Цікава думка! Про святість ЮВТ і безкорисливість всього БЮТу наче відомо. Те що їй весь час заважали творити починаючи від "...через півроку в Києві не залишиться жодної "хрущовки" до "Рівнеазот" націоналізувати а ОПЗ приватизувати наче також відомо. І Ющенко винуватий, що тільки надмірна скромність ремісників і селян з БЮТу завадила створити мегафракцію з ПР. Але цікавим є питання: куди подіти тих 7-8 мільйонів(!) людей які свідомо проголосували за свій вибір. Хай вони непатріоти якогось конкретного клану, хай недоумки, хай навіть недолюди (приблизно так висловився новий міністр освіти у своїй відомій статті, але вже по відношенню до галичан) та це їх вибір. Чи щоб відмовитися від насилля слід застосувати насилля? Так здається не вчинили ні Горбачов ні Ющенко.
А далі що? Нові олігархи, які прийдуть на зміну старим будуть кращими? Вони будуть патріотичними олігархами? Це як вбити царя, а новий буде наш цар?
Я не маю ніякого відношення до комуністів (взагалі нинішніх вважаю просто брендом), але чому ЮВТ не виступила за відновлення ідеалів Жовтневої революції - там було конкретно, мовляв війна палацам. Чи після здобуття абсолютної влади вона з усім штабом переїхала б у беззірковий готель, а одягатися стане у сукню виробництва якогось УКРСИЗ? Що тут РМ скаже?

“Волинська різанина” – виставка правди, напівправди та відвертої брехні

Інформація про відкриття у Києві виставки “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА” широко рекламувався в пресі, у багатьох місцях висіло оголошення про її відкриття.

Було зрозуміло, що йдеться про Волинську трагедію, одну з найбільш драматичних сторінок українсько-польського конфлікту, але дещо різала вухо назва. Науковці та інтелігенція України та Польщі змогли примиритися на цій важкій історії, Україна та Польща спільно видали сім томів документів, у тому числі й щодо подій на Волині. Ці події називають трагедією, драмою, селянською війною, але не різаниною... Тому оця червоно-чорна реклама відштовхувала.

Я подзвонила Володимиру В’ятровичу, колишньому директору архіву СБУ часів президента Ющенка, який відкрив цей архів для громадян України та науковців світу і якого було звільнено з приходом до СБУ нового керівника Валерія Хорошковського, головному фахівцю у темі ОУН-УПА (нема в Україні людини, яка б увібрала більше, ніж він документо-годин на тему ОУН–УПА) і запропонувала йому подивитися разом цю виставку. Володимир В’ятрович сказав, що він вже її дивився, але згодився провести мені додаткову екскурсію...

– Володимире, то чому вас звільнили із СБУ? СБУ закрило архів від зайвих очей і тепер займатиметься не інформаційною безпекою, а чимось приємнішим, наприклад, безпекою газових потоків пана Фірташа? – запитала я натякаючи на стару справу, коли рік тому у якості заступника СБУ Валерій Хорошковський боронив РосУкрЕнергівський розмитнений газ, право власності на який нібито було переоформлене на уряд України.

– Це було прогнозоване звільнення, - дипломатично відповів В’ятрович. - Хоча шкода, найголовніше, що цікавить Росію: історія, її версія історії. Єдиний спосіб проти нав’язувань та провокацій було: відкрити архів. До речі, поки вас не було, до мене підійшли охоронці, попросили перевірити сумку.

На другому поверсі Українського дому нас знову зупинила охорона (як з’ясувалось пізніше, співробітник міліції), яка хотіла подивитися в сумку В’ятровича.

– Шукаємо пояс шахідки? – продемонструвала я свою сумку та посвідчення журналіста. – Чи коктейль Молотова?

Охоронець тяжко зітхнув та пропустив нас.

Ми зайшли в зал, де були розвішані експонати, стенди, із надписами жертв та фотографій. Вглибині залу постійно крутили документальний фільм, де розповідали про жорстоких українців.

– Дуже цікава назва. Виставка називається “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”. Давайте розберемо назву, - запропонував В’ятрович. - “Волинська різня”, це термін який використовується польськими істориками та публіцистами до подій літа 1943 року, коли польсько-український конфлікт сягнув апогею, коли були масові випадки вбивства цивільного населення, як з польського так і з українського боку, і це тривало до літа 1943 року. Виставка ж реально стосується періоду 1941-1947 років.

Це - не єдина невідповідність заявленому буклетові. Крім того, тут пишуть про єврейські жертви ОУН-УПА у волинській різанині. Нагадаю, що волинська різня, це є липень 1943 року, тоді коли знищення єврейського населення німецькими окупаційними силами було завершено. І тому казати про нібито участь ОУН-УПА у знищенні євреїв було безпідставно.

Ми підійшли до стендів, і Володимир В’ятрович звернув мою увагу на таке.

- Назва виставки “Волинська різня”. Натомість, ми бачимо стенди, які на чотири п’ятих представлені не Волинню. Це Галичина, Надсяння та інші землі. Подивіться, який територіальний принцип взято за основу виставки. Береться територіальна одиниця і по ній на стенді розміщається той чи інший матеріал. Але за основу взятий не той адміністративний поділ, який був у 1943 році, саме коли був конфлікт, і не 1945-47 роки, коли конфлікт продовжувався. Тобто це не радянський або німецький поділ. За основу взятий адміністративно-територіальний поділ Західної України до 1939 року. Тобто вони підкреслюють, що Львів - це Львівське воєводство, що Бібрка - це Бібрський повіт Львівського воєводства, нагадуючи, що це землі Польщі.

Цю виставку не представляють поляки, її представляє невелика маргінальна частина польського суспільства, яка не сприймається самими поляками. Це люди з так званого Кресов’яцького середовища, які вимагаються повернення територій України до Польщі. Тому мені дивно, що ця виставка відбувається за ініціативи народного депутата України Вадима Колєсніченка. Нардеп України з Криму привозить до Києва виставку організації, яка висловлює свої претензії до України. Це вже мало би бути підставою для вивчення СБУ.

Я помітила, що до нашої розмови прислухаються. Молоді люди із фотоапаратами, трохи старші жінки та чоловіки слухали мого супутника уважно. Охоронці особливої зацікавленості не виявляли. Не виявляли і агресії.

