ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Усіх життя притисло до землі.
І лише ми, як не крути у «тренді»,
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не горе, що нема «леве» на бренді.

Сьогодні не моднячий – «макінтош».
І джинси кльош давно уже не в моді…
Єдиний «бренд» – учительських калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марта Январская - [ 2017.11.08 20:46 ]
    из Натальи Пасичник. Перевод с украинского
    звук как будто на кухне забыли про воду
    и тарелок и вилок то шепот то смех
    не волнуйся – пусть сами себе хороводят -
    у тебя же задача другая – ждать снег

    обесточится дом – лопнет шарик на елке
    и когда нас зальет до краев темнота
    световые потоки настойчиво-колко
    ощутишь ты коснувшись рукой живота

    через год все вернется – кагор полусладкий
    и осколки шаров и сухая хвоя
    лишь ребенок появится рядом в кроватке
    словно копия света - твоя и моя

    а теперь проследи – ни минутки не мешкай –
    как меняет число за числом календарь
    как под занавес года свой занавес снежный
    не сумев опустить растворяет декабрь


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  2. Вітер Ночі - [ 2017.11.08 16:56 ]
    Ти зі мною...

    Ти зі мною – обірваний вірш.
    Ти зі мною, що мати без сина.
    Ти – є зрада, якої вірніш
    Ще не стріла кістлява провина.

    Я без тебе – покинутий дім,
    Я без тебе – загублені мрії,
    Я – молитва у слові німім,
    Що застигла в очах без надії.


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  3. Володимир Бойко - [ 2017.11.08 15:44 ]
    Імла
    О, як періщить дощ, і як усе паскудно!
    Усе оповила важка суцільна мла.
    Безвихідно яко́сь, безрадісно і нудно,
    Незатишно душі, і хочеться тепла.

    Покращення життя не станеться сьогодні,
    Ні вчора не було, ні завтра не видать.
    І прикро за народ, затурканий, голодний
    Що вірить у байки і жде на благодать.

    Облудлива мораль нахабно торжествує,
    І шириться синдром людської глупоти
    І правильні слова, що вимовлені всує,
    Ведуть на манівці, подалі від мети.

    Довкола все у твань перетворила злива,
    Довкола все брудне – і мислі, і діла,
    І вмерти не дають, і жити неможливо,
    Допоки не спаде задушлива імла.

    2012-2017



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.11.08 11:38 ]
    Передгроззя
    Мене лякає люду німота,
    Схилився долу, наче мокрі стебла.
    А під обійстям човгає біда,
    Ось-ось завалиться терпіння гребля.

    Іще спимо. Шануєм брехунів.
    Прострація... Розгубленість... Нірвана...
    А в глибині уже вирує гнів,
    Низи майструють шибеницю пану.

    Не буде переможців у війні,
    Горітимуть і хижі, і палаци.
    До рук сокиру встромлять і мені
    Аби зубами на сусіда клацав.

    А потім - голод, безлад і нужда,
    Обшарпає дахи жорстока хвища.
    Зі Сходу набіжить чортів орда,
    Поставить ногу в наше попелище.

    Від Господа відкинувся народ,
    Вчорнив і так свою нечисту карму.
    Чи, треба кинуть клуню і город,
    І понести в Сіон ясу Абраму?

    Уже димить. Займаються дахи,
    Щасливці заховаються у труни.
    Не буде ще відпущення гріхів,
    А будуть москалі, монголи, гунни...

    08.11.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Мирон Шагало - [ 2017.11.08 11:56 ]
    «Боже, вільний він» (Вінсент)
    Стілець і люлька, й більш нікого,
    птахи, що над пшеничним полем
    застигли в леті, чорним болем
    пронизують тебе одного.

    Малюєш ніч, нервовим рухом
    виводиш зорі по спіралі.
    Ти оплатив свої печалі
    притулком і відтятим вухом.

    Кафе сонливе, дня спекота
    і всохлі соняхи у вазі.
    Тебе вбиватиме в екстазі
    речей, людей фальшива цнота.



    Та що йому біг часу, слава, тлін?
    О Боже, вільний, Боже, вільний він.

    (8 листопада 2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  6. Олександр Олехо - [ 2017.11.08 11:03 ]
    Універсальне сито – пальці...
    Універсальне сито – пальці!
    Чого лише не утекло
    крізь їхню діри: дні-скитальці,
    що розчинилися у тло;
    наснага тіла, сила духу,
    надії, помисли, діла;
    уміння вигнати сивуху,
    коли на шнапс ціна зросла…

    Крізь пальці сіялись хвилини,
    що гуртувались у години,
    а ті у дні, у місяці…
    Та мить усе була в руці.

