ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.13 15:48
На слові "ніколи" замкнулося коло.
Моя аномалія – ніби Австралія.
Могло б моє серце поїхати в Грецію.
І вже до печінки дісталися б інки.
Мізки б захотіли в часи до Аттіли.
Та тіло по спину впряглось в Україну.

Чому я не вірю у смерть ніколи?

Тетяна Левицька
2019.11.13 14:39
Вибирай із ким дружити -
чи тепло, чи лезо в спину.
Друг не той, що оковиту
наливає в чорну днину.

Змовчувати май терпіння -
не суди, чого не знаєш.
Кинь у грішника камінням,

Микола Дудар
2019.11.13 12:25
Ти вибираєш "не плакати"
Я вибираю твій сміх
На "ельдорадо" потрапити -
Буде, їй-богу, не гріх…
Наші з тобою коштовності -
Щирість і вірність обох
Щодо ж і жертв, і жертовності
Тут не про Сина, як Бог…

Петро Скоропис
2019.11.13 11:06
О, мій рахманний, мій кільчастий дим!
Ні клопотів, ані керунку.
Які запросини до смутку.
Я полюбив свій дерев'яний дім.

Західне сонце пестить піч, ослін,
з недопалком затерплі пальці.
У синій дим обмотуються п'яльці

Тамара Шкіндер
2019.11.13 10:44
Скільки незгод - розбігаються очі.
Тільки чомусь відчайдушно не хочу
Правду і кривду зливати в одне.
Не продихне

Світ цей лукавий, тривожно-сумнівний,
Де у "цукерки" закладено міни
Та підміняється всує святе.

Олександр Сушко
2019.11.13 09:54
Я воюю за Неньку, черпаючи ложкою борщ,
Гладжу перса коханій у ліжку з м'якеньким матрасом.
Перемога вже близько! І ти так воюєш? Отож.
НавзаЄм рукопашної - з тещею точаться ляси.

Ох війна і тяжка! Набираю потроху ваги,
Обирати між салом і шинкою

Віктор Кучерук
2019.11.13 08:38
Уже б давно забув про самоту

І жур на муку крадькома не множив,

Якби не був закоханим в оту,

Котра на мрію нездійсненну схожа.

Микола Соболь
2019.11.13 05:32
Мо, написати оду про любов?
Бо про єврейців божевільне діло.
Останнім часом наламали дров,
А, дехто, навіть цапа подоїли.

Тому: лямур, коханнячко, жага…
Усупереч подумувати всує!
Як сепар свої ноги протяга,

Ярослав Чорногуз
2019.11.13 02:33
До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Бо напала й «витворя»
Слова швидка Настя.

Із породи він ослів,
Хлопець не ледачий.
І летять кавалки слів

Сонце Місяць
2019.11.13 00:36
ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ

& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте

Наталя Мазур
2019.11.12 23:40
В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.

І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,

Микола Дудар
2019.11.12 22:41
Били байдики… Груші цупили
День на виворіт - в самий раз
Серед зелені - ми як руккало
Поміж кольору - бурий наш…

Поцілунками зав’язь вечора
Забинтовані... сонним рай
Із кастрюлі щось… щось із глечика

Іван Потьомкін
2019.11.12 22:11
І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св

Серго Сокольник
2019.11.12 20:53
пам"яті Іловайського оточення*
***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***

Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте

Сергій Губерначук
2019.11.12 15:48
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!

Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!

Тамара Шкіндер
2019.11.12 14:26
Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
У кронах кленів вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.

Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,

Олександр Сушко
2019.11.12 11:45
Агов, колеги! Є рецепт для вас!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.

Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!

Ігор Деркач
2019.11.12 10:34
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.

Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,

Тетяна Левицька
2019.11.12 09:37
Сьогодні я ще більше ніж учора
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману  ліпить бабу снігову.

У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте  сузір'я -

Любов Бенедишин
2019.11.12 08:21
Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.

Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,

Олександр Сушко
2019.11.12 06:55
Мій брат по крові каже: - Напиши
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.

Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе

Микола Соболь
2019.11.12 05:22
Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.

Віктор Кучерук
2019.11.12 05:11
Г. С...
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса

Тата Рівна
2019.11.11 21:16
Дерева похилились у поклоні -
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в

Ігор Деркач
2019.11.11 20:45
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.

І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,

Олена Побийголод
2019.11.11 18:44
Володимир Висоцький. «Аліса»

Знайте: всі колись втекли,
наче заїнько-вухань,
від стрибальної шкали
для уцінки їхніх знань.

У когось в зубах - лосось,

Олександр Сушко
2019.11.11 17:37
На дубі за вікном усівся крук
І каркає на розпашілу жінку.
Начаклувала відьма, що помру
У триста років з нею ув обнімку.

І став за мить одну немилим світ,
Затемнений печальною габою.
Бо й тисячі із нею мало літ

Микола Дудар
2019.11.11 17:12
Захаращена Мова Істини...
Із обачністю кимсь описане
Час від часу перевізники… і
Ще озброєні перосписами...

Хай потомлені, неба кольору
Врата з вікнами надзвичайними
На відвідинах кури-бройлери…

Сергій Губерначук
2019.11.11 15:48
Змирала осінь айстрами скупими.
Летіли ген за обрій журавлі.
Пустими вікнами халупки хаменіли,
як бегемоти, на вечірнім тлі.
За греблею упали в річку хмари,
набралися холодної води.
Потоне це нещасне "Монте-Карло"
як не в дощах, то з іншої біди.

Тетяна Левицька
2019.11.11 11:06
Фантастичні гіацинти
уночі мара пряде.
Я повинна знати з ким ти,
в скільки прийдеш, зараз - де?

Хочу душу розпізнати,
про що мрієш, мислиш теж?
Що тобі співала мати,

Олександр Сушко
2019.11.11 10:18
Командує ординець зграї "Плі!".
Умер без болю. Мабуть, пощастило.
Мене згребли підпилі москалі
У вириту для ангелів могилу.