– Виставка містить правду, напівправду та відверту брехню, - розповідав Володимир В’ятрович. - Правда полягає в тому, що був жорстокий польсько-український конфлікт. Правда полягає у тому, що справді жертвами конфлікту з обох боків було цивільне населення.

Правда полягає у тому, що більше постраждало польське населення, бо воно становило меншість на території Західної України. Напівправда, у тому, що постраждали лише поляки. Напівправда, у тому, що тут нема інформації про українців, які стали жертвою польсько-українського конфлікту, жертвами підпілля чи своїх сусідів поляків. Неправда у тому, що нібито метою конфлікту було поголовне винищення польського населення. А існуючі документи не підтверджують того, що комусь ставилося завдання від командування УПА про винищення поляків. Ніхто такого наказу не давав, таких документів нема, такого наказу не було.

Я розглядала фотографії. На них - герби міст Західної України часів Польщі. Цікаво, що як мінімум третину фотографій становлять саме такі: костелів та пам’ятників архітектури, які не мають безпосереднього відношення до періоду цієї війни.

– Зверніть увагу на ці таблиці, що містяться всередині стенду та слова, на стенді, що організатори мають документальне підтвердження кількості вбитих поляків, - продовжив Володимир. - Ким та чим підтверджені ці цифри та фото – незрозуміло. Далі, подивимося цікавий переклад з польської мови. (Ми стояли біля виставки Бібрського повіту). Польською написано: “лічба замордованих”: (тобто кількість замордованих всього у цьому містечку) - 959. З них “установльоні назви” (визначені імена та прізвища жертв - 420. У перекладі українською та російською, який подається нижче, разом загиблих, виходить 1750 людей (а не 959, як у польській версії), у тому числі 959 – кількість встановлених жертв (хоча у польській версії – 420). І таке поводження з цифрами і на наступних стендах, які демонструють кількість жертв у повітах. Це, як на мене, аморальне бажання організаторів позмагатися, у кого більше жертв. А тепер давайте подивимося фотографії біля стенду Львів, - ми пройшли далі. – Це фотографії подій у Львові влітку 1941 року, коли відбулися погроми єврейського населення. Чомусь ці жорстокі події вплетені у контекст українсько-польського конфлікту. Тут чомусь фотографії підписані, що це “глумління українських фашистів”. Такі фотографії є у Львові. Але на підставі чого зроблені висновки, що це українські націоналісти? Нема жодних підстав стверджувати, що це робили ОУН-УПА. Ще більш брутальним є використання фотографії з площі перед тюрмою. Ці жертви, люди вбиті НКВС, і це були українці. І демонструвати вбитих українців, видаючи їх за поляків, постраждалих від конфлікту - це також аморально.

Повз нас пройшов нардеп від Партії Регіонів Владислав Забарський, одягнутий у все чорне. Чекала, що він захоче подискутувати з В’ятровичем, все ж таки він у минулому випускник Сімферопольського вищого військово-політичного училища, офіцер з правової роботи, зрештою, слідчий Генпрокуратури. Але він не захотів дискутувати, знайомився із експозицією.

– А ось ще один стенд – вбиті польські професори, - знову звернув мою увагу мій екскурсовод, - Протягом тривалого часу існував стереотип про те, що польські професори, нібито знищені німецькою владою після приходу у Львів, що до цього причетні, чи то Нахтігаль, чи то українські націоналісти, але польські науковці у дослідженнях вже давно спростували цей міф. Вони показали, що ані Нахтігаль, ані ОУН-УПА не причетні.

Тут до нас підійшов старенький вже пенсіонер із сумочкою.

– Хлопці, дівчата. Та що ж це робиться? Це, може, виставку Табачник робив? – спитав він.

– Ні – Колєсніченко. А ви прийшли виставку подивитися? – запитала я.

– Я пенсіонер - Валерій Павлович. У мене тато – українець, у армії Людовій воював. А мама – німкеня. Ну що вони тут таке показують? Ну все було, і вони вбивали, і ми вбивали. Та чого оце розпалювати? – запитував дід.

У цьому виставковому залі постійно крутиться кіно, де великим планом черепи, штабелями - кістки загиблих, та історії про те, як українець зарубав своїх жінку та дитину, бо вони були поляки.

– Знаєте, у Вашингтоні ані в "музеї індіанців", ані в Історичному музеї немає жодних згадок про винищення корінного населення Америки - погодилась я.

Тут на великому екрані якась жінка казала, що росіяни теж проводили “деполонізацію”, вони вивозили поляків до Сибіру, і робили це більш м’яко, аніж українці у 1946 році.

– Та невже у Сибіру краще ніж вдома? – здивувався наш літній співрозмовник.

– Це також неточність. У 1946 році їх виселяли не українці, а радянська влада. Очевидно, що деяким росіянам цікаво закцентувати саме на українсько-польському конфлікті, ніж на тих жертвах, які понесли поляки від радянської влади. Від радянської влади поляки втратили мільйони своїх громадян. Це бажання приховати за чужими гріхами свої гріхи, значно більші.

Виставку відвідала Маша Міщенко

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371605.html

Новий керівник області зрозумів, що у Калуші катастрофа

У Калуші нічого не робиться для ліквідації надзвичайної екологічної ситуації.

Про це заявив глава Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк в ході засідання ради з питань соціально-економічного розвитку регіону у вівторок.

"Ситуація там є катастрофічною. Катастрофічною", - сказав він

"І вся проблема полягає в тому, що минуло два місяці з часу, коли там побував колишній президент Віктор Ющенко і після прийняття Верховною Радою відповідної постанови, крім говорильні і перекладання паперів з стосу на стос, ніяких заходів там не вживається. Ніяких", - підкреслив губернатор.

За словами Вишиванюка, катастрофа полягає в тому, що Домбровський кар'єр несе екологічну загрозу не тільки території області, "а може вилитися в загрозу світового масштабу".

"Якщо це все потрапить в річку, то опиниться в гирлі Чорного моря...І вся ця зона стане мертвою", - зазначив голова обладміністрації.

Він розповів, що ще тиждень тому поблизу Домбровського кар'єру, що розширюється в напрямку двох річок - Сівки і Лімниці, проходила дорога, а вже вчора на її місці утворився зсув ґрунту. "До річки залишилося метрів п'ятдесят", - попередив глава області.

