Колеги, долучайтесь, ставайте знаменитими драматургами!

Не пишу я п"єс... Біда чорна...;)---

Думаю, що на ці ось пункти у нас, авторів "Майстерень" таланту вистачить:

б) відновлення почуття патріотизму та національної гідності українця;
- в) видатні історичні події та постаті України;
- г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
- д) проблеми сучасного громадянського суспільства.

Я пропоную почати писати негайно, на цій сторінці. ПРОШУ ВСІХ ДОЛУЧАТИСЯ. Гроші поділимо чесно і справедливо.

РОБОЧА НАЗВА "ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ" про любов до Вітчизни.

Отож СЦЕНА ПЕРША:

- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа - гарно вбрана,
ми ж, Іване, люди, чуєш? У- кра-їнці - не забудеш?
- Та Європа чисто вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять.

Крайня хата, або
Моя національна idea fix

От, якби-то
Знайти теплу хату,
Щоб не було там
Ні радіо, ні телевізора;
Щоб нічого не чути й нічого не знати
Про Росію й про НАТО,
І щоб падала з неба провізія;
Сидіти на лавці, люльку курити,
Дивитись у зоряне небо,
Грушівку пити, жінку любити…
Якого ще раю треба?

Пане Дикий! Ви пропонуєте звести до такого?

Ви не зрозуміли, Валентине. Йдеться про написання великого твору, сучасної п'єси у віршах.
Я почав, хтось може продовжить, але будь-що писати не має змісту, писати потрібно заданим мною восьмистопним хореєм - відомим давньоримським розміром.

Голоси стихають, в барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо гелувіни -
день індійки, день масона, день всесвітнього гандона,
СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі й кожній Каті...
Ну? Хто далі?

Зрозумів тепер ваш задум? Мо' знайдуться охочі.
Але й ви мене не зрозуміли. Я писав на букву Г. г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
Теж цікава тема.

Непогано, Жорже. Хореєм, так хореєм.
А між хореєм можна вставочки робити, на кшталт, написаного паном Валентином - так колоритніший пейзаж вибудовується? Чи ні?
Значить маємо такий початок?

Прелюдія:


Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-09 15:46:10]
ГОЛОС ЗА СЦЕНОЮ.

От, якби-то
Знайти теплу хату,
Щоб не було там
Ні радіо, ні телевізора;
Щоб нічого не чути й нічого не знати
Про Росію й про НАТО,
І щоб падала з неба провізія;
Сидіти на лавці, люльку курити,
Дивитись у зоряне небо,
Грушівку пити, жінку любити…
Якого ще раю треба?

СЦЕНА ПЕРША
(Жорж Дикий)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа - гарно вбрана,
ми ж, Іване, люди, чуєш? У- кра-їнці - не забудеш?
- Та Європа чисто вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять.

Голоси стихають, в барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо гелувіни -
день індійки, день масона, день всесвітнього гандона,
СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі й кожній Каті...

Пропоную робити далі вставочки, для формального урізноманітнення:
Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
Єх ти Ваня, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно - печаль не гріє. На Вкраїні заметілі,
на Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу виглядає мавка,
та нікого не видати, Йванко не виходить з хати.

Панове! Прошу без мене не розпоряджатися моїми речами і не говорити про мене як про третю особу. Це я вже вдруге зустрічаю на сторінках, коли редактори про мене говорять без мене.

Отож, маємо початок п'єси - на конкурс :)

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо хелувіни -
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелятись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться - воліє
парубка, який дуріє.
Ані дзень, ні кукурік,
навіть нежиті гаплик.

Колеги поети і поетки, долучайтесь - форма ось розроблена. Пишіть свої сцени, чи пропонуйте варіанти продовження цієї...

Навіть не знаю... Ну коротче кажучи, прочитайте))):

Душу-серденько ятрить, мавка хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоб в ліс піти гуляти – бідну мавку покохати…
Оковиту хлепче він – аж від склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку-хвойду матюкає.
Щоб гикнулось їй заразі, при чужому перелазі.
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Ледь до ліжка, бачу спить. А на дворі пес гарчить…

Бідній мавці – чорний ліс.
Певно знов поплутав біс.
Лісовик і той втопився.
Тихо, Мавко, не журися!

:) Варю, непогана зарисовка.
Варю, а якщо стилізувати під вже написане, не будете ображатися?
Значить, я так розумію - два акценти. Один - голоси в голові Івана і антураж довкола нього, а другий Мавка, зі своїм антуражем.
А ще десь Катя, так? В Італії, скажімо, може пора і про неї, щось? :)
ОТОЖ
СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

- Мавка нудиться - воліє
парубка, а той дуріє.
- І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик.( /Дикий і В.Л.)
(Варя Черезова)
Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку-хвойду матюкає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить…

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Там і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко” так журився! (/Варя Черезова)

О, супер! Звісно ж не ображатимусь! Дякую Вам))

Далі Іванко мав би вийти з дому, так? Якийсь Мерс, що застряг на дорозі, за пляшку руками виштовхати? А заодно і там інше, всіляке ...

А чого мерс?) Мо якась фіра?))

Може й фіра, але ми про сучасне щось? - мудрі наші предки у негоду фіру з дому не виганяли :)
А нині хто тільки по дорогах у негоду не гасає.
Чорт на мерсі, із блатними київськими номерами? - але тут вже чоловіча черга писати. :)

А мо краще якогось мотобурчіка, біціклєту?))

Це вже інша сцена повинна бути, тут ви, Варю із Зеньом маєте створити персонажа на мотоциклі, як у нас на головній, персонажа що поспішає до друга Івана, допомогти йому в боротьбі із проклятими сивушними маслами. Смерть сивусі!

;)--- Тіко ж де той Зеньо?)))

Йде дорога круторога - то не чорт волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу вда-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідоця ломить руки, а жінки (пардон) всі суки.

-Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху.

;)-------------

Йов, Йване - виноси мінзукри :-Р
Я мало мавку не роз`їхав - дорогу якийсь чортяка розхитує.

Оце вже процес пішов. Зеньо тут як тут!
Значить маємо три-чотири голоси.
Один від Зеня, за Зеня - колгоспного друга,
другий голос, ледь не з того світу, чи ж бо з підсвідомості - Варі за Катю. І Жорж енд В.Л. мовлять за Івана, який наче той Ілля Муромець таки збирається колись вийти з хати, уперше після смерті колгоспу "Ставка Ілліча".
Щоправда потрібен третій, окрім Зеня і Івана, а третій, то вже на вибір - міліціонер, священик, чи лікар. Здається лікар у нас на сайті присутній?
Отже, що маємо на мить оцю

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

(Варвара Черезова)

Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

(Зеньо Збитий)

Ша! дорога круторога - то не чорт волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) всі суки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)
(В.Л)
Так у Неньці й повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи, - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново” -
є душа - життя не має, є життя – душа страждає...

