ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лесь Українець
2017.09.25 09:59
Сирої дощової днини
У тихому вагоні
Тепло ковдра ноги гріє
І чай смакує, як ніколи.

А зі мною ввічливим
Усі чемні дуже,
Випадкові зустрічні

Олександр Жилко
2017.09.25 08:27
Розібрати безлад у голові
від кого тікати,
до чого йти.

Кадр за кадром засвіченою плівкою
рухатись по минулому,
ніби картою дивних пропорцій,
чудернацьких проекцій.

Микола Соболь
2017.09.25 06:00
Аура осіннього дощу
Віяла розлогими шляхами.
Наберу собі у пригорщу –
Срібла, розрахуюся з боргами.

Цю краплинку людям за добро,
Ця для тих, що бережуть у серці…
Заховаю трохи у цебро,

Серго Сокольник
2017.09.24 22:10
Любов минула. Сірий смуток, ліг
На віти снів, похилені безсило...
...ти прихились, до мене притули
Своє вологе і жадане тіло!..

Ми знову поєднаємо серця,
Немов тоді, коли були щасливі,
Із потаємних виймемо дверцят

Мирослава Шевченко
2017.09.24 21:41
Il pleure dans mon coeur
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pntre mon coeur ?

bruit doux de la pluie
Par terre et sur les toits !
Pour un coeur qui s'ennuie,

Ігор Шоха
2017.09.24 21:23
коли проснуться люди до зорі
і їх покличе каятись Марія
настане мир у кожному дворі
і може вдруге явиться Месія
коли проснуться люди на зорі
якщо за обрій полум'я завіє
і передохнуть змії упирі
а на Дону прокинеться надія

Олександр Олехо
2017.09.24 16:53
у шторм поламане стерно
і навігація до біса
все шкереберть але кіно
механік п’яний от гульвіса
ще крутить в час коли не п’є
у трюмі наче в кінозалі
вгорі борвій знамена рве
а тут лунає «тралі-валі»

Микола Дудар
2017.09.24 16:40
І де ж ота хвалебна твердь?…
Переспіви повітря милозвучні
Розмиті береги нарешті вщерть
Хвилює лейб-мотив бесаме мучо…
І де ж ота хвалебна рать -
На всі часи їх гуркіт войовничий?..
Палац… фуршет… ось так святкує знать -
На краєвидах душ, що смерті

Ігор Шоха
2017.09.24 16:19
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
та економимо на щасті,
забуті генами землі.

***
У першому коханні
шукаємо основ,

Ірина Вовк
2017.09.24 10:29
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо – куди йдемо! –
обмерзлі душі з крила

Сонце Місяць
2017.09.24 01:08
моцарт усе ніяк за реквієм не сяде
щось в ньому убивають вальси ті
а хто він є тим більше по житті
від музики окремо ~ тільки вади

в його меню занюховий паштет
шато демонтеклер із витримкою навіть
куди тепер стопи свої направить

Олександр Сушко
2017.09.24 00:25
Біля клубу дід пасе козу.
А мене гризуть важкі печалі.
Бо ж народ вподобав ковбасу -
Майже пусто у помпезній залі.

Двадцять душ окучує поет,
Сил немає слухати це "чудо".
Декламує задом наперед -

Олександр Олехо
2017.09.23 19:43
Сюжети снів приходять уві сні.
Іде вистава у порожній залі.
Герой один у марення на дні.
Але який! У Божому кварталі
рятує не індиго – цілий світ
і, навіть, трохи більше… Забагато,
як на одного, праведних побід:
усі для миру, жодної – Ерато.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:10
Сіє-віє мрякою погода.
Не чекає згоди у народу.
Ранками – туманами ріки,
вечорами – бурею зі сходу
спеку надолужує природа
розою вітрів на всі боки.

На дуель запізнюється осінь.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:01
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Які мімози у морози,
така й реформа затяжна.

Ніщо так довго не триває
як обіцяння, – все мине.
Вогню без диму не буває.

Любов Бенедишин
2017.09.23 13:45
Щира публіка, типаж –
Шарм, харизма, антураж.
Бісер слів. Зневаги твань.
Чудеса розчарувань

23.09.2017

Ірина Вовк
2017.09.23 12:50
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Змаяні віти – шлюбне убрання…
Злотом залита, росами вмита
Тернова ружа – чара кохання.
.
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Спущені віти – лячне ячання…
Мрій кришталевих чара розбита –

Микола Соболь
2017.09.23 06:58
Затужила рідна Ненька, налилася сумом.
Пригадалися Шевченка: «Думи мої, думи»…

Задивився, ген у далі, сповила спокуса,
Як тепер не вистачає – Симоненка, Стуса…

Нашу землю розривають люті яничари,
А на східному кордоні – змії засичали.

Ігор Шоха
2017.09.22 22:42
Одного разу
               руський цар Хайло
одразу
               опинився аж у пеклі.
Йому і цього разу
                              повезло.
Ані Яги у пеклі не було,
ані його євро-цариці Меркель.

Іван Потьомкін
2017.09.22 21:08
Споконвіків, а наче вперше
Спадає листя безшелесно.
Так скелі падають, руйнуючись на камінь,
Нагадуючи горам їх кінцеву мить.
Так люди падають,
Обтяжені турботами, а не роками:
Цей ще схопитися за серце встиг,
Той - лиш змахнув руками...

Олександр Олехо
2017.09.22 13:27
Із днів осінніх позолота зійде,
перетече відтінками у тло.
Лиш міти жовті у саду деінде
очам залишить сівер-помело.
Родинні узи обриває осінь,
і падають змертвілі голоси
у тишу снів, де ходять душі босі
і спокій стережуть зіркові пси…

Ігор Шоха
2017.09.22 12:10
Тихо, братіє. Дуже
гучно б'є барабан,
поки люди байдужі
до ятріючих ран,
поки істина слова
наші душі пасе,
а священну корову
революція ссе,

Ірина Вовк
2017.09.22 11:19
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує ангельська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Коро

Сонце Місяць
2017.09.22 03:38
на небі хмарна
округла в’язь
байдуже зайве

дівча відчекавши
знади продасть
на порносайти

Володимир Бойко
2017.09.22 02:04
Що їм нового сказати?
Тож терендять про одне.
Ліпше би мудро мовчати,
Ніж говорити дурне.

Пустопорожні розмови –
Мовний чортополох.
Скаче зачовгане слово,

Серго Сокольник
2017.09.21 21:48
Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.

У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?

Ірина Вовк
2017.09.21 21:42
«Amori vitam… vitam impendere…» -
рука Старої і Нової ери…
Пульсує серце в камені печери:
«аmori vitam… vitam impendere…».
Пощерблені мечі і кавалери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
Троянди тлінні на осінні сквери –
«аmori vitam… vitam im

Олександр Сушко
2017.09.21 06:53
Немає сил. Іду копати яму,
Тут ходить надокучливий сусід.
Рояль його щоночі грає гами,
Здригає стіни монотонний хіт.

Буває, що холоне кров у жилах,
Пощезли із квартири таргани.
Маестро краще грати на могилах,

Сонце Місяць
2017.09.21 04:28
релаксний варіант як негатив
суціль розрекламований боржомі
давайте два хоча давайте три
де рампи непримітно ледь притомні

сидить елге втикає детектив
когось уб’ють чи просто похоронять
від когось може просто утекти

Серго Сокольник
2017.09.20 19:01
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра

Мирослав Артимович
2017.09.20 17:53
Немало див дарує нам природа –
митець неперевершено-умілий:
вона і зачаровує, і годить,
лікує душу, освіжає тіло.

