ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
З бузини виробляються в Хотові
На заварку чаї бергамотові.
Дозріває полин
Для розбовтаних вин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…

Володимир Бойко
2019.02.14 15:29
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
Солодка в міру, в міру і гірка,
Така жадана, ніжна моя ладо.

Які терни судилось нам пройти,
Якого лиха щедро почерпнути,
Ти лиш одна могла б розповісти...

Вікторія Торон
2019.02.14 13:18
Служити справі*? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
грімка, розхристано-безкрая
і непотрібна, як сльота.

Вертка, насмішкувато-звабна,
перемішає з мулом глиб
і ловить підступом за зябра

Іван Потьомкін
2019.02.14 13:17
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Це, мабуть, доля.
Чом же не дивишся долі у вічі?
Чи їй, як щастю, не хочеш вірить?
Так близько ці губи ще не злітались,
Не воркотіли так знадно-згубно,
Цілунко-лунко так ще не вер

Нінель Новікова
2019.02.14 12:13
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Ти рай земний мені дала,
А також, всі пекельні муки!

У прірву розпачу вела,
Небесну втіху дарувала,
А скарб душевного тепла

Ігор Деркач
2019.02.14 10:09
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.

Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,

Адель Станіславська
2019.02.14 09:33
Я сповнююсь любові, повертаюсь
у свій минулий ще дитинний світ,
де так всеціло, тривко огортає
тепло, що з серця мироточить слід.
Де все таке наповнене і світле...
Де ніч і день - однакові дари,
а все єство, мов пуп'янка розквітла,
де серця жар -

Олександр Сушко
2019.02.14 09:16
Закусила вудила поезія й риссю пішла,
Замітає хвостищем Пегас перелякані зорі.
Крутить пальцем читач нетерплячий побіля чола,
Я ж усоте його переконую зріти у корінь.

Тягне сестронька втомлена ноута знов на диван,
Задоволено крекче, вчуваються о

Віктор Кучерук
2019.02.14 06:49
Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –
І обмоклі дуже ноги,
Уповільнюють мій хід.
Бо сніги такі глибокі
І грузькі, немов багно,
Що штовхати на всі боки
Їх доводиться стегном.

Ігор Деркач
2019.02.13 19:17
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.

Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте

Олена Балера
2019.02.13 15:37
В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
Де балачок багато і час іще дитина,
Спонтанно і химерно мандрується світами
І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
Філософи уламки збирають по крихтинах.
Ко

Володимир Бойко
2019.02.13 13:55
На подвір'ї у Свирида
Чергова забава,
Скучкувалися сусіди
І зліва і справа.
Дехто навіть не питає,
Що за пиятика.
Головне, що наливають –
Щедро і без ліку.

Микола Дудар
2019.02.13 12:40
Ти у мами один
З висоти до підніжжя
Як у вогника дим
Наче автор у вірша
Як планету-земля
Віршить небо навколо:
До-ре-мі… до-ре-ля
Як не оране поле...

Віктор Кучерук
2019.02.13 12:23
Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти
Я біг, ішов і перся плазом,
Повз вкляклі жалібно хрести.
Мені між них – безмовно й тісно,
І так зростає в серці злість,
Що навіть текст святковий пісні
Бере в полон суворий зміст.

Дмитро Куренівець
2019.02.13 11:01
У творчості його - де та пора,
Коли він не тримав в кишені дулю?
Сьогодні він оспівує Петра,
А вчора ще - так само славив Юлю.

Тризуб і ленінізм ... переплелись
Оба в його рядках, прославлені оба.
Написане гортаючи колись,

Галина Михайлик
2019.02.13 10:30
Глаголить раціо коротке : «Ні».
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Моє дитя, у внутрішній мені,
поплач, поскигли, не поспи півночі.

Придумай інші фабули казкам,
новим героям виверти сюжетні.
Сценарії для трагедійних драм

Адель Станіславська
2019.02.13 10:23
Коли у перервах між часом зникає мова,
коли у перервах між снами нема життя,
терзає нестерпним болем німа судома,
й нема ані слуху, ні зору, ані чуття,
ані говоріння, ані ні на грам свободи -
політ межи прірви знебарвлених сподівань...
Лиш кришить

Олександр Сушко
2019.02.13 09:32
Васько Лобстер Вася ніяк не хотів продаватися. Його колеги по нещастю, привезені в Україну однією всесвітньо відомою риболовецькою компанією, одне за одним виловлювалися з акваріумів та йшли на столи столичним гурманам. А цього морського рака ніхто не

Тетяна Левицька
2019.02.13 09:21
Синьою каймою
розлилася річка.
Кульчики яскравим
сонцем на вербі.
Не кохай козаче,
не твоя Марічка,
в неї очі карі -
в мене голубі.

Юрій Сидорів
2019.02.13 09:18
Звичайно - що небо у сяйві зірок,
І кожній горіти призначено строк.
Не знає де впасти залітна комета,
А Місяць не каже - йому без лорнета
Ні сховок не видно, ні чорних дірок.

Лякає громами небесний пророк,
І стріли пускає криві з арбалета,

Гренуіль де Маре
2019.02.12 18:55
Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
Це просто зима. Просто зимно -
Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
Старій абрикосі та диму,

Що геть просочив і двори, й небосхил,
Неначе й без нього не гірко…
Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,

Олександр Сушко
2019.02.12 18:15
О, як же ця зима набридла,
Постійна мряка - в серце ніж.
Хай плавить яро промінь світла
Ранкову паморозь в капіж.

Здається, день - і буде спека,
Сяйне веселка над дощем...
Та соловейко ще далеко,

Нінель Новікова
2019.02.12 15:38
Віддай свою душу гарячу,
Не жив я – блукав між чужих…
О, сон мій! Незвідане бачу
В жагучих обіймах твоїх!