Краса!!!;)-

Всі втомлені і задоволені лягаймо спати)))

Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшету
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...

-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним відьмацьке кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає.

Отож, маємо - відповідний розвиток подій і героїв:
Іванко - яскравий представник українського народу,
Зеньо - представник чортячого племені,
Катя - дружина Івана (десь в Італії)
Голоси - народний хор.

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

(Варвара Черезова)

Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

(Зеньо Збитий)

Ша! дорога круторога - чорт криві волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) - гадюки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)

Так у Неньці повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново”:
є душа - життя не має, є життя – душа страждає.

Наче дідько щастя викрав! І клубочить туга звикла
в грудях, як надворі хуга, і здається краще друга
не знайти, аніж в стакані, як не в грудях, то в гортані!
Але щастя в того ж чорта, віддавай підступна морда!

- Прикро на душі Івану,
що дійшов до краю сп’яну!
- Гляньте гість наш у вікні
хвіст ховає в убранні! (/ В.Л.)

(Зеньо Збиток)
Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшета
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...

-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним масонське кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає! (/Зеньо Збиток)

Та Івана не проймає, Зеня він за хвіст хапає... :)
________________________________________

Я так розумію, що після цього фрагмента буде наступна сцена - чорт-Зеньо таки переносить Івана до Каті в Італію. Катя правильна дівчина, яка потрапила у скрутне становище.
Катю (Варю) готуйтесь до активного дійства. Ми готуємо прощання з Ненькою-Україною.

Угу, тра подумати)))

-Бійся біса! Плоть - не гума! Що то за манери, куме?
Я ж до Тебе, як по душу... Ти ж зкогучений і дусиш,
Тягнеш, мов кота за хвіст комсомольський активіст.
Йойкіт, танець папуаса під музончик ВВ-пляса.

Барабуми, барабами - боком лізуть остограми.
-Із якого гною муха перейшлась тобі по вуху,
провела водою вила та за язика вкусила?
Постривай, вчухнись Іванцю - досить маю диких танців.

-Бубони, чого Ти хочеш? -
ранок йде назустріч ночі.
Я до мавки їду в гості
скласти з наболілим кості.

Отож, маємо - відповідний розвиток подій і героїв:
Іванко - яскравий представник українського народу,
Зеньо - представник чортячого племені,
Катя - дружина Івана (десь в Італії)
Голоси - народний хор.

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
1
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...
2
Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

3
Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.
4
Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

5 (Варвара Черезова)
Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.
6
Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

7 (Зеньо Збитий)
Ша! дорога круторога - чорт криві волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.
8
Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) - гадюки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)

9 (В.Л.)
Так у Неньці повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново”:
є душа - життя не має, є життя – душа страждає.
10
Наче дідько щастя викрав! І клубочить туга звикла
в грудях, як надворі хуга, і здається краще друга
не знайти, аніж в стакані, як не в грудях, то в гортані!
Але щастя в того ж чорта, віддавай підступна морда!

- Прикро на душі Івану,
що дійшов до краю сп’яну!
- Гляньте гість наш у вікні
хвіст ховає в убранні! (/ В.Л.)

11 (Зеньо Збиток)
Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшета
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...
12
-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним масонське кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає! (/Зеньо Збиток)

13 (В.Л)
Та Івана не проймає, Зеня він за хвіст хапає.
- Звідки в тебе це, небоже? Щоби виросло - не схоже.
Дай-но голову - і роги, - ти диви який! А ноги?
Та не сіпайся, скоромний – я тобі не преподобний.
14
- А цікаво, Зеню, в хаті ти з’явився ще за Каті?
І пішли про службу в знаті за кордоном ляси кляті!
Годі вже крутитись-витись - не чортам зі мною битись!
Хрест натільний і молитва, і скінчилась скора битва.

- Вибирай мармизо сиза:
або з твого дармовиса
роблю виріб Фаберже
або ми у Каті! Вже! (/В.Л)

15 (Зеньо Збитий)
- Бійся біса! Плоть - не гума! Що то за манери, куме?
Я ж до Тебе, як по душу... Ти ж зкогучений і дусиш,
Тягнеш, мов кота за хвіст комсомольський активіст.
Йойкіт, танець папуаса під музончик ВВ-пляса.
16
Барабуми, барабами - боком лізуть остограми.
- Із якого гною муха перейшлась тобі по вуху,
провела водою вила та за язика вкусила?
Постривай, вчухнись Іванцю! - досить маю диких танців.

Летимо! Скоріше в кочі -
ранок мчить назустріч ночі,
а мені до мавки в гості
нині ще - зігріти кості! (/Зеньо Збитий)

……………………………………
……………………………………

Сцена друга. Італія чи Америка

Ландшафтна зарисовка. Антураж. Зустріч із Катею, в замку мільярдера з Росії, який нагло знюхався із загниваючою при Буші мериканською демократією. :)

Напевно Зеньо найкраще знає Європи_америки?

Ось вона - Блаженна Терра дує в цівку револьвера,
від Нью-Йорку до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, мов мухи на зелелену бормотуху -
схід Європи, африканці, жмут китайців в жовтих штанцях,

табір навчених індусів, два гуляки-гагаузи.
Кожен лізе, кожен пхає, кожен хоче кусень раю.
Добре там, де нас бажають. Задарма тут пес не лає.
Що пошле у наймах доля? - Все на це Господня Воля.

Підтирати зад вельможі,
будувати замки гожі,
трясти дупою у барі,
продаватись на бульварі.

Всім привіт, працюємо далі! Зеню, все добре, але вам далі про Нью-Йорк продовжувати! :(
СЦЕНА 2, Америка, політ до Нью-Йорка
17(Зеньо Збиток)
Ось вона - Блаженна Терра, дує в цівку револьвера,
від Нью-Йорку до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, як мухи, на зелену бормотуху -
схід Європи, африканці, рій китайців в жовтих штанцях,
18
касти завчених індусів, навіть цвинтар гагаузів.
Кожен лізе, тягне, пхає, вимагає кусень раю.
Та задарма ніц немає . Тут і пес „за так” не лає.
Найми, кажеш, прикра доля? – а чому не Вища Воля?

Йванку, має хтось вельможі
будувати замки гожі,
дупками трясти у барі,
продаватись на бульварі.

19
(Ось) Нью_Йорк, ....

Зеню продовжуйте далі, ви ж чорт, ви Нью-Йорк повинні знати, та й де Катя знаєте, отож пишіть до зустрічі з Катею :)

Хмари сплять на хмарочосах, а реклама очі косить,
по Бродвею люд човгає, бомж в сабвеї досипає,
дивиться Нью-Йорк кокетно. Будучи політ-коректним,
щоби жити тут при славі - мало знатися в халяві.

