ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.10.04 04:10 ]
    мізер
     
    витками різьби славнозвісно
    & в сінема квитки
    без треби
    вуайєристам
    окремий салют (чуваки)

    як у полі пустелі пречистій
    велюр — кракелюр
    згори
    знайдеш місце
    сипнуть попоїсти

    розбиті акорди три
    ненав’язлива
    трохи вічність
    якби
    поки сиди кури

    & поміж дурниці слів
    трьохакордний
    терновий
    кисень

    любови

    всіх
    проти
    всіх





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  2. Володимир Бойко - [ 2018.10.04 02:32 ]
    Передзимів’я
    Вже літній дощ змінився на осіній,
    Не літня пісня – проза без тепла.
    Під вітру невтишиме голосіння
    Передзимів’я паморозь лягла.

    Те, що в теплі не забуяло квітом –
    Куди ж тепер – на холод і сльоту...
    А до весни потрібно ще дожити,
    Замерзлим не упавши на льоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  3. Катерина Боброк - [ 2018.10.03 19:17 ]
    Ноктюрн

    перед сном заплановано втечу за вітром
    вип'ю й вилечу от би зі швидкістю світла
    денне рабство б закінчилось понад повітрям
    де ж ти зірко моя вказівна мимолітна

    де ж ви крила!?

    щось не спиться. над парком міщанки ворони
    диво-фруктами чорно повисли на кронах
    голосують за сни і за осінь без золота, влади, корони
    їх політика гола і боса й така безборонна

    птахів - сила

    навіть там де над човником аж сотня чайок.
    де ніщо не турбує ніщо не печалить
    лиш хвилюється море бо їх зустрічає
    все мине все забудеться як він відчалить

    без вітрила














    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  4. Галина Кучеренко - [ 2018.10.03 15:18 ]
    ***
    …Вітаємо омріяних лелек,
    Що малюків приносять в кожну хату
    Та не запитуєм, чим серце залатати,
    Коли з гнізда в світ будем відпускати
    Своїх дітей у самостійний злет…

    © 03.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.10.03 10:09 ]
    Урок
    Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
    Кликуша із трибуни щось балака...
    Усоте на майдані балаган -
    Три гетьмани ділити будуть шапку.

    За спинами товпи шеренга псів
    Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
    Ходи но, "демократії" вкуси!
    Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

    Почубилися грошові мішки,
    Рабів не поділили та державу.
    Всипають порох нам у чубуки,
    Укладують до рук штики іржаві.

    Медійники наплескають бурди,
    До сказу доведуть людину праці.
    І буде люта січа. Бачу дим,
    Палатимуть хати. Та не палаци...

    Усе марота. Навіть ці слова -
    Не виучив актор своєї ролі.
    Печуть хохли кривавий коровай,
    Здираючи шагрань своєї долі.

    03.10.2018р.
    Неживий

    Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
    Тримає пляшку з пійлом у руці.
    Навчити жити трупа - неможливо,
    Та я упертюх - шарпаю мерців.

    Співає люд, кохається, танцює,
    Штурмує гори, рветься у політ..
    А в мертв'яків роки прожито всує,
    Торує спирт дорогу на той світ.

    Лежить душа, на неї зирить пані,
    Жахннулася! Від смороду - трясун!
    Гидуючи, обходить калабаню,
    А я мерця на сонечко несу.

    Із пекла чудом виволік потроху,
    Отруту чорну викачав усю.
    Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
    Торує пастві праведну стезю.

    Іще одного з баговиння вирвав,
    Створіння, наче, трохи ожило.
    Зірвалося! І полетіло в прірву -
    Нема поета. Наче й не було.

    Але цей твір простий без антитези,
    Рельність підло цапнула за карк:
    Іде мужик - здоровий і тверезий,
    Ув очі глянув - істиннй зомбак.

    Від погляду його всихають ружі,
    А де пройде - чорніє і бур'ян.
    Чи народивсь таким, чи втратив душу...
    Таких мерців боюся навіть я.

    03.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  6. Оксана Дністран - [ 2018.10.03 09:58 ]
    ***
    Червивого нападало в саду.
    Набрала в руки, просто так – на згадку,
    Усе було в зразковому порядку,
    Ніщо не віщувало нам біду.

    Та ось один з плодових черв’ячків,
    Зачувши аромат душі знадливий,
    Знайшов хвилину дещо хворобливу,
    Заповз і влаштувався, як зумів.

    Гризе сумлінням тло до кісточок,
    Доточує ідейно кожне зе́рня,
    Заманює у непролазний терній,
    Колючки рвуть мереживо думок.

    І що не крок – скривавлені сліди,
    Мов леза увіп’ялися гострющі,
    Шукаю ліки істинно цілющі -
    Живильної джерельної води.

    Десь там у горах є той потічок –
    Дитинства спогад відігріє в стужу,
    Мов пташенятко вилічить недуже,
    Його бояться черви та жучок.

    Неквапно припаду до джерельця:
    Солодших вод не зустрічала зроду,
    Від них душі відроджується врода, -
    Видужую – від крон до корінця.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  7. Вікторія Торон - [ 2018.10.03 09:11 ]
    Спить пес
    Спить пес, і коло нього спить тривога,
    і тчеться сірувате світло дня.
    Щоденних справ гуртована облога
    тісниться і примирливо куня.
    Пускає час невидиме коріння
    і травами нагрітими стримить,
    бо пес летить в солодких сновидіннях,
    похрапує і спокій золотить.
    Як Брахма волохатий, неквапливо
    вдихає й видихає теплий міх,
    і лапами обмацує напливи
    розпаленілих спогадів своїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!

    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многії літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Деркач - [ 2018.10.03 08:08 ]
    Мандри подорожника
    Тихо, немов у могилі.
    Осінню ночі урочі.
    Падають яблука стиглі.
    Маряться лики жіночі.

    Тихо за неї, за себе
    оберігаю надію.
    Може на сьомому небі
    душу її обігрію?

    Тихо! Інакше – ніколи...
    І заблукають у полі
    душі-перекотиполе –
    вічні заручники долі.

    Тихо... Далека дорога.
    Може, у келії Бога
    рідна душа обізветься.

    Тихо. Немає нікого.
    У подорожника цього
    рана на лінії серця.

