Як у черговий раз фальсифікуються вибори в Україні Або за що Саркозі і інша шваль нагороджує медальками нинішню владу...

25.10.2010 15:05 _ Олег Медведєв

От таке підрахуйство. Харківські бюлетені. Хроніка подій. Відео

1. Надходження інформації

Інформацію про те, що в одній із друкарень Харкова (поліграфічна фірма "Фоліо-Плюс", вул. Лодзинська, 12) друкуються фальшивки, одержав 22.10.2010 року пізно ввечері телефоном від аноніма керівник обласної організації "Батьківщини", кандидат на пост мера Харкова Арсен Аваков. За словами людини, яка дзвонила, "ліві" бюлетені друкуються у величезній кількості, без жодних спеціальних методів охорони, захисту, контролю та обліку. Відтак продукція вивозиться з друкарні в невідомому напрямку. На цьому ж підприємстві, повідомив анонім, друкується агітаційна продукція без вихідних даних, у тому числі, Партії регіонів.

2. Виїзд до друкарні.

Близько 12:30, одразу після брифінгу, на ПП "Фоліо-Плюс" виїхали народні депутати України Філенко та Логвиненко. Разом з ними до друкарні виїхали депутати Харківської міської ради, члени обласних та міського передвиборних штабів "Батьківщини", представники харківських ЗМІ.

Народним депутатам, які приїхали до друкарні, охорона ПП "Фоліо-Плюс" повідомила, що керівництва немає на місці. З генеральним директором – Дмитром Баланом – телефоном зв'язався Володимир Філенко. Під час телефонної розмови Балан підтвердив Філенкові, що його поліграфічне підприємство друкує бюлетені для виборів 31 жовтня 2010 року. Відповідати на будь-які додаткові питання з боку Філенко директор друкарні відмовився, але погодився виконати прохання В. Філенка приїхати у друкарню.

ЗМІ на територію допущені не були.

Директор друкарні Дмитро Балан розповів народним депутатам, ніби видавництво "Фоліо-Плюс" уклало договір на оренду друкарського устаткування з іншим видавництвом – "Майдан", яке нібито й займається друком бюлетенів до виборів.

У той же час, надати будь-які документи, що підтверджують правочинність друкування "Майданом" та "Фоліо-Плюс" документів суворої звітності до виборів Дмитро Балан не зміг через їхню відсутність в друкарні. Крім того, як виявилося, бюлетені на устаткуванні "Фоліо-Плюс" друкують працівники саме цієї друкарні, що підтверджується розповідями самих друкарів.

Договорів територіальної виборчої комісії із зазначеною друкарнею Дмитро Балан надати так само не зміг. Як не зміг і надати документи, що підтверджують правильність виготовлення, обліку та транспортування бюлетенів.

Народні депутати викликали на місце друкування бюлетенів слідчо-оперативну групу прокуратури і міліції. Владимир Філенко зажадав від Дмитра Балана негайно зупинити процес друку неврахованих бюлетенів і звернувся з відповідним депутатським запитом до прокуратури області.

3. Обласна виборча комісія.

У той самий час, коли народні депутати України Філенко та Логвиненко виїхали на територію ПП "Фоліо-Плюс", керівник обласного виборчого штабу "Батьківщини" Юрій Прав та член партії (колишній керівник обласного тервиборчкому) Микола Селезньов у супроводі представників ЗМІ направилися до обласної виборчої комісії з примірниками неврахованих бюлетенів.

Вимоги, які Прав Ю.Г. та Селезньов Н.В. висували до облвиборчкому: припинити процедуру видачі бюлетенів, оприлюднити інформацію – де, на яких підставах, у яких кількостях, за якого контролю друкуються бюлетені для голосування, як контролюються форми, як контролюється процедура завезення бюлетенів. Представники "Батьківщини" вимагали затвердити нову форму бюлетенів і виготовити їх заново. Глава обласної виборчої комісії, член Партії регіонів Олександр Русанов обвинуватив Юрія Права у тому, ніби останній улаштував у комісії п'яний дебош, та вигнав представників "Батьківщини". При цьому Юрій Прав одразу відправився до обласного наркологічного диспансеру, де, після здачі відповідних аналізів, одержав на руки висновок лікарів про відсутність алкоголю в крові.

Буквально за годину глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін заявив, що колишній керівник обласної виборчої комісії Микола Селезньов намагається зірвати терміни видачі бюлетенів.

"Хочу окремо сказати про ситуацію, що мені дуже не подобається: представник БЮТ, що був керівником обласної виборчої комісії пан (Микола) Селезньов втручається нахабним чином у роботу обласної територіальної комісії, намагаючись зробити все, щоб були зірвані терміни по видачі бюлетенів", – цитувала Добкіна прес-служба ХОДА.

4. ПП "Фоліо-Плюс", ситуація на вечір 23 жовтня 2010 року

Увечері 23.10.2010 року, після звернення до прокуратури області й міста народного депутата України В. Філенка, на територію ПП "Фоліо-Плюс" приїхали помічники прокурора міста Євген Терпелюк і Ліна Коса. Правоохоронці розпочали дослідчу перевірку фактів друку неврахованих бюлетенів на вибори до місцевих рад. На місце перевірки прибув і начальник міської міліції полковник Баранник.

Володимир Філенко та Леонід Логвиненко виявили в промислових цехах "Фоліо-Плюс" як вже видрукувані бюлетені, так і ті, що перебували у процесі друку. При цьому бюлетені друкувалися в цеху, де відбувався друк сторонньої продукції, наприклад, винних етикеток.

Працівники прокуратури провели опитування робітників підприємства, які підтвердили, що є співробітниками "Фоліо-Плюс" та безпосередньо займаються друком виборчих бюлетенів.

Після неодноразових вимог народних депутатів Володимира Філенка та й Олексія Логвиненка, керівники "Фоліо-Плюс" надали працівникам прокуратури договір на оренду друкарського устаткування. Згідно договору, "Фоліо-Плюс" передає своє устаткування в користування ТОВ "Майдан", яке і займається друком виборчих бюлетенів. При цьому, за словами народних депутатів, договір складений таким чином, що працівники "Фоліо-Плюс", які не мають дозволу тервиборчкому на друк виборчих бюлетенів, мають безконтрольний і необмежений доступ до процесу друку.

Як відзначили нардепи, побачене ними в друкарні "Фоліо-Плюс" є брутальним порушенням всіх можливих правил виготовлення документів суворої звітності, якими і є виборчі бюлетені. Зокрема, згідно Правил виготовлення документів суворої звітності, цикл виготовлення подібних документів повинен бути замкненим. Інакше кажучи, всі процеси, починаючи від виготовлення форм і закінчуючи нумерацією, повинні проходити на одному поліграфічному підприємстві. Будь-яка кооперація декількох підприємств при друкуванні документів суворої звітності категорично заборонена чинним законодавством України.

Крім того, Володимир Філенко відзначив, що, згідно роз'яснень і постанов ЦВК, друк виборчих бюлетенів повинен здійснюватися тільки в присутності співробітників правоохоронних органів. Що стосується друкування бюлетенів на "Фоліо-Плюс", то працівники правоохоронних органів довідалися про це винятково із заяв нардепів і повідомлень ЗМІ.

Близько 19:00 23 жовтня 2010 року біля ПП "Фоліо-Плюс" зібралося близько 200 жителів міста: народні депутати України, кандидати в депутати різних рівнів від опозиційних партій, прості мешканці Харкова.

Вимоги тих, що зібралися – провести всебічну та об'єктивну перевірку того, на якій підставі друкарня, яка не має на те законних підстав, займається друкуванням виборчих бюлетенів. Люди заблокували виїзд з території друкарні, оскільки побоювалися, що вже надруковані бюлетені можуть спробувати вивезти з "Фоліо-Плюс".

Люди, які зібралися, мали намір дочекатися результатів дослідчої перевірки, що на той момент часу на території друкарні проводили працівники міської прокуратури та міліції, народні депутати України.

Приблизно в 22:30 працівники міської прокуратури та народних депутатів України на складі готової продукції "Фоліо-Плюс" виявили близько 13 тисяч неврахованих бюлетенів. На багатьох пачках є напис: "Понаднормативна продукція".

При цьому доступ до складу з видрукуваними бюлетенями мали всі без винятку співробітники друкарні, що є кричущим порушенням законодавства. Крім того, як вдалося довідатися працівникам прокуратури та народних депутатів України, між ТОВ "Майдан" і друкарнею "Фоліо-Плюс" не існує договору про оренду складських приміщень.

Таким чином, народні депутати дійшли висновку, що бюлетені друкувалися з метою проведення масових фальсифікацій у ході виборів до місцевих рад в Харкові та області 31 жовтня 2010 року.

Крім того, в одному із цехів, де друкуються невраховані бюлетені для виборів до місцевих рад, працівники прокуратури знайшли тираж спецвипуску комунальної газети "Харківські вісті" з описом "заслуг" секретаря міськради і одного з кандидатів на крісло мера Геннадія Кернеса.

Саме це видання вже було викрито опозиційними силами у прямій агітації за Геннадія Кернеса. Тираж, виявлений у друкарні "Фоліо-Плюс", становив близько 300 тисяч примірників.

Прокуратура міста почала складати акти щодо всіх виявлених в друкарні порушень виборчого законодавства.

20:00 23 жовтня 2010 року. Вийшовши з території поліграфічного підприємства, начальник міської міліції полковник Баранник в прямому сенсі слова втік від присутніх біля друкарні людей.

Коли Баранник вийшов з друкарні, його обступили близько 100 громадян з проханням розповісти, що відбувається всередині і які попередні висновки прокуратури та міліції. Відповідати на запитання людей полковник відмовився і почав тікати.

Все це фіксували на фото та відеокамери представники ЗМІ, які зібралися під друкарнею "Фоліо-плюс". Журналісти та депутати обласної ради кинулися навздогін, намагаючись на ходу з'ясувати у керівника харківської міліції, чому він тікає і відмовляється відповідати на запитання. При цьому народ, що зібрався, скандував на адресу Баранника: "Боягуз!"