Недарма "Столиця Світу" називають місто. Вітер
вискочив назустріч морді в приземляючім акорді.
Зеньо сів на Брайтон Біч, де гуляла пляжем ніч.
"Рашн Брайтон" в ресторанах п`є, гуляє аж до рана.

-Прилетіли, слава бісу!
Важкуватий ти гульвіса -
карку мало не позбувся...
- А де ж Катя? Не забувся?

...буде далі

Чудово, Юрію, лишень часові пояси узгодити. У нас припустимо був вечір, а значить в N.Y. - ранок, день?

Поки вони летіли то і тут підкотила ніч :)


-Не забувся я, барбосе! Зараз прийняття у боса,
а вона на нім служанка. Як тебе вести до замку? -
Ти ж, мов курка після півня, перегаром тхне шпаківня,
рожа мита тиждень тому, піднатужена з оскоми.

-Босів замок, боса гості світяться, як з хлорки кості.
То тобі не в клуб на дриги. Нам потрібно у бариги
фрак позичити, помитись, поголитись, підпахнитись,
бо твоя нудна подоба заведе мене до гробу.

- Ну то, як Іване зважиш?
Не кажи лишень, що вмажиш...
Думай, хлопе, добре брате,
бо верну тебе до хати.

Далі попрошу відповідь Івана...
Можливо зустріч з баригою в "малині"
отримання належного вигляду...
Далі Зеньо довезе до замку на лімузині! :)

Поправки: потрібно замінити "чОвгає" на "чвалАє" і виправити "вмажеш"... :)

Отож подальші події.
СЦЕНА 2, Америка, Нью-Йорк.
17(Зеньо Збиток і В.Л.)
Ось вона - Блаженна Терра, дує в цівку револьвера,
від Маямі до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, як мухи, на зелену бормотуху -
схід Європи, африканці, рій китайців в жовтих штанцях,
18
в касти втиснуті індуси, друзи, гузи, гагаузи...
Кожен лізе, тягне, пхає, збоку, знизу, як до раю.
А задарма тут немає. Навіть пес „за так” не лає.
Все за гроші, в наймах доля – в кожного своя неволя.

Має ж хтось тому вельможі
будувати замки гожі,
дупками трясти у барі,
продаватись на бульварі?..
19
Впились в небо хмарочоси. Вусебіч реклама косить.
По Бродвею люд гуляє. Мчить сабвей над автоплаєм.
Sic, Нью-Йорк! Гарчить кокетно! До всього амбівалентно.
Можна жити - Тихо. В славі. За свої, чи за лукаві.
20
Станція "Столиця Світу". Приземляємося!

Вітер
ляпаси дає по морді - по-слов’янському мажорні.
Коментатор: - Брайтон Біч, не важливо день чи ніч
все доступно, прошу пана, можна з рана і до рана.

Дякуй за посадку бісу!
Ти ж важкий такий, гульвісо, -
а якби я навернувся,
карку на шляху позбувся?
21
- Досить Зеню! Де, барбосе, моя Катя?

- Катька? В Боса.
Бачиш, там, вгорі, палати? Можемо туди злітати.
Будемо там, як два півня - перегаром тхне шпаківня,
пики бриті місяць тому... Може спершу зняти втому?
22
І свербить чогось у носі – певно зустріч з мафіозі.
То тобі не в клуб на дриги. Краще спершу до бариги -
фрак позичити, помитись, поголитись, підпахнитись.
Щоб, лягаючи до гробу, мати хоч-якусь подобу.

Що, Іване, серце мовить?
Чорт не батько, не неволить!
Може інше до пуття?
Зачнемо таке життя!
....................................

Добре, далі буде партія Івана....

Майстерно Ви то все поправляєте Майстерні :)
Аж цікаво, як будуть далі події розвиватись...
Ось би нам ще заохотити наших галантних юмористів і мо`
наша Золота чи Чорнява щось настрочили?
Гукніть, коли Зеньови влізати прийде час :)
Будемо ще робити "пирушку" перед тим, як іти до Боса?

Хіх, я ще зауважив - у нас все так іде у бінарному ритмі :)
16...32...64...

Зеню, можливо я і не правий, що трохи змінюю тексти, але кінцева правка ще попереду, а тексти якось вязати потрібно між собою :(

Побачимо, до чого приведе Івановий фрагмент.
Я так розумію, що спочатку на бал "Сатани", де Івана не впізнають. Все ніяк Варю не підключимо :(

Та я навпаки - схвально ставлюся до поправок, бо текст якось пливніше переходить і майстерніше :)

Варцю вилазь - Бос вже зголоднів і гості на носі...

23 (В.Л.)
- Наковтався, Зеню, згуби, чортові заліз у зуби.
Та негоже відступати, як гадаєш? Здатен стати
в розмір персня на мізинцю? Бо так явно, нечестивцю,
нам не личить далі в парі вештатись на цім базарі.
24
А відтак - на очі Каті, сумніви долати кляті.
Не тремтіти ж перед нею? як не як, були сім’єю!
Не прилизаний – дурниця, фрак також - я ж не жениться,
а, можливо, навпаки. Наряджатись не з руки!

- Тпру, Іване, спокійніше,
і з фостом моїм ніжніше!
Договору ще нема,
не служити ж задарма! (/В.Л.)

Тут би про договір далі трохи поговорити? Так? :)

-Ось папір, перо, печатка, від кінця і до початку
текст угоди - метр сорок (зуби тягнуть з віскі корок,
із кишені дві гранчатки витягає для піддатки,
бісове вливає зілля, наче дружба на весіллі).

-Треба тут, де пише "хочу", власноручно приторочить,
чітко на папір нанести - або підпис, або хрестик.
Доки житимеш , Іване - чорт із-під землі дістане
що душі Твоїй збагнеться (а з кишені дуля пнеться).

-Я, Іван... (під ніс читає)
гм-гм-гм... та й обіцяю
як вже час прийде вмирати
душу, бісобі віддати. :)

:)
Яскравий фрагмент, де ви, Юрію, його підгледіли?

Ще раз нагадую - дійство відбувається в рамках таких пункті:
- б) відновлення почуття патріотизму та національної гідності українця в межах і за межами України;
- в) видатні історичні події та постаті України - простий хлопець Іван, проста дівчина Катя, Чорт та інша нечиста сила (всілякі органи влади);
- г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
- д) проблеми сучасного громадянського суспільства.

Тут, коли хтось підписує якийсь контракт, то здебільшого важливий текст, або довго-запутаний або написаний дрібненькими літерами - щось схоже на бісів документ :)
Я колись працював на забезпеченеву компанію, то трішки знаю про "підводні камні".
Треба тепер подумати, як би то Івану викрутитись із халепи - щоби було розумно та поучно... Гммм.
Може він підпише контракт зникаючими чорнилами???
В всякому разі - Зеньо дав пропозицію - інакше його Бос до всіх чортів пошле :))))

Ось то ж бо й воно :) Тут багато тонкощів з'явилося. Та я вже з ними якось, дай Бог, може справлюсь, а ось з жінками, що пам'ять втратили, думаю важче буде. :(

Тааааааак, накрутили Ви тут)) Краса!))