Між бути і не бути - грань тонка...
Увись лечу не сам, а з вірним другом.
Та небеса гукнули" - Зачекай!"

Ярослав Чорногуз
2019.11.11 08:16
Нечутно місяць у імлі ступав –
Туман по саду й небесах розвозив.
Натомлений, змарнілий листопад
Виплакував останні жовті сльози.

Білявка осінь? Що за дивина?
Як марево, розвіяла волосся.
І огорнула косами сповна…

Тамара Шкіндер
2019.11.11 07:42
Ти приходиш у сни.
Легкий вітер торкає волосся.
І немає вини.
Все, що мріялось, вже відбулося.

Погасили свічу.
За вікном забриніло світання.
Я покірно мовчу.

Іван Потьомкін
2019.11.11 07:02
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані,врочисті.
І раптом всупереч прогнозам падолисту
На дереві однім з’явилися рожево-білі квіти.
Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
Невдовзі вітер і дощ понищать їх несамовито...
Дивлюс

Віктор Кучерук
2019.11.11 06:51
Не спиню болів плину
і не знижу в ціні
правд усяких ужинок,
що дістався мені.
Адже так засмутила
люта доля мене,
що терпіти несила
існування земне.

Сонце Місяць
2019.11.10 23:04
із тобою займатись гумором
у червневому різнобою
анічого не маючи спільного
бо навіщо нам із тобою

ген апостоли волхви ангели
давншіфтери & ковбої
ієрархії тіней муарових
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Мирон Шагало - [ 2019.05.14 13:27 ]
    Чомусь (подвійне хокку)
    Ліс повечорів,
    і зелені гомони
    у траву вляглись.

    Тихо — ні шелесь,
    тільки всохле дерево
    скрипнуло чомусь.

    (14 травня 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  2. Ірина Вовк - [ 2019.05.02 13:10 ]
    На тему Ієроніма Босха "САД ЗЕМНИХ НАСОЛОД"
    Ми –первородні люди, АДАМ і ЄВА, на благо сотворені Богом,
    посеред Саду райського з дивовижними створіннями поруч,
    живимось озону земного ефірними кульками,
    що розквітають віялами павичів солодоустих,
    плодимо Дерево Роду людського на гіллях вічнозелених…
    Раси людства у божім Саду – білі, чорні і жовті,
    з мушель велетенських риб на сушу спроваджені –
    групи етносів давніх і нових, з планет паралельних прибулі,
    з космічних сталевих квіток розливають нектари…

    …Множиться, наче зерня з оголених тіл проростає Гріх Первородний,
    копошиться в Саду тих земних насолод Океан велелюдний,
    де ж це, де в океані спокус благодатний куток віднайдеться,
    що надію на вічну у часі тривалість життя закарбує?…

    Глум розпусти, жадібність, лукавство, цинізм, себелюбність –
    це ХИМЕРИ, ЩО МНОЖАТЬСЯ, Сад насолод пожирають –
    мушлі чорних перлин, розкотіться по Всесвіту грізно,
    наче дивне намисто, що Бог загубив ненароком,
    коли Єву, від щастя в раменах Адама, зімлілу
    він побачив Всевидящим Оком в оточенні Змія…



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Козинець - [ 2018.02.15 22:29 ]
    І навіть якщо...
    І навіть якщо ти
    Будеш мене вести
    Шляхом серця,
    Що навіть діти чужі
    В мені батька шукатимуть,
    Я смиренно скорюсь,
    Даруватиму світло їм.
    Тільки дозволь крім цього
    Ще й музикою звучати,
    Від якої сльози на очі навертаються,
    Дерева ростуть,
    Душі молодшають.
    Я загину без співу,
    Зламаюсь без слова,
    Твого чистого слова,
    В небеснім огні настоянім,
    Схованому в тенорі моєму.
    Дай потрібного вітру
    Показати полум'я світові.
    Бо так пече у грудях
    І не минає!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  4. Макс Личко - [ 2017.11.18 19:45 ]
    пам’яті Аміни Окуєвої
    Басмала який дощ
    осінній вечір гасить
    Аміно тобі ж не страшно?
    Суро віра ж сильніша за страх?

    усе уже сталось
    і кулеметна черга дощу
    і довбаний АК
    і твій хіджаб у крові


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 19:37 ]
    Осень не наступила
    а, знаешь, даже если случайно
    вырвется наружу тепло
    то все города
    мигом здесь заиграют, будем танцевать
    мы под этим мостом.

    и ты согласись — что-то весит всё это:
    стекать мне соком,
    греть слёзы летом,
    падать дождём на асфальт,
    от жары умирать при свете.

    Ты видишь!!! осень не наступила...
    Помнишь ли ты? нет места теплее, как над вокзалом..
    согреешь ладошки ним ты
    и на ступенях сидеть устанешь
    исчезнув в переплётах
    надежд разбитых.

    а, знаешь, даже если однажды
    кто-то умолкнет из нас двоих –
    второй подхватит дыхание слаще
    мирно уснув на сгоревшей любви.

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Садовнікова Катя - [ 2017.07.23 13:09 ]
    Я буду завжди
    Я буду завжди
    Тобі хлібом свіжим.
    Нехай нескінченний цей шлях.
    Я - є твоя правда гірка,
    Я - зірка нічна
    І я не помру на вустах.

    Я буду завжди,
    Як цукор і сіль,
    Ти - сонце, яке я люблю!
    Я виходжу всю і зтру
    Душевну ту біль
    Цілунком, що рідко бринить.

    Та тільки, коли
    Очей я зімкну собі,
    Я шепочу щось
    Так тихо-тихенько було:
    Хай блискавці край...
    Я ж бо назавжди твоя!