Зупинившись на кілька секунд, полковник Баранник "розговорився": "Розбираємося, більше нічого не скажу!", сів у машину і обхідними шляхами покинув район друкарні.

Приблизно о 20 годині 50 хвилин присутніх біля друкарні людей почала оточувати міліція та співробітники спецпідрозділу "Беркут". Крім того, в районі заводу "Південкабель", де розташована друкарня "Фоліо-плюс", ДАІ перекрила вулицю Лодзьку, створюючи тим самим незручності для жителів Харкова, і не пропускаючи на місце подій автомобілі.

5. Заява народного депутата України Володимира Філенка

Після проведення дослідчої перевірки співробітниками Харківської прокуратури в ніч на 24 жовтня 2010 р. підприємства "Фоліо-плюс", на якому друкувалися виборчі бюлетені, народний депутат Володимир Філенко зробив наступну заяву:

"На складі ми, спільно з представниками прокуратури, які робили опис того, що там знаходиться, знайшли велику кількість бюлетенів. Але на питання, скільки бюлетенів, яких бюлетенів, ніхто жодної чіткої відповіді нам дати не міг. На питання, скільки на склад надійшло бюлетенів за весь період друку – ніхто не дав відповідь. Скільки вивезено бюлетенів, в якому напрямку, ким вивезено – ніякої відповіді немає. Жодного документа, який би регламентував надходження продукції на склад, а також вивезення продукції зі складу, – нема. Жодного представника територіальної комісії, які повинні здійснювати контроль, на складі немає. Жодного представника видавництва "Майдан", яке є виконавцем замовлення ТВК, – нема.

Разом з тим, на складі повноправно хазяйнують представники "Фоліо-плюс", яке не є суб'єктом друку зазначених бюлетенів.

Бюлетені зберігаються разом з пивними етикетками, з етикетками для киселю, з етикетками для ікри. На даний момент ми перенесли бюлетені, опечатали їх в іншій кімнаті з тієї причини, що завтра приїдуть інші замовники за іншою продукцією і вони не зможуть забрати свою продукцію, тому що вона перегороджена бюлетенями.

Якщо вони відвантажували ікорні та пивні етикети, то постає питання – скільки можна взяти під руку цих пакетів з надрукованими, готовими бюлетенями, які виготовлені за зразком, затвердженим територіальною виборчою комісією, не відомо.

Тому ми констатуємо факт абсолютної відсутності контролю за кількістю надрукованих документів і способами їх вивезення з підприємства.

Приблизно 720 тис. бюлетенів ми знайшли на складі. Найцікавіше, що ми знайшли, – на піддоні лежала велика кількість бюлетенів, як потім було з'ясовано шляхом перерахунку, 12700, на яких зверху красувався такий промовистий напис: "С/ тираж". На наше прохання пояснити, що це означає – нам пояснили – це "сверхтираж".

Нам пояснили, що це такий механізм друку, який завжди є – "сверхтираж". А скільки "сверхтиражу" – жодного акту, жодного акту, як цей "сверхтираж" знищувався, нам також не було пред'явлено.

Я припускаю, що цим "сверхтиражом" можна спокійно торгувати як додатковими бюлетенями, давати зацікавленим мажоритарним кандидатам, наприклад. Можна взяти список, де кандидат "жирніше", у кого платоспроможність більше, і так, під руку, по парі пачок бюлетенів... і питання виборів вирішено.

12 тисяч бюлетенів понад тираж – це тільки одномоментно ми знайшли. Скільки було надруковано, куди він пішов, де подівся – на сьогодні це встановити фактично неможливо.

Сьогодні міліція так-сяк приїхала і включилася в роботу. Правда, вони дуже довго їхали – дві з половиною години, далі прохідної вони не пішли, ніяких дій за нашою спільною заявою вони не робили. Приїхала прокуратура, вона почала слідчі дії. На сьогодні ми заявляємо, що описаний сам процес друку і описано те, що побачили на складі. А інші слідчі дії? Ми сподіваємося, що вони продовжать їх завтра. Можливо, буде якась реакція територіальної виборчої комісії, видавництва "Майдан". Сьогодні вони відпочивають, хоча, вибачте, процес (виборчий) не зупинено. Дивіться, скільки тут людей: хоч субота, хоч неділя – вибори йдуть! Є відповідні календарні терміни, по яких повинні здійснюватися ті чи інші процедури.

На закінчення хочу сказати, що виготовлення бюлетенів є незаконним, виготовлення бюлетенів є безконтрольним і виготовлення цих безконтрольних і незаконних бюлетенів на сьогодні лишається безкарним.

За фактами того, про що я вам розповів, я особисто вважаю, що є всі підстави у прокуратури порушити кримінальну справу проти членів територіальної виборчої комісії, які не контролюють процес виготовлення бюлетенів. А також проти тих, кому вони замовили виготовлення цих бюлетенів, що є документом суворої звітності. Так само є підстави для порушення кримінальної справи щодо незаконного виготовлення та розповсюдження – стаття 158 Кримінального кодексу. Нас запевняють, що це питання буде вирішено упродовж доби, максимум – двох.

Перед вами стоять люди, які не зацікавлені у зриві виборчої кампанії і всі звинувачення, які лунають на нашу адресу, – надумані звинувачення. Ми хочемо привести все до ладу, примусити тих, хто відповідає за всі напрямки виборчого процесу, щоб кожен з них працював. Або ж відповідав перед законом. Або ж поклав заяву і пішов, якщо він не в змозі цю справу здійснити, а не брав на себе гріх, або кримінальну відповідальність".

Посилання на відео-матеріали:

1. Ранковий брифінг Авакова, Філенка, Логвиненка, Права

2. Події в облвиборчкомі:

3. Без коментарів, приїзд депутатів в ПП "Фоліо-плюс", зустріч з директором

4. Події ночі

Заява народного депутата України В. Філенка

Як нинішня влада намагається поставити на коліна Львів

Роман Шостак

За півроку з гаком, що Партія регіонів керує країною, їй не вдалося цілком підкорити собі Львів. Однак за негласної підтримки команди губернатора Львівщини Василя Горбаля тут зроблено найголовніше: перекроїли опозиційну карту регіону й збили виборців із пантелику. Передусім тих, хто активно підтримував на президентських виборах лідерів партій «Батьківщина» і «Наша Україна» Юлію Тимошенко та Вік­тора Ющенка.

Вони боролися за «Батьківщину»

Кількамісячна внутрішньопартійна боротьба за легітимацію в місцевому осередку «Батьківщи­­ни» двох партійно-бізнесових крил, очолюваних попереднім головою обласної організації нардепом Іваном Деньковичем і новообраним партійним очільником – першим заступником голови облради Романом Іликом, закінчилася на користь влади. Обласна партконференція за особистої присутності Юлії Тимошенко підтвердила повноваження Ілика, однак обласна виборча комісія прийняла на вибори до обласної та міської рад кандидатські списки Деньковича, проігнорувавши почергово документи з підписами як Ілика, так і самої Тимошенко. Жоден кандидат від справжньої «Батьківщини» не зареєстрований також в одномандатних виборчих округах. Новий голова виборчої комісії був аж надто принциповим, бо його попередника нещодавно заарештували правоохоронці нібито за одержаний хабар за реєстрацію тимо­­шенківців. Він досі під вартою.

Натомість під брендом «Ба­­тьківщини» до найважливіших місцевих рад Львівщини тиш­­ком-нишком підуть одіозні висуванці, багато з яких ще донедавна були безкомпромісними опонентами «білосердечних» у тих партіях, членства в яких дехто соромиться навіть у домашньому колі. Роман Ілик стверджує, що вони, як у давні компартійні часи, вже побували на співбесідах-погодженнях у кабінеті Василя Горбаля. А соціологи переконують, що навіть після офіційного звернення Юлії Тимошенко до виборців Львівщини з проханням не голосувати за «зрадників і козачків» близько 10% голосів їм усе ж зібрати вдасться. З тих 20–25% підтримки, які мала «Батьківщина» в області досі. Адже виборці не мають ані часу, ані сил, щоб розбиратися в партійних інтригах.

Партія «Наша Україна», рівень довіри до якої на Львівщині у вересні мав тільки четвертий показник (5,9%), не зуміла залучити до свого списку знакових особистостей. Тому шанси її першого номера голови облради Мирослава Сеника утримати цю посаду після виборів 31 жовтня є примарними. Ще однієї втрати «Наша Україна» зазнала в особі міського голови Андрія Садового – нещодавно він голосно заявив про свій вихід із цієї партії.

З прицілом на облраду

Найімовірнішими претендентами на посаду голови Львівської облради, на думку експертів, стануть лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, який за рівнем довіри в області на початку осені перевершив навіть Юлію Тимошенко (відповідно 47% і 46%), екс-міністр регіонального розвитку та будівництва й кар’єрний рухівець Василь Куйбіда та колишній голова облдержадміністрації з іміджем господарника Олександр Сендега, що тепер балотується від Партії регіонів.

Безумовно, найбільші шанси стати головою облради матиме Олег Тягнибок, якщо «Свобода» 31 жовтня підтвердить вересневі прогнози соціологів. Вона була другою після «Батьківщини» за рівнем підтримки на місцевих виборах, а тепер – унаслідок роздвоєння партії Тимошенко в очах виборців – фактично відбудеться рокіровка, і «Свобода» стане лідером.

Своє вагоме слово у майбутніх розкладах в обласній раді, яка тепер складатиметься зі 116 замість 120 депутатів, напевно, матиме й наймолодша партія «Фронт змін». Тим більше що її лідер Арсеній Яценюк своїми частими візитами приділяє Львову значно більше уваги, ніж його київські колеги з інших політичних сил. Яценюк на Львівщині має нині третій показник рівня довіри виборців – 40%.
Що ж до решти партій, насамперед тих, які зараховують себе до національно-демо­­кра­­тичного крила, то найрадикальніша публічна риторика з наголосами на критику чинної влади всіх рівнів вирізняє крайову організацію Народного руху України. Поміркованішим є навіть Конгрес українських націоналістів. Однак оголошена пропозиція львівських рухівців про об’єд­­нання націонал-демократів і патріотів Львівщини задля підтримки на виборах спільних кандидатур зависла в прохолодному повітрі.