23 (В.Л.)
- Наковтався, Зеню, згуби, чортові заліз у зуби.
Та негоже відступати, як гадаєш? Здатен стати
в розмір персня на мізинцю? Бо так явно, нечестивцю,
нам не личить далі в парі вештатись на цім базарі.
24
А відтак - на очі Каті, сумніви долати кляті.
Не тремтіти ж перед нею? як не як, були сім’єю!
Не прилизаний – дурниця, фрак також - я ж не жениться,
а, можливо, навпаки. Наряджатись не з руки!

- Тпру, Іване, спокійніше,
і з фостом моїм ніжніше!
Договору ще нема,
не служити ж задарма! (/В.Л.)

25(Зеньо Збиток)
-Ось папір, перо, печатка, від кінця і до початку
текст угоди - метр сорок (зуби тягнуть з віскі корок,
із кишені дві гранчатки витягає для піддатки,
бісове вливає зілля, наче дружба на весіллі).

26
-Треба тут, де пише "хочу", власноручно приторочить,
чітко на папір нанести - або підпис, або хрестик.
Доки житимеш , Іване - чорт із-під землі дістане
що душі Твоїй збагнеться (а з кишені дуля пнеться).

-Я, Іван... (під ніс читає)
гм-гм-гм... та й обіцяю
як вже час прийде вмирати
душу, бісобі віддати. (/Зеньо Збиток)

27 (В.Л.)
Доки житиму... Ах Зеню, наче вже на бюлетеню.
Ми з тобою стільки пили, що навряд чи в мене сили
стачить довго „царювати”. А безсмертя зможеш дати?
- Ні! То справа Вельзевула, в мене тілько звична „булла”.

28
- Зеню, ось скажи мені, щойно ти промовив „ні”,
то тебе за це похвалять, чи в смолі пекельній зварять?
То ж бо. Дай мені збагнути, як з усім тим далі бути,
маю спершу в Каті взнати чи ж бо душу віддавати.

(Голоси)
- Як казала відьма Клава -
шлюб не завше перва справа!
- В кожній жінці - хтивий змій!
- Дайте ж слово молодій!

29
-Ось тобі чортяче слово!!! Зеньо зменшився раптово,
блиснув, наче риба в банці перснем золотим на пальці.
Пропищав: тепер летімо!.. Світ здригнувся - грубо, зримо
і спинився в дивнім місці, на імпрезі урочистій.

30
- Я ж казав тобі, Іване, волиняцький партизане,
вся тусня у фраках, строго! Втім, поглянь і ми – нічого!..
Та Івану не до знаті - поглядом припав до Каті,
- Катю! В мене слів нема, літом зникла – вже зима...

(Голоси)
- Певно цар тут бал приймає.
- Водна гладь у вікнах сяє.
- Ах, як гарно Катя вбрана!
- Жаль, не признає, Івана! :(
........................................
Схоже, що зачарували дівчину злі демони, і що далі робити? :(

Можливо, Іван, як трубадур-меланхолік, заспіває, заграє на балу якусь тужливу та знайому Каті пісеньку (тіпа ой служив я в пана :)))), приворожить виконанням чортівню і до Каті повернеться пам`ять, зазомбована папірцями зеленого кольору. Катя зрозуміє, що папірці, як листки восени - облетять і настане старість, одинокість... І плюне босу в очі та обійме за шию Івана, він, блін, візьме її на руки та крізь заворожені, примерзлі фігурки вад та лих винесе з замку... 8-/

П.С.
"душу, бісобі віддати" - прошу виправити "бісові"...

Юрію, проблема, думаю в тому, що вона його реально не впізнає. Можливо бісівські чари, можливо щось інше, але ось парадокс, який би варт було вирішити? :)
Можливо чорт нашепче герою щось на вухо, чи ж бо відбудеться якась розмова між Катею та незнайомим їй Іваном?
Це вже у Варі потрібно спитати. Що далі робити з таким жіночим забуттям. Хазяйка балу у дивному безпам'ятстві, ой неспроста те все...
Може й Зеньо знає значно більше, аніж говорить. Одним словом - ловці людських душ... :(

Бал кипить від нечистоти - вади, лиха та гидоти,
упирі та вурдулаки, аси забивання баків,
відьми, мафіозні клани, проститутки, наркомани,
лапуни та лаподаї, посіпак добротна зграя.

Поміж ними Зеньо ходить та хвостом поважно водить,
вливши крові до бокалу, нанизивши ніжне сало,
до Івана шмиг під вухо та , мов муха-цикотуха:
-Ти чого, як гріх на душу, гапишся - Твоя Катюша?

-Не крутись, мов кілька в банці-
запроси її до танцю.
Витанцьовуй так як вмієш,
доки півені не запіють.

півні :)

Підказую вам дві речі: Володимир Бровченко "Як козак Мамай до Канади їздив" та Іван Котляревський "Енеїда". Поки що у вас виходить щось схоже на пародію з того, коли б змішати два названих твори докупи. Ще: "Переносится действие в Пизу - и спасен дезнадежный сюжет" (чи не Гоголь).

Подивимося, Валентине, що далі буде :)
Утім, кількість сюжетів фізично обмежена, зі шкіри не вискочиш :(

доброго дня шановні) і з новим рочком. Файна у Вас замальовка виходить. А не хочете ще одного персонажа ввести? Цьоця Леся, з Коломиї, де буде радником по жіночій філософії:

А обабіч з салом столу цьотка ладна мов з стодоли
З філіжанкою і ранцем, ще й поспівуючи, танцем,
Загріба тарелі, миски, все шо в них бігом до писка,
Глиб на Йвана – погляд Леді, мов, заходьте при потребі.

Аж Іванко причесавсі, покрутивсі, облизавсі,
Тилько хтів ступити вліво (так у споднях засвербіло),
Зеньо – Йване, зупинися! Розумію, пахне сися,
Підозріла та панянка, почекаємо до ранку.

Але цьоця та не прОста,
Підійшла сказати тоста,
Витягла із ранця сало
Та Іванові подала.

Цікавий відступ, думаю, що десь цю гілку обов'язково потрібно привити - ну наприклад, нічого в Івана і Зеня не вийшло цього разу і повернулися вони в рідні стодоли, а тут і тітка Леся, з Коломиї :( :)

У Вас дуже мало персонажів, можете розраховувати лиш на камерну сцену :) тре обов'язково когось вводити. А ще будівельників-плиточників, двох :)

І справді мало, Олесю, потрібно додавати!

