ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.11.27 14:07 ]
    Компартійна трійця
    Тиша явно не матроська.
    У Гаазі – тишина.
    Чіна, сучий Ин і Moskau
    обирають пахана.

    У Європу йде руїна,
    у Гааги є сусід –
    Moskau... Сучий Ин і Чіна
    окупують білий світ.

    Їм усюди мало місця.
    Зазирає ще за тин
    бойова лукава трійця –
    Moskau, China й сучий Ин.

    У Китаї - «наші в доску»,
    у Кореї – все війні,
    моська чапає у Moskau,
    Україна – у вогні.

    Не доїли наше сало,
    то грабують у бою...
    Чайканші, Сосо і Мао
    почивають у раю.

    Та лишили недоноска.
    Тиша є, але матроська.

    Скаженіє вертухай,
    бо Росія – це не рай.

    І Китай іде на Moskau,
    а Корея у Китай.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  2. Н Кап - [ 2019.11.27 10:39 ]
    про
    А я рахую Осені прикмети:
    гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
    слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
    і яблука - мов крихітні планети,
    і мокрий - день, і кашель - що сухий.

    Достиглих груш жовтіючі церковці,
    що на базарах - вроздріб і гуртом.
    І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
    вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
    в шалений дощ... і сонячний фантом

    що виглядає злякано і блідо,
    бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
    І надпис під "пологовим": My soul!
    Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
    а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"

    І листя, що кружляє, лине, плине,
    спалахує, мов лисячі хвости,
    від холоду зіщулені мости,
    трамваї і трамваїв жовті спини.
    І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ"

    про "я давно забути Вас повинна..."

    Та в серці - тихо. ПОрожньо.
    І синьо...

    Прости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  3. Сергій Губерначук - [ 2019.11.27 10:45 ]
    Блакитний корабель відчалив уночі…
    Блакитний корабель відчалив уночі,
    повільно і печально пливучи.

    Повз акваторію земного океану
    він віз до мене смерть мою кохану.

    Без нашого злиття ще на світанку
    вона, немов холодна лесбіянка.

    Слизька – як риба, сонна – як змія,
    співала, називала на ім’я…

    А я – собі зелене море мав,
    забув про мам, розводив пав і мавп.

    Я існував як принц, поет, нероба –
    я лікувавсь, бо це морська хвороба…

    Життя на пірсі й романтичні будні –
    це ще не все, це ще не смерть на судні!

    Щоночі нищив я кошмари злі,
    а ранки зустрічав, мов кораблі.

    9 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.11.27 09:48 ]
    В могилу закопай
    Над річкою старе село узліссям,
    гриби, чорниці і садів розмай.
    Та у тридцяті роки над поліссям
    пронісся смерч -"В могилу закопай".

    У кожній хаті голод нищив душі -
    ні соняха, ні крихти на столі.
    Лемішка з бур'янів, злиденські воші,
    гнилля колгоспне в зораній ріллі.

    Марія з лежака ледь піднялася,
    (у хаті, як в могилі, мертвий дух)
    і кинулась до ліжка. Її Вася
    спав праведно, вощаний, вже задуб.

    Взяла маля на руки, щоб зігріти,
    поцілувала, глянула на піч,
    чи ще ворушаться опухлі діти -
    Ганнуся, Зоя... Тиша усебіч.

    Не вистачало сили заридати
    і битись головою об стіну.
    Ще й тижня не пройшло, як вмерла мати
    й поклала чоловіка у труну.

    Як вижити, куди подітись, Боже?
    Де заробити бідній на харчі.
    Не вкрасти і продатися не може,
    ні взятися за вила й рогачі.

    Безвольна, квола, тільки шкіра й кості.
    Минула двір, обніжкою бреде.
    А тут сусідка запросила в гості
    прикласти немовлятко до грудей,

    її померло, може, дасть поїсти
    із милости? Того ніхто не знав.
    Брат, чоловік - колишні трактористи,
    на цвинтарі. Сама скоцюрблена,

    нечесана сусідка, мов причинна,
    налиті кров'ю очі на лиці.
    І пригощає, це моя дитина -
    маленький пальчик бачте в холодці...

    Марія, бігла із тієї хати,
    ковтаючи сльозу немов горох,
    на кладовище сина поховати.
    Отямилась... і виживе, дасть Бог.