У млості твоїй до нестями
Нечувана туга весни,
Що променем гріє ласкавим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Олехо - [ 2019.01.29 18:51 ]
    * * *
    Живе у мені критикан,
    і оптиміст, і істукан.
    І купа іншого народу
    без племені, імен та роду.
    Я з ними бесіди веду
    та думку їх собі беру.
    А потім «Бац!» і десь озвучу –
    сувору лагідну ядучу…

    Хтось скаже: Ач, яка дурня!
    За рік зросла у нас платня.
    Ти на якому боці граєш?
    Мабуть, того і сам не знаєш…

    Хтось скаже: О, жива надія.
    У рік Бика чи може Змія
    все буде добре у людей,
    бо цар наш – з тямкою спудей…

    Хтось скаже гнівно: Баламут!
    В країні кожен п’ятий Брут.
    Навіщо кликати до бучі?
    Часи й без того злі, пекучі…

    А я то що? Я ні при чому.
    То оселенці через кому
    віщають різне зусебіч,
    а мій язик – то їхня річ…

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  2. Микола Дудар - [ 2019.01.29 17:45 ]
    А ваш коментар? ...
    Вдвічі старіша кімната і меблі
    Віднині тобі ні гаряче, ні…
    Похилого дня-нервової греблі
    Згоден на чарочку, згоден на пів…

    Макітра ота дісталася в спадок
    Від бабці віп-ступа, веретено…
    І паутиння, плетінь на додаток
    Сирість, убогість, пам’ять - вино…

    Що ще потрібно зустріти щоб ранок?
    Мо бабцю хіба, Пікассо ачей…
    Спертись об неї, здолати весь ґанок
    Ваш коментар: - а чого так пече?…
    28-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Ереміт - [ 2019.01.29 16:40 ]
    Наснилось
    З позицій сили
    байдужість не пасує –
    хіба що справедливість:
    неначе вершник, й кінь гарцує,
    а ти на терезáх або,
    точніше – милість!

    Кохання прúйде
    трішки потойбічне:
    йому потрібне
    завше здивування...
    І щось у погляді
    її – правічне:
    або ж ранкове áбо –
    геть незнане!..

    Вона минає, й ти
    проходиш далі:
    лиш фіміам, як спогад,
    зверхньо
    споглядає...
    Навчитись мав сьогодні,
    мáбуть, цінувати,
    як камінь розквітає,
    що кохає...

    2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  4. Юрій Сидорів - [ 2019.01.29 15:24 ]
    Струнні оркестри
    Струнні оркестри небесної мли
    Десь далеченько за небом були.
    Днями вернулися ці втікачі -
    Можна почути удень і вночі
    Їхні концерти, достойні хвали.

    Вітер підхопить коли-не коли -
    Ось і піднімуться нотні ключі,
    І не вганятимуть в тужні плачі
    Струнні оркестри.

    Дехто квитки купував з-під поли.
    Ми їх не мали, але дожили -
    Вдячні ревнителі та слухачі.
    Наче метелика зблиски свічі,
    Манять мене на небесні бали
    Струнні оркестри.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  5. Вікторія Торон - [ 2019.01.29 06:56 ]
    Голоси
    Він ріс життєлюбом, високим і гарним,
    невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
       Клубочився космос кошлатим туманом
       і втягував горлом – бездонним, тваринним.
    Він легко долав перепони науки,
    збираючи друзів, батьківські надії...
     У прірві небесній складались сполуки
       судьби, що вкраде і по вітру розвіє.
    Він штучно сміявся, та темний неспокій
    вужем заповзав у напружений мозок,
       і щось шепотіло у тиші глибокій,
       і щось слідкувало, втаївши загрозу.
    А потім він чув, як у ньому постали
    шамкі голоси, що прибули нізвідки,
       невидимі очі за ним чатували,
       немов всюдисущі нав’язливі свідки.
    Навколо усе гомоніло про нього,
    і слало таємні сигнали дротами,
       впливав на людей і звертався до Бога
       він телепатично – самими думками.
    А потім, схилившись, з лицем пожовтілим,
    складав він листи в лікарнянім покої,
       і пильні прохання бентежно летіли
       у пошуках марних руки помічної.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  6. України Сокор - [ 2019.01.29 05:48 ]
    Гордость - порок

    По жизни шла не замечая,
    Друзей и пенья птиц.
    И всегда себя считая,
    Что на свете нет девиц -
    Тебя достойней й поважнее.
    И гордо шла стремглав вперед,
    Свою мечту найти скорее.
    Но, кто спешит - тот глупее,
    Кто уверен, тот всегда найдет.

    Время шло, ты всё ж такая,
    Гордыня властвует тобой.
    А жизнь цветёт и увядая.
    Посмотри, на лик ты свой.
    Тогда откроет истину глаза,
    Что ты в мечтах своих тонула,
    И покатиться слеза,
    И седина в косе мелькнула.
    А стезю мечты твоей, жизнь не воскресила.

    Как предвидеть путь земной?
    Не родилась ещё причина.
    Кто ж по жизини идет с тобой?
    Под сомнением висит лавина -
    Добра и зла, соблазн друзей.
    Не в этом ли первопричина,
    Что была ты их сильней?
    И ты себя сама любила.
    А суть истины земной, тебя не осенила.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2019.01.29 05:58 ]
    * * *
    Зима ретельно побілила
    Вапном притишене село, –
    Немов художниця уміла
    Похизувалась ремеслом.
    Блідою видалась картина,
    В снігах похованих хатин, –
    При прояснілій вдалеч днині,
    Яку я бачу не один
    Неначе з пензля чорні фарби
    Покрили біле полотно, –
    Тож кольори лише двобарвні,
    Як, зазвичай, на доміно.
    Малює стримано і кволо,
    Аби умінням довести, –
    Що зможе вибілить довкола
    Промерзлі рештки чорноти.
    28.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  8. Володимир Бойко - [ 2019.01.28 22:17 ]
    * * *
    Я попрошу антракту в ностальгії,
    Зітру з обличчя смуток, мов сльозу,
    На мить забути прикрощі зумію,
    І погамую пристрастей грозу.

    Я попрошу пробачення у мрії,
    Я віднайду її із небуття,
    Над кривдами піднятися посмію,
    Над кривдами колишнього життя.