31
(В.Л.)
Просто мимо йде, повз нього - неприступно, сухо, строго.
- Катю, зачекай, куди ти? Та її не зупинити.
- Йване, не роби дурниці, тут-бо не дають по пиці...
- Катю, може чим образив, то пробач, за викрутаси...
32
- Хто ви? З вами я раніше не стрічалася? - Пильніше
глянула Івану в очі, посміхнулась, - Всі охочі
тут зі мною час втрачати, а не з виглядом курчати
перед нашим Доном в п’яти жовті дзьобики ховати...

- Дон сьогодні друг жаданий!
- Це тому, що в дупу п’яний.
- Може так, а може й ні.
- Ось він, очі до землі!

33-34 (допишеться)
Наче чорний вихор - з риком і пекельним п’яним гиком,
ввалюється натовп в залу, попереду вершник, з шалу
в усі боки злото-срібло мече і гукає хрипло:
- Всім даю озолотитись, й тим від мене відкупитись!

- Не помітив серед верзень,
як злетів із пальця Перстень!
- Йван каблучку підіймає,
одягає, і вклякає! (/В.Л.)

(Зеньо)
35
Бал кипить від нечистоти - вади, лиха та гидоти,
упирі та вурдулаки, аси забивання баків,
відьми, мафіозні клани, проститутки, наркомани,
лапуни та лаподаї, посіпак добротна зграя.
36
Поміж ними Зеньо ходить та хвостом поважно водить,
вливши крові до бокалу, нанизивши ніжне сало,
до Івана шмиг під вухо та , мов муха-цикотуха:
-Ти чого, як гріх на душу, гапишся - Твоя Катюша?

Не крутись, мов кілька в банці!
Обіймеш Катюху в танці,
лиш, як Договір задієш!
Сам вернути не зумієш! (/Зеньо)

37 (В.Л.)
37
- Досить Зеню. Далі проза. В мене перстень цього, Боса,
він казав - що подарунок, а для мене – і рятунок.
Дай-но руку, Катю, тому, хто тебе верне додому!
Я тепер при їхній силі – раду дам собі і милій!
38
Пізно хлопче, на мені клятва дідьку на крові,
і додому не охота, там кругом одна жеброта...
Та Іван її стискає у обіймах і зникає.
Зеньо теж. А з ними й ми йдемо з балу Сатани.

- Та вона ж його не любить,
Дідька в кожнім сні голубить!
- Викинь перстень Сатани!
- Підступ? Боже борони! (/В.Л.)

Кінець сцени другої?

У сцені третій з’вляються Олесь Холодний - Варя Черезова (Леся і Мавка ???) , так, і всі бажаючі.

Утім, ситуація схоже патова:
Іван повертається додому з жінкою, яка схоже Івана вже не любить, Івана і Зеня любить мавка, а також плани на нього (них) має тітонька Леся, як на диво молодша за Івана років на 2-3, але в Івана є бісова каблучка, з якою він може робити чорт знає що, а також вірний „друг” Зеньо, що влип у немилість Сатани, провівши Івана тайком на бал, де Іван „отримав у подарунок” цю каблучку.
Що далі – однозначно, що на території неньки все піде веселіше :)

"Працюємо" над Сценою 3

Забуте всіма на світі село. Хоча й неподалік від райцентру, але серед боліт. Все, що могло повзти, вже подалося звідси. Одна лише Іванова садиба яскраво палає вогнями на тлі відключеного від електрики району. Вірніше, електрику нещодавно включили, але якраз перед цим запроданці позрізали і здали на брухт всю електромережу. І переплавили цю електромережу вже у печах інші запроданці. Темінь неопалеозою над радісним колись районом. Навіть бар, перероблений нашвидкуруч з колишньої крамниці, стоїть забутий і забитий дошками навхрест. А навпроти
Іванова садиба, лише вчора повернувся Іван з Катею, а дім вже з дерев’яної розвалини став кам’яницею на три поверхи.
В домі Іван, Катя, старий товариш Івана – Зеньо і його найближча родичка з Коломиї, тітка Леся, що абсолютно випадково, проїздом до Москви, заїхала до Зеня - на мотоциклі покататися. Ось і зазирнули до Івана – на вогник .

39 (В.Л.)
Катю, годі сумувати, глянь які у нас палати!
Варто тільки захотіти – буде все! найперше – діти!
Шум, гармидер, колотнеча, непосидлива малеча...
Але вже пора, напевно, за вечерю братись ревно?
40
Кажеш, Зеню, твоя тітка не яка не будь сирітка,
а міська шановна пані, й народилась в сарафані?
Тільки надто молоденька – тітка, а така „свіженька”!
- Зарядила магнітолу, крутиться довкола столу.

- Тітка Леся з Коломиї!
- Поцілунку слід на шиї!
- Стіл від наїдків ломúться!
- За столом, в кутку криниця! (/В.Л)

41(/Олесь Хол.)
І довкола того столу цьотка в кімоно по колу
з філіжанкою і ранцем, йде, виспівуючи, танцем,
кидає в тарелі, миски, все, що квапиться до писка,
глип на Йвана – погляд Леді, мов, звертайтесь при потребі.
42
Зеньо хутко причесавсі, покрутивсі, облизавсі.
Молоде, говорить, діло (так у споднях засвербіло).
- Зеньо, друже, схаменися! У віконце подивися,
мавка з лісу виглядає, на обіцяне чекає!

- Мавка - нежить! Інше діло
молоде, вродливе тіло!
- Не вартує ні гроша -
Чорту головне – душа! (/Олесь Хол.)

Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої ще не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.

Ой, дісталося ж від боса. - Не дивись, Іване, косо -
за балові походеньки Він послав мене... на Неньку,
Ось і на тобі - приїхав, ну яка ж, до біса втіха,
гнати в шию тут сволоту, що на брухт електродроти

перерізала - крамола.
Польку втнула магнітола,
хвіст у штанях, мов гадюка,
Зеньо Лесю взяв за руку.

Варю, Черезова, :) подальше мовчання Каті виглядатиме підозрілим. Отже, сумує вона за Америкою, за своєю тамтешньою "аудиторією"? Боїться Іванової сили, плани різні вибудовує? Чи може на пару із Зеньом та Лесею виконують завдання повернути чарівну каблучку?

Уф, Редакціє, озадачили Ви мене)) Моя Муза десь загуляла і не дає про себе знати, але спробую її повернути і направити в потрібне (мені і Вам теж) русло))

(ЗЕНЬО Збиток)
43
Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої ще не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.
44
Ой, дісталося ж від боса. - Не дивись, Іване, косо -
за тамтешні походеньки знов послав мене... до Неньки,
Ось і на тобі - приїхав, ну яка ж, до біса втіха,
гнати в шию тут сволоту, що на брухт електродроти

перерізала - крамола...
Польку втнула магнітола,
хвіст у штанях, мов гадюка,
Зеньо Лесю взяв за руку.
(/ЗЕНЬО Збиток)

45 (В.Л.)
Та не завше чорту пруха – моцний дзвін пальнув у вуха.
Гість нічний у браму входить, й за собою двох заводить!
- Гей, впустіть „швидку” до хати, хуртовину переждати!
В сінях радісний гармидер. На порозі Нечуйвітер!
46
- Йване?! – Славку?! Звідки друже?! На ошурки вітер струже,
а ти з дамами гуляєш? - Та хіба з оцим вгадаєш?
Заблукали, та, нівроку, хату звів ти крутобоку!
І коли ж устиг підняти? Дивина, що і казати.