    Скороминуща, невловима,
    вона крізь пальці не текла.
    Немов марниця, ще й незрима,
    зате від згуби берегла.
    За миттю мить - вервечка часу,
    і зупини хоча б одну,
    живій душі не буде спасу.
    Життя вселенське на кону…

    Дивлюсь на пальці й наче бачу
    ці миті вічної ріки.
    І сподіваюсь на удачу,
    щоби не меншало руки…

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  7. Володимир Бойко - [ 2017.11.08 10:41 ]
    * * *
    Послужили і вашим і нашим,
    І Всевишньому і сатані,
    І Союзу, й Вкраїні, і Раші,
    Але завжди були на коні.

    Лиш про власну піклуючись шкуру,
    У провладну вросли вертикаль.
    Отакі політичні фігури
    Україною правлять.
    На жаль.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  8. Любов Бенедишин - [ 2017.11.08 10:53 ]
    Мовчання
    На місці товчемся. Очікуєм шари.
    Лише на заклання – з тісної кошари.

    Зате жуємо, що дадуть… Все чудово!
    Ще меле язик, хоч відібрано мову.

    Навіщо нам небо, дзвінкі полонини?
    Всі мріємо стати шматком солонини.

    У смороді буднів дожити до свят…
    Криваві світанки. Мовчання ягнят.

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  9. Амадаре Наті - [ 2017.11.08 10:47 ]
    Помста
    Більше світ не здається ввічливим
    Не журись, він відплатить всім
    Ми його вже давно скалічили
    Замість просто життя у нім

    Він колись проти нас збунтується
    І прокинеться в ньому лють
    Він зруйнує все, що будується
    З смолоскипом піде на люд

    І хто ж рацію в цьому матиме?
    Чи ж судить його можем ми?
    Він нас доти вогнем лякатиме
    Доки ми не станем Людьми

    Пройдуть дні, і роки, і вічності
    Зітре в порох кров нашу час
    Ми забудем, кого скалічили
    Але світ не забуде нас...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  10. Козак Дума - [ 2017.11.08 10:26 ]
    Полиновий дзвін
    Пливе над степом полиновий дзвін,
    в повітрі запах ладану витає.
    Вкраїну ні на мить не полишає,
    десятиліття не стихає він.

    Донині пам’ять мозок люто рве,
    голодні діти все перед очима…
    Та неприродня, нелюдська картина
    мов лемешем чіпляє за живе!

    Свята земля дідів моїх, батьків,
    благословенний Велесовий краю,
    з моїм народом разом розпинають
    тебе кати вже протягом віків.

    Народе мій, чому засумував?
    Згадай свої звитяги незабутні!
    Своїх дітей не виведеш в майбутнє?
    Невже навіки буйні крила склав?!.

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.08 09:22 ]
    Він був Людиною
    Світлої пам"яті творчого наставника
    Михайла Гуменицького.

    Від нього я навчилася
    Володіти словом,
    Прекрасне вміти бачити
    Й відтворювать у віршах.
    Він завжди був Людиною,
    Допомогти готовий
    Порадити, розрадити
    У горі та утішить.

    Та доленька відміряла
    Йому занадто мало,
    Не встиг в життя він втілити
    Всі задуми свої.
    А зерна ним посіяні
    Так рясно проростали
    І родять щедро віршами
    У серденьку моїм.

    Він професійний журналіст,
    Поет також від Бога
    І мудрий вчитель також був,
    Умілий керівник.
    До всього був у нього хист,
    На жаль земна дорога
    Завершилась на пів щляху,
    Багато він не встиг.