Кому дістанеться Ратуша

На посаду міського голови Львова претендує 21 кандидат, проте реальні шанси поборотися мають лише одиниці. Чинний мер Львова Андрій Садовий, уже кілька тижнів знову як безпартійний, був висунений Республіканською християнською партією. Опоненти дорікають Садовому, що він зумисне взяв собі маловпливову у Львові політсилу, перед якою не доведеться звітувати в разі перемоги на виборах. Крім потужного власного ресурсу, фінансового і медійного, Андрій Садовий та його команда розраховують також на підтримку тих впливових регіоналів з уряду, які взялися активно фінансувати Львів у підготовці до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Щоправда, публічно Садовий відмовився від присутності свого образу в телевізійній рекламі Партії регіонів. Та ця відмова, як і вихід із партії «Наша Україна», – швидше інформаційні приводи задля підігріву інтересу до власної персони, ніж послідовні політичні кроки. Зараз Садовий фактично грає на боці регіоналів.

Головний конкурент Садового – народний депутат Петро Писарчук, голова Львівської обласної організації Партії регіонів. Навесні йому не вдалося переконати своїх партійних керівників у Києві віддати крісло очільника облдержадміністрації. Якби тоді соціологи провели відповідне опитування львів’ян, то левова частка їх, напевно, підтримала б таке рішення Банкової як найменше зло, адже Писарчук – свій, галичанин. Однак, як вважають деякі експерти, його не призначили губернатором саме тому, що Львову не збиралися догоджати, а вирішили приборкати. Не переконати, бо це у випадку з регіоналами неможливо, а нагнути – таке в драматичній історії Галичини траплялося вже не раз. Тому й зараз сумнівно, що «мудрий газда і свій чоловік» Писарчук, який усіляко підтримує цей багаторічний образ, заручиться підтримкою своїх високопоставлених партайгеносе.

Зважаючи на високий рейтинг партії «Фронт змін», до змагання за мерство мав би долучитися й голова Львівської обласної організації партії Степан Кубів, досвідчений фінансист. Однак незвично короткий цьогорічний термін виборчої кампанії і значно скромніші фінансовий та медійний ресурси, ніж у суперників, можуть завадити Кубіву скласти гостру конкуренцію в змаганні. Хоча виборча інтрига і можливість для сенсації лишатимуться до ос­­таннього.

http://www.ut.net.ua/art/165/0/4422/

Московська православна церква на теренах України

Директор Херсонеса: Якби я вам розповів про спілкування з Московським патріархатом, ви б жахнулися

Митрополит Лазар бреше, і за це він відповідатиме перед Богом… У Херсонесі монахи знову хочуть забрати собі землі й усе майно заповідника…

Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника “Херсонес”, що в Севастополі.

Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври…

Херсонес Таврійський був заснований греками в VI столітті до нашої ери й проіснував до кінця XIV століття, коли місто було зруйновано Золотою Ордою. Зараз Херсонес має статус національного музею-заповідника і є найбільшим місцем археологічних розкопок на узбережжі Чорного моря.

Леонід Марченко очолює заповідник уже 25 років. Він і розповів УНІАН, як московська церква веде боротьбу за привласнення історичних пам’яток.

– Лазар у листі каже, що просить сприяти відродженню Свято-Володимирського Херсонського чоловічого монастиря, – каже пан Марченко. – Тобто вони хочуть повернутися до тих часів, коли на території цієї пам’ятки був чоловічий монастир. Монастир почали зводити в 1850 році, а розкопки Херсонесу почалися у 1827-му.

З літопису відомо, що десь тут хрестився київський князь Володимир. Де саме це місце, ніхто тоді не знав.

Коли велися археологічні роботи, центр стародавнього міста церковники забудовували, і тому тепер нам відкрилася лише його частинка. Це був грецький, римський і візантійський періоди (Херсонес входив до складу Візантійської імперії). Коли стало відомо, що таке Херсонес, почалася боротьба за ці землі, у результаті скасували монастир, бо він, крім шкоди Херсонесу, нічого не приносив.

У нас є листи, які графиня Уварова, котра була головою Московського археологічного товариства, писала імператору Миколі, ІІ про те, що монахи роблять усе, аби знищити Херсонес, тому треба відселити монастир.

Графиня називала Херсонес «руською Троєю». Вона писала: «Главное несчастье Херсонеса – это существование на его территории монастыря. Состоящего по обыкновению из подбора грубых, неграмотных, ничего не делающих, ни к чему не пригодных людей. По высочайшему повелению этот монастырь был обречен на постепенное и правильное вымирание, так как ему запрещалось без разрешения археологической царской комиссии возводить какие-либо постройки. Но археологическая комиссия отнеслась к этому с обычным ей равнодушием, в чем Ваше Величество могло убедится при обзоре Херсонеса. Монахи уничтожают акрополь древнего города… Для того, чтобы Россия могла гордится своей Помпеей, необходимо поспешить спасти то, что еще осталось, и принять серьезные меры к охранению всего необходимого (тут графиня перелічує п’ятнадцять пунктів з того, що потрібно зробити)… Разрушение Херсонеса дошло до такой степени, что спасти его можно только крайними, необходимыми мерами, иначе весьма близко время, когда от него ничего не останется. Повелите, Государь, и спасите… Графиня Уварова, 6 октября 1902 года».

Імператорська археологічна комісія знаходилася в Санкт-Петербурзі, і всі предмети, які розкопували, вивозили туди.

Нещодавно ми в Києві прийняли два передані нам звідти предмети (надгробні плити дохристиянської доби), але це лише частинка з того, що нині перебуває в Ермітажі. І де ці предмети лежать? У сховищах!

У 1992 році, коли Україна вже була самостійною, влада міста знову захотіла повернути сюди частину монастиря, проте я з листом звернувся до Кравчука. Після втручання вищих органів влади місцева влада поклялася, що більше ніколи не порушуватиме цього питання.

А все ж таки, чи точно відомо, що Володимир хрестився в Херсонесі?

Літописці називали три місця хрещення Володимира. Перше місце – Київ, друге – Васильків під Києвом і третє – Херсонес. Але більшість фахівців вважають, що то було в Херсонесі.

Ще відомо, що сюди, у Херсонес, 101 року відправили першого Папу Римського Климента, який тут же трагічно загинув. Через два-три століття Папа Мартін теж тут загинув. І вже в четвертому столітті в Херсонесі була єпархія.

Чи справедливим є прохання Лазара передати монастир у власність Московського патріархату?

Це не те, що несправедливо, це дурниця, велика дурниця.

Наша пам’ятка відома всьому світу. Ми є номінантами в списки ЮНЕСКО. Це пам’ятка всіх періодів – грецького, римського, візантійського. У світі такого вже немає, усе забудовано. А в нас ще є.

А Московській церкві на даний момент уже передано повністю в користування Свято-Володимирський собор, храм Семи Мучеників і ще дві будівлі колишнього монастиря... А ще Інкерманський монастир…

Але Лазар у листі до Януковича жаліється, що Свято-Володимирський собор передано їм лише в користування, а не у власність…

Та вони там цілковиті господарі. Хіба ми маємо можливість там щось робити?

Я сам був ініціатором, аби цей собор відбудували, а потім передали його церкві.

Що не вистачає сьогодні для того, щоб потрапити в списки ЮНЕСКО?

Там є кілька серйозних умов. Перша – чітка позиція державної влади щодо пам’ятки. Тобто йдеться про фінансування. Ми кілька років з цим б’ємося, і лише місяць тому на прохання губернатора Севастополя президент підписав доручення Азарову про затвердження концепції і програми розвитку Херсонеса на п’ять років, починаючи з 2011-го. Знаю, що Азаров, у свою чергу, дав відповідні доручення, і ми сподіваємося, що до кінця цього року буде концепція розвитку Херсонеса. Це буде перша умова, яку ми повинні виконати перед ЮНЕСКО.

Хочу наголосити, що за останні двадцять років жодна українська пам’ятка в списки ЮНЕСКО не подавалася.

Лазар хоче, аби з монастирем їм ще й землю віддали?

Аякже! Тому вони й жаліються, що майно лише в користуванні знаходиться. Щоб було не в користуванні, то треба їм передати землю. Ось тоді буде власність. Вони собі знову побудують свинарники і займатимуться бізнесом… Власне, що й було раніше.

Лазар пише Януковичу, що керівництво заповідника бере за «квіток» (так написано) з людей у Свято-Володимирський собор по 30 гривень.

Це брехня! Вхід на територію заповідника, підкреслюю і наголошую, заповідника, а не в собор, – 20 гривень. Це ж пам’ятка під відкритим небом. У Криму жоден музей: ні Лівадійський, ні Воронцовський не мають такої ціни, 40 гривень – як мінімум. А тут людина заходить на територію Херсонеса на цілий день за 20 гривень…

Більш того, разом з севастопольською адміністрацією, за згодою Мінкультури, ми робимо окремий вхід для відвідувачів саме собору.

Ще Лазар пише, що споруди використовуються не за призначенням, а «іноді навіть оскверняються».

Ну це вже взагалі... Так образливо таке чути… Це брехня Лазара, і він відповідатиме за неї перед Богом.

Що має на увазі Лазар, коли каже «не за призначенням»? Має на увазі, що це не їхнє. Ось і все.

Ви спілкувалися з ним особисто. Які у вас враження від цього священика?

Якби я вам розказав усю історію спілкування з ним, то ви б, можливо, і жахнулися.

Я йому лише повторюю: «Владико, ви ж розумна людина, знаєте історію, що ви таке кажете?»

Звісно, відносини в нас складні. Це ж не перший лист, якого він пише. Як тільки приходить новий прем’єр, президент, він пише й пише листи. І все одне – повернути монастир, хоча монастирів у Севастополі дуже багато.