- Докторе, у нас біда!
- В’яне жінка молода!
- Та жінок у світі стільки!
- Більше тільки в морі кільки! (/В.Л.)

Зеню, боюсь, що вам потрібно буде відповісти на такий, чи схожий початок:
47
- Зеню! – Славку! ...

Для Зеня та Івана, схоже, з'являється новий лямурний простір, як не як, а Славко привів двох медсестричок, утім, одна з них запросто може бути і Мавкою? Отож конкурс на "нові" жіночі образи відкритий!

No problemas amogos/amogas:

- Зеню! – Славку! Чотре, милий! - Мати, відьмо, вража сило,
де тебе вітри носили, билом били, в кров місили?
І до вуха: -Що за кралі звисли на тобі, мов шалі,
Нечуйвітре-тяп-гульвісо, запізнай по-дружбі біса.

Підіймає оченята та стріляє ними хватом,
нюхом чує - душі грішні, руки потирає спішно.
-Зеньо кх, уклін паннусям! Слів ніяк не наберуся,
щоби перевести з духом всім на зло ходячим слухам,

що у Славка густ на славу.
Просим ґречно на забаву.
Ой, ті лялі медсестрички,
палить розум перемички. :)))

Привіт всім і доброї ночі. Я тут тишком підчитала вашу п"есу. То таки супер!!!!
І, якщо на те ваша ласка (зніяковіло шаркає ніжкою по килиму) спробую долучитись:)))

Часто так в житті буває… Та і Босс свого не гає.
Раптом хату темінь вкрила, а гармидер тиша з'їла.
З грізним матом (і без згоди) надманірна дама входить:
- Хай, хахлы! Примите меры! Ой, село… Ну где манеры?
Вот бы вас и так…и сяк…Привязали бы собак!

Та зайшла – й гулянка здохла. Всі до місць своїх присохли:
Баби в заздрощах застигли, хлопцям слини в рот набігло.
Гостя ж слів не розкидає, всі по черзі оглядає
Руки на предмет кілець. Й до Івана навпростець

Полетіла, понеслась,
Фіміамом розлилась
Від Діора і Шанель.
-Я синьера Азазель…

Та й медами потекла, наче з літа припасла.
Задом крутить, пудрить носа, пудрить мізки.
- Папиросу?..
Їй кричать наперебій вже й на мові не своїй
Хльопці, що краси такої не стрічали і в "Плейбої".

-Вам, Ванюша, - фіфа грає, - адъюльтерить предлагаю.
Эксклюзивно. Как в Москве (Это город на Ниве)…
Не чекавши стільки фарту, наш Іван не вгледів жарту.
-Правда при одном условии… Мы уедем в Подмосковье.

И еще одно скажу:
Вас я очень попрошу,
(Если ехать все ж решите)
Вы КОЛЕЧКО захватите…

Та Іван вола: "Я с вами!!!", лиже п’яти хитрій дамі,
І підвоху не вбачає. Та-ак, в житті таке буває,
Що у міні і в ботфортах не впізнають навіть чорта!
Від зубів хай будуть ноги – не помітять навіть роги…

То ж, як був, в трусах і в шляпі, (поряд з дамою у драпі)
Вань покинув рідний дім.
-Всем хохлам салют за сим!
За годину ж (чи за день) першим з чару випав Зень:
-То не баба - люте зло - в нас Івана увело!

- Нє-є, із цим не згоден я!
Привілегія моя
Перти душі в українців!
І до біса всіх чужинців!!

:)) а далі напрошується щось дуже знайоме і майже класичне типу створення "Браццтва кольца", і величезної прочуханки, всипаної Леді Босс на ворожій території) Заодно б і поквитались із Газпромом)))))

Ніко, ми твою частину трохи далі вставимо, коли підуть спокуси різні, добре?
До речі, це все чернетка, загальну стилізацію п'єси (тобто її загальну обробку) кожен із учасників може зробити по-своєму!
Оформивши, наприклад, окремим етюдом, різні варіанти потім ми подамо однією публікацією.

Видаю таємницю, на дану мить Катю вже відправили чарівним чином туди, звідки взяли. Чи повернеться назад - невідомо, побачимо...

І хто ж то відправив?))

Отже, Сцена 3 від початку:

39 (В.Л.)
Катю, годі сумувати, глянь які у нас палати!
Варто тільки захотіти – буде все! найперше – діти!
Шум, гармидер, колотнеча, непосидлива малеча...
Але вже пора, напевно, за вечерю братись ревно?
40
Кажеш, Зеню, твоя тітка не яка не будь сирітка,
а міська шановна пані, й народилась в сарафані?
Тільки надто молоденька – тітка, а така „свіженька”!
- Зарядила магнітолу, крутиться довкола столу.

- Тітка Леся з Коломиї!
- Поцілунку слід на шиї!
- Стіл від наїдків ломúться!
- За столом, в кутку криниця! (/В.Л)

41(авт.Олесь Хол.)
І довкола того столу цьотка в кімоно по колу
з філіжанкою і ранцем, йде, виспівуючи, танцем,
кидає в тарелі, миски, все, що квапиться до писка,
глип на хлопців – погляд Леді, мов, звертайтесь при потребі.
42
Зеньо хутко причесавсі, покрутивсі, облизавсі.
Молоде, говорить, діло (так у споднях засвербіло).
- Зенью, втямся, схаменися! У віконце подивися,
мавка з лісу виглядає, на обіцяне чекає!

- Мавка - нежить! Інше діло
молоде, вродливе тіло!
- Не вартує ні гроша -
Чорту головне – душа! (/Олесь Хол.)

43
(авт. Зеньо)
Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої-о не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.
44
Бо ж дісталося ж від боса, не дивись, Іване, косо -
за тамтешні походеньки знов погнав сюди, до Неньки!
Ось і на тобі - приїхав, а допіру тілько втіха,
що місцеві обормоти потягли електродроти.

- У пітьмі росте крамола.
- Польку втнула магнітола.
- Хвіст у штанях, мов гадюка!
- Зеньо Лесю взяв за руку.