Посилаючись на прогнози вчених, Вишиванюк повідомив, що захисні дамби Домбровського кар'єру можуть витримати максимум 6 місяців.

"Не маючи грошей, не маючи відповідної технічної документації, я дав команду будівельній організації приступати негайно до роботи, бо поки погодимо, утрясемо, вже робити буде нічого - все буде в річці", - підкреслив він.

Губернатор також повідомив, що має намір запросити прем'єр-міністра Миколу Азарова відвідати Калуш особисто, щоб негайно приступити до заходів з ліквідації надзвичайної екологічної ситуації.

Як відомо, 12 лютого 2010 року Верховна Рада затвердила указ президента Віктора Ющенка "Про оголошення територій міста Калуш і сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації".

Інтерфакс-Україна

Чи могли навігацією польського президентського літка управляти ззовні?

Чи розбиваються літаки, на яких літають перші особи держав?
- Надзвичайно рідко…

Чи мала місце помилка пілота в результаті його недостатнього професіоналізму, як про це наперебій говорять представники російської влади та російські ж ЗМІ?
- Малоймовірно, тому що на борт №1 відбираються найкращі пілоти країни. Чи міг пілот не зважати на настійливі рекомендації диспетчерів, проігнорувати очевидну небезпеку й уперто продовжувати сідати? Теж малоймовірно, враховуючи досвід екіпажу й усвідомлення важливості «вантажу». Та й не самогубця ж командир літака, врешті-решт. Літак заходив на посадку тричі, і тричі диспетчери помічали його зміщення з курсу на 150 метрів убік!

Чому?
Та тому, що в літаку була несправна система навігації.

Чи часто виходить з ладу система навігації на ТУ-154?
- Ні, майже ніколи, у цьому літаку вона дублюється.

Чи можна вивести з ладу систему навігації ТУ-154?
Можна. Зручніше це зробити під час капітального ремонту

А якщо поляки — замовники капремонту — виявлять?
Не виявлять до тих пір, як спишуть літак і він піде на розборку-утилізацію. До того ж, умовно кажучи, фірма чи команда, яка організувала технічну можливість діверсії з президентським літаком, має багатолітній, широкий досвід, і не робить помилок.

Кому вигідна загибель президента Польщі Лєха Качинського?
- Росії.

Чому?
Тому, що Лєх Качинський надзвичайно самостійний президент сусідньої країни. Тому, що Росії потрібне світове панування. Тому, що Польща в очах Росії — зло, яке має бути покаране.

В чому, на думку Росії, може полягати нинішнє «Зло Польщі»?
- В числі рішень міської адміністрації Варшави, очолюваної мером Лєхом Качинським — перейменування однієї з найбільших площ у Варшаві на майдан першого президента нескореної Чечні Джохара Дудаєва.

Президентська передвиборна кампанія Качинського спиралася на гасла національного відродження та історичної відповідальності Росії перед Польщею.

У 2006 році Качинський запропонував ЄС запровадити санкції проти Росії в тому випадку, якщо Москва відмовиться зняти заборону на ввезення польського м'яса та іншої сільськогосподарської продукції.

Польща наклала вето на початок переговорів про співробітництво між Європейським Союзом і Росією, які мали розпочатися на саміті Росія-ЄС.

Під час війни в Південній Осетії Качинський заявив про те, що повністю підтримує Грузію.

По закінченню війни Росії з Грузією Польща домовилася зі Сполученими Штатами Америки про розміщення елементів ПРО — ракет-перехоплювачів.

За ініціативою Качинського Польща має наміри позбавити Європу від російської газової залежності за допомогою значного збільшення виробництва власного сланцевого газу. В цьому випадку Польща може стати найбільшим європейським постачальником газу.

Про нескореність перед Росією поляків у минулі віки навіть можна не згадувати і не наголошувати.

І ось маємо катастрофу президентського літака під Смоленськом, що призвела до загибелі Лєха Качинського й цілої когорти генералів, що очолювали збройні сили і спецслужби незалежної Польщі. Післявоєнне за згодою держав переможниць державне утворення було центром Варшавського військового договору. Після здобуття поляками свободи, як кістяшки доміно попадали режими Східної Європи, підтримувані Москвою.
А незабаром розвалився й сам колос на глиняних ногах, хоч і був обперезаний грізними на вигляд ядерними ракетами застарілої конструкції. Проте, так звана єльцинська демократія в Росії наказала довго жити. Активно почали відроджуватися у колишній супердержаві сподівання на повернення позицій світового страховиська.

Вже почали матеріалізовуватися ностальгічні прагнення відродити минулу імперіалістичну велич. Перш за все для цього потрібно повернути під свій вплив буферну зону, що складається з незалежних держав, народи і уряди яких категорично не хочуть знов опинитися під московською парасолькою.

Спецоперація Росії проти Грузії загальмувалася лише наприкінці її виконання. Проте, і в Закавказзі планам Росії ще не вечір!

Нещодавно в Україні не без участі Кремля прийшла нова влада. Деякі очільники вже не соромляться оприлюднювати свої прагнення «не мытьем, так катаньем» входження в «оновлений» союз з матінкою Росією. І всупереч Основному Закону намагаються продовжити перебування військового іноземного флоту РФ наукраїнській території.

Чехи і словаки майже в один голос почали заявляти, ось-ось має відбутися вторгнення зі сходу. Невеселі очікування вільних європейських громадян колись єдиної Чехословаччини посилюються спогадами про 1968 рік, коли «братні» танки стояли у Празі. А перед радянськими танкістами на площі факелом самоспалення загорівся студент Ян Палах…

Польща — твердий горішок. Спецслужби імператорського Санкт-Петербурга і генсеківської Москви як зосереджували, так і зосереджують найбільше оперативно-агентурних зусиль на території проживання слов'янського народу, що двічи повставав проти російської імперії в позаминулому столітті, і двічі — проти радянської імперії в минулому столітті.

