Ваша похвала окрилює і піднімає рівень відповідальності за кожне написане слово.Дякую щиро.

Дякую щиро- прещиро...Колись був період( що гріха таїти), коли хотілося, щоб РМ оцінила...Перегоріла, переосмислила...Вирішила, що щирий коментар важить більше просто цифри...Оцінка від Вас - велика спокуса. Ледве втримуюся. Ще раз дякую.

А я вже думала, що моя творчість почала розчаровувати Вас, Ярославе. Давненько заглядали на мої сторінки. Зачекалася дружніх порад. Дякую щиро.Радію.

Дякую, Лесенько. Втішена.

А який зворушливий коментар! Дякую)))

Щиро дякую і Вам, Юрію.Так написалося, як відчувалося...Така вона, жіноча філософія.

Дякую, Мирославе! Це приємно.

Звичайно, будемо, Наталочко.Дякую)))

Щедра і добра Ваша душа, Надіє...Дякую щиро)))

Мати крила і бути окриленим - різні речі, Сергію.
"Знать"- розмовна форма, у нас так кажуть.

Витримає, бо він окрилений:)

Ви мене зрозуміли, Ярославе. Дякую.

Не переживайте, Сергійку, не "зазвізджуся"...Коли зустріну - упізнаю, привітаюсь ще й посміхнуся :):):)

Дякую за розуміння та жіночу солідарність, Інно.

Та це не откровення, Анрі...Це стан душі, окриленої натхненням. Дякую.

Окрилений, Сергійку, то як закоханий (у мрію, поезію, жінку...)А хто про просто тягне плуга - коняка...:)Хочете спілкуватися далі?:)

Так, Світлано,коли ми з вами окрилені, то коло нас -
Пегас... Коли не окрилені - Пегаса поблизу немає...

Ми поруч не буваємо окрилені:)

Не переймайтеся, Ярославе. То мій земляк дуже хоче зі мною поспілкуватися. Йому не подобається, коли мене хвалять. Бо похвала може зіпсувати поета:):):) Дякую за підтримку!

І я так вважаю, Роксолано. Це треба відчути...Дякую. Не завжди почуваєшся окриленим...

Роксолано, коли Пегас опускає крила, він все одно - окрилений. Пегас - міфічний кінь, а не птиця: наприклад, горобчик, індик,півень...В основі Пегаса - окриленість, в основі горобчика - "цвірінь", в основі півня - "кукуріку", в основі індика - те, що мені нещодавно приписував Я. Чорногуз...

Окриленість, Сергію - то ознака розгорнутих крил, що виявляє певні настрої: радість, щастя, рух, любов.
Опищені крила це не ОКРИЛЕНІСТь - це тільки наявність крил, але це ще не емоційні виплески. Опущені крила - це сум, безнадія і так далі:)

Коли опускає - то вже не окрилений, даруйте:):):)

але це ще не емоційні виплески енергій, що спонукають до нетхнення, Опущені крила - це сум, безнадія і так далі:)
( вибачте, бо випустила кавалок тексту:)

)))!!!

Мені, ображеному, приємно чути Ваші, Роксолано, думки,бачити, що нарешті в коментарях з'явилася жінка з нетрафаретним мисленням.Одначе коли, за вашою логікою, в Пегаса опущені крила, а значить - віршотворець оточений сумом-безнадією, Пегас і тоді окрилений. Адже багато поетів творили найкращі твори саме в стані меланхолії-суму-безнадії. Творили не СУПРОТИ, а ЗАВДЯКИ! Значить, Пегас окрилений завжди! Якщо ж звульгаризувати легенди і міфи про Пегаса, то його можна поставити поряд з горобцем, півнем та індиком.Тоді дійсно: Пегас буде з крилами, але не завжди буде окриленим,все залежатиме від бажання того чи іншого поета(поетки).

Повечеряли і повернулися, Сергію? Щось мучить? Це моя сторінка, а не Роксоланина. І Пегас мій. Вгамуйтеся.

Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях
Тлумачення, значення слова «окрилений»:

ОКРИЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до окрилити. Окрилений успіхом, виходив Микола з клубу (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 121); Окрилені високими ідеями епохи, радянські шевченкознавці своїми працям;и збагачують духовну культуру будівників комунізму (Радянське літературознавство, 5, 1964, 73); В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків, повільно обертались.. антени радарів (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 41).

2. у знач. прикм. Сповнений натхнення, душевного піднесення: натхненний. Ішов [Івоніка] справді окриленим кроком (Ольга Кобилянська, II, 1956, 97); Окрилене слово Івана Франка супроводжує нас у ратних подвигах і в праці (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 679.

Радила б Вам, Сергію, заспокоїтися. Мій Пегас - мені видніше, чи окрилений він, чи ні. Бо не буду з Вами кави пити в Луцьку . Можна обходитись без образ взаємних.

Перечитайте свої попередні коментарі.

Видаляти - не видаляти коментарі? Як хочете... Я йду вже, і собі поображаюся! ((:

Cвітлано, все одно ж Ви коментарі мої видаляєте! Залишаєте тільки те, що Вам підходить?Мені такий варіант не подобається.Вчора Ви запитали: "А що - хіба можна писати і не мислити?" Я навів приклад із пародії Ярослава Чорногуза:"Тепер переварюю радо насито –
Вечеря ГАЗАМИ віршів кімната." Дописавши: "Естетика? О Боже!" Це приклад, коли віршотворець пише неусвідомлено, не думаючи! Це була відповідь на Ваше запитання.
Чому видалено коментар?
Він - не коректний?
А коментарі Ярослава Чорногуза, в яким мене він звинувачує у негативному ставлення до земляків,коректні? (Чорногуз - друга людина у моєму житті, що звинуватила мене у заздрості. І це при тому, що Я.Чорногуз ніколи мене не бачив,зовсім мене не знає.Хоча насправді - я завжди дякую Богові, що він мене позбавив цієї негативної риси!). Виходить, що Ви погоджуєтеся з паном Чорногузом...А для чого, Світлано, писати в коментарях про те, що я Вам зізнавався у приватній розмові? Вам не можна довіряти? Мабуть, що так... Жаль... Щодо коментування Ваших віршів моєю особою - немає проблем:
а) можете мені сказати, і я не буду коментувати;
б) можна мене заблокувати, і я не зможу коментувати.

Не зовсім коректно писати про інших авторів на моїх сторінках,Сергію. Я не амбітна, на жодні так звані "заздрощі" не реагую. А копіювати у коментарях особисте повідомлення - це краще? Як вважаєте за потрібне, Сергію(це відносно віри).Коментуйте по суті.Не блокуватиму. Майте таку можливість.Удачі!

"Не зовсім коректно писати про інших авторів на моїх сторінках,Сергію".
А якщо пише Ярослав Чорногуз - то це коректно? Втім, я Вас зрозумів! Не вчора народився ...

Це всіх стосується. Шкода, що Ви знову зрозуміли все не так.Відносини не треба виясняти у коментарях, а вірші аналізувати. Для іншого є багато інших можливостей.Я не думаю, що Ви до мене відноситеся "предвзято" і зовсім не серджуся.

:)))

О, Ярослав Чорногуз - козацького роду! Я - теж козацького роду! Ну і шо!

А це,нешановний Ярославе, бруд: "...що свідчать про рівень Вашого інтелекту. ... Ви боїтеся признатися самому собі, що Вас жаба заздрості давить, що інші талановито пишуть Ваші земляки, тому Ви кидаєте свою ложку дьогтю в їхню бочку меду." За це можете і відповідати!

Сергію, вгамуйтеся врешті. Ви сказали свою думку, я її почула. Своєї міняти не буду.

Дякую, Світлано, за розуміння.Ще раз повторюю:можете мої коментарі видалити.Успіхів! Я не намагаюся Вам щось довести, але й не розважався сьогодні. Просто - висловив мою думку. Робити висновки Вам! Можете прислухатися до єлейності та сюсюкання Ярослава Чорногуза, а можете залишатися тверезою поеткою, котра не тільки пише, а й мислить. .До речі, я його творів не зачіпаю...

"Окриленість"- як душевне піднесення...