    26.11.2019р.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.11.27 09:44 ]
    Звикаю

    Держава не держава - щось фантомне...
    Рече паяц безтактно недожарт:
    - Скінчилася війна, пора додому
    І годі заважати торгашам.

    Чекає вдома жінка-вередуля,
    Іди її, а не Донбас рятуй...
    Уперлася провладна в спину дуля
    І запах зради чути за версту.

    О, як же тихо нині над Майданом,-
    Ні сполохів заграви, ні димів...
    Упала булава з руки Богдана
    Та у Дніпро скотилася у тьмі.

    Пішли до раю небайдужі, зайві
    Під звуки єрихонської труби...
    Візка спиняю на алеї Слави,
    Вищить від болю колесо судьби.

    Навпроти - дама. На руках болонка,
    На плечах модна шуба із шиншил.
    Звикаю жити без мети та ока,
    Без ніг, без серця, розуму й душі.

    27.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Козак Дума - [ 2019.11.27 08:01 ]
    Вже віє груднем
    Рипить, скрипить, та меле на страждання
    шматки жури, старий дідівський млин
    і жорнами надії-сподівання
    перетирає він на сірий тлін.

    Крильми вітряк сухий хапає вітер,
    пресує миті у години, рік,
    шикуючи слова із сотень літер
    в годину смутку – двадцять перший вік…

    Скрипить душа і тяжко ниє серце
    за мій народ, що тане у імлі.
    Де декабристи, «Колокол», де Герцен?!
    Лиш дзвін лунає по батьків землі…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  7. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.27 08:15 ]
    ***
    Чомусь так хочеться грози,
    Щоб стрепенувся світ громами
    І грішну землю з небесами
    З"єднав з висот і до низин.

    Танком свавільним блискавиць,
    Щоб запалало небо грізне.
    Кохай її, поки не пізно.
    Впади останнім блиском ниць.

    Нехай стихія освятить
    Шалений ритм сердець гарячих,
    І спалах в темряві незрячій
    Осяє щастям кожну мить.

    Чомусь так хочеться грози,
    Як апогею зрізу літа.
    Стіною дощ... Безумством вітер
    Любов не зможе загасить.

    9.08.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  8. Микола Соболь - [ 2019.11.27 05:32 ]
    Дощова пісня
    У тьму згущається блакить,
    Затихли вулиці довкола.
    Довгоочікувана мить –
    Дощу лунає баркарола…
    І серцю тісно, хай летить,
    Своє виспівуючи соло.
    05.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Н Кап - [ 2019.11.26 23:44 ]
    Джульєта
    Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза:
    тушкуй котлети, суши мімози.
    Кидай чекати Коня і Принца.
    Знімай пуанти. Тобі за тридцять.

    Звикай, Джульєто, до перших тріщин
    в ранковім люстрі - нестерпно віщім,
    нестерпно чеснім, чужім - нестерпно,
    де мерзнуть ноги... Чи - крила терпнуть?

    І терпне спогад - вуста гарячі,
    Солодкі... Вперше... П'янкі... Незрячі...
    Ванільний опік... Кордони стерто...
    Пульсують крила...

    Горять котлети.

    І п'є тихенько коньяк - Джульєта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  10. Галина Сливка - [ 2019.11.26 23:31 ]
    ***
    Палають спалені мости,
    Пашіють ноги.
    Яснять зі сховків самоти
    Нові дороги.
    Скипає, стигне в жилах кров,
    А в серці - карбом.
    І знаки згублених підков
    Край шляху - скарбом.
    Калина стужу перейде -
    Не заніміє.
    Зростить пагіння молоде
    З вогню стихії.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (7)


  11. Олександр Олехо - [ 2019.11.26 20:27 ]
    * * *
    Шанували тіло й загубили душу…
    Я би і заплакав, та сміятись мушу.
    Без душі потішно – не бере ядуха.
    Дістаю локшину, вішаю на вуха.
    Світ стає навшпиньки і росте угору.
    Потім йде до храму випити кагору.
    У сусіда скрута, затуляю очі.
    А у мене лихо, той сусід регоче.
    Забирайте душу, не чіпайте тіло.
    Не гатіть на сполох, не моє це діло…

    23.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2019.11.26 14:47 ]
    Розпач

    У нещастя і досі не віриться,
    Але час в Україні лихий.
    Похилилась калинова китиця,
    Сонце падає за небосхил.

    Б'є по тімені Господа палиця
    І кривавих не вимити плям...
    Годі плакати! Хай воно сказиться!
    Краще шию зчавлю москаля.

