Класно передано у вірші жагуче почуття кохання! "О як же ти зміцніло і зросло, і всесвіт обняло - моє кохання!!! " - !!!!!

Дуже красивий і ніжний вірш! Слова останнього терцета мені також найбільше сподобались.

сонет завжди сонет...
прекрасно)

От тільки що Гентоша хвалив за його "Сниво". Ви що, зговорилися? За один день два ТАКІ вірші! Ні, якби то на якусь іншу тему. Про кохання зараз здебільшого пишуть таке, що плюватись хочеться. А тут! Майстер!

Класно, Ярославе! Долучаюся до попередніх коментів.
ПС. А зупинити над урвищем може якраз всеперемагаюча сила цього світлого почуття...

Ніжно, але по-чоловічому. Без зайвої "мазанини", але чуттєво. Ніякого зайвого пафосу, але сильно.

З повагою

Сердечно дякую, Вам, Богдане!))

Олено, спасибі, дуже радий!))

Дякую, друже Михайле!))

Дуже дякую, Ігоре! Давно Вас не бачив. Просто ми з Іваном маємо схожі вібрації і взаємозапалюємо один одного! А може, так співпало! Але не змовлялися, це точно. Мені здається, сьогодні і є третій чудовий вірш про кохання - у Василя Кузана!))

Дякую, Іване! Сила кохання страшна - вона рухає скелі і повертає ріки в протилежний бік! Ми сьогодні з тобою і Василем Кузаном - ведемо чоловіче тріо про кохання!))

Дякую, Василю. Радий Вас бачити на своїй сторінці.)

Сама приємність читати такі чоловічі вірші. Творіть!

Яка жінка не розчулиться від такої лірики. А зло штовхає... і не один раз. На то воно і зло.

Чудовий і зворушливий романс, Ярославе!

Дуже дякую, Олено! Такі відгуки додають снаги!))

Спасибі, Олександре! Зло випробовує почуття на міцність!))

Нінеле, дуже дякую Вам за незмінну увагу до моєї творчості!))

Краще вибачитися просто неможливо - зворушливо до сліз...

А я зворушений Вашим відгуком, дорога Інночко! От якби і моя ЛГ була з Вами згодна!)))))

Все так, як сказано у безлічі позитивних коментарів, навіть якщо не поміняти місцями мені і свою у першій строфі.

Дуже дякую, Ігорю! Радий Вашим відвідинам!)))

"Голівоньку схили-но на плече,
Відчути дай мені жіночу слабість"
Мені читається так, і я, з Вашого дозволу так собі й занотую. Якщо звернутись до тлумачних словників, то можна не знайти якусь значну відмінність. Але "слабість" - інтернаціональний іменник, навіть якщо цих мов три (і польська не проти - słabostka).
Щодо теми - жодних коментарів. Чуже діло - сторона.
Доречний епіграф. Я сказав би, життєвий.
Не можна нікого ображати, бо потім доводиться довго просити вибачень.

Дякую, Опанасе, за відгук! Але Ваше народне і симпатичне "схили-но" дещо не вписується у класично строгий мовний контекст вірша. А від "слабості" мені чомусь дуже відгонить русизмом. Розумію ваші повчання, але їх легко давати, та не завжди легко виконати. Тому і взято такий, як Ви вірно зауважили, життєвий епіграф. Бо коли вселяється "злий дух" в людину, вона перестає бути собою. Якщо розумна і не зла ЛГ, то є надія на порозуміння. Дякую за розмову.

