ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Сергій Гупало
2018.01.20 13:14
Сню і мрію, бо збулось…
Іншого не хочеться.
Не русалка йде у Рось –
Жіночка-пророчиця.

Хай без мене поживе
Наодинці з дійсністю,
І жадане БМВ

Сергій Гупало
2018.01.20 13:05
Ти у росах розгледів містичність –
Не сховаєш нестримну сльозу.
І привнесену долю трагічну
Передбачиш, як птах, у грозу.

В нагороду тобі – просвітління:
Визріває потужний секрет,
Що вчорашні налякані тіні

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))

Василь Світлий
2018.01.20 11:27
На світанні ранок в поступу тілеснім
Босими ногами по росі небесній.
Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
І ґаздою вправним у город полинув.
Зашуміло

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2018.01.11 04:27 ]
    Погляд. Одній...
    Як цікаво дивитись... Примружені вічі...
    -Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"
    Ти приховуєш- зраду свою несміливу,
    Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу,

    Що прикрита покровом сімейної долі?
    ...п"є з корита вівця розклонована Доллі,
    Що сім"ю зберігає від ночі до рання...
    Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання

    Відпила, доторкнувшись душею до тіла,
    Отого, із яким так солодко грішила,
    Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій
    Виникають реальні романи наразі...

    ...ти іще зберігаєш тепло свого дому,
    Та думками тікаєш до того Содому,
    Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...
    І розтоплена пічка холоне... Холоне...

    ...приховала ряднина оголені груди...
    Дочекатися днини... Що збудеться- буде...
    Відлетіти до мороку місця події...
    І у погляді не безнадія... Надія...

    Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку
    Приховай, мов дитині своїй чоколядку,
    Що дістанеш утішить, коли вередує...
    -не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011101481


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (15)


  2. Сокор Сокор - [ 2018.01.11 03:48 ]
    Мрії збуваються.



    Зустрів тебе, надвечір, біля ганку,
    Ніби сонця промінь в серці бив.
    І в радості, я мріяв - аж, до ранку,
    Промінь, той, всю ніч мені світив.

    І хочу я, тебе встрічати - знов і знову,
    І тепло відчути, ніжної руки.
    В моїй душі, жеврить кохання зову,
    І ти, для мене - сонце і зірки.

    Ти, - світ новий, що в серці народився,
    Ніби з ним прожив я, все життя.
    Як грім весняний, що небом прокотися,
    І розбудив мої - кохання почуття.

    Щастливий я, що я з тобою зустівся,
    На Святий вечір в Новий рік.
    І для мене, - світ земний змінився,
    Ти, є - моя кохана, а я твій, любий, чоловік.
    2017.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2018.01.11 00:08 ]
    Краще не буде
    Сказати хочу, друже, без прикрас,
    що ми з тобою на краю безодні –
    настав нарешті розпроклятий час,
    не буде завтра краще, ніж сьогодні…

    Та ми б самі собою не були,
    якби носи схилили й склали руки.
    Ми будем пити, друже, як пили,
    а печінки залишим для науки!

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:18 ]
    Рукоруб
    Хто буде красти в армії –
    повідрубаю руки! –
    із пафосом, від партії,
    зрекла одна падлюка.
    Від партії, від партії,
    навіщо інциденти.
    Таке ж не може ляпнути
    особа Президента!..
    Злетіло слово пташкою.
    По суті, не по формі,
    подивимось уважно ми,
    в чім суть тої „реХворми“.
    Що, менше стали красти вже
    в тилу сановні суки?
    Простим же хлопцям „без війни“
    все відриває руки…
    Чим далі в ліс, тим більше дров,
    нерадісна картина…
    Щоб Україну зберегти –
    потрібна гільйотина!

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:06 ]
    11. Сріблослів’я
    Спаси мене, Всевишній, і помилуй,
    від брехунів свавілля захисти.
    Тварюк нечесних розвелася сила,
    горять до неба із олжі мости.

    Із нечестивих кривда вуст злітає,
    у очі прямо дивиться брехун.
    І гіршого у світі вже немає,
    як зовсім стихнуть звуки правди струн.

    Куди ж поділись праведники, Боже?!
    Не витримали всіх випробувань?
    В біді стражденним нам хто допоможе?
    Хто змиє бруд і знищить ницу твань?

    На Господа потрібно уповати,
    але й вуста свої контролювать –
    як срібло, по сім раз переплавляти
    і лиш тоді чорнить чи прославлять.

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  6. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:31 ]
    10. Випробування
    Бог правду любить, – каже нам Давид, –
    і праведника Він завжди спасає.
    Він праведник, Він ненавидить гнид, –
    Давиду вторить вже пророк Ісая.

    Колись на хрест потрапив Божий син,
    усі гріхи спокутати щоб наші.
    Дощі із жару проливає Він
    на нечестивців зі своєї чаші.

    Воістину, чудний твій, Боже, лик…
    Хоч ненависть Твоя весь час зіяє,
    чому ж насильник досі не поник,
    а праведник найбільше потерпає?..