    23.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.17 12:16 ]
    Різні історії
    Ми герої різних історій.
    Я обіцяю не буде,
    Ані сліз,ні болю.
    Я просто все це омину,
    Не накликаючи біду.
    Просто це не наша story.
    Пробач за все,
    За все sory.
    За рани повні солі.
    За мої сльози тоже sory.
    За капризи мої, і ночі безсонні.
    За все що було ,
    І за те що ми безсоні.
    За все безглузде,
    І за те що кохала тоже sory.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5)
    Прокоментувати:


  8. Назар Ворпсак - [ 2016.08.15 19:23 ]
    Що не так з цим світом?
    Гидке життя, ти маєш свій кінець?
    Скільки років ти можеш катувати нас?
    Невже так важко зупинитися?
    Зупинити час і кожен організм?


    Чи може це проблема в нас? В людях?
    Можливо ми вині в тому, що народжуємся в бідноті?
    Через це ми й злі.

    -Чому ми не вибираємо де народитися?
    -Якби був вибір, кожен б народився в королівській сім’ї!
    -Ні, коли б був вибір я б не родився!


    Де рівноправ’я і справедливість? Де їх знайти? Це взагалі можливо?
    О Боже де ти є, чому створивши нас ти з нами не говориш?
    Чи може ми не чуєм? То дай нам вуха Боже….

    Чому кожен раз коли відбувається щось добре –
    Ти думаєш: “О, відбулося щось добре, значить скоро буде щось погане”
    Що це за закони світу? Хто їх придумав?
    Але вони існують, хто б їх не придумав!

    Чи є людина в світі яка б не плакала?
    То чому ви питаєте: “Чому світ такий жорстокий?”?
    Та хіба був би світ жорстокий, якби не було горя?

    Ви кажете що алкоголь захопив світ?
    Це те саму що сказати: анальгін захопив голову.
    Ні, алкоголь лікує нас від болю й горя, яке світ приготував для нас…

    І хто що б не казав.
    Але й багаті й бідні не знають щастя однаково.

    Назарій Каспров


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Шон Маклех - [ 2016.05.10 08:35 ]
    Осiння проза
    Коли судний день настане
    Осіннє небо чорним апокрифом
    Сховаю в торбу спадку слідів на піску.
    Сезон буде твідовий
    (Навіть Бог буде вдягнутий в твід):
    Наче нині: листяний одяг осені.

    Коли судний день настане
    Каганець ліхтаря задмухаю:
    Бо я теж ліхтарник -
    Ні, не в юності -
    Хоча ходжу-засвічую
    Чи то засвідчую,
    А як світанок: гасити-задмухувати,
    Бо роси замало - вкотре,
    А світанки юних мрійників
    Фіалками - марсіанські,
    Трояндами - флорентійські,
    І все над Дубліном -
    Містом зайд-вікінгів
    І веслярів синьооких
    У море закоханих.

    Коли судний день настане
    Зніму з вішалки
    Пінджак тартановий з карманами
    З вовни овечої тканинений, шитий-латаний
    Кравцем клану О’Ґаллагер.

    Коли судний день настане
    Відчинять всі двері горіхові
    Ірландці
    В кожній хатинці комірковій
    І підуть дорогою кам’яною
    Чи то рокованою
    А слідом за ними їх ясени
    Коріннями шкутильгаючи
    Листям співаючи.