Цей польський президент Лєх Качинський твердо стояв на позиціях суверенітету своєї держави, неповернення її під сферу московського впливу. Отже, надзавданням російських спецслужб було усунення непоступливого польского очільника в той момент, коли російська агентура і завербовані у радянські часи агенти впливу з числа польських громадян підготують достатній грунт для приходу до влади, якщо не прямого ставленика Москви, то поляка, набагато лояльнішого до Росії, аніж попередні президенти Польщі.

Перед катастрофою командир екіпажу, як наголошують росіяни, тричі заводив літак на посадку. І кожного разу російські диспетчери бачили на екранах локатору відхилення літака на початковому етапі приземлення, як по вертикалі, так і по горизонталі. Диспетчери повідомляли про це командиру літака, і той йшов на другу, а згодом з аналогічної причини на третю спробу посадки літака. Чому така наполегливість? Перед власними очима пілота-командира прилади показували параметри цілком нормального спуску і приземлення.

Нещодавно літак польського президента капітально ремонтувався в цехах російського авіазаводу. Чи могло щось завадити спецагентам поставити невеликий, розміром з коробку сірників, блочок на шляху передачі інформації в кабіну пілотів? Ця штучка — винахід секретних лабораторій ФСБ — може працювати від струму з літакової мережі, власних елементів живлення не потребує. Виготовлена з легкозаймистої пластмаси, як і електонний чіп-убивця. При пожежі літака цей пристрій згоряє, не залишаючи жодних слідів. Вмикається по радіокоманді з землі. Пілот бачить на моніторі вірно обраний напрям спуску і приземлення. Насправді ж, в реальності все відбувається з істотним відхиленням, як по вертикалі, так і по горизонталі, що має призвести до катастрофи. Що й підтвердив в інтерв'ю міністр надзвичайних ситуацій Росії Сергій Шойгу: «Було відхилення від траекторії спуску по вертикалі. Також на сто п'ятдесят метрів вбік від посадкової смуги».

Команда президента Польщі, що загинула разом з ним, його однодумці — це аксіома. Якщо ця версія катастрофи польського літака відповідає дійсності, в наступні президентські вибори до влади у Польщі за планами російських спецслужб прийде новий президент, лояльний до московських амбітних планів повернення «імперії зла», за висловом Рональда Рейгана, що спирається на країни-сателіти. І команда нового президента Польщі буде відповідною, лояльною і поступливою до Москви. Навмисно не стверджую «за планами очільників Росії», бо не дуже впевнений, що Дмітрій Мєдвєдєв у своєму господарстві усе контролює, як і належало б президенту.

Поживемо, побачимо. Наступним кроком, цілком вирогідно, буде завершення операції в Грузії. Країни Прибалтики підуть «на закуску». Вже сьогодні Москва почала втілювати у життя плани по своєму південному прикордонню. Розкрила обійми бунтівникам з Киргизії, що брутально скинули законний уряд і всенародно обраного президента. Російський медіа-офіціоз наполягає, що революція в Киргизії відбувається абсолютно незалежно від волі Кремля. Правда, це смішно?

Щось подібне в світі вже відбувалося. Знайомі методи Сполучених Штатів по підбурюванню заколотів в оточуючих по периметру країнах, з поваленням законно обраних урядів, одразу ж з приходом до влади своїх вірних симпатиків.

— Якщо американцям так можно чинити, то чому нам аналогічним чином поступати зась? — цілком справедливе міркування Кремля.

Не виключено, американці приблизно так само думали у 2001 році. — Якщо заради політичного моменту було підірвано в Росії житлові будинки, то чому б і нам не вдарити літаками по хмарочосах-близнюках?

…Залишається поставити питання з римського права: кому, перш за все, вигідна загибель президента Польщі Лєха Качинського? І чи не будуть загіпнотизовані жахливою катастрофою під Смоленськом очільники світових держав так само, як і досі перебувають у неадекватному стані після терактів 11 вересня 2001 року в США? Вперто не бажаючи помічати нестиковки офіційної версії американських слідчих, зосередивших увагу на терористичній організації Аль Каїда, з наступними безперечними доказами, що вказують на сліди інших зацікавлених осіб і держав.

Георгій Бурсов

постiйна адреса статтi: http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2010/04/12/13293.shtml

Перший місяць нового уряду: почин дорожчий за гроші?..

Юрій Глухов

З одного боку, прем`єр-міністр Микола Азаров начебто має повне моральне право відбитися від критиків заявою, що один місяць діяльності його уряду – це дуже малий термін. Дайте, мовляв, нам хоч би три місяці, ще краще півроку або рік, а тоді вже вимагайте від нас конкретних результатів і звинувачуйте в чомусь!

Проте, з іншого боку, керівники Партії регіонів ще задовго до виборів і під час виборчих перегонів з серйозною міною запевняли всіх, що у них є і антикризова програма, і велика кількість високоякісних законопроектів, і що вони продемонструють ефективне використання своїх напрацювань, як тільки отримають владу в країні.

Як виявилось, гучні заяви команди Януковича-Азарова про наявність у них нібито чіткого плану дій після формування парламентської коаліції і уряду були банальною бравадою. Також стало очевидним, що багато своїх щедрих обіцянок регіонали тепер не дуже-то поспішають виконувати, а деякі обіцянки, зокрема, прем`єр-міністра Азарова вже провалені.

Наприклад, Микола Янович на початку березня урочисто пообіцяв, що закон про держбюджет на 2010 рік буде підготовлений урядом і переданий на розгляд Верховної Ради не пізніше 11 квітня. Ніхто, як то кажуть, за язик Азарова не тягнув, але сьогодні зрозуміло, що цю обіцянку не виконано, і це, звичайно ж, дуже неприємний нюанс.

Цікаво, що головною причиною затримки з бюджетом сам прем`єр назвав невирішеність досі з російською стороною питання перегляду газового контракту в частині зменшення ціни для України. Проте навряд чи потрібно нагадувати, що однією з головних передвиборчих фішок Януковича була якраз обіцянка негайно домовитися з «братньою» Росією про зниження ціни на блакитне паливо. Виходить, погано думали або проявили зайву самовпевненість.

А якщо відкладається бюджет, то відкладається і виконання головної обіцянки Партії регіонів – про підвищення соціальних стандартів шляхом введення в дію прийнятого минулої осені закону. Це теж неприваблива обставина, адже підвищення пенсій і зарплат було обіцяно провести відразу ж після приходу до влади.