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  7. Сонце Місяць - [ 2018.01.10 23:54 ]
    Епіка
     
    зліва юрбились химери облізлі
    чийсь та кінець обіцяючи близько
    справа заходив хор мантикор
    сяяв у блискавці брук~ мельхіор

    кривди століть набивались тісно
    через уривки сутяжних істин
    грець як є транслювався скрізь
    гала~ ніч нон~ стоп бенефіс

    у фальцеті що геть кришився
    зяяв звих пост~ апокаліпсичний
    & котились у небо пляшки
    & гвардійці ще вчора зі шкіл
    & пітьма з-за очниць примар
    сон чи жар ✴ нуар~ сінема


     ✴,~


    яких мій ангеле знесиль ще
    & втіх відлюдських ще яких
    най брудно льодяніє сніг
    хай вітер незворушно свище

    бо світом що запекло звик
    блукають злидні лиш & вірші
    щоб оминуть якнайвірніше
    порожні зливи золотих

    & місяць у зіницях вічей
    немов гачок не то гаплик
    над прірвою мізерних слів
    на пам’ять часом ніби вічну


     ✴,~


    кіна яскраві з кров’ю
    не достають нерв

    у відступі із поля
    вмираючих & мертвих

    з вигляду випадкових
    & випадкових не

    вітер дме попіл
    всього що
    нема більш
    поки оце йдеш





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  8. Козак Дума - [ 2018.01.10 23:01 ]
    9. Осанна

    Співатиму пісню свою тобі, Боже,
    щоб ворог розлючений пав.
    Суддею величним Ти стань на сторожі
    усіх моїх лицарських справ!

    Радітиму величі я урочисто
    і мудрості, Боже, твоїй.
    Із днів безпросвітних зірви Ти намисто,
    наблизь нас до праведних мрій.

    Позбавив Ти ворога лютого зброї,
    і пам’ять про нього прогнав.
    Дав мудрості бідному люду сувої,
    дорогу в майбутнє проклав.

    В майбутнім народи чекає суд Божий,
    де кожен за все відповість.
    За все, що зробив чи подумав негоже,
    за підлість, підступність і злість.

    Співаю Творцю цю величну осанну,
    Всевишнього славлю ім’я.
    Дорогу Його з Гетсиманського саду
    повік не забуду вже я.

    10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.10 22:56 ]
    Зима повіялась кудись
    На гори київські – туман
    Упав червоною зорею,
    Зими справдешньої нема
    Лиш полум`я тепла над нею.

    Мов розтопило сніг увесь,
    І понад садом неукритим
    Він випаровується десь,
    І небо хоче оповити.

    Поволечки холоне вись
    І світло дня потроху тане.
    Зима повіялась кудись,
    Лишивши марево туману.

    6.01.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (15)


  10. Любов Бенедишин - [ 2018.01.10 19:04 ]
    Той самий сон...
    ...Ще надто далеко до хати.
    І жах - наче брила в душі.
    "Я бігтиму..."
    Не озиратись!
    Мороз - поза шкіру...
    Мерщій!

    Вже дишуть у спину...
    Істоти,
    що вкотре не наздоженуть:
    крилаті та чорні -
    достоту,
    пекельна і темна їх суть.

    Добігти!
    Чи встигну замкнутись?

    ...Прокинулась.
    Ранок.
    Сніжить.
    І вкрадливий голос у вусі:
    "Біжи, моя люба, біжи..."

    01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  11. Сергій Гупало - [ 2018.01.10 18:47 ]
    Особисто вічне
    Ранувато про нас говорити. Слова,
    Як і дихання, – спільні, бо наші. Летіти
    Забажалося мріям чужим. Афродіти
    Традиційно позаздрили нам. Ділова

    Атмосфера лише у пісочниці. Там
    І клепсидра, і час не згадаються. Овид
    Безперечно зове до матусі. Розмови
    І в дитячому світі надмірні. Густа

    Повіває печаль. А чому? Розповім,
    Розгадавши просту таїну. Неодмінно
    І продовження буде осмислене. Гімни
    Зазвучать недалеко, як треба. Траві

    Не довірим себе тенденційно. Краса
    Не осмілиться бути без нас. Однозначні
    У коханні – йдемо непомітно. Удача
    Полохлива і просить затишшя. Оса

    Й есемески, емейли – нестримні. Гріхи
    Ми свої не відкриємо людям. Відомо,
    Що тоді й накохатись можливо. Удома
    Не відчутно: ти іншої крові. Пихи

    Позбуваються в тілоєднанні. Такі
    Тамувались у мене думки. Політати
    Неспромога – сім’я не пускає. Утрати
    Порахують за нас вороги. Мастаки…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  12. Нінель Новікова - [ 2018.01.10 18:40 ]
    У ресторані Олександр Блок
    Нінель Новікова

    Переклад з російської мови

    Не забуду ніколи (він був, чи примаривсь,
    Вечір цей): у пожежі зорі
    Тліло небо бліде у розчахнутій хмарі,
    І на жовтій зорі – ліхтарі.

    Я сидів при вікні в переповненій залі.
    А смички розливали жалі.
    Я послав тобі чорну троянду в бокалі
    Золотого, як небо, аї.

    Подивилася. Стрів ніяково й зухвало
    Погляд гордий, віддавши уклін.
    Кавалеру навмисно і різко сказала:
    «О, уже закохався і він».

    І відразу у відповідь гримнули струни,
    Заспівали шалено смички…
    Та була ти зі мною у зверхності юній,
    В ледь помітнім тремтінні руки…

    Підхопилась поривом крилатої мрії,
    Ти пройшла, наче сон мій легкий…
    І зітхнули духи, засоромились вії.
    Шепотіли бентежно шовки.

    Із свічада глибин ти очима кричала,
    Слала погляди знову і знов…
    Танцювала циганка, намистом бряжчала
    І вищала зорі про любов.