    Не забудь тільки свою скрипку, майстре
    Не забудь...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  10. Шон Маклех - [ 2016.05.02 03:58 ]
    Танець смаку помаранча
    А в нас в Ірландії
    Не ростуть помаранчі
    Тільки смак витанцьовуємо
    Ногами несамовитими.
    Тільки запах - білих квітів картоплі
    Танцюємо кожного сірого вечора,
    Кожного дня похмурого -
    І то джигу - танець повного місяця.
    Чи може тобі
    Забракне повітря для танцю -
    Цього літеплого повітря вітряного,
    В якому літають оливні бджоли
    (Гудуть біля скронь)
    Вітряного нетривкого повітря ірландського,
    Серед якого на дорогах-толоках
    Смак помаранча танцюють
    Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
    Розділеної, покраяної, пошматованої,
    Наче пудинг ірландський
    Печений-перепечений у війнах кланових,
    Догмами-забобонами приправлений,
    У печі нескінченної ворожнечі спечений.
    Танцюймо!
    Запах вересу, смак столітнього віскі -
    Танцюймо!
    Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
    Танцюймо!
    Може й бідна наша земля на смаки
    Й аромати запаморочливі -
    Танцюймо!
    Під звуки скрипки-каліки
    Кулями подіркованої
    Танцюймо!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  11. Шон Маклех - [ 2016.04.27 15:26 ]
    Довершено: Місто Плісняви
    У цьому місті крім людей та собак
    Поселилась докучлива пліснява:
    Вона сповнює комірчини квартир
    І собачі буди, шпаківні й театри,
    Шинки і магістрат. Крамниці і храми.
    І кожен громадянин вкритий пліснявою,
    Наминає хліб з пліснявою,
    Заварює плісняву замість кави,
    Дивить передачі про плісняву
    Щовечора по телевізору
    Крізь екран вкритий пліснявою.
    Ця пліснява заповзла в місто
    Разом банькуватим крабом,
    Що виповз навіть не з моря,
    Не з ріки і навіть не каналу -
    Брудного як калоші цензора,
    А з якогось колектора каналізації.
    І кожного божого ранку - сірого
    Кожному громадянину в плащі мокрому,
    Кожній господині на кухні пліснявій,
    Кожній дитині розгублено-загубленій
    Трублять газети весело й докучливо,
    Що життя в них тепер крабове,
    Що той краб плісненосець
    Пророк і мислитель, захисник і мрійник
    Про життя їхнє зашкарубле,
    Що не сіре, буцімто, а кольорове,
    Що не чума в місті, а розвага,
    Що не хворі всі, а щастям сповнені,
    Що не кіптява це, а сонечко...
    І все було б просто казково,
    Та тільки в душах вкритих пліснявою
    Поселяється страх.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  12. Шон Маклех - [ 2016.04.12 15:28 ]
    Довершено: Мiсто Холодного Сонця
    Я блукав містом камінним:
    Містом, де холодна бруківка,
    Холодне скло вікон,
    Холодні стіни, холодні протяги
    Провулків.
    Я блукав містом
    Безлюдних вулиць
    І брам-пащек,
    Ґанків-в’язниць
    Та будівель-скель.
    І хоч би одна,
    Хоч би одненька
    Пеларгонія на вікні,
    Чи кіт-муркотало усміхнений,
    Чи кольоровий паяц
    Клошаром з катеринкою.
    Тільки холод:
    Навіть в очах, що часом
    Помітні за склом крамниць.
    Холод.
    Навіть сонце - біле, як чиста сторінка,
    Навіть воно холодне:
    Нібито воно і не сонце
    А ліхтар підвішений
    Над музейною вивіскою
    Старим листоношею
    З холодною торбою слів
    В якій давно не було листів...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  13. Олександр Козинець - [ 2016.04.06 19:18 ]
    ***
    Поки музика б’ється у тілі твоєму
    Стократним відлунням фуг і сонат,
    Вивертай навиворіт коміри своїх слів,
    Випускай у небо внутрішніх птахів
    І ні за що не чіпляйся думками.
    Як жінка вірить у своїх дітей,
    Як дитина — усмішці мами,
    Так і ти повір у кожного, до кого торкаєшся,
    У кому пробуджуєш зміни нових вібрацій.
    І хай пульс нагадує про минуле,
    Сила твоїх пальців кличе в майбутнє,
    Будь посередині. Оновленим і спокійним.
    Дозволяй собі любити і вірити.
    Та головне — усміхатися музиці в твоєму тілі!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  14. Шон Маклех - [ 2016.03.16 22:15 ]
    Довершено: Заборонене Місто
    Місто потріпаних заборон –
    Дірявих, як шкарпетки Тіберія
    Тухлих, як солонина липка
    З корсарської шхуни вигнання.
    Місто, де заборонами мурували стіну,
    На якій не дозволено
    Навіть гніздитись гомінким ластівкам –
    Марнослівним але співочим,
    Навіть стоногам забороняли повзати,
    І павукам-арахнам було не дозволено
    Плести там тенета
    Для ловлення вітру.
    Місто хитких заборон-застережень,
    Заборон-забобон мавп’ячих,
    Ефемерних, як туман березолю-безхатька
    (Ні зігріти, ні збадьорити),
    Наче корона давно зотлілого імператора,
    Як одаліски гарему-борделю
    Повелителя рабів-бобоїдів.
    Там навіть дзвони храмів
    Гудуть заборону.
    Там навіть єретики
    Забороняють повторювати
    Свої думки кострубаті,
    Там громадяни
    Чи то вірнопіддані
    Дихають заборонами
    Замість повітря.
    Туди навіть заходити
    Заборонено
    Всім без винятку,
    Крім повій та євнухів.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  15. Кирило Поліщук - [ 2015.11.28 14:22 ]
    ШТОРМ
    вітер дмухав у флейту гнилої тополі
    впала флейта звалена музикою
    зачепила високовольтні струни
    обірвалася струна
    десять будинків знеструмлені
    коли світ помирав
    у страшній агонії шторму
    при мерехтінні свічки зачали три життя

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Артур Сіренко - [ 2015.07.17 01:30 ]
    Трава лагідна
    Добре, що трава хороша –
    Лагідна,
    Добре, що хоч земля м’яка й тепла:
    Під таку траву і в таку землю
    І лягти не гріх.
    Та й земля ця – наша –
    Вона нам колискою:
    Будемо спати там
    Допоки новий час не настане,
    Нове буття у двері неба
    Не постукає,
    Нове сонце над світом не стане.
    Я в цій траві очікую
    Чи то сну довгого,
    Чи то ворога,
    Чи то істини
    Давно всім відомої…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  17. Артур Сіренко - [ 2015.07.17 00:31 ]
    Короткі сни
    Сам собі
    Нагадував отамана
    Лівобережжя
    Божевільного1919 року,
    Коли ненароком зазирав у дзеркало,
    Щоб пошкрябати обличчя бритвою,
    Пошерхле від вітру війни.
    У снах навіть відчувалась важкість шаблі
    У зашкарублих долонях орача,
    І тріскотіння коників
    Цокотіло, як голос скоростріла.
    У цій несправжній пам’яті
    Я так само вбивав
    Сірих зайд-покидьків.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Шон Маклех - [ 2015.07.16 11:28 ]
    Люди країни Вчора
    Я вартовий. Стою
    Між минулим і майбутнім
    На хиткій межі буття,
    На кордоні між «Я» та «реальність»,
    Стискаючи в жмені пісок –
    Все, що лишилося від країни «вчора»
    (А там жили люди).
    Я сію ці піщинки як зерна –
    З кожної виросте країна
    Наших химерних спогадів
    (Бо це все, що у нас лишилося).
    Кожна з цих країн пустеля:
    Замість саду в кожній з них
    Тіні хмар.
    Замість квітів – каміння.
    (А ви думали яблуні)
    Ці дерева пізнання
    Ще слід зростити
    Поливаючи живою водою слів.
    Цвіту рожевого ще слід дочекатися,
    Щоб споглядати зі смутком,
    Як вітер часу обриває пелюстки,
    Лишаючи нам ніщо «сьогодні»,
    Порожнечу в торбі «наше»,
    Дірки в черевиках «треба»
    (Не ті, що «офіра»),
    І пилюку в сувої «шлях».
    Люди країни Вчора!
    Ви живете в долині моїх спогадів,
    Серед хащів моєї свідомості.
    Хто ж про вас згадувати буде
    Якщо не я…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  19. Нанея Золотинська - [ 2014.08.29 08:47 ]
    Місяць
    2003р
    Так, місяць нагадує казку.
    І ніби чуєш музику шаленого нічного оркестру
    Хворих дешею музикантів,
    Які вміють бачити те,
    Чого ніхто не знає
    І в що ніхто не вірить.
    Під цю божевільну мелодію вальсують розбещені зорі,
    Запрошують до танцю ще не здійснені бажання
    І падають разом з ними в безодню,
    На мить лишивши слід в нікуди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Козинець - [ 2014.01.28 10:58 ]
    ***
    І сказав Бог:
    Хай поети сплять з поетами,
    Народжують вірші,
    Показують до пострижен,
    Хрещеними обирають прозаїків,
    Ходять сім’ями в гості,
    Читають інших поетів,
    Обмінюються блокнотами,
    Обіймами, досвідом,
    Частіше ходять в походи
    На юшку із риби,
    Малюють на аркушах різних
    Сонце, місяць, птахів,
    Ноти, листя, ключі,
    Вигадують назви збірок,
    І кожної ночі, лягаючи спати,
    Пам’ятають про те, що
    Коли поети сплять з прозаїками –
    Народжуються білі вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  21. Хелені Оуел - [ 2013.11.20 15:59 ]
    5:30
    5.30…
    А мої очі вже десь,
    По дорогам блукають,
    Чогось їм не вистачає,
    Чогось шукають.
    Криків і критики,
    А може спокій благають,
    Думок відкритих, відвертих,
    А може мої очі давно
    Вже брехня підтирає..
    Чого тобі треба?-
    Знову лаюсь я на себе.
    Годинника стрілки,
    Хрупкі я зламаю,
    Ненавиджу час й на що
    його витрачаю.
    Все частіше здається,
    Що бігти-надто повільно,
    Щоб збагнути все те,
    Що в груди ввірветься..
    Бажання взлетіти
    Й потрапити в казку,
    Й як нахаба хапати
    Все і відразу…
    Страх запізнитись,
    Куди біг все життя,
    А можливо,що просто,
    Моя трохи дурна голова,
    Не тямить,що швидко
    Занадто стираюсь…
    Що чОго тут варте?
    Я досі вагаюсь…