    Роздеру його пельку ручищами
    І чорнозему всиплю цебрО.
    Дротом карк обкручу його кільцями -
    Одплачу за убивства добром.

    Степ ковиловий мінами зорано,
    Бій щоночі з ордою важкий.
    Та кацапи тепер заговорені,
    Бо підтримують їх хохлаки.

    Поховалася погань у закути,
    Миру хоче. А я іще ні!
    Знов кацапок учитиму плакати
    Над могилами власних синів.

    26.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Деркач - [ 2019.11.26 14:33 ]
    Безсрібники
    В Одесі їдеш – як «помажеш»,
    і це мене хвилює теж.
    Себе самого не похвалиш,
    то як опльований ідеш.

    І ось мої аж п’ять копійок
    не у єдину із дірок.
    На видання зірок і «зірок»
    немає зайвих копійок.

    Мої лукаві любі друзі
    ідуть за мене у вогонь,
    але у їхньому союзі
    не опинився я либонь.

    Нові вожді беруть на себе
    чужі заслуги у бою
    за волю нашу і мою.
    Героїв ще приймає небо,
    а самозваних і не треба,
    коли живі ще у строю.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2019.11.26 12:23 ]
    * * *
    Звідусюди вернуся,
    Безумовно, туди,
    Де в невпинному русі
    Б’ється струмінь води.
    Несподівано чистий
    І незвично живкий, –
    Він співучий, іскристий,
    Неширокий, швидкий.
    То крутою дугою
    Вигинає боки, –
    То мандрує прямою
    В далечінь крізь віки.
    Поєдналось безсмертя
    Із безмір’ям у нім, –
    Живодайному, впертім,
    Крижанім, боязкім.
    Дорогий до нестями
    Від поверхні до дна,
    Цей струмок берегами
    Два життя поєднав.
    Не змілів, не замуливсь,
    Не спинився на мить, –
    Сьогодення й минуле
    Перед зором біжить.
    Хочу долями злитись
    І розтанути в нім –
    Знакомитому в світі
    І бажаному всім.
    26.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.26 12:26 ]
    Мрія
    Якби ми десь, на острові кохання
    Хоча би тиждень, мила, провели…
    Любилися б із рання до смеркання,
    І тішились од радощів малих.

    У небесах, за хмарами літали
    І лебедями ніжились між хмар,
    Кохання випиваючи нектар…
    У прохолоднім озері Купайло -

    Чарівний Бог – обох благословляв
    На ігрища, веселощі у хвилях –
    Голісіньких, мрійливих, розімлілих,
    Де радістю світилася земля…

    Я б дарував тобі чарівні квіти,
    Співав моїх закоханих пісень…
    Могли б в обіймах безкінечно мліти,
    Спинився б час, що в вічність нас несе…

    І стомлені од пестощів, цілунків,
    Щасливі, завмирали б у імлі…
    О Леле, дай, благаю, подарунку!
    Даруй на мить нам раю на землі!

    5-6 – 26 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Козак Дума - [ 2019.11.26 12:42 ]
    Перші «здобутки» влади
    Солдат ми повернули й кораблі,
    захисників углиб загнали й бази
    (нічого, що узимку й на ріллі),
    кінець вже скоро і самій землі…
    Лишилось повернути унітази!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2019.11.26 11:36 ]
    Вічність
    Що важливіше: Біблія? Бгахавадгіта? Коран?
    Борщ наваристий з м'ясом чи з бульбою й морквою зупа?
    І ворона, і курка достойні уваги й пера,
    Молода комиза і шамкочуча бабця беззуба.

    Подивися - корону на вуха насунув паяц,
    Ти - читаєш ці строфи, бо маєш письмацькі таланти.
    Тож не будь ґаволовом! Відшукуй потрібний абзац!
    Лупай скелю! Дізнайся чого же ти вартий!

    У нездатніх до розмислів мрії розтануть, мов дим,
    Ну, а в тебе - високе чоло і обличчя таки благородне...
    А відмичка від тайни - звичайні буденні труди:
    Вмієш муси варити? Готуйся до черги голодних.

    Крутить пальцем читач біля скроні - не те щось утяв?
    Переплутав сатири і лірики ноти в лібретто?
    Не зважайте на мене, наповнюйте смислом життя,
    А за віршик з підтекстом потисніть правицю поету.

