у чім і річ –
    витвір уваги віч.

    Відаю сам я не гірш усіх:
    гірко корити нетяг. Та гріх
    тяжчий – ятрити жахний суціль
    струп, щоб відчути біль.

    Я б його ганив і сам, але
    птах у літах опосів не зле
    кущ, подалі од кпин крука;
    доля обом така.

    Змучений птах і безлиста віть
    дотиків чулі: в обох хрустить.
    Щодо взаємин, якщо всерйоз,
    хруст – їх апофеоз.

    Те, що співало, буяло в квіт,
    стало тим, що нагим терпіть
    годі помоги, і, далебі,
    бідкатися собі.

    Гірко казати, куди на пси
    те, чиїм таланом краси
    досі нам красився скрухи час,
    збігло раніше нас.

    Тобто, натхненніші нас, істот,
    речі утіленням є чеснот,
    як і вречевлена навмання
    маній їх маячня.

    Жах при кінці видає жага –
    хапнути більше від пирога
    всяка річ на землі спішить,
    чим дозволяє мить.

    Світло сліпить. У слові – лжа.
    Пристрасть знесилює. Жах лиша
    опік, як пекло своїм огнем,
    над календарним днем.

    Ліпше не йняти своїм очам,
    як і устам. Позаяк і Сам
    Бог, посуваючи Страшний Суд,
    нас покарав і тут.

    Так упроваджують той устав
    чину речей, супроти підстав
    волити долям, що він глумив,
    власне, і підмінив.

    Кидай куща свого, птах в літах.
    Не на твоїх, а моїх устах
    пісня тепер, і суцвіть ясу
    в пригоршні я несу.

    Неоковирний під райську сінь
    пір’ям ти, буцім на воду сів.
    Лапки твої навіч мертвіш
    голих гілок, чіпкіш.

    Можеш летіти собі у тьму.
    Я твоє місце умить займу.
    Най отой дорікне мені,
    хто не знав порожні.

    Стін чотирьох позаяк чуже,
    збігши, покине життя лише
    ніші порожні, і нас гнітить
    їх нестерпимий вид.

    Знаю, що гірше лунає мій
    голос за твій – без того низький.
    Ба, і ґвалтуючи вухо, звук
    ліпше безмовних мук.

    Світ, як і гине, то гине без
    грому і грюку; і паче не з
    тишею прощень, ні у сліпій
    вірі, ні у мольбі.

    В танці вогню і трощі льодів,
    світу кінець тоді поготів,
    щойно і пісня, – як не гірка,
    вища в ноті й дзвінка.


    * Не вибух, але схлипування (англ.) ("The Hollow Men".)







    ----------------


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  36. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.29 15:01 ]
    Жовті квіти
    Жовтого кольору квіти у полі…
    Надто багато в них суму та болю.
    Символ кохання, що втраченим стало.
    Ніжності тільки зосталось чимало.

    Квіточка кожна свою має вроду,
    Погляд красуні втішає природу.
    Спогади тільки, руйнуючи душу,
    Кажуть, що й це пережити я мушу.

    Пристрастю спалене серце завмерло.
    З рук відчайдушно посипались перли.
    Вже не зібрати, подрібнена доля.
    Дух відлітає, як пух у тополі.

    Граючись, він доторкнеться до квітки.
    Вітер йому допоможе, щоб мітку
    Білу залишити, наче хустинку,
    Зараз потрібна їй дружня підтримка!

    Жовтого кольору квіти у полі…
    Хочеться, щоб не зазнали ви горя!

    29.05.2019
    Свидетельство о публикации №119052905072


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  37. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.29 12:12 ]
    Така натура
    Як не вбивай її, не викорінюй,
    вона, немов бур'ян, росте повсюди,
    і хоч лунає знову заклик "змінюй!",
    та ми все ті ж - нікчемні хохлолюди!

    Така натура - досить і краплини,
    і лізе з дір, немов на дріжджах тісто,
    ростуть на душах ракові пухлини
    хохляцького-бидляцького замісу.

    Така натура вірує у бога,
    поклони б'є, до синіх ґуль на лобі,
    та суть все та ж - мерзенна і убога,
    що в материнській виросла утробі.

    І мати пожаліла, бо дитина ж,
    і вірити хотіла - помудріє,
    та хоч зникали в безвісті століття,
    хохол і досі в душах шаленіє!

    Він радо наплює сусіду в очі,
    бо той посмів у інший бік дивитись,
    горлає так, немов хапають корчі,
    бодай тобі, хохол, десь загубитись!

    Щоб ти пощез, пропав, навік загинув,
    і щоб чорти тебе кудись забрали,
    щоб справжні українці цю личину
    з корінням із душі повиривали!

    В собі плекаймо, люди, українця,
    бо право це виборювали кров'ю,
    випалюймо в собі раба й чужинця,
    будуймо світ лиш Правдою й Любов'ю!

    29.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.05.29 12:45 ]
    Перлинна любов
    Не даруй жовті, любий, тюльпани,
    ще далеко до туги розлук.
    У обіймах зворушливих тану,
    потонув час у пестощах рук.

    Не кажи ні півслова, ні  слова,
    не дивися, не дихай - мовчи.
    Грона солоду - брость  калинова
    на вустах беладонно гірчить.

    Ще далеко, коханий, до смутку,
    до осінніх дощів, милий, мій,
    не згасити гарячим цілунком
    полум'яний підсніжник надій.

    Знай, що не розтопити весною
    найсолодше жаги - ескімо.
    Сонце, вічністю ти на ді мною,
    на вітрилах небес пливемо!

    В колисанці блаженство гойдаєм,
    у тенетах шовкових альков.
    хай і всесвіт на нас зачекає
    розсипає перлини любов!

    Стільки ніжності що захлинутись
    можна в ній, в океані бажань.
    Хочу голос кохання почути -
    стогін серця, любові  благань!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  39. Лариса Братко - [ 2019.05.29 09:21 ]
    Он не вернется
    Город ночи испугался,
    Сжался весь в комок, дрожит.
    Лишь луна седая молча,
    Вниз задумчиво глядит.
    Кот крадется по асфальту,
    Чует где-то бродит мышь.
    Кот бесстрашный и отважный,
    Он герой окрестных крыш.
    Пес бездомный притаился,
    Страшно ночью одному,
    Без хозяина, без ласки,
    Пьет соленую слезу.
    Что-то скрипнуло и снова,
    Тишина вокруг и сон.
    Как тревожно этой ночью,
    Час назад ушел ведь он.

    1998.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Іван Потьомкін - [ 2019.05.29 09:05 ]
    ...аби не позостати наодинці з віком

    Як діток і дружину, й ґроно товаришів,
    Люби себе й шануй, яким би ти не вдався.
    Пильнуй, аби в родині не стати заважким.
    Не вряди-годи, а щодня змащуй тіло -
    Щоб кволості й передчасних зморщок уникнути.
    Не піддавайсь спокусливому «перепочинь!»,
    Якщо наважився пройтись після обіду.
    ...Стільки стежин, аби протистоять хворобам,
    Що тільки од нашого життя-буття залежать!..
    І жодна не приведе до нарцисизму.
    Люби себе і не позостанеш наодинці
    З невмолимим плином віку.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  41. Ігор Деркач - [ 2019.05.29 08:05 ]
    Инший міраж
    Хочу талії і пієтету,
    а не поту рядна і коша.
    Ой, немає уваги поету –
    вицугикують, наче лоша.

    На слона нападає моська.
    Рве сідниці ослиці рак.
    І не чує душа матроська,
    що за не..? умира..? Спартак.

    Пилюгою укрита сажа.
    На коліні Ера́то – жук!
    На віго́ні моя поклажа –
    пера віяла бережу.

    05/19



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  42. Тамара Швець - [ 2019.05.29 06:22 ]
    Завзятість ...
    Завзятість –це
    Успіх, новий талант-
    Радість життя!!!
    29.05.19 5.00


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Тамара Швець - [ 2019.05.29 06:40 ]
    Оптимізм ...
    Оптимізм - риса
    Благо ,гарна , корисна,
    Початок - успіх!
    29.05.19 4.50


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.28 20:11 ]
    Прописи
    В зошитах прописую красиво,
    так, щоб кожен учень зрозумів:
    Віка у вінку.
    У Валі сливи.
    А у мене ні вінка, ні слив.

    Той вінок, що довгими роками
    спромоглося виплести мені,
    розриваю власними руками -
    ріжуть пальці стебла дротяні.

    Кров моя повільно витікає,
    губиться у росяній траві,
    де високе дерево гойдає
    перестиглі сливи воскові.

    В землю, в землю, глибше, до коріння!
    Я б її до краплі віддала,
    тільки щоб весною білопінно,
    сніжнобіло слива зацвіла.

    В зошитах прописую красиво,
    звична не збивається рука:
    Віка у вінку.
    У Валі сливи.
    Ані слив у мене, ні вінка.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  45. України Сокор - [ 2019.05.28 16:35 ]
    Звільнитесь від блуду.
    Що ж ви братці, Українці, що ви наробили?
    Волю й Славу предків, по світу пустили.
    Для українців на Вкраїні, шлях рабів мостили,
    На шляху наших діток, терни поростили.

    Може в цім столітті, ви конче обрусіли,
    Може ви синами стали - сини Ізраїля.
    Україна - ваша Мати, ненька - сиротина,
    Залишилась на розпутті, без Батька і Сина.

    Чи читали, ви, Шевченка - “Розрита могила”?
    Не читали? Прочитайте буде серцю мило.
    Прочитайте, не стидайтесь і себе пізнайте.
    Може тіло затрясеться, та надію майте.

    Схаменися, люде добрий, поки ще не пізно,
    Серце ваше не схололо, і ще не залізне.
    Збережіть Вкраїні Волю і всіх шануйте,
    А народи других держав у себе й пануйте.
    Травень 2019.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Тамара Швець - [ 2019.05.28 14:23 ]
    Давати поради
    Давати поради –
    Гумор, цінні -корисно,
    Рішення - думай!!!
    28.05.19 7.35


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Тамара Швець - [ 2019.05.28 14:07 ]
    Осуд...
    Осудити легко –
    Любов, добро –одержав-
    Сімейне щастя!
    28.05.19 7.05



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Лариса Братко - [ 2019.05.28 10:21 ]
    Осень в Пуще-Водице
    Я сплела венок,
    Из кленовых листьев.
    Я вплела в венок,
    Вереницы мыслей.
    Грустных иль веселых?
    Мне ответить сложно.
    Расплескалось солнце,
    И тепло уж ложно.
    Золотистый омут,
    Поглощает взоры.
    Тонут в нем обиды,
    И пустые ссоры.
    Тонут мысли, грезы,
    В шорохе кленовом.
    Золотые слезы,
    Падают со стоном.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Лариса Братко - [ 2019.05.28 10:55 ]
    ***
    Я падала, падала, падала,
    В бездонную липкую мглу.
    Заботы, проблемы, предательства,
    Сплетались в тугую косу.

    И слепо-глухое молчание,
    Накрыло пуховым платком.
    Не нудность с пустым равнодушием,
    Шагнули на встречу в мой дом.

    За окнами солнце взъерошилось,
    И смотрит не ласково в даль.
    Где нежность? Любовь? Сострадание?
    В душе лишь холодная сталь.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Ніна Виноградська - [ 2019.05.28 09:26 ]
    Без тата


    Заплакане обличчя у вікні,
    А від фіранки протяг – не відчути.
    Скажіть, за ким ви плакали вві сні,
    Кого ви так не можете забути?

    Погляньте, сонце променем своїм
    Вже висушило роси на віконці.
    Немає тата, є у неї дім,
    І мама є, скажіть маленькій доньці.

    Вона ще спить і ручки уві сні
    Розкидала, мов світ весь обнімає.
    Їй не збагнути маму у вікні
    І плач за тим, кого уже немає.

    Нема й не буде. Є один горбок,
    Де розцвітають паперові квіти.
    Війна зробила в дім злодійський крок
    І змусила тепер без нього жити...

    Розвиднілось. І непомітно вже
    Зайшов навшпиньках день у вашу хату.
    Вві сні дитяча пам’ять береже
    Його живого, бо спросоння: – Тату!

    Як боляче, що доня – сирота.
    Без чоловіка жінці світ – пустеля.
    Вдовині сльози, біль і гіркота
    Осіли назавжди в її оселі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1483