    2017

    Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

    В РЕСТОРАНЕ

    Никогда не забуду ( он был, или не был,
    Этот вечер): пожаром зари
    Сожжено и раздвинуто бледное небо,
    И на желтой заре – фонари.

    Я сидел у окна в переполненном зазе.
    Где-то пели смычки о любви.
    Я послал тебе черную розу в бокале
    Золотого, как небо, аи.

    Ты взглянула. Я встретил смущенно и дерзко
    Взор надменный и отдал поклон.
    Обратясь к кавалеру, намеренно резко
    Ты сказала: « И этот влюблен».

    И сейчас же в ответ что-то грянули струны,
    Исступленно запели смычки…
    Но была ты со мной всем презрением юным,
    Чуть заметным дрожаньем руки…

    Ты рванулась движеньем испуганной птицы,
    Ты прошла, словно сон мой легка…
    И вздохнули духи, задремали ресницы,
    Зашептались тревожно шелка.

    Но из глуби зеркал ты мне взгляды бросала
    И, бросая, кричала: «Лови!..»
    А монисто бренчало, цыганка плясала
    И визжала заре о любви.

    19.04.1910


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  13. Іван Петров - [ 2018.01.10 17:48 ]
    Понад усе)
    Все – просто!.. Навіть – простіше...
    А ти – забула або: "Навіщо?.."

    А я був впевнений, а я – був...
    Із часом також про все – забув!..

    Пригадую дівчинку, що переживала
    усі ймовірності так, наче вмирала...

    Так, наче бажане – вже насправді...
    І навіть "про щастя" – в
    кадрі!..

    Близько, близько все – до серця...
    І назавжди в тобі – її скерцо!..

    Навіть трішки краще, аніж
    було б насправді.
    "Ось, відчуваєш –
    її Аркадія?.."

    І це – лиш сама уява, знаєш?..
    А ти так само... усе – забуваєш?..

    12.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  14. Вален Серц - [ 2018.01.10 17:00 ]
    Eclipse
    Криваво-яскраві губи та
    чорний балахон...
    Неначе у риби – прозорість
    мороку – ореол!..

    Де завше чекаєш надію,
    отримуєш – знічев'я!..
    Так зчитується чиясь історія?
    Майбутнього – крапля... оця!

    Тінь омиває й розчиняється...
    Трояндово снить душа...
    Намагнічується загадковість – як
    фантасмагорія!

    21.08.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  15. Юрій Ерметов - [ 2018.01.10 17:39 ]
    Так!
    Так, наче крізь кірку зашкарублу
    або площу заасфальтовану
    пробивається щось тендітне
    і дуже невміле...

    Так, наче немовля уперше
    відкриває очі і дивиться на
    усіх так здивовано і
    сміливо...

    Так, наче болю тобі завдати
    ніхто не може та й
    не спроможний...

    Так, наче ти – сам...
    Господь або навіть...
    Боже...

    Так, наче змії повзуть, а
    ти дивишся на них
    із допитливістю
    ніжною...

    Так, наче шакали разом
    із гієнами скрадаються, а
    ти це відчуваєш
    шкірою...

    Так, наче прірва допоки
    між тим, що ти – міг
    би, і тим, що
    можеш...

    Ти – наче дитина
    Божа...

    Так, наче безвихідь –
    це і є останній вихід
    і право на
    силу...

    Так, наче скільки б
    не крали, а позаду –
    сама тільки
    віра...

    Так, наче нікому
    й ніколи не боліло,
    і це лиш сон
    тривожний...

    Так, наче ось
    зараз ти проснешся, а
    поряд – Батько
    та Мати
    Божі...

    Так, наче...
    свічку тримаєш
    останню...

    І нікого
    немає для тебе
    зкраю...

    24.07.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  16. Лія Ялдачка - [ 2018.01.10 17:47 ]
    припадають порохом чобітки з кришталю
    припадають порохом чобітки з кришталю
    на горищі в темені, над тісною спальнею,
    з кумачу фіранки б'ють безсило крилами -
    не злетять підранки, а були вітрилами

    хмелем феї-хреснії чари пов'язали,
    казино відкрилися де збирались бали,
    із бетону вулики небеса підперли,
    чи то ми здоросліли, чи казки померли.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Тата Рівна - [ 2018.01.10 16:46 ]
    Дві тисячі вісімнадцяте Різдво
    Змії дерев обвили обняли обдурили.
    Яблук небесних хотіла? А яблук – нема!
    Ти сподівалася, Діво, ти вірила в диво.
    А за вікном – дощі, бо ж –
    Зима…

    В нас народився Ісус
    І розквітли троянди –
    Цього шаленого січня співають птахи.

    Діво, а може ти знову Келея служка?
    Може, ти знову дружка царя старого?.
    Журну богиню розвеселяєш, Ямбо? –
    Певно сама ти собі богиня, Ямбо!..


    Місить малеча багно, оминаючи ями,
    Гроші рахуючи, гублячи копійки.
    Ми засинаєм. Щедра кутя-від-мами
    Свічка не гасне. Ходором ходять гріхи.
    Тихі прийшли з того світу впокоєні душі –
    Кожній – є крихта і крапля, і місце є…

    Діво, ти втратиш Його цього року скоро –
    Тільки три місяці буде життя твоє.