    26.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  18. Олена Побийголод - [ 2019.11.26 11:30 ]
    14. Пісня Орлятка Еда
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хіба ім’я - Орлятко Ед?!
    Хоч зміркували б наперед:
    так зватися не личить привереді!..
    Зате, щоб вимовити «Ед»,
    вам не потрібен логопед,
    тим більш, що, може, я - Орлятко Едіт.

    Ед - це просто імен архетип:
    Ед-гар, Ед-мон, Ед-іп,
    Ед-елаїда...

    Та Ед - не провокація,
    не підла конспірація,
    цитата не з Горація -
    ой, заблукав в абзаці я!.. -
    ну, це - така новація,
    тож є якась тут рація...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  19. Сергій Губерначук - [ 2019.11.26 09:06 ]
    Листопад підсковзнувсь на підлозі Києва…
    Листопад підсковзнувсь на підлозі Києва,
    просто він хотів прошмигнути непомітно.
    Уночі, згортаючи традиційного килима,
    він скотивсь по слизькому паркету під вікна.

    Було чутно, як він приголомшено охкає,
    крекче, спираючись на горіховий костур,
    б’є у шибку навпомацки лапами вогкими
    і, спіткнувшись об щось, лід кописткою гострить…

    Ранок видався дивним гідропарком інею
    зі старим покаліченим горіхом в епіцентрі.
    На херсонський квиток листопад виміняв
    хризантемок дрібних білосніжні концерти.

    6 листопада 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 45"


  20. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.26 08:08 ]
    ***
    Понад тином мальвова хурделиця
    Розкидає ніжні пелюстки.
    Оксамитом чорнобривці стеляться,
    Ваблять п"янко запахом терпким.

    Рівними лягли роки покосами.
    У лугах згубилися сліди.
    Полягли тумани верболозами
    Й розчинились в пам"яті, мов дим.

    Зазирнула у вікно метеликом
    Доля і майнула у світи.
    Відсіяли в кришталевім келиху
    Миті, до яких торкався ти.

    Шурхіт крил осінніх поміж хмарами.
    Перевесло зв"яже теплі дні.
    І потонуть у бездоннім мареві
    Сльози літа - роси на стерні.

    5.08.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  21. Микола Соболь - [ 2019.11.26 06:04 ]
    Добробати
    Так буває, брате, не ридай,
    Бо не вічні, визнати це мусиш.
    Найманцям тут обіцяють – рай,
    Ну, а ми із Богом їхню зустріч.

    І «Донбас» воює, і «Айдар»,
    Назва тут по суті не важлива.
    Загасає сонце межи хмар –
    Зі свинцю посилюється злива…

    Подивися, окрім нас – ніхто!
    Стрекотять усюди автомати…
    Та назад не можна там – Дніпро.
    А за ним тебе чекає мати.

    Ми на даній Господом землі.
    Наше діло і святе, і праве!
    Хай пощезнуть кляті москалі,
    Українська хай живе Держава!
    04.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Тетяна Глінчук - [ 2019.11.25 18:10 ]
    Намалюй
    Намалюй мені щось на папері,
    Намалюй щось простим олівцем.
    Зобрази плід уяви своєї,
    Я ж штрихи ці назву колись
    Своїм взірцем.

    І заграє осінь у сквері
    І розкидає листя, а втім,
    Намалюй тиху ніч із натхненням
    І старий та занедбаний двір.

    Буду знову і знову дивитись
    На затертий від часу папір.
    Де жило абрикосове літо…
    Й оживав той малиновий двір…



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 14:06 ]
    Modus vivendi


    На ковзанці печалей і тривог
    Танцюють джигу розмисли житечні...
    Державою керує "янелох",
    А я - сатирик. Отже, глупства речник.

    За ширмою усміхнений абрам
    Підвішену за пейса водить ляльку.
    Вона ж бо, опріч смертного одра,
    Чіпляє воякам в гробах медальки...

    Узяв і я. Попробував на зуб...
    Не золото - штампована зневага.
    А жінка хоче соболиних шуб:
    - Ти що приніс в сім'ю? Сміття? Невдаха!

    Чого лежиш? Паяц зове на бал
    Злодюг, голодних, хитрих горлопанів.
    Прибуток - це не праця, а татьба!
    Он, бачиш - дезертирчик ожупанивсь?

    А чесний горопаха без руки,
    Обсніжена погромами чуприна...
    ось корвалол, хутчій до рота вкинь!
    Бо знову скажеш - я у смерті винна!