    Але все те, що створене
    Ним за життя коротке,
    Ніколи не забудеться,
    А житиме в серцях
    Тих, хто пліч-о-пліч йшов із ним.
    А його світлий образ
    Світитиме, мов сонечко
    Для кожного із нас.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Микола Соболь - [ 2017.11.08 06:21 ]
    Перший сніг
    На видоколі місяця серпанок
    І часоплину неугавний біг.
    У світлі дня народжується ранок,
    Вальсує на світанку перший сніг.
    І не слідів, ні галасу, ні люду,
    Метіль услала білі килими…
    Завмерло серце, бо краса усюди.
    (Хоча іще три тижні до зими).
    08.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.08 02:02 ]
    Прощальний сонет
    Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
    "Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
    До появи корони сонетів «Світло кохання» Ярослава Чорногуза українська і світова літератури цього жанру не знали. Не могли його опанувати з огляду на його унікальну складність. Нещодавно сумський поет Юрій Назаренко у книзі «Королівський вінок сонетів» (2004) зробив спробу подолати цю вершину. Але його твір, цікавий сам по собі як експеримент, не відповідав низці канонічних жанрових вимог до корони сонетів. Тож і спроба не може вважатися успішною. Вершина лишилася не подоланою. І лише відтепер можна сміливо говорити про її підкорення.
    Читача чекає видатний твір нашої сучасності, якому сама його жанрова природа забезпечила місце в історії літератури. Це перший в історії української і світової поезії твір, виконаний у жанрі канонічної корони сонетів. Водночас це - цікава, наповнена внутрішніми пригодами, поема про кохання, яка попри архіскладну форму, досить вільно, легко читається і сприймається. Відображаючи індивідуальний досвід поета, вона репрезентує загальнолюдську інтерпретацію цього почуття, а відтак надає можливість кожному читачеві впізнати себе в закоханому ліричному героєві."** Кінець цитати.
    Так, сталося, що я не встиг познайомитися з тим, хто написав такі вікопомні скрижалеві слова про мою скромну працю. Два дні тому, 4 листопада, на 65-му році життя майстер критичного слова, чудова людина Ігор Леонідович Михайлин відійшов у вічність. Вічна пам"ять йому, земля пухом, хай легенько йому спочивається на луках Сварожих. В пам"ять про цю золоту людину у мене народилося кілька рядків, звичайно ж у формі сонета. Додаю також портрет Ігоря Михайлина:


    Мій критику, не чув од вас хули…
    Чарівна осінь тихо сльози ронить.
    Благословили в світ мою корону
    І в засвіти із яви відійшли.

    Думок дозрілих виноградні грона…
    Вони – немовби мудрості посли.
    Із них високі замки Ви звели,
    То людяності й сонця бастіони.

    Напевне порадіє сила зла –
    Не житиме шляхетний лицар далі!
    Та промінь Ваш душевного тепла

    Народить світлу сотню із печалі.
    О велете письмового стола,
    За Вами плачуть Вічності скрижалі!

    6.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (12)


  14. Маркіяна Рай - [ 2017.11.08 00:11 ]
    Все визначено до...
    Все визначено до. Читай по небу.
    Поблідли весни, наче налякались,
    Бо ми, смішні, щоразу спотикались,
    Коли вчували в рідності потребу.

    Читай по снах, по зорях, по долонях:
    Не буде 'до', і вже не буде 'після'!
    То лиш для нас співалася ця пісня;
    Той самий птах на різних підвіконнях.

    Той самий янгол криком невгамовним
    Лякливих нас будив посеред ночі:
    Просніться, душі, і розплющте очі,
    Без риску щастя не буває повним.

    Без тебе, рідний, як же не спіткнутись!
    Долонь шляхи мінливо так лягають,
    Так щиро брешуть, так безгрішно гають
    Чуття і час, щоб в часі розминутись.

    Все визначено до: жалі і втрати,
    Невірні кроки, вірності і зради,
    Зізнань сміливих дужі водоспади,
    Мовчань ціну, і значення 'кохати'.

    05/05/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:30 ]
    Соняхи

    А вони не сходять,
    Мимо мене женихи,
    Подружок проводять!
    А зі мною не ідуть,
    Може я не гарна,
    Та ж нівроку, там і тут,
    Панночка шикарна!
    Маю файненький город,
    Файно обробила,
    В грядках ніжиться осот,
    Лобода вродила!
    У хатині павуки,
    Придане сплітають,
    Глянуть в вікна парубки,
    Через тин тікають!
    У колодязі відро,
    Ввечері втопила,
    Втік Данило, втік Петро,
    Так і не зловила!
    Посміхалась через тин,
    Я сусіду Гнату,
    Тільки Гнат той не один,
    В нього жінка клята!
    Напекла я пиріжків,
    Пригостила Гриця,
    Тепер Гриць той без зубів,
    Мене сторониться.
    Сватам шила рушничок,
    Поколола пальці,
    Зробив тато з гілочок,
    Косорукі п'яльці.
    Мама голочку дала,
    Голка тупа, ржава,
    Ще й селом чогось пішла,
    Нехороша слава.
    Не вродили соняхи,
    Не дозріли сливи,
    Ох, не люблять женихи,
    Мене, нещасливу!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:35 ]
    Я-- ваш Авель


    Мене Каїн учора убив.
    Та не треба, Не плачте за мною,
    Я у музиці нині ожив,
    Для вас піснею став весняною.

    У художника серце моє,
    Що чаклує всю ніч над мольбертом,
    Воно віршом поета стає,
    Із простим всеосяжним сюжетом.

    Пілігримом я йду крізь світи,
    Людям зорями душі тривожу,
    Зерням в кожній із них прорости,
    Навіть в брата-убивці я зможу...