А кожен витвір – формою і суттю
такий нерукотворно-бездоганний:
у ньому Вишній замисел присутній,

Любов Бенедишин
2017.09.20 12:11
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Зламали бевзні терези.
Феміда – в комі.

Їй повернутись - до снаги -
З пітьми, де в’язко...
Та час вже кинув на торги

Олександр Сушко
2017.09.20 10:18
Я - беспробудний оптиміст,
Люблю хороші вісті.
Зубів нема. Але є міст,
Коронки золотисті.

Недбало вибрита щока
Але шикарні вуса.
Жона вечеряти гука -

Любов Матузок
2017.09.20 09:52
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем

втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай

Ірина Вовк
2017.09.20 08:57
Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
Як спалах очей твоїх, зрки - живі діаманти - лицю...

Ти перейшла цей квітник, як переходять із

Микола Соболь
2017.09.20 05:53
Самотнє дерево печалі
Колише спогади земні,
Які пливуть за сині далі –
Лелеками у вишині.
Накрите чорною вуаллю
На плечі опускає жур.
Що далі буде? За печаллю
Невидимий вже виріс мур.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Вітер
2017.09.22

Сергій Булат
2017.09.17

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віта Парфенович - [ 2017.09.12 14:41 ]
    Звичка
    Холодний душ змиває рештки сну,
    З думками наодинці залишаюсь,
    До тебе звикла, але попрощаюсь…
    Собі укотре вперто поясню –

    Тобі потрібна зовсім інша жінка,
    Я ж мрія, та далеко не твоя,
    Розлука із тобою – то є гірко,
    І звичка все від рішення спиня,

    Та ти ніколи тим, кого хотіла,
    Не будеш… і не буду я тією,
    Що ти хотів, щоб мама полюбила,
    І стала не чужою, а своєю.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Микола Дудар - [ 2017.09.12 10:57 ]
    / В мене є ви... /
    В мене є ви - двадцать чотири лади
    І безліч витків навколо осі
    І відеоряд, і спомин… відрада:
    Я піт своїх предків зберіг на посів…
    Його не забути і непозбутись
    Він ціпко тримав і тримає рідню
    Охочу до праці, в любові - розкуту
    Ну, словом, барокко і трохи ноктюрн…
    На присмак гіркий він, солонуватий
    У кожному куті кварта чи пів…
    І навіть навспак він може гарчати
    Якщо якесь лихо припреться без слів
    До шафи вповзе… візьме в руки зброю:
    - Дай мені, Боже, вернутись живим
    Цей запах такий, що й сили потроїть
    Бо ж одну із осан — ліпили за жнив…
    В мене є ви - двадцять чотири лади
    І безліч імен до чисел і дат…
    Де-які з них я дійсно що втратив
    Цікаво б дізнатись адресу тих втрат…
    12-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Вовк - [ 2017.09.12 08:33 ]
    "Коли на луках го́йних Мармореї..."
    Коли на луках го́йних Мармореї*
    моя душа спочине від турбот,
    я спогадаю, хто був мій народ
    у нетрях зореносної ідеї.
    Одвічний плужник… ратич та орач…
    Одвічний Скіф в землі обітованій,
    трагічний Бус при долі невблаганній,
    шукач братів… і золотошукач…
    О, злото уз! – ти братняя любове,
    солодкий плід, що визрів на розбрат…
    У всі епохи йшов на брата брат
    і прагнув, як упир, нової крови…
    Коли й за що? – питали з неборак
    за Крим, за сіль, за шапку Мономаха…
    Що ж до ціни – то вища, мабуть, плаха
    чи, пак, ребро підвішане на гак…
    О, мій народ як той пустельний Дух
    поміж дібров, ланів та сіножатей –
    комонне тіло Золотої Раті…
    А на могилах – тополиний пух.
    Чи то Сварог**, чи Див*** так повелів
    по смерті в Ирій душам відлітати.
    Усе там є для русів – спис і лати,
    питво суроже, ласки доброгнів,
    і присмак степу, і розлогі трави,
    і заповітний спів Матиреслави.****
    Там Марморея здійснює дозір
    в оточенні сліпучо-білих зір…
    Там Ра-ріка***** – межа країни Сонця,
    там щука-риба плюха в ополонці
    і сам Сварог гарцює, мов огир…

    Та Цур вогнем пахнé у людський вир…******

    … В якій землі і на якій планеті
    Розпалена в надривно-синім леті
    Зійде зоря на ймення Богу-Мир?..


    (Зі збірки «Самоцвіти сокровення». – Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Олехо - [ 2017.09.12 08:56 ]
    * * *

    криву життя - у ряд Фур’є…
    хай казна-що але своє
    кристалізую сон води
    у гості ходять три коти
    навіщо нявкати навзрид
    менталітет чи геноцид
    маліють члени у ряду
    я до гармонії бреду
    ось тане сало аш два о
    і голос сонячний алло
    ясніє небо все окей
    осанна долі - мавзолей
    крива кривою путь пряма
    у крапки титру… синемА
    прийшов сантехнік ач біда
    в облозі праці середа
    робити що і винен хто
    напевно я і пан Ніхто...

    28.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2017.09.12 08:36 ]
    Усе було
    Усе було… Й хорошого удосталь:
    на Кінбурнській косі весь пляж для двох,
    Карпатське небо, корабельні сосни
    і Синевір як нас вітав обох!..

    Так добре нам було удвох на диво!
    Губились в перелісках поміж трав…
    Давай це зробимо повільно і красиво, –
    пригадуєш, як я тобі казав?

    А Чорне море як котило хвилі,
    духмяніло навкруг все чебрецем!
    Тепер обоє горді й посивілі
    ми лише пригадати можем це…

    12.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Микола Соболь - [ 2017.09.12 05:51 ]
    Коли ти – хохол
    Прийшла біда? Накликали – жиди!
    Ума нема – москаль тому виною.
    Такий вже устрій, як се не крути,
    Якщо хохол завідує тобою.

    Не ті боги, поганий чорнозем,
    Тече повільно Борисфен упертий.
    Та ще на перебір є сотні тем
    Де глузду нуль, але вони відверті.

    І на городі урожай рясний,
    Жона й корова у сусіда кращі!
    Якщо в тобі такий хохол живий,
    Як нація, вважайте, ми пропащі.
    10.09.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.09.11 23:46 ]
    Перед грозою
    Чуєш, брате, запахло грозою,
    Хоч у небі іще не гримить?
    Нагородять посмертно героїв,
    "Ворогами" наповниться кліть.

    Кліщуки посідають на трони,
    В посіпаки зженуть вовкулак.
    Помолись на дідівські ікони
    І прикручуй до сволока гак.

    Ця ордища удома не сніда,
    То ж чекай на "приємний" сюрприз.
    Прийдуть в хату голодні сновиди
    Із варехами наперевіс.

    Ми - отара без грошей та зброї.
    Фрикадельки жуєм на пару.
    Не уникнути доленьки злої,
    Не чкурнути в глибоку діру.

    Не вітаю криваві заграви,
    Бо від криків холоне душа.
    Але ворог згуртовує лави,
    Руки прагнуть узяти ножа.

