ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.09.28 08:43
***
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…

Віктор Кучерук
2024.09.28 06:39
* * *
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.

Микола Соболь
2024.09.28 05:24
Криниця
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.

Микола Дудар
2024.09.28 03:02
***
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…

Біжиш, чи ні, словами між

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Косий дощ (пісня)
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
А війна війною
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
* * *
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
* * *
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
***
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Дядько Гуня
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
sent
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Андрофаги
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити (квартон)
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
***
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
* * *
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
***
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 * * *
—Як осягнути жінку? — промовчу. —
Чи ж осягнути неосяжні далі?
Чи зрозуміть поезію дощу
і млосний запах зірваних конвалій?

— Як осягнути жінку? — та ніяк. —
І в філософських не знайти трактатах
рецепта того — добре знає всяк.
Бо жінка — з нерозгаданих загадок!

Не осягнути жінку. От і все!
А чи її потрібно осягати?
Вона тремтить. Вона цілунків жде.
І прагне буть коханою й кохати!

2008




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-24 20:04:17
Переглядів сторінки твору 6581
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 21:16:13 ]
З села, мабуть, та лірично-героїчна жінка - одного з безлічі тих, які зникнуть як живі територіальні одиниці якщо не завтра, то трішки пізніше. Згодом. У них і за радянської влади не було ні шкіл, ні культових споруд, ні зараз.
Якась дуже проста вийшла жінка - лирична героїня.
Це я реагую на фінальну частину Вашого вірша.
Дуже-дуже красивий увесь вірш.
Та я вже якось писав (була причина. Я не кожного разу таке пишу), що деякі вірші торкаються настільки масштабних тем, що будь-яка з них здатна привалити того автора, як снігова лавина (зсув) від необережного крику чи навіть рінгтону мобільного пристрою привалює долини - з аулами чи кішлаками.
Я хотів сказати, що Ви торкнулись надто великої теми. Мабуть, такого вірша недостатньо.
Якось швидко він добіг кінця.
Читач лише налаштувався на глибокі роздуми. Це я.

З повагою і без порад,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 21:18:23 ]
Я бачу, що Ваш ЛГ відмовився розглядати таку цінність нашої Землі як жінку, але якось дуже поспішно :)
Він узагалі збирався ділитись думками?
Чи лише спровокував на інтерес?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 21:30:21 ]
Ваш коментар, Гаррі, як завжди неформальний. Це приємно. Якщо читач цього вірша "налаштувався на глибокі роздуми", - це ж прекрасно.
Дякую.
З повагою і без образ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 21:33:53 ]
Написати "вені-віді-віці" не маю права. Не мої слова. А відбрехатися чи "відбути номер" - це нещиро. + Сам твір. Ви красиво пишете. Мережите, як майстриня орнамент на Ваші вишиванці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 21:48:54 ]
За вишиванку - подвійне "дякую":це творіння рук моєї, на жаль давно вже покійної, матері...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Скосарьова (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 22:01:15 ]
Воістину, Вона "цілунків жде" і "прагне буть коханою й кохати".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 22:09:37 ]
Радий почути такий коментар від міської та ще й привабливої жінки, бо Гаррі вважає, що "з села, мабуть, та лірично-героїчна жінка".
Дякую, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-24 22:16:02 ]
Не можна осягнути неосяжне...;-)))))) Користуючись тим, що я жінка, щиро дякую за Ваш вірш. Дуже гарний! І, хоч я, так як, напевно, кожна дівчинка колись хотіла бути хлопцем, бо їм легше живеться у світі, нині радію, що я все ж таки ЖІНКА.;-)))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-24 22:30:17 ]
Патаро, а Ви не могли цей коментар написати завтра? Бо що тепер маю робити: не спати і приглядатися до люстра, чи не видно німба? -)))
А серйозно - дякую, що не оминаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-24 23:51:36 ]
Витріть мій коментар, пане Мирославе, а я Вам завтра ще щось краще напишу (можу навіть у віршованій формі;-))))))) Все у Вашій владі!!!! ;-))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-06-25 11:24:25 ]
Файно. І правда щира!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-26 06:34:25 ]
І щира дяка за коментар!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-06-25 14:28:15 ]
Як писала Л.Костенко, несказане лишилось несказанним... Жінку треба поважати і любити а осягати не треба, таємниця для того існує щоб бути нерозгаданою :) Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-26 06:38:15 ]
Радійте життю і будьте щасливими, наші таємниці!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-06-25 14:58:28 ]
Подивіться на "аватарку" цього автора.
Придивіться уважніше. Він вас купує компліментами.
Яку ви бачите посмішку? Лукаву. Вона аж світиться лукавістю, оця посмішка.
А спробуй (я оце сьогодні був біля Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка) розповісти оце, чим закінчується твір, тамтешнім студенткам, які приїздять на "Лексусах" і "Мерседесах" etc на свої "пари", семінари та іспити (на які вони не ходять)...
Та вони піднімуть на кпини. Я ж приїхав метром. Яхти немає. Навіть у мріях. А де животію? У Княжичах. А де міська квартира? Не в таун-хаусі.
Отака правда вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-06-25 15:07:20 ]
І їм не сподобалось дієслово "буть". Воно там з звучить з нюансами.
А, на мій погляд, начебто нормально.
Існують короткі і повні форми дієслів. А цих дієслів в українській мові - море. І своїх, і запозичених з інших - наприклад, з праіндоєвропейської чи інших.

З повагою до громади і усіх мов, які тільки можуть бути,
Г.С. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-26 06:44:03 ]
Ви провокуєте мене написати щось іронічне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-06-25 15:39:02 ]
Загадку розгадано - і хоче буть коханою й кохати)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-26 06:41:50 ]
Будьте!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2012-06-25 20:46:54 ]
Нуу, невже чоловіки бувають настільки сентиментальні? у наш час?..
Дивно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-26 06:42:28 ]
Так я ще з того часу...:)