    Та не почиє у Бозі,
    поки обом по дорозі.

    Тихо?
    Чи серце не б’ється?

    10/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2018.10.03 05:02 ]
    * * *
    Т.І...
    Ночі тінь, невсипущою знадою,
    Перед зором безсонним лежить, –
    Може, зараз про мене хтось згадує
    І в чеканні сумує щомить?
    Може, смуток сльозами притишує,
    Як світанок росою моріг, –
    І гукає цією ось тишею
    На розкрилля майбутніх доріг?
    Кличе в лози густі за левадою,
    Де нам затишно буде обом, –
    І тому, що закохано згадує,
    Вже ясніє мені за вікном...
    30.09.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  11. Вікторія Торон - [ 2018.10.03 02:46 ]
    Імпресії
    Виткі, роздмухані, розбиті
    сніжать повз білі відчуття
    рясні метеликові миті
    в конічнім просторі життя.

    Ранкове плетиво німує
    тісних обов’язів і норм.
    Свідомість плинно співіснує
    із світом твердості і форм.

    І кожний образ – ніби празник,
    дарунок щедрої суми,
    що незбагненного виразник,
    такий минущий, як і ми...

    Новонароджені, умиті,
    немов у райдужнім вікні,
    бринять мазки – летючі миті
    на почуттєвім полотні.

    ***

    Ми клялись, що життя – це є ми, молоді,
    з нерозмінним дарунком таємних богів,
    а воно мерехтить на біжучій воді,
    що струмує неспішно поміж берегів.

    Тут немає розлук, і пейзаж не такий,
    вузлуваті дерева з глибин не ростуть,
    тільки брижів зміїстих перебіг тонкий,
    перемінні відбитки, що долею звуть.

    Тільки неба завислого й спалахів в’язь,
    пережитих років невибагливий крій,
    і не хочеться знати, коли почалась
    наша спільна мандрівка по гладі річній.

    Стиха тягнеться оповідь давня, стара,
    і качалки рогозу кивають, руді:
    це хистких відображень тасується гра,
    це життя розтеклось – по воді, по воді...

    2018






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  12. Ночі Вітер - [ 2018.10.02 15:27 ]
    Час...
    Міряли, судили і рядили, -
    Часу вдосталь, щастя – через край.
    Катували словом і любили,
    Пекло днів приймаючи за рай.

    Що, про що – ніхто тепер не скаже,
    Обминали Бога хто як міг.
    Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
    Рук сплетіння і сплетіння ніг.

    Вийшов час, пройшов химерну браму.
    День сконав без тіні каяття.
    Та рука в руці шматує рану -
    Лінії кохання і життя.


    Рейтинги: Народний 6 (5.79) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (11)


  13. Тата Рівна - [ 2018.10.02 14:11 ]
    Пам’яті Левка Лук’яненка
    Я їх не забуду— отих людей, їхні лиця
    Жовті вилиці, стурбовані очі, стиснені губи
    Це був звичайний жовтневий день у центрі столиці
    І навіть не Гурби....
    Вони ішли як пророки, як провидці
    Вони щось знали, якісь завітні таємниці
    І був між них сивочубий
    З такими легендарними вусами, прямою спиною
    Ніби тятива протягнена крізь нього
    Всі знали його видатною людиною
    Сміливою й незламною, а тому
    Трішки Богом —
    Всі вірили йому тоді більше, як радіо чи
    Священнику свого приходу
    Він йшов у натовпі, з усіма, шепочучи
    Закон (закреслено) Універсал (закреслено) Акт - про свободу
    Про волю українського духу, народний експеримент —
    Вкотре здобути того привілля
    Яке виполювали з наших голів
    Як баба — зілля

    Морем текли ті люди — великі й малі
    Ніби хвилі спліталися й розливалися по землі —
    Інтелігентного виду ботани, патлаті ще-майже-діти
    Романтики, скептики, співчуваючі неофіти,
    Політики (куди ж без них) - ласуни до профіту
    І голодні, і ситі, і усміхнені, і злі
    Йшли собі як абстракція політичних контекстів
    Ніби сни Сальвадора Далі
    Не стрункими рядами, а як риба — у сіті
    Так розгорялася Революція на граніті....

    А згодом, майже рік по тому, справжній триєдиний Бог
    Що вірить українцям попри всі помилки й судоми
    Узяв — й показав сонце та шлях-до-дому
    І покреслений текст з учнівського жовтого зошита
    З жовтого жовтня столичного граніту
    Став Актом про незалежність України —
    Для нас і для всього світу.

    Життя утікає стрімко — кожен із нас перехожий
    Кожен із нас відійде, як тільки завершить своє.
    І, може, колись згадають, що був між нас сивочубий
    Із легендарними вусами, на когось картинного схожий
    Такий казковий герой, що героєм і є...

    Проходять наші звитяжці
    Зошити їх — у музеях.
    Тіла їх уже в землі.
    Збудовані колізеі чомусь у млі.
    Сховалося сонце за димом.
    Україна незмінно в вогні.
    І думи рояться роєм —
    Відходять наші герої...

    Та в небі міцнішає братство —
    Небесне вкраїнське лоббі
    До Бога прилинуть наші
    Розкажуть йому все чесно
    І Бог нас освітить німбом
    А може й огріє німбом
    По лобі....

    Немає надій на панство, яке козиряє нині
    Відсвічує в телеекранах по всій країні. —
    Холодні серця в них та очі. Ми знову отара — не паства...

    І тільки небесне братство
    Єдине небесне братство
    Могутнє небесне братство
    Стіною стоїть міцною
    Прямими спинами
    За — Україну і над Україною!