    Проситиму пробачення у тебе,
    Промовлю недомовлені слова.
    Мені нічого іншого не треба,
    Лиш вірити, що мрія ще жива.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.01.28 19:52 ]
    Who is who
    ***
    Досягнення поетів нео-ери:
    новатори освоїли Устав,
    дозріле покоління піонерів
    і януси в колоні еСеСеРу
    очолюють на сайті самвидав.

    ***
    У неоліті діє агентура
    і Homo наступає на ...граблі.
    То опуска', то підійма' цезуру,
    і ліра ожива', й література,
    коли журі й цензура москалі.

    ***
    Свої – на Раші , а чужі – у хаті
    стараються, – ні людям, ні собі.
    Не може пустомеля не писати
    і пацієнти шостої палати
    ідуть на ви – у вічній боротьбі.

    ***
    Плеяда зір сіяє на арені
    і носаками пхає за поріг
    усе, що заважає їй на сцені
    ділити недопечений пиріг.

    ***
    Вимішують поези урочисто
    поденщики оскомини ідей.
    Накульгують і ямби, і хорей...
    У вухо їм за тісто
    уже ніхто не свисне,
    бо глевтяки цінують у людей.

    ***
    Не із людей апологети ситих.
    Тузи усе змітають на шляху .
    А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
    моя натура – захищати битих
    та осміяти ґонор і пиху.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  10. Петро Скоропис - [ 2019.01.28 17:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Хмари
    О, небеса
    Балтики літом!
    Хмарам їх посполитим
    не надивуюся.

    Може в тамтім
    житті ви клубитесь
    – кінь або витязь,
    рідше – святі.

    Тільки Господь
    вас бачить зі споду –
    спухлу в угоду
    погляду плоть.

    То ж бо і я,
    жахів очільник,
    бачу в вас зліпок
    із небуття,

    з ирію піль.
    І над гранітом,
    над знаменитим
    брижею хвиль

    морем, авжеж,
    ви і видіння,
    і відгоміння
    світу без меж.

    Пагір і храм,
    профіль Толстого,
    Рим, з холостого
    лігова рам

    овид, Старий
    Відень, бік о бік
    айсберг і мозок,
    літ чорторий,

    райський анфас,
    лона етеру,
    – де геометру,
    вітру до вас!

    Вам, кучові,
    перисті, біглі,
    раді осідлі
    і кочові.

    З вами ясні
    глиб і поверхні,
    суті та первні
    мови і снів.

    Ви вчителі –
    моги в зневірі
    в вагах і мірі,
    паче на тлі

    неправоти
    рацій матерій
    проти химери
    і ліпоти!

    Рай острівний
    марев, чий образ,
    ліпший за глобус,
    двом затісний.

    Ваші двірці –
    лодії щастя,
    душам причастя,
    серця творці.

    Пінний каскад
    янголів, бальних
    платтів, крохмальних
    крах барикад,

    шлюби "курли"
    і гімалаїв,
    альп, розгуляїв –
    в білій ріллі,

    чулій гріху,
    в небі нічийнім
    Балтики, чим в нім,
    там, наверху,

    манить усіх
    ваша обитель?
    Хто ваш вершитель,
    хто ваш Сізіф?

    Хто сподобив
    обрій на лиця
    там, де згубився
    звук, далебі –

    в тій стороні
    чудо беззвучне.
    Різно і купно
    рій табунів

    лине і без
    пошуму в гривах,
    кане в маринах;
    ті, хто почез

    далі межі
    хвилі – безмовні
    і невагомі,
    – легші душі.





    -----------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.28 14:54 ]
    Дитяча молитва
    Склало рученьки дитятко -
    Молиться до Бога,
    Щоб з війни вернувся татко,
    Став біля порога.

    Щоби пригорнув до серця -
    Заясніє личко,
    З мамою пішов в крамницю
    Купувать сестричку.

    Щоби в тата на плечах
    Хмари діставати,
    "На добраніч" говорити,
    В щічку цілувати.

    Цю молитву неодмінно
    Небеса почують,
    Пильнуватимуть усіх
    Батьків, що воюють.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  12. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.28 10:14 ]
    Купаю душу в калиновому розмаї
    У вишневому садочку
    В калиновому розмаї
    Я ліричну, щиру, творчу
    Душеньку свою купаю.

    Насолоджуюсь красою
    Весняного первоцвіту
    І повільною ходою
    Наближаюсь в тепле літо.

    У березовому гаї
    Під мелодію пташину
    Моє серденько співає,
    Так й до осені прилину.

    Лист кленовий опадає
    І встеля життєву стежку,
    Осінь килим вишиває,
    На душі приємно й легко.

    Не страшні їй сніговії,
    Ні вітри, а ні морози,
    Вона творить та радіє,
    Ще - добра і щастя просить.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2019.01.28 09:26 ]
    * * *
    Під ласкавим сонечком надії,
    серце звично гріється і жде,
    що ущухнуть скоро сніговії
    і не буде холодно ніде.
    Ні в душі, від смутку занімілій,
    ні в рядках, зчорнілих від жалю, -
    бо у грудях щось заклекотіло
    від ізнов почутого "люблю"...
    28.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.01.28 09:33 ]
    Гравюра - сад
    Іще конваліям тутешнім
    не марився весільний сад,
    графітні яблуні, черешні
    закутались у снігопад.
    Твердінь лавандово-пастельна
    просвічується крізь гіпюр -
    молочного туману вельон.
    Червоним яблуком снігур
    застиг на гілці на хвилину,
    гравюрою на полотні
    пейзажу зримого. За тином,
    здалось захопленій мені,
    малина одягла перуку,
    у рунах агрусу - кущі.
    Не чутно щебету, ні звуку
    у гніздах затишку душі.
    Сад причаївся... Та весною
    довгоочікувана мить
    знов життєдайною красою
    завруниться, зажебонить.
    Розправлю крила лебедині
    в блаваті сонячних небес,
    і прилечу в погожі днини
    поглянути, як сад воскрес!













    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (9)


  15. Олександр Сушко - [ 2019.01.28 05:38 ]
    Жертва
    Душу гаспид украв, я осліп і оглух, о мій Боже!
    З рук упало перо, з вен порізаних витік талант.
    З цього світу іду, щоб не шкодити людям хорошим,
    Не лише у Спасителя є персональний Пілат.