    10.01.2018



    Примітка: З Вікі - Я́МБА, Я́мбе, Іа́мба (грец. Jambe) — дочка Пана й німфи Ехо, служниця в домі елевсінського володаря Келея. Коли в Келея перебувала засмучена втратою Персефони Деметра, Ямба розвеселила її і відтоді була втаємничена в містерії богині.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Грім з ясного неба
    Я адреси їх не пам'ятаю,
    забуваю лиця, пазурі.
    Телеграми-блискавки чекаю,
    а мене минають поштарі.

    Лицарі інтриги і дуелі
    хочуть за поезію у бій,
    бо її польоти вище стелі
    каламутять декому напій.

    І куди їй різаній тікать(ти)
    по болоту, забува' коли,
    хо’ або не хо' повоювать(ти)
    і ширя' як бойові орли?

    О, мої язичники на слово,
    неприємне пам'яті дідів,
    поки є Оранта і Покрова,
    маю йти за віру козаків.

    О, мої високо-парні птиці,
    то не я націлюю рушницю,
    де і курка лапою гребе.
    Журавля боятись не годиться.
    Поки маю у руці синицю,
    захищаю мову! Не себе!

                                          10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  19. Володимир Бойко - [ 2018.01.10 15:42 ]
    * * *
    Давню казку, мов бубликів в’язку
    В закапелках душі віднайшов
    І твою несподівану ласку,
    Що так схожа була на любов.

    Ту любов, що колись загубилась
    На чужих непривітних стежках,
    Мов зоря з небосхилу скотилась
    На юрмою вторований шлях.

    Завмирало журне відгоміння
    На схололому згарищі мрій.
    І спадали тумани осінні,
    Мов лаштунки у драмі моїй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  20. Олена Багрянцева - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Я зможу чекати сумлінно...
    Я зможу чекати сумлінно.
    Ламати на крихти вівторки.
    Щовечора грати у твістер
    Із груднем зухвалим у парі.
    Я буду чекати незмінно…
    Імбирне міситиму тісто.
    За комір триматиму вітер,
    Що спритно роздмухує хмари.
    Я можу чекати невпинно,
    Збираючи спокій у жменю.
    І диву радіти буденно
    Навчуся,
    Повір,
    Неодмінно.
    5.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)


  21. Марґо Ґейко - [ 2018.01.10 14:26 ]
    ***
    Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
    Лиш одна в ложесна не тяжіє подібно квазару
    Що писала вогнем «мене текел…» царю Валтасару
    Віфлеємський алмаз, не вимірний земними каратами

    Вируватиму я, що край леза огнивом засвітиться
    (Як колись Саломе танцювала для п'яного Ірода
    На відзнаку за що, він занадто коштовну офіру дав)
    Хай примерклі агати займуться в сатинових китицях!

    Я терпітиму. Біль струменітиме в землю гранатами
    і вбиратиме краплі страждання зміїного плоскінь. Ці
    мужі конопель отруту ковтають, а довгих кіс кінці
    оплітаються стеблами в пасмо. Ніхто і не знатиме …



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  22. Петро Скоропис - [ 2018.01.10 11:01 ]
    З Іосіфа Бродського. Ex oriente
    Так, буцім Лівій Тит який, і він
    в шатрі сидів, не важив на шпарину
    світ за очі з пісками наздогін,
    правицею мнучи листа із Риму.
    Палило сонце. Стільки поспіль днів
    він брів один в безводнім океані,
    що видавав позір, що осклянів,
    що слини теж немає у гортані.
    Палило сонце. Стовпчик ртуті ріс.
    І вхід у кýщу чулий її смутків
    пісок заніс, заніс, поки він думав,
    які вони вологі, кілько сліз.

    ---------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.01.10 11:23 ]
    Самота
    За горлянку учепився час,
    Скоро час лягати в домовину.
    Старість - це потвора без прикрас,
    Виїда зсередини людину.

    Де ж та юність? Де шалена хіть?
    Де любов, що обривала віжки?
    Я літав. А нині все скрипить,
    Чимскоріш бажаю впасти в ліжко.

    Зморшки орють втомлене чоло,
    У руці тремтить із супом ложка.
    Аполон пощез. А є вайло,
    Хочу позитиву хоч би трошки.

    Намалюю хутко олівцем
    Краплю щастя на оцій сторінці.
    Бачиш, сонце сходить за Дінцем?
    За вікном цвірінькають синиці.

    Засіяли в серці вітражі,
    Зникла на обличчі груба зморшка.
    Внук благає: -Діду! Розкажи
    Гарну казку про Котигорошка!

    ...Та прекрасне мріялось дарма,
    З хати - вирва в сина та невістки.
    Танк потрапив в ціль. Дітей нема.
    Хлебче кішка молоко із миски.

    В Дикім Полі кинуті хати,
    Тягнуть долу спогади і втома.
    Я дивлюсь на схилені хрести:
    Нащо жити, ви скажіть, старому?

    10.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  24. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 11:31 ]
    Неминуче
                       І
    Усі умремо. Настає той час,
    коли і суєта суєт минає.
    На одрі ні чужий іконостас,
    ні Божий Дух нікого ще не спас
    ні у Аїді, ні в Едемі раю.

    На цій землі і найцінніший дар
    не грає ніякісінької ролі.
    Чи воїн ти, чи піший, чи гусар,
    юродивий, а чи могутній цар –
    усі однаковісінькі і голі.

                       ІІ
    Немає винятку. Уже
    очікує лиха година,
    якою не була людина.
    Їй-богу, не питай, – невже,
    невже і я у чомусь винен?
    Якщо і віруєш, то нині
    і віра не убереже.