    7 липня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  14. Адель Станіславська - [ 2018.10.02 13:26 ]
    Самої себе' заради...
    Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
    Це час, що не сліпить очі...
    Від того, що й досі - нові уже враження:
    ти більше уражень не хочеш...
    Уражень, заражень, мороки, хвороби...
    Ти пахнеш теплом і спо'коєм.
    Світ часто навиворіт, ніц не поробиш:
    у ньому й прокльони і вроки...
    "Меди" злоязи'кі, їдкі пересу'ди -
    ти просто проходиш скрізно.
    А блуди чужі - так і лишаться блудами -
    не варт перейматися слізно...
    Ти знаєш... Спізнала. Перезавантажила
    усе, що хильнуло зради.
    І крочок за крочком, упевнено, зважено -
    самої себе' заради...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (13)


  15. Віктор Кучерук - [ 2018.10.02 08:19 ]
    * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
    Променем схололим та печальним,
    І німим, як зірвана струна.
    Поспішає літечко прощатись
    Шелестом і запахом гірким,
    Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
    Збуджуючи виглядом думки.
    Ще тумани, боязко і кволо,
    Купчаться ярами вздовж доріг
    І коханки хочуть у стодолі,
    А не в хаті влаштувать нічліг.
    Обрії привабливі та дальні
    Ще не вкрила мертва жовтизна, -
    А вже літо променем печальним
    Горнеться прощально до вікна.
    29.09.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (2)


  16. Козак Дума - [ 2018.10.02 06:41 ]
    До зустрічі

    Ми зустрілися запізно,
    мабуть так лягли зірки…
    Та не варто править тризну
    посеред життя ріки.

    Ще побачимось на небі
    посеред легких хмарин.
    Пригорну тебе до себе,
    де байдужий часу плин.

    Ще збиратимемо мушлі,
    де зіркам згубився лік,
    і свої буремні душі
    поєднаємо навік!

    01.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2018.10.02 06:23 ]
    Божий дар

    Вразлива, ніжна і привітна,
    мов хризантема чарівна –
    ти зоресяйний згусток світла,
    у світі ти така одна!

    В душі твоїй якась жаринка,
    ти як джерельце у гаю!
    Іскринко, Божий дар, Іскринко, –
    втрачаю голову свою…

    30.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2018.10.02 04:05 ]
    Народження
    О, муже мій! Бери мене! Бери!
    Впади росою на суху долину!
    Згуби мене між пінистих перин,
    А я встелюся пухом тополиним.

    Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
    Рубці страждань минувшини загою.
    Кохати так як я - це дар небес,
    І я ділюсь священною любов'ю.

    Танцюється божественна хура,
    Вмивають зорі бризки океану.
    Спивай мене, немов п'янкий айран,
    Занурюючи у киплячу прану.

    О, муже мій! Я сліпну від жаги!
    На крилах із тобою в небо лину!
    Горять під серцем іскорки юги -
    Тепер я мама. Бог послав дитину.

    01.09.2018р.

    Прозріння

    Я думав, що зі мною все гаразд,
    Підкинуло життя чудовий прикуп.
    Але дмухнув шальгою в очі час,
    Дивлюсь назад - пройшло уже піввіку.
    '
    Довкола пальця тип цей обкрутив,
    Пиляють мужики для гробу дошки.
    Зітерли пил із дзеркала персти -
    Навпроти дядя у глибоких зморшках.

    Прозріння як гіркава лобода -
    Все ближче й ближче смерті поцілунок.
    Очікую від долі приз, медаль,
    Отримаю миттєвий розрахунок.

    Не гримне урочисто в небі туш,
    А буде спазм, агонія та видих.
    Товписько друзів, плакальниць, карлуш
    Труну штовхне у яму, до Аїда.

    Чи це важливо? Думаю, що ні -
    В усіх один фінал, туше, планида...
    На кухні підгорають деруни,
    Біжу, а то лишуся без обіду.

    01.10.2018р.

    Ноги та влада

    Три дні ходжу як змучений каліка,
    Крекчу, стогну, лунає "Ох!" та "Ах!".
    Дурне взуття, неначе злюща жінка -
    І муляє, і тисне - просто жах!

    Мозолики протерлися до м'яса,
    Повідривало з пальців волоски.
    Шугає кров густа в серцевих м'язах,
    Волають п'яти: " Геть колоддя скинь!".

    Отак і влада - кажуть, що потрібна,
    Та я вагаюсь - нащо нам вона?
    Шепоче розум: "В тебе думка хибна,
    Привчай себе ізмалку до лайна.

    Вареників хотілось у сметані,
    А вибір - кайлування чи петля.
    Доокола ротаті горлопани
    Та грошовита, і голодна тля.

    Питання вічне: бути чи не бути?
    Чи влада ця достойна смітника?
    Чалапають по бюлетені люди,
    Навпомацки товпа судьбу шука.

    Як звикнемо до зради і крадіжок -
    Не буде ні кола, ані двора.
    Зручне взуття достойне наших ніжок,
    А те що є - пожбурити пора.

    02.10.2018р.


    Е-е-е-ех!

    У нас - чоловіків - у лобі вада,
    А у жінок відхилення нема.
    Оце така сумна, братове, правда,
    А думав - є хоч крапелька ума.

    Ну випив, шаснув ввечері наліво,
    Але про це розплескав язиком.
    Тепер життя не мед, а пріле мливо,
    У морі опинився за буйком.

    Якби мовчав, то все було би кльово,
    Гаргара не дізналася б про гріх.
    А так сказала: - Бахур! Будь здоровий! -
    І виставила хутко за поріг.

    Прощайте спориші та конюшина!
    Адью бюстгалтер, "кохта", пеньюар!
    Бо жінка - це не тільки бормашина,
    А лагідна, з душею Божа твар.

    Ніхто мені вернуть не зможе "кицю",
    Усе життя в цій справі не везе.
    Якби любив - тримався б за спідницю,
    А так - не дорожив і втратив все.

    02.10.2018р.

    Зляк

    В інеті стогони ізрання
    (це вам не опера Бізе).
    Читаю оду по кохання,
    З рядка одного аж трясе.

    Мені аби про грішне тіло -
    Воно достойне закарлюк.
    Аби і день, і ніч кортіло,..
    Сльозаве - зовсім не люблю.

    А тут страхіття - зрада, бійки!
    В закоханих в руках ножі!
    Течуть, течуть вологи ріки,
    А я чутливий! На межі!

    Побите, скорчене кохання,
    Клубок у горлі - не ковтнеш.
    Поетка пише вірш востаннє,
    Накласти руки хочу теж.

    До вечора обридлі гики
    Чаклун викатував яйцем.
    Прийшла жона. В любовні піки
    Стромляю змучене лице.

    До ранку пестила за вушком,
    Пройшли судома, дрижаки.
    Мій віршів том - м''яка подушка
    І доторк ніжної руки.