    Неможливо інакше мені,
    Неважливо, що я був убитий,
    Я на світлій живу стороні,
    Я ваш Авель. Зі мною вам жити...
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:16 ]
    Що сталось зі мною?
    Що сталось зі мною? Це осінь під ранок,
    Насипала срібла на цвіт хризантем,
    А серце стріпнулось як птаха-підранок,
    А в серці ожив призабутий той щем,
    Коли лише погляд і хоч на край світу,
    Коли лише слово й нема заборон,
    Метеликом знову на світло летіти,
    І знати, що крила опалить вогонь.
    Що сталось зі мною? Кохання всього лиш,
    Не бачу я інших пояснень, а ти?
    Закохуєш звично і звично полониш,
    Щоб потім сказати: прощай і прости.
    Що сталось зі мною? Це осінь минає,
    Минає кохання а може і ні,
    Останні листки вітер з клену зриває,
    Сьогодні ти знову наснився мені.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Домінік Арфіст - [ 2017.11.07 20:36 ]
    пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
    від крові восени двори червоні –
    скотину б’ють для довгої зими…
    вишневі в небо випнуті дими
    коптиться свіжина і смалець ллється
    а я збираю трави для зими
    і тільки ледар з мене не сміється…
    забійник п’є телячу теплу кров
    хазяйка смажить парову печінку
    а я вишукую болиголов
    і шморгаю в торбинку материнку…
    корчую сухостій… шишки ношу
    для довгих вечорів і одиноких
    коли зберу під вечір дітлашню –
    усіх моїх сяйних і яснооких…
    горить вогонь і вариться питво –
    і денне молоко і вечорове –
    ясніють як Дитятку у Різдво
    журливі очі мудрої корови…
    і златорунне тулиться ягня
    увібраним у себе божим літом
    і дивиться чудесна дітлашня
    як янголи літають білим світом…


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (6)
    Коментарі: (10)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 18:47 ]
    Хочу
    Люблю про інтимне писати,
    Жагуче іде на "ура".
    Знімаю з коханої шати,
    Вона прошептала "Пора...".

    Ручиці погладжують шкіру,
    Лопатки, опуклий задок.
    Худенька, ні крапельки жиру,
    Не збритий стирчить волосок.

    Втішаю жону сухоребру,
    Ритмічно хитається світ.
    Чуттєву розгачую греблю -
    Потилицю, перса, живіт.

    Панянка вдоволено крекче,
    Під лоба закочує взор.
    Коли ж обіймаю за плечі -
    Аж бризкає хіттю із пор.

    Нарешті дошкрябано спинку,
    Мочало на місце кладу.
    А я геть брудний, наче свинка,
    Вона ж, наче квітка в саду.

    Стрибаю до кралі у ванну,
    Приліг, наче мрець у труні.
    На вушко белькочу: - Кохана!
    Почухай півкулі й мені.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 17:40 ]
    Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
    Поділюся нині щирим віршем,
    Муза хай поплаче за плечем.

    У окопах меншає поетів,
    З-за Дніпра баталії ведуть.
    Он, у миші - радість, творчі злети,
    Закипає паперова лють.

    А у мене в серці гостра голка,
    Здав "мотор", зачах, перегорів.
    Десь у грудях куля і осколки -
    Вийняти бояться лікарі.

    Ти пиши, поете - оди, станси -
    Про любов, погоду і ліси.
    Про війну ж - не треба, не торкайся,
    Бо цього достойні не усі.

    Переходжу на мажорну тему,
    У житті знайшов нову мету.
    Стишити не можу тільки трему -
    Длань пришили, та не до ладу.

    Досі тисне тупо на гашетку,
    То ж усоте зламано перо.
    Корвалолом скрапує піпетка
    І обола вигляда Харон.

    У степах лишилися могили,
    Друга там шукав і не знайшов.
    Ось, пишу, неначебто чорнилом,
    Придивився - почорніла кров.

    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні - пече.
    Поділився, врешті, щирим віршем,
    Муза тихо плаче за плечем.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  22. Іван Потьомкін - [ 2017.11.07 17:59 ]
    Характерники

    Відтоді, як з ночов кленових
    Мене життя закинуло в цей світ,
    Не пригадаю дядька Хведося
    Без стружок та олівця за вухом.
    Теслею був знаний
    Дядько на Канівщину всю.
    А в Грищенцях
    Його вважали ще й диваком.
    Не пив і не смалив.
    Цуравсь ікон і церкви.
    Штундою був дядько і говорив мені:
    «Повсюди, Бог, Іванку.
    Повсюди Його око».
    По роботі дядько допізна читав.
    В селі бібліотеки не було,
    І він в суботу вирушав до Канева.
    З книжками заходив до перукаря Арона.
    Сказати б, нелегального в юдеїв ребе.
    Про що годинами вони там говорили,
    Я здогадавсь уже в Єрусалимі,
    Коли занурився у Книгу Книг...
    ...Двом характерникам було про що погомоніть.