    А на Лисій горі виють відьми...
    Взяти швайку тобі до снаги.
    А не візьмеш - розплатишся дітьми,
    Сам начепиш на них ланцюги.

    11.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  8. Шон Маклех - [ 2017.09.11 21:49 ]
    Мури
    За мурами осіннього ранку
    Я – палій Залізного Дому*
    Запалюю пожежу світанку
    Після буття ставлю не крапку – кому,
    Несу в торбі новел ротації,
    De morte post scriptum:
    Хмар білих пухкі асигнації
    Ave – торішньому листю,
    Ave – років намисту,
    Ave – м’яким килимам моху,
    Ave – богам ранкового холоду!
    Сьогодні зелені пагорби
    Я складаю в мішок аґоній,
    Я співаю: «Gloria!»
    Забутому сну фантасмагорій,
    Я співаю готичним замкам: «Neo!»**
    І хочу, щоб двері нового дня
    Відкривали бджоли (гудуть),
    Кам’яних вуликів неоліту (грядуть) –
    Менгірів – знаків, дольменів – порталів.
    Хочу аби
    Над черепицями старих селищ галів
    (Вибачаюсь, народу Фір Болг***)
    На островах Арран (мій борг)
    Сліди доби:
    Чорними блискавицями
    Серпокрилими птахами**** летіло Neo –
    Словами-лицями
    Словами буття.
    Чи то забуття…

    Примітки:
    * - ну, скажімо Залізний Дім підпалив не я, а король Ірландії Лабрайд Лонгсех (часи правління 379 – 369 роки до нової ери) – як тільки його не називали: і Лабрайд Мореплавець, і Лабрайд Вигнанець, і Лабрайд Заброда… Залізний Дім підпалив саме він, а от пожежу світанку… Це моя робота. Щоденна. А те, що я палій Залізного Дому – це я так сказав – для красного слівця.
    ** - хочу щоб все нині починалось на «нео»: неоліт, неоген, неон, неоантропос - неогомо, неохронос і неохорос.
    *** - це був народ, що поклонявся Болгу – богу блискавки. Те, що це був «народ мішків» - злий наклеп. Мій борг перед Ірландією – писати про людей минулих епох. Хто ж про них напише, якщо не я…
    **** - біля замку Грануайл – замку королеви піратів Грайнне ні О’Майлле в графстві Мейо є колонія птахів чорних серпокрильців. Як приходить літо вони літають там чорними блискавицями…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.09.11 18:55 ]
    Міняю курс!
    У літературі щось не так.
    Із мутної хлебчемо криниці.
    Очі коле незугарний брак
    У сонетах на чиїйсь сторінці.

    Вірші як нав'язлива попса.
    Рохкають у храмі поросята.
    Все у шмарклях, стогонах, сльозах -
    Краще б сіли неуки за парти.

    Ось тобі, Поете, шах і мат:
    Чути козобаси, а не ліри.
    "Сяє" кривобокий "діамант" -
    Сипанув поезій з-під сокири.

    Відсьогодні, сестро, не гарчу,
    Не приносить критика доходу.
    Вивільню поезії сичуг -
    Напишу поему про природу.

    Потягну за хвіст і я кота,
    Вихлюпну в інет патьоки сірі.
    У сатири інша вже мета -
    Жити з графоманами у мирі.

    11.09.2017р


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  10. Козак Дума - [ 2017.09.11 18:00 ]
    Осінні метаморфози

    Багряним листом падаєш в долоні,
    теплом не грієш й навіваєш сум,
    тримаєш у своїм тяжкім полоні,
    доводиш до болючих, чорних дум.

    Спаду ясним промінням на світанні,
    як чутко будеш спати тихим сном,
    сплету в вінок пісні свого кохання –
    руладами хай линуть під вікном.

    Колись була як дівчинка наївна,
    така у всьому світі лиш одна –
    немов веселка, як весна чарівна.
    Чому ж тепер сумна і мовчазна?

    Твій сум розвію, відгоню тривоги,
    хоч вітер завиває в вишині.
    Любитиму всім серцем, до знемоги,
    забудемось в казковім диво-сні!

    11.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2017.09.11 17:07 ]
    Без ластівки немає неба
    Ластівка високе небо ріже,
    розтинає крильцями блакить.
    Серпокрилу цю пташину ніжно
    просто я не можу не любить.

    Небо без пташиного польоту
    і серпастих ластів'ячих крил –
    це авіалайнер без пілота
    чи безкрає море без вітрил.

    11.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2017.09.11 17:19 ]
    Майже за Чубинським
    Ще не вмерли в Україні ні слава, ні воля!
    Чом же браття-українці босі ми і голі?!
    Тягнуть-крадуть вороженьки уночі й на сонці,
    а ми сумно споглядаєм, сидячи в сторонці.
    Тягнуть кляті вороженьки, не бояться й сонця,
    а ми мовчки визираєм, як лохи в сторонці…

    Душу й тіло, браття, клали ми на двох майданах,
    щоб жили кати прокляті тепер сито-п’яно?!
    Треба браття-козаченьки починати діло,
    бо вирішує все завжди лише правди сила!
    Друзі, всім пора народом братися за діло,
    предків наших допоможуть нам святі могили!

    Ми тоді лише покажем, що з козаків роду,
    коли правдоньку докажем й захистим свободу!
    Буде ненька Україна пишатись синами,
    а Франко з Шевченком завжди будуть разом з нами.
    І гордитимуться люди доньками й синами,
    а свобода, мир і воля будуть вічно з нами!

    11.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Маркіяна Рай - [ 2017.09.11 14:22 ]
    Підливаю у чашу
    Підливаю у чашу медово-солодкого трунку -
    Спий до дна, мій коханий, то від смутку найкращі ліки!
    Причащаю дарами п'янкого як вічність цілунку.
    Терпнуть губи, коханий? - То благо! Цілую повіки.

    Бо кохання, відомо, приходить лиш раз, та навіки.
    Я міцне павутиння сплела для його порятунку.

    19/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  14. Маркіяна Рай - [ 2017.09.11 14:31 ]
    Не присвятив мені (В Стрийськім парку)
    Не присвятив і найкоротшого вірша,
    Ані півслова.
    А написав же ж їх, що аж тріщить душа,
    Сивіє мова.
    А написав, - як восени дурних ворон
    Над Стрийським парком.
    Не присвятив чи не з моральних заборон?
    Оспівуй чарку!
    Я не шаленства вітер, я примхливий бриз, -
    Плююсь і плачу -
    Твоїй вогненній музі намочила хмиз.
    Ворони крячуть.

    19/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.09.11 13:32 ]
    По серпневій траві...
    1

    А все пізнається лише в порівнянні -
    Краса, безгрошів`я, омани і шал.
    Конем стрибонув чоловічок Уляни
    У гречку дозрілу, де доторки жал.

    І що їй робити - покинутій, гордій?
    Горох вишивати чи бити шибки...
    Остюк обібрала на козячій морді,
    Макуху розтерла:" ...летіть, голубки...".

    У місті підстриглася, личив їй сессон.
    Обарвила голка прив'ялі вуста...
    І вже залицяється довготелесик.
    А клуня згоріла, мабуть, неспроста.

    Буття шахівниця. Перекидом коні,
    Блокований ферзь, прохідні пішаки...
    Уляна відбила коханця у Соні.
    Дивочні жіноцтва жадання, смаки.