    P.S:

    А, може, у руці не той клавір?
    Зіграв октави, терції - не квінти?
    Віівенді модус...тимчасовий мир,
    Олжа з якою в спілці мушу жити.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Деркач - [ 2019.11.25 14:38 ]
    Усмішка дежавю
    Не обіймаю неозоре,
    а – чи було, чи не було,
    пригадую високу гору,
    куди нас літо завело.

    Перецвіли волошки сині
    на схилі сонної ріки.
    І я – на схилі літ, і нині
    не увійду у ті роки.

    На тому самому обриві
    я повертаюся на час
    у миті юності щасливі,
    коли усе чарує нас.

    І пряна ружа, і мімози
    такий же мають аромат
    і я не утираю сльози
    як і багато літ назад.

    Але немає як раніше,
    коли було і так, і сяк,
    і не второпаю ніяк,
    чого минуле очі ріже,
    чому усе іще не так,
    а ми чекаємо на інше.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  25. Козак Дума - [ 2019.11.25 14:56 ]
    А нас все менше
    Лишилось нам всього лиш двісті років…
    Зникаємо ми стрімко як народ!
    Шануючи чужих, на жаль, пророків –
    втрачаємо свій генетичний код.

    Розходимось по світу манівцями,
    життя кладемо із вини катів…
    Самі ніяк не прийдемо до тями,
    шукаючи незвіданих світів.

    На сполох бийте, щирі українці,
    гуртуйтеся навколо Кобзаря.
    Інакше одоліють нас чужинці,
    бо згаснемо як вранішня зоря!

    07.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  26. Любов Бенедишин - [ 2019.11.25 14:01 ]
    ***
    Війна виторговує душі:
    Ці вроздріб, а ці – гуртом...
    Мара поправляє беруші:
    «А берці хай носить фантом!»

    11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Олехо - [ 2019.11.25 13:38 ]
    * * *

    Усі ми дурні… чи не так?
    Ну і розумні паралельно.
    А ще віщує зодіак,
    що ця дуальність не смертельна.
    Перерахуємо АйКью
    і відведемо всі підозри.
    Спочатку I, а потім You –
    старі, як світ, антиморфози…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  28. Тетяна Левицька - [ 2019.11.25 12:51 ]
    Причина
    Шляхетний і талановитий -
    з життя найкраще ти береш.
    Та не спроможний  розділити
    на трьох кохання, й серце теж.

    Одна - причина лебедина,
    затьмарила усі жалі,
    а інша - золота зернина,
    тримає міцно на землі.

    Планиди спогади минулі,
    колиска сина, оберіг.
    Словесних війн вразливі кулі -
    червоним снігом на поріг.

    Пів неба і ланцюг неволі,
    спокуса, вишитий рушник.
    Пече жариною в юдолі
    гірка печаль, до неї звик.

    Не полігамний, не нахаба,
    та обілитися повік,
    ураз відмовившись від зваби,
    таки не зміг, ніхто б не зміг.

    Її зіниці - поволока,
    хвиляста зачіска руда,
    мов океан душа  глибока -
    пречиста, спрагла, як вода.

    Очікував на біль розпуки
    та кожен раз в його житло
    приходила і клала руку
    вона, як мати, на чоло.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 10:48 ]
    Моя земля
    Прошай, землице. Діл і поле
    Державі цій не дорогі.
    Такого не було ніколи -
    Так буде: восени торги.

    На площі люд чекає віча,
    А у царя в Сіон круїз.
    Поставить вензель карбівничий:
    "Земля й дідизна не твої".

    Нема у розуму опони,
    Нема у ґлузду засторог:
    В закладі - сад та землі орні,
    Усе що дав у спадок Бог.

    Чорнозем зважують ординці,
    Абрам несе мішок грошви.
    А ви пощезніть українці,
    Бо живете без голови.

    О, рідна земле! Як же сумно!
    Онуки ріжуть без ножа.
    Яріють степом житні вруна,
    Зберу востаннє урожай.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  30. Іван Потьомкін - [ 2019.11.25 10:20 ]
    Мінорне
    Замість листу на осиці пташина малеча
    Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
    Немов ноти сумної мелодії, сидять мовчазливо,-
    Попереду ж вітрюгани і холодні зливи.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  31. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.25 06:57 ]
    ***
    І ще одна минає осінь.
    Збігає краплями тепло.
    Та серце просить, серце просить
    Вернути те, що відгуло.