Крім того, від дати ухвалення парламентом закону про бюджет залежать терміни можливого відновлення співпраці з МВФ. Але й тут не все добре - переговори з Фондом також проходять дуже складно, і уряду поки особливо нічим похвалитися на цьому фронті. МВФ не погодився з пропозицією Ірини Акімової про дефіцит бюджету в 10% від ВВП, наполягаючи на цифрі 6%, і, до речі, Фонд проти значного підвищення зарплат і пенсій (ухвалення Верховною Радою і підписання президентом Ющенком минулого року згаданого закону про соцстандарти стало головною причиною не виділення четвертого траншу кредиту).

Особливо ж неприємним для уряду і тривожним для всіх українців сигналом стали затримки з виплатами пенсій, які почалися в березні, чого не допускав попередній уряд і чого не спостерігалося в Україні вже десять років.

Ну наче ціла смуга невдач в уряду Азарова – куди оком не кинь. А, крім того, вже чимало зроблено і помилок, а також небезпечних на майбутнє кроків.

Наприклад, надмірно «розгулялася» нова влада в кадрових перетвореннях. Мало того, що наступили на старі граблі з масштабною заміною практично всього керівного складу в уряді, регіональних держадміністраціях та інших держорганах, за що, до речі, люто лаяли своїх попередників, так ще й продублювали останніх у частині кумівства. Чого варті, зокрема, призначення на посади заступників міністрів сина Ганни Герман з трирічним трудовим стажем, а також чоловіків Олени Бондаренко і Віри Ульянченко...

Певна річ, що переважна більшість урядових актів нового Кабміну в березні і квітні стосувалися звільнень і призначень чиновників. З тих самих небагатьох не кадрових постанов привертають увагу дві, оскільки обидва вони вельми знакові.

Так, постановою від 7 квітня уряд зняв з «Межигір’я» статус державного заповідника - напевно, щоб краще спалося Вікторові Федоровичу. А 24 квітня постановою Кабміну №289 були пролонговані до 30 червня пільги за тарифами на залізничні перевезення і електроенергію для підприємств хімічної галузі і гірничо-металургійного комплексу - ймовірно, для підвищення настрою їх власників, широко представлених, як відомо, в Партії регіонів.

І це при тому, що світові ціни на сталь стрімко ростуть останнім часом, забезпечуючи додатковий прибуток українським експортерам, зокрема, металургійній продукції. Наприклад, з грудня минулого року по сьогодні чорні метали вже подорожчали на світових ранках у середньому на 30%.

Стосовно ж політики грошових запозичень уряд Азарова не просто повторює своїх попередників, але вже дав їм величезну фору. За інформацією НБУ, в березні за наслідками розміщення на аукціонах облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) до держбюджету надійшло 8,6 млрд. грн., що в 1,7 рази більше, ніж за січень і лютий сумарно (5,0 млрд. грн.).

І саме в цьому полягає, в першу чергу, причина збільшення об`ємів коштів уряду на Казначейському рахунку до кінця березня, а не якісь успіхи на ниві збору податків. Так, за деякими даними, в березні плани збори на митниці виконані всього на 71% — в об`ємі 6,65 млрд. грн., до скарбниці не надійшло 2,6 млрд. Податкова зібрала минулого місяця 5,22 млрд., недобір — 2 млрд. грн. Тобто, «дива» зі зміною влади в цій сфері не сталося. Причому, за даними фінансового аналізу ДПА і ДМСУ, діючий фінансовий план, спущений міністром фінансів Ф.Ярошенком і затверджений Кабміном, не буде виконаний ні в квітні, ні в травні.

До речі, уряд, незважаючи ні на що, не забув похвалити себе за зростання об`ємів коштів на Казначейському рахунку, але при цьому в повідомлення з цього приводу, розміщене на офіційному сайті минулого четверга, закралася помилка. Там сказано, що за час роботи нового уряду в березні, залишки на Казначейському рахунку виросли в 4,1 рази, при цьому наводяться дві відповідні цифри - 0,882 млрд. грн. на момент обрання уряду і 5,412 млрд. грн. на 1 квітня. Проте навіть «неозброєним оком» видно, що в цьому арифметичному розрахунку щось не так – або вказані неправильні суми, або невірно поділено два числа (якщо 5,412 розділити на 0,882, то в результаті вийде більше 6, а не 4,1.).

Втім, це, швидше за все, неумисна помилка або друкарська помилка. Чого не скажеш про ще один недавній прокол з цифрами від прес-служби нового уряду.

Нагадаємо, 17 березня цього року прес-служба уряду проінформувала, що «на сьогоднішній день ЗАГАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ борг України, включаючи гарантований, складає 93,5% від ВВП». Тоді як насправді державний і гарантований державою борг України складає трохи більше 300 млрд. грн., що дорівнює лише близько 34% від ВВП. Отже, в уряді «промахнулися» всього нічого - на півтрильйона. Мабуть, дуже вже хотілося якомога болючіше вколоти попередників...

Загалом, свій перший місяць уряд Азарова відпрацював «криво й косо» практично за всіма напрямками. І було б дуже необачно розраховувати після такого корявого старту на якісь поліпшення в майбутньому.

Юрій Глухов

http://unian.net/ukr/news/news-372105.html

"Ъ": Мінфін візьме все

Українські підприємства і громадяни сповна заплатять за підвищення соціальних стандартів, передбачене проектом держбюджету на 2010 рік. Уряд має намір збільшити ставки акцизного збору на всі підакцизні товари, посилити адміністрування ПДВ і обмежити можливості бізнесу зменшувати сплату податку на прибуток за рахунок збитків минулих років. Підприємства не готові до різкого підвищення акцизів.

Міністерство фінансів розробило законопроект, який вносить зміни до 13 податкових законів з метою збільшення доходів держбюджету на 2010 рік. Документом, зокрема, запропоновано узаконити електронний реєстр податкових накладних по ПДВ, без формування якого підприємства не зможуть сформувати податковий кредит і, як наслідок, отримати бюджетне відшкодування ПДВ. Ці ж норми безуспішно пропонувалися попереднім складом уряду (Тимошенко).