    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (2)


  23. Віта Парфенович - [ 2017.11.07 17:51 ]
    Ти просто є!
    Ти просто є!
    Ти просто – поряд!
    Твоя усмішка, слово, погляд –
    Усе озветься у мені!

    І я у стані – нескінченна –
    Богиня, діва, наречена –
    Стаю сильніша день при дні.

    І цілісна, і ціла-ціла,
    І радісна, і охмеліла,
    захоплена тобою я,

    І впевнена, бо ти – надійний,
    Горни до серця у обіймах,
    Моє ти щастя і життя.

    Окрилена,
    Високі злети –
    Такі закохані поети,
    І ти радієш від душі,

    Тобі я зможу дати більше,
    Аби писались легко вірші,
    Усе удасться нам звершить!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Любов Бенедишин - [ 2017.11.07 14:32 ]
    Блаженне
    Усі ворогують: богема й боги.
    Образ оберемки, щоденні торги.
    Нашіптує блазень: хвали і халви
    Отримаєш вдосталь, – не продешеви!

    А в мене в душі тільки смирна й полин.
    Кохання єдине. І Бог теж один.
    Йому сокровенне в молитві несу,
    Приймаю натомість обіймів ясу:
    «Не бійся. Ти ж знаєш – все буде гаразд…»

    І перезирнуться маруда й маразм,
    Од світу – то кпини, то зойк співчуття:
    «Нещасна… блаженна…
    Господнє дитя…»

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  25. Маркіяна Рай - [ 2017.11.07 12:34 ]
    Мов тумани густі осідали...
    Мов тумани густі осідали мені на душу -
    Розмокала в листах недописаних і недоречних.
    Їх зачитував морок у долинах твоїх безпечних,
    Де примарою, втрачена в долі, блукати мушу.

    До підмитого берега страшно було ступати,
    Але скільки ж заважить примара, що втрачена в долі.
    На півслові твої береги обриваються кволі.
    Помовчи, я в тобі буду ніжність свою купати.

    04/05/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  26. Адель Станіславська - [ 2017.11.07 09:57 ]
    Здавалось...
    Здавалось, вже ся болість відболіла.
    Постерлися зашоркані сліди...
    Та осінь стелить знов тумани біло,
    і гусне повня маревом блідим.
    Помежи ночі - сну не відшукати,
    між вільгости хапаю дрижаки...
    Чого тобі, невитравний мій кате -
    моя тривого, тяглістю в роки?..
    Не напилась ще, п'яністю шалена?
    Усе б тобі купатись у вині,
    голкасто по-під шкіру та у вени
    адреналін вганяючи мені?
    Невже не досить?.. Як же це знайомо:
    повтори за повторами - живу.
    Стираю крапку, правлю грубу кому,
    щоб ти сторінку вивела нову...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  27. Олена Балера - [ 2017.11.07 00:07 ]
    Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
    У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
    Небесній вроді не збагнеш ціни,
    Її я всім своїм єством всотав,
    Мене її найвища суть повнить.
    Таїться в серці променем ясним
    Очам невидне сяяння оте:
    Ідея чиста – образ неземний
    Безсмертним дотиком в мені цвіте.
    Твоя жорстокість і мій сум проте
    Затінюють осяйний блиск, відтак
    Твоє чудове втілення святе
    Могло б чистішим бути за кришталь.
    Якщо свою подобу ти узриш,
    Позбудься всіх недосконалих рис.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (5)


  28. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.06 22:27 ]
    Ніч і ранок
    Якось раптово застала нас ніч.
    Ковдрою хмари - не видно узбіч.
    Темно довкола - наш погляд блукає,
    Зіроньку ясну у небі шукає!

    Де ж та стежина, втрачена нами?!
    Острах чомусь повіяв з вітрами.
    Місяця теж не побачиш на небі-
    Щось там не склалося,мабуть,як треба!

    Темрява крила чорні відкрила,
    Ніби примара раптом влетіла.
    Що ж нам робити? Немає поради.
    Треба чекати - дамо собі раду.

    Місяць- не Бог- не його зараз ніч!
    Ранок простелить нам шлях до узбіч!