    Вечоріє. Шатрище небесне засіяли зорі,
    Утомилися руки, бо довго огром цей тримав.
    Нитку долі цупку обривають підкуплені мойри,
    Скоро Лета ковтне - це остання між люду зима.

    А небавом весна переплавить сніги на калюжі,
    Заспіва соловей, змиє смороди запах грози.
    Чорнорука ж мара з насолодою сни мої душить,
    У лахміття пліток огортає прозористу синь.

    Все однині твоє - бранки-музи, садок на Парнасі, подвір'я,
    Ти мене переміг, крила зламано - просто добий.
    Світ поглинула тьма, опада вогнептахове пір'я,
    Мій розтерзаний труп догорає на звалищі мрій.

    27.01.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  16. Лідія Дружинович - [ 2019.01.27 22:45 ]
    НАШ САД

    Мовчати несила: любов то чи шал?
    А кров так пульсує, як соки кленові.
    І липне наш сад, наш вимоклий сад:
    Кора до кори; тісно звукам у слові.
    Поглянь: он з гніздечка злітає пташа!

    Ти міцно стискаєш і руки, і стан...
    І знати б, коли вже бруньки стануть цвітом?!
    Чекаєш вина: росте виноград.
    Прощаю вину, аби щастям зігрітись...
    Цілуй же так ніжно й жагуче вуста!

    А руки - мов ріки, і сад вже розцвів.
    Тіла сплетемо, наче пруття ліани –
    Наш сад стане раєм під щебіт птахів,
    Ми лишимось в ньому кохані, коханий...
    І вийдуть нестримні річки з берегів.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  17. Юрій Сидорів - [ 2019.01.27 19:59 ]
    Почують стіни
    Почують стіни про війну -
    І про ганебно потайну.
    А ми начулися про неї
    Та про посмертні привілеї -
    І правду знаємо страшну.

    Її наразі обмину,
    Бо маю плани та ідеї
    Я щодо лірики своєї.
    Почують стіни.

    А ще - строфічну довжину
    Для лаконічності згорну.
    Сваріть чи славте, корифеї,
    Взірець поезії цієї.
    Ганьбіть - і оком не моргну.
    Почують стіни.

    aabba, abbR, aabbaR
    Січень, 2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  18. Володимир Маслов - [ 2019.01.27 18:43 ]
    Мой странный друг
    Мой странный друг, мой страшный враг,
    моя неверная опора,
    твоих стремительных атак
    несётся бешеная свора.

    Сквозит чудовищный оскал
    в улыбке двойственной, натужной,
    со свистом пули у виска
    твоя навязчивая "дружба".

    Но грубо всё и вся поправ,
    нельзя вернуть того, что было.
    В жестоком мире – сильный прав.
    Но что без правды эта сила?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  19. Василь Кузан - [ 2019.01.27 15:18 ]
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла
    ***
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла,
    І вино, що у істині й славі шукає себе.
    І та кров, що на тілі, на рані спеклась і затерпла,
    І чужі голоси,
    І святий у човні,
    Що до берега вічно гребе.

    Глинобитні підлога і стеля у райській оселі,
    Що на човен той схожа,
    А часом – таки на труну…
    Керамічно заклякли у просторі числа і весла,
    І сліди по воді, по яких я нікуди не йду.

    І не йду, й не вертаюсь,
    А стою…
    Чи гарцюю на місці?
    І на місяці бачу ті плями, що сонцем були.
    Я молюся без слів,
    Я вимолюю моці у віці,
    Що, дасть Бог, то на голову впевнено й м’яко впаде.

    Ні, не каменем. Ні! Глинобитними фразами неба,
    Що, як tabula rasa, ще не читані досі ніким.
    Вигне шию світанок, мов іконою писаний лебідь,
    Й попливе без човна
    До людей, що сумують за ним.

    27.01.19 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  20. Микола Дудар - [ 2019.01.27 13:39 ]
    У невимовній тиші
    У невимовній тиші тільки двоє…
    слова - рояль у келиху з вином…
    а скільки різнобарв’я у напої
    ще й вистелене медом свіжим дно…

    Ви стоїте і дихає над вами
    усе ця безкінечність надлюдська
    і в кожному куточку між словами -
    колиска, як пристанище бузькам…
    27-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  21. Микола Дудар - [ 2019.01.27 11:00 ]
    Я таки втримав
    Вам на сьогодні від 16 з плюсом...
    Рубікон перетнули… Боже, пора
    Ввімкнемо (на розгін) Demisa Roussosa
    Голос із бархату співатиме… Прас

    Тільки почнеться, одразу шукатимо
    Очима оте, загублене кимось
    А наші із Вами роджені атоми -
    Зізнаюясь, на сповідь, я таки втримав…
    26-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  22. Іван Потьомкін - [ 2019.01.27 09:43 ]
    З голосу Езопа
    Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
    Хотіла всіх малят обняти, та поки підкрадалася,
    Знялись вони, бо вміли вже літати.
    Голопузеньке, котре одне зосталось,
    Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
    Допоки не побачила, що очі в голопузика закриті.

    Р.S.
    Чи варто дорікати мавпочці, коли ж і люди
    Не збагнули, що чуже життя
    Дано Всевишнім не для своєї втіхи чи розваги.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  23. Андрій Кудрявцев - [ 2019.01.27 09:16 ]
    Мить за миттю
    ***
    За миттю мить вплітається в життя,
    даруючи думки та почуття.
    Багаж душі з весни і до весни –
    дорослий досвід та дитячі сни.

    Я мить за миттю учень у життя,
    З минулого курс мій до майбуття.
    Все вчусь, але не вистачає знань,
    щомиті сто думок та запитань.

    Усе збагнуть не встигну, знаю я.
    Життя – ріка, все швидше течія.
    Нажаль, її не можна зупинить…
    Хай спогадами стане кожна мить.