    02.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  19. Серго Сокольник - [ 2018.10.01 23:20 ]
    Пітьма
    ***андеграунд***

    Ніби щойно злітали у небо пташата
    Доторкнутись склепіння небесного шатів,
    Оминаючи протиріч
    (споминаємо- "ВЕЧІР... НІЧ...")
    Та пітьма накладає долоню буденно,
    Перелистує світу одвічний щоденник,
    І за ніччю зникає день...
    ...совеня летить молоде,
    Щоб зайняти цю звільнену темряви сферу,
    Замість сонця нічну змалювати химеру,
    Парадоксом укривши світ,
    Долетівши від ДО до ВІД.
    Зверхньо зиркне на міста розпатлання вулиць
    У вогнях каракатиць (чи карикатуриць?)
    Кара*... Спомин себе самих,
    Кольорових і несумних,
    Що спливуть у пітьму, залишившись позаду...
    ...птаха темного очі- містичності задум-
    Всі фальшивості кольори
    В себе, темряво, убери
    І звільни різнобарвної фальші. Бо треба
    Все заляпати кольором темного неба
    (знов до класика підійди.
    Спом"янемо- ВСІ, ЯК ОДИН)

    *кара- (східне)- чорний


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118100108888


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  20. Катерина Боброк - [ 2018.10.01 20:35 ]
    Доторк
    хоч інколи торкайся моїх рук...
    хоч здалеку - уявно-віртуально.
    і я перетворюся в інфразвук,
    й постану над тобою ангелом печальним.

    і розгорну над стомленим твоїм
    немолодим і виснаженим болем
    стотисяч в тисячному степені пір'їн,
    і розійдуся, мій кораблику, небесним морем.

    таким, в яке ти попливеш із долу в вись
    в пульсуючі хмарини-пера-хвилі.
    ти тільки вниз, будь ласка, не дивись,
    не оглядайся на земні вузли - житейські милі.

    ти будеш линути крізь сині ритми рим
    до центру слів над штормом цитаделі серця...
    от саме там, хоч інколи, торкайся моїх крил.
    вчини перо стерном. фіксуй-веди всі поштовхи, всі мегагерци














    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  21. Сонце Місяць - [ 2018.10.01 19:55 ]
    прикуп
     
    & я сяду собі писати
    нестосовні аля вірші

    чи на фоні ~ тлі патетичнім
    чи тропічнім нема поради


    & ти чутимеш якби намір
    ти вмикатимеш ближнє світло

    що було аніяк не зблідло
    попри всяке міжчасом стравне





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.01 17:32 ]
    Нішеве
    1

    Поезіє вищої ліги!
    Зачисли до зрілих, незлих.
    Там вина, смачнесенькі фіги...
    цикад-танцівниць навезли.

    Мозаїки... брами... картини...
    Сивіючі доки... дурман...
    О, так... Проти них я - дитина.
    Розкраяна свіжа хурма...

    Кальян... Куропатви на тацях.
    Арена. Три сцени... дими...
    Крізь мрево образ і прострацій
    Із музою дерлися ми.

    2

    Займи (та хутесенько!) нішу.
    Тамуй словотечу... тамуй!
    Вже завтра примариться інша.
    Її коронують між туй.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  23. Тетяна Левицька - [ 2018.10.01 14:55 ]
    Жоржина
    Прослухати пісню можна за посиланням:
    http://makrus-studio.com/node/2145

    Гойдає вітер голі віти,
    Розсипалась листва руда.
    І де ж тепер себе подіти?
    Життя крізь пальці, як вода.
    Перецвіли жнива на сході,
    І тільки осінь жінці годить -
    В холодні листопадні днини
    Дарує сонячні жоржини.

    Приспів
    Не відцвітай, її жоржино,
    Щоб не було на серці зимно.
    Нехай зітліють дні пророчі,
    Прийде любов у сни жіночі.

    Паливода у павутині
    Гойдає грудочку жалю.
    Ятрить в очах небесно синіх
    Ще недоспіване люблю.
    Перецвіли жнива на сході,
    І тільки осінь жінці годить.
    В холодні листопадні днини
    Дарує сонячні жоржини.

    Приспів
    Не відцвітай, її жоржино,
    Щоб не було на серці зимно.
    У долі є козирна карта,
    Бо кожна жінка щастя варта!

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  24. Ігор Шоха - [ 2018.10.01 12:55 ]
    Суєта суєт
    Багатіями набрані борги
    ініціюють націю до злету!
    Така ідея додає снаги
    і стимулює на нову вендету.

    Міняють лики друзі й вороги.
    Не в'яжуть лика інші пієтети.
    Історію карбують не боги,
    огранюючи два боки монети.

    Непрошені, йдемо у небуття,
    обмануті – чекаємо життя
    достойного, але на тому світі.

    У цьому лабіринті суєти
    до істини нема кому іти,
    але у пеклі є кому горіти.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  25. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.10.01 12:59 ]
    Це просто осінь...
    * * *

    Це просто осінь... Не кажи дурниць
    про старість і запалення суглобів.
    Мій бог – Діоніс… Може, й Діоніс.
    Поблякле сонце зиркає спідлоба,

    а спогади насичені теплом
    колишніх місяців, яких не вернеш.
    (Зрадливе літо з вітром утекло;
    дрібні дощі довбуть моє навершя).

    Це просто жовтень. Радощам не край.
    Не змерзли ще ні Герда, ані Кай.
    Птахи? У вирій. Втім, не ван-вей-тікет.*

    Візьми ще до уваги цю красу,
    з якою не сумісні біль і сум!
    Я – осені адепт. Її – і тільки.



    __________________________________________

    * Від англійського „one way ticket” –
    „квиток в один кінець”, тобто без повернення, назавжди


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Деркач - [ 2018.10.01 12:51 ]
    Заздравна поету-ловеласу
    На зорі не буди мене, люба.
    Уяви собі, поки я спав
    у раю – у гаю біля дуба
    я на мавку тебе проміняв.

    І коли я очуняю в силі,
    не забудь для моєї краси
    натягнути на ніженьки білі
    мої модні робочі труси.

    А якщо я уже відпочину
    і захочу з тобою у рай,
    не співай мені заупокійну,
    а заздравну мені заспівай.