    2

    А я не уміла звичайною бути.
    Намріяла в юності аж короля.
    Та, мо`, розминулися тропи-маршрути...
    А чи відштовхнулися біополя.

    Яруги... безлісся...
    Обіцяні гори.
    Єдвабні палати. Словесний сатин.
    У рамках - портретики риб, інфузорій.
    Обцасом розтовчено аквамарин.

    Коти на осонні. Три низки тарані.
    Вивішую вірші, прищіпки нові.
    А може, це - щастя... Бо, кажуть, від Ані
    Утік Менелай по серпневій траві.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.09.11 13:27 ]
    Карі
    1

    ...а вірші - під каву - пасують ніякі.
    Експлозії - зась, ні зерна переляку,
    Отак і сидиш... опахало вологе.
    Придумуй ідилії-оди-еклоги,

    Хвали чи мовчи, перенизуй намисто...
    Виходять на сцену бліді белетристи.
    Відрощено пейси, масненькі пацьорки.
    Усі наче мріють - до Праги... Нью-Йорка...

    Чомусь не наважились, люблять поля ці.
    Шукаєш люстерко між димних прострацій.
    Сумні кенгуру на плотах нерухомих.
    ...а жаби запечені можна й удома...

    2

    Навчишся мовчати над соусом карі.
    От нащо тобі, правдолюбко, сафарі?
    Горобчики тутеньки рівновеликі.
    Поміж кукурудзи індички, музики...

    Соколиків пара, оракули хижі...
    Гострила стило, затупилися лижі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  17. Наталія Книш КнишКа - [ 2017.09.11 13:41 ]
    Вночі
    В ночі завжди справедливі рішення, правдиві розмови і найточніші судження,
    Часом алкогольно-підфарбовано змішані, перетерті з ранковим пробудженням.

    Вночі завжди все яскравіше,парадокс,бо хоч око виколи...
    Всі обіцянки найправдивіші, не завжди, правда, а лише інколи,

    Після півночі час пригальмовує,зупиняється шал марафонів,
    І без лірики причаровує у обіймах відьом-домофонів.

    Сиплеться срібна зірката електрика між несказаних слів і сказаних,
    Хтось чекає дзвінків ненав*язливо, до сказу, слів недоказаних.

    Хтось бере на себе обов*язок бути чиїмсь німим сторожем, на короткий сіда мотузок.
    І всміхається: "Так, без проблем".

    Бо в ночі завжди справедливі рішення,без обманів розмови, вердикти правильні.
    Тільки інколи хочеться зникнути,поки зорі "казками приправлені".


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Олехо - [ 2017.09.11 10:21 ]
    Час добігає у осінь...

    Час добігає у осінь. Вдихаю
    бабине літо і дідові сни,
    небо ілюзій і гибель розмаю…
    - Пані зажуро, надії плесни!
    Випити сонце із грон винограду
    і, захмелівши жагою життя,
    юність згадати у ніч зорепаду
    і розвінчати таїни Буття.
    Час обертає століття і ери.
    Може, не всує цей зоряний сон?
    Сонно жовтіють діброви і сквери.
    Шоста світання, біжи марафон…

    26.08.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.09.11 10:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"
    Дощечка 7Ж
    Течуть ріки великі на Русі,
    і многі води їх журчать, співають стародавнє.
    Про тії боляри, якії не боялися… і літа многії
    боролися о вольність руську.

    Ті то славні нічого не берегли, ані життя свого,
    – тако ріки о них берегинять. І вітри буйні
    гасають над ними, плачуть восени,
    а в зимі студеній гурлихають по них.
    І голублять дівоньки і ті це говорять,
    як погибли тії у славі, а не оставили
    землі своєї ворогам.
    Ніби є ми, синове, також потомки
    і не лишимо ми також землі нашої…

    Дощечка 8
    «Боронись, земле руська, і борони сама себе,
    а щоб інші не були на твоїх крячах,
    а тобто ворогам не далася охомитана
    і до воза прив’язана, аби тягла той,
    куди хотять чужії влади,
    а нібито ти хочеш іти сама».

    Дощечка 7А
    «Єсьми многі, а вороги не суть такі многі,
    як ми єсьми, русичі, а ворогів не стільки, як у нас.
    А де впала кров наша, там є земля наша,
    і це вороги знають, і це на нас стараються,
    і ці старання їхні марні будуть,
    як вони були і в старі часи отців наших.

    Дощечка 2А
    «…А богів купальте і Дажба шануйте,
    бо оце ж бо ми є русини, Дажбові внуки…»

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    болярин – боярин
    берегинити – бити в береги, плескати на береги;
    гурлихати – воркувати по-голубиному;
    крячі – шия або ж плечі, рамена;
    охомитати – накинути «хомут» на шию;
    хомут – петля для запрягання коней;
    лик – обличчя, образ;
    лики – крики радості, веселощів;
    многоликий – різнобарвний, або ж шумний, галасливий;
    обоз – багато возів, таке собі «містечко на колесах», де ховають зброю, одяг і харчі під час облоги і військового походу.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Русі течуть ріки великі,
    в ріках води журчать многоликі.
    Ріки «многая літа» співають,
    а роки все течуть, все минають.
    Отчі лики в синах не загинуть, –
    тако ріки о них берегинять,
    а вітри буйно віють над ними,
    плачуть в осінь, гурлихають в зими.
    І голублять голубки – дівчата
    тих, що в ноги не вміли крячати,
    ще й тягти на крячах своїх воза
    в хомутах до чужого обозу.
    Єсьми руси і суть такі многі,
    що нікому не падали в ноги,
    а де падали в битві суровій
    там земля наша кровна від крові.
    Бережіть свої руки від крові!
    Будьте, внуки, живі і здорові!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі). Рік написання - 1990.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  20. Неоніла Гуменюк - [ 2017.09.11 08:25 ]
    Найкращі вірші ще не написала
    Мов кошеня беззахисне маленьке,
    Шукає затишку й тепла душа моя,
    Бо натерпілась за життя усеньке
    Несправедливості й жорстокості.А я

    Хотіла завжди спокою та миру,
    Посидіти любила в самоті,
    Думки всі викладала на папері,
    Так і народжувалися мої вірші.

    Люблю і нині тишу, а не галас,
    Краще послухать щебіть солов"їв.
    Найкращі вірші ще не написала,
    Вони ще зріють в серденьку моїм.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Домінік Арфіст - [ 2017.09.11 08:07 ]
    доля
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
    і розпити себе… розлити
    на тарелю місяця вповні…
    а тобі було добре О́вном
    краще ніж мені Козерогом?
    ми були відпущені Богом
    як земля горіла під нами
    м’язи скручувались нитками
    і ми натяками минали
    і ми намірами вмирали
    мирото́чили… морочились…
    паморочилися знесилені
    наші голови обважнілі…
    щось не те ми там надкусили
    загасили водами сивими
    зорі… зоране поле голе
    тільки працю нам обіцяє…
    я іще фантомно пручаюсь…
    … заварю собі щедро чаю…
    філіжанка переверне́ться –
    Доля навіть не оберне́ться…
    розіб’є́ться вщент філіжанка –
    не здригнеться навіть… не гляне…
    слід потоншає і розтане…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Сочан - [ 2017.09.11 08:24 ]
    Осінь
    Осінь шарує все сірими хмарами,
    Небо просякнуте сумом і зморшками,
    Ми недоречні з надіями марними,
    Душами холод мандрує сторожкими.