Зміни до закону "Про ПДВ" передбачають солідарну відповідальність платників. "Якщо в результаті перевірки буде виявлено факт наявності господарських відносин між платником і суб'єктом господарювання, стосовно якого прийнято рішення про ліквідацію або з яким укладений договір, визнаний нікчемним або недійсним, такий платник позбавляється права на податковий кредит і бюджетне відшкодування", - йдеться в законопроекті.

Керівник податкового комітету Європейської бізнес асоціації, глава податково-юридичної практики компанії Ernst & Young Володимир Котенко вважає, що цією нормою Мінфін намагається перекласти функції контролюючих органів на підприємства: "Перш ніж вступити у господарські відносини, компанії повинні будуть досконально перевіряти своїх контрагентів, але це ж функція податкових органів".

Важливою для бізнесу також є поправка до закону "Про оподаткування прибутку підприємств" про обмеження права платника переносити збитки минулих років на майбутні періоди для оптимізації сплати податку на прибуток. У 2010-2014 роках ці збитки враховуватимуться у валових витратах щороку лише в розмірі 20%. Якщо до 1 січня 2015 року збитки не будуть погашені за цією схемою, вони більше не зможуть враховуватися.

Акциз все стерпить

Подорожчають всі підакцизні товари. Ставка акцизів на паливо досягне 172-200 євро/т. Акциз на натуральні виноградні вина планується підвищити з 1 коп./л до 10 коп./л; кріплені марочні вина - з 0,5 грн/л до 2,5 грн/л; ігристі вина і вермути - з 2,5 грн/л до 2,9 грн/л. При розрахунку збору з кріплених вин і вин з додаванням спирту міняється не лише ставка - з 0,5 грн. до 39,4 грн., - але і механізм: акциз треба буде платити не з 1 л вина, а з 1 л 100-процентного спирту.

"10 коп. для натуральних вин хоч і не багато, але виробники майже рік працювали по ставці в 1 коп., і було зростання виробництва. При зміні схеми розрахунку акцизу не враховано, що 10-12% спирту в вині вже є і так, в результаті бродіння. Цей крок ударить по виробниках, активізує імпорт і нелегальний ринок", - упевнений віце-президент Торговельно-промислової конфедерації В'ячеслав Сокерчак.

Він підрахував, що пляшка кріпленого вина подорожчає мінімум на 5 грн. Збільшення акцизу призведе також до вимивання обігових коштів підприємств. "Наша продукція стане неконкурентоспроможною, і галузь ляже - вигідно буде купувати лише горілку", - вважають в НВАО "Масандра".

До рівня акцизу на кріплені вина підвищиться і акциз при виробництві горілки - на 5,4 грн. - до 39,4 грн. Ставка на коньяк, як і очікувалося, підвищиться небагато - з 14 грн. до 17 грн. за літр 100-процентного спирту. Власник ЛГЗ "Хортиця", Одеського коньячного заводу і ДП "Кримський Винний Дім" Євген Черняк упевнений, що пропозиції Мінфіну збалансовані - враховують інтереси бюджету, виробників і споживачів. А ставка на кріплені вина, які він назвав "шмурдяком", не підвищувалася з 2004 року. "Отримуючи пільги у вигляді 50 коп., спирт потім опиняється в контрафактній горілці", - пояснив він.

Споживанню бій

Учасники пивного ринку, за словами президента асоціації "Укрпиво" Галини Коренькової, шоковані пропозицією підняти акциз на їхню продукцію з 60 коп./л до 74 коп./л і вартість води для виробництва напоїв з 3,4-4,5 грн. до 216-252 грн. за кубометр. "Вартість продукції збільшиться мінімум на 50 коп., адже пиво в умовах падіння купівельної спроможності - це не товар першої необхідності", - обурена Коренькова, відзначаючи, що якщо в 2009 році галузь впала на 7%, то в 2010 році варто чекати 10-процентного падіння.

"Ми проти підвищення ставок цього року, оскільки законодавство не передбачає їх збільшення в середині року", - говорить генеральний директор компанії "'Славутич', Carlsberg Group" Петро Чернишов.

Не залишилися без уваги і тютюнові компанії. Всього на місяць - до 1 червня - запропоновано підняти адвалорну ставку акцизу на сигарети з фільтром з 69 грн. до 80 грн. за тисячу штук, а податкове зобов'язання за власну назву сигарет - на 20 грн. - до 135 грн/тис. шт. Вже з 1 липня ставки зростуть до 90 грн. і 150 грн. відповідно. Директор з корпоративних питань компанії "JTI Україна" Олександр Когут відзначає, що збільшення акцизу за два роки в чотири рази (у січні специфічна ставка акцизу збільшена ще на 15%) призвело до скорочення виробництва сигарет.

"Але рівень споживання залишається стабільним - значить, йде компенсація за рахунок контрабанди", - вважає він. Ціни на сигарети з фільтром підвищаться в середньому на 15%, підрахував інший учасник ринку. "Найдешевша пачка сигарет коштуватиме 6 грн., тоді як в Росії - 4 грн., в Молдові - 3 грн. Зрозуміло, що чекає Україну в плані контрабанди", - сказав він.

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/04/15/193768

!!Американцям дозволили рити українські надра в пошуках газу

Одна з найбільших світових нафтових компаній Total зацікавилася видобутком в Україні сланцевого газу й метану.

Про це йдеться в повідомленні Eurogas Inc, пише видання "Комерсант-Україна".

У вівторок Total повідомила про підписання угоди з Eurogas про оцінку запасів родовищ у Західній Україні.

За відповідних інвестицій, підготувало видання, видобуток може досягти 15-20 млрд. кубометрів газу на рік - більше половини обсягу, який планується закупити в Росії 2010 року, відзначають експерти.

З повідомлення Eurogas Inc. у вівторок стало відомо, що компанія підписала конфіденційне угоду з Total E & P - "дочкою" Total - про оцінку та можливу покупку належать Eurogas прав на родовища сланцевих газів і метану у вугільних пластах України на кордоні з Польщею.

Член комітету Верховної ради з ПЕК Михайло Волинець прогнозує, що слідом за Total в Україну видобувати сланцевий газ можуть прийти ще кілька найбільших компаній.

"Якщо запаси будуть підтверджені, Україна зможе знизити обсяг імпорту газу з Росії на 15-20 млрд. кубометрів. А загальні інвестиції в його видобуток можуть перевищити 2 млрд. доларів", - порахував Волинець.