Цього в жодному разі не можна робити.

Зрештою, а чому саме передавати Московському патріархату? Україна – багатоконфесійна країна…

І це теж. Я про це вже й не кажу. Коли в Севастополі був з візитом Філарет і хотів зайти в Херсонес, так вони тут таке зробили… Херсонес оточили… Філарет так і не потрапив сюди. А я от собі думаю, а чого він, зрештою, як громадянин не може зайти на територію заповідника?

Оксана Климончук

Взамен на помощь в Афганистане Москва требует уступок по ПРО и Грузии

Або чому США здало Україну "ригіоналам" і кремлю.

НАТО ведет переговоры с Россией о поставках в Афганистан вертолетов, обучении летчиков и перевозках через российскую территорию военных грузов, так как пакистанский коридор все яростнее атакуют талибы. Встанет ли вопрос о возвращении российских войск в Афганистан? - задаются вопросом СМИ. На улицах Кабула русских вспоминают недобрым словом.

Россия согласилась вернуться на войну в Афганистане по просьбе западных государств, которые 21 год назад помогли моджахедам изгнать ее войска, утверждает автор статьи в The Independent Ким Сенгупта. Москва участвует в обучении афганских военных и полицейских из подразделений по борьбе с наркотиками, а также в принципе согласилась поставлять НАТО вертолеты для использования в Афганистане. Ожидается, что о кардинально новом соглашении будет объявлено на саммите НАТО в ноябре.

Взамен на помощь в Афганистане Москва стремится к тому, что она называет расширенным сотрудничеством с НАТО. Так, Обама уже отказался от размещения элементов ПРО в Польше и Чехии, и альянс согласился проконсультироваться с Россией о дислокации элементов по новому плану. "Москва также хотела бы, чтобы НАТО сочло свершившимся фактом ситуацию в Грузии, где после войны российские войска остаются в Южной Осетии и Абхазии", - пишет Сенгупта.

По словам замминистра иностранных дел РФ Александра Грушко, "Москва хочет заключить с НАТО юридически-обязательное соглашение о взаимной сдержанности и договоренность о невключении грузинского кризиса в договоры о вооружениях". При этом Москва дала понять, что, возможно, снимет ограничения на доставку определенных вооружений в Афганистан через свою территорию.

"Маловероятно, что Россия пошлет в Афганистан войска, но все равно поворот событий примечательный", - пишет The Independent в редакционном комментарии. Аналитики издания не исключают, что взамен НАТО умерит поддержку Грузии и откажется от планов расширения в Восточной Европе. "Альянсу будет нелегко проглотить эту пилюлю. Но какие нежности при нашей бедности?!"

Надежды НАТО создать в Афганистане эффективную демократию растаяли. Отныне единственная реалистичная цель Запада - оставить в Кабуле сравнительно стабильный режим и сохранить возможность для контртеррористических операций на случай возвращения "Аль-Каиды". В этом контексте партнерство НАТО с Россией имеет смысл, заключает газета.

Сладкие песни НАТО могут заставить Москву забыть о своем горьком опыте, опасается Энн Пенкет, в недавнем прошлом корреспондент The Independent в России. Сейчас, когда администрация Обамы отчаянно пытается выполнить обещание о начале вывода войск из Афганистана в июле будущего года, американцам необходима помощь, так почему бы не обратиться за ней к русским, 20 лет назад разбитым в Афганистане Усамой бен Ладеном и моджахедами, чьи ряды разрастались благодаря ЦРУ?

"Русские действительно стратегически заинтересованы в мирном Афганистане, не экспортирующем терроризм и наркотики на заднем дворе России", - признает журналистка, но она сомневается, что афганцы могут пересмотреть отношение к бывшему агрессору. "Советский опыт сравним с американским опытом во Вьетнаме, - пишет Энн Пенкет, предостерегая: - Месть - это блюдо, которое лучше есть холодным".

"По словам источников в НАТО, рассматривается несколько инициатив, подготовленных Россией и НАТО совместно. Речь идет о привлечении российских вертолетов и экипажей для обучения афганских авиаторов, возможном участии России в обучении афганских сил национальной безопасности, расширении сотрудничества при борьбе с наркоторговлей и охране границ, а также совершенствовании коридоров транзита и снабжения войск НАТО", - пишет журналист The Guardian Саймон Тисдолл.

"Планы пока не приобрели окончательного характера, и в НАТО говорят, что вопрос о возвращении российских войск в Афганистан не ставится", - сообщает автор материала. Ожидается, что на саммите США и Британия будут активно уговаривать европейских союзников предоставлять больше инструкторов для армии и полиции Афганистана накануне передачи территории под контроль афганских властей в 2014-2015 годах.

"Русские могли бы очень осложнить нам жизнь в Афганистане, но они от этого воздерживаются", - сказал в интервью неназванный западный дипломат, добавив, что Москва все охотнее соглашается помогать Западу. Ожидаются новые договоренности о снабжении и переброске войск через Таджикистан и Киргизию, а также соглашения, которые отразят обеспокоенность России вывозом афганского героина. По словам официальных лиц, вероятно также отдельное соглашение о частичном сотрудничестве России в русле натовских планов по размещению ПРО в Европе, пишет газета.

К статье приложена краткая хроника войны СССР в Афганистане, составленная Люком Гардингом и озаглавленная "Геополитическая катастрофа". "Возвращение России в Афганистан неизбежно пробудит призраки прошлого и воспоминания о войне, которую лучше забыть", - полагает Гардинг.

История разногласий не должна омрачить того факта, что более глубокое участие России в афганской кампании - это хорошая новость как для НАТО, так и для Афганистана, считает The Times. Издание считает определенным риском "перспективу того, что афганские пилоты, возможно прошедшие обучение у русских, будут управлять российскими вертолетами", но подчеркивает, что это все же не русские летчики, "а такое развитие событий поможет в ведении войны, достигшей своего критического момента".

"Талибан", очевидно, попытается воспользоваться участием России, чтобы помешать развитию афганского государства. Но опасность радикализации антизападных настроений в Афганистане перевешивается перспективой признания Россией своей ответственности в Центральной Азии. Россия в свое время способствовала созданию беспорядка в Афганистане, и теперь ей пора начать его убирать", - говорится в редакционной статье.

Идея возвращения России в Афганистан вызывает смешанные чувства на улицах Кабула, свидетельствует корреспондент The Times.

46-летний торговец Низамуддин выразил позитивное отношение к Москве. "Русские хорошо относились к простым людям, но были очень жестоки к своим врагам, - сказал он. - Они были не такими, как эти войска, которые, с одной стороны, поддерживают своих врагов, а с другой - борются с ними. Они знали права граждан. Я помню, когда они патрулировали город, они разговаривали с людьми. Люди по-прежнему пользуются зданием университета и многими другими зданиями, построенными русскими".

Насир Ахмад, 72-летний рабочий на пенсии, высказал более мрачную позицию. "Я проклинаю матерей всех этих иностранцев, включая русских. Все они сукины дети, из-за этих иностранных держав наша страна разрушена".

З приводу чергових сфальшованих виборів

Спільна заява опозиційних партій: результати виборів свідомо спотворені

Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, в багатьох регіонах країни їх результати спотворені.

Про це йдеться у розміщеному на сайті "Батьківщини" тексті спільної заяви опозиційних партій України.

Спільна заява опозиційних політичних партій України

Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, їх результати свідомо та системно спотворені.

Вже сьогодні очевидно, що офіційні результати виборів не матимуть нічого спільного з реальними настроями людей, не віддзеркалюватимуть їхнього справжнього волевиявлення. Фальсифікація в українському вимірі була тривалим процесом, який охоплював всі етапи виборчої кампанії.

Нова влада почала ерозію демократії та ліквідацію виборів як головної складової демократичних процесів з явного згортання свободи слова в усіх її проявах. Як наслідок, міжнародна організація «Репортери без кордонів» опустила Україну на 42 пункти в світовому рейтингу свободи преси. До цього не треба більше нічого додавати. Всі опозиційні політичні сили були дискриміновані в своєму праві бути присутніми в центральних та багатьох регіональних засобах масової інформації. Головна причина такої ситуації – це повний контроль над ЗМІ клановими угрупуваннями з оточення нового Президента. Уявлення громадян України про реальний стан справ в усіх сферах життя свідомо та суттєво деформовано на основі маніпуляцій.

Порушення, які дали всі підстави зробити висновок про недемократичність та необ’єктивність виборів, почалися ще до старту кампанії з незаконного перенесення дати виборів, які згідно Конституції, мали відбутися ще у травні. Сьогодні вже очевидно, що перенос дати голосування був викликаний прагненням завершити формування адміністративного ресурсу, перебрати контроль за силовими структурами, поставити у повну залежність судову систему, переписати чинне законодавство під електоральні потреби Партії регіонів та її союзників.

Наступним етапом організації системної фальсифікації стало ухвалення Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Його було виписано винятково в інтересах Партії регіонів, яка діяла за принципом гри з правилами замість гри за правилами. Закон заклав кричуще непропорційне представництво суб’єктів виборчого процесу у територіальних та дільничних виборчих комісіях, що на практиці дало можливість Президенту України поставити під свій повний контроль територіальні виборчі комісії та їх керівництво, а дільничні виборчі комісії взагалі сформувати монопольно, щоб зробити їх головною ланкою безконтрольної фальсифікації виборів. Повністю підконтрольні силові стуктури створили механізм захисту фальсифікацій в комісіях різних рівнів.

Крім того, законом про вибори до місцевих органів влади Партія регіонів за два місяців перед виборами свідомо заборонила приймати в них участь партійним блокам, що стало свідомою дискримінацією найбільшої опозиційної політичної сили БЮТ в цих виборчих перегонах. За такий короткий термін до виборів та в умовах блокування інформації центральними ЗМІ неможливо було довести до всіх громадян України іншу назву найбільшої опозиційної політичної сили.

На цих виборах влада застосувала ще одну зовсім нову технологію фальсифікації: створення фальшивих партійних організацій опозиційних політичних сил. Це проводилося Міністерством юстиції, Міністерством внутрішніх справ, керованими судами та підконтрольними територіальними виборчими комісіями за дорученням Президента України.