Шановна бабуню! Воно з боку, справді, ніби видніше, особливо Вам! Страшенно вдячний за критику. (Я вже зіщулився, як те ягня перед вовком у Вашому вірші...) Від епіграфа не лише відгонить, від нього просто тхне москалізмом, Ви цілковито маєте рацію, бо ж він москальський, але без українізмів! Тільки ж... якщо замислитись над сказаним в епіграфі, то він дуже пасує до ідеї вірша - життєвий - як мудро зауважив наш друг Опанас.
А щодо рим... Дозволю собі зацитувати Ліну Костенко:
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю,
Але про це не треба говорити.
Давайте-но відлупцюємо Ліну Василівну за дієслівні рими "велю-люблю" і творити-говорити".
У мене хоч однокореневі рими, зате з різних частин мови - іменник-дієслово. Я постійно тут тверджу на "Майстернях" - головне - зміст, щО хотів сказати автор. І через це ІНОДІ великі майстри слова нехтують правилами римування, бо головне - суть сказаного.
Без неї рими точні й милозвучні
Не варті навіть драного гроша,
Слова звучать примусить сильно й гучно
Лише одна поетова душа.
Це - слова іншого класика - Василя Симоненка.
Тому всіляко битий Вами і Опанасом і гнаний, перетворений на ягня, яке гризуть вовк і вовчиця, "караюсь, мучуся, але не каюсь" як сказав найбільший класик наш батько Тарас, який мав чи не найбільше дієслівних рим, але й найбільше - геніальних думок.
Пробачте мене, нахабу, що не виконав Вашого розпорядження і не виправив помилок, залишив сумнівні схрещування і не зумів написати коментар коротко.
Спасибі величезне за гарні слова про мене, як сонетяра. Я їх берегтиму, як коштовності, в моїй духовній скарбниці.)))))))

Роксолано, дуже-дуже Вам дякую за розуміння мого ЛГ і підтримку!)))

Ви знаєте, бабуню, все більше переконуюся в тому, що Ви маєте рацію - в розумінні того, що спілкування у нас не виходить. Ми дещо різні. Я не стріляю у Ваші вірші критичними стрілами із-за рогу, ховаючись під ніком, а відверто висловлюю свої думки під своїм справжнім образом. А коли отак під ніком ведуть суперечки, навіть не вдумуючись в аргументи протилежної сторони, то тут уже не може йти мова про конструктивну критику...
До речі, коли я зробив Вам заувагу на Вашій сторінці про невірний наголос і помилився, то тут же визнав свою помилку, не думаючи про те, що в мене якась корона на голові.
Тут уже мова не про конструктивну критику, тут ідеться вже, певно, про те, щоб підірвати авторитет чийсь, втоптати ворога в багнюку, розтерти його по асфальту і натомість поставити свій п"єдестал. І там бронзовіти і давати іншим керівні вказівки.
Моя любове, я перед тобою,
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою
Не ошукай і крил не обітни...
Ще така цитата є в Ліни Костенко. Я завжди радий визнати справедливу критику і виправити помилку, але при цьому не хочу, щоб за всяку ціну намагалися принизити мою гідність...
Я вже говорив Вам, що справа у смисловому навантаженні слів: "слабкість" і "не ослабнуть" - Мій ЛГ відчує її жіночу слабкість, у його серце потече розчулення, але обійми не ослабнуть - він залишиться сильним. Заради точності цієї думки я і не змінюю нічого. У мене ця строфа була написана двадцять років тому і лишалася без продовження, тому я мав досить часу, щоб усе обміркувати. Більше того, скажу, що це - свідома тавтологія, для підсилення думки. Невже така розумна і талановита жінка як Ви, цього не розуміє? Невже Ви "блондинка" за інтелектом"?! Я завжди переконаний, що Ви - білявка і розумниця. Так будьте нею, хороша моя! І я з задоволенням буду з Вами спілкуватися і виправляти помилки після слушних зауважень. Але за умови, якщо не відчуватиму упередженості у Вашому тоні, відчуватиму істинне прагнення допомогти, а не втоптати в грязюку за будь-яку ціну.
А Ви хочете тут громадянську війну влаштувати в той час, коли треба українцям об"єднуватися в боротьбі проти спільного ворога? Гаразд, я здаюся. Бо не хочу війни між громадянами однієї держави. Уявіть, що я вже килимок із якої там - "вовчої шкури", наприклад, під Вашими ніжками, Ви витираєте їх об мене. Ви задоволені, Ви щасливі? Я радий.
Може, мені піти з "ПМ"? Ви тільки скажіть, і я не забарюсь. Хай Вас проголосять тут королевою поезії. Я буду щасливий і радий за Вас

З маньєристичним поклоном, повагою і з хоч розтоптаною, але гідністю

Зворушливий сонет! Дуже торкає щирісттю!