Як задекларовано, 2010 року Україна купить у Росії 36,5 млрд. кубометрів газу.

За даними Мінпаливенерго, собівартість видобутку сланцевого газу становить 120-130 доларів за тисячу кубометрів, тоді як ціна купленої в Росії тисячі кубометрів газу для промисловості на внутрішньому ринку перевищує 310 доларів.

Відомо, що Eurogas Inc. - канадська компанія, яка належить приватним інвесторам. Крім Канади, розробляє нафтогазові родовища в Тунісі, Іспанії і Польщі.
Володіє активами з видобутку тальку в Словаччині і золота в США. В Україні спільно з підприємцем Іваном Аврамовим створила на паритетних засадах компанію "Єврогаз-Україна".

http://www.epravda.com.ua/news/2010/04/15/232810/

МВФ хоче від Януковича підвищення цін на газ для населення
Сергій Лещенко, УП _ Середа, 14 квітня

До "Української правди" потрапили робочі документи, передані МВФ до української влади для опрацювання.

Це проект "Листа про наміри" і проект "Меморандуму про економічну і фінансову політику", написані Міжнародним валютним фондом.

У цих документах МВФ викладає свої умови, на яких погоджується поновити кредитування України. Запропоновані "Лист про наміри" і "Меморандум" написані в майбутньому часі. Вони мають бути взяті за базу і після узгодження підписані Україною вже у формі звернення до самого Фонду.

Отже, згідно з проектом, Україна просить скасувати програму "стенд-бай", затверджену у листопаді 2008 року, та анулювати надання невиданих траншів у розмірі близько шести мільярдів доларів.

Замість цього Україна просить відкрити для неї нову програму "стенд-бай". Розмір фінансової допомоги поки не називається навіть у проекті.

Тривалість нової програми співробітництва МВФ пропонує обмежити 30 місяцями - тобто двома з половиною роками, з червня 2010 по грудень 2012, хоча період може бути скоригований.

У свою чергу, Київ бере на себе зобов'язання "консультуватися із МВФ у процесі прийняття рішень про нові заходи і надавати Фонду інформацію, яку він вимагатиме для здійснення моніторингу досягнень".

Україна обмін на гроші МВФ обіцяє виконувати заходи, викладені в проекті "Меморандуму про економічну та фінансову політику". Його підписання, за словами прем'єра Миколи Азарова, має відбутися протягом двох тижнів.

Нова "стеля" для спрощеної системи оподаткування - 300 тисяч гривень

У проекті Меморандуму, написаному МВФ, прогнозується зростання економіки України на 3,7% у 2010 році, а "в середньостроковій перспективі - більш потужними темпами".

Джерела зростання все ті ж - які характеризують Україну як сировинну економіку -  "поступове відновлення цін на сталь і більш високі рівні інвестицій, включаючи ті, що відносяться до Євро-2012".

Дефіцит бюджету в 2010 році, згідно з МВФівським проектом Меморандуму, складе 6% ВВП, включаючи 1-відсотковий дефіцит "Нафтогазу".

Для досягнення такого рівня дефіциту, МВФ пропонує вжити непопулярних заходів. Водночас перед переліком цих кроків стоїть ремарка, що вони "потребують обговорення".

Отже, серед іншого МВФ пропонує:

По-перше, знизити поріг спрощеної системи оподаткування до 300 тисяч гривень як для фізичних, так і юридичних осіб.

По-друге, скасувати пільги, які звільняли від сплати податку на додану вартість. У проекті листа МВФ вказується, яких сфер це може торкнутися - сільського господарства, медикаментів, книговидання тощо.

По-третє, зменшити існуючі звільнення від сплати акцизів і зборів

По-четверте, збільшити акцизи на товари розкоші, не порушуючи при цьому правила СОТ.

Урізання соціального пакету

Крім того, щоб втримати заявлений дефіцит бюджету, МВФ вимагає зменшити видатки держави.

Так, в якості заходів МВФ пропонує  "не проводити запланованого збільшення першої категорії тарифної сітки з 586 гривень до 778 гривень у грудні 2010 року, оскільки це суттєво збільшить фонд зарплати у 2011 році". 

Це - найбільш суперечливий пункт, оскільки Янукович тут же наражається на критику опозиції в зв'язку з відмовою від головної передвиборчої обіцянки - підняття соцстандартів.

Ту ініціативу Януковича Фонд критикував ще під час виборів. Саме ухвалення закону про соцстандарти стало приводом для МВФ згорнути надання кредитів уряду Тимошенко. І логіка МВФ також зрозуміла - якщо в України є гроші на підняття соцстандартів, то МВФ може направити свої позики тим країнам, у яких ситуація гірша і таких коштів немає.

Крім того, за проектом Меморандуму, Україна має взяти на себе проведення реформи пенсійної системи.

"...В якості першого кроку знизимо виплати працюючим пенсіонерам, знизивши їх пенсії до 50% від загального розміру - але не нижче прожиткового мінімуму", - ідеться у проекті Меморандуму, підготовленого МВФ для переговорів з Україною.

Але це не все. Також МВФ пропонує взагалі не видавати або суворо обмежити видачу будь-яких додаткових державних гарантій у 2010 році та обмежити рекапіталізацію банків 20 мільярдами гривень.

Фактор "Нафтогазу"

Окрема вимога МВФ - це втримати дефіцит "Нафтогазу" на рівні 1% ВВП у 2010 та 2011 роках.

Для досягнення цієї мети МВФ пропонує збільшити ціну на газ кінцевим споживачам - для комунальних підприємств на 50% і для населення на 75%.

Крім того, МВФ пропонує додатково підвищувати ціни на газ на 25% щопівроку для населення та комунальних підприємств та продовжити збільшення ціни на газ для промисловості - "допоки ціна на газ на внутрішньому ринку не досягне ринкового рівня".

Також МВФ вимагає від "Нафтогазу" забезпечити стягнення заборгованості за вже спалений газ та почати карати тих громадян, хто вчасно не платитиме.

"До кінця червня 2010 року ми скасуємо заборону накладати штрафи на ті домогосподарства, які не сплачують свої рахунки за спожиті газ і комунальні послуги", - ідеться у проекті.