В останню ніч перед днем виборів незаконність створення владою фальшивих осередків партії «Батьківщина» було доведено в судах, але це вже нічого не змінило. В результаті найбільша опозиційна партія «Батьківщина» (БЮТ) та інші опозиційні сили не були допущені до виборів на Київщині, Львівщині, Кіровоградщині, Тернопіллі та в інших регіонах, що позбавило понад мільйон громадян можливості зробити свій вибір.

Для системної фальсифікації вперше за всі роки незалежності був організований в масштабах всієї країни незаконний друк фальшивих виборчих бюлетенів.

Відповідно до частини 2 статті 66 закону про місцеві вибори, виборчі бюлетені є документами суворої звітності. Пункт 17 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» чітко фіксує, що виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності підлягає ліцензуванню в обов’язковому порядку. Бюлетені друкувалися на 487 поліграфічних підприємствах. Водночас, сайт Міністерства фінансів підтверджує наявність таких ліцензій лише у 4 друкарень з 487, що становить менше 1% від загальної кількості. Друк бюлетенів не супроводжувався системою контролю та захисту, які передбачені діючим законодавством. Це було доведено виявленням великих обсягів бюлетенів-фальшивок за кілька днів до дня голосування представниками різних політичних сил та міжнародними спостерігачами в різних регіонах (Харків, Івано-Франківськ, Хмельницький, Одещина), що не залишає сумнівів в тому, що ця технологія має загальнонаціональний характер. Силові структури України, які мусили припинити ці антизаконні дії, навпаки взяли цей процес під свій захист. Всі речові докази та відеозаписи, які підтверджують цей масштабний злочин є в розпорядженні опозиційних сил.

Сама кампанія проходила під грубим тиском влади на опозиційні партії, їхніх кандидатів та представників у виборчих комісіях. Найпоширенішим прийомом проти неугодних кандидатів стало залякування учасників виборчого процесу з боку правоохоронних органів, погрози позбавити роботи опозиційних кандидатів, які працюють в державному секторі, як-то лікарі, вчителі, чиновники. В деяких містах було санкціоновано арешти кандидатів в мери, які мали шанс виграти у висуванців Партії регіонів. В багатьох випадках опозиційних кандидатів знімали з виборчих перегонів, користуючись чисельною перевагою представників влади у виборчих комісіях. В цілому по всій країні більше двох тисяч кандидатів в депутати, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів було знято або з застосуванням репресій силових структур, або внаслідок замовних рішень суду, або як результат беззаконних дій підконтрольних територіальних виборчих комісій. Так само незаконно були зняті з виборчих перегонів деякі політичні партії регіонального значення тільки тому, що вони мали всі шанси увійти в місцеві ради на противагу правлячій партії нового Президента. Детальні списки всіх кандидатів та партій, які незаконно позбавлені права брати участь у виборах, а також неправосудні рішення судів, які зафіксували це беззаконня є в нашому розпорядженні та будуть оприлюднені.

Широкого розмаху набули зловживання із невмотивованим голосуванням на дому. Це – один з інструментів фальсифікації в Україні, який виник до 2004 року і який тепер відновлено владою. У деяких областях кількість тих, хто виявив бажання голосувати поза межами виборчої дільниці, різко збільшилась навіть у порівнянні з другим туром президентських виборів 2004 року.

Після такої специфічної підготовчої роботи до проведення місцевих виборів говорити про їх чесність та демократичність можна або внаслідок необізнаності або відвертої заангажованності.

Окремої оцінки заслуговує організація голосування в день виборів та після нього. На 10:00 ранку 2 листопада ще не оприлюднено офіційної інформації про кількість виборців, які брали участь у голосуванні, що свідчить про те, що фальсифікації повним ходом йдуть по всій країні на рівні безконтрольних дільничних та територіальних виборчих комісій. На всіх попередніх виборах у минулі роки такого порушення не допускалось.

В розпорядженні опозиційних сил є тисячі доказів, які оформлені згідно українського законодавства. Вони свідчать про наявність в дільничних комісіях підсумкових протоколів, підписаних або підписаних і заповнених ще до початку виборчої компанії, багаточисельні випадки наявності у дільничних комісій зайвої кількості бюлетенів для голосування, вкидання бюлетенів в скриньки для голосування та на столи для підрахунку голосів після завершення голосування. Всі ці неподобства відбувалися одночасно з закриттям дільничних та територіальних комісій для контролю з боку спостерігачів та представників незалежних ЗМІ. Їх просто викидали силою з територій виборчих комісій невстановлені особи з кримінальною зовнішністю.

Теперішня влада поклала край започаткованій після Помаранчевої революції традиції проведення чесних виборів. Вона згортає демократію в Україні, і в рамках цього процесу свідомо демонтує механізм вільних та прозорих виборів, який хоче замінити регулярними фарсами із заздалегідь відомим результатом.

Ми вважаємо ці вибори такими, що відбулися нечесно з великими системними фальсифікаціями та з порушенням фундаментального права громадян України на вільне волевиявлення. З нами погоджуються 59 % громадян України, які за даними міжнародної організації IFES вважають вибори сфальшованими і саме тому на них просто не з’явились.

За цим же опитуванням в чесності виборів переконані лише 8,5% громадян. Українське суспільство свій вирок вже винесло.

Ці місцеві вибори є великим тренуванням, випробовуванням системних фальсифікацій для наступних парламентських та президентських виборів. І якщо зараз це всіма українськими та міжнародними демократичними силами не зупинити на початку історії, влада сприйме це як карт-бланш на подальший наступ на демократію, права та свободи людей, на створення в Україні авторитарного режиму, чужого як народу України, так і всій європейській цивілізації.

До заяви додаємо стислий перелік найбільш кричущих порушень та зловживань під час проведення місцевих виборів в Україні.

Партія «ВО «Батьківщина»

Партія «Реформи і порядок»

Партія «Народний Рух України»

Партія «Народна самооборона»

Партія захисників Вітчизни

Партія «Українська платформа»

Міжнародні спостерігачі: В Одесі зафіксовано тотальні порушення

Міжнародні спостерігачі від комітету "За відкриту демократію" зафіксували масові порушення і фальсифікації на виборах в Одесі.

"Ми розчаровані, оскільки ці вибори можуть посилити негативний імідж Україні", - зазначив голова комітету Том Нолан.

Він уточнив, що його оцінка обумовлена "великою кількістю порушень безпосередньо в день голосування на виборчих дільницях, а також минулої ночі під час підрахунку голосів і доставки бюлетенів".

За словами Нолана, "більше ста міжнародних спостерігачів мають у своєму розпорядженні незаперечні факти порушень в Одесі чинного законодавства про вибори, а також міжнародних стандартів".

"Я спостерігав за виборами в чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на виборчій дільниці № 311 в Одесі, було найгіршим із побаченого за довгі роки моєї участі в місіях міжнародних спостерігачів.", - заявив професор Ерік Херон із США.

"Хоча в це важко повірити, але в день голосування і ніч підрахунку голосів нас, офіційно зареєстрованих міжнародних спостерігачів, не пускали на кілька виборчих дільниць", - додав представник Комітету з Литви Мантас Адоменас.

"Крім того, зафіксовані випадки залякування, тиску на спостерігачів. Від нас вимагали залишити дільниці раніше часу, а деякі комісії відмовилися пускати спостерігачів на дільницю.", - зазначив він. При цьому спостерігач підкреслив, що зафіксував цілу низку порушень на дільниці № 181 щодо невикористаних бюлетенів.

"Приміром, після того, як невикористані бюлетені вже спакували і запломбували, були знайдені приблизно 100 незаповнених бюлетенів для голосування за кандидатів у депутати в одномандатних округах. Склалося враження, що зроблено це було навмисно.", - зазначив він.

Міжнародний спостерігач з Австралії Марк Льюїс також підтвердив, що став свідком масових порушень. Зокрема, за його словами, на дільниці № 147 було виявлено значне перевищення кількості бюлетенів порівняно із кількістю зареєстрованих виборців. "Перевищення склало 400% від загальної кількості громадян, що голосували на дільниці", - підкреслив він.

Крім того, спостерігач відзначив невідповідності, зафіксовані на дільниці № 311. Він розповів, що дільниця закрилась о 22:00, але до 8:00 ранку члени комісії не встигли порахувати бюлетені. "За 10 годин вони порахували лише кількість невикористаних та зіпсованих бюлетенів, а також кількість бюлетенів з голосами за мера міста і депутатів за мажоритарними округами. А це цілком можна було зробити за 2-3 години.", - Заявив Льюїс.

У свою чергу спостерігач з Канади Рон Хічій повідомив, що члени виборчкомів навмисно приховувала практично будь-яку інформацію, яку намагалися отримати міжнародні спостерігачі.

"Тиждень тому я голосував у Канаді. Голосування відбувається в режимі реального часу. Якщо о 20:00 на виборчій дільниці закінчується голосування, то о 20:05 вже відомі результати. Я впевнений, що жителі Одеси і Одеської області також заслуговують чесних і відкритих виборів ", - зазначив він.

Нагадаємо, що за даними екзит-полу, проведеного "Савік Шустер Студія", чинний глава Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв лідирує в перегонах на посаду мера Одеси із 48% голосів виборців. Найближчий конкурент кандидата від Партії регіонів Костусєва, Гурвіц, набирає 36,8% голосів.

У той же час чинний мер Одеси Едуард Гурвіц заявив, що впевнений у своїй перемозі на виборах і буде оскаржувати підсумки виборів. "Всіма законними способами ми доведемо, що виграли вибори Фальсифікатори рано радіють.", - Сказав Гурвіц, який вчора ввечері, 1 листопада, зібрав багатотисячний мітинг під стінами мерії Одеси.

Нагадаємо, організація "Опора" вчора також заявила про фальсифікацію і затягуванні процесу підрахунку голосів в Одесі.