    Рейтинги: Народний 5.38 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Козинець - [ 2013.11.03 11:44 ]
    Курсивом
    Мої курсори вивчили твоє тіло
    Люблю курсивом плекати в тобі мурашок
    Де контури тіла молоко розливають біле
    Вибухають нарциси розростаються в ціле поле
    Ти їх зриваєш серветкою або розмазуєш
    Наче солодкий мед що може швидко скапати
    Тобі так хочеться мене лизнути стиснути
    Однак боїшся що злетяться бджоли


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Гора - [ 2013.10.05 19:31 ]
    Дивоживи напій
    Дива, який дивочарівливий з любов'ю напій...
    Осінь рваним ритмом вальсу самотьно в журбі...
    Думки думки, а я думала, що він тільки мій!
    Вперто вірила, чекала, але лишилась сама...
    Навіялись рядочки в тиші лілейно,
    Наче серденько матері-природи сувій :
    Україно, рідна, наче край любистку,
    Того, що мудрі матері
    Кладуть дитині у колиску.
    Ти Духом Святим жива і живи..!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  24. Олександр Козинець - [ 2013.09.29 15:54 ]
    ***
    Благослови, Господи,
    Того чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну,
    Готує сніданок,
    Стіл накриває зранку.
    Пробачає образи,
    Посиденьки у подруг,
    Флірт з іншими чоловіками,
    Шкідливі звички,
    Складний характер,
    Любов до істерики…
    Дай сили, Господи,
    Тому чоловікові,
    Який носить тебе на руках,
    Береже твій сон,
    Здійснює давні мрії,
    Дарує соняшники
    (Улюблені квіти),
    Купує сигарети,
    Хоча сам не курить.
    Убережи, Господи,
    Такого чоловіка
    Від ранньої старості,
    Кращої жінки, іншої країни,
    Нових друзів,
    Допоки він щасливий
    Та відчуває палку любов,
    І вірить у те, що
    Благословить Господь
    Такого чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну
    І йде готувати сніданок...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Гора - [ 2013.09.21 15:01 ]
    повертай до домівки
    Творити добро
    це так природно
    як дихати
    світліє на душі
    осінь на дворі
    ти з далекої планети...
    белебенять дощі
    який наш світ ...
    ти очікуєш зустрічі
    вже твій бал затих ...
    зал спорожнів
    згасли свічки
    і як дерево ти
    стоїш одна
    ще не розуміючи
    що не прийде твій принц
    вже ніколи
    стоїш і чекаєш
    чого ?
    сама не знаєш
    певно тобі знати не дано
    про фундамент
    подих вітру радості
    на якому грунтується краса
    і сила земної Жінки
    яка загадково
    незбагненним чином
    продовжує шлях
    в сакральних глибинах..
    Щаслививі ті
    хто віддає
    і у кого є що віддавати
    осінь на дворі
    повертай додому ...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  26. Олександр Гора - [ 2013.09.20 15:58 ]
    Про вічне зерно
    До нового всі
    у мене свято
    рік одцвів
    всього було...
    дні в минуле одлетіли
    немов у вирій
    а мені
    вічного зерно лишили:
    шануймо дружньо
    мужню силу
    шат красу Любові!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Гора - [ 2013.09.19 17:44 ]
    Від Бога вродою
    Ромашкова роса таїною причастя дихає...
    Осінь мереживом листя прилягла
    У павутини днів літа, що минає.
    Пристрасть думок вибиває візерунок різьблений:
    Милий Боже! Русь свята - в Дусі єднаймося!
    Прийшла росою на побачення до мене в золотистій лусці пора...
    Немов мить пролетіли зграями роки, ростало в дні ...
    Відлетіли журавлі, з ними i ми - горлице,голубко моя...
    Шукай не шукай - пиши не пиши,
    На нас надія Його.
    Молитовно верби коси розплели ...
    Холодом зорь дихають осінні дні.
    Чекання... Знову поманить далина нас в радість весняну,
    Як оксамитова пора - сяйвом Різдва зустрічні обійми!
    То діти повертатимуть до Рідної домівки
    У потоці мережив сніжної подруги - Зима.
    Споглядаю - хуртовинам протистоять двоє.
    Міцнота дужа зоцільними крилами...
    Один-чудовисько, охоронець палацу,
    Той кого незнают багато,
    Той кого вже не лякає смерть ...
    Інший - наче веселий...
    Але в ньому бува немає і краплинки веселки,
    За якою ховається втомлений людина ...
    Такі різні, вони звикли до...
    Доля грає життями...
    І чи зможуть вони знайти щастя?
    Хто знає?
    Йому ж бо - все відомо! Любов бо ж вічна.
    Він люблячій все - від Бога вродою.
    Бо має спокій - Світ пізнав через причастя.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  28. Олександр Гора - [ 2013.09.16 22:30 ]
    Трояндове пахтіння
    Трояндове пахтіння
    Любові пісня радостен правімо,
    Любімо - Шануймося,
    Вічного - Я.
    Любов одвiчно,
    Свентовіт, Бозе наш Світлий!
    Славимо і ТріславімО Тя всі-Родно!
    І просвіти Ти Душі наша
    Й ниспошди осяяння під серця наша,
    бо Благий Бозе Ти єси,
    Д-А до всіх РодАм наша.
    Тя одвічно велічлЕмо і в Пологи наша закликаємо,
    Да буде Душі наша зі Тобою,
    Нині й прісно й від Круга до Круга,
    Й у вс*ї часи,
    Допоки світить нам Сонце-Ярило!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Гора - [ 2013.09.07 13:30 ]
    Осень
    Осень саксофоном ласкает ноты любви.
    И в седые проседи дней мелодия летит:
    О, Любовь моя, я всегда с тобой.
    Моя душа в тебе поет сердцем нежности.
    Во вселенной, нежным тоном звучат слова:
    В радости, все наши чувства счастья.
    Это гармония любящих сердец
    Ваяет свои кружева вальсом света Осени!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Гора - [ 2013.09.01 12:26 ]
    Осень

