Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
В Україні більше цінують поетів-публіцистів, ніж поетів кохання або відповідь Ігорю Шосі
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В Україні більше цінують поетів-публіцистів, ніж поетів кохання або відповідь Ігорю Шосі
Добре, Ігорю, вважаймо, що ми порозумілися і примирилися. Я свідомо не вибачався першим, бо вважав, що першим це має зробити той, хто цю кашу заварив. Ви це зробили і тепер вибачаюсь я за свої суперрізкості. Вони породжені моєю надмірною чутливістю і тонкошкурістю, вразливістю і уявою, яка розвинена досить для того, щоб за долі секунди зробити з мухи слона і спровокувати емоційний вибух. Суперечка справді породжує істину і ми пізнаємо краще одне одного.
Я колись діставав колег своїми перчистими пародіями, м"яко, як у Гентоша, з гуморком, я не вмію. Мене кидає в крайноші - або перехвалюю або переперчую. Через те втратив кількох дуже дорогих мені людей і по суті перестав писати в цьому жанрі, хоч знаю, що будь з ким можу потягатись і втерти носа.
Жодна поетеса не мала впливу на моє рішення, як про те подумали Ви, Ігорю. Після жахливого розчарування в коханні, я уникаю жінок і їх порад, хоч не злюсь на них, а тільки на себе, що був настільки засліплений почуттям, як у суперечці з Вами - раптовою злістю. Якась магнітна буря певно була в той день. Моє рішення продиктоване здоровим глуздом, який повернувся, коли відбувся, як в океані, відплив емоцій. Життя коротке, Ви це знаєте ще краще ніж я, бо значно старший, а встигнути зробити треба ще дуже багато, а займатись війною - знищувати себе самого зсередини.
Скажу тільки дещо для Вас заради справедливості. Ніколи мені не доводилося за 8 років мого існування на "ПМ" пояснювати, що і чому я написав у тому чи іншому вірші і що я мав на увазі. Бо це роблять слабі письменники і на жаль, графомани, які багато пишуть і мало себе шліфують і бачать себе на п`єдесталі. Пишу м'яко, Вам є над чим замислитись. Потім - коефіціент прозорості є ознакою мелодійності письма, але не завжди глибини його, що повинна давати й істинно високий рейтинг. А на "ПМ" дає його коефіціент прозорості. Пушкін дуже легко писав з російських, але багато хто з українців мені казав, що вважає найкращим поетом Росії Лермонтова, потім Некрасова, в яких значно важче, але глибше письмо, а вже тоді - Пушкіна.
Тому Ви можете зрозуміти, чому мені прикро за себе і за таких сильних і справді майстерних поетів, як Василь Кузан, Любов Бенедишин, Ніна Виноградська... що у них нижчий рейтинг, ніж у Вас тепер.
Редакція Майстерень має регулювати такі речі, бо розумію, Вам самому буде важко відмовитися від цієї вершини. Думаю, не останню роль відіграла у Вашому злеті тема війни - її кровоточива актуальність, і розкрили Ви її не слабо, чесно кажучи.
На жаль чи на щастя, війна - це не мій коник, мені на цю тему не пишеться, а все більше про кохання і природу. Мені іноді прикро, що я не італієць чи француз. Там співців кохання цінують значно вище, ніж в Україні. Приклад - мої улюблені Данте, Петрарка і Ронсар.
Я - переможець конкурсу "ПМ" у темі кохання. Думаю, що і в темі природи переміг би. Останнім часом мене вабить краса життя, а не його пекло. Мені хочеться цим ділитися з людьми, моїми читачами. А в темі війни піднімаю руки догори перед Вами і багатьма іншими. Іноді мені прикро, що співці війни хочуть, щоб і всім боліло і було погано, як їм. Я намагаюся ділитися з читачами більше своєю радістю і приємністю, ніж смутком.
Якби тематика й актуальність не стояла на першому плані, а тільки Майстерність, як і має бути на "Поетичних майстернях", на мою скромну думку, то ми могли б з Вами сильно позмагатись. А так...
Життя несправедливе і мусиш до цього звикати. Попри все сказане, вибачаюсь і перед Редакцією Майстерень за мої якісь надумані підозріння (деякі мої предки мали манію підозріливості). Несправедливість і суб"єктивність на "ПМ" зведена до мінімуму порівняно із навколишнім життям.
Як шляхетний лицар Ланселот, видаляю першим свої необ"єктивні писання і вірю, що це зробите і Ви, Ігорю, бо інакше відповідатимете тим Образам, які в них є. Роблю це і на прохання Редакції Майстерень.