                       ІІІ
    Дожилися до суду. Біда
    наступає катюзі на п’яти.
    А йому як із гуся вода:
    не упійманий – не винуватий.

    Вояки полягли на війні,
    а живого кидають за грати
    за накази чиїсь дурнуваті,
    за державу свою у вогні...

    Боже, як воно гірко мені,
    що за себе пора помирати.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (7)


  25. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.10 01:06 ]
    ***
    Я станцюю на лезі –
    На срібній заточці півмісяця.
    Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
    Я крещендо,
    Я шал,
    Я заверчена світлом, як саваном, –
    Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться

    Спокій чорних зірок на долоню дрібними агатами.
    Доторкнешся стегна, до розкрилля високо тягнутися,
    Аж закінчаться сили, бажання пощезне ураз. Ти сам
    Назовеш мене бісовим маревом, дівкою клятою.

    І забудеш, як спав між конвалій сердечного вистуку,
    Двоєдиного в мріях вчорашніх, а нині остарілих.
    Я станцюю востаннє:
    Падучою зіркою,
    Павою.
    Я метелик, що свічку собою
    У вибух
    Запалює.
    10.01.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (15)


  26. Іван Петров - [ 2018.01.10 00:03 ]
    Ходім?..
    Приходь. Проходь... Сідай.
    Розказуй, як там справи –
    справа й зліва?
    Чим живеш? Радієш чим?
    Нудьгуєш?..
    Уважність до подробиць
    кожних чую
    та незабутність
    до вагомих діл.
    Навпíл... Висóти
    в кожного свої,
    і перетнутись, мабуть,
    було б нам непросто...
    Але ж, нарешті, маю
    гостю! Але ж
    буває, врешті,
    квітка й зим?
    Засим дивись
    іще кудись за спúну,
    кудись уверх,
    звичайно ж,
    а не вниз.
    Туди, де, мабуть,
    линуть справжні
    мрії – нехай
    мої й за мить –
    твої. Також.
    Сьогодні я – багач,
    отож, ділюсь
    озимим... Нам
    ще до весни
    іти, іти, іти...
    А ти підглянеш
    трішки в мою
    скриню –
    найзаповітнішого?
    То ж –
    ходім?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  27. Козак Дума - [ 2018.01.09 23:33 ]
    Осінній менует

    Вином і сумом повнить осінь келих,
    на сонці грані років виграють.
    В вервечку снів барвисто-невеселих
    поринула моя життєва путь.

    Туман тривог думки мої клубочить
    і образи летять за неба край,
    та пам’ять відпускати все ж не хоче
    ласкаве літо й весняний розмай.

    Багрянець листям стелиться під ноги
    і на узбіччя падає душі.
    Іду вперед наосліп, без дороги,
    туди, де щедро пишуться вірші.

    Туди, мене чекає де безмежність,
    де тиск уже відсутній стелі й стін.
    Іду вперед, забувши обережність,
    туди, де не важливий часу плин…

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  28. Галина Михайлик - [ 2018.01.09 23:49 ]
    «Коронований»
    Чи всім, хто перший, уготована корона?
    Адам, Іван Христитель, сам Христос…
    За ним: Стефан в суді синедріону,
    а там між варти - молодий Савло, -

    ще так далеко до його прозріння!..
    Ще буде шлях… У кожного він свій:
    стоїть Стефан під зливою каміння –
    апостол-першомученик святий.

    Зразок мети, незламності і віри,
    і сили духу, що змагає все!
    Із позачасся шле свої офіри
    до кожного, хто далі понесе

    дарунок пишний імені і долі,
    на третій день співаючи Христу.
    І хай здобуде у Всевишній Волі,
    величних справ корону золоту!

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (6)


  29. Марґо Ґейко - [ 2018.01.09 23:49 ]
    Царівна Місяцівна ІІ (присвячується О. Мазур)
    Ненадовго, бо жевріють ніжні проміння світанку
    Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці
    Поміж них перламутром відблискують світні зірниці
    Реверанс Місяцівни до Сонця зникає в серпанку

    Дочекається доки вечірня заграва розтане
    Доки люди підуть на гостину або вечорниці
    Замилується личком своїм у люстерці криниці
    Огорне покривалом зірок вигин гожого стану

    Починає дивитися в хвіртки, різьблені віконця
    Он, хлопчина не спить і немає ні тата, ні мами!
    Він замріяно стежить як світло іде килимами
    Віддзеркалюють зорі розвішані в хаті суконця

    Стій-но, відьмо прозора, безстидна, хижачко розкута!
    Не чіпай юнака, забирай краще тих, хто старіші
    Утікай, пам’ятають цигани візит твій торішній *
    Очі пустять на персні, волосся і шати на пута

    Неодмінно піду, лиш побавлю себе білим танцем
    Чом ти стовпником, отроче, став і завмер незворушно?!
    Обійму тебе лагідно буде можливо задушно
    Як полегшає, звіємось в небо залите багрянцем

    Найпростіша зі здобичі стане примхливій Царівні -
    Цей циганський юнак, що батьків його продані душі
    В співробітництві з бісом отримують хліб свій насущний
    Їхні внески різняться, тому і застави нерівні

    Що то діється? Руки втрачають звичайну рухомість
    Чари знищує звідкись повстала невидима сила
    Це лунає зі скиту молитва про зниклого сина
    Місяцівна прийшла по трофей - утікає натомість.