    Холод розтопим глінтвейном із термоса.
    Станемо знову дівчиськом і парубком.
    Нині ми справді не ті, ким здаємося.
    Світ розквітає китайським ліхтариком.

    Осінь відкрила у хмарах прогалину,
    В піжмурки хоче із нами погратися.
    Ласки такої уже не чекали ми.
    Сонце в пластянаках підвищує градуса.

    Вітер теплішає, й хмари розвіює,
    Небо прочеше блакитними смугами.
    Осінь у вересні ходить повією,
    Бабиним літом, старою подругою.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Домінік Арфіст - [ 2017.09.11 08:32 ]
    я не знаю...
    я не знаю:
    скільки в мені божевілля…
    скільки приспаного свавілля…
    скільки втя́жливого похмілля...
    скільки пахмурного хотіння…
    скільки надбаного терпіння…
    я лечу крізь храму склепіння
    в піднебесся із піднебіння –
    тільки голос торує шлях
    через галасу павутиння…
    у безмірності на вусах
    я гойдаюся німотинням…
    монотонно зітхає Час
    пропливаючи через нас…
    спить дитина моя осіння
    спить дитина моя весня́на
    ведучи мене до спасіння…
    моя хата обітована
    смислом дихає і віками
    гріє піччю і образками…
    і пливе моя хата морем
    і летить моя хата небом
    крізь насла́ння і наговори…
    і ніку́ди мені не треба…
    і нічо́го мені не треба…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Ольга Паучек - [ 2017.09.11 07:21 ]
    ***
    Бринить Комарик біля вух -
    Щось хоче розказати.
    Та нецікаво то мені,
    Бо дуже хочу спати.

    Можливо, казочка його
    Мені й корисна буде.
    Та як почути, як почуть?
    Допоможіть! О люди,

    Ви вже дорослі й мудрі всі,
    Навчіть: чи зрозуміти,
    А чи комашку цю дзвінку
    Під ранок хоч зловити,

    Щоби ще сон сякий-такий
    Наснився до світання,
    Бо ніч пропала, не вернуть...
    О, знову це дзижчання.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2017.09.11 06:02 ]
    Veritas in vino
    Хвалебні тости, щирість під хмельком,
    Гучні промови купно з перегаром...
    Запрошені розсілися рядком,
    Булькоче жваво самогон у тару.

    Бажають щастя, успіху, удач.
    Роти ж плямкочуть, бо жують ковбаси.
    У жлуктах перетравлюється харч,
    Для пострілів скопичуються гази.

    То сердься, чи не сердься - все одно.
    Мовчи і слухай, дякуй за дарунки.
    Одвіку хлебче істина вино,
    І без горілки не дається в руки.

    У хащах зачаїлися вовки,
    Пащеку щука заховала в ряску.
    Та спирт розв'яже їхні язики,
    І ворог скине із обличчя маску.

    Гадаєш, це - дурниці? Не скажи:
    Якби ж то знати кожну підлу пику -
    У серце не стромляли би ножі.
    Отож, мовчи. І підливай горілки.

    10.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  26. Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян - [ 2017.09.10 22:50 ]
    Байдики
    з машини бог але машина з бога
    ділок у форд і дівка в мерседес
    із носа нежить київ до єс
    магнітна буря ноу на місце йєс

    і повітряна нібито тривога
    і третій тиждень неможливо взять
    на торенті сезон передостанній
    усе гальмує коверзує таня

    болить печінка начебто каштанів
    колючих наковтався і ніззя
    у голову ні їсти ні подумать
    такі пасьянси та фолаут три

    двадцяту кружку чаю завариу
    в мішечку випалив прочхав поговорив
    хоча б не на роботі а удома
    та хрін би з ним писати це добро

    із милом клізма та вінець терновий
    побиті байдики повіяна полова
    стовпи класичні квантова основа
    і поросята доктора моро


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2017.09.10 22:59 ]
    Примхи
    Десь є дощі, а інде – холоди
    і деінде між хмарами проб'ється
    веселе сонце. Це воно сміється,
    що дощові літають не сюди.

    А я усе чекаю грозової.
    Тоді уже і туча – не біда,
    коли мою огудину напоїть
    не замінима дощова вода.

    Тоді й мені захочеться такої –
    і прісної, і чистої, й живої,
    цілющої як роси навесні,
    коли душею хочеться співати,
    і ластівка літає біля хати,
    і сонце сяє ще у вишині.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (1)


  28. Садовнікова Катя - [ 2017.09.10 21:49 ]
    Я любви..
    Я хочу её ощутить,
    Прикоснуться рукою нежно,
    Слышать шёпот, когда сентябрит,
    Над рекой моей к переменам.
    Одеялом из мечт своих
    Мне уснуть с нею бы хотелось.
    А проснуться под пенье птиц,
    Всё любуясь породой отменной.
    С ней смеяться,
    И с ней кричать,
    С нею - жить не считая пальцев.
    С родника пить её по дворам..
    И любиться бы мне в кустах,
    Как сестре ведать ей секреты,
    На колени бы встала я.
    Я хочу её перед светом:
    Резкую, свежую всегда, и с улыбкой
    Своею нежной, и лукавую иногда,
    Чтоб была бы со мною вечно.
    Жарким летом,
    в осенний день.
    И зимою совсем раздетой,
    Так цветущей весной на зоре.
    У меня бы была она:
    Высока, и живая в строфах,
    Тайная в след своим делам.
    Пусть с полна поимеет ноты,
    Чтоб своим естеством жила
    Та душа так подобна к квотам.
    Я богатая стану на днях.
    И прекрасной такой без слов,
    И навеки такой беззвучной..
    Я любви завещаю всё...
    Да, любви, от которой гнутся!

    10.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.10 18:07 ]
    Мирне життя
    Мирне життя
    10 років тому...
    І ніхто не гадав,
    Що побачим війну...
    Мирне життя,
    Старенький metal,
    І що одягну камуфляж
    Тоді я не знав.
    І брат мій не знав,
    Що потрапить в полон,
    І що свій кулемет
    Не відпустить з долонь.
    Ми мчали тоді
    На Сradle Of Filth,
    Щоб послухати скрім
    З різних столиць.
    "In metal we trust"
    Ми казали тоді.
    "Слава Героям
    В цій клятій війні" -
    Це наші слова
    Саме тепер
    І не надто цікавий
    Нам жоден концерт.
    Просто урвалась
    Тихо струна,
    Сподіваюсь скінчиться
    Ця клята війна.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Алла Смулка - [ 2017.09.10 18:46 ]
    ***
    І хто ти такий?
    Чому кличеш у сни?
    Навіщо тобі мої крила зелені?
    Звабливий, п'янкий,
    Ароматом весни
    Пробуджуєш в серденьку мрії шалені.

    Мені тридцять три.
    А тобі? Не рахуй.
    Чи двадцять, чи сорок -- кого це хвилює?
    Спустився згори --
    То цілуй вже, цілуй!
    Ніхто не побачить, ніхто не почує.

    Ти тільки у снах.
    Я кохана чи ні?
    Зрадливо шепочуть вуста: "Це потреба..."
    Пірнаю у страх.
    Чи потрібно мені
    Летіти з тобою з землі аж до неба?