    _Привет ! У нас сегодня солнышко светит ,
    Погода прелесть _ как Ты!
    Что нового в Твоей повседневности ?...
    _Здравствуй! Миром живу,
    Где все живое склоняется
    Перед единым Творцом,
    Вечной Бесконечностью,
    Опечатаной в конечном.
    Просто добрая Осень в любви
    Наливает прелесть даров до краев…
    Тополь листья последние сбросил,
    Грустно глянул в окошко твое…
    Слышу Твой голос: _ Нового что?
    _Не грусти… ничего не случилось…
    Вот уже и Сентябрь. Холоднее рассвет.
    И небесами ледяную усталость
    Осыпаю я с плеч _ как тоску прошлых лет…
    Бьется в сердце гирляндами дождь…
    Не грусти… В этом мире многое тленно,
    Вечна только Любовь - Её луч золотой!
    Выпью я твою боль, непременно ,
    Как мужчина любимый Тобой!
    И укроет Ноябрь нас янтарной листвой…
    Я люблю Тебя – всегда Твой...
    О Мать, взгляни!
    Дети твои - на пути домой!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Гора - [ 2013.08.19 01:08 ]
    Життя триває
    - Кохана, я буду для багатьох загадкою,
    Хвилюватиму пекучою таємницею...
    Завжди буду привабливим та солодким,
    Незбагненним і жаданним ...
    - О, мій єдиний - рідний!
    Я бути можу зухвалою і безглуздой,
    І у примхах дуже неслухняною ...
    А будеш добрим,
    Стану я вірності покірною,
    І для тебе відкрию душу!
    У твоїх Божих долонях
    Палає променисте тепло.
    Я буду, як сніжинка і розтану ...
    Мені з тобою так легко,
    Що всіх на світі я благословлю!
    - О, Любове моя - кришталева чистота,
    Пригорнусь до тебе так натхненно
    Живим фонтаном Світла,
    І радісно забринить довкола
    Дзвіночком любові мелодія серця!
    Ти відгукнешся - неодмінно в пристрасті:
    Ми всі маємо триматися в єдності,
    Адже-це запорука до успіху і щастя!!!
    - Тобі, кохана Україно! Дарую сили всі, що маю,
    І мою працю тиху, в любові, як і мої вірші
    Подякою до вівтаря душі побожно я складаю.
    ...Життя планети триває!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  32. Олександр Гора - [ 2013.07.26 21:48 ]
    Над ланами сонце сходить
    Над ланами сонце сходить.
    Мій косарик косить роси...
    Іноді, він так виглядає смішно - по-дитячому!
    Можливо подруги, друзі, мене зрозуміють, що
    Є чоловіки, з якими хочеться бути жінкою.
    Запитально-м'яко нахиляти голову,
    Жмуритися крізь вії, качати головою...
    Тамуючи подих, вислуховувати натхненні мови,
    Світитися напівусмішкою - любий,
    Ми з тобою однієї крові.
    Інколи хочеться відвертості, але не на всі теми,
    А тільки на ті, на які прийнята відвертість,
    Решта тем з ними взагалі не важливі.
    Хочеться простягнутої руки,
    Тремко припадати до плеча,
    Приємно - коли б іскри палали в зіницях
    І подив у співрозмовника,
    Тому що красиво, тому що
    Немає Трійці без клечання,
    Як і домівки _ без родинного тепла.
    Є літо Божого вінчання,
    Де мій косарик косить роси
    І ревно працює жінка, як бджола..
    Та ще, знаю, що можливо скажуть:
    "Це ж бо нісенітниця..!"
    Усміхнусь теплом - моє життя,
    То все-таки є моїм,
    Мій косарик - моя Божа доля...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Гора - [ 2013.07.26 00:02 ]
    Любов Бога
    Любов Бога наповнює життя!
    Любов Бога звільняє життя!
    Шляхетною життя красою
    Є любов Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Мирослава КароОка - [ 2013.07.24 20:42 ]
    Написати на асфальті :
    Написати на асфальті :
    "Я люблю ?"
    Звучить банально,і не щиро
    Бо скільки бруду там було,
    Чиїсь сльози,ноти милі,
    (серенади під вікном)
    А для неї-це ж так важливо.
    І свавіллям мов з самоти,
    У її вікна вдивляєшся ти.
    І не варто нічого писати,
    Почуття асфальтом НЕ передати.!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Гора - [ 2013.07.22 01:05 ]
    Біль і посмішка