    07.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  29. Нінель Новікова - [ 2017.11.06 22:38 ]
    Скрипки Кременчуга
    Чистой магией печали
    Струны скрипок зазвучали.
    Что за музыка, о Боже!
    Шла мурашками по коже,
    В сердце, в душу проникая –
    Неземная, колдовская…
    Девять женщин, словно скрипки,
    В платьях-деках, без улыбки.
    Виртуозы, без сомненья,
    Их возносит вдохновенье!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Герасименко - [ 2017.11.06 21:13 ]
    Ясенопад
    Вирує та шумить ясенопад,
    злотавих барв дає дощу в наливку.
    Таке яскраве, як Яценюка
    падіння з політичного олімпу,
    вже двірника це дійство не ляка.


    10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:40 ]
    На все життя
    Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
    Отже, не дізнається про мої гріхи.
    На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
    В мужиків закоханих зірвані дахи.

    Байстрюча у череві. На коні попона.
    Я уже не покритка, увійшла в права.
    Чоловічок тулиться до жаркого лона:
    Мишка заглитнулася. Втішена сова.

    Спородила дівчинку. Вже доросла краля.
    Вустя - диво-звабини, ув очах вогні.
    Та принЕсла доленька ордени й медалі:
    В донечки ворушиться двійня в пелені.

    P.S:

    На Купайла хтивого попливли віночки,
    Не розквітла папороть, колеться будяк.
    У любаски падає у траву сорочка...
    Лебеді ж паруються на усе життя.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:29 ]
    Біда
    Кохаєш? То кохай і не бурчи.
    Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
    Утомлене вляглося на спочин,
    Склепило після сварки п'яне око.

    Не відривала погляд від мотні,
    По тілу розливалися гормони.
    Коханий рай писав на полотні,
    Упещуючи ерогенні зони.

    Опісля гону - тиш і самота.
    Ти - просто жінка. А дружина - пляшка.
    У хаті крики, сльози і біда,
    І перегаром дихається важко.

    Покинула б ненависну мару,
    Спалила дім - тоді були би квити.
    А жити де? Забитись у діру?
    І їсти просять ще маленькі діти.

    Сидить юнак, поцмулює пивко,
    Його цілує дівка білолиця.
    Ще на губах не всохло молоко
    Але уже досвідчений п'яниця.

    Упав на ліжко з тіла пеньюар -
    Штовхає у обійми голос крові.
    Та пляшка відбере коштовний дар
    Й життя зотліє, сіре, без любові.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  33. Петро Скоропис - [ 2017.11.06 16:30 ]
    З Іосіфа Бродського
    Вона одяга панчохи, і наступає осінь;
    суціль у цівках із капрону брук.
    І чимдужче околиці у облозі,
    то довша спідниця й остріш каблук.

    У спіднім хіба колонам тепер негоже
    біліти. І голий портик заріс. Зі всіх
    кутів зору, щойно добігло Боже
    Літо, осібно – щодо панчіх.

    Наразі заледве учуте "шу-шу" – нівроку
    пасує до втечі війська, знамен трепла.

    І ліпше гукати по імені пору року,
    тому що не уберіг тепла.
    Затим і суглобам од клавіш, що ждуть бемоля,
    різнити себе несила, і хруст в хрящі.
    І кватирку заповнює вогке повітря з моря –
    відкіля і повадилися дощі.

    17 вересня 1993


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  34. Василь Мартинюк - [ 2017.11.06 10:05 ]
    Холодна осінь

    Душа чекала крику в тишині.
    Холодна осінь і неважні справи,
    А за вікном нічого крім темряви,
    Самотні дні мов мури камінні.

    А теплу плоть холодний страх жене.
    І кожен звук стає таким важливим,
    А шум дощу мов пісенька тужлива,
    Мов гостра криця душу тихо тне.

    Земля у жовтих шрамах мов в іржі.
    Знов ніч ховає пагорби в тумані,
    І знов летять, летять думки оманні,
    Летять немов нагострені ножі.

    Парище

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Маркіяна Рай - [ 2017.11.06 00:10 ]
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім...
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
    Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
    В зашкарублому серці заздрість до неї біла:
    Одинокість одна, а життів має, певне, сім.

    Ох, живуча яка - ні морози, ні дощ, ні сніг,
    Не втоптали її у землю, не стерли з світу.
    Не звели її з глузду ніжність і терпкість цвіту
    Молодого барвінку, що просто під ноги ліг.

    Чи прийняти її за служницю, чи за сестру,
    Чи впустити лиш на ночівлю, а чи навіки?
    Вже течуть не струмки по вікнах - бурхливі ріки,
    І ковтаю нічну вологу й нічну мару.

    Одинокість чужа в барвінку, як в путах звір -
    Босонога, пручається, ріже барвінок шкіру.
    Сім життів проклинала, та згодом шукала віру.
    Я приймаю її за свою: ходи на папір.