(/ЗЕНЬО Збиток)

45 (авт. В.Л.)
Та не сталась чорту пруха – моцний дзвін пальнув у вуха.
Гість нічний у браму входить, й за собою двох заводить!
- Гей, впустіть „швидку” до хати, хуртовину переждати!
В сінях радісний гармидер. На порозі Нечуйвітер!
46
- Йване?! – Славку?! Звідки муже?! На ошурки вітер струже,
а ти з дамами гуляєш! - Та хіба з оцим вгадаєш?
Заблукали, та, нівроку, хату звів ти крутобоку!
І коли ж устиг підняти? Дивина, що і казати.

- Докторе, у нас біда!
- В’яне жінка молода!
- Та жінок у світі стільки!
- Більше тільки в морі кільки! (/В.Л.)

47 (авт. Зеньо)
- Зеню? – Славку! Доку, милий! Ангельська цілюща сило,
де тебе вітри носили, билом били, в кров місили?
І до вуха: - Шо за лялі на тобі, ну геть коралі,
Нечуйвітре - тяп-гульвісо, швидше познайом їх з бісом!
48
Підіймає оченята та стріляє ними хватом,
нюхом чує - душі ніжні, руки потирає спішно.
- Щирий мій уклін паннусям! Слів ніяк не наберуся,
щоб постать, зібравшись з духом всім на зло пречистим слухам!

- В Славка завше густ на славу. (Що б це значило?) :)
- Прошу в ґречку - на забаву!
- Розпашіли мед сестрички!
- Палить розум перемички!
(/Зеньо)
49 (В.Л.)
- Грійся, Славцю, дім – дрібниця, було б з ким теплом ділиться!
Свято в нас - вернулась Катя з мериканського закляття.
- Де ж вона? Чому не бачу? Тож до Каті й дім в придачу?..
- А це – Леся, доктор права. – То - Оленка! Там - Варвара!
50
- Зеню, клич гостей до столу, - І господар вийшов з холу.
На очах у Каті сльози, глибше - блискавиці й грози.
Все на світі проминає, Катя іншого кохає.
Час, Іване, зрозуміти, нею вже не володіти.

- Відпусти її, козаче!
- Бачиш, плаче, плаче, плаче!
- Що тут думати - оце
повернув каблучку й все! (/В.Л.)

51 (авт. Варя Черезова)
І початком злої п’янки дзенькнули гранчасті склянки,
Зеньо слово промовляє і сивуху підливає.
Нечуйвітер без манер обіймає медсестер,
та не плоті, змій, жадає, так, за звичкою, вправляє.
52
Леся в Зеня вперлась носом: - Катька рюмсає за Боссом!
Їй і «білдінг», і «мартіні», і Бродвеєм шлятись в «міні»!
Нам виконувати задум, - їй лише ж крутити задом!
Хоче, лярва, гарно жити, на Бродвею їсти, пити…

- Швидше перстень би віддав
і тоді гуд бай май лав!
- Глянь! вертається Іван!
- Геть сумний! Пропав пацан!
(/Варя Ч)

53 (авт. Зеньо)
Так воно в житті буває, ніби є – і „бах" – немає,
хоч буяло і цвіло – в місто тягнеться село,
ну а те - жене вагони з батраками за кордони.
Ті ж, кому копійка світить, в кого мов на дріжджах діти,
54 особняк
кинуть все – за дзенькіт money, за жаданий шурхіт манни...
Але ж - „бах” - сім`я розбита, доля шита-перешита,
і ростуть в чеканні чада, а держава ніби й рада,
що не вмерти і не жити у державі емеритам.

- Щастя наше, ким узяте?
- Ти це добре знаєш, брате.
- Скільки ж треба революцій,
щоб здолати злидні куці?!
(/Зеньо)
55 (авт.В.Л.)
Серце надарма не крайте – повні келихи здіймайте!
Щоб не вимерзли зимою!.. Та кохалися порою!..
За красунь! Аби гарячі - а затим душевно зрячі!
За красу! Щоб не ховали, і намарно не втрачали!...
56
Геть печалі! Ярославе, хочеш зараз для забави
всі дурні шляхи районні стануть геть як закордонні?
Візьмемо в комуни друзів, нині знаних товстопузів!
І твоя швидка віднині не загрузне більше в тині!

- Повернути, що накрали!
- В серці Бахові хорали!
- І, погляньте, добре є!
- Свій до свого по своє!
(/В.Л.)

Той хто з каблучкою до неї зайшов, той і відправив. Чарівна каблучка якраз для того і є, аби робити чарівні речі :) І аби пан Валентин не вираховував у кого ми дійство спишемо :)
"- Зеню, клич гостей до столу, - І господар вийшов з холу.
На очах у Каті сльози, глибше - блискавиці й грози..."

:) Та вже ж. Згори воно видніш, як усе полотно до купи зібраним виглядає)

Тут дванадцята пробила - в Зеня розпростерлись "крила",
недарма, бо рать Нечиста любить цю годину звісно.
Самогонку вдув галопом, поскакав, мов антилопа
в бік, де Катерина мліла та лестити став уміло:

босів замок, босанову, босих бісів, їхню мову.
В Катерини настрій долі, десь поділась сила волі,
щоби букнути хоч слово... - Хочу, Зеню, в замок знову,-
прокудахкала квапливо, чорт кивнув на це і дивом

не вдавився бутербродом.
- Катю, мила моя, згода!
- Махни вдорогу пару грам.
- Каблучку прокрути - Ти там. >:)>

Зеню, Катю вже раніше відправили до N.Y. :)
Це між рядками, і на дальному плані.
Може би Зеньо новими дорогами на мотоциклі взявся панночок катати? :)

Йой - то мій пулємьотчік даремно строчив невпопад?
Хорошу людину, мо і два рази і більше послати ;)))))
А мо` де і втулите, Майстре, сценку? (десь там...)
Покатати панєнок і шо - просто так бензину попалити чи з вумом покатати - шоби місця без синця на сідничках не залишилось?

Втулю обов'язково.
Розумієте, Іван, у пошуках соціальної справедливості забрав із USA трохи доріг для району... Потрібно їх описати на Неньківському ландшафті. Хто ж, як не Зеньо, знає ці дороги найкраще? :)

Наш Іван - хлоп господарський, тож, окрім "хоромів царських",
прихопив з собою в Штатах пів дороги з Сінсінаті.
І тепер районна траса "хайвей Литки-Ловеласи"
в два боки, щей триполоса кіньми возить вила й коси.

Як подумаєш - не втямиш, ні грязюки, ані ями,
все розмічено і блисне... що за диво, що за Disney?
Їздять аси з Ловеласів, возять Литкам першим класом
весь китайський секондгенд, а вертають - п`яні вщент.

Це для Зеня першим ділом,
щоб мотоцик ошалілий
з вітром Литками прогнати
та по них пригод шукати. :)

Прийшло мені до голови, що коректно змінити трохи (ще не задіяні) імена медсестричок - отож Варя і Ніка, так - а) зручніше, б) більш наближено до авторок нашої п'єси.