У свою чергу, Комітет виборців України зазначив, що місцеві вибори 31 жовтня в Одесі за рівнем неорганізованості і порушень можна порівняти з президентськими виборами 2004 року.

І комуністи зачесалися - невже і вони не очікували від вирощених ними бандитів бандитської поведінки?

Леонід Грач: Ми ставитимемо питання про перерахунок голосів

Такого бандитизму на виборах ще не було... Захід цього ніколи не забуде... Тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та ін... Янукович міг би вимагати перерахунку голосів...

Лідер кримських комуністів Леонід Грач розповів УНІАН свої спостереження на виборах в Криму.

Леоніде Івановичу, як у Криму відбувається підрахунок голосів?

А так само, як і все починалося – з бандитського формування виборчих комісій, які в своїй переважній масі очолили представники Партії регіонів. Вони не допускають осіб, які згідно із законом повинні контролювати підрахунок голосів. Членів комісій, представників і спостерігачів від інших партій не допускають, виганяють за будь-яке зауваження. Навіть журналістів виганяють...

Протоколи ніяк не звезуть, але Джарти (голова уряду Криму. – Авт.) вже оголосив, що ПР набрала не менше 75-80% у парламенті Криму. Тобто, перемога вже їх і вони вже її святкують.

Підписують чисті протоколи наперед, іноді – на колінах просто біля міського виборчкому. Секретарі виборчих комісій розкривають вже запечатані мішки з підрахованими голосами. Бюлетені однієї виборчої дільниці опиняються в іншому кінці міста... Та тут маса прикладів, які зараз аналізуються...

Ще ніколи такого не було, щоб міська феодосійська телерадіокомпанія в день виборів практично весь час транслювала відеоролики з Партією регіонів.

Низька явка в Криму свідчить про те, що ПР сфальсифікувала вибори, а з іншого боку – зробила дуже серйозну заявку, щоб на найближчих парламентських виборах за неї ніхто не проголосував, бо при всьому насильстві, яке вона чинила і в Криму, і на південному сході вона явно програла, – це 25% голосів виборців Криму, а не майже 50, як заявляє Джарти. Ось вони і приїхали.

На дев`яту годину ранку сьогодні ще жодного протоколу до Севастополя не надійшло. Як таке можливе?

Через те, що їх так довго не везли і не везуть, ми і ставитимемо питання про перерахунок голосів тут, у виборчкомі. Розкривати все і перераховувати. Це і покаже результативність всієї фальсифікації, яку вони затіяли.

А раніше на виборах в Криму відбувалося щось подібне?

Ні-ні! Такого бандитизму на виборах різних рівнів, тим більше на місцевих, не було. Ми чудово розуміємо, навіщо їм вертикаль влади. ПР все схопила «нагорі», але нездатна була змінити законодавство щодо купівлі-продажу землі. Янукович заявив, що з 1 січня це буде, тому і пішов таким бісівським методом – щоб заволодіти місцевими органами влади і швидко проштампувати купівлю-продаж землі. Звісно, не на користь бідних, народу, а в свою користь і користь зарубіжного капіталу. Тобто тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та інші.

Чому всі партії заявляють про фальсифікації, крім самої ПР?

Бо вони робили цю фальсифікацію. І все це бачили.

Та вона у нас в Криму брудніша, цинічніша, можливо, ніж в інших регіонах. Для цього ж спеціально Віктор Федорович прислав свого гауляйтера Джарти, свого дружка, добитися в Криму «любові» більше, ніж у Донецьку.

Усі партії справді побачили фальсифікації в усіх регіонах України. Я відстежую інформацію. Усі жахнулися. Такого ніхто не міг передбачати. Ну, будь ласка, йде боротьба, може бути якась похибка. Але в такому масовому порядку, як, наприклад, у Криму?!.. Позавозити сюди людей, попрописувати, платити гроші за голосування, возити від дільниці до дільниці, позбавити права контролю тих, хто мав, згідно із законом, їздити з комісією голосувати по домівках. На цілих дільницях відбувалося вкидання по двісті-триста голосів саме в той період, коли, як кажуть, вичерпався потік народу. Тобто тут усе брудно, і бруд цей видно.

І мають рацію всі, хто каже про фальсифікації, незалежно, хто яких кольорів, бо кольори можуть відрізняти нас тільки щодо ідеології, щодо передвиборних програм, а чесність і прозорість результатів виборів повинні бути для всіх одна.

А що ви можете сказати про російськомовних так званих міжнародних спостерігачів? Як вони поводилися в Криму?

Наскільки мені відомо, один з таких спостерігачів виявився російськомовним з Ізраїлю. Звичайно, те, що він з Ізраїлю, не має анінайменшого значення. Цей товариш, що приїхав з Тель-Авіва, – колишній співробітник російсько-американської торгової палати. Цікаво інше – їх супроводжувала секретар Партії регіонів, саджала в кращі машини і катала Південним Берегом Криму, показуючи нашу красу, годуючи смачними стравами.

Учора та сама секретар привезла їх на прес-конференцію, де вони сказали: «Схвалюємо». Звісно, це ганьба для європейських демократичних інститутів, які в своїй більшості мовчать.

Остап Бендер сказав: «Закордон нам допоможе». Дякувати, «допоміг». Уся країна стоїть дибки, плюється, а вони нам розповідають, що все окей. І взагалі, немає сумніву, що ці «спостерігачі» проплачені.

Але міністр (закордонних справ) Грищенко вже встиг подякувати їм.

Про Крим, про те, що тут робилося до виборів, хіба що ледачий не чув. Ці спостерігачі хоч би приїхали на виборчі ділянки, поспілкувалися з нами. Та це і близько нікого не цікавило. Що ж виходить, «міжнародний спостерігач» приїжджає перепочити, випити горілочки і сала поїсти?! Навіщо ж нам такі речі, причому за наш же рахунок?!

«Регіонали» звинувачували комуністів Криму, що ті підкуповували виборців за сто гривень...

Це маячня собача! Комуністи, як корабельні щури, бідні! За своєю ідеологією ми ніколи цим не займалися. Ми весь час стояли за те, щоб були чесні вибори.

Цим у відкриту – підкупом – займалися «регіонали», яких ми зловили за руки, сфотографували, у нас є прізвища людей, які за 50-25 гривень продавали свої голоси.

Страшне інше. Молоду людину, яка тільки отримала право голосувати, вчать, як продати свій голос, свою позицію, своє життя, своє майбутнє за п`ятак. Ось, де страшні речі відбуваються, де продають майбутнє країни.

Це до якої потворності треба дійти, щоб у молодої людини вимагати фотографію - що він саме за них проголосував, - а потім уже платити гроші.

Чому, вважаєте, президент країни мовчить, коли вся країна говорить про фальсифікації, коли пройшов другий день, а в деяких регіонах протоколи ще навіть не почали надходити, а дехто вже «знає» результати?

Звичайно, він мовчатиме, тому що це його поплічники. Янукович навіть не розуміє, що це перша «перемога» для нього. За такі вибори йому довго-довго ікатиметься. Той же Захід йому цього ніколи не забуде.

Янукович може виправити ситуацію тільки одним способом, щоб хоч якось врятувати репутацію регіоналів, – публічно виступити з пропозицією перерахувати голоси у присутності преси. Звісно, це було б не стовідсотковим виправленням помилок, тому що скільки посадили, приписали. Але навіть на цьому етапі Янукович міг би зажадати перерахунку голосів, щоб не зганьбитися до кінця.

Розмовляла Оксана Климончук

Ми всі - хто свідомо, хто мимоволі, - відчуваємо, що з банками і банкірами не все так просто. Що за пафосними словами про збереження і примноження приховано наглий грабунок. І що найнагліші і найбезвідповідальніші злодії - це і найбільші банкіри. В Україні таким довгий час був ЮЩЕНКО.
Можливо комусь і видається, що він - не здатний до будь-якої форми діяльності слабохарактерний і недостатньо розумний індивід, але це зовсім не так, - прочитавши цю статтю, більшість мала би погодитися, що "слабохарактерність" і "нездатність до цілеспрямованої діяльності" викликані зовсім іншими негативними рисами цього "героя". Нагадаю, що цей герой керував Нацбанком України і як глава НБУ, і як Президент, як до приходу МВФ, так і після його появи у нас.

Зрозуміло, що ця, в основному написана напівпрозорими натяками, стаття вимагає наявності деяких знань у читачів, але здатна допитливому розуму багато що відкрити - як щодо дій задля економічного порятунку власної сім'ї, так і щодо України в цілому, бо "і зустрічний вітер дає гарну нагоду рухатися вперед", якщо в майбутніх еліт виникне таке бажання... Редакція ПМ

http://www.epravda.com.ua/publications/2010/11/3/254893/

Сергій Яременко, для ЕП

МВФ - ворог України?

Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ.
Фото Андрій Атаманів, для УП, з конкурсу "У десятці"

"Дозвольте мені випускати і контролювати гроші країни, і мені буде все одно, хто приймає закони", - писав американський економіст Майкл Ротшильд.

Ця теза успішно реалізована в усіх країнах третього світу і СНД. Робиться це "цивілізовано" шляхом надання фінансової та методологічної допомоги через міжнародні організації на зразок МВФ і Світового банку.

Напряму на суверенність грошової системи країни ніхто не зазіхає. Робиться це непомітно, без протистояння. Як завжди - через підміну понять.

Ідеологічною основою перетворення грошової системи в керовану ззовні є формування у суспільства і влади помилкового переконання, що основним фінансовим важелем управління економікою є не монетарний орган - центробанк, а бюджет. І всі економічні невдачі пов'язані з його хибним використанням урядом.

Тобто основна мета - акцентувати увагу уряду на наслідках, а не на причинах. Далі - просто. Зосередившись на бюджеті і будучи відстороненим від емісійного центру, уряд позбавляється реальних ресурсних важелів впливу на економіку і втягується у нескінченну боротьбу з неминучими проблемами.

При цьому він не помічає, що в рамках фіскального інструментарію ці проблеми ніколи не можуть бути вирішені. Інший варіант - "ми не винні, бо центробанк не зробив це і це". Винних немає, а економіка руйнується.