    Дай зеленого сіна Пегасу,
    бо у тому едемі-саду
    окрім тебе і баби Парасі
    я і Мойру собі заведу.

    І часу тоді буде від пуза –
    на поези, сатиру, есе
    і на Парку, й на те, і на се,
    і на оду, бодай... чорногузу...

    А поезію, ліру і музу
    хай лелека Харону несе.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Марія Дем'янюк - [ 2018.10.01 10:49 ]
    Тобі
    Я стаю тендітним сяєвом,
    Засинаю на твоїй долонці,
    Яка схожа на пелюстку ромашки,
    Що приклеєна до жовтого сонця.

    Я крізь сон відчуваю подих твій,
    Такий ніжний, як світло неба,
    Поцілунок,добраніч,тремтіння вій
    І блакиттю усміхаюсь до тебе.

    Як багряна зоря заллє небовид,
    Підрум'янить обличчя світанку,
    Я росою ромашки вдихатиму світ,
    Усміхаючись з квітки ранку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  28. Віктор Кучерук - [ 2018.10.01 08:04 ]
    * * *
    Т. І...
    Ну, ось і все, – тебе побачив,
    Послухав трохи й обійняв
    Зніяковілу та гарячу,
    І запашну, мов подих трав.
    Ну, ось і все, – хоча інакше
    Усе це виділось отим,
    Хто споглядав на нас заклякши,
    Про щось пліткуючи затим.
    Ну, ось і все, – поговорили,
    Як із вогнем вологий хмиз, -
    І, наче птахи однокрилі,
    Увись близьку не піднялись…
    28.09.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.10.01 07:01 ]
    Про поцілунки
    Поставити пора питання руба
    І правдоньку дізнатися таки:
    Якщо поцілувати нижче пупа,
    То жінка скаже "Клас!" чи навпаки?

    Здійснити необхідно вчинок мужній
    І мавку ущасливити бігом.
    Несу у ліжко їй цукерки, ружі,
    Вона ж на мене глипає врагом.

    Наважився - поліз ведмедем в пущу
    Куйовдити трикутник волосків.
    Дива, братва! Краса тепер незлюща!
    "На плечі,-. шепче,- ніженьки закинь...".

    Літали довго. Сонце впало спати,
    Едем відкрився, чакри та Сезам.
    Від вас не дочекаєшся поради -
    У руки долю взяв нахабно сам.

    Жона - богиня! В ній немає вади,
    Схилив главу сумирно до ноги.
    Учіться, браття, гарно цілуватись,
    і буде мир та з м'ясом пироги.

    30.09.2018.

    Істина

    Лежить п'яниця в калабані,
    Під оком світиться синець.
    А я вподобую кохання,
    У цьому ділі, кажуть, спец.

    Умільця любонька пригорне,
    Ще й поцілує у вуста.
    Життя ж п'яниці - смуга чорна,
    Чортяка світом хилита.

    Венеру зваблюю віршатком,
    До вух вливаю мед-єлей.
    А в питвака нема порядку,
    Лиш самогон. Азохен вей!

    Ще й подих, наче у дракона,
    Пахтить, немов від трупака.
    А в мене жіночка - ікона,
    Сідничка тепла і м'яка.

    Спиртуються щодня п'яниці,
    У взорах - мряка і туман.
    Мені ж миліші стиглі циці,
    Від мавок юних без ума.

    З алькова лине хтивий окрик,
    Гукає в ніченьку жарку.
    Втомився так, аж чубчик мокрий,
    Спочити варто козаку.

    30.09.2018р.

    Кожному своє

    Із чуттями спорожнів капшук,
    Інтерес баби покрали з ниви.
    Про любов добу як не пишу,
    Криткують за віршата діви.

    Вклав жарку еротику в гроби,
    Поховав од світу зойки, пози.
    Напишу вам краще про дуби,
    Тему надихає стигла осінь.

    Щось на древі листячком вихля,
    Увижаються гріховні піки...
    В маківку уперлося голля,
    Вгору глип - дріадині кінцівки!

    А вони у неї о-го-го!
    Притулитись багнеться щокою.
    Спокушає видиво гріхом,
    Серденьку немає супокою.

    Не пейзажний, мабуть, я віршун,
    Секонд-хенд творіння, не "Армані".
    Про природу більше не пишу,
    Буду шкряботіти про кохання.

    30.09.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  30. Ірина Вовк - [ 2018.09.30 18:37 ]
    Три дивні дивиці...(Віри, Надії, Любові та матері їх Софії)
    Три дивні дівиці,
    три се́стри-сестриці,
    три нитки плели серед поля -
    то ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ-лебедиця,
    а з ними і вольная Воля...

    Три нитки барвисті,
    три долі іскристі,
    сплітали вродливі сестриці -
    три стежки-дороги
    упали під ноги
    у шовки густої травиці.

    Направо підеш -
    Красну ВІРУ знайдеш край стежини...
    Впадуть білі зорі -
    криштальні, прозорі,
    у ночі п'янкі, солов'їні.

    Наліво підеш -
    то НАДІЮ знайдеш край озерця...
    Заграє бажання -
    жарке, мов світання,
    на струнах зболілого серця.

    А прямо підеш -
    щиру Приязнь знайдеш край дороги...
    Луною дзвінкою,
    ЛЮБОВ'Ю палкою
    опалить тебе до знемоги...

    На хвилях ЛЮБОВІ
    у трави шовкові
    впадеш горілиць обімліло.
    А пісня
    на чулого серденька
    мові,
    про Долю розкаже несміло...

    - О, Долечко-Доле, скажи, моя ясна,
    чи панночка ти, чи небога?...

    - Коли в твому серденьку ВІРА є Красна -
    до щ а с т я пряменька дорога!

    30 вересня 2017 року




    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  31. Адель Станіславська - [ 2018.09.30 17:09 ]
    Відлуння серця
    Відлуння серця у відлунні снів...
    Думок відлуння між звичайних літер.
    ...Ось мерехтять життя мого вогні,
    як мерехтять в саду осінні квіти.
    Тужливі й тихі... Світлі водночас.
    Вони цвітуть не з власного хотіння...
    Так кожен з нас... Так кожен, кожен з нас
    у світі цьому тихе мерехтіння.
    У кожного свої часовогні...
    І кожен сам собі маленька ватра.