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Кучерук - [ 2019.01.27 05:18 ]
    * * *
    Коли вправно вітер обтрушує з віт
    колючих сніжинки вологі, -
    неначе акації сиплеться цвіт
    у пригорщі, й жмені, й під ноги.
    Спалахують іскрами навперемін,
    золочені сонячним сяйвом, -
    сріблясті покрови хрумтливих сніжин
    і віхоли білої майво.
    Вглядаюсь неквапно в кружіння і прах,
    принадної зору пороші, -
    а в згадках і мріях, і частих думках
    на зустріч із квітнем виходжу...
    27.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  25. Сонце Місяць - [ 2019.01.27 03:16 ]
    снобам
     
    виночерпники адлібету
    командори хлябищ одверстих
    приповідники гонорові

    сторонні в будь-якій ролі
    все видовищ вам, все би зваб ще

    хай завіє чума з трупозвалищ
    хай огнем хрещає en route
    через омерзлі безтями

    естетизуючи в ямбі
    нестерпно тліючи тут





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  26. Ванда Савранська - [ 2019.01.26 23:05 ]
    Афган
    Чорні безсонням ночі.
    З ворожих дальніх доріг
    Те, що було синочком,
    Занесли через поріг.
    Цинкову домовину
    Поставили на стільці.
    Чорно стало в хатині,
    Зчорнілі ввійшли бійці.
    Мати заголосили:
    - Сина, синочка, Саню,
    В Афганістані вбили,
    Вбили в Афганістані!
    Гади прокляті, звірі!
    Щоб їм горіла земля!
    Нащо чужа нам віра?
    Нащо чужі нам "друзья"?
    Тягнуть неситу руку:
    Грошей і хліба їм дай,
    Все віддай у наругу,
    І сина свого віддай!
    Хто посилав на бойню?
    Хто у батьків поспитав?
    Ти ж не знав і любові...
    За що ж ти життя віддав?!
    Ой ти мій сину, сину,
    Голівоньки не зберіг!
    Ми берегтись не вчили –
    Тільки ступнув за поріг.
    Дід твій пройшов крізь війни,
    Ми виросли у війну,
    Ти ж в мене ріс щасливий
    Й нічого ще не збагнув.
    …В жовтій гітарі наче
    Дзвони якісь ожили.
    Мати зайшлися плачем,
    Схилилися до землі…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  27. Олена Багрянцева - [ 2019.01.26 22:34 ]
    Я сьогодні мовчатиму. Можна?..
    Я сьогодні мовчатиму. Можна?
    І минуле не матиме значення.
    Кожна кривда і помилка кожна.
    Всі прощання, усі пробачення.

    Я сьогодні чекатиму вірно.
    Твої руки ще пахнуть м’ятою.
    А на дворі зима, імовірно,
    Захурделює стежку завзято.

    Не шукай більше вітра у полі.
    Твій будинок не буде порожній.
    Скільки дива здійсниться довкола!..
    Я сьогодні мовчатиму. Можна?
    26.01.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  28. Галина Михайлик - [ 2019.01.26 20:32 ]
    Еґреґор
    Який сюжет! Яка моновистава:
    актор, і драматург, і режисер –
    в одній особі! Що якась там кава –
    червоне танго тонкостінних сфер,
    терпке й сухе, як проминула осінь,
    де чверть доби, тривалістю в життя.

    Ще деколи нашіптуються й досі
    нерозшифровані, невчуті до пуття
    тендітні па словесної спіралі
    і космос дна зіниць в моменті «ікс»…

    Із висоти відгулих "сатурналій"
    скрипить на весну спорожнілий Віз…
    А у куточку, підхопивши м'ячик
    пін-понгу незавершених розмов,
    еґреґор кави підморгнув, неначе
    на мислі має відігратись знов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (17)


  29. Ігор Деркач - [ 2019.01.26 18:51 ]
    У гирлі розбитої клепсидри
    Я – на Землі. Земля – у небесах.
    А небеса – на зоряному плаї.
    І де чия зоря у цих світах,
    ніхто ніколи не запам’ятає.

    А я перевіряю часомір,
    куди і скільки ще душі летіти,
    аби не охолонути між зір
    або дочасно не зійти з орбіти.

    Не залікує рани еліксир.
    Немає часу клеїти клепсидру.
    І поки кожен сам собі кумир,
    не видно поза обріями миру.

    У далині – нічийні кораблі.
    У гавані – усе чужі вітрила.
    На палубі уявної землі
    химерна мрія опускає крила.

    І капає сльозою у пісок
    за миттю мить. І цокає годинник.
    У груди заповзає холодок
    і ні душі – у пошуку людини.

    Ріка життя тече у океан,
    де чайками зникають безіменні
    останні із учених могікан,
    що відають закони ойкумени.

    Пересихає дельта житія
    і човником історія моя
    пливе наосліп. Та і цього разу
    надія є на плеса та оази,
    де колами вирує течія
    на гребені утраченого часу.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  30. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.26 10:15 ]
    Ода зимовій красі
    Хоч сонце свої промінці посилає
    На матінку-землю узимку також,
    Сріблиться сніжок та веселкою грає,
    Виблискує так, що хоч очі примруж.

    Та білі фіранки твої, хуртовино
    Закрили віконця в хатинці зими,
    Крізь них нічогісінько зовсім не видно,
    Дай світла ясного, не треба пітьми.

    Ти їх забери із шибок кришталевих,
    На волю пусти, нехай вітер несе,
    Хай дивиться пильно зима-королева,
    Що діється тут, нехай бачить усе.

    Нехай у її білосніжній короні
    Промінчики-зайчики бавляться всі,
    Несуть її бистрі гривастії коні.
    Я ж оду співатиму дивній красі.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Ольга Кміт - [ 2019.01.26 00:17 ]
    Амур

    В Амура мого не стріли, він носить з собою кинджал…
    Він переплутав все, і зовсім не те сказав.
    І голос в трубці бринить, й зривається, мов струна…
    Мій Амур не такий, як всі, та це не моя вина.