    Подорожній посміхнувся розмірковуючи...
    Торкнувши сивину скроні подумав:
    Хто ж із людей, бути щасливим відмовиться?
    Життя в Любові таке чарівне!
    ... Падати, це як частина світської метушні.
    Підійматися на ноги - її проживання.
    Бути живим, то є подарунком всюдисущої Любові.
    А бути щасливим, це як право вибору,
    У будь-якому випадку - для кожної людини.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Гора - [ 2013.06.28 13:16 ]
    Два чорних крука
    Кожен день два чорних крука - Думка і Пам'ять-
    нечутно пролітають над Землею.
    З настанням сутінок священні птахи спускаються на плечі господаря
    і докладно розповідають йому про все, що бачили...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Гора - [ 2013.06.28 12:09 ]
    Зерно
    Все людство в зерні Духа
    Належить до різних планет,
    Хоча і знаходяться на Землі,
    На одній із станцій своїх ...
    Є шлях землі і шлях крил,
    розберися і відміряй.
    Велике відчуття крил,
    Коли піски замітають слід.
    Коли ім'я Храму вимовлено буде,
    Тоді настане зображення Духа.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Гора - [ 2013.06.12 22:19 ]
    Яке ж млосне очікування ...
    Яке ж млосне очікування ...
    О, чудова Троянда!
    Перебіг річки моїх думок
    Торкається скель пишноти
    Скали твого мовчання.
    Ймовірно, це ніч вкрила
    Покривалами німоти
    Чарівні вуста любові ...
    Нехай тиша тобі співає
    Про благословення нашої зустрічі.
    Було чутно мені голос у тиші:
    "Хочу вірити любий мій...
    Лише тобі ... "
    І раптом, на зірковому небокраї,
    Як вогнi салюту,
    Проявився напис:
    "Вірю, душею люблю!"
    І в диханні ніжності
    Моє серце проспівало:
    Трояндо Щастя..! Чекаю ...
    Яке ж млосне очікування ...
    I як же чарівно прочувати:
    "Cинку, я тебе люблю!"


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Гора - [ 2013.06.11 00:55 ]
    А у нас...
    А у нас мрячить дощик ...
    Піснею ніжності з серця ...
    Я кличу Тебе ...
    Ти лети мій голубе ...
    Вище - за хмари ...
    Там голубка мила ...
    Що серцю наймиліше...
    Сонечком зігріта вона...
    Лікувальне зілля жадає...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Гора - [ 2013.06.05 00:54 ]
    Кожен cам...
    Кожен cам творить свою долю.
    У недiленьку раненько
    Хором дзвони дзвонять,
    Парком молодії пари, як голуби,
    Любов'ю плетені ходять ...
    Творці - творять своє життя,
    Жертви - скаржаться ...
    Твори, але не скарги!
    Світ такий, яким ти його створюєш.
    Будують твою реальність -
    Твої думки і слова...
    Ти - автор своєї картини Світу,
    І за неї відповідальність - твоя.
    А якщо тобі
    Не подобається твоя картина,
    Сам намалюй будь-яку іншу - ту,
    Яка тобі подобається ...
    Таким чином, ти робиш Вибір.
    ...Кожен сам творить свою долю.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Гора - [ 2013.06.03 10:41 ]
    ***
    В'ється любові незгублена мить,
    Як невидима крихітка дива Таїни...
    Ти далеко i поряд, серце так затріпотіло ...
    Безтурботно мчить по волошковому роздоллi
    Схарапуджене, моє білогриве,
    На вольнодухому коні - дитинства диво!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2013.05.30 22:10 ]
    В океані лісу
    В океані лісу
    Плавають могутні дуби,
    Широкими тінями
    Ковтають планктон квіток…

    Гольфстрім просіки
    Омиває англію сосняку,
    І в дзиґарики шишкові грає…

    У вóла вирв
    Ховаються восьминогами
    Тернові корчі…

    Перлини суниць
    Із долоньок галяв
    Зазивають своїх шукачів…

    У лозових кошах
    Вирушають грибники
    Мандрувати світами…

    Опускайтесь на спід океану, -
    Ще кисню в балонах багато,
    Утішайтесь оздобою дна,
    Поки пнями дельфіни не стали…

    30.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  43. Олександр Гора - [ 2013.05.29 14:51 ]
    Слухаю...
    Слухаю Тишу Моєї улюбленої Гори.
    Ніжну пісню джерела ...,
    Листя шепіт у лісі ....
    Співає симфонія дощу ...,
    Обіймає вітер за плечі
    Безкрайні бархани пустелі ...
    Земля - любов Моя,
    У Тобі панує Божественна Сила!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Гора - [ 2013.05.27 17:10 ]
    Гора Батька
    Я жив - як вітер: він перестає дути - і є
    Тільки нескінченна прозорість повітря всюди.
    Так і серде духовне: якщо політ-медитація
    Зупиняється - тобто є тільки Світло Любові - Божественне Світло,
    Яке перебуває в Спокої - Радості.
    ... Гора Отця, так звуть Мене.
    Імен у Мене було багато ..., не раз Я приходив на Землю ...
    Я став Будинком для всіх, хто шукали Мене,
    Я став Отцем для всіх, хто любили Мене,
    І йшли в Мене. Я став Тим, Хто занурює в Себе.
    Відчуй Мої Руки і на них - землі Мої: степи, ліси, озера ...,
    І летючих над ними вершників Життя.
    Все це жило в Мені століття за століттям, за роком рік,
    І Я вбирав досягаючих - у Себе.
    - Як Ти живеш зараз, кому допомагаєш?
    - Як Я живу - ти бачиш: з безмежних глибин
    Виходячи Великою Горою любові,
    Я відкриваю Безмежне Світло - людям Землі!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  45. Олександр Гора - [ 2013.05.21 18:59 ]
    очi душi
    води думок
    як ріка
    річка тече
    переливаючись і брязкаючи
    біля струмка
    пам'ятаю
    вперше
    глибину очей Журавки побачив я
    а в небі
    сяють зірки
    але
    яскравіше зірок
    твої очі
    такі
    тільки у любові
    пронизують простір
    насолода побачить
    як земний небокрай
    зірницею спалахнув
    приємна дивина
    незвичайні...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Гора - [ 2013.05.15 23:18 ]
    Невеста
    Нарядившись в платье белое,
    Сирень под окнами цветёт.
    И как невеста непорочная.
    Жениха всё ждёт и ждёт .
    А он в дороге задержался...
    Залюбовавшись розою,
    Вдыхая чудный аромат,
    В Любви ей признавался прозою .
    И закрутилось...Понеслось ...
    Незабудки , хризантемы , лилии...
    В жизни так уж повелось ,
    Всех называл он - милая !
    А скромная сирень всё ждёт,
    Фатой прикрыта седина.
    Нарядившись в платье белое,
    Всё под окнами цветёт одна ..