    Відлуння літ заплетені у дні...
    Надії миті сховані у завтра...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  32. Козак Дума - [ 2018.09.30 09:55 ]
    Ключі від щастя

    Ключа тобі від щастя подарую,
    відкрий ним двері в зраненій душі.
    Зневіру і негоду прожену я,
    в минулім їх назавжди залиши.

    Відкрий до серця широко віконце,
    впусти надію, віру і любов.
    Хай смуток в’яне під яскравим сонцем
    і повнить осінь щастям тіло й кров.

    Душі дай спити свіжого повітря!
    Повісь на вході з весен оберіг,
    а гіркоту образ пусти за вітром
    і викинь жаль за пам’яті поріг.

    Неси в майбутнє лиш прекрасні миті,
    усмішку щиру й дотик чулих рук.
    Нема нічого ліпшого на світі
    мелодії кохання – серця стук!

    Тобі чарівний ключик подарую,
    його в кишеньці пам’яті тримай.
    Зніми з душі тягар замків – прошу я,
    полинь уявою за світлий неба край!

    24.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2018.09.30 09:34 ]
    Не бійтесь

    Не бійтесь говорить „Люблю!“
    близьким і дорогим вам людям,
    за щастя хай вам завжди буде
    їм дарувать любов свою!

    Її потрібно захищать,
    себе не втративши при цьому,
    і, незважаючи на втому,
    учиться щиро все прощать!

    Не бійтесь втратити себе,
    даруючи живу усмішку,
    зробіть зусилля, зовсім трішки,
    хай навіть візаві цабе.

    Немає в часу вороття…
    Тож хай яркий любові промінь
    запалить в серці щастя пломінь
    і не згасає все життя!

    29.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2018.09.30 08:11 ]
    Під Щастям
    Я стріляю прицільно з гармати,
    За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
    Отже , мріям пора помирати -
    Вже третина країни втекла за кордон.

    Інша мовчки за безцінь кайлує,
    Щоб купити устигнуть до смерті труну.
    Існувати доводиться всує -
    Я у цих негараздах себе лиш виню.

    Нащо пишуться повісті й вірші,
    Як читати їх завтра не буде ніхто,?
    З кожним днем ворог ближче та ближче,
    Ще учора був, наче, земляк і браток.

    Верховоди спаковують речі,
    Це - розплата за байдуж і сонне життя.
    А мені всі дороги до втечі
    Закриває стіною снарядів виття.

    З капеланом ковтнули причастя,
    Він молитись пішов, ну а я - до гармат.
    Українці вмирають під Щастям,
    Бо його не було тут ніколи й нема.
    '
    29.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  35. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:40 ]
    Блискавицi серця LXIV, по-кручена
    1.

    яка любов
    таке і щастя
    він вже зайшов
    цвях у зап’ястя

    збігає з рук
    яса червона
    усівся крук
    хреста корона

    навіщо стих
    Бог знає звісно
    цей золотих
    душ перевізник

    2.

    птах крила склав
    бо небу важко
    без сліз й тепла
    як дну без пляшки

    в його очах
    світ помилився
    в простих речах
    кульгати вчився

    3.

    чого тобі
    посланце-круче
    і біль і бій
    живі-живучі

    невже пора
    звільнити тіло
    від мантри трав
    що шепотіли

    4.

    всіх пір пора
    до тла сьогодні
    згора зоря
    сльоза Господня

    душа з легень
    готує втечу
    кремезний день
    та кволі плечі

    5.

    у серце спис
    любове лийся
    синочку спи
    світи зійшлися

    вони в тобі
    я за світами
    по ранах збіг
    як світло в храми

    6.

    душі ковток
    у дзьобі тісно
    невже ніхто
    зникома дійсність

    ще мить мине
    уже не мучить
    рознось мене
    по мантрі круче

    7.

    такі ковтки
    мені світліше
    тремтять думки
    палають віршем

    зорі в рядках
    нема де впасти
    знайдеться цвях
    було б зап’ястя

    15 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (7)


  36. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:01 ]
    Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
    1

    один
    у дзвони б’є
    а інший
    там
    де люд
    то серденька поп’є
    то виливає бруд
    на голови отим
    хто згорбився
    стоїть
    смакує
    наче дим
    словені
    тьфу
    і їдь

    2.

    який тут сенс
    у чому суть
    цей декаданс
    коли верзуть
    сміття
    лишають на папері
    будують дім
    та забувають двері
    святе
    на віру не беруть
    зате
    кохаються в чорнилі
    ці чорнокнижники безсилі

    3.

    вони не ріжуть
    слово
    тнуть
    поеми
    глузду витинанки
    мазки
    розчулення шарманки
    беруть
    за зміст
    і просто гнуть

    4.

    так треба вміти
    мліти світом
    який
    душі не зачіпав
    не плакав серцем
    не опав
    обавами
    чи глибиною
    мов кров небесна
    голубою

    5.

    йому тремтіти
    пустоцвітом
    без права
    панувати
    світом
    моїх оголених думок
    духами
    пастками жінок
    любити так
    як смерть
    за крок
    і душу
    є куди подіти

    6.

    чого я хочу
    то
    чого ти хочеш
    заплющив очі
    і бачу сонце
    і не питаючи
    чи сон це
    іду назустріч
    Богу
    через війну
    через тривогу
    через себе
    свою знемогу

    7.

    хай душу
    треба розділити
    і хай відтак
    гойдає вітер
    моє незграбне тіло
    в знаменах
    серце б тріпотіло
    думками
    віддаль заросла би
    чекатиме на мене
    табір
    мандруючих в тобі
    віршів

    11 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  37. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:03 ]
    Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
    1.

    гострий місяць нині
    хоч бери
    і жни
    у пугу совинім
    кольорові сни

    казка
    йде по лісі
    а за нею
    ляк
    вітер
    хмар не місить
    у траві закляк

    загляда у вікна
    темінь молода
    лик лампадний звикнув
    до обійм кута

    свічка тіні косить
    проявляє дух
    планів Барбаросса
    на свою біду

    2.