    Переплутавши геть усе, він стріляє для того, щоб вбити:
    Не встигнеш йому й сказати, що можна було любити…
    Мій голос тремтить в телефоні, і рвуться по черзі струни,
    Не додавши йому ніколи , ні радості, ані суму…



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Сонце Місяць - [ 2019.01.25 23:22 ]
    посвята(×)
     
    припалений лемент фіглярський
    зухвало не містить шалу
    душі просторіччя із фарсом
    тепер заодно

    в неправильнім але сакралі
    десь плине як звик втішатель
    у небі свойому рибалить
    & що йому дно

    сумнівні питання без жалю
    про всякі випадки скраю
    бо скільки ще линви не шарю

    мабуть не дано





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2019.01.25 22:49 ]
    ***
    Таємнича незнайомка...
    нічних подумок полон
    час проводить свої зйомки
    гама кольору півтон…
    Все чекаєш дивоптаху
    вроди давнього пра-сну
    почуттями свого праху
    ну і ну…
    25-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Деркач - [ 2019.01.25 22:39 ]
    Даремні муки
    Нема полеміки. Біда.
    Усі забанення бояться.
    Осатаніли клони-клани,
    усяке трясця і нещастя.
    Тече поезії вода,
    а крайні – ясно, графомани.

    Здається, пишемо усім,
    радіємо собі. Тай годі.
    Не переводимо паперу,
    орієнтуємо своїм
    усе, що зріє у народі,
    і не тривожимо етеру.

    Немає діла до поез,
    якщо по-чесному – нікому.
    Зоїл – і той плює на вірші.
    Якщо у ґеніїв «лікбез»,
    пишіть собі. Найважливіше,
    аби подобалось самому.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  35. Серго Сокольник - [ 2019.01.25 14:35 ]
    Ми літали...
    ***сюр***

    Ми літали... Оті...
    У оголенні снів еротичних,
    Смакуванні утіх,
    Дивоактів і таїн тантричних,

    Два крила, ти і я,
    Досконале поЄднання тіла.
    ...та пізнАння змія
    Триєднання хотіла... Хотіла...

    ...ти не знаєш сама,
    Чи тобою я гріюсь, чи нею.
    Світом править пітьма,
    А не світ. Правда тліє брехнею...

    І здогадки жалкі,
    Що, мов змії, впиваються люто...
    І таки залюбки
    Відлетіти під чару цикути

    У краї, до яких
    Світлокрила по небу дорога...
    ...та за видихом- вдих,
    Суїцидова пересторога...

    Обірву тятиву
    І на землю відкину змією!
    Якось переживу,
    Тільки будеш суцільно моєю,

    Незворотно... Жона
    У оголенні тіла цнотливім...
    Тобто... Ти?.. Чи- вона?..
    Триєднання лишилося дивом,

    і "дарунки життя"-
    Ви і є саме ці подарунки...
    - Я з ТОБОЮ, затям!...
    ...а ВОНА- хміль, залишений трунком...

    ***жона в укр. мові має два значення, до речі. 1- дружина, 2- жінка. Обирайте до смаку)))***


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119012501011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.01.25 08:41 ]
    Цей світ

    В багні рибар здіймає каламуть,
    Щоб карасі не бачили підсаки.
    Миряни із олжею вік живуть -
    Це просто констатація, не закид.

    Хто наловчився - в упряж бгає люд,
    У руки батракам стромляє кайла.
    А я себе загнав у правди кут,
    Грабіж уздрію - підіймаю галас.

    Злодюга каже: - Можеш красти й ти
    В сусіда моркву - буде все в порядку!
    Якщо не хочеш - погляд одведи,
    Я пошурую, потім дам десятку.

    Уважно придивіться до осель:
    У чесних - нори, в татів - амбасади.
    Філософ-голодранець корж гризе,
    Прагматики дорвалися до влади.

    Цей світ захланний я не вбережу,
    Чудес не буде, друже мій Горацій.
    Дитина хоче іграшку чужу,
    Ровесника одпихує від цяці...

    25.01.2019р.

    Друзі та вороги

    Усе життя удячний ворогам,
    Без їхніх стріл не вибився би в люди.
    Піддакує і каже всім "Ага!"
    Лише слизняк. А мій противник лютий.

    Сахається хробаччя боротьби,
    Нещирості медком усіх обносить.
    А я з будь-ким дружити у ганьбі
    Не хочу! З мене воріженьок досить.

    А друг - це друг, в біді його не клич,
    Він прийде сам - із раю чи з Ереба.
    А вороги ховаються під піч
    Як Україну захищати треба.

    Ввігнав у душі мляві правди ніж,
    Із серця з м"ясом вирвав зради кусень.
    Втекли камрати, їх не бачу більш,
    Лишились вороги - не любі друзі

    Закінчу вірш - і знов у бій піду,
    Із неба стер зірки ракетний сполох.
    Війна навчила зріти хто є друг,
    Як на долоні бачу хто мій ворог.

    24.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  37. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.01.24 16:50 ]
    Чи не зупиниться...
    Чи не зупиниться процес,
    в якому ти – провідний учасник?
    Уже ж бо літо календар
    пофарбувало у теплий колір.
    Король немовби і не голий,
    втім одягнений не сучасно –
    і насміхаються підлеглі:
    августійший, та не прикольний.

    Могло затримання й не бути:
    загуляв молодий інспектор.
    (А журналюги зловтішались
    та обізнаністю вражали).
    Примхливу кульку приховав
    до блиску вичищений наперсток –
    тож на респект не розраховуй,
    ставку роблячи на іржавий.

    А на рожевім диску сонця
    все формуються темні плями.
    Чекати воєн? Невідомо.
    Краще просто про це не думай.
    Король немовби і не голий,
    та дружину його чіпляє,
    що в нього мало діамантів
    на запиленім обладунку.

    Монарх, нівроку, із хоробрих,
    та народові не фартить з ним.
    А хто ще вірить у прийдешнє,
    хай вуста до хреста притисне.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  38. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.24 10:12 ]
    А туман клубочиться
    А туман клубочиться
    Котиком сіреньким,
    Доторкнутись хочеться
    До нього скоренько.