    За вікнами крещендо вітру.
    Злітає запізніло лист.
    Одягне грудень скоро митру,
    І я згадаю, що колись

    Зірками падали сніжинки,
    Стелились ковдрою до ніг.
    На вітах срібної ялинки
    Казково-білий перший сніг...

    А ми у парку тільки двоє.
    Лиш ти і я - на цілий світ...
    Злітають спогади юрбою
    У пам"ять неповторних літ.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  32. Микола Соболь - [ 2019.11.25 05:26 ]
    Скаменілий дощ
    Січе обличчя скаменілий дощ.
    Птахи сховались поміж віт у хащі.
    Чи кинув нас Господь на призволяще?
    …Несуть колеса до центральних площ…

    Дивися транспорт їде до села –
    То – «Злий Віщун»* себе питає: «Хто Я?» –
    Приймай, земля, двохсотого Героя.
    Вросла у душі людям омела.
    І допиває дух, і плоть до дна.
    Налиті кров’ю очі у тирана.
    Розірвемо ненависні кайдани,
    Бо Україна нам дана одна!

    І засіяє сонце. І мене
    Ніщо уже не зможе засмутити,
    Бо козаками підростають діти…
    Хай їх «любов» московська омине.
    03.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Вікторія Івченко - [ 2019.11.24 23:25 ]
    "Воювали як Афган – Труни без кінця…"
    Воювали як Афган –

    Труни без кінця…

    В Сатани – новітній план:

    Горе б е з л и ц я.

    Десять тисяч полягло

    І сьогодні знов…

    Пам’ять, мов холодне скло,

    Ручаями – кров.

    «Інтереси» захищать

    Вміє білий світ…

    Запалив мільйон багать –

    Зарево стоїть!

    Править хтось, неначе цар –

    Каламуть пливе…

    Світовий кругом пожар,

    Пекло світове!

    Україна – полігон

    Тих новітніх війн.

    Збувся чийсь пророчий сон,

    У зіницях – біль.

    Що – Чорнобиль, що – Майдан?..

    Їм – лише б грошва!

    Он верблюдів караван,

    Та – не поспішай.

    Поборися за с в о є

    Проти вражих зваб…

    Будеш цар серед царів –

    Не мізерний раб!"

    21 листопада 2019 року


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Глінчук - [ 2019.11.24 23:53 ]
    Час
    Вітер…
    Ти стоїш у широкому полі.
    Світло…
    Час не має ніякої волі…
    Краплі
    Дощу на долонях
    Тихо…
    Закриваєш очі бездонні…
    Ніжно
    Вітер пестить розкішне волосся.
    Літо
    З тихим подихом ночі сплелося.
    Зорі
    Оду ночі співають…
    Світ не кличе,
    Час влади не має…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Оксана Логоша - [ 2019.11.24 21:50 ]
    Зимове
    Спадає ніч холодна ,ніби страх.
    Стискає морозно і гонить поміж стіни.
    О! Коні ночі-на обротьках піна,
    І білий сніг ,і вітер ув очах.
    Шалені...вирвали припони із глибин
    Землі грудневої.Басують в дикім полі.
    А що тобі? Тобі ж немає волі,
    Лише очікування смерти хуртовин.

    Спадає ніч холодна,ніби страх.
    Пасуться коні зморені в снігах.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  36. Галина Сливка - [ 2019.11.24 21:40 ]
    ***
    В.К.
    Легкою, світлою печаллю
    В ріки твоєї на краю
    Я ненав'язливо причалю
    І слів сердечних не втаю.

    Розсіє вранішні тумани
    Пташина тиха і дзвінка,
    Коли мені у поміч стане
    Твоя упевнена рука.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (4)


  37. Ігор Федів - [ 2019.11.24 18:43 ]
    Не стій стовпом
    Хто у житті долає течію,
    То має у воді мочити ноги.
    І як воліє бачити мету -
    До неї вибудовує дороги.
    Роби помилки, але щось роби!
    Ти не Нарцис, що дивиться у воду,
    Міняє доля слайдами роки,
    Уже не буде іншої нагоди.
    І та людина, що бажає змін,
    Іде сміливо у нову стихію,
    Ламає часу ефемерний плин,
    Дарує серцю віру у надію.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  38. Олексій Кацай - [ 2019.11.24 18:55 ]
    Свою вчуваючи непевність...
    Свою вчуваючи непевність,
    проштовхуючись між зірок,
    виходять речі з потаємності,
    усі у спалахах думок.