    01/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  36. Микола Дудар - [ 2017.11.06 00:12 ]
    ***
    … гукайте там, де сонце й бджоли
    Де все цвіте, де все живе -
    І я озвусь на сильну долю
    Якщо вас вимучило вже…
    Я вийду тінню прохолоди
    З роялем, хай без коліщат
    Бува ж нікому не зашкодить
    Медовий мій липневий чат?…
    Замріт, прошу вас, на хвилинку
    Погляньте в очі, не смішіть
    О як пасує вам хустина
    Так - так… я згоден… довгих літ
    06-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  37. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.05 23:18 ]
    Постать осені
    Осені "постать"-сум носить в очах.
    Скроні ось-ось побіліли.
    Важкість відчутна в плечах і ногах -
    Коси нести їй несила.

    Вітер ламає,жбурляє,несе –
    Листя знеможене рветься.
    Дощ невблаганний затопить усе.
    Сніг пролітає – сміється.

    Та ненадовго – обридло, облиш!
    Годі зимі панувати!
    Ось і настала омріяна тиш –
    Геть – із осінньої хати!

    Осінь поки що – володарка тут.
    Сонце зігріє – все зможе!
    Трави зелені ось знову ростуть,
    Мов у весінньому ложі!

    Висохне та остогидла сльоза –
    Очі–без суму,грайливі!
    Осені "постать"– гнучка,як лоза!
    Настрої в неї мінливі!


    04.11.2017





    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Домінік Арфіст - [ 2017.11.05 22:30 ]
    море сниться мені...
    море сниться мені... і торкається ніг...
    диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
    і ми там не одні і літа не одні
    пророкують цикади в траві
    і наш дім на горі височіє як ріг
    і чорніє вночі Чатир-даг
    де солодкий інжир ще лежить по дворі
    і солодка джерельна вода
    ще біжить і біжить до дитячих долонь
    охолоджує сонячну вись
    охолоджує лоба небесний вогонь…
    ми пили але не напились…
    не надихались ми – задихнулися там
    простягни мені руки з небес
    поховай мене там – де сльозою туман
    де б лозою тонкою воскрес…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (6)


  39. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 20:57 ]
    Жалобний листопад
    Осінній вечір тліє-догорає.
    За обріями гаснуть небеса.
    Зоря упала. І по небокраю
    неначе покотилася сльоза.

    Дерева голі як птахи без пір'я.
    Одні дуби із осінню – на ти.
    Ночами перечитують подвір'я
    за їхньою адресою листи.

    Опало листя. Килими параду
    перепирають жалібні дощі.
    І як не сумувати листопаду,
    коли не сяють зорі уночі?

    Гадає осінь на зів'ялій гущі,
    дивується на віти омели,
    очікує, коли уже, коли
    зима повіє хугою у пущі
    і тугою у морі і на суші.
    Бо листя й зорі – то не янголи
    а падаючі і пропащі душі,
    які ловили миті як могли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  41. Іван Потьомкін - [ 2017.11.05 20:20 ]
    Життя й пісня
    Чи варта пісня
    бодай одного життя людського?
    Варта.
    Життя, якщо воно не тління -
    ватра.
    Якщо воно не жарти,
    варте
    бодай одної пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 19:45 ]
    Дубова елегія
    У поетів хмуряться лоби,
    Длані щедро сіють закарлючки.
    Напишу сьогодні про...дуби,
    Бо кохання вже дійшло до ручки.

    Рюмсати втомився на папір,
    Бризки долітають аж до стелі.
    А у пущі гарно - легіт, мир,
    Огортають кольори пастельні.

    Жолуді утоптую в мішок -
    Вдома паця рохкає несита.
    Перетру кору на порошок -
    Є рецепт настоянки від діда.

    Рве рука гнучку дубову віть -
    Теща любить паритись у бані.
    А сльота у листі шерехтить,
    Світ у трансі, ступорі, нірвані.

    Істина осяяла чоло:
    Як причавлять носа стіни міста -
    Їдьте, браття, хутко у село!
    Геть із цегли у дубові гнізда!

    Недарма купив собі колун,
    Колоддя розгепую на тріски.
    Дуб у грубі (вичитав із рун)
    Висушить гіркі любовні слізки.

    05.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  44. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:27 ]
    Навроки
    Розпухнув гутаперчевий шнопак,
    Всльозавилося червонясте око.
    Хворію. І болить нестерпно карк -
    Понасилали читачі навроків.

    Це - кара за мої коментарі,
    Де графоманам тільки снився спокій.
    То ж борода і вуса - геть сирі,
    Ще трохи - зовсім стану вирлоокий.

    Гризнув любимця за невдатний вірш -
    Уже несуть важкі надгробні плити.
    Гуртом кричать "Ату! Здавайся! Киш!",
    Шаленим гнівом аура пробита.