    Бо як сонце вигляне -
    Покотиться далі
    Берегом-долиною,
    А тоді розтане.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2019.01.23 22:59 ]
    Білі міражі
    Сніг іде, запрошує на лижі
    і веде дорога у ліси,
    де із віт звисають дивовижі
    білої зимової краси.

    Ти і я. Лещата – цілиною,
    обіруч – тонелі та мости...
    Ой, не уженусь за молодою.
    Сили є. Далеко до мети.

    Ех, якби мої минулі роки,
    то які би милі намотав,
    щоб не обійшла мене під боком,
    не пірнула нявкою у став.

    Видно і мені як Лукашеві
    вити вовком у пустелю дня.
    Віддаю лижню. Хай королеві
    йдеться ще сьогодні навмання.

    Хай у неї доля не пропаща,
    поки я не стулюю очей.
    Колія вирулює у хащі,
    де чекає щастя Берендей.

    Де лежать оголені і босі,
    наче на потіху у юрби,
    сосни без кори, дуби у мосі,
    кинуті людьми на поруби.

    Та Борей усе це поховає
    в заметілі білої краси.
    Поки обганяємо ліси,
    віхола сліди позамітає...
    Разом добігаємо до краю.
    Дай любові, Господи-єси!

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Вікторія Торон - [ 2019.01.23 22:45 ]
    Все дороге тобі
    Все дороге тобі крізь пальці витікає,
    було, здавалось, а подивишся – немає.
    Усі слова, що їх промовлено без ліку,
    як жмені снігу, розчинилися навіки.
    Роками вчишся з дна морського добувати,
    щоб потім мовчки і невидимо втрачати.
    Росте в повітрі, заповзає тобі в груди
    набрякле запитом, задушливе «що буде?».
    І ніби осторонь, відчужено і плинно
    в сухий пісок тікає краплею хвилина.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (28)


  41. Микола Дудар - [ 2019.01.23 18:06 ]
    Пам'яті - крізь час...
    Ви знаєте, мамо, дітки зросли…
    водою в пісок… наче як вчора
    душу віддав би, щоб тільки з роси
    інше, дай боже, ми переборем…
    А знаєте, мамо, в світі образ
    Ваші слова - "триматися вкупі"
    перепровірено — дороговказ
    серед живих знайомих нам трупів…
    Безбожні, убогі, ні до людей…
    кілька би слів хотілось до батька
    мамо, скажіть йому… Він - "прометей"
    нашого з дітьми верши-багаття...
    23-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.23 10:32 ]
    Тетяна Левицька Золотим друзям (переклад з російської)
    Спасибі любим, дорогим,
    Кому я так без міри мила.
    І хто прощає все мені,
    Який би гріх я не вчинила.

    Із ким у прірву не впаду,
    У спеку не помру од спраги,
    І відвернуть кому біду
    Не бракуватиме одваги.

    Хто поміж сонцехмар вита
    І розбивається об скелі.
    Де – не натхнення висота -
    Багатокрапки невеселі.

    Хто взяв мого нещастя лик –
    Не сонце, сніг летів з порога.
    І затаврований навік -
    В очах дітей шукає Бога.

    Мов тінь незрима, знає все,
    Всевишнього за мене просить.
    Ромашки милі в дім несе,
    За усміхом сховавши осінь.

    22-23.11.7526 р. (Від Трипілля) (22-23.01.2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  43. Тетяна Левицька - [ 2019.01.23 09:43 ]
    Спасибо тем, кто мной любим!

    Спасибо тем, кто мной любим!
    Надежен, дорожит безмерно,
    Кто всепрощающе терпим
    И не позволит стать над бездной.
    Врачует боль души и в зной
    Елеем смазывает губы.
    Кто заслонит от пуль собой
    И вопреки порокам любит.
    Парит в лучистых облаках
    И разбивается о скалы.
    Не вдохновением в строках,
    А многоточием усталым.
    Кому со мной не повезло,
    Снегами, солнцем у порога,
    Кому вовек не смыть клеймо -
    В глазах ребенка ищет Бога.
    Незримой тенью за спиной
    В молитве имя произносит.
    С ромашками спешит домой,
    А за улыбкой прячет осень...
    2019г.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (16)


  44. Іван Потьомкін - [ 2019.01.23 09:59 ]
    ***

    Допоки в дзеркалі себе ти бачиш,
    У відчай не впадай і позабудь про смерть.
    Подумай ліпше, як до мети добратись,
    Щоб не лишать нащадкам, що не встиг зробить.
    Струси з плечей набридливі літа,
    Не піддавайся їх спокусі: нікуди не спішить,
    Поніжитися в ліжку і ні про що не думать.
    Візьми на себе справи клопітні,
    Нехай молодші заздрять і не вірять,
    Що перейшов ти той рубіж,
    За котрим сотня вже видніється.
    І якщо вдасться нам вряди-годи
    Десь на дистанції зустрітись,
    Сердечним помахом руки
    Благословлю тебе зазвичай.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Сушко - [ 2019.01.23 06:40 ]
    Сни
    Нене, знов привиділася ти!
    Хочу доторкнутися руками.
    Ти шептала:- Сину, геть іди!
    Я в одвіт: - Навіщо гониш, мамо?

    Ти пішла. Не стало кольорів,
    Сонце світить, а довкола темінь...
    Все шукаю потайних доріг
    До душі твоєї ув Едемі.

    Більше не співаю - біль пече,
    Обірвались кришталеві струни.
    Сплю, а сльози котяться з очей,
    Пам'ять ріже спогадами юні.

    Тихо в домі. Я тепер один,
    Із гніздечка розлетілись діти.
    Лета змила мамині сліди,
    Голос чую: - Сину! Треба жити.

    23.01.2019 р.

    Там, на Сході

    Одшуміла зелена діброва,
    Залп гарматний покрови зірвав.
    У траншеї землиця бордова,
    Покотилась моя голова.

    А від тулуба - шмаття криваве,
    Не впізнають ні батько, ні син.
    У кармін Україну обарвив
    Кат зі Сходу. За душу вкусив.

    Жінці тридцять, а вже удовиця,
    Стало сивим волосся руде.
    А із тилу свої - не чужинці -
    Крадуть мову і землю в дітей.