    Короткі замикання тлуму
    речей осліплюють і от
    слова, немов удари струму,
    карлючать безголосий рот.

    І речі набувають назви,
    як перед тим набули форм.
    Складають звуки, наче пазли
    чи море – бурунами шторм.

    У бурю, названу не мною,
    де ліхтарі – мов маяки,
    бредуть під мовою рясною
    словоголові диваки.

    А речі в мерехтінні літер
    стоять на темному вікні…
    Й лише за склом лопоче вітер,
    слова сплітаючи нові.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Губерначук - [ 2019.11.24 17:05 ]
    Час одяг міняти й манери…
    Час одяг міняти й манери.
    Попадали літні шпалери,
    насипавши листя під ноги,
    лишивши розхристання вбоге.

    Рутинні осінні картини.
    Пресумно порожні курти́ни.
    Вірш випаде снігом на тижні –
    від Тебе, о Боже Всевишній!

    14 листопада 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 228"


  40. Олександр Сушко - [ 2019.11.24 11:23 ]
    Грішник

    Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
    В чистилище, де кубляться богИ.
    На вервиці гріхів - важезні брили,
    Ось-ось порветься нитка від ваги.

    Найтяжчий - я не вірю у спасіння,
    На олтарі не сипав мідяків.
    Весь вік саджав сади, орав, косив я,
    А от сусіда чинить навпаки.

    Він - праведник. Попи йому на плечі
    Поклали ноги і дурний оброк.
    І день, і ніч - молитва, піст чернечий,
    Характером - тишко, м'якенький шовк.

    А я в раю. Ріллею йде Спаситель.
    Питаю: - А моя пательня де?
    - Невже мені нема чого робити,
    Як розбиратись у гріхах людей?

    Пізнав мене Господь! Всміхнувся радо,
    Привів коня, а я чіпляю плуг.
    Весна в Едемі, часу небагато,
    У парі з ним оратимемо луг.

    24.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  41. Юрій Сидорів - [ 2019.11.24 11:42 ]
    Не все вдається
    У в'язці болісних новин
    Висить остання, геть погана:
    Мене покинула Уляна.
    Життя ввійшло в печальний плин.

    Солодшим здався би полин,
    Білішою - світлина тьмяна.
    І не подовжує mañana
    Сумісних митей і хвилин.

    Не вдався і умовний шлюб
    Крізь довгі льє та кілометри.
    В мені вмирає життєлюб -
    А за Уляну можна вмерти.
    Я щойно видалив YouTube -
    Там наші зустрічі-концерти...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  42. Олександр Олехо - [ 2019.11.24 10:14 ]
    * * *
    Ми сьогодні багаті журою.
    І зневірою ситі усі.
    Вкотре сонце сіда за горою
    у криваво-облудній красі.

    Ми не знаємо, що буде завтра
    і герої яких сподівань
    нам розкажуть про брехи і правду
    на шляху безкінечних блукань.

    Роздоріжжя думок, як утома.
    Як утеча з полону віків.
    Як повернення довге додому.
    Як любов до своїх ворогів…

    Біля неба паяци і гроші.
    Біля долі одні товстуни.
    Можуть Бога купити «святоші».
    Можуть неньку продати «сини».

    Закувала зозуля у лісі.
    Котить торбу здобутків ганьба.
    І стоїть в неутішній утісі
    край дороги плакуча верба…

    21.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  43. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.24 08:13 ]
    ***
    Напишу лист в минуле
    Й не відправлю ніколи.
    Все, про що ми забули –
    Незасіяне поле.

    Загорнуся у цисту,
    Відмежуюсь від світу.
    Мрії з пам'яті витру
    І розвію по вітру.

    Час по колу кружляє
    Золотим циферблатом.
    Бур'яном проростає
    За кохання розплата.

    Серце вже не питає,
    Хто ти був... Подорожній.
    Ніч минула...світає -
    Келих щастя - порожній...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Микола Соболь - [ 2019.11.24 05:46 ]
    Вечірня зустріч
    Тихий вечір алеями парку
    Заблукав межи співу цикад.
    Запаливши останню цигарку,
    Я серпневий чекав зорепад…

    Чи то пахли спокусливо ружі,
    Чи уява від ночі хитка?
    Бо привиділись о́брази пружні,
    В тій, що сміло ішла від містка.