Банківський сектор 

МВФ також вимагає провести реформи Національного банку України.

Зокрема, пропонує внести зміни до закону про НБУ, за яким цінова стабільність стане основною ціллю НБУ, а фінансова стабільність - другорядною.

Крім того, Раду НБУ пропонується "реформувати" у наглядовий орган, до складу якого входитимуть люди, "які відповідають суворим та однаковим критеріям, унеможливлюючи конфлікт інтересів".

Також пропонується скоротити правління НБУ, зробити його роботу прозорою, і заборонити входити до правління чи ради НБУ "особам з політичними та відповідними бізнес-зв‘язками".

Також МВФ хоче обмежити НБУ з видачею довгих стабілізаційних позик та рефінансування. Пропонується робити це "лише у виключних випадках і тільки системним, платоспроможним і життєздатним банкам на певний термін (як варіант - на три місяці) без можливості подовження".

МВФ також пропонує нарешті розв'язати питання банку "Надра". Так, Фонд погоджується на входження нових акціонерів до "Надр" за трьох умов.

Перше - досягнення домовленості зі "слушним інвестором" у травні. Друге - надання ним повного обсягу рекапіталізації до визначеного періоду - у версії МВФ, це має статися до кінця червня. І третє - порятунок банку не потребуватиме фінансової підтримки з боку держави чи НБУ, включаючи не-подовження реабілітаційних позик.

Якщо цього не буде зроблено, то МВФ вимагатиме "негайно ліквідувати" банк "Надра".

Також МВФ пропонує провести аудит Ощадбанку і Укрексімбанку. Щодо трьох банків, рекапіталізованих за участі держави - Родовід, Київ і Укргазбанк - МВФ пропонує Україні звернутися до фінансового радника оцінити їх потенціал і виробити рекомендацію: "чи реструктуризувати їх, чи підготувати на продаж, чи провести  їх впорядковане закриття".

У передчутті бурі

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якому "Українська правда" показала текст Меморандуму після засідання уряду в середу, підтвердив існування такого документу та означив його статус як "робочий".

"Таким є бачення Меморандуму України в стінах самого МВФ. Цей документ може братися за "рибу" для підготовки до перегорів з Фондом. Але це ще не означає, що ми приймаємо всі викладені тут пункти", - зазначив Тігіпко.

Водночас опозиція потирає руки, передчуваючи ускладнення в коаліції, якщо влада візьметься виконувати заявлене МВФ.

"Проект Меморандуму містить вимоги відмовитися від підняття соціальних стандартів та підвищити ціни на газ для населення, - нагадав опозиційний прем'єр Сергій Соболєв. - Я хочу подивитися, як уряд піде на ці кроки, будучи в одній коаліції разом з комуністами".

Щоправда, після рішення Конституційного суду в Януковича збільшився простір для маневру.

Щоб не озиратися на КПУ, він прагне і далі нарощувати коаліцію перебіжчиками з БЮТ і НУНС. Кінцева мета - вибити з рук комуністів "золоту акцію" та ще більше зцементувати владний п'єдестал.

***

Повний текст проектів "Листа про наміри" і "Меморандуму про економічну та фінансову політику", надіслані МВФ до України, читайте тут

© 2000-2010 "Українська правда"www.pravda.com.ua

Дем’янюк назвав себе «жертвою Гітлера»

На архівному знімку 1993 року Іван Дем’янюк повертається до США після виправдання в Ізраїлі Джон (Іван) ДЕМ’ЯНЮК, звинувачуваний у пособництві вбивства 28 тисяч євреїв у фашистських концтаборах, назвав себе "однією з жертв Гітлера". Про це повідомляє Лєнта.ру з посиланням на сайт ВВС News.

У вівторок, 13 квітня, в суді було зачитано заяву І.ДЕМ’ЯНЮКА, першу з початку процесу в Мюнхені в листопаді 2009 року. 89-річний обвинувачуваний стверджує, що його "силоміць депортували до Німеччини", де використовували проти його волі.

"Вважаю нестерпною несправедливістю те, що Німеччина намагається перетворити мене, військовополоненого, у військового злочинця", - написав І.ДЕМ’ЯНЮК. Заява була зачитана адвокатом, а автор тексту нерухомо лежав на носилках.

"Німеччина винна в тому, що я втратив сенс життя, мою сім`ю, моє щастя, будь-яке майбутнє і надію", - наголосив обвинувачуваний.

"Я вдячний тим лікарям, які допомогли мені зменшити біль і витримати цей процес, який я вважаю тортурами", - підсумував підсудний.

Як повідомляв УНІАН, суд над І.ДЕМ’ЯНЮКОМ почався 30 листопада 2009 року, хоча адвокати наполягали, що їх підзахисний дуже старий і слабкий, аби витримати процес. Проте медична експертиза визнала його достатньо здоровим, аби бути присутнім на суді.

У 1988 році І.ДЕМ’ЯНЮКА було засуджено в Ізраїлі до страти за злочини проти людства, проте в 1993 році звинувачення з нього були зняті. Як з`ясувалося, його прийняли за іншу людину. Але в ході слідства ізраїльська влада зібрала інші докази добровільної співпраці І.ДЕМ’ЯНЮКА з нацистами.

Сам І.ДЕМ’ЯНЮК не згоден з висунутими звинуваченнями. За його словами, з 1942 по 1945 роки він сам був поміщений до концтабору як військовополонений.

У січні один з тих, хто вижив у концтаборі «Собібор» не впізнав охоронця в І.ДЕМ’ЯНЮКУ.

Передбачається, що процес завершиться в травні 2010 року.


постiйна адреса статтi:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/193863

В порівнянні з тим скільки людей загинуло у війну, то суд над Дем'янюком викликає посмішку. Дід дожив до 89 років тоді як мільйони людей надали перевагу смерті ніж полону, а хто волею випадку був у полоні і з честю його пережив, не спотворив свою совість, хто тяжко пахав після війни і не дожив до старості чи помер від ран. На цьому адвокати наживуться, репортери дешеві і чинуші з різних спецслужб. Зібрати докази в такому віці? Хоча якщо є можливість, то такі злочини терміну давності не мають. Хто свідомо живими палив людей не розкаються ніколи.