    *Посилання на фабулу вірша "Про Царівну Місяцівну" Федеріко Гарсія Лорка


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (3)


  30. Козак Дума - [ 2018.01.09 22:13 ]
    Місто темряви
    Мені приснився сон, страшний і темний, –
    я заблукав у місті зла і тьми.
    На троні посіпака, пес нікчемний,
    сидів бундючно і читав псалми.

    Я бачив Попелюшку, всю у чорнім,
    та кукіль вибирала із вінця.
    Чернець, що „Марсельєзу“ грав на горні,
    невинності зразком був для ченця.

    Пусту колиску ненька колисала,
    дитину вже поховано давно.
    „Титаник“ сива хвиля підіймала,
    він виринав і знову йшов на дно.

    Згустились хмари, потемніло море,
    а вітер заревів, як у сурму.
    Проснулись враз гармати із „Аврори“
    і сполохи розрізали пітьму…

    Мені приснився сон, страшний і темний, –
    я нетрями блукав у місті тьми,
    шукав дорогу вийти, та даремно…
    Як довго ще блукатимемо ми?!


    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  31. Руслан Лиськов - [ 2018.01.09 21:15 ]
    Нiчний жах
    Від нього немає спасу.
    Він бачить моі сліди.
    Хоч стій, біжи, чи іди,
    Наша зустріч-питання часу.

    Через біль, через жах і задуху
    Лабіринтами вулиць, днів,
    За собою чуючи спів,
    Я тікаю від нього щодуху.

    Я ховаюсь в тумані ночей,
    У пожовклих садах сновидінь.
    Та тягуча і згорблена тінь
    Вже моіх доторкнулась плечей.

    Сил немає позбавитись пут..
    Та вже пізно. І чую крізь сон
    Його голос, як тихий прокльон-
    Зупинись, зачекай -я вже тут.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Василь Світлий - [ 2018.01.09 21:00 ]
    Майстре, майстре…
    Майстре, майстре ,
    Що ти робиш !
    Ти пощо талант свій гробиш ?
    Нащо ти малюєш лиця ?
    І для чого тут криниця ?
    І навіщо нам вода ?
    Може, правдонька гірка ?
    Може, краще пуд той солі ?
    Добре, майстре!
    Годі, годі.
    Залишайся.
    Я піду.
    Ти шліфуй
    Свою інфу.


    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  33. Сокор Сокор - [ 2018.01.09 19:11 ]
    Прошлое и настоящее.
    Хочу забыть воспоминания, -
    В моей душе наводят грусть,
    Печаль, сомнения и терзания.
    Как будто не было. И пусть.
    Хочу забыть ушедшие годы,
    В коммунистической стране,-
    Где гибли целые народы,
    В голодной смерти и в войне.
    За серп и молот мы боролись,
    По пятилетним годам.
    И на нищету, мы напоролись,
    На зло соседним врагам.
    Никто не думал о свободе,
    Нас нищета равняла всех.
    День и ночь текли в заботе,
    Как труд Сизифовый, за грех.
    Но в глубине, - в сердце гложет,
    Борьба свободы и темноты.
    Казалась, жизнь стране дороже,-
    Но для страны, ты - порох ты.
    За "благо" шли в бой народы,
    Каналы, стройки, целина.
    Но ложь была, как вечны воды
    И в ней страна погребена.
    Но час пробил. Судьба свершилась —
    Самораспадом СССР.
    И вновь державы возродились,-
    Державы вольные теперь.
    И я вдохнул глоток – свободы,
    Свежесть - ласку ветерка.
    И окунулся в мир свободы -
    Но путь за блага не легка.
    Борьба за Волю еще длится,
    Телами дочек и сыновей.
    И еще не раз, слеза прольется,
    Наших, Украинских, матерей.
    Август 2017 р .



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Вален Серц - [ 2018.01.09 19:42 ]
    Ушльопки
    Чули, як Ноздровську вбили?
    А колись – Гонгадзе...
    Отакі мудили,
    як і педерасти.

    Зроблено, що зроблено.
    Всі змовчали, гніди.
    Час за вами, підари –
    писками... додолу!

    Взявся хто за зброю?
    Одгрібе – по повній!..
    Ходиш гонорово?
    Відкуштуєш знову!

    Разом з посіпаками...
    Сучками та піздами.
    Скурвився від страху?
    Все, мудак, запізно!

    Кожний – під прицілом.
    Кожна – стане раком.
    Жопи ви та гніди.
    Послабляйте сраки!..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.09 17:34 ]
    Своя...
    1

    Чарка веселощів - чаю,
    дрібка меліси, гризот.
    Всіх відпущу, пробачаю.
    Віршів нових з вісімсот.

    Варяться щі та пельмені,
    гази вбирають носи...
    Дивні присмаки - у жмені,
    муза хихоче: "Неси...
    Хай понаснажують. Сій же!".
    Тиша. Весна чи зима...
    Хорт зупинився: " ...о, свіже...".
    ...котиться зріла хурма...

    Сала накопчено з бодню.
    Прілі агітки, димок...
    Ген уклякають голодні.
    Тут карнавал... чи амок...

    2

    Не загублюся між масок,
    балерунів, пелерин.
    Ось атрибут садомазо...
    Шлягери...
    Душе, твори!

    Напівдитячі утішки,
    Слогани для шмаркачів...
    Не похитнулась нітрішки.
    Зодчий - "своя" - по плечі.