    Віршарі на землі не безгрішні.
    З королевою ми – королі!
    І грудей дві омріяні вишні,
    Засія́ли мені у імлі…
    03.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.23 23:45 ]
    Меланхолійні сни
    Не печаль мене передчуттям,
    Що біда прийде до твого двору…
    Хочу бачить сповнену життям,
    А не кволу, немічну і хвору.

    Хочу бачити твою красу,
    Дарувати ласку, насолоду…
    На руках до раю віднесу –
    Так ще не кохалися ми зроду!

    Нам іти крізь зими – до весни,
    Відганять видінь чорнющі хмари.
    Осені меланхолійні сни,
    Всі її облуди і примари.

    Хай злякається мара-змія,
    Заіскриться щастям світла днина.
    Довго будеш ти іще моя –
    Вірносте і пісне лебедина!

    21 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.11.23 21:08 ]
    Національні особливості окупанта
    І
    У нації Батия є ознаки :
    усе й усіх усюди дістає,
    ніде нікому жити не дає,
    немита, сита, п'яна забіяка
    лютує і кусає як собака,
    віками зазіхає на твоє.

    ІІ
    У неї місія – вбивати
    надію, віру і любов.
    Віками проливає кров
    у меншого по чину брата.

    Ніхто її не зупинив.
    А дожили до СеРеСеРу,
    убили нашого Бандеру
    за те, що націю любив.

    На те і партія велика,
    що засідає у кремлі.
    Їй заважали куркулі
    і помагали без’язикі.

    Вели. І досі ще несе
    неволею апартеїду.
    А довели до геноциду
    за те, що воля – над усе.

    На це і вистачило сили.
    Самі собі могили рили,
    аби минулася яса.

    Кати давали землю їсти,
    на панахиду – комуністи,
    а волю – Божі небеса.

    ІІІ
    А нині – маєш у Європу візу,
    то будеш у Московії фашист,
    а любиш матір і свою Вітчизну,
    то у Росії ти уже нацист.

    Якщо не дуже величаєш брата
    і не бажаєш у його ярмо,
    анексувати прадідову хату
    воно до тебе лізе і само.

    Ціна цивілізації висока.
    Тому усе, куди сягає око,
    освоюють війною москалі.

    Царі і хани, пахани і хами,
    не маючи ні розуму, ні тями,
    визбирують окраїни землі.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Уляна Світанко - [ 2019.11.23 21:17 ]
    Заблукала
    Я заблукала в лабіринтах підсвідомості,
    Я забарилась, поспішаючи в нікуди,
    За непристойними за межами самотності,
    У власній клітці лицемірства та облуди...

    29.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  48. Петро Скоропис - [ 2019.11.23 19:59 ]
    З Іосіфа Бродського. Шведська музика
    Коли сніг замітає море і скрип сосни
    нарізає горішню тиш глибше, чим санний полоз,
    у якій синяві може щезати зір? у якій борозні
    може тонути нечулий голос?
    Даленіючи зовні безвісти, світ сповна
    поквитає з лицем, як зі бранцями мамелюка...
    … так молюск фосфорує з океанічного дна,
    так мовчання в собі тамує потугу звуку,
    так стає сірника, щоб допекти плиті,
    так стінні дзиґарі, вторячи перебою
    сердечному цей бік моря, не поступляться у меті
    той бік ходою.



    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Сергій Губерначук - [ 2019.11.23 17:44 ]
    Ти – та…
    Ти – та.
    Тому й ненавиджу я іншу.
    Ти – та.
    Тому є свідками літа.
    Ти – та.
    І біль наш порівну побільшав.
    Ти – та,
    чия корона золота.

    Та ти
    в дорогоцінній іпостасі
    та – ти,
    яка жадала простоти,
    та – ти,
    яка любові не зреклася,
    та – ти,
    до кого в змозі довго йти.

    16 грудня 1994 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 69"


  50. Іван Потьомкін - [ 2019.11.23 16:05 ]
    Дощ уже в дорозі
    З такої хмари в Україні
    Такий би дощ зненацька ринув,
    Що спраглі од чекання ринви
    Діжки і відра перекинули б...
    ...Натомість із Єрусалиму
    Хмара в Єгипет чомсь полинула.
    Дощу благають синагоги,
    Здіймають голоси до Бога,
    І навіть усезнайки-атеїсти
    Вже за Тору готові сісти...
    Тож віриться, що дощ уже в дорозі,
    І порадіє Місто міст невдовзі.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1514