55 (авт.В.Л.)
Серце надарма не крайте – повні келихи здіймайте!
Щоб не вимерзли зимою!.. Та кохалися порою!..
За красунь! Аби гарячі - а затим душевно зрячі!
За красу! Щоб не ховали, і намарно не втрачали!...
56
Геть печалі! Ярославе, хочеш зараз для забави
всі дурні шляхи районні стануть геть як закордонні?
Візьмемо в комуни друзів, нині знаних товстопузів!
І твоя швидка віднині не загрузне більше в глині!

- Повернути, що накрали!
- В серці Бахові хорали!
- І погляньте - добре є!
- Свій до свого по своє!
57
- Йване, Зеню, що за штучки! Ми допилися до ручки?!
Йдіть сюди, з-за столу встаньте! Мариться мені? погляньте!
Зеньо підхопив сестричок, - Без буремних п’ятирічок
плани партії – народу! Зважте також на погоду!..
58
Дивовижа! Неозорі ліхтарі зросли у полі,
міццю чорною грудей розітнув ліси хайвей.
Навіть сніговій спинився, задивився, розгубився -
що ж це сталося - з віками непролазними шляхами!

- Що ж Іване ти накоїв?!..
- Для доярок, для надоїв?!
- Для робочих і селян?!
- Для здичілих хуторян?! (/В.Л.)
59 (Зеньо)
Наш Іван - хлоп господарський, окрім цих хоромів царських,
виписав сюди зі Штатів пів-доріг із Цінцінаті.
В нас тепер районна траса - "хайвей Литки-Ловеласи"
в два боки! Ще й триполоса – під машину, трактор й воза!
60
Як подумаєш - не втямиш, - ні грязюки, ані ями,
все розмічено і блисне... що за диво, справжній Disney!
Помчимо із Ловеласів аж до Литків першим класом
там китайський секунд-хенд! повернемось - п`яні вщент!

- Знано, Зеню першим ділом
мотоциклом ошаліло
даму Литками промчати!..
- До готельної кімнати! (/Зеньо)
(В.Л.)
61
- Зеню, дай мені сказати, досить баки забивати.
Нечуйвітре, це не мари, чорт візьми, хоча і чари,
але й ти, коли лікуєш трішечки також чаруєш!
Тож вважай, що справу всю ту я довів до абсолюту!
62
Зараз є у мене сила – доля ось нагородила,
а навіщо те - без Каті - жар такий в моїм багатті?
Хай ось землякам послужить, щось хороше надолужить...
Катю ж я назад відправив - згідно всіх гламурних правил.

- О! мерщій на старт дівчата!
- Не жених, а вища знада!
- Що закоханий – дурня,
спрага спрагу вдовольня!

63
- Стільки зможемо зробити! хай здійсняться світлі міти!
А щоб ви не поспішали, зупинив я часу шкали, -
всі годинники спинились, де роїлось - зачаїлось,
ми одні на цілім світі - в нескінченнім серці миті!
64
- Точно, Йване, аби пити, час до дідька тра спинити!
- А в коханні час як злодій, губить всі радіння плоті :(
- Дивно, Йване, красномовним став з кільцем своїм коштовним...
- Славку, наливай! дівчата вже сумують, хочуть свята!

- Ой, здійсни мої бажання!
- І мої - щодо кохання!
- Хі, любов! – суцільна зрада,
головне – це гроші й влада!

Я так розумію, що Леся (із Зеньом), Ніка і Варя можуть загадувати бажання (можна і для інших), і взагалі робити бог-зна що.
Фрагмент від Ніки, раніше заявлений, буде використаний у цьому ж контексті.

:) Повна свобода фантазії?

Абсолютна :)

Вдалі назви придумав Зеньо - Ловеласи і райцентр Литки :)

-Замість "золотого руна" хочу я назад комуну!
пробубнів бажання дідько в коломийське вухо тітки.
Щоб із церкви клуб зробили, веселились в нім та пили
аж до чортиків селяни, щоб не Бог їм був за пана.

Хочу трудоднів негайно, землю нічию і стайню,
щоби крали все і всюди, заздрили, плювались люди,
палиці в колеса пхали, на собі волосся рвали,
кляли світ на чім попало. Хочу злиднів, хочу шалу...

Лесю кривить, - Що за бзики?
Як заїду зараз в пику,
будеш довго пам`ятати.
Геть! До бісової мати!

Володимире,
А чо` ми вже далі ніц не робимо?
Чи дідько `го знає? :)

Перепрошую Зеню, перепрошую товариство. :(
Був трохи зайнятим - оце Симоненка, Вінграновського, Плужника заносив до бібліотеки нашої, а сьогодні ще й Бориса Тена "Одісею" почали.
А ще й готуємо театральний наш плац, щоби всі бажаючі могли так чи інакше долучатися саме до театрального аспекту поетичного життя.

Зеню, думаю, що, якщо не сьогодні, то завтра точно продовжимо!

Товариство безмежно раде і готове долучитись до роботи усіма своїми скромними силоньками:)
___________
"О, коли таке вже діло, чом би й Ніка не хотіла?
(Й закладає пальчик в рота: думать – не легка робота:)
Хочу… хочу… манікюр! І спідницю от кутюр!
Макіяж, як в Голій Вуді, срібні соплі при застуді,

Довгі ноги, як в Мадонни! Не відмовлюсь й від корони
Імператорки… села! ( то вже думка понесла…)
Щоби ми від нинька хлопи вже не лязкали по попі,
І дивились на ай кью, а не в блузочку мою…

Ех, думки ті не прості…
Ніці гори б золоті…
Лесю ж знову кривить, косить:
Ще одна дурницю просить!

Маємо рівно 100 коментарів:)))))))))))

Дякуємо за додаткову інформацію щодо Зеня. Та це ми теж не випустили із уваги.

Наразі створено окрему сторінку нашого спільного твору, усі бажаючі, з учасників дійства, можуть собі скопіювати текст твору і правити, можливо саме під вашою редакцією все стане особливо файно.

ОСЬ ТУТ
http://maysterni.com/publication.php?id=18900

Але робочі коментарі щодо написання "п'єси", колеги, робіть на цій сторінці.

Леся: - Нащо ці тобі пенати, час настав їх віддавати!
Ніка: - А мені коли? Уже? Матір Божа, я ж лише...
Іван: - Пусто так, куди не гляну – може йдем до ресторану?
Зеньо: - Знаю я один, на вежі, правда там місця ведмежі.
76
Нечуйвітер: - До Москви? Ікорка, Зеню, осетрина до пельменю?
Іван: - Це краса - у небі пити, файні люльки запалити!
Варя: - Хочу до Москви, панове! Телевежа, о my love!
Іван: Розливайте по сто грам, і вважайте ми вже там!

- І майнули над зимою
і омлілою Москвою.
- Щоб за нічку ресторан
виконав трьохрічний план.