    В серце кулі летіли, снаряди,
    З бою винесуть не на щиті.
    Тільки нащо тоді помирати,
    Якщо зрада обсновує дім?

    Нашпиговує неньку залізом
    День і ніч розтриклята орда.
    За Дніпро відступати вже пізно,
    Вручать жінці за мужа медаль.

    22.01.2019р.

    Молодість

    У дитинство вже не повернути,
    Дідуган зробився з хлопчака.
    Бо в душі не червень - місяць лютий,
    І горить кровиця на руках.

    Все було - дружина і робота,
    А тепер забризкав рай кармін.
    На позицію крокує рота
    У невтішних спогадах про мир.

    Там де мрії - випалені вирви,
    Сонце застеляє чорний дим.
    Масть - одні хрести, немає чирви,
    Оберіг - із лиха та біди.

    Сумніваюсь, а чи був я юним -
    І вві сні вимахую мечем.
    Лопнули усі мажорні струни
    Та ненависть.венами тече.

    Знову дзвони бемкають на сполох,
    У траві звиваюсь, наче в'юн.
    З-за Дінця стріляє лютий ворог,
    Убиває молодість мою.

    18.01.2019р.

    Не кради!

    У дурного, бо чесного хлопа горбак як дуга,
    Тать у люду гребе і в держави сонливої потай.
    Брати все, що погано лежить - в цім немає гріха,
    Копійчину злупити із ближньго - це насолода.

    Бідність - трута. Привчають цей напій ковтати рабів ,
    Щоб сумирно з кайлом у руках працювали у ярмах.
    Юнаком ще цю бовтанку мертву також пригубв
    І зі світлої на темно-сіру змінилася карма.

    Он, злодюга із торбою золота в Кончу біжить,
    У попа в діамантах хрести гроном виснуть на рясі.
    А вуста для молитви позичив у бога олжі,
    Щоб мовчав трудівник і терпів над собою образи.

    Для утіхи та щедрих дарів райський сад посадив
    Та сусіда неситий голляки ламає щоночі.
    Я кажу: - Дам чого забажаєш! Лише не кради!
    Та просив я дарма - знову світяться голодом очі...

    16.01.2018р.


    Ліричне

    Висне у лоха на вухах
    Кашка рекламна і джем.
    А в депутала - житуха!
    Виборець-бевзь не втече.

    Томосом крутять під носом
    Та обіцяють Едем.
    Гарні слова - тільки поза,
    Віра - спектакль, вар'єте.

    На булаву із геєнни
    Цілиться злодій хапкий.
    Прудко залізе в кишеню,
    Вигорне і мідяки.

    Кажуть, що. я - пришелепа,
    Розуму голос умовк.
    Думать не хочу. А треба -
    Наймитом стане синок.

    Рвуться падлюки до влади,
    Знов на чолі Верть і Круть.
    Виборцям краплені карти
    Звично чортяки здають.

    22.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Віктор Кучерук - [ 2019.01.23 05:39 ]
    * * *
    Усе так само, мов колись,
    І так буденно, як учора, –
    Ми звично й вдячно обнялись,
    Адже обом – любов на користь.
    У тебе є своя сім’я
    І я родину власну маю,
    Але кохання течія
    Уперто грішників єднає.
    Цілунком гнівної жури
    Вуста зболілі не наснажуй
    І, наче свічка, – не згори
    Від сірників перевантажень…
    22.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  47. Ігор Деркач - [ 2019.01.22 20:50 ]
    Божий промисел
    У будь-якому явищі – у спорті,
    поезії, релігії, таки,
    не можна виключати ані чорта,
    ані благої Божої руки.

    Але диявол поламає роги,
    а нація вертає до основ.
    Надійні віхи нашої дороги
    єднає правда, віра і любов.

    Немає сенсу надувати щоки
    у промислі освячення путі.
    І прісно, і донині Боже око
    пильнує наші гори золоті.

    І це Його, – Амінь! І вища воля,
    і наш на перепутті оберіг.
    Йдемо у люди, де гартує доля,
    якої ще ніхто не переміг.

    А ми зуміли! Обійшли пороги
    до Риму, Візантії та у Бога
    перехрестили Україну-Русь!

    І нині, як раніше, первозвані
    без єресі, облуди та омани
    мотаємо історію на вус.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  48. Козак Дума - [ 2019.01.22 17:34 ]
    Передвесіння
    Лунає голос скрипки на зорі,
    вона мене в безмежні далі манить.
    Легких і ніжних звуків чути рій,
    мелодія чарівністю дурманить.

    В обличчя дме легенький вітерець,
    і сонце жваво грає промінцями.
    Вони зими пришвидшують кінець,
    як птаство, розлітались табунцями.

    Коли почнеш з такого ранку день,
    взапій твоя душа співати буде.
    А вистачить їй радісних пісень –
    і святом стане пересічний будень!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Бойко - [ 2019.01.22 17:16 ]
    Ті, що відходять (переклад з Андрія Макаревича)
    Хай горе і печаль, мов свічечка, згоряють.
    Останнєє прости, останнє прощавай...
    О, друже мій, не плач, ніхто не помирає...
    І не вони, – а ми від них ідемо вдаль.

    Хай Бог передвістив дочасно нам розлуку,
    Але коли упав ти, вибитий з сідла,
    Вони і підведуть і спинять вражу руку,
    Занесену з клинком і захистять від зла.

    А час таки мине так суєтно, так дивно.
    Останнє прощавай, останнєє прости...
    Настане черга й нам: безмовно і невпинно
    Дивитись їм услід, в путі їх берегти.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  50. Тетяна Левицька - [ 2019.01.22 13:22 ]
    Крок
    Не суди і  судимим не будеш,
    крок від святості і до облуди!
    Від любові - до зради людської,
    що прощенням довіку  не згоїш.
    Крок від радості, смути, надії
    до сльози лицемірства на віях.
    Від гріха, каяття і розпуки,
    до звитяги, піднесення духу.
    Від провалля до капища сили,
    від народження і  до могили,
    до зернини, що зріє на стеблах,
    від землі - до всевишнього неба!
    2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1459