    Ледь чутно тремчу.
    Ти вродливий, стрункий.
    Та я ж народилася наче не вчора.
    Чекаю. Мовчу.
    Дотик твій -- надлегкий.
    Ти янгол небесний чи з пекла потвора?

    Будильник кричить.
    Виринаю зі сну.
    Заснути б з тобою -- і не прокидатись!
    Лишись хоч на мить...
    Залишаєш одну.
    Світанок прийшов -- час тобі повертатись.
    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  31. Ді Чубай - [ 2017.09.10 16:09 ]
    Вересень
    Ватра у полі - мирро і ладан,
    Курява - проскурка для вірян.
    Сонце - велика свіча небокраю
    На багряниці призахідних ран.
    Злото спекотного довгого літа
    Мати-земля добуває із лон.
    Вруняться вітром масиви пшениці,
    Зерна у землю ховають на сон.

    Щільно встеляючи доли червоним,
    Яблука гупають бубном в садках.
    Осінь калину збирає у ґрона,
    Вішає на тинах.

    2017



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.09.10 14:47 ]
    Пізнання себе
                          І
    Коли біда по світу носить,
    не чує радості душа,
    не розуміє слова, – досить!
    і того, де її межа.
    Тому не очевидне сниться,
    а невідоме майбуття
    у серіалі репетицій
    із паралельного життя.
    Перегортаємо минуле
    і забуваємо на час, –
    якщо історію забули,
    її видумують за нас.
    Усе побачене й почуте
    не набирає висоти,
    коли не можеш осягнути
    путі державної мети.
    Але хвилює особисте.
    Я знаю, кращі є солісти
    і ненаписані пісні.
    Одні – в історії на дні,
    а іншим хочеться посісти
    почесне місце на війні.
    Диякони та бандуристи
    нотують псалми в унісон.
    Виспівують своє туристи
    і генерали для погон.
    Всі ролі зайняли актори.
    Мої слова – це хвилі горя,
    а я – один із багатьох,
    у кого серце на дозорі.
    Але усіх читає Бог,
    і не потоне той у морі,
    хто у петлі ще не подох.
    Я знаю, що дереворити
    не чують щирої сльози,
    та аби вижити і жити,
    молюся я на образи.
    Лиха біда, таки, навчає.
    Не випадає у строю
    іти за волю,
    …за свою,
    хоча моя хатина скраю,
    де я юрми не помічаю
    і зайве буде
    …інтерв'ю.

                          ІI
    Ми апелюємо до неба,
    коли чекаємо своє.
    Але виборювати треба
    усе, що у законі є.
    Намаявся. І як по нотах
    біжу, буває, уві сні
    по незнайомій цілині.
    Заносить ще на поворотах,
    але літається мені...
    у вирій...
    білими ночами...
    Немає крил. Тому і мчу
    по ниві босими ногами,
    але реально –
    я лечу!
    Лечу
    і досягаю неба,
    і забуваю уві сні,
    що повертаюся до себе,
    убитий на чужій війні.

                          ІII
    А хто вони, мої убивці?
    Я пам'ятаю їхні лиця.
    Невже й вони за отчий край –
    щурі, гієни і лисиці?
    Мені іще і досі сниться:
    «мая твая нє панімай».
    Я ще умію пам'ятати.
    Ми – вояки. Вони – солдати.
    Але ніколи – не брати.
    Кацапу треба воювати,
    а українцю – берегти,
    обороняти нашу землю
    і крайню хату нічию...
    Нікого я не уяремлю,
    коли на ворога плюю.

                          ІV
    О, Боже, де ті менестрелі?
    Я ж не один за всіх стою
    і пишу заповідь Твою
    у ці прозорі акварелі?
    Не украду, і не уб’ю,
    коли за обрієм палає.
    І хай мене не у бою,
    а за позицію мою
    якесь ніщо у цьому краї,
    без роду-племені, полає,
    що я себе не пізнаю.

                                  2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (1)


  33. Олександр Сушко - [ 2017.09.10 12:48 ]
    Любощі
    Пишається кохана чоловіком,,
    Сама також працює як бджола.
    Прилаштувався між цицьок із шиком,
    Вона моторна баба , із села.

    Щодня чухмарить чубчика та спинку,
    Стриже у носі зайві волоски.
    Коли захочу - гладжу їй колінку,
    В сорочку запускаю мацаки.

    Із рученят висмикує лопату,
    (для любощів моторних береже!).
    У кума - праця. А у мене - свято,
    Звиваюся у ліжечку вужем.

    Останнім часом стало не до шмиги,
    У членах слабкість, свист у голові.
    Кохана ж на мені до ранку плига,
    У ліжка нніжки зламані, криві.

    З'їдаю на сніданок цілу курку,
    По три кавалки зельца на обід.
    Але змарнів за рік на шабатурку,
    Тигрячий не рятує апетит.

    Цвіте кохана, наче та жоржина,
    А я не молодий уже, в літах.
    Лягаю в постіль, наче в домовину,
    Ще трохи й може трапитись біда.

    А любочка розстібує сорочку,
    М'якенька циця тицьнула у лоб.
    Казала мамця " Любий мій синочку!
    Тебе жінки вкладуть колись у гроб.

    11.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2017.09.10 12:23 ]
    Переляк
    Переляк

    За що ж я кохаю тебе?
    Он, ноги - товсті, кривуваті.
    Обличчя у зморшках. Цабе!
    Прибрати лінуєшся в хаті.

    В господу коли не зайду -
    З-під ковдри неголене вухо.
    Моєму біда животу -
    Небесним харчується духом.

    Нявкочуть голодні коти,
    Мені вже не бачити раю:
    Потрібно до річки піти -
    Вже камінь важезний копаю.

    Усе в цьому світі сказав,
    Не варто жаліть бідолаху.
    Упала на пупа сльоза,
    Втопила нещасну мураху.

    Занурюю в річку п'ятак...
    та бачу зелену ропуху!
    Умить прихопив переляк -
    Від жаби тікаю щодуху.

    Перетинки зрію грубі,
    Очиська, бородавки, лапки.
    Вже краще кохані рябі
    І тещі настирливий гавкіт.

    Вколов у сідницю будяк,
    На ногу упущено камінь:
    Якщо надокучить життя -
    Потрібно топитись у ванні.

    10.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  35. Любов Матузок - [ 2017.09.10 12:08 ]
    ***
    Сиротинець бажань,(пал, як стежку знайому, вичовгую),
    світле й темне підбігли - так схожі! Забрала обох:
    підлабузниці білого важко зрікатися чорного.
    Десь у дальній кімнаті заплаче ображений Бог.

    Я йому співчуваю: мене й за сто літ не пробачити.
    Та молю - хай сьогодні сумління засне на посту,
    я - шукатиму прихисток діткам, байстрятам, безхатченкам.
    Бо ж на кого лишу їх тоді, як в мені підростуть?

    Вже не стримати двійню, волає голодною парою.
    Я - до тебе прийшла, ти з отих, в кого ласка і дім.
    ...Завтра ніч ця на очі байстрятам впаде мелодрамою,
    де холодних їх , мертвих, лишу на порозі твоїм.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:55 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіла русам хоронителька небесних лук - Марморея"
    Дощечка 3
    «Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,
    рід за рід, і бийтеся за себе на землі нашій,
    яка належить нам і ніколи іншим…»

    «… Се ж бо ми є русичі, славці богів наших.
    Співи наші і танці, ігрища і видовища
    на славу їх. Се ж бо сідаємо на землю
    і беремо пучку землі до рани своєї
    і товчем до неї, аби по смерті міг стати
    перед Марморею і щоб сказала:

    «Не маю винити того, який є повен землі
    і не можу його відділити од неї».