    Покрапує із носа на папір,
    І власні розпливаються поези.
    Не буду більше гавкать. Годі. Мир.
    Мовчу однині. Схима. Тиш. Аскеза.

    Пишіть на ідиш, задом наперед.
    А як притисне - то і вверх ногами.
    Поети люблять нині тільки мед,
    Хвалу, вінки лаврові, фіміами.

    Поблимує планшетик на столі,
    Смакую вірші про любов, солоні...
    Знімайте, друзі, чепчики й брилі,
    Ходім піїтам плескати в долоні.

    1.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  45. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:33 ]
    Я- щасливий
    Чорна зрада скрадається нищечком.
    Тільки тиждень живуть молоді -
    Заскрипіло продавлене ліжечко:
    Я - на працю. Коханець - у дім.

    Обціловує пазуху мавчину
    (дуже хтивий попався сатир!).
    Я ж у брехнях кохатись не навчений
    Краще схима, глухий монастир.

    Упіймалась жона недосвідчена,
    Від образи під носом сльота.
    А вона ж бо у церкві повінчана,
    Та впадобала клуні, жита.

    Шлюб завис понад прірвами-кручами,
    Мед любові, отруєний, згірк.
    Одне одного трохи помучили,
    Та учора нарешті утік.

    Вже не буде подружнього холоду,
    Чую потиск важкої руки.
    Поспліталися вуса та бороди:
    Я - щасливий. Прощайте жінки.

    3.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  46. Маркіяна Рай - [ 2017.11.05 05:28 ]
    Як трепетно у тиші громіздкій...
    Як трепетно у тиші громіздкій
    Цієї ночі, помислоп'янкої,
    Пророк і Бог розкручують сувої,
    Й зачитують, мов струшують із вій,
    Билину мрій, чи золото надій:
    Радій, людино, голосно радій!
    Ось заповіт. Із істини малої
    Він починається. І ти також малій!

    Сповняє стільники бджолиний рій,
    Мостять мурашки замки і покої,
    Бурундучки у нірках стали в стрій,
    Й живі гніздечка в ластівки прудкої.

    У бездоганності своїх думок і дій,
    Як бездоганний у природи крій,
    Німій, коли глядиш на це, німій!
    Людній, людино, з висоти людської!

    30/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  47. Маркіяна Рай - [ 2017.11.05 05:12 ]
    Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, я одна із...
    Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна із святих.
    Не дочитуй до дна, не дивися наскрізь, не молися на них!
    Одиначкою ніч вимагає очей, що окутані в дим.
    Чи найперша з своїх, чи остання з чужих, чи котрась поміж тим?

    Так болиш у мені, поміж ребер жалем, наче жало росте.
    Незрадливих давно не стрічали святі, та прощають їм те.
    Я прийду у твій дім, як непроханий гість. Не прохай - не піду!
    Ти, окутаний в дим, припадаєш до ніг, забуваєш біду.

    27/04/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.04 23:05 ]
    Як ув обнові
    Як тихо, чарівливо, роздумово –
    Із луків ще краса не утекла.
    І тче на озері поважне слово
    Вітрець-філософ голкою тепла.

    Німа печаль кущі вгорнула голі,
    І очерет журливо похиливсь.
    І світлий сум аж простелила долі
    Усміхнено-похмура сива вись.

    Пожухли барви осені медові,
    Неначе блідне княжий цей затон.
    Лиш дерево одне, як ув обнові –
    В розкішнім сяє золотім пальто.

    4.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  49. Кристіан Грей - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листями шурхоче -
    В холодні дні й холодні ночі
    Ще більше хочеться принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Котра красива й загадкова
    І таємнича дуже й дуже,
    Не каже навіть, чи одружена,

    А ти по вуха вже закоханий
    І плачеш над її піснями,
    Вона ж сміється — не над нами!—
    І каже: "Буде все — «О'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  50. Домінік Арфіст - [ 2017.11.04 15:25 ]
    о жадібність... (Кримські псалми)
    о жадібність… о жалібність… – життя…
    надіями мережене шиття…
    о вижимки… макуха із бажань
    залита річкою несправджених чекань…

    о ніжність… ласка… лоскіт ножовий…
    ці двері і драбини в день новий…
    о погляди із темряви вікна –
    ні полетіти… ні злетіти над…

    о мудрість… о незміряна імла…
    по вічності воді удар весла…
    німого погляду самотня глибина…
    самотня чарка пам’яті вина…

    роки… річниці… пагорби… рови…
    провалля серед попелу... трави…
    і тільки Голос проросте у світ
    як запорука… заповідь… завіт…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1393