    Ось деміург за полтину.
    Десять муфлонів.
    Парнас.
    Вись оглядаю дитинно.
    Мудрість несе ватерпас.
    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.09 17:30 ]
    Серцю - струму!
    Озвучена, проспівана поезія


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  37. Анастасія Поліщук - [ 2018.01.09 17:27 ]
    Знову, дурний, вийшов з дому без шапки...
    Знову, дурний, вийшов з дому без шапки.
    Сам невдоволений.
    Сіють дощі.
    Тим часом скронями, наче по грядках,
    Вітер скитається, тихо скавчить,
    Дім віднаходячи десь у волоссі,
    Може, у зморшках посеред чола,
    Може, за вухом.
    Безпам'ятний, босий,
    Вітер - навзрид, мов чуже немовля,
    Десь попідтинню забуте навмисно,
    Напризволяще покинуте чи
    Промислом долі - одвічне розхристя.
    Вітер зітхає.
    Все сіють дощі.

    Ти так, напевно, і візьмеш за звичку
    Бути притулком для тисяч вітрів.
    Поміж волосся, у рисах обличчя
    Ти якийсь вітер приспав і пригрів.

    Знову виходиш із дому без шапки.
    Хмари - на небі,
    Мир - на душі.
    Вітер не скиглить - співає колядки,
    Поки не втомиться.

    Стихли дощі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Сергій Гупало - [ 2018.01.09 16:58 ]
    Загроза


    Ти можеш мене забути.
    Це сила твоя і слабкість.
    Побіля старої гути
    Зітруться сліди у крапку.

    Не так перейшлося поле,
    Не плакали ми ніколи.
    Було забагато волі
    І присмаку пепсі-коли.

    Від серця до видноколу –
    Загроза мене забути.
    І правда , як дівка гола,
    Боїться остуди-блуду.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  39. Сергій Гупало - [ 2018.01.09 16:09 ]
    * * *

    Де забагато волі,
    Там дощ укісно йде,
    Душа частенько гола,
    Інфляція ідей.

    Оці прадавні вади
    Природа рівноважить.
    Шмагає радо градом
    І щирих, і продажних.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Сушко - [ 2018.01.09 16:04 ]
    Я - кілер!
    Я - кілер! А наймають - читачі.
    Благають звідусіль про допомогу.
    Улітку бевзя щиглем замочив.
    Оклигав. Знов у хвіртку суне роги.

    В недопоета віхоть у руці,
    Але ротяку має надвелику.
    Дрижать мисткині та старі митці:
    Дрібний дристун, а крику аж до гику.

    Обпудило, сохате, всі кутки,
    Піїтам сумно, лячно, не до жиру.
    Потрібна клізма! І біжать рядки,
    Рецепт відомий - гумор та сатира.

    Мікстура файна. Наче одшептав,
    І прищекнув лопату-язицюру.
    Сатирик я, для муді - вовкодав,
    Деру живцем із мухоїдів шкуру.

    Вже не бебека, щезла байбуза,
    І сльози не зволожують повіки.
    Тож я піду, бо вже кричать "Спасай!":
    Точу перо, хай трохи покувіка.

    09.01.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  41. Кристіан Грей - [ 2018.01.09 14:22 ]
    Сон рябої кобили
    Лелеки, лелеки, летять, летять лелеки
    З Центаври Альфи до Сонця і Землі,
    Долають, долають нові й нові парсеки -
    Їх на Центаврі звали «журавлі».

    У небі, в небі єднаються щоночі,
    У вирій прагнуть, прагнучи біди,
    А із Центаври Альфи войовничі
    Летять, кружляють і туди й сюди.

    Навала валом на планету впала,
    На нашу Землю, квітчані сади,
    На чорноземи, орачів і рала,
    Навала впала і туди й сюди.

    Ой, очі, очі, очі ви дівочі,
    Де ж ви навчились зводити людей,
    Перетворили білі дні у ночі,
    А чорні ночі в білі, еге-гей!

    Позаплітали на вербі косички,
    Гарбу перевернули гарбузів,
    Ой-ой, дівчата, що у вас за звички,
    Від ваших чарів я осатанів.

    А поки хату файно підметете,
    Вівса насиплю в яблуках коню -
    Тоді із вами вип’ю tête à tête я
    І голих в ліжко згодом затягну.

    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7) | "І тихо звучала молитва © Михайло Нечитайло"


  42. Козак Дума - [ 2018.01.09 12:04 ]
    63. Пастухи
    Ще в давнину царі боялись
    своїх підступних ворогів,
    а особливо їхніх слів,
    які спотворити старались.

    Ви тільки вдумайтесь у те,
    що чернь собі вже дозволяла –
    під особисте покривало
    царя заглянути! Проте,

    це не одне джерело страху,
    їм змова видилась кругом.
    Тому мечем і батогом
    гнали народ простий на плаху.

    Бісили пошуки неправди
    вільного люду між царів
    і слідчий не один згорів,
    хто слідство вів супроти влади.

    Змінилось щось із тих часів?
    Тепер царі, окрім молитви,
    з народом затівають битви –
    не люблять правди голосів.

    І, як раніше, брешуть, крадуть…
    Вже не злічити їх гріхів!
    Невже таких ось пастухів
    благословив Він пасти стадо?!.

    09.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.09 09:53 ]
    А твої очі кольору неба
    А твої очі кольору неба,
    Лагідні-лагідні такі і добрі,
    Хвилі морської очі у мене
    Ловлять твій ніжний люблячий погляд.