    І боги, будучі там, доречуть від себе:

    «Єси русич і пребудеш ним, бо взяв єси
    землі до рани своєї і приніс її до Нав’я.»

    Дощечка 7Е
    Той бо ніхто інший, тільки рус гордий:
    ані грек, ані варяг, тільки славен роду славного,
    і той іде по співах Матиресвих до лук твоїх,
    Свароже великий.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Марморея – провісниця потойбічного життя, хоронителька лук Сварога, «мара» «морить» людей спекою, голодом, хворобою, війною.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Серед хмар на квітучій алеї
    охорона стоїть Мармореї.
    В охороні – квітуча алея,
    у короні – сама Марморея.
    А на тій на квітучій алеї
    мармуровий палац Мармореї.

    В тім палаці знайди Марморею
    і розмову веди перед нею.
    Стане так Марморея питати:
    хто єси, себто як тебе звати?
    Гордо стій на суді в Мармореї!
    І тоді ти почуєш від неї:

    «Хто шанує найменшого бога,
    пам’ятає про луки Сварога,
    хто тримається племені-роду,
    віри пращурів, пісні народу,
    хто бо рідною повен землею, –
    той бо є нерозлучен із нею.»

    В добру путь! На квітучу алею!
    Добрим будь, не забудь Марморею!


    (З "Дощечкової книги" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:48 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: чого б'є крилами птиця Матирсва"
    Дощечка 8
    Б’є крилами М а т и́ р с в а – с л а в а і каже
    нам до січі іти, і нам ні до пиру, ні до їжі.
    Маємо спати на сирій землі, а їсти траву зелену,
    доки не буде Русь вольна і сильна.

    Дощечка2А
    Бо ось п т и ц я – М а т и ́р с в а співає… і жде
    вона на часи з іншими, які повертають кола
    Сварожі до нас, і часи тії завше ідуть до нас.
    Говорить М а т и́ р с в а, що як будемо боронити
    землю нашу, удержимося на ній.
    І та все птиця говорить,
    як огонь жару поносячи до нас,
    і головою порушує, та то є гребінь її.

    Дощечка7Е …
    М а т и́ р с в а б’є крилами о боки свої з обох
    сторін, які вогненним сяють світлом до нас,
    всяке перо інше: червоне, синє, жовте і золоте,
    срібне і біле, і ті бо світять, як сонце сару́ме…

    Дощечка7Є
    …а та п т и ц я сонцем не єсть, а тая єсть од
    нього така стала бути.
    …красна п т и ц я несе пращурам нашим огонь
    до домів їх.Так слава наша потече
    до М а т и р е с л а в и і пребуде в ній
    до кінця кінців земських.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Кола Сваро́жі – оберти сонця, які свідчать про вічні і незмінні закони Всесвіту, закони життя і смерті.
    Сару́мий – палаючий, блискучий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Б’є крилом красна птиця Мати́рсва
    І про руське співа богатирство,
    Кличе пращурів наших на віче,
    Юних воїв вертає до січі.
    Стелить пір’ячком землю могильну
    За Русь вольну, і славну, і сильну.
    Сяють пера, як світло саруме,
    А Матирсва співає нам думи –
    про часи і про звичаї гожі,
    повертає нам кола Сварожі,
    славу русів несе поміж люди,
    а та слава вовіки пребуде.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2017.09.10 09:51 ]
    І це все про нього

    Од втіх земних він був без тями,
    а запізніле каяття
    латало віршами й піснями
    проріхи буйного життя.

    Орав він гордо своє море
    натхненно, до останніх сил,
    бо ненавидів дух покори
    і пошматованих вітрил.

    Пірнав не раз в пінисті хвилі
    свого бурхливого буття,
    але й вони були безсилі
    хоч притупити почуття.

    Своїми зшерхлими руками
    хапав дамоклова меча
    і все боровся з вітряками,
    рубав все скверну згаряча.

    Частенько зранку, ще спросоння
    на свіжу голову творив.
    Так будував своє підсоння,
    так жив, боровся і любив!

    09.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2017.09.10 09:20 ]
    За ким буде перемога?

    Без наслідків не можна для здоров’я
    насилувати власні почуття,
    прислужувать з пошаною й любов'ю
    насильнику і кату все життя.

    Як терпить те система нервів наша?
    Чом бідній не вривається терпець?!
    Коли ним переповниться вже чаша
    і врешті-решт настане всім кінець?

    Кінець чому усе ж настане першим –
    катам, насильникам чи може майбуттю?
    Ми зло скараємо і геноцид завершим
    чи нашому прийде кінець життю?!.

    09.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Кучерук - [ 2017.09.09 23:15 ]
    Україна...
    Україна… Кращої не бачив
    Гри пейзажів, що уздовж доріг, –
    Похололі фарби і гарячі
    Поглядом розкошувати зміг.
    Україна… Й постає в уяві
    Наша непокора вікова, –
    Суща правда про козацьку славу
    В душах вдячних дотепер жива.
    Україна… Рідна і єдина,
    І свята, як неньчина сльоза, –
    Смутку і відради плутанина, –
    Споконвік немеркнуча краса…
    Україна… Стільки в цьому слові
    Поєдналось болю і жалю,
    І надії, й віри, і любові,
    Що за ними долю пізнаю…
    09.09.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  41. Алла Смулка - [ 2017.09.09 21:54 ]
    Їжачок
    То ти боїшся колючок?
    Шкода, що я цього не знала,
    Про те, що в серці -- Їжачок,
    Тобі одразу не сказала.

    Шпички жорстокі. Далебі,
    Ти не чекав такого дива?
    То я подобалась тобі,
    Лише коли була вразлива?

    Я не кохаю.Зрозумій,
    Що ми з тобою -- тільки друзі.
    Я не твоя. А ти не мій.
    Не піддаваймося нарузі.
    14.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  42. Алла Смулка - [ 2017.09.09 21:25 ]
    Сльози
    Вбравшись у розкішні шати,
    У перлини осяйні,
    Вийшли... сльози погуляти,
    Усміхнулися мені.

    Стало нудно їм в оселі,
    Засиділись, далебі.
    Покотилися, веселі,
    Показалися юрбі.

    Відчайдухів не спинити --
    Все біжать, біжать, біжать...
    З горя хочеться аж вити,
    Звуки в горлі вже стоять...

    Раптом всохли два озерця,
    Загорілось щось нове.
    Сльози йшли з самого серця,
    Де в надії Бог живе.
    17.04.2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2017.09.09 19:55 ]
    Та сама бентега
    Читаю Енеїду,
    та не у казематі,
    блукаю не у літньому саду.
    Чого чекати діду
    у равликовій хаті,
    коли не хоче бачити біду?

    На вуса намотаю,
    що це моя робота –
    судити пересуди і суди.
    І я не заважаю,
    коли і ти не проти
    за мною у едемові сади.

    Пиши собі сонати,
    рубай свої котлети,
    дожовуй солонину у борщі
    або із рути-м'яти
    очікуй на сонети.
    А я чекаю грози і дощі.

    Літаю поза межі
    і воювати мушу,
    коли орли клекочуть бозна-що.
    Опалюють пожежі
    неопалиму душу.
    І як же їй мовчати ні про що?