    покуть
    не для лиха
    там сидять жалі
    що шукають крихи
    на чужім столі

    сум за ясенами
    видува димар
    рубаї Хайями
    пломенів юрма

    час пускає соки
    бо зозуля спить
    одягає в цокіт
    неприглядну мить

    днів мара самотня
    сивіє в дівках
    вірить в рух зворотній
    в магію дзвінка

    3.

    а на тому боці
    стіни
    без ікон
    мов полуда в оці
    вікна-рубікон

    а за рубіконом
    місто мряку п’є
    вулиці-дракони
    дзеркало моє

    бачу зуби кутні
    кнайпами ростуть
    збовтує присутність
    серця каламуть

    слово виливаю
    лиш душа на дні
    жадібно ковтає
    рештки світлих снів

    4.

    черево кімнати
    вариво зорі
    помислів крилатих
    паростки доріг

    притуляю всесвіт
    груди
    до грудей
    прилітають весни
    сукні цвіт
    паде

    губ гарячий шепіт
    плетиво із тіл
    недоречність речень
    в морі почуттів

    аргументи
    й факти
    вичерпаність тем
    вибухи галактик
    азбуки же-тем

    5.

    очі-блискавиці
    стріли для сердець
    чар від них іскриться
    спокою кінець

    йде по півні місяць
    в пристрасті
    не мрій
    а кохай
    не бійся
    і кажи
    що мій

    ласки рай примхливий
    світла дитинча
    ти в цю мить щаслива
    янголи мовчать

    скільки ще літати
    рутою цвісти
    думати-гадати
    хто для нього
    ти

    6.

    серце мов дорога
    поміж орхідей
    що кому до того
    хай собі іде

    пристрасно вдихає
    паморочний хміль
    хай же не минає
    що дарує біль

    хай слова
    не варті
    погляду її
    не лягає карта
    не рятує сміх

    там
    за небокраєм
    сходяться світи
    там
    її немає
    серденько
    ходи

    21 Жовтня, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Жилко - [ 2018.09.30 02:01 ]
    Гра м'язами
    він зачерпає форми посудини
    щойно народженої без осаду
    такої закрученої і непостійної
    як його уява й думки
    посудини обережно знятої
    з гончарного круга
    нещадного до некрасивого
    коли до вогню ще довго
    а позаду лишилися
    усі деформації і останні спроби

    він витікає руслом-старицею
    за кордони молодого озера
    що боїться не стати болотом
    з причин відомих тільки
    утопленим воякам і золоту
    не відчувши солоного присмаку
    у сінях гирла розбитого дельтою
    жодної сльози прісної
    не зронить, а тільки згадає
    увесь попередній шлях.

    він як форма, що шукає змісту
    він як віра — без мети кінцевої
    він як історія десь посередині
    він як сестра для життя народжений
    він проростає не стеблом, а квіткою
    як солона і прісна вода замішана
    він — це любов

    2017






    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.30 02:43 ]
    Мінливе небо, як життя
    Накритий хмарою рудою,
    Вечірній Київ затремтів,
    Немов зашморгнутий ордою,
    Затамував у серці гнів.

    Та вітер, що летів за мревом,
    Роздер чадру огидну хмар,
    Змінивши колір на рожевий,
    Сказав біді: «Оревуар!»*

    Усе змінилося так раптом…
    Здається, промайнула мить.
    Роздерте небо все на клапті,
    Чарівним сяєвом горить.

    Немає вже чадри рудої,
    Уривки світлі - на виду.
    Їх силуети – в супокої,
    Немов уривки Божих дум!



    29.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (8)


  40. Сонце Місяць - [ 2018.09.29 23:03 ]
    взагалі не
     
    або все це немовби історія
    у незмінному розмірі вальсу
    трохи дивна трохи закохана
    необхідна для простору часом

    невагома прощально досвідчена
    між безпутних утім медитацій
    зазвичаєм неспрагла вічності
    у загравах якоїсь~ ще праці

    що змагається словом беззахисним
    & не проти якого романсу
    & на осінь трохи вшивається
    що каданси її голодранські





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Іван Потьомкін - [ 2018.09.29 21:41 ]
    Старі в молодиках

    Пооронане чоло…
    Mішки попід очима...
    Це справжня старість…
    Але яка?
    Урівноважена літами,
    готова більше дать, аніж узять?
    Чи непогамована,
    схильна безросудно брати,
    все що завгодно в молодих,
    хизуватись їх жаргоном,
    джинсами з дірками на колінах,
    татуюванням на зів’ялім тілі…
    А ще - байками про «подвиги» давноминулі,
    котрі ні потвердить, ні спростувать незмога.
    Бо, як казав поет,
    одних нема, а інші – задалеко.
    Отак і ходять по-качиному старі молодики,
    цураючись однолітків своїх
    і наражаючись на глузи молодих.







    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  42. Катерина Боброк - [ 2018.09.29 18:03 ]
    Наснився
    а ти мені наснився, моє серце,
    так, ніби ми на "ви" чужі й далекі.
    а спільного, хіба це небо-дека
    і сірих струн дощу печальне скерцо

    так, ніби ти давно самодостатній
    в собі з собою у самотнім дзені,
    твої жінки в ногах як яблука зелені
    непрохані, невчасні, непридатні.

    а я тобі зіграю, краще, польку
    ти тільки слухай і дивись на хмари
    рояль концертний і стара гітара
    дощитимуть від класики до фольку

    ти тільки слухай і не спи, мій рідний,
    нехай тобі уявиться минуле
    аж там де ми закохані заснули
    аж там де снів і яблуні не видно


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Герасименко - [ 2018.09.29 17:23 ]
    Затанцює осінь
    Під акорди вересня веселі
    на літзборах, в полі, у пивній
    о, поете з долею Єсеніна,
    дріб`язкове ти забути вмій.

    А природа, з холодом упоравшись,
    атмосферу створює думкам
    сонячну. Та затанцює скоро вже
    осінь Айседорою Дункан.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  44. Володимир Маслов - [ 2018.09.29 14:03 ]
    Зірка під водою
    Зірка під водою

    Ременік Шандор

    Там внизу, під водою,
    інше, ще глибше небо,
    гладке, як дзеркало:
    тисячі зірок горять.
    Світи, світи,
    Ти, підводне небо!

    Світи, світи,
    Ти, вічний Ідеале,
    не відняти від Тебе
    ні життя, ні смерти.
    Світи, світи одвічно-безсторонньо,
    що вгорі, що внизу недосяжно,
    світи, світи!