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Гора - [ 2013.05.11 04:37 ]
    Доля
    Доля змерзла, у віконце постукала,
    Хустина на плечах студенiла.
    В очах Її слезіночка тремтіла,
    Але в серці крижаному Любов - жива!
    І люб'язно я двері гостинно відкрила,
    До палаючого каміну підвела.
    Укутавши в ковдру, Долю в крісло посадила.
    Гарячого теплом у змерзлі долоні подала.
    Вона довiрою, відпивши з келиха напій,
    Раптом стрепенулася, серцем ожила.
    Так, лід розтанув і настала відлига...
    Посмiхнулося жiноче -
    Любов в Душі навіки розцвіла!
    Наповнює красою добробут життя.
    За доброту мені Гостя побажала:
    Любові взаємної, щастя і тепла.
    На довгі роки подругою стала,
    Пригорнувшись до плеча
    Серцево прошепотiла - Доля...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:52 ]
    Великдень
    Пасхальна звучить мелодія
    Диханням любові парафіян серця
    В час Великодня
    Крилами пелюсток лунають дзвони
    Син Божий Воскрес!
    Зорiють свічки
    МолитвА до Небес
    І душа до океану злетіла
    Вслухайся ...
    Серця орган в басах стихає
    Але відчуття
    Зберігаються
    Енергія думки по октавах проходить
    Вібрує і зростає знову
    Радiсно проникає в серце твоє
    Воно кришталевої чистоти
    Як води джерел Святої Русі
    Горить в полум'ї Світла
    Единотвого легіня Любові
    Відчуваєш - Христос Воскрес!
    Запитуй
    Що тобі робити - як бути?
    Так здійсниться Твоє таємне і святе
    Бо Серце відповідь знає
    Відає воно - просто серцем Свiт любити!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:47 ]
    Визнання душі

    Боже милосердний на могутнім небосводі!
    моя душа полонянка Твоєї любові-щаслива і вільна
    Твоя ніжна любов - Милiсть без міри
    зробила мою душу ще чистішой і світлішой
    співом радіють уста мої
    та серце моє
    яке Ти врятував!
    дякую за посланий мені подарунок з небес
    це яскрава мить - Життя
    Великдень _ Воскресіння
    де жаркі сонячні промені
    ліплять чарівні і казкові візерунки щастя
    зі світла і тіні
    де в хмарах купається веселка
    і білі кораблі пливуть по синьому небу
    перетворюються в нічній тиші зірки
    i місяць з красунею Луною
    танцюють вальс по Чумацькому Шляху
    де Твої очі
    дивляться в мої із захопленням
    А вітерець пестить обличчя
    краплі дощу пахнуть трояндами
    відкриваючи свої почуття
    своє серце і свою душу - відкрила себе
    iншу - нову
    cмішну
    цікаву
    веселу
    де дивним чином наче розтанув лід страху
    перетворившись на джерело чистої Любові
    з яскравим внутрішнім світом
    мрію закриваючи очі
    я відчуваю Твоє дихання
    биття серця
    тепло сильних рук
    обіймають мене
    Твій оксамитовий голос
    дивним чином відводить в нескінченність Всесвіту
    за велінням серця - роблю крок
    дозволяю собі знайти новий сенс - Шлях Любові
    вірю - читаючи мої зізнання
    на Твоєму обличчі грає відверта
    радісна і мудра посмішка
    Надія дає крила моїй мрії
    Істинне бажання обов'язково здійсниться
    зустрівши Любов - ніжно обійму
    щаслива і вільна - з Богом в серці.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Гора - [ 2013.05.03 08:42 ]
    Єдиний
    я дозволяю собі цю слабкість - Любов
    моя нiжність шовковистих крил
    в Твоїй силі любий
    і Твоїх руках моє серце
    маленьке
    тремливе і живе
    важливість від розчулення
    захвату
    бажання
    і щастя від того
    чим наповнена душа
    воно веде до боротьби зі своїми ж почуттями
    Із присмаком буднiв і болю
    із грамом трутизни
    загадковi почуття відкривають казковi двері
    за якими може перебувати розчарування
    і тільки ми вирішуємо
    тримаючи ключик від щастя в руці
    відкрити
    чи ні...
    ми маємо право бути тут і зараз
    це наш перепустка - у Вічність!
    Любов - це як квиток
    який нам дано придбати
    по дорозі життя
    несучи кожен свою валiзу
    і якщо мiй тягар стане легше
    я швидше прийду до омріяного
    Єдиного - Улюбленого
    потрібно тільки дозволити собі
    не озиратися
    а йти в перед
    до Істини
    слухаючи своє Серце.
    я Тебе кохаю
    мiй найдорожчий - Єдиний!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4