Більш того, впроваджується думка, що уряд за своєю природою не має права втручатися у сферу відповідальності центрального банку.

Одночасно примітивізується роль ЦБ із зведенням його функцій до "друкарського верстата". Емісія грошей пов'язується тільки з гіперінфляцією, а значить, вона стає дуже небезпечним інструментом, використовувати який самостійно не можна.

Коли думка сформована і маріонетки розставлені, мета досягнута. Центробанк відокремлений і недоступний для влади країни. Однак для уникнення непорозумінь у майбутньому автономність необхідно закріпити законодавчо. Центробанк має бути затверджений у статусі незалежного національного, а не державного органа.

В умовах економічних перетворень завжди будуть протиріччя між центробанком та урядом. Тим більше, якщо їм ставити взаємовиключні цілі. Уряду - економічне зростання, а центральному банку - боротьбу з інфляцією. Розділяй і володарюй.

У такій ситуації потрібен арбітр. У країні його немає. Значить, потрібен міжнародний. Він є, це МВФ.

Процес "віддалення" центрального банку не припиняється. Особливо яскраво це виявляється у кризові періоди, що й відбувається зараз в Україні. Країна максимально поступлива, перебуваючи у борговій петлі і бюджетних лещатах.

Рекомендовані МВФ зміни до закону про Нацбанк знімають з нього всю відповідальність за розвиток економіки і позбавляють самостійності у прийнятті рішень. Перетворюють центробанк у ретранслятор вказівок МВФ уряду.

Все робиться за калькою статусу ФРС у США. Приватний орган, абсолютно незалежний від держави, "друкує" гроші під відсоток уряду і всій економіці.

Там - хоч на благо власної країни. У нашому випадку автономізація центробанків потрібна для легалізації цього механізму в інших країнах. Пояснюється це міжнародною функцією грошей, і тому Нацбанк нібито має більше контролюватися МВФ, ніж урядом.

Втім, це тільки підготовка інституційної бази, а потрібен працюючий механізм. Для цього привноситься напрацьована століттями модель розвитку.

Догма базується на кількох міфах, але вона повинна сприйматися економічною владою як єдино правильний напрямок функціонування фінансового ринку країни. Реалізація цих міфів складається у руйнівний і керований механізм.

Для внутрішнього ринку цей механізм руйнівний, бо він сприяє розвитку зовнішнього ринку. Емісійний дохід через позичковий відсоток йде з країни. Питання лиш у тім, доки економіка генеруватиме позитивний результат. Далі - дефолти, зміна влади.

Міф перший. Основа економічного устрою перехідних економік, а особливо монетарного, має бути копією монетарних режимів розвинених країн. З усіма ринковими механізмами, за винятком, здавалося б, незначних і логічних особливостей валютної політики центрального банку.

Особливість же у здійсненні "самостійної" грошової політики полягає у тому, що емісія національної валюти можлива тільки через викуп іноземної і накопичення її у резервах центрального банку. Процес стає керованим, оскільки брак валюти є завжди, а взяти її можна тільки в борг на зовнішньому ринку на певних умовах.

Механізм стартує: центробанк де-факто втрачає статус національного і набуває статусу філії центробанку країни-метрополії, виконуючи найпростіші обмінні функції. Роль метрополії виконує МВФ в інтересах країн-власниць ВКВ. Президент може звільнити керуючого банком, але він не здатний зруйнувати діючий механізм.

Тепер зростання грошової маси всередині країни визначається величиною позики від МВФ, а також позитивним сальдо платіжного балансу. І є еквівалент валютних резервів. Тобто обсяг кредитної можливості банківської системи, процентна ставка і доступність позик для реального сектора визначають не уряд і центробанк, а МВФ.

В економічному сенсі така система тільки камуфлює використання національної валюти замість іноземної. "Друкування" своїх грошей під забезпечення чужих виглядає як проста заміна банкнот у фіксованому співвідношенні.

Для системи валютного комітету зазвичай характерний брак грошової маси всередині країни. При втечі зовнішнього капіталу, зважаючи на відсутність компенсаторних дій центробанку, економіка занепадає від нестачі оборотних коштів у підприємств внаслідок недоступності кредитів та їх дорожнечу.

Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ.

Міф другий. Розвиток економіки можливий лише за рахунок зовнішніх інвестицій.

Негативні наслідки цієї тези важко переоцінити. Насправді розвиток економіки та її структура залежать від бажання чи небажання міжнародних корпорацій розмістити своє виробництво в країні або від кон'юнктури ринків капіталу. Тобто формувати структуру економіки відповідно до власних планів у таких умовах неможливо.

Також стверджується, що створення інструментів "довгих" грошей - не завдання центробанку та уряду, бо належить до інвестиційної діяльності і не є функцією ЦБ. Ця помилкова догма приймається лібералами як аксіома. А те, що інвестиційні інститути у цих умовах ніколи не сформуються, поясниться відсутністю реформ.

Вичікувальна позиція влади виливається у мрії про власні інвестиційні проекти і деградацію промисловості, яка не може працювати на "коротких" ресурсах. Мета досягнута: дитина вмирає, але батьки і далі виконують вказівки лікаря. А вказівка одна: позич гроші і залатай ними бюджетні діри і вгамуй грошовий голод в економіці.

Тимчасом скасовуються всі обмеження на вільне входження в країну спекулятивних, "гарячих", грошей, що особливо небезпечно для курсової стабільності.

Міф третій - про позитивну процентну ставку центробанку щодо інфляції. Знову причина замінена наслідком. Насправді економічною суттю цієї догми є збереження "ножиць" цін між ставкою ФРС або ЄЦБ і ставкою, наприклад, НБУ. Чим більша різниця, тим більший дохід для іноземного "інвестора".

Міф четвертий - про випадкове виникнення офшорних зон. Збиток для країн з нестійкою валютою полягає не стільки у втраті податків і перенесенні прибутку за кордон, скільки у демонетизації економіки через доларизацію ресурсів олігархів за межами власних грошових систем, що є джерелом для кредитування цих же країн.

Міф п'ятий. Абсурдна теза ринкового фундаменталізму: ринок сам все відрегулює.

У результаті, держава не має ні стратегії розвитку, ні інститутів та інструментів впливу на базові процеси. Начебто через відсутність грошей не створено Банк розвитку, справжній Ексімбанк, інвестиційні структури, інститути фондового ринку.

Міф шостий. Ринок - це вільна конкуренція. Україна забезпечила повну відкритість своєї економіки при розрусі та низькій конкурентоспроможності свого виробника. Про яку рівність умов можна говорити, якщо ціна кредиту і його доступність там і тут різниться на порядок? Спрацювало правило: рівність для нерівних - це нерівність.

Однак влада і далі героїчно бореться за отримання статусу зони вільної торгівлі з ЄС. Не дивно, що модель "периферійного" капіталізму в Україні успішно реалізується. Окремі ін'єкції зовнішнього капіталу у вузькому спектрі технологій свідомо виносяться за межі країн-донорів на тлі деградації економіки в цілому.

Пріоритети розвитку вітчизняної економіки вже давно визначає не український уряд, тому стогони про сировинний придаток слід припинити. Інакше статися не могло. Світ жорстокий: Україні залишають лише те, що є її природною монополією.

Дотримання моделі, заснованої на цих міфах, призводить до ситуації, коли вже й уряд, перебуваючи у безвихідному становищі, потрапляє у залежність від зовнішніх боргів і втрачає можливість самостійно розробляти програму розвитку економіки. Реалізується це через відпрацьований механізм - програми і меморандуми з МВФ.

У яких умовах Україна веде переговори про отримання нового траншу? Попередній уряд повністю використав всі можливості економіки України з виживання.

Вичерпані можливості внутрішніх і зовнішніх запозичень, авансом вилучені податкові надходження, використаний Пенсійний фонд, не повернутий ПДВ, інвестування в основні фонди підприємств нульове, до того ж, неможливо залучати оборотний капітал, оскільки банківська система не кредитує реальний сектор.

У країні - криза державних фінансів, економічний спад, криза банківської системи і зачатків фондового ринку, падіння зайнятості. По суті, ситуація характеризується як системна криза на тлі розвитку стагфляції. Це критична ситуація. І що робить НБУ?

Не варто аналізувати його дії у 2007-2009 роках з доведення економічної ситуації до нинішнього стану. Однак навіть неспеціалісту зрозуміло, що лікувати грошовим голодом ситуацію із зайвими ресурсами та їх повною відсутністю в економіці - це не абсурд і не відсутність професіоналізму, а виконання чиїхось вказівок.

Діагноз МВФ у 2007-2008 роках - "перегрів економіки", а не "перегрів попиту" - призвів до політики грошового голоду щодо національних виробників, а не до придушення попиту населення, що й стало основною причиною фінансово-економічної кризи. Однак це була не боротьба з інфляцією, а боротьба за позичковий відсоток.

Звичайний прийом: накачування зовнішнім ресурсом споживчого ринку країни. У результаті, прибутки іноземних корпорацій плюс відсотки за виданими кредитами - це прибуток корпоративного сектора. Потім - різкий відтік капіталу, погашення боргів через позики ЦБ та уряду, прибуток МВФ та ФРС і повна боргова залежність.

Щоб не зупинити цей механізм під час кризи, центробанк орієнтується не на розв'язання проблем економічного зростання та зайнятості, а на "боротьбу" з інфляцією - знову ж таки методом "грошового голоду".

Для законодавчого закріплення цього процесу ініційовані зміни до закону про НБУ. Їх прийняття зніме з нього всяку відповідальність не тільки за процентну політику, курс і зростання цін. Він буде настільки незалежний і недоторканний, що не буде складати свій базовий документ - Основні засади грошово-кредитної політики на наступний рік.

Чи може громадський орган - Рада НБУ - підмінити величезний апарат професіоналів НБУ і виконати цю роботу? Ні. Рокіровка потрібна для того, щоб це робив МВФ, чого він і домагався. Тепер меморандум та основні засади нічим не відрізнятимуться.