    Світи, світи довіку чистий образе
    душі підводної, на його глибокому небі.
    Я вже знаю: тільки того не втрачу.
    Про що ніколи не зможу сказати: моє.
    Світи, світи, опівнічна Зірко,
    душе моя на його глибокому небі.


    Csillag a víz alatt

    Ott lenn, a víz alatt
    Egy másik, mélyebb ég;
    S hogy kisímult a tükör:
    Ezernyi csillag ég,
    Ragyogj, ragyogj,
    Te vízalatti ég!

    Ragyogj, ragyogj,
    Te örök Ideál,
    Tőled el nem választ
    Sem élet, sem halál,
    Ragyogj, ragyogj, örök-idegenül,
    Fenn is, lenn is elérhetetlenül,
    Ragyogj, ragyogj!

    Ragyogj, ragyogj,
    Örökkön tiszta kép
    E lélek vízalatti, mély egén,
    Én már tudom: Csak azt nem vesztem el.
    A miről sose mondhatom: enyém.
    Ragyogj, ragyogj
    Éjféli Csillag, lelkem mély egén.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  45. Володимир Бойко - [ 2018.09.29 13:50 ]
    Ігри слів - 8 (небилиці-мандрівниці)
    За найкращих лесбіянок
    Уважають росіянок.

    Москаляки з переляку
    Переплутали гілляки.

    Чималий для «дурі» градус
    Споживають «колорадос».

    Надактивні «генацвале»
    Маньку ледь не розірвали.

    Чудувались небораки,
    Як полізли в небо раки.

    Всі графині із Ессексу
    Розуміються на сексі.

    Куртизанці із Шампані
    Не пасує слово «пані».

    З Тирувана́нтапура́му
    Перепост до Інстаграму.

    З міста Секешфехервару
    Депортовано Варвару.

    Кровожерні крокодили
    В зоні пляжу начудили.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2018.09.29 06:43 ]
    Учись, синку!
    За дулю із маком іде боротьба,
    Отримає облизня кожен.
    На площах зухвало гукайте "Ганьба!",
    Тим часом ми "варимо" гроші.

    Бунтують невдахи, кипить казанок,
    Купив для бузи горлопанів.
    Дивися уважно на бевзів, синок,
    Для нас це не люди, а "money".

    У пельки потроху підсипую корм,
    Ідейних - засуну в міністри.
    А кум (ще не знає) - вже генпрокурор,
    Вчувають бабло його ніздрі.

    А та - із косою - рідненька сестра,
    Ділитися будемо царством.
    А завтра горлатимуть люди "Ура!" -
    Така вже у пастирів паства.

    У цю свистопляску мільйони вгвтив,
    Не здуру - воно того варте.
    Ну, все роздивився? До мамці іди,
    А тато у банк, працювати.

    26.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Сонце Місяць - [ 2018.09.28 23:36 ]
    навіть не
     
    зате який був маневр ~
    & знаєш знаю не знаєш
    cякий робінгуд~ браконьєр
    відблиск що досі тримає

    коли би ти засвяткував
    у постмодернізмі ~ флаєр
    що потім не знати не зна
    & сержант промовляє фаєр





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  48. Катерина Боброк - [ 2018.09.28 22:40 ]
    це...
    злови це у вранішнім промені
    примруженим кутиком посмішки
    коли ти закоханий коханий стомлений
    а світло сіється крізь забиті цвяхами дошки

    все відбувається на сіні з соломою
    у забутій хаті на старому горищі
    і світла більшає воно шикується колонами
    таке тепле запашне обіймає горнеться ближче

    таке безтурботне сміливе радісне
    непрошене лоскочеться цілується без дозволу
    начиталося в сільській бібліотеці наслухалося радіо
    і безпечальне навіть після ввс і орвела

    а до того були зорі мальвами із газовими шаликами
    пролітали впоперек над цією космічною стріхою
    мерехтіли кольоровими келішками і вінтажними шкаликами
    у зелених штофах крон ховали настоянки горіхові

    а океан небес вдосвітка накочує хмари глибами
    червоні промені зупиняє маками, сині - волошками.
    у нас сьогодні на сніданок молоко із хлібом
    я принесу, а ти ще поцілуй, і ще затримай .. трошки ..






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Катерина Боброк - [ 2018.09.28 22:20 ]
    Шаветка
    філософія кожного заходу сонця - аз воздам
    коли всі засинають спокійно окрім чумаків і їх варти
    десь мандрує сновидою до світанку Григорій Сковорода
    не чіпай його нехай собі шукає оте цінне вічності варте

    він казав що існують обіцянки-цяцянки неймовірної краси
    та тих хто їх бачив давним-давно нема з нами
    пом'яну, раз так, бо вони вірили ревно із усіх сил
    своїм іменем пом'яну, бо загублені списки з їх іменами

    а за те що він мене різної мудрості навчив
    подарую йому на згадку свою шаветку гостру
    розповім яка вона прекрасна і що за чим -
    як голити голову - складно і як шию - просто

    звісно, покажу на собі, маю виправку ременем, зауваж
    тільки час від часу і з довірою поглядай на цей обрій
    не тужи, а пройдись пішки від Світязя та й на Сиваш
    і дивись в очі дощам знесоленим, уважно дивись, добре











    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Іван Потьомкін - [ 2018.09.28 21:21 ]
    З голосу Езопа
    Кістка застрягла в горлянці вовка.
    Допомогти кого він не просив,
    У кожного була своя відмовка.
    Вовк скиглив, вибившись із сил.
    І раптом перед ним чапля сіла.
    «Допоможи, красуне мила!
    Віддать тобі я все готовий...
    Повір у чесне вовче слово!»
    У пащу з головою чапля влізла,
    Зігнулася, як кажуть, в три погибелі.
    Вовк обливавсь сльозами прегіркими,
    Та відчував: урятувався од загибелі.
    Питає чапля: «Що ж то за дарунок
    Готовий дать мені за порятунок?»
    На чаплю вишкірив вовк зуби:
    «Подякуй, що в пащі не зазнала згуби!»

    P.S.
    Чого чекать і від людини,
    В котрої на умі лиш вигода єдина?!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   1446