По суті, це мої письменницькі роздуми на теми нашого внутрісайтового життя і про місце поета в житті суспільства. Публікую цей коментар і на сторінці в Ігоря Шохи і в себе - окремою публікацією в надії, що вона - публікація - буде цікавою для інших "ПМівців" і викличе когось на відвертість взаємно поділитися своїми думками на дані згадані тут теми.
Я колись діставав колег своїми перчистими пародіями, м"яко, як у Гентоша, з гуморком, я не вмію. Мене кидає в крайноші - або перехвалюю або переперчую. Через те втратив кількох дуже дорогих мені людей і по суті перестав писати в цьому жанрі, хоч знаю, що будь з ким можу потягатись і втерти носа.
Жодна поетеса не мала впливу на моє рішення, як про те подумали Ви, Ігорю. Після жахливого розчарування в коханні, я уникаю жінок і їх порад, хоч не злюсь на них, а тільки на себе, що був настільки засліплений почуттям, як у суперечці з Вами - раптовою злістю. Якась магнітна буря певно була в той день. Моє рішення продиктоване здоровим глуздом, який повернувся, коли відбувся, як в океані, відплив емоцій. Життя коротке, Ви це знаєте ще краще ніж я, бо значно старший, а встигнути зробити треба ще дуже багато, а займатись війною - знищувати себе самого зсередини.
Скажу тільки дещо для Вас заради справедливості. Ніколи мені не доводилося за 8 років мого існування на "ПМ" пояснювати, що і чому я написав у тому чи іншому вірші і що я мав на увазі. Бо це роблять слабі письменники і на жаль, графомани, які багато пишуть і мало себе шліфують і бачать себе на п`єдесталі. Пишу м'яко, Вам є над чим замислитись. Потім - коефіціент прозорості є ознакою мелодійності письма, але не завжди глибини його, що повинна давати й істинно високий рейтинг. А на "ПМ" дає його коефіціент прозорості. Пушкін дуже легко писав з російських, але багато хто з українців мені казав, що вважає найкращим поетом Росії Лермонтова, потім Некрасова, в яких значно важче, але глибше письмо, а вже тоді - Пушкіна.
Тому Ви можете зрозуміти, чому мені прикро за себе і за таких сильних і справді майстерних поетів, як Василь Кузан, Любов Бенедишин, Ніна Виноградська... що у них нижчий рейтинг, ніж у Вас тепер.
Редакція Майстерень має регулювати такі речі, бо розумію, Вам самому буде важко відмовитися від цієї вершини. Думаю, не останню роль відіграла у Вашому злеті тема війни - її кровоточива актуальність, і розкрили Ви її не слабо, чесно кажучи.
На жаль чи на щастя, війна - це не мій коник, мені на цю тему не пишеться, а все більше про кохання і природу. Мені іноді прикро, що я не італієць чи француз. Там співців кохання цінують значно вище, ніж в Україні. Приклад - мої улюблені Данте, Петрарка і Ронсар.
Я - переможець конкурсу "ПМ" у темі кохання. Думаю, що і в темі природи переміг би. Останнім часом мене вабить краса життя, а не його пекло. Мені хочеться цим ділитися з людьми, моїми читачами. А в темі війни піднімаю руки догори перед Вами і багатьма іншими. Іноді мені прикро, що співці війни хочуть, щоб і всім боліло і було погано, як їм. Я намагаюся ділитися з читачами більше своєю радістю і приємністю, ніж смутком.
Якби тематика й актуальність не стояла на першому плані, а тільки Майстерність, як і має бути на "Поетичних майстернях", на мою скромну думку, то ми могли б з Вами сильно позмагатись. А так...
Життя несправедливе і мусиш до цього звикати. Попри все сказане, вибачаюсь і перед Редакцією Майстерень за мої якісь надумані підозріння (деякі мої предки мали манію підозріливості). Несправедливість і суб"єктивність на "ПМ" зведена до мінімуму порівняно із навколишнім життям.
Як шляхетний лицар Ланселот, видаляю першим свої необ"єктивні писання і вірю, що це зробите і Ви, Ігорю, бо інакше відповідатимете тим Образам, які в них є. Роблю це і на прохання Редакції Майстерень.
По суті, це мої письменницькі роздуми на теми нашого внутрісайтового життя і про місце поета в житті суспільства. Публікую цей коментар і на сторінці в Ігоря Шохи і в себе - окремою публікацією в надії, що вона - публікація - буде цікавою для інших "ПМівців" і викличе когось на відвертість взаємно поділитися своїми думками на дані згадані тут теми.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