У меморандумі нема галузей, у ньому є блоки, проблеми економіки і напрямки, які потребують вирішення. Параметри документа такі, щоб боргове навантаження зростало до величини, яка дозволяє його обслуговувати. Ось і весь секрет.

Меморандум не потрібно читати весь. Півсотні пунктів і безліч хитромудрих таблиць - лише камуфляж для кількох ключових умов: боротьба з інфляцією через "грошовий голод", підвищення облікової ставки, відсутність рефінансування, плаваючий курс.

І ще кілька критеріїв - грошових агрегатів, резервів, активів банків, позик ЦБ уряду. Ось суть документа, який визначає розвиток економіки. Виконання умов припускає падіння технологічних галузей. Сировинні сектори позичать на зовнішніх ринках.

І знову НБУ ні при чому, а винен уряд. МВФ - герой і найкращий друг. Ніхто не позичив, а він дав гроші під низький відсоток.

Маніпулювання свідомістю дозволяє дурити українських чиновників. Дехто шкодує, що дає позитивний висновок про співробітництво на цих умовах, але крісло дорожче.

Влада не підозрює, наскільки широкий спектр можливостей має НБУ на фінансовому ринку. "Керівництво" Нацбанку не здатне і не бажає змінити підходи до ролі установи в економічному розвитку країни, тому його необхідно терміново міняти. Часу мало.

Влада в цілому не розуміє, які величезні економічні втрати закладаються в економіку від бездіяльності НБУ. Влада помилково вважає, що ті незначні поступки керівника регулятора, яких вона домагається, цілком вагомі, що й зупиняє її від рішучих дій.

Завтра, 9/11/2010, в Україні і світі пройдуть акції солідарності на захист мови

9 листопада, у День української мови та писемності, в Україні та світі планують провести акції солідарності на захист мови. Оганізатори, серед яких – Рух добровольців «Простір свободи», Громадянський рух «Відсіч», Громадська кампанія «Новий громадянин» – закликають усіх небайдужих приєднатися до акції.

"Це – день нашої солідарності. Влада, яка хоче знищити нашу мову, має зрозуміти – ми не дамо їй цього зробити", - наголошуть організатори.

У повідомленні також зазначено:

"Партія Регіонів, комуністи та Блок Литвина внесли до Верховної Ради законопроект про мови, який передбачає "українсько-російську двомовність" і є інструкцією зі знищення української мови. Провідні наукові установи України відзначили, що прийняття проекту призведе до дезінтеграції держави і зникнення українців як народу.

4 жовтня у Києві, а 18 жовтня – по всій Україні люди вийшли на вулиці, протестуючи проти спроб прийняти цей документ. Влада відклала розгляд закону, але не здалася. Янукович і його сателіти планують протягувати вибухонебезпечний проект у листопаді.

9 листопада, в День української мови, виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності:

14.30 - збір на Контрактовій площі біля пам’ятника Сковороді, коротка акція й хода до Адміністрації Президента

15.30 – акція протесту біля адміністрації президента. Збір біля будинку Спілки письменників України (вул. Банкова, 2). Вимагаємо від Януковича займатися обіцяним "покращенням життя", а не нацьковувати "язик" на мову.

17.30 – Мистецьке дійство "Відчуй смак рідної мови" на Майдані Незалежності. Приходимо зі свічками, смолоскипами й відкритим серцем і разом творимо дійство зі Слова, Руху й Вогню.

Разом з нами на акції солідарності вийдуть українці в різних куточках України та світу.

Разом захистимо свою мову і не дамо владі шматувати Україну!", – наголошується в повідомленні.

Організатори наголошують, що акція проходить під державними прапорами, без партійної символіки. Спроба використання партійних прапорів, банерів тощо буде розцінюватися як провокація.

Віктор Пинзеник: Україні загрожує технічний дефолт

Україна може піти на реструктуризацію ОВДП, оголосивши таким чином технічний дефолт. Про таку можливість заявив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник 11 листопада під час засідання Фінансового прес-клубу "Держоблігації - тиха гавань чи зона підвищеного ризику?".

За словами Пинзеника, списувати борги перед інвесторами держава не буде, а тому реструктуризація - це найбільше зло, яке може на них очікувати.

За даними екс-чиновника, сьогодні 7% доходів бюджету йдуть на обслуговування боргів, а співвідношення держборгу до ВВП уже перевищило 40% й складає понад 420 млрд грн. (включає, зокрема, 20 млрд грн., які необхідно буде повернути Росії в кінці року, згідно угоди про тимчасове зниження ціни на газ).

Як зазначив експерт, дефіцит держбюджету за 10 місяців склав 71 млрд грн., а за підсумками року він може сягнути 95-96 млрд грн. (якщо рекапіталізація банків не буде здійснена в повному обсязі).

"Це страшна цифра - кожний рік добавляти 100 млрд грн. боргу. Скорочення дефіциту на 10 млрд грн. нічого не дають, бо обслуговування боргу з'їдає бюджет", - зауважив екс-чиновник. На його думку, у 2011 році потрібно скорочувати дефіцит, щоб зняти проблему наростаючої сплати відсотків за боргом.

Віктор Пинзеник констатував, що за підсумками минулого року фактичний дефіцит держбюджету перевищив плановий показник у 104 млрд грн., оскільки останній не враховував, зокрема, невідшкодований ПДВ.

Ця проблема зберігається і в поточному році, а значить і реальний дефіцит бюджету є більшим. Експерт нагадав, що за 10 місяців 2008 року держава повернула 28 млрд грн. по ПДВ, за аналогічний період 2009 року - 31 млрд грн., а в 2010 році - лише 18 млрд грн. (це при тому, що експорт зріс за рік на 33%, і досягнув до кризового рівня 2008 року)

За словами екс-міністра фінансів, бюджетні проблеми несуть в собі ключові ризики, які пов'язані з ціновою та курсовою стабільністю в державі. Їх усунення сприятиме збільшенню кредитування реального сектору, а отже й загальному оздоровленню економіки.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/11/12/216763

Список Кардина для України (!)

Олександр Горобець, 23.11.2010:18.08.00

Як повідомили цими днями ЗМІ Росії,

« Европейский комитет по международным делам единогласно одобрил введение санкций против лиц, причастных к смерти Сергея Магнитского. На общее голосование в Европарламенте соответствующая резолюция будет вынесена в декабре.

Документ был представлена комитету депутатом Европарламента Лаймой Лучией Андрикине из Литвы.

Согласно тексту этого документа, шестидесяти российским чиновникам из так называемого "списка Магнитского" будет запрещён въезд в Евросоюз. Кроме того, банковские счета и имущество, размещённые этими лицами в ЕС будут арестованы.

В "Список Магнитского" или "список Кардина" содержит имена начальника следственного комитета МВД Алексея Аничина, его заместителя Александра Матвеева, заместителя генпрокурора Виктора Гриня и других высокопоставленных российских чиновников. Назван так в честь одного из авторов американского закона "О правосудии в отношении Сергея Магнитского" - американского сенатора Бена Кардина. В этот список вошли все лица, причастные к смерти российского юриста.

В сентябре этого года Бенджамин Кардин внёс на голосование в Конгресс США законопроект, придусматривающий запрет въезда в Америку всех граждан РФ, упомянутых в этом списке.

Напомним, Сергей Магнитский погиб в одном из московских СИЗО в ноябре прошлого года. Он обвинялся в уклонении от уплаты налогов. Его коллеги считают, что Магнитского лишили свободы за то, что он вскрыл коррупционную схему, благодаря которой силовики смогли похитить из бюджета страны 5.4 миллиарда рублей.

С призывом ввести санкции в отношении чиновников, ответственных за арест Магнитского, ранее к правительствам США и стран Евросоюза обращались российские правозащитники. »

У зв’язку із цим виникають цілком логічні запитання: чому в Україні, після десяти років після зникнення Георгія Гонгадзе,

1. Так і не було проведено жодного журналістського розслідування щодо обставин зникнення нашого колеги?

2. Чому навіть тепер, коли засуджено частину учасників смертельної розправи над журналістом, коли фактично відомий (завдяки публікаціям ЗМІ) головний зміст розповідей екс-генерала О. Пукача на допитах про страшний злочин, а також імена тих, хто так чи інакше ще з вересня 2000-го знали про вбивство, хто його вчинив, і відповідно до чинного законодавства не донесли про це (я не кажу вже про інше, про що варто було б у такому випадку говорити) залишаються й далі «героями» часу? Вони безсоромно повчають нас життю, вирішують наші долі на високих державницьких посадах. Представляють Україну в зарубіжних відрядженнях. Отримують найвищі урядові нагороди. Навіть не мають публічного осуду в суспільстві.

3. Чи не пора створити «список Кардина» для України?

4. Отже, висловлюйтесь, браття-журналісти, записую:

Олександр Горобець
http://blogs.telekritika.ua/?id=1882

А ось цим питанням якраз і могли б зайнятися і "правдоруби" і популісти. З паршивої овечки хоч шерсті жменя. Створити для владних мужів і їх нащадків таку-сяку атмосферу віртуальної невідворотності покарання. Але... але і західній демократії до барабана ілюзорні цінності. Про них там зразу забувають, як тільки з'являється матеріальна вигода. В часи Голодомору нашого чи китайського там залюбки купували пшеницю, добре знаючи про її походження.
Це група товаришів продавила своє рішення по справі Магнітського, використовуючи певний ресурс. Ось Березовський, як писали замовив чи причетний до справи Лістьєва, а що? Три мільярди поцуплених в російського уряду куди важливіші для англійського уряду ніж примарна видимість справедливості. Та й не Березовський то Абрамович стирив би. Для них аби вони були в Британії.
Якщо тут влада безкарна, то могли би і Ющенко і Тимошенко продавити щось в милій їй Європі. Та політична доцільність завжди бере гору над моральними цінностями. А що пишуть на Заході про справу Гонгадзе і чи взагалі знайомі там з нею?

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.

Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?

За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.

Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?

· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?

· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?

· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).

Олександр Палій, історик