    Небо і море.Ці дві стихії,
    Яких приборкати ще не вдалося,
    В наших очах ясно сяють-зоріють
    І хвилями щастя хлюпають й досі.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2018.01.09 08:18 ]
    Що краще?

    Зі щирим краще хліб черствий з водою з’їсти
    і почуватися по-панськи,
    до миски чорної ікри як з підлим сісти,
    запивши навіть той делікатес шампанським.

    08.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  45. Василь Світлий - [ 2018.01.08 23:21 ]
    Світлані Костюк
    Бог забирає ангелів увись,
    Таку далеку і таку незриму,
    А світ бідніє на одну людину,
    Що осипала мудрістю небес.

    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  46. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.08 22:24 ]
    Бджолине...
    Залипли бджоли у терпких медах,
    Тонкі крильцята вижовкли бурштИном.
    А я тобі… а я для тебе – ах! –
    По сотах розтечусь, Адамів сину.

    Сьогодні я… сьогодні і не раз
    Коралями розсиплюся в постелі.
    Збирай мене… Нанизуй і збирай…
    А скибки яблук світять на тарелі:

    Їм рай – не рай, коли без рук твоїх,
    Без торків губ, цілованих бджолою.
    Криштальна таця, різьблені краї,
    І мед на пальцях, мед на стегнах. Млоїть

    У грудях місяць пінно молоком,
    Аж шумовиння затопило вишні.
    Смакуєш зоряним п’янким пилком
    Повільно так… тягучо так… неспішно…

    Хай бджоли заздрять, хай дзижчать зі зла,
    Ліпити соти – неважка робота.
    Тебе змією міцно обплела
    Допоки ніч…
    допоки ми…
    допоки…

    28.04.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (10)


  47. Домінік Арфіст - [ 2018.01.08 22:16 ]
    гербарій життя...
    гербарій життя… пересохлий папір минулого…
    в руці розсипається… лине за вітром в небо…
    та Нут повертає усе до сумного Геба…
    прости мене, Боже, самотнього і заснулого…

    холодне з дощами літо все краще за зиму вбогу…
    і я бреду у дощі… і ковтаю небесні сльози…
    о давній страх не спасти поезію з моря прози…
    прости мене, Боже, безпутного і молодого…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  48. Козак Дума - [ 2018.01.08 21:20 ]
    69. Без віри жити неможливо
    Спіши, Господь, мені на допомогу,
    покине моє серце хай імла
    і осоромляться невірці в перемогу,
    моїй душі хто зиче бід і зла.

    Злостивці ці хай висміяні будуть,
    а стопи їх повернуться назад.
    Туди ж і лицемірство їх убуде
    й розквітне красно Гетсиманський сад.

    Хай звеселяться люди і радіють,
    що люблять чи шукають все ж Тебе,
    що про душі спасіння щиро мріють
    і славлять Бога завжди, не себе.

    Жебрак я, Боже, бідний і убогий,
    про допомогу вже Тебе молю.
    За віри брак карай не дуже строго,
    вона мені – як скрипка скрипалю.

    08.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Ерметов - [ 2018.01.08 18:16 ]
    Симон
    Він ходив життям, як смертник...
    Він радів – відчуваючи тоскність
    та тиск у скронях...
    Він приходив на роботу, приходив
    додому, проходив повз "обкоми",
    але життя було довкола завше
    трафаретами.

    Він вмирав вже від двадцятиріччя:
    а чи тіло не могло втримати його думок,
    а чи занадто гордо він дивився на будь-які кордони,
    але розчинявся білим димом у повітрі його крок.

    Він вірив у себе. Вірив у правду. Своєрідно, але вірив в Бога.
    Смерті не вірив. Не вірив деяким людям. А ще не вірив у віри зникнення...
    Чим сильніше хворіло його немічне тіло, тим виразніше розгорялось розуму полум'я –
    він окрилявся безсмертністю, надихаючись поезією, а ще... любов'ю – аж до життєдайного крику!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  50. Ігор Шоха - [ 2018.01.08 18:15 ]
    Гротеск древлянського мотиву
                       І
    Немає на сайті
    великої теми.
    Тому я писати-
    му міні-поему.

    Готові програми,
    ідеї і ролі.
    А ми і не тями-
    ли нашої долі.

    Немає надії
    на біс і на браво.
    Але порадіє-
    мо за ноу-хау.

                       ІІ
    Гортаю охоче
    Інету сторінку.
    – Ідеї не хоче-
    мо. Маємо жінку.

    Попав Казанова
    до неї в тенета.
    Не хоче замови-
    ти щось за поета.

    Оплутати чара-
    ми кожна готова.
    А от за гусара
    немає ні слова.

                       ІІІ
    Уранці сусіда
    урветься до хати.
    Увечері їде-
    мо долю шукати.

    Як дикі древляни
    червоної юшки
    жадають погани-
    ми бути злодюжки.

    Ворожка навроче:
    не маєте мізок,
    а Ігоря хоче-
    те – поміж берізок?

    Орошені кров’ю
    усі перелази.
    Ідемо покоя-
    ми. Будемо разом.

                       ІV
    Але напоїла
    хорошого мила
    і крилами біли-
    ми очі закрила.

    У синє повите
    її покривало.
    А жовто-блакитно-
    го не помічала.

    Неділя – у Гриця,
    у неї – програма.
    Оплакує лица-
    ря пікова дама.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1409