                                  2017



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (5)


  44. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:45 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки світять нам душі пращурів"
    Дощечка1
    … то душі пращурів наших дивляться на нас…
    …і ті світять зорями нам од І р у…

    Дощечка 11Б
    То бо єсть красен Ірій, а там Ра-ріка тече,
    яка одділяє свергу од яви…

    Дощечка 7Е
    Пригляньмося до Ірію нашого, а побачимо
    квіти красні, і дерева, і луки, і маємо в'яну
    в'янити од піль тих, житву трудити і яшень полоти,
    і просове збирати до закуть сварожих,
    то бо од богощенства іншого,
    бо земне було прахове, і болісне, і страдне.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Ра-ріка – сонячна ріка, ріка Сонця.
    Ірій, вирій,вирай, рай – край вічного літа, куди відлітають душі
    померлих.
    Сверга – небо, невидимий світ Нави бога Сварога.
    В’яну в’янити – сушити сіно.
    Житву трудити – жати жито.
    Яшень полоти – полоти ячмінь.
    Закуть, закуття – відгороджений кут, місце для зерна.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    О зоре ранкова, займи небокрай
    і нам розкажи про далекий вирай,
    про пташку маленьку,
    що в свиточці сірій
    на зиму завжди відлітає у вирій,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут скине пташина
    ту свиточку сіру,
    бо знає, вона прилетіла до І р у.

    Той Ірій далекий є квітами рясен,
    І кожен на Ірії весел і щасен,
    бо щастя велике
    тут житву трудити
    і яшень полоти, і в'яну в'янити,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут річка казкова розлилась не в міру,
    бо знає, вона повноводить до І р у.

    Тече Ра-ріка у спокої і мирі,
    напевно їй райськи пливеться на І р і,
    і пташка зимова
    у свиточці сірій,
    і зірка ранкова
    нас кличуть у вирій.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  45. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:59 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто числить дні наші"
    Дощечка 11Б
    …а Ч и с л о б о г числить дні наші
    і каже богові числа свої, бути дневі Сварожому,
    а чи бути ночі, і про всякого те.

    Ті бо єсть явські і єсть
    во дні божеськім, а в ночі ніякий не єсть,
    тільки бог Дід, Дуб, Сніп наш.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дід – дух Предка, Праотця.
    Дуб – дух Лісу.
    Сніп – дух Поля.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    В Числобога є мета
    роки числити до ста.
    Треба взяти рахівничку,
    Числобогову сестричку,
    най вона лічить поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    Математика проста –
    Вчися числити до ста.
    Для матусі і для тата,
    Куй, зозуленько, достату.
    І зозуленька поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    То робота золота –
    роки числити до ста.
    День і ніч, як сон у руку.
    числи діду і онуку,
    числи лісу, числи полю,
    і пошли їм добру долю.

    Най нам Доленька поможе.
    Числобоже, числи, боже!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  46. Маркіяна Рай - [ 2017.09.09 11:16 ]
    Я маленьке дитя
    Я - маленьке дитя, позавчора дощами народжене,
    Серце в п’ятках дрімає, воно ще тремтливе, не сходжене,
    Не топтала ще квітів насаджених плідними веснами,
    Не блукала мрійливо і сонно шляхами небесними.

    Я - вразливе стебло, від північних вітрів не захищене,
    Ще небесне коріння у серці моєму не знищене,
    Перші помисли, чисті, ще служать і правді, і істині,
    До кохання крильми не долала примарні я відстані.

    Я - безпечне дитя, необачне, з границями змитими,
    Подорожник до ран, - я з колінками пухом розбитими,
    Зерна зрад і невдач зі сльозами моїми не знаються,
    З сіруватих очей лиш веселки водиці впиваються.

    Ти – маленьке дитя, так чарівно, як для дорослого!
    Через зблідлість очей ти соромишся погляду млосного,
    Але все ж щовесни воскресаєш вербовим котиком.
    Як же солодко бути дитям, що читає дотиком.

    05/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  47. Маркіяна Рай - [ 2017.09.09 11:02 ]
    Січе
    Січе.

    Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем.
    Будеш мені миротворцем, чи палачем?
    Звідки цей щем?
    Пече

    Рана відкрита, у неї тебе впущу.
    Сіллю просиплешся, я ж і за це прощу.
    Занапащу
    (ще, й ще!)

    Душу впокорену. Полум'ям грій, свіче!
    Холодом нищить, і наче палач січе
    Звичний для мене
    щем.

    Вогнище болю, сіллю його пригощу.
    Я ж бо за себе тільки собі й відомщу.
    Пече.

    18/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  48. Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян - [ 2017.09.09 00:53 ]
    Ndoto kidogo
    колись-то я навчуся суахілі й
    почну писати мовою віршата
    з такою швидкістю, що нас не наздогнати
    аж поки витворю нарешті любо-мило

    аж поки справді витворю нарешті
    важезний корпус творів геніальних
    аж поки всі свої страждання та печалі
    змішаю з медом у коштовній креші

    моє писання галасу наробить
    серед людей ув Африці далекій
    і причаровані вкраїнським діалектом
    мене тоді запросять у Найробі

    де на летовищі сувора стріне варта
    Феліпе Ньюсі, ЙОвері МуСЕвен
    and virgins: beautiful: 137
    і сам Ухуру Муігай Кем'ята

    і пам'ятник на острові Мфангано
    мені поставлять щоби там стовбичив
    екватор споглядаючи навічно
    із ранку в ніч і з вечора до рана

    засіявши вокабулами ниву
    і премію отримавши багату
    я поверну до рідної до хати
    вже класиком, а не байстрюк лінивий

    тоді напевне на бібліотеці
    що хвалиться безплатним інтернетом
    таблицю вивісять на зібрану монету:
    "Тут вештав він kiedy był małym dzieckiem".

    а школа №2 на Копиловській
    нарешті зміне свій паскудний профіль
    але мені тоді вже буде пофіг
    бо я пірну до вічності назовсім


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2017.09.08 23:24 ]
    Все, що збувається
    Наснилося, що є у мене дім
    у далині за білою горою,
    омитий синьо-синьою рікою,
    і ти зі мною мешкаєш у нім,
    а я не налюбуюся тобою.

    Мене дивує усмішка сумна,
    але радію як дитяті тато,
    що маю незаслужено багато –
    і ти, і небо, і одна стіна
    у мрії побудованої хати.

    Ми ідемо обіруч у поля
    або на ту високу білу гору
    і до зорі ворожимо на зорі...
    Але усе це бачу я здаля
    як місяць у почесному дозорі.

    Збувається лише одна краса:
    у ночі – очі, у траві – роса
    і далина навіяного раю.
    Яка об'ємна ця нічна яса!
    Є ти, і я, і сині небеса,
    а хату білу доля оминає.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  50. Микола Дудар - [ 2017.09.08 20:24 ]
    Гра на...
    Там жахливо і дуже не зручно
    убезпечене стійкістю зло
    там у кожного цілиться лучник
    там зачовгане криками тло
    і сховатися - шанси мізерні
    там смолою замінений віск
    і окремо цвіте тільки терен
    не дай Бог як непрошений гість…
    на мотузку нанизані душі
    там безкарно керує азарт -
    кожну ніч я навідаюсь, мушу,
    сам до себе
    з